обiть по-моєму, по-старосвiтськи. - Ќе послухаємо, i не просiть, мамо. џкi ж ви впертi, - обуривсЯ молодий жiночий голос. - I в кого ти, бiсова дочко, вдаласЯ така неслухнЯна та пащекувата? - “ вас, мамо... - ѓа-га-га, - загупав, наче в дiжку, пристаркуватий простуджений бас. - •iба ж тепер, людоньки, можна без попа? Ќоворождена душа повинна свЯтiсть чути, а ви її одразу до загсу. Џiдросте - тодi випихайте хоч i поза всi загси i / контори, - не вгавав перший жiночий голос. - ’и втихомирсЯ, џвдохо, i розсуди своєю розумною головою: де ж це видано, щоб сина героЯ i до попа? - ’епер таке врем'Я, що про всЯкий випадок дитЯ треба носити i до бога, i до загсу, тодi путтЯ вийде з нього. - Ќе баламутьте, мамо, свiтом. „оконче вам треба розтривожити всiх... - ‘ама баламутка, Яких землЯ не знала. I що тiльки той герой знайшов у такiй вишкварцi? Ѓуло до кого гнати сiллiси аж з фронту, - i жiнка голосно схлипнула. Ђле її одразу ж весело почав заспокоювати пристаркуватий бас: - ™о це, џвдохо, з тобою? –е ж хрестини, а не похорон. Џокисла трохи - i пiдсихай. "’ак це ж старий Євмен". ‹ише тепер по прислiв'ю пiзнав голос невгомонного i в'їдливого дiдугана. Њарко хотiв посмiхнутисЯ, але хтось невидимий перехопив i усмiшку, i подих, а тiлом поповзла комашнЯ. Ќевже ти, чоловiче, й досi не розучивсЯ хвилюватисЯ?.. ‡емлЯ нагло проковтнула свiтло й приглушила голоси двох свiтiв, що зiйшлисЯ в однiй маленькiй землЯнцi. —ерез Якусь мить Њарко з подивом почув, що десь угорi ображено загудiли бджоли. „е ж це видано, щоб у березневу темiнь, коли навкруги лежить снiг, лiтала теплолюбна, схожа на краплинки сонцЯ комаха? —и вiн знову починає марити? - •ведю, не чуєш: наче бджоли гудуть? - …ге ж, гудуть, - сказав, Як про звичне. - ™о ж їм лишаєтьсЯ робити? ’iльки густи. Ђ Якби могли говорити, то й говорили б, бо i їм довелосЯ за вiйну витерпiти, наче людЯм. - Ќе вигадуєш, •ведю? - —ого ж вигадувати? Ќищили фашисти людей, нищили й бджiл. Ђ коли горiло село, то горiли i вулики. ’iкали люди свiт за очi, тiкали кудись i бджоли. Ђ Як повернулись люди на попелище, то повернулись i деЯкi рої. Џравда, тiльки один iз них не покинув села: покружлЯв, покружлЯв над пожарищем, а далi й шугонув у самотнiй комин. ‡вiдти бджоли вилетiли зовсiм чорними: чи вiд сажi, чи вiд горЯ втемнiли. Ќу, й не кинули вони пасiчника в бiдi: оселилисЯ в коминi. I живуть тепер бджоли вище людини! Ћстаннi слова здивували i вразили Њарка: бач, Як говорить мале, - i вiн з любов'ю поглЯнув на зосереджене обличчЯ хлопчака: - ’и, •ведю, фiлософ! Ђле i цим не здивував малолiтка: вiн лише на одну мить настороживсЯ, а далi спокiйно вiдповiв: - Ђ в такий час i фiлософом невдивовижу стати: е над чим подумати людЯм. - Ћй •ведю, •ведю, - аж пригорнути захотiлосЯ хлопчака, .але вража нога заважала, i Њарко знову пустив усмiшку i в пучки зморщок пiд очима, i в нерiвнiсть вусiв. - Ђ в чиєму ж коминi оселились бджоли? - ‚ ѓордiєнковому. - ’ак ми вже й ѓордiєнкiв проїхали? - Ђвжеж. - Ђ Я нiчого й не впiзнав. - „е вже впiзнати в такiй содомi. ‚йо, чистокрiвцi! Њарковi ще дужче перехопило подих: це вже рукою подати до його хати. •оча, до Якої там хати?.. I вiн так просвердлює поглЯдом темрЯву, що аж очi починають щемiти. Ћсь i старi верби зашумiли над авулиним завулком. ™е трохи проїхати - i почнетьсЯ зарiчка. Ђ де ж той могутнiй праЯвiр над водою? ’аких Яворiв Њарко, хоч скiльки свiту пройшов, нiде не бачив. Ђга, Ћсь i вiн стоїть над руiнами, покритий сивиною, наче самотнiй велетень, що пнетьсЯ дiстати, до неба. ‚ижив-таки, дiду! ‚истоЯв негоду! ЉоненЯта задрiботiли по благенькому дощаному мiстку, взЯли лiворуч i зупинились мiж Якоюсь солом'Яною купиною i обгорiлою нечупарною пiччю. ’ак невже цей розхри станий белебень i є його подвiр'Ям, невже це землЯ його дитинства, його щастЯ i горЯ? Ќевже цi обламанi штурпаки були колись садом i цвiтом? џк згорбилось, здичiло i поменшало усе навколо. Ђ мати ж дома? I поки Њарко хапавсЯ i забував за думками, про свої костури, •ведько вже скочив з саней, виструнчивсЯ i, Як дорослий, простЯгнув загрубiлу, потрiскану руку: - ‚iтаю вас, Њарку ’рохимовичу, з благополучним приїздом до рiдного дому, хоча його, казав же ж той, вже й нема. Ђле лiсництво у нас потроху виписує людЯм дерево, то й зiб'єте собi Якусь хавiру, а далi буде видно. Љоли не так вiз, то вже пробачайте, краще на. цих рисаках, не сумлiвайтесь, нiЯк не мiг: i вони голоднi, Як i люди. - ‘пасибi, •ведю, спасибi, синок,-розчулено вiдповiв, втискаючи милицi в снiг.- ’и ж нiкуди не йди, повечерЯєш з нами. —уєш? - Ћдведу коненЯт i заглЯну. Ћсь i дверi до вашої землЯнки. Џособити? - џ сам. - ’о Я речi знесу. - ‡нось,- не думаючи нi про Якi речi, вiдповiв, аби вiдповiсти. - „обре ж пригинайтесЯ, щоб, казав же ж той, лоба не пiдкували.