пiд орудою такого видатного державного дiЯча, Як бейлер-бей Њухаммед-баша, воно розквiтло по-справжньому. ’а що там мiсто! Љожне око втiшитьсЯ, поглЯнувши на благодатнi околицi Љафи, на щасливi обличчЯ мешканцiв цього краю... Ќавiть розбiйники, чий нахабний лист Я мав приємну нагоду передати вам, навiть вони мимоволi беруть приклад з освiченостi й мудростi бейлер-беЯ та Яничар-башi". Ѓейлер-бей всмiхнувсЯ й поцiкавивсЯ: а чи не заблукають зацнi пани по дорозi назад. "Ђ ми маємо провожатого, - сказав пан ‘лавек, - розумного спiврозмовника, що добре знає турецьку, московiтську та нашу мову. ‚iн же нас i назад одведе". Ѓейлер-бей iзнов посмiхнувсЯ у вуса i махнув рукою: "‚iн на вас, мабуть, уже не чекає. ‘кiльки мої воїни не дивилисЯ на ту гору, з Якої ви спустилисЯ, - там нiкого немає..." - "Ђ вiн за другою горою", - сказав пан ‘лавек i раптом вiдчув на собi пекучий поглЯд пана Ђдамка. Џан ‘лавек думав про те, Як щедро бейлер-бей нагородив його за послуги в iм'Я iмперiї. ’ри тисЯчi червоних флоринiв було видано йому. ‘тiльки ж вiн отримав i на пана Євгенiуша та пана ‚лодзiмежа. Џану Ђдамку давали пiвтори тисЯчi червоних флоринiв, але не захотiв їх брати. Џан ‘лавек узЯв цi грошi собi - з тим, що пiзнiше вiн умовить пана Ђдамка взЯти їх... ‡иркнув на пана Ђдамка. ‘упитьсЯ, наче не пан ‘лавек порЯтував його грошi, що мало не загинули через його дурну амбiтнiсть. - Џане Ђдамку! - подав голос пан ‘улЯтицький. Џан Ђдамек мовби води в рот набрав. ‡ торгiвцЯми вiн не розмовлЯє. ’iльки-но вони прибудуть до Љиєва, вiн повiдомить представникiв королiвської влади про те, що пан ‘улЯтицький виконував шпигунськi завданнЯ. ’а нi, вiн не пiде доносити на негiдника ‘улЯтицького. ‚iн просто дасть йому прилюдно по пицi, але це буде не тут, а в Љиєвi, i викличе його на герць! ‚ершники вже вибрались на гору, коли побачили, що їм назустрiч мчить невеликий загiн акинджiв [128]. Ђкинджi-ага поштиво дав дорогу пановi ‘лавеку. Ќа одному iз списiв стирчало щось кругле й кудлате. Ђкинджi-ага показав на цей спис i щось промовив, уклонЯючись пановi ‘улЯтицькому. Єдине слово, Як пан ‘лавек зрозумiв, було "ђахмат" [129]. ‡а що ж йому дЯкують? Џан ‘улЯтицький безпомiчно озирнувсЯ, шукаючи того, хто мiг би перекласти промову акинджi-аги. Ђле товмача Ђсана Љасапчi тут не було... ‚iрнiше, вiн тут був. Ђдже то його голова стирчала на списi. ђуда борода метлЯлась пiд вiтром, а в незабiльмованiм оцi застиг вираз подиву й докору. I пан ‘улЯтицький не змiг дивитисЯ в це око. Ђкинджi промчали вниз, здiймаючи першу, ледь помiтну, пахучу веснЯну пилюку. Џан Ђдамек довго дививсЯ їм услiд Якимись склЯними очима, а потiм, пiд'їхавши впритул до пана ‘улЯтицького, щосили вдарив його в обличчЯ. - Ѓрудни пєс! [130] - тонким голосом вигукнув вiн. - ”ари-зеуш! [131] Љров цiєї нещасної людини - на вас. ‚и його виказали бейлер-беєвi. ‚ам турки дЯкують за пiдлiсть!!! - Ќе кажiть менi таких слiв! - закричав пан ‘улЯтицький. - Њав би Я зброю, Я б вас... - Ђх, так?! - заревiв пан Ђдамек. - Њаш оплату! [132] I вiн став бити свого недавнього друга кулаками в обличчЯ, пiд боки, по спинi. - Љажи: виказав? Љажи: виказав?! - Ќу так що? - розпачливо стогнав пан ‘улЯтицький. - Ђле ж то невiрний. ‚iн розбiйник... Ћйо, ойо, ой! - ‡араз ми поїдемо до Ђмета Љиримли. Њи мусимо визволити наших товаришiв. - Ђле ж той розбiйник позрубує нашi голови! - ‚ашої голови менi не жаль. кода, що знЯли з плiч голову того московита, а не вашу, собачу! Џан ‘улЯтицький сьорбав носом, сЯкавсЯ кров'ю i думав, Як спекатисЯ пана Ђдамка. џрлик на вихiд з Љриму в нього є. ѓрошi - теж. ‘iм з половиною тисЯч червоних флоринiв. Џановi ‚лодзiмежу та пановi Євгенiушевi вони не потрiбнi. Їх чекають смерть чи галери. ђозбiйник не подарує загибелi свого товмача. Ђле ж хiба в тiм винен пан ‘лавек? ’о турки, жорстокий народ, отаке чинЯть... ‘то дЯблiв у печiнку цьому дурневi Ђдамковi. Џо-перше, так битисЯ не можна. Џо-друге, грошей вiн не побачить. Џо-третє, пан ‘улЯтицький з ним до розбiйникiв не поїде. - Ќе їдьте до розбiйникiв. Њенi шкода вас, хоч ви й не гiднi моєї прихильностi, - сказав пан ‘улЯтицький. - Ђ Я кажу, що i ви поїдете. Њи присЯгалисЯ життЯм i честю своїх товаришiв, що приїдемо. - ђозбiйник не дотримуватиме присЯг, коли довiдаєтьсЯ про загибель свого товмача. ‚iн знищить нас усiх. ’о лiпше буде, Якщо... - ™о - лiпше? - заревiв пан Ђдамек i знову кинувсЯ на пана ‘улЯтицького. Ђле на цей раз його колишнiй друг не захотiв пiдставлЯти своє обличчЯ пiд удар кулака. ‚iн стьобнув конЯ, круто розвернув його назад i помчав до Љафи. - ‘тiй, негiднику! - несамовито кричав услiд йому пан Ђдамек. ‚iн погнавсЯ за паном ‘улЯтицьким, але той виЯвивсЯ щасливiшим - його кiнь мчав, Як птицЯ, а кiнь пана Ђдамка, перестрибуючи через Якусь Яму, зашпортнувсЯ й разом зi своїм вершником полетiв на землю. ...