кою, Я потЯгну. - „е там! џ не можу зрушити їх з мiсцЯ. ’Ягни мене нагору, прорубаємо дерево знизу, так буде швидше. Љоли Ќайда вибравсЯ з дупла, вони з Ђркадiєм одразу взЯлисЯ до роботи, й через годину, не бiльше, в нижнiй частинi липи був уже прорубаний отвiр, крiзь Який приЯтелi нарештi витЯгли важкi казани. ’ремтЯчими вiд нетерпiннЯ руками вони розкрили один iз казанiв: вiн був повен червiнцiв. Ђж дух перехопило в Ќайди й ЂркадiЯ. џкусь мить обидва стоЯли мовчки перед цими незлiченними багатствами... - Ќу, брате! - вигукнув Ќайда, зводЯчи очi до неба. - ЏодЯкуймо ж господевi милосердному: тепер усе закипить навколо... XVII †ахливий бенкет досЯг апогею потворностi. ‘ердешнi черницi, прив'Язанi до колон i бiлЯ намiсних iкон, висiли, наче розп'ЯттЯ; вiрьовки врiзалисЯ в їхнє тiло, надто на руках; iз саден сочиласЯ кров... ‡ виразу облич i з тихих надривних стогнань можна було судити, Якi страшнi фiзичнi муки, не кажучи вже про моральнi, терпiли страдницi: багато хто з них втрачав свiдомiсть, але їх обливали вином i приводили до тЯми. лЯхта пила, блюзнiрствувала й лихословила. Џ'Яна челЯдь конкурувала з своїми панами в лайцi й неподобствах... Љоли п'Янi дотепи, сповненi цинiзму й образ, були вичерпанi, одному старому ротмiстровi спала на думку нова забава - стрiлЯти з пiстолiв у черниць, голосно називаючи частини тiла, в Якi мають вцiлити кулi. - “ лiву руку он тiєї, панове! ‚ долоню! - крикнув ротмiстр i, вихопивши з-за поЯса пiстоль, вистрелив, майже не цiлЯчись. Ђле вiн був занадто п'Яний i не мiг твердо тримати руку: кулЯ вдарилась у золоту рiзьбу, зачепивши тiльки палець нещасної. „ехто, спотикаючись i падаючи, кинувсЯ перевiрЯти наслiдки пострiлу. - Њаху дав, пане ротмiстр! •а-ха! - почувсЯ смiх. - …ге, уже постарiв пан... рука схибила. –е зачепило за живе старого рубаку, вiн вихопив другий пiстоль i, крикнувши: "‚iдiйдiть, панове! ЏрЯмо в серце!" - вистрiлив. –ього разу ротмiстровi не зрадили нi око, нi рука. ЉулЯ вцiлила в груди черницi й пронизала серце... Ќi крику, нi стогону не вирвалосЯ з уст мученицi; тiльки на мить розплющились перелЯканi очi, здригнулось тiло, й голова повiльно схилиласЯ... Iз рани поволi потекла темно-червона цiвка кровi, закривавились посинiлi уста. - ‚iват! „осконале! Џiдрiзав, наче курiпку! - закричали найближчi свiдки пострiлу. - ‡а здоров'Я пана ротмiстра! - пiдхопили тi, що сидiли за столом. - ‚лучно! - пiдтримала гучну радiсть i челЯдь. Ђле навiть на п'Яний, жорстокий i дикий натовп смерть безневинної страдницi справила враженнЯ; молоде тiло, ще мить тому сповнене сил, висiло тепер перед напасниками живим докором їхнього звiрства... ѓолоснi вигуки й регiт стихли, i в оскверненому храмi на Якийсь час запала тЯжка, гнiтюча тиша... —ути було навiть шепотiннЯ тих, що молилисЯ за вбиту черницю. - “покой, господи, в лонi праведних рабу твою Єфросинiю, Яка прийнЯла мученицький вiнець, i вiзьми її в селища горнi, де немає нi злоби, нi слiз, нi страждань, - голосно молиласЯ „арина. - ‚iчна пам'Ять тобi, наша сестро, - тремтЯчими голосами обiзвалисЯ подруги. –ей зворушливий шепiт ще бiльше потьмарив настрiй шлЯхти. Љожен вiдчув у душi Якусь мерзоту. Џорив шалених веселощiв ущух, конфедерати спохмурнiли. Ѓенкет припинивсЯ сам собою, i пан ѓолембицький, мiцно вхопивши за руку „арину, квапливо повiв її до келiї iгуменi. •оч Який вiн був п'Яний, врода панни справила на нього величезне враженнЯ. Ќе раз спотикавсЯ й падав пан ”елiкс, поки доплентавсЯ до келiї... Ѓiдолашна полонЯнка могла б легко втекти вiд нього, та з усiх закапелкiв монастирЯ долинали п'Янi крики й дикий регiт, i вона боЯласЯ потрапити до лап iншого звiра. „о того ж з монастирЯ не було iншого виходу, крiм головної брами. ’ому залишалосЯ одне - вирватисЯ з лабет ката й накласти на себе руки. ’а „арина не хотiла так дешево продати своє життЯ... ‚вiйшовши до келiї, шлЯхетний лицар дiстав вино, налив келихи собi й „аринi i наказав їй випити. „iвчина спершу вiдмовлЯласЯ, але нараз в її головi блиснула смiлива думка. - ‘першу випий ти, пане, за моє здоров'Я! —и вже не здужаєш? - лукаво спитала „арина. - џ не здужаю? - образивсЯ пан ѓолембицький. - Ћго! џ ще вип'ю скiльки завгодно... џ всiх переп'ю... Џан ”елiкс... сильнiший за ѓеркулеса... десЯть левiв задушу... •ай мене вб'є перун, коли не задушу... Ђ гайдамакам... псЯ крев... та Я сам... сотнЯм зiтну голови... махну... i нема десЯти шельм... махну... бррр... „арина, користуючись з кожної паузи в п'Яному базiканнi пана ”елiкса, примусила його спорожнити келих до дна. - Ќу, тепер сюди, до мене на груди! - гукнув пан ”елiкс i, ледве тримаючись на ногах, поклав на стiл пiстоль, вiдчепив шаблю й важко сiв на лаву. - ‡ачекай же, мiй любий пане, Я ще не випила за твоє здоров'Я, - i дiвчина почала маленькими ковтками пити вино, раз у раз звертаючись до славного лицарЯ з найкращими побажаннЯми. —ервоне обличчЯ пана довудци посинiло, очi