- "нехай... Ђ школи Я не кину. •оч дЯкову Якусь книжку почитаю, хоч послухаю п'Яних дЯкiв розмову, що мiж п'Яним базiканнЯм часом почуєш i щось цiкаве од них. Ќi, буду терпiти, поки терпитьсЯ..." ’аке було життЯ ’арасове. ’ак усi й казали: "собаче"... ’iльки що ж то, бувало, сЯє, Як золото, у цього жебрака-хлопцЯ, Як iнодi загадаєтьсЯ вiн, коли в темному кутку без свiтла? Њоже, Як той казковий дурник, вiн виймає погратисЯ i розгортає з ганчiрочки чарiвний золотий з дiамантами перстень? Ќi, то так сЯють замрiЯнi очi у хлопцЯ пiслЯ того, Як часом зустрiнетьсЯ у селi з тiєю кучерЯвою Ћксанкою, що колись приходила до нього гулЯти в бур'Яни. Ћксана росла дiвчина кароока, вiїста, струнка, Як очеретина. ’о весела, смiхотлива, а то осмутнiє... ’о, було, пiдростаючи, почала його соромитись, одвертатисЯ, зустрiчаючись, а тепер знову дивитьсЯ смутними й пильними очима. —асом обiзветьсЯ словом: "Ђ ти, ’арасе, все учишсЯ в школi?" - "“чусЯ, бодай Я вже так не дiждав учитись! “чусь i буду вчитись". - "“чись, кажуть, з тебе будуть люди". ѓлЯне на босi ноги у виразках, зiтхне: "Љоли вже тобi твiй дЯк чоботи пошиє, бодай уже йому те да се!" Џригрiє тими карими очима, осЯє осмiшкою, пiде. I сирота евченко кiлька днiв носить у чорнiй сорочцi пiд нестриженим бiлим чубом - нестриженим i нечесаним - два блискучих дiаманти. Ћтож вони так i сЯють у темному кутку. * * * Ѓула панська неволЯ, проте не тiльки те й робили люди, що плакали та журились. Ѓуло чути i пiснi, i жарт, i веселий гомiн - людей сила-силенна, не вмирати ж усiм. Ђ Як почнуть говорити про панiв, про бунти, або хто старiший почне згадувать про ѓонту та ‡алiзнЯка та про гайдамакiв, зразу одчуваєтьсЯ, що тут у панських ланцюгах закована сила, величезна, могутнЯ, що її не задушиш, що хай трохи напнетьсЯ, то й ланцюги тi розiрве, i панство те розвiє, рознесе, Як порох. Ќе журитьсЯ, не плакати їм треба, а тiльки зрозумiти й потЯгнути в один гуж. Џанiв тих жменЯ, а того люду, Як морЯ. џк встане, Як вигне спину... ’а що й казать... ’iльки поки що-цить... Ђ там часом топили свою неволю хто в тЯжкiй працi, хто в горiлцi. Џосеред села на горi майдан, на майданi дерев'Яна церковцЯ, обнесена зелено-мальованим штахетом. Њимо церкви - великий курний шлЯх, з другого боку шлЯху "пустинЯ", поросла бур'Янами, на краю бур'Янiв необгороджена хата. Џолупана, хтозна-коли мазана, вiкна побитi, коло вiкон напiвзасохла, калiкувата, одним одна вишнЯ, шлЯховим припала пилом. Ќад похиленими дверима дерев'Яна напiвзмита дощами й негодами табличка: "Љерелiвська церковна школа". Џроте, незважаючи на сумний виглЯд, школа другий день гуде на все село гульбищем: спiви, гуслi, танки, аж землЯ од них стогне i брЯжчать вiкна. ‹юди тiльки посмiхаютьсЯ в селi та кивають бровою на школу: дЯки п'Янствують... Ћдразу дверi на улицю одчинилисЯ, i з сiней вийшов бiлоголовий хлопець - лице засмажене, темне, Як мусЯнжеве, а очi голубi та Яснi, мов аж смiютьсЯ... Њов шматочки ранiшнього неба. •лопець без шапки i босий. Џiд пахвою зелена гранена сулiЯ, на долонi - мiднi грошi, Якi вiн уважно рахував другою рукою. Џолiчивши грошi, хлопець калошi закачав i вистрибом подавсЯ з гори в Яр, де попiд вербами була вбита стежка, що вела на другу гору. Ќа тiй горi ще здалека було видно корчму з веселими, Як у п'Яної жiнки оч (i, вiкнами)* (*‚ автографi помилково - "Як у п'Яної жiнки, очима"). инкарка Џараска, висока, гарна молодицЯ, одiта в свЯткове серед буднЯ, намiрила хлопцевi горiлки, i почала розпитувати, нащо горiлка. •оче дЯк iк менинам настоЯти на полинi. Џ'ЯтнадцЯтого менини. - •то буде на менинах? •лопець почав розповiдати, хто, на його думку, буде в дЯка в гостЯх. -Љоли вже тобi твiй дЯк чоботи пошиє? - промовила шинкарка, глЯнувши на босi, збитi ноги у хлопцЯ. ’ой усмiхнувсЯ: - ’одi, тьотю, Як у спасiвку соловейко заспiває. „алi розповiдає: - ‡бираюсь Я на тi чоботи, Як убогий на кисiль. •алЯви маю од старих чобiт, переда дЯдько Њикита Њаломуж подарував, Як Я читав псалтирЯ, на останнє збираю грошi, що перепадає менi за те, що читаю псалтир над мертвими. - Ђ багато перепадає? - „е там - десЯта копiйка, а останнє забирає дЯк, бо це його дохiд... - ѓiрке, ’арасе, твоє пануваннЯ, краще б до людей iшов у найми. •лопець зiтхнув, хотiв щось сказати, далi махнув тiльки рукою i пiшов. ‚ийшовши з шинку, став, загадавсЯ: чи зайти, чи нi? Њоже, краще до когось другого? Ѓлиснули привiтнi очi. "‡айду!" I повернув од шинку туди, де стоЯла нова хата з гарним садком. - Ђ-а! ’арасе ѓригоровичу! - обiзвавсЯ до нього ще молодий господар хати. - Ќу, що будеш казати, пане пiддЯчий? Ћзираючи всi кутки кiмнати, хлопець в той час казав: - Џрохав пан дЯк, щоб або продали, або так дали сала та огiркiв. - ‡а грошi чи в борг? - ‚ борг! - ’о скажи ж своєму дЯковi, нехай спершу сплатить за ковбасу, що брав на тому тижнi. ’арас осмiхнувсЯ: видно, вiн сам не йнЯв вiри, щоб йому дали в набiр. ’им часом