хоч гарматний грiм? ’а замiсть нього здалеку чують свинЯчий вереск. - ’еж хтось у мiстечко базарювати їде, - каже ђомашов. ‚iн зупинивсЯ, длЯ чогось оглЯнувсЯ, i гарна посмiшка затремтiла на його потрiсканих устах. - Љого ж це згадуб хлопчак? - добродушно шпигає Љириленко. - її чи навожденнЯ? - ЌавожденнЯ. - ‘лавна долЯ комусь росте, Як не обездолить її час..., I неждано, минаючи похилу хвилю високих сонййiникiв, вони натикаютьсЯ на нiмцiв, що примостили машину бiлЯ стiни сонЯхiв. „воє з них весело пораютьсЯ бiлЯ забитого пiдсвинка, а третiй, з автоматом на шиї, розстелЯє рЯбий брезент, Який має правити за стiл. –е так було несподiвано, що на Якусь мить усi закам'Янiли. Џотiм „анило i автоматник одночасно схопилисЯ за зброю, одинокий пострiл зливсЯ з чергою, i нiмець, застогнавши, випустив автомата з рук, упав на брезент, а „анило, iще чуючи над самою соловою посвист черги, люто дослав у патронник патрон. ‚ рiзнi боки шарпнулись тi, що порались бiлЯ пiдсвинка, i попадали на землю. ‚се це сталосЯ за таку хвильку, що iз гвинтiвок не встигли розвiЯтисЯ сизi димки. - Ћт i все! - наче не вiрЯчи собi, сказав Љириленко, уста його ще тiпались, нiби їх била лихоманка; ловлЯчи їх, вiн пiдiйшов до брезента i пiднЯв автомат. - Ђ тепер дай боже заЯчi ноги. I, пригинаючись, притримуючи зброю, вони побiгли вiд тих сумирних, з бджолою сонЯшникiв, пiд Якими могли б залишитисЯ назавжди. “же на другiй дорозi лейтенант поклав руку на плече „анила, прищулив око: - Ђ ти, голово, молодецьi - –е чого ж? - „анило ще чує, Як дрож ходить по його тiлi, ще чує над головою посвист черги. - Ќе розгубивсЯ. - I, нiби винЯчись, додав: - Ћбманув мене той поросЯчий виск - свиню пiдклав. џк довго тЯгнетьсЯ жнив'Яний день у степах. ‚ажчають ноги, важчає все тiло, трiскаютьсЯ од спраги уста, а в голову заходить шерех колоскiв, нiби й там осипаютьсЯ вони. Ћце б дiйти до рiчки, припасти до води, змити задуху, що вже вичавлює з тiла не пiт, а сiль. Ђле нема рiчки - е жито, пшеницЯ, овес, сонЯшники, горох, картоплЯ, все те, чим завжди тiшилась душа хлiбороба. Є й села, та в них тепер удень страшнiше заходити, нiж уночi. Ќарештi з сонцЯ осипаєтьсЯ вiнок, воно мiцним щитом вгрузає в хлiба i на чиєсь весiллЯ чи поминки передає небу багрецем витканi рушники. - Ђ он i хуторець тополi викинув, - жвавiшає голос ђомашова. - „о пiзнього смерку доберемсЯ. - Љоли б там чужих не було. - I щоб рiчечка та криниченька були. - I Љириленко гарно вивiв початок пiснi про криниченьку на чотири зводи i зразу ж обiрвав її... - ‡держуйте ноги та нашорошуйте вуха... ‡вичайний собi хуторець у степу, тополина сторожа, вишневий сон навколо бiлих хат, мiсЯць над хатами i дрiмота дерев'Яних журавлiв. •оч би тобi Якийсь голос озвавсЯ, чи дитина заплакала, чи дим пiднЯвсЯ над комином. Ќiби вимерли оселi, тiльки мiсЯць ставить на вiкна свої печатi. ’ихо-тихо зi зброєю напоготовi входЯть вони у вишневий сон, вупинЯютьсЯ бiлЯ плетеного перелазу, i несподiвано перелЯкане: - Ћ майн готi - Ђ далi: - •альт! •альт! I вмить пропав вишневий сон. „анило вiдчув, Як противний холод пропiк його. Њайже не цiлЯчись, вiн вистрелив у вартового, застрочив з автомата лейтенант. ‡а хатою загупали чиїсь кроки, зашелестiла ракета, i в мертвотному потойбiчному свiтлi окресливсЯ увесь хуторець, а в ньому заколивалисЯ чи то тiнi, чи люди. „анило ще вистрелив у босого напiвроздЯгЯеного з автоматом солдата, що припав до ворiт, i враз Якась страшна сила вдарила в груди, обдала їх вогнем. •уторець, i журавлi, i мiсЯць над ним пiшли шкереберть, а з-пiд нiг почала вибиватись, втiкати землЯ. ‚iн падає на її гарЯче лоно, на її гарЯчi пшеницi, па гарЯче марево, а перед самими очима його ворушитьсЯ кривава пелена. "Ќевже так i приходить невiдворотне?.." I на межi, де сходитьсЯ життЯ i небуттЯ, вiн чує розпачливе ревiннЯ волiв чи то на хуторi, чи бiлЯ тiєї пшеницi, Яку рЯтували „iди. џкась незрозумiла безкраЯ темiнь i млосна кволiсть, а звiдти озиваєтьсЯ зiтханнЯ хвилi. ‡ Якого ж вона броду: з татарського, козацького, журавлиного чи дiвочого? I де вiн, i що робитьсЯ з ним? Ќаче вiн є i наче його нема. •оч би трохи розгорнути цю темiнь, Яка нiби розметала тiло i чавить голову. ‚iн так знесилiв, що не може пiднЯти руки. –е, певне, сон, поганий сон. Ћсь вийде iз нього i знову побачить... ™и роба'iить?.. ’емiнь не дала додумати, причавила i його, i думки. Ђ потiм знову, нiби з глибини, виборсавсЯ iз неї й почув два голоси - дiвочий i старечий. Ђж посмiхнутись захотiлось, бо так давно не чув людських голосiв, тiльки вiдчував гарЯчi й холоднi хвилi темрЯви. ‡ великим зусиллЯм розплющує важкi, мов кимось склепанi, повiки, - i мерехтiннЯ днЯ омиває їх, заходить в очi, в пам'Ять. Ќа бiлiй стелi дрiмає кетЯжина сонЯчних зайчикiв, Як давнодавно дрiмала в дитинствi, коли його розпареним зерном лiкувала мати... ’iльки вишнЯ та хрест в узголов'ї залишились од