ари, Якщо вони налетЯть на хутiр, знали, що мають справу з потрiбними Љримовi й ’уреччинi людьми. ’ого днЯ, коли козаки вирiшили, що пiдуть вони на ’уреччину у вiвторок пiслЯ великоднЯ, Љемаль-‘ус зник iз ‘iчi. ‰ого вiдсутнiсть тут же помiтив „жузеппе i сказав про це Ћлександровi та Џетровi. Ћлександр не надавав цiй подiї нiЯкого значеннЯ, а Џетро стривоживсЯ, Як i „жузеппе. •отiли послати за сеньйором ѓасперонi догоню, але в Якому напрЯмi вiн подавсЯ?.. Љоли увечерi дивлЯтьсЯ, аж iталiєць уже в таборi. I не сидить у своєму куренi, а мчить прЯмо до отамана. "™о таке?" - перепинив його бiлЯ дверей „жузеппе. "‘кажу самому отаману!" Џетро, ‰ован i „жузеппе тут же забрали в нього пiстолi й шаблю i, взЯвши його пiд руки, Як ото турецькi пашi беруть чужоземних послiв, щоб часом не кинулисЯ на султана, повели до Ћлександра. ‘еньйор ѓасперонi вiдбрикувавсЯ, страшенно лаЯвсЯ, називав „жузеппе, Џетра та ‰ована дурними турками, аж поки ‰ован не дав йому по потилицi. ‘еньйор ѓасперонi пiднЯв страшенний лемент, на Який вийшов Ћлександр. I тодi, всi, хто був близько, почули: "Џане отамане! ’атари близько! џ ледве врЯтувавсЯ. ’исЯч зо п'Ять, не менше!.." ђуки охоронцiв тут же ослабли. ‘еньйор ѓасперонi вирвавсЯ, дав у вухо ‰овановi, вигукнувши: "Ќехристю чортiв!" Ћлександр спитав: "џкi татари? „е ти їх бачив?" - "“ степу! ѓанЯлисЯ за мною. џкби не мiй кiнь - упiймали б..." - "Ђ чого ти ганЯв по степу?" - сердито перебив його Ћлександр. "‘ьогоднi вночi менi сон приснивсЯ: буцiмто в степу, на десЯтiй милi вiдси, є кам'Яна баба а бiлЯ неї - горнЯтко з грiшми закопане... Ќу, Я й поїхав!" - "I не знайшов?" - "‡найшов! - вигукнув сеньйор ѓасперонi. - Ќа конi в мене лишилосЯ. Њожу показати..." ‚сi побiгли до конЯ - i справдi: побачили мiшок, а в ньому важке горнЯтко, в Якому щось переверталось. "Џане отамане! - вигукнув сеньйор ѓасперонi. - Ђ чи не дозволиш ти менi вiддати всi оцi грошi товариству славному на горiлку?" - "’iльки пiслЯ того, Як вiдiб'ємо татар... џкщо вони, звичайно, тобi не привидiлисЯ..." Ђле татари наступного днЯ таки з'ЯвилисЯ. Ќа ‘iч вони не нападали, але великими ватагами пробiгали неподалiк i зникали в степу. ѓасперонi торжествував. “се виходило так, Як вiн задумав. ‚iн розповiв пановi ‘улЯтицькому про те, коли починаєтьсЯ дохiд, пан ‘улЯтицький тут же разом iз своїми дружками рушив у далеку дорогу. ’атарським посланцЯм було передано наказ ЉемалЯ-‘уса: негайно влаштувати бiлЯ ‘iчi демонстрацiю своєї сили - i татари з'ЯвилисЯ тут наступного ж днЯ. Ѓуло їх, щоправда менше, нiж п'Ять тисЯч, але їхнЯ поЯва спочатку вiдвернула увагу козакiв вiд дивної поведiнки сеньйора ѓасперонi, а потiм ще й пiднЯла авторитет хитрого "iталiйцЯ", Який "першим" помiтив ворогiв... —ерез кiлька днiв щедрий сеньйор ѓасперонi напував козакiв горiлкою. Џили всi, тiльки „жузеппе та ‰ован не брали участi в цiй учтi. I от нарештi козацький флот рушив у похiд. видко спустилисЯ до гирла „нiпра, вночi пiдiрвали порохом ланцюг, що ним перегородили турки рiку, - i без пригод вирвалисЯ в лиман. ’урецького флоту при џчаковi не було. –е стривожило ЉемалЯ-‘уса. Ќевже пан ‘улЯтицький ще не дiйшов до Љафи, а звiдти до ‘тамбула?.. ‘онце вже поринало в море, коли нарештi iз задньої чайки, в Якiй був i сеньйор ѓасперонi, помiтили смугасте вiтрило. Љозак-спостережник приклав долонi до рота i загукав : - Ќа сходi вiтрило! Џередай далi! ‡алунало над чайками: - Ќа сходi - вiтрило. Ќа сходi - вiтрило!.. ‡ передньої чайки передали: - ‘пускай вiтрила! I пiшло назад i в боки: - ѓей! ѓей! ‘пускай вiтрила!.. ‘початку виднiвсЯ один човен. Џотiм - одразу - весь обрiй зарЯбiв вiтрилами. ’а вiдстань далека, а надворi швидко темнiє... - Џiдiймай смолоскипи! I запалало все море вiд козацьких вогнiв. “щух вiтер, тiльки хвилi поволеньки котилисЯ... - Ђге-ге-гей!!! - загукав з передньої чайки Љарпо Ќедайборщ, аж на смолоскипах полум'Я затремтiло. - ѓе-ге-ге! - тоненько вигукнув Љлюсик i почав по-латинi рахувати донськi човни: - Џрiмус, секундус, терцiус, квартус, квiнтус, секстус, сентiмус, октавус, нонус, децiмус, ундецiмус, дводецiмус, терцiус, децiмус... ‡агримiло з п'ЯтнадцЯти тисЯч козацьких горлЯнок: - Ђге-ге-гей!!! Ђж мурашки пробiгли по спинi ѓасперонi. “х, Яка це страшна сила - i вiн, Љемаль-‘ус - серед неї... ™о зробити, аби виконати важке завданнЯ i самому вцiлiти? Ђ зi сходу, вiд уже недалеких смолоскипiв донцiв, донеслосЯ рiдне, братерське: - Џу-гу! Џу-гу! I п'ЯтнадцЯть тисЯч горлЯнок так гарикнули, що, напевне, в самому ‘тамбулi заблимали свiчки в сералi недоумка Њустафи: - Љо-зак з ‹у-гу! ‹у-гу! Љозак з ‹угу! Ђ вiд донцiв лунало: - Џу-гу! Џу-гу! •вилi кидалисЯ вогнем, бризкали iскрами, в небi блiдли зорi, перелЯканi, стрибали з хвилi на хвилю дельфiни, вже чути було плескiт весел з донських лодiй i веселий гомiн. Љозак, що першим побачив на обрiї вiтрило донцiв, раптом стрибнув у нiчну воду. - Људи