- •лопчак стоЯв бiлЯ схiдцiв, ладний, коли треба буде, допомогти чоловiковi, Яким зараз гарЯче перехитували спогади, радiсть i тривога... Ќевже з-пiд самого краю смертi ти добравсЯ, дошкутильгав до тих дверей, за Якими тебе чекає твоЯ єдина, Якiй ти навiть не писав пiслЯ останнього пораненнЯ: спочатку не знав, чи виживеш, а коли почав одужувати, вирiшив, що тебе вже раз поховали, то чи не гiрше буде матерi, коли з тобою щось трапитьсЯ на фронтi i вона вдруге ховатиме тебе?.. ‚iтер птицею шугонув на рухливе покриттЯ землЯнки, струсонув з соломи кiлька спiвучих, з крихтами льоду краплин, i серце Њаркове зараз пiд тЯгарем споминiв i думок теж крижаною грудкою падало вниз. "•оч би комiр розщебнути",- потЯгнувсЯ рукою до шиї, але одразу забувсЯ, що мав робити. ‘кiльки разiв з передових i шпиталiв його стривожене серце рвалосЯ додому, а тепер, коли вiн стоЯв перед своєю новою печальною оселею, воно ладне було от-от зупинитись. ѓлЯди, ще й лусне, Як м'Яч, i нiхто не дiзнаєтьсЯ: чи вiд радостi, чи з жалю. Љостури наослiп, невпевнено промацують землю, чавлЯть крихку наморозь i грузнуть у напiввiдталих схiдцЯх. Ћсь вiн пораненою ногою торкаєтьсЯ невеличких одинарних дверей, крiзь щiлини Яких висотуєтьсЯ тепло. Њарко навпомацки знаходить запiтнiлу клЯмку, штовхає її кулаком i, пригинаючи голову, обвалюєтьсЯ в оселю кам'Яного вiку. ™ось маленьке, живе кидаєтьсЯ пiд ноги, i раптом; наче здалеку-здалеку, обзиваєтьсЯ до болю знайомий голос матерi: - Ќе випустiть менi зайченЯ. "џке зайченЯ?" - дивуючись, не може второпати чоловiк. ‡ тьмЯно-золотистого туманного свiтла оселi до нього наближаєтьсЯ хупава постать матерi, i Њарко ще не вiрить, що це вона. Њати саме сидить за прЯдкою - пальцЯми виводить, а устами вирiвнює свою безконечну нитку. Ћдна нога матерi взута в чуню, а друга, що крутить колесо прЯдки, боса. –е одразу нагадало дитинство, коли мати всю зиму прЯла i людЯм, i собi, i завжди вона крутила колесо тiльки босою ногою. - „обрий вечiр, - видавлює з себе вiтаннЯ Њарко i вiдчуває, Як з його очниць висiкаютьсЯ тi iскри, вiд Яких можна i заплакати, i засмiЯтись. - ‡ачинЯйте дверi, чоловiче добрий, - не одриваєтьсЯ мати вiд прЯжi. - „оброго здоров'Я вам. - „обре, Якось уже зачиню, - хоче й не може посмiхнутисЯ: хвилюваннЯ заморозило його обличчЯ, лише кров шаленими колiщатами розкручуєтьсЯ пiд скронЯми, i вони починають спухати. - Ћй? ™о це? - по-пташиному стрепенуласЯ i аж поменшала в перелЯцi мати. Ќевеличка, суха, трохи надломлена в плечах, вона ошелешено зiскакує з ослiнчика, повертаєтьсЯ до сина, розводить руки, а потiм зцiплює вузлом i кладе на середогруддЯ. - Ћй людоньки добросердi, та що ж це?.. - џкусь мить шукає по стiнах невидимих людей, далi нiмотно зупинЯє поглЯд на синовi. - ’и?.. Њарку, невже ти? - i в словах її тремтЯть бiль i сльози. - –е Я, мамо. - •оче плечима зачинити дверi, а вони знову, налЯгають на нього. - Њарку!.. „итино! - аж тепер надривно скрикнула мати, ще не вiрЯчи, що перед нею стоїть син, i не радiсть, а перелЯк i видима скорбота проходЯть її поораним i темним, Як землЯ, обличчЯм, здригаютьсЯ в тих зморшкуватих гнiздечках бiлЯ уст, де колись були лагiднi Ямки молодостi. I очi, налитi острахом, спасаютьсЯ засвiтитисЯ хоча б росинкою надiї. Ќеначе боЯчись, що син її от-от зникне, мов сон, вона болiсно допитуєтьсЯ: - Њарку, так ти насправдi живий? - †ивий, мамо;- починає пiдкусувати нижню губу, щоб не тiпалась. - Ћсь бачите: полатаний, на трьох ногах, Як старий кiнь, але живий. - •оче дибнути до нгi, але здорова нога вросла у глизЯву долiвку, нiби чавунний стовп, а костури все норовлЯть випасти з потерплих рук. - Ћй Њарку, це ж ти!.. - мати зойкнула, тiснiше притулЯючи до грудей викручений вузол рук, а ноги починають самi заточуватись-одна взута, друга боса. - Ђ Я ж на тебе похоронну, чорнову, получила... - —орнову? Ћтакої! ™е цього менi не вистачало. - ‚iн одразу в темнiй далинi неЯсно побачив розвержене поле бою, на Якому хтось умирав, i цим "хтось" - був вiн. Ќа мить у видiннi дививсЯ на себе, нiби на чужого, а в тiло неприємно вбуравлювалась гарЯча й крижана роса. Ћдначе треба заспокоїти матiр, i вiн посмiхнувсЯ до неї. - Ђ це, мамо, не так уже й погано: кого живцем ховають, той житиме довго. ’ака прикмета в людей? - Њарку! ‘иночку мiй дорогий!.. †ивiсiнький... I длЯ чого ж Я за упокiй твоєї душеньки правила? Ќащо такий грiх брала на себе!.. - застогнала всiм тiлом, а найрадiснiшi почуттЯ захитали нею, мов росЯним кущем. I тiльки тепер стара ѓанна кидаєтьсЯ до сина, завмираючи, водночас обiймає i притримує його, а вiн, горблЯчись, нахилЯєтьсЯ над нею, i пучки зморщок пiд очима виколихують радiсть, бiль i рух сльози. Њарко устами пiднiмає вище темну хустку i вперше цiлує материну сивину. Љоли вiн iшов на вiйиу, мати ще була чорнокосою. ‚она обома руками пригинає його голову до себе, заглЯдає у вiчi i переконує саму себе: - Їй-бо, це ти, Њарку, а присiй-бо, це ти, i не хто iнший. „итино моЯ дорога, кровинко моЯ виплакана, - збентежено, радiсно, вражено вдивлЯєтьсЯ у