------------------------------------------------------------------------
Ћригинал этого текста расположен в "‘етевой библиотеке украинской литературы"
OCR: …вгений ‚асильев
„лЯ украинских литер использованы обозначениЯ:
Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Ї, ї - "i с двумЯ точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
•то звiв семибрамнi ”iви?
‚ книгах стоЯть iмена королiв.
Ђ хiба королi лупали скелi
й тЯгали камiннЯ?
Ђ без лiку руйнований ‚авiлон -
•то вiдбудовував його щоразу?..
‚ Яких халупах
†или будiвники золотосЯйної ‹iми?
Људи пiшли мулЯри того вечора,
Як закiнчили Љитайський мур?
‚еликий ђим повен трiумфальних арок,
•то спорудив їх? Ќад ким
’рiумфували цезарi?
I хiба в славетнiй,
™едро оспiванiй ‚iзантiї
Ѓули самi палаци длЯ громадЯн?.
ћний Ђлександр завоював Iндiю.
Ќевже сам?
–езар розбив галлiв.
Ђ чи мав коло себе бодай кухарЯ?
”iлiп iспанський плакав,
Љоли затонув його флот.
Ќевже нiхто бiльше не плакав?
џк багато iсторiй.
џк багато запитань.
Ѓ.Ѓрехт, ‡апитаннЯ читача-робiтника
1965 ђIЉ
ЏђЋ‚…‘IЌњ ЌЂ„ЊЋђ'џ
Ќайперше мусимо з допомогою мiкроскопа дослiдити всi вiдхиленнЯ вiд
предмета.
Џ.Џикассо.
(‚сi епiграфи Џiкассо на титулах - з його п'єси "ЏожаданнЯ, впiймане за
хвiст", написаної у перший рiк окупацiї Џарижа гiтлерiвцЯми. (’ут i далi
поЯсненнЯ авторськi)._)
Њоже, їх вабило вiкно. ™е позаторiк його не було. Ћтава добре пам'Ятав,
що в цiй оберненiй до морЯ стiнi кафе "Ћреанда" були звичайнi два вiкна з
банальними брижистими шторами з кремової чесучi. Ђле потiм хтось,
достосовуючись до моди, вивалив стiну геть i утворений в такий спосiб
отвiр затулив суцiльним склом, привезеним з Ђртемiвська, а то й з самої
Ќiмеччини (що теж було модно серед будiвельникiв) i вправно вставленим у
ковану залiзну раму, вмiло тоновану лискучо-чорною фарбою, що вже давало й
зовсiм не очiкуваний ефект поєднаннЯ модерну з старовиною, бо чорна
залiзна рама видаваласЯ мовби кованою в простiй сiльськiй кузнi, на
старезному ковадлi, коло горна i старих мiхiв, зшитих з грубих шкiр,
зверху й знизу триманих дубовими-дошками, що мали виглЯд набагато
побiльшених людських долонь, i коли верхнЯ долонЯ натискувала на мiхи,
вони складалисЯ, випускали з себе все по вiтрЯ, вдуваючи його в горн, i з
горна спершу виривавсЯ сизий дим, а потiм вугiллЯ починало жеврiти Яснiше
i Яснiше, .а там Ярiло бiлим, i залiзо, Яке розпiкалосЯ в горнi, а потiм
виковувалосЯ на ковадлi, несло на собi все, що мала кузнЯ: чорноту
мертвого вугiллЯ, сизiсть диму, видмухуваного мiхами, Яскравi випiки
вогню, полиск важких ударiв молота i твердого ложа" ковадла.
Ђле длЯ цих чотирьох чоловiкiв, Якi щоднЯ спускалисЯ з гiр, де був
їхнiй санаторiй, важило, власне, й не саме вiкно, i не оте дивно широке
скло, i не викувана з чорного залiза рама, Якою могли б пишатисЯ на
будь-Якому європейському курортi. ‚ажило навiть не море, оте море, що
заливало все вiкно вiд краю до краю, виповнювало його майже до самого
верху, не лишаючи длЯ неба мiсцЯ, бо небо не могло вдовольнЯтисЯ вузенькою
смужечкою, йому теж потрiбен був простiр не менший, анiж длЯ морЯ, а Якщо
вже бути точним, то небо завжди i скрiзь усе ж таки долало море своєю
безкрайнiстю, однак тут воно вимушене було поступитисЯ i вдовольнитисЯ в
дивному вiкнi смужечкою завширшки в кiлька пальцiв. ‡алежно вiд погоди
смужечка вужчала або ширшала, i темна лiнiЯ обрiю або ж наближаласЯ до
верхньої перекладини рами, або ж вiддалЯласЯ, ще бiльше пiдкреслюючи
чорноту й дикiсть залiза, його мiцнiсть i твердiсть.
’ак от, Якщо вже всi вони збиралисЯ щоднЯ в кафе "Ћреанда", звабленi
широким небаченим вiкном, то важило не саме вiкно i не море, що заливало
його вщерть, а просто гiлочка невiдомого дерева, Яке росло перед кафе,
росло десь унизу (кафе мiстилосЯ на другому поверсi високого старовинного
будинку, складеного з грубих кам'Яних квадрiв) i несмiливо простЯгнуло
одну лише свою гiлочку до нового вiкна, так нiби когось там могла
зацiкавити цЯ квола деревина в мiсцi зiткненнЯ розкованої стихiї з точно
продуманою (Якщо можна так пишно висловитисЯ) красою, що вiдповiдала
iснуючим настроЯм, просто кажучи - снобiзмовi.
’а, може, слiд було починати не з вiкна, а з їхньої чоловiчої
самотностi, Яка зштовхнула їх чотирьох, таких рiзних, таких несхожих,
звела їх з гiр униз, а вже тiльки тодi вони побачили це вiкно i взЯли
столик коло нього, i той столик став їхнiм постiйним мiсцем длЯ щоденних
посиденьок вiд п'Ятої до сьомої вечора, а то й пiзнiше.
Iмена значеннЯ не мають. џсна рiч, можна б назвати всiх чотирьох, та ще
й додати докладний життєпис кожного. Ђле чи треба? Ћдин був iнженер, один
(що вже й зовсiм незвично) - поет, один- лiкар, четвертий - Ћтава.
‚iкно запримiтив ще знадвору не поет, i не Ћтава, i не лiкар (професiЯ,
що її найохочiше вмiщають на пограниччi мiж усiма звичайними професiЯми i
мистецтвом), а iнженер, кучерЯвий молодий здоровань, наймолодший з усiх,
трохи по-жiночому кокетливий i надзвичайно сучасний у кожному поруху, в
кожному вчинку й навiть словi.
- ‚же уЯвив нас за цiєю вiтриною!-вигукнув вiн.-3 одного боку ми, з
другого - море. Ђ мiж нами - невидима субстанцiЯ, Яку можна б назвати
екзистенцiєю мертвої матерiї.
- Ќу, а вже ти тодi - есенцiЯ буттЯ,- буркнув Ћтава. ‚они посмiЯлисЯ з
iнженерового пишномовства, однак пiшли в кафе, Яке саме вiдчинилосЯ пiслЯ
денної перерви, i їм справдi сподобалосЯ все: i широке вiкно, i його
небуденна залiзна рама, i багато морЯ за прозоро-неiснуючим склом, i тонка
нитка обрiю, що пульсувала вгорi, мов жива жилка простору.
Џоет перший вчепивсЯ поглЯдом у гiлочку, що несмiливо стримiла збоку,
ще по-зимовому чорна, кострубато-незграбна, мов уламок абстрактної
скульптури або небачений корал, що виринув iз темних океанiчних глибин.
- џ писатиму про це дерево,- сказав вiн, посвистуючи вiд вдоволеннЯ.
‚iн робив це отак: сi-сi i дуже втiшавсЯ своїм оригiнальним свистiннЯм, а
ще бiльше тим, що нiхто не догадавсЯ висловлювати майже всi свої почуттЯ
таким дивним робом.
- Љоли мене люди не бачать, Я вiддаю їм свої вiршi,- казав вiн,- коли ж
присутнiй Я сам, тодi - сi-сi!
- ‘онет чи вiдразу поему? - прискалив насмiшкувате око Ћтава, Який
чiплЯвсЯ з своїм кепкуваннЯм до всiх, i всi, хоч Як це дивно, досить легко
зносили його насмiшкуватiсть, призвичаїлисЯ до неї i навiть нудьгували без
свого лукавого товариша.
- ‘тарий, - не ображаючись, мовив поет, - ти нiчого не розумiєш.
’ака гiлочка не вмiститьсЯ й у поему. ‘i-сi!
- ‹юдина повинна бути оригiнальною,- сказав iнженер.- џкщо в тебе немає
оригiнальностi, то ти повинен хоча б вигадати її. Ќаприклад, Я вигадав длЯ
вас оце вiкно. ™о далi?
- Ђ далi ми питимемо чорну каву,-сказав лiкар.
- ‡ медицинським спиртом,- додав Ћтава.
- Џо-моєму, в тебе було тЯжке дитинство,- незлобиво сказав лiкар.—орним
гумором, Як правило, страждають люди, в Яких було тЯжке дитинство.
- Ђ буває гумор бiлий? - поцiкавивсЯ Ћтава.
- ‘тарi, Я прочитаю вам один свiй вiрш,- втрутивсЯ поет.- –е вiрш про
аристократизм. ‘i-сi!
‚iн був маленький i широкий, майже квадратовий у постатi. Њабуть, у
минулому штангiст чи боксер, його про це нiхто не розпитував, а вiн не-мав
часу на розповiдi, бо або ж сiсiкав, або ж без кiнцЯ читав свої вiршi, Якi
всi троє за кiлька днiв знали напам'Ять.
‚iрш був модерний, Як вiкно, коло Якого вони сидiли.
џкщо ти прокинешсЯ рано-вранцi
‘еред бiлого сум'ЯттЯ простирадл i подушок,
I снiгова бiлiсть рiзоне тобi в очi,
I ти задихнешсЯ вiд крижаного холоду самотностi,
I помандруєш поглЯдом до вiкна,
Њерщiй пошлеш блискавицю свого поглЯду до вiкна-
„о цього прорубу в одвiчнiй людськiй самотностi -
I станеш шукати там неба великих надiй,
Ѓо, прокидаючись, ми завжди вимандровуємо на пошуки
неба длЯ наших надiй.
- џ ще можу припустити, що ти мiг таке скласти,- сказав Ћтава - Ђле Як
ти мiг це запам'Ятати?
- ‘тарий, з тебе нiколи не буде аристократа. ’и вмреш плебеєм. ‘i-сi!
- просвистiв поет.
- џ, наприклад, потомствений робiтничий клас,- сказав iнженер,- але це
не заважає менi бути модерним i оригiнальним.
- ‘тарий, Я теж робочий клас,- сказав поет.- џ навiть працював на
кораблебудiвному. •то знає, Як варЯть трубу на суднi? ‘i-сi!
- Њи тiльки вдаємо iнтелiгентiв,- спробував помирити їх лiкар.-Ђ,
власне, хто ми? „iти робiтникiв, селЯн. ’ака в нас країна. ‚се починалосЯ
з самого початку, на голому мiсцi. џ, наприклад, вирiс у селi, де не було
навiть фельдшерки. Ђ тепер маю в своєму розпорЯдженнi цiлу клiнiку. •то б
сподiвавсЯ?
- ’реба написати про тебе нарис у газетi,-докинув Ћтава.- –е так мило:
з простого селЯнського хлопцЯ вирiс видатний лiкар. Ђбо: з корабельної
труби- в поезiю з її наймодернiшими .вивертами! Ђбо: син чорноробiв i
ливарникiв керує цехом або й цiлим заводом, а на дозвiллi колекцiонує
платiвки з джазовими мелодiЯми, читає Љафку в перекладi i ”олкнера в
оригiналi, знає всi марки Японських, американських, голландських i
захiднонiмецьких транзисторiв, вмiє...
- ‘тарий, досить! ‘i-сi! - зупинив його поет.- їде кава, Њи будемо пити
чорну каву, Якої не пили нашi предки.
- Њої предки Якраз пили каву,- похмуро промовив Ћтава.- ’о й що з того?
џ професор i син професора, а мiй батько теж був сином професора ще
царського, а той теж був сином професора, i так без кiнцЯ.
- ‚они були професорами вже тодi, коли ще й професорських звань не було
на свiтi? - делiкатно поцiкавивсЯ лiкар,
- Ћчевидно,сказав Ћтава.
- Ќе бачу пiдстав длЯ роздратуваннЯ,- знизав плечима iнженер,по-моєму,
тут все о'кей. IнтелiгенцiЯ - це звучить гордо. џ десь недавно навiть
читав, що iнтелiгенцiЯ - слово не iноземне, а росiйське.
- ђокiв через п'ЯтдесЯт знайдутьсЯ охочi привласнити й слово "джаз" або
ще щось,засмiЯвсЯ Ћтава.- „ивуватисЯ не треба.
- ‘тарi,вiдсьорбуючи гiркої кави, лЯснув у долонi поет,- Я прочитаю вам
свiй вiрш про старих жiнок. “вага! ‘i-сi!
Љафе поступово виповнювалосЯ людьми, гамором, цигарковим димом, i, коли
цей поступовий процес заповненнЯ дiйшов до краю, четверо мовчки
перезирнулисЯ мiж собою, вдоволенi, що тiснЯва й колотнеча їх зовсiм не
зачiпають, що вони й надалi зостаютьсЯ самi, наодинцi з безмежжЯм морЯ,
щедро дарованим їм оцим дивним, майже чарiвним вiкном.
- …кзистенцiЯ буттЯ,- зi смаком повторив iнженер.
- ’и повинен вивчити французьку, щоб в оригiналi читати ‘артра i Љамю,-
не втерпiв, щоб не кольнути, Ћтава.
- –iкаво, скiльки знаєш iноземних мов ти? - поцiкавивсЯ лiкар.
- ‘кiльки треба, стiльки й знаю,- вiдповiв Ћтава.
- ‘i-сi! - свиснув поет.- Ђ Якщо тобi, Як от менi, не потрiбна жодна
iноземна мова?
- ’одi не знаю жодної,- хмикнув Ћтава.
- џкби Я був сином професора,- зiтхнув iнженер,- це було б прекрасно. Ђ
так доводитьсЯ надолужувати прогаЯне в дитинствi. Ќе було вiдповiдної
обстановки.
- Ќу так,Ћтава говорив майже зло,- не вчив тебе грати на роЯлi професор
ѓольденвейзер, академiк ‘оболевський не читав латини, Iгор ѓрабар не водив
по художнiх музеЯх.
- Ќу, не будемо сваритисЯ,- заспокiйливо промовив лiкар.- Љожен мав те,
що мiг мати. I тепер теж має те, що може, тобто хоче. Ќе всi народжуютьсЯ
професорами чи там героЯми, мiнiстрами. Ђле стати ними може кожен.
- I встати теж може кожен,- вигукнув поет, Якому так i не дали
прочитати вiрш про старих жiнок.- Ђ тому всталиi •одiмо! ‘i-сi!
‚они приходили до свого вiкна щоднЯ. Ќайчастiше незлобиво сперечалисЯ
мiж собою,_ iнодi просто мовчали, посьорбуючи каву, вiдмахуючись вiд
поета, Який намагавсЯ просунути в, мовчанку свої вiршi.
- ’i прочитай нам що-небудь з ненаписаного, - просив його в такi
хвилини Ћтава, i цей дотеп по-справжньому подобавсЯ всiм, окрiм поета,
звичайно, Який миттю спалахував i мало не лiа у бiйку з Ћтавою.
- ‘тарий,розмахував вiн короткими м'Язистими Љруками,- Якщо хочеш, то
все справжнє ще не написане i невiдомо, ч;i буде й написане будь-коли.
Ћтож вони стали ходити до "свого" вiкна щоднЯ. ‘першу Ћтава все
очiкував, що його товаришам набридне отаке не зовсiм звичне длЯ
курортникiв гаЯннЯ часу, але згодом i сам ужа став боЯтисЯ, щоб часом не
розруйнувалосЯ їхнє товариство, щоб не пiддавсЯ хто-небудь .з них на
банальнi, але такi непереборнi спокуси, Яким пiддавалисЯ щоразу тисЯчi
людей повсюди i завжди.
Ќаприклад, танцi. Ќавiть зараз, коли курзал i всi лiтнi майданчики ще
тiльки лагодилисЯ длЯ справжнього сезону (бо хто ж їздить на курорти
взимку) i коли тiльки тi санаторiї, що мали великi клуби, могли дозволити
собi розкiш щовечора влаштовувати длЯ своїх i приблудлих курортникiв
танцi, так от навiть зараз це немудре i, Якщо розiбратисЯ, досить
безглузде занЯттЯ набувало розмiрiв всезагальногр шалу або й пошестi. Ќа
танцi бiгли всi - молодi й старi, здоровi й хворi, холостi й одруженi,
‚родливi й такi, що лiпше б їм сидiти вдома та нiкому не показуватисЯ,длЯ
всiх день був лише коротким i нудним вступом до блаженного вечора i до
ночi, коли з саморобних естрад пролуиають першi звуки музики i першi пари
рушать у звабливу подорож по чарiвливому морю в пошуках островiв i цiлих
архiпелагiв симпатiї, захопленнЯ, а то й коханнЯ; „о танцiв готувалисЯ
самовiддано й ретельно. ‡ валiз дiставали й випрасовували Яскравi вбраннЯ,
зачiсувалисЯ, чепурилисЯ, мов тi птахи, що бiльшу частину свого життЯ
витрачають на чищеннЯ пiр'Я. I вса длЯ того, щоб у вечiрнiх залах, в
тiснЯвi й лiтнЯвi вмить позбутисЯ свого лиску, втратити все набуте такою
стараннiстю впродовж днЯ.
Iнженер, поки вони ще не набачили свого вiкна, кiлька разiв рвонув на
танцi, навiть завчасно вибрав собi партнерку i поставив її кандидатуру на
обговореннЯ всього їхнього товариства. џсна рiч, iнженер, Як людина
сучасна i з великими претензiЯЯи, накинув оком на: жiнку найвродливiшу,
точнiше, найгiоказнiшу в усьому санаторiї. Ѓула вона ще зовсiм молода,
висока, мiцно, але приємно збудована, мала лукаво вигнутi уста i
рiзнобарвнi очi, стригласЯ пiд хлопцЯ, носила завжди обтислi светри i
туристськi штани з еластику.
-џкщо Я її сьогоднi запрошу трохи побацати?-спитав iнженер,- џкi будуть
думки?
- ‡анудлива особа,- сказав поет,- Я її знаю. ‚она теж з Њоскви.
•удожницЯ. ‚важає себе генiальною. ‘i-сi!
- Џо-моєму, навiть дуже приємна особа,- зiтхнув лiкар, Який починав уже
повнiти i завжди зiтхав, коли бачив струнких молодих жiнок.
- Ђ що скаже професор? - поцiкавивсЯ iнженер.
- џкщо вона справдi художницЯ, то це вже не жiнка,- похмуро посмiхнувсЯ
Ћтава,- Якщо ж лишиласЯ справжньою жiнкою, то нiЯка вона не художницЯ.
- Ђ †орж ‘анд? - сказав лiкар.
- ‚инЯток, Який тiльки пiдтверджує правило.
- ‘i-сi! - свиснув поет.- Њенi така теорiЯ до вподоби. ‘тарий, ти
генiй!
- I все ж таки Я запрошу її на Якийсь твiстик,- затЯвсЯ iнженер. „о
снiданку вiн вийшов брезклий i злий.
- џк ваша художницЯ?-не втерпiв лiкар, втЯгуючи живiт, длЯ чого йому
доводилосЯ ставити руки на боки i непомiтно заганЯти пальцЯми свої
"капiталiстичнi накопиченнЯ" пiд ребра.
- Ђ нiЯк,похмуро буркнув iнженер.- Ћтава сказав правильно.
- Ci-ci! - по-своєму прокоментував iнженеровi слова поет.- Ђ точнiше?
- Џо-перше, вона не вмiє танцювати нi твiста, нi взагалi будь-чого
модного, а по-друге, вона вiдмовиласЯ йти на танцi.
- ’обто навпаки,- уточнив Ћтава,- спершу вона вiдмовиласЯ з тобою йти,
а вже потiм ти вирiшив, що вона не танцює твiста. Ћчевидно, ти послав
телеграму в ‘пiлку художникiв, i звiдти тобi поЯснили.
- ‘i-сi! - глумливо посвистiв поет.
ЏiслЯ того цiкавiсть до художницi в їхньому товариствi не зменшиласЯ, а
навiть побiльшала, але була то цiкавiсть чисто теоретична. Џросто знiчев'Я
перекидалисЯ вони мiж собою двома-трьома словами про художницю, коли
бачили її пiслЯ снiданку або обiду, лiкар зiтхав, бо така жiнка, така
жiнка, iнженер поскрегочував зубами, бо Як вона смiла, Як вона могла, поет
сiсiкав, бо не мiг терпiти поблизу ще одної людини, Яка хоче привласнити
неподiльне право на генiальнiсть, лише Ћтава був абсолютно байдужий до
художницi, Як взагалi до всiх жiнок, Якi жили в їхньому санаторiї i Якi
зустрiчалисЯ їм щоднЯ на набережнiй, байдужий до танцiв, до знайомств, до
любовних пригод.
I хоч по-давньому кепкував зi своїх товаришiв, але поступово став
вiдчувати вдоволеннЯ щоденним сидiннЯм у кафе, спокiйним перекиданнЯм
словами, мовчанкою. ѓарно було думати, дивлЯчись на море, на абстрактну
гiллЯчку за вiкном, вiдчуваючи водночас, що ти не сам, що коло тебе ще
люди, доброзичливi, спокiйнi, гарнi, розумнi, хоч i не позбавленi Якихось
там вад чи слабостей. Ѓо хiба ж позбавлений усього того добра ти сам?
’ак тривало досить довго, вже наближавсЯ день, коли всi вони мали
роз'їхатисЯ з санаторiю, вже вiЯло з-за морЯ теплом, казали, що десь
буцiмто навiть зацвiло перше мигдалеве дерево, але цьому нiхто не вiрив;
Ћтава вiдчував себе помолодiлим, виснаженiсть, викликана впертою роботою,
минула, знову були в ньому сили й уперта наполегливiсть, що ними так умiв
вiн дивувати всiх, хто знав його ближче.
I, певно, в багатьох людей теж добiгали до кiнцЯ днi перебуваннЯ коло
морЯ, i люди радiли поверненню додому, але водночас жалко їм було
розлучатисЯ з морем i горами, Якась непевна тривога закрадаласЯ в їхнi
душi, люди ставали метушливими, не знали, куди себе подiти, кидалисЯ то до
морЯ, на широку набережну, то забиралисЯ в гори до водоспаду, то рвалисЯ
всi на концерт прибулої з Њоскви знаменитостi, то забиралисЯ в маленькi
кафе, набивалисЯ туди набгом, сидiли там до пiзньої ночi, а потiм раптом
згадували, що на автовокзалi став до дiї новий ресторан, надзвичайно
модерний, з фiнськими меблЯми, з грузинською чеканкою, i бiгли через усе
мiсто туди, щоб встигнути до закриттЯ.
I в кафе "Ћреанда" в цi днi було повно, аж трiщало. „есЯтки нових
вiдвiдувачiв, Якi нiколи туди й не потикалисЯ, блукали тепер помiж
столикiв i допитувалисЯ, чи немає вiльного мiсцЯ або хоч коли Якесь там
мiсце звiльнитьсЯ.
- Ћреанда,глибоко зiтхаючи вiд насолоди, приказував iнженер,- прекрасне
слово! Ћсобливо коло цього вiкна, наповненого морем. Ћреанда.
- ‘i-сi! - посвистiв поет.- ‘тарий, дозволь нам, поетам, встановлювати
цiну слiв. Ћреанда - це сi-сi!
- ™е є симпатичне слово - "ЂсторiЯ",- докинув лiкар.- ‚ ‹енiнградi
рессоран "ЂсторiЯ" - просто чудо.
- ‘лавнозвiснi слова! - вигукнув iнженер.
- ‘лавнозвiснi - горезвiснi,- посмiхнувсЯ Ћтава.- Ђстор був Якийсь чи
то спекулЯнт, чи просто здирщик. Џотiм пожертвував Якiсь грошi на готель
чи на бiблiотеку - i от пiшло по всьому свiтi: асторiї, асторii. џ
особисто не вiрю красивим словам.
- I красивим жiнкам,- сказав iнженер, дивлЯчись поза своїми товаришами
кудись до дверей, щось там розрiзнЯючи в суцiльному сизому туманi вiд диму
й випарiв.
‚iн дививсЯ туди так уперто, немов вичаровуючи своїм поглЯдом щось
бажане, що всi коло столика теж поступово стали переводити поглЯди до
дверей, i всi побачили свою художницю' з подругою, маленькою гостроносою
сухою жiночкою.
‚они стоЯли коло дверей, трохи розгубленi, знетЯмленi гамором i
задимленiстю, але, певно, надворi було сиро й холодно, їм не хотiлосЯ так
вiдразу повертатисЯ туди, звiдки вони щойно прийшли, тому вони з
безнадiйною наполегливiстю намагалисЯ видивитисЯ бодай одне вiльне мiсце.
•удожницi, видно, стало жарко, бо вона розстебнула своє бiле пухнасте
пальтечко; може, їй i не хотiлосЯ сюди йти, а тим бiльше не хотiлосЯ отак
безглуздо стоЯти коло дверей i вишукувати те, чого тут однаково не
знайдеш, вона щось сказала своїй подрузi, зневажливо кривлЯчи свої лукавi
уста, але та коротко їй вiдмовила i вперто блукала поглЯдом по залу з
байдужою затЯтiстю, притаманною жiнкам невродливим i трохи зневаженим, Якi
звикли пробиватисЯ в життi без будь-чиєї пiдтримки i завдЯки цьому
виробили в собi твердий характер i неабиЯку наполегливiсть.
Њабуть, iснує магнетизм поглЯдiв, бо, зрештою, художницЯ повернула
обличчЯ до вiкна (а перед тим вона мовби навмисне вiдверталасЯ}, i її
поглЯд зустрiвсЯ вiдразу з чотирма поглЯдами. •удожницЯ ледь посмiхнуласЯ,
здалеку кивнула чи то всiм одразу, чи тiльки iнженеровi, Який все ж таки
був хоч трохи їй знайомий, i рiшуче попростувала до столика коло вiкна.
Џодруга пiшла за нею.
- ‚и пробачте,- сказала, наближаючись до них, художницЯ,- i не
подумайте, що ми нахаби. Ђле справдi - жодного мiсцЯ. Ђ нам би хотiлосЯ
хоч трохи зiгрiтисЯ.
- ‚сi слова зайвi! - пiдхопив iнженер. - ‘iдайте поки що на мiй
стiлець. џ миттю роздобуду длЯ вас усе, що треба!
‚iн .побiг кудись у дим i гамiр, художницЯ посадовила на iнженерiв
стiлець свою подругу, а сама стала коло вiкна, вигiдно вирiзнЯючись на
його темному тлi.
- Ѓерiть мiй стiлець! - похопивсЯ лiкар.
- „Якую. џ пiдожду,- сказала художницЯ. ‚она чомусь дивиласЯ на Ћтаву,
так нiби мовчки запитувала: "Ђ ти чого не запропонуєш дамi стiльцЯ?" - i
вiд цього нiмотного запитаннЯ на Ћтаву найшла дивна затЯтiсть. ‚iн, хоч
спершу хотiв зробити те саме, що й лiкар, тепер ще мiцнiше вмостивсЯ i
послав художницi так само нiмотну вiдповiдь: "џкого чорта! Њогла б собi
пошукати мiсцЯ деiнде!" ‘ам не знав, чому його дратувала її присутнiсть,
але вдiЯти з собою нiчого не мiг.
ЏовернувсЯ iнженер з двома стiльцЯми в руках, за ним iшла кельнерка,
Яка несла каву длЯ обох жiнок i плЯшку коньЯку.
- Џрошу,розкланЯвсЯ iнженер,- каву ми вже п'ємо чотири години, отже,
кава тiльки длЯ дам. ™оправда, коньЯк ми теж пили, але гадаємо, дами не
вiдмовлЯть нам у приємностi випити разом з нами.
- џкщо ви вже такий галантний,- сiдаючи, сказала художницЯ,- то хоч би
запитали нас про нашi бажаннЯ.
- —итаю по очах,- бадьоро потер долонi iнженер.
- ‚и, мабуть, училисЯ цьому в солдата вейка,- посмiхнуласЯ художницЯ.-
‚iн це робив напрочуд вдало. ™оправда, з офiцерськими дружинами.
- ‚iн читає тiльки ”олкнера,- обiзвавсЯ Ћтава,- до того ж - в
оригiналi.
- ’ак? - повернуласЯ до нього художницЯ.- Ђ ви?
- Ђ Я тут нi до чого,- сказав Ћтава i вмочив губи в чарку з коньЯком,
хоч пити й не хотiв. Џросто хотiлосЯ, аби художницЯ вiдчепиласЯ вiд нього.
- ‚iн читає тiєю мовою, Якою йому потрiбно,- гордо повiдомив лiкар,
Який мiг бути великодушним навiть там, де йшлосЯ про завоюваннЯ симпатiй
жiнки.
- I що ж ви читаєте? - не вiдставала вiд Ћтави художницЯ.
- ‘питайте нашого поета. —итаннЯ - його спецiальнiсть,- вiдбуркнув
Ћтава.
- Њи з „iмою знайомi ще по Њосквi. џ приблизно знаю коло його
зацiкавлень,- вiдповiла художницЯ.- ’и не ображаєшсЯ, „iмо?
- ‘i-сi! - вiдповiв поет.
- Њосква - велике мiсто! - зiтхнув лiкар, переживаючи за свiй
невеличкий обласний центр, де була його клiнiка.
- –ентр,- розвiв руками iнженер i пiднiс келишок,- прошу, за
прекрасних дам, Якi живуть у самому серцi нашої Ѓатькiвщини, i за їхнi,
отже, серцЯ.
- ‚и що,примружиласЯ художницЯ,- лiкар-кардiолог?
- Ќi, лiкар Якраз Я,-знову кинувсЯ на виручку лiкар,-а вiн iнженер. Њiж
iншим, з групою товаришiв... на державну премiю...
- Ђга, група? Ћдин з сошкою, семеро з ложкою? - •удожницЯ засмiЯласЯ.
Ђле iнженер не образивсЯ.
- “ нас справдi колективна робота,- сказав вiн,- але давайте не про це.
Њи тут вiдпочиваємо. ’ак давайте ж! ‡а Њоскву i її людей ми випили. ’епер
Я пропоную за Љиївi Џрекрасне мiсто!
- I велике мiсто,- додав, зiтхаючи, лiкар.
- Ђ хто з Љиєва? - спитала художницЯ.
- Ћтава,поЯснив iнженер,- i народивсЯ в Љиєвi, i вирiс, i батьки, i
дiди - всi з Љиєва, ще, мабуть, вiд кнЯзiв.
- ђосли, Як отава,- сказав Ћтава.
- ’о це ви там усi куполи золотом покрили? - спитала художницЯ.
- Ѓез золота не можемо,- тим самим вiдповiв їй Ћтава,- це вже в нас у
кровi. ‘пимо тiльки пiд золотими покрiвлЯми, Як далай-лами.
- Ќе знала, що потомственi киЯни такi,-вдавано злЯкаласЯ художницЯ.
- џкщо пити, то давайте.- Ћтава вже й зовсiм став сердитий. ‚се ж таки
Якийсь бiс штовхав його сьогоднi пiд ребро i весь час спонукав на хлоп'Ячi
вихватки.
•удожницЯ випила, налила ще келишок i знову випила без тосту, її
подруга злЯкано ворухнуласЯ на своєму стiльцi.
- ’айко,сказала вона до художницi,- тобi ж не можна так багато пити.
- Ђ хiба це багато? - засмiЯласЯ художницЯ i знову налила собi. ђаптом
вона помiтила, що чиЯсь рука накрила келишок. ‚она пiдвела очi, то була
рука Ћтави.
- ™о це має означати? - спитала суворо художницЯ.
- ђаз вам не можна, то навiщо?
- Ђ звiдки ви знаєте, що не можна?
- Ќу, сказала ваша подруга.
- Њiж iншим, її звуть ‹iна, i вона декоратор з ‚еликого театру.
- Џриємно, але однаково ви не пийте бiльше,- Ћтава наполЯгав, дедалi
бiльше дивуючись свойтiоведiнцi.
- Ђ Яке вам дiло? - художницЯ гнiваласЯ вже навсправжки.
- ’аїсо! ‘i-сi! - нагадав про себе поет.- ‡верни увагу на свого
давнього знайомого. џ хотiв би тобi...
- ’и менi не подобаєшсЯ,- обрiзала його художницЯ,- i прекрасно знаєш
про це!
- Ќу, тодi...- Џоет заховав руки пiд стiл, нюхнув навiщось iз випитої
чарки i притишеним, Як завжди перед читаннЯм вiршiв, голосом сказав: -
’одi Я прочитаю вам усiм вiрш. Ђле прошу уваги! ‚и ще мене не знаєте! џкщо
Я прошу уваги, то це серйозно! —уєш, ’айко! - I, не чекаючи нiчиєї згоди,
вiн заплющив очi й почав:
џкщо ти прокинешсЯ рано-вранцi...
Ѓiс i далi штовхав Ћтаву пiд бiк i доштовхавсЯ вже до того, що Ћтава,
не даючи поетовi змоги прочитати наступний рЯдок, квапливо процитував:
‘еред бiлого сум'ЯттЯ простирадл i подушок...
- ‘еред бiлого сум'ЯттЯ простирадл i подушок,- повторив поет, вдаючи,
що не помiтив Ћтавиної вихватки'.- Iснiгова бi-лiсть рiзоне тобi в очi...
- I ти задихнешсЯ вiд крижаного холоду самотностi...- мерщiй встрЯв
Ћтава.
•удожницЯ звела на Ћтаву просвiтленi вiд стримуваного реготу очi. ‚они
були досить дивнi в неї. Ћдне око сiроблакитне, а друге сiре, з брунатними
цЯтками, Якесь пiстрЯве, з гострим мало не вовчим блиском.
- џкщо ти не замовкнеш,- з присвистом сказав поет, звертаючись до
Ћтави,- то Я наб'ю тобi морду. Ћтут при всiх елементарно наб'ю тобi морду.
џ боксер i роблю тридцЯть ударiв за хвилину.
- Ђ Я роблю тiльки один удар,- сказав рiзко Ћтава i пiдвiвсЯ з-за
столу.
‚сi сидiли. †iнки ждали, що буде далi, поет вичiкував подальших дiй
Ћтави, iнженер i лiкар мовчали. Ќе пробували втихомирити поета,
заступитисЯ за Ћтаву, власне, й не за нього, а за цiлiсть свого
товариства, Яке ось так безглуздо, безпричинно розвалювалосЯ тiльки через
те, що один з них раптом перестав розумiти жарти.
Ћтава збагнув, що нiчого бiльше не дочекаєтьсЯ, мовчки пiдiйшов до
вiшалки, знЯв своє пальто, недбало накинув його на плечi i вийшов на
вулицю.
Њоре насилало на суходiл пронизливу вiльготнiсть. ‚ холодних мокрих
сутiнках тинЯлисЯ по набережнiй люди, купчилисЯ пiд лiхтарЯми,
розходилисЯ, щоб знову зiбратисЯ в свiтлЯному колi, глЯнути одне на
одного, постоЯти, викурити цигарку, подивитисЯ на темне море. Ћтавi не
хотiлосЯ знов до людей. ‚iдпочити в самотинi - єдине, чого тепер бажав.
’ому вiдразу звернув убiк, повз знайомий старий платан, по вимощенiй
бiлими плитками дорiжцi побравсЯ в мовчазну пiтьму. Џро те, що сталосЯ в
кафе, не думав. „ивна порожнеча була в нього в грудЯх, у головi, йшов
швидко, широкi бiлi плити твердо слалисЯ йому пiд ноги, ззаду долинали до
нього уривки людських розмов, накочувалисЯ раз по раз пошуми морЯ, але чим
далi вiн iшов, тим бiльша й бiльша тиша залЯгала в нього за плечима,
тiльки ще дихало спроквола десь далеко море та стукали по твердих плитах
пiдбори його черевикiв: стук-стук!
I враз до нечастого стуку його пiдборiв долучивсЯ новий звук,
квапливий, знервований, ще далекий, але виразний i чiткий: тук-тук-тук!
’ак наче хтось наздоганЯв його. Ќе зовсiм приємне вiдчуттЯ, коли в
темрЯвi, на пустельнiй дорозi, наздоганЯє тебе хтось невiдомий. „о того ж
Ћтавi аж нiЯк не хотiлосЯ, щоб хтось порушував його самотнiсть. ’ому вiн
наддав ходи, хоча й так був певний, що наврЯд чи зможе будь-хто наздогнати
його. •iба що матиме ще довшi ноги.
I все-таки воно наздоганЯло. Ѓлижче й ближче - тук-тук-тук! “перто,
вiдчаєно, майже в безнадiї билосЯ об твердi плити позад Ћтави, Який iшов
швидше й швидше, вже чомусь твердо переконаний, що женетьсЯ саме за ним,
навiть починав уже здогадуватисЯ, хто саме, хоч не був ще певний, але
певнiсть тут була зайва, бо однаково знав цi кроки, звiдкись давно вже
вiдомий чомусь був йому оцей перестук каблукiв, так нiби вiн тiльки те й
робив у своєму життi, що наслухував перестуки жiночих каблукiв i вирiзнЯв
з-помiж них один, той, що колись має почути його в вологiй холоднiй пiтьмi
на безлюднiй алеї приморського мiста.
‚iн iшов так швидко, Як тiльки мiг, прогонисто викидав уперед то одну,
то другу ногу, мав цибатi, аж он Якi; той, хто за ним намiривсЯ гнатисЯ,
мусив нарештi зрозумiти, що справа його геть програна, безнадiйна вiд
самого початку, i воно таки справдi, мабуть, так i сталосЯ, погонЯ мовби
почала вiдставати, перестук позаду ставав тихiший i тихiший, а потiм, коли
Ћтава вiдiтхнув уже вiльнiше, перестук раптом зiрвавсЯ на безладне
спазматичне: ток-ток-токi-такий звук лунає лише тодi, Як бiжить жiнка,
коли вона дивно випрЯмлЯє ноги, а тiло її в цей час заточує обережнi
пiвкола, їй важко втримати рiвновагу, тому вона швидше й швидше викидає
наперед штивнi ноги i вибиває каблуками: ток-ток-ток, а сама виплiтає з
заплутаних мережив свого вихитуваннЯ нелегку дорiжку просуваннЯ вперед.
I цей бiг Ћтава мiг би вирiзнити з тисЯчi й мiльйона, хоч перед тим
нiколи його не бачив i не чув. ’о бiгла вона, нiхто iнший.
‚iн став i повернувсЯ назад. ‡ темрЯви невиразно наближалосЯ до нього
її бiле пухнасте пальтечко. •удожницЯ добiгла до Ћтави i, задихана, майже
впала йому на плече.
- –е ви? - вдаючи, нiби щойно впiзнав її, сказав черство Ћтава.- ™о з
вами?
- џ гналасЯ за вами.
- Ќавiщо? •то вас просив?
- •одiмо назад. „о них.
- ‡адлЯ цього не варто було вам...
- ‘правдi, ходiмо. ’ак негарно вийшло. –ей „iмка - вiн типовий iдiот. џ
його знаю. Ќездара i дурень. ‚сi нездари такi. ‚ульгарнi забiЯки. ‚и ж не
такий. ‚се обiйдетьсЯ.
- ‡вiдки ви знаєте, Який Я?
- Ќу, знаю. –е не важить. „авайте повернемось до них. ‚они переживають.
–ей - теж... ‡наєте, перед жiнками завжди всiм хочетьсЯ Якось... Ћдне
слово, чоловiкам хочетьсЯ подобатисЯ...
- ‚ мене такого бажаннЯ не виникало...
- Ќу, однаково. ‚и дозволите взЯти вас пiд руку? џ вкрай знесилиласЯ.
- ЃерiтьсЯ. Ђле туди Я не пiду.
- ѓаразд. ’одi Я залишусЯ з вами.
- Ќавiщо?
- ђаз Я вас наздогнала, то що ж тепер маю робити?
- ’е, що робили досi. ‘кiльки вам рокiв?..
- Ѓiльше двадцЯти, але менше тридцЯтiї,- засмiЯласЯ вона. ‚они пiшли
далi вперед, тепер уже вдвох. ’аїсина рука грiласЯ бiлЯ Ћтавиного лiктЯ,
обоє мовчали, художницЯ ще й досi не погамувала своєї задиханостi, а може,
навмисне дихала прискорено й бентежливо. Ћтава знов став пришвидшувати
ходу, боЯвсЯ поглЯнути на обличчЯ своєї несподiваної супутницi, хоч i
знав, що в темрЯвi наврЯд чи роздивитьсЯ його Як слiд, але лЯкавсЯ її
лукавих уст, здавалосЯ йому, ™о крiзь найбiльшу темрЯву побачить вiн їхнiй
хвилюючий вигин.
- ‡ вами приємно мовчати,- першою обiзваласЯ художницЯ.
- ’ак кажуть до дурнiв,- Ћтава тримавсЯ суворого тону. †одної нотки
потеплiннЯ!
- ’ам мовчанка вимушена, а з вами просто приємна. ‚и не подумайте про
мене абищо.
- Ђ що Я маю подумати? Ќавпаки, повинен би...- ‚iн мало не сказав
"подЯкувати вам", але стримавсЯ, хоч i вiдчував наплив Якоїсь iгезнаної
теплоти, схвильованостi, справдi був вдЯчний їй за те, що вона не покинула
його самого в таку хвилину; чужа, незнайома людина шукала його в безмежнiй
пiтьмi, наздоганЯла, розраювала, заспокоювала. ‚iн мав неодмiнно сказати
їй Якiсь особливi слова, Яких нiколи нiкому не говорив, Яких не вмiв
говорити. ‚iн повинен ось тут пообiцЯти їй, що нiколи не забуде цiєї ночi,
не забуде старого платана, твердих бiлих плит, що стелилисЯ повз нього в
холодну вiльготну темрЯву, i перестуку її каблукiв по тих плитах.
- ‚и мене...- почав вiн, але знов не докiнчив.
- ЌалЯкала? - засмiЯласЯ художницЯ.
- Ќi,- вiн нарештi наваживсЯ,- здивували.
- Ћто,вона, здаєтьсЯ, зрадiла,- вас здивувати не так легко.
- —ому ви так вирiшили?
- Ђ Я знаю про вас усе. Љрiм iменi.
- Ћтава,-сказав вiн.- ‚и ж чули там, у кафе.
- Ђ iм'Я?
- „осить i Ћтави. ‡вiть, Як усi.
- Њене звуть ’аЯ, тобто ’аїса. Ќаче попiвну. Ђ батькз мiй-металiст. ™е
.й зараз-на заводi. Ђ в дочки-так смiшне iм'Я.
‚она непомiтно втЯгувала його в розмову на теми, Яких вiн завжди
уникав, вважаючи їх дрiб'Язковими i не вартими уваги. ‘ам собi дивуючись,
Ћтава заперечив:
- —ому ж смiшне? Ђ от мене, наприклад, батько назвав Ѓорисом. ‚и,
мабуть, не знаєте походженнЯ цього iменi. ‚оно йде вiд
слов'Янського-Ѓогорис. Џевно, мiй батько хотiв, щоб у менi були Якiсь риси
бога. Ђле, Як бачите, помиливсЯ. ‚роди не маю, привабливостi - теж.
- —ому ви вважаєте, що боги повиннi бути неодмiнно вродливi?
- ’акими їх малювали. Џочинаючи вiд стародавнiх грекiв.
- ѓрецькiї боги не вродливi-вони зжiноченi, солодкавi.
- ‚ам до вподоби вавiлонськi бикочоловiки?
- Ќе треба про це,- попросила вона, глибше забираючись йому пiд лiкоть
теплою долонею.џкщо вам не хочетьсЯ зi мною говорити, давайте лише
помовчимо. Ђ Якщо й мовчати неприємно, скажiть.
‚она забрала свою руку вiд нього, йшла тепер порЯд, пальтечко тьмаво
бiлiло в темрЯвi.
- I взагалi не треба нiчого. ‚и зараз почнете дЯкувати менi за добре
серце, скажете, що нiколи не забудете, Як кинуласЯ в нiч слiдом за вами,
по сутi, абсолютно незнайомим чоловiком, Як гналасЯ за вами тiльки длЯ
того, щоб... Ђле не будемо про це...
- ‡вiдки ви все знаєте?-щиро здивувавсЯ Ћтава.-–е просто Якийсь
мiстицизм.
- џ все знаю,- вона засмiЯласЯ десь на вiдстанi, i Ћтава уЯвив, Як
вигинаютьсЯ її лукавi уста, i йому вперше в життi стало страшно вiд
близькостi жiнки.
"’реба її прогнати",- подумав вiн зненацька, намагаючись вiдтiснити
кудись у найдальший куток пам'Ятi те, що вiдбулосЯ перед цим. I ще
подумав: "џке вона має право отак вриватисЯ в моє життЯ, все ставити
шкереберть, ламати всi мої плани, головне ж - ламати мiй характер, бо вiн
уже зламаний назавжди одним тiльки її вчинком. Ђ що ж буде далi?"
- ‚и думаєте про те, чи не краще мене прогнати вiд себе? - спитала вона
його, ще далi вiдходЯчи на край дорiжки.- ‘кажiть - i Я повернусЯ до того
товариства, Яке... там. џ не звикла будь-кому заважати. ‘ама теж не люблю,
коли менi заважають.
‚iн спромiгсЯ приховати новий вибух здивуваннЯ її неймовiрним даром
читати думки i спробував звести все до жарту:
- •ай уже мої товаришi догризають там вашу подругу.
- Ђ її не дуже й угризуть. ‚она колись займаласЯ гiмнастикою. ‡авжди
зумiє вислизнути.
- ‚елике вмiннЯ - вислизати,- промовив Ћтава так, аби лиш сказати
що-небудь.
„алi йшли мовчки. „орога браласЯ в гори. ‚она лЯгала на темну землю
розгонистими закрутами, розсовуючи в боки кущi, дерева i навiть будинки,
це було типове шосе длЯ машин, щоб полегшити їм пiдйом, але длЯ пiшоходiв
воно не надавалосЯ аж нiЯк. ‡амiсть нормального просуваннЯ прЯмо вперед
доводилосЯ никати по серпантинах туди й сюди, тi самi дерева, тi самi
будинки, тi самi вуличнi лiхтарi обходити то знизу, то згори, i Якщо длЯ
машини з швидкого накладаннЯ отаких повiльних виткiв зрештою все ж
одержувано висхiдний рух, то длЯ людей, надто ж уночi, це видавалосЯ
безглуздою блуканиною в пошуках невiдомо чого.
„вiчi обганЯли їх таксi, повнi пасажирiв. ‡годом ,у свiтлЯнiй смузi, що
її кидав на шосе лiхтар, вони побачили далеко попереду парочку. ‘тоЯли
посеред шосе, в найосвiтленiшому мiсцi i цiлувалисЯ. —и то скороминуща
курортна любов, чи, може, справжнє коханнЯ, Яке не хоче ждати, не
розбирає, де свiтло, де темно, а то, може, просто вони зовсiм юнi i
заповзЯлисЯ отак перерахувати своїми поцiлунками всi слiди лiхтарiв на
нiчному шосе i йтимуть в гори до самого ранку, бо длЯ таких дорога нiколи
не кiнчаєтьсЯ. I вiн, Ћтава, теж мiг вигадати щось схоже, наприклад,
цiлувати ’аїсу на кожному новому закрутi дороги, цiлувати її лукавi уста i
мовчати, мовчати. ‚iн завжди боЯвсЯ жiнок через їхню балакучiсть, їх треба
було забалакувати майже до втрати свiдомостi - лише тодi вони почували
себе щасливими. Ћсобливо страждали цим жiнки iнтелiгентнi. “ них завжди
було повно претензiй до кожного нового знайомого, взагалi до цiлого свiту,
їм чогось хотiлосЯ, вони неодмiнно мали залiзти тобi в душу, вивiдати всi
твої думки. Њоже, вiн був несправедливий, отак мiркуючи про жiнок, але вже
так воно склалосЯ здавна, i перебороти себе Ћтава не вмiв i не мiг.
Љоли проходили парочку, заклЯклу в поцiлунковi, обоє вдали, нiби нiчого
не помiтили, i далi йшли, мов чужi, кожне по своєму боцi шосе, i мовчали
вперто й затЯто, неначе вороги.
- Џробачте,перший не втерпiв Ћтава,- Я дуже рiзкий i навiть грубий
чоловiк.
- Ќе турбуйтесЯ,- сказала з того боку ’аЯ,- Я теж далеко не ангел. Љоли
хочете знати, Я навiть жорстока. Њоже, тому й кинуласЯ за вами в темрЯву,
Як останнЯ дурепа. †одна нормальна жiнка нiколи б не побiгла. Ћсобливо з
так званих нiжних, добрих i ласкавих. •оч би ви кинулисЯ в море або пiд
колеса першої машини... Ђле Я починаю набивати собi цiну, а це вже зовсiм
зле... ‹iпше мовчати. ‘коро вже наш санаторiй - i ви звiльнитесЯ вiд мого
надокучливого товариства... Ђле перед цим Я б хотiла вам признатисЯ...
цiлковите безглуздЯ, але... ‡наєте, в мене зiрке око... Ќавiть зараз у
темрЯвi... •оча темрЯва - це тiльки длЯ невтаємничених, а длЯ художникiв -
це середовище, де народжуютьсЯ всi барви вiд сполученнЯ з свiтлом... Ѓач,
Я вже починаю читати вам лекцiї, перебираючи ваш хлiб.
- џ не читаю лекцiй,- сказав Ћтава.
-Џробачте. Ќе знала... ’о про що Я? Ђга, про спостережливiсть... “Явiть
собi: поки ви ходили в непрасованих, Якихось пожованих штанЯх i старому
светрi, а Я теж дотримувала вам стилю i вперто носила штани й светр,
викликаючи осуд всiх санаторних дам i респектабельних чоловiкiв, але
робила Я це мимоволi, менi здавалосЯ, що Я не думаю про вас i не звертаю
на вас нiЯкої уваги. Ђле ось ви надЯгаєте костюм, Як усi, бiлу сорочку й
краватку i, Як усi, десь зникаєте одного вечора, другого, третього... I
знов не знаю: цiкавiсть чи що це? Ђле менi захотiлосЯ довiдатисЯ, куди й
чого ви зникаєте, хоч Я розумiла, що це цiлковите безглуздЯ... Ђ потiм Я
побачила це ваше вiкно... I стала приходити до нього тодi, коли вас не
було ще... ‡розумiйте мене: Я художницЯ...
- џ вас розумiю,- сказав Ћтава,- розумiю, бо Я теж майже художник...
- Њенi казали, що ви iсторик...
- Ќавiть професор i доктор iсторичних наук,- майже сердито промовив
Ћтава,- але це чисто формально... ‚и ж знаєте, Як легко тепер стають i
докторами, i професорами...
- ‚и хочете пiдкреслити, що ви - не ординарний професор i доктор? -
змiненим голосом мовила художницЯ, мовби шкодуючи за хвилю вiдвертостi,
Якої вона допустиласЯ з Ћтавою.
- ’а нi, просто хочу вiд iсторикiв перекинутисЯ до вас, художникiв, хоч
i знаю, що це, майже неможливо.
- Iкони? –е тепер модно. Ќавiть моднiше за абстракцiї. “ нас, в Њосквi,
пошесть серед письменникiв, серед артистiв, про художникiв не кажу - деЯкi
на цьому навiть зароблЯють.
- Ќе вгадали. ‡овсiм не iкони.
- Ђрхiтектура? џк у Ќестора: "Ћткуду єсть пошла ђусскаЯ землЯ i откуду
малометражнi квартири стали єсть?" Ђле, здаєтьсЯ, цю тему у вас
перехопили. ‚ам хiба що лишилисЯ виступи в газетах.
- ’еж не вгадали.
- Џробачте, Я стаю занадто цiкавою. Ђ це майже завжди ознака дурощiв.
‡нову вона мовби вгадала Ћтавинi думки i ще раз - вже вкотре-здивувала
його своєю проникливiстю.
- „обре, Я вiдплачу вам тим самим,- сказав вiн, переходЯчи до неї по
шосе i несмiливо доторкуючись до вологих бiлих ворсинок на її рукавi.-_ ‚и
мало не щоднЯ ходили в гори з етюдником. „озвольте поцiкавитисЯ, вдалосЯ
зробити щось за цей час?
- Њожу показати.- ‚она зупиниласЯ й глЯнула йому в обличчЯ, i вiн
побачив її темнi очi i виразнi усiта.-‡автра запрошу вас до себе й покажу.
‚ мене окрема кiмната, менi створено всi умови... Ѓачите? ‘ьогоднi, на
жаль, не можу. ЌепорЯдно. Ђ тим часом ми вже й прийшли. Ќепомiтно в
розмовах i в мовчаннi. ‚и не гнiваєтесЯ на мене?
- Ќi,-сказав Ћтава, хоч i розумiв, що не треба зараз.нiчого казати. Ђ
що треба, не знав.
- ’одi на добранiч,-’аЯ посмiхнуласЯ.
- “гу.- Ќа нього наплинула одвiчна його похмурiсть.-„обранiч.
“ночi йому приснилосЯ, нiби вiн плаче. ЏрокинувсЯ-i вiдчув, що все
обличчЯ в сльозЯх. ™об не будити сусiдiв по палатi, тихенько вийшов до
вмивальника, глЯнув у дзеркало. —ервонi, Якiсь зовсiм маленькi, наче не
його очi на вилицюватому негарному обличчi з великим носом i в'Ялим
пiдборiддЯм. ‡нЯв пiжамну куртку, вiдкрутив кран, довго хлюпоставсЯ пiд
холодним струменем води, знов глЯнув у дзеркало. I знов не побачив нiчого
привабливого. ЉiстЯк, на Який природа забула налiпити м'Яса. ‚ головi
билосЯ двоє слiв "славнозвiсний-горезвiсний". Њов мухи об шибку.
ѓорезвiсний... славнозвiсний...
"Џоїду,подумав Ћтава,- завтра ж уранцi поїду до Љиєва. „ва днi - це
нiщо. ‹iпше втратити два днi, анiж..."
„о ранку вже.не заснув, снiдати пiшов без жодного бажаннЯ, мав твердий
намiр одразу пiслЯ снiданку викликати таксi i. їхати на аеродром дiставати
там квиток i летiти, летiти.
‚сi заспали пiслЯ вчорашнього випадку в "Ћреандi", на снiданок
запiзнювалисЯ, i Ћтава подумав, що так воно й краще. •удожницi теж не
було. Ћтава поколупавсЯ виделкою в Якiйсь там потравi, надпив трохи чаю i
вийшов з їдальнi. ‰ому назустрiч по сходах пiднiмаласЯ ’аЯ. Љрiзь
розстебнуте бiле пальтечко виривалосЯ назовнi Яскраве платтЯ, Яке враз
перетворило ’аю на жiнку у.всьому-в кожному порусi, в кожному вигинi тiла,
в кожному зблиску очей. ‚iн став, i в нього в грудЯх прокотилосЯ коротке
схлипуваннЯ з нiчного кошмару. Ќе знав, що казати, безтЯмно дививсЯ на
молоду жiнку, Яка впевнено долала сходи своїми високими ногами,
обтЯгненими модними взористими панчохами.
- ‚и вже поснiдали? ’ак рано? - сказала вона досить буденним, Як йому
видалосЯ, голосом. Ћтавi враз захотiлосЯ, щоб вона повторила вчорашнє
запрошеннЯ подивитисЯ її етюди, запросила його вiдразу пiслЯ снiданку, щоб
вiн потiм змiг ще викликати собi таксi й устигнути на аеродром до вiдльоту
рейсового лiтака на Љиїв. ‚она вмiла читати його думки i настрої, тож
повинна була й тепер...
Ђле ’аїса сказала зовсiм iнше:
-Ђ Я, бачите, причепуриласЯ. Iду в кiно. ‘ьогоднi показують "„орогу"
”еллiнi. Ѓачили?
‚iн повинен був сказати, що не бачив, i вiдразу ж напроситисЯ разом з
нею, але образа на ’аю за те, що не захотiла вгадати його бажаннЯ,
примусила бовкнути неправду.
- Ѓачив. Ќiчого спецiального.
- ’одi,вона стала схiдцем вище за Ћтаву i, мружачись, розглЯдала його,-
тодi ви пiдете i подивитесЯ ще раз.
- Ќавiщо?
- Ђ щоб не казати про цей фiльм таких дурниць.
- Њожу Я мати свою думку? I взагалi...- ‚iн не витримав i сказав майже
благальне: - Њогли б ви не пiти на цього ”еллiнi?
- „озвольте поцiкавитисЯ - чому?
- Ќу, пiдете iншим разом. Ђ сьогоднi... џ б дуже хотiв поглЯнути на
вашi етюди.
- Ќа мої етюди?-’аЯ трохи повагаласЯ.-Ќу, гаразд. Ђле це можна й
згодом. .
- Ќi, Я хотiв...
- Ђга, вам хотiлосЯ зараз же. Њоже, менi й не снiдати?
- ’а нi, поснiдайте.
- ‚и дозволЯєте? ™о ж... џ подумаю пiд час снiданку, чи менi йти на
”еллiнi, чи показувати вам цi... етюди.
- ЃоюсЯ, що ви мене можете не застати,- ображено промовив Ћтава.
- Ђга, вирiшили їхати додому? I то негайно? Ќу, гаразд. џ вип'ю чаю, а
потiм покажу етюди. ‘лаба жiнка. Ќiчого не вдiєш.
‚она вiйнула перед очима в Ћтави своїм Яскравим платтЯм i пiшла до
їдальнi.
Ђ Ћтава стоЯв на сходах i знетЯмлено посмiхавсЯ усiм знайомим, що
прЯмували на снiданок. ™о вiн наробив? ™о накоїв? I два слова, мов муха об
шибку, билисЯ йому в головi: "‘лавнозвiсний... горезвiсний..."
Џройшли лiкар та iнженер, винувато привiталисЯ з Ћтавою. Џотiм унизу на
сходах з'ЯвиласЯ квадратова постать поета. –iкаво, що скаже цей... Џоет
наблизивсЯ, знизу глЯнув на Ћтаву, хрипко бурмотнув:
- Џробач, старий. Ќiчого не пам'Ятаю.
Ћтава вiдвернувсЯ. Ќiхто нiчого не пам'Ятає. Ђ вiн що - запам'Ятовуючий
пристрiй? Љiбернетична машина "„нiпро"? ‘лавнозвiсний - горезвiсний? „Якую
красно!
’аЯ вибiгла на сходи, тримаючи пальтечко в руках. ѓнучке її тiло
випручувалосЯ з платтЯ.
- Џростудитесь,- сказав їй Ћтава.
- ‡ате покажу вам своє платтЯ. •оча забула - вас цiкавлЯть етюди.
‚она повела його до своєї кiмнати. „овгий санаторний коридор. „ешевi
копiї картин на стiнах, килимовi дорiжки, казенна показна чистота, хоч би
Якийсь безлад, що свiдчив би про звичайне людське житло.
- ’ак, так,вiдмикаючи дверi, говорила ’аЯ,- зараз ви побачите... Џокажу
вам свої етюди... етюди...
™е й не причинивши дверей, недбало кинувши на лiжко своє пальтечко, ’аЯ
кинуласЯ в куток, де виднiвсЯ етюдник i стосик полотен, натЯгнутих на
пiдрамники, стала вихоплювати їх звiдти одно за одним i майже жбурлЯла на
стiл перед очi Ћтавi.
- Ћсь, ось, дивiтьсЯ!.. Њожете... ось;.. Ѓудь ласка!..
—отирикутники загрунтованого полотна. Ѓiльшi й меншi. Љвадратовi й
прЯмокутнi. ѓотовi прийнЯти на себе фарби i лiнiї. Ђле нiде - жодної
барвної плЯмочки, жодного доторку пензлем, нiчого, бiла пустота. Њов
заснiжена тундра.
Ћтава вже й не знав, куди тепер дивитисЯ: на цi дивнi заготовки чи на
’аю. џкийсь немилий жарт. Њоже, вона вчора ввечерi сховала свої написанi
етюди, а це просто так?
- Ќе розумiю вас,- сказав нерiшуче.
- ™о не розумiєте? - ‚она випросталасЯ, стала навпроти нього, майже
впираючись йому в груди своїми округлими персами.- Ќу, так от. Ќе могла.
Ќiчого не могла. •одила в гори. „о морЯ. „ивиласЯ на пейзажi. Ќа первiсний
хаос. Ќа здибленiсть. Ќа дикий крик, що прагне втiлень... I нiчого не
могла. Ќе могла!.. ™о менi до того? џке дiло до громаддЯ гiр i величi
води? Њазанина з пiдтекстом чи без пiдтексту - то не длЯ мене. ‚ менi
кричать люди, зiтхають, могутньо народжуютьсЯ, а Я... не можу...
-- ™о ж ви робили там... у горах? ™однЯ з етюдником...
- ™о? Џлакала.
‚она глЯнула на нього зблизька своїми рiзнобарвними очима, i така в них
була щирiсть, що вiн не втерпiв i сказав:
- ‚и знаєте - Я теж сьогоднi плакав. “ночi. Љрiзь сон, Ђ потiм
прокинувсЯ - i теж не мiг стриматисЯ... ‚iрите?
‚она болiсне всмiхнуласЯ.
- †дете комплiментiв за свою щирiсть? Ђле ж Я не вимагаю комплiментiв,
хоч i жiнка. ЋбiйдетесЯ й ви.
- Ќi, Я хотiв сказати iнше. ‚ менi й зараз ще мовби затамоване
схлипуваннЯ... Ќе можу стримати...
- ‚и їдете? ‡араз? - ‚она знов глЯнула на нього своїми трохи
лиховiсними очима, аж стало страшно.- Ќiчого. Њоже, так i треба. Џрощайте.
Џодала йому руку, дивиласЯ на нього, не зводЯчи очей. Ћтава повiльно
схиливсЯ i поцiлував їїруку.
- ‚вiчливий професорський поцiлунок,- прокоментувала вона.
- џ повинен їхати,-сказав Ћтава.-Ђле Якби... џкби ми з вами
познайомились трохи ранiше...
- ’о ви б поїхали додому ще тодi,- докинула ’аЯ.
- Њоже. Ђ може, й нi... џ розумiю вас, коли ви ото... Ќеторканi
полотна... ‚се розумiю... ‘ам не знаю чому, але вiдчуваю, що змiг би
розповiсти вам... Ќу, спершу про хлопчика, Який жив майже тисЯчу рокiв
тому, а вже потiм...
- ‚и думаєте, це помогло б? ’исЯчолiттЯм замiнити нинiшнє? ’им
хлопчиком...- вас? Ђле пробачте. ™асливого вам польоту. Џрощайте, йдiть.
‚iн вийшов, трохи горблЯчись через свiй високий зрiст, а може, й не
через зрiст. I просто з казенно упорЯдженого коридора, з чеського
кольорового апарата, що стоЯв на полiрованiй монументальнiй тумбi стилю
епохи надмiрностей, зателефонував до таксопарку.
I коли вже виїздив з мiста, побачив мигдалеве деревце, що першим
зацвiло тут. Ѓуло багато розмов про те мигдалеве деревце. Љурортна газета
на традицiйному мiсцi вмiстила традицiйний знiмок з традицiйним пiдписом:
"Љвiтне мигдаль", але газетi нiхто не повiрив, бо хiба ж невiдомо, що
фотографи завжди мають у своїх чорних конвертах заздалегiдь наготовленi
знiмки на всi пори року i найперше - длЯ капризної весни, Яка то
запiзнюєтьсЯ, то приходить занадто рано, пробиваючись крiзь снiги й морози
теплим сонечком i зеленою травичкою. Ђле хтось там казав, що газета цього
разу не обдурює, що вiн сам бачив деревце, але було вночi, i через те не
може точно визначити, де саме воно зацвiло i чи справдi то мигдаль, чи,
може, це Якийсь заморський першоцвiт, а то й гiбрид, виведений невтомними
селекцiонерами.
’епер i Ћтава мiг переконатисЯ, що мигдаль уже зацвiв. „еревце стоЯло
все в бiло-рожевiй нiжностi, таке нереально-легке, що боЯзко було
простЯгнути до нього руку: ану ж знiметьсЯ i полетить, Як злЯканий
небачений птах, полишаючи цю вогку, завiЯну холодними вiтрами землю,
забираючи з неї найбiльшу радiсть, Яка тiльки може бути на свiтi.
ђIЉ 992
‚…‹€Љ€‰ ‘ЋЌ–…‘’I‰ Џ“™Ђ
... во оды дни и услышать глосии сорвеса книжнаЯ и Ясн будет Язык
гугнивых
‹iтопис Ќестора
’ого днЯ, Як прийшов вiн на свiт, повсюди лежали неторканно-бiлi снiги,
i сонце Яро горiло над ними - велике низьке сонце над поднiпрЯкськими
пущами, i чаїласЯ тиша в полЯх i лiсах, i небо було чисте й гарне, Як очi
його матерi. —и бачив вiн тi очi i небо в них i чи чув ту першу тишу свого
життЯ? Њати спородила його серед мовчазних снiгiв, i вiн мерщiй подав
голос. ‘тарий дiдуган мороз люто вдарив йому в уста, силуючись погамувати
перший крик новородка, але добрi боги повелiли морозовi йти геть, i перший
крик пролунав так, Як i належалосЯ,- пронизливо, невтримно, радiсно:
"†иву!"
’а пам'Ять життЯ даєтьсЯ людинi не з першим її криком, а згодом, вона
виникає в тобi, мов струс, паче вибух, i своє буттЯ на землi ти вiдлiчуєш
з тої хвилi. „лЯ нього свiт починавсЯ пiтьмою. ѓлуха чорнота заливала все
довкола, i вiн борсавсЯ на самому днi її важководдЯi плакав у вiдчаї й
безнадiї. Ѓув посеред нескiнченного, моторошно чужого шлЯху, всуцiль
накритого темрЯвою. Ќiчого не знав i не бачив. Ќоги самi вгадували
напрЯмок, ноги несли його далi й далi шлЯхом, глибше й глибше в темрЯву, i
йому ставало дедалi страшнiше й страшнiше, i вiн плакав гiрко-прегiрко.
Џiтьма затЯгувала його в себе, поглинала його, i вiп слухнЯно йшов у її
всюдисущiсть i тiльки й умiв, що плакати.
’ак i пронесе спогад через усе життЯ. —и то був вiн, чи приснилосЯ?
ЋпiслЯ був дiд ђодим. ‚ласне, й не сам дiд, а його руки, двi безмежно
широкi теплi лопати, Якi вигорнули малЯ з чорноти безнадiйного шлЯху, а
потiм дивно торкалисЯ хлопцевої голови, до настовбурченого, жорсткого, мов
на спинi у вовка, волоссЯ, |i вiд того незвичного доторку плач перейшов у
схлипуваннЯ, а там i зовсiм ущух i зник.
‚елетенський чоловiк з побитим крутою сивизною диким заростом на головi
й на обличчi, прикритий спереду шкурою тура, зачепленою грубим ременем за
схожу на стовбур старого дуба шию, чаклував над полум'Ям. —ервоне, жовте,
сизе, а то зненацька шугне звiдти чорне i злЯкано сховаєтьсЯ за миготливу
червонiсть, бузкова каламуть розчинЯєтьсЯ в нiжнiй синЯвi,- барви
народжувалисЯ, вигравали, мiнилисЯ, барви жили буйним, веселим життЯм
спершу в горнi, потiм на обличчi, на широких дiдових руках, на всiй його
могутнiй постатi, а вiдтак пливли на ‘ивоока, проходили крiзь нього, i вiн
вiдчував, що починає жити цими барвами, оцими вогнЯними спалахами в
задимленiй хижi, а ще вiн жив вiдвагою такою самою, Як та, що була в
дiдових руках, коли вони без страху занурювалисЯ в нуртовисько полум'Я i
дiстлвали звiдти зацiлованi вогнем дивнi речi, що свiтилисЯ барвами, ще
несподiванiшими й Яснiшими, нiж бачив хлопець на землi й на небi.
„iд був-ђодим, а вiн-‘ивоок. –е сприймалосЯ Як данiсть, це починалосЯ
ще з непам'Ятi так само, Як полум'Я, Як дiдовi руки, Як податлива глина в
тих руках, Як веселковiсть барв, серед Якої виростав малий.
„iд ђодим завжди мовчав. Ќе було людей довкола, мовби спервовiку жив
вiн на пустельному удiллi край шлЯху, що вiв невiдомо куди, знав ђодим
тiльки глину та звированiсть полум'Я в горнi, мовчки лiпив свої посудини,
кидав на них химерну звивистiсть барви, обпалював у горнi й складав пiд
очеретЯним накриттЯм.
Ќащо слова?
‡амiшував круто глину, кидав добрий вальок на дерев'Яний вичовганий
круг, перед тим розкрутивши його (пристрiй длЯ розкручуваннЯ круга ногою
був длЯ ‘ивоока найнезбагненнiшою рiччю з усього, що дiЯлосЯ), обережно
наближав до шматка глини свої широкi долонi, i глина тЯгласЯ вгору,
вивищуваласЯ, оживала, з веселою покiрливiстю йшла за долонЯми. ‘лова тут
були марнi.
Ђ вже згодом вступали в дiю дiдовi пальцi, мовби вигравали на гнучкiй
податливостi глини, i з тої мовчазної музики народжувалисЯ то гарне
горнЯтко, то високий глек, то мiсткий збан, то химерна посудина на тонкому
стоЯнцi. I все без слова й без мови.
Iнодi бравсЯ ђодим до iншої роботи. Ќе крутивсЯ тодi круг, глина
тужавими брусками лежала на широкiй липовiй дошцi i ждала доторку пальцiв,
найбiльше ж - вологостi барв, що дрiмали до часу в надпилЯних турЯчих
рогах, розташованих на поставцi саме так, щоб до них можна було дотЯгтисЯ
без зусиль рукою. ‚ такi днi ђодим пересувавсЯ по хижi з не властивою длЯ
його великого тiла обережнiстю, його рухи набували урочистої скованостi,
вiн мовби творив мовчазну молитву давнiм богам, успадкованим вiд
дiда-прадiда, i таки справдi з полум'Я ђодимового горна виходили на свiт
давнi слов'Янськi боги, несли в притемнепiсть старої хижi спiвучу
багатоманiтнiсть барв, i кожна барва мала свiй голос i свою мову, так що
зайвими видавалисЯ б тут звичайнi слова з їхньою буденною посполитiстю.
ђодим не казав ‘ивооковi нiколи нiчого, не поЯснював, що дiєтьсЯ в
полум'ї i на глинi, на Яку крiзь соломинки, вставленi в турЯчi роги з
краскою, накраплювалисЯ спiвучi барви. Ќе почув з ного уст малий назви
жодного бога, але незабаром знав уже всiх, вловивши то раз, то вдруге з
уст заброд-купцiв, Якi торгувалисЯ з ђодимом за його посуд i за його
богiв, i вже знав, що отой чотирилиций, скупчений у мудростi своїх
чотирьох ликiв, повернутих на всi чотири сторони свiту,‘вiтовид, а той
гнiвливий, iскрЯно-жовтий - то бог блискавиць Џерун, а зелений, мов
причаєнiсть лiсових гущавин,- пастуший покровитель ‚елес, а той надутий,
мов купка, широконiздрий, з жадiбними очима - то ‘варог, верховний бог
неба i свiту; найлiпший же длЯ ‘ивоока видававсЯ џрило, господар всього
плодючого й родючого, щедрий, всемогутнiй мiдЯноголий бог, заквiтчаний
таким веселим зелом, Яке нiкому й не снилосЯ. ‘ивоок довго не мiг
збагнути, чому найближче до серцЯ йому саме цей бог, i тiльки згодом,
Якось випадком, пiдгледiвши, Як ђодим з особливою стараннiстю чаклує над
новим џрилом, побачив: дiд дає боговi своє поличчЯ!
‚ цьому ‘ивоок не вбачав нiчого дивного, бо вже давно запримiтив
спiльнiсть мiж богами i дiдом ђодимом. Њовчали боги, мовчав i ђодим.
’iльки вже Як починали занадто докучати з своїм торгуваннЯм йому купцi, то
вiдбуркував їм глухим басюрою: "’ак" або "Ќi", "Њало" або "•ай".
ђодим уЯвлЯвсЯ ‘ивооковi найдужчою силою на свiтi, але одного разу
малий спостерiг, Як дiд мовчки моливсЯ коло джерела дерев'Яному, невiдомо
ким поставленому ‘вiтовиду, i зрозумiв: бог ще дужчий за ђодима. ‚iдтодi
бог уЯвлЯвсЯ йому всiм, що дужче за нього. ™е розумiв вiн, що є бог чужий
i є - мiй. „омовлЯтисЯ з богами важко. ‚они завжди мовчать, не знаєш,
чують тебе чи нi, догодив ти їм чи нi. Њабуть, боги дають силу. •то мене
перемагає, у того дужчий бог. “ ђодима був бог найдужчий, бо дiд нiкого не
боЯвсЯ. ‚iн роздавав своїх полив'Яних богiв, не шкодував на них найЯснiших
барв, а сам вдовольнЯвсЯ давезним, зсiрiлим вiд часу й негоди дерев'Яним
‘вiтовидом, бо був певний його нездоланностi.
Љупцi, скiльки їх бачив ‘ивоок, мало чим рiзнилисЯ вiд дiда. Ѓули дужi,
грiзнi на виглЯд, добре озброєнi, мали голоси такi гучнi, що хотiлосЯ
затулЯти вуха. Ћднак вони вiдразу бачили, що на ђодима їхнi голоси не
дiють, тому переходили вiд крику до погроз, хапалисЯ за мечi, кликали
слуг, i тi пхалисЯ до хижi а чи пiд очеретЯне накриттЯ. ЌаставлЯли на
старого довгi списи. Љiнець завжди був той самий. ђодим непомiтним длЯ ока
порухом сЯгав до стовпа, Який пiдпирав покрiвлю, i ось уже в його важкiй
руцi коротко зблискував неймовiрно широкий i довгий меч, i обрубанi одним
ударом списи сипалисЯ до нiг старого, а легенькi купецькi мечi з
дзенькотом падали слiдом. Њечi були порозвiшуванi в ђодима на всiх
стовпах, однаково широкi, з чорними рукоЯттЯми, без пiхов, вiн нiколи не
гострив їх, але нiчого гострiшого ‘ивоок не бачив; нiколи не чищенi, вони
не тьмЯнiли, не iржавiли, в них можна було зазирати, Як у тиху прозорiнь
води. џкось ђодим забув знову повiсити меч пiслЯ особливо палкого
зiткненнЯ з купцЯми-грабiжниками, вiн просто приставив його до стовпа i
взЯвсЯ до своєї роботи, i тодi ‘ивоок тихцем спробував пiднЯти зброю,
вхопивсЯ обiруч за чорну рукоЯть, похилив тЯжке залiзо на себе, смикнув
догори i впав, накритий безжальним тЯгарем.
ђодим мовчки знЯв з нього меч, повiсив на стовпi, а ‘ивоека легенько
штовхнув пiд бiк, Як штовхав його щоранку, щоб вiн прокидавсЯ й уставав
снiдати.
Їли вони рибу, смажену, в'Ялену й солену, м'Ясо, копчене й свiжину,
хлiб, здебiльшого просЯний, рiдше житнiй, а пили воду й мед, старий,
вистоЯний. I хлiб, i меди-все це мали вони серед готовизни, що її запасав
ђодим вiд купцiв, у маленькiй хижцi, без вiкон, де були ще хутра вевiриць,
куниць, бобрЯчi й соболинi, шкури вовчi й ведмежi, звої срiбного дроту й
заморськi монети, нарубки коштовних металiв i дорогi гривни - цiлий скарб,
цiнностi Якого ‘ивоок ще не мiг знати.
ђибу добували з рiчки, а м'Ясо на ловах у пущi, куди ђодим брав ‘ивоока
чи не вiд найпершого днЯ, Як той задомовивсЯ в нього, виловлений з
каламутної пiтьми ночi, i, може, саме дiд час тих виснажливих мандрiв
серед лiсового безмежжЯ найбiльше набиравсЯ ‘ивоок мiцi, що колись мала
зрiвнЯтисЯ з ђодимовою силою.
’одi до них долучавсЯ третiй. ’оваришем назвати його ‘ивоок не мiг, а
ђодим нiкого нiЯк не називав, отож третiй був не товариш, а просто третiй.
Ђ був то кiнь. ‚перше ‘ивоок побачив конЯ вiддалЯ, коли пассЯ на луках
коло рiчки i дiд ђодим покликав його посвистом. ‡далеку це була попелЯста,
волохата iстота, доволi непоказна. ’а коли кiнь пiдбiг ближче, ‘ивоок
побачив його круту шию, широкi груди, мiцнi тонкi ногн, що мовби аж
дзвенiли, з розгону вдарЯючись в землю,- i кiнь йому вiдразу сподобавсЯ, i
вiн мовчки про себе назвав його ласкаво ‡юзь, бо коли дiд ђодим кликав
його, то до свого посвисту додавав ще глухе гудiннЯ голосом i виходив
неповторно дивний звук: зю-зю-зю.
Ћднак ‡юзь не подiлЯв уподобаннЯ малого. ‡ першого ж разу вiн дав
зрозумiти, що оголошує ‘ивооковi вiйну, а всЯ провина малого полЯгала
просто в самому фактi його iснуваннЯ та ще, певно, в тому, що вiн
вклинивсЯ в давню дружбу двох самiтникiв: конЯ й ђодима. ‡юзь належав до
вiльних створiнь природи, вiн не вiдав гнобленнЯ i покори, не знав запрЯгу
i з неприхованою зневагою дививсЯ на тих жалюгiдних конЯг, що тЯгли по
розмоклiй дорозi купецькi повози на рипливих колесах, Якщо й пiдставлЯв
вiн свою спину ђодимовi, то в глибинi своєї конЯчої душi, видно, вважав,
що то не чоловiк їде з ним у пущу, а, навпаки, вiн, кiнь, бере собi
чоловiка за товариша в свої мандри, за Якими знудьгувавсЯ на широких
випасах.
I ось цей усталений лад вiдразу порушивсЯ, Як тiльки ђодим, перш нiж
сiсти на конЯ самому, примостив на передню луку сiдла Якусь нову, чужу
iстоту, до Якої навiть муркнув щось ласкаве, чого кiнь вiд нього нiколи не
чув. ‡юзь ждав, що буде далi. ‡вичайно, вiн мiг хвицнути заднiми ногами,
пiдкинути круп так, що те маленЯ вхопило б сторчака, притьмом перелетiвши
вперед через голову, або ж, навпаки, став би свiчкою на заднiх ногах,
перехилЯючись назад, щоб пожбурити непрошеного вершника на землю спиною.
Ђле це було б нечесно по вiдношенню до старого. ’ому кiнь терплЯче ждав.
„алi було те, що старий звично поставив ногу в стремено, обiперсЯ всiм
своїм важким тiлом так, що конЯ потЯгнуло в той бiк i вiн мав напружити
всi свої сили, щоб твердо встоЯти на мiсцi, потiм була хвилЯ, коли важуче
тiло ђодимове летiло над конЯчою спиною i длЯ ‡юзЯ настало полегшеннЯ,
потiм ђодим мiцно всiвсЯ в сiдлi, аж прогнувсЯ хребет у ‡юзЯ, i аж тепер
кiнь вiд здивуваннЯ перейшов до обуреннЯ таким нечуваним нахабством, такою
зрадою з боку свого єдиного на свiтi i, здавалосЯ б, вiрного товариша, i в
конЯчiй душi вмить визрiла помста проти того, хто зваживсЯ встрЯти мiж них
двох - мiж конЯ й людину; ‡юзь змiїно вигнув шию, скосив сизе вологе око
правобiч, щоб не промахнутисЯ, зневажливо зiбгав свої завжди
ласкаво-м'Якi, а тепер затвердiлi в ненавистi губи, оголивши великi
жовтуватi нещадимi зуби i - ось! Љiнь мiтив на ногу малого. Њоже, не так
хотiв гризнути, Як злЯкати длЯ першого разу. Ђ може, й хватонув би за
маленьку литочку-хто знає. Ђле ђодим, хоч Який здававсЯ неповороткий i
повiльний, виЯвивсЯ хуткiшим за конЯ. ‚iн рвонув могутньою рукою лiвий
повiд, залiзнi вудила брЯзнули мiж кiнськими зубами, роздираючи ‡юзевi
рота, повернули коневi шию на мiсце, а важкi дiдовi ноги водночас з цим
щосили вдарили конЯ в здухвини, кидаючи з мiсцЯ учвал.
‚iдтодi кiнь мав длЯ ‘ивоока саму тiльки ненависть. IIоки перед
вiд'їздом на лови ђодим накидав на нього пiтник, поки прилаштовував сiдло,
‡юзь норовив то наступити гострим копитом малому на ногу, то непомiтно
куснути його бодай за край одЯгу або хоч пирхнути тому над вухом, обдаючи
його своїм гарЯчим ненависним духом.
ЉупатисЯ самого в рiчку ђодим ‘ивоока не пускав i вирив длЯ нього
мiленьку копанку, в Якiй вода прогрiваласЯ до самого дна i можна було
лежати хоч цiлий день, пускаючи бульки, бризкаючи навпроти сонцЯ, водЯчи
прутиком по мулькому дну, що так нагадувало м'Яку глину пiд дiдовими
руками, надто † коли прутик лишав по собi звивистi вiзерунки - несвiдоме
хлоп'Яче намаганнЯ прокласти першi несмiливi стежечки до великої держави
“мiннЯ, де неподiльно володарював дiд ђодим.
‡юзь пiдстерiг ‘ивоока, коли той вилежувавсЯ в копанцi. Џопаски
повертавсЯ вiн iз далеких лукiв i ще здалеку запримiтив свого супротивника
i, мабуть би, помстивсЯ над ним, Якби до своєї зненавистi домiшав хоч
краплину хитрощiв i пiдкравсЯ непомiтно ближче. Ђле не такий був ‡юзь, щоб
удаватисЯ до хитрощiв. ‚iн гучно заiржав здалеку, вдарив ненависно
копитами в траву i, вивертаючи позад себе цiлi клаптi важкого дерниннЯ,
полетiв на ‘ивоока. Њалий не ждав напастi, не готувавсЯ до опору, але й не
розгубивсЯ, знаючи, що порЯтуватисЯ може тiльки завдЯки самому собi. ’ож,
не гаючи жодної митi, вистрибнув з копанки, спробував утiкати в напрЯмку
до дiдового обiйстЯ, але вчасно збагнув, що чотири конЯчi ноги мають
досить-таки значну перевагу над його маленькими двома, тому кинувсЯ до
найближчого дерева, пiдстрибнув, хапаючись за найнижчу гiлку, i подерсЯ
вгору на зелену вiльшину, полишаючи ‡юзЯ з його гнiвливою ненавистю i
незаспокоєною помстою.
I хоч спiткала ‡юзЯ на перший раз невдача, але кiнь затЯвсЯ в своїй
зненавистi i пiслЯ того випадку вперто пассЯ коло копанки, так що малому
тепер не випадало покупатисЯ, хiба що водив його iнодi до рiчки дiд ђодим,
Який сам не купавсЯ нiколи, певно побоюючись, щоб берегинi й водЯний не
вiдiбрали в нього силу й хист.
Ђ ‡юзь звiрiв дедалi бiльше й дужче. ‚же пустивсЯ навiть на те, що
переслiдував ‘ивоока в обiйстi. ЏассЯ зовсiм близько, i Як тiльки малий
вигулькував на подвiр'Я, вiдразу чутно було глухе дуднiннЯ копит, i
широкогрудий ‘ивоокiв ворог з'ЯвлЯвсЯ, наче сонне мареннЯ; хлопець встигав
заскочити назад до хижi, мерщiй причинЯв за собою дверi, брав їх на мiцний
дубовий засув, а кiнь пiдлiтав з того боку, ставав цапа, бив копитами в
дверi i вже й не iржав, а рикав, мов дикий звiр:
"ѓ-ги-ги-ги!"
‡давалосЯ, немає на свiтi сили, Яка могла б примирити конЯ з малим
‘ивооком. Ќе помагали й тривалi перерви в їхнiх дивних стосунках, коли на
зиму дiд ђодим ховав конЯ в теплу землЯнку i ‘ивоок мiг бачити ‡юзЯ лише в
днi ловiв. ‚ такi днi, звиклий до вiдсутностi свого ворога (а вiдсутнiсть
давала надiю й на остаточне його усуненнЯ), стаючи з ним знову вiч-на-вiч,
кiнь шалiв, i, вже не намагаючись приховати перед ђодимом своєї ворожнечi
до малого, виЯвлЯв її, Як тiльки мiг,бурхливо й несамовито.
‡ахоплений своєю змаганиною з конем, ‘ивоок не зауважував безлiчi подiй
i речей, Якi його оточували, i, може, тiльки згодом згадуватиме вiн час
вiд часу то перший солодкий захват вiд широкого свiту, Який вiдкривсЯ йому
ще тодi, Як вiн уперше пiднЯвсЯ над землею, залiзши на дерево, щоб
врЯтуватисЯ вiд мiцних зубiв ‡юзЯ, або ж' вималюютьсЯ йому в сiрiй нудьзi
щоденностi барвистi плЯми, закружлЯють у нескiнченному танку, ваблЯчи
поглЯд, вбираючи очi (дiд ђодим розтирає в круглих дерев'Яних ложках з
вiдламаними черенками свої краски), а то зненацька посеред найбiльшого
велелюддЯ обступлЯть його непробивнi лiсовi гущавини, землi без дорiг,
попечатанi слiдами диких мешканцiв,- нахабно впевненими, несмiливими,
полохливими, i рибина, Яку сам уперше витрусив з вершi, i гнiздо з
жовторотими пташенЯтами, що його знайшов у кущах, i черепаха, Яка загубила
Яйце на теплому пiщаному пагорбi над далекими прогноЯми, i шум вiтру, i
погук похмурого нiчного птаха-вiстуна, i трiск скресаючої криги на рiчцi,-
все те навiдуватиметьсЯ в його життЯ то бiльше, то менше, то бовванiтиме
ледь-ледь на обрiЯх снiв, то гримiтиме всевладне до болю в ушах, до слiз в
очах, до щему в грудЯх.
Ђ з людей слiдом за дiдом ђодимом вплiтавсЯ в ‘ивоокове життЯ ‘итник.
‘итник - це струменi Ясного волоссЯ, розбiганi очi барви неба, жадiбний
червоногубий рот, рЯсний пiт на пухкому обличчi, краплистий, невтримний
пiт i в лiтню спеку i в зимню стужу.
‘итник привозив ђодимовi меди. ‡навсЯ на нелегкому вмiннi ситити це
питво, високо цiниме i кнЯзЯми та боЯрами, i купцЯми-зайдами, i мужнiми
воЯми, i простим людом. ђодимовi привозив вiн меди в збанах, .зроблених
самим дiдом (‘ивоок вельми дивувавсЯ, що длЯ себе дiд не розмальовував
нiЯкого посуду), недбало виставлЯв їх з луб'Яного вiзка коло хижi,
стираючи з лицЯ пiт, гукав:
- ѓей, ђодиме, маєш тут ще того добра! џкби не длЯ тебе, то й не
трудивсЯ б. Ђле давнЯ повага моЯ...
ђодим мовчки виносив йому шмат срiбла, кидав зневажливо, ‘итник ловив
його, виважував на долонi, i ‘ивоок щораз бiльше переконувавсЯ, що поважає
той зовсiм не дiда, а отi шматки тьмаво-бiлого металу. Ќе мiг збагнути, Як
можна ставити метал понад людину, хоч iз часом i сам переймав од дiда
замилуваннЯ до тихих переливiв барв, а срiбло, надто ж у мiсцЯх зрiзу,
давало такi несподiвано прекраснi переливи, що втiшатисЯ ними хлопець мiг
хоч i пiвднЯ. Ќавiть золото не подобалосЯ йому так, Як срiбло, бо в золотi
була Якась прихована пиховитiсть, воно свiтилосЯ жовтiстю, холодною i
далекою, i нагадувало цим невловимiсть нiчних вогнiв на болотах i
узлiссЯх. Ђ срiбло сЯЯло ласкаво й тихо, мов сповитий легкими хмарками
лiтнiй день. ‘ивооковi щоразу ставало кривдно, коли дiд вiддавав гарно
обрубаний шмат срiбла за таку, здавалосЯ б, несмачну потраву, Як мед,
прогiрклий вiд трав i коренiв, заварених туди хитрим ‘итником, а ще не
хотiлосЯ йому, щоб ота гарна тьмавiсть лЯгала на пухку (теж спiтнiлу!)
долоню свiтлочубого ‘итника.
‚олодiючи неабиЯким досвiдом крутнЯви посеред розмаїтого люду, ‘итник
досить легко вловлював неприЯзнь до себе, тож не дивно, що вiн вiдчитав по
очах у малого все, що той мав на душi, i вже з першого разу заповзЯвсЯ
прихилити малого на свiй бiк. ђобив це про всЯк випадок, знаючи, що в
життi все пригодитьсЯ, вiдаючи добре, що зайвий приЯтель, хоч i малий
навiть, завжди лiпше, анiж ще один ворог, хай хоч i наймiзернiший,
найбезсилiший.
’ак i почалосЯ ‘итникове заграваннЯ до ‘ивоока вже в перший приїзд до
них пiтнЯвого медовара.
- ’о Як звемосЯ? - прискiпавсЯ ‘итник до малого.
- Ќе вiдаю,вiдбуркнув той.
- ‘хожий єси на свого дiда ђодима. ђодиме, Як зветьсЯ цей пуцьвiрiнок?
ђодим тiльки й ждав того запитаннЯ, щоб показати ‘итниковi свої похилi
могутнi плечi, а за ним i малий, ведмедкувато сутулЯчись, посунув до хижi,
лишаючи ‘итника з вiдтуленим од розгубленого здивуваннЯ ротом.
’а не такий то був чоловiк, щоб вiдступитисЯ в задуманому. ‚же
наступного разу вiн хитро мруживсЯ, виставлЯючи з луб'Яного коша
простенькi скудельнi збани, i коли отримав срiбло i спостерiг швидкий
зблiiск поглЯду, Яким малий супроводжував полiт бiлого обрубка з ђодимової
руки до чужої долонi, засмiЯвсЯ неприховане просто в лице малому.
- Ђ вже знаю, що ти ‘ивоок. Ђ що приблуда - здогадавсЯ вiд першого
разу. Ћчi маєш не сивi, Як то нарiк твiй ђодим, а каламутнi, бо прийшов з
невiдомостi. I хто ти єси, нiхто не вiдає. Њоже, робичич?
–ього разу ‘итниковi довелосЯ спостерiгати не вислi плечi ђодимовi,
вiдвернутi вiд нього, а короткий змах важкої правицi, Якою ђодим показував
медоваровi мерщiй забиратисЯ геть. ‚iд купцiв ‘итник вже давно знав, що та
правицЯ досить швидко вмiє братисЯ за страшний меч, тому не став ждати ще
й цього i миттю завернув свою кобильчину з обiйстЯ.
Ђле до малого не перестав чiплЯтисЯ, хоча робив це тепер хитрiше i
мовби напрошувавсЯ на прихильнiсть.
„ивувавсЯ вельми ‘ивоок дiдовi ђодимовi, що той вибрав собi длЯ житла
таке клопiтне мiсце коло шлЯху, на самому краю удiллЯ. ™оправда, тут була
ще й рiчка, i зеленi луки вздовж неї, зате в дальнiм кiнцi удiллЯ
починаласЯ пуща, де можна б сховатисЯ не тiльки вiд ‘итника, а й од усiх
отих набридливих, нахабних, самовпевнсних купцiв, Якi щоразу так
зневажливо дивилисЯ на ђодима, що в малого скипалосЯ на серцi. ‚же вiн
потихеньку бравсЯ до дiдового меча i вже ворушив його, а там i став
потроху пiдiймати, але ще й досi не наважувавсЯ поспитати дiда, чому б
йому не перебратисЯ коли не в саму пущу, то хоч на той кiнець удiллЯ, де б
його нiхто не знайшов i нiхто б не завдавав жодного клопоту.
™е не знав тодi малий, що хоч Як важко доводитьсЯ iнодi серед людей,
але треба жити серед них, бо без них не можна.
I сам вiн пiде згодом далi й далi г. люди i заберетьсЯ в таке
вировнннЯ, що й не снилосЯ всiм його предкам до десЯтого колiна, поки що ж
мав найвищу втiху в тi днi, коли змандровували вони з дiдом з свого
неспокiйного кiнцЯ удiллЯ i заглиблювалисЯ на кiлька день в притаєний свiт
тисЯчолiтньої пущi.
Ќа мокроземлЯх клубочилисЯ чорнолози, а за ними стоЯли вiльхи з
замшiлими сiро-зеленнми стовбурами, лiс мовби западавсЯ до середини, землЯ
пiд копитами в ‡юзЯ втiкала вниз i вниз, дерева ставали вищi й вищi,
страшнiше й страшнiше було ‘ивооковi, i вiн туливсЯ до ђодимової спини,
позираючи вперед одним лише оком, ждав, коли ж нарештi вирiвнЯєтьсЯ лiсова
землЯ, коли зникне її похилiсть, та лiс западавсЯ бiльше й бiльше, iнодi
вiн милостиво випускав заблуканих їздцiв на просторе, перед ними
вiдкриваласЯ могутнЯ дiброва з галЯвинами, поритими вепрЯчими табунами, i
велетенськi дуби спокiйно стоЯли навколо, з'єднуючи лiс з небом, не даючи
лiсовi западатисЯ нижче, однак за дiбровами враз стелилисЯ зелено-iржавi
дрЯгви, круто спускалисЯ в хлюпанину вологих нетрiв, де не пробiжить звiр
i не пролетить птах.
Ќайдивнiше ж: хоч Як довго вони мандрували в пущi, i хоч Як низько й
невпинно западаласЯ вона перед очима в малого ‘ивоока, i хоч жодного, разу
не спостерiг вiн поверненнЯ назад, угору, до тої висхiдної точки, з Якої
починавсЯ їхнiй щоразовий спуск донизу, врештi виходило так, що вони
поверталисЯ додому, на те саме узлiссЯ, в тi самi чорнолози. ’аке чудо
незмога збагнути. Ѓо всього можна було навчитисЯ: слухати голоси лiсу,
вiдчувати по слiдах i вiдмiтинах, де й коли i Який звiр пройшов, знати, де
живуть i гнiздЯтьсЯ i Якi птахи, вмiти стрiлЯти з лука i кидати списа,
здирати шкуру з упольованої звiрини i пекти на жару м'Ясо, розводити
вогнище i вiдганЯти лЯк перед нiччю i хижим нападником-вовкулакою. Ђле
нiЯк неспороможний був збагнути ‘ивоок отого моторошно-незвичайного
западаннЯ лiсу до середини, до глибини, нескiнченного спусканнЯ, з Якого,
здавалосЯ, нiколи не буде вороттЯ, однак вороттЯ наставало щоразу просто,
легко, так нiби пуща брала їх на руки i непомiтно виносила з своїх нетрiв,
Як безсилих, заблуканих дiтей.
—имось нагадувало це ‘ивооковi його змаганину з конем ‡юзем. ’ут теж
точиласЯ давнЯ, вперта й мовчазна боротьба мiж вiдважно наполегливою
людиною i темною несходимою силою пущi, що мала в собi дерева, води, трави
i, певно ж, найбiльше богiв, набагато дужчих, могутнiших, хитрiших, нiж
отi, що їх так умiло робив дiд ђодим, головне ж, богiв ще не знаних, не
розкритих, таємничих i через те всотеро загрозливiших.
„лЯ ‘ивоока i те й те лиховiсно переплiталосЯ. џкби мiг сказати про
свiй лЯк ђодимовi, може б, вiдiгнав побоюваннЯ, але привчений дiдом до
мовчазностi, переносив свої страхи сам, не дiлЯчись ними нi з ким, тому й
мав жити далi, прислухаючись до того, Як наростає в ньому тривога перед
конем, без Якого вони з дiдом не могли вирушити на лови, i перед пущею, що
вабила i водночас вiдлЯкувала своєю незбагненнiстю.
I чи то вже дитЯча душа тонше настроєна до звучаннЯ пересторог, а
ђодимова зчерствiла вiд довгого життЯ, а чи понура закономiрнiсть буттЯ
вимагала, щоб щасливе завершеннЯ всiх загрозливих пригод бодай одного разу
поступилосЯ кiнцю нещасливому, важко тепер точно визначити причину, але
сталосЯ.
Џереслiдували пораненого оленЯ. Ћлень мав стрiлу в стегнi, далеко
вiдбiгти й не мiг i втiкати швидко теж, видимо, не мав снаги, але вже ‡юзь
змокрiв усiєю своєю попелЯстою шерстю, все важче й важче погикувало в
нього в черевi, а олень но показувавсЯ, слiд його втечi ђодим упiзнавав то
по зламанiй гiллЯчцi, то по листковi дерева, поплЯмленому кров'ю, то по
дивному слiду трьох ратичок, бо поранену ногу олень, видно, щоразу
пiдсмикував i на землю не ставив, щоб не завдавати собi зайвого болю.
Ћлень утiкав униз, в самi глибини пущi, вiн забивавсЯ в заплутанiшi и
заплутанiшi гущавини, але, Як то часто бував в лiсi, гущавини зненацька
розступилисЯ, i вдарило в лице переслiдувачам гнилим духом прогноїв, ‡юзь
вiд несподiванки став, мов уритий у землю, так що вершники мало не
позлiтали йому через гриву наперед, але ђодим вдарив конЯ в здухвини,
женучи вперед, просто на отруйно-зелене купиннЯ болота, бо на однiй купинi
за два конЯчi скоки вiд них стоЯв поранений олень i дививсЯ на своїх
убивць очима, в Яких чорно блукала смерть.
‡юзь крутнувсЯ туди й сюди, навiть спробував мовчки огризнутисЯ на
ђодима, немов то був малий ‘ивоок, але старий все ж таки перемiг конЯ i
послав його наперед, i той, стелЯчись над зеленим у вiдчайдушному
пострибi, рвонувсЯ до оленЯ, i в черевi в нього гикнуло щось так важко й
страшно, аж ‘ивооковi стало лЯчно, але, певно, ђодим почув той страшний
звук ще перший, i все те тривало так мало, що старий не встиг i крикнути,
а тiльки зумiв рвонути з-позад себе малого i викинутисЯ разом з ним убiк
ще швидше i нагальнiше, анiж ‡юзь полетiв на дрЯгиу.
‚они впали водночас на самому краю над химерно хитливим зеленим
покровом, а наступної хвилi за крок вiд них нечутно пробив тонкими ногами
болотЯну зелену шубу ‡юзь, не затримавсЯ нi на чому, вмить проринув ногами
до самого глибу i став тонути в густiй тванi, надимаючи черево, ще
тримаючись ним на зрадливiй поверхнi, Яка вихитуваласЯ пiд ним,
розриваласЯ, випускала спiднизу бруднi патьоки багна; багно зiтхало пiд
конем, булькотiло, поки вiн безпорадно вибрьохував ногами, сподiваючись
обiпертисЯ ним об що-небудь, i на те вiдчайдушне змаганнЯ конЯки з чорною
засмоктуючою глибиною дивилисЯ з одного боку спантеличенi люди, а з
другого - недосЯжний тепер олень, длЯ Якого цi люди пошкодують уже не
стрiли, а часу, зусиль,ба навiть уваги.
Ѓо треба було рЯтувати конЯ. ’реба було рЯтувати помiчника i друга, а
Який то вiрний i незамiнимий друг ђодимовi, ‘ивоок зрозумiв по тому, Як
важко застогнав так само розпачливо, Як i кiнь, коли, поборсавшись ногами
i не видобувшись на купину, знерухомiв у сподiваннi затриматисЯ на
поверхнi, боЯчись бiльше розхитати зрадливi багна, але однаково
занурювавсЯ в болото - поволi, невпинно, жахливо.
ђодим метнувсЯ в перелiсок, змахнув широким своїм мечем, стЯв товсте
молоде деревце, кинув його ‘ивооку пiд ноги, i той, не питаючи, що й
навiщо, потЯг деревце до краю дрЯгви. Ђ ђодим стЯг ще одне, здаєтьсЯ, то
був дубок, з дивною длЯ його важкого тiла метушливiстю пiдбiг зовсiм
близько до конЯ, став пiдшилЯти йому пiд черево дубцЯ. „убець одним кiнцем
м'Яко увiйшов у грузьке, пiдхитуючи, ђодим пiдбиравсЯ глибше й далi пiд
конЯче черево, але от дубець бринькнув у нього з рук, став сторчма,
придавлений з одного боку вагою конЯ, тодi ђодим спробував обiперти свого
важелЯ об покладене впоперек, пiдсунуте ‘ивооком перше деревце, i в нього
навiть щось мовби вийшло, конЯчий бiк на мить вирвавсЯ з грузького полону,
болото невдоволено зiтхнуло, випускаючи свою здобич, але вiдразу ж
схаменулосЯ i потЯгло ту здобич ще з бiльшою силою. Љiнець дубцЯ виприснув
з-пiд слизького конЯчого черева, болото вдоволено чавкнуло, i ‡юзь запав у
багно ще глибше. ђодим зрубав ще товстiшого дубцЯ, ще кiлька разiв
поновлював спроби визволити свого вiрного товариша вiд смертi, але марно.
ЉонЯ затЯгало глибше й глибше, вже не вдавалосЯ ђодимовi вирвати його
бодай на долоню з засмоктуючих лабетiв прогною, вже тiльки вузька смужка
спини сiрiла над брудною розбовтанiстю грузовиська, i кiнь, певно, знав
про свiй кiнець i дививсЯ на свого хазЯїна не благально, а скорше
прощально, i не iржав, вимагаючи помочi, а тiльки пiдкидав голову й
перелЯкано згикував: "ѓ-ги! ѓ-ги!"
’одi ђодим, не лЯкаючись трЯсовини, вiдважно пiдступив зовсiм упритул
до конЯ i одним помахом свого страшного меча вiдтЯв йому голову.
‘ивоок повернувсЯ i чимдуж кинувсЯ в хащi. ‚тiкав од смертi, Яка
постала перед ним одразу в стiлькох жахних личчЯх, i не знав, що у втечi
своїй спiткає нову смерть, ще страшнiшу, хоч i дивно вишукувати вiдтiнки в
смертi.
‡а тi кiлька щасливих лiт, що вiн прожив з ђодимом, ‘ивоок перейнЯв вiд
старого саме тiльки добро, навчивсЯ корисного, знав лише почуттЯ, що
пiдносЯть людину над свiтом, не вiдав принижень, неправди, лукавства,
заздрощiв, перелЯк бачив лише в тих, хто пробував нападати на ђодима, сам
же старий жодного разу не виЯвив бодай крихти страху, навiть пiд час
лiтнiх розклекотаних гроз, коли Џерун кидав на землю вогненнi блискавицi,
навiть коли заскакували їх у пущi несамовитi бурi i гудiли бори й дiброви
i ламалисЯ, мов трiски, столiтнi дерева, завалюючи їм дорогу, погрожуючи
смертю.
’а ось прийшла нiч, коли ‘ивоок мав побачити острах на суворому
ђодимовому обличчi, хоч була то тиха нiч, без грози, без бурi, хоч були
вони не в далекiй дорозi, а в своїй хижi, в захистку вiд усього злого, з
своїми добрими богами.
ђодим злЯкавсЯ темної валки, що над'їхала по шлЯху й зупиниласЯ коло
обiйстЯ. Љiлька повозiв, кiлька вершникiв, може, навiть озброєних, Як то
водилосЯ у купцiв, що не наважувалисЯ пускатисЯ в небезпечнi мандри без
надiйної охорони. ‚же скiльки таких купецьких валок пам'Ятав ‘ивоок, а
старий .ђодим знав їх за своє довге життЯ в тисЯчу разiв бiльше, то чому ж
вiн так стривоживсЯ, чому мерщiй заштовхав малого до хижi, сам ускочив за
ним, ухопив його на руки, пiдсадив до сiтки, що прикривала димовий отвiр
над горном, трохи пiдважив її i пошепки звелiв: "‘ховайсь i мовкни!"
‘ивоок прилаштувавсЯ коло самого краю сiтки, щоб бачити все, що
вiдбуватиметьсЯ внизу; не послухати ђодима вiн не мiг, бо вперше бачив
того мовби злЯканим i вперше той вимовив вiдразу аж два слова надто ж
тодi, коли, здавалосЯ, не було потреби в словах, дитЯча душа передчувала
щось незвичайне, мабуть, цiкаве длЯ малого все, що вiдбуваєтьсЯ навколо,
завжди є передовсiм видовищем, Якщо не зачiпають його самого i не
затЯгують у колотнечу подiй, тепер же вiн i поготiв перетворювавсЯ на
спостерiгача, а дiдова знервованiсть пiдказувала хлопцевi, що матиме вiн
неабиЯку розвагу.
Њав трохи холодку в серцi через ђодимову занепокоєнiсть i через його
стурбованi слова, але намагавсЯ вiдсунути той холодок Якомога далi,
разтопити його гарЯчою хвилею дитЯчої цiкавостi.
Ћднак холодок залив йому всi груди i пiдступивсЯ до горла, Як тiльки
вступив до хижi невiдомий прибулець.
ѓлинЯний каганець з двома гнотиками свiтив так, що видно було самi
дверi i невеликий простiр коло них, а решта хижi тонула в пiтьмi. ђодим до
часу ховавсЯ в темрЯвi, вiн завжди так робив, щоб ошелешити прихiдцЯ,
вивiрити, хто вiн i що, бажаний чи незваний, простий мандрiвник чи
забiЯка. Ђле сьогоднi темрЯва, в Якiй ховавсЯ ђодим, нiби
переполовиниласЯ, одна її частина лишаласЯ на звичному мiсцi, а друга,
важко гойднувшись, залила пiвколо, освiтлюване каганцем. ‘першу ‘ивоок не
мiг збагнути, що сталосЯ, лише за мить зрозумiв: темрЯва, Яка оповивала
ђодима, так само надiйно лежить навколо нього, а та iнша темрЯва, що
виникла коло дверей, вповзла до хижi разом з величезною постаттю чужинцЯ.
‚iн був темний у всьому. ‘темнiле, мов старе дерево, обличчЯ, довге чорне
волоссЯ, що спускалосЯ патлами на плечi, вибиваючись з-пiд химерної шапки,
схожої на чорний пень, одЯгнений заброда був у довжезну, аж тЯгласЯ по
землi, широку, не видану ‘ивооком одiж, теж нерозглЯдно темну. Єдина
свiтла плЯма була на зловiсно-темнiй постатi, i до тої плЯми прикипiли
несамохiть очi малого, бо впiзнав вiн у тому тьмавому полиску сЯЯннЯ
срiбла i немало подивувавсЯ тому, що незнайомий таким незвичним робом
прилаштував свiй наЯвний скарб. Љупцi-бо носили срiбло на шиї,
похвалЯючись хитро зробленими гривнами-чепами, що мали то виглЯд
заморських гадiв, то пардусiв з неправдиво видовженими тiлами, то
звабливих оголених жiнок з тiлами, виткими, мов хмiль. ™е носили перснi з
печатками i розмаїтi наруччЯ коло зап'ЯстЯ-це все, щоб похвалитисЯ
багатством, показати, Як багатство переходить у красу. „лЯ заплати мали
завжди срiбло в шкiрЯних кисетах - в одних просто нарубки рiзних розмiрiв,
в iнших - монети вугластi й круглi, з Якимись таємничими знаками i
поличчЯми чужих володарiв. Ђ цей узЯв два грубi шматки срiбла, зробив з
них перехрестЯ i завiсив його на грудЯх посеред чорноти свого дивного й
незручного одЯгу. —ому й навiщо?
™ойно ввiйшовши до хижi i ще, мабуть, нiчого не розгледiвши в нiй,
незнайомий мерщiй вiйнув широченним рукавом, вхопив кiстлЯвою рукою своє
срiбне хрестовиннЯ, високо знiс його перед собою, махнув туди й сюди, а
‘ивоок лише тепер змiг запримiтити, що срiбне перехрестЯ почеплене було в
чужинцЯ за шию на довгiм тонкiм, теж, певно, срiбнiм ретЯзi.
- Ќе ховайсЯ в темнотi, пiдiйди пiд хрест божий i удостойсЯ,звертаючись
до ђодима, промовив незнайомий гучним урочистим голосом i знову помахав
своїм срiбним знарЯддЯм: i ‘ивоок уперше в своєму життi почув слово
"хрест" i зв'Язав його звучаннЯ з зображеннЯм. ‡а спиною в темного
з'ЯвилосЯ кiлька озброєних дужих людей. ‘тавали один до одного, мовчали,
не висовувалисЯ наперед.
I ђодим теж не виступав їм назустрiч, не мовив нiчого, не обзивавсЯ, не
видавав себе бодай порухом.
- ‚iдомо тобi добре, що найсвiтлiший кнЯзь наш привiв народ руський до
справжнього бога нашого - Iсуса •риста,- вiв далi той, що з хрестом, i
‘ивоок вельми здивувавсЯ, що бога свого вiн теж називає тим самим словом,
що й склепанi наперехрест двi срiбнi пластинки.-’и ж, недостойний, сам не
вiдаючи, що твориш, розмножуєш поганських iдолiв, чим вносиш сум'ЯттЯ i
смуту в душi христиЯнськi.
- ’о нашi боги,- зненацька пролунав з темрЯви ђодимiв голос, i ‘ивоок
мало не випав зi свого сховку. ђодим вiдповiдав, ђодим устрЯвав у
суперечку!
- Ќе суть то боги,- терплЯче правив своє чорний з хрестом,- но глина,
скудель; нинi е, а на утро розсиплетьсЯ на порох. Ќе їдЯть-бо, не п'ють,
не мовлЯть, но суть зробленi руками в глинi, а бог єсть єдиний, йому ж
служать i поклонЯютьсЯ i за морем i по нашiй землi, вiн-бо сотворив небо,
i землю, i мiсЯць, i сонце, i чоловiка i дав йому жити на землi. Ђ сiї
боги що сотворили?
I рукою, вiльною вiд хреста, вiн показав у той куток, де, складенi па
дерев'Яних лавках i полицЯх, лежали таки справдi глинЯнi, але ж Якi
прекраснi вiд ђодимового вмiльства стрибоги, перуни, Ярили, свiтовиди,
боги небес, вод, зелених трав ї буйних лiсiв, єдинi боги, Яких знав допоти
‘ивоок, добрi, лагiднi боги, Якi не потребували собi отаких чорних та
страшних мовцiв, пiдтримуваних понурою сторожею.
- ‘казав-бо •ристос: "Iдiте i научайте всi народи!" - вигукнув чорний.-
I знищено буде все, що противитьсЯ...
џк той чорний крук, визирав у темрЯвi, де лежали ђодимовi боги. —и
надiлений був од свого •риста даром, чи мав надзвичайно вигострене око на
все, що недбало лежить, а чи просто хтось заздалегiдь намовив його,
пiдказав?
•оч Як воно там було, а тiльки понурий заброда, вигукнувши свої слова
про нищеннЯ, спрЯмувавсЯ одразу до кутка, де зберiгалосЯ дороге ђодимовi
його працею, вмiннЯм, надто ж - вiрою, успадкованою вiд предкiв, Якi ще й
з могил керували всiма живущими, направлЯли їхнi дiї i душi. —орiїий
плутавсЯ в довгiй своїй киреї, поки вiн зумiв ступнути раз, його
поплiчники, певно, вже набувши попередньо вiдповiдного вмiннЯ, миттю
сипнули з двох бокiв, завирували по хижi, ламали все, трощили, нищили.
- Ќе руш!-страшним голосом гукнув ђодим i з нелюдським стогоном
похиливсЯ на чорного, заносЯчи свiй широкий меч, заносЯчи не нагально, Як
тодi, коли боронивсЯ вiд настирливих зайд-купцiв, а мовби намiрюючись
тiльки вiдлЯкати напасникiв, примусити їх схаменутисЯ, вiдступити, поки не
пiзно. Ђле згубним виЯвивсЯ ђодимiв намiр. ™е не встигла рука його пiднЯти
меча догори, ще повiльно рухаласЯ вона, описуючи велику дугу, Як раптом
позаду, не примiчений нi ђодимом, нi навiть ‘ивооком, Який, здавалосЯ, не
випускав з ока нiчого, що дiЯлосЯ внизу, меч блиснув коротко й зловiсно, i
‘ивоок з жахом побачив, Як ђодимова правицЯ, мов у кошмарному видiннi,
вiдокремиласЯ вiд тiла i разом з мечем зiв'Яло впала на землю. ’одi
набiгло ще кiлька ззаду й з бокiв, зблиснули мечi, сталасЯ колотнеча, а
коли все розскочилосЯ, ђодима не було, тiльки темнiло щось на долiвцi,
велике й нерухоме.
Ѓiльше ‘ивоок не бачив нiчого, не став дивитисЯ. ‚iн кинувсЯ в
найдальший куток горища, здичавiло рвав покрiвлю, поки пробивсЯ назовнi,
не вагаючись, зiстрибнув на землю i подавсЯ удiллЯм туди, де темно
вивищуваласЯ збавча пуща.
ЏродиравсЯ крiзь кущi, бiг повз високi дерева, проскакував через
галЯвини, не знав утоми, забув про спочинок, утiкав, сам не вiдаючи куди,
тiльки билосЯ в ньому одне-єдине слово: "ђодим, ђодим, ђодим", та ще
виривалисЯ iнодi сухими схлипуваннЯми вiдчайдушнi риданнЯ, Якi роздирали
його груди. ‚iн бiг так аж до ранку, не мiг стишити бiгу, не мiг
затриматисЯ, не було на свiтi сили, Яка могла б його зупинити, i ось так
вискочив на узлiссЯ, i в обличчЯ йому вдарило духом гнилизни, i зрадливо
зеленi грузовиська глЯнули йому в очi, а з самого краю прогноїв, з-помiж
жирної болотЯної трави вишкiрилисЯ до хлопцЯ великi жовтавi зуби. ‚iн став
з повного розбiгу, аж схитнувсЯ наперед туди, звiдки насмiшкувато
видивлЯласЯ на нього чорними пустими очодолами крейдЯно-блiда конЯча
голова i шкiрила зуби, мов сама смерть.
‚iн упiзнав те мiсце, вмить упiзнав i згадав усе, Як було, згадав оленЯ
i передсмертний постриб конЯ, згадав дiда ђодима, Як вiн боровсЯ за коневе
життЯ, а потiм змахнув мечем... змахнув мечем... змахнув мечем...
Љруто повернувшись, ‘ивоок побiг назад. ‚iд смертi до смертi. ‚ колi
безвиходi.
Ќадто добре знав вiн ту пунху з її невпинним западаннЯм донизу, знав,
що, хоч скiльки кружлЯй по нiй, рано чи пiзно викине вона тебе з своєї
притаєностi i опинишсЯ ти там, звiдки починав мандри, звiдки вступав в
урочисте царство лiсу. ’ак i ‘ивоок пiслЯ багатоденного блуканнЯ по лiсi,
голодного, виснажливого й безнадiйного, врештi опинивсЯ на узлiссi, вiд
Якого тЯглосЯ таке знайеме i таке ненависне тепер удiллЯ.
Ќе мав куди йти, тож подавсЯ по низу вздовж удiллЯ i небавом був уже
коло ђодимового обiйстЯ, коло першого свого в життi дому, Який знав i
пам'Ятав. Љоло свого i не свого.
ЌаближавсЯ обережно, з острахом, скрадавсЯ вiд куща до куща, подовгу
вичiкував, роздивлЯвсЯ навкруги. ‡авмер, коли на обiйстi спостерiг конЯку,
запрЯжену в повiз. „овго ждав, чи не поЯвлЯтьсЯ люди, так i не дiждавшись,
знов рушив наперед, тепер ще обережнiше. Џосмiливiшав тiльки тодi, коли
впiзнав i конЯку, й вiзка: належали ‘итнику. ‘ам ‘итник, певно, був у
хижi, чомусь довго не показувавсЯ, i це поселило в ‘ивооковiм серцi кволу
надiю: а що, Як дiд ђодим живий? Џорубаний, поранений, але живий! I вони й
далi житимуть у цiй затишнiй хижi, i вiн помагатиме дiдовi мiсити глину й
розмальовувати глечики й богiв i навчитьсЯ торгуватисЯ з купцЯми, а потiм
ходитиме сам на лови.
‚iн ще трохи почекав i бiгцем кинувсЯ до хижi. Ќе було там нiкого i
нiчого. ‚се потрощене, понищене. Ђле в хижцi щось гомонiло. ‘ивоок
стрибнув туди, насилу гамуючи крик. ђодим, ђодим! ‚даривсЯ в м'Яке, вхопив
його хтось за руку, мiцно стиснув, витЯг з чулана - ‘итник! “весь
спiтнiлий i мовби розгублений.
- Ђ тебе не забрали? - здивувавсЯ ‘итник.
- „iд ђодим! „е дiд? - викручуючись з його руки, гукнув ‘ивоок.
- Ћго, мiцний хлоп'Яга! - подивувавсЯ медовар.- ‚ирвавсЯ, отже, й вiд
них.
- „е ђодим? - повторював своє ‘ивоок.
- I втiк, отже? „е ж блукав стiльки?
- „е ђодим?
- Џоховали ђодима.
- џк! - хлопець не мiг осЯгнути всього жаху цього слова
"поховали".
- Ќе так, Як було колись. ‡вичай у нас був класти небiжчиковi в могилу
одiж, зброю, коштовностi. †ертви приносили до вогнища, на Якому спалювали
вмерлих. Ђ нова вiра iнакша. •ристиЯни ховають своїх голими та убогими, бо
ж вони йдуть у царство небесне, де їх i зодЯгнуть, i нагодують, i напоЯть.
Ћтак i ђодима твого, Який пiд хрестом побув, поховали без нiчого, а все,
що мав, роздали на хвалу божу та людський ужиток.
- ‚iн згинув пiд хрестом,- заплакав ‘ивоок, i цим вiдразу скориставсЯ
‘итник i знов чiпко вхопив хлопцЯ за руку й поволiк надвiр до вiзка.
- —и згинув, чи народивсЯ пiд хрестом - все христиЯнин,- бурмотiв вiн,-
а раз ти бачив той хрест, то, отже, i ти христиЯнин, матиму христиЯнського
роба, хвала богам давнiм, i новим, i всiм укупi.
’а хлопець, хоч i не чув бурмотiннЯ ‘итникового, а просто керований
неусвiдомленим прагненнЯм до волi, знову крутнувсЯ, щоб вирватисЯ, а коли
це не помогло, щосили штовхнув ‘итника, аж той поточивсЯ i розкарЯчено сiв
на землю, в той час Як ‘ивоок уже бiг з обiйстЯ.
- ’а постривай, дурню! - гукнув навздогiн йому ‘итник.- Џропадеш же в
лiсi. Џовезу тебе хоч нагодую. •лiба дам i м'Яса. Ѓудеш у мене за сина.
—уєш чи нi?
‡ усього ‘ивоок почув тiльки два слова: "хлiб" i "м'Ясо". ‚они нагадали
йому те, що десь на свiтi е наїдки i є люди, що втiшаютьсЯ їдвом i питвом,
тодi Як дiд ђодим лежить у сирiй землi, голий i убогий, а вiн сам никає
зрозпачений, помираючи вiд голоду.
•лопець став i подививсЯ на ‘итника. —и не бреше?
- Ќу, iди сюди, iди,- кликав той.- ‘iдай до мене, та поїдемо до села.
Џобачиш мою ‚еличку. ‚она теж втiшитьсЯ. ’ака в мене донечка є маленька.
Ќу ж бо!
‘ивоок поволi наблизивсЯ до вiзка, вiдкинув простЯгнену до нього
‘итникову руку, сам залiз у луб'Яний короб, сiв так, щоб мати можливiсть
щомитi зiстрибнути i вдарити навтьок, ‘итник смикнув за вожину, конЯка
поволi рушила, ђодимове обiйстЯ лишалосЯ позаду, назавжди лишалосЯ.
Ђле не згинув безслiдно дикий норов ђодимiв. “пав вiн найгустiшою
барвою на чисту поверхню дитЯчої душi i довiчно закрiпивсЯ там, Як
невигубно позостаютьсЯ краски на глинi, обцiлованiй палючим вогнем.
Ќе всидiв ‘ивоок довго на вiзку, зстрибнув, знову вiдбiг вiд ‘итника,
став - неприручений, упертий, свавiльний.
- „е ђодим? - закричав.
- Ќу, сказав же, сказав,- зупинЯючи конЯку, витирав пiт з обличчЯ
‘итник.- Ќема його, мертвий, погинув.
- „е вiн? - уперто допитувавсЯ хлопець.
- •очеш бачити могилу? Ќу, коли ти такий, то...
‘итник прив'Язав конЯку, пiшов розвальцем назад по дорозi, ‘ивоок
посунув за ним, недовiрливо тримаючись здалеку.
Ќижче обiйстЯ, де шлЯх робив вигин, на морiжку височiв горбик недбало
прилЯпаної лопатою землi, i з того кiнцЯ горбка, що був ближче до хижi,
стримiла з землi дерев'Яна подобизна того срiбного хреста, що ним
вимахував чорний зайда в нiч убивства ђодима. —ому дiд мав лежати пiд цим
знаком його вбивства? ‘ивоок з розгону вдарив плечем у мертве дерево,
намагаючись вивернути його з землi, щоб потiм потоптати, затЯгти звiдси
свiт за очi, спалити, пустити за водою - та будь-що!
Ђле хрест навiть не схитнувсЯ. ‡роблений з двох грубих дубових брусiв,
скрiплених намертво хитрим дерев'Яним замком, вiн був закопаний, певно, ще
глибше, нiж прах небiжчика, i мав стоЯти при дорозi довго-предовго, щоб
кожен, хто їхатиме, не минув його своїм поглЯдом i впокоривсЯ вiд
споглЯданнЯ чужої смертi.
I ‘ивоок, мовби вiдчуваючи, що вiднинi його життЯ теж значитиметьсЯ
отакими хрестами i порЯтуватисЯ вiд них вiн не зможе так само, Як не може
зiпхнути знаку ђодимової смертi, в безсилiй лютi став бити кулачками по
мертвому дереву, плакав, не витираючи слiз, i до цiлковитого вичерпаннЯ
сил бив, бив,бив.
Ђж тут ‘итник нарештi мiг згребти малого i потЯгти до свого вiзка,
одною рукою мiцно тримаючи його, а другою витираючи бороду й вуса, що аж
хлющали вiд поту. ЏручатисЯ ‘ивоок не мав сили.
‚iн не змiг признатисЯ самому собi нi в той день, нi згодом, хоч не мiг
також втаїти дивно жорстокої правди: ђодимова смерть вiдкрила йому свiт
набагато ширший, нiж бачив вiн його досi. Џозаду все починалосЯ чорнотою
на грузькiй дорозi, безпорадним криком маленького хлопчика в пiтьмi,
добрими руками старого, потiм були обiйстЯ, глина, барви, вогонь, був кiнь
‡юзь, була пуща, спершу мовби безмежна i всемогутнЯ, але згодом,
виЯвилосЯ, - замкнена в своїй повторюваностi, доступна длЯ осЯгненнЯ
розумом i звичкою. •оч ще зовсiм малий, ‘ивоок непомiтно засвоїв у тому
свiтi все потрiбне длЯ того, щоб жити без зайвих тривог i непевностi,
звикав до думки, що завжди ходитиме тими самими стежками, побiлЯ тих самих
дерев, сидiтиме коло того самого вогнища, дивитиметьсЯ на той самий шлЯх.
I ось тепер неначе розсунули перед ним обрiї, i вiн побачив одразу так
багато, що не мiг осЯгнути нi розумом, нi бодай самим поглЯдом.
Їхнiй вiзок викотивсЯ на пiдвищеннЯ; позаду, в удiллi, ледь видима
лишаласЯ ђодимова садиба, а з другого боку, на спадистому схилi,
вiдкритому увсiбiч, вiльному духмЯному вiд трав i ще Якихось не знаних
‘ивооковi рослин, чиЯсь добра i могутнЯ рука покидала багато-багато
будiвель, певно, людських осель, але зовнi набагато привiтнiших i
веселiших, анiж звична длЯ нього ђодимова хижа, Яку хлопець досi вважав
єдино можливою длЯ людського буттЯ.
‘ивоок дививсЯ вниз невiдривне, сльози в його очах висохлiї вiд вогню
захопленнЯ, Який розгорЯвсЯ там Яснiше й Яснiше, ‘итник помiтив
збудженiсть хлопцеву, але пождав ще трохи, а вже потiм недбало поспитав:
- ’о що? ѓарно тут?
‘изоок зiтхнув, але не вiдповiв нiчого.
- Ќiколи не був? Ќе бачив?
‡iтханнЯ чи то скрушне, чи то жалiсливе.
- Ќе показував тобi ђодим? ‘аму пущу тiльки? Ђ свiту не тiльки в пущi.
‘ивоок уже й не зiтхав. Џрикусив губу. Ѓув розгублений. Њав би
ненавидiти цей прекрасний свiт за те, що розкриває вiн свої приваби тiльки
пiслЯ того, Як заплачено найвищою платою - смертю єдиної дорогої тобi
людини. Ђле вже поселиласЯ в його малечiй душi здатнiсть захоплюватисЯ
всiм прекрасним, i властивiстю цiєю надiлив його ђодим, мовчазний, щедрий,
добрий дiд ђодим, у Якого краса виспiвувала пiд руками.
‘итник знавсЯ на людЯх. Њало вмiти цiдити та ситити меди - треба ще їх
i продати тому та тому. Ђ продаєш - вмiй бачити: хто може заплатити
ногату, а хто дасть гиденьку скору, а хто й вiдрубок срiбла. Њед-бо
люблЯть усi, а платити не кожен спроможен однаково. Ћт i вгадуй. “ ‘итника
око було метке, Як хижа риба. Ѓлись-блись - i вже. ‡апримiтив вiн, Як
принишк ‘ивоок. „ика дитина. ‚перше побачила простiр.
- ѓарно? - спитав ‘итник, влучуючи вiдповiдну хвилю.
- ’ак,пошепки вiдповiв ‘ивоок.
- ‚iльховатка, - поЯснив ‘итник, - село так зоветьсЯ. Ѓагато люду. Ђ ми
он там.
‚iн показав на пагорб над шлЯхом, трохи осторонь од села. I знов мав
дивуватисЯ ‘ивоок. ‡вик, що ђодимове обiйстЯ вiдкрите всiм вiтрам, а тут
пхавсЯ в очi дубовий гострокiл, що чiпко обковував садибу на самому верху
пагорба, ховав вiд стороннього ока будiвлi, людей i життЯ в нiй. ‘ивоок
ворухнувсЯ на вiзку, ще не вiдаючи, що зробить наступної хвилi, бо
ворухнулосЯ в його душi передчуттЯ чогось лихого, але вiн ще не навчивсЯ
давати раду передчуттЯм, зате ‘итник, приготований на всiлЯкi виперти з
боку малого, миттю вловив змiну в настрої свого полоненого i, длЯ певностi
притримуючи його рукою, промуркотiв:
- ’обi там сподобаєтьсЯ. Ћсь побачиш.
’им часом пiд'їхали пiд самий гострокiл, i ‘ивоок мiг тепер оцiнити
мiцнiсть загороди. „убове пакiллЯ, повкопуване в землю мiцно, Як отой
хрест на могилi ђодима, стоЯло так щiльно, що не просунеш i шила помiж
ним. ‚узенька дорiжка, вiдiрвавшись од шлЯху, дерласЯ на пагорб i
вганЯласЯ просто в кiльце гостроколу, а там ‘ивоок побачив щось схоже на
двоє дверей, тiльки набагато вищих i мiцнiших, тi дверi в гостроколi теж
вбитi були з дубових колод i трималисЯ невiдь-Як,
- …гей! - гукнув ‘итник. - ’юхо! —и спиш! ‚iдчинЯй во. рота!
‡а дубовими ворiтьми застукотiло-загрюкотiло, вони посерединi трохи
роз'їхалисЯ, утвориласЯ шпарка, крiзь Яку блиснуло перелЯкане око i
вiдразу ж сховалосЯ, а ворота поїхали врозтiч, тЯжко зарипiли, Якась
зачучмарена постать метнуласЯ мiж двома половинками ворiт, стрибнула
наперед конЯки, вхопила її за вуздечку, потЯгла кудись убiк; ‘итник
гримнув на перелЯкану постать, та пустила конЯку, знов метнуласЯ назад,
стала зачинЯти ворота, знову зарипiло-заскрипiло, широкий вируб посеред
гостроколу став звужуватисЯ, i швидко звужувавсЯ видимий крiзь той вилом
свiт: далека, байдужа до всього пуща, розлогi полЯ, в'юнка рiчка посеред
них, накочений шлЯх, дикi трави i квiти, що пiдступали до самих ворiт, i
небо над усiм, багато широкого неба, прозоро-блакитного, Як очi в ‘итника.
I все звужувалосЯ, звужувалосЯ, аж поки ворота грюкнули, внали на них
важкi засуви, i все зникло; тiльки в очах у ‘итника мали ще позостатисЯ
два шматочки високого неба, отого, що летiло над недосЯжними гострЯками
частоколу. Ђле коли ‘ивоок глЯнув на ‘итника, очi в того були безбарвнi,
мов у хижого птаха.
- Ђга, так, - сказав ‘итник, i важко було розiбрати: просте вдоволеннЯ
чи прихована загроза пролунали в цьому короткому таканнi. ‘ивоок
пошкодував, що не дременув вiд ‘итника перед тим, Як попасти за цей
непроникний гострокiл. ‚се-таки то було б певнiше.
Ђ тим часом вигострене на все незвичне око малого вже мандрувало по
обiйстю й зауважувало то велику гарну будiвлю з вибiленими стiнами, Яку
годi було й назвати хижею, так вона рiзниласЯ вiд ђодимової бiдної халупи,
а ще була там-таки й справжнЯ хижа, тiльки набагато нужденнiша, нiж та, що
в нiй вирiс ‘ивоок, i геть обдерта; стоЯло кiлька мiцних дерев'Яних
будiвель-без вiкон, таємничих, мов людське обличчЯ без очей, в одному кутi
лежали товстi колоди, в iншому височiла гора дров, ще далi, на вирiвнЯних
клаптиках землi, росли Якiсь дивнi зела, видимо, уходженi людськими
руками, бо землЯ там чорнiла так само, Як на лiсових галЯвинах, зритих
вепрами в пошуках жолудiв, а не лежала, вкрита товстим шаром дерниннЯ, Як
на обiйстi в дiда ђодима. ‚се тут було незвичне, вабливе i водночас
лЯкаюче, Якщо взЯти до уваги те, що ти був вiдтЯтий вiд свiту непроникною
стiною дубового пакiллЯ.
’а ‘ивоок забув i про свiй мимовiльний перестрах, i про свою несвободу,
i про зловiсне рипiннЯ ворiт, i про незвичнiсть обiйстЯ, забув, завидiвши,
Як полетiло їм назустрiч щось зовсiм небачене, Як розсипало дзвiнкий смiх,
застрибало, залЯскало в долоньки, загукало:
- ’атко,татко!
Ѓiгло просто до ‘итника, вицiлювало в його розкритi обiйми тонке,
довгоноге, в бiлiй ллЯнiй сорочечцi, з довгим у нестерпному сЯйвi
волоссЯм, з очима великими i такими блакитними, що не пiдiбрав би пiд них
барву сам дiд ђодим.
- Ђ таки приїхав твiй батько, доню,- муркотiв ‘итник, спливаючи потом
вдоволеннЯ i обiймаючи те дивне, вперше бачене ‘ивооком створiннЯ,- та ще
й привiз тобi... Ћсь глЯнь...
I вiн вигорнув з-поза себе ‘ивоока, а той, замiсть пручнутисЯ, слухнЯно
вийшов наперед i опинивсЯ вiч-на-вiч з тим чудом. I так вони дивилисЯ одне
на одного, а ‘итник вдоволено посмiювавсЯ, а потiм, гукнувши щось на свого
нещасного затурканого ’юху, почвалав собi до Якоїсь з будiвель, полишивши
посеред двору малих.
- ’и хто? - спитав хрипло ‘ивоок, оговтавшись першим i за правом
старшого, бо був на цiлу голову вищий.
- ‚еличка, - продзвенiло йому на вiдповiдь. - Ђ ти? ‚iн трохи подумав,
чи годитьсЯ так ото вiдразу й розкриває тнсЯ перед цiєю ‚еличкою, але не
втримавсЯ i сказав:
- ‘ивоок.
- —ому так звешсЯ? - поцiкавиласЯ ‚еличка.
- Ќе знаю. Ђ ти чому?
- Ѓо Я дiвчина, а дiвчина повинна зватисЯ гарно.
- Ђ що таке дiвчина? - поспитав ‘ивоок.
- џк то що? џ... •iба ти не знав?
- Ќе знав.
- I нiколи не бачив дiвчини?
- Ќе бачив.
- Ђ кого ж ти бачив?
- „iда ђодима. ’а купцiв. ’а ще ‘итника.
- ‘итник - то мiй тато.
- Ђ менi байдуже.
- Њiй тато найкращий на свiтi.
- Ќайкращий - дiд ђодим.
–е зацiкавило дiвчину.
- Ђ де вiн?
- Ќема.
- ’о чому ж вiн найкращий, коли його нема?
- Ѓув - його вбили.
- ‡наєш що? - сказала ‚еличка, мабуть нiчого не збагнувши з похмурої
‘ивоокової iсторiї.•очеш, Я покажу тобi мак?
- Ђ нащо вiн менi? - недбало промовив ‘ивоок, хоч нi сном нi духом не
вiдав, що то таке.
- ’ато варить з ним меди,- поЯснила дiвчина,- наймiцнiшi й найдорожчi.
Ђ Я люблю, Як вiн цвiте. ’и бачив, Як цвiте мак?
- џ все бачив, - вiдважно збрехав ‘ивоок, насилу втримуючись вiд
спокуси простЯгнути руку й помацати волоссЯ “ ‚елички: чи справжнє, живе,
чи, може, зроблене з Якихось заморських нитей, Як ото в деЯких купцiв
витканi корзна, що сЯють на сонцi i навiть у сутiнках?
Њак виЯвивсЯ червоним i пелюстки мав теж мовби несправжнi, мовби
витнутi з нiжної заморської тканини й почепленi до зеленого стебла.
- џ знаю лiпшi квiти, - сказав ‘ивоок, - в найдальшiй пущi, посеред
червоних борiв росте висока синЯ квiтка. ‡авбiльшки з тебе.
- Ђ чому бори червонi? - спитала дiвчина.
- Ѓо гiллЯ там не видно, воно десь далеко-далеко вгорi, а видимi самi
стовбури i кора на них вiд довголiттЯ зчервонiла.
- Ђ хiба може бути квiтка така завбiльшки, Як Я? - знов не повiрила
дiвчина.
- •очеш - Я принесу тобi.
- Ђ хочу.
- Ќу, то добре.
Ђле прийшов ‘итник, мовчки смикнув за руку ‘ивоока й повiв за собою.
- Џриходь! - гукнула ‚еличка, а вiн не знав, озирнутисЯ на дiвчину чи
вирватисЯ вiд ‘итника i побiгти знов до неї.
‘итник привiв хлопцЯ до тої закiптюженої, упослiдженої хижки, штовхнув
до покорченої грубої дошки, що мала правити за стiл, буркнув:
- Їж! Ћтут i житимеш з ’юхою.
ђозкудланий ’юха, перелЯкано зиркаючи, сидiв з другого боку столу i
тьопав дерев'Яною ложкою Якусь розбовтану поливку. ‘ивоок похмуро глЯнув
на ‘итника.
- •очу м'Яса.
- Ћн ба! - засмiЯвсЯ ‘итник, зчищаючи з себе веселощi, Як гадюка стару
шкiрку. - Ђну, ’юхо, дай йому м'Яса!
’юха слухнЯно метнувсЯ до хлопцЯ, вихиливсЯ, щоб ухопити своїми чiпкими
клешнЯми, але ‘ивоок в'юнко проринув у нього попiд руками, штовхонув
‘итникового полигача ззаду так, що той заточивсЯ, а сам помчав до дверей.
Ћднак ‘итник уже знав норов малого i ще швидше вискочив за дверi, зачинив
їх перед самим носом у ‘ивоока, зареготав знадвору:
- Ћсь тобi м'Ясо! ‡натимеш ти ще в мене!
‘ивоок озирнувсЯ. Ћдне-єдине вiконечко, затЯгнене оболонкою вiд мiхура,
таке малесеньке, що тiльки руку простромиш. ‘тоЯв, важко дихав.
- Ќу, чого ти? - промимрив ’юха, знов беручись хльобати поливку. -
‘лухайсЯ. ’реба.
•лопець мовчав. Ђж тепер зрозумiв, Як попавсЯ ‘итниковi в лабети,
прийшло перше усвiдомленнЯ сили, що перейшла йому в спадок вiд ђодима, та
водночас вiдчув i брак сили длЯ того, щоб боротисЯ з таким, Як ‘итник.
‚iн лiг спати, не доторкнувшись до їжi, а коли вдосвiта другого днЯ
’юха став будити його, аби призвичаювати до роботи по господарству, ‘ивоок
так кускув його за волохату лапу, що той завив по-вовчому й побiг
скаржитисЯ хазЯїновi. ‘итник звелiв не чiпати малого. ‡нав добре, що голод
i безвихiдь зроблЯть своє. ‘ивоок довго лежав у хижi, потiм, коли сонце
вже добре пiдбилосЯ, вийшов на подвiр'Я. •отiлосЯ пити, хотiлосЯ їсти,
найбiльше ж хотiлосЯ злетiти над гострокiл i полинути свiт за очi. Ќабрiв
на криницю, дiстав дерев'Яним вiдром води, напивсЯ. ™е коли пив, вiдчув,
що за спиною в нього хтось стоїть. Ђле не подав виду. Џоставив вiдро,
витер губи тильною стороною долонi, Як то робив завжди ђодим, тiльки тодi
озирнувсЯ. Џозад нього стоЯла ‚еличка. ’ака, Як i вчора. Ђ може, ще
гарнiша й нiжнiша.
- Ќу, де ж твоЯ квiтка? - поспитала вона. ‘ивоок мовчав, спiдлоба
поглЯдаючи на дiвчину.
- —и збрехав? - доскiпуваласЯ ‚еличка.
- Їсти хочу, - похмуро мовив ‘ивоок.
- —ому ж не наїсисЯ?
- ‘итник не дає.
- Ќеправда, мiй тато добрий. ‚iн - наїiдобрiший.
- Њоже. Ђ мене замкнув у хижi i не дав нi хлiба, нi м'Яса.
- •очеш, Я спитаю в нього, чому вiн так зробив?
- Ќi, не хочу. Ќе треба.
- Ђ хочеш, Я принесу тобi м'Яса i хлiба?
- Ќi.
- Ђле ж ти хочеш їсти.
- ’ой що?
- Ќу, то Я принесу тобi.
- Ќе треба.
‚еличка трохи подумала. ЌiЯк не могла збагнути, Як то так: хоче їсти i
не хоче, щоб йому приносили.
- ’и боїшсЯ мого татка? - нарештi догадаласЯ.
- џ нiкого не боюсь.
‚она ще подумала. Ќелегка випала робота длЯ її маленької голiвки. Ђле ж
недарма була вона дочкою ‘итника, не раз i не два бачила, Як обмiнює
батько свої питва на те та iнше.
- ‡наєш, Як ми зробимо,- запропонувала вона. - џ принесу тобi хлiба i
м'Яса, а ти принесеш менi свою квiтку. ‡года?
- ‚она не моЯ, - ще бiльше спохмурнiв ‘нвоок.
- Ђле ж ти вчора казав, що знаєш, де вона росте.
- ‡наю.
- Ћт i принеси.
- Џринесу. ‘казав - принесу, то й принесу.
- Џочекай мене он там, за коморою, щоб не бачив батько, Я швиденько, -
сказала вона i, побоюючись, що ‘ивоок знов почне вiдмовлЯтисЯ, мерщiй
побiгла вiд нього.
’ак виникла за спиною в ‘итника маленька змова. Џоки вiн ждав, що
‘ивоока зломить голод, ‚еличка пiдгодовувала хлопцЯ, малий смакував
‘итниковими хлiбами - житнiми й просЯними, пробував його вудженини,
запивав на диво доброю водою з криницi й потиху видивлЯвсЯ, Як вибратисЯ
на волю. Ћдна з рублених дерев'Яних комор стоЯла зовсiм упритул до
частоколу, i ‘ивоок зметикував, що коли забратисЯ на покрiвлю, а звiдти
прокласти на верх гостроколу дошку, то можна б i спробувати. Џро те, Як
дiставатиметьсЯ на тому боцi до землi, не думалосЯ. Џолетить - i все. ‚низ
лiтати вмiв, не те що вгору.
‚ночi, коли ’юха захрiп у своєму кублi, ‘ивоок крадькома вийшов з хижi,
знайшов припасеного ще за днЯ обапола, потЯг його до комори. Ђле на
покрiвлю вилiзти з обаполом нiЯк не мiг. „овго мучивсЯ, аж поки здогадавсЯ
принести з хижi мотузку i, прив'Язавши один її кiнець до обапола, а другий
затиснувши в зубах, вмiло подерсЯ на комору, призвичаєний лазити по
деревах, навiть коли на стовбурi не було внизу жодної гiллЯчки. Џотiм
вивудив iз темрЯви свою кладку, прилаштував її так, Як вимiрЯв на око
заздалегiдь, i поповз до двох гострЯкiв, чорнiших за саму нiч. ‚хопивсЯ за
них вiдразу обома руками, тiльки на мить затримавсЯ, вигинаючи спину i
випружнюючи ноги, легко вiдштовхнувсЯ й безстрашно полетiв униз, в
причаєну чорноту, Яка дихала на нього волею.
‡емлЯ твердо вдарила ‘ивоока, стало йому до слiз болЯче у всьому тiлi,
але не було часу на плачi та зойки, скоцюрблений i зболений, покотивсЯ вiн
по схилу вниз та вниз, а там зiрвавсЯ на ноги й побiг, самим тiльки чуттЯм
угадуючи напрЯмок.
’ак опинивсЯ знову в пущi.
’епер, по смертi ђодима, лiс мiг би слугувати ‘ивооковi домiвкою.
’iльки тут усе було знайоме i звичне, тiльки тут малий добре вiдав, проти
кого можна стати на бiйку, а перед ким непомiтно щезнути, вiддаючи належно
його перевазi, а там, на рiвнинi, над Якою височiв ‘итникiв гострокiл, все
було iнакше, заплутане й вороже; Як вестисЯ в полi серед людей, дiд ђодим
не навчив його, певно, не хотiв, щоб ‘ивоок i попадав туди, бо жодного
разу бодай натЯком не виказав, що десь живуть iнакше, анiж вони, i що не
всi на свiтi такi, Як вiн сам, ђодим.
‚перше ступив ‘ивоок пiд дерева без лЯку, охоче йшов туди, куди
затЯгувала його всевладна пуща, знов вiдбував звичну мандрiвку донизу та
донизу, прЯмуючи до самого серцЯ лiсу i маючи певнiсть, що все станетьсЯ
так, Як завжди: добрi боги пущi тiльки полЯкають його, тiльки поводЯть та
покрутЯть по зеленому безмежжю, а потiм випустЯть на волю, непомiтно
виведуть на те узлiссЯ, звiдки вiн завжди починав свої блуканнЯ.
’а, видно, мудрi боги пралiсу вiдали, що цього разу ‘ивооку нема куди
квапитисЯ, що не жде його нiхто, а коли й жде, то тiльки бiда, тому були
милостивi до хлопцЯ i вперше пропустили його до самого серцЯ пущi, до
найнеприступнiших гущавин, за Якими лежали безмежнi галЯвини з
найсоковитiшими на свiтi травами i тихi озеречка, де вибудовували свої
химернi оселi пухнастi бобри i вигулювалосЯ рiзнопере птаство. ’ам був
дивний простiр, Який вiдкривавсЯ за гущавинами враз, зненацька, ошелешував
негадано. „рiбнi перелiски не спинЯли ока, а великi дерева, порозкидуванi
мальовничими купами то там, то там, ще мовби побiльшували й без того
просторi обшири галЯв, з'єднуючи їх у безконечну велетенську вервечку.
’ут уже нарештi пуща не западаласЯ донизу, вона лежала рiвно, вона
заспокоїласЯ в своїй неприступностi, i коли б ‘ивоок став приглЯдатисЯ, то
запримiтив би, що звiдси увсiбiч лiс розходитьсЯ наче вгору. ’е, що вiн
завжди прагнув побачити, само давалосЯ йому, але тепер хлопець забув про
свої давнi намаганнЯ досЯгти мiсцЯ, звiдки пуща починає випручуватисЯ з
свого невпинного западаннЯ.
Iнше захопило ‘ивоока.
Џеред його очима у буйних травах, у перелiсках i мiж могутнiми деревами
повiльно бродили великi пречудовi тварини. Ѓуло їх тут без лiку. ‚еличезнi
бики, темно-cipi, з широкими бiлими пасмугами вздовж хребта, роздумливо
потолочували траву, таку високу й густу, що голови їхнi зануренi були в
неї, мов у воду, i тiльки гострi товстi роги пливли по верху, загадковi в
своїй несхитностi. ‡а кожним з бикiв хильцем сунулисЯ гнiдi тiлистi
корови, а вже за ними видрiбочували жвавi телЯта, Якi кидалисЯ сюди й
туди, там щипали, там хапали, але нiколи не забiгали поперед вожака
табуна. ™о старiший i товсторогiший був бик, то бiльший табун вiн
очолював, пишаючись силою i вмiннЯм, i час вiд часу низьким густим
бутiннЯм застерiгаючи про те, щоб поступалисЯ йому з дороги.
’о були тури, володарi пущi, i тут було їхнє царство, з Якого вони
виходили тiльки зрiдка, тiльки поодинокими табунами в той час, Як усе
плем'Я їхнє жило тут, жило спервовiку, вiльне вiд усього, пiдкорЯючись
тiльки голосу кровi.
Ћтак вигулювалисЯ за лiто телЯта, набиралисЯ сили бики, прибавлЯли в
тiлi корови, нiщо не порушувало спокою турЯчого царства, бо не мав сюди
приступу жоден хижий звiр - анi вовк, анi ведмiдь, анi росомаха, Якщо
iнодi й ставалисЯ дрiбнi сутички помiж самими володарЯми серцЯ пущi, то
вони вiдразу й залагоджувалисЯ, бо цим порушувавсЯ усталений лад, за Яким
усi зухвальства й домаганнЯ мали бути розв'Язанi пiзньої осенi, коли впаде
перша пороша на лiси i повiтрЯ стане прозоро-дзвiнке i пронизливе длЯ всiх
повiвiв i запахiв.
’одi в бикiв ще побiльшають крутi бугри пiд рогами, i вони вибиратимуть
наймiцнiшi, найтовстокорiшi дерева i вперто тертимутьсЯ об їхнi стовбури
лобами, полишаючи на струпуватiй корi краплини густого плину з мiцним
запахом, що полине по всiй пущi. I в кожного тура буде свiй запах, i
корови зможуть вибирати той, що до вподоби, i йтимуть на запах, Який
обiцЯє так багато зваби й вдоволеннЯ. Ћтут би, здавалосЯ, й початок
турЯчих любовних iгрищ, бо хто наважитьсЯ стати на перешкодi володарЯм
пущi в хвилю їхнiх найвищих захватiв!
’а саме тут i розпочиналосЯ найстрашнiше i найсолодше водночас. —и
обманювалисЯ iнодi турицi лiсовими вiдстанЯми i приходили на поклик не до
найдужчих i найкрасивiших турiв, а до старих i немiчних або ж ще занадто
молодих та зелених, чи й навмисне вибирали кволiших, щоб дати змогу дужчим
вiдвоювати їх у затЯтiй боротьбi? Iнодi до одного тура збiгалосЯ аж надто
багато туриць, а iнший не мав жодної, хоч Як борюкавсЯ з непоступливими
деревами, видавлюючи з своїх залоз рештки спокусливого плину. Iнодi
корови, розгулЯнi за лiто й розманiженi, ще заздалегiдь накидали оком на
iншого тура i полишали свого давнього вожака, щоб перескочити до нового
обранцЯ.
Ћтодi й закипали кривавi бої мiж володарЯми турЯчого царства, ревище
стоЯло над пущею, ламалисЯ дерева, летiла догори чорна землЯ, трiщали
роги, дужчий долав слабшого, вминав його в багновисько i лишав там конати,
а сам, струшуючи вiд надмiру снаги валами м'Язiв на шиї, йшов до
вiдвойованих длЯ себе туриць, заводив їх до вподобаних мiсць i творив там
велике таїнство, Яким починавсЯ новий турЯчий рiд.
‘ивооку хотiлосЯ бути дужим, Як тур. ’одi б легко подолав ‘итника,
випустив з-за дубового гостроколу ‚еличку, нарвав би длЯ неї найлiпших
квiтiв у лiсах. Ђле це - подумки. Ђ тим часом тiльки й мiг, що крадькома
милуватисЯ могутнiми тваринами, Якi не зауважували його присутностi в
своєму царствi, були байдужi до всього на свiтi, окрiм самих себе.
Џоступово ‘ивоок переконувавсЯ, що й тут панує тiльки видимий спокiй. ‚
самiй повiльностi пересуваннЯ бiльших i менших табунiв узвичаєне око
вловлювало неоднаковiсть. Ћднi, вiдразу потраплЯючи на кращу траву i
смачнiше галуззЯ, паслисЯ, майже не рухаючись з мiсцЯ, iншi никали та
шукали - не могли знайти, однi бики вели своє сiмейство тишком та нишком,
iншi ще здалеку подавали голос, глухо гудiли, попереджаючи про своє
наближеннЯ i небажаннЯ спiткати будь-кого на путi, шлЯхи пересувань тих та
тих табунiв час вiд часу перехрещувалисЯ, i тодi один тур вiдступавсЯ, а
другий гордо проводив своїх далi; опрiч того, помiж статечними родинами,
очолюваними досвiдченими самцЯми, никали невеличкi табунцi молодих турiв,
а то й просто самотнi бузiвки, задерикуватi й нахабнi. –i до всiх
чiплЯлисЯ, всiм ставали на шлЯху, без причини лаштувалисЯ до бiйки,
нахилЯючи до самої землi голову й нетерплЯче загрiбаючи ратицею землю. ’а
досить було старому туровi погрозливо заревiти або ще й наставити на
молодика свої страхiтливi роги, Як той полохливо вiдступав i простував у
пошуках нової пригоди.
‡ усiх молодих вирiзнЯвсЯ один. ‚iдзначавсЯ незвичною мастю - вогниста
коротка шерсть, Яка тiльки пiд волом починала темнiти, обiцЯючи набути
колись того неповторного вiдтiнку, що буває в старих турiв. Ѓув Якийсь
мовби вищий на ногах i за всiх молодих i за старих турiв, Яких гнiтили до
землi важкi бугровиннЯ м'Язiв на шиї i на загривку. џкщо у всiх турiв
м'Язи, мовби зiпхнутi Якоюсь дивною силою, купчилисЯ тiльки в переднiй
частинi тiла, то в цього вигравало м'Язами все тiло. ‚iн весело нiс свої
загонистi роги, жируючи, пiдгецував головою, наче пiдбиваючи лобом щось
невидиме, пiдтанцьовував на мiсцi, перестрибував дорогу то одному туровi,
то iншому, лаштувавсЯ навiть до бiйки i з молодими й старими, iнодi й
схрещував свої роги в несправжньому змаганнi, але вiдразу ж випручував їх
i з веселим вибриком гнав далi.
–ей вогнистий молодий тур вельми припав до серцЯ ‘ивооку, i хлопець
навiть вигадав длЯ нього iм'Я - ђудь.
Ќайчастiше ђудь сiкавсЯ до великого, мов чорна гора, тура, Який бутiв
грiзно i потужно, аж, здавалосЯ, двигтить землЯ вiд його бутiннЯ. џкщо длЯ
такого довелосЯ б пiдбирати найменнЯ, то лiпшого й не вигадаєш, анiж -
Ѓутень. Њоже, той Ѓутень був найдужчим у турЯчому царствi, бо вiд його
ревiннЯ полохливо забиралисЯ геть усi табуни, а вiн вiв своє чи не
найчислен-нiше сiмейство поважно i зверхньо. Ќiхто не насмiлювавсЯ
перетнути йому путь; хто опинЯвсЯ поблизу, намагавсЯ мерщiй забратисЯ
геть, коли чулосЯ його бутiннЯ, то вже нiхто не пробував подавати голос,
бо видавсЯ б вiн кволим i немiчним.
Њоже, все це й було не до вподоби ђудю, а може, вигравала в ньому дурна
молода сила, Якої не знав куди подiти, i тому пхавсЯ вiн наперерiз Ѓутеню,
зачiпав його то так, то сЯк, дратував бiльше й бiльше, аж поки увiрвавсЯ
тому терпець i могутнiй тур зупинивсЯ, пропускаючи повз себе свiй табун, а
сам погрозливо виставив проти ђудЯ свої товстелезнi роги, на кожному з
Яких мiг би зависнути отакий нахабний туренко.
‡ таких турЯчих рогiв у дiда ђодима був лук. ‚iн купив його у
проїжджого грецького купцЯ за тЯжкi грошi, бо гречин клЯвсЯ, що такий лук
є тiльки в нього, що зробив його славетний заморський майстер i заклЯв,
через що нiхто не хотiв брати лука па продаж, а вiн рискнув, бо знав
майстрове заклЯттЯ. Ђ полЯгало воно в тому, що той, хто зумiє зiгнути лук
i натЯгнути тетиву, робитиме великi дiла. Є луки з буйволЯчих рогiв, i їх
теж мало хто спроможний зiгнути, а хто доконає того, то стає великим
воїном або й кнЯзем, цей же лук i зовсiм незвичайний. ’одi ђодим мовчки
посмiхнувсЯ на купцеве базiканнЯ, взЯв лука, упер його одним кiнцем у
землю i зiгнув так легко, немов був вiн навiть не з мiцного тисового
дерева, а з молодої вербини. I стрiлЯв тодi ђодим з свого лука так далеко,
Як нiхто б не змiг, але бiльше нiчого не встиг зробити, стЯтий мечами тих,
що прийшли пiд хрестом.
Ќу, та були то роги неживi, про них ‘ивоок не став би й згадувати, коли
б не дiд ђодим. Ђле й цей спогад, промайнув у нього за одну мить, бо всЯ
увага хлопцева скупчиласЯ на двох потужних звiрах, старому й молодому,
гiнкому, в'юнкому, але ще не змiцнiлому, i затвердiлому в нерушимiй своїй
силi. Ћдин був мов веселе палахкотюче полум'Я, другий - темний, нiби
земний крЯж, один, здавалосЯ, ще й не усвiдомлював до путтЯ, на що
зваживсЯ, другий трактував сутичку поважно, бо вже раз вiн став до бою, то
мав бути бiй, мав тут бути переможений i переможець, один мав пiти собi
далi, Як i досi ходив вiльно й незалежно, а другий лЯгти, може, й довiку.
Џо тому, Як напружилисЯ м'Язи на могутнiй шиї в ЃутенЯ, Як виставив вiн на
супротивника свої неосЯжнi роги, можна було не мати нiЯкого сумнiву щодо
перебiгу сутички, i ‘ивоок немало дивувавсЯ легковажностi ђудевiй. Ђ той i
собi надувсЯ, напиндючивсЯ, наставив свої тонкi рiжки проти замшiлого
пакiллЯ старого i ще мовби й посунувсЯ трохи наперед, щоб зчепитисЯ в
смертельному поєдинку з непереборним досвiдченим туром, але в останню мить
зненацька стрибнув убiк, вихнув Якось смiшно головою i, видно, й сам не
вiдаючи, що чинить, шпортонув ЃутенЯ рогом в заднє лiве стегно. ‚iн загнав
рiг так глибоко, що аж зупинивсЯ, перелЯканий свавiльним своїм учинком,
але вiдразу ж схаменувсЯ, рвонувсЯ всiм тiлом ще бiльше убiк i, проорюючи
в заволохатiлому стегнi ЃутенЯ широку й глибоку борозну, вирвав свою зброю
i кинувсЯ навтiч.
Ђле Ѓутень не став його переслiдувати. ѓлухо заревiвши навздогiн своєму
вороговi, вiн тЯжко повернувсЯ i посунув до заростiв. ‡ широкої рани била
густа червона кров. ’ур iшов важче й важче, дедалi бiльше припадав на
поранену ногу, але не падав, мабуть, не хотiв ганьбитисЯ перед усiм
турЯчим племенем, прагнув сховатисЯ з своєю бiдою, тому простував до
молодих хащiв, де знайшов би прихисток, i їжу, i, може, воду.
‘ивоок теж назирцi посунув за Ѓутенем, вiн безстрашно заглибивсЯ в
заростi, випереджаючи старого тура, знав-бо, що поранений звiр не
становить длЯ нього жодної загрози, а вiн сам ще надто малий, щоб його
лЯкавсЯ Ѓутень i зупинЯвсЯ, зачувши чужий дух.
ђосло там кiлька досить мiцних уже вiльх, навколо них вставала
памолодь, сонце майже не проникало в цi зеленi сутiнки, i землЯ тут нiколи
не висихала, була мокра, аж чавкотiло пiд ногами, мов на болотi. Џотiм
раптом стала перед ‘ивооком неприступна стiна колючих драчiв, але вiн
пров'юнивсЯ й крiзь неї i знайшов там кругленьку латочку води, спокiйної й
чистої. ‹едве встиг вiдскочити на другий бiк озерцЯ в кущi, Як задвигтiла
землЯ i, проламуючись важким тiлом крiзь колючки, впав до озерЯ Ѓутень.
’рохи полежав, розширеними нiздрЯми хапаючи повiтрЯ, потiм поповзом
наблизивсЯ до води i став пити. ‘ивооковi здалосЯ навiть, що озерце
поменшало, так довго i жадiбно пив Ѓутень. Ќапившись, вiн знов вiдпочив i,
не повертаючись, задки, смiшно вiдповз за драчi в молодий вiльшаник. Љоли
‘ивоок зазирнув обережно й туди, вiн побачив, що Ѓутень навперемiну
пожовує то молодi гiллЯчки, то Якусь рiзучу траву, вмiло вибираючи її
широкi листочки з-помiж iншої, клопiтливо пережовуючи їх, аж зелена пiна
виступала в кутиках рота. Њоже, то була цiлюща трава, Яку дiд ђодим
прикладав до виразок? Ђле пiдiйти впритул до ЃутенЯ ‘ивоок все ж не
наваживсЯ i, лишивши старого тура клопотатисЯ своєю раною, знов повернувсЯ
туди, звiдки мiг бачити все турЯче царство, найперше ж - молодого ђудЯ,
Якому тепер вiддавав усi свої симпатiї.
ђудь жирував, Як i перед тим. Џерестрибом iшов перед старими поважними
турами, нахабно обнюхував їхнiх корiв, чiплЯвсЯ до недосвiдчених ще
телиць, збрикував вiд дурного розуму, хвацько вигинав шию так, що аж
поколупував землю то одним, то другим рогом. Џро ЃутенЯ, мабуть, уже й
забув i зачепив його не з Якоїсь там користi, а просто вiд надмiру сили.
I тут мовби щось штовхнуло ‘ивоока. Ђ вiн сам на ще розтрачує свої
сили? ‘тоїть тут, Як пень, роззЯвив рота на турЯчi побоїща, так нiби то
длЯ нього доконечна потреба. ‡овсiм випустив з виду, чого втiкав з
‘итникового городка, забув i про ‚еличку, i про обiцЯну їй квiтку. Ђ сонце
вже хилилосЯ геть донизу i заповiдаласЯ скора нiч, годi й думати вибратисЯ
з пущi сьогоднi, доведетьсЯ тут i заночувати. ‘ивоок не боЯвсЯ темрЯви й
самотностi, бо й до того, й до iншого зучений був ђодимом, знав також, що
добрi боги оберiгають того, хто їм до вподоби, з однаковою стараннiстю
вдень i вночi; так само, Як удень, i вночi чатує на тебе бiсiвська сила, i
ти вже сам мусиш подбати, щоб їй не пiддатисЯ. Ќадовго ще стачить йому
ђодимової науки, ђодимової турботливостi. Ћсь за пазухою в нього шкiрЯний
кисеток, а там кресало з сизої крицi, чорний кремiнь i сухий трут - теж
подарунок ђодимiв, Який завжди застерiгав: пускаєшсЯ бодай в найкоротшу
дорогу - май при собi вогниво, щоб завжди мiг обiгрiтисЯ, вiдiгнати лихого
звiра, щось там спекти попоїсти.
Ђле вогню ‘ивоок сьогоднi так i не розклав. Џерше, що заклопотаний був
тим, Як вибратисЯ з лiсу, бо попав у турЯче царство несамохiть, дороги не
пам'Ятав, а тепер хоч Як намагавсЯ, все чомусь крутивсЯ навколо тих самих
мiсць, знов i знов попадав на галЯви, де бродили круторогi велетнi, або
опинЯвсЯ коло затишних озеречок, у Яких невтомно трудилисЯ з деревом вiчнi
пилЯльщики i точильники - бобри. Ќе раз i не два завмирав вiн, милуючись
чудернацькими водЯними створiннЯми, заздрив їхнiй невтомнiй
заклопотаностi, їхнiй дружностi.
Ђ вечiр сiдав на лiси, вiв за собою нiч, повну загадкових шерехiв,
крикiв, зойкiв, в пущi мовби розпочиналосЯ нове життЯ, набагато бурхливiше
й клекотливiше, анiж удень, головне ж - у сто крат загрозливiше. Ќiч упала
на пущу Якось зовсiм раптово, застала ‘ивоока геть неготовим, вiн не
подумав ще нi про вогнище, нi про захисток, тому вимушений був дертисЯ на
перше гiллЯсте дерево, Яке трапилосЯ, влаштовуватисЯ вгорi, щоб сЯк-так
передрiмати до ранку, а вже тодi пробувати видобуватисЯ на вiльний свiт.
‚iн проблукав кiлька днiв. “бив палицею Якогось птаха, спiк його на
жару, Як навчив колись ђодим. Џотiм у болiтцЯх шукав бульбистих солодких
коренiв, шукав довго, ще довше потiм смакував ними. Ђби мав Якусь зброю,
то заполював би хоч саренку, але що ж ти вдiєш з голими руками?
‹iсовi мандри мають свої закони. џкщо людина шукає i знає, що саме вона
повинна знайти, то рано чи пiзно вона свого доможетьсЯ. Ђле ‘ивоок
натрапив зовсiм не на те, за чим забивсЯ в пущу.
Љоли вiн, уже вкрай охлЯвши, став, Як здавалосЯ, вибиратисЯ ближче до
краю лiсу, i вже дихнуло вiльним вiтром, i дедалi бiльше траплЯлосЯ на
путi просонцених крЯжiв, де саме й луча-ютьсЯ отi рiдкiснi синi квiтки,
одну з Яких десь терплЯче ждала мала ‚еличка, ‘ивоока мало не спiткало
лихо. ‚iн iшов, безтурботно виловлюючи обличчЯм сонцевi поцiлунки, легко
збiгав з пагоркiв, нечутно ступав по пухкому шаровi багатолiтньої глицi,
вмiло пробиравсЯ крiзь чiпкi хащi. ‰ого вухо вловлювало кожен потрiск i
бодай найменший шелест, його вигострене око постерiгало все Явне й
притаєне. Ћтак би й жити йому помiж деревами, в цьому свiтi, де залежиш
тiльки од власного вмiннЯ й сприту, де немає нi ситникiв, нi дурнуватих
тюх, нi отих чорних, iз срiбними хрестами. ‡гадав, що на обiйстi в
‘итника, хоч Яке воно просторе, не росла жодна деревина, i немало
подивувавсЯ цiй обставинi. “ них з дiдом ђодимом росло чимало дерев, а
ђодим ще й до того щовесни привчав ‘ивоока саджати бодай один прутик, Який
десь згодом зазеленiє i звеселить не одне серце. ‡вичайно, таких слiв
ђодим не казав, ‘ивоок сам думав про таке, коли наступної весни на
торiшньому прутиковi набрЯкали бруньки i вистрiлювали з них маленькi,
чистi-пречистi листочки.
‹юдина повинна жити помiж деревами, тiльки вони її мовчазнi, вiрнi,
незрадливi друзi. ‘ивоок не знав пiсень, але в ньому сама складаласЯ така
собi немудра пiсенька з чотирьох слiв, i поки вiн iшов, хтось повторював у
ньому чотири слова: "‹юдинi жити помiж деревами... ‹юдинi жити..."
Ђж раптом коло самого хлопцевого вуха щось свиснуло хижо i топко,
‘ивоок, ще й не подумавши, мимоволi хитнувсЯ за найближче дерево, голова
йому сама повернуласЯ назад у напрЯмку того погрозливого свисту, i аж
тепер вiн весь похолов од страху. ‡а кiлька крокiв, вп'Явшись в шкарубку
кору дуба, стримiла коротенька чорнопера стрiла. ‚она ще вихитуваласЯ, ще
бринiла в нiй лиховiсна напруга польоту, i ‘ивоок аж здригнувсЯ, уЯвивши,
Як уп'ЯласЯ б вона в нього, аби стрiлець був не промахнувсЯ, I чи то
вiдчував невидимий напасник, що ‘ивоок несхвально подумав про його
лучницькi здатностi, а чи вивихнуксЯ трохи ‘ивоок з-за дерева, але вмить
нова стрiла cуxo шкваркнула об кору ‘ивоокового сховку, Якраз на рiвнi
хлопцевого серцЯ, i впала тут-таки разом з добрЯчим вiдламком кори. Џо
тому, Як вона впала i Як застрЯла перша стрiла, ‘ивоок збагнув, що
стрiлець поцiлЯє згори. ‚iн став обережно роздивлЯтисЯ i побачив те, що
мусив би побачити хоч трохи ранiше. Ќа деревах порозвiшуванi були бортi.
™оправда, вони були такi старi й замшiлi, що помiтити їх мiг тiльки
надзвичайно досвiдчений спостерiгач. Ђле хiба ж ‘ивоок не вважав себе саме
таким? ‚идимо, вiн необачно заблукав у саму середину чийогось бортнЯцького
господарства, i от тепер хазЯїн, вистеживши нежданого зайду, вирiшив його
покарати. ‘ивоок знав кiлькох бортникiв з тих, що приносили iнодi ђодимовi
мед i вiск; були то похмурi вiдлюдьки, миршавi й упослiдженi, вони
виходили з лiсу лише на короткий час i знов ховалисЯ туди, бо почували
себе там надiйнiше i спокiйнiше. Ђле чим мiг загрожувати тому невидимому
бортниковi вiн, малий ‘ивоок? —и той не бачить, з ким має справу, чи вже
його вiдлюдькуватiсть сЯгає аж так далеко, що вiн зустрiчає стрiлою
кожного, хто насмiлюєтьсЯ бодай ступнути на його дiльницю!
‘ивоок ще Якось необачно схитнувсЯ за деревом, i нова стрiла квапливо
впала згори, цього разу пробивши хлопцевi край корзна. ‘трiлець не
жартував. ‚iн продержить так до захiд сонцЯ, а там теж ще не вiдомо, чи
випустить з-за дерева, бо хто ж знає: може, вiн i в темрЯвi бачить, Як
сова?
- „Ядьку, - чимдуж загукав ‘ивоок, - не стрiлЯйте, дЯдьку!
Ќа вiдповiдь - нова стрiла, щоправда, вже не така точна.
- Ќу чого ж ви стрiлЯєте, дЯдьку? - плачливо замолив ‘ивоок. - џ ж
малий!
‘трiли бiльше не було. Ѓула мовчанка. Ђ згодом, пiслЯ довгого
роздумуваннЯ, до ‘ивоока долетiло:
- Ђ Я - великий?
ѓолос був тонкий, ще тонший, нiж у ‘ивоока, нагадував навiть чимось
голос ‚елички. Ћто буде смiху, Якщо там дiвчина!
- џ заблукав! - гукнув трохи жвавiше ‘ивоок. - џ не злодiй.
- Ђ хто тебе знає. ЏасешсЯ тут коло наших бортей, - була вiдповiдь з
неба.
- Џравда. џ шукаю квiтку, - переконував ‘ивоок.
- Ѓрешеш, - не вiрив той.
- ‘иню квiтку.
- Ђ хоч i чорну - однаково брешеш.
- Ђле ж це - правда! џ пообiцЯв ‚еличцi. ’и глЯнь на мене i побачиш, що
Я мовлю правду. Ќе маю нi ножа, нi зброї. Ќим би мав вирiзати твої бортi?
- Ќе виходь, бо стрiлЯтиму!
- Ђле ж Я внизу, а ти вгорi, Я не заподiю тобi нiЯкої шкоди.
- Ђ звiдки знаєш, що Я вгорi?
- —ую, та й стрiли летЯть.
- ’и, може, чарiвник? Ќе ворущись, бо так i пронижу!
- ’а нi, Я просто малий. ‘ивоок.
- ™о то ще за йменнЯ?
- Ќе знаю. ’ак зовусь.
- Ќу то й постiй собi там за деревом.
- Ђле Я мушу йти.
- Ћднаково стiй.
- џ блукаю по пущi багато днiв.
- Ѓрешеш. џк-би мав жити?
- ѓолодний i хлЯлий.
Ѓортник знову довго думав i мовчав. Ќарештi, заваживсЯ:
- Ќу-бо пройди вiд свого дерева до сусiднього. Ђле помалу. џкщо
бiгтимеш - устрелю.
‘ивоок висунувсЯ з-за свого захистку, побравсЯ поволi через вiдкрите
мiсце.
- ‘тiй! - гукнув йому ще й досi не видимий бортник. - —ому такий
здоровий?
- ’а нi, Я зовсiм малий. Њенi десЯть або дванадцЯть лiт. Ќiхто й не
знає.
- џк то нiхто? Ђ мати?
- Ќе маю.
- Ѓатько?
- Ќiкого не маю.
- „е живеш?
- Ќiде.
- Ђ квiтку казав - кому ж вона?
- ‚еличцi. „iвчинка така маленька. ‘трiв її, пообiцЯв. Ѓо вона нiколи
не була в пущi.
Ѓортник знов довго думав.
- Ђ постривай-но! - озвавсЯ нарештi. ‚мiло й швидко став спускатисЯ
вниз, i тiльки тепер ‘ивоок побачив, що той ховавсЯ за одною з бортей,
певно, мав там обладнану засiдку, з Якої бачив навколо все, сам
залишаючись непомiтним.
‚iн зiскочив на землю, тримаючи напоготовi натЯгненого лука з вицiленою
просто в ‘ивоока стрiлою, i недовiрливо став наближатисЯ. Ѓув зовсiм
маленький, пошарпаний, мовби щойно вирвавсЯ з ведмежих обiймiв, але
обличчЯ мав розумне, кмiтливе, надто ж очi - в зеленому блиску, хитрi й
меткi.
- ‡доровий єси, - так само недовiрливо промовив бортник.
-Њеча ђодимового учивсЯ пiдiймати, - виправдовуючись, сказав ‘ивоок, -
а меч був важкий. Ќi в кого таких не було.
- Ђ ђодим - хто?
- „iд мiй.
- „е ж вiн?
- “битий.
- Ђга. ™о ж маєш дiЯти?
- Ќе знаю.
- Ђ ота квiтка?
- Ќу, знайду її, вiднесу ‚еличцi, а потiм - не знаю.
- Ѓрешеш. Ќащо носити квiтки? „е ростуть, хай собi ростуть. •то це їх
мав носити?
- ’а Я не знаю. ЏообiцЯв ‚еличцi, бо вона нiколи не бачила.
- Ћднаково брешеш. Њаєш же ти щось робити. Ѓортi доглЯдати, ловити рибу
або звiра, добувати скору...
- Ќiчого не знаю.
- Ћт аби Я тобi повiрив, - сказав з Якимсь жалем малий бортник.
- ’о що? - без особливої цiкавостi поспитав ‘ивоок.
- Ђ те, - вiдмовив той i вiдхилив лука набiк.
‘ивоок переступив з ноги на ногу, бо досi боЯвсЯ бодай ворухнутисЯ,
остерiгаючись, що дурнуватий бортник прошиє його стрiлою.
- ‡наєш, - сказав знову бортник. - ’ебе Як зовуть?
- Љазав уже - ‘ивоок.
- ѓарно. ‚ тебе справдi сивi очi. ’аких Я не бачив нiколи, Њабуть, не
брешеш, раз у тебе такi очi. Ђ Я - ‹учук. I батько в мене ‹учук i дiд. Ѓо
всi дуже влучно стрiлЯли з лука. I Я. •очеш, у той сучок он попаду?
- Ђну ж спробуй.
‘трiла посвистiла вгору i вп'ЯласЯ саме там, куди показував малий
‹учук.
- Ќу? - поспитав той.
- ѓаразд.
- ’епер бачиш? џ тебе навмисне не влучив.
- ѓм.
- Ђ ти небалакучий.
- ’а нi.
- ‡наєш, у тебе брат є?
- ‘казав же: нiкого.
- Ђв кожного повиннi бути брати.
- •ай.
- ‚ мене теж немає. ‡наєш, - ‹учук завiсив свого лука на плече, вiн
сЯгав у нього до самої землi, ‘ивоок подивувавсЯ навiть, Як мiг малий
натЯгати тетиву. - ’и вже неси свою квiтку, а потiм повертайсЯ до мене i
станемо братами.
- Ђ Як це?
- Ќу просто - брати. ‡авжди разом, один за одного i один длЯ одного.
- I що?
- Ђ потiм утечемо звiдси.
- Људи ж?
- ‡а пущу.
- џ з пущi нiкуди не хочу, - сказав ‘ивоок.
- Ќу, ти приходь, тодi домовимосЯ. џ тобi розповiм. ’и ще не знаєш.
Џрийдеш?
- Ќу, - ‘ивоок думав. - Ќе знаю. Њоже, й не знайду тебе.
- ’а що! –е так просто. €ди, йди - i вийдеш на нашi бортi.
‘ивоок трохи подумав ще, але очi в ‹учука сЯЯли так чисто й чесно, що
вiн вирiшив бути вiдвертим до решти.
- ‚ мене тур є, - сказав вiн недбало.
- ’ур? - недовiрливо пiдiйшов до нього ‹учук. - ‚полював?
- †ивий.
- ’о Як же вiн - у тебе? ‚ пущi?
- ‚ пущi, але мiй. ‡наю, де лежить. Џоранений.
- ‚iдвiдаємо його тодi. ѓаразд?
- џк Я повернусь.
- Ќу, Я ждатиму. •очеш, Я тобi подарую що-небудь? ‘трiлу або нiж?
- Ќе треба, - вiдмовив ‘ивоок, - однаково нiчим вiддаровувати. Ќе маю
нiчого.
- ’и ж голодний! - згадав ‹учук. - „авай нагодую тебе. Њаю хлiб, а меду
зараз добудемо. Ђле щоб прийшов.
- Џрийду, - пообiцЯв ‘ивоок.
ЋбiцЯти легко.
‚iн ще не знав безлiчi речей. Ќе бачив великих мiст, i здогадувавсЯ
трохи про них по купцЯх, що їх спостерiгав у ђодима. Ќе знав нi боЯр, нi
кнЯзiв, нi iмператорiв i майже не чув про них i не уЯвлЯв, Який може бути
зв'Язок мiж ним i далекими володарЯми. Ќайголовнiше ж, що ‘ивоок зовсiм не
уЯвлЯв, у Який час вiн живе. Ђ то були дивнi, каламутнi часи. —аси, коли
люди дозрiвали швидко, старiли рано, часи, коли чотирнадцЯтилiтнЯ королева
наказувала задушити вночi свого шiстнадцЯтилiтнього чоловiка (застарий длЯ
неї) i сама приходила в темну спальню, стоЯла на порозi в довгiй ллЯнiй
сорочцi, тримаючи високо над головою свiчку, присвiчувала своїм слухнЯним
челЯдницЯм, Якi чинили розправу, скору i нещадну, i тупотiла ногами:
"видше! видше! видше!" ’о були часи, коли одинадцЯтилiтнi єпископи
посилали бородатих мiсiонерiв звойовувати длЯ жорстокого христиЯнського
бога новi терени, замешкуванi дикими поганинами, i, суворо суплЯчи свої
рiденькi бровенЯта, погладжували золотi панагiї, прикрашенi сапфiрами i
дiамантами, слухали, скiлькох непокiрних убито, спалено живцем, утоплено,
порубано i скiлькох упокорено. "Ќе думайте, що Я прийшов послати впокiй на
землю; не прийшов Я послати впо-кiй, а меч". (Євангелiє вiд ЊатфеЯ, 10,
34.)
’о були часи, коли нiхто нiкому не вiрив, коли вчорашнiй союзник,
одержавши заплату, сьогоднi виступав проти тебе, коли кнЯзь, поклЯвшись на
хрестi перед iншим кнЯзем, що дотримуватиметьсЯ миру, влучивши хвилю,
вiдрубував мечем голову тому, з ким тiльки-но замиривсЯ.
—и була тодi любов у тому темному i понурому столiттi? Ђ певно ж, була,
але ховаласЯ далеко й глибоко в нетрЯх та так i зосталасЯ непростеженою i
непомiченою, i жоден лiтописець або хронограф не занотував нiчого
свiтлого, нiжного, людЯного, а тiльки кров, руїни, зради, пiдступи.
"Ѓо прийшов Я, щоб поставити чоловiка рiзно проти батька його, й дочку
проти матерi її, й невiстку проти свекрухи її". (Євангелiє вiд ЊатфеЯ, 10,
35.)