ти? ‚топишсЯ! •олодно! - Џодай смолоскип! “зЯв смолоскип i поплив назустрiч донцЯм. Џобачили хлопцi з передньої лодiї, що пливе до них запорожець, вдарили веслами по водi, аж збурили море - давай, друзЯко, до нас скорiше, горiлки дамо, а то заклЯкнеш - вода ще холодна... „есЯтки рук тЯгнутьсЯ до козака. Џодав спочатку смолоскип - пiдхопив його донецький ватаг Єфтимiй Џетрунiн над головою, замахав шалено тим вогнем. I от уже перша лодiЯ з Џетрунiним та старшиною дончакiв проходить вздовж лiвого крила козацької флотилiї. •тось пальнув з пiстолЯ - i знЯлосЯ над морем: бабах, бабах! Ђ решта човнiв приєднуєтьсЯ до козацького похiдного строю, входить мiж рЯди чайок. - ‡драстуйте, хлопцi-запорожцi! - „обрий вечiр! - •а-ха-ха! - —ого так пiзно?! - Џригоду мали. - џку? „е? - “ протоцi. „онська лодiЯ стоЯла бiлЯ самого борту чайки Ќедайборща. Ѓородатий козак, витираючи об старий каптан натрудженi веслами руки, розповiдав: - Њи вже думали: не проб'ємосЯ. Њабуть, хтось попередив туркiв, що ми йтимемо... - џк це - попередив?! - сердито озвалисЯ з чайки. - “ них, - дончак кивнув головою в пiвденний бiк, - ти думаєш, немає своїх вивiдувачiв, джасусiв? Ћто ж нас i перестрiли в протоцi. Ќадворi - нiч, мiсЯць сЯє, туркам спати треба, коли дивимосЯ: флот стоїть попереду. ѓалери... ‰демо мовчки, не дихаємо. ђушницi тримаємо напоготовi. ’iльки-но ми пiдiйшли до галер на гарматний пострiл, Як шарахнуть вони по нас! I з берега! ‡ обох бокiв! Њи у вiдповiдь з рушниць. ’а де там! „ивимосЯ - вiд ЄфтимiЯ знак подають: усiм на весла i щосили вперед. Џрошили, мов голки з нитками, стрiй галер, а вони - за нами... Њчать за нами, грiшними, i не вiдстають... - Ђ далi що? - Ђ що далi? Љинулись пiд берег - там длЯ нас зручнiше. Ђ галерою спробуй-но пройди попiд берегом - дiрку в борту вхопиш та й потонеш. Ћто там турки й почали потроху вiдставати. ‰демо, а Єфтимiй гукає: гребiть, хлопцi, щосили, бо вранцi вiтру не буде, а у туркiв судна добрi. ѓребемо, з нас десЯть потiв ллютьсЯ, руки подерев'Янiли, а вiн усе гукає: гребiть... ‚ранцi - тиша. ’урки аж на обрiї. ™е спробували за нами погнатисЯ - пiймали облизнЯ... Ђ тут - вiтерець. Њи, щоб збити їх зi слiду, пiшли попiд козацьким берегом. Ћт i затрималисЯ. Њайже на день... - ѓм, дiла... - покрутив головою запорожець. - Ђтож, атож... „есь порЯд на чайцi затЯгнули козаки сумну-сумну пiсню. Љоли турки боювали, бiлу челЯдь забирали, Ђ у нашой попадоньки взЯли вони три дiвоньки. Џершу взЯли попри возi, попри возi на мотузi. „ругу взЯли попри конi, попри конi на ременi. ’ретю взЯли на конiчка до бiлого шугаїчка... •тось тЯжко-тЯжко зiтхнув... I ще хтось... I от понеслосЯ аж до зiр. ’урки, турки - татарини, пустiть ви нас до родини. „о родини, до мамоньки, до рiдної сторононьки. Њовчить бородатий дончак, мовчать i його товаришi. ‚они знають теж, що таке неволЯ... ђЋ‡„I‹ Ћ‘’€‰, _ Який розповiсть про невеселi пригоди чотирьох _ хоробрих, панiв, посланцiв сеньйора ѓасперонi _ Ђ за два тижнi до цiєї зустрiчi у вiдкритому морi вiдбуласЯ в кримському степу, недалеко вiд пiднiжжЯ Љара-„агу, теж цiкава, хоч i менш iсторично важлива, зустрiч. Џан ‘лавек ‘улЯтицький разом iз довготелесим паном Ђдамком, кривоногим Євгенiушем Ѓеднарським та пришелепуватим ‚лодзiмежем ђубанчиком в оточеннi двох десЯткiв едичкульцiв мчали вечiрнiм степом до Љафи. Џана ‘лавека так розтрЯсло, що в нього болiли всi нутрощi, i єдине, що тримало його ще на конi, - це усвiдомленнЯ того, що Љафа вже близько, вiйськовий комендант Љафи сьогоднi ж викладе на стiл перед чотирма польськими панами величезну суму грошей, Яких вистачить на те, щоб пиЯчити рокiв зо п'Ять, не думаючи нi про Яке майбутнє. Џан Ђдамек думав не зовсiм так. ‰ому iмпонувало, що вiн бере участь у такiй важливiй справi, але вiн не вельми розумiв, чому це треба їхати аж до Љафи, коли було б значно простiше викликати цього самозванцЯ й мерзотника Ћлександра, псевдографа —орногорського, на герць i проткнути його шаблюкою чи застрелити з пiстолЯ. I зовсiм не розумiв, навiщо рЯтувати туркiв од бiди? ‡рештою пановi Ђдамковi дуже навiть подобаєтьсЯ, коли христиЯни б'ють нечестивих. Ђ козаки, хоч вони i здрайцi, i православнi, а проте ж iдуть бити туркiв, а вiн, пан Ђдамек, що вiрує в наймогутнiшого католицького бога, вiн, чиЯ чеснiсть нi в кого нiколи не викликала сумнiву, з дурного дива їде допомагати ворогам христиЯнства... Ѓеднарський та ђубанчик не думали нi про що. ‚они затЯмили, що мають отримати великi грошi. I затЯмили ще - все, що стоїть на завадi до здiйсненнЯ цiєї мети, є аморальне, навiть єретичне. Љонi бiгли швидкою риссю, вершникiв, одвиклих од верхової їзди, трЯсло немилосердно, тiльки татари-єдичкульцi їхали, мов поприбиванi до кiнських спин. Џодорожнi могли б прибути до Љафи ще опiвднi, та вiд такої їзди у всiх чотирьох вельможних польських вершникiв розболiлисЯ животи, i тому через кожну верству то один, то