то безтЯмно витрiщались, то зовсiм злипалисЯ, вiн дихав з хрипiннЯм i клекотом. ‚ цю мить ѓолембицький був такий огидний, що бридливе почуттЯ примушувало „арину внутрiшньо здригатисЯ, але вона з усiх сил намагаласЯ приховати це й гарЯчково думала, Як скористатисЯ з першого-лiпшого сприЯтливого моменту. „iвчина похапцем налила ще один келих, проте впоратисЯ з ним пан ”елiкс уже не змiг i, не допивши, упав на лаву... Љiлька разiв вiн iще силкувавсЯ розплющити повiки, але так i не змiг. Џ'Яний сон звалив його... - ’ут врЯтована... а там?.. …, вiд своєї долi не втечеш! - прошепотiла „арина й з гарЯчковою швидкiстю почала переодЯгатись у вбраннЯ хорунжого, Яке вона насилу стЯгла з нього. Ќа щастЯ, довудца був худий i невисокий на зрiст, так що жупан та кунтуш їй пiдiйшли, тiльки чоботи були надто великi, й панна залишила на ногах свої сап'Яновi чобiтки iз срiбними пiдкiвками. Џiдперезавшись туго поЯсом, вона засунула за нього пару набитих пiстолiв i до боку почепила шаблю. ђозшукавши ножицi, „арина вiдрiзала свою косу, надiла конфедератку й перетвориласЯ на красенЯ-юнака, здатного полонити навiть королiвну. ’iльки незвичайна нiжнiсть обличчЯ й квiтуча молодiсть могли виказати панну в її новiй ролi. ‚она зупинилась на мить перед катом, перед цим заклЯтим ворогом усього того, що було длЯ неї свЯте, i в її серцi закипiла боротьба... ЏочуттЯ справедливостi волало, що залишати живим цього недолюдка на горе знедоленим було б злочином, але на вбивство у дiвчини не пiднiмаласЯ рука... Ћпиралась її природа... ’а й чим убити його? аблею? ‚она не вмiла нею орудувати. Ќепевний удар тiльки розбудить його... ‚истрелити в лоб iз пiстолЯ - але, звук пострiлу викличе переполох, i її спiймають на мiсцi злочину... …х, коли б у неї був кинджал... ’а його, Як на зло, вiднЯли. ™о робити?.. "Ђ ножицi?" - майнуло в головi „арини, й вона судорожно вхопила їх знову. Џанна пригадала в цю мить мученицьку смерть батюшки, вбивство iгуменi, наругу над свЯтинею й мордуваннЯ сестер... I в її серце впилосЯ жало кривавої, невгасимої образи... “ бурхливому поривi цього почуттЯ дiвчина кинулась до ѓолембицького, Який голосно хропiв, вiдкинувши назад голову, i всадила ножицi йому в горло. „овудца судорожно сiпнувсЯ й захарчав... I з рота струменем вдарила кров. Ќе тЯмлЯчи себе вiд жаху, „арина вискочила з келiї й вибiгла на монастирський двiр. ‚iн був зовсiм безлюдний; усi, певно, вже спали мертвим сном. Џiд захмареним небом страхiтливо чорнiла безмiсЯчна нiч; коли-не-коли спалахувала далека блискавка, наче небо блимало страшним оком, i тодi на мить виступали з пiтьми силуети дзвiниць, тополь i дахiв найближчих будiвель. Џрохолода ночi трохи пiдбадьорила „арину; вона знову загорiласЯ бажаннЯм втекти вiд катiв i врЯтувати своє життЯ... Ђле Як i куди тiкати? Њонастир був оточений високою стiною, єдиний вихiд - браму, певна рiч, охоронЯли жовнiри. "•iба сховатисЯ? - промайнула думка. - Ђле де? Ќа Який час? Ќемає сумнiву, що Њокрицький настановить тут католицьку адмiнiстрацiю. ’ак чи iнакше її врештi спiймають i вiддадуть на нелюдськi тортури... Ђ втiм, вiд тортур нинi є чим урЯтуватисЯ! - I дiвчина помацала рукою пiстолi. - ’а все-таки треба використати всi засоби, всi шлЯхи... ‹iтнЯ нiч коротка..." ’ривожно прислухаючись до найменшого шелесту i вдивлЯючись розширеними очима в слiпу темрЯву, „арина навпомацки посуваласЯ вздовж стiни. ђаз у раз вона з жахом озираласЯ назад, тремтЯчи вiд думки, що ось-ось її наздожене й схопить облитий кров'ю, з ножицЯми в горлi, довудца. Њинали хвилини, Якi здавалисЯ дiвчинi вiчнiстю... ђаптом десь поблизу, мало не бiлЯ неї, почувсЯ глухий звук вiд падiннЯ чогось важкого й м'Якого. „арина здригнулась i хотiла була кинутисЯ в глиб двору, та в неї пiдломилисЯ ноги... ‚хопившись за стiну руками, втiкачка затаїла дух. Њинула хвилина-друга, але довкола було тихо. „арина нарештi озирнуласЯ, їй здавалосЯ, що позаду промайнула Якась тiнь... Њайже iнстинктивно дiвчина подаласЯ вперед, та не встигла вона зробити й кiлька крокiв, Як за прочиненими дверима однiєї з келiй, що тЯглисЯ вздовж стiни, почулосЯ борюканнЯ й збудженi, захеканi голоси. - Ќi, шельмо, не втечеш, - хрипiв грубий голос. - Џусти! - кричала Якась жiнка. - Џусти!.. ѓеть!.. џ ЄвлалiЯ... џ католичка... џ привела вас сюди... - Ђ дiдько з тобою, ЄвлалiЯ ти чи ЊотрЯ!.. ’и менi сподобалась - i край! - Ћй рЯтуйте! - заверещала ЄвлалiЯ, борсаючись у темрЯвi. - џ пiду до пана довудци... ’и вiдповiси за насильство! ЄвлалiЯ вискочила з сiнешнiх дверей, - жовнiр за нею. ‚ цю мить спалахнула блискавка й освiтила блiдим холодним сЯйвом i Євлалiю, що борюкаласЯ з жовнiром, i „арину, що притиснуласЯ до стiни... - Ћн пан довудца! - простЯгаючи руки до „арини, крикнула ЄвлалiЯ. †овнiр скам'Янiв вiд несподiванки, у нього в головi блискавкою майнула думка, що коли випустити Євлалiю живою, то вона викриє його в злочинi, за Який доведетьсЯ поплатитись головою. - ’о ти доносити, гадюко? - прошипiв вiн i встромив їй у спину кинджал. ЄвлалiЯ несамовито закричала i впала крижем до нiг „арини, а жовнiр щез у нiчнiй пiтьмi. Ќедовго стогнала ЄвлалiЯ, - швидко слабнучи, вона ще зiтхнула раз-другий i затихла... Њинали найзручнiшi длЯ втечi хвилини, а „арина все ще стоЯла непорушне й раз у раз шепотiла: - Ѓожий суд! - Ќарештi вона озирнулась i помiтила, що на сходi небо почало потроху Яснiшати... Џринаймнi, добре вдивившись, тепер уже можна було розрiзнити на темному тлi неба обриси всiх п'Яти бань храму... ’реба було взЯти себе в руки й негайно дiЯти... „iвчина обережно, але швидко рушила до брами. Џiдкравшись, вона побачила, що четверо жовнiрiв, певно, п'Яних Як нiч, спали, простЯгшись долi, а брама була не тiльки не замкнена, а навiть трохи прочинена. Ќе тЯмлЯчи себе вiд радостi, „арина пiдбiгла до неї i, не помiтивши в чорнiй пiтьмi пiд склепiннЯм брами дозорцЯ, що теж спокiйнiсiнько спав, наступила йому на руку. Ќа щастЯ, вiн не прокинувсЯ, тiльки промимрив Якусь лайку й вiдсмикнув руку. „арина налЯгла на важку браму, вона заскрипiла, але не пiддаласЯ... Ќараз паннi причулись Якiсь пiдозрiлi звуки, схожi на тихий стукiт... •олодний пiт виступив у неї на чолi, вiдчай подвоїв сили, й вона нарештi розчинила браму настiльки, щоб прослизнути в щiлину... Џiдйомний мiст був спущений, за ним тЯгласЯ довга греблЯ, що губиласЯ в густих вербах, за Якими починавсЯ лiс. Џереходити мiст i греблю, коли ось-ось мало зiйти сонце, було небезпечно: по високiй стiнi могли ходити вартовi... Ђле за вербами „арина вже могла вважати себе в безпецi. ‡упинившись на мить пiд дашком брами, вона озирнуласЯ довкола, перехрестилась i кинуласЯ бiгти... ’а ледве дiвчина вскочила у вологу пiтьму пiд вербами, Як її схопили ззаду чотири залiзних руки й накинули на голову важку кирею... XVIII ѓрiзнi вiстi, що їх привiз Џетро, страшенно стривожили селЯн Њалої ‹исЯнки. ‚они ще ранiше були налЯканi погрозами ѓершка й пiслЯ його несподiваної втечi ждали розправи, але тепер вона, неминуча й невiдворотна, вже стоЯла зовсiм порЯд i примушувала стискатись серце вiд жаху. ‡араз селЯни були вiльнi вiд роботи: хлiба, навiть пiзню гречку, вже давно посiЯли, а жнива ще не починались. Џравда, пiдходив час орати толоку, готувати ниви на майбутнiй господарський рiк пiд озимину, та про це майбутнє нiхто не думав. “же з самої ранньої весни серед селЯн вiдчувалосЯ Якесь незвичайне хвилюваннЯ; не те щоб їх з зими почали бiльше гнобити, - гнiт i поневоленнЯ народу були Явищем не новим i за останнє десЯтилiттЯ досЯгли, мабуть, свого апогею, - та докотиласЯ звiдкись чутка, що настав слушний час скинути польське Ярмо, врЯтувати i себе, i православну вiру вiд погибелi. Ђ втiм, такi чутки виникали вже не раз i пробуджували в пригнобленого селЯнина надiю, проте ненадовго. Ќевеликий загiн захоплених волелюбною мрiєю селЯн пiд керiвництвом Якого-небудь запорожцЯ зчинЯв, бувало, веремiю, але, зруйнувавши й спаливши кiлька панських маєткiв та перевiшавши з пiвсотнi економiв, зрештою зазнавав поразки вiд сильнiшої польської команди. ЏiслЯ кожного такого гайдамацького заворушеннЯ й страхiтливої за нього розплати народ втрачав надiю на визволеннЯ й пiд непосильним тЯгарем лиха дедалi нижче й нижче схилЯв свою голову, хоч, Як i ранiше, прагнув помсти. ‡а останнi п'Ять рокiв припинилисЯ навiть гайдамацькi виступи, тому пани, посесори й економи були переконанi, що хлопське бидло остаточно приборкане, й ставились до селЯн, наче до пiд'Яремної худоби, нiчого не боЯчись. ’а з весни помiтили, що "бидло" немовби ожило, пiднЯло голову й хоча ще вперто мовчало, але в цьому грiзному мовчаннi вiдчуваласЯ стихiйна сила, Яка примушувала i економiв, i посесорiв утримуватись вiд канчукiв та паль; польськi урЯдовцi вважали, що цi настрої селЯн є наслiдком московського вiтру - хоч насправдi цього й не було, - i до поЯви конфедерацiй уникали рiшучих заходiв. ‹юди хоча й виходили ще на панщину, але дуже неохоче, здебiльшого ж збиралисЯ гуртками й гомонiли помiж себе про новi чутки, занесенi з Ярмаркiв, з цвинтарiв, з корчем убогими, прочанами й проїжджими; в цих чутках, порЯд з вигадками, були й правдивi вiдомостi про те, що скрiзь селЯни готуютьсЯ до останньої боротьби й до них, щоб покiнчити з панами й назавжди визволити православну церкву вiд католикiв та унiатiв, пристануть i запорожцi... ‘аме цi чутки й єднали людей, i пiдносили їх дух. ’ак було i в Њалiй ‹исЯнцi, що правила за центр багатьох розкиданих довкола хуторiв. ЏiслЯ вiд'їзду Џетра по допомогу до гайдамакiв у садибi титарЯ щоночi потай збиралисЯ впливовi люди з села й хуторiв; вони приходили дiзнатисЯ, чи не одержано вiд Џетра Якихось звiсток, i подiлитисЯ почутими новинами. ’а виЯвлЯлосЯ, що вiд парубка не було нi слуху нi духу, тому багато хто вважав, що його схопили лЯхи, а з базарiв i корчем надходили тiльки звiстки, що пани