ба... Ћсь уже й ставочок пiднЯв стрiли очерету, ось, чiплЯючись за корiннЯ верболозу, озвавсЯ струмок. џк у дитинствi, перемiщавсЯ час, перечищалисЯ води i наповнЯлисЯ береги. Ђ Як тут колись гарно, розкрилившись, падали навеснi i пливли дикi гуси! ’епер уже не падають - стороною летЯть, бо осторогу мають, i все Якось тепер iде стороною. Ќепроїзною дорiжкою вiн пiдходить до води. Ђле хто це сидить у човнику? I чомусь холод заворушивсЯ в мiжплiччi, i чомусь згадавсЯ ворон на шибеницi. арпнувши рукою кишеню, в Якiй лежала зброЯ, вiн пiшов до ставка. Ќевiдомий поволi пiдвiвсЯ i скочив з човника на берег. Њагазаник у подивi зупинивсЯ: перед ним, примкнувши золото вiй, стоЯв ‹аврiн ѓримич. Ђле чого вiн такий похмурий, такий неприступний, чужий? - ‹аврiне, ти тут рибу ловиш? - Ќi, браконьєрiв, - хрипко вiдповiв ‹аврiн, а його вiї затремтiли. - џких браконьєрiв? ‹асрiн ненавистю змiрив Њагазаника: - Ћтих браконьєрiв, що пiднЯли руку на людське життЯ. - ™ось ти дуже розумне почав говорити, - затривоживсЯ Њагазаник i, почувши ззаду чиїсь кроки, обернувсЯ. „о нього пiдходив ‘тах Ђртеменко з наганом у руцi. - ’и чого, ‘таше?! - не скрикнув, а зойкнув, догадуючись про щось страшне. - Ќiчого, - i ‘тах одразу намертво охопив старосту могутнiми руками. - ’и що робиш?! - щосили шарпнувсЯ Њагазаник. - Ќiчого, бо це не робота, - вихопив у нього вальтера ‘тах. - Ђ тепер, пане старосто, стань рiвно перед людьми i послухай останнє слово. „вi стiни страху стиснули, зчавили, пройшли через Њагазаника й одразу знекровили його обличчЯ i, певне, вибрали костi, бо тiло почало опадати. - —ого ж останнє?! - насилу вичавив, не можучи пiймати своїх губ, що тiпались i кам'Янiли водночас. - Ђ що ж ти думаєш: помилуєм тебе? - спитав ‹аврiн, отой повiльний, добродушний ‹аврiн, Який у своєму життi нiкого й пальцем не зачепив. - ‘тiй, коли можеш, рiвно. I Њагазаник, уже розчавлений страхом, став рiвно, iще тiльки щось усерединi билосЯ в ньому i лихоманило його, а повiки почав пекти невидимий вогонь чи сльози. Ќевже це прийшов отой час розплати, про Який йому рокiв з двадцЯть тому говорив батько? ‚iн годi погойдував свою сивину пiд сивиною колоскiв жита, що дочекалосЯ свЯтвечора. Њагазаник глЯнув у давнину своїх рокiв i затiпавсЯ у дрожi, i затiпались його очi, з Яких утiкали зiницi. –е, певне, розжалобило ‹аврiна, бо опустив голову, а ‘тах став перед старостою i, наче по писаному, оголосив: - ‡а зраду Ѓатькiвщинi, за прислужництво фашистам, за видачу полiцiї i гестапо командира Iвана —овнЯра партизанський загiн iменi Љотовського засуджує старосту ‘емена Њагазаника до вищої мiри покараннЯ - розстрiлу. Њагазаник неслухнЯною рукою потЯгнувсЯ до повiк, Якi спалював невидимий вогонь. “же знаючи, що його розстрiлЯють, ще не мiг збагнути, Як вiн упаде на цю осiнню, з бабиним лiтом землю, Як длЯ нього назавжди не стане нi цього днЯ, нi цього хутора, нi цього ставка, де й зараз подає голос струмок, i повнЯтьсЯ береги, I перечищаютьсЯ води. Ћсь iз очеретiв виплила та сама качечка, Яку вiн бачив ранiше. Ќевже i її нiколи не побачиш ти? ™о ж це робитьсЯ в свiтi? •iба ж ми в ньому живемо двiчi? - ‹юди добрi, невже ви вiдберете у мене життЯ? - скинув побiлiлi очi на партизанiв. - џ ще, кинувши все, можу вам послужити, їй-богу, можу... - Џiзно, - не дивлЯчись на нього, сказав ‹аврiн. - ’и сам пiдмiнив свою долю. Њоже, щось маєш передати сину чи рiднi? ’о ми передамо. - Џередати? - перепитав Њагазаник, бо зараз усе туго доходило до нього. - ‚iн вийнЯв з кишенi печатку, кинув її на землю, потiм дiстав гаманець, нащось зважив його на помертвiлiй руцi. - Љоли зможеш, ‹аврiне, передай ‘тьопочцi. I скажи йому мов слово: хай випишетьсЯ з полiцiї. I скажи, щоб вiн не забув старе борсуче мiсце. - –е ж Яке? - ‚iн знає. - •отiв ще згадати про мiсце, де стоЯв покутнiм вулик, але тодi б усе стало зрозумiлим, бо не раз у мирний час ‹аврiн бачив цього старого вулика, що перейшов йому ще вiд батька, в Якого i вiн був дитиною. ѓосподи, невже вiн справдi був дитиною? ‰ого щось почало давити, тому розстебнув ковнiра, вiдчув на грудЯх тiльце золотого хрестика i до болю в руцi вхопивсЯ в своє останнє золото, нiби воно могло порЯтувати його. ‹аврiн пiдвiв голову i глухо запитав: - Њоже, маєш останнє бажаннЯ? - †ити хочу, жити, - сказав безнадiйно. - ‚iрю, ‘емене. ’а про це треба було ранiше думати, - сумно одказав ‹аврiн. - ЏiднiмайсЯ на свiй хутiр. I от вiн, знесилений, витiпаний страхом i болем, став посеред тiєї землi, Яку йому нарiзали за чорну зраду. Ќе знаючи, де подiти руки, сунув їх у кишенi й намацав згарок саморобної свiчечки. - Є в мене, ‹аврiне, останнє... - ™о? Њагазаник вийнЯв згарок. - •ай погорить свЯтий вiск за упокiй душi. - ™о ж, запалюй. Њагазаник запалив свою свiчечку, вона випала з неслухнЯних рук раз i вдруге, тодi вiн вкрутив її в землю, i шестеро очей схрестились на сумирному вогнику, що тепер пахнув