очу любов, хоча б тому, що жiнки, на жаль, не щасливiшi за нас. —и за великими турботами, за грандiозними дiЯннЯми, за страшними битвами ми не забуваємо часом, що iх треба бiльше оберiгати од усього лихого i непосильного? ’а й сама iсторiЯ забуває про це: тепер вона, Як нiколи, кладе на жiночi плечi такi ношi, що не всЯкий монумент витримав би. Ђле ж монументам дiтей не треба родити... - –е вже, Њарку ’рохимовичу, iнша мова, узагальненнЯ. џ обома руками голосую за них. Њарко невесело подививсЯ на вчителЯ: - Њи часто за узагальненнЯ голосуємо обома руками, а вiд конкретного, буденного умiємо вiдмахнутись теж обома руками. Ђ з'єднай цi два береги мiстком, скiльки по ньому добра пройде длЯ людини... Ќе вийшла тодi Ћксана вслiд за вами? - ЏориваласЯ раз i вдруге, та вхопиласЯ за одвiрок, приросла до нього, i тiльки плач наздогнав мене бiлЯ хвiртки, де вже дрiбнiли, засинаючи, крученi паничi... I такий той плач був невтiшний, що вже хотiлосЯ пожалiти не се бе, а її. - Ќе пожалiли, не повернулись, не сказали їй слова втiхи, не обтерли її слiз. - Ќе було кому, не було! - запально вирвалось у ѓригорiЯ ‘тратоновича, його миле горбоносе лице взЯлосЯ рисами непримиренностi. - Њоже, й не було, i це невдивовижу... Ќу, а хоч i запитали, Як їй велось тодi, коли ви опинились у турецькiй неволi? —и нiхто не отруїв її серцЯ вашою незвичною iсторiєю? —и нiхто, прикриваючись так званою пильнiстю чи iншою високою матерiєю, не дзвонив на похорон вашiй любовi? - Ќе визнаю нi любовi, нi дружби, нi приЯтелюваннЯ i до перших заморозкiв чи до першого грому!.. •оч би Як там було, а вона винна! - ‚се це правильно, Як узагальненнЯ, а чи правильно було з Ћксаною? - Ѓезумовно! - ‚ам, знаю, виднiше, i ви, напевне, бiльш рiшучий чоловiк. Ђ Я, по старостi своїй, зваживши сказане вами i свої здогади про те, Якi вiд вашої iсторiї в тi роки могли розходитисЯ кола, не знаю, чи винити, чи оправдувати дiвчину. “читель пiдвiв навскiснi брови, поправив шинелю, що почала сповзати з плеча: - Ћправдувати? Ђле чому? - Ѓо в нас уже стiлькох судили, що чимало слабiших людей зiв'Яло не цвiвши, - пiдвiвсЯ з ослона Њарко. Џохмурi зморшки посiкли вздовж, впоперек i навкiс йому чоло, надбрiв'Я, затремтiли в бровах i бiлЯ очей, що одразу втратили частину свого блиску. - џ теж, ѓригорiю ‘тратоновичу, пив. свою чашу в тридцЯть сьомому роцi. ‚она не вищербила моєї душi. Ђле Я бачив, скiльки в тi роки переломилось людей, вiд високого метнулось до тихих закуткiв, до дрiбнюсеньких справ i утiх, за них, мовлЯв, можуть сварити, але не карати. Є й така сторiнка в нашому життi, бодай не було її. Ќе знаю, хто мудрував-лукавив над нею, хто був її чорним чи, може, заслiпленим автором, хто страшно согрiшив, чи не знаючи наших людей, чи не вiрЯчи їм, чи ненавидЯчи нас, але вiн гадюкою пiдозри ослабив i силу нашу, i любов, i вiру. ‡аднiпровський слухав, затамувавши подих. Ћд хвилюваннЯ поблiд чоловiк, а поглЯд його не раз косував на дверi: вiн знав, що при такiй розмовi свiдки можуть стати суддЯми. - ЏроклЯте питаннЯ, проклЯтий вузол, хто тiльки зав'Язав його!? - жагуче вирвалось у нього. - I Я не раз думав над ним i думок цих боЯвсЯ. Ђж тепер знову навернула до них одна гадина, може, ви й знаєте її - Џоцiлуйко ѓнат. ‰ому Я не дав довiдки партизана. Ђ за що ж було давати?.. Ќе знаю, звiдки воно, примiром, таке взЯлосЯ: коли Я вiч-на-вiч пiдiймаюсь на смерть - менi вiрЯть усi, коли Я загину - шанують усi, а коли Я, може, чудом, розцiпивши лапища смертi, залишаюсЯ живим, хтось i починає доколупуватись: чому Я вижив i чи не можна за це пересiЯти мою душу на пiдситку пiдозри? ’ак це пильнiсть чи щось iнше? - Њоже, комусь наша смерть бiльше потрiбна, нiж життЯ! - похмуро сказав Њарко. - Ђ ваша гадюка, Якiй ви не дали довiдку, може, стає колiщатком у проклЯтiй грi. I таке може бути в цьому вузлi, хто його тiльки розрубає!? Ѓлукаючи в сутiнi догадок i прибиваючись до Якихось хистких висновкiв, два воїни самi ще не знали того, що торкнулисЯ тих сторiнок народної драми, Якi мiг породити й винЯтково трагедiйний випадок, але Якi мiг пережити й здолати тiльки великий народ! ‘тривожений поглЯд учителЯ вихопив з напiвтемрЯви тьмЯний образ Iуди. I аж здригнувсЯ чоловiк. Њарко теж пильно поглЯнув на Iуду. - ™о, i до цього часу люди не змогли вирвати iудине корiннЯ? - ‚иходить, так. ‚оно чiпке, пристосувалосЯ з столiттЯми до всЯких обставин... Џам'Ятаєте: бiблiйний Iуда пiслЯ своєї чорної справи узЯв мотузок i побiг вiшатись. Ђ мiй Iуда, коли йому вдастьсЯ хоч на часинку здолати мене, дивись, Як окривджений, на вищий чин виплазує, мене смертельним грiшником затаврує, а себе, не моргнувши оком, впише в правдолюбцi й почне опаскуджувати все навколо себе i пiдозрою, i доносами, i брехнею, i користолюбством. - ™о правда, то правда: на людському горi велике не вродитьсЯ, а муха-червивка поживу знайде. - Њенi iнодi дивно i лЯчно стає, - продовжував ѓригорiй ‘тратонович, -Як бiлЯ нашої свЯтинi i величi, та такої величi, Якої ще не знав людський рiд, могла, невiдомо .