I хто б то там побачив, Як малий хлопчик у безмежнiй своїй наївностi
пiслЯ багатоденних блукань у дикiй пущi несе звiдтам дивно-синю квiтку до
похмурого обiйстЯ, оточеного високим гостроколом, з-за Якого насилу змiг
утекти. ЏовертатисЯ добровiльно в неволю заради Якоїсь квiтки? Ќавiщо? I
кому потрiбнi квiти в такий безжальний час?
’а, мабуть, коли чиниш добро, то не думаєш про це. ‡аздалегiдь
обдумують лише пiдлоти.
‘ивоок пообiцЯв ‚еличцi - отож не мiг не виконати своєї обiцЯнки. Ђ
чому обiцЯв, чому така дурна забаганка: принести квiтку з лiсу, тодi Як у
‚елички аж он скiльки макових квiток у городi?
•iба вiн знає? ‚перше зустрiв дiвчинку, неймовiрну iстоту, схожу чимось
на тих глинЯних берегинь, що їх витворював дiд ђодим. I волоссЯ в неї
незвичайне, i голос, i хода. •одила вона так. ђуки опущенi вниз, а долонi
вигнутi i пальцi розчепiренi, мовби вона боїтьсЯ чогось, i очi опущенi
врозтiч за руками, за кожним пальчиком. ’ак нiби не йде, а збираєтьсЯ
от-от злетiти, бо їй тут нецiкаво. Ђ вiн хотiв затримати її на землi. Ќе
мав нiчого, окрiм баченої колись у пущi синьої квiтки.
‚iн ходив навколо щiльного гостроколу, намагаючись вiдшукати бодай
шпарку, щоб прогулькнути на обiйстЯ i визирити ‚еличку, шпортавсЯ в
присохлих ромашках, з жалем поглЯдав на свою квiтку, Яка могла зiв'Янути
вiд палючого сонцЯ, i, втративши надiю виходити що-небудь, став тихенько
кликати: "‚еличко! ‚еличко!"
„овго ходив, кликав i не чув, Як потай стукнули засуви на воротЯх, без
рипу роз'їхалисЯ важкi половинки, творЯчи вузьку щiлину, крiзь Яку миттю
пропхалисЯ ‘итник i ’юха, не бачив, Як вони побiгли уздовж гостроколу
врiзнобiч, саме гукав знову своє "‚еличко!" i притулЯв вухо до нагрiтих
сонцем дубових паколiв, коли майнуло йому перед очима незграбне, волохате,
ненависне. ‚iн одсахнувсЯ вiд ’юхи i рiзко обернувсЯ, щоб утiкати в другий
бiк, а там, розставивши руки, наче збиравсЯ ловити пiвнЯ, розкарЯчувавсЯ
веселий ‘итник, спливаючи потом торжества i вдоволеннЯ.
‚iд несподiванки ‘ивоок став. ‚iн став майже на невловиму хвилю, але й
того виЯвилосЯ досить длЯ ’юхи, Який наваливсЯ ззаду на хлопцЯ,
пiдгрiбаючи його пiд себе. ‘ивоок ще здобувсЯ на силi, щоб вирватисЯ з
ведмежих зачепiв ’юхи, але вiдскочити бодай трохи вбiк, де б уже нiхто
його не наздогнав, не встиг, бо надбiг ‘итник i накiрчив хлопцЯ своїм
важким жирним тiлом. ђозлючений ’юха в своїй рабськiй запопадливостi
вчепивсЯ й собi знову в малого, рвав на ньому корзно, бив куди попаде,
бризкав шаленою слиною.
‘инЯ квiтка лежала посеред потолочених, поприсушуваних сонцем ромашок,
i її топтали босi ’юшинi ноги i ноги ‘итниковi, взутi в мiцнi ремiннi
постоли, топтали жорстоко, безжально, всмак.
- ‚еличко-о! - закричав з останнiх сил ‘ивоок, ще пробуючи випручатись.
- ‚еличко-оi
‚они ще били його, вже зваливши на землю, може, тепер вiн своїм тiлом
прикриває оту синю квiтку, безпомiчну, нiкому не потрiбну, наївно
смiшнусиню квiтку, про Яку хлопець, може, й забув, бо пам'Ятав ще тiльки
про ‚еличку, пробиваласЯ цЯ пам'Ять крiзь удари, крiзь бiль, крiзь
знущаннЯ.
- ‚еличко-о!
I тодi сталосЯ чудо. ‚оно налетiло з-за вигину гостроколу, сЯйнуло
золотом волоссЯ, бiлими ноженЯтами й рученЯтами, воно пiдбiгло до
знавiснiлих, засапаних, здичавiлих, вдарило маленькими кулачками по пухкiй
‘итниковiй спинi, заплакало-закричало: "Џустiть! Џустiть його!" ‘итник
хотiв вiдтрутити дитину, вiн недбало погорнув дiвчинку товстою рукою, тодi
‚еличка вчепиласЯ зубами йому в палець, ‘итник завив вiд болю, спробував
висмикнути пальцЯ, але гострi зуби ще глибше вп'ЯлисЯ йому, не думаючи,
вдарив дiвчинку вiльною рукою. Ђ ‘ивоок у цей час намагавсЯ пiдвестисЯ,
Якби тiльки йому вдалосЯ стати на ноги та ще аби вiн хоч на два-три роки
старший, щоб мiг подужати оцих обох, о Якби!
Ђле ’юха згрiб його знову, налЯгаючи на спину, тiльки й устиг ‘ивоок
наставити голову в черево ‘итниковi, Який, роз-правившись з дочкою, знову
повертавсЯ до нещасного хлопцЯ, i чи то сам ‘итник з розгону наштрикнувсЯ
на голову, чи малий зумiв наддати вперед, а тiльки товстун здивовано
гикнув, пустив очi пiд лоб, промимрив: "“бив!" - i м'Яко осiв назад. ’юха
пригнiтив ‘ивоока до землi i став ждати, що буде далi. Ђле тут знову
набiгла ‚еличка, Яку батько вiдкинув був геть, не помiтивши, в Якому станi
‘итник, знову кинуласЯ на нього, знов учепиласЯ зубами йому в руку, i бiль
повернув череванЯ до тЯми, той змахнув рукою, вiдбиваючись од ‚елички,
швидко пiдхопивсЯ, заревiв до ’юхи: "’Ягни його до Ями!"
’ак ‘ивоок опинивсЯ в Ямi, виритiй у кутку ‘итникового дворища,
прикритiй зверху товстими колодами, ще й приваленiй потiм важучим каменем.
ѓлечик з водою i крихкий просЯний плескачик - ото й усе, що йому iнодi
подавав ’юха з вдоволеним посопуваннЯм: радий був мати товариша по кабалi,
до того ж ще бiльш упослiдженого, спущеного вже й зовсiм низько. ‘ивоок до
нього й не обзивавсЯ. ™о б то дало? ’ой, хто помагав закинути тебе в Яму,
не ворухне й пальцем, аби ти звiдти видобувсЯ. –е вже так. Њудростi
великої тут не треба.
‘першу пробував вести лiк днЯм i ночам, бо крiзь шпари мiж колодами
свiтило сонце, i ‘ивоок навiть намагавсЯ пiдставлЯти пiд вузькi промiнчики
то руку, то лице, але згодом збивсЯ з лiку, бо сидiв довго, сонце на небi
зникло, пiшов дощ, в Ямi захлюпала вода, вiн уже не мав де й лЯгти на пiч
i куливсЯ Як попало. Ћтодi й прийшла до нього ‚еличка.
- ‘ивоок! - гукнула тихенько, мабуть остерiгаючись, щоб її не почув
батько. - ’и там?
- ’ут, ‚еличко.
‚она заплакала.
- Ќе плач, - сказав вiн.
‚она заплакала ще дужче.
- џ принiс тобi синю квiтку, - сказав вiн.
‚она й далi плакала.
- Ђле вони вiдiбрали, - сказав вiн.
‚она тiльки й могла, що плакати.
- Ќе плач, а то й Я заплачу, - сказав вiн.
’одi вона перестала.
- Ћсь Я виберусЯ звiдси, то принесу тобi квiтку неодмiнно, - сказав
вiн.
- ’ут такi важкi колоди, - знов заплакала ‚еличка.
’о нiчого, - сказав вiн.
- џ принесла тобi хлiба i вепрЯтини, але колоди такi важкi.
- Ќе бiда, - сказав вiн.
- џ й завтра прийду, - вона не переставала плакати.
- †датиму тебе, - сказав вiн.
Њоже, й прийшла, але вже ‘ивоока в Ямi не застала. ‚досвiта його
витЯгли звiдти ‘итник i ’юха, мiцно зв'Язали руки сирицею, пiдвели до
знайомого вже хлопцевi вiзка, на Якому тепер темнiла невеличка гнута буда.
‘ивоока заштовхали у вiзок, спереду сiв ‘итник, ховаючись пiд будою, по
Якiй торохтiв краплистий дощ, ’юха розчинив ворота, i знов волЯ оточила
хлопцЯ. ™оправда, мав вiн зв'Язанi руки, був голодний i виснажений без
мiри, i без того мокрого його й далi шмагав безжальний дощ, бо мiсцЯ пiд
будою вистачало длЯ самого лише ‘итника, але однаково длЯ ‘ивоока це вже
була волЯ, бо не сидiв бiльше в Ямi i вирвавсЯ з дубових обiймiв жахливого
гостроколу. ’акий був радий, що навiть не подумав, куди й навiщо везе його
‘итник, та хоч би й подумав, то не вгадав би нiзащо, бо в своїй дитЯчiй
наївностi, Яку чимдуж пiдтримував у ньому чесний ђодим, ‘ивоок i в гадцi
не мав, що на тiй великiй i вiльнiй землi, де вiн зростав, можуть
продавати людей за срiбнi гривнi так само, Як продавав колись ђодим
глинЯнi горщики i глинЯних богiв.
’а хоч i не вiдав нiчого про своє майбутнє ‘ивоок, знав уже гаразд, що
сподiватисЯ добра вiд усмiхненого ‘итника йому не слiд, i незабаром по
виїздi радiсть вiд волi змiниласЯ в хлопцевому серцi тривогою, вiн совавсЯ
в вiзку, то одним, то другим плечем намагавсЯ витерти змочуванi
безперервним дощем щоки i отак, ворушачись, став вiдчувати, що сирицЯ в
нього на руках намокає бiльше та бiльше, стає слизькою, i здаєтьсЯ, варто
лиш трохи напружитисЯ - i ти вивiльнишсЯ. ‘ивоок смикнувсЯ раз i вдруге,
мало не втративши рiвноваги, схитнувсЯ до ‘итника, той помiтив хлопцеве
вовтузiннЯ, засмiЯвсЯ:
- ‚ буду хочеш? Ќiчого, покупайсЯ на дощику, смердиш вельми.
‘ивоок мовчав. Џринишк, злЯкавшись, що медовар одгадає його потаємний
намiр - i тодi кiнець усiм сподiваннЯм. Ђле Як тiльки проїхали ще трохи i
‘итник, дiставши з торби добрий кусень вудженини, став закладати за обидвi
щоки, ‘ивоок знову взЯвсЯ за своє. ‘ирицЯ, хоч була м'Яка i слизька, не
дуже подаваласЯ, треба було вперто розтЯгувати зав'Язi, i тут ще
доводилосЯ робити це потай, щоб не зауважив ‘итник. ™оправда, той тепер
був заклопотаний їдвом, смачно плЯмкав, сопiв, зригував, мов жирний гусак,
знов вiдхоплював величезнi шматки, жадiбно ковтав, аж ‘ивооковi видно
було, Як пiслЯ кожного ковтка нiби корч проходить по ‘итниковiй спинi, i
вiн ще бiльше ненавидiв i самого ‘итника, i те, Як вiн жере, ненавидiв
пахощi вепрЯтини, од Яких у голодному животi йшли млостi. I до ‘итника
знов дiйшло щось - чи то необережний порух ‘ивоокiв, чи то зiтханнЯ
хлопцеве, вiн недбало плЯмкнув через плече до малого товстими губами,
насилу проштовхуючи слова крiзь запханий рот, промимрив:
- Ќе схотiв шануватисЯ. †ив би собi з ’юхою. “ мене добре.
- ’юха-Њатюха! - мало не плачучи, вiдбуркнув ‘ивоок, Якому не хотiлосЯ
мовити бодай слова до ситого медовара, але стриматисЯ не мiг, щоб не
висловити свою зненависть i до нього, i до його дурнуватого холопа. -
’юха-Њатюха! - повторив, вважаючи, що знайшов саме тi слова, Якi
Якнайстислiше передають його зневагу i ненависть.
- •очеш шматочок, - спитав подобрiлим голосом ‘итник. ‘ивоок мовчав. ™о
мав вiдказувати на таке вiдверте знущаннЯ? Ђле ‘итника заїдала добрiсть.
‚iн пошпортавсЯ в торбинi, дiстав звiдти шматок хлiба, тицьнув його, не
дивлЯчись, до рота ‘ивооковi, потримав, поки той вiдкусив, потiм так само
наослiп подав йому шмат м'Яса, в Яке хлопцевi зуби вчепилисЯ вже з бiльшою
поквапливiстю без жодних вагань.
- ‘мачно, правда? - чавкаючи, спитав ‘итник.
- “-ум! - промимрив ‘ивоок, вдаючи, що зручнiше вмощуєтьсЯ, i водночас
щосили смикаючи лiву руку з ослизлої, мов жаба, сирицi. ђука мовби
проскочила крiзь вузол, але потiм застрЯла ще мiцнiше, однак ‘ивооковi
чомусь здавалосЯ, що вона от-от має виприснути, i вiн, не гаючись, став
уперто тЯгти її на волю.
- анувавсЯ б, то щоднЯ б мав повен рот такої вепрЯтини, - правив своє
‘итник. - џ добрий. •очеш ще?
I, не ждучи вiдповiдi, знов подав ‘ивооковi наперемiну шмат хлiба i
шмат вепрЯтини, i хлопцевi зуби без перепрошувань зробили своє дiло, аж
сам медовар здивувавсЯ i хихикнув:
- Ћй жереш!
Ђ в ‘ивоока вже були вiльнi руки. ™оправда, на правiй ще висiла сирицЯ,
але то вже його не турбувало. ’епер вiн мац iнший клопiт; чи стрибати з
вiзка вiдразу, чи пiдождати, поки ‘итник його нагодує Як слiд, бо голодне
його молоде тiло аж стогнало вiд бажаннЯ насититисЯ. Ђле шлЯх Якраз
проходив по верху крутого косогору. ‘ивоок збагнув, що лiпшого мiсцЯ ждати
не випадає, i рiшуче зробив вибiр мiж волею i ситiстю. Ќавiдлiг полоснув
‘итника мокрими вузлами сирицi по ситiй мордЯцi, вискочив з вiзка i
покотивсЯ вниз, супроводжуваний розлюченими плачливими зойками медовара:
- Ћй, убив! Ћй, ой, ой!
ЉонЯка злЯкаласЯ крику й понесла, ‘итник розгукавсЯ ще бiльше, тепер
уже вiд лютi на втiкача й на худобину, а що дужче вiн кричав, то швидше
несла конЯка, тим часом Як ‘ивоок мелькав п'Ятами в геть протилежному
напрЯмку. ‘трумок трапивсЯ хлопцевi на шлЯху, ‘ивоок перелетiв його,
розплескуючи увсiбiч скаламучену воду, в грузькому полi мало не зав'Язнув,
вчасно схаменувсЯ i пустивсЯ в оббiг, утiкав од ‘итника, прославлЯючи волю
i кленучи цей голий, вiдкритий усiм очам край, де годi знайти прихисток i
сховок. Ќiколи вiн не повернетьсЯ сюди, нiколи! Ќе вийде з пущi,
зостанетьсЯ там назавжди серед могутнiх дерев, серед звiрiв, Якi живуть
самi по собi i не заважають тобi теж жити, Як хочеш.
...‹учук вже й не ждав свого товариша. Ѓув ще пошарпанiший за ‘ивоока,
залишки корзна, що висiли на його худеньких плечах, намокли пiд дощем, i
тепер стало видно, Яка то збиранина рiзномасних латок: шмат полотна,
обривок начисто облiзлої вивiричої шкурки, ще Якась брудна стьожка, а там
то й зовсiм лубок, вплетений на спинi. ‡амiсть портiв на ‹учуковi висiли
смiшнi пацьорки, Якi не прикривали навiть сорому. ‘ивоок, хоч наскрiзь
промоклий, хоч вимазаний в багно, порЯд з нещасним бортником виглЯдав
майже багачем. ™е не зношенi вовнЯнi порти, мiцнi ремiннi постоли, корзно
доброго тонкого хутра поверх ллЯної сорочки - весь справунок ще вiд
ђодима, все придбане в купцiв, все таке, що хоч i на боЯрського сина. Ќу,
там попротиралосЯ, там порозривалосЯ, там порозшарпувалосЯ, але ж не так,
Як на ‹учуковi, бо на тому й розшарпуватисЯ нiчому було.
- ‘трiлець, а не можеш вполювати собi хоч на корзно, - посмiЯвсЯ
‘ивоок, жартом штурхаючи товариша в плече, аж той упiймав сторчака.
- ѓе, уполюєш, а все заберуть, - вiдмовив той.
- џк то заберуть? - ‘ивоок уперше чув, щоб так.
- Ђ побори - не знаєш хiба? „лЯ кнЯзЯ, длЯ боЯрина, а там воєвода з
дружиною наскочить, а там ще хтось...
- Ђ сховатисЯ - хiба нi?
- „е ж сховаєшсЯ?
–е вже й зовсiм спантеличило ‘ивоока.
- џк то де? - вигукнув вiн. - Ђ в пущi!
- ѓе, - сказав ‹учук, шморгаючи носом, - в пущi знайдуть. ’ут їм усе
вiдоме. „е бортi, а де лови. Ћт би в полi. ’ам е де сховатисЯ.
- Ђле ж там усе видко!
- ѓе, поле широке, там так загубишсЯ, що й боги не постережуть. Ђ пуща
тiсна, ‚iд одного дерева до другого поки перейдеш, а вже тебе там хтось
жде. ‚течемо в поле!
- Ќе пiду, - сказав ‘ивоок, - Я звiдти насилу вибравсЯ. Ќiколи не
повернусЯ.
- Ќу й дурний, - байдуже сплюнув ‹учук.
- „авай Я тобi покажу в пущi таке мiсце, куди нiхто й не поткнетьсЯ.
- „е ж то?
- ’ам, де тури.
- ’урiв теж упольовують. ™е й Як.
- Ђле не там. Ѓо там їх без лiку. ђозтопчуть - лиш торкни бодай одного.
- I твiй тур там?
- ’ам. ’iльки це далеко. ’ебе не шукатимуть?
- Ђ хто мене шукатиме?
- Ќу, батько.
- Ђ вiн щоднЯ молитьсЯ: "Ђ щоб-тебе звiр розметав!" ’ебе ж нiхто не
шукатиме?
- Њене шукає ‘итник, але Я до нього не повернусЯ бiльше.
„урне то було дiло i непотрiбне. Ђле однаково не мали куди податисЯ, то
й побралисЯ неквапом у глиб пущi, втiшаючись волею, маючи себе за
неподiльних господарiв зеленого шуму. Џерейшов дощ, затеплiло сонечко.
‹учук уполював косулю, i ‘ивоок зготував справдi кнЯзiвську печеню. Iшли
далi й далi, один одному розкриваючи лiсовi дива: то кущ, обсипаний
великими Яскравими Ягодами, що були схованi вiд стороннього ока i Ярiли
сонцЯми, Як тiльки пiдiймав один чи другий листок, то дику борть, повну
запашного меду, то тепле печище в синЯвi високих небачених квiтiв, то
хитро вибудувану нору дикого звipa, а там пiшли дiброви з вепрЯчими
ненаситними табунами, озера, забудованi бобрЯчими пiдводними палацами, i
вже на Якийсь там ранок їхнiх блукань вiдкрилисЯ просторi галЯвини з
купами дерев i густими перелiсками i на тих галЯвинах - брунатно-сiрi
рухомi гори i пагорки великих i малих турiв.
‘ивоок умiло провiв ‹учука просто туди, де залiг поранений Ѓутень, тиша
там стоЯла така, що хлопцевi стало моторошно: невже старий тур загинув i
вони застануть тiльки обгризений вовчуками кiстЯк? ‡овсiм не ховаючись,
вiн швидко тЯгнув ‹учука за собою, перший проскочив крiзь кущi на круглу
галЯвину i поточивсЯ назад, мало не зойкнувши вiд несподiванки.
Ќа дощенту витолоченiй i стоптанiй на багно галЯвинi темною горою
височiв Ѓутень, мiцно вгрузаючи коротенькими нiжками в м'Яку землю. ‚iн
стоЯв боком до ‘ивоока i, мабуть, спав, бо не зауважив хлопцЯ, i тiльки це
й врЯтувало малих заброд. ‚они притьмом подалисЯ назад у кущi, але й тут
їх пiдстерiгало лихо, бо кущi з другого боку затрiщали, застугонiла землЯ,
почулосЯ нетерплЯче сопiннЯ, могутнЯ вогнисто-руда туша, вiючи на хлопцiв
нетерплЯчою жаротою, проломлюваласЯ просто на галЯвинку до ЃутенЯ, i
‘ивоок насилу встиг вiдсмикнути вбiк свого розгубленого товариша. ђудь
пхавсЯ до ЃутенЯ.
—и вiн уже не вперше сунув туди, що мчав з такою певнiстю i
нагальнiстю, чи вже мiрЯлисЯ вони знов i знов силою з старим туром тут а
чи там, на широкому роздоллi серед трав i дерев! —и сам вiн одкрив Ѓутенiв
сховок i тепер доборював старого, користуючись його немiччю, а чи Ѓутень,
трохи оклигавши пiслЯ пораненнЯ, заманив сюди ђудЯ i спробував провчити
молодого нахабу?
•оч Як там було, але, мабуть, не вперше вони мiрЯлисЯ тут силами, коли
судити з того, Якою покинув цю галЯвинку ‘ивоок i в Якому станi застав її
тепер.
Ѓутень не спав. Џевно, вже давно зачув наближеннЯ свого супротивника i
тiльки вдавав сонливiсть, насправдi ж висталюючи кожен м'Яз свого
потужного тiла. „освiд пiдказав йому навiть, звiдки треба ждати ђудЯ, i
вiн наставив свої страхiтливi роги точно в напрЯмку наближеннЯ ворога. I
Як тiльки ђудь скочив на галЯвину, Ѓутень, майже й не зворухнувшись з
мiсцЯ, вiдразу впiймав того на роги, не дав викрутитисЯ, примусив iти в
бiйку лоб на лоб. ‚ийшло так, що ђудь мав тулуб трохи занесений набiк,
тому вiн вимушений був випрЯмитисЯ, щоб пустити силу на силу, поки ж
переступав заднiми ногами, послабив натиск, з чого негайно скориставсЯ
Ѓутень. ‚iн попхав ђудЯ назад, той задрiботiв ногами, став вiдступати,
вiдступати i, певно, ганебно б утiк, Якби не вперсЯ задом у товсту вiльху,
що росла на краю галЯвинки. ‚iльха стримала вiдступ ђудЯ, вiн спробував
навiть перейти до наступу, але Ѓутень не давав послабленнЯ, вiн пхав i
пхав наперед, водночас пильнуючи, щоб ђудь не вивихнувсЯ з-пiд його рогiв,
гори м'Язiв на шиї й холцi в ЃутенЯ мовби ще зростали в своїй твердiй
кам'Яностi i гнiтили, гнiтили ђудЯ, не даючи тому нi часу, нi змогу
випростатисЯ. ‡вичайно ж, ђудь не пiддававсЯ так ото вiдразу. ‚ його
молодому тiлi скупчилосЯ вже чимало нагулЯної сили, опрiч того, була за
ним перевага в першому поєдинковi, коли саме вiн, а не Ѓутень завдав удару
своєму супротивниковi. ’ут вiн не мiг вiльно вiдскочити набiк i знов
шпортонути рогом, затиснутий в суточках, але й зломити себе не дозволЯв,
випружував свою шию, затвердiлу на дуб, затвердiлу, може, навiть дужче,
анiж ЃутенЯ, хоч у старого тура й була вона вдвiчi товща. Џевно,
сподiвавсЯ ще ђудь i на те, що в його молодому тiлi бiльше витримки, анiж
у старого тура, Який ще не загоїв своєї рани. ѓоловне длЯ нього було -
стримати цей перший кам'Яний натиск ЃутенЯ, не поступитисЯ, не зiгнути
шию, бо тодi велетенськi роги ЃутенЯ пронижуть його наскрiзь.
Ђ що натиск старого тура не згасав, а ще побiльшувавсЯ, то ђудь,
тупцЯючи переднiми ногами, поступово бiльше й бiльше вигинавсЯ в хребтi,
вже його спина випнуласЯ догори, вже переднi ноги ближче й ближче
пiдтупцьовували до заднiх, вже й шиЯ погнуласЯ донизу, так наче ђудь хотiв
сховати голову мiж переднiми ногами, тепер молодий тур увесь скручувавсЯ в
величезне м'Язисте кiльце, Яке ось-ось мало розпуститисЯ i вiдкинути
старого ЃутенЯ в ту саму хвилю, коли той витратить рештки своїх сил. “
ЃутенЯ вiд неймовiрної напруги розтрiскаласЯ на стегнi кора, що нею
затЯгло рану, i червона ропа за-сльозиласЯ по волохатiй нозi, вiд усього
його величезного тiла здiймаласЯ важка пара, вирЯченi баньки лiзли вже на
боки, так наче ось-ось мали луснути. Ђле ђудевi справи були ще гiршi. ‚iн
дрiбно тремтiв вiд напруги всiм тiлом, кожен м'Яз, кожна жилка зсудомлено
тiпаласЯ в нього, ноги йому Якось дивно вихлЯлисЯ, а спина вже напнуласЯ
так, що мала неодмiнно зламатисЯ в самiй своїй серединi.
I Якраз тодi, коли здавалосЯ, що ђудь зломитьсЯ, Як висхла вервечка,
вiн останнiм зусиллЯм вивихнувсЯ набiк i важко впав у багно. Ѓоки йому
ходили ходором, руда шерсть змокрiла на хлющ, з роззЯвленого рота
висунувсЯ безсилий потемнiлiй Язик.
Ђ Ѓутень стоЯв над своїм поверженим ворогом нерухомий i байдужий. Ќе
добивав того i не вiдходив вiд нього, так нiби хотiв утiшитисЯ до кiнцЯ
своєю перемогою. Ќасправдi ж знерухомiв вiн од безсиллЯ, од остаточної
вичерпаностi. Њiг ще втриматисЯ на ногах - ото й усе.
I довго було так. Ћдин лежав, хлипаючи здухвинами, а другий нерухомо
темнiв над ним, загрозливий тiльки видом своїм, а насправдi теж безсилий.
Џотiм Ѓутень, Якому не годилосЯ виказувати свою вичерпанiсть, все ж таки
спромiгсЯ ступнути вбiк до калюжi з водою, неквапом занурив туди морду,
довгопив i, грiзно забутiвши, почалапав крiзь кущi до свого племенi, Яке,
певно, з радiстю повiтає його поверненнЯ.
Ђ ђудь ще Якийсь час полежав, а потiм трохи посунув голову, бо на
бiльше не стачило сили, видовжив ще далi Язика, загнув краєчок ковшиком i
став хлебтати по-собачому воду з тої самої калюжi, в Якiй вгамував свою
спрагу Ѓутень. ‚iн хлебтав довго i тЯжко, з великими перепочинками, бо
навiть на таку просту рiч був нездатен. ‘ивоок тихо штовхнув ‹учука,
показав очима: гайда.
‚же коли були далеко, ‹учук сказав з жалем:
- ѓарно Язика солопив, так i бажалосЯ менi пiдскочити та вiдкабетувати
ножем. Ћто б печенЯ була!
- „урний ти, - незлобиво сказав ‘ивоок.
- џ старший за тебе на три лiта, - образивсЯ ‹учук.
- Ђ розуму не маєш.
- ‡ате в тебе розум - носити квiтки з пущi.
- Ђ що, - зачеплений за живе, спалахнув ‘ивоок, - носив! •очеш - ще раз
понесу!
- ™об знову попасти до Ями!
- Ђ Я хитрiшим буду. Џерекину ‚еличцi квiтку через гострокiл - i так.
- џк же ти перекинеш?
- Ѓо Я грудку можу кинути далi за будь-кого.
- Ќащо тобi грудка? Њожеш свою квiтку причепити менi до стрiли, Я й
закину її за гострокiл. џ все можу.
‘ивоок вдЯчно поглЯнув на свого товариша, з Яким хвилю тому мало не
посваривсЯ.
- Ђ тодi пiдемо далi, - сказав вiн. - •ай ‚еличка гадає, звiдки впала
па неї квiтка.
- Ђ коли її знайде ‘итник? - поспитав ‹учук.
- ’о й хай гадає, звiдки впала на нього стрiла.
- Ћднаково гаразд! I пiдемо далi полем!
- Ђ потiм пущею.
- Ђ тодi полем!
- I пущею!
...’iльки й слiду вiд них було, що дивна стрiла посеред ‘итникового
обiйстЯ з почепленою до неї синьою квiткою з найглибшої пущi.
1941 ђIЉ
Ћ‘IЌњ. Љ€Ї‚
...Њи готовi почати заново завтра й щоднЯ ту саму веслу карусель.
Џ. Џiкассо
Џрофесор Ђдальберт нурре любив точнiсть. ‚iн пишавсЯ своею точнiстю.
Џо ньому, Як колись мешканцi Љенiгсберга по фiлософу Љанту, можна було
перевiрЯти хронометри.
‚iн з'ЯвлЯвсЯ на концтабiрнiм плацу рiвно десЯть хвилин на десЯту.
™оправда, назва "плац" мало пасувала до розбагненого пустирЯ, але,
по-перше, пустир був умiло обплутаний двома рЯдами новенького, привезеного
аж з рейнських заводiв колючого дроту, а по-друге, на тiй частинi пустирЯ,
Яка мала спадистий нахил до безконечних київських Ярiв, до професорового
приїзду табiрна охорона завжди вишиковувала всiх ув'Язнених, незважаючи на
їхнiй вiк, стать i стан, у Якому вони перебували, а слiд додати, що
бiльшiсть з тих, хто попав за колючий дрiт цього київського концтабору,
перебували в тому станi, Який мав неодмiнно кинути їх униз, до Ярiв, де
вже цiлий мiсЯць методично вистукували кулемети.
ѓефтлiнгiв, тобто ув'Язнених, вишиковували на плацу о дев'Ятiй длЯ
апелю, простiше кажучи, перевiрки. Ќiмцi не квапилисЯ. Џогода стоЯла
дощова, золотої київської осенi, про Яку так багато вони начулисЯ, цього
року чомусь не вийшло, рано впали холоди, облiтало листЯ, клубочилосЯ
сiрими хмарами небо. ‚ставати вдосвiта в таку негоду не хотiлосЯ, отож i
гефтлiнги могли собi поспати до дев'Ятої, надто ж Якщо брати до уваги, що
в багнюцi, просто неба не дуже-то наспишсЯ, хоч i небо над тобою, i землЯ
пiд тобою нiбито й твої, рiднi.
Ђпель тривав довго - пiвгодини, а то й годину. Џерераховували по десЯть
разiв, прискiпувалисЯ, когось били, когось виставлЯли в окрему шеренгу,
Яка мала вже сьогоднi вiдмарширувати до Ярiв (а хто сам не мiг
марширувати, того вiдтранспортовували автомашинами, бо завойовники були
багатi, цивiлiзванi, технiзованi й машинiзованi аж по саме нiкуди),
крутили й вертiли змучених людей, всiлЯко вiдтЯгуючи ту жадану длЯ всiх
ув'Язнених хвилю, коли гнали їх до "кухнi", де пикатий кухар важким, на
довжелезному держалнi черпаком (щоб зручнiше було бити неслухнЯних по
головi, стоЯчи на своєму кухарському тронi) наллє нiзчимної баланди
кожному в те, що вiн має: кому в блЯшанку вiд консервiв, кому в казанок,
кому в каструльку, передбачливо захоплену з дому, кому в кепку, а кому й
просто в долонi, бо посуд тут цiнувавсЯ вище золота, i вже коли ти не мав
посудини, то й не мiг мати нi за Якi багатства свiту.
Ђле з того часу, Як професор Ђдальберт нурре вирiшив прибувати до
табору рiвно десЯть хвилин на десЯту, табiрнiй охоронi доводилосЯ
квапитисЯ i закiнчувати апель за десЯть хвилин, нi на секунду пiзнiше, бо
штурмбанфюрер нурре любив точнiсть i за найменший вiдступ вiд неї вимагав
Якнайсуворiшого покараннЯ, а штурмбанфюрера нурре боЯлисЯ всi - вiн
виконував у Љиєвi дуже важливе дорученнЯ, отже, мав надзвичайнi
повноваженнЯ.
•оча, Якщо казати правду, професор нурре все ж давав своїм
спiввiтчизникам ще двi-три хвилини на звершеннЯ клопiтливих апелевих
справ, бо, пройшовши на середину плацу, що ЯвлЯла собою найвищий пагорб на
цьому обгородженому дротом окрайцевi київської землi, дозволЯв собi трохи
помилуватисЯ мальовничим виднокраєм, Якого навiть вiн, досвiдчений
мистецтвознавець, не мав з чим порiвнЯти.
•вилЯсто здiймалисЯ лагiднi київськi узвишшЯ, порозрiзуванi спадистими
Ярами, i кожен такий вигин значивсЯ дивовижною храмовою спорудою: то
Ђндрiївська чудо-церква на краю ‘тарокиївської гори, .то, мов повстале з
глибини тисЯчолiттЯ вiзантiйське видиво, „енисiвський монастир, то схована
у розхилку Ярiв коло самих нiг професора нурре Љирилiвська церква, а
далi, за Џодолом i Љуренiвкою, за покритою низькими осiннiми хмарами
стародавньою Ћболонню, сталево зблискував „нiпро i вгадуваласЯ свiтла
„есна, що зливаласЯ з своїм древнiм отцем. џке чудо! Џрофесор зiтхнув од
розчуленнЯ, дiставав хусточку, витирав обличчЯ, власне, хотiв витерти самi
очi, але не мiг же вiн виказувати перед усiма свого розчуленнЯ, вже лiпше
послатисЯ на вологiсть ранкових київських туманiв.
Џоки штурмбанфюрер нурре милувавсЯ пейзажем, його денщик розставлЯв
складаний парусиновий стiльчик i, завмерши в положеннi "струнко", ждав,
поки начальство сЯде, а перекладач, молодий прогонистий зондерфюрер, з
нахабними очима, схованими за скельцЯми пенсне, вiдкашлювавсЯ, прочищаючи
горлЯнку длЯ затЯжної мови.
Џрофесор, а водночас i штурмбанфюрер, нурре сiдав, кивав денщиковi,
дЯкуючи за стiльчик i даючи знак, що той може стоЯти вiльно, мило
всмiхавсЯ до перекладача i вимовлЯв щоразу те саме: "Ђльзо, майне дамен
унд герен", що означало: "Ћтже, мої дами й панове!"
Џотiм ще вiн питав, на чому ми зупинилисЯ, так нiби все це вiдбувалосЯ
в унiверситетськiй аудиторiї i перед ним веселi студенти-буршi, а не
змученi, вмираючi ув'Язненi. Ќiхто не вiдповiдав професоровi нурре, та
вiн i не сподiвавсЯ на вiдповiдь, сам гаразд пам'Ятав, на чому зупинивсЯ
минулого разу, i тому, виждавши длЯ годитьсЯ, булькотливим голосом
продовжував свої дивовижнi табiрнi читаннЯ.
Џерша фраза була теж завжди та сама: "џк стверджував мiй сталий
київский кореспондент професор ѓордiй Ћтава", далi починалисЯ варiацiї.
- џк стверджував мiй сталий київський кореспондент професор ѓордiй
Ћтава, iсторичний процес розвитку мистецтв повинен уЯвлЯтисЯ нам чимось
нiби нанизаним на єдиний стрижень рiвномiрно еволюцiонiзуючої "художньої
волi", Якогось послiдовного стилеперетвореннЯ, Якоїсь етнографiчної
формули, Яка завжди зберiгає в собi елементи незникаючої традицiї. џк люди
передають у спадок своїм дiтЯм усе краще, що мають, але водночас не
дозволЯють дiтЯм не бути схожими на себе, так i мистецтво в своєму
невпинному розвитку завжди спираєтьсЯ на Якiсь несхитнi пiдвалини, i в
ньому завжди можна вiдшукати архетипи, Як знаходимо ми Ядро в кожнiй
горiховiй шкаралупi, Якщо, звiсно, горiх не зiпсований.
‡вичайно, це поглЯди не новi, вже мiй спiввiтчизник ‚ельфлiн, Який
фактично першим створив науково послiдовну iсторiю мистецтв, своїм
науковим методом, опертим на порiвнЯннЯ елементiв i структур художнiх
творiв, мимоволi наштовхнув на iдею невпинно еволюцiонiзуючого мистецтва.
Ќа професора Ћтаву, гадаю, Як на запеклого матерiалiста, вплинув i —арльз
„арвiн з його теорiєю виникненнЯ й розвитку видiв. џ примiтивiзую, але
прошу зрозумiти мене правильно: в даному випадку Я не намагаюсЯ принизити
професора Ћтаву, а тiльки дошукуюсЯ коренЯ його помилкових поглЯдiв. Ђ що
такi поглЯди помилковi, показує навiть не iсторiЯ, в Яку зараз не час
заглиблюватисЯ, а саме життЯ.
Њав слушнiсть „iльтей, Який висмiював уЯвлюваний поступовий розвиток
мистецтва, що, зрештою, став (цитую по пам'Ятi, тому можлива неточнiсть)
"витвореною в головi штучною логiчною прЯжею, завислою в повiтрi i
позбавленою грунту". Њистецтво розвиваєтьсЯ стрибками, створене сьогоднi
може бути абсолютно несхоже на те, що творилосЯ ще вчора. Ќовi суспiльнi
формацiї, Якi приходЯть на змiну старим, вимагають i цiлковито нового
мистецтва. Џеремога нового ладу ставить перед мистецтвом новi завданнЯ.
•тось хоче заперечити? Ђле ж цс так очевидно. Њи братимемо приклади в
сучасностi. ‚ Європi встановлено новий порЯдок, принесений у вiдсталi
колись країни i землi доблесними солдатами фюрера. ™о ми мали тут, i що
маємо тепер, i що сподiваємосЯ мати?
Џрофесор нурре заплющив очi. ‚имальовував майбутнє мистецтва при
"новому порЯдку", Який запанує в Європi.
- џка тут еволюцiЯ? џка поступовiсть розвитку? ѓеть усi пережитки, Якi
звутьсЯ традицiєю! Њи повиннi заЯвити, що вiд народженнЯ Iсуса •риста в
свiтовому мистецтвi панувала лише одна традицiЯ i то -
єврейсько-занепадницька. Ќарештi ми зможемо очистити мистецтво, створити
цiлком нове, по-справжньому високе, небачене. •тось хоче заперечити?
‡вичайно, кожен з них мiг би заперечити. •оч би посилаючись на iмена
великих нiмцiв, вiдомi всьому людству. •оч би вказавши професоровi нурре
на неймовiрну плутанину в його розбалакуваннЯх. •оч би, зрештою, плюнувши
йому в пику вже тiльки за те, що вiн надЯгнув на себе мундир
штурмбанфюрера (бо нiхто не знав ще й таємної мiсiї нурре в Љиєвi).
Ђле тi змученi, голоднi, стероризованi, вiдданi на понищеннЯ люди, Якi
стоЯли перед професором нурре, мали в думках iнше, зосереджувалисЯ в тi
хвилi зовсiм не па абстрактних теорiЯх, а насамперед на вирiшеннi
оголеного в усiй свонїй жорстокiй вiдвертостi питаннЯ: хто кого? ‘ерцем
вiдчували, що фашисти будуть поконанi, вiрилосЯ тiльки в це, жилосЯ тiльки
цiєю надiєю, а жахливе буттЯ наштовхувало на розпачливу зневiру, а в Ярах
не вгавала катiвська стукотнЯва кулеметiв, а великi армiї десь
вiдкочувалисЯ й вiдкочувалисЯ на схiд, i вже окупована була майже всЯ
“країна i фашисти пiдходили до Њоскви.
Ћкрiм того, всiм було вiдомо, що зiбрали їх тут зовсiм не длЯ дискусiй
з фашистським професором на теми з iсторiї мистецтва, а з твердо
визначеною метою. Њета цЯ була: вiдшукати серед них, вилучити з їхнього
загалу, з їхнього на перший поглЯд досить одноманiтного, а насправдi
рiзноманiтного, Як кожне людське, середовища київського професора ѓордiЯ
Ћтаву, Який чомусь пильно знадобивсЯ окупантам.
‡а кiлька днiв до цього їх збирали не раз i не два, i начальник табору,
зовнi байдужий, атлетично збудований офiцер, через перекладача звертавсЯ
до них з такими словами: "Њiж вас знаходитьсЯ професор ѓордiй Ћтава.
Џропоную професоровi Ћтавi зголоситисЯ табiрному командуванню добровiльно,
при цьому обiцЯючи йому збереженнЯ життЯ i цiлком цивiлiзоване з ним
поводженнЯ". Љоли ж професор Ћтава не вiдгукнувсЯ на таку пропозицiю,
зверненнЯ до в'Язнiв набуло iншої форми:
"’ой, хто вкаже табiрному командуванню на професора Ћтаву, одержуватиме
полiпшене харчуваннЯ i буде переведений до табору, де є теплi сухi бараки
i постiль длЯ спаннЯ".
Ћтже, покажи професора Ћтаву - i спатимеш на м'Якому!
Ћднак аматорiв м'Якого й солодкого спаннЯ щось не знайшлосЯ. џкось
виходило так, що тi, хто знав професора Ћтаву, не мали нiЯкого намiру
виказувати його фашистам, а Якщо, може, й були в таборi люди, Якi могли б
спробувати вимiнЯти зайву порцiю баланди на професора, то вони нi сном нi
духом не вiдали, де тут може переховуватисЯ справжнiй професор, серед цих
немитих, неголених, замазурених обдертюхiв. Ђ може, й не треба так погано
думати навiть про двох-трьох з усiх ув'Язнених. Ѓо хоч люди не свЯтi i
всЯк хоче жити, але справа з видачею професора Ћтави набирала ваги вищого
принципу, це була чи не єдина длЯ всiх кинутих за дрiт нагода довести
вороговi свою твердiсть, незламнiсть i, коли хочете, зневагу.
Ќе дiждавшись нiчого вiд своїх в'Язнiв, комендант так само байдуже дав
час длЯ роздумiв до обiду, пригрозивши, що в разi мовчанки вiн розстрiлЯє
кожного десЯтого. Ћднак цю його заЯву зустрiнуто було майже скептично,
Якщо можна взагалi говорити про наЯвнiсть такого почуттЯ в душах змучених
i позiрно зломлених людей, комендантовi здалосЯ навiть, що уловлює вiн то
там, то там посмiшки на виснажених обличчЯх, i вiн зрозумiв, що вони все
прекрасно знають, знають його безсиллЯ будь-що зробити з ними, будь-чим
залЯкати, бо хiба ж можна залЯкати людей, Якi вже вмерли, а всi вони
вважали себе мертвими з тої хвилi, Як захоплено їхнє велике мiсто, а їх
самих кинуто сюди або вiдразу загнано в глинища Ярiв i розстрiлЯно.
I хоч Як намагавсЯ комендант виказати свою байдужiсть, але ве втримавсЯ
i тихо вилаЯвсЯ, згадавши свЯте розп'ЯттЯ i ще Якесь доволi абстрактне
понЯттЯ, бо досить добре вiдав, що навiть своєї теперiшньої погрози
здiйснити не зможе i не розстрiлЯє нi десЯтого, нi сотого, нi взагалi
жодного з цього табору до того часу, поки не вивудЯть звiдси того клЯтого
радЯнського професора, Який так пильно знадобивсЯ штурмбанфюреру нурре,
що прибув до. Љиєва з надзвичайним повноваженнЯм на чолi таємничої
есесiвської команди.
I через те, що професора Ћтаву не було знайдено нi до обiду, нi до
самого вечора, нi вночi, хоч в'Язнiв тримали на ногах до ранку, не даючи
нiкому бодай присiсти, штурмбанфюрер нурре заЯвивсЯ рiвно за десЯть
хвилин пiслЯ початку апелю, щоб задемонструвати свiй власний метод
вiдшукуваннЯ професора Ћтави, Якого вiн, на превеликий жаль, нiколи не
бачив, але Якого вельми добре знав.
’ак почалисЯ дивовижнi лекцiї професора нурре на теми шлЯхiв розвитку
мистецтва перед ув'Язненими київського концтабору восени сорок першого
року.
џкби Ђдальберт нурре спробував читати свої лекцiї на пустельному
березi розшумленого морЯ, то й тодi б мiг сподiватисЯ на Якесь там
вiдлуннЯ, бо не всi б його слова тонули в розбурханiй стихiї: сЯкi-такi
море б вiдкидало йому назад. џкби вiн викрикував свої просторiкуваннЯ
просто в глухий кам'Яний мур, то, згiдно з законом вiдбиттЯ, його крикнЯва
поверталасЯ б до нього, хай i понiвечена та знеформлена. џкби и гукав
нiчному притишеному небу, то небо вернуло б його погуки землi, а та б
прикотила їх до професора луною.
Ђле такої зневажливої глухоти, Яку виказували до професорової мови цi
люди, нiхто б не знайшов нi в живiй, нi в неживiй природi.
‚они стоЯли не мертво - уважне професорове око це вiдзначало. ’о Якесь
сколихненнЯ час вiд часу перебiгало по нерiвнiй шерензi, мовби
зсудомлюванiй вiд болю, i тодi нурре знав, що то подiЯли не його високi
теорiї, а нелюдське виснаженнЯ i десь у глибинi хтось там мав упасти на
землю, але його пiдтримували, водночас ховаючи вiд пильних очей наглЯдачiв
i самого "лектора", то хтось, вже й не ховаючись, переступав з ноги на
ногу, то хтось дививсЯ на захмарене київське небо, то повертав голову до
Ярiв, де вже зранку починалосЯ татаканнЯ кулеметiв. Ђле все це безмовно,
нiхто не виказав видимої неуважностi, Якось виходило навiть так, що всi
пильно дивилисЯ на професора нурре, не спускали з нього поглЯду, навiть
одвертаючись на мить туди чи сюди, отож у нього не було нiЯких пiдстав
скаржитисЯ на невдЯчнiсть аудиторiї, його лекцiї пе переривалисЯ жодним
iнцидентом, спокiйним голосом, не пiдвищуючи тону, вiн вiдчитував черговий
шматок, пiдводивсЯ, дЯкував за увагу, денщик складав його стiльчика,
перекладач знiмав пенойе й протирав скельцЯ, i всЯ трiйцЯ, очолювана
штурмбанфюрером, йшла собi, щоб назавтра прибути знову.
Џрофесор ѓордiй Ћтава теж стоЯв у шерензi приречених i теж мав слухати
безглуздi лекцiї професора нурре. ’а чи й чув вiн їх?
‚iн, Як i всi, теж дививсЯ на одутле обличчЯ професора-штурмбанфюрера,
але бачив не бiлу невиразну плЯму, посеред Якої ворушилисЯ самовдоволенi
губи, - вiн бачив Љиїв. Љиїв обставав його з усiх бокiв, вiн був у його
коротких, уривчастих, страшних снах пiд холодними дощами, вiн був спершу
великим, теплим, живим, всемогутнiм i нерушимим, Як стiна Ћранти в
‘офiйському соборi, здавалосЯ ѓордiєвi Ћтавi, що Љиїв ще простЯгає до них
свої руки i ще пiдтримує їх бодай на духу, пiдтримує навiть тодi, коли
вони вже падають, коли вже несила пiдвести змучене тiло i тiльки очi
вперто летЯть догори i шукають i питають, i не вiрЯть: "џк же це? —ому?"
Ђле днi сунулисЯ в невпиннiй сiростi, хмари залЯгали весь Љиїв,
залЯгали i налЯгали на нього щодалi дужче i бiльше, i в серце професора
Ћтави стала продзюркувати тоненькими цiвочками зневiра. •тось тут був уже
мертвий: або ж вiн сам, ѓордiй Ћтава, або й цiлий Љиїв, бо нi один, нi
другий не приходили на помiч один одному, кожен змагавсЯ в самотi, може,
змагавсЯ з самотою, а може, й з умираннЯм?
I коли щоранку Ђдальберт нурре милувавсЯ завойованим великим
праслов'Янським мiстом i розчулено зiтхав у неубут-ньому захватi перед
мальовничiстю київських пагорбiв i київських соборiв, длЯ ѓордiЯ Ћтави i
його товаришiв то були найтЯжчi хвилини.
Ѓо тодi Љиїв здававсЯ їм великим, безмежним цвинтарем, а храми, собори,
монастирi на його задощених пагорбах стоЯли, мов каплицi смутку, i хрести
на них - наче кiстлЯвi символи вмираннЯ.
Џрофесор нурре мiг бачити тiльки те, що лежало перед очима, йому й
того було задосить длЯ вдоволеннЯ пихи переможцЯ i переможцЯ не простого,
а з витонченим, високорозвине-ним художнiм смаком.
Ђ ѓордiй Ћтава бачив увесь Љиїв так, неначе пiднiмала його дивна сила
над мiстом, але все поймалосЯ длЯ нього сiрою iмлою, всi київськi гори
схожi були чомусь на Ѓайкову гору, в чiткiй розкресленостi центральних
кварталiв i в милiй плутанинi маленьких вуличок i провулкiв знову було
щось вiд цвинтарного змiшаннЯ порЯдку з безладдЯм, вiн мимоволi бiг думкою
до тої алеї Ѓайкового кладовища, де пiд чорною камiнною плитою спочивав
його батько - ‚севолод Ћтава, а ще давнiше на тому-самому кладовищi злiг
його дiд ћрiй, iснувала неписана традицiЯ в родинi Ћтавiв - називати синiв
тiльки слов'Янськими iменами, це йшло вiд їхнього патрiотизму. Ђле чи вже
така це ознака патрiотизму - неодмiнно вмирати в тому самому мiстi й бути
похованому на тому самому кладовищi?
‚ свої сорок шiсть рокiв професор Ћтава був далекий вiд думок про
смерть. ’епер отут, у вбиваному й топтаному Љиєвi мiг бути вiдвертим. Ќе
хотiв помирати перш за все тому, що мав малого сина i просто не мiг собi
уЯвити, що б робив його Ѓорис без батька. Џо-друге (а може, саме це й було
по-перше?), не хотiв помирати просто задлЯ самого себе. Ѓо хотiв жити!
Џерш за все жити, а вже потiм решта: його робота, його теорiї, його мрiї.
Љоли- його невiдь-чому схопили й кинули за дрiт, вiн спершу вважав, що це
помилка. Ђле потiм зрозумiв, що всi, хто з ним був, думають так само, i
повинен був, Як чоловiк мислЯчий, зiзнатисЯ перед самим собою, що помилки
немає жодної, - є жорстока закономiрнiсть вiйни. ’о вже iнша мова, що сама
вiйна - найжахливiша помилка людства, але не тут i не тепер доводити
комусь цю iстину.
I, ставши жертвою стихiйностi, професор Ћтава на довгий час сам
пiддавсЯ невизначеностi, вiн плавав у Якiйсь порожнечi, з Якої не бачив
виходу, з цiлковитою байдужiстю зустрiв намаганнЯ нiмцiв вивудити його з
табору длЯ Якихось своїх цiлей, i хоч це обiцЯло, може, життЯ, хто мiг
таким чином уцiлiти (ймовiрно, тiльки ймовiрно!) - не вiдгукнувсЯ i навiть
прирiк собi в думцi, що коли його хтось видасть, то вiн не вiдкриєтьсЯ
фашистам, навiть будучи розiп'Ятий на хрестi.
Њоже, саме тому перших два чи три днi ѓордiй Ћтава абсолютно не чув, не
розрiзнЯв жодного слова з "лекцiй" Ђдальбер-та нурре. ‚iн стоЯв десь
збоку, дививсЯ поза професором нурре, дививсЯ на свiй Љиїв, i з його уст
виплiталосЯ щось - чи то бiль, чи то посмiшка вiд дорогого спогаду, а чи
глумливiсть, адресована отому чоловiковi в есесiвському мундирi,
чоловiковi, Який перед вiйною, ще зовсiм недавно, називав себе професором
i з незбагненним запалом ув'ЯзувавсЯ на сторiнках наукових журналiв у
гострi суперечки з питань мистецтва.
’епер його власна наукова суперечка, Яку вiв перед вiйною з професором
нурре, видаваласЯ ѓордiєвi Ћтавi цiлком чужою, непотрiбною, вона стоЯла
десь збоку мертвим докором, суперечка стала мовби живою iстотою, вона
прибирала то виглЯд сумної заплаканої жiнки з безпораднiстю в пiднесених
руках, то ставала дивною двоголовою iстотою, мов прадавнЯ ѓоргона, i тi
двi голови намагалисЯ загризти одна одну, а порЯд iз цiєю
зматерiалiзованою суперечкою вставали з одного боку чемнi й взаємно
ввiчливi професори Ћтава i нурре, в середньовiчних мантiЯх, обшитих
горностаєм, неначе у володарiв, а з другого боку теж нурре i Ћтава, але
вже в нинiшньому станi, вже Як запеклi смертельнi вороги, один там, на
пiдвищеннi, охоронюваний силою i зброєю, а другий внизу, кинутий аж до
найбiльших глибин, де життЯ межує зi смертю, полишений на власнi сили, на
самого себе.
Ђ колись же було все так розмiрене конкретно, так спокiйно й неквапно,
їхнi статтi навперемiн з'ЯвлЯлисЯ в журналi, що виходив один раз на
квартал, тобто всього лиш чотири рази на рiк. †урнал, Як бiльшiсть суто
академiчних нiмецьких видань, розрахованих на всеєвропейську аудиторiю,
мав назву з неодмiнним "фюр": "–ейтшрiфт фюр..."
Ћт тобi й фюр, от тобi й цур, от тобi й пек!
•то б мiг передбачити, що справа обернетьсЯ таким дивним робом?
Џрофесоровi Ћтавi навiть докорЯли за те, що його науковi iнтереси скупченi
на занадто вiдлеглих у часi проблемах. Љому це може бути цiкаво - початки
христиЯнського мистецтва?
‚ласне, Ћтава й не став би встрЯвати в суперечку з невiдомим
марбурзьким професором нурре. Ђле цей Ђдальберт нурре виступив у
нiмецькому журналi з великою статтею, де викладав "свою теорiю" про
характер малЯрства первiсних христиЯн у римських катакомбах.
’еорiЯ була досить немудра. нурре намагавсЯ довести первiсно близький
зв'Язок мистецтва катакомб з Язичеським малЯрством епохи iмператорiв.
Љамери в катакомбах, мовлЯв, прикрашалисЯ так само, Як i взагалi тодi
прикрашалисЯ живописом рiзнi примiщеннЯ (длЯ прикладу, в ЏомпеЯх, де це
можна простежити найвиразнiше: стiни роздiлЯлисЯ лiнiЯми i обрамленнЯм на
рiзнi полЯ, а вже цi останнi пожвавлювалисЯ мiфологiчними фiгурками. ‡
цими чисто Язичеськими декоративними схемами переплiталисЯ христиЯнськi
мотиви, численнi символи i натЯки, молiльники "оранти" й iншi постатi, а
також маленькi бiблейськi сценки по вибору, вплив на Яких виЯвила лiтургiЯ
мертвих.
ЏоглЯди цi були помилковi, до того ж належали вони зовсiм не
професоровi нурре, а нiмецькому вченому ‚iльперту, Який ще 1903 року
видав у ”рейбурзi прекраснi кольоровi таблицi "ЊалЯрство катакомб ђиму" i
тодi ж таки висловив свої мiркуваннЯ про це малЯрство, Якi тепер
повторював професор нурре, повторював у всiй помилковостi, однак забувши
згадати про справжнього автора.
‘вого листа до редакцiї журналу професор Ћтава так i розпочав: "™е
‚iльперт..."
I Якраз цЯ перша фраза в публiкацiї загубиласЯ. ђедакцiЯ видрукувала
посутнi запереченнЯ київського професора, а щоб хоч Якось усправедливити
свiй вчинок щодо першої фрази, в кiнцi було додано примiтку, що, певно,
київський колега в своїх дослiдженнЯх користувавсЯ не досить виразними
матерiалами i не мав пiд рукою прекрасних таблиць ‚iльперта, а тому,
мовлЯв, професор Ђдальберт нурре ласкаво згодивсЯ офiрувати своєму
опонентовi примiрник фрейбурзької публiкацiї, за що редакцiЯ складає йому
найглибшу подЯку.
‘правдi, на київську адресу Ћтави прийшла бандероль, у Якiй вiн знайшов
таблицi ‚iльперта i надзвичайно ввiчливигй листа вiд професора нурре,
Який пробачавсЯ за нетактовнiсть журналу i просив прийнЯти цей щирий
дарунок вiд нього Як запоруку їхньої творчої дружби, е цетера, е цетера, е
цетера.
„овелосЯ подЯкувати Ђдальберту нурре, хоча, звичайно, професор Ћтава
зазначив, що таблицi ‚iльперта вiн у своєму розпорЯдженнi мав i перед тим,
окрiм того, в Њосквi є пречудовi акварелi ђеймана, Якi дають набагато
краще уЯвленнЯ про характер катакомбного малЯрства, анiж ‚iльпертова
публiкацiЯ. I, може, саме завдЯки тим акварелЯм вiн прийшов до висновку
про рiзку вiдмiннiсть мiж характером мистецтва катакомб i помпейським
стiнописом.
’ак вiдбувалосЯ роздвоєннЯ суперечки, її розщепленнЯ на частину видиму,
публiковану й далi в квартальнику, i невидиму, що замкнуласЯ в листуваннi.
‚ журналi професор нурре знов i знов доводив тезу про невпиннiсть
розвитку мистецтва, вiдкидав категорично понЯттЯ "нове мистецтво" на тiй
пiдставi, що кожне так зване "нове мистецтво" гнiздитьсЯ в старому,
виходить з нього бiльшiстю своїх елементiв, народжуєтьсЯ в старому, Як
дитина в материнському лонi. ’ак з грецького вийшло мистецтво ђиму, а вже
останнє породило мистецтво христиЯнське. ‡ iншого боку маємо досить цiкаву
вiдповiднiсть мiж розквiтом мистецтва i розквiтом держави. I Якщо розквiт
одного ладу автоматично перекреслює всi досЯгненнЯ попереднього, що ми
мали з греками, римлЯнами, а потiм з христиЯнськими iмператорами, то
мистецтво, Яке гармонiйно вiддзеркалює велич влади, пiдкорЯєтьсЯ iснуючiй
владi, виходить своїми джерелами з мистецтва влади, вiдкиненої, знищеної.
–е вiчний парадокс мистецтв, i вченi повиннi примиритисЯ з ним.
Џрофесор Ћтава i в гадцi не мав подiлЯти сумирнiсть свого марбузького
колеги. ’а й чому? •iба розквiт грецького мистецтва не припадає на початок
полiтичного занепаду колись всемогутньої ѓрецiї? •iба Џлатон, Який прагнув
вибудувати теорiю iдеальної держави, не оголосив художникiв
"понадкомплектними громадЯнами" i не домагавсЯ остракiзму за межi Ђфiн
усiх справдi талановитих художникiв? „е ж тут гармонiЯ мiж владою i
мистецтвом, де вiдповiднiсть їхнього розвитку? џкщо взЯти грекiв i римлЯн,
то позiрно в їхньому мистецтвi мовби справдi простежуєтьсЯ невпиннiсть
розвитку. Ђле це тiльки в окремих елементах. Љоли ж розглЯнемо цiле, то
неважко помiтити абсолютну несхожiсть, навiть кричущi протирiччЯ. џкщо в
грекiв - цiлковитий розрив мiж владою i мистецтвом, то мистецтво
iмператорського ђиму майже цiлком породжене владою. ‚оно черпало всю свою
наснагу, пиху i велич у владi. ђим панував над свiтом, вiн прагнув
протиставити грецькому естетично-науковому сприйнЯттю життЯ iнше, Яке
базувалосЯ на владi, державному авторитетi i правовому порЯдку. ’ому
з'ЯвлЯютьсЯ такi споруди, Як терми ’iта, прибудови „омiцiана до
iмператорського палацу на Џалатинi, дiм ”лавiїв - велетенськi зали, цiлi
комплекси небачених склепiнчастих примiщень. Њистецтво мовби вiдчувало
надмiр прихованих сил, Якi хоч i панують, але вже ведуть до загибелi.
‡вiдси Якась бароккова несамовитiсть матерiальної гри сил аж до руйнуваннЯ
стародавнiх моментiв рiвноваги. ђвутьсЯ всi гармонiйнi зв'Язки, пропорцiї
виростають до гiгантських розмiрiв. ‚зЯти хоча б арки ’роЯна в Ђнконi й
’iмгадi, спорудженi Ђндрiаном мiськi ворота в Ђдалiї.„iоклетiанiв палац у
‘плiтi, будiвлi в ѓератi, Џальмiрi, храм у Ѓаальбеку з його небачено
гiгантськими колонами i скульптурними рЯдами, де скульптури розташовано в
два поверхи. ЏорушуєтьсЯ взаємодiЯ мiж архiтектурними формами i
навколишнiм простором, i Як цiлковите торжество цього розриву,
трактованого з майже примiтивною обмеженiстю, вигадуєтьсЯ трiумфальна
колона, Яка вже нiчого не пiдтримує, не має вiдношеннЯ до будь-Якої
споруди i навiть не пронизує простiр, Як то мали ми на прикладi
єгипетських обелiскiв, а покликана слугувати iдеї про-пагаторськiй,
дифiрамбiчнiй.
I в той час, Як нагорi тонув у розкошах i в надмiрностЯх iмператорський
ђим, внизу, в сухих кам'Янистих пiдземеллЯх, народжувалосЯ щось нове,
всемогутнє, Як отi постатi орант з молитовно пiднесеними руками. ЃiйтесЯ
пiднесених у молитвi рук! ђука пiднесена - рука занесена. ђано чи пiзно
така рука падає вниз. Ђ падаюча десницЯ Якщо й не караюча, то неодмiнно
шкулька, погрозлива.
ЌароджуєтьсЯ мистецтво цiлковито нове, не схоже на будь-Яке з дотихчас
iснуючих. ‘упроти важезних iдолiв, гармонiйних героїв i самовдоволених,
буйних у своїй плотськiй силi богiв тут виступає безплотна духовнiсть,
легка окриленiсть духу. Џлоскi, позбавленi щонайменших натЯкiв рельєфностi
постатi виформовуютьсЯ, виникають iз стiн, мов тiнi або привиди, мов
згущенi молитви. Њета живопису - не давати розкошуваннЯ очам, а закликати
до молитви i пiднiмати душi в очiкуваннi переднакресленого людству
вибавленнЯ з грiхiв i страждань. ’ому надзвичайно обмежена кiлькiсть
типiв, майже вiдсутнi рухомi, живi композицiї, постатi з'ЯвлЯютьсЯ перед
нами в непорушнiй фронтальностi, пануваннЯ шаблонiв у зображеннЯх
постатей, Якась мовби абревiатура, мистецький умовний код. ™о це?
‡бiдненнЯ iснуючого мистецтва? Ќездарнiсть катакомбних художникiв? Ђле
нездари завжди намагаютьсЯ наслiдувати вже iспуюие. Ћтже, вони мали б
копiювати античнi взiрцi. Ђ цi - нi. Ѓули цiлковито оригiнальнi. Ќе схожi
нi на кого. Ѓуло нове мистецтво. Ќi примiтивне, нi старосхiдне, нi
народнообрЯдове. Ќове, революцiонiзуюче, Як кожне справжнє мистецтво.
Ќайцiкавiше ж: не пiдтримуване нiким, найперше владою, бо влади первiснi
христиЯни не мали жодної, були переслiдуванi, iмператори длЯ ї забави в
цирках велiли кидати їх на роздертЯ диким звiрам, „iоклетiан скомандував
цiлому вiйську випустити стрiли в прив'Язаного до стовпа юного ‘ебастьЯна
тiльки за те, що той наваживсЯ сказати серед воїнiв слово на захист нової
вiри. i Ђле ж пiслЯ ЉостЯнтина христиЯнське мистецтво виказує свої
незаперечнi зв'Язки з античнiстю, заперечував Ћтавi професор нурре.
‘вЯтi, Як i в античному свiтi, спускаютьсЯ на землю.
‚седержитель-пантократор возсiдає на тронi, судить, видає закони подiбно
до. ‡евса, а також до царЯ земного. Ѓiблiйськi сюжети знаходЯть своє
вiдбиттЯ в багатофiгурних композицiЯх, Якi вельми нагадують зображеннЯ
подвигiв античних героїв.
Ћчевидно, це можна з'Ясувати фактом завоюваннЯ влади христиЯнською
церквою, висловлював припущеннЯ Ћтава. Ђ нова влада завжди намагаєтьсЯ
запозичити у старої все перевiрене, стале, несхитне. Iнодi вона цим i
вдовольнЯєтьсЯ, iнодi намагаєтьсЯ виробити свої власнi цiнностi. ’е саме
маємо й з христиЯнством. џкщо в четвертому столiттi справдi вiдчуваласЯ
досить виразно реакцiЯ класичного мистецтва, то вже в п'Ятому столiттi
настає злам, часткове поверненнЯ до епохи первiсних символiв i чистої
духовностi. ‚ мозаїках ђавенни i мiнiатюрах кодекса ђоссано замикаєтьсЯ
коло переоцiнки мистецтва, Яке почалосЯ в катакомбному малЯрствi.
„искусiЯ тривала, а водночас продовжувалосЯ листуваннЯ мiж Њарбургом i
Љиєвом, професор нурре питав, чи доводилосЯ професоровi Ћтавi бувати в
ђавеннi i милуватисЯ чудом ‘ан-‚iтале i ЂполлiнарiЯ Ќового; Ћтава, з
прикрiстю визнаючи, що до ђавенни добратисЯ йому ще не пощастило, питав,
чи має уЯвленнЯ його колега про нечуванi багатства київських соборiв i
церков, про мозаїки й фрески ‘офiї, “спенського собору, Њихайлiвського
монастирЯ. џсна рiч, професор Ђдальберт нурре не мав жодного уЯвленнЯ про
те, що ховаєтьсЯ в золотому мороку київських соборiв, бо всi публiкацiї,
Якi досi були, - це жалюгiддЯ, просто нiщо, i коли колега Ћтава буде такий
ласкавий... Љолега Ћтава був такий ласкавий...
Ђ тепер нема нiчого. Ќема Љиєва, а тiльки накрите безнадiйно сiрим
хмаровиннЯм величезне цвинтарище. I не ѓордiй Ћтава стоїть у понiвеченiй
шерензi, а сама його еманацiЯ, невиразна iмлистiсть, i нурре також не
було, а було пусте мiсце на узвишшi перед ним, i з того пустого мiсцЯ
долинали безглуздi слова, в Яких годi було добрати сенсу.
–е могло тривати, аж поки професоровi нурре набридне просторiкувати, i
вiн, нiчого не осЯгнувши своїми рефератами, просто махнув би рукою,
подаючи знак на знищеннЯ цих невдЯчних слухачiв, Якi так i не спромоглисЯ
виокремити з свого середовища його укоханого колегу професора Ћтаву.
Ђле десь на третiй, а може, на п'Ятий день пiслЯ початку лекцiй
професора нурре ѓордiй Ћтава раптом уперше пильно придививсЯ до тих
людей, Якi збираютьсЯ по другий бiк дроту, i, не вiрЯчи власним очам,
спостерiг серед старих i молодих жiнок, серед дiтей i сивих дiдiв високого
худого хлопцЯ в сiрому пальтечку i насуненiй на самi брови кепцi. Ќiчого
нового в тому фактi, що до табору приходЯть з волi люди, длЯ ѓордiЯ Ћтави
не було. ‰шли з першого днЯ, йшли попри загрозу бути схопленими i кинутими
за дрiт, йшли в надiї побачити когось рiдного або знайомого, знайти дорогi
очi, глЯнути в них, йшли з вузликами й пакуночками, самi голоднi,
намагалисЯ прокинути крiзь дроти бодай варену картоплину або окраєць
хлiба, такого тепер несподiвано рiдкiсного в Љиєвi i на “країнi. ‡а
дротами стоЯли люди щоднЯ, стоЯли з самого ранку й допiзна, їх не лЯкали
погрози варти, їх не могли вiдiгнати пострiли, їм доконечно треба було
знайти, i нiхто не мав сили перешкодити їм у їхнiй великiй, найчастiше
безнадiйнiй справi.
I вже хто мав знайти, той знаходив, а незнайденi дивилисЯ на тих, хто
вже не мiг знайти, i мiж ними встановилосЯ днзне спiвiснуваннЯ, Якась
паралельна екзистенцiЯ, i тi й тi були невiльнi, хоч однi були киненi за
колючий дрiт, а другi прийшли до нього добровiльно i стоЯли там без
примусу, неначе своєрiдне вiддзеркаленнЯ ув'Язнених.
Ђле ж той хлопець у кепцi i в сiрiм пальтечку - то був син ѓордiЯ
Ћтави, Ѓорис, Ѓорисик, ЃорЯ!
I Як тiльки професор Ћтава побачив по той бiк колючого дроту свого
сина, Як тiльки пересвiдчивсЯ, що то справдi вiн, Як тiльки помiтив, що
Ѓорис неклiпно вдивлЯєтьсЯ в свого батька, вдивлЯєтьсЯ уважно й докiрливо,
так нiби питає, чому все так сталосЯ, чому вiн не мiг вивезти його з
Љиєва, чому сам опинивсЯ тут, а найголовнiше - чому мовчки терпить оте
варзЯканнЯ есесiвського офiцера, Який перебрiхує всi думки професора
Ћтави, привласнює його поглЯди.
I тодi професор Ћтава рiшуче ступнув наперед iз звивистої немертвої
шеренги i, звертаючись до своїх товаришiв тут i там, за дротом, а найперше
адресуючись до сина Ѓориса, голосно вигукнув:
- ЃрехнЯ! ‚iн усе бреше!
Ђ вже потiм, певно вiддавшись узвичайненiй длЯ наукових дискусiй
стриманостi, вже спокiйнiше повторив:
- ‚се, що вiн тут казав, - i кивнув у бiк професора нурре, - неправда.
’ак сталосЯ самовикриттЯ професора ѓордiЯ Ћтави.
ђIЉ 1004
‚…‘ЌЂ. Љ€Ї‚
€ лриндохом же в ѓреки, и ведоша ны, идеже служать Ѓогу своему, и не
свеми, на небе ли есмы были, ли на земли: несть бо на земли такого вида,
ли красоты такоЯ, и недоумеем бо сказати... Њы у бо не можем забыти
красоты тоЯ...
‹iтопис Ќестора
Љоло пристанi на Џочайнi товксЯ гулЯщий київський люд, пiд пильним
наглЯдом господарiв вивантажувалисЯ купецькi лодьї, лiньки погукували
маленькi радимичi, що поприганЯли на продаж силу-силенну саморобних
човнiв, вище, попiд гору, курiлисЯ кузнi, у великих закiптюжених казанах
плавили олово i свинець длЯ покрiвель, по узвозу до города тЯгли довгi
колоди i камiннi брили, повсюду вешталасЯ дiтлашнЯ, поважно проходили
жони, зодЯгненi за київською модою так, щоб усе було закрите й приховане,
навiть обличчЯ бiлiло самою лиш смужкою, де очi, iнодi проїздив верхiвець
з кнЯжої дружини, зблискував зброєю, погрозливо наставлЯв наперед бороду,
вiдрощену на грецький взiрець. Џеревiзник вiдразу запримiтив, що хлопцi
вперше попадають до Љиєва, бо занадто цiкаво зирЯть туди й сюди, та й,
опрiч того, мають досить дивацький виглЯд - з нiг до голови загорнутi в
звiринi шкури, самi теж наїжаченi, мов дики з пущi, в одного через плече
лук i два пуки чорних коротеньких стрiл, у другого - важезна гудзувата
палицЯ, а на шиї на мiцному мотузковi висить ведмежий зуб, штучно
вправлений у золото. Џрискаливши око, перевiзник загарував з прибульцiв
таке, що й самому стало страшно, але вони, мабуть, не знали київських
порЯдкiв, бо той, з ведмежим зубом на шиї, мовчки сЯгнув рукою до
шкiрЯного мiха, метнув звiдти просто пiд ноги перевiзниковi дорогу шкурку,
i обидва, не озираючись, гайнули вгору до города.
Ќоги їм наослiп iшли врозкид по пiщанiй роз'їждженiй дорозi, а голови в
обох були задранi догори i очi втупленi в те диво, що висiло в небi, мов
барвиста хмара. Ќа самому навершi круглої гори, срiблЯстої вiд пiску знизу
i ласкаво-зеленої по бiчних спадах, неприступно кострубатилисЯ дубовi
клiтi, заваленi темною землею, а за валом бiлiли чистим струганим деревом
просторi будiвлi, ледь вигулькуючи з-за прикриттЯ, зате iншi будiвлi,
викладенi з сiрого, Як соколине крило, i з рожевого, мов усмiх, каменю,
врiзалисЯ в саме небо, i теж, Як усЯ гора, круглилисЯ чудними покрiвлЯми,
над Якими ‘ивоок вiдразу постерiг хрести i вхопив свого товариша за руку.
- ЏоглЯнь.
- ѓе, - сказав ‹учук, мовби вiн уже вдесЯте йде до Љиєва, - ще й не те
побачимо...
Ћбидва стали й довго дивилисЯ на рожеву кам'Яну громаду, що висiла мiж
небом i круглою горою. ‘онце викотилосЯ з-за хмаринки, за Яку перед тим
було заховалосЯ, вдарило слiпучо в рожевий летючий камiнь, розблисло
гарЯчим приском з його круглих верхiв, де перед тим хижо чорнiли костистi
хрести. •рести горiли червiнню, вони мовби кружлЯли в голубому небi,
пливли в повiльному золотому iгрищi, вони жили окремо вiд дивного города,
вiд срiблЯсто-зеленої гори, вiд „нiпра, вiд усiх тих, хто метушивсЯ коло
пристаней, хто брьохавсЯ в теплiй водi, хто бравсЯ вгору по узвозу або
спускавсЯ по ньому вниз.
- ‘тiльки золота, - прошепотiв ‹учук.
‘ивоок на мить перевiв поглЯд на сонце i, заслiплений, знов глЯнув на
хрести, але тепер вони, Як i перед тим, показалисЯ йому чорними аж до
здриганнЯ.
Џовз них прокотивсЯ вiзок з товарами Якогось iз гостей, погонич щосили
вйокав на коней, бо поклажа була важка, аж трiщало. Џотiм пройшов чоловiк,
захований пiд великою в'Язкою хмизу, видно було самi його ноги, длЯ
рiвноваги розставлюванi широко й твердо, чоловiк iшов неквапом, в'Язка
погуцувала в такт його ходi, так наче той захований хмизонос припрошував
хлопцiв: "Ђну ж бо ходiмо, чого стали?"
I вони пiшли слiдом. “звiз вище ставав крутiший, тому був вимощений тут
дерев'Яними круглЯками, купецький вiз попереду важко загуркотiв на
дерев'Яному помостi, натужилисЯ, певно чи не з останнiх сил, купець i його
служка, пiдставлЯли плечi пiд ручицi, вiдчайдушне погукували, звертали
благально почервонiлi лицЯ назад, до хлопцiв, до хмизоноса, до будь-кого,
аби лиш помогли випхатисЯ по крутизнi, але хлопцi ще не знали тутешнiх
звичаїв i не наважувалисЯ бiгти на помiч, а хмизонос iшов собi так само
повiльно, так само широко розставлЯв длЯ рiвноваги ноги, потрюхикував
в'Язкою i, сам невидимий, звертавсЯ чи то до купцЯ, чи до хлопцiв, чи
просто голосно виповiдав свою думку: "Ђ не накладай стiльки, не будь
жаднюгою! •очеш всi товари упхати в одного воза, щоб менше дати мита за
проїзд до нашого Љиєва, а там дертимеш з люду три шкури? Ћтож i лопайсЯ
тут, на узвозi! ‡натимеш, Як добиратисЯ до Љиєва! ‡натимеш!"
ѓород нависав над ними потужним валом, пiдпертим дубовими городнЯми,
бiлi дерев'Янi будiвлi ледь визирали звiдти, зате кам'Яницi з хрестами i
без хрестiв ще неначе поближчали, ще дужче врiзалисЯ в небо, а збоку
виднiлисЯ ще химернi дерев'Янi церкви, теж з хрестами над круглими
покрiвлЯми. ‘ивоок уже й не радий був, що послухавсЯ ‹учука. Ќащо їм Љиїв?
†или собi в добрих людей-поднiпрЯн, помагали їм перетЯгати купецькi лодьї
через пороги, стоЯли сторожу, ходили на лови в бори, пильнуючи, щоб не
пострiти кнЯзiвських ловчих. ’ам панував ще прадiдiвський добрий звичай
давати прихисток кожному, хто приблукавсЯ; збираласЯ на „нiпрi сила
всЯкого люду, смiливi й чеснi, головне ж - вiльнi самi, вмiли поважати
чужу волю, кожен моливсЯ своїм богам. I там були пiски i були дебрi, не
було, правда, такого великого й дивного города, але й хрестiв отих не
було, що мiнЯтьсЯ то золотом, то чорнотою такою, що аж серце холоне. Ђ вiн
нiколи не забуде дiда ђодима, Який загинув пiд хрестом.
- Џоцiлив би в хреста хоч одного? - спитав ‘ивоок ‹учука, навмисне
бадьорЯчись.
- Ђ не дострелю ж, - недбало вiдповiв той.:
Љупецький вiз уже проїздив першi ворота. ‡битi з необхватних колод,
невiдь-Якою силою вiдчинюванi й зачинюванi, вони важко висiли в прорубi
валу, мовби чатуючи на тих, хто пройде крiзь них, щоб вiдразу з оглушливим
рипiннЯм зачинитисЯ й навiки вiдтЯти шлЯх до волi, Як то було колись з
‘ивооком у ‘итника.
Ђле ворота спокiйно собi висiли, не зачинЯючись, вiз прокотивсЯ
всередину, вже й хмизонос загойдавсЯ помiж високими дубовими клiтЯми, i аж
тодi хлопцi вздрiли, що по той бiк ворiт стоїть сторожа. „ва бородатi
здорованi, в товстих мисюрках на головешках, обвiшанi товстими дошками,
Якi мали захищати їм спину й груди, стоЯли, спираючись на довгi списи, i,
здавалосЯ хлопцЯм, дивилисЯ саме на них, байдуже пропускаючи повз себе i
купецький вiз, i чоловiка з хмизом. ‚раженнЯ було таке невiдступне, що
‹учук аж лука свого посунув далi за спину, щоб не впадав у око, а ‘ивоок
перекинув свою важку палицю з правої руки в лiву, але вчасно збагнув, що
це нiчого не змiнює в його становищi, бо лiвий дружинник дививсЯ на нього
так само пильно, Як i правий, а на випадок чого правою рукою махнути буде
пiдкористiше, тому знов узЯв палицю в праву руку.
•мизонос посунув уже поза сторожею, а хлопцi перебирали ногами нi живi
нi мертвi, давно вже вони не вiдчували себе такими ще зовсiм малими, Як
отут, перед похмурими бороданЯми, давно вже не попадали у власноручно
розставленi сiтi, Як оце-тепер. Iшли, й кожен подумки моливсЯ своєму
боговi, хоч , i не був певен, що його маленький добрий лiсовий або водЯний
бог може змагатисЯ з хижим i твердим богом, Який попростромлював усе небо
над Љиєвом хрещатими знаками своєї сили.
Ћднак запханi мiж дерев'Янi дошки приворiтнi, сторожi дивилисЯ й далi
собi вниз за ворота, хоч хлопцi вже минали їх, здаєтьсЯ, вони й не
помiтили двох закушканих у шкури. прибульцiв.
Ђ хлопцiв од перелЯку кинуло в новий подив. Ѓо за валом города,
виходить, i не було, до самого города вони мали ще перейти дерев'Яний
мiст, теж пильнований сторожею, а тут, на дитинцi, стоЯло кiлька мiцних
великих хиж, мiж Якими блукали такi само бороданi, Як отi коло ворiт,
сидiли на сонечку, грали мiж собою, стрiлЯли з лука, вимахували мечами,
розрубуючи уЯвлюваних супротивникiв.
‘ивоок i ‹учук мерщiй подалисЯ слiдом за хмизоносом, Який теж, видно,
не мав намiру затримуватисЯ тут, серед озброєних, знiчевлених лежнiв, Яким
нiчого не варто було проткнути чоловiка списом або врубати мечем, тiльки
щоб хоч трохи розважитисЯ.
„о самого Љиєва вели ще однi ворота, обкутi залiзом, чорнi, мов
кажанЯчi крила, Якiсь нависаючi, так що, мабуть, зачинЯлисЯ вони самi
собою, Як тiльки вiдчiплЯли ланцюги, що тримали їх, а за воротами через
глибочезне кругостiнне урвища пролЯгав дерев'Яний мiст. Љупецький повiз
уже вигуркував колесами на тому кiнцi моста, там Якiсь спритнЯрi метали з
нього раз i два на мито. Ђ на цьому, просто пiд чорними крилами ворiт,
стоЯло ще двоє сторожiв, але вже не таких, Як отi, коло дерев'Яних ворiт,
а закутi в залiзо, в мiцних кольчугах, у гострих шишаках, з булатними
бутурликами, що закривали руку вiд кистi аж по лiкоть, а зброю мали таку:
в одного - широкий двосiчний меч, схожий на той, що його колись мав дiд
ђодим, тiльки коротший i, мабуть легший, а в другого - гострий шестопер,
замашний i вицЯцькуваний по держалну.
–i стоЯли не соннi, а знудьгованi, не помiчали нiкого, не дивилисЯ нi
на кого,- але, коли хлопцЯм уже видавалосЯ, що вони непомiченими
прошмигнули повз поцЯцькованих залiзом дурнiв, той, що з шестопером,
тупнув ногою, аж задуднiв мiст, i гримнув:
- Џощо не хреститесь?
•лопцi стали мов вритi. Ѓiгти наперед i так би нiчого не дало, бо хiба
ж знайдеш рЯтунок в такому великому мiстi, Яке пiднЯлосЯ над дебрЯми i
пущами, повертатисЯ назад теж не виходило, .бо там було ще гiрше; повне
дворище озброєних лежнiв.
- •то такi? - суворо спитав той, що з мечем.
- Њи суть... - ‹учук хотiв вихопитисЯ першим з вiдповiддю, але не знав,
що казати, затикавсЯ, замикавсЯ, його виручив ‘ивоок.
- ‡ гостем прибули, - сказав вiн спокiйно, - проїхав вiн на торг.
- Ђч, соплЯки, вже з гостем, - незлобиво промовив той, що з шестопером.
- ‚аш гiсть хiба поганин, що не хреститесЯ?
- Ќе вмiємо ,- похмуро сказав ‘ивоок, - маємо своїх богiв.
- Џокажу тобi, - пiдступив дружинник до нього i вхопив за праву руку,
щоб занести її длЯ сотворiннЯ хресного знаменнЯ.
Ђле руку ‘ивооку тЯгнула донизу тЯжка дубова палицЯ, так що дружинник
насилу мiг її пiдсмикнути догори.
‡абувши й про хрестiннЯ, вiн ухопивсЯ тепер за палицю, спробував
висмикнути її з руки ‘ивоока i аж крекнув.
- —удної сили отрок, - сказав i вiдштовхнув ‘ивоока, - iди собi,
поганче!
‹учук огинцi прослизнув поза ‘ивооком, зашепотiв до нього, гамуючи
нервовий смiх:
- ‡нав би той нестелепа, Як стрiлЯю. Џоцiлив би йому крiзь вiчко його
кольчуги в пупа! ѓи-ги!
- Њовч! - суворо сказав ‘ивоок, бо вже вступали вони в Љиїв.
Љоли ж казати правду, то не вони вступали в Љиїв, а Љиїв наступав на
них, спадав з своїх пагорбiв, приголомшував, знетЯмлював. „иво брало, Як
могло вмiститисЯ на такому скупому клаптi землi стiльки будiвель, стiльки
люду,стiльки руху, гуку, клекотнЯви. •тось кудись iшов, квапивсЯ, а хто й
просто собi стоЯв, видивлЯючись на божий свiт, рипiли вози, iржали конi на
торжищi, дзвiнко сплiскуваласЯ в глибокi колодЯзi вода з переповнених
вiдер, пахло стружкою i димом, цюкали сокири, мудрували над каменем
зиждителi, роїлосЯ повсюди од люду торгючого, будiвничого, гулЯщого,
роботЯщого - ось чим обсiдав Љиїв своїх прибульцiв.
‘ивоок просунувсЯ наперед, мов сновида, не вiдчував вимощеної
дерев'Яними круглЯками вулицi пiд ногами, не бачив нi просторих дворiв з
бiлими дерев'Яними будiвлЯми, нi великих i маленьких дерев'Яних церков, що
штрикали ламаними пальцЯми своїх хрестiв у неозори веснЯного неба, нi
кнЯжого кам'Яного терема, що стоЯв над самим краєм Љиївської гори, мовби
хотiв виловити своїми штудерними вiконечками всi вiтри з „есни й „нiпра, -
хлопцевi перед очима, застилаючи весь свiт, стоЯло тiльки одне: кам'Яне
громаддЯ, рожево-сiре, розлоге й струнке водночас, неохопне у своїй
великостi, так нiби зiбрало воно в себе весь камiнь ђуської землi, а
водночас легколетюче, мов засвiчена сонцем хмара. ѓостре колись камiннЯ
злЯглосЯ тут загладжено, подекуди зненацька розступалосЯ, творЯчи химернi
вiконцЯ-прозори, а то вигиналосЯ потужними луками, схожими на вiчно
застиглi хвилi, пiднЯтi над землею дивними силами. I над цим злагiдненим,
летючим, мов спiв, каменем кругло вивищувалисЯ чотири меншi i п'Ята
найбiльша i найвища чарiвнi шапки-покрiвлi, а на кожнiй з них плавав у
золотому озерi неба схожий на квiтку хрест, i всi п'Ять хрестiв
заплiталисЯ в рухоме коло сЯйва, i не було в них нi кострубатостi, нi
чорноти, нi лЯку.
’ак, дибаючи у раптовiй своїй заслiпленостi, ‘ивоок наштовхнувсЯ на
Якогось чоловiка i став, з нiЯковим посмiхом проводЯчи по очах долонею.
- Ѓiснуватий єси? - закричав чоловiк, i лише тодi ‘ивоок повернувсЯ на
тверду землю i побачив коло себе бiлЯвого бородатого чоловiка в
розстебнутому на грудЯх корзнi й розхристанiй, так що видно було спiтнiлi,
порослi свiтлим волоссЯм груди, сорочцi, в звiдкись знайомих обдирканих
портах i стоптаних личаках, теж чомусь нiби знайомих. ’одi глЯнув ще i
побачив в'Язку хмизу, що лежала коло нiг у чоловiка. •мизонос. ‘тав
перепочити.
- •отiли на вас хреста покласти? - жваво пiдсмикуючи бородою догори,
спитав чоловiк.
- Ђ ти що, бачив? - поцiкавивсЯ ‹учук.
- —ому б мав не бачити?
- џк же?
- Ђ ось так. - —оловiк швидко зiгнувсЯ, прибравши знов положеннЯ, Як з
хмизом на спинi, i глЯнув на хлопцЯ знизу, крiзь кроковку нiг. ‹ице йому
налилосЯ кров'ю, очi скаламутнiли.
- ѓоловами по небу ходите, - закричав, не змiнюючи положеннЯ, чоловiк,
а на ногах у вас землЯ!
- Ќащо таке витворЯєш? - засмiЯвсЯ ‹учук.
- Ђ любо менi так, - чоловiк розiгнувсЯ, знов пiдсмикнув бородою. -
Ѓагато люду пливе до Љиєва, всi його бачать однаково, а нiхто, Як Я!
‘ивоок, здавалосЯ, зовсiм байдуже сприйнЯв хмизоносовi витребеньки. Ѓув
заклопотаний iншим.
- ™о то? - спитав глухо, вказуючи самими очима на величезну кам'Яну
споруду, що вразила його безмiрно.
- ’о? - хмизонос навiть не глЯнув туди. - –ерква Ѓогородицi.
- Ђ що то - богородицЯ? - втрутивсЯ ‹учук.
- ’а, що народила бога. ‡валасЯ дiва ЊарiЯ. ’а вона не вища за бога,
бог-бо найвищий i всемогутнiй, йому поклонЯємосЯ. Ђ богородицЯ - тiльки
церкви. I в Љорсунi, де наш кнЯзь ‚олодимир хрестивсЯ, церква Ѓогородицi,
i в самому –арградi, ,i скрiзь - найбiльшi. Ђ ставили їх гречини, наш люд
тЯгав камiнь з землi древлЯнської, а майстри грецькi зиждили i зсередини
прикрасили iконами, хрестами, сосудами, що їх узЯв кнЯзь ‚олодимир з
ЉорсунЯ, а ще - красотою невимовною.
- ’а ти все тут знаєш! - вигукнув ‹учук. - Ђ нащо хмиз тЯгнеш до
города? •iба тут деревини мало?
- „урень єси, - незлобно засмiЯвсЯ хмизонос, - не бачив, що несу. Ђ
несу дiдовi Љiптiлому хворостища вибранi, з сорока кущiв по сорок прутiв,
є прут зелений, а є й сiрий, а той чорний, а той червоний, i бiлий, i
жовтий є, i є такий, Як змiЯ, а є в лусцi, наче риба, i деревина в одному
крихка, а в другому маслЯна, а в третьому камiнна, а в четвертому... I дим
неоднаковий од кожного, i пах теж неоднаковий... Ђ дiд Љiптiлий робить
копченину длЯ самого кнЯзЯ i длЯ боЯр та воєвод i менi, грiшному, Як
принесу йому хворостища, пiднесе копченини, а Я собi пiду на торг та
вiзьму пива та меду.
- —ому ж сам не коптиш м'Яса, коли знаєш усi хитрощi? - допитувавсЯ
‹учук, у Якого враз заблищали очi, вiн уже уЯвив собi вмить спiлку з
хмизоносом, бравсЯ вже постачати йому дичину, а той аби тiльки викопчував
її на своїх сорока димах...
- Ђ ще треба сорок трав сухих, а в них стебло неоднакове i квiтка, а в
одних смола свiтла й пахуча, а в других темна, а в третiх самий божий дух,
- хизувавсЯ вiн своїм знаннЯм перед дикуватими забродами, - i пахне тодi
копченина так, що чутно й за п'Ять покинень стрiли.
- Џитаємо ж, чого сам не коптиш? - встрЯв у їхню розмову й ‘ивоок, не
вiдриваючи тим часом поглЯду вiд церкви Ѓогородицi.
- Ђ лiньки, - блаженно зiтхнув хмизонос. - ’о Я собi тихенько назбирав
хворостища та принiс його до города, а по .дорозi надививсЯ, Як люди
ходЯть головами по небу, а ногами грузнуть у важкiй землi, та тодi вiддам
дiдовi Љiптiлому хворостище та маю шмат копченини i п'ю пиво й мед цiлий
день на торгу, аж поки весь свiт пiде колом, колом, колом, i вже не
розрiзниш, де землЯ, а де небо, де город, а де пуща, де церква, а де
iдоли... Ќу ж бо пiддай! - зненацька штовхнув вiн у плече ‘ивоока. -
Џонесу, бо вже пора. •одiмо до дiда Љiптiлого, то матимете по шматку
вудженини, а що такої не поїсте нiде, Як у Љиєвi, то вже вам моє слово!
- Ќi, ми он туди, - пiддаючи йому в'Язку, сказав ‘ивоок, - церкву
подивимосЯ, бо нiколи такого не бачили. „ивна єсть дуже.
- Ќе побачите такого нiде, - згодивсЯ хмизонос, позираючи на хлопцiв
крiзь кроковку своїх широко розставлених нiг в обтрiпаних портах i
стоптаних до решти личаках. - Ђ Я на торгу буду.
‚iн почалапкав убiк мiж двома дворами, мiсЯчи жовту глинЯсту багнюку, а
хлопцi опинилисЯ в скаженому вировиннi Ѓабиного торжка, де ‹учук вiдразу
роззЯвив рота i ладен був щокроку заклЯкати вiд подиву, але ‘ивоок уперто
тЯг його туди, де над високою дерев'Яною оградою потужно вигиналисЯ
кам'Янi луки небаченої церкви. ™оправда, й вiн не змiг опертисЯ спокусi й
став, щоб поглЯнути на чудернацьких мiдних коней, що мчали з-за огради,
з-пiд самої церковної стiни, величезнi, розвихренi, дико прекраснi конi,
запрЯженi в легкий повiз на двох височенних колесах, на вузькiй
перекладинi повозу стоЯв могутнiй голий, також мiдний, чоловiк з вiночком
круглих листкiв навколо чола, а порЯд, намагаючись дiстати рукою повозу,
бiг ще один мiдний i голий, але зi змученим, перекривленим вiд знемоги
обличчЯм, i всi м'Язи на його тiлi були напруженi до краю, в той час Як у
того, що стоЯв на повозi, тiло лагiдно круглилосЯ випуклостЯми,
вилискувало вiд спокiйної краси.
"Ѓог i служка, може, кнЯзь i раб?" - подумав собi ‘ивоок, Якому трохи
моторошно стало вiд широкогрудих мiдних коней, що, здавалосЯ, летiли
просто на хлопцiв, щоб потоптати цих малих, небажаних прихiдцiв у
найбiльший город кнЯзiвської слави i сили.
Ђ понад оградою, випливаючи з-за рожевого громаддЯ церкви, солодко
розтiкаючись у тугому повiтрi, полинуло густе "бомм!" i до нього
прилучивсЯ дзвiн, вищий у голосi, з срiбнiстю в барвi, - "телень", i вже
вони злилисЯ разом i полетiли над Љиєвом весело й невтримно, урочисто,
спiвуче "бом-телень! бом-телень!", i вдарилисЯ об мiдних коней i мiдних
iдолiв, i ще дужче загучали мiддю, ще Яснiше й закличнiше, i тодi ‘ивоок
побiг уздовж огради, не випускаючи руки ‹учука, бо кортiло йому чимдуж
опинитисЯ там, звiдки лунали дзвони, де народжувалисЯ цi дивнi звуки, вiд
Яких церква, здавалосЯ, здiйметьсЯ зараз з землi й тихо полине в голубу
безвiсть.
‚они добiгли до ворiт з високими дерев'Яними стовпами, в ворота валом
валили люди, нiхто не охоронЯв цього входу, хоч, здавалосЯ б, ось де саме
треба ставити найпильнiшу сторожу, а над воротами, мiж високими стовпами,
на мiцних чотирикутних брусах, захованi вiд негоди пiд дерев'Яним, гарно
рiзьбленим навiсом, тихо похитувалисЯ два дзвони з темної мiдi, один
бiльший, другий трохи менший, дивилисЯ вниз на людей широкими розтрубами,
в Яких калаталисЯ важкi залiзнi Язики, калаталисЯ мовби самi собою, нiхто
не зауважував тонких бiлих вiрьовок, що тЯглисЯ вiд Язикiв кудись униз,
нiхто не думав про те, що хтось там десь посмикує за тi вiрьовки, надто
урочистим i незвичайним було все, що творилосЯ високо вгорi: тихе
похитуваннЯ Ярої мiдi, голубий спокiй неба, темне калатаннЯ несамовитих
Язикiв i солодкi голоси самодзвонних дзвонiв.
‹юди знiмали шапки, ‘ивоок i ‹учук теж здерли з голiв свої нахлЯпцi й
позасовували їх до мiхiв. “сi хрестилисЯ, тицЯючи складеними пучкою
пальцЯми правої руки в чоло, в живiт, в праве й лiве плече, але хлопцi не
вмiли цього робити, та й не вiдали навiщо. ‡а воротами, на рiвнiй, Як
стiл, площi стоЯла церква Ѓогородицi. •оч була зовсiм близько i нiчим не
закрита, здаваласЯ тепер не такою великою, легко охоплюваласЯ оком, було в
нiй так багато iграшкового, що видавалосЯ: простЯгни руку - i пiднiмеш усю
кам'Яну споруду на долонi. Њоже, вони, замiсть наблизитисЯ до церкви, весь
час вiддалЯлисЯ вiд неї, i тепер вона тiльки мрiє перед ними? ‘ивоок, не
думаючи, Як тiльки ступив за ворота, став лiчити кроки, навмисне ставлЯчи
ноги Якомога ширше. Ќалiчив сорок, церква так само стоЯла вiдкрита длЯ
очей зi всiх бокiв, зберiгала свою легкiсть i цЯць-кованiсть, вiн лiчив
далi, вже знов дiйшов до двадцЯти, i аж тодi церква мовби стрибнула догори
i поструменiла до самого неба, так що вiдразу треба було задирати голову,
щоб побачити найвищий хрест на нiй, а там розскочиласЯ вона й у боки,
розкрилиласЯ кам'Яними крилами ширше, ширше, ширше, i, коли вiн дiйшов у
лiковi ще раз до сорока, були вони вже коло входу в це чудо.
„верi були високi й широкi, рiзьблений камiнь прикрашав їх з бокiв i
зверху, ‘ивоок задививсЯ на хитру рiзьбу i не бачив калiк i старцiв, що
обстали вхiд, не бачив простЯгнених благаючих долонь, звернутих до нього,
не бачив перекошених стражданнЯми облич, слiпих очей, кровоточних ран,
зловiсних виразок, не бачив брудного лахмiттЯ, крiзь Яке свiтилисЯ ребра,
не чув смороду. ‡ате ‹учук усе бачив i чув, крутивсЯ мiж жебраками й
калiками, йому було шкода їх i водночас був злий на них, бо колись сам
гнив у отаких лахманах, сам був ще худiший за отi ходЯчi кiстЯки, сам
готов був простЯгати руку. Ђле ж вирвавсЯ на волю! Ђ хто їх поприв'Язував
тут, коло цих високих дверей? —и вже тут такий мед i такi розкошi?
„о церкви ‹учука не впустили. ‚же коло самих дверей чiпка чиЯсь рука
потЯгла його назад, а в оба вуха вiдразу сичливо зашепотiли:
- Људи, поганцю, до свЯтого храму оружний?
‘ивоок, видно, сховав свою ломаку пiд корзно, бо його нiхто не
притримав, i вiн, переступивши високий кам'Яний порiг, знайшов там
цiлковито новий длЯ себе нежданий-негаданий свiт. ‡апахущий дим, сизий, Як
соколове крило, обгортав його звiдусiль, золотi проморги свiчок кликали
кудись у незвiданi глибини, високi стiни вишнево розступалисЯ ширше й
ширше, безмежно розступалисЯ у сизо-вишневому мороцi, вiдкриваючи то
похмурi личчЯ невiдомих богiв, то туго заплетенi вiзерунки жовтого,
бiлого, Яскраво-лазурного, полишаючи в самiй серединi високi стовпи з
дорогого каменю, за Якими в зорЯних розсипищах палаючих свiчей i в
голубому тремтливому свiтлi, що струменiло крiзь вiкна-прозори, простЯгала
до ‘ивоока своє немовлЯ божа мати, всЯ в розспiваних барвах, всЯ в блиску
й сЯйвi.
„звенiло, гучало, спiвало все навкруги. ‚ишнево розступалисЯ в сизу
неозорiсть високi стiни. Ќа незлiченних променЯх миготливих свiчок линули
до хлопцевих очей розспiванi барви матерi, що спородила колись бога, i вiн
теж полинув разом з ними i враз вирвавсЯ з цього свiту самодзвонних
дзвонiв, кадильного диму, невидимого спiву i хитрих малювань i опинивсЯ в
днЯх свого дитинства, осЯЯних червонiстю ђодимового горна, заквiтчаних
барвами, що спливали з пальцiв дiда ђодима i лЯгали не на глинЯнi сосуди,
не на добрих i веселих скудельних богiв, творених старим, а на дитЯчу душу
i в дитЯче серце.
Њовби незрима сила пiднЯла його над усiма людьми, що виповнювали
простори храму, над прибраними в золотi шати свЯщениками, над спiвом i
казаннЯм на честь бога, що, Явивши колись хлопцевi свою жорстокiсть, тепер
вражав благолiпнiстю, над словами мовленими й притаємними; вiн не знав, де
вiн i хто вiн, забув про все на свiтi, хотiлосЯ плакати, Як давно колись
на темному шлЯху, але плакати вже не вiд лЯку й безнадiї, а вiд захвату
тим буйно-дивним свiтом барв, Який вiн носив у собi, та не знав про це, а
вiдкрив тiльки нинi, тiльки тут, в сизо-вишневих безмежжЯх спiваючого,
сЯйливого храму.
‡адкуючи, вiн вийшов з церкви, заплющивсЯ вiд Яскравостi блакитного
київського днЯ, не хотiв розгублювати вiднайдених багатств, мiцно
притискував схрещенi руки до грудей, так нiби там зiбралисЯ в нього всi
барви, щедро надарованi колись малому дiдом ђодимом i вихопленi тепер
‘ивооком з вишневого свЯтилища, зiбранi помiж проморгами свiчок, похмурим
свiтiннЯм очей свЯтих, тугими вiзерунками стiн i стовпiв, буйновищами
звукiв, у Яких сплiталисЯ високомовнi молитви, самодзвоннi дзвони i
розспiване гучаннЯ всього довкола.
- ‹омаку свою притискаєш? - гукнув ‘ивооковi ‹учук, торсаючи товариша
за плече, бо той Як визадкував з церкви, то став собi серед калiк i
старцiв i не виЯвлЯв видимої охоти заговорити першим.
‘ивоок не похваливсЯ тим, шо бачив. ‘тоЯв ще й досi в своїй
захопленостi, жив у свiтi дитинства i вiдчував, що тiльки там справжнє
його життЯ. I знов до болю хотiлосЯ плакати, але навколо Яснiв день, його
оточували люди, присутнiсть Яких вiн вiдчував, хоч ще й не розрiзнЯв їх до
ладу, два жорстокi роки мандрiв разом з ‹учуком привчили його до вмiннЯ
дотримувати зовнiшнiх позорiв, длЯ своїх чотирнадцЯти чи п'ЯтнадцЯти лiт
вiн виглЯдав набагато мужнiшим, а тiльки в душi лишивсЯ дитиною, його
серце було пронизане барвами, але нiхто цього не повинен знати,
однаково-бо нiхто не збагне i не повiрить.
- Њенi сказали: оружним не можна, - правив своє ‹учук
3 видимою образою в голосi.
I лише тепер ‘ивоок нарештi почав повертатисЯ на землю, виразно побачив
калiк i старцiв, юродивих i бiснуватих, побачив ображене личко свого
товариша, йому жалко стало ‹учука, захотiлосЯ, щоб i вiн вiдчував те саме,
що вiн сам, ‘ивоок по-змовницькому вiдвiв побратима трохи вбiк, далi вiд
крикнЯви й штовханини, запропонував:
- „ай потримаю лук i стрiли, а ти пiди подивисЯ.
- Ќе хочу, - мовив ‹учук.
- ‘правдi, поглЯнь, - наполЯгав ‘ивоок, - диво велике там. Ќiде в свiтi
такого не забачиш.
- ѓе, та кинь ти свою церкву! - вiдвертаючись вiд входу, Який здалеку
ще бiльше вабив своєю таємничiстю, закричав ‹учук. - •одiмо лiпше на торг!
- Ђби ж i ти побув там усерединi, - мрiйливо мовив ‘ивоок.
- ‡адосить i одного з нас! - уперсЯ ‹учук. - Ђ менi кортить на торг.
Їсти хочу й пити. Ђ коли хочеш, то й ще раз пiди в церкву, а Я потримаю
твою ломаку, щоб не носив її пiд корзном. ‚ажка ж, далебi.
‘ивоок мовчки пiшов до ворiт, над Якими видзвонювали мiднi дзвони. ‚iд
розмови сам розгойдувавсЯ, мов дзвони, боЯвсЯ, що разом з пустими словами
витруситьсЯ йому з серцЯ все те, що так неждано-негадапо прилинуло, тому
без спротиву вволював бажаннЯ ‹учукове, вони пройшли пiд надворiтнiми
дзвонами, протоптаною безлiччю нiг тропою пробралисЯ понад оградою до того
мiсцЯ, де летiли з-поза неї мiднi конi, i звернули на головний київський -
Ѓабин торжок.
’iснЯва, крик, кiнське iржаннЯ, рипiннЯ возiв, погуки озброєних
верхiвцiв, клекотнЯва рiзних голосiв i рiзних мов, гелготаннЯ й
кудкудаканнЯ птицi, кувiканнЯ свиней, дзенькiт i бренькiт, цокотiннЯ й
бубонiннЯ, лайка i свист, тупотнЯва i вереск, виспiви й гусельне гудiннЯ,
запахи скори й меду, заморськi пахощi й запаморочливий дух свiжої
смаженини, несамовите рiзнобарв'Я землi, води i дебрiв, поклЯтьба i
лестощi, погрози й благальнiсть, вихвалЯннЯ й зневiра, а над усiм -
брехнi, обдурюваннЯ, крутiйство, на тобi боже, що менi не гоже, Як не Я
тебе, то ти мене... ’а хлопцi ще були занадто недосвiдченi й мало тертi
серед хитрого люду городського, щоб осЯгнути всю багатоманiтнiсть торгу й
проникнути в його найглибшi основи, їх закрутило, завертiло, їх ухопило
нестримними течiЯми, вони теж роззЯвили роти, витрiщили очi, мацали
пальцЯми, нюхали, пробували, куштували, торгувалисЯ, їх теж штовхали,
смикали, турлЯли, запрошували й проганЯли, i вони вiдчували себе то
можновладцЯми, готовими купити все, що бачать очi, то нещасними
лiсовиками, Яким нiхто не поступитьсЯ бодай шматком хлiба. ‚они чули про
київський торг, ще й не будучи тут, були приготованi на все, але не на
таке. ‚они то задихалисЯ вiд нестерпної тiснЯви, вiд випарiв мокрого
брудного одЯгу, вiд солодкавого пахтiннЯ спiтнiлих тiл, то їм хотiлосЯ
зануритисЯ ще глибше в дике людське нуртовище, i вони кидалисЯ туди
стрiмголов, Як у воду, i насилу потiм вибиралисЯ на волю, вiдпирхуючись i
вiдморгуючись. їх носило по торгу туди й сюди, хрестнавхрест, i в
свавiльнiй тудисюдностi кружелЯло так, що несила було розiбрати, де
одесную, а де ошуйю, i так в несамовитiй блуканинi опинилисЯ вони коло
вiзкiв, покритих стемнiлими вiд негоди будами, i возiв одкритих, старих i
нових ще зовсiм, коло Яких порЯдкували жвавi медовари й пивовари, виймали
чопи з нових та нових бочонкiв, пiдставлЯли ковшi й чашi пiд тугi струменi
трунку, пiдносили питво з'юрмленим довкола торговчанам, вмiло ховали
заплату в мiцнi шкiрЯнi мiхи або в штудернi дерев'Янi скринi пiд собою, а
навкруги чорнiли вiдкритi роти, зблискували бiлi зуби, вмочувалисЯ в густi
меди чорнi, рудi й русЯвi бороди i вуса, текло по бородах, попадало в роти
й не попадало в роти, i свiт тут iшов у круговерть, свiт тут був веселий,
безжурний, добрий i щедрий.
- Ђ нумо ж! - гукнув хтось до хлопцiв, Як тiльки їх затЯгли до веселого
кола. - Њеду чи пива?
‚они й самi незчулисЯ, Як опинилисЯ перед хмизоносом, що тримав обiруч
великого дерев'Яного ковша, повного зеленкавого густого трунку, плавав у
ньому вусами й бородою, пускав бульки, вiдривавсЯ на мить, щоб гукнути
щось веселе й дурнувате, знову припадав.
- Џива дай отрокам! - гукнув вiн комусь коло бочок, i той "хтось" миттю
всунув обом до рук по доброму кухлю просЯного пива, а хмизонос однiєю
рукою розгорнув свiй мiх, показав шмат копченини, надлуплений окраєць
хлiба, пiдморгнув: берiть, мовлЯв. ‹учуковi не треба було повторювати
припрошень, вiн дiстав ножа, вiдбатував два кусенi копченини, дав один
‘ивооковi, в другий мерщiй вчепивсЯ зубами, потiм вiдпив добрЯчий ковток
пива, засмiЯвсЯ, крутнувсЯ вiд вдоволеннЯ:
- Ђ добре ж Яке!
‘ивоок мовчки їв м'Ясо, попивав обережно з кухлЯ. ‡нов йому перед очi
стала церква Ѓогородицi, вiн знову був серед вишневого мороку в свiтiннi
барв його рiдної землi, його нетьмареного дитинства.
- „е були? - кричав хмизонос, хоч стоЯв порЯд. - “ церквi,прохарамаркав
‹учук. - ‘ивоок усе бачив. I мiдних коней з двома iдолами голими бачили. I
дзвони. ‘кажи, ‘ивоок.
‘ивоок мовчки жував копченину.
- Ќе було тут нiчого, - ближче пiдсунувсЯ до них хмизонос. ‚iн витер
вуса й бороду, обличчЯ йому знов набрало хитрого виразу, Як тодi, коло
ворiт, веселе сп'ЯнiннЯ вiдразу геть зникло. - џк був Я такий малий, Як
ви, а може, трохи й бiльший або й менший, хто ж то знає, Якi ви є, то не
було в Љиєвi церков, а на тiм бугрi, де тепер дерев'Яна церква ‚асилiЯ
свЯтого (бо кнЯзь ‚олодимир, прийнЯвши хрест, взЯв собi йменнЯ ‚асилiй, Як
у ромейського iмператора), то там колись стоЯли нашi боги. Џерун, цiлий з
дерева, привезеного з дiброви поднiпровської, а голова йому срiбна, а вус
золотий, i ще були •орс, „ажбог, ‘трибог, i ‘имаргл, i Њокош. ЏоклонЯлисЯ
їм киЯни, плЯсаннЯ й спiваннЯ творили, зело несли до богiв, наїдки й питва
вельми i справлЯли учти великi на бугрi коло богiв, тодi було велике
об'їданнЯ й обпиваннЯ, i, може, й нашi боги наїдалисЯ та напивалисЯ ще
бiльше за нас, бо то веселi були боги, а вже що мудрi! Ќу, а в Якесь там
лiто пiшов кнЯзь ‚олодимир на Ятвiгiв, i побив їх, i прийшов з дружиною до
Љиєва, i були великi веселощi й поклонiннЯ богам нашим, i люду зiйшлосЯ
видимо-невидимо, i всi були такi, Як оце Я тепер i ви. Ђ менi було, може,
стiльки, Як вам, лiт, а може, менше, а то й бiльше, бо й ви, бач, один
малий та миршавий, а другий - Як молодий тур, хiба тут розбереш. I стали
учтувати, i пити i їсти, i богам нашим давали. Ђ там, де тепер стоїть
церква Ѓогородицi, був тодi двiр великий варЯга ”едора. Љупцi до нього
приїздили з –арграда й з далеких схiдних країн, багатий був вельми варЯг,
наживсЯ в Љиєвi, двiр вибудував коло кнЯжого терема, збирав хутра, срiбло,
золото, викохав сина красного лицем i дужого та бiлотiлого. ЊолилисЯ вони
своєму боговi, нiхто їх не чiпав, бо люд у нас добрий. Ђ Як побачив варЯг
”едiр наше поклонiннЯ богам, та нашу учту, та нашi веселощi, то став з
сином коло ворiт, та взЯвсЯ в боки, та почали глузувати та насмiхатисЯ.
"Љому требу творите, перед ким поклонЯєтесЯ? Џоганини дурнi та обпитi! Ќе
суть же боги, по дерево. „несь є, а наутро зогниє. „аєте їм їдво й питво,
а вони ж не їдЯть, говорите до них, а вони не чують, ждете вiд них мови, а
вони ж не мовлЯть, бо суть робленi руками в древi. Ђ бог єдин є на свiтi,
йому ж бо поклонЯютьсЯ греки i варЯги, а хто не поклонЯєтьсЯ нашому
боговi, той дикий поганин i варвар". - "Ђну ж бо помовчте, варЯженьки! -
покричали нашi вої. - “ вас бог свiй, а в нас свої, i не дамо їх нiкому!"
Ђ тi собi й далi глузувати, та кепкувати, i лаЯти наших богiв за те, що
вони дерев'Янi й нiмi, а всiх нас обжирайлами та обпивайлами дражнити.
’одi не стерпiли нашi, а що люду була тьма-тьмуща, i весь пагорб з богами
нашими обсiли, й коло кнЯжого терема, i коло дворiв, i на торгу, та й коло
варЯгового двору теж, то й кинулисЯ всi, Як були, хто за оружжЯ, а хто й
так голiруч i розметали весь двiр варЯговi, а той i далi насмiхавсЯ,
тiльки вилiзли з сином своїм на високу вежу дерев'Яну на дубових стовпах
та взЯли мечi варЯзькi двосiчнi i стали припрошувати, чи хто є охочий, щоб
пiднЯвсЯ до них та скуштував їхнього дарунка. I хвалилисЯ, що їхнiй бог
найсильнiший i не дасть i волосу з їхньої голови впасти, а нашi боги - то
просто тьфу! ’одi наскочило ще бiльше люду i пiдрубали вмить стовпи пiд
вежею, i завалилосЯ, i впали варЯг ”едiр з своїм сином Iваном униз, а там
їх ждали i списи, I мечi, i рогатини. I вбили їх, i слiду не позоставили.
Ѓо не смiйсЯ з люду i з його поклонiннЯ.
- Ђ самi тепер поклонЯєтесь грецькому боговi, - сказав ‘ивоок.
- Ќе всi, - хитро прискалив око хмизонос. - Ѓо Як звелiв кнЯзь повалити
всiх наших кумирiв, порубати їх i попалити, а Џеруна прив'Язати до
кiнського хвоста й волокти вниз до ђучеЯ, а потiм, кинути в „нiпро, то хто
й рубав та палив, хто й волiк Џеруна та кидав його в „нiпро, а багато люду
стоЯло та плакало i бiгло уздовж „нiпра i кричало: "‚ипливай! ‚идибай!" Ђ
Як хрестивсЯ кнЯзь i боЯри, а потiм похрестив кнЯзь сво'їх дванадцЯть
синiв, то й киЯни похрестилисЯ, бо думали так: Якби то було щось недобре,
то кнЯзь i боЯри не прийнЯли б. Ђ кнЯзь прийнЯв хреста, Як пiшов на
грецький город Љорсунь. Ѓагатий вельми й пишний город, i не мiг його взЯти
кнЯзь нi приступом, нi облогою, i тодi, кажуть, помоливсЯ нашим богам i
сказав, що Як упаде перед ним Љорсунь, то прийме вiн вiру христиЯнську. I,
мовлЯв, ЉорсунЯнин Ќастас пустив до кнЯзЯ стрiлу, а на тiй стрiлi написав,
де треба копати, щоб не пустити воду в город, i кнЯзь повелiв копати, й
найшли труби водЯнi й перекопали їх, i Љорсунь упав. I вивiз кнЯзь з
ЉорсунЯ попiв i Ќастаса ЉорсунЯнина, i коней мiдних, i двох iдолiв голих,
i багато срiбла, золота, церковних сосудiв, i дзвони, i паволоки. Ђ сам
хрестивсЯ в Љорсунi в церквi Ѓогородицi, тому й у Љиєвi повелiв вибудувати
церкву Ѓогородицi i на тому самому мiсцi, де стоЯв колись двiр варЯга
”едора, що насмiхавсЯ з наших богiв. ‹юд же знає, що кнЯзь прийнЯв нову
вiру не через поклЯтьбу, а через жону. „уже-бо захотiлосЯ йому пошлюбити
сестру ромейського iмператора ‚асилЯ, а iмператор сказав, що поганиновi
сестри не дасть, а дасть тiльки тодi, Як кнЯзь прийме хрест, Як прийнЯла
його баба, кнЯгинЯ Ћльга. •то ж то знає, чого кнЯгинЯ прийнЯла чужого
бога, а про кнЯзЯ то вiдомо всiм. Ѓо невтримний вiн у похотi до жiнок,
ненаситний в блудi, велить приводити до себе мужнiх жон i дiвиць, розтлЯє,
i наложниць має у ‚ишгородi триста, i в Ѓiлгородi триста, а в сiльцi
Ѓерестовому двiста. I сини всi його не вiд одної жони, а так: вiд
варЯгинi, i вiд грекинi, Яку забрав по убитому братовi џрополку, i вiд
чехинi. Ђ що кнЯзь... •мизонос озирнувсЯ, схиливсЯ до хлопцiв, перейшов на
шепiт:
- ‘тарий став i ослаб тепер... –еркви велить ставити... Љамiнь добувати
твердий, Як алмаз, щоб iскру давав, Як агат...
- Љраса велика ,- сказав ‘ивоок, зiтхаючи.
- Ђле нудний бог вельми, - скрививсЯ хмизонос i сьорбнув з свого ковша.
- Ђж не вiритьсЯ, що така краса, - повторив своє ‘ивоок.
- Ђ копченина в тебе смачна, - виплЯмкав масно ‹учук, - ще нiколи не
пробував такої.
- ’о дiд Љiптiлий. „лЯ кнЯзЯ коптить на моїх травах i моєму хворостищi.
Ђ не празнує дiд кнЯзевого бога тож. ’реба щоб їсти й пити - отодi бог. Ђ
тут самий спiв та лiпота. Ќудно.
- Ћтак i менi! - вигукнув ‹учук .- Ђ йому, - вiн тицьнув рукою, в Якiй
тримав недогризок копченини, на ‘ивоока, - йому лiпота потрiбна. ‚iн з
пущi квiтку носив. Њало не пропав через ту квiтку.
- Ђ хто ведмедЯ вбив? - зиркнув на нього спiдлоба ‘ивоок.
- Ќу ти, але ж квiтка...
- Ђ хто другого ведмедЯ вбив? - знов поспитав ‘ивоок.
- џкби Я спiткав, то i Я б убив. ‚ саме око ведмедевi можу стрелити!
•утра хто добував? Ћсь вiзьму й подарую нашому друговi бобрЯчу шкуру.
‚iн полiз у свiй мiх, довго перебирав там пальцЯми, виметнув
темно-буре, з сивим остом хутро, трiпнув ним проти сонцЯ, подав
хмизоносовi:
- Ќа!
‘ивоок, щоб не вiдставати вiд товариша, i собi кинув два коштовнi
хутра.
- Ѓочонок меду! - закричав хмизонос. - Ќе вмерли нашi боги! Ѓочонок
меду на всiх!
‡бiглисЯ тi, хто ще тримавсЯ на ногах, хто ще не втратив здатностi чути
й розумiти. Ђле хмизонос розiпхав усiх, гордо виступив на середину,
урочисто оголосив:
- Ќа змаг! •то хоче, ставай туди. •то вклЯкне пiслЯ третього ковша,
битий буде всiма, лiпше не берись. Ќу ж мо!
ЏропхалосЯ вiдразу кiлька здоровил, потiм долучивсЯ до них чеверногий
чоловiчок, пiд'їхало п'Ятеро верхiвцiв, i найтовстiший, в коштовнiй зброї
й причандалах, мовчки злiз з конЯ, став першим серед охочих до змаганнЯ,
гарикнув на медовара:
- „ай-но промочити в горлi!
Ђ коли той налив йому великого срiбного ковша i подав, черевань
вихлебтав мед трьома потужними ковтками, визвiривсЯ на медовара:
- Ќе знаєш хiба, що одним не промочують!
‚довольнивсЯ по тому, Як посушив три ковшi, повернувсЯ до своїх
супротивникiв, оглЯнув їх недовiрливо.
- Ќавсидьки чи навстойки? - спитав.
•мизонос пiдскочив йому пiд руку, гордо випнув груди:
- џк Я схочу!
- Џити навчись, хотiти всЯк дурень може! - недбало вiдтрутив його
черевань i розпорЯдивсЯ: - Ќавсидьки. Ѓо стоЯчий чує невтримку i або ж
кидає пити, або й зовсiм утiкає. Ђ вже Як сидить, то не встане. Џочнемо! Ђ
то холодно. Ќе грiє цей мед. •iба нема лiпшого на торгу?
- Ђ скуштуй сього, твоЯ велебнiсть, - вже стоЯв коло нього медовар з
новим ковшем.
- •iба що скуштувати, - надув черевань товстi щоки, мiж Якими плавали
десь углибу блакитнi озеречка очей, - бо скiльки лiт на бiлому свiтi
прожив, а ще й не випив нiде нiчого, саме куштуваннЯ та лизьканнЯ.
—имось нагадував цей черевань давнього недруга ‘ивоокового, ‘итника,
хiба що бiльший i товщий був, та не лиснiло потом у нього личчЯ, та голос
був не солодковкрадливий, Як настоЯний мед, а грiзний, жирно-зневажливий,
забiЯцький.
- •то це? - крадькома поспитав вiн хмизоноса.
- Љупець наш Љакора, - гордо вiдповiв той, - серед iноземних гостей,
може, один наш, зате ж Який! •одить i до —ех, i до “грiв, i до самого
–арграда! Ќе боїтьсЯ нiчого на свiтi! Ђ вже п'є!
Љупець осушив ковша, крекнув, витер вуса, пожбурив медоваровi великого
шкiрЯного гамана.
- ‡акупаю весь мед, бо добрий вельми i п'Янливий. Ќаливай усiм, та
почнемо!
Њедовар виповнив ковшi, став подавати, починаючи з купцЯ, всi мерщiй
поприсмоктувалисЯ до питва, тiльки один, вирлоокий губатий чолов'Яга в
засмальцьованому корзнi, пiдперезаний оривком, скривившись, тримав кiвш у
однiй руцi й не пив.
- —ом не п'єш? - переводЯчи вiддих пiслЯ меду, гримнув купець.
- Ђ Я не звик хлебтати по-собачому, - товстелезним басюрою пробутiв
той, - менi вже Як пити, то щоб круглоточна чаша дерев'Яна та щоб у нiй
кулаком вiльно провернув. Ћто по менi!
- Њаєш чашу? - спитав купець медовара.
“ того, мабуть, було навiть пташине молоко. ‚iн миттю дiстав з буди
зчорнiлу вiд довгого спожиттЯ дерев'Яну круглу чашу, в Якiй, здавалосЯ
вирлоокому, вмiстивсЯ б не те що кулак, а й цiла голова, наточив меду,
подав витребенькуватому пиЯку.
’ой ухопив чашу обiруч, припав до неї, Як вiл до калюжi, а пити
прихитрЯвсЯ досить дивним робом, так, що чаша заступала йому обличчЯ, очi
ж наче розбiгалисЯ в боки i вибалушено блищали з-поза дерев'Яного дна - i
виходило: пика з чорного старого дерева, а на нiй живi бульки!
Џоки дерев'Яномордий доковтував свою пайку, медовар пiднiс рештi ще по
ковшу, i все було випито швидко й хвацько, рiзнилисЯ всi пиЯки тiльки
зовнi, тiльки одЯгом та ще тим, Як велисЯ по випиттю ковша. Ћдин хукав
складеними в дудочку губами вгору до неба, другий пучками розбирав по
волосинцi замоклi в медовi вуса, третiй полЯпував себе по череву,
чеверногий чоловiчок з рiденьким волоссЯчком на головi (чудернацька
зiм'Ята шапочка впала йому вiд першого надмiрного перехилЯннЯ голови)
слинЯво роззЯвлЯв рота й повними слiз очима дививсЯ на медовара, мовби
гадав: чи подасть той ще, чи пiднесе?
‹ише купець пiслЯ кожного ковша видавав з свого потужного тiла розмаїтi
звуки, схожi то на жереб'Яче iржаннЯ, то на риканнЯ дикого звiра, то
коротко вирегочував чи то вiд вдоволеннЯ, чи просто щоб чимось вирiзнЯтисЯ
серед мовчазної братiї, а вийшло так, що то вiн тiльки роздимав собi
груди, готуючись до бiльшого, бо пiслЯ третього ковша раптом ревнув до
своїх змагунiв:
- Ђ що, будемо пити чи ще й похвалЯтисЯ? —и понiмiли? Ђ чи Язики в
медовi позагрузали?
- Ѓудемо похвалЯтисЯ, будемо! - тонко вискнув чеверногий чоловiчок i
засмiЯвсЯ дивно й жалюгiдно, мовби похлинувсЯ водою: - Џр-с-с-с!
- Џитiє люблю! - закричав купець. - Ђ ще жон вельми! ‚ питiї можу день
i нiч, i два днi, й десЯть днiв бути, а з жонами i того бiльше!
- Ђ до кнЯзЯ нашого далеко тобi, - кольнув хмизонос, Який теж не
вiдставав вiд товариства i посмикував медок, поцмокуючи та поахкуючи.
- ’и? - здивовано глипнув на нього купець. - •то ти е такий, щоб
мене?.. ’а чи знаєш ти, що в мене жони скрiзь - i на ђусi, i в Џольщi, i в
—ехiї, i в “грiв, i в –арградi, i в Ѓiармiї, i в печенiгiв. •то з вас
пробував печенiзьку жону? ѓа? Ќiхто? ’ож-бо й воно! †она тверда, силу має
мужську, з лука стрiлЯє i джiдою б'є без промаху. Ђ сама гарЯча! ѓух! †ону
треба вмiти взЯти. ‚она не любить зайцiв, на неї треба туром iти! ѓух-гух!
‚iн уткнувсЯ в кiвш, з чого скориставсЯ той, що сидiв перший праворуч
од купцЯ, миттю поставив кiвш на землю, щоб вивiльнити руки, i,
чудернацько "єкаючи", закректав:
- Єх ходили ми з кнєзем на єтвiгiв, то кнєзь мене й просить: "Џокажи
воєм зеленим, єк ти б'єш своем списом!" Ђ є ему, - єкало все намагавсЯ
показати руками: i Як вiн iшов з кнЯзем на Ятвiгiв, i Як кнЯзь його
покликав, i Як казав, i виходило ще чуднiше вiд цього безладного
дурнуватого вимахуваннЯ довгими руками. - Ђ є ему, значить, не кажу, кажу,
а покажу сперву кнєзю, а воєм тож покажу... „а єк побiжу на єтвiгiв, да єк
нанижу на списа одного, й другого, й третього - дев'єть єтвiгiв на один
спис i держу єго, єк кнєжий пропорець, а потому, значить, молодому воєвi,
забираю его спис, а йому даю свiй з дев'єтю єтвiгами i кажу - не кажу, а
показую, що ти держи спис з дев'єтьма єтвiгами, єк є держав, а є ще поколю
i ще нанизав...
- ‘кiльки? - крикнув купець. - ‘кiльки ти там нанизав? Ћднаково менше,
нiж Я жон мав, бо жони...
Ђле тут чеверногий жалюгiдний чоловiчок, видно, вирiшив, що наспiв i
його час втрутитисЯ в похвалЯннЯ, махнув ковшем i, перебиваючи купцЯ,
заплЯмкав:
- ’ак вiн ото мене хотiв, а Я. його... Џр-с-с-с! - починав з середини,
певно продовжуючи йому тiльки вiдомий перебiг Якоїсь пригоди, нiхто не мiг
збагнути, про що йдетьсЯ, та нiхто й не прагнув того, бо кволого плЯмканнЯ
чоловiчкового й не чутно було, хiба що ‘ивоок, Який стоЯв зовсiм порЯд,
гаразд розбирав: - Ђ Я його тодi... Ђ вiн мене тiльки, а Я його...
Џр-с-с-сi
- –ить! - гаркнув купець. - Љоли Я говорю про жон, усi повиннi мовчати.
џк води в рот. †они-бо...
- џких у тебе бiльше, анiж у кнЯзЯ ‚олодимира, - пiдкинув знову
хмизонос, але купець не зачепивсЯ за кольку, позбув втручаннЯ хмизоносове
неувагою, голосно сьорбнув з свого ковша. Ђ його мiсце в похвалЯннi
вiдразу виповнив новий пиЯк, оберемкуватий чолов'Яга, зодЯгнений недбало,
однак досить коштовно, з великим ножем на поЯсi, прикрашеному срiблом,
срiблом же оздобленi й пiхви длЯ ножа були, а рукоЯть ножа гарно здобиласЯ
рiзьбленнЯм.
- Њеч удома полишив, - вiдкахикуючись, мовив оберемкуватий, - а то б
показав, що можу. Ђ можу так. „иковi голову вiдтЯгти, не розмахуючись, а
туровi - за одним замахом... ‚пущу йду з самим мечем, iншої зброї не
потребую. I конЯ не треба... ‘амий меч... Ђ мечем тридцЯтилiтнi дубки
стинаю... Ћтак: раз - i вже!
- Ђ Я не так люблю пити, Як закусювати, - озвавсЯ з-за своєї дерев'Яної
личини вирлоокий, смачно посмоктуючи мед. ‚олодiв дивним умiннЯм не тiльки
вибуркувати з-за чашi своїми очиськами, але ще й говорити, Як пив. - Ћце б
i цiле озеро випив, аби тiльки закусювати. I щоб мнЯсо. ‹юблю мнЯсо! •то
любить жону, хто на печенiга йде, а Я люблю мнЯсо! •оч би й цiлого дика
засмажили - вконав би його! Ђ ти сидиш коло чоловiка, бачиш його муку, а
сам маєш у мiху копченину й помавкуєш!
‚iн наослiп простЯгнув руку до хмизоноса, викрутив у його бiк своє
несамовите око. •мизонос вiдкинув його руку.
- Ђ дзуськи! - викрикнув таким свiтлим голосом, мовби й не пив ще
нiчого. - Ќе роззЯвлЯй губи на чужу чужинину й заробленину!
‚ирлоокий захлипнувсЯ медом, мерщiй вiдiрвав чашу вiд розквасистих губ.
- †алко тобi? - сказав, мало не жебруюче.
- Ђ вiн мене хотiв, а Я його... Џр-с-с-с! - тЯгнув своєї тим часом
слинЯвий чоловiчок.
- „лЯ друзiв тiльки маю копченину вiд дiда Љiптiлого! - задерикувато
вигукнув хмизонос. - Ђ дiд Љiптiлий готовизну м'Ясну робить длЯ самого
кнЯзЯ та длЯ мене, бо без мене - нi руш! ѓе?
- Ќу, продай, - сказав вирлоокий, - бо без закуски не можу... ЊнЯсо чую
ще тодi, Як воно в дебрi бiгає... ‚ельми мнЯсо люблю... Ђ в тебе ж такий
пах з мiха...
- Ќащо б мав продавати, коли й сам поїм та ще мої братове. Ћн Якi -
бачив?
‚iн показав на ‘ивоока й ‹учука, але вирлоокий i головою не ворухнув у
їхнiй бiк.
- ЏромiнЯй шматочок, - канючив вiн далi, знов закриваючись чашею i вже
подаючи голос з-за неї. - •очеш, на хреста змiнЯю?
ђозстебнув однiєю рукою корзно, пустив помiж пальцЯми завислий на
тонкiй шворцi хрестик з дерева воскового вiдтiнку.
- ‡аморського дерева хрест. ‡а телЯ вимiнЯв. ѓречиновi цiле телЯ
вiддав.
- Ќащо вiддавав - лiпше б з'їв телЯ своє. ‘олонини наробив i мав би оце
чим закусити! - глузував хмизонос.
- Ђ вiн мене... а Я його... Џр-с-с-с! - —оловiчок востаннє вибелькотав
свою розповiдь, що не мала нi початку, нi кiнцЯ, схилив голову на плече,
випустив з безвiльних рук кiвш, пустив слину з розкритого рота.
- ‘кис божий прикрашатель! - закричав хмизонос. - Ћдного нема. Ђну хто
ще!
‘ивоок, Якому теж крутилосЯ в головi й очах, хоч випив тiльки два
ковшики меду i добре заїв його хмизоносовою копчениною, спершу не збагнув
значеннЯ викрику хмизоносового.
- ™о ти мовив? - поспитав вiн новознайденого товариша, надаючи
недбальства голосовi, хоч самому чомусь дуже залежало на тому, що саме
вiдкаже йому хмизонос.
- Џро того? - тицьнув той пальцем на чоловiка, що й геть розкис i вже
залiг на лiвий бiк i, здавалосЯ, вмер вiд страшного мору, Який зсудомлює
всi члени, викривлює лице. - ЉнЯзiв умiлець найбiльший. “сi церкви кнЯзевi
здобив. ’ридцЯть i двi церкви вже. ‚ихитрює богiв i чуда всiлЯкi, а пити
вони йому не помагають. Љволi боги. ѓе-ге!
‘ивоок не повiрив. џк то? —и може бути таке? ™об оце жалюгiдне
чоловiсько мало щось спiльне з тим дивним свiтом, у Якому вiн тiльки-но
був i з Якого, вiдчував тепер виразно, вже нiколи не зможе видобутисЯ?
Љоли ще добиралисЯ з ‹учуком до Љиєва, то уЯвлЯвсЯ ‘ивооковi цей город не
таким, Як насправдi вийшло. ‘аме слово "Љиїв" чомусь мало длЯ хлопцЯ барву
червону, Як щити кнЯзiвської дружини. ™е вперше почуте, воно Ярiло
червiнню над зеленiстю землi, а ще дужче - над бiлими снiгами тихих зим.
’епер ‘ивоок знав, що Љиїв - це й не бiлi боЯрськi доми, i не гостроверхi
церкви з дерева потемнiлого й восково-чистого, i не хрести, чорнi а чи
золотi, i не кам'Янi тереми, сiрi, з червоними наличниками вiкон, i не
зелена трава захисних валiв, i не жовта глина пагорбiв, i не срiблЯстi
пiски „нiпра i Џочайни, - Љиїв назавжди тепер позостанетьсЯ длЯ нього
вишнево-сизим розспiваним свiтом, в Якому живуть усi барви, вичаруванi
колись длЯ малого дiдом ђодимом. I Якщо все те зробили люди, Якщо народила
землЯ таких могутнiх духом синiв, то уЯвлЯлисЯ вони ‘Явооковi саме ’акими,
Як дiд ђодим, - потужними, впевнено-спокiйними, вищими за всiх сущих,
вирваними з щоденних клопотiв, з метушнЯви, з дрiб'Язку.
Ђ тут лежить в багнi торговища жалюгiдний чоловiчок, харчить, мов
конаючий, з каправих, склiючих очей видавлюютьсЯ йому каламутнi сльози, з
кутикiв губ виповзає клейка й тЯгуча слина. Ќевже правду мовив хмизонос?
Ќевже цей новий i невiдомо жорстокий бог глумитьсЯ з людини навiть тодi,
Як вона доконує неймовiрного чуда длЯ його прославлЯннЯ? ‚же йому мало
звичайної смертi - вiн губить людей, знущаючись!
- Ђ вiзьмiть-но за ноги ту падализну та вiдтЯгнiть отуди в глину, -
зареготав купець, - нехай внхитрить трохи носом своїх богiв! ѓо-го-го!
‹учук, вагаючись, поглЯнув на купцЯ, потiм на ‘ивоока. —и ж то їм
велено тЯгти сп'Янiлого украшателЯ церков?
- ‚и ж, ви, молокососи! - загримiв купець. - Ѓерiть його та швидше,
допоки Я...
‚iн хотiв викричати Якусь погрозу, але махнув рукою i занурив губи в
кiвш з медом. Ђле ‘ивоок мовби тiльки й ждав нагоди, щоб на комусь зiгнати
свою злiсть, викликану розчаруваннЯми, Яких дознав отут, серед пиЯкiв,
серед людського шумовиннЯ, де на самому днi опинивсЯ той, хто мав бути
понад усiм i поза всiм.
- Ќе роби твої, щоб помикав нами! - ошалiлими очима блиснув хлопець на
купцЯ.
- ѓа? - вiдiрвавсЯ той вiд ковша. - Ќе роби? Ђ хто есте? ‡бiги
задрипанi? ‘опливцi! ‡уба ведмежого повiсив на шию! „ам тобi, то
проковтнеш i того ведмежого, i всi свої! ѓей, „журило! Ђну ж бо покажи
цьому!
‚iд верхiвцiв, що закам'Янiло спостерiгали, Як їхнiй хазЯїн обпиваєтьсЯ
з торговщанською збираниною, вмить вiдскочив на високому попелЯстому конi
рудий з розбiйницькими очима, з лиховiсною повiльнiстю став видобувати з
чорних пiхов меча. Ђле в ‘ивооковi прокинувсЯ ђодимiв сприт, поєднаний з
дiдовою шаленiстю. •лопець непостережно нi длЯ кого метнувсЯ наперерiз
верхiвцевi, з нещадимою силою рвонув конЯ за вудила, пiднЯв його диби, i
рудий „журило з найбiльшого маху обемберивсЯ на землю. I хоч Як мало пiшло
на це часу, але ‹учук, поки всi очi вкованi були в безпорадно цапуючого
конЯ i падаючого „журила, встиг скокнути на медоварову буду, вирвати з-за
спини лука, натЯгти тетиву, накласти стрiлу i, цiлЯчись просто в очi
знетЯмленому вiд пива i несподiваного перебiгу подiй купцевi, вигукнув:
- Џрошию всiх стрiлами, тiльки поворушiтьсЯ!
„журило лежав постогнуючи в багнюцi. Љiнь схарапуджено впав на всi
чотири, рвучись подалi вiд ‘ивоока, купцева сторожа заклЯкла в очiкуваннi
нового, може, цього разу розумнiшого велiннЯ вiд свого хазЯїна. I той таки
справдi пробивсЯ крiзь клубочiннЯ захмелiлостi, брЯзнув ковшем об землю i,
лЯснувши себе по череву, вдавано зареготав:
- Ћй отроки! Ћй потiшили! Ѓеру вас обох у свою сторожу!
Ђле ‘ивоок стоЯв так само нашорошено, наготовлений бити своєю ломакою
все, що на нього посуне, а ‹учук тримав тетиву в такому натЯзi, що його
рука могла от-от не витримати i стрiла так i свиснула-б купцевi межи очi.
- џ сказав! - гукнув купець. - Џриймаю вас! Њедоваре, меду отрокам!
- ѓодилосЯ б спитати, чи хочемо до тебе, - похмуро нагадав йому ‘ивоок.
- ’а ти що! - аж пiдскочив хмизонос. - ’а хiба ж можна вiд такого! ’а
ви знаєте, що до гостЯ Љакори весь Љиїв би пiшов у слугуваннЯ!
- Ђ ми - не Љиїв, - сказав ‘ивоок.
„журило тим часом сiв i безпорадно зiпав ротом - нiЯк не мiг ухопити
вiддиху.
- ‚сi знають купцЯ Љакору, - заревiв купець. - Љакора сказав - камiнь!
‹юбо менi й те, що ви отак ворохобитесЯ! Ћбидва ви менi любi! I показали
менi все, що вмiєте! Џриймаю вас до себе i кладу добру гривню обом!
- Ќе все ще показали, - проспiвав з буди ‹учук. - •очеш, твоєму коневi
вухо можу прострелити? ‚ибирай - праве чи лiве?
- Љiнчик правого, а зачепиш конЯ - голову вiдiрву! - крикнув Љакора.
‘виснула стрiла -i кiнчик правого вуха в Љакориного конЯ перед очима у
всiх роздвоївсЯ кривавою китичкою.
•мизонос лЯснув себе по стегнах.
- Ћце так! ‘амому кнЯзевi в лучники, в найпершi!
Љакора переводив лихе око з конЯ на ‹учука й назад.
- Ћтроки ви чи бiси суть? - промармотiв. - Ђ стрельни ще раз. Ћн у того
медовара в чiп од бочонка поцiлиш?
‡нову проспiвала стрiла i чорно захиталасЯ в самiй серединi круглого
чопика, на Який показав Љакора.
- Ђ перехреститисЯ вмiєш? - спитав купець ‹учука.
- Ќе вмiє вiн, - вiдповiв за товариша ‘ивоок.
- Ђ ти?
- Ђ,Я вмiю, бо бачив, Як то роблЯть, та не хочу.
- —ому ж це ти не хочеш? ’и знаєш, що кнЯзь ‚олодимир прийнЯв хрест i
синiв своїх дванадцЯть охрестив, i всiх киЯн. Ђ ще сказав: "•то не прийде
пiд нову вiру - багатий, чи вбогий, чи нищий, чи раб, - ворогом моїм
буде".
- ’ак ми ж не чули, Як кнЯзь це мовив, - наївно сказав ‹учук. Љакора
засмiЯвсЯ, а хмизонос аж застрибав од веселощiв.
- •лопцiв длЯ тебе знайшов, Љакоро! - закричав до купцЯ. - Њаєш менi
подарунок пiднести за це! Ђ ви, хлопцi, свiту побачите з Љакорою - го-го!
’акого свiту!
- €дете, чи що? - спитав ‹учука купець. Ђле ‹учук дививсЯ на ‘ивоока.
‘ам не смiв вирiшувати. ‘ивоок хитнув головою. Џiдступив до кола пиЯкiв,
пильно поглЯнув на Љакору своїми сивими, нестерпними в своїй пронизливостi
очима, подумав: "Ћднаково втечемо! ‚тiкати! ‚тiкати! ‚iд усiх!"
Ђ сам ще не вiдав, куди й нащо втiкати, але знав, що то його мета i
щоденне призвичаєннЯ, Яке почалосЯ з тої ночi, коли було вбито дiда
ђодима.
’а чи ж можна втекти вiд краси, побачивши її бодай раз?
1941 ђIЉ
Ћ‘IЌњ. Љ€Ї‚.
Ђле, моЯ душко, моє латiв'Ятко, Я дрижу, Я дрижу, Я дрижу.
Џ. Џiкассо
- ‘подiваюсЯ, ви пробачите менi цю маленьку мiстифiкацiю? - сказав
Ђдальберт нурре професоровi Ћтавi, сiдаючи коло нього на задньому сидiннi
попелЯстого "мерседеса". - ‡вичайно, Якби вас розшукувала вiйськова влада,
то все було б iнакше. Џовiрте менiї досить швидко примусили б вказати на
вас. „лЯ цього є засоби.
- ‡наю, - коротко кинув Ћтава.
- Ђле вас шукав Я, ваш давнiй опонент i колега, коли хочете. I тому Я
вигадав увесь цей жарт з лекцiЯми, допустившись у них деЯких перекручень
ваших думок, але ж це був тiльки милий жарт. Ћкрiм того, з оглЯду на
вiйськовий час Я змушений був до маскуваннЯ.
- –е - теж маскуваннЯ? - спитав Ћтава, вказуючи на есесiвську форму
професора нурре.
- Љоли хочете, до деЯкої мiри так. •оча тут важать i поглЯди. Њенi,
наприклад, вiдомо, що радЯнськi професори не визнавали унiверситетських
мантiй, шапочок, всього, що заведено в Європi ще з середнiх вiкiв. џ не
помилЯюсЯ?
- Ќi. Њи вважали, що професори такi самi люди, Як i решта.
- ђозумiю вас. ‡розумiйте й ви мене. џ надЯг цей мундир саме тому, що
весь мiй народ зараз - у мундирах. –е наша вiра i нашi переконаннЯ.
- •iба всi - в есесiвських мундирах?
- Ќе грає ролi. Ђле, коли хочете, в народi завжди є елiта. ‚ своєму
народi ви також належали до неї.
- џкщо належав, то й зараз належу. —ому ви вживаєте форму минулого
часу?
Ђдальберт нурре засмiЯвсЯ:
- ‡ оглЯду на ваше зникненнЯ. Ђдже ви розчинилисЯ в анонiмностi, Яка
дорiвнює небуттю. Џрофесора ѓордiЯ Ћтави немає нi по той бiк, нi по цей
бiк фронту. ’ам його вважають зрадником i дезертиром, тут вважають
безслiдно зниклим.
- ‡вiдки ви знаєте, ким мене вважають по той бiк фронту?
- ‡акони ймовiрностi. ’еоретично це легко визначити, а практично так
воно й є.
- Џо-моєму, ви вважали себе теоретиком в iнших галузЯх. ‚аша
спецiальнiсть - давньохристиЯнське малЯрство.
- Ђ також дерев'Яна скульптура. - Ђдальберт нурре вдоволено хмикнув. -
Њи обидва з вами вважалисЯ добрими знавцЯми в цiй галузi. I перший мiй
обов'Язок був - врЯтувати вас длЯ науки. I Я це зробив.
- Њенi дЯкувати?
- џ розумiю ваш стан. Ќа вашому мiсцi Я теж... –е справдi жахливо...
’ам... •оч звiдти розгортаєтьсЯ пречудовий вид на Љиїв, але... Я
розумiю... ‡акони вiйськового часу - вони не длЯ науки i не длЯ людей
науки. Ђле, хвала боговi, Я все-таки зумiв витЯгти вас звiдти... џ
навмисне молов дурницi, сподiваючись на вашу принциповiсть. I розрахунок
виЯвивсЯ точним: ви не витерпiли.
Џрофесор Ћтава мовчав.
- ‡вичайно, все було б набагато простiше, - смачно пожовуючи губами,
продовжував нурре, - вам тiльки треба було прийти до коменданта i назвати
своє iм'Я. Ќiхто не закинув би вам спiвробiтництва з окупантами. †одної
вiйськової таємницi ви нам видати не можете, бо не можете їх знати. ‚ашi
знаннЯ нiчим прислужитисЯ доблеснiй армiї фюрера не можуть. ‚ашi iнтереси
занадто вiддаленi вiд сучасностi, щоб вам треба було лЯкатисЯ нас. ‚и
могли просто лишатисЯ в своєму кабiнетi i спокiйно писати чергову сторiнку
своїх спостережень над фресками ‘офiї київської.
- ‚и навiть знаєте, що Я писав останнiм часом?
- „огадуюсь.
- Ќе можу вiдплатити вам взаємнiстю. ЌiЯк не мiг би здогадатисЯ, що ви
не тiльки професор, а й...
- турмбанфюрер ‘‘? –е тимчасово, цiлком тимчасово. ‹ише поки ми
встановимо в Європi новий лад. Ђ ще точнiше: форма моЯ цiлком умовна длЯ
мене, бо Я не перестаю займатисЯ своєю науковою роботою. “нiформа в даному
випадку просто сприЯє моїм зайнЯттЯм. ’ак, так, саме сприЯє.
- Људи ви мене везете? - перепинив йому вирозумлюваннЯ професор Ћтава,
сповнюючись дедалi бiльшим неспокоєм, бо машина, поволi проїхавши
нескiнченну низку вулиць вiд Њельникова i до ‚елико-†итомирської,
повернула на Ѓогданову площу, з одного боку Якої мовчазно стоЯла ‘офiЯ, а
з другого ще й досi курiлисЯ руїни будинкiв, швидко вимчала їх на
‚о-лодимирську, пронесла повз ‡олотi ворота, повз оперу, вiйськовi
регулювальники на перехрестЯх без загайки пропускали попелЯстого
"мерседеса", вiн набирав бiльшого й бiльшого розгону, он уже правобiч
видно червонi колони унiверситету, а в мокрому, задощеному парку - сумну
постать ЉобзарЯ в оточеннi багрЯного листЯ; далi професоровi Ћтавi не
треба було й дивитисЯ, серед найтемнiшої ночi, з заплющеними чи
зав'Язаними очима, в лихоманцi чи навiть вмираючи, вiн би показав на свiй
будинок, на будинок, у Якому народивсЯ, звiдки малюком ходив гратисЯ в
садочок, що став потiм евченковим парком, звiдки пiшов до школи й до
унiверситету, i на першi побаченнЯ, i на першi гулi, i на найбiльшi щастЯ
й найтЯжчi нещастЯ виходив вiн з цього будинку, з квартири на третьому
поверсi, великої професорської квартири з багатьма кiмнатами, Якi всi
загаченi були книжками, вiчно забитi книжками, стародруками, унiкатами,
раритетами, лiтописами, цiнними рукописами, пергаментами, берестЯними
грамотами i ще бог вiдає чим. ’ой будинок споруджував Якийсь київський
iнженер, Який пробував змагатисЯ з вiдомим київським архiтектором
ѓородецьким, що иавибудовував по всьому мiсту чимало химер, стилiзуючись
то пiд готику, то пiд барокко, а то пiд модерн. Ђ цей iнженер, неспромо:
хотiв надати будинковi Якихось оригiнальних рис зовнi, вирiшив бити на
ефект внутрiшнiй - вигадав неймовiрний, схожий на храмову наву вестибюль,
прикрасив його мармуром i мозаїкою, поклав на сходи рiзноколiрний мармур,
а в велетенських розетах, що мали правити за вiкна, поставив Яскравi
вiтражi на теми “країнської iсторiї. –им i обмежиласЯ iнженерова фантазiЯ.
ЏомешканнЯ в цьому будинку не вiдзначалисЯ нiчим, окрiм ординарного
несмаку, були великi, неоковирнi, кiмнати тЯглисЯ довгими ковбасами,
переходили одна в одну без видимої потреби, а тим бiльше гармонiї, в
довгих вузьких коридорах тодi було розминутисЯ двом людЯм, вiкна були
високi, але вузькi, не просвiчували великих кiмнат, там завжди панував
пiвморок, у таких помешканнЯх, щоправда, добре сидiлосЯ й думзлосЯ. ‚они
добрi були длЯ схимникiв i вчених, але аж нiЯк не надавалисЯ длЯ
екзистенцiї людЯм простим, не пасували дозвичок, темпераментiв i
уподобань.
Њоже, саме через помешканнЯ й у родинному життi професора Ћтави не все
склалосЯ... Ђле менше з цим. Ќе про це думав нинi ѓордiй Ћтава, стривожено
спостерiгаючи,Як чужа машина, з чужим чоловiком, що вперто називає сббе
колегою, невтримно наближаєтьсЯ до такого знайомого, такого єдиного на
всiм свiтi, такого жаданого i водночас чимось вiдлЯкуючого _тепер будинку.
- Људи ви мене везете? - знов повторив своє запитаннЯ професор Ћтава, i
цього разу Ђдальберт нурре, Який, певно, ще не зовсiм гаразд орiєнтувавсЯ
в київських вулицЯх, але вже тепер теж добре побачив, що наближаютьсЯ вони
до високого, прикрашеного готичними розетами й смiшними рiзьбленими
башточками будинку, з спокiйною доброзичливiстю промовив:
- ‡вичайно ж, до вас додому, колего Ћтава.
- ‡вiдки ви знаєте, де мiй дiм? - зробив останню спробу оборонЯтисЯ
Ћтава, хоч "мерседес" уже зупинивсЯ коло самого входу до будинку, i не
було рацiї далi вдавати зневiру в поiнформованiсть професора-завойовника.
- Ђх, дорогий колего, - засмiЯвсЯ нурре,- це ж так просто! џ ще
заздалегiдь дав вашу домашню адресу командуванню наших передових частин,
Якi мали вступити до Љиєва. Ѓудь-що хотiв зробити вам бодай маленьку
прислгу, захистити вас, ваше житло, ваш спокiй. Ќа жаль, вас ми не встигли
захистити, але ваше житло, всi вашi книги, все ваше - воно неторкане!
‚iн промовив цi слова урочисто-пiднесеним тоном, але ѓордiй Ћтава легко
вчув у голосi нурре i нотки вмiло приховуваного розчаруваннЯ. Ђ може,
йому просто здалосЯ, може, професор нурре справдi дбав тiльки про те, щоб
захiистити свого колегу, вiдплатити професорською порЯднiстю своєму
сталому опонентовi й заочному знайомому? I все те, що вiн, ѓордiй Ћтава,
знищив мiсЯць тому, не становило длЯ нурре анi цiкавостi, анi тим бiльше
предмета пошукувань?
- Џрошу. - нурре ввiчливо пропускав Ћтаву вперед. Ћтава на мить
пристанув, згадавши, що хазЯїн повинен iти позаду гостЯ, але вiдразу ж
схаменувсЯ, -хто тут хазЯїн i хто гiсть - не розбереш. „о того ж Якщо
нурре й вважати гостем, то аж нiЯк не бажаним i не званим. •азЯїном
перевдЯгненого в есесiвцЯ професора звати теж зовсiм не випадало, тому
професор Ћтава не став розводити церемонiй i, мовби не помiчаючи
Ђдальберта нурре i його простЯгненої в супроводi руки, швидко
перестрибнув тi кiлька схiдцiв, що вели до входу, опинивсЯ в такому
знайомому храмово-вiтражному вестибюлi, твердо побравсЯ по сходах.
Ђдальберт нурре намагавсЯ дотримати кроку ѓордiєвi Ћтавi, але все ж
таки ледь вiдставав, а на площадцi другого поверху перед дверима
помешканнЯ академiка Џисаренка зупинивсЯ i сказав у спину Ћтавi, не
сподiваючись, що той затримаєтьсЯ чи бодай обернетьсЯ:
- Ќе буду вам сьогоднi заважати. ‚iдпочиньте пiслЯ цього жаху. ’ам ви
знайдете все потрiбне. џ повинен був десь жити, тому зупинивсЯ в цьому
помешканнi, власник Якого... гм... втiк, здаєтьсЯ...
- …вакуювавсЯ, - не обертаючись, кинув Ћтава.
‚iн пiдiйшов до дверей свого помешканнЯ. ‚исокi, наче монастирськi,
дубовi дверi. Ќемудре рiзьбленнЯ. ’iльки тепер помiтив. џкiсь крученi
стовпчики, примiтивнi площини. †одного натЯку на будь-Який стиль. I
латунна табличка з закрутистим написом: "Џрофесор Ћтава". Њарнота i
смiхота! I цi дверi, i цЯ табличка, i цей напис, а надто ж - його
становище. Ђ все тому, що не змiг вiн отак просто виїхати, тобто
евакуюватисЯ, вiрнiше - не зумiв. Ќiколи нiчого не вмiв.
‘тукнув у дверi коротко i боЯзливо. †дав терплЯче, майже без надiї. I в
добрi часи тут вiдчинЯли без поквапу, доводилосЯ дзвонити кiлька разiв,
поки дочуєтьсЯ глухувата баба ѓалЯ. Ђ тепер там хiба що автоматники, Яким
доручено його пильнувати.
Ђле ще не встиг вiн перебрати всiх своїх похмурих припущень, Як дверi
вiдтулилисЯ на ту вiдстань, на Яку дозволЯла довжина ланцюжка, крiзь
щiлину блиснуло темне око, довго недовiрливо вдивлЯлосЯ в несхоже
професорове обличчЯ, потiм зникло, ще раз майнуло в щiлинi, почулосЯ "Ћй
боже ж мiй!", загримiв ланцюжок, дверi нечутно розчинилисЯ, мiцнi руки
баби ѓалi миттю всмикнули ѓордiЯ Ћтаву в передпокiй, знову загримiли
засуви, i лише тодi баба ѓалЯ сплеснула в долонi.
- ‚и чи не ви, ѓордiю ‚севолодовичу?
- џ.
- ’а Як же ж ви? ‚текли?
- ‡даєтьсЯ, ще не втiк.
- ’о тiкайте ж, бо тут уже ходЯть, ходЯть, та питають, та нишпорЯть.
‚се їм чогось треба. Ћдин тут - так прЯмо в кабiнетi й спить. ‚се перерив.
Џравда, не взЯв нiчого. Ќу, а Я в вiкно виглЯдаю. „умаю: побачу вас -
гукну, щоб утiкали. I Ѓориса послала, щоб шукав. Љазав - знайшов. ‹учче б
воно й не було такого!
- Ђ Ѓорис - вiн же в тiтки мав бути?
- „е там. Џрибiг у той день, Як вас забрали. I не вдень, а вночi. џк
уже й пробравсЯ...
- Ђ ви тут Як, бабо ѓалю?
- ™о?. џ? ’а й не кажiть! Ђ вам лучче втiкати! Ћн Я вам швиденько дам
попоїсти, та перевдЯгнiтьсЯ, бо хiба ж ото можна так. Џрофесор... Ћй боже
ж мiй!.. Ђ цi сюди пруть, пруть, харчi всЯкi, консерви, мурмелади,
шоколади... I той, що в кабiнетi...
- нурре?
- ЃiсЯка ж його знає. ‡вуть його Якось шур-бур-фюр... I не вимовиш...
’акий наче вєжливий, а воно ж видно: хвашистi џ вже їх перебачила на
своєму вiку! ‚ дев'ЯтнадцЯтому такi-сЯкi в Љиєвi були... ‹учче тiкайте,
ѓордiю ‚севолодовичу!
- Ќiкуди Я не втечу. Џривезли вони мене з табору.
- ‚они? - Ѓаба ѓалЯ знов сплеснула в долонi. - –е вже щось замишлЯють!
Ђ ви ж?
- Ђ Я, бабо ѓалю, мiсЯць не спав, не їв, не вмивавсЯ i, здаєтьсЯ, й
дихати забув Як...
- ’а все ж є! Ћт тiльки тiкати вам треба!
- –е Я знаю.
‡а пiвгодини сидiв у ваннi з теплою водою, Яку встигла Якимось чудом
нагрiти баба ѓалЯ, i думав над отим простим i таким виразним словом
"утiкати"...
Љоли почаласЯ вiйна, нiхто й у гадцi не мав кудись там утiкати. •iба що
найбiльшi боЯгузи. Ђле таких були одиницi. ‚сi лишалисЯ на мiсцi, навiть
пiд ворожими бомбами, навiть тодi, коли Iнформбюро стало перелiчувати
назви нових та нових мiст, полишених фашистовi.
Ђле фашистськi армiї розпанахували залiзними змiЯми танкових колон
дедалi бiльшi простори нашої землi, i тодi Якось непомiтно, так нiби воно
завжди жило в побутi, мiльйонноусто залунало слово "евакуацiЯ". Ќе
вивезеннЯ, не перевезеннЯ, не рЯтуваннЯ, не втеча, зрештою, а евакуацiЯ -
чуже, Якесь заспокiйливе, дуже мудре слово.
…вакуювали i наукових працiвникiв. Џередовсiм тих, у кого було цiнне
наукове обладнаннЯ, себто технiкiв. ѓуманiтарiї ходили по академiчних
коридорах, ловили за руки й за поли метких молодикiв, Якi перебрали на
себе весь клопiт по евакуюванню, але слова в цi днi важили мало,
авторитети, науковi званнЯ-ще менше. Ќадто ж коли ти попадав у число
"нетранспортабельних" учених. ‘аме такими i виЯвилисЯ академiк Џисаренко i
професор Ћтава. “ академiка була величезна бiблiотека українiстики, чи не
найбагатша в країнi, а в Ћтави, окрiм великої кiлькостi стародрукiв i
унiкатiв, була ще велика колекцiЯ староруських iкон, Яку вiн хотiв будь-що
врЯтувати.
ЉiнчилосЯ тим, що до академiка Џисаренка заскочив на машинi з фронту
його син майор, вилаЯв батька, силомiць посадовив його до машини, зiбрав
старому в одну валiзку найне-обхiднiшi речi i гайда на •аркiв, поки ще
була змога прорватисЯ.
‚се вирiшилосЯ одної червневої ночi, коли вiн Як член загону
самооборони разом з своїм Ѓорькою, од Якого несила було вiдчепитисЯ,
опинивсЯ на покрiвлi свого височенного будинку, опинивсЯ несамохiть,
закинутий туди безглуздою потребою вiйськового часу, боЯзко тупцЯвсЯ на
похилостi покрiвлi, пiднесений над стривоженим Љиєвом, невмiло поправлЯв
широку лЯмку новенького протигаза, навiщось пересипав у долонЯх пiсок з
великого Ящика, наготовлений длЯ гасiннЯ запалювальних бомб. ‰ого
оточували реальнi речi, коло нього був син, Який витанцьовував од дитЯчої
нетерплЯчки, прагнучи врештi побачити, Як "прилетить отой фашистюра i Як
нашi його зiб'ють", але ѓордiй Ћтава нiЯк не мiг увiйти в свiт цих
реалiїв, здавалосЯ йому це Якоюсь забавкою, лихим жартом i над ним самим,
i над його мiстом, i над усiм народом.
Ђ потiм сталосЯ. ‡ далекого темного далеку полинуло на Љиїв уривчасте
гудiннЯ, наближалосЯ, набирало на силi, пливло хвилЯми, Якi грiзно билисЯ
в будинки, i вiд того, здавалосЯ, все починало згойдуватисЯ, повiльно й
зловiсно згойдуватисЯ, надто ж вiдчували це тi, хто був пiднЯтий високо
над землею, хто безсило метавсЯ на темних покрiвлЯх, метавсЯ мiж вiдрами з
водою i Ящиками з пiском - цими найпримiтивнiшими знарЯддЯми боротьби з
найхимернiшими винаходами людського розуму, Якi напливали ближче й ближче
в гудiннi фашистських лiтакiв.
“дарили зенiтки, полохливо й поквапливо, зенiтнi прожектори в нiмотнiй
панiчностi обмацували небо мiстично-блiдими променЯми, проревiли назустрiч
фашистам нашi Яструбки, потiм на кiнцi одного з прожекторних променiв
зблиснув бiлий хрест ворожого лiтака, i всЯ землЯ закричала: "Ѓий його! Ћн
вiн!", але фашист зiрвавсЯ з променЯ, потонув у пiтьмi, а натомiсть,
пересилюючи гудiннЯ моторiв, вибухи зенiтних набоїв, бубонiннЯ кулеметiв,
лемент перелЯканих людей, небо завило, заревло, i те виттЯ тривало так
довго i було таке жахливе, що вже вiд нього самого можна було вмерти, не
дiждавшись, що ж настане потiм.
Ђ далi грЯкнуло червоно-чорним в одному мiсцi, в другому, в третьому, i
коло самих нiг у професора Ћтави теж щось грЯкнуло й розблисло пекельним
вогнем, таким нестерпно-палючим, що професор вiд розгубленостi вхопив
вiдро води i бурхнув у саму середину вогню, вiд чого все загорiлосЯ ще
дужче, заслонЯючи вiд Ћтави весь свiт, i з того боку вогню прокричав до
нього Ѓорис: "Ѓатьку! Џiсок!" ‘хаменувшись, Ћтава став сипати на бомбу
пiсок, сипав пригорщами, пiску було мало, нiчого не мiг вдiЯти з вогнем,
сипав у цiлковитiй безнадiї, аж поки побачив прихилену до Ящика лопату, i
вхопив її, i жадiбно гребнув нею пiску... ‚iн сипав ще й тодi, коли вже
бомба загасла, сипав, хоч Ѓорис, злЯкавшись за батька, торсав того i
кричав, що вже годi. Ћтавi ввижалосЯ, що горить увесь Љиїв, палають новi й
старi будiвлi, тисЯчолiтнi собори, самi київськi гори пойнЯлисЯ незгасним
вогнем... I коли Ѓорис усе-таки видер з батькових рук лопату, той
зчудовано поглЯнув у високу темрЯву, пробурмотiв:
- ™о? ‚же? Ќе може бути!
‚день вiн побiг по мiсту. Ќайперше - до ‘офiї. ‡вiдти вивозили архiви.
‚ешталисЯ заклопотанi люди, гудiли машини. Ђле професора Ћтаву цiкавило не
те. Џiсок. џщики з пiском. Њiшки з пiском. ‡найшов Якогось чоловiка, що
зголосивсЯ вiдповiдальним. ’ой водив професора в найдальшi закапелки пiд
куполами, показував: ось тут i тут, i ще й тут. Ћтава метнувсЯ до ‹аври.
“спенський собор, церква на Ѓерестовi, трапезна, надворiтнЯ церква. —и їх
бережуть? —и достатньо там людей, а головне - пiску! Џiсок, пiсок!..
‚iн зумiв роздобути десь машину. ‡найшов саперного капiтана, Який
народивсЯ у ‚ладимир!, все життЯ мрiЯв попасти до Љиєва, побачити його
собори, „нiпро, ‹ибiдь. Ѓо кнЯзь Њономах, засновуючи ‚ладимир, прагнув
перенести в те пiвнiчне руське мiсто дух пiвденного Љиєва. I рiчку у
‚ладимирi назвав ‹ибiддю, i пагорби длЯ поселень i соборiв вибрав схожi, i
собори намагавсЯ вибудувати, Як у Љиєвi. Љапiтан, порушуючи закони
вiйськового часу, видiлив длЯ Ћтави тритонку, i несамовитий професор
метавсЯ по Љиєву, звозЯчи мiшки з пiском до ‹аври. Џотiм хтось iз знайомих
сказав йому, що з ‘офiї архiв уже вивезли i тепер собор кинуто
напризволЯще. ‚iн метнувсЯ. туди. ’ам справдi вже не було людей, а пiску
видалосЯ йому вкрай мало, просто мiзерiЯ. ’а капiтан далi не мiг помагати
диваковi професоровi, його частина мала просуватисЯ кудись далi
("змiнювати дислокацiю", - поЯснив вiн), лишити Ћтавi тритонку, попри всю
свою закоханiсть у Љиїв, капiтан-владимирiвець (русЯвий красень з
блакитними очима) не мiг - iнакше-бо йому загрожував трибунал, - тодi
професор купив на Євбазi (де тодi можна було придбати будь-що) конЯку з
селЯнським возом, вiддав за неї шаленi грошi, всi свої довоєннi
заощадженнЯ без ваганнЯ вiддав неголеному невмивацi, Який почував себе
паном тiльки тому, що мав конЯку (може, навiть украв її), тодi Як нiхто
бiльше не мiг i мрiЯти про такий скарб, бо конЯка - то був засiб
пересуваннЯ, то був транспорт, то була змога рухатисЯ, втекти,
в'рЯтуватисЯ.
Ђле ж Ћтава й у гадцi не .мав утiкати чи рЯтуватисЯ. ‚iн гасав по Љиєву
на своєму возi i знай збирав мiшки з пiском та возив їх до ‘офiї, вiн
виканючував пiсок, iнодi просто прибирав, де погано лежало, а то й крав,
пам'Ятаючи, що в свЯтому дiлi всi засоби дозволенi, незабаром його знали в
усьому мiстi i називали "професор з конЯкою" або ж: "Ћтой професор, що
пiсок краде".
ЉонЯку в нього реквiзували. ™е й пригрозили, коли вiн розкричавсЯ про
антипатрiотизм i варварство майора, Який допустивсЯ такого насильства над
професором.
‚ ‘вЯтошинi, ѓолосiївському лiсi київськi ополченцi готував лисЯ до
захисту мiста на крайнiй випадок. „лЯ Ћтави крайнiй випадок уже настав.
‚iн спробував записатисЯ в ополченцi. Ђле натрапив на Якогось аж надто
спокiйного командира, Який порадив професоровi евакуюватисЯ, поки є час.
- ’акими людьми не маємо права рискувати, - сказав вiн.
‚ академiї Ћтавi поЯснили, що вiн пропустив свою чергу.
- ’а менi самому байдуже, - розгублено мовив Ћтава, - аби лиш мого
хлопцЯ Якось... ’а ще iкони... “ мене велика колекцiЯ... –е ж цiннiсть.
•тось порадив Ћтавi податисЯ на товарну станцiю, звiдки вiдправлЯлисЯ
ешелони. ЊовлЯв, там завжди можна знайти вагон, домовитисЯ.
Џрофесор з малим Ѓорисом, Якого мiцно тримав за руку, пiвднЯ штовхавсЯ
серед панiчної нерозбернхи, Яка панувала на товарнiй станцiї, нiкого не
мiг знайти, нiхто йому нiчого не мiг не те що пообiцЯти, а навiть
порадити. ‚сi розмови, Якi вiн затiвав з тим чи iншим порiзно
вiдповiдальним чоловiком, приблизно були такi:
- ’оваришу, нема часу. Љажiть конкретно: що вам треба?
- Ќу, хоча б вагон.
- ‚агон?
- ’ак. ‚сього один.
- Ћдин вагон? –iлий вагон?
- Ќу, хоча б отой, невеличкий, двовiсний.
- Ќевеличкий! –е вiн називає - невеличкий!
- “ мене колекцiЯ. –iннiсть. „ержавної ваги.
- ‹юди - от наша найбiльша цiннiсть. “ мене мiсцЯ в вагонi бодай длЯ
одного чоловiка нема! џсно?
Ћтава знов метнувсЯ до академiї, але там уже все закiнчувалосЯ, хто
поїхав, а хто лишивсЯ, в кабiнетах не було вже енергiйних молодикiв,
пiдлогу в коридорах встелЯли непотрiбнi папери, Якi неприємно шурхотiли
пiд ногами. Џрофесоровi попавсЯ молодий науковий спiвробiтник Ѓузина,
радiсно вхопив Ћтаву за лiкоть, - ’оваришу професор, а Я вас шукаю!
‚iдправлЯю iнститутськi сейфи. ’реба, щоб ви здали всi лiтописи й
лiтературу, Яка є лише в одному примiрнику.
- џ вже це здав. - Ћтавi не дуже хотiлосЯ мати справу з Ѓузиною. - I ви
прекрасно про це знаєте,
- ’ак, так, але Я думав...
- Ќе помiчав за вами цiєї здатностi давнiше.
- џ хотiв допомогти вам, товаришу професор.
- I так допомогли, що Я нiчого не можу... евакуювати.., Џокинути все
вороговi?
- ™о вдiєш? - Ѓузина розвiв руками. - Њи повиннi рЯтувати найцiннiше.
- Ђ хто це визначає?
- Ќу... всi ми...
- Ќаприклад, ви їдете коло сейфiв... Ђ чи е мiсце хоча б длЯ мене?
- џ не... Я не компетентний, товаришу професор, але мiсце повинне
бути...
- Џовинне? „Якую вам!
Ћтава вклонЯвсЯ i швидко побiг униз по сходах. Људи квапивсЯ - i сам не
знав. ™е кiлька днiв метавсЯ по Љиєву. …вакуюватисЯ? Ђле ж вiн не можеi
‚iн не така цiннiсть, Як Ѓузина!
Ѓузину Ћтава зненавидiв ще три роки тому. Џеред тим не звертав на нього
уваги. ‡нав, що є такий в iнститутi, дивувавсЯ, щоправда, Як могло
прибитисЯ таке Ќiщо до материка науки, але й тiльки. Ћдвiчною вадою Ћтави
була неувага до людей, Якась байдужа терпимiсть i до злих, i до нездатних.
"‰ ненавидим мы, и любим мы случайно". Њабуть, i одруживсЯ вiн так само з
байдужою випадковiстю, i дружину собi не вибирав, а просто взЯв, а потiм
виЯвилосЯ, що жити вони разом не можуть. ‚она так i заЯвила: "Ќе можу Я
серед цих iкон! Њенi люди потрiбнi!.." ’iльки й змiг, що випросити у неї
сина.
Ђ Ѓузина - що Ѓузина? ’ак i жив би собi в своїй непомiтностi, може, ще
й добрим чоловiком уважавсЯ, але сталасЯ подiЯ, що показала в Ѓузинi нову
грань, Яка знову ж таки, кому була й до вподоби, але в професора Ћтави
викликала почуттЯ, близькi до вiдрази.
Ћтавин колега професор Џаливода пiдготував до виданнЯ великий
кольоровий альбом з софiйськими i михайлiвськими мозаїками. Џро той альбом
було багато мови, про нього роздзвонили навiть за кордоном, здаєтьсЯ,
обiцЯли повезти його на всесвiтню виставку в Ќью-‰орк. Џередмова i
коментар до альбома друкувалисЯ шiстьма мовами. ЏодiЯ!
Ђле зненацька професор Џаливода, упорЯдник альбома, автор передмови й
коментарiв, десь зник. ‡годом в iнститутi було поЯснено, що професор
Џаливода - ворог народу. Џрофесора Ћтаву запросив до себе один з
керiвникiв iнституту.
- ™о ж будемо робити, товаришу професор? - спитав вiн.
- Ќе розумiю, - обережно промовив Ћтава.
- Ђльбом цей ваш... цi... Як їх?.. Њозаїки...
Ћтава Якось не мiг вiдразу зв'Язати факт зникненнЯ Џаливоди з
мозаїками, бо що не кажи, а вiдстань у часi - неймовiрна: мозаїки робилисЯ
в одинадцЯтому столiттi, а професора Џаливоди не стало в двадцЯтому.
- Њозаїки нашi унiкальнi, - цiлком щиро сказав Ћтава.
Њолодий керiвник в душi подивувавсЯ професоровiй наївностi, але не
виказував цього.
- –е Я знаю, - так само стурбовано мовив вiн. - Ђле ж цей... Як його?..
Џаливода... Џiдвiв вiн нас... Ќе тiєю людиною виЯвивсЯ...
- ‚чений вiн був бездоганний! - твердо сказав Ћтава.
- Ђ Я хiба що? - подивувавсЯ молодий керiвник. - џ теж нiчого Як про
вченого. Ђле, Як сказав поет: "“ченым можешь ты не быть, а гражданином
быть обЯзан".
Ћтава знизав плечима. –итата була не зовсiм точна, але Яке це, зрештою,
мало значеннЯ?
- ’ак що ж ми будемо робити з цими... Як їх?.. з мозаїками? - знову
затЯг своєї молодик.
- ’реба видавати! - ‚ цьому Ћтава не мав жодного сумнiву.
- Ђ Я хiба кажу - не видавати? Ќе можна не видавати! ‚сi вже знають.
‚же тираж готовий.
- ’о в чому ж справа? - Ћтава вдавав, що нiЯк не збагне, до чого хилить
його спiврозмовник.
- Ђ Џаливода! - схопивсЯ той i пробiгсЯ по кабiнету. Ћтава мовчав, i
керiвниковi сподобаласЯ його злЯкана мовчанка.
- џ розумiю, що ви теж цього не хочете. Ѓо ви - чесний радЯнський
учений. Њи тут довго радилисЯ, i от є така думка, - вiн пильно подививсЯ
на Ћтаву, - запропонувати вам, щоб ви пiдписали передмову i коментар до
цих... Як їх?.. мозаїк, значить, замiсть Џаливоди... ‚и вiдомий
спецiалiст, вас скрiзь знають. ’а ще й, - вiн засмiЯвсЯ наївно,
по-парубочому, - i прiзвища ж у вас козацькi: Ћтава, Џаливода...
- Ќi, Я не можу цього зробити, - пiдвiвсЯ Ћтава.
- ’а ви сЯдьте! Људи ви? Ќе треба гарЯчкувати. ‘покiйно подумайте...
- Ќi! - Ћтава вже йшов до дверей.
- Ђле ж, товаришу професор...
- Ќiколи! џ тiльки вчений. ЊоЯ спецiальнiсть - стародавнє мистецтво.
- Ђле ми з вами...
- џ не можу продовжувати цiєї розмови. - Ћтава вже тримавсЯ за дверну
ручку.
- Ќу, гаразд. Љого б ви нам порадили?
- Ќе знаю. Ќе можу вам бути корисний.
Ђ за два днi до Ћтави додому прибивсЯ Ѓузина. ™е в коридорi вiн влип
очима в розвiшанi на високих, помальованих начорно стiнах iкони, в захватi
вибухнув:
- ’оваришу професор, Я схилЯюсЯ перед вами!
- Ќу навiщо аж такi суперлЯтиви? - знiЯковiв Ћтава, незвичний нi до
висловлюваннЯ, нi до слуханнЯ неприхованих комплiментiв.
- Ђле ж таке багатство! - розливавсЯ в своєму захватi Ѓузина. - Ђ це
чорне тло! –е ж просто чудо.
Ћтава сам вигадав чорне тло длЯ iкон у коридорi, здаєтьсЯ, саме цим
остаточно доконав свою колишню дружину, Яка ще згоджуваласЯ Якось iснувати
в музеї, але вже в чорнотi могили - аж нiЯк! Ѓузина був перший, хто
похвалив чорний коридор, i в Ћтави мимоволi закраласЯ симпатiЯ до молодого
науковцЯ. ‚iн глЯнув на нього пильнiше i помiтив, що той має досить
показну зовнiшнiсть. ‚исокий, мiцно збудований, майже атлет, густе чорве
волоссЯ, що йому позаздрили б усi отi лисiючi i геть лисi, великi виразнi
очi, мов на фресцi. ™об Якось виЯвити свою прихильнiсть до гостЯ. Ћтава
спробував пожартувати:
- “ нас збiгаютьсЯ смаки, колего. —и не тому, що нашi прiзвища мають у
собi Якусь спiльноту. ‚они - рослинного походженнЯ.
- ‘правдi, - зрадiв Ѓузина. - Ђ от у нас у класi, коли Я вчивсЯ в
школi, було повно прiзвищ тваринного походженнЯ. Љоровченко, Ѓугаєнко,
‡аєць, ‚овк, Ѓик.
- Ћчевидно, все-таки рослинного походженнЯ - найдавнiшi, - висловив
припущеннЯ професор.
- Ђ так, - згодивсЯ Ѓузина, - а вже тваринного - це друга черга.
- I вже тiльки потому маємо прiзвища, похiднi вiд професiй: гончар,
швець, стельмах, мiнЯйло, кравець, коваль, лупiй, орач. Њiж iншим, за цим
принципом надавано згодом повторнi iмена христиЯнським свЯтим.
IллЯ-громовержець або пустельник, Њикола-чудотворець, ‘имеон-стовпник. џ
покажу вам надзвичайно рiдкiсну iкону з зображеннЯм Iллi-пустельника.
‡вернiть увагу на тло. —и ви бачили iкону, написану мовби не на липовiй
дошцi, а на старiй слоновiй кiстцi? ѓлЯньте. –iлковита iлюзiЯ зжовклої
слонової кiстки. I цей тон зберiгсЯ неза-тьмарений з одинадцЯтого
столiттЯ. ‚и можете уЯвити?
- Ћчевидно, iкона була вкрита пiзнiшими записами? - висловив здогад
Ѓузина.
- ‚iсiм шарiв олiфи! - вигукнув професор. - џ знЯв їх один за одним
сам, не довiрЯючи жодному реставраторовi.
- Ђле Якраз вони й урЯтували те, що було написано ще в одинадцЯтому
столiттi. I те, що колись здавалосЯ злом i варварством, тепер обернулосЯ
на користь,- вголос мiркував Ѓузина.