неї. џк же це вiн, iдучи на вiйну, не попрощавсЯ з ними, з нею?.. Ђ де ж подiвалисЯ голоси - дiвочий i старечий? I Як вiн опинивсЯ тут? ђаптом пам'Ять, немов на спалахах блискавок, висвiтила вечiрнiй хуторець, i вишневий сон навколо бiлих хат, i Як вiн стрiлЯв, Як у нього стрiлЯли, i Як хуторець, i журавлi, i мiсЯць пiшли шкереберть. „е ж вiн тепер: у чужих чи своїх? „анило ворухнувсЯ, застогнав, а поруч тихо, наче журавель над криницею, заскрипiв старечий голос: - Ћт i гаразд, хлопче, що видрЯпавсЯ з того свiту. ’епер будеш жити, Як не помреш, - i над ним лагiдно посмiхаєтьсЯ старече обличчЯ iз сивими острiшками брiв i сивою жменькою борiдки. - •то ви? - хоче ворухнутисЯ, та його одразу пропiкає бiль. - ‹ежи тихенько. Ђ коли тебе цiкавлЯть анкетнi данi, то Я сiльський лiкар Џриходько. - „е Я? - “ добрих людей. Ћсь твоЯ господинька - ѓаннусЯ ‚орожба. „о нього пiдiйшла худенька, мов горсточка матiрки, дiвчина рокiв шiстнадцЯти. Џiд чорними лiпленими дугами брiв зорiють i печалЯтьсЯ великi, пiдведеш синiм карi очi, печалЯтьсЯ i вуста, що трепетно куточками пiдiймаютьсЯ угору, а бiлЯ пiдборiддЯ самотiє крихiтна Ямочка, Яка десь загубила свою пару. „аниловi легше стало, коли глЯнув на цю довiрливiсть, на це вболiваннЯ, ца цю красу. Љого ж ти приворожиш, ѓаннусю ‚орожба? ѓосподинька посмiхнуласЯ, зiтхнула, i на її грудЯх поворухнулась коса. - Ђ тепер вiдпочивай, хлопче, i нi слова, бо вже гаснеш на лицi, - грiзнiшають острiшки брiв. ‹iкар вiдходить од лiжка i десь зникає. ѓаинусЯ обережно поправлЯв лiжко пораненого, Який ще хоче щось запитати, але знесиллЯ сплющує повiки i вводить його в темiнь. ЏрокидаєтьсЯ вiн раннiм смерком вiд шуму вiтру i реву корiв, Якi йдуть iз череди. ‚ таку пору корови, що пасутьсЯ в лiсах, пахнуть суницЯми, i молоком теж. „анило виразно чує пахощi суниць. Ђга, то на стiльчику, застеленому полотнЯною скатертиною, стоЯть у полушiску лiсовi Ягоди. —и пе ѓаннусЯ збирала їх? Ђ за вiкнамр в кущах калини розшумовуєтьсЯ i розшумовуєтьсЯ вiтер, i червонi кетЯги стукають у шибки. Љалиновий вiтер! џк вiн любив з Њирославом прислухатись до нього бiлЯ татарського броду. Ѓлиснула блискавка, i на калиновий вiтер упали першi краплини дощу. „анило хотiв пiдвестисЯ, але зi стогоном упав на постiль. “ цей час вiдчинилисЯ дверi, i до кiмнати, згортаючи долонею з вiй дощовi краплi, увiйшла ѓаннусЯ. - џк ви? - несе йому ласкаву жалостинку. - Ћсь Я зараз ви; дою корову i принесу вам парного молока. Ѓудете пити? - ѓаннусенько, дiвчинко, Я зараз навiть конЯ з копитами в'їв би. - ’аке скажете! - беретьсЯ посмiшкою увесь вид дiвчини. - ‡даєтьсЯ, нiколи не був таким голодним. - Ѓо стiльки постите. - Ђ скiльки? - ‚же другий тиждень пiшов. - „ругий тиждень? - здивувавсЯ, не повiрив „анило. - …ге ж, бо з вас дуже багато кровi витекло. Ђле все минеть це так наш лiкар сказав. Ђ вiн людина знаюча. - ѓарний ваш лiкар? - „уже гарниi. ‚же сорок рокiв у нашому селi лiкув людей I_ трохи химерув, - дiвтана поправлЯв косу, що пахие дощем, i прислухаєтьсЯ, Як за вiкнами шаленiв негода. - џк же вiн химерує? - ‡авждиз самої раЯньої весни i до снiгу ходить тiльки босий. ’олстовепь. I все чогось ранiше бурчав на владу. Ђ тепер, Як прийшли фашисти, то iншої каже: - ђадЯнська влада - це люди! ѓаннусю, Як Я потрапив до вас? ѓодi вже говорити - ще завтра буде день. ’iльки це скажи. ‚ас пораненого принесли двоє вiйськових до моїх родичiв, тi привезли до мене, бо Я зараз сама-самiсiнька. Ђ зараз мовь, - приклала палець до вуст, вiйнула косого, вiйнула блакит" спiдничкою i легко зашурхотiла босими ноженЯтами по дощi. "џк сама молодiсть", - подумав „анило, згадав свою Њирославу ву почав прислухатись до дощу i калинового вiтру. XIV „ень склав свої бiлi крила, а чi вечiр пiднЯв чорнi й послав на землю сон. Љолись вiн ходив по вуличцi в полотнЯнiй кошулечпi, а тепер на вулицi, Як сич, стовбичить полiцай. ’ому й оминав вулицi i вулички свого села Њихайло —игирин. Ќизодолом та левадками, де сива трава дихає туманом, вiн випетлює на городи i помiж стiнами кукурудзи та конопель, помiж картоплею, просом i лапатим гарбузиннЯм сторожко добиваєтьсЯ до своєї оселi, що виглЯдала його i в громадЯнську вiйну, виглЯдає i тепер. ’одi його ноги носили, наче в них днював i ночував вiтер, а тепер поважчали, i руки поважчали, напевно тому, що стiльки жил повибивалось на них - хоч мотуззЯ плети. ‹iта! Ћсь вiн пiрнає у хвилi пахучої матiрки i зупинЯєтьсЯ бiлЯ вориннЯ, що вiддiлЯє город вiд подвiр'Я. Ќiби нiчого не змiнилосЯ тут. ’ак само над вулицею спинаютьсЯ в небо високi Ясени, так само вишнi обсiли постарiлi плечi його хати-бiлЯнки, так само у вiкна її заглЯдають безсоннi рожi i зорi. I Як водночас змiнилосЯ все. Ќавiть у цю тиху хату з чужих дорiг уже прилiтало гайвороннЯ видирати його постарiлу душу. ‘кiльки знову намучилась та ще й намучитьсЯ Њарина. Ћт чиїй долi нiЯк не позавидуєш. I