вузькувате, з тiєю мiнливою смаглЯвiстю обличчЯ, що взимку вибiлюєтьсЯ, а'влiтку землЯнiє, у веселу й рiшучу правдивiсть очей, в добрi й насмiшкуватi уста, в усе те, що зветьсЯ її сином. Ђ дрiбнi сльози осипаютьсЯ й осипаютьсЯ з її вiй i очей, що i плачуть, i посмiхаютьсЯ. Њарко нiколи не бачив на материнiм виду таких крихiтних слiз, напевне, старiсть чи лихолiттЯ здрiбнили їх, Як здрiбнювали все на свiтi. - Ќе плачте, мамо. - Ђ хiба ж Я плачу? - щиро дивуєтьсЯ вона, зовсiм не помiчаючи, що й зараз сльози розтiкаютьсЯ по її зморшках. - џ радiю, Њарку, що це ти... I вуса твої, навiть за вiйну не вирiвнЯлись. Ђ люди ж не повiрЯть... - ™о мої вуса не вирiвнЯлись? - Ќi, що ти повернувсЯ... џк воно тiльки в свiтi буває... Ћт побачиш - не повiрЯть. - I чого ж? - ‚они тепер такi стали розтривоженi, спантеличенi, що не вiрЯть i в закон. - “ закон божий? - одразу веселiє чоловiк. - їв закон божий. Љажуть - це хвантазiЯ. ’iльки вiрЯть у кiнець вiйни, а деЯкi - в кiнець свiту. - Ђ ви, мамо, i в те, i в друге вiрите? - засмiЯвсЯ Њарко. - I навiть убiєнiє тебе не змiнило... - сплеснула руками стара ѓанна, одразу ж перелЯкалась того страшного слова, а потiм теж посмiхнуласЯ всiма зморшками. - I досi нiЯк не втЯмлю, що ти повернувсЯ. ђоздЯгайсЯ ж, дитино. ЌамерзсЯ, певне, голодний. Џереводить поглЯд на болючу ногу i нiмотно випитує її про те саме, що випитували тисЯчi матерiв, боЯчись запитати про це дiтей. "Џо землицi ходити тобi, на росi здоров'Я набиратись", - мов зиклинаючи, звертаєтьсЯ до ногЯ, а потiм говорить до .сина: - ЏрисЯдь, Њарку, дай хоч надивитись на тебе, бо вже навiть i в снах мало бачила, - на мить поклала голову на груди своєї дитини. - Џовiрили в той папiрець? - I вiрила, i не вiрила, та серце запеклось наче камiнь. ’и ж один у мене зоставсЯ, - наче мiсЯць у небi... Ђ знаєш, де твоЯ похоронна? -оглЯнулась назад. - ‡вiсно, за Якимсь образом. - I Як ти вгадав? ‘правдi, за образом ѓеоргiЯ Џо" бiдоносцЯ. Ћсь Я тобi зараз покажу її, - махнула рукою на молодцюватий, хоч i закiптюжений, образ свЯтого, що впиравсЯ у дiжечку, з Якої виглЯдали ребристий часник i першi зеленi кiски цибулi. - Љум ‚асиль казав, щоб Я похоронну чи в рамку взЯла, чи в конституцiю положила, а Я - за ѓеоргiЯ, бо i вiн, i ти душили ѓiтлера-змiюку, щоб його всi громи i землетруси викидали з свЯтої землi... Ћй Њарку, хай тобi все добре... ђоздЯгайсЯ ж, дитино. Ћсь Я зараз пособлю... Њати тiльки тепер здогадаласЯ змахнути сльози з очей i знову в оцiпенiннi притулиласЯ головою до сина. Ђ вiн вiдчув, що її руки не пахли нi сонЯшником, нi чорнобривцЯми, нi грибами, нi свiжим хлiбом, а з усiх задавнених i свiжих зморщок вiЯло димом. Њоже, i вiн тепер забивсЯ в селЯнськi руки, Як сама землЯ. II ‘ьогоднi печаль потиснулась у землЯнцi ѓанни Ѓезсмертної; радiсть веселою ластiвкою шугала, трiпотiла над матiр'ю, i вона iнодi аж руки пiдiймала вгору, щоб перехопити i притиснути до грудей оте невидиме снуваннЯ, що тремтiло й ткалосЯ над нею, мов тепле марево. ‚ материйне вiдтале серце сiЯлись i сiЯлись Њарковi слова, Як пiд Ќовий рiк сiєтьсЯ в хатi жито-пшеницЯ i всЯка пашницЯ, перемiшувалисЯ з її думками. I навiть слухаючи щось тЯжке, вона могла: посмiхнутисЯ, бо в цю хвилю хтось тихенько говорив їй: "Ђ Њарко повернувсЯ". I вона знову з подивом та безмiрною любов'ю дивиласЯ на сина, дивуючись, Як вiн, перешитий на рiзнi фасони "всЯкими лiкарЯми, залишивсЯ тилi самим Њарком, Яким .був i до вiйни, їй знову хотiлосЯ тулити до себе свою дитину, торкатись його рук, болючої нiженьки, виговорити всi слова, що каменем запеклисЯ навколо серцЯ, але мала ту неймовiрну делiкатнiсть селЯнської душi, Яка завжди в усьому стримувала себе, окрiм дiлечка. I той, хто привик з усЯкої нагоди охати i зойкати, наврЯд чи зрозумiє тих глибоко люблЯчих матерiв, Якi рiдко цiлують своїх чоловiкiв i своїх дiтей, i навiть ласку зустрiчають здивованим: i-i! - ЌавоювавсЯ ж ти, сину, Як накосивсЯ. I чого б тiльки не жити людЯм у добрi та злагодi? Џозавидували фашисти на нашi душi, то й самi без тiла залишатьсЯ, бо Як хто у свiтi не викручує темнi мiзки, а все одно кривда нiЯк i нiде не переможе правди. Њоже, тобi Якусь припарку прикласти до ноги? - ЋбiйдетьсЯ. - Ћй Њарку, Њарку. - Ѓiльше не стає слiв у матерi, i вона з любов'ю несе до своєї дитини заокругленi пiввiнцЯ по-дiвочому довгих вiй, що не старiли над виплаканими прив'Ялими очима. - “весь ти в батька пiшов. Ѓiль хвилЯми пройшовсЯ в серединi чоловiка: Як запiзно вiн згадав про свого рiдного. - „авно були на могилi тата? - ‚осени, дитино, коли з його живого хреста осипалосЯ листЯ. ‚ землЯнцi залЯгла тиша. Љрiзь далечiнь рокiв мати i син побачили на Якусь мить живою наирiднiшу людину i живу вербу над її могилою. „алеко вiд рiдної оселi загинув у сiчi з денiкiнцЯми комнезамiвець ’рохим Ѓезсмертний. Џорубаного й пострiлЯного поховали його друзi в степу бiлЯ рiчки на тому ж мiсцi, де вiн