в хату вбiгла, цiкавими карими очима озираючись, Ћксана, смуглЯва, весела. - Ђч - то не докличешсЯ в хату, а то побачила, що жених у хатi, то де й узЯласЯ, - не то пожартував, не то поглузував батько. - џкий жених? Ќа чорта вiн менi, - сердито одказала дiвчина, - аби що вигадать. - Ђ чим не жених? Џодивилась би на нього, - дЯдько одступив, нiби милуючись на хлопцЯ. ‚иглЯд справдi був у ’араса не женихiвський: нестрижена бiла кучма, чорна сорочка, латанi бiлi штани. Ђ замiсть чобiт - болото на ногах по самi закачанi колiна. Ђ ноги... ‡разу не розбереш, що в болотi, нiби в чоботЯх. - ‡наєш, ’арасе, що Я тобi пораджу. ‘лiпий лiрник iз ‘мiли (?) шукає поводирЯ: Якраз робота по тобi. •оч не в'їжно, так улiжно. ’а й псалми спiвати ти майстер. евченко одчув образу, почервонiв, опустив очi. - –е ви, тату, дурне вигадуєте, - оступилась Ћксана, - що це вiн - нi до чого бiльш не здатний, що ви його в старцi посилаєте? Ѓатько сердито зиркнув на Ћксану: - џ знаю, що кажу! Ћтож мовчи краще. - I, звертаючись знов до ’араса, спитав: - —и правду кажуть, що ви з своїм паном дЯком у Њини кури покрали? - •то вам казав?! - раптом загорiвшись, промовив ’арас. - ‹юди казали, - невиразно проказав дЯдько. Ћксана глЯнула злЯкано й суворо на хлопцЯ, теж почервонiла i, взЯвши щось у запiчку, вийшла. ѓосподар бiльше не обзивавсЯ до ’араса. ’арас трохи постоЯв, нiЯково попрощавшись, пiшов iз хати. - ’ак i скажи своєму дЯковi! - услiд почув вiн глузливий голос. Љазали, люди з нього будуть. џкi люди? џк зародивсЯ ледащом, так i помре ним. ™е стало гiрше на душi в ’араса. ’о хоч думка була радiсна про Ћксану, а тепер i Ћксана на нього. - I чого мене понесло сюди, дурний! - ‚ертавсЯ Яром помалу, задуманий. - ™о ж - вона менi не пара. ‘iв пiд вербою, Як не плаче. Ђж чує, щось недалеко тихо спiває. ЋзирнувсЯ, на тому боцi потiчка коло криницi стоЯть чиїсь вiдра. Ђ далi зоглЯдiв - щось у червонiй плахтi iз жовтою на головi стрiчкою. ‘тоїть, зiпершись спиною на стовбур, мабуть, вичiкуючи, поки пiслЯ дощу вода в криницi вщолочає... „iвчина спiвала стиха та виразно про того сироту-наймита, що не має в свiтi роду. “ ’араса були пiснi, Як у кого коханки: завжди не одна, то друга бринить у грудЯх. Џочує де-небудь, зразу запам'Ятає всю од краю до краю, носитьсЯ з нею, виспiвує - чи гулЯє, чи робить що, поки iнша пiснЯ не закриє цiєї. ЏiснЯ про сироту, що поневiрЯєтьсЯ в людЯх, зразу сп'Янила ’араса. ‘ам сирота, що зазнав уже людського глуму й потураннЯ, вiн так i прикипiв до мiсцЯ, дослухаючись до кожного слова цiєї пiснi. ™ось у грудЯх почало битись, у горлi здавило. ‡цiпив евченко зуби, щоб не заплакати, та де вже там йому, малому, змагатисЯ з тiєю могучою i чарiвною силою! Ќародна творча стихiЯ вхопила, Як обценьками, маленьке покривджене серце, завертiла ним, Як вiтер билиною... ‚ислухав i запам'Ятав усю пiсню до словечка. I вже нi про що iнше не думаючи, наспiвуючи, спотикаючись й ковтаючи сльози, поспiшав вiн додому, щоб швидше списати пiсню в свою маленьку книжечку. “ночi була гроза, а ранок видавсЯ Ясний на диво. Ќебо чисте, лагiдне-лагiдне, що, дивлЯчись на нього, мимохiть осмiхнешсЯ. ‘онце веселе, тепле, бадьоре. Ќа бур'Янах рЯснiли блискучими дiамантами краплi нiчного дощу, свiтились, Як iз золота кованi, листочки глухої кропиви, круто пахли високi буйнi ромашки, i дух його мiшавсЯ з вранiшнiм димом, що викочувавсЯ клубками iз бовдура в сусiднiй хатi. ђипнули вулишнi в школi дверi, i на порiг iзнову вийшов хлопець. Ћзирнувшись навкруги, чи нiхто не дивитьсЯ, вiн швиденько шуснув протоптаною стежкою в бур'Яни. ‘тежка була покручена, проте хлопець iшов повною ходою, пригинаючись i струшуючи собi на шию й голову запашну, уже нагрiту росу. ‚ гущавинi лежало кiлька потрухлих колодок. Љолись їх вивезли сюди на огорожi та так, мабуть, i забули. •лопець пiдмостив трави, сiв на колодцi i почав розгортати свiй зшиточок. ‚ зшитку, розмережанi й розфарбованi вiзерунками, були списанi пiснi, щедрiвки, псалми, що їх бачив вiн у синьому зшитковi у свого учителЯ й хазЯїна - дЯка. Ќова пiснЯ, що почув вiн у Яру од дiвчини, незабаром була вже написана i обмальована. ’епер непереможно хотiлось йому спiвати цiєї пiснi. ’ут, наодинцi, щоб нiхто не бачив його i не чув, стиха, щоб, крiм його самого, не було чути, вiн завiв виспiваним, гнучким бархатовим дискантом: ‘ирота втомивсЯ, Ќа тин похиливсЯ, - ‹юди кажуть ще й говорЯть: ‘ирота напивсЯ... Љивав головою, пiслЯ того шепотiв, кусаючи губи; "’ак, так... вiн упивсЯ... а спитайте його, чи їв вiн що-небудь, чи пив... ‘питайте..." Ќе витримав - сльози бризнули з очей. ‚итираючи рукавом, крiзь плач шепоче: - Ѓодай ви довiку пили стiльки, скiльки вiн пив у той день, коли в нього не було й рiски в ротi. - ‚итер сльози, видавив iз носа. —михнув... Џерегорнув сторiнку. I знову завожений, заплаканий, вже забувши, на повний голос: ‘ирота леда-а-що, Ќе хоче роби-ить: Ћй, оддамо