посмутнiв чоловiк, думаючи про свою вiрну дружину, з Якою за вiк навiть посваритисЯ не зумiв. Ђ скiльки ж через нього довелось нагорюватись їй? џк тiльки вона терпiла його? Џройшовши трохи понад вориннЯм, на Якому ще не засохла живицЯ, вiн бачить бiлЯ рiжка хати стовп з навкiс забитими кiлками, на них начiплЯлосЯ з пiвдесЯтка глечикiв, i чоловiк полегшено переводить подих: отже, в домiвцi немає чужих. ’одi тихенько до причiлка, що острiшками нависає на город. ’ут —игирин розгорнув руками рожi, струснув з їхнiх келихiв росу, розбудив джмелЯ, стукнув у заволожене нiччю перехрестЯ рами i завмер з непевною посмiшкою, що завжди пересмикувала його вуста, коли отак стрiчавсЯ зi своєю кароокою Њариною. Џевне, сама долЯ послала йому таку жiнку, люблЯчу, щиру, з отим привiтним смаглЯвим обличчЯм, на Якому гарно переважуютьсЯ брови, усмiшка i насмiшка. —ерез Якусь хвильку до вiкна пiдiйшла Њарина. Ќавiть спросоннЯ вона встигла накинути на голову темну хустину. —ого ж темну? †iнка припала до шибок i враз, чого нiколи не бувало, сахнуласЯ, тихо зойкнула, майнула рукавами, зникла в темрЯвi, та згодом знову з ЯвиласЯ, сперлась на пiдвiконнЯ, придивлЯючись до нього. ™о ж це сталосЯ з нею чи, може, з ним? —ого так злЯкаласЯ вона? —игирин про всЯк випадок хапаетьсЯ за автомат i так прислухаєтьсЯ до тишi, що вона починає йому бити у дзвони. Ђ Њарина тим часом стала марудитисЯ бiлЯ вiкна, не можучи розчинити його. Џрогоничi, певно, заїло? Ќарештi вiдчинила, ще Якось дивно приглЯдаючись до нього. Ќе пiзнає, чи Як? - –е ти, Њихаиле? - нарештi запитала невпевнено, не голосом - самим болем. - •iба Я тепер на когось iншого схожий? - прошепотiв вiн, пiдходЯчи до самої призьби. - Ћй Њихаиле, це ж ти!.. - нiби нарештi впiзнала, i плач затiпав її плечима. - ’а що з тобою? - торкнувсЯ руками її чорної хустки, Яку Њарина носила в днi жалоби. - Ќiчого, нiчого. - †iнка темними квiтами рукава витирав сльози i вже нiби спокiйнiше питає: - Џрийшов? Ћтак питають матерi дiтей, що дуже провинились. - Џрийшов, - схилЯє сиву голову, бо хiба ж вiн не винен перед нею? —ерез нього не було їй життЯ нi в економiї, нi в вiйну ‚ нiмцЯми, нi за скоропадчикiв, нi за денiкiнцiв, нi за бандитизму. ‘трiлЯли ночами в нього, стрiлЯли i в неї; не знаходили його, то допитували її. I досi вона на плечах носить синi пасма шомполiв, що заодно рвали на шматтЯ i сорочку, i тiло. Ћто тiльки, Як вiдстрелювавсЯ вiн iз хати, то вона не допомагала, а шепотiла свою молитву, в Якiй благала бога отцЯ, i сина, i божу матiр захистити нерозумну голову її чоловiка. Џро нього вона бiльше думала, нiж про себе. Ђ йому хоч би що. ’iльки вискочить iз бiди i вже починає пiдсмiюватись: "Ќе треба, жiнко, стiльки плакати, бо твоїми сльозами можна всю iсторiю описати". I туливсЯ головою до її плечей, до її пазухи, ще й утiшав, що вони iз самим щастЯм зустрiнутьсЯ. - „ури, дури менi голову, - зiтхала Њарина. - •оч би дитина залишилась живою, а менi не завдовiти. Ћце б i все було наше щаетЯ, - i пiдходила до вербової колиски, Яку так гарно умiла заколисувати ногою, а руками випрЯдати нескiнченну нитку. ' ї џк зламали вiйну, то почали йому погрожувати рiзнi недобитки. Ђ далi вже пiшли колективiзацiЯ, боротьба за хлiб, за врожай, будови й перебудови, щоб потiм зустрiтисЯ з самим щастЯм. џкось при гостЯх, коли вiн уже був головою колгоспу, Њарина доркнуласЯ чоловiкового чуба i журно сказала: - _Ћт i не помiтила, Як ти посивiв, бо завжди затемна йшов на ёрсi роботи, а опiвночi повертавсЯ. - …ге ж, у роботi вiн нiколи не жалiв себе, бо, Як теревенили суди, родивсЯ двожильним - доводилось i в плуга, i в борони запрЯгатисЯ пiслЯ громадЯнської. Ќелегким був хлiб його, та легкого вiн i не шукав, навiть коли сЯким-таким начальником обрали. - Ђ коли ж ми з самiм щастЯм зустрiнемосЯ? - iнодi з докором питала його, Як вiн за рiзними роботами i до хати не загЯЯдав. - Џочекай трохи, Њарино. Ѓiльше чекали. ™астЯ ще росте, мов дiвчина. - I знаю, що знову дуриш голову, а вiрю, - поведе нерiвними бровами, наче крилами, вибачливо усмiхнетьсЯ, i всi докори вiдходили вiд його засмиканої макiтри. ‡даєтьсЯ, вiдтодi минув цiлий вiк... - ’и ж не йди до дверей - у вiкно лiзь, - i Њарина бере з його руки чужинську погорбатiлу зброю. џкої тiльки її не пройшло через Њихайловi руки? I англiйської, i французької, i австрiйської, i нiмецької, i нашої - царської. ’а не за зброєю, а за чорноземом, за зерном сумувала душа її чоловiка. Љращого сiЯча, певне, не було в селi. Ђ Як вiн любив поратись бiлЯ бджiл та родючого дерева! Ќавiть дички щеплював у лiсах, щоб чимсь порадувати чи здивувати людину. —ерез Якусь хвильку Њихайло, пiдсмiюючись сам над собою, влахЯть у хату, пригортає свою Њарину i, Як може, заспокоює її i порухом рук, i шепотом, i поцiлунками. - ‹юба моЯ, Яюба... - ѓосподи, таки ти, - знову нiби вiрить i нiби не вiрить вона. - ™о це з тобою сьогоднi? ’л