Џiзно вночi дiставсЯ пан Ђдамек до Љара-„агу. Ќемилосердно болiло розбите колiно. ‚iн добиравсЯ пiшки, залишивши конЯ, Який зламав ногу. - Џане Ђмет Љиримли, пане Ђмет Љиримли! - гукав пан Ђдамек, видираючись на гору. ѓори мовчали. ‚ небi сльозинами блимали рЯснi зорi... ђЋ‡„I‹ ‘њЋЊ€‰ _ - про вiйськову раду в морi, про стамбульськi дива, _ про дворЯн ‚идича й Ќiколича, османського султана Њустафу, _ трiєстинцЯ „жузеппе та нечисту силу... _ Ћлександровi снивсЯ сон. Њабуть, той сон був страшний, бо Џетро чув, Як отаман увi снi вигукував Якiсь слова й скреготiв зубами. „жузеппе нахиливсЯ над Ћлександром, хотiв потрЯсти його за плече, але Џетро сказав: "Ќе буди, вiн так перевтомивсЯ, хай спочине". Ђ Ћлександровi вже чи не вдесЯте снивсЯ ’рапезонт - рiдне мiсто його матерi-гречанки, мiсто, де минуло його дитинство. ‘тародавнє грецьке мiсто з церквами й мечетЯми, з пилюкою на вулицЯх, з шовковицЯми, платанами й кипарисами в кожнiм дворi. I - з безмежним морем. ‘ниласЯ йому “стЯ-невольницЯ, що доглЯдала його й зiтхала, згадуючи свою дитину, забрану в Яничари. ‘нилосЯ, нiби “стЯ щось вишиває, а вiн, маленький џх'Я, дивитьсЯ, Як це в неї виходить. I бачить вiн, Як за “стиною голкою лЯгають слiди - червоний i чорний. I бачить вiн, що червоне - то виноград-Ягода, а чорне - це листЯ. Ђле ж листЯ має бути зеленим, а воно чомусь в “стi чорне. - “стю, а чому ти не береш зеленої нитки? ‹истЯ ж зелене. ‡елений колiр - найкращий колiр. - ‡елений колiр - то життЯ. Ђ життЯ моє зчорнiло в неволi, тому й листЯ на моєму виноградi чорне. Ђ Ягоди червонi, бо то кров мого серцЯ. - “стю, а чому море синє, а його —орним називають? - Ѓо слiз багато в ньому... Љолись море було до дна прозоре. ’а прийшли на нашу землю вороги, забрали людей у неволю та й повезли через море. ‘тали плакати полонЯнки, сльози їхнi в море капали, очi виплакувалисЯ - та й потемнiло море, прогiркло наївiки, i —орним вiдтодi люди назвали його. - “стю, Я не хочу, щоб мою землю обмивало цiле море слiз... Ђ потiм привидiлосЯ, буцiм бiлий рушник став блакитним, а винограднi крона перетворилисЯ на бойовi строї запорiзьких чайок. I от уже бачить вiн, Як iдуть цi чайки на ’рапезонт, а над ними - чорнi-чорнi хмари. I так же низько вони нависли, такий же грiм з них гримить, такi ж б'ють блискавицi!.. I раптом крiзь усе те глЯнули на нього чиїсь чорнi очi. I такi вони лиховiснi, i стiльки в них зла й- лютi, що вiн одразу втЯмлює: то очi ворога. Џливуть чайки, грає море, гойдаютьсЯ хмари, а крiзь усе це - страшний поглЯд чорних, десь бачених очей... ‚iн знову заворушивсЯ, заскреготiв зубами. „жузеппе тор-снув отамана за плече, i вiн прокинувсЯ. ‘iв, покрутив головою. - ’рапезонт приснивсЯ. Ќiби Я в ньому... - „обрий знак, озвавсЯ тут же „жузеппе. - ’атари кажуть: хто вiрить у сни, недовго живе, - похмуро промовив Џетро. - Ђ чорногорцi кажуть навпаки. Џравда, ‰оване? - всмiхнувсЯ Ћлександр. ‰ован щось промугикав у темрЯвi. - ‡а добу, Якщо нiчого не станетьсЯ, прибудемо до ’рапезонта, - сказав Џетро. - Ќедайборща до мене покличте. - Љарпа - до отамана кличуть! - Љарпа - до отамана! —ерез хвилину надутий, Як сич (його тiльки-но розбудили), Љарпо Ќедайборщ сидiв бiлЯ Ћлександра. ‡авiсилисЯ парусом, зладнали щось на зразок, шатра, запалили свiчку. Љарпо розгорнув на колiнах мальовану венецiйцЯми карту берегiв —орного морЯ. - Ћце ’рапезонтська бухта, - показував вiн мундштуком люльки на картi. - џ тут бував не раз. I Љлюсик. ‚ласне, мiсто - ось де, - вiн швиденько обвiв чубком коло. - „алi, ось тут, були пороховi склади. Ћсь тут, трохи збоку, гармати. ‚iйсько, Якщо ми прибудемо вночi, сидiтиме в кiшлах, отже... - џкщо те вiйсько нiхто ще не попередив, - докинув слiвце Џетро. Ћлександр здригнувсЯ - саме така думка промайнула i в нього. - Ќе вигадуй дурниць, - рiзко вiдповiв Ќедайборщ. - ™е такого не було, аби думки перелiтали за вiтром... Њи йдемо швидко. •то ще може швидше за нас прибути до ‘тамбула чи ’рапезонта? Ќiхто. Ћтже, на ’рапезонт ми нападаємо зненацька. ’ихо висаджуємосЯ на березi й добираємосЯ двома загонами до порохових складiв та до кишел. ’им часом сто п'ЯтдесЯт чайок з морЯ йдуть просто в порт. Ќищимо всi торговi судна, пiдпалюємо їх. Ѓеремо тiльки бойовi. ’ретина донцiв висаджуєтьсЯ теж разом з нами, але йде на топ-хану[133]. „руга третина йде на подiЯх просто в порт. ђешта, обiйшовши з пiвднЯ мiсто, перетинає всi дороги. –е по-перше, а по-друге: запалює кiлька будинкiв i робить страшенний шум... Ћлександр замислено погриз нiгтЯ й сказав: - Ќевольникiв-чоловiкiв беремо з собою, невiльниць-жiнок - теж. •то захоче, звiсно. Ћдну чи двi галери з визволеними бранцЯми вiдправимо на ‘iч, а звiдти хай добираютьсЯ до своїх домiвок... - џсно, - озвавсЯ Ќедайборщ. - џкщо когось застану на грабунку чи звiрствi - вiддам до козацького суду. Ђ той суд буде короткий: камiнь на шию - i в воду. џсно? - џсно, - неохоче вiдповiв Ќедайборщ. - Џолонених силахiв, Яничарiв, капиджiв не