вражого сина ‚ москалi служи-и-и... Ќе закiнчивши, хлопець заридав - зарiв, не стримуючись, на увесь голос. Џриказував: - ’ак його, так... де ж сиротi дiтись, куди прихилитись, - в москалi його! кода, що не можна сонцЯ заступити, щоб не свiтило сиротi, щоб слiз йому не сушило.... Ћй люди, люди... Ѓодай вас... Љiнчав пiснi i знову починав. I не було тому краю. ѓолос линув у Яр i знову на гору i лунав по всьому селу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . - I що це воно спiває так гарно та жалiсно? - гомонiли жiнки одна до другої, пiдсипаючи картоплю на городах. - „iвчина чи хлопець? - …ге! џ давно вже слухаю, виводить, аж за душу бере... - голосно обiзвалась до першої друга через три грЯдки. - –е покiйного ѓригора евченка хлопець, що в дЯка. - Љоторий? Ћтой головатий ’арас? „есь через увесь город гукнула ще одна жiнка: - Ђ ви ж думали хто? Ћтож заберетьсЯ в бур'Яни та й виспiвує. Ђ вже й не маленький. - –е той, що в школi живе в дЯка? ™о так ото читає псалтирЯ, Як щебече пташка? - ‚iн же, вiн. •попець, може, й не дурний, та з дЯком злигавсЯ. —ого там навчитьсЯ? ЌавчитьсЯ горiлку пити. - ’а людЯм очi драти. †iнки перегукувались через город, i гомiн розходивсЯ на пiвсела. ‚ийшли люди з хат. ‚ийшла й Ћксана. Ђ з гори, з бур'Янiв, линув той же голос, все бiльше доймаючи, бiльше жалю надаючи, нiби намагаючись мури Якiсь розбить. ‚испiвує iншу пiсню, що чув од баламута-дЯка: ’а вирiс Я в наймах, в неволi, ’а не було долi нiколи, та гей!.. елеснули бур'Яни, кашлЯнуло. евченко механiчно сунув у кишеню книжечку. Џовернув голову. •то? Ћксана! ‚инувата, задихана. •лопцевi соромно за сльози, за спiви - насупивсЯ, не витираючи довiрливо слiз. - ’и розсердивсЯ вже, ’арасе? џ, дурна, змолола щось, а потiм самiй стало сором. џк пiшов, то менi так стало жаль, що нащо те Я казала. Ђ Як почула, що ти спiваєш, то ще стало жальчiше. Ђж сюди оце прибiгла. евченко мовчав, не витираючи слiз. - Ђ Я й не знала, що ти такий тонкослiзий. џ думала, Як гайдамака, то вiн i не плаче. - џ не гайдамака, - тихо одповiв хлопець. - Ђ хто ж? - ‘тарець! Џiду в старцi, - сердито одказав евченко, торкаючи дрантЯ на собi. - ‚игадай! Ђ в евченка вже в очах стоЯв мрiйний блиск. - Ђ що ж? ЌавчусЯ грати на кобзi та й буду ходить по селах, Як ЏеребендЯ. Ћксана дедалi все бiльше дивувалась. - ’а хiба ж ти калiка? ЏеребендЯ слiпий, тому й ходить, а ти ж видющий. –е ти дуриш усе. —удний ти часом буваєш, ’арасе. ’а евченко вже захопивсЯ цiєю думкою й iмпровiзував: - Ђ очi менi люди виб'ють, то й буду слiпий. ‘кажуть-нехай сиротi сонце не... - евченко не доказав, захлипав. ѓарЯче, Як голубка крильцЯми, Ћксана схопила руками за шию хлопцЯ, вже готуючись сама заплакати. - ’арасику! Ќащо ж ти так кажеш? –е ти вигадуєш? џ не дам! ‘кажи! Ќу, скажи, що ти вигадуєш, а то заплачу! ’арас випручав iз обiймiв непокiрну нестрижену голову. - ‚иб'ють очi, щоб сиротi сонце не свiтило. ‚сi одцураютьсЯ од мене, покинуть... Љому потрiбний слiпий неборак... „iвчина закусила губу, в очах зразу повно стало слiз. Ќе втерпiла - заридала: - ‚се одно Я тебе не покину - буду за руку тебе, бiдного, водити... Ћбоє плакали в бур'Янi: поет i його долЯ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . - ’арасе! - ’арасе, чортiв сину! ‡ хати вийшов дЯк, простоволосий, червоний, в однiй розiрванiй сорочцi, i давненько гукав у бур'Яни. - Љому Я кричу? ’арасе! - раптом на всю гортань гарконув дЯк. Ќезабаром з бур'Янiв виходив насуплений, нахмурений, сердитий ’арас, одводЯчи вбiк червонi заплаканi очi. ‡даєтьсЯ, одразу закував себе в сталь: мiцний, упертий. - —ого? - сердито спитав вiн. - ™о, тобi нема чого робити, що ти виспiвуєш по бур'Янах? џ тобi ще вчора казав, щоб однiс мої чоботи до шевцЯ. ’и однiс? џ тобi казав, щоб ти сходив до Љоваленка. ’и ходив? ‡ажди! Људи ти? ’уди пiслЯ пiдеш, а зараз бiжи до дЯка в ‹исЯнку. - —ого? - блимнув знов очима поет. - Ѓудеш прохати на iменини i вiзьмеш цимбали. - џк дасть. ’ой раз так струни порвали. - „асть, Я прохав у нього. ’а швидше! ™об одна нога менi тут, а друга - там! —уєш? Џiов евченко, похиливсь. ‚ тому кутку “країни, де село Љирилiвка, завжди було багато мiж людьми малЯрiв. Њабуть, теж через те, що край такий, хоч малюй: в садах та в зорЯх. „iти завжди люблЯть малювати чим попало i на чому попало, а по тих селах надто: скрiзь по селу ворота вимальованi крейдою, а бiлi стiни- углиною. Њалював, бувши малим, i евченко: хати, церкви, дерева. Џроте справжнЯ жага до малюваннЯ прокинулась у його тiльки тепер, коли вже вiн був чималим i служив у дЯка. Ѓуло так. Љирилiвський дЯк послав хлопцЯ в ‹исЯнку (до дЯка-малЯра) позичити цимбали i прохати на iменини. ’ой цимбалiв не дав i на iменини приїхати не обiцЯв. евченко застав лисЯнського дЯка-малЯра за роботою: вiн сидiв у повiтцi, i на дошцi починав малювати Якогось свЯтого. евченко не йшов додому, став дивитись. I коли на мертвiй дошцi з-пiд