другий злiтав з конЯ i прожогом бiг до найближчих кущiв. „алеко попереду темнiли зеленi громади Љара-„агу. „о Љафи лишалосЯ шiсть-сiм волоських миль. –е ще година-пiвтори - i пан ‘лавек буде власноручно вручати найвельмож-нiшому з усiх кафинських туркiв звiстку сеньйора ђеньеро ѓасперонi. Ђ за те матиме грошi. Єдине, що Якось смутить чесного польського дворЯнина - так це те, що тiї грошi дасть йому прихильник богопротивно'! вiри, лютий ворог Џольщi. Ќу, та це дрiбницi. Ђ врЯтувати свiт вiд великого мерзотника - хiба це не честь, хiба це не радiсть, хiба це не щастЯ? Єдичкульцi тривожно позирнули на недалекий горб. Џотiм, перезирнувшись, зупинились. - —ого ми стоїмо? - роздратовано запитав пан ‘лавек. Єдичкульцi мовчки показали на горб. ‡вiдти їхали Якiсь вершники, їх було щось близько сотнi. - …шкийЯ![123] - закричав раптом один з єдичкульцiв. I всЯ охорона, не змовлЯючись, кинулась втiкати. - Ќазад! Ќазад! - розпачливо заволав пан ‘улЯтицький, але єдичкульцi були вже далеко. ‚они ганебно тiкали назад, лишивши напризволЯще своїх пiдопiчних. Ђ до Љафи було ж зовсiм близько! Џан ‘лавек довго не мудрував. ‚iн вигукнув до своїх супутникiв: "“перед!" - i вони, забувши про свої розтрушенi животи, помчали до Љафи. Љiнь, на Якому їхав пан ‘улЯтицький, був швидкий, хоч i норовистий. Ђле ще швидшi були конi в розбiйникiв. Љоли пан ‘лавек озирнувсЯ назад, вiн побачив, що розбiйники мчать не за єдичкульцЯми, а за ними, i вiдстань мiж двома рiзновеликими групами - розбiйниками й полЯками - катастрофiчне скорочуєтьсЯ. ђозбiйники летiли великим пiвколом, намагаючись оточити пана ‘улЯтицького та його товаришiв. - Ќу, бiжи скорiше, - молив конЯ пан ‘улЯтицький, - бiжи скорiше, Якнайскорiше бiжи! I кiнь бiг, i, здавалосЯ, була ще можливiсть вирЯтуватисЯ. I раптом позаду почувсЯ вереск - то упав з конЯ ‚лодзiмеж ђубанчик. џк не тЯжко втрачати в бiдi друга, але така ситуацiЯ була навiть на користь: кiлька переднiх татар, Якi вже сiдали на п'Яти нещасливiй четвiрцi полЯкiв, зараз мусЯть зупинитисЯ бiлЯ пана ‚лодзiмежа, витратити час на його зв'ЯзуваннЯ i таке iнше, а тим часом пани ‘лавек, Ђдамек, Євгенiуш встигнуть утекти. ’а несподiвано пан Ђдамек осадив свого конЯ i почав повертати його назад. - ™о то ви робите, пане Ђдамку? - на ходу закричав пан ‘лавек, але вiдповiдi не почув. Џан Ђдамек, знехтувавши, що вiн один, а татарiв сотнЯ, кинувсЯ виручати свого компаньйона. ™о ж, i це непогано! Џан Ђдамек, можливо, затримає на Якусь хвилину цю орду, а тим часом пан ‘лавек встигне вiдiрватисЯ вiд ворога. ’а тут над головою пана ‘лавека щось свиснуло, ковзнуло по обличчю, вiн iнстинктивно пригнувсЯ до коневої шиї, щосили махнув рукою, мов вiдбиваючись од гадюки, та було вже пiзно. ’атарський аркан обхопив його за плечi (слава богу, що не за шию) i здер з конЯ. ‚iн ударивсЯ об землю, аркан на мить ослаб, пан ‘лавек тут же скинув його з себе i скочив на рiвнi. „о нього пiдлетiв татарин, наставив ратище просто в груди. Џан ‘лавек вхопивсЯ за його гострЯк i упав на колiна, закричавши: - Џомилуйте! Ќе вбивайте! Џовз нього протупотiли iншi татари - вони гналисЯ за Євгенiушем Ѓеднарським. ’атарин опустив ратище i знаком показав пановi ‘лавеку, аби вiн пiднЯвсЯ на ноги i заклав руки за спину. Џан ‘лавек зробив це тут же, намагавсЯ усмiхатисЯ тремтЯчими устами, але в нього нiчого не виходило, його била пропасницЯ, вiн кивав головою, казав, заїкуючись: - Њер-х-х-аба! ‘а-а-лЯм алейк-к-кум! Њерх-хаба! ‘а-а-лЯм алейк-к-кум! ’атарин мовчав. “ нього були свiтлi, Якiсь водЯнистi, аж безбарвнi очi - одне з бiльмом, велика руда борода, кирпатий нiс. ‚iн мовчки об'їхав свого бранцЯ з усiх бокiв, а той, задкуючи i догiдливе всмiхаючись дрижачими вустами, обертавсЯ, щоб не стоЯти до того, хто його тiльки-но полонив, спиною. ‡ щемкою печаллю подумав про те, Якi гарнi грошi вiн мав одержати - i от маєш: пiймали розбiйники, зараз пограбують i дуже добре буде, Якщо не вб'ють... ’атарин нарештi зупинивсЯ, i пан ‘улЯтицький побачив, що верхiвцi ще й досi женутьсЯ за паном Євгенiушем Ѓеднарським. "Ќевже втече? - подумав з досадою. - ’о чого це йому має таланити? Ќевже вiн одержить грошi вiд турецького аги? –е буде найбiльша несправедливiсть. ‚iн же йолоп iз йолопiв". "—ого вони не стрiлЯють? - подумав пан ‘лавек i не жахнувсЯ цiєї думки. - ‘трiлЯйте! ‘трiлЯйте! - пiдганЯв вiн татар. - Ђ то втече". ’а й пановi Євгенiушевi не поталанило. Џобачив пан ‘лавек, Як здiйнЯвсЯ вгору довгий мотуз з зашморгом на кiнцi - i пан Ѓеднарський гепнув на землю. "Ћт i все! ’епер будемо пропадати всi разом", - зiтхнув полегшено ‘улЯтицький i став готуватисЯ до найгiршого. "’iльки б не на палю, бо це буде ганебно й жахливо болЯче". - Њерхаба! ‘алЯм алейкум! ‡милуйтесь? - Ђ ти хто будеш? - раптом почув пан ‘улЯтицький запитаннЯ, вимовлене зрозумiлою йому мовою московитiв. - џ уродзоний шлЯхтич, пан ‘танiслав ‘улЯтицький, маю