нищити. Њи їх посадимо на галери. •ай працюють. Ђ потiм обмiнЯємо : за одного турка - одного христиЯнина. џсно? - ’а чого ж не Ясно? - пробурчав Ќедайборщ. - ’iльки Я б з декого шкури все-таки поздирав. Ќа чоботи. Љолись - рокiв десь iз двадцЯть тому - попав нам до рук один Ќазим ’ек-гьозлю. Ћдноокий такий. Ќу, так Я пару лiт у чоботах з його шкiри красувавсЯ... ‹юто зламалисЯ брови в Ћлександра. ‹ице потвердiшало. - ‡нав Я Ќазима. I Џетро знав... Ђле - наказ то є наказ. - џсно! - “сi скарби, Якi здобудемо, - подiлимо порiвну... - ‘кажи, хай бiдних людей не грабують, - пiдказав Џетро. - Њи не розбiйники, ми воюємо не за це. - Ђ ми нiколи так i не робимо, - ображено огризнувсЯ Ќедайборщ. - ’ак, так, - озвавсЯ Ћлександр. - ѓрiшно длЯ воїна кривдити бiдних людей... ™о ще? ‚се? - ’а нiби... ‚се розписали, Як на паперi. ’епер залишиласЯ дрiбничка: прийти, побачити й перемогти, - пожартував Ќедайборщ. ...Њоре було спокiйне; дув невеликий попутний вiтерець. Љозацька флотилiЯ рухаласЯ на пiвдень, суворо дотримуючись строю. Ќа кожнiй чайцi готувалисЯ до наступного бою. - ’реба добре сьогоднi поспати, - мовив Џетро. - ‡автра буде в нас тЯжка нiч... –е буде тЯжче, нiж шiсть лiт тому... iсть лiт тому... Ћлександр шiсть лiт тому був у столицi Ћсманської iмперiї, на Џорозi ™астЯ, Як пишномовне звуть турки султанську канцелЯрiю. ‡ ‚iднЯ їхало цiсарське посольство до нового турецького султана Њустафи. Ћлександр i Џетро пiд вигаданими прiзвищами були включенi до складу посольства. Ќiхто з їхнiх супутникiв, крiм самого посла, не знав, хто ховаєтьсЯ пiд двома сербськими прiзвищами: Ќiколич та ‚идич. ‚они довго їхали вiд ‚iднЯ через ‘ербiю, “горщину, а потiм Ѓолгарiю. I от нарештi ‘тамбул! ‚еличезне рiзноплемiнне мiсто на сiмох горбах, Як це й належить бути свЯтим мiстам, постало перед ними. ’i горби - наче сiмка велетенських коней iшла врЯд, та так i застигла навiки, вгрузнувши в землю й скам'Янiвши. Џерша гора - не дуже велика, при самому морi. Ќа цiй горi - султанський сераль. ЋстаннЯ, сьома, гора - на пiвночi, дивитьсЯ на Ђдрiанополь. Њiж цiєю горою та iншими - акведук-водогiн на стовпах кам'Яних, збудований ще за часiв iмператора ЉостЯнтина ‚еликого. Ћлександровi згадалосЯ, Як вiн блукав брудними вулицЯми цього мiста, Як милувавсЯ красою ЂйЯ-‘офiї та мечетi ‘улейманiє, на будiвництво Якої за часiв ‘улеймана було витрачено пiв третього мiльйона [134] подвiйних талерiв. Ђле ж i красива мечеть ‘улейманiє, краща, мабуть, за саму ЂйЯ-‘офiю. „ивовижнi мармуровi стовпи-колони. Ќа кожному розi мечетi - дванадцЯтиграннi мiнарети. Љоли починаєтьсЯ рамазан-байрам чи курбан-байрам[135], од мiнарета до мiнарета на мотузках чiплЯють лiхтарики, у Якi вставлЯютьсЯ аркушi кольорового паперу з вирiзаними фiгурками: мiсЯць, зорi, вiвцi, конi... Ћлександр бував на площах та базарах мiста, в порту, не раз переїздив у передмiстЯ ѓалату й назад. “ ѓалатi бачив французiв та венецiйцiв, євреїв та циган. Ќавiть заглЯдав у католицькi костьоли та православнi церкви; ходив бiлЯ синагог, Яких у ѓалатi було стiльки ж, Як i православних церков; бiгали за ним цигани, просили дати ручку поворожити; i коли вiн дав тую руку однiй циганцi, та розгубиласЯ, бо щось на нiй дивне длЯ себе побачила. I втекла, затиснувши в руцi дарований їй акче[136]. —ув у ѓалатi iсторiю про дiвочу вежу - Љиз-кулезi. Ћдному турецькому султановi привидiлосЯ увi снi, що його донька умре од змiї. ‡ажуривсЯ можновладець. Ќе їсть, не спить... Џокликав до себе тисЯчу ворожбитiв. ’ак, мовлЯв, i так. Њовчать ворожбити, головами похитують. Ќе знають, що й казати. Љоли один пiдiймаєтьсЯ й каже: вiд божої волi не втечеш. џкщо такий знак ти бачив од самого бога, то чим же ти врЯтуєш свою доньку? ™е бiльш спохмурнiв султан. „ругий каже: не вiр снам, ти, султане, чоловiк, а не жiнка. ђозвiв руками султан. ’ут третiй просить слова: збудуй, каже, Љиз-Љулезi - дiвочу вежу, i хай твоЯ донька там живе... ЏослухавсЯ султан третього ворожбита та й наказав збудувати Љиз-кулезi. ‰ стала там жити його донька. Ђ щоб їй було не сумно, поселив з нею султан веселих дiвчат. ’ак i росла султанiвна. ‘торожа цiлими днЯми й ночами пильнувала, щоб жодна змiЯ не пролiзла до Љиз-кулезi... Ћт виросла султанiвна, до повнолiттЯ свого дiйшла. —асто бачили її на верху вежi, коли вона граласЯ там зi своїми подругами чи спiвала пiсень увечерi, коли морськi хвилi мов завмирають, а вiтер навiть не дихне... џкось отакої пори стоЯла султанська донька на вежi, аж дивитьсЯ - внизу пливе на човнi Якийсь юнак, везе вiн велику корзину винограду. Џобачила киз[137] той виноград, i дуже їй схотiлосЯ скуштувати солодкої Ягоди. ЏерехилиласЯ над краєм Љиз-кулезi та й гукає: "ѓей, юначе, передай менi хоч гроно!" Ђ вiн каже: "Ђ Як же Я це зроблю?" Ђ вона: "џ тобi спущу мотузку, а ти за неї гроно прив'Яжи". ’ак i зробили. Џрив'Язав той юнак кiлька грон на мотузку, та й пiднЯла султанiвна цей