ще спиш на пнi або всерединi? - починає кепкувати чоловiк. - Ќевже й досi сумлiвавшсЯ, що мене приймаєш? - I ти б засумлiвавсЯ... - “ голосi дружини знову озвалисЯ сльози. - Џозавчора ж по твоїй душi заупокiйний дзвiн дзвонив. - –е з Якої радостi?! - обуривсЯ вiн. - Љомусь у дурнiй головi бомкало? - Ѓо передали люди: убито —игирина - снарЯд пiдважив у лiсах. Ћбголосида Я тебе, запухла вiд горЯ i слiз. - Ђ Я за цей час схуд на безхлiб'ї, - вiн за звичкою починав пiдсмiюватисЯ над нею, i вiд цього в дружини потроху починають вiдходити сльози. - ’о Якось обiйшлосЯ, Њихаиле? - I торкаєтьсЯ його чола i бороди, в Якiй утопитись можна. - ‚иходить, обiйшлосЯ, хоча й нелегко було, - чогось не доказує, бо не любить усе витрушувати про себе. Њарина знає про це i не квапитьсЯ розпитувати: при нагодi сам розкаже, ще й почЯе пiдсмiюватись над собою, нiби Якась пригода була не з ним, а з кимось. - ’и вже з автоматом прийшов? - ‡ автоматом. - ‘коро, мабуть, i з гарматою притьопаєш? - ‡ гарматою наврЯд, - заспокоїв її чоловiк. - ’о вже наш ѓригорiй десь iз нею днює й ночує. - •оч би живим повернувсЯ, - i всi материнськi жалi-тривоги прокинулись у душi Њарини. I нема чим заспокоїти її: правди не знаєш, а брехати не станеш. —игирин, Як у давнi роки, торкаєтьсЯ устами її брiв, її вiй, а руками заспокоює звуглiлi плечi, що всього витримали на собi i почали згинатись. - Ќе треба, жiнко, не треба. - ‚iн же у нас одинець. - I ти у мене одна-однiсiнька з першого i до останнього днЯ. Џам'Ятаєш, Як ми напровеснi зустрiлисЯ в панському лiсi? ’одi 'саме прокльовувались пiдснiжники. џ тобi заплiв пару в косу... џк марево, десь край землi, заколиваласЯ давнина з нерозщiбнугими пiдснiжниками, що таки цвiли длЯ них i в пам'Ятi не осипались. - Ќе забув їх? - I Њарина ада наче увiйшла в той туманний •дiє, де стрiласЯ їхнЯ молодiсть. - Ќе забув, бо вони, вважай, були твоїми чарами, - пiдсмiюєтьсЯ чоловiк. - ѓосподи, Як це давно минулосЯ: i молодiсть, i пiдснiжники, i твое лукаве слово, що Я найкраща. - I досi найкраща менi, хоч i до сьогоднi не вирiвнЯла брови. “ тебе, Як не сердишсЯ, жодної зморщечки не знайдеш, а Я вже увесь сивий, наче „iд Њороз. ’ак иене тепер i прозивають партизЯни._ - ™о ж це агоЯувати моему „iду Њорозу? - Њаринин голос узЯв отi оксамитовi ноти, Якi вiн дуже любив. - Ќiчого не готуй, бо вже скоро йти. - ’и за чимсь прийшов? —игирин гмикнув: - ™об тебе побачити... - I щось узЯти, - насмiшкувато пiдказала Њарина, бо ж хiба н_е знає свого мужа? - I щось узЯти, - погоджуєтьсЯ вiн. - ’а головне - це на iбе подивитисЯ. Ћт нiколи, навiть у молодостi, не скучав за тобою, хелер. - _Ѓреши, бреши. •iба менi вперше таке чути? ™ось би iнше гадав, - ще бiльше заспокоюєтьсЯ жiнка, бо ж хiба її лукавий довiк не знає, чим заспокоїти? - ™о тобi треба? - •лiба нема в нас, а в тебе, чую, свiжим пахне. 'I Њарина знову зажурилась. - ‚ипекла ж вам печиво, з сльозами випекла. „умаю: тебе ;е нема, а хтось iз партизанiв все одно навiдаєтьсЯ. I свiчечку запалила па твоєму хлiбi... –е ж ви пiдбили машину з отим бароном, що приїхав землю собi намiрЯти? - ‚иходить, ми. - I нiчого вам пiслЯ цього? - ЏiслЯ цього посунули в лiси карателi на чотирьох машинах i з двома гарматами. - I Як же? - затаївши подих, притулилась до свого такого рiдного i такого химерного чоловiка. •iба ж вона нажилась за ним? Ћт нагорюватись - нагорювалась донесхочу. - ‡устрiли їх Як треба. Џовертались вони уже на однiй машинi. - Ѓагато в них машинерiї, багато, - i перед очима проходить те чуже залiзо, що несе тiльки смерть. - „арма, скоро поменшає i машинерiїв, i ще чогось, бо, коли йдеш по чужу голову, неси i свою. I замовкли. ‚iн ще раз побачив останню сутичку з карателЯми, ще раз прикинув у думцi: де i Як дiстати вибухiвку, детонаторiв. Ђ Њарина сумно думала про нього: розмiнЯв чоловiк шостий десЯток, та не мав навiть тижнЯ спокою. Iншi, дивись, молодi, здоровi, вiдлежують боки в рiзних закапелках, а цей нiде не зiгрiє собi мiсцЯ. - ™е ж тобi їсти дати? - џкогось борщу, хоч оскомовитого, пiдiгрiй, а Я на хвильку гайну до ‚олодимира. џк вiн тепер? - „осi в кузнi марудитьсЯ. ’iльки чого тобi вночi колотитисЯ i людей колошкати? - ‘права є. џ хутенько. ѓотуй борщ i не журись, - пiдiйшов до вiкна та й, покректуючи, почав вибиратисЯ з хати. ™о ти зробиш з оглашенним? Џодвiр'Я молодшого брата ‚олодимира було поруч з його двором. Ћтож, не виходЯчи на вулицю, чоловiк перелiз через тин i городом добравсЯ до ошатної, в бiленькiй сорочцi хати. ‘просоннЯ гавкнув ђЯбко, та, пiзнавши голос —игирина, замовк, ударив хвостом в пересохлу цюпу. Ќавстiж розчинилось вiкно. - •то там ночами вештаєтьсЯ? - густим басом запитав ‚олодимир, Який, видно, i досi не спав. - –е Я. - ’и? - здивувавсЯ брат, висунув у вiкно не меншу, анiж у Њихайла, бороду i вже радiсно: - ‚оскрес? - џк бачиш. - ’о заходь скорiше. ™е на порозi ‚олодимир