Џрофесор подививсЯ на молодого науковцЯ ще з бiльшою симпатiєю.
‡даєтьсЯ, вiн зовсiм не такий i безмозкий, цей Ѓузина. Њоже захоплюватисЯ,
розбираєтьсЯ в iконах. ‚же тiльки за це йому все може пробачитисЯ.
- Ќавiть Џушкiн, - вже й зовсiм розiйшовсЯ Ѓузина, - навiть Џушкiн!
Џам'Ятаєте: "•удожник-варвар кистью сонной картину гениЯ чернит..." Ќе
зрозумiв великий росiйський поет.
Ѓо що робив художник-варвар? ‚iн покривав олiфою стару iкону, щоб
уберегти її вiд псуваннЯ. Ђ олiфа через Якихось там i вiсiмсот рокiв
темнiла, i вже новий "художник-варвар" замальовував цю потемнiлу iкону
своїм сюжетом i теж покривав його олiфою. I так пiд отими темними
напластуваннЯми жила собi древнЯ iкона, поки такий чарiвник, Як ви, ѓордiю
‚севолодовичу, не визволили її, не показали свiтовi.
- Ђ тепер Я покажу вам i зовсiм неймовiрну рiч, - таємниче сказав
Ћтава, - зображеннЯ поганського дохристиЯнського бога на пластинi,
зробленiй з турЯчих рогiв. —ули ви коли-небудь про таке?
- Ќiколи не чув, - в тон професоровi мовив Ѓузина, випружуючи своє
треноване тiло, щоб ступати навшпиньках за хазЯїном.
‡ображеннЯ поганського свЯтого жило тiльки в уЯвi професора Ћтави. Ђ на
широкiй, справдi мистецьки зробленiй роговiй дошцi збереглисЯ лише
невиразнi барвнi плЯми.
- Ќе дивуйтесЯ, - сказав професор, - цЯ рiч має понад тисЯчу рокiв. „о
того ж викопана з землi.
- Ќiхто її не зберiгав, - знову навернув на улюблену тему Ѓузина.
- ’ак, нiхто не зберiгав, нiхто не цiкавивсЯ. џк, мiж iншим, у нас
зараз старовинними iконами.
- Ќi, нi, народ повинен знати свої скарби. ‚се належить народовi, -
поважно сказав Ѓузина, а професор, хоч мовлено слова найзагальнiшi, знов з
симпатiєю поглЯнув на молодого науковцЯ: той надзвичайно точно вгадував
стан душi свого спiвбесiдника i вмить настроювавсЯ на його лад. •то це мiг
казати йому, що Ѓузина сЯкий i такий, тупий i недалекий! џка низькопробна
брехнЯi
- „о речi, Я хотiв з вами порадитисЯ щодо одного виданнЯ, - обережно
промовив Ѓузина, поцмокуючи вiд захопленнЯ перед iконою ћрiЯ-змiєборцЯ, де
ћрiй у червоних шатах на карому конi разив вогнедишного дракона.- ‰детьсЯ
про збереженнЯ цiнностей i... Як би це вам сказати?.. майже схоже щось на
оте покриваннЯ iкон олiфою...
- ’о давайте сЯдемо, - вказуючи на старовинне крiсло венецiанської
роботи, припросив Ћтава, сам теж вмощуючись на свiй робочий стiлець за
столом. Ѓузина скориставсЯ з професорового запрошеннЯ, став розглЯдати
хитромудре рiзьблене крiсло, в Якому втонув. —ервонЯстi маври несли на
мiцних своїх плечах пiдлокiтники, на високiй спинцi вигравалисЯ козлоногi
фавни, з-пiд рiзьблених нiжок визирали ще Якiсь почавленi мiфологiчнi
мордЯки. „есь триста або чотириста рокiв тому везли через адрiатику до
‚енецiї далматинськi дуби, i майстер, стоЯчи на березi каналу, ще здалеку
вибирав собi деревину, велiв допровадити її до своєї майстернi i вже там
засiдав за роботу i мудрував над одним таким крiслом рiк, а то й кiлька
рокiв, i життЯ його вимiрювалосЯ не кiлькiстю прожитих рокiв, а кiлькiстю
зроблених чудо-крiсел, Як у ‘традiварiуса - кiлькiстю скрипок.
- ‚мiли колись люди робити речi, - зiтхнув Ѓузина. - ‚идно досвiдчену
руку. ‡аздрю досвiдченим людЯм. ’iльки вони можуть багато зробити. Ћт Як
ви, ѓордiю ‚севолодовичу.
- ЏомилЯєтесь, дорогий мiй, - роздумливо промовив професор, - колись, у
вашi роки, Я теж думав. I, виЯвлЯєтьсЯ, помилЯвсЯ. —им довше живеш, тим,
здавалосЯ б, бiльше зробив, а виходить чомусь навпаки: дедалi бiльше
лишаєтьсЯ недокiн-ченого, недовершеного, недоробленого, ти буквально
потопаєш у невикiнчених справах i задумах, задихаєшсЯ вiд браку часу i
сили, робиш усе сЯк-так, i дедалi гiрше, дедалi поверховiше, життЯ
перетворюєтьсЯ на Якийсь божевiльний галоп. I здаєтьсЯ тобi, коли ти й
зробив будь-коли щось ретельно, дбайливо i спокiйно, то хiба що в
найранiшому дитинствi, коли шморгав носом, сопiв, колупавсЯ в вусi,
стругав паличку або вилЯпував долонЯми хатку з мокрого пiску.
- џз вами не згоден, - рiшуче заперечив Ѓузина. - ‚и так багато
зробили.
- Ђ от поживете ще тi двадцЯть чи п'ЯтнадцЯть рокiв, Якi нас з вами
роздiлЯють, i пересвiдчитесь! - майже пустотливо лЯпнув по столу професор.
- Ђле ми забалакались. ‚и щось хотiли. Џрошу вас.
‰детьсЯ про дуже важливе. - Ѓузина не мiг добрати слiв. - џ хотiв з
вами порадитисЯ, ѓордiю ‚севолодовичу Як з старшим товаришем, Якого Я
цiную i поважаю... ‚аш авторитет...
- Ќе треба про це, - спинив його професор. - ‹iпше про дiло.
- Ѓачте, це таке делiкатне питаннЯ... ‰детьсЯ про... Як їх... Џро
мозаїки...
- Ћчевидно, про альбом наших київських мозаїк? - швидко докинув
професор, Якому вiдразу вчулосЯ в мовi Ѓузини щось вiд отого молодого
керiвника, з Яким недавно мав бесiду.
- ’ак, так, - зрадiв Ѓузина, - саме про наш альбом. –е надзвичайна
цiннiсть, про Яку люди повиннi знати. Ќе видати такий альбом - був би
злочин.
- ‡лочин,згодивсЯ професор.
- ™о б про нас казали нашi нащадки?
- ‘правдi, вони б сказали щось дуже зле.
- ’ому ми повиннi докласти всiх зусиль, щоб вiн був виданий.
- џк менi вiдомо, нiЯких зусиль не треба, - спокiйно промовив
професор,- альбом уже вiддруковано, i цiлий тираж лежить у друкарнi.
- ’ак, але... - Ѓузина затЯвсЯ, однак вiдразу ж, перехилившись через
пiдтримуваний рiзьбленим мавром пiдлокiтник до Ћтави, гарЯче зашепотiв: -
Ђле ж там стоїть прiзвище Џаливоди...
- ’о й що? - Ћтава вдавав, що нiчого не знає.
- Ђле ж вiн ворог народу.
- Ќе знаю, Як можна займатисЯ староруськими мозаїками i бути ворогом
народу. „лЯ мене це - незбагненне!
- ‚ороги пiдступнi!
- ‡годен з вами. Ђле до чого тут професор Џаливода? –е чесний учений.
-‡ прiзвищем Џаливоди альбом вийти не може.
- ’о що ж Я можу вдiЯти? - професор пiдвiвсЯ так само, Як у кабiнетi
молодого керiвника. Ђле Ѓузина сидiв i далi в венецiанському крiслi.
Ќедбало полЯскував пальцЯми по череву дубового фавна, знав-бо, що професор
звiдси не втече, Як утiк з тiєї установи, та й нащо б мав утiкати з
власного дому?
- Њенi запропонували поставити своє прiзвище пiд передмовою, - скромно
мовив Ѓузина.
- ‚ам?
- ™об зберегти думки професора Џаливоди.
- Ђле ж то не вашi думки, а професора Џаливоди!
- Iм'Я нiчого не важить. „лЯ людства головне - цiннiсть. Ђвторством
нiхто нiколи не цiкавитьсЯ. •iба не однаково, хто винайшов колесо.
- ѓаразд. “Явiмо, що Я пристав до вашого цинiзму. Ђле ж професор
Џаливода - ворог народу!
- ’ак.
- Ђ раз вiн ворог, то й усi його думки - ворожi! Ќащо ж їх зберiгати?
’одi напишiть самi передмову й коментарi! - Ћтава вiдверто знущавсЯ з
Ѓузини. ’а не на такого напав.
- „умки можуть мати об'єктивну цiннiсть, навiть Якщо вони належать
вороговi. - ‚идно було, що Ѓузина добре пiдготувавсЯ до розмови з
професором.
- ’одi Я не розумiю, чому ви до мене прийшли.
- ™об спитати вашої поради.
- Ђле ж ви згодилисЯ поставити своє прiзвище замiсть прiзвища професора
Џаливоди?
- џ маю дати вiдповiдь завтра. ’ому й прийшов до вас Як до старшого
товариша, щоб порадитись.
- џ вам не раджу.
- Ќе можу з вами згодитись, товаришу професор, - тепер пiдвiвсЯ вже й
Ѓузина, - ви ж самi тiльки-но... ‚ашi iкони... •iба це не свiдченнЯ?..
Њоже, моє iм'Я теж Як ота олiфа на iконi одинадцЯтого столiттЯ... ‚оно
захистить велику вартiснiсть.
- ‚и гадаєте, що його колись зiшкребуть i виЯвлЯть пiд ним iм'Я
професора Џаливоди?
- ‰детьсЯ про саму суть справи, а не про iмена. ’реба зберегти те, що
є. Џо-державному дивитисЯ на справи. Є думки, вони не повиннi пропасти. Ћт
i все.
- Ћтже, ви хочете поставити своє iм'Я пiд чужим?
- ‚и мене переконали в доцiльностi.
- Ђле ж... - Ћтавi забракло слiв на таке нечуване зухвальство, не знав,
чи варто далi сперечатисЯ з цим дивно цинiчним чоловiком, показав Ѓузинi
на дверi: - Џрошу вас. Ќам бiльше нi про що говорити!
Ѓузина поставив своє прiзвище, альбом вийшов у свiт, його хвалили,
хвалили й Ѓузину, i вiн, здаєтьсЯ, навiть продемонстрував Якусь там
скромнiсть, бо не вискакував нi в кандидати, нi в доктори наук, так i
лишивсЯ молодшим науковим працiвником, єдине, чого запрагнув, - це перейти
у вiддiл професора Ћтави, що длЯ нього i було зроблено, не питаючи думки
керiвника вiддiлу.
’а Ѓузина й не докучав своєму керiвниковi. Ќауку полишив цiлковито, бо
й перед тим дуже мало мав з нею спiльного, зате весь свiй запал спрЯмував
на органiзаторство. „есь бiгав, когось умовлЯв, згуртовував,
змобiлiзовував, засiдав, i ось коли впало таке велике нещастЯ, Як вiйна,
коли однi .пiшли вiдразу на фронт, другi злЯкалисЯ, третi розгубилисЯ,
Ѓузина, Який нарiвнi з професорами звiдкись добув длЯ себе "бронь",
виЯвивсЯ найпомiркованiшим, зберiг найбiльший спокiй i враз став
називатисЯ в iнститутi незвичним i не зовсiм зрозумiлим словом
"евакуатор".
Ђле, мабуть, професор Ћтава був не зовсiм справедливий у своїх думках
про Ѓузину. Џросто заздрив, що той все-таки змiг виїхати з Љиєва, а от вiн
носивсЯ з своїми iконами Як дурень з ступою, поки й попав до фашистiв.
‘правдi, кому потрiбнi Якiсь iкони, коли гинуть цiлi держави? Џiзно
розумiєш, надто пiзно. ’iльки по тому, Як сам кинув iкони, бiблiотеку,
все, все, навiть про собори забув на деЯкий час, вхопивши за руку Ѓориса,
з такими самими, Як i вiн, намагавсЯ втекти з оточеного Љиєва. —ерез
„нiпро пробратисЯ не мiг, тому кинувсЯ по давнiй дорозi на ‚асилькiв, де в
селi жила старша сестра його колишньої дружини. •отiв сховати Ѓориса.
Џiзно схаменувсЯ, надто пiзно!
Њотоциклiсти в довгих негнучких плащах обскочили їх з двох бокiв,
погнали вiд дороги врозтiч по полю. Ћтава штовхнув Ѓориса до кущiв,
гукнувши йому: "ЏробирайсЯ до тiтки!", а сам, щоб вiдвернути ворогiв од
сина, пiднЯв руки i, спотикаючись, пiшов назустрiч мотоциклiстам.
‰ого погнали назад до Љиєва по тiй самiй дорозi, по Якiй колись кнЯзi
вирушали на печенiгiв i половцiв i по Якiй, бувало, втiкали до свого
великого золотого города.
‚iн нiкуди не втiк. ЋпинивсЯ в таборi, мiсЯць слухав жахливу музику
розстрiлiв у київських Ярах, а тепер отримав собi в нагороду свого
наукового колегу.
Ћтава вдЯгнувсЯ в чисте, щось з'їв, навiть не розiбравши гаразд, чим
його нагодувала баба ѓалЯ, байдуже пройшов повз стiни, обвiшанi iконами
(справдi, з помешканнЯ нiчого не зникло), став у кабiнетi коло вiкна,
розгублено потер щоку. ™о далi? ™о?
Џо вулицi проїздили нiмецькi машини, легковi й вантажнi, тЯгнулисЯ
кiннi запрЯги (критi мiцнi фургони, вгодованi бельгiйськi важковози,
мордатi вiзники в негнучких зеленавих плащах), по тротуарах теж iшли
нiмцi, солдати, рiдше офiцери, а киЯн майже й не видко було, а -коли й
проходила Якась жiнка чи пробiгала дитина або накульгував старий, то
чомусь усi вони трималисЯ не тротуарiв, Як то вже завжди велосЯ, а
брукiвки. Їм вiльно було йти лише по брукiвцi, мов конЯм, i вони, боЯзко
озираючись, лЯкаючись машин, коней i людей, що мали зброю, намагалисЯ
Якомога швидше пройти куди треба, щезнути з очей, аони радо б провалилисЯ
крiзь землю, Якби могли, але землЯ тримала їх, мiцно тримала, i вони
повиннi були зносити наругу, їм судилосЯ випити гiрку чашу приниженнЯ й
упослiдженнЯ, i добре, Якщо хтось пив її з власної вини, Як от вiн, ѓордiй
Ћтава. Ђ коли не з власної?
I тут, серед поодиноких, зiпхнутих, загнаних на брукiвку, вiн побачив
свого сина Ѓориса. ‘першу навiть не впiзнав його, така зламанiсть i
зiщуленiсть була в синовiй постатi. •лопець пере-стрибом, косуючи через
плече на вiкно батькiвського помешканнЯ, пробiг униз по вулицi, пробiг так
швидко, що ѓордiй Ћтава, вже впiзнавши Ѓориса, не встиг навiть подати йому
Якийсь знак, тiльки подивувавсЯ дивнiй хлопцевiй поведiнцi. Ѓiжить мимо
дому, нiчого не бачить. Људи, навiщо? Ђ Ѓорис, десь завернувши, вже бiг
назад, але тепер йому доводилосЯ бiгти вгору, тому вiн наближавсЯ
повiльнiше i Якось нiби довше зупинЯв поглЯд на вiкнах, за одним з Яких
заклЯк його батько, i вже тепер ѓордiй Ћтава вирiшив будь-що скористатисЯ
з нагоди, вiн чимдуж замахав обома руками, вiн навiть пiдстрибнув кiлька
разiв i навiть нiмо закричав Ѓорисовi: "Ќе бiйсЯ! „одому!" I хлопець
побачив батьковi знаки, i, видно, повiрив, що небезпеки немає, бо й кому б
мав вiрити, Як не батьковi. ’ак само недбалим перестрибом вiн завернув до
будинку i за кiлька хвилин мав стати перед вхiдними дверима помешканнЯ.
Џрофесор Ћтава навшпиньки прокравсЯ коридором, нечутно знЯв ланцюжок
(бачила б баба ѓалЯ), крутнув ключ у замковi, притулив вухо до дверей,
ждав Ѓорисових крокiв на сходах.
Ђле ждав марно. ‚ будинку стоЯла тиша, Як у велетенському мертвому
вусi. Ћтава переступив з ноги на ногу. ‘ерце йому билосЯ гучнiше -й
гучнiше. Њовби хотiло виповнити своїм стукотом причаєну нiмотнЯву кам'Яних
сходiв.
I враз усе довкола здригнулосЯ, зойкнуло, зболено струснулисЯ сходи,
пiдлога пiд ногами, стiни. ‡низу, з самого дна химерного вестибюлЯ,
вдарилосЯ об камiнь одне-єдине слово "батьку!", слово-розпач,
слово-воланнЯ, слово-осуд. Ѓатьку, батьку, Як же це? —ому? џк ти мiг?
Ћтава штовхнув усiм тiлом дверi й полетiв униз по сходах. ™е не
добiгаючи, побачив, Як двоє есесiвцiв крутЯть руки Ѓорисовi, тЯгнуть його
до виходу. ЏомiнЯлисЯ ролЯми. ’одi вiн пiшов до мотоциклiстiв, щоб
порЯтувати сина, тепер сам урЯтувавсЯ цiною синової неволi. ‡аслiпленiсть,
Яка найшла на нього при тому страшнюму криковi "батьку!", вмить зникла,
вiн знав, що нiчим не зарадить Ѓорисовi, Якщо отак зараз кинетьсЯ на
солдатiв, Якщо навiть задушить або перегризе горло одному s _них, але й
вiддати сина без боротьби теж не мiг, повинен був рЯтувати його i то
рЯтувати будь-Якою цiною. ’ому круто повернувсЯ i, в кiлька скокiв
подолавши марш до другого поверху, застукотiв кулаками й ногами в дверi
академiка Џисаренка, в тЯжкi дубовi дверi, прикрашенi так само безглуздим
i нездарним рiзьбленнЯм, Як i дверi його помешканнЯ.
Џо той бiк хапливо протупотiли чоботи, дверi вiдчинилисЯ, озвiрений
солдат в розстебнутому мундирi з чорним цератовим фартухом на животi
вискочив до Ћтави.
- Џрофесора нурре! Ќегайно професора нурре! - не даючи йому розтулити
рота, панiчно загукав Ћтава, а що солдат, не мiнЯючи виразу свого обличчЯ,
видно, не квапивсЯ кликати свого хазЯїна, то Ћтава вже хотiв турнути його
геть i самому бiгти до помешканнЯ, Як тут у другому кiнцi довгого коридора
з'ЯвивсЯ по-домашньому в довгому халатi i в капцЯх на босу ногу
стурбований Ђдальберт нурре.
- Ћ-о, професор Ћтава, колего! - ще здалеку подав вiн голос. - ‚и до
мене? ђадий, радий...
- Џрофесоре! - Ћтава не мiг ухопити вiддиху. - ’ам... мiй... мого...
син...
- Џрошу вас, увiйдiть, - гостинно розвiв руки нурре.
- Њого сина... там... вашi.. порЯтуйте... спасiть... ради бога. - Ћтава
виштовхував з себе поодинокi слова, насилу стримуючись, щоб не пiдскочити
до нурре й не вхопити його за груди i трЯсти, поки не стрЯсе з нього отой
спокiй, оту байдужiсть, витрЯсе з нього душу!
- ™о? - пiднЯв нарештi брови нурре. - ‚аш син? ‡ вашим сином нещастЯ?
“ вас е син?
- Њалого вхопили вашi солдати... ’ам... унизу... ‚iн iшоз додому. џ
прошу вас.
- Ќу, Я зрозумiв нарештi. - нурре ЯвлЯв собою прекрасне поєднаннЯ
стурбованостi й доброзичливостi. - Љурт! Ќегайно бiжи вниз i скажи вiд
мого iменi! ™о вони там собi думають! –е син професора Ћтави.
‚они стоЯли мовчки, один по цей бiк, другий по той бiк порога, стоЯли,
аж поки знизу почулосЯ лихоманкове перестрибуваннЯ по сходах.
- џ вас розумiю, - сказав нурре. - Џовiрте менi. џ сам - батько.
Ђле ѓордiй Ћтава не чув його слiв, невдЯчно повернувсЯ спиною до
Ђдальберта нурре, кинувсЯ назустрiч синовi, вхопив його в обiйми, пiднЯв
у повiтрЯ, хоч Який був хлЯлий, а хлопець уже майже дорiвнювавсЯ йому
зростом.
- Ќу, Я ж їм дам! - вiдхекуючись казав Ѓорис. - џ їм дам, цим
фашистюрам! џ їм ще покажу! ™е вiддЯчу!
ЏiднЯвсЯ по сходах i денщик штурмбанфюрера нурре, несмiливо став по
цей бiк порога, щоб зачинити потiм дверi, коли начальник пiде, але нурре
мовчки вказав йому рукою, пропускаючи повз себе.
Ђ сам стоЯв у розчинених дверЯх i слухав задиханi слова малого Ћтави,
аж поки на третьому поверсi все вмовкло.
ђIЉ 1004
‹I’Ћ. ђЋ„ЋЋ‘’њ
...и постави церковь, и сотвори праздник велик, варЯ 30 повар меду, и
зозываше болЯры своЯ, и посадникы, старейшины по всем градом, и люди
многа, и раздаЯ убогым 300 гривен...
‹iтопис Ќестора
Џредовга валка клекотливе посуваласЯ в безмовнi лiси, геть вiд людських
осель, вiд лихого ока. Ђж диво брало, звiдки така повороткiсть i жвавiсть
у перетовщеного Љакори, пiд Яким аж угинавсЯ могутнiй гнiдий жеребець.
‡адавакуватий купець встигав обскочити свої вози, переглЯнути, чи все на
мiсцi, чи все гаразд, прогарикував потрiбнi розпорЯдженнЯ, пiдганЯв
утомлених, надавав тху вiдчаєним, знов опинЯвсЯ на чолi походу, весело
вигуцикував у сiдлi, затЯгав гулЯцьку пiсеньку: "ѓей-гоп, гей-гоп, вип'ю
чару, вип'ю добру, гей-гоп, гей-гоп, теплу жону обiйму..." ‚испiвавши з
себе весь дух, пiдскакував до воза з го-товизною, велiв нацiдити собi кiвш
меду, випивав, смачно гамкав, гмикав, аж немовби вiтер пролiтав по листю,
вихлестував ще кiлька ковшiв, поспiшав наперед, роздаючи по дорозi
турлЯннЯ й нагiнку всiм, хто траплЯвсЯ, i всi мали мовчки зносити
Љако-ринi витребеньки, бо вiд питва його норов ставав i геть нестерпним.
‘ивоок i ‹учук топтали слiд позаду валки. Ѓули пiшi, на вози присiдати
Љакора не велiв, щоб не томити коней, хiба що десь там з гори; коней же
длЯ хлопцiв не дав, хоч i мав кiлька запасних, та хлопцi й не домагалисЯ.
‡викли ходити пiшо, а ще знали добре, що жоден кiнний не може змагатисЯ з
ними в пущах, де почувалисЯ найлiпше.
‚ипало так, що верталисЯ в лiси, де колись, мабуть, народилисЯ, де
виростали, звiдки потiм утiкали в шуканнЯх лiпшого, але завжди пам'Ятали
зелену тишу свого дитинства, де мало людей, а отже, - колотнечi й страхiв.
“ Љакори був свiй намiр, але випадало так, що купець, сам того не
вiдаючи, робив добре дiло длЯ хлопцiв, i от вони пленталисЯ позаду довгої
низки возiв, з-перед них стукотiли колеса, рипiла збруЯ, виспiвував своє
"гей-гоп" Љакора, а вони нiчого того не чули, вглиблювалисЯ в зелену тишу
пралiсу, перестрiлювалисЯ поглЯдами, в Яких усе казалосЯ й без слiв.
‚же давно скiнчилисЯ накоченi й натоптанi дороги, вже не стало людських
стежок, вже й плутливi звiринi тропи порозскакувалисЯ то праворуч, то
лiворуч, то й геть погубилисЯ невiдь-де, а Љакора гнав i гнав свою валку,
наладовану заморськими товарами, глибше й глибше, в безмежжЯ пущi, так
нiби залежало йому тепер не на отриманнi зиску за вдалу мiньбу з
довiрливими древлЯнами, а на самому лише просуванню далi й далi, в
незвiдане, нетоптане, неторкане.
‚iв своїх людей навманнЯ, чи знав, чи й не знав куди, нiхто його питати
не смiв, потомлено переступали конi, повiльнiше й повiльнiше вириплювали
важкi повози, кунЯли вершники, а то раптом пробiгав по валцi нiби корч
перелЯку, всi скидалисЯ, хапалисЯ за зброю, та згодом знову впадали в
кволiсть i соннiсть.
—асто траплЯлисЯ на путi лiсовi рiчки. ‹iнивi закрути брунатних, мов
старе корiннЯ, вод дiЯли вже й геть знесилююче.
‹юди стрiпувалисЯ вiд сну лише длЯ того, щоб умить дiйти мовчазної
згоди про зупинку й довший спочинок. Љонi, мовби вiдаючи про безвiльнiсть
своїх господарiв, сунулисЯ до води й жадiбно пили, навiть нерозгнузданi.
Љакора трохи спантеличено поглЯдав на рiчку, не наважуючись заганЯти свого
гнiдого до води, i, поки вiн мамротiв щось, жеребець теж пив, цiдЯчи
брунатну вологу крiзь сталевi вудила.
ЏiслЯ перепочинку Љакора велiв шукати броду. ђоз'їздилисЯ в боки,
обережно пробували, де мiлко, iнодi натраплЯли на новi звiринi тропи, далi
простували ними, потiм раз сталосЯ так, ™о пiслЯ дводенного кружлЯннЯ по
пущi вони опинилисЯ на березi тої самої рiчки, навiть коло того самого
броду, через Який переходили, але Љакора не знiтивсЯ, тiльки вихилив
зайвий кiвш меду й ще голоснiше заспiвав: "ѓей-гоп, гей-гоп, теплу жону
обiйму!.."
- „авай утiкати, - сказав ‹учук ‘ивооку.- „авно вже сверблЯть менi ноги
дати драла вiд цього кендюха.
- „умав про це ще з Љиєва, - тихо мовив ‘ивоок.
- ’о Якраз отут i дременемо! Ќам у пущi роздоллЯ!
- Ђ тепер не хочу.
-- ’о чому ж?
- Љортить менi довiдатисЯ, куди вiн править.
- ’а нiкуди! Ћбпилий же! Ќiчого не бачить.
- ‚се вiн бачить. ’iльки вдає з себе такого питуха та спiвака.
- Људи ж вiн може добратисЯ? •iба що до трЯсовини?
- Ђ побачимо.
- Ћй набридло менi отак тюпачити, - зiтхнув ‹учук, - полiз би на дерево
та спав там три днi й три ночi. Ќiчого так не любе менi, Як спати на
деревi.
- Џотерпи, - заспокоїв його товариш, - менi теж набридло. ‚текти завше
зможемо. Ђ от знайти...
- ’а що ж тут знайдеш?
- Ќе знаю... Ђби ж Я знав... Ћднаково нам з тобою кудись iти. Ќа мiсцi
не всидимо.
‹учук посопiв-посопiв i мовчки пiдкинув на спинi лука. “ всьому коривсЯ
своєму товаришевi, хоча потай i вважав себе за метикованiшого. ’а хай! ™е
пригодитьсЯ його кмiтливiсть.
Ђ ‘ивооком заволодiла дивна затЯтiсть. ’ак колись хотiлосЯ йому
дiстатисЯ серцЯ пущi, дiстатисЯ до найнижчого низу, де мало кiнчатисЯ її
невпинне, приголомшливе западаннЯ, а коли потiм випадком опинивсЯ там, у
царствi лiсових володарiв-турiв, то винiс звiдти свавiльне вiдчуттЯ
молодечих буйнощiв, Як у отого молодого ђудЯ, а згодом те вiдчуттЯ
пригнiтилосЯ iншим: вiдчув свою малiсть i незмiцнiлiсть, постерiгши дико
закостенiлу силу ЃутенЯ, що за iграшки здолав ђудЯ навiть пiслЯ пораненнЯ.
Љакора чомусь нагадував ‘ивооку старого тура. ™об змiритисЯ з ним
силою, вимагаласЯ не сама зухвалiсть, а ще й розум. Џоки ж купець знав
бiльше за всiх, поки переважав усiх своїм знаннЯм, годi було й думати
змагатисЯ з ним. “текти? –е найлегше. Ђле спробувати дiйти, куди прагне
Љакора, видавалосЯ ‘ивооку загадково-вабливим i бентежним. Ђ коли купець
справдi задурив собi голову медом i кружлЯє в пущах з дурного жиру?
Iнодi валка вив'юнюваласЯ на велику галЯву, накриту таким густим
сонцем, що дзвенiло в головi од памороченнЯ. ‘тарi сивi птахи, злЯканi
згуком походу, важко злiтали понад галЯву, i їхнiй повiльний крик наганЯв
тугу за вiльним простором. Ђле купець гнiвно бив у боки свого жеребцЯ,
гнав його мiж дерева, i валка теж затЯгаласЯ туди довгим-предовгим
полозом, i розполоханий крик старих сивих птахiв долинав до неї, мов з
того свiту.
•оч стоЯла нестерпна спека, землЯ пiд ногами ставала дедалi людськiм,
лiс постережно навiть длЯ недосвiдченого ока миршавiв хирiли без
„ажбогової душi, i малiли безупинно, росли покривлено й покорчено, iшли
врозтiч, пускаючи помiж себе переплутанi кущi, високу жирну траву, пухке
купиннЯ - всi видимi прослiди близьких грузовиськ i трЯсовин.
Љакора перший доспiв до початку лiсового багна, гнiдий жеребець
схарапуджено позадкував од пiступно двигтючого падопу, чийсь необачний
кiнь вскочив переднiми ногами в зелену трЯсовину, рвонувсЯ назад,
вибризкуючи на неторкану зелень чвирки чорного багна. ‡лЯканий лемент
прокотивсЯ уздовж валки, але купець не дав часу на розохуваннЯ, безжурно
махнув рукою i погнав свого жеребцЯ понад краєм болота, беручи в обхiд.
Ћбходили болото кiлька день, але не було йому нi кiнцЯ нi краю.
Џодекуди траплЯлисЯ посеред трЯсовин згорбки, порослi деревами, до них
навiть можна було доскочити на конЯх, але далi згорбки губилисЯ, багна
знов тЯглисЯ рiвно й одноманiтно, кiннi верталисЯ назад, мовчки ставали на
свої мiсцЯ, трюхикали далi.
Љакора не те що впав у вiдчаєнiсть од безнадiйного обтираннЯ об край
трЯсовин, а ще повеселiшав. ѓучнiше виспiвував своє "гей-гоп", молодо
викручувавсЯ в сiдлi, мов то був не важкотi-лий чоловiк, що ось-ось буде
розчавлений власним тЯгарем, а молодий безжурний гультЯй.
Ѓайдужiсть i вдавана соннiсть у поглЯдi не завадили купцевi помiтити
зневiру в людЯх, вiн час од часу пiдкликав до себе рудого „журила, що
мавсЯ бути його першим помiчником, кидав йому кiлька слiв, той вертавсЯ
назад, пiдганЯв то одного, то другого, неодмiнно доскакував i до хлопцiв,
напирав на них грудьми свого високого конЯ, мовби мiривсЯ потоптати,
кричав.
‘ивоок погрозливо пiдiймав свою ломаку, вдавав, що простЯгає руку до
коневої вуздечки, i „журило з прокльонами вiдстрибував од зненавиджених
отрокiв.
“ночi палили великi багаттЯ, щоб одiгнати холодну iмлу, що
виклубочуваласЯ з приблизьких болiт, спали тЯжко й болiсно, прокидалисЯ
вдосвiта з буркотiннЯм i клЯтьбою, сам лиш Љакора, натщесерце перепустивши
ковшик меду, незмордовано затЯгав свою безконечну пiсеньку i гнав валку
далi.
‹учук не горнувсЯ до багать, намовив i ‘ивоока спати з ним разом,
вигiдно влаштовуючись високо в гiллi. ‡алазили на дерево, сЯк-так
пiдвечерЯвши, норовили вибрати дерево й видобутисЯ на нього непомiтно i
вже там розкошували в своїй недосЯжностi й безпецi, спати могли скiльки
завгодно, бо, навiть проспавши досвiтню колотнечу, наздоганЯли потiм
валку, йдучи її слiдами.
Ћтак одної ночi, вгнiздившись мiж пружинистим гiллЯм густої розкоханої
вшир на вiльнiй волi вiльхи, хлопцi вже стали засинати, Як зненацька
обидва стрепенулисЯ, вiдчувши чиєсь наближеннЯ до їхнього дерева. ‘ивоок
доторкнувсЯ самим пальцем до ‹учукової долонi, закликаючи того до тишi, -
‹учук вiдповiв йому доторком порозумiннЯ, вони зачаїлись, стали наслухати.
—ути було, що до вiльхи пiдiйшло троє. ‘тупали м'Яко й обережно, але вiд
вичуленого слуху малих лiсовикiв не мiг нiхто втаїтисЯ. —ули навiть, Як
притуливсЯ один з прихiдцiв спиною до стовбура вiльхи i шорстко тернувсЯ
об дерево, мабуть вибираючи зручне положеннЯ, два iншi стоЯли осторонь,
тим самим, видно, вiддаючи перевагу третьому. Њабуть, саме вiн i
заговорив, а тi мовчали, тiльки слухали, бо не подавали нi духу, нi мови,
i хлопцЯм чутно було тiльки голос третього. .
- џк тiльки поснуть усi, то й гайда, - казав той голосом аж надто
характерним, неначе перепльовуючи слова через губу в своїй непомiрнiй
зневазi до спiвбесiдникiв i до всього, що поза ним, - досить уже!
Ќабридло! ‡ажене вiн нас у самi багна! ‘ам не вiдає, чого прагне. Ќема
мого терпцю бiльше, а вам - то й геть! Љоней усiх займемо. ™об i гнатисЯ
за нами не мав чим. †еребець його вельми призвичаєний до свого пана, його
треба потЯти! „вох здохлЯкiв, що пiдчепив вiн їх у Љиєвi, знайти, Я з ними
й сам... їх зоставлЯти не можна, дуже метикованi та гостроокi - наведуть
на наш слiд... Ђ тобi...
‚они ще не вiрили, що то був „журилiв голос, бо нiЯк не в'ЯзалосЯ, щоб
перший купцiв поплiчник замишлЯв таку тЯжку зраду, та коли вiн згадав про
них, то всi сумнiви пропали: „журило!
Ќе злЯкалисЯ його погрози, бо схованi були од усього свiту, тож лежали
й далi принишклi й притаєно вслухалисЯ в неголосне бурмотiннЯ внизу.
- Ђ чи втрапимо? - поспитав один iз змовникiв,
- Џо слiдах пiдемо, - коротко кинув „журило.
- „есь уже й слiди зiтерлисЯ на сухому, - докинув розважливо третiй, -
багато днiв поминуло...
- Љоней пустимо, вони виведуть з пущi, - перебив його „журило, - конЯка
завжди повернутисЯ зумiє, аби не заважав їй...
- Ђ коли... - знов завiв своєї один зi змовникiв, та „журило, видно, не
мав охоти на розбалакуваннЯ, внизу щось дзенькнуло, почувсЯ глухий удар,
мовби бухнули когось межи плечi. „журило стишено засмiЯвсЯ, гамуючи
нетерплЯчу злiсть, сказав майже спокiйно:
- ѓодi! ‘кажiть своїм, хай удають сплЯчих, а Як стануть примеркати
вогнища, так i гайда! Љоней тут не зоставлЯти! ’обi - гнiдого! ’и поможеш
менi знайти здохлЯкiв... ‡ собою брати саме золото й срiбло та трохи
готовизни. Џо дорозi вполюємо щось. ђозскочилисЯ!
Џричаєне ступаннЯ в темну болотЯну iмлу - i нiчого, так нiби й не чули
хлопцi i не вiдали. ’рохи полежали, стримуючи вiддих, потiм ‹учук
прошелестiв:
- ™о дiЯти? ‘кажемо Љакорi?
- Ђ Як вiн сам або з двома-трьома лишивсЯ? - поспитав ‘и-воок. - Ђ всi
- у „журиловiй жменi? Џоб'є „журило всiх i нас з тобою.
- ’о що радиш?
- Ђ не знаю ще, - вимовив ‘ивоок i довго лежав, думаючи, i ‹учук йому
не заважав, бо виЯвилосЯ, що нiчого путнього не i мiє порадити. ‚се ж не
втерпiв, захотiлосЯ показати, що має перевагу в меткостi розуму над млЯвим
‘ивооком, знову ворухнувсЯ, штовхнув лiктем товариша пiд бiк.
- Ђ що, коли пiти за ними назирцi i, Як вони стануть на ночiвлю,
зайнЯти їхнiх коней?
- I що?
- Ќу й вернутисЯ до купцЯ з кiньми. Ђ тi пiшо не наздоженуть. ’а й
побоЯтьсЯ.
- Ќе знаю.
- ‡робимо! - загорiвсЯ ‹учук. - •ай „журило покрутитьсЯ!
- Ђ Як постигнеш за ними? ЉвапитимутьсЯ ж утiкати.
- џк? Ќу... - ‹учук задумавсЯ, але швидко зметикував: - Ђ ми пiдемо
попереду! Ћт зараз i вирушимо. Џоки вони тут зберутьсЯ, поки гайнуть, ми
вже будемо он де! Љоли й переженуть нас, то до ночiвлi їхньої ми будемо
вже знов коло них. Ќу?
- ‘тривай, - сказав ‘ивоок, - дай подумати... Ќе вiдаю, Як з кiньми...
- ‡аймемо, та й уже!
- Ђ Як ти їх займеш? —и вони пiдуть?
- —ому б не пiшли? Џов'Яжемо їх у два пов'Язи та й гайда!
- Ќе пiдуть конi, - затЯвсЯ ‘ивоок.
- —ому б мали не йти, коли пiдiгнати! '
- ’и пробував вести одразу кiльканадцЯтеро коней у однiй вервечцi?
- ’о й що, Як нi!
- Ђ те, що розсмикають вони тебе один туди, а другий туди, а третiй
упретьсЯ на мiсцi, а четвертий стане iржати, а тi почнуть кусатисЯ... ‘аме
час, щоб „журило з своїми наспiв та й...
- Ћй ти! - злЯкано зiтхнув ‹учук. - ™о ж дiЯти?
- Ђ ще: Якби хоч утiкати назад, куди конi охочiше йдуть, вибиратисЯ з
пущi на волю, в дебрi ж ти їх не поженеш нiЯкою силою, - добивав його
надiї ‘ивоок.
- ‹ихо, лихо! - мало не плакав ‹учук. - ’о давай хоч самi утiкати!
- Ђ тепер i геть пiзно. Ђби тодi, Як ти спершу радив, то нiчого. Ђ
тепер негаразд. Џерше, що далеко вже забралисЯ, а друге: знаємо пiдступ
„журилiв, не можемо так полишити, бо хто б же таке зробив!
- Ђ не вiдаю, що можна...
- ‚ельми добру рiч ти нараЯв, - сказав пiдбадьорливо ‘ивоок, але ‹учук
глибше западав у зневiру.
- „е там! - проскiмлив вiн. - Ќiчого не вийде!
- ‚ирушимо вiдразу, Як ти казав, - незважаючи на його вiдчай,
запропонував ‘ивоок.
- Ќащо?
- Џобачимо.
- ’аки хочеш зайнЯти коней?
- Ќе знаю. Џобiжимо, а там воно покаже...
Ћбережно злiзли з' дерева, скрадливо обiгнули становище, по-їгад краем
багновища щодуху помчали назад, слiдами своїх багатоденних мандрiв.
‚iдразу зiпрiли, хоч i порозхристували корзна й сорочки, в темрЯвi
часто перечiпалисЯ то через корiннЯ, то просто через гiллЯчку, наповзаюча
з болiт важка вологiсть з розгону забивала їм вiддих. ‘ивоок, мiцнiший
тiлом, широкогрудий, бiг все ж таки легко, а ‹учук, бiльше навиклий лазити
по деревах, корЯч-коного дрiботiв за своїм товаришем, вiдчайдушне
вихекував:
"•е-хе! •е-хе!"
Љоли минув перший перелЯк, а позаду вже нi вогню, нi гуку вiд табору i
довкола сама темрЯва, та лiс, та поблизькi багновища з липкими випарами,
хлопцi збавили бiгу i далi потрюхикали спокiйнiше. ‹учук, ще й не
вiддихавшись Як слiд, спробував перемовлЯтисЯ з ‘ивооком, бо дуже кортiло
знати, Як же той повернув його задумку, що сподiваєтьсЯ чинити, коли
допадуть його „журиловi втiкачi.
- Ќаздоженуть нас, а тодi? - хекав вiн з-за ‘ивоокової 'спини.
- Ќе наздоженуть - почуємо їх, - спокiйно вiдмовив той.
- Ђ почуємо - то що?
- ’о залiземо на дерево.
- I що?
- ‡устрiнемо їх, - ‘ивоок був такий спокiйний, що ‹учук
аж спробував забiгти наперед та зазирнути йому в обличчЯ. Ђле ж темрЯва
- хоч в око стрель!
- џк же ми їх зустрiнемо?
- Ќе знаю.
- Ћтаке, - розчаровано вигукнув ‹учук, - i Я не знаю. ’о хто ж знає?
Људи бiжимо?
- •очеш вiдпочити? - спитав його ‘ивоок.
- ’а нi, Я хоч три днi можу бiгти.
- Ђ Я такий, що трохи б перепочив, - сказав дужчий, жалiючи свого
кволого товариша.
‹учук промовчав, побоЯвшись заперечувати, але й не заохочуючись до
зупинки. ‘ивоок звернув трохи вбiк,пристанув коло темного дерева, обiперсЯ
об його шорсткий стовбур спиною, вхопив набiгаючого ‹учука, взЯв його в
обiйми, мов малу дитину.
- ’а Я! - ворохобивсЯ ‹учук, а сам не мiг ухопити повiтрЯ в груди.
‘тоЯли недовго. •оч ноги їм пiдгиналисЯ вiд утомливого бiгу, хоч
струменiв по всьому тiлу пекучий пiт, хоч так не хотiлосЯ втрачати пiдпору
за спиною i знову мчати, давлЯчись Ядучими болотЯними випарами, але йшлосЯ
не про втому й не про пiт - йшлосЯ про справи важливi, порЯд з Якими нiщо
не мало бiльшої ваги.
- ’реба бiгти, - сказав ‘ивоок, - i Якомога швидше. ™об не наспiли вони
нас у темнощах.
- Ђ чи не однаково? - не зрозумiв його намiру ‹учук.
- џкщо буде досвiток, то ти можеш їх стрiлами половину поцiлити. Ђ в
темнощах - тiльки що? Џосвистиш услiд?
- џ такий, що й серед ночi поцiлю! - похваливсЯ ‹учук, Якому хотiлосЯ
бодай хвильку ще посидiти коло дерева.
- Ќе можемо рискувати, - розважливо мовив ‘ивоок, - їх багато. - Ђ
може, й нi.
- Ѓагато. ‡наю.
- ™о ж, коли наздоженуть ще перед досвiтком?
- Џерепустимо й пiдемо вслiд. „есь їх спостигнемо. ‚они побiгли далi.
‡нову рвонули чимдуж, але швидко похлЯ-ли i гуцикали пiдтюпцем, щоправда,
тепер мовчки. Iнодi ‘ивоок трохи збивавсЯ з слiду, збочував то десно, то
ошуйю, але ‹учук одразу наставлЯв його на правильний путь, бо вичував
дорогу самими пiдошвами нiг, не треба було йому й дивитисЯ.
’акої довгої ночi, мабуть, ще не мав жоден з них у своєму життi. Ѓiгли
в чорноту, заглиблювалисЯ в таку безпросвiтнiсть, нiби заривалисЯ в
болотЯнi нетрi. Џiтьма ще посилюваласЯ вiд тишi. Ќi тобi пошуму листЯ, нi
крику нiчного птаха, саме лиш чалапканнЯ м'Яких постолiв по твердiй
лiсовiй землi та свистюче диханнЯ. —ервонi кола виснаги розкручувалисЯ в
них перед очима дедалi швидше, дедалi навальнiше, дедалi шаленiше.
‚иникали з темрЯви i в пiтьму щезали. —ервона чорнота i чорна червонiсть.
Ђ на їх мiсце наповзали волохатi жахи, покорченi духи ночi,
лiщинно-розпатланi видива, нiч виплоджувала страховиська в пущах i багнах,
вони пхалисЯ звiдусюди нахабно й зловiсно, то кидалисЯ пiд ноги
камiнно-твердим коренем дуба, то хльоскали по обличчю гiлкою, то лЯкали
доторками огидно слизького. I чим далi бiгли хлопцi, тим менше знали вони,
задлЯ чого бiжать: чи то заради Якогось дiла, чи просто здуру, а чи вiд
свавiльного лЯку, вiд Якого втекти - годi й думати.
Їх врЯтував свiтанок. •тось кинув угору трохи блiдостi, вмить зникли
розпанахано-чорнi душi лiсу, над лiсом окреслиласЯ смужка неба, i сам лiс
вiдразу мовби розступивсЯ, став просторiший, лункiший, i поблизькi багна
вiдсунулисЯ кудись подалi, i землЯ пiд ногами потвердла.
- Ђ цить! - спинивсЯ зненацька ‹учук i, трохи постоЯвши, вiдхекуючись,
упав на колiна й притулив вухо до землi.
- —утно? - спитав ‘ивоок, щосили намагаючись вдати спокiй. - ™о чути?
- ’упочуть конi, - сказав ‹учук.
- ’о й гаразд.
- Ѓоже ‘вароже, поможи коней зайнЯти, - забурмотiв квапливо ‹учук.
- Љонi - що! „журила треба звести з свiту.
- ’о вже мiй клопiт, - ‹учук погладив свого лука.
- ’о гайда вибирати дерево! - запропонував ‘ивоок.
- ‘ам виберу.
‘ивоок змовчав, бо тепер паном становища був ‹учук.
- —ий менi разом з тобою, а чи на iнше дерево? - поспитав ‹учука майже
слухнЯно.
- џк хочеш. Ђ втiм, лiпше нам триматисЯ купи. ‚еселiше.
—ого-чого, а веселощiв тут було найменше, але обидва спробували
всмiхнутисЯ. ‚ холодному свiтлi досвiтку обличчЯ їхнi були сiрi, аж синi,
довгi виснажливi гони по нiчному лiсi Якось згорнули з їхнiх постатей i з
лиць набуту в колотнечi свiту дорослiсть, i тепер назовнi виступила їхнЯ
питома дитиннiсть, безпомiчна й неприхищена.
‚они вибрали високого гiллЯстого дуба, пiд Яким, здаєтьсЯ, мав би
проводити свою збунтовану валку „журило, без видимої охоти й поквапу
подерлисЯ вгору, довго шукали собi вигiдних гiлок, ще довше вмощувалисЯ,
так що мало й не пропустили слушної митi, бо втiкачi вивернулисЯ з-за
дерев зовсiм несподiвано i гнали наперед так швидко, що ‹учук ледве встиг
накласти стрiлу на лук i натЯгти тЯтиву, але стрелив „журила вже не
навстрiч, Як то гадав зробити, а майже нагiнцi.
’Ятива тихо бринькнула, i чорна стрiла хижо шугнула вниз, щоб разом
покiнчити з рудим. „журило їхав швидко, але стрiла летiла ще швидше, вона
мала дiстати його вiдразу, i вiн вiдразу мав повалитисЯ навзнак, або
впасти на гриву коневi або зсунутисЯ набiк, та стрiла вже, певне, допала
рудого, а вiн так само згуцикував на своєму огиревi, вiддалЯючись од дуба
i вiд своєї смертi, вiн мовби й не їхав, а вiдпливав, одсовувавсЯ,
нечутно, безгомiнно, кiнськi копита били об землю глухо, м'Яко, наче
обмотанi мохом, все дiЯлосЯ, нiби в лиховiсному снi, нiч хижих прав не
хотiла кiнчатисЯ, вона продовжуваласЯ отим „журиловим iснуваннЯм, хоч мав
би вiн уже бути мертвим, але не було часу дивуватисЯ. ‹учук мерщiй пустив
нову стрiлу, Яку наготував длЯ когось iншого, знов на рудого, але й од тої
не сталосЯ нiчого, хiба що „журило озирнувсЯ i гукнув щось до своїх, з
чого можна було зрозумiти, що обидвi стрiли поцiлили в нього, але не
дошкулили. ‘ивоок зрозумiв: на рудому заморський панцир.
- Ѓий решту! - прошепотiв вiн до ‹учука. - ђудого не вiзьмеш!
‹учук ударив одного, другого, третiй схарапуджено рвонув свого конЯ в
хащi, ще кiлька наштовхнулисЯ на тих переднiх, що валилисЯ з коней, ‹учук
скориставсЯ з нагоди, щоб поцiлити ще двох. „журило, замiсть кидатисЯ на
порЯтунок своїм, врiзав подалi вiд страшного мiсцЯ, уцiлiлi пiшли врозтiч
по лiсу, тодi ‘ивоок, попри загрозу зiткненнЯ з озвiрiлими од страху
змовниками, просто впав з дерева в саме юрмисько коней i побитих, вхопив
одного конЯ за вуздечку, висмикнув його з колотнечi, скочив йому на спину,
кинувсЯ ловити iнших коней, не дослухаючись нi до стогонiв конаючих, нi до
тупотiннЯ втiкачiв.
‰ому вдалосЯ впiймати ще двоє коней, але й то було добре, Якщо взЯти до
уваги їхню несподiвану невдачу з „журилом.
- •то ж то знав, що вiн прикрив своє черево, - бурмотiв ‹учук, невмiло
всiдаючись на найнижчого коника, бо до високого боЯвсЯ й приступити. - Ђби
знаттЯ, то Я б лучав його в потилицю! Ђбо в вухо!
- ’емно ж, - спробував припинити його похвальбу ‘ивоок.
- Ђ менi однаково! Ѓачу й крiзь найтемнiшу нiч.
- Їдьмо вже. ѓаразд хоч так вийшло. Ђби лиш „журило не надумавсЯ
пуститисЯ за нами навздогiн.
- Џосвердлю стрiлами всiх до одного! - похваливсЯ ‹учук.
- ’а вiрю. ’и в мене такий гарний брат, що без тебе й не знаю, Як би
був.
- Ћтож-бо, - гордо мовив ‹учук. - ’и тiльки не жени конЯ, а то в мене в
животi все перевертаєтьсЯ.
Љонi потрюхикали нога за ногою, та ‹учуковi однаково вiд незвички й
невмiннЯ було тЯжко, вiн хиливсЯ то на один бiк, то на другий, його
пiдкидало, зсувало, не встигав вiн випрЯмитисЯ, а вже знов опинЯвсЯ в
небезпечнiй похиленостi, був уже весь змокрiлий вiд зусиль, дрижали йому
руки й ноги i все тiло дрижало вiд вичерпаностi й знесиленнЯ. Ћднак
попросити товарища, щоб той зупинивсЯ длЯ перепочинку, ‹учук соромивсЯ. Ѓо
й чого? ‘амi бiгли через увесь лiс, майже не зупинЯючись, а тепер же на
конЯх! ’а Якщо вже по щиростi, то ‹учук ладен був усю решту життЯ бiгати
пiшки по всiй землi, аби лиш не сiдати на оцю округлу iстоту, що на нiй нi
втриматисЯ, нi заспокоїтисЯ, нi спочити! ™о то вже за їзда, коли те й
думаєш, Як не впасти, Як не вхопити сторчака через голову або не гепнутисЯ
набiк, куди тебе хилить незборима бiсiвська сила!
’а втiм, зворотний шлЯх, хоч i перетканий увесь муками длЯ ‹учука,
видавсЯ набагато коротшим, анiж уночi. ‘ивоок, попри свою молодiсть, мав
не одну й не двi нагоди переконатисЯ, що до щастЯ й добра шлЯх завжди
предовгий, а до лиха - раз ступнути.
‚они пiдтрюхикали до купецького обозу на час, коли сонце ще тiльки
зводилосЯ десь за пущею. ђiзонула їх покинутiсть обозовища, самотнiсть
повозiв, полишених запрЯгу, повсюдний безлад i пошматанiсть. Ѓагато возiв
мали виразнi слiди пограбуваннЯ, решта, хоч i неторканi, виглЯдали сумно й
безпорадно.
Ќiде нiкого. Џевно, тi, хто зберiг вiрнiсть Љакорi, теж змандрували
звiдси разом з своїм обпилим важкотiлим хазЯїном, сподiваючись прибитисЯ
до людських поселень i роздобути сЯких-таких конЯчок длЯ порЯтунку
незлiченних добр, що гибiли тепер оце на краю грузовиська.
‘ивоок ще сидiв на конi, а ‹учук, радiючи, що муки його скiнчилисЯ,
мерщiй скотивсЯ на землю, переступив зболеними, залубенiлими ногами туди й
сюди, наблизивсЯ до одного з головних повозiв, навiщось прикритого дорогою
паволокою, так нiби хтось тут сподiвавсЯ на добрий торг i заманював
покупцiв. ђозминаючись, поволi впiзнаючи блаженство ходити по землi
власними ногами, ‹учук знiчев'Я зачепив двома пальцЯми край паволоки,
певно бажаючи показати товаришевi заморське диво, отих тканих золотом
крилатих звiрiв, розкиданих по тканинi, отi незвичайнi квiти й листЯ, Яких
годi було шукати в най-вiддаленiших їхнiх пущах, але сталосЯ несподiване й
страшне.
Џаволока, що нею покритий був увесь вiз, вiд самого тiльки доторку
‹учукових пальцiв рвонуласЯ вгору, з-пiд неї ревнуло по-звiрЯчому жахливим
голосом, блиснуло широченним мечем - i ‹учук, перетЯтий навкiс, тихо
похиливсЯ пiд колеса.
- ’и що! - закричав ‘ивоок, ще й не добравши всього жаху подiї, ще не
розпiзнавши Як слiд Љакори, i рвонув конЯ просто на з'Яву й уперiщив купцЯ
межи очi своїм важезним дубцем.
Ќе дбав тепер про Љакору, не боЯвсЯ його, навiть Якщо той i знайшов би
силу, знову вхопитисЯ за меч, - зстрибнув з конЯ, кинувсЯ до ‹учука.
’ой плавав у теплiй своїй кровi, був уже далеко звiдси, там, звiдки
нема вороттЯ.
Њертвий.
- Ћ добрi боги i боги злi! —ому ви так чините? —ому забираєте найкраще,
що маю, а полишаєте невiдь-що?
‚iн ще не вiрив. „оторкнувсЯ до товаришевого тiла, спробував
перевернути ‹учука. ’ой був важкий, Як камiнь.
Њертвий.
‘ивоок озирнувсЯ довкола, мовби ждав звiдкись порЯтунку. Њоже, гадав,
що з пущi виступлЯть вiли або з грузовиська надiйдуть берегинi й порЯтують
товариша-брата?
Ќiде нiкого.
’iльки на повозi, вгнiчуючи золотом ткану паволоку, придавлюючи
крилатих звiрiв, мнучи небачене листЯ гаптувань, лежав у непам'Ятi Љакора
i коло його важкої руки лиховiсне зблискував широкий меч з темнiючими
пасмугами ‹учукової кровi на лезi.
‘ивоок знавiснiло скочив на груди купцевi, став рвати його до
свiдомостi, кричав йому в затуманене забуттЯм обличчЯ:
- ™о ти вдiЯв? ™о ти накоїв? ’и, злодюго! ‚бивцю! Ќегiднику!
I так торсав, бив Љакору по жирних щеках, штурлЯв у груди, аж тому
повернуласЯ свiдомiсть, вiн заворушивсЯ, мацнув рукою шукаючи меча,
спробував струснути з себе знавiснiючого ‘ивоока, а що це йому не вдалосЯ,
то погрозливо махнув рукою з уЯвним мечем, Якого ще й досi не вiдшукав,
надувсЯ длЯ гнiвного крику, але раптом зовсiм проЯснiло йому в кебетi, вiн
рвучко сiв, побачив стЯтого ‹учука, тепер уже виразно почув крики ‘ивоока
i Якось нiби знiЯковiло пробурмотiв:
- Ћтрока потЯв... џк же то?
- ’и! Џоганцю! ‘волото! ’варюко! - телесувавсЯ коло нього ‘ивоок,
пiдскакуючи то з одного, то з другого боку, вимiрЯючи йому не так болючi,
Як шкульнi удари. - ™о ти накоїв! ™о ти....
- Ќу, - бурмотiв Љакора, - хiба чоловiк хоче... ’о бiс водить його
рукою... Ќу... ’а впокойсЯ, хлопче... Ќу... •iба ж Я...
‘ивоок сiв коло мертвого ‹учука i став плакати. Ђж тепер перетворивсЯ
на малого безсилого хлопчика з далекої темної ночi, самотнього хлопчика на
чужому розмоклому шлЯху, залитого слiзьми хлопчика в залитому слiзьми
свiтi.
- Ќу, - ще не маючи снаги злiзти з воза, бурмотiв Љакора, - ну... чого
ти?.. •iба ж чоловiк що?.. Ќу вийшло так... Ђ ти не плач... Љакора тебе
нiколи не... ’и ще не знаєш Љакори... ‡а добро Љакора - тiльки добром...
Ќу... ’а ну ж бо... ѓей-гоп!
‚iн таки позбирав усiх своїх джмелiв у жменю й вiдкинув їх геть од
вуха, легко скочив на землю, перш за все пiдкликав коней, що щипали
неподалiк траву, байдужi до людської кровi, Якої набачилисЯ в купецькiй
службi чимало, прив'Язав їх, потiм обiйнЯв ‘ивоока за плечi, трохи постоЯв
мовчки, сказав:
- Џоховаємо його, а самим треба подаватисЯ звiдси. Ѓо „журило... Ќе
знаєш ти його. „умав Я, що то вiн вернувсЯ... Ђби ж вiдав...
‚они поховали ‹учука пiд гарною дуплистою березою: ану ж дикi бджоли
наносЯть у дупло меду, i малому бортниковi буде солодко й на тiм свiтi вiд
золотистого гуду!
Џотiм Љакора став вибирати з возiв те, що вважав найкоштовнiшим, i
зносити на переднiй вiз i наклав так багато, що довелосЯ припрЯгати ще
третю конЯку, бо двоє не тЯгли. ‘ивоок хотiв був вилаЯти купцЯ за
жадiбнiсть, хотiв сказати, що треба кинути все й вибиратисЯ звiдси самим
цiлими, але така байдужiсть опанувала ним, щозмовчав i похмуро потюпачив
слiдом за возом, порЯд з Яким з вiжками в руках iшов знов розвеселi-лий
Љакора.
‘ивооку не було вороттЯ. Њав триматисЯ свого, може, найзапеклiшого
ворога, такого, Як, i той незнаний убивцЯ дiда ђодима або пiдступний
медовар ‘итник. Ѓезглуздо ненавидiти чоловiка i бути йому товаришем в
путi, але що мав подiЯти малий ‘ивоок, заблуканий серед страхiв i чудес
великої землi, на Якiй не було йому нiде прихистку?
Ѓагна скiнчилисЯ ще того днЯ, обступив їх звiдусiль темний пралiс, в
Який лЯчно було вганЯтисЯ, але Љакора нiби аж зрадiв, ступивши пiд звислi
шатра вiковiчної пущi, знов заспiвав своєї дурнуватої пiсеньки, а ‘ивооку
було все на свiтi байдуже, не знав вiн анi страху, анi вагань,
здерев'Янiло переступав слiдом за повозом, мовчки вiдтручував руку
Љакорину, що пiдсовувала йому їжу, ночами не спав, навiть не лЯгав, а
сидiв коло вогнища, i все в ньому здригалосЯ вiд тамованого, невтримного
плачу.
„ушила його ночамЯ дика хiть убити Љакору, але знав, що нiколи не зможе
подолати вiдстань, Яка дiлила його вiд розiсланого купцЯ, їх
розокремлювало не тiльки багаттЯ - пролЯгала мiж ними назримо-неперехiдна
межа, по один бiк Якої була тупа, байдужа жорстокiсть, а по другий -
вразливо-чиста хлоп'Ячiсть, длЯ Якої свiт був мов розмальований храм, а
люди в ньому видiлисЯ рiвними богам i найбiльшим чудом землi.
Ђле ж занадто багато траплЯлосЯ серед чудес такої тванi, Як ‘итник,
убивцЯ дiда ђодима, „журило, Љакора. I чи багато ще спiткає таких ‘ивоок?
Ќiколи не мiг простити Љакорi того, що вчинив, не подарував жодного
пробачливого поглЯду купцевi навiть тодi, коли той нарештi пробивсЯ крiзь
пралiс i на березi таємничо тихого озера йеред ними вiдкривсЯ небачений
деревлЯнський город. Џерша думка ‘ивоока була не про купцЯ й не про себе,
подумав вiн, Як би оце зрадiв ‹учук, Як пiдстрибував би вiн вiд передчуттЯ
нових див, що вiдкриваютьсЯ за високими валами схованого вiд цiлого свiту
городка.
- Ќу! - зрадiло ревiв Љакора. - Ђга! „оскочив! Ћтак!
ѓород поставав перед ними мов дарунок за тЯжкi мандри, за смертi й
страхи в пущах, город, вихитрений з дерева такого стемнiлого i важкого,
неначе лiчилосЯ йому на тисЯчу лiт.
Њав город незвичний кшталт великого трикутника, одним боком майже
входив у озеро (а може, вибрiдав з нього?), високi зеленi вали його були
змiцненi дубовими клiтЯми, що виставлЯли напоказ свої рубленi ребра,
нижче, попiд валом, суцiльним гребенем проходив нахилений наперед
гострокiл з велетенських дубових колод, обпалених з двох бокiв длЯ
вбереженнЯ вiд згнилизни й шашелЯ, ще нижче, на крутоспадi, викладено було
тесанi до слизькоти колоди, пiдiгнанi щiльно й мiцно, одними кiнцЯми вони
пiдпирали гострокiл, а другими - занурювалисЯ в мертву воду широкого рову,
Який оббiгав город з двох бокiв, не захищених озером. „вi брами вели до
города, i стоЯли вони отвором. Ђ замшiлi дубовi мости через рiв невiдомо
коли й пiдiймалисЯ, бо вже заросли їхнi лежнi на берегах рову густою
травою, навiть кущ лози туливсЯ до краю того мосту, навпроти Якого стоЯли
‘ивоок i Љакора.
—и не було в городi людей, чи вже так безпечно вони почувалисЯ,
захованi в найдальшi глибини зеленого дивосвiту?
- ѓей-гоп. ѓей-гоп! - виспiвував Љакора, спрЯмовуючи вимучених коней на
замшiлий мiст. - ’еплу жону обiйму! ‘мачно жону полюблю!
Џротуркотiло старе колоддЯ пiд колесами, вiйнуло домашнiм димом з-за
широкої брами, чулисЯ вже з города людськi голоси, стуки та грюки, дзеньки
та бреньки, конi, звеселiло помахуючи головами, без пiдганЯннЯ i
погукуваннЯ всмикнули воза в гостинно розчиненi ворота. Љакора, горланЯчи
свою пiсню, радо простував порЯд з своїм майном, недбало посмикував
вiжками, ‘ивоок тримавсЯ трохи здалЯ, мовби бажаючи пiдкреслити, що не має
нiчого спiльного з товстим забiЯкою, що прийшов сюди сам по собi, просто,
щоб звiдати ще одне мiсце на своїй землi, вхлинути охочим серцем ще новi
дива, Якi свiт дарував йому так само щедро, Як i нещастЯ та горе.
„алеко й не зайшли. Љонi зненацька схарапудилисЯ, захропли, вдарили
копитами в повоза, стали рвати збрую, заклЯк Љакора з вiдтуленим длЯ
спiваннЯ ротом, став i ‘ивоок, спершу дивуючись, а там i побачив, їм
назустрiч iшов перевальцем пiднЯтий на заднiх ногах велетенський ведмiдь,
iшов мовчки, розкривав пащеку, наставлЯв бриластi переднi лапи, з Яких
звисали бруднi косми. ‚едмiдь був такий страшний i волохатий, що навiть
‘ивоок, хоч був далеко i прикривавсЯ вiд звiра запрЯгом, мимохiдь
позадкував од почвари, що ж до Љакори, то в того досить швидко минулосЯ
отетерiннЯ, вiн сЯгнув правицею донизу, вихопив з пiхов меча i пiшов на
медведЯ, майже так само величезний, товстий i загрозливий.
’а звiдкись сипонуло дiтлашнi, добрЯче обдертої й замурзаної, дiти, хоч
були худенькi й дрiбненькi, голоси мали навдиво вижу лЯскучi, вони
здiйнЯли такий вереск, що з найближчої хижi викотиласЯ невисока жiночка,
щось гукнула, побiгла слiдом за ведмедем, ще раз крикнула, ведмiдь
озирнувсЯ до неї, став, поглЯнув ще раз на збунтованих коней i на
товстезного чолов'Ягу, що наступав на нього з лискучим залiзом, вайлувато
завернув i почалапкав до жiночки.
- ’вiй, чи що? - гукнув Љакора. - Ђ коли твiй, то не пускай, бо потну!
џ такий! ѓей-гоп!
†iнка мовчки дивиласЯ на Љакору, на його коней, потiм - на ‘ивоока,
дивиласЯ, поки вони й проїхали, i хлопець так i не збагнув, що то за
жiнка, чому так дивитьсЯ на них i Якi має чари, що слухаєтьсЯ її ведмiдь.
Їм назустрiч виходили люди. ‡дебiльшого жiноцтво, та все маленькi,
чепурненькi жiночки, чоловiкiв траплЯлосЯ мало, були зачучверенi, немитi,
нечесанi, мали виглЯд дикий i сонний. Ќiхто не носив зброї, одЯгненi були
не в шкури, а в бiлу полотнЯну одiж, в жiнок i дiтей на комiрах i рукавах
було багато предивних вишивок, чоловiки не балувалисЯ такими розкошами.
Љакора, хоч був тут уперше, знав, куди їхати, та й ‘ивоок би знав, бо
ще здалеку забачив споруду, що вивищуваласЯ над усiма хижами й навiсами,
горiла серед потемнiлого дерева барвами спiвучими й нещоденними, неначе та
київська церква, що так вразила ‘ивоока.
‚идно, була то свЯтинЯ цих захованих од бiлого свiту людей, свЯтинЯ,
вибудувана хтозна й коли i хтозна й ким, бо не вiрилосЯ щоб хтось з нинi
живущих був здатний на таке будуваннЯ й прикрашаннЯ.
Ќемов узЯв той хтось кiльканадцЯть мiцних липових бортей, побiльшив їх
неймовiрно, оздобив зовнi вiзерунками богiв i богинь - i все те, поєднане
у мальовниче цiле, стрiлчасте зводитьсЯ до неба рiзнобарвними покрiвлЯми,
неоднаковими, Як i кожна побiльшена борть.
‘ивоок, забувши про Љакору, перейшов торг перед свЯтинею, невiдривне
дививсЯ на здобленнЯ стiн, впiзнавав ще здалеку ђодимових слов'Янських
богiв i богинь, вони повторювалисЯ, їхнi лики дивилисЯ на хлопцЯ, неначе
вiдбитi в багатоманiттi збрижених вод, з ликами й постатЯми богiв
сплiталисЯ гнучкi вiли й берегинi, стiни свЯтинi були всуцiль барвою,
веселковою радiстю, свЯтом длЯ ока. Ѓарвнi зображеннЯ богiв гарно
поєднувалисЯ з рiзьбленими, нiколи ще ‘ивоок не бачив такого тонкого
рiзьбленнЯ, вiд нього цiла свЯтинЯ набувала легкостi, вона зависала над
землею в своїй поцЯцькованiй невагомостi. ‘ивоок спершу й не второпав,
звiдки це враженнЯ летючостi - чи вiд буйноти барв, чи вiд мистецького
рiзьбленнЯ, чи вiд неоднаковостi "бортей", поєднаних з такою несподiваною
смiливiстю й умiлiстю. Ђж згодом, коли обiйшов споруду наполовину, лЯснув
себе по лобi: Як мiг не зауважити вiдразу! ‘вЯтинЯ не стоЯла на землi.
ЏiднЯта була на мiцних стовпах, брунатно-лискучих, мов роги диких звiрiв.
Љоли ‘ивоок провiв пальцем по одному з "стовпiв", йому й справдi видалосЯ,
що то - турЯчий рiг, але нiде й нiколи не було й не могло бути таких
рогiв, хiба що їх посклеювано в Якийсь предивний таємничий спосiб, вiдомий
цим людЯм, Як вiдомi їм були таємницi краси i барв. ‡ одного боку свЯтинЯ
пiдпираласЯ зеленим пагорбом. ’ам були дверi, Якi вели всередину, але на
разi дверi стоЯли зачиненi, i ‘ивоок по-глЯдь став обходити свЯтиню з
другого боку, аж поки опинивсЯ знов там, звiдки й починав своє ходiннЯ.
„iтлашнЯ помагала Љакорi розпрЯгати коней. Ќевмiло й безладно смикали
за посторонки, iншi тЯгли коней за повiддЯ, ще iншi норовили вирвати
волосiнi з конЯчих хвостiв, дiти крутилисЯ пiд ногами в купцЯ, той гримав
на них, штурхав, хто: попадавсЯ йому пiд руку, буркотiв:
- Ђ киш звiдси! ѓукайте своїх отцiв, кажiть: гiсть приїхав. Њiньбу
починаю! ‚се в мене є! Ќiхто не бачив такого. Ќу!
Џоприв'Язував коней, став розкладати повоза, побачив ‘ивоока, гукнув:
- ѓей, отроче, помагай!
‘ивоок став i не рухавсЯ. ’епер знав: це пiде далi з товстим убивцею. I
втiкати не стане, просто не пiде, та й годi. •ай спробує сам вибратисЯ з
лiсiв та болiт. •ай наковтаєтьсЯ лЯку!
- Ќу! - гукнув ще Љакора.
- Ќе хочу, - вперше за останнi днi обiзвавсЯ до нього ‘ивоок, i не
зненависть була в хлопцевiм голосi, а зневага.
- ѓей-гоп! - безжурно поспiвував Љакора.
‘тали надходити люди. ‚идно, звичнi були до торгу, бо йшли смiливо, не
бентежив їх дурнуватий Љакорин спiв, не чу-дувалисЯ вони купцевому
повозовi, конiї викликали хiба що жаль своєю виснаженiстю й забрьоханiстю.
‘кладалосЯ враженнЯ, що тут бувало та перебувало найрiзноманiтнiших
гостей, що всi призвичаїлисЯ до них, хоч i важко було припустити, щоб
пробивалисЯ сюди з широкого свiту навiть такi вiдчайдушнi зайди, Як
Љакора.
Џерший прийшов високий розчухраний чоловiк з лукаво прискаленим оком,
руки мав такi довгi, що звисали йому нижче колiн, обличчЯ в чоловiка
мiнилосЯ насмiшкуватiстю й хитрощами, вiн став за кiлька крокiв од купцЯ,
чмихнув, спитав задерикувато:
- ™о маєш?
- Ђ що треба? - запитаннЯм вiдповiв Љакора, Який гаразд розумiвсЯ на
покупцЯх i вiдразу бачив, з ким має справу.
- Џитаю, що маєш? - знову повторив чоловiк.
- ™о треба, те й маю, - починаючи гнiватись, вiдмовив купець.
- Ђ не бреши.
- Њаю таке, що й не снилосЯ тобi, - наганЯв йому хiтi Љакора.
- ѓой хвалько!
- Ђв тебе? „ранi порти та плоть смердюча! - пiшов у наступ Љакора. -
Ќу!
- ѓой смiшний! - захихотiв чоловiк. - „а в мене...
- Ђ що в тебе?
- „а таке...
- Ќу Яке?
- „а й дiти твої не забачать такого.
- ™о ж то? •iба пташине молоко.
- Ђй молоко.
- ѓоробцЯ здоїв чи. жабоїда?
- „а й горобцЯ! - чоловiк лiнькувато почухав ногу об ногу, повернувсЯ,
щоб iти собi.
- ѓей, куди ж ти? - сполохано покликав Љакора.
- „а'к що ж з тобою?
- ‘тривай, що ж у тебе?
- „ак у тебе ж нiчого.
- Ќе бачив же ти, дурию!
- „ак i нiчого бачити! - сплюнув чоловiк,
- Ђ в тебе ж що?
- „а таке, що й дiтЯм твоїм...
Љакора, погикуючи тельбухами, добiг до чоловiка, вхопив його за руку.
- Ќу ж бо! ‚ернись! Ќе будь тварюкою безрогою!
—оловiк став, потiм без видимої охоти пiшов до купцевого повозу. Љакора
тицЯв йому межи очi то шмат паволоки, то заморської роботи меч, то жiночi
прикраси з зеленого шкла. —оловiк усе те одгортав рукою, скалив око,
веселивсЯ в душi вiд купцевих старань.
- ѓе, - сказав, - а бiлого бобра бачив коли?
- —ого? ™о? - не збагнув Љакора.
- Ѓiлого бобра, питаю, бачив коли?
- Ѓiлого? Ѓобра? Ѓрехав би ти кому iншому, а не Љакорi, чоловiче!
- „ак що ж з тобою балакати! - стенув плечима чоловiк i знову
завернувсЯ, щоб iти.
- Ќу! - заревiв Љакора. - Ћт осел божий! ’а ти кажи до ладу! Ѓобер?
- Ѓобер.
- Ѓiлий?
- Ѓiлий!
- Ѓрешеш!
- Ђ брешу - то й пiду собi!
- Ќу! ѓей-гоп! ‘тiй! ™о хочеш?
- Ђ нiчого.
- џк то?
- Ђ так: не мiнЯю.
- ’о й чому?
- Ђ хай менi зостаєтьсЯ.
- Ќащо ж хваливсЯ?
- „ак щоб ти ж знав, що в мене бiлий бобер е, а в тебе нема! - чоловiк
беззвучно розсмiЯвсЯ просто в нiс Љакорi i тепер уже пiшов вiд купцЯ, не
слухаючи його прокльонiв i погроз.
- Ќу людець! - звертаючись знов до ‘ивоока, почухав чуприну Љакора. -
Ѓачив такого дурисвiта!
‚iн знов запрагнув навернути до себе дику душу ‘ивоокову, бо почувавсЯ,
мабуть, непевно й самотньо, заблуканий у цей город, Який одразу посилав на
них то дикого ревучого звiра, то злукавленого чоловiка, то неймовiрної
краси свЯтиню.
- ‡чудувавсЯ на теє диво? - кивнув Љакора на храм. - Ћсь поїдемо зi
мною до –арграда, то забачиш там свЯту ‘офiю, а ще тисЯчу церков i
монастирiв, Яких нема нiде в свiтi, та золото й камiнь дорогий, та мусiю,
та сосуди, та iкони. „ержись Љакори - трохи вхопиш у очi!
‡нов прийшло кiлька городЯн; тепер не самi лиш чоловiки, а й жiнки,
мали русалкове волоссЯ i очi такi, що проринав ти в них наскрiзь i мовби
обсипало тебе навперемiну то крижаними голками, то гарЯчим приском. Љакора
розвеселивсЯ, люди пiдходили й пiдходили, декотрi щось там несли, у деЯких
заграли в руках навпроти сонцЯ густим ворсом дорогi хутра, хто нiс мед,
хто м'Ясо - вже й не на мiньбу, а щоб почастувати прибульцiв.
Љупець розкладав свiй товар, розхвалював, сипав словами, припрошував,
пропонував, набивав собi цiну.
- Ќу ж бо, маєте тут ромейськi паволоки, хоч i самого кнЯзЯ вдЯгати, не
те що ваше полотно, водою мочене, сонцем бiлене, а тут самої золотої нитки
стачить, щоб обплутати весь ваш город з його валами й гостроколами. Ђ це
ножi, хоч на ведмедЯ з ними, хоч на тура йди - ребра розпахують, голову
вiдбатовують за один мах! Ђ тут горiх мушкатний, з самої ѓiндiї, за
пригорщу сiм волiв дають. ’а чи й знаєте ви, що то таке воли? Ђ шафран аж
iз Џерейди, знову ж за пригорщу конЯ треба вiддати, а з вас - то й двох
мало буде, бо нiхто ж у таку „алеч не заб'єтьсЯ, окрiм Љакори, а Љакора -
то Я! ѓей-гоп! Ђ вже перець - то це лиш на золото! ‚ага на вагу. ’а тiльки
де вам узЯти того золота, мабуть, I срiбла ще нiколи не бачили. Ћн у мене
отрок є, в нього на шиї ведмежий зуб в золото вправлений, глЯньте та й
бачте!
’одi виступив наперед дебелий чолов'Яга, задер довгу сорочку i з-за
поЯса портiв дiстав щось зав'Язане в брудну шматину. Ќеквапом розв'Язав
свого вузлика, здалеку простЯгнув на розкритих долонЯх до Љакори свою
шматину, що видаваласЯ ще запацьоренiшою тепер. Ѓо на шматинi масною
грудкою, завбiльшки з кулак, лежав золотий виливок. Љакора рвонувсЯ до
золота, але, мабуть згадавши про лукавого власника небачено бiлої бобрЯчої
шкури, байдуже плЯмкнув i, помружившись на тихий блиск золота, сказав:
- •очеш промiнЯти?
—оловiк мовчав, i всi мовчали. Ђле ще один на такiй самiй
засмальцьованiй шматинi з другого боку показав Љакорi купку рiзнобарвних
камiнцiв, од Яких у купцЯ вже й зовсiм хижо засвiтилисЯ очi. Ђ там одна з
жiнок, вже престара, з потемнiлим лицем i темним посмiхом, показала Љакорi
золоту гривню на руцi, зроблену в виглЯдi тура, що рогами намагаєтьсЯ
покотити велике золоте Яблуко, а заднiми ногами таке саме Яблуко
вiдштовхує.
- ’о що, - пересохлим голосом мовив Љакора, - вiдкриємо мiньбу?
- Ђ нащо мiньба? - сказала жiнка з золотими Яблуками на руцi. - •очеш
їсти-пити, то бери. ѓостем нашим будеш. ‘подобаєтьсЯ що - подаруємо. ’а й
iди собi. Ђ ми позостанемось.
- Ќе годитьсЯ так, - суворо сказав Љакора. - ‡вичай скрiзь такий, щоб
мiнЯтисЯ. ’и менi - Я тобi. Њаєте золото, коштовнi каменi. Ђ в мене! - ‚iн
знов кинувсЯ розкладати товар, дiставав зброю, посуд, причандаллЯ,
хрестики з твердого, лискучого дерева, маленькi iконки на мотузочках i
тонких верижках.
- ™о в нас є, те нам i зостанетьсЯ, - сказав з гурту один з чоловiкiв.
- Ђ твоє хай тобi.
- ’а нащо ж воно менi! - зчудовано вигукнув Љакора.
- Ђ тобi невтребне, то нам i поготiв, - засмiЯвсЯ хтось ззаду. Љупець
спiтнiв од марних зусиль добитисЯ толку з дивними городЯнами. Ќацiдив iз
бочонка меду, приклавсЯ до срiбного ковша, глипав своїми бульками на
людей, потiм довго цмакав, простЯгнув кiвш:
- Ќу, хто хоче?
‚иступив наперед власник золотого виливка, взЯв кiвш, невмiло сьорбнув,
захлинувсЯ, потiм усе ж таки допив, глЯнув на своїх.
- Ђ добре! “ нас не таке.
- ѓе-ге! - вдоволено полЯпав його по плечу, аж той сiв, Љакора, - ще й
не таке маю. ’о врiжемо мiнькаї ’и менi золото, а Я тобi бочонок меду!
- ’а вiзьми ти його собi, Як воно тобi до серцЯ, - просто сказав
чоловiк i викотив з шматини виливок просто в жменю Љакорi, а полотнинку не
дав, сховав знов пiд сорочку.
- Ѓери бочонок, - крикнув Љакора. - ‚се бери, що хоч! ‚ибирай.
- „а нащо менi? - почухав за вухом чоловiк. - •ай он вона попробує
твого питва.
Љивнув на молодицю, в Якої з-пiд полотнЯної сорочки вибивалисЯ жiночi
буйнощi. Љакора миттю наповнив кiвш, смiшним перехильцем пiдскочив до
молодицi, хотiв сам напоїти її, але вона вiдтрутила купцеву волохату руку,
приклаласЯ до ковша, вмочила губи, скривиласЯ.
- ѓерке! - засмiЯласЯ i стала дивитисЯ на ‘ивоока так, нiби щойно його
побачила.
•лопець зашарiвсЯ, спробував сховатисЯ за повозом, але й там
переслiдував його поглЯд молодицi, її горiхового вiдтiнку очi вселЯли в
нього темну бентегу, Якої ще не знав перед тим, а може, то просто йшов
йому обертом свiт вiд довгої голоднечi, бо пiслЯ ‹учукової смертi не мав
же й рiски в ротi.
‚iн обiйшов коней, опинивсЯ в гуртi людей, на нього поглЯдали
доброзичливо й одкрито, i вiн теж почував себе своїм серед цих гарних i
таких незвично простих людей. џкась дiвчинка тримала в дерев'Янiй мисочцi
варене м'Ясо, вiн поглЯдом поспитав її згоди i, отримавши дозвiл, взЯв
шматок м'Яса, вкинув його в рот. ‡ другого боку хтось подав йому горнЯтко
з кашею, ще хтось сунув збан iз питвом, настоЯним на травах, видно,
хмiльним, бо в головi в ‘ивоока закрутилосЯ ще дужче, нiж вiд горiхових
очей молодички, i саме тут виЯвилосЯ, що збан подала врна ж таки -
молодичка з очима, Як суцiльний грiх!
‚она грайливо ткнула його лiктем, приснула смiхом:
- Ђ не подужаєш збана? ™о ж то за муж єси!
- Њалий Я, -_ засоромлено вiдмовив ‘ивоок.
- Ћй, глЯньте на нього - малий! - молодичка аж заходиласЯ вiд реготу.
‡абiгла з другого боку, турнула ‘ивоока вж.е дужче, та хлопець i не
здвигнувсЯ. - Ѓачили таке малейЯ! - пащекувала невгамовна молодичка. - Ђ
звiдки ж ти взЯвсЯ у нас тут?
- ‡вiдти, - махнув ‘ивоок рукою за лiси.
- „а там люди лиш щезають, - втрутивсЯ в розмову Якийсь з чоловiкiв, -
а приходити звiдтам - то й не чувано.
- Џрийшли ж ми з купцем, - пробурмотiв ‘ивоок. - Ђ ви хто такi? ™о за
город ваш?
- ђадогость, - молодичка, видно, не хотiла нiкому поступатисЯ своїм
гостем. - ѓород наш ђадогость зветьсЯ, а мене кличуть џгодою. Ђ ти Як
зовешсЯ?
- ‘ивоок.
- —ого б то так?
- Ќе вiдаю. Џевно, через очi.
- Ђ Якi очi маєш? ЏоглЯнь на мене.
‘ивоок спаленiв на виду.
- ЏоглЯнь менi в очi, поглЯнь.
’а й Як би вiн мав дивитисЯ в її лiщинний грiх! ‘ивоок спробував було
вибратисЯ з гурту й порЯтуватисЯ хоч коло Љакори. Ђле џгода була меткiша
не тiльки тiлом, а й змислом.
- ‘тривай-бо, поведу тебе до моєї тiтки, - сказала вона, - тiтка моЯ
‡венисла'ва хоче тебе бачити. Ђ їй вiдмовлЯти негоже.
‚хопила ‘ивоока за'руку, потЯгла, розпихаючи людей, торохтiла невпинно:
- ’iтка ‡венислава в найвищiй шанобi у нас. Ѓо в ђадогостi жiноцтво...
’и не вiдаєш ще? —оловiкiв у нас мало... ™езають у пущах... Iдуть i не
вертаютьсЯ... I нiхто не може збагнути, що то воно таке... Љолись у нас
були такi чоловiки... Ћй такi ж!.. Ђ тепер бачиш!.. I мiй муж не вернувсЯ
з пущi... I все нам самим доводитьсЯ... Ћтак i тiтцi ‡вениславi. ’iтко
‡вениславо, ось той отрок, а зветьсЯ смiшно: ‘ивоок.
‚они стали коло тої темнолицьої жiнки, що мала на руцi золоту гривну з
Яблуками. ‘ивоок не так роздивлЯвсЯ стару ‡ве-ниславу, Як її гривну, бо
нiчого схожого ще не бачив нiде. ‡олотий тур, вигнутий у спинi, немов той
ђудь в давнiй своїй сутичцi з старим Ѓутенем, впираючись заднiми ногами у
велике золоте Яблуко, пробував покотити таке саме Яблуко лобом. Љожен
м'Яз, кожна шерстинка на туровi були вирiзьбленi з докладнiстю просто
неймовiрною. •то б то мiг таке витворити? I звiдки привезено гривну? Ќевже
сюди могли добиратисЯ ще Якiсь гостi, окрiм них з Љакорою? Ђдже й названо
город ђадогость, певно насмiхаючись з того далекого i широкого свiту, Який
нiколи не здолає тих потаємних стежок, що ведуть сюди.
- Њаєш око жадiбне, Як i в твого купцЯ, - суворо сказала ‡венислава,
спостерiгши, з Якою уважливiстю вдивлЯєтьсЯ ‘ивоок в її гривну.
•лопець знiЯковiв ще бiльше, анiж вiд прилипань молодички з
соромiцькими очима.
- ЉохаюсЯ в гарнотi, - пробурмотiв, - мав дiда ђодима... ‚iн... творив
богiв... ‘вiтовида, „ажбога, ‘трибога, ‘варога... ‚ дивних барвах... Ќа
глинi й на деревi... ‡малечку звик...
- Џришелепуватий трохи отрок, - чмихнула џгода, - здоровий, Як тур, а
бурмоче про Якусь глину... Љоли ж це жiноче дiло... ’iтка ‡венислава он...
- Ђ киш! - гримнула на неї стара. - Њовч! •ай отрок подивитьсЯ й у
нас... †итло наших богiв...
- Ѓачив зверху, - сказав ‘ивоок, - вже все обдививсЯ... Џрегарно й
чудно... Ќiде такого нема, в самому Љиєвi навiть...
- Ђ що Љиїв? - мовила ‡венислава.- Љиїв сам собi, а ђадогость - сам...
Џокажу тобi ще середину, коли хочеш...
- Ђ хотiв би, - несмiливо промовив ‘ивоок.
Њалий ще єси? - здогадаласЯ ‡венислава.
- Ќе знаю, може, шiстнадцЯть лiт, а може, й менше... „iд ђодим загинув,
а Я не вiдаю про себе тепер нiчого...
- Ћтож, џгодо, щоб менi не липла до хлопцЯ, - суворо звелiла
‡венислава. - Џриведеш ‘ивоока опiслЯ до мене, покажу йому житло наших
богiв.
Ђле тут проштовхавсЯ до них Љакора, геть сп'Янiлий, роздратований тим,
що торгiвлЯ йому не вдаласЯ. Џочув останнi слова ‡венислави й миттю
вчепивсЯ в них.
- Ђ менi? - заревiв. - —ом не показують тут нiчого менi?
•то тут гость - Я чи молокосос? Ђ таки Я - Љакора! •очу подивитисЯ ваш
город! —ом би й нi!
- •оче, то покажи йому, џгодо, - сказала, одвертаючись, ‡венислава.
џгода зрадiла побути ще з ‘ивооком, її не злЯкала розпатлана постать
купцева, маленька жiночка смiливо пiдкотиласЯ до Љакори, шарпнула його за
корзно, залЯщала йому, аж той затулив вуха:
- Љоли так, то слухатисЯ мене, i йти за мною, i не вiдставати, i не
приставати, бо гукну мужiв, то почастують киЯми, а в нас хоч мужiв мало,
та в киї вiзьмуть, що аж!
- Ќу-ну! - загримiв Љакора, пробуючи обiйнЯти џгоду, але зачепив рукою
лиш порожнечу, схитнувсЯ, мало не впав, спробував заховати свою невдачу
гультЯйською пiсенькою, викричаними словами навкидЯ сипав у спини џгодi й
‘ивооку, а хмелем був залитий до того, що чи й бачив будь-що.
‰шли по городу, i нiхто їм не шкодив. Њогло видатисЯ, що першi
засновники ђадогостЯ вибрали досить нездатне мiсце: кiлька пагорбiв i
глибокi падоли, при ворожому нападi й вiдсiчi не даси, бо нападники
валитимутьсЯ тобi впрост на голову. Ќа головному з пагорбiв стоЯла
свЯтинЯ, а решта то й зовсiм свiтиласЯ нагiстю, на пiснiй землi не росла
навiть трава, зате в балках, де тулилисЯ хати радогощан, аж кипiло вiд
зеленi садкiв, левад i дворiв, блищали там струмки, а над ними тихо стоЯли
верби, берези й вiльхи, помiж дворiв латками йшло жито, просо й рiзний
овоч, пасласЯ худоба, вiвцi, конi, в сажах кувiкали свинi. ‡устрiчалисЯ
часто їм люди, i нiхто не дивувавсЯ, мовби Љакора й ‘ивоок жили тут
спервовiку. Љакора п'Яно погукував на зустрiчних:
- Ќу, Як сЯ?
- Ђ так сЯ, - вiдповiдали йому.
- —ого ж би то?
- Ђ того ж би.
- ’а й що ж?
- ’а й те ж.
- —ому вони так мовлЯть? - дивувавсЯ ‘ивоок, простуючи за џгодою.
- Ѓо так з ними мову заводить твiй купець, - посмiюваласЯ вона. - ’ак
нiби не хочуть нiчого повiдати.
- Њоже, й не хочуть.
- Ќе вiрЯть нам, чи що?
- Ђ всi довiрливi змандрували вiд нас. Џiшли та й не вернулисЯ.
ЏозоставалисЯ самi недовiри.
‚она дiйшла до струмка, поволi забрела в воду, стала мити ноги,
показуючи своє звабливе бiле тiло. ‘ивоок вiдвернувсЯ, а Љакора посунув до
џгоди, намiрЯючись вщипнути її за щось там таке. ‚она почула його сапаннЯ,
вчасно вихнула - Љакора незграбно сiв у воду, а џгода, заливаючись смiхом,
вискочила на мурiг, сiла, простЯгла мокрi ноги.
- ‘починемо? - гукнула. - Ѓо ще ходити та ходити!
- Ђ не буду бiльше ходити. ‘пати хочу, - сказав Љакора, Який i не
образивсЯ на џгодину витiвку, а тiльки трохи посмирнiшав. - ‡автра
доходимо до кiнцЯ.
- ‡автра менi вже не захочетьсЯ, - засмiЯласЯ џгода.
- ’о ходiмо ще до озера, - позiхаючи, промовив Љакора, Якому, видно, не
дуже личило тинЯтисЯ по чужому городу в мокрих портах.
- Ђ до озера зась! - сказала џгода.
- —ого б то?
- Ђ того!
- ’а ти кажи!
- Ђ Я кажу.
- „урна дiвка, - сплюнув Љакора, - була б ти мужем, то Я б тобi хоч
голову на в'Язах переставив, а так - тiльки тьфу, та й годi!
- ’iльки тiтка ‡венислава може вiдчинЯти браму до џворового озера, -
пускаючи мимо вух Љакорину погрозку, сказала џгода.
- Ђ що таЯ у озерi? - поцiкавивсЯ ‘ивоок.
- Ѓоги живуть.
- Ћсь полiзу на вал i поглЯну на ваше озеро, - пробурмотiв Љакора i
справдi почалапкав по крутосхилу, вгорi над Яким темнiли напiвзасипанi
землею, зарослi травою ребристi клiтi городського валу.
- Џiди, пiди, - байдуже сказала џгода.
- џ теж хочу подивитисЯ, - глЯнув на неї ‘ивоок, мовби просив дозволу.
- Ќу, пiди, а Я доги посушу на сонцi, - засмiЯласЯ молодичка, - а потiм
прийдеш до мене. Ђдже прийдеш?
‘ивоок нiчого не вiдповiв, бо така мова була ще не длЯ нього, хоч i мав
вiк справний.
Ќаздогнав Љакору й випередив. Џерший побачив унизу, пiд валом, озеро в
кшталтi кривого серпа, стиснуте звiдусiль такими незаймано-чарiвливими
лiсами, що неодмiнно б спокусили вони до нових мандрiв, аби чоловiк не
зазнав там лиха. Џонад берегами озера, позабрiдавши в чорну воду, стоЯли
могутнi, давиолiтнi Явори. ‘изо-чорнi стовбури їхнi на таку висоту
пiдiймали кучерЯвi шапки листЯ, що порiвнювалисЯ вони з городом. Џомiж
Яворами зеленiючими мертво чорнiли всохлi. Џевно, так кам'Янiють у вiчнiй
нерухомостi вмерлi боги, Якщо боги можуть вмирати.
Љакора байдуже ковзнув поглЯдом по озеру, поглЯнув на вузьку кладку, що
вела до води з низенької брами, тої самої, що її мала право вiдчинЯти лише
‡венислава, загадкова жiнка, Яка, здаєтьсЯ, в родогощан мала надзвичайнi
обов'Язки. Џотiм купець наставив вухо'знов на город. „есь недалеко
подзенькували молоти, так наче пiд одним з пагорбiв ховалосЯ з сотню
кузень. ‘ивоок уЯвив собi, Як сидЯть у затишних, пропахлих димом хижах
мудрi дiди й маленькими молоточками кують срiбло й золото, виковують такi
гривнi, Як ото в ‡венислави на руцi, а порЯд, у чорних кузнЯх, серед
спекоти й червоного полум'Я ковалi роблЯть мечi, кують їх у двi руки
водночас, i мечi тi мають бути неодмiнно такi важкi й широкi, Як колись у
дiда ђодима.
- Џереспимо, а вдосвiта - гайда, - цiлком тверезим голосом сказав
Љакора.
‘ивоок удав, що не чує. ‘тоЯв на валу серед густої нетоптаної вже,
мабуть, безлiч лiт трави, дививсЯ то на џворове озеро, заковане в обiйми
лiсiв, то на город з його лисими пагорбами й зелено-кипучими падолами,
бачив унизу, на зеленому мурiгу, џгоду з її соромiцько-бiлими ногами, чув
з-пiд землi дзеньканнЯ невидимих молотiв, Якi кували десь тихе срiбло,
золото й рiзуче залiзо, .був пiднЯтий над свiтом на оцих валах, але й
вiдчував скутiсть у серцi, мовби тi вали пролЯгли через саме серце, i
нез'Ясована туга штовхала його за тi вали, за брами, назад до широкого
свiту, вийти, вирватисЯ, вибiгти, втекти. ‚iчна хiть довтечi. ‡вiдки й вiд
кого? •iба не однаково? Ђле сказав зовсiм не те.
- —ому б мали квапитисЯ?
- ‡а тепла треба вибратисЯ звiдси, - сказав Љакора. - Њаємо бути в
Љиєвi до перших холодiв. „орога важка й довга.
- Ќе знаю, чи й пiду, - вiдмовив хлопець.
- џк то? - купець не зумiв навiть подивуватисЯ таким словам.
- Ђ нащо ти менi? ‹учука вбив. Њи тобi добро, а ти - злом?
- Ќе вiдаючи.
- ’ака в тебе душа нечиста. Ќе можу Я з тобою.
- ‡аберу, - пригрозив Љакора. - Џрисилую.
- ‘пробуєш.
- Ђ то - потну, Як i твого шмаркатого...
‚iн не встиг докiнчити. ‚ ‘ивооковi завирувало те незбагненне, що
отримав у спадок вiд дiда ђодима, вiн пiдскочив до купцЯ, вхопив його за
корзно i так трусонув, що той ухопив сторчака i лЯпнувсЯ хрестом у густу
траву. •лопець став над ним, сторожко вистежував кожен його рух. Љоли
купцева правицЯ посунуласЯ до меча, ‘ивоок миттю нахиливсЯ, вiдкинув
купцеву руку, вихопив у нього з пiхов меча, вже спокiйно сказав:
- Ђ тепер вставай.
- ’ак от же ж не встану! - розпачено заревiв Љакора.
- ‹ежи, коли хочеш!
- I лежатиму, аж крiзь мене трава проросте!
- ‹ежи.
- Ђ ти в пеклi горiтимеш, що занапастив душу христиЯнську.
- Ѓiсiвська в тебе душа, - сказав ‘ивоок i, не озираючись, став
спускатисЯ з валу до џгоди, Яка -вже занепокоєно поглЯдала вгору.
Љакора ще трохи полежав, потiм пiдвiвсЯ, почухуючись i крiзь зуби
кленучи, почвалав слiдом за неслухнЯним отроком.
џгода стоЯла внизу з пiднЯтим догори личком, була ще меншою, нiж перед
тим, зате очi їй мовби побiльшали до неозоростi, затопили ‘ивооковi весь
свiт, вiн уже й не знав, чи то її очi, а чи далекої й наполовину забутої
‚елички, а чи просто зелена соковита трава й притаєнiсть лiсових гущавин,
що ваблЯть його до себе, пробуджують Якiсь ще не вiдомi сили в тiлi. Ђ
коли опинивсЯ коло џгоди й побачив її справжнi очi, побачив, Як вони
блищать очiкуваннЯм, спонукою i всiм жiночим, що тiльки можливо i чого вiн
ще не вiдав, то знiЯковiло вiдвернувсЯ й пробурмотiв:
- „урний купець: боЯвсЯ, щоб не наштрикнутисЯ на меча, коли
спускатиметьсЯ, та вiддав його менi.
- ‚ нього таке черево, що й наштрикнутисЯ може! - засмiЯласЯ џгода.
- ‡автра вирушаємо, - не знати длЯ чого бовкнув ‘ивоок.
џгода мовчала.
- ‚досвiта, - додав вiн ще.
џгода мовчала.
- Ѓо далеко до Љиєва.
џгода не мовила нiчого,
- Ђ дорога тЯжка.
- ’о їдь собi, чого розбалакавсЯ, - недбало сказала вона змiненим
голосом.
- Џереночуємо та й гайда, - словами Љакори сказав ‘ивоок.
- Ќочуйте, - вже й зовсiм холодно промовила џгода, - напнете собi буду
на торгу та й спiть. ’епло.
’ут до них досапав Љакора, махав ще здалеку руками, сукав кулаками до
‘ивоока, але хлопець не дав йому розбушовуватисЯ, подав назустрiч меча,
рукоЯттю наперед, аж купець вiдстугiйв вiд подиву.
- Ќе боїшсЯ? - прохрипiв.
- —ого б мав боЯтисЯ?
- Ќу-ну, - зiтхнув Љакора. Ђле Як тiльки усунув меча в пiхви, вiдразу
ожив i загорланив: - ѓей-гоп! ’еплу жону обiйму!
Ќаставив руки оберемком, пiшов на џгоду, вона вивернуласЯ з обiймiв,
пустилась бiгти.
- •одiмо тепер до ‡венислави! - гукала до них. - ‚елiла, щоб привела
вас до неї!
- ‡рештою купець повинен бути купцем, а жiнка жiнкою, - пробурмотiв
Љакора, потiм забачив ‘ивоока, додав: - Ђ молокосос - молокососом.
...“ ‡венислави двiр був обсаджений квiтами. Ќiчого, окрiм квiтiв.
Ѓарви можливi й неможливi. ’ут були квiтки навiть чорнi, не було тiльки
зелених; та й то, мабуть, через те, що вистачало зеленого листЯ. I хата в
‡венислави теж була всЯ в квiткових барвах, знадвору й зсередини, i так
нагадало те все ‘ивооковi дiда ђодима, що йому навiть закортiло спитати
стару, чи не знала вона часом ђодима, але вчасно схаменувсЯ.
- ‹юбо менi серед цього, - повiв рукою, i стара всмiхнуласЯ, бо рiдко
траплЯлисЯ їй такi вразливi на красу душi.
- ѓарний город, - докинув своє Љакора, - але люд вельми дивний.
- —ому так? - запитала ‡венислава, припрошуючи гостей сiдати до столу,
на Якому вже були потрави й густi напої в глинЯних, веселкове помальованих
збанах.
- Ђ не мiнЯють нiчого!
- Ќе хочуть, видно.
- —ому ж не хочуть?
- Ѓо не вiрЯть.
- Љупець - гость. ‰ому скрiзь вiрЯть.
- ’а не в нас. ’ут довiрливих не позосталосЯ. ‚сi пiшли й не вернулисЯ.
‚друге чув сьогоднi це ‘ивоок i нiЯк не мiг збагнути, що б то значило.
- Ѓога вам треба нового, - поважно мовив Љакора, -христиЯнський бог всi
серцЯ схилЯє в довiрi.
- Њаємо своїх богiв. Ћд предкiв дiсталисЯ нам боги, iнших не бажаємо.
- •ристиЯнського бога славить цiлий свiт, - потЯгуючи смачне питво,
послане, далебi, не христиЯнським богом, просторiкував Љакора, - луна
розходитьсЯ мiж морЯми й лiсами. Ђ ви сидите в своєму городi й не
рипаєтесь.
- Ђ що нам?
- Ѓагатства нового б набули.
- Њаємо свого досить.
- ‘рiбла-золота, дорогих паволок, сосудiв.
- Њаємо все: лiси й води, золото й срiбло, хлiб i м'Ясо, рибу й мед,
повiтрЯ здорове, землЯ родюча, лiс медоплинний, води прозорi, жони гарнi,
мужi вмiлi, конi швидкi, корови молочнi, вiвцi вовнистi. —ого нам ще?
- Ќу, "чого", - запихаючись копченим вугрем, казав Љакора, - людина
повинна бути людиною, Як купець купцем.
- Ћт i лишайсЯ, а ми теж лишимосЯ самi собою. - ‡венислава кивала
служебкам, одЯгненим у бiлi довгi сорочки, щоб пiдкладали гостЯм,
пiдливали їм, сама не доторкуваласЯ нi до їжi, нi до питва. Ќа џгоду, Яка
майнула по хатi, зиркнула так суворо, що та мерщiй зникла.
- “ христиЯнського бога храми вельми краснi, - невпопад бовкнув ‘ивоок,
у Якого аж мiнилосЯ в очах вiд барв, i, мабуть, уперше в життi самому
захотiлосЯ почаклувати з красками ї витворити таке, що й сам не знав що.
- Ќе знаю, Якi храми, бо й у наших богiв житло незгiрше, - сказала
спокiйно ‡венислава, - а тiльки вiдаю, що тому боговi першою вклониласЯ
баба нинiшнього кнЯзЯ Љиївського, а жiнка була пiдступна й неправа. Ѓо Як
прийшли до неї посли з нашої „еревлЯнської землi та поспитали, чи не пiде
вона за кнЯзЯ нашого Њала, то не вiдмовила вона чесно, а обсипала їх
хитрощами, мовлЯв, люба менi ваша рiч, мужа мого менi вже не воскресити,
та хочу вас завтра перед людьми своїми поштувати, а сьогоднi вертайтесЯ в
лодью свою, i лЯжте в лодьї, й величайтесЯ, а Як вранцi пошлю по вас, то
скажiть: "Ќе поїдемо нi на конЯх, нi на возах, нi пiшi не пiдемо, несiть
нас у лодьї". I так i сталосЯ, i понесли їх у лодьї в кнЯгинин двiр i
вкинули разом з лодьєю в глибоку Яму, Яку викопали за повелiннЯм кнЯгинi.
Ђ вона ще й прийшла та нахилиласЯ над Ямою i поспитала: "—и добра вам
честь?" Ђ потiм звелiла засипати дерев-лЯнських послiв землею.
- Ѓо вбили деревлЯни її кнЯзЯ, - сказав Љакора.
- •ай би не йшов у нашу землю.
- Џодать збирав.
- Ђ чому мали йому платити?
- Ѓо кнЯзь Љиївський.
- ’о й хай живе в Љиєвi i харчуєтьсЯ тим, що має.
- Њало йому. ‡емлЯ велика.
- Ђ мало, то хай попросить, а не бере силою.
- ЉнЯзь нiколи не просить - вiн бере.
- Ѓере, то його теж вiзьмуть.
- Ќе всидите довго так, - купець майже погрожував.
-. „авно сидимо й мiцно. I нiхто не знає, де сидимо.
- Ђ от же Я знайшов.
.-Њоже, знайшов, а може, й нi, - ‡венислава ледь всмiхнуласЯ кутиком
уст.
- ЏовернусЯ до Љиєва - розповiм.
- Њоже, повернешсЯ, а може, й нi, - знов загадково промовила
‡венислава.
- Ђ що?
- ’а нiчого, Ќе випустимо тебе - будеш з нами. ѓород наш ђадогость
зветьсЯ. †ивiть собi. †он вам дамо. •лiб i м'Ясо. Њед.
- Ќi, нi, - Љакора забув i про їдво, пiдвiвсЯ, нависав над ‡вениславою
своєю м'Ясистою тушею, - може, ще в жертву мене своїм богам принесеш?
ѓо-го! Љакора не 'акий! Љакорi нiхто не може велiти! Љакора вiльний
христиЯнин! Ђ може, за мною цiла дружина йде? ѓа?
- •очеш - то їдь. Ќе боїмосЯ, - спокiйно сказала ‡венислава. .Џоїдемо!
ѓо-го! ѓайда, ‘ивооче! „Якуймо за хлiб-сiль.
‚ словах ‡венислави пролунало стiльки несподiваної зловiсностi, що й
‘ивоок, забувши про свої незгоди з Љакорою, забувши про зачарованiсть
барвистiстю ‡вениславиної оселi, забувши геть про џгоду, Яка бiльше не
поЯвлЯласЯ, слухнЯно пiдвiвсЯ, мовчки хитнув головою в подЯцi господинi,
пiшов до дверей слiдом за своїм хоч випадковим, а все ж хазЯїном. Їх нiхто
не затримував.
‘пати помостилисЯ на торзi, Љакора зладнав собi буду на повозi, ‘ивоок
поклавсЯ пiд возом i заснув одразу, бо це вперше пiслЯ ‹учукової смертi
Якось вiдтанув душею i знов став просто натомленим до смертi хлопцем,
сповненим вражень i дивноти. Ђле й крiзь мертву зморенiсть пробивсЯ до
нього вночi сон; снилосЯ йому, що знову переживає вiн вiдразу аж три
смертi: смерть дiда ђодима, ‹учукову i, що вже й зовсiм
негадано-несподiвано, смерть ‚елички, i плаче над усiма трьома смертЯми
найдорожчих йому в свiтi людей, i сльози заливають його всього, вiн плаває
в сльозах, i не теплi вони, а холоднi, Як крига, i вiн ось-ocь втоне в
них. ™об не втонути, вiн прокинувсЯ. Ќасправдi був увесь заливаний
холодною водою, вода дзюркотiла з усiх шпар у повозi, а по боках, на
вiдкритостi лиласЯ з темного неба суцiльними потоками. —иїсь руки хапливо
торсали ‘ивоока, вiн нiЯк не мiг прокинутисЯ, дощ длЯ нього ще й досi був
слiзьми з тЯжкого сну, а невiдомi руки хiба що ‚еличчинi. Њовчазно сЯйнула
широка блискавка, видерла з пiтьми бiле, нiби мертве, жiноче обличчЯ над
‘ивооком, i лиш тодi вiн прокинувсЯ назовсiм i впiзнав џгоду коло себе,
почув її злЯканий, стривожений, заклопотаний шепiт: "видше, швидше,
швидше!" Њовчки пiдкорЯючись її рукам, вiн вибравсЯ з-пiд воза, пiрнув у
несамовитi потоки води, зачеплений мiцною рукою жiнки, побiг кудись до
всiх бiсiв у зуби, нагинавсЯ у Якiсь приземнi дверi, в Якi впихала його
џгода, а потiм стоЯв у сухiй темрЯвi, десь телесуваласЯ гроза, били
блискавицi, розколював небо грiм, та тiльки не тут, не в цiй приємнiй
тишi, де тiльки биттЯ твого серцЯ та ще чийогось, та палюче тiло в
облиплому мокрому вбраннi тулитьсЯ до того, штовхає тебе далi, далi, в ще
бiльшi темнощi, ще в тихiший затишок: "‘юди, сюди, сюди!"
ЏритискуваласЯ до нього, обпливала його й обплiтала звiдусiль, робила
зачароване коло незвiданих доторкiв, несвiдомо, невмiло вiн вiдповiдав їй,
i це були його першi обiйми, її уста з гiрким присмаком трав були на його
устах, i на його щоках, i на очах, а вiн, що чув про це не тiльки з дурних
Љакориних пiсень, пробував вiдповiсти їй, i то були першi його цiлунки.
‚она щось шепотiла йому, i вiн теж вiдшепочуйав їй, обоє палали в
сором'Язливому вогнi, обоє були в ту мить однаковi, хоч вона вже зазнала
колись розкошiтiла, а вiн ще не вийшов за межi дитинностi, може, тому й
вона повернуласЯ в стан первiсної незайманостi, стидкi вдень її очi тепер
сховалисЯ й не бентежили хлопцЯ, i вона це знала, i їй було мило тiльки
так, тiльки мати його коло себе, горiти, горiти, палати й не згорЯти й не
‘палахувати.
’ак i збiгла нiч у п'Янливому борiннi їхнiх молодих тiл, свiтанок
пробивсЯ крiзь високi трикутнi вiконечка досередини, вони побачили одне
одного, втомленi й виснаженi, але зрадiлi побачили самих себе пiслЯ
невпинного змагу й нескiнченних доторкiв, од кожного з Яких вибухає кров,
вони були в бiчнiй каплицi храму, попiд стiнами стоЯли боги, окутi в
срiбло й золото, боги в диких барвах родючого й плодючого свiту, на них
позирали џрило й Њокош, безсоромно голi боги осудливо стоЯли навколо цих
двох, в одЯзi розметаному й розхристаному, хоч i вiдали всемогутнi боги,
що найголовнiшого мiж тими двома не сталосЯ.
Ђ хлопець i жiнка й радi були тому. Ќадто ж коли в трикутних вiконечках
завиднiло днем.
- Људи ти мене привела? - злЯкано спитав ‘ивоок, i це були першi
виразнi слова за весь час.
- Њовчи! - затулила йому долонею рота џгода. - ‘иди тихо! ’ак треба.
Ѓоги нам пробачать. ‚они добрi.
- Ђ люди? ‡венислава? - спитав ‘ивоок.
-- ‚они не знатимуть.
Љакори на торгу не було. ‡ник безслiдно. Ќе став нi шукати нi ждати
‘ивоока. Њав свої купецькi пильнi справи, квапивсЯ „алi. ’iльки посеред
торгу конЯчi купки та ‘ивоокове майно: мiх i палицЯ.
’ак ‘ивоок став жити в ђадогостi i вчитисЯ в тiтки ‡венислави пiзнавати
не тiльки поверхню, але й душу барв. “ дiда ђодима спостерiгав тiльки, Яка
краска куди кладетьсЯ, сприймав те, Як несхитну данiсть, тепер вiд доброї
серцем старої жiнки довiдувавсЯ, що кожний випадок вимагає своєї мастi,
свого вiдтiнку i що барви, мов люди, бувають веселi, чистi, лагiднi,
довiрливi, невиннi, сумнi, нудьгуючi, крикливi, жалiбнi, холоднi, теплi,
м'Якi, твердi, гострi, тихi, гризливi, солодкi, млоснi, терпкi, урочистi,
достойнi, тЯжкi, понурi, вбивчi. ‚iн знав тепер, що червона барва означає
коханнЯ й милосердЯ, небесна - вiрнiсть, бiла - невиннiсть, радiсть,
зелена - надiю, вiчнiсть, чорна - жалобу, смуток, а жовта - ненависть,
зраду, золота ж - свЯтiсть, досконалiсть, мудрiсть, повагу.
‚iн пробував сам накидати барви на глину й на дерево, i в нього вийшло
вiдразу, аж вiн сам не повiрив, а ‡венислава сказала, що в нього мiж оком
i рукою є те, чого нема нi в кого з людей, а саме цим i визначаєтьсЯ той,
що може вичаровувати з небуттЯ новий свiт богiв i вiзерункiв.
Ќочами, коли нiщо не ставало на завадi, приходила џгода. ‡нов було мiж
ними те саме, що першої ночi в храмi, але на бiльше ‘ивоок не зважувавсЯ,
а коли розшалiла џгода пробувала допитатисЯ, чому вона не люба йому,
розповiдав їй про ‚еличку,
- ’а її ж нема! - дивуваласЯ џгода.
- „есь є.
- Ђле тут коло тебе Я!
- ‘тоїть вона передi мною.
- џка ж то?
- ’оненька й маленька. Њов стеблинка.
- „урний!
‚она цiлувала його, бiгла, погрожувала бiльше не прийти, але приходила
ще, i знов починалосЯ те саме, аж поки сталосЯ неминуче. ’одi вже йшла
лiсами строката осiнь, Ярували в пущах тури, падали першi приморозки на
землю, в ђадогостi на нiч протоплювалисЯ хижi, i ‘ивоок теж розводив у
своїй оселi палахкотюче вогнище, i от коло нього, не витримавши жароти
вогню внутрiшнього й багаттєвого, ‘ивоок став чоловiком. џгода втекла вiд
нього, заповiдаючи прихiд ще й на завтра, але вже не прийшла бiльше
довiку.
‚ранцi коло брам ђадогостЯ стала дружина з червоними щитами.
Ќагло i спокiйно з'ЯвиласЯ нiзвiдки, виступила з борiв, мовби породжена
ними, прикривана сизою заволокою холодного туману, чи то стоЯла незрушно,
чи то посуваласЯ просто до того замшiлого мосту й до тої брами, крiзь Яку
входили колись до ђадогостЯ Љакора й ‘ивоок.
Ђле ‘ивоок ще не бачив того, що дiЯлосЯ перед мостом, пiд старезними
свЯщенними борами, повитими холодним осiннiм туманом. ‚iн побачив дружину
згодом, а тут, у хижi, вiдведенiй йому ‡вениславою, перше, що побачив,
була сiрiсть, Яка покрила спомин про нiч, про те, що сталосЯ вночi,
сiрiсть сорому й вiдрази. ‚iн лежав на широкiй дубовiй лавi, покритiй
ведмежим хутром, вихолола хижа вiЯла на нього холодним спомином того, що
сталосЯ вночi, а може, перед самим свiтаннЯм, вiн би радше хотiв, щоб
нiчого того не було, але знав добре, що вже вороттЯ нема, що вiн не
повернетьсЯ нiколи в дитиннiсть, з Якої сам вискочив, зате вiн мiг бодай
на Якусь годину сховатисЯ вiд самого себе, мiг повернутисЯ в сон, вiн
натЯгнув на себе теплу кожушину, десь були крики й тупотнЯва, такi
незвичнi й дивнi в тихому завжди ђадогостi, i все це вганЯло його в сон,
сiра заволока поймала йому не самi тiльки очi, а й мозок, не вiрило-сЯ, що
так недавно, ще тiльки вчора, вiн жив у барвистому свiтi ‡вениславиних
навчань, а тепер була сiра зола на згаслому багаттi, сiрiсть у вiконцЯх,
сiрiсть у всьому. ‚iн заснув, i присниласЯ йому тиша, тиша на џворовiм
озерi, тиша в пущах, а в городi тишi не було, в городi били в дерев'Янi
била й калатала, грюкали в дверi, кричали, бiгли, тупотiли. I ‘ивоок теж
мав бiгти, розбуджений кимось чи прокинувшись сам, вiн штовхнув важкi
надвiрнi дверi, тривожний холод рiзонув йому обличчЯ, вiн побачив людей,
всi бiгли в напрЯмку до пильнованої ведмедем брами, дiти ще десь спали,
тут були тiльки жiнки, багато жiнок, але й чоловiкiв, хоч Як то дивно теж
було не менше, бiгли всi: тi, що жили на пiсних узгiр'Ях, i тi, що на
жирних левадах, i тi, що в Ярах, чоловiки несли зброю - хто дрюк, хто
спис, хто сокиру, хто меч, у одних були великi шкiрЯнi щити, в других -
дерев'Янi затулки, в iнших - то й нiчого, чоловiки несли зброю неохоче,
так нiби там десь мав поЯвитисЯ збiсiлий вепр i нiхто не хотiв квапитисЯ
до нього, сподiваючись, що хтось заб'є його ще до того, Як ти туди
дiстанешсЯ, бо нiколи не слiд поспiшати до бiди, а тим бiльше шукати її -
вона сама тебе знайде швидко й нещадно.
.‡апаморочливо пахло в'Янучим листЯм, хмелем i калиною, не вистачало ще
звичного щоранкового диму, але жодне багаттЯ не розпалене в ђадогостi, бо
всi кинулисЯ назустрiч небезпецi, ще не вiрЯчи в неї, ще тiльки
намагаючись пересвiдчитисЯ, ще кленучи не ворога, Який з'ЯвивсЯ, немов
вичаруваний пущами, немов дурна витiвка випадку, а проклинаючи ђодолюба,
мiського волоцюгу, старого пройдисвiта, Який мав химерну звичку не спати
ночами i волочитисЯ по борах i пущах, бо, мовлЯв, тiльки там почував себе
вiльно, тiльки там дихалосЯ йому гарно й спокiйно. “день вiн приходив у
город i спав на торгу коло капища, а ночами блукав по лiсах, i нiЯкий звiр
не зачiпав його, так неначе був то не чоловiк, а теж собi дик, звавсЯ
ђодолюб, а роду свого не мав i не пам'Ятав, однак вважав себе Якось i
чимось зобов'Язаним ђадогостю, бо, постерiгши, що до -города пiдступає
чужа дружина, прибiг удосвiта i сполохав усiх.
.‚искакуючи з хижi, ‘ивоок ухопив.. свого дубцЯ просто длЯ того, щоб
мати в руках щось звичне, не вважз-з то зброєю, а просто неодмiнною
належнiстю самого себе, та коли побачив, що всЯк, хто може, несе зброю,
вже завчасу наставлЯючи її на невидимого супротивника, замахав i собi
палицею так, нiби мала то бути найгрiзнiша зброЯ, хотiв показати, що й вiн
муж, що не чужий тут, що й на нього можуть тепер .покладатисЯ, бо позаду в
нього лишаєтьсЯ нинiшнЯ нiч, нiч переступу, радостi й горЯ.
‚iн бiг важко й задихано. Њовби не був тим, що вчора. ‹юдина має
легкiсть i жвавiсть лише до Якоїсь межi. Џотiм вона приростає до землi,
стає дивно неповороткою у рухах i вчинках. Њоже, це й є межа мiж
хлоп'Яцтвом i чоловiчiстю?
•лопцем вiн би мiг просто збiгати, поглЯнути, що там дiєтьсЯ, мiг
повернутисЯ звiдти, мiг би й просто собi спати. Ђле був чоловiком,
небезпека ставала невiдворотною не тiльки длЯ когось, а й длЯ нього.
ђазом з усiма вискочив за браму просто до мосту, гострий блиск сонцЯ i
зброї заслiпив його на мить, сонце ще тiльки пробивалосЯ крiзь лiси й
туман, та вже несло в собi свою несамовитiсть, i того було досить, щоб
поназбирувалосЯ його ЯрiннЯ на кiнчиках ворожих списiв, i тi списи
подовжилисЯ в безконечнiсть i вражали кожного ще здалЯ у нанвразливiше - в
очi. •то мав щит, затулЯвсЯ од того клЯтого блиску щитом, а хто й просто
долонею, i так стоЯли - з одного боку кiнна дружина з червоними щитами,
пiдпирана темними валами пiших воїв, а з другого - задиханий,
розклекотаний, спантеличений натовп радогощан, Який щохвилини бiльшав,
густiшав i вiд того ставав ще розбурханiшим i звированiшим.
“ вузькому просторi мiж брамою й мостом ставало тiснiше й тiснiше,
тiснЯва ще побiльшуваласЯ, здавалосЯ, вiд гамору, Який линув згори, де на
валу й заборолi купчилосЯ жiноцтво ђадогостЯ, що мало тим самим пiдохотити
своїх мужiв, бо, Як тiльки з'ЯвиласЯ видима небезпека, вiдразу набув
чинностi прадавнiй звичай, за Яким чоловiки мали воювати, а жiнки тiльки
надихати їх на перемогу; щоправда, в ђадогостi це правило послiдовно не
витримувалосЯ, немало жiноцтва штовхалосЯ помiж чоловiцтвом тут, унизу,
зате на валу й заборолi не було жодного чоловiка, i найстарiшi, i
наймолодшi кинулисЯ сюди, до брами, всi несли зброю, хто Яку мав,
найхоробрiшi вибiгли аж на, мiст, на мосту теж було повно, може, то були й
не найхоробрiшi, а просто випхнутi наперед, бо однаково хтось завжди має
бути попереду, а коли вже ти опинЯєшсЯ на виду i в своїх, i у ворога, то
мусиш виказати все, на що здатен, - так i почали переднi радогощани свої
зухвалi перегукуваннЯ з дружиною.
‘ивоок теж пропхавсЯ наперед, теж доскочив до тих, що були найближче
перед дружиною, i вiд дружини вiдокремилосЯ кiлька верхiвцiв, доскакали на
вiдстань польоту стрiли.
- •то такi? - закричали до них радогощанн.
- ‚еликий кнЯзь ‚олодимир.
- ™о за кнЯзь?
- Ђ з Љиєва.
- ’о й сидiть у Љиєвi.
- ‚сi землi - київськi.
- ’а не наша.
- Џринесли вам хрест.
- Ќесiть назад.
- ЉнЯзь шле вам милосердЯ.
- ЋбiйдемосЯ!
Ќечутно вилетiла з натовпу стрiла, вбиласЯ в землю перед одним з
верхiвцiв. Џросто щоб полЯкати. ‚ерхiвець здибив конЯ, круто завернув
його, iншi теж стали завертати коней, поскакали до дружини, їм услiд
сипнули стрiли. ™об долЯкати до решти. Ђле нiчого не вийшло. ‚iд дружини
вiдкотиласЯ добра її частка, кiлькасот верхiвцiв, наставлЯючи списи,
помчали до мосту, всi, хто був перед мостом, мерщiй кинулисЯ втiкати,
‘ивоок теж з усiма, i з цього часу весь перебiг подiй длЯ нього
переплутавсЯ не до простеженнЯ, лише згодом змiг збагнути, що сталосЯ, але
то вже було запiзно, та хоч би й сталосЯ те ранiше, нiчим би не зумiв
зарадити.
Ћтож вони летiли, щоб прилучитисЯ до своїх, iгерш мiж їх допадуть
кнЯзевi дружинники, а на мостi теж не стоЯли так собi: мало не з-пiд нiг у
‘ивоока i його товаришiв виметнулисЯ колоди, що правили за мостовий
настил, колоди, виходить, лежали нiчим не закрiплюванi, трималисЯ просто
завдЯки своїй власнiй вазi, а тепер їх легко й швидко спихано вниз, у
глибокий рiв, i переднЯ частина мосту враз вишкiриласЯ самими подовжнiми
лежаЯми, вершники, Якi вже доскочили до реву, туго напнули повiддЯ, конi
затанцювали перед провалом, дружинники заклЯкли, а з цього боку з не
поруйнованої ще частини мосту, летiли до них насмiшкуватi вигуки, кпини,
вихвалЯннЯ:
- ™о ж бо не стрибаєте?
- ‚ипустiть свого кнЯзЯ напередi
- ™итами затулiть дiркуi
- ‚они ж у вас червонi!
- Ђ ми маємо щити зi скор!
- Њаємо, а вам - дзуськи!
‚ищало згори жiноцтво, глухо гудiли й напирали заднi, Яким хотiлосЯ
побачити дружинникiв та, може, й докинути їм Якесь там слiвце, так довго
ношене й надумане, бо в щоденних турботах слiв вимагалосЯ мало, Якось
обходилисЯ двома-трьома, а вже, коли випадала нагода, тодi кожен висипав
усе, що мав, надто ж така незвичайна нагода, Як оце тепер, тому й пхалисЯ
наперед тi, хто ще перед тим огинавсЯ, задкував, не поспiшав з козами на
торг, i через те тiснЯва ще побiльшала, хтось уже волав на помiч, когось
душили, когось, може, й топтали, а тут ще вал вибухнув жiночими зойками,
перелЯканим лементом, той лемент впав з валу вниз, i вже коло брами
зродилисЯ крики муки, ганьби i болю; там щось дiЯлосЯ i таке страшне й
несподiване, що всi, хто був на мосту й перед мостом, мовби хитнулисЯ в
той бiк i, полишаючи напiврозметаний мiст, наставлЯючи спини торжествуючим
дрижинникам, ринули до брами й за браму, i ‘ивоок пробивсЯ туди знову ж
таки серед перших, але лiпше було йому й не пробиватисЯ, бо там кипiв
справжнiй бiй, там теж, мов зродженi нечистою силою, вигарцьовували
верхiвцi з такими самими червоними щитами, Як i в тих, що стоЯли перед
розметаним мостом, а коло верхiвцiв рубалисЯ мечами й кололисЯ довгими
списами пiшi воїни, теж прикриванi мiцними щитами, воїни, вмiлi,
безжальнi, жорстокi.
‹ежав, пробитий багатьма списами, прибрамний ведмiдь, що колись так
налЯкав ‘ивоока, падали вбитi й пораненi радогощани, може, й ‘ивоок упав
би вбитий або поранений, Якби вiн i далi лiз наперед, у саме вировиннЯ,
але йому перед очi став велетенський верхiвець: нi кiнь, нi одЯг верхiвцiв
не були знанi ‘ивооку, зате надто добре вiдома йому була постать того
чоловiка, а коли ще забачив товстенну пику, коли блиснув широченний меч у
руцi нападника, хоч мечем тим вiн нiкого й не рубав, бо стоЯв собi збоку
на згiрку i тiльки помахував зброєю, мовби вiдганЯв вiд конЯ гедзiв чи
мух, то вже тодi хлопець вiдразу впiзнав бабонюха Љакору i навiть не
здивувавсЯ, що той тут, так нiби купець i не виїздив з ђадогостЯ, спав
собi десь, напившись мiцного меду, а це почув гамiр та й прискочив, щоб не
взiвати здобичi, бо купець повинен мати зиск з усього, на те вiн i купець.
I Як тiльки вiн упiзнав Љакору, то, й не думаючи, кинувсЯ туди на згiрок,
ще здалЯ виважуючи свого дубцЯ i примiрЯючись до переднiх нiг конЯ, бо
навiть тепер, коли навколо рубалисЯ й кололисЯ люди, коли лиласЯ кров,
коли падали вбитi нi за що й нi про що люди, ‘ивоок ще Якось не мiг
зважитисЯ бити людину, Яка його не б'є, навiть таку людину, Як Љакора, вiн
вицiлював тiльки конЯ, хотiв звалити його, поставити навколiшки, а потiм
вибити з Љакориних рук меч i бодай тим вiдомстити за ‹учукову смерть. Ђ
може, й ще за щось? ‡а ту поЯву Љакорину в ђадогостi, за оцей несподiваний
удар в спину захисникам города? ‡а те, що привiв сюди кнЯзЯ? џкщо хтось
винен був у тому, що дiЯлосЯ цього ранку, то ось вiн перед ‘ивооком. I
Якщо вже ‘ивоок хотiв мститисЯ, то мав вiн мститисЯ безжально. Ђле ще жило
в його душi надто багато дитинностi, не вмiв з холодним розумом наносити
удар, а ще гiрше: не змiг вiдразу розплутати весь той клубок подiй, що
намножувалисЯ сьогоднi з досвiтку, почавшись ще з тої хвилi, коли Љакора з
своїм обозом уперше вирушив на пошуки ђадогостЯ, щоб пiднести його Як
дарунок кнЯзевi за Якiсь там вигоди й зиски. Ђби мiг, аби знав, то бив би
Љакору ще до того, Як той схаменетьсЯ, але по-дурному забiг наперед конЯ,
вицiлюючи тварину по переднiх ногах. Љакора вчасно його запримiтив, здибив
над хлопцем конЯ, зiм'Яв ‘ивоока, загримiв:
- ѓоп! ѓоп! „ержiть мого роба!
‘ивоок вивернувсЯ з-пiд важучого конЯ, щоб не бути роздавленим, побiг
униз, а за ним хекав роз'юшеним звiром жеребець, ревiв Љакора, хтось
намагавсЯ перепинити дорогу хлопцевi, i тут уже вiн, не дивлЯчись, махнув
мацапигою, i той хтось, не ойкнувши, гепнувсЯ на землю, потiм хлопцЯ
хапали з двох бокiв, i вiн бив мацагирею правобiч i лiвобiч, потiм
врiзавсЯ в саму гущу бiйки i стоЯв на смерть разом з радогощанами, поки
його не оглушили чимось i вiн довго лежав серед мертвих, i по ньому
топталисЯ люди й конi, i вiн упав у несвiдомiсть, коли видобувсЯ з
забуттЯ, то повз нього проскакували чужi верхiвцi, а десь на згiр'Ях i в
долах ђадогостЯ лунали крики й зойки, там бiгали розпатланi жiнки, за ними
ганЯлисЯ чужi вої, i над усiм цим стеливсЯ дим, диму бiльшало й бiльшало,
власне, вiд диму, мабуть, ‘ивоок i повернувсЯ до свiдомостi. ‡адихаючись i
кашлЯючи, вiн пiдвiв голову i побачив високий стовп тлустого полум'Я над
ђадогостем, над найвищим пагорбом, де мало стоЯти капище, здоблене
знадвору й зсередини небаченими вiзерунками. рiзьбленнЯм i барвами.
’одi вiн схопивсЯ i побiг туди, i нiхто йому не заважав, нiхто не ловив
його, бо вiн був, мабуть, єдиний, хто бiг у пожежу, всi iншi втiкали
звiдти, пожежа гналасЯ за людьми, зажерливо накидаласЯ на все, що
траплЯлосЯ на путi: будiвлi, дерева, збiжжЯ, ревла худоба, гвалтували
собаки, iржали конi, а над усiм - сухий потрiск вогню, бурханнЯ полум'Я,
чорне диийвище.
Џотiм все ж на нього накинулисЯ Якiсь люди, вiн боронивсЯ, бив, може, й
вiдiбрав навiть комусь життЯ, але сам зоставсЯ цiлий, тiльки потовчений i
сповитий мiцним ремiннЯм так, що насилу мiг рухатисЯ. ‰ого приведено, Як i
багатьох iнших, в затишний видолинок, куди не досЯгав пал пожежi, але
звiдки її теж було гаразд видно, там знов стоЯла дружина з червоними
щитами, мовби перенесена неземною силою з-пiд пущi просто сюди, в саму
середину ђадогостЯ, попереду дружини стоЯв бiлий кiнь у дорогiм уборi, але
не конЯ перш за все угледiв ‘иво-ок, не коштовне нагруддЯ на ньому й не
шиту золотом i камiннЯм попону, а старого чоловiка, що сидiв наперед конЯ
на ремiнному розставному стiльчиковi. I знов не дорогi шати запримiтив вiн
на чоловiковi, не скарлатини заморський плащ поверх золотої луски бронi,
запнутий круглою коштовною прЯжкою, не шитi перлами чоботи з зеленого
багдадського сап'Яну, не меч у пiхвах, здоблених золотою чеканкою,
рубiнами, Яшмою i смарагдами - все це вiн зауважив згодом, коли не мав що
робити, а тiльки стоЯв i слухав, Як перемовлЯлисЯ про його долю, говорили
про нього, Як про шматок дерева, Як про рiч, Яку можна просто викинути або
вiддати комусь. Ђ тодi, коли його пхнули наперед того сидЯчого старого,
вiн побачив перш за все його очi. ‚iн наштовхнувсЯ на твердi очi, байдужi,
Як виступаючий з води камiнь, тi очi дивилисЯ на нього i не на нього, вони
дивилисЯ мовби крiзь нього, але й не крiзь нього, вони все бачили i
водночас - нiчого, длЯ них не iснувало нiчого на свiтi, крiм них самих,
вони жили власним свiтом, власними клопотами, втомою, знаннЯм,
заспокоєнiстю. ’i очi так вразили хлопцЯ, що вiн навiть не подивувавсЯ
з'Явленню Љакори, вже не на конi, а пiшого, хоч однаково настирливого й
нахабного. Љакора мiцно тримавсЯ за ременi, що сповивали ‘ивоока,
здавалосЯ, що йому залежало передовсiм на тому ремiнЯччi, а не на
хлопцевi, поки хлопець завмерло розглЯдав холоднi очi старого, Љакора
схилив свою головешку в поклонi, забурмотiв:
- ‚еликий кнЯзю, то є київський отрок, що слугував менi, а нинi...
Ћчi так само жили своїм окремим свiтом, i голос, що пролунав у
вiдповiдь на заплутану мову Љакорину, не належав до очей, то був втомлений
приглухлий голос старого чоловiка, в голосi чуласЯ мiць, вгадуваласЯ
давнолiтнЯ звичка до повелiнь, а ще пробивалосЯ крiзь той голос жирне їдво
i питво досхочу, але ‘ивоок, Як i перед тим, не вслухавсЯ в слова, вiн чув
усе, та не заглиблювавсЯ в змiст, вiн бачив тепер виразно i старого
чоловiка, Якого Љакора назвав великим кнЯзем i Який, отже, був кнЯзем
‚олодимиром. Ќапевне, бачив ‘ивоок i його конЯ, i багатий убор, i багатi
шати, але найбiльше цiкавили його отi твердi очi, майже нелюдськi.
- Ђ раз київський, то хрещений, - бурмотiв Љакора.
- ѓаразд, - мовив кнЯзь.
- Ђ Як маю свою здобич у городi, то хай цей отрок...
- Џро що мовиш?
- •ай буде моїм челЯдином. ђобом.
- Ќе твiй отрок, а київський Я...
- ‡остававсЯ тут...
- Ћднаково - київський...
-- Ђле ж, кнЯзю, - в Љакори голос став майже плачливий.
- Ђ що київське - то кнЯзiвське.
- Њаю здобич свою за повелiннЯм...
- Њаєш - то й май собi. Ћтрок - кнЯжий чоловiк. ђозв'Язати.
- ‚тече! - закричав Љакора.
- Џравда? - спитав кнЯзь, не дивлЯчись на ‘ивоока.
- ‚течу, - чесно пообiцЯв ‘ивоок.
- ’одi розв'Язуйте його! - звелiв кнЯзь i вiдвернувсЯ, так нiби
втомивсЯ вiд розглЯдин такого незвичайного отрока, насправдi ж, певно, й
не бачив його, бо хiба ж можна будь-що побачити такими твердо-холодними
очима?
џкби його тримали, Якби пробували повалити на землю, вiн би боронивсЯ,
кусавсЯ б, рвавсЯ щосили, але нiчого того не сталосЯ, просто старий
чоловiк з холодними очима звелiв розв'Язати, чиїсь руки вмiло розплутали
на ньому ремiннЯ. Љакора, щоправда, штурхнув пiд бiк, але вiдразу й
вiдскочив, остерiгаючись скорої здачi. ‘ивоок поворушив затеклими руками,
ступив туди й сюди - був вiльний, образливо вiльний, втiкати не хотiлосЯ,
бо не мав куди та й не було причини длЯ втечi.
’епер його нiхто не чiпав, бо Якось усi довiдалисЯ, що вiн був перед
кнЯзевими очима i кнЯзь повелiв залiчити його до своїх воїв. ‘ивоок мiг
штовхатисЯ серед усiх, мiг кудись бiгти, Як усi, мiг щось там тЯгти, з
кимось їсти, пити. Ђле вiн мав свiй клопiт, кинувсЯ до будинку ‡венислави
- там усе палало, став шукати џгоду, побiг до того мiсцЯ, де стоЯла його
хижа, - i скрiзь вогонь, вогонь, вогонь.
Џошарпаний, потовчений, закiптюжений, ‘ивоок тицЯвсЯ то в одну пожежу,
то в другу, когось рЯтував, а там хтось рЯтував його, бо здуру згорiв би,
зрозпаченим тим, що не знаходить нi џгоди, нi ‡венислави, не мiг до путтЯ
збагнути всього, що чув, а чув безлiч страшних розповiдей, уриваних
звiдомлень, билиць i небилиць; i так кiнчивсЯ день i проминула нiч, а в
ђадогостi ще палало, й дим розповзавсЯ на довколишнi пущi, i вже повзли
новi чутки про те, Як учора згорiла в капищi ‡венислава i, може, ще дехто,
i Як воЇ й дружина погнали увечерi всiх радогощан до џворового озера, щоб
вони прийнЯли там хрест, i Як привезенi кнЯзем з собою київськi 6 грецькi
свЯщеники зайшли пiд Явори i наготували хрести й сосуди з свЯченою водою i
кропила, а люди не хотiли йти в воду, i був лемент, i крик, i розпач, а
потiм з џворового озера здiйнЯлисЯ руки могутнi й шорсткi, Як засохле
ЯвориннЯ, що сотнi лiт стоЯло в водах, i вхопили свЯщеникiв, а за ними 6
декотрих дружинникiв i так з усiм, що тi мали з собою: з хрестами,
кропильницЯми, зброєю, - втЯгли їх у озеро, i вода навiки зiмкнулисЯ над
ними, i жах запанував там, усi кинулисЯ врозтiч, аж поки довiдавсЯ про все
кнЯзь i повелiв поставити нових свЯщеникiв i сам приїхав на берег озера,
щоб простежити за хрещеннЯм непокiрних радогощан, а Як треба буде то й
стати на прю з їхнiми старими богами. Ћднак боги, видно, вдовольнилисЯ
першою пожертвою, Яку собi обрали, i вже нiчого бiльше не вiдбулосЯ
страшного, i вранцi кнЯзь повелiв гасити пожежi i ставити на мiсцi
‡веии-славиногокапища дерев'Яну церкву.
Ќе шкодовано нi сили, нi часу, аби тiльки церква була, Як стала, а
стала вона стрiлчасто на пагорбi, гостра i гола, Як i хрест, що над нею.
I знов, укотре вже, мав дивитисЯ ‘ивоок на той хрест, що забрав у нього
найдорожче.
1941 ђIЉ
Ћ‘IЌњ, Љ€Ї‚
–ибульо, кинь дурити голову!
Џ. Џiкассо
‡ гестапо прийшли згодом; дали професоровi Ћтавi передихнути пiслЯ
концтабору два днi, а може, навпаки, наганЯли страху, бо однаково ж вiн
мав ринести з того табору найбiльший лЯк перед таємничим гестапо, Якого
жахалисЯ бњльше, нiж стрiлЯнини в Ярах, бо там просто вбивали, а в
гестапо, Як розповiдали, людей довго й жорстоко мучили, щоб потiм
покiнчити з ними в Якийсь особливо вишуканий i катiвський спосiб, отож
вони не квапилисЯ, однаково професоровi Ћтавi нiкуди було податисЯ, кожен
його порух був простежений, будинок надiйно охоронЯвсЯ не з оглЯду на
перебуваннЯ в ньому ѓордiЯ Ћтави, а з iнших причин, але вже раз сюди
втрапив i радЯнський професор, то мав там сидiти доти, доки прийдуть за
ним звiдти, звiдки мають прийти, а тим часом хай вiн сидить, трохи оклигує
пiслЯ сирецьких розкошiв i проймаєтьсЯ перелЯком до шпiку кiсток. Ћтож,
певне, з таких високих мiркувань гестапiвцi й не квапилисЯ i прийшли не
першi, навiть професор нурре не став непокоїти ѓордiЯ Ћтаву в першi два
днi його перебуваннЯ у власнiм помешканнi, бо хотiлосЯ йому показатисЯ не
Як штурмбанфюреровi, з чим вiн завжди встиг би, а передовсiм - Як
професоровi Ђдальберту нурре, давньому опоненту професора Ћтави, до
деЯкої мiри колезi е цетера, е цетера. I ото поки в гестапо функцiонер,
Який мав на оцi ѓордiЯ Ћтаву вже з тої митi, Як його виведено за колючий
дрiт (точнiше, з-за колючого дроту) ‘иренького концтабору, готував ще
тiльки бланк длЯ повiстки, що її мав виписати й послати через озброєного
автоматом мотоциклiста, одЯгненого в чорний цератовий плащ, Який лиснiв од
дощу й твердо гримiв од кожного поруху, - мертвий звук приреченостi,
пiдкреслюваний ще самою постаттю мотоциклiста, незугарне кострубатою i
зловiсною, - так ото, випереджаючи всiх: i Ђдальберта нурре з його
залишками професорської делiкатностi, i гестапiвського функцiонера з його
теорiєю неквапливого страху, i чорного мотоциклiста, в плащi з мертвим
шерехом, - до помешканнЯ професора ѓордiЯ Ћтави прибивсЯ зовсiм нежданий
чоловiк.
‚ласне, й не прибивсЯ, а прийшов цiлком усвiдомлено, вибравши
заздалегiдь професорову адресу, навiть знаючи, що Ћтава не евакуювавсЯ в
тил, ще бiльше вiдаючи навiть про те, що Ћтаву випущено з концтабору,
отже, професор стоЯв перед лицем остаточностi, мав в однiй руцi життЯ, а в
другiй смерть, а Якщо точнiше, то в обох у нього була вже смерть, i тiльки
чудом вiн скинув її i опинивсЯ серед живих, а живий думає про живе.
Љеруючись цим твердим принципом, i вiдшукав його неголений чоловiчок, у
старому шкiрЯному пальтi з пiднЯтими плечима, видно, добрЯче випханими
ватою або, ще чимось, що належитьсЯ в кравцiв, у пiдбейканих штанЯх, Якi
лишали досить промiжку над затоптаними в багнюцi черевиками длЯ того, щоб
охочi могли помилуватисЯ дiрками в шкарпетках у чоловiка, а вже заодно й
немитими його п'Ятами.
Џерша його розмова вiдбуласЯ з бабою ѓалею, але розмова та веласЯ на
такi дивнi й заплутанi теми, що баба ѓалЯ нiчого не второпала, тiльки
висловила здогад, що гiсть, мабуть, прийшов до самого професора, а не до
неї, бо вона все-таки хоч i живе тут довше, анiж сам професор, але завжди
була й нинi є просто бабою ѓалею, а професор - то таки професор, до того ж
у неї на кухнi сидить кума з ‹iток, а до ‹iток тепер спробуй доберисЯ,
кумi не можна затримуватисЯ тут довго, вона привозила молоко тим
супостатам, що живуть нижче поверхом, тiльки тому її й пропускають до
Љиєва i в цей дiм, - чума на них усiх! Џрофесора ж вона зараз погукає, та
ось вiн i сам iде.
- ‚и до мене? - спитав ѓордiй Ћтава, що почув чоловiчий голос i трохи
вагавсЯ, чи виходити йому, а потiм все ж вирiшив, що лiпше пiти й
подивитисЯ.
- ‘аме до вас, пане професоре, - схилив нестрижену голову незнайомий.
Љартуза свого вiн тримав у руцi, то був типовий передвiйськовий винахiд
наших кравцiв: щось наполовину вiйськове, наполовину мiлiцiонерське,
наполовину жокейське, але його охоче носили, надто ж тi, хто велику вагу
надавав одЯговi, сподiваючись з його помiччю надолужити все те, чого не
стачало в характерi: насамперед чоловiчої твердостi й мужностi. Њабуть,
прихiдько теж почував себе певнiше в своєму картузi, але в чужiй квартирi
годилосЯ його знiмати, а тут ще перед тобою сам господар, сам професор
Ћтава.
- „обридень, пане професор, - ще додав незнайомий майже улесливо i
мовби урочисто, вiд чого Ћтавi вже й зовсiм стало смiшно, вiн чмихнув, Як
бувало на лекцiЯх, коли студент вiдповiдав йому Якусь дурницю, сказав:
- Ќа жаль, з мене жодний пан, а заодно й професор. Џросто - один з
громадЯн, що лишивсЯ на окупованiй територiї.
—оловiк подививсЯ на Ћтаву вкрай приголомшено. ‚идно, в його завданнЯ
не входило вступати в термiнологiчнi суперечки з професором, до того ж вiн
витратив марно свiй час на розмову з бабою ѓалею, тому прихiдець вирiшив
одразу брати бика за роги.
- Њаєте порцелЯну на продаж? - спитав вiн, озираючись, хоч, звичайно ж,
нiкого, крiм них, тут не було i нiхто не мiг tx почути.
Ђле деЯкi жести дiють, Як епiдемiЯ. ѓордiй Ћтава й собi озирнувсЯ, ще
пильнiше глЯнув на незнайомого, ступнув до нього ближче i тихо, гамуючи
iронiю, Яка могла тут бути доречною, а могла й не бути, поспитав:
- –е що - пароль?
’одi чоловiк злЯкавсЯ вже по-справжньому, вiдскочив од професора, миттю
спiтнiв, розстебнув верхнiй гудзик шкiрЯного пальта, показуючи брудний,
скручений у вiрьовку комiр сорочки i, тримаючись пальцЯми за горло,
погладжуючи собi шию, так нiби хотiв виштовхнути з себе слова, промовив:
- џ до вас з серйозною пропозицiєю. џкщо маєте порцелЯну або срiбло,
гобелени бельгiйськi також... хутра йдуть поза вим... Ђле це так, головне
ж длЯ мене порцелЯна... ’ут Я, - вiн вробив рукою з картузом театральний
жест, - тут уже, будь ласка... ‚еджвуд, Љопенгаген, Њейсен, •еренде...
Њожна й нашу... ѓарднера, Љузнецова... ‚и не чули? - вiн нахиливсЯ до
професора. - ‚они вже вивезли всю порцелЯну з нашого музею... Љолекцiю
графинi Ѓранiцької... Љазка! I все - в невiдомому напрЯмку!
- Ќа жаль, - сказав професор Ћтава, - Я не торгую порцелЯною i,
здаєтьсЯ, навiть не маю... ’iльки iкони...
- Iкониi - сплеснув рукатди чоловiк. - ‘тароруськi iкони! —отирнадцЯтий
вiк! ‘iмнадцЯтий вiк! —ув! Єй-богу, чув.
- ЋдинадцЯтий, - сказав Ћтава, - одинадцЯтий, на кипарисових дошках.
‚ас це вдовольнЯє? Ђ тепер - забирайтесЯ геть!
- Iкони вони теж вивезли з музею. –iла кiмната iкон. Љолосальне
багатство! I теж - у невiдомому напрЯмку. Ђле Якщо ви...
- ѓеть! - повторив Ћтава i пiшов на незнайомого.
- Џослухайте, пане професор, - задкуючи, зашепотiв той, - ви ще не
ознайомилисЯ... ‚ам потрiбна дiлова людина... ‚ мiстi брак дiлових
людей... Ќа ‚олодимирськiй вiдкривсЯ антикварний магазин Љоваленка... ‚и,
звичайно, ще не чули...
- ‡абирайтесь!
- џ перший прийшов до вас, не забудьте - Я перший. Њене завуть...
Ћтава не почув, Як звуть скупщика порцелЯни й iкон, бо захрЯснув за ним
дверi.
’ой називаєтьсЯ так, той називаєтьсЯ сЯк. —и важать тепер назви, в час,
коли людство подiлилосЯ на порЯдних людей i негiдникiв. Ђ втiм, хiба воно
не було роздiлене так завжди?
- ‘пробуймо вiдновити наш давнiй довоєнний звичай, - сказав Ћтава бабi
ѓалi, - всiх вiдвiдувачiв запрошуйте до мого кабiнету. Ђ то Якось незручно
отут, коло дверей...
Њотоциклiст прилопотiв через день пiслЯ вiдвiдин аматора порцелЯни й
приватної iнiцiативи. Ќа вiдмiну вiд ненормального обiдранцЯ в шкiрЯному
пальтi, цей видававсЯ найнормальнiшнм у звнрованому свiтi тривог i
смертей. ђозсипаючи мертвий шерех свого плаща, твердо протупав довгим
коридором пiд немеркнучими поглЯдами давньоруських свЯтих; на нього не
справили нiЯкого враженнЯ анi ще бiльша колекцiЯ iкон у кабiнетi, нi
безлiч книжок, багато з Яких длЯ знавцЯ були б справжньою розкiшшю, вiн
нiЯк не вiдгукнувсЯ на запрошеннЯ господарЯ сiдати, навiть не поглЯнув на
венецiанське крiсло, в Яке не дати Як би й улiз зi своїм негнучким,
залощеним плащем, дiстав з польової сумки Якiсь два папiрцi, один подав
Ћтавi, на iншому тицьнув пальцем:
-_ ѓiр. “мтершрiбен!'
Ћтава впiймав поглЯдом на папiрцевi, Який йому дано, кiлька заголовкiв,
що йшли один за одним, зрозумiв, давiдки цей посланець i, не читаючи далi,
спитав по-нiмецькому:
- Њенi збиратисЯ, чи Як?
- “нтершрiбен! - червонiючи, крикнув мотоциклiст, Який мав
дев'ЯтнадцЯть лiт i необмеженi запаси не розтраченого ще нахабства i з цим
добром прискочив у країну, де, Як його запевнЯли, на багатющiй землi
живуть нi до чого не здатнi, майже дикi люди, i вiн охоче пристав на такi
вмовлЯннЯ, але тепер виЯвилосЯ, що його, здаєтьсЯ, обдурили, бо що ж то за
дикi люди могли б вибудувати таке чарiвне мiсто, Як Љиїв, а тут ось маєш -
український професор, що вже й зовсiм не в'ЯжетьсЯ з твердженнЯм про
дикiсть цих людей, до того ж професор, видно, Якнайсправжнiсiнький, бо
мотоциклiст зроду-звiку не бачив подiбних квартир, стiлькох книжок, а вже
про колекцiю iкон, то вже лiпше й зовсiм помовчати.
- “нтершрiбен! - вигукнув вiн ще раз, бо професор вагавсЯ; дурний
професор, злЯкавсЯ звичайнiсiнького виклику гестапо, де його щось там
спитають i випустЯть, щоправда, можуть i не випустити, таке теж часто
буває, але вже раз тебе отак запрошують, а не забирають уночi, Як сонну
курку, то це прикмета добра, отож:
- “нтершрiбен!
Џрофесор нарештi пiдписавсЯ в одержаннi повiстки, мотоциклiст сховав
папiрцЯ до своєї суми, загримiв плащем, недбало повернувсЯ i пiшов з
кабiнету через довгий коридор, усiЯний, мов небо зiрками, суворими очима
свЯтих: годилосЯ б, звичайно, сказати "ауфвiдерзеєн", але до такої
гречностi мотоциклiст не досЯгнув, бо це ж таки не Ќiмеччина i професор
хоч i справжнiй, Як видно, але бiльшовицький, а з бiльшовиками
мотоциклiста було покликано боротисЯ, а не розкланюватисЯ.
ѓестапо мiстилосЯ в будинку на ‚олодимирськiй. •оч зовнi стоЯла варта,
за важними дверима Ћтава нiс у нiс зiткнувсЯ вiдразу з двома
автоматниками, а ще два такi самi стоЯли трохи далi вiд дверей на
пiдвищеннi, що проходило через увесь вестибюль на кшталт естради. Ќа тiй
"естрадi" крутилосЯ ще кiлька людей у цивiльному i серед них - молода
бiлЯва жiнка з такими повними грудьми, наче вона мала годувати дитину.
Ћдин з вартових мовчки простЯгнув руку, Ћтава поклав йому в долоню свою
повiстку.
- —екати, - сказар нiмецькою мовою вартовий. ‚сi вони, починаючи з
мотоциклiста, починаючи ще вiд охоронцiв ‘ирецького табору, в звертаннi до
мiсцевого населеннЯ вживали тiльки iнфiнiтивної форми. Ќе казали: "iди",
"сiдай", "працюй", "почекай", а"iти", "сiдати", "працювати", "почекати".
Џевно, цiєю безособовiстю в звертаннi вони хотiли пiдкреслити свою
зневагу до повойованих або ж одразу хотiли призвичаїти цивiльне населеннЯ
до казарменого жаргону.
‚артовий знЯв телефонну трубку, попросив Якийсь номер.
- „о вас тут, - сказав комусь, поглЯнув на повiстку, не без здивуваннЯ
промовив: - Џрофесор. Џрофесор Ћтава. „обре.
Џоклав трубку, глЯнув на Ћтаву вже й зовсiм по-звiрЯчому, тай нiби той
заподiЯв йому не знати Якого лиха своїм несподiваним тут, у цiй похмурiй
установi, званнЯм, гаркнув:
- —екати тут!
‘ "естради" спустиласЯ жiнка, пiдiйшла до професора, сказала йому
по-українськи:
-_ ‚ас просЯть зачекати тут.
- „Якую, - вiдповiв Ћтава, - в пропонованому менi обсЯзi Я, вдаєтьсЯ,
можу досить добре розумiти нiмецьку, мову.
- ‡а вами зараз прийдуть, - не слухаючи його, завчено сказала жiнка i
вiдiйшла вбiк.
Ќа професора дивилисЯ всi: вартовi коло дверей, вартовi на "вдтрадi",
кiлька пiдозрiлих цивiлiв - чи то шпики, чи кати. ‰ому неприємнi були цi
оглЯдини, ще неприємнiшим було очi-ЯуйаннЯ коло дверей, принизливе й
жалюгiдне, вiн вiдчував себе зараз у становищi хворого, Якого розрiзали на
операцiйнiм етолi й забули або не хотiли зашити. џкби це було за iнших
обставин, десь до вiйни у своєму рiдному мiстi (а тепер воно вoнo чуже,
чуже!), то вiн би нiзащо не став ждати, сказав би:
"™о? ’реба ждати? Ќу, то Я iншим разом" - i пiшов би собi. Ђле тут не
мав куди йти, був у пастцi, знав, що випустити вiдси його нiхто не
випустить; не прийти сюди теж не мiг, бо однаково б забрали, а так ще була
Якась надiЯ, вiн досить недвозначно висловив її синовi, коли йшов до
гестапо, попросив Ѓориса, щоб той ждав його, щоб нiкуди не виходив з
помешканнЯ, не наражавсЯ на небезпеку, дуже просив сина, i той обiцЯв,
тiльки вже, коли батько був коло дверей, Ѓорис глухо спитав: "Ђ коли не
вернешсЯ?" Ћтава вдав, що не почув синового запитаннЯ, мерщiй зачинив за
собою дверi, вiн хотiв вернутисЯ, вiрив чомусь, що повернетьсЯ додому, а
що далi? - не знав. џкби не син, то не було длЯ нього нiЯкої трагедiї
навiть у смертi. Ђле був син. Ђ ще була справа його життЯ. ‚ласне, в
кожного е Якiсь справи, але вбивають людей, не питаючи, що вони полишають
по собi незакiнчене, нездiйснене. Њабуть, невикiнчених справ гине з людьми
бiльше, анiж маємо довершених.
Ќарештi за Ћтавою прийшли. Ќевисокий чорнЯвий молодик з розчесаним на
продiл лискучим волоссЯм, густо намазаним брильЯнтином, поважно спустивсЯ
по сходах, пiдiйшов до вартового, вiдiбрав у нього повiстку, помахуючи нею
недбало, знову-попрЯмував до сходiв, здалЯ вже кинув через плече Ћтавi. '
- Љомм!'
ЏiдiймалисЯ на третiй чи четвертий поверх, сходова клiтка загороджена
була густою дротЯною сiткою, щоб не спробував нiхто кинутисЯ з висоти й
таким чином позбутисЯ передчасно всiх тих мук, Якi йому готовано; плутали
довгими коридорами з мертвими дверима, професоровi здавалосЯ, що вони
нiколи нiкуди й не прийдуть, вiн хотiв, щоб це був просто немилий жарт,
щоб його отак поводили-поводили, а потiм i випустили з цього похмурого
"палацу працi", бо й що б вiн мав тут казати, про що свiдчити? Ђле
розчинилисЯ однi з багатьох безликих дверей, вiн опинивсЯ в казеннiй,
погано вибiленiй кiмнатi, в Якiй, окрiм столу i двох стiльцiв, нiчого не
було; чорнЯвий кинув йому "†дати!" - i зник, але вийшов не в тi дверi, що
вони ввiйшли, а в iншi, Якi були в бiчнiй стiнi i вели, Як устиг помiтити
Ћтава, в таку саму мертву, голу кiмнату.
Џрофесор трохи постоЯв посеред кiмнати, сподiваючись, що до нього
прийдуть, але нiкого не було, зате невiдчепно з'ЯвилосЯ вiдчуттЯ, що за
ним стежать, аж вiн став озиратисЯ навколо, але нiде не побачив нiчого
схожого на пристрiй длЯ стеженнЯ, на нього могли дивитисЯ хiба що крiзь
шпарку в дверЯх, але це Якось видавалосЯ занадто несерйозним длЯ такої
похмурої установи.
‘iдати на стiлець не хотiлосЯ, бо Якщо його стануть допитувати (про що?
про що?), то вже неодмiнно посадовлЯть иа стiлець i примусЯть сидiти
довго-довго, велiтимуть думати, зважувати. Ќеважко уЯвити перебiг такої
процедури.
Ћтава пройшовсЯ по кiмнатi, став бiлЯ вiкна. ‘подiвавсЯ, що побачить
Љиїв, може, •рещатик, а може, й ‘офiю, з висоти Љиїв ще прекраснiший, анiж
з землi, хоча, звичайно, не з усЯкої висоти, Як вiн у цьому вже
пересвiдчивсЯ, сидЯчи на сирецькому пагорбi. Ћднак не Љиїв побачив
професор Ћтава. ‚iкно виходило в глибокий i вузький двiр, замкнений з
протилежного боку будiвлею, схожою чи то на пакгауз, чи на пожежне депо,
така вона була висока й безлика, але, на вiдмiну вiд господарчих
примiщень, будiвлЯ та, Як i основний корпус, дiлиласЯ на поверхи, тiльки
поверхи були Якiсь присадкуватi, так що трьом чи чотирьом поверхам будинку
вiдповiдало десь п'Ять чи шiсть поверхiв тiєї будiвлi, i поверхи в нiй, Як
i в будинку, значилисЯ вiкнами, один рЯд таких вiкон проходив майже на
рiвнi очей професора Ћтави, вiн добре бачив їх з своєї позицiї i мiг
переконатисЯ, що то, власне, й не вiкна в звичайному розумiннi цього
слова, а просто собi отвори, Як у собачiй будцi, тiльки що собак нiхто ще
не здогадавсЯ ховати за сталевими гратами, а тут усi вiконечка були
захищенi так надiйно гратницЯми, неначе за ними зберiгалисЯ всi золотi
запаси свiту.
- Џан професор Ћтава? - почулосЯ за сЯйною.
Ћтава повернувсЯ. Џозад нього стоЯв високий худорлЯвий зондерфюрер з
рЯдком орденських планок над кишенею форменого френча, втомлено мруживсЯ
проти свiтла, щосили вдавав ввiчливiсть й iнтелiгентнiсть.
- ’ак, - сказав професор, - Я Ћтава.
- „аруйте, що примусив вас чекати. - ‡ондерфюрер говорив - о, диво! -
українською мовою, хоч з незвичним металевим акцентом, але однаково
українською, видно, вiн був з людей, готованих Ђльфредом ђозенбергом длЯ
освоєннЯ нових територiй, а може, професор Ћтава мав справу а полiглотом,
що володiв усiма можливими європейськими мовами. џке то мало значеннЯ?
- Џрошу сiдати, - запросив зондерфюрер i не сiв, поки не сiв професор,
видно, вчивсЯ колись добрих манер, а може, знов же таки спецiально все
приготував длЯ зустрiчi радЯнського професора, вiдаючи добре, що з
брутальнiстю нiмецькою Ћтава зазнайомивсЯ досхочу, тож хай пересвiдчитьсЯ
ще й у нiмецькiй цивiлiзованостi.
- Љурити? - спитав зондерфюрер, не витримуючи довше правильного
слововживаннЯ i переходЯчи навiть у чужiй длЯ нього мовi на звичайний
солдатський жаргон з безособовими формами.
- „Якую, не вживаю, - ледь посмiхаючись, вiдповiв Ћтава.
- “ вас гарний настрiй? - поцiкавивсЯ зондер.
- Ѓув би кращий, Якби ми з вами не зустрiчались, - пiшов напролом
Ћтава.
- Џрошу пам'Ятати, - сухо сказав гестапiвець, - тут не жартують.
- ‡наю.
- ’ут вiдповiдати на запитаннЯ.
- Ђбо не вiдповiдати, - уточнив Ћтава.
- Ќi, - облизуючи губи, нахилив голову гестапiвець, - вiдповiдати.
‚iн дививсЯ на Ћтаву спiдлоба, дививсЯ довго, мiж ними вiдбулосЯ
змаганнЯ поглЯдами; Ћтава витримав це мовчазне змаганнЯ, але гестапiвець
не розчарувавсЯ i навiть, Як видно, не розгнiвавсЯ, пружно пiдвiвсЯ,
пройшов по кiмнатi, потiм наблизивсЯ до столу, вiдiмкнув шухлЯду, глЯнув
на Якiсь папери, дiстав з iншої шухлЯди кiлька чистих великих бланкiв з
зображеннЯм хижого фашистського орла нагорi, сказав, сiдаючи:
- ‚и будете розповiдати.
- ™о саме? - не зрозумiв Ћтава.
- ‚се.
- Ђле що саме?
- ‚и - професор Ћтава. ’ак?
- ђаз це вам вiдомо, то справдi так. џ Ћтава. Ѓув професор. ’епер -
просто...
- Њи ще будемо говорити про це. Ѓiльшовик?
- џк усi, - сказав Ћтава, - џк увесь мiй народ.
- џ питаю - ви член партiї бiльшовикiв?
- ‡араз це не грає ролi.
- џ питаю.
- Ќа жаль, не був членом партiї. Ђле тепер шкодую. ‚ельми шкодую.
- Њоральнi категорiї нас не цiкавлЯть. „алi: з Якою метою ви лишилисЯ в
Љиєвi?
- ’обто?
- „лЯ чого ви лишилисЯ в Љиєвi? ‚арум, тобто чому?
- Ђле ж... дивно... –е - моє мiсто... ’ут мiй батько, дiд, усi...
- Њоральнi категорiї нас не цiкавлЯть. ‡ Якою метою ви лишилисЯ?
- ™одо мене, то тут були рiзнi причини, але... –iлий народ лишивсЯ на
своїй землi. ‚и що - допитуватимете цiлий наш народ?
- ‡ Якою метою? - не слухаючи його, торочив своє зондерфюрер, щось
швидко дрЯпаючи простим олiвцем на паперi.
- ђЯтувати iсторичнi споруди Љиєва, - сказав утомлено Ћтава, - собори,
‹авру... –е, звичайно, безглуздЯ, один чоловiк тут нiчого не мiг вдiЯти,
але менi помагали... Ѓагато людей помагало, хоч, звичайно, у людей - iншi
клопоти... Ђле не будемо про це...
- Ђ Яка мета? - гестапiвець довбав у одне мiсце, мов дЯтел.
- ‚се, бiльше менi сказати нiчого.
- •то залишивсЯ з вами?
Ћтава вирiшив, що йдетьсЯ про Ѓориса. ‡вичайно, вони знають про сина
так само, Як уже все знають про нього, але вимовлЯти синове iм'Я в цьому
гнiздовищi смертi вiн не мiг.
- ‘ам, - сказав вiн, - Я завжди був самотнiм... •то хоче йти на риск
вiдкрить i нових теорiй у науцi, повинен бути готовим до самотностi...
- Џовторюю: нас не цiкавлЯть категорiї моральнi. џ питаю, хто вашi
спiльники?
- ‘пiльники? ‚ чому?
- “ вашiй роботi.
- ‚ Якiй роботi? џ ж сказав, що працЯ вченого вимагає...
- Ќас не цiкавить ваша працЯ вченого... Ќас цiкавлЯть вашi спiльники по
пiдривнiй роботi проти райху... ’ут, у Љиєвi...
- ‡даєтьсЯ, ви сказали, що тут не жартують? - холодно нагадав Ћтава. -
™о мають означати вашi слова?
- Ћзначають те, що означають. - ‡ондерфюрер штовхнув кiлька списаних
аркушiв до Ћтави, пiдклав йому гостро заструганого олiвцЯ. - Џiдписувати.
Њожу перекласти.
- Ќе треба, Я розумiю по-нiмецьки, - сказав Ћтава, проглЯдаючи записи,
i посунув один за другим аркушi до гестапiвцЯ. ЋлiвцЯ не брав до рук
зовсiм.
- ’ут написано, що Я залишивсЯ в Љиєвi з завданнЯм вести пiдривну
роботу проти нiмцiв. –е неправда. Ќiхто не давав менi жодного завданнЯ.
‹ишивсЯ Я цiлком випадково. Њав евакуюватисЯ, але... Џросто мiй дивний
характер спричинивсЯ... Ђле завданнЯ... пiдривна робота... –е смiшно... џ
не можу пiдписувати таке...
- Ќе пiдпишете - наслiдки будуть звичайнi, - байдуже промовив
гестапiвець.
- –е - неправда.
- Ќаслiдки будуть звичайнi, - пiдвiвсЯ гестапiвець, - прошу подумати. -
‚iн позамикав шухлЯди i вийшов, лишивши Ћтавi списанi виразним, крупним
почерком аркушi з чорними орлами вгорi i гостро заструганий олiвець.
Ћтава ще трохи посидiв i знов помандрував до вiкна вивчати внутрiшню
гестапiвську в'Язницю, тиху й причаєну зовнi, схожу на добре пильнований
склад длЯ зберiганнЯ державних скарбiв.
Ќевже нурре витЯг його з табору смертi лиш длЯ того, щоб тепер пiддати
допиту в гестапо? Ђле ж це безглуздЯ! ‰ого могли тисЯчi разiв допитувати в
самому таборi, могли забрати в гестапо просто звiдти, не завозЯчи до
квартири, не влаштовуючи цього спектаклю з поверненнЯм до життЯ, до
звичної обстановки. Њоже, й з Ѓорисом, з його рЯтуваннЯм - теж спектакль?
I цей виклик i допит - теж одна з дiй умiло вiдрежисерованого кимось
спектаклю? Ђле ким i навiщо? џкий iнтерес ЯвлЯє длЯ них вiдлюдькуватий
професор, що ламав собi голову над Якимись там мистецькими таємницЯми
часiв Љиївської ђусi? Ѓув би вiн фiзик, математик, металознавець, мав би
справу з оборонною технiкою, з авiацiєю, з моторами. Ђ так - фрески,
мозаїки, спроба реконструювати перебiг подiй, що мали мiсце тисЯчу рокiв
тому. Љого б це зацiкавило?
™е раз прийшов зондерфюрер, знов кiлька разiв повторив, що наслiдки
будуть звичайнi, зник, а професор Ћтава нарештi вже тепер усвiдомив собi
похмурий змiст слiв "звичайнi наслiдки", бо значити це могло тiльки одне:
смерть, кiнець, зникненнЯ. „лЯ гестапо - це вважалосЯ звичайним, а
будь-Який проЯв життЯ належав до випадкiв незвичайних i, Як на гадку
отаких дресированих зондерфюрерiв, просто протиприродних.
"Ђ що, коли сказати йому про нурре? - вiдчаено подумав Ћтава. - џкщо
цей тип i знає про того, то не викаже цього, але повинен буде Якось
зреагувати на факт мого знайомства з їхнiм есесiвським професором. џ ж
скажу, що просто - його колега..."
ѓестапiвець, мовби передчуваючи несподiванку, Яку готує йому радЯнський
професор, довго не приходив, певно, вiн десь тiшивсЯ з свого великого
вмiннЯ наганЯти страх на свої жертви, може, навiть спустивсЯ вниз, вийшов
на вулицю i смачно пообiдав у ресторанi навпроти, на Якому красуваласЯ
вивiска: "’iльки длЯ нiмцiв", - а потiм ще й дозволив собi невеличкий
променад туди й сюди попiд пишними влiтку, а тепер оголеними, мокрими, але
однаково прекрасними деревами, бо нiчого не може бути лiпшого за дерева в
кам'Яному мiстi, це зондерфюрер, вихiдець з зеленої ’юрiнгiї, знав аж он
Як добре, а ще вiн знав, що людинi, окрiм здатностi милуватисЯ деревами,
квiтами, жiнками i мальовничими пейзажами, корисно час вiд часу лЯкатисЯ,
длЯ цього лиш треба створити вiдповiднi умови, i всi на землi, власне,
повиннi подiлЯтисЯ на тих, що лЯкаютьсЯ, боЯтьсЯ, i на тих, що створюють
їм длЯ цього належнi умови. ™о ж до радЯнського професора, то вiн має
умови просто винЯтковi, лишилосЯ тiльки пересвiдчитисЯ, до Якого стану
перелЯку той дiйшов, длЯ чого зондерфюрер швидко добравсЯ до свого поверху
i негадано з'ЯвивсЯ перед професором Ћтавою.
- Ќу, отже? - бадьоро вигукнув вiн. Џрофесор розглЯдав внутрiшню
в'Язницю гестапо. ‡ондерфюрер пiдiйшов до нього, теж став дивитисЯ в двiр,
на загратованi вiконечка, Якi в нього не викликали жодного вiдчуттЯ, вiн
дививсЯ на них так само байдуже, Як на кришки каналiзацiйних люкiв на
вулицЯх мiста, скажiмо, або на що? Ќу, це не грає жодної ролi. •ай уже
малює собi приємнi картинки, споглЯдаючи на в'Язничнi вiконечка, професор,
Який, здаєтьсЯ, мав усе життЯ справу з мистецтвом, а все мистецтво, Якщо
це справдi так, базуєтьсЯ на буйнiй уЯвi.
- ’о що? - ще бадьорiше поспитав гестапiвець, переконаний, що Ћтаву вже
зламано остаточно, бо чоловiк не може навiть вiдiрватисЯ вiд споглЯданнЯ
свого ймовiрного житла, що було б ще далеко не гiршим кiнцем!
- ‚ам вiдомий професор нурре? - зненацька спитав Ћтава, спокiйно
вiдходЯчи од вiкна.
- Џрофесор нурре? ™о ви хочете цим сказати?
- Њоже, ви його краще знаєте Як штурмбанфюрера нурре?
- турмбанфюрер нурре?
- ‚iн живе у тому самому будинку, що Я.
- Ќе грає ролi.
- Њи з ним давнi колеги.
- Њоже, ви ще скажете, що вiн - ваш спiльник?
- ‚iн вивiз мене з табору на ‘ирцi.
- Џрипустимо.
- ‚iн мене шукав там дуже довго i вперто.
- џкби вiн звернувсЯ до нас, ми знайшли б вас набагато швидше.
- Ђле тепер вiн буде розчарований, коли довiдаєтьсЯ, -що надаремне
вiдшукував мене. Ѓо знаходити людину, щоб вона знову зникла...
- ’ак, - сказав гестапiвець, - Я довiдаюсЯ. —екати.
‚iн вийшов з погано прихованим невдоволеннЯм, але досить добре
маскованою розгубленiстю, а професор Ћтава знов узЯвсЯ вивчати похмурi
вiконечка внутрiшньої в'Язницi.
џкщо довго вдивлЯтисЯ в той самий предмет, то перестаєш його бачити,
думаєш зовсiм про iнше або й зовсiм нi про що не думаєш, вiдчуваєш
цiлковиту нездатнiсть твого мозку до бодай найменшого зусиллЯ,
перетворюєшсЯ на такий самий неживий предмет, Як i той, що маєш перед
собою. Ђ коли перед тобою в'ЯзницЯ - один iз найдавнiших людських
винаходiв... џк то кажуть: "Ќе зарiкайсЯ: i по мудрому чорт катаєтьсЯ..."
Ќема забезпечень, нема гарантiй, а в його становищi - нема порЯтунку. ™е
зовсiм недавно фашизм сприймавсЯ Як щось, далеке, нереальне, Як наполовину
породженнЯ пропаганди. „ивилисЯ кiнофiльми "ђодина Ћппенгейм", "Џрофесор
Њамлок" - штурмовики, гестапо, арешти, але сприймалосЯ це навiть не Як
вiддалена загроза, а просто Як чергове нещастЯ ще одного народу, Який не
знав, за кого голосу вати на виборах. ’iльки вiддати голоси, кому
належало, i ситуацiЯ була б зовсiм вiдмiнною. Ђ в Iспанiї фашизм нiколи б
не перемiг, Якби захiднi держави не наклали ембарго на ввiз зброї, бо
республiканцi задихалисЯ без зброї, а фашистiв тим часом щедро i безкарно,
цiлком безкарно i нахабно постачали всiм необхiдним i ѓiтлер, i Њуссолiнi.
‚ Iталiї фашизм уЯвлЯвсЯгй геть чимось оперетковим, з отiєю грою Њуссолiнi
пiд римських цезарiв, з його промовами з балкона ‚енецiанського палацу в
ђимi, з переодЯганнЯм в чорнi сорочки. џсна рiч, ми усвiдомлювали
небезпеку, ми знали, що нас не люблЯть за те, що держава наша не схожа на
будь-Яку з iснуючих нинi й з тих, що будь-коли iснували в iсторiї людства,
але ми вiдчували i власну могутнiсть, ми бадьоро спiвали "…сли завтра
война..." i обiцЯли бити ворога на його територiї, i заколисаний такою
упевненiстю Якийсь там професор Ћтава мiг дозволити собi розкiш займатисЯ
вивченнЯм аж таких вiдлеглих проблем, Як мистецьке минуле свого народу,
спокiйно й неквапом вiдтворював вiн у своїй уЯвi золотий вiк Љиївської
ђусi, вiдбував разом з давнiми майстрами мандрiвки по всiй землi, вкритiй
пущами й борами, будував собори, покривав їх дивними фресками й дорогою
мусiєю, i нiхто йому не заважав, нiхто не ставив того за зле;
шанобливiсть, Якою оточувано його, на перший поглЯд дивацькi й не кожному
потрiбнi занЯттЯ, впокоювала ѓордiЯ Ћтаву дедал бiльше, вiн був
переконаний, що так триватиме стiльки, скiльки має бути, нiщо не завадить
йому викiнчити справу його життЯ, нiхто потiм не звинуватить його в тому,
що вiн змарнував своє життЯ, прогайнував його, провiв у неробствi.
Ђле щоб отакий дивний i сумний фiнал, безглуздо-трагiчний фiнал?
I no мудрому чорт катаєтьсЯ. ‘тара, на жаль, вiчно актуальна
пересторога...
нурре примчав до гестапо сам. ‚iн не покладавсЯ на тих запопадливих
телепнiв, Якi те й знають, що хапати людей без розбору та запаковувати їх
до в'Язницi. Ќа ньому був сiрий цивiльний костюм, сiре ворсисте пальто,
м'Який капелюх, Який вiн скинув, убiгши поперед зондерфюрера до кiмнати,
до пiвтем-ної кiмнати, де ѓордiй Ћтава ще й крiзь сутiнки намагавсЯ
розгледiти внутрiшню гестапiвську в'Язницю й снував свої невеселi думи.
Њоже, професор нурре скинув свого м'Якого капелюха (аж диво бере, Як вiн
довiз незiм'Ятим з самої Ќiмеччини такого м'Якого капелюха!) з пошани до
свого колеги професора Ћтави, а може, через те, що спiтнiв, поки вибiгав
на четвертий поверх, бо вiн не мiг спокiйно пiдiйматисЯ по сходах, знаючи,
що тут жде його гер професор, жде чи не жде, може, вiн i не сподiвавсЯ на
пiдтримку, цiлком випадково, ймовiрно, згадавши його iм'Я, але серед людей
науки мають iснувати певнi норми поводженнЯ, має бути, Як то кажуть,
солiдарнiсть, старi професори ще за його юностi вчили, що мiж ученими має
бути солiдарнiсть навiть у помилках, Як мiж свЯтими й жiнками - в грiхах,
хоча це можна було б вiднести й на карб державних дiЯчiв, Якi то а
незрозумiлою прискiпливiстю вишукують щонайменшi похибки один в одного, то
раптом заплющують очi навiть на цiлком вiдвертий розбiй, але, хвала богу,
з цим буде назавжди покiнчено, Як тiльки в Європi, а там i в .цiлому свiтi
запанує новий лад, встановлений доблесними нiмецькими вiйськами пiд мудрим
проводом фюрера, бо нiмецька нацiЯ вiддавна вважаєтьсЯ найсправедливiшою
на землi, її великi мислителi, поети, музиканти заклали, Як нiхто iнший,
пiдвалини длЯ гармонiйного правопорЯдку в свiтi, лишаєтьсЯ тепер зробити
ще одне зусиллЯ i...
‚iн говорив безугавно весь той час, поки вони спускалисЯ по сходах,
великодушно поступивсЯ Ћтавi мiсцем коло поручнiв, бо ж однаково той не
мiг кинутисЯ вниз, у вузьку кам'Яну шахту, передбачливо загороджену мiцною
дротЯною сiткою, опрiч того, кидатисЯ вниз головою длЯ професора Ћтави
тепер, коли його так вчасно й благородно рЯтували (i вже вдруге, а Якщо
лiчити ще й випадок з сином, то втретє!), не було нi причин, нi тiм бiльше
сенсу, Якщо взагалi можна вiдшукати будь-Який сенс у тому, щоб добровiльно
розбивати голову, Яку ще нiкому не вдавалосЯ заново склеїти, так, ха-ха!..
- на жаль, не вдавалосЯ, хоч iнодi така потреба й вiдчуваласЯ; iсторiЯ
наводить нам безлiч прикладiв, i в даному випадку голова професора Ћтави
теж належить iсторiї, так Як належать iсторiї обличчЯ всiх великих
державних мужiв, вони Якраз проходили вестибюль, прикрашений (професор
Ћтава вранцi й не помiтив тої "прикраси") великим портретом ѓiтлера з
українським написом внизу: "ѓiтлер-визволитель", - зеленаво-брунатнi
вiдтiннЯ, вiйськовий плащ з настовбурченим комiром, високий офiцерський
кашкет, звiрЯче поличчЯ мiж зеленавiстю картуза й плаща, розмаханi штрихи,
всезагальна колючiсть, враженнЯ таке, що портрет ось-ось загарчить на тебе
по-тигрЯчому; бiдна iсторiЯ! - невже їй нiчого бiльше привласнювати, окрiм
таких мармиз?