великий маєток, а оце зараз їду з важливим дорученнЯм до Љафського бейлер-беЯ... ‚iдпустiть мене! - Ђну, ша! - гарикнув татарин, i пан ‘улЯтицький знову вiдчув, Як у нього дрiбно трЯсутьсЯ колiна. ‡в'Язанi руки давно вже потерпли. ‘початку пановi ‘улЯтицькому здавалосЯ, що по них бiгають великi волохатi мурашки, а потiм вiн просто перестав їх вiдчувати. ’ак само, Як i вiн, пов'Язанi сидiли на конЯх пан Ђдамек, пан Євгенiуш та пан ‚лодзiмеж. Џан ‚лодзiмеж весь час хиливсЯ впасти. ’iло його зм'Якло, мов споловинений бурдюк з вином, а на обличчi не було вiдбито нiчого, крiм тваринного жаху. Џан Євгенiуш мав роздрЯпану пику й добрЯче обчухрану шию, його рот весь час крививсЯ в дивному позiханнi... ‹ише пан Ђдамек їхав, мов нiчого не сталосЯ. ‘идiв рiвно, наче настромлений на ратище, зцiпив зуби, нi на кого з друзiв не дививсЯ, лише iнколи люто зиркав на татар. ‚они їхали спочатку гiрським дубнЯком. ѓiллЯки болЯче били по обличчю, а тут ще Якийсь клiщ причепивсЯ до носа пана ‘улЯтицького i завдає йому невимовних страждань. ’ой клiщ (пан ‘улЯтицький навiть бачив його на кiнчику носа) робив свою пiдлу справу й нiчого не боЯвсЯ. ‚же ж пан ‘улЯтицький вертiв головою - думав, може, той клiщ вiдпаде, чи що, - але борше вiдiрвалась би голова, нiж оцЯ огидна тварюка. Џан ‘улЯтицький хтiв дiстати носом до плеча, але не мiг, у нього болiли в'Язи вiд усiх цих спроб, але клiщ вмостивсЯ на його носi, Як татарин на конi, й нi на що не зважав. ’ой рудобородий татарин, Який полонив i зв'Язав пана ‘улЯтицького, тепер їхав десь попереду, пановi ‘лавковi нiчого не залишалосЯ, Як мовчати, бо вiн уже кiлька раз звертавсЯ до свого конвоїра, просив, молив, щоб знЯли клiща з носа, але конвоїр його не розумiв, довго слухав, пiдозрiло придивлЯвсЯ, а потiм огрiв нагайкою свого бранцЯ по плечах... Џан ‘лавек заплакав слiзьми безсиллЯ, сорому й розбитих надiй. ‘льози котилисЯ по щоках, залишаючи бруднi патьоки. Џан ‘улЯтицький не мiг їх стримати, вiн здригавсЯ вiд ридань i, навiть пiймавши презирливий поглЯд пана Ђдамка, не заспокоївсЯ. ‚ибралисЯ з лiсу й потрапили на край прiрви. Џан ‘лавек заплющив свої заплаканi очi, щоб не бачити, Як кiнь обережно йде по тонюсiнькiй стежинцi... "Єзус ЊарiЯ, пронеси, Єзуо ЊарiЯ, пронеси!" - повторював вiн. Ќавiть татари - i тi примовкли, їдучи цiєю стежиною. ’а щойно вони минули це страшне мiсце i виїхали на велику галЯвину, що примостиласЯ пiд гребiнчастою верхiвкою гори, Як татари знову зашумiли, почали смiЯтисЯ й навiть спiвати. ѓалЯвина була простора. ‚исока торiшнЯ трава дiставала до колiн. •итали чорними стовбурами торiшнi будЯки, мальви та iнша рослиннiсть, Якiй пан ‘лавек не знав назв. ‚низу, при землi, вже пробиваласЯ зелень, хоч подекуди ще сiрiли снiговi латки. ’емнiло. ‚ершники, галопом проскочивши галЯвину, перевели своїх коней на ступу i в'їхали в лiс. ‡нову гiллЯки одна за одною стали стьобати пана ‘лавека по щоках, але цей бiль вiн ладен був терпiти, Якби не триклЯтий клiщ, Який, напевне, вирiшив зовсiм оселитисЯ на чужому носi... ‘тало ще темнiше. ‹iс погустiшав, дерева побiльшали. Џотiм пан ‘лавек помiтив, що вони їдуть бiлЯ високої скелi, що, мов кам'Яний мур, прЯмовисне здiймаласЯ вгору. Џопереду почулисЯ чиїсь голоси, весела розмова... ‡агiн, що був розтЯгсЯ по дорозi, збивсЯ в купу. Џереднi зупинилисЯ. ‡афоркали конi. "Џриїхали, - зiтхнув полегшено пан ‘улЯтицький. - •ай би скорiше розв'Язали". ‚iн зараз ладен був вiддати своє життЯ тiльки за те, щоб йому дали знЯти з носа осоружну тварюку i власноручно скарати її. ’атари пiдiйшли до бранцiв, розв'Язали їм ноги, зсадили на землю й показали, що треба йти. Џан ‘улЯтицький, розставлЯючи ноги, рушив уперед. Џана ‚лодзiмежа тЯгли пiд руки, бо вiн нездатний був до ходьби i просивсЯ до устемпу[124], але татари його не розумiли, а бородатий десь зник. Џан Ђдамек iшов, не згинаючи колiн, а пан Євгенiуш дрiботiв, зiгнувшись у три погибелi - вiн, очевидно, добре-таки забивсЯ. Їх привели в Якусь печеру, освiтлену смолоскипами. ‚они йшли, пригинаючи голови, щоб не вдаритисЯ лобом об камiнь. ’рохи далi печера розходилась, утворюючи велике пiдземне примiщеннЯ. ‚горi була дiрка, внизу, пiд цiєю дiркою, палахкотiло велике вогнище, навколо Якого сидiли на каменЯх, на пеньках, на кошмах Якiсь люди. ЃiлЯ самого вогню смалив люльку дебелий чолов'Яга з рiденькими вусиками. ‚iн дививсЯ на бранцiв спокiйно i, сказати б, навiть велично. ЏорЯд з ним сидiв бородатий, глипав своїм бiльмом на пана ‘улЯтицького. Ћтаман почекав, поки всi повсiдалисЯ, де хто мiг, i тiльки пiслЯ цього почав розмову. ‡атЯгшись димом з люльки, вiн сказав кiлька слiв по-татарськи. ђудобородий вислухав i сказав поганою польською мовою: - Ќас цiкавить, хто ви є, куди ви їдете i навiщо? Џан ‘улЯтицький вiдповiв: - џ є уродзоний шлЯхтич пан ‘танiслав ‘улЯтицький. џ маю важливе завданнЯ до пана бейлер-беЯ в Љафi. Џан бейлер-бей зi своїми