дарунок до себе на вежу. ’iльки-но хотiла зiрвати одну Ягiдку, а з грона раптом вискочила невелика гадюка i вкусила дiвчину в руку. ‘крикнула вiд смертельного болю юна султанiвна, кинулисЯ до неї подруги, покликали лiкарЯ, та поки той лiкар прибiг, дiвчина була вже мертва... Ћлександр стоЯв на березi, милувавсЯ вежею й думав про те, що подiбнi казки чув вiн у ‘ербiї та “горщинi, в Ѓогданiї та на “країнi. Ѓув на Ѓезiстанi, дививсЯ, Як продають i купують невiльникiв. Ѓачив гiркi людськi сльози, чув невтiшнi їхнi крики, i серце стискалосЯ - Як багато на свiтi страждань. I думалосЯ ще: чому цих страждань зараз найбiльше завдає народ турецький? ѓосподи, та при чiм тут турецький, отой розпро-нещасний райЯ![138] —и ж має вiн хоч копiйку з цих усiх баришiв, що їх собi наживають з торгiвлi рабами людолови? –ього бiдного селЯнина чи тюрка-кочiвника примусово посилають будувати мури в Ђдрiанополi, насипати вали в џчаковi, у Љриму... I мруть вони за тридев'Ять земель од рiдного краю. Ђ молодих i здорових чоловiкiв забирають у вiйсько, i кладуть вони свої голови за аллаха i султана... Ђле ж чекай, графе Ћлександре, а що ти даси цим людЯм? „е ти бачив, щоб мужик жив щасливо? ’и що, хочеш перетворитисЯ на ѓаруна аль ђашида? Ђле ж то тiльки казочка. Ќi, нi, нi, не можна втрачати вiри в здiйсненнЯ замисленого. ‘початку треба дати головне - мир. ™об Ћсманська iмперiЯ не воювала, а на полi працi здобувала свою славу. ‘улейман Љанунi зумiв це довести. Ќаполовину, але довiв. ‡а його царюваннЯ було здiйснено стiльки розумного й вiчного : вироблено звiд законiв, полiпшено життЯ народу. ‡а його правуваннЯ пiднЯлисЯ в ‘тамбулi й Ђдрiанополi пречудовi мечетi, писали новi книги, мистецтва розвивалисЯ. Њоже, колись люди забудуть про нашi вiйськовi перемоги, а пам'Яткою про нас лишитьсЯ тiльки вiчна й нетлiнна краса ЂйЯ-‘офiї, ‘улейманiє?.. ‘кiльки ми нищимо, руйнуємо, боже мiй! ’урки палЯть мiста й села, беруть Ясир[139], а коли вже брати нiкуди - убивають, рiжуть, нiвечать, аби згинуло все. •ристиЯни, оборонЯючись, оздоблюютьсЯ - i чинЯть те саме. Ќавiщо? ‚ iм'Я •риста? ‚ iм'Я Њухаммеда? ‘кiльки страшних iсторiй про ’уреччину розходЯтьсЯ по всьому христиЯнському свiтовi! Ђ хiба лише вони зажили такої слави? ™о чинЯть зараз христиЯни в щойно вiдкритому Ќовому ‘вiтi? ’ак нищити корiнне населеннЯ, Як нищать iспанцi та португальцi в Ђмерицi, i турки не вмiють. •ай турки - фанатики в своїй вiрi, але ж хiба бiльш терпимi до iнших релiгiй христиЯни? ‘кiльки вогнищ у Європi вiдпадало, скiльки вогнищ iще палає! Ћлександр стоЯв посеред Ѓезiстану, роздивлЯвсЯ на групи прикутих людей, Яких продавали за грошi чи обмiнювали на крам. џк худобу... Ѓачив, Як сидiла мати-українка, обнЯвшись iз донькою, й благальне дивиласЯ на кожного покупцЯ: купи нас обох, не розлучай навiки. Ћлександр спитав цiну в людо-продавцЯ, сумно поглЯнув на жiнку з донькою, похитав головою: не вистачить у мене грошей... џкби то вiн мiг закупити весь цей базар i випустити всiх людей на волю! ЃiлЯ мечетi побачив: Якийсь райЯ веде четвiрко своїх дiтей маленьких - i всi калiки. ‚ найстаршого хлопчика ручки по лiктi пообрубуванi, в другого нiжки вивернутi назад. ™е в одного руки й ноги вигнутi так неприродно, що здаєтьсЯ: по дорозi йде не людина, а павучок. “ четвертого - найменшого - оченЯт немає. Iдуть, милостиню благають. †ахнувсЯ Ћлександр, пiдiйшов, дав грошей. ‡апитав: "—оловiче, чого то твої дiти такi?" - "Њи їх калiчимо, щоб нам милостиню давали. Iнакше - жити не можемо". ‡акричав: "Ѓудь же ти проклЯтий, мучителю власних дiтей!" Љинув райЯ грошi в лице Ћлександровi: "‚они й так кривавi, мої акче, так ще й ти слiз туди додаєш, чужинцю!" Ќа базарi безногий сидiв, вимахуючи Якимись дивними палицЯми. Џiдiйшов ближче - сахнувсЯ: нещасний чоловiк вимахував своїми колись вiдрiзаними й висушеними ногами i гукав: "„ивiтьсЯ, правовiрнi, ось мої ноги, Я ними колись ходив!" Ћлександр довго блукав по мiсту, заходив у найбiднiшi квартали - i вискакував звiдти, мов iз пекла. ’ак, багато вiн бачив бiдностi i в —орногорiї, i в австрiйськiй землi, i в угорськiй, але такого жаху, Як у ‘тамбулi, вiн не мiг собi навiть уЯвити в найкошмарнiшому снi. Ђ майже порЯд - небачений блиск i небачена розкiш. ‘ултан, його чаушi, пашi, кадiї - всЯ ота двiрцева челЯдь ходить у злотi, а народ вимирає з голоду, а народ гине од вошей та блощиць, од скажених собак, чуми й холери. ђозповiдали: забiг скажений пес у мечеть султана Ђму-рата. ‚игнати собаку з мечетi - грiх. ’iкати з мечетi пiд час молитви - грiх. Џерекусав той собака половину вiруючих. —и не є такою мечеттю й Ћттоманська iмперiЯ, в Якiй нерозумний iмам, що читає молитву й заборонЯє вигнати скаженого пса, є султан? —и не є отiєю собакою Яничарство i всЯ вiйськова машина iмперiї? Ћскаженiв вiрний страж, став кусатисЯ, на смерть заражаючи отруйною слиною всiх, на кого нападе... Џетро, що ходив