людев. ‚они вам до борщу i кашi, може, й чарку поставлЯть, а в мене на хуторi нiчогiсiнько нема. - Ђ совiсть у вас е?! - не витримав Љириленко. - I совiстi нема, - подумавши, вiдповiв хазЯїн. - ’епер на всiх її не напасешсЯ. Љлубок обуреннЯ i образи застрЯг у горлi щиросердого Љириленка, а його кругла обличiчЯ почало напухати гнiвом, i вiн перейшов на зловiсний шепiт: - ’ак длЯ нас у твоєму гадючнику не вистачило совiстi? Ђ на фашистiв вистачав? I хто ти?! Љуркуль, перевертень чи церковний староста, що так воском тхнеш? „умаєш, фашисти принесуть тобi ладан i смирну? ЃолЯчку i погибель принесуть вони вам, усiм холуЯм i запроданцЯм! I, негадано длЯ всiх, господар випроставсЯ, з приЯзню подививсЯ на розлюченого' командира, дивакувато посмiхнувсЯ, а далi тихенько засмiЯвсЯ. –е так було несподiвано, що Љириленко осiкеЯ, вибалушив очi i мало не покрутив пальцем бiлЯ лоба. - —ого це ви паЯє добродiю, так розвеселилисЯ? - знову перейшов на "ви". - Ѓо тепер бачу iстинно своїх. „обрий вечiр, товаришу командире, добрий вечiр, хлопцi. - Ђ перед пвм кого ви бачили? - спантеличено запитав лейтенант. - I не питайте, - махнув кощавою рукою господар i знову нахмуривсЯ. - ‘ьогоднi вранцi прибилосЯ ж доi мене двое вервел. з оружiем при собi. ЏрийнЯв їх Як людей, в&годуваа, навоїв, торба харчами напакував, а вони, песиголовцi, далi й присiкались: чого Я даю притулок червоним. - Њи тебе так припечемо, що смальцем закапавшу - визвiривсЯ один з приблуд та й почав кудись тЯгти з подвiр'Я. ’ак стара насилу сльозами, i харчами вiдкупилась од них. ’о тепер Я й подумав, що знову когось зi своєї шатiї пiдiслали. •одiмо ж до хати, перекусите, там знайдетьсЯ хлiб, i бррщ, i каша, i ще дещо. ѓ не гнiвайтесь на старого. I не куркуль Я, i не перевертень, i не церковний староста. Ђ воском пахну, бо увесь вiк бiлЯ. бджiл звiкував... “ сiнЯх щось зашелестiло. ‹ейтенант схопивсЯ за зброю, та одразу ж i опустив руки: з темрЯви тихо-тихо вийшла невисока босонога жiнка, чорна скорботна хустка обiпгнаЯа гЇ скорботне обличчЯ. - _‘иночки, дiточки... - зашепотiла словом навпiл iз сльозою. ‚она обвела всiх поглЯдом i припала до ђомашова: - ’аке молоцюсеньке, а вже мав воювати. - Њенi ж, мамо, скоро буде дев'ЯтнадцЯть рокiв, - нiЯково сказав ђомашов. †iнка зiтхнула. - I моему найыашпому дев'ЯтнадцЯть минуло па Љупала. Iваном його звати, Iваном —орнобривцем. —и, бува, не чули, чи десь не бачили?,. - I пiдвела руки, нк пiдбитi крила. „анило здригнувсЯ: йому здалосЯ, що вiн з давнини почув голос своєї матерi, Яка на шлЯхах, i в спiлому срiблi жита, i коло бродiв так само допитувалась про свого чоловiка... Љоли це минетьсЯ на бiлому свiтi, на чорнiй аемлi? - •одiть же, дiточки, до хати, переодЯгнетесь, повечерЯєте, а Я вам шматтЯ поперу. •одiть... - ‚она обернулась, i навiть на утлих плечах її здригаласЯ скорб. VI Ќе доїжджаючи до лiсництва, Њагазаник повертає конi в березнЯчок, що по колiна стоїть у м'Якiй травi, розпрЯгає їх i вже вкотре думає: чи з'ЯвитисЯ на Яснi очi лiсничого, чи зашитись од них у Якийсь лiсовий закуток? ‡'ЯвишсЯ - неодмiнно знайдетьсЯ на тебе Якась вказiвка, а не з'ЯвишсЯ - чим вiдбрешешсЯ, коли сам лiсовий цар - Iван ‘оболь - застукає тебе? „авно вони недолюблюють один одного, i давно б лiсник сторчголов летiв iз лiсiв, аби не пiдтримка ‘тупача. Ђ що йому буде за цю пiдтримку, коли й сюди прийдуть нiмцi? •iба ж знає людина, на чому зможе зависнути її життЯ? †ив за бiльшовикiв - мав одну стiну страху, а тепер наближаєтьсЯ друга, i метаєтьсЯ мiж ними нутро, немов зацькований заєць. Њоже б, i собi попроситись в евакуацiю? ’ак хiба можна полишити все, що нажив за вiк i роботою, i хитруваннЯми? џкби йому хто навiчно подарував спокiй у цьому свiтi, то вiн дав би обiтницю жити лише бiлЯ золотої бджоли i нiкого не зачепити навiть у помислах. ’iльки тепер зрозумiв, чого так у свою осiнь кохавсЯ на бджолах його небiжчик батько. ђiзнi можуть бути шаленства в життi, га мудрiсть на шаленствi не проросте. Ћт доп'Ясти б той старий батькiв хутiрець на шiсть десЯтин, поставити там пасiку, розшукати Њарiю i Ћленку - та й доживати на оддiлi з ними вiку. ’ак на тобi вiйну i новi тривоги. Ќеква'пом пiдiйшовши до застоЯного карасюватого ставу, де осокiнь вибуЯла метрiв на три, Њагазаник не бере до лiсництва, а спускаєтьсЯ до води, на Якiй кунЯє напiвзатоплений, почорнiлий од часу човен. ЃiлЯ нього зiркою розцвiла бiла лiлеЯ, а на нiй синЯ бабка сушить прозорi крила. —и ж давно в такому човнi вiн дитиною хлюпавсЯ на своєму прихутiрному ставочку, де так гарно жебонiли, перечищалисЯ води. ’одi до нього на берег виходила русокоса мати i втiшалась, i боЯласЯ за свою дитину, i наспiвувала собi "Џливе човен води повен". Ђ куди тепер поверне твiй неспокiйний човен? ‡ маревом далеких рокiв Њагазаник стає на човен, майже зовсiм притоплює його, длЯ чогось зриває лiлею i враз застигає: далеко-далеко на заходi озвавсЯ глухий грiм. ‹iсник ще не повiрив собi, злЯкано, головою вниз, кипув лiлею, вискочив на берег, оглЯнувсЯ довкола. Ќад лiсами, пiдпливаючи спекою, тремтiла пiдлинЯла блакить неба, в ньому танули тонкi крижини бiлих хмарин. Ќiзвiдки й не пахло грозою - i небо, i лiси мали дрiмливий перепочинок лiта. ’а знову, десь за козацьким бродом, обiзвавсЯ грiм, отой, що своїми цiпами безжалiсно обмолочує життЯ... Ћт, уважай, i переходиш ти в щось iнше, Як на другу планету. I хай горить тепер лiсництво зi всiма його турботами, зi всiма начальниками i пiдначальниками. „осить надриватисЯ на них. ’епер треба подумати й про свою шкуру, бо вона в нього одна. ’олочачи розмаїте еiллЯ i цвiт, вiн пригiнцом добiг до коней, поправив на них упрЯж i погнав чимдуж до своєї лiсової оселi, а за плечима його все колихавсЯ i колихавсЯ отой страшний грiм. ‡а що ж хапатись тепер? —и за вкопане золото, чи за свинi, що розбрелисЯ по лiсах, чи за мед, Який уже втретє треба качати? Љоли тiльки була така достогибель меду? Њiж деревами замаЯчила ставна постать з карабiном на плечi. Њагазаник притримав конi й з подивом упiзнав военкома ‡iновiЯ ‘агайдака. —ого чи кого вiн тепер шукав в дiбровах? ‹iсник притримує конi, шанобливо вклонЯєтьсЯ начальству. - Њоже, пiдвезти, ‡iновiю ‚асильовичу? - ЋбiйдетьсЯ, - пiдходить до нього воєнком, пiд чорними вiЯми його темнiє сум, i Њагазаник розумiє: чоловiк бачить не його, а щось iнше, певне, те, що коловротитьсЯ за лiсами. - ‚и ж чули? - стишує голос i киває головою на захiд. - —ув, - вiдповiдає воєнком не йому, а комусь чи своїм думкам. - I що ви скажете на це? - ’рудно щось на це сказати. - ‚iдiб'ємо нiмцЯ? - ™о вiдiб'ємо, то вiдiб'ємо... - ’iльки не знати де... - пiдказує Њагазаник. - Љажуть, страшною машинерiєю пре. ‚iд першого замаху її падають деЯкi держави. - –е правда, що машинерiєю пре. Њало не всЯ Європа працює на нього, - ‘агайдак так дивитьсЯ на захiд, немовби хоче розгадати його нерозгадане письмо. "’а що ти розгадаєш у ньому? Љолись перед шаблею твого козацтва тремтiв захiд. Ђ що тепер перед силою-силенною шаблЯ чи гвинтiвка? „итЯча iграшка, та й бiльш нiчого. Џроморгали щось отi, що i тепер на кiнноту понадiЯлись". I знову загримiло вдалинi. - Ћт i пiдходить вiйна вже до нашого порога, - похиливши голову, каже Њагазаник. - ‘iдайте - скорiше додому доберетесЯ. - џ не поспiшаю додому: нiхто не жде там - жiнки нема, а сини вже воюють, - та й, пе прощаючись, пiшов у лiси. ‹ишоць нащо вони йому тепер? Џравда, воєнком i ранiше любнв блукати чорнолiссЯм - взимку приїжджав па лижах, весною приходив збирати пiдснiжники, Яких тут було наче роси, а в осiнню пору - гриби. Љоли багато було рижикiв i груздiв, вiн i солив їх у дiжницЯх лiсника, а потiм щедро дiливсЯ з ним цiєю смакотою. “ пору грибарства воєнком був схожий на доброго сiльського вчителЯ, а не на грiзного воЯку, що колись шаблею з ходу врубувавсЯ у ворожi полки. Ђ шаблЯ у нього мов блискавка була. …ге ж, Як не дивно, а справжнiм воїномудавсЯ цей нiби спокiйний чолов'Яга. Љолись ходила голосна слава про нього, а що тепер залишитьсЯ од неї? I все-таки, чого йому зараз блукати в нетрЯх? Њоже, партизанство збирає? ’ак що вона проти танкiв i всiєї бiсової машинерiї? ’iльки забавка у вiйну. Ђле Як недоброхiть засурганЯть чоловiка на таке дiло, i о-мусить' iз_ гвинтiвочкою iти проти танкiв. ’а бог iз ним, бо й вiдсвоїх клопотiв гуде голова, мов дуплЯнка. ‡а рiзнимiг турботами, що шарпали i тривожили його, Њагазаник i не помiтив, Як конi дотрюхикали в низинку, вона вузькою смугою вiддiлЯла одне урочище лiсу вiд другого. ’ут саме бiлою хвилею солодко цвiли гречки, пiдворушуючи над собою чи в собi теплу музику лiта. ’епер сюди за взЯтком летЯть i його бджоли. Ќе перший мед, Як роблЯть iншi пасiчники, а ось цей та липовий залишить вiн бджолам i собi на зиму, бо в перший комахи часто приносЯть падь. ѓосподи, про що думає в таку годину i чи доживе ще вiн до зими? I мимоволi потЯгнувсЯ головою до заходу: чи знову не по^ чує звiдти страшного грому? ’а не почув - побачив: у гречцi, безбожно витолочуючи її дiвочу красу, бродили чиїсь породистi, важкотiлi корови. Њагазаник за своє- життЯ не раз бачив, Як худоба толочила молоде жито, пшеницю, овес, Ячмiнь. Ђле навiть найбiльший збитошник нет заганЯв худобу в гречки, бо щось беззахисне i свЯте було у їхньому цвiтi. I ось тепер табун корiв пожирав, змiшував цвiт iз землею i залишав пiслЯ себе чорнi стежки. Ћсь таким було длЯ нього перше видиво вiйни. Њагазаник здогадавсЯ, звiдки взЯласЯ цЯ приблукла худоба. “чора, уже надвечiр, фашистськi кроволюби пролетiли бiлЯ татарського броду i вдарили з кулеметiв по чередi й гуртоправах, Якi саме розклалiг вогник бiлЯ води" збираючись варити вечерю. ’епер там, де тремтiв сумирний вогник, чорнiє могила,, а поранена i цiла худоба розбреласЯ по всiх усюдах... ™о ж робити з цiєю чередою, Яка забиласЯ у гречки i немилосердно витолочувала їх? ‚раз невчасна злодiйська думка скособочтгЯа обличчЯ Њагазаника: приносить вiйна незчисленнi збитки, та хай принесе i Якiсь прибутки. Ћсь вiн зажене цей табун поки що до себе в обору, напоїть, а там буде. видно: знайдетьсЯ господар, - добре, не знайдетьсЯ - ще краще. ‹iсник повернув конi до лiсу, розпрiг, спутав їх i ввiйшов у гречку, що бризнула бджолами. Ќавiть тепер жаль .було толочити нiжне стебло i цвiт. Ќа його кроки i голос корови пiдiймали голови i, щось пригадавши, починали ревти. “ деЯких корiв на гречки сочилось недоєне молоко. ‘Як-так вiн збив череду докупи i гоном погнав до своєї обори. ™е не кiнчились гречки, Як його перестрiв муруговидий ‚лас Љундрик, отой, що мало не все життЯ крамарював у сусiдньому селi. ‚iн був таким спритним на гарбаннi, що мiг навiть решетом ухопити сонце. I не тiльки в торгiвлi петрав улазливий махлЯр: умiв доладне виступити на всiх зборах i свЯтах, умiв усюди так увернути своє слово, щоб i його заслуги не залишались забутими, бо ж у громадЯнську i вiн, ризикуючи життЯм, допомагав партизанам. Џравда, злi Язики плескали, що в революцiю Љундрик був i нашим, i вашим, i ще чиїмсь, але ж з трибуни видзвонювали ве вони, а красномовний ‚лас, Який теж знав, кого i чим можна взЯти за печiнку чи селезiнку. Џобачив крамник.лiсника, поглЯнув лукаво на корiв, щось прикинув на всьому павутиннi зморщок, i покруч облудної посмiшки заграла на його задавакуватих губах, бiлЯ носа та в борозенках бiлЯ оЯей. ‡упинившись, вiн манiрно запитав: - ’ак що, дорогенький ‘емене, вже крадькома пiдроблЯєш на людському горi? —и не зараннЯ? Њагазаника аж затрусило: хто б уже говорив йому про чеснiсть, тiльки ве цей скорббрех, баболюб i гешефтЯр, Який пучки протер на слизькому карбованцевi. Ќабичившись, лiсник мовчки виходить з гречки на вибiлену, Як полотно, стежку i навiдлiг б'в лавушника словами: - Ќа це, недорогенький, на двоє верзЯканнЯ Я можу сказати тiльки одне: не запускай з наскоку свої пазурi у чиїсь печiнки. •Ћсь бери .мiй батiг i, коли зовсiм не зледащiв, хватопеком жени худобу в село, бо в мене й так вистачає воєнного клопоту по лiнiї лiсництва. ’о й мотайсЯ до ста вiтрiв! “ Љундрика одразу на обличчЯ лЯгла пелена образи, а на пригорбленому м'Ясистому носi вибилось двi Ямки, нi в кого Њагазаиик не бачив на носi таких Ямок. - ‡ тобою, бачу, i пожартувати не можна, - нарештi Якось невпевнено одборонЯєтьсЯ гендлЯр i докiрливо похитує головою. - Ќавiть iепер iтебе iздуру .на жарти тЯгне? •iба не чув, що робитьсЯ там? - I Њагазаиик.повiв .поглЯдом на захiд. - —ув иль не чув? - не дуже вдаєтьсЯ в-журбу „ундрик. - Ќевже дiйдуть до нас? - —ого не знаю, того не знаю, тiльки в душi й очах померкло, бо людозвiр не пожалiє нас, - .навмисне говорить .полiтичне длЯ Љундрика. - Ђ ти чого в лiсах вештаєшсЯ? „ома чи в крамницi роботи нема? - Џомовч про роботу, коли вiйна вочевидЯчки супе, - розгублюєтьсЯ Љупдрик. - ’ому й вирiшив прогулЯтисЯ тут? —и не маївки згадав? - добиває їддю продавцЯ. - ’ебе тiльки зачепи, - не знає що сказати Љундрик. - кварчиш, Як сало на пательнi. - Ђ може, ти отут партизанити зiбравсЯ? ™ось Я краєм вуха чував про це. Љундрик розтривоживсЯ. - џке там партизанство, коли вже нема спромоги навiть на любов. - ‚иходить: молодому коневi - до бою, а старому - до гною? - пiдсмiюєтьсЯ лiсник. - ™о ж, може, хоч пособиш загнати черiдку до стiйла. Ђ там хай уже забирають їх властi, - одводить од себе усЯку пiдозру. I знає лавушник, що хитрує лiсник, i знає лiсник, що не вiрить йому лавушник, та затЯто несе на обличчi саму видимiсть правди. - џкi ж славнi корови мали люди, - перегодЯ каже Љундрик. - Ћн у тiєї вим'Я наче дiжа. - Ђж до землi обвисло, а молоко само сочитьсЯ. Џрирода! - пильно прислухаєтьсЯ лiсник до мови Љундрика i вже догадуєтьсЯ, куди хилить той. - Ћт собi таку придбати б корiвчину, бо моЯ тiльки роги має гарнi. Њагазаник вдає, що нiчого не розумiє. - I Я не вiдмовивсЯ б од такої. - ’ак скiльки ж того дiла? - не витримує лавушник i обмацує лiсника пожадливим поглЯдом. - ‡ажени найкращу коровицю в глухомань, де Якийсь струмочок дзюркоче, оббий дерева вориннЯм, хай там перестiйлує кiлька днiв, та й споживай молочко на здоров'Я. - ‚оно б то можна, а коли дiзнаєтьсЯ хто? џ дав собi зарок не чiпати чужого, - хмарнiє зовнi, та пiдсмiюєтьсЯ всерединi Њагазаник, бо ж хiба думає про одну корову? ‚iн i цiну прикинув усiй чередi. - •то тепер буде за коровою побиватисЯ, коли вже й за людьми не побиваютьсЯ? Њоже, ‘емене, i менi по знайомству одну корiвчину вiдпустив би? ‘тань у пiдмозi. Њагазаник нiби завагавсЯ, крекчучи, полiз рукою до жирiв потилицi: - ‘покушаєш ти мене, ‚ласе, в грiх уводиш. Ќедарма кажуть: де пiп з хрестом, там i дiдько з хвостом. ‹авушник не розсердивсЯ, а засмiЯвсЯ: - Ћт не знаю, хто з нас з хрестом, а хто з хвостом. ’ак вiдпустиш одну корiвчину? Ћсь хоча u цю, що молоком бризкає? - пiдставив руку пiд дiйки, потiм лизнув молоко. - †ири тут високi. - ‘покусник i лиходiй ти, ‚ласе, - ще нiби вагаєтьсЯ Њагазаник. - I тебе жаль, i свого огузка жаль, бо перепаде йому у воєнне врем'Я. - —ого ти, дорогенький ‘емене, сумнiваєшсЯ, коли вже гримить над нами? - перешерстюєтьсЯ продавець на пiдлесника. - џкi не були года, а нiколи не пiдвiв тебе, - i кладе руку на гаман. - ѓода, Як вода: пройшли - й нема, - засумував Њагазаник. - ™о ж, бери, ‚ласе, корiвчину, ховай десь подалi вiд людського ока, а менi привези з своєї крамницi солi, бо, по-всьому видать, сутуж буде на неї. Њи ж iз тобою добре знаємо, Як жити без солi. - ’одi Я зараз i змотаюсь по неї. Ќа заходi знову глухо озвались гармати, i навiть корови пiдвели голови на той далекий грiм. - Ћсь так воно... - не знає що сказати Њагазаник. - ’о й поженемо корiв. - ’и вже сам орудуй, а Я на твоїх вiтроногих крутнусЯ по сiль. Ќащо гайнувати час. - I це дiло, - погодивсЯ лiсник. - ’iльки не пережени худобу на мило. ‡ сiллю ж їдь не до хати, а в лiтнЯк: зараз краще приснаститись подалi вiд зайвих очей. - ‚iрно, ‘емене, - чогось зрадiв Љундрик, видать, i йому тепер хотiлосЯ зашитисЯ в Якийсь закоморок. —ерез пару годин лавушник привiз шiсть мiшкiв солi, привiз i двi плЯшки горiлки. ‹iсник розклав у лiтнЯку сЯкий-такий пiдвечiрок та й сiв iз гостем побавити душу горiлкою, бо чого зараннЯ сушити мiзки: що буде, те й буде, а живий має думати про живе i оглЯдатись на всi боки. Љундрик, прислухаючись до лiсу, налив чарки, напiвпошепки сказав: - ’воє здоров'Я, ‘емене! - I твоє, - правицею пiдiймає чарку, а вухом прислухаєтьсЯ до тишi вечора: що тiльки може проклюнутись iз нього? - Ђ чого, ‚ласе, ти никав у лiсах? - ‡нову за рибу грошi. ‚iд твоїх слiв i горiлка, i заїдок смакоту втратЯть. - Љоли не хочеш, не кажи. џ тут, окрiм тебе, i ‘агайдака бачив. - „авно? - стривоживсЯ Љундрик. - ™е вдень. —огось iз карабiном був... —уєш, Як ревуть корови? - Њолоко горить. —и вопи також вiйну чують? ‡емлЯ горить, i молоко горить, - нiби засумував продавець, та одразу ж сум прибив гендлЯрством: - Џерепаювати б їх тихцем, тобi бiльша половина, менi менша. Ђ солi Я тобi ще привезу. - Ѓудуть з тебе, нечестивцю, чорти в iiеклi витиiїлювати лiй, - крутить головою i пiдсмiюєтьсЯ лiсник. - –е вже їхнЯ служба, - не журитьсЯ лавушник i лiзе рукою до почервонiлого вуха, схожого на гаманець. - ’о Як ти про корови? - Ќе пiдбивай мене на мародерство. Ќе хочу Я брати на душу грiха тчи постраху, - повчально каже Њагазаник, пiдiймає склЯнку пiд бодiсни^рев худоби i негадане, Як довбешкою, б'є продавцЯ: - ’о,'виходить, попрощавсЯ з партизанством? I Љундрик заверетенивсЯ, наче в-окрiп попав: - I що ти тiльки мелеш?! Ќащо практичнiй людинi партиванство? ’о хай рiзнi жовтодзьоби i дуже iдейнi партизанЯть. Ѓлагаю тебе, не печи мою душу. - Љоли вона в тебе є, то не буду, - косує одним оком на продавцЯ, й другим на лiси. VII Ќедалеко вiд нашвпересохлого лiсового болiтцЯ вiхтем вогню проскочила лисицЯ, проскочила неквапно, рiвно тримаючи довгий червоний хвiст. “же кiлька разiв стрiчав в цiй мiсцинi гостроморду ‡iновiй ‘агайдак. Ќапевне, десь поблизу вена має свою нору, своїх дiток. Ћтже, мiсце длЯ бази непогане. •оч Яка це, по сутi, база? ‚iсiм неглибоких Ям, куди заховано кiлька десЯткiв пар чобiт, ватЯних курток, штанiв, шапок-вушанок, трохи солi, муки, саЯа, цукру, пшона, крупи, набоїв та амоналу. ‡а отим поспiхом, що йото принесли навальнi воєннi дiї, не добилисЯ узЯти'хоча'б частку добра iз крамниць райспоживспiлки. ’епер воно сьогоднi чи завтра пiде тим, хто має не дуже соромливi очi i руки. ’а не це тривожило ‘агайдака, ох, не це. „е ж заподiлисЯ отi, лихо мали налагодити пiдпiллЯ? џк вiн їх чекав! Ђж до першого гарматного грому чекав - i не дочекавсЯ. ™о ж iз ними? “же гармати молотЯть край його району, а вiн i уЯвленнЯ не має про своїх вiрних помiчникiв. Ќевже потрапили в лапища ворога? ’ривожило недруге: чи правиЯвно вони роблЯть, що сьогоднi, коли нiмцi пiдiйшли до їхньої- округи, розходЯтьсЯ по своїх домiвках i консиiратиЯних квартирах? ‚iн наполЯгав; щоб партизани •вже зараз були в лiсах, але перемогла iнша; обережнiша думка: прокотитьсЯ нiмецька навала - i тодi почнуть дiЯти народнi месники. Њоже, цЯ обережнiсть i потрiбна. Ђ що Як вона згубно вплине на декого з слабкодухих? Ќi, партизан, коли вiн е партизаном, свою судьбу має стрiчати не в хатi, а в лiсi. Ђле що вирiшено, то вирiшено, i вiн сьогоднi теж пiде до своєї конспiративної посєлi. Iще раз оглЯнувши Ями, поправивши свiжонарiзаний дерн на €рих, вiн перескакує блакитний, мов цвiт сон-трави, струмок i пiдiвдним спинЯєтьсЯ на пагорбi, що став мiсцем їхнiх зборiв. ’ут, войшов травi, бiлЯ старого, в три обiймища дуба, його вже чекають партизани, ще без зброї i в звичайному буденному одЯгу. ‡iновiй ъович вiтаєтьсЯ, перелiчує їх очима i насторожуєтьсЯ: - Ђ чого Я не бачу ‚ласа Љундрика? Ћпасаюсь, що ми й не побачимо Љундрика, - пiслЯ довгої танки вiдповiдає учитель Њарко џрошевко. џк тiльки прочоловiк i все чогось боЯвсЯ, що його не вiзьмуть у партизани. ™е з шкiльної парти жив партизанською романтикою i тепер поза нею не бачив життЯ. - —ого ви так думаєте? - Ѓо ми трохи знаємо Љундрика, - поволi, нiби неохоче, озиваєтьсЯ незворушний дужепь Џетро ‘аламаха, над Яким посмiюютьсЯ, що вiдколи вiн одруживсЯ, то все носить жiнку на руках. - Љундрик, Як думаєтьсЯ, це iз тiєї кендюшної породи, Яка все хоче взЯти вiд життЯ, але нiчого не дати життю. - Џеревiримо, - не знати длЯ чого кидає шаблонне слово, бо хiба ж не стає перевiркою цЯ тЯжка година? Ѓуде вона перевiрЯти всiх його хлопцiв i голодом, i холодом, i вогнем, i свинцем, Ќiхто ще з них не знає, що таке вiйна. Ђ в книжках не вичитаєш того, що везе вона на своїх сталевих огирах i тримає в своїх катiвнЯх. Ћт i зажуривсЯ вiн над долею побратимiв, тiльки за себе не журивсЯ, бо всього зазнав у свiй час: i на розстрiлах стоЯв, i з ескадроном врiзавсЯ в полки, i в кровi iз мертвими вiдходив на той свiт, i знову одчайдухом мчав на конi, вiдмикаючи шаблею замкнутi свiти. Њинули роки, Як веснЯна повiнь, i знову нiби юнiсть тобi дивитьсЯ у вiчi очима молодих побратимiв. Ћдин тiльки є серед них лiтнiй чолов'Яга - непосидючий завгосп, Який правдою i неправдою виривав щось длЯ партизанiв i вирвати не мiг, бо майже нiхто з господарникiв не пiдтримав його i навiть обурювавсЯ: Як це можна без законних пiдстав i паперiв забрати щось на складах? ‘ьогоднi, напевне, i вони знайшли б закон, та вже пiзно. „алина знову озвалась гарматними громами. Њовчки переглЯнулись партизани, мовчки потЯглись до кисетiв, а на очi сутiнню лЯгла задума. I все одно ще вiрилось - не вiрилось, що це вже смерть стає на їхнiй порiг. ‡гинь, лихоманна... "Ќедалеко, десь на вододiлi рiчок, б'ють", - прикидає Њарко џрошенко, Який знав кожне урочище, кожну рiчечку свого району. - Њоже, в когось щось є? - перегодЯ питає ‡iновiй ‚асильович. - Џоки що нема, але, видко, буде... - багатозначно мовив чорнобровий веселун „емко Ѓойко, i на всiх обличчЯх вибились посмiшки. ‘казати б, чого? I це порадувало командира: славнi пiдiбралисЯ хлопцi у нього. ‘лавнi! Ћтакi i в червоних козаках виривали долю з лапищ недолi. - ’ак що ж, товаришi, послухали чужого грому - i до свого дому. Ђ рiвно через вiсiм днiв збираємось тут. Љоли щось змiнитьсЯ - зв'Язкiвцi дадуть знак. - —и не викопати про всЯк випадок землЯнку? ‹опати в нас є, i навiть вiдточенi, - напiвжартома, напiвсерйозно каже присадкуватий Њихайло —игирин, Який i зараз сушить голову господарчими турботами. - ‚оно б i можна було, та почекаємо. - —ого ж, ‡iновiю ‚асильовичу, чокати? - ™об хтось не наскочив на землЯнку i не зробив засiдку. - I це може бути, - зажуривсЯ —игирин, - бо не знаєш тепер, з Якого боку пiдкрадаєтьсЯ до тебе лихо. Ћй не знаєш... •оч сумної завiв завгосп, та не сумують хлопцi, особливо близнЯта ѓримичi, навiть пiдсмiюютьсЯ над своїм запасливим „iдом Њорозом, i це радує командира. - Ђ тепер пiсню на дорогу. - џкої ж? - стрепенувсЯ веселогубий „емко Ѓойко, що мав не голос, а голосище. - ’а нашої ж: "Ћй пущу Я кониченька в саду". I тихо-тихо забринiла старовинна пiснЯ, де була рада i порада батька-матерi з молодим воЯком, де вiйсько запорозьке iшло, короговки маЯли, а попереду музиченьки грали... I хоч гримлЯть зараз чужi громи, та ще замають нашi короговки, де й не маЯли - замають!.. •рест-навхрест обiймаютьсЯ партизани, бо хто знає, Яким буде цей тиждень, i зникають за розiмлiлими високостовбурними ду,. бами, серед Яких у рожевих сукенках стоЯли отi черешнi, що .мають бiльше Ягiд, анiж листу. "“сього ж зародило в цьому роцi". ЃiлЯ командира залишаютьсЯ тiльки ђоман i ‚асиль ѓримичi ,та Џетро ‘аламаха. Џiд чорними пiддашками брiв тракториста чаїтьсЯ тривога. - ™о вас непокоїть, Џетре? ‘аламаха незворушно дивитьсЯ на командира. - “се ж вiн - бiсiв Љундрик. ‡а таким i чиста вода скаламутитьсЯ. - Џустiть нас до лавушника! - водночас трiпнули вогнисти:. ми чубами горбоносi, мiцнотiлi, мов з мiдi вилитi, близнюки. - I що ви думаєте робити з ним? - Џоговоримо. Ђ коли треба - потрусимо душу, Як грушу! - Ђ коли захворiв чоловiк? - ’iльки на хитрощi, - впевнено вiдповiдає ‘аламаха. - ’о возкий чоловiк. - ‚iн, коли Я iшов сюди, таївсЯ чи крутивсЯ в лiсах, але до нас не прийшов, на Якихось вагах зважував день сьогоднiшнiй i день завтрашнiй. Ђ Љундрик важити навчивсЯ i прЯтатисЯ теж. - ђанiше про це не можна було сказати? - насупивсЯ ‘агайiк; сам вiн до цього часу Љупдрика пс зпав, його ж так гарпо Яв пiд крильце голова райспоживспiлки. "‘ам, дiдько, не допопартизанам, а Љундрика пiдкинув, Як зозулЯче Яйце". ‘аламаха пустив поглЯд вбiк. - Џро оцю очману скажи щось, то будеш пiввiку видихати лихо. I, по-друге, подумалось: в таку годину одвiєтьсЯ погань навiть од Љундрика. ’а, видать, не одвiЯлась... ‘агайдак повiв плечем i сам себе запитав: - ’одi не знаю, чого вiн так настирно просивсЯ в партизани? - ’еж знайшов вигоду: щоб в армiю не взЯли. Љундрик без вигоди кроку не ступить. Ђ це почув, що гримить, - i в нору. I ще не знати, Як i Яким вiн буде, коли вилiзе з нори. - Ѓоїтесь? - I сам боїтьсЯ вимовити те, що нагло зупинилось у думцi, - зради. - Ћпасаюсь спiдлевого. Џiти до нього? - I ‘аламаха стиснув кулаки, i ще бiльше зламались темнi пiддашки брiв. - ‡аждiть. ™е подумаємо над цим. - ™об потiм, ‡iновiю ‚асильовичу, не було пiзно, - похмурнiли близнЯта. ™о їм сказати - молодим, зеленим? - џ сам навiдаюсь до нього. - ‚ам виднiше. - ЋбнЯвшись, вони прощаютьсЯ. Ѓлизнюки i ‘аламаха повертають на дорогу, а ‘агайдак ще довго проводжає їх поглЯдом. Ћсь i крути мiзки та решетуй здогади: хто ж цей Љундрик? ЃоЯгуз, що тихцем зашиєтьсЯ в закуток, чи боЯгуз, що може продати всiх? Ћт i мотайсЯ до -нього, нiби нема в тебе iнших турбот. I ‘агайдак легким мисливським кроком ще лiсами, переходить понiвеченi худобою гречки, оминає Њагазаникову оселю i виходить на шлЯх. Џовз нього проскочило кiлька машин з пiхотинцЯми. –е до фронту. Ђ вiд фронту пройшла санiтарна, в Якiй лежали й сидiли пораненi бiйцi, i кров чорнiла на їхнiх свiжих бинтах, i болi повбивались на їхнiх юних обличчЯх. “ селi Ѓалин ‡iновiй ‚асильович допитавсЯ до оселi Љундрика. ‚ огородженому вориннЯм садку вiн побачив дiвчину, в Якої на смаглЯвому виду так несподiвано зорiли виразнi сiрi очi; чорнЯвка мала на ногах легкi поморщенi постолики, а на головi Якесь барвисте завивайлечко. ‡вiдки б йому взЯтись у селi? ™ось зворушливе було в усiй її тугiй, доладнiй постатi, в ображених припухлих устах, у поглЯдi, де тiерегойдувались задума зi смутком. - „растуй, дiвчино. - „растуйте i вам, - вклонилась, пiдiйшла до огорожi чорнЯвка. - ‚и до нас? ’одi заходьте в двiр. - Љоли так просиш... - посмiхнувсЯ ‘агайдак, вiдчинив хвiртку й зайшов на широке дворище, де все - i велика пiд цинком хата, i клунЯ, i стайнЯ, i комора, i сите розскавнЯ в хлiвi говорило про достаток. Ђ де твiй батько? - ‚и ж кого питаєте? - чогось сполохались вiї, сполохались ."Ямки на округлому виду. - ‚ласа Љундрика. - _–е мiй чоловiк, - сором'Язливо спалахнула темними румЯнцЯми смаглЯва. - —оловiк? ’а не може бути! - розгубивсЯ ‡iновiй ‚асильович. - …ге ж... џ в нього третЯ жiнка, - сумно, пiвголосом сказаi скинула з голови свою химерну латку шовку. —и не цим та Љришим ганчiр'Ям спокусив твою молодiсть пiдстаркуватий дiдькiв? - I не думайте, що Я така молода: вже маю двадцЯть чотири роки. - Ћт нiколи не сказав би! •тось пройшов вулицею, шаиав товариша военкома, поздоровкавсЯ i позаздрив Ћльзi, що мав'таЯого гостЯ. - ‚и товариш воєнком?! - здивувалась господинЯ, силесну– ла руками, - Ђ де ж тодi мiй?.. - –е Я й хотiв у тебе дiзнатись, - пильно дивитьсЯ на молодицю, Яку молодицею важко назвати. - ’ак вiнсказав, що пiшов до вас у лiси. ЏопрощавсЯ зi бою, нiби вже на фронт зiбравсЯ, навiть очi рукою потер. - џ не дiждавсЯ його. - Ћй лишенько, Яким же вiн свiтом пiшов у таке врем'Я? - вжалiснiшало все обличчЯ молодицi. - —и не трапилосЯ щось, в, може, но дорев встрЯв у Якусь комерцiю? Ѓо коли вона, падїiюча, трвЯЯЯвтвеЯ; вiЯ, що когось обморочити, забував все на свiтi. ‡аходьте ж до хати, почекайте його. Љоли вiн був у лiсах, то пригребе додому. џ вам їсти зготую. ‡iновий Ќатаїльович iз спiвчуттЯм подививсЯ на Ћльгу: - Ђ готув стЯг вiЯ чи ни? - ’аке скажете! - знову спалахнула молодицЯ. - •iба вiн эда, щось умiє зварити? ‚iн знає лише коверзувати та вичив, Як йому готувала перша i друга жiнка. - I передала голос рика: - Џерша краще за тебе готувала борщ, локшини i все ого тiста, а друга, Як длЯ царЯ, смажила iндичку й качатину iнками. - Ђле, не знала ти, кому принести свою молодiсть i красу. ‚иходить, утопила голову? - запитав ‘агайдак iз спiвчутка. “топила ж, - похнюпилась Ћльга. - Ќе жаль було б голоiби вiн не був з голови до п'Ят гендлЯрем. ‚же зовсiм намiь покинути його, так оце ж вiйна почалась, а вiн сказав, партизани пiде. ’о знов жаль стало його крученого та верi вiкова жiноча мудрiсть, мудрiсть уболiваннЯ, жертовпостi, вибилась на її засмученому виду. „е це тiльки й беретьсЯ в жiноцтва? - џка ти гарна, Ћльго, - торкнувсЯ рукою її тугого плеча, i в молодицi безпомiчно затремтiли довгi пiвкола вiй. Ќапевне, вона давно вже не чула доброго слова. - •одiмте ж до оселi. “ хатi його вразила картина мальованого вiтру, що росЯно вихривсЯ i вибухав у ранкових клубках верболозiв та верб, за Якими ставала на диби потемнiла вода. ‚iтер так був виписаний, що, здавалось, його можна було взЯти в оберемок. - ‡вiдки у вас таке диво? - Љундрик у голодний рiк купив цю картину за десЯть фунтiв муки... џ тодi ще не знала його. I замовкли обоє. ‚iд картини Ћльга метнулась до печi, вихопила рогачем один i другий горщик, насипала борщу в полумисок, на обiдку Якого нерiвне письмо благало, щоб бог дав щастЯ людЯм. - ‚ам перчити? - Џерчи так, щоб Язик три днi крутивсЯ в ротi, Як в'юн. - ’аке скажете, - Ћльга поставила полумисок на стiл, вiдбатувала кiлька грубих косарських луст хлiба, поправила килиминку i сiла край столу, по-материнськи дивлЯчись на гостЯ. - —ого ж ти не обiдаєш? - ‘пасибi. џ вже. - Ћх i борщ смачний у тебе! - ‘правдi? - вже по-дитЯчому посмiхнулась вона, потiм щось згадала, прожогом вибiгла з хати i нескоро прийшла, знiчена, засмучена. - ™о з тобою, жiнко добра? - Ќiчого, - поставила на стiл горiлку. - Ћце забiгла в крамницю, а сторож сказав, що приїжджав кручений, заднив бочечку меду длЯ себе, потiм нагрузив пiдводу сiллю - i кудись повiЯвсЯ. ‚идать, на спекулЯцiю. Џерекотиполе не знає, що таке справжнє корiннЯ. Џокину його, ошуканцЯ, хоч i вiйна... VIII ‘онце вже почало спуска тись по гiлках старої роз падистої Яблунi, коли ‘агайдак пiдвiвсЯ з лави, над Якою все шу мував i шумував мальований вiтер. - џ вже пiду, Ћльго. —ас. - I Я теж! - ђiшучiсть i хвилюваннЯ лЯгають на обличчЯ молодицi. - Људи? - „о своєї мами. •ай вiн западетьсЯ з усiм добром, з усiма хитрощами! - ‚она кинулась до скринi, вихопила звiдти поли нЯлу, ще, видно, дiвочу хустину, запнулась i завихрила по хатi, збираючи свiй одЯг. - Љазали ж сестри: не йди за нього, а Я, дурна... - _џкi сестри? - здивувавсЯ, настороживсЯ ‡iновiй ‚асильович, бо перед цим Ћльга сказала, що в неї нiкого нема, окрiм матерi. - ‡ лiкарнi. џ там тiльки-тiльки почала працювати сестрою, аж поки туди не привезли Љундрика з його апендицитом. Љимвiн тiльки не прикидавсЯ тодi передi мною, - i таки пiдманув. - ‚она тоскним поглЯдом окинула хату. - Ћсь, здаєтьсЯ, i все. Ќiчого не взЯла його. •ай тепер шукав собi четверту жiнку. ™о сказати на таке, ‘агайдак не знав. †аль було цiєї ледь . розквiтлої юностi, Яка опинилась у лапищах гендлЯра i не зазнала навiть крихти жiночого щастЯ. Ђ недобре передчуттЯ млоїлось i млоїлось, бо ж вiд Љундрика, видно, всього можна ждати. џк нас часто запродують тi, що всiлЯко крутЯтьсЯ на виднотi та нашiп тують на когось i очима недовiри обмацують увесь свiт. Ѓуло це колись, не загинуло й тепер. I вiн колись знав свого кундрика, Який усе не довiрЯв йому ще в —ервоному козацтвi. Ђ потiм, коли в молодих житах стоЯв перед смертю, побачив цього кундрика т - й-серед своїх катiв. - Ђ ви чогось зажурились? - довiрливо пiдiйшла до нього Ћльга. - –е Я вас засмутила? - “се, зiронько, усе потроху, - несамохiть пригорнув жiнку, iшу й назвати жiнкою не можна було, бо сама молодiсть оповидав її. ‚она схлипнула, а вiн заспокiйливо поклав руки на її плечi, : поклав би. своїй дитинi. ’аки жаль, що в нього не було доньки. - –е ж ви, ‡iповiю ‚асильовичу, знову пiдете в лiси? - з-пiд вогких вiй глЯнула на нього. - …го ж. - ’о Я вам покажу свою хату. Њоже, доведетьсЯ колись забiгти. Њи б вам шматтЯ попрали, бо ж Як там без наших рук? - уже заговорила по-жiночи розсудово. - ‘пасибi, Ћльго. - Ќе забудьте нас i прiзвища нашого: ’качуки. - Ќе забуду. Ђ ти, Як сестра, коли зможеш, роздобудь бинтiв, йоду - першу допомогу партизанам. „ати тобi грошi? - Ќi, нi. џ сьогоднi ж збiгаю в нашу аптеку - там моЯ подруга працює. - I ще раз поглЯдом прощаннЯ обвела оселю. - Ќiчого не жаль, тiльки жаль отут залишати це малюваннЯ. - ’ак забирай iз собою. - Ђ потiм Љундрик буде з мене душу виймати. - џ напишу йому записку, що картину взЯв собi, - i почав виймати з рамок мальований вiтер. - џк прибiжить за нею - заплачу десЯть фунтiв муки... Ћльжина хата стоЯла на белебнi бiлЯ низинного лугу, що порiс осокою, верболозом i кущуватими вiльхами. ‡а лугом починалосЯ оте гибле болото, на Якому вiд не раз полював птицю. Iнодi тут i зимували качки, з'юрмившись ва болотЯному озеречку. Ђ Як пройти до цього забутого озеречка, його навчив ‘тах Ђртемеико i золоточубий Њиколка, що мав синi, з степовим пiдсмутком очi. I звiдки це в дитини? ‚они зупинились бiлЯ стареньких хрещатих ворiт, точнiсiнько такi ворота були в „анила Ѓондаренка. „е вiн тепер? Ћльга вiдчинила хвiртку. - ‡айдiть хоч на хвильку до нас. - Ќе можу. - Ќеодмiнно зайдiть, бо Я задумала, - по-дитЯчи благав увесь її вид. - Љоли задумала, то що зробиш, - розвiв руками ‡iновiй ‚асильович. “ сiнЯх його здивував новий сак, що виглЯдав з отвору горища. - –е ж хто у вас ловить рибу? - џ, - застилалась Ћльга. - Љоли була малою, то цiлi днi талапалась у водi, а побiльшала - так тiльки вечорамж, щоб люди не смiЯлисЯ. Њама називала мене несамовитим забрiдчиком. ‚iн заходить у звичайну селЯдську оселю а татарським зiллЯм на глинЯнiй долiвцi, з лавами попiд стiнами, з чорним хлiбом i сiльницею на столi, з рушниками i старими iконами на стiвах. Њатерi вдома не було. - _‚они в колгоспi доЯркою працюють. “же й погнали табуни на схiд, а матiр усе ходить до корiв, Яких нема, - сказала Ћльга, кинулась у хатину i незабаром повернуласЯ з туго набитою полотнЯною торбиною. - ’ут вам на дорогу двi хлiбини, шматок сала i кiлька сушених карасiв. •лiб Я сама пекла. - Ќе треба, Ћльго. - I не кажiть такого... - ‘пасибi, люба, - вiн поцiлував її в щоку, а вона знову схлипнула. - Ќевже ви нас залишите фашисту? - I така туга була в її голосi, що й в нього затремтiли вiї, а на собi вiдчув тЯгар провини. ‘тримуючи болi, вклонивсЯ жiнцi, вклонивсЯ оселi чи свЯтому хлiбовi, що лежав на столi, й прожогом вийшов на вулицю. Љоли оглЯнувсЯ, побачив Ћльгу бiлЯ ворiт. ‚она махнула руко" i журно припала грудьми до ворiт, що одразу вибили скрип. Ћтак i зосталасЯ в його пам'Ятi, а в душi залишила жаль. ‡а мiстком, обабiч Якого стоЯли старi розхнлистi верби, ‘агайдак звернув у пшеницi, що от-от мали дочекатись косарiв. Љето ви дочекаєтесь тепер? I Ячмiнь уже похилив золотi перунськi вуса, тiльки не журивсЯ овес, непорушне тримаючи дзвоники волоттЯ. џка моторошна тиша стоЯла в полЯх! Ќiде ж нi лЯлеч"и, навiть перепiлка не обiзветьсЯ: теж, напевне, чує лихо. Ѓодай нам нiколи не знати такої жнив'Яної пори, такої жнивовицi... “же вечiр мiнЯв синю кирею на темну, коли ‡iиовiй ‚асильович дiставсЯ до своєї нової оселi, що не знала, куди їй приткнутись: чи до села, чи до дiброви, чи до дугу, за Яким аiтхала пригасла рiчка. ЃiлЯ хати стоЯв рЯдок плакучих берiв, вони поспускали вiти иа воринвЯ, сама ж хата мала двое дверей - одиi на подвiр'Я, другi - на вулицю. ‚iн зайшов на зелений споришевий двiр, де бiлЯ дровiтнi лежав старий вербовий човен, у розщелинах його засихало Якесь непримхливе зiллЯчко. Ќа рiчцi бухикнуло весло, злЯкано писнув кулик, а над головою, прЯмо до вечiрньої ќ„рки, пролетiв табунець качок. ’ихо-тихо на землю скрадавсЯ сон, а що буде аавтра з тобою? ‡ городу нечутно вийшла ще не стара жiнка з котиком струдженiй, зазiленiй руцi. ‚ кошику червонiла перша молода ртоплЯ, йоржилисЯ першi бiлоиосi огiрочки. Ћтак колись вишла з городу i його мати, радiючи першiй картопельцi, першим дочкам. - Џрийшов? ‡дороживсЯ? - запитала, Як близьку людишу, iо усмiхнулась прив'Ялими устами, зiтхнула, i зiтхнула аа ги вже невидима вода. —и то людина зiтхав, Як рiчка, чи Як людина? - Џрийшов, ѓанно Iванiвно. Ќе проженете? - “двох буде веселiше, хоча тепер не до веселощiв. ‘iдай на призьбi, вiдпочинь, а хочеш - до хати йди. џ зараз картопельки з шкварками приготую. Ќадивившись на сонЯшники, що тiльки-тiльки розплющили золото цвiту, вiн походив городом, потiм подавсЯ на луг, запам'Ятовуючи всi ходи до лiсу. ’емна безмiсЯчна нiч упала на чорнолiссЯ i соло. ‹ завтра в цю пору прорiжетьсЯ молодик. I де, чи тут, чи в лiсах, вiн побачить цей молодик? ’ривожачись, прислухавсЯ до заходу, але там було тихо, тiльки в небi iнколи, задихаючись од натуги, важко хекали бомбовози. Љому вони через Якусь годину принесуть смерть? ‚ипустив її, несамовиту, несамовитий, Як iще нiхто не випускав. Ђ що будеш потiм робити, коли вона поверне очницi до тебе? Ђ поверне ж, поверне! - •оди вечерЯти, дитино, - стала на порiг ѓанна Iванiвна. џк давно його нiхто не називав дитиною, Як давно вже в нього немає батька-матерi, нема й дружини, а, здаєтьсЯ, нiби й не жив на бiлому свiтi. ’iльки все збиравсЯ жити, та за битвами, за вiдбудовами, за перебудовами не було часу, а час уже й сорок лiт вiдмiрЯв йому, i зморшками лiг бiлЯ уст. ЏiслЯ немудрої селЯнської вечерi, за Якою ввесь час згадувалась його тиха матiр, ‘агайдак пiшов спати в другу кiмнату, з Якої дверi виходили на вулицю. Џоклавши пiд голову пiстолет ’’ i двi лимонки, вiн нiЯк не мiг заснути. „умалось про страхiттЯ вiйни, про криваву рiзанину в старовинному ‹ьвовi, Яку вчинили фашисти й нацiоналiсти. „умалось i про своїх друзiв: Як вони стрiнуть тЯжкi випробуваннЯ. Ѓолiло серце i за дiтей, що добровольцЯми впросились на вiйну. Ќадворi заспiвали, забили крилами пiвнi, провiщаючи новий день. џким вiн буде, цей день? Iде лiсами пiдтоптаний Њихайло —игирин та й журитьсЯ не однiєю журбою i в Який раз шеретує ту саму думку: чим вiн буде годувати лiсову сiмейку? ‚iйна вiйною, а їсти треба! џк не пiдсипавсЯ до голови споживспiлки, та хiба в нього щось вимантачиш без грошей? Ќавiть над казаном трусивсЯ, нiби рiдного батька вiддавав. Ћт i подЯкують тобi, дурню, не партизани, а фашисти. Ѓуйна в тебе чуприна, та розум лисий. Ќаїв на казенних харчах банЯка з колесо завбiльшки, а лою й росинки не випало на твої баранЯчi мiзки. Ќе досваривсЯ —игирип з прицюцькуватим у його кабiнетi, то мовчки досварюєтьсЯ у лiсi i навiть кулака показує, а потiм опам'ЯтовуєтьсЯ. ‚оно то все так, але де нагибати Якийсь запасець? Њимоволi згадаєш пiсню: "Љоли б Я був полтавським соцьким". ‡ синiх одЯганок неба вже випадала роса, коли вiн дiйшов до Њагазаникових володiнь i в подивi зупинивсЯ: усЯ лiсникова обора була напакована дорiдною худобою, на бiлiй шерстi Якої мало не подзвонювали золотi латки. „е ж у цього пiдсвинкуватого дiдька набралосЯ стiльки добра? —и не з учорашньої череди, Яку бомбили нiмцi? ’аки з неї - з усього видно. Ђ бiсiв Њагазапик i наскочив па неї, вiп пiде по попустить пi свого, пi чужого. ’одi не попустим i ми. Џозиривши д