могутнiми ручищами молотобiйцЯ стиснув в обiймах брата, поцiлував i поволiк до оселi, де в темрЯвi, одЯгаючись, туманiла його дружина. - †iнко, чуєш: Њихайло знову обдурив костомаху! - I до брата: - –е ж у Який раз ти воскресаєш? - Ђ Я не лiчив, - посмiхнувсЯ —игирин, знаючи братову вдачу. - ‹ибонь, п'Ятий? Ћсь давай нагадаю, коди ти забув. - ™о ти мелеш, чоловiче! - обурилась •ристина. ЋдЯгнувшись, вона пiдiйшла до дiвера, притулилась до-нього, витираючи рукою вiї. - ™о вже ми з Њариною наплакались i в твоїй, i в моїй хатi... Ћй Њихаиле, Њихаиле... - ™е й досi у неї пiд очима патьоки не висохли, - в'їв ‚олодимир i почав роздмухувати в печi вогонь. - ‚ечерЯти будеш? - ‘пасибi. - ’ак чого ж тодi прийшов уночi вирипувати хату? Ђби тiльки розбудити нас? - ‚олодимире, Як тобi не совiсно, - аж застогнала •ристина. ‚она й досi не могла звикнути до таких розмов братiв. - Ќе слухай, жiнко, його, а зараз же смаж Яєчню з цiлого ЯйцЯ. - ™о не слово, то золото. Ћт за ким кiно плаче дрiбними сльозами. - •ристина поставила каганчик на стiл i почала поправлЯти ковдри на вiкнах. Џотiм зажурено стала проти дiвера. - џк же тобi, Њихаиле, в таке врем'Я? - —асом з квасом, порою з водою. - Ђ найбiльше з бiдою, - зажуривсЯ її добрий вид, її добрi очi. - ‚оюєш? - Ђ вiн iнакше не може, щоб не вмирати i не воскресати, - знову не витримав ‚олодимир. - •ристос раз воскресав, а вiн п'Ять разiв, бо технiка тепер iнша. ‘тав, жiнко, сулiю на стiл. - Ќе треба, ‚олодимире, бо менi скоро йти. - ’одi чого було приходити? - нiби жартує, а насправдi печалитьсЯ чоловiк. - ™об ти менi скував одну штуковину. ’акого ж ковалЯ, Як ти, треба пошукати. - Љоли зумiю, скую, - садовить брата за стiл. - ‡алiза тепер вистачав. ™о воно в тебе? - ’реба змайструвати таку лапу, щоб витЯгати на залiзницi костилi. ‡наєш Яку? - —ому не знати? - I ‚олодимир присунувсЯ ближче до брата, стишив голос: - Ќевже ти вiриш, що нашi переможуть фашистiв з усiєю їхньою технiкою? —игирин, здаєтьсЯ, глЯнув не в очi, а в душу брата. - Џереможемо! Ќеодмiнно переможемо. ‡ломимо i триклЯтий фашизм, i його клЯту машинерiю. - Ђ Я, брате, не вiрю в це... ‘ам подумай: що ваша лапа проти такої страшної сили? ’а й нiмцi вже трублЯть, що вони пiд саму Њоскву допхалисЯ. - Џритримуючи бороду рукою, вiн нiдвiвсЯ, вийшов з хати i через Якусь хвилину повернувсЯ з двома уважистими саморобними лапами. - ’обi це треба? Њихайло здивувавсЯ: - „е ти їх, таких гарних, доп'Яв? - ‘пасибi, що похвалив. Џриходили ж такi орударi, Як i ти, з сусiднього району. ‹евка Ѓiленка пам'Ятаєш? - Џам'Ятаю. - Ћт вiн Якось i прибивсЯ з напарником до мене. ’еж партизанЯть. - Ђ де? - аж потЯгнувсЯ в надiї до брата. - •iба вiн це скаже? Ђле, гадаю, в монастирському лiсi, бо прохопились словом про парню. ‚она ж там стоЯла. ‘кував Я їм двi лапи, а потiм ще двi, бо ж, думаю, може, i моему старшому брату вони на щось знадоблЯтьсЯ. ‘тарший похитав головою: - ’ак ти ж не вiриш, що ми переможемо. I тодi ‚олодимир вiдказав строго: - ‚iрити - не вiрю, це правда, а жити маю чесно i вмерти маю чесно. Њихайло обнЯв брата, потiм братову i тихо вийшов з їхньої хати. Њарина вже чекала чоловiка бiлЯ Ясенiв. Џочувши його кроки, зiтхнула, вiдчинила дверi. - Iди, бо вже й борщ прочах. Ђ ти на Якесь залiзЯччЯ розживсЯ? - ’а розживсЯ. I тiльки вони сiли за стiл, Як хтось обережно стукнув у вiкно. - Ћй лишенько! - зойкнула Њарина, а Њихайло схопивсЯ за автомат. - ™о ж робити? - Џочекай трохи, - заспокоїв її чоловiк. - Њоже, це ‚олодимир ще Якусь залiзЯку несе. I знову стукiт у шибку. Њихайло ступив крок до вiкна, але Њарина рвучко стала насупроти нього. - Ќе йди! Љраще Я глЯну, бо Я жiнка, - вова пiдiйшла до вiкна, вдивлЯючись у темiнь, нахилилась до пiдвiконнЯ i раптом застогнала. - ™о там? - Њихайло приклав до плеча автомата. - Ћй, ѓригорiй! - џкий ѓригорiй? - не може спочатку второЯати вiн. - Ќаш! - Њарина не йде - бiжить у фате,_ вiдчинЯв надвiрнi дверi, схлипує i вже заходить до хати, нрЯиадагочи до плеча ѓригорiЯ. - Ћй синку, дитино моЯ. џк Яке ти? - Ћсь бачите: живим добравсЯ до вас. - ѓригорiй знЯв з плеча гвинтiвку, поставив у куток i, Як батько, попрохав: - Ќе плачте, не треба. •вилюючись, —игирин ступив крок уперед. - ‡доров, сину. - Ћ, i тато наш є! - Ђ чого б це менi не бути? - обiймаєтьсЯ i чоломкаєтьсЯ з сином. - Ѓо думалось, що ви або в евакуацiї, або, скорiше, в партизанах. - ‚iн i є в партизанах, - уже з гордiстю сказала Њарина. - Ћце з лiсу прийшов по харчi. “се ж витаскав до макового зерна, спом'Янеш моє слово. - Ћт макового зерна i не зачеплю. Ђ Як ти, сину? ’iкав, аж п'Яти виблискували? - Ќе тiкав, тату, - серйозно каже ѓригорiй. - ЃивсЯ, Як ви мене иавчили, до останнього. Њою гармату при вiдступi залишили зупинЯти нiмцiв. I ми зупинЯли їх, аж поки з неї не полетiло шматтЯ, аж поки з накатника не брЯзнув останнiй дух. ’ак що, батьку, не насмiхайсЯ. - ’ож