разом з Ћлександром, був так само насуплений i лютий. Џетро добре знав цей край. ‚iн, утiкши з Яничарської школи, приєднавсЯ ще юнаком до повстанцiв Љаландара, цього шаленого дервiша, Який мрiЯв знищити все злото на землi, бо вiд нього, мовлЯв, усi бiди людськi. "ѓЯур?" - запитав Љаландар-оглу в Џетра, i той ствердно кивнув головою. "џ тобi податок за це платитиму, тiльки вiзьми до себе, - попросив Џетро. - „ивись, у тебе навiть цигани є, а в них же не вiра, а тiльки пiввiри". ‡ареготавсЯ дервiш Љаландар-оглу: "Ќе буду з тебе брати харадж[140], Я не султанський чауш. Iди до нас, гЯуре, Якщо ти серцем добрий, то ти - наш, а Якщо в серцi твоєму - погань, то, навiть iмамом будучи, ти - поганець, гiрший за гЯура". ‚сю Ђнатолiю обiйшов разом з повстанцЯми Џетро... Ђ коли султанське вiйсько придушило-таки Љаландарове повстаннЯ, то втiк Џетро разом з шаленим дервiшем у Џерсiю, а звiдти довго добиравсЯ до —орногорiї, де стрiвсЯ з “стею, а потiм i з Ћлександром. ’ак от, блукаючи ‘тамбулом, запитав Ћлександр у Џетра: "™о зробив би ти, ставши султаном?" Џетро насупивсЯ й довго мовчав. "—ого мовчиш? џ питаю, а ти дай вiдповiдь. џ хочу знати, що менi робити, Як стану султаном". "Ђ може, то надто важка ноша длЯ чесного чоловiка?" - вiдповiв запитаннЯм Џетро. "џ тебе питаю не про те, чи варто ставати султаном. ‚арто. Ќеобхiдно. Ђ ти скажи, що робити, ставши султаном?" Џетро згадав дервiша Љаландара-оглу й вiдповiв: "џ б, Як Љаландар-оглу, вирiзав усiх багачiв, а все добро роздiлив би порiвну мiж людьми". - "џк це - порiвну? Љолись Ћттоманська iмперiЯ примушувала кожного чоловiка, крiм султана, починати все спочатку, багатство у спадок не передавалосЯ. I що маємо? ‚се одно були багачi i були бiднi". Џетро безнадiйно махнув рукою: "ЉлЯтий свiт! ‰ого, мабуть, не переробиш! Ђле Яничарiв та акинджiв Я б знищив". - "—ого раптом?" - "’ому що доки будуть Яничари та акинджi, доти ’уреччина кидатиметьсЯ на всiх з вiйною - навiть тодi, коли їй це не потрiбно. Ћт побачиш - скоро буде похiд на “країну чи в Џольщу". ™ось на другий чи на третiй день пiслЯ цiєї розмови султан Њустафа приймав у своєму сералi[141] посольство з ‚iднЯ, отже, й Ћлександра та Џетра, чи то пак австрiйських дворЯн iз сербськими прiзвищами Ќiколич та ‚идич. Љавалькада iз сорока вершникiв пiд'їхала до муру, Яким огороджено султанський палац. Џри першiй брамi стоЯло близько сотнi озброєних до зубiв капиджiв[142]. ‚они мовчки, вороже дивились на прибулих, хоч знали, що має бути посольство : їх попередили з двiрцевої дефтерхани [143]. ‚ершники проїхали за браму й спiшилисЯ. ’ут уже нiхто не мав права їздити верхи. „о другрї брами дiйшли пiшки в супроводi двох двiрцевих сановникiв. ‡нов зупинили їх калиджi i знов треба було показувати охоронцЯм султанський Ярлик. Њинули й третю браму. Љапиджi вiдiйшли вбiк. Џосольство увiйшло в третiй двiр. џкраз напроти брами - дверi султанських покоїв. Ћлександр вiдчув, Як шалено закалатало його серце... ‚iдчув лiкоть Џетра. Џiдштовхує: спокiйно, спокiйно, графе Ћлександр, султане џх'Я, ти всього-на-всього дворЯнин на прiзвище Ќiколич... Џосольство зупинилосЯ. Ћлександр поволi повертав голову, роздивлЯючись навколо. ‡гадалисЯ розповiдi матерi. Џраворуч стоїть терем з євнухами, по лiву руку - будинок, де живуть султановi дружини. ’иша. Ќаче вимерло все. ‘тоЯть у два рЯди воЯки, залишаючи вузький прохiд длЯ членiв посольства. Џо праву руку - три тисЯчi Яничарiв. Џри повнiй зброї - з ратищами, шаблЯми, пiстолЯми й рушницЯми. “ бiлих овечих шапках-бирках, бiлий грубошерстий шлик спускаєтьсЯ вниз, а попереду, де б європеєць почепив пiр'їну, - проста дерев'Яна ложка. лик - то символ перемоги, ложка - емблема добробуту. —ервонi жупани. ‘инi шаровари. ‘тоЯть - не дихають. Џозаду прапор Яничарський - червоний, Як кров, iз срiбним пiвмiсЯцем та мечем Ћсмана. ‘тоЯть, мов намальованi ... ’иша. Њоторошна тиша-Џо лiву руку - три тисЯчi спiшених сипахiв. ’еж при повнiй зброї, але одЯгнутi багатше - iз срiблом та злотом на мундирах. „ва турецькi башi, що супроводжують посольство, вклонилисЯ спочатку Яничарам, а потiм сипахам. Ћлександр дививсЯ, Як схилЯють свої голови посол, його секретар, начальники вiддiлiв. Ћсь i до них з Џетром черга дiйшла. ‘хилив голову спочатку вправо, потiм влiво. ‚iдчув, що треба йти. Џiшов за всiма, дививсЯ, Як хвилею схилЯютьсЯ перед ними Яничари та сипахи, схилЯютьсЯ низько, майже до колiн, аж рукави-шлики землю метуть. I не розгинаютьсЯ, аж поки не пройде посольство. ’иша. ’iльки чути шурхiт нiг. Ћсь уже й самi покої. ‡упинЯютьсЯ пашi, зупинЯєтьсЯ посол. ‡упинЯютьсЯ всi. “ дверЯх з'ЯвлЯютьсЯ троє: капиага[144], харем-агаси та муха-физлар-ага. Њовчки вклонЯютьсЯ. Џосольство рушає в султанськi покої. ’иша, тиша, тиша-‚елика палата завiшана перськими килимами. ‚сi стоЯть, чогось чекають. •арем-агаси пищить: - ‡броЯ! - ‡брої при нас немає, - каже радник посольства. - Ћбшукати! Љоли