з'їжджаютьсЯ й готуютьсЯ рiзати всiх православних. Ћскiльки ж досi пани в селах не з'ЯвлЯлисЯ, а, навпаки, навiть вiд'їжджали з своїх замкiв на конфедератськi з'їзди, то тривога почала потроху влЯгатись. ™оправда, вдень села були майже зовсiм безлюднi - жiнки й дiти ховалисЯ в найближчих лiсах та байраках, тiльки вночi виходЯчи iз сховищ, щоб потай дiстатисЯ до своїх хат i взЯти дещо з харчiв. Ћстаннiм часом, коли тривога трохи вщухла, втiкачi вже смiливiше навiдувались до своїх покинутих осель, жвавiше метушилисЯ в щоденному клопотi. Ђж тут несподiвано повернувсЯ Џетро з грiзною звiсткою, що Њала ‹исЯнка й близькi хутори та висiлки приреченi на винищеннЯ. –е повiдомленнЯ мов громом прибило всiх селЯн, i вони не знали, на що зважитись. „иЯкон доклав багато зусиль, щоб заспокоїти приголомшених селЯн; вiн присЯгавсЯ, що гайдамацькi загони недалеко й що Џетро приведе їх; та коли пiслЯ кiлькох днiв очiкуваннЯ гайдамаки не з'Явились, а Џетро з сестрою пропав безвiсти, тодi й диЯкон розгубивсЯ. Ќе покладаюч сь уже на гайдамакiв, на їхню негайну допомогу, вiн узЯвсЯ збирати мiсцевий заг н, переконуючи .селЯн, що їм перш за все самим треба озброїтись i бути готовими до вiдсiчi. - Ѓоже поможи, а сам не лежи! Џiд лежачий камiнь i вода не тече! - проповiдував диЯкон на нiчних радах у титарЯ, пiдбадьорюючи розгублених селЯн тим, що, мовлЯв, нам не вперше лЯхiв лущити, що й батьки, й дiди нашi на них набили руку i що не такий уже чорт страшний, Як його малюють! Џалка мова диЯкона, Який уже понюхав пороху та й умiв, де треба, докинути i божественне слово з свЯтого письма, i гостру народну приказку, пiддавали духу похмурим слухачам, i вони, пiдбадьоренi його словом i ласкою титарЯ, iшли по домiвках припасовувати до гострих ножiв довгi ратища, а до кiс короткi держаки. ‘еред цих гарЯчкових приготувань минав час, роботи вистачало всiм чоловiчим рукам, вiд юнакiв до старих. ’а й ж нки хоч i тремтiли вiд страху, але допомагали в роботi чоловiкам або виносили з сiл домашнє майно й ховали його в Яругах, байраках, лiсах, а то й просто закопували в землю... ‚ечорiло. ЏiслЯ двотижневої спеки, Яка обпалила i трави, i хлiба, i дерева, над ‹исЯнкою нарештi пролиласЯ зливою давно очiкувана й така жадана грозова хмара. Џравда, вона захопила село тiльки крилом, посунувши далi на пiвдень, але й пiвгодинний рЯсний дощ освiжив i зелень, i повiтрЯ, напоївши його пахощами щойно скошеної в левадi трави. Џiвнiчний край неба вже виблискував чистою, прозорою блакиттю, а на заходi ще зловiсно чорнiла темно-багрЯна хмара, з Якої проглЯдало вечiрнє сонце. ‰ого скiсне промiннЯ золотило свiжу лапату зелень густих кленiв та срiблЯстi пасма немовби розчесаних верб i райдужними iскрами грало в дощових краплинах, що повисли на листi. Ѓатюшка з титарем вийшли з душної хати й сидiли на призьбi, вдихаючи цiлюще повiтрЯ i втiшаючись чудовим вечором; 3 тихою усмiшкою дививсЯ отець •ома i на чорну хмару, Яку прорiзували вогненнi змiйки, i на Ясний захiд сонцЯ, i на палаючi багрЯнцем вiкна хат, i на пурпуровi, у самоцвiтах, верховiттЯ дерев. - Ћх, велик єси, боже наш, у творiннЯх рук твоїх! - тихо промовив батюшка, звiвши очi в синю височiнь неозорого неба. - „ивний i прекрасний свiт i в грiзнiй борнi стихiй, i в лагiдному сЯЯннi вечора... ‘вiте тихий, свiте слави безсмертного отцЯ небесного... - молитовне зашепотiв вiн i затих у нiмому споглЯданнi. ’итар довго мовчав, не бажаючи порушувати настрiй свого любого батюшки, i тiльки згодом наваживсЯ заговорити. - …х, панотче, - зiтхнув вiн, потерши рукою свої волохатi груди, - красен свiт божий, то правда, та не красними iстотами населений вiн... Ћдне одного силкуєтьсЯ пожерти... ‚овк вовка не зачепить, а от католик заповзЯвсЯ всiх нас пожерти, щоб i кiсток не лишилось... ’о навiщо ж i краса цього свiту, коли в ньому таке паскудство? - …, не кажи так, пане „аниле! - лагiдно вiдказав отець •ома. - Ќе нам, смертним, збагнути думу творцЯ всесвiту, навiть херувими й восьмикрилi серафими не можуть прозирнути в таємницю його творiнь... Ђле й незрЯчими очесами ми бачимо, що тьма неминуча... I дивись, порЯд з нею ще Яскравiше виблискує вiчне сонце; гроза теж потрiбна, бо пiслЯ йеї настає тихий i чарiвний вечiр... Ѓiльше того, коли б у свiтi не було зла, то й добро не мало б цiни... “се супротивне iснує длЯ боротьби, i Як свiтло переборює тьму, так i добро зрештою мусить подолати зло, а правда - кривду... џ вiрю, що й народне горе мине, Як чорна хмара, й пiслЯ нього возсiЯє красою наш край i заплаканi обличчЯ засвiтЯтьсЯ усмiшкою! ’iльки ревно молiтесЯ й черпайте упованнЯ з джерела милосердЯ й любовi, не поклада-ючись на кнЯзiв i на синiв людських, а тим паче на меч; бо Яка рiзницЯ буде мiж напасниками, лиходiЯми й вами, Якщо й у вас руки будуть заплЯмованi кров'ю? - останнi слова батюшка вимовив тремтЯчим голосом i схилив голову. „анило хотiв був сказати кiлька слiв на своє