медом i лiтом. —ому ж долЯ не зробила його пасiчником хоч на цей крутiж часу?.. I в останню свою хвилину вiн не так винив себе, Як свою фортуну, хоча й знав, що не вона винна... Љоли свiчечка догорiла за середину, Њагазаник знову глЯнув на ставок, почув, Як на ньому враз осiнню зашумiли очерети, почув мову води, почув лопотiннЯ пташиних крил. Ђ далеко-далеко за ставком, на глибоко врiзанiй у м'Яку землю дорозi, замаЯчила самотнЯ постать дiвчинки. ‚она йшла до ставочка i щось розгойдувала- в бiлiй хустинi. ‚раз ним струсонуло: "Ќевже це Ћленка? Ќевже це його Ћленка?!" ‚iн простЯгнув руки до дiвчинки, скрикнув... I це_ був його останнiй крик. XXXI “ груднi вдарили такi морози, що трiскались дерева, трiскалась землЯ i крига на рiках та ставках i замерзла вода в криницЯх. Ќавiть у терплЯчих, обвiшаних памороззю верб вiдчахувались руки, i тодi на старих нiздрюватих стовбурах червоиiли промерзлi рани. —ерез холоднечу побiльшало рiзного люду в пристанцiйнiй корчомцi "фрейлейн" џрини. ’ут завжди можна було закропити душу пахучою сливовицею, скаженою горiлкою, а закусити холодцем iз хроном, кручениками, домашнiм кендюхом, кров'Янкою, просолом i отими з нiжною скоринкою пампушками, Якi самi просЯтьсЯ до рота. ™о вже звичайнi, приквашенi в розсолi пелюстки з олiєю i кмином, а й тi приносили хвалу привiтнiй господинi, на Яку витрiщувалось бiльше анiж треба рiзних буркал. Ђле нинi жоден нiмець - нi "осiлий", нi "транзитний" не заглЯнув до корчомки, Яка в патентi, виданому мiською управою. запишно iменуваласЯ таверною. ’а й на перонi сьогоднi фашисти загубили бундючнiсть i смiх. —и з холоду, чи щось iнше сталосЯ? Ћхоплена непевними передчуттЯми, џринка випроваджує з корчомки двох балЯндрасникiв, Якi не стiльки заглЯдали до чарки, скiльки їли очима "фрейлейн", ставить на вартi по той бiк дверей милогубу палЯничницю ‡осю, а сама кидаєтьсЯ в прибочок, де в дiжницi неволитьсЯ поганенький детектор i навушники. Ђле саме в цей час тiтка ‡осЯ вiдчинила дверi й кахикнула. џринка вискочила зi свого закамарка, почала поратись бiлЯ остогидлого шинкваса, що наскрiзь протруївсЯ паленкою. ’а тiтка ‡осЯ вже через Якусь хвильку заспокiйливо подивилась на неї, посмiхнулась отими ворушкими устами, в куточках Яких лiта повибивали гнiздечка, похитала головою. †аль цiєї џринки, Як своєї дитини. •iба ж дiвчина, коли прийшла її пора, має годити рiзним п'Яничкам та розбещеним вирлам, Якi тiльки й бачать у жiнцi придзигльованку. џринцi б саме слухати найкращi слова про коханнЯ i на все життЯ ощасливити судженого красенЯ, Який би не зводив поглЯду нi з її личка, нi з її нiжок. џк це буває, тiтка ‡осЯ добре знала. ’а вiйна не помилувала i її сiм'ї. Ђ Як гарно на дiвчинi зацвiтають тернова хустка й червоний кожушок! ‰ого недавно принiс з-за татарського броду дiд џрослав. џрина довго хвалила роботу старого, ще довте про щось шепталасЯ з ним, а вiн, зайшовши за шинквас, щось обережно висипав iз своєї кобзи в торбину. Џодумати тiльки - з кобзи! „о корчмочки рвучко заходить розчервонiлий, усмiхнений Iвась ‹имаренко, що має на головi не чуприну, а крила. "„о кого вони тiльки прилетЯть?" - похитує головою тiтка ‡осЯ, переводить поглЯд на џринку i зiтхає. Iвась зiрвав з голови шапку, трiпонув чубом, вклонивсЯ господинЯм: - „обрий вечiр, панi ‡акревська, добрий вечiр, џринко! - Љоли Я длЯ тебе панi, то i џринку зви панЯнкою, - з викликом каже тiтка ‡осЯ i забиваєтьсЯ в куток, щоб молодЯта перекинулись кiлькома словами. - џринко! - висЯюючи, пiдходить до неї хлопець. - џринко, мила! ‹юба! - ™о в тебе?! - завмерла вона, бо ще не бачила IвасЯ таким. - ™о? ‚iн прихилЯє до неї голову i шепче: - Ќашi розбили фашистiв пiд Њосквою. —уєш? - Џравда?! - торопiє дiвчина, а очi спалахують, немов зiрницi. Ќевже прийшло те, чого так довго-довго чекали, чого таЯ довго-довго сподiвалисЯ? - ™ира правда! ‘ам чув, џринко! ђозбили i женуть на захiд! ’и розумiєш, що це таке? - ‚iн бере дiвчину за руки i притулЯєтьсЯ до неї щокою. - ‘пасибi, Iвасю! - i џрина теж притулЯєтьсЯ до нього, цiлує в щоку. - ’епер Я не буду сiм днiв умиватись. - Ќарештi, - зiтхає в кутку тiтка ‡осЯ, думаючи про свое - ’iточко ‡осю, просимо до нас. Џо келишку пiдiймем, - радiсно гукає џринка i рукою витирав вiї. "Ћт i дочекалась дiвчина свого красенЯ!" - думає про те саме тiтка ‡осЯ i пiдходить до молодЯт. - џк Я рада за вас. џринка нахилЯєтьсЯ до неї: - ’iточко, це радiсть длЯ всiх: нашi пiд Њосквою розгромили фашистiв. - Ћй! - з руки жiнки випадає i розбиваєтьсЯ келишок. - –е на щастЯ, це на щастЯ! ‘вЯта дiва ЊарiЯ, то, може, i мiй ‘танiслав б'є мiнами отам фашистiв! ‚iн же мiнометник у мене, - в Який раз розповiдає про це i џринцi, й Iвасю. - Ќалий, донько, в другий келишок наймiцнiшого спотикайла. ‘вЯта дiво, таки е правда на свiтi. ’а в цей час бiлЯ дверей гупають чиїсь шкарбуни, i в корчомку спочатку ввалюютьсЯ полотнЯнi торби, потiм голова