спритнi руки одного з капиджiв миттю обмацали тiло й одЯг Ћлександра, вiн аж здригнувсЯ. Ќемає зброї при ньому - це так. Ђле вiн ще прийде сюди iз зброєю. I хай тодi дрижить ‘тамбул. „воє високопоставлених туркiв узЯли вiденського посла попiд руки i повели в iншу кiмнату - вже до самого султана Њустафи. ‚iдкинули пишнi килими, що прикривали дверi, - i Ћлександр побачив свого родича, Який сидiв на невеликому пiдвищеннi, обкладений з усiх бокiв гаптованими злотом подушками й килимами. Њустафа дививсЯ на тих, що прийшли до нього, - i Ћлександр бачив у султанових очах, пласких, Як в оселедцЯ, таку щиру й одверту порожнЯву, що йому стало страшно, "I оце володар ’уреччини? џкий жах!" Џообiч пiдвищеннЯ стоЯли Яничари. ’ут же порЯд - Яничарчага - худющий вусань у пишному одЯзi, Який вiнчав фiолетового кольору плащ з рогатими, обшитими золотом плечима, та бiлий рукав на шапцi, що звiшувавсЯ мало не до поЯса. Џрава рука кожного Яничара лежала на Ятаганi, лiва була закладена за спину. „воє пашiв пiдвели посла до Њустафи. ЏочавсЯ ритуал: посол має падати на колiна, бо ж перед султаном мають падати на колiна геть усi. Ђле оскiльки падiннЯ посла на колiна могло б принизити державу, вiд Якої вiн прибув, треба зробити, щоб посол i впав на колiна, виЯвивши шану до султана, i не впав, виЯвивши шану до свого королЯ. „лЯ цього посол удає, що вiн падає на колiна, а пашi намагаютьсЯ втримати його, взЯвши попiд руки. Ћсь i зараз вiденський посол просто-таки повис у туркiв на руках. •арем-агаси задоволено киває: ритуалу дотримано блискуче, вiденський посол може розраховувати на найщирiшу люб'Язнiсть. Ќепомiтно з'ЯвлЯєтьсЯ драгоман [145]. Џосол починає говорити. Ћлександр-џх'Я не спускав очей з султанського обличчЯ. ‚iн намагавсЯ прочитати на обличчi Њустафи хоч одну думку. ‚се даремно. Њустафа сидить, роздуває щоки, двадцЯтилiтнiй дурень, Якому, напевне, доведетьсЯ й умерти дитиною. Џотiм усi проходЯть повз султана, цiлуючи його рукав. –iлують з поклоном рукав султана з ‚исокої Ѓрами й двоє австрiйських дворЯн iз сербськими прiзвищами ‚идич та Ќiколич... Џотiм вони сидЯть у султанськiм покої й обiдають. “ головному покої їсть сам султан. ‡ дверей знЯто килими, щоб посольство мало щастЯ лицезрiти султанiв обiд. ‘ултановi принесли щось на зразок велетенського обертового столика-тацi. ‘iмдесЯт озброєних служникiв поставали в рЯд i, передаючи один одному тарiлку за тарiлкою, подали султановi сорок страв. Њустафа довго роздивлЯвсЯ принесене, затим почав крутити пальцем столик-тацю. ‚ очах харем-агаси - втома i терпiннЯ. ‘ултан поводитьсЯ Як дитина, але на все те - волЯ божа. "Џрабабо моЯ ђоксолано-•уррем, - подумав тодi Ћлександр. - ЊоЯ мати казала, що ти, вагiтною будучи, вино й горiлку пила, аби отруїти ще в утробi майбутнiх султанiв... ’и досЯгла свого. ’вiй син, султан ‘елiм „ругий, став називатисЯ ще й Њестом-п'Яницею. ’вої онуки були розпусники й дурнi. Ђ ось цей Њустафа - то вiн просто iдiот... ’воЯ отрута не передалась менi, ђоксолано-•уррем. Ђле ж Я й не султан!" - ѓи-ги-ги! - почулосЯ з султанського покою. –е великий Њустафа розкрутив столик-тацю так, що з нього стали падати тарiлки зi стравами... Љозацька армада йшла на ’уреччину. ‘покiйно спав ’рапезонт. Ќе чекав бiди ‘иноп... Џопутний пiвнiчний вiтер невтомно гнав крiзь нiч випнутi вiтрила козацьких чайок. Ћлександр труснув головою, намагаючись вiдiгнати вiд себе нав'Язливi думки. Џiшов на нiс, звiдки чулисЯ приглушенi голоси. ‰шов, намагаючись не зачiпати козакiв, що спали, повкривавшись хто свитою, хто старим парусом, хто повстЯною накидкою. ™е на вiдстанi упiзнав голос „жузеппе. - Ќу Ясно, це „жузеппе тут просторiкує, - вийшовши на нiс, сказав Ћлександр по-iталiйськи. Ќа що „жузеппе негайно вiдповiв: - ‚правлЯюсЯ в мiсцевiй мовi. - ‚правлЯйсЯ, вправлЯйсЯ, - пробурчав Ћлександр i став позад нього, зiпершись на борт. ЃiлЯ „жузеппе сидiли Џетро, Ќедайборщ, ‰он, а також Њаксим Ѓалабай. - ’ак отож менi й кажуть: Як пiдеш на кладовище, до того пам'Ятника, - „жузеппе поглЯнув на Ћлександра й по-iталiйськи поЯснив: - џ кажу про той мармуровий пам'Ятник у ’рiєстi на кладовищi доньї Ђннеттi дi Џiццоло... - I, знову повернувшись до слухачiв, вiв далi: - ...’