упав з конЯ. Њайстри не тесали Ѓезсмертному кленової домовини, боєм задимленi друзi не покривали йому очей китайкою, не насипали високої могили, не говорили сумних i красивих слiв, Як подобає в такому випадку. Њовчки в журбi зiскочили бойовi побратими з графських i куркульських коней, саперними лопатками i шаблЯми викопали неглибоку Яму, опустили в неї свого товариша, а бiлЯ нього поклали шаблю, щоб i на тому свiтi кришив нею погань, та й помчали доганЯти ворогiв. Ќавiть трикратного пострiлу не дали на прощаннЯ, бо обмаль було набоїв. Ђ потiм Якась христиЯнська душа поставила на могилi невеличкого, з молоденької вербицi вирубаного хреста, диво сталось у степу - пiслЯ дощiв ожило мертве деревце, з порубаної середини викинуло гiлочки, i вони зеленими ручатами потЯглисЯ до сонцЯ. ‡годом пристрасною силою життЯ деревце скинуло мертву поперечку i вже стало не хрестом, а гiнкою вербицею i людською пам'Яттю. Ђ матерi, коли вона приходила сюди, iнодi здавалось, що в тiй вербi оселилась її наболiла душа... - ѓовори ж, сину, говори, - першою вiдганЯє задавненi спогади i бiль. - Џро що ж вам казати? Њожу тiльки про вiйну, бо не виходив з її упрЯжi... - Ђ хто тепер кому про iнше розказує? —им живемо, тим i дихаємо. ЏiслЯ ще Якоїсь розповiдi про бiй мати вибачливо подивилась на Њарка, метнулась до кабицi, щоб скапарити сЯку-таку вечерю. ‚же вiд вогню iнколи з недовiрою поглЯдала на сина i на збитий з двох дощок стiл, на Якому лежала чорнова. џк тепер з нею бути? —и кинути у вогонь, чи покласти в рiзнi податки, що теж лежали за ѓеоргiєм Џобiдоносцем? Ђле потiм вирiшила: то вже така судьба сина, i хай вiн робить з нею, що захоче. ‚се-таки недарма, навiть пiслЯ похоронної, благала долю i на раннiх, i на пiзнiх зорЯх, щоб вернувсЯ Њарко. Ћт i нагрЯнув неждано, мов перший грiм, байдуже, що костурами гримить. I не дуже постарiвсЯ, тiльки вуса трохи в молоко вмочив та на скронЯх зморшки накипiли. 'Ћх, аби ще внучка з ѓерманiї повернулась i заспiвала так, Як спiвала її бiдолашна мама: Ћн сЯду Я край вiконцЯ та виведу золоте волоконце... Ђле не внучка, а вона, баба, всi ночi тепер сидить край слiпого вiконечка, навпiл з прЯдива й думок прЯде своє тЯжке волоконце i вже не примерклими очима, а душею, болем своїм виглЯдає свiй рiд. Ћй, а чого ж це вона й досi чапає в однiй чунi? ѓеть усе, усе витрусилось iз голови. ѓанна вихоплює з-пiд лавчини благеньке полатане взуттЯ, а до неї пiдкочуєтьсЯ зайченЯ й починає тертисЯ бiлЯ нiг. - Їсти, дурненьке, хочеш? - питаєтьсЯ, наче звiрЯтко може щось вiдповiсти. ‡айченЯ кумедно ворушить рухливою квасолиною носа i кладе на спину довгi, мов iграшковi човники, вуха. - ™о ж тобi, сирiтко, дати? - i далi розмовлЯє з ним, наче з дитиною. - ‡вiдки вiн у вас, мамо? - “ лiсi знайшла, замерзав бiдолаха, зараз уже оклигує. Ћце ж тепер усЯ худоба наша, бо ѓiтлер i кури пожер, i корови в салотопцi перетопив, щоб його нечистi до судного днЯ на бiсЯчий лiй топили. - Њати, Як могла, проклинала навiженого фюрера i тут же лагiдно посмiхаласЯ до сина або одразу мовчки починала сумувати, що нема в нього нi жiнки, нi доньки, а потiм втiшалась думкою, що й онучка повернетьсЯ, Як стане ѓiтлеру капут, i непомiтно длЯ себе починала говорити: - џка ж вона гарненька була. Ђ очi - одне синьоцвiттЯ, та й годi. - „е вона тiльки тепер? - зажуривсЯ Њарко i зажурилисЯ всi його зморшки пiд очима. - Њоже, й добиваєтьсЯ додому, Як та перепiлка. - Њоже... - почав думками розшукувати отi затуманенi далi, з Яких, певне, добиваєтьсЯ додому його єдине дитЯ. џк топольку, ростили її, а вiйна з корiннЯм вирвала його топольку, а ти, батьку, мучсЯ i карайсЯ, чи є вона на землi, чи, може, лежить у землi. Њати, вгадавши його думку, поспiшила заспокоїти: - Ќе журись, дитино. I ѓiтлер не всiх зможе вичавити. - Њамо, а Якi у вас тепер очi? - несподiвано запитав Њарко. - ЌiЯк не розберу при цiй електрицi, - косо поглЯнув на каганець, змайстрований з гiльзи снарЯда. - I нащо воно тобi? -здивувалась, знiЯковiла i зiтхнула мати. - •iба ж дiти придивлЯютьсЯ до наших очей? ’о тiльки ми втiшаємосЯ, ними... - ’а iнколи придивлЯємось: - Њарка вразило, що матiр засоромилась такого запитаннЯ, бо й справдi: хто цiкавитьсЯ очима старих? - “ вас були синi-синi, Як веснЯне небо пiслЯ дощу. -џк ти, сину, гарно сказав, - зiтхнула мати. - ‡а все життЯ нi вiд кого не чуда таких слiв, навiть од батька твого,,.. I невже в мене справдi такi були очi? - аж зачудувалась, згадуючи минулi роки. - ‘инi були, Як барвiнковий цвiт у росi. - Ђ тепер стали сивими. Iнша роса виполоскала мiй синiй цвiт, -вiдповiла тихо. -’и знаєш: у нашому родi довго не сивiють, дiди парубоцькими чубами задаютьсЯ. Ќу, а теперiшнЯ гризота не подивилась иа це. ‘початку в мене посивiли коси, а потiм очi... ’аки придивлЯвсЯ до матерi? „уже стара стала? - з вдЯчнiстю посмiхнуласЯ до своєї кровинки, i вiдблиск молодостi майнув у її справдi сивих од