Ђле ѓордiй Ћтава мовчав. Њiг би багато дечого сказати балакучому геру
нурре, та, бач, ролi в них були такi, що в одного не затулЯвсЯ рот вiд
захвату своїми успiхами, своєю переможнiстю, а iнший мав тiльки мовчати
або ж вiдповiдати на запитаннЯ, Якi може поставити йому будь-хто з
переможцiв, запитаннЯ найнесподiванiшi, найбезглуздiшi, найобразливiшi,
найобурливiшi, однаково, його обов'Язок тепер полЯгав тiльки в тому, щоб
задовольнЯти цiкавiсть переможцiв, вволювати їхнi примхи, пiдтверджувати
їхнi припущеннЯ, i все то без жодної спроби опору, бо з оглЯду на
вiйськовий час вiн може бути вiднесений до людей, що становлЯть небезпеку
длЯ нового ладу, Як це вже мало й не сталосЯ через непотрiбну
запопадливiсть функцiонерiв гестапо, i Якби тiльки вiн так вчасно не
згадав про свого великодушного i, хвала богу, впливового колегу, то
невiдомо, чим би все скiнчилосЯ, i чи...
Џрофесор Ћтава вiдчував себе в ролi приреченого задовольнЯти забаганки
переможцiв навiть тодi, коли вони покинули сiрий будинок гестапо, i коли
вони вечерЯли в ресторанi з написом на вхiдних дверЯх: "’iльки длЯ
нiмцiв", i коли по вечерi Ђдальберт нурре запропонував йому невеличкий
шпацiрганг, тобто прогулЯнку до площi Ѓогдана i навколо ‘офiї, вважаючи,
що буде добре трохи розносити неприємний настрiй цього не зовсiм
щасливого, точнiше кажучи, просто таки фатально нещасливого днЯ, вiдкинути
вiд себе рештки незгод, Як вiдкидають непотрiбнi спогади, а що може лiпше
надаватисЯ до цього, анiж нiчна прогулЯнка навколо тисЯчолiтньої свЯтинi
слов'Янського свiту.
Ќайлютiший ворог не вигадав би тЯжчої кари длЯ ѓордiЯ Ћтави, анiж
пропонована йому пiслЯ всього прогулЯнка навколо ‘офiї: в мертвому,
сплюндрованому, потоптаному, збезчещеному мiстi, серед темної ночi мав вiн
ходити туди й сюди коло собору, вивченню Якого присвЯтив життЯ, ходити
помiж фашистських вартових, що стовбичили там i там i сито вiдмурку-валисЯ
на паролi, проказуванi їм штурмбанфюрером нурре, ходити лиш длЯ того, щоб
усвiдомити з трагiчною остаточнiстю жорстоку iстину вiйни: мiсто не твоє,
собор не твiй, свЯтинi не твої, нiчого твого тут немає, а отже, немає й
тебе, бо iснуєш ти, тiльки допоки володiєш своєю землею, своїми мiстами,
своїми свЯтинЯми, своєю батькiвщиною й дiдизною.
- џ не пiду туди, - сказав твердо Ћтава, вже коли вони пройшли дзвiницю
i пiд ногами в них почулисЯ кам'Янi плити софiйського подвiр'Я.
- Ђле ? Љ чому? - здивувавсЯ нурре. - –е так романтично! –е...
Ћтава мовчки повернувсЯ й пiшов назад. ‚артовi пропустили його без
паролiв. нурре теж не гнавсЯ вiдразу, дав Ћтавi вiдiйти трохи вiд собору,
тiльки тодi наблизивсЯ до нього, достосувавсЯ до знервованого кроку
професорового, промовив:
- џ намагаюсЯ зрозумiти вас, професоре Ћтава, i, здаєтьсЯ, менi стає
зрозумiлим. Ђле... життЯ йде своїм шлЯхом, попри нашi настроєвостi, нашi
переживаннЯ, нашi симпатiї й антипатiї... †иттЯ вимагає- ‚оно завжди
вимагає вiд людини. ‹юдина й народжуєтьсЯ на свiт лише длЯ того, щоб
виконати Якiсь обов'Язки, i значеннЯ людини в свiтi визначаєтьсЯ вагою
обов'Язкiв, покладених на неї i виконуваних нею. IсторiЯ поклала на нас
особливо тЯжку мiсiю. Ђле... Њи гордо несемо її. ‚еликi небеснi тiла в
своєму навальному русi завжди затЯгують тiла меншi, дрiбнiшi, все, що
потраплЯє в сферу їхнього впливу, повинно або ж рухатисЯ в тому самому
напрЯмку, або ж згорЯти, зникати безслiдно... ’ому Я... Њенi не
хочетьсЯ... ‚и вже мали нагоду переконатисЯ, що Я роблю все можливе,
аби... Iм'Я професора Ћтави знане цiлiй Європi... ‚оно не повинне... ‚и
розумiєте, що Я хочу сказати. Ђле длЯ цього...
Ћтава мiг би полегшити справу длЯ нурре. Ќе квапливою згодою
виконувати всi його забаганки, а бодай коротеньким запитаннЯм, бодай
спробою поцiкавитисЯ, чого треба Ђдальберту нурре, Якого викупу вимагає
вiн за свої доброчинства, Якою цiною доведетьсЯ платити за всi тi
рЯтувальнi акцiї, що їх проробив штурмбанфюрер нурре по вiдношенню до
радЯнського професора Ћтави. Ђле ѓордiй Ћтава мовчав.
- ‡вичайно, така розмова не длЯ вулицi, - зiтхнув нурре, - але вже так
склалосЯ... џ мiг би зайти до вас, мiг би запросити вас до себе ("’ак,
так, - думав Ћтава, - ти все можеш, тобi все дозволено, ти сам собi пан,
сам собi свинЯ, а от хто Я тепер, i що, i навiщо?"), але... Ќам треба длЯ
цього обрати нейтральну територiю ("’ак нiби iснує нинi де-небудь
нейтральна територiЯ!" - думав Ћтава), щоб жодна з сторiн не мала
морального опертЯ i пiдтримки ("’и певний, що Я зламаний остаточно, що
менi ждати пiдтримки нiзвiдки, що обставини притисли мене, знищили мене",
- подумав Ћтава), тому Я пропоную завтра вранцi зустрiтисЯ просто в
соборi, в цiй вашiй ‘офiї, Яку ви так добре знаєте, Яку ви любите, в
Якiй... џ хотiв сказати, в Якiй вам i стiни помагатимуть, але вчасно
згадав, що вiднинi цi стiни, Як i стiни всього Љиєва, вам не належать, а
належать все ж таки нам, отже, в ‘офiї ми з вами будемо в бiльш-менш
однакових умовах i зможемо поговорити про дiло, Я маю длЯ вас вельми
цiкаву пропозицiю i просив би дуже не вiдкладати цю розмову... ‡года?
- Ќе знаю, - сказав Ћтава.
- ‚и можете подумати. “ вас багато часу. Ђ завтра о дев'Ятiй або навiть
о десЯтiй ранку, хоч Я не думаю, щоб професор любив довго спати, але
однаково... ми можемо прийти сюди о десЯтiй...
- џ не можу, - твердо промовив Ћтава.
- Ќу так, Я розумiю вас. ‚ам би не хотiлосЯ... ‚се ж таки в даному
випадку Я - окупант... Ђле не будемо афiшувати нашого знайомства i... •ай
кожен з нас прийде сюди сам по собi... „омовимосЯ так: Я чекаю вас завтра
вiд дев'Ятої до десЯтої чи навiть до одинадцЯтої... Џросто длЯ невеличкої
екскурсiї... Ђдже в листах ви стiльки разiв обiцЯли показати коли-небудь
менi софiйськi фрески й мозаїки.
- Ћбставини змiнилисЯ, - нагадав Ћтава.
- Ђле не змiнилисЯ ми, сподiваюсЯ.
- Ќа жаль.
- I все ж таки Я.дуже просив би вас...
- ‚ам не треба мене просити... ‚ ваших руках могутнi засобЯ примусу...
- Ќе стану ж Я вдаватисЯ до цих засобiв, щоб мого колегу...
- ‚важайте, що ми не колеги, а вороги.
- џ б не хотiв цього.
- ‚ даному випадку вiд хотiннЯ окремих людей нiчого не залежить. ЏiслЯ
того Як до мого рiдного мiста вступили чужi вiйська, кожен, хто до них
належить, мiй ворог.
- ‘мiливо сказано. Ђле Я розумiю: ви менi довiрЯєте, i це мене тiшить.
- Љажу те, що думаю.
- Ђле в таборi, наприклад, ви не висловлювалисЯ так вiдверто.
- Ќайбiльша трагедiЯ табiрного буттЯ полЯгає, на жаль, Якраз у тому, що
там нiхто не питає тебе, що ти думаєш, взагалi тебе нiхто нi про що не
питає, людину там розглЯдають просто Як матерiал длЯ знущань i знищень, i
це нестерпно.
- Ђле Я визволив вас з табору, i ви можете висловитисЯ до кiнцЯ.
- Ћт Я й висловлююсь, - Ћтава спробував засмiЯтисЯ, але в нього нiчого
не вийшло. „обре, хоч темрЯва приховала болiсну гримасу, що мала правити
за усмiх.
- Њенi все-таки хочетьсЯ, щоб ми зустрiлисЯ завтра в ‘офiї. „лЯ нас з
вами - це прекрасне мiсце длЯ розмов. Џросто вимрiЯне.
- Ќе можу подiлити вашого переконаннЯ.
- Ђле ж повторюю: у мене е прекрасна пропозицiЯ длЯ вас.
- ‚дЯчний вам за допомогу, Яку ви... Ђле пропозицiй ваших... не можу
прийнЯти...
- Ђле ж, професоре Ћтава, - змiненим голосом сказав вурре, - Якщо
забули ви, то, дозвольте, нагадаю вам Я. ЌайдетьсЯ про працю вашого життЯ.
џ трохи старiший за вас i знаю, що то таке, коли ти вже забачив обрiй
свого життЯ i коли думаєш тiльки про те, щоб скiнчити розпочати. ‚iдчуттЯ
того грецького воїна, Який добiгав до Ђфiн, щоб передати вiсть про
перемогу пiд Њарафоном. ‚ичерпанiсть i нестача часу. †ах! ‚и мене
розумiєте? џ не знаю, над чим саме ви працювали, але впевнений, що така
робота у вас є, бо ви справжнiй учений, ви - людина одної пристрастi,
одної мети.
- ‚iйна зашкодила не тiльки менi, - нагадав Ћтава, - а цiлому народовi
моєму.
- Њи вам дамо змогу продовжувати свою наукову роботу! - вигукнув
нурре.
–ього разу Ћтава спромiгсЯ навiть на посмiшку. Ѓо хто б же, Який
учений, силомiць висмикнутий зi звичного трибу життЯ, мерщiй не поспитав
би пiслЯ цього: "„озвольте, а Як виЯ ще зробите?" Ѓо живеш на землi не
самою працею, не тiльки роботою, Яку взЯв на себе, а передовсiм твердим
переконаннЯм своєї незамiнимостi. џкщо не зроблю Я, то й нiхто не зробить.
џкщо вмираю, то вмирає зi мною цiлий окремий свiт, вiдновити Який нiкому
не дано.
Ђле Якщо вмирає, гине цiлий той свiт, у Якому ти жив? —и має тодi сенс
твоє поодиноке буттЯ i чи потрiбна будь-кому твоЯ, нехай i найунiкальнiша
робота, коли вона не слугує на-хистовi, порЯтунковi, оборонi твого
питомого свiту?
Ћтава посмiхнувсЯ навiть не з наївної прЯмолiнiйностi вигуку нурре.
Џросто згадав, Як багато рокiв тому вперше сформулював тему своєї роботи,
Яка мала стати змiстом цiлого його життЯ. Ќазва ось Яка: "„о питаннЯ про
авторство художникiв, Якi здобили ‘офiю київську". „о питаннЯ, до
питаннЯ... –е звучало смiшно сьогоднi, коли фашистам здано мiльйонний Љиїв
i всю “країну, коли танки ѓудерiана рвутьсЯ до Њоскви, коли оточено
‹енiнград, коли за колючими дротами тисЯчi, а може, й мiльйони, коли в
Ярах i перелiсках вдень i вночi розстрiлювано безвинних людей, коли... „о
питаннЯ...
™е добре, що були вони вже на сходах i Ћтава не встиг наговорити нурре
такого, пiслЯ чого знову (тепер уже навiки) опинивсЯ б у гестапо. Ђле
рЯтiвнi сходи в пiвтемрЯвi вели Ћтаву нагору, вiн мовчки схитнув головою,
мовби за давньою професорською звичкою хотiв поклонитисЯ, i пiшов, а
нурре дививсЯ йому в спину, задерши голову, i все ж не витерпiв, гукнув
ще:.
- Ћтже, завтра Я жду вас до одинадцЯтої.
Ѓорис одчинив батьковi ще до того, Як той стукнув у дверi. Ѓуло таке
враженнЯ, що хлопець простоЯв тут з самого ранку, дослухаючись до крокiв
на сходах. Ѓув аж синiй од виснаги, очi йому блиснули гострим лЯком,
певно, ще не вiрив, що батько повернувсЯ цiлий i неушкоджений, може, ждав,
що за батьковою спиною виросте понура постать вартового, та коли й
пересвiдчивсЯ в марностi своїх побоювань, однаково не змiг зiгнати з
обличчЯ стурбованостi й болю.
‚ихований без матерi, Ѓорис не звик до виЯвiв чулостi, тому й не
кинувсЯ до батька в обiйми, хоч Як хотiлосЯ хлопцевi, навiть не повiтав
батька вигуком радостi, хоч той вигук рвавсЯ йому з грудей, навiть не
спромiгсЯ зачинити за батьком дверей.
Ћтава сам поворожив коло замка, а коли обернувсЯ, то за Ѓорисом, в
освiтленому квадратi кухонних дверей, побачив бабу ѓалю з свiчкою в руках.
- ‚се гаразд, - обом вiдразу сказав Ћтава, а потiм обiйнЯв сина за
худенькi плечi й повiв до кабiнету.
- ‘iдай он там, - вказав синовi на венецiанське крiсло, усвiдомлюючи,
може, вперше в своєму життi безглуздЯ всього, що його оточувало: i
багатого зiбраннЯ iкон, i книжкових раритетiв, i спорохнЯвiлих
манускриптiв, i цього венецiанського крiсла, Яке рiзьбив славетний майстер
Ѓрусталоне, чи що, вiн зробив за життЯ всього лиш кiлька таких крiсел,
одне зберiгаєтьсЯ в …рмiтажi, ще одне десь у Ђнглiї, i ось у нього, в
професора Ћтави, теж, але тепер це стало цiлковитою дурницею, тепер це
смiшно й жалюгiдно.
Ѓорис сiв на краєчку крiсла, мов чужий, дививсЯ на батька ще й досi
наполоханими очима, потiм сказав, i в голосi в нього був докiр:
- џ думав, що ти не вернешсЯ.
- Њогло статисЯ, - спокiйно вiдмовив Ћтава.
- Ќе треба було ходити до гестапо! - ожвавлюючись, сказав Ѓорис.
- Џiзно чую слушну раду, - Ћтава теж сiв.
‚они обидва поверталисЯ до життЯ, мiж ними вже проскочила iскра iронiї,
такої характерної в їхнiх стосунках; Ћтава помiтив у Ѓориса iронiчнiсть ще
змалечку i свiдомо культивував, вважаючи її першою ознакою гострого
розуму, бо хотiв передовсiм мати сина розумним.
- Ђле куди б же Я мав iти? - поспитав батько.
-‚тiкати! - Ѓорис зiскочив з крiсла, пробiгсЯ по кабiнету, став
навпроти батька. - ‚тiкати на фронт, ось!
- Џiзно, - вже без тiнi iронiї; навiть утомлено, чого не треба було б
собi дозволЯти, вимовив Ћтава, - справи мої, Ѓорисе, не полiпшилисЯ й
пiслЯ того, Як Я видобувсЯ з-за колючого дроту. ‚се лишаєтьсЯ по-давньому.
“ЯвлЯй, що Я досi за дротом, а ти з другого боку.
- Ќащо! - вигукнув син. - Ќащо це тобi?
- “ЯвлЯй, бо так воно є, - спокiйно вiв далi Ћтава, - i прошу тебе,
вислухай усе, що Я сьогоднi казатиму, i запам'Ятай. Њоже статисЯ, що Я...
Ћдним словом, тобi доведетьсЯ докiнчувати те, що Я почав багато рокiв
тому. ’и розумний хлопець, багато вже знаєш... Ќа жаль, Я нiчого не можу
тобi дати з того, що зробив, але ти знайдеш це по вiйнi... ‚ iнститутських
сейфах, вивезених Ѓузиною... Ќу, ти це знаєш... Ђле Я розповiм тобi...
- Ќу що ти, батьку. - •лопець пiдiйшов до батька зовсiм близько, вiЯ
мужньо долав бар'єр стриманостi, вiн сповнювавсЯ чулiстю, його обличчЯ
вiдм'Якло, стало гарним, добрим хлоп'Ячим обличчЯм, вiн стоЯв коло ѓордiЯ
майже впритул, варто було лиш простЯгти руку, але вони обидва ще
стримувалисЯ, вони . не звикли до зовнiшнiх виЯвлень чулостi, надто добре
знали цiну жестам, однак цього разу все мало бути iнакше, нiж завжди, i
все сталосЯ справдi iнакше, батько простЯгнув одразу навiть не одну, а
обидвi руки, а син майже впав до нього в обiйми i, ховаючи на батькiвських
грудЯх обличчЯ, захлинаючись вiд слiз, майже закричав:
- ™о ти ото кажеш, нащо ти таке кажеш!
- ’реба, - твердо мовив Ћтава, - ти сам бачиш усе. •то знає, може,
доведетьсЯ побачити ще бiльше жорстокостi вiйни... Ђле ти повинен знати,
що е речi, Якi перетривають... Iсторiю народу не можна знищити...
„о самого ранку вони не снЯли, i Ћтава розповiдав Ѓорисовi про ‘ивоока.
ђIЉ 1015
Џ…ђ…„‡€ЊЋЉ. ЌЋ‚ѓЋђЋ„
‚ лета 6523. •отЯщю ‚олодимеру ити на џрослава, џрославже послав за
море, приведе ‚арЯгы, боЯсЯ отца своего.
‹iтопис Ќестора
™е не почувавсЯ кнЯзем, був просто дитиною, немiчною i зболеною,
найнещаснiшою в кнЯжому теремi; ще не усвiдомлюючи всiх кривд, Яких
завдано йому вiд народженнЯ (або ще й до того!), обурювавсЯ, що має
розпочинати своє життЯ в нестерпностi болю, i кричав, кричав, аж синiло
йому вiд напруги малюсiньке личко.
‡ачатий у зненавистi, народжений на калiцтво.
‰ого назвали џрославом, на честь усемогутнього бога џрила, Який
опiкувавсЯ всiм плодючим i ростучим, але тiльки згодом малий кнЯзь збагне,
скiльки глумлiннЯ длЯ нього в тому iменi, i вiдтодi почнутьсЯ довгi роки
тЯжкої ненавистi до батька - великого кнЯзЯ ‚олодимира.
Ќенависть прийшла передовсiм од матерi, ђогнiди, прийшла в нiчному
притаєному шепотi, прийшла з переповiданою так i отак похмурою повiстю про
напад ‚олодимира на кнЯзiвство Џолоцьке, про вбивство батька ђогволода i
братiв ђогнiдиних, про наругу, гвалт, розбишацтво, ганьбу! ‚олодимир узЯв
ђогнiду, мов пiдложницю, а потiм кинув заввагонiлу, подавсЯ до Љиєва
вiдвойовувати володарюваннЯ, у старшого брата свого џрополка, Якого
заповзЯвсЯ звести з свiту ще вiдтодi, Як горда ђогнiда вiдмовила йому в
жениханнi, сказавши: "Ќе хочу роззути робичича, но џрополка хочу".
ђiч неймовiрна: пiд той материн шепiт малий џрослав ладен був забути
власного батька i всю свою дитЯчу прихильнiсть вiддати незнаному џрополку.
Ѓо ж мати про нього так захоплено, так спiвчутливо розповiдала. Ђ рiдний
батько виступав лише забiЯкою й убивцем, бо позбавив життЯ не тiльки
старого ђогволода i його синiв, але й рiдного брата свого џрополка i
звелiв те чинити в передсiнку кнЯжої гридницi, сидiв, певно, в своєму
крiслi посеред гридницi й слухав, Як у сiнЯх точиласЯ боротьба, Як зойкнув
џрополк, Як упав на дерев'Яну лунку пiдлогу.
- Ђ йому ж було болЯче? - питав хлопець матiр. - ‡авжди болЯче, коли
вбивають?
‚iн знав, що таке бiль, бо мав од народженнЯ вивихнутi ноги; ноги йому
зовсiм не пiдкорЯлисЯ, вони собi жили окремiшнiм життЯм, вiн мiг тiльки
повзати, пiдтЯгуючись на руках, всЯ його надiЯ була на руки та на плечi, а
з ногами не виходило нiчого - не помагали анi молитви, нi молебнi, нi
свЯчена вода, нi купелi в травах, нi заморське питво.
‡ате, прикутий до постелi, начувсЯ всього стiльки, що вистачило згодом
на половину життЯ. Ќайперше, Ясна рiч, про батька, Якому ђогнiда нiколи не
могла простити зла, нiколи, нiколи! “зЯв гвалтом пiслЯ вбивства рiдних, а
потiм кинув її в Џолоцьку i вже в Љиєвi, вбивши џрополка, взЯв його
дружину-грекиню собi в пiдложницi а чи й у жони, але й того видалосЯ
замало розпусниковi, бо Як народивсЯ вiд грекинi ‘вЯтополк (власне, син
џрополчий), а ђогиiда розрiшиласЯ IзЯславом, то вже кнЯзь мав у себе нову
жону, ‹юбушку-чехиню, та й та привела йому тiльки одного сина ‚ишеслава i
впала в немилiсть i вiд. 'Џравлена була назад до —ехiї в Якийсь монастир,
а ђогаiду привезено до Љиєва i пошановано нарештi Як справжню кнЯгиню, i
вже тодi спородила вона Њстислава, а згодом џрослава, але вiд того не
сповниласЯ любов'ю до ‚олодимира i кожному i 8 синiв, ще той i не розумiв
нiчого, вже нашiптувала про свою зневагу, про свiй бiль, i так вони й
росли серед тої дивної глибоко затамованої ворожостi материної до батька i
серед цiлковитої байдужостi батькової до них i до матерi, бо рiдко бачили
кнЯзЯ ‚олодимира; мав вiн завжди безлiч клопотiв, частiше був у походах,
анiж у Љиєвi, збирав землi, впокорював непокiрливих, дбав невiдь про що й
за що, а дiти його росли без ласки й любовi, всi рiзнi, вiд рiзних
матерiв, з'єднанi самим тiльки батьком, а так - рiзноплеменнi й
рiзномовнiї вiд грекинi џро-полкової - ‘вЯтополк, вiд ђогнiди - IзЯслав,
Њстислав, џрослав i ‚севолод, вiд чехинi ‹юбушi - ‚ишеслав, вiд чехинi
Њальфредi - ‘вЯтослав, ‘удислав, Џозвiзд, вiд болгаринi з царського роду
‘имеонового - Ѓорис i ѓлiб, вiд ромейської царiвни Ђнни не було дiтей,
зате вiд нiмкенi, з Якою ‚олодимир одруживсЯ в лiто 6519, народивсЯ син
‘танiслав i дочка ЊарiЯ-„обронiга.
џрослав i не знав їх майже нiкого, жив коло матерi, мав свiй бiль,
катувавсЯ своєю непорушнiстю; Як тiльки став розумiти навколишнiй свiт,
вже зненавидiв його, хоч i прагнув усього, що було йому недоступне,
хотiлосЯ йому смiху, бiганини, крикнЯви, веселого вовтузiннЯ, всього того,
що бачив, коли пiдноси-.ли його до вiконечка кнЯжого терема i вiн визирав
на київську вулицю, де серед курЯви й бруду юрмиласЯ дiтлашнЯ, бiгали
собаки, котилисЯ повози, iржали конi, вешталисЯ сюди й туди всiлЯкi нероби
або ж тЯжко згиналисЯ пiд вагою носiї, де проходили й проїздили верхи на
конЯх пиховитi дружинники, пленталисЯ втомленi, збайдужiлi до всього
навкруги приведенi з далеких погостiв вої, викрасовувалисЯ в своїх
заморських нарЯдах багатi гостi, пропливали, мов пишнi пави, київськi
красунi в паволоках, узороччi а чи й просто в бiлих полотнЯних уборах, Якi
однаково не псували їхньої вроди, а ща дужче увипуклювали.
Ђ ще у вiдкрите вiконце, окрiм голосiв i звабливих згукiв, вливавсЯ
київський дух, вiд Якого в грудЯх у молодого кнЯзЯ щось мовби аж
надривалосЯ, хотiлосЯ йому чогось незбагненного, i вiд тої дикої
незбагненностi находив на нього приступ шалу, i џрослав кричав до хрипу,
до посинiннЯ, бив кулаками свого пестуна ЃуднЯ, гатив йому в випуклi
груди, аж гуло, задихавсЯ вiд лютi на все живе, здорове, нескалiчене.
- Ќе туди б'єш, кнЯзю, - смiЯвсЯ Ѓудий, русЯвий молодий красень, що тим
часом переморгувавсЯ крiзь вiдчинене вiкно кнЯжого терема з Якоюсь там
молодичкою, - ось сюди влучай! Ћтакi Ѓудеш добрим кнЯзем, ого!
‡ чотирьох лiт ђогнiда приставила до џрослава вчителiв грецьких,
болгарських, варЯзьких i навiть латинських, вони забивали малому голову
чужими словами й дивною грамотою, Якої й не чувано досi, а Ѓудий став коло
кнЯзЯ вже пiзнiше, дивуючись кмiтливостi малого, досить швидко навчив його
руських рєз, але передовсiм заповзЯвсЯ поставити џрослава на ноги.
- ’и тiльки мене слухай, то буде в нас з тобою дiло, - казав Ѓудий. -
Ћсь Я повiдаю тобi про богатирЯ нашого, Який сидiв сиднем у хатi тридцЯть
й три роки, а потiм...
‚iн не давав спочинку малому кнЯзевi, примушував того згинати й
розгинати ноги безлiч разiв, м'Яв йому литочки своїми ведмежої сили
лапами, пiдводив на ноги, а потiм швидко випускав џрослава з рук i той
падав, болЯче бивсЯ, кричав на пестуна, аж пiнивсЯ, але ‚удий не зважав i
вперто робив своє.
- ‘коро станеш на ноги, - втiшав вiн џрослава, - i стоЯтимеш так мiцно,
Як, може, нiхто iнший.
џрослав тiльки блiдо всмiхавсЯ на таку солодку брехню, але, Як тiльки
знов доводилосЯ йому падати, весь тiпавсЯ вiд злостi, вистукував кулачками
по чому попадЯ, кричав:
- Ѓрешеш, ти все брешеш! џк виросту, звелю зiтнути тобi голову! ’и мене
знатимеш!
Ђ потiм була та жахлива нiч, коли батько, кнЯзь ‚олодимир, привiз собi
з ЉорсунЯ нову жону, ромейську царiвну Ђнну, перезрiлу грекиню, Яка
пересидiласЯ в невiстках коло своїх братiв-iмператорiв ‚асилЯ й
Љонстантина. Џевно, потрiбна йому була Як закладницЯ длЯ миру з ромеЯми,
але ђогнiда вбачала в тому самий тiльки блуд свого мужа, в безсилiй злостi
спостерiгала, Як ‚олодимир рiк тому виходив аж до порогiв, ждучи приїзду
Ђнни, але прождав марно до самої зими, повернувсЯ до Љиєва лихий на всiх
близьких i далеких, а Як тiльки зiйшла крига з „нiпра, спорЯдив похiд на
Љорсунь i довго звойовував мiсто, а потiм ще ждав, поки iмператори з
–аргорода пришлють йому Ђнну, i, нарештi, повернувсЯ до Љиєва з новою
жоною, з царицею, i сам уже не просто собi кнЯзь, а мовби цар усiєї землi
ђуської, Яку скупчив i утвердив своїми походами та дбаннЯм, i отак уночi,
просто з походу, з духом далекої дороги й склубоченими в бородi пахощами
вiд заморської царiвни, прийшов до ђогнiди, розбудив џрослава, Якому
снилосЯ, що його душить непогамовний сухий, колючий кашель, сказав, не
сiдаючи, стовбичачи в напiвтьмi, в розблиску двох свiчок, запалених коло
ђогнiдиного ложа:
- Њаю жону, царицю Ђнну, i не можу тепер мати бiльше нiкого, так велить
новий мiй бог •ристос, але тебе не хочу обндити. ‚ибери собi мужа, Якого
забагнеш серед моїх вельмож.
’одi ђогнiда зiскочила з ложа, стала навпроти кнЯзЯ, у довгiй бiлiй
сорочцi, висока, струнка, здавалосЯ, вища за кнЯзЯ, закрила його вiд
џрослава своєю постаттю, вiн бачив саму тiльки матiр i чув тiльки її
голос:
- Ѓула-бо царицею i не хочу бути рабою нiкому на землi, а лиш боговi!
- ’и кнЯгинЯ! - закричав малий кнЯзь так, Як вiн кричав тiльки на
ЃудиЯ.- ‚оiстину ти царицЯ всiм царицЯм, моЯ мамо!
I вiн вiдчаєно виштовхнувсЯ руками з нагрiтої постелi, - руки мав
напрочуд дужi Як на його вiсiм лiт, силою дорiвнював чи й не дорослому
мужу, - поштовх рук був такий несподiваний длЯ нього самого, iдо вiн сiв i
простЯгнув ноги, Як то роблЯть усi здоровi люди, а потiм подавсЯ на край
ложа i вже не мiг стриматисЯ, вже ноги самi послизнули по м'Якому хутрi,
вже вiдкинуто легку ковдру з бiлЯчих шкурок, i вперше в своєму життi кнЯзь
џрослав без сторонньої допомоги, сам став на ноги й стоЯв, зчудовано
стоЯв, не падав, хоч все в. ньому колотилосЯ й клекотiло вiд страху й
напруженнЯ, все напнулосЯ в ньому - от-от перерветасЯ i вiн помре, але
нiчого протиприродного не ставалосЯ, дивна сила втримувала його на ногах,
кнЯзь ‚олодимир дививсЯ на свого сина з вiдвертим страхом, ђогнiда теж
озирнуласЯ, побачила џрослава на ногах, зойкнула, кинуласЯ до сина,
обхопила його за плечi, щоб не дати впасти, але вiн стоЯв i далi, навiть
змiг спробувати вiдгорнути вiд себе матiр, але зробив те длЯ годитьсЯ, н-е
мав сили нi на що бiльше, окрiм цього першого в життi стоЯннЯ на власних
ногах, не мiг навiть промовити слова, та де там слова - звуку бодай видати
з себе не змiг би.
ЉнЯзь ‚олодимир ще трохи постоЯв остовпiло, потiм важко повернувсЯ й
хильцем посунув з палати.
Ђ џрослав вiдтодi почав потроху ходити, пiдтримуваний i навчений
веселим пестуном, але намагавсЯ робити те потай, щоб нiхто не бачив, бо
мав качину походу, ноги йому йшли врозтiч, все гойдалосЯ перед очима, i
Якби не його неймовiрна впертiсть, то чи й навчивсЯ б Як слiд ступати по
землi, але мав невичерпнi зарЯди наполегливостi, Яка передаласЯ йому чи то
вiд численних навчителiв, чи то вiд батька, що в своїх державних дiлах не
знав нi впину, нi спочинку, чи то вiд матерi з її невтишимою зненавистю до
кнЯзЯ ‚олодимира.
’ак вiдтодi й затЯмив собi: треба бути впертим в усЯкому дiлi - i в
зненавистi, i в любовi, та навiть у дрiб'Язку.
...ЉнЯзь џрослав сидiв над гарним озерцем - синювата латочка серед
старих бiлих берiз, сидiв уже давно, не помiчав, що його чоботи з дорогого
тiму, садженi по швах i на пiдборах самоцвiтами, глибоко вгрузли в м'Яке
дерновиннЯ i в Ямки набiгло води, м'Яка шкiра розмокла, ноги кнЯзевi,
власне, викупу-валисЯ в водi, але вiн того не зауважував, а може, так було
ще й лiпше, бо •олод у ногах вiдтЯгував пекучi думки, Якими нуртуваласЯ
кнЯзева голова.
Ѓайдуже вдивлЯвсЯ в несхитну гладiнь озеречка, бачив у нiй своє
вiдбиттЯ - мiцна голова на зашироких плечах, важких, мов камiнних, негарне
суворе обличчЯ з великим, м'Ясистим но-еом, глибоко схованi пiд кудлатими
бровами очi з гострим поглЯдом. Ѓачив себе i не бачив, бо не любив таких
розглЯдин, знав про свою невродливiсть, про свої холоднi очi, про камiнну
суворiсть свого обличчЯ.
“ воїв i книжникiв холоднi очi. Ђ вiн був книжник ще з тих лiт, коли
непорушно лежав у материних покоЯх, вiн ховавсЯ вiд веселих, безтурботних
здорових людей зi своїм нещастЯм за книги, читав про .стражданнЯ, про
великомученикiв, про подвиги, про великi дiЯннЯ, великi пристрастi i
великi зради - i цього було досить длЯ нього.
Љнижне знаннЯ ставило його понад братами й сестрами, понад батьком i
всiма довколишнiми людьми. Њав завжди безлiч часу длЯ засвоєннЯ книжних
премудростей, а потiм настав день, коли џрослав вiдчув свою зверхнiсть не
тiльки над такими, Як сам, а навiть над тими, що видавалисЯ колись вищими,
недосЯжними, - i тодi вперше закрутиласЯ в душi хробачком приваблива думка
про те, що тiльки вiн згодом повинен панувати в цiй великiй землi. Џокрепу
такiй думцi давав i новий бог, взЯтий кнЯзем ‚олодимиром вiд ромеїв, - бог
•ристос, жорстокий до всiх неслухнЯних, ледачих, нездарних, безсилих.
"—оловiк, що має повагу, а розумi не має, зрiвнЯєтьсЯ скоту, що на
зарiзь_
’акий бог вельми сподобавсЯ џрославу. Ќе нагадував вiн байдужих у своїй
добротi до всiх без винЯтку слов'Янських перунiв, стрибогiв, Ярил i
велесiв. Њовчки вигрiвалисЯ собi на сонечку, терплЯче зносили дошкульнi
осiннi хльости, набурмосено стрiчали холоднi зав'юги довгих зим, а навколо
люд пив меди, смiЯвсЯ, плакав, народжував, помирав, сiЯв жито i просо,
ходив на лови, i все те в Якiйсь заведенiй з давнiх передвiкiв
кругойдучостi, з Яловою думкою, без вознесiннЯ духа.
Ђ тим часом свiтом заволодiвав новий всемогутнiй бог - •ристос. “ ньому
молодий кнЯзь одразу побачив усе те, до чого мав прагнути в гордощах свого
духу.
"Ќе.ма мiж богами такого, Як ти, господи, I нiщо не рiвнЯєтьсЯ дiлам
твоїм"._
‡далеку зачулисЯ стривоженi вигуки, мiж деревами в шаленiм гонi
наближалисЯ вершники на добрих конЯх, дзвенiла збруЯ i зброЯ. ‡апримiтивши
кнЯзЯ, верхiвцi стримали коней i збилисЯ оддалiк у тiсну рухливу купу, а
вiд неї вiдокремивсЯ один, на бiлiм високiм конi, одЯгнений ошатно,
смiливо погнав до џрослава, осадив конЯ перед самим кнЯзем, гукнув,
розпалений швидкою їздою:
- Ќасилу знайшли тебе, кнЯже!
‘вїтловусий красень з червоними соковитими губами блискав зубами, мов
заморськими перлами, полЯпував широкою пеiденою долонею по крутiй коневiй
шиї. ЉоснЯтин, син „обринi, батькового уЯ. „оводивсЯ џрославовi дЯдьком,
Якщо розiбратисЯ. Ѓув трохи старший i роками, головне ж - переважав
хитрощами.
- ’а в тебе ноги у водi! - гукнув стурбовано ЉоснЯтин, видно прагнучи
бодай чимось покiнчити з мовчазною насупленiстю кнЯзевою.
- Њої ноги, - суворо мовив џрослав.
- ‡астудишсЯ. ‚ода вже холодна, - трохи стриманiше сказав ЉоснЯтин,
Який зрозумiв, що џрославовi не до вподоби гуки й тюки.
- Љоли кнЯзь захоче, то може й у кризi сидiти, - знов обiрвав його
џрослав. - Їдьте собi, а Я ще посиджу.
-_ Ќагнали ж такого оленЯ, - зiтхнув ЉоснЯтин.
- Ќаженiть ще. їдь!
- ѓаразд, кнЯзю. Ђле Як же ти? Њи повернемось за тобою.
- Џовертайтесь.
ЉоснЯтин тихо вiд'їхав од кнЯзЯ, вже тiльки тодi пiднЯв свого конЯ у
скок. џрослав бачив, Як вiн змахнув рукою, Як вершники вистрибували один
з-перед одного, кваплЯчись за новгородським посадником, намагаючись
опинитисЯ до нього Якомога ближче; ловецька громада творила рухливу, живу
низку, мiж деревами гарно вирiзьблювалисЯ летючi постатi коней, блискала
зброЯ, мальовничо промаював дорогий одЯг. ‚идiннЯ щезло, кнЯзь зоставсЯ
сам.
"„оки носити менi щоднЯ думу в душi моїй, журбу в серцi иоїм? „оки буде
пiднiматись ворог мiй надо мною?"_
ЉоснЯтин був сином „обринi, того самого „обринi, Який кинув ђогнiду до
нiг молодого тодi кнЯзЯ ‚олодимира i намовив того поглумитисЯ над нею. ’ак
ще змалку „обринЯ залiчувавсЯ до ворогiв кнЯзевих. Ђ що не застав його
живого в Ќовгородi, то ворожнечу свою мав перенести на сина „обринi
ЉоснЯтина. Ђ той вiд батька перейнЯв зневажливу зверхнiсть до
‚олоди-мирового роду, хоч i ховав це за дбайливiстю й уважнiстю, найбiльше
ж - за хитрощами.
„обринi ображенi були кнЯзем ‚олодимиром i обдуренi. Ѓо спершу
‚олодимир на знак вдЯчностi до свого уЯ, рiдного брата матерi своєї
Њалушi, проголосив того кнЯзем у Ќовгородi, але згодом, коли довелосЯ йому
розпихати своїх синiв, .що їх наплодив од незлiченних жон, то забув про
свою обiтницю перед „обринею i найменував кнЯзем у Ќовгородi свого
старшого сина ‚ишеслава. „iЯв тодi ‚олодимир швидко й хитро. Ќайстаршому
синовi од ђогнiди IзЯславу, Який мав би право сiсти на батькiв стiл у
Љиєвi, подарував Џолоцьк, мовби длЯ того, щоб задобрити ђогнiду, насправдi
ж - вiдiбрав в IзЯслава всi сподiваннЯ на поверненнЯ до Љиєва, бо Џолоцьк
було проголошено кнЯзiвством самостiйним, незалежним од влади великого
кнЯзЯ. Iншим синам своїм ‚олодимир нагадував невтомно, що е вони лиш його
послушнi люди, i, щоб виказати свою необмежену владу над ними, роздавав їм
удiли без видимого ладу, з простої примхи. „ругого по IзЯславу - Њстислава
загнав аж у ’мутаракань, тодi Як несправжнього сина вiд џрополкової
грекинi, ‘вЯтополка, посадив у близькому вiд Љиєва ’уровi: хоч џрослав був
син вiд ђогнiди, а ‘вЯтослав од Њальфредi-чехинi, та не џрослава послав
батько в близькi „ерева, а ‘вЯтослава, џрослава ж, видно злЯкавшись його
книжної мудростi, загнав аж у ђостово-‘уздальську землю, за лiси й за
рiки, мiж чудь i мерю, мiж бродникiв, Якi втiкали з усiх кнЯзiвств,
ховаючись од боЯр, од переступiв i лихої долi. Ђле бог не полишив молодого
кнЯзЯ i в тiй далекiй землi.
"‘праведливiсть твоЯ - Як високi гори, суди твої - Як глибiнь велика"._
‡аврожаїлосЯ на той час у ‘уздальщинi, i був хлiб дешевий, а вiд того й
сила кнЯзева зросла. •лiб був дешевий один рiк i другий, i молодого кнЯзЯ
любили й величали, хоч i не його заслуга на врожай, але хлiб дешевий - i
вже любов звiдусюди, i жити любо, i сили додаєтьсЯ й потуги. џрослав iз
дружиною ходив на чудь i на мерю, вiдтiснЯв їх з лiпших земель, роздавав
угiддЯ своїм поблнжчим людЯм; до нього стiкалисЯ вої, Њужi знатнi й просто
голота, в нього мали притулок усi невдоволенi, вiн вивищувавсЯ над ними i
ставав небезпечним, може, й длЯ самого великого кнЯзЯ. Ђле той пильно
стежив за синами своїми i вчасно помiтив џрославовi гордощi. Ќа той час
уже вмерла ђогнiда, а в Ќовгородi хитромудрi „обринi вкоротили вiку
слабодухому ‚ишеславу. I ось ще сани з мертвим ‚ишеславом тiльки вирушили
в сумну подорож з Ќовгорода до Љиєва, а вже ‚олодимир покликав џрослава до
себе i нарiк його кнЯзем Ќовгородським, тобто попихачем у „обринь, Якi
однаково ж не поступилисЯ б своєю владою, хоч би ‚олодимир прислав їм
самого господа бога!
"Ѓоже мiй, боже! —ому опустив мене-став оддалеки вiд рЯтунку мого, вiд
слiв мого стогнаннЯ"._
“ Ќовгородi нiколи не знаєш, чи ти кнЯзь, чи не кнЯзь. ЉнЯзевi належить
право суду, але на кнЯзiвському судi повинен бути посланець од вiча.
‘удове мито дiлитьсЯ наполовину мiж кнЯзем i общиною. „о всiх кнЯзевих
людей приставленi люди вiчовi. ЉнЯзевi належить данина длЯ прикорму дружин
i челЯдi, длЯ виплати Љиєву й утриманнЯ кнЯжого двору, але збирати все те
вiн повинен тiльки через новгородцiв. Џосадникiв у пригороди посилає
Ќовгород, i кнЯзь не може їх змiнЯти. ‚загалi нiкого не мiг змiстити без
згоди на те вiча, на Якому збиралисЯ всi маєтнi люди Ќовгорода: посадники,
боЯри, тисЯцькi, кiнецькi старости, купцi, боЯрськi послуживцi. ЉнЯзь вiд
своєю рукою дружину i все вiйсько, але починати вiйну без згоди вiча не
може. ЉнЯзь повинен дотримуватисЯ всiх старих i нових угод, укладених
Ќовгородом, i не заважати торгiвлi. ‘ам може торгувати, але не через своїх
людей, а через новгородцiв. Ќе має права набувати земельнi угiддЯ й
будь-Яку нерухомiсть анi собi, анi жонi, нi дружинi. ЏочувавсЯ непевно,
був просто тимчасовим гостем у цьому багатому й буйному мiстi, сидiв на
своєму кнЯжому дворi або в ђакомi, Яку отримав у дарунок од ЉоснЯтнна,
мiг, щоправда, вирушати в об'їзд земель i пригородiв, щоб вершити проїзний
суд, на Який мав неподiльне право, але тим i обмежувалисЯ всi його
самостiйностi.
Ќа додачу до всього џрослав ще мав хирлЯву, старшу за себе жону -
чеську кнЯзiвну Ђнну, з Якою мусив одружитисЯ за велiннЯм ‚олодимира, що
тим самим забезпечував собi спокiй вiд найближчих сусiдiв. Ђнна не могла
звикнути нi до страшних морозiв, од Яких лопалисЯ дерева в пущах i лунко
гахкала перемерзла крига на озерах i рiках, наганЯли на неї хворощi
затЯжнi осiннi дощi, наводили сум розбагненi шлЯхи. Ќе було радощiв нi їй
у цiй землi, нi џрославовi од такої жони. Єдиний син од Ђнни ЇллЯ теж рiс,
Як i мати, слабосилий i нiкчемний. ‘еред рум'Яних боЯрчат виглЯдiв Якимсь
здохлЯком. Ђ вже що казати про Ђнну в порiвнЯннi з бiлотiлими пишними
боЯрськими жонами, з жоною ЉоснЯтина, Який слiдом за батьком своїм
„обринею не гнавсЯ за високою породою, а вибирав жону по тiлу та вродi, Як
отi найманцi варЯги, що приходили на службу до џрослава з-за морЯ з своїми
подругами - русокосими, мiцноногими красунЯми, про кожну з Яких можна було
б сказати словами з псалтирЯ.
"‚рода розлиласЯ по губах твоїх"._
ЉнЯзь був нещасний у всьому, але звертавсЯ тiльки до бога, до нього
самого:
"‘поглЯнь на горе моє i на труди мої i прости всi грiхи мої"._
Ђле й посадник ЉоснЯтин так само почувавсЯ зле. Ѓув мовби й кнЯзь i
водночас не був ним. Ѓо ж „обринЯ, поки не присилано до Ќовгорода
‚ишеслава, проголошений був за кнЯзЯ, I нiхто не вiдбирав того званнЯ, Яке
даєтьсЯ назавжди, на весь рiд, на всi його колiна. ђаз так, то й ЉоснЯтин
кнЯзь. Ћпрiч того, вважавсЯ двоюрiдним братом, браточадом, великому
кнЯзевi ‚олодимиру - отже, кнЯзь? Ђле на мiсце ‚ишеслава прислано
џрослава, Який вважаєтьсЯ кнЯзем Ќовгородським, хоч, властиво, е тiльки
племiнником ЉоснЯтиновим. Ћтож - хто вищий?
‚ихiд був єдиний, хоч i найтЯжчий: спровадити џрослава з Ќовгорода, але
так добре спровадити, щоб сiв той вiдразу на київському столi за великого
кнЯзЯ, та ще й сiв за помiччю новгородцiв, за що мав вiддЯчити належно,
найголовнiше ж - вибратисЯ звiдси назавжди i назавжди звiльнити Ќовгород
вiд присиланих з Љиєва кнЯжат.
ЉоснЯтин сказав про це џрославовi з своєю посмiшкою на мальованих
червоних губах, але сказав не прЯмо, а наздогад:
- Ќовгородська землЯ велика й багата, але все вiдбирає в тебе, кнЯже,
великий кнЯзь, батько твiй.
- Ќе все, знаєш добре, - вiдповiв џрослав, - з трьох тисЯч гривен
данини тисЯчу лишаємо собi.
- ‹едве стачає на прокорм дружини, - пiдхопив ЉоснЯтин, - а подумай,
кнЯже, Якби ти мав ще й тi двi тисЯчi на додачу, що повинен їх щороку
одсилати до Љиєва!
- ѓрiх iти проти отцЯ свого, - суворо глЯнув на нього кнЯзь.
- Њожна б потроїти дружину, - вiв своє ЉоснЯтин, - нiде нiхто не мав би
такої дружини.
џрослав одповiв йому словами з псалтирЯ:
. "3лоба його обернетьсЯ на головi його, i насильство його впаде на
тiм'Я його"._
- џкщо чоловiк до тисЯчi гривен має ще двi тисЯчi,- засмiЯвсЯ ЉоснЯтин,
- то вiн не лЯкаєтьсЯ нiчого в свiтi! Џрощавай, кнЯже! ‚клонЯюсЯ твоїй
мудростi!
‚iн бiльше не нагадував про цю розмову, але в кiнцi лiта, коли треба
було вiдсилати Љиєву щорiчну дань, џрослав покликав ЉоснЯтина до себе,
довго ходив по просторiй гридницi, перемiрюючи її вздовж i впоперек, потiм
сказав:
- „овго думав Я, довго й тЯжко. I велю так: не давати гривен Љиєву.
ЉоснЯвин мовчав, злЯканий i зрадiлий. ’одi џрослав пiдiйшовзоке нього
впритул, взЯвсЯ за коштовне корзно, мовби хотiв труснути посадника за
груди, але тiльки потримавсЯ, похмуро молвив:_
-_ ‘порЯджай слiв до кнЯзЯ ‚олодимира з цiєю вiстю!
A сам вiдправив певних людей до варЯгiв, прикликаючи до “$ебе на службу
найславнiшого з них - …ймунда.
"Ќе згадуй про грiхи молодостi моєї, нi про переступи мої, гадай мене
по благодатi твоїй, задлЯ доброти твоєї, господи!"_
™е довго сидiв џрослав над озеречком, ноги йому зовсiм коцюбли в
просиненiй першими осiннiми прихолодками водi, а вiн уперто не помiчав
того, ворушив губи в молитвi, загинав iльцi на руках, перелiчуючи всi
грiхи, неправди й кривди, заiнi йому, його матерi, його сестрам i братам
батьком їхнiм, iиким кнЯзем ‚олодимиром.
Ќеподалеку мiж деревами знов замаЯчили верхiвцi. Џоволi їздили його
тiлохранителi - варЯги “льв i ’орд. „есь весь час кружлЯли довкола,
вiдiгнанi кнЯзем, звиклi до його незваних примх, але не втерпiли, вирiшили
навiдати свого хлiщЯ. Iншим разом џрослав би втiшивсЯ вiрностi своїх
панiв, йому подобавсЯ мовчазний “льв, що, мабуть, на смiх а одержав iм'Я
славетного скальда, про спiвучiсть Якого вiдано в пiвнiчних краЯх легенди;
розважав кнЯзЯ i ’орд, помолодший за “льва, головне ж - балакучий
безмiрно, валачки його зводилисЯ завжди до того самого: до дiвчат, з Яких
вiн чомусь особливо вирiзнЯв неодмiнно бiлЯвих i тонконогих i часто навiть
ганЯвсЯ за ними по новгородських вулицЯх, за що новгородцi недвозначно
обiцЯли поперебивати ’ордовi ноги.
Ђле нЯнi кнЯзевi не хотiлосЯ бачити варЯгiв. ‚iн махнув їм рукою, щоб
їхали геть, тi слухнЯно завернули коней, знову зникли в перелiску.
I ще й ще сидiв џрослав над озерцем, перешiптуючи слова з свЯщенних
книг i вiдчуваючи таку холодну самотнiсть, хоч вiзьми та в воду.
Џрив'Язаний до найближчої берези кнЯзiв кiнь тихо поскубував траву,
iнодi скидав голову, прислухаючись до лiсу, так нiби ждав поверненнЯ отої
гарної низки верхiвцiв або хоч двох вершникiв-варЯгiв, знов виловлював
м'Якими губами трохи згiрклу передосiнню травицю, а коли вже нiчого було
бiльше вигризати, застоЯне тупнув копитом, голосно заiржав, нагадуючи
хазЯїновi, що вже час їхати або слiдом за ловцЯми, або й просто собi
додому.
’одi џрослав пiдвiвсЯ, труснув одним чоботом, другим, пересмикнув
плечима вiд холоду, загнуздав конЯ, пiдтЯгнув попругу, молодо скочив у
високе поцЯцьковане сiдло, смикнув за повiд, не розбираючи навiть, за Який
- за правий чи за лiвий, бо куди їхати, куди скакати - џрославовi було
однаково.
Љiнь радо зiрвавсЯ з мiсцЯ, понiс кнЯзЯ помiж деревами, вибираючи вже
на свiй конЯчий розсуд вiльнiший простiр. џрослав i далi був задуманий, i
далi ворушилисЯ його уста в молитвах.
"‹ице мое запалосЯ вiд смутку й постарiлось задлЯ всiх ворогiв моїх"._
Ђ кiнь, не спонукуваний i не гнаний, сам наддав ходи, полетiв i геть
божевiльне; перед очима кнЯзЯ перестрибували бiлi береза й замшiлi вiльхл,
чiпкi чагарi лише здалеку намiрЯлисЯ своїми колючими вiтами i безсило
вiдскакували в боки, м'Яко тупотiли по зеленому моху хiнськi копита, туго
бив у обличчЯ, лоскотав бороду вiтер, аж ставало весело џрославовi, i вiн
уперше за сьогоднi посмiхнувсЯ i згадав, що молодий ще зовсiм - тридцЯть i
п'Ять лiт Якихось, i аби не кнЯзiвська поважнiсть, то гукнув би оце на
весь лiс, i -пiдвiвсЯ б у стременах, i...
‡боку, на галЯвинi, щось майнуло, дивїiо-бiле й бентежне, кнЯзь рвонув
повiддЯ, на всьому скаку зупинив конЯ, повернув його назад, до галЯви, але
там уже було порожньо. Њоже, здалосЯ? Њана? џрослав кинувсЯ в один бiк, у
другий. ѓнав конЯ просто на кущi, трiщало пiд конЯчим черевом, хльоскало
кнЯзЯ вiттЯм, нарештi, вирвалисЯ на вiльнiше мiсце, кнЯзь розпалено зирив
сюди й туди, сам не знав, чого шукає, за чим женетьсЯ, знову кинув конЯ
наперед, проскочив перелiсок i тiльки й угледiв на протилежному кiнцi
нової галЯвини, Як метнулосЯ в гущавину щось звабливе, вiд чого кров
кнЯзевi всЯ зiбраласЯ в серцi й глухо, загрозливо заклекотiла. Ѓув ловцем
на звiра, а мав стати ким? ‚iдчайдушне погнав конЯ туди, але змушений був
спинитисЯ перед непролазною стiною хащiв, тодi зiскочив на землю i, нi про
що не дбаючи й не думаючи нг про що, мов одурiлий юнак, полiз_ у кущi, в
гущавину. Њав наздогнати, хоч би там що!
"‚ тiснотi робив ти менi простiр"._
Ђле це була останнЯ згадка про бога. „алi не було кi богiв, нi бiсiв,
не було нi турбот, нi клопотiв, нi зненавистi, нi бiдканнЯ, а тiльки те,
за чим гнавсЯ, що хотiв допасти, мати в своїх руках, щоб глЯнути зблизька,
дихнути того лринадливого духу.
‹амав кущi, мов дикий тур, проламувавсЯ наперед з вiдчайдушною силою,
весь наливсЯ темною силою - в руках, у тулубi, в ногах, колись таких
немiчних i калiчних. I нарештi побачив знову попереду бiле маево, гукнув
охрипло, здавлено:
- ‘тiй!
‚оно бiгло далi, не зупинЯлосЯ, не озиралосЯ.
- ‘тiй!
‚тiкало, мовби й не чуло. Ѓiгло легко, не торкалосЯ землi, летiло помiж
кущами, вже випурхувало на вiльний простiр, Який бiлiв помiж березнЯками,
саме бiле й нiжне, Як береза.
- ‘тiй, бо вб'ю!
Ђж тодi стадо злЯкане, i вiн набiг на нього загрозливий, задиханий,
зачамрiлнв, озваласЯ в ньому батькiвська кров, загримiла в ушах,
завирувала звихреними колами перед очима;- i отут, ще не розбираючи, що й
до чого, ще не вiдаючи, що з Яим, џрослав за найкоротшу мить збагнув i
зрозумiв свого непутЯщого батька, вперше за своє життЯ йому вiдкрилосЯ те,
що, мабуть, не раз i не десЯть разiв переживав колись ‚олодимир, i џрослав
пробачив своєму батьковi все лихе й недобре, виправдав усi грiхи його. I
все те - лиш за один доторк до тiла, що в кожнiй своїй найменшiй малостi
було, мов божий дарунок. Џеред ним стоЯла задихана, розметана вiд довгої
втечi дiвчина. Ќеначе вибiгла з дивної казки. Ђбо: Якби лiс, з усiма ,
своїми пронизливими пахощами, э своего неповторного, вiчною свiжiстю й
бадьорiстю, з своїми буйними соками мiг перевтiлитисЯ, скупчитисЯ в
однiй-єдинiй iстотi, то саме отака дiвчина могла б бути його породженнЯм,
але тодi лiс мав би зникнути, вiд нього б нiчого не лишилосЯ, вже
витрачене було б на оце створiннЯ. Ћднак лiс жив i далi, а в ньому
знайшлосЯ длЯ кнЯзЯ вриголомшливе чудо, перед Яким, власне, й не було нi
кнЯзЯ, нi iншого чоловiка з його клопотами, трудами й неспокоєм, а ста"
знетЯмлений, задивлений, овдниений вiд .усiх складностей свiту, i Якби мiг
укласти всього себе в один вигук, то вигук був би хiба що таке: "Ћ велика
мудрiсть сущого?" ‚же џрослав нездатен був нi мовити, нi бодай ворухнути
кнЯзь. Ќе одтав одЯгу на дiвчинi, не запримiчав на нiй нiчого,нi зажував
нiчого, не мiг би навiть сказати,чи висока вона, хоч i дививсЯ на неї
згори вниз, не мiг би визначити, вродлива, чи просто приваблива, не знав,
чи русЯва, чи чорнЯва, вiн просто вiдчував усю її в її цiлостi, вiЯ дихав
нею, бачив же тiльки обличчЯ, та навiть i не обличчЯ, а шкiру, власне, й
не шкiру на обличчi, а Якусь незвичайну свiжiсть, незайманiсть, чистоту,
вiд Яких зайшлосЯ йому серце i свiт iшов обертом дедалi швидше й швидше.
Њов слiпий, простЯгнув вiн обидвi руки, повiльно, несмiливо, жебруюче.
Єдиний доторк мав порЯтувати його вiд усiх нещасть, вiд найбiльшого лиха,
тiльки один доторк, ось так починаєтьсЯ й так кiнчаєтьсЯ свiт, а бiльше
лема нiчого, i не повинно бути, i нiчого бiльше й не треба - в цьому
найбiльша мудрiсть; i Як добре, що чоловiковi все ж таки вiдкриваєтьсЯ,
хоч i пiзно iнодi, цЯ велика правда, Яку так добре знав його батько. Ћ
кнЯзю ‚олодимире, прости свого нерозумного сина! Ќе судiть i не судимi
будете! Ђ нинi тiльки мовчазний доторк до цього чуда - i вмить щезнуть усi
незгоди, i в душi озветьсЯ смiх, буйнощi заллють усе тiло, Як ллютьсЯ
звiдусюди в лiсi пронизливi повiви живого духу!
‰ого руки поволi допливали до бiлої постатi, вiн бачив тепер не саму
тiльки непередавану свiжiсть, його вразив вогонь i розум у її сiрих, чорно
розiскрених очах, але це сталосЯ згодом, пiзнiше, тодi, Як вона вiдiпхнула
його руки, коли вiн усе ж доторкнувсЯ хоч її руки, вiдчув кiнцЯми пальцiв
усю її, ще бiльше зшаленiв, але водночас мовби найшло на нього прозрiннЯ,
i вiн побачив тодi її очi, її губи, побачив її всю - невисоку, щедротiлу,
в простiй полотнЯнiй одежi, а ще побачив її шию, довгу й нiжну, у широкому
вирiзi грубої сорочки, i йому захотiлосЯ припасти до тої шиї, Якраз там,
де вона виставлЯласЯ з грубої тканини, i вiн незграбно похиливсЯ, так нiби
й досi залишавсЯ малим калiчкою, Який непевно стоЯв на ногах, висока
дорога шапка заважала йому, i вiн шваркнув нею об землю, його кругла
ромейська борiдка теж була не до ладу, тож кнЯзь скособочивсЯ, наставлЯючи
бороду набiк, але всi тi миттєвi приготуваннЯ звелисЯ на нiщо, бо дiвчина
знов м'Яко, але вперто вiдтрутила його, цього разу сказавши тихо, без
гнiву:
- Ђну ж бо не...
‚iн став геть безпорадний. •отiв би й заплакати, але давно розучивсЯ,
став би на колiна, але звик ставати на колiна лише перед богом i не знав,
чи зарадить тут цим ставаннЯм, бо ж дiвчина була длЯ нього вище за бога i
за все, що було й чого не було. ‚iн мовчки похиливсЯ на неї всiм своїм
тiлом, майже падав, мов пiдтЯтий бажаннЯм, i вона знов наставила навпроти
своє дуже плече, стримала його падiннЯ, знов мовила:
- I чого б Я ото?
ѓоворила, мабуть, бiльше длЯ себе, бо вже встигла зауважити, що вiн
нiчого не чує, нездатен нi на мову, нi на слуханнЯ, знала, що й утекти
тепер би могла вiд нього легко, бо не спромiгсЯ б той на погоню, але не
втiкала i не вiдступала вiд нього, стоЯла так само майже впритул, Як стали
вони спершу, i вiЯла на кнЯзЯ чарами свого тiла, каламутила йому розум i
душу, отруювала його темною звабою, i в невинному розхилi її уст не
почувалосЯ, що чинить те навмисне,- просто виходило само со бою, може, їй
теж було любо, а може, гарно було вiд незвичностi пригоди.
‚iн знову схитнувсЯ вже на другий бiк, i тодi вона, видно схаменувшись
нарештi, може запримiтившiї його дорогi шати й здогадавшись, що мав справу
з непростим чоловiком, вiдхитнуласЯ вiд кнЯзЯ, ступнула двiчi назад тан,
що џрослав, не знайшовши опори, заточивсЯ i мав би впасти, Якби' дiвчина
вчасно не пiдтримала його, але вiн все ж таки умудривсЯ налЯгти на неї
всiєю своею вагою i повис на плечi в незнайомої; вона одпихала його
чимдуж, намагаласЯ визволитисЯ, його кругла, пiдстрижена по-ромейському
борода лоскотала її шию десь за вухом, дiвчинi було й лЯчно, i смiшно
трохи водночас, вона таки спромогласЯ вiдiпхнути дивного нападника,
вiдскочила вiд нього, гукнула крiзь смiх:
- Ћй набрид!
- Ќу, - пробурмотiв нарештi џрослав, - навiщо?
- ‡вiдки такий узЯвсЯ! - поправлЯючи на собi сорочку i i благеньке
корзно, скривила губи дiвчина. - ѓанЯєшсЯ тут по лiсi.
‚iн знову мовчки пiшов на неї, але вона вже остаточно оговталасЯ,
вхопила з землi ломаку, замахнуласЯ:
- Ќе пiдходь, бо!..
Ћчi їй смiЯлисЯ, видно, сама розумiла, Який безглуздий її захист вiд
дужого, озброєного мечем i мисливським ножем чоловiка, ведмежу силу рук
Якого вона вже встигла вiдчути. Ћднак знала й те, що владна зараз над цим
чоловiком безмiрно.
- ’iльки ступни - кричатиму!
„о кого? Љому? –е її не обходило. Џовинна була викласти все, що мала
длЯ власної оборони, мерщiй висипати на безтЯмного чоловiка, перш нiж той
схаменетьсЯ i перестане бути таким нiкчемним тюхтiєм, Яким показав себе
ось зараз.
- I забирайсЯ звiдси! - додала ще смiливiше.
“ кнЯзЯ пройшло перше запамороченнЯ, його тiпала мовби лихоманка,
вiдчував, що будь-Якi переговори безглуздi, але не мав нiчого лiпшого,
тому вдавсЯ до вмовлЯннЯ:
- Ќу нащо ти так?
- Ђ ти нащо?
- џ... ти... Як тебе звати?
- ‘тарий будеш! Џовинна б... Ђ нiчого Я не винна! ’а ти слухай... Ќе
хочу слухати!
- Ќу... - ‚iн не знав, Як до неї й пiдступитисЯ, - ’и знаєш, хто Я?
- Ќе хочу знати!
- Њожеш хоч здогадатисЯ.
- Ќе мала клопоту!
-- Ђле ж Я длЯ тебе мiг би...
- ‘ама все можу!
‚iд неї вiдскакували всi слова: нi погроз, нi обiцЯнок длЯ неї не
iснувало.
- ‚се ж таки Як тебе звуть? - спитав вiн, намагаючись посмiхнутисЯ. - џ
- ћрiй. Ђ ти?
- Ђ Я - ось вона!
„iвчина випнула повнi груди пiд полотнЯною сорочкою, вихнула стегнами,
її тiло вiльно ходило пiд широкою сорочкою, а в кнЯзевих очах прокотиласЯ
темна хвилЯ, вiн рвонув з пiхов меча, доскочив до дiвчини, захрипло
вигукнув:
- Љажи, бо потну?
‚она злЯкаласЯ навсправжки, очi їй розширилисЯ, чорнi iскорки
повистрибували з них геть, лишиласЯ тiльки безмежна сiрiсть, дiвчина
наставила руки, так нiби могла ними захиститисЯ вiд меча, слухнЯно
прошепотiла:
- ‡абава.
- ™о? - кинувши так i не видобутий меч назад у пiхви i хапаючи її мiцно
за плечi, поспитав џрослав. - ™о?
- ‡вуть мене так. ‡абава.
- —ому так?
- Ѓатько так назвав. Њи в лiсi живемо, самi. Ќiкого -довкола. џк
народиласЯ, то була длЯ нього забавкою.
- Ђ нинi що?
- I нинi.
- —ому так до мене? ‡наєш, хто єсмь?
- Ќе знаю.
- ’о й лiпше. ‚подобав Я тебе вельми.
- Ќу, - вона вив'юЯиласЯ з-пiд його рук, вiдскочила набiк, - їдь собi
далi, поки Я тебе не знаю.
- Џовинна спiзнати.
- Ђ не хочу.
- џ длЯ тебе все зроблю.
- Ђ що ти длЯ мене зробиш?
- Ќу... - ЉнЯзь знiтивсЯ: бо й що мiг длЯ неї зробити. - ЃоЯринею тебе
вчиню!
- Ђ не треба менi боЯринi!
- ™о б тобi треба?
- Ђ нiчого!
- Ќу, не втiкай вiд мене.
- Ђ ги не пiдходь.
Ќа џрослава знов напливала темна лють. Ќавiщо зачепивсЯ з цiєю дурною
розмовою? ’реба було вiдразу зiм'Яти, згнiтити, треба було, треба... ох!
‚iн сказав благаюче:
- Џрошу тебе вельми. Џостiй лиш коло мене. ’рохи.
- Ђ їдь собi, - сказала вона жорстоко. - Ћн тебе шукають.
‘правдi, вiддалеки чулисЯ крик, заiржали в лiсi конi, вiдгукнувсЯ до
них кнЯзiв кiнь.
- Џобачать тебе тут - буде тобi, - мигано посмiхнуласЯ ‡абава.
- Ђ Я не боюсЯ нiкого, - сказав вiн, мой останнiй хвалько. - џ над ними
всiма, а не вони надi мною. Ќу, то пiдiйдеш?
- Ќе хочу.
- ’iльки потримати тебе за руку,
- —ого захотiв.
- Ђго-ов! ЉнЯже! - зачувсЯ за гущавина и ЉоснЯганiв могутнiй голос. -
ЉнЯже џрославе!
‚ очах ‡абави промайнула заншаденiсть._
-_ ’о ти - кнЯзь?
- ЉнЯзь. Iди до мене.
- џкщо кнЯзь, то й ще раз можеш приїхати! - вона засмiЯласЯ й кинуласЯ
в гущавину.
’iльки й слiду.
Ђ з другого боку, перелЯкано гукаючи, проламувалисЯ лсрiзь чагарi
посланi ЉоснЯгином ловцi й варЯги.
- —ого претесь! - гримнув на них џрослав, а ЉоснЯтинбаi, коли вийшов до
коней, сердито мовив: - ‚iдвикай зирита за кнЯзем. Ќегоже чиниш.
- ‡лЯкалисЯ за тебе, свiтлий кнЯзю, - дикувато мовив ЉослЯтии.
- Ќе маленький, сам собi зараджу. Ћбдумав усе нинi. ‚елЯ кувати мечi та
списи i возити стрiлу i ио иригородах, щоб готували боїв на весну, йтиму
на Љиїв._
‚iн махнув верхiвцЯм, щоб вiдстали, подимили їх з ЉоснЯтином на самотi,
продовжував:
- Ђ взимку доїдеш за море до свейського царЯ. —ув Я - дочка в нього є
вельми гарна. ‚исватаєш за мене, бо вже два лiта, Як моЯ Ђнна, царство їй
небесне, покинула меие i перейшла в божi чертоги, а менi на цiм свiтi
гЯжжi а самiтно.
- џз тобою, кнЯже, - нагадав ЉоснЯтин.
- ’и не в лiк. ѓрубий есЯ й плотоЯден.
- ‡обиджаєш мене, кнЯзю. Ђ Я ж длЯ тебе...
- ‡наю. що ти длЯ мене. ‚се ‹юдське естество длЯ мене вiдкрите, нiщо не
ховаєтьсЯ вiд очеi моїх. ђаз Я на отцЯ свого пiднЯвсЯ, то вже...
- Ћтець твiй погрЯз у грiхах, в бiсiвськiй духотi...
- Ћтець мiй старий уже чоловiк i великiй чоловiк. Ќiхто йому не
дорiвнЯєтьсЯ. Ђ грiшнi всi ми суть кожен народжуе. ‚озЯтн стрiлу -
новгородський зiичад, Який взЯтав оголоненнЯ вiйваєтьсЯ з бiсами i живе з
ними, а до бога йде все життЯ. Ђле ж чи „iйде?
ЉоснЯтин спантеличено поглЯнув на кнЯзЯ. џрослава бавило посадникове
знетЯмленнЯ.
"Ђ знав би ти ще про ‡абаву!" - мстиво подумав вiн, а вголос поспитав:
- •тось тут стереже твої ловища?
- Є тут один ловецький, за ѓзенню його хижа. Ђле нехлюй i гультЯй
страшенний. ‘ьогоднi й геть зник десь. —ерез нього й не вполювали нiчого.
Њарно проїздили.
- Ќевмiлi ловцi. Ђ .тому твоєму - треба б помiчника.
- ЋбiйдетьсЯ. ‡ледащiв i без помiчникiв, а дай - то й геть
розбеститьсЯ! Џростий люд треба тримати в руках!
ЉнЯзевi так i наверталосЯ на Язик нагадати, що ЉоснЯтин теж недалеко
вiдiйшов од простого люду, власне, боЯрин тiльки в першому колiнi, але
вирiшив за лiпше змовчати, бо вже не хотiлосЯ нi про що мовити з
посадником, знов вiн увесь був поглинутий солодкою каламуттю згадки про
‡абаву, кинув би знову все й подавсЯ в хащi, щоб розшукати оту, з
розiскреними сiрими очима, з щедрим тiлом, що буйною хвилею ходить пiд
широким простим одЯгом. Ђле посадник не вiдав, що дiєтьсЯ в кнЯзевiй душi,
вiн по-своєму витлумачив оте џрославове сидiннЯ край озера та пiзнiше
блуканнЯ самотою по лiсу: видно, кнЯзь тЯжко й довго думав про свою
необачну вiдмову сплачувати данину Љиєву, мабуть, каравсЯ, що постав
супроти рiдного батька, проти великого кнЯзЯ ‚олодимира, проти Якого нiхто
не мiг вистоЯти, навiть самi ромейськi iмператори запобiгали його милостi.
’а вже раз надумавсЯ џрослав ще й iти на батька свого вiйною, то не слiд
було знехтувати цим намiром, хоч i вiрити миттєвому спалаху ЉоснЯтин теж
не мiг, бо знав, Як часто џрослав вiдходить од своїх намiрiв, охоловши й
розваживши все заново...
- ‚iче треба збирати задлЯ вiйни, - сказав посадник обережно.
- Ђ збирай, - байдуже вiдгукнувсЯ кнЯзь.
- Љоло ‘офiї чи на кнЯжому дворi?
- ‡бирайтесЯ на ‘офiйськiй сторонi. Ќегоже менi пiднiмати вiче проти
отцЯ свого. ’а й натурчали вже менi повнi вуха своїм криком новгородським.
‚дарив конЯ, вiдскакав од ЉоснЯтина. ‚iддалЯвсЯ од мiсцЯ, що стало длЯ
нього найблагословеннiшим, а волiв би вернутисЯ назад, знову знайти ‡абаву
- ще й досi чув її голос, дзвенiли йому останнi слова визивно й обiцЯюче:
"џкщо ти кнЯзь, то й ще раз можеш приїхати..." Њожеш приїхати, можеш
приїхати...
Џовернувшись на кнЯжий двiр, џрослав звелiв одслужити в двiрськiй
церквi вечерню. „овго стоЯв навколiшках серед темної, ледь освiтлюваної
благенькими вогниками свiчок церковцi, просив прощеннЯ в бога, звертавсЯ
подумки до отцЯ свого, до покiйницi матерi i до покiйницi жони, Яка лежала
десь у дубовiй корстi в дубовому ж соборi ‘офiї на тому боцi ‚олхова, i
Якщо вийти оце з церковцi й стати на березi тихоплинної тьмЯної рiчки, то
вгадаєш у темнощах софiйський пагорб за ‚олховом, а на пагорбi -
тринадцЯтиглаве диво, возведене за велiннЯм кнЯзЯ ‚олодимира в рiк, коли
хрестив вiн своїх синiв у Љиєвi i киЯн, вгадаєш, але не побачиш, бо ночi
новгородськi восени темнi й непрозiрливi, то тiльки в Љиєвi були колись
ночi, що свiтилисЯ, i з київських гiр видно було в далекi свiти, i малому
џрославу вiдкривалисЯ в тi ночi найдальшi землi з кедрами й оливами,
розстилаласЯ пустинь з подвижниками й великомучениками, поставали
невмирущi герої, йшли до нього крiзь тi просвiтленi ночi мудрецi з
найдавнiших давнин, бiлiли мармуровi городи, храми, саркофаги славетних
царiв i войовникiв. Ѓачив вiн це все й звiдси, з-над берега темного
‚олхова, з-за болiт i лiсiв, летiв через бездорiжжЯ й непрохiдь силою
своєї уЯви, свого духу. Ћ могуттЯ духу людського, просвiтленого книжною
мудрiстю, вознесеного високими iстинами!
Ђ коли вийшов з церковцi, де ждав його вiрний воєвода Ѓудий (кнЯзь
моливсЯ завжди самотньо) з двома варЯгами, пiтьма нахлинула на нього, мов
чорна вода, i не смолоскипи, несенi челЯдинцЯми по боках, просвiтлювали
чорноту кнЯзевi, не свiтлi iстини, про Якi думалосЯ в молитвах, - нi! -
солодкою маною напливало на џрослава ‡абавнне лице, в усьому торжествi
його свiжостi й молодостi, i кнЯзь несмiливо проводив рукою поперед себе,
мовби прагнув одiгнати видиво, а Ѓудий витлумачив те по-своєму, вирiшив,
що кнЯзь нiкого не хоче пускати перед очi, i тому, коли в переходах до
кнЯзiвських покоїв траплЯвсЯ хтось з челЯдi, проскакувала товста ключницЯ
або лопотiла босими ногами молода служебка, воєвода, що торував шлЯх до
кнЯжої опочивальнi, тупав своїм величезним чоботом, гнiвно сичав:
- Ђ геть менi з-перед очей!
„о глупої ночi в опочивальнi у џрослава горiв трисвiчник. ЉнЯзь читав
свЯщенну книгу. Ђле й там знаходив саму лиш звабу, i очi його мимоволi
наштовхувалисЯ на рЯдки:
"‘лухай, дочка, i глЯнь та_ й прихили ухо твое i забудь про нарiд твiй
м батька твого!_
I буде люба врода твоЯ царевi; Якщо вiн ѓосподь твiй, то поклонисЯ йому
чесно."_
‚iн повертавсЯ назад, вичитував слова длЯ пiдкрiпленнЯ своїх. великих
замiрiв, прагнув одiгнати вiд себе суєтне: "Џрив'Яжи, лицарю, меча слави
твоєї i величчЯ твого. I в потун твоїй iди щасливо задлЯ правди, i
лагiдностi, i справедливостi..."_
Ћчi ж самi перебiгали нижче i вичитували те, в бажаннi чого сам собi
боЯвсЯ признатисЯ:
"“ пишних шатах поведуть її до царЯ..."_
‡аснув кнЯзь перед самим свiтанком i чи й спав чи й не спав, а ще й не
еiрiло, розколошкав усiх челЯдинцiа знов стоЯв навколiшки посеред тривожно
темної церковки спухав заутреню, перебирав у головi слова:
"Џоспiши, воссЯдь на колiсницю заради iстини, покiрливостi й правди"._
‡ранку почаласЯ справжнЯ осiнь. Њiж темним Ќебом i темною землею
провисли важкi водЯнi запони, Якось би в один день виповнивсЯ загрозливо
‚олхов, понабухали ручаї потемнiли лiсовi озерцЯ, захлющало в пущах i
багнах, ЏоналивалисЯ всi щонайменшi внЯмки й заглибини, але не радiсна
прозорiсть i. ласкавiсть жила в тих водах, Як то буває повеснi а похмура
стривоженiсть, чи то викликана передчуттЯм довгої холодної зими, а чи,
може, настаннЯм пори майже цiлковитої вiдiрваностi Ќовгорода вiд усього
свiту. ‘правдi-бо: порозпливалисЯ й тi непевнi дороги посеред лiсiв i
болiт, Якими з горем-бiдою добиралисЯ влiтку до Ќовгорода купцi,
непрохiдними ставали волоки помiж рiками й озерами, вже не видно було на
широкому ‚олховi рiзнобарвних парусiв, не випрасовувалисЯ там своїми
гнутими носами лодьї, не вертiлисЯ помiж них учанц мокло пiл дощем на
колись галасливих пристанЯх-вимолах. Џокинуте начиннЯ, ще подекуди
вивантажувавсЯ Який-небудь зацiзнiлий вiдчайдуха купець, Який привiз
кiльканадцЯть бочок рiдкiсного фрЯзького вина, бiгав во слизьких
дерев'Яних мiстах пристанi, ловив за воли збайдужiлих вантажникiв, благав
обiлЯв погрожував.
џрославовi не сидiлосЯ на кнЯжому дворi. ‡раиаЯ велiв сiдлати коней, у
супроводi почту починав об'їзд города „дщ шмагав немилосердно i кнЯзЯ, i
його супровiд. „ерев'Яцi круглЯки отоними мощено вулицi, ослизли так, що
падали iнодi навiть кованi конi, подекуди круглЯки порозходилисЯ, в
утворених промiжках збираласЯ брудна вода, звiдти чвиркало багном коли
попадало туди кiнське копито, по обличчЯх їздцiа, спливали патьоки бруду,
грЯзюка лiпиласЯ на коштовну одiж, залiплювала дорогу зброю, але џрослав
того не помiчав, їхаа попереду на нього не бризкав нiхто, навиаки, його
кiнь обкувуцац заднiх цiлимн потоками холодної брудної води, а кнЯзевi ьсе
нетеопе-ливилосЯ, вiн пiдганЯв та пiдганЯв конЯ, хотiв устигнути успеть
добачити все самому, перевiрити, помацати рукам, пересвiЯ'итисЯ.
Ѓо Якщо встигли пробратисЯ крiзь негоду його вирпи i нести до кнЯзЯ
‚олодимира вiсть про сминову невоколу й хвадьство, то не лишить Љиївський
‚еликий кнЯзь без вiдплати б покари такий свавiльний вчинок, збиратиме
вiйсько да укЯтиме припаси, лаштуватиметьсЯ до походу на Ќовгород з Якого
колись сам вирушав на боротьбу за київський стiл.‚iн знає цiну цьому
великому городу, знає, Як полюблЯють випихати звiдси київських прийшлих
кнЯзiв, не зупинЯючись Яi перед чим; тодi ‚олодимира намовили виступити
проти рiдного брата џрополка, тепер пiшли ще й далi, вже поставивши енна
проти рiдного батька, - i все те, аби лиш вивiльнитисЯ з-пiд чужої оаiки,
жити самим, володiти своїм городом, своїми багатствами, угiддЯми, людом.
Џосадник ЉоснЯтин у тих щоденних оглЯдинах ие вiдлучавсЯ од кнЯзЯ,
завжди був или ньому, ще тодi, Як џрослав вершит свою ранiшню молитву, вже
ждав кнЯзЯ коло виходу з церква, прискакавши иа цей бiк ‚олхова з далекого
Ќеревського шицЯ, де мав свiй двiр, оадьоро мокнув пiд дощем, жартував,
сам розкотисто смiЯвсЯ на свої жарти, був завжди мовби скупаний у молоцi -
пещено бiлий, червоногубий, а здоров'Я в ньому так i двигтiло.
‚иходив iз церквЯ кнЯзь, був сiрий ва обличчi, тiльки тьмЯно червонiв
йому великий набрЯклий нiс, ваЯитi каламуттю вiд недосипаннЯ очi
перебiгали з заводiЯцької мармизи ЃудиЯ на годоване посадникове лице,
iнодi кнЯзь не витримував i вiд споглЯданнЯ цих двох веселих людей сам
посмiхавсЯ й закликав їх на ранкову трапезу, але частiше набурмосено
проходив нова них, велiв подавати коней i метавсЯ по городу до самого
обiду, так i не маючи рiсочки в ротi, доскiиуючись до всього, недовiрливо
приглЯдаючись до посадника, Який тiльки згортав з обличчЯ брудну воду, бо
вважавсЯ завжди чистуном, та щосЯлЯ бадьоривсЯ перед своїм зверхинком:
- ‚се йде на лад, мiй кнЯзю! ‡ божою жiччю, кнЯзю!! Їздили на
Џлотницький кiнець, де пiд довгими навiсами умiлi майстри робили лодьї длЯ
походу. Ќа ‡агородсьхому кiйдi, де серед кривулЯстих, вщерть залитих
рiдкЯм багном вуличок коЯi брьохали по саме черево, квЯзь дививсЯ, Як
сукЯадннки варЯть у низеньких доменицЯх крицю, а в кузнЯх чорнолицi вiд
кiптЯви ковалi кують мечi, списи, рогатий. ‘крiзь, де з'ЯвлЯвсЯ кнЯзь,
приєднувалисЯ до нього кiивськi старости з тисЯцькими й сотниками; Якщо
џрослав хотiв що-небудь спитати в робочих людей, наперед нього миттю
вискакував староста або тисЯцький i випереджав кнЯзЯ у його намiрi,
ЉосиЯтин незомiтно всмiхавсЯ пiд дЯшйим русЯвим усом, а џрослав ще бiльше
темнiв лицем, супивсЯ, але не мовив нiчого, повертав конЯ, їхав далi.
ЉоснЯтин показав кнЯзевi готуваннЯ даруизгiв длЯ свейського королЯ, щоб
прихилити його серце i серце його доньки їнгiгердЯ до •ольмгардського
конунга џрислейфа. “ довгих великих тоболах складено було найлiпшi
двiнськi хутра: чорнi куди, соболi. бобри, веретища з нiжного козиного
пуху, рiзнобарвЯЯй тiм своїх) власного виробу i привезеннЯ аж вiд
сараошгiв, ‚ копиники готували краску рибу, в солЯрнЯх складах дiжечки й
цебрики просолених лососiв, привезе олоччЯ,_ могутню рибу, Яка ловитьсЯ
тiльки в крижанiй. …е наймiцнiшi сiтi, даєтьсЯ до рук лише вiдчайдухам
ринвам, Яких, мабуть, немає нi в Якiй землi, окрiм землi Ќовгородської.
Ѓули ще там фландрськi сукна i ромейськi паволоки, були мечi! з
дорогими рукоЯтЯми, з пiхвами, обсипаними коштовними каменЯми, були
вiзантiйськi ларцi з слонової кiстки i сiрiйськi склЯнi кубки, дивно
здобленi крилатими кiньми, був полив'Яний посуд, привезений з Љиєва, а
може, й з самої Ѓолгарiї, але ж не було нiчого новгородського!
- Ќе бачу нашого нiчого, - повернувсЯ кнЯзь до ЉоснЯтина. - —и й не
готуєш, посаднику?
•итрий ЉоснЯтин вдав, нiби запитаннЯ џрославове застало його зненацька,
розвiв руками:
- ’а ми ж... ’а бач... •iба, може, в ковницi Якiсь там набищицi...
„обре вiдав, Як полюблЯє кнЯзь одвiдувати свою ковницю, i вже
заздалегiдь пускав попiд пишним усом усмiх задоволеннЯ.
ЉовницЯ становила мовби окреме царство серед новгородських укрiплень.
ЊiстиласЯ, щоправда, на кнЯжому дворi, коло самого ‚олхова, але сама по
собi теж була двором, оточеним високими стiнами з мiцних дубових колод, з
двома великими надворiтнiми вежами й трьома трохи меншими кутовими. ‚ходу
на той заповiтний двiр пильнувала вiрна сторожа з варЯгiв, Яким џрослав
довiрЯв найбiльше, там вони й жили у великiй i теплiй хижi, прибудованiй
майже до самих ворiт. „алi на не досить просторому дворищi розташовувалисЯ
низькi, вкопанi в землю мало не по саму покрiвлю комори, а за ними
височiла довга дерев'Яна будiвлЯ, верх Якої правив за житло длЯ кнЯжих
умiльцiв, а пiдклiть була власне ковницею.
ђоздiлена дерев'Яними перегородками на неоднакової величини примiщеннЯ,
пiдклiть мiстила в собi все потрiбне длЯ перетвореннЯ простих виливкiв
золота чи срiбла на коштовнi гривнi, пречудовi прикраси, посуд, а то й
просто собi химернi дрiбнички. Џрокопаний од ‚олхова канадець, пущений
просто в пiдклiть, постачав необхiдну тут воду, длЯ свiтла не шкодовано
воскових свiчок, але тим i обмежувалисЯ всi розкошi длЯ людей кнЯжої
ковницi. ’ут панували суворi правила; коло входу до пiдклiтi вдень i вночi
стовбичили суворi варЯзькi воїни з оголеними мечами, анi ввiйти, анi вийти
без дозволу тiуна, Якого прозвали ‡олоторуким, нiхто не мiг, люди сидiли в
тiснiй, задушливiй, мокрiй пiдклiтi з раннього досвiтку до пiзньої ночi,
там отримували харч, там мали й короткий денний спочинок; Якщо випадала
коли вiльна хвилЯ, роботи завжди було зава-помi розтоплювали золото й
срiбло в тиглЯх, виливали з нього то сосуди, то гривнi, то кнЯжi
забаганки: сьогоднi - лютого звiра на пiдставцi, взавтра - ошатну дiву
небаченої краси, позавтра - Якогось свЯтого або воїна. ‡олотоковцi кували
хитромудрi вериги-чепи, Якi прикрасЯть груди кнЯзЯм чи воєводам, чеканили
на тонких стiнках ковшiв i чаш зображеннЯ птиць, риб i звiрiв, однi
виковували з чистого золота гарнi ковчежцi, Якi потiм прикрашалисЯ
рiзнобарвною емаллю, другi виводили тонкi вiзерунки на срiбних
релiкварiЯх, ще третi ламали голову над жiночими прикрасами:
сережками-колтами, наруччЯми, гребенЯми, - i кожен намагавсЯ створити щось
таке, чого ще нiхто не творив i не бачив, кожному хотiлосЯ бодай на
недовгий час опинитисЯ у вiльному свiтi краси, викликаному власною уЯвою,
вiдчути себе неподiльним володарем, паном, вiльним у всьому, бо справжню
волю дає тiльки роблена тобою робота, Яку здатен виконати один ти у цiлому
свiтi.
џрослав з почтом заїхав на двiр ковницi, але в пiдклiть взЯв з собою
лиш ЉоснЯтина. Ђ своїм варЯгам-тiлохранителЯм, та навiть Ѓудиiо махнув
рукою: залишайтесь на дворi. ‚оєвода засмiЯвсЯ:
-- ЃоїшсЯ, кнЯзю, щоб не напхав Я за пазуху золотих гривен? Ђ таки
правда: пазуху маю широку! ѓо-го!
‡олоторукий низько вклонЯвсЯ кнЯзевi, стоЯчи посеред двох варЯгiв з
оголеними мечами. ’ак нiби приречений на страту вимолював собi прощеннЯ.
Ђле враженнЯ це пропадало, Як тiльки хто придивлЯвсЯ до обличчЯ
‡олоторукого. •уде, кiстлЯве, вилицi пiдпирають очi двома рiзкими дугами,
зуби майже завжди в хижому ошкiрi з-пiд сизо-чорних вусiв, так само
сизо-чорне, масне на вид волоссЯ кучмитьсЯ на головi, Яка, певно, нiколи
не знає шапки, а з-пiд того волоссЯ гостро зблискують очi, пронизливi й
несамовитi, - кожен розбiйник радо згодивсЯ б мати такi очi.
Ќайдивнiше ж починалосЯ тодi, коли ‡олоторукий починав говорити. ‚мить
щезала його бандиткуватiсть, що так гостро просвiчуваласЯ в поглЯдi,
несамовитiсть поступаласЯ мiсцем нерiшучостi, голос вiн мав лагiдний,
добрий, вiчнi сумнiви щодо викiнченостi й досконалостi ввiреної йому
роботи терзали ‡олоторукого; Якщо вiн навiть показував кнЯзевi рiч, що її
не знайти в усьому свiтi, то й тодi вiн тикав i микав, злЯкано щуливсЯ,
так нiби ждав прочухана, мерщiй бурмотiв:
- Ђби ж воно та щоб не оте... та Якби ще...
Ђ сам же був талановитий, Як чорт, умiв, може, найбiльше з усiх своїх
людей. џрослав узЯв його з Љиєва ще молодим, возив з собою до ђостова,
потiм привiз i сюди, до Ќовгорода, бо любив себе оточувати гарними речами,
а ‡олоторукий знавсЯ на цьому. ’екла в його жилах кров не тiльки руська,
малосЯ там щось i вiд степовикiв; батько його, втеклии вiд боЯрина з-пiд
—ернiгова, в своєму бродництвi напоткав десь печенiзьку красуню, з Якою
вчинив грiх, а потiм утiк з нею на „унай до болгар, звiдки перемандрував
до угрiв,_ десь заплутавсЯ в збройну сутичку, попав до одного володарЯ в
полон, до другого, аж поки опинивсЯ в Љиєвi, вже в похилому вiцi, без
дружини, Яка не витерпiла неволi й померла, зате з сином, у Якому змiшана
кров вибухнула незвичайним умiннЯм до золотого й срiбного дiла.
Ћтож ‡олоторукий давно знав кнЯзЯ, зЯав його звички, вмiв завжди
прийнЯти џрослава в ковницi саме так, Як тому бажалосЯ.
‘тоЯла там кнЯжа лавка, покрита волохатим ведмедном, а перед нею -
низенький столик, дуже зручний длЯ розглЯданнЯ на ньому то сього, то того.
Iнодi кнЯзь по молитвi приходив до ковницi просто з церкви, i тодi
‡олоторукий знав, що на столик треба покласти єдину лиш рiч, щоб потiшила
вона кнЯжi очi, заспокоїла його душу. I тодi клалосЯ туди найкоштовнiше,
най-тонше зроблене: предивної емалi золотий хрест, саджений по кiнцЯх
сапфiрами, що мають синЯву степового неба, або ж великими смарагдами,
кожен з Яких вартий був цiлої волостi; •ристос, вирiзьблений з кривавої
Яшми, вправлений у золото-кований вiйок; ще не викiнчений золотий оклад
длЯ книги з двома рЯдами перлiв, бiлих i рожевих, навколо наголовка;
золоте блюдо-дискос з двома Янголами обабiч хреста чеканки благородної й
довершеної.
Љоли ж забродив кнЯзь до ковницi у веселощах, тодi ‡олоторукий,
зiтхаючи i випрошуючи прощеннЯ за недбалiсть i лiнощi свої власнi та його
людей, навалював на столик коло џрославових нiг цiлi гори золотих i
срiбних прикрас, посуду, iконок, хрестiв, ковчежцiв, лариiв, скриньок, i
кнЯзь наослiп простЯгав руку до тої гори, витЯгав звiдти то одну рiч, то
другу, вiдводив її далi вiд очей або наближав до самого обличчЯ,
перебирав, дзвенiв срiблом i золотом, мовби грiв руки в Ярiючiм сЯйвi
коштовностей, сидiв так довго, а коли йшов, то милостиво полЯпував
‡олоторукого по плечу, казав:
- ѓарно, гарно, ‡олоторуче.
Ђ тому, здаєтьсЯ, нiчого бiльше й не треба було. ‡блискував очима,
зубами, проводжаючи кнЯзЯ, ставав помiж двох варЯгiв з оголеними мечами
влпростанЯй, гордий, неприступний. Џан своєї справи. Єдиний у своєму
вмiннi.
–ього разу ‡олоторукий, видно, ждав кнЯзЯ, а ще, мабуть, була в нього
домовленiсть з Љ-оснЯтином, домовленiсть про те, Як приймати џрослава, бо
ЉоснЯтин непомiтно кидав хитрi поглЯди з-за кнЯзевого плеча на
‡олоторукого, а той, не ловлЯча тих поглЯдiв, бо й сам вiдав, що має
робити, швидко провiв долонею по теплому ведмедну на кнЯжiй лавцi,
поправив навiщось розглЯдний столик, зачекав, поки џрослав сЯде, скинувши
перед тим мокрий плащ i мокру шапку й зiгнавши воду з бороди та вусiв,
потiм, що вже було й геть незвично, тiун закрутивсЯ-завертiвсЯ, Як иобитнй
пес. џрослав гнiвно зиркнув на нього, дивуючись, чому не показує нiчого,
невелика горницЯ виповниласЯ тЯжким пахом мокрого хутра, кiнського поту,
принесеного верхiвцЯми з собою, товстi свiчi в трирогому ставниковi
замиготiли, мовби мали от-от погаснути.
- Ќу? - сказав џрослав. - ’о що маєш?
- ’а,- зiтхнув ‡олоторукий, - Якби ж воно та не те, а щоб ото...
- ‡наю тебе, - перепинив його кнЯзь. - Џоказуй!
Ћгинаючись i зiтхаючи. ‡олоторукий пiшов у куток, вiдкрив важку, ковану
залiзними шпугами скриню, довго длубавсЯ в нiй, щось узЯв там нарештi,
обережно понiс до кнЯзЯ, прикриваючись плечима й руками, так наче мав на
грудЯх птаха, Який от-от мiг випорхнути, або ж отруйну змiю, що кожної
митi стрибнула б чи то на кнЯзЯ, чи то на посадника.
Ќизько нахиливсЯ над столиком, чаклував там далi, щось задзвенiло в
нього пiд руками, тодi ‡олоторукий розiгнувсЯ, вiдступив швидко вiд
столика. џрослав глЯнув.
Џеред ним на потемнiлiй дубовiй стiльницi лежав товстенний золотий
ланцюг (кожен ланець завтовшки мало не в палець), але несподiванiсть була
не в величинi и вазi того ланцюга, а в тому, Як вiн був зроблений. Ѓо мiж
кожними двома золотими ланцЯми крiпивсЯ золотий же медальйон, прикрашений
перегородчатими емалЯми таких свiжих i несподiваних барв, що кнЯзевi досi
нiколи не доводилосЯ й бачити, i зображено було емалЯми не свЯтих i
великомученикiв, Як водилосЯ, а постали перед очима в џрослава образи
ђуської землi: тонкостаннi дiвчата й могутнi воїни, барвистi птахи й лютi
звiрi, синi води, зеленi трави, непробивнi пущi, безмежне в своїй
голубизнi небо i Яснi квiти пiд ним. Ђ внизу висiв на ланцюговi найбiльший
медальйон iз зображеннЯм свЯтого ћрiЯ, долаючого змiЯ, саме того свЯтого,
що його iм'Я привласнено џрославу пiслЯ хрещеннЯ, кнЯзевого покровителЯ.
- ™о це? - спитав спантеличений кнЯзь, Який перебачив немало див у
своєму життi, та тiльки не таке.
- „арунок вiд твоєї кнЯжої милостi длЯ свейського королЯ, - несмiливо
промовив ‡олоторукий, боЯчись глЯнути на ЉоснЯтина, щоб зачерпнути вiд
нього бодай незначної пiдтримки.
- „лЯ Ћлафа ‘кетконунга, - перекашлюючись, сказав з-за џрославових
плечей ЉоснЯтин. - Љажуть, що вже пообiцЯв вiн видати свою дочку Iнгiгерду
за норвезького королЯ Ћлафа ’овстого. Ђле хай поламає своє слово, раз до
нього засилає послiв руський кнЯзь.
џрослав поторкав пальцем ланцюг, видно, хотiлосЯ йому взЯти його до
рук, може, й начепити на себе, може, навiть пошкодував вiн такої небаченої
коштовностi длЯ шведського Ћлафа, Якого нiколи не бачив, а доньки його теж
не бачив i тiльки повiрив брехнЯм своїх варЯгiв. ’а кнЯзь стримавсЯ,
вiдступати вiд свого слова вже було пiзно, вiн любив приймати вирiшеннЯ
без спонуки, а свататисЯ до Iнгiгерди надумавсЯ вiн сам, отож усе мало йти
так, Як iшло, Як почалосЯ.
џрослав без зусиль розгадав ЉоснЯтинову хитрiсть: посадник готував
незвичайний ланцюг-чеп у дарунок своєму кнЯзевi, недарма ж увiнчав його
медальйоном з свЯтим ћрiєм-змiєборцем. ѓотовий був на будь-Якi пожертви,
аби лиш випхати кнЯзЯ з Ќовгорода. Љоли ж зайшла мова про посольство до
свейського конунга, ЉоснЯтин вiдразу зметикував, що лiпшого вiна за
доньку, Як отой чеп, жоден володар - анi поганський, анi христиЯнський -
свейському королевi не запропонує нiколи, тож i звелiв ‡олоторукому
викласти сховану до часу коштовнiсть перед Яснi кнЯзевi очi. ’а вже
гаразд. Ќехай Ћлаф ‘кетконунг знає, Яка багата ђуська землЯ, Якi тут
умiльцi i Якi, отже, кнЯзi в нiй. Ђ вже потому хай вибирає собi зЯтЯ.
’ому џрослав, Який спершу хотiв було виказати ЉоснЯти-ну все, що думав,
змовчав, а ‡олоторукого спитав длЯ годитьсЯ:
- •то робив?
- ‹юди мої, Ќосок i Ѓурмило, - скинувсЯ той, готовий поставити i Ќоска,
i Ѓурмила перед кнЯзем, та џрослав махнув рукою.
- ѓарно, гарно...
I пiшов з пiдклiтi, не озирнувшись, так наче й не лежав на низенькому
дубовому столику ланцюг неоцiненної краси.
Љоли всiлисЯ на коней i ЉоснЯтин наблизивсЯ до кнЯзЯ, щоб дiзнатисЯ,
куди прЯмувати тепер, џрослав несподiвано сказав:
- Їдь собi. •очу трохи прогулЯтисЯ на лови.
- „ощ же! Њоква! - спробував розраЯти його посадник.
- Њiй клепiт. ЃоїшсЯ дощу - сиди в сухому.
- ’а нi, то тiльки так, слабiсть людська. Људи кнЯзь - туди й Я.
- ‘иди вдома. Џоїду з варЯгами.
- џкi ж з варЯгiв ловчi, кнЯзю! - не стримавсЯ вiд здивуваннЯ ЉоснЯтин.
- Ќе бажаєш мене, то вiзьми хоч ловчих. Ѓо тi гультЯї зайцЯ тобi з-пiд
куща не виженуть! ’ак i проїздиш марно в ‡вiринцi!
- Њоє дiло, - буркнув џрослав i круто вiдвернув конЯ вiд посадника.
‚зЯв з собою самих тiльки “льва й ’орда. I вже що то за лови, коли
кнЯзь їде з мечем на перев'Язi та з коротким мисливським ножем, а варЯги -
один iз списом, а другий з луком? „е це бачено, щоб у таку негоду вирушити
на кнЯзiвськi лови з таким скупим озброєннЯм!
Ђле так було велено, так воно й зроблено.
’роє верхiвцiв на потемнiлих вiд безупинного дощу конЯх проскакали по
дерев'Яному мосту через ‚олхов, проїхали Ќеревським кiнцем по вулицi
‚еликiй, налЯкана сторожа коло мiської брами вискочила на повiтаннЯ кнЯзЯ,
але той тiльки недбало кивнув їм i повiв своїх варЯгiв далi, по
Љожевницькiй вулицi, а потiм i в ‡вiринець, гнав конЯ чимдуж. “льв мовчки
втиравсЯ вiд вибризкiв, що летiли з-пiд копит кнЯжого конЯ, а ’орд
плювавсЯ i щоразу хотiв щось гукнути, щоб розвеселити цю похмуру
кавалькаду, але його нiхто не слухав, та й вiн сам розумiв марнiсть своїх
зусиль, чим далi вони вiд'їздили вiд города, тим кволiшi ставали його
намаганнЯ щось там вигукнути чи крикнути, аж поки й вiн зануривсЯ в таку
саму безнадiйну мовчанку, Як його товариш “льв.
џрослав досить легко вiдшукав озерце, де колись сидiв, роздумуючи над
своїми не совсiм обачними вчинками, так само вiн махнув рукою варЯгам, щоб
трималисЯ осторонь, сам-один попрЯмував у той бiк, де зустрiв тодi ‡абаву,
кiлька разiв (що вже було й зовсiм незвично) озирнувсЯ, щоб
пересвiдчитисЯ, що ’орд i “льв вiдстали й не стежать за ним, здавалосЯ
йому, що їде тими самими перелiсками, де вперше промайнула перед ним
дiвоча постать.‡а цi кiлька тижнiв лiс оголивсЯ до невпiзнаннЯ, все
навколо стало дивно однаковим, здавалосЯ џрославовi, що вiн був тут, а
могло бути, що й не тут. ‚iн уперто посилав конЯ в найгустiше плетиво
гiллЯ й чагарiв, мокрi вiти хльоскали кнЯзЯ по обличчю, вiн вимучив конЯ,
змучивсЯ сам i тiльки тодi, Як зненацька помiтив, що вже тривалий час
крутитьсЯ на одному мiсцi, зрозумiв нарештi, на Яке безглуздЯ пустивсЯ. Ѓо
не стане ж справдi ‡абава сидiти отут, у мокрих чагарЯх, ждучи йото
приїзду! ’а коли б i ждала, то не могло те тривати стiльки часу, та ще й у
таку негоду.
‚iн озирнувсЯ, щоб покликати своїх вiрних варЯгiв, але тi або ж занадто
точно дотримувалисЯ його велiннЯ зникнути з очей, або ж просто вiдстали
десь у мокрих гущавинах - так џрослав лишивсЯ сам у задощеному лiсi, а що
не мав чого робити, то пустив повiддЯ, сподiваючись, що розумний кiнь
виведе його з ‡вiринцЯ, хоч i не хотiлосЯ повертатисЯ на свiй холодний i
непривiтний кнЯжий двiр, не втоливши свого бажаннЯ, дикого й несамовитого:
забачити бодай на хвильку таємничу ‡абаву.
‡гадав про сина Iллю, Якого полишила йому небiжчицЯ Ђнна. •ирлЯвий, Як
i мати, хлопчик нагадував чимось џрославовi його власне дитинство, може,
саме тому не часто ходив до нього, щоб не роз'Ятрювати душу, i в цьому
схожий був на свого батька, кнЯзЯ ‚олодимира, Який теж не любив
хворобливих дiтей i жон. —омусь у цьому клЯтому лiсi з недавнiх пiр у
всьому ставав похожий на свого отцЯ: i в думах, i в зневазi до хворощiв
навiть найближчих людей, i в бiсiвськiй похотi.
Ђ варЯги џрославовi тим часом трюхикали собi по ‡вiринцю, радi, що
бодай на короткий час звiльнилисЯ вiд капризного кнЯзЯ, але не дуже-то й
задоволенi безцiльним вештаннЯм пiд холодним дощем. •оча знову ж таки,
Якщо бути справедливим, то не так воно й погано прогулюватисЯ в
пустельному лiсi, зiгрiватисЯ теплом, що йде вiд конЯ, дрiмати,
похитуючись у сiдлi, нi про що не думаючи (це стосувалосЯ, Ясна рiч,
“льва) або ж всотеро перебираючи в гадцi, Як перебiгала вчора перед самим
твоїм конем дорогу тонконога дiвчина, i що ти їй гукнув, i що вона тобi
вiдповiла, i Як ти пообiцЯв до неї довiдатисЯ, а вона тобi що сказала, а
ти їй - нiколи б не кiнчав цих солодких передумувань ’орд. “льв спокiйно
спиравсЯ правицею на довгого списа, з Яким завжди супроводжував кнЯзЯ,
надаючи списовi перевагу перед будь-Якою iншою зброєю; що ж до ’орда, то в
того, окрiм неодмiнного двосiчного меча, завжди за спиною висiв лук, бо в
глибинi своєї досить-таки розвихреної душi той Якимсь чином зумiв утримати
переконаннЯ, що треба бути постiйним хоча б у виборi зброї i що набагато
лiдше перестрiти нападника стрiлою здалЯ, анiж допускати його до себе на
довжину меча, де вже важко виЯвити, в кого твердiшою буде рука i гострiшою
зброЯ.
Ћтак вони й трюхикали собi Яо ‡вiринцю, коли зненацька попереду, серед
невисоких чагарiв, пропливли перед ними гордi оленЯчi роги, пишнi,
розгалуженi багатьма вiдростками роги, що майже зливалисЯ з гiллЯм,
недосвiдчене око їх би й не зауважило, олень бiг, не схнтуючн головою, вiн
весь був невидимий, тiльки пливли понад оголенiстю галуззЯ його величнi
роги, i цього сталосЯ задосить, щоб зiркi очi варЯгiв умить запримiтили
здобич, обидва верхiвцi, ще й не додумавши гаразд, смикнули за повiддЯ,
мовчки понукаючи коней, з обох вiдразу злетiла байдужiсть i сонливiсть,
постатi в обох напружилисЯ, обличчЯ набрали хижого виразу, а коли обидва
раптом помiтили, що й олень наддав ходу i намагаєтьсЯ сховатисЯ вiд них ще
в густiших i вищих заростЯх, маломовний “льв, зраджуючи своєму звичаєвi,
здавлено вигукнув:
- ‘трiлЯй!
’орд зiрвав лука, наклав стрiлу, натЯг тетиву, так що вона з'єднала
йому нiс i пiдборiддЯ, швидко прицiливсЯ i, ледь вiдвiвши руку влiво,
пустив коротку мiцну стрiлу туди, де ще ви-красовувалисЯ мiж вiттЯми дерев
високi оленЯчi роги.
Ѓуло видно, Як хижо летить туди стрiла, Як шугає вона вниз, у гущавину,
було видно, Як олень, мабуть поцiлений стрiлою, пiдскочив, вiд чого
сколихнулисЯ болiсно над заростЯми його величнi роги, але рана, завдана
ѓордом, ые була, певно, смертельною, бо роги, сколихнувшись, знов стали да
свое мiсце й полетiли помiж вiттЯм швидше и швидше, мов на полозках.
- Ѓий! - вiдчаєно гукнув “льв, мабуть остаточно вирiшивши порушити свою
вiчну мовчазнiсть, ’орд пустив навздогiн оленевi ще одну стрiлу, але тон i
далi летiв, неторканий i нестримний, гордо й зневажливо.
’одi варЯги вдарили коней у боки й помчали слiдом, хоч i розумiли всю
безглуздiсть такої погонi, бо на всьому скаку з лука тварину не встрелиш,
а наздогнати не зможеш теж, бо з усього видно, що рана, завдана ’ордом,
була нiЯка. ‚они гналисЯ за оленем в безнадiї, просто за звичкою доводити
до кiнцЯ справу, навiть приречену на неуспiх, однак цього разу небо
послало їм винагороду за їхню вiру й терплЯчiсть, бо не проскакали вони й
поприща, Як олень на всьому бiгу впав, так нiби проваливсЯ крiзь землю.
‚арЯги кинулись туди, вважаючи упольованого звiра своєю здобиччю, але з
другого боку загала-лайкало, кiлька вершникiв вирвалисЯ з вiльшаника
наперерiз варЯгам, i тi несамохiть притримали коней, бо серед верхiвцiв
упiзнали посадника ЉоснЯтина.
ЉоснЯтин, супроводжуваний своїми ловчими, виїхав назустрiч “льву i
’орду. ‚поперек сiдла поперед себе тримав оленЯ, спливаючого кров'ю, сам
увесь був у кровi, шапка йому збиласЯ набiк, в русЯвiй бородi заплутавсЯ
жовтий листок з берези, де й подiласЯ чепурнiсть i прибранiсть посадника.
‡ате був радий ЉоснЯтин i торжествуючий, вивозЯчи назустрiч кнЯжим
охоронцЯм свою здобич, хотiв похвалитисЯ перед кнЯзем своєю вмiлiстю й
здобичливiстю, але враз смикнув за повiддЯ, не запримiтивши посеред
варЯгiв џрослава, здивовано поспитав:
- „е кнЯзь?
‚арЯги схитнули плечима: хто ж йаго вiдає?
- ‚и ж з ним їхали!
’орд хоч непевно змахнув рукою, а “льв дививсЯ на посадника з такою
байдужiстю, мовби нi сном нi духом не вiдав про iснуваннЯ Якогось там
кнЯзЯ.
- „е вiн? - не вiдставав ЉоснЯтин.
- ‡велiв нам їхати, - врештi спромiгсЯ на слово ’орд.
- Људи?
- џ забув, - щиро мовив варЯг. - ‘казав нам: пiд... кудись пiд... а
куди?
- Њоже, пiд три чорти? - засмiЯвсЯ врештi й посадник.
- Ђ таки, мабуть.
- ’о де ж його шукати?
‚арЯги визнали за лiпше знову змовчати.
Ђ џрослав тим часом, досхочу наблукавшись i втративши будь-Яку надiю
вибратисЯ з осточортiлого ‡вiринцЯ, забачив попереду за обрiдними деревами
на невисокому пiщаному бугрi стару хижу. ™об добратисЯ до пагорба,
довелосЯ переїхати через струмок, Який в суху погоду, мабуть, ледь
жебонiв, а тепер розливсЯ каламутними водами, мовби й справдi щось путЯще.
Љiнь обережно переступав ногами, вибираючи, куди стати, вiн був аж занадто
обережний, чого не скажеш про верхiвцЯ, на Якого знов найшла морока, знов
темно завирувала в ньому кров, не зауважуючи дощу й багнюки, знову жив вiн
пронизливими пахощами того Ясного осiннього лiсу, де вперше спiткав
дивовижну дiвчину, що вирвала його з багатолiтньої сплЯчки, пожбурила в
свiт грiховний, склубочений, дикий, але ж водночас Який спокусливий.
Љiнь, вибравшись нарештi на пiщаний схил, радiсно заiржав, i, мовби
зроджена тим конЯчим покликом, з хижi виповзла на свiт божий чудернацька
постать. ’о був невисокий, обiдраний дощенту чоловiчок. ‡амiсть корзна мав
на собi Якусь луб'Яну покривку, що мала захищати його, видно, вiд дощу, а
може, слугувала й за одiж на зиму. џрослав пiд'їхав ближче. Ќе хотiв
бачити тут жодної живої iстоти, окрiм тої, заради кого подавсЯ до лiсу,
отож не мав у душi бодай крихти милостi чи жалю до цього упослiдженого
обдертюха. Ќе розжалобили кнЯзЯ нi добрi, майже дитЯчi очi незнайомого,
свiтлi, Як веснЯна днина, нi сколошканий рудуватий зарiст, у Якому
ховалосЯ, певно, нiколи ге вмиване лице, нi подобизна зброї, триманої
чоловiчком у бруднiй правицi, - обпалений з одного боку гострий дрючок, що
мав слугувати за списа.
- •то такий? - грiзно поспитав кнЯзь, мало не топчучи чоловiчка конем.
- ‹овища... доглЯдаю... - несподiвано дзвiнким, молодим голосом
вiдповiв той.
- Ђ чому такий... розтерзаний?
- Ѓо ж тiльки у вовка золота головка, - смiливо глЯнув той на кнЯзЯ
своїми нестерпно Ясними очима.
- •олопе! - гнiвно крикнув џрослав, пiдiймаючи конЯ над доглЯдником. -
’а чи вiдаєш?
Ќе договорив, бо вiдхилилисЯ в хижi грубо збитi з обаполiв дверi i на
порозi стало бiле видиво.
‘тоЯла, незважаючи на холоднечу, в самiй полотнЯнiй сорочцi. ‡
просторого вирiзу нiжно випростуваласЯ тонка прекрасна шиЯ, нiчим не
вкрита русЯва голiвка недбало виставлЯласЯ пiд дощ; неначе зрадiлий, дощ
припустив ще дужче, щедро ливсЯ дiвчинi на голову, стiкав по обличчю, по
шиї, вiльно впливав у той недоладно широкий вирiз, аж кнЯзевi захотiлосЯ
кинутисЯ й прикрити дiвчину вiд холодних патьокiв, мав би вхопити її в
обiйми, занести до теплої хижi, занести на край свiту.
‚iн забув про чоловiчка, не спробував навiть здогадатисЯ, що то мiг
бути батько ‡абавi, просто поминув його, Як стовп або кущ, зiстрибнув з
конЯ i, засоромлено Якось зцiджуючи жменею воду з бороди, пiдбiг до
‡абави.
- ™е приїхав, - без подиву вiдзначила дiвчина.
- ‡драстуй, - сказав кнЯзь.
- —ого забивсЯ в таку непогодь? - ‚она вiдверто глузувала з нього.
џрослав, змiшаний, мовчав.
- ’о що повiдаєш? - вже суворiше поспитала дiвчина.
- Њоже... - кнЯзь не знав, що й казати, - може, хоч води напитисЯ
даси...
- Ћн її скiльки, води, - повела вона рукою ї сама вже аж лиснiла вiд
води.
- Ќамокнеш, - нагадав їй џрослав.
- Ќе глинЯна.
- ‡астуда вiзьме...
- •ай вона моїх ворогiв вiзьме.
- Ђ хiба в тебе є вороги?
- Ђв кого їх нема? ’о вже й не людина, Якщо ворогiв не має.
‚iн здивувавсЯ її вгадництву: те саме думав сам ось уже скiльки днiв.
- Ќе стiй на дощi, - сказав майже благальне.
- Ђ коли хочу стоЯти!
- •олодно ж.
- Ђ холодно - то зроби менi тепло, Якщо ти такий!
‚iдчуваючи, що чинить найбiльшу дурницю, на Яку тiльки спроможен,
џрослав пiдступив до ‡абави, рвучко скинув з себе шкiрЯний дебелий плащ,
Яким захищавсЯ вiд дощу, обгорнув ним дiвчину, а сам лишивсЯ у своєму
дорогому кнЯзiвському вбраннi, певно, був безмiрно смiшний i жалюгiдний:
стоїть пiд дощем бородатий чоловiк у шитому золотом корзнi, у барвистих,
саджених перлами чоботЯх, з коштовним мечем i так само коштовним
мисливським ножем на широкому поЯсi, поцЯцькованому важкими срiбними
украсами.
Ћднак спершу було саме тiльки вiдчуттЯ приємностi, доброго дiла, спершу
вiн у цiлковитому забуттi дививсЯ на дiвчину, весь вiддавшись темному
плину пристрастi, а думка про себе, почуттЯ незручностi й сорому з'ЯвилосЯ
тодi, коли позаду запирхали конi, залЯскотiла в струмку вода пiд копитами,
пролунав такий набридло знайомий голос ЉоснЯтинiв:
- Џресвiтлий кнЯзю, насилу знайшли тебе!
џрослав повернув до посадника стемнiле вiд ненавистi обличчЯ. Ќа нього
дивилисЯ мертвi очi оленЯ, перекинутого через луку ЉоснЯтинового сiдла.
‡абава з цiкавiстю переводила поглЯд iз кнЯзЯ на посадника, ждала, що
буде.
Ђле вмiшавсЯ третiй, про Якого всi забули. ‡аволохатiлий чоловiчок
просунувсЯ мiж кнЯзем i посадником, Який силкувавсЯ злiзти з конЯ, але
нiЯк не мiг випручатисЯ з-пiд оленЯчої тушi.
- ’о ти кнЯзь? - спитав чоловiчок џрослава. - —ом же не повiдав, хоч би
на колiна перед тобою впав. Ђ тепер пiзно. ђозхотiлосЯ.
- Iди з-перед очей, Џеньок, - порадив йому ЉоснЯтин.
- Ђ чому б мав iти, коли то моЯ хижа.
- Њоже, й дiвка твоЯ? - ЉоснЯтин нарештi злiз з конЯ, виважував на
плече оленЯ.
- ’аки ж моЯ. Ђ тiльки тобi - дзуськи! - Џеньок скрутив волохату дулю,
здалеку показав її посадниковi.
- Ќе вештайсЯ пiд ногами: потопчу! - гримнув на нього посадник, несучи
впольованого оленЯ до кнЯзЯ. - ЉланЯюсЯ тобi, кнЯзю, цим оленем...
џрослав збагнув, що суворiсть тут недоречна, треба було зводити все на
жартiвливу пригоду, тому вiдступивсЯ з дороги, показав на ‡абаву.
- Џодаруй свого оленЯ дiвчинi.
Џосадник, зрадiлий, що кнЯзь не став вимовлЯти йому за пїдглЯдництво
(бо Як iнакше можна було поЯснити його з'ЯвленнЯ в лiсi пiслЯ того, Як
џрослав побажав їхати на лови без будь-чийого супроводу), поклав оленЯ до
‡абавиних нiг, вклонивсЯ дiвчинi.
- ‡а кнЯжим велiннЯм. „аруємо тобi.
- Ђ нащо вiн менi?
- ЉнЯжий дарунок, - поважно нагадав ЉоснЯтин.
- Ѓерн, дурна дiвко! - гукнув Џеньок.
- ЉнЯзь наш щедрий, - сказав посадник.
- Ђ хай би кнЯзь i оббiлував, - засмiЯласЯ ‡абава.
- ‡роблЯть те за нас, - сказав поважно ЉоснЯтин.
- Ђ Я хочу, щоб кнЯзь, - вперто повторила дiвчина.
- Љоли так, то й Я сам можу. - Џосадник знав крутий џрославiв норов,
боЯвсЯ спалаху, Який мiг от-от вибухнути.
- Ќi, вже нехай сам кнЯзь. —и, може, не вмiєш, кнЯзю? Ѓатьку, поможи
нашому...
- Ќе треба помочi, - сказав просто џрослав, - сам зроблю...
- ЉнЯзю, - докiрливо мовив посадник, - Як же то?
- Њiн клопiт!
‚арЯги скочили з коней, щоб занести оленЯ до хижi, але џрослав спинив
їх порухом руки, сам звалив собi оленЯ на плечi, легко понiс його до
дверей.
- ‚iдчинЯй, - крикнув ‡абавi.
‘ам почувавсЯ молодим i дужим, Як олень у непролазних пущах. „звiнка
сила струмувала йому в кожнiй жилочцi. Ќе було нiкого на свiтi. ’iльки вiн
i цЯ дiвчина - мов божий дарунок i безсмертний грiх?
- Ќесiть ЯлинЯчта! - ще гукнув назад до варЯгiв i посад-никових ловчих,
а ‡абавi звелiв: - ђозводь бiльший вогонь! ЃагаттЯ! †ару!
‘мiливо розрiзав шкуру на вбитiй тваринi, вправними рухами став
бiлувати тушу. Џахло хвоєю вiд пiдстилки, зробленої варЯгами, а йому
здавалосЯ, що то пахощi ‡абавин. ‚арЯги взЯлисЯ розкладати багаттЯ посеред
хижi, шкварчала вода на мокрих дровах, густо стеливсЯ Ядучий дим, а
џрославовi вимальовувавсЯ з того диму образ дiвчини, до пори схованої десь
у протилежному кутку. „рова розгорiлисЯ, ЉоснЯтин звелiв принести з
тоболiв бочоночок, повний мiцного меду, дiстав з-за халЯви обкованого
срiблом рога, пiднiс першому кнЯзевi, але той плечем показав на ‡абаву,
дiвчина вiдмовлЯтисЯ не стала, вихилила рiг, обтерла губи, сказала:
- ‘мачно.
„рова трiскотiли, полум'Я звивалосЯ аж до самої димової сiтки пiд
стелею, в хижi стало свiтло, випили, здоб зiгрiтисЯ, i кнЯзь, i ЉоснЯтин,
i варЯги, i ловчi, перепало й Џеньковi. џрослав швидко поравсЯ з оленем.
‡абава, вiдiйшовши ще далi, розчiсувала простим дерев'Яним гребiнцем
волоссЯ, воно в неї, мабуть, пахло дощем, лiсом, чистотою i ще чимось, чим
тiльки й може пахнути волоссЯ в такой небувалої дiвчини. ЉнЯзь добравсЯ
вже до оленЯчих нутрощiв, його руки натраплЯли на загуслi кiм'Яхи кровi,
блукав пальцЯми в теплому, слизькому, страшному на дотик, потiм недбало
викладав нутрощi в пiдставлену Џеньком велику череп'Яну миску, потiм
вирiзав з тушi найсоковитiшi шматки i передавав їх ‡абавi, розчесанiй,
вимитiй, вiдсвiженiй, у сухiй полотнЯнiй сорочцi, вмiло пiдтиканiй, так що
не заважала вона рухатисЯ i водночас вiдкривала всю привабливiсть дiвочої
постатi. ЉоснЯтин наливав меду ще й ще, ‡абава з помiччю ’орда стала
смажити оленину ла жару. џрослав закiнчував свою важку й квапливу роботу,
тепер мав змогу частiше кидати поглЯди на дiвчину, бачив її мiцну, мов
точену з важкого коштовного дерева постать, її голу до лiктЯ руку,
округло-м'Яку й водночас дужу, серце йому заходилосЯ вiд виграваннЯ
полум'Яних вiдблискiв на обличчi в ‡абави, з кожною хвилею ставав молодшим
i молодшим, вкiнець, здурiлим, ошалiлим, а, тут ще ЉоснЯтин, чи то
захмелiвши, чи вдаючи захмелiлого, розваливсЯ на зелених Ялинкових лапах
коло вогню, лiд-ставлЯв до полум'Я свої мокрi дорогi чоботЯри, аж валувала
з них пара, затЯгнув соковитим басом:
- Ћт то ж не кума, Ђ що довга пелена.
Џеньок, шкiрЯчи жовтi зуби з рудих своїх хащiв, задерикувато пiдхопив
несподiваним у його малому тiлi дзвiнким голосом:
- Ћто ж метi кумасЯ, ™о пiдтнкаласї!
Ђ- там уже вдвох вони, посадник i простий кнЯжий холоп, з вилЯсками й
погуками докричалн свою приспiвку до кiнцЯ:
- I пiдтикаласЯ, I пiдсмикаласЯ, ™е й пiдперезаласЯ - Њенi сподобаласЯ!
‘пiвали про кнЯзЯ - знав це й вiн, i всi, хто був у хижi. ’а џрослав i
не робив таємницi з свого захопленнЯ. Џоки тi вигорланювали свою
приспiвку, вiн iз закривавлешiми руками, забруднений I спiтнiлий вiд
незвичної роботи пiдiйшов до ‡абави, нахиливсЯ до її вуха,сказав:
- Џоїдеш зi мною сьогоднi?
- Људи? - вона не повернуласЯ до нього, так само пильно дивиласЯ на
вогонь, ворушила рожни, на Яких смажиласЯ оленина, не було в її голосi нi
здивуваннЯ, нi лЯку, нi навiть цiкавостi, спитала, аби спитати.
- ‡i мною, - повторив вiн, ще й-сам гаразд не вiдаючи, куди й Як вiн
повезе дiвчину.
- Ђ цi? - очима вона вказала на шматки м'Яса, що шкварчали на вогнi,
але кнЯзь зрозумiв, що йдетьсЯ про посадника i всiх, хто тут, у хижi'
- Ќе зважай, - сказав вiн недбало.
- Ђ Я зважаю, - сказала вона. - ‚iдiйди. Њ'Ясо погорить.
- ’о Як? - вiн не вiдходив.
- ‘казала ж. Iншим разом.
- џ не можу. - ’i двоє замовкли, i кнЯзь благав їх подумки, щоб затЯгли
ще Якусь дурницю, аби тiльки виповнити звуками страшенну тишу, Яка
запанувала в хижi пiслЯ їхнього спiву. ’ут не те що слово - кожен подих
чутно.
I ЉоснЯтин, мовби вгадавши бажаннЯ кнЯзеве, знову затЯгнув нової:
Џрийди-прийди - сама буду!
џ з спiдницi зроблю путо,
‡ передника зроблю дверi...
- Ђ не можеш, то що ж ти за кнЯзь, - наставила вона на нього плече, так
нiби прагнула вiдгородитисЯ вiд џрослава.
- ‘ам не можу. ‚ажко менi самому. ЉнЯзевi завжди важко. “ всьому.
- Ћто менi клопоти - кнЯзем бутиi - ‚она засмiЯласЯ.
џрослав зовсiм близько побачив її нагрiту вогнем щоку, незбориме
бажаннЯ нiжностi залило йому душу, з найпохмурiших закуткiв серцЯ пощезало
все зле й недобрй, вiн схиливсЯ до тої щоки i несмiливо, мов хлопчик,
прошепотiв:
- ’iльки доторкнути до твоєї щоки.
Ќа них дивилисЯ всi, хто був у хижi. ЉоснЯтин перестав спiвати, але
кнЯзь того не зауважив. Ќiчого тепер не чув, опрiч ревiннЯ власної кровi в
ушах. Џеньок байдуже мруживсЯ на дочку й кнЯзЯ, варЯг ’орд аж пiдвiвсЯ i
розтулив рота вiд непогамовної цiкавостi, навiть мовчазний “льв
заворушивсЯ на своїм ложi i, може, вперше в життi пошкодував, що вiдiбрали
в нього боги пiсенний дар його великих предкiв, бо ж лiпшої нагоди длЯ
складаннЯ величальної пiснi красi й силi годi й шукати!
’а однаково кнЯзь ще стримував себе, вiн не кинувсЯ на ‡абаву, не
зiм'Яв її в кам'Яно-мiцних своїх обiймах, вiн навiть не наваживсЯ
поцiлувати дiвчину, а лиш тернув усами по нiжнiй щоцi, весь струснувшись
вiд того доторку, i вiдступив у потемки, витираючи закривавленi руки об
золоте шиттЯ свого корзна.
‡абава вихопила з вогню запечене на червоне м'Ясо, стала розкладати
його на дерев'Яних мисках перед посадником i варЯгами, що зблискували
очима чи то на їжу, чи то на дiвчину. Ђ џрослав не виходив з темнощiв,
стоЯв там дивно збайдужiлий, не хотiлосЯ йому нi до вогню, нi до їдва та
питва, нi навiть до дiвчини, щемка спустошенiсть настала в його серцi,
вiдворотне вiдчуттЯ непотрiбностi, нижчостi навалилосЯ на нього, знайоме
ще з тих давнiх лiт дитинства, коли лежав самотнiм калiчкою в задушливих
кнЯжих покоЯх.
Ѓуло тодi так. ЏрокидавсЯ iнодi вранцi, а прокидатисЯ не хотiлосЯ i не
через невиспанiсть, а просто - не бажалосЯ жити далi. Ѓо й навiщо? ‚iд
народженнЯ був кнЯзем. Ђле ж чи був? I чи взагалi можна бути кнЯзем вiд
народженнЯ i чому? Ћпрiч того, що ж ти за кнЯзь, коли без нiг?
Џриходив Ѓудий, вiдразу вловлював пригнiченiсть у свого молодого
вихованцЯ, термосив џрослава, бадьорив його, погукував:
- Ђгей, кнЯзю, ворушись веселiше, бо вже скоро гопки будемо вибивати!
‚же нашi ноги он Якi мiцнi! ™е трохи терпцю - i вже!
Ђ малий лежав i думав: ну й що? Љоли й стане вiн на ноги їздитиме верхи
на конi? Ђ стане вiд цього щасливiшим? „оведе комусь,- що вiн вiд
народженнЯ справдi кнЯзь i. справдi має прало карати й милувати,
володарювати, мати в своїх руках людськi долi й людськi душi? •iба може
народитисЯ людина з такими правами? •то їй може таке дати? 1 чому? I
навiщо? Ѓо ж люди всi однаковi, тiльки є веселi, щасливi, здоровi, а е
нещаснi, немiчнi, Як от вiн. џкий же з нього кнЯзь i Який володар?
- Iди геть! - кричав вiн на ЃудиЯ, вiдвертаючись до стiни, зариваючись
у м'Якi бiлЯчi ковдри. - ‡абирайсЯ, а то звелю зiтнути твою дурну голову!
’акi напади повторювалисЯ й пiзнiше, були тЯжчi й легшi, але завжди
однаково болючi, незбагненнi. ’аке було й цього разу.
- Iди, кнЯзю, спробуймо смаженини, - зледащiлим вiд теп-. ла й меду
голосом покликав ЉоснЯтин. - –Я дiвка вмiє смажити оленину, Як нiхто. Ѓо в
неї ж батько Џеньок, а цей чоловiк знаєтьсЯ на дичинi. Џросимо, кнЯзю.
џрослав хотiв сказати посадниковi щось рiзке й грубе, але стримавсЯ,
прикусив губу, мовчки пiшов до дверей, i здалосЯ йому навiть, що ступає
нетвердо, що в ноги повернуласЯ давнЯ хворiсть, вiн захитавсЯ i мусив
обiпертисЯ об одвiрок, щоб не впасти. Ќасилу вийшов з хижi.
Ќi'хто не насмiливсЯ його стримувати. ’iльки ‡абава, коли вже џрослав
причинив за собою дверi, вхопила шкiрЯний кнш жий плащ, Який сушивсЯ з
другого боку вогнища, i, Як була - боса, в самiй сорочцi, метнуласЯ
надвiр.
- ЉнЯзю, накривку забув! - гукнула вона в густий дощ. џрослав виступив
з-за водЯної стiни, так нiби ждав ‡абаву, простЯгнув руку за своїм
вбраннЯм. Ќi мови вiд нього, нi поруху бiльше.
- „урний єси, кнЯзю! - засмiЯласЯ ‡абава i, вiйнувши сорочкою, щезла в
теплiй хижi.
ђIЉ 1014
‹I’Ћ. ЃЋ‹ѓЂђ‘њЉ… –Ђђ‘’‚Ћ
’оли не будет межю нами мира, оли камень начнеть плавати, а хмель
почнеть тонути.
‹iтопис Ќестора
Ќавiть царства мають свої долi - щасливi або лихi, а люди й поготiв.
џкби тому хлопчиковi, що плакав колись на темному, розквашеному негодою
шлЯху, сказали, Як далеко вiд рiдної землi опинитьсЯ вiн колись, не
повiрив би нiзащо сам, та й нiхто б не повiрив. Ђ ось тепер звавсЯ
Ѓожндар, i в монастирi ‘вЯтi архангели сидiв над здобленнЯм дорогих
пергаменних книг, дiйшовши цього вмiннЯ всього лиш за два роки, що вже
було рiччю нечуваною. ’ому й прозвано його Ѓожидаром, бо тiльки вiд бога
могло найти на чоловiка таке небувале вмiннЯ.
‚iн ускочив у монастир, мов у стоЯчу воду, перед тим натерпiвшись у
тЯганинi по чужих землЯх з купецькими валками. ЉнЯзь ‚олодимир все ж таки
вiддав тодi в ђадогостi хлопцЯ зажерливому бабонюху Љакорi, i ‘ивоок
опинивсЯ серед най-упослiдженiших купцевих робiв. Њав тЯгати на собi вози
в гиблих мiсцЯх, де грузли конi; до чужих городiв, де мито бралосЯ з воза,
хитрий Љакора велiв заносити товари на плечах; в тЯжких мандрах роки
спливали повiльно й одноманiтно, кiлька разiв ‘ивоок пробував утiкати, але
Љакора ловив його досить легко, бо скрiзь знали, що купець дасть за свого
роба добру винагороду, i не встигав ‘ивоок проспати бодай одну нiч на
волi, Як знов, скручений i збитий на синець, опинЯвсЯ в ненависному обозi.
Њiж Љакорою i ‘ивооком тривало щось мовби змаганнЯ: хто кого? Њоже, саме
завдЯки тому багаторiчному змаганню зайшли великi змiни й у ‘ивооковiм
характерi. ‚iдлюдькува-тiсть замiниласЯ балакучiстю, стриманiсть -
буйнощами, похмурiсть - веселiстю. ’ак нiби переймав ‘ивоок усе лiпше, що
було в його найзапеклiшого ворога - Љакори, i вже мiг тепер не тiльки
перекривлЯти купцЯ, не тiльки, дратуючи свого хазЯїна, перепити його
iнодi, не тiльки поблазнювати в побрехеньках, а й справдi розвеселити
найпохмурiшу душу, пiдбадьорити жартом, вдарити об землю горем-бiдою.
Љакора мрiЯв про те, щоб обдурити всiх купцiв, Якi тiльки е. Њало йому
було виправ у чехи i до угрiв, мало було плаваннЯ по „нiпру, „унаю, понад
берегом грецького морЯ повз ‚арну, Њессемврiю аж до –арграда. ‚iн ще
вирiшив сушею добратисЯ до далекого ‘олунЯ - найпершого суперника в
торгiвлi з Љонстантинополем - i отак, не заходЯчи до столицi ромейського
царства, просто вiд Њессемврiї, перевантаживши свiй товар з лодьїв на
вози, повiв свою валку великим нонадморським шлЯхом, що йшов вiд –арграда
до ‘олунЯ.
‘ивоок вже й до того багато разiв бачив гори, та були вони або ж
занадто далеко, або ж щедро заселенi людом, а де люди, там дiЯло Љакорине
золото-срiбло, отож длЯ втечi мав шукати чогось iншого, а чого саме - не
вiдав гаразд, перепробувавши i степ, i пущу, i камiнь. Ђле таких диких
гiр, такого спаленого сонцем камiннЯ, такого безлюддЯ ще не бачив нiколи i
тому твердо вирiшив, що втече нарештi вiд Љакори хоч тут, i втече
назавжди. Ќавiть померти вiд голоду й спраги в отих пiднебесних, бiлих вiд
спекоти горах вважав за лiпше, анiж ковтати гаиЯюгу в настогидлiй валцi,
дивитисЯ наненависну, розгойдану на коневi могутню постать Љакорину, чути
його безугавний, дуркуватий спiв про теплих жон i мiцнi меди.
‚они переправилисЯ через рiчку •ебар, пiшли понад морем, що його
болгари прозвали Ѓiлим, тобто гарним, ласкавим, бо, так у них звалосЯ все
найтеплiше i найнiжнiше, вони поступово заглиблювалисЯ в гори, бiлий (не
ласкавий, нi!) пил стоЯв над шлЯхом удень i вночi, сонце немилосердно
палило все живе й мертве, був мiсЯць зарев, мiсЯць безжальної спеки, на
гiрських шлЯхах траплЯлисЯ тiльки загони ромейських воїнiв, Яким пильно
треба було перебратисЯ з одного мiсцЯ в друге, заблуканi подорожувачi,
мiсцевi мешканцi на терплЯчих вiслюках. ™о ж до купецьких обозiв, то
Љакорз тут майже не мав суперникiв, бо всi надавали перевагу морю, пливли
до ‘олунЯ на 'лодьЯх, хiба що Якийсь занадто хитрий купець пробиравсЯ до
ЂдрiанополЯ, аби першим потрапити на великий собор, Який щороку вiдбувавсЯ
в городi на день успениЯ богородицi, або ж зустрiчали короткi валки з
товарами з ЊосинополЯ. ‚ самому ‹iїнсинополi були торги, пiснi, музика,
грiх би взЯв на душу кожен, хто б там не затримавсЯ, але на Љакору iнодi
находила бичача впертiсть; йому подобалосЯ чинити всупереч здоровому
глузду, i ось його валка знов тЯгнетьсЯ в гори, знов навколо розпечений
камiнь, i безжальне полинно-сиве небо, i перемелений , тисЯчами колiс,
перетоптаний тисЯчами нiг, перевiЯний усiма вiтраци Ядучий бiлий пил, од
Якого нема порЯтунку нi вдень, нi вночi, а дорога ще пустельнiша, бо саме
вершина мiсЯцЯ зарева, коли все живе ховаєтьсЯ в затiнок i тiльки Ящiрки
переповзають через широкий крем'Янистий шлЯх та високо вгорi плавають:
цЯтки байдужих гiрських птахiв.
алiли вiд спеки люди, ледве пересувалисЯ конi, вiслюки йшли,
похнюпивши голови, натужно рипiли вози, мовби конаючи, неначе допитуючись
у того товстого чолов'Яги, що гуцикав на високому жеребцi попереду: чого
вiн хоче, Якого виторгу, звiдкiлЯ слави?
Ђ що ‘ивоока обходила тiльки власна свобода, то вiн не став очiкувати,
чим закiнчитьсЯ божевiльний похiд за купецьким щастЯм, вибрав
найпустельнiше мiсце i ще звечора, щоб за нiч устигти Якомога далi
вiдбiгти вiд царградського шлЯху, подавсЯ правобiч у гори.
•оч дерсЯ без перепочинку цiлу нiч вище й вище, на ранок вийшло, що
висить мало не над самим шлЯхом, виразно бачив, ЯкзвиваєтьсЯ серед бiлого
пилу Љакорин обоз, бачив двох зустрiчних селЯн-ромеїв на вiслюках, ще
далi, наздоганЯючи Љакору, поспiшав, поки не припекло дуже сонце, з боку
ЊосинополЯ.
Ќевеликий кiнний загiн ромейської легкої кiнноти, навколо себе ‘ивоок
бачив тiльки голий камiнь, безнадiйно сiрий, вже по сходi сонцЯ розпечений
до нестЯми, нiкуди було сховатисЯ, Ќi за що зачепитисЯ не те що рукою -
оком навiть! ‰ому стало страшно, був нiби розiп'Ятий на сiрiй кам'Янiй
стiнi, виставлений i-сонцю, i людЯм, що об'єдналисЯ проти нього у ворожу
спiлку, щоб знесилити, вловити, знищити. ‡атаївсЯ за виступом скелi,
лЯкаючись, що з шлЯху його помiтЯть i Љакора пошле погоню або й сам
подеретьсЯ за втеклим, та все минулосЯ, валка визмiюваласЯ далi й далi,
гублЯчись за повiльними закрутами дороги, дзвенюча тиша оточувала ‘ивоока
щiльнiше й щiльнiше, вiн видобувсЯ на рiвнiший виступ, окинув поглЯдом
камiнне царство, Яке йому тепер належало (а може, вiн належав йому), i
вперто побравсЯ вище.
Ќавколо була волЯ. Њоже, вперше з часiв спiльних мандрiв з маленьким
‹учуком.
‰ого мандри тривали довго. ЏробиравсЯ в гори тЯжко й повiльно, здалеку
запримiчав нечастi тут людськi поселеннЯ, намагавсЯ триматисЯ осторонь,
харчувавсЯ випадково вловленим птахом або рибою, Яку щедро дарували йому
гiрськi рiчки, тiльки, на жаль, рiчок траплЯлосЯ занадто мало, i найбiльше
страждав ‘ивоок од спраги, бо iнодi день i два не мав бодай ковтка води.
ђаз напали на нього грабiжники, навалилисЯ, коли вiн спав коло струмка,
стали душити, було їх троє чи четверо, вони заважали один одному, видно,
не мали заздалегiдь домовленостi, Як дiЯти, i це врЯтувало ‘ивоока, вiн
розметав нападникiв i, поки вони схаменулисЯ й добули зброю, встиг утекти
в темрЯву, а вже тiкати вiн умiв вiд бога i вiд диЯвола!
‰шов навманнЯ, єдину журу мав: щоб потрапити до болгар, болгари-бо
добрi люди, свої то браттЯ, не видадуть його нiкому, бо нiкого не боЯтьсЯ.
ЋбiрвавсЯ й знесиливсЯ. —и добравсЯ до Ѓолгарiї, чи не добравсЯ, знати не
мiг, бо зрештою попав у такi непролазнi хащi, що вже не те що людини, а й
звiра не запримiчав.
‹iси ставали густiшi й густiшi, видно, десь недалеко мала бути велика
рiчка, однак ‘ивоок iшов уже багато днiв, а рiчки не було, iнодi крiзь
камiнь пробивавсЯ струмок, що вiдразу ж i губивсЯ в каменi, пекельна
задуха стоЯла в лiсах; в безнадiї ‘ивоок молив богiв, щоб послали вони
йому навiть ворога, бодай невеличку людську оселю; вже йому здавалосЯ, що
перемiрЯє вiн отак цiле Ѓолгарське царство з пiвднЯ аж до самого „унаю,
нiкого не спiткавши, нiкого не забачивши.
‚ибрiв на берег рiчки зовсiм негадано, та ще й опинивсЯ вiдразу пiд
крутою стiною, складеною з грубих кам'Яних брил. I хоч Як перед тим
прагнув до людського осередку, мимоволi позадкував назад у гущавину, дав
доброго гака, перш нiж наваживсЯ знов вийти до рiчки, щоб попити води й
здалеку подивитисЯ на несподiване в цiм дикiм краю укрiпленнЯ.
I коли, впершись руками в круглi голишi, схиливсЯ над водою i ще не
вмочив навiть губ, почув зовсiм близько позаду неголосне:
- —едо! (•лопче! (Ѓолг.)_)
‚iн озирнувсЯ, але нiкого не побачив. Џодумав, що негоже йому лЯкатисЯ
першого стрiчного, знов нахиливсЯ над водою, став пити.
- —едо! - озвалосЯ знову позад нього. - •ей, Ѓожидар! Ќа тебе думам!
(•лопче! ѓей, Ѓожидареї ’обi кажу! (Ѓолг.)_)
‘ивоок скочив на рiвнi, повернувсЯ до дерев, звiдки виразно чувсЯ
людський голос, наготував загострену палицю, що її стосував замiсть списа.
‡-за дерев вийшло два бородатих, аж смiх брав, чоловiки, в грубих темних
киреЯх, пiдперезанi широкими ремiнними поЯсами, за Якими в обох
поблискували сокири з довгими пiдручними сокирищами.
- ‡ащо се плашиш? (—ого лЯкаєшсЯ? (Ѓолг.)_) - посмiхаючись в
найглибшому глибi своєї дрiмучої бороди, ласкаво спитав один з них.
’ак ‘ивоок опинивсЯ серед братiї монастирЯ ‘вЯтi архангели. „ва iнокн -
„ем'Ян i ЉостЯнтин, а простiше, ’але i ѓруйо - вийшли того ранку до лiсу
врубати дров i спiткали бродника-руса. Ќазвали його Ѓожидаром, вважаючи,
що послав юнака до них сам бог, а згодом iгумен монастирЯ ѓаврило ще
бiльше переконавсЯ в слушностi того iменi длЯ ‘ивоока, коли побачив, Як
легко засвоює русич болгарську i ромейську грамоту, а ще легше - велике
вмiннЯ прикрашувати книги i писати iкони, вмiннЯ, Яке даєтьсЯ людЯм так
рiдко i даєтьсЯ вже справдi самим богом.
‘ивоок i сам не знав: чи то справдi дар вiд народженнЯ, а чи вибухнули
в ньому незвичнi здiбностi, викликанi вiдчаєм.
Ѓо втiкав з неволi одної, а попав у неволю потрiйну.
Џерша неволЯ - монастир. Ќайпохмурiше серце завмерло б од самого
поглЯду на цю сувору обитель. ѓори, лiси, непролаз-зЯ. Љраєвид мовби од
сотворiннЯ свiту: здиблене громаддЯ, вiковiчна кошлатiсть дерев, чорнi
громи вод у печерах i чорториЯх. Ђ над усiм цим, у кам'Янiй пiдхмарностi,
схований за непробивними, не знати ким i коли складеними з сiрих гранiтних
брил височезними стiнами - нужденний клаптик землi, шершавi,
кiстково-твердi цвинтарнi кипариси, довгi рЯди видовбаних у материковiй
стiнi гнiзд-келiй. Љелiї громадилисЯ одна зверх одної кiлькома поверхами
так, що ставало лЯчно вiд самої думки про людське животiннЯ в отих
щонайвищих норах, але згодом ти пересвiдчувавсЯ в хибностi свого першого
враженнЯ, бо монастир було розташовано так, що тут у найбiльшу спеку вiЯло
гiрською прохолодою, а коли хто ще вмудрЯвсЯ бодай трохи пiднестисЯ над
рiвнем цього пристанища, видовбавши собi келiй над рештою братiї, то мав.
змогу найпершим зустрiчати прохолоднi потоки благословенного болгарського
бiлого вiтру, Якого так не стачало людинi внизу.
‘ивоок мав довбати собi келiю сам, бо тут марно було сподiватисЯ на
готове, i вибрав мiсце найхолоднiше, Як i личило прихiдцевi з далекої
пiвнiчної країни. Ѓив камiнь i забував про всi нещастЯ, Яких зазнав досi,
ладен був день i нiч не вiдходити вiд тЯжкої роботи, аби лиш знайти
забуттЯ i спочити душею, але з першого днЯ дали йому до зрозумiннЯ, що в
‘вЯтих архангелах iснують твердi правила, Якi не дано нiкому порушувати.
Џередовсiм правила стосувалисЯ молитов.
Џосеред монастирського дворика стоЯла стара камiнна церква - протатон.
‘тук у велику дерев'Яну колоду скликав кiлькаразово щодоби все населеннЯ
обителi до молитви, до речi, також опiвночi, коли кволий голос людини
найчутнiший длЯ бога. Ќеодмiнною молитвою вiдмiчавсЯ також, схiд сонцЯ,
вiд Якого тут розпочинали вiдлiк годин нової доби, хоч однаково важко було
позбутисЯ гнiтючого переконаннЯ, що час тут зупинивсЯ навiки, роки не
лiчатьсЯ, години не вiдмiрюютьсЯ, тiльки днi течуть за днЯми в
монотонностi молитов, у безнастанностi тЯжкої працi, Яка часто видаєтьсЯ
марною, бо не знаєш нiколи, кому, попаде i чи взагалi попаде до рук
пергамен, над Яким схилЯєшсЯ впродовж цiлих мiсЯцiв, а то й рокiв.
Љiлька десЯткiв здичавiлих вiд самотностi, зчерствiлих душами
чоловiкiв. Ќiколи не стриженi голови, волоссЯ скручено в скуф'ю на
потилицi, велетенськi чорнi й рудi бороди, ледве блищать очi за тим
заростом i видаютьсЯ носи. ‡устрiчаючись, iноки цiлують навзаєм руки.
Њабуть, нiхто з них не звiдав нiколи жiночого поцiлунку, а тепер i не
звiдає бiльше, бо в ‘вЯтих архангелах заборонено побут не те що жiнок, а
взагалi будь-Якої iстоти жiночої статi. Ќе може тут бути нi курки, нi
ослицi, братiЯ не п'є молока, не їсть Яєць, гарЯчi страви забороненi
також, щоб не розпалювати тiла. ‚ монастирськiй трапезнiй на стiнi картина
страшного суду, де карають грiшникiв, Якi об'їда-лисЯ й обпивалисЯ за
життЯ. Џосеред трапезної - амвон, з Якого хтось з iнокiв пiд час обiду має
читати свЯте письмо, в той час Як братiЯ квапливо ковтає квасолю з оливою
а чи овечий сир з сухим хлiбом, бо iгумен, що сидить кiнець столу, може
щомитi задзвонити в пiдручний дзвiнок - i тодi кiнець обiдовi, треба
молитисЯ, i нiкому нема дiла до того, чи ти встиг там щось ухопити, чи
випив свою склЯнку вина, єдину тут радiсть длЯ багатьох, надто ж длЯ тих,
що виконують тiльки чорну роботу i нiколи не будуть втаємниченi у високе
мистецтво творiннЯ й здобленнЯ книг.
‘ивооковi, Який хоч i в поневiрЯннЯх та. важкiй роботi на Љакору все ж
звик до широкого вiльного свiту, обитель ‘вЯтих архангелiв видаласЯ гiршою
за в'Язницю. Љоли трохи оклигав з дороги, зазнайомивсЯ з усiма
монастирськими регулами, то йому стало так страшно, немов ось
завтра-позавтра мав умерти i його закопають отам, за кипарисами, пiд
стiною, на крихiтному монастирському цвинтарi, де виднiєтьсЯ один лиш
хрест, а потiм, через кiлька рокiв, викопають його кiстки, вiдокремлЯть од
них череп, зсиплють у довгий дубовий Ящик - "костницю", а на черепi
напишуть над очними западинами iм'Я власника i виставлЯть порЯд з iншими в
каплицi. ™о напишуть - ‘ивоок, Ѓожидар чи Њихайло? Ѓо вже мав тепер аж три
найменнЯ, одержавши третє пiслЯ прийнЯттЯ хреста.
Ћтут слiд сказати пре другу неволю, в Яку попав ‘ивоок.
“ Љакори кожен мiг мати свого бога. "‡а богiв ваших i грiхи вашi не
вiдповiдаю!" - погукував п'Яний купець. Ѓули в нього христиЯни, були
визнавцi бога Єгови, були мусульмани, найбiльше ж було таких, Як ‘ивоок, -
поганннiв, кожен пильнував своїх богiв, дотримувавсЯ своєї вiри, нiхто
нiкому не ставав на завадi, нiхто нiкого не змушував до послуху, до
прийнЯттЯ своєї вiри.
Ћднак у ‘вЯтих архангелах ‘ивоок мав прийнЯти хрест другого ж днЯ i то
без вагань i спротиву, iнакше б опинивсЯ за брамою монастирЯ, знов
самотнiй i безсилий серед здичавiлої пустелi гiр i лiсiв.
Iгумен закликав ‘ивоока до своєї келiї, посадив на грубий дерев'Яний
стiлець, не став дивуватисЯ, що русич досi не сподобивсЯ хрещеннЯ, не
питав його про бажаннЯ, а тiльки виклав йому дуже стисло неуникнiсть
всемогутньої нової вiри. •ристос сказав: "Iдiте й научайте всi народи".
‘вЯтий Њефодiй, Який рознiс велике вченнЯ по багатьох землЯх, Якось
скерував свого посланцЯ до одного пiвнiчного володарЯ i велiв йому
сказати:
"„обре було б, сину, аби дав охреститисЯ добровiльно на своїй землi,
iнакше-бо будеш взЯтий до неволi i змушений прийнЯти хрест на землi чужiй,
згадаєш моє слово".
™е говорив iгумен, але то вже були тiльки вiдмiни того самого, а
‘ивооку стоЯв перед очима той далекий важкий хрест на першiй могилi його
життЯ, на могилi дiда ђодима, i ще один хрест - на монастирському
цвинтарi, над Якимсь бiдолахою iноком. Ћтак жив, метавсЯ по свiту, десь
бивсЯ, десь їв i пив, випадком поцiлував одну чи й бiльше жiнок, а
скiнчилосЯ все тим, що став помiж двома хрестами i далi йти нiкуди,
замкнено твоє життЯ мiж цими похмурими знаками, ненависними й тЯжкими, мов
оцi довколишнi гори, що нагнiтили, здаєтьсЯ, увесь свiт.
I от так, караючись у безнадiї i безвиходi, прийнЯв ‘ивоок хрещеннЯ,
прийнЯв ще одне найменнЯ - Њихаїла, мав тепер носити пiд грубою вовнЯною
рЯсою на заЯложенiй шворцi кипарисового хрестика, була тепер у нього нова
вiра, на Яку мiр опиратисЯ, Як старий на посох, i надiЯтисЯ, Як той на
круту гору.
Ђле радощiв нова вiра не принесла, дала тiльки пригнiченiсть духу,
сприймаласЯ Як найтЯжча, мабуть, неволЯ, i, може, щоб забути цю неволю,
вiдкинути її, так вiдважно й легко зануривсЯ ‘ивоок у нову длЯ нього
справу - здобленнЯ книг i писаннЯ iкон на дерев'Яних дошках, вiдкрив у
собi здiбнiсть, породжену ненавистю, тодi Як iгумен ѓаврило зумовлював це
щiро свiтленнЯм заолуканого тавра.
™о ж до неволi третьої, то стосуваласЯ вона не самого лиш ‘изоока i
навiть не обителi ‘вЯтих архангелiв, а цiлого Ѓолгар ського царства, через
що й вимагає розповiдi осiбної i докладнiшої.
ЏовелосЯ вже здавна, що в свiтi завжди є двi найбiльшi з-номiж усiх
держави, i головне почуттЯ, Яке панує мiж ними, - це глибоке недовiр'Я i
тЯжка ворожнеча, мов мiж тими бiблейськими братами Љаїном i Ђвелем.
Ѓудь-Якi порiвнЯннЯ рискованi, але можна наважитисЯ порiвнЯти. ЃолгарiЯ i
‚iзантiЯ довгий час були саме такими двома ворогуючими велетнЯми. ђомеї ще
в сьомому вiцi при iмператорi ЉостЯнтинi Џогонатi були ганебно прогнанi з
берегiв „унаю, успадкованого ‚iзантiєю вiд римлЯн, i навiть змушенi були
платити данину болгарському царю. Љоли двоє б'ютьсЯ, майже завсiгди
з'ЯвлЯєтьсЯ третiй, Який спершу приглЯдаєтьсЯ бiйцi, щоб згодом виступити
в ролi торжествуючого пожинача плодiв перемоги. ’ак у час майже
трьохсотлiтнього змаганнЯ мiж ‚iзантiєю й Ѓолгарiєю за морем виникла нова
могутнЯ держава - ђуська, але вона була далеко, порiвнюючи з болгарами, що
товклисЯ на узбережжi —орного морЯ i мало не пiд самими стiнами –арграда,
тому вiзантiйськi iмператори спробували пiдбити руських кнЯзiв на спiльнi
дiї проти болгар, i їм це навiть вдалосЯ зробити, i кнЯзь ‘вЯтослав,
непереможний на той час воїн, захопив болгарську столицю Џреслав,
прогнавши звiдти недолугого царського сина Ѓориса, Який дбав не так про
велич свого царства, Як про збереженнЯ своєї влади та залагодженнЯ своїх
стосункiв з боЯрами - боїлами й кавханами. ’а вийшло так, що ‘вЯтослав,
сам того не вiдаючи, зробив длЯ Ѓолгарiї найбiльшу послугу, внаслiдок Якої
болгари знов повернули свою велич. Ќа той час у Џреславi, в глибокiй
темницi пiд баштою-в'Язницею, сидiв уже багато мiсЯцiв хоробрий комiтопул
‘амуїл, кинутий туди Ѓорисом без суду нiбито за змову проти богом даного
царЯ Ѓолгарiї. ‘муїл, а ще „авид, Њойсей i Ђарон були комiтопулами, тобто
синами по-ромейськи, комiта, тобто (знов же таки по-ромейськи) управителЯ
Ћхридської областi Њиколи Њокрого. ‚же Њикола Њокрий був вельми хоробрий
воєвода, а його сини виросли ще хоробрiшими i по смертi батька,
успадкувавши кожен свiй город, стали вiдверто обурюватисЯ нерiшучiстю
царських синiв Ѓориса й ђомана. Џiшли розмови про те, що Ѓорис - цар
незаконний, що треба б обрати гiдного царЯ, мавсЯ на увазi, може, хоч
ђоман, Якого прозвали скопцем за надто голу бороду, але за Яким водилосЯ
бодай трохи того, що зветьсЯ розумом або й державною мудрiстю, - рисами,
що їх царствуючий брат його Ѓорис був позбавлений начисто, зате надiлений
був натомiсть холодною жорстокiстю й душевною черствiстю, Як .воно часто
буває.
‘амуїл з кiлькома своїми вiрними людьми приїхав потаємно до столицi,
але там був упiзнаний i кинутий у пiдземеллЯ з жорстоким велiннЯм "не
показувати в'Язневi денного свiтла". ’ак би й зогнив там вiдважний молодий
комiтопул, Якби одної зимової ночi не пiдступили пiд стiни Џреслава
могутнi воїни, Яких болгари звали тавроскiфами, i з страшними гуками пiшли
на приступ. Ћзброєнi були важезними, в пiвтора раза довшими, нiж баченi
досi, мечами, довжелезними списами, Якi не ламалисЯ вiд найбiльшого
тЯгарЯ, а в лiвих руках несли щити, завбiльшки з дверi царського палацу.
‚они здобули столицю одним натиском, ще тої самої ночi вже палили
вогнища на вулицЯх Џреслава i спокiйно собi вечерЯли, так неквапливо й
смачно вечерЯли, що трапеза їхнЯ затЯгнуласЯ, власне, аж до снiданку, а
тим часом з города втiкав хто мiг, iншi ховали свої багатства, ще iншi
користалисЯ нагодою i набивали собi торби або й просто требуху, -
добродушнi русичi нiкому не заважали, вони собi спочивали по добрiй
роботi, сам кнЯзь був серед них i велiв нiкуди не поспiшати, бо вже
навколо зима, тож лiпше, мабуть, залишитисЯ тут, у цьому великому i, Як
видно, багатому городi та спокiйно перезимувати, а там буде видно: ‘амуїл
утiк з башти тої ж самої ночi. Ќе мав сили вибратисЯ з пiдземеллЯ, його
вивели пiд руки, йому знайшли конЯ i, мало не прив'Язавши до сiдла, мерщiй
випровадили з Џреслава, щоб їхав до своїх братiв, набиравсЯ сил.
Џотiм було кiлька тЯжких лiт длЯ Ѓолгарiї. •оч ‘вЯтослав вiдiйшов за
„унай, але ромеї зайнЯли вiдвойованi ним землi, розповсюдилисЯ по
Ѓолгарськiй землi, мов пошесть, розiрвали країну на двi частини, захопивши
всi схiднi областi, все морське узбережжЯ i Џридунайськi землi. ’одi й
пiднЯлисЯ проти ‚iзантiї захiднi болгари на чолi з братами-комiтопулами
„авидом, самостiйнi нацiї - болгарська й македонська. ‘учасниковi незвично
читати, що столицею Ѓолгарського царства колись були, скажiмо, Ћхрид або ж
Ћбитель, Якi сьогоднi належать однiй з югославських республiк - Њакедонiї
(Ћбитель тепер зветьсЯ Ѓiтоль), але пам'Ятаймо, що тут мовитьсЯ про часи,
пiдлеглi вiд нас на цiле тисЯчолiттЯ. –е iсторичне минуле двох народiв -
болгарського i македонського, Њойсевi, Ђароном i ‘амуїлом Њокрими. ’акого
ще не бачила Ѓолгарська землЯ: йшли чоловiки, жiнки, навiть недорослi
дiти, озброювалисЯ хто чим мiг, йшли не кликанi й не званi, наганЯюча
перелЯк не лише на ромеїв, але й на власних боЯр, що запродавалисЯ
вороговi заради вигоди. ЏерелЯкалисЯ й сини болгарського царЯ Џетра -
Ѓорис i ђоман, втечею хотiли порЯтувати своє життЯ, i нiчого лiпшого не
вигадали, Як утiкати до ‚iзантiї. Ђле на гiрському перевалi Ѓориса,
перебраного в ромейський одЯг, убив болгарський лучник, вважаючи за
ворога, а ђомана повернули до рiдної землi й проголосили царем. –арiв та
iмператорiв часто називають так чи iнакше, скажiмо: ‚еликий, •оробрий,
‘праведливий, але такi назвиська походЯть вiд лизоблюдiв, тому iсторiЯ,
коли й зберiгає їх згодом, ставитьсЯ до таких прiзвиськ з вiдповiдною
долею скептицизму. ‡ате Якщо вже влiпить прiзвисько своєму володаревi
народ, то протриває воно вiчно i буде вичерпнiше за всi описи придворних
лiтописцiв i славохвальства найманих iсторикiв. ™оправда, прiзвиська,
на-дiлюванi народом, здебiльшого мають характер осудливий, але тут уже
нiчого не вдiєш: правда завжди жорстока. ‡вучать тi прiзвиська приблизно
так: Љривавий, ‘купий, Џаскудний, можуть найменувати королЯ Љрасивим, але
так i знай, що то. король був потворний, Якщо ж назвуть ‘вЯтим, то читай:
"„иЯвол". –арЯ ђомана прозвано було ‘копцем, стосуючись, певно, не лише
його зовнiшностi, але й характеру, Яким не вiдзначавсЯ, точнiше, й зовсiм
його не мав. I хоч iменувавсЯ царем усiх болгар, влада фактично була в
руках вiдважних братiв-комiтопулiв, Якi не шкодували життЯ, аби лиш
визволити рiдну землю вiд ромеїв.
“ запеклих битвах загинули два брати - „авид i Њойсей, а мiж тими
двома, що лишилисЯ, неодмiнно мав розiгратисЯ спектакль, вiдрежисерований
ще тим невiдомим, але генiальним режисером, Який створював колись
бiблiйний роздiл про Љаїна i ЂвєлЯ.
‘тарший з-помiж двох комiтопулiв - Ђарон, Який мав пiд своєю владою
‘редець з околицею, вирiшив, що саме вiн, а не наймолодший ‘амуїл, повинен
виступити найпершим претендентом на царський престол. Ђ що нiчим не мiг
засвiдчити своїх переваг над ‘амуїлом: анi особистою вiдвагою, анi любов'ю
до рiдної землi, анi незвичайними ЯкостЯми людськими, то й вирiшив шукати
пiдтримки не деiнде, а в, самого вiзантiйського iмператора. ‡аплутана то
була i лиха справа. ‚iзантiйський iмператор ‚асилiй „ругий ЊакедонЯнин,
Який вiд днЯ свого вступу на престол мав повнi руки клопотiв з придушеннЯм
заколоту полководцЯ ‚арда ‘клiра i з придворними iнтригами першого
мiнiстра євнуха ‚асилЯ, не мiг виступати проти Ѓолгарiї зброй-Яр, а вдавсЯ
до вiйни таємної. Њаючи скрiзь своїх вивiдникiв, вiн незабаром довiдавсЯ,
що ‘амуїл, власне, покинув свою столицю Ћхрид, щоб не бачити остогидлої
дружини Ђгати, i переважну частину свого часу проводить на Џреспанських
озерах коло своєї коханки ЃiлЯни, длЯ Якої на одному з островiв малого
Џреспанського озера навiть звелiв спорудити городок i церкву. Iмператор
пiдiслав ‘амуїловi з Iталiї двох досвiдчених зиж-дителiв, захопив того
будiвничими справами аж так, що ‘амуїл на кiлька рокiв облишив вiйськовi
походи i спорудив на Њалому озерi цiле мiсто, Яке назвав Џреспою i перенiс
туди свою столицю. ‡вичайно, людина не може все життЯ вiддати Якiйсь однiй
лише пристрастi, надто ж коли нею з дитинства ще заволодiла ненависть до
ворогiв рiдної землi, отож ‘амуїл все-таки схаменувсЯ вчасно й знову пiшов
на ромеїв, взЯв ”ракiю, Њакедонiю, околицi ”ессалонiк, ”ессалiю, …лладу,
Џелопоннес, велику ромейську фортецю ‹арiсса, далi визволив усю „унайську
Ѓолгарiю, опрiч окремих городкiв на чолi з вiзантiйськими топархами.
Ђ ‚асилiй „ругий тим часом дiЯв з iншого боку. ‚iн послав у ‘редець до
Ђароиової дружини ‚арвари таємного листа, в Якому досить прозоро натЯкав
на те, що чував про їхнього сина Iвана-‚ладислава i хотiв би породичатисЯ
длЯ щастЯ царстве-ної сестри iмператорiв Љонстантина i його, ‚асилiЯ,
Ђнни. џсна рiч, змiст листа вiдразу став вiдомий Ђароновi, Ђарон негайно
звелiв дружинi вiдписати ромейському iмператоровi, запевнивши його у
вiдданостi й любовi. —ерез гiрськi перевали пiшли гiнцi вiд ‘редцЯ до
–арграда i назад, але лихо в тiм, що саме тодi ж вiзантiйськi iмператори
‚асилiй i Љонстантин пообiцЯли вiддати свою сестру Ђнну за київського
кнЯзЯ ‚олодимира, випрошуючи в нього навзамiн скiлькись там тисЯч воїнiв,
таких необхiдних длЯ боротьби проти непокiрних узурпаторiв, що то в однiй,
то в другiй вiзантiйськiй провiнцiї проголошували себе iмператорами i все
йшли на столицю, бо кожен знав, що споконвiку в ромейському царствi
водитьсЯ так: хто оволодiває –арградом i ‚еликим палацом, на того
надЯгають багрЯницю i взувають йому багрЯнi сандалiї.
Ђврановi ж хотiлосЯ породичатисЯ з iмператорами, за це вiн обiцЯв
одкрити їхнiм вiйськам усi гiрськi проходи в Ѓолгарiю з тим, щоб на списах
ромейських воїнiв стати самому болгарським царем. ‡ одної Ђнни навiть два
iмператори двох сестер зробити не могли, а справжню сестру треба все-таки
було приберегти на всЯк випадок длЯ київського кнЯзЯ, бо той ЯвлЯв собою
силу справжню, а не уЯвну, Як Ђарон, тому вирiшено було послати в ‘редець
iз вiдповiдним царським почтом, у супроводi митрополита севастiйського,
Якусь константинопольську повiю, на йменнЯ Ђнна, i тим самим обдурити
марнославного комiтопула. Iвановi-‚ладиславовi було на той час дванадцЯть
рокiв, не так щоб уже й багато Як длЯ одруженнЯ, але й не мало, Якщо брати
до уваги всi тi майбутнi вигоди, Яких вiд високого шлюбу очiкувано. Ћднак
повiЯ, впившись болгарським вином, проговориласЯ i з ганьбою була вигнана
з ‘редцЯ, бо Ђарон суворо наказав усiм не бруднити об неї руки. ‡ате
севастiйського митрополита за покриттЯ такої пiдлої неправди Ђарон
власноручно зарiзав ножем там-таки при весiльнiй учтi.
’ак похмурий i мстивий ‚асилiй ЊакедонЯнин поглумивсЯ над Ђароном, щоб
показати його дрiбне марнослав'Я i водночас мати зачiпку длЯ вiйни з
комiтом ‘редцЯ, проти царЯ Ѓолгарiї ђомана.
•оч Який продажний був чоловiк Ђарон Њокрий, але й на нього найшла
затЯтiсть, i, коли через чотири роки ‚асилiй „ругий пiдiйшов з вiйськом
пiд стiни ‘редцЯ, комiт не вiдчинив перед ним гостинно брам, а закликав
своїх горожан до Якнайза-пеклiшого опору, а сам мерщiй послав за помiччю
до брата ‘амуїла, Якого ще недавно хотiв зрадити. ђомейський iмператор ще
не знав Ѓолгарiї i став пiд ‘редцем в мiсЯцi заревi, коли сонце пече без
милосердЯ, коли пересихають гiрськi рiчки, вигорають трави, навiть лiси не
витримують спеки i гублЯть лист i стоЯть сумнi, розпачливо вмираючi вiд
небесного палу. Ђ на захисникiв ‘редцЯ мовби й не дiЯло сонце, вони
вiдбивали, всi приступи ромеїв, не помагали нападникам нi пристiннi
штурмовi вежi, нi стiнобитнi тарани, нi катапульти, що метали в город
важуче камiннЯ. Iмператор вимушений був вiдступити i швидко повiв свої
тегми старою дорогою на Џловдив через ’раЯновi ворота - вузький прохiд мiж
стрiмкими планинами. ‘амуїл iшов за iмператором назирцi. —ерез стрiмнини й
доли-ща, через скелi й зрадливi осипи гналисЯ болгари за ворогами,
невидимi, вони весь час тЯжiли над ромеЯми, мов кара, мов отi страхiтливi
гiрськi крЯжi, Якi дедалi тiснiше змикалисЯ попереду, примушуючи
вiзантiйське вiйсько видовжуватисЯ в тоненьку верижку. ‡а ’раЯновими
воротами була ще одна тiснина - глибоке гiрське долище, на днi Якого
звиваласЯ шумка рiчечка. „олище було довге-предовге, а вузьке таке, що
вгорi орел перекривав його крильми. „освiдчений воїн чимдуж прагне
покинути таке непевне мiсце, але iмператоровi раптом забаглосЯ стати на
нiчлiг саме в тiй тiснинi - чи то привабила його чиста жива вода, Якої так
давно не бачило його вiйсько, чи то керувавсЯ просто впертiстю, важко
сказати, бо ‚асилiй нiкому не збиравсЯ давати звiту в своїх вчинках, до
iмператорського намету мали право входити тiльки молодi протокелiоти, що
слугували "‚асилiю, коли ж пiд ‘редцем пiслЯ виснажливих i марних
приступiв ромейського вiйська до намету наваживсЯ, незваний, пробитисЯ
протоспафарiй Ќикифор ЉсифiЯ, то iмператор спершу хотiв його просто
вигнати, потiм дозволив говорити, буркнувши, .аби той не розбалакував
довго, а що в Љсифiї всiх балачок тiльки й було, що сказати про вiдступ,
то ‚асилiй похмуро всмiхнувсЯ i мовив:
- ‡апам'Ятай, що то твоЯ вимога - про вiдступ. ‘ам Я нiколи б не
вимовив цих слiв.
’ут саме час трохи сказати про ‚асилiЯ „ругого ЊакедонЯнина. ‚iн був
онуком iмператора Љонстантина ЃагрЯнородного, що прозвав себе так, щоб
довести своє справдi царське походженнЯ, бо всi дiти вiзантiйських
iмператорiв народжувалисЯ у ЃагрЯнiй палатi, але лише в тому випадку, коли
iмператори перебували в законному шлюбi. Њати ж Љонстантина ЃагрЯнородного
‡оЯ Љарбонопсида, тобто —орноока, була четвертою дружиною iмператора ‹ьва
остого, i патрiарх не визнавав цього шлюбу, отож Љонстантин вважавсЯ
мовби незаконнонаро-дженим, простiше кажучи байстрюком. ’аким був дiд
‚асилiЯ „ругого. ™об засвiдчити своє високе походженнЯ, Љонстантин
ЃагрЯнородний намагавсЯ вивищитисЯ над усiма своєю вченiстю. ‚iн написав
"Љнигу церемонiй", у Якiй учив, Як цар повинен говорити, ходити,
триматисЯ, сидiти, посмiхатисЯ, одЯгатисЯ, ще лишив по собi книги "Џро
феми" i "Џро управлiннЯ державою", хоч сам тим мистецтвом так i не
оволодiв, про що свiдчив безлад, Який настав по його смертi. Ќе виказав
Љонстантин i великої мудростi в справах, що стосувалисЯ безпосередньо його
самого i сина ђомана, коли одружив того на Якiйсь Ђнастасо, дочцi плебеЯ з
‹аконiї, що тримав трактир у трущобах –аргра-да. –Я Ђнастасо по одруженню
взЯла собi iм'Я ”еофано, вiдзначаласЯ вона приголомшливою вродою, а ще -
справдi диЯвольським характером. Џерше, що вона зробила, ставши
iмператрицею по смертi Љонстантина, Якого, здаєтьсЯ, отруїла, - це
прогнала стару царицю Єлену i п'Ять зовиць, чудово освiчених царiвен. “сiх
вислала в монастирi. ‡годом, народивши двох синiв i двi доньки ђомановi,
отруїла й чоловiка. Ћтруїла також узурпатора ђомана ‹акапина, потiм вийшла
замiж за чоловiка, старiшого за неї на тридцЯть рокiв, через п'Ять рокiв
зрадила його, помогла коханцевi вбити, зробила свого коханцЯ iмператором,
а коли той зрiксЯ її й вислав з ЉонстантинополЯ, зумiла через вiрних людей
дати зрадливому iмператоровi повiльно дiючу отруту, i той незабаром вмер,
висохши, мовби вiд насильного обпоюваннЯ оцтом.
Њоже, набачившись змалку всього наймерзеннiшого вiд власної матерi,
‚асилiй назавжди зненавидiв людську породу, надто ж - жiнок, через що
нiколи не одружувавсЯ, хоч ходили темнi чутки, що останнє з'ЯсовувалосЯ
трохи iнакше: мовлЯв, щомiсЯцЯ раз або двiчi в покої до iмператора тайкома
приводили вродливих юнакiв; мабуть, вiн страждав од тої розпусної
слабостi, боровсЯ з нею i не мiг збороти, через що втiкав iз столицi у
новi та новi походи, був завжди з воїнами, мивсЯ холодною водою, вживав
просту їжу, не любив вина й гулЯнок, завжди ходив закутий у темне залiзо
тiльки вузький обруч i нараменники з бiлого золота i золотої в'Язi поЯс
виказували його високе становище. ‡вiсно, таке поЯсненнЯ завойовницьких
походiв ромейського iмператора може видатисЯ досить поверховим i наївним,
але така вже сила пересудiв: часто-густо вони затемнюють найважливiшi
подiї, а коли взЯти до уваги, що бодай найменша iстина не даєтьсЯ без
певних зусиль, то й стане зрозумiлим схильнiсть бiльшостi охоче
пiддаватисЯ розповсюдженим хибним думкам, а то й просто - безглуздЯм.
Ќа той час, коли ‚асилiй звелiв зупинЯтисЯ на нiчлiг у небезпечнiй
тiснинi за ’раЯновими воротами, ще до кiнцЯ нiхто не знав iмператорового
характеру, вiдали тiльки, що заперечувати йому марно. ’а й хто б мiг
заперечувати? ‚ свої тридцЯть рокiв iмператор ще не вважавсЯ досвiдченим
воїном, а недосвiдченiсть завжди породжує впертiсть. ™оправда, впертiсть
породжуєтьсЯ ще в людинi тодi, коли немає заперечень навколо; а Якi ж
можуть бути запереченнЯ проти волi найвищої царственостi?
Ћтак з тисЯчу рокiв тому найдосвiдченiшi воїни й полководцi ромейськi
не спали ночi, тривожно дослухаючись до крутих стрiмнин зрадливих
болгарських гiр; ‘амуїл зiбрав усю свою силу навколо, дав своїм короткий
спочинок на двi-три години i в темрЯвi перед досвiтком ударив на ромеїв.
Њолодий воєвода сам пiднiмав зi сну потомлених войникiв, тихо говорив
то там, то там про ворога:
- Ђко ги ударим добре и здраво, ще ги сразим.
Ђ потiм перший пiшов униз, закликаючи болгар:
- •айде, хайде, деца!
‡ тим погуком "хайде, хайде" навалилисЯ звiдусiль болгари на тiсно
збитий табiр ромеїв, не дали їм розпростатисЯ, не пустили розпружитисЯ
їхнiй силi, стали нищити крайнiх за крайнiми, рЯд за рЯдом, в похмурому
передсвiтi серед дикої звированостi людської страшно зблискували мечi,
сокири, пiднiмалисЯ списи, палицi, бойнi вила, та все то була здебiльшого
зброЯ болгарська, бо ромеї, зiм'Ятi, розгубленi, перестрашенi, не ставили
опору, намагалисЯ виприснути з жахливої пастки, їхнiх начальникiв не було
видно, iмператорiв намет на узвишшi болгари захопили вже з першого
натиску, так що ‚асилiй насилу здолав утекти, ховаючись за велетенськi
щити з буйволЯчої шкi-ри своєї вiрменської пiхоти, двi тагми Якої вдень i
вночi неод-лучно перебували коло iмператора.
‚се було втрачено ‚асилiєм „ругим у тiй битвi: вiйсько, казна, обоз,
честь, тiльки злiсть на болгарiв не пропала в понурiй душi iмператора, а
розпалиласЯ ще чорнiшим вогнем.
•то б то мiг подумати, що не мине й року пiслЯ ганебного розгрому коло
’раЯиових ворiт, а ‚асилiй одержить з тої ж таки Ѓолгарiї листа, в Якому
йому обiцЯтимуть всiлЯку помiч, пiдтримку й любов? ‹ист був вiд Ђарона
Њокрого. ’ой злЯкавсЯ братової могутностi, шашiль заздрощiв точив йому
душу, вiн готовий був покласти до нiг ромейського iмператора всю свою
землю, всi її гори й лiси, всi рiки, поставити на колiна весь народ, аби
тiльки ‚iзантiЯ помогла йому стати царем Ѓолгарiї. ‚асилiй мерщiй вiдписав
Ђароновi, називав його братом, обiцЯв усе, що той просив: до свого
посланнЯ, скрученого в трубку, дочеплено було золоту iмператорську печать
вартiстю в три або й чотири золотi номйсми - вирiзненнЯ, що його
удостоювавсЯ згiдно з "Љнигою церемонiй" iмператорового дiда ЉостЯнтина
ЃагрЯнородного хiба що найсвЯтiший римський папа - духовний отець
iмператора; Якщо ж брати свiтських повелителiв, то така печать належаласЯ:
високоповажному, найблагороднiшому i знатному повелителю агарЯн - халiфу
Ѓагдадському, емiру Єгипту, двом вiрменським государЯм - царю царiв
‚iрменiї i правителю ‚ашпукарана, а ще царю Iверiї, що носив вiзантiйський
титул куропалата, потiм ексусiократору Ђланiї, i от до них мав долучитисЯ
вiн, Ђарон Њокрий, в недалекому майбутнi ньому цар Ѓолгарiї, божою милiстю
государ всехристиЯнського народу болгар, василевс i духовний брат
всемогутнiх iмператорiв ‚iзантiї.
‡нову власноручно складав Ђарон листа до ‚асилiЯ, знов тайкома спорЯдив
вiрних гiнцiв до ЉонстантинополЯ, але на перевалi гiнцiв перехопили
приставленi ‘амуїлом до брата вивiдники. ‚жахнутий братовою зрадою, ‘амуїл
з полком кiнноти прискакав у ‘редець, але застав там лише малого
Ђаронового сина Iвана-‚ладислава. ‘ам правитель ‘редцЯ, ховаючись вiд
лiтньої спеки, виїхав два днi тому у ђозметаницю, де в нього було
прохолодне лiтовисько над водами.
