ь, а тому прошу пана дати нам загiн длЯ супроводу. - Ќа бога! - заволав Љшемуський. - 3 чим же Я лишусь? - џ вже сказав пановi, що тут гарнiзону бiльш нiж досить... Ђ зайвi люди при оборонi тiльки збiльшують метушню i перешкоджають швидкостi маневру... Ќарештi, ми вiд'їжджаємо, щоб повернутисЯ з вiйськом, принести вам i всьому краю порЯтунок. - Amen! - закiнчив Њокрицький. “се заметушилосЯ. Џулавський перебрав владу до своїх рук i почав вiддавати накази на свiй розсуд. “же через годину сотнЯ драгунiв була готова до походу; багато хто охоче приставав до цього загону, i коли б волЯ, то за полковником вирушила б усЯ надвiрна команда: кожному здавалосЯ, що в полi, на привiллi, не так страшно, Як у цiй кам'Янiй клiтцi. Ќадвечiр одчиниласЯ брама, i з неї виїхали обидва полковники й Њокрицький, у супроводi доброї сотнi драгунiв та невеликого обозу. ‚ипровадивши загiн з усiлЯкими добрими побажаннЯми, а головне з проханнЯм швидше повернутисЯ з вiйськом, усi, хто залишавсЯ в замку, знову зiбралисЯ в ту ж вiтальню. Џанiка, Яка була охопила їх, тепер почасти влЯгласЯ, її заступила дiЯльна тривога. “ фортецi подвоїли варту й встановили найсуворiший порЯдок, немов пiд час облоги; комендант фортецi, хоробрий ротмiстр ђустицький, присЯгавсЯ господаревi й дамам, що коли б замок облЯгло i п'ЯтдесЯтитисЯчне вiйсько, то й таку облогу вiн витримає принаймнi пiвроку. ѓубернатор погоджувавсЯ i на чотири мiсЯцi, розумiючи, що до того часу зима й так розжене обiдрану голоту, а росiйськi вiйська прийдуть на допомогу навiть ранiше. ‡апропонований господарем старий мед i добрий венгжин ще бiльше пiднесли дух, i безтурботний настрiй потроху знову почав опановувати товариство. Ќавiть панi Љшемуська, вийшовши до гостей, була тепер не така пригнiчена. Љоли серед жвавого гомону вже залунали веселi вигуки й голосний смiх, у дверЯх вiтальнi з'ЯвивсЯ гайдук з Якимсь вузликом у руцi, всi вiдразу замовкли в тривозi. - џсновельможний пане! - доповiв гайдук, подаючи губернаторовi вузлик. - џкийсь лицар пiд'їхав щойно до брами й засурмив у рiг. ‚оротар йому розтлумачив, що по заходi сонцЯ до замку нiкого не впускають, тодi лицар вручив цей вузлик i звелiв його передати вашiй Ясновельможностi, та ще додав, що той, хто носив цю сорочку, - живий, здоровий i славний на весь свiт лицар, але що вельможне панство, мовлЯв, побачить його тодi, коли розквитаєтьсЯ iз старим боргом. Џанi Љшемуська рвучко кинуласЯ до чоловiка й, вихопивши з його рук вузлик, розв'Язала. „о її нiг упала шовкова дитЯча сорочечка. - ‘орочечка! - скрикнула панi i втупиласЯ в неї безтЯмними очима. - Ђй! - зойкнула вона за мить нелюдським голосом. - ‘орочечка ‘тасЯ!.. Њiй ‘тась живий! - i, знепритомнiвши, впала на пiдлогу. “сi кинулисЯ приводити до пам'Ятi нещасну матiр. ѓубернатор, схопивши сорочечку, судорожно притискав її до обличчЯ, пристрасно шепочучи: "‘тась, ‘тась! Љоханий, незабутнiй!" Ђ потiм, опам'Ятавшись, наказав негайно знайти того лицарЯ. Џолетiли у всiх напрЯмках десЯтки гiнцiв, та невiдомий лицар щез, наче крiзь землю проваливсЯ. XXIII Ѓув теплий лiтнiй вечiр; сонце вже заходило, кидаючи останнi променi на багрЯно-золоте листЯ в саду ѓрудського монастирЯ. џсновельможний пан ‡убревський, грудський губернатор, сидiв на широкiй терасi, Яка виходила в сад, i благодушно попивав мед у товариствi шановного прiора монастирЯ. ѓрудський монастир належав до суворого ордену босоногих кармелiтiв; та, незважаючи на це, його монахи славилисЯ також майстерним приготуваннЯм пива й меду, i цi благороднi напої переповнювали льохи й шлунки чесної братiї. ‘ам прiор зовсiм не вiдповiдав тому аскетичному iдеалу, Який вiн мусив наслiдувати: хоча на його босих, випещених i товстих ногах були тiльки простi шкiрЯнi сандалi, але кругленьке черевце й гладенько виголене пухлЯве рум'Яне обличчЯ, облЯмоване кружалом срiблЯстих кучерiв, свiдчили про те, що шановний прiор i не думав дотримуватисЯ тих правил посту й помiрностi, Якi передбачав суворий статут ордену. Џрiора можна було б прийнЯти за благодушного дiдка, коли б не орлиний гачкуватий нiс i гострi, Як у хижого птаха, очi, що кидали з-пiд сивих брiв швидкi, пронизливi поглЯди. ‘пiвбесiдник його, грудський губернатор, сухорлЯвий сивуватий шлЯхтич, з суворою зовнiшнiстю старого рубаки, у всьому був повною протилежнiстю прiоровi. ѓубернатор мовчки пив мед, а прiор, зрiдка сьорбаючи з келиха, солодким, вкрадливим голосом переконував його: - –iлком справедливо, нiчого кращого не можна й придумати... ‡амурованi вiкна й дверi згодом можна буде й вiдмурувати, а тим часом задушливе повiтрЯ зробить своє i таким чином “країна й Џольща позбудутьсЯ найзапеклiшого бунтiвника, Який терзає паству, довiрену нам найсвЯтiшим папою. Ћ, коли не стане сього царЯ схизматського, коли буде вiдрубана голова проклЯтої хлопської гiдри, тодi тiльки в Џольщi запанує христиЯнський мир i вельможна шлЯхта спокiйно користуватиметьсЯ правами й привiлеЯми, наданими їй вiд самого бога. - ’ак незабаром i буде! - вiдповiв губернатор. - џ одержав таємнi iнструкцiї Якнайшвидше тихим способом позбутисЯ клЯтого бунтiвника. - I треба вiддати належне Ясному пановi: спосiб, придуманий його мосцю, - чудовий, швидкий, тихий, не залишить нiЯких слiдiв, одно слово, все звершитьсЯ lege artis. - Џри тих словах прiор навiть потер вiд вдоволеннЯ руки. ‚ цю мить коло тераси, на дорiжцi, пiд чиїмись ногами заскрипiв пiсок, i вiн жваво додав: - ’а ось Я бачу, до нас iде пан дозорцЯ, може, вже несе втiшну звiстку. ѓубернатор оглЯнувсЯ. ‘правдi, до тераси наближавсЯ невеличкий кругленький чоловiчок, з червоним носом, настовбурченими жовтими вусами i в'Язкою важких ключiв, Якi висiли в нього на поЯсi. - ѓо, пан дозорцЯ! - привiтав його губернатор. - Ќу, проше, проше, що скажеш, Як посуваєтьсЯ робота? Џан д зорцЯ пiднЯвсЯ схiдцЯми тераси й зупинивсЯ на деЯкiй вiдстанi од губернатора. - ‚iкна й дверi, Ясний пане, вже замуровано, лишивсЯ тiльки невеликий отвiр цеглини в двi. - Ќу? —ому ж ти не звелиш замурувати його? - ’а от не знаю, чи варто?.. - •iба в'Язень?.. - жваво пiдхопив губернатор. - џкщо не згинув ще, то згине за годину, другу! - вiдповiв дозорцЯ. - Ѓардзо весь посинiв, майже не дише й очей розплющити не може. - •ай же простить йому господь усi тЯжкi його грiхи! - прошепотiв прiор, побожно зводЯчи очi до неба. - I хай звiльнить швидше душу вiд тiла!.. - Ќу, то залиш так, не замуровуй до кiнцЯ, щоб iще не спало комусь на думку вигадати байку, нiби ми задушили його... - Ћх, так, так! - пiдхопив прiор. - џзики людськi злi, а така байка, коли дiйде до хлопiв, може викликати бунт... - Ђга, там iще прибув Якийсь вельможний пан з командою, поспiшають приєднатисЯ до вiйська, - провадив далi дозорцЯ, - питають твою милость, чи не можна вiдпочити в замку, поки мiсЯць зiйде? - ‚пустити, впустити! ѓрудський замок нiколи не вiдмовлЯв у гостинностi польському шлЯхтичевi. Ђ Як звуть пана? - џн ‡аблоцький! ‡ ним приїхали також купцi московськi, просЯть твою милость, чи не можна i їм глЯнути на те бидло... - Њосковськi купцi? - здивувавсЯ губернатор. - ‡вiдки ж вони взЯлисЯ в загонi пана? - Їхали до Њоскви з ‚аршави, та в дорозi їх пограбували гайдамаки, уже й повiсити збиралисЯ, але, на їхнє щастЯ, на ватагу наскочив пан iз своїм загоном, ну, хлопи навтiкача, та, втiкаючи, забули й москалiв, - пан пiдiбрав їх. ’епер вони хочуть добратисЯ з ним до ђадомишлЯ, а далi, Як бог дасть... - •е-хе! - зловтiшне засмiЯвсЯ губернатор. - ‚иходить, гайдамаки добже поскубли їх... ’им лiпше, тепер i самi розкажуть у Њосквi, за Яку вiру клопочетьсЯ те нiкчемне бидло... - Ћго-го, розкажуть... “ старшого вiд страху майже вiдiбрало мову... ’о дозволити їм подивитисЯ на превелебного владику? - з глузливою усмiшкою спитав дозорцЯ. - Џан теж хотiв би глЯнути на того ведмедЯ... - Ђ чого ж, пустiть... хай дивлЯтьсЯ, нехай усi бачать, що нiЯкi хлопи з їхнiми бунтiвливими попами не зламають сили шлЯхетства польського, а всЯкий, хто хоч голос проти нього наважитьсЯ пiднести, дiждетьсЯ такої ж долi, Як цей проклЯтий пiп!.. - Amen! - зiтхнувши, озвавсЯ прiор на гнiвнi слова губернатора. - ’iльки нi, стривай... - щось пригадав губернатор. - ’и кажеш, що й московськi купцi хочуть поглЯнути на попа? - ‚они найпаче!.. - ѓм... - губернатор на мить замисливсЯ. - Ћт що... - заговорив вiн жваво. - Љоли пiп i так здихає, то звели вiдмурувати дверi, знiмiть з нього кайдани й викиньте його з темницi, покладiть коло порога чи що; але сторожi нi в Якому разi не вiдсилай... Ќа обличчЯх прiора й дозорцi вiдбилосЯ крайнє здивуваннЯ. - ‘ину мiй, - урочисто почав прiор, - не розумiю, що спонукає тебе до такого вчинку? ЊилосердЯ - заслуга перед господом, але милосердЯ до слуг диЯвола - то є грiх, тЯжкий грiх i неспокутний. Ќаша суворiсть наштовхнула б цього слугу диЯвольського на думки про каЯттЯ i полегшила б загробнi стражданнЯ його душi, а милосердЯ тiльки спонукає попа й далi триматисЯ своїх помилок. - ‚исокошановний пане прiоре, це милосердЯ триватиме доти, доки тут перебуватимуть московськi купцi. ‘лiд пам'Ятати, що цей запеклий бунтiвник - це пiп i пiдданець росiйської iєрархiї, i коли б московськi купцi пустили чутку про те, що ми замордували його, то цим могли б вельми нашкодити нам при дворi росiйському, а, Як вiдомо вашiй мосцi, ђiч Џосполита нинi шукає допомоги проти гайдамакiв i хлопiв у росiйської iмператрицi... - Sapienti sat, mi fili, - мовив прiор, схилЯючи голову. - Iди ж, пане, - сказав губернатор дозорцi, - впусти вельможного шлЯхтича до замку й попроси завiтати до нас, а його челЯдникам дай пристойне помешканнЯ; коли ж виконаєш усе, що Я тобi сказав, то можеш i попа їм показати. „озорцЯ вклонивсЯ i, зiйшовши з тераси, зник за деревами саду. Ђ губернатор пiдвiвсЯ з мiсцЯ i разом з прiором пiшов зустрiчати вельможного гостЯ. Ќезабаром почулисЯ звуки сурем, сторожа спустила пiдйомний мiст i в ворота замку, оточений своїм пишним почтом, в'їхав Ќайда; у розкiшному одЯзi й блискучих гусарських латах, вiн так змiнивсЯ, що всЯкий, угледiвши його, мiг би заприсЯгтисЯ, що бачить перед собою уродженого магната й польського шлЯхтича. Џишний почет був гiдний свого пана. ’iльки диЯкон, одЯгнений у незвичне длЯ нього московське вбраннЯ, вирiзнЯвсЯ серед усiх своєю велетенською постаттю й незграбними рухами. Ћсобливо чудернацьке враженнЯ справлЯла його кошлата чорна борода. “сЯ замкова челЯдь висипала у двiр, з цiкавiстю розглЯдаючи новоприбулих гостей i обмiнюючись ущипливими зауваженнЯми на адресу росiйського купцЯ. Ќайда скочив з конЯ i, спритно кинувши поводи челЯдниковi, що пiдбiг до нього, поквапивсЯ назустрiч господаревi. Џривiтавши гостЯ, губернатор запросив його разом з почтом до замку, а через пiвгодини отаман з п'Ятьма своїми козаками вже сидiв у трапезнiй за розкiшно сервiрованим столом. - џсний пане, - звернувсЯ губернатор до Ќайди, - що ж ми вчинимо з твоїми супутниками, з московитами? Њоже, i їх запросити повечерЯти з нами? Џри цих словах господарЯ Ќайда зробив такий рух, немовби до нього д торкнулась Якась бридка гадина: - Ќа бога, пане, хiба ж можна тих хамiв садовити за один стiл з благородними шлЯхтичами?! Ђдже вони й шматка до рота пiднести на вмiють! ‹итовський ведмiдь шлЯхетнiший за них! - •а-ха-ха! - зайшовсЯ вдоволеним реготом губернатор, а за ним i гостi. - Џан правду мовить, тому московському ведмедевi тiльки заправити кiльце в губу - i показуй на Ярмарку... ‡акладаюсЯ, що кожен прийнЯв би його за природженого ведмедЯ! - i, вдоволений дотепом, пан господар знову зайшовсЯ смiхом. - Ћдначе що ж з ними робити? - перепитав губернатор Ќайду. - ‚икотити їм туди у двiр барило горiлки, та й годi; вони надудлЯтьсЯ, Як свинi, i то длЯ них найкращий бенкет! џк бога кохам, коли б не та вимушена згода з Њосквою, Я б нiзащо не взЯв з собою те природжене бидло! - Џравда! - згодивсЯ губернатор i звелiв одному з челЯдникiв послати московитам горiлки й пива i ще там чого на заїжку. - ’а нагодувати й пахолкiв панських! —елЯдник пiшов виконувати наказ, а губернатор, продовжуючи перервану розмову, знову звернувсЯ до Ќайди: - џ ще й досi не спитав пана, - звiдки пан, з Яких мiсць? ‡ ‹итви чи з Љорони? Ћтаман чекав цього запитаннЯ i в думцi вирiшив вибрати найглухiше, най-вiддаленiше мiстечко на ‚олинi; але вiн там не бував i тому назвав єдине вiдоме йому мiстечко ѓоща, Яке загубилосЯ десь у нетрЯх ЏолiссЯ. - Ќi, Я з ‚олинi, - вiдповiв Ќайда невимушене. - џкщо чували, з мiстечка ѓощi... - Єзус-ЊарiЯ! - сплеснув губернатор . руками й пiдвiвсЯ, схвильований, з крiсла. - 3 ѓощi? ‡ ѓощi ‚олинської? ’а Як же менi не чувати про це мiстечко, Як менi не знати його, коли Я там народивсЯ, хлопцем гасав по лiсах, плавав у душогубцi по озерах i плесах, полював i тинЯвсЯ навколо нього, доки на верхнiй губi не вирiс пушок!.. Ќайда зблiд, слухаючи швидку мову господарЯ i в душi проклинаючи ту ѓощу, Яка так фатально потрапила йому на Язика. - Ђх, Який Я радии, Який Я щасливий, - провадив губернатор своєї, - що приймаю в себе любого сусiду... Џан менi розповiсть i про моїх рiдних, i про все, що дiєтьсЯ нового на моїй коханiй батькiвщинi... Ђдже, либонь, чверть вiку минуло, вiдколи Я востаннє побував у рiдних мiсцЯх. Ѓоже, Який Я радий! „озволь, любий пане, обнЯти тебе!.. Ћтаман зрадiв тим обiймам - адже вони давали можливiсть виграти трохи часу - i довго не випускав господарЯ з своїх рук: уже одне те, що губернатор не був у ѓощi понад двадцЯть рокiв, набагато полегшувало безвихiдне становище Ќайди, а розпач спонукав його до зухвальства - вiн вирiшив iти напролом. Ѓлiдi щоки отамана спалахнули густим рум'Янцем... - џк бога кохам, Я й не сподiвавсЯ на таку зустрiч, - знову заторохтiв балакучий господар, насилу звiльнЯючись iз залiзних обiймiв любого гостЯ. - Џан, напевно, син шановного мосцiпана Љазимира ‡боровського? Ђдже так? - Џан губернатор вгадав, - рiшуче вiдповiв Ќайда й гордовито пiдкрутив вуса. - Ћт уже не сподiвавсЯ... та людина з людиною не так, Як гора з горою... Ђле зiзнаюсь, що Я зовсiм не впiзнав пана! - •а-ха! ™е б пак! Ђдже коли Я востаннє бачив пана, то вiн, так би мовити, ще пiд стiл пiшки ходив... ’а й Я б тебе, пане, не пiзнав нiколи: пригадую, малим ти був бiлоголовий, а нинi чорний Як ворон. Ђ втiм, природа з нами часто жартує: тодi в мене волоссЯ було чорнiше за вугiль, а ось незабаром стане свiтлiше вiд льону... •а-ха! - i губернатор вдоволено засмiЯвсЯ. “ Ќайди потроху вiдлЯгло од серцЯ: господар своїм базiканнЯм давав йому можливiсть оговтатись i хоч сЯк-так зiбратисЯ з думками. - ’iльки постривай, пане, постривай! - вигукнув, схаменувшись, губернатор. - ™о ж воно виходить? Ђдже дозорцЯ сказав менi, що до замку пiд'їхав џн ‡аблоцький... —и не так, панове? - спитав вiн офiцера, Який сидiв поруч. - ’ак, саме так! - вiдповiв офiцер i пiдозрiливе глЯнув на отамана. - Џереплутав, либонь, - зухвало вiдповiв Ќайда. - ‡боровський, ‡аблоцький - недочув, певно... - •а-ха! Ќу, та бiда невелика. ‡вичайно, коли б Я не дiзнавсЯ зовсiм, що приймаю в себе сусiду, сина, так би мовити, мого приЯтелЯ, друга, тодi б Я шельмi повiк не простив такої помилки. Ђле, шановний пане, розкажи ж менi, що там дiєтьсЯ у нас на батькiвщинi? џк поживає твiй батечко й шановна панi? Ђ ”елiцЯ, ЉазЯ, ‚iнЯ?.. Ђ пан ‚ацлав?.. •а-ха-ха! џкий вiн тепер? …х, та й приємно ж, далебi, приємно згадати давнину, перенестисЯ в далеке минуле. Ќайда врештi почав вiдповiдати на запитаннЯ губернатора; кiлька разiв вiн замалим не вклепавсЯ, та добре, що, розвеселившись, господар бiльше говорив сам, нiж розпитував. ђаз у раз отаман поривавсЯ змiнити небезпечну тему розмови, але перепинити спогади губернатора було не так-то легко. ‚се-таки Ќайда вибрав хвилину й запитав його про Њельхiседека. - Ђ, ти, Ясновельможний пане, ще хотiв поглЯнути на того бунтiвника, царЯ схизматського!.. џкщо хочеш, то поспiшай, бо стара лисицЯ ось-ось здохне! - ’уди йому й дорога! - з презирливою усмiшкою вiдповiв Ќайда. - Ђле Я думаю, що те схизматське бидло не заслуговує, щоб заради нього благородний шлЯхтич бив ноги! Ѓачив Я на своєму вiку немало таких дурнiв i думаю, що сей горезвiсний Њельхiседек нiчим не цiкавiший за iнших бородатих попiв! Ћт мої московити бажали поглЯнути на нього, то коли вельможний пан буде ласкавий... - џ вже звелiв показати їм попа, хоча вiн i подихає... - Ђ скiльки часу минуло вiдтодi, Як цЯ бестiЯ попаласЯ? - ’а вже тижнiв зо три! - ’ижнiв зо три! - скрикнув Ќайда. - I досi його не посадили на палю? —ого ж дожидалосЯ шлЯхетство? џкби його ранiше посадили на палю, то не було б i тих бунтiв хлопських!.. Ђ на замковому дворi тим часом вiдбувалосЯ ось що. Ќедалеко вiд кам'Яної будiвлi, де було ув'Язнено Њельхiседека, на розiсланих килимах розташувалосЯ веселе товариство... Џосерединi сидiли диЯкон i „арина, навколо них iншi переодЯгненi гайдамаки, а далi щiльною стiною юрмилась замкова челЯдь. ’ут же, на килимi, стоЯла й "розрада", презентована губернатором. „иЯкон розважав товариство Якимись небилицЯми з московського побуту, i чим оповiданнЯ було безглуздiше, тим бiльше захопленнЯ воно викликало серед слухачiв; це захопленнЯ пiдсилювалосЯ ще добрЯчою пиЯтикою, в Якiй особливо активну участь брала замкова челЯдь. - ’а що ви стоїте, хлопцi, сiдайте до гурту, то й веселiше, i привiльнiше буде! —ого тут манiжитисЯ? ™о купець, що стрiлець, коли добра людина - сiдай i пий! “ нас на Њосквi все попросту: гулЯй душа нарозпашку! - i диЯкон молодецьким рухом розправив на грудЯх червону шовкову сорочку. - Џравду пан купець каже: коли гулЯти - то гулЯти! - вигукнув Џетро, Який удавав одного iз слуг вельможного пана. - Ђдже шлЯхетне панство бенкетуватиме до ранку, то чого ж нам постити? ‘юди, панове! - вiн посунувсЯ i рухом руки запропонував своїм товаришам дати мiсце тим, хто стоЯв. - ‚истачить мiсцЯ длЯ всiх, та й горiлки ще на цiлу ватагу є! - ™о горiлка? - загаласував диЯкон, вдарЯючи рукою об землю. - Љоли вже бенкет, то бенкет на всю губу! Ђну бiжи, ‘енько, та пошукай там у поклажi, надiсь, зосталосЯ в нас од тих проклЯтих гайдамакiв хоч барил зо два заморського трунку... ‘iдайте, друзi, всiх запрошую! „арина схопилась i разом з Џетром подаласЯ до прив'Язаних осторонь коней; а замкова челЯдь, пересмiюючись i пiдштовхуючи один одного, поспiшила зайнЯти мiсцЯ довкола кумедного й гостинного московита; сподiваннЯ на добру випивку ще бiльше пожвавило й згуртувало веселу компанiю; однi потирали руки, другi добродушно покректували, третi вже запанiбрата поплескували по плечу щедрого москалЯ. - ѓей! ђозсуньтесЯ, хлопцi! - хвацько гукнула „арина, пiдкочуючи з Џетром двоє барил вина. - Ќабiк, дорогу! - загомонiли всi, розсовуючись. - ‘лавному гостевi честь i мiсце! - виголосив диЯкон, вiдсовуючи набiк пиво й горiлку. - ‘юди, сюди їх, голубчикiв! ‚iдбивай, наливай i абiє наливай! - скомандував вiн. - ЉорЯки сюди, келихи, черпаки! „авай всЯк, хто що може! Љоманду диЯкона зустрiли вибухом п'Яного смiху. ‡вiдусiль простЯглисЯ руки з корЯками, келихами, склЯнками... Њиттю барила були вiдбитi, й дорогоцiнна золотиста волога наповнила пожадливо пiдставлений посуд. - ‡а здравiє наших дорогих сусiдiв! - проголосив диЯкон, високо пiднiмаючи чару. - ‡а здоров'Я всiх московитiв! - пiдхопили, розвеселившись, гостi. - I на погибель пiдлим хлопам! - вигукнув Џетро, люто потрЯсаючи кулаком. - ‚iват! - загримiло кругом. “ цей час до бенкетуючих наблизивсЯ кругленький пан дозорцЯ. - ѓей, ви, чого розсiлисЯ? - гукнув вiн, намагаючись перекричати п'Янi голоси. - Њосковськi купцi, що прибули з загоном вельможного пана, тут чи нi? ѓаласлива компанiЯ на крик дозорцi не звернула нiЯкiсiнької уваги, але Џетро й диЯкон почули його вiдразу ж. - ’ут, тут! ‹аскаво просимо, сiдай до нас, не погребуй, твоЯ милость, випити чару винцЯ! - сказав диЯкон, пiдводЯчись назустрiч начальниковi варти. - ѓей, ви, розступiтьсЯ, швидше пропустiть шановного пана! ’iльки тепер замковi челЯдники звернули увагу на новоприбулого i, пiзнавши в ньому пана дозорцю, трохи збентежились. - „Якую, панє добродзєю, але Я не належу до тих свиней, Якi й на вартi здатнi нажлуктитись! - бундючно вiдповiв дозорцЯ, зневажливо глЯнувши в бiк замкової челЯдi; та коли поглЯд начальника варти майнув по наповнених iскристим вином келихах, очi в нього мимоволi стали вологими й масними. - ‰ого милость, пан губернатор, дозволив московським купцЯм подивитисЯ на колишнього iгумена Њотронинського монастирЯ! - …, та ще встигнемо! Ѓiжи ти, ‘енько, а зараз i ми пiдiйдемо. ’iльки ти, пане, попереду випий з моїх рук - без цього не вiдпущу! Ќе скривдь! - диЯкон наповнив корЯк вином i пiдiйшов з ним до пана дозорцi. - Ќадiсь, московськi купцi не часто у вас бувають, та й вино дiлу не завадить, на те й прислiв'Я є: "пий, та дiло розумiй!" - •е-хе! „обре прислiв'Я, хай йому дiдько! - вiдповiв з люб'Язною усмiшкою дозорцЯ. - ’iльки кепсько, що начальство не бере його до уваги. - Ђ начальство що, хiба воду нинi дудлить? Ђч, Який гомiн, - либонь, не вiд води розгаласувалисЯ так! - „иЯкон показав рукою в бiк освiтлених вiкон замку i, вклонившись до поЯса шановному гостевi, сказав: - ‡роби ласку, покуштуй вина заморського, не скривдь, а на людей плюнь: на всЯкого не догодиш. - •iба щоб не скривдити! - глибокодумно мовив дозорцЯ i, взЯвши корЯк з рук диЯкона, пiднiс його до уст. ‹едве тiльки вiн зробив перший ковток, Як його обличчЯ розпливлосЯ в блаженну усмiшку, дозорцЯ одхилив голову вбiк, нiби не довiрЯючи собi, зажмурив очi, зробив ще один ковток i, проказавши "ого-го", одним духом осушив корЯк. - Iз самого –арграда! „о двору царського везли, та гайдамаки, окаЯннi, пограбували! - „иЯкон наповнив корЯк знову й пiднiс його дозорцi. - Ђ чи не забагато? - усмiхнувсЯ той i нерiшуче одвiв корЯк рукою. - •а-ха-ха! ’а ти красна дiвицЯ чи що? ’а мiй хлопчисько переп'є тебе! - Ћце вже нi! - дозорцЯ хвальковито задер голову й пiдкрутив вуса. - ™е не народивсЯ той смiливець, Який би мене перепив... Ќе раз пили ми - сто кiп чортiв - i за столом пана графа Џотоцького, i кнЯзЯ ђадзiвiлла, - всЯ шлЯхта покотом лежала, а пан ѓжибовський нiколи! - •а-ха-ха! - добродушно зареготав диЯкон. - ’а хiба у вас умiють так пити, Як у нас, на Њосквi? - Ќа Њосквi! ’а Я у ‚аршавi в самого крулЯ випивав - i хiба ж таке вино, Як це! - дозорцЯ взЯв корЯк iз рук диЯкона й одним духом випив його. - Љвасок... - сказав вiн з поблажливо-глузливою посмiшкою. - Љвасок? - перепитав диЯкон. - Ђ от iду в заклад, що Я переп'ю тебе, i не вип'єш ти цих трьох корЯкiв, Як уже не встанеш з мiсцЯ! - ™о ставиш? - запально вигукнув розчервонiлий дозорцЯ. - „вадцЯть червiнцiв! - i з тими словами диЯкон кинув на землю свою ставку. Љоли дозорцЯ побачив золото, очi його заiскрилисЯ. - ‡года! - крикнув вiн чванливо. - Џодивимось, чи переважить москаль лЯха! - Џеребивай руки! - звернувсЯ диЯкон до найближчого сусiди. Ћдин iз замкових челЯдникiв перебив руки, i всi з голосними вигуками присунулисЯ ще ближче, щоб стежити за цiкавим парi. - Ђ ви, хлопцi, себе не забувайте, наливайте повнiше! - звернувсЯ диЯкон до челЯдникiв i, наповнивши два корЯки, крикнув дозорцi: - Ђну, пане, починай! ’им часом „арина з Џетром i ще з двома-трьома товаришами пiшли до кам'Яної будiвлi, в Якiй був ув'Язнений Њельхiседек. ЃiлЯ дверей темницi, заздрiсне поглЯдаючи на веселе товариство, сидiло п'Ять сторожiв. - Ђ що, панове, схизматський пiп тут? - звернувсЯ Џетро до сторожi по-польськи. - ‰ого мосць, пан губернатор, дозволив московитам подивитисЯ на нього! - ’о йдiть дивiтьсЯ! - вiдповiв один iз сторожi, не пiдводЯчись з мiсцЯ. - –iлий день нема спокою, диво Яке знайшли: їздЯть та й їздЯть дивитисЯ на нього, хоча б хлопи, а то й шлЯхетнi панове. I чого панькаютьсЯ з цим ворогом, прикiнчили б, та й годi! Ђ то їм забавка, а добрiй людинi нiколи й чарку горiлки випити! - ™о правда, то правда! - пробурчали iншi, трохи вiдiйшовши вбiк i пропускаючи „арину й Џетра в темницю. ђешта козакiв зосталасЯ бiлЯ входу погомонiти з невдоволеними сторожами; дверi темницi були вiдчиненi, кругом валЯлисЯ купи щебеню й цегли. ‡авмираючи вiд жалю та хвилюваннЯ, „арина переступила високий порiг i ввiйшла до вузького й тiсного кам'Яного склепу, в Якому мав бути живцем похований настоЯтель Њотронинського монастирЯ. ‡атхле й смердюче повiтрЯ вiдразу вдарило в обличчЯ, „арина аж вiдсахнуласЯ. - Љрiпись! - шепнув їй Џетро. ‚они ступили крок уперед, напружуючи зiр, щоб побачити владику. —ерез те, що вiкно було замуроване, у склепi панувала темрЯва, й тiльки бiлЯ вхiдних дверей, коли їх ширше вiдчинили, стало трохи свiтлiше. - Ћсь вiн! - шепнув „аринi Џетро, показуючи на щось темне в кутку. „iвчина широко вiдкрила очi й, пронизуючи поглЯдом темрЯву, побачила владику, що лежав майже голий, непорушний i нiмий на напiвзогнилiй соломi, прикритий Якоюсь драною ксьондзiвською хламидою. - Џомер! - придушеним голосом скрикнула „арина. - ’ихше! - Џетро стис паннi руку i, швидко озирнувшись на дверi, прошепотiв ледве чутно: - Џодивимось! ‚iд дверей долетiв голосний регiт сторожiв. Џетро з полегкiстю зiтхнув i, ступивши два кроки до Њельхiседека, припав вухом до його грудей: серце ледве чутно билосЯ. - †ивий, живий! - прошепотiв парубок, задихаючись од радостi. - Џанно, давай сюди вино! ‡ допомогою „арини Џетро трохи пiднЯв голову владики й, розкривши йому рота, влив трохи вина. —ерез кiлька секунд ледь помiтна судорога пробiгла по тiлу нещасного, i з вуст його почувсЯ слабкий стогiн. - ‘вЯтий отче, владико, чи ти чуєш нас? - гарЯчкове зашепотiла „арина, нахилЯючись до вуха страдника. Њельхiседек ледь поворухнувсЯ. - ’о слухай же, слухай мене, свЯтий отче, - провадила далi дiвчина, - це Я говорю з тобою, Я, „арина, дочка генерального обозного київського. Њи прибули сюди з Ќайдою... ‡бери всi свої сили, сьогоднi вночi ми врЯтуємо тебе! - ѓодi! - шепнув Џетро. - ‚оронь боже - помiтЯть... - i, смикнувши дiвчину за руку, швидко пiдвiвсЯ й разом з нею пiшов до виходу. - Ђ пiп у вас вже сконав, панове! - розв'Язно сказав Џетро, зупинЯючись у дверЯх. - Ќарештi! - сердито пробурчав один iз сторожiв. - ‘правжнiй камiнь, iнший давно б уже сконав, а цей - двожильний, - двiчi труїли, i то не взЯло! - ’о на Якого бiса стерегти трупа? - вигукнув один з козакiв, котрi прийшли з Џетром. - ѓайда з нами, - там московський купець розходивсЯ i таким вином частує, що, дiдько його бери, чи куштував таке вино й сам круль! - ’а от, начальство велить! - похмуро вiдповiли сторожi. - Ћхота їх слухати! - Џетро зневажливо махнув рукою. - ‘вiй розум кращий вiд усЯкого начальства! ’а й куди вiн тепер утече од вас, хiба в пекло? Ќу, то душа його вже напевно там, а Якщо чорти захотЯть поцупити й тiло, хоч би тут i тисЯчi людей стерегли, однак вони своє дiло справлЯть! - Џравда! - погодилисЯ сторожi. - Џроти нечистої сили нiчого не вдiєш! - Ќу, то ходiмо, вип'ємо чарку-другу, - адже це тут поруч, на очах! - запросив iще раз гостинний козак. - ’ак-то воно так, - мовив, розтЯгаючи слова, старший сторож i з досадою сплюнув набiк, -але що скаже пан дозорцЯ? - „озорцЯ? ’а вiн же там... без заднiх нiг уже... - Џетро iз смiхом показав рукою в бiк гомiнкої компанiї. - ѓулЯє з московитом, а де начальство, там i сторожi належить бути! - ‘то дЯблiв, справдi! - рiшуче вигукнув старший сторож. - Ќа Якого бiса нам стерегти тут мертвЯка? Љоли панство гулЯє, то хiба не можна й доброму шлЯхтичевi промочити горло? ѓайда, панове, вип'ємо по келиху, адже нiч довга, а вартувати до свiтанку! - ‘лушно! - одностайно пiдтримала його решта сторожiв, i всЯ ватага з веселим смiхом подаласЯ до бенкетуючих. ‚идовище, Яке постало перед сторожами, змусило їх зайтисЯ реготом: посерединi на килимку з бурЯковим спiтнiлим обличчЯм, з посоловiлими очима сидiв пан дозорцЯ i белькотiв неслухнЯним Язиком, похитуючись з боку на бiк: - Ќе переп'єш, бiсiв москалю!.. џ i в ‚аршавi, i в Љраковi, i з самим крулем... ™е один корЯк, i дукати мої!.. ‰ого рука тримала наповнений корЯк; та марно пан дозорцЯ намагавсЯ пiднести вино до рота: у тремтЯчiй руцi воно розхлюпувалосЯ, обливаючи бороду i вбраннЯ шлЯхтича. Ћсторонь вiд компанiї, уткнувшись обличчЯм у землю, лежав "купець" i голосно хропiв; бiльшiсть гостей також валЯласЯ кругом, наче мертвЯки, й тiльки три чи чотири жовнiри, котрi оточували дозорцю, ще тЯглисЯ за вином, вивергаючи п'Янi проклЯттЯ, розливаючи вино й штовхаючи один одного. - ѓе-ге! ’а тут уже мертве царство, - весело зауважив Џетро, окинувши вдоволеним поглЯдом усю компанiю. - ’а й московит уже зваливсЯ! - з досадою сказав старший сторож. - Ђ на дiдька нам московит? Ѓуло б тiльки його вино! Џетро без усЯкої церемонiї переступив через розпростертi тiла, узЯв барило i, пiднЯвши його вгору, переможно вигукнув: - ѓе-ге! ’а тут iще пiвбарила - нам вистачить! ѓей, панове, повiдтЯгайте вбiк цi колоди, - вiн показав на переодЯгнених гайдамакiв, що лежали долi. - ‘юди їх кладiть i розбирайте келихи... Ћсь так! ‡ допомогою „арини та її супутникiв сторожi вiдтЯгли вбiк, Як їм здавалось, п'Яних мов хлюща челЯдникiв прибулого пана й посiдали навколо Џетра. ‚iн налив їм келихи, а сам високо пiднЯв барило й весело крикнув: - Ќу! Ќєх жиє Ясне панство! - i почав нахильцi пити. - Ћго-го! „обре дудлить! - схвально загомонiла сторожа, осушуючи келихи. - ’а, глЯди, не все випивай, залиш i нам! - ‡алишу, залишу! - i Џетро знову наповнив їм келихи. - Ђ не... не... не переп'єш! ’исЯчу вiдьом з хвостами... сто тисЯч дЯблiв... - бурмотiв дозорцЯ, безтЯмно витрiщаючи п'Янi очi. - …ге, та вiн, бiдолаха, до рота корЯка нiЯк не донесе, треба йому допомогти! I Џетро, притуливши корЯка до губ пана дозорцi, змусив його випити все до дна. „озорцЯ ще буркнув щось недоладне, похитнувсЯ раз-другий i зваливсЯ на одного з челЯдникiв, що лежали покотом. ‡а чверть години всi були п'Янi. - ѓотово! - прошепотiв Џетро, пiдводЯчись з мiсцЯ. - Ќу, панове, тепер до роботи! Џочувши це, диЯкон i гайдамаки, Якi лежали осторонь, швидко посхоплювалисЯ. - Ќу, друзi, напружте тепер i розум, i очi, i душу! - пошепки сказав диЯкон товаришам. - Ѓо доки з них ще не вийшов дурман, треба закiнчити роботу. ’и, панно, лЯгай сюди на моє мiсце та розкинь ширше руки, - коли хто й глЯне, то з п'Яних очей не второпає; ви, - диЯкон вiддiлив частину гайдамакiв, - залишайтесЯ на сторожi, та на випадок, коли прокинетьсЯ хто, - приспiть його по-нашому, а ви - гайда за мною! „иЯкон, Џетро i ще зо два чи зо три козаки квапливо подалисЯ до темницi Њельхiседека. - •то тут? - ледве чутно прошепотiв владика. - Њи, чесний отче, рЯтiвники твої! - вiдповiв диЯкон. - ’реба поспiшати... —и можеш ти встати, панотче? - Ќемає сили... Ќоги... - вiдповiв Њельхiседек кволим голосом. - ‘тривай, отче, не розмовлЯй, не витрачай марно сил... •лопцi, пiдведiть владику й одЯгнiть у моє вбраннЯ. „иЯкон швидко знЯв iз себе вбраннЯ московського купцЯ, пiд Яким була одежа панського пахолка, а козаки насилу пiдвели майже непритомного Њельхiседека й почали натЯгати на нього купецький одЯг. ’а коли довелосЯ взувати владику, мимовiльний крик жаху вихопивсЯ в Џетра i його помiчникiв: ноги Њельхiседека страшенно розпухли, з потрiсканої шкiри сочиласЯ сукровицЯ, а в мiсцЯх, ранiше стиснутих кайданами, тепер були суцiльнi рани. ‡ великими зусиллЯми козаки натЯгли чоботи на ноги Њельхiседека; вiн кiлька разiв непритомнiв, та диЯкон ще двiчi дав йому випити мiцного вина, й воно знову пiдкрiпило владику. - ’епер пiдеш з нами, превелебний отче, i слухай, що Я тобi казатиму: ти московський купець, ти такий п'Яний, що не можеш нi стоЯти, нi говорити, - ти чуєш мене? Њельхiседек ствердно кивнув головою; та коли гайдамаки поставили владику на ноги, вiн заточивсЯ й знов упав би на землю, Якби Џетро не пiдхопив його. - ѓм, кепськi справи! - диЯкон iз сумнiвом похитав головою. - Љоли вiн на ногах стоЯти не може, то Як ми його на конЯ посадимо? •iба що всiм удавати п'Яних? ’ак, так... ну, то що ж, пiднiмiть отцЯ iгумена на руки й вiднесiть його Якомога швидше на те мiсце, де лежав Я, та покладiть долiлиць, а ми з Џетром дещо тут зробимо i миттю до вас. Љозаки пiднЯли на руки безвладне тiло Њельхiседека й понесли його до вказаного мiсцЯ. - Ќу, Џетре, тепер не барисЯ, - скомандував диЯкон. - џ тут робитиму опудало, а ти збiгай i принеси менi вiдро води, та дивисЯ, щоб хто не помiтив нас... - ‡наю! - парубок вискочив з темницi, а диЯкон взЯвсЯ робити опудало. ‘крутивши з соломи сЯку-таку подобу людського тулуба, диЯкон натЯгнув на нього знЯту Њельхiседеком ксьондзiвську хламиду, а на голову накинув ганчiрку. ‡акiнчивши свою роботу, диЯкон вiдiйшов убiк, глЯнув на опудало й задоволене пробурмотiв: - Џречудове! Џ'Яному воно справжньою людиною здастьсЯ! Џотiм сiв на землю, дiстав з кишенi ножицi й заходивсЯ стригти свою бороду, залишаючи тiльки довгi вуса. Љiнчивши з цiєю процедурою, диЯкон, за козацьким звичаєм, постриг своє волоссЯ пiд макiтру. - „е ж це в дiдька пропав хлопець? - стурбовано пробурчав вiн i, прочинивши дверi, виглЯнув у двiр. Џетра не було видно, а захiдний край неба помiтно посвiтлiшав: очевидЯчки, незабаром мав зiйти мiсЯць. - ’ьху ти, чи не попавсЯ вiн десь? Ђ мiсЯць от-от зiйде. …х, бий його нечиста сила, i не здогадались же взЯти з собою води!.. „иЯкон сердито плюнув i знову с в на землю. Њинуло ще кiлька хвилин, важких, довгих, диЯкона опанувало нетерпiннЯ, а згодом пiдкравсЯ й справжнiсiнький страх: певно, Џетро десь попавсЯ. Ќiчим iншим не можна було поЯснити таку довгу його вiдсутнiсть: звiсно, шкода хлопцЯ, але ще страшнiше те, що, коли вiн попавсЯ, загине й владика, i Ќайда, i всi вони! „алi не можна було чекати, небезпечне становище вимагало Якихось заходiв, i хоч кострубате пострижена голова могла привернути увагу лЯхiв, диЯкон рiшуче пiдвiвсЯ й попрЯмував до виходу. ’им часом Џетро, вискочвши з темницi, подавсЯ розшукувати колодЯзь у замковому дворi. –е не становило особливих труднощiв, i за кiлька хвилин парубок знайшов його; але - о жах! Ќа коловоротi телiпаласЯ тiльки вiрьовка, а вiдра не було... Ќе гаючи й хвилини на марнi жалi, Џетро кинувсЯ шукати вiдра десь в iншому мiсцi. Ђле виЯвилосЯ, що знайти його не так легко... “ замковому дворi всi вже поснули, у монастирi також, - куди не кидавсЯ парубок - скрiзь дверi були позамиканi. Џробiгавши отак кiлька хвилин, вiн натрапив, зрештою, на Яскраво освiтлену кухню губернатора; дверi її були розчиненi навстiж, бiлЯ погаслого вогнища поравсЯ кухар... ‡радiлий Џетро влетiв туди й, забувши, що має вдавати лЯха, спитав українською мовою: - Ђ чи не можна у вас, пане кухарю, роздобути вiдра на часинку? ’ой змiрЯв парубка сердитим пiдозрiливим поглЯдом i погрозливо вигукнув: - Ђ ти звiдки тут, пiдлий хлопе, взЯвсЯ? - Џрошу вибаченнЯ: Я не хлоп, а слуга вельможного пана, Який прибув до замку. •оча цi слова й було сказано по-польськи, та вони мало переконали кухарЯ. - ‘луга вельможного пана! Ќiби пан не знайшов би собi слуг серед полЯкiв, а набирав таких гайдамакiв, розбiйникiв! Ќавiщо тобi вiдро? ‚iдливати своїх товаришiв? Ѓач, Яку корчму влашт вали на замковому дворi, не могли хоч сюди, в пекарню, зайти. ’а хiба порЯдний шлЯхтич стане пити надворi, мов те бидло? —ого доброго, ще й сторожiв споїте?! Ћсь Я пiду зараз до пана губернатора та й розкажу йому, що ви тут затiЯли у дворi, хай лишень помацає вас, що ви за птахи i Яке на вас пiр'Я!.. Џри цих словах Џетро вiдчув, Як ноги його похололи й приросли до пiдлоги. - ѓосподь з вами, пане кухарю! - вiдповiв вiн, з усiх сил намагаючись зберегти спокiйний тон. - —и не вiд страху вам скрiзь ввижаютьсЯ гайдамаки? - Ќу, ну, йди собi! - сердито пробурчав кухар. - Ђ Я ось пiду зараз i доповiм про все його мосцi, нехай лишень розмiркує, що можна, а що й зась! Џетро знизав плечима i, все ще зберiгаючи спокiйний виглЯд, вийшов iз кухнi; але, ступивши кiлька крокiв, мимохiть зупинивсЯ. Џогрози кухарЯ були не такi, щоб ними можна нехтувати: Якщо навiть губернатор i не запiдозрить у ньому гайдамаку, а тiльки побачить поснулу сторожу й замкову челЯдь, то й тодi все пропало: кинутьсЯ до в'ЯзнЯ, виЯвлЯть, що вiн зник, дiзнаютьсЯ, хто це зробив, i загинуть не лише всi вони, але й майбутнЯ долЯ “країни. Єдиний порЯтунок - мерщiй тiкати з замку, поки цей озлоблений п'ЯницЯ, Як видно, ображений, що його не запросили взЯти участi в бенкетi, не здiйснив свого намiру. Ђле Як змiнити зовнiшнiсть диЯкона, щоб його не впiзнали? —им зачерпнути води? •iба барилом? - несподiвано спало Џетровi на думку: "’ак, так, прив'Язати його до мотуза i спустити". ‚iн схопив порожнє барило й почав прив'Язувати до коловорота, але в нього нiчого не виходило. - ’а навiщо менi це? - мимоволi вголос промовив парубок. - Ђдже там зосталасЯ горiлка, а вона змиє фарбу ще лiпше, нiж чопа. ‚ цю мить чиїсь дужi руки зненацька схопили Џетра за плече й струсонули так сильно, що барило випало в нього з рук. - Ќе втечеш, шельмо! - непомiтно пiдкравшись, лросичав над самим зухом Џетра кухар. - Ђх ти, схизматський пес, бидло! ‡наємо тепер, що ви за птахи! ѓей! ѓвалт! - крикнув вiн на все горло. •вилина була вирiшальна: досить прогаЯти одну мить - i на хрик лЯха прибiжить усЯ челЯдь... Џетро не довго думав: в його руцi, мов блискавка, мигнув нiж i по саму колодочку увiйшов у кухареве горло; струменем бризнула кров, i лЯх, захрипiвши, навзнаки упав додолу. Ќе гаючи й хвилини, Џетро кинувсЯ туди, де недавно бенкетували, схопив барило горiлки i щодуху, не оглЯдаючись, побiг з ним до колишньої темницi Њельхiседека. Џетро вже добiг був майже до її дверей, Як нараз чиЯсь велетенська постать заступила йому дорогу, а могутнЯ рука вп'ЯласЯ в горло, i над самим вухом одурiлого вiд страху парубка почулосЯ сичаннЯ: - Ќi, голубчику, не вирвешсЯ з моїх лап! Џочувши той голос, Џетро отЯмивсЯ. - Џане диЯконе! - скрикнув вiн неголосно. - ’а це Я, Џетро, що ви!.. - ’и? - диЯкон розцiпив руку й енергiйно сплюнув набiк. - ’ьху ти, мара!.. ‡ переполоху ледь-ледь не задушив хлопцЯ. „е пропадав? - Ѓiда, пане диЯконе, треба поспiшати... Њожуть застукати, та й мiсЯць от-от зiйде... - ‡наю... швидше-бо! ‚ода є? - Ќе вода, а горiлка! - „арма - лий! —ерез п'Ять хвилин чуприна й вуса диЯкона були старанно помитi й з чорних знову, Як i ранiше, стали рудими. “ламком коси Џетро ще попiдголював йому бороду й скронi, i диЯкон змiнивсЯ зовсiм: тепер нiхто не пiзнав би в цьому рудому вусаневi московського купцЯ. Џiд час цiєї процедури парубок розповiв диЯконовi про сутичку з кухарем. - Ќу, - схвильовано промовив диЯкон, - тепер мерщiй тiкати!.. ‚они поквапно пiдiйшли до своїх товаришiв, що сидiли навколо п'Яних, Як нiч, полЯкiв. - Ѓiда, треба поспiшати, панове, - тихо заговорив диЯкон. - ‚и, - звернувсЯ вiн до частини гайдамакiв, - вiднесiть цих сторожiв та й самого дозорцю туди до дверей темницi, а ви - вiдтЯгнiть кудись пiд стiну цю наволоч, - показав вiн на замкову челЯдь, - та позакидайте їх так, щоб не потрапили нiкому на очi. Ђ ти, Џетре, пiди та скажи отаману, що мiсЯць уже зiйшов i загiн на конЯх чекає вельможного пана. Ђ що, панно, - спитавсЯ диЯкон „арини, - Як превелебний владика? - „ихає й чує, що кажуть, тiльки сам говорити не може: дуже ослаб. - ’ак! - диЯкон зiтхнув i розвiв руками. - џк же ми його мосць на конЯ посадимо? •iба от що, друзi, - усiм треба вдавати п'Яних, похитуватисЯ в сiдлах i пiдтримувати один одного. - ђ