скорботи очах. - џ тебе ще голодом не заморила? Ћсь уже зараз картопелька буде. -‚ мундирах? - I в мундирах, i роздЯгнена, i товчена, i так шматками, - в гнiздечках бiлЯ уст сiпнулась i завмерла посмiшка. - ’iльки присмаки нема до неї - розтертою кользою чи маком посипаю. ‡викай, сину. - Ђ нащо ви стiльки наварюєте? - Ћ, ще й питає. „умаєш, почувши, Яро тебе, не зберетьсЯ перегодЯ капела?, ’ебе ж люди i живого, i мертвого любили... ’ьху, знову цей папiрець баки забиває, - кивнула головою на стiл. -I що тiльки вдiЯти з ним? ‹ежить же, нiби сама печаль. —и не спалити його? - подивилась на сина. Њарко зирнув на страшний документ, що тепер сумирно лежав бiлЯ дерев'Яної сiльнички i темної; Як землЯ, хлiбини. Ђ лежав же вiн ранiше в цiй землЯнцi, наче покiйник у склепi. - Џалiть, мамо, за смертю шкодувати не будем, - одвернувсЯ вiд того папiрцЯ, що волею випадку, немов чорний ворон, поквапивсЯ принести його, Њаркову, смерть до матерi, она, нема чому дивуватись: сiдав же, гайворон на охололi груди Њарковi, видирав його душу, бiлЯ Якої мостиласЯ смерть, i, може, помилково, вiддер її, костомаху, замiсть життЯ та й шугонув зi своєю здобиччю у далекий край. —оловiк аж посмiхнувсЯ, риразно побачивши таке видовисько, хоча немало їх завжди проходило перед очима, бо в Њаркове серце з самого дитинства свiт нахлюпувавсЯ гомоном землi i вiдгомоном пiснi. Њати з потаємним острахом пiдiйшла до столу, двома пальцЯми взЯла папiрець, де Якимись закарлючками була накраплена смерть, i понесла його до кабицi. Њарко в задумi, з цiкавiстю поглЯнув на матiр. Ќа її зосередженому обличчi заколивавсЯ свiт i виразно пройшли тiнi стражданнЯ, що їх принiс цей клапоть вiйни. Њати ще раз глЯнула на нього й кинула у вогонь, а сама, наче молитву, урочисто i пристрасно зашепотiла Якесь заклинаннЯ, Њарко тiльки й почув: "Iди, смерте, на болото i в беавiсть, де люди не ходЯть, де звiри не бродЯть, де пiв—оловiк аж посмiхнувсЯ, риразно побачивши таке видовисько, хоча немало їх завжди проходило перед очима, бо в Њаркове серце з самого дитинства свiт нахлюпувавсЯ гомоном землi i вiдгомоном пiснi. Њати з потаємним острахом пiдiйшла до столу, двома пальцЯми взЯла папiрець, де Якимись закарлюнками була накраплена смерть, i понесла його до кабицi. Њарко в задумi, з цiкавiстю поглЯнув на матiр. Ќа її зосередженому обличчi заколивавсЯ свiт i виразно пройшли тiнi стражданнЯ, що їх принiс цей клапоть вiйни. Њати ще раз глЯнула на нього й кинула у вогонь, а сама, наче молитву, урочисто i пристрасно зашепотiла Якесь заклинаннЯ. Њарко тiльки й почув: "Iди, смерте, на болото i в безвiсть, де люди не ходЯть, де звiри не бродЯть, де пiвнi не нiготь..." -’аки горить смерть,-сказала пiслЯ усiх чаклунських "тьху-тьху". Њарко не знав, що про такий випадок треба робити: набундючитись,чи бути суворо-врочистим, Як його матiр, або махнути рукою i посмiхнутись, Як умiють збоку подивитисЯ на своє лихо нашi люди. "Џрактики ще не було такої",- насмiшкувато вiдповiв своїм думкам, придивлЯючись, Як на припiчку коцюрбивсЯ, чорнiв i кришивсЯ вiсник смертi. - ‘палила, пропади вона пропадом, змiшала з жаром попiл чорнової.- Ћдiйшла вiд кабицi i стала опорЯджати стола, наче хотiла затерти й слiд, де лежала похоронна, i знову з острахом поглЯнула на ногу.- Ќе болить вона? - Ќе болить вона,-пiдкреслив материну повагу до пораненої ноги. Њати похитала головою, в думках вiддiлЯла обман вiд правди. - •iба ти скажеш про свої болi, Якi вони є? .‡наю тебе добре. ’и калiцтвом похвалЯтись не будеш... I не пiдманюй, що скоро ходитимеш? - Ћт побачите. ™е й танцюватиму шивертом-вивертом. - ‚и всi нас .утiшаєте на старiсть, Як ми вас утiшаємо малими. –е теж трохи пособлЯє, бо серце нас хоч i мучене, та все вiрою живе. Ђ Як на тiй недiлi, коли саме хугувало надворi, що й свiта божого не видно, втiшала мене Якась молодицЯ I „остукалась до цiєї оселi, обтру сила снiг i стала бiлЯ дверей, Як мальована. „овго-довго розпитувала про тебе, душею вмовлЯла не вiрити похороннiй: всi вони приголомшують людину, а не всi правду кажуть. Џогомонiли разом, пожурились укупi та й розiйшлисЯ, Як рiднЯ. - ™о ж то за молодицЯ була? - стрепенувсЯ i здивувавсЯ Њарко. - Ќiби вчителька приїжджа. Џривiтна така, хоч з обличчЯ смуток i не сходив. - ‚чителька? - …ге ж. ’ебе добре знає. ‘ама гарненька, терноока. I подарунок менi пiд полою принесла - муки на замiс. ‡ пайка свого вiдiрвала. - „ивина! - Њарко наморщив чоло, пригадуючи, Яка б це вчителька могла допитуватись про нього. - I ви взЯли борошно? - ‚iдмовлЯлась, так вона зобижатисЯ почала. Љазала, що без день прийде на свiжий хлiб. ’а й не прийшла. Ђ Я длЯ неї й шикухи дiстала, щоб зварити вареники з урдою. - џк же її звати? - џк? - мати поправила хустку, напружено замислилась. - Ћсь тобi й маєш: вигубилосЯ з пам'Ятi. ѓолова стала, мов решето, - нiчого не втримає. - Њоже, потiм пригадаєте. - Њоже, й згадаю. Ђ ще ранiше новий вчитель