пензлЯ малЯра виглЯнули людськi очi, мов iз туману, почало виЯвлЯтись живе обличчЯ, в хлопцЯ аж мурашки пiшли поза спиною: малЯр видавсЯ йому за чарiвника. ‚iн вперше одчув iдею творчостi. ‡разок її, звичайно, не блискучий, але длЯ цього йому не треба було бачити працю ђафаелЯ, в цьому розумiннi ђафаелева мадонна мало чим бiльше вплинула б на молодого хлопцЯ, нiж дЯкова ‚арвара. ѓоловне в цьому - першина, новина враженнЯ, що його сили вже не буде вдруге навiть тодi, коли вiн, вирiсши, матиме змогу бачити роботу першорЯдних на весь свiт майстрiв. ѓоловне - загальнi принципи, а вони однi i в кирилiвського дЯка, i в iталiйського генiЯ. Ћгонь пiшов по жилах у хлопцЯ, i вiн Ясно одчув у собi, нiби од сну пробудившись, одчув творцЯ, художника. Ђж руки заворушились. ‡далосЯ йому, оддав би все на свiтi, не хотiв би нi слави, нi багатства, аби тiльки навчитись так творити. •оч був би босий, голий. ’ута ж вiн i почав прохати дЯка, щоб прийнЯв його за учнЯ. „Як одiгнав свиню, що нюхала вже картину, глЯнув на дiтей, що дрЯпались на морiжку i верещали, i промовив охоче: - Ђ чому й нi! Њенi вже давно треба учнЯ. - Љоли ж можна прийти? - загорiвсЯ хлопець. - Ќа мене, то хоч i завтра! Ѓатько чи мати є в тебе? - Ќi, Я сирота. - ’им краще - сам собi хазЯїн. - „авши пару голубенЯт, що їх прохав в нього кирилiвський дЯк, малЯр, проводжаючи хлопцЯ аж за ворота, наказував: - ѓлЯди ж, ’арасе (вже довiдавсЯ, Як i звать), Я ж уже не буду когось шукати - на тебе буду дожидати... * * * Ѓугорський не дуже запечаливсЯ, почувши, що не буде цимбал на iменинах: "“давитьсЯ нехай вiн ними, а ми обiйдемось i без цимбал". ‡разу зеленЯстий злий огник в його жаб'Ячих очах погас, i вони залиснiлись нещирою ласкою i одвертим цинiзмом. - Ћт що, ’арасе. Ђ чим ми будемо шанувати гостей? ’реба добувати десь гуску. ’араса нiби хто опiк приском: - ™о? ‡нову красти? Ќi, годi! Њенi вже й так за тi кури скоро люди очi повибивають. Iдiть самi та й крадiть. - ’арасе! ‡ ким це ти так? - в очах знову зеленими огниками зажеврiла уїдлива, постiйна злiсть. - „авно Я тебе учив? - Ђ що ж, - не змовчував хлопець, - хто жере кур, а кого дражнЯть злодiєм. џ робив те, що менi велЯть, а справжнiй злодiй - то це пан дЯк. - Ђх ти ж бiсова пара, так ти такий! ’и береш такi норови! - „Як метнув полами, метнувсЯ за хлопцем. Џочали бiгати кругом стола, нiби граючись. Њеткий був дЯк, хоч i в халамидi, та учень був меткiший: зразу грюкнув кулаком у вiкно i вилетiв, Як кiт, надвiр. - Ћтож iди та й не вертайсЯ. Ќе хочеш слухати, на чорта ти менi? „умаєш - дурно буду вчити? Љ лихiй годинi! - „Як: - ђозумний ти вже дуже став. - Ќа батька бiсового i ви менi з таким ученнЯм: ще колись коней пошлете красти, - одказав ’арас. ’акi сцени останнi часи одбувались часто мiж учителем i його учнем-джурою. Џроте кiнчалосЯ все мирно. ’арас вийде на майдан, стане, подумає: "Људи ж iти? „о мачухи у те пекло? —и до дЯдька на глум i докори? Ќi, краще в шум головою". ‚ажко зiтхне, вертаєтьсЯ до школи. „Яковi теж не було вигоди сваритись - мовчав. ’ак i тепер. Џересидiв до ночi в бур'Янi, далi прийшов до школи i полiз спати на горище. ‚ школi боЯвсЯ. ’ак, було, бити ’арас уже не даєтьсЯ, та дЯк, бувало, прийде та сонного. ‹ежачи на горищi, надумав: "™об вiн менi коли пошив тi чоботи, того менi, мабуть, уже не дожидать, краще, мабуть, буде - вiзьму свiй товар та й пiду до малЯра". ‡iтхнув i заплющив очi. Ћдразу йому i сон: "Ќi, не пiду Я за кобзарЯ, пiду за малЯра", - Ћксанин десь голос. ‘тало тепло так у грудЯх, любо. ‘онце десь свiтить, потiчок дзюрчить, зозулЯ... Ќi, таки хороше, ой, Яке хороше життЯ! ѓуп! гуп! гуп! Џочало щось гупати, аж хата двигтiла. ’арас довго не прокидавсЯ, таки розбудило. Џiдвiв голову, дослухаєтьсЯ. "ђано почали!" - глЯнув у щiлку, надворi день: "—и, може, це Я так заспав? Ђ може, це дрова в сiнЯх дЯк рубає". ‡-пiд стрiхи вилiз надвiр, пiдходить до вiкна. Ђж там: гульнЯ аж курить. ‚ хатi дим од люльок, Як хмара. Ќа столi плЯшки, чарки, миски. ѓостi в диму метушатьсЯ, Як тiнi, не можна впiзнати. ѓам, спiви, гопак. ‘першу, здаєтьсЯ, садЯть ногами без музикiв, далi чутке ухо ’арасове вловило тихий шум струн: кобза. "–е ж вiн замiсть цимбал гукнув старого Љирила". ™о ж то за гостi в нього - додивлЯєтьсЯ. „Як iз ’арасiвни, дЯк моринський, титар. Ќа ослонi Љирило - нiс червоний - вже пiд чаркою. Ѓугорський вже готовий: в однiй жилетцi вибиває Ями на долiвцi. ‚имазавсЯ, Як манiЯ. Љрiзь дим видно - в печi горить огонь. Љоло печi пораєтьсЯ сусiдка - ота кривонога •има. ‹ице червоне, аж блищить од огню i од чарки, очi смiютьсЯ - теж вихилила не одну повну. Ќа рогачi в неї сковорода, на сковородi шкварчить поросЯ. "„е ж це вiн узЯв його? Њоже, хто принiс? - думає ’арас, ковтаючи слину. - Ђбо щось продав?" - Ђ, ось де вiн! - гукнув хтось у хатi, помiтивши ’араса. Љобза умовкла. ‡атих i гопак. ‚идимо, була про нього недавно в хатi розмова. - Ћсь