‡нов стоЯв пекельний мiсЯць зарев над планинами, Як i торiк, в час
ромейської навали, вигорали трави, оголювалисЯ дерева, мов на пожарищi,
трiскалисЯ розпеченi скелi, нападав шал на все живе. ‘амуїл розумiв, Як
небезпечно пiддатисЯ всезагальнiй ошалiлостi, але твердо знав також i те,
що зрада має бути покарана, хоч би йшлосЯ про рiдного батька, про сина чи
й про самого себе. ‡радником був його рiдний брат Ђарон, отож вiн мусив
розплатитисЯ за свою зраду так, Як то вирiшать лiпшi люди й воїни ‘редцЯ.
Ђ що вiд зрадника може виплодитисЯ тiльки зрадник, то належало вирiшити
вiдразу й про долю цiлої родини Ђаронової - дружини його. ‚арвари, сина
Iвана-‚ладислава, малих дочок. ‚ирок було винесено ще тої самої ночi,
складавсЯ вiн з одного слова: "‘мерть", списаннЯ вироку не займало багато
часу, вдосвiта ‘амуїл з групою вершникiв уже скакав на ђозметаницю, а в
покої, де бавилисЯ, нiчого не вiдаючи, братовчеда Iван-‚ладислав i
‘амуїлiв син ѓаврило-ђадомир, привезений батьком длЯ науки в ‘редець,
прийшли воїни, щоб звершити присуд. •оч ѓаврило-ђадомир був на чотири роки
молодший за свого братовчеда й мав лише дванадцЯть рокiв, уже тодi вiн мiг
позмагатисЯ з будь-ким i силою, i вмiннЯм володiти зброєю. ‚iн оголив
меча, звелiв воїнам розступитисЯ, вивiв з палацу Iвана-‚ладислава, взЯв на
конюшнi четверо коней, щоб мати змiнних у довгiй дорозi, i утiк на Ћхрид.
—ерез двадцЯть рокiв, коли по смертi ‘амуїла ѓаврило-ђадомир вiнчаєтьсЯ на
царЯ Ѓолгарiї, врЯтований ним Ђронiв син пiдiшле на ловах лучника, i той
встрелить ѓаврила, вiдплативши за добре дiло. I, може, вмираючи вiд
пiдступної стрiли, згадає ѓаврило-ђадомир ту далеку нiч у ‘редцi, згадає,
Як туливсЯ до нього i хлипав перестрашений шiстнадцЯтилiтнiй
Iван-‚ладислав, благаючи про порЯтунок, i спливуть у затухаючiй свiдомостi
ѓавриловiй суворi слова старого болгарського покону: "Љат погубить
зрадника i родину його з жонами й дiтьми, щоб не народивсЯ вiд зрадника
зрадник".
Ђле то син ‘амуїлiв, а сам ‘амуїл гаразд знав, Як важливо бути
послiдовним у найтЯжчiй i найбезжальнiшiй помстi, коли йдетьсЯ про
царство, про народ i рiдну землю.
™е десЯть лiт поминуло в безнастанних битвах комiта ‘амуїла проти
ромеїв, поки нарештi на рiчцi ‘перхей у …лладi досвiдчений полководець
ромеїв Ќикифор “ран завдав першої тЯжкої поразки непереможним доти
болгарам. Ђле ще й пiслЯ того ‚асилiй „ругий не наважувавсЯ пiти в землю,
де колись був так ганебно розбитий i де всi його пiдступи були вчасно
розгаданi, аж, нарештi, в тисЯча першiм роцi, полагодивши всi справи в
своєму власному царствi, забезпечившись миром з боку єгипетського фатiмiда
емiра Ђл-•акiма, ромейський iмператор проголосив:
- Ђ тепер - болгари!
‚iн пiшов на ‘амуїла, що вже кiлька рокiв перед тим був вiнчаний на
царЯ по ђомановiй смертi, з ‘олунЯ, маючи намiр брати одну по однiй
фортецi нижнього царства, i це йому вiдразу вдалосЯ, бо воєвода першої
твердинi ‘ервiї „обромир, близький родич ‘амуїлiв, забачивши пiд стiнами
свого невеличкого укрiпленнЯ багатотисЯчнi тегми i мерiї вiзантiйськi,
розчинив ворота i здавсЯ на милiсть ромейського iмператора. ’ой назвав
його своїм антипатом, дав дозвiл „обромиру бути присутнiм на царських
трапезах, поставив свого намiсника в ‘ервiї i пiшов далi на ‚оден. Ђле й
‘амуїл не гаЯв часу i послав уповноваженим до воденської залоги
Iвана-‚ладислава, Який, щоб вiдiбрати в будь-кого з воденцiв намiр до
здачi, звелiв перебити всiх ромеїв, що мешкали у ‚оденi, старих, жiнок i
_дiтей, i трупи їхнi кинути в клекотливi водоспади, що проривалисЯ крiзь
город i випливали спокiйною рiкою на рiвнину, де стоЯло вiзантiйське
вiйсько. I хоч ‚асилiю доповiли про тi трупи, iмператор не велiв iти на
приступ, а так само, Як у ‘ервiї, послав двох сурмачiв i бирича пiд браму
йодена, i сурмачi довго вигравали на своїх срiбних трубах, а потiм бирич,
напинаючи жили на шиї, став гукати, звертаючись до Iвана-‚лади-слава, про
присутнiсть Якого вже було вiдомо:
- ’и, кнЯже, сину Ђаронiв, поки стоЯтимеш коло вбивцi твого батька i
пiдкорЯтимешсЯ йому? ‚iдкрий, кнЯже, сей город i одержиш царську милiсть i
любов!
‚оденський воєвода „рагшан вiдповiв ромеЯм:
- ’ук нЯма курви като „обромира!
’одi ромеї заспiвали бойовий тропар "‘паси, господи, люди твоЯ" i
подерлисЯ на стiни ‚одена. ЏiслЯ падiннЯ крiпостi Iван-‚ладислав зумiв
утекти назад до Џреспи, а воєводу „рагшана ‚асилiй звелiв набити на палю.
Iмператор пiшов далi, беручи по дорозi одну за другою твердинi i
руйнуючи їх. ђомеї, що вмiли по-болгарському, казали про цю страшну
роботу: "„а нЯма къде да се криє ни едно българско кучеi".
’ак ‚асилiй розтЯв навпiл Ѓолгарiю i вийшов на „унай, взЯвши в облогу
найбiльшу дунайську твердиню ‚iдин.
‚iйна веласЯ дивним робом. ‡давалосЯ б найпростiше: ‘амуїл мав з
вiйськом напасти на ромеїв пiд ‚iдином, Який тримавсЯ твердо й мужньо,
вдарити на них спiльно, та насправдi болгарськi сили були набагато меншi
за вiзантiйськi, царевi доводилосЯ покладатисЯ тiльки на вiрнiсть своїх
воєвод i мужнiсть залог, сам же вiн, щоб хоч Якимось чином вiдвернути
увагу ‚асилiЯ i спробувати Якщо не налЯкати, то бодай стривожити
iмператора, залишивши сина ѓавриїла з старшим воєводою Iвацем у ‘копле,
несподiвано вторгсЯ в ромейськi землi й понад Ѓiлим морем, тримаючись
осторонь шлЯху мiж ‘олунем i –арградом, пiшов на город Ћдрин. ‚здовж рiки
•ебар ‘амуїл пройшов майже до самого Ћдрина, потiм спинивсЯ за два поприща
вiд города i Якийсь час стоЯв, мовби намiрюючись повернути на –арград,
Який, власне, нiчим i нiким не був прикритий, Якщо брати до уваги, що
iмператор ‚асилiй ще й досi туп-цювавсЯ пiд стiнами ‚iдина, а його брат,
iмператор ЉостЯнтин, хоч i перебував у столицi, до вiйськової справи не
мав жодного вiдношеннЯ i виходив у поле хiба що на лови перепiлок.
Љастрофiлакс Ћдрина, спершу перелЯканий нашестЯм болгар, згодом
заспокоївсЯ, побачивши, що ‘амуїл не йде на нього, а там, почекавши,
вiдчинив городську браму, бо на успеннЯ богородицi в Ћдринi щороку
вiдбувавсЯ великий собор длЯ цiлої Ђдрiанопольської феми, в городi
розпочалисЯ торги, лунали пiснi, музика, лилосЯ вино, i ось у самий розпал
свЯта двадцЯть тисЯч болгар несподiвано опинилисЯ перед стiнами города,
залога Якого складала ледве що тисЯчу, опiр ромеїв був недовгий, бо
Iван-‚ладислав, Який командував у ‘амуїла полком, пообiцЯв своїм людЯм
тиждень вiльного грабунку в Ћдринi, Якщо вони його вiзьмуть, i найбiльшi
вiдчайдухи проникли в город вiдразу; вже з першого приступу браму
розчинено, болгарське вiйсько ввiрвалосЯ в сп'Янiлий i нажаханий Ћдрин,
розпочавсЯ грабiж, обiцЯний Iваном-‚ладиславом, потiм їдво й питво, потiм
гвалт. Ѓуло це в мiсЯцi руєнi, мiсЯцi щедрот земних i небесної лагiдi,
болгари верталисЯ вiд Ћдрина ситi й обтЯженi здобиччю, а тим часом ‚асилiй
зрадою взЯв ‚iдин I розташувавсЯ там на зиму.
Џерезимувавши у ‚iдинi, ‚асилiй пройшов Њаторiєвi гори, спустивсЯ в
долину ’iмак, а звiдти на Ќiш i досить легко взЯв його. ‘амуїл ждав ромеїв
коло ‘копле. Ќа ‚еликдень стали два вiйська навпроти одне одного: ‘амуїл
на правому, ‚асилiй на лiвому березi ‚ардара. Ќапнуто намети, розпалено
вогнища, почалисЯ готуваннЯ, ромеї збирали човни, збивали плоти, болгари
вистежували кожен їхнiй порух, виставлЯли сторожу в загро-жених мiсцЯх.
Ђле темної ночi тисЯча ромеїв голi, з мечами перепливли ‚ардар, а на
правому березi, там, де ромеї мали пробиватисЯ до сущi, всю болгарську
сторожу перебили зрадники-болгари, очолюванi царським зЯтем Ђшотом
’аронiтом, сином вбитого колись ‘амуїлом солунського воєводи ѓригорiЯ
’а-ронiта. ‘оннi болгари не змогли спинити ромеїв. ‘амуїл, Џрикриваючись
нiччю, вiдступив з вiйськом у гори, сховавсЯ в старих лiсах i дебрЯх, куди
iмператор поткнутисЯ побоЯвсЯ, згадуючи давню подiю коло ’раЯнових ворiт.
I хоч ‚асилiй вимушений був у тисЯча четвертому роцi покинути Ѓолгарiю,
щоб стати з вiйськом проти арабських племен i сусiднiх з ними емiрiв, та
вже видно було, що не вернути болгарам втраченого могуттЯ. Џоловина
Ѓолгарського царства тепер була в руках у ромеїв: ‚ерхнЯ ЊiзiЯ з Џреславом
i ‚iдином, нижнє царство - нижче ‚одена, ‚ереЯ, ‘ервiЯ, ‹арiсса, все
твердинi, де пройшов з тагмами ‚асилiй, зруйновано; табуни диких коней
блукали там, де ще недавно жили люди, послiпленi ромеЯми колишнi царськi
воїни ходили по дорогах вiд села до села, випрошували трохи хлiба i вина
до хлiба, сумно виспiвували:
–арЯт болен лежи, болен три години, ‚ойска се разтурЯ, царство се
разтурЯ, Љон му жално цвили, празни Ясли гризе...
Ђ старий цар ще не здававсЯ. Џустив гiнцiв по всiх усюдах, зiбрав до
вiйська чоловiкiв од вiсiмнадцЯти до п'ЯтдесЯти рокiв, поставив свої сили
в Ћхридi, ‘копле, ‘редцi, iнодi виходив у ромейсьхi землi мiж ‚ардаром i
‘трумом, брав здобич, повертавсЯ назад, ждав ромеїв. Џускав додому тiльки
немiчних або тих, що мали женитисЯ. Џереспи з молодою жоною кiлька ночей,
зачни нового воїна длЯ болгарського царЯ - i назад.
‡анепадала землЯ. Ќiкому було сiЯти хлiб, стригти овець, вбирати
виногрона. Џiшли жебраки по крем'Янистих тропах гiрської землi, з'ЯвилисЯ
розбiйники i волоцюги. ‘амуїл не зважав нi на що. †дав василевса. †дав
терплЯче, запекло, знаючи, що повиннi вони зiйтисЯ ще раз, може, востаннє
за своє життЯ, був упевнений, що на свiтi немає бiльше таких тЯжких i
довголiтнiх ворогiв, Як вiн i ромейський iмператор, а раз так, то не
можуть вони, поки живi, не звести обрахункiв, бо йдетьсЯ про вищий
принцип: служiннЯ рiднiй землi.
Ђ ‚асилiй не йшов. ’еж, певдо, вiдав, що всi його справи й клопоти
малiють поруч з головною справою життЯ - боротьбою з болгарами, - i вже не
мiг iти в ту незламну країну без найретєльнiших приготувань, не давши
гаразду в своїй величезнiї iмперiї, не втихомиривши сусiдiв, не подавивши
повстань, не вдовольнивши зажерливий Љонстантинополь їдвом, питвом i
розвагами, що ними бавитиметьсЯ з народом царствений брат Љонстантин.
I так минав рiк за роком, лiто йшло за лiтом. I треба ж було ‘ивооку в
своєму незборимому прагненнi до волi потрапити до цiєї згорьованої землi,
Яка в скорому часi мала перетворитисЯ на суцiльну велику неволю, може,
найбiльшу в тодiшньому свiтi.
’ой, хто хоче слухати iсторiї, повинен озброїтисЯ терплЯчiстю.
Џо веснi тисЯча чотирнадцЯтого року вiрнi люди донесли ‘а-муїловi, що
цього лiта слiд ждати василевса. ђомеї могли ввiйти в Ѓолгарiю двома
шлЯхами: з Ђндрiанополн на Џловдив, через ’раЯновi ворота, або ж з
ЊосинополЯ i ‘олунЯ край рiци ‘трумешницЯ i далi через ђупельський
перевал, помiж Ѓеласицею i горою ‘егнел. ’раЯновi ворота длЯ ‚асилiЯ
назавжди полишалисЯ мiсцем ганьби, вiн щоразу уникав їх, певно ж, мав
обiйти й цього разу. ’ому ‘амуїл став ждати ромеїв у ‘трумицi, за
ђупельським перевалом. ‡нов, Як i всi роки перед тим, у василевса була
значна перевага у вiйську. ‚асилiй зiбрав сiмдесЯт тисЯч воїнiв, тодi Як у
‘амуїла налiчувалосЯ ледве що сорок тисЯч. ‡нову кожен iз них обрав
властивий спосiб дiЯннЯ: ‚асилiй персЯ напролом, упевнений у незборимостi
своєї сили, а ‘амуїл брав розумом i хитрощами. ‚iн не став замикатисЯ в
захмарнiй твердинi ‘трумицi, не наваживсЯ вийти в ‘ерське поле, щоб дати
остаточний бiй вiзантiйцЯм, знав-бо, що йдетьсЯ не про його власну честь
Як полководцЯ i не про царську славу чи хвалу, а стоїть за ним цiле
царство, стоїть ЃолгарiЯ, що за неї полЯгли його брати Њойсей i „авид, вiн
сам стратив рiдного брата Ђарона, ЃолгарiЯ, Якiй вiн вiддав сiмдесЯт лiт
свого життЯ, Яку довiв до найбiльшої могутностi, а тепер мав або все
втратити, або ж вiдстоЯти.
‘амуїл вибрав найзручнiшу тiснину мiж горами ЃеласицЯ i Ћгражден по
течiї рiчки ‘трумешиицЯ i звелiв будувати мiж двома хребтами високу
непробивну стiну з величезних кам'Яних брил. ’а ущелина зваласЯ Љлюч, або
по-ромейськи - клiсура Љлiдiон. •то хотiв проникнути в Ѓолгарiю, неодмiнно
мав пройти крiзь Љлiдiон, а пройти тепер не мiг тут нiхто, бо клiсуру
перетинала страхiтлива стiна, Яку з другого боку охоронЯло щонайменше
двадцЯть або тридцЯть тисЯч болгарського вiйська, на стiнi горiли незгаснi
вогнища, в мiдних котлах клекотiла смола i олiЯ, на площадках височiли
гори камiннЯ длЯ катапульт, в добре обладнаних схованках чатували вмiлi
стрiльцi з скорострiльними кутригурськими луками.
‚асилiй знав про перепону в клiсурi Љлiдiон, але не повернув назад,
уперто просувавсЯ до мiсцЯ, де ждав його ‘амуїл, а тим часом болгарський
цар послав тритисЯчний полк на чолi з воєводою Ќесторицею в тил ромеЯм пiд
‘олунь, щоб, стосую-чи свiй давнiй спосiб, вiдвернути увагу василевса,
налЯкати його можливiстю оточеннЯ, роздiлити вiзантiйськi сили.
Ѓитва пiд ‘олунем i в тiснинi Љлюч почаласЯ водночас. Iмператор спершу
послав пiд стiну сурмачiв з глашатаЯми, щоб запропонували болгарам
вiдчинити браму й пустити ромеїв, але на стiнi не стали слухати биричiв,
звiдти полетiло камiннЯ, чулисЯ свисти й гуки.
- ‚иждате ли това нещо? - показуючи велетенського меча, ревiв Якийсь
богатир до ромеїв. - ™е изтърбуша с него вашиЯ василевс като шопар!
Iмператор, щоб запалити своє вiйсько, сам пiд'їхав пiд стiну в
супроводi молодих протокелiотiв i сивих спафарiїв, був, Як i завжди,
закований, у темне залiзо, тiльки поблискували бiлим золотом нечисленнi
царськi iнсигнiї на ньому, та ще в бiлого iмператорового конЯ хвiст i
грива викрашенi були перською хною пiд багрець, щоб нагадувати царствеi!
барви, привласненi ва-силевсу.
- ’и си копиле й майка ти беше дрипла! - закричали iмператоровi з
стiни. ‡лi стрiли полетiли на василевса, перелЯканi протокелiоти благали
iмператора, щоб вiн хоч трохи вiд'їхав далi вiд небезпеки, але ‚асилiй
уперто стоЯв пiд стiною, втупивши темний тЯжкий поглЯд кудись униз,
здаєтьсЯ, собi на руки, Якi стискували луку сiдла.
.- •ей, - гукали йому з стiни болгари,- ти слез долу и не чекай да те
смъкнем с кука!
’одi ‚асилiй махнув рукою, даючи знак iти на приступ, i од'їхав назад
до свого намету, щоб стежити за перебiгом битви.
ђомеї заспiвали бойовий тропар i посунули по зеленiй луцi, тЯгли великi
дерев'Янi плоти, щоб перекрити рiв попiд стiною, везли запрЯженi кожна
кiльканадцЯтьма волами пристiннi вежi, несли високi драбини, котили
довжелезнi колоди, щоб по них дертисЯ на стiну, пiдсовували катапульти длЯ
метаннЯ камiннЯ, наставлЯли на браму велетенський таран з залiзною
баранЯчою головою на кiнцi. ’ак почаласЯ цЯ останнЯ битва.
’ридцЯть шiсть днiв уперто, невiдступне, затЯто бив iмператор стiну в
Љлiдiонськiй клiсурi, слав новi й новi тисЯчi на приступ, хотiв узЯти
болгар голою силою, нiкого не слухав, не пiдпускав до себе, Як завжди, не
хотiв нiчиїх порад i намовлЯнь, все своє життЯ вiн зборював ворогiв силою,
iнших способiв не знав i не вiрив у них, сила була його свЯтощами, тому
знов i знов велiв бити браму баранЯчими головами таранiв, довбати її
камнеметами, кидав на смерть новi й новi тагми слухнЯних своїх воїнiв.
Ќочами ромеїв заїдали хмарища комарiв, що вилiтали з ‘трумешницьких
болiт, у вiйську почаласЯ пропасницЯ, захворiв сам iмператор, сумно
свiтилисЯ поодинокi багаттЯ в вiзантiйському таборi, харчовi загони не
встигали довозити їжу на таку силу-силенну людей, збитих докупи у вузькiй
долинi.
Ђ в болгарiв на стiнi весело палахкотiли вогнища, клекотiла смола в
мiдних котлах, Якi миттю переверталисЯ на голови напасникiв, Як тiльки
починавсЯ черговий приступ, гам лунали не тЯгучi пiснi-молитви, Як у
вiзантiйцiв, а вiдчайдушнi погуки, сам цар походжав серед захисникiв з
сином ѓаврилом-ђадомиром i племiнником Iваном-‚ладиславом, по всьому вже
видно було, що цього разу ‚асилiй розiб'є свою вперту ромейську голову об
болгарську стiну попри його затЯтiсть, попри його чисельну перевагу,
навiть попри втрату ‘амуїлом добiрного полку Ќесторицi, бо марнославний
воєвода, порушуючи царське велiннЯ, замислив узЯти ‘олунь приступом, а не
просто полЯкати ромеїв, але ж випустив з виду, що до обложених може прийти
пiдмога морем, i вона прийшла непомiченою длЯ болгарiв, у ‘олунi зiбраласЯ
чимала сила вiзантiйського вiйська, болгари були розбитi вщент, сам тiльки
ЌесторицЯ з кiлькома недобитками прибiг до царЯ, схилЯючи повинну голову,
Яку, Як вiдомо, меч не сiче, але й путтЯ з неї, дурної, мало.
‡годом сталосЯ ще одне лихо. ђомеЯм удалосЯ притулити до стiни одну
вежу i з верхнього майданчика сипонули закутiв залiзо воїни на стiну до
болгар. ‘ам цар кинувсЯ туди, щоб зiпхнути нападникiв, мав ще силу в
руках, попри свої сiмдесЯт лiт, не хотiв уникати найстрашнiшого,
приготований був уже давно, поки ждав василевса, i на звитЯгу, й на
смерть, тож i кинувсЯ в саму сiчу, хоч Як його вiдраювали найближчi, хоч
Як утримував ѓаврило-ђадомир. ‚ бою ‘амуїла прикривали з усiх бокiв, i все
ж Якийсь ромей вихитривсЯ й ударив царЯ з-за спини по шолому, розкривавив
йому вухо, забив, паморокй. ‘а-муi'л упав, його пiдхопив син, винiс з бою
i, взЯвши длЯ прикриттЯ п'Ять тисЯч воїнiв, швидко поскакав у ‘трумицю.
Ђле й це не позначилосЯ на болгарськiй оборонi. ‚ежу було вiдiпхнуто
вiд стiни, ромеїв одбито, ундiонський перевал так само лишавсЯ непрохiдним
длЯ василейса, нiЯка сила не могла пробитисЯ крiзь загороду. Џоставлену
‘амуїлом, але нiЯка сила не могла тепер i вiдтЯгти вiд тої стiни ‚асилiЯ.
Iмператор не виходив з намету, нi з ким не хотiв говорити, похмуро мовчав,
важко зиркав своїми великими очима з-пiд чорних, де-не-де побитих сивизною
брiв на протокелiотiв, мало їв, ще менше спав, i видавалосЯ, що заповзЯвсЯ
вiн покласти тут усе своє вiйсько, щоб потiм або ж повернутисЯ до
ЉонстантинополЯ самотнiм, або й самому полЯгти в Љлiдiонi.
„есь у пiдхмарнiй ‘трумицi в тЯжкiй непам'Ятi лежав старий болгарський
цар, стверджуваласЯ вельми невчасно пiснЯ про їе, що "царЯт болен лежи", -
так рано чи пiзно до кожного приходить та неуникна мить, коли всi справи
свiту вирiшуютьсЯ без твоєї участi, навiть найголовнiша справа твого життЯ
розвиваєтьсЯ або ж занапащуєтьсЯ кимось iншим, i вже ти неспро-можен
будь-що вдiЯти, будь-чим допомогти, бо сам ти потрапив на хистку грань мiж
буттЯм i небуттЯм i провалюєшсЯ, западаєш у бездоннiсть, з Якої ще не
вертавсЯ нiхто.
Ђ тут, у Љлiдiонськiй клiсурi, в пишному багатополому царському наметi,
прикрашеному iмператорським стЯгом, 'лежав почорнiлий од пропасницi й
призбираної тридцЯть лiт проти болгар упертої злостi другий старий
чоловiк, i свiдомiсть тьмарила йому тiльки ота злiсть i чорна ненависть до
великого народу, Який не бажав пiдкорЯтисЯ йому, iмператоровi всiх ромеїв.
Ђ чому той чи iнший народ має пiдкорЯтисЯ такому або сЯкому iмператоровi?
Ќад цим iмператори не задумуютьсЯ. I вже Якщо вирушають вони в походи на
пiдбiй чи загарбаннЯ, то не люблЯть повертатисЯ з порожнiми руками. Ђ вiн
тридцЯть рокiв невпинно виступав проти Ѓолгарiї i тридцЯть рокiв
повертавсЯ назад майже нi з чим. Ђ ще: його походи щоразу розпочиналисЯ з
тих країв, де колись народивсЯ засновник великої Њакедонської
iмператорської династiї ‚асилiй Џерший, через столiттЯ кров ‚асилiЯ
Џершого вiдродиласЯ в жилах ‚асилiЯ „ругого, буйна, дика, зла кров
багрЯнорадних дiтей, внукiв i правнукiв того молодого македонського
селЯнина, Який прийшов колись до –аргорода босий, з порожнiм мiшком за
плечима i заснув пiд стiнами столицi коло монастирЯ. ‚iн подавсЯ до
–аргорода тому, що мати його побачила вiщий сон: Як у неї з черева вийшло
золоте дерево, розрослосЯ й укрило тiнню весь їхнiй дiм. ™е не знав, де
знайде те золоте дерево, але був дужий, Як дикий звiр, мав невичерпнi
запаси здоров'Я, безтурботностi й упертостi, тож i потелiпавсЯ аж з-пiд
ЂдрiанополЯ до столицi, прихопивши на всЯк випадок звичайний порожнiй
мiшок, щоб, за селЯнським звичаєм, не опинитисЯ з порожнiми руками там, де
можна буде щось увiрвати. I поки вiн спав перед брамою монастирЯ свЯтого
„iомида, куди його не пустили навiть ногою ступнути, iгуменовi, Який пiслЯ
трапези теж прилiг спочити, приснилосЯ, що з неба чуєтьсЯ неземний голос i
той голос велить йому: "Џiди i введи до монастирЯ владику земного". Iгумен
прокинувсЯ i звелiв глЯнути, хто стоїть за монастирською брамою. ‰ому
доповiли, що там нiкого немає. ‚iн знову задрiмав, але тепер, уже з'ЯвивсЯ
йому ангел господнiй i повторив тi самi слова: "Џiди й уведи..." Iгумен
сам вийшов за монастирську браму, та, крiм босого молодого здоровила, Який
хрiп на сонечку, смачно пускаючи слину з губiв, нiкого не побачив i,
творЯчи молитву, знову вернувсЯ в свою келiю, сiв за свЯщенну книгу, але
знову неждано заснув i побачив самого господа бога, Який суворо поглЯдав
на нього i сказав:
"Џiди й уведи в монастир того, хто спить за брамою, бо то - iмператор".
’одi перелЯканий iгумен побiг за браму, розбудив молодого заброду,
поцiлував йому руку i, вклонЯючись, запросив до обителi. ’ам його вдЯгли в
шовковий одЯг, годували найлiпшими стравами, поїли найдорожчими винами,
той пив i їв, материн сон збувавсЯ, його мiшок, судЯчи з усього, теж
згодивсЯ; в тi часи нiхто нiчому не дивувавсЯ, життЯ було просте до
смiшного: або тобi могли стЯти безпричинно голову, або ж ти ставав
iмператором, мабуть, такою вже химерною була долЯ тих, хто мав щастЯ чи
нещастЯ народитисЯ у великiй державi, бо вважалосЯ, що чим бiльша держава,
тим бiльший безлад панує в нiй, i це, мовлЯв, од бога.
Џростодушний iгумен повiтав молодого босЯка, Як iмператора, вiн оддавав
йому належну шану впродовж цiлого мiсЯцЯ, а той приймав i їдво, i питво, i
шану, той нiчого не вiдав про таку рiч, Як докори сумлiннЯ, - раз йому
провiщано стати iмператором, то що мав робити? ’iльки одне - стати рано чи
пiзно iмператором ‚iзантiї. Ѓо хiба ж не надЯгали задовго до нього
багрЯної мантiї i не взували пурпурових сандалiй люди такi, Як вiн сам,
або й ще упослiдженiшi i нужденнiшi? ћстин був таким самим селЯнином з
Њакедонiї i так само прийшов у –арград босий, з мiшком за плечима. ‹ев
Џерший був м'Ясником. ‹ев Iсавр був ремiсником. ‹ев Џ'Ятий i Њихайло
„ругий - конюхами у великих вельмож.
‚асилiй теж почав з конюхуваннЯ, своїм умiннЯм приборкувати диких
огирiв вiн припав до серцЯ iмператоровi Њихайловi ’ретьому, згодом вiн
показав, що має не лише залiзнi кулаки, але й залiзну волю, нещадно
розчистив собi мiсце при дворi, став соправителем, а потiм власноручно
вбив Њихайла i став iмператором, справдивши материн сон про золоте дерево
i свою мандрiвку до –арграда з порожнiм мiшком, у Який тепер убгав цiлу
iмперiю.
Њабуть, обiзвалосЯ все те у ‚асилiї „ругiм, пiдхопив вiн порожнiй мiшок
свого великого предка i не мiг тепер повертатисЯ назад до столицi, не
заповнивши того династичного мiшка, бо вже й так витратив на те тридцЯть
лiт свого життЯ. Ђле, успадкувавши вiд свого предка впертiсть i затЯтiсть,
вiн не мав жодної крихти хитрощiв, на Якi той був здатен, Якщо й не у
вiйськовiй справi, то бодай у боротьбi за власнi вигоди. ‘подiвавсЯ тiльки
на силу, брав завжди силою, хотiв i тут вирiшити все тупим биттЯм у стiну,
i нiхто не мiг вiдраЯти iмператора вiд хибного замiру.
’а знов, Як тридцЯть лiт тому пiд ‘редцем, пробивсЯ в iмператорський
намет посивiлий, порубаний у битвах, досвiдчений i вихитрений Ќикифор
ЉсифiЯ, колись протоспафарiй, а тепер пловдивський стратиг, i смiливо
сказав iмператоровi:
- ’ут не проб'ємосЯ. ’реба, щоб хтось знайшов обхiдний шлЯх.
I Як там, пiд ‘редцем, ненависно поглЯнув на нього ‚асилiй, бо нiхто не
смiв втручатисЯ в задуми василевса, довго мовчав, потiм сказав, i слова
його падали повiльнi i важкi:
- ‚iзьмеш мерiю стратiотiв i через чотири днi вдариш болгарам у спину.
Iнакше - будеш ослiплений.
ЉсифiЯ вклонивсЯ й вийшов з намету. ‚iн ще не знав, чи можна обiйти
Ѓеласицю, чи хоч Ящiрка переповзе через це непрохiддЯ, нiхто не штовхав
його до меленнЯ Язиком перед iмператором, але вiдступатисЯ тепер було
пiзно, i вiн повiв п'Ять тисЯч стратiонiв у дикi гори, а через п'Ять днiв
ударив захисникам ‘амуїлової стiни в спину, i болгари, з Якими не було нi
царЯ, нi царського сина, розгубилисЯ, а тут ще з другого боку водночас
усiм вiйськом пiшов на приступ iмператор, i клекотнЯва страшної битви
пiднЯласЯ з тiсної клiсури до суворих мовчазних вершин, битва була
нескiнченно довга, але ще довший був лiтнiй день тисЯча чотирнадцЯтого
року червнЯ дванадцЯтого iндикта, до вечора все скiнчилосЯ, хто полiг
убитий, хто виприснув з мертвої ромейської пастки, а багатотисЯчне
‘амуї-лове вiйсько, Яке вцiлiло, було затиснуте мiж кам'Яною стiною i
‘трумешницьким болотом, роззброєне, вiйська вже не iснувало, на мiзерному
клаптиковi политої кров'ю землi скупчилосЯ кiльканадцЯть тисЯч зранених,
знiвечених, змучених, згорьова-них людей, зданих на милiсть переможцЯ.
’оржестiю переможцЯ? ‚доволеннЯ вiд виграгiої битви? ‡верхнiсть над
поконаними? Њожна б перелiчувати безлiч вiдчуттiв, переживаних великими й
малими звитЯжцЯми у великих чи Њалих вiйнах i битвах. Ђле тут iшлосЯ не
про звичайну вiйну, i перемiг у нiй не просто полководець чи володар -
восторжествував заклЯтий ворог цiлого народу, i нiчого не мав вiн у своїй
понурiй душi, окрiм нез'Ясованої, Як i його багатолiтнЯ ворожнеча до
болгар, жадоби помсти.
‚асилiй покликав до себе в намет катепана Љуцукуса, що прославивсЯ не
так доблестю, Як жорстокiстю до поконаних, i про вiщось довго з ним
говорив без свiдкiв, Яких завжди намагавсЯ уникати, пам'Ятаючи слова
полководцЯ ‚арда ‘клiра, Який багато разiв пробував дiстатисЯ на
iмператорський трон, а потiм, востаннє розбитий ‚асилiєм, прийшов у намет
до iмператора, сивий, майже ослiплий вiд старощiв i важких походiв, i
сказав своєму вороговi i побiдниковi: "Ќiкому не довiрЯйсЯ i лиш
небагатьом вiдкривай свої задуми".
I тої ночi ‚асилiй вiдкрив свiй найлихiший з усiх вiдомих у дiЯх
‚iзантiї задумiв самому лиш Љупукусу, але згодом про нього мав довiдатисЯ
цiлий свiт.
Љатепан Љуцукус з'ЯвивсЯ другого днЯ в червонiй накидцi поверх свого
звичного одЯгу, i це показувало, що його наречено главою всiх катiв
ромейського вiйська. Џотiм вiн зiбрав пiд свою оруду катiв, присЯжних i
просто охочих, взЯв у помiч кiлька тагм вiйська, в долинi Љлюча розпалено
величезнi вогнища з дубових i букових дров, кати стали коло вогнищ,
засунули в жар довгi мечi, дворогi вила, а воїни вiддiлили вiд полонених
першу сотню нещасних i погнали туди, де їх ждала невiдом'iсть.
Ќiхто нiчого не бачив, не розбирав, вiд першого нелюдського крику
здригнулисЯ серцЯ навiть у найжорстокiших ромейських воїнiв, а серед тисЯч
полонених прокотилосЯ щось мовби зойк чи стогiн, а там, од вогнищ, один
з-перед одного рвалисЯ болiснi, скаржливi вигуки:
- Њайчице! (Њамусю! (Ѓолг.)_)
- Ћчите ми! (Њої очi! (Ѓолг.)_)
- €згорЯха! (‡горiли!(Ѓолг.)_)
I жахний запах поповз од вогнищ, запах горiлої людської шкiри, вiн
виповнював долину, його вже чули полоненi коло болота, сЯгав вiн i до
узвишшЯ, де височiв пишний iмператорський намет i де в оточеннi почту
непорушно стоЯв ромейський василевс.
’ам, коло вогнищ, нещаснi рвалисЯ з рук воїнiв, благали пощади,
проклинали своїх мучителiв, погрожували, а неквапливi кати з спокiйною
дiловитiстю дiставали з вогню розжаренi мечi й вила i штрикали ними
болгарам у вiчi, палили очi старим воїнам i молодим новобранцЯм,
позбавлЯли зору i тих, хто вже набачивсЯ на дива сього свiту, i тим, хто
не встиг намилуватисЯ Hi небом, нi горами, нi рiками, нi вродливими
дiвочими лицЯми. ’а чи й може людина надивитисЯ, намилуватисЯ коли-небудь
Ќ,а свiтi?
Љоли першу сотню полонених було ослiплено, катепан Љупукус, Який
порЯдкував розправою, дав знак одному з катiв, i той останньому доведеному
до нього бранцевi випiк лише одне око. Ћдноокого штовхнуто до гурту
скорчених од болю i вiдчаю, мавсЯ бути тепер поводирем своїм скалiченим
браттЯм.
.--. ‡аведи ги на вашиЯ цар, кучето ‘амуил!
Ѓагато днiв точиласЯ нелюдська розправа в долинi ‘тру-мешницi, ‚асилiй
вiддав катам чотирнадцЯть тисЯч болгар, сто сорок чотири сотнi воїнiв
‘амуїла було ослiплено, i на кожну сотню придiлено одного одноокого
поводирЯ, i слiпi, виючи вiд нестерпного болю, бо немає тЯжчого i дикiшого
болю длЯ людини, анiж бiль вiд ослiпленнЯ, розбiгалисЯ по горах i долах,
частина однооких утекла вiд своїх слiпих побратимiв першої ж ночi (вдень
вони втiкати боЯлисЯ, ще не могли призвичаїтисЯ до того дивного стану,
коли сто дивлЯтьсЯ на тебе серед бiлого днЯ i нiчого не бачать, тому
вибрали длЯ втечi темну нiч), а слiпi, позбавленi помочi, гинули в
чорториЯх, забрiдали в непрохiднi дебрi, вмирали вiд голоду й спраги,
неспроможнi знайти воду, вмирали вiд ран, вiд спеки, вiд диких звiрiв, бо
були безсилiшi за малих дiтей i не вмiли захиститисЯ навiть вiд бродЯчого
пса, слiпi розходилисЯ далi й далi, наганЯючи жах на всю Ѓолгарiю, вони
минали рiднi домiвки, невпiзнанi й нещаснi, однi й геть,не вiдали, куди й
за чим прЯмують, iншi заповзЯлисЯ вiдшукати в своїй вiчнiй пiтьмi царЯ
‘амуїла, сподiваючись, що, може, вiн їх прихистить, пригорне, порЯтує.
Ђ ‘амуїл, Який трохи вiдiйшов пiслЯрани i замкнувсЯ на островi в
Џреспi, вже почув про василевсову перемогу в Љлiдiо-нi, але ще нiчого не
вiдав про ослiплених. Ќе знав" i про те, Як довго й тЯжко йдуть вони до
нього, блукаючи шлЯхами Ѓолгарiї, i коли тисЯча чи двi, а може, й десЯть
тисЯч слiпих стало на тiм боцi протоки, що вiддiлЯла ‘амуїлову столицю вiд
берега, обiдраних, безпорадних, жалюгiдних, i племiнник Iван-‚ладислав
прибiг до царЯ й гукнув, щоб їх гнати геть, ‘амуїл звелiв:
- Џустiть їх сюди.
‚iн вийшов на берег, щоб зустрiнути першого човна з слiпими, стоЯв коло
самої води, старий, посивiлий, з погаслим поглЯдом, мрЯчив холодний дощик,
але цар стоЯв без шапки i зболеними очима дививсЯ на своїх колишнiх
воїнiв.
‚они вивалювалисЯ з човнiв брудними, смердючими купами лахмiттЯ,
иглрикритих кiсток, незагоєнi очi їхнi кривавилисЯ, роз'Ятрюючи старе
цареве серце, вони оточили свого царЯ, хапалисЯ за його одЯг, намагалисЯ
дотЯгнутисЯ руками до його обличчЯ, плакали невидющими очима:
- Ћ царю, татако ти наш, помогни ни, ни тебе сме дошли...
‘амуїл простЯгав до них руки, гладив їхнi зачучвиренi голови, плакав
разом з ними:
- „еца мои, синове мои, войници мои добри, войници мои храбри, народе
мой...
I став на колiна перед слiпими, а потiм осунувсЯ на пiсок i вмер.
’ак розповiдають ще й сьогоднi болгари, i так воно й було.
Ђ ‚асилiЯ „ругого прозвали ‚улгарохтонос, тобто ЃолгаробойцЯ, i з цим
похмурим прiзвиськом вiн i ввiйшов до iсторiї i лишивсЯ там порЯд з усiма
iншими, Яких людство дбайливо зберiгає в своїй пам'Ятi, видно, длЯ того,
щоб не з'ЯвлЯлисЯ бiльше на землi такi виродки. Ћднак зарадити цьому,
виЯвлЯєтьсЯ, зовсiм нелегко, зло назване втрачає свою силу наполовину чи й
бiльш, але ще не гине.
Ќа цьому можна б вважати скiнченою повiсть про iсторичнi прiзвиська,
Якби не ‘ивоок, Який мав необережнiсть народитисЯ саме в цi каламутнi часи
i необачно пхавсЯ в самий вир подiй того знавiснiлого столiттЯ.
‚iдгуки битви в Љлiдiонськiм перевалi долинули й до монастирЯ ‘вЯтих
архангелiв, iгумен ѓаврило правив молебнi за побiду над ромеЯми, молилисЯ
денно i нощно iноки... "‘вЯтий боже, свЯтий крепкий, свЯтий безсмертний,
помилуй нас. Ђмiнь". Ћблишено всi щоденнi справи, нарештi, покiнчено з
роздвоєнiстю, Яка дивувала ‘ивоока в iноках: молЯтьсЯ i водночас твердо
стоЯть на землi, займаютьсЯ справами земними, носЯть дрова, випiкають
хлiб, переписують книги, плiткують один про одного, смачно сплЯть i
солодко впиваютьсЯ вином, викраденим з монастирських пiдвалiв.
Ђле нiЯк не мiг вiн збагнути, Як можуть цi нещаснi iноки вимолювати в
свого бога порЯтунку длЯ рiдної землi, коли в них бог - спiльний з
ромеЯми, i десь у ромейських монастирЯх так само тисЯчi немитих
чорноризцiв здiймають закудланi бороди до неба i благають того самого, що
й затривоженi болгарськi браттЯ. ™о ж то за бог, Який умiє слугувати
вiдразу двом ворогуючим народам, i чи справдi вiн такий всемогутнiй, i
хитрий, та меткий, щоб устигав давати i нашим i вашим? I Як вiн це чинить?
ЉрутитьсЯ туди й сюди, Як гулЯща дiвка, чи що? ‚iд пророка Iсайї: "ђоде
лиходiїв, сини погибелi..." Џро кого це? Ѓолгари - про вiзантiйцiв, а тi -
про болгар? ™о ж то за свЯтi слова, Якщо їх можна повернути, Як спис, куди
хочеш, залежно вiд того, в чиїх руках опинитьсЯ? Ђбо: "Ћце ж годi вам
надiю покладати на чоловiка, що в його тiльки хiба духу, що в нiздрЯх, бо
й що вiн значить?" Ђ ‘ивоок звик покладатисЯ саме на чоловiка, на власну
силу, на мiць своїх рук i плечей, йому смiшно було тепер дивитисЯ на
здоровенних бороданiв, що стоЯли навколiшки в темнiй монастирськiй
церковцi й безпорадно здiймали неспрацьованi руки догори в той час, Як
десь їхнi брати билисЯ на смерть з ворогом. Ђ чом би не взЯти в цi ведмежi
лапи сЯку-таку зброю чи й просто дрючок та не гайнути туди, де кипить
битва, й собi? †иттЯ вже давно навчило ‘ивоока не стоЯти в очiкуваннi
перебiгу подiй, знав твердо, що завжди треба втручатисЯ самому, кидатисЯ в
саме вировиннЯ, пхатисЯ у саме пекло бою й змагань, бо тiльки там справжнЯ
волЯ, справжнiй розмах длЯ сили, тiльки там вiдчуваєш себе живучим i
несмертельним.
‚iн став нишком намовлЯти декого з iнокiв дременути з монастирЯ, сам не
вiрив у свої намовлЯннЯ, та вийшло, що iноки тiльки й ждали -поштовху
зовнi, їм саме не стачало такого свавiльного чоловiка, Як приблудний рус,
вони охоче пристали до думки покинути сподiваннЯ на бога та спробувати й
самим прислужитисЯ землi, що їх спородила i дала їм силу. ‡вiсно, ‘ивоок
мiг би податисЯ за далекi гори й сам, вiн легко вмовив своїх перших
знайомих ’але i ѓруйо, але хотiлосЯ вирвати з тихої обителi Якомога бiльше
здорових iнокiв, бо хоч i сам просидiв тут пару лiт, так i не змiг
призвичаїтисЯ до того, щоб розтрачувати молоду силу в такий дивний спосiб.
‚iн казав одному:
"‡ тiєю силою, чоловiче, можна розiгнати цiлу сотню ромеїв!" Љазав
другому: "Ђ мав би Я таке гостре око, Як у тебе! Љазав третьому: "•iба ж
знає хто лiпше за тебе гори!" Џрипрошував четвертого: "Ђ вип'ємо, брате,
та й гайнемо собi!" ™е iншому пропонував: "Ђну ж поборемосЯ, хто зверху,
того й слухатисЯ!" Ђ того просто лЯкав: "„оберутьсЯ ромеї й сюди, попалЯть
вав i потопчуть. —ого ждати!"
Њоже, хто й донiс iгуменовi про Ѓожидаровi намовлЯннЯ, але отець
ѓаврило не втрутивсЯ вчасно, вдав, що нiчого не помiчав, i ключник
монастирський, отже, змушений був теж не зауважувати зникненнЯ запасiв з
комiр, бо й що значив Якийсь там шматок солонини, коли загрожена була цiла
ЃолгарiЯ!
Ћтак i зiбрав ‘ивоок-Ѓожидар iнока до iнока i тихого теплого досвiтку
вивiв свою братiю за монастирську браму i вперше за два роки знов був на
волi, мiг ще раз пройти по тих самих тропах, Якими добиравсЯ сюди, але
тепер уже не наослiп, а ведений визначеною метою i не сам, а з цiлим
товариством вiдчайдухiв, приготованих на все добре й зле.
ЋдЯгненi в шкури, в грубi вовнЯнi або полотнЯнi дрехи, з шкiрЯними
високими клобурцЯми на зроду не митих головах, з довгими бородами, взутi в
косматi опiнцi, а то й зовсiм босi, озброєнi сЯк-так - саморобними
списами, важкими палицЯми, двома чи трьома на всiх мечами - вони побiгли
по горах так нагально, неначе саме їм належало вирiшити наслiдок
найбiльшої сутички покiж вiйськами ромеїв i болгар. ‚они майже не спали,
їли на бiгу, в несамовитому поспiху припадали до води, коли траплЯвсЯ по
путi струмок, квапилисЯ далi, пiдганЯючи один одного покриком:
- ‚ървете, вървете, люди божи!
’а хоч Як поспiшали, однаково запiзнилисЯ, щоб стати бодай чимось у
помочi захисникам Љлiдiону, а з монастирЯ вибралисЯ завчасно, а то й
зовсiм надаремно, бо, не вiдаючи, йшли назустрiч власнiй загибелi.
Ѓо вже вершив у долинi ‘трумешницi свою дику помсту ‚асилiй „ругий, i
вже першi сотнi слiпих ударилисЯ в розпуцi в рiднi гори, i згодом
кiльканадцЯтеро вцiлiлих чудом доберетьсЯ до глухої обителi ‘вЯтих
архангелiв, i отець ѓаврило прийме їх на мiсце блудних своїх синiв, що
втекли в невiдомiсть, i через багато лiт пролине чутка про дивний монастир
у непрохiдних горах, монастир слiпих iнокiв, але не про те мова.
‚асилеве послав до –арграда гiнцiв з вiстю про перемогу над болгарами,
а за ними спорЯдив ще нових гiнцiв з новелою до брата ЉостЯнтина i до
жителiв ЉонстантинополЯ, що починаласЯ так: "Ќаша царственiсть ‚асилiй
„ругий, iмператор ромеїв, брат iмператора Љонстантина, всiм, хто прочитає
або вислухає цю новелу, шлю наше повiтаннЯ..."
„алi василевс повiдомлЯв, що на вiдзнаку своєї великої перемоги вiн
посилає жителЯм царственого града тисЯчу полонених варварiв, Якi повиннi
бути ослiпленi другого днЯ по тому, Як приведенi будуть до столицi, на
Ђмастрiанському форумi, згiдно зi звичаЯми, а також з "Љнигою церемонiй"
iмператора Љонстантина ЃагрЯнородного, i хай це буде найбiльшим трiумфом
длЯ жителiв царственого града i вдЯчнiстю длЯ доблестi вiйська, що адобуло
длЯ ‚iзантiї жадану перемогу, освЯчену богом.
’ак п'ЯтнадцЯта тисЯча полонених болгар, полишивши чотирнадцЯть тисЯч
своїх товаришiв на ослiпленнЯ в долинi ‘трумешницi, вирушила в далекий
похiд, в кiнцi Якого чекала їх нелюдська покара, але про те нiхто з них не
знав, а хто й здогадувавсЯ, то вiдганЯв од себе лихi думки, бо людинi
завжди хочетьсЯ сподiватисЯ лiпшого i не вiрить вона в смерть навiть тодi,
коли стоїть у Ямi або пiд зашморгом шибеницi.
Ќачальником ромейської тагми, що вела полонених до –арграда, поставлено
‘iрiйцЯ Љомiскорта, чоловiка дрiбного тiлом i душею, лихого вдачею i
заздрiсного до всього на свiтi. “ походах вiн вершив роль наглЯдача
стратигового намету, в битвах нiколи прЯмої участi не брав, отож не брав
нiколи й здобичi, а тiльки лiчив та дiлив уже здобуте, ковтаючи слину на
чуже i задихаючись од злостi й заздрощiв. Њаленьке сухе його личко обросло
до самих очей i до невисокого лоба цупким колючим волоссЯм, з-пiд того
волоссЯ видобувавсЯ так само колючий голос, i Якби можна було вилущити з
Љомiскорта душу, то й душа його неодмiнно мала бути колючою, мов їжак або
ж отой залiзний трибол, що його кидають пiд копита кiннотi, щоб ранити
коней.
Љомiскорт вельми пишавсЯ своїм дорученнЯм, Яке йшло од самого
василевса, вiн затЯмив собi тiльки одне: до столицi треба привести рiвно
тисЯчу болгар - нi бiльше нi менще. ’ому головне його занЯттЯ впродовж
усiєї путi полЯгало на безперервнiй лiчбi полонених, їх перераховували
вранцi й удень, увечерi й уночi, перед тим, Як допустити до струмка, щоб
напилисЯ води, i пiслЯ того пильнувати болгар, власне, було зовсiм
неважко, бо на кожного полоненого припадав озброєний воїн, кожен ромей,
лЯгаючи спати, прив'Язував болгарина до себе ремiннЯм, Яке всi вiзантiйцi
завбачливо брали з собою, ще вирушаючи на вiйну, бо завжди сподiвалисЯ
захопити собi невiльникiв так само, Як набити повну шкiрЯну торбу
коштовними речами, ремiнЯччЯ у ромеїв було мiцне-премiцне, вмiло
розставленi охоронцi нiколи не спали, ‘iрiйцевi Љомiскортовi, здавалосЯ,
не слiд би й турбуватисЯ за цiлiсть своїх бранцiв, а бiльше дбати за те,
щоб Якомога швидше, коротшими шлЯхами видобутисЯ десь до Џловдива чи
ЂдрiанополЯ, а там уже й до –арграда, де вже готувалосЯ все длЯ велелюдних
торжеств, длЯ небаченого трiумфу вiзантiйської зброї.
Ђле чи то багато було тЯжкопоранених серед полонених, чи занадто
жорстоко поводиласЯ охорона з бранцЯми, але незабаром Љомiскортовi
доповiли, що до тисЯчi не вистачає кiльканадцЯть чоловiк.
- „е подiлисЯ? - проскрипiв ‘iрiєць.
‰ому перелiчено, де i Як, вiд Яких ран хто сконав, кого добито, бо
неспроможен був пересуватисЯ. Ќу, так. Ђле ще за кiлька днiв виЯвиласЯ
нестача трьох полонених, що зникли невiдь-куди i Як. "‚текли!" - пiнивсЯ
Љомiскорт, хоч сам не вiрив, що будь-хто мiг утекти з-пiд такого пильного
стереженнЯ. Ђдже подумати тiльки: один на одного! ‚сi полоненi зв'Язанi.
ѓолоднi й виснаженi до краю. Ћкрiм того, не мають куди втiкати, бо скрiзь
- ромейська сила. Ѓолгарiї вже нема. I все-таки втекли. ‘першу двоє, там
троє, згодом ще один. ‚иходило, що чоловiк може втекти звiдусiль. ’исЯча
всЯ не може, але три-чотири завжди знайдуть спосiб визволитисЯ.
Љомiскорт зiбрав своїх пентеконтархiв, лохагiв i декархiв i коротко
звелiв:
- ’исЯча не може порушуватисЯ. „обирати до тисЯчi перших болгар, Якi
попадутьсЯ пiд руку. ‚ажливе число. Ѓiльше нiчого.
‚iн ошкiривсЯ, зуби в нього теж були гострi, Як у рисi.
I ще того днЯ ‘ивоокова дружина зiткнуласЯ з сумним походом. Iноки
пробиралисЯ не самим шлЯхом, а трохи осторонь i, певно б, поминули
полонених, але один з iнокiв нюхливо повiв лицем навпроти вiтру i сказав:
- Њиризмата н-а човека отдалеко се усеща...
Ђ за Якийсь час вони й справдi побачили внизу, на одному з закрутiв
великого царградського шлЯху, важку хмару курЯви, що повiльно просуваласЯ
їм навстрiч.
- Џiду поглЯну! - рвонувсЯ туди ‘ивоок.
- ™е те убиЯт, - спробував притримати його ’але.
- Ќе так воно просто - мене вбити! - засмiЯвсЯ ‘ивоок, виважуючи пудову
сучкувату палицю, Якою мiг би звалити конЯ.
Ђле йому не довелосЯ йти на розглЯдини, бо переднЯ вiзантiйська
сторожа, Яка вже мала наказ подавати знак, Як тiльки помiтить бодай одного
заблуканого болгарина, зауважила монахiв, i на гору подерлосЯ звiдусюди з
сотню запеклих ловцiв на людей. Ќедосвiдченi й простодушнi iноки не дуже
прислухалисЯ до тривожних покрикiв ‘ивоокових, збитою, безладною купою
вони кинулисЯ в один бiк, потрюхикали вниз, сподiваючись, що той, хто
бiжить униз, завжди набере бiльшого розгону, щоб проскочити повз того, що
деретьсЯ вгору, але вийшло так, що вiзантiйцi опинилисЯ i над ними, i з
одного боку, й з другого, а внизу вже пiдтЯгаласЯ на шлЯх усЯ ‘iрiйцева
тисЯча, з Якою годi було й думати змагатисЯ; мiсцевiсть нагадувала
величезний сiрий полумисок, нiде сховатисЯ, нiкуди втекти, скрiзь тебе
видно, людина серед голого, мертвого камiннЯ, мов муха на мисцi, але муха
може хоч злетiти. Ђ що може людина? Ќе було ради, бiднi iноки заметалисЯ в
безвиходi, вони забули й про свою Якусь там зброю, i про свою силу, тiльки
‘ивоок мужньо вдаривсЯ на ромеїв, сподiваючись пробитись, i таки звалив
кiлькох, i вже здалосЯ йому, що втече й од ромеїв, од Яких ще не
доводилосЯ йому втiкати; але тут набiгло вiдразу кiлька десЯткiв
розiзлених, заслинених бороданiв, ‘ивоока вправно перечепили ремiнним
зашморгом, вiн упав, а зверху навалиласЯ цiла купа задиханих, спiтнiлих,
диких од ненавистi людей. ‰ого скрутили ремiнЯччЯм, звели на ноги, вiн
легко розтурив самими плечима всiх, Як тiльки став на ноги, тодi
вiзантiйцi прихитрилисЯ прив'Язати його до двох довгих дубцiв i так повели
вниз, мов лютого, страшного в своїй силi звiра.
Џершу здобич треба було показати самому Љомiскорту, той сидiв верхи на
конi, на головi, хоч нестерпно пекло сонце, мав залiзний золочений шолом з
бiлою гривою, i ото тiльки й було на ньому бiлого, а решта чорне,
їжакувате, вiдворотне.
- Ќа колiна! - гукнув ‘ивооковi хтось iз ромеїв, що знав
по-болгарському, i чорний їздець ошкiрив гострi, бiлi аж до синЯви зуби,
вдоволений швидким виконаннЯм свого велiннЯ, а ‘ивоок тiльки глЯнув на
нього - i вiдвернув голову, i побачив, що ведуть до нього так само
скручених ремiнЯччЯм його товаришiв, нещасних iнокiв, у високих клобурцЯх,
у вовнЯних i полотнЯних подертих дрехах, нещасних i упослiджених, i тодi
вiн знову смiливо поглЯнув на чорного колючого вершника а мовив:
- Ђз падам на колена само пред бога!
- ‚iн не болгарин, вiн не болгарин!-- закричали iноки, добiгаючи до
‘ивоока, сподiваючись визволити бодай свого руського побратима, але
‘ивоок-Ѓожидар, злЯкавшись раптом, що ромеї послухають iнокiв i вiдпустЯть
його, гордо пiдвiв голову й гукнув:
- —ому б то Я не мав бути болгарином! Ѓолгарин єсьм! Ѓолгарин!
1965 ђIЉ
‚…‘ЌЂ. Љ€Ї‚
™е один такий день, i буде вальми погано.
Џ. Џiкассо
–ього року в Љиєвi було вiдкрито виставку московських художникiв.
‚iдкриваласЯ вона у ђеспублiканському виставочному павiльйонi, Який ще
кiлька рокiв тому був гаражем, а до революцiї, здаєтьсЯ, слугував Як
каретний сарай длЯ Iнституту благородних дiвиць; потiм Якийсь розумний
чоловiк здогадавсЯ, що в такому мiсцi все ж таки грiх держати гараж,
машин.i звiдти вивели, прийшли проектувальники i всi, хто там потрiбен, а
пiслЯ них будiвельники довго щось там мудрували, долiпили до колишнього
гаража Якийсь фронтончик, Якiсь навiть колони, що вже й геть було смiшно,
але всерединi вийшло дуже гарно примiщеннЯ з склЯною покрiвлею, з
просторими залами, i вже тепер усi й забули, що тут колись було, зате всi
знають, де виставочний павiльйон, i там частенько бувають речi досить
цiкавi.
‡вичайно ж, Ѓорис Ћтава пiшов на вiдкриттЯ виставки, товпивсЯ в юрмi
нетерплЯчих, слухаючи короткi, Як завжди в художникiв, промови, дививсЯ,
Як мiнiстр перерiзає стрiчку, Як розводить гостинно руками, закликаючи
всiх: "„рузi мої, запрошуємо вас...", потiм ходив по залах, дививсЯ
картини, що но вiдiбрало в нього багато часу, здаєтьсЯ, стоЯв отам
знадвору й слухав промови довше, анiж ходив тепер пв залах, бо звик
вiдразу знаходити на кожнiй виставцi рiч, Яка чимось вражала, ще здалеку
вирiзнЯв її з решти, обходив з усiх бокiв, дививсЯ то звiдти, то звiдти;
дiЯла така рiч на нього неоднаково: або ж дратувала, або ж. вдовольнЯла,
пiслЯ того мерщiй пробiгав туди .й сюди, ще раз на прощаннЯ повертавсЯ до
роботи, Яка чимось звернула на себе увагу, - i по виставцi.
•удожники завжди лишаютьсЯ самi собою. Ћднi все життЯ малюють паруси,
мабуть, щоб нагадати про нестримнiсть вiтру, Який несе нас кудись далi й
далi, другi, мовби длЯ спростуваннЯ вiдомої приказки про торiшнiй снiг,
все малюють собi снiг, тi зображають коней, а тi - жiнок. ’ак само й
виставки, уподiбнюючись до художникiв, набули певної сталостi, на кожнiй
неодмiнно побачиш литкастих доЯрок, що, попiдтикувавши рЯснi спiдницi,
позують художниковi, стерильно бiлих медсестер з рум'ЯнцЯми на щоках,
монтажникiв, картинно разташованих,на самих кiнчиках сталевих конструкцiй,
знайдете там гори в нестерпних барвах i море, автори Якого марно
конкурують з Ђйвазовським, зустрiнешсЯ там i ще з деЯкими обов'Язковими
сюжетами, що мандрують з виставки на виставку вперто й-невтомно, але вже,
мабуть, годi, бо перелiк можна продовжувати без кiнцЯ.
Ѓорис проскочив повз етюди московських художникiв, що мало чим
рiзнилисЯ вiд етюдiв художникiв київських, трохи помилувавсЯ акварельками,
Якi називалисЯ "ЊоЯ московська вуличка", але длЯ серцЯ навсправжки нiчого
не знайшов i подум-.ки пошкодував за марно згаЯним часом. ‚езти аж iз
самої .Њоскви - i не привезти нiчого! Ђле вчасно схаменувсЯ, бо на
виставцi щось таки було цiкаве длЯ людей, а вiн у загальнiй лiк не йшов,
вiн мав смак зiпсований, був пересичений мистецтвом, напханий ним по саме
нiкуди; людина, Яка пробує вмiстити в собi мистецтво свого народу за
тисЯчу рокiв, неодмiнно вибиваєтьсЯ з нормального сприйманнЯ, це вже
Якийсь збоченець, Якась аномалiЯ, отож йому лiпше забиратисЯ мовчки звiдси
i не псувати настрою нi самому собi, нi будь-кому iншому, бо Якщо вiн
поштовхаєтьсЯ тут, то зустрiнутьсЯ знайомi, почнуть розпитувати, що i Як,
вiн щось лЯпне рiзке, i назавтра знов казатимуть: "’ам отой Ћтава
таке-е..."
Iшов до виходу з останнього залу. Џопереду в кутку, в най-темнiшому
мiсцi, спинами до нього стоЯло зо три чи чотири юнаки, вiн не звернув на
них уваги, то могли бути навiть його студенти, Яких вiн одпустив з лекцiї,
щоб тi вiдвiдали виставку, але тепер це не грало нiЯкої ролi. Љоли майже
порiвнЯвсЯ з ними, юнаки розступилисЯ i спокiйно пiшли собi далi вздовж
стiн, а на мiсцi, Яке вони затулЯли своїми спинами, пiд величезним
мальовидлом з хвацькими монтажниками (на нього Ћтава просто не дививсЯ)
зовсiм непомiтна вiдкриласЯ раптом невеличка картинка в скромнiй рамцi з
погано обструганих паличок, щось там зелене, жовте, червоне на
прЯмокутнику полотна, Якiсь недбало кинутi фарби, видно, справдi
недовершений етюд, шкiц до чогось або й просто кiлька помахiв пензлем -
чого не буває на виставках, а ще коли вони звiдкись привезенi, а ще коли
привезенi з мiста трохи бiльшого до мiста трохи меншого i рукою Якогось з
авторiв мимоволi водить почуттЯ зверхностi, бо художникам (посереднiм,
звiсно) завжди чомусь здаєтьсЯ, що чим у бiльшому мiстi вони мешкають, тим
i самi стають бiльшими.
Ћтава пiдiйшов ближче до того кутка, глЯнув на етюд. ’ам таки щось
було. ‚iн став i зовсiм упритул, бо в кутку було таки темнувато, а етюд не
вiдзначавсЯ розмiром i виразнiстю, автор мовби навмисне змазав усе, Як у
модернiй фотографiї, щоб не всЯк i розiбрав, що воно там i Як замальовано.
ђозмазано - зеленi лапи велетенської сосни, а може, кедр - це в самому
рiжку картини, видно, длЯ створеннЯ мiсцевого колориту. ™е "длЯ колориту"
десь на задньому планi з-помiж вiттЯ визирає щось гостре - чи то кран, чи
сталева конструкцiЯ, одне слово, будiвництво. ‚ласне ж, на етюдi зображено
внутрiшнiсть великого намету. Ќiч. Љiлька лiжок. Ќамет, видно, длЯ дiвчат,
бо на лiжках, укритi по саме пiдборiддЯ, дiвчата, жодна з Яких не спить,
бо й Як тут спатимеш, коли в кожної на лiжку, поверх ковдри, в куфайках i
в валЯнках лежать здоровеннi хлопцi, що прийшли чи то залицЯтисЯ, чи то
женихатисЯ, чи то вимагати любовi, на пiдошвах валЯнок у них ще снiг,
видно, прийшли вони всi разом, змовившись, щоб веселiше й охочiше було,
один навiть не здогадавсЯ скинути бодай шапку i лежить, наче вбитий на
фронтi солдат; немає хлопцЯ лише на одному лiжку, але й дiвчини там теж
немає, вона в самiй тiльки нiчнiй сорочцi, боса, зiщулившись од холоду,
перелЯку й обуреннЯ, стоїть коло стовпа, Який пiдпирає намет, i рука її на
вимикачевi, тiльки-но клацнув вимикач, лампочка, що самотньо висить на
скрученому шнурi, засвiтиласЯ, осЯваючи похмурим жовтаво-червонЯстим
свiтлом цю дивну, страшну в своїй невигаданостi картину.
Ћтава глЯнув на пiдпис. —орнi, хапливо розмазанi лiтери: ’аЯ ‡икова.
†iнка. †iнки завжди правдивiшi, вони ближче стоЯть до речей остаточних -
народжень, умирань, через те їм не властива чоловiча обережнiсть i
намаганнЯ приховувати навiть те, чого не слiд приховувати. Ћднак цЯ жiнка
була розмашисто смiливою. †орстокою. Ќещадимою. Ћсь. „ивiтьсЯ! ‡найте! Ќе
заплющуйте очей! Ќе вiдвертайтесЯ!
Ѓорис вiдiйшов трохи назад - етюд втратив свою виразнiсть, був просто
барвною плЯмою. ‰ого слiд дивитисЯ лише зблизька. Ђле знов у той куток
пропхалосЯ кiлька юнакiв i дiвчат, знову зсунулисЯ докупи спини i стоЯли
довго так, а Ћтава стоЯв позаду й думав, що, мабуть, отут не раз i не два
отак зсуватимутьсЯ юнацькi спини, i, може, отой клаптик закиданого фарбами
полотна чогось навчить усiх, хто до нього пiдiйде, i хоч прихильникiв
моралiстики в мистецтвi частенько гудЯть, але нехай - професор ладен був
стати моралiстом заради того дивного своєю неприкритою правдою етюдика,
написаного невiдомою длЯ нього художницею.
Iшов додому поволi. Ќад •рещатиком тремтiв прозорий травневий вечiр.
Џерламутрова просвiтленiсть. Ѓезлiч свЯтково одЯгнених людей. ’епер завжди
на •рещатику безлiч гарно зодЯгнених людей, мовби тут триває вiчне свЯто.
Ѓульвар пiднЯто над рiвнем вулицi, i коли спостерiгаєш знизу за тими, хто
прогулюєтьсЯ вгорi по бульвару, то здаютьсЯ вони всi нереально
видовженими, нiби на картинах …ль ѓреко. Ѓудинки кольору свiтлої глини,
трохи поцЯцькованi, але, може, так i треба. ‚се це Якось дивно пасує до
непередавано нiжної просвiтленостi, в Якiй купаютьсЯ i витребенькуватi
будинки, i зеленi дерева у блiдо-рожевому цвiтiннi, i свЯтковi люди.
Џ'Ять рокiв тому тут була одна досить вiдома iноземка зi своїм ще бiльш
вiдомим чоловiком. Ћтава, тодi ще доцент, показував їм ‘офiю, вони кивали
головами: "’ак, так, о так, це справдi..." Љивали головами й на •рещатику,
слухаючи про руїни i вiдбудову, коли ми були голi й босi, голоднi й
холоднi, а все ж таки вiдновили цю вулицю в пишнотi й закоханостi. ‡годом
iноземка прислала Ћтавi свої двотомнi мемуари, що кiнчалисЯ меланхолiйним
пасажем про марнiсть людської досвiдченостi, про скороминучiсть усього
прекрасного, що ти напризбируєш за життЯ. ‚она писала: "Ђле те неповторне
зiбраннЯ, все, чого досЯгла сама, з усiєю логiкою i з усiєю випадковiстю -
пекiнська опера, арени в ѓуельвi, кандомбль в Ѓайї, бархани в …ль-“ед,
алеЯ ‚абансiЯ, свiтаннЯ Џровансу, Љастро, промовлЯючий до п'Ятисот тисЯч
кубинцiв, сiрчане небо над морем хмар, багрЯний мiсЯць над Џiреєм, червоне
сонце, що пiдiймаєтьсЯ над пустинею, ’орчелло, ђим - всi тi речi, про Якi
розповiдала, i всi iншi, про Якi не говорила, - все те нiколи, нiколи не
вiдновитьсЯ. Ђби ж принаймнi додало багатства землi, Якби дало початок...
—ому? “згiр'ю? ђакетi? Ђле нi, нiчого не буде". Ђ за два десЯтки сторiнок
перед цим сумним закiнченнЯм сказано про •рещатик: "ѓоловна вулицЯ -
суцiльний великий кошмар". Њабуть, i про ‘офiю та жiнка написала б щось
рiзке й несправедливе в своїй самозакоханостi, але не могла цього зробити,
бо ‘офiю вже освЯчено дев'Ятсотлiтнiм визнаннЯм, а неписанi правила
споживацько-мистецького снобiзму наказують схилЯти голову перед тим, перед
чим схилЯлисЯ або схилЯютьсЯ всi. Ђ що е мистецтво? —и тiльки звичне,
усталене, канонiзоване, занесене до всiх каталогiв, чи неодмiнно нове?
Ђдже все колись було новим, все мало свiй початок. Ђ з чого починаєтьсЯ
мистецтво? —и не з протесту? Џроти природи. Џроти бога. Џроти власного
безсиллЯ. Џроти нiкчемностi. Ђпологетика прикiнчує мистецтво.
ђозцЯцькованiсть чужа людському єству. Њовби вiртуозна iмпотенцiЯ. Ђле...
Џротест має бути пiдкрiплений талановитiстю. Џротестуючи, треба
запропонувати щось навзамiн. Ђ не просто голий викрик, хай хоч i
найщирiший. ‚iд жiнок, на жаль, це iнодi можна почути. †iнки ближче до
речей остаточних... Ђга, вже думав про те... Ђле справдi так воно є. Ћдна
з'ЯвиласЯ на •рещатику, щоб дописати свої мемуари, об'їздила весь свiт,
нiчого не вiдкрила нового, топтала тисЯчолiтнi стежки пiлiгримiв i
глобтротерiв: Џiрей,. Џрованс, червоне сонце над пустинею, фараонiв i
легiонiв –езарЯ, римськi форуми, бра-зiльськi гiтари... ’о й що? ђозiзлена
браком власної оригiнальностi, вирiшила кинути бодай щось. Ђх, ви
захоплюєтесЯ своїм •рещатиком? ’о майте ж: "‘уцiльний великий кошмар".
„Яка! ‚и маєте свою меланхолiю, ми маємо •рещатик. ’ак само було колись,
може, й з ‘офiєю, однак усi меланхолiки повмирали, а ‘офiЯ стоїть. ’одi ще
одна: ага, ви всi марите новобудовами, героїзмом, пiднесеннЯм,
незвичайнiстю? Ћсь вам нiч на новобудовi! Њаєте! ѓадаєте, просто викрик
розiстеризованої жiнки? Ќе так злегка!..
‡авжди важко добратисЯ до правди. ‚iн iшов напролом, за це його
прозвали скептиком, всiмздавалосЯ, що вгн... Ђле менше про це.
‚дома його нiхто не ждав. Ѓаба ѓалЯ давно вмерла. Ѓатька нема. ‡найшов
по вiйнi матiр, але вона виЯвиласЯ впертою, Як i син, не захотiла
повертатисЯ туди, звiдки колись сама втекла. †ив у величезнiм батькiвськiм
помешканнi, серед книжок, раритетiв (iкон не було, їх вивiз Ђдальберт
нурре так само, Як вивiз усю колекцiю з київських музеїв, i знайти
краденi скарби так i не вдалосЯ), над Ћтавою пiдсмiювалисЯ: дивак, старий
парубок, засохне коло своїх фресок i мозаїк... ‡ате на його лекцiї
збiгалисЯ студенти з усiх факультетiв, Як бувало колись на батьковi
лекцiї. Ћчевидно, перейшло йому в спадок.
‘iв за стiл у великому, набитому книжками кабiнетi, трохи посидiв, поки
стемнiло, запалив свiтло, став готуватисЯ до завтрашньої лекцiї. ‡авжди
готувавсЯ, хоч знав усе навилiт. ‘кажiмо, мiг би цiлий рiк читати
студентам про ‘ивоока, снувати здогади, описати епоху з усiма деталЯми,
реалiЯми, в усiй дикостi й мальовничостi. Њiг би... Ђле не смiв. Џоки не
викiнчить початого батьком, заповiданого ним у ту нiч їхньої розмови пiслЯ
батькового поверненнЯ з гестапо, не має права бодай уривок, бодай слово
комусь... ’а й навiщо? ‘тудентам треба викладати тiльки незаперечнi факти.
Њiнiмум коментарiв. ’iльки натЯки. ™об училисЯ самi робити висновки. Ђ Якi
факти про ‘офiю? ‚ лiтописi Ќестора один рЯдок: "‚ лето 6545 заложи
џрослав город великий Љыев, у него же града суть ‡латаЯ врата: заложи же и
церковь свЯтыЯ ‘офьЯ, митрополью..." Ѓiльше нiчого. ’епер дев'Ятсот рокiв
здивувань i здогадiв.
Ћсь останнє, що вiн принiс до своєї самотньої батькiвської квартири.
IсторiЯ мистецтв Ђнтонiна Њатейчика. Ќiмецькою мовою. Џрекрасне виданнЯ,
пречудовi iлюстрацiї. ‡вiсно, є й про нашу ‘офiю: "Џiд час кнЯзюваннЯ
џрослава Њудрого в центрi нових мiських кварталiв Љиєва споруджуєтьсЯ
собор св. ‘офiї (1037) з умiлим застосуваннЯм часткових бароккових форм.
‘офiйський собор засвiдчує нам, що руська церковна архiтектура вже з
самого початку вiдрiзнЯєтьсЯ вiд вiзантiйської". Ћтак. "—асткове
застосуваннЯ бароккових форм". ’обто київськi майстри застосовували
барокко вже тодi, коли його ще не було на свiтi, за кiлька столiть до
поЯвленнЯ цього стилю? —удасiЯ? Ћбмовка? ’ермiнологiчний дивоглЯд?
‡вичайно, можна прочитати на лекцiї таку цитату й потiм сорок хвилин
кепкувати з автора. Ђле можна й iнакше. Џросто не змiг автор знайти
вiдповiдного слова длЯ окресленнЯ зробленого нашими майстрами. ’аке було
нове, незвичне длЯ цiлої Європи, так випереджало час, що аж через
кiлькасот рокiв з'ЯвилосЯ слово, але його стосували тодi вже десь до
iншого; ‘офiйський собор опинивсЯ на узбiччЯх мистецьких шлЯхiв, про нього
згадали й здивувалисЯ. Ѓо виЯвилосЯ, що ще на початку одинадцЯтого
столiттЯ в Љиєвi невiдомi митцi знали таке, що й не снилосЯ Європi, знали
барокко!
Џоки Ћтава сидiв I роздумував над сторiнкою з "Iсторiї" Њатейчика, рука
йому машинально виводила на чистому аркушi Якiсь лiтери. ‡ачудовано глЯнув
на те, що писав. ’аЯ 3икова... ‡иковатаЯ... ‡иковатаЯ... Ђга, художницЯ,
що виставила той розкричаний i дуже недовершений етюд. Џрiзвище знайоме.
„есь чув. Ќу, звичайно, ‡икова - є така спiвачка. џке йому дiло до
спiвачок, йому, старому парубку? Ђле справа не в прiзвищi? Ђ в чому ж?
Ђ рука й далi виводила, групуючи слова в химернi комбiнацiї:
’аЯ ‡икова.
’. ЂЯзикова.
’аЯзик Ћва (щось екзотичне, мов Iма ‘умак або що).
’ а Язи ко в Ђ. (—оловiк? ‘правдi, Якийсь чоловiк маскуєтьсЯ пiд жiнку,
щоб кинути шмат голої правди?)
’а џзикова (тобто та, що показує Язика. ™о таке . мистецтво? –е
показуваннЯ Язика комусь? џк колись ”еофан ѓрек. Ђ кому показував Язика
’олстой?)
Ђ потiм рука записала, мов перо сейсмографа при однакових коливаннЯх
земної поверхнi: ’аЯ, ’аЯ, ’аЯ, ’аЯ, ’аЯ, ’аЯ, ’аЯ, ’аЯ... Џрiзвище
згубилосЯ; та й не грало тенер ролi жодне прiзвище, важило саме iм'Я -
’аЯ. Ђдже та ’аЯ з приморського мiста, з холодної приморської ночi теж
була художницЯ? I гора чистих полотен у неї в кiмнатi. I сльози розпачу.
Ѓо не могла серед курортних красивостей покласти бодай мазок на свої
заготовленi холстини. ‘правдi, не могла, Якщо вона така. Ђле звiдки вiн
знає, що це її робота? —орти його бери, на те ж вiн iконограф, iконолог i
Як там завгодно! ‡iставивши всi факти... џкi факти? Џросто чомусь
здригаєтьсЯ рука i без кiнцЯ вимальовує те саме. ‚iдкинув один аркуш, взЯв
другий, знов те саме, знов: ’аЯ, ’аЯ, ’аЯ... ‚iдчуваючи, що збожеволiє,
Якщо не вигадає чогось, щоб припинити це безглузде писаннЯ, подзвонив до
товариша, з Яким часто грали в шахи: "Є два - Є чотири". - "ѓолубчику, -
зiтхнув той, - у дружини сердечний приступ. ‚икликав оце швидку допомогу,
жду". - "Ђ що роблЯть тi двiстi мiльйонiв, Якi не мають телефону?" - не
зовсiм доречно спитав Ћтава. "‚они обходЯтьсЯ без швидкої допомоги так, Як
ти обходишсЯ без дружини", - вiдповiв йому товариш. "’и не був на
виставцi?" - спитав його Ѓорис. "Ќа Якiй?" - "Ќа художнiй". - "’и ж знаєш,
що Я вiдвiдую лише виставки товарiв народного споживаннЯ, бо Я єсть
народ", - засмiЯвсЯ товариш. "„аруй за турботи", - сказав Ћтава. "Ђ може,
ти прийшов би до мене? - запропонував товариш. - ‚оно, правда, в твоїх
професорських хоромах в шахматишки краще гулЯти, але й у моїй
короткометражнi нiчого. †iнка засне пiслЯ уколу, а ми зачинимосЯ собi на
кухнi i так потихеньку, не стукаючи фiгурами... ’о Як? Ђ вже настукаємосЯ
iншим разом, коли зберемосЯ в тебе. Џрийдеш?" - "Њабуть, прийду", - сказав
Ћтава, Якому нiкуди було подiтисЯ з своїм божевiльним бажаннЯм до ранку
писати одне-єдине слово: ’аЯ, ’аЯ, ’аЯ...
Ђ вранцi треба було на лекцiї. ™ось там казав студентам, без запалу,
без пристрастi, звичайнiсiнька академiчна лекцiЯ. Ѓо й справдi: ‘офiЯ
нiкуди не втече, стоЯла дев'Ятсот рокiв, ще стоЯтиме, можна про неї багато
мовити, можна й мало, а можна прожити день i без неї... ‰ого батько вiддав
вивченню цiєї свЯтинi все життЯ, власне, й загинув заради ‘офiї, але хто б
же то порiвнЯвсЯ професоровi ѓордiєвi Ћтавi у високостЯх його духу? Ђ вiн
тiльки син. ‘ини йдуть або ж далi за батькiв, або й нiкуди не йдуть, всЯко
буває... Ђле дорiвнЯтисЯ? Ќi, нi...
ЏiслЯ дванадцЯти вiн майже побiг до виставочного павiльйону. ’ак нiби
мiг вiдчитати на тому незграбному етюдику все, чим мучивсЯ цiлу нiч.
Џрожогом ускочив до залу, в Якому вчора мало не прогавив дивного
етюдика, глЯнув у той куток, знову Як i вчора, наткнувсЯ поглЯдом на тiсно
зоунутi спини, рiшуче попростував туди, брутально вдерсЯ помiж тих, що
стоЯли, розхилив їх, розштовхав, вискочив наперед усiх i... ђадо б
вiдступив назад i втiк свiт за очi, але позаду тепер стоЯли тiсно тi, кого
вiн тiльки-но розворушив, стоЯли мовчки, осудливо, той осуд адресовано
було лише йому самому, вiн сам себе принiс у жертву, а їм, видно, конче
потрiбна була жертва, вони ждали її, отак стоЯчи й закриваючи цей куток
виставочного залу, куток, де вчора висiв маленький, галасливий своєю
оголеною правдою етюдик, а сьогоднi не висiло нiчого, тобто величезна
лЯпанина з монтажниками так само займала всю стiну вгорi, але внизу, де
вчора крiзь недбало накиданi мазки злЯкано споглЯдало дiвча в довгiй
нiчнiй сорочцi, сьогоднi було пусте мiсце. џк у приказцi: кружало - де
лежало. ‘пантеличений Ћтава дурнувато всмiхнувсЯ i справдi не знайшов
нiчого лiпшого, Як уголос повторити приказку:
"Љружало - де лежало..."
I тiльки потому побачив людей, що стоЯли пiвколом, замикаючи його в
цьому просторi, i впiзнав одразу двох, Яких уже знав, i знов у нього було
бажаннЯ втекти звiдси свiт за очi, але знову змушений був тiльки
переступити з ноги на ногу i вже зовсiм дурнуватим голосом промовив:
- ‡драстуйте, ’аю, а Я й не...
Ѓо там стоЯла вона i дивиласЯ на Ћтаву своїми рiзнобарвними очима i в
найдальших глибинах тих незвичайних очей витекрювавсЯ лиховiсний посмiх.
- –е ви? - сказала вона голосом, що не вiщував нiчого доброго. - Ђх, Я
й забула, що ви тут головний, спец... знавець, - навмисне поставила
наголос на "а", щоб показати, що вжила обрубане слово, - прийшли
пересвiдчитисЯ, чи виконано вашi рекомендацiї? ™о ж, можете...
- џ не знав, - знову повторив Ћтава, ще бiльше розгублюючись вiд
присутностi ’аї i вiд того, що етюд належав їй, i вiд того, що хтось
звелiв прибрати етюд, аби не дратував вiдвiдувачiв своєю жорстокою
правдою, i ще вiд присутностi тут чужих, невiдомих людей, Якi дивилисЯ на
Ћтаву осудливо, нищiвно, так нiби саме вiн розпорЯджавсЯ виставками i
органiзував громадську думку...
- ‘i-сi, - просвiтило коло нього, - старий, ми од вашого Љиєва нiчого й
не ждали..,
Ђж тодi, нарештi, Ћтава впiзнав чотирикутного поета „иму, того самого,
що тодi, в кiмнатi з великим вiкном, Яке виходило на море... џк же це так?
—ому знову цей „има там, де вона, ’аЯ? Ѓiгла тодi з а ним, стукали її
пiдбори по бiлих кам'Яних плитах, вистукували мелодiю зближеннЯ, чарiвний,
незабутнiй звук поспiху... Ђ тепер знов коло неї цей чотирикутний, Як
шафа, надутий нездара!
- џ справдi нiчого не знав, - ще раз повторив Ћтава, i, мабуть, ’аЯ
повiрила йому, бо лиховiснi вогнi в її очах зникли, вона подала Ѓорисовi
руку i втомлено мовила:
- ‡найомтесЯ. –е все мої друзi. ‡ Њоскви.
‡вiсно, було там два чи три художники. Ѓезiменнi, але генiї, видно з
усього. Џерегризуть горло, аби тiльки був привiд вчепитисЯ. Ѓув редактор
журналу "‚" i "‡", тобто вiдкритого i закритого. Ѓув ще Якийсь вугруватий
здоровило, схожий на вiдставного боксера. I, звичайно ж, чотирикутний
поет. I все слухнЯнi, тихi перед ’аїсою, без вихвалЯнь i вихилЯсiв. I
справдi, чому б мала проганЯти вiдсебе таких людей, раз горнулисц до неї,
об'єднувалисЯ навколо, а вiн покинув її тодi, лиш знайшовши, покинув,
нiчого не обiцЯючи, нiчого не кажучи, попросту втiк, - може, й назавжди? I
цЯ їхнЯ зустрiч - чиста випадковiсть, а длЯ ’аїси потрiбно було стале
товариство, бо не могла ж вона жити, Як вiн, фресками та мозаїками, а
потiм опiвночi дзвонити до товариша й вимолювати бодай партiю в шахи.
- џ був тут учора й звернув увагу, - почав Ћтава знову, - всю нiч...
ђозумiв, що говорить зовсiм смiшно й непотрiбно. џкщо вони й ждали вiд
нього слiв, то не таких. ‚iн повинен був виправдуватисЯ в iм'Я свого
мiста, повинен був виправдувати того невiдомого, що звелiв уночi знЯти
етюд ’аї 3икової (аби їм то було знаттЯ, що це вона!), а може, ждали вiд
нього зовсiм не таких слiв, може, й самi ще не вiдали, що б їм хотiлосЯ
почути вiд нього...
- џкесь непорозумiннЯ, - сказав Ћтава, - просто безглуздЯ... ’им
бiльше, що цей етюдик...
- –е великий твiр, старий! - хрипко промовив поет, - ‚и тут, у Љиєвi,
не можете зрозумiти! Ќе доросли! џ пишу сценарiй по цьому твору. I сам
ставитиму фiльм. Ќа студiї "Њосфiльм". ‘i-сi!
Ћтава поглЯнув на ’аю: невже це серйозно? ‚она не вiдвела поглЯду, в
глибинi її рiзнобарвних очей вiдчитуваласЯ затЯтiсть. "’ак, так, -
миготiли звiдти вовчi вогники, - так, так, все це правда, Я здатна на
велике, ти мене ще не знаєш, ти не здатен поцiнувати в менi незвичайний
талант, а ось люди, мої справжнi друзi, вони..."
‡гадаласЯ ота, що про •рещатик: "‘уцiльний великий кошмар". †iнка в
мистецтвi завжди пiдозрiла. “ неї нечистi намiри.
‚она хоче подобатисЯ. Ѓудь-Якою цiною. Ђ може, навпаки? Џiдозрiлi
чоловiки, що липнуть до жiнки, Яка має справу з мистецтвом? I хочуть
подобатисЯ жiнцi? —и не однаково? ‚сi хочуть подобатисЯ. ‚iн теж, мрiючи
про велику роботу над розкриттЯм таємницi спорудженнЯ ‘офiї i всього...
- џкщо ви справдi надаєте такої ваги, - почав Ћтава, звертаючись тiльки
до ’аї, бо ж вона була авторкою етюда, крiм того, хотiлосЯ говорити йому
лише з нею, не помiчаючи її вiрних паладинiв. ’аЯ твердо хитнула. ‚она
справдi надавала великої ваги.
- Ђ тим бiльше роздiлЯєте цю дурну балаканину, - вiн кивнув на
чотирикутну шафу.
- ‡даєтьсЯ, Я наб'ю тобi морду, - сказав десь йому з-пiд руки поет. -
‘i-сi! –е буде великий мордобiй, ще бiльший, анiж фiльм, Який Я поставлю
за ’аїним твором...
- ’одi ви просто нездарна художницЯ, - жорстоко промовив Ћтава, не
ворухнувшись з мiсцЯ, хоч усi були переконанi, що пiслЯ таких слiв вiн
мусить Якщо й не провалитисЯ крiзь землю, то принаймнi бiгти з цього залу.
Ѓувший редактор журналу "‚" i "‡" зашморгав носом, вугрувате обличчЯ
вiдставного боксера взЯлосЯ брунатними плЯмами, поет став засукувати
рукава, тiльки ’аЯ намагаласЯ бути спокiйною, i голос їй навiть не
здригнувсЯ, коли вона вимовила:
- „Якую.
- џ говорю серйозно, - так само з тихою злiстю продовжував Ћтава. -
Њенi вже не раз i не два доводилосЯ чути про цi гак званi протести. Џро це
показуваннЯ Язика. “ нас пiшла навiть мода: все, що визнаєтьсЯ, - то,
мовлЯв, несправжнє. олохов, остакович, ’ичина, ‘ар'Ян - це длЯ вас не
те. ‘правжнє тiльки те, що вiдкидають. Ќевиданi твори, невиставленi
картини, неприйнЯтi скульптури, покладенi на полицi кiнострiчки, що не
побачили екрана. Ќу, так. є там, можливо, i талановитi речi, бо ще не
перевелисЯ, на жаль, чиновники, Якi чомусь конче прагнуть вiдтручувати
людей розумних i знаючих...
- Ђле Я не хочу вас бiльше слухати, - сказала вона i скомандувала
своїм: - •одiмо, "браттЯ-населеннЯ..."
‚они були слухнЯнi, Як марiонетки. "ЃраттЯ-населеннЯ"... Ћтава лишивсЯ
сам у кутку, хоч розпинай його на стiну на мiсце того клЯтого етюдика -
такий був виснажений i безрадний. ™о тепер мав дiЯти? Ќа гадку приходили
найвульгарнiшi речi: пiти напитисЯ, розбити десь вiтрину, вилаЯти
мiлiцiонера. Ћсь коли самотнiсть мстиласЯ йому повною мiрою. ‡нов шахи? Є
два - Є чотири?.. —и, може, знайти ще одну свiжу розповiдь про ‘офiю i
пiдготувати длЯ завтрашньої лекцiї вiдповiдний коментар? ‚се життЯ
коментуєш iнших. Ђ навiщо?
‚iн пiшов до мiнiстерства, став ходити по кiмнатах, допитуватисЯ, хто
звелiв знЯти етюд ’аї ‡икової. Ќiхто не знав. ‚инних не було. „есь хтось
Якось щось там сказав чи натЯкнув, от хтось колись Якось там собi знЯв. ’о
й що? Ћт подiЯ! Ќе таке знiмали. ™оправда, Ћтаву не хотiли дратувати. ‚се
ж таки вчений. Iм'Я. ‡нають за кордоном. ЋбiцЯли розiбратисЯ. ‚iн знав, що
нiхто не стане розбиратисЯ, але пристав на вмовлЯннЯ, i пiшов до
"’еатрального", попросив свiй традицiйний обiд i зовсiм не традицiйнi длЯ
нього двiстi грамiв чогось мiцного. Ќа приклад, горiлки з перцем. I сала з
часником до неї на закуску. Ђ ще цибулi. Ѓлижче до реальностi. „овго
обiдав. ‡гадалисЯ чиїсь слова: "Љультура - це пародiЯ й коханнЯ". ’i, що
навколо ’аї, справдi, мов пародiЯ на людей. Ђле коханнЯ... „е воно? Ќевже
вiн мiг закохатисЯ в цю жiнку? ’одi плакав увi снi. Ђ вона плакала в
горах, виходЯчи на етюди. ™о з нею? џке мала життЯ? Ќi про що не розпитав,
нiчим не поцiкавивсЯ. ‡вик мати справу з речами мертвими, з минулим, з
сухою логiкою, з писаннЯми й виповiдЯми. Ђ жива людина завжди складнiша й
дорожча за всi наймудрiшi писаннЯ й виповiдi. Ќу, та вже.
‚iн згадав, Як закохавсЯ в студентку, коли вчивсЯ. ‡вичайно ж,
блондинка. ‡вичайно ж, на два курси старша за нього. ‡вали Ќастею. Ќiчого
їй не казав, навiть не був з нею знайомий. Џри зустрiчах в
унiверситетських коридорах промовисто на неї дививсЯ i в своїй наївностi
гадав, що того досить.
Ђ потiм його товариш, рудий ‘ашко, випитавши Якось, хто йому
подобаєтьсЯ, свиснув:
"Ћх ти ж i влип!"
"—ого свистиш? - образивсЯ Ћтава. - “ мене чистi..."
"’а того, - не дав йому докiнчити ‘ашко. - Џо-перше, вона замужем за
майором, бо треба ж харчуватисЯ, а друге, - тут ‘ашко прицмокнув, - поки
ти там ото зiтхав, то Я вже..."
Ћтава тодi жорстоко побив ‘ашка, його розбирали на комсомольському
бюро, влiпили догану, але...
‚iн вийшов iз ресторану не крiзь надвiрнi дверi, Якi вже було замкнено
через брак мiсць, а просто в готель, i тут йому спало на думку, що вiн би
мiг... –е чимось нагадувало давню пригоду з Ќастею i рудим ‘ашком, але хай
навiть так. Ќа нього, видно, подiЯла з перцем, а може, в пiдсвiдомостi
пролунав десь наказ, Якiсь там моральнi гальма було вiдпущено, i професор
Ћтава на Якийсь час перестав бути тiльки професором, перетворивсЯ на
звичайного чоловiка, може, навiть на того задерикуватого й непосидючого
хлопчиська вiйськового часу, Який, на вiдмiну вiд свого батька,
дивакуватого й розгубленого професора, багато встиг тодi, i Якби батько
хоч трохи був пiшов йому назустрiч, то - Як знати - може, й уцiлiв би...
Ћтава пiдiйшов до вiконцЯ реєстрацiї i спитав, чи не зупинилисЯ в
готелi московськi художники. ‰ому вiдразу не вiдповiли, бо не так легко
задовольнити цiкавiсть першого-лiпшого, хоч усi мешканцi готелю i
заповнюють довжезнi анкети, де зазначено i хто вони, i звiдки, але нiхто
тих анкет нiколи не читає, окрiм того, треба пам'Ятати, що на реєстрацiї
сидЯть люди зовсiм не длЯ того, щоб вiдповiдати на запитаннЯ, i взагалi
важко сказати, хто має це робити в готелi, може, й нiхто, бо кому це
потрiбно-, але все ж таки Якщо вже так товаришевi конче хочетьсЯ знати,
то, здаєтьсЯ, в їхньому готелi нiЯких художникiв - нi московських, нi
немосковських - не було, але можуть бути, от тодi, будь ласка, й приходьте
та питайте.
–Я балаканина ("та й не без моралi") трохи розважила Ћтаву, i вiн став
обходити всi центральнi готелi вже цiлком свiдомо, - спершу "Iнтурист",
потiм "Љиїв", далi "Њосква", "„нiпро". ‚ "„нiпрi" йому сказали, що,
здаєтьсЯ, художники на сьомому поверсi. ’одi вiн поїхав лiфтом на сьомий
поверх, по дорозi пробуючи вгадати, в Якiй колiр забарвлено цей поверх, бо
в "„нiпрi" кожен поверх мав свою барву, але не вгадав, зате чергова на
поверсi втiшила його, показавши йому номер, де зупиниласЯ ‡икова.
- ‚и теж до неї? ’ам уже повно, - не зовсiм ввiчливо сказала чергова.
- Ќi, Я нi, - поквапливо промовив Ћтава. - џ попросив би вас тiльки...
- ’ак.,: так, - черговiй, видно, хотiлосЯ виоравити .свою
нетактовнiсть, - будь ласка...
- Џередайте їй, що її шукали i... питали...
- ’о зараз i передати?
- Ќi, згодом... коли виходитиме...- Ђ Якщо тiльки завтра?
- Ќiчого. Ћднаково. •ай i завтра. Џросто скажете.
- ѓаразд. џ скажу. - —ергова дивиласЯ тепер на професора з погано
прихованою цiкавiстю.
- „Якую вам, - сказав Ћтава, - дЯкую i кланЯюсь... - —ергова ще бiльше
подивуваласЯ. Ѓачила багато дивакiв. Ђле щоб отак кланЯлисЯ? Iноземцi,
щоправда, можуть вклонитисЯ. Ђле мовчки.
Ћтава пiшов додому. ‡нову •рещатиком. –iкаво: скiльки разiв киЯнин,
Який мешкає в центрi, проходить за своє життЯ по •рещатику? ‚iн ще
вiдмикав дверi, коли почув у глибинi квартири телефонний дзвiнок. Њабуть,
товариш шукав його на партiйку. Џодзвони, подзвони! ‚чора Я тебе, сьогоднi
ти мене. ’ак i минає життЯ. ‚заємно, або, Як колись казали нашi класики,
обоюдно. ‚iн причинив за собою дверi, скуйовдив волоссЯ. ’елефон дзвонив.
ахiсти - люди терплЯчi. •ай подзвонить. Ћтава знЯв нарештi трубку,
сказав:
- ’о що? Є два - Є чотири?
- –е ви мене шукали? - спитала вона з того кiнцЯ дроту, i в Ћтави так
затремтiло все тiло, що вiн мало не впустив трубки.
- Ћчевидно, - сказав змiненим голосом, нiби хлопчисько, застуканий на
недозволеному вчинку.
- ‘лухайте,поквапливо мовила вона зовсiм-зовсiм близько _вiд нього, -
Я, здаєтьсЯ, божеволiю... ‚и могли б? џ хочу з вами побачитись...
- ’ак, - сказав вiн. Ѓiльше нiчого не мiг сказати, просто вникли всi
слова, i вiдiбрало голос. Ќевже, о, невже справдi? Ђле ж це безглуздЯ!
- „е? - спитала вона так само коротко, може переживаючи те саме, що й
вiн.
- Ќу, - вiн завагавсЯ, - там... коло готелю...
- Ќi, тiльки не тут, - швидко заперечила вона, - Я не хочу...
‚iн зрозумiв, що вона боїтьсЯ зустрiнути свою братiю.
"ЃраттЯ-населеннЯ".
- ’одi... - ‚iн гарЯчково надумував мiсце. Ђдже вона вперше в Љиєвi. -
Ќавпроти готелю, там водограї... ‚и, мабуть, помiтили...
- Ќе хочу водограїв...
‚идно, вона не хотiла мiж людей, прагнула самотини, тишi... Ђле де? „е?
- ‡гадав, - майже весело сказав Ћтава, - вийдiть з готелю i праворуч
прЯмо й прЯмо... ’ам побачите сходи перед музеєм... „ва кам'Янi леви...
- Ќi, нi, тiльки не музей!
- ’одi пiднiмiтьсЯ ще вище. ’ам величезний будинок ђади Њiнiстрiв.
‡араз вечiр. †одної людини. Љамiнь i камiнь.
- ‚и теж, мабуть, камiнний, - сказала вона. - ѓаразд. Љоло камiннЯ.
- џ вже йду, - сказав вiн, лЯкаючись, що вона передумає. - ‡а двадцЯть
хвилин буду там.
Ћтава прийшов перший, Як i належитьсЯ чоловiковi, але ’аї не було
чомусь. ‚iн почекав трохи й пiшов униз тротуаром, несподiвано зустрiв її
вiдразу за кованою гратницею внутрiшнього двору ђади Њiнiстрiв. ’аЯ
дрижала вiд страху, мала холоднi руки, коли Ѓорис доторкнувсЯ до них,
мовчала.
- ‚се так Якось вийшло, - почав вiн пробачливо, але вона затулила йому
рота долонею, трохи вiдтЯгла Ћтаву ще нижче вулицею, тiльки там
прошепотiла:
- џ так перелЯкаласЯ!
- —ого?
- ’емрЯви, колон i... камiннЯ...
- Ћдин мудрагель написав про цю споруду: "Ѓудiвлi трохи шкодить
надмiрна монументальнiсть i гiпертрофований ордер, позбавлений будь-Якого
тектонiчного сенсу".
- Џерестаньте, - попросила вона.
- ‚же, - вiн спробував засмiЯтисЯ, але не вийшло. Џочував себе
хлопчиськом, що вперше вийшов на побаченнЯ з дiвчиною. - Њи не будемо
продовжувати нашу дискусiю про мистецтво?
- Џерестаньте! - майже вигукнула вона. - џкщо ви не... то Я пiду...
- „аруйте, будь ласка, в мене справдi нестерпний характер...
- џ, мабуть, справдi пiду, - несподiвано промовила вона, - бо все це нi
до чого...
Ћтава не знав, що й вiдповiсти.
- Џо-моєму, ми обоє не зовсiм нормальнi, - врештi засмiЯвсЯ вiн.
- Ќе подумайте, що Я iстеричка. Њенi справдi хочетьсЯ щось зробити...
Ђле... 3 тим етюдом... Џросто дуже кортiло виставитисЯ саме в цьому
мiстi...
- Џриголомшити провiнцiю?
- Ќi.
- Џоказати себе?
- Ќi.
- ’одi що ж?
- ‚ мiстi, де... ви. - ‚она стала й дивиласЯ на нього крiзь темрЯву,
але й крiзь темрЯву Ясно просвiчували її дивнi очi з вовчими вогниками в
глибинi.
- Ђле Я виЯвивсЯ неввiчливою свинею.
- ‘винi не бувають ввiчливими.
- Ќе грає ролi... Њенi здавалосЯ... ще вiдтодi... Ђле це тепер
минуло...
‚iн розумiв, що повинен щось казати, щось робити, щоб затримати цю
жiнку коло себе, бо вона знову зникала вiд нього, могла зникнути тепер
назавжди, але був дивно безпорадний, стоЯв, опустивши руки, потiм Якось
машинально, Як учора викреслював на паперi її iм'Я, з опущеними руками
пiдiйшов до неї впритул i доторкнувсЯ губами до ’аїного чола.
‚она вiдступиласЯ вiд нього мерщiй, нiчого не сказала, вiн теж мовчав,
так постоЯли Якийсь час, хтось iшов по тротуару знизу, кiлька пар, чувсЯ
смiх, пiдошви шаркали по асфальту, а Ћтавi здавалосЯ, що то йому - по
серцю.
- Џроведiть мене до готелю, - тихо попросила ’аЯ.
- Ђле з одною умовою.
- Љажiть, згоджуюсь.
- ™об ви не втекли з Љиєва. џк ото Я взимку.
- Ќе втечу.
- Ђ завтра? ™о буде завтра?
- Ќе знаю.
‚iн iшов потiм додому, знов •рещатиком, знов серед вiчно свЯткових
перехожих, мав юнацьку легкiсть у тiлi, вiрив i не вiрив, що може початисЯ
длЯ нього зовсiм невiдоме життЯ. Џотiм вийшов на ‚олодимирську i завернув
не додому, а до ‘офiї. Њайже бiг вулицею до Ѓогданової площi, точнiсiнько
так, Як бiг колись, щоб устигнути помститисЯ за батька. Ђле Як це було
давно!
ђIЉ 1014
Ћ‘IЌњ. ЉЋЌ‘’ЂЌ’€ЌЋЏЋ‹њ
џкоже глаголеть: в чем застану, в том ти и сужю.
‹iтопись Ќестора
–е мiсто любило легенди, жило ними пiвтори тисЯчi лiт, народилосЯ теж,
власне, з легенди, Яку привiз у вiтрилах свого вутлого суденцЯ зухвалий
молодий грек iз Његари в 658 роцi до нашої ери. ѓрека звали ‚iзант, це
було просте, нiчим не прославлене на тi часи iм'Я, але молодий мегарець
великодушно пожертвував ним длЯ iсторiї. ‚iн мiг би сидiти собi в рiдному
мiстi, ловити рибу або збирати оливки, виходити в море й знов повертатисЯ
до рiдного берега, але вiн одваживсЯ податись назустрiч майбутньому, що
так манливо висвiчувало йому в пурпурових хвилЯх …гейського морЯ. ‚iзант
пiдмовив ще кiлькох мегарцiв, щоб не дратувати богiв, вони вирiшили
зачерпнути їхньої ради, побували в „ельфах, i ось тепер пливли уперто на
пiвнiч, шукаючи незаселених берегiв, мали тiльки молодiсть, вiтер у
парусах та ще напуттЯ дельфiйського оракула, досить дивне й несподiване:
"‡акладеш мiсто навпроти людей слiпих". ‚ молодостi охоче пiддаютьсЯ
голосу долi, тому ‚iзант без вагань вирушив на пошуки мiсцЯ, де б мiг
закласти мiсто, але водночас знав також, що належить пильнувати, щоб не
пропустити дарунка богiв, тож коли побачив бугристий виступ землi, Який
жадiбно занурювавсЯ в теплi води, мовби велетенський зморений пес висунув
Язика й хлебнув з морЯ, коли побачив роздольну протоку до пiвнiчного морЯ,
побачив довгу, схожу нл _рiг достатку затоку, в Якiй, здавалосЯ,
вмiстилисЯ б усi кораблi свiту, а на протилежному березi - фiнiкiйський
город •алкедон, ‚iзант зрозумiв значеннЯ слiв оракула: тiльки слiпi могли
не помiтити цього благословенного шматка землi, неначе кинутого богами
помiж Џропонтидою, Ѓосфором i ‡олотим ђогом!
’ак було закладено мiсто на високому глинЯному мисi. Џеренесено з
грецького судна триножник, над Яким горiв вогонь, вивезений, за звичаєм
предкiв, з Његари, закинуто в море сiтi, впiймано першу рибину, згодом у
бухтi, названiй ‡олотим ђогом, пристав перший корабель, ще згодом, мабуть,
прискочив з невiдомостi перший дикий фракiєць i послав у намет, пiд Яким
горiв свЯщенний мегарський вогонь, першу стрiлу. ‚се те було, але все
забулосЯ досить швидко, город виростав з легенди, ловив рибу, торгував,
захищавсЯ 'од нападникiв, город ставав славний, у свiтi, а iм'Я успадкував
од свого засновника i звавсЯ - ‚iзантiй.
Њiсце, вибране молодим мегарцем, виЯвилосЯ вигiдним, але й клопiтливим.
“сi вiйни чомусь iшли саме через цю найвужчу частину Ѓосфору; персидський
цар „арiй ставив тут свiй мiст з кораблiв, iдучи на грекiв; через ‚iзантiй
поверталисЯ додому десЯть тисЯч грецьких найманцiв Љiра, прославлених
Љсенофонтом; ‘парта, щоб дошкулити Ђфiнам, будь-що прагнула поруйнувати
‚iзантiй; Ђфiни ж, у свою чергу, щоб допекти ‘партi, морили ‚iзантiй
голодом. ’ака долЯ всiх, хто опинЯєтьсЯ на перехрестЯх: до них спливаютьсЯ
найбiльше багатства, але слiдом за ними йдуть тi, хто б хотiв багатства
прибрати до рук. I Якщо хочеш протривати, то будь або ж могутнiм, щоб дати
вiдсiч, або ж хитрим. ‚iзантiйцi ще не могли здобутисЯ на могуттЯ, тому
вибрали хитрощi. Љiлька столiть балансували вони мiж слабшими й дужчими,
щоразу приймаючи сторону дужчого, i це давало їм змогу не тiльки
протривати, але й квiтнути, город розроставсЯ, багатiв, i вогонь Његари,
привезений ‚iзантом пiд дiрЯвим парусом, тепер палахкотiв над золотим
триножником у бiломармуровiй свЯтинi.
Ђле одного разу вiзантiйцi прорахувалисЯ. “ вiйнi двох римських цезарiв
‘ептимiЯ ‘евера й ЏесценiЯ Ќiгра вибрали останнього, а дужчим виЯвивсЯ
‘ептимiй, у Якого в жилах текла дика кров дакiйцiв. •оч Як запекло
боронилисЯ вiзантiйцi (з жiночого волоссЯ робили тетиви длЯ лукiв, вiд
голоду їли вбитих), однаково ‘ептимiй узЯв мiсто, перебив решту вцiлiлих
мешканцiв, поруйнував усi будiвлi, звелiв збурити мури. ‡давалосЯ,
мегарський вогонь згас назавжди. Ћднак той самий ‘ептимiй ‘евер згодом
вiдбудував ‚iзантiй, бо не можна було знехтувати таким важливим мiсцем;
але по-справжньому пiднЯвсЯ город лиш за часiв iмператора Љонстантина,
Який вирiшив перенести сюди столицю ђимської iмперiї i назвав мiсто Ќовим
ђимом. Љонстантин не належав до анголiв, - вiн був справжнiй римський
iмператор, про що можна судити хоча б з того, Як стратив вiн за намовою
другої своєї дружини ”австи рiдного сина Љрiс-па i дванадцЯтилiтнього сина
своєї сестри, а потiм, довiдавшись, що то був наклеп, звелiв i саму ”австу
втопити в ваннi з окропом. ‚iзантiй бачив жорстокiсть i перед тим, але то
була чужа жорстокiсть, - тепер мали свого власного iмператора, а чого не
витерпиш, аби лиш мати в себе володарЯ! Ѓо становище столицi має безлiч
привiлеїв, найперший же - це неодмiнне й незаперечне право на розквiт.
Љонстантин вибудував палаци, храми, лазнi, акведуки, форуми, Ђвгустей,
iподром, з Ћлiмпiї, „ельф, з Љорiнфа й Ђфiн брали статуї, колони, мозаїки,
все, що тiльки надавалосЯ до перевезеннЯ, споруджували особливого розмiру
кораблi, щоб переправити цi скарби до нової столицi, пограбували дощенту
стародавнi храми Ђртемiди, Ђфродiти й ѓекати. ’римаючи в руках спис,
Љонстантин окреслив ним у повiтрi пiв-дугу мiж Џропонтидою й ‡олотим
ђогом, показуючи, де має пройти нова стiна, що захищала б мiсто од усiх
небезпек; прокладено було головну вулицю Њеса з великими форумами,
прикрашеними колонами й статуЯми, на першому вiд палацу форумi, що згодом
дiстав назву форуму Љонстантина, встановлено вивезену з ѓрецiї багрЯну
колону з бронзовою статуєю Ђполлона, поверненого обличчЯм на схiд. “
правiй руцi Ђполлон тримав скiпетр, у лiвiй - бронзову кулю, мовби знак
володарюваннЯ над цiлою землею. Ђ внизу на колонi висiчено напис: "ѓосподи
Iсусе •ристе, оберiгай наше мiсто".
•то б там пiслЯ всього пам'Ятав, скiлькох звелiв убити. Љонстантин,
скiлькох кинуто на з'їденнЯ левам iмператорського звiринцЯ, скiльком
вiдрубано голови, скiлькох набито на палi, а скiльком залито до нутра
розтопленої мiдi чи свинцю!
‚дЯчнi сучасники мерщiй прозвали Љонстантина ‚еликим, а столицю
найменували Љонстантинополем, на знак чого було випущено медаль з
вiдповiдним написом. Ќа медалi, так само Як i на царських монетах,
чеканено постать, що символiзувала благополуччЯ ЉонстантинополЯ: молода
невiста на тронi, голова в неї вкрита серпанком, а поверх серпанку -
дiадема з оборонних веж, в руках невiста тримала рiг достатку, а ногами
спираласЯ на борт кораблЯ.
’ак i плив одтодi Љонстантинополь далi й далi, змiнювалисЯ в палацах
iмператори, в короткiм часi мiсто вже не вмiщалосЯ в тiсному обширi,
окресленому стiною Љонстантина, i новий iмператор ”еодосiй (щоправда, вже
не ‚еликий, а Њалий, названий, видно, так через те, що багато лiт був
попихачем своєї жони Євдоксiї) звелiв провести новi мури, Якi було названо
„овгими, або ж (на його честь) мурами ”еодосiЯ. Iмператор ћстiнiан пiслЯ
розгрому, Який вчинили Љонстантинополю учасники повстаннЯ Ќiка, вирiшив
зробити столицю ще кращою, нiж за часiв Љонстантина, i серед iнших чудес
спорудив найбiльше чудо тодiшнього свiту - храм свЯтої ‘офiї.
Ћднi будували, другi - руйнували. џк сказав поет: "’ой мурує, той
руйнує..." “ восьмому столiттi iмператор ‹ев Iсавр досить дбайливо
винищував iкони, а що слово "iкона" означає будь-Яке зображеннЯ, будь-Який
малюнок, то можна уЯвити, скiльки шедеврiв навiки втрачено длЯ людства у
тiй "iдеологiчнiй боротьбi". Ћкрiм того, Iсавру не сподобаласЯ
константинопольська книгозбiрнЯ, заснована ще Љонстантином i розширена
iншими iмператорами, особливо ћлiаном. ’ам налiчувалосЯ до тридцЯми шести
тисЯч рукописiв, серед Яких були й найдавнiшi, вивезенi з ђиму, ѓрецiї i
Єгипту, зберiгаласЯ там легендарна драконова шкiра в сто двадцЯть футiв
завдовжки з записом творiв ѓомера. ‹ев Iсавр звелiв спалити книгозбiрню
разом з ученими, Якi там були!
™оправда, ”еодосiй, Який, щоб заробити прiзвисько ‚еликого, чимало сил
вiддав жорстокому переслiдуванню i нищенню поганства i христиЯнських
єресей, вважаючи, видно, що цього ще не досить, щоб мiцно засiсти на
сторiнках iсторiї, звелiв зруйнувати славетну Ђлександрiйську бiблiотеку.
‚она була заснована при храмi ‘ерапiса Џтоломеєм ”iсконом i поповнена
Њарком Ђнтонiєм перевезеною длЯ Љлеопатри бiблiотекою Џер-гама, що
складаласЯ з 200 тисЯч книг i збiткiв. ’ам була зiбрана мудрiсть усього
дотихчасового свiту. („о речi, пергамська книгозбiрнЯ виникла свого часу
Як свiдченнЯ культурного суперництва мiж Ђлександрiєю i Џергамом. Љоли
Џтоломей ”iла-дельф заснував у Ѓрухiонi - аристократичнiй частинi
Ђлександрiї - першу велику бiблiотеку, цар Џергама Євмен взЯвсЯ за це й у
своїй столицi. ‹Якаючись суперництва, Џтоломей Єпiфан заборонив вивiз
папiрусу, на Якому тодi писано. ’одi Євмен, шукаючи матерiалу длЯ письма,
винайшов те, що вiдоме тепер пiд iменнЯм "пергамен", тобто ЯгнЯчу або
телЯчу вiдповiдним чином виготовлену шкiру). ”еодосiй видав указ про
знищеннЯ цього осередку поганських знань.
Џро iмператорiв можна розповiдати довго. Џовелiвали, ходили в золотi й
шовках, розпорЯджалисЯ багатствами iмперiї, вважали вкрай образливим длЯ
себе, Якщо їх не визнавали мудрецЯми, богонатхненними керiвниками,
безгрiшними суддЯми дiл божих i людських. Ђ судили жорстоко, безжально,
навiть однi одних. ‘кажiмо, був такий iмператор Њаврикiй, досить дурний,
обмежений, скупий, але чадолюбивий. Њав багато дiтей i дуже їх любив. Љоли
iмператорський трон захопив ”ока, названий Љентавром, вiн не просто
розправивсЯ з попередником, а звелiв убити у нього перед очима всiх дiтей,
а вже потiм стратити самого. Ќезабаром iсторiЯ повториласЯ. –арський трон
захопив Iраклiй. ”оку за бороду витЯгли з iмператорського палацу i пiд
наглЯдом нового володарЯ вiдрубали йому голову.
Iраклiй увiйшов до iсторiї, Ясна рiч, не за те, що витЯгав з палацу
свого попередника за бороду й кидав його пiд воїнськi мечi, - йому
належить новела про введеннЯ в ‚iзантiйськiй iмперiї на мiсце мови
латинської грецької мови. ‡робити це було тим легше, що в самому
Љонстантинополi й бiльшостi фем грецька мова вже давно увiйшла до побуту,
а латинська iснувала тiльки Як державна умовнiсть. Ђле заслуга є заслугою.
’ак само, Як безперечною заслугою iмператора Љонстантина ЃагрЯнородного
стала його "Љнига церемонiй", що принаймнi позбавила клопоту всiх
наступних iмператорiв ламати голову над тим, коли в що зодЯгатисЯ, з ким
трапезувати, Як влаштовувати прийоми й урочистостi, бо ж панувало
переконаннЯ, що ‚iзантiйська iмперiЯ вмить розвалитьсЯ, Як тiльки в
складному й одвiку усталеному ритуалi двiрських i столичних пишнот щось
буде пропущено або зроблено не так.
Ћсобливо пишавсЯ своїм дiлом царствуючий разом з ‚асилiєм „ругим його
молодший на два роки брат, iмператор Љонстантин. “ довгому списку
вiзантiйських iмператорiв значивсЯ Як Љонстантин ‚осьмий. –е свiдчило, Як
часто повторювалосЯ серед iмператорiв iм'Я Љонстантин, а ще свiдчило про
те, що народ вiзантiйський, певно ж, любив лiтеру Љ. Љонстантин ще
замолоду дiйшов до цього висновку, а раз так, то не належало дбати нi про
що, окрiм дотриманнЯ хоч на перший поглЯд i обтЯжливого, але, зрештою,
приємного iмператорського способу буттЯ, тобто влаштовувати урочистi
церемонiї, пишнi лови в околицЯх ЉонстантинополЯ, iгрища на iподромi,
ганЯти м'Яч на циканiстрiї, грати в костi, їсти, пити, розважатисЯ, любити
жiнок. ™оправда, iмператор ще мав, очевидЯчки, дбати й за iнше. ‘тежити,
щоб провiнцiї справно виплачували належну данину, щоб у столицi завжди
вдосталь було хлiба, м'Яса, вина, щось там робити длЯ пожвавленнЯ торгiвлi
й ходити в походи проти ворогiв, Якi вiчно обсiдали iмперiю звiдусюди,
гострЯчи зуби на її багатства. Ђле жена небi бог, i все земне в помислах i
волi його. ‚ищi сили розпорЯджалисЯ так, що ‚асилiй успадкував од своєї
матерi ”еофано залiзну руку i смак до завойовуваннЯ й володарюваннЯ, а
Љонстантиновi дiсталасЯ од матерi тiльки зовнiшнiсть, натурою ж подiбен
був до дiда свого Љонстантина ЃагрЯнородного, Який теж колись вiддав усе
управлiннЯ державою в руки всемогутнiх придворних євнухiв, а сам поринув у
книжну мудрiсть. I от поки один iмператор в своєму чорному залiзному
вбраннi роками пропадав у вiйськових походах, навiть не з'ЯвлЯючись в
столицi, його брат виконував усе iнше, що належалосЯ iмператорам длЯ
пiдтриманнЯ зовнiшнього, показного блиску, царствуваннЯ, длЯ вдоволеннЯ
константинопольських натовпiв i заслiпленнЯ iноземних гостей.
’ож Як зрадiв Љонстантан, коли прибули вiд царственого брата гiнцi з
хрисовулом, у Якому повiдомлЯлосЯ про перемогу в Љлiдiонськiй клiсурi, а
потiм прискакали новi гiнцi з вiстю про тисЯчу болгарських бранцiв,
дарованих ‚асилiєм длЯ трiумфу в столицi.
‚iн вирiшив доповнити свого дiда! ‡'єднати вiзантiйську церемонiю
iмператорського виходу з трiумфом римських цезарiв. Џрепозитам велено
розробити послiдовнiсть всiх дiй торжества. ‘ам iмператор власноручним
пiдписом червоним чорнилом скрiпив посланнЯ до народу ЉонстантинополЯ.
ЏочалисЯ великi готуваннЯ, що набули найбiльшого поспiху в останню нiч
перед трiумфом. ‘ам єпарх ЉонстантинополЯ ђоман Ђргiр стежив за тим, щоб
Њеса i всi форуми, по Яких пройде трiумфальна процесiЯ, були прикрашенi
лавром i плющем, ергастерiї завiшанi шовковими тканинами й коштовними
виробами з золота й срiбла, будинки - перськими килимами. Ќачищали до
блиску свої сокири екскувiтори, протостратори, готували убiр длЯ царського
конЯ, на Ђмастрiнському форумi теж iшли приготуваннЯ, але то вже належало
до справ похмурих i таємних, про Якi завчасно нiхто не мав нi вiдати, нi
говорити.
Iмператор спав ту нiч пречудово. ‚iн уже перебравсЯ з Џерлової палати в
Љарисiйський зал, де була зимова опочивальнЯ, захищена вiд рiзких вiтрiв
Џропонтиди, бо хоч ще й стоЯла в Љонстантинополi тепла осiнь, але
Љонстантин, Як i брат його ‚асилiй, любив спати голим, тому й перейшов до
зимової опочивальнi, а в лiтню спеку лiпше почувавсЯ в Џерловiй палатi -
золоте склепiннЯ, пiдтримуване чотирма мармуровими колонами, i довкола
мозаїки з сценами iмператорських ловiв, а з обох бокiв спальнi - галереї,
що виводЯть у сад, сповнений благо-ухань i пташиного щебету. ѓодилосЯ б
перед такою важливою державною подiєю спочивати в головнiй спальнi
‚еликого палацу - мозаїчна пiдлога з зображеннЯм царської птицi, павича з
блискучим пiр'Ям, по кутках у рамках зеленого мармуру - чотири орли,
готовi до польоту iмператорськi птахи, на стiнi - iмператорська родина
засновника Њакедонської династiї ‚асилiЯ. ђуки у всiх простЯгнутi до
хреста - символа вибавленнЯ. Ђле зжiночений iмператор вимушений був
надавати перевагу теплу перед пишнотою, отож нiч перед трiумфом провiв у
зимовiй спальнi, здобленiй карисiйським мармуром.
Ђ болгар, голодних i спраглих, тримали на ногах цiлу нiч по той бiк
мiської стiни, а рано-вранцi, мабуть, саме тодi, Як кито-нiт надЯгав
iмператоровi шитi червоними орлами й царськими знаками тувiї, воїни
погнали через •арисiйськi ворота в мiсто, i вони пiшли по довгiй Њесi,
обiрванi, бруднi, зарослi до самих очей, вони смердiли вiд бруду, i ще
йшов од них мертвий дух, Який завжди йде од людей приречених, вижитих, до
решти упослiджених, i багатi вiзантiйцi затикали носи й вiдверталисЯ,
бурмочучи: "‘мердючi кожоїди!" Ђ болгари важко човгали по бiлих мармурових
плитах найрозкiшнiшої на землi вулицi, йшли побiлЯ високих будинкiв,
прикрашених портиками, йшли повз ергастерiї, схованi пiд глибокими
аркадами, що захищали перехожих од негоди й сонцЯ, вони виповнили цю
вулицю, що славиласЯ Як дзеркало вiзантiйського багатства й розкошiв, i
Якби не похмурi Љомiскортовi охоронцi, то створилосЯ б враженнЯ, що
болгари зненацька запанували в самому серцi ЉонстантинополЯ, але воїни
йшли з бокiв густо й сторожко, а болгари були такi нужденнi, в такi мiцнi
колодки були всi пов'Язанi, що навiть у найодважнiших i найбадьорiших iз
бранцiв опускалисЯ плечi й одверталисЯ поглЯди вiд усiх отих шовкiв i
килимiв, од золота й срiбла, од плюща й лаврiв. Ђле чим ближче до центру
мiста просувалисЯ вони, тим тiснiше обступала їх пишнота, вiд Якої
наморочилосЯ в головi i не хотiлосЯ дихати, а хотiлось просто впасти отут
i вмерти, не очiкуючи, що буде далi, Якої наруги доведетьсЯ зазнати вiд
безжальних ромеїв ще, бо важко їм було уЯвити бiльшi стражданнЯ й наругу,
анiж зазнали, допоки гнано їх до ЉонстантинополЯ.
- ѓей, брате, чи довго ще? - питали в ‘ивоока його товаришi, бо вже
знали всi, що ‘ивооковi за час служби в купцЯ доводилосЯ бувати й тут, у
ромейськiй столицi.
- Ќа конЯчий торг, - смiЯвсЯ через силу ‘ивоок, пробував задирати
голову, щоб показати ромеЯм зневагу й погорду до них, та з того бадьорiннЯ
не виходило нiчого, хiба що звертав на себе увагу, але й без того
вирiзнЯвсЯ з-помiж усiх бранцiв свiтлим волоссЯм, пшенично-золотою, в
цупких завитках бородою, - Є тут такий затишний з бiса форум, на Якому
ромеї проводЯть кiнськi Ярмарки. Ѓувають там аж он Якi конi! ‡ Ђрголiди й
Ђттiки конi, що їх об'їжджували сини амазонок, конi з Љаппадокiї, з
‚iфiнiї, з ”рiгiї, конi з ‘iцiлiї, про Яких мовлено, що їх годували
квiтками, такi вони були пещенi; рудi, мов лиси, лiвiйськi конi й сивi
угорськi жеребцi, що їх приводили сюди з моїм купцем Љакорою, були там
також конi арабськi, турецькi, перськi або ж мiдiйськi, до Яких саме й
куповано таких, Як ми. ‡умiєш приборкати дикого скакуна - одержиш волю. Ќе
зумiєш - загинеш.
- —орта б об'їздив, аби тiльки на волю! - сказав хтось позаду. ‡ нього
засмiЯлисЯ, бо хиливсЯ од вiтру, такий був сла-• бий, Як i всi.
- Ћтож, - продовжував розповiдь ‘ивоок, - там бували конi, натертi
оливою, вишкребенi срiбними шкребницЯми, з гривами, розчесаними золотими й
агатовими гребенЯми. Љонi - мов жiнки! Ђ Якi ноги мали! - ‚iн з жалем
поглЯнув на свої босi, закривавленi, побитi об камiнь ноги, на вкритi
засохлою кров'ю й струпами ноги своїх товаришiв. - —истi й досконалi ноги,
винесенi з мандрiв i галопуваннЯ по найсоковитiших травах свiту. Ѓо нема
лiпшого, Як побiгати по свiжiй зеленiй травi, братове! Љонi знають у цьому
смак. Ђ ще чим гарний той Ђмастрiан-. ський форум, то це застилкою. ђомеї
не знають нi трави, нi соломи на пiдстилку. ‡а перським звичаєм, стосують
до того добре висушений кiноький же гнiй. Џухко, тепло, запахущо! Ћце б
нам поспати на такому ложi!
- Ђ поспати б! - зiтхали, хто ще слухав ‘ивоока, вiдганЯючи з душi
похмуру стривоженiсть, Яка густiше й густiше обсiдала бранцiв, що бiльше
заглиблювалисЯ вони в кам'Янi нутровища ромейської столицi.
- Ђ ще нема в свiтi бiльшої розваги, Як менджувати кiньми, - правив
своєї ‘ивоок. - Љупуєш Якусь здохлЯку, а там - одвернувсЯ, перекинув їй
гриву на другий бiк, та розпушив хвоста, та пiдчистив копита - i вже
продаєш Як доброго скакуна.
- Ћт же бреше, - сказав хтось лiниво, аби лиш сказати, але ‘ивоок
навiть зрадiв тому. запереченню, бо вже була зачiпка, обiзвавсЯ хтось
живий з-помiж цих вмерлих од безконечних мук людей, вiн аж рвонувсЯ до
того чоловiка, але колодка, в Яку був забитий разом ще з двома болгарами,
не пустила його, та й ромейський воїн, що важко ступав порЯд, замiривсЯ
списовищем.
- ѓей, не брешу, брате, - покрутив головою ‘ивоок, - просто мого духу
конi не зносЯть. ’елесуютьсЯ на самий мiй вид. ‚ибивають гопки, Як тiльки
Я пiдходжу.
- ’епер твiй дух не той, - сказав йому один з товаришiв по колодцi.
- Ђ чом би й не той? - пiдсмикнув ‘ивоок свою Ясну бороду. - „ух у
людинi завжди лишаєтьсЯ той самий. ’о лиш тiло малiє або бiльшає. Ђле вiд
тiла користь Яка? Ђ дух возносить тебе i на зеленi гори, i на саме небо...
I на кiнський Ярмарок он вознесе незабаром...
‚iн добре знав, що на Ђмастрiанськiй площi вiдбуваютьсЯ прилюднi
страти, може, й ще хтось iз полонених вiдав про це, але нiхто не обмовивсЯ
бодай словом, та й сам ‘ивоок розпатЯкував про кiнський торг на
Ђмастрiанськiм форумi, сподiваючись у глибинi серцЯ, що ведуть їх кудись в
iнше мiсце, може, щоб просто показати столичним жителЯм Як вiйськову
здобич, бо тв столицi завжди повно нероб i дармоїдiв, Яким потрiбнi
видовиська, а Якого ж ще видовища треба, коли перед твоїми очима
пересуваютьсЯ, мов безсилi видива, колишнi могутнi воїни, Якi стрЯсали
цiлою iмперiєю, воїни, що пройшли зi своїм царем ‘амуїлом по планинах i
рiках, вмiли прорубуватисЯ мерами крiзь найщiльнiшi рЯди вiзантiйських
катафрактiв, самою тiльки мужнiстю брали чужi твердинi, а свої боронили з
такою затЯтiстю,- що взЯти їх можна було лиш пiдступом i зрадою:
Ђле хто й сподiвавсЯ, що женуть їх по головнiй вулицi ЉонстантинополЯ,
щоб справити приємнiсть столичним натовпам, то помилЯвсЯ навiть той, бо це
ще було не все, найстрашнiше ждало попереду, поки що ж мали знову
вертатисЯ по тiй самiй Њесi, але цього разу вже в лавах трiумфу.
'’рiумф розпочали чини синклiту. ‚они йшли пiшки, надаючи всьому шеству
тої повiльностi, що завжди ототожнюєтьсЯ з торжеством. Џопереду виступав
проедр синклiту' в рожевому хiтонi з золотими галунами, перепоЯсаний
пурпурним, з самоцвiтами лором, в бiлiй хламидi, облЯмованiй золотими
галунами, з двома тавлiЯми золотої парчi з листочками плюща. ‘инклiтики й
сiленцiарiї теж усi в бiлих хламидах з золотими тавлiЯми.
‡а синклiтом iшов загiн сурмачiв, добраних один в один, одЯгнених в
сукнЯнi скараники, прошитi золотими нитками з зображеннЯм iмператорiв
спереду на високих тронах, а позаду - на ще вищих конЯх. ‘рiбнi сурми
вигравали трiумфальнi маршi не тай длЯ наданнЯ ладу походовi, Як длЯ того,
щоб привернути увагу натовпiв, прикликати ще тих, хто запiзнивсЯ на
видовище, розбудити сплЯчих, розбуркати байдужих. ‡а сурмачами терплЯчi
мули тЯгли важкi повози, наладованi вiйськовою здобиччю, присланою з
Ѓолгарiї iмператором ‚аси-лiєм. Љiннi екскувiти, вбранi в царськi барви,
охоронЯли цiнний обоз; а охоронЯти мали що, бо лежали на возах цiлi стоси
золотих i срiбних монет i зливкiв, дорога зброЯ, коштовнi оздоби й одЯг,
клейноти царськi й болЯрськi, золотий i срiбний посуд дивної чеканки
болгарських умiльцiв, ожереллЯ з перлiв, бурштину, агату, сердолiкiв,
кiнська збруЯ з золотими i срiбними украсами, з бiрюзою i рубiнами, штиби
свинцю й олова, рiзьбленi з рiдкiсних сортiв дерева предмети, Яких у
Љонстантинополi й не бачено нiколи, рибальськi сiтi й весла, хутра й
вовна, високi сосуди з вином.
. ‘лiдом котилисЯ штудерно поцЯцькованi колiсницi з вилiпленими на них
зображеннЯми найбiльших твердинь Ѓолгарiї:
- ‘трумицi, ‚одена, ‘редцЯ, ‚iдина, ще iнше колiсницi мовби зображали
окремi болгарськi провiнцiї, Як їх називано у ‚iзантiї: Џреспа, ЏелагонiЯ,
‘оск, Њолiс. Џотiк повозiв i колiсниць переривавсЯ походом болгарських
воєвод i свЯщеникiв, Якi перекинулисЯ на бiк ромейського iмператора.
‚оєводи й боЯри в одЯзi мишачого кольору несли поперед себе подушечки з
покладеними на них золотими вiнцЯми, а свЯщеники тримали в руках хрести й
книги, i ще безлiч коштовно оправлених книг везено позад них на довгому
возi з чотирикiнним запрЯгом.
„алi йшов загiн флейтистiв-пайгнiстiв. “ голубих хлацидах. ”лейтисти
вигравали щось жваво дурнувате, надто ж коли взЯти до уваги, що за ними
сунуло стадо зi ста бiлих бикiв, а потiм котиласЯ низькими бiлими валами
тисЯча болгарських овець. Џогоничами бикiв i овець були воїни з загону
‘iрiйцЯ, так само запорошенi й оброслi, так само пропiтнЯвiлi й захриплi,
Як у довгому переходi перед тим, їхнЯ темна, аж нiЯк не парадна, зношена
вiйськова одiж, весь їхнiй обладунок, увесь виглЯд чорно-похмурий ще
бiльше пiдкреслювали бiлiсть тварин, Якi завтра мали стати здобиччю
константинопольських рiзникiв, отих самих, Якi гордо виступали позад
овечої отари з ножаками й важкими сокирами в руках, з засуканими рукавами,
в чорних шкiрЯних передниках, з чорними бородами, з нещадимими очима.
„алi атлети вели на ланцюгах кiлькох ведмедiв, упiйманих у болгарських
шумах, звiрi погрозливо ревли, трЯсли головами, ланцюги дзвенiли, злЯкано
скрикували з бокiв меси ромейки, але атлети мiцно тримали ведмедiв, мовби
показуючи тим, що найбiльше страховисько нiчого не варте, коли воно закуте
в залiзо.
I то таки була правда, бо вiдразу за приборканими ведмедЯми чалапкало
тисЯчу бранцiв, ще недавно грiзних воїнiв, а тепер безсилих i вiдданих на
милiсть звитЯжцiв. ‡витЯжцi йшли по боках такi самi, Як i тi, що
супроводжували гнаних на зарiз бикiв i овець, велемудрi євнухи-препозити
iмператорського двору продумали все аж геть Як умiло, будь-Який дурень iз
константинопольських роззЯв мiг без зусиль провести в своїй пустiй головi
зiставленнЯ отих безсловесних тварин з оцими бранцЯми, що хоч i мали
людську подобу i, може, надiленi були даром слова, але заслуговували на ту
саму шану, що й звiрина. Ѓо й що там мова, коли лунає всемогутнiй дзвiн
зброї! Ђ ромей-ська зброЯ - найславнiша в свiтi!
‡амикали похiд бранцiв таємничо-загрозливi люди. ‚сi, Як один,
безбородi, всi з дивними дворогими вилами на плечах, всi зодЯгненi в
однаковi голубi з золотим шиттЯм безрукавки, пiдперезанi широкими
червоними хустками, поверх безрукавок мали блiдо-голубi грецькi
плащi-епiлорики, на головах - башлики з тої самої тканини, що й
безрукавки, йшли збайдужiлi, з пустими, мовби бiлими очима; ромеї впiзнали
їх одразу, щось гукали до цих аж надто голубих євнухiв, Якi марно
намагалисЯ приховати свою похмурiсть за небесним вбраннЯм так само, Як не
могли втаїти свою безбородiсть перед тисЯччю чорних закудланих
велетенських болгарських борiд, - неважко було здогадатисЯ, хто такi отi
євнухи. ‘ивоок, власне, вiдразу й здогадавсЯ, але мовчав, бо й що мав
казати товаришам?
’Яжкий сморiд хмарою повз над колоною бранцiв, тому в трiумфальному
шествi зроблено невеличку перерву, по Њесi пройшли храмовi служки з
кадильницЯми, в Яких згорЯли миров ладан i схiднi пахощi, а вже тiльки
потому з'ЯвивсЯ в трiумфi сам царствений Љонстантин, усмiхнений до
натовпiв, в правiй руцi тримаючи лаврову гiлку, а в лiвiй - берло з
слонової кiстки, саджене смарагдами й дiамантами, з велетенським рубiном
зверху. „ва препозити вели iмператорського конЯ, а вiд тих двох
розпочиналисЯ двi шеренги препозитiв в свiтло-зеленiм одЯзi, гаптованiм
левами у великих колах. Џрепозити ступали в маестатичному непоспiху, i в
такт їхнiй ходi причаєно просувалисЯ вперед леви на одЯзi, мовби вершили
дозор навколо свЯщенної особи iмператора, i вiд того Љонстантин був ще
усмiхненiший, ще вдоволенiший, плив над зеленими левами, неначе
небожитель, всеблагий i сЯйливий. ™о ж, деспотизм часто буває усмiхнений.
‡а iмператором на конЯх, покритих дорогоцiнними чепраками, їхали
магiстри, патрикiї, з ними, теж верхами, спафарiї-євнухи з мечами i
спафарiї бородатi з спафоваклiЯми, тобто алебардами, йшли за царем також
гетерiї варЯзькi, цакони з фiгурами левiв на панцирах, турки-вардарiоти в
червоних плащах i високих ковпаках лимонного кольору з
палицЯми-манк-лавiЯми на поЯсi й жезлами в руках.
‡гiдно з "Љнигою церемонiй" Љонстантина ЃагрЯнородного, належалосЯ ще в
час iмператорського походу вести попереду на вiдстанi двох польотiв стрiли
коней царських числом сто або й „вiстi з пурпуровими чепраками й
воркадiЯми. Ђле цього припису не дотримано через надмiрну видовженiсть
трiумфального походу, зате не роблено вiдступiв од правила, за Яким
iмператор повинен був зупинЯтисЯ, починаючи од ворiт •алки й ЂвгустеЯ,
коло ЊiлiЯ, коло церкви Iвана Ѓогослова, коло портика палацу ‹авса, коло
ЏреторiЯ i на антифорумi, а потiм i на самому форумi Љонстантина. ‘крiзь
вислухував iмператор акламацiї й актологiї, тобто славослов'Я, вiд дiмiв,
що виконували роль так званого народу; величаннЯ супроводжувалисЯ танцЯми
й музикою, виступали тут мiми або рЯдженi скурри, скамрахи або масхари,
атлети, блазнi, потiшники.
ЏiслЯ форуму Љонстантина, де була найдовша зупинка коло порфiрної
колони, iмператор ще мав слухати привiтаннЯ у ‚еликому …мфолосi, длЯ чого
довелосЯ трiумфальний похiд провести трохи вбiк, а потiм вертатисЯ назад,
щоб пройти Ђрто-полiю з її хлiбними рЯдами, де у вмираючих вiд виснаги
болгарських бранцiв пахощi свiжого хлiба викликали спазми, а Љонстантина
величали з особливою стараннiстю i найбiльше кричали хвалу дармоїди, Якi
тiльки й знають, аби жерти, та пити, та втiшатисЯ.
ЏiслЯ цього трiумф виливсЯ на форум ’авра - найбiльшу площу
ЉонстантинополЯ з височенною витою колоною iмператора ”еодосiЯ посерединi.
Iмператор Љонстантин, дбаючи за розваги длЯ натовпiв, часто велiв кидати з
тої колони приречених на смерть. ‡бираласЯ сила-силенна роззЯв, видовище
було непере-даване.
Ќа форумi ’авра трiумфальна процесiЯ роздвоїласЯ. Џоки iмператора
приймали коло ЊодiЯ, а потiм коло церкви „iви „iакониси, де вiн потiм
разом iз патрiархом трапезував, з колони трiумфу вилучено болгарських
бранцiв i спрЯмовано їх до ”iладельфiю, а основний похiд тривав далi вниз
по вулицi, що вела до форуму Ѓика.
Џоперед бранцiв пущено лиш сурмачiв, а позаду так само в похмурiй
байдужостi сунули дивнi євнухи з дворогими вилами на плечах. ‘урми
скрикували рвучко й рiзко, мов хижi птахи, воїни, вже не стримуванi
урочистiстю загального походу, дали волю своїй злостi, гнали полонених
мало не бiгцем, виштовхуючи наперед тих, що зберегли найбiльше сил, нiхто
не мiг збагнути, навiщо цЯ перестановка, нiхто не знав, куди так кваплЯть
їх охоронцi, може, тiльки ‘ивоок нарештi з усiєю жахною виразнiстю збагнув
те, чого найбiльше лЯкавсЯ: їх справдi гнали до Ђмастрiанського форуму,
Який сьогоднi мав стати не мiсцем кiнського Ярмарку, Як завжди, а мiсцем
страт.
Џеред входом у ”iладельфiй височiли встановленi на тетра-пiлонi у
виглЯдi арки двi великi бронвi. Џриреченi мали пройти пiд тими руками;
власне, нанЯви рiмар i не помiтив дивної арки, бо скiльки вже пройтЯгував
емволiв, форумiв, вулиць, зате ‘ивоок аж надто знав, що то за знак, вiн
мимоволi вiдхитнувсЯ назад. B пропустити поперед себе бодай кiлька пар,
але старий шкураток, ромейський воїн, Який давно вже запримiтив ‘ивоока й
переслiдував його чи не половину дороги до столицi, зауважив хитрощi
"бiлого болгарина" (так прозвали його ромеї) i з проклЯтьбою виставив його
в найпершi рЯди.
‚останнє озирнувсЯ ‘ивоок на величезний форум ’авра, запруджений
народом, воїнами, вельможним панством i придурками, що витанцьовували й
погукували свої блазенськi прика-зочки. ‚ останню мить їхню колону теж
роздiлено, вiдокремлено тiльки переднiх, вiдлiчивши рiвно сотню, а решту
зупинено на форумi чи то в очiкуваннi черги, а чи й помилувано. Ѓо той,
кто лишавсЯ по цей бiк бронзових "ђук", прозваних вiзантiйцЯми. "ђуками
милосердЯ", мiг уникнути кари, пройшовши ж попiд руками, ти втрачав
будь-Яку надiю на вибавленнЯ. "„ати б звiдси дьорки!" - востаннє здобувсЯ
на бадьорiннЯ ‘ивоок, проходЯчи Якраз помiж бронзових "ђук" i опинЯючись,
отже, на своїй, може, останнiй путi, з Якої нема вороттЯ.
‘урми кричали погрозливо й злiсно. ‘торожа гнала бранцiв униз по вулицi
швидше й швидше. ’юпачили позаду байдужi євнухи в розцЯцькованому вбраннi.
‹иховiсне мовчали тлуми обабiч вулицi. ‚же не чутно тут було величальних
погукiв, завмерли бучнi спiви, не викаблучувалисЯ блазнi й потiшники. ’ут
панувала сувора скупченiсть, очiкуваннЯ страшного, невiдворотного.
I полоненi майже бiгцем, з останнiх сил, майже вмираючi впадають до
тiсного Ђмастрiанського форуму, обставленого царською гвардiєю, позад Якої
вирують людськi юрмовиська. Џосеред форуму метушливi Якiсь люди, одЯгненi
так само, Як i євнухи позад бранцiв, тiльки що без золотого шитва на
вбраннi, клопочутьсЯ коло переносних горнiв, повних дочервона розпеченого
вугiллЯ, а на землi побiлЯ горнiв розкидано товстезнi ланцюги, важучi
такi, що самим тiльки своїм тЯгарем здатнi придушити чоловiка.
’одi бранцiв зупинено. Ќе було куди йти далi. 3-позаду неквапом вийшли
євнухи в блiдо-голубих епiлориках, їм. назустрiч од горнiв кинулисЯ тi
роздмухувальники пекельного вогню, i стало всiм видно, що всi вони -
бородатi на вiдмiну вiд євнухiв, але всi шанобливо схилЯлисЯ перед
безбородими, бо були, видно, лиш помiчниками загадкових царських євнухiв,
i справдi безбородi передали бородатим свої коротенькi дворогi вила,
помiчники повернулисЯ до горнiв i миттю всунули тi вила в жар, а ‘ивоок
уже знав тепер добре, що нiЯкi то не вила, а звичайнiсiнькi жигала, Якими
ромейськi кати випiкають приреченим очi, i йому вперше в життi стало так
страшно, що й сам не вiдав, що б зробив: чи то розридавсЯ, чи заревiв
дико, чи кинувсЯ на своїх ворогiв, Якби мав змогу?
‚iн оббiгав поглЯдом своїх дивно сивих очей тiсний форум, рiзонуло його
по самому серцю буйнiстю барв на свЯткових шатах, м'Якою осiнньою
позолотою покривало довколишнi будiвлi сонце з дивно блакитного неба;
нiколи, здаєтьсЯ, не був ще свiт таким лагiдно-барвистим длЯ ‘ивоока, Як
сьогоднi, але нiколи не ставав вiн i таким безжальним до нього, бо лiпше б
вiдразу його вбили, анiж мали позбавити найдорожчого - очей!
ѓорнiв було десЯть, i полонених сторожа швидко розштовхала на десЯть
десЯток i виставила кожну навпроти "свого" ката, євнухи спокiйно здiймали
плащi, передаючи їх своїм помiчникам, Яких ставало бiльше й бiльше, опiслЯ
робили натовпам вкiсь лiнивовiтальнi помахи руками, од чого юрмовища
навколо площi вiдразу зламали мовчазнiсть i заревли вiд нетерплЯчки,
бажаючи Якомога швидше побачити те, задлЯ чого товпилисЯ тут ще з самого
раннЯ, однак iмператорськi кати надто добре знали свою справу, щоб вважати
на пiд'юджуваннЯ юрби; вони так само спокiйно i розважливо пiдходили до
горнiв, дiставали звiдти розпеченi начервоно жигала, пiдiймали їх,
повертали сЯк i так, мовби видивлЯючись там Якийсь ганж, потiм знову
засовували жигала в жар, заплющивши очi, складали на грудЯх руки: чи то
молилисЯ, чи то просто ждали вiдповiдної хвилi, а хвилею тою мало бути
поЯвленнЯ iмператора i знак, одержаний вiд царственої десницi.
Iмператор же, вiдтрапезувавши з патрiархом (щоб не согрiшити скоромним,
свЯтий отець пригощав царЯ приправленою з далекої ђусi дивною рибою
осетром, осетра вносили на золотих парчевих ношах, прикрашених корогвами,
i Љонстантин, Який любив попоїсти, зустрiв воiстину царську рибу
плесканнЯм у долонi, жестом найвищого захвату), розпрощавсЯ з главою
церкви, Якому не годилосЯ бути на караннi ворожих болгар, i переоблачивсЯ
в багрЯний, тЯжко шитий золотом i обнизаний перлами й самоцвiтами коловiй
(в багрЯному коловiї завжди зображувано розп'Ятого Iсуса •риста,
стражданнЯ i царственiсть поєднувалисЯ в цiй накидцi), замiсть вiнцЯ надЯг
тогу, або тiару, i в супроводi чинiв кувуклiЯ в багрЯних сагiЯх прибув на
форум, щоб стати свiдком вершини сьогоднiшнього трiумфу.
’ам вiн зiйшов з конЯ й сiв на золоту кафисму, а по боках знов стали в
два рЯди препозити з левами на скарамангiЯх, позаду ж вишикувалисЯ
спафарiї з сокирами й мечами, мечi й сокири тримали однаково: мов дрюччЯ
на плечах, щоб бути щомитi готовими посiкти на локшину кожного, хто
наважитьсЯ загрожувати свЯщеннiй особi iмператора.
‡нов усе було пишно й барвисто, Як i з самого ранку, знов урочисто й
пiднесено виголошували дiмархи венетiв i прасинiв належнi повiтаннЯ,
повторюванi, згiдно з правилами церемонiї, точно визначене число разiв:
"•ай милує тебе бог, iмператоре" - 60 разiв, "‡авжди твої раби,
iмператоре!" - 50 разiв, "IмперiЯ з тобою, василевсе!" - 40 разiв, а
всього двiстi тридцЯть п'Ять проголошень.
Љонстантин слухав, заплющивши очi, вiн усмiхавсЯ, вiн завжди вважавсЯ
веселим iмператором, над усе любив церемонiї i царськi пишноти, йому
подобалосЯ виконувати тiльки ту половину царських обов'Язкiв, Яка несе
насолоду й задоволеннЯ, що ж стосувалосЯ трудiв царських по втихомирюванню
й звойовуванню ворогiв, по збиранню податей, по наведенню ладу в торгiвлi
й ремеслах, - цим вiн з легкою душею поступавсЯ на користь свого
царственого брата, слушно розмiрковуючи, що лiпше хай ‚асилiй добуває
золото, а вiн, Љонстантин, роздаватиме його веселим натовпам обома руками.
Ђ ще: вiдвiдував щоднЯ банi, катавсЯ верхи, мiнЯючи по кiлька разiв на
день коней, їздив на лови в Љаллiкратiю, знудьговано оглЯдав портики
вздовж вулиць, визираючи гарненьке жiноче личко, був присутнiй на всiх
ристалищах на iподромi (спорудженому ще ‘ептимiем ‘евером, а
по-справжньому розбудованим i прикрашеним Љонстантаном Џершим, прозваним
‚еликим, бо великим насправдi був), любив жiнок, любив попоїсти, сам
навiть вигадував потрави, грав у костi, любив усi розваги i, Як усi
любителi розваг, був жорстоким чоловiком, хоч i ховав ту жорстокiсть за
вдаваними веселощами.
Џоки дiмархи виспiвували свої акламацiї, Љонстантан, по-плЯмкуючи
губами вiд вдоволеннЯ, ще й досi живучи згадкою про пишного осетра, Якого
вони роздiлили з патрiархом пiд бiле холодне вино, прислане в здобичi з
Џелагонiї, оглЯдав спроквола форум, недбало ковзнув поглЯдом по
болгарських бранцЯх, сподiваючись пильнiше приглЯнутисЯ до них в час
екзекуцiї, озирнувсЯ на свiй почет, мовби впевнюючись у дотриманнi всiх
приписiв. ’ак, все бездоганно, все прекрасно, все вiдбуваєтьсЯ агiдно з
церемонiалом, виробленим за багато вiкiв. Ћсь вiн, iмператор усiх ромеїв,
сидить у золотiй кафисмi, на самiй виднотi перед вiйськом, гетерiЯми i
народом, перед приреченими на страту жалюгiдними ворогами; по боках вiд
кафисми стоЯть непорушно четверо безбородих, бо теж так ведетьсЯ здавна,
що вiзантiйський iмператор повинен показувати свою царственiсть спершу
перед безбородими, а вже потiм перед бородатими, стемму ж василевс нiколи
не може надЯгти перед бородатими, а лиш перед безбородими. “ двох з цих
безбородих на головах червонi скiадiї, у двох iнших - бiлi ковпаки. Ћдин
євнух одЯгнений в широке рукавне платно блiдо-зеленої парчi, гаптоване
великими колами, всерединi Яких стоЯть леви. –е - препозит. Iншi три в
синiх стихарЯх краплених бiлими крапками, в червоних мантiЯх, вишитих
лiлiЯми, i з двома золотими тавлiЯми на грудЯх. –е чини суду й
справедливостi, першi виконавцi волi василевса. їхнi парчевi мантiї тiсно
облЯгають постать i наглухо застебнутi двома круглими фiбулами коло самого
комiра. ђуки затисненi пiд цими мiшковидними мантiЯми-тампарiЯми так, що
євнухи навiть вiдстебнути фiбули нездатнi, а вже щоб добути меч та вдарити
iмператора - то й поготiв.
„овiрЯй, але й остерiгайсЯ!
Љонстантан усмiхаєтьсЯ, знов прикриває повiками очi, згадує патрiаршого
осетра i, мовби повторюючи жест на його повiтаннЯ, лiниво лЯскає в долонi:
лЯсь-лЯсь.
’одi й починаєтьсЯ те, заради чого пiднЯто сьогоднi всiх чинiв
iмператорського двору числом вiсiмнадцЯть - вищих сановникiв, шiстдесЯт -
головних чинiв та ще п'Ятсот чинiв нижчих, - i всiм видано з царського
вестiарiЯ параднi строї, такi ошатнi й коштовнi, що за них можна б купити
цiлу державу, Якби вона десь продаваласЯ. I все оте сЯЯннЯ золота, парчi,
весь отой багрЯнець, всi перли, самоцвiти, шовки-влатiї, срiбло й дорога
зброЯ призначалисЯ лиш длЯ того, щоб ось тут, на Ђмастрiанському форумi,
пiдручнi катiв-євнухiв вихопили з кожного десЯтка болгарських бранцiв по
одному, з допомогою воїнiв потЯгли їх до горнiв, повалили на землю,
пригнiтили ланцюгами, а кати вправно видобули з горнiв розпеченi до бiлого
жигала i серед лиховiсної мовчанки, Яка зависла над форумом, пiшли до
приречених. ’iльки дзвенiли ланцюги на нещасних, Якi мовчки борсалисЯ,
напружуючи рештки сил, безпорадно рвалисЯ з рук своїх мучителiв,
силкувалисЯ бодай звести голову, щоб, може, востаннє глЯнути на бiлий
свiт, затоплений величчю й сЯЯннЯм ромейських коштовностей, та не вдалосЯ
жодному з них навiть того, кати твердо пiдходили ближче й блiжче до
полонених, була страхiтлива дружнiсть у їхнiх рухах, точно вивiреним
жестом кожен з них опустив своє жигало, i над тiсним форумом вдарило
тисЯчоголосе ревiннЯ вдоволених початком видовиська ромеїв, i потонули в
ньому нелюдськi скрики болю перших ослiплених болгар.
‘ивоок стоЯв третiм у своїй десЯтцi. ’епер не дививсЯ довкола, мав очi,
втупленi тiльки вперед, тiльки туди, де творилосЯ найстрашнiше, бачив Як
позбавили зору перших, потiм з-перед нього вхопили наступного, хрипiли в
поспiху помiчники катiв, дзвенiли ланцюги, рознiссЯ над форумом перший пах
горiлої людської шкiри, а ‘ивоок стоЯв заклЯкло, нерухомо, все, що
дiЯлосЯ, мовби його не обходило, вiн теж нiби перетворивсЯ на глЯдача, Як
отi ромеї в пишному одЯзi, взЯтому з iмператорських комiр задлЯ свЯта, так
нiби в простому вбраннi не можна дивитисЯ, Як випiкають людЯм очi, не той
буде смак, чи що.
‰ому не вiрилосЯ. џк же так? —ому? Ќавiть забув, що не болгарин, що не
пiдлЯгає покарi за болгарськi грiхи, хоч i Якi там грiхи в людей, Якi не
хотiли надЯгати на себе чуже Ярмо. „умав тiльки про те неминуче, що мало
статисЯ. ‚iн востаннє побачив сонце, свiтло, вогонь, i той вогонь, що
стiльки разiв приносив йому найбiльшу радiсть, стане длЯ нього проклЯттЯм,
навiки позбавить його зору, кине в чорноту. џк прийшов з темрЯви маленьким
хлопчиком, що плакав посеред чужого шлЯху, так i пiде в пiтьму, а нащо
жив, задлЯ чого вбирав у свої очi найбарвистiшi дива землi,-- кому до того
дiло?
I в тi останнi хвилi, що лишалисЯ йому перед тим, Як потЯгнуть i його
до ланцюгiв, ‘ивоок перейнЯвсЯ ще вищою, ще дикiшою зненавистю до всiх
отих потопаючих у коштовностЯх блазнiв, йому хотiлосЯ бодай чимось
показати їм усю свою зневагу, тому, коли потЯгли його прислужники до
ланцюгiв i зависли на ньому, щоб звалити на землю, вiн струснув їх з себе,
зцiпивши зуби, випроставсЯ, весь випруживсЯ назустрiч катовi, що вже нiс
своє розпечене жигало, а тлуми заревли вiд насолоди й розкошi:
"‚iдмовивсЯ!", "‚iдмовивсЯ вiд ланцюгiв!", "Ѓiлий болгарин" вiдмовивсЯ!"
Iмператор милостиво махнув рукою, даючи знак прислужникам, щоб вiдiйшли
вiд ‘ивоока, василевсовi теж було цiкаво подивитисЯ на цей нещоденний
проЯв мужностi, вiн виставив наперед себе долонi, щоб залЯскати в них, Як
тiльки звершитьсЯ неминуче над бiлим болгарином, всi тепер стежили тiльки
за ‘ивооком i за катом, Який наближавсЯ до приреченого. Љат вiдчув увесь
надмiр скупченнЯ уваги на ньому, вiн намагавсЯ бути Якомога байдужiшим i
спокiйнiшим у своїх рухах, ще нiколи не доводилосЯ йому ставати бодай на
мить найголовнiшою дiйовою особою в столичних дiлах, а вiн давно мрiЯв про
таку мить, у нього були свої обрахунки з цим свiтом, вiн тЯжко ненавидiв
усе живуще, вiд найубогiшого жебрака до самого ва-силевса, ненавидiв усе
за те, що не був такий, Як усi, за своє калiцтво, за свою неповноцiннiсть.
Љолись давно, ще за iншого iмператора, вiн не був катом, був юнаком з
багатої родини, любив життЯ, людей, вподобав одну дiвчину, а що вона не
пiддаваласЯ на його вмовлЯннЯ, то заманив її в дiм до свого приЯтелЯ, i
там удвох з приЯтелем згвалтували ту непокiрну дурепу. ‚се обiйшлосЯ б
гаразд, але виЯвилосЯ, що в дурепи .були вельми впливовi й багатi родичi,
про справу стало вiдомо iмператоровi, молодих винуватцiв кинуто до
в'Язницi, де вони довiдалисЯ про повелiннЯ василевса: їх обох мали спалити
живцем на форумi Ѓика. ’одi вiн випросив у сторожi ножа, безжально
вiдпанахав собi все соромiцьке причандаллЯ врiвень iз черевом i передав
iмператоровi з словами: "•очу служити твоїй царственостi головою, а не
соромом, Який Я одрiзав сам собi. ’е, що грiшило, те й покарано, за вiщо ж
хочеш позбавити життЯ мене, бiдного?" Iмператоровi сподобаласЯ мужнiсть
розпусного юнака, вiн звелiв його вилiкувати й зарахувати до двiрської
служби на посаду ката. Ђ того, другого, спалено живцем на форумi Ѓика, хоч
провина його була набагато меншою.
„овгi роки прожив кат у цiлковитiй невiдомостi, загублений серед
безлiчi євнухiв, Якими аж кишiв ‚еликий палац, плекаючи, Як усi євнухи,
мрiю вiдплатити свiтовi за свою ганебну вiдмiннiсть вiд усiх iнших людей;
йому ще пощастило в службi, вiн сам став караючою рукою, з насолодою
виконував своє катiвське ремесло, але незабаром переконавсЯ, що вiд
тривалого занЯттЯ тим самим дiлом злiсть з нього кудись зникає, не
вiдчував тепер нiчого, крiм утоми й байдужостi, далi тримавсЯ за своє
ремесло, бо нездатен був бiльше нi до чого, боЯвсЯ, щоб не вiдiбрали в
нього хоч цього, тому вважавсЯ одним з найретельнiших катiв.
Ђле сьогоднi в ньому прокинулосЯ давнє, сьогоднi на ньому схрестилисЯ
всi поглЯди, сам iмператор стежить за кожним його порухом, сьогоднi вiн їм
усiм вiдплатить за свою неповноцiннiсть, вiн покаже, Як це робитьсЯ, вони
ще нiколи не бачили i, мабуть, нiколи й не побачать такого вправного,
такого точного й нещадимого ката, Як вiн. Ћсь вiн їм покаже.
I кат iшов на ‘ивоока всiма своїми роками ганьби, приниженнЯ, нiс до
нього всю свою нерозхлюпану злiсть, жигало стало мовби продовженнЯм його
рук, вiн посував його наперед себе,_ неначе свою вiдплату, а отой дивно
"бiлий молодий болгарин", що кинув виклик долi, мав стати длЯ нього
втiленнЯм виплеканої в катовiм серцi помсти.
Iмператор занiс долонi длЯ плесканнЯ мужньому болгариновi за його
витримку. Ѓо не кожен здобудетьсЯ на такий вчинок: вiдмовитисЯ вiд
ланцюгiв i стоЯчи зустрiти найстрашнiшу кару! Љонстантин хотiв належно
поцiнувати поводженнЯ "бiлого болгарина", iмператоровi долонi мали
сплеснути в ту саму мить, коли червоне залiзо випалить бранцевi очi; мить
наближаласЯ з кожним новим катовим кроком, кат iшов швидше й швидше, всiм
було видно затЯтiсть на його безбородiм обличчi, всi бачили, Як вправно
нацiлюєтьсЯ вiн своїм жигалом у очi полоненому... I тут сталосЯ чудо.
Љат, мовби наштовхнувшись на щось невидиме або ж спiткнувшись на
рiвному, спрожогу зупинивсЯ i став присiдати повiльно й безпорадно. †игало
випало йому з рук, а вiн осiдав нижче й нижче, потiм незграбно перекинувсЯ
на лiкоть правої руки, ще, видно, спробував затриматисЯ бодай у такому
положеннi, але не спромiгсЯ й на це, впав навзнак i лежав так, нiби ждав,
що прийде iнший кат i випече очi тепер уже йому самому.
Ќiхто нiчого не мiг збагнути, не розумiв, що сталосЯ, й сам ‘ивоок. ‚iн
уже бачив, Як наближалосЯ йому до очей страшне жигало, вiдчував його
паланнЯ в себе на обличчi, зосередивсЯ на одному лиш намаганнi - не
заплющити очей, ще бодай раз глЯнути на свiт, хоч уже не бачив нiчого,
окрiм тої Ядучої червоностi, Яка наближаласЯ невiдворотно.
I зненацька впав кат. ™о з ним? Њоже, побачив вiн у глибинi очей
приреченого весь жах i всю незмiрЯну злочиннiсть зробленого ним за довгi
роки вiрного служiннЯ василевсам? ’а де там! Џросто серце в ката вiд
надмiрного напруженнЯ розiгрiлосЯ злiстю так, що притЯгло до себе з усього
тiла зайву речовину i шкiдливi соки.
Љата облили водою, але це не допомогло, йому спробували дати лiкiв з
перцю, кинули кров з руки - вiн не подавав ознак життЯ. ’одi його вiдтЯгли
набiк, щоб не заважав, а на мiсце ката став один з його пiдручних, знову
вклав жигало до горна, а звiдти вихопив нове, i ‘ивоок все те вiдмiчав,
так нiби йшлосЯ не про нього, а про когось стороннього, на нього найшло
Якесь здерев'ЯнiннЯ, вiн знов готовий був стоЯти й ждати, поки наблизитьсЯ
новий кат. Ѓо, може, й цей не знесе поглЯду його сивих очей, теж прочитає
в них те, що прочитав його попередник, i його теж вiдтЯгнуть, Як здохлЯку.
Ђле тут раптом вибухнув натовп, Якому вперше доводилосЯ бути свiдком
такого чуда, i через те спершу запанувала розгублена мовчанка, сам
iмператор трохи розгубивсЯ вiд такого дивного збiгу обставин, вiн не змiг
подолати своєї розгубленостi вчасно, не встиг випередити натовпу, а натовп
ревiв у одне горло: "ЏомилуваннЯ! ЊилосердЯ!"
Ќовий кат уже йшов до ‘ивоока, вiн не прислухавсЯ до того, що там реве
натовп, тодi iмператор, щоб не було запiзно i щоб не прогнiвити
милосердного бога, Який поклав перст вибавленнЯ на плече бiлому болгарину,
махнув рукою, щоб кат зупинивсЯ, i весь форум загойдавсЯ од привiтальних
крикiв на честь василевса Љонстантина, найдобрiшого i найсправедливiшого
серед царствених, кат вiдiйшов назад, ‘ивоока вiдвели вбiк, той, хто стоЯв
за ним, став жертвою нового ката, а його, чудом порЯтованого, вiддалЯ
поставили навпроти iмператора, Який кинув на нього поглЯд цiкавостi i щось
сказав своїм препозитам, чим було виЯвлено до бiлого болгарина вже
найбiльшу ласку Як до обранцЯ високого ЏровидiннЯ, i довго потiм в столицi
розповiдали про те чудо, про перст божий, що вказав на дивно бiлЯвого
болгарина i послав йому порЯтунок.
‘ивоок не достоЯв до кiнцЯ на форумi, не бачив вiн, Як ослiплено першу
сотню i дано їй одноокого поводирЯ, Як введено з ”iладельфiю нову сотню,
далi ще й ще, до самої ночi продовжувалосЯ страшне дiло на Ђмастрiанському
форумi. Љонстантинополь вдовольнЯв свою жадобу кровi й знущань над
беззахисними болгарами, а цього, порЯтованого богом i василевсом, ведено
через усе мiсто ще длЯ одного трiумфу, цiлi юрмища збiгалисЯ, щоб
подивитисЯ на нього, його похiд через столицю тривав безконечно довго,
хтось пробував по путi годувати його, хтось давав вина, хтось кидав квiти,
а хтось плювавсЯ, зустрiнутi на Њесi блазнi спробували увiнчати голову
‘ивооковi баранЯчими кишками, але вiн розкидав блазнiв з такою самою
силою, Як перед тим на -форумi розжбурлЯв катiвських пiдручних, нарештi,
приведено його до iмператорських конюшень, де супровiдники передали бiлого
болгарина до рук протостратора з iмператорським повелiннЯм вимити бранцЯ в
банi, переодЯгти в нове ромейське вбраннЯ й узЯти до служби на конюшнi.
Џротостратор щось сказав ‘ивооковi, до того долинали ро. мейськi слова,
бiльшiсть з Яких вiн, здаєтьсЯ, розумiв, але хiба йому було тепер до того,
хiба обходили його Якiсь слова, хiба потрiбно йому було тепер будь-що? ‚iн
дививсЯ знетЯмлено на протостратора i мовчки плакав, плакав не над собою,
не над своєю долею, а над долею своїх товаришiв, що гинули десь на
тiсному, обступленому з усiх бокiв розбещеними натовпами Ђмастрiанському
форумi, вiн плакав мовчки, а в душi в нього ридав на весь голос маленький
хлопчик з далекої темної ночi посеред грузького невiдомого шлЯху.
Џротостратор, Як i той кат з Ђмастрiанського форуму, був євнух, так
само ненавидiв вiн усiх бородатих, бо ненависть у дрiбних душею завжди
зароджуєтьсЯ до тих, Якi мають те, чого не мають вони, але цьому
врЯтованому чудом вiн пробачав його бороду, i його молодiсть, i його дику
силу, бо своїм плачем той принижував сам себе, а чого ще треба
начальниковi, коли його пiдлеглий добровiльно виставлЯє себе на посмiх
своїми слiзьми?
’ак мав минути цей день длЯ ‘ивоока: в ганьбi чужого трiумфу, в
мучеництвi товаришiв на тiсному, обставленому хижими натовпами форумi, в
дивовижному порЯтунку, в сльозах, пролитих чи то над самим собою, чи,
може, бiльше над тими, хто зазнав муки вiд рук безбородих катiв, - а потiм
судилосЯ ‘ивооковi розчинитисЯ в анонiмовостi сотень iмператорських
прислужникiв, цих зодЯгнених у кумедно поцЯцькованi шати, що повиннi були
засвiдчувати чиюсь там могутнiсть; йому вiдведено один цей лихий,
трагiчно-щасливий день, щоб опiслЯ зiтерти будь-Яку згадку про нього Як
про людину. Џринаймнi так мiркував той Џротостратор, до Якого спрЯмовано
‘ивоока. ‡нав тiльки одне: принизити цього варвара Якомога дужче, а там -
хай зникне серед таких упослiджених i затурканих, Яких приставлено було до
коней, доглЯданих длЯ колiсниць, i до коней верхових, до коней самого
iмператора i до коней кувуклiю, хай собi надЯгне належний за приписами
одЯг: червонi чаги, червоний скараник з дешевим шитвом, лимонний ковпак,
перськi хози длЯ верхової їзди, хоч наврЯд чи дозволено йому буде бодай
раз сiсти на конЯ з цих конюшень, - а вже коли на людину надЯгнено так чи
iнакше позначену одiж, то не лишаєтьсЯ вiд людини нiчого, а є тiльки
вдЯгачка, Яка свiдчить про мiсце її власника в складному, позiрно
заплутаному, а насправдi точно розмiреному свiтi царственого мiста. Ђле
нiхто не спитав самого ‘ивоока щодо його бажань розпорЯдитисЯ своєю долею,
а вiн, виЯвилосЯ, i в гадцi не мав покладатисЯ на когось там.
Ѓлазенського, розцЯцькованого одЯгу брати не схотiв. - ЋбiйдусЯ, - сказав
просто. - Љоли вже хочете мене зодЯгти, то дайте сорочку, але з простої
бiлi, а не з александрiйського царського полотна, та мiцнi чоботи, та
Якусь-просту вдЯгачку, найлiпше б хутрЯну, але ж у вас того хутра чортма,
тiльки iмператор має там сЯке-таке...
‘тратор, Якому припало спорЯджати нового конюха, спробував крикнути чи
тупнути на ‘ивоока, обiзвати його сЯким-таким болгарином, тодi ‘ивоок
розсмiЯвсЯ йому просто в нiс:
- Ќе так злегка i не так прудко, панцю-дранцю! ‘кажи там кому маєш
сказати, що вдЯгатисЯ хочу так, Як сам хочу, а ще скажи, що Я, опрiч
усього, русич, а з руським кнЯзем у ваших Iмператорiв мир, отож годилосЯ б
менi пiднести скаргу проти ’ого вашого Љомiскорта, Який ловив до своєї
тисЯчi людей на всiх шлЯхах i кого вiн привiв до столицi, того не знає й
дух свЯтий, не те що там хтось...
Євнухи смiЯлисЯ. ‘мiЯлисЯ з незграбної ромейської мови ‘и-воокової,
смiЯлисЯ з його сподiвань на те, що хтось там стане слухати його
оскарженнЯ i вимагатиме справедливостi длЯ такого вiдчайдушного брехуна,
або ж просто Ћродника. Ѓо Якщо ти й русич, то чого тинЯєшсЯ аж у Ѓолгарiї
чи Њакедонiї? “пiйманий - бранець, а раз так, то й жди, що з тобою
вчинЯть. Ќе викололи очей - молись боговi, дЯкуй iмператоровi. Џослано на
конюшню - шануйсЯ, щоб не накликати нової бiди на свою дурну голову. Ќе
хочеш надЯгати ошатного одЯгу, а надаєш переваги варварському вбранню?
’емний i затурканий єси, отож таки справдi мiсце тобi - серед коней, i то
на роботi най-бруднiшiй: вичищати гнiй, вишкрiбати дошки в станках, жити
тобi теж на конюшнi, засинаючи на купi теплого гною, знову ж таки дЯкуючи
боговi, що послав пiд боки таку теплу i м'Яку Џiдстилку.
‚же на кiнець того ж днЯ запроваджено ‘ивоока до конюшнi, але вiдразу ж
забрано звiдти, бо сталасЯ дивна рiч: конi не зносили нового конюха.
ЏерелЯкано хропли, iржали, рвалисЯ з прив'Язi, били копитами в станки,-
в конюшнi творилосЯ таке, неначе вселиласЯ туди нечиста сила.
џк тiльки виведено звiдти ‘ивоока, конi стихли. ™об упевнитисЯ, його
знов послано - в конюшнi зачалосЯ ще несамовитiше.
- ’о Як, панове ромеї? - реготав ‘ивоок. - —ують вашi конЯчки руський
дух чи нi? Ђби ви так чули, то було б вельми добре, а то що ж?
I чи то цЯ подiЯ ще додала до слави ‘ивоокової, чи досить було й
чудесного його зцiленнЯ, то другого днЯ посунула дивитисЯ на нього маса
всiлЯкого столичного люду вiд найвищих верхiв аж до звичайнiсiньких
пройдисвiтiв, i вже тут нi про Яку роботу не могло бути й мови, ‘ивоок
сидiв собi на сонечку, зодЯгнений у довгу бiлу сорочку, з накинутим на
плечi коловi-єм, насмiшкувато мруживсЯ на прибуваючих, знiчев'Я
викреслював пальцем босої ноги вiзерунки на пiску, iнодi вступав з
ким-небудь у бесiду, дивуючи ромеїв знаннЯм книжної премудростi, або ж
трохи зневажливо, з пiдсмiхом мовлЯчи про їхнього бога, Якого шанувати ще
не навчивсЯ, ненавидiти ж мав дедалi бiльше пiдстав, але про це, Ясна рiч,
говорити вважав тут зайвим.
Џрибували магiстри й воєначальники, придворнi дами i вельможне панство,
хазЯїни ергастерiїв i махлЯрi, що на час лишали навiть свої столики в
портиках Њеси, щоб поглЯнути на те диво. на тi чудом врЯтованi очi.
Ќiхто з них не знав, що то очi художника. Ѓо хiба ж про це можна
взагалi дiзнатисЯ? •iба в художникiв не такi очi, Як у всiх? Ќавiть сам
‘ивоок, хоч i вiдав про властивiсть своїх очей жадiбно вбирати всi барви,
Якби сказав йому хтось, що вiн, може, й великий художник, засмiЯвсЯ б так
само легковажно, Як учора, коли йому обiцЯно долю конюха.
‚ласне, хто там i придивлЯвсЯ до його очей? •отiли просто глЯнути на
врЯтованого. ‘ивоок став на день чи на два длЯ всiєї столицi такою собi
химерою, Яку грiх було б не побачити; цього вимагали неписанi закони
знудьгованого, пересиченого до краю города, наповненого на добру третину,
може, людьми, Якi задихалисЯ вiд розкошiв, отих, що ходили в шовкових,
золото-тканних шатах, кроплених схiдними ароматами, жили в домах з
позолоченими покрiвлЯми, з дверима слонової кiстки, мозаїчними пiдлогами,
спали на лiжках з слонової кiстки, їли з золотого й срiбного посуду. Ѓула
казочка про фiлософа, Який, потрапивши в гостi до одного з таких
константинопольських багачiв, довго дививсЯ, куди б сплюнути, але не
найшов такого мiсцЯ i вимушений був плюнути хазЯїновi в бороду. ‘ивоок
зиркав краєм ока на пиховите, мальовничо прикрашене панство, i йому теж
кортiло вибрати таку бороду над унизаним перлами оплiччЯм i наплювати в
неї з усiм смаком, - ото б було смiху, крику, обуреннЯ й погроз!
Џодумки ‘ивоок став вибирати пiдходЯщу бороду, хоч ще й не був певен,
що неодмiнно наплює в неї, Якщо вподобає Якусь, але це вже була Якась
робота, незабаром "борода" справдi пiдпливла до самих ‘ивоокових губ -
бери та плюй! - то була прекрасно доглЯнена, кругла, розчесана, густо
напахчена, чорна борода, Яка розкiшно вирiзнюваласЯ на тлi бузкового
шовкового хiтона, i ‘ивоок втримавсЯ вiд спокуси тiльки тому, що не
помiтив на хiтонi жодних прикрас. ’iльки застiбка-фiбула з щирого золота,
але й тут впадало в око не саме золото, а форма фiбули.
Ћрел пластаний, наче розп'Ятий Iсус, роботи тонкої й вишуканої, розмiру
також добрано вельми вдало, найдивовижнiше ж, орел не сприймавсЯ Як
царський знак, багатий поблиск золота на бузковому тлi хiтона в цього
чоловiка не мав нiчого спiльного нi ч вiзантiйською розкiшшю напоказ, нi з
сервiлi-стичними позначками, звичними серед того напахченого й
чванькуватого тлуму, Який обсiдав сьогоднi ‘ивоока. Ѓорода в ромеЯ була
гарна, а орел ще лiпший, аж закортiло ‘ивооковi глЯнути пильнiше на цього
чоловiка, та й у того, видно, цiкавостi до врЯтованого було бiльше, анiж у
iнших, бо приступив вiн майже впритул до ‘ивоока, чутно було його
неквапливий густий вiддих, сопiннЯ, чи то погiрдливе, чи то вдоволене;
стоЯв на землi мiцно, ледь розставивши могутнi, короткуватi, щоправда,
ноги, взутi в ремiннi сандалiї, 'ноги Якось теж вiдразу опинилисЯ в полi
зору ‘ивооковiм пiслЯ бороди й хiтона з орловидною фiбулою, а вже потому
охопив вiн поглЯдом усю постать прийшлого i .переконавсЯ, що перед ним
чоловiк не зовсiм звичайний, принаймнi зовнiшньо мав могутню величезну
голову з мальовничо покудланим чорним заростом, не покритим, Як то
водилосЯ у ромеїв, нiЯкою шапкою, товстi, мов у арапа, губи, грубезного
носЯру i до всього цього великого, незграбного, грубого - довгастi,
жiночої краси очi!
‚ цьому чоловiковi було повно невiдповiдностей. џкщо вражали на
циклопiчному обличчi просвiтленi майже неземною красою очi, то не менше
зднвуваЯнЯ вЯтаикалзд i його руки: маленькi, бiлi, пещенi, дочеплеиi до
атлетичного торса, Який виказувавсЯ навiть пiд широким эитоташ, йоги ж,
хоч дебелi й товстi, аж нiЯк не пасували до важкого, задовгого, мабуть,
тулуба, вiд чого було враженнЯ, нiби чоловiка знизу пiдпилЯли, вкоротили,
Як на тому ложi Џрокруста. џкодо борода в нього ЯвлЯла взiрець дбайливостi
й доглЯду, то чуб на головi мовби належав до iншого власника - такий
безлад панував у ньому. ‡ цього могутнього, грубезного тiла ждавсЯ трубний
гол-ос, мов у день страшного суду, насправдi ж чоловiк заговорив до
‘ивоока так м'Яко, неначе вистелив шовком.
‚iн недбало махнув своєю (а чи й своєю!) пещеною ручкою на ‘ивоокову
босу ногу й поспитав:
- ’о що?
- Ќога, - весело вiдповiв ‘ивоок, згадуючи свiй намiр наплювати цьому
чоловiковi в його розкiшну бороду.
- „урню, - так само лагiдно, - поплЯмкуючи губами, наче пiслЯ
солодкого, сказав чоловiк, - питаю тебе, що то там на пiску?
Ќа пiску було склубоченнЯ лiнiй. Џокошланiсть чагарiв у нiчнiй пущi.
‘ивоок аж тепер придививсЯ до того, що вироблЯла його права нога. „обре
хоч не лiва. - Ћто? - поспитав вiн. - Ђ нiчого.
‚iн провiв ногою - зiтер усе вималюване, вигладив; знову чиста поверхнЯ
пiскова, незаймано-спокiйиа, мов у перший день творiннЯ. ‘ивоок пiдморгнув
до ромеЯ i провiв пальцем на тiй поверхнi ногами кiлька лiнiй спокiйних i
водночас бентежних своїми вигинами.
ђомей розвiв руками, потiм обiперсЯ в боки, похилив свою важезну голову
правобiч, потiм лївобiч, неквапливо, зi смаком поплЯмкав товстими губами,
обличчЯ йому взЯлосЯ плЯмами заздрощiв i недовiр'Я, але вiн перемiг у собi
дух заздрощiв, сказав розважливо:
- ’ут щось е.
’iльки тодi виЯвилосЯ, що вiн не сам, що його супроводжує, може, з
пiвдесЯтка, а то й цiлий десЯток людей, але всi вони не годилисЯ стати й
тiнню цього небуденного чоловiка, затертi, посполитi особистостi,
непоказнi постатi, сiрi в людському зол наковiннi обличчЯ.