вiн випитує тебе. I зараз журивсЯ тобою. ‘iдай, стау, вечерЯти, - i Њарина кинуласЯ до мисника. - џк гарно повечерЯти разом, - сiдає за стiл господар. - ѓарно, чоловiче, - похитала головою Њарина. I вперше за останнiй час вона несла радiсний пiвусмiх своїй дитинi, своєму мужу, не знаючи, де їх посадити, чим частувати. ’а все одно за посмiшкою прокльовувались непевнiсть i страх, тому Я прислухавтьсЯ до всього знадвору. ЏiслЯ вечерi старий —игирин у прощаннi поклав руки на плечi дружинi, вiдвiв од ввi очi i сказав ѓригорiю: - –iлуй, синку, матiр, та й будемо збиратисЯ в лiс. Њарина оторопiла, задихаючись, мов риба на березi, ковтнула повiтрЯ, схопилась долонею за груди. - ™о ти говориш?.. џк це в лiс? I чоловiк твердо вiдповiв: - Ќогами, жiнко, ногами, бо машини поки що нема. ѓарЯчi хвилi захугували в головi матерi, потекли по її виду i вiдбили на ньому досi не видимi зморшки. - Ѓездушний ти чоловiк! џ ж i надивитисЯ не встигла на свою v_ - _дитину. - ™е надивишсЯ, - невиразно пообiцЯв —игирин. - Ђ зараз iй треба йти. - •ай хоч один день побуде зi мною, - з очей Њарини бризнули сльози, Якими можна було б i iсторiю описати. - ’iльки один дань благаю в тебе. - Ќе дав нам час i цього днЯ, - вже насупивсЯ старий. - ™е хтось увалитьсЯ до хати. - ’одi хай ѓригорiй до моєї мами зараз пiде, хоч день перебуде в неї. - Ќе жартуй, Њарино, бо лихо не жартує. †iнку засудомило. - Љраще б ти, оглашенний, i не приходив сьогоднi. ’а це не розсердило чоловiка, вiн тiльки плечима повiв: - Ќе знаю, хто з нас оглашенний. - I торкнувсЯ рукою обличчЯ дружини. - Ќе треба, чуєш, не треба. - ’аки справдi не треба, мамо, - нарештi озвавсЯ й ѓригорiй. - I ти тЯгнеш руку за цим басурманом? - ‡а моїм батьком i за вашим чоловiком, мамо, - славно посмiхнувсЯ ѓригорiй. Њарина припала до сина. - ’и ж дивисЯ за собою i за ним, бо в нього й досi розум дитЯчий. - Љоли жiнка добралась до розуму, то вже й справдi пора йти, - розважливо сказав —игирин i почав упаковувати в торбу хлiб. - Iрод! - вiдрiзала Њарина, пiшла в комiрчину i винесла сала на дорогу. - Џоклади зверху. - Iрод сала не їв, - буркнув у бороду чоловiк. - Ћй Њихаиле, Њихаиле! - Џочала зав'Язувати торбу i вже зовсiм тихо: - „е ти взЯвсЯ на мою голову зi своїми пiдснiжниками? I Як Я через тебе ще не побiлiла, Як цi пiдснiжники? - –е Я i твою сивину авансом забрав собi. I не дуже побивайсЯ. Њи до тебе будемо навiдуватись. Ќезабаром батько i син вийшли з двору, пiрнули в терпку хвилю матiрки, а з вiдчиненого вiкна почули невтiшне схлипуваннЯ. - Ѓаби, - крекнув —игирин. - џкби зiбрати їхнi сльози, то всiх людожерiв можна було б утопити. XV ’ам, де надвечiрнiй лiс клав свої тiнi пiд колеса чужих поїздiв, сторожко зупинились близнюки. ђоман тримає в руках лопату, а ‚асиль мiшечок, нiби з Якимось начиннЯм. •лопцi зараз схожi на робiтникiв, що доглЯдають за колiєю. Ђле даремно так старалисЯ вони: скiльки не кинеш оком - нiде нiкого, тiльки тiнi, Як самовбивцi, лежать на полотнi та iнколи в лiсi, вмощуючись на нiч, писне пташина. ’иша i спокiй залЯгли тут, хоча звiдси до станцiї рукою подати. ™е жоден паровоз не зломив у цiй мiсцинi собi карка, ще жоден мiст не пiднiмав угору свої нутрощi, ще жоден патруль, падаючи на рейки, не трощив об них каску чи голову. ’ому чужi колеса безпечно рiжуть тiнi, а чужi вiкна вихлюпують з вагонiв музику, смiх i голоси самовпевнених правителiв. - ’ут, здаєтьсЯ, i вдень можна розшивати полотно, - примiрЯєтьсЯ ђоман до присмолених шпал i заiржавiлих костилiв. - Њожна i вдень, тiльки не завжди, - мружитьсЯ ‚асиль, бо саме на приколiйнiй стежинi помiтив жiночу постать. - Ћн, бачиш, хто йде? - Љрасунечка з вузликом або вiдьма з помелом, - скалить зуби ђоман. - ‘ховаємось у лiсi чи тут постоїмо? - —ого нам гарного спасатись? - ђомановi кортить зустрiтисЯ з дiвчиною, i вiн удавано зiтхає. Џарубок не стiльки любить задивлЯтисЯ на дiвчат, скiльки теревенити про них. I от у легенькому квiтчастому платтЯчку, в невагомiй, кольору веснЯної трави хустинцi до них пiдходить ставна бiлЯвка з чорними вiЯми чарiвницi, в її руцi погойдуєтьсЯ вузлик з череп'Яними горшками-близнЯтами. - Ѓорщ i каша? - посмiхаютьсЯ брати. - Ѓорщ i каша. „растуйте, - наспiвне вiтаєтьсЯ дiвчина i з осудом поглЯдає на парубкiв. - ‘ама ж варила, Ясочко? - продає зуби ђоман. - ‘ама... ‘тараєтесь нiмцЯм дорогу справлЯти? ‘тараємось, зiронько. ѓарний пайок за це маєте? ’а маємо. Ђбо що? - Ќiчого... Ћт батько мiй вiдмовивсЯ вiд цього пайка, нездужалим став чи прикинувсЯ. Ђ вам, видно, сили не позичати i... розуму теж. - ™о вже маємо, то маємо, - боЯчись пирснути, загадково каже ‚асиль. „iвчина ногою перебирає мiж шпалами камiнчики i невинно запитує: - –е ж ви на змiну Њакогоненку прийшли? - Ќе знаємо. Ђ що з Њакогоненком? - џкiсь хлопцi добрЯче прохворостили його, щоб не дуже старавсЯ робити на чужих, - прикриває очi затулами вiй i рiвно йде вiд них. ‚асиль обернувсЯ до брата, засмiЯвсЯ: - џк тобi твоЯ Ясочка? - ђозумницЯ i красунЯ! - знову, але вже не вдавано зiтхає ђоман. - Ђ Як вона гарно понесла квiти на своєму платтЯчку. - I коси теж. ‡ародили вони в неї, Як жита в цьому роцi. - ‡ародили, - ще пильно озирає далину: чи не з'ЯвитьсЯ хтось на полотнi. - ‡наєш, брате, що люди кажуть про близнюкiв? - ѓовори - почую. - Џодейкують, що їм не дуже таланить у любовi, бо найчастiше закохуютьсЯ в одну дiвчину, а це до добра не доводить. - „урницi верзеш. - Ђ може, й правду кажуть люди? - веде своєї ђоман. - Ѓачиш, ми й досi нi за ким не сохли, а вже й прилипло до нас - "старi парубки". - ’о ж џринка спересердЯ влiпила таке паскудне слiвце... Ќелегко їй з Њирославою в лiсах. - Ђ ще тЯжче нашiй матерi. ’епер щовечора вистоює бiлЯ ворiт i все виглЯдає своїх дiтей. Ђ татарський брiд озиваєтьсЯ i озиваєтьсЯ до неї та нагадує, Як ми знайшлисЯ на човнi. I тато журитьсЯ. ’iльки з дiвчат нема кому сумувати за нами, а жаль. ‚оно Якось легше, коли знаєш, що хтось думає про тебе. - ‡найшов час длЯ журби, - зiбрав уста в оборочку ‚асиль, а самому зазорiли очi тiєї дiвчини, Якiй i слова не мовив, а тепер уже й не скажеш. ’iльки один раз вiн побачив її на весiллi, Як вона вiхолою кружлЯла в танцi. ’о була перша вiхола в його життi. ’а тут же на весiллi з жалем довiдавсЯ, що в неї вже в хлопець. ‚iн стоЯв недалеко вiд нареченої, в цупкому кожусi - невисокий, теж цупкий i плювавсЯ гарбузовим насiннЯм. I невже ота вiхола впаде в його оцупкуватi руки?.. - —ого, брате, засумував? - †иттЯ. - ‡араз, можна сказати, не †иттЯ, а пiвжиттЯ, - придивлЯєтьсЯ, Як надвечiрок барвить блакитнi шати у синi: iще один день пройшов i починаєтьсЯ робоча партизанська нiч. Ќад лiсом м'Яко-м'Яко майнула крилами сова, й одразу ж озвавсЯ розпачливий писк Якоїсь пташини. - Ћт i нема чийогось життЯ, - сумно похитав головою ‚асиль, ще поглЯнув у далину, знов, Як у туманi, побачив свою першу вiхолу. Ѓула вона чи не була? Ќа станцiї озваласЯ мiдь дзвона, а потiм загув поїзд. Ѓрати зiйшли з насипу, про всЯк випадок стали на узлiссi, притулилисЯ до Ялинок, що й досi пашiли густою теплiнню погожої днини. Ќезабаром застугонiли рейки, блиснули роздутi очi паровоза, загуркотiли колеса, i з вагонiв, начинених солдатнею i офiцернею, знову вихлюпнулась чужа мова, чужа музика, чужа радiсть. ђоман мало пе застогнав: - Ћце б рвонути його, щоб i до Љалинiвки не доїхав, не те що до Љиєва. - џкби нас учора послали в розвiдку, то сьогоднi б по ньому било подзвiннЯ. Ђ ти бачив у вiкнi тушу, розцЯцьковану нагородами i позументами? Ќа ѓерiнга схожа. - Ќапевне, генерал. - Ѓули б у нас лапи, самi щось придумали б. Љоли темрЯва проковтнула червонi вогники останнього вагона, ђоман, щоб Якось розважити себе i брата, з почуттЯм сказав: - —ужi вагони, чужi поїзди, а Я тобi прочитаю про нашi. Ќiхто в свiтi про це так гарно не написав, Як ‚олодимир ‘осюра. - ѓлЯньмо ще на залiзницю, а тодi читай. ‚они пiднЯлисЯ на насип - i знову нiде нiкого. I в тишi забринiв голос ђомана: Љоли потЯг у даль загуркоче, ЏригадаютьсЯ знову менi „звiн гiтари у мiсЯчнi ночi, Џоцiлунки й жоржини сумнi... - "Љоли потЯг у даль загуркоче", - повторив ‚асиль. - Ђ чи ми дочекаємось, брате, своїх поїздiв? ™об отак сiсти у ‚iнницi i прЯмо до Њоскви. Ђ потiм до ‚ладивостока, до ‘ахалiну i дорогою всiх наших пiсень добрим людЯм спiвати. ‡наєш, з Якої б Я почав? - ‡ Якої? Ћй у полi криниченька, ’ам холодна водиченька, Ћй там ђоман воли пасе, Ђ дiвчина воду несе. - Њоже, наша дiвчина i донесе нам воду, Якщо не пiдкосить її вiйна, - посмутнiв розбишакуватий ђоман. - „умаймо, щоб донесла, думаймо про любов! - Як заклинаннЯ, повторив ‚асиль, трiпнув буйним чубом, поклав руку на плече брата. - ’о почалапали до коней? - Џочекаєм: пiзнЯ година нечисту силу виводить. IIа темно-синi оксамити неба викочуєтьсЯ повнолиций мiсЯць, i знову тiнi лiсу жертовно кладуть свої голови па рейки. Ћсь вони прокинулись, i по них тихо, без вогнiв, проскочила дрезина, вiв її невiйськовий, а поруч з ним сидiв солдат з ручним кулеметом. - ЏiзнЯ година таки виводить нечисту силу, - повторив ‚асиль братовi слова. Ђ десь пiслЯ одинадцЯтої на полотнi зблиснув вогник, i в ньому окреслились двi голови в касках. ’о, закурюючи, зупинивсЯ патруль. —овгаючи важкими черевиками, вiн мовчки пройшов бiлЯ близнЯт, а потiм з'ЯвивсЯ десь хвилин через двадцЯть - двадцЯть п'Ять. - “день тут спокiйнiше, - шепче ‚асиль. - Ђ патрулiв хоч зараз голими руками бери. —есонемо, брате? - Ќавiжений! ’одi ‘агайдак нiколи не пустить нас у розвiдку. ™е почекали з пiвгодини, але патруль бiльше не з'ЯвлЯвсЯ. - Џiшли вiдлежувати боки. ђозпаскудились, наче в тещi. ™о ж, i нам пора додому. ЃлизнЯта, мов у дрiмотнi хвилi, пiрнають у лiс, на галЯвинцi знаходЯть своїх червоногривих, вiдв'Язують поводи i летом вскакують у сiдла. Ќа дорозi застоЯнi конi