виправданнЯ, та козачок, що зненацька вигулькнув з хвiртки, - вiн, без сумнiву, належав до польської челЯдi, але нетутешньої - спантеличив титарЯ й примусив його мимохiть здригнутисЯ. - —и тут живе його превелебнiсть пан ксьондз тутешньої церкви? - спитав козачок по-українськи, але надто голосно й почасти зухвало. - ’ут, хлопче! - вiдповiв стривожений титар. - Ђ що тобi, сину? - з цiкавiстю пiдвiв голову й батюшка. - Џан наказали, щоб ви зараз же йшли до панського двору! - сказав хлопець. - џкий пан? …коном наш чи що? - спитав батюшка. - џкий економ? - презирливо пирхнув хлопець. - ‘ам володар тутешнього села. - ‰ого Ясна мосць пан губернатор? - вигукнули разом титар i свЯщеник i, наче окропом ошпаренi, схопилисЯ на ноги. - Ќе губернатор, - Якось знiтивсЯ козачок, - а володар цього села, його мосць пан ‹евандовський. Ћтець •ома й титар здивовано перезирнулисЯ: вони такого прiзвища не чули й спершу було подумали, що, мабуть, приїхав новий економ чи новий посесор. Ђле за мить у титарЯ майнула страшна думка, що, певно, прибула уповноважена особа, Якiй доручено криваву розправу, в першу чергу, з ‹исЯнкою, - i ось длЯ цього пан i звелiв прийти батюшцi. ’итар пополотнiв i сказав отцевi •омi, що самого його не пустить, а пiде з ним разом. - ‰ого мосць кличе тiльки пана ксьондза, - пiдкреслив козачок, - а тому про-вожатих не треба. - —ого ти, пане „аниле, боїшсЯ? - сумовито усмiхнувсЯ на хлопцевi слова свЯщеник. - Ѓез волi отцЯ небесного не впаде жодна моЯ волосина... ’о пiд його свЯтою опiкою Я й пiду... зараз... тiльки... ось рЯсу... - отець •ома поспiшив у хату, одЯг поверх полотнЯного грубого пiдрЯсника, в Якому вiн сидiв, свою єдину рЯсу з синьої китайки й у цьому парадному одЯзi вирушив разом з козачком до свого нового, невiдомого пана. "™о ж? - думав вiн дорогою. - џкщо пан кличе мене, щоб Я вручив йому ключi од ввiреного менi храму, то Я терпiтиму до останнього подиху, а ключiв йому не вiддам i власною рукою не впущу ворога в господнiй дiм длЯ оскверненнЯ нашої свЯтинi". Љоли козачок побiг у внутрiшнi покої сповiстити пана про прихiд схизматського ксьондза, отець •ома смиренно зупинивсЯ бiлЯ вхiдних дверей, у передпокої, i, схиливши голову, з трепетом ждав свого верховного господарЯ. џк же вiн здивувавсЯ, коли пан, що ввiйшов до передпокою - середнього вiку й приємної зовнiшностi, - поквапно пiдiйшов до нього й, простЯгши обидвi руки, заговорив ласкавим голосом: - „аруйте, панотче, що Я потурбував вас; та менi хотiлосЯ Якомога швидше з вами познайомитись, спiзнатись i обмiзкувати дещо секретно, а тому Я й гадав, що в мене це зробити зручнiше. Џшепрашам!' џ вважатиму найприємнiшим обов'Язком побувати у вашої велебної мосцi, - й вiн, взЯвши обома руками худу кiстлЯву руку свЯщеника, енергiйно потиснув її. - Ђх, Я й забув сказати велебному пановi, хто Я! ‹евандовський, власник подарованої менi губернатором ‹исЯнки з усiма правами, з Яких Я й думаю скористатисЯ... Ђле що ж ми розмовлЯємо, стоЯчи в передпокої? Џрошу до салону. Ѓатюшка був такий вражений цим нечувано ласкавим поводженнЯм, що в першу мить витрiщив на метушливого пана очi, не розумiючи, чи то незвичайна чемнiсть дивного пана, чи витончений глум. ’а пан ‹евандовський, не дочекавшись вiдповiдi, сам повiв батюшку попiд руку до своєї вiтальнi й, присунувши крiсло, запросив гостЯ сiсти; мало того, одразу ж звелiв подати меду, щоб випити два-три келихи з ним. ™е й тут думав отець •ома, що все це ‹евандовський вироблЯє, аби поглузувати, й що їхнЯ зустрiч неминуче закiнчитьсЯ Якимось жахливим знущаннЯм, але пан так сердечно виЯвлЯв свою гостиннiсть, що батюшка зовсiм розгубивсЯ. Ђ ‹евандовський тим часом iз щирим спiвчуттЯм розпитував, Як йому живетьсЯ, чи не кривдить його хто, чи не терпить вiн нужди. ’а батюшка все ще мовчав i тiльки зiтхав, розгублено розводЯчи руками. - ‹ибонь, не довiрЯє менi панотець? - заговорив пiслЯ невеликої паузи ‹евандовський. - ’а й зрозумiло: Я полЯк i католик... Ђ пани, певно, так усiм остогидли, що в кожному їхньому теплому словi вбачають тiльки каверзу... - ‚оiстину... - нарештi промовив отець •ома й, схаменувшись, що бовкнув зайве, знiтивсЯ й похнюпивсЯ. - ’ак, так, так! - усмiхнувсЯ ‹евандовський, пiдливаючи йому в келих меду. - Ђле Я, панотче, зовсiм особливий пан, виродок. Џо-перше, будучи католиком - Я не фанатик, а дотримуюсЯ бiльше вченнЯ ‘оцiЯ i вважаю будь-Яке релiгiйне насильство злочином... ђозум i совiсть мають бути в кожної людини вiльнi... Џо-друге, Я ненавиджу рабство й вважаю усiх людей, за подобою божою, братами й рiвними в правах, по-третє, Я також, напевне, Як i ви, батюшко, люблю тутешнiй край i тутешнiх людей, вважаючи їх рiдними собi: мiй прапрадiд був значним козаком i звавсЯ ‹евадою, а потiм уже прадiд, покатоличившись, причепив хвостик. - ѓосподи! ‚перше за все життЯ... - сплеснув руками батюшка. - ‡роду й не подумав би, i не повiрив би! видше перевернетьсЯ небо й землЯ... - Џанотець здивований? ’а Я ще додам, що, крiм учень фiлософських, i саме життЯ переконало мене, що хваленi безлади й безправ'Я, на Яких нiбито тiльки й тримаєтьсЯ Џольща, є страшним, нетерпимим злом, i воно має бути вирване з рук свавiльних магнатiв... ’ам, де закон дає тiльки .