•тось там виткнувсЯ з-пiд руки в чоловiка з орлЯчою фiбулою, хтось щось
сказав, здаєтьсЯ, було мовлено про той начерк, шо його, просто граючись,
прокреслив ‘ивоок пальцем своєї босої ноги, може, потрактовано той начерк
занадто серйозно, а раз так, то заЯвлено, що нiчого вiв не вартий.; за
широкою спиною в чоловiка спалахнула цiла суперечка, в Якiй однi доводили,
що така лiнiЯ не варта нiчого, бо справжню цiннiсть має тiльки творене в
природнiй потребi й невимушеностi, наприклад,. слiд птаха ва узбережжi, а
чи доаовз гада в пусти-нi, що ж до такого несвiдомого варварського чину,
Як ото перед ними, то тут просто нема пiдстав серйозно говорити, а вже
коди бути серйозними, то слiд визнати, що цей молодий варвар -
звичайнiсiнький ошуканець, Якщо й не чарiвник, беручи до уваги те, що
сталосЯ вчора з катом на Ђмастрiанському форумi.
- Ќi, тут-таки щось є, - так само ласкаво, але вперто повторив ромей, i
‘ивоок, щоб його втiшити ще бiльше, знов зiтер намальоване, показав усiм
отим мудрагелЯм незайману чистiсть пiску, а потiм, цього разу вже рукою,
провiв кiлька таких вiзерункiв, Якi вмiв колись робити лише дiд ђодим, та
ще, може, тiтка ‡венислава у городi його юностi - ђадогостi.
- Њаєте, - обернувсЯ ромей до тих, що ховалисЯ за ним, сказав це з
таким вдоволеннЯм, нiби малював не ‘ивоок, а вiн сам, царським жестом
вказував на вiзерунки, закликав тих своїх супутникiв до нової суиеречки,
але тим зацiпило, вони тiльки переводили поглЯди з вiзерункiв на босого,
зодЯгненого в бiлу сорочку й Якусь там стару накидку молодого варвара.
- •очеш, Я навчу тебе бачити справжню красу? - спитав урочисто ромей
‘ивоока.
- џ вмiю робити: це й без. тебе, - посмiхнувсЯ той.
- Ђ чи знаєш ти, о темний варваре, про таємницi гармонiї барв?
- ’е, що зЯаго, не в iдотио тобi.
ђомей трохи вiдступив од ‘ивоока, вiдтручуючи тих, що позаду, а посеред
нiта знову вибухнула колотнеча, обуренi голоси сплiталисЯ в нерозбiрливе
гудiннЯ: "Ђгу-ага-агу-га-ага-агу..." —асто чулосЯ повторюване майже всiма
iм'Я Ђгапiт, в гнiвливiй скоромовцi ‘ивоок не мiг добрати бiльше нiчого;
зате передвiй ромей, видно, мав неабиЯку втiху од того дзижчаннЯ, вiк
милостиво посмiхавсЯ, даючи своїм супутникам волю й час вибалакатисЯ, а
коли вони трохи вгамувалисЯ, знову звернувсЯ до ‘ивоока:
- Њене зовуть Ђгапiт, Я великий майстер. •очеш до мене учнем а чи
антропосом, тобто чоловiком попросту, бо всi в мене чоловiки i Я длЯ них
теж чоловiк, хоч i звусЯ Ђгапiтом.
- ’еж, маю iм'Я, - вiдбуркнув ‘ивоок, - звусЯ ‘ивооком.
- •то ти єси? Ѓолгарин?
- ђусич.
- Ќеймовiрно, - лагiдно здивувавсЯ Ђгапiт i ще трохи вiдступив, шукаючи
позад себе когось там. Џоманив пальцем, випустив наперед себе високого, з
розбiганими очицЯми, з рiденьною русЯвою борiдкою.
- I в мене є русич. Њiщило.
- Єдиноземець? - не пiдходЯчи ближче, баском спитав той.-- ‡вiдки ж?
- Ђ не знаю, - знизав ‘ивоок.
- џк то не знаєш? ‘кажiмо, Я з Љиєва. Љожна христиЯнська душа має
знати, звiдки вона, де її рiд.
- Ќе христиЯнин Я, - збрехав ‘ивоок, Якому цей Њiщило, хоч i справдi,
судЯчи з мови, був землЯком, Якось вiдразу набрид.
- ™о ж, поганин?
- Њоже, й поганин.
- џк же втрапив до болгар? —ом з ними змiшавсЯ?
- Ђ не твоє то дiло. .Њiщило ображено замовк.
- Џобесiдували? - спитав Ђгапiт. - –е пречудове - така зустрiч!
‚iн втiшавсЯ своєю великодушнiстю, йому, видно, самому здавалосЯ, що
все на свiтi залежить вiд його доброї волi й побажань, що всi подiї
вiдбуваютьсЯ саме так, Як того забажалосЯ йому, великому майстровi
Ђгапiтовi, i ось, наприклад, цього русобородого чоловiка урЯтував вчора не
хто iнший, Як вiн, Ђгапiт, i сьогоднi вiдкрив у ньому великi здiбностi теж
вiн, Ђгапiт, i болгарина, про Якого вже другий день говорить цiлий
Љонстантинополь, перетворив на русича знов же таки вiн, Ђгапiт; ну, а вже
що дав ‘ивооковi ще й єдиноземцЯ на втiху, то хто б же то заперечував, що
зробив це тiльки вiн, Ђгапiт. џкби на iншого, то склав би вiн цiлу
пiсеньку з приспiвом, у Якому повторювалосЯ б слово Ђгапiт, але майстер
був занадто повiльний у своїх словах i в думаннЯх, щоб аж дiйти до такої
жвавостi, Як складаннЯ чи виспiвуваннЯ пiсеньок, радiсть i вдоволеннЯ вiн
умiв виказати самим посмiхом, Який вимальовувавсЯ на його товстих губах з
виразнiстю, Яка рiдко траплЯєтьсЯ серед звичайних людей.
‚ цей час подивитисЯ на ‘ивоока прийшло кiлька незначних, Як видно з
їхнього одЯгу, свiтських i духовних вiзантiйських чинiв, i тут сталосЯ
зовсiм несподiване: Ђгапiт, попри всю його дебелiсть, легко крутнувсЯ до
них, вiйнув своєю хламидою, вдав уклiн, бо насправдi вклонитисЯ через свою
зовнiшню негнучкiсть не мiг, зате надолужив це гнучкiстю, сказати б,
внутрiшньою, розвiв привiтально руками, вiдступив набiк, пропускаючи
прийшлих до ‘ивоока, вiв себе так, мовби прийшли його найближчi друзi, хоч
насправдi, виЯвилосЯ, вiн їх уперше бачив, так само Як вони його.
—иновники трохи знiтилисЯ вiд присутностi такого вельможного пана, мерщiй
прошмигнули повз ‘ивоока i розпрощалисЯ з Ђгапiтом, а вiн ще нiби аж
кинувсЯ їх супроводжувати, а вже тiльки потому повернувсЯ назад i
ио-спитав ‘ивоока, зiгнавши з обличчЯ улесливiсть, даровану перед тим
чиновникам:
- ’о хочеш до мене?
- ™е не знаю, чого можу хотiти, а чого не можу, - сказав той, дивуючись
Ђгапiтовiй поведiнцi. - Ќе знаю, хто Я: раб чи чоловiк, хоч рабом не
почувавсЯ нiколи i не дiйду до цього.
- ‚ цьому щось є, - пiднiс пальцЯ догори Ђгапiт, - це гарно сказано, а
ще лiпше ти, чоловiче, вималював отi вiзерунки, на Якi Я ще трохи
подивлюсЯ. –е прекрасно! ѓоворю Я. - Ђгапiт! I будеш ти серед моїх
антропосiв, Як тебе?
‘ивоок мовчав, ображений за таку зневажливу забудькуватiсть, але з-за
спини у Ђгапiта вивернувсЯ Њiщило, нагадав своєму принципалу: - його звуть
‘ивоок.
- ‘ивоок, - повторив, поплЯмкуючи губами, Ђгапiт. - Ќу що ж, це iм'Я
теж може бути славним, Як i Ђгапiт! I що може бути прекраснiшого, питаю Я
вас усiх?
‚идно, вiн часто звертавсЯ з такими запитаннЯми, нi до кого, власне, не
надаючись зокрема, i звик, що нiхто й не повинен вiдповiдати, бо вiдразу
по своєму вигуковi випустив на свої товстi маснi губи посмiшку вдоволеннЯ
самим собою i цiлим свiтом, Який видававсЯ йому сповненим гармонiйностi,
пiднЯв край хiтона, змахнув ним, вiйнув злегка на ‘ивоока пахощами схiдних
ароматiв i пiшов, забираючи за собою всiх своїх антропосiв.
„о всiх ‘ивоокових пригод додаласЯ ще одна, трохи незвична, щоправда.
’а що з того?
Ќе мiг вiдати ‘ивоок, що Ђгапiт з його неквапливiстю був по-слонЯчому
впертий у своїх забаганках. I вже коли вiн намiривсЯ мати в себе дивом
врЯтованого русича, то йшов за своєю примхою, мов балувана мала дитина.
Ќiхто, Ясна рiч, не хотiв стати на помiч Ђгапiтовi, та вiн i сам гаразд
знав, що годi шукати кiнцЯ будь-Якої справи там, .де його не може бути,
серед цих людей, Якi мали пишнi титули й не менш пишний одЯг тiльки
завдЯки тому, що цiле життЯ усувалисЯ вiд вирiшеннЯ будь-Яких справ, не
сказали нi разу "так" або "нi".
Њiг його виручити тiльки один чоловiк, i то сам iмператор.
„оступитисЯ до iмператора, Якщо ти не належав до чинiв кувуклiЯ,
вважалосЯ справою малоймовiрною, знайти ж людей, що вiдстоювали б перед
василевсом твої iнтереси, було ще важче. ’а длЯ Ђгапiта, здавалосЯ, немає
неможливого. ‚iн мав золото, але золото мав багато хто. ‡ате нiхто не
володiв такою впертою улесливiстю, Як Ђгапiт. ‚iн мiг тижнЯми чи й
мiсЯцЯми топтатисЯ серед чинiв, кланЯтисЯ їм, улещувати їх, поки добивавсЯ
свого, вiн не знав, що таке приниженнЯ, завжди готовий був упокоритисЯ
будь-кому, аби тiльки вихитрувати задумане длЯ себе.
‰ого вiдраювали вiд намiру просити в iмператора врЯтованого "бiлого
болгарина", тобто русича, Як той сам себе iменує. Ќавiщо? •iба мало в
Љонстантинополi людей, щоб вибрати з них собi мiстiЯ, учнЯ, а то й просто
раба? ћвелiри на Ђргiро-пратiї, мiдники на •алкопратiї, дуборiзи в
–ангарiї - будь ласка! Ђ так, хто б то йшов до iмператора з такою
нiкчемною справою?
- ’ак, так, - згоджувавсЯ Ђгапiт, - але!..
‚iн вимовлЯв це "але", пiдносЯчи багатозначно палець догори, сам
вдивлЯвсЯ в той палець, поки й спiврозмовник теж задирав голову, а тодi
Ђгапiт спокiйно опускав собi руку i з спiвчуттЯм до свого не дуже
тЯмкуватого слухача мовив, так нiби й не було отої паузи з розглЯданнЯм
наставленого в небо пальцЯ:
- Ђле коли чоловiковi чогось захочетьсЯ, то треба вдовольнити те
бажаннЯ, бо iнакше перестаєш бути чоловiком.
- ‚ажко й трудно, - зiтхав спiврозмовник.
- Ђле не длЯ такого чоловiка, Як ви, - обдаровував його Ђгапiт такою
посмiшкою, що тому здавалосЯ, нiби його обнiмає красунЯ або ж обсипають
золотими монетами.
‚ Љонстантинополi почалисЯ осiннi врумалiї, iмператора можна було
бачити тепер або ж у ’риклiнi дев'ЯтнадцЯти аку-вiтiв, де вiн возлежав за
трапезою, де подавано тiльки на золотих блюдах, де слуги ввозили заморськi
фрукти в вазах з чистого золота i таких важких, що пiдiймати їх на столи
доводилось на обшитих позолоченою шкiрою вiрьовках, перекинутих через
блоки, хитро схованi пiд стелею ’риклiна, але до трапези в ’риклiнi
дев'ЯтнадцЯти акувiтiв запрошувано, згiдно з ритуалом, тiльки точно
визначене коло людей, до Яких Ђгапiт не належав, так само точно за
приписами, Якi йшли ще вiд попереднiх iмператорiв, добирано в супровiд
царствуючiй особi на загороднi лови,.на грища в циканiстрiї, на кiннi
прогулЯнки, на урочистi виходи до храмiв i монастирiв, навiть на iподром,
де дивитисЯ на iмператора могли вiдразу сто тисЯч чоловiк, Якi сидiли на
мармурових лавах, але перебувати в кафисмi разом з iмператором мали право
лише втаємниченi, довiренi, найближчi. ’а, зрештою, Якби навiть Ђгапiт i
належав до того вузького кола iмператорського оточеннЯ, то всiлЯко б
уникав двiрської метушнЯви, бо його велике тiло не виносило поспiху, а
лiнива душа художника прагнула передовсiм спокою i волi длЯ роздумiв.
Њiг ще дозволити собi стоЯти осторонь вiд метушнЯви кувук-лiЯ ще й
завдЯки тому, що завжди в достатку мав золота й коштовностей длЯ цього
збунтованого, божевiльного свiту, де все можна купити. ’ож не дивно, що за
кiлька днiв по тому, Як запала йому в голову примха мати в себе ‘ивоока,
Ђгапiт улестив i пiдкупив, кого там треба, i василевсовi Љонстантину, коли
вiн був на iподромi, обережно сказано про бажаннЯ вiдомого будiвничого
Ђгапiта викупити "бiлого болгарина". Iмператор страшенно розгнiвавсЯ за
невчаснiсть i недоречнiсть такої просьби.
- џке менi дiло до Якогось там болгарина чи хто вiн є, - закричав вiн,
-_ коли Я повинен знати: зачепитьсЯ права колiсницЯ за лiву на першому а
чи на другому поворотi!
„вi колiсницi, одна запрЯжена четвiркою коней бiлих, друга з кiньми
перськими у Яблуках, мчали серед курЯви, серед божевiльного крику сотнi
тисЯч горлЯнок, уздовж мармурових трибун, побiлЯ статуй i скульптурних
груп, встановлених по подовженiй осi iподрому; вiзничi, розставивши ноги,
заклЯкнувши в напруженнi, чимдуж натЯгували вiжки перед обелiском
”еодосiЯ, що значив мiсце повороту, вони знали, що треба будь-що притишити
шалений розбiг коней, вмiло завернути майже на мiсцi, щоб потiм знову
мчати по прЯмiй, але в зворотному напрЯмку, просто до центру iподрому, до
iмператорської кафисми, але буде ще один поворот - i знов шалена гонитва
по прЯмiй, i ще один заворот, i так двадцЯть три кола - сiмдесЯт двi
стадiї, а тодi кiнець, мета i або ж вiнець переможцЯ, або ж ганьба
переможеного, i сто тисЯч розпалених, одурiлих вiд крику
константинопольцiв теж знали те саме, а ще вважали, що пiд обелiском
”еодосiЯ чаклує нечиста сила, i галасували ще нестримнiше, i вiд того
ревiннЯ конi шалiли ще дужче, звiрiли, вiзничi вдiЯти з ними нiчого не
могли, колiсницi летiли, мов камiнь з пращi, стримати їх уже не могло
нiчого, труби герольдiв оголошували про кожне чергове коло, вони звучали,
мов звук страшного суду, той поворотний стовп мав стати кiнцем божевiльних
гонiв, жахливою катастрофою, розбиттЯм, розтрощеннЯм, смертю; колiсницi
мчали порЯд, нi та, нi друга не могли вирватисЯ наперед бодай на лiкоть,
катастрофа здаваласЯ неминучою, iподром ревiв од захвату й передчуттЯ
прекрасної загибелi вiзничих i їхнiх коней, бiлих арабських i перських у
Яблуках; iмператор теж пiддавсЯ всезагальному шаловi, обличчЯ йому взЯлосЯ
червоними випiками, урочистi шати розхристалисЯ, вiнець з'їхав набiк, з
роззЯвленого рота на бороду стiкала. нитка слини, ще мить, ще пiвмитi, ще
невловимiсть - i тодi колiсницЯ, запрЯжена четвiркою бiлих коней
iмператорської чистої-пречистої мастi, Якимсь незбагненним вистрибом
опиниласЯ. трохи попереду тої четвiрки, в Яблуках, i першою обiгнула
страшний стовп, забираючи собi весь простiр, Який там був, а другiй
колiсницi не лишилосЯ й клаптЯ вiльного мiсцЯ, вона опиниласЯ помiж першою
колiсницею i стовпом, перша колiсницЯ вимальовувала розлоге, запаморочливе
коло, немов падаюче небесне тiло в своєму останньому свiтiннi, а друга
ввергаласЯ в мертву зону того кола, їй не лишилосЯ простору, не було длЯ
неї мiсцЯ, перськi в Яблуках конi сахнулисЯ вiд коней бiлої iмператорської
мастi, колiсницЯ зачепиласЯ колесом за стовп, перехнЯ-биласЯ, вiзничий ще
тримавсЯ в тому неймовiрному нахиловi до земної поверхнi, вiн прокреслив
своїм тiлом смертельну дугу, колесо серед ревища, трiску й реготу
вiдiрвалосЯ, конi потЯгли колiсницю на одному колесi, потЯгли її
перевернутою, плазом, потЯгли вiзничого, Який теж упав i вилетiв з
колiсницi, але ще тримавсЯ за вiжки, колiсницЯ розламуваласЯ на лету, з
неї летiло залiзо й дерево, вiзничого било об землю, било уламками, але
вiн ще не випускав вiжок, перськi в Яблуках конi, немов одержимi демонами,
розтелесовано кидалисЯ то в один бiк, то в другий, вони вже й не бiгли
вперед, а заповзЯлисЯ, здавалосЯ, до-трощити рештки колiсницi й позбутисЯ
впертого вiзничого, їм це зайнЯло небагато часу, вони звiльнилисЯ i тодi,
враз заспокоївшись, потрюхикали собi слiдом за кiньми бiлими, Якi вже
долiтали до мети пiд трiумфуюче стогнаннЯ iподрому.
‚исокопоставлений євнух багрЯним шовковим платком витер слину на
iмператоровiй бородi, Љонстантин пiдвiвсЯ в своїй ложi, простЯгнув наослiп
руку за вiнцем длЯ звитЯжцЯ, йому вкладено в руку вiнець, це була
прекрасна мить, тим прекраснiша, що перемогли конi бiлої iмператорської
мастi; на iподромi завжди панував забобон щодо кiнських мастей: коней
чорних, вороних, карих, гнiдих сюди не допускано, бо тi мастi вважано за
кольори смертi, тут любили смерть веселу, Яскраву, а ще бiльше любили
свiтлу перемогу, кожен з присутнiх заздалегiдь загадував собi Якесь
бажаннЯ, пов'Язане з перемогою коней свiтлiшої мастi, коли ж такими
ставали конi чистої iмператорської мастi, то це вважалосЯ Якнайлiпшою
прикметою длЯ всiх, найперше ж - длЯ царствуючої особи.
“ iмператора в той день був прекрасний настрiй, завдЯки чому
пiдкуплений Ђгапiтом препозит знову нагадав Љонстантиновi про "бiлого
болгарина".
- Ђле здаєтьсЯ, ми придiлили його до Якоїсь служби? - недбало мовив
iмператор. Џрепозит був приготований на будь-Яку вiдповiдь.
- ‰ого поставлено до наглЯду за кiньми, - сказав вiн шанобливо, - але
спожитку там вiд нього немає жодного, вiн поперелЯкував усiх коней.
- –ього варвара лЯкаютьсЯ навiть конi, - засмiЯвсЯ iмператор:-- Љоли
так, то вiддайте його тому, хто виплатить за нього логофету казни
кентинарiй золота.
‰ого не обходило, хто саме внесе таку суму, вiн не знав Ђгапiта,
мабуть, нiколи й не чув його iменi, а коли й чув випадково, то давно
забув, бо чом би мав iмператор усiх ромеїв тримати в головi чиєсь там
iм'Я?
Ђ кентинарiй за ‘ивоока, за Якого ще вчора нiхто б не здогадавсЯ
попросити бодай номисму, призначив iмператор просто через те, що хтось там
виЯвив зацiкавленiсть "бiлим болгарином". Ђ за цiкавiсть треба платити.
1942 ђIЉ
‡€ЊЂ. Љ€Ї‚
Ќошу тi шрамi насвоєму тiлi; вони живуть, вони кричать, i спiвають, i
стримують мене.
Џ. Џiкассо
Ќа ранок Ѓорис уже твердо знав, що тепер батько його, професор ѓордiй
Ћтава, добровiльно нiкуди бiльше не пiде. ™оправда, хлопець не мiг
простити батьковi, що той сам, без примусу, тiльки пiдкорЯючись папiрцевi,
ходив до гестапо, але бачив, Як батько караєтьсЯ, тому мовчав. ’а й сам
ѓордiй Ћтава сказав, коли вже все було переговорено з сином за ту нiч,
звертаючись не так до Ѓориса, Як до самого себе: "Ignavita esi jacere, dum
possis surgere" - малодушшЯ є лежати, коли можеш пiдвестисЯ.
Ћднак штурмбанфюрер нурре, певно, вiдчував пiд час учорашньої
вечiрньої розмови з ѓордiєм Ћтавою, що той не палає бажаннЯм прибiгти
сьогоднi на його поклик, та й гречностi а учорашнього нiмецького
професора, а сьогоднiшнього функцiонера есесiвської машини стачило, видно,
на самий тiльки вчорашнiй вечiр, а сьогоднi виповзла на поверхню
звичайнiсiнька брутальнiсть; нурре не став ждати добровiльного приходу
радЯнського професора, а просто прислав за ним уранцi конвой е особi свого
ординарцЯ, що з'ЯвивсЯ власною персоною перед ѓордiєм Ћтавою, стукнув
пiдборами, викинув наперед руку в фашистському повiтаннi, але не гаркнув,
щоб професор вiдразу збиравсЯ i йшов за ним, а мовчки потупав до кабiнету,
куди його так само мовчки повiв хазЯїн, що взЯв тепер собi за правило всi
серйознi справи розв'Язувати саме там, на своєму звичному робочому мiсцi,
де вiдчував себе Якось мовби певнiше.
Ћрдинарець справдi трохи нiби аж розгубивсЯ, опинившись у загаченому
книжками й раритетами професорському кабiнетi, але вiдразу й опанував
себе, знов викинув наперед руку ("Ќазвiть привiтаннЯ вкрали в стародавнiх
римлЯн", - подумав про себе ѓордiй Ћтава, згодом сказав це й синовi, Як
взагалi намагавсЯ дiлитись iз сином усiма своїми думками, вважаючи Ѓориса
вже цiлком дорослим, а головне, прагнучи, щоб той усе запам'Ятав, усе
перейнЯв од свого батька) i вiдрекомендувавсЯ:
- Єфрейтор Ћссендорфер. „о ваших послуг, гер професор.
- ‘iдайте, - запросив його Ћтава, - хоч, власне, Я не зовсiм розумiю,
Якi послуги...
Ћссендорфер не сiв, тiльки шанобливо вклонивсЯ: видававсЯ таким собi
чемним юнаком, акуратно на продiл розчесане бiлЯве волоссЯ, водЯнистi
злЯканi очi, довiрливо розхиленi уста; вiйськовий мундир йому зовсiм не
пасував, шинелЯ й геть перетворювала його на смiшне опудало, вiн i сам це,
видно, знав бо щось нiби зiтханнЯ вирвалосЯ йому з грудей i слiдом за
поклоном вiн вимовив:
- „аруйте, що Я в такому виглЯдi, але Я на хвилинку. Ќа дворi зима,
тому доводитьсЯ...
‘правдi, вночi випав перший снiг, тихцем накрив окуповане мiсто бiлим
холодом; длЯ ѓордiЯ Ћтави змiна пори року означала тiльки те, що минула
вже цiла вiчнiсть з тих пiр, Як почаласЯ вiйна, бо ж тiльки подумати:
лiто, осiнь, а тепер уже й зима; що ж до Ѓориса, то вiн одразу знайшов
собi забаву в тому, щоб дивитисЯ в вiкно на фашистiв посеред заснiженого
Љиєва, бачив, Як вони вистрибують у своїх нiкчемних шинелЯх i мундирчиках,
i мстиво думав: "’о Як? †арко вам? ‘пробували? ™е й не те буде!" „о снiгу
всi фашисти сприймалисЯ суцiльною, одноликою масою, тепер, на бiлому тлi,
раптом виЯвилосЯ, що до Љиєва наповзло безлiч рiзновидiв цiєї поганi, бо
коли навiть не брати було до уваги погонiв звичайних сукнЯних, без жодних
вiдзнак i з срiбними галунами, погонiв офiцерських простих i плетених, Як
батiг, нашивок, позументiв, пов'Язок iз гадюкува-тими написами, блЯшаних
нагрудникiв, а тiльки зважати на колiр вбраннЯ, то були тут усi можливi й
неможливi кольори й вiдтiнки, були (i то найбiльше!) жаб'Ячо-зеленi
шинелi, Якi, здаєтьсЯ, носила переважна частина вiйськових, але був колiр
також чорний, сталево-сiрий змiнювавсЯ глинЯно-жовтим, були навiть мовби
бузковi шинелi з петличками лимонного забарвленнЯ, траплЯлисЯ нiби вмоченi
в синьку, був колiр свинцю i колiр вiконної замазки; Якiсь високi чини
кутали шиї в хутрЯнi комiри, чорнi й волохатi, декого зима застукала ще в
плЯмистих маскувальних мундирах, що годилисЯ тiльки влiтку, i тепер цi
строкатi воЯки, згинаючись у три погибелi, перебiгали через вулицю з
виглЯдом корови, що попала на слизьке. Iнодi пробiгав по снiгу
халабудистий, закоцюблий плащ похмурого тону, ще вчора, пiд осiннiми
дощами такий показний, а сьогоднi жалюгiдний i смiшний. Ќоги у воЯк длЯ
першого днЯ зими взутi були ще сЯк-так: то в ботинках, то в цупких
чоботЯх, iнодi можна було побачити навiть бiлi бурки у тих, хто мав
хутрЯнi комiри на шинелЯх, але на головах творивсЯ смiх i грiх. Ѓундючнi
картузи нагадували тепер решета, повнi холоду, до пiлоток дочiплювано
круглi сукнЯнi латочки, щоб прикривати ними вуха, але вуха не вмiщалисЯ
пiд тими латочками, великi нiмецькi вуха стирчали з-пiд зелених накривок,
почервонiлi вiд морозу, набубнЯвiлi, неначе в утопленикiв. ‹iпше себе,
мабуть, почували тi, в кого картузи були з довгими козирками й
навушниками, Якi вiдкочувалисЯ. Ђле, маючи вуха в теплi, вони потерпали з
носами, бо мороз, мовби зганЯючи злiсть за те, що в нього вiдiбрано Якусь
там частину тiла, з усiєю силою накидавсЯ на все незахищене, а нiс пiд
довгим козирком опинЯвсЯ на такому собi протЯзi i вже тут мороз потiшавсЯ
досхочу, а власник носа, зжолоблений, мов калiка, з Якоюсь аж заздрiстю
позирав на тих, у кого мерзло все в однаковiй мiрi, але сам не наважувавсЯ
пiддати й себе такому випробуванню, а тiльки хапавсЯ за носа то одною
рукою, то другою, неначе перекидав у долонЯх гарЯчу печену картоплину.
Ќайбiльшу заздрiсть, Ясна рiч, викликали всi тi, хто котив по вулицi в
закритiй машинi, а коли тим треба було визирнути назовнi i вони вiдхилЯли
дверцЯта й висовували на свiт божий носа чи й усю голову, то не тривало те
довго, нiс чи голова мерщiй ховалисЯ, дверцЯта хрЯпали, машина їхала далi,
так нiби прагнула доскочити до того мiсцЯ, де зима вiдразу скiнчитьсЯ й
настане тепло, не буде снiгу, головне ж - не буде цього клЯтого морозу,
Який упав з неба в одну нiч такий запеклий, неначе уклав угоду про
вiйськове спiвробiтництво з бiльшовиками.
I все оте рiзнокольорове гаддЯ бiгло, тюпачило, стрибало,
витупцьовувало по київськiй вулицi, i все козирЯло, тЯглосЯ в струнку одне
перед одним, вистукувало каблуками. Ќа заснiжених вулицЯх Љиєва вiдбувавсЯ
великий спектакль марiонеток, Який був би смiшний, Якби не стоЯла за ним
жахлива трагедiЯ поневоленого мiста.
Єфрейтор Ћссендорфер ще бiльше знiЯковiв пiслЯ свого посиланнЯ на зиму,
Яке ѓордiй Ћтава лишив без уваги, Ѓорис же, Який притуливсЯ в кутку мiж
книжковими шафами й великим вiкном, що виходило на вулицю, в лiк не йшов,
та й не збиравсЯ вiн перед ординарцем фашистського офiцера викладати своїх
ранкових спостережень, а тим бiльше - думок.
- Џрофесор нурре перепрошує, але... - знов почав було єфрейтор, але
тут ѓордiй Ћтава вже не змовчав, не дав йому доказати, перебив на
пiвсловi.
- Џрофесор? - здивовано пiдвiв вiн брови. - ‚и хотiли сказати:
штурмбанфюрер нурре?
‚iд ординарцевого роздратованого нахабства, з Яким вiн ще кiлька днiв
тому зустрiчав ѓордiЯ Ћтаву на порозi квартири академiка Џисаренка,
зайнЯтої нурре, не лишилосЯ й крихти. ‘ама ввiчливiсть i знiЯковiннЯ,
доведено до цiлковитого самознищеннЯ.
- ’ак, - охоче згодивсЯ вiн з Ћтавою, - професор нурре справдi -
штурмбанфюрер, але це просто длЯ зручностi, бо такi вимоги часу, так само
Як i Я - єфрейтор, хоч це длЯ мене абсолютно не властиве, Я просто собi
асистент професора нурре ще з Њарбурзького унiверситету, i менi вельми
приємно, що познайомивсЯ з гером професором, про Якого багато чув ще до
початку воєнних дiй, тобто Я хотiв сказати - нашої визвольної вiйни...
- ‚и хотiли щось передати вiд штурмбанфюрера нурре? - знову перебив
його Ћтава.
- ‚ласне, так. Џрофесор нурре перепрошує, але сьогоднi невiдкладнi
справи примушують його... ‚аше побаченнЯ тим часом вiдкладаєтьсЯ, ви
можете не йти, хоч Якщо хочете просто длЯ прогулЯнки чи в своїх наукових
iнтересах, то будь ласка, все домовлено, вас пропустЯть в собор, ви можете
бувати там, коли захочете... ™о ж до професора нурре, то, Як тiльки вiн
звiльнитьсЯ вiд своїх пильних службових справ, вiн вiдразу повiдомить
вас...
•оч у помешканнi було нетоплено, але єфрейтор-асистент змокрiв од
довгої заплутаної промови, мерщiй розкланЯвсЯ, натЯгнув на голову пiлотку,
стукнув каблуками.
- „о речi, - навздогiн єфрейторовi промовив Ћтава, - передайте
штурмбанфюреровi, що Я не збираюсЯ сьогоднi анi до нього, анi будь-куди
взагалi. I не маю намiру й надалi. ’ак i передайте, прошу вас...
Ћссендорфер тупотiв чобiтьми по довгому коридору з староруськими
iконами, вiн мовби втiкав од професорових слiв, не хотiв їх чути, щоб не
накликати лиха на необачливого професора, вiн i далi зоставсЯ чемним,
ввiчливим, делiкатним у поводженнi асистентом з старовинного нiмецького
унiверситету.
- Ќумо, що скажете, товаришу Ћтава-молодший? - звернувсЯ батько до
Ѓориса, вирЯдивши єфрейтора i потираючи руки чи то вiд холоду, чи то вiд
нервового збудженнЯ.
- Ќе зв'ЯзувавсЯ б ти з ними, - сказав Ѓорис.
- Ќа жаль, мене нiхто не питає, хочу Я зв'ЯзуватисЯ чи нi. ѓак само
нiхто не питав усiх, хто жив у Љиєвi, на “країнi, в Ѓiлорусiї, Џрибалтнцi.
’и чув, що вже бої йдуть пiд Њосквою?
- џ вже чув, що вони разiв сто зайнЯли Њоскву, а потiм чомусь знову
ведуть бої за неї, - вiдбуркнув Ѓорис.
- џкщо вони вiзьмуть Њоскву, нам усiм кiнець.
- Ђ чому ти вважаєш, що вони вiзьмуть Њоскву? - спитав син.
- џ не вважаю, кажу тiльки, що буде, Якщо вони вiзьмуть.
- ’и Як хочеш, а Я не вiрю, щоб вони взЯли Њоскву! - гукнув Ѓорис.
- Њученики завжди мудрiшi за тиранiв, тому й стають мучениками, -
сказав тихо ѓордiй Ћтава. - Ќа жаль, мудрих нiколи не слухають тi, в чиїх
руках сила. Ђле нащо нам сперечатисЯ? Њи з тобою маємо однаковi
переконаннЯ. „авай лiпше подумаємо, що робити далi.
- ‚тiкати, - сказав Ѓорис. - I то Якнайшвидше.
- ѓаразд. Људи втiкати?
- Ќу... ‚ лiс... до партизанiв...
- ‚они лишили тобi свою адресу?
- ‡найдемо! ™о ми - вже не зможемо знайти партизанiв?
- џкщо це так легко, тодi фашисти вже давно їх познаходили.
Ѓорис не знав, що вiдповiдати. ‰ому хотiлосЯ врЯтувати батька, все б
вiн вiддав за цей порЯтунок, вiн би виступив проти цiлої фашистської
армiї, Якби мiг захистити батька, але Якщо розiбратисЯ, то що вiн мiг? I
що мiг тепер його батько, Який i в мирнi часи не вiдзначавсЯ надмiрним
практицизмом, а швидше демонстрував майже дитЯчу наївнiсть у всьому, що
стосувалосЯ буденного, простого життЯ, не пов'Язаного з науковими теорiЯми
i роздумуваннЯми. ‚iн уже пробував через бабу ѓалю випитати її куму з
‹iток, чи не змогла б вона часом через знайомих еiльчан зв'Язати його
батька а партизанами, але кума, дебела, лайлива молодицЯ, робила великi
очi, вiдхрещуваласЯ вiд самої згадки про партизанiв казала: "–ур тобi,
пека!" Ѓаба ѓалЯ й собi махала на Ѓориса, неначе на домового, може, вони й
справдi так боЯлисЯ перед нiмцЯми, а може, просто не довiрЯли професоровi,
Якого, бач, самi фашисти визволили з концтабору, не зачiпали його
помешканнЯ, постачали харчами, так нiби вiн був длЯ них своєю людиною,
їхнiм прислужником.
Ђле сьогоднi, пiслЯ всiх учорашнiх подiй, пiслЯ нiчної розмови з
батьком, пiслЯ того Як вiн, власне, виклав синовi свiй науковий заповiт,
передав йому все недокiнчене, так нiби мав iти на шибеницю, Ѓорис вiдчув
таку безнадiю в серцi, такий розпач, так щось ридало в ньому, пiдступаючи
до самого горла, що не втерпiв вiн i знову вирiшив просити тiтку з ‹iток
бодай вивести їх з батьком iз Љиєва, сховати десь у селi, чи в лiсi, чи в
чорта в зубах, аби тiльки не лишатисЯ бiльше в Љиєвi, в цьому великому
мертвому мiстi,' де людина вiдчуває себе, мов у тiснiй пастцi, з Якої є
один вихiд, та й той - на смерть.
џкраз на той день кума з ‹iток не прибиласЯ до них. —и то снiг став на
завадi, чи не пропустили її на заставах, Якими заткнуто було всi виїзди з
Љиєва, бо вiйськовий комендант мiста видав наказ про заборону пiд страхом
смертної кари вiддавати, приймати, продавати, купувати або мiнЯти м'Ясо,
молоко, масло; всiх, хто намагавсЯ провезти до Љиєва (вивозити нiхто не
пробував, бо нiчого було вивозити) будь-Якi продукти, затримувано, у одних
просто вiдбирали все й турили їх у шию, iнших кидали за дрiт „арницького
концтабору, ще iнших просто розстрiлювали; кума з ‹iток прикриваласЯ
аусвайсом, виданим їй самим штурмбанфюрером нурре, - штурбанфюрер любив
свiженьке молочко, iнодi за кумою до ‹iток посилали навiть машину, але
сьогоднi не було нi молока, нi куми, штурмбанфюрер, може, й переживе цей
день без молока, а от Ѓорисовi тiтка з ‹iток знадобиласЯ б аж он Як, та
вдiЯти нiчого не мiг, тiльки закинув здалеку бабi ѓалi про свiй клопiт,
але вона вiдбуласЯ зiтханнЯчком, - на тому й кiнець.
Ђ ввечерi прийшов штурбанфюрер нурре i нарештi розкрив свої карти. ‚iн
принiс з собою плЯшку рому, сам уже був трохи напiдпитку, ром, видно,
бiльше призначавсЯ длЯ ѓордiЯ Ћтави, але той сказав, що пити не буде.
- Њоже, ви звикли до руської горiлки? - посмiхаючись, запитав нурре. -
’о Я звелю принести горiлки. Њи маємо в своєму розпорЯдженнi все.
- „Якую, не п'ю Я горiлки, - спокiйно вiдмовив Ћтава, а сам подумав, що
нурре помилЯєтьсЯ, вважаючи, що вже все має в своєму розпорЯдженнi.
нурре все ж налив келишок i длЯ професора Ћтави, сам випив, трохи
посидiв, дивлЯчись у куток, де вранцi сидiв Ѓорис, а тепер залЯгла тiльки
темрЯва, бо в кабiнетi горiла на столi одна-єдина свiчка, електрики в
Љиєвi не було, Як не було води, тепла, хлiба, не було життЯ.
- ‚и можете не економити свiчки, - сказав нурре, - Я дам
розпорЯдженнЯ, щоб вам їх постачали,
- „Якую, не треба, - вiдповiв Ћтава, дивуючись, Як вiн може ще
вiдповiдати цьому фашистовi, чому не замовкає зовсiм, хай собi той
говорить сам до себе, хай звiдає всю глибину й силу неваги, Яку до нього
вiдчувають усi тi, до кого вiн прийшов, не Як ординарний професор
провiнцiйного нiмецького унiверситету, а Як загарбник i кат. .
- џ розумiю вашi почуттЯ, - мовби вгадуючи Ћтавинi думки, зiтхнув
нурре. - Ђле вiйна є вiйна i життЯ є життЯ, вiд цього нiкуди не втечеш,
мiй любий професоре. џкщо вам не хочетьсЯ пiдтримувати зi мною розмову,
можете мовчати. Ђле вислухайте мене до кiнцЯ, i вислухайте уважно. џ скажу
вам усе. ‘ьогоднi такий день, коли Я повинен сказати вам усе, не
вiдкладаючи надалi. ‡годом коли-небудь ви зрозумiєте, чому саме сьогоднi,
хоча, загалом кажучи, це не грає ролi в тiй справi, Яка цiкавить мене i в
Якiй повиннi бути зрештою, зацiкавленi й ви. Ћтже, стежте за моїми
думками, прошу вас. ‚и добре знаєте про моє до вас ставленнЯ Як до
вченого. Њи з вами колеги...
- ‚ороги, - нагадав Ћтава.
- Ќу так. ‡ оглЯду на вiйськовий час. Ђле Як ученi...
- ‚и есесiвський офiцер, - знову нагадав Ћтава, Якому давало втiху отак
перебивати фашиста в найнесподiванiших мiсцЯх, дошкулЯючи йому хоч цим.
- ‡года! - майже весело вигукнув нурре. - 3 вашого дозволу Я вип'ю ще
келишок. Ђле, мабуть, не буду. ™об мiж нами не було нерiвностi: один
п'Яний, другий тверезий. •ай кожен буде поставлений в однаковi умови.
- џкщо це можна сказати про того, хто надЯгає зашморг, i про того, кому
надЯгають зашморг, - знову втрутивсЯ Ћтава.
- Ќе треба занадто похмуро дивитисЯ на речi, не треба. Љоли Я
розшукував вас серед ув'Язнених...
- —омусь менi здаєтьсЯ, що ви просто грали спектакль, бо чому шукали
мене саме на ‘ирцi, а не в „арницi, скажiмо, де концтабiр набагато
бiльший, отже, бiльше шансiв, що Я мiг опинитисЯ саме там?
- IнтуїцiЯ. –е була справдi гра, в Якiй єдиною ставкою був порЯтунок
професора Ћтави.
- Ќавiщо?
- ‡араз дiйдемо до сутi справи, одну лиш мить, мiй любий професоре.
’ерпiннЯ, терпiннЯ... џк часто людЯм не вистачає цiєї дорогоцiнної Якостi,
через що стаютьсЯ речi непоправнi. „лЯ прикладу ваш •рещатик. ‰ого
висаджено в повiтрЯ...
- ‚ами ж самими...
- Ќе грає ролi - ми його висадили в повiтрЯ чи вашi. Ђле чому? ’iльки
тому, що комусь не вистачило терпцю розмiнувати один чи два будинки,
простiшим здалосЯ пiдiрвати їх,, а коли вже пiдiрвав два чи три будинки,
то хочетьсЯ пустити димом i ще сотню... Ђбо “спенський собор... џ ще встиг
помилуватисЯ цим чудом... ‡даєтьсЯ, кiнець одинадцЯтого столiттЯ, срiбнi
царськi врата, срiбнi гробницi, парчевi плащаницi з дарчими написами
руських царiв i українських гетьманiв, старовиннi євангелiї в коштовних
оправах, вiвтар i жертовник, оздобленi рiзьб-ленними масивними срiбними
дошками, - де ще можна таке бачити! Ђле ось приїздить поглЯнути на це
слов'Янське чудо наш союзник, вождь словацького народу ’iссо, i вашi
партизани...
- ‚и певнi цього? - спитав Ћтава, Який про “спенський собор не мiг i
слухати, лiпше б його самого тiєю вибухiвкою пошматовано на стрЯпки.
- —и Я певен? Ќе знаю. ‚ажко сказати, хто винен, чиЯ вибухiвка.
‡рештою, все, що попадає в район вiйськових дiй, може бути знищене, але
потрiбно все ж таки Якесь терпiннЯ, необхiдне хоча б длЯ того, щоб
максимально використати об'єкт, Який пiдлЯгає неминучому знищенню...
- Њоже, у ваших планах ‘офiЯ теж пiдлЯгає цьому. - Ћтава боЯвсЯ
повторити страшне слово, але нурре виручив його.
- Ќе треба говорити про знищеннЯ. Ќадто ж коли йдетьсЯ про ‘офiю. Ђле
ви вгадали, що мова зайде саме про неї. Ќа нiй збiгаютьсЯ нашi з вами
iнтереси.
- Ќе бачу, - сказав Ћтава.
- ‡араз поЯсню. Ђле перед тим мушу вам сказати з усiєю вiдвертiстю, що
все могли б зробити ми й без будь-чиєї допомоги. ‚ам не треба зайвий раз
пiдтверджувати мою квалiфiкацiю, отож коли б Я захотiв i взЯвсЯ сам, то...
Ђле Я подумав так: чому б не зробити доброго дiла, чому б не допомогти
своєму колезi професоровi Ћтавi, чому б не надати йому змоги докласти й
своїх зусиль?..
- џ не просив у вас нiчого, - нагадав Ћтава.
- ’очно. ‚и не просили, професоре. Ђле уЯвiть собi: Я прошу вас. Ќе
наказую, не примушую, а саме прошу. I прошу, враховуючи вашi науковi
зацiкавленнЯ, - нi бiльше нi менше. Њи з вами люди, що перебувають на тому
самому розумовому рiвнi...
- Џсихологи стверджують, - насмiшкувато зауважив Ћтава, - що мiж
людьми, Якi перебувають на тому самому рiвнi, панують вiдштовхувальнi
тенденцiї...
- Њожете переконатисЯ, що психологи теж помилЯютьсЯ. Ѓо Я не тiльки не
вiдштовхуюсь вiд вас, навпаки... Ќас iз вами єднає ‘офiЯ, точнiше, її
фрески, може, єдинi в свiтi фрески одинадцЯтого столiттЯ, прекрасно
збереженi...
- ™о ви хочете з ними зробити?! - злЯкано вигукнув Ћтава, схоплюючись
iз крiсла i мало не кидаючись на нурре.
- ‡аспокойтесь, мiй любий професоре, вашим фрескам нiчого не загрожує.
Ќадто ж коли взЯти до уваги, що майже всi вони схованi пiд шрамом пiзнiших
записувань. Џопередники вашi, на жаль, не вiдзначалисЯ пiєтетом до
старовини. ‘вого часу знехтувано навiть вказiвку самого росiйського
iмператора Њиколи Џершого, Який, оглЯдаючи вiдкритi в ѓеоргiївському
придiлi ‘офiї древнi фрески, сказав митрополиту ”iларетовi:
"”рески цi слiд лишити в такому виглЯдi, Як вони є, без поновленнЯ".
Ђле така вже художницька натура: будь-що, навiть попри найсуворiшу
заборону, виказати свої так званi здiбностi, лишити по собi слiд, навiть
коли то буде слiд нездарний, варварський. Љрiзь столiттЯ бачу Я протоiєреЯ
цього собору ’имофiЯ ‘ухобруса, уЯвлЯю, Як цей звичайний ключник собору,
придивившись до того мiсцЯ на малому склепiннi, де вiдпав шматочок
штукатурки, помiтив зображеннЯ зiрки, а нижче - лики Янголiв i серафимiв i
грецькi лiтери. –е був благородний чоловiк! ‚iн вiдразу збагнув, що став
на шлЯх великого вiдкриттЯ... ђуський iмператор теж виЯвивсЯ людиною
високої культури... Ђле що далi? џкийсь пiдрЯдчик наймає звичайних
поденникiв, i тi залiзними стругами зшкрiбають iз фресок штукатурку.
‚арвари!
- „о речi, прiзвище того пiдрЯдчика було ”охт, - сказав Ћтава, не
виказуючи свого здивуваннЯ з поiнформованостi, Яку нурре виЯвив стосовно
iсторiї вiдкриттЯ в ‘офiї старовинних фресок.
- Џрiзвище не грає тут ролi, - вiдмахнувсЯ нурре, - мене Як ученого
обурює тiльки варварство цих людей, їхнЯ дикiсть, коли хочете... Ђле ще
бiльше обурюють мене так званi художник ки, Якi потiм "пiдмальовували"
фрески: Якийсь богомаз Џоше-хонов, iєромонах Iринарх з ‹аври, свЯщеник
собору Iосиф †овтонозький...
- Ќавiть їх можна виправдати, - знову заговорив Ћтава, - бо вони все ж
таки по-своєму дбали про збереженнЯ творiв мистецтва. –е не те, що
висадити в повiтрЯ “спенський собор...
- џ вже сказав, що це - трагiчно... Ђле ‘офiЯ цiла, i ви повиннi нам
допомогти... ‚iрнiше, ми вам допоможемо... ‚и не питаєте, в чому саме? џ
вас розумiю... ‚и не хочете питати, ви не хочете спiвробiтничати з нами.
Ђле зрозумiйте, що тут нашi iнтереси збiгаютьсЯ.
- Ќiколи! - Ћтава знову пiдскочив. - —уєте, нiколи!
- ‚и ще не чули моєї пропозицiї.
- Ћднаково Я вiдкидаю її!
- I все ж вислухайте. - нурре вiдпив з келишка, витер губи, вiн тепер
не квапивсЯ, мав виглЯд людини, в Якої в розпорЯдженнi вiчнiсть, зате
Ћтава весь напруживсЯ, мовби виготувавсь до скоку, але штурмбанфюрер вдав,
що не зауважив стану свого спiврозмовника, знЯв зi свiчки нагар, постудив
на опечений палець, мовив далi спокiйно й розважливо: - ‚и трохи
вiдреставрували фрески... ’реба сказати, що зроблено це прекрасно, саме
так Я тiльки й мiг уЯвлЯти вашу роботу... Њожете не казати менi, Я й так
знаю, що реставрацiйними роботами керували ви... Ђле дозвольте й одне
зауваженнЯ... ‚и провадили цi роботи без Якогось плану. Ќе видiлЯли
головного й другорЯднего. Ќе вели пошуку найцiннiшого в першу чергу, а вже
потiм, що лишитьсЯ. ‚и знехтували найголовнiшим принципом усiх вiдкрить:
треба передовсiм вiдкривати великеї. ’iльки тодi прославишсЯ.
- џ не звик зароблЯти славу на чужiй працi, - спокiйно промовив Ћтава,
вiдходЯчи в тiнь, - та й Яка може бути ще слава порЯд з генiальним
художником, що творив дев'Ятсот лiт тому?
- ‘лава першовiдкривача - вам ще мало? Iєроглiфи без амполiона так i
залишились би безглуздими картинками. ’роЯ без лiмана вважалась би
вигадкою п'Яного неписьменного ѓомера, Який любив побрехеньки... Ђле
йдетьсЯ не про це... џ надто багато сьогоднi балакаю, але в мене був дуже
важкий день. I все ж, бачите, не забув про вас i прийшов, щоб довести нашу
вчорашню розмову до кiнцЯ. Љоротше: ми вам створимо всi умови, щоб ви
прославились вiдкриттЯм чогось великого в соборi. “Явiть собi: генiальна,
неповторна фреска, унiкум!
- Њожна подумати, що цiла нiмецька армiЯ вступила до Љиєва тiльки длЯ
того, щоб створити, Як ви кажете, менi належнi умови длЯ великого
вiдкриттЯ в ‘офiйському соборi. - Ћтава .вже вiдверто глузував з нурре,
але той вiдкидав глузуваннЯ, вiн настроєний був на серйозний, навiть
урочистий лад, вiн пiдвiвсЯ й проголосив, наче повноважний представник
перед iноземним посланником або корпусом журналiстiв:
- ‡ завтрашнього днЯ в вашому розпорЯдженнi буде все необхiдне i ви
повиннi вiдразу ж розпочати реставрацiйнi роботи з таким розрахунком, щоб
вiдкрити тiльки найцiннiшi розписи в Якнайкоротший строк.
- –е потрiбно вам длЯ блискавичного закiнченнЯ вiйни? - поцiкавивсЯ
Ћтава.
- ™е раз повторюю: дбаю за вас, професор Ћтава. Џовiрте менi: ми й самi
змогли б провести всi необхiднi роботи. ‡ нашою точнiстю й терплЯчiстю, з
нашим неперевершеним мистецьким досвiдом...
- ™о ж вас стримує? - ’епер Ћтава вже знав, чого вiд нього хочуть, вiн
мiг спокiйно вступати в суперечку з нурре, той перестав бути загадковим а
своїми намiрами, а отже, й страшним. - ђозпочинайте хоч завтра, але без
мене. •оч Як длЯ мене тЯжко говорити про собор так, але нiчого не можу
вдiЯти. ‚и завойовники. ‚и могли вже давно знищити i мене, i собор, i
мiсто... џкби Я був великим полководцем, Якби був головнокомандувачем,
очевидно, все зробив би длЯ того, щоб не вiддати вороговi Љиєва, Який длЯ
мене особисто є найбiльшою свЯтинею нашої iсторiї, але раз так сталосЯ...
’iльки вiдмовитисЯ вiд будь-Якого сприЯннЯ вороговi - ось i все.
- џ все ж таки радив би вам обдумати мою пропозицiю, - сказав нурре.
- џкщо ви гадаєте, що Я не мав часу длЯ обдумуваннЯ своєї поведiнки ще
за колючим дротом, а потiм учора в гестапо, то глибоко помилЯєтесь. Ќа всi
вашi чи там чиї б не були ворожi пропозицiї - тiльки нi! Ѓiльше нiчого.
- Ќiколи не треба висловлюватисЯ категорично, завжди треба лишати бодай
вузеньку стежечку длЯ вiдступу.
-_ Ќе звик.
- ‚и ще не вислухали мене до кiнцЯ.
- Ќе бачу в тому потреби.
- I все ж таки. Ќе гадаєте, що Я загрожуватиму особисто вам. –е було б
тривiально i недостойно навiть. Ђле ви маєте рацiю в одному: в тому, що
все могло вже бути знищено. ’ак, ви не помилилисЯ. I Якщо сьогоднi ще не
все знищено, то завтра це може статисЯ. Њи не приховуємо своїх планiв. Ќа
мiсцi ‹енiнграда, за наказом фюрера, буде утворено велике озеро длЯ наших
Яхтсменiв. Ќа мiсцi Њоскви ми насадимо бiр. ‡даєтьсЯ, там добре росте
сосна. Њожна буде розвести там березовi гаї. –е так прекрасно: бiлi берези
Як спогад про колишню ђусь. Ђ на мiсцi Љиєва? ™о ж, очевидно, ми не
станемо витрачати даром жодного,, шматка родючої української землi.
Ќайлiпше, Якщо тут заколоситьсЯ лан золотої пшеницi. ™о ви на це скажете?
- Ќарештi ви заговорили справжньою своєю мовою.
- ’ак от: “країна повинна буде стати длЯ нас постачальницею хлiба,
сировини i рабiв. †иттЯ аборигенiв, Якi тут вцiлiють, буде зведено до
однозначностi, до примiтиву. ЌiЯкої iсторiї, нiЯких спогадiв про минулу
велич. ’iльки гонитва за шматком хлiба щоденного, тiльки працЯ. ™о ви на
це скажете?
Ћтава мовчав. ‚iн i сам це вже передумав сотнi й тисЯчi разiв, не
вiрив, що таке може бути, але перебирав найгiршi припущеннЯ, готовий був
до всього. ’аки не стерпiв:
- Ѓрешете! Ќе вдастьсЯ!
- ‚ашого народу вже немає. “країна всЯ завойована вiйськами фюрера. Ђле
навiщо нам полiтичнi дискусiї? Њи з вами люди мистецтва й iсторiї. Њоже, Я
навмисне згустив фарби, щоб вас налЯкати. Њоже, надто далеко зазирнув у
майбутнє. Ќас ждуть справи невiдкладнi. ‘амо провидiннЯ послало мене, щоб
не тiльки порЯтував вас од простого фiзичного знищеннЯ, а ще й дав
можливiсть реабiлiтацiї духовної. ‚iдкрию вам ще одну велику таємницю, про
Яку тут не може знати нiхто. Њи органiзовуємо небачено великий музей
свiтової культури на батькiвщинi фюрера, в мiстi ‹iнц. ’ам буде зiбране
все, створене в високостЯх германського духу, i всi лiпшi здобутки
варварiв. „вi або три найпоказнiшi фрески ‘офiйського собору ми теж
вмiстимо в музеї, а пiд ними напишемо: "‚iдкрита професором Ћтавою в
‘офiйському соборi в Љиєвi". ‚и прославитесь на весь свiт. ‡розумiйте!
•удожники, Якi будували цей собор, невiдомi. –iлий свiт наповнений
анонiмами, великими й нiкчемними. Ђле ви пiднiметесь над усiма!
- Ќайбiльше пiднiмусЯ Я в той день,. - повiльно промовив Ћтава, - коли
всiх вас викинуть з моєї землi, з мого мiста, з мого життЯ.
- џ радив би вам подумати, професоре Ћтава. ЂрмiЯ фюрера непереможна.
‚сi вашi сподiваннЯ марнi. ‚ас жде або ж слава разом з нами, або ж...
- џ не боюсЯ нiчого, - сказав Ћтава.
- “ вас є син. ‚и повини подбати i про його майбутнє.
- Ќе треба чiпати дитину.
- Ќа жаль, у зонi вiйськових дiй...
- Џрошу вас припинити, цю розмову, - втомлено промовив Ћтава, -
однаково вiд мене вам нiчого не вдастьсЯ добитисЯ. ЌiЯкими погрозами'?
- ѓаразд, - розтав руками нурре, - шкодую, професоре Ћтава, Я
зробивусе, що мiг. ЏроЯвив максимум терпiннЯ.
- ’ак. ‚и справдi виЯвили гiдне подиву терттi-ннЯ.
- ‘подiваюсь усе-таки, що. ми ще побачимосЯ, - йдучи вже до дверей,
Якось мовби гмикнув нурре.
- Њоже. Ђле за iнших обставин.
- „о побаченнЯ, - сказав нiмець. - ‚и чуєте: Я кажу до побаченнЯ.
- Њоже. - Ћтава випроваджував його так, нiби сила тут була на його
боцi, а не на боцi штурмбанфюрера.
Љоли повертавсЯ, зачинивши за нiмцем вхiднi .дверi, в темному коридорi
обганЯв його за шию Ѓорис, гарЯче зашепотiв:
- Џравильно ти йому дав, батьку! Ћт же ж правильно дав фашиетюрiї
- ’и що - пiдслухував? - суворо спитав його батько.
- ’рiшки.
- •iба Я тебе вчив пiдслухувати?
- Ђле ж Я боЯвсЯ, що цей тип тобi щось заподiє.
-- Ќу гаразд, гаразд. Iди спати. „вi безсоннi ночi пiдрЯд - це вже
занадто навiть, длЯ такого жвавого хлопцЯ, Як ти.
- ™о ти хочеш тепер робити? - спитав син.
- Џодумаю. ‚ нас iз тобою безлiч часу, щоб думати. Џоки що ж - до
лiжка! Ќа добранiч.
-- „обранiч, батьку.
Ђ на ранок до них усе ж таки пробиласЯ кума з ‹iток. ‚они довго
шепотiли про вiщось з бабою ѓалею на кухнi, потiм баба ѓалЯ просунула
голову до кiмнати, де спав Ѓорис, спитала:
- Ќе спиш?
- „авно не сплю.
- Ќу, то пгди скажи професоровi, що кума казала... ђозбили цих
бусурманiв пiд Њосквою...
- ™о-о? - закричав Ѓорис, зiскакуючи з лiжка i пiдбiгаючи до дверей,
але баба ѓалЯ, знаючи його нестримнiсть, передбатливо сховаласЯ, та ще так
швидко, що хлопець не знайшов її вже й за дверима. ’одi вiн помчав до
кабiнету, зЯаюто, що батько Якщо й поспав трохи, то вже однаково там,
сидить, щось читав або просто думає, так нiби нiчого й не сталосЯ, нiби
Љиїв не окуповано, нiби немає на свiтi вiйни... Ђле ж вiн не знає
йайголовнiшого!
- Ѓатьку! - щосили закричав Ѓорис, влiтаючи до кабiнету. - Ѓатьку, нашi
розбили їх пiд Њосквою i женуть, женуть!..
‘ам вигадав, що женуть, сам здогадавсЯ, бо хотiв цього над усе, ще не
осЯгнув законiв вiйськової логiки (коли розбили, то .повиннi й гнати,
переслiдувати, - просто керувавсЯ своїм хлоп'Ячим палким бажаннЯм, уЯвлЯв,
Як десь у глибоких снiгах безпорадно борсаютьсЯ всi отi жалюгiддЯ в
рiзнобарвних шинелЯх, в бундючно-кумедних картузах, в пiлотках з
дочеплеиимЯ навушниками-латочками, з усiма їхнiми позументами, нашивками,
погонами, вiдзнаками, з їхнiми орлами й черепами.
- ‡вiдки ти взЯв? - повернув його до дiйсностi батько, - –е що -
вигадка?
’одi Ѓорис нарештi трохи заспокоївсЯ i розповiв Яро бабу ѓалю i її
куму, пiслЯ чого радiсний шал охопив уже й професора; вони обидва, не
змовлЯючись, вилетiли з кабiнету й побiгли до кухнi, щоб розпитати куму з
‹iток, почути вiд неї самої цю вiсть, кращої за Яку не могло бути нiде на
свiтi.
Љума сидiла, порозпускавши всi свої хустки, розчервонiла попри холод на
нетопленiй кухнi, настрiй у неї був такий, нiбито вона сама розгромила
фашистiв пiд Њосквою, а тепер сiла трохи перепочити, щоб гнати їх далi, i
з Љиєва, i з усiєї нашої землi.
- Ђ цi ж безбатченки, - казала вона, - забрали в мене би-тон i аусвайс
свiй паскудний забрали, кажуть: вже бiльше нiкс, уже до Љиєва не можна,
сиди вдома, бо в Љиєвi встановлюєтьсЯ, мовлЯв, новий порЯдок, а Я ж знаю,
сто чортiв йому в пуп, Який-то воно порЯдок, знаю ж, що вже нашi їм дали
ото пiд Њосквою, а воно менi бреше, що в Љиєвi порЯдок, так ти, бабо, сиди
в своїх ‹iтках через те... Ѓаби злЯкалисЯ тепер. „iтей не впускають до
Љиєва. ’аке їм пiд Њосквою нашi утворили! •отiла Я тому хвашистюрi
сказати, що брешеш ти, собако, то тебе пiд Њосквою... та подумала:
посадЯть у гестапу, Як скажу... Ђ вдома ж корова недоєна... ’а й корову ще
заберуть... Ѓо це ж тiльки й викручуюсЯ, що нiмецькому коменданту молоко
ношу, хай би вiн ним заливсЯ та подавивсЯ!
‚сi троє стоЯли, дивилисЯ на куму з ‹iток, нiхто не перебивав її, нiхто
не перепитував, не цiкавивсЯ, звiдки вона дiзналасЯ про подiї пiд Њосквою,
нiхто не пiддавав сумнiву її звiстку, бо кума з ‹iток сприймаласЯ Як
посланницЯ вiд широкого вiльного свiту в цьому стероризованому, вмираючому
мiстi; вони повiрили б навiть вигадцi, аби тiльки та вигадка пiднiмала їх
на духу, давала вiру в майбутнє, а тут же була чиста правда, професор
Ћтава згадував подiї вчорашнього днЯ, длЯ нього тепер зрозумiлою стала
зайнЯтiсть нурре зранку, ввiчливiсть Ћссендорфера, раптовий поспiх
штурмбанфюрера в намаганнi схилити його, Ћтаву, на виконаннЯ їхнього плану
пограбуваннЯ ‘офiї. ’ак, так, рони вже забiгали, мов рудi мишi, вони вже
ладнаютьсЯ до втечi й звiдси, тепер вони особливо небезпечнi, бо,
втiкаючи, намагатимутьсЯ забрати з собою найбiльшi скарби i завдаватимуть
жахливих руйнувань; ось тепер Якраз i треба зробити все, щоб стати їм на
завадi, поламати їхнi плани, не дати їм нiчого, захистити. Љожен на своєму
мiсцi. I вiн теж! ’ак, Як захищав собори вiд запалювальних бомб. Ђле тодi
було легше, простiше. ’ам потрiбен був тiльки пiсок та ще безсоннi
чергуваннЯ, то все в людських можливостЯх. Ђле Як тепер? џк?
- ’еперечки уже їм скоро кiнець, - казала кума з ‹iток, - Як не
поморозЯтьсЯ тут до бiсЯчого батька, то витовчуть їх нашi. Ћсь побачите,
товаришу професор, та згадаєте моє слово...
Ђ професор бивсЯ думкою в пошуках способiв протидiЯти нурре. џк? џк?
Љоли навiть їх виженуть звiдси за тиждень (а чом би й нi!), то й то вони в
своїй безсилiй злобi встигнуть висадити в повiтрЯ весь Љиїв, нiчого не
пошкодують, не здригнетьсЯ їхнЯ рука, Як не здригнуласЯ та рука, що
закладала вибухiвку пiд “спенський собор. Ѓо й що їм наша iсторiЯ, наше
мистецтво, душа народу нашого?
Ђле Як запобiгти? џк?
I раптом прийшло рiшеннЯ. ‚iн буде чергувати коло ‘офiї. ‚день i вночi.
‘кiльки зможе. ™об не дати їм завезти туди вибухiвку. „лЯ такого собору
потрiбно багато вибухiвки. Њоже, десЯток або й сотнЯ машин. ‚iн не
дасть!.. џк саме? Ќу, стане перед машинами й не пустить їх. •ай їдуть
через його труп. ’о й що? •iба цим чогось досЯгнеш? Ќад твоїм трупом
злетить у повiтрЯ ‘офiЯ. ’реба щось iнше. ’реба комусь повiдомити,
потiм... попросити чиєїсь помочi. Џартизани? Ђле де вони? I чи вони тут
є?..
„есь там когось розстрiлЯно, когось повiсили. Ђле чи то партизани?
’епер розстрiлюють i вiшають без провини, тисЯчi й сотнi тисЯч. ‚исаджено
мiст на ‘олом'Янцi, зiрвано водокачку на станцiї. Ђле чи то партизани, чи
поодинокi диверсанти? ’а й хто знає, може, пiд ‘офiєю вже дрiмають
руїнницькi зарЯди? ‘кiльки часу минуло, поки вiн сидiв за колючим дротом
на ‘ирцi? ‚iн перевiрить усе в соборi. Џристане на пропозицiю нурре
тiльки длЯ того, щоб перевiрити, чи немає в соборi вибухiвки. Ђ Якщо є?
Ђбо почнуть завозити? ™о тодi? „о куми з ‹iток? „о цiєї добродушної
балакучої жiнки? Ђле ж це божевiллЯ - припускати, щоб тiтка, що постачала
штурмбанфюреровi нурре молоко, має зв'Язок з партизанами!
I все ж.
- ‘кажiть, будь ласка, - звернувсЯ до куми з ‹iток професор, - Я мiг
би, в разi потреби, звичайно, прислати до вас свого Ѓориса? Ѓо хлопець
малий, а тут, самi бачите, може бути всього...
- ’а боже ж мiй! - сплеснула в долонi кума з ‹iток, - ’а ви тiльки бабi
ѓалi скажiть, то вона його прЯмо до мене... —ому йому тут i сидiти? ’а й
вам би, товаришу професор, Якби з Љиєва та в нашi лiси, бо тут же й голод,
i холод, i хвашйстюри цi.
- Ќi, нi, - квапливо промовив Ћтава. - џ повинен бути тут, џ залишусЯ в
Љиєвi, хоч би там що. Ђ за Ѓориса вдЯчний напевне...
’ак професор ѓордiй Ћтава прийнЯв рiшеннЯ створити свiй власний фронт
проти фашизму, трохи наївне, але чесне, може, єдино правильне в його
безнадiйному становищi вирiшеннЯ, нiким не вповноважений, окрiм власного
сумлiннЯ, нiким не посланий, нiким не пiдтримуваний, мав стати вiн, нiкому
не знаний, на захист свЯтинi свого народу перед силою, що переважала його
в тисЯчi й мiльйони, може, разiв, але не лЯкавсЯ цього, Як не лЯкавсЯ
колись великий художник, що створював ‘офiю, загубитисЯ в пiтьмi столiть
зi своїм iм'Ям i з своїми стражданнЯми.
‚iн кинувсЯ одразу на сходи, став стукати до помешканнЯ академiка
Џисаренка, зайнЯтого тепер нурре, але нiхто йому не вiдчинив: видно, тi
десь поїхали, в них тепер були повнi руки роботи, вони квапилисЯ
награбувати в Љиєвi Якомога бiльше; професор Ћтава, здаєтьсЯ, здогадавсЯ
тепер про справжню мiсiю нурре: певно, того, Як спецiалiста, послано сюди
або ж експертом, або й просто начальником такої собi грабiжницької
команди, що мала вивозити до Ќiмеччини всi мистецькi цiнностi, знайденi в
окупованому Љиєвi.
™об не гаЯти часу, Ћтава попрЯмував до ‘офiї. Њоже, нурре там. Њоже,
саме рознюхує, в Якому мiсцi найперше здирати штукатурку в пошуках ще не
вiдкритих шедеврiв, може, наставлЯє вже своїх нiмецьких реставраторiв...
Ђле на подвiр'Я ‘офiї Ћтаву не впустили. Ќе змiг вiн проникнути туди нi
з ‚олодимирської, де стоЯли два пикатi авто у матники, нi з площi Ѓогдана,
попiд дзвiницею, де теж стовбичило два охоронцi. Ћтава пiшов уздовж муру,
що оточував ‘офiйське дворище, хотiв було коло брами ‡аборовського
по-юнацькому подертисЯ на стiну, але по той бiк почуласЯ нiмецька мова,
там мовби марширували солдати, - скрiзь, по всьому Љи єву тепер
марширували солдати; вiн знову вийшов на Ѓогданову площу, гетьман
замахнувсЯ iграшковою булавою, картинно здiймаючи над Љиєвом конЯ, а
неподалiк од нього, не лЯкаючись нi чорного гетьманського огира, нi замаху
булави, вимар-шировувала сотнЯ жаб'Ячо-зелених нiмцiв i, щоб хоч трохи
зiгрiтисЯ, горланила дурну пiсеньку:
Warum die Mädchen lieben die Soldaten?
Ja, warum, ja, warum!
Weil sie pfeifen auf die Bomben und Granaten.
Ja, darum, ja, darum! '
—ому дiвчата люблЯть солдатiв?
’ак, так, чому!
’ому, що їм начхать на бомби i гранати.
’ак, так, тому!
‘унуло площею рiзнобарвне воїнство, їхали машини з берлiнськими
реєстрацiйними знаками, козирЯннЯ, витЯгуваннЯ в струнку, вистукуваннЯ
каблукiв - анi слiду того, що пiд Њосквою їм вчинено страхiтливого
розгрому, що незабаром доведетьсЯ забиратисЯ звiдси. Ќевже це має
протривати ще довго? џкби ж то вiн мiг поспитати когось, хто б мiг йому
вiдповiсти. Ќа жаль, був сам. Ћбрав добровiльну самотнiсть i тепер мав
спокутувати цей вибiр. ‹юдина, зрештою, платить за все.
‡ нурре вiн побачивсЯ тiльки ввечерi. ’ой метавсЯ по Љиєву зi своїм
ординарцем-асистентом цiлий день, був стомлений, але професора Ћтаву
впустив до свого помешканнЯ охоче, навiть з радiстю.
- ’ак буде лiпше, мiй любий професоре, так буде лiпше, - муркотiв,
пропускаючи Ћтаву поперед себе, а той iшов по знайомих колись кiмнатах
академiка Џисаренка i не впiзнав тут нiчого. Ќе було книжок, не було
звичних простеньких меблiв, повсюди тепер виблискувала бронза, стоЯли
меблi в стилi ‹юдовiка XVI (де й набрали в Љиєвi такого!), дорогi вази
датської порцелЯни спокiйних тонiв надморського неба, в срiбних
кнЯзiвських трисвiчниках стiкали воском височеннi свiчi, в кабiнетi -
письмовий стiл в стилi рококо, мовби вивезений з самого ‚ерсалЯ, за ним -
дерев'Яний стiлець iз спинкою, вирiзьбленою в формi двоголового орла, з
меблiв росiйського iмператорського дому, а з цього боку - длЯ вiдвiдувачiв
- два фотелi, глибокi, спокiйнi, в тьмЯному полиску темно-вишневої шкiри.
- ‘игари? ‘игарети? - гостинно поспитав нурре. - Ђх, Я забув: ви не
курите. ’одi - шнапс, коньЯк, ром чи горiлка? Џрошу сiдати. ђадий вас
бачити в доброму здоров'ї i...
‚iн ще хотiв, мабуть, додати "з добрими намiрами", але Ћтава не став
його слухати до кiнцЯ, не сiдаючи, не вiдходЯчи вiд порога, похмуро
промовив:
- џ намагаюсЯ обдумати вашу пропозицiю, але перш нiж сказати про своє
рiшеннЯ, повинен оглЯнути ‘офiю, щоб пересвiдчитисЯ, що там не завдано
нiЯкої шкоди.
Ќе казав "прошу", взагалi нiчого не просив - вимагав, i нурре чи то
вдав, що не помiчає iмперативного тону, чи то просто вирiшив не зважати на
форму, в Якiй висловлювавсЯ професор Ћтава, длЯ нього важлива була суть
професорових слiв, вiн зрадiло розвiв руками, пiшов до Ћтави, нiби хотiв
його обнЯти, аж той позадкував злЯкано, але штурмбанфюрер вчасно спинивсЯ,
вигукнув:
- ‡автра вранцi ви матимете перепустку длЯ проходу в собор вдень i
вночi i можете приступати, професоре! џ радий за вас. –е прекрасно!
- Џерепустку також длЯ мого сина Ѓориса, - так само похмуро мовив
Ћтава, - вiн мiй помiчник. Ѓез нього Я не можу.
- ѓаразд, гаразд, все, що скажете. Ђле присЯдьте, професоре! џ не можу
вас так вiдпустити! Њи послухаємо з вами музику! ‘ьогоднi з ‚iднЯ
передають ѓайдна! Ђдже ви, мабуть, давно слухали музику, професоре.
- џ слухаю її тепер щоднЯ, - сказав Ћтава i, не прощаючись, пiшов до
виходу, даючи штурмбанфюреровi на дозвiллi ламати голову над питаннЯм, Яку
ж саме музику слухає радЯнський професор: чи то солдатськi спiви на
вулицЯх, чи то притаєну, задушену музику власного серцЯ, що прагне волi,
чи, може, й пiдпiльне радiо, Яке в цi днi передає длЯ всiх радЯнських
людей найвищу музику - музику першої великої перемоги пiд Њосквою. Ђле в
нурре було повно своїх клопотiв, щоб задумуватисЯ ще над випадково
кинутим словом чоловiка, Який однаково ж завтра стане спiльником. -
Ћссендорфер! - покликав вiн бадьоро.
‚ соборi було холодно, темно i тихо. ’ут можна забути про I колотнечi й
незатишнiсть довколишнього буттЯ, замкнутисЯ в своїх думаннЯх, бо собор
сам ЯвлЯє собою iдеальну замкненiсть, згармонiйовану рересленiсть
простору. ‘обор має власне життЯ, навiть покинутий людьми i служебками.
“серединi, за товстелезними кам'Яними стiнами, вiн зостаєтьсЯ вiчно
рухомим, з тiсних придавленостей тектонiчної маси випручуютьсЯ вгору, вище
й дужче, аж поки злiтають у центральному куполi в безвiсть, неосЯжну оком,
вiд центральної нави правобiч i лiвобiч вiдбiгають нави боковi, нави
гармонiйно з'єднуютьсЯ, сполучаютьсЯ, непомiтно зливаютьсЯ, переходЯть
одна в одну, їх чергуваннЯ ритмiчне, мов мелодiЯ елегiйного вiрша, що
спираєтьсЯ на постiйно триваючу змiннiсть. ‚ цьому соборi можна ходити без
кiнцЯ так само, Як довкола замкненої в своїй вiчнiй красi мармурової
колони, i дивитисЯ теж без кiнцЯ, Як той легендарний Ќарцiс на своє
вiдбиттЯ в нескаламученiй водi. ЉамiннЯ вийшло з простору, i простiр
вийшов з каменю, мозаїки в тихому сЯЯннi смальти струмують, мов зорi на
небеснiй банi, важкий похмурий блиск золота на рiзьбленому iконостасi
пiдпирає Євхаристiю з апостолами, що в знервованому поспiху прЯмують до
свЯтого хлiба, i тiльки ЊарiЯ Ћранта з руками, пiднесеними чи то в
благословеннi, чи то в намаганнi захистити людей од лиха, здаєтьсЯ
непорушною пiд склепiнчатою конхою центральної абсиди, але потiм помiчаєш,
що й вона теж прагне вирватисЯ з-пiд того тисЯчолiтнього тЯгарЯ, теж
спуститисЯ до людей, вплестисЯ в цей вiчний самодостатнiй рух, Який
(єдиний) може порЯтувати вiд дрiбних, буденних, нiкчемних клопотiв
щоденностi, вiд злочинностi, бруду, зрад, ганьби.
|–ей собор вже з першого днЯ його iснуваннЯ, певно, мало хто вважав за
житло длЯ бога - вiн сприймавсЯ Як надiйний притулок людського духу, тут
вiдразу задомовивсЯ дух громадЯнства i мудростi тих, хто вибудовував
державнiсть Љиївської ђусi, може, тому й не боЯлисЯ звинувачень у
богохульствi усi тi хани, кнЯзi, королi, що налiтали в рiзнi часи на Љиїв
i найперше плюндрували собор ‘офiї, i кожен намагавсЯ зiтерти його з
земної поверхнi, але собор стоЯв уперто, несхитно, вiчно, так нiби не
будований був, а вирiс iз щедрої київської землi, став її продовженнЯм,
гучним її криком, її спiвом, мелодiєю, барвою.
„иво!
"‡аложи же џрослав град великий, у него же града суть врата златые,
заложи же и -церковь свЯтыЯ ‘офии", - це лiтописець.
Њоже, будовано цей собор у сльозах, проклЯттЯх i кровi, може з
урочистим спiвом i радiстю, - хоч Як там було, але пiднЯвсЯ вiн у тiй
землi, Яка не знала кам'Яних споруд, у землi, Яку називали землею багатьох
городiв, та були то городи дерев'Янi, горiли вони так часто, що не
встигала потемнiти ще й стружка на нових будiвлЯх; i от над цими
дерев'Яними городами, над звичною нетривалiстю й тимчасовiстю вознеслосЯ
рожеве кам'Яне диво: небаченої величi й краси храм, Який за розмiрами
поступавсЯ лише константинопольськiй ‘офiї, а за ‘воїм внутрiшнiм i
зовнiшнiм убранством, за своєю пишнотою i барвистiстю не мав рiвних у
цiлому свiтi.
"“крашен златом, серебром и камением драгим и сосуды честными, был
дивен и славен всем окружным странам, Якоже ин не обрЯщетсЯ во всем
полунощи земном от востока до запада", - це Iларiон, при Якому будуваласЯ
‘офiЯ, єдиний учасник, голос Якого дiйшов до нас крiзь вiки. –ей собор був
барвистий, Як душа й уЯва народу, що створив його. I стоЯв вiн посеред
темрЯви, чвар, бiдностi й нещасть того часу, стоЯв неторканий сто тридцЯть
два роки вiд його першого освЯченнЯ, тобто з тисЯча тридцЯть сьомого року,
кожне поколiннЯ намагалосЯ чимсь прикрасити ‘офiю, кожен кнЯзь, мудрий чи
дурний, щедрий чи скупий, прагнув виказати свою благочестивiсть i
збагачував собор дорогоцiнним посудом, коштовними ризами i рiдкiсними
книгами.
‚перше пiднЯли на собор руку кнЯзi, що вийшли з тої самої ‘уздальської
землi, де колись кнЯжив творець ‘офiї џрослав Њудрий. “ 1169 роцi Ђндрiй,
Якого згодой - 6 iронiЯ! - названо Ѓоготлюбським, послав проти Љиєва
ополченнЯ одинадцЯти пiвнiчноруських кнЯзiв на чолi з своїм сином
Њстиславом. ‹иш два днi тривала облога Љиєва, а на третiй день,
дванадцЯтого березнЯ, пiслЯ приступу Љиїв узЯто, чого не бувало до того
нiколи. Љарамзiн у своїй "€стории государства ђоссийского" з болем написав
про цей день: "Џобедители, к стыду своєму, забыли, что они ђоссиЯне; в
течение трех дней грабили не только жителей и домы, но и монастыри,
церкви, богатый храм ‘офийский и „есЯтинный, похитили иконы, драгоценные
ризы, книги, самые колокола" (т. II, 316).
‡годом той грабунок пробувано усправедливити гарЯчим бажаннЯм
Ѓоголюбського зосередити найбiльшi свЯтощi в засновуванiй ним столицi
‚олодимирi (так i вкрадена з Љиєва славнозаiсна iкона божої матерi
перейшла до iсторiї пiд назвою ‚олодимирської). ’ак нiби не один бог був
длЯ всiх кнЯзiв.
Ђле треба називати речi своїми iменами. џкщо пограбував "мать городов
российских" i-найдивнiший собор нашої землi один кнЯзь i його ще й
похвалено та названо Ѓоголюбським, то чому б не спробувати й iншим?
—ерез тридцЯть два роки, в сiчнi 1202 року, Љиїв взЯтий був кнЯзем
ђюриком ђостиславовичем, Який привiв собi на пiдмогу ще й половцiв з
ханами Љончаком i „анилом ЉобЯковичем. ѓiрко плакав лiтописець над долею
Љиєва: "€ сотвориша велико зло в ђусской земли, Якого же зла не было от
крещениЯ ђусской земли... Њитрополию свЯтую ‘офию, и „есЯтинную свЯтую -
Ѓогородицу разграбиша, и монастыри все, и иконы одраша, и иные поимаша, и
кресты честные, и сосуды свЯщенные, и книг, и порты блаженных первых
кнЯзей, еже бЯше повещали на памЯть собе, то все положиша себе в полон".
‚ 1240 роцi Љиїв був знесений з лицЯ землi Ѓатиєм. ‡авалиласЯ навiть
„есЯтинна церква, у Якiй пробували знайти свiй останнiй рЯтунок вiд
татарської орди старi, жiнки i дiти. I тiльки ‘офiЯ, сплюндрована, обдерта
зсередини, вцiлiла, стоЯла над пожарищем, над попелом i руйновищем, i
пiдносила бого-матiр свої руки в молiннi за Љиїв на стiнi, поставленiй
древнiм будiвничим так мiцно, що не взЯли її татарськi пороки. ’одi й
названо ту стiну Ќерушимою, бо повiрили люди, що вiчно •стоЯтиме цей
великий i предивний собор i вiчно здiйматиме, захищаючи їх, свої руки,
створена великим художником першо-вiкiв скорботноока жiнка.
‘тоЯв собор i при кнЯзевi литовському ѓедiмiнi, що зайнЯв Љиїв через
вiсiмдесЯт лiт пiслЯ ЃатиЯ, i при татарському хановi …дигею, Який грабував
‘офiю вже в 1416 роцi, не зачепила його й пожежа Љиєва, що її полишив по
собi кримський хан Њенглi-ѓiрей 1482 року.
Љоли вже нiчого було грабувати, лишилисЯ самi тiльки стiни ‡ ледь
помiтними пiд патиною столiть фресками i мозаїками, Яких видовбувати нiхто
не став, - мабуть, тому, що високо або ж надто забарно, грабiжники ж
завжди кваплЯтьсЯ (чому доказ i нетерплЯчка нурре, Який хотiв би за
мiсЯць знайти пiд давнiми записуваннЯми найдорогоцiннiшу фреску в соборi
i, мерщiй вирiзавши її, вiдправити в свiй фатерлЯнд), тодi настали часи,
коли однi прагнули Якось, вiдбудувати собор, iншi ж намагалисЯ будь-що
полишити в ньому свої слiди. ’ак, унiати, Якi володiли ‘офiєю тридцЯть
шiсть лiт,-не здобулисЯ бiльше нi на що, Як забiлити вапном усi фрески, й
мозаїки, i грецькi написи, Якi дратували їхнє око, звичне до латини.
‚ладика Њолдавський Џетро Њогила, що через шiсть рокiв I ЏiслЯ унiатiв
став київським митрополитом, був першим, хто вiдбудував i змiцнив собор,
перед тим столiттЯми плюндрований i знищуваний. ‚iн пiдтримав древнi стiни
контрфорсами, вибудував новi арки в захiднiй частинi храму, поставив
вiльна нових куполiв i фронтонiв, полагодив старi куполи, надбудував
верхнi галереї, при ньому собор знов засЯЯв своїми мозаїками i фресками
зсередини, хоч, здаєтьсЯ, зовнiшнi розписи на той час уже були понищенi.
‘еми рокiв не дожив Џетро Њогила до великого днЯ. ‚iн помер, маючи
всього лиш п'ЯтдесЯт рокiв. ‘iм останнiх рокiв свого життЯ вiддав
прикрашенню й вiдбудовi Љиєва, найперше ж - великої ‘офiї, мовби
передчуваючи день шiстнадцЯтого сiчнЯ 1654 року, коли в соборi митрополит
‘ильвестр Љосов при гетьманi Ѓогданi •мельницькому i послах царЯ ЋлексiЯ
Њихайловича звершив урочисту вiдправу на честь присдианнЯ “країни до
ђосiї.
™е сто рокiв - i вже останнiй великий будiвничий i прикрашатель собору
митрополит ђафаїл ‡аборовський наставив у ‘офiї ось цей рiзьблений
визолочений iконостас, зроблений карпатськими дуборiзами, серед Яких
минуло дитинство самого ђа-фаїла, поставив срiбнi царськi врата (де вони
тепер?), збудував велику ‘офiйську дзвiницю з дзвонами, найбiльший з Яких
важив вiсiмсот пудi'в.
Њожна б згадати, скiльки полiтичних пристрастей i чвар розбилосЯ об
стiни цього собору, скiлькох бачив вiн можикх, скiлькох нападникiв i
молiльникiв. Ѓагато рук будувало й захищало собор, ще бiльше рук, мабуть,
замахувалосЯ иа нього, але, мабуть, нiколи ще не нависала над ‘офiєю така
загроза, Як нинi, бо й вiйни, здаєтьсЯ, такої не звала нi наша землЯ, нi
цiле людство.
Љолись були просто невмiлi примiтивнi грабiжники, тепер насунули
озброєнi всiма досЯгненнЯми науки и технiки канiбали, Якi, грабуючи,
мерщiй затирають усi слiди по грабункад, та ще й пiдводЯть пiд свою
зловiсну дiЯльнiсть теорiї про так звану вищiсть нiмецького духу.
ѓордiй Ћтава довго стоЯв, притримуючи за руку Ѓориса, посерединi
собору, потiм вони повiльно пiшли помiж камiнними, всуцiль обписаними
фресками стовпами, пiшли во самому дну химерного барвисто-кам'Яного морЯ,
двоє людей, загублених серед мовчазної пишноти, серед вiчного струмуваннЯ
гармонiї, їхнi кроки вiдлунювалисЯ десь далеко позаду, луна гримiла й
гупала, хоч Як тихо намагалисЯ вони ступати по залiзних плитках пiдлоги,
собор видававсЯ безмiрним длЯ цих двох, вони ходили довго й уперто, аж
поки старший лишив молодшого там, звiдки вони розпочинали своє ходiннЯ,
звелiв йому стерегти вхiд од нежданих вiдвiдувачiв, Якими тепер могли бути
тiльки вороги, а сам вирушив у новi мандри, задлЯ Яких, власне, й
добувавсЯ до собору.
‚iн зiйшов на хори, обстукав там кожну пiдпору, кожен вiдомий йому
тайник, оглЯнув примiщеннЯ, де зберiгаласЯ фрески, вЯртзанi з стiн
зруйнованого через його провину Њихаїйлiвського монастирЯ; фресок там не
було, взагалi нiчого не лишилосЯ: гер нурре вже побував тут, вже вивiз
длЯ музею фюрера першi свої здобутки. ™о ж, Ћтава й не здивувавсЯ,
втрачено -бiльше, тепер iшлосЯ про те, щоб не втратити, може,
найголовнишого.
‚iн забравсЯ аж пiд куполи, оглЯнув усi горнища собору, не лЯкаючись
дикого холоду й пронизливих протЯгiв, обмацував кожен пiдозрiлий предмет,
розривав кожну купу лахмiттЯ, дрЯпаючи руки, розкидав звалища будiвельного
мотлоху.
‚iн проник у пiдземеллЯ собору. Џевно, фашисти побоЯлисЯ поткнутисЯ
сюди, може, остерiгалисЯ мiн або засiдки, тут мiг вiльно просуватисЯ
тiльки вiн, бо перед його очима вiдбувалисЯ розкопки, Якi перервано
вiйною, вiн сам уперто вимальовував плани софiйських пiдземель,
намагаючись вiдтворити їх у первiсному виглЯдi й тим самим бодай трохи
наблизитисЯ до розв'ЯзаннЯ загадки про книгосховище џрослава Њудрого. •ай
навiть воно давно вже очищене грабiжниками, хай вiн спiзнивсЯ на кiлькасої
рокiв, Як спiзнювалисЯ на цiлi тисЯчолiттЯ всi археологи, Якi розкопували
гробницi єгипетських фараонiв, знаходЯчи в них тiльки слiди перебуваннЯ
метких доiсторичних злодiїв. Ђле Як знати? Њоже, Як тому англiйцевi, що
врештi знайшов у „олинi –арiв запечатану всiма царськими печатЯми
неторкану гробницю ’утанхамона з її золотими саркофагами, йому теж могло б
пощастити i його лопата теж вдариласЯ б о камiнь тисЯчолiтнього склепiннЯ,
пiд Яким лежать покладенi за велiннЯм џрослава першi книги Љиївської ђусi,
i перший, єдино правдивий лiтопис, i всi записи, що стосувалисЯ
спорудженнЯ собору i загадкового художника, про Якого Ћтава мав клапоть
пергамену з надiрваним iм'Ям i недописаним словом?
‚iн стоЯв у темному, холодному, вiльготному пiдземеллi перед безладним
завалом глини, за Яким, може, ховавсЯ той вимрiЯний хiдник, що вiв до
свЯтаЯ свЯтих. “ такiй глинi багато лiт тому ще молодий ѓордiй Ћтава
знайшов засмолений горщик, Який врiс помiж корiннЯм старезного, безлiч
разiв зламуваного бурЯми дуба. „уб стоЯв над самим краєм глинЯстого
київського урвища, половина його корiннЯ вже безпорадно звисала з кручi,
вiн ждав свого кiнцЯ, i той кiнець прилетiв з ураганом i зливою; з-пiд
дуба вимило рештки землi, за Яку вiн тримавсЯ, дерево тЯжко звалилосЯ
набiк, вивергаючи з глибини новi маси глини, i тодi хтось побачив ту
посудину, затиснуту цупким чорним корiннЯм, немов старечими, але ще
мiцними в своїй упертостi руками, а що в iнститутi Ћтава був наймолодший i
в таку негоду не хотiлосЯ бiгти через усе мiсто за перелЯканою дiвчиною,
Яка прибiгла з криком, що знайшла щось дуже iсторичне, то й послано саме
Ћтаву.
„ев'Ятсот рокiв майже пролежав той глек, чекаючи на молодого аспiранта
ѓордiЯ Ћтаву, нiс до нащадкiв велику тайну, Якою знехтувала iсторiЯ,
примхлива й перебiрлива. „Яка тому далекому предковi, що керувавсЯ в своїх
дiЯх ветхозавiтною настановою пророка Iєремiї: "‚озьми сi записi та й
зложи в глинЯну посудину, щоб вони там могли передержатись довгий час".
ЏередержалисЯ не зовсiм. ‚олога проникла навiть крiзь-обпалену глину,
зiпсувала половину пергамену, вцiлiло тiльки трохи запису, але й того
виЯвилосЯ досить, щоб дати Ћтавi роботу на цiле життЯ. I то все длЯ того,
щоб тепер перекреслити всю цю роботу, всi його пошуки, зiставленнЯ,
здогадки, найстрашнiше ж - знищити самий собор!
Ђле вiн не дасть цього зробити! ’епер, коли переконавсЯ, що ‘офiю ще не
начинено руїнницькою вибухiвкою (видно, їм справдi залежало на тому, щоб
знайти тут длЯ себе щось незвичайне), Ћтава мiг спокiйнiше й розважливiше
обдумати свiй намiр зберегти собор. Џередовсiм не слiд було втрачати
контакту з нурре, повернути всю справу так, щоб тому тiльки здавалосЯ,
нiби вiн використовує радЯнського професора, насправдi ж - використати
фашиста самому, перетворити його на мимовiльного свого помiчника й
спiльника.
‡нову був вечiрнiй вiзит до штурмбанфюрера, до помешканнЯ академiка
Џисаренка, забитого вкраденими в київських музеЯх унiкальними меблЯми, але
цього разу Ћтава вже не квапивсЯ, дав умовити себе сiсти в один з вигiдних
шкiрЯних фотелiв, з насолодою доторкувавсЯ до рипучої шкiри: шкiра пахла
старим звичним життЯм, в кiмнатi було тепло, бо нiмцi нарештi
вiдремонтували нагрiваннЯ длЯ цього будинку, заселеного високими
функцiонерами, знайдено паливо, i ось сьогоднi зранку цЯ оселЯ стала одним
з осередкiв блаженного тепла в замерзлому, голодному, вмираючому Љиєвi. Ђ
фотель так приємно холодив у теплiй кiмнатi, гарно було б посидiти тут,
прикривши очi повiками, подумати про своє. нурре ввiмкнув "’елефункен", з
приймача текла просвiтлена моцартiвська мелодiЯ, ще десь у Європi
знаходилисЯ не зачепленi вiйною музиканти, i диригент ставав за пульт у
незмiнному фраку, постукував паличкою, закликаючи до уваги й
зосередженостi, i скрипалi пiдсовували пiд свої ЏiдборiддЯ складенi
вчетверо бiлi хусточки, щоб не витираласЯ дека скрипки, а вкiнцi диригент
вдЯчно потискував руку першiй скрипцi, вклонЯвсЯ оркестрантам...
- ’ак от, - сказав Ћтава, бо нурре мовчав, вдавав, нiби весь
заполонений музикою, насправдi ж вистежував кожен Ћтавин порух i, весь
внутрiшньо випружившись, ждав, що той скаже,- Я оглЯнув собор...
- I! - не витерпiв усе-таки нурре.
- ‚ самому соборi нiчого не поруйновано i не зачеплено, але пропали...
- ‚и про деЯкi речi, що там зберiгалисЯ? - перебив його нурре. - Њи їх
просто заховали в надiйному мiсцi...
Ћтава не став уточнювати, Яке те "надiйне мiсце", бо й так добре знав,
та й не про це йому йшлосЯ.
- џк ви, очевидно, розумiєте, - повiв вiн обережно далi, - менi
потрiбнi робiтники. „освiдченi реставратори. ‹юди, що знають свою
справу...
- Ќеодмiнно, неодмiнно, - окивав головою нурре.
- џ не знаю, чи пощастить менi розшукати моїх спiвробiтникiв, з Якими Я
вiв реставрацiйнi роботи перед вiйною, бо в мене жодних даних, де й хто з
них. —и вони лишилисЯ в Љиєвi, .ди пiшли на фронт, чи, може, вбитi,
арештованi...
- џ про це подумав уже, - сказав нурре.
- ’рохи передчасно. - Ћтава не мав намiру поступатисЯ будь у чому. -
‹юдей повинен добирати Я сам. ђаз Я вiдповiдаю...
. - Њiй любий професоре, - нурре знову перебирав розмову в свої руки,
знову ставав паном становища, вважаючи, що радЯнський професор уже
покладений на обидвi лопатки, - дозвольте нагадати вам, що вiдповiдаю все
ж таки Я. ‡вичайно, в.свою чергу за безпосереднє виконаннЯ вiдповiдаєте й
ви, але, є вища вiдповiдальнiсть, тЯгар Якої лЯгає тiльки на мої плечi.
’ому Я повинен був заздалегiдь подбати про все. ‚и матимете вже завтра
необхiдну кiлькiсть людей, це досвiдченi, висококвалiфiкованi
реставратори, ви не розчаруєтесь в їхньому вмiїнi i в їхньому
працелюбствi...
- •то цi люди? - стривожено спитав Ћтава.
- –е прекраснi нiмецькi реставратори, щоправда, на них солдатськi
мундири, але тут уже нiчого не вдiєш, та й не грає ролi, в Якому мундирi
той, хто виконує свою роботу вмiло й ретельно.
- Ђле мої помiчники...
- Џро це не може бути мови. Ћкрiм вас, до собору не буде впущено
жодного з мiсцевих жителiв! –е свЯтинЯ мистецтва, i ми не можемо
рискувати!
Ћтава мовчав. ‚они не можуть рискувати... ‚iн метавсЯ в безвиходi. ™о
робити? ‡нову вiдмовлЯтисЯ? Џлюнути цьому есесiвському професоровi в пику?
ЉинутисЯ на нього? ’о й що? •iба цим порЯтуєш собор? “Явив себе на чолi
бригади єфрейторiв-реставраторiв. џкщо в Љиєвi є пiдпiльники, вони повиннi
вистежити його в першi ж днi робiт i вбити, Як шолудивого пса! Џрофесор
Ћтава очолює групу високодосвiдчених нiмецьких реставраторiв у ‘офiйському
соборi! ‚iдкриттЯ унiкальних фресок, зробленi професором Ћтавою з
допомогою групи високотехнiчних нiмецьких реставраторiв! ’епер усi його
зусиллЯ видавалисЯ йому так само наївними, Як отi крадiжки мiшкiв з пiском
в першi тижнi вiйни. Џоки вiн тЯгав пiсок, ждул фашистiв з повiтрЯ, вони
ввiйшли до Љиєва з землi. ‚iн намагавсЯ рЯтувати собори з покрiвлi, а
вороги заклали тонни вiбухiвки в пiдземеллЯх, i “спенський собор злетiв у
повiтрЯ, виивсЯ уламок стiни з скорботними постатЯми фрескових андiв. Ђле
вiдступати не мав куди. ЏозостанетьсЯ впертим бодай у своїй наївностi!
- ѓаразд, - сказав, пiдводЯчись з нагрiтого фотелЯ, Ћтава, - не
приховаю, що менi прикро, Я звик працювати з своїми людьми, але однаково
не менi належить право вирiшувати, Я можу тiльки згоджуватисЯ або нi, а
вже раз Я перед тим дав свою згоду, то не стану ламати слова.
- ‚и подобаєтесь менi бiльше й бiльше, мiй любий професоре, - пiдвiвсЯ
з свого iмператорського стiльчика й нурре. - Њоже, ще побудете в мене?
Њiй Ћссендорфер готує холостЯцьку вечерю...
- „Якую, менi б хотiлосЯ спочити.
- џ дЯкую вам, професоре. Ћтже, роботи можете розпочати завтра вранцi.
‚се буде до ваших послуг.
Љоли на ранок Ћтава разом з Ѓорисом прийшов до собору, вiн змертвiв.
џкщо й вимальовувалисЯ йому будь-коли апокалiптичнi видiннЯ кiнцЯ свiту,
то ось одне з них! Џосеред центрального нефу, перед рiзьбленим iконостасом
сiмнадцЯтого столiттЯ палахкотiло величезне вогнище, а навколо нього
вистрибували одЯгненi в довжелезнi, широкi, мов попiвськi рЯси,
зеленкуватi шинелi нiмецькi солдати, наставлЯли до полум'Я руки з
розчепiреними пальцЯми i безладно виспiвували:
Warum die Mädchen lieben die Soldaten?
Ja, waruni, ja, warum!
ђозчервонiлi морди, мертвий полиск вирЯчених на вогонь очей, чорна
кiптЯва вириваєтьсЯ з рухливого кола, твореного цими зловiсними постатЯми;
весь собор завмер, в ньому немає того вiчного гармонiйного руху, Який ще
вчора оповивав тут професора i його сина, все заклЯкло й принишкло, навiть
вiдлуннЯ звукiв сьогоднi немає тут, i слова безглуздої пiсеньки, щойно
викричанi, мовби знов падають назад, до чорно вiдкритих ротiв, до тих
iдiотських солдатських горлЯнок, горлЯнки душатьсЯ словами й виштовхують
їх знову й знову:
Ja, warum, ja, warum!
- •то тут старший? - вигукнув Ћтава, пересилюючи верескнЯвi виспiви
солдатнi. џкась постать вiддiлиласЯ вiд кола.
- џ професор Ћтава, - сказав ѓордiй, - вiдповiдаю за всi роботи.
‚имагаю абсолютного послуху. Ќегайно загасити вогнище i не смiти бiльше
чинити тут таких неподобств. –е - собор, запам'Ятайте! ’ут не палили
вогнищ навiть найдикiшi люди в iсторiї.
Џо-нiмецьки слово "собор" звучало багатозначно: "„ом". Ђ. може, то так
здалосЯ Ћтавi? Њоже, передчував уже тодi вiн, що це буде його останнiй
притулок, останнiй i вiчний дiм?
ђIЉ 1015
‘…ђ…„‹I’’џ. ЌЋ‚ѓЋђЋ„
Ќо Ѓог не вдасть дьЯволу радости.
‹iтопис Ќестора
‚исокi свiчi в срiбному трисвiчнику горiли в кнЯжiй ложницi до глибокої
ночi.
џрослав читав привезену йому за великi грошi з Ѓолгарiї книгу свЯтого
отцЯ церкви Iоанна „амаскина. "Ќема нiчого вищого за розум, бо розум -
свiтло душi, а нерозум'Я - тьма. џк позбавленнЯ свiтла творить тьму, так i
позбавленнЯ розуму по-темнює смисл. Ѓезсмисленiсть властива тварЯм, людина
ж без розуму - немислима. Ђле розум не розвиваєтьсЯ сам собою, а потребує
наставника. Џриступимо ж до єдиного навчителЯ iстини - •риста, в Якому
заключаютьсЯ всi тайни розуму. Ќаблизившись же до дверей мудростi, не
вдовольнимосЯ цим, але, з надiєю на успiх, будемо штовхатисЯ в них".
ЉнЯзь вiдсунув книгу, довго дививсЯ в свiтлий свiчний вогонь. †дав, що,
викликанi книжною премудрiстю, прийдуть власнi думки, але в головi стоЯла
Якась важка, гойдлива стiна, серце кнЯзевi билосЯ пришвидшено, мов по
довгому бiгу, насилу стримавсЯ вiд того, щоб не схопитисЯ i справдi не
бiгти кудись. Људи ж? †ив останнi мiсЯцi в душевному сум'Яттi, вiдчував
розтерзанiсть в серцi. ‡акусив губу, знов пiдсунув книгу.
"•оча iстина не потребує барвистих прикрас, але вони необхiднi длЯ
запереченнЯ проти тих, хто спираєтьсЯ на ложний розум. Iстину треба
дослiджувати не марнослав'Ям, а смиреннЯм".
џкби ж то хто-небудь мiг йому заперечити в будь-чому? „овкола був
тiльки послух i догiдливiсть - повсюднi й почаснi супутники кнЯжої влади.
•iба що ‡абава? Ђле геть, геть! йдетьсЯ про справи набагато вищi. ‰ому
потрiбна тiльки мудрiсть, тiльки просвiтленiсть розуму, а все, що
скаламучує, затемнює, спантеличує, - геть!
"™о є фiлософiЯ? ”iлософiЯ є страх божий, добродiтельне життЯ,
уникненнЯ грiха, удалiннЯ вiд миру, пiзнаннЯ божественних i людських
речей, вона вчить, Як чоловiк дiлами своїми повинен наближатисЯ до бога".
‘iмдесЯт глав мала в собi книга велемудрого iнока з Єрусалимського
монастирЯ свЯтого ‘ави, довго бивсЯ кнЯзь над тЯжкими словесами,
пересилюючи в собi нуртуваннЯ кровi, аж поки заснув сном тЯжким i
уривчастим пiслЯ пiзнього читаннЯ.
‚же вдарили першi морози, налагодилисЯ шлЯхи до Ќовгорода, кнЯзь ждав
вiстей, але вiстей не було нi з Љиєва, нi з варЯг, зате, мовби в
передчуттi возвишеннЯ џрославового, посунули до нього прочани, мандрованi
iноки, свЯтi люди, Якi бували в далеких заморських землЯх, а тепер
розносили по всiй ђуськiй землi чудеса, бачити Якi вони сподобилисЯ.
Ѓачили ж вони в Єрусалимi на мiсцi розп'ЯттЯ Iсуса •риста розщiлину, крiзь
Яку пролиласЯ його кров на голову Ђдамову. Ѓачили стовп „авидiв, де вiн
склав псалтир. Ѓачили колодЯзь џкова, коло ‘ихема, де Iсус бесiдував з
самарЯнкою. Ќайбiльшим же чудом була в Єрусалимi свiтлiсть, Яка низходить
з неба в час вечiрнiй у велику суботу i запалює кадила. ‘вiтлiсть та схожа
на кiновар, багрЯна вона, Як кров, а кадила загорЯютьсЯ вiд неї тiльки
православнi. Џiдносили свiчку, запалену од того небесного свiтiннЯ, до
бороди, але борода не горiла.
Џрочан кликано на учти кнЯжi, мiсцЯ їм вiдводилисЯ коло џрослава,
подавано багато грибних потрав, м'Ясо, смажене на жару, дичину, ставлено
кубки й ковшi з пивом, медами, фрЯзь-ким вином; але свЯтi люди
вдовольнЯлисЯ самим хлiбом та водою, клали смиренно на дубовий стiл свої
нiколи не митi руки, покорченi вiд ломоти в кiстках, з порепаною, подiбною
до волової, шкiрою, ворочали повiльно велетенськими, Як ведмежа шуба,
бородами, вiдрощуваними навмисне, щоб протиставити справжню чоловiцьку
красу бiсiвському жiночому безборiдству. Ќе живи длЯ себе, а длЯ бога,
дбаючи за життЯ вiчне. “м, вiддалЯючись од усього зовнiшнього i
скупчуючись у внутрiшньому, повертаєтьсЯ до себе, тобто з'єднуєтьсЯ зi
своїм словом, що перебуває в думцi по естеству, через слово з'єднуєтьсЯ з
молитвою i молитвою восходить в розум божий з усiєю силою любовi й
усердЯм. Ђ молитисЯ треба повсЯкчас. џк свЯтий Џавло, що совершав щодень
по триста молитов i, щоб не збитисЯ з лiку, клав за пазуху триста
камiнцiв, викидаючи по одному пiслЯ прочитаннЯ молитви. Ђ щоб з'єднатисЯ з
богом у думах своїх, уникати треба ринкiв, городiв i людського шуму, бо
нема на свiтi бiльшої пагуби, нiж людський гомiн, грища, смiх i кощунства.
‚тiкай звiдти. ‚озлюби мовчаннЯ, живи в печерах, Як свЯтi отцi-печерники,
або в дуплах дерев, Як iноки-дендрити, хто й на ‘товпi стоЯв, Як
‘имеон-стовпник, i нiЯкi зваби землi не змусили його спуститисЯ звiдти, а
iншi ходЯть нагi, ще iншi лежать на землi й не пiдводЯтьсЯ, бо пiдвестисЯ
можеш тiльки длЯ грiха, а тi носЯть залiзнi вериги з мiдними хрестами на
голому тiлi, i не було мук, Яких не витерпiли задлЯ очищеннЯ вiд
грiховностi. ‘вЯтого ЊакарiЯ, коли той займавсЯ рукодiллЯм, укусив комар.
Њакарiй задавив комара, а потiм, розкаЯвшись у своїй нетерпимостi, осудив
себе на шiсть мiсЯцiв сидiти голим коло болота. Љомарi покусали його так,
що впiзнали ЊакарiЯ тiльки по голосу, думали - прокажений.
Iноки виносили стiльки скорботи й печалi, що людськими устами навiть i
висловити незмога.
‹юдина - образ божества, тому повинна прагнути краси пе-рвообразної, а
вона даєтьсЯ тiльки знищеннЯм плотi. Ѓув свЯтий чоловiк, що носив не
скидаючи кам'Яну шапку. Ђ другий обку-, вав себе ланцюгом дев'Ятисаженним.
Ћдин не спав зовсiм, не i'лЯгав i не сiдав, а длЯ бiльшої бадьоростi
тримав у руках ка-, мiнь, щоб той своїм падiннЯм будив його, не давав
заснути, їжу приймали тiльки найпростiшу i то Якнайменше. Ћдин або два
рази на тиждень. џкщо ж одолiють хворощi, то й зовсiм не вживай їжi, а
харчуйсЯ водою та соком. Ђ був свЯтий чоловiк, iжщо їв тiльки сиру землю.
Ѓо їжа, слава, багатство, краса, Як веснЯний цвiт, приходЯть i щезають. Ђ
чоловiк сотворений длЯ небесних благ, тож повинен вiдчувати вiдразу до
всього земного.
Ђ в кнЯзЯ перед очима стоЯло тiльки земне, хоч що там розповiдали
монахи. Ќе чув смороду вiд немитих странникiв, бо пахло йому свiжою
стружкою звiдти, де новгородськi теслi стругали дошки длЯ човнiв i
насадiв, i џрослав сам щодень перелiчував новi судна, знав-бо гаразд: iти
на Љиїв, проти могутнього кнЯзЯ ‚олодимира, треба з силою великою, а Як
зумiє все своє вiйсько посадити на кораблецi, то вийде навстрiч великому
кнЯзевi неждано й негадане. „звенiли йому молоти в задимлених кузнЯх, а
крiзь те дзвенiннЯ пролунюваласЯ гарна та бадьора пiсенька:
Љували мечi два ковалi,
ѓей, два ковалi да три помагалi,
„а од недiлi да й знов до недiлi...
Ђ мечi кувалисЯ длЯ простих воїв за день, а длЯ воєвод - i по сiм днiв.
Ћдин коваль з помагалем виковував меч начорно, а другий помагаль точив на
точилi. Љоваль другої руки вирiвнював i вигладжував меча, гартував його,
наводив блиск, а на рукоЯтках дорогих мечiв, порЯд з Яблуком i
перехрестЯм, чеканив ще звiрiв а чи птахiв.
Ђ потiм згадувавсЯ зненацька џрославовi чудський божок ’ур - мiдний
iдол у образi чоловiка, що має конЯче соромне тiло, бiсiвськi грища
довкола ’ура посеред снiгiв, у причаєних пущах. I Яке їм було дiло у їхнiх
солодких утiхах до тих загублених серед палестинських пустинь, що не мають
коло себе жодної жiнки, вiдкидають плотську любов i живуть серед пальм!
‡ дитинства ненавидЯчи своє недосконале тiло, прикутий до лiжка,
џрослав крiзь вiконце вдивлЯвсЯ в довколишнiй свiт, бачив його буйнiсть,
його нестримнiсть у розвагах, його жадобу до втiх i радощiв. Њоже, тодi, в
заздрощах, зненавидiв усе те i возрадувавсЯ, прочитавши у старiй книзi про
древнiх есеїв:
"•оч у це й важко повiрити, протЯгом тисЯч поколiнь iснує вiчний рiд, в
Якому нiхто не народжуєтьсЯ, бо вiдраза до життЯ серед iнших людей сприЯє
збiльшенню їхньої кiлькостi".
Ђле потiм став на ноги, сам спiзнав принади життЯ, длЯ нього стало
вiдкритим i доступним усе суще, вiдчув себе людиною, бажаннЯ пересилювали
в ньому чистi розмiрковуваннЯ, бажаннЯ намножувалисЯ щодень, кнЯзiвська
влада несла безлiч турбот, але дарувала вона й безлiч поваб, вiд Яких
несила було вiдмовитисЯ. I ось демони протирiччЯ розривають йому душу.
Џривчений до солодкої отрути книжної, тЯгнетьсЯ й далi до свЯтих людей,
Якi несуть з собою божу мудрiсть. Ђ водночас, спраглий принад життЯ в
найпростiшому їхньому виЯвленнi, пiдштовхуваний кров'ю, рвавсЯ до них дико
й непогамовне, аж самому ставало страшно, i то тодi намагавсЯ замолити
грiхи свої. ’ак i крутивсЯ в диЯвольському колi безвиходi. ‘казано ж бо в
самого бога: "Ќе буде мiй дух переважувати в людинi, бо вона - тiло".
ЏiслЯ тої дощової ночi, проведеної в Џеньковiй хижi, кнЯзь кiлька днiв
постивсЯ i моливсЯ гарЯче й ревно, а потiм, коли надворi була ще бiльша
хвища, мовби спонукуваний тими холодними небесними водами, зiрвавсЯ
посеред ночi просто з церкви, тихцем скочив на конЯ й сам, без охорони,
без супроводу й соглЯдатаїв, помчав за Ќеревський кiнець, до ‡вiринцЯ, за
рiчку ѓзень. ‚ темнiй хижi ледь жеврiли залишки вогнища, ‡абава спала пiд
глухою стiною, Џенька не було, звично вiЯвсЯ десь по лiсах або ж пробував
свiжозвареного пива на ‡агород-ському кiнцi. џрослав мовчки вхопив ‡абаву,
став закутувати в привезене з собою велике корзно, вона зi сну неголосно
скрикнула, смiЯласЯ притишено й хвилююче; озирнувшись по хижi, кнЯзь знЯв
з шиї важку золоту гривню заморської роботи, поклав на виднотi, щоб Џеньок
догадавсЯ, куди зникла дочка, понiс ‡абаву на руках до конЯ, посадовив її
поперед себе в сiдло, сказав хрипко: "’римайсЯ за мене мiцно".
‚она притулиласЯ до нього, вiн вiдчув пал її молодого тiла навiть крiзь
змокрiлу одiж, кров у ньому гудiла й клекотала темно й вiдчаєно, вiн
боЯвсЯ вже не так за дiвчину, Як за себе, попросив знову: "Ћбiйми мене за
шию!" ‚она так само мовчки обхопила його шию рукою, притисласЯ до нього ще
дужче, а йому й того було мало, попросив ще: "Ћбiйми обома руками". ‡абава
засмiЯласЯ ще тихiше, сказала крiзь той бiсiвський смiх:
"Ђ не маю ж обох". џрослав не зрозумiв спершу. "џк то не маєш?" - "Ђ
так. Ћднорука Я. ‹iву руку тiльки маю. ‚едмiдь ще малою покалiчив". ‚iн не
повiрив. "џк то? ’и ж була з двома..." ‡абава смiЯласЯ заливчасте й
знущальне. "‘лiпий був, кнЯже. ‡аслiплений i здурiлий".
‚iн аж одсахнувсЯ од неї. ‘правдi бiсiвське зiллЯ. Ћбманює чи, може,
так задурила йому голову, що й не помiтив тодi? Ђле ж обiймав її! ЃилосЯ в
нього на грудЯх її потужне, молоде, Як веснЯне листЯ на березах, тiло! I
її серце простукувалосЯ просто до його серцЯ. "Ќу, обiйми мене мiцнiше хоч
однiєю рукою", - попросив вiн. ‡абава послухалась. "‡ одною рукою ти теж
менi люба. Ќазву тебе Ћднорукою". ‚она смiЯласЯ й далi. Љiнь обережно
ступав помiж темними деревами. "Ќазву тебе уйцЯ, - сказав кнЯзь, - нi в
кого не буде такого йменнЯ!" - "Ђ_ менi однаково",- засмiЯласЯ вона.
"Ѓудеш завжди коло мене", - пообiцЯв џрослав. "—ому б мала коло тебе
бути?" - "Ѓо вподобав тебе". - "Ћй, брешеш, кнЯзю. Људи везеш мене?" - "Ђ
куди б ти хотiла?" ‹iпше б не питав. Ќе знав, що викличе в нiй тими
словами пекельний вибух, Який струсне їi тiлом, наллє його твердою
холоднiстю. ‡абава хитнуласЯ, мало не впавши з конЯ, смiх їй урвавсЯ
вмить. "™о? - крикнула вона гнiвно. - Ќiкуди! Ќiкуди, чуєш, кнЯзю!" - "Ќу,
що ти, - спробував вiн її вгамувати, неспроможний збагнути, що з нею
сталосЯ, - Якщо не хочеш на кнЯжий двiр у Ќовгород, погдемо в ђакому, там
тихо, нiхто не вiдатиме, будеш там..." - "Ђ не буду : ж, нiгде не буду
твоєю пiдложницею! - крикнула вона майже вiдчаєно, майже крiзь сльози, Якi
теж незбагненними лишилисЯ'длЯ кнЯзЯ. - Ѓуду завжди собою, вiльною, не
хочу нiчого вiд тебе!" ‚она вислизнула з корзна, в'юнко зсунуласЯ з сiдла,
втонула в пiтьмi, мов у чорнiй прiрвi.
-- уйцю! - злЯкано Якось гукнув џрослав. - ‡абаво! Људи? • ‚она зникла
вiд нього, мовби й не було її зовсiм на свiтi.
- ‚iзьми хоч корзiто, застудишсЯ! - ще гукнув у безнадiю пiтьми.
Ќi слуху, нi мови.
’одi вiн, озвiрiлий, поскакав на Ќеревський кiнець до садиби посадника,
люто гримiв у високi дерев'Янi ворота, пiднЯв усiх, викликав пiд дощ
перестрашеного й пропахлого теплими лебедЯчими перинами перенiженого
ЉоснЯтина, сказав з понурою твердiстю:
- ‡вели вибудувати длЯ мене дворище в гарному мiсцi за ‡вiринцем в
далеких пущах, i то швидко i гарно. Ђ ще: нiхто щоб не вiдав, окрiм тебе
та мене.
Ќе було на свiтi таких теслiв, Як новгородськi! ‚ короткiм часi став у
лiсовому задаллi, мовби вичарувании, просторий двiр, оточений дубовим
гостроколом, з приворiтною i нарiжними башточками, в дерев'Яних
вiзерунках, а в тому дворi - дiм багатий з колод свiтлих i дзвiнких, з
просторими пiдклiтЯми, i комори, стайнi, варницi, й погреби, i дванадцЯть
берiз бiлих Як снiг на дворищi, - старалисЯ теслi, а ще бiльше старавсЯ
ЉоснЯтин, щоб догодити кнЯзевi, але не догодив, бо Як привiз џрослава, той
нiчого не мовив, тiльки спитав невдоволено:
- Ђ церква?
- „умав, не ти тут житимеш, кнЯзю, - довiрливо сказав ЉоснЯтин.
- ђоби, що велЯть.
–еркву ставили стрiлчасту, високу, вищу за берези, але непростору - аби
помолитисЯ одному або двом, i хоч нiхто й не знав, навiщо вибудовуєтьсЯ
таємнича садиба, та однаково хитрi теслi, помахуючи лискучими сокирами аж
пiд самою бородою в бога, виспiвували соромiцьких пiсеньок, але й на те не
зважав кнЯзь i знов зiрвавсЯ з молитви i притрушеною снiжком нiччю летiв
самотою до убогої хижi, розбуркав сонного Џенька, а ‡абава-уйцЯ, мовби
ждала кнЯзЯ щоночi й не спала, вiдразу зготовиласЯ вийти з ним, щоб не
тривожити далi батька, i вони стали на морозi, коло згарЯченого навальним
бiгом конЯ, знов џрославовi одiбрало мову й розум, гула йому в головi
темна, важка кров, а уйцЯ смiЯласЯ зривисте, звабливо, вiн згорнув її в
свої ведмедЯчi обiйми, аж усе в нiй затрiщало, але дiвчина не скрикнула,
не випручаласЯ, тодi вiн пiдсадив її на сiдло; все повторювалосЯ так само,
Як i в дощову осiнню нiч, тiльки що тепер стоЯла над землею морозЯна
прозорiсть, а внизу бiлiли снiги, i дерева чорно й зелено значили їм путь,
вели, кликали далi й далi; може, через те уйцЯ й не питала, куди вiн везе
її, сидiла мовчки, горнуласЯ до џрослава, обiймала його за шию своєю
шуйцею, iнодi визмiювалосЯ її молоде тiло в смiховi, кнЯзь дурiв бiльше й
бiльше вiд її чар, аж раптом знову, наче вселивсЯ в неї нечистий,
вiдсахнуласЯ вона вiд џрослава, гукнула з ненавистю:
- ‡нов везеш мене кудись!
- ‘ама там будеш; - сказав вiн, мало не жебруюче, - клЯнусь тобi всiма
свЯтими. ‘ама й вiльна. •очеш - болЯринею зроблю тебе, хочеш - Як хочеш...
- Ќiким не хочу - тiльки собою.
- ‘обою будеш...
- Ђ куди?
- I сам не знаю.
- ’о вже лiпше.
- Ђ Я вже сам не свiй.
- ™е лiпше.
- Ќе кнЯзь, i не ћрiй, i не џрослав.
- Ћце...
‚она не зiстрибнула з конЯ, заов пригорнуласЯ до џрослава, потiм ще раз
сахнулась, спробувала зазирнути йому в темнi очi.
- ’а не пробуй обдурити. џк тiльки помiчу - втечу одразуi
- Ќе втiкай, - попросив вiн, - не обману. Џовiр менi.
- џкщо не кнЯзь те мовить - вовiрю.
- Ќе кнЯзь. —оловiк.
уйцЯ обнЯла його за шию. ’ак i їхали далi. ‚же свiтало, коли добралисЯ
до нової садиби. ‘оЯнi теслi, в робочому своєму поспiху, ладналисЯ
пiднiматисЯ пiд небо, лоскотати боговi бороду сокирами, а ще бiльше -
соромiцькими приспiвками. Ѓiлi берези височiли за дубовим гостроколом,
бiлi берези пiдступали звiдусiль i тут, на вiльнiй волi. ЉнЯзь зупинив
конЯ, ‡абава дивиласЯ на те чудо, Яке, - тепер вже знала це точно, -
зроблено лиш длЯ неї, ще не звiдане почуттЯ власностi мало її турбувало,
спитала тiльки:
- ’ам хтось є? ‘луги?
- ’еслi. „обудовують церкву.
- Ќащо вона?
-_ „лЯ бога.
- ЋбiйшовсЯ б твiй бог i без церкви.
- ѓрiх.
- Ђ Я?
- I ти грiх.
- ’одi загорни мене в ведмедно, щоб нiхто не вгадав, що везеш.
- I так знатимуть,
- Ђ Я не хечу.
- ђота людЯм не затулиш.
- Ђ ти ж кнЯзь - затули. ‘кажи: одiрвеш Язика кожному...
- ‡велю.
- ’о швидше загортай мене в ведмедно, бо Я й ще чогось запрагну в
дурощах своїх!
‚iн поцiлував її в губи, вперше наваживсЯ, поцiлунок був - нiби впав у
терпке море й потопає в ньому, неспроможний виринути. Џотiм згрiб уйцю в
оберемок, обмотав ведмежою шкурою, поклав упоперек сiдла, мов щось неживе,
i так в'їхав у ворота, догiдливо вiдчиненi сторожем; йому хотiли помогти
знЯти ношу з сiдла й занести до терема, але џрослав суворо звелiв:
- Ћдiйдiть, сам. I не пускати до мене нiкого.
Ќевже це було насправдi? Ќевже з ним?..
Ќiчого не мiг пригадати. Ћкрiм тихого свiтiннЯ її тiла та ще - Як у
знемозi вiдкидала вона голову, i шиЯ їй видовжува-- лась нiжно-нiїкно, i
на устах жив лукавий посмiх, i тiло свiтилосЯ так, що вiн з стогоном
затулЯв долонЯми очi, але й крiзь пальцi било йому свiтiннЯ її тiла, знов
i знов, без кiнцЯ, свiтiннЯ спiваюче, баламутне, приголомшливе.
Ћдiрвавшись од неї, вiн побiг до недобудованої церкви, ревно моливсЯ
пiд глумливi виспiви теслiв згори, там його й знайшов ЉоснЯтин, Який
привiз звiстку про те, що прийшла варЯзька дружина з …ймундом на чолi, але
кнЯзь, видно, й не слухав i не чув нiчого, не заводЯчи посадника до
примiщеннЯ, просто на морозi передав йому свої повелiннЯ:
- ‹ишусЯ тут. Џрибери всiх звiдси, i то без погайки.
- Ќе викiнчили ще церкву.
- •ай так стоїть. I всiх прибери чоловiкiв. Џостав жiнок. ‘амих жiнок.
I служебок, i до робiт, i до сторожi.
- ’акого дива й не бачено. - ЉоснЯтин не ховав усмiху на соковитих
своїх губах.
- ђоби, що велЯть.
- Ђ варЯги?
- џкi варЯги?
- Џрибула дружина. …ймунд-воєвода.
- Џодбай. „ай пристанок, їжу. ЏовернусЯ - радитись будемо.
- Ќа Џоромониному дворi їх розташував.
- ’о й гаразд. †ди мене.
- „овго тут будеш, кнЯзю?
- Ќе знаю. Ѓог знає всевидЯчий i всезнаючий. Ђ повернувсЯ ж не до бога,
а до неї, до уйцi, застав її в сльозах; може, вiдчула вона в самотинi
весь страх содiЯиого з цим чужим, зовсiм не знаним їй чоловiком, лЯкаласЯ,
будущими, а може, то були сльози злостi на саму себе й нЯ нього.
џрославовi стало шкода дiвчини, вiн кутав її в бiлЯчу ковдру, витирав їй
сльози мiцною своєю рукою, рукою мужа, що з однаковим спритом тримала меч
i писало.
- ЋдруживсЯ б на тобi, - сказав, зiтхнувши, - але кнЯзiвство вимагає
вiд чоловiка бiльше, нiж йому хочетьсЯ.
- Ђ й не треба менi твого кнЯзiвства, - вiдмовила вона крiзь
схлипуваннЯ.
- Ѓагато чого стоїть помiж людьми, перебореш - тодi радiсть, але не
завжди є змога усунути те, що роздiлЯє. Њоже, Я теж не радий кнЯзiвству,
та ждуть мене дiла ще бiльшi.
- Ќудний ти й нецiкавий, коли кнЯзь, - сказала вона злiсно.
- Ђ вподобала ж у менi кого? Ќе кнЯзЯ хiба? - спитав вiн, трохи
ображений.
- Њужа вподобала. ЋдурiннЯ твоє найшло й на мене.
- Ѓудеш завжди зi мною. ‚ походах i в городах.
- ‹ишусЯ тут. ѓарно вигадав оце обiйстЯ. „алеко вiд усiх. Ќе люблю,
коли вештаєтьсЯ навколо люд. ’ишу люблю. Ђ з тобою - теж не хочу.
- Ђби ж то могла стати моєю жоною...
- Ќе стала б нiколи. Ќе хочу роззувати нiкого. ‚олю волiю... ’одi вiн
сказав їй про своє велiннЯ. ™об жила тут з самим жiноцтвом.
- ™об їх тiльки небагато. I ненабридливих, - сказала вона
- ѓосподинею над ними будеш.
- Ќе знаю, що то.
- Љоли взнаєш, сподобаєтьсЯ.
- •то ж то зна...
- Ђ не знудьгуєшсЯ тут?
- Љоли знудьгуюсь, утечу до свого Џенька. ’ам менi й любо. ’ам
найбiльша волЯ. ‘еред дерев та звiрiв.
- џк приїздитиму - ждатимеш мене?
- Џриїдеш - тодi й побачу. Ђ тепер ще не вiдаю. ‚она вiдганЯла його вiд
себе своєю непокiрливiстю, насправдi ще бiльше притЯгуючи й приваблюючи.
‚iн знов махнув на всi справи в Ќовгородi, i знов було те саме каламутне
сп'ЯнiннЯ й знетЯмленнЯ, аж поки, зцiпивши зуби, нагнав собi в серце
гнiвливостi на самого себе й спромiгсЯ вiдiрватись од уйцi. ‡алишив
недокiнчену церкву (чи й буде коли докiнчена!) i недолюблену уйцю (чи ж
можна долюбити до кiнцЯ жiнку, милу твоєму серцю!).
‚ Ќовгородi стрiв його з почтом ЉосцЯтин, кнЯзь велiв їхати одразу до
варЯгiв, на Џоромонин двiр, що в ‘лавенському кiнцi. Њав слабiсть до
варЯгiв чи не таку, Як до мандрiвних iнокiв, знав-бо, що в подорожах
людина збагачуєтьсЯ умом, вбирає в себе свiт, Як i свЯтi люди, тiльки що
однi помiчали самi лиш чудеса божi, а цi вiчнi вої не знали нiчого, опрiч
срiбла-золота, ситого харчу, доброго питва та ще гарного жiноцтва, бо й
навiщо ж тодi живе на свiтi воїн i за що йому класти живiт свiй, Якщо не
спробувати принад земних, не зачерпнути їх повними пригорщами!
ЏоромонЯ був собi простий теслЯ, Як i батько, й дiд його, Як увесь рiд
споконвiку. Ќе знав вiн нiчого, окрiм добре вигостре-ноi сокири, тесав
умiло стовпи й обаполи, ставив клiтi, збивав насади, але стрельнула йому
до голови думка, стосуючись до потреби, Яку запримiтив у кнЯзЯ своїм хитро
прискаленим оком, спорудити небачену в Ќовгородi палату з кiлькома печами
й високими цеглЯними димницЯми над покрiвлею; i ось у Џоромо-нi стали
зупинЯтисЯ спершу купцi, застуканi в Ќовгородi зимовими хурделигами, а
потiм наймано його двiр длЯ дружини, триманої џрославом, бо лiпшого
примiщеннЯ годi було шукати, ЏоромонЯ ж ще вгадав i те, що варЯги люблЯть
бути купно, не дiлЯтьсЯ на воєвод i рЯдових воїв, не вiрЯть чужим. Њав
хитрий теслЯр добрий зиск з своєї будiвлi, а кнЯзевi було вiльно
прк-кликувати варЯгiв об кожнiй порi.
ѓадав џрослав, що цього разу варЯги роздiлЯтьсЯ, бо мали ж прибути з
дружиною мужi вельми славнi, бувалi й вiдомi, але ЉоснЯтин сказав, що всi
стали в Џоромонi i що …ймунд привiв ще не всю дружину, а тiльки її голову,
щоб порЯдитисЯ з кнЯзем, а вже повеснi прикликати й решту. –им порушувавсЯ
звичай, але кнЯзь збагнув, що обережнiсть …ймундова викликана не зовсiм
звичним дiлом, на Яке їх вербовано (син мав iти проти рiдного батька), хоч
коли згадати до ладу, то не було на свiтi такої чорної справи, в Яку не
встрЯли б варЯги, аби лиш їм заплачено так, Як вони хотiли.
„овге низьке примiщеннЯ, стелЯ з дубових товстих сволокiв, товстi
дубовi пiдпори-стовпи, крiзь затЯгненi, риб'Ячими мiхурами вiконцЯ-визирки
сочитьсЯ тьмЯне свiтло зимового днЯ. Љоло розпалених печей бородатi, всi,
Як один, русЯвi й свiтлоокi варЯги сушать одЯг, важка задуха стоїть пiд
низькою стелею, залЯгає по всiх кутках, i, мовби прагнучи розiгнати ту
задуху, сидЯть за довжезним столом кiльканадцЯть плечистих, так само
русЯвих i Яснооких, сидЯть, повiдкладавши набiк мечi, порозстiбавши
сорочки, наливають з барил вино, цiдЯть у кубки мед, черпають ковшами з
кадей пиво. ђозклекотаний, безладний гомiн б'єтьсЯ понад столом, кожен з
тих, що п'ють, розповiдає мовби сам до себе, бо його нiхто не слухає,
кожен говорить, не дбаючи за слухачiв; тi, що сушать свiй одЯг, хоч i
мовчать, але добрати з застольного гамору будь-що нездатнi; далi, в другiй
половинi примiщеннЯ, на поставлених в два поверхи однi над одними
дерев'Яних полатЯх спить кiлька чи то п'Яних, чи то просто втомлених вiд
швендЯннЯ по Ќовгороду, але до сонних мова вiдома: пролiтає над ними
неторкане.
Џобачивши кнЯзЯ, застольники млЯво розсовуютьсЯ, даючи йому мiсце, але
жоден не пiдводитьсЯ, бо, по-перше, лiньки, а по-друге, надмiрна шаноба
зараз ще нi до чого, треба набивати собi цiну. Ђле набиває собi цiну
кожен. ЉнЯзь теж знає рЯди, вiн i не думає всiдатисЯ поруч з цими
питухами, вiй стоїть, мов у молодої на оглЯдинах, спокiйно позирає туди й
сюди, вiн не гнiваєтьсЯ за неповагу, бо тут його гнiв пропаде марне, длЯ
цих людей вiн не кнЯзь, длЯ них i сам господь бог иє бог, а чорт - не
диЯвол, вени йдуть за своїми мечами, а кличе їх тiльки блиск золота.
- ’о що? - не витримує врештi кнЯзь, бо варЯги потрiбнiш! йому, нiж вiн
варЯгам, длЯ них по свiтах чимало знайдетьсЯ i кнЯзiв, i королiв, i
василевсiв, длЯ нього ж вибору нема, та й звик вiн мати справу з цими
суворими пiвнiчними людьми, на Яких можна покластисЯ, коли вже вони
пообiцЯють, бо нема в них схiдної пiдступностi й вiроломства.
- Ћсь той - …ймунд, - показує ЉоснЯтил на розмаханого, бистрого в
поглЯдi бороданЯ в простiй сорочцi з простого пелет-на. Љоло бороданЯ з
одного боку сидить гнучкий красень, недбало накинувши на плечi густо
затканий товстими золотими нитками плащ, мабуть, такий важкий i мiцний, що
ве прорубаєш крiзь нього й мечем, а з другого - круглої беродтїй здоровань
з нашитим на каптанi нагрудним кружалом з щирого золота, посерединi ж того
золотого круга - емаллю зробленi, мов живi, два ока, тiльки не голубi, Як
у варЯга, а горiховi, з поблисквм, нiби в ромеЯ. “ …ймунда ж - нiЯких
прикрас, тiльки на лiвiй рунд на пальцi - золота каблучка, з Якої звисає
величезна, просто неймовiрного розмiру, Як голубине Яйце, бiло-рожева
перлина.
- ’о що, - повторив кнЯзь, тепер уже звертаючись до …ймунда, - даси
правицю, чи Як?
…йжувд пiдвiвсЯ. Ѓув трохи вищий за џрослава i старiший, мабуть, також
вбивсЯ вже в тi мужськi лiта, коли ваганнЯ вiдкинуто поза себе, коли
простуєш тiльки вперед, докладаючись лише на власнi сили й на свiй набутий
у життi сирит,. i Якщо були в тобi зародки хитрощiв, то розростутьсЯ вони
на цю пору до краю, а коли пiдступнiстю вiдзначавсЯ вже замолоду, то
закостенiє вона в тобi тепер, хижiсть же стане безжальною, хоч би чим
прикриваласЯ.
“ варЯга все приховувалосЯ за розмаханiстю в рухах i шмиг-ливiстю очей.
Ѓраво пiдхопив вiн кнЯжу долоню, став потискувати џрославовi пальцi, дужче
й дужче, водночас Якось дивно перекочував очi, позирав на кнЯзЯ то з
одного боку, то з другого, то нiби знизу, то нiби згори, i все те - не
схилЯючи голови, зовсiм непорушне тримаючи голову, а орудуючи самими
тiльки очима. ЉнЯзь витримав першi потиски …ймундовi, давоиув i сам; той
вiдповiв новим стиском, џрослав наддав i собi, розбiга-нi очi закружлЯли
ще невловимiше, ще дивнiше, але џрослав знав, що не зiб'ють вони ного з
пантелику: вiн-бо зазнав не таких очей, стоЯли й досi перед його поглЯдом
дикi очi непоюрної уйцi, свiтилисЯ так само загадково й дивно, Як усе її
тiло, - то що вже тут хитрi заморськi очиська.
- Ќе тужсЯ, воєводо, - сказав спокiйно кнЯзь, - не пересидиш мене в
руках, в iншому чомусь - то може, але не в руках.
- Ђ коли випущу на тебе ѓарду-Љатiллу? - вкрадливо поспитав його
…ймунд, несподiваним длЯ його тiла тонким голосом i кивнув на того, що з
очима на золотому колi.
- Љого хоч випускай, маю руки мiцнi, Як залiзо,- не випускаючи його
долонi, сказав џрослав. - ’о що? ђЯдитись будемо?
- ‚стигнемо, - здавсЯ …ймунд, - не втече вiд нас рЯд, а ти, кнЯзю,
сiдай з нами та випий, Як воно водитьсЯ... Ђ ось мої люди. ѓарда-Љатiлла,
Який служив у самого iмператора ромеїв i має вiдзнаку всевидЯчих очей за
пильну службу. Ћто - •акон, що знЯв золоту луду з германського вождЯ в
битвi, де нигло бiльш Як шiсть тисЯч, а що то за битва така, то сам знаєш,
кнЯзю: пiслЯ такої битви стають новi королi й iмператори, •ако-ну ж досить
було й золотої луди, бо й так про неї складено пiснi. Ђ ото ’орд-старший,
брат того ’орда-молодшого, що служить тобi, кнЯзю, а там далi сидЯть
ђагнар i Ђскелл, а ще Ѓ'єрк...
џрослав сiв мiж …ймундом i •акоиом в золотiй лудi. ‚мостивсЯ й
ЉоснЯтин, розгортаючи долонею вуса: завжди готовий був смачно випити й
поїсти.
ЉнЯзь вiльно говорив по-варЯзькому, i це воїнам, Якi вже багато
начулисЯ про џрислейфа, Як називали вони џрослава, вельми припало до душi.
Ѓезладний гамiр за столом сам по собi стих, запанувала тиша, зiмкнулисЯ в
коло кубки, поставцi й ковшi, пiдiйшли тi, що вовтузилисЯ коло печей,
кiлька сплЯчих теж пробуркалисЯ й потЯглись до столу, випили мовчки, ще
випили, ще помовчали, потiм …ймунд сказав:
- Њаєш, кнЯзю, воїнiв найдосвiдченiших у цiлiй Європi. Ћт
ѓарда-Љатiлла. ‘лужив ромейським iмператорам, а то - нелегка служба. ’реба
завжди знати, куди пристати, на чий бiк, бо там...
- “ ромеїв нинi твердо сидЯть василевси ‚асилiй i Љонстантин, - перебив
його не зовсiм гречно, аж Якось мовби з серцем џрослав, мабуть, натЯкаючи
на те, що й у Љиєвi досить твердо й давно вже сидить його батько кнЯзь
‚олодимир.
- —ував Я, що в хозарiв звичай гарний є, - посмiхнувсЯ …ймунд, - за тим
звичаєм каган їхнiй не може правити бiльше Як сорок лiт, бо розум його вiд
такого тривалого володарюваннЯ слабне i розсудок потьмарюєтьсЯ...
- Ђ коли каган не поступаєтьсЯ владою? - поспитав хитро ЉоснЯтин.
- ’одi зв'Язують його волосЯним арканом i вивозЯть у степ та кидають
там на вовчу поживу...
- •озари вiд нас далеко, - поважно мовив џрослав, лЯкаючись, щоб не
перейшла бесiда на справи київськi. - Ђ от чи був хто з вас у наших
сусiдiв? Џольський Ѓолеслав вирiс на потужного володарЯ...
- •акон знає, - сказав …ймунд,- кажу ж тобi, кнЯзю, що бували ми
скрiзь, без нас нiде нiчого...
- Ѓолеслава не люблю. - •акон мав голос розкапризовано-го,
розбалуваного парубчака.
- Ђ не любить •акон польського владцю, бо той не наймає наших у свою
службу, - засмiЯвсЯ …ймунд.
- Џоки ми стоЯли в ‰омсборзi, то начулисЯ про Ѓолеслава, - додав хтось
iз •аконових товаришiв, - а полЯни ж звуть його владцею з голубиною
душею...
- Ќе люблю! - стукнув поставцем об стiл •акон. - Џо менi - так владу
треба звойовувати в чесному бою! Љулак - на кулак, меч - на меч, груди -
на груди! - ‚iн випнув свої широкi груди, повiв плечима. ‚арЯги схвально
загули, їм подобавсЯ цей молодий Ярл своєю прЯмотою. …ймунд пострiлЯв туди
й сюди своїми меткими очим.а, сказав з погано прихованою насмiшкою:
- •аконе, хлопчику, Я б полЯскав тебе за твої слова по плечу, але ж у
тебе дуже шорстка луда.
- џ добув свою золоту луду в чесному бою! - гукнув •акон. - •ай би так
добув Ѓолеслав своє королiвство! ‰ого батько Њiшкб, мабуть, знав, Якого
синочка виплодив, тому по смертi своїй заповiдав державу синам вiд другої
дружини, Ћди, доньки маркграфа „iтрiха, - Њiшку, ‘вЯтополку й ‹амберту.
‡емлю полЯн було роздiлено на три частини. I що? ’рьох лiт не минуло, Як
Ѓолеслав, що не мав нiчого, з лисЯчою хитрiстю зумiв з'єднати державу в
своїх руках, вигнавши мачуху з її синами...
- ‘тарший син успадковує владу. ’акий звичай, - поважно докинув
ЉоснЯтин.
-‡вичай? - повернувсЯ до нього •акон. - Ђ що скажеш, посаднику, коли
додам ще, Як вiдплатив Ѓолеслав своїм найближчим помiчникам, у захопленнi
влади - Ћдилену й Џрибивбю? Њоже, нагородив їх щедро? „ав їм землi до
володiннЯ? Џросто ослiпив, та й геть!
- Ќе була то кара найсуворiша, Як, скажiмо, повiшеннЯ або вiдсiченнЯ
носа, Язика й вух, - розгладив долонею вуса ЉоснЯтин.
- Ђ потiм запрагнув Ѓолеслав приєднати до своїх земель ще й —ехiю, -
•акон розпалювавсЯ бiльше й бiльше, мабуть, мав неабиЯку образу на
Ѓолеслава польського, Який вибивсЯ з нiчого до знатностi й слави без
варЯзької помочi, не витративши, отже, на чужоземних найманцiв анi шелЯга.
- Њоже, згадав, що його мати „обравка походила вiд чеських кнЯзiв.
‹естощами заманив володарЯ —ехiї Ѓолеслава ђудого до Љракова й там ослiпив
його. ™оправда, той ђудий теж було таке собi "пхи". Џеред тим позбавив
мужськостi одного з своїх суперникiв, другого пробував задушити, потiм
зарубав мечем власного зЯтЯ, побив своїх воєвод. ’а ще й у великий пiст,
не лЯкаючись грiха. Њоже, тому чехи прийнЯли польського Ѓолеслава, але вже
через мiсЯць мав утiкати з Џраги, бо виЯвивсЯ ще кровожернiший за їхнього
власного Ѓолеслава... Ђ з германським iмператором! –ей Ѓолеслав скiльки
разiв укладав угоди за германцЯми, а другого днЯ пiдступно бив їм у
спину...
- —ув, що Ѓолеслав ще шестилiтньою дитиною був заложником од свого
батька у Љведлiнбурзi в германського iмператора, тож мав свої обрахунки з
германцЯми, - сказав-џрослав. ‰ому стало неприємно вислухувати всi цi
iсторiї, в Яких багато що перегукувалосЯ з подiЯми в його рiднiй землi. Ѓо
хiба ж Ќайстарший син ‘вЯтославiв џрополк не пробував свого часу
розправитисЯ з братами? Џiшов на брата свого, Який сидiв у „еревлЯнськiй
землi, й погубив його. ’е саме вчинив би, певно, й з ‚олодимиром, але той
узЯв гору й вiдплатив џрополковi його ж грошем. Ђ вiн сам, џрослав?
‚иЯвити непокору рiдному батьковi. ‚еликого кнЯзЯ ‚олодимира, Якого знає й
боїтьсЯ цiлий свiт, перед Яким запобiгають навiть ромейськi iмператори,
вiн зневажив i намiрЯєтьсЯ тепер з допомогою ось цих бравих забiЯк
зiпхнути з київського столу та засiсти там самому. Ќа ‚се волЯ божа. „обре
сказав …ймунд про хозарiв i їхнього кагана. Ѓо й що нинi великий кнЯзь у
Љиєвi? Џоходи його невдалi. ‡емель бiльше не призбирує. ЏогрЯз у розпустi,
по всiх усюдах iдуть пересуди про його жон та пiдложниць, хоч хреста
цiлував i знає закон божий. Љиївський люд, розбещений i зледащений,
ћрмитьсЯ на кнЯжому дворi коло повних столiв, по всьому горо-„у парокiннi
вози розвозЯть длЯ дармоїдiв хлiб, мед, м'Ясо й овоч, дружина пирує на
срiблi й злотi. Ќе такий владцЯ потрiбен нинi ђусi. џк сказано в ‘вЯтiм
письмi: "’ож дай слузi твойому розумне серце, щоб йому правити народом
твоїм i вмiти розiбрати мiж добрим i лихим; бо хто зможе правити цим
величезним народом?"
- ™е розпутством знаний Ѓолеслав, - не вгамовувавсЯ варЯг, - та й те
казати: сплоджений не вiд чистого шлюбу, а вiд поспiлкованих мiж собою
кнЯжими iнтересами батька його Њiшка i чеської кнЯжої доньки „обравки. Ђ
„обравку Њiшко взЯв уже не цiлу, та в тiм ще не було бiди, але от що
прикметне: мала „обравка вже з тридцЯть лiт, а вiд таких пiзнiх народин
дiти виростають на, забiЯк i розпусникiв. ‘iмнадцЯти-лiтнiм узЯв собi
Ѓолеслав за жону доньку маркграфа ђикдага. ‡а рiк - одiслав її назад.
‚iдразу ж одружуєтьсЯ з донькою паннонського кнЯзЯ ѓейзи - i знов за рiк
одсилає її до родичiв.
- Ќе пасувала йому, видно! - докинув хтось iз варЯгiв.
- Ќу! - розпалювавсЯ •акон, так наче йшлосЯ про його власних дочок. -
’одi, за батьковим прикладом, пошлюбив …мнiльду, доньку чеського кнЯзЯ
„обромира, i вже цЯ народила йому багато дiтей: синiв, дочок. Ђле й того
мало! Џрочув вiн про твою сестру Џредславу, кнЯзю, й запрагнув, старий
бабiй, покласти її собi в ложе!
- Ѓагато чував Я про йомсборг, - переводЯчи розмову на iнше, сказав
џрослав, - дивний город, кажуть...
- ‚iльний город, - •акон повiв плечем, поправив свiй золотий плащ, -
все в ньому є. ‡броЯ, хутра, дичина й риба, шлЯхетнi соколи до полюваннЯ,
конi всiх порiд, сукна, єдваби, золотий i срiбний посуд, оздоби жiночi й
пахощi схiднi... Ђ золота назбируєтьсЯ купцЯми там стiльки, що й острiв би
мiг од важкостi затонути... Ѓо ‰омсборг стоїть на островi, коло впадiннЯ
рiки в море, доступ звiдусiль до нього вiдкритий...
…ймунд вирiшив, що Якраз з'ЯвиласЯ добра зачiпка до розмови з кнЯзем
про платню длЯ дружини, стрельнув оком на џрослава.
- ’а й Ќовгород незгiрш за ‰омсборг вмiє призбирувати золото... Џравда,
кнЯзю? —и то посадниковi лiпше знати? џрослав пiдвiвсЯ.
- ’iшусЯ вельми, що прийшли на мої запросини, - сказав до …ймунда, Який
теж пiдвiвсЯ, бо пустi балачки скiнчилисЯ, треба було виставлЯти свої
умови.
- Џослужимо тобi, кнЯзю.
- ‚iрю, нахилив џрослав голову, - але потрiбна буде бiльша дружина.
- Њаю шiсть сот воїв, - глЯнув очiкувально на кнЯзЯ …ймунд, -
досвiдченi, але...
- Џотрiбнi будуть усi шiсть сот, - твердо мовив џрослав.
- Џоки до дiла, - швидко обстрiлЯв очима усiх своїх …ймунд, - то умови
нашi такi: харч, одiж i весь припас i по пiв-ере срiблом на чоловiка
щодень. Ђ вже за битви - лiк окремiш-нiй.
- Ђч загарував! - не стримавсЯ ЉоснЯтин, Який теж поривавсЯ пiдвестисЯ
з-за столу, щоб пристати до рЯду, але стримувавсЯ, бо звичай велiв не
встрЯвати в дiла кнЯжi.
џрослав навiть не поглЯнув у бiк посадника.
- •то хоче вершити дiла великi, не повинен бути дрiб'Язковим, -
промовив, здавалосЯ, радше до самого себе, анiж до iнших, i простЯгнув
руку …ймундовi. ’ой потиснув кнЯзеву правицю, цього разу вже не
випробовував його сили, потиск був короткий, …ймунд миттю вiдскочив до
столу, вхопив свого ковша, високо пiднiс його.
- ‘лавимо тебе, кнЯзю! - гукнув, i всi варЯги скочили з мiсць i теж
пiднесли кубки, поставцi й ковшi, закричали щось по-своєму безладно й
весело.
.—и то було добре, чи зле? Ћднаково не мав џрослав вороттЯ. ’епер
повинен iти тiльки вперед.
–iлу зиму падали великi снiги. ѓорiли Ясно печi в кнЯжих покоЯх, але не
домував џрослав, метавсЯ то по один бiк ‚олхова, то по другий, сам
наглЯдав за готуваннЯми до лiтнього походу, бо вже дiйшли до нього вiстi,
що й кнЯзь ‚олодимир заповiдає виступати проти непокiрливого сина, Як
тiльки сонце висушЯть дороги ї вода в рiках та озерах потеплiє. ‚ далеких
борах ловлено дич, в'ЯлилосЯ, коптилосЯ й засолювалосЯ м'Ясних припасiв,
щоб стачило длЯ вiйська хоч i на сорок тисЯч; з ‹адоги везли бочки
засоленої риби посполитої, цебрики просольного лососЯ й осетрину длЯ
копченнЯ. Ќiколи ще не доводилосЯ џрославовi спорЯджати таке велике
вiйсько, клопоту мав би повнi руки, аби не помiч ЉоснЯтинова, та однаково
виснажувавсЯ вiд щоденного метаннЯ по Ќовгороду, вiд молитов i читаннЯ
книг, вiд довгих розмов з перехожими iноками. ’одi заїздив до варЯгiв на
‘лавенську сторону, прагнув стати бодай на вечiр один таким собi гультЯєм,
слухав варЯзькi похвалЯннЯ, спiви скальдiв про славнi походи, впивавсЯ
вином i, розплювавшись з усiма клопотами, вдарЯв за лiси до уйцi.
Ђ ЉоснЯтин з дарунками й ошатним почтом вирушив у посольство до
шведського конунга Ћлафа просити руки його доньки длЯ кнЯзЯ
Ќовгородського, сина ‚еликого кнЯзЯ Љиївського, скоро, може, й побiдника
над власним батьком, џрослава, мужа мудрого вельми i книжного,
многоЯзичного змалку, чоловiка, що вмiв скупчувати в своїх руках i владу,
i розум, i багатства, i потужнiсть, а вже щодо хитрощiв, таких необхiдних
у всЯкому володарюваннi, то мiг йому доточити ЉоснЯтин i своїх. ‡ такими
думками й подавсЯ новгородський посадник за море, i думки то були всi його
власнi, бо вiд џрослава пiслЯ тої осiнньої короткої розмови над лiсовим
озером з берiзками тiльки й почув ще:
- Џоїдь i привези.
џк настали ж веснЯнi розтопи, то в Ќовгородi, власне, все й було
зготовлене до походу на Љиїв, але води весна пригнала такi високi, що
знов, Як i осiнню, вiдрiзало город од цiлого свiту, не пробивалисЯ до
нього нi купцi, нi ловцi, нi гiнцi, навiть џрослав не мiг добратисЯ до
своєї уйцi, Яку чи й бачив за зиму тричi, а тепер мiж ними розхлюпувалисЯ
каламутнi бурхливi ручаї, пробудилисЯ грузовиська, випустивши наверх
мокрiсть; вiд ЉоснЯтина чуток не доходило, мабуть, готував вiн милу
несподiванку кнЯзевi, десь, видно, вже перегрiбавсЯ через море, везучи з
собою наречену длЯ џрослава, а може, й не вiз, може, все складетьсЯ не
так, Як гадалосЯ, та про це кнЯзь не дуже-то й дбав, найчастiше звертавсЯ
в мислЯх до головного свого дiла, до задуманого а чи й не задуманого, бо
Якось нiби найшло на нього потьмареннЯ, коли виЯвив непокору до отцЯ
свого, тепер же мiг би, щоправда, ще повинитисЯ, та вже пiзно було, все
пiднЯто й з одного, й з другого боку, наготовлено вiйсько, а вiн сам теж
зготовивсЯ до високого льоту, досить з нього блукати лiсами та болотами,
кнЯзюючи в пiвнiчнiй сторонi, - не такий має розум, ще стрЯсатиме цiлим
свiтом, схилЯтьсЯ перед ним iмператори й королi, темнi й нездарнi вбивцi,
розпусники, примiтивнi загарбники.
‚iдчував у собi стiльки сили, що всьому свiтовi мiг би крикнути
вiдважно й погордливо, Як колись його дiд ‘вЯтослав, великий воїн: "Iду на
ви!" ’а й так, бач, крикнув i то - проти кого? Џроти рiдного батька!
†дав тепла. Џонаписував до братiв своїх i родичiв грамоти довiрливi. џк
то водилосЯ в ромейських iмператорiв, зi звичаЯми Яких гаразд був
ознайомлений з грецьких книг Љонстантина ЃагрЯнородного, ‹ьва-фiлософа,
придворного ”iлофiЯ, звелiв ‡олоторукому вирiзьбити кнЯжу золоту печать з
зображеннЯм ћрiЯ-змiєборцЯ, i по тому взiрцю роблено потiм печатi свинцевi
й золотi, Якi џрослав сам дочiплЯв до писаних власноручно на пергаменi
грамот. ‡вертавсЯ до братiв своїх, що були в пiвнiчних землЯх. Ќайперше до
Ѓориса, Який сiв у ђостовi на мiсцi џрославовiм, i мав би в усьому слухати
брата старшого й досвiдченiшого. Џотiм - ѓлiбовi в Њуром, обiцЯючи, Якщо
сЯде на київськiм столi, дати йому iншу волость, бо ж муромськi Язичники
не пустили кнЯзЯ в город, i ѓлiб, одхилений, мусив од'Їха-ти аж на
дванадцЯть поприщ за рiчку Iшмо та й ждати там, сам не вiдаючи чого.
Џисано було й до ‘удислава, Який сидiв у Џсковi пiд рукою в џрослава i мав
чинити все так, Як велить кнЯзь Ќовгородський, але џрослав не хотiв
виставлЯти тут стар-шiсть, бо йшласЯ йому передовсiм про те, щоб з'єднати
навколо себе бодай половину братiв, - тодi почувавсЯ б певнiше. Ќе мав
сумнiву також, що вiдгукнетьсЯ на його грамоту й племiнник ЃрЯчислав
полоцький, Який замiнив свого батька IзЯслава, вмерлого надто рано й
нагло, так що не набагато й пережив свою матiр ђогнiду.
‚дарило сонце, протрЯхали шлЯхи й стежки, з'ЯвилисЯ коло новгородських
вимолiв першi купецькi судна, роз'їхалисЯ в усi кiнцi џрославовi нарочитi
люди, Љиїв мовчав погрозливо, не було чуток i вiд ЉоснЯтина, дурне то було
в такий час вiдсилати вiд себе'посадника; кнЯзь лютивсЯ, сам не знаючи на
кого, в лютi своїй згадав про уйцю, хотiв бодай трохи вiдiтхнути коло
неї, але поїхав з мовчазним “львом, нiкому не сказавши, в ‡адаллЯ i з
клЯтьбою повернувсЯ через день, бо до двору пiд бiлими березами їх не
впущено. Ќезнайома червонопика баба визирала з надворiтнього вiконечка в
баштi, поцЯцькованiй, мов прЯник, смiЯласЯ кнЯзевi просто в очi:
- Ђ не велено пускати сюди нiкого. ‡вiдки прителющились, туди й
вiдтютюрюйтесь.
“льв зацiкавлено позирав на цей бабський притулок, бо ще не був тут
нiколи, мабуть, десь у глибинi своєї спокiйної душi немало подивувавсЯ вiн
отiй нахабнiй крикусi, що посмiла самого кнЯзЯ тримати перед ворiтьми, але
сидiв собi на конi спокiйно, ждав, чим воно все те обернетьсЯ.
- џ кнЯзь! - гукнув џрослав, червонiючи на виду вiд такого приниженнЯ,
коли вже вимушений був називати себе, майже випрохуючи, виходить, милостi
бути пропущеним на дворище. Ђле й те на бабу не справило нiЯкого враженнЯ.
- Ѓагато тут вас вештаєтьсЯ, козлiв окаЯнних, - сказала вона лiниво.
- Џоклич уйцю! - ще крикнув џрослав.
- Ќе велено тривожити господиню.
‚iконце зачинилосЯ, перемови на тому скiнчено. ЉнЯзь ще погрюкав у
ворота, хотiв звелiти “льву, щоб дiставсЯ в двiр через частокiл, але потiм
передумав i скомандував рушати назад. ™е стримував конЯ, ждучи, що його
покличуть, сподiваю-, чись, що був то просто жарт, витiвка ‡абавина, але
нiхто його не кликав, дворище стоЯло неприступно замкнене, курiло димком
над теремом, мовби стрiлЯло ним у кнЯзЯ зневажливо й насмiшкувато: "Ђ ось
же тобi!"
‚iн подумав, що, видно, вiщує серце ‡абавине про його одруженнЯ, а
може, й так хтось принiс їй вiсть, вичуває вона вже заздалегiдь, тодi коли
вiн i сам ще не вiдає, Як воно буде, з чим повернетьсЯ ЉоснЯтин; уйцЯ,
хоч i не вимагала вiд нього нiчого, хоч i давала йому цiлковиту волю
навзамiн за волю длЯ себе, все ж, видно, коли дiйшло до рiшучої митi в
кнЯзевiм життi, не змогла перебороти в своєму серцi оте жiноче, що штовхає
людей часто на дикi, нез'Ясованi вчинки. †iнка - Як бог: вона хотiла б
володарювати над своїм чоловiком неподiльно. Ђ чоловiк нагадує поганина:
йому завжди мало бога одного, а жiнок i поготiв. „ивно, чому цЯ поганська
звичка пробудиласЯ в його душi саме в такий складний час? ‚се збiглосЯ
доку-. пи: i суперечка з батьком, i намiр одружитисЯ з донькою
ва-.рЯзького конунга, щоб утвердитисЯ серед можновладцiв цiлої Європи, i
оцЯ пагуба з уйцею. џкби хто знав, Якби хто тiльки .знав, на що пустивсЯ
кнЯзь у своїх потаємних учинках! Ћбдурював людей, себе самого, навiть
господа бога, перед Яким грiшив, а потiм замолював грiхи навiть у
недобудованiй церквi пiслЯ найбiльшого грiха з уйцею, пiслЯ тої
незабутньої свiтлостi, що лиласЯ з її молодого тiла.
’им часом стали надходити вiдповiдi на його грамоти. Ќайперше вiд
‘удислава. Џрислав бересту з видрЯпаними костЯним писалом кривулЯми:
"ђоби, Як знаєш. ‘удислав". Њолодий ще. Џроти отцЯ йти боЯвсЯ, але й
старшому братовi супротивитисЯ не зваживсЯ. ’о й гаразд. Ђби не ставав на
завадi.
‚iд ЃрЯчислава з Џолоцька теж надiйшла береста, хоч i сам би мiг
прибути до дЯдька, все ж таки одна кров струмiла в їхнiх жилах, i образу
на дiда свого ‚олодимира мав би успадкувати ще вiд батька, Який знав
найлiпше всi муки матерi своєї ђогнi-ди. Ђле цей вилупок, вiдаючи добре,
що џрославовi нинi не до нього, не тiльки не прибув на поклик, а ще й
поглумивсЯ, надрЯпавши в грамотцi вiдмовок закрутистих i хитрих. ’аке
щось:
"Ђ се ми, полочани, всi добрiї люди i малi не смiємо..." ЊовлЯв, хай
старшi тузЯютьсЯ, а ми, малi, подивимось, —и можна там буде щось усмикнути
та вскубнути. џрослав потоптав ту грамоту, довго кипiв у той день, але,
врештi, вгамувавсЯ в молитвi, своею землею - ‚еликому кнЯзевi ‚олодимиру
чи синовi його, перелiк достоїнств Якого тривав би задовго.
Њоже, й не пробував поєднатисЯ з ‘вЯтополком, вважаючи, що перевищує
його у всьому, не хотiв мати суперника, молодших же братiв намагавсЯ
поставити собi пiд руку - не так длЯ пiдмоги самому собi, Як длЯ людського
ока.
Ѓач, не вийшло.
Ќовгород уже виставлЯв кнЯзевi своїх воїнiв. Љожен кiнець готував
тисЯчу воїнiв. ‘лали воїнiв i волостi - пiших, бiдних, озброєних дрюччЯм,
саморобними луками. ‚ Ќовгородi ставало тiсно, гамiрно, воїнл прибували й
прибували. ’аке вiйсько в городi товктисЯ довго не могло, воно не повинне
стоЯти на мiсцi.
џрослав звелiв вислати частину людей длЯ направи волокiв, попсованих за
зиму й весну, мостити мости й класти шлЯхи, сам би вже мав виступити з
Ќовгорода, та мав ждати ЉоснЯти-наё чи той привезе йому жону, чи не
привезе - однаково.
„iждавсЯ гостЯ й зовсiм негаданого. Џрибув до нього з жменькою людей
брат ѓлiб iз Њурома. Ѓув ще геть юний, не вiдростив навiть бороди, лик мав
нiжний i довгастий, Як на ромейських iконах, були в нього нiжнi, неначе в
дiви, очi, а голос мав дзвiнкий i дужий.
I ось тут подiї почали намножуватисЯ.
Џоки ѓлiб мивсЯ в банцi, а потiм вони разом з џрославом вiдстоЯли
обiдню в кнЯжiй церквi, бо ѓлiб не поступавсЯ старшому братовi в
богомiльностi, до кнЯзЯ Ќовгородського прибув гонець. ѓридник шепнув про
це џрославовi ще в церквi, кнЯзь вiдiгнав його геть, брати разом вийшли до
палат, старший провiв молодшого до придiлених йому горниць, запросив на
вечiр до братської трапези, а вже тiльки по тому без поквапу, хоч у самого
все горiло всерединi, попростував туди, де ждав його гонець. Њав бути вiд
ЉоснЯтина, бо й скiльки ж можна мовчати! ЏриготувавсЯ кнЯзь побачити воїна
або й пишного боЯрина, а стрiв його невисокий обiдранець, з свiтлою
кiльчастою бородою, з старими, пошмуглЯними, мовби й побитими вже трохи
гуслЯми в руках, аж џрослав вiдступив од нього.
- ’и що? - спитав. - Љалiка перехожий?
- ‡ гусельним дзвоном та пiснею скрiзь пройдеш незачеплений, - вiдповiв
той голосом молодим i дзвiнким, мов у брата Ѓориса. - Њаю до тебе
грамотку, кнЯзю.
- Ћд кого ж? - насупивсЯ џрослав.
- ‘естра твоЯ Џредслава звелiла кланЯтисЯ.
-_ ‘естра? ‡ Љиєва-града? Iди за мною! Џовiв його до гридницi, посадив
на лавку, налив у срiбний ковш меду.
- Џий!
’ого не треба було просити двiчi. ‚мочив бороду й вуса в густий мед,
смакував довго й зi знаннЯм.
-_ „овголiтен будь, кнЯзю.
- ѓрамота де?
Џосланець сЯгнув рукою за пазуху, дiстав звiдти згорток, видобув з
нього скручений в трубку пергамен.
ѓрамотка вiд Џредслави була скупа: "Ћтець наш. ‚еликий кнЯзь ‚олодимир,
упав у недуг крiпок, але покладаємосЯ на Ѓога, що видужає, завдЯки сльозам
i молитвам з багатьох сто' рiн. ЊолисЯ й ти, коханий брате мiй..." .
џрослав згорнув грамотку. Ќе так вразила його звiстка про хворощi
батьковi, Як заболiло серце за сестру. „ва лiта тому, коли цей розпусник
Ѓолеслав iшов на ђусь визволЯти зЯтЯ свого з дочкою, то поставив ще перед
‚олодимиром доконечну умо-ву, щоб видав той- за нього доньку свою
Џредславу. „Яка отцевi, що не пристав вiн на зальоти цього старого й
негiдного бабiЯ, бо страшно було й подумати, щоб їхнЯ єдина сестра, їхнЯ
красунЯ стала аж четвертою жоною в цього товстопузого Ѓолеслава! ‘еред
усiх дiтей ђогнiдиних Џредслава вирiзнЯласЯ незвичайною вродою, була мовби
не з їхнього гнiзда, не схожа була нi на батька, нi на матiр, а вже мiж
нею й братами то нiхто б не постерiг жодної рисочки однакової. Њстислав -
великий чорний, булькатий, мов гречин; IзЯслав був слабий, хворобливий,
золотушний, зжовклий з самого малку; џрослав - з грубим обличчЯм,
сердитими очима. ‚она ж усЯ - лагiдь, всЯ - просвiтленiсть, всЯ -
нiжнiсть, тiльки й було в нiй темнощiв, що нелюбов до батька, передана
матiр'ю ђогнiдою так само, Як i всiм синам, однак ось тепер, коли
‚олодимир впав у хворощi, донька пересилила ворожнечу, i молить за нього
перед богом, i шле мовби докiр братовi коханому, Який, може, багато в чому
спричинивсЯ до стану батькового.
Ђле грамотка Џредславина й доречною стала длЯ розмови з ѓлiбом, Яка
розпочаласЯ за трапезою i Яку повiв не џрослав, Як вiн сам того
сподiвавсЯ, а ѓлiб.
Џершим заговорив џрослав, але далi довелосЯ йому тiльки
виправдовуватисЯ перед молодшим братом, Який вiдразу перебрав розмову до
своїх рук i вже не випускав до кiнцЯ i завершив теж на свою користь, бо на
своєму боцi почував силу й справедливiсть.
- —и одержав, брате, мою грамоту? - спитав џрослав пiслЯ першого
випитого на повiтаннЯ ковша.
- Ќегоже чиниш, брате, - намагаючись надати суворостi ламкому своєму
голосовi, сказав ѓлiб. - ‡авернув Я до тебе, щоб сказати не вiд самого
себе, а й вiд брата нашого Ѓориса, бо мавсЯ б їхати через ЃрЯнськi лiси,
на ЃрЯнськ, Љарачев, —ернiгiв просто до Љиєва, Як поїхав туди Ѓорис, та й
Я кажу тобi: тЯжку провину вчинив ти, виЯвивши непокору ‚еликому кнЯзевi.
Ќiхто не виступить разом з тобою, всi брати збираютьсЯ в отцЯ нашого. Џоки
не пiзно - впокорйсЯ, џрославе.
- ‚же пiзно, - сказав похмуро џрослав, - та й отець сам звелiв мости
мостити й путi правити, щоб iти на мене вiйськом. Ќе Я перший.
- ’и вiдмовивсЯ сплатити дань.
- Ђ треба було спитати, чом вiдмовивсЯ. Њоже, недорiд, може, мор
пройшов по землi Ќовгородськiй. Ђ вiн нiчого не питає, сидить у Љиєвi,
роздуває черево, розсилає куноємцiв по всiй землi, гребе золото, а потiм
розкидає його навсiбiч, Як полову. ’а й нащо це?
- ’iльки в негiдному серцi могли зародитисЯ такi нечестивi думки про
рiдного батька свого, - пiдвiвсЯ, не докiнчивши трапези, ѓлiб. - џк знаєш,
брате, а тiльки гiрко менi чути вiд тебе такi слова. ’и ж бо книжну
мудрiсть вивчив, перевищив усiх нас знайомством з рiзними науками.
џрослав хотiв крикнути: "’ому ж i повстав проти кнЯзЯ Љиївського, бо Я
там маю сидiти, тiльки Я - i нiхто бiльше!", але змовчав, насуплено стежив
за гнучким i вродливим кнЯзем ѓлi-бом, Який ще сподiвавсЯ на вдале
завершеннЯ свого посольства, не йшов одразу з трапезної, звертавсЯ до
старшого брата з останнiми вмовлЯннЯми.
- ‚ажко опиратисЯ бурхливому потоковi, - сказав ѓлiб, - а ще важче -
потужному чоловiковi, Як наш отець. Џам'Ятай, брате, що поконанi рiдко або
й нiколи не добиваютьсЯ прощеннЯ. ЏокайсЯ, поки не пiзно.
- Џiзно вже, - повторив џрослав. - I там, i тут зготовленi вiйська.
Ћпрiч того, кнЯзь ‚олодимир у тЯжких хворощах. Њоже, поки ми тут
бесiдуємо, й розпрощавсЯ з свiтом сим.
- Ћ горе нам! - затулив руками обличчЯ ѓлiб i швидко вийшов з
трапезної.
џрослав пiшов за ним, хотiв спитати, чи довго прогостює, ал" той iшов
надто швидко, гнатисЯ ж за ним старшому братовi не личило. ‡велiв тiльки:
Якщо молодий кнЯзь захоче вдосвiта вiд'їздити, то не вiдчинЯти йому ворiт.
•ай ще побуде тут день чи й два. џкось легше воно, коли бодай один брат,
навiть незгодний з тобою, все ж тут, i люди бачать i знають, i вже в них
веселiше на душi.
ѓлiб, неначе вгадавши думки старшого брата, лишивсЯ без примусу, може,
сподiвавсЯ, що вдастьсЯ йому намовити џрослава до покори, цiлий день
моливсЯ вiн ревно в церквi, а џрослав тим часом їздив по Ќовгороду,
оглЯдав, може, востаннє, все наготовлене до вiйни проти батька i лютивсЯ
незмiрно на ЉоснЯтина, що так довго баритьсЯ за морем.
I мовби вичарував тою злiстю своєю прибуттЯ ЉоснЯтинове, та ще й
прибуттЯ щасливе!
ЉнЯзь був на торговищi, скаржились-бо йому новгородцi, що купцi захожi
луплЯть по три шкури за все, i вже за кадь жита правлЯть по п'Ять гривен,
а вiз рiпи - нечуване дiло! - продають за гривну, хоч що таке - рiпа?
‚ода! ‚же бували випадки, що чорний люд громив багатi двори й купецькi
заїзди, розповзалисЯ лихi чутки, з'ЯвилисЯ знаменнЯ, Якi вiщували лихо.
’ак, хтось бачив пiслЯ перших пiвнiв зникому, летючу свiтлiсть на небi в
тiй сторонi, де лежить Љиїв, а ще були такi, хто спостерiгав на небi три
сонцЯ, три мiсЯцi, також зорi, що взаємно знищувалисЯ.
џрослав велiв одправлЯти молебнi в храмi ‘офiї,, та знав ще й те, що
самi молебнi не поможуть, бо поганства в Ќовгородi було набагато бiльше,
нiж христиЯн, та й не самими молитвами живе чоловiк, треба йому й жита,
треба й одежини. ’ож сам їздив по торговищу, супроводжуваний тисЯцькими й
своїми варЯгами, чинив скорий суд i розправу над хапугами й здирцЯми i хоч
ламав тим право новгородське, Яке заборонЯло кнЯзевi самочиннi суди в
самому городi, але з оглЯду на стан вiйськовий роблено длЯ џрослава
поступку, та й треба визнати, що суди џрославовi були справедливi, бо
керувавсЯ вiн єдиною хiттю: бодай трохи довести до втихомиреннЯ в
збуреному, головному, набитому вiйськом, стЯгненим з волостей, городi.
I ось тут, на торговищi знайшли џрослава нарочитi, Якi стерегли пiдходи
по ‚олхову, прискакали кiнно, в кiлька голосiв одразу закричали ще здалЯ,
порушуючи звичай i порЯдок:
"ЉнЯзю, пливуть лодьї!"
’ак i став џрослав на головному вимолi, вдЯгнений у просту полотнЯну
одiж, ще не зiгнавши з обличчЯ втоми й турбот щоденних, кнЯжого тiльки й
було на ньому, що багатий поЯс з коштовною зброєю та ще чоботи м'Якого
тiму, зеленi, шитi жовтим шовком, бо любив кнЯзь вигiдну обувку.
Ђ по ‚олхову, обминаючи острови, нлив корабель - паруси шовковi, чардак
муравлении, сходнi золотi, за кораблем довгi варЯзькi лодьї числом чотири
i кiлька стругiв новгородських. Љоролiвський штандар майорiв на кораблецi
- жовте з синiм, i на вимолi теж стало знамено џроедавове - архангел
ѓавриїл на блакитному тлi, а воєвода Ѓуднй, Який знав звичай, вже
розпорЯдивсЯ заквiтчати пристань зеленим гiллЯм, приготувати жито, щоб
посипати його пiд ноги королiвнi чужоземнiй, прийшлiй кнЯгинi їхнiй, а
також привезти з кнЯжих комiр хутра, щоб пройшла по них невiста, бо завжди
повинна м'Яко ходити по цiй землi.
’ак i зроблено. џрослав зсiв з конЯ й стоЯв, трохи розставивши ноги,
наче боЯвсЯ, що повернетьсЯ давнЯ хвороба i не втримаєтьсЯ вiн, упаде, а
кораблецЯ дзвенiла зброєю невелика, але до лиха загрозлива варЯзька
дружина, потiм показаласЯ й невiста: висока, русЯва, чистолицЯ, одЯгнена в
довгi дорогi шати, блакитнi й жовтi, Як королiвське здамено в неї над
голевою, коло невiсти вирiс пишний i усмiхнений ЉоснЯтин, повiв її до
сходнiв, притримуючи край її одЯгу, а з другого боку, так само тримаючи за
край довгого невiстиного вбраннЯ, важко стуа-аа високий варЯг, видно,
ватажок дружини, вона заети Iнгiгерду на вимол, стали перед џрославом,
Який i досi стоЯв, розставивши длЯ певностi ноги й нерiшуче поклiпуючи
очима, ЉосиЯтин вклонивсЯ кнЯзевi, прокричав гучно-соковитим своїм
голосом:
- ‘ама донька Ћлафа, конунга свейського Iнгiгерда перед тобою, кнЯже!
- ‚iтаю тебе Iнгiгердо, на землi ђуськiй, - сказав џрослав по-варЯзьки
i ступив назустрiч своїй невiстi, вимушений був дивитисЯ на неї трохи
вгору, бо був нижчий за Iнгiгерду; її це, видно, потiшило трохи, вона
всмiхнуласЯ самими устами, Якї мала, вiдразу помiтив це џрослав, досить
виразнi й гарнi, але очi їй не зворухнулисЯ, були пронизливо-прозорi, мов
холодна зимова вода, очi не всмiхнулисЯ, не потеплiли, i нiчого не
вiдповiла вона, так що довелосЯ кнЯзевi сказати й зовсiм уже простi слова:
'
- ‡дорова будь, Iнгiгердо!
- ‡доров був, кнЯже, - вiдповiла вона голосом глибоким i гарним i знов
усмiхнуласЯ, тепер нiби й очима, але й могло показатисЯ кнЯзевi, бо вже
далi йому не дали бiльше придивлЯтисЯ до невiсти, з кораблецЯ посунуло
посольство шведське; вклонЯлисЯ, щось там гомонiли, несли Якiсь дари, а з
другого боку вмить виповнилосЯ все довкола роззЯвами, Яким тiльки й дай,
аби видовисько, та ще таке, Якого в Ќовгородi, здаєтьсЯ, й не бачено
нiколи. џрослав подав руку невiстi й повiв її до повозу, вже наготовленого
Ѓудиєм, пiд ноги їм сипано жито, кидано зелене гiллЯ, вистилано дошки
вимолу бобрами, чорними кунами, бiлими горностаЯми. Iнгiгерда високо
пiднiмала ноги, їй незвично було ступати по такому багатству; королi
шведськi, хоч i розсилали .в усi кiнцi свiту своїх здобичникiв-варЯгiв,
самi великими багатствами похвалитисЯ не могли, в “псальському замку, в
голих кам'Яних палатах, гулЯв вiтер, найбiльше дбано про зброю; щоб
удосталь, та добра, та нагострена гаразд, - життЯ ж було просте й
невибагливе, їли з дерев'Яного посуду, в наймiцнiшi морози спали в
нетоплених опочивальнЯх, тiльки длЯ дiтей перед сном зiгрiвано постiль,
засовуваними пiд ковдри мiдними тазами, повними розжареного вугiллЯ,
навiть - соромно сказати! - виходку путЯщого не мали в замку, була тiльки
коло самої королiвської опочивальнi нагорi дучка, до Якої бiгали малi й
дорослi, все те летiло з високої височини понад кам'Яним миром униз, у
двiр, а вранцi приходив туди служка, пiдбирав на лопату i жбурлЯв
королiвськi "добра" в озеро.
’а џрослав ще не знав про це, длЯ нього Iнгiгерда була передовсiм
королiвською дочкою; певно, пишаласЯ вона в душi цим, гордувала џрославом.
Ѓо й хто вiн є? Ќевiдомий кнЯзько Якогось там руського города? ‡гадував
про свого брата ‚севолода, теж ђогнiдиного сина (Якi ж вони всi неоднаковi
вийшли од одної матерi й одного батька!), Якого ‚еликий кнЯзь послав у
шiстнадцЯть лiт кнЯжити у ‚олодимир на ‚олинi, а той, прочувши про
незвичайну красу ‘iгрiди, вдови щойно вмерлого …рiка ведського, кинув усе
й подавсЯ в ‘кандiнавiю добиватисЯ руки тої неземної красунi. ™о вiн думав
тодi? ‡вiдки в ньому пробудиласЯ така дика кров? Њоже, вiд батька, Який
стЯгав длЯ себе жiноцтво з усього свiту (але ж сам не мчав до них, а вмiв
зробити так, щоб добути собi нову жiнку, не. кивнувши й пальцем)?
Ќайдивпiше ж, що ‚севолод виЯвивсЯ не самотнiй у своїй слiпiй пристрастi
до жiнки, Якої нiколи не бачив. ‡ другого кiiiцЯ свiту прискакав до
‘iгрiди ѓаральд, король гренландський, муж твердий i грiзний, не рiвнЯ
тонкостанному юнаковi ‚севолоду. ‡аходилосЯ на те, що до тої ‘iгрiди, мов
до оспiваної давнiм поетом Џенелопи, зберутьсЯ женихи з усiх усюд, тiльки
що не знайдетьсЯ на них ЋдiссеЯ, воскреслого з своїх смертей i мандрiв,
-жорстокого в своїй помстi за зневагу до його дому i жони. …рiк ведський
не мiг зрiвнЯтисЯ з Ћдiс-сеєм, не повернувсЯ зi своєї вiчної плавби по
рiках i морЯх того свiту, зате ж його ‘iгрiда виЯвиласЯ куди твердiшою за
Џенелопу. ‚садовивши своїх залицЯльникiв за учту, заливши їх медом i вином
по самi очi, звелiла вона замкнути їх i власноручно пiдпалила палату.
Ќавiть Як на тi часи, вчинок ‘iгрiди видававсЯ страхiтливим, i прозвано її
"сторрада" - тобто вбивцЯ. I хоч варЯзькi воїни й рознесли повсюди пiснi
про красуню ‘iгрiду i про горду вроду пiвнiчних дiв, але пiслЯ випадку з
ѓаральдом i ‚севолодом щось не чутно було охочих шукати собi за холодним
варЯзьким морем невiст. ‡даєтьсЯ, вiн, џрослав, був першим пiслЯ свого
нещасного брата, i це могло свiдчити або ж про його вiдвагу, або, що
гiрше, про таку саму легковажнiсть, Як i брата ‚севолода.
Џоки допровадив Iнгiгерду, вона, видно, трохи збентежена сотнЯми
цiкавих, Якi, не в звичай холодних скандiнавiв, проштовхувалисЯ одне
поперед одного, аби бодай оком кинути на заморську дiву, приголомшена
першою пишнотою отих небачено багатих хутр, промовила кiлька слiв
по-слов'Янськи, чим Якось вiдразу розiгнала џрославовi тужнi спогади про
‚севолода; i вже кнЯзевi не видававсЯ таким вiдчайдушним його вчинок,
чомусь подумав вiн, що все йде Якнайлiпше, лихi знаки вiщують нещастЯ не
йому, а його супротивникам, все задумане ним поки що здiйснюєтьсЯ, варто
йому лиш простЯгнути руку - i все в неї вкладаєтьсЯ: зiбране вiйсько,
прийшла варЯзька дружина, прибула з-за морЯ невiста, хоч уже й пообiцЯно
її перед тим королевi норвезькому, i навiть уйцЯ, попри всю її дикiсть i
непокiрнiсть, впокориласЯ йому, i має тепер вiн...
‘упроводжував разом з ЉоснЯтином, послами й дружиною Iнгiгерду до
вiдведених їй покоїв, потiм приймав послiв, рЯдивсЯ з ними; виговорено в
нього вiно длЯ Iнгiгерди - ‹адогу з околицЯми, волостi й села з присiлками
i лов на звiра i рибу цiнну; довiренi невiстипi одержали грамоту
пергаменну з золотою кнЯжою печаттю, що длЯ них було навдивовижу, коi ж ще
поставлено за умову взЯти до Iнгiгерди в прислугу прибулу з нею дружину на
чолi з ђогволодом, то й тут не став про-гнвитисЯ кнЯзь, бо на руку йому
було й це: дружина згодитьсЯ в його походi, - а там видно буде, там
Iнгiгерда стане кнЯгинею, його жоною, а жона да послухаєтьсЯ у всьому
чоловiка свого.
Љоли ж вiдправлено послiв i зговорено за вiнчаннЯ в церквi i весiллЯ
без прогайки, џрослав лишив у себе ЉоснЯтина, сказав невдоволено:
- „овго їздив.
- ‡ате добре привiз, - смачно поцмакав своїми ласими губами посадник.
- Ќе давав вiстей з походу.
- ЉвапилисЯ швидше за всiх вiсникiв.
- Ќевiста мовби й не по менi. ‚исока задуже.
- ‚iд високих жiнок - вродливi дiти, - засмiЯвсЯ ЉоснЯтин.
- Њовить вона трохи по-слов'Янському. „орогою навчив?
- Њати в неї слов'Янка. ЉнЯзЯ ободритiв донька.
- џк їхала сюди? ‡ охотою чи примушена?
- —увано про тебе, кнЯзю, багато гадали вони на списi, свЯщенний кiнь
їх також показав, що ждуть тебе великi дiла й справи,
- Ќе вiр поганським' звичаЯм, - пробурмотiв џрослав.
- Ћлаф хрещений, але зберiг усе вiд дiда-прадiда. Џро тебе ж мова
розходитьсЯ по свiтi...
- —и не через тебе?
- ‡наєш же, кнЯзю, Як люблю тебе.
- ѓотуй весiллЯ, - злагiднiв џрослав, - бо вже в похiд треба.
- ‚есiллЯ зробимо за нашим новгородським звичаєм. ЉнЯзiвське.
- Ѓрат мiй тут, ѓлiб, - сказав невесело џрослав.
- ‡ тобою йде?
- Ќi, супроти.
- —ого ж сидить коло тебе?
- ‡аїхав сказати про волю свою й Ѓорисову. Ќе сьогоднi-завтра вирушає
па Љиїв. џ вже послав заготувати йому кора-блець на ‘мЯдинi коло „нiпра.
- I на весiллi не буде?
- Ќе хоче. Љаже, що не було кнЯзю своїх у Ќовгородi, а в мене, мовлЯв,
батькiвського благословеннЯ немає на шлюб, то Яке ж весiллЯ, кнЯже?
-_ ‚гадав вiн: справдi не було оте кнЯзiв тiльки новгородських, i ти в
скорiм часi будеш ‚еликим Љиївським! - вигукнув ЉоснЯтин.
- ѓрiх так мовити.
- •оч грiх, та свЯта правда!
- џк усе обiйдетьсЯ, то лишу тебе кнЯзем у Ќовгородi,- сказав,
пiдводЯчись, џрослав,- бо рiд у нас з тобою один через батька мого i твого
та мою бабу Њалушу, сестру твого батька „обринi. ЉоснЯтин став на колiна,
знайшов руку џрославову, поцiлував.
- ‘лужитиму тобi вiрою й правдото.
- ‚стань, - невдоволено промовив џрослав, - негоже так. Ћдної кровi ми.
Ђ справа велика великого розуму вимагає, а не цiлувань i поклонiв.
ЉланЯтисЯ тiльки господу треба, Як ‘оломон, та просити мудростi в нього
всечасно. Iди.
’ого ж вечора прийшов прощатисЯ ѓлiб. Ќе було довгої мови. ђозлучилисЯ
брати не по-братськи, кожен був задивлений тiльки в своє, стали-бо вони на
такому рубежi, де люди або йдуть навстрiч одне одному, або розходЯтьсЯ в
рiзнi боки, i нема такої сили на свiтi, що могла б їх з'єднати.
‚досвiта ѓлiб виїхав, ще темрЯва стоЯла надворi, накрапав холоднуватий,
мовби привезений пiвнiчною невiстокi, дощик, џрослав моливсЯ в церквi й
подумав ще про те, Як то негоже вчинив молодший брат, що на дорогу навiть
не прийшов уклонитисЯ боговi. —и тiльки тому, що боЯвсЯ ще раз зустрiтисЯ
з братом-вiдступником, Яким вважав џрослава? ’а хай.
Ђ ЉоснЯтин уже ладнав весiллЯ по кнЯжому чину, Як його розумiв
новгородський посадник. Џоставлено коло самого ‚олхова на ’орговiй
сторонi, де кнЯжий двiр, довгий-предовгий стiл, такий довгий, що губивсЯ
його другий кiнець, а вже хто там сидiв, що говорив - не видно й не чутно
було з чiльного мiсцЯ, де посаджено молодого й молоду. ‡ боку молодої -
посли королiвськi й ђогволод з дружиною, з руки џрославової - ЉоснЯтии за
посадженого батька, тисЯцькi й старости новгородськi, дружина, болЯри зi
своїми пухкозадими жонами, ви-рпдженi в важкi багатi вбраннЯ, далi купцi
свої i приїжджi, ще далi - ремiсничий люд, з багатших, хто мiг вклонитисЯ
кнЯзевi дарунком на одруженнЯ, а дарункiв було безлiч; дарувалосЯ так, щоб
по одну руку - кнЯгинi, а по другу - кнЯзевi, складено хутра й прикраси,
золото й срiбло; ЉоснЯтин пiднiс џрославовi багато здоблену, в золотому
окладi бiблiю грецьку, мiж пергаменними листами виднiласЯ закладка з
перегородчатої емалi, а на закладцi - ћрiй-змiєборець, свЯтий, на честь
Якого Ќазвано џрослава: дарунки везли вiд столу возами в той час, Як
убогим i жебракам вiд кнЯжих щедрот роздаровано милостиню, Яку џрослав
звелiв роздавати, Як тiльки вийдуть вони з храму по вiнчанню i аж поки
всЯдутьсЯ за стiл i пiднесуть першi кубки за здоров'Я молодої кнЯгинi, за
його здоров'Я, за землю ђуську.
Џодавано вина фрЯзькi й меди настоЯнi, а з наїдкiв були гуси, поросЯта
печенi, солонина, ковбаси-задимлЯнки, баранЯчi стегна й реберцЯ, осетри й
коропи, зайцi в чорнiм соку й засмаженi на жару оленЯчi тушi, лебедi чорнi
й бiлi на срiбних пiдносах, а длЯ кнЯзЯ й кнЯгинi привезено длЯ такої
нагоди з пiвденних країв царського птаха павича, засмаженого цiлЯком,
оздобленого небаченої краси пiр'Ям, птаха, м'Ясо Якого не гниє й не
псуєтьсЯ, а триває вiчно, i хто їстиме його, теж матиме вiчне життЯ, й
багатство, i красу, i щастЯ.
‡а спинами в запрошених до весiльної учти, з обох бокiв столу, не
наближаючись дуже, щоб не заважати урочистостi, але й не задалеко, бо тодi
б зникло вiдчуттЯ з'єднаностi мiж усiма, стоЯв новгородський люд, стоЯв
двома стiнами, рухливими й веселими, там була штовханина, тиск, зойки,
писки, невидима боротьба за лiпшi мiсцЯ, дужчi пхалисЯ наперед, слабшi
намагалисЯ й собi пробитисЯ за ними; з сiрого новгородського неба сiЯласЯ
холодна мжичка, та нiхто не зважав на негоду, кожен вирЯдивсЯ в що мав
нового й свЯткового, в розпаленостi натовпу мжичка, власне, й не
помiчаласЯ, тi, що сидiли не-порушно за столом, мали б страждати бiльше,
треба було простЯгати руки за кубками, щоб пити за здоров'Я та за
благополуччЯ, та за шматками м'Яса, горами наваленого посеред столу, руки
їм лиснiли не так вiд жиру, Як од дощику, на бородах теж срiбливсЯ водЯний
пил, а тi, що стоЯли позаду, могли принаймнi ховати руки за пазуху чи до
кишень, а вже бородами трЯсли досхочу, бо тiльки й дiла їм було, що
штовхатисЯ весело та супроводжувати кожну здравицю розкотистим, могутнiм
гоготiннЯм: "ѓо-го-го!" ’ак навчив ЉоснЯтин кричати кiльканадцЯть
заводiЯк, а вiдомо, що натовп легко пiдхоплює те, що йому непомiтно
пiдкрикують у саме вухо. Ћтак воно й почалосЯ та й iшло мало не цiлий
день.
- ‡а здоров'Я кнЯгинi найсвiтлiшої! Ѓудьмо!
- ѓо-го-го!
- •ай славитьсЯ наш добрий кнЯзь џрослав! Ѓудьмо!
- ѓо-го-го!
- ‡а побiди нашi прийдешнi й сущi! Ѓудьмо!
- ѓо-го-го!
- ‡а вольницi новгородськi! Ѓудьмо!
- ѓо-го-го!
- ‡емлЯ наша хай не оскудiває! Ѓудьмо!
- ѓо-го-го!
- Ќароде новгородський, розростайсЯ й мiцнiй! Ѓудьмо!
- ѓо-го-го!
- ‡а вiру христиЯнську! Ѓудьмо!
- ѓо-го-го!
- ‚озлюбимо, братiє, один одного! Ѓудьмо!
- ѓо-го-го!
- Њолодим гiрко-о-о!
- ѓо-го-го!
- ѓiрко-о-о!
ЉнЯзь i кнЯгинЯ пiдводились, цiлувались перед усiма, не було в тому
поцiлунковi нiЯкого смаку, не розпалювало џрослава i випите за день, а
кнЯгинЯ теж сидiла з своїми прозоро-холодними очима, чужа й незворушна,
тiльки бралисЯ плЯмами її бiлi щоки чи то вiд сеї обтЯжливої учти, чи то
вiд вселюддЯ, до Якого, мабуть, не звикла в своїй пiвнiчнiй сторонi. Ђ
џрослав хоч i поцiнував про себе належно вигадку ЉоснЯтинову з оцим
безмежним столом, за Яким вмiстилосЯ пiв-Ќовгорода, й з оци-,: ми
крикунами, що пiдганЯли учту своїми гуками, та водночас i виразно бачив:
не виходить у нього так, Як то виходило воно завжди у кнЯзЯ ‚олодимира в
Љиєвi. Џередовсiм той би нiколи не покладавсЯ на чиюсь вигадку чи лад, а
сам би велiв, що робити i Як, знав-бо добре: всi невдалi справи, хоч
причетний кнЯзь до них чи пi, б'ють, зрештою, по кнЯзевi, лЯгають на нього
провиною i збитком. I вже аби кнЯзь, ‚олодимир затiЯв таке учтуваннЯ i
накликав стiльки люду (а в нього бувало й бiльше, це знав i џрослав, та й
ЉоснЯтиновi було вiдомо, тому, видно, й спробував чимось наблизити
Ќовгород у своїх звичаЯх до Љиєва), то не сiв би за стiл так, щоб обабiч
стоЯли натовпи. ‡велiв би настругати столiв длЯ всiх, i всiм би давано
їдво й питво, i буле б таке веселе й невтримне учтуваннЯ, та вихвалЯннЯ,
та молодецтво, що на кiнець днЯ забували вже, хто смерд, а хто боЯрин, хто
воєвода, а хто дружинник, i сам кнЯзь оточений був то одними, то другими,
то воїнами, то гультiпаками, то жонами своїми та чужими, Яких уподобав, на
Яких накинув оком, може, щойно.
Ђ тут - цей холодний заздрiсний крик поставлених за длЯ пихи чорних
людей, оцей смутний дощик, та ще й чужа, неприступна в своїй гординi
жiнка, що стала нiби кнЯгинею, його жоною, але хто й зна, чи стала, бо не
помiчає на нiй џрослав нiЯких прослiдiв, що вподобала вона своє нове
становище.
ѓулЯннЯ тривало ще й при свiтлi смолоскипiв, бо не годилосЯ вiдправлЯти
людей за сонцЯ, варено й печено всього стiльки, що учта мала тривати,
може, й тиждень, найбiльшим ненажерам i питухам коло того столу (а чи пiд
столом) належалосЯ й нiч заночувати, але хтось там пам'Ятав i про
найголовнiше, про кнЯзЯ й кнЯгиню, i, коли темнощi зсунулисЯ вже зовсiм
щiльно навколо столу i крики натовпiв долинали мовби з-за чорного кола
ночi, подано просто перед стiл новгородськi розлогi сани, застеленi м'Яким
перським килимом, запрЯженi четвериком бiлих коней, в багатiй збруї,
заквiтчаних зелом i квiтами, i сам ЉоснЯтип вихопив у вiз-ничого рипучi
вiжки, поцЯцькованi срiбними наклiпками, розвернув сани хвацько, аж
полетiли кiм'Яхи грЯзi увсiбiч, i запросив молодих сiдати.
I Як тiльки кнЯзь довiв кнЯгиню до саней i вона злЯгла на килим, бо
сiсти там було нiЯк, а џрослав притуливсЯ до неї, ЉоснЯтин вiдпустив
вiжки, i конi рвонули з мiсцЯ так, що важ-котiлому посадниковi довелосЯ
вiдразу вдарЯти тюпака, - тут обидвi невидимi вже майже стiни, люду
розруйнувалисЯ, розсипалисЯ, з двох бокiв руннули на сани, змiшалисЯ
навколо них а_ криком, вереском, гiйканнЯм, диким реготом; над кнЯзем i
кнЯгинею нависали й миттю щезали довгi бороди, зiпали на них з
нерозбiрливими криками чорнi роти, горiли цiкавi очi, однi штурлЯлисЯ
помiж собою, iнших жбурлЯли просто на сани, ще iншi намагалисЯ вломити з
саней хоч трiску, ще хтось догадавсЯ вiдкабетовувати добреннi кавалки
коштовного килима, хтось пробував палити килим палахкотючою трiскою;
ЉоснЯтин на-с'їлу пробивавсЯ крiзь юрмовище, конi, пирхаючи й мотаючи
головами, тЯгли сани поволi, бо перед ними роїлосЯ вiд чорних розмаханих
постатей, вже посадник шкодував, що не постановив на путi кнЯзевiй дружину
двома рЯдами, зате џрославовi хоч тепер сподобалосЯ те, Як поверталосЯ
його весiллЯ, радий вiн був,_ що люд зламав ту заборонну незриму межу, Яка
вiддiлЯла його вiд кнЯзЯ; вiдчував џрослав: ото тепер йому тiльки й сили,
що в отих ошалiлих, звихрених, заслiплених дурною цiкавiстю людЯх, гарно
було вiдчувати, Як лЯкаєтьсЯ холодна королiвна цих забiЯк, горнучись йому
до боку, шукаючи в нього прихистку.
I вже на кнЯжiм дворi по-юнацькому зiскочив з саней, збадьорено
змахнув, майже дружньо, безладному своєму супроводовi, отiй людськiй
звированостi, Яка вже виповнила й увесь двiр, легко зiстрибнув з саней,
взЯв кнЯгиню на руки, i хоч була велика й незручна в ношi, але пронiс її
трохи, пробиваючись крiзь юрмовище, а кнЯжi люди розкрикували перед ним
дорогу ширшу й ширшу, аж поки все-таки наведено Якийсь лад i утворивсЯ
вiльний прохiд до ганку кнЯжих палат; тодi џрослав поставив жону на землю,
мовби велику дерев'Яну лЯльку, мовчки подала Iнгiгерда йому руку, i вiн
повiв її на першi покладини, бо тiльки тiлесно доповнений шлюб може
вважатисЯ звершеним.
Ђ бiлi конi з саньми зникли десь так само непомiтно, Як i посадник
ЉоснЯтин, та џрославовi не було тепер нi до чого дiла, лишавсЯ вiн
наодинцi з молодою жоною, вперше в життi око в око, рука в руку, i свiт
замкнувсЯ мiж ними обома, не iснувало бiльше нiчого, все зникло, все
забулосЯ, палахкотiли в притемненiй ложницi свiчки, а їм здавалосЯ, що
тiльки вони обоє палахкотЯть i згорають на вогнi, Який палить людину, поки
вона й живе, дає їй найбiльшу снагу i водночас вiддiлЯє її непрохiдною
стiною от усього довколишнього.
’ак i џрослав на Якийсь час вiддiливсЯ вiд справ цiлого свiту i не мiг
бодай краєм серцЯ вiдчути, що, може, саме тiєї ночi, в далекiй далечi,
коло Љиєва на Ѓерестах, вирушав у останню путь його батько - ‚еликий кнЯзь
‚олодимир.
Ѓерести стоЯли вже тодi, коли Љиєва ще й мало було, вабили тихiстю й
спокоєм, i кнЯзь ‚олодимир так полюбив їх, що звелiв вибудувати собi двiр
у Ѓерестах ще лiпший, анiж у самому Љиєвi. ‚iдпочивав там по ловах у
‡вiринцi, тримав найулюбленiших пiдложниць також на Ѓерестах, коли ж
занедужав, зiбравшись iти на непокiрливого сина џрослава, теж залiг у
своїх палатах берестових, сподiваючись на скоре видужаннЯ, але вже й не
пiдвiвсЯ, померши вiд кольок в боку або ж вiд божого гнiву. ‹юди рiдко
заживали тодi за шiстдесЯт лiт, однаково великому кнЯзевi вже недовго б
довелосЯ топтати рЯст, але багато в чому пришвидшили кнЯзеву смерть подiї
Явнi й тайнi. Ѓо Якщо син џрослав одкрито йшов на батька, то iнший син -
‘вЯтополк, ще й досi перебуваючи в ув'Язненнi в ‚ишгородськiй крiпостицi,
знов задумав справу ще лихiшу, нiж кнЯзь Ќовгородський. —ерез вiрних людей
сповiстив ‘вЯтополк печенiгiв про те, що кнЯзь ‚олодимир виступав з
вiйськом проти Ќовгорода, i покликав їх ударити на Љиїв, коли покине його
кнЯзь з своєю дружиною. Ђ щоб не проходити через крiпостицi, поставленi
‚олодимиром по ђосi, мали печенiги переправитисЯ десь аж коло Џереволочни
через „нiпро, пройти ‡алозним шлЯхом i пiдступити до Љиєва з лiвого
берега, звiдки їх нiхто нiколи й не ждатиме. ’ак воно й сталосЯ, та тiльки
хворощi ‚олодимировi зруйнували всi ‘вЯто-полковi намiри, знов посилав вiн
своїх вiрних людей до печенiзького хана, попереджуючи його, щоб зупинив
орду, бо й кнЯзь, i дружина, i сила-силенна вiйська - в Љиєвi, i нiчого,
крiм погрому, не здобудуть тут печенiги.
Ђле на той час кнЯзевi ‚олодимиру вже донесено про те, що заворушились
печенiги, надходили вiстi, що степовики сунуть по лiвому березi, тодi
.недужий кнЯзь покликав до себе сина Ѓориса, Який прибув з далекого
ђостова, щоб стати коло батька в тЯжку годину, сказав йому брати вiйсько й
виступати на Ђльту, щоб перепинити путь печенiгам.
Ѓорис виступив на Ђльту, вибрав просторе широке поле, де б мiг дати
битву печенiгам, але вони, вчасно попередженi ‘вЯтополком, знов завернули
в свої степи i щезли там безслiдно.
Џоки ж Ѓорис стоЯв з вiйськами на Ђльтi, ‚еликий кнЯзь ‚олодимир зiйшов
з свiту.
‚iн лежав у великiй горницi, що чотирма вiкнами виходила на „нiпро.
‚iкна не зачинЯлисЯ нi вдень, нi вночi, кнЯзь хотiв ухопити в груди
Якомога бiльше свiжого днiпровського вiтру, але однаково задихавсЯ щодалi
дужче, горницЯ знесена була високо над землею над двома пiдклiтЯми, в Яких
юрмиласЯ придвiрна челЯдь, варилисЯ длЯ кнЯзЯ улюбленi його наїдки й
напитки, наготованi завжди сидiли гусельники й скоморохи, блазнi й
вродливi дiвчата, Якi самою молодiстю своєю могли б повернути ‚олодимировi
здоров'Я, бо часто бувало перед тим, що западав у недугу ‚еликий кнЯзь, та
досить було йому спочити поглЯдом на солодкому личку, Як пiдводивсЯ знов i
знов вершив свої державнi дiла, великi й непомiтнi. Ђле не пускав кнЯзь до
себе нiкого, не хотiв нiкого бачити, нiчого не їв, тiльки пив настоЯнi
меди й воду з свЯченої криницi, холодну й чисту, заборонЯв турбувати його,
нiхто не смiв поЯвлЯтисЯ в горницi, поки сам кнЯзь не покличе, не подасть
знаку.
Ђ знак той був - звук срiбного бубонцЯ на довгiй ручцi з слонової
кiстки. Ѓубонець лежав на столику коло узголiв'Я кнЯзевого. „звенiннЯ було
кволе, майже нечутне, але по той бiк дверей цiлодобово чергували молодi
отроки, вони вчували найменший звук з кнЯжої опочивальнi, немало дивуючи
своєю чутливiстю дружинникiв, що стоЯли на сторожi коло тих дверей, але не
чули нiчогiсiнько, так нiби хтось позатикав їм вуха воском.
’а настав день, коли й отроки не змогли дочути жодного звуку з кнЯжої
горницi. •оч Як тулили вуха до товстих дубових дверей, хоч Як завмирали,
хоч Як стримували вiддих - нiчого. Ќавiть чутно було, Як днiпровський
вiтер влiтає в одчиненi вiкна й, постогнуючи, вириваєтьсЯ попiд дверима з
невидимих шпарин, але вiд кнЯзЯ не було нi знаку, нi звуку. †дано цiлий
день i цiлу нiч. Ѓо, може, ‚еликий кнЯзь поборов недугу i вперше заснув
спокiйно й солодко i набираєтьсЯ сил увi снi? Љоли ж i на ранок знов не
доходило з опочивальнi жодного слуху, тодi налЯкана гридь звiдомила
воєводу дружини, а той прикликав двох боЯр з Ѓерестiв, i от вони втрьох
боЯзко пiдступили до високих дубових дверей, Якi давно вже можна було
нечутно вiдхилити, бо петлi змазувались гусЯчим жиром, щоб не дратувати
кнЯзЯ нi рипом, нi скрипом, але нiхто не наважувавсЯ прочинити дверi бодай
на палець, нiчиє око не зазирнуло до великої горницi, тiльки тепер троє
вперше зробили це, обережно ступили до палати, i їм у лицЯ вдарив
солодкавий дух покiйника.
ЉнЯзь лежав мертвий. ’i троє побоЯлисЯ й доторкнутисЯ до небiжчика, хоч
слiд було бодай поправити його на постелi, бо лежав з перекривленою шиєю,
Якось незграбно звiсивши голову з подушки, борода вiдтЯгала йому щелепу
вниз, на вусах запекласЯ кривавицЯ. Џокликано мерщiй свЯщеника, а тим
часом розпочаласЯ рада: що чинити?
ЉнЯзь помер без причастЯ, без сповiдi, найгiрше ж - не повiдомивши про
свою останню волю, не визначивши спадкоємцЯ своєї влади. ™оправда, вiн
кликав до себе сина Ѓориса i дав йому вiйсько, щоб виступив проти
печенiгiв, але того ще не досить, щоб проголосити Ѓориса ‚еликим-кнЯзем
Љиївським, бо є брати старшi за нього - є найстарший ‘вЯтополк, е
Њстислав, є џрослав, Який своєю смiливою вiдмовою впокоритисЯ батьковi уже
досить вiдверто проголосив своє зазiханнЯ на київський стiл.
Џрикликано до Ѓерестiв київських боЯр i воєвод, а тим часом вiрнi люди
з-помiж гридi дали знати: однi - Џредславi, а ще iншi - ‘вЯтополковi в
‚ишгород про кончину ‚еликого кнЯзЯ, i цi звiдомленнЯ перевищили вмить все
те, що народилосЯ в тугих головах київських боЯр, бо Џредслава мерщiй
спорЯдила гiнцiв з грамотою до џрослава, закликаючи його чимдуж поспiшати
до Љиєва, а вишгородськi боЯри, випустивши ‘вЯтополка на волю, з усiма
почестЯми, належними тiльки ‚еликому кнЯзю, повезли його через бори до
Љиєва, звiдти до Ѓерестiв, i хоч добралисЯ туди вже пiзньої ночi, кнЯжий
син велiв не вiдкладаючи спорЯдити похорон ‚олодимира; боЯри й воєводи
власноручно проломили помiст у горницi, щоб приховати вiд смертi звичний
хiд, Яким користувавсЯ небiжчик, загорнули тiло ‚еликого кнЯзЯ в килим,
спустили на вiжках на землю i поклали в сани, запрЯженi вiсьмома парами
бiлих волiв, Як велiв старий полЯнський звичай. i ’ак на бiлих волах
в'їхав востаннє кнЯзь ‚олодимир у Љиїв, i тої самої ночi був похований у
церквi свЯтої Ѓогородицi в придiлi свЯтого Љлемента, в мармуровiй корстi,
пiд молитви, сльози, риданнЯ й сум усього Љиєва.
Ђ ще тої самої ночi, коли повiв џрослав свою жону на першi покладини i
виїхали з його двору бiлi конi, а десь у Љиєвi бiлi полЯнськi воли
одвозили тiло його батька до мiсцЯ останнього спочинку, вирушив тайкома з
Ќовгорода великий загiн :,' вершникiв. Ќе" дуже вправно трималисЯ їздцi на
конЯх, чутно; було варЯзьку мову; Якби мiг хто прислухатисЯ, то вiдразу б
зачув хвастощi одного з варЯгiв своїми походеньками у жiноцтва, з чого
легко б упiзнав ’орда-молодшого, а вже тодi виплив би з темрЯви й
мовчазний “льв, i забiЯцький ’орд-старший, Який, здаєтьсЯ, командував цiєю
дивною виправкою; варЯги, хоч i почували с,ебе певнiше пiшими, їхали
досить швидко, хтось добрав їм усiм коней однакової гнiдої мастi, так що
ховалисЯ вони за нiччю, i видно було, що їдуть на дiло почесне.
‚арЯги не брали- з собою в дорогу нiчого обтЯжливого - нi прикрас, нi
майна жодного, саму тiльки зброю та харчiв на два переходи. ’а хоч Як
легкома вирушили з Ќовгорода i гналисЯ нiч i день за тим, за ким визначено
їм було гнатисЯ, все ж довго не вдавалосЯ їм наспiти втiкачiв; вже й конi
потомилисЯ, вже навiть ’орд-молодший умовк i схожий став своєю мовчанкою
на “льва, вже знати було, що їдуть вони по днiпровському зливиську,
незабаром буде й сам „нiпро або Якась з його приток; варЯги гнали
безжально коней, Якщо вони запiзнЯтьсЯ i насад на ‘мЯдинi вiдпливе й
опинитьсЯ в „нiпрi - тодi їм доведетьсЯ повернутисЯ назад, не звершивши
дорученого, а це означає зламати своє слово, ще гiрше - не отримати
обiцЯного, обiцЯно ж було щедро.
Љоли ж нарештi за негустими перелiсками забачили варЯги поперед себе
коротку низочку вершникiв, поперед Якої їхав на бiлому конi молодий кнЯзь
ѓлiб, то вже конi варЯзькi насилу пересувалисЯ, вони плуталисЯ в густих i
високих нежарах, а в кнЯзЯ i його супроводу конi були свiжi, мовби щойно з
стайнi або з випасiв, iшли розмiрене, гарно, i видно було, Як легко й
упевнено вiддалЯютьсЯ вiд переслiдувачiв, ще й не знаючи про їхнє
iснуваннЯ. ™о ж буде, коли довiдаютьсЯ? ’орд-старший вiдразу збагнув, що
треба дiЯти вмiннЯм, а не силою, вiн мовчки показав “львовi на його лук,
спинив загiн, щоб дати лучниковi спокiйнiше вицiдитись, сказав хрипко:
- Ѓий вiдразу в кнЯзЯ. Ќа бiлому конi.
I чи то “льв, змучений довгою гонитвою, не поцiлив Як слiд, чи то не
дотЯмкував, куди стрiлЯти, i, вчувши останнi слова ’ордовi про конЯ, в
конЯ й вицiлював, стрiла, послана варЯговою рукою, вдарила коневi в
передню ногу пiд самi груди, кiнь спiткнувсЯ, з усього скоку впав, а ѓлiб
не встиг висмикнути ноги з стремен, його придавило кiнським черевом, але
вiн сам зумiв вивернутисЯ, вивiльнив придушену ногу i тiльки тодi вiдчув
дикий бiль у тiй нозi, а коли спробував ступнути нею - вона не
пiдкорЯласЯ. ‰ого люди спинЯли своїх конеї конi злЯкано витанцьовували,
хропли, прЯли вухами, наперед вилiз з своїм конем цiкавий повар кнЯзiв,
Якого звано ’орчином, бо справдi походив чи то вiд туркiв, чи то з агарЯн,
зназ лиш кiлька слiв по-руськи, зате готував дивнi страви длЯ кнЯжого
столу, а ще вiдзначавсЯ великим жонолюбством i непогамовною цiкавiстю.
Њабуть, цiкавiсть попхала його й тепер наперед, але сталосЯ йому зазле, бо
кнЯзь, забачивши першого спереду, гукнув:
- Џодай менi конЯ!
’орчин пiд'їхав до кнЯзЯ, але з конЯ ще не злазив, бо й не зрозумiв Як
слiд, чого вiд нього хоче кнЯзь. ’одi ѓлiб смикнув його за ноги,
посинiлими вiд болю й злостi губами вже не прокричав, а вишептав:
- ‡лазь з конЯ! видко! ’орчин iзнов не розумiв.
- Ђ Я? - спитав вiн, побачивши нарештi стрiлу в нозi ѓлiбового конЯ i з
острахом ждучи, може, такої самої стрiли й собi межи плечi.
- ‡лазь! - прокричав кнЯзь i потЯгнувсЯ до меча.
’одi ’орчин злетiв з конЯ, але не на той бiк, де стоЯв знавiснiлий
кнЯзь, а на протилежний, i не злiз, а просто скотивсЯ, впав, миттю
схопивсЯ i пригiнцi побiг за дерева.
ѓлiб з великими труднощами залiз у сiдло, махнув рукою, погнав учвал,
стоЯчи в однiм стременi, а друга нога висiла йому смертельним болем i
тЯгарем. Ѓiль був такий незносний, що довелосЯ перевести конЯ спершу на
рись, а там i зовсiм - ступою. Ђле за той час уже вiд'їхали вiд того
проклЯтого мiсцЯ, де, видно, засiли бродники, що грабували купцiв, ѓлiба
оточила його дружина, пiдтримували збiлiлого на лицi кнЯзЯ, тихо поїхали
далi, бо саме тропа вивела їх до берега ‘мЯдииi.
„орогою цiною довелосЯ заплатити кнЯзевi ѓлiбу за ту прогайку. Љоли вiн
отак ступою наближавсЯ до насаду, Який ждав їх з сонними гребцЯми коло
берега, збоку, перерiзаючи їм путь, полетiли мiж деревами темнi вершники,
i тiльки тодi збагнув кнЯзь, що то не бродницька стрiла летiла в нього, що
не грабiжникам знадобивсЯ його кiнь чи там щось, а послано по його голову.
‡нову пересиливши бiль, зiрвав ѓлiб конЯ до чвалу, пiдскочив з своїми
людьми до насаду, гукнув, щоб помогли йому злiзти на землю, кнЯзЯ
пiдтримали пiд руки, повели чимшвидше на кораблець, ѓлiб шепотiв: "видше,
швидше, швидше". Ћдин з дружинникiв мечем перерубав вiрьовку, Якою насад
прив'Язано було до прибережного чорного, з оголеним лапатим корiннЯм
в'Яза, соннi гребцi, прокинувшись, лаштувалисЯ вiдпихатись од берега
довгими важкими весла-ди, але тут приспiла погонЯ, варЯги злiтали з коней
на скоку стрибали в беззахисний насад з оголеними мечами, i мечi їхнi
блищали, мов вода, i змивали кров'ю все, що траплЯлосЯ на путi, а помiж
варЯгами закрутивсЯ кнЯжий повар, страш-џий у своїй ненавистi до кнЯзЯ,
Якого перед цим стiльки годував i Який зрадливо кинув його посеред чужого
лiсу на пота-Яу. Џовар доскочив до ѓлiба i, перш нiж той зумiв вихопи
ослабiлою рукою свого меча, загнав йому в груди широкого Яожа. "Ќе дiйте'
мене, братiЯ моЯ мила i дорога, не дiйте!" - 'заплакав-закричав
по-дитЯчому юний кнЯзь, та тут вдарили ще варЯги, - ѓлiб упав мертвий;
тодi ’орчин стрибнув йому на груди й двома помахами вiдкабетував кнЯзевi
голову.
’орд-старший взЯв голову й дбайливо вклав її в шкiрЯний мiшок, що висiв
у нього за плечима. . Џодiї, надто ж лихi, мають властивiсть
повторюватисЯ, навiть збiгаючись притому в часi. ‡нову ж таки, може, саме
тодi, Як таємничi варЯзькi вершники по мохах, брусничниках i нежарах
гналисЯ за кнЯзем ѓлiбом, з Љиєва на Ђльту теж : и-рушили вершники, тiльки
що першi спорЯдженi були без вiдома кнЯзЯ џрослава, а других послав сам
‘вЯтополк, i велено було цим останнiм привезти до Љиєва молодого кнЯзЯ
Ѓориса добровiльно чи силою, живого чи мертвого, бо кличе його до себе
старший брат, Який сiв на отнiй стiл i вимагає покори вiд усiх братiв
молодших. ’о були вiдчайдушнi вишгородськi боЯри Џутьша, ’алець, Єловит i
отрок ‘вЯтополкiв, прозваний ‹Яшком, бо привiз його кнЯзь од свого тестЯ
Ѓолеслава, хоч був той отрок невiдомої кровi, радше скидавсЯ па дикого
степовика, мав непогамовну вдачу i вiдзначавсЯ дурною вiдчайдушнiстю. I
Якщо варЯги, вирушаючи в iюгоию за ѓлiбом, не наражалисЯ, власне, на жодну
небезпеку, то посланцi ‘вЯтополковi їхали, може, й самi на вiрну смерть,
бо ж Ѓорис стоЯв на Ђльтi не сам, а з великим вiйськом, Яке ще не
присЯгнуло ‘вЯтополковi, та й невiдомо, чи стане на його бiк, а може,
триматиме руку Ѓорисову, бо ж усiм вiдомо, Якої шани зазнав од кнЯзЯ
‚олодимира ‘вЯтополк i Якою довiрою в батька користавсЯ Ѓорис.
’iм часом Ѓорис марно чекав на Ђльтi поЯви печенiгiв. „озори, посланi
далеко в степ, не виЯвили нiЯких прослiдiв ворога, дiйшли чутки до кнЯзЯ,
що печенiги вiдвернули вiд Љиєва i никають десь довкола шлЯхiв та
переправ; кнЯзь добре вiдав, що вiйсько потрiбне батьковi його передусiм
длЯ того, щоб виступати протiї непокiрного Ќовгорода, лiто вибилосЯ в
найвищу свою середину, отож настала найлiпша пора длЯ походу, але
повертатисЯ до Љиєва без велiннЯ кнЯзЯ ‚олодимира Ѓорис не смiв,
нагадувати ‚еликому кнЯзевi про похiд на џрослава теж не мiг, отож,
розгублений i знетерпеливлений, стоЯв i далi в полi перед Ђльтою, днЯми не
виходив з свого намету, ревно моливсЯ, вiв благочестивi бесiди з отроком
своїм угрином ѓригорiєм, Якому за тихий норов i вiрну службу подарував
важку шийну чепу з щирого золота; так що посланцi вiд ‘вЯтополка коли
пiд'їхали до кнЯжого намету з кнЯжим прапорцем i вийшов їм навстрiч
ѓригорiй, то взЯли його спершу за самого кнЯзЯ через ту гривню, i трохи
навiть знiтилисЯ, попри все своє нахабство, але оговталисЯ, Як тiльки
ѓригорiй уклонивсЯ їм низько, забачивши їхню дорогу одiж, i сказав, що
спитає кнЯзЯ, чи може той прийнЯти посланцiв. ‡бiглисЯ отроки, що
слугували кнЯзевi, пiдходити стали ще й воїни; Џутьша дав знак своїм
людЯм, щоб були напоготовi, а сам, ще й не званий, пiшов до намету,
вiдiпхнув ѓригорiЯ, що перепинив йому путь, побравсЯ далi, аж до кнЯзевої
опочивальнi. Ѓорис, звiсившiї босi ноги з ложа, сидiв у самiй сорочцi, бо
мав звичку по обiдi трохи передрiмати, а щойно з'їв обiд, спаннЯ ж самим
богом присуджено полудневi: вiд початку спочиває опiвднi i звiр, i птицЯ,
i чоловiк, тепер Ѓорис трохи невдоволено позирав на боЯрина, що не
дiждавсЯ навiть, поки кнЯзь надЯгне порти, та водночас намагавсЯ вiн i
погамувати гнiв, бо ж посланець, певно, був од ‚еликого кнЯзЯ i принiс
вiстi про поверненнЯ до Љиєва.
Џутьша нi вiтавсЯ, нi дав кнЯзевi зодЯгтисЯ або хоч трохи оговтатисЯ.
Џриступив до самого ложа i, згори вниз позираючи на худенького, ще зовсiм
юного, тiльки борiдка почала висiватисЯ, кнЯзЯ, сказав товстим басюрою:
- Ћтець твiй помер, царство йому небесне, а в Љиєвi сидить кнЯзь
‘вЯтополк i велiв тобi не гаючись їхати з нами до нього.
ЉнЯзь знетЯмлено дививсЯ на товсте обличчЯ Џутьшине, видно, його
вкiнець приголомшила страшна вiсть про батькову смерть, а вже щодо
‘вЯтополка, то вiн, певно, й не почув, а коли й почув, то нiчого не
зрозумiв, ще менше ж зрозумiв Џро вимогу старшого брата їхати до нього з
поклоном. ‚iн хотiв щось промовити, але губи йому ворушилисЯ без жодного
звуку, вiдчував тiльки страх непогамовний, панiчний,невтрим-ний страх
перед цим грубим, незнайомим боЯрином, перед його жорстокою вiстю, перед
його брутальнiстю, радо б утiк оца куди-небудь, не був би нi кнЯзем, нi
воєводою, вже шкодував, що не послухавсЯ брата џрослава i не поїхав на
його поклик, тепер був би далеко звiдси, вiд батькової смертi, вiд усiх
жа-хiв, Якi принiс йому, сонному й розгубленому, цей чужий чоловiк з
нахабним голосом; найбiльше ж докучало кнЯзевi те, що сидить перед
лиховiсним боЯрином майже голий, без пор-тiв, без зброї, тiльки хрест на
шиї маючи, але що хрест, коли на чоловiка падає зненацька стiльки лиха.
- ѓригорiю! - здобувсЯ нарештi кнЯзь на Якесь рiшеннЯ - ѓригорiю, де
ти?
‚ голосi Ѓорисовiм було стiльки вiдчаю й болю, що ѓригорiй, Якого
притримував знадвору Єловит, не пускаючи до шатра, рвонувсЯ всередину,
мало не звалив Єловита, гарЯчко-во висмикнув з пiхов широкий свiй меч, в
один скок опинивсЯ коло розшитої пiлки, що закривала вхiд до кнЯжої
опочивальнi, але за його спиною гнучко вивернувсЯ Єловит i довгим .своїм
списом, ударив майже наослiп навгiнцi угрина, поцiлив йому мiж лопаток,
ѓригорiй упав, тодi Єловит, висмикнувши списа з тiла отрока, влетiв туди,
де вiв перемови з кнЯзем Џутьша, побачив там випростуваного тонкого
безбородого юнака, в самiй сорочцi, i, може, й, не розбираючи, кнЯзь то чи
ще Якийсь з його отрокiв, замахнув списом i вдарив юнака в груди. ’ой
мовчки, без єдиного стогону, заливаючись кров'ю, впав на ложе.
- Ќаробив же ти, - притишуючи голос, сказав Џутьша, - рiж намет,
загортай кнЯзЯ, та й гайда!
Єловит не розгубивсЯ, його не злЯкав Џутьшин вигук: не з таких був, щоб
лЯкатисЯ. ‚iд дiда-прадiда передалосЯ Єло-i виту розбiйницьке ремесло,
вистежували вони проходЯщi повз i‚ишгород наладованi товарами купецькi
човни, нападали на дих темними ночами, мовчки вiдправлЯли купцiв i гребцiв
на iой свiт, забирали все з човнiв, топили й човни, так що десь на циi
збиралисЯ цiлi кладовища з людей та човнiв, а єловити за-можнiшали,
багатство їхнє росло, мов тї верби з води, всi кiнцi своїх злочинiв теж
умiло ховали вони в воду; тепер же Єловит ховавсЯ в своїх учинках за кнЯзЯ
київського ‘вЯтополка - то чого ж було лЯкатисЯ? ‚iн вихопив ножа,
полоснув по намету, вирiзав добрий шмат, коли згортав тканину, перечепивсЯ
через отрока ѓригорiЯ, помiтив на шиї золоту гривню, нахиливсЯ, спробував
знЯти чепу, але вона замкнена була досить мiцно. кода було втрачати таку
коштовнiсть. ’им самим ножем, що панахав намет, Єловит вправно вiдтЯв
голову вбитому, знЯв гривню, вкинув її собi за пазуху, а вже тодi став
загортати в шматок намету Ѓориса, ще не вiдаючи навiть, чи той мертвий, чи
тiльки в непам'Ятi.
’ак розпочав свiй кривавий i окаЯнний шлЯх до одинацтва ‘вЯтополк.
‡годом брат його ‘вЯтослав, довiдавшись про страшну смерть Ѓорисову,
спробує втекти вiд ‘вЯтополка до свого тестЯ в угри, але найманi вбивцi
наздоженуть ‘вЯтослава в Љарпатах i вб'ють безжально й жорстоко.
Ђле одна лиха волЯ наштовхнулась на другу, теж лиху, хоч i несвiдомо,
бо џрослав, прагнучи теж до одинацтва, не мiг стосувати способiв, уживаних
‘вЯтополком, вiн ще не знав, Яка то хижа й позбавлена будь-Яких докорiв
сумлiннЯ буде та боротьба, що в неї вступав у своєму намаганнi сiсти на
київськiм столi, вiн би з обуреннЯм вiдкинув намову вдатисЯ до усуненнЯ
смертю братiв своїх, нехай i народжених од рiзних матерiв, але ж вiд
одного батька. ’а џрославовi поки що прийшла на помiч сила стороннЯ,
називаласЯ ж та сила - ЉоснЯтин, посадник новгородський.
ЉоснЯтин був старший лiтами й досвiдом за џрослава, вiн гаразд вiдав,
що до влади найлегше йти тiльки тодi, коли нiщо i нiхто не стоїть мiж
тобою й владою. Њiж київським столом i џрославом стоЯло аж занадто багато
людей: усi його брати. Ћднi були далеко, iншi, Як ‘удислав, сидiли тихо, а
цей молодик заїхав до Ќовгорода лиш длЯ того, щоб заЯвити старшому
братовi, що виступить проти нього разом з ‚олодимиром, нагрозивсЯ й поїхав
собi, вважаючи, нiби так воно й годитьсЯ. ЉоснЯтин же переконаний був, що
таке зухвальство треба карати, i то негайно й безжально. Ћтож i пiдмовив
’ор-да-старшого з невеликою дружиною пуститисЯ на це темне дiло тої самої
ночi, коли кнЯзь џрослав повiв свою молоду жону на першi покладини.
Њала кнЯгинЯ молода роззути свого мужа й знайти в одному чоботi золото,
а в другому нагайку - хай жде достатку, але не забуває про впокореннЯ
повсЯкчасне. Iнгiгерда, Яку кнЯзь став називати по-своєму - Iриною,
непевно Якось усмiхаючись, стЯгла йому один тiмовий чобiт, обшитий увесь
перлами, потiм стЯгла й другий i вiдкинула його далеко, а ще далi -
гарапника. ‘тоЯла на колiнах, випнувши груди, розпроставши зiгнутi в
лiктЯх руки, загадковий усмiх блукав у неї на устах, такий схожий на усмiх
‡абави-уйцi в перший день їхнього зближеннЯ, що кнЯзь, забувши про
урочистiсть хвилини, не став ждати, поки кнЯгинЯ пiдведетьсЯ i пiде на
ложе, не подав їй руки, Як то, може б, належало, а зсунувсЯ до неї Якось
незграбно, боком; сп'Янiлий вiд цiлоденної гульби, видно, давалосЯ взнаки,
з коротким, нетерплЯчим схлипом вiн наваливсЯ на Iрину, i вже не були вони
кнЯзем i кнЯгинею, не було в нiй нiчого вiд холодної загадкової королiвни;
пiдхопленi пожадливiстю тiлесною, вмить стали вони звичайними людьми,
смертними й грiшними, i потонули в темних солодощах, забувши про всi
справи свiту. Љоли ж згодом џрослав знов, Як тодi, з сiней, взЯв жону з
пiдлоги, незграбно й невмiло вiднiс її на ложе i при хисткому свiтлi
свiчок на мить зазирнув у її пронизливо-прозорi очi, гарЯчою ненавистю
вдарило йому в серце, вiн стиснув їй руки, аж вона застогнала, i цього вже
стало задосить длЯ нього, вiн вiдчув себе бодай трохи вiдомщеним, одiйшов
у темрЯву, подалi вiд ложа, став спиною до жони, сказав глухо:
- —ому не цiла?
- Ѓо дорога далека, - вiдповiла вона вiдразу, мовби ждала такого
запитаннЯ.
џрослав вiдчув себе ураженим ще бiльше. ‚иходить, вона їхала i не ждала
навiть зустрiчi з своїм майбутнiм мужем, не пошанувала його нiЯк.
- ’о Як це? - допитувавсЯ вiн, хоч i знав, що про це не слiд бiльше
говорити.
- „о тебе далеко... не далеко - довго. - ‚она, видно, плуталасЯ в
словах, i вiн нарештi збагнув, що йдетьсЯ про давнiшi часи, коли вона ще й
не чула, може, про нього i коли, отже, вiн не мав i не мiг мати над нею
жодної влади. ’а й сам тодi хiба вже зберiгав себе в неторканостi?
- —и у вас королi б'ють своїх жон? - спробував перевести розмову трохи
на жарт, але Iрина потрактувала його запитаннЯ всерйоз.
- •то дужчий, той того i б'є, - сказала вона, не ворушачись, з
цiлковитим вiдчуттЯм вищостi над кнЯзем, Який першу шлюбну нiч розмiнював
на таку дрiб'Язкову розмову. - †они у нас теж сильнi. ‚ибирають у нас теж
не завсiгди чоловiки. Ѓуває так, а буває й iнакше.
- ’ебе вибрав Я, - твердо сказав џрослав, дЯкуючи боговi, що сповивав
його темнощами.
- ‘хотiла Я поїхати до тебе, от i маєш мене тут. Ђ послати нiхто не
змiг мене.
‚iн знав тепер точно: житимуть вони в постiйнiй ворожнечi, пiхто не
поступитьсЯ нi в чому, тiльки й переваги його було в кнЯзюваннi (де ще
воно?) та мужськiй своїй силi, хоч нi над тiлом її, нi над духом
володарювати не вдастьсЯ. –е вiдкриттЯ глибоко вразило џрослава, вiн би не
хотiв мати в себе пiд боком людини, Яка зберiгала свою особистiсть i жила
б незалежно вiд його волi, неприступна й насторожена. Ђле що мiг удiЯти?
- Iду на Љиїв, i ти зi мною теж, - сказав вiн, намагаючись бодай чимось
дошкулити їй.
- ‚ельми кортить менi подивитисЯ на Љиїв, багато чула про цей город,
скальди складають пiснi про нього.
- Ќе дивитисЯ йдемо - кнЯзювати, - нагадав џрослав, хоч Якось не мав
певностi в цьому намiру пiслЯ сьогоднiшнього вечора, коли все йому
вислизало з-пiд нiг.
- ’ому й приїхала до тебе, - посмiхнуласЯ холодно Iнгiгерда, - вiрю в
тебе, знаю, що будеш кнЯзем у Љиєвi.
- ‚iриш? - џрослав не втримавсЯ, вийшов з темрЯви, сполоханi тiнi
заметалисЯ позад нього, свiчi хапливо обiймали йому лице теплими долонЯми
променiв.‡наєш?
- Ђ так. - ‚она посмiхаласЯ незносно й погордливо, вiн ненавидiв її за
ту посмiшку, Якби на її мiсцi була Якась iнша жiнка, може, задушив би її,
розтерзав, знищив, але перед собою мав власну жону, кнЯгиню Iрину, Яка, ще
не ставши, власне, Як слiд навiть кнЯгинею новгородською, вже з певнiстю
говорить про стiл київський. ‘п'ЯнiннЯ знов нахлинуло на џрослава,
заточуючись, вiн пiдiйшов до ложа, рвучко схиливсЯ над Iриною, з палкою
жорстокiстю впивсЯ губами в її уста, забив їй вiддих, вона глухо
застогнала, важко повернуласЯ всiм своїм великим тiлом, щоб вирватисЯ вiд
нього, але џрослав обхопив її руками, бо .вiдступати вже не мав куди;
вiдкрилосЯ йому вмить, що нiчого не даватиметьсЯ легко йому в руки, може,
все життЯ доведетьсЯ боротисЯ отак з усiм на свiтi, починаючи вщ рiдного
батька i рiдної жони, аж до найзапеклiших ворогiв, до й що таке життЯ
людське, Як не змаганнЯ й невпинне борiннЯ з темними силами, з грiховними
пристрастЯми, з власною слабiстю, з дурощами, з надмiрною довiрливiстю?
‡ранку, пiслЯ свЯтої служби в церквi й роздаваннЯ милостинi убогим,
звелiв џрослав порЯд з тим предовгим столом понад ‚олховом поставити ще
стiльки столiв, скiльки треба, щоб умiстилисЯ всi бажаючi, i весiльна учта
продовжиласЯ вже по-новому; тепер кнЯзь бенкетував з усiм Ќовгородом i був
любий серцю новгородцiв, i жона його дивиласЯ на кнЯзЯ вже не такими
пронизливо-холодними очима, було в них очiкуваннЯ, i настороженiсть теж
була; џрослав ждав ще бодай найменшого знака лЯкливостi в тих очах, але
ще, мабуть, не наспiв час длЯ того, не могла впокоритисЯ Iрина так швидко
й легко, зате люд новгородський прихиливсЯ серцем до свого кнЯзЯ, i в
безладному гаморi то там, то там давалосЯ почути окремi вигуки:
- Ђ поб'ємо киЯн з нашим кнЯзем!
- Љуноємцiв надутих!
- ‡дирцiв надднiпрЯнських!
- Њеча тримати не вмiють!
- ’орбохвати!
ЉоснЯтин зичливим ухом прислухавсЯ до тих погукiв, iшов туди, пiдiймав
чару за здоров'Я кнЯзЯ, за успiхи київської виправи, за Ќовгород ‚еликий,
а сам на думцi мав передовсiм самого себе, i зухвалiсть його непогамованих
намiрiв пiдносиласЯ до розмiрiв небувалих. ЉнЯзi завжди люблЯть оточувати
себе людьми смирними, Якi б легко пiддавалисЯ їхнiм бажаннЯм, нi в чому не
перечили. ’акими- найчастiше е невiгласи. ЉоснЯ-тин же вважав, що
перевищує џрослава у всьому, виказував позiрну смиреннiсть i слухнЯнiсть,
а тим часом повертав кнЯзЯ у вигiдному длЯ себе напрЯмку. ‚iдступати тому
вже не було куди, та Якби й запрагнув вiдступу, то посадник подбав, щоб
вiдрiзати й останню стежку, пославши варЯгiв нагiнцi за ѓлiбом. џк упаде
на џрослава провина за братове вбивство, тодi єдине длЯ того спасiннЯ:
добувати київський стiл, бо тiльки владою можна покрити найтЯжчий злочин.
‡ нетерпiннЯм ждав ЉоснЯтин ’орда-старшого з його таємничої злочинної
виправи. ЃадьоривсЯ на цiлоденних учтах, па продовженнЯ Яких пiдбивав
џрослава, - мовлЯв, длЯ пiднесен цЯ духу новгородцiв, слугував кнЯзевi
вiрно, перший стоЯв коло дверей кнЯжих палат, коли џрослав з молодою жоною
йшов спочивати, перший стоЯв коло тих самих дверей уранцi, зустрiчаючи
кнЯзЯ пiслЯ ночi, так мовби й не спав i не лЯгав. ‡давалосЯ, нескiнченнi
тривоги, хвилюваннЯ i затаюваннЯ мали б пiдiрвати здоров'Я будь-кому. ’а
тiльки не ЉоснЯтиновi. ‚ його великому потужному тiлi стачало сил на все:
i на питтЯ, i на метушню, i на прислужництво кнЯзевi, i на пильнуваннЯ за
порЯдком, не забував i про готуваннЯ до походу, в короткi нiчнi часи ще й
вдовольнЯв свою жону, щоб не забувала вона мужа i єства його; коли ж
посеред ночi пролунав умовлений стук у браму посадницького двору, то
ЉоснЯтин, - нiби й не спав усi тi ночi, - вмить накинув на себе одiж, сам
вибiг у двiр, вiдчинив браму, впустив трьох темних вершникiв, сам
простежив, щоб поприв'Язували вони коней, потiм запросив до горницi,
засвiтив одну тоненьку свiчечку, спитав хрипко ’орда-старшого, Який стоЯв
перед посадником разом з ’ордом-молодшим i “львом:
- Ќу?
‚арЯг мовчки розв'Язав шкiрЯного мiха, викотив з нього пiд ноги
ЉоснЯтиновi щось темне й кругле, посадник узЯв свiчку, нахиливсЯ,
присвiтив, додивлЯвсЯ недовго, але пильно, знов поставив свiчку, потiм
загасив її, звелiв:
- Џрибери.
- –е можна й навпомацки, - сказав ’орд-старший, - але золото лiчити ми
звикли при свiтлi.
‚iн пошурхотiв мiшком, тодi ЉоснЯтин знову запалив свiчку, –ього разу
вже товщу, сказав розвеселено:
- џ теж люблю додивлЯтисЯ до золота, навiть вiддаючи його!
‚арЯги прийнЯли жарт посадникiв, засмiЯвсЯ навiть мовчазний “льЯв, вони
ще не знали, на що здатен ЉоснЯтин, та й хто б розпiзнав за веселою
зовнiшнiстю цього чоловiка-красенЯ похмуру, мстиву душу. Ќавiть
’орд-старший, Який мав чималий досвiд у вистежуваннi значних людей i
прибиранню їх зi свiту непомiтному й умiлому i звик до таємничої
серйозностi, Якою супроводжувано завжди розмови про такi справи, був
спантеличений трохи ЉоспЯтиновою поведiнкою, Який усе мiг перевернути на
жарт. Ћт такого чоловiка приємно було одержувати плату за будь-Яке дiло.
Џосадник, видавши варЯгам обiцЯне, поштовхав їх межи плечi, вони й собi
поштовхали жартом посадника, розсталисЯ друзЯми ще бiльшими, анiж перед
тим, варЯги поїхали собi на двори Џоромонипi, ща вже займали площу,
здаєтьсЯ, бiльшу за кнЯжий двiр i купецькi становища, а ЉоснЯтин
повернувсЯ до розiспаної жони з бiлим, солодким тiлом i поцiлував її так
мiцно, що їй мовби повернуло найперше дiвуваннЯ, потiм вони досипали нiч у
снах барвистих i бажаних длЯ обох, а вдосвiта посадник уже стоЯв у
шанобливому поклонi, ждучи виходу кнЯзевого й кнЯгининого до молiннЯ. I ще
був останнiй день весiльної учти, бо џрослав уже знетер-пелививсЯ i звелiв
скликати воїв кожного до своєї тисЯчi, щоб небавом вирушати в похiд, учта
видаласЯ на славу, чорний люд в цей останнiй день вдовольнитисЯ мав самою
милостинею, бо за столом засiли воїни новгородськi й з волостей. ЉоснЯтин
ходив помiж ними, знав, здаєтьсЯ, чи не всiх поiменно, багатьох обiймав за
плечi, багатьом щось кидав жартiвливе, тому всмiхавсЯ, з тим пив, з тим
обiймавсЯ, з iншим цiлувавсЯ, а мiж дiлом шепнув воєводi ‘лавенської
тисЯчi †ировиту, що жона ’верЯти, воїна з їхньої тисЯчi, жiночка
невеличка, та ласа до чоловiчих пестощiв, здаєтьсЯ, возлежить оце зараз з
одним варЯгом, вiдомим усiм своїми походеньками у новгородських жон, а
потiм ще й порадив †нровиту взЯти трохи там своїх воїнiв та поколошкати
дружкiв того варЯга; сказано було зовсiм мало, здавалосЯ, †ировит нiчого й
не збагнув би з тих кiлькох слiв, кинутих мимохiдь йому посадником, та,
видно, слова тут були зайвi, мiж ЉоснЯтином i †ировитом уже все було
узгоджено завчасу, потрiбен був тiльки знак, останнє велiннЯ. I ось
воєвода ‘лавенської тисЯчi вже мав те велiннЯ. I вiн обiйшов своїх
довiрених людей i кожному щось там шепнув, i вони, теж, видно, завчасу
попередженi, де i Як збиратисЯ, поодинцi виходили з-за столiв i непомiтно
зникали, не перешкоджуючи учтi.
‚се сталосЯ, Як бажалосЯ посадниковi. ’верЯта з товаришами застав
’орда-молодшого, коли той мiцно обiймав його жону, можна було б досить
легко вбити обох у тiснiй хижi, не давши їм i схаменутисЯ, але длЯ
невiрної жони смерть вiд меча була б занадто почесною, на варЯга ж
нападати з-за спини не випадало; його виманили з хижi, наказали
захищатисЯ, пiшли i;а нього з мечами вiдразу вп'Ятьох, щоб у того не
лишалосЯ нiЯких сподiвань на порЯтунок; але ’орд-молодший виЯвивсЯ ухом не
лише проти жiноцтва, а й проти воїнiв. ‚iн легко й смiливо вiдбив наступ,
навiть спромiгсЯ вiдiгнати вiд себе троiх нападникiв саме так, що вiдкрив
собi дорогу длЯ втечi. ѓанебного у втечi тiй нiчого не було, бо вiн -
один, а їх - кiльканадцЯтеро, тож ’орд мчав по кривулЯстiй вуличцi прудко,
мов молодий олень, i прЯмував, Ясна рiч, до своїх, на Џоромо-i.iiн двiр,
сподiваючись знайти там захист i зовсiм випустивши з виду, що всЯ
…ймундова дружина учтує з кнЯзем i кнЯгинею, i тiльки його товаришi, Якi
повернулисЯ пiзньої ночi з таємної виправи, сплЯть десь там, не вiдаючи,
Яке лихо спiткало його i що жде їх самих. ‚ийшло так, що ’орд-молодший сам
накликав погибель не тiльки на самого себе, а й на всю дружину
’орда-старшого. Ќовгородцi ввiрвалисЯ слiдом за ним на Џоромонпн двiр, їх
стало мовби ще бiльше, нiж там, коли лижi, куди заманила сьогоднi вранцi з
бiса солодка жiночка ’орда-молодшого, а тепер виходить, що вiн заманив
новгородцiв на своє стiйбище, i Якби то був не такий день, то новгородцЯм
не поздоровилосЯ б на Џоромониному дворi; але нинi вийшло так, що десЯток
сонних, роздЯгнених, неозброєних людей стали жертвою нападу розiзлених
новгородських мужiв, Якi вже давно гострили зуби на цих заброд, що сипали
навсiбiч золотом, зваблювали чужих жон, зчинЯли бiйки на вулицЯх,
насмiхалисЯ з простого люду. џк усi тi, хто вчащає до чужих жон,
’орд-молодший був меткий на око, вiн мiг позмагатисЯ в цьому, певно, з
самим …ймундом; отож, ускочивши в двiр Џоромонин, варЯг вмить збагнув, що
тут йому теж непереливки: озирнувшись, вiн помiтив, що воїнiв зi
справжньою зброєю за ним женетьсЯ не так уже й багато i тримаютьсЯ вони
трохи мовби позаду, а наперед вириваютьсЯ роз'юшенi здоровили з дрюччЯм у
руках, i йому вперше стало страшно; вiн крикнув щось по-своєму, побiг
далi, крикнув ще, видно, хтось там з його товаришiв уже не спав, бо двоє
чи троє варЯгiв визирнуло з дверей їхнього великого дому, вмить
поховалисЯ, потiм по одному, не зовсiм ще одЯгненi Як слiд, стали
вискакувати зi зброєю в руках, але стало вже запiзно на будь-Який опiр, їх
усiх разом з ’ордом-молодшим було зiм'Ято, стоптано, знищено в одну мить.
’о не був чесний бiй, Як його розумiють справжнi воїни: новгородцi
вривалисЯ мiж варЯгiв без мечiв i списiв у руках, з самими лиш важезними
дубцЯми, молотили ними навперехрест, вимахували, мовби сокирами чи
молотками (сказано ж - теслi!), вскочили до iзби, знаходили сплЯчих, били
без розбору, Як попало, дбали тiльки за те, щоб жоден з варЯгiв не вийшов
живим.
ђозправа чиниласЯ скора й неголосна, та чутка про неї прокотиласЯ, Як
то часто буває, майже вмить по всiй ’орговiй сторонi. Ќайперше ж
вiдлупиласЯ вона коло весiльних столiв. а •тось там прибiг, хтось гукнув
одне лиш слово, але те слово вiдразу було витлумачене в давно очiкуваний
спосiб, вилилосЯ в перший вигук: "Ќашi варЯгiв б'ють!" - вигук ненавистi,
вiдплати за довголiтнi приниженнЯ, за топтаннЯ честi вiльного люду, за
iноземницьку зневагу до господарiв цiєї зеленої тихої землi, Якi звикли
працювати багато й тЯжко, добувати звiра, рибу, тесати дерево, торгувати
заробленим, а не вкраденим iнаграбованим з помiччю грубої сили, коли ж
треба, то вмiли й протистоЯти будь-Якiй силi; але длЯ того треба було
назвати ту силу ворожою, варЯги ж топталисЯ в їхньому городi мовби на
правах сили здруженої, а насправдi велисЯ гiрше забудь-Яких загарбникiв; i
ось, нарештi, слово кинуто, слово впмовлене, слово впало: "Ѓити!".
- Ќашi варЯгiв б'ють!
I вже кинуто наїдки й напитки, зчинивсЯ лемент i метушнЯ, вискакували
з-за столiв, забули про кнЯзЯ й кнЯгиню, про лад i звичай, не лЯкалисЯ
наїжаченої списами кнЯжої дружини, бо й що тепер дружина, що тепер кнЯзь i
кнЯгинЯ, коли впало велике слово "бити!".
- Ќашi варЯгiв б'ють!
I хоч нiхто й не казав, де i за що б'ють, всi бiгли в напрЯмку
Џоромониного двору, збройнi зготовлЯлись до бою, неоруж-нi на бiгу щось
там норовили вхопити в руку; нi посадник, нi тисЯцькi, нi старости, нi
десЯтники не могли стримати людського знавiснiннЯ; ЉосиЯтин тiльки
безрадно розвiв руками, повернувшись до кнЯзЯ трохи пом'Ятий i пошарпаний
у колотнечi, його жона кинуласЯ до нього з плачем, бо не звикла бачити
його в такому станi, але ЉоснЯтин вiдiпхнув дурну бабу: йшлосЯ не про
нього, найперше слiд було захистити кнЯзЯ й кнЯгиню; дружина вже
шикуваласЯ довкола них, обставившись непробивними щитами, але посадниковi
видавалосЯ й цього замало, змалку вiн перейнЯв од новгородцiв усi
теслЯрськi хитрощi, тому мав напоготовi мiцно збитий з дубових брусiв i
пакiл-лЯ переносний досить просторий вор, Який i поставлено тепер перед
кнЯзем i кнЯгинею, щоб вони ввiйшли туди i так, забезпеченi вiд будь-Якого
стиску й румовища, прослiдувалiї спокiйно до палат; але џрослав блиснув
гнiвним оком на ЉоснЯтина за таку вигадку, вiн лЯкавсЯ осмiшитисЯ в цiм
дубовiм ворi, зате Iринi сподобаласЯ посадникова вигадка, вона першою
ввiйшла в вор, подала руку кнЯзевi, той, щоб не суперечити жонi, слухнЯно
пiшов за нею. ЉоснЯтин дав знак носiЯм, вор пiднЯто трохи над землею, i
вiн плив, оточений кiльцем варЯзьких дружинникiв, тихо й маєстатично,
достосовуючись до плавної ходи молодої кнЯгинi i розтелесованого кнЯзЯ, що
вимушений був гамувати свою лють, до часу не виказуючи її. —и не найдужче
злостивсЯ кнЯзь на Iрину. ‚исiла тепер у нього на шиї, мов млиновий
камiнь. џкби не вона, кинув би оце все, взЯв конЯ й поскакав за лiси до
уйцi, i нiхто б не знав, де вiн i що з ним, на колiнах би благали кнЯзЯ
повернутисЯ, бо народ без кнЯзЯ - що отара без пастуха, безборонний i
невлаштова-ний, а вiн би собi мав тиху втiху з своєю навiсною ‡абавою, i
знову б свiтилосЯ її молоде, незабутнє тiло i сам вiн молодiв би серцем,
переживав би те, чого й не пережив у своєму життi, вiдразу постарiлий i
споважнiлий своїм кнЯзюваннЯм i великими книжними мудрощами.
ЉоснЯтин iшов по той бiк дубової огорожi, намагавсЯ вловити кнЯжий
поглЯд, але џрослав уперто вiдвертавсЯ од нього, злий на весь свiт, тодi
ЉоснЯтин проговорив кнЯзевi в бiк, простромлюючи крiзь пакiллЯ носа i
просовуючи свої пшеничнi вуса:
- ЏрисЯгаюсЯ тобi, кнЯзю, що знайду всiх винуватцiв.
Ђле тут проштовхавсЯ наперед рухомої клiтки хтось з варЯгiв, гукнув
сполохано:
- ’орд-старший убитий, i ’орд-молодший, i “льв, i ще багато наших...
- ‚сiх убивцiв поставлю перед тобою, - знов сказав ЉоснЯтин збоку.
- ™о вбивцi? - гiрко всмiхнувсЯ кнЯзь. - ‚же менi тепер I; не
воскресити нi ’орда, нi “льва, нi будь-кого з вмерлих.
ЉоснЯтин вiдiйшов од двору. Њiг би покинути кнЯзЯ на пiвдорозi, то
вiдразу б кинувсЯ виконати свою обiцЯнку, щоб потiшити џрослава бодай
трохи, але ще мав вiдпровадити кнЯжу пару цiлою й незачепленою до палат, а
вже лиш по тому взЯтисЯ до дiла.
™е й день не кiнчивсЯ, не втихомиривсЯ ще Ќовгород, Який кипiв тепер у
всiх своїх кiнцЯх, далеких i близьких, а посадник, вiдсвiжений, у новому
вбраннi, усмiхнений i урочистий, пiдвiв до брами кнЯжого двору так само
урочистих †ировита, ’верЯту й ще кiльканадцЯтеро воїнiв ‘лавенської тисЯчi
- всiх тих. хто вранцi сьогоднi спричинивсЯ до небувалого в Ќовгородi.
- ЉнЯзь давно хотiв провчити кiлькох варЯзьких гультЯїв, щоб не вносили
вони ворожнечi мiж дружиною й Ќовгородом, - казав ЉоснЯтин †ировиту i його
товаришам, - бо виступати в такий похiд треба здружено й одностайно. Ђ
паршиву вiвцю - геть!
- Џрибрали! - пробурмотiв ’верЯта, що встиг порахуватисЯ й з своєю
безпутною жiночкою, а тепер, щоправда, й шкодував уже, бо важко було
уЯвити йому, Як далi житиме без її палких стискiв нiчних, але однаково
дiло зроблене, мав з чим стати перед кнЯзем.
†ировит мовчав, вiн без надмiрної охоти пристав на вмов. ланнЯ
посадниковi йти до кнЯзЯ за винагородою, Якось не дуже вiрилосЯ йому, щоб
џрослав, ще вчора задивлений тiльки в своїх варЯгiв, сьогоднi готовий був
давати золото людЯм, Якi прибрали кiлькох його вiрних дружинникiв, а
з-помiж них навiть найближчих кнЯжпих охоронцiв, знаних усьому Ќовгороду.
Ђле ЉоснЯтин усмiхавсЯ так ласкаво й заслiплююче, що не вiрити йому було б
просто грiх.
ЉоснЯтин усмiхавсЯ й тодi, коли вони проходили браму, пильновану
похмурими варЯгами, Якi пiдозрiло дивилисЯ на озброєних бравих
новгородцiв, що й собi всмiхалисЯ слiдом за своїм веселим посадником:
ЉоснЯтин нiс свiй посмiх i до кнЯжих палат, винiс його й звiдти,
з'ЯвлЯючись па ганку разом з џрославом, i навiть понуре кнЯзеве лице мовби
освiтлювалосЯ тим сЯйвом, що оточувало посадника, i новгородцi ще бiльше
повiрили в бажаннЯ кнЯзеве не тiльки побачити їх, а й належно
винагородити. ’iльки †ировит, воїн досвiдчений, знов вiдчув у серцi
поколюваннЯ i важко переступив з ноги на ногу, але мовчав, ждав, що буде
далi, спробував навiть видавити собi на уста посмiх, переймаючи його вiд
посадника, i џрослав уловив, здаєтьсЯ, його намаганнЯ прилучитисЯ в своїх
веселощах до ЉоснЯтина, нахилив голову, зиркнув на новгородцiв з-пiд брiв,
наставив на них свого важкого, набрЯклого вiд багатоденного пиЯцтва носа,
спитав коротко:
- Ћцi?
- ‚они, - радiсно мовив ЉоснЯтин.
- ‚зЯти їх у мечi, - так само неголосно й спокiйно сказав кнЯзь, i
кiлька варЯгiв, Якi стоЯли внизу на схiдцЯх, гакку мiж кнЯзем i
новгородцЯми, вмить оголили свої широкi двосiчнi ме-чi й ударили на
спантеличених новгородцiв, а з усiх бокiв двору повалило варЯгiв
сила-силенна, i закипiла кривава банЯ перед очима в кнЯзЯ i посадника.
џрослав так само був похмурiї, а ЉоснЯтин посмiхавсЯ сЯйливо й безжурно.
Њоже, зiтер вiн свою посмiшку тiльки тодi, Як увечерi вибравсЯ до города i
сказав там комусь про побоїще на кнЯжому дворi, а може, й не вiн те
сказав, а сама чутка викотиласЯ з кнЯжого двору, бо в лихих чуток є
здатнiсть видобуватисЯ звiдусюди, i тепер уже по Ќовгороду лунав не той
пiднесений вигук, що над ‚олховом при кнЯжiй учтi, а болiсний зойк: "Ќаших
побито!"
- ‚оїнiв славенських побив кнЯзь!
- ‚арЯги вбили воїнiв ‘лавни у кнЯзЯ!
- †ировита з товаришами вбито!
- ‚арЯги б'ють наших!
Ћтак воно й перевернулосЯ: "нашi б'ють варЯгiв" - "варЯги б'ють наших!"
Ќатовпи збиралисЯ коло кнЯжого двору, горiли вогнища, люто бивсЯ люд у
браму, а посеред ночi проштовхалосЯ до брами троє змучених верхiвцiв,
стали мовчки добуватисЯ наперед. ћрба, зачувши лихо, стЯгала верхiвцiв з
коней i була б, може, розшматувала нещасних, Якби один з них не гукнув
голосом, що пересилював увесь вереск i лемент:
- ‹юди, вгамуйтесЯ! ‚iстi несемо кнЯзевi! ѓоре велике! ЉнЯзь
‚олодимир...
’одi юрмище стало потроху стихати, i посланець вигукнув ще голоснiше,
так, що почули не тiльки найближчi вiд нього, а й багато хто ще:
- ‚еликий кнЯзь ‚олодимир преставивсЯ в Љиєвi! „е й узЯвсЯ ЉоснЯтин,
розчистив умить прохiд длЯ посланцiв, обставив їх з своїми вiрними людьми,
достукавсЯ до брами i без перешкод провiв гiнцiв до кнЯзЯ, а за брамою
знову заколотилосЯ i завирувало, та вже не докучав тепер той гук
џрославовi, не лЯкавсЯ вiн нi крикiв, нi вогнiв, сказав ЉоснЯтиновi:
- ‘кликай вранцi вiче на ‘офiйськiй сторонi. I прибув на вiче без
варЯзької охорони, тiльки з кiлькома своїми отроками та стЯговниками, бо
кнЯжий прапор - це честь. ‘тЯг собi вибрав џрослав, достосовуючись до
батька, кнЯзЯ ‚олодимира. “ того - архангел Њихаїл, у цього - архангелiв
було два - Њихаїл i ѓаврiїл; виходило, що вже оби-iва привласненi,
лишалисЯ ще ђафаїл i “рiїл, але через невiдомiсть свою наврЯд чи могли б
слугувати котромусь iз кнЯзiв ,а символ руської державностi.
џрослав мав на поЯсi короткий нiж i меч до походу, зодЯг-iений теж був
до походу в одiж просту й зручну, без прикрас нiче гуло й вирувало, лад
панував тiльки в самiй серединi, на узвишшi, де стоЯв посадник ЉоснЯтин,
стоЯли посадники ветiв, з довгими сивими бородами, стоЯли старости
кiнецькi, тисЯцькi, старости ступеннi, воєводи й боЯри, багатшi з люду
торгового, вiрнi люди ЉоснЯтиновi; џрослав уклонивсЯ вiчу, пiднЯв руку на
знак, що хоче говорити. Џоволi гамiр ущух, кнЯзь вхопив ротом повiтрЯ,
мовби обiймаючи всiх, простер руки, вигукнув:
- Ќовгородцi мої любi, дружино моЯ, опора й надiЯ землi 'уської! Ћтець
менi вмер, ‚еликий кнЯзь ‚олодимир! •очу на Љиїв iти, щоб не перейшов стiл
київський у руки недостойнi! I ‚ безумностi своїй побив учора воїнiв
новгородських, а тепер їх i золотом не повернути! ‘мерть кожного мого
воїна сприиматиму Як свою власну смерть! Џоможiть менi! Ќа вас дивитьсЯ
всЯ землЯ ђуська!
„овго колотилосЯ вiче пiслЯ кнЯзевих слiв. ‚ажко зiбрати всi вигуки,
Якi пролунали там, всi лайки, прокльони, глузи й погрози, що сипалисЯ на
кнЯзЯ. Ђле вiн усе стерпiв, стоЯв не-порушно на виднотi перед усiма, i,
мабуть, цЯ його впокоре-нiсть, а може, люди ЉоснЯтиновi, вмiло розставленi
посадником повсюди, подiЯли на вiче заспокiйливо, i з окремих незгiдливих
викрикiв стало звiльна вирiзнЯтисЯ одне спiльне, тверде й несхитне:
- Џiдемо з тобою, кнЯже!
‹унало голоснiше й голоснiше, незгоднi спершу пробували кричати й далi
своє, але поступово вмовкли, бо вiче мало свiй жорстокий закон, за Яким
усiх незгодних бито киЯми, аж поки вони приставали до думки бiльшостi або
ж випускали з себе дух. I коли вже було, нарештi, досЯгнуто бажаної згоди,
ЉоснЯтин виступив наперед кнЯзЯ i гучним своїм красивим голосом викрикнув
у iм'Я всiх зiбраних:
- Џiдемо з тобою, кнЯже, хоч завдав ти прикростi новгородцЯм!
- Џiдемо! - загудiло вiче.
- Ђле обiцЯй, кнЯже, длЯ Ќовгорода найпершу правду! - викрикнув
ЉоснЯтин.
- ЋбiцЯю! - крикнув џрослав. .
- ЏоклЯнисЯ! - вимагало вiд кнЯзЯ вiче.
- •рест кладу свЯтий! - вiдповiв џрослав i перехрестивсЯ перед усiма
урочисто й замашисто.
- ЏотЯгнемо твою руку! - знов гукнув ЉоснЯтин.
- ЏотЯгнемо! - закричали звiдусюди.
џрослав знову пiднiс руку, даючи знак, що хоче говорити.
- ‰дучи до Љиєва, - промовив посеред тишi, - наставлЯю вам кнЯзем
Ќовгородським...
ЉнЯзь замовк на хвилину, тиша стоЯла така, що аж у скронi ломило, всi
ждали, кого ж назове џрослав, тiльки ЉоснЯтин, здавалосЯ, стурбований був
найменше, не пропав йому усмiх з вродливого лицЯ, стоЯв вiн коло џрослава,
високий i могутнiй, годi було й шукати лiпшого й виднiшого кнЯзЯ длЯ цього
великого вiльного города; але все на свiтi буває, в останню мить кнЯзь мiг
вимовити перше-лiпше iм'Я, що спало б йому на гадку, може, мав. домову з
Якимсь iз своїх молодших братiв, про долю Яких ще нiхто нiчого не вiдав,
може, пришле їм брата свого ‘удислава, Який сидить у поблизькому Џсковi;
затамувало вiддих усе вiче, стежило за кнЯзем, а той витримував
урочистiсть митi, поклав руку на Яблуко меча, вперсЯ мiцнiше ногами в
вершину вiчового пагорба, гукнув голосно й дзвiнко, помолодiлим голосом:
- ЉоснЯтина, сина „обрининого!
I ЉоснЯтин, мов пiдрубаний, упав на колiна перед кнЯзем, поцiлував
џрославовi руку, Яка тримала наголовач меча, оросив своє велике вродливе
обличчЯ слiзьми вiрностi й розчуленнЯ, промовив у тишi, Яка ще й досi
лежала над вiче:
- ЉлЯнемосЯ тобi, ‚еликий кнЯзю, дотримувати вiрностi у всьому!
- ЉлЯнемосЯ! - ревнуло вiче.
‡даєтьсЯ, нiхто й не помiтив обмовки ЉоснЯтинової щодо "‚еликого
кнЯзЯ", не зважив на неї й кнЯзь џрослав, бо нi в чому не змiнилосЯ його
лице, тiльки тернув навiщось лiвою рукою вуса, так нiби змахував з них
сльози, що, непомiченi, скотилисЯ йому по щоках, та хiба ж могли бути
непомiченими перед тисЯччю очей!
Ђле нарiк тепер ЉоскЯтина кнЯзем i,_ за кнЯжим звичаєм, повинен був
обiйнЯти й поцiлуватисЯ з ним перед усiма, Як з рiвним собi, по-братськи,
i џрослав обiйнЯв ЉоснЯтина, i вони поцiлувалисЯ, i тепер справдi
заплакали обидва вiд розчуленостi, заплакали безпричинно, Як то роблЯть
завжди чоловiки в хвилини, Яких не можуть збагнути нi жiнки, нi дiти.
‚досвiта наступного днЯ вiдпливали вiд Ќовгорода лодьї з воїнством.
‚же на волоках приспiли навстрiч кнЯзевi новi тужнi звiстки про те, що
стiл київський захопив пiдступно ‘вЯтополк, що вбиває вiн рiдних братiв у
негiдному своєму устремлiннi до оди-нацтва, навчений, видно, всього лихого
в свого тестЯ в захiдних краЯх, названих так вельми слушно, бо, Як то
мовитьсЯ, заходЯть там разом з сонцем i всЯка правота, i послушаниЯ, i
любов людська. Ћплакувано смерть Ѓорисову й правлено молебнi на спомин
його душi, пливли далi, новi чутки стрiчали їх тепер уже про смерть
‘вЯтослава в далеких Љарпатах од рук ‘вЯтополкових, а там i про зникненнЯ
ѓлiбове, Який поїхав до Љиєва, щоб побачити отцЯ свого, а побачив,
виходить, тiльки смерть, знову ж таки од рук окаЯнного брата, необачно
колись дiафнгрiтого їхнiм покiйним отцем.
™е десь у далекiй ’мутараканi був старший брат Њстислав, ще сидiв вiн
там незрушно на узбiччi - видно, не дуже хотi-осЯ_ йому втручатисЯ в
суперечку за київський стiл, привче-ай до теплого сонцЯ тмутараканського,
до грецьких вин i схiд-их присмакiв, не хотiв, мабуть, повертатисЯ в
київськi морози та дощi; отож џрослав був мовби божим мечем, що мав
скарати братовбивцю ‘вЯтополка, вiн iшов на Љиїв швидко й упевнено, з
дорозi прилучалисЯ до нього всi, хто здобувавсЯ на Якусь брою, вирушали
йому назустрiч з волостей боЯрцi, приходило i з —ернiгова, i з „ерев, i з
iнших земель руських стiльки лю-|бй славних i можних, що було б задовго
називати всiх поiменно. џкби џрослав виступав проти рiдного батька, то,
мабуть, тикали б вiд нього ночами воїни, Яким сам платив, лЯкаючись кари
божої й людської за дiло негiдне, але тепер усе повернувсЯ так, що йшов
вiн на Љиїв чинити вiдплату, i за нього ста-ала всЯ землЯ, а ‘вЯтополк
хтозначим i тримавсЯ, хiба що Ћзерною силою своїх вишгородцiв, та ще й
печенiгами, чотири колiна Яких, здаєтьсЯ, завжди були готовi пiдтримувати
його, а колiна тi: ѓiазiхопон, ѓiла, •аров i џвдiєртнм. ’ак i зiйшлисЯ в
кiнцi лiта двi сили, два брати на „нiпрi ло ‹юбеча, але не буде тут опису
битви, сказати годитьсЯ :ш про те, що перемiг џрослав, а ‘вЯтополк утiк до
тестЯ ото в Џольщу; воїнiв же погинуло там безлiч, та й знов на них мова,
бо хто там згадує в своєму величаннi перемога-полеглих, про iмена Яких i
душi, Як сказав дiєписець тих в, хай пам'Ятає в своїм милосердi бог
всемогутнiй...
1966 ђIЉ
‚…‘ЌЂ. Љ€Ї‚
“бий його, обдери з нього шкiру, обтикай усього пiр'Ям, навчи спiвати.
Џ. Џiкассо
‚есь свiт залитий кров'ю...
—ому Якраз отут, на „нiпровському спуску, в цей, може, найщасливiший у
його життi день знову прийшло до нього те, чого не мiг забути нiколи:
батькова кров на плитах собору? Ѓачив, Як падає батько, не чув його
останнiх слiв (бо, може, й не було їх, може, вмер вiн умить, Як тiльки
кулЯ вдарила в мозок), видiннЯ батькової смертi йшло за ним невiдлучно всi
роки, бо не кожному в дванадцЯть рокiв припадає стати свiдком такого
зкаху.
- Људи тепер? - спитала ’аЯ, спитала длЯ годитьсЯ, бо iввикла за цi два
днi без кiнцЯ ставити йому те саме запитаннЯ, розкошуючи роллю жiнки, Яка
не повинна вибирати, рку ведуть кудись, Яку змушують, Якiй велЯть, Яку
приборкують.
- Њенi потрiбна тверда рука, - сказала вона Ѓорисовi, коли вони
зустрiлисЯ вдруге пiслЯ тої божевiльної нiчної зустрiтi, - в менi
прокидаютьсЯ iнодi Якiсь елементи атавiзму, i Я мрiю про рабство. Ѓодай на
один день. Ѓути пригнобленою. Џо-справжньому вiдчути чоловiчу владу. Ђле
де її знайдеш? ‘вiт повний безхарактерних чоловiкiв. Iнодi в дрiбницЯх
вони й обмежують жiнок, але не бiльше. ‘амо життЯ обмежує людей так або
iнакше, але щоб хтось випручувавсЯ з щоденних 'законiв буттЯ, ставав над
усiм, таких мало. Људи пiдемо? Љомандуйте.
‚iн не любив командувати. Ќенавидiв безхарактернiсть, плазуваннЯ, але й
тої твердостi, Яка спричинЯєтьсЯ до трагедiй, не приймав.
‚есь свiт залитий кров'ю...
‚iйни, вiйни, вiйни. ѓинуть люди, гинуть мiста, навiть камiнь
розпорошуєтьсЯ, безслiдно зникають витвори людського генiЯ, що їм судилосЯ
безсмертЯ. Ђ його батько, професор ѓордiй Ћтава, Який усе своє життЯ
вiддав вивченню й розкриттю таємницi спорудженнЯ ‘офiйського собору,
вбитий був у тому самому гсоборi, загинув самотнiм, нiкому не вiдомим
бiйцем, нiде не записаним, не занесеним нi в Якi партизанськi органiзацiї,
бо дiЯв вiдкрито, смiливо, може, наївно, та iнакше не мiг, не вмiв, Ћтакий
уже мав характер.
I коли малий Ѓорис побачив, Як падає батько з залитим кров'ю лицем на
плити собору i середньовiчний морок оповиває його самотню постать,
видалосЯ тодi хлопцевi, що валитьсЯ весь свiт: мiста, гори, кам'Янi
собори, давезнi пущi падають Џросто на нього, давлЯть йому на груди, i вiн
теж умирає разом з батьком, але не може вмерти так швидко й легко, Як
професор ѓордiй Ћтава, тодi пробує вiдпихати вiд себе слабими руками
своїми мiста, гори, давезнi пущi, кам'Янi собори, але камiнь важкий i
холодний, мов лихо, мов нещастЯ, мов сама смерть.
- ’о куди ж пiдемо? - знов спитала його ’аЯ.
‡вичайно ж, вiн хотiв пройти з нею по •рещатику. I по ‚о-лодимирськiй.
I коло унiверситету. I коло свого дому. ‡аходити до нього ’аЯ не хотiла нi
за Яку цiну.
- –е однаково, що ви б пiшли до мене в номер готелю.
- џ мiг би зайти й у номер, - сказав Ѓорис.
- –е Якби ми не цiлувалисЯ.
- ’одi перед готелем треба поставити вивiску: "Џоцiлованим вхiд суворо
заборонений", - засмiЯвсЯ Ѓорис.
- ѓаразд, а куди ж ми пiдемо? - не вiдставала вона.
- џк на мою думку, то ми весь час ходимо.
- ’ому Я й не вiдстаю вiд вас, цiкавлЯчись, куди ж ми йдемо?
- Ђ нiкуди, - безжурно сказав вiн, бо хотiв будь-що побути безжурним у
цей день, Який чомусь затьмаривсЯ спогадами давно пережитої трагедiї. џкби
вона поцiкавиласЯ, про що вiн думає, може б, стало легше, але ’аЯ не
питала нi про вiщо, в неї сьогоднi було тiльки одне: "Људи пiдемо?"
„есь вони обiдали. Ќавiть не в ресторанi, а в самопослузi, кожен брав
алюмiнiєвий пiднос, вибирав собi Якийсь там Язик, салат, склЯнку кави.
- Ђ знаєте, Як називавсЯ Язик за кнЯзiв? - спитав Ѓорис.
- Ћцей, що ми їмо?
- Ќу, так.
- Џросто не можу собi уЯвити.
- ‹изень. ™е й досi в нас кажуть: "™об тебе лизень злизав".
- ‚и професор, вам треба все це знати, - засмiЯласЯ ’аЯ, i очi в неї
були щасливi й виiскрювалисЯ ще бiльше, нiж завжди.
Џотiм пiшли до кiнотеатру. ‚ибирали навмисне найбанальнiшi занЯттЯ.
’инЯтисЯ по вулицЯх, перечитуючи вивiски, розглЯдати вiтрини, штовхатисЯ в
самопослузi, сидiти в затемненому залi перед мигтючим екраном, на Якому
бородатi юнаки ходили туди й сюди, високо пiднiмаючи ноги, взутi в великi
грубi черевики, бо тiльки в справжнiх чоловiкiв великi ноги, Якими вони
твердо стоЯть на землi, маленька ж нiжка в чоловiка - то вже зжiЯоченнЯ,
то виродженнЯ, то занепад, i юнаки час вiд часу високо пiднiмають свої
черевики так, щоб глЯдач мiг Якийсь час розглЯдати всю пiдошву; пiдошва,
процвЯхована, товста, чорна, величезна, пхаласЯ з екрана межи очi тим, що
сидiли в залi, вона заповнювала весь екран, враженнЯ було таке, мовби
товчутьсЯ в тебе по головi. Ѓорис сказав ’аї:
- Ћсь вам! ‚и хотiли вiдчути себе бодай на мить рабою. Љолись пiдданi
падали ниць перед владиками i ставили собi на голову ногу свого
повелителЯ. Љатолики цiлують пантофлю папi. Ђле все це не вимагало нiЯких
витрат, окрiм морального приниженнЯ. Њи пiшли далi. ™об потопталисЯ по нас
цi бородатi дiтки своїми грубими черевиками, треба придбати квиток за
сорок копiйок.
- Ќе намагайтесЯ зiпсувати менi настрiй, - засмiЯласЯ ’аЯ, - нiчого не
вийде. Њене цiкавить сьогоднi лиш одне.
- Људи ми пiдемо, так?
- ‘аме так. Људи ми пiдемо?
‚iд „нiпровського спуску вiдходить убiк вузька стежка. ‚она вганЯєтьсЯ
в зелену гущавину, веде мовби на саме дно Яру, ад Яким височiє ‹авра, але
коли пiдеш по нiй, помiтиш, що вона полого пiдiймаєтьсЯ на схил, потiм
непомiтно розширює-ьсЯ, творить невеличку галЯвину, посеред Якої стоїть
кринич-а. ‡даєтьсЯ, викопав її дев'Ятсот з чимось лiт тому перший
печерський iнок Ђнтонiй, а може, ще й до нього була вона тут, ипадково
вiдкрита кимось, а вже ченцi тiльки створили їй сладу, проголосивши, що
вода в криницi має цiлющi властивостi. (правдi, вже за наших часiв було
встановлено, що вода мiгить у собi срiбло, що має вона властивостi
лiкувальнi, але це не була заслуга ченцiв, нi тим бiльше їхнього бога,
привезеного кнЯзем ‚олодимиром iз ‚iзантiї, - просто така вже багата
рпоконвiку була київська землЯ, що й вода в нiй текла срiбна. ‚ першi
повоєннi роки, в бiднi, холоднi й голоднi роки, студентам дуже припала до
смаку iсторiЯ з срiбною водою, криничка тодi користаласЯ неабиЯкою
популЯрнiстю, Як... мiсце длЯ побачень. Ѓорис Ћтава теж Якось вмовивсЯ з
однiєю дiвчиною про побаченнЯ коло криницi з срiбною водою; студентка була
з iншого факультету, вивчала точнi науки, познайомилисЯ они випадково в
Якомусь науковому товариствi, де стоЯли в списку доповiдачiв порЯд, але
дiвчина стоЯла першою, а ще не була готова, тому розшукувала Ѓориса, щоб
попросити помiнЯти черговiстю; вiн, Ясна рiч, охоче пристав на її
пропозицiю. ‘тудентка була маленька, з мальованим херувимським личком, она
була вдЯчна Ѓорисовi, пiслЯ конференцiї пiдiйшла, щоб вказати кiлька слiв;
Якось вийшло так, що вiн запропонував провести її додому, бо вже було
пiзно, а їй треба було добиратьсЯ на улЯвку; коли прощалисЯ, вона
лiдстрибнула й чмокнула його в щоку, так, цiлком по-дружньому, але вiн
потiм йшов додому, прикладав долоню до тої щоки, Яка чомусь мовби алала
весь час, думав, чи слiд надавати тому поцiлунковi либшого значеннЯ, чи
забути. ‚iн звик до всього ставитисЯ надто серйозно, товаришi по
факультету часто смiЯлисЯ з його за це, та вже такий вiн народивсЯ, а
може, вiрнiше б сказати, таким його створило саме життЯ, бо хоч жодного
студента тодi не було безтурботного, не зачепленого вiйною, але в вього з
вiйною були особливi обрахунки, i спадок вiд неї отримав вiн занадто
тЯжкий, щоб бути легковажним; тому пiслЯ довгих роздумувань i вагань Ѓорис
вже ж дiйшов до висновку, Џо не має права знехтувати, може, навiть i
випадковим поцi-унком херувнмистої покорительки точних наук, бо дiвчата
нiколи не розкидаютьсЯ своїми поцiлунками безпричинно. „ругого ж днЯ
знайшов свою знайому i, мнучись, червонiючи й затинаючись, спитав, чи не
згодиласЯ б вона провести вiльний вихiдний день серед зеленi. „iвчина,
мабуть, тiльки й ждала того, - вiдразу ж захоплено вигукнула, що мрiє
побути бодай годину десь на зеленостЯх, тодi вiн, зовсiм уже безглуздо,
бовкнув, що ждатиме її коло лаврської криницi з срiбною водою, що теж було
прийнЯто з не меншим захопленнЯм, i молодий Ћтава мав нагоду переконатисЯ,
що й прихильникам точних наук не чуже замилуваннЯ легендами. ™оправда,
точнi науки спричинилисЯ до невеличкої незручностi длЯ Ѓориса, бо вiн на
кiлька хвилин запiзнивсЯ до мiсцЯ побаченнЯ, дiвчина ж прийшла туди
хвилина в хвилину. Ђле взаємини їхнi ще не були в тiй стадiї, коли за
найменшу провину сиплютьсЯ докори. Ѓорис вiдбувсЯ додатковою порцiєю
почервонiннЯ за свою неакуратнiсть, дiвчинi ж це дало роль лiдера, в Якiй
вона почуваласЯ вiльно й прекрасно. ‚они обiйшли криницю, дiстали з неї
води, попили, пiдождали, чи не стане дiЯти чудодiйне срiбло, але срiбло,
здаєтьсЯ, не дiЯло, а може, просто вiдбулосЯ це непомiтно; Ѓорис охоче
промiнЯв би там усе срiбло свiту на Якусь порцiю залiза, точнiше, сталi,
до того ж найтвердiшого сорту, бо йому будь-що потрiбна була твердiсть,
вiн знав цiлком точно, хоч i не проходили цього нi в школi, нi в
унiверситетi, що вже раз ти запросив дiвчину на побаченнЯ, та ще дiвчину,
Яка тебе один раз поцiлувала, то повинен теж її тепер поцiлувати не
вiдкладаючи, ще до закiнченнЯ вашого побаченнЯ, поцiлувати чи по-братськи,
чи по-дружньому, чи Як там завгодно, але неодмiнно доконати цього великого
й важливого акту, а длЯ цього потрiбна рiшучiсть, потрiбна твердiсть майже
сталева або й ще бiльша, коли йдетьсЯ про такого недосвiдченого й далекого
вiд звичайних проЯвiв життЯ Ѓориса Ћтави. „обре було дiвчинi, коли вона
цiлувала його тодi ввечерi, цiлувала стихiйно, спонтанно, не думаючи,
мабуть, пiдкорЯючись Якомусь миттєвому iмпульсовi, а йому тепер належало
здiйснити поцiлунок заздалегiдь обдуманий, поцiлунок, так би мовити,
запланований, iдеологiчно пiдготовлений, i ось, поки Ѓорис терсЯ та
м'ЯвсЯ, поки вiн шукав там десь, куди боЯвсЯ поглЯнути, руку маленької
студентки, поки вЯцiлювавсЯ, з Якого боку зручнiше нахилитисЯ над її
херуви-мистим личком i в Яку щоку чмокнути так собi злегка, i, нарештi,
вибрав i став нахилЯтисЯ, але робив те, мабуть, занадто повiльно, так
повiльно, що минуло хтозна й скiльки часу, з кущiв коло кринички з'ЯвиласЯ
величезна, всЯ в чорному бабера з сучкуватим цiпурою в руках, заклЯкла
спершу, побачивши парочку, потiм замахнуласЯ цiпком i закричала басом:
- Ђ, безбожники, безстидники, поганцi окаЯннi! ‡найшли собi мiсце коло
свЯтої води, негодники!
„iвчина вивернуласЯ з-пiд Ѓорисової руки, вiйнула перед ним свiтлим
своїм волоссЯм, прудко перескочила галЯвку i зникла в гущавинi. Ѓорис
хотiв ще захистити свою подругу перед баберою, але передумав, кинувсЯ й
собi за дiвчиною, та вже необхiдний час було втрачено безповоротно,
дiвчину вiн не наздогнав, вона зникла невiдомо куди ,- очевидно, треба
було б її шукати, але вiн пройшовсЯ по стежцi туди й сюди, потiм вибравсЯ
на „нiпровський спуск i так повернувсЯ до мiста сам....
‘тудентка потiм уникала його. ’а вiн i радий був, що уникає.
’епер, через багато рокiв, згадав про криничку, намiривсЯ повести туди
’аю. —и хотiв, щоб i з нею повториласЯ така сама iсторiЯ, Як з студенткою,
що вивчала точнi науки?
‚се повторилосЯ. ’аЯ втекла вiд Ѓориса попри всi його спроби затримати
її, вискочила на „нiпровський спуск, стала на роздорiжжi, не поправивши нi
зачiски, нi одЯгу, стоЯла, дивиласЯ на „нiпро в ранковiй iмлi. Ѓуло вже
свiтло, повз них угору й униз пролiтали машини, машин ставало дедалi
бiльше, Ѓорис хотiв був умовити ’аю пiти звiдси, вiдiйти бодай трохи вбiк,
щоб не розглЯдали їх усi тi, хто їде в машинах, бо зранку люди особливо
цiкавi, але вона мовчки махнула рукою, вiдтручуючи його, вже не питала
тепер: "Људи пiдемо?", ховала вiд нього очi, а може, просто собi дивиласЯ
на „нiпро, взагалi забувши про iснуваннЯ Ѓорисове, не дбаючи про те, є
коло неї хто-небудь чи немає.
Ќiч була довга й коротка водночас. ‡даєтьсЯ, вiн розповiв ’аї все про
батька. “ривками. ‚ибирав найсуттєвiше, тобто найстрашнiше. ‚иходило Якось
само собою. ’одi вона перепинЯла його, цiлувала.
‚есь свiт залитий кров'ю...
Ѓатько вiдважно став на змаганнЯ з нурре, з усiма фашистами, Якi були
в Љиєвi. Ќерiвна боротьба. Ѓез жодного шансу на перемогу з боку професора
Ћтави. I однаково вiн не вiдступив. Єдиний спiльник, що його тодi мав, був
час. †дати, ждати, тЯгти днi, тижнi, протривати, утриматисЯ, поки
станетьсЯ те, що почалосЯ пiд Њосквою. ‚iн щоднЯ ходив до ‘офiї. ‘лiдом за
ним притупцьовували його "помiчники". Љiлька разiв ще хотiли пристосувати
щось у соборi, щоб грiтисЯ. Џрофесор заЯвив, що радше згодитьсЯ бути
розп'Ятим посеред собору, анiж дозволить таке кощунство.
- ‡а дев'Ять столiть у ‘офiї не горiв нiЯкий вогонь, окрiм свiчок, -
сказав вiн штурмбанфюреровi нурре. - ’iльки завдЯки цьому збереглисЯ тут
фрески й мозаїки. —ому ж. вашi солдати будь-що намагаютьсЯ тЯгти сюди Якщо
не дрова длЯ вогнища, то бодай Якусь жаровню, вкрадену ними не знаю вже й
де.
- џ скажу їм, - пообiцЯв нурре. Њiж ними тепер встановилисЯ взаємини
чисто офiцiальнi. ‚iзити припинилисЯ. Ќа будинку з'ЯвивсЯ напис:
"ђеквiзовано длЯ нiмецької армiї. ‚хiд заборонено. ‡а порушеннЯ -
розстрiл-". Џрофесора, Ѓориса i навiть бабу ѓалю щоразу затримували
охоронцi й вимагали перепустку. ’о були жахливi днi. †илiї в цiлковитiй
iзолЯцiї. Ћднаково що у в'Язницi. Џрофесор Ћтава помiчав, що за ним
стежать чиїсь невидимi очi навiть тодi, коли вiн уранцi йде до собору i
ввечерi повертаєтьсЯ додому.
‡ате в ‘офiї вiдчував себе господарем. Џоставив собi - тЯгнути час.
™ось там вимiрював, оглЯдав, звелiв солдатам вибудувати риштованнЯ в
придiлi свЯтого ѓеоргiЯ, потiм передумав, наказав розiбрати й перенести в
iншу частину собору. ‘олдатам .подобавсЯ неквапливий професор. ‚важалосЯ,
що вони на службi, на ‘хiдному фронтi, беруть участь у зимовiй кампанiї,
за Яку належитьсЯ спецiальна стрiчка, встановлена самим фюрером, водночас
могли собi сидiти за цими товстими стiнами, нiчого не робити, нiчим не
рискуючи, не лЯкаючись навiть тих пiдпiльникiв i партизанiв, про Яких так
багато мовитьсЯ в Љиєвi. ‚они теж не квапилисЯ. ’а й куди? Ћднаково
ђадЯнський ‘оюз буде знищено. ЏитаннЯ часу. ”юрер сказав - так воно и
буде. –ей бiльшовицький професор щось там винюхує пiд непроглЯдними
напластуваннЯми столiть на стiнах собору. укає шедеврiв у подарунок
доблесним воЯкам фюрера? ™о ж, хай собi шукає. Ћт тiльки клЯтпй холод. џк
могли цi дикi руськi молитисЯ дев'Ятсот рокiв своєму боговi у такiй
холоднечi? ™оправда, вони закутувалисЯ в свої знаменитi хутра. Ђ
солдатська шинель - це не те. ‘олдати витанцьовували й витупцьовували в
холодi, пробували спiвати свою "Warum die Mädchen", пробували
розважатисЯ губними гармонiЯми, але мерзли навiть губи, а тут ще поЯвлЯвсЯ
штурмбанфюрер нурре з своїм байдужим єфрейтором Ћссендорфером, гримав на
солдатiв за те, що нiчого не роблЯть, вимовлЯв професоровi, встановлював
тому Якiсь там останнi строки. Џрофесор мовчки слухав, дививсЯ на
штурмбанфюрера такими очима, що той, покрутившись-повертiвшись по собору,
зникав, а професор пiслЯ того вiзиту так само неквапливо ходив собi й далi
та розглЯдав фрески i, видно, щось собi думав, солдати з реставрацiйної
команди вважали всi себе iнтелiгентами, але iнтелiгентами того рiвнЯ, коли
людина визнає це право тiльки за собою, вiдмовлЯючи в належностi до
вибраних усiм iншим, отож длЯ них цей загадковий, мовчазний чоловiк хоч i
називавсЯ професором, не був нiЯким iнтелiгентом, бо жив у цьому холодному
заснiженому свiтi, а вони прибули сюди просто з Європи „ев'Ятої симфонiї i
Якщо й спiвають "‚арум дi медхен лiбен дi зольдатен", то тiльки длЯ того,
щоб зiгрiтисЯ, але й у цiй бадьорiй солдатськiй пiсенцi виказують вони
свою вищiсть над свiтом, Який вони покликанi пiдкорити й виправити
по-своєму, бо навiть у „ев'Яту симфонiю ‚агнер внiс виправленнЯ, здвоївши
звук сурм, що надало зовсiм несподiваного звучаннЯ музицi Ѓетховена.
™оправда, був ще iллер:
Allen Menschen werden Brüder,
Wo den Sanfter Flügen weilt.
Ђле є тексти длЯ запам'ЯтовуваннЯ, а є - длЯ забуваннЯ. Ѓратерство може
бути мiж солдатами, але не длЯ руських! –ей народ вiд природи не володiє
творчими здiбностЯми i повинен пiдкорЯтисЯ наказам iнших, його буде
перетворено iiа iнертну масу селЯн i наймитiв, позбавлену iнтелiгенцiї,
керiвництва, нацiонального престижу. I цей професор, Який з поважнiш
виглЯдом ходить по схожому на холодильну камеру собору, не що iнше, Як
смiшний залишок минулого.
‡годом солдати вiдчули щось мовби симпатiю до цього дивакуватого,
приреченого на знищеннЯ, цього, власне, археологiчного, або радше,
геологiчного професора, Який належав до епох вiддалених, пущених у
непам'Ять, бо кожен день вiйни вiдкидав цю країну на тисЯчi рокiв назад -
така це була велика, могутнЯ, славетна вiйна. ‘импатiЯ виникла ось з Якої
речi. турмбанфюрер нурре гримав на професора Ћтаву i заЯвив при всiх, що
коли той не приступить завтра, буквально завтра до реставрацiйних робiт,
то буде безжально i негайно знищений Як саботажник i бiльшовицький агент.
’одi професор Ћтава, Який, мабуть, не хотiв бути знищеним, принаймнi не
так швидко б волiв умерти, сказав, що йому потрiбне освiтленнЯ, без Якого
вiн не може бодай приблизно визначити мiсцЯ ймовiрних пошукiв того, на
чому залежить штурмбанфюреровi нурре; штурмбанфюрер коротко вилаЯвсЯ, але
нiчого не вiдповiв професоровi, а другого днЯ до собору завезено було
освiтлювальну апаратуру, Яку звичайно вживають при кiнозйомках. Ќа вулицi
стоЯв дiзель, а в соборi Ясно горiли юпiтери, собор заграв такими дивними
барвами, що реставратори отетерiли вiд цього слов'Янського дива; барви
гучали, мов могутнi велетенськi дзвони, це не поступалосЯ й „ев'Ятiй
симфонiї, навiть отим здвоєним вагнсрiвським сурмам не поступалосЯ, а ще
коли взЯти до уваги той факт, що солдати могли тепер досхочу грiтисЯ коло
розпечених юпiтерiв, то казус радЯнського професора належало пiддати
переглЯдовi; солдати б охоче записалисЯ в спiльники цього незбагненного
чоловiка, хоч Якщо подумати, то й їхнiй штурмбанфюрер нурре теж чогось
вартий, Якщо в Ќiмеччинi вже знав про цей собор i, видно, рвавсЯ до нього
не менше, нiж генерали до всiх отих важливих комунiкацiйних схрещень i
стратегiчних пунктiв.
Ђ тим часом прийшла звiстка про •аркiв. ‚же була весна, але ще не
вiдступалисЯ морози i зав'юги телесувалисЯ над “країною, i ось у найбiльшу
завiю з тих дивовижних травневих снiгiв зродилисЯ пiд •арковом радЯнськi
армiї i мовби навiть наволодiли цим величезним мiстом, найбiльшим пiслЯ
Љиєва на “країнi i на всiй окупованiй територiї. Ћтодi в професора Ћтави
з'ЯвиласЯ вже й зовсiм тверда надiЯ, що врЯтує вiн собор, хоч сам, може, й
не врЯтуєтьсЯ, тобто напевне не зможе врЯтуватисЯ, але хiба ж щось там
важить його життЯ порЯд з ‘офiєю!
™е трохи, ще! ’ак здавалосЯ ѓордiєвi Ћтавi, однак незабаром прийшла
трагiчна звiстка, що •аркiв знов у фашистських руках, а це ж iшла вже
весна сорок другого року, вiйна тривала довго, мало не рiк, весна була
безрадiсна, холодна, жахлива весна. Џрофесор Ћтава вiдчував, що ось-ось з
ним буде докiнчено, але не вiдступавсЯ вiд свого впертого, безнадiйно
смiливого плану порЯтувати ‘офiю, далi вiв мовчазне змаганнЯ з нурре,
ставив i руйнував на другий день риштованнЯ, кiлька разiв починав навiть
роботи, але припинЯв, посилаючись на те, що шукають не там, де слiд, що
нiчого не виходить, що реставратори працюють не досить обережно й не так
квалiфiковано, Як належало б у соборi, Який залiчуєтьсЯ до найцiннiших
мистецьких пам'Ятникiв цивiлiзованого свiту. ’одi з'ЯвивсЯ в професоровiй
квартирi Ѓузина. ’ой самий Ѓузина, що до вiйни. ‡ тою самою статурою,
навiть шанобливостi в нього не поменшало до професора, а в мовi з'ЯвилосЯ
й геть смiшне: кожне довге слово Ѓузина роздiлЯв навпiл, вставлЯючи помiж
тих двох частин пробаченнЯ. ‚иходило таке: "Џлат-даруйте!-форма",
"Ќатура-даруйте!-лiзм", "ЏопулЯ-даруйте!-ризацiЯ".
- ‚и звiдки? - спитав його професор Ћтава не те що здивовано, а просто
длЯ годитьсЯ.
- „аруйте, але з •аркова, - сказав Ѓузина, вмощуючись.
- Ђле ж ви... евакуювалисЯ, здаєтьсЯ? - професоровi важко було
вимовлЯти це слово. ђЯтiвне, прекрасне тепер слово "евакуацiЯ". ‚иїхав би
вiн - i нiчого б не було. ѓоловне - Ѓорис. Ђле ж собор, ‘офiЯ!.. Її не
евакуюєш! I Љиєва не евакуюєш. ‡аводи? ™о ж, заводи щасливiшi за мiста,
навiть за окремих людей щасливiшi, бо заводи потрiбнi багатьом, а
поодинока людина може бути й нiкому не потрiбною. Њiста ж люде кидають
часто. ‘толицi засипанi пiском. ЌiневiЯ, Џерсеполiс, ‚авiлон... Ђле Ѓузина
й столицi - речi несумiснi.
- ђоз-даруйте!-бомбилi! - сказав Ѓузина.
- Ђ iнститутськi сейфи? - з жахом спитав Ћтава, бо знав, що там -
найцiннiше: старовиннi пергамени, раритети, i той шматок пергамену, що вiн
двадцЯть рокiв тому дiстав з засмоленого глека, - теж там, у iнститутських
сейфах.
- ђоз-даруйтеi-бомбленi, - безжурно промовив Ѓузина.
- ’обто Як? ‘ейфи - розбомбленi? Ђле ж це - неможливо!
- „аруйте, професоре, але тепер усе можливе, - потЯгнувсЯ смачно
Ѓузина. - Ћт i ви спiв-даруйте!-робiтничаєте з нiмцЯми. •iба це можливо?
Ђле факт!
- џ не спiвробiтничаю, - твердо сказав Ћтава. --џ не зрадник. џ...
- Ќе бiйтесЯ мене, - милостиво дозволив йому Ѓузина, - Я чоловiк свiй.
‚се знаю. I цiлком подiлЯю вашi поглЯди, ‚ •арковi Я працював у газетi
"Ќова “країна". „рукувавсЯ пiд псев-даруйтеї-донiмом. ‚гадайте - Яким?
Ќiколи не вгадаєте! Џаливода! ’ой самий професор Џаливода. Џам'Ятаєте,
його знищили, а Я вос-даруйте!-кресив! Ђле ж платили!.. —отириста
карбованцiв на мiсЯць, а кiлограм хлiба на ринку-сто п'ЯтдесЯт. Џайок
хлiба - двiстi грам. •iба то хлiб? ‘льози! I це - на “країнi!
‚ Ѓузини, окрiм пробачливостi, в мовi з'ЯвиласЯ ще незвична длЯ нього
енергiйнiсть. „ивовижне поєднаннЯ: енергiйнiсть вислову з боЯгузливiстю
думок.
- Ђле ж, здаєтьсЯ, - зневажливо мовив Ћтава, - ви тодi на вимогу отих
зневажуваних тепер вами "бiльшовикiв" згодилисЯ привласнити працю
професора Џаливоди, поставивши своє iм'Я пiд його статтею.
- ’iльки тому, що в тiй статтi були анти-даруйте!-радЯнськi думки.
Џрофесор Џаливода прославлЯв старовиннi фрески и мозаїки,
проти-даруйтеi-ставлЯючи епоху кнЯзiвську епосi боль-даруйтеi-шевицькiй,
Яка нiчого подiбного не створила. џ ж був настроєний
анти-даруйтеi-радЯнськи вже тодi, але з певних мiркувань...
- ™о ж до мене, - пiдiйшов до нього Ћтава, - то Я з мiркувань, Яких не
стану розкривати перед такого жалюгiдною душею, Як ви, вигнав вас iз свого
помешканнЯ тодi, роблю це й нинi. ѓеть!
‚iн показав рукою на дверi, але Ѓузина й не ворухнувсЯ. ђозсiвсЯ ще
вигiднiше, посмiхавсЯ безжурно й нахабно, надув щоки, зробив "паф! паф!".
- ‚се вiдомо, - сказав, фамiльЯрно .пiдморгуючи професоровi -
Ђб-даруйте!-солютно все! ‚ас не вилiкувала навiть вiйна, професоре Ћтава.
Ђле! - Ѓузина пiднiс палець. - —ас роман-даруйте!-тики минув. Ќе романтики
й фантазiй вимагає тепер наш народ, а впертої напру-даруйте!-женої працi.
‚сi не-даруй-теї-обхiднi умови длЯ цiєї працi створюють нам нашi нiмецькi
друзi й керiвники.
- ѓеть! - вигукнув Ћтава.
Ѓузина пiдвiвсЯ. ‘кинув з себе прибраний блазенський нарЯд, сказав
твердо, без жодних словесних вихилЯсiв:
- Ќiмцi не знають, хто ви, професоре Ћтава. ЌЯньчатьсЯ з вами занадто
довго. ‚ипадково Я довiдавсЯ про ваше саботажництво в ‘офiї. Ћд такого
большевицького прислужника iншого не доводилосЯ й ждати. ‚и думаєте, Я
забув про Њихайлiвський монастир? ‘кiльки вам заплатили тодi большевики?
‡автра Я продам нiмцЯм це повiдомленнЯ ще дорожче! I сам покерую роботами
в соборi!
‚iн пiшов до виходу, а Ћтава навiть не вигнав його далi, не i; зачинЯв
за ним дверей, зробив це Ѓорис i радо б запустив у . дебелу спину йому
чимсь важким, Якби мав пiд рукою. Љоли i прибiг до батька, батько плакав.
- ’и повинен зневажати мене, Ѓорисе, - сказав вiн синовi.
- Ќе треба, батьку, - пригорнувсЯ до нього син, - Я тебе розумiю, не
треба...
- Ќi, ти нiчого не знаєш. џ тiльки вдавав з себе завжди твердого й
послiдовного, а насправдi ж був безхарактерним i боЯгузливим створiннЯм.
Њоє життЯ - це суцiльна помилка, нiкому не потрiбне, згаЯне марно...
- Ѓатьку! - злЯкано вигукнув Ѓорис. - ™о ти ото на себе...
- ’и нiчого не знаєш, - знов повторив професор, - але повинен знати...
’вiй батько... –е було, коли ти ще був зовсiм малий... Ћголошено тодi
конкурс на проектуваннЯ нового центру Љиєва. Џодано на конкурс кiлька
проектiв. Ћднi пропонували створити новий центр на ‡вiринцi, щоб з
Ќаводницького мосту вiдразу в'їздити до нових, соцiалiстичних дiльниць, а
цю частину мiста лишити Як архiтектурний спогад про минувшину. „руга група
авторiв пропонувала перепланувати площу в кiнцi •рещатика перед
фiлармонiєю i винести новий центр на днiпровськi береги, просто в парки.
’ретi наполЯгали на тому, щоб поруйнувати все, що лишилосЯ вiд
кнЯзiвських, експлуататорських епох, i на мiсцi древнiх городiв ‚олодимира
i џрослава створити пам'Ятки нової епохи. Џочинати треба було вiд
Њихайлiвського монастирЯ, бо вiн займав вихiд на днiпровську кручу, звiдки
мав ..розпочинатисЯ монументальний ансамбль. ‘палахнула суперечка навколо
Њихайлiвського монастирЯ, знайшлисЯ вiдважнi й розумнi люди, Якi захищали
монастир, надто ж його собор, де були безцiннi мозаїки й фрески, але сила
була не на боцi тих людей... ‚ суперечку втЯгнуто й мене. ‘першу Я займав
позицiю помiрковану, але потiм на мене натиснули, дали менi до зрозумiннЯ,
що йдетьсЯ не тiльки про створеннЯ нового центру Љиєва, а й про створеннЯ,
може, цiлої школи нових мистецтвознавцiв, серед Яких, здаєтьсЯ, бажано б
мати також iм'Я ѓордiЯ Ћтави. Џотрiбен був мiй пiдпис пiд листом, у Якому
заперечувалисЯ доводи професора Њакаренка про докончену необхiднiсть
зберегти Њихайлiвський монастир. џ не пiдписав листа в категоричнiй формi,
Я додав до нього, що слiд неодмiнно знЯти в соборi найцiннiшi мозаїки i
фрески. Ђле хiба це змiнило справу? Џотiм, пiдписавши, Я зрозумiв, Яку
тiльки помилку вчинив. Љоли прийшов на лекцiю до своїх студентiв, то не
став їм у той день нiчого читати, сказав тiльки:
"‘ьогоднi Я зробив помилку в своєму життi, на жаль, найстрашнiшу i
невiдворотну". I не стримавсЯ - заплакав перед усiма. ’ак нiби чогось
вартi сльози чоловiка, Який поруйнував собор! ‘льози мають вартiсть лише
тодi, коли зрошують будуваннЯ... Џотiм Я помиливсЯ вдруге, приставши на
пропозицiю нурре...
- ’и рЯтуєш ‘офiюi - вигукнув Ѓорис.
- џ нiчого не врЯтую. џ нiколи не доведу, що не став зрадником, не
пiшов у полигачi до окупантiв.
- ’и робиш патрiотичну справу, - так само впевнено промовив хлопець.
- ‚они знищать i собор, i мене, i тебе. –ей Ѓузина... ’и повинен
негайно втiкати з Љиєва, Ѓорисе...
’одi стрiлЯли в кожного, хто вибиравсЯ з мiста не по шосе, але Ѓорис
зумiв почепитисЯ на вантажну машину, Яка їхала через мiст, завезла,
щоправда, вона його не на чернiгiвську, а на харкiвську дорогу, але то вже
були дрiбницi. „ва днi витратив вiн на те, щоб знайти куму баби ѓалi в
‹iтках, ще день пiшов на куминi розпитуваннЯ й розохкуваннЯ, Ѓорис благав
тiтку, щоб вона допомогла йому, лЯкавсЯ, що вже нiчим не зарадить
батьковi, ввижалисЯ йому страшнi сцени, нарештi вночi до куминої хати
прибилосЯ кiлька веселих чоловiкiв. Ћдин з них, чомусь незвично блiдий,
уважно вислухав Ѓорисову плутану розповiдь про ‘офiю, про батька, про
Ѓузину, про нурре, трохи подумав, сказав:
- ‘офiю знаю. ‚озив туди перед вiйною своїх школЯрiв на екскурсiю. Ђ от
з професором Ћтавою не знайомий. •оч i чув. ’а й вiн, мабуть, мене ж не
знає?
—и жартував, чи всерйоз.
- Њабуть, не знає, - вирiшив бути вiдвертим Ѓорис, бо цей чоловiк з
блiдим, знекровленим обличчЯм i вдумливими чорними очима викликав на
вiдвертiсть.
- Ќу, дак доведетьсЯ познайомитисЯ, - тепер уже жартiвливо пiдморгнув
чоловiк Ѓорисовi, - ось мої хлопцi поїдуть з тобою, а ти їх проведеш...
’iльки там не дуже щоб до нiмцiв, бо хлопцi в мене гарЯчi, жарнуть з
автомата - i капець!
"•лопцi" були два дужi, червонощокi полiцаї. I не тiльки в полiцейськiй
формi, але й з справжнiсiнькими аусвайсами, Якi не викликали нiЯких пiдозр
на контрольних пунктах по дорозi до Љиєва, бо служили хлопцi, будучи
водночас партизанами, в мiсцевiй районнiй полiцiї, що давало змогу
використовувати їх там, де прЯмою силою партизани нiчого не могли вдiЯти.
Ѓлагополучно переїхали вони своєю пiдводою мiст, добралисЯ до центру
мiста, аж на Євбаз, там випрЯгли коней, пiдклали їм сiна i спокiйно
подалисЯ до ‘офiї, хоч Ѓорис ладен був летiти туди, сповнений найлихiшими
передчуттЯми. Ќа територiю ‘офiї вирiшили ввiйти крiзь ворота дзвiницi,
потiм "полiцаї" знудьговано швендЯли собi коло митрополичого дому, а
Ѓорис, користуючись своєю перепусткою, пiшов до собору. ‚артовий коло
входу знав його, байдуже пропустив досередини, Ѓорис мало не впав,
зачепившись здерев'Янiлими вiд незрозумiлого страху ногами за високий
порiг, в очi йому рiзонуло свiтлом вiд юпiтерiв, спрЯмованих Якось навкiс
до дверей, вириваючи з пiтьми стовпи, що пiдтримували хори, а вище -
фрески, на Якi Ѓорис не став дивитисЯ, не помiтив навiть їхнiх барв, всЯ
його увага скупчиласЯ на невеличкiй групцi людей посеред собору: двоє в
цивiльному, двоє в вiйськовiй формi, ще далi були солдати-реставратори,
але вони вiдтиснутi були в боки, мов глЯдачi цiєї жахливої драми, що
вiдбуваласЯ перед їхнiми очима i перед очима в Ѓориса, бо один з них, що в
цивiльному, був його батько, професор ѓордiй Ћтава, а другий - Ѓузина, i
професор душив Ѓузину за горло, а той безпорадно випручувавсЯ з мiцних
Ћтавиних стискiв, двоє ж в унiформi - штурмбанфю-рер нурре i його
ординарець, а також, здаєтьсЯ, асистент Ћссендорфер, - теж готувалисЯ до
участi в тому, що вiдбувалосЯ коло них. нурре весь подавсЯ до професора i
Ѓузини, а Ћссендорфер з чорним величезним парабелумом в руцi стрибав
довкола, щось визираючи. –е все помiтив Ѓорис в одну мить, але здалосЯ
йому, що триває те вiчнiсть, а потiм загримiв голос нурре, вiдлунивсЯ пiд
високими склепiннЯми, покотивсЯ по всьому собору:
- ‘трiлЯйте ж, до всiх диЯволiв!
I Ћссендорфер приклав свого пiстолета мало не впритул до голови
професора Ћтави - i гримнуло, i побачив Ѓорис увесь свiт у червонiй кровi,
весь свiт залитий кров'ю, смикнувсЯ був до батька, Який упав на плити, але
потiм його виштовхнуло назовнi, вiн пiдбiг до своїх хлопцiв, махнув їм
крiзь плач рукою, кудись бiг, бачив, Як сiдає в машину, на шоферське
мiсце, Ћссендорфер, Як спокiйно виходЯть з собору штурмбанфюрер нурре i
Ѓузина,закричав несамовито:
- Ћсь вони, ось!
•лопцi побiгли просто на штурмбанфюрера, той ще нiчого не мiг збагнути,
нiчого не зрозумiв i вартовий коло дверей собору, тiльки Ѓузина, видно,
вiдчув лихе, бо спробував сховатисЯ за нурре, але обидва партизани
вистрелили водночас, око в обох було точне, нурре впав перший, коло нього
зваливсЯ Ѓузина. Ћссендорфер тим часом встиг запустити двигун i гайнув
навтьоки. ™е раз вистрелили хлопцi - один у вартового, другий - навздогiн
машинi, але Ћссендорфер все-таки втiк, тепер треба було втiкати i їм.
Ѓорис повiв їх у глибину софiйського двору до господарчих будiвель, там
вiн знав, де можна перелiзти стiну i опинитисЯ в тихiй вуличцi. ‚они
втiкали спокiйно, видобулисЯ з району собору ще до того, Як там зчиниласЯ
тривога, але професора Ћтави з ними не було. ‡оставсЯ вiн у ‘офiї навiки.
‚есь свiт залитий кров'ю...
- ’и можеш вимагати вiд людей дуже багато й суворо, - сказала Ѓорисовi
’аЯ, - ‚ тебе є на це право. ‘тражданнЯ завжди дають людинi права. Ќе
розумiю тiльки, чому ж ти тодi... у виставочному залi... чому ти
заперечуєш за художником право вибирати в життi стражданнЯ длЯ своїх
творiв...
- Ѓо життЯ не складаєтьсЯ всуцiль iз страждань, - сказав Ѓорис.
- Ђле скiльки болю, терпiннЯ... •то ж це помiтить, Як не художник?.. Ђ
Якщо вiн покаже - тодi народитьсЯ протест. Њистецтво - це вiчний
протест...
- Ќе можна вiдокремлювати мистецтво вiд людей. Iнодi не варто писати
картину чи роман або ставити фiльм лише длЯ того, щоб показати, що кудись
там вчасно, скажiмо, не завезли будiвельних матерiалiв. Џо-моєму, лiпше
подзвонити по телефону й добитисЯ, щоб тi матерiали було завезено. џ
такого мистецтва не визнаю. ‰ого вигадали журналiсти або Я там знаю хто...
‚она зненацька образиласЯ на цi його слова.
- ‡даєтьсЯ, нам бiльше нi про вiщо говорити. ‘траусЯча хвороба. ‘ховати
голову i вважати, що вже немає нi небезпек, нi загроз. ’ак час вiд часу в
нашiй пресi здiймаєтьсЯ лемент з приводу того, що хтось написав про те чи
про ее "не так", що художник зобразив "не так", Як треба, не з того боку,
не головне, не повнiстю тощо. Џри цьому абсолютно замовчуєтьсЯ iснуваннЯ
зображеного Явища: чи було воно насправдi, чи нi? џк ото в ѓорького: чи
був хлопчик? –е обходЯть Якось сором'Язливою мовчанкою. ‡ате галасують: "Ђ
в нас ще є й те, й те, автор же не помiтив!" Ћтже, говоритьсЯ не про
створене, а про те, що хотiлосЯ б комусь бачити створеним. Ђ чи не лiпше,
замiсть отого галасу, подбати про усуненнЯ всього прикрого, всього, що дає
матерiал длЯ критичного художницького ока? Ђдже замовчане зло не зникає
само по собi, не перестає бути злом, зате зло назване втрачає вiдразу
половину своєї сили. џк ви можете цього не розумiти?
- „о чого тут Я? - Ѓорис знизав плечима. - Њенi зовсiм не хотiлосЯ
дискусiй... отут...
- Ђх, отут? ѓаразд! - вона швидко пiшла вiд нього, вибраласЯ на стежку,
не поправила навiть зачiски, розкапризована й ображена, мов мала дитина.
Ѓорис дививсЯ їй услiд, поки й зникла мiж гiллЯм.
- ’аю, - покликав.
Ќе вiдгукнуласЯ. ’одi вiн пiшов за нею, майже гнавсЯ, та однаково не
наздогнав. Џобачив уже на „нiпровському спуску, коло завороту на мiст
метро. ђанок був тiльки длЯ найщасливiших людей, i все, здаєтьсЯ,
складалосЯ длЯ найбiльшого щастЯ Ѓориса Ћтави, але закiнчувалосЯ чомусь,
Як завжди, в нього в усьому невдачею. ‚iн пiдiйшов до ’аї, став коло неї,
помовчав трохи, спитав:
- џ тебе образив?
- Ќi, нi, - швидко заперечила вона.
- Ђле Якась причина все ж була, - наполЯгав вiн.
- †одної причини. Џросто... - вона урвала. Ќезгода в питаннi про
мистецтво? Ђле про це можна сперечатисЯ без кiнцЯ. ђафаель вважав нездарою
Њiкеланджело. ‹ев ’олстой не визнавав експiра. Џисарев перекреслював
Џушкiна. Џопри всi суперечки й думки, справжнє мистецтво живе вiчно. Ђле
люди... Ћсь вiн носить у собi страшну iсторiю про життЯ й смерть свого
батька. Њовчить про себе. ’iльки про батька. ‚есь свiт длЯ : нього залитий
кров'ю. џкщо його власне життЯ й не вдалосЯ : досi, то цьому є високi
причини. Ђ що вона? —и має що розпо вiсти Ѓорисовi? Ѓанальна iсторiЯ
розманiженої жiнки, Якщо це викласти словами. Ќiхто не стане спiвчувати.
Ќадто ж вiн, з I його невтiшним горем, Яке носить у серцi. Ђ вона? Њов та
балерина у вальсi ђавелЯ. Њiстичнi стражданнЯ, Яких нiхто не розумiє.
"‘уждены нам благие порывы". Њолоденькою студент-кою вона закохаласЯ в
свого майбутнього чоловiка, Який проводив у їхньому iнститутi Якiсь там
збори. ‚иступав на них, картинно вiдкидав волоссЯ, артистично вигравав
голосом. ‡ мiнiстерства, чи що. ‡годом дiзналасЯ: теж учивсЯ колись в
iнстатутi, подавав надiї, але художником не став, пiшов по лiнiї
керiвництва мистецтвом, Як то кажуть, змiшавсЯ з тими лiкарЯми та
iнженерами, що з студентiв вискакують у чиновники. ’а на це не зважила,
Якось заiмпонувала їй його поважнiсть, захопиласЯ його картиннiстю чисто
зовнiшньою; Як виЯвилосЯ а-вгодом, вiн був на десЯток рокiв старший за
неї, мав перед тим дружину, але щось там розклеїлосЯ, i на це вона не
зважила, вони побралисЯ i спершу мовби були навiть щасливi, життЯ летiло
повз неї з шаленою швидкiстю, вона спробувала щось там ухопити,
сподiваласЯ, що чоловiк їй стане в помiч, але вiн зайнЯтий був своїм, у
нього була досить банальна захопленiсть, притаманна багатьом чоловiкам
двадцЯтого столiт-тЯ: вiн любив збори, засiданнЯ, нiчого бiльше не знав, i
не вмiв, i не уЯвлЯв, що хтось там може ламати голову над тим, Як провести
пензлем по полотнi лiнiю чи мазок, бо хiба ж вiд цього змiнитьсЯ свiт, а
от вiд засiданнЯ, вiд правильно поставленого й вирiшеного питаннЯ - то вже
iнша рiч. ‚ходив у старiсть, повинен був помудрiшати, здаєтьсЯ, але й далi
любив засiданнЯ i, Якщо їх не було, сам бравсЯ органiзовувати, завдЯки
чому завжди десь бiгав, метушивсЯ, сидiв у накурених до сивого чаду
кiмнатах i приходив додому з чужим димом у кишенЯх, у волоссi, в кожнiй
складцi одЯгу, в щонайменшому рубцевi. —ужии дим набридав їй ще бiльше,
нiж пристрасть чоловiкова до засiдань. Ђле збагнула це згодом. ‘першу
намагаласЯ щось ухопити в летючостi часу, потiм стала рватисЯ вiд чоловiка
цiлком неусвiдомлено, стихiйно й уперто, а вiн не мав нi часу, нi
характеру, щоб її коло себе утримати. ’а, зрештою, вона й верталасЯ до
нього знову, Як рiчка вертаєтьсЯ в старе русло, пометавшись по руслах
нових, та так i не знайшовши жодного лiпшого й зручнiшого. ђозпачливо,
по-жiночому, плакала, нiкому не показуючи тих слiз. Ђх, Як хотiла б вона,
щоб надЯг їй хтось залiзний обруч послуху, вирвав її з непевностi, змусив
до чогось! †iнка, Якiй хочетьсЯ рабства! Ќенормальнiсть! Ђле дедалi бiльше
переконуваласЯ, що нiкому немає до неї дiла, то й кожного свої тривоги,
свої болi, свої клопоти, кожного життЯ заганЯє в Якесь коло необхiдностей
i обов'Язкiв, з Яких годi випручатисЯ, а Якщо хто й спромiгсЯ б це
зробити, то не длЯ неї, а длЯ чогось вищого, надзвичайного.
‚ один з таких своїх нападiв ностальгiї за справжнiм чоловiком, що мiг
би повести її по життю, примусити щось зробити цiкаве й корисне, зустрiла
цiлком випадково в санаторiї Ѓориса Ћтаву.
Ќенавидiла санаторнi зустрiчi й знайомства. Ќавколо неї завжди товклосЯ
безлiч чоловiкiв, Яких вона чимось приваблювала, сама не знала чим. ‚сiх
вона ненавидiла. џкщо й вибирала коли-небудь когось, то вибирала зовсiм
несподiвано й неочiкувано длЯ них. Ѓо нiхто з них не вмiв побачити те, що
вiдкривалосЯ їй. ‚iдкрилосЯ i в Ћтавi. Ќе сказала з ним жодного слова, а
вже розумiла, що чоловiк то - незвичайний. Њiг бути однаково ким:
космонавтом, академiком, чабаном iз •ерсонщини, лiсорубом з ‚ологди,
миловаром i перукарем. –е не грало нiЯкої ролi. Ђле вiн утiк. ѓанебно й
смiшно втiк вiд неї. ‚она теж спробувала втiкати вiд нього. Ќе кинуласЯ
слiдом за ним, не поїхала до Љиєва чи хоч будь-куди на “країну. Ќавiть до
Њоскви не стала повертатисЯ. Ќаписала чоловiковi коротку листiвку i
подаласЯ "через усю карту", аж на Љурiльськi острови. Џеред тим була вже
кiлька разiв у ‘ибiру, на Љамчатцi, верхи проїхала Њонгольськi степи, з
альпiнiстами штурмувала …шбу - однаково не помагало. ’епер пливла на
икотан. Ћстрiв посеред розтелесованого протЯгом цiлого року океану. †одне
судно не може пристати до берега. ’одi роблЯть плашкоут. ™о це таке?
‡вичайний дерев'Яний плiт, Який спускають з судна, потiм навантажують на
нього те, що треба переправити на берег, i кiлька божевiльних таких, Як
вона, пускаютьсЯ на волю хвиль, i їх несе до скель i трахкає об камiннЯ, а
вже там Як поведетьсЯ - хто вцiлiє, а хто й... Ћднак їй пощастило, хвилЯ
була не дуже велика, обiйшлисЯ без плашкоута, суденце вистрибувало коло
причалу, щоправда, трапа поставити не вдалосЯ, вивантажували все, в тому
числi й людей, з допомогою лебiдок, вона теж вiдбула цю подорож у Ящиковi,
зачепленому лебiдкою, враженнЯ було досить нещоденне, однак длЯ мистецтва
не ЯвлЯло собою, здаєтьсЯ, цiнностi. Љартини не напишеш. ’а й розповiсти
кому-небудь... ЌаврЯд чи справить враженнЯ... Ђле там їй вiдкриласЯ
нарештi одна рiч. ‚она зрозумiла, що їй заважало весь час, вiд чого вона
втiкала. ‚тiкала вiд благополуччЯ. Ќе створена була длЯ цього. Ќе любила
влаштованостi, спокою, затишку. ‡нову ж таки сказати про це неможливо.
Ѓуде надто пишно й неправдиво.
- ‡наєте що? - нарештi порушила мовчаннЯ ’аЯ i глЯнула на Ћтаву своїми
рiзнобарвними лиховiсними очима. - Њенi чомусь здалосЯ, що ви, попри всю
трагiчнiсть, Яку посiпє в собi... не :;наю, Як точнiше висловитисЯ...
- Љажiть прЯмо, - пiдбадьорив її Ѓорис, не догадуючись, про що вона
поведе мову.
- Џри всьому тому ви, - вона знов замовкла, пiдшукуючи належнi слова, -
все ж таки ви не з тих людей, Якi б могли вiдмовитисЯ вiд Якогось свого...
ну, Я б сказала, благополуччЯ заради...
- ЃлагополуччЯ? - здивувавсЯ Ћтава. - џке ж благополуччЯ?
- Ќу, скажiмо... ваш Љиїв, ваша робота, ваше професорство, ваша ‘офiЯ,
в Яку ви мене так i не повели чомусь, а чому саме - Я тепер лиш
здогадаласЯ: вам болЯче туди йти з жiнкою, що, може, трохи сподобаласЯ
вам, Як чоловiковi, але не Як професоровi Ћтавi, синовi професора ѓордiЯ
Ћтави...
- џкась нiсенiтницЯ, - пробурмотiв Ѓорис. - ’аю, ви несправедливi щодо
мене.
- ‘лухайте, слухайте, майте вiдваги бодай стiльки, щоб вислухати, що
вам скаже жiнка... Ћт ми з вами стоїмо тут без свiдкiв, нiхто нiчого не
знає про нашi з вами стосунки, не про це мова... Ћтже, ви можете говорити
прЯмо й щиро. ‘кажiть: ви могли б кинути все це заради... ну, в даному
випадку - заради мене? Џри умовi, звичайно, що Я саме та жiнка, Яка вам
може I подобатись, Яку ви шукали все жнттЯ, i, нарештi, знайшли. •ай ', це
була б не Я, хай iнша жiнка. Ђле чи могли б ви?
- —и мiг би?
- ’ак, так, i не думайте довго, вiдповiдайте вiдразу, бо тiльки
вiдповiдь без вагань можна вважати щирою, йдетьсЯ про людськi взаємини,
тут не торгуютьсЯ, не розраховують з холодним серцем. Љажiть: так чи нi?
- Њабуть, нi, - сказав твердо Ѓорис, - бо це просто безглуздо.
- Џравильно. џ так i знала. ЊотивуваннЯ не потрiбнi. Ќе треба
посилатисЯ на ваш обов'Язок перед пам'Яттю батька, перед наукою, перед
рiдним мiстом. ‚се це правильно. џ тiльки хотiла знати.
- Ђле ж це нагадує дослiд, Який проводЯть на собаках абощо, - образивсЯ
Ѓорис.
- ’реба знати, з ким ведешсЯ. ‚и думали, чим менi сподобалисЯ? ™о
професор? Ќачхати! ”ресками? ‘ама намалюю всi вашi фрески...
- ‚они нiсгювторнi, - нагадав, ще бiльше ображаючись уже й за свiй
собор, Ћтава.
- Ђ Я - повторна? ™е буде колись така? —и, може, була вже? Ќiколи й
нiде! ‹юдина з'ЯвлЯєтьсЯ однiї раз i щезає, i це найнеповторнiше й
найпрекраснiше з усього, що може бути. Ђле ви ще не дослухали до кiнцЯ. ‚и
сподобалисЯ менi ще там, коло морЯ, - вона оглЯнула його з голови до нiг,
мовби пересвiдчуваласЯ, - ви сподобалисЯ менi тiльки тому, що у вас...
довгї м'Язи...
- ™о-що? џкi м'Язи?
- Ќу, є люди з короткими м'Язами, є з довгими... ‚олокна м'Язiв...
‚ласне, це анатомiЯ... Ђле в мене своєрiдний забобон: вiрю тiльки тiш, у
кого м'Язи - довгi.
- ‘лухайте, - вiн не знаходив слiв од несподiванки, - це... це ж
расизм! ’а нi, просто Якийсь iдiотизм... Њ'Язи... Ђле ж Я не борець, не
боксер, навiть не молотобоєць! ѓолову ви в мене помiтили чи нi?
- ’iльки згодом. ѓолова Якраз вам заважає.
- ™об Я пожертвував усiм заради вас, любительки... цих довгих м'Язових
волокон? ‚ такому випадку Я теж вiдплачу вам тим самим... ‚орогувати - так
ворогувати до кiнцЯ.
- џ не збираласЯ з вами ворогувати.
- џ теж. I те, що вам скажу, не буде таким прЯмим i гострим, Як ваше...
Џросто, коли хочете, розповiм вам одну невеличку новелку.
- ‚и ще й пишете новели?
- Ќi, це Ђндре Њоруа. “ пас її не перекладали.
- Ќавiть так? ‚и такий милий? •очете зробити длЯ мене несподiванку?
- ’а нi. Џросто розповiсти хочу. „осить прозора мораль. Ђле гарно
написано.
- ™о ж, коли гарно...
- ЊовитьсЯ там про паризького юнака, Який пiвстолiттЯ тому затримавсЯ
перед вiтриною торговцЯ картинами при вулицi ‘ент Ћноре. ћнак був студент,
бiдний i так далi. Ќа виставцi побачив картину Њоне "‘обор у артрi". Њоне
тодi ще не був популЯрний, але студент мав вигострене око i природне
почуттЯ краси. ‡ачарований картиною, вiн наваживсЯ увiйти до склепу й
запитати про цiну. "Њiй боже, - вигукнув гендлЯр, - картина в мене висить
аж он вiдколи. Њожу поступитисЯ нею за Якихось двi тисЯчi франкiв". “
студента не було двох тисЯч франкiв, але вiн мав досить заможних родичiв у
провiнцiї, його дЯдько прЯмо сказав перед вiд'їздом до Џарижа, щоб, коли
буде сутужно, звертавсЯ до нього без вагань. Ћтож студент попросив
гендлЯра протЯгом тижнЯ нiкому не продавати картину, а сам написав до
дЯдька.
‘тудент мав у Џарижi коханку. —оловiк у неї був старий, i вона
нудьгувала. Ѓула дурна, Як гуска, вульгарна, але гарна. Ѓуває й таке.
“вечерi того днЯ, Як студент зацiкавивсЯ картиною "‘обою у артрi", вона
сказала: "‡автра до мене приїздить з ’улона приЯтелька, з Якою разом були
в пансiонi. —оловiк мiй зайнЯтий, не має часу нас супроводжувати.
ђозраховую на тебе".
ЏриЯтелька приїхала не сама; привезла ще свою приЯтельку. I ото три днi
студент змушений був водити по Џарижу аж трьох жiнок, платити в кафе, у
театрi, оплачувати фiакри, давати чайовi. ”iнанси його не витримали такого
напруженнЯ, довелосЯ позичити в колеги. Љоли прийшов лист вiд дЯдька з
провiнцiї, студент вiдiтхнув. ‘платив негайно борг, а на решту купив
подарунок коханцi. Ђ "‘обор у артрi" придбав Якийсь колекцiонер i згодом
у заповiтi вiдписав його ‹увровi.
‘тудент, Який з часом став вiдомим письменником, тепер уже старий
чоловiк. Ђле серце у нього так само молоде i так само пришвидшує биттЯ,
коли зустрiчаєтьсЯ гарний пейзаж або гарна жiнка. ‚иходЯчи з дому, часто
спiткає стару жiнку, Яка мешкає навпроти. ’о його давнЯ коханка. ЋбличчЯ
її потопає в жировi, очi, колись такi чудовi, тепер лежать на двох торбах
з одвислої шкiри, над верхньою губою стирчить сивий мох. „ама насилу
пересуваєтьсЯ на роздутих жилЯками ногах.
‡устрiчаючи її, великий письменник вклонЯєтьсЯ i йде далi. Ќiколи не
зупинЯєтьсЯ. ‡нає, що це просто стара жiнка, сповнена отрутою i алiстю.
„умка, що кохав її колись, тепер йому прикра.
—асто заходить вiн до ‹увру, до залу, де висить "‘обор в артрi" Њоне.
„овго дивитьсЯ на картину й зiтхає.
- џкi ми обоє дурнi! - засмiЯласЯ ’аЯ. - ’и можеш мене поцiлувати отут,
перед оцими божевiльними машинами, над вашим спокiйним „нiпром, серед...
‚iн не дав їй договорити, вони стоЯли й цiлувалисЯ, машини сигналили
їм, порушуючи постанову мiськради про заборону звукових сигналiв.
- ’и не сказав менi, що любиш мене, - нагадала вона згодом.
- Ђ ти?
- ‚ цьому, звичайно, немає нiЯкої логiки, але Я б заради тебе нiчого не
кинула й нiчим не пожертвувала, хоча... позавчора Я прогнала геть усiх
отих дурнiв, Якi приїхали за мною аж iз Њоскви... Ђле й без тебе, мабуть,
не зумiю тепер... –е знов же таки, мабуть, кажуть усi жiнки, поцiлувавшись
з чоловiком, але...
- •очеш, Я скажу те саме? Ќе боЯчись банальностi.
- Ќе треба, тобi не личать слова звичайнi... Ђле Як ми з тобою щойно
гризлисЯ! •очеш - розповiм тобi казочку, почуту мною в тайзi? Џро звiрiв.
- џк гризутьсЯ? Ќе треба. „авай хоч трохи продовжимо цю хвилину миру,
Який встановивсЯ мiж нами. џкби мiг, Я б зупинив бодай на коротку мить
час. ’ак, Як зупинЯютьсЯ стрiлки на великих електричних годинниках перед
тим, Як зробити черговий перескок.
- ™астЯ мiж двома скаканнЯми годинникової стрiлки? - ’аЯ засмiЯласЯ.
- Ђле потiм стрiлка все-таки перескакує, гнана невблаганним плином
часу, а ми намагаємосЯ вже коли й не наздогнати чи випередити її, то бодай
не вiдстати. Ќаприклад, Я через два днi їду до ‡ахiдної Ќiмеччини.
- Људи? - ’аЯ вирiшила, що вiн жартує. - Ђ чому б не в Џатагонiю?
- ‘правдi, до ‡ахiдної Ќiмеччини, - Ѓорис був цiлком серйозний. - ‚же
все готово, всi документи оформленi, маю квиток на лiтак Љиїв - ‚iдень.
‡вiдти - поїздом.
-_ ’уристська поїздка? Ђле це ж не обов'Язково. - ‚она ще сподiваласЯ
знайти Якийсь порЯтунок. ‚тратити його вдруге означало, може, втратити
назавжди. Ђбсолютне безглуздЯ.
- Ќi, не турист. ‘права мого життЯ. Iду на мiсЯць, а може, й бiльше. ‚
щорiчнику одного захiднонiмецького унiверситету з'ЯвиласЯ публiкацiЯ про
‘офiю. Ђвтор публiкацiї професор Ћссендорфер посилаєтьсЯ на нiкому не
вiдомi документи, Якi, мовлЯв, є в розпорЯдженнi... Љоротше: уривок
пергаменної харатiї, знайдений колись моїм батьком i пiд час вiйни
вiдправлений ним в iнститутському сейфi в тил. Ђле Ѓузина сам не доїхав i
не довiз сейфiв. Џродав чи подарував фашистам - однаково. Џрофесор
Ћссендорфер - очевидно, той самий єфрейтор Ћссендор-фер, Який убив мого
батька. Ћсь така iсторiЯ. ‚iйна триває далi!.. I знов ‘офiЯ. ‡нов батько.
‡нов Я... „ивуюсЯ, що вони так довго мовчали. —и то ждали, поки мине
двадцЯть рокiв з днЯ закiнченнЯ вiйни, щоб, посилаючись на встановлений
ними самими закон, проголосити невинними вбивцiв i своїм власним усе
вкрадене й награбоване. ‹огiка вбивцi i грабiжникiв. —и то хотiв цей
Ћссендорфер достосувати свою публiкацiю до Якоїсь круглої дати, що вiн, до
речi, й робить, заЯвлЯючи, нiби ‘офiю џрослав вибудував у тисЯча
шiстнадцЯтому роцi, бо ж у лiтописах є свiдченнЯ, що вже в наступному,
тисЯча сiмнадцЯтому, роцi пiд час нападу на Љиїв печенiгiв ‘офiЯ згорiла.
Ђ раз згорiла - виходить, уже перед тим стоЯла. Ђ поставити її џрослав мiг
тiльки мiж тисЯча п'ЯтнадцЯтим i кiнцем шiстнадцЯтого, коли вiн змагавсЯ
за владу з ‘вЯтополком i сiв у Љиєвi на престол. ђаз так, то ‘офiї -
дев'Ятсот п'ЯтдесЯт рокiв. „уже проста логiка. Ћссендорфер обходить
мовчанкою припущеннЯ вчених, що першу ‘офiю - дерев'Яну - поставила,
певно, Ћльга десь у 957 роцi длЯ збереженнЯ хреста животворного дерева,
Яким благословив кнЯгиню константинопольський патрiарх. ‚ тисЯча
сiмнадцЯтому роцi дерев'Яна ‘офiЯ згорiла. –е наштовхнуло џрослава на
думку збудувати кам'Яний собор, бо лагодженнЯ нiчого, власне, не давало.
џкщо навiть припустити, що џрослав справдi мiж шiстнадцЯтим i сiмнадцЯтим
роками поставив дерев'Яний собор, а згодом на його мiсцi спорудив
кам'Яний, то вчений не може ототожнювати цi двi споруди. Ђле, видно, тому
пану професору йдетьсЯ лиш про те, щоб нас випередити, бо в шiстдесЯт
сьомому роцi ми вiдзначаємо дев'Ятсот тридцЯть рокiв з днЯ закiнченнЯ
будiвництва ‘офiї, ну то нате вам - дев'Ятсот п'ЯтдесЯт рокiв, Якi
вiдкриваю длЯ вас Я, професор Ћссендорфер!
- ’и читаєш менi лекцiю? - поцiкавиласЯ ’аЯ.
- Џробач! ‡ахопивсЯ.
-. Џоцiлуй мене при всiх оцих машинах.
- Њоже, ми поїдемо вже до мiста?
- Џiдемо. ’iльки пiшки! Ђле що ти робитимеш з тим професором?
- џ повинен з ним зустрiтисЯ. ЏереконатисЯ, що то вiн. –е вiйськовий
злочинець, а не професор! I грабiжник. џ повинен встановити, чи вiн має
той пергамен. I вiдiбрати в нього!
- Ќе думай, що це буде так просто.
- –е справа державна. Њенi помагатиме посольство, втрутитьсЯ урЯд. џ не
виїду звiдти, поки не доб'юсЯ свого! „осить умене батька! џкби Я тодi
встиг на день ранiше, навiть на кiлька годин - батько був би врЯтований.
‚она дивиласЯ на нього сумно, з болем у химерних своїх очах. ‘трiлка на
великому годиннику часу перескочила, їх роздiлЯв мертвий 'простiр мiж
двома перескоками долi. џк вiн поїде вiд неї? џк розлучатьсЯ? —и не
подумає вiн про неї: ось жiнка, що пiд прикриттЯм розмов про мистецтво i
громадЯнськi чесноти шукає собi сексуальних утiх? Џеред цим їй здалосЯ, що
Ѓорис подумав про неї щось подiбне. –е було б страшно!
ђIЉ 1026
‹I’Ћ. ЉЋЌ‘’ЂЌ’€ЌЋЏЋ‹њ
џкоже бо се некто землю разоретъ, другый же несеетъ.
‹iтопис Ќестора
Ќе вибираєш собi людей, з Якими повинен жити. I нiчого не вибираєш. ‚се
даєтьсЯ тобi так чи iнакше, i нiколи тебе не питають, а коли й питають, то
не слухають вiдповiдi, ведетьсЯ так завжди. I ось вiн попав мiж людей, що
в своїй роботi, здавалосЯ б, мали змогу вибирати кшталти, барви, попав мiж
творцiв, украшателiв, художникiв; та виЯвилосЯ, що й вони закутi в залiзнi
ригори канонiв i послуху, ними теж керує та незрима i всемогутнЯ сила, Яка
визначає життЯ кожного смертного на землi, а Якщо й не на всiй землi, то
вже в цiй державi холодного •риста й безжальних iмператорiв - напевне.
’ретину життЯ свого провiв ‘ивоок серед тих, кого дав йому в бажанi чи
небажанi (не питано його про згоду чи незгоду) товаришi Ђгапiт, викупивши
в iмператора Љонстантина, насправдi ж здавалосЯ - жив тут завжди. Ѓуло ще
далеке, невиразне, напiвспогад, напiвзабуте: темний задощений шлЯх i
маленький хлопчик увесь у сльозах посеред шлЯху. ’а чи й було? Њоже,
приснилосЯ? џк дiд ђодим, ‚еличка, ‘итник, Љакора, џгода, ‡венислава, знов
Љакора i знов. ‚раженнЯ було таке, що завжди жив у цiй землi, чужiй i
ворожiй до нього, лЯкавсЯ, що так i згайнує життЯ на вислухуваннЯ
небувалих iмен i назвиськ, нечуваних глупств людських, а то й божих.
Ђгапiт добирав собi людей, щоб зовнiшнiстю були вони так само незвичнi,
Як вiн сам: все щось велике, мохнатоморде, з ведмежими лапами, любив силу,
не маючи її; Як то потiм виЯвилосЯ, в своїй душi прагнув надолужити
нестаток внутрiшньої твердостi бодай твердiстю тiлесною, їх так i звано -
‡вiринець Ђгапiтiв. Ѓули серед них, окрiм ромеїв, агарЯнн, болгари, було
два грузини i слов'Янин iз ‡ети, був посланець з ѓерманiї вiд єпископа
ѓiльсгеймського, що вiдкривав у себе школу мозаїк i дорогого художнього
литва. †иттЯ їхнє минало в тЯжкiй роботi по спорудженню храмiв i
монастирiв. Ђле не можна замкнути людське життЯ в обмежене коло
одноманiтностi, часто вони проривалисЯ хто куди мiг: однi - в дикi
розваги, другi - в iєратичнi молитви, вiрЯчи в спасiннЯ душi, третi - в
книжнiсть, четвертим мало ще було того, що вони навчалисЯ в Ђгапiта,
прагнули перевершити свого вчителЯ в безнастанному доскона-леннi свого
вмiннЯ. ‘ивооковi припав до вподоби ѓiєрон, грек iз Љикладiв, велетенський
громоголосий чолов'Яга, Який годинами мiг з пам'Ятi вичитувати писанi
колись (а чи виспiванi) „ивнi вiршi про подорожi ЋдiссеЯ-“ллiса; лиласЯ
мова чиста й звучна, зовсiм не схожа на ту мiшанину з слiв грецьких,
латинських, агарЯнських, вiрменських, слов'Янських, Яка побутувала серед
ромеїв пiд пишною назвою "грецької", гойдлйвий р'йтм вiршiв нагадував
похитуваннЯ кораблЯ на морських хвилЯх, корабель той нiс “ллiса далi й
далi до нових i нових пригод, пригоди й подвиги низалисЯ в безконечнi
сув'Язi. ‚се було прекрасне в цiй великiй поемi мандрiв, але мандрiвнiй
душi ‘ивоока найбiльше подобаласЯ, найбiльш чарувала його сцена зустрiчi
Ќавсикаї i ЋдiссеЯ на березi морЯ. „воє голих, вiльних од всiх умовностей
свiту, вiд убрань i вiдзнак, на березi морЯ. Ќещасний розбиток, ледь
живий, i пишна, мов Ђрте-мiда, феацька принцеса, донька ЂлкiноЯ. ‚она сЯє,
мов фарос, i її простЯгненi руки йдуть крiзь iмлу, мов променi маЯкiв.
Њоже, Џероновi теж до вподоби були саме цi вiршi з поеми, i вiн охоче
приставав на просьбу ‘ивоокозу i читав їх десь уi;очi, в короткi години
їхнього спочинку, може, й сам летiв думкою на свiй острiв, обхлюпаний
пурпуровим морем ѓомера, i бачив на березi дiвчину, Яка простЯгає йому
назустрiч тонкi нiжнi руки, але вiршi кiнчалисЯ, видiннЯ щезало, ѓiєрон ка
кiлька днiв ставав похмурим i роздратованим, i Якщо йому докучав ‘ивоок
або ще хтось з товаришiв, то висипав їм на голову цiлi короби жахiв з книг
про пригоди Ђлександра. Џро див'їх чоловiцiв, 24 лiктiв заввишки, i тихих
та мудрих "Яблу-коїдцiв". Џро волосатикiв, що мали тiло мовби людське, а
обличчЯ левове, i про хлопцiв, Якi нахилЯли собi дерева, ламали їх на
зброю, жбурлЯли на ворога. Ђ тих хлопiв оточували звiрi, схожi па псiв,
тiльки в двадцЯть лiктiв заввишки i триокi, i блохи там стрибали
завбiльшки з жаб, i звiрi були в країнах, куди йшов Ђлександр, о шести
ногах, триокi й п'Ятиокi, були там i люди безголовi, косматi, рибоїдцi.
Ѓуло там дерево дивне, Яке росло до шостої години, а потiм ховалосЯ назад
у землю; чорне камiннЯ, до Якого хто доторкнетьсЯ, сам стає каменем; риби
i змiї, що не смажилисЯ на вогнi, а виповзали з нього, мов з води.
‡вiдти починалосЯ царство пiтьми. ™об знайти дорогу на-вад, Ђлександр
звелiв узЯти з собою самих кобил, а лошат залишити позаду. ‚ пiтьмi
наткнулисЯ на потiк, що сЯЯв, мов блискавицЯ. Ђлександр захотiв їсти,
наказав поваровi приготувати що-небудь, повар почистив солоної риби, помив
її в потоцi, але риба зненацька ожила i попливла вiд повара. Џовар випив
води, став невмирущий, сам того не вiдаючи, але не сказав про чудо своєму
владицi. ’ой, розгнiвавшись, звелiв убити повара, але це нiкому не
вдалосЯ, тодi Ђлександр наказав опустити його в озеро з млиновим каменем
на шиї, i повар став морським демоном.
‡апалало свiтло, але без сонцЯ й мiсЯцЯ. „вi птицi з людськими
обличчЯми з'ЯвилисЯ перед Ђлександром i сказали йому вертатисЯ, бо то вже
була землЯ божа.
‡ тих темних див вимальовувалосЯ ‘ивооковi те, що пережив насправдi:
велетенськi тури, дику силу Яких ще нiкому не вдалосЯ приручити, замерзлий
„унай, чорний вiд мiльйонiв па-цюччЯ, Яке перемандровує з одної землi до
iншої, табуни вовкiв, що обсiдають купецькi валки або, знахабнiлi до краю,
никають навiть коло велелюдних торговищ, темнi хмаровиннЯ ненажерливих
пруг, незримiсть безжального голоду, страшнi громовицi, безмежнi повенi.
Ђле в книгах нiколи не писалосЯ про те, що було насправдi. ‚iн знав
журавлiв i лебедiв, знав ластiвку, Яка приносила на своїх гострих крилах
весну в його землю, а тепер читав або ж слухав розповiдi ѓiєрона про птицю
”енiкс, самотню, Як сонце, сонЯчну птицю, що живе п'Ятсот лiт, а потiм
заглиблюєтьсЯ в древа лiванськi, наповнює крила свої ароматом, летить у
город Iлiополь, возлетить на приготовлене длЯ неї iєреЯми города тре-бище
i, спалахнувши, згорає. ‚ранцi чиститель требища обрЯще в попелi черв'Яка,
Який на третiй день возлетить птицею в прообразi ‘паса. ”енiкс має крила
кольору сапфiра, смарагда й iнших коштовних каменiв i вiнець на головi.
Ђ ще був таємничий единорог, був солодкозвучний птах - ‘ирiн, схожий на
тих сирен, що чарували супутникiв ЋдiссеЯ, були дракони вогнедишачi i
василiски - гади з людськими головами, а то грифони - видом лев з крилами
й головою орла, грифони колись стерегли золото Ђзiї; скiфське плем'Я
арiмаспiв вступило з грифами в боротьбу за золото й коштовнi каменi, то
були безстращнi варвари - може, саме тому ромеї давали одЯг з зображеннЯм
грифiв начальникам варварських дружин.
‡ досвiтку до темнощiв вергали вони, тесали камiнь, варили рiзнобарвну
смальту, гнулисЯ на риштованнЯх до окостенiннЯ в шиї i в хребтi,
викладаючи мозаїки або виписуючи фрески; чим далi, тим бiльше кожен з них
умiв, переймав од Ђгапiта вищi й вищi таємницi украшательства свЯщенних
будiвель, але водночас дедалi вiдчутнiшим ставало їхнє приниженнЯ Як
людей, вони мовби самознищувалисЯ в своєму мистецтвi, з кожною новою
барвою, Яку клали на стiни, з кожним вiзерунком, з кожним новим вигином
абсиди, вигаданим кимось iз них, нiби вiдлiтала вiд нього частка його
життЯ, його єства, загублена серед земного могуттЯ недоступних iмператорiв
i серед чудес, ворожих людинi. џк було сказано в пророка: "Ћце ж годi вам
надiю покладати на чоловiка, що в його тiльки хiба духу, що в нiздрЯх, бо
й що вiн значить?"
I самий Љонстантинополь наповнений був чудесами, перед Якими буденне
життЯ людське вважалосЯ нiчим. “ монастирi ‘паса зберiгаласЯ чаша з бiлого
каменю, в Якiй буцiмто Iсус перетворив воду на вино. ™овiвторка носили по
городу iкону Ѓогородицi, написану нiби самим євангелiстом ‹укою. Њожна
було побачити сокиру, Якою Ќой збудував свiй ковчег. ‚ монастирi Џродром
лежало волоссЯ Ѓогородицi. Ђ ще стоЯла там ‘офiЯ - нерукотворний храм,
найбiльший i найпрекраснiший у свiтi, творiннЯ, може, й не людських рук, а
божественних, бо iмператор ћстiнiан, при Якому споруджено свЯтиню,
похований у саркофаговi з зеленого мармуру iєропiльського, за життЯ
визнаний був не тiльки iмператором i першосвЯщеником, а самим богом, а
його жона ”еодора, куртизанка з цирку, донька приборкувача звiрiв,
вирiзала сто тисЯч павлнкiан, Якi шанували „обро, але не визнавали бога.
- •ай пам'Ятає кожен з вас, мохнатомордих i обдертих, - гримiв до них
Ђгапiт, - хай затЯмить назавжди, що все видиме i все, чим живете, - то лиш
блiде вiдбиттЯ справжнього, високого, неприступного, а ваше вмiннЯ повинно
стати лиш засобом длЯ нагадуваннЯ про божий свiт, про божественну драму
господа нашого Iсуса •риста i замешкуючих небо несмертельних свЯтителiв.
•арчувалисЯ вони хлiбом, оливою, ще давав їм Ђгапiт червоне виноградне
вино, Яке поступово вбиває мужську плоть. Ђле в кожному з них зiбралосЯ
стiльки дикої сили, що не дiЯло нi червоне вино, нi тЯжка працЯ; часто
вибухало це в них непогамовною люттю, вони зчiпалисЯ мiж собою, i то
добре, коли все кiнчалисЯ самою сваркою й не доходило до справжньої
биЯтики, а бувало, й били один одного довго й тЯжко, зганЯли свою злiсть,
свою неволю, свої нещастЯ. Џотiм мирилисЯ, знов ставали порЯд на високих
риштованнЯх, дерли голови догори, задихалисЯ вiд спеки або ж коцюбли вiд
холоду, коли у високий монастир упливали взимку хмари й оповивали їх
своїми пасмами.
Ђгапiт нiколи не квапив їх. ‘ам повiльний i маєстатичний у жестах, мов
постатi свЯтих, Яких учив зображувати, любив це й у своїх пiдлеглих.
Њiщило досконало завчив усi вимоги Ђга-пiтовi, смакував уповiльненiстю в
роботi, мовби тим самим мiг продовжити своє життЯ. Ђ ‘ивоок накидавсЯ на
роботу зшале-нiло, йому щоразу хотiлосЯ викласти все, що вмiє, на що
здатен, з його запалу смiЯлисЯ всi; Њiщило докiрливо хитав головою, а
потiм перший же доповiдав Ђгапiту, Як недостойно вiвсЯ його товариш i Як
постраждала вiд цього справа, бо через його нестримнiсть порушено канон
про зображеннЯ верхнiх жiночих шат, у Яких не повинно бути жодної складки,
бо складки утворюютьсЯ тiльки поЯсами, Якi, це вiдомо всiм, притаманнi
одЯговi нижньому, лише перепоЯсанi патрицiанки мають їх у парадному строї,
але носЯть через плече, а не па талiї, щоб не вводити глЯдачiв у спокусу
сатанинську.
Ќа диво занудливий був цей Њiщило, i ‘ивоок нiЯк не мiг збагнути, чому
наслано на нього такого єдиноземцЯ, Якою силою. ‡ате Ђгапiт кохавсЯ в
Њiщиловi.
- ѓе, - муркотiв до ‘ивоока, Який зовсiм не почувавсЯ винним i недбало
сидiв перед своїм зверхником, слухав i не слухав того, - в нашiм дiлi
потрiбнi отакi собi неквапливi, розважливi люди, Якi б могли подумати собi
поволi i провести рукою так, щоб не помилитисЯ. ’и думаєш, ти зробив оту
мозаїку? Џоспiшав, рвавсЯ, а куди й чого? Ћднаково б нiчого не втЯв, аби
задовго до тебе не визрiло це в моїй головi й душi, а ще перед тим - у
душах багатьох достойних людей, Яких уже немає й на свiтi. „умали вони про
цю мусiю, виношували по камiнчику кожну барву, кожен вигин. Ђ твоє дiло -
зробити. Ќести традицiю. ‚ цьому - тривалiсть i вiчнiсть держави i її
люду. •то дотримуєтьсЯ традицiї, може сподiватисЯ, що його теж колись
цiнуватимуть. Ђ коли плюєш сам - плюнуть i на тебе. ’iльки варвари живуть
без ладу й порЯдку, а в богочти-мих ромеїв усе встановлено точно: i в
життi, i в службi божiй, i в дiЯннЯх царствених iмператорiв. ™о є
мистецтво? ‚ ньому точно встановлено засоби зображеннЯ й композицiї так
само, Як, скажiмо, наперед розписано порЯдок одЯганнЯ i переодЯганнЯ
iмператорiв i їхнiх наближених, а також свЯщеникiв. Ђ що може бути
головнiшого длЯ простого чоловiка, анiж лицезрiти свого свiтського чи
духовного повелителЯ в одЯзi, Який вiдразу засвiдчує, хто перед тобою?
Iмператор Љонстантин Ѓаг-рЯнородний у тридцЯть сьомiй головi своєї першої
"Љниги церемонiй" подає, Якi облачениЯ надЯгають царi на свЯта i виходи
урочистi. •то ще не знає, повинен затЯмити твердо й несхитно, Як усе, що
стосуєтьсЯ вашого вмiльства. –е велика наука. Ѓо й що таке життЯ? –е
переодЯганнЯ, вмiннЯ дiбрати длЯ певного випадку властивi шати.
I так само, Як кожен знає, коли, i з Якого приводу, i Якi шати
надЯгають вельможнi, мистецтво наше в кожному випадку може користуватисЯ
тiльки наперед визначеними i твердо встановленими канонами, i той, хто їх
засвоїть, i нестиме в собi, i зможе передати через себе i своє вмiннЯ, той
нам потрiбен. Ђ всi iншi - вiдступники. ‚iдступникiв же слiд виганЯти, Як
нечестивих, з храму.
- Њожеш проганЯти мене хоч сьогоднi, - похмуро сказав ‘ивоок.
- Ќi, нi, чоловiчеi - смiЯвсЯ вдоволено Ђгапiт.
‘ивоок пускав усi тi повчаннЯ повз вуха. ‡емлЯ ромеїв? Ќiколи не забуде
болгарських своїх братiв, тЯжкий перехiд через македонськi гiрськi шлЯхи,
Ђмастрiанський форум i болiснi вигуки: "Њайчице моЯ! Ћче мi iзгорЯх!"
‡емлЯ ромеїв? ‚ цiй землi, сухiй i черствiй, усiх богiв спровадили з
неба й поселили в храмах, самi безугавно возносЯчись молитвами до неба, а
його боги жили в деревах, у водах, у землi, а до. неба нiхто нiколи й у
гадцi не мав добиратисЯ, бо воно було таке високе, що не зiйдеш на нього
навiть по райдузi.
‡емлЯ ромеїв? †орстокiсть, пiдступнiсть, лицемiрство на кожнiм кроцi. ‡
одного боку закостенiлi канони. †одної стопи вiд них. ‚сi свЯтi в
однакових шатах i в положеннЯх. •оч куди б поїхав вiзантiєць, зустрiнетьсЯ
вiн iз звичними длЯ ока подобизнами, i серце його мало сповнюватисЯ пихою.
‘вої, найманi й купленi митцi малювали апостолiв, iмператорiв, войовничих
iмператорських жон i кобил, i цiлi мальованi фаланги ‚iзантiї вирушали на
здобуттЯ свiту, щоб засвiдчити лад i непорушну єднiсть, Яка, мовлЯв,
панувала в цiй державi. Ђ з другого боку - невтихаючi суперечки про те, Як
вiрити, Як спасти душу свою, про благочестЯ i нечестЯ, i про те, Як
складати персти, скiльки разiв казати "алiлуЯ", скiльки проскур вживати
при вiдправi, скiльки кiнцiв повинно мати зображеннЯ хреста, Як писати
iм'Я Iсуса, Якi повиннi бути архiєрейськi клобуки i жезли, Як дзвонити в
церквах, чи не почверти-ти свЯту трiйцю, видiливши четвертий престол длЯ
‘пасителЯ; Ярi анафеми один одному, лайки на торжищах i в корчемнипЯх -
нiкчемнiсть i метушнЯва, похвальба своїми порЯдками, своїм першородством,
давнiстю своєї держави. Ћднаково, що дiд хваливсЯ б перед юнаком: "џ
народивсЯ перший". Ђ той мав би сказати: "џ проживу зате довше. ’и
вмираєш, а Я тiльки вбираюсЯ в силу та мiць".
•оч Ђгапiт вважавсЯ мовби вiльний у своїх вчинках i виборi роботи,
насправдi все залежало вiд патрiарха, вiд сакелларiЯ, церква виступала i
їхнiм працедавцем, i їхнiм годувальником, i їхнiм суддею. –ерква тримала в
руках усi канони, вона не поступаласЯ нi в чому, вона вимагала послуху й
покори не тiльки в молитвах, але й у прикрашаннi храмiв, художники длЯ неї
мали стати найпершими рабами, покликаними оспiвати могуттЯ богове,
прославити його i його апостолiв у барвах i будiвлЯх.
’ак велосЯ здавна. ™е з Єгипту пiшло: жрець - i фараон I раб -
художник. I в стародавнiх грекiв, мабуть, так само. I в римлЯн,
спадкоємцЯми Яких вважали тепер себе ромеї. ‘вЯтинЯ вимагала пишноти.
Њистецтво стало слугувати пишнотi. ЏодавлЯло людину, замiсть возвеличувати
її дух, пiдтримувати в нiй силу й веселощi, Як це робило споконвiку.
ђусичi не знали такого мистецтва. ђiзьблена ложка, гаптована сорочка,
ковшик, прикрашений квiтами, випаленими жигалом, посуд з спокiйним
вiзерунком, миска з зображеннЯм рибини або птаха, червоний щит (може, й
назвали їх греки руськими за тi щити, бо ж по-грецьки червоний - русiй),
кольчуга з блискiтками. Ђ потiм прийшов суворий, безплотний, народжений
без зачаттЯ i вже тому незбагненний i чужий бог, з аскетизмом, схимою,
жорстокiстю - i нема веснЯнок, нема клечаннЯ, нема сонцевороту.
„ванадцЯть i дванадцЯть, а то ще й бiльше - ось сума лiт ‘ивоокових,
впродовж Яких мав стикатисЯ вiн з цим новим богом, пiд хрещатим знаком
Якого давно, в темну понуру нiч, убито було дiда ђодима.
„ванадцЯть рокiв вiддано Ђгапiтовi. ‡абуваютьсЯ дрiбнi щоденнi випадки,
життЯ протiкає, мов вода крiзь пiсок, утримуєтьсЯ в людинi тiльки знаннЯ
та вмiннЯ, входить у неї непомiтно, так нiби завжди було в нiй, надто ж
умiннЯ, бо нiхто не зможе навчити тебе розрiзнЯти й вибирати барви i
класти Їх так, щоб здригнулосЯ найпохмурiше серце, Якщо сам ти не вмiв
цього мало не вiд днЯ народженнЯ, Якщо не подарували тобi цього високого
дару твоЯ рiдна землЯ, першi твої навчителi, серед Яких зростав i
пiднiмавсЯ на ноги.
‚iн охоче приймав те, що пасувало до його непокiрливостi, й опиравсЯ
чимдуж, несамовито всьому, що вважав ворожим. Ђ що ж ворожiшого длЯ себе
мiг знайти поза христиЯнськими богами пiслЯ заподiЯного йому зла?
‰ого намагалисЯ переконати, що тiльки христиЯнство дало людинi високу
духовнiсть, а без всесильної його дiї в серцi людському, в Якому
проростають лиш тернiї грiхiв, не можуть поЯвитисЯ любов, радiсть, мир,
довготерпiннЯ, благiсть, милосердЯ, вiра, кроткiсть, воздержаннЯ. —и не
брехнЯ! ‰ого предки мали всього цього задосить. Ђ прийшов новий бог - i
почалосЯ на його землi: чвари, переслiдуваннЯ, зникла радiсть, веселi,
добрi, розумнi люди поступалисЯ мiсцем таким пройдисвiтам, Як Љакора,
запанувало отаке слинЯве й паскудне, Як оцей Њiщило.
‘ивооковi тикали в очi його дикiстю, дикiстю й варварством його землi.
Џиховитi ромеї, хоч i розносили христиЯнство по всiх усюдах, справжнiми
христиЯнами вважали тiльки себе, решту називали "кропленi", натЯкаючи на
обрЯд хрещеннЯ з кропилом i свЯченою водою.
Ћдного разу вiн хотiв намалювати апостола Џавла без меча. ‚же
докiнчував фреску на свiй смак, бо нiЯк не мiг прийнЯти безглуздого звичаю
давати Џавловi до рук зброю. ‚оїн-Язичник ‘авл iз ’арса, навернутий у
христиЯнство, прибрав iм'Я Џавла i став апостолом-провiдником єдностi
христиЯнства i важливостi милосердЯ. Љанон вимагав зображувати Џавла
неодмiнно з мечем. „ивне милосердЯ з мечем! ‡рештою, коли подумати, то Яке
‘ивооковi дiло до всiх цих дурних канонiв, але йому набридло слухнЯне
повтореннЯ, вiн завжди пробував щось змiнити, цього разу вирiшив обiйтисЯ
без меча.
Ђле саме нагодилисЯ Ђгапiт i сiнкелл у лiловiй хламидi, з коштовною
панагiєю на грудЯх i високим посохом чорного дерева з срiбним чеканним
наголiв'Ям.
-- —ому свЯтий Џавло без меча? - закричав сiнкелл, i шиЯ йому пiд
дбайливо розчесаною чорною бородою налиласЯ темною кров'ю.
- Ђ тому, що Я так захотiв, - вiдповiв з своїх риштовань ‘ивоок i
вдивлЯвсЯ в зледащеного сiнкелла з такою ненавистю, що той аж вiдступив
трохи.
- –е рус, - примирливо сказав Ђгапiт, - вiн трохи дикий, однак...
- Њовчати! - звелiв йому сiнкелл i тепер уже смiливiше ступнув знову до
риштовань, на Яких височiв грiзний ‘ивоок. - Ђ ти! ™о ти? ‘мердючий русi
Џоганин! ‡емлЯ твоЯ - страмо-та суцiльна! џк смiєш?
‘ивоок вiдповiв сiнкеллу словами одного з семи мудрецiв …ллади, скiфа
Ђнахарсiса:
- џкщо моЯ батькiвщина страмота длЯ мене, то ти, у всЯкому випадку,
страмота длЯ своєї землi!
Ћстаннi слова ‘ивоок уже викричав щосили i зшалiло полетiв униз iз
риштовань просто на голову сiнкеллу i був би, може, й убив того пещеного
патрiаршого прислужника, Якби Ђгапiт,
I добре знаючи ‘ивоокову вдачу, не вiдтЯгнув вчасно чиновника i з
поклонами й перепросинами не вивiв з храму. Џотiм вiн повернувсЯ й реготав
разом з усiма з вихватки ‘ивоокової, лЯпав ‘ивоока по плечу, зазирав йому
в очi, а той вiдвертавсЯ, сопiв розлючено й ненависно, ненавидiв усе на
свi-Љ тi, зневажав i ненавидiв Ђгапiта за його пiдлабузницьку натуру, за
властивiсть легко визнавати свою нижчiсть перед кожним, хто бодай натЯком
давав знати про свою вельможнiсть або просто силу. ѓидко було дивитисЯ, Як
гнетьсЯ дебела шиЯ i Як._ зготовлЯєтьсЯ до плазу могутнЯ статура, мiцна,
мов мур. „авно б утiк собi ‘ивоок у широкi свiти вiд цього чоловiка, але
мав той i свої чари, Якi вабили до нього. Њав слово, Яке об'єднувало всiх,
в хвилини душевної розчуленостi не називав iх антропосами, а ласкаво
казав: "„рузi мої". Ђ ще вмiв покорити їх своєю обдарованiстю. Љоли сипав
у клекотючу масу розтоп-;:леного скла Якийсь там порошок з широкого свого
рукава i виходила потiм смальта неземної барви! Ђ чи коли одним порухом
своєї дебелої десницi виводив таку заокруглено-досконалу лiнiю, що не
вiдшукаєш її й у тiлi найбiльшої красунi. Ђле не мiг збагнути ‘ивоок, Як
можна горiти талановитiстю ,в очах i на обличчi й водночас бути лицемiром,
готовим пiдморЯтисЯ незаперечно всiм догмам, всiм повелiннЯм, всiм змiнам
i вiри, аби лиш йому дали змогу жити, а отже - творити. Ѓо, мовлЯв,
хитрощi - теж сила вiща. Ђ що вiн витворить iз дувшею пристосуваннЯ,
блазнЯ можновладних, скомороха длЯ чу-|жих настроїв? ™е не мiг простити
‘ивоок Ђгапiтовi його жорстокого самолюбства. Њоже, художник i повинен
бути само-iлюбом, щоб утвердитисЯ в своєму талантi, але утверджуватисЯ ;аа
рахунок iнших, топтати iнших - аби лиш возвеличитисЯ самому? Ђбо: Як можна
сполучати в собi легендарну просто леда-|чiсть i вогонь обдарованнЯ,
барложитисЯ цiлими днЯми в постелi, мати сонну мармизу, заснЯдiлi очi i
зберiгати в глибинах I'душi такий вогонь натхненнЯ, Якого не знайдеш нi в
кого? —удасiЯ!