приходив, теж дуже гарний з лицЯ i душею, ѓригњрiєм звати, цього запам'Ятала. Ћ, вже хтось iде. ‡верху справдi загупали чиїсь кроки, обiзвалисЯ голоси, а в землЯнцi захвилювавсЯ каганець. Њарко зручнiше сiв на тапчанi, випроставсЯ, щоб людЯм менше впадало в вiчi калiцтво. Џершим на порозi з'ЯвивсЯ сивий, мов голуб, пасiчник ‡iновiй Џетрович ѓордiєнко, а з-за його плечей виглЯдала по-старосвiтськи навхрест зачохлена двома хустками рухлива голова •ристi ѓордiєнчихи. ‘тарий непомiтно подав матерi рамку з щiльником i одразу пошкутильгав до Њарка, обiйнЯв його, залоскотав зеленкуватою бородою, що пахла димом i медом. - Ќу, здоров, здоров, Њарку! •валити долю, живим повернувсЯ у свої хороми. - —и не тю на тебе! - одразу ж накинулась на чоловiка ѓордiєнчиха. -’епер нiхто не подивуєтьсЯ таким хоромам. ’епер щастЯ, коли душа хоч в Якому не є тiлi знайшла пристановище. - …т, задзвонила на рiздво, то й до великоднЯ не зупиниш, - вiдмахнувсЯ старий рукою вiд жiнки. - •оч тут не торохкоти, наче порожнЯком. - ‡доровенькi були, тiтко, - з любов'ю i жалiстю дивитьсЯ на округле з кирпатинкою обличчЯ, а перед його очима, немов швидкоплиннi осЯйнi вагони, аж мигтЯть далекi лiта, коли в хатi ѓордiєнкiв вiн знаходив i сердечну радiсть, i 'зустрiв своє перше коханнЯ. - џк ви там? - I не питай, дитино. џк люди, так i ми, - простЯгла, витерши об подолок, руку. Њарко поцiлував її. •ристЯ од несподiванки аж заточилась, за звичкою, хотiла тюкнути на нього, але одразу ж зжалiснiла i цiєю ж рукою потЯгнулась до очей. - Ђ коли ж Я, Њарку, своїх дiточок побачу, Як тебе? Љоли ж вони повернутьсЯ з далекої сторони? - ЏовернутьсЯ, дурна, Як менше збиратимеш сльози в торбину. ‚ тебе й зараз стане глузду вiдкривати похорiн, - обiрвав її ѓордiєнко... - ’ак же iнодi плаче, Њарку, що вiд слiз десЯтчанi сорочки тлiють. - Ђ вiн i слова не дасть, iрод, сказати, росинки не дасть зронити, дарма що бiлЯ бджоли цiлий вiк товчетьсЯ. - ѓордiєнчиха кулаком i очима насварилась на свого "трутнЯ" i пiшла до кабицi помагати матерi, Якiй жiнки непомiтно передавали Якiсь мисочки або хлiб, а чоловiки рiзнодержавнi плЯшки, закоркованi качанами кукурудзи. ‘ини чорної землi i жорстокої долi, вiчнi хлiбороби i списанi по "чистiй" воїни, великi цiлиннi натури, вздовж i впоперек переполосованi вiйною, i звичайнi простi дЯдьки, в мiру дипломати, а без мiри трудiвники, Якi брели своїм горем, Як темним морем, пiдходили до Њарка. Џiдходили в незугарному одЯзi, в неоковирному взуттi, злЯпаному казна з Якого ременю чи склеєному з трофейних автомобiльних камер. Џiдходили з тЯжкою задавненою тугою на обличчЯх i з добрими словами на устах. ђепаними i паленими, стрiлЯними i рубаними руками обiймали чоловiка i мовчки втiшали його цими ж руками. Њатерi Як матерi, питали одне й те саме: чи не стрiчав десь їхнiх синiв, Якi стукають вже собацi-ѓiтлерЯцi в залiзнi дверi. Ѓатьки ж допитувались, чи скоро закiнчитьсЯ вiйна, бо Як iще далi протЯгнетьсЯ таке безголов'Я, то й люду на свiтi не зостанетьсЯ. I тiльки дiвчата не питались про своїх наречених, Яких з кожним днем ставало все менше й менше - на чужих далеких землЯх досiвалосЯ наше найдорожче зерно й любов. I в дiвочих очах Њарко бачив девимовЯу тугу, Яку не передадуть, напевне, й генiї пензлЯ, бо ж хiба можна в одних очах вмiстити i чорнi тiнi вiйни, i муки.утрат, i роками та свинцем перерване чи кров'ю зiйдеие коханнЯ, i самою природою, а не дiвочою цнотливiстю ледь намiченi полохливо-зворушливi й тривожнi ознаки материнства. ™е хтось загупав угорi, скрипнули дверi, i в пiдбитому тьмою одвiрку, наче в рамцi непокiрний портрет, заворушивсЯ невисокий, мiцнотiлий, в свитцi на розхристi. дiд Євмен „ибенко, за ним тiнню гнувсЯ журавлистий Џетро ѓайшук, Якого в селi прозивали мiнiстром без портфелЯ. „о бiса розумний, але по-дЯдькiвськи обережний, ѓайшук, може, й дослуживсЯ б до високих посад, аби не мав природної недовiри до не хлiборобського хлiба i не так любив худобу, особливо ж воли. Ќа самотi вiн їм i спiвав, i говорив з ними, i вони розумiли його мову. ’епер, коли вiйна знищила волiв i забрала добру частку Џетрового здоров'Я, вiн перенiс свою любов на конi, хоча вiд їзди верхи не мав задоволеннЯ: його довгi ступалйща майже завжди волочилисЯ по землi. ‡-за спини ѓайшука протиснулась лукава гостроборода мордочка Њаксима Џолатайка, теж. конюха. ‚iн без жодного слова щедротно-величним рухом подав матерi плЯшку Якогось заморського, з барвистою етикеткою вина. - Љрадене? - тихо i строго запитала мати. - Ќевже ви хотiли, щоб Я у пiдвалi самого Ђнтонеску торгiвлю розводив? - здивувалось i .обурилось усе обличчЯ Њаксима. - џк же воно з пiдвалу Ђнтонеску долежало в тебе до сьогоднiшньої години? - Ђ ви думаєте, Я тiльки одну плЯшку взЯв. собi на згадку про Ђнтонеску? „лЯ чого тодi було їздовим служити в армiї? - Ђ що тут: збори чи вистава? - одразу ж, ще не поздоровкавшись, загримiв старий „ибенко. - Ћй мовчи, Євмене, вiчно ти... - Њов бiль. стала бiлЯ чоловiка полохливоока з безнадiйно опущеними руками Євмениха. - •iба ж Я пам'Ятник, щоб мовчати?. - витискаєтьсЯ з рамок одвiрка. -Џропустiть i мене, люди добрi, до голови. - „о Якого, дiду, голови? - здивувавсЯ одноногий ‚асиль ’римайвода, на грудЯх Якого красувалисЯ три ордени ‘лави i всi три - за "Язики". - Ђдресою помилилисЯ. - Њовчи i диш, розвiдко! - ‘тарий гострозоре обвiв усiх поглЯдом, а когось i плечем пiдштовхнув, добираючись до Њарка.- •оче, вилупок, щоб Я в такому дiлi помиливсЯ! Џрийшов до справжнього голови - Њарка ’рохимовича Ѓезсмертного. - ™о ви, Євмене „аниловичу, Який Я вам голова,- чудуючись, озвавсЯ Њарко. - Ќе безiменний, не безрiдний i не чорти-що, а справжнiй, довоєнний, що в головi i в душi має понЯтiє i до землi, i до людей, i до коней, i до хлiба свЯтого, i до риби у водi, i до птицi у небi, i до вдови нещасної, i до сироти безрiдної! ™о, може, брешу, люди? - Џравду кажеш, Євмене,- першим обiзвавсЯ ‡iновiй ѓордiєнко.- Њарко чоловiк з любов'ю. Џам'Ятаєте, Яка пасiка була за нього? - Џасiка, пасiка,- перекривив його Євмен.- Љолись люди вiск до богiв у свЯта носили, а тепер дехто до самогонщиць в усi днi тащить. ’о Яка ж пасiка не переведетьсЯ на трЯсцю. - Њовчи, Євмене, мовчи та диш,- болiено попросила Євмениха. - ‘ама помовчуй. ‡адобре i на горi живетьсЯ Ѓезбородьку: очi i макоїди вiд жиру i самогонки послухали. ’о Як Я буду теперiшнього голову визнавати? - непримиренний полиск забивсЯ в очах-старого Євмена. - Ќе визнаю його - i край. - Ђ тебе ж, Євмене, Ѓезбородько хоч трохи визнає? - в'їв ѓордiєнко. - Њи з ним живем, Як рiзнi царства-государства. џ й совєцьку власть до двадцЯтого року не признавав, аж поки землю не отримав, бо розвьорстка була. Ђ тепер отого викрутнЯ Ѓезбородька. визнавай! ’а за Яку ласку чи заслуги?-визвiривсЯ на ѓордiєнка.-—и, може, за те, що цей недбалець совiсть прогулЯв, Як червiнець, а хитростi напозичавсЯ? Њовчиш, нудьго? Ћто-то воно й є!.. „оброго здоров'Я, Њарку. - „обрий вечiр, дiду,сердечно здоровкаєтьсЯ з старим.- „озолив Ѓезбородько вам? - Љоли б тiльки менi, то пiвлиха було б. •iба ж то робiтник? ‚iн перед очима-мелун, а за плечима-кладун. Ќавколо пожвавiшали обличчЯ, а Њарко весело похитав головою: - ‚и, дiду, нiчутiньку не змiнились. -’аки нiчутiньку. —ого ж мiнЯтисЯ дiду?-доторкнувсЯ червоною вiд холоду рукою до сивого акуратно пiдстриженого бурЯчка борiдки, Яка доречно подовжувала коротколице обличчЯ. - џ ж не той метелик, що "ура-ура" на всi. трибуни вистрибом летiв, коли ж загримiло - пiд трухлою корою лЯлечкою причаївсЯ, а там i в гусiнь обернувсЯ. Ћт Яке в життi кiно буває. Ђ Я - вiйна не вiйна - увесь час бiлЯ коней човпiю, i в рай чи в пекло на конЯх думаю трапити, бо такий мiй талан кiнський. Ђ весь час мене елементом називають. - ‡а Язик, дiду, тiльки за Язик, - з насмiшкою обiзвавсЯ свiтлоокий ‚асиль ’римайвода. - „овгий вiн у вас. - Ђ ти ж його мiрЯв? “ мене, бiсова макiтро, коли хочеш знати, нiчого куцого нема. I вiк мiй довгий, i труд, i стаж, i Язик. ’а говорить вiн тiльки правду, а ви її в резолюцiї не записуєте. џк, Њарку, не вiдсобачило тобi ногу? ’епер це дiло не трудне: технiка висока. ™о воно тiльки буде, коли ще вищою стане? ’о Як нога? - ‘коро на двох буду чапати. - Ћце дiло! - зрадiв старий. - „о книги чи там до портфелЯ вистачить i голови, а до землi ще й ноги потрiбнi. ‡начить, обома ходитимеш? - ‚ Њарка ’рохимовича дiла куди гiрше моїх, - трiпнув бiлЯво-золотистим, наче достиглий хмiль, чубом ‚асиль ’римайвода. - џ один чобiт п'Ять рокiв буду човгати, а йому треба цiлу пару на рiк. - Ћй мовчи, безчуственне опудало! - з жалем обiзваласЯ бiлЯ напiвпричинених дверей гарЯчоока й гарЯчоуста ‚арка, ‚асилева жiнка. - ЏритарабанивсЯ ж до мене восени; став бiлЯ плоту i в хату не заходить. Џобачила його, вибiгла на подвiр'Я й захолола, мов тiло без душi, та в сльози: "Ќiженька моЯ дорогенька, не ходити вже тобi по землi". Ђ вiн, чудiй, вперсЯ спиною в тин i регоче: "Ђ будеш лiтати по небу i з свЯтими грати у футбол..." - ™ось же їй треба i там робити, - мило, з посмiшкою чи насмiшкою над собою одказав чоловiк, Який нiколи не мiг натiшитисЯ роботою: вiн був столЯром i стельмахом, шевцем i бондарем, човнЯрем i рибалкою, слюсарем i радiоаматором, ткачем i навiть костоправом, не кажучи вже про усi умiннЯ хлiбороба. •то в селi, мов лЯлечку, вшиє покрiвлю? ‚асиль ’римайвода. Ђ хто вивершить, наче пишнi палаци, скирти? ‡нову ж таки вiн. ’епер завзЯтий, широкої вдачi ‚асиль ’римайвода, здаєтьсЯ, не етiльки .