хоробрими Яничарами будуть сердитисЯ на вас за те, що ви нас затримали. - Њи не пiдкорЯємосЯ нi бейлер-беєвi, нi бьолюк-башi, - вiдповiв рiдковусий, вислухавши переклад слiв пана ‘улЯтицького. - Њи не знаємо, хто ви такi, - втрутивсЯ в розмову пан Ђдамек. - ’е, що ви дiєте, в освiчених державах iменуєтьсЯ розбоєм. - Џане Ђдамку! - задрижав вiд страху пан ‘лавек, - не кажiть такого, не сердiть їх, прошу вас. - ‡амовчiть, пане ‘улЯтицький, - сказав пан Ђдамек. - џ не хочу од них благати нiчого. ђозбiй є розбiй. ђiдковусий уважно подививсЯ на пана Ђдамка, вислухав переклад його слiв i засмiЯвсЯ. - ’ак, ми i є розбiйники. џ - Ђмет Љиримли. Њене i моїх хлопцiв знає весь Ђда [125]._ - _џ не знав нi тебе, нi твоїх хлопцiв, - сердито кинув пан Ђдамек. - I знати не хочу. - Џане Ђдамку! - iстерично гукнув пан ‘улЯтицький i повернувсЯ до рудобородого: - Џане товмачу, скажiть пановi Ђмету Љиримли, що пан ‘улЯтицький багато про нього чув i дуже сильно його шанує, а Якщо пан Ђмет Љиримли захоче когось скарати, то нехай карає цього грубiЯна пана Ђдамка. ’а й хiба вiн пан, цей Ђдамек, вiн - бидло! ђудобородий пильно подививсЯ на пана ‘улЯтицького, блиснув своїм бiльмом i щось сказав Ђмету Љиримли. ’ой заперечливо покрутив головою й звернувсЯ до набурмосеного пана Ђдамка. - ™о за дорученнЯ маєте до бейлер-беЯ? - Њи про це маємо сказати не тобi, а бейлер-беєвi, - вiдрiзав Ђдамек. - Џане Ђмете! - заволав пан ‘улЯтицький. - џ скажу, що то за дорученнЯ, тiльки ж гарантуйте нам життЯ. Њи хочемо жити... ‡милуйтесЯ! џ все скажу! - ™о то за дорученнЯ? - знов переклав тлумач слова свого ватажка. Ќа цей раз мав вiдповiдати пан ‘улЯтицький. - Џрошу пана... ‘права така. ‡апорожцi й донцi мають вирушити в похiд на ’уреччину. Џохiд почнетьсЯ ось-ось. “ козакiв - п'ЯтнадцЯть тисЯч i в донцiв десЯть тисЯч вiйська... - Ќу й що? - без будь-Якого iнтересу перепитав Ђмет Љиримли. - џк то: ну й що? –ей похiд буде не звичайний. ‰ого очолює не запорожець, не урус, - догiдливе закинув татарське слiвце пан ‘улЯтицький, - а один самозванець, про Якого докладно написано в листi, що його ми веземо пановi бейлер-бею. ‚iн хоче дуже багато. - Ќу, а що вам до того? - запитав Ђмет Љиримли. - ‚и ж полЯки, хiба вам буде погано, Якщо хтось там поб'є турецького султана? - ’ак вiн же ж - хi-хi-хi, - натужно засмiЯвсЯ пан ‘улЯтицький, - вiн же звичайний собi мужлан, самозванець... ‚iн зовсiм не граф... - Ђ Як у вас був самозванець „митрiй - так ви не хiхiкали, - переклав вiдповiдь Љиримли рудобородий. - Њабуть, навiть сам ходив пiд його орудою на Њоскву, га? - •одив, - закивав головою пан ‘улЯтицький. - Њосква погана, її бити треба, хi-хi... Ђмет вислухав слова тлумача, рiзко вдарив долонею по колiну i щось сказав сердито. - ’о ти не полЯк, а зрадник, - переклав рудобородий. - џк ти можеш зраджувати iнтереси своєї держави? Ђдже козаки пiдвладнi Џольщi, отже, те, що вони роблЯть, мусить пiти на користь Џольщi. ’и гЯур не тiльки длЯ мусульман, ти гЯур i длЯ христиЯн! Џан ‘лавек вiдчув, Як ноги його зiгнулисЯ в колiнах, Як у животi щось обiрвалосЯ - i вiн упав на брудну пiдлогу печери. Ђмет щось сказав, i кiлька рук пiдвело пана ‘улЯтицького. - ™о то за лист? Џокажи! - коротко наказав бородатий. - ’а не трЯсись ти так! Ќiхто тебе поки що на палю не збираєтьсЯ садовити. ‚арта розв'Язала пановi ‘улЯтицькому та його друзЯм руки. Џан ‘лавек полiз у потайну кишеню, дiстав неслухнЯними пальцЯми папiрець. - „авай. Ђмет Љиримли розкрутив папiр i став читати. Џан ‘лавек стежив за виразом його обличчЯ. ‚атажок розбiйникiв повiльно проходив очима рЯдок за рЯдком. I з кожним рЯдком посилювавсЯ вираз здивуваннЯ на його обличчi. Џотiм вiн одiрвав очi вiд листа i щось запитав. ’лумач переклав. - —и знаєте ви, що написано в листi? - ‡наємо, - з гордiстю вiдповiв пан ‘лавек. - Ђ ви можете читати арабське письмо? - Ќi, але сеньйор ѓасперонi докладно розповiв змiст цього листа. - •то це - сеньйор ѓасперонi? - Ќаш друг, iталiєць. Ђмет Љиримли уважно послухав переклад. Џотiм знову став читати лист... - ‡апорожцi - то розбiйники, - сказав пан ‘лавек. - Њенi й багатьом моїм друзЯм волю дали запорожцi, а не ви, хоч ви вважаєте себе людиною порЯдною й достойною. I Я не хочу, щоб про моїх друзiв тут говорили погано. - Њи ж не говоримо, ми ж не говоримо, - затремтiв голос пана ‘улЯтицького. ‚iн був страшенно вражений почутим. ‚iн просто не уЯвлЯв, Як йому тепер треба ставитисЯ до всiх подiй, Якi оберталисЯ навколо нього. - Њи нiчого не знаємо. - Ђ чи знаєте ви справжнє iм'Я сеньйора ѓасперонi, Як ви його називаєте? Џочинались новi загадки. ‚ пана ‘улЯтицького голова пiшла обертом. ‚iн не мiг навiть уЯвити, що ж зараз почує. I тут озвавсЯ пан Ђдамек: - џкщо ви хочете сказати щось достойне про нашого друга, то ми послухаємо, хоч i не вiритьсЯ, що в розбiйницькому кодлi будуть говорити достойнi речi про достойних людей. Ђле ми люди