одному становi необмежену владу, а iнших позбавлЯє будь-Яких людських прав, там не може бути блага й могутностi, i така держава мусить рано чи пiзно впасти; але там, де вже зовсiм немає закону, де законом є сваволЯ магната, де й єдиний правний стан не гарантований вiд цiєї сваволi, - там годi терпiти й кожен на такий лад має право пiднЯти руку! - џсновельможний пане... сину мi'й... даруйте на словi... Ђле такi високi мислi... i вiд пана... в мене, старого, навiть розум мiшаєтьсЯ, - плутавсЯ схвильований отець •ома. - ’iльки Я ось думаю... що лiпше б... Якби нiхто не пiднiмав руки... - Љоханий панотче!.. - промовив пан ‹евандовський. - Ћднiєю любов'ю i ласкою не переможеш зла, особливо коли воно взЯло гору... i нiчого не бачить.... нi на що не зважає!.. џкби хто вдерсЯ в гурт дiтей i почав їх рiзати... невже б ми, їхнi охоронцi, дивилисЯ на це винищеннЯ склавши руки i тiльки благали звiра в iм'Я любовi зглЯнутись над дiтьми? Ќi, в таку хвилину наша бездiЯльнiсть була б злочинною... ‘ам •ристос не стерпiв бешкету в храмi отцЯ свого й не просьбами, а дiЯннЯм очистив його вiд осквернителiв... Ѓез сили, панотче, не можна: усе в свiтi тримаєтьсЯ на силi - i землЯ, i сонце, i зорi... Ћх! - глибоко зiтхнув ‹евандовський i, потерши рукою чоло, вiв далi ослаблим голосом: - џ теж пережив... власне, не пережив, а переживаю й переживатиму до скону непоквитоване, велике горе... Ќаш губернатор убив мою дружину й маленьку доньку... Џосиротив мене... - Ѓоже всесильний! - вигукнув вражений до глибини душi батюшка. - Ќевже й шлЯхетний лицар не убезпечений вiд такого розбою? - џк бачите, отче! „е немає закону, там кулак - пан... а проти кулака суддею може бути тiльки кулак... Ђтож, кулак! - гiрко пiдкреслив ‹евандовський i замовк. ѓруди його важко здiймались, у горлi щось клекотiло. ‹евандовський одним духом випив келих i, вiддихавшись, заговорив знову: - ЊiсЯцiв зо два тому пановi Љшемуському захотiлосЯ трохи розважити гостей i "пожартувати" з мене... Љоли Я був у нього на дикому, огидному бенкетi, вiн наказав своїй розбiйницькiй бандi вчинити нiчний наїзд на мiй хутiр, знести все дощенту, спустити став i саме мiсце, де була моЯ садиба, засадити деревами, щоб не лишилосЯ й слiду житла. „ружину й немовлЯ схопили сонних... —елЯдь перев'Язали й розвезли... а потiм, вчинивши цей страхiтливий розбiй, губернатор запросив гостей разом зi мною на прогулЯнку в мiй хутiр... џ знепритомнiв, коли побачив, що все знищено. Ѓiльше мiсЯцЯ був несповна розуму, та, на лихо, моЯ мiцна натура перемогла... а дружина... моЯ сердешна, моЯ єдина џдвiсЯ й немовлЯтко... не витримали й померли... Ѓули ось... бiлЯ моїх грудей... i загинули... з примхи звiра... Ђ вiн живе, пересичуючись всiлЯкими втiхами... глумитьсЯ з чужих, слiз... Њоєї ж розради... мого ангела... мого щастЯ... немає на свiтi!.. Ќема, й нiхто не може менi повернути їх! - ‹евандовський закрив очi рукою i довго сидiв нерухомо, охоплений пекучою тугою i образою... - Ћх, любий пане, велике ваше горе, - мовив батюшка тремтЯчим голосом i витер хусточкою очi. - I Я тепер вiд щирого серцЯ вiрю кожному панському слову... ‰ого мосць на собi зазнав те, що терпить майже щоденно народ... Џравда, вiн бiльше звик до терпiннЯ, але i йому тЯжко... Ђ пановi господь послав випробуваннЯ й зберiг життЯ, напевне, длЯ вищої потреби. Џанське серце ще потрiбне тут. ’ак указує промисел божий... - џ скорЯюсЯ йому, панотче, в тiй же надiї... Ћсь i цей дар... цiну кровi... Я прийнЯв... щоб бути корисним хоч чим-небудь бiдолашному людовi... џ й вас запросив до себе, коханий ксьондзе, щоб ви були менi в цiй справi помiчником... ™о ж до церковної руги й всiлЯких господарчих потреб, то вiд мене ви матимете все... Ђ чи не пробували обернути вашу церкву в унiатський костьол? ’аке насильство нинi повсюдно творитьсЯ... - Џоки що господь милував, - здригнувсЯ отець •ома. - ’о ось вам моЯ рука, що поки Я живий, захищатиму права i вашi, i вашої церкви... Ђ селЯнам Я хочу здати всi економiчнi землi споловини, по-сусiдськи... џ їх вважаю за своїх добрих сусiдiв - менi багато тепер не треба, - так i перекажiть своїм парафiЯнам. Ђ громаду Я скличу й про землю з нею побалакаю... ’а говорити з натовпом по щиростi незручно... то Я вже покладаюсЯ на панотцЯ... - ‘кажу! ‘кажу! џк же не подiлитисЯ такою радiстю? ’ака благостинЯ їм i не сниласЯ... ‘правжнього благодiйника їм послав господь... ‡глЯнувсЯ на сльози сирiт, на стогiн матерiв... ’обi, твоєму милосердю безконечному вклонЯюсЯ, о всеблагаЯ мати! - i батюшка, пiдвiвшись з крiсла й простЯгши руки до iкони Ћстробрамської богородицi, що висiла в кутку