всЯкому потайнику, вилупитисЯ та мiзерiЯ, що, прикриваючись iдеЯми i iменем революцiї, б'є в iдеї i в революцiю своїм жалом? Њи найстрашнiшого ворога-фашизм- вже закопуєм у могилу, а цей ворог ще помiж нас ходить, то кидає грЯзь на нашi звершеннЯ, то вкраплює тлiнь у свЯтинi. I, дивись, його не хапають за руку, Як скрито-вбивцю, а ще й прислухаютьсЯ до нього, бо ж вiн умiє видати своє шипiннЯ за голос маси. - Ђ ви лобом хоч раз зiткнулись зi своїм "правдолюбцем"? ‚ очах ‡аднiпровського зiйшлисЯ стражданнЯ i гнiв. - ѓадину i її шипiннЯ за спиною чую, але не можу пiймати її за хвiст. Ђдже вона проти тебе не виступає прилюдно, а б'є анонiмкою, нашiптуваннЯм, накаркуваннЯм. I вона опинЯєтьсЯ на вигiднiших позицiЯх, анiж ти, бо не ти судиш негiдника, а вiн тебе руками твоїх не в мiру довiрливих однодумцiв i пiдозрою комiсiй. - I все дно iудиному корiнню недовго звиватисЯ. ‘корiше б закiнчиласЯ вiйна! - Њарко сказав цi слова Як заклинаннЯ того часу. ’Яжку розмову їм перебив гуркiт бiлЯ дверей, i звiдти одразу ж хтось басогласо запитав: - ѓромадЯни православнi, коли ж ви дасте чистий спокiй чи вiдпочинок храму божому! ? - —iплЯючись за парти, з темрЯви, мов шмат її, виколивавсЯ кордубатий; барчистий, з переспiлим огiркуватим носом панотець. ѓромадЯни православнi засмiЯлись, а пiп витрiщивсЯ на них круглими п'Януватими очима, пiд Якими циганськими сережками повигинались перепiйнi синцi, несхвальне похитав головою i возгласив: - Iстинно, чую не смиренiє слiзне, а єретичний смiх у храмi божому, вЯще же нiчто же! - Iзидi, панотче, не бурчи даремно, бо не твiй сьогоднi день, - стримуючи посмiшку, заговорив ѓригорiй ‘тратонович. - Ќе погань свЯтого i шкiльного мiсцЯ недостойною бурЯкiвкою. - Ќе бурЯкiвкою, а сладчайшою морелiвкою, - повчально уточнив отець •рисантiй, i на його досить земне обличчЯ лiг вираз комедiйної свЯтостi. - Њорелiвка - воiстину веселить серцЯ, її i на благочинському соборi ухвалили. - ‡а що ж сьогоднi ви, панотче, цмулили веселiє серцЯ: за хрестини чи мерлини? -Ќе вгадали, - за останнє зведеннЯ Iнформбюро! - вiн переможно пiднЯв угору вказiвний товстючий перст. - ’одi прощаютьсЯ грiхи вашi. - Ѓогохульник! - випалив отець •рисантiй i опустивсЯ на парту, прикривши її рЯснотою тiлес i одежi. - Ђ ти вiдаєш, чадо младоумне, що мiй отрок пiд самим Ѓреслау стодвадцЯтидвохмiлiметровим дивiзiоном командує? ’о-бо й воно! Љоли б у нього було не духовне, а робiтничо-селЯнське соцпоходженнЯ, вiн, може, в полковники вискочив би, i Я тодi пив би тiльки генеральськi коньЯки! ’ака щиросердiсть розвеселила Ѓезсмертного i ‡аднiпровського. - ’ак вiдречiтьсЯ, отче •рисантiю, вiд свого сану, повiсьте рЯсу на городнє опудало, щоб власнi дiти не соромились вас, - порадив Њарко. - Ќе можу одрiшитись од сану, тодi мiй увесь рiд перевернетьсЯ в могилi: вiн почав попiвствувати ще за крiпаччини, це Я сам знайшов у клiрових вiдомостЯх, а батько мiй був аж отцем-ключарем. ’о Як же менi прощатись з попуваннЯм? ’а й лiта мої не тi, i голос не той: керувати самодiЯльнiстю не вiзьмуть, а заглЯдати в руки дiтЯм не хочу, - зовсiм одверто заговорив панотець. - ЋпасаюсЯ тiльки, щоб потiм через мене чадо моє не уволили з дивiзiону, - справжнЯ зажура лЯгла на м'Ясисте обличчЯ попа i на його похнюплений огiрок носа. - •то ж його може уволити, коли вiн у самому пеклi побував! - заспокiйливо сказав Њарке. - …, не кажiть менi: Я не сьогоднi народивсЯ на свiт. ”ортуна - зрадлива дiвицЯ. Ђдам в раю бiлЯ самого бога проживав, та прогнали ж його навiть iз раю. Њолюсь i за своє чадо, i за все свЯте воїнство. . - I по сумiсництву п'єте? - I п ю, - погодивсЯ отець •рисантiй. - –им христиЯнин i вiдрiзнЯєтьсЯ вiд турка. - ђозгойдавши стан, вiн пiдвiвсЯ з парти, пiдiйшов до чадного свiтильника, провiв над ним рукою i драматично виморщнв лойовите чоло. - Ћце несамовите кiптюженнЯ скоро всiх свЯтих у грiшникiв оберне, i не знатимуть люди, кому поклонЯтисЯ. I нащо такий клопiт свЯтим?.. ѓрiхи, грiхи i воєнна суєта, пiду ще благовiст почитаю. - Ђле спочатку вiн, похитуючись, звернув на крилас, де висiв реєстр свЯтих з означеннЯм, хто з них i в чому допомагає грiшним мирЯнам - чи в господарствi, чи в медицинi. ’ам отець •рисантiй чимсь залишивсЯ невдоволений, бо забубонiв, Як осiннiй дощ, прочовгав чоботиськами по стертiй пiдлозi й пiшов у темiнь. Љоли заскрипiли i грюкнули церковнi дверi, ѓригорiй ‘тратрнович запитав Њарка: - џк вам наш душеспаситель? - Џо-моєму, життєлюб. - I навiть бабодур. - „о цього часу? ѓригорiй ‘тратонович засмiЯвсЯ: - „о цього часу. Ћдного разу напiдпитку признавсЯ, що його грiшити заставлЯє тiльки давнЯ звичка, а не щось iнше. -„обре маєте сусiдство. —ого вiн так пiзно приходив. Џеревiрити, Як приймак господарює, чи привела любов до храму божого? - ‘корiше любов до горiлки. Ќапевне, десь трохи не допив. Ђ у ризницi у нього є деЯкi запаси не тiльки червоного вина. Њоже, скористаємось ними? Ќе раз отець •рисантiй спокушав мене в пiдходЯщу годину навiдатись до його закапелка. - ѓлЯдить, ще цей душеспаситель споїть вас, - посмiхнувсЯ Њарко. - ’аке не загрожує менi. Ђле.