шлЯхетнi... ‚iн не закiнчив, бо в цю мить тоскно, по-поросЯчому заверещав пан ‚лодзiмеж ђубанчик: - Ђй-ай-ай! „е тут у вас устемп? ‚iдпустiть мене до устемпу! Ђмет Љиримли сердито глЯнув на пана ђубанчика - i тут же один з охоронцiв оперезав сердешного полЯка нагайкою, та так хвацько, що тому забило дух. ђудобородий переклав вереск пана ‚лодзiмежа. Ђмет усмiхнувсЯ й наказав полЯка вивести. - Ќу, продовжуй далi, - сердито глЯнув розбiйницький отаман на пана Ђдамка. Џан Ђдамек махнув рукою. Џан ‚лодзiмеж своїм недоречним криком зiпсував таку прекрасну фразу... Ќiби вiн не мiг почекати принаймнi ще пiвхвилини. Ђдже не так часто пан Ђдамек збираєтьсЯ на тривалi промови. Ћтож лиш мовив: - Ђ, нема що казати... - Ћтож-то й воно - переклав тлумач вiдповiдь Ђмета Љиримли. - ‘правжнє iм'Я вашого сеньйора ѓасперонi - Љемаль, а кличка ‘ус. Ђ сам вiн турок, шпигун. I Якщо довiдаєтьсЯ ваш король, що ви допомагали турецькому шпигуновi, то вiн вас посадить на палю. Ђ козаки - Я їх знаю теж! - з вас живих шкуру поздирають. ‚ибирайте, що краще! - Њи не хочемо! - знову затремтiв голос пана ‘улЯтицького. - Ќу, то на галери пiдете. –е вже точно. Љафський бейлер-бей сам вiдправить вас чотирьох на галери. Ћсь так. - Ћ нi, - бейлер-бей дуже порЯдна людина. ’ак сказав сеньйор ѓасперонi. - ‘еньйор ѓасперонi? Ђсане Љасапчi'[126] переклади їм, про що пишетьсЯ наприкiнцi листа до бейлер-беЯ. ‚iн став повiльно читати, а рудобородий - перекладати: - "‚аша милосте! “клiнно прошу передати до ‘тамбула що вбивство Ћлександра вiдкладаєтьсЯ через те, що вiн має надзвичайно пильну охорону. Љозацький флот уже готовий до походу, Який розпочнетьсЯ через..." - Ђмет Љиримли зробив паузу, взЯв перо i щось позначив у листi, - "...мiсЯць. ’риста чайок та ще має бути двiстi донських човнiв. Ћлександр пливе в найбiльшiй чайцi попереду. џ постаравсЯ забезпечити все длЯ його вбивства. Њої люди подбають про те, щоб порох на кожнiй чайцi був мокрий... ‚аша милосте! –i гЯури зробили потрiбну всiм нам справу. Њенi здаєтьсЯ, що вони були поганими пiдданцЯми королЯ польського. ‚важаю, що не краще б вони служили б i нашому найЯснiшому султановi. џ обiцЯв їм за послуги велику суму грошей, але її в мене зараз немає, та вони й не заробили таких великих грошей. —и не могли б ви надати їм можливiсть попрацювати на галерах i заробити ту суму, Яку вони назвуть, власними м'Язами? Џрипадаю до ваших Ясних нiг, цiлую порох на дорозi, де йдете ‚и. ‚аш вiрний раб Љемаль, названий ‘усом". - Ћтак! - сказав Ђмет i засмiЯвсЯ. - џ не заздрю вашiй долi. Људи не пiдете - скрiзь бiда. ™оправда, родичаєшсЯ з собакою, то не жди дружби од людей... ’о що ви на це скажете? Џан ‘лавек мовчав, мов йому зацiпило. Џан Ђдамек сiв на землю i вхопив голову в руки. Џан Євгенiуш дививсЯ склЯними очима на вогонь, i в нього по щоках лилисЯ сльози. I в цей час нагадав про себе осоружний клiщ, що оселивсЯ на носi пана ‘лавека. ‘тало так свербно, аж потемнiло в очах. Џан ‘улЯтицький схопив себе нiгтЯми за краєчок носа, скинув проклЯтущу тварюку, Яка завдала йому стiльки прикростей, з насолодою роздавив пальцЯми... •тось чалапав по печерi. ’о повертавсЯ, впоравшись пiд наглЯдом охоронцЯ iз своїми нагальними справами, пан ‚лодзiмеж... ‚iн був найщасливiший серед четвiрки, бо позбувсЯ свого клопоту i нiчого не знав про написане в листi... Ќаступного днЯ Ђмет Љиримли наказав покликати до себе чотирьох бранцiв. - Ћт що, вельможне панство! Њенi не треба нi ваших голiв, нi ваших грошей. Њи вас упiймали длЯ того, щоб ви передали розпроклЯтому турковi - бейлер-бею кафському Њухаммеду-башi та його бьолюк-башi —аїру —айлаги нашого листа. ‚ цьому листi пишетьсЯ, що Я, Ђмет Љиримли, розбiйник, оголошую смертну вiйну всiм тим, хто поневолює наш край. “ цьому листi Я також пишу, що коли з голови мого посланцЯ - а посланцем будете ви, пане ‘улЯтицький, - упаде хоч одна волосина, то тодi ми будемо нищити всiх туркiв - правих i винуватих. Ђ татари вмiють такi речi робити... ’ак от, пане ‘улЯтицький, ось вам лист вiд вашого сеньйора ѓасперонi й кiнь. ‘iдайте й вiдвозьте наш лист. ‚ас проведе наш товмач Ђсан Љасапчi. - Ђле, але... Я не хочу - на галери... - заплакав пан ‘лавек. - Ђ ми це мiсце в листi вiдрiзали, - заспокоїв Ђмет. ‘льози миттю висохли на очах пана ‘улЯтицького. Ђмет довго мовчав, мов чогось чекаючи, а далi запитав: - Ђ чому пан ‘улЯтицький не цiкавитьсЯ долею своїх товаришiв? Ђх, так, пан ‘лавек зовсiм не подумав, що в нього ж є товаришi, Якi їхали разом з ним, страждали разом з ним. I розчарувалисЯ в дiлi... ‚ийшло нешлЯхетне. Ђле пан ‘улЯтицький недаремно вчивсЯ красномовству... - ’ому, що пан ‘улЯтицький не уЯвлЯє своєї долi без долi своїх товаришiв, - вiдповiв, задерши голову. –i достойнi слова, однак, не справили на розбiйницького ватажка належного враженнЯ. - џ не думаю, що пан ‘улЯтицький каже правду, - сказав вiн. - Љоли Я спостерiгав його поведiнку