журивсЯ за ногою, скiльки за тим, що марно пропадає половина його талантiв. - •оч би трохи нижче одфугасило, - коли-не-коли скарживсЯ ‚асиль домашнiм, i хмара набiгала на його високе, навпiл розсiчене зморшкою чоло. - ’одi сам пiд неї, Як пiд паню, вирiзав би Якесь крiселко. Ќу, Як не уважила Iона менi, не уважу i Я їй: обiйдетьсЯ без крiселка... Iнодi, лише в снах, ‚асиль бачив себе зовсiм здоровим, i тодi на його довiрливому обличчi всюди - i коло уст, i коло носа, i в мiжбрiв'ї, i коло очей - починала трепетати щасливо-недовiрлива усмiшка, i це одразу ж вганЯло в сльози пристрасну ‚арку, вiд гарЯчих i лихих очей Якої мало хто мiг одвести поглЯд. „iд Євмен пильне подививсЯ на Њарка, поторгав його ногу, потiм костури, зауважив, що зробленi вони з нетривкого матерiалу, а тому треба скорiше видужувати. - ’и, Євмене, свої насмiшки дома чи в стайнi залишив би, - не витримала мати i зiбрала губи в оборку, забувши, що єдиний син старого нещодавно загинув у ‘ловаки. -џкi ж це, жiнко добра, насмiшки? - здивувавсЯ. знизав плечима дiд Євмен. - џ хочу, щоб твiй Њарко вiдразу одужував i бравсЯ за головуваннЯ. Ѓо ж це чоловiк приїхав, до нас! ‚iн колгоспний закоморок не зробить своєю хижкою i з людиною не поздоровкаєтьсЯ матюком. - ЏiслЯ цiєї та знову ж цiєї. I чого ти вчепивсЯ не-вгавущо з отим головуваннЯм? Њало тобi одного Ѓезбородька? - вже зовсiм обурилась мати. - …ге, коли б вiн один, паплюжник, був! - Ќа бiлкуватих очах старого заворушилисЯ колючi iскорки. - Ћдного шелЯгового правителЯ, куди не пiшло, можемо i горiлкою по вуха залити, i вгодувати, Як свиню. Ђ от усе його кодло, побачиш, пустить нас з торбами старцювати. ’и цього хочеш? - …т, нiчого Я не хочу, тiльки не пасталакай лишнього, не забивай менi баки в такий празничний день. - Ћх i розумнi твої баки, наче в Њиколи „ругого. - Ќехай тобi всЯчина, вже й до царЯ добравсЯ, - одразу повеселiшала мати. - џ увесь вiк до правителiв добираюсь, а вони до мене, отак поки що й живемо. Ђ ти щось свої памороки на дуже обережне сито починаєш пересiвати! - з повною зневагою одвернув набурмилене обличчЯ вiд ѓанни. - ’обi ж, Њарку, хоча б ти й без нiг був, все одно доведетьсЯ головувати. Ћт i приймай завдаток! - бережно витЯгнув аж з-пiд сорочки Якусь пошарпану i втемнiлу вiд часу чи негоди книгу. ‚она щось далеке i рiдне нагадала Њарковi, i серце, опереджаючи розум, прискорило свої перебої. - ™о це, дiду? - Ќе впiзнаєш? - Џiзнаю i не пiзнаю. - „овоєнний список нашого . села, - сум прокотивсЯ очима старого. - Џам'Ятаєш? - Џам'Ятаю. - Њарко, хвилюючись, узЯв книгу. - „е ж ви її роздобули? - ‚ конторi, коли нiмцi входили в село. ‚же тiльки вiтер бавивсЯ нею, пiдiймав угору всiх уписаних людей i жбурлЯв, куди хотiв. I страшно, i болЯче менi стало тодi. Ѓеру її в руки, а вона i в руках трепеще, мов птицЯ... Ћтак i опинилась у мене... ’реба ж, щоб Якийсь дурень списки зберiг, а потiм заглЯдав i журивсЯ над ними, куди Яка душа залетiла. ‚ землЯнцi одразу стало тихо. Џовiв минулих рокiв пройшовсЯ по всiх обличчЯх, згадалосЯ, що нема вже на землi багатьох людей, Якi були в цих списках. Њарко взЯв книжку, перегорнув першi двi сторiнки, i задавненi, вицвiлi лiтери глЯнули на нього живими людськими очима. - Ђнтоненко ”едот ‚олодимирович...' - Џiд ‘талiнградом у танку згорiв. Ћрдени розплавились на грудЯх, - одразу скам'Янiло добре обличчЯ ‚асилЯ ’римайводи. - Ѓакун Њихайло ’имофiйович. - Ќа Ѓукринському плацдармi героєм став. ’епер в ‘аксонiї командує артилерiйською бригадою. џкщо дуже захоче, - вискочить в генерали. - ‚овк... - Ѓув i залишивсЯ вовком. “тiк, Як полiцай, безвiсти. “тiкаючи, проклинав свою долю. Ђ хiба ж вона винна? - ѓеращенко Њаксим „анилович. - ‡в'Язкiвець в артилерiї. Џише: стiльки розмотав по рiзних ЌЏ i вогневих кабелЯ, що вистачило б обмотати вздовж i впоперек усю землю. Ќапевно, бреше. - „ибенко Iван Євменович. - “ ‚исоких ’атрах закрив дота грудьми. Љлубок куль пройшов крiзь саме серце i розколов його. ‚ ‘ловаки поховали воїна, а пiснЯ про нього живе в ‘ловаки i в нас. Њарко поглЯнув на прочиненi дверi, наче звiдти мала долинути пiснЯ. I вона справдi долинула. ‡гори обiзвалисЯ приглушенi дiвочi голоси. ‚они вже прохали не людей, а грому, щоб той не трусив землею, бо в нiй вiдпочивав їхнiй кароокий Iванко, i грiм не чiпав землi, а нахилЯв „о неї хмару, i вона плакала над словацькими горами, куди залетiв iз братами „ибенко Iван. I зараз без голосу, мовчки заплакав дiд Євмен „ибенко, пiднiсши до очей зморшкуватий полумисок долонi. Ќа кiнцi його шпакуватих вусiв заблищали двi краплини. ‚iн . пальцЯми розчавив їх, опустив руку донизу i перегодЯ сказав собi: - Џокис трохи - i висихай. ’обi ще краще, нiж iншим: сина вбили, а долЯ його по свiту ходить. ‚ражений нелюдською силою пiснi i судьбою своїх землЯкiв, Њарко наослiп знайшов костури, мовчки протиснувсЯ до порога, навстiж вiдчинив набрЯклi дверi i тЯжко застрибав по хрустких схiдцЯх. Ћдразу за невидимою вулицею темною рiллею впало неспокiйне березневе небо. Њiж хмарами i в ламкому гiллi самотнього обгорiлого дерева блищали вiщi зорi, i зовсiм недалеко вiд них чи поруч з ними стелиласЯ дiвочаннЯ. ‚она, Як безсмертЯ, iшла по землi, iшла вище люди, Якi тулилисЯ у землЯнках. III ѓородами i згарищами н