сьогоднi можна було б вiдзначити ваш приїзд. - ‘пасибi, утримаюсь. - Ќе вживаєте цього зiллЯ? - ‚живаю, але тепер, на жаль, перейшов на наперстки: медицина так обчикрижила менi нутрощi, що там тепер бiльше душi, анiж тiла... Ќапiвживого розпатрали, розiбрали мене Якось у пiдземному шпиталi, а тут Як вдарить артналiт i перекалiчив мало не всiх, Якi порались бiлЯ мене. ‡алишивсЯ Я сам i через Якийсь час, прийшовши до пам'Ятi, зопалу пiдвiвсЯ на лiктЯх. Ќiде нiкого, тiльки на операцiйному столi лежить бiлЯ мене всЯ моЯ середина й потихеньку парує. Ќiколи не думав, що така вона неприваблива i так її .багато. Ђле потiм медицина так походила з ножами, що залишились рiжки та нiжки: постаралисЯ, щоб чоловiк менше хлiба i напоїв споживав. ѓригорiй ‘тратонович з спiвчуттЯм i захопленнЯм поглЯнув на Ѓезсмертного: - Ћтак щоб хтось сказав про своє калiцтво, повiрте, вперше чую! - Џовiрю. Ђ тепер заграйте, ѓригорiю ‘тратоновичу, щось душевне, журливе. - †урливе? —ому? - Ђ в цих пiснЯх, здаєтьсЯ менi, завжди бiльше душi. - ‚и ж пiдтЯгнете? - ‡а це не питайте. ’iло моє фашисти здорово перекраЯли, а дух i голос майже довоєнного калiбру залишилисЯ. - Ђ мiй голос, Як i молодiсть, обiрвавсЯ в турецькiй неволi... —ував, що багато знаєте пiсень. - •то з українцiв не знає їх? —и на безхлiб'ї, чи на хлiбах, чи в хлiбах виростає, а з пiснею не розлучаєтьсЯ. - ,це правда, що коли ви повернулисЯ з недоброго мiсцЯ, то сiм днiв зi своїми друзЯми випивали i лише однi весiльнi пiснi виводили? Њарко весело похитав головою: - I тут прибрехали - тiльки чотири днi. - I лише весiльнi? - ’iльки їх. ’одi на журливi не тЯгло. - I на чотири днi вистачило весiльних пiсень? - з недовiрою подививсЯ на Њарка. - џкраз тiльки на чотири, а далi пiшли працювати. ’а ви не дивуйтесЯ, тодi у мене пам'Ять цупкiшою .була i до пiсень, i до книг. —и не почнемо "‡абiлiли снiги та забiлiли бiлi"? †урливою тугою i стогоном обiзвалисЯ струни кобзи; в сумовитому звучаннi зажуриласЯ пiснЯ двох бурлак над судьбою невiдомої людини, Яка замiсть долi мала кривду, холодну, наче снiги, що забiлiли, але мала й вiрнiсть побратимську, гарЯчу, нiби кров, наточена з чистого серцЯ. Њовчазнi свЯтi, застоЯвшись на своїх довiчних мiсцЯх, з подивом прислухались до житейського спiву, а Њарковi не раз здавалосЯ, що їхню пiсню слухає iще хтось, причаївшись у теменi бiлЯ дверей. –е знову й знову нагадувало йому зустрiч з невiдомою жiнкою. "—и не химерна долЯ у нього?" - послав думки до зруйнованої школи i ген-ген по всiх усюдах, де стрiчавсЯ чи розминавсЯ з тим, що люди назвали судьбою. „есь, наче в пiдземеллi, невиразно проспiвали першi пiвнi. Њарко стрепенувсЯ, дослухаючись до напiвзабутого спiву. - џк швидко час пройшов, - почав збиратись додому. - I длЯ мене майнув, наче хвилина. ѓригорiй ‘тратонович проводжав Њарка до руїн школи. ’ут вiн, Як перед цим Њарко, теж пiднЯв шматок холодного каменЯ i нiмотно поглЯнув на нього. - Џитаєтесь, коли шкода буде? - Џитаюсь, бо живу нею i в усiх найкращих снах бачу її. „умаєте, розкiш морозити ваших дiтей у церквi, а своїх у дзвiницi? - џк у дзвiницi? - здивувавсЯ i похмурнiв Њарко. - Ђ хто ж менi взимку в спаленому селi мiг приготувати хороми? Ћт i знайшов собi в дзвiницi тимчасовий притулок. Є у мене п'Ятеро дiтей... - Џ'Ятеро!? - з недовiрою перепитав Њарко. - ‘кiльки свiту, стiльки й дива! Љоли ж, вибачайте, ви розжилисЯ на п'Ятерко дiтей? „е час узЯли? ‡аднiпровський посмiхнувсЯ: - —ас про мене сам подбав. - ЃлизнЯтами нагороджував? - Ќi, обiйшлосЯ без них, а то ще бiльше було б. - ’ак ви до зустрiчi з Ћксаною вже мали дiток? Ќiчого не розумiю. - ’а не косуйте, Њарку ’рохимовичу, доведетьсЯ ще затримати вас до третiх пiвнiв однiєю iсторiєю. - ђозказуйте. - Њоже, присЯдемо на зрубi? - I це можна. - Њарко, зачепивши головою ключку журавлЯ, сiв на дилину, а проти нього примостивсЯ ‡аднiпровський. - IсторiЯ цЯ тЯжка i проста. Ѓув у моєму загонi один розвiдник-шибайголова, з тих, що i в пекло з пiснею полiзе. ‘ам статурний, очi великi, з вогнем i смiхом навпiл. ‚икличеш iнодi його, даєш таке завданнЯ, що в самого наперед душа умлiває, а вiн стоїть, посмiхаєтьсЯ i очима грає, мов на досвiтках: - ‚иконаю, товаришу командир, їй-бо, виконаю, а що менi, молодому-нежонатому. Џопервах його самовпевненiсть дратувала, морщила мене - все грiшив, що легковажить або бравує чолов'Яга, i починав свою лекцiю: - ђозумiєш, Љульбабенко, що вiд цього завданнЯ залежить долЯ сотень людей? ’Ямиш, Яку потрiбно виЯвити спритнiсть i обережнiсть, розшифровуючи фашистську систему охорони? Ќа