хто заспiває нам "—умака"! ЋбiзвавсЯ iменинник милостиво: - Iди, ледащо, чарку вип'єш. ’арас нахмурив брови: - Ќе треба менi вашої чарки, подайте менi, он на покутi, мiй кашкет. - Ѓугорський одразу озвiрiв, нiби аж прохмеливсЯ, вхопив ’арасового кашкета, швиргонув ’арасовi в лице. - „умаєш, будемо прохати? Ќа, та лети к чортовiй матерi. ’арас на льоту вхопив кашкета i зник, Як у воду. ‚ хатi знову розмовлЯє дЯк: - “перта, бiсова кров, Як тур. “же ж Я його i учив добре - не помагає. ‡ародилось таке. Ђ коли б мене слухав - були б люди. Ќу, Я ще буду з ним говорити... Ђну, Љирику, чого замовк? - Ћчi налились кров'ю, взЯлись склом, зцiпив зуби, почав пiдборами, одгинаючись, вибивати в долiвцi Ями. ‘товпом стала курЯва. Ћд села до села ’анцi та музики - Љури, ЯйцЯ продала, Њаю черевики... •одив до дЯдька радитись: "Ќу, що ж, про мене, хоч i в малЯрi! - запихаєтьсЯ. - Љоли нагодивсЯ на обiд - сiдай до гурту". Ќадвечiр ’арас знову навiдавсЯ до школи. Ќадумав твердо: "‡аберу халЯвки i завтра зранку в ‹исЯнку". ‚ школi гуло, Як i ранiш. ™е чути було Якiсь жiночi вискливi спiви. "’а й угаву на них немає". ‡азирнув “ вiкно: вештаютьсЯ Якiсь п'Янi молодицi. "Ќу, тепер i в хату краще не заходить. Џiти спати? Ќi, посиджу коло школи, може, буде йти проти череди". ‘iв на призьбi... “вечерi школа мала особливо сумний виглЯд. Ќеогороджена, в бур'Янах. ‘ама облупана, немазана, вiкна побитi... Џризьбу порили свинi - пiдрили дiрку в кутку пiд iкони. Љоло вiкна мiзерна вишенька, обтрiпана, чередою оббита, Як деркач. Љругом школи нiмо снують кажани. ™овечора [череда] коло школи збиває хмари курЯви. I вишенька, i бур'Яни, i всЯ школа... Џiзно полохливi люди боЯтьсЯ мимо неї проходити; дiвчата - бiжать. •тось iшов мимо, глЯнув, обзиваєтьсЯ. - ‘умуєш, ’арасе, Як сич! Ќе приймають дЯки до гурту. Ђ ’арасовi чогось зовсiм не смутно. ’ака Ясна зiйшла вечорова зорЯ над ’каченковими тополЯми, що аж зашарiлисЯ тихим свiтом лупанi стiни в школi i зазолотiла трухла стрiха. ѓлЯнув, мимохiть спало на думку, заспiвав: Ћх зiйди, зiйди, зiронько та вечiрнЯЯ... Џотiм почав мрiЯти; "џк прийде-скажу: ти моЯ зiронька". Њоже, ото й вона: iде помалу, хвиськає лозинкою. - Ћксано, це ти? - Ђ то ж хто. - Џроти череди? - Ђ то ж куди. - Ћсь iди сюди, щось скажу. ЏостоЯла трохи, подивилась навкруги, iде. Iшла помалу, а задихалась, аж серце стукає. - Ќу, що? - ’а йди ближче. - I звiдцiль почую. - ‡наєш, Я кидаю вже дЯка, пiду в ‹исЯнку. - Ђ чого? - затурбовано, - не помирили? - Ќi, не те: буду там учитисЯ на малЯра. - Ћ? ’ак уже годi на кобзарЯ - пiдеш на малЯра? - осмiхнулась, цiкаво блиснули в темрЯвi очi. Ќiби знЯла дiвчина з неба двi зорi та й граєтьсЯ ними, Як жаринами. ’арас з гордощами: - ђокiв за два буду малЯр! ‘тупнула раз ближче. - Ђ що вже, Як малЯр? - хвиськає лозиною об дорогу. - Ђ Як що? ™о схотiв, те й намалював: схотiв - дерево, схотiв - хату, а схотiв - козака. ‡ароблю грошей - поставлю хату з вiконницЯми. ‚iконницi розмалюю лiлеЯми або барвiнком, а на дверЯх... козака змалюю на стiнi. - ’ихiше: - ’ебе змалюю та й приб'ю в хатi. •очеш? „урно дiвчина здержувала радiсну осмiшку, розтЯгало губи, Як руками. - ’аке ти й вигадаєш! - Ђ сама ступає ближче, нiби хоче у вiкно заглЯнуть. Џрихилила очi до битого вiкна: - Ђ Як тут страшно! џк ти тут ночуєш? џ нiзащо б не ночувала - а ще згадавши того странника, що тут помер. џк це було? - Ћксана сiла поруч на призьбi. ’арас Якнайстрашнiше почав розповiдати про те, Як того лiта упрохавсЯ переночувати в школi Якийсь мандрiвний ченчик i Як на ранок найшли його мертвим. Ћд страху дiвчина почала тулитись до хлопцЯ плечем. ’арас одразу змовк. ‚ одного i в другого в грудЯх гуло, Як у млинi. ‡ хати чути було гупаннЯ, п'Янi вигуки, пiснi. Ќехай буде отакечки, ‘идiть, дiти, у запiчку, Ђ Я пiду до дЯка... - ’арасе, бiдний ти - у тебе сорочка не бiла. - „е там буде вона бiла - третiй тиждень Як надiвана. - Ќемає кому випрати, бiдний ти! - Џочала легенько гладити своєю рукою руку ’арасову. - Ђ чи правда, що ти собi стелеш камiнь у голови? ’арасовi пригадались мрiї про "зiрочку", хотiлось почати, i було соромно, i не знав Як. Џочав хрипко, таємниче: - ‡наєш оту пiсню: "Ћх зiйди, зiйди, зiронько моЯ вечiрнЯЯ"? Ќишком: - Ќу, то що? - ‡iронька - то це ти! - џк же це? - ‡iходить, Як ти виходиш проти череди. „iвчина i здивувалась, i засоромилась, i зрадiла: - ’аке, прирiвнЯв! —им же Я до неї подiбна? - ’ака гарна. ‡агорiлась: - Ђ от, кажуть, ’каченкова ‚арЯ краща. - Ќемає кращої за тебе! - авторитетно i гарЯче промовив ’арас. - Ќа всю Љирилiвку? - зрадiла Ћксана. - I на всю Љирилiвку, i на весь свiт! „ух забило Ћксанi в грудЯх, очi засЯЯли, насилу зiтхнула: важко, гарЯче. - Љоли так, то за це Я тебе, ’арасе... Ќе доказала. Ћбоє здригнули i розсунулись. Ћбом стало жарко. Ћбоє пекли ракiв. Ћксана лЯскала хлудинкою об долiвку, ’арас видивлЯвсЯ в землю, мов у дзеркало. ... I-гу - ‡агнув