о побачиш опiвночi, що той пам'Ятник до тебе верне обличчЯ... ‰он голосно кашлЯнув i озирнувсЯ. - ‡асперечалисЯ ми з хлопцЯми на барило вина. џ кажу: пiду подивлюсЯ. Љажуть: iди! Ќастає вечiр. Њи з хлопцЯми сiли, випили. Ѓуло нас четверо. ‚ипили вiдро. Ќебагато, Як на доброго лицарЯ, чи не так? Џiшов Я... ЊiсЯць свiтить - бiлий такий, мов у саван вбравсЯ. Њенi на душi - не сказав би, що весело! Ђле йду. I от дивлюсЯ - стоїть! ‚она! ’очно-точнiсiнько! ‘тоїть, не ворушитьсЯ. џ дивлюсЯ - не дишу. Љоли бачу - це точно, хлопцi! - бачу: повертаєтьсЯ до мене! ’ут у мене серце - дриг-дриг-дриг - i в п'Яти. „жузеппе замовк. •люпало море. ‘вiтили зорi. ‘ЯЯв мiсЯць над морем - такий же, Як i в розповiдi „жузеппе: бiлий, наче в саванi. - •олодно щось стало... - пересмикнув плечима „жузеппе. - —и нема в кого сьорбнути, горлЯнку промочити? Ќедайборщ вiдстебнув баклажку, подав. - Ќа, пий, тiльки не все. „жузеппе надпив, голосно крЯкнув i повiв розповiдь далi: - ЏовертаєтьсЯ, значить, а душа моЯ - в п'Яти. Џропав, думаю. Љоли дивлюсЯ - iде! Iде!!! I просто до мене... •очу тiкати - ноги не несуть... Ђ вона пiдходить, мовчки бере мене за руку й веде. ђука - холоднюща. Ђ вона тЯгне мене - та так сильно, що мої скам'Янiлi ноги вiдриваютьсЯ од землi й починають iти! џ йду, озираюсь i - о жах! - бачу: кладовища нема. Џорожнiй степ i дрiбнi кущики... ‡аплющив очi й iду. Ђ вона веде й веде... Ќа смерть. Ќi, думаю, нiж помирати отак, помру, Як лицар. ‡астрелюсЯ! Џолiз за поЯс, вийнЯв пiстолЯ, приклав до серцЯ. I так жаль стало себе! Њоже, спробувати вiдiгнати нечисту силу? Ђле Як? ‡а лiву руку мене веде нечиста сила, в правiй руцi - пiстоль. Џочав пiстолем хрестити ту нечисту силу. Ќе пускає. Ќу, думаю, треба стрельнути. Ђле куди? ‚ серце? ’ак то длЯ нечистої сили нiщо. ‚ голову? Ђ що їй вiд того? Ђх, думаю, куди бог звелить, й бабахну!.. I бабахнув. —ую - нечиста сила випускає мою руку й падає. Ђ Я - на неї. I тут в очах завертiлосЯ все, Як у пеклi - i Я заснув. Ђ вранцi нас з нечистою силою знайшли на вулицi ’рiєста. Ќечистою силою виЯвивсЯ мiй приЯтель ‚iнченцо. Љаже, що Я пiшов нiбито не на кладовище, а в iнший бiк. ’ак вiн мене наздогнав, повiв на кладовище. Ђ Я сп'Яну бабахнув його пiстолем по головi... Ћлександр, посмiЯвшись, вернувсЯ назад, на корму. Ќе спалосЯ, не лежалосЯ. ‚се ближче й ближче ’уреччина... - џк-то вона його стрiне? ђЋ‡„I‹ ‚Ћ‘њЊ€‰, _ у Якому ‘елiм-ага здивує i своїх пiдлеглих, _ i своїх бранцiв, i себе самого... _ Ѓуджацька орда ще не вгамувалась, але ода-башi ‘елiм довiдавсЯ, що велика її частина подаласЯ брати Ясир за Џрутом, i вирiшив, що бiльше не можна сидiти в батурi й чекати на милiсть божу. ‡рештою вiн має хоробрих воїнiв, має добру зброю... Ћднiєї ночi барка з полонЯнками та Яничарами знЯласЯ з ЯкорЯ, i швидкий „нiстер понiс її до морЯ. ѓалЯ все ще не могла отЯмитисЯ пiслЯ пережитого в батурi потрЯсiннЯ. Ћт i зараз вона сидiла в каютi (ђивка спала поруч) й плакала. “же настала глупа нiч. ‘удно здригалосЯ пiд ударами хвиль. ‘пали невольницi в трюмi. ‡акутi в кайдани, спали полоненi повстанцi-богданцi. •тось постукав. ѓалЯ знала - це ода-башi ‘елiм. Џоправила хустку на головi. “крила сонну ђивку. •ай заходить. ‡айшов. ђозгублено дивитьсЯ своїми блакитними очима. ‘инЯ плЯма над бровою здригаєтьсЯ. ѓалЯ вiдвернуласЯ. - Ђ справжнЯ туркенЯ мусила б прикрити лице, коли заходить чоловiк, - сказав ‘елiм. - џ не туркенЯ, - рiзко вiдповiла ѓалЯ. - ’и сказала, що зрiкаєшсЯ своєї вiри... - џкби на ваших очах христиЯни мучили ваших одновiрцiв, ви теж би занапастили свою душу, - глухо вiдповiдала дiвчина. - Ќi, не занапастив би... - Ѓо ваша душа вже й так занапащена. ‚и - Яничар, зрадник свого народу. - џкого це народу? ’и знаєш, Як зветьсЯ мiй народ? - ‡наю, що ви не турок. Ћт що Я знаю. ‘елiмове обличчЯ посуворiшало. - џ - воїн Њухаммеда й аллаха. џ несу вiру в усi кiнцi свiту. —iнгiсхан сказав: "Ќайщасливiпiою людиною на землi є та, що жене розгромлених ворогiв, грабує їхнє добро, скаче на їхнiх конЯх, милуєтьсЯ сльозами людей, цiлує їхнiх дружин i дочок". - ’ак може говорити тiльки розбiйник... - Љоран теж говорить: "Њеч є ключ до неба: одна краплина кровi, пролита за боже дiло, бiльше вгодна господовi, нiж два мiсЯцi посту й молитви". - ’о вбийте мене - можете сто лiт не ноститисЯ й не молитисЯ. ‘елiм насмiшкувато подививсЯ на ѓалю. - …х, ѓалiЯ, ѓалiЯ, ти забуваєш, що ти вже туркенЯ. ‚iддамо тебе за Якогось агу чи вiзира... - Џродасте, а не вiддасте, - в очах у ѓалi блиснули сльози. ‡аворушиласЯ ђивка, пiдвела голову й тут же заховаласЯ пiд ковдру. Ћда-башi покусав свiй тонкий вус. ѓлЯнув на ѓалю, сказав: - •одiмо на палубу. ѓалЯ накинула на плечi кожушанку й вийшла услiд за ‘елiмом. ‚она переступала через Якiсь клумаки, через соннi тiла... Ќа палубi було темно. ‚iтер був сирий i пронизливий. ’а була в ньому Якась дивовижна веснЯна м'Якiсть. ‚iтер пахнув землею й зеленню... ѓалЯ стала бiлЯ облавка й задивиласЯ в блискучу од зiр воду. ‡нову захотiлосЯ плакати... Ќу, чого вiн вiд неї хоче, цей Яничар? ‘елiм стоЯв тут же. - …х, ѓалiЯ, ѓалiЯ, - зiтхнув вiн. - џ не ѓалiЯ... џ - ѓалЯ. - ѓалiЯ... ‚се-таки ѓалiЯ... ’и згадаєш колись Яничара ‘елiма, коли будеш значною господинею. Ђ Яничаровi ‘елiму до смертi судилосЯ жити самотнiм. - џ щоднЯ його згадуватиму. ™оночi проклинатиму. ‡а те, що вiн забрав у мене волю й щастЯ... - Ђллах так велить... - ‚елить чинити лихо?.. †иве на свiтi, десь аж у —орногорiї, нещасна жiнка з нашого села - з ‘угакiв... ‚она вийшла замiж, та через три днi її чоловiковi одрубали голову. Ђ коли народивсЯ син, то забрали його в Яничари... - ’ак треба, - камiнним голосом вiдповiв ‘елiм. I повторив: - ’ак треба! - Љому? Ќавiть конi - й тi мають iмена, навiть собаки - i про тих знають, Якого вони роду-племенi, тiльки Яничари - безiменнi, Як стрiли... - —ому ж - безiменнi? - озвавсЯ ‘елiм. - Њене ‘елiмом звуть. - ‘елiмом? Ђ може, ви ‘авка або ‘тепан?.. “стиного сина звали ’одорком. џк тепер його називають? Ђхмед? Њустафа? Ћман? Њоже, його вже на свiтi немає... Ђ бiдна “стЯ жде, думає, що ходить по свiту її ’одорко iз знаками, виколотими чинським чорнилом на ступнi та над бровою... - —инським чорнилом? - стрепенувсЯ ‘елiм. - Ђ що вам з того?.. - Ќiчого... Ќiч така темна... џк чинське чорнило... ‚iн повернувсЯ до ѓалi - i вона в темрЯвi побачила його обличчЯ зовсiм близько бiлЯ себе. - ’и проклинатимеш мене? - глухо запитав Яничар. - Џроклинатиму, - так же глухо сказала ѓалЯ. - Џроклинатиму, бо ви силою взЯли мене, силою змусили взЯти найтЯжчий грiх на душу. - ‚iра Њухаммедова - то не грiх. ’о - щастЯ. ’и - дурна... - •ай воно згорить, те ваше щастЯ! ‘елiм нiчого не вiдповiв. ‘удно здригалосЯ на хвилЯх, тремтiли зорi в небi... - ’ак де, ти кажеш, живе ота жiнка, що її “стею звуть? - тихо спитав ‘елiм. - „есь у —орногорiї... її брат торiк тут був, казав менi. - Ђ брат де?.. - Ќе знаю. Љазав, що приїде ще в село. ™об мене побачити... - ‘похопилась. - Ђ тобi що? •очеш i їх пiймати? ѓалЯ зiтхнула i витерла сльозу. - ’и його любиш, так? - запитав ‘елiм. - ‹юблю... џ побачила його очi - блакитнi-блакитнi, Як чисте небо... џ побачила його добре лице. џ побачила, Як вiн пив подану мною воду, а потiм скочив у сiдло та й помчав... Љазав, що приїде... ‰ому вже багато лiт... Ђ ти - навiщо ти живеш на свiтi? - вона забула, що до ода-башi треба звертатисЯ на "ви". - ™о ти зробив доброго людЯм? ™о? ™о? ™о? ™о ти скажеш своєму боговi, Як умреш? - –ить! - ударив кулаком по дошцi ‘елiм. - “х, Який же ви страшний народ! џ тепер розумiю, чому такi у вас козаки. - џкi? - ‡апеклi... - Ђ вони нiчого не мають: нi злота, нi привiлеїв. ’iльки своєю запеклiстю й тримаютьсЯ... Ђ iнакше - всЯ “країна пiд турком була б... Ђ хiба можна жити без “країни?.. - Ђ то вам краще - пiд полЯком? Ќу? —ого мовчиш? - ‚се одно - проклинаю. ’и забрав у мене батькiвщину... ‘елiм мовчав. ‚iн щось думав. Џотiм обернувсЯ на палубу, гукнув: - “рхане! „о мене! - ™о там ще? - незадоволено пробурчав у темрЯвi “рхан, але пiдiйшов i виструнчивсЯ перед ода-башi. ‘елiм щось тихо сказав йому по-турецьки. “рхан здивовано витрiщивсЯ на ода-башi. ‘елiм розсердивсЯ, майже вигукнув: - Ѓери з собою десЯтьох Яничарiв, дiставай коней - i негайно мчи з ѓалiєю в село ‘угаки. ’акий мiй наказ. „аю тобi сотню червiнцiв. “рханова пика витЯгнулась. - ’и не розумiєш? Ћдвези цю дiвчину додому. Ђ Я з рештою загону повернусЯ, Як тiльки судно пiде в море. ‚се. џсно? “рхан мовчав. - ‚иконуй! Ќу? - iз загрозою в голосi сказав ‘елiм. ѓалЯ нiчого не розумiла. ‘удно пристало до берега. —ерез кiлька хвилин десЯток Яничарiв, ‘елiм i ѓалЯ стоЯли на сушi. ‘елiм пiдiйшов до дiвчини. - Џрощай, ѓалiЯ! ‚ертайсь у свої ‘угаки. Ќе проклинай Яничара ‘елiма. ‚iн теж людина. ‚iн ухопив її могутнiми руками, притис до себе, аж у дiвчини подих забило, й поцiлував. ѓалЯ мало не зомлiла - так усе це було несподiвано. Џотiм вiн поставив її на землю, стрибнув на судно i закричав: - ђушай! —омусь вихопив шаблюку i щосили рубонув по поручнЯх... Њатроси вiдштовхнули баграми судно вiд берега i, пiдхоплене „нiстром, воно швидко зникло в темрЯвi. ђЋ‡„I‹ „…‚'џ’€‰, _ у Якому автор спробує розповiсти _ про морську та сухопутну баталiї при ’рапезонтi _ ...I знову навколо нiч. Љозацька армада, не зупинЯючись, пливла на пiвдень, на пiвдень... ™е при заходi сонцЯ побачили вдалинi синi гори. ‚они сторожко виглЯдали з-за обрiю, мовби видивлЯючись, що то робитьсЯ на морi. Ќедайборщ показав батогом (вiн завжди стирчав у нього з-за халЯви) на гори й мовив: - Ћце, отамане, Як бог нам поможе вiтром, то десь пiслЯ пiвночi прибудемо до ’рапезонта... Ќа чайках мовчали. ‚сi вдивлЯлисЯ в синi гори, що хмарою повисли на обрiї. Ќiч упала швидко. I вiтер, що досi гнав чайки вперед, ущух. - ‡а весла! - пролунало над морем. Љозацький флот не зупинЯвсЯ й на хвилину... Љлюсик, Як тiльки стемнiло, пiдкликав до себе џремка i дав йому в руки Якусь рiч. - Ћце, хлопче, бурдюк з-пiд вина чи кумису. „уже гарна штука. Џрив'Яжи до себе й нiчого не бiйсЯ. џк скине хвилею чи ще чим у море, надувай його, зав'Язуй, тримайсЯ - i все буде гаразд, Як кажуть латинЯни. Ќе втопишсЯ... Ћсь глЯнь, Як це робитьсЯ - i Љлюсик став надувати шкiрЯний мiшок. Ѓачиш? - Ѓачу, - кивнув џремко. - Ђ зброю ви менi дасте? - ‡араз - нi, - сказав Љлюсик. - ‡броЯ потрiбна дорослим. ’и ж i стрiлЯти не вмiєш... I взагалi - сиди в схованцi... Љозаки дружно налЯгали на весла, i чайка продовжувала свiй полiт по хвилЯх, вона мчала