Ђгапiт нагадував ситу й самовдоволену ‚iзантiю, де благо-їдать божа
зiйшла з небес i блукає помiж людьми, i вже хто її впiймає, то триматиме
мiцно, попри всi спроби вiдiбрати длЯ iнших. Ќа Ђгапiта благодать упала в
його здiбностЯх, i вiн цупко тримавсЯ за дане йому вищою силою так само,
Як трималасЯ ромейська держава за всi свої привiлеї й права, встанов-;ленi
нею самою.
‡анЯттЯ художнiми ремеслами регульовано надзвичайно суворо. “ "Љнизi
єпарха" тiльки майстрам золотих справ, скажiмо, присвЯчувалосЯ дванадцЯть
параграфiв. Ќе мiг ти стати мозаїчистом чи золотковцем тiльки тому, що
володiв умiннЯм: це ™е слiд було довести. ’iльки член золотницького єснафа
допускавсЯ до ремесла, а щоб вступити до єснафа, вимагаласЯ запорука
п'Ятiї вiдомих єснафлiїв. “мiлець мiг працювати тiльки в ергастерiї, нi в
Якому разi - вдома. ‚живати мав тiльки благороднi метали, на Яких стоЯло
службове тавро. Ќа випадок порушеннЯ цього правила винного бичували i
карали на один фунт золота. џкщо ж хтось наважувавсЯ вживати благородного
металу з стороннiми домiшками, то iiому вiдгинано руку. Ћкрiм предметiв
длЯ власного споживаннЯ, художник мав право купувати тiльки необхiдне йому
длЯ роботи, але не длЯ перепродажу. Ћкрiм того, не мав права набувати
матерiалiв длЯ роботи вiд жiнок, а також, пiд загрозою негайної
конфiскацiї всього майна, будь-чого з церковної власностi.
‡акони були жорстокi й несхитнi, Як i церковнi канони, що повелiвали
малювати одних свЯтих у хiтонах, iнших - у стихарЯх, третiх - у
скарамангiЯх i лорах, i длЯ кожного була своЯ барва, i своЯ постава, i все
це було наперед задане, навiки закостенiле, хизувалосЯ своєю незмiннiстю,
своєю несхожiстю ва те, що було, i, може, на те, що десь буде, хоч
ромейське мистецтво й не допускало можливостi, щоб десь щось з'ЯвилосЯ,
окрiм нього, бо ж вони - вершина всього сущого, вони просвiтили всiх
варварiв: усi були дикi, а ромеї принесли їм •риста, i його вченнЯ, i його
храми, i його закони.
Ћтак воно, мабуть, i ведетьсЯ в iсторiї. ‚сi були дикi, а хтось
приходив i просвiщав їх. I тi племена Њалої Ђзiї, що будували кораблi,
визначили хiд небесних свiтил, вiдкрили заблуканицi були дикi, а прийшли
ассiрiйцi, i їх просвiтили.
I тi, хто населЯв Єгипет, були дикi, а фараони їх просвiтили й
примусили будувати длЯ себе камiннi гробницi.
I етруски були дикi, а римлЯни їх просвiтили, укравши в них i жон, i
мистецтво, i городи.
—и то не велика брехнЯ iсторiї? Њоже, пiд тиском примiтивних
головорiзiв згинули безцiннi скарби людського духу, а нащадкам лишиласЯ
тiльки хвала й слава, Якою оточили себе завойовники; що ж було колись, так
нiхто й не знає, хто були тi люди, що пилЯли над Ќiлом твердий камiнь
Њокатама, тЯгали його через рiку i складали в рукотворнi гори-пiрамiди?
Њоже, то їхнiй вiдчай, i їхнє горе, i їхнЯ пам'Ять на землi - отi
пiрамiди? Њоже, то знак наступним поколiннЯм, Якi повиннi вiдчитати все,
сховане в строгих лiнiЯх поставлених на краю пустинi мовчазних кам'Яних
гробниць?
Ќiхто не знає. ’ак через тисЯчу рокiв говоритимуть i про його землю.
‡беруть цiлi сховища з грецьких книг, напишуть ще тисЯчi своїх книг, так
наче вiд кiлькостi книг залежить кiлькiсть правд. Џравд завжди буде мало i
длЯ їхнього затЯмленнЯ й висвiтленнЯ треба дуже мало книг i писань. Њоже,
десь винi останнiй на його землi мудрець, такий Як дiд ђодим, збирав
дбайливо скарб берестЯних грамот i збиткiв, списаних старовинним письмом
русiв, де перша лiтера була Џ - поле, правда, путь, а може, перша лiтера
була † - життЯ, жито - i мала кшталт предивного елiпса, Як зернина, Як
сонце, Як мiсЯць, Як дитЯче личко або жiноче око? Ђле все буде понищено й
попалено на догоду новому богу, Як спалено перед очима в ‘ивоока ђадогость
з його небаченим храмом, з провiщалкою ‡венисла-вою, з џгодою, людьми, Якi
не покорилисЯ. I тепер плодЯтьсЯ там молитви, псалми, апокрифи. Ђ що
додалосЯ? ‘онце так само сходить i заходить, i трапа росте, i листЯ
шелестить, i звiр спiшить до водопою, i мати годує дитЯ...
Ђле люди обростатимуть невпинно новими речами, новими предметами,
нав'Язаними їм чужою волею, встановленими кимось угорi невiдомо навiщо,
люди задихатимутьсЯ вiд тих предметiв, самi перетворЯтьсЯ па предмети
бездушнi й скам'Янiлi, Як тi жiнки ‘одома i ѓоморри - на солЯнi стовпи.
ђечi знищать колись людину. Џоки їх мало - людина їх любить, прикрашає,
вони слугують людинi й не заважають, а, навпаки, помагають жити. Џотiм їх
стає надмiрно багато. ђобити речi не стає часу. Џрикрашати - й поготiв.
Њистецтво зникає. ‚оно вiдходить на узбiччЯ, в глибини минулого, а з ним
вiдходить i час, i людина лишаєтьсЯ самотнЯ на березi океану вiчностi, i
гори непотрiбних, безглуздих речей громадЯтьсЯ навколо неї.
’акою видаваласЯ ‘ивооковi ‚iзантiЯ пiслЯ чарiвної простоти лiсових
озер i зелених пiль з соковитим житом i спiвом птаха в небесних безвiстЯх
над рiдною землею.
‚олю могло дати саме тiльки мистецтво, але й тут заковували його в
залiзнi регули обмежень.
- ѓоловне, - казав йому Ђгапiт, - це загнуздати в догмати вiри твою
дику варварську душу. Ѓог ловить тебе на барву, а ти повинен навчитисЯ
вловлювати в барвi бога. “никай у мистецтвi всього, що в життi не є
прекрасне, бо тодi природу можеш представити зогидженою, а ти повинен
прославлЯти досконалiсть божого творiннЯ. ‹апка ж не може бути
досконалiстю, отож уникай всього, що поза хвалою ‚севишньому. „ано людинi
землю i небо, дерева i квiти, води i трави, чотири пори року - i кожна
прекрасна, дано рiзну погоду-i кожна прекрасна.
- Ђга, - вiдповiдав йому ‘пвоок, - а коли iiа холодну погоду Я
роздЯгнений?
- Џро тебе не йдетьсЯ. Ќе тобi слугує високе вмiннЯ, а богам. Ѓо й що
ти є? Ќiкчемнiсть! Џам'Ятай, завжди було й буде так: люди роблЯть, а слава
- боговi.
Џитати Ђгапiта, чому вiн забирав собi не лише славу, а ще й грошi за
їхню роботу, не хотiлосЯ. ’ой знайде вiдповiдь.
Џрикличе до свого палацика на ‚лахернах, посадовить на цiлий день перед
гарно переписаною i.оздобленою Ѓiблiєю, примусить читати апостольськi
посланнЯ або знов же цей остогидлий псалтир. Ђ що з цього? ‡натимеш ти чи
нi, чи Єна мала пуп i чи мiг заговорити змiй-спокусник, i що слово "олива"
повторюєтьсЯ в ‘вЯтому письмi двiстi разiв, - вiд цього ще не станеш
добрим художником. I справ земних не полагодиш читаннЯм цiєї великої,
гарно складеної та водночас i неймовiрно заплутаної свЯщенної книги. Ќа
небi - висхлi, благоснi свЯтi великомученики, а на землi - клубовиська
диЯволiв, вiдьомський шабаш зрад, отруєнь, убивств,.пiдлоти. џк це все
‘получити? I чи можна це поєднати?
- Ћ темний антропосе, - казав Ђгапiт, - пам'Ятай, що двiстi лiт тому
Ќiкейський собор постановив: мистецтво належить художниковi, але
композицiЯ - свЯтим отцЯм. Ђ що є композицiЯ? ЉомпозицiЯ - це метод,
завдЯки Якому елементи предметiв i елементи простору складаютьсЯ в
творимому в одне цiле. ‚иразнiсть передаєтьсЯ через постатi, постатi
розкладаютьсЯ на члени, члени - на поверхнi, що сполучаютьсЯ, мов гранi
дiаманта, однак без притаманного йому природного холоду. ’ому в роботi
важить тiльки проведеннЯ пензлем по дошцi або стiнi. ‚оно може бути погане
або гарне.
–е ‘ивоок затЯмив ще з дпЯ своєї поЯви у Ђгапiта. Љоли подавав камiнь
на спорудженнi монастирЯ. Љоли стругав дошки длЯ iкон. Љоли рiзав кiтних
овець, навчаючись по виду визначати, Яке ЯгнЯ носить в своїй утробi. Ѓо
коли ще тiльки заро' док, то шкiра його занадто нiжна, щоб з неї вийшов
пергамен. Џереношене ЯгнЯ дає пергамен занадто цупкий, i книга з нього не
годитьсЯ длЯ продажу людЯм знатним, а простий люд, Як вiдомо, книг не
купує, бо неспроможен. Ђ писаннЯ iкон? –е не те, що башлувати ненароджених
ЯгнЯт длЯ пергамену. ‚истругати дошку з пегпиючого кипарисового дерева або
з свiтлої, такої милої серцю ‘ивоока липи - то був тiльки початок. „алi та
дошка обходила кiлькох умiльцiв, кожен з Яких досконало володiв своєю
частиною роботи, i ‘ивоок з часом теж пройшов усi ти роботи, повторюючи
шлЯх виструганих ним у свiй час дощок.
ЏоверхнЯ дошки левкасиласЯ, тобто покриваласЯ бiлилом, а вже на
залевкашєну поверхню наносивсЯ малюнок майбутньої iкони. ’ак робилосЯ й з
фресками, тiльки контури майбутньої фрески прокреслювалисЯ чим-небудь
гострим по свiжiй штукатурцi (‘ивоок згодом писав без прорисi, одних
дивуючи, а других дратуючи легкiстю своєї руки). Њалюнок робив "знаменщик"
пензлем або припорохом i закрiплЯв графйою. ’ло найчастiше було золоте,
але золото не наносилосЯ просто на грунт, а спершу покривали грунт
полiментом. Џолiмент готували з тонко натертої червоної фарби, висушеної й
розведеної на протухлому Яєчному бiлковi з оцтом. Џолiмент надавав
позолотi рвоностi, а щоб золото мало справжнiй блиск, його ще подiвали
собачим зубом або агатом.
’iльки пiслЯ цiєї пiдготовки iконописець-доличник красками, введеними
на Яєчному жовтку з квасом, писав одЯг, палати, дерева, трави. ЏiслЯ
доличника бравсЯ личник, Який писав облiччЯ i оголенi частини тiла. –е
вимагало найбiльшого вмiннЯ. увала точна послiдовнiсть роботи личинка.
Џередовсiм була санкир - тобто накладаннЯ пiдмальовок Iшаною краскою з
вохри, умбри й сажi. „алi художник робив рiис сажею, намiчаючи контур, а
бiлилами наносив "движки" Я означеннЯ рис обличчЯ. ЏiслЯ цього починалосЯ
вохрiннЯ рьома плав'Ями, тобто розведеною до прозоростi краскою тричi рЯд
наводили малюнок, досЯгаючи дивної нiжностi, особливо внутрiшнього
свiтiннЯ красок. Џерша плав наводиласЯ свiтлою санкир'ю. Ќею поправлЯлисЯ
випуклi мiсцЯ на обличчi: тec, вилицi. „ругою наводивсЯ рум'Янець. ’ретьою
"пiдбивали", тобто об'єднували попереднi плави. ЏiслЯ цього йшла Iплавка"
- тон, що об'єднував усi попереднi тони так, що вони вонизували один
одного.
Џоки ти засвоював усю цю складнiсть прийомiв, невпинно посконалюючись у
своєму вмiннi, Ђгапiт привчав тебе до думи, що мистецтво - звичайне
ремесло, Яке робитьсЯ щоденними родськими користЯми й потребами.
–i "џк же так? - думав ‘ивоок. - Ђдже це iснує поза всiм! Ќiчого
з'ЯвлЯєтьсЯ раптом цiлий свiт. •iба тут досить простого ЏроведениЯ
пензлем? ‚кладати треба цiле своє серце, все своє життЯ, та ще й додавати
дещо поза тим - ось справжнє мистецтво!"
Ћднак розумiв, що про таке нiкому не скажеш, тут можна пiдчувати
самому, а хто не вiдчуває, того не переконаєш нiЯким уєслiв'Ям, тiльки
накличеш на себе глузуваннЯ. ѓiєрон у великiй таємницi розповiдав
‘ивооковi про iснуван-IЌЯ єнохiв - темних книг, у Яких заховано багато
мудростi, неприступної нi ромеЯм, нi агарЯнам, нiкому в свiтi. Љниги тi
знищувано жорстоко й послiдовно вже тисЯчу рокiв, але однаково знищити їх
усi не вдаєтьсЯ, бо вони живуть у людЯх, книги можуть бути знищенi лише
разом з усiма людьми, а це - неможливо. ‚ тих книгах є й про художникiв.
Ќе так, Як у ЂрiстотелЯ. Ђрiстотель просто перелiчував складники
художницького вмiннЯ, Як то робить їхнiй Ђгапiт. ’емнi книги пов'Язують
дiЯльнiсть художника з iснуваннЯм самої матерiї. ЊатерiЯ виникає внаслiдок
випромiнюваного богом свiтла на його найвiддаленiшiй межi. ‚она сама є не
що iнше, Як те згасле свiтло. 3аймаючи найнижчу область свiту, що зветьсЯ
Ђсiа, вона ЯвлЯє собою, Як згасле свiтло, область пiтьми. Ћтже, свiтло е
добро, га матерiЯ - це принцип i сфера зла. ‚ мороцi живуть усi злi духи i
їхнi владики. Ћтож роль художника - затримати свiтло в матерiї, бодай
залишки свiтла. •удожник вище бога i законiв природи: вiн створює повий
свiт вже пiслЯ сотворiннЯ його богом!
„окучав їм нездоровий пiвденний вiтер. ђозносив над усiм городом сморiд
нечистот, Якi звалювалисЯ на вузьких бокових вуличках i в глухих закутках
попiд мурами, запах морської гнилi з Џропонтиди, ледь чутнi аромати
далеких пiвденних країн: квiти, прЯнощi, засмаглi пружнотiлi жiнки,
неземнi плоди. I всi поступово шалiли вiд того вiтру, голоси ставали
роздратованi, рухи рiзкi, все валилосЯ з рук, переплутувалисЯ краски, не
туди ставилисЯ кубики смальти, i доводилось розруйновувати щойно
викладений цiматок мусiї; хтось лаЯвсЯ, хюсь зачiплювавсЯ до бiйки, не
було iншої ради, Як покинути роботу: i вони кидали її i розбрiдалисЯ по
Љонстантинополю: однi просто швендЯли по Њесi, другi йшли до повiй на
спадисту вуличку коло форуму ’авра, третi напивалисЯ в корчемницЯх,
четвертi штовхалисЯ на торговищах або слухали мандрiвних музикантiв,
ув'ЯзувалисЯ в бiйки i суперечки.
Ћсь мальовничий голодранець, що прибув, видно, з пустинi, оточений
розвеселеною, жадiбною до розваг юрбою, викрикує в спiтнiлi байдужi
обличчЯ щось своє, потiм перебирає кiлька невiдомих ‘ивооку мов, поки
доходить до ромейської, до спаскудженої грецької мови, Яка надаєтьсЯ,
мабуть, тiльки до нудних прославлЯнь бога, бо тому однаково, вiн не
вслухаєтьсЯ в слова, його вдовольнЯє сама гнусавiсть молитов та поклони,
але цей обiдранець щось там кричить про першу лiтеру свого письма, про ель
Ђлеф, або ж альфу по-грецьки:
- …ль Ђлеф - початок усiх початкiв, змiїста перша лiтера арабського
алфавiту, слiд змiї на просонценому пiску, тiнь, кинута на землю гiлкою
квiтнучого дерева, вказiвка сонЯчного годинника, знак життЯ й смертi,
лiнiЯ, що з'єднує схiд i захiд i з'єднує пiвнiч та пiвдень, мiра всiх мiр,
одиницЯ й безмежнiсть, минуле, нинiшнє й майбутнє в одному начерку. …ль
Ђлеф!
‘ивоок мiг би розповiсти цим дурнЯм про всi лiтери своєї мови. I першою
мiг би ставити будь-Яку: чи „итину, чи †ито, чи Џоле, чи ’раву. ‚iн
проштовхуєтьсЯ в середину натовпу, гримить до голодранцЯ з голодним
блиском пустинi в гострому поглЯдi:
- ’одi послухай про руське Ђ. Џро людину, Яка стоїть на двох ногах
отак, Як стою перед тобою Я. Њiцно стоїть, розставивши ноги, творЯчи
трикутник мiж собою i землею так само, Як утворюють у землi трикутники
коренi всiх дерев: наймогутнi-ших дубiв руських, що вростають в землю
вдесЯтеро глибше, нiж виступають назовнi, i алепськпх сосен, Якi
тримаютьсЯ тiльки за поверхню приморської крем'Янистої землi, живлЯчись
самими вибризками морЯ. "Ђз", - сказав чоловiк i став на ноги, щоб мати
внизу пiд собою цiлий свiт, щоб мати в своїй услузi все плаваюче, повзуче,
стрибаюче. „алеко видно з тої башти буттЯ - в майбутнє i минуле, iiа всi
чотири вiтри, i в небо, де ‘онце, ЊiсЯць i ‡емлЯ теж творЯть великий
трикутник ‚сесвiту. Ђ i є безмежнiсть, Яка вiдкриваєтьсЯ з двох закритих
бокiв трикутника, ще бiльша безмежностi з боку вiдкритого. Ћсь що таке Ђ.
- џкi ж слова починаютьсЯ з цiєї лiтери в твоїй мовi? - пронизливо
закричав жебрак. - Њоже, аллах? ђомеї впрЯглисЯ й собi,закричали:
- Ђдамас!
- Ђргiр!
- Ђтраватiк!
- Ђпокомбiй!
‘ивоок подумав: Як же так? †одне слово в його мовi не починаєтьсЯ на Ђ!
- ’а ну вас! - розiзлено вигукнув. - ’ому й не починаютьсЯ в нас слова,
що це найперша лiтера. Ђ треба буде, то позичимо слiв!
- Џозичальник, позичальник! - заревiла юрба, i вже чиїсь руки вхопили
‘цвоока за одЯг, уже хтось гупнув його в спину, треба було чим скорiше
вискакувати з натовпу, бо за найменшу прогайку плачено тут дорого, iнодi й
самим життЯм.
Ђгапiт мав свiй палацик на ‚лахернах, над сампм ‡олотим ђогом, серед
апельсинових садiв, куди не долiтали повiви гнилого константинопольського
вiтру, де все напоєно було пахощами цвiтiннЯ або стиглих плодiв, де стоЯла
тиша, порушувана хiба що пташиним спiвом, Який, сказано ж, додає людинi
вiку й краси.
Ќад усе Ђгапiт любив своє тiло. ЌiживсЯ в теплих купелЯх, пронизаних
пахощами. ЌамащувавсЯ оливою по купанню, ходив у вiльному бiлому одЯзi,
щоб дихало тiло. ‹юбив усе тiлесне, навiть запах пiд пахвами викоханок,
Яких мав безлiч i рiзних. ‚iдчував, що з роками дедалi бiльше
розростаєтьсЯ в ньому дикий брудний звiр, але не стримував того звiра, а з
Якоюсь навiть насолодою стежив за його розростаннЯм.
‘или, здавалосЯ, ще не покидали його, але помiчав у собi заздрiснiсть
до молодших, заздрiснiсть переходила в зненависть, вiн гамував її вмiло, а
сам знав, що то: ознака наближеннЯ старощiв. Ђж тепер мав би признати
слушнiсть тому русовi, тому могутньому скiфовi, що з часом перевершив усiх
його учнiв, та, може, й самого Ђгапiта в досконалостi всiх мистецтв,
погодитисЯ з ним в його незгодах з догматами христиЯнства, вiдкинути
смiливо тi обмеженнЯ, Якi стосували свЯтi отцi щодо його мистецтва, бо
мистецтво належало художниковi та й тiльки художниковi. Ђле чим далi
впиравсЯ ще дужче в усталене, його бронзовобарвна i бронзової твердостi
виЯ не гнуласЯ i не мала зiгнутисЯ. Ћ пиха ‚iзантiї! ‡олотi шати, розкiш i
окостенiннЯ iдолiв, засохлi на сонцi глинЯнi iдоли набувають камiнної
твердостi; їх можна хiба що розбити, зiгнути к, схилити - нiколи й нiкому!
’епер знав Ђгапiт, що христиЯнство - це вiк похилий. ‚оно виникло, щоб
потрафлЯти й догоджати старим, знищеним, знесиленим людЯм. ’им, у кого вже
здерев'Янiли суглоби. •то насилу пересуває ноги. •то забув про рiзкi жести
i рiзкий голос. Њаєстатичнiсть, повiльнiсть, неквап, похмурiсть, нелюбов
до всього Яскравого, байдужiсть до втiх - все це спiльне в христиЯнства i
в старих. Ѓо вони правлЯть свiтом. ‚iра завжди досто-совуваласЯ до тих,
хто править свiтом! I майже завжди була 'вона вiрою старих людей. џк же
узгодити це з тим, що старiсть приносить з собою мудрiсть? Њоже, хитрощi?
‘тарi дiди тiльки й умiють, що спати, а один юнак може перевернути цiлий
свiт.
’епер Ђгапiт часто гнiвавсЯ. ‘ерпики блiдостi поЯвлЯлисЯ в нього коло
нiздрiв. ѓолос ставав верескливий i рiзкий, мов у жирного барана. I
смердiв Ђгапiт, попри всi натираннЯ благовонною корою й сандаловим маслом,
чи то старим цапом,чи немитим бараном. Ќiкого не пускав до себе додому.
‘нвоок чи й був там останнiм часом разiв кiлька.
Ђле Якось треба було полагодити з Ђгапiтом одну невiдкладну справу, бо
вiн не поЯвлЯвсЯ па будiвництвi кiлька день, а любив усе тримати пiд
наглЯдом, заборонЯв будь-що робити самим, без його велiнь. ‚они
споруджували невелику церкву коло стiни ”еодосiЯ в протилежному вiд
‚лахери кiнцi ЉонстантинополЯ, тож ‘ивооковi довелосЯ проїхати верхи на
вiслюковi увесь город, десь у нього на батькiвщинi такий їздець викликав
би глузуваннЯ й тюканнЯ, але тут вiслюк був твариною звичною й зручною,
вiн мав свою мудрiсть, щоправда, заховану так глибоко, що людина збагнути
її не могла нiколи; може, тому пасув-ав їй бiльше кiнь, просЯкнутий
страхом, власне, дурне и затуркане створiннЯ, звикле бiгти туди, куди його
женуть, пiдкорЯтисЯ кожному шарпанню повода, кожному покриковi вершника,
кожнiй примсi; вiслюк же, Якщо вже приставав на те, щоб кудись тебе везти,
то робив це не длЯ прислужництва й не з остраху, а просто з люб'Язностi,
вiн вислухував тебе або й не слухаючи розумiв, куди й чого тобi треба, i
йшов собi без поквапу так, Як хотiлосЯ не тобi, а йому, i хоч ти б убивсЯ
вiд злостi - нiщо не могло спонукати його змiнити свого кроку, i вiн
привозив тебе туди, куди хотiв; найчастiше це збiгалосЯ з твоїм намiром,
iнодi й не збiгалосЯ, але на це не було ради, бо впертiсть - це, зрештою,
мудрiсть. Ђ хто ж стане заперечувати мудрiсть?
‘ивоока вiслюк довiз благополучно до ‚лахернiв, там у нього десь,
видно, були свої справи, бо по крутiй вуличцi вгору до садиби Ђгапiта
‘ивооковi довелосЯ дертисЯ вже самому - вiслюк залишивсЯ стоЯти коло куща
з гарними фiалковими квiтками; браму було зачинено, ‘ивоок довго грюкав,
поки з'ЯвивсЯ заспаний женоподiбний євнух, Який володiв, здаєтьсЯ, єдиною
цiнною властивiстю: запам'Ятовував усiх Ђгапiтовнх антропосiв з перших
вiдвiдин. Євнух кивнув ‘ивооковi, вiдчинившому браму,тодi сказав:
- Ђгапiта немає вдома.
- Ќавiщо ж вiдчинЯв? - здивувавсЯ ‘ивоок.
- Ђгапiта нема, - повторив євнух, збаранiлий вiд ситого харчу й
неробства. ‘ивоок запiдозрив Якийсь обман, вiдштовхнув євнуха.
- Ќема, то пiдожду, а ти дивись собi тут.
I пiшов сам до будинку.
‘клепiнчастi вiкна, забранi гарними гратницЯми, бiлий камiнь. Џишний
сад. „орiжки, викладенi грецькими мозаїками з зображеннЯми дерев i птахiв.
‚ себе Ђгапiт не стосував обмежень, Як у храмах. ‚исокi бiлi квiти пiд
мурами. ‡еленi батоги плюща на стiнах. Ѓiле, зелене - спочинок длЯ очей.
‘ивоок штовхнув дверi з мiдним кiльцем знадвору, обкле-панi мiдними
кружалами, увiйшов до будинку. ‚ просторому атрiумi пiдлога теж викладена
була мозаїками. ђiзнобарвнi! кола руху небесних свiтил. Ђнтичнi божества
неба i простору.
- Ђгов! - гукнув ‘ивоок. Ќiхто не вiдповiдав. Њоже, євнух сказав
правду? ‚iн пiшов далi, штовхнув ще дверi, потрапив у Якийсь вузький
хiдник з високими бiлими стiнами, звiдти проник до кiмнати, зупинивсЯ на
порозi, бо кiмната була притемнена, коли ж роздививсЯ, побачив, що майже
все примiщеннЯ займає широке ложе, а на ложi - жiнка.
‚она лежала, пiдклавши одну руку пiд голову. “смiх блукав по її повних
устах, застиглий усмiх стривоженого чеканнЯ. ‹укавство прозирало з глибини
її чорних очей. Ќоги круглилисЯ на твердому ложi, ноги непередаваного
кольору (людське тiло, надто ж жiноче - завжди непередаваного кольору, Як
пшеничний хлiб), ноги струменiли, впадаючи, мов двi пшеничнi рiки, в
звабливiсть, ноги круглилисЯ знадливо до болю, але вiн задививсЯ на
ступню, замилувавсЯ її досконалiстю, її мiццю; жiноча ступнЯ, чиста,
вигиниста, мов мiст райдуги, була просто в нього перед очима, вiн щось
намагавсЯ згадати, але не мiг, йому заважала та ступнЯ, тодi вiн з маху
вiдкинув її кудись у невiдомiсть i полетiв, пропав, зник, вибухнув i
розвiЯвсЯ в просторi назавжди.
Џотiм його тiло збиралосЯ, немов дощ у хмарi, з найменших часточок,
поволi, неохоче, аж поки набуло знов своєї ваги й об'ємностi, воно ще й
досi палало тим вогнем, що спричинивсЯ до вибуху, а жiнка лежала порЯд
холодна, Як крига, тiльки недбало кудлала його запорошеного пилом
ЉонстантинополЯ чуба та торкаласЯ пальцЯми бороди його, теж брудної,
спiтнiлої, але м'Якої.
- ’и хто? - спитала вона.
- ‘ивоок,сказав вiн, Як колись давно вiдповiдав усiм, найперше ж,
здаєтьсЯ, ‚еличцi, про Яку грiх тепер було й думати.
- ‚арварське iм'Я, - промовила вона з показною зневагою, але руки не
прибрала, лоскотала його бороду. - Ђгапiта знаєш?
- —ому б не знати?
- ЃоїшсЯ його?
- Ќiкого не боюсь.
- џ прийду до тебе.
- •очеш - приходь. - ‰ому тепер було байдуже. „е взЯласЯ цЯ жiнка, Який
дух наслав її на нього?
- „е ти живеш?
- Ђ нiде. ‚ храмi.
- ’и що - свЯщеник?
- •удожник.
- Ђнтропос Ђгапiтiв?
- •удожник, - уперто повторив вiн.
- Ќу то знайду. Ђ тепер iди, щоб не застав Ђгапiт.
- Ќе хочу, - сказав вiн i повернувсЯ до неї, лютий i несамовитий у
своїм пожаданню.
Їхав назад знов на вiслюковi, на тiй сiрiй, упертiй i кмiтливiй
животинi, Яка, мовби вiдчувши ‘ивоокову потребу Якомога швидше втекти до
своєї церковцi, жваво дрiботiла копитцЯми; але ‘ивооковi й того було
замало, вiн, знай, пiдганЯв вiслюка, кричав на нього: "—ох! —ох!", його
дратували нашорошенi високi вiслЯчi вуха, наставленi неначе длЯ того, щоб
вловлювати все його збентеженнЯ вiд несподiваної подiї, що сталасЯ в
бiлому палацику Ђгапiтовiм; вiн тЯжко ненавидiв i вiслюка, i вулицi цього
великого чужого мiста, i натовпи розледащених нероб попiд емволами,
ненавидiв Ђгапiта, Якому припекло кудись вiдлучитисЯ сьогоднi зранку,
ненавидiв ту молоду ромейку, що трапиласЯ йому, не знав її iменi, не знав,
хто вона й що, - була ромейка i то вже досить, намагавсЯ тепер виправдати
свою нестримнiсть, ромейка видаваласЯ йому Як вiдплата за все, чого зазнав
у цiй землi, то була його помста пиховитiй i жорстокiй ‚iзантiї; жiнка
хизуваласЯ своєю красою, своєю безсоромнiстю, заслiплювала своїм тiлом, Як
заслiплює ‚iзантiЯ своїми награбованими багатствами, - i вiн помстивсЯ,
вiн iнакше не мiг. Ћсь його виклик, хай вони тепер знають.
Ђле жiнки не зважають на жодну небезпеку, Якщо йдетьсЯ їм про своє. ‡а
кiлька днiв ромейка вже була коло церкви пiд муром ”еодосiЯ, приїхала теж
на вiслюковi, мовби в намаганнi уподiбнитисЯ ‘ивооку, мала на собi не
таврований жовтий одЯр вiзантiйської блудницi, а скромний спадистий
атраватiк барви-сушеного винограду, i очi в неї горiли хижим, глибоко
притаєним блиском, ховали в собi той блиск, Як до часу ховаєтьсЯ солодкий
густий сiк у прив'Яленому виноградному гронi. Ќе боЯласЯ стрiти на будовi
Ђгапiта, нiкого не боЯласЯ й не соромиласЯ, приїхала й гукнула смiливо,
щоб покликали їй ‘и-воока.
–ерковцЯ була невеллчка й небагата, її не прикрашувано мозаїками,
мальовано самi фрески, та й тi лиш у пiдкуполлi; ‘ивоок, Який щодалi
вважавсЯ за найпершого мозаїчиста серед Ђгапiтових антропосiв, цього разу
виЯвив охоту розписати церковцю фресками, саме вимальовував у найвищих
високостЯх бога-отцЯ в подобизнi величезного летючого птаха, що обiймав
своїми крилами-руками, своїм благословеннЯм i землю, i небо, I архангелiв
з ангелами, i Ѓогородицю з Iсусом, i апостолiв з пророками, але все те
мало йти нижче, кругами спускаючись аж „о самого низу, а головне творилосЯ
тут, у височинi. ‘ивоок просив пiдмогальщикiв не квапитисЯ з накладаннЯм
вапнЯного покриву, бо штукатурка висихала швидко, а фреску треба було
класти ще по сирiй; вiн же не хотiв поспiшати, вiн сидiв пiд самим верхом,
коло самого неба, хотiв бачити крiзь довгастi вiкна хмари, чути вiтер - i
тiльки.
I отодi його й покликано, але вiн вiдмовивсЯ спускатисЯ, гукнувши, що
коли комусь треба, той хай пiднiметьсЯ до нього, бо й кому там вiн мiг
бути потрiбен, окрiм Ђгапiта або ж Якого-небудь iєреЯ, що запрагнув
виказати художниковi ще Якусь свою настанову, застерегти вiд ще Якоїсь
сваволi.
Ќе знав ‘ивоок, на що здатна жiнка. ’ому вельми здивувавсЯ, коли
побачив поруч з собою, на риштованнi, трохи задихану, але рiшучу й
невiдступну. ‚пiзнав її вiдразу, попри її скромний атраватiк, попри всi
намаганнЯ її приховати буйнощi свого грiховного тiла, впiзнав i
розгнiвавсЯ ще бiльше, нiж тодi, коли втiкав на вiслюковi через увесь
Љонстантинополь.
- —ого прийшла? - спитав грубо, не вiдриваючись од роботи.
-„о тебе,-сказала вона, розглЯдаючи його й, видно, милуючись його
вигинистими рухами.
- Ќе просив, - сказав ‘ивоок.
- Џоїдеш зi мною.
- Ќе заважай у роботi.
- Џоїдеш зi мною, - вперто повторила вона.
- Ћдiйди вiд вiкна, заступаєш менi, - так само сердито сказав ‘ивоок.
‚она вiдсторониласЯ, але стовбичила вперто далi, не сiдаючи i не
виказуючи жодного намiру спускатисЯ з цього пiднебного простору без нього,
без бранцЯ своєї принадливостi,
- Ќе дивись менi пiд руку! - закричав ‘ивоок. - “ тебе лихе око! ‚она
засмiЯласЯ тихо, зловiсно, переможно.
- Iди геть, - вже спокiйнiше попросив її через деЯкий час ‘ивоок, - ‡
тобою, - була вiдповiдь.
‚ ньому знов наростала непогамовна потреба помсти. Џожбурив своє
художницьке навчаннЯ. ѓрубо стиснув жiнку за руку.
- Ќу? —ого хочеш? ‚она не злЯкаласЯ.
- ’ебе.
Њiг би звалити її просто на мiстки, взЯти брутально, в поспiху, мов
лiсовий звiр, та не була вона тепер длЯ нього просто самицею, стоЯв за нею
ненависний свiт, торжествуючий у своїй пиховитостi, свiт, що звик
вимовлЯти лиш одне слово "моє", - i ось нагода кинути їм те слово назад,
хай подавлЯтьсЯ ним, бодай раз прокричати "моє" над тим, що тобi не
належить або належить з примхи долi чи випадку.
‘ивоок смикнув жiнку за руку, грубо сказав:
- ѓайда!
видко спускалисЯ вниз. Ќiхто не спитав, куди йде ‘ивоок, нiхто не
спинив його. Љоло вiслюка в них виникла суперечка. ‘ивоок намiривсЯ йти
пiшки, вона поступаласЯ йому вiслюком, готова заради свого коханцЯ
перемiрЯти ногами цiлий Љонстантинополь.
- Їдь сама, - сказав ‘ивоок.
- Ђ Я хочу, щоб ти.
- Їдь, бо вiслюк прислухаєтьсЯ.
- ’и темний варвар, - засмiЯласЯ вона.
- Їдь, бо вб'ю! - погрозливо пiдступив ‘ивоок до неї.
- Ќе боюсЯ тебе, ведмедю, буйволе, дикий огирю! - Ћчi в неї розблисли,
прихований вогонь вирвавсЯ назовнi, вона палала тепер усЯ, але ‘ивоок
твердо взЯв її за плечi, пiдвiв до вiслюка й силомiць посадовив йому на
хребет.
- Їдь. Џiду слiдом.
- Њов раб! - засмiЯласЯ вона. - Њiй руський раб!
- Їдь! - востаннє гримнув вiн, i вiслюк, що розумiвсЯ на людському
гнiвi лiпше, нiж його хазЯйка, рвонув з мiсцЯ й потрюхикав собi подалi вiд
розпаленого чоловiка, а ‘ивоок, трохи перечекавши, поки влЯжетьсЯ в його
душi розгойдане чорновод-дЯ гнiву, посунув слiдом, намагаючись бути на
вiддалi од жiнки; але вiслюк уже вiдчув, що той вiдiйшов душею, через те,
видно, поступово уповiльнював ходу, i хоч Як ‘ивоок намагавсЯ вiдставати,
вiслюк приставав бiльше й бiльше, хитрощi чоловiковi пiшли на нiщо, вiслюк
все-таки перехитрував його, i вже йшли вони порЯд - вiслюк i чоловiк, бо
так хотiлосЯ господинi вiслюковiй, цiй жiнцi, теплiй i м'Якiй, Як то
вiдчував вiслюк своєю спиною, така ноша була приємною длЯ вiслюка, не те
що твердi, Як кiстка, чоловiки; кмiтливий вiслюк бажав погодити жiнцi, а
на те мавсЯ лише один спосiб: порiвнЯтисЯ з чоловiком, тобто примусити
чоловiка наздогнати їх або ж приставати самому так хитро й непомiтно. I
вiслюк досЯг свого: чоловiк, сам-того не бажаючи, вже йде порЯд, вже
жiнка, перехилившись :" у його бiк, говорить йому голосом
притаєно-ласкавим:
- Њене звуть ‡еновiЯ.
- Ћднаково! - буркає ‘ивоок.
- —и знаєш, хто так звавсЯ? - питає ‡еновiЯ.
- Ћднаково хто, - вiдбуркуе ‘ивоок.
- ‚ давнi часи таке йменнЯ носила царицЯ Џальмiри. ‚она нiкому не
впокорЯласЯ i виступила навiть проти всемогутнього , римського iмператора.
- I що? - глузливо дививсЯ на неї ‘ивоок. - Њоже, скажеш, що твоЯ
‡еновiЯ перемогла римського iмператора? Ђло тодi вона б мала називатисЯ
Љлеопатрою.
- —и не забагато длЯ тебе ще й Љлеопатри, темний варваре! - вигукнула
вона, вдавано гнiваючись.
- Њоже, й замало.
-‡най же: жiнка навiть покопана - страшна. Љоли iмператор Ђврелiан узЯв
‡еновiю в полон i повiз до ђима, щоб показати в столицi, то вимушений був
закувати її не в звичайнi ланцюги, а в золотi. ’ак i пройшла ‡еновiЯ по
ђиму в iмперато-ровiм трiумфi, закована в золотi ланцюги. —ий то трiумф
був, Як гадаєш, мiй ведмедю?
Ђле запитаннЯ її пролунало замарно. ‘ивоока вже не було коло неї.
Ќавiть вiслюк незчувсЯ, коли чоловiк став. ‘лово "трiумф" штовхнуло
‘ивоока в груди: вiн згадав свою колишню ганьбу, згадав ромейську зневагу
й погорду, згадав. тiсний Ђмастрiанський форум; все здрiбнiло перед цим
спогадом, все стало жалюгiдним, позбавленим будь-Якого значеннЯ: i цЯ
розпутна жiнка, i її вiслюк, i робота, Яку кинув, не дочекавшись вечора, i
Ђгапiт, Який десь, мабуть, сатанiє вiд лютi, довiдавшись про ‘ивоокiв
учинок. ‘ам не знав, що має зараз робити, куди податисЯ, хоч бийсЯ головою
об мур, хоч стрибай до морЯ, хоч живим лЯгай у землю, - незносний спогад
вчиненої над ним зневаги гнав ‘ивоока геть вiд того мiсцЯ, де почув вiн
ненависне слово "трiумф". ™ось кричала йому навздогiн зчудована ‡еновiЯ,
пробувала гнатисЯ за ним, але вiслюк, спокiйно розмiркувавши, що
чоловiковi потрiбна самотнiсть, коли вiн так нi з того нi з сього вломив
од його хазЯйки ногу, не пiддавсЯ нi на Якi пiдганЯннЯ, дав змогу
чоловiковi й зовсiм щезнути з очей; роз-телесована ‡еновiЯ було навiть
зiстрибнула з вiслюка i спробувала бiгти нагiнцi за ‘ивооком, але
заплуталасЯ в своєму задовгому одЯзi, з прокльонами вернуласЯ назад, сiла
знов на спину вiслюковi й смикнула за повiддЯ, спрЯмовуючи його додому.
Ђ ‘ивоок, утiкаючи вiд видив минулої ганьби, попав просто перед очi
заслиненого, збаранiлого вiд нестЯми Ђгапiта, в Якого вкрадено з-пiд носа
спершу найлiпшу кохану, а потiм i найдосконалiшого умiльцЯ. I це в той
час, коли вiн одержао од самого патрiарха двi тавлiї на свЯтковий
скарамангiй: одна тавлiЯ - парчева, з шитим по нiй круглими перлами
образом Ѓогородицi ‚ла-хернської, з пiднЯтими в молитвi руками, а друга -
перегородчата на золотi емаль з постаттю •риста; тавлiї були винагородою
за служiннЯ Ђгапiта свЯтiй церквi своїм будуваннЯм i прикрашаннЯм свЯтих
обителiв, до талiй додавано ще й значний апокомбiй, але всi тi винагороди
видалисЯ Ђгапiтовi нiчого не вартими, коли вiн виЯвив, що за час
вiдсутностi його пограбовано в найцiннiшому й найдорожчому.
- ‡рештою, - закричав вiн спiнено навстрiч ‘ивооковi, - Я вiддаю за
тебе золота бiльше, нiж у тобi лайна! Ђле!.. ’и гадаєш, смердючий
болгарине чи хто ти там є, що Я терпiтиму твою невiрнiсть? ’воє
перелюбство? Ќi, нi-i! џ вiддам тебе катам єпарха ще сьогоднi! •ай
вiдрубають усю нижню частину твого тiла i кинуть її собакам, спалЯть,
розвiють попелом! Ќу? —ого мовчиш? ‚iдповiдай, проклЯтий антропосе!
‘ивоок стоЯв навпроти Ђгапiта, нависав над ним, ще бiльший i важчий,
нiж сам ромей, Якось мовби злагiднiло поглЯдав на того.
- ‡рештою! - затупотiв ногами Ђгапiт, i голос йому зiрвавсЯ на баранЯче
ревiннЯ. - ’и вiдповiси нарештi! ’и маєш менi вiдповiсти за своє клЯте
перелюбство!
- —оловiк може творити рiзнi грiхи, - сказав з спокiйною ненавистю
‘ивоок, - вiн може богохульствувати, брехати, кривосвiдчити, красти,
вбивати, але грiх перелюбства такий великий, що його творити одному не пiд
силу, потрiбна ще жiнка...
- ’и! - заревiв Ђгапiт. - џ вiддам тебе... џ... Я зажену тебе... ’и
будеш у мене!.. Ќа острiв!.. Ћсь!! џ покажу тобi! Ќа острiв!..
Џро той острiв ще тодi нiхто не знав, мабуть, Ђгапiт теж почув про
острiв уперше вiд патрiарха, коли той дарував йому тавлiї з апокомбiєм,
або ж вiд сакелларiЯ - йшлосЯ про спорудженнЯ на далекому островi,
заселеному чи то агарЯнами, чи то взагалi Якоюсь мiшаниною, усамотненого
монастирЯ; може, саме тому i придобрювавсЯ патрiарх до Ђгапiта, бо кому б
же то хотiлосЯ кидати повний розваг i втiх Љонстантинополь i вирушати в
далеке море, на закинутий посеред морЯ острiв, Який не мав, здаєтьсЯ, нi
назви, нi божого благословеннЯ.
- Ќа острiв! - востаннє прокричав Ђгапiт i зник. I вже не бачив його
‘ивоок нi в той день, нi тодi, Як сiдав на дiєру в ‡олотому ђозi, старшим
на острiв послано ѓiєрона, що набрид Ђгапiтовi своєю книжнiстю i
задумливiстю, через Яку занапащав будь-Яку доручену йому роботу: смальта
переварюваласЯ в нього, розчин вiд мозаїки тужавiв, поки ѓiєрон згадував,
що треба його класти на стiну, фрески лишалисЯ недо-мальованими. Ћднак
ѓiєрон був ромей, тож вiн i призначавсЯ старшим i над ‘ивооком, i над
усiма iншими, кому випав тЯжкий жереб, а всi повелiннЯ свої Ђгапiт
передавав їм через Њiщила, Який вихитривсЯ аж так залiзти в довiр'Я до
господарЯ, що лишавсЯ тепер у Љонстантинополi, власне, першим помiчником
Ђгапiтовим.
Њiщило мав батька-купцЯ десь у Љиєвi. Џо смертi батьковiй не взЯвсЯ до
купецтва, а мерщiй кинувсЯ прогулювати батькiв набуток. Џiшло це йому з
рук досить швидко, i коли все процвиндрив, то щоб не здохнути з голоду, бо
не вмiв робити нiчого, подавсЯ до ‚iзантiї, намiрюючись прогодуватисЯ хоч
коло iнокiв абощо. ’ам охоче приймали таких добровiльних зрадникiв i
втiкачiв, їх терплЯче, мов циркових звiрiв, дресировано а учено, щоб
поверталисЯ вони згодом до себе додому i везли дух христиЯнства. Ђле
Њiщило вчасно збагнув, Як то буде добре, коли повезе вiн з собою не самий
тiльки дух церковних . канонiв, а ще й дорогоцiнне мистецтво, Яке схилило
б до нього , можновладних, тож узЯв собi за мету пробратисЯ до антропосiв
Ђгапiтових i досЯгнути свого, попри всi труднощi й власну нездарнiсть.
Љоли з'ЯвивсЯ в Ђгапiта ‘ивоок, Њiщило злЯкавсЯ. ‚iн заздрив своєму
єдиноземцю, ненавидiв його, шкодив, Як тiльки мiг, ловив на дрiбницЯх, а
вже випадку з ‡еновiєю не мiг пропустити i перший побiг до Ђгапiта в той
день, коли ‡еновiЯ приїхала за ‘ивооком, не криючись вiд людей.
„ивно було ‘ивооковi з незбагненного христиЯнського бога. Ѓо вже коли
той бере своїми прислужниками таку плiснЯву нечисть, Як Њiщило, то що ж то
за бог! Њоже, й вiн така сама погань, хай дарують менi силу мої предки!
‘идiв на дiєрi, вiдвернувшись од берега, вiд ЉонстантинополЯ, вiд
Њiщила, Який прийшов їх проводжати ще там iз кимось, вiк би не бачив нi
цього проклЯтого мiста, нi людей, Якi, не стали йому ближчими за роки,
проведенi тут. Ћсь ѓiєрон гарвий чоловiк, але вiн з ним; ще був обез
„амiан - великий майстер варити рiзнобарвнi смальти i смажити баранЯче
м'Ясо; пливло на острiв ще кiльканадцЯтеро Ђгапiтових антропосiв, усi
великi, з непогамованою силою в руках i в поглЯдах, а серед них -
маленький, засохлий, Як фiнiк, iгумен-еремiт, Який, здаєтьсЯ, мав
наглЯдати за будовою монастирЯ, щоб зiбрати потiм у ньому охочу до
вiдлюдькуватостi братiю.
‚ласне, братiї вже трохи там було, мали вони й свiй євкти-рiй,
складений сЯк-так з необтесаного камiннЯ, але рибалки, Якi мешкали на
островi здавна, ставилисЯ до свЯтих отцiв досить ворожо, iнокiв побивано
камiннЯм, Як тiльки вони десь поЯвлЯлисЯ, їхнiй євктирiй кiлька разiв
розруйновано, - видно, рибалки вважали, що тим самим створюють нестерпнi
умови длЯ iнокiв; але виходило навпаки - бо хiба може злЯкатисЯ
випробувань той, хто заповзЯвсЯ служити боговi? ’а ще й iгумен, Якого
звали ‘имеоном, закликав до твердостi й несхитностi, обiцЯючи поставити на
островi справжню обитель, Яка прославитьсЯ своєю мiццю i свЯтiстю на всi
округи, ‘имеон перед тим багато рокiв був iгуменом в одному з найбiльших
константинопольських монастирiв. ‚важавсЯ наставником дiЯльним i суворим.
Њонастир багатiв, розбудовувавсЯ, ‘имеон тримавсЯ з братiєю круто. ™е
пiвбiди, що вимагав послугу майже неймовiрного, жоден iнок не мiг навiть
напитисЯ води без дозволу духовного отцЯ. ‚сiлЯко топтав гiднiсть своїх
пiдлеглих, та вже не просто людську, бо вони майже вибавленi були од
усього людського в звичайному розумiннi, а добиравсЯ й до душевних
свЯтощiв. ’ак, длЯ прикладу, раз на трапезi в iгумена були свiтськi гостi,
одному з Яких подали смажених голубiв. Ћдин з iнокiв поглЯнув на те блюдо
з невдоволеннЯм, iгумен помiтив його поглЯд, пожбурив iноку смаженого
голуба i звелiв їсти. Њ'Ясна їжа в монастирi вважаласЯ грiховною, але ще
бiльшим грiхом був би непослух, тому iнок, з сльозами на очах, став жувати
ненависного птаха, i тодi, коли демони спокуси розривали йому нутро i вiн
уже готовий був проковтнути перший смачний шматок, ‘имеон закричав до
нього: "„осить з тебе, виплюнь ти, ненажеро! Ѓо не стачить голубiв усього
ЉонстантинополЯ, щоб набити твоє черево!"
Џотiм ‘имеон вирiшив увести в монастирi культ свого духовного отцЯ,
блаженного монаха, в Якого колись учивсЯ. ‚iн написав його житiє, склав
гiмни на його честь, звелiв намалювати безлiч iкон, встановив два свЯта на
рiк на честь нового свЯтого i до того вимучив iнокiв новими та новими
вигадками, що тi, хоч Якi терпеливi, обурилисЯ й повстали проти iгумена.
Џiд час вранiшньої служби, коли iгумен став читати катехiзис, iноки
розiдрали на собi одiж, з страшним криком кинулисЯ на ‘имеона, загрожуючи
розтерзати його; iгумен насилу встиг сховатисЯ в ризницi, тодi iноки
розламали запори монастирської брами, подалисЯ до ‘офiї, де силомiць
пробилисЯ до патрiарха й стали скаржитисЯ, але патрiарх, Ясна рiч, став на
бiк iгумена; покарано було iнокiв, однак i ‘имеону пiслЯ того довелосЯ
покинути Љонстантинополь. ’ак опинивсЯ вiн на островi.
Ћстрiв так i називавсЯ: Џелагос, тобто острiв, ще iншi називали його
Џiли, що значило - ворота, хоч, здаєтьсЯ, нiЯкими воротами вiн не
слугував, не замикав нiЯкого проходу, лежав посеред морЯ, далеко вiд
звичних шлЯхiв, самотнiй i дикий. I Якщо пристати до думки, що бог створив
свiт, то цей острiв мав з'ЯвитисЯ в кiнцi третього днЯ творiннЯ, коли
розокремлю-валисЯ суходiл i море, i бог дослуживсЯ цим мiсцем, щоб
поскидати сюди все' камiнЯччЯ, Яке не вмiстилосЯ на сушi; тут були каменi
чорнi й сiрi, рожевi й бiлi, були гострi й шпичастi, мов iкла небачених
хижакiв, були схожi на пiдхмарнi собори, на велетенськi столи, за Якими
хiба що засЯдуть чорнi ангели в день страшного суду; каменi бриласто
громадилисЯ просто з морської води, повсюди нависали важкою погрозою над
кож-. ним, хто наважувавсЯ поткнутисЯ до камiнного покидища, однi каменi
були зойком пропеченої сонцем землi, другi - болiсним стогоном розбиваного
об гострЯки скель морЯ, ще третi затаювалисЯ в гнiтючому мовчаннi. ‚се
було марно серед цього камiннЯ: зеленiсть рослин, дзюркотiннЯ води,
людська мова. ’а й не росло на островi нiчого. ’iльки смокви вчiплювалисЯ
своїми коренЯми в щонайменшу щiлину помiж каменЯми, та ще було одне
гранатове деревце, здаєтьсЯ, геть позбавлене листЯ i впродовж цiлого року
вкрите водночас плодами й чарiвливої краси квiтами - дивна примха природи,
створена мовби в противагу мертвому каменю. Ђ вода виступала в двох
мiсцЯх, нiби чиїсь сльози, може, навiть висльозювалосЯ те камiннЯ, така
мертва непорушнiсть була в тiй водi. ™о ж до людей, то, пригнiченi
каменем, вони чи й насмiлювалисЯ вимовити бодай слово за день, а коли й
мовлено було, та майже нечутно, так що вгадувано значеннЯ з порухiв губ,
здебiльшого ж обходилисЯ простими жестами, бо життЯ було тут просте i не
вимагало складнощiв, длЯ залагодженнЯ Яких, власне, й створене слово.
ђибальське селище теж було - всуцiль камень. ‘iрi будиночки,
невiдомоким i коли поставленi, тiсно притуленi один до одного - щоб
погладити сусiдову доньку по плечу, досить простЯгнути руку; морю
пiдставленi глухi стiни, вузька вуличка падає з селища вниз до оточеної
високими прЯмовисними стiнами бухти, де бережутьсЯ рибальськi човни,
довгi, чорнi, давнi-пре-давнi, хтозна й Як зробленi, мовби подарованi
рибалкам мало не самим богом, бо нiхто не чув, щоб на островi будь-коли
росло бодай одне дерево, придатне длЯ робленнЯ човна, нiхто також не
пам'Ятав, щоб коли-небудь з'ЯвивсЯ тут човен новий; човни iснували завжди,
вони були вiчнi, Як острiв, їх не бiльшало, але й не меншало; Якщо
котрийсь з рибалок гинув далеко в морi, то хвилi згодом прибивали
перевернутого човна до берега, люди виловлювали його, вiн слугував новим
поколiннЯм. ’ак мiж людьми й морем встановиласЯ постiйно триваюча вимiна;
час вiд часу люди вiддавали в пожертву моревi чиєсь життЯ, i море,
вдовольнившись ненадовго, повертало людЯм їхнiй човен, давало рибу длЯ їжi
й водоростi длЯ пiдстилок у хижах i на вбраннЯ.
Ќе було тут богiв, бо найпершими свЯтощами длЯ людей ставали камiнь i
море, а потiм - човни; з живих iстот шанувалисЯ тiльки риби, про них
спiвано гiмнiв i пiсень, рибам поклонЯлисЯ, їх витiсували з каменю й
ставили понад морем, нiби вказiвники длЯ спрЯмуваннЯ вiтрiв, Якi мали
приганЯти до острова косЯки риб живих; мiж вiтрами й рибою iснував
природний, мiстичної сили зв'Язок, тому вiтри теж шановано, а ще в шанобi
були дощi, Якi наповнювали солодкою, м'Якою водою мiсткi цистерни,
вирубанi людьми в каменi.
Џоза цим, а може, саме завдЯки цьому, острiв мiг бути залiчений до
наймальовничiшого закутка свiту. Ќавiть бiльше: острiв без вагань треба
було назвати найкрасивiшим на свiтi, дринаймнi так вважали рибалки; i слiд
признати їм слушнiсть, бо свiт длЯ них обмежувавсЯ тiльки островом. Iншого
не знали.
‡давалось би, закинутi в кам'Яну самотнiсть, Ђгапiтовi ант-ропоси мали
шукати захистку в здруженнi. ’а виЯвилосЯ, що .камiнь робить людей
твердими i розокремлює їх тим бiльше, тiм довше вони тут живуть.
- „ружба? - потрЯсав своєю патерицею маленький iгумен ‘имеон. - ЏотЯг
до базiканнЯ i совокупного обжираннЯ, вiд Якого чоловiк стає свинею!
‚iн готов був, Якби мiг, навiть годувати тут людей камiннЯм у своїй
зачерствiлостi душевнiй i ненавистi до всього живого. Њонастир ввижавсЯ
йому не знесений над островом пiд самi хмари, а заглибленим у кам'Янi
надра. Iгумен забракував послiдовно всi пропозицiї щодо будiвництва: i
ѓiєронову, i переказану Ђгапiтову, i запропоновану обезом „амiаном; тодi
ваЯв-еЯ до справи ‘ивоок, вiн згадав дерево, живе, тепле, довiрливе дерево
своєї рiдної землi, вiн подумав, що можна б споруджувати монастирськi
будiвлi з каменю, тим часом вважаючи, нiби будуєш з дерева. Ќiхто не мiг
розгадати того ‘ивоокового задуму, навiть перси й сiрiйцi, нащо вже
призвичаєнi до пiдземного будуваннЯ, тiльки знизували плечима, коли
примушувано їх довбатисЯ в глиб острова. ‚они звикли видобувати з
щонайменшої вибудови користь, в їхнiх землЯх, скупих на воду, сто-товано
пiдземеллЯ найперше длЯ водоводiв, царськi палаци, свЯтилища ставлено
завжди так, що попiд ними пропускаласЯ або ж цiла рiчка, або принаймнi
струмок чи пiдземне джерело, тiльки десь у слiпих закутках пiдземель
муровано кам'Янi мiш-i ки длЯ небезпечних державних в'Язнiв, але то не
було головною метою будiвництва; тут же iгуменовi запраглосЯ ставити
монастир мовби на суцiльнiй кам'Янiй в'Язницi, а чи хотiв вiн усе загнати
в глибину: iноцькi келiї, трапезну, комори, тiльки церква мала
вивищуватисЯ над заплутаними катакомбами; але й церква своїм виглЯдом
виходила за межi звичних уЯвлень - на противагу суворостi й аскетизму
загнаного в камiнь монастирЯ, малюваласЯ ‘ивооковi легкою, ловкою, мов
писанка, всЯ в кам'Яних вiзерунках, Якi годилосЯ б вичаровувати хiба що в
деревi. Ћсь так будувалосЯ десь у його рiднiй землi: заглиблювалисЯ в
теплий материк, а зверху ставили споруди з дерева, змагаючись у витiвках i
майстерностi з самою природою. ’ам на було суворостi каменю, дерево
об'єднувало людей, ‘ивооковi захотiлосЯ перенести в камiнь душу дерева,
нiде бiльше йому б .цього нiхто не дозволив, а тут складалосЯ все на
користь: дивакуватий iгумен, вiдсутнiсть Ђгапiта, камiнна голiсть острова,
Яка вимагала прикрашеннЯ, може, не так длЯ суворих iноць-.ких душ, Як длЯ
того бога, Якому вони тут зготовлЯлисЯ служити, Њоже, то були хитрощi
‘ивооковi, може, хотiв вибудувати батиню, схожу на спалений кнЯзем
‚олодимиром поганськиїi храм-писанку в ђадогостi, камiнний натЯк на давно
минуле, . втрачене, мабуть, назавжди, нагадати самому собi про землю, Яку
топтав дитЯчими ще ногами, землю iнодi й загрозливу, хододну; але то
забулосЯ тепер, згадуваласЯ вона завжди теплою, м'Якою, ласкавою, сниласЯ
ночами, ввижаласЯ в понадморськiй дмдi, в розпеченостi марева над каменем;
вiн частiше став спiвати своїх руських пiсень, вганЯючи в подив ромеїв,
розумiв, що туга за рiдною землею викликана осамотненнЯм, вiд Якого тут
ддваково всi страждали, але рЯтуватисЯ вiд Якого нiхто не вмiв, (натомiсть
кожен ставав дедалi бiльшим вiдлюдьком.
‘ивоок теж часто вимандровував у пустельнiсть острова, тинЯвсЯ понад
морем, там вимрiював свiй врубаний у камiнь монастир i вiзерунчастий храм
над ним, прикрашений мозаїками в двох панiвних барвах: зеленiй i синiй -
барви морЯ й неба, у двох стихiй, в змаганнi з Якими жив острiв; мозаїчну
композицiю усталив сам iгумен, длЯ нього мистецтво не важило нiчого, i вiн
дiЯв у твердому переконаннi, що вимагає тої чи iншої композицiї не вiн,
бiдний i упослiджений черв'Як, званий ‘имеоном, а всемогутнiй господь, в
його уЯвленнi про всi справи земнi бог , вимагав навiть точно визначених
барв. Ђле тут ‘ивоок мав уже свою думку й свої намiри, в ньому, Як завжди
перед початком роботи, народжуваласЯ непохитна впертiсть, вiн ходив понад
берегом морЯ, пiдсвiдомо визбирував новi й новi вiдтiннЯ зеленого,
синього, голубого, мариласЯ йому барва трав'Яниста, хоч жодної травинки не
було серед камiннЯ, висвiчуваласЯ з передвечiрнiх глибин морЯ лазуровiсть,
холодна зеленiсть патини i м'Яких мохiв виникала на змiну сiрокамiннiй
барвi, що затоплювала острiв, нiби м'Який дим; вiн вiдчував у собi дивне
могуттЯ; ось, зiбравши всi барви морЯ i неба, вiн вихлюпне їх навознесений
над островом камiнь, i камiнь оживе, засЯє, в нього вселитьсЯ душа, Як у
зелене дерево, станетьсЯ чудо, Якого нi змiг доконати сам ‚севишнiй в день
творiннЯ, - така сила художника. ’ож славсЯ, художницьке вмiннЯ, з Яким
нiщо в свiтi не порiвнЯєтьсЯ нiколи!
‚ своїх мандрах ‘ивоок несподiвано натрапив на дiвчину. Џобачив її
спершу здалеку. •одила понад тими самими урвищами, що й вiн, так само
спускаласЯ до води, дерласЯ на стрiмчаки скель, видно, мала Якесь дiло її
намiри не могли збiгатисЯ або хоч перехрещуватисЯ з намiрами ‘ивооковими),
промайнула перед ним i зникла, а вiн не став нi наздоганЯти її, нi ждати
поверненнЯ; але незабаром сталосЯ так, що знов спiткав дiвчину в тих самих
мiсцЯх, уникнути зустрiчi вже не мiг, їхйi стежки все ж перехрестилисЯ,
вони зустрiлисЯ коло самої води, пiд зволоженою диханнЯм морЯ сiрою
скелею; зустрiч мало скидаласЯ на зустрiч ЋдiссеЯ i Ќавсикаї, дiвчина не
простЯгла йому дазустрiч рук, вона пройшла повз ‘ивоока, мовби вiн був
одним з тисЯч каменiв, вона йшла, мов слiпа, ступала обережной повiльно,
потiм, знов, Як слiпа, простЯгла руки до морЯ, глибоко зiтхнула й тихо
промовила:
- Iс-са!
Њала на собi зовсiм мало з одЯгу: грубо плетений з морської вибiленої
трави мiшок, Який тримавсЯ в неї на одному плечi, голорука, голонога,
тонка, з довгою шиєю, з сухою тонкою спиною, Яка вгадуваласЯ навiть пiд
широким трав'Яним мiхом, чорне волоссЯ буйно спускалосЯ на плечi, брудне,
мабуть, нiколи не вмиване обличчЯ, важко й сказати - гарне чи погане,
бруднi руки, ще бруднiшi, в струпах i ранах, ноги, на Яких дiвчина не мала
навiть дерев'Яних сандалiй, що захищали б її вiд ударiв об каменi.
- ‡драстуй! - сказав їй ‘ивоок. - ’и хто така?
- Ic-ca! - не слухаючи його, шептала своє дiвчина. ‚iн пiдiйшов до неї,
доторкнувсЯ до руки.
- •то ти?
- Iс-са! - сказала вона до морЯ, потiм поглЯнула на ‘ивоока,
посмiхнуласЯ чи то до нього, чи просто до самої себе, чи до каменiв пiд
ногами, бо посмiшку свою супроводила Якимсь болiсно-покiрним схиленнЯм
голови.
- •оч би вмиласЯ, - жартома сказав ‘ивоок, - море коло нiг, а ноги
бруднi. •iба не соромно? „iвка ж!
- Ic-ca! - так само посмiхаючись, сказала дiвчина.
- ’а ти що: дурна, може? - ‘ивоок вiдступив од неї. ѓодилосЯ б
сотворити молитву, Якби належав до богомiльних. Ѓо в дiвчину Явно
вселилисЯ диЯволи. Ќу так, а що ж тодi про iгумена та його iнокiв, од Яких
теж отак не дiждешсЯ нiколи слова, хiба що їм закортить тебе вилаЯти?
- Ќу, гаразд, - сказав мирно ‘ивоок, - раз не хочеш умиватисЯ, дiло
твоє. Iди собi, а Я трохи покупаюсь.
- Iс-са! - прошепотiла дiвчина й подерласЯ вгору на розпеченi каменi.
‡а тиждень зустрiв її знову. Ѓуло свЯто переполовинений п'ЯтдесЯтницi,
день, коли за роботу братисЯ грiх, зате не грiх було ‘ивооковi лежати пiд
своєю скелею, зануривши ноги в ласкаву воду, дивитисЯ на небо, спокiйно
думати. ‚ласне, й не думав нi про що. Iнодi довколишнЯ пустелЯ викликає
таку саму порожнечу й'у тобi самому. Џросто мав .приємнiсть вiд
непорушного лежаннЯ, вiд лоскоту хвиль, вiд тишi, вiд думки про те, що в
затiнку пiд каменем лежить у нього добрий окраєць Ячмiнного хлiба й глек з
червоним вином - речi, Якi й не марили-сЯ Ћдiссеєвi, викинутому на берег
до нiг феацької царiвни. Џотiм помiтив легку тiнь, що впала на нього, тiнь
пересунуласЯ трохи, зупиниласЯ в нього на обличчi, знов пересунуласЯ, вiн
скосив трохи очi й побачив дiвчину.
- ’и знов тут? - сказав ‘ивоок. - Њабуть, Я захопив твоє мiсце?
Iс-са! - сказала дiвчина. Ђле повернута була обличчЯм до морЯ, а до
того затiненого каменЯ, пiд Яким лежав хлiб i встоЯв глек з вином.
- ’и, може, голодна? - догадавсЯ ‘ивоок, знаючи гаразд, що рибалки на
островi хлiба не мають i, здаєтьсЯ, навiть не знають, що то є - хлiб. ‚iн
поповзом добравсЯ до каменЯ, взЯв у нiб,_ подав його дiвчинi.- Ѓери їж!
‚iдломив собi шматок, укинув у рот, став жувати, щоб показати їй, Як то
робитьсЯ. Ђле дiвчина, мабуть, знала, що таке хлiб, бо не стала
придивлЯтисЯ до ‘ивоокового навчаннЯ, мерунiй загнала в окраєць
слiпучо-бiлi зуби, лЯкливо поглЯдаючи на чоловiка, стала їсти швидко й
пожадливо.
‘ивоок ждав, поки вона вгамує голод. ‡ хлiбом було покiнчено вмить.
- Џоганi твої справи, - сказав вiн, - видно, несолодко живетьсЯ тобi на
островi.
- Iс-са! - покiрливо посмiхаючись, промовила дiвчина. ‡даєтьсЯ вона
бiльше нiчого й не вмiла говорити. Ќiма чи божевiльна?
- „е ти живеш? - спитав ‘ивоок.
‚она мовчки дивиласЯ на нього й знов стала посмiхатисЯ. ’акий бiль був
у тiй посмiшцi, що ‘ивооковi на очi навернулисЯ сльози.
- Ћт лихо, - пробурмотiв вiн, що ж з тобою робити? Њоже, ти заблукала?
„авай Я вiдведу до селища!
‚она без опору дала повести себе, кiлька разiв промовлЯючи своє
загадкове "iс-са!", йшла за ‘ивооком, в селищi не вiдступала вiд нього нi
на крок: вони ходили вiд хижi до хижi; ходили серед ув'Язнених каменем
людей, твердих i сiрих, Як камiнь; люди неохоче озивалисЯ на ‘ивооковi
розпитуваннЯ, байдуже поглЯдали на дiвчину, нiхто її не визнавав своєю,
нiкому вона не була тут потрiбна, нiхто не показав її пристанище, а сама
вона теж його не знала, а може, й не мала зовсiм, з поодиноких слiв i
уривчастих натЯкiв ‘ивоок зрештою склав собi сЯку-таку iсторiю- цiєї
дiвчини. Ќагадувала вона iсторiю його власного дитинства: так само зникли
десь, здаєтьсЯ, в морi батько й мати її, Як зникли колись у нього, так
само вибрела вона в самотину жорстокого життЯ, так само, видно, не мала
йменнЯ, так само блукала довго й тЯжко, але не було нiчиєї руки, що
простЯгласЯ б до неї. ‚ цiй iсторiї бракувало початку, власне, iсторiї теж
не було, ‘ивоок вигадав її сам, йому хотiлосЯ знайти в свiтi ще одну долю,
схожу на його власну, нарештi не почувавсЯ вiн _таким осамотненим, мiг
стати рЯтiвником длЯ цiєї нещасної, тим самим мовби рЯтуючи й самого себе.
- ђаз ти нiчиЯ, - сказав вiн до дiвчини, - то, може, пiдемо до наших?
’ам у нас добрi люди. Iс-са, - сказала дiвчина. ‡ватиму тебе Iссою,
гаразд?
- Ic-ca! - вона вперте не мовила бiльше нiчого, хоч малоймовiрним
видавалосЯ, щоб не знала жодного iншого звуку. Ќавiть нiмi спроможнi на
бiльше.
-•одiмо, та Як? - спитав ‘ивэок. ‡нов, Як •i на березi, вона слухнЯно
пiшла за ним. Љоли нiкуди йти, то людина завжди слухнЯна.
Iгумен ‘имеон зустрiв Iссу криком обуреннЯ.
- Ќе дозволю перетворити свЯте пристанище на мiсде длЯ влЯганнЯ! -
пiдскочив до ‘и-воока. - ‘казано ж бо...
Iсса дивиласЯ на маленького старого чоловiка в надмiрно широкому
вбраннi з своїм покiрно-болiсним усмiхом. ‘ивоок вiдгорнув iгумена широкою
долонею набiк.
- Њатимеш своє пристанище, Як збудуємо, - сказав ‘имеоновi, - а тим
часом не втручайсЯ. •одiмо, Iсса. . Џоказав ї.й, Як треба вмивати обличчЯ,
помив їй руки й неги. ‡ одЯгу нiчого не мiг припасувати чоловiчого. Џерон
порадив зшити ‹есi щось з паруса. ѓноки ЯлiевалиеЯ забачивши поблизу лихе
жiноче зiллЯ. ‘Ямеои нахвалЯвсЯ вiдiслати ‘ивоока до ЉонстантинополЯ на
патрiарший або й iмператорський суд за непокiрнiсть i сваволю. Ђле то були
нахвалЯннЯ марнi, бо цiлий .иоЯастир, з його заплутаними кам'Яними
катакомбами й вимрiЯним з каменю собором, був у головi в ‘ивоока, бiльш
нiхто тут не мiг охопити уЯвою й думкою всiєї будови, без ‘ивоока лее б
зупинилосЯ. ‡нав не й iгумен, але не мiг стриматисЯ в своїй зненавистi до
приблудної дiвчини, Яка загрожувала внести неспокiй у товариство
осамотнених вiдлюдькiв, вiн .щоднЯ паскудив прилюдно ‘ивоока за грiховне
злЯганнЯ з приблудою, чим немало дратував того. ѓанебно було чути з уст
свЯтого отцЯ те, про що ‘ивоок нiколи й не думав: длЯ нього Iсса так i
лишаласЯ нещасною дiвчинкою, Яку вiн спiткав у темрЯвi й мав вивести на
освiтлений шлЯх. ‚iн терплЯче вчив її всього найпростiшого, що потрiбне
людинi, запрагнув почути вiд неї бодай кiлька слiв, але не досЯгав у своїх
намаганнЯх нiчого-, Iсса знала тiльки свою болiсну посмiшку з нахиленою
покiрливо головою та ще свете незбагненне, протЯжливе., тихе, мов молитва,
"iс-са!". ™об не викликати глузувань, ‘ивоок звертавсЯ до Iсси своєю
рiдною мовою. ’одi однаково нiхто нiчого ве розумiв i могли вони думати,
що дiвчина своїм "iс-саi" вiдповiдає Яа його слова. Џотiм вiн слушно
розмiркував, що вчити її однаково треба з самих початкiв, то чому б не
спробувати й справдi навчити Iссу своєї мов.и? Њоже, видастьсЯ вона їй
легшою, може, _ромейськi згуки венавнснг дiвчинi, бо серед людей цiєї мови
спiткали її всi нещастЯ, Яро Якi розпйвiсти не вмiє. ’ак почав вiн
вибудовувати на кам'Яному островi двi химернi й дивовижнi рєчп собор iз
камiн-ного мережива i дiвочу душу в звуках своєї далекої прекрасної мови,
де хлiб називаєтьсЯ житом, Як жаттЯ, а вода має в собi щось вiд водiннЯ,
бо тiльки спробуй пiти за водою, то чи й вернешсЯ, свiтло ж пов'Язане з
безмежнiстю свiту, прониауючи його наскрiзь, а дружиною зовуть жону I
найвiрнiших охоронцiв володарiв земних. ’а невiдомо, чи й могла дiйти до
Iсси цЯ багатозначнiсть мови, дiвчина, щоправда, з часом навчиласЯ
вимовлЯти слова, дiдказуванi їй ‘ивооком, але повторювала їх, видтю аби
лиш пидчепйтисЯ вiд свого набридливого навчителЯ. „лЯ неї сповнеЯим
глибокого прихованого значеннЯ лишалосЯ тiльки, її "iсса!", вона щоразу
втiкала до своєї кам'Яної пустелi, блукала там днЯми голодна, знов
покриваласЯ брудом, Який, хоч i диво, личив Iссi. ‘ивоок вимушений був
шукати її, приводити до свого пристанища, годувати, вриносити воду,
лагодити подерте на шматтЯ вбраннЯ Iссине; так тривало довго, дiвчина
опираласЯ, мабуть, ще дужче, нiж твердий камiнь, але Як рiзьбЯр не
вiдступаєтьсЯ перед найтвердiшим гранiтом, так i ‘ивоок, заповзЯвшись
повернути Iссу до життЯ, не шкодував нi зусиль, нi терпiннЯ, нi уваги, але
й не знати, чи вдалосЯ б йому постати на своєму,_ Якби подiї не змiнили
раптово свого повiльного плину.
‡ ЉонстантинополЯ раз на мiсЯць, а то й рiдше, припливав корабель,
привозив харч i все потрiбне длЯ продовженнЯ будiвництва; длЯ ѓiєрона
припливала щоразу нова книга, взамiн Якої вiн одсилав назад ту, що вже
мав; вiЯ умiв- вимiнювати потрiбнi йому книги, навiть перебуваючи далеко
вiд столицi: десь у монастирських книгозбiрнЯх мав добрих приЯтелiв; iнодi
давав деЯкi книги й ‘ивооковi, але частiше розповiдав прочитане свеїм
антропосам. ‘ивоок спробував Якось привести на ту бесiду й Iссу, але
антропоси замурчали, мов тигри; вони боЯлисЯ жiночого тiла, цЯ дiвчина
пробуджувала в них спомини про столицю, про потаємнi втiхи, про дикi
гулЯннЯ, коли йшло димом усе зароблене за довгi мiсЯцi тЯжкої 'працi в
Ђгапiта, тут про це не слiд було й згадувати. „iвчина ж, хоч замотана в
грубу парусину, Яка цiлком приховувала в нiй усе жiноче, все ж була
дiвчиною, жiнкою перш за все, тiльки пасмо волоссЯ, довге й звивисте,
впаде їй на плече - i вже вона жiнка, вже знада. ’о хiба ж .не лiпше iiе
бачити її зовсiм, не згадувати отак, Як роблЯть це свЯтi отцi? Ђнтропоси
замурчали й засовалисЯ погрозливо, ѓiєрон замовк, ‘ивооковi стало Ясно, що
длЯ Iсси тут не мiсце, вiн подав їй-руку i вивiв з чоловiчого товариства,
бiльше не пробуючи рискувати.
Џрийшла вiсть про смерть iмператора ‚асилiЯ, що прожив одмiрЯне богом.
’епер єдиним iмператором ромеїв був Љонстантин, на два роки молодший за
свого войовничого брата, i Якщо ‚асилiй вичерпав свою життєвiсть у вiйнах
i походах, то, розповiдали тайкома, Љонстантин рiвна стiльки ж витратив у
гульбищах, i вже занесений над ним, Як над Iродом, божий меч, i важко
сказати, чи й переживе вiн свого старшого брата.
Ђле остров'Ян тепер ке обходило те, що дiЯлосЯ в столицi. Ћднаково" чи
два iмператори, чи один. —Я вмер там хтось своєй смертю, чи йому помогли,
бо мало Якi з вiзантiйських iмператорiв оддавали боговi душу без
сторонньої помочi.
‡даєтьсЯ, єдиною перевагою длЯ антропосiв, Якi опинилисЯ на островi,
була їхнЯ цiлковита незалежнiсть од столицi i вiд їхнього Ђгапiта, Якого
стали вже й забувати.
’а ось дромона привезла вiд Ђгапiта харатью до iгумена й до ѓiєрона з
суворим повелiннЯм негайно вiдправити до ЉонстантинополЯ руса ‘ивоока,
попри всю його зайнЯтiсть i попри найвищу потребу в ньому на островi, бо
присутностi цього варвара- в столицi вимагають царствен! iнтереси. •аратьЯ
була загадкова длЯ iгумена -й длЯ всiх антропосiв, про ‘ивоока не
мовитьсЯ: один перехiд через море - i вiн дiзнаєтьсЯ про все. кода було
розлучатисЯ з недовершеною своєю кам'Яною мрiєю, аж тепер вiн зрозумiв, Як
тЯжко тут жити його товаришам, але й недобудований монастир, i антропоси,
i камiннi покидища не мали такої ваги в останнiй день перебуваннЯ його на
островi, Як Iсса. ђаптом побачив, усвiдомив собi, що не може покинути
дiвчину тут знову в кам'Янiй самотностi; вона теж, мабуть, знала, що
загине вже остаточно без цього доброго чоловiка з сЯйливою бородою й
iмлистими загадковими очима. ‚сi днi мовчала, навiть не примовлЯла свого
"iс-са!", тiльки всмiхаласЯ болiсно в покiрливому схиленнi голови, не
пробувала жодного разу втiкати, не вiдходила вiд ‘ивоока, мовби навiть
тулиласЯ до нього, шукала в нього захисту.
- Џоїдемо зi мною? - спитав її ‘ивоок.
- „о ЉонстантинополЯ. ‚она мовчки всмiхаласЯ.
- ’ам тобi буде лiпше, - сказав ‘ивоок. - Љонстантинополь - великий
город. џ куплю длЯ тебе тарний одЯг. ’и матимеш прикраси. †итимеш у
будинку. ‘лухатимеш дзвони в церквах. Џобачиш iподром.
‚она слухнЯно пiшла за ним на дромону. Iгумен ‘имеон плювавсЯ й посилав
анафеми ‘изооку. Џлавцi, вважаючи лихою прикметою перебуваннЯ на кораблi
жiнки, стали кричати ‘ивооку, щоб вiн покинув свою "нечесану козу" на
березi. Iсса злЯкано дрижала, тулиласЯ до ‘ивоока, той мовчки пройшов до
свого мiсцЯ на носi дромони, крикнув:
- •то зачепить її хоч пальцем, тому скручу голову! џкби не повелiннЯ
негайно доставити варвара до столицi, ‡ ним би не стали цЯцькатисЯ, а так
доводилосЯ заплющити очi на його примхи.
Ћднак Як тiльки дромона вiдпливла вiд берега й загойдаласЯ на хвилЯх,
Як тiльки смуга води, що вiдокремлювала корабель вiд острова, стала
ширшати, - Iсса кинуласЯ до одного борту, до другого, злЯкано заметаласЯ
по судну, побiгла до корми, Яка була все ж таки ближче до берега, нiж нiс.
‘ивоок спробував її затримати, але вона вислизнула йому з рук, на погнав
тiльки на кормi в ту мить, коли дiвчина мало не стрибнула в воду.
- ’и чого? - грубо крикнув вiн, насилу втримуючи її, а во-мовчки
випручуваласЯ з його рук, важко дихала, волоссЯ розтрiпалосЯ, закрило
обличчЯ, тiльки одне око проблиску-їло їй крiзь пасма чорного волоссЯ,
було повно ненавистi в тому оцi, ненавистi тЯжкої, нелюдської - чи то до
морЯ, чи їдо кораблЯ, чи й до нього, ‘ивоока.
Ђле нi, вона не бачила ‘ивоока, не впiзнавала його, мабуть, все длЯ неї
зосередилосЯ в намаганнi будь-що полишити дромону i чи втонути, чи
добратисЯ до свого острова: та гребцi дружно налЯгали на весла, корабель
одпливав далi й далi вiд кам'Яного берега, стрибати в море навiть доброму
плавцевi .було б не зовсiм безпечно, про Iссу ж ‘ивоок навiть не знав, чи
вмiє вона плавати, чи вiдразу пiде на дно, Як тiльки опинитьсЯ за бортом,
тому не став панькатисЯ з непокiрливою, згрiб її в оберемок, вiднiс назад,
де було визначено їм мiсце, посадовив на' лавку, сам сiв коло Iсси, щоб
заспокоїти її хоч трохи; вона ще попручаласЯ трохи, потiм, видно,
вичерпавши всi сили, втихла, притисласЯ до ‘ивоока, тепер вiн не мiг
вiдiрвати її вiд себе, вона боЯласЯ лишити його бодай на мить, мовби
приросла до його боку; зненацька вперше вiдкрилосЯ йому, що це жiнка, вiн
зрозумiв, що з'єднує його з Iссою не просто жалiсливiсть, не звичайне
людське спiвчуттЯ, а, мабуть, найперше - нiжнiсть. ‚iн довго йшов до цього
вiдкриттЯ, не завжди й не кожен може признатисЯ собi в нiжностi до когось,
але ось коло нього була прекрасна, злЯкана, єдина в свiтi дiвчина, длЯ
Якої вiн теж був тепер єдиний пiслЯ того, Як одiбрав у неї кам'Яний її
острiв. Ќастала вже нiч, змiнювалисЯ гребцi, дромона поволi посуваласЯ в
пiтьмi шлЯхами, назначеними самими лиш зорЯми; а цi двоє, кинутi морем
одне до одного, сидiли тiсно притуленi, ‘ивоок з острахом прислухавсЯ до
того, Як у ньому випростуєтьсЯ непогамовне й нестримне, через те боЯвсЯ
поворохнутисЯ, а Iсса, мабуть, не вiдала того. ™е й досi блукав у її тiлi
жах перед стихiєю, захисток був лише в цьому потужному чоловiковi, вона
шукала порЯтунку несвiдомо, кожен новий удар води в борт дромони штовхав
Iссу ближче й ближче до ‘ивоока; тепер уже обом вiдступу не було, i в
темному стогонi, в щасливих сльозах i притаєному смiховi вони поєдналисЯ
мiж собою, i тiльки тодi вiдiйшов вiд Iсси її перестрах, викликаний морем.
‚ ‡олотому ђозi на пристанi зустрiчав дромону сам Ђгапiт ‡ кiлькома
своїми антропосами, мiж Яких викрасовувавсЯ й Њiщило. ‚ голубому скiадiї,
обшитому перлами, в голубому ж хiтонi поверх тонкого шовкового дивiтiсiЯ,
в червоних чагах, на шиї мав дорогу золоту гривню з крилатими грифонами на
кiнцЯх - чи це справдi був Њiщило, чи його подобизна?
Ђ з дромони виходив обдертий, ще дужче зарослий Ясною золотистою
бородою ‘ивоок, та ще й вiв за собою Якесь несамовите створiннЯ, забачивши
Яке, всi, хто стоЯв на березi, захрестилисЯ й забурмотiли молитви. Њiщило
сплюнув. Ђгапгг же спохмурнiв, мабуть, згадавши ‡еновiю, про Яку, власне,
вже давно й забув, змiнивши за цi роки кiльканадцЯть нових коханок, але
знов прокинуласЯ в його душi образа на цього руса, Який колись з-пiд носа
зумiв вихопити таку ласу жiнку. I ось тепер, коли вiн, Ђгапiт, став i_
геть старим чоловiком, цей тiльки набирає на силi, варварська снага дико
нуртує в ньому, вже вiн вивозить собi дiвку навiть з проклЯтого богом
острова, Ђгапiт зсунув брови, махнув невдоволено рукою.
- Ђнтропосе! - замiсть вiтаннЯ гукнув назустрiч ‘ивооковi. - Њи кликали
тебе сюди самого, а ти привозиш Якусь, врештi...
- –е моЯ жона, - не дав докiнчити йому ‘ивоок. - ‚клонисЯ, Iссо, нашому
Ђгапiтовi.
I - о чудо! - Iсса покiрливо схилила голову й посмiхнуласЯ болiсно й
ласкаво, i старий Ђгапiт пом'Якшав душею з того усмiху, а може, тут
причиною було щось iнше, бо ще нiколи не опинЯвсЯ ‘ивоок в обiймах у свого
властителЯ, а тут опинивсЯ. Iссi ж Ђгапiт, з усiєю можливою длЯ його
товстого тулуба грацiйнiстю, подарував гречний уклiн, добродушно штовхнув
‘ивоока межи плечi, посилаючи його вiтатисЯ з тими, кого давно не бачив. I
кожен дав ‘ивооковi праву руку, показуючи вiдкриту долоню на знак приЯзнi,
тiльки Њiщило подав руку зiгнутою, мовби длЯ поцiлунку. ‘ивоок глЯнув на
нього дивуючись, мiщило погордливо роздував нiздрi, тут щось, видно,
сталосЯ за цi роки, але ‘ивооковi на тому не залежало, вдаючи, що не
помiтив нiчого, вiн вивернув долоню Њiщиловi, потиснув йому руку, Як
єдиноземець єдиноземцевi, повернувсЯ знов до Ђгапiта.
- Џокликав мене, а там ще багато роботи.
- †де тебе нова робота, - поважно мовив Ђгапiт, i вже стоЯв коло нього
Њiщило, тут-таки справдi щось сталосЯ, антропоси лишалисЯ антропосами,
тiльки постарiли деЯкi, а деЯким i нiчого не сталосЯ, а от з Њiщилом щось
дiєтьсЯ, оцЯ його одiж, багата гривнЯ, рука, простЯгнена длЯ поцiлунку.
- Џоїдете на ђусь, - вiв далi Ђгапiт, - кнЯзь Љиївський закликає наших
умiльцiв. Њiщило буде старший над артiллю.
- I Я поїду? - забувши й про Њiщила, i про чорта-бiса, тихо спитав
‘ивоок.
- „лЯ того тебе й викликано.
- Iссо, ми поїдено на ђусь! - гукнув ‘ивоок до своєї жони. - —уєш? Њи
поїдемо!
- Ќе годитьсЯ везти в свЯтий Љиїв поганих пiдложниць, - поважно мовив
Њiщило.
-- Ђ тебе не спитаю! - вiдрубав ‘ивоок.- ‘тарший Я над вами всiма. ’о й
будь старший, а Я сам по собi! ‡велю коритисЯ. ’а не менi звелиш!
- Ђнтропоси! - розвiв руки Ђгапiт.- „рузi! Ќащо вам сперечатисЯ?
- Џосли руськi в Љонстантинополi, - сказав Њiщило, - завтра запрошено
нас усiх на прийом до ‚еликого палацу, перед очi самого iмператора.
ЋдЯгтисЯ мусиш Як слiд, щоб не зганьбити Яашого званнЯ.
- ЋдЯгтисЯ? - пробурмотiв ‘ивоок. - •то б то не хотiв .одЯгтисЯ, аби
лиш мав у що?
Iсса стоЯла позад нього й всмiхаласЯ болiсно й налЯкано.
- ‘казано в Љсенофонта, - не вгамовувавсЯ ‘ивоок, роздратований
Њiщиловою пиховитiстю,-гарно зодЯгненi друзi - .найлiпша оздоба мужчини.
’и ж вирЯдивсЯ мерщiй сам, а тепер тикаєш менi в нiс моєю обдертiстю.
- „рузi мої, - виступив знов помiж них Ђгапiт, - нащо сварЯтисЯ? ‚сiм
нам даровано одiж з царського вестiарiЯ...
- ‘вою ж пiдложницю зодЯгай на власний кошт, - мстиво докинув Њiщило.
- †она! - гукнув ‘ивоок .- —уєш, Њiщило, вона менi жона!
- Њаю христиЯнське iм'Я - ”iлагрiй, - сказав поважмо Њiщило, - так i
зови мене.
-_ Ђ Я - Ѓожидар,- засмiЯвсЯ ‘ивоок, - вiд болгарiв маю, .крiм ‘ивоока.
•ристиЯнське теж маю. ‹юдина може мати .безлiч iмен. ’о й що? Ђ цiннiсть
її хiба в iменах? „iлами тiльки можна возвеличити себе або ж зганьбити.
- ‡иждителi храмiв постiйно возвеличуютьсЯ перед богом, - сказав
Ђгапiй.
- ‚озвеличують Ђгапiта, - знов засмiЯвсЯ ‘ивоок.
- Ћшалiв ти на островi, - зiтхнув Њiщило.
Ђле Ђгапiт вдав, що не зрозумiв ‘ивоокової шпильки.
- Џовезете й на ђусь мiй помисел, - вдоволено мовив до ‘ивоока, -
нашому друговi ”iлагрiю повiрив Я думку, Який .треба возвести собор у
Љиєвi, ви ж повиннi слухатисЯ його, тим вволите мою волю, нагорода ж вам -
од архонта Љиївського.
’а сама розмова, тiльки притишена й урочистiша, вiдбуваласЯ другого днЯ
мiж антропосами й послами Љиївського кнЯзЯ в час очiкуваннЯ прийому в
палацi. Їх посадили ждати в портику ЂвгустеЯ, посли вже були тут утретє,
вже вони склали iмператоровi багатi дари вiд Љиївського кнЯзЯ, а архонта,
Як його називали ромеї, тепер мав вiдбутисЯ прийом останнiй перед
вiд'їздом послiв разом з майстрами на ђусь. Џосли чимдуж грали в
поважнiсть, розпитували ромеїв про здоров'Я iмператора, ромеЯм цiкаво було
знати про Љиїв i про загадкового архонта в ньому. —и то правда, що в нього
чотириста прислужниць! I що вiн нiколи не сходить з престолу? I навiть
природну потребу справлЯє в чашу? Ђ посли й собi допитувалисЯ: чи
iмператор ‚асилiй умер своєю смертю, чи помогли йому? Ѓо де ж це чувано,
щоб два брати мирно дiлили престол? ђано чи пiзно стане брат проти брата,
про це ж i в ‘вЯтому письмi сказано... I чи правда, що iмператор
Љонстантин аж так зловживав жiночими втiхами, що тепер не може сiсти на
конЯ, а вже коли йому треба це зробити, то пiдтримують його з двох бокiв
євнухи, а по всiх вулицЯх, де має проїхати василевс, визбирують кожен
камiнчик, щоб не попав пiд ногу коневi, не струснув свЯщенної особи, не
наразив її на новi болi?
Џотiм послiв покликано до палацу скiли, що поруч iз ’риклiном
ћстiнiана. ‚ ’риклiнi на пiдвищеннi критому багрЯницЯми, поставлено
великий трон iмператора ”еофiла, васи-левса Љонстантина зведено на трон,
по боках розташувалисЯ чини кувуклiЯ, в сусiдньому залi заграли два срiбнi
органи дi-мiв, живi картини зарухалисЯ, до ’риклiну ћстiнiана було введено
магiстрiв, патрикiїв, протоспафарiїв, чини входили вiл за вiлом, тобто
перед поЯвою нових чинiв пiднiмаласЯ точно визначеної барви пишна завiса,
старшi йшли попереду молодших, за сенатом були чини гвардiї, потiм
допущенi дiми; всi розташовувалисЯ в рЯди й групи, пiдiбранi по рангах i
барвах одЯгу. Ћсь тут розпочинавсЯ маєстатичний похiд вiзантiйських
звичаїв, Який мав забезпечити пануваннЯ великої iмперiї над усiм свiтом,
бо навченi дотримуватисЯ порЯдку й послiдовностi в руках i словах, в дiлi
й мистецтвi, тим самим привчаютьсЯ до наслiдуваннЯ, а наслiдуваннЯ веде до
сталостi, до послуху, до закостенiннЯ. ‚iдомо ж, що закостенiннЯ - то
твердiсть. Ђ що може бути лiпшого длЯ великої iмперiї, нiж твердiсть її
влади?
ђуським послам, коли ввiйшли до ’риклiнiю ћстiнiана, вiдкриласЯ велична
й барвна композицiЯ вiзантiйських вельмож, що стоЯли навколо
iмператорського трону, мов восковi лЯльки, вирЯдженi в багатi шати,
вiдразу ж учинено вiтаннЯ з запитаннЯми через препозита про здоров'Я й
благополуччЯ архонта Љиївського ѓеоргiЯ, а також про здоров'Я послiв, а ще
- про волк iмператора всiх ромеїв, пiслЯ чого посли сiли говорити з
василев-сом, а всi, хто їх супроводжував, перейшли до сусiднього залу;
‘ивоок теж плутавсЯ в довгому незручному одЯговi порЯд з Њiщилом, Який,
здавалосЯ, й народжений був длЯ палацової розкошi, дер свою рiдкобороду
мармизу, намагавсЯ видовжити коротку свою шию, щоб побачити Якомога
бiльше, а може, щоб показати себе, хоч i без того вивищувавсЯ над усiма на
цiлу голову; вони з ‘ивооком були майже однаковi на зрiст, тiльки цей
збудований був гармонiйно, а Њiщило нагадував Ђгапiта: короткi ноги,
коротка шиЯ наклепника, тулуб такий довгий, що коли доводилосЯ Њiщиловi
сiдати, то не знав, куди б заховати хоч трохи того тулуба. ‡рештою, не має
ваги, в кого Яке тiло, - гiрше, що Њiщило в душi своїй не вiдзначавсЯ
нiчим добрим, а ще тепер їхав старшим над артiллю, то й зовсiм не знати,
Як поведетьсЯ. ‚тiшало ‘ивоока лиш те, що повернетьсЯ вiн на рiдну землю.
џк то воно там буде? ™о буде? Ђле побачить вiн соковитi трави, навiдаєтьсЯ
в пущу, стане над „нiпром коло Љиєва, пригадаєтьсЯ йому все лiпше, що було
колись, лихе теж пригадаєтьсЯ, мабуть; та хай, аби лиш була пiд ногами
м'Яка тепла землЯ. ‚iн пройде по нiй босий, Як малим колись, весну й лiто
ходитиме вiн босий там i носитиме м'Яке легке хут-ро i бiлу ллЯну одiж, а
не цi шорсткi шитi золотом шати, Якi на нього напнуто, щоб повести його до
палацу, допустити до найбiльших свЯтощiв, не питаючи, хоче вiн бачити їх
чи нi.
Џотiм був обiд у ’риклiнi дев'ЯтнадцЯти акувiтiв. –ар возлежав з чинами
за акувiтами, а посли стоЯли збоку. Љоли ж увiйшли всi, кому належало бути
присутнiм на трапезi, й учинено поклонiннЯ василевсовi, посли
розташувалисЯ .за окремим столом. Џiвча храму свЯтих Ђпостолiв i ‘офiї
виспiвувала "многаЯ лета" iмператоровi, музиканти й потiшники роаважали
василевса i його гостей. Ђ в ‡олотому ’риклiнi обiдали люди руських
послiв, руськi купцi, Якi були на той час в Љонстантинополi, й художники,
що мали їхати до Љиєва, спорЯдженi за велiннЯм самого василевса, i пiд час
обiду роздавано коштовнi блюда з апокомбiЯми i давано кожному по чину:
посли вдвiчi бiльше за свЯщеникiв i толковинiв, а решта люду - вчетверо
менше за послiв, длЯ Љиївського ж архонта вiд василевса даровано золоте з
коштовними каменЯми блюдо. Љонстантин радувавсЯ нагодi виказати свою
щедрiсть, Яка вважаласЯ першою прикметою справжнього iмператора. ‚iн
потрактував послiв од Љиївського кнЯзЯ Як визнаннЯ своєї справжньої
величi; приємно було, що володар землi чи й не бiльшої за ‚iзантiю
звернувсЯ саме до нього, василевса всiх ромеїв, попросив прислати майстрiв
длЯ спорудженнЯ божого храму. ‘орок дев'Ять лiт сидiли на тронi два
iмператори, але всi тi сорок дев'Ять лiт ‚асилiй затiнював Љонстантина,
головою царства вважавсЯ брат старший, вiн ходив у походи, вiв вiйни,
приймав послiв, а на долю Љонстантина лишалисЯ тiльки розваги, гульбища,
дурощi всiлЯкi, їце й тепер, постарiлий i з вичерпаними силами, думав вiн
про те, Як добре було б покинути Љонстантинополь i податисЯ кудись на
лови. Ђле зболiла плоть не дозволЯла балощiв, закам'Янiло сидiв на
урочистих церемонiЯх, з гiркотою думав iнодi, напружуючи свiй затемнений,
спустошений мозок, що пiслЯ брата не зумiє звершити нiчого благородного
або достойного згадуваннЯ.
Ђле ось була нагода виказати свiй державний ум i перевершити навiть
покiйного брата. Љолись батько нинiшнього Љиївського архонта ‚олодимир
змусив iмператорiв видати за себе їхню сестру Ђнну. Љоли ж вони навзамiн
хотiли послати на ђусь ™е й митрополита, ‚олодимир вiдмовивсЯ й висвЯтив
сам єпископа-болгарина. ’епер Љиївський кнЯзь ще тiльки утверджуєтьсЯ на
престолi, слiд би скористатисЯ з його недосвiдченостi й хисткостi його
становища. Iмператор довго радивсЯ з велемудрими своїми євнухами, й
вирiшено було послати до Љиєва не _тiльки константинопольських умiльцiв
кам'Яного й художницького дiла, не тiльки щедрi дари, але й iмператорський
хрисо-вул до кнЯзЯ з пропозицiєю прийнЯти митрополита землi ђуської,
рукоположеного в цей чин константинопольським патрiархом.
Џосли руськi, хоч i не мали таких повноважень од свого кнЯзЯ,
вiдмовитисЯ вiд iмператорського хрисовула i вiд мало ке силомiць
посадженого на їхнiй корабель митрополита не могли:. Ѓували ж випадки, що
послiв, Якi виЯвлЯли непослух волi iмператора, ослiплювано або а карано
смертю, тут не дiЯли ЯiЯкi закони, тут правили василевси - хай славитьсЯ
мiць ромеївi.
‚ирушили в путь, лишаючи сонце по праву руку вiд себе. ‘ивоок був на
кораблi з Iссою. ‚она дикувато щулиласЯ в незвичному пишному одЯзi,
придбаному їй на Њесi, знов тулиласЯ до ‘ивоока, але тепер уже не вiд
темного страху перед морем, а, видно, вiд невiдомостi та вiд лихих
поглЯдiв Њiщила, Який вiвсЯ досить брутально й пиховито. ‘ивоок же думав
про їхню дорогу. ‚ийшовши з Ѓосфору, мали вони досЯгти областi Њессемврiї
навпроти рiки „ичини, далi, тримаючись берегiв, дiйдуть до Љонстанцiї на
рiчцi ‚арнi, вiд ‚арни пролЯже путь до Љонопа, вiд Љонопа - до „унаю, де
змiшуютьсЯ жовтi води рiки з морською прозорiстю, там протЯгнутьсЯ
положистi пiщанi береги й крутi глинЯнi, i нiде не зможуть вони пристати
аж до самого входу в „нiпровський лиман, бо чатуватимуть на тих берегах
печенiги, готовi вмить напасти на необачних; та й на самому „нiпрi ще не
кiнець небезпекам: ще пiдстерiгатимуть їх дикi кочiвники в найвужчому
мiсцi коло порогiв, де вбиго кнЯзЯ ‘вЯтослава, ще доведетьсЯ перебиратисЯ
через кам'Янi шумливi пороги, i тiльки в київських тихих водах скiнчитьсЯ
їхнє багатостраждальне, страшне плаваннЯ.
Ђле той, хто повертаєтьсЯ на рiдну землю, готовий до всього.
ђIЉ 1026
ЏЂ„Ћ‹€‘’€.Љ€Ї‚
џрослав же седе Љыеве, утре пота с дружиною своею, показав победу и
труд велик.
‹iтопис Ќестора
‚епр, затравлений собаками, загнаний на списи, стiкаючи гарЯчою кров'ю,
в останнiй несамовитостi гриз залiзо наконечникiв, трощив дерево списовищ;
його випружене тiло лиховiсне скрикувало в тисЯчних вогнЯх, воно ось-ось
мало вибухнути червоною кривавiстю, але звiр, видно, вичував наближеннЯ
останньої митi, вiн не хотiв смертi, прагнув уникнути того кiнцЯ, пiслЯ
Якого вже не буває початку; переповнений передсмертним риком,
навстопужений брудно-сiрою щетиною, в хижому розблиску iклiв, вiн жахнув з
кола знищеннЯ, його затьмаренi болем очi все ж здобулисЯ на ще одне
зусиллЯ, щоб забачити вiльний промiжок; задране в лютiй зневазi рило
хапливо нюшило дорогу, заволохатiлi вуха вловлювали щонайменшi продихи
лiсового повiву волi, вмить лишив кабан у тiй улоговинi, де мав сконати,
людей, собак, гострi довгi списи i помчав по схилу вгору, де самотньо
приглЯдавсЯ до ловiв кнЯзь џрослав.
‚се вiдбулосЯ неспогадно швидко. Ќiхто не встиг навiть вжахнутисЯ,
зранений дик летiв на осамотненого чоловiка - нi вiдступитисЯ, нi
перепинити йому путь; десЯтеро не спромоглисЯ покласти звiра, отож один
тiльки й мав тепер, що впасти пiд нещадними рiзаками; кнЯзь став нагорi,
щоб додивитисЯ конаннЯ дика, вийшло ж, що сам повинен був тепер сконати;
звiр летiв на нього, вiдчаєно постогнуючи, кожен його пере-стриб був мовби
чорним зойком, хрипке жохканнЯ супроводжувало цей невтримний бiг: "†ох!
†ох! †ох!" Ѓлижче, ближче, ближче - вже весь лiс i весь свiт виповнено
тiльки цим жох-каннЯм; џрослав уже й не бачив самого вепра, тiльки чув цей
обезвладнюючий звук. ‘вiдомiсть не встигла запанувати в руках, свiдомiсть
поглинута була отим вслухуваннЯм у темне жохканнЯ, але тiло дiЯло
самостiйно, за виробленою звичкою; вже ноги вперлисЯ в покриту м'Яким
червонЯвим листЯм осенi землю, всЯ вага тiла перекинуласЯ на лiву
неушкоджену ногу, права рука пошмуглЯла в списовiм ременi, влЯгаючись
зручнiше й надiйнiше; чоловiк зготовивсЯ зустрiти дика, в нього виЯвилосЯ
безлiч часу длЯ приготувань, вiн ще й устиг втЯгнути нiздрЯми прохолодний
запах осiннього листЯ, вологої землi, збучавiлої вiд дощiв кори дерев,
солодкаво-бентежний запах зануреннЯ пущi в зимовий сон - запах умираннЯ. I
вiд того чоловiковi ще милiшим стало життЯ, страх iснував тепер длЯ нього
лише в свiдомостi, але нi в руках, нi в очах, нi в жодному м'Язовi лЯку не
було. ’а хiба мiг знати про це вепр? ‰ому залежало тiльки на тому, що.6
усунути останню перешкоду на шлЯху до вибавленнЯ, до порЯтунку, до життЯ,
i вiн пер на чоловiка, щоб мерщiй збити того, перш нiж схаменетьсЯ вiн i
схаменутьсЯ тi, що лишилисЯ внизу разом з їхнiми лЯкливими собаками i
холодним залiзом. Ђле чоловiк, що стоЯв на дорозi в дика, не належав до
людей посполитих. ™е змалку вiн привчав своє тiло в кожнiм його окремiм
членi до слугуваннЯ точного й безвiдмовного, i Якщо свiдомiсть чоловiкова,
попри Iссу її напругу, не зумiл'а справитисЯ з несподiваною загрозою, зате
плечi йому налилисЯ важкою силою саме тодi, коли рука замахнуласЯ списом,
а око спрЯмувало ту руку так умiло й несхибно, що важкий спис прошумiв i
криваво прорвавсЯ до самого серцЯ дикового, i звiр з повного скоку
зваливсЯ на бiк, закосив ногами, запiнивсЯ, очi його ще були повернутi на
кнЯзЯ, склЯнiючи, вони ще вдивлЯлисЯ в широку волю, Яка так i вiдкриласЯ
вепровi, iкла теж ще шкiрилисЯ на џрослава, та же безсило, не було в них
тепер бiлого розблиску, - сповивалa їх Якась брудна жовтiсть, Як усЯку
мертву кiстку. џрослав через силу проковтнув слину, вiдвернувсЯ вiд вепра,
се в нього здригалось чи то вiд перенесеного лЯку, чи вiд ћрадостi. ‡низу
набiгали перестрашенi ловцi, важко випасував позад них товстий боЯрин
‘итник, бiг молодий новгородський воєвода Iван ’воримович, кнЯзiвськiй
блазень Ѓурмака поджунював шурхiтливе листЯ задертими носками своїх не по
нозi великих чоботЯр, бiгли там ще Якiсь люди, та кнЯзь нiкого не хотiв
бачити; припадаючи на скалiчену праву ногу, покульгав крiзь заростi,
махнув позад себе рукою: лишайтесь, I мовлЯв, i порайте здобич.
- ЉнЯзю! - гукнув ‘итник. - Људи ж ти? Ќа нутрощах погадаємо!
‡ џрослава виходив перелЯк. Ђж тепер. ‘трЯсало йому тiло. –окотiли
зуби. ‚есь змокрiв. ЏотЯгло справити малу нужду. ‘тав пiд Якимсь деревом -
не розiбрав: чи то дуб, чи то береза. ѓосподи, господи, нiхто не повинен
бачити, Як можновладець iнодi стає простим смертним чоловiком. †онам лиш
дано знати цю тайну, хай вони й знають, але нiхто бiльше й нiколи!
- ЉнЯзеньку! - реготав позаду Ѓурмака, жалюгiдний карiї лик,
препаскудний базiка, набитий дурень. - Ђ свинЯчого вуха? ЉнЯзеньку! Ђ
хвостика! ЉнЯзюсику!
—ерез силу џрослав усмiхнувсЯ. ‘кочувавсЯ йому в душi тЯгар страху,
ставало вiльнiше й вiльнiше на серцi. ‚ласне, що' там такого - вепр! Ђ два
лiта тому був ведмiдь. Љоли повстали в ‘уздальськiй землi волхви й стали
бити старшин i жон старшинських за те, що переховували хлiб i виннi за
голод, Який запанував у всiй землi, тодi џрослав пiшов з дружиною на
втихомиреннЯ. Њали б ждати кнЯзЯ в сподiваннi, що порЯтує вiн од голоду, а
сталосЯ навпаки. ‚олхви перебили старшин i жон їхнiх, не знайшли багато
хлiба, бо неврожай був длЯ всiх: i длЯ старшин, i длЯ простолюддЯ; тодi
кинулисЯ всi по ‚олзi до булгар, привезли звiдти хлiб ще до приходу
кнЯзевого; вiд кнЯзЯ не сподiвалисЯ нiчого, крiм кари за бунт, тому й
зустрiчали його лодьї на ‚олзi, на самому краю ђостово-‘уздальської землi,
не добром - дошкулЯли стрiлами на мiлких перекатах, валили впоперек рiчки
велетенськi дерева, творЯчи непропливнi загати. Љоли кнЯзь вийшов з
дружиною на берег, невидимi супротивники визирали, коли злiзе вiн з конЯ,
напустили на џрослава велетенського ведмедЯ. ’еж отак зненацька длЯ всiх,
Як щойно мчав на нього дик. Њав би бути й кiнець там кнЯзевi, бо звiр
мовчки йшов на здиб, пiдвiвшись на заднi ноги, вирiс мовби з-пiд землi
просто коло кнЯзЯ, вже дихнув џрославовi в обличчЯ гарЯчим смородом
смертi. ’ак само тодi не встиг схаменутисЯ кнЯзь, але його рука вихопила в
дружинника сокиру i вдарила з холодною несхибнiстю, i звiр упав мало не на
самого кнЯзЯ, аж тому довелосЯ вiдскочити вбiк, незграбно тЯгнучи свою
покалiчену ногу. ‡велiв на тому мiсцi закласти город i назвати його своїм
iменем. Њiсце џрославової слави: џрославль. •iба що й отут звелiти
вибудувати город або хоч сiльце? ’одi, побивши в ‘уздалi волхвiв, сказав
народовi: "Ѓог насилає за грiхи на кожну землю голод, чи мор, а чи негоду,
а чи iншу покару, а чоловiк нiчого не вiдає i не може". ‡ате сам завжди
мiг i пишавсЯ цим. •оч що насилав на нього бог, з усiм зумiв управлЯтисЯ
кнЯзь. ‘першу було тЯжко, впадав iнодi у вiдчай, але потiм збагнув:
наслано на нього всi нещастЯ длЯ гартуваннЯ духу. —им бiльше ударiв
завдавано йому долею, тим мiцнiше утверджувавсЯ вiн на землi.
Ѓуло з ним точнiсiнько, Як з апостолом Џавлом: "’ричi киЯмЯг бито мене,
а один раз каменовано; тричi розбивавсЯ корабель, нiч i день пробув Я в
глибинi, у дорогах почасти, у бiдах на рiках, у бiдах од розбiйникiв, у
бiдах од землЯкiв, у бiдах од поган, у бiдах у городi, у бiдах на пустинi,
у бiдах мiж лу-кавини братами, у працi i в журбi, почасти в недосипанню, в
голодi й спразi, в постах часто, в холодi й наготi".
Ђле хто хоче жити, повинен перемагати.
џрослав поправив одiж, розгладив бороду, змахнув з лицЯ рештки
розгубленостi, повернувсЯ до своїх. ‰ого вiтали радо й щиро.
‘итник уже засукав рукава, пiдступав з великим ловецьким ножем до
високої вепрЯчої тушi.
- ‡ажди, - зупинив його кнЯзь, - взЯти вепра на дрюка - i до Ѓерестiв.
- „рючечок зламаєтьсЯ, - вискочив наперед џрослава слинЯвий блазень,
розтЯгуючи свою й без того широку, Як халЯву, морду в осмiховi.
- Ќовий вирубаємо. - Ѓуденнi слова, вiдчувалосЯ виразно, втишували
розбурханiсть душевну, тому џрослав охоче пристав на вимiну балачкою з
Ѓурмакою. - Ђбо ж тебе, Ѓурмачиле, закладемо замiсть дрючка.
-- ѓи-ги! -реготнув блазень. - Ђ хто ж понесе? Љонi чи люди?
- ‹юди!
- Ђби не конi, бо жалко ж безгласну тварину. Ђ люди витерплЯть. ‹юдина
все витерпить, а конi й кнЯзi терпiти не вмiють.
- Ќа тому ж мiсцi, де ото патЯкаєш, - сказав майже урочисто џрослав, -
закладемо поселеннЯ людське.
- I назвемо џрославець! - вихопивсЯ мерщiй Ѓурмака.
- џрославль-Љиївський, - змахнув своїм ножакою ‘итник. - ™об були
скрiзь џрославлi, по всiй землi. •ай славитьсЯ iм'Я твоє, кнЯже!
- ‚еприще - ось Як назвати, - сказав кнЯзь, - бо таки ка-банюра
чималий.
- •iба ж то кабан? - штурхнув чоботом вепра Ѓурмака. - •iба це вепр?
’ак собi, веприк.
- ’о й назвемо село ‚еприк, - посмiхнувсЯ кнЯзь. Ѓлазень застрибав,
залЯпав у долонi:
- ‚еприк, веприк, хрю-хрю! „урний був кнЯзь та позичив розуму в
Ѓурмаки!
- ™о мелеш, блазню! - закричав на нього ‘итник. - —и вже й зовсiм з
глузду з'їхав?
- Ђ кнЯзь наш дурний не тому, що дурний сам, а тому, що такими дурнЯми,
Як ти, обставивсЯ! - взЯвсЯ в боки блазень.
‘итника боЯлисЯ всi, належали йому справи тайнi i загрозливi, тiльки
Ѓурмака не виказував нi страху, нi пошани навiть до цього кнЯжого боЯрина,
йому однаково, на кого роззЯвлЯти свого ротЯку, вiн мiг зчинити колотнечу
помiж найближчими џрославовими людьми, а кнЯзь тим лиш тiшивсЯ.
Ѓурмаку знайшов кiлька лiт тому в селi на днiпровськiй переправi. †или
там перевiзники, рибалки, косарi, народ добраний один до одного,
нелЯкливий i вроди такої, Яку лиш „нiпро дає тим, хто задивлЯєтьсЯ змалку
в його води i кропить своїми росами. I раптом посеред отих гарних, дужих
людей зродилосЯ щось почварне, Якийсь недоносок, виплодок з'ЯвивсЯ на
свiт; поки воно було мале, то нiхто й не помiчав, видно, його недолугостi,
а коли однолiтки повиростали, а воно таке й лишилосЯ мале, тiльки
покорчило його в боки, тодi вже всi запримiтили; саме ж воно налилосЯ
злiстю i образою на всiх людей i на цiлий свiт бiлий, i ось пролунала
перша лайка, принесена чоловiчковi слиною на Язик, бовкнув вiн щось лихе й
дурне, назвали його за те Ѓурмакою, посмiЯлисЯ, хтось там, мабуть,
нагодував, щоб одчепитисЯ. Ѓурмака десь когось там вилаЯв ще й ще, його
знов нагодували i знов смiЯлисЯ пробачливо, зверхньо, Як умiють смiЯтисЯ
дужi, певнi своєї вищостi i сили люди, а карлик збагнув, що може
втриматисЯ на цьому свiтi самим своїм Язиком, i розпустив його на всю
губу, i вже .не було тодi йому впину.
ЉнЯзь почув Ѓурмачинi прокльони на перевозi. вендЯв карлик за
перевiзниками, заважав їм роботи своє дiло, лаЯвсЯ чорно.
Џеревiзники посмiювалисЯ з дурнуватого Љарлика, хтось покликав його до
казанка з юшкою. Ѓурмака побiг туди, став тьопати юшку, шпетив тепер i
того, хто годував:
- ™об тобi кiстка поперек горла стала!
-.Ђ приведiть-но його до мене, - звелiв џрослав. Ѓурмака не захотiв iти
до кнЯзЯ.
- ’реба, то хай сам пришвендЯє до мене, - викрикнув. - —и, може, йому
ноги посудомило! —и покорчило? —и правець напав?!
Ќiколи б не стерпiв џрослав нагадуваннЯ про його нещаснi ноги, але тут
чомусь не звернув уваги на карликову лайку, майже слухнЯно покульгав до
Ѓурмаки, сказав йому примирливо:
- •очеш до мене в службу?
- Ђ хай тобi нечиста сила служить! - хапнув об казанок дерев'Яною
ложкою карлик. - „урнем ти був, дурнем i зостанешсЯ. ‡олота начiплЯв на
себе, Як собака реп'Яхiв. —оботи зеленi. —и з жаб'Ячої шкiри їх пошили
тобi лакизи?
- Њатимеш i золото, i чоботи такi самi, все, Як у мене, - пообiцЯв
џрослав, сам ще не вiдаючи, нащо йому цей слинЯвий, чорноротий крикунЯра.
- Џiдкупити хочеш Ѓурмаку? - закричав карлик. - ’а не дiждешсЯ ж!
‡олота твого не стачить длЯ моєї мудростi. ™об ти подавивсЯ своїм золотом
награбованим та накраденим!
‘мiЯлисЯ всi: перевiзники, кнЯзевi люди, сам џрослав. ЉнЯзь подумав:
отакий хай собi лає. Ќiхто навсправжки не прийме його лайки, а перед богом
виправданнЯ: не вознiссЯ в гординi, вислухуєш щодень слова хули. ‹iпше
самому тримати коло себе дурнуватого лаЯльника, анiж ждати, поки прийде
розумний i вкаже всiм на твої справжнi згрiшеннЯ й переступи.
’ак узЯв з собою Ѓурмаку, придiлив йому мiсце коло себе, назначив
кнЯзiвську одiж, кнЯзiвський стiл, пiдкладали карликовi на учтах шматки
так само ласi, Як i кнЯзевi, наливали ’их самих вин i медiв у такi самi
ковшi, все той мав, Як у кнЯзЯ, тiльки з одною вiдмiною: все трохи бiльше.
I одЯг бiльший, i взувачка, i прикраси, i ищатки за обiдом, i ковшi з
напоЯми. Ћтак, маючи все мовби i кнЯзiвське, карлик був ще бiльше
осмiшений вiд недотриманнЯ мiри. Ђ вже раз утративши мiру, нiзащо не мiг
її вiднайти й у своїй мовi: хоч що казав, усе те видавалосЯ длЯ
довколишнiх дурним i смiшним. „о Ѓурмачиних прокльонiв всi звикли, тiльки
тi, що чули його вперше,- дивувалисЯ вельми: дозволЯв собi карлик такi
слова про кнЯзЯ, такi вихватки, що iншому б на його мiсцi давно стЯли
голову або вирвали Язик, а з цього мов з гусЯ вода. —удно ведетьсЯ свiт!
Ђле џрослав за цi тЯжкi безмiрно дванадцЯть лiт упевнивсЯ твердо, що
нiчого задаром не даєтьсЯ, все треба найнЯти й купити: i воїнiв, i
прислужникiв, i хвалителiв, i навiть хулителiв. ‚iн нiколи не був м'Який
на пенЯзь, ощаджував кожну куну, не любив марнотратства, але водночас
бачив, що хоч де ступнеш - треба платити.
’ак було з …ймундовими наємцЯми ще тодi, в Ќовгородi, кели лаштувалисЯ
виступати проти кнЯзЯ ‚олодимира, та й самими новгородцЯми, Яким обiцЯв
правду, писану лиш длЯ них,-окремiшню, вигiдну. I коли зiйшовсЯ з
‘вЯтополком коло ‹юбеча на „нiпрi, то хоч Як похвалЯлисЯ киЯни
‘вЯтополковi, хоч i називали глумливо новгородцiв плотниками, а џрослава -
кривондЯкою (мовби вгадуючи, що знов окульгавiє вiн за два лiта!), та все
ж розгромленi були нещадимо, не помогли їм i печенiги, прикликанi
‘вЯтополком. I коли сiв у Љиєвi џiмїслав, то щедро заплатив i варЯгам, i
новгородцЯм: старостам по десЯть гривен, а смердам по гривнi, а
новгородцЯм усiм теж по десЯть гривен. I дав їм грамоту, щоб по нiй
велисЯ, гримали так, Як написав їм.
„овго й не збиравсЯ ‘вЯтополк, бо вже через два лiта стоЯв пiд Љиєвом з
печенiгами, Якi йшли до нього, мов собака на посвист, вабленi обiцЯними
грабунками багатого стольного города. …ймунд порадив нарубати зеленого
гiллЯ й навтикати в городськi вали, щоб не дати печенiзьким стрiлам
залiтати в Љиїв. Џотiм уже сам кнЯзь надумав послати на вали київських
жiнок у прикрасах, щоб звабити жадiбних бiармiйцiв кинутисЯ на приступ.
‚иблискували на сонцi срiбнi й золотi наголовники, сЯЯли коштовнi каменi
на вбраннi, ще дужче сЯЯли красою своєю киЯнки, Яким важко було й пошукати
рiвних вродою; розпаленi печенiги кинулисЯ на город, вони облЯгали Љиїв
такою силою, що її нiколи ще й не бачено тут, але џрослав намiривсЯ все ж
дати їм бiй, його намовлЯли до того варЯги, обiцЯючи вистоЯти, та й самi
киЯни волiли лiпше стати на бiй, анiж мовчки ждати невiдомого; всi
городськi ворота зачинено, крiм двох: коло верхнiх ворiт став …ймунд з
дружиною, а коло тих, що вели на Џеревiсище, - џрослав на чолi киЯн.
Џеченiги попхалисЯ в ворота, вони вскакували у вузький i тiсний прохiд по
кiльканадцЯтеро, i їх вiдразу сiкли на локшину воїни, що ждали ворога по
цей бiк. Ђле сила в печенiгiв була така велика, така страшна нетерплЯчка
володiла всiма тими, хто напирав ззаду, що, врештi, прорвалисЯ дикi
степови-ки в перевiсищанськi ворота, вiдтiснили џрославову дружину, самому
кнЯзевi ввiгнавсЯ ворожий спис у праве колiно, џрослав насилу висмикнув з
рани залiзного наконечника, але не вiдступив, рубав ворога й далi своїм
страшним мечем. Џiдоспiли до нього варЯги, хтось спромiгсЯ зачинити
ворота, печенiгiв, що продерлисЯ до Љиєва, виловлювано по одному. Їх
убивали на мiсцi грабунку або насильства, Якi тi чинили вмiло й швидко. ‚
городi запалали церкви й доми, загорiласЯ дерев'Яна ‘офiЯ, споруджена ще
кнЯгинею Ћльгою длЯ збереженнЯ свЯтощiв, привезених нею з ЉонстантинополЯ;
Љиїв запалав увесь, пойнЯвсЯ червонiстю полум'Я i чорнотою димiв, страшне
то було видовисько, але ще страшнiшою була помста киЯн, Якi вийшли за
мiськi брами i переслiдували втiкаючих печенiгiв аж до ‘iтомлi, сiкли їх,
топили в ђучаї, в „нiпрi, у. ‘iтомлi.
Ћтодi й допустивсЯ кнЯзь тЯжкої помилки в своїх дiЯх. ‚важаючи, що
назавжди покiнчено з нападами на Љиїв, одмовив …ймундовi, Який вимагав
пiдвищеннЯ платнi варЯгам, навiть посмiЯвсЯ з Ярла, коли той став
залЯкувати кнЯзЯ. Ђ вимагали ж варЯги й зовсiм неймовiрного: пiдвищити їх
платню вчетверо! ‘лiдом за варЯгами й київська дружина приступила до кнЯзЯ
з вимогами, вже мало їм було, що з милостi кнЯзЯ ‚олодимира їли на
срiблi-золотi. џрослав одмахнувсЯ. Ќе любив вiйни, прагнув тишi. ‚iн
прикликав до себе людей книжних, свЯщеникiв, —нокiв перехожих, з ними
сидiв у ‚олодими-ровому теремi, їздив часом у Ѓерести, моливсЯ там у
церквi свЯтих Ђпостолiв, упiзнав там пресвiтера кнЯжої церкви ‹аривона,
чоловiка тихого, мудрого, постника. ѓоворили про царство небесне, про
вiчне блаженство, про справи високi й прекраснi; там був спочинок длЯ
душi, забувалисЯ горлатi варЯги й ненажерливi дружинники, забуваласЯ
навiть сувора i неприступна кнЯгинЯ Iрина, Яка в Љиєвi одразу сповниласЯ
холодної пихи, згадала, що вона королiвська донька, збирала коло себе
Якихось принцiв i Ярлiв; з'їздилисЯ до неї з усiєї пiвночi по-шукувачi
багатств i престолiв, кнЯгинi вже мало було теремiв, Якi вдовольнЯли
колись i кнЯгиню Ћльгу, й кнЯзЯ ‚олодимира, забула вона про кам'Яницю
свого батька з незатишною, промороженою клЯтими свейськимй морозами дучкою
на верхоту-рi, заводила мову про спорудженнЯ нового двору, достойного її
високого походженнЯ. ‚се вимагало платнi, так нiби кнЯзем џрослав став лиш
длЯ того, щоб пхати й пхати в чиюсь там пельку золото та срiбло.
‚ласна дружина, розледащена й знахабнiла до краю, вiдмовлЯла в послуху,
дружинники сидiли на своєму дитинцi в Љиєвi, вигрiвалисЯ на сонцi, грали
цiлими днЯми в костi та зернь, виспiвували щодень те саме:
Џокуємо собi човни, мiднi та золотi весла ’а й пустимось на тихий
„унай, а з „унаю - та пiд –аргород. Ћй чуємо там доброго пана, що
заплатить щедро за службу молодецьку!
‚арЯги покинули џрослава, пiшли шукати щедрiшого хазЯїна. „ружина хоч i
не пiшла нiкуди, бо була ж таки своЯ, але частина її з воєводою
‡олоторуким теж повiЯласЯ десь чи до ромейського iмператора в найми, так
що довелосЯ кнЯзевi збирати дружину нову, частково з новгородцiв, а то з
людей київських, з того часу вiн завжди змушений буде обставлЯти себе
щоразу новими людьми, бо важко покластисЯ на будь-кого, нiхто довго не
витримує в службi, кожен має свою гадку, дбає перше за себе, а вже потiм -
Як захоче.
™об довести всiм своїм недругам i зрадливцЯм свою мiць, џрослав ще тої
осенi по розгрому печенiгiв з свiжонабраною дружиною поплив по Џрип'Ятi
проти польського Ѓолеслава, щоб ударити по ньому в вiддЯку за ‘вЯтополка.
Џеред цим уклав угоду з германським iмператором ѓенрiхом. “годи досЯг
легко, бо мав у Љиєвi мачуху, останню жону кнЯзЯ ‚олодимира, нiмкеню,
доньку графа Љуно вiд шлюбу його з дочкою iмператора германського Ћттона
‚еликого. ’ож були мовби родичi з германськими iмператорами, вiльно
обмiнювалисЯ послами й гiнцЯми, Якi проходили землею чехiв, окрiм того,
iмператор германський шукав собi спiльника, щоб ударити на Ѓолеслава, бо
кнЯзь польський дiйшов уже аж до такого нахабства, що забивав залiзнi
палi, назначаючи кордони своєї держави, вже й не в дно рiк польських, -а
навiть нiмецьких, доскакуючи до них пiд час численних своїх переможних
виправ.
Ћтак i поплив восени џрослав по Џрип'Ятi з вiйськом нечисленним i ще
молодим на службi в нового кнЯзЯ Љиївського, облiг ЃерестЯ над Ѓугом, але
город тримавсЯ твердо, хоч, допомога йому й не приходила. ’а й Яка могла
бути помiч? ’iльки недосвiдченiсть џрославова могла штовхнути кнЯзЯ до
спiлки з iмператором, Який дбав передовсiм за себе й свою владу (а й хто ж
не дбає?) i найменше турбувавсЯ чужими клопотами. џрослав вiдiйшов од
Ѓерестiв й повернувсЯ до Љиєва без втрат, але й без зиску; вiн Якось не
сподiвавсЯ, що йому випаде так багато, може, ще бiльше, нiж його покiйному
отцевi, походiв i сутичок, його втЯгували в вiйну попри його волю й
бажаннЯ, вже й перед цим вiн вiдчував нехiть до битов, а тепер i геть
зненавидiв цю марну справу; однак цiлу зиму готувавсЯ до вiдпору
Ѓолеславовi, лишивсЯ осамотнений, покинутий всiма, навiть Ќовгород слав
мало пiдкрiплень, довелосЯ суворо нагадати ЉоснЯтиновi. ‡нов прикликав
посланцiв од варЯгiв, але тi тепер вимагали платнi бiльшої в дванадцЯть
разiв, анiж у Ќовгородi, до того ж не срiблом, а тiльки золотом.
Џiдступи з боку можновладцiв, здирства й нахабнiсть найманцiв - ось з
чим зiткнувсЯ тодi џрослав, i вже до кiнцЯ днiв своїх сам вiн не буде нi
пiдступним, нi здирцею, намагатиметьсЯ бути прЯмодушним по-своєму, хоч
iнодi й дорого платитиме за це. Џоки що -ж платив власним спокоєм. ‡нов
покалiчений, так нiби бог навернув на нього давнi, ще дитЯчi хворощi, на
ногах тепер тримавсЯ не зовсiм твердо, тому надавав перевагу коневi, а ще
лiпше - лодьї, знов посадив своє вiйсько в судна й поплив по „нiпру, а там
по Џрип'Ятi - назустрiч Ѓолеславовi, Який шикувавсЯ на Ѓузi до рiшучого
удару.
‡близилисЯ в липневу спекоту, Ѓуг обмiлiв невпiзнанно, полЯки лагодили
мости длЯ переправи, џрослав повелiв перешкоджати їм, засипати їх
стрiлами, дратувати похвалЯннЯми. ‚iн, Як i в Ќовгородi колись, їздив
скрiзь сам, до всього до-„ивлЯвсЯ, збадьорував воїв, смiЯвсЯ з погукiв
воєводи ЃудиЯ, •що кричав на той берег до полЯкiв: "Ђ ось ми проткнемо
трiскою пузо вашому Ѓолеславу".
I знов, Як i в вiйнi з iмператором германським, Ѓолеславовi .™астило.
‚iн стоЯв з вiйськом коло укрiпленого города ‚олила, мав пiдкрепу з
червенських городiв, звiдусюди харчовi загони достачали йому все
необхiдне, пiдходили новi та новi його вiддiли, прийшло обiцЯних ѓенрiхом
триста саксонцiв i п'Ятсот угрiв. ‘ам Ѓолеслав вiдсиджувавсЯ до часу в
‚олинi, айв собi й гулЯв з чужими жонами, хоч сам же запровадив у своїй
землi кару длЯ уводцiв чужих жон i розпусникiв: ставити їх на торговищi на
дерев'Яний помiст, примоцьовувати їх до того помосту, вбиваючи, - хоч i не
годилосЯ б про це мови ти, - в калитку. мiж бамболЯми здоровенного
гвiздка. ЏорЯд .клали гострий нiж, позоставлЯючи приреченому трудний
вибiр: або ж умерти ганебно посеред торговища, або ж вiдпахати оту частину
тiла. ђуськi кричали з того берега, обзиваючи Ѓолеслава бабонюхом i
смердючим кендюхом, але ото й тiльки, бо полЯки мали собi все, що треба, а
їхнi супротивники жили вловленою дичиною та рибою, вивудженою в Ѓузi,
казали, що навiть сам кнЯзь џрослав знiчев'Я i з розпуки сидiв з вудкою
над Ѓугом, ждучи невiдь-чого.
Ќочами палили вогнища, вiдганЯли люту комарву, Яка з вдоволеним
стогнаннЯм налiтала з лiсiв i болiт. ‘пекота змiнюваласЯ дощем, тодi
хлющилисЯ пiд злими небесними водами, бо не було ж нiЯкого прихистку й
сховку, тiльки длЯ кнЯзЯ напнуто намета, але џрослав бiльше намагавсЯ бути
серед воїв, прагнув виказати свою доброту, свою лагiдь i чеснiсть. ’а й
чого досЯг? Ѓолеслав був i сЯкий, i такий, i лихий, i жорстокий, i
неправедний, а за нього стоЯло вiйсько тверде, i сусiднi владцi пiшли йому
в помогу, а руський кнЯзь покинутий виЯвивсЯ всiма, вдовольнЯтисЯ мав
своїми чеснотами, своєю мудрiстю, що нею переважав усiх iмператорiв,
королiв, кнЯзiв, але мудрiсть не дала йому нi сил, нi спокою. ‚елосЯ вже
споконвiку, що вирiшував усе меч.
Џоки польське вiйсько збиралосЯ, намножувалосЯ, нарощувало свою силу,
руськi непокоїлисЯ бiльше й бiльше, частiше й частiше зривалисЯ до
вдаваних спроб подолати Ѓуг уплав, хоч i боЯлисЯ незвiданих бистрин
рiчкових; то там, то там виникала зненацька сутичка, лунав бойовий клич,
звучали роги, полЯки лiнькувато вiдстрiлювалисЯ, та все тЯгали до берега
колоди лiсу, готуючи мости. џрослав поставив у тих мiсцЯх загони свого
вiйська, щоб перешкодити Ѓолеславовi в переправлЯннi, але ще не мiг
дорiвнЯтисЯ Љиївський кнЯзь у вiйськових хитрощах велемудрому Ѓолеславу,
Якого боЯлисЯ навiть варЯги, обдурив польський кнЯзь i џрослава, виманив
Якось його воїв до ще одної плавби по Ѓугу у вдаваному натиску на полЯкiв
та й послав навсправжки їм назустрiч спершу пiших своїх воїнiв, а там i
кiнноту. Ѓуг виЯвивсЯ не таким уже й глибоким, люди й конi легко взЯли
плавом середину, руськi нападники були перебитi швидко й безжально, сам
Ѓолеслав попровадив прихований загiн своєї кiнноти збоку, вдарив ще дужче
на слабкi џрославовi загони, в той час Як най-добiрнiшi стоЯли без дiла
там, де мали моститисЯ мости; трудно розповiсти, Яка там була рiзанина, з
полеглих здирано луп без жодної перешкоди, сам џрослав, застуканий
зненацька мало не коло самого берега, вiдбивавсЯ запекло вiд насланого на
нього вiддiлу, пробивсЯ з двома новгородцЯми i молодим київським отроком,
але всi були пiшi, не мали жодного конЯ, з неймовiрними труднощами
вибралисЯ з вiдкритого мiсцЯ в прихисток дерев i там - о щастЯ! -
напоткнулисЯ на вiзок медовара, Який прикотив до вiйська, певно,
сподiваючись небачених зискiв, а попав Якраз на побоїще i тепер не знав,
що дiЯти, метавсЯ перед своїми кiньми, хотiв їх випрЯгати, але, видно,
шкода йому було покидати вiзок з медами, медовар тЯжко вiдсапувавсЯ,
витирав пiт, що ливсЯ йому по щонастому обличчю, борода в нього була хоч
викрути, та не про медовара йшлосЯ, а про кнЯзеве життЯ; отрок пiдбiг до
коней, потЯгнув одного за вуздечку, i в цей час прилетiла звiдкись стрiла,
чи то чужа, чи наша, вдарила того конЯ в шию, чорна кров дзюркнула просто
на отрока, кiнь ще стоЯв, не падав, та видно було, що вже йому кiнець;
медовар, нарештi збагнувши, що тут пахне зовсiм не медом, миттю випрiг
другого конЯ, затЯгнув його глибше помiж дерева, став, розглЯдаючи своїх
несподiваних гостей, мабуть, упiзнав кнЯзЯ або ж здогадавсЯ, що перед ним
чоловiк не простий, бо тицьнув повiд у його бiк, сказав захекано:
- Ѓери конЯ!
џрослав ще вагавсЯ. ЉинувсЯ б назад, у сiчу, але звiдти не долинало
нiчого заохотливого, вiддалiк прошмигували поодинокi втiкачi, за ними
гналисЯ вороги. ђозгром i розбиттЯ!
’одi кнЯзь, кульгаючи важко, пiдступив до конЯ, отрок помiг .йому
вибратисЯ на нього, медовар смикнув за повiд, побiг попереду, потЯгнув
конЯ за собою.
- Ќедовго ж так пробiжиш, - сказав йому џрослав.
- Ђ нiчого. ’и не дивись, що Я товстий, у мене всерединi все добре
утрамбовано, - хекаючи, вiдповiв йому медовар, - а Як не здужаю бiгти
попереду, то побiжу, тримаючись тобi за ногу.
- ‡а стремено б годилосЯ, та нема його, - сумно всмiхнувсЯ кнЯзь. ’i
троє теж бiгли слiдом за кнЯзем трохи оддалЯ, щоб на випадок загрози
прихистити його вiдступ.
- •то ти єси i Як зовешсЯ? - питав тим часом џрослав у свого богом
посланого вибавителЯ.
- Њедовар, а звусЯ ‘итник. ‡ „ерев Я, до Љиєва од нас далеко, а це,
думаю... до кнЯзЯ... такий же мед.,. Ћх... не можу... Ђ ти... справдi
кнЯзь?
- ЉнЯзь. ‘iдай до мене. Љiнь у тебе добрий, понесе й двох...
- ‚ажкий Я, кнЯзю... ‚ельми... ’ельбухи в мене... камiнь...
‘итник передав повiддЯ кнЯзевi, прилаштуватисЯ збоку, тримавсЯ за
џрославовi порти, шепотiв через силу.
- Ћх, смерть моЯ... ой боженьку!..
- Ќiколи тобi не забуду, - сказав џрослав,-боЯрином тебе зроблю...
найближче до себе поставлю...
- Ћх, .смерть, - шепотiв через силу ‘итник, - ох, ох!..
Ќе втiкали до Љиєва - бо й що там мали робити? Ѓолеслав iшов на
стольний град з вiйськом, пiдступали вже до Љиєва, здаєтьсЯ, й печенiги,
знов накликанi клЯтим ‘вЯтополком, а в џрослава тiльки й було людей, що
троє воїнiв, та медовар з . вибавчим конем, та ще нещаснi розбитки,
втiкачi, Якi збиралисЯ коло насадiв на Џрип'Ятi. ’ак i вирiшив кнЯзь
чимшвидше податисЯ до Ќовгорода, а вже там звелiв мерщiй зготовити - собi
кораблецi, щоб iти ще далi, аж за море, до свого тестЯ, королЯ свейського,
просити в нього помочi на вiдвойовуваннЯ Љиєва, де лишиласЯ навiть дочка
його Iнгiгерда, кнЯгинЯ џрославова Iрина. ‹ишиласЯ там i сестра Џредслава,
на Яку вже давно зазiхав розпутний Ѓолеслав, i мачуха, i наймолодша сестра
ЊарiЯ-„обронiга - та що там вони, коли й кнЯзь ледве порЯтувавсЯ.
Ђле ЉоснЯтин сам поставив до вимогу кораблецi длЯ кнЯзЯ i сам же з
новгородцЯми вночi порубав їх i мав нахабство прийти до џрослава з гострою
сокирою, заткнутою за поЯс, i повiдати, що вони не допустЯть втечi
‚еликого кнЯзЯ Љиївського, а ще раз стануть за нього, щоб повернути йому
стiл київський.
Ћбраза була тЯжка, але џрослав не мав вибору i мусив стерпiти й
промовчати. Ќовгородцi стали негайно збирати нове вiйсько i грошi длЯ
наймиту варЯгiв i дружини, а збирали от мужа по чотири куни, а вiд старост
по десЯть гривен, а вiд боЯр по вiсiмнадцЯть гривен, знову просили …ймунда
з дружиною, бо той недалеко й зайшов, вiдсиджувавсЯ там часом у Џолоцьку,
в племiнника џрославового ЃрЯчислава. ЉнЯзь пристав на усi умови варЯгiв,
йшлосЯ тепер про головнiше, ни першому сину хотiв вiн ударити в Љиєвi на
‘вЯтополка, що6 тоди, доходили чутки, зустрiли киЯни, мабуть,
остерiгаючись печенiгiв, Якi обложили мiсто, з розчиненими брамами, а
старий Ђнастас ЉорсунЯнин вивiв усiх попiв навстрiч новому кнЯзевi н
вiдправив урочистий молебень, подарував Ѓолеславовi польському найбiльшi
свЯтощi церкви Ѓогородицi - мощi свЯтого папи римського Љлемента. Ѓолеслав
же, забувши про свою шлюбну жону Ћду, безсоромно поклав собi на ложе
Џредсла-ву, захопив у полон кнЯгиню Iрину, що саме була при надiї, взЯв i
сiмейство ‚олодимирове; розповiдали, що вдарив польський кнЯзь мечем об
київськi ворота, й пощербив меча, i хваливсЯ, що буде тепер той меч длЯ
всiх польських владцiв такою самою цiннiстю, Як свЯщенний спис германських
iмператорiв або вiнець iмператорiв ромейських. ‡ великими дарами вiдправив
Ѓолеслав абата ’унi до германського iмператора ѓенрiха, звелiвши у
вишуканих висловах подЯкувати йому за пiдтримку i запевнити в щирiй
приЯзнi. ‚зЯттЯ Љиєва надало польському кнЯзевi такої впевненостi в своєму
могуттi, що просто з руського стольного града спорЯдив вiн велике
посольство до ромейського iмператора ‚асилiЯ, закликаючи вiзантiйцiв до
вiрностi й приЯзнi, Якщо не хочуть вони в його, тобто Ѓолеслава, особi
мати послiдовного i незламного ворога, в чому свiдком i посередником хай
виступить мiж ними сам всемогутнiй бог, Який укаже ласкаво, що йому до
вподоби, а земним владикам на користь.
Є в чоловiковi багато незбагненного длЯ нього самого: џрослав здавна
був привчений до думки, що все таємниче й високе належало боговi, зате
людЯм судивсЯ здоровий глузд. Ђле ось вiйна, вбивства, брат iде на брата,
голод, неправда, пiдступнiсть - хiба це не поразки здорового глузду, хiба
це Якось в'ЯжетьсЯ з ним? џк цьому зарадити? —им перемогти? „е порЯтунок?
Ќе помагало нiщо: нi молитви, нi благочестивi бесiди, нi книги, нi
навiть збадьорливi звiстки про успiшнi готуваннЯ до нового походу проти
‘вЯтополка. џрослав нiби здерев'Янiв тiлом i душею, перед його очима й
досi стоЯв той липневий день на Ѓузi, ганебна втеча по зеленiй луцi,
безконечнi шуганнЯ покалiченою ногою в бакаї й скiпцi, потiм хеканнЯ
‘итникове, стогнаннЯ його, потiм гарЯче, спливаюче потом ‘итникове тiло
позаду на конi, гиканнЯ конЯчої селезiнки, м'Яке чалапканнЯ копит, дедалi
повiльнiше й повiльнiше, очiкуваннЯ погонi i тодi, на конi й на лодьї,
навiть тут, у Ќовгородi, теж очiкуваннЯ. —ого? Џогонi чи посольства? Ђле
Ѓолеслав, розсiвшись у Љиєвi, спорЯджав послiв до всемогутнiх iмператорiв
- що йому Якийсь там розбиток? ‘вЯтополк же коли й має намiр прибрати
свого найнебезпечнiшого супротивника, то зробить це потаємно й зненацька.
Љому вiрити? џрослав не вiрив тепер навiть ЉоснЯтиновi. —ому той порубав
лодьї?
Џовiрив у ‘итника. —оловiк, Який наражавсЯ на смерть заради кнЯзЯ, не
може зрадити. Љлав ‘итника спати в передпокої, що вiв до кнЯжої ложницi.
‡велiв, щоб той супроводжував кнЯзЯ скрiзь по Ќовгороду: i до церкви, i на
вимоли, i до дулотникiв, i до зброЯрiв. ‘ам навчав новоспеченого боЯрина,
(Який ще й маєтностЯми не володiв - жили сподiваннЯми на переможне
поверненнЯ до Љиєва) володiти мечем i списом, заповiв тому осЯгнути ще й
грамоту, бо на кнЯжiй службi чоловiк повинен усього вмiти, поїхав з
‘итником до заснованої ним ще за кнЯзюваннЯ в Ќовгородi научальнi, де
кiльканадцЯтеро дiтей боЯрських i купецьких, сидЯчи на дерев'Яних лавах,
вийздрЯпували на шматочках берести костЯними писалами незграбнi буквицi i
повторювали слiдом за худим чорноризцем першi життєвi iстини:
- Љурка розгрiбає смiттЯ й вибирає з нього зерно.
- Љiт очищає дiм вiд мишей.
- Љiнь, Який має гриву, возить нас.
- ‘тиснута рука називаєтьсЯ кулаком, розiгнута рука нази ваєтьсЯ
долонею.
- —оловiк буває спершу немовлЯм, дитиною, потiм отроком, юнаком,
дорослим мужем, потiм старим.
‘итник аж нестЯмивсЯ вiд подиву й обуреннЯ, почувши отi p дитЯчi
виспiвуваннЯ.
- I хто ж годує того попар-спитав џрослава.-Ќевже ти, кнЯзю?
- ™е й окрему плату видаю йому за навчительство, - поважно вiдмовив
кнЯзь.
- ’а що ж то за наука? •то цього не знає? Љiт ловить мишей!
- Ђ спробуй-но ти сказати щось так складно, - всмiхнувсЯ џрослав.
- Ќу... - ‘итник затнувсЯ. - Ќу що тобi сказати, кнЯзю?
- Ђ ось так, Як дiти. ‘кажiмо: вогонь свiтить, палить i перетворює на
попiл усе, що в нього покладуть.
‘итник наморщив лоба, пiтнiв густо й щедро, але не мiг здобутисЯ на
жодне слово.
- „ивно, - пробурмотiв, - наче вiтром вивiЯло все з голови... Ќаслано,
мабуть, на мене. ’о не пiп, а волхв, видно... ‚ мене вiдразу пiдозра на
нього...
- Ђ що скажеш про кнЯзЯ ЉоснЯтина?
-_ џкий вiн кнЯзь? ’и - кнЯзь. Ђ бiльше нiкого не може бути. ’о вiн i
випихає тебе мерщiй до Љиєва, щоб самому тут зостатисЯ. Ђ ти не вiр йому,
кнЯже. Ќiкому не вiр. Ћсь дивисЯ на мене: Я нiколи нiкому...
- ’реба завжди мати вiрних людей, - сказав џрослав, а сам подумав: "„е
ж вони, твої вiрнi? —и, може, ЉоснЯтин, Який зганьбив тебе, вночi рубаючи
з своїми новгородцЯми лодьї? Ћсь три лiта минуло, Як вирушив ти на
здобуттЯ київського .у столу, а нiкого коло тебе не зосталосЯ - однi
вбитi, другi загинули безслiдно десь, третi зрадили, втекли,
вiдступилисЯ..."
Ћтодi, нарештi, вiдваживсЯ згадати длЯ себе минуле, спробував ожити
душею, взЯв длЯ охорони невеличку дружину з варЯгiв, узЯв ‘итника, i
прикриваючись вiдмовкою, що бажає трохи одiтхнута на ловах, подавсЯ за
лiси до уйцi. ™о там з нею? џка вона стала?
I не впiзнав двору на ‡адаллi. Ќовий дубовий гострокiл охоплював тепер
удесЯтеро бiльшу дiльницю лiсу, оточував стару садибу, на новому дворищi
виросли Якiсь будiвлi, не-докiнчена тодi церква вже давно, видно, була
добудована, а далi вiд неї стоЯла церква ще одна, велика, простора. —и це
все уйцЯ?
‘итник загрюкав у дерев'Яну ‘раму з дубових колод, збоку прочинилосЯ
вiконечко, визирнуло, Як i колись, жiноче обличчЯ, мовчки глЯнуло на
їздцiв, сховалосЯ, не мовлЯчи й слова, ‘итник вилаЯвсЯ:
- ‘тара дурепо, не бачиш: кнЯзь!
Їм не вiдчинЯли довго-довго, вже џрослав подумав, що повторитьсЯ те
саме, що й три лiта тому, коли уйцЯ, ображена, видно, за його зашлгобини
з Iигiгердою, не пустила до себе, i вiн так i поїхав, не побачивши її,
поїхав на звитЯгу й славу, а може, й на смерть i ганьбу, але їй було
однаково. ‚сiм однаково, нiкому немає дiла до нього, кнЯзiвство осамотнює
людину безмiрно, оточують тебе тiльки вороги, чим бiльше в тебе звитЯг,
тим бiльше ворогiв, чим вище станеш, тим бiльша заздрiсть оточує тебе,
може, заздрощi вбивають великих людей навiть частiше, нiж вiйни. ‚же хотiв
сказати ‘итниковi: "Ћх, правду мовив, нiкому не слiд вiрити", але знов
одчинилосЯ вiконце, визирнуло те саме байдуже обличчЯ, сказало тьмЯно:
- ЉнЯзевi можна, а бiльш нiкому. I загримотiли засуви.
- ’ю, дурна баба! - гукнув ‘итник. - ’ак ото Я й вiдпустив би кнЯзЯ
самого!
- Џоїдеш зi мною, - звелiв йому кнЯзь, а варЯгам сказав розташуватисЯ
попiд деревами.
‚орота вiдчинили двi досить молодi жiнки, але обидвi... в чернечiм
убраннi.
- –е що? - здивувавсЯ кнЯзь. - •то ви?
- Ћбитель божа, - сказала та, що з тьмЯним голосом.
- ’ю, - засмiЯвсЯ ‘итник, - баби вже в попи полiзли. ’а ще молоденькi!
‚iн нахиливсЯ, щоб ущипнути поближчу за щоку, але черницЯ повагом
вiдтрутила його руку.
- Њонастир? - џрослав роздивлЯвсЯ навкруги. ѓороди, латочка озимини,
Якiсь постатi в чорному вештаютьсЯ коло хлiвiв i корiвникiв, гребутьсЯ
кури коло купи гною. Ћт тобi й маєш: "Љурка розгрiбає смiттЯ й вибирає з
нього зерно".
- џк же зветьсЯ монастир? - спитав.
- уйський.
’о вже було трохи легше. ™е одна витiвка баламутної уйцi. •ай буде.
Џерша жiноча обитель на ђусi. Џiд кнЯжою рукою. •ай.
- ’о ведiть мене до уйцi, - наказав цiлком упевнено
- IгуменЯ ЊарiЯ на молитвi, - мав у вiдповiдь.
- ™о? уйцЯ - iгуменЯ? ЊарiЯ?
—ерницЯ мовчки пiшла поперед конЯ кнЯзевого. „руга зачинЯла браму.
‘итник, Якому џрослав нiчого не казав, куди їдуть i до кого, з
цiкавiстю зирив довкола, бурмотiв:
- Ќу ж, бабота! Ћх же ж i вони!
ЉнЯзь полишив його на дворi бiльшiм, сам поїхав до малої церкви,
ставленої ще за нього, доїхав до самої папертi, там злiз з конЯ, прив'Язав
його до берези, покульгав обережно по схiдцЯх, намагаючись не дуже
виказувати свою покалiченiсть. –ерква гола зсередини, жодної iкони,
жодного малюваннЯ, тiльки три свiчки горЯть у глибинi, а перед ними -
темна постать на колiнах, незрушима, закам'Янiла. џрослав тихо пiдiйшов,
став на колiна порЯд з постаттю, осiнив себе широким хрестом, тодi лиш
глЯнув на сусiдку, i вона не втрималасЯ, глЯнула на нього. I вiн i
впiзнав, i не впiзнав свою давню уйцю; благочестЯ задомовилосЯ а її очах
i устах, всЯ закрита була чорним, тiльки бiлiла нiжно щока, обернута до
кнЯзЯ, i линув од неї той самий запах, що й тодi в лiсi, свiжий, про-'
низливий запах молодостi.
- уйцю, - прошепотiв џрослав, мовби боЯвсЯ сполохати богiв i їхнiх
ангелiв. - уйцюi
- —ого приїхав? - так само тихо спитала вона.
- „о тебе.
- Џiзно.
- Ќiколи не пiзно до тебе.
- ЋбрекласЯ Я свЯтому боговi.
- Ђ Я?
- Џокинув мене. ‡абув.
- Ќiколи не забував.
- ’епер пiзно.
- уйцю!
- ’епер Я ЊарiЯ.
- Њарiє-уйцю...
- Ќе гнiви бога...
- ’о помолiмось та пiдемо звiдси...
- Људи?
- „о тебе.
- ’ам тепер сестри.
- Ќу, то в лiси...
- Ђ там грiх...
- џ нещасний, - сказав вiн жалiбно.
- ‡наю. Њолись.
- ’и ж не вiрила .моєму боговi.
- Ђ кому вiрити? Ќема вибору.
‚она стала не тiльки твердою, а й мудрою за цi роки. Ђ може, й тодi
була такою? Љоли не хотiла мiнЯти своєї волi, коли рваласЯ й до нього
водночас, коли пускала й не пускала до себе!
- ’о зоставиш мене? - прошепотiв гарЯче.
- Њолись.
‚iн подумав, що пришле сюди з Љиєва умiльцiв длЯ здобленнЯ церкви. ™об
заграло тут усе барвами такими, Як сЯЯли в нього перед очима, коли побачив
уйцю. Џришле, Якщо дiйде до Љиєва. Ђ дорога ж далека. I тЯжка. џк тЯжко
чоловiковi на свiтi. ‹ише кохана жiнка може iнодi полегшити його ношу.
- уйцю, - несамовито прошепотiв вiн, - Я поцiлую тебе! ‡амiсть iкони!
џк Ѓогородицю!
I не дав їй заперечити, швидко похиливсЯ на неї, доторкнувсЯ губами до
щоки нiжної, в пахощах молодостi.
‹ишивсЯ в монастирi на нiч, вранцi ЊарiЯ-уйцЯ випровадила його i
суворо заказала вiдвiдин обителi, поки й сидiтиме в Ќовгородi.
- Џриїду до тебе з самого Љиева! - палко пообiцЯв џрослав.
- Ќащо балакати пусте, - сказала вона болiсно, бо вже знала натуру
кнЯзеву, знала, що забуде її, Як тiльки сЯде знов на київськiм столi й
обступлЯть його високi державнi турботи.
- Џриїду! - кнЯзь перехрестивсЯ.- Ћсь побачиш:
- Ѓог усе бачить.- уйцЯ ставала неприступною iгуменею Њарiєю.
Џоблагословила кнЯзЯ i його спiтнiлого боЯрина, ЯкЯгй, здаєтьсЯ, так i не
оговтавсЯ в цьому бабському царствi, не стала ждати, поки вони виїдуть за
першу загорожу навiть, пiшла до своїх покоїв.
- ’верда жона, - зiтхнув ‘итник, - пробував Я тут дещо вивiдати - нiхто
нiчого!
- •то тебе просив вивiдництвуватиi - гримнув на нього џрослав.
- ‚ звичку вже заходить, - сьорбнув нiздрЯми прохолодного лiсового
повiтрЯ ‘итник, - длЯ обезпеки мого кнЯзЯ свiтлого стараюсЯ!
- Њеди ситити розучишсЯ.
- ™о меди! Ѓуде кнЯзь - будуть i пива, й меди, а не буде - то й нащо
воно все?
-‹юблю тебе, ‘итнику, - розчулено мовив џрослав, - не стрiчав ще таких
людей, хоч i бачив усЯких.
‘итник вдоволено мовчав. ђЯсно пiтнiв, зiтхав, здавалосЯ йому, що в
черевi в нього щось аж погикує, мов селезiнка й конЯ на повнiм скаку. Ћх i
розпочав бiг, добрий розгiн взЯв, тiльки не будь спотикливий, ‘итнику,
тiльки не будь!
...‡ настаннЯм морозiв повiв џрослав зiбране вiйсько й принЯту на
службу варЯзьку дружину …ймундову на Љиїв, без герешкод дiйшов до самого
стольного города, вiтали його подсюди так само, Як тодi, коли йшов на стiл
уперше; ‘вЯтополк, видно, попри всi метаннЯ й хитруваннЯ, не знайшов собi
пiдпори в киЯн, обiдраних дощенту тестем його Ѓолеславом; лЯкаючись гнiву
горожан i џрославової помсти, вночi, покичиувши свою жону ђегелiнду i все
майно, втiк у степи й подавiмсЯ знов - у, котрий раз! - до печенiгiв, до
цих дивних степових людей, Якi не пам'Ятали нi кривд, завдаваних їм
‘вЯтовi. ‘вЯтополком i Ѓолеславом, нi пiдступiв, нi обманiв i знов ще раз.
ЏрийнЯли окаЯнного кнЯзЯ, а потiм улiтку ще раз пiшли, за намовою, на
Љиїв, вибравши той путь, що радив вiн вперед смертю кнЯзЯ ‚олодимира; i
џрослав зустрiв їх на Ђльци, де ждав колись їхнiх орд молодий Ѓорис, i
була страшна битва трьома наворотами, але не буде тут мови про битву, а й
тiльки про її владу над людськими душами - печенiги не витримали,
розбiглисЯ по степах, а ‘вЯтополк, зiбравши з недобиткiв сЯку-таку
дружиноньку, вдаривсЯ в захiднi землi, слушно мiрковуючи, що, допоки
стоїть Љиїв, за нього можна змагатисЯ, бо ж Љиїв вартий i змаганнЯ та й
самої смертi навiть.
“ Љиєвi в кнЯжих палатахсидiла ‘вЯтополкова жона ђегелiнда, братова i
ворогинЯ водночас. џрослав ще не бачив u нiколи, уЯвлЯв чомусь злою й
ненависною, а вийшло - помиливсЯ. ђегелiнда, ще зовсiм юна, висока, мiцна,
батькiвської, мабуть, породи, .ввiйшла до гридницi, де ждав її кнЯзь,
смiЯласЯ з усього: з свого мужа, що бiгає, мов заєць, з себе самої, з.
батька свого, Який намагаєтьсЯ в хитрощах перевершити весь свiт, навiть з
џрослава за його хмурiсть i тугу в очах.
- ‘умний, бо моЯ жона i всЯ родина - в руках у твого отцЯ, в полонi, -
сказав їй џрослав.
- ‚имiнЯй їх за мене, - засмiЯласЯ ђегелiнда. - ’и ж одна, а їх - он
скiльки. ЃоЯр моїх також завiв у Џольщу кнЯзь Ѓолеслав.
- Ќу, то хоч жону свою - за мене.
Џотiм справдi прислав Ѓолеслав свого єпископа з жаданнЯм розмiнЯти на
Ѓузi доньку на кнЯгиню џрославову i затЯто вiдстоював свЯтий отець волю
свого володарЯ, домагаючись ще й довикупу за кнЯгиню, бо та вже була не
сама, а з набутком: народила сина початком сього року. Њав торгуватисЯ
кнЯзь i жону, i за сина, Якого не бачив i не знав навiть про його
народини. —и хоч хрещений? Ђле ж без отцЯ Як можна? Џокликав ‘итника,
сказав збиратисЯ в дорогу.
Ђ торгуваннЯ тривало й далi. ‚игнав господь з храму свого ’Ћржникiв, то
вони, виходить, засiли на кнЯзiвських столах, чи що?
Џрийшов …ймунд, став намовлЯти џрослава, щоб спорЯдив його з вiдданими
людьми в погоню за ‘вЯтополком.
- Ћднаково, кнЯзю, поки живий твiй брат, не матимеш спокою,вiдвертаючи
свої розбiганi очкська, мовив варЯг.
- Ќе зови його братом. ЃратовбивцЯ.
- Ђ хто вбиває, той i сам годеи смертi.
- Ќе стану вбивцею.
- Ќа це є люди, - посмiхнувсЯ …ймунд, - кнЯже дiло - платити.
- Iди геть,хмуро сказав џрослав, - очi б мої тебе не бачили.
…ймунд сховав посмiшку в бородi, вийшов з кнЯжих сiней. Ђ вночi взЯв з
собою десЯтеро кiнних варЯгiв та ще конЯ в запас, вирушив з Љиєва'на
захiд.
‘итник найбiльше боЯвсЯ, щоб його не обдурили. Џiдсунуть Якусь бабу,
назвавши її кнЯгинею, а Як розбереш, коли зроду не бачив Iрини
џросдавової? Ђ ще ж цей Ѓоаеслав - од нього сподiвавсЯ всього. ’ому довго
метикував боЯрин, .кого взЯти з собою, i надумавсЯ запросити врезвутера
Ѓерестiвсььої церкви ‹аривона. —оловiк бувалий, набожний, кнЯже сiмейство
знає вельми добре, докластисЯ на нього можна, хоч у сьому свiтi, взагалi
кажучи, важко покладатисЯ на будь-кого. „о Ѓугу з того боку пiд'їхали
першими польськi посланцi з руською кнЯгинею. ‘итник не квапивсЯ, бо могли
ще й не приїхати, а вiн би стоЯв над рiчкою мов телепень. ’ак само не
поспiшав вiн з своїм посланцем i таки дiждавсЯ, їхнього довноважно-го на
перемови. ‚становлено було, що з кожного боку попередньо мають упевнитисЯ,
чи то справдi кнЯгинЯ Iрина, а чи тут донька Ѓолеславова. ЉаЯм й це
зроблено i презвутер ‹аривон повернувсЯ з того берега i, кладучи хрест на
себе, при-сЯгнувсЯ перед ‘итником, що пiдмiни немає, боЯрин далi став
морочити голову супротивним посланцЯм, домагаючись, щоб розмiн вiдбувсЯ на
серединi рiчки в той. спосiб, що два човни з високими кнЯгинЯми
зблЯзЯтьсЯ, гребцi притримають човни вкупi, а кЯЯгинi перейдуть кожна до
своїх, по змозi водночас, хоч бажано, щоб кнЯгинЯ Iрина перейшла першою,
бо ж вона з дитЯм, та и землЯ ђуська бiльша эа Џольську, а сказано ж: хто
впокорюєтьсЯ перед вищим, той побiльшує свою хвалу, i добротою промiнитьсЯ
його лице.
‚се це розповiдав згодом ‘итник самому внЯзеаi џрославу, i лице йому
промiнилосЯ не так добротою, Як прозорими краплинами поту вдоволеннЯ й
пихи за добре виконане ведiннЯ.
- •отiли вони мене обдурити, та не внишло!
Ѓолеслав, однак, обдурив не ‘итника, що. було б занадто дрiб'Язковим
длЯ такого великого к славного чоловiка, - вiн обдурив навiть iсторiю. ‚iд
своєї третьої жони …мнiльди мав вiн синiв Њiшка, Якни згодом успадкував
престол (на жаль, нiчого бiльше, бо не прозвали його ‚еликим, Як
Ѓолеслава, а - ѓнусним) i Ћтгона, а також двох доньок, одна з Яких.
народиласЯ її_ значними тiлесними вадами i, власне, лишиласЯ б у довiчному
дiвуваннi, аби не мала високого походженнЯ, друга ж була ђегелiнда. Џершу
доньку Ѓолеслав видав за нiмецького маркграфа ѓермана, володiннЯ Якого
граничили з польськими землЯми i Якому, отже, доводилосЯ запобiгати перед
таким могутнiм владцею, Як Ѓолеслав. ‚ свою чергу ѓерман эавжди ставав за
свого тесгЯ перед германським iмператором, хоч i докорЯв iнодi Ѓолеславовi
за його калiкувату донечку. Ђле польський кнЯзь добре вiдав, що роздiлив
своїх дочок саме так, Як треба: гiршу - длЯ графа, бо що й таке маленький
граф помiж двома землЯми? Ђ лiпшу - длЯ кнЯзЯ Љиївського, Який перевищує
всiх i славою, i багатством, i потужнiстю. ’а коли з ‘вЯтополком нiчого не
вийшло i ђегелiнда повернуласЯ до батька з порожнiми руками, хитрий
Ѓолеслав запропонував графовi ѓерману одправити свою калiчку в монастир, а
пошлюбити її сестру. –е влаштовувало всiх, крiм тої, що мала йти в
монастир, але вона до уваги не браласЯ. ђегелiнда ж стала графинею, i коли
пiзнiше в Ќаумбурзi споруджувано собор, то на порталi висiчено порЯд з
постаттю графа ѓермана також постать ђегелiнди. ѓраф ѓерман стоїть
задумливий i трохи сумний. ђегелiнда й у каменi позосталасЯ сама собою: з
жiночим недбальством притримує на собi шати i смiєтьсЯ лукаво i
заохотливо. ’ак її й прозвано ђозсмiЯна ЏолЯчка. Ѓолеслав же розпустив
чутку, що мав дочок аж трьох, що ђегелiнда - це друга, а лиш третЯ була за
‘вЯто-.полком; нiхто не мiг розiбратисЯ, в крутiйствi польського владцi,
навiть єпископ з Њерзебурга ’iтмар, Який став учасником походу на Љиїв i
однотовував кожний вичии Ѓолеславiв, а перед тим описав життЯ польського
кнЯзЯ, почавши, здаєтьсЯ, ще до пострЯжин, i той нiчого не мiг збагнути в
заплутаностi таємничого родившого життЯ Ѓолеслава i не наваживсЯ подати
iмен дочок.
џсна рiч, нi ‘итник, нi сам џрослав не могли цього знати - бо а звiдки?
Ђ там погодЯ пiзньою нiччю прискакали до Љиєва варЯги з …ймуЯдом, i той
пiшов просто до кнЯжих покоїв, попросивсЯ до џрослава, вiдiрвав його вiд
читаннЯ свЯщенної книги грецької, поклав до нiг кнЯзевих так, щоб падало
свiтло вiд свiчки, щось темне, кругле, страшне.
- —и впiзнаєш, кнЯзю?
џрослав здригнувсЯ. Ќа нього дивилисЯ мертвi окаЯннi очi ‘вЯтополковi.
- ‚еликий подвиг хоробростi звершили ми, - гордо мовив …ймунд. - ‡велиш
поховати брата з почестЯми?
- Џодбай сам. Ђ Я молитимусь, - вiдповiв џрослав i вiдвернувсЯ.
…ймунд мiг би похвалитисЯ. ’о була неабиЯка виправа. „оспiли до табору
‘вЯтополкового аж коло Љарпат. ‚ старому дубовому лiсi, прозорому й
збадьорливому. ђозкiшний чотирЯпiлковий намет кнЯзiв, з високим
‘вЯтополковим стЯгом угорi (на бiлому полi два схрещенi золотi списи),
стоЯв пiд розложистим дубом. ’акi дуби посвЯчувалисЯ колись богам, а цього
…ймунд посвЯтив смертi, його люди, перебранi в таку саму одiж, Як i в
‘вЯтополкового супроводу, не ховаючись, нагнули дубове гiллЯ над кнЯзевим
наметом, прив'Язали мiцною вiрьовкою верх намету i стЯг, мовби длЯ покрепи
вiд бурi або вихору. Љоли ввечерi кнЯзь став трапезувати, …ймунд
перевдЯгсЯ жебраком, начепив цапину бороду, обiйшов табiр, просЯчи
мило-стилю i видивлЯючись де що. Ђ вночi, коли всi поснули, …ймунд з двома
варЯгами пiдкралисЯ до намету, перерубали вiрьовку, дерево розпростало
свої вiти, пiдсмикнуло весь намет одразу високо вгору, свiчi всерединi
погасли, варЯги кинулисЯ в пiтьму просто до кнЯжого ложа, стали наносити
удари. наослiп, але влучно й безжально. Џотiм з головою вбитого кинулисЯ
до втечi.
‚се це мiг би розповiсти …ймунд кнЯзевi. Ђле нащо? ‘кальди, складуть
про це сагу i спiватимуть її довго й повсюди, i прославитьсЯ …ймунд ще
бiльше, нiж досi, вiд кнЯзЯ ж йому потрiбне золото, i вiн його матиме.
„ивно влаштоване кнЯже вухо: воно чує тiльки те, що. хочетьсЯ чути
кнЯзевi. ‚же й до цього серед люду йшов поголос про невинно вбитих юних
кнЯзiв Ѓориса й ѓлiба, але тiльки тепер, по смертi свого найзагрозливiщого
суперника ‘вЯтополка. ‘тало вiдомо џрославу про чудеса у ‚ишгородi, де був
похований Ѓорис, i про знайденнЯ тiла ѓлiбового на рiчцi ‘мЯдинi. Ћбпалило
вогнем палючим ногу варЯговi, коли той наступив на могилу кнЯзЯ Ѓориса, ще
одному варЯговi иокор-чило руки, бо хотiв обiпертисЯ об хрест на Ѓорисовiй
могилi, потiм з нiчого спалахнув верх ‚ишгородської церкви свЯтого
‚асилiЯ, i церква згорiла дощенту, але все її майно уцiлiло неторкане.
’iло ж ѓлiбове, що лежало чотири роки непоховане, кинуте на розтерзаннЯ
воронню, збереглосЯ нетлiнно, i вночi над ним ЯвлЯвсЯ стовп вогненний,
мовби свiча палаюча, i спiв ангельський чувсЯ всiм, хто йшов мимо, i
пастухам, i ловчим людЯм...
‡вичайно ж, убивцЯ братiв був ‘вЯтополк, цей окаЯнний кнЯзь, що заради
власного добра готов був запродати рiдну землю чужинцЯм.; однак чудеснi
знаки з могил невинно замордованих кнЯзiв уперто пов'ЯзувалисЯ з варЯгами,
вiдомо ж було всiм, :що варЯги крутилисЯ тiльки в службi џрославовiй, тому
й намiривсЯ вiн одiслати всi їхнi дружини з Љиєва, а потiм прикликав
презвутера ‹аривона, Який замiнював поки що єпископа, бо Ђнастас
ЉорсунЯнин утiк з_ Ѓолеславом до Џольщi та вже там i помер од глибоких
старощiв, i повiдав про братiв своїх мученикiв. Џеренесено було з ‘мЯдинi
тiло ѓлiбове й поховане коло Ѓориса. Џотiм ‹аривон зiбрав увесь клiр
Љиївський i всiх попiв, хресним ходом повiв їх на ‚ишгород; џрослав теж
iшов з ними, вiдмовивсЯ вiд конЯ, всю цю далеку й їку путь витерпiв, попри
свою скалiчену ногу, i пiслЯ молiннЯ над невинно убiєнними заклав кнЯзь
дубову клiть на iсцi згорiлої церкви свЯтого ‚асилiЯ а тим, щоб спорудити
тут храм на честь Ѓориса й ѓлiба.
а в Љиєвi все вiдбудовувалосЯ пiслЯ пожогу, Який лютував "’ут при
Ѓолеславi й ‘вЯтополку, не встигав одновлювати церков џрослав, палав Љиїв
пiд час нападу печенiгiв, тiльки настигли трохи поправити церкви, Як знов
прийшов Ѓолеслав, внов напустив печенiгiв на стольний город, поплюндрував
церкву Ѓогородицi кам'Яну, погорiли всi дерев'Янi храми, поруйновано
церкви i тереми навiть; тепер џрослав звелiв лагодити без поквапу, бо вже
впевнений був у довговiчностi свого кнЯ-юваннЯ, сам же намiривсЯ пiти з
жоною до Ќовгорода, щоб ам у соборi свЯтої ‘офiї охрестити свого первенцЯ,
назвати його на честь отцЯ свого ‚олодимиром i проголосити майбутнiм
кнЯзем Ќовгородським, бо рiд џрославiв мав тепер укорiвитисЯ по всiх
руських землЯх. „обре вiдав џрослав, Якого ‡авдасть удару ЉоснЯтиновi. Ђле
що мав дiЯти? ’Яжкi лiта незмiренної боротьби навчили його не нехтувати
спадщиниою мудрiстю. „едалi частiше згадував кнЯзЯ ‚олодимира, розу-ї мiв:
треба робити все, Як було. Ќiчого не порушувати, бо тодi завалитьсЯ все.
„ержава тримаєтьсЯ усталеним ладом. ђоздавав кнЯзь ‚олодимир землi своїм
синам - роздавай i ти. —ужого не допускай. ‘ьогоднi вiн порубає твої
лодьї, Як тодi ЉоснЯтин, а завтра намiритьсЯ зрубати й твою голову.
ЉнЯгинi сподобавсЯ намiр џрославiв. ‚она приїхала вiд Ѓолеслава зовсiм
невпiзнанною. Њ'Яка, лагiдна, добра, закохана в кнЯзЯ.
- ’и повинна родити менi дiтей щороку,- зрадiло сказав џрослав, - тобi
це личить, вiд цього ти стаєш мовби свЯтою.
- Ћднаково на всi руськi городи синiв не народиш,- засмiЯласЯ
Iрина,надто багато в тебе городiв.
- Ѓуде ще бiльше, - гордо пообiцЯв џрослав. ‡а варЯгiв у них виникла
сутичка. Iрина вимагала лишити в служiннi бодай невелику дружину, џрослав
напосiвсЯ вiдiслати геть усiх.
- ’реба буде - прикличемо,- сказав твердо. ’одi кнЯгинЯ виставила свою
вимогу. Њовчала з часу приїзду.до Љиєва, але тепер нарештi не стерпiла.
- џкщо ж так, - сказала з холоднiстю, знайомою џрославовi з перших днiв
їхнiх новгородських,- тодi вислухай i мене.
- Њов,џрослав гадав, що йдетьсЯ про Якусь жiночу забаганку i вже
готовий був виконати вiдразу, але почув зовсiм несподiване.
- Ќе хочу бiльше бачити твого боЯрина на кнЯжiм дворi.
- џкого боЯрина? - здивувавсЯ кнЯзь.
- –ього... мокрого, що завжди гидко пiтнiє...
- ‘итника?
- Ќе знаю, Як зоветьсЯ, й не хочу вiдати.
- ’а чим вiн тобi?
- ‘трашний чоловiк.
- ‚iн врЯтував менi життЯ, - сказав кнЯзь.
- Ќе хочу, щоб вiн був тут.
- Ђле ж це єдиний вiрний менi чоловiк.
- ‚ тебе е жона.
- Ќе можу вволити твою волю, - твердо мовив џрослав, - ти жона моЯ
кохана, але справи державнi стоЯть понад усе. Ќе ми покеровуемо справами,
а вони - нами. Ђле обiцЯю тобi, що не побачиш ти бiльше боЯрина ‘итника
перед свої очi.
- ’о вже лiпше, - зiгхнула Iрина, - чого не бачиш, те длЯ тебе не
iснує.
‚она не змiнила холодного свого тону, i џрослав уперше, здаєтьсЯ,
збагнув, Якою жорстокою може бути жiнка, а ще подумав, що, може, й лiпше
навчитисЯ жорстокостi вiд жiнки.
‚ночi довго не спав, читав, ходив по горницi, потiм звелiв покликати
‘итника, той прийшов сонний, закучманий, чухав собi груди пiд сорочкою,
дивувавсЯ;
- ™ось сталосЯ, кнЯзю? Ќевже проспав?
- Ќiчого не сталосЯ. ‚iд сьогоднi знай: приходитимеш до мене тiльки
вночi в справах. ™об тебе на кнЯжiм дворi нiхто не бачне за денного
свiтла. ‡багнув?
- ’ак, кнЯзю.
- Iди спи.
- џкий же тепер сон? ’ривога не дасть спати. ™ось, певно, скоїлосЯ, а
тiльки ти не кажеш рабовi своєму, кнЯзю.
- ‘казано ж: нiчого. “мовитисЯ з тобою хотiв. ‰демо в Ќовгород. ’и щоб
був коло мене i щоб тебе не було. џк дух свЯтий. ‡багнув?
- Ђга, так.
- Iди.
‘итник нахиливсЯ, поцiлував кнЯзевi руку, вiйнув на џрослава гарЯчим
духом спiтаiлого тiла. џрослав стерпiв. ‚се маєш терпiти в iм'Я справ
державних. Ќе ти - ними, а вони - тобою.
Ђ потiм сЯЯли свiчi в новгородськiм храмi ‘офiї, сизо возно-сивсЯ дим з
кадил над џрославом, над його жоною i над си-ном-лервенцем ‚олодимиром,
новим кнЯзем Ќовгородським, гримiли урочистi слова одЯгненого в золотi
ризи ‹аривона: "•ай продовжить бог твоє життЯ, розширить межi твоєї влади,
прирече на безчестЯ i погибель твоїх недругiв. •ай буде мир твоєму
владичеству, i сонце спокою хай осЯває пiдвладнi тобi землi, i хай будуть
понищенi всi твої вороги, i хай дарує тобi необориму силу рука
‚севишнього, бо ти возлюбив iстинне iм'Я його i пiднЯв руку на його
ворогiв".
-_ —и ж Я тобi ворог, кнЯзю? - допитувавсЯ ЉоснЯтин глибокою нiччю,
коли вже скiнчено пируваннЯ й величаннЯ новонародженого кнЯзЯ
Ќовгородського ‚олодимира. ‡сiрiв на виду, постарiв одразу, зiйшла з нього
вiдразу врода, пропало молодецтво.- •iба ж не Я першою тобi пiдпорою був у
всьому, першою пiдпомогою?
џрослав мовчав. “томивсЯ за день, знав, що доведетьсЯ порозумiтисЯ з
ЉоснЯтином, знав, що доведетьсЯ бути навiть жорстоким, але що ж: бути
володарем м'Яким - рiч шкiдлива, переконавсЯ в цьому вже не раз i не
двiчi. ‘уворий будь, твердий, непоступливий, Як був його батько - кнЯзь
‚олодимир, Як он польський кнЯзь Ѓолеслав, - i тодi досЯгнеш великого i
народ забуде про твою суворiсть i про жорстокiсть не згадає, а_
возвеличить тебе за високi дiла.
- ђодичi ми, - нагадав ЉоснЯтин, - маємо триматисЯ один одного...
- Ќе стоЯли нашi колиски пiд одною покрiвлею, - сказав похмуро
џрослав,- а триматисЯ мушу держави, її велiннЯ виконую, поза нею нема длЯ
мене нiчого вищого. Џерший син перший кнЯзь. ’ак велось вiд батька й
дiда-. ’акий закон.
- •iба ж мало земель? - ЉоснЯтин ще мав надiю вмовити џрослава.
Ћднаково син малий, немовлЯ, не кнЯзювати йому до шiстнадцЯти лiт, хтось
же має сидiти в Ќовгородi.‚сi городи вiльнi. Њаєш тiльки братiв Њстислава,
але ж той далеко, та ‘удислава, а цей сидить тихо у своєму Џсковi.
- Ќовгородська землЯ пiслЯ Љиева - найперша. Ћтець мiй саджав тут синiв
своїх, не вiдступлюсЯ теж од цього.
- ‡абув ти, кнЯзю, про все,- зловiсно мовив ЉоснЯтин,- забув, Як
вiддавав тобi Ќовгород не тiльки добра свої, але й честь, пiдтримуючи твою
синiвську продерзiсть i злочинну непокiрливiсть супроти отцЯ твого.
- ’воЯ намова була, - спокiйно нагадав џрослав. Ђле ЉоснЯтин не слухав.
’iпалисЯ йому губи, Якби мiг, потЯв би кнЯзЯ мечем, певно, все в ньому
двиготiло, все пливло перед очима, металисЯ сюди й туди вогнi свiчок, не
було в них звичної золотистостi - була темна кривавiсть, чорва
задимленiсть, мовби палилисЯ на тому вогнi всi надiї ЉоснЯтиновi.
- ‡абув ти, кнЯзю,- пiднiмаючи голос, уже гримiв ЉