- Ћ tempora! - сплеснувши руками, вигукнув Њокрицький. - ‘ини католицької церкви здiймають руку на пресвЯту матiр! - простогнав плебан. - џк пан дозволив? - скаженiв губернатор. - Ђдже наше лицарство на сеймиках ухвалило, щоб не було бiльше схизми... щоб вирiзати всiх схизматiв i дисидентiв! - ’а хiба ж ваше лицарство може мене позбавлЯти шлЯхетських прав? Ђдже кожен iз нас має право навiть на сеймi крикнути "veto" й зiрвати сейм... ’о ось Я у своєму власному селi й кричу "veto"! - –е зрада! - ЏроклЯттЯ! ‚iчнi муки вiроломцЯм! - у фанатичнiй лютi вигукнув Њокрицький. - ‚зЯти його! - крикнув, не тЯмлЯчи себе, Љшемуський. - ‚iзьми сам! - ступив крок уперед ‹евандовський. - —ого ти iнших примушуєш? Ћточив себе розбiйницькою ватагою i за їхнiми спинами лютуєш? Ћ, настане час, i всЯ пролита тобою, недолюдком, кров упаде на твою голову, i ви всi захлинетесь у нiй... ‘лiпi звiрi, безумцi! •iба не тЯмите, що ваша сваволЯ довела весь край до вiдчаю? •iба не знаєте, що замучений народ грiзно пiднiмаєтьсЯ на своїх катiв, сп'Янiлих вiд кровi?.. Џрислухайтесь! ‘тогiн i зойки нещасних перетворились уже в лютi крики, Якi закликають до помсти, до вiдплати, а їх же, скривджених, море! I ви, безумцi, в таку хвилину, коли загибель загрожує всiй вiтчизнi, ви ще пiдсипаєте жару в огонь, кидаєте iскру в порох! ’о ж не Я, а ви погубителi вiтчизни, зрадники! Ђ ти - головний злочинець i пiдлий боЯгуз! ‚иходь же, коли в тебе ще є хоч краплина шлЯхетського гонору, виходь звести зi мною рахунки за смерть моєї дружини, моєї дитини й за всi цi звiрства! ‚иходь! џ тебе називаю грабiжником, злодiєм, Який ганьбить шлЯхетське званнЯ... ‚иходь же, лицарю, змий кров'ю свою образу, своє безчестЯ, ганьбу! ‘лова ‹евандовського своєю смiливiстю й грiзним пророцтвом так приголомшили лЯхiв, що всi вони зацiпенiли, а губернатор, посинiлий, з вирЯченими очима, весь тремтiв i тiльки щось мимрив. - ‡в'Язати цього негiдника! - нарештi просичав вiн, задихаючись вiд лютi. - I розстрiлЯти! - додав спокiйно ‘темпковський. - •то пiдступить - смерть! - крикнув ‹евандовський, змахнувши шаблею; вiрнi його гайдуки стали в оборонну позицiю позаду. Ѓлижчi драгуни, що зробили були крок до смiливцЯ, вiдступили назад. - ™о ж ви, боЯгузи?! - гукнув полковник. - •а! ‘то на одного напасти не зважуєтесь? - ‡в'Язати! - гаркнув на все горло губернатор. Љупка драгунiв нарештi кинуласЯ на ‹евандовського, та вiн був добрий рубака, гайдуки теж не поступалисЯ йому в майстерностi... ’ри шаблi прийнЯли удари цiлого десЯтка. ‡амигтiли холоднi блискавки, задзвенiла сталь. Ћдин iз нападни кiв упав навзнак з розсiченою головою, другий присiв, схопившись лiвою рукою за праву, що безвладно повисла... ђешта вiдскочила... Ќа допомогу їм кинулись iншi... ‡вичайно, ‹евандовський мiг ще зарубати чоловiк п'Ять-шiсть драгунiв, та все ж вороги, маючи таку перевагу в кiлькостi, зрештою неодмiнно перемогли б його. Ђле в цей час з боку майдану почувсЯ зловiсний наростаючий гомiн... “сi сторопiли, зблiдли, насторожились... „рагуни, що напали на ‹евандовського, опустили зброю, i це дало йому змогу вiдступити з своїми двома гайдуками за ограду. ѓубернатор i його почет втупили очi в безлюдний поки що майдан... ’а ось над тинами прилеглих вулиць виткнувсЯ лiс кiлкiв i шапок, що швидко наближались до церкви. ‡а хвилину розлюченi юрби винеслись бурхливими потоками на майдан, змiшалисЯ, завирували й, наче страхiтливий вал, ринули на ворогiв. - Ѓунтi - ослаблим голосом прошепотiв губернатор i затремтiв, наче осиковий лист. - Oremus domine! - пiднЯли руки вгору ксьондзи. - ђЯтуйтесь! - захвилювалисЯ офiцери, збiгаючи з папертi. - „о зброї! - крикнув ‘темпковський, блиснувши очима й шаблею. - ‡амкнути ворота! Њушкетери, вперед! ‚иждати - й залп! Џiкiнери - в лави, до стрiльцiв! ђешта на коней! ђiшучий голос полковника одразу пiдбадьорив розгублених воЯк; його гучна команда наче розбудила шлЯхту. “сi кинулисЯ виконувати наказ. Ћфiцери приєдналисЯ до своїх жовнiрiв. ‚игнаний з огради довудца стоЯв з гусарами за ворiтьми; побачивши юрбу, що котиласЯ просто на нього, шлЯхтич скам'Янiв од жаху: "™о робити? ЏробиватисЯ вперед - божевiллЯ, захищатисЯ - теж... ‘ховатисЯ за ограду? Ђле брама зачинена". ‡алишалосЯ одне - кинутисЯ праворуч чи лiворуч вздовж огради й десь перескочити на цвинтар... ’а хвилина розгубленостi вiдрiзала шлЯх до вiдступу... Љупку одурiлих вiд страху воЯк оточила юрба... Џопереду мчала фурiЯ з розпатланими косами, налитими кров'ю очима й пiною на губах. - Ђга, ось вони, вбивцi мого сина! - захрипiла вона й голiруч кинулась на озброєного з нiг до голови довудцу. Ќапад був такий несподiваний i навальний, що довудца не встиг опустити пiднЯтої шаблi й упав, збитий з нiг. †iнка не випустила своєї жертви, а, навалившись, вп'ЯласЯ руками й зубами в горло ката. ћрба в нестримному русi розтоптала їх, в одну мить зiм'Яла купку гусар, що вже й не думали оборонЯтись, i ринула до церковних ворiт. ’а раптом iз-за огради пролунав трiскучий залп iз мушкетiв. ћрба зойкнула. ‡ десЯток скривавлених тiл упало в перших лавах, змусивши iнших податисЯ назад. Ђле на них напирали, збиваючи з нiг, заднi... ‚се змiшалосЯ... - —ого стали? - крикнув ‹евандовський, Який одразу ж приєднавсЯ до. атакуючих. - видше! Ќе давайте їм часу набити мушкети. Њи їх зiмнемо... Ђну вперед! ѓолос пана, Який встиг заслужити довiр'Я селЯн, пiдбадьорив лави, що були похитнулисЯ; пролунали крики: "Ѓий їх!", "‘мерть лЯхам!" Ќатовп сколихнувсЯ, але вперед не рушив. ‡бiгав найдорожчий час: полЯки дiстали можливiсть знову набити мушкети i, скориставшись розгубленiстю хлопiв, самим кинутисЯ на ворога... ‘отнЯ вершникiв порубала б селЯн, бо, напевне, усi кинулисЯ б врозтiч, пiдставлЯючи пiд удари шабель беззахиснi потилицi й спини... ‹евандовський розумiв це i старавсЯ вдихнути вiдвагу в серцЯ повстанцiв, Якi ще не звикли до бойового вогню. - ‘мiливiше! „ружнiше! ‚перед! - надривавсЯ вiн, розмахуючи шаблею, - Њи їх розчавимо... •iба мало ще знущалисЯ цi розбiйники з ваших жiнок i дочок? •оч церкви не вiддайте їм у руки! Ћн глЯньте, нещасному титаревi спекли ноги й руки... Џолум'Я розгорЯєтьсЯ... ‚ирвемо ж iз рук катiв мученика! ‚перед! ‡а мною! ‚иглЯд титарЯ, що горiв живцем, страшенно вразив усiх, i натовп кинувсЯ за ‹евандовським. Ђле пролунав другий залп i вiдкинув атакуючих назад. ‹евандовський вiдчув: iще одна втрачена мить - i замiшаннЯ селЯн перейде в панiку. - „о возiв! - скомандував вiн, не даючи їм часу опам'ЯтатисЯ. - Ћн у вас рушницi... ‘трiлЯйте по лЯхах iз-за возiв... Џочастуйте їх по-запорозькому свинцевим горохом! ‘лова ‹евандовського знову пiдбадьорили селЯн. - ‚еди нас! - пролунали в натовпi вигуки. - ‡а мною ж, друзi! „о возiв! - крикнув ‹евандовський, i слухнЯний натовп кинувсЯ за ним. ‚ози, а їх було не менше десЯти, стали справжньою барикадою. Љшемуський трохи заспокоївсЯ. ‘темпковський пропонував негайно атакувати "бидло", але команда губернатора вважала за краще не ризикувати. Љшемуський наказав кiльком жовнiрам прокрастисЯ через ограду з протилежного боку й запалити з чотирьох бокiв село. ‚iн вважав, що пожежа примусить селЯн рЯтувати майно, отодi на них можна й ударити. ’им часом iз-за возiв пролунали пострiли: по двоє. по троє односельцiв допомагали кожному стрiльцевi набивати рушницi. ‚лучнi, хоч i нечастi кулi зацокали по тонких штахетах огради, виводЯчи з ладу воЯкiв Љшемуського. Ќiкому з полЯкiв i на думку не могло спасти, щоб у затурканих, зубожiлих хлопiв знайшласЯ вогнепальна зброЯ, а тому несподiвана пальба з укрiпленої засiдки викликала панiку... лЯхетськi пострiли, майже не завдаючи шкоди, почали стихати, тому що стрiльцi шукали надiйнiшого прикриттЯ, тодi Як кулi повстанцiв, маючи добру цiль, не пропадали марно. ’о там, то тут iз стогоном падали строкато одЯгненi полЯки... Џораненi конi заметалисЯ в навколишнiй тиснЯвi, кидаючись на людей i збiльшуючи замiшаннЯ... ‡атрiщала ограда... ‘еред гамору й крику не чути було слiв команди... Ћдна кулЯ вцiлила плебана в плече й змусила Љшемуського вiдразу ж сховатисЯ в церквi... ‘темпковський, бачачи загальну панiку, скочив на чийогось конЯ й владно крикнув: - “сi на коней! ‚ атаку! ѓолос полковника знову примусив полЯкiв пiдкоритисЯ його командi... ђозчинилисЯ ворота, й кiннота пiд проводом осавула кинуласЯ на селЯн, але вони тепер уже стоЯли за своїми барикадами твердо. Љонi ставали дибки, налiтали на вози й наражалисЯ на списи, коси, загостренi кiлки... аблi не дiставали селЯн за прикриттЯм, а прорвати його було важко... ’i, що проскочили всередину. були розшматованi юрбою... ‘пробувавши кровi, вона п'Янiла вiд лютi... Џерше почуттЯ страху минуло. - ‘лавно, хлопцi! ’ак їм, псам! ’ак їх! - пiдбадьорював усiх ‹евандовський, перебiгаючи поза возами. - ‚iдомстiть їм, катам, за ваших жiнок i дiтей... усiх бийте, нiкого не милуйте! ’iльки губернатора дайте менi... Ѓлагаю, дайте менi живцем цього гаспида в руки! Џанський двiр уже горiв, охоплений з усiх бокiв полум'Ям. ‚исоко в небо шугали червонi Язики, розсипаючи навколо iскри... Ќа протилежному кiнцi села пiдiймалисЯ, клубочучись, двi чорнi хмари... ’а нiхто не звертав на це уваги. алена атака захлинуласЯ... „ехто з полЯкiв повернув коней назад. - ‡а мною тепер! Ќа лЯхiв! - кинувшись уперед, вигукнув ‹евандовський. Ќаелектризований натовп не ждав повтореннЯ команди: неначе бурхливий потiк, що прорвав греблю, вiн ринувсЯ iз засiдки й навально вдарив на розгублену команду; першi лави були одразу зiм'Ятi, iншi подалисЯ назад, тиснучи один одного й збиваючи з нiг... ‡а мить всi лЯхи кинулисЯ тiкати. ‡ахопленi успiхом, розпаленi помстою, в шаленому поривi переслiдуючи кiнний загiн, пiшi селЯни розсипалисЯ по майдану безладною юрбою... –iєї хвилини й чекав ‘темпковський; пробравшись з пiвсотнею уланiв через розiбрану ограду по той бiк церкви, вiн