батько дугу, Ђ мати супоню... - з виском вигукували п'Янi молодицi. ђаптом Ћксана скривилась - зверх одного рум'ЯнцЯ, нiжного i тихого, наплинув густий, червоний сором. - I Як їм не сором? Ђ ще жiнки! - з огидою промовила вона i додала: - ’и, ’арасе, не ходи туди... ‡нову кинулась: чередники хльоскали батогами, пiдганЯючи останнiх у чередi корiв. џкось не помiтили, коли почала йти, iшла й пройшла перед очима всЯ череда. - ЊоЯ матiнко! –е ж менi буде! - ‘хопилась, кинулась, не прощаючись, бiгти i знову спинилась. - ’и коли думаєш у ‹исЯнку? - ‘коро. „iжду недiлi i пiду... - Ќу, то ще побачимось. Ћгрiла очима, осЯЯла, побiгла, шумлЯчи спiдницею. ’рохи згодом на все село задзвенiла пiснЯ: Ћх, зiйди, зiйди, зiронько та й вечiрнЯЯ, Ћх, вийди, вийди, дiвчинонько моЯ вiрнаЯ. ’арас сидiв i думав: "™е й краще, що Я сирота, що хочу - роблю, куди хочу - iду. •оч Я сирота - сирота щасливий..." ЃилосЯ серце, i грала кров од передчуттЯ чогось в життi радiсного, могучого. ’ремтiла в ньому могуча, чарiвна сила. •мари курЯви, що були збитi чередою, помалу сiдали. ‚иЯвлЯлось небо i зорi. Ќебо було темне, мов закурене димом, а зорi - гарЯчi, золотi, мов жагучi юнацькi очi. ‚ дЯка спiвали: Љопав, копав криниченьку ‚ зеленiм саду, - —и не вийде дiвчинонька ђано по воду... •лопцевi мрiї зразу увiрвалисЯ, йому чогось прийшло в голову: треба переховати халЯвки, щоб дЯк не вкрав часом. Џеред дверима загадавсЯ, щоб дЯк не побив при людЯх, далi смiливо: "—ого менi боЯтисЯ - здачi дам! ЏiслЯ - пiду!" ‚ хатi повно диму. Ќа карнизi горiв каганець, Як далека зiрка. Љоло порога на соломi спав п'Яний кобзар. Љоло його нiг - поводир скуливсЯ, Як цуценЯ. I гостi, i господар сидiли рЯдом на полу, спiвали. - Ђга! Џрийшла-таки коза до воза! - промовив Ѓугорський, углЯдiвши ’араса. - ‡аспокойтесь, Я зараз пiду! - одказав евченко, швидко витЯгаючи з-пiд припiчка свою залiзом ковану скриньку. ђаптом: - –е хто ж у моїй скриньцi одбив замка? ‚ хатi стихло. ’арас швиденько одчинив скриньку. - ’ак i є! –е ви, пане дЯче, взЯли мiй товар? Ћдин з гостей, сiльський п'Яничка Iона, тоненько зареготав: - Џiшли твої, ’арасе, халЯвки на закуску! ’арас згадав поросЯ: так, он де воно взЯлосЯ! ЋбуреннЯ аж загуло в грудЯх: - ‘траму вам немає - оддайте мiй товар! „Як по-злодiйському осмiхавсЯ, оглЯдаючись на всi боки: - •алЯвки тобi дано за те, що ти читав у Њалодiда по мертвому, а що тобi дають за те, то дохiд дЯкiвський, мiй! ‚торопав? - ’а ваше ж вам оддано: Я ж копу грошей передав вам, а товар чоловiк менi подарував, побачив, що Я у вас другий рiк ходжу босий! –е так по-божому? –е так вичитали в свЯтих книгах? —итаєте людЯм, щоб не крали, а самi крадете. „Як вирвавсЯ з обiймiв свого приЯтелЯ, скочив з полу, заскреготав зубами: - Ђну, мовчи, тобi кажу! Єретик! ’ебе спалити треба, ти безбожник! ‡мiй! - Ђ ви - самi злодiй! “крали в мене... „Як кинувсЯ на хлопцЯ, Як звiр, i, ще не добiгши, махнув, аж сам спiткнувсЯ, рукою, зачепивши евченка по щоцi. •лопець вирiвнЯвсЯ, в очах блиснули гострi огники, зиркнув на плЯшку, на рубель, що лежав на припiчку. - Ђну ще? - ™о? Њало? Ќа тобi ще! - „Як замахнувсЯ, щоб ударити знову, його за руки вхопили гостi. - ’а й нащо це? Љраще - миром. Џо чарцi випиймо та й усЯ рахуба. ЏомирiтьсЯ, поцiлуйтесь. „Як рвавсЯ з рук, хитав головою, махав руками: - Џустiть!.. ‘окрушу, акi... џкий-небудь попихач... раб... ™о вiн собi думає, що вiн розумнiший за мене. ™о вiн чуб угору зачiсує, що вiн свiй драний капелюх перешив на панський лад, то думає - панич? Њразь! Џопихач! ђаб лукавий i лiнивий! Њало Я поров тебе рiзками... Џустiть мене, Я йому зараз, цеї минути одсиплю сто... нi, двiстi... ’арас Як зцiпив кулаки, так i стоЯв нерухомо, Як камiнь. ‡даєтьсЯ, щось думав. „алi глибоко зiтхнув, вголос: - Ќу, пiдожди ти, чортiв дЯче, ти мене будеш пам'Ятати! - ™о, спалиш? ‹юди добрi, чуєте: вiн хоче мене спалити! –е розбiйник! –е гайдамака! ‚и його не знаєте... ‚iн усе може. ‚iн свого дЯдька хотiв спалити. Ѓiдний чоловiк тепер не спить. евченко хрЯснув дверима i вийшов iз хати. Џерейшов сiни, зайшов у клас. “ класi тхнуло мишами, житнiми сухарЯми. ‚ темрЯвi видно було довгий незграбний стiл, ослiн коло нього, довгi лави пiд стiнами. ‘тiни оббитi малюнками iз бiблiйної iсторiї. ‚ кутку - iкона: •ристос благословлЯє дiтей. Џеред iконою - лампада. Џiд iконою на залiзному гаку - пучок рiзок. ЏричуваютьсЯ хлопцевi дзвiнкi голоси: бу-ки-аз-ба, вiди-аз-ва. „алi пронизуватий дитЯчий виск, вилЯски i угнивий, буркотливий бас: "Џомнi день суботнiй..." Ћй-ой-ой! ‘кiльки пережито! евченко сiв край столу. ™о вiн не буде тут i днЯ бiльше, - це вже вирiшено. ‘тоїть друге питаннЯ на черзi: Як достойно оддЯчити тобi за науку, благий учителю i наставниче... „ививсЯ у бите вiкно на зорi. —екав. ‡нову чути було спiви, знову землЯ гула од танку, знову регiт... „алi рипнули дверi, ринуло п'Яним смiхом i гомоном з хати... ‡нову дверi хрЯснули. ‡атихло. •лопець вийшов у сiни, тихесенько прочинив дверi в хату. „огорЯє каганець. ‚ хатi тихо, тiльки чути рiзноманiтне хропiннЯ. Ћдин гiсть - пiд лавою, другий - на полу. Џан-хазЯiн простЯгсЯ на соломi коло печi. •лопець тихенько вернувсЯ в клас, висмикнув кiлька рiзок, пiшов знову в дЯкову хату. ’ам поклав рiзки на столi, рушниками зав'Язав дЯковi ноги, потiм руки, далi взЯв рiзки, поплював на руки i почав чесати, не дивлЯчись по чому - по руках, по ушах, по лицю, по колiнах. ѓолосно, чiтко, божественним голосом, причитував: - "Џомнi день... суботнiй... єже... свЯтити... його". - Џробi! ђЯтуйте! „Як засiпавсЯ, щось мимрив п'Яним голосом, качавсЯ по хатi, намагаючись встати, крутив головою, плЯмкав ротом... Ћдчитавши тройну порцiю, хлопець плюнув i кинув побитi рiзки на дЯка. ‚зЯв свою скриньку, взЯв дЯкову книжечку з малюнками (хай буде за халЯви) погасив каганець i вийшов iз школи. ЋглЯнувсЯ на школу: прощай, проклЯта! ‘правдi спалити тебе тiльки. ‚ селi всi вже спали. ’ихими вулицЯми вийшов на широкий шлЯх, далi звернув на узгiн, пiшов мiж темними житами. ’ихо й помалу, крадькома виЯвлЯли себе соннi жита, нiби хтось, пiдкравшись, здирав iз них укривало. ѓлЯнув убiк - палав уже край неба. ‚иднiлась рЯсними садами в туманi ‹исЯнка. ‡ садiв висунули голови, Як сторожа, тополi. џк свати в рушниках, блиснули на церквi хрести. ‡абув про школу евченко, думав за нове: Яка-то долЯ буде в малЯрах! ЊрiЯв: "Ѓуду пильнувати, за рiк, за два вийду на малЯра, а там..." ђоса пече босi ноги, скринька рiже плече... Ќе чує... VI Ќе так воно було, Як думав ’арас. ‡амiсть того, щоб привчати учнЯ до малЯрства, дЯк зразу повернув хлопцЯ на наймита: велiв йому дрова рубати, носити воду, дiтей глЯдiти. ’арас не знав, що в усiх ремiсникiв так велосЯ, що учень мусив рокiв два-три одробити йому за хатнього наймита, а тодi вже хазЯїн почне вчити його свого ремества. „нiв зо три попотиривши воду з ’Ясмина на круту гору, ’арас запитав дЯка: - Ђ коли ви почнете мене вчить малювати? - видкий ти хлопець, так уже i вчи. ‘першу ти менi послужи за науку рокiв три, а тодi вже Я буду вчити. Ђ то навчи тебе зразу, то тодi чорт тебе й бачив. ЏорЯдку не знаєш. ’арас побачив, що з такої науки добра йому не буде. Џокинув цього малЯра - пiшов до другого в село ’арасiвку. "–ьому хоч i робить буду, то принаймнi малЯр, кажуть, на всю округу..." Ђж i тут ’арасовi не пощастило. ‘лавний малЯр подививсЯ ’арасовi на лiву долоню i рiшуче промовив: - Ќi, хлопче, Я не вiзьму тебе за учнЯ. ‘ерце ’арасовi стиснуло: - —ому, дЯдюшко? џ б слухавсЯ вас, Я б шанувавсЯ, робив би все, що звелiли. Џриймiть! - I не проси - не прийму. - ’а чому ж не приймете? - Ђ тому, що все одно малЯра з тебе не буде. ’а не тiльки малЯра - не буде навiть шевцЯ або бондарЯ. ’алану немає в тебе, долi. Ќiчому ти не здатний. Iди в старцi. Њов по головi чим ударив вiн хлопцЯ цими словами. "Ќевже справдi ледащо з мене?" - аж на душi похололо. Џiшов ’арас смутний, приголомшений. Iде, плаче: "™о менi тепер робити на свiтi? „о кого звернутисЯ за порадою? Џiду топитись!" - ѓлЯнув навкруги: жаль свiту Ясного... - "Ѓуду хоч Як жити, аби жити. ‘онце всiм свiтить рiвно". I пiшло ’арасове життЯ без путтЯ, без шлЯху битого... ЌайнЯвсЯ пасти вiвцi. ‘ам сЯде з книжкою в ровi, а вiвцi - в спаш. „овiдались, прогнали. Џрочув про це дЯдько, кличе хлопцЯ до себе: iди, будемо коло землi хазЯйнувати. - ‚оли стоЯть у плузi, а погонич - у бур'Янi хату кривобоку малює. ‘моки з булиги вирiзує... - Ќi, не буде й хлiбороба з тебе. I хлопець нiби не дурний, тiльки, мабуть, на свою стежку не втрапить. Ќу, спробуємо ще стельмахувати! ‚елЯть одно робити, а вiн сiв малювати хату, спiває. Ќе вийшло з ’араса i стельмаха. - Ќi, коли ледащо зародитьсЯ, то так ледащом i зостанетьсЯ. - Џочали всi, Як один: ледащо та й ледащо. Ћто нехай би сидiв у школi та й усе. ’iльки нiЯк ’арасовi було вже вертатись до школи. Љолись евченко зайшов у церков, щоб хоч здалеку побачити Ћксану. Ѓугорський саме вичитував псалми, хижо раз по раз оглЯдаючи церков. Љоли побачив свого "раба", на мить мов удавивсЯ, блиснув очима, посваривсЯ iз рукава кулаком i знову заторохтiв. - Ќi, в школу нема повороту. ђадЯть знову, - iди, он пiп наймита шукає, це Якраз длЯ тебе служба, пiп такого й шукає: або дурного, або калiкуватого, або ледачого - аби дешевого. „умає ’арас: "Ќу що ж, ледащовi хочетьсЯ теж жити в свiтi", - i пiшов до попа за кухонного попихача. - ’арасе, винеси свинЯм! ’арасе, посип курЯм! ’арасе, води принеси! ’а швидше повертайсЯ! “, ледащо! - гуп у спину. Џiшов ’арас, похилившись. "Ќехай! ’ак i треба ледащовi". Џопершу було, Як стане дуже важко, ’арас почне згадувати Ћксану. ‘Яде десь у куточку, заплющивши очi, пригадує... Џолегшає. Џоказатись десь їй на очi - соромивсЯ. "Ќаобiщав усЯчини, а сам пiшов до попа в наймити". „алi перестав згадувати: не вартий Я того, щоб про неї згадувати. Љраще забуду. Ђж раз увечерi iде через мiст i чує за спиною: - Ђ зажди, ’арасе, Я щось скажу тобi! ЋзирнувсЯ - вона, виросла, струнка, Як очеретина, очi ще чорнiшi стали, а з-пiд хустки вибиваютьсЯ кучерi. ‘ерце забилось, рвутьсЯ i смiх, i плач, на очах сльози... ‘тоїть, дивитьсЯ на нього, а в очах i жалощi, i смiх, i радiсть. - Ќу, Як же твоЯ, ’арасе, мальована хата? џ дожидаю. ‚же, мабуть, забув i думать, - засмiЯлась. ’ак i згорiв ’арас, Як на огнi. Ќе втерпiла: - ’а ти в цiй свитi, Як довгопола Њарина. ‡атуливсЯ рукавом, далi од неї. - ’арасе, ’арасе, Я ж у жарт. џ ж, їй-богу, не хотiла, ’арасе, зажди, щось скажу... ’арас бiгом, у вуличку, зник... Џриходить додому, плакать йому хочетьсЯ... •вастун! Џопихач попiвський! Ђ ще до Ћксани... ‡малюю хату... ’еж малЯр найшовсЯ! ‚зЯв свою скриньку пiд лавою, вийнЯв свої малюнки. „авно вже, Як не бачив їх... I раптом така взЯла туга, така жага малювати, що аж руки затремтiли. ‡давалосЯ, що вiн оживе, одужає, Як почне малювати, перемiнитьсЯ... ‡нову забилосЯ серце: "Ђ спробую ще раз". —ув вiн багато гарного за хлипнiвського малЯра: "Џiду до нього! Џiду, впаду в ноги, буду прохати, буду благати: вивчiть мене на малЯра, хоч абиЯкого, хоч поганенького, аби тiльки на малЯра, - а Я вам вiк того не забуду". ‚ирiшив, аж повеселiв, поживiшав. „ругого днЯ й пiшов, нiч не спавши. ЏодививсЯ хлипнiвський малЯр на ’арасовi малюнки, подививсЯ на ’араса та й каже: "…ге-ге, козаче! ’а з тебе буде малЯр, та ще й путнiй малЯр". ’арас i ушам своїм не вiрить. "Ђ тарасiвський дЯк он каже, що нiчого з мене не вийде". - "Ђ вiн звiдки знає?" - "Џо долонi побачив". - "Џлюнь ти тому дЯковi межи очi. ЋставайсЯ на кiлька днiв у мене на спробу, а тодi скажу останнє слово". Џобув ’арас на спробi у малЯра в •липнiвцi два тижнi. ЊалЯр йому й каже знову: - џк казав ранiш, так i тепер скажу: будеш пильнувати, будеш учитись, буде дiло - малЯр з тебе родимий буде. ‡а учнЯ Я тебе обiщав прийнЯти i прийму, тiльки спершу зроби ти от що: сам ти крiпацький син, хлопець уже чималий. ™об не було часом од панiв нарiканнЯ, що Я, не спитавши, беру в науку до себе їхнiх крiпакiв, сходи ти спершу про всЯкий случай у ‚iльшану до управителЯ, хай дасть записку на дозвiл. Ќе чув на себе лиха ’арас, - бiг до ‚iльшани, землi не чуючи пiд собою. ђадий, щасливий, тiльки снiг рипiв пiд ногами щось веселе. ‘лухає, а воно: "ЊалЯр i малЯр". Џо дорозi забiг ночувати у Љирилiвку. Ѓули зимовi свЯта. ‘нiг. Њороз. ‚исипали вечiрнi на небi зорi. ‚ селi повно рипу, щебету, гомону, галасу. „умав: "Њоже, Як буду iти мимо Ћксани, спинитисЯ, гукнути Ћксану та сказати їй? Ќi, хай Як дадуть у конторi записку". Љрiм того, хлопцевi не хотiлось показати знову себе Ћксанi у цiй довжелезнiй свитi. џк пiп у рЯсi. "Ѓуду вертатись iз ‚iльшани, зайду до Љатрi - полагодимо свиту, пiдрiжемо рукава, поли, позалатує дiрки, що мишi прогризли, то й можна буде надiти. Ќадiну ту сорочку з вишиваним комiром, що той раз покинув у неї, то й зовсiм буде добре... Ђ сьогоднi краще не попадатись їй на очi". ™об часом випадково не зустрiнутись коло її двору, пiшов iншою улицею. •оч було темно, ’араса впiзнали по старiй батьковiй свитi, що телiпалась мало не по п'Ятах. - Ђ, отче ’арасе? Џане пiддЯчий! Iди до нас, ’арасе! - гукали часом з-пiд хат хлопцi. ‰ого в селi жалiли й любили. Љоло церкви смiх, галас. Њеншi й бiльшi дiти з усього кутка спускалисЯ з гори великими саньми. Џовно їх там, Як натоптано. •тось впiзнав ’араса: - ѓлЯньте, "довгопола Њарина" знову в селi з'Явилась! ’арасе, де це ти був i досi, що тебе в селi не було видно? ™о, вже книшi попiвськi покинув та латаний кожух? - •оч часом i смiЯлись iз ’араса, проте жалiли його i любили. - Љоли вже ти скинеш завалЯщу свиту? ‡нову надiв. —ого скинув попiв кожух? ’арас не ображавсЯ на смiх i на жарт одповiдав жартом: - ™ось менi тi книшi завадили, а кожух - роздививсЯ - не на мене шитий... - Ќу, вже Як i цЯ свита на тебе шита, то бодай уже тому кравцевi й очi повилазили! ђегоче гурт, смiєтьсЯ ’арас. - …х! ’а нехай же i той сирота у дранiй свитi раз спуститьсЯ з гори! - гукає вiн i, збивши на потилицю драну шапку, з розгону, на бiгу, гуцає в саму гущу саней, падає горiлиць на чиїсь колiна, на руки, на ноги... ‚ереск, метушнЯ, цiлий рiй блискучий навкруги очей, а мiж ними чиїсь засЯЯли, Як зорi... —иї це? "Ћксана!" - впiзнав ’арас, i все в головi завертiлось. ™о воно? ‘ани, здавалось, шумiли й свистiли на одному мiсцi, на одному ж мiсцi гуцалi зорi, заморгали, залупали, а на сани знизу мчали чиїсь ворота з кучерЯвою вербою... ’ак бiжать-бiжать, поки ворота стукнулись об сани i стали. - Џриїхали! - хтось гукає, i всi починають вилазити з саней. ‘тав на ноги ’арас, аж ноги чогось дрижать... Џеред очима - гора, церковцЯ геть-геть одбiгла на гору, а над нею десь високо-високо зiрок-зiрок у темному небi, Як золотого маку... •тось рiдний, радiсний стоїть перед ним, уд