переходЯть на галоп i розбуджують полохливу луну. - —и тобi не стоїть у очах завтра? - питаєтьсЯ ђоман. - ‘тоїть. Ћт аби Якимсь дивом повернувсЯ поїзд з отим генералом. •отiв би Я побачити, куди полетiли б його хрести. Ђ їсти хочетьсЯ. - Њоже, заманулосЯ отого борщу i кашi, що дiвчина варила? - Њовчи, брате, бо в животi контрреволюцiЯ прокидаєтьсЯ i зменшує сили партизана. Ћт i мовчазна оселЯ Њагазаника. Ќаче в похороннiй сорочцi, стоїть мертва хата, не скапує сльозою прикута залiзом до журавлЯ баддЯ, не скрипнуть розчиненi ворота. Ќе чути й диханнЯ худоби, тiльки на старих-старих дверЯх iз скитка, Якi забули вивезти в село, самотiє потрiсканий постарiлий Янгол. - “тiк чорт вiд Янгола, - злiсно процiдив ђоман i зупинив буланого бiлЯ жолоба. - Ќапоїмо коней. ‡аскрипiв журавель, хлюппула вода в жолобi, i, здаєтьсЯ, па мить прокинулосЯ подвiр'Я та й знову поринуло в сон. - ѓнавсЯ чоловiк за живою копiйкою, а все стало мертвим, - входить ђоман у садок, де колись стоЯла пасiка. ‡амiсть неї вiн у закутку побачив старий самотнiй вулик. - Їдьмо вже до себе, - тихо каже ‚асиль. - ‡ажди, поглЯну на вулик, - озваласЯ душа пасiчника. - ђоман пiдходить до вулика, прикладає до нього вухо i дивуєтьсЯ: з середини ледь-ледь озиваєтьсЯ розпачливе дзижчаннЯ. ™о ж воно таке, бо не так гомонить бджолина сiм'Я. Џартизан вихитує дашок вулика, потiм бережно витЯгує темну з'їдену рамку, на Якiй ворушитьсЯ не ворушитьсЯ знесилена матка. - Ѓiсiв Њагазаник! - ™о там, ђомане? - Ћт скнара! ™об мати бiльше меду, значить, щоб не сiЯлась у медозбiр дiтвора, вiн запакував у тюрЯгу маток i, видно, забув за них чи вже побоЯвсЯ приїхати сюди. –ей захребетник не тiльки бджолЯних маток засадить у тюрЯгу. - ђоман розневолив вулика i з рамкою в руках швидко пiшов з бджолЯника на подвiр'Я, тут вiн поклав щiльник на косинець жолоба, i матка поволеньки закульгала до води. Ќегадано вони чують не то скрик, не то схлип, хапаютьсЯ за зброю та й одразу ж скидають руки з неї - од ворiт, метлЯючи косами, бiжить-летить така знайома постать. - Ќавiжена! - дивуєтьсЯ i посмiхаєтьсЯ ‚асиль. - Ѓезклепка! - бурмоче ђоман. Ђ "безклепка", смiючись i ойкаючи, падає спочатку в обiйми одного брата, а потiм другого. - „е ти взЯласЯ, розумнице? - Ћ, спочатку безклепка, а далi - розумницЯ. ’о щось середнє знайдiть. - џринка мружитьсЯ на радощах, поправлЯє карабiн, коси i однiєю любов'ю дивитьсЯ на братiв. - ‹ебiдонька наша, - торгає її вiльне плече ‚асиль. - I ЯзичницЯ заодно. - ‡марнiла наша донечка, змарнiла. - Ћй братики, Як Я скучила за вами, - горнетьсЯ џрина до близнЯт. - Џiшли ви на ту залiзницю, а моє серце хтось лещатами зчавив. ЊiсцЯ собi не знайду. - Ђ потiм знайшла помело i не знати чого полетiла вночi. - Ќе вночi, а вдень, i не пащекуй, ђомане, бо ж все одно любиш свою сестрицю. - Ѓуло б кого. I Як той Iвась ‹имаренко буде витримуваги любов з таким характером? џринка одразу спалахнула, та стримала себе i повела ечима, певне, туди, де жив її Iвась. - ђозкажи, ђомане, Як вам на залiзницi було. - Ѓачили там зiллЯчко, схоже па тебе. - ’iльки й того? - ’а не тiльки це. - ’о завтра пiдем на залiзницю? - Ќапевне, пiдем. ’и ж, џринко, не просись iз нами, - сумнiшає ђоман. - Њама сльозами благала оберiгати тебе! џка вже ти не б, а таки ж Ясочка наша. - Ћй ђомане, - замлинкувала вiЯми џринка. - •iба ж Я можу без вас залишитисЯ? - ‘пробуй. ‚ечерю зготуй нашiй сiм'ї, i Як ти не побоЯласЯ вночi шукати нас? - Ђ в кого ж Я смiливостi позичала? “ своїх братiв-соколiв. - ’ака ти гарна сьогоднi, - ‚асиль влiпив у щоку сестри поцiлунок. - Ћце можна було б навiть ранiше зробити, - не розгубиласЯ џринка i пiдставила другу щоку ђомановi. - џк мед, то й ложкою, - чмихнув той. - ‡iллЯчко всюдисуще. Ђ "зiллЯчко" ще раз глЯнуло в далину. - „авайте посiдаємо зараз на конi i хоч на часиночку заїдемо додому. - —ого захотiла? - похитав головою ‚асиль. - “ нас уже, напевне, починають цвiсти чорнобривцi. - I мати џринку називають - мiй чорнобривець. Ђ нам, бач, не пошкодували рудої фарби. - ‡олотої, ђомане! - пирхнула џрина. - Ђ тепер, братики, по конЯх... до калинового мосту... Љоли то ми доб'ємось до нього. - „об'ємось, сестро! - ђомановi очi блиснули завзЯттЯм, рука лЯгла на автомат. Ђ џринка косою притулилась до плеча брата. - ’ихо в лiсах, аж чути, Як роса випадає. Ђби ж так тихо було у свiтi. ‚раз ђоман настороживсЯ, застережливо пiднЯв руку, потЯгнувсЯ вухом до шлЯху. Biн перший почув бурчаннЯ моторiв, значуще перезирнувсЯ з ‚асилем, а џринi наказав: - ‘iдай, люба сестро, на свого коника i щодуху мчи до Ђндрiєвої сторожки. Њи тебе наздоженемо. џрина зблiдла, благальне подивилась на брата. - I не просись, i не молись. Њети до конЯ! ‚ џринки затiпались уста. - Ѓез вас Я нiкуди не поїду. Ќiкуди! - џ що, Язичнице, сказав тобi?! - грiзно метнув бровами ђоман. - —ула, може, повторити? - I така затЯтiсть застигла на її висiченiм