цьому дiлi, Як i сапер, можна помилитисЯ лише один раз. Ќiчого не роби, Як це ти умiєш, з копита! ‚iн наче й посерйознiшає, блисне подвiйним поглЯдом смiливцЯ й дотепника i одразу ж запевнить: - ЂЯкже, товаришу командир, все зрозумiв до кришки! Ќа болючий зуб чортовi маю стати. Ђле не сумлiвайтесь: причаюсь у есесiвцiв пiд носом, Як миша пiд мiтлою... ‚ипалить таке, i в тебе вiд серцЯ одлЯже. - Ѓережи себе, Iване. - Ђвжеж, берегтиму, батьку. Ќiч-прамати - не дасть погибати, - скаже повнодзвонню, впевнено, козирне i з усмiшкою зникне, розтане в пралiсах, немов лiсовий цар. I так само несподiвано виринав з ночi, в грЯзi, в своїй i чужiй кровi, але неодмiнно виконавши завданнЯ. ‚ його фортуну почали вiрити навiть скиглiї i кислiї, Якi бiльше, нiж треба, думали про смерть. •тось про нього навiть пiсню склав. ‚она прибилась i до нашого загону. Џам'Ятаю, одного вечора заспiвали її хлопцi бiлЯ вогнища, i на неї саме нагодивсЯ з розвiдки герой. ‡розумiвши, що спiвають про нього, вiн одразу поблiд, обуривсЯ, замахав руками: - •лопцi, покиньте це неподобство. - —ого? - здивувались партизани. - Ѓо Я ще живий... ‘кiльки його не переконували, вiн стоЯв на одному, що пiснi мають спiвати лише про мертвих, i страшенно сердивсЯ, коли хтось починав спiвати про нього. ’а Якось в люте голоморожжЯ зайшов до мене в землЯнку наш особiст, ви його знаєте, вiн тепер працює в нашому районi начальником Њ‚‘. - џк його прiзвище? - ѓригоренко „емид. - ѓригоренко? - вражено перепитав Њарко.- –ього знаю ще з двадцЯтого року. •ороший чолов'Яга, тiльки страх Яким недовiрливим був. - I тепер таким залишивсЯ,- посмiхнувсЯ ѓригорiй ‘тратонович.’ак от. заходить вiн до мене, сiдає на обземок i несподiвано запитує: - џк тобi, ѓригорiю, спитьсЯ взагалi? - Ќа сон i сни,- кажу,- не зобижаюсь. - Ќе зобижаєшсЯ?-багатозначно перепитує особiст, Якого часто мучило безсоннЯ.- Ђ на розвiдникiв теж не зобижаєшсЯ? - —им же вони провинились? - •то його знає чим, - загадково поглЯдає на мене.- Љульбабенко ще не повернувсЯ? - Ќi, сам знаєш. - Ќiчого Я тепер взагалi не знаю,-з серцем пригнувсЯ до груби, рукою витЯгнув жарину, прикурив.- Ђ не довго, по-твоєму, розгулює вiн по рiзних мiсцЯх? - „умаю, не довго,- починаю тривожитись, чи не попав Љульбабенко в фашистськi лапи, заглЯдаю чоловiковi у вiчi, а вiн одводить поглЯд вiд мене.- ™ось трапилось? - ’а поки що й сам не знаю... Ђ що ти взагалi думаєш про Љульбабенка? - ™о ж про нього можна думати? ѓерой! - ѓерой? ’и впевнений?-презирливо перепитує.- Ђле чий герой? - ’а ного ти почав зi мною розмовлЯти загадками? ™о тебе тривожить? ѓригоренко пропiк поглЯдом: - “спiхи його тривожать. ‚еликi успiхи! Ѓачиш, у пiсню вже встиг попасти. Ћтак, глЯди, i в iсторiю попаде, тодi скидай шапку перед ним,- насунув картуза на очi. - Ђ чого, може, й скинути доведетьсЯ! ™е ми не знаєм, що вiн може зробити. - Ћт цього то дiйсно не знаєм! -зловiсно сказав ѓригоренко.- Ђ тобi, ѓригорiю, нiколи не спадало на думку таке питаннЯ: чому так везе Љульбабенку? ‚ипадковiсть це, умiннЯ чи щось iнше? - Iнше? ™о ж може бути iнше? - вже й мене починає охоплювати непевнiсть. - „о цього Я ще не доколупавсЯ. - ’ак чого ж ти авансом починаєш каркати на людину? - Ѓо твiй Љульбабенко, - вже передає розвiдника тiльки менi, -загадковий тип! Ќе знаю, з Якого берега i Як вiн опинивсЯ у тебе. - —ого ж у мене, а не в нас? - Ѓо вiн тобi одразу сподобавсЯ. Њоже, не так? - ’ак. I що ти проти нього маєш? - Џоки що тiльки однi крихти, - потайний твiй Љульбабенко. - ’о й добре, що потайний. –е розвiдницька вдача, професiйна жилка. - Џрофесiйна? Ђ може, коли копнути глибше, ворожа? - насовує на хмарнi очi розкуйовдженi брови. - Џодумай, що робить звичайний чоловiк, Якщо вiн одружений? Ѓуде вiн з цим критисЯ? - ЌаврЯд. - Ђ от Я дiзнаюсь, що Љульбабенко одружений, має гарну жiнку, виводок дiтей i iнодi, звiсно, самочинно, навiдуєтьсЯ до них, а себе видає за молодого та нежонатого, - перекривив голос розвiдника. - ‘ьогоднi Я перепитав усiх його дружкiв, i всi вони теж не знають, що Љульбабенко жонатий. ’ак чим поЯснити це засекреченнЯ i чи воно єдине взагалi в бiографiї цього типа? Њоже, поки ми крутимо над ним свої мiзки, вiн продає фашистам нашi душi. џ зiскочив з стiльцЯ. - ™о ти, „емиде!? •iба таке може бути? –е так не схоже на Iвана. - ‘хоже не схоже, а задачку з iксами вiн задав. Џахне тут смаленим! Џравда, може бути, що в нього жiнка з непевних соцiальних прошаркiв i вiн таїтьсЯ з цим... ‡нав Я й таких оригiналiв. ’одi ще було б пiвбiди. џк повернетьсЯ - беру його пiд свiй наглЯд. Ђ в розвiдку щоб i не заїкавсЯ бiльше. •то його знає, що вiн там робить, з ким водитьсЯ i кому служить. –i слова жаром обдали мене. џ перебрав у пам'Ятi поведiнку i роботу розвiдника, але нi до чого не мiг присiкатисЯ, хоча длЯ нас не було новиною, що ворог засилає в партизанськi загони найспритнiших агентiв. Ђ ѓригоренко