в бою, в мене склалосЯ iнше враженнЯ. Џан ‘улЯтицький рвучко схопивсЯ за свiй поЯс з лiвого боку - там мала бути його шаблюка. Ђле її не було. I пан ‘лавек про це знав. Џроте вiн мав зробити такий жест - iнакше б його честь зазнала страшних моральних збиткiв. Ђмет Љиримли погладив великим пальцем свiй рiденький вус i, нiби не помiчаючи гнiву пана ‘улЯтицького, вiв далi: - ‚ашi товаришi залишаютьсЯ в мене. Ћтже, ви маєте прекрасну можливiсть довести iстиннiсть ваших слiв про дружбу й товариство. џ переконаний, що ви це доведете. - џ хочу запитати у вас, що ви нам зробите, Якщо пан ‘улЯтицький не виконає своєї обiцЯнки, - запитав пан Євгенiуш. - Џродам на галери. Ђ Якщо вiн приведе сюди Яничарiв - позрубую вам голови. Ћт i все. ‚iн подумав, подививсЯ на пана Ђдамка i сказав: - ‚и з ним теж поїдете. „воє - в Љафу, двоє - тут. Џан ‚лодзiмеж i пан Євгенiуш опустили голови. Џан Ђдамек стоЯв рiвно i з ненавистю дививсЯ на розбiйницького ватажка. - Ђ тепер рушайте, - сказав Ђмет Љиримли. - •ай подорожує з вами щастЯ. Iншаллах [127]! Ђмет не сказав, що його писар виправив у листi дату початку козацького походу. ’урки думатимуть, що матимуть у запасi три тижнi, а то й мiсЯць, а козаки вже ось де! ...—ерез п'Ять хвилин пан ‘улЯтицький, пан Ђдамек та рудобородий їхали гiрським дубнЯком у напрЯмку до Љафи. Џан ‘улЯтицький тримавсЯ за повiд, в його головi мiшалисЯ думки. •отiлосЯ напитись горiлки, щоб забути про вчорашнiй кошмар. ’а де ти вiзьмеш горiлку тут, в оцьому розпроклЯтому Љриму? ™оправда, в Љафi має бути все. Џолiз до потайної кишенi. ѓрошi, слава богу, лишилисЯ цiлi. –i бандити Явно не за грiшми полювали, їм треба було взЯти Якогось шлЯхетного чоловiка з iноземцiв, Який би передав їхнього листа бейлер-беєвi та Яничар-башi. Њiсцевий житель мiг спокiйнiсiнько собi втекти, не виконавши наказу, чи з ним просто не захотiв би говорити бейлер-бей, а Якщо й говорив би, то пiд час допиту, тортур. Џан ‘улЯтицький похолов: а Якщо i його вiзьмуть на тортури?.. ’а нi: вiн усе-все розповiсть. ‚iн скаже, що його товаришi - вiрнi друзi ’уреччини (воно, звiсно, не так, але в iнтересах справи можна й збрехати), сидЯть заложниками в лiгвi Ђмета Љиримли. Ѓейлер-бей i Яничар-башi мусЯть повiрити одразу. ‘тежка виласЯ то вниз, то вгору. Ќевеличкий, але мiцний коник спокiйно йшов по краЯх прiрв, пiд прЯмовисними скелЯми. Ћсь вiн вивiз свого вершника на гребiнь гори - i пан ‘улЯтицький побачив синє-синє море внизу, помережане сiрими розводами... - Њоре... ђуське море, - сказав по-росiйськи рудобородий. Џан ‘улЯтицький повернувсЯ до товмача. I спитав теж по-росiйськи: - Ђ звiдки ви знаєте мову московитiв? - Ђ ви звiдки? - в свою чергу запитав татарин. - џ? Ћго? џ ж був у Њосковiї. ђазом з „митрiєм-царевичем. Ѓили ми тодi московитiв - ще й Як! - Ђ проте московити вигнали-таки вас iз своєї землi. Џан ‘улЯтицький не знайшов що вiдповiсти, а тому знов повторив своє запитаннЯ: - ’ак звiдки ж усе-таки вам вiдома московитська мова? ’овмач блиснув своїм бiльмом, зиркнув спiд лоба. - Ѓо Я сам московит. Ѓув московит... ’епер Я Ђсан. ’а ще хлопцi називають мене Љасапчi. I Ђсан Љосапчi став розповiдати iсторiю свого життЯ: - џз нижегородських мiщан, був ремiсником - i непоганим: по золоту, срiблу, мiдi, латунi, бронзi працював. Њав чимало грошенЯт. „ружину молоду мав - Ђвдотiю. Ђ тут нещастЯ на нашу землю. ѓине росiйська землЯ, гине росiйський народ... I чую - говорить Љозьма ‡ахарович Њiнiн-‘ухорук: хто, мовлЯв, що має, - вiддавай на оборону, на боротьбу з ворогами-полЯками. Џрийшов Я додому, перелiчив свої грошi, залишив дещо длЯ дружини Ђвдотiї, а решту вiддав на свЯтеє дiло. ’а й сам в ополченнЯ пiшов. ЃивсЯ добре. Ќемало вашого брата на той свiт одправив... Ђ потiм i самому не поталанило. Џрибив мене пiд Њосквою в бою Якийсь лЯх. Ѓабахнув по головi ломакою - Я й зомлiв. Ђ коли отЯмивсЯ - дивлюсЯ: зв'Язаний, у неволi... ‡нущалисЯ, а потiм повезли на продаж. ‚езли мене довго. ‘початку привезли в лЯдську землю. Џотiм - в угорську. Ћт там мене й продали туркам. ’урки привезли в ‘тамбул, перепродали мене на галеру. ‘тав Я працювати на галерi. ђобота тЯжка. ‘идимо ми по п'Ять душ на лавi, тримаємосЯ за одне весло, горнемо без кiнцЯ. Ќогу прикували до ланцюга пiд лавкою, а коли галера йде у вiдкрите море, то ще й наплiчники такi одЯгають - залiзнi кола. кiра на тiлi вiд поту горить, Як у смаленого вепра. Ђсан Љасапчi зiтхнув. - Џропадаю Я на галерах, а надiї на те, що викуплЯть з цiєї неволi агарЯнської, немає. Ћто греби, поки здохнеш. Џогрiб Я отак з рiк - iз мене тiльки шкiра та костi лишилисЯ. „ругий рiк iде... ™е гiрше... џкось наглЯдач став бити особливо ретельно, Я кинувсЯ на нього, та ланцюг не пускає. Њене страшенно вiдлупили та ще й вирiшили стратити - повiсити на щоглi. ‚ивели мене на це, значить, дiло, прощаюсЯ Я з життЯм, аж тут думка одна в голову прийшла: Як помирати, так весело. „ай-но, думаю, перевернусЯ в турецьку вiру, хай мене пiслЯ того вiшають. •оч на одного басурмана менше стане... ’о й кажу: хочу бути турком, мусульманином! ‡ашушукалисЯ турки, побiгли до капiтана нашої галери. Ђ вiн сам з потурмакiв - твiй землЯк, IллЯх... I не стало на свiтi ЂндрiЯ ‘омова, сина ‚асилевого, а став потурмак Ђсан. Ќе повiсили мене, а привезли на берег, з великою радiстю водили по вулицЯх, з музикою, з громом. †иву Я турком рiк, другий, третiй. ‡аймаюсЯ своїми справами ремiсницькими. Њаю добрi прибутки. ’а от Якось лЯгаю спати, а менi моЯ ‚олга снитьсЯ. I передзвiн церков нижегородських. I рiдна мова, i рiднi люди... I так же погано менi стало, що далi нiкуди. ‘тав Я помаленьку пити горiлку. Ђ коран це заборонЯє. ’ак, мабуть, аллах мене за це й покарав. Ѓула Якось бiйка на вулицi, Я в неї встрЯв, от хтось мене по оку i врiзав... џ до лiкарiв бiгав, грошi великi платив. Ћко вони менi врЯтували, та на нiм бiльмо наросло. Ћт Як хоч, так i живи!.. Ђ в мене ж робота така, що там око - найперше дiло... ‘тали мої справи гiрше йти, став Я бiднiшати... џкось зайшов Я в мечеть, та так задумавсЯ про своє нещастЯ, що замiсть молитисЯ, плюнув спересердЯ на пiдлогу. Ђ це - грiх страшний. ™о знЯлосЯ в мечетi! Љинулись усi до мене. Ђ Я згадав нашi кулачнi бої на ‚олзi - та Як заходивсЯ усiх - у мечетi! - молотити. ‘хопили мене та й вiдправили на галери знову. Ћтам Я й познайомивсЯ з Ђметом Љиримли. Ђ потiм пiд час бою наша галера вийшла в море - в погоню за козаками, Якi зробили напад на ‘тамбул. ’а, поспiшаючи, не встигли наплiчники на нас поодЯгати. Ќе до того було. Ќаша галера налетiла на козацьку чайку, затопила її, але кiлька козакiв встигло вчепитисЯ за щось там таке i пробратисЯ на галеру. Ђ дiло було вночi, пiд час бурi. Љозаки залiзли до нас, убили наглЯдача, забрали в нього ключi вiд ланцюгiв. Њи тут же визволилисЯ. I потiм кинулисЯ на ворога. ‡абрали галеру в свої руки, а козака Ќедайборща своїм капудан-агою поставили... Љонi спускалисЯ до морЯ. Џан ‘улЯтицький дививсЯ на довгi вали хвиль, на далекий мис, що нiби розпливавсЯ в повiтрi... - Ќу, а коли ж додому, в Њосковiю повернетесь? - спитав пан ‘улЯтицький. Ђсан Љасапчi вiдповiв не одразу. ‚iн зiтхнув, вiдкашлЯвсЯ. - Ќе знаю. ’ут таке дiло. Џеред богом христиЯнським Я немало нагрiшив. I призвичаївсЯ вже до вiри Њухаммеда... - Ђ ‚олга ж Як? - ‘нитьсЯ... Њабуть-таки втечу додому, але не сьогоднi й не взавтра. ’а й Ђмету Љиримли потрiбна моЯ допомога. ‚они їхали вже двi години, а Љафи ще не було видно. Џан Ђдамек мовчав, скiльки з ним пан ‘лавек не намагавсЯ розпочати розмову. Ќарештi вершники вибрались на гору й побачили внизу велике мiсто з фортечними мурами i вежами, з брамами, ровами, бiйницЯми. Џокрученi вулички були подiбнi до коридорiв у легендарному ‹абiринтi, червонi черепичнi дахи виблискували на сонцi, то тут, то там сiрiли дерева, ще не вкритi зеленню. “ порту стоЯло кiлька суден, маленькi човни снували мiж ними... I море - синє-синє... - Љефе, - промовив по-турецьки Ђсан Љасапчi. ‚iтер з морЯ вiЯв йому в лице, дим з люльки летiв кудись назад, до Љара-„агу. - ’епер так, - сказав вiн. - ‚и їдете вниз, до найближчої од нас брами. ѓоворите, хто ви i що ви. ‚ас пропускають. Ќу, а далi дiєте, Як належить... Џотiм, Якщо буде вiдповiдь, ви їдете назад. џкщо не буде вiдповiдi - теж їдете. Њи ж тримаємо ваших товаришiв. џ вас чекатиму за оцiєю горою. „обре? - „обре, - сказав пан ‘улЯтицький. - ѓаразд, - пробурчав пан Ђдамек. * * * —ерез три днi пан ‘лавек i пан Ђдамек виїздили з Љафи. ‡ тЯжким рипом розчинилисЯ ворота, загримотiв на ланцюгах мiст. Џан ‘улЯтицький згадував свої розмови з бейлер-беєм та Яничар-башi. ‚iн вiддав листа ѓасперонi, докладно розповiв туркам про те, Як готувалисЯ козаки до походу, скiльки набрали харчу та набоїв - про все це вiн знав зi слiв сеньйора ѓасперонi. Ѓейлер-бей особливо розпитував про зовнiшнiсть та манери Ћлександра-џх'ї, про його тiлохранителiв, цiкавивсЯ, чи не збираєтьсЯ самозванець напасти на Љафу. Џан ‘улЯтицький, подумавши, вiдповiв, що така можливiсть, очевидно, виключена, бо самозванцЯ передусiм цiкавить стамбульський трон, отже, вiн з усiма силами має пiти саме туди, користуючись тим, що в столицi не все гаразд iз владою та вiйськом. Ѓейлер-бей був приємно здивований такою глибокою поiнформованiстю пана ‘улЯтицького, вiн сказав кiлька добрих слiв i на адресу полководницьких талантiв шановного пана з ‹Яхистану. ‚iн сказав навiть таке: "џкби пан з ‹Яхистану став турком, то його, без сумнiву, чекала б велика кар'єра полководцЯ". Џан ‘улЯтицький ледь стримав щасливу усмiшку. –е вже друга особа говорить йому такий комплiмент. Џравда, першою тiєю особою був сеньйор ѓасперонi. Ђле, зрештою, турки зовсiм непоганi люди. I тому пан ‘лавек вирiшив не залишатисЯ в боргу. ‚iн заЯвив: "‚аше прекрасне мiсто давно славилосЯ в свiтi, але зараз, коли воно перебуває