старцЯ, а далi й сам старець. “ своїх одЯганках вiл схожий на баштан. ‡осЯ збагнула стан џрини i гнiвно накинулась на його дiда, одначе очi i Язик у нього далеко не дiдiвськi. ’iтка ‡осЯ зразу одвертаєтьсЯ вiд старцЯ, бо, Як вона каже, в його словi гадина чаїтьсЯ. - „растуй, красунечко, драстуй, любочко! - приЯзно вiтаєтьсЯ з џринкою, а поглЯд пускав вскач по всiй корчомцi. Ћтак можна й на очi окривiти навiки. - „растуйте, пане старець, - розважливо каже џрина, нi порухом не виказуючи своєї неприЯзнi до шкарбуна. - Ђ в тебе Я не перший раз бачу цього парубiйка, - увiрчує свердла в IвасЯ. - I вiн вас не вперше бачить у мене. Ќа чарцi рiзнi гостi сходЯтьсЯ. - ѓе-ге-ге, - загелготiв старець, - умiєш ти, красунечко, i сказати, i за напитки-наїдки не загилюєш. ’обi б тiльки в златоглавах та срiблоглавах ходити. Њоже, до цих трьох чарок i четверту поставиш? - –Я горiлка, пане старець, вам буде не до смаку, - Iвась вихилЯє чарку i швидко чеше до дверей. - Ђ грошi! - гукає џрина i непомiтно переморгуєтьсЯ з тiткою ‡осею. - Џробачте, з холоду забувсЯ, - хлопець, повертаєтьсЯ, виймає гаманець, витЯгав окупацiйнi марки, а џрина впiвока поглЯдає на старцЯ. Љоли за Iвасем зачинилисЯ дверi, жебрак знову розсипав по корчомцi свое "ге-ге-ге", сперсЯ протертим лiктем на шинквас. - џка забудькувата молодь пiшла - усе на дурничку норовить! - i ласкаво дивитьсЯ на џрину. - Ќалий менi, рибонько, такої, щоб у животi жаби заквакали. - ‚ипивши, вiн i денце чарки поцiлував. - „е ти її тiльки береш? џ лише одного разу в партизанiв ‘агайдака ось таке зiллЯ коштував. - Џане старець, - жахнулась џринка, - не кажiть про партизанiв, бо мене одразу почало морозити. ‘тарець стишив голос: - Ќе такi вони, голубонько, страшнi, Як їх малюють фашисти. - Џане старець, не верзiть усЯкого такого. Љоли ви ще будете варнЯкати неподобство, Я гукну старшого полiцаЯ ‘тьопочку, вiн тут недалеко ходить. I сiдайте вже за столик. ™о вам подати? ѓорiлки, солонини? ‘тарий докiрливо похитав головою: - Ќерозумна ти єси. I тобi треба думати про спасениЯ душi не тiльки перед богом, а й перед тими, хто прийде пiслЯ гiтлерiвцiв. ЋсЯгни це душею. I вперше в џринки ворухнулась довiра до жебрака. Ђ може, й справдi людина вiн, хоч i має непевний Язик i свердла замiсть очей. - —ого це дехто роз'їхавсЯ, Як верша? Ѓодай йому викрутило Язик у писку! Ѓач, Який праведник знайшовсЯ: то вiн у партизанiв горiлку п'є, то чогось iз полiцiї мете. - ‘тарець усюди має даЯннЯ, - проткнув колючим поглЯдом сiро-свинцевих очей жiнку i так зцiпив зуби, що на щелепах поспухали жовна. - —ого тобi? Џомела бракує? - Ћтого помела, що по спинi блазнюка i нашiптувача походило б. Љоли жебраєш, то жебрай, а Язик тримай у кишенi, Як гаманець. —и ти, бузувiре, онiмечитись хочеш? - ’iтка ‡осЯ, зизом поглЯдаючи на заволоку, одЯгнула кожушанку, запнуласЯ хусткою, попрощаласЯ з џринкою i вийшла з корчми. - Ћтак лiпше, - буркнув старець. - џринко, налий iще одненьку закропити душу. Џересторога тiтки ‡осi насторожила дiвчину, i вона вже рiвно вiдказала: - Џане старче, ваша душа п'Яницею стане. - Љраще п'Яницею, анiж зрадником, - образивсЯ старець i негадано запитав: - ’и скiльки марок платиш за лiтр? - Џан старець хоче корчмарем стати? - дивуєтьсЯ џрина, а в душi непокоїтьсЯ: длЯ чого це випитуваннЯ? - ’о скiльки платиш за лiтр? - довбе, Як дЯтел, старець. - ’епер п'ЯтнадцЯть марок, а восени цiни були меншими. - ’ак-так, - щось прикидув на зморшках дiдуган, - Ќалий найкращої скаженiвки, бо Я сьогоднi на радощах волiю упитисЯ. - џкi ж у вас радощi? - ‚еликi! - пiднЯв угору жовтого, Як свiчка, пальцЯ. - •iба не знаєш: вчора вдосвiта бiлЯ самого мосту скапустивсЯ ешелон з танками. –е вже сьомий на рахунку однiєї людини. ‘ьомий! - Ћднiєї? - не повiрила џринка. ‘тарець чи то здивовано, чи з прихованою пiдозрою подививсЯ на дiвчину. - Ќевже ти не чула про партизана Њорозенка? - Ќе чула нi про морозенкiв, нi про холоденкiв i чути про таке не хочу. - Ќе похвально. ѓлЯди, повернутьсЯ нашi, це не проститьсЯ. џринка обурилась: - Џане старче, не страхайте мене сьогоднi, бо Я вас можу налЯкати завтра, - i зирнула на дверi. ‚они тихенько-тихенько розчинились i зачинились, I на порозi в клубках зимового туману вклЯк ‘тьопочка Њагазаник, вiн зараз у формi шуцполiцаЯ, тiльки на головi в нього не гiтлерiвка, а баранЯча шапка завбiльшки з дiжницю. ‘тьопочка мовчки тре задубiлi руки i прислухаєтьсЯ до мови старцЯ та џрини. - џ не страхаю тебе, - тЯгне свою нитку старець, - а вчу, Як декому треба жити на свiтi, дехто про велике має думати. - „ехто задоволений i малим: наливати гiрку тим, кому вона солодка. ™е одненьку? - Iще одненьку за перемогу радЯнських вiйськ. ‘тьопочка, рвонувши з плеча карабiп, кинувсЯ до старцЯ. - ђуки вгору, старий дурню! Ѓач, роззЯвив стару халЯву! Џобачимо, Як вона засiпаєтьсЯ у шуцманшафтi! - ‚iн шарпнув жебрака за бороду, i негадано... вона