вiтальнi, впав на колiна. ‹евандовський кинувсЯ пiднЯти старого й притис його до своїх грудей. ‚ обох, i в пана, i в старого свЯщеника, по обличчю текли щасливi сльози... Џiзно вийшов лисЯнський свЯщеник вiд нового пана. ‡а садибою його зустрiв титар з двома дiдами. ‚они весь час стерегли батюшку в засiдцi, чекаючи в страшеннiй тривозi, чим усе це скiнчитьсЯ. Ђ на левадi в титарЯ уже зiбраласЯ громада, й багато хто прийшов з ближчих хуторiв, щоб дiзнатисЯ про новини i в разi потреби допомогти. ‚iстi, принесенi батюшкою, громада зустрiла з недовiр'Ям. “сi вбачали в щедростi нового пана Якусь каверзу з його боку. ’а коли отець •ома розповiв людЯм про невтiшне горе ‹евандовського, про страшну наругу, Якої той зазнав од губернатора, вони уже з бiльшим довiр'Ям поставилисЯ до його обiцЯнок. ђадiсний настрiй запанував серед мешканцiв ‹исЯнки; через годину пiслЯ поверненнЯ батюшки все село вже знало про несподiване щастЯ, послане ‚севишнiм, i зiбралосЯ в садибi „анила Љушнiра. Ќiколи ще рада не була така багатолюдна й нiколи ще так не свiтилисЯ щастЯм очi селЯн! џк тiльки блиснув перший промiнь сонцЯ, отець •ома запросив усiх до церкви послухати подЯчний молебень з водосвЯттЯм. ‚дарив радiсний дзвiн, i все село, з старезними дiдами, з хворими, з дiтьми, широкою рiкою попливло у вiдчиненi дверi Яскраво освiтленого храму... „ругого днЯ пан ‹евандовський зiбрав селЯн i оголосив, що всi полЯ й сiножатi земель ‹исЯнського ключа вiддає їм споловини, а пасовиська просто так i що, крiм того, решту податкiв - подимне, шлЯхове, рiчкове, хлiбне, церковне та iншi, скасовує зовсiм, а церкву їхню бере пiд свiй захист i заступництво. ЃлагодiЯннЯ цi були такi великi, що, незважаючи на попередженнЯ отцЯ •оми, приголомшили громаду. ‘елЯни, поскидавши шапки, стоЯли мовчки, не смiючи поворухнутись, i тiльки тривожнi поглЯди спiдлоба виразно промовлЯли, що кожного мучив сумнiв: чи не з'їхав з глузду пан? ‡апанувала гнiтюча тиша, Яка зовсiм збентежила ‹евандовського. - Њоже, ви, панове громадо, не задоволенi? - сумно спитав вiн. - ‘пасибi! ™иро дЯкуємо за ласку! Џошли, боже, пановi вiк довгий! - несмiливо обiзвалосЯ кiлька голосiв. - ‚iк довгий! - пiдхопили iншi, вже .трохи дружнiше. - ‚и, панове, начебто не довiрЯєте менi, - вiв далi господар. - ’о ось що: оберiть своїх виборних i розмежуйте помiж себе, за згодою, мої лани й сiножатi... Ђ за побажаннЯ менi здоров'Я - велике спасибi, а також зичу вам здоров'Я i всЯкого добра... ’iльки насухо зичити - не випадає... ’о йдiть до корчми, i хай орендар викотить на громаду цiлу бочку горiлки вiд мене. - ‘пасибi! Ћце пан, так пан! „ай, боже, пановi! Ќу й пан! ‘пасибi! ‘пасибi! Џошли, боже! - одностайно закричала й загомонiла юрба, пiдкидаючи шапки вгору, i посунула до корчми. „озвiл пана зараз же взЯтисЯ до подiлу його ланiв i запропоноване частуваннЯ одразу розвiЯли всi сумнiви й викликали в натовпi шалену радiсть. ѓорiлка розпалила серцЯ ще бiльшою втiхою. „аремно диЯкон, Який не схотiв навiть пити на панську ласку, намагавсЯ протверезити захоплених селЯн i збити їх iз мирного настрою; його не слухали. - ’а не вiрте ви пановi, - надривавсЯ диЯкон. - Џаки й паки реку, не вiрте! ‚iн хитрий Як лисицЯ, от щоi Ѓачить, що всi селЯни ховаютьсЯ по лiсах, що села й хутори спустiли, а жнива наближаютьсЯ... Ћт вiн i вдавсЯ до хитрощiв, що, мовлЯв, половину даю... •а-ха! ’а чи є на свiтi такий дурень, щоб готового вiддав половину? Ќема! ’ож-бо й воно!.. Ђ вiн вас дурить, щоб вижали йому хлiб i звезли, - а другу половину вiн i сам забере з ваших токiв. Ћт що! ‡багнули? „ехто з селЯн чухав потилицю й мимрив: "…ге ж, отець диЯкон, може, й має рацiю". Ђле їх не слухали: "’а що ви базiкаєте? Ѓатюшка запевнЯє... Ђ йому кожен повiрить... ’а й одразу видно, що добрий пан... ‰ого самого скривдили... Ђ хiба мало панiв на ‡апорожжЯ тiкало? ‚iн же одразу звелiв ниви дiлити... виходить, без обману... i частуваннЯ, Як слiд". - ‘лухайте, дурнiї - посинiвши, кричав диЯкон i потрЯсав у повiтрi могутнiми кулаками. - …х, ви! ЌажлуктилисЯ панської горiлки та й вуха собi позатикали! ’а Якби й справдi пан надумавсЯ вiддати вам землю, то не допустить же такого шлЯхта: це був би їм усiм пiдрив... џкщо пан зовсiм вiдбiг розуму, то в нього вiднiмуть маєток. ’ак чи iнакше, але нi пани, нi губернатор, нiже сам кнЯзь џблоновський не вiддадуть хлопам землi: її тiльки силою можна взЯти! - …х, отче! - докорЯли диЯконовi за цi слова хмiльнi голови. - ’обi б тiльки одне - гайдамачити!.. ’а Якщо вiвцю можна спiймати за хвоста, то навiщо пiднiмати на неї голоблю? - Ђ Я кажу, - гарЯчкував диЯкон, - що коли ви повiрите в панськi обiцЯнки й згорнете руки, то вас передушать, Як курей... ‚iдомо, що дурнЯ i в церквi б'ють, а береженого й бог береже. ’а хоч Як надривавсЯ вiн, а пiдпилий натовп був настроєний миролюбно й волiв веселитисЯ, а не воювати. Ќавiть на другий день слова диЯкона мало вплинули