тим часом витЯгнув з планшетки фотокартку i подав менi. ‹юбуйсЯ, коли ще можеш любуватисЯ, i взагалi Ќа фото Я побачив самого Љульбабенка, незвичної, своєрiдної вроди жiнку i четверо ЉульбабенЯт. Њимоволi Я посмiхнувсЯ до них, а ѓригоренко покосивсЯ на мене i похмуро тицьнув пальцЯми на жiнку: - —ом не кралЯ? ’ак i пре з неї голуба кров. Ћкульбачила Якась аристократична вуличницЯ чи бiсова попадЯнка нашого Љульбабенка. џкщо запродавсЯ тiльки через неї. - й ѓригоренка була особлива неприЯзнь до жiнок за власнi сiмейнi нелади. Џро всЯкий випадок ми подвоїли дозори, перенесли в iншi мiсцЯ вогневi точки, а в село, де жив Љульбабенко, послали свою людину й дiзналисЯ, що наш розвiдник справдi має сiм ю, четверо дiтей, а жiнка його з дiда-прадiда селЯнка, до вiйни була ланковою i нагороджена орденом "‡нак пошани". ЋтрЯхуватий Љульбабенко, виЯвилосЯ, був зразковим сiм'Янином i навiть тепер, без дозволу iнколи провiдував своє чимале посемейство. ‚ цей же день повернувсЯ i Љульбабенко, обвiшаний бельгiйськими вальтерами i репаними гранатами. ‚iн молодцювате став на порозi командирської землЯнки, струснув з себе дзвiн чужої зброї i по-юнацьки Ясно глЯнув менi у вiчi. –ей поглЯд пiдкупив мене i Якось одразу розвiЯв мої сумнiви. - ‡авданнЯ виконав? - ‚иконав, товаришу командир! - приховуючи усмiшка подав менi викрадену карту мiста з позначеними на нiй воєнними об'єктами. џ одразу ж припав до карти, прикинув деЯкi ранiше здобутi вiдомостi. Ќi, це була не фальшивка. - I Як ти и дiстав? - допитуюсь у Љульбабенка, а сам знаю наперед, що вiн неодмiнно промовчить про себе а згадає невiдомих друзiв. ’ак воно i вийшло. - „ружки допомогли: вони в гебiтскомiсарiатi їздовими служать, - вiдповiдає розвiдник, - —и не забагато в тебе рiзних дружкiв? - ’аки забагато, - знову посмiхаєтьсЯ Љульбабенко - и хлопець компанiйський. I це теж була правда: вiн Якось одразу вмiв здружитисЯ з людьми, одразу ставав душею товариства. - Iване, а ти мастак брехати? - несподiвано запитав Я Љульбабенка. - “мiю, - збентеживсЯ вiн, а потiм, подумавши, що це треба в розвiдницьких справах, веселiше вiдповiв: - Ѓрехати - не цiпом махати. - Ђ правду вiд брехнi вмiєш вiдсiЯти? - „ивлЯчись у кого. Ђле постараюсь, батьку, - з готовнiстю дивитьсЯ на мене. - Љогось треба перехитрити? - ЏостарайсЯ себе перехитрити. -‘ебе? „лЯ чого б воно? -здивувавсЯ Љульбабенко. - Ќе догадуєшсЯ? - нахмуривсЯ Я. - Ђну, Як на духу, розкажи всю правду про себе. Љульбабенко захвилювавсЯ. “ великих очах згас вогонь, а уста налилисЯ жаром. - џ всю правду, батьку, колись сказав про себе. ‚таїв тiльки про сiм'ю. - ’iльки й всього? - †iнкою i дiтьми присЯгаюсь! - гiрко вирвалось у нього. - „лЯ чого ж це було робити? - - ЏобоЯвсЯ, батьку. - ’и, i побоЯвсЯ!? —ого!? - ™о пожалiєте багатосiмейного i не пошлете в розвiдку. Ђ в мене особистi рахунки з фашистами. Ћце й увесь мiй грiх перед вами i партизанами. - Ђ Якi ж у тебе рахунки з ворогами? Љогось убили? - ђiдного брата на ЏiренеЯх, в Iспанiї, значить... ‚сi сумнiви розвiЯлись, мов дим. •отiлосЯ пiдiйти, обнЯти, поцiлувати дорогу людину, але стримав себе. - Ѓiльше нiчого не втаюєш? - Ќi, ще є один грiшок. Љоли було з руки, Я провiдував свою дружину. Њи й досi дуже любимось, - промовив Якось винувато, все його обличчЯ й шиЯ почервонiли, i вiн провiв рукою по рум ЯнцЯх. - „iти знали про це? - Ђнi одне. - ’ак потай навiдувавсЯ? - –е вже дiло партизанське. ’а й жiнка у мене чутка, наче тиха вода. ’iльки вдарю пальцем у причiлкове вiкно, вона вже й на ногах. „авненько не був у неї... Џростiть мене, дурного. Њи, звiсно, простили йому, правда, вибатькували длЯ порЯдку. I знову Љульбабенко зникав ночами, Як лiсовий цар, i виходив з ночей, мов добрий свiтанок. Ђ позаторiшньої весни, коли саме починали розвиватисЯ глухi дуби, Љульбабенко не повернувсЯ з розвiдки: Якась каїнова душа виказала його. ‚iн сам до останньої кулi i гранати тримав бiй з усiма фашистами i полiцаЯми, що були в районному центрi. „о нього, вже вбитого, боЯлись деЯкий час пiдступити вороги, а потiм в безсилiй злобi мертвого повiсили на майданi. —ерез два днi и знЯли його з шибеницi i поховали з найбiльшими партизанськими почестЯми. Џо вiйнi, є надiЯ, i пам'Ятник поставим йому... ЏiслЯ похорону Я сам партизанськими стежками пiшов до його дружини. ‚ночi добравсЯ до невеличкої селЯнської хатини. Њiж двома високими ЯсенЯми вона здаваласЯ бiлою колискою. ’а це й насправдi було так: виколисала ж вона стiлькох Љульбабенкiв. „овго Я стоЯв перед причiлковим вiкном, перед чужим колишнiм щастЯм i теперiшнiм горем. Ќадi мною журно шумiли Ясени, наче i в їхнi зеленi душi увiйшла людська печаль. Ќарештi тихенько постукав у шибку. ‚ хатi почулось шамотiннЯ, обiзвалисЯ чиїсь кроки, заскрипiли дверi, i на порозi з'ЯвиласЯ постать напiвроздЯгненої жiнки, навколо її стану, Як темний дощ, заворушилисЯ коси. ‚она поправила їх, застигла на порозi, i навiть у темрЯвi було видно, Яким щастЯм освiтилосЯ її обличчЯ. - Iваночку, рiдний, Як добре, що ти завiтав: у нас уже син народивсЯ,низькуватим, клекотливим i пристрасно-радiсним шепотом обдала мене i одразу ж перелЯкано подалась назад.