ударив з тилу на розпорошених повстанцiв. ‘лiпий жах охопив їх; замiсть того, щоб зiмкнутисЯ в щiльнi лави й дати вiдсiч, селЯни почали захищатисЯ кожен окремо, збиваючи один одного з нiг i падаючи пiд ударами шабель та списiв чи гинучи пiд копитами коней... ЏротЯгом трьох-чотирьох хвилин майдан вкривсЯ трупами повсталих; решта, розгубившись, подалисЯ в три вузькi вулицi й застрЯгли там; ‘темпковський навально насiдав i рубав з фронту, а розбитi ранiше улани, що кинулись було тiкати, повернувши коней назад, напали з тилу... ‘елЯни опинилисЯ в жахливому становищi. •оча ‹евандовський i кричав щосили: "Њолодцi, лицарi, орли! ‡аманули ворога в пастку, а тепер бийте!" - та лише найближчi чули його заклики, а далi все тонуло в хаосi диких звукiв. Ќеминуча смерть вселила енергiю в оточених: затиснутi з усiх бокiв, вони почали вiдчайдушне захищатисЯ. ’ини, хати й вузькi вулицi хоча й посилювали страшенну тиснЯву, та разом з тим захищали селЯн вiд атаки кiнноти розгорнутим фронтом. ‘темпковський, зваживши на опiр повстанцiв i неможливiсть успiшно дiЯти кiннотою, дав пекельний наказ: "‡аднiм лавам спiшитись! ѓайда на левади, пiдпалюйте хлiви! Њи їх живцем засмажимо!" ‘трашна хвилина наближалась; уже спалахнули двi стрiхи й задушливий дим, стелЯчись низом, обгортав оточених селЯн чорною пеленою, уже серед полЯкiв пролунав трiумфуючий регiт... ’а зненацька десь неподалiк почулисЯ несамовитi вигуки й тупiт... ЏолЯки спершу не звернули уваги на цi звуки; та ось заднi лави обернулисЯ й скам'Янiли: на них вихором летiла цiла сотнЯ добре озброєних гайдамакiв на чолi з диЯконом. - Ѓий їх, катiв! - пролунав страшний вигук. - ‘мерть лЯхам! - гаркнули гайдамаки i вдарили в спини уланiв списами. Џольських воЯк загнали в тiсний кут, де вони не могли захищатисЯ... ‡чинивсЯ страшенний гамiр; у ньому було чути i стогiн, i зойки, i проклЯттЯ, й iржаннЯ коней, i дикi вигуки людей, i регiт, i пекельне пронизливе завиваннЯ. ‘елЯни, побачивши пiдмогу, вмить розiбрали тини й кинулисЯ в городи, щоб вiдрiзати вороговi вiдступ. ’епер ролi перемiнилисЯ: улани й драгуни зiскакували з коней i тiкали на левади, сподiваючись там знайти порЯтунок, але їх скрiзь наздоганЯли й нещадно вбивали... Ѓаби й молодицi, Якi не встигли сховатисЯ в лiсi й сидiли, позамикавшись у хатах, тепер повибiгали з качалками й трощили голови усiм, хто потраплЯв їм пiд руку... - ѓей, пане диЯконе! - кричав ‹евандовський, вже гарцюючи на конi. - ‘пасибi, що виручив!.. „ай менi десЯткiв зо два орлiв - бiлЯ левад є загiн... треба вирiзати, бо втече! - Ќе втече! ’ам кругом непролазне болото! - заспокоїв його диЯкон, але людей послав. ‹евандовський кинувсЯ перш за все на цвинтар; вiн хотiв довiдатись, чи не сховавсЯ в церквi губернатор з ксьондзами. ’а церква була порожнЯ. Ќа цвинтарi в рiзних мiсцЯх лежали вже задубiлi трупи; серед них були й двi жiнки з дiдом, розтоптанi кiньми. ‹евандовський, здригнувшись, одвернувсЯ й попрЯмував до дзвiницi. "Њоже, вони там?" - майнула думка. ’а ледве вiн наблизивсЯ до входу, Як страшне видовище змусило його вiдсахнутисЯ: бiлЯ стовпа стоЯв прив'Язаний титар, замiсть рук у нього стирчали двi гострi, обвугленi кiстки, почорнiлi груди були теж пропаленi, але обличчЯ вогонь не зачепив. Њертвi очi страдника були зверненi на хрест церкви. - Ћ, за цей труп проллєтьсЯ багато кровi! - з гiркотою сказав ‹евандовський. - I недолюдки заслужили вiдплату! ‡азирнувши в дзвiницю, вiн нiкого не побачив, тiльки мертвий дзвонар сидiв на закривавленiй палi й стерiг свої дзвони. - ЏроклЯттЯ! „е ж цей Љшемуський? - вигукнув ‹евандовський, пiдбiгаючи до конЯ. - „аремно, пане, шукаєш, - простогнав хтось поблизу. ‹евандовський обернувсЯ. Ќеподалiк вiд папертi конав поранений шлЯхтич. - „аремно... - вдруге мовив вiн через силу. - ѓубернатор... будь вiн проклЯтий... одразу ж, побачивши небезпеку... сiв у каруцу з ксьондзами... тепер вони в замку... - ‘то дЯблiв! џ знайду його й там! - крикнув володар ‹исЯнки й пришпорив конЯ. ‚iн помчав iз своїм загоном на другий кiнець села, але там селЯни вже кiнчали з жменькою уланiв: загнавши їх у болото, вони заарканювали вершникiв, витЯгали їх на берег i розправлЯлисЯ по-своєму. ‹евандовський повернувсЯ на майдан. ’ут уже було все спокiйно. Ќа цвинтарi селЯни копали двi Ями: одну невелику - длЯ батюшки й титарЯ, а другу - широку, братську - длЯ решти. ‘таршi з гайдамакiв i селЯн зiбралисЯ на раду. ‹евандовський пiд'їхав до них i згарЯчу почав переконувати, щоб, не даючи опам'ЯтатисЯ Љшемуському, негайно вчинити напад на його замок i розгромити чортове гнiздо... Ђле диЯкон засмiЯвсЯ на цю пропозицiю. - Ќу, пане, в'ївсЯ ти на цього гаспида - i се добре... ’а не настав iще час... “ нього там, за мурами, наберетьсЯ сотнi зо три жовнiрiв та гармати... ’о коли б нам не поламати своїх зубiв - це одне; а друге - он приїхав вiд отамана Ќеживого посланець: полковник ‡алiзнЯк скликає всiх, хто може тримати шаблю в руцi й ладен вiддати життЯ за кревний люд та за вiру, щоб на ЊаковiЯ поспiшали в Њотронинський монастир; там вiн дасть усiм розпорЯдженнЯ, там розправлЯть крила нашi орли i вдарЯть звiдти ошую й одесную на демонiв! - I менi можна туди їхати? - несмiливо спитав пан ‹евандовський. - ’и хоч i католик, а серце в тебе руське... Њи тобi вiримо... - ’акому пановi не вiрити? Ђдже ж вiн довiв... ‚iримо, Як собi! - загомонiли селЯни. - I побрататисЯ, братiє, з таким паном за честь! - промовив диЯкон i притиснув католика-пана до своїх широких грудей. - ‡а честь! ‡а честь! - пiдхопили всi, поскидавши шапки. - ‘пасибi, панове! - подЯкував ‹евандовський. —оловiки взЯлисЯ пiдбирати зброю, кинуту шлЯхтою, та ловити дорогих коней, а жiнки розшукували на майданi, на вулицЯх i в левадах тiла своїх батькiв, братiв, чоловiкiв... ‡ суворою печаллю на обличчЯх схилЯлисЯ вони над дорогими небiжчиками, вiддаючи їм останнє цiлуваннЯ. Ќе чути було нi стогону, нi плачу... ’iльки iнодi блiдi губи шепотiли прокльони... ’им часом село горiло, нiхто й не думав його гасити... ‚iльний вогонь перелiтав з однiєї хати на iншу, пiдкрадавсЯ тинами до ожередiв соломи... ‡адушливий дим чорними хвилЯми коливавсЯ по вулицЯх та провулках i застилав небо жовто-бурою пеленою... ’iльки церква серед майдану, вкритого трупами, виблискувала багрЯнцем, немов її хрести й банi були облитi кров'ю. Ќастав похмурий, задушливий вечiр. ‚ажкi чорнi хмари затЯгли все небо i вкрили землю вогкою мертвотною тiнню. ‚iтер ущух, нерухоме повiтрЯ наче застигло. Ќизько над землею носилисЯ чимось занепокоєнi ластiвки. “се провiщало страшну нiч; та, незважаючи на це, дорогою до Њотронинського монастирЯ повiльно посувалисЯ юрби прочан. ‚ цьому, звичайно, не було нiчого дивного, бо завтра в монастирi мала вiдбутись урочиста вiдправа з нагоди свЯта ЊаковiЯ. Ђле виглЯд прочан мiг нагнати мимовiльний страх на кожного зустрiчного: обличчЯ у всiх були похмурi, у декого з-пiд свит виглЯдали кiнцi шабель, iншi ж, незважаючи на завтрашнє свЯто, несли на плечах коси й сокири; жiнок i дiтей не видно було зовсiм. Џiших прочан обганЯли озброєнi з нiг до голови вершники. Џосеред дороги поволi рухалисЯ велетенськi чумацькi мажi, до верху навантаженi й укритi кiнськими шкурами; подекуди з-пiд шкур виглЯдали хвости в'Яленої таранi. ‚еликi чумацькi воли насилу везли цю поклажу. Џевно, рибу закупила жалiслива монастирська братiЯ, щоб почастувати на ЊаковiЯ прочан; дивне було тiльки те, що на вибоЯх у навантажених копченою i в'Яленою рибою возах щось металево-глухо брЯжчало. Џогоничi у довгих важких свитах, Якi геть ховали їхнi обличчЯ й постатi, неквапливо, мовчки ступали бiлЯ своїх возiв. ‹ибонь, вони так поодЯгалисЯ, боЯчись грози, а може, й iнша Якась причина, примiром можливiсть небажаних зустрiчей, примусила їх ховати свої обличчЯ. Џеред тим, Як в'їхати в лiс, вози зупинЯлисЯ. - •то їде? - лунав iз хащi тихий оклик. - ‚ози з таранею! - вiдповiдали чумаки й зникали в темнiй глибинi лiсу. видко насуваласЯ нiч, край неба раз у раз спалахували лиховiснi блискавицi, а чорна паща лiсу поглинала все новi й новi юрби загадкових прочан. ’им часом на монастирському дворi стоЯла велика метушнЯ. Њовчки, нечутно шастали по двору ченцi, готуючи все потрiбне длЯ вiдправи: розставлЯли нещодавно прибулi вози з залiзною таранею - спочатку бiлЯ церкви пiвколом, а коли вже там не було мiсцЯ - по крутому схилу гори, виносили з церкви аналої та iкони, розстелЯли килими. Ѓрама не зачинЯлась, а тiльки охоронЯласЯ посиленою сторожею. Њонастирський двiр не мiг умiстити сили-силенної прибулих прочан - вони строкатими гуртами снували по всiй околицi. ‡гори здавалосЯ, що глибоко внизу серед кущiв i низьких заростей стривожено метушатьсЯ цiлi полчища мурашнi. ‹юд, Який заповнив монастирський двiр, мовчки стежив за приготуваннЯми, тiльки приглушенi вигуки врЯди-годи порушували лиховiсну тишу. „верi церкви були розчиненi навстiж. “ глибинi, бiлЯ намiсних образiв, блимали двi-три лампади, наповнюючи церкву таємничими сутiнками. Ћбриси монастирських будiвель уже потопали в темрЯвi, й на чорному тлi Яскраво рiзьбилисЯ лише освiтленi вiкна келiї отцЯ архiмандрита. “ нiй зiбралисЯ iєромонахи, диЯкон Ђркадiй, отець Ђнтонiй, настоЯтель Єлпiдифор, ‡алiзнЯк i Ќайда. ‚ кутку, перед образами, темнiв аналой з iконою i хрестом на ньому. ЃiлЯ аналоЯ стоЯв отець Єлпiдифор; поверх чорної рЯси на ньому була траурна єпiтра-хиль; присутнi оточили його тiсним колом; обличчЯ у всiх були зосередженi й сповненi суворої мужностi. ’iльки на обличчi Ќайди крiзь зовнiшню суворiсть виразно проглЯдала страшна, потаємна мука. ‡а цю добу вiн пережив непосильну й длЯ козацького серцЯ боротьбу, та все-таки вийшов з неї переможцем. ѓонець, посланий ним у ‹ебединський монастир, привiз лише пiдтвердженнЯ страшної звiстки, переданої Ќайдi ‡алiзнЯком: справдi, сильний польський загiн обложив монастир з усiх бокiв, i пройти туди було неможливо. ‘трашний вiдчай охопив козакове серце, але залiзна волЯ взЯла гору, i Ќайда залишивсЯ на мiсцi, влаштовуючи й готуючи все длЯ наступного фатального днЯ. “ келiї було тихо. Ћтець Єлпiдифор погортав требник, розкрив його, поклав на аналой i звернувсЯ до всiх схвильованим старечим голосом: - Ѓратiє, поки нога наша не переступила порога цiєї келiї, усе ще перебуває в смиренному спокої на нашiй бiдолашнiй “країнi; та тiльки-но вийдемо ми за порiг, по всьому рiдному краю спалахне пожежа, й нiхто вже не спроможний буде погасити її. ™о вона передвiщає нам - порЯтунок чи ще гiрше лихо? Єдиний вседержитель свiту вiдає про це. Њожливо, ми, слiпi слуги його, ведемо в цей час на закланнЯ вiтчизну свою! ЏомолимосЯ ж, братiє, йому, всевiдаючому i всеблагому, хай пошле вiн нам свою допомогу: бо не помсти шукаємо, не користi й земної слави, а спасiннЯ свЯтого хреста нашого й захисту длЯ старих, вдiв i сирiт. Ќа страшну справу зважились ми, не вiдаючи волi промислителЯ... ЏомолимосЯ ж йому щирим серцем, усiєю душею, хай зглЯнетьсЯ вiн на нашi стражданнЯ i пошле своє благословеннЯ!.. “сi мовчки опустилисЯ на колiна; настоЯтель тремтЯчим голосом читав молитви; присутнi повторювали за ним пошепки кожне слово, з надiєю i благаннЯм зводЯчи очi на темнi лики свЯтих. Ќарештi отець Єлпiдифор обернувсЯ до молiльникiв, проказав звичайний вiдпуст i перехрестив усiх. Џершими пiдiйшли до хреста ‡алiзнЯк i Ќайда. - —ада мої возлюбленi! - сказав Єлпiдифор, пiдносЯчи їм хрест. - ‚ам вручили ми долю свЯтої церкви й нашого краю. ‡априсЯгнiтьсЯ ж у цей страшний час, що не длЯ користi, не длЯ слави поведете ви за собою малих сих! - ЏрисЯгаємось муками •риста, спасителЯ нашого! - промовили разом ‡алiзнЯк i Ќайда, пiдiймаючи вгору руки. - ‡а вiру i за волю народу ми вiддаємо своє життЯ i життЯ тисЯч братiв, i коли хоч одна горда, себелюбна думка скаламутить наше серце, коли хоч раз рука пiдiйметьсЯ з велiннЯ нашої гординi, - хай ми тодi не матимемо вiчного спасiннЯ, хай нас вiдлучать вiд свЯтої церкви нашої навiки! - Ђмiнь, - закiнчив Єлпiдифор, обнiмаючи ‡алiзнЯка й Ќайду. - •ай благословить вас господь i дарує вам перемогу. - ‚iримо, пречесний отче, i надiємосЯ! - палко мовив ‡алiзнЯк. - …х, шкода тiльки, що немає превелебного отцЯ iгумена... Љоли б менi той папiр, присЯгаюсЯ, з ним перевернув би Я всю Џольщу! - Џапiр є! - обiзвавсЯ хтось за спиною ‡алiзнЯка тихим голосом. Џолковник швидко обернувсЯ й побачив за собою отцЯ ЂнтонiЯ. ‡ уст ‡алiзнЯка замалим не зiрвавсЯ мимовiльний вигук, але Ђнтонiй подав йому ледве помiтний знак i пошепки сказав: - Љоли вийдемо з келiї, пiдеш за мною. Џрисутнi почали пiдходити до хреста - слiв отцЯ ЂнтонiЯ не почув нiхто. Ќарештi всi поцiлували хрест. - —и все у вас готове, чеснi отцi? - спитав ‡алiзнЯк. - ‚се! - Ќезабаром пiвнiч! Iди ж. Ќайдо, у двiр, а Я зараз теж пiду за тобою. - ЏопрощаємосЯ ж, братiє! - мовив отець Єлпiдифор. - •ай буде над вами волЯ господнЯ. “сi мiцно обнЯлисЯ й почали виходити з келiї. ‡алiзнЯк пiшов слiдом за Ђнтонiєм. ‚ийшовши в коридор, що вiв од келiї отцЯ iгумена на ганок, вони повернули праворуч i вступили в маленьку келiйку. ’ут мiстиласЯ аптечка Њельхiседека, а також зберiгалисЯ в потаємних скриньках усi монастирськi папери. Љелiйку тьмЯно освiтлювала, ледь блимаючи бiлЯ образiв, невелика лампада. Ђнтонiй старанно зачинив за собою дверi; потiм, пiдiйшовши до однiєї iз стiн, вiдчинив потаємну шафочку й дiстав звiдти товстий згорток паперу, перев'Язаний золотим шнурком. - ™о це? - схвильовано спитав ‡алiзнЯк, жадiбно стежачи за кожним рухом отцЯ ЂнтонiЯ. - “каз царицi росiйської, - урочисто вiдповiв той i, зiрвавши шнурок, розгорнув перед полковником товстий аркуш пергаменту, списаний золотими слов'Янськими лiтерами. - —итай, читай! - задихаючись, вигукнув ‡алiзнЯк i, схопивши ЂнтонiЯ за плече, пiдвiв його до лампади. - "Њи, божою милостю Љатерина II, царицЯ i самодержицЯ всеросiйська..." - почав Ђнтонiй i, повiльно карбуючи слово за словом, прочитав полковниковi весь указ, в Якому нiбито вiд iменi Љатерини наказувалосЯ всiм козакам, селЯнам i запорожцЯм українським, пiд проводом ‡алiзнЯка, винищити по всiй “країнi ворогiв православної вiри й руського народу, бо царицЯ не хоче бiльше терпiти насильств i звiрств лЯдських над православною церквою та православним рiдним народом i обiцЯє йому свою швидку й сильну допомогу. - „руже мiй, брате мiй! -вигукнув ‡алiзнЯк, коли Ђнтонiй прочитав папiр. - ’а хто тобi дав, та де ти роздобув цей папiр? —ого ти ранiше не сказав менi про нього? - Ѓо ще не настала останнЯ хвилина. - •то тобi дав його? - ‡найшов у потаємнiй скриньцi отцЯ Њельхiседека... - вiдповiв отець Ђнтонiй, опустивши очi. - —и так це, отче? - i ‡алiзнЯк пронизав отцЯ ЂнтонiЯ допитливим поглЯдом. - Ќе час, козаче, дошукуватисЯ, звiдки указ i хто привiз його! - збудженим голосом вiдповiв отець Ђнтонiй. - Ѓлаго, що вiн є! ‘плюндрована “країна й свЯта церква волають про допомогу... ‹ише це воланнЯ є непреложною iстиною... Iди ж i переможи ненависних латинЯн, сокруши їхню гординю й визволи країну вiд єгипетського Ярма... Ђ длЯ цього - будь-Яка зброЯ придастьсЯ... Ђмiнь! - закiнчив вiн. - ЏрисЯгаюсь, що з цим папером, - вигукнув ‡алiзнЯк, стискаючи в руцi пергамент, - усе пiде за мною, i душi замучених полетЯть попереду вiйська на люту кару ворогам! Џолковник мiцно обнЯв отцЯ ЂнтонiЯ i, сховавши за пазуху дорогоцiнний папiр, поспiшно вийшов у присiнок. Ќе встиг вiн ступити й кiлька крокiв, Як за його спиною почулосЯ тихе шарудiннЯ й двi тонкi руки схопили його за рукав. ‡алiзнЯк швидко озирнувсЯ i, здивований, побачив Џрiсю. “ напiвтемрЯвi присiнка важко було розгледiти вираз її обличчЯ. Џолковник бачив тiльки великi чорнi очi дiвчини, Якi з тугою дивилисЯ на нього. - –е ти, Џрiсю, дитЯ моє? ™о з тобою? - ласкаво промовив вiн. - ѓосподи боже! - тремтЯчим голосом заговорила ЏрiсЯ. - Џане полковнику, зараз ножi свЯтитимуть, вранцi похiд i пан полковник залишить нас! - Ќi, нi, голубко моЯ! - перебив її ‡алiзнЯк. - џ не залишу тебе, Я домовивсЯ з отцем намiсником, ти житимеш у монастирi. - Ќе те, не те! - з тугою вигукнула дiвчина. - Џан полковник пiде з козаками, а на вiйнi, ой боже милий, - усе може трапитись! ‘трашно й подумати! - ѓосподь над усiма нами! - Ќад усiма нами, а батька замучили! - Џрiсин голос урвавсЯ, i все тiло її затрусилосЯ вiд глухого риданнЯ. ‡алiзнЯк, Як мiг, заспокоював Џрiсю. - •то за бога, за того й бог. Ќе переможуть нас лЯхи, а монастир укрiплений, i Я залишу в ньому достатньо вiйська. - Ќе про себе Я, не про себе... - палко вiдказала дiвчина. - •ай мене закатують, хай мене спалЯть, хай посадЯть на палю лЯхи, - хто Я? „урна, нiкому не потрiбна дiвчина, а Якщо... Ћй боже мiй, боже мiй!.. - ’а що з тобою? - здивовано спитав ‡алiзнЯк. ЏрiсЯ зiбралась iз силами й заговорила швидко-швидко, наче боЯласЯ втратити рiшучiсть: - “ мене є проханнЯ, таке проханнЯ... џкби пан полковник погодивсЯ, Я б усе життЯ... џ знаю, що Я недостойна, але, Як собака, слухатимусь кожного слова, доглЯдатиму пайового конЯ... Ќiхто не дiзнаєтьсЯ, Я обрiжу собi коси, одЯгну жупан... Ћх, Якби пан полковник погодивсЯ... џ не можу тут залишитись, Я помру вiд туги, вiд страху, що пан полковник сам на вiйнi, що нiкому захистити його! - ’и, ти збираєшсЯ захищати мене?! - вражено вигукнув ‡алiзнЯк. - Ѓiдна маленька дитино, та чи знаєш ти, що таке вiйна? ’ам смерть щохвилини заглЯдає у вiчi. - “се, усе витерплю! - вигукнула ЏрiсЯ, судорожно чiплЯючись за руку ‡алiзнЯка. - Љiстьми лЯжу, душу свою занапащу, тiльки б з паном полковником... - ’о хай же буде по-твоєму, мiй маленький джуро, тiльки пам'Ятай - не ти мене, а Я тебе захищу вiд будь-Якого напасника! - полковник пригорнув до себе дiвчину й нiжно поцiлував її в чоло. - ‚и... ви... мене... - ЏрiсЯ схопила ‡алiзнЯкову руку i, заливаючись сльозами, почала палко її цiлувати. џкийсь сумнiв, Якийсь невиразний здогад ворухнувсЯ в душi козака. - Џрiсю! - запитливо промовив вiн i, взЯвши дiвчину за пiдборiддЯ, пiдвiв її голову й пильно заглЯнув у вiчi. Ђле ЏрiсЯ вмить випорснула iз ‡алiзнЯкових рук i зникла в глибинi двору. џкусь мить полковник стоЯв здивований i зворушений цiєю несподiваною сценою, коли нараз почув протЯжний удар дзвона. ‡алiзнЯк труснув головою i рiшуче пiшов до виходу. ‚ийшовши на високий ганок, вiн на мить зупинивсЯ, вражений красою величної картини, Яку ЯвлЯв тепер собою монастирський двiр. “весь майдан, аж до самих возiв, поставлених пiвколом, був поспiль забитий людом. “сi стоЯли, скинувши шапки, тихо, мовчазно, нерухомо, з нетерпiннЯм чекаючи початку вiдправи. Џеред пiвколом возiв Яскраво горiли у важких ставниках восковi свiчки, а вниз схилом гори, немов розсипанi зiрочки, збiгали вогники. ‡ возiв поздiймали ножi й шаблi, їхнi вiдточенi леза тьмЯно блищали, коли на них падало тремтливе, мигтюче свiтло. Ќа чорному тлi ночi горiв i сЯЯв огнЯми храм, ще рiзкiше вiдтiнюючи навколишнiй морок. Љрiзь вiдчиненi дверi храму видно було його середину, залиту свiтлом панiкадил. ‡iрницi спалахували частiше й частiше, блискавки розтинали чорну пелену ночi й немовби виривали на мить iз пiтьми обриси страшних, потворних хмар, Якi розповзалисЯ по всьому небу, й контури дрiмучого лiсу, що з усiх бокiв оточував гору, на котрiй стоЯв монастир. ѓрому не було чутно; навiть найменший подих вiтерцЯ не колихав нерухомого повiтрЯ, але небо дихало Якоюсь страшною загрозою, i щось зловiсне було в безшумному летi мигтючих блискавок. Ќатовп стоЯв нерухомо, мовчки, затамувавши подих, чекаючи чогось страшного. ’а ось царськi врата в храмi розчинились, в них з'ЯвивсЯ у повному парадному облаченнi намiсник монастирЯ - отець Єлпiдифор - i рушив до виходу в супроводi диЯконiв, хлопчикiв iз свiтильниками та хору, а слiдом за ним потЯгласЯ довга вервечка iєромонахiв, ченцiв i послушникiв. Њимовiльний шепiт пробiг по юрбi, i все раптом затихло. Єлпiдифор зупинивсЯ бiлЯ аналоЯ, порЯд з Яким було укрiплено ветхий запорозький прапор, у багатьох мiсцЯх пробитий кулЯми й почорнiлий вiд порохового диму. ‡а ним стали шiсть старших свЯщеннослужителiв, а по праву руку Ђркадiй у диЯконському облаченнi та Ђнтонiй. •ор i решта ченцiв оточили свЯщеннослужителiв. ‡алiзнЯк i Ќайда стали перед вiйськовим прапором. - Ѓлагословен бог наш! - виголосив отець Єлпiдифор. “сi схилили голови й почали хреститисЯ. - Ѓлагословен, господе мiй, укрiпи руки мої на ополченнЯ i персти мої на брань, - голосно почав читати отець Ђнтонiй. - I врЯтуй мЯ з рук синiв чужих, їхнi-бо уста глаголють суєту, i десницi їхнi сiють неправди. ‚ тишi, що запала навкруги, голос ЂнтонiЯ лунав гучно й чiтко; натовп пошепки повторЯв слова псалма i з вiрою й надiєю ревно хрестивсЯ. ’а ось Ђнтонiй замовк, i грЯнув хор. - ‡ нами бог, розумiйте Язицi й покорЯйтесЯ, Яко з нами бог! “рочистий спiв широкими хвилЯми розливавсЯ довкола, i бадьорi, владнi звуки його проникали в серцЯ людей, наповнюючи їх звитЯгою; здавалосЯ, люди вiдчували, Як з кожним звуком їхнi сили мiцнiшали i в душах зростала вiдвага. Љоли хор замовк, Ђнтонiй знову виступив уперед i почав читати молитву. —им далi вiн читав, тим натхненнiше бринiв його голос, непохитна впевненiсть вiдчуваласЯ в ньому й передавалась усiм присутнiм. Ђ блискавки страшними зигзагами розтинали чорне склепiннЯ неба, немов свiдчили про велич всесильного бога, Який може прихилЯти небеса, запалювати свiтила й збурювати морЯ. ‡амовк Ђнтонiй, i наперед виступив отець Ђркадiй. ‰ого смаглЯве обличчЯ в ореолi чорних кучерiв було мужнє й суворе, очi свiтилисЯ гнiвом. Ќатовп заворушивсЯ. Ђркадiй звiв очi до неба i почав проголошувати урочисту єктенiю. ‰ого могутнiй бас, наче грiм, прокотивсЯ над головами людей i досЯг останнiх рЯдiв. Њолитву за молитвою читав отець Ђркадiй, i за кожною з них натовп хрестивсЯ i падав на колiна... Ћстаннi Ђркадiєвi слова, Якими вiн закликав на голови ворогiв i зрадникiв кару господню, прозвучали страшним пророцтвом. I в ту ж хвилину чорне склепiннЯ неба розверзлосЯ, на мить показаласЯ бездонна глибiнь, сповнена тремтливого слiпучо-бiлого свiтла, немов iз-за розiрваної завiси, що вiддiлЯла небо вiд землi, глЯнуло на оповитий мороком дiл нестерпно блискуче око. “сi на мить зажмурили очi, але чорна завiса неба знову зiмкнулась, i пролунав голос отцЯ Єлпiдифора: - џко ти єси крiпость i пристановище людЯм своїм i тобi подобає всЯка слава, честь i поклонiннЯ, отцю, синовi й свЯтому духу, нинi, i прiсно, i во вiки вiкiв. Ђмiнь! ‘лужба йшла своєю чергою, урочистий спiв змiнювавсЯ молитвами. Џетро стоЯв у переднiх рЯдах i сам не розумiв, що дiєтьсЯ з ним: немов Якiсь могутнi крила виростали в нього за плечима, немов душа росла, й шириласЯ в грудЯх, i рваласЯ вперед, назустрiч грiзному невiдомому, немов м'Язи його мiцнiшали й наливалисЯ залiзною, незламною силою, i все минуле життЯ, i всi злигоднi, й смерть батька, i загибель ‘ари, i всi власнi образи й кривди - все це вiдходило далеко назад, а серце охоплювало одне пристрасне бажаннЯ: вiддати своє життЯ за рiдний край. Ќастрiй однiєї людини передававсЯ, iншим, наелектризований натовп з блiдими обличчЯми й блискучими очима горiв одним бажаннЯм, i Якби в цю хвилину його оточило навiть стотисЯчне вiйсько, воно було б розбите, воно не встоЯло б перед страшною силою геройського духу, що пробудивсЯ в серцЯх змученого люду. ’а ось настоЯтель Єлпiдифор повернувсЯ обличчЯм на захiд i, знЯвши руки до неба, почав читати молитву на всю силу свого старечого голосу: - ѓосподи, боже наш, що послухав ЊойсеЯ, Який простЯг до тебе руки свої... ’и i нинi почуй нашу молитву й воїв, що зiбралисЯ тут, благослови, i укрiпи, i дай їм серце мужнє на супротивних ворогiв, ангела свiтлого пошли їм, щоб ворога подолати... Џри перших словах молитви всi попадали на колiна. Ћтець Єлпiдифор окропив свЯченою водою прапор i, насилу пiднЯвши важке древко, передав його ‡алiзнЯковi, Який побожно опустивсЯ навколiшки. - Џрийми корогву сiю, небесним благословеннЯм освЯчену, - промовив настоЯтель, поклавши руку на похилену ‡алiзнЯкову голову. - •ай же буде вона ворогам христиЯнського роду страшна й жахлива, i хай дасть тобi господь благодать i допоможе во славу iменi його пресвЯтого пройти мужньо ворожi полчища неушкодженим. ‚о iм'Я отцЯ, сина i свЯтого духа. Ђмiнь! ‡алiзнЯк з благоговiннЯм прийнЯв корогву iз старечих рук. Єлпiдифор пiднЯв кропило й пiд голосний спiв окропив свЯченою водою найближчi рЯди. џк тiльки стих заключний хор, настоЯтель зупинивсЯ проти ‡алiзнЯка i, простЯгши руки до натовпу, iз зусиллЯм заговорив високим голосом: - —ада мої возлюбленi! ‡асмученi й беззахиснi дiти! ѓосподь нинi почув стогiн i риданнЯ нашi й повелiв змiнитисЯ скорботi на радiсть. ‚ам належить визволити свЯту церкву i край рiдний вiд мук та наруги лЯдської. Ќе бiйтесЯ сильних i прегордих лЯхiв. ѓосподь, Який дарував перемогу людЯм Iзраїлевим над сильним Ђмаликом, господь, Який укрiпив отрока „авида i допомiг йому перемогти ѓолiафа, господь, Який звелiв сонцю зупинитисЯ i колись дарував нашому преславному гетьмановi Ѓогдану перемогу над полчищами лЯдськими, дарує й вам перемогу, i укрiпить серцЯ вашi, i пошле на допомогу полчища свої небеснi, i оберне гордiсть лЯдську в перелЯк i жах, i утвердить, i возвеличить церкву нашу на вiки вiчнi. Ќе бiйтесЯ, та аще кого й спiткає смерть, хай не бентежитьсЯ серце його, бо нiхто так не угоден боговi, Як той, хто поклав душу за вiру свою. ‚iруйте й надiйтесЯ, братiє моЯ, i вiрою врЯтуєтесь! Ќе вболiвайте за жiнками й дiтьми своїми - владичицЯ небесна покриє їх свЯтим своїм омофором. ‚iдкладiть нинi всЯкi земнi дбаннЯ! ‡а вiру, за хрест свЯтий вставайте всi: чоловiки, жiнки й старiї “ натовпi почулисЯ натхненнi вигуки й схлипуваннЯ жiнок. ‚iд душевного хвилюваннЯ голос Єлпiдифора набрав ще бiльшої сили: - ‘ього мужа, - промовив вiн, показуючи на ‡алiзнЯка, що стоЯв бiлЯ нього з прапором у руцi, - свЯта церква, єдина нинi заступницЯ ваша, благословлЯє вiйськами; серце його чисте перед богом! ‚iн поведе вас на ворога, i всi тiкатимуть перед ним, i щезнуть вороги нашi, - настоЯтель пiднЯв високо над головою срiбний хрест, - перед хрестом цим, Яко щезає тьма перед лицем сонцЯ! - ЏрисЯгаюсЯ перед лицем всемогутнього бога! - вигукнув ‡алiзнЯк дужим голосом, що, проте, на мить затремтiв од хвилюваннЯ. - ЏрисЯгаюсЯ, - i вiн знЯв до неба праву руку, - що життЯ моє до останньої краплини кровi вiддам за нашу свЯту зганьблену вiру, за вас, мої рiднi брати, i за нещасний наш край! - ‘лава, слава батьковi Њаксиму! - пролунав з натовпу захоплений вигук у вiдповiдь. - I ми присЯгаємосЯ померти за вiру, за тебе, батьку, i помститисЯ за рiдний край! Ѓурхливi вигуки пiдхопила луна й понесла вниз по горi, де вони гримiли з новою силою i котилисЯ в непроглЯдну далечiнь. - Ђ ось - брат i товариш мiй Ќайда! ‰ого iм'Я вiдоме всiм вам, друзi мої! - голосно мовив ‡алiзнЯк, обнЯвши за плечi свого помiчника. - Ќайда! - пролунало звiдусiль. - —ернець Ќайда! ѓ поглЯди всiх з забобонним жахом звернулисЯ до козака, про Якого в народi уже давно розповiдали чудеса. - ’ак, Ќайда, - палко вiв далi ‡алiзнЯк. - —ернець, Якого бог покликав длЯ свЯтої бранi, вiн поведе вас разом зi мною! - I Я перед усiма вами присЯгаюсЯ, - схвильованим голосом промовив Ќайда, - що поки не побачу визволеним мiй край, поки не почую переможного спiву в наших церквах, доти не буде менi життЯ! - ‘лава Ќайдi! Џомста ворогам! - крикнули всi одностайно. - ’ак, друзi, так, помстимосЯ! - iз запалом вигукнув ‡алiзнЯк, i його могутнiй голос заглушив крики натовпу, люди одразу змовкли. - ‡а всi сльози, пролитi батьками нашими, за муки, за наругу й за страшну смерть свЯтого мученика „анила, спаленого живцем! Ќагадаємо їм i Љорсунь, i †овтi ‚оди, i ЏилЯвцi. •iба ж не тi в нас шаблi, Якi й ранiше перемагали лЯхiв? ’i, тi самi! ЏрисЯгаюсЯ богом, тiльки ще бiльше отруєнi кров'ю i сльозами! ђозiб'ємо ж впень лЯхiв i заживемо в своїй власнiй хатi! ‚елика єдиновiрна царицЯ московська обiцЯє нам свою могутню допомогу; ось грамота, Яку вона прислала нам! ‡алiзнЯк, дiставши папiр, розгорнув його i пiднЯв високо над головою. - –арицЯ московська обiцЯє нам свою допомогу! - ѓрамота, грамота, царська грамота! - лунали навколо радiснi вигуки. - Ђтож, царська грамота! - вiв далi ‡алiзнЯк. - I ось що написано в нiй. Џолковник гучним голосом прочитав дану йому Ђнтонiєм грамоту; вона ще бiльше розпалила натовп, захопленi вигуки заглушили голос ‡алiзнЯка. - ‘мерть лЯхам! Ќа погибель! - гримiло по горi. - ‘мерть! - грiзно крикнув ‡алiзнЯк, заглушаючи все навколо, й високо пiднЯв запорозький прапор. Џiд цим прапором ми пройдемо вiд краю до краю всю “країну, розтопчемо й виженемо геть ненависних гадiв, що впилисЯ в її серце; або полЯжемо всi, Як один, або запануємо у своїй країнi! Ќастав, браттЯ, останнiй час: Якщо зараз ми з шаблею в руках не вiдстоїмо своєї волi, “країна не встане повiк. ‡а вiру ж, за край наш, браттЯ! - громовим голосом вигукнув ‡алiзнЯк, потрЯсаючи прапором. - „о смертi, до погибелi! - „о смертi, до погибелi! - грiзною луною вiдгукнувсЯ натовп. ’а ось знову почувсЯ голос Єлпiдифора, i гомiн одразу вщух. ЏочаласЯ вiдправа, лишалосЯ ще освЯтити зброю. Џетро не чув уже нi молитов, нi спiву. ‚ станi екзальтацiї, що опанувала весь натовп, вiн жадiбно чекав лише тiєї митi, коли вiзьме в руки нiж i почує заклик: "‚перед!" Ќарештi Єлпiдифор опустив кропило в свЯчену воду i, звiвши очi до чорного неба, натхненно виголосив: - Ќехай же благословеннЯ боже зiйде на зброю i на тих, хто вiзьме її на захист iстини •ристової. Ђмiнь! “ супроводi пiвчих i диЯконiв свЯтителi рушили помiж возами, окроплюючи свЯченою водою