опинилась у його руцi. - '–с що за обман i кiно?! - отетерiв ‘тьопочка, витрiщив вирла. - ‚ашi документи, i вообче... - Њовчать, магула неотесана! - ‘тарець гордо випроставсЯ, вихопив з кишенi жетона агента таємної полiцiї, сунув його пiд нiс розгубленому ‘тьоночцi, швидко пiшов до дверей. I тiльки тепер отЯмивсЯ полiцай, щось промекав, потЯгнувсЯ до жебрака з його бородою в руцi. - Џан Ѓасаврюк! ‚ельмишановний пан... "Џан Ѓасаврюк! Ѓасаврюк!.. ‘атана в личинi людськiй... - здригаючись, џрина згадала страшний гоголiвський образ. - Ѓув ти в чорнi години минувшини, не здох i до цього часу - фашистам знадобивсЯ". - ‡аберiть, пане, свої вещественнi докази... ’а розлючений Ѓасаврюк навiть не оглЯнувсЯ, ногою розчинив дверi, а потiм так хрЯснув ними, що в корчмi задеренчали вiкна. ‘тьопочка запаморочливо подививсЯ услiд старцевi, далi безнадiйно махнув рукою, понюхав бороду, поморщивсЯ: - …рзац... - ‘тьопочко, хто ж це? - дивуєтьсЯ i мерзлЯкувато поводить плечима џрина. Џолiцай витЯгнув шию, Яку пiдпирав високий сiрий комiр шинелi, озирнувсЯ. - Ћ, це такий всюдисущий сокирник, вiд Якого не тiльки менi стає темно в очах. —ого це вiн з ерзацом бороди крутивсЯ бiлЯ тебе? ™о вiн має на умi? - ‚iдки ж Я знаю? ‘тьопочка, щось прикидаючи собi, кривитьсЯ, морщитьсЯ, лiзе рукою до пiдкучерЯвленої потилицi, а потiм нажаблюєтьсЯ, гостро дивитьсЯ на дверi й бурмоче невiдомо кому - дверЯм чи џринцi: - Ќалий менi чогось такого. „iвчина з серцем кидає: - ‚оди? - џ води не люблю нi в чоботЯх, нi в животi, - одразу вiдповiдає ‘тьопочка. - ѓорiлочки налий, холодцю подай, i вообче... џрина, похитавши головою, подала йому карафку з горiлкою, чарку, тарiлку холодцю, хрiн i виделку. ‘тьопочка з усiм цим задрiботiв до столика, що стоЯв у самому кутку, обернувсЯ спинок" до шинкваса i накинувсЯ на гармонщнну, все думаючи одне: чого тут з'ЯвивсЯ бiсiв Ѓасаврюк i що вiн мав до џринки? —и не смаленим пахне в цiй корчомцi? ѓа? Ђ дiвчину охопила тривога: виходить, неспроста вже Який раз до неї навiдуєтьсЯ песиголовець у подобi старцЯ. ‡ Якої ж дiдько служби? I що пронюхав про „анила Ѓондаренка, Якого люди назвали Њорозенком? ’реба, щоб вiн бiльше не з'ЯвлЯвсЯ тут, та й самiй час кидати цю бiсову корчму, що комусь почала мозолити очi! ™е раз пiдiйшов ‘тьопочка з порожньою карафкою. •мiль уже рум'ЯнцЯми поплЯмивсЯ на його обличчi. ‚она мовчки налила йому, а вiн мовчки подЯкував, пiднЯв угору великого пальцЯ - мовлЯв, усе в тебе добре, та й, похитуючись, поклешнЯв до свого стiльцЯ. Ќе горiлки, а гноївки б тобi! I знову думки зажружлЯлн навколо „анила, Њирослави i всiєї партизанської рiднi, за Якою так скучила вона. ‡а своїми гадками i тривогою не почула, Як у корчму ввiйшов заснiжений, задубiлий, обшарпаний чоловiк. Ђ коли вiн наблизивсЯ до шинкваса, џрина пiзнала його - це був ‘тупач. Ђле Як змiнилосЯ, зiстарилосЯ його обличчЯ, Як впеклисЯ зморшки пiд очима i устами. ‚идно, останнiй час i подiї не жалiли його. Џiзнав i ‘тупач дiвчину, вражено зупинивсЯ: - џринко, це ти?! - –е Я, пане ‘тупач. ‘муток охопив усе перемерзле обличчЯ ‘тупача. - џкий Я тобi, дiвчино, пан? Ќе кажи менi такого паскудного слова. - Ђ хiба ви не длЯ панства лишилисЯ тут? - ‹иха година лишила мене: пiд џготином в оточеннЯ попав. Џовiк не забуду отого Яготинського болота i пекла заодно. Ћсь тепер i кочусЯ перекотиполем по свiту. Ђ Як же ти опиниласЯ туг? - ’еж лиха година заставила. - ’воЯ ж подруга Њирослава жива? - †ива. ‘тупач хотiв iще щось запитати, але передумав, зiтхнув, а в очах проклюнувсЯ голод. - маток хлiба знайдетьсЯ в тебе? - ‡найдетьсЯ. I треба ж, щоб саме в цей час з порожньою карафкою I тарiлкою пiдiйшов уже добре пiдпитий ‘тьопочка. - ‡ ким ти, џринко, шепочешсЯ? - I враз вiд здивуваннЯ у нього вiдвисла нижнЯ щелепа. - Ћ-о-о! Љого Я тiльки бачу i кого вижу! Џан ‘тупач! Ќаше вам, i вообче! ‡ несподiванки ‘тупач поточивсЯ до дверей. - ‘тьопочка?! ’и полiцай? - Џан старший полiцай! - навiть закаблуками вдарив i тихенько захихотiв. - –е вас дивує? - Ќi... Ќе дивує. џ думав - ти вище пiднЯвсЯ, - i гiрка зморшка лЯгла в мiжбрiв'ї ‘тупача. ‘тьопочка згордо посмiхнувсЯ: - Ђ Я поволеньки, по схiдцЯх: спочатку тут наб'ю руку i в гебiтскомiсарiат, наб'ю руку там - i вище! - Ћтак i до шибеницi можна пiднЯтисЯ. —ого-чого, а такого удару ‘тьопочка не чекав. ‚iн шарпнувсЯ рукою до карабiна, та передумав i почав пiдбирати слова. - ‚иходить, ви й досi з товариша не обернулись па пана? ‚ашi документи! - Ќащо вони тобi, ‘тьопочко? I полiцай вибурхнув люттю: - џ ‘тьопочка длЯ своїх коханок, а длЯ вас Я пан старший полiцай! Ђусвайс! - Ќема у мене аусвайса. - ’одi руки вгору! ‚ище, вище! џ маю потрусити вас, i во обче, - i почав не обмацувати, а шарпати кишенi ‘тупача. џринка не витримала, обурено кинула: - Ќащо тобi, лихоманний, обшукувати його? - Ћце вопрос-питаннЯ некомпетентної. ‡вiдки Я знаю, хто вiн тепер: товариш ‘тупач чи партизан Њорозенко, Який аж сiм ешелонiв сковирнув з рейок, а полiцiЯ встигла зафотографувати тiльки його плечi. ЋбернiтьсЯ! ‘тупач обернувсЯ. ‘тьопочка вийнЯв фото, звiрив його з плечима ‘тупача i залишивсЯ невдоволений. Ђ тим часом вiдчинилисЯ дверi i коло них став заснiжений „анило Ѓондаренко. ‚iн теж був у формi полiцаЯ. ѓлЯнула џринка на „анила, злЯкаласЯ, зробила Якийсь знак рукою, та партизан не зрозумiв її, посмiхнувсЯ i почав прислухатисЯ до слiв ‘тьопочки. - Ђну, товаришу ‘тупач, сiдайте осьдечки i гарненько розкажiгь, Як i звiдки пригуцали на територiю рейху? - Ќе скажу. ‘тьопочка зверхньо вiдкопилив губу. - ‘кажете! Љоли людську душу поставити на колiна, вона все скаже! ‘тупач вражено скрикнув: - Њої слова! - ’епер вони мої, вашого нiчого нема, - i тут ‘тьопочка побачив „анила, витрiщивсЯ на нього. - Ђ-а-а... - Ѓе! - Ѓондаренко насмiшкувато глЯнув на полiцаЯ. - ‡доров, "вiнець природи". Џiзнав, може? "‚iнець природи" скрививсЯ. - Џiзнати - пiзнав, - i мимоволi торiшувсЯ рукою до шиї. - Ђле де ти взЯвсЯ, Як опинивсЯ в полiцiї, i вообче? ѓовори! - –е в пана ‘тупача спитай - вiн менi допомiг. “ ‘тьопочки очi полiзли на лоба, вiн з перелЯку одразу обм'Як. - Џан ‘тупач допомiг?.. Ћй, пробачте, пане ‘тупач! џ так i догадувавсЯ, що ви в таємному начальствi, Як пан Ѓасаврюк, i вообче. Ђле обов'Язок служби заставив перевiрити навiть вас. Џробачте, може, чарочку вип'ємо? џрино, горiлки на двi парсуниi џк ви генiально провели свою роль! I не витримав ‘тупач, з презирством глЯнув на полiцаЯ: - –ить, блазню! џ i до смертi залишусь радЯнською людиною. ‘тьопочка спочатку розгубивсЯ: - ђадЯнською? џк це зрозумiти?.. Ђ-а-а! Ђну у дверi! Џобачимо, Як на допитах заграє твоЯ шкура. Њи iз тебе швидко зробимо тiнь. Ѓач, нiмцi везуть до Њоскви мармур на монумент переможцЯм i залiзнi хрести навалом везуть, а хтось ще про радЯнське думає. Ѓондаренко насмiшкувато перебив Њагазаника: - Џочекай про мармур i хрести. Ђ тим часом не думав, що Я маю бiльше права на ‘тупача? - …, нi, це мiй трофей. - џ тобi, ‘тьопочко, за цей трофей дам вiдкупного. Џо руках? Џолiцай задумавсЯ, потiм махнув рукою: - „е вже не пропадало мов - давай тисЯчу i роби з цим приблудою, що хочеш. I тепер заволав ‘тупач: - ‘тьопочко, не вiддавай мене йому. ’и знаєш: вiн без солi з'їсть мене. - Ђ мене особистi рахунки не цiкавлЯть, - Я людина державна. ‘тупач у розпачi охопив руками голову, сiв на стiлець. Ѓезвихiдь згорбила його, Як старцЯ. Ѓондаренко ж вийнЯв з кишенi грошi, дав їх ‘тьопочцi, а той спокiйно почав їх перелiчувати. - “се вiрно. I добре, що грошi новенькi. ’о й бувай. џринко, Я пiзнiше розплачусЯ з тобою. - I ‘тьопочка скрадливо, ходою дрiбного хижачка, вийшов з корчомки. „анило не то з жалем, не то з насмiшкою глЯнув на того, хто покалiчив його найкращi роки. —и хоч вiйна навчила тебе чого? ‘тупач пiдвiв припухлi повiки, пiд Якими спалахувала ненавидь. - ’епер твоє зверху. Ћт тiльки шкода, що в свiй час Я не добравсЯ до твоєї душi. „анило поморщивсЯ, втомлено подививсЯ на ‘тупача. - ‘амодуром ви були колись, а ким залишились - не знаю. Iдiть з очей. - џк це iти?! - остовпiв, розгубивсЯ ‘тупач i пiдвiвсЯ з стiльцЯ. - Људи йти? - •оч пiд три чорти, Якщо це здогадаєтесь знайти кращої дороги. ’iльки мамлюкам, отаким, Як ‘тьопочка, не попадайтесь, ‘тупач скрикнув, притримав уста рукою i нiби крiзь туман подививсЯ на Ѓондаренка: - „анило Њаксимовичу, то ви?.. - ’о Я... Iдiть! ’ут небезпечно. ‘тупач хотiв кинутись до „анила, та засумнiвавсЯ, зiтхнув, пiшов до дверей i зпик за ними. Ђ до „анила припала, вткнулась йому в груди џринка. - „аниле Њаксимовичу, рiдний, тiкайте звiдси, бо тут уже тричi був з таємної полiцiї Ѓасаврюк. - Ѓасаврюк?! - сторожко глЯнув на дверi. - ’одi, џринко, зразу ж тiкай звiдси. - Људи? - „о тiтки ‡осi i разом з нею в партизанський загiн. ™ось менi є? „iвчина кинулась до комiрчини, винесла ремiнну валiзку. - Ћсь вам. - Ђ тепер бiжи. џ сам замкну твою корчму. Ћх i вiї в тебе, џринко. ‚iд таких вiй, певне, повiкам важко. - Ќайшли час пiдсмiюватись, - зiтхнула дiвчина. ‚они поцiлувалисЯ. џринка, похапцем одЯгнувшись, вибiгла з корчомки i кинулась у пристанцiйну пiвтемiнь. „анило ж пiдiйшов до дверей, над Якими висiв пучок червоної калини. ‚iн i тут нагадував џринцi i добрим людЯм про безсмертне червоне знамено, пiд Яким народиласЯ їхнЯ долЯ i долЯ їхньої землi. Џогасивши свiтло, вийшов iз корчомки, замкнув її i, згинаючись вiд ударiв вiтровiю, подавсЯ до привокзальної площi, де стоЯв його мотоцикл. ‡а станцiєю „анила наздогнав шалений спалах, а потiм вибух. "‚осьмий!" - обернувсЯ, сам собi сказав чоловiк i скорiше пiшов до свого вкраденого конЯ, у колЯсцi Якого незворушно сидiв заснiжений Џетро ‘аламаха. - —ули? - трусонув шапкою i снiгом у бiк станцiї i посмiхнувсЯ. –ей бiлЯвий велет з чорними пiддашками брiв мав по-дiвочи зворушливу посмiшку. - —ув, Џетре. - ’о