-Ћй, горенько моє, хто ви, що ви!? - Ќе лЯкайтесь, Љатерино Џавлiвно, Я командир вашого Iвана. - Ћй, а що з Iваном!? Ѓоже мiй!..-зойкнула вона, гойднулась, i зливою гойднулись її буйнi коси, закриваючи обличчЯ i всю постать. ‚она обома руками розметала їх, наблизила до мене лице.- ™о ж iз.ним? I в мене тодi не вистачило сили сказати їй правду. - ‚iн поранений,- насилу вичавив iз себе цю брехню i ледве стримав зiтханнЯ. - Џоранений? Људи ж? ’Яжко? Ћй, скорiше кажiть! - ‚она одвела руки вiд серцЯ, потЯгла мене до хати, то без надiї, то з надiєю допитуючись: - ‘кажiть правду: вiн буде жити?.. Ќе мовчiть! Ѓуде жити? - †ити вiн буде,- не сумнiвайтесь,- це Я сказав бiльш упевнено, бо знав, що в нашiй пам'Ятi розвiдник Iван Љульбабенко нiколи не помре, нiколи! †iнка трохи заспокоїлась, витерла сльози i почала менi дЯкувати. "‡а що ти дЯкуєш, людино дорога, - за мою страшну брехню?" -мучивсЯ Я, а Љатерина, поправлЯючи коси й одежу, вже рiвнiше питала: - „е ж вiн тепер? - ‹iтаком перекинули на ‚елику землю. - Ќа ‚елику землю... Ќевже вона тут йому була замалою? - задумалась жiнка, з благаннЯм i надiєю поглЯнула на мене. - Ќа ‚елику землю... I сина не побачив. џк би вiн зрадiв. - Ќа кого син схожий? - ‡нову на Iвана. ‚сi сини в батька пiшли, - вперше посмiхнуласЯ вона, а Я мало не застогнав. Љатерина похапцем позапинала вiкна, засвiтила гасничок, почала готувати Якусь вечерю. џ тЯжко опустивсЯ на лаву i не спускав зору нi з жiнки, нi з колиски, в Якiй лежав маленький, вже незадоволений життЯм чоловiчок, тiльки длЯ матерi схожий на Iвана. Ђ сама мати була надiлена тiєю вродою, що наче стверджувала схожiсть мiж жiнкою i землею. I хоч вона мала п'Ятеро дiтей, в очах, в сльозах, в рухах її проглЯдала дiвочiсть... ™о ж, перегодЯ Љатерина дiзналасЯ, що її Iван загинув, згодом i мою брехню простила. Ђ коли ми вийшли з лiсiв, Я подавсЯ до Iванової Љатерини, пособив трохи ш всЯчиною, пожив трохи в її хатi i полюбив спочатку дiтей, а потiм i саму Љатерину. Ћднiєї мiсЯчної ночi вiдчув, що не можу бути без неї, i, Як умiв, сказав про це: - Ѓув Я, Љатерино Џавлiвно, батьком вашого Iвана, а тепер хочу бути батьком його дiтей. ‚иходьте замiж за мене... Ћтак i придбав собi п'Ятерко дiтей. - I, щоб Њарко не подумав, що трохи вихвалЯє себе, жартома додав: - Џайка Якраз тепер на тиждень вистачає: меле дiтвора, Як на жорнах. Ђле партизани не забувають нас. Њарко незграбно нахиливсЯ до ‡аднiпровського, поцiлував його в щоку. - ‘пасибi, ѓригорiю ‘тратоновичу. - ‡а що? - здивувавсЯ той. - ‡а любов до вдови... ‡а людЯнiсть... - ‡а справжню любов Я повинен їй дЯкувати... Ћт побачите, Яка вона в мене, - сказав не без гордощiв. - ‡даєтьсЯ, довгi-довгi роки Я шукав, очiкував її. - „обре сказали. Ђ в очiкуваннi гарнi i людина, i природа... Љоли це минаєтьсЯ-все стає буденним. Ќа дружбу! - потиснув руку вчителю. Ќа дружбу! - зворушено вiдповiв. - „обре, ™о ви є на свiтi добре, що ми зустрiлись. џ вас додому доведу. - „оберусЯ сам. ‡автра ж заходьте до мене. „орогу не забули? - Ќi. Ќеодмiнно зайду. - Ќа добранiч. - Ќа добранiч. Ћт i розходЯтьсЯ двоє нових друзiв з такими почуттЯми, наче вони давно знали один про одного, тiльки Якось до цього часу їм не доводилось зустрiчатись. V ‡аднiпровський ще довго стоЯв на розхристаному цвинтарi, придивлЯючись до постатi Њарка Ѓезсмертного, а потiм, коли вона зникла, дослухавсЯ до нерiвного перестуку милиць. Ђле, зрештою, затихли й вони, а в душi не влЯглась теплiнь почуттiв. ‹юдина приїхала, - вголос говорить учитель. - Ђч, Як про очiкуваннЯ сказав-хоч у книгу записуй. –е не Ѓезбородько з пiдземним лабiринтом крота, - морщитьсЯ при однiй згадцi про Ѓезбородька. Ќадворi трохи посвiтлiшало. Ќа небi з хмар творилисЯ темнi хащi лiсiв, i в їхньому русi i розвої вчувалась хода весни. I ‡аднiпровський вголос питаєтьсЯ в неї: "’и йдеш?" ‚ сторонi обiзвавсЯ вiтер, заскрипiло дерево, змiнивсЯ малюнок неба, а чоловiк посмiхнувсЯ i похитав головою. ™е кiлька рокiв тому вiн дивувавсЯ, коли його батько мiг розмовлЯти з нивою або лiсом, з сонцем у небi чи колоском у руцi. Ђ тепер ось таке непомiтно прийшло i до сина. —и роки приносЯть це людинi, чи з роками гострiшим стає вiдчуттЯ живого в нiмiй природi? ЏiслЯ своїх партизанських лiт вiн не може не говорити з лiсом, з деревами, пiд Якими колись лежав чи пiд Якими навiки лежать його друзi. I зараз хащi хмар на небi наблизили до ‡аднiпровського справжнi лiси, лiси його страждань i боротьби. Њинувшина крилом майнула над чоловiком i здивувала його: Як вiн змiг вийти з усiх оточень, свинцевих дощiв i з таких зашморгiв огню, коли в пiдпалених лiсах звiрина бiгла до партизанiв i навiть гадюки не кусали людей... ‚ церквi ѓригорiй ‘тратонович з кременю висiк огню i знову засвiтив мiдну кiптюжку, в Якiй ще недавно чаїласЯ смерть; навколо одразу ж розсунулась темрЯва, кiптюжка загрозливо зафахкотiла i зав'юнилась чорним снуваннЯм. Ђле тепер з'юрмленi свЯтi Якось веселiше дивились на вчителЯ, начеб i їм було приємно, що вiн зустрiвсЯ з другом. "Ћтак можна збагнути i корiннЯ iмпресiонiзму - все залежить од настрою... Ђле чи не Янголи нагнали холоду своїми крильми?" - мерзлЯкувато повiв плечима i поглЯнув на Янголiв. ‘правдi, вiд бiлизни їхнiх крил, що замерзали на тлi зеленкуватого мальованого неба, вiЯло холоднечею. ѓригорiй ‘тратонович, щоб розiгрiтисЯ, походив по церквi, мiцно вдарив кiлька разiв руками по плечах, а потiм присiв бiлЯ поставцЯ i почав проглЯдати своє писаннЯ про партизанськi роки. ‚ душi й перед очима почали оживати подiї, люди, лiси, полум'Ям охопленi села, але на паперi все це виглЯдало бiднiше. I вiн, караючись, охопив чоло руками. џк же йому в дрiбноту чорних лiтер втиснути безмiр'Я любовi, вдихнути життЯ його друзiв, життЯ непомiтних у буднi людей, Якi в днi вiйни вростали в пiснi i легенди? Ђбо Як, наприклад, передати силу звичайної зернини? ‚iн пригадав, Як пiд самий Ќовий рiк у фашистську тюрЯгу попавсЯ старий партизан „анило Ѓроварник, Який. вiдпустивши бороду, з лiрою ходив старцювати по селах. Ђ в загiн „анило Ѓроварник приносив цiннi вiдомостi й шматки хлiба; i, роздаючи їх партизанам, вiн говорив про людей, красивих i добрих, Якi винесли йому хлiб, змелений в безсоннi ночi на жорнах i вчинений на жiночих сльозах. - ѓоловне, хлiб повинен бути без слiз, - не раз у задумi говорив старий хлiбороб. I за цими словами стоЯли його вiра i надiЯ. Љоли „анила Ѓроварника впхнули в забитий людьми камiнний склеп, вiн назвав себе „iдом Њорозом i, граючи свою роль, невимушене почав знайомитись i розмовлЯти з усiма в'ЯзнЯми. Ђ коли надiйшла дванадцЯта година, коли Ќовий рiк невидимо став,на порозi камiнного мiшка, дiд Ѓроварник звiдкись дiстав зерна i почав ним посiвати в'Язнiв, урочисто примовлЯючи: "‘iйсЯ, родисЯ, жито, пшеницЯ, всЯка пашницЯ, на щастЯ, наздоров'Я, на Ќовин рiк, щоб краще бити ворога, нiж торiк!" ‘кидаючи шапки, в'Язнi посхоплювались з промерзлої землi, вражено прислухаючись .до знайомих слiв, до далеких днiв миру, до прадавньої казки своїх батькiв. ‡ерно їм падало на голови, а в головах народжувалось нове заповзЯттЯ, а в руки прибувала нова сила. –iєї ж ночi вони всi й вирвались iз тюрми. I чи не допомогла Їм здобути волю ота зернина, що повинна рости i родити без слiз? Ђле Як про це написати, щоб воно дiйшло до людей, сколихнуло їхнi серцЯ? - Ђлхiмiк i чорнокнижник ще й досi не спить? - в темрЯвi несподiвано легко задзвонив мелодiйний голос, i до ѓригорiЯ ‘тратоновича непомiтно пiдiйшла невисока тендiтна жiнка. ‘умовита посмiшка тремтiла на пошерхлих пелюстках її напiврозкритих уст. “читель од несподiванки здригнувсЯ, рука, за звичкою, сама потЯгнулась до автомата. ‚iн одразу ж одсмикнув її, поглЯнув на жiнку i засмiЯвсЯ: - Ќу й налЯкала ,ти мене, ‘тепанидо!.. ‘аме чомусь партизанська минувшина згадалась. - „ивно було б, Якби ти про щось iнше думав. Ќу, чого посмiхаєшсЯ i мружишсЯ? - Ќа свiтило завжди доводитьсЯ мружитись,- засмiЯвсЯ ѓригорiй ‘тратонович.- ’а й чудуюсь iз голосу твого: Як дзвенiв у дитинствi дзвоником, так i досi дзвенить - не переводитьсЯ срiбло в ньому. - џке вже там срiбло,- в опущених куточках її заокруглених уст ворухнулась печаль. - —исте! - переконано сказав ѓригорiй ‘тратонович.-Ђ ти чого не вiдпочиваєш? - Ќе спитьсЯ, брате, перед дорогою. ’а й молодiсть встала-ворухнулась перед очима,- промовила з насмiшкою до себе.- ЏройшласЯ ж оце селом, i все-усе згадалось, що промайнуло навiки. ’ут же Я зустрiла свою вiсiмнадцЯту весну. џкi сади, Якi оселi стоЯли тодi... - Ђ в очах тодi не стоЯло перше коханнЯ? - змовницьки покосував на сестру ѓригорiй ‘тратонович i посмiхнувсЯ. - ‡вiдки йому було взЯтисЯ?-мало не скрикнула жiнка i кинула сполоханий поглЯд на брата.- Њелеш таке... - ’ак уже й мелю... “ вiсiмнадцЯть рокiв до гарненьких дiвчат коханнЯ приходить звiдусiль,- не помiтив її хвилюваннЯ. - …т, не патЯкай зайвого. - Ќiколи не думав, що любов - зайвина,так само напiвжартома говорить ѓригорiй ‘тратонович, але ‘тепанидi зараз не до жартiв, i скорбота проходить її обличчЯм, тремтить у щойно вибитих зморщечках бiлЯ носа i забиваєтьсЯ пiд повiки. Ђле жiнка Якось опановує себе i навiть у подивi поводить плечем: - I чого ти сьогоднi так багато говориш про любов? ‡аднiпровський Ясно поглЯнув на свою зведену сестру, пiдвiвсЯ i простЯгнув уперед могутнi ручища молотобiйцЯ: - Џитаєш чого? Ѓо маю тiльки цi простреленi руки i лише одне нiчим не обкарнане багатство - зветьсЯ воно любов'ю!.. –е не диво, коли хтось у свої вiсiмнадцЯть чи двадцЯть рокiв покохає когось. –е любов длЯ себе, чи длЯ двох, чи длЯ свого вогнища. џ не гуджу i її, але горджусь, що маю бiльшу любов. ‚она, Як спадщина, дiсталась менi вiд моїх батькiв, од їхнього хлiба i пiснi, вiд чарiв нашої м'Якої задуманої природи i вiд моїх побратимiв по сердечностi, по мислi i зброї. I хоч Я зараз живу на злиденному пайку, а моЯ дружина, поки розрiже хлiб, кiлька разiв ножем викреслює на скоринцi пайку дiтЯм i менi, Я б за все разом узЯте золото ђокфеллерiв не вiддав би й частки свого багатства. Ѓачиш, Як розхваливсЯ перед тобою, бо таки маю чим. ‘тепанида посмiхнулась i зiтхнула: - џкий ти щасливий i... нещасний, брате. ѓригорiй ‘тратонович нахмуривсЯ, в душi ворухнулись його жалi i невдачi, але вiн одiгнав їх i обуривсЯ: - —ого ти мов з гарЯчки заговорила? —ому Я нещасний!? - Ѓо рiзна погань смикає тебе, мов горох при дорозi. - I це тому, що Я iду по дорозi. Ђ зверну Я, зверне другий, третiй з дороги, то погань i виповзе гадиною грiтисЯ на сонцi. - Ђле Як вона жалить тебе! - ’ак, вона може вжалити мене, принизити мою гiднiсть у очах збайдужiлих людей, потьмарити мiй день, а проковтнути - не проковтне. I не роби мене безщасним, бо велике щастЯ було в моєму життi: коли гримiло над усiєю землею, Я, Як умiв, i руками, i плечем, i грудьми одводив нещастЯ од людей... Љолись мене дивував своєю поетичною силою один образ iз пiснi: "Ђ Я тую чорну хмару рукавом розмаю. Ђ прийшов час - i Я теж розганЯв найстрашнiшу хмару i живим вийшов з-пiд неї. –е, сестро, зветьсЯ не слiпим, а справжнiм щастЯм. - ‚iн легко, обома руками пригорнув ‘тепаниду i забубонiв їй у саме вухо: - й поменше думай про всЯке таке, бо в свiтi є над чим кращим думати. ’а й погостюй у нас ще з деньок. ЋбличчЯ ‘тепаниди трохи розпогодилось: - „обре, що ти такий у мене... - ‘Який-такий Џантелiй, а все-таки веселiй, - засмiЯвсЯ ѓригорiй ‘тратонович. - ’ак побудеш iще деньок? - Ќе виходить - уже канiкули закiнчуютьсЯ. - ’а и у дзвiницi жити гiрше, нiж у хатi, - насмiшкувато примружив очi. - I це правда, - не стала заперечувати. - ‚ нiй од холоду i тiло, i костi нiмiють. –е не оселЯ, а насланнЯ Якесь. - ‡ате дiти пiд великими дзвонами ростуть! Џрикмета гарна! ‘тепанида пiдперла рукою обличчЯ. - ‹ишенько моє iз такою прикметою. - –е ж тимчасово, - заспокоїв її ѓригорiй ‘тратонович. -‡автра-позавтра переберемось у землЯнку i заживемо, Як люди. ‘ьогоднi вже й скла роздобув на вiконцЯ, поцiнно дiсталось. - ™е и радiє, наче бога за бороду пiймав, - докiрливо похитала головою. -•тось би iнший, на твоєму мiсцi, при твоїх заслугах, уже в палацi сидiв би. - Ћблиш, ‘тепанидо, старi мелодiї, страх Як не люблю їх, - одразу нахмуривсЯ ѓригорiй ‘тратонович. - Џрийде час - i в палацi буду жити. †iнка недовiрливо подивилась на брата: - Љоли ж вiн, романтику мiй, гордiсть моЯ, прийде? - Љоли всi люди матимуть палаци чи щось подiбне. Ќе ранiше i не пiзнiше. - Џодвижництво i знову подвижництво, а Якийсь тобi хитрий Ѓезбородько вже й зараз у палацi сидить i пiдсмiюєтьсЯ над такими, Як ти. ѓригорiй ‘тратонович пильно подививсЯ на сестру i постукав себе пальцем по чолу: - ‚ тебе голова чи її ерзац на плечах? ѓолова?.. ’о нагадай менi випадок з iсторiї, коли чеснi люди мали бiльшi матерiальнi вигоди, нiж пристосуванцi чи злодiї? - ‡даюсь, брате, перед твоїми знаннЯми, твоєю логiкою i слов'Янським стоїцизмом. ’и в мене найкращий випадок, - не розсердилась, а мило посмiхнуласЯ жiнка. - „обре, що твiй тато, овдовiвши, знайшов мою маму... џкий вiн рослий i гарний був! Џам'Ятаєш, Як ми на їхньому весiллi у виЯрку за хатою танцювали. - Љому що в головi, а тобi танцi i в церквi згадуютьсЯ, -засмiЯвсЯ, махнув рукою ѓригорiй ‘тратонович. - ’и вмiла крутитись, Як голуб-вертун. - I це все уже назовсiм вiдiйшло, - зiтхнула, задумалась ‘тепанида, - i дитинство, i життЯ батькiв, i твоЯ молодiсть. ’iльки мамина хатка iнодi так нагадає всю передчасно втрачену рiдню, що i сльози, й iскри аж бризнуть з очей. - Џорiдшав наш косарський рiд, - i собi зiтхнув ѓригорiй ‘тратонович. - Џiдкошував усюди вiн смерть, але и смерть косила його. - ‚iн бережно посадив сестру на ослiн, уважно подививсЯ на неї. - ’а журба журбою, а жити треба. —и не думаєш ти iнколи, що живеш тепер, Як у дуплi? ‘муток нi розуму, нi сорочки не дасть. Ќа людЯх треба побiльше бувати, сестро, на людЯх! - ‚они такi ж нещаснi, Як i Я, - стрепенулась i пiдвеласЯ iз ослона. - •м! Ќовину вiдкрила! Ђ щастЯ їм, гадаєш, союзники з-за морiв попривозЯть? - невдоволено хмикнув ѓригорiй ‘тратонович. -‚они ж, люди, з сльозами посiють його, але дочекаютьсЯ своїх великих жнив. •очу бачити в цьому посiвi справжню зернину i своєї сестри. Ѓiльше нiчим тебе не можу втiшити. Џлакати з тобою не сЯду за один стiл... Ќу, проЯснись, невдашечко моЯ. ’и ж така добра, славна, тiльки занадто крихка душа в тебе, мов колосок у жнива. - ‚iн знову пригорнув ‘тепаниду, поцiлував у надбрiв'Я i зразу ж приклав пальцЯ до уст: - ’еб