на селЯн: однi квапились у поле дiлити панськi лани, iншi поспiшали перевезти з лiсу в село свої сiм'ї i, незважаючи на всi умовлЯннЯ диЯкона не ризикувати принаймнi жiнками й дiтьми, не могли вiдмовитись вiд спокуси знову зажити по-людському... ‚ойовничий диЯкон нарештi плюнув, назвав ‹исЯнку новою ѓоморрою i подавсЯ на сусiднi хутори збирати загiн. –iлий тиждень в ‹исЯнцi кипiло життЯ, наче стоЯв там Ярмарок; на всiх кутках села заскрипiли вози з домашнiм добром; бiлЯ вiдчинених хат заметушилисЯ баби, молодицi, бiлЯ колодЯзiв почали збиратисЯ дiвчата; з веселим криком забiгала по вулицi дiтвора, здiймаючи хмари пилюки... ‚ечорами знову мекали вiвцi й ревли корови, а вночi лунали на левадi сумовитi пiснi парубкiв i дiвчат. Ѓатюшка розчулено поглЯдав, Як село потроху знову повертаєтьсЯ до мирного життЯ, й, дiставши дозвiл правити службу в церквi, коли тiльки забажає, користувавсЯ ним майже щоденно. ‡вiсно, в буднi, сповненi клопоту, до церкви приходили тiльки старi - вони побожно слухали палкi молитви свЯщеника. ’ак минув тиждень. ’ого днЯ господарi з раннього ранку подалисЯ хто на царину, хто на розподiл ланiв, а парубки на сiножать, бо на високих мiсцЯх уже горiла трава. Ѓатюшка, вiдправивши ранню обiдню, разом з титарем i паламарем був iще у вiвтарi, а в церквi шепотiли останнi молитви три сивi дiди й одна беззуба пiдслiпувата бабусЯ. ђаптом до церкви вбiг блiдий, перелЯканий хлопець i заволав не своїм голосом: - •то в бога вiрує, рЯтуйте! ‡ гори мчать... уже близько... - •то мчить? - стривожено спитав з вiвтарЯ батюшка; вiн уже скинув рЯсу й був тiльки в полотнЯному пiдрЯснику, а в руках тримав довгу патерицю й брилЯ. - Ћй панотче, полЯки!.. Џо конЯх i по збруї видно... Ћй лихо! - заламував руки перелЯканий хлопець. “сi зблiдли. Iз безладних хлопцевих слiв i свЯщеник, i всi присутнi зрозумiли, що над церквою й селом нависла смертельна небезпека. - ‘лухай, пане „аниле i ви, мої любi дiди, - квапливо заговорив отець •ома. - Ќа все волЯ божа! џ пiду додому... ‡ле, коли мене застукають у храмi... Ђ ти, друже „аниле, разом з дiдами рЯтуйте всi свЯщеннi речi з вiвтарЯ й ризницi... ™об не дiсталисЯ вони до рук латинЯн... Љлюч також доручаю тобi... хоч у рiчку закинь! •ай вдерутьсЯ до церкви, аки татi, аки розбiйники, а не ввiйдуть мирно... Ѓлагослови вас, боже! Ђ мене простiть i розрiшiть, аще був що не гаразд вчинив. - ™о ви, панотче, батьку наш рiдний? - пiдходЯчи до батюшки за благословеннЯм, сказали титар i дiди. - •iба ж завинила коли перед ким-небудь ваша свЯта душа? - Ћх, простiть i прощайте! •ай береже вас господь! - тремтЯчим голосом промовив отець •ома i, перехрестивши схиленi голови дiдiв, вийшов iз церкви. ‹едве вiн дiйшов до садиби титарЯ, Як назустрiч йому вискочив добрий десЯток вершникiв. Џопереду мчав на баскому гнiдому жеребцi молодий улан з пихатим виразом обличчЯ, небiж Љшемуського. - ѓей, попе, сюди! - гукнув вiн, осадивши бiлЯ ворiт змиленого конЯ. Ѓатюшка, скинувши брилЯ, пiдiйшов i шанобливо зупинивсЯ перед довудцою. - ‘лухай, ти, - погiрдливо заговорив улан, - сейм постановив, щоб в крулевствi не було бiльше нiЯкої схизми, розумiєш, нi-Я-кої! ™об усе населеннЯ було католиками або принаймнi унiатами - i квит! I жодне покровительство й заступництво вам не допоможе, жодне! - червонiв од роздратуваннЯ шлЯхтич, погрожуючи на-гаєм. - Ќi ваш гайдамака Њельхiседек, Якого цими днЯми посадЯть на палю, нi Њосква, проти Якої пiднЯлосЯ все лицарство... I Я тобi зараз доведу, що гонорове слово сейму i свЯте, i тверде! ‘лухай мiй наказ: ти задлЯ свого спасiннЯ й блага мусиш негайно, до приїзду губернатора, присЯгнути сам i привести в церквi парафiЯн до присЯги на унiю. „аю тобi на це двi години. џкщо запiзнишсЯ i його Ясна мосць ще застане тут схизму, тодi пощади не буде! Ћтець •ома слухав зухвалу мову молодого улана скорботно й схвильовано; в нього була спалахнула надiЯ на заступництво нового пана, але зараз же згасла, - вiн раптом зрозумiв усю її ефемернiсть i подумав, що тисЯчу разiв мав рацiю диЯкон, коли закликав нi в чому не покладатисЯ на панiв. Ђ втiм, вислухавши улана, батюшка оволодiв собою, i в його Ясних очах засвiтивсЯ непохитний спокiй вiри. - Џане, - тремтЯчим голосом заговорив вiн пiслЯ короткої паузи. - џ нiкого не силую iз своїх парафiЯн. ‚сЯк має свою волю й свiй розум... ‘клич їх i поЯсни сам волю найЯснiшого королЯ й могутнього сейму... Ќасильством, пане, не можна анi насадити, анi знищити вiру... ‡а неї, пане, люди йшли на хрест i на вогнище... ™о ж до мене, смиренного служителЯ вiвтарЯ, то нiЯкi принади свiту цього, нiЯкi блага його не можуть спокусити мене на нечестивий вчинок... џ не зламаю присЯги, даної мною у вiвтарi мого рiдного храму, й зрадником не стану! ЌiЯкi погрози мене до цього не змусЯть... ‘мертi Я не боюсЯ, за її межею - сонце правди й сiЯннЯ вiчної любов ! I радощi життЯ, i муки його - все тлiн, усе скороминуще... ’iл