недарма гнали краденого конЯ, - приплескав снiг на кабiнi i обережно почав з-пiд кожушка виймати автомат. Љоли вони, долаючи чорний вiтер, виїхали з площi, навперейми їм iз собачнею кинулосЯ кiлька бангофжандармiв, гестапiвцiв та полiцаїв, серед них були ‘тьопочка i Якийсь у лахмiттi старець. ‘тьопочка скрикнув, рукою показав на „анила. ”ашисти i полiцаї, хапаючись за зброю, кинулись до мотоцикла; рвучи поводи, люто загавкотiли собаки. ‘аламаха, майже не цiлЯчись, прострочив усе це кодло чергою автомата, а „анило вихопив з кишенi гранату; Як i в перший раз бiлЯ далекої степової станцiї, зубами зiрвав кiльце, i лимонка, розриваючи смертельний ланцюг, звiльнила дорогу. ‡а спинок" озвалисЯ зойки i скавчаннЯ. Ќа повнiм ходу вiн проскочив контрольно-пропускну заставу i, чуючи за собою погоню, вирвавсЯ в поле, де ще гiрше шаленiла негода. I тут, розсiкаючи чорний вiтер, їх почало наздоганЯти хистке нерiвне свiтло. Ћсь уже воно ‡ахопило всю дорогу, ось уже просвистiв свинець, i коло них сумирним снуваннЯм затремтiли червонi, золотi, жовтi, нiжнозеленi пунктири трасуючих куль. „анило крикнув ‘аламасi: - Џригинай, Џетре, голову! ’ой примружив очi, посмiхнувсЯ: - Ќема перед ким пригинати голову. ‹етiть! - ‹ечуi ‡астрибали, наче хотiли вилетiти зi своїх гнiзд, придорожнi, з бiлими рушниками на стовбурах дерева, iз темрЯви здиблюваласЯ i з гудiннЯм, з рокотом вiдлiтала землЯ, а дорогу все розтинали i розтинали мечi погонi. Ќазустрiч з долини тЯжко пiднЯласЯ вантажна машина. Љоли вона, ослiплюючи, порiвнЯлась iз ними, ‘аламаха вдарив iз автомата: може, скрутить її на дорозi. Ќапевне, скрутило, бо на Якусь часинку вiдстали i плетиво трасуючих куль, i мечi погонi, а потiм знову почали промацувати їх. ’а ось щось цюкнуло „анила мiж плечi, на груди впала кров. Ќе мiг притримати ЇЇ, бо треба було долати чорний вiтер, i „анило мовчки, без слова, без стогону долав його, все нижче i нижче схилЯючи обважнiлу голову до ручок мотоцикла. ™е трохи, ще трохи - i вiн доберетьсЯ до журавлиного броду, а далi мотнетьсЯ кригою на татарський. Џо кризi нiмцi побоЯтьсЯ вести машини. Ђ за татарським бродом вже й до лiсу подати рукою - до пшеничних кiс Њирослави, до ‘агайдака, до —игирина, до близнюкiв, до своєї доброї рiднi, серед Якої недаремно минули його лiта. ™ось заговорив ‘аламаха. ’iльки що? ‚iн хоче пересадити його в колЯску? ’ак це ж займе, може, найдорожчу хвилину... ’реба не виказати, що знесиллЯ вже натiкає в руки. Ћтак i долає неминучiсть. ‚iн вiдчував, Як вона викволюв все його тiло, i жаль стало тих днiв, що не прийдуть до нього, i того дiлечка, що вже не зробить вiн... i любовi жаль... Iще болЯче товклась i товклась думка, що комусь мав допомогти, та не допомiг. Ђле кому?" Ќегадано запахли суницi, прибивсЯ дiвочий голос, i вiн згадав... Љоли мотоцикл, наослiп проскочивши байрак, почав спускатись до рiчки i в знемогу ввiйшло Якесь полегшеннЯ, „анило ледь повернув голову до ‘аламахи: - Џетро, ми мали привезти в загiн ѓаннусю ‚орожбу. ’епер привезеш її сам. Ќе забудеш? - Iїе забуду, - зiтхнув чоловiк i тернув рукою очi. - ‡даєтьсЯ, вiдiрвались, - вже не сказав, а прошелестiв неслухнЯними устами. —орний вiтер почав мiнитись йому на червонi кола, на калиновий вiтер, Який хилив i нахилЯв достиглi грона. Ђ звiдти, де починавсЯ чи закiнчувавсЯ калиновий вiтер, вийшла Њирослава з дитЯм бiлЯ грудей. Ђ вони ж i весiллЯ свого не грали... I тепер до нього стали наближатись, оживати весiльнi рушники, що були розвiшенi на стовбурах дерев, а вже з броду заспiвали невидимi дружки: Ћй думай, думай, —и перепливеш „унай... “ „анила ще вистачило сили повернути на журавлиний брiд, вистачило снаги й посмiхнутись усьому свiту, бо недаремно жив у ньому i, Як мiг, дуже нелегко, але чесно перепливав свiй „унай... - Ћсь уже й татарський брiд! - гукнув Џетро ‘аламаха, щоб Якось втiшити його. …ге ж, татарський. ’ут нiколи восени i взимку не вiдпочивають i поздовжнi i поперечнi вiтри, а весна б'є у бубни човнiв, i пречистими лiлеЯми, i пречистими дiвчатами розквiтає лiто. Ђ за татарським бродом конi топчуть Яру руту i туман. ‡а татарським бродом iз сивого жита, з червоного маку народжуєтьсЯ мiсЯць, i коло козацької могили, Як повiр'Я, висiкаєтьсЯ старий вiтрЯк, що увесь вiк старавсЯ людЯм на хлiб. Ђ коло броду на долонЯх бережкiв пiдснiжниками зiйшли хати-бiлЯнки i чекають, i чекають, i чекають своїх дiтей iз вiйни, i сльозами матерiв, i сльозами похилих верб допитуютьсЯ: коли ж повернутьсЯ сини, бо життЯ тримаєтьсЯ на синах... Ћй броде татарський, два береги, два сонцЯ тут, а життЯ одне - _та й те неповне. —ому ж? —ому?! XXII Ђ життЯ? ‡i страхом та болем лЯгаєш, зi страхом та болем устаєш, i навiть у снах нема вiд них порЯтунку. ‡мiнивсЯ свiт, змiнились i люди. Ћдних так прибило горе, що вони стали нiби тiнЯми в подобi людськiй: ми нiкому нiчого... Ђ iншi, дивись, неначе з-пiд грому та грози вийшли. Ћт такими ‘тали i її дiти, i її спокiйний ‹аврiн. ’а що ‹аврiн? ‚iн хоч у германську бiлЯ кулемета вовтузивсЯ, привiз їй з вiйни замiсть подарунка довгi кулеметнi стрiчки. ‚iд цього дарунка в неї сльози закипiли, а вiн витирав їх пальцЯми i туркотiв, що вона горличка, лебiдонька i голубка заразом. ‚iд "голубки" й проЯснилась, бо ж знала свiй характер... ™о вже говорити про чоловiка, коли навiть у дiда џрослава є своЯ таємницЯ. Ћце ж недавно почав збиратисЯ нiби кудись у гостi. Ћлена принесла йому деко разових коржикiв i шматок сала, почала впаковувати їх у вузлик, а старий узЯв кобзу, щоб укласти її у велику заплiчну торбу. Ћлена помiтила, заважкою стала кобза кобзаревi. Ђ коли вiн поставив її навсторч, з неї вискочило мiдне тiльце патрона. ‘тарий нагнувсЯ за ним i так, нiби нiчого й не сталосЯ, знову кинув у кобзу, а потiм пильно подививсЯ на Ћлену, ще й вусом повiв. - Ѓачила? - Ѓачила, - похитала головою вона. - I нащо це вам? - ‚иходить, треба. - Ћце ж маєте нести в гостi? - Џодарунок непоганий. - Ђ нащо ви його в кобзi ховаєте? - не знайшла чого кращого запитати. - Ѓо полiцаї ще не здогадались робити кобзам трус, а людЯм роблЯть, - добрЯче посмiхнувсЯ i доконав її вчешiм словом: - ЉонспiрацiЯ! - Ћй тату, тату, - зажурилась вона, - “весь наш рiд уже перейшов на конспiрацiю, опрiч мене. I всi ви, навiть џринка, дурите мене, наче маленьку. - Ђ ти длЯ мене, донечко, i досi маленька, - неждано розчуливсЯ старий i прикрилив її руками, точнiсiнько так, Як ‹аврiн в "оту давню годину вишневої заметiлi. —и це в них таке родом передаєтьсЯ? I чи справдi була та бентежна заметiль вишневого цвiту? Ќапевне ж була. Ѓо й весiллЯ, i хрестини пiшли пiслЯ неї, бо й досi на горищi лежать колиски џрини й близнЯт. ’iльки нi џрини, нi близнЯт нема бiлЯ неї. I чи будуть? Ѓо що тепер життЯ? I розплакалась вона з жалю до них, з жалю до себе. - Ћт чого не треба, того не треба, - почав її заспокоювати старий, далi пiдiйшов до скринi, вiдкинув лЯду й з-пiд рушникiв, сорочок, скатертин з доброго дива вийнЯв тернову хустку и червоних, з росою троЯндах, розгорнув її на вузлатих руках. - Ћце ж Я тобi, донечко, перед самою вiйною купив, бо дуже сподобаласЯ тут роса, хотiв подарувати в твоїх повних сорок п'Ять рокiв. - ‚iн хусткою витер їй очi. - ‚iзьми i вважай, що Я перший тебе поздоровив з народженнЯм... - ‘пасибi вам, тату, за хустку.. за роси... ’iльки ж бережiть свої лiта. •ай молодшi ходЯть з патронами. ‡акопайте їх на городi. - Џрийде, донечко, час - i саму смерть закопаємо, але спершу її треба зломити. Џосидьмо перед дорогою, - та й сiв пiд бо* гани, сивий, гарний у своїй мудрiй старостi i рiшучостi. Џотiм пiдвiвсЯ, торкнувсЯ її плечей пiдсохлими руками i рiвно, i строго пiшов до когось у гостi чи в конспiрацiю. Ђ їй тепер доводитьсЯ чекати не тiльки ‹аврiпа, џринку, ђомана i ‚асилЯ, а й старого. Ќе такий малий у неї рiд, а хата пусткою стоїть, то й говори тепер, жiнко, не до роду, а до мовчазних стiн, до прихованого зерна, до вiдмерзлих кетЯгiв калини пiд вiкнами, до голубiв у солом'Яних голубниках i думай про всiх i всЯ... ‡надвору почувсЯ натруджений скрип саней. ‚она стрепенуаась, пiдбiгла до вiкна, напiвроздЯгнута кинулась надвiр i тут полегшено зiтхнула. Џонад плотом, тримаючись заволохаченого памороззю конЯ, поволi iшов її ‹аврi, з його золотих вусiв звисали крижанi бурульки. Ћсь вiн зупинивсЯ бiлЯ ворiт, широко розчинив їх, i стомлена шкапа втЯгнула на подвiр'Я сани з блакитною, мов небо, грабиною. - ‹аврiне! - гукнула й кинулась до нього. - I чого б ото роздЯгненою вибiгати на мороз? - посмiхнувсЯ, заворушив клешнi криги, що наросла на вусах. - Ѓiжи до хати. - Ђ дiтей не бачив? - стишила голос i завмерла. - Ѓачив. - Ћй! - Ќе ойкай, а мотай в оселю. I вона побiгла, прикриваючи рукою груди. џк довго ж ‹аврiн випрЯгає та заводить у стаєнку вiйною прикалiченого конЯ, Як поволi закладає йому корм. Ќарештi з билинками сiна на киреї чоловiк iде до хати, а вона йому вiдчинЯв дверi. - ѓовори ж, ‹аврiне, говори. - Џочекай хвильку, - вiн скидає шапку, рукавицi, кирею, переломлює па сусах крижинки й починав мити руки. I хоч би десь одним рухом поквапивсЯ. Ќарештi витираєтьсЯ червоними пiвнЯмд на рушниках i мерзлЯкувато поводить плечима. - ‡амерз. “ лiсi од холоду дерево так стрiлЯє, наче теж воює з кимось. - ѓовори ж, ‹аврiне, - уже простогнала вона. - •' Ћт зараз i почну, - стає навпроти неї. - „о лiсу доїхав спокiйно - пi полiцаїв, нi iншої поганi не зустрiчав. Ђ вже в лiсi перепинили партизани i спровадили до командира. Џогомонiли з ним, далi сам ‘агайдак повiв мене до тiєї землЯнки, де нашi дiти живуть. ‘пустивсЯ Я туди, а там залiзна, з бочки, пiчка жарiє, старий партизан дрiвцЯ в неї пiдкидає i щось курникає пiд нiс, ре"дивлЯюсь, аж на дерев'Яному полу, розкидавшись, сплЯть нашi дiти, бо вночi вони в дозорi були. ‘iв Я бiлЯ них на скриньку з патронами, дивлюсь, а вони такi чубатi, такi гарнi, такi молоденькi, та й журюсь потроху: хiба ж ми длЯ воєн кохали їх? Ђж тут поворухнувсЯ ‚асиль, пiдвiвсЯ на лiкоть i завмер, а далi, не вiрЯчи собi, й питає: - –е ви, тату, чи сон? - џ, сину. Ћце ж i приїхав, сиджу i надивитись не можу на вас, - та й лiзу до торбини. ’одi вiн засмiЯвсЯ, кинувсЯ мене обнiмати i зразу ж про тебе запитав: - џк наша мама? - ™о то меншенький, - зiтхнула i потЯгнулась рукою до вiй Ћлена. Ђ ‹аврiн тiльки гмикнув, бо ж дивно дiлити близнЯт на меншенького й старшого, але матерi виднiше. - ѓовори ж, ‹аврiне. - „алi ‚асиль збудив ђомана, сiли вони бiлЯ моїх плечей та й погомонiли трохи... ‘казав їм, що завтра пiдуть на них карателi, а сини тiльки посмiхнулись: "‡устрiнемо, Як треба". I стрiнуть... „уже хвалив їх ‘агайдак, дЯкував i менi, i тобi... - ’а й задумавсЯ, не помiчаючи, що з вусiв уже почала скапувати вода. - Џро що ти, ‹аврiне? - „умаю собi. - Џро них? - Џро них i про нас. ™о то взавтра буде?.. - —оловiк склепив потемнiлi од вогкостi вiї, прихилив голову до дружини i сказав одне слово: - †иттЯ... ™е сивою памороззю волохатились-димували понад бродами Явори, верби i калини, Як до лiсу на танкетках, на бронемашинах, на .гарматних запрЯжках, на грузовиках, на мотоциклах, на лижах i навiть на велосипедах посунули карателi. I тiльки однi полiцаї з сЯкими-такими гвинтiвками пiшодрала доганЯли й догнати не могли своїх хлiбодавцiв i зверхникiв. їхнi чорнi шинелi, немов гайвороннЯ, нерiвною хвилею замикали гiтлерiвцiв. Ђле чого вони такi безпечнi? Ќавiть розвiдки нема попереду. Ќапевне, гер полковник i новий комендант мiста сподiваютьсЯ навалом задушити партизанiв. “же ж пробували так, правда, меншим коштом. Ђ тепер, не надiючись на силу крайсу, перекинули з гебiту два батальйони. ‹ункий морозний ранок ще довго доносив до татарського броду натужне бурчаннЯ машин, форканнЯ коней, голоси карателiв i гавкiт псiв. Ђ коли студене сонце розлило по снiгах свою розрiджену кров, з лiсiв чи бiлЯ лiсiв один за одним озвалосЯ кiлька вибухiв. "Ќа мiни напоролисЯ!" - визначив ‹аврiн, що тепер завис на воротЯх, прислухаючись до всього. ‚iн бачив, нiби вони були перед ним, усi три дороги, Якi вели до лiсiв, бачив на них чужi машини i чужих воЯкiв, бачив у густому молоднЯку, за Яким починавсЯ справжнiй лiс, застави ‘агайдака з кулеметами i автоматами i самого ‘агайдака. Ќелегко йому тепер орудувати однiєю рукою, тому й змiнив маузер на легшу зброю. I дiтей своїх бачив ‹аврiн: причаїлись десь на фланзi, щоб у слушну годину вдарити в лоб чи в спину фашистам. ™о не кажи, "максим", та добрi конi зимою - велике дiло. Ђ ось пiслЯ вибухiв загупали гармати. ѓупайте, гупайте, лiси в нас великi. - ‹аврiне! - гукнула Ћлена, ставши бiлЯ порога на млинове коло. - —ого тобi? †iнка смутно подивилась на нього. - ЃоюсЯ без тебе. ‚iн неохоче пiшов до хати, сiв бiлЯ вiкна i проваливсЯ у свої думки та гадки, а згодом знов одЯгнув кирею, насунув на лоба шапку й на подвiр'Я. ‡далеку, вже вiд лiсу, забурчали машини. Ћсь вони, буксуючи, пiд'їхали до присiлка i почали повертати на кригу. Ќа них навалом лежали побитi фашисти. „алi заскрипiли сани, вони проїхали повз його хату, на них кульчились од холоду i стогнали сЯктак перебинтованi солдати. Ђ ще пiзнiше, несучи голови не на шиЯх, а на грудЯх i скособочених плечах, розхитуючись, горбатЯчись, кульгаючи i падаючи на снiг, виткнулись пораненi полiцаї. „лЯ них у хлiбодавцiв i зверхпикiв по вистачило нi машин, нi саней. ’епер покалiченi служаки проклинали свою судьбу, i нiмцiв, i їхнi на низьких пiдйомах чоботи, що калiчили ноги. Ђ в присiлку наглухо почали зачинЯтисЯ ворота, хвiртки i дверi. ™об не стрiтисЯ з фашистськими приклонниками, люди навiть побiгли ховатись по клунЯх i коморах. ‹аврiн не став ховатисЯ, а все сновигав i сновигав подвiр'Ям, прислухаючись до вiдлуннЯ бою. •оч би одним оком побачити, що там робитьсЯ. ‘агайдак сказав, Як, не_ переможе фашистiв, то обдурить. Љiлька разiв до ‹аврiна вибiгала Ћлева, тЯгнулась вухом до лiсу, а чоловiка тЯгла до оселi. ‚iн нiби й слухав її, та через Якусь хвильку знову опинЯвсЯ в дворi, над Яким з усiх дерев понависали блакитнi шати паморозi. I знову коло лiсу чи в лiсах гупали гармати, а на татарському бродi трiщала i трiщала крига. Њорозi •оч би в таку холоднечу не вiдмовила зброЯ його синiв, 66 взимку таке траплЯлось i в нього. I тiльки подумавши про це, вiн побачив на бездорiжжi в полЯх снiгову курЯву. ‚ода, набухаючи, наближалась до присiлка. ђаащемiло серце в ‹аврiна. —ого б то? ‡годом з курЯви вибились конi, їхнi гарЯчi гриви метлЯлись, наче вогонь. ‡а кiньми з боку на бiк заточувались легкi санчата. ’iльки чого ж нiкого не видно на них? Ћсь конi зникли у вибалку, далi замигтiли помiж деревами, вискочили на вулицю i, збiльшуючись в очах, понесли прЯмо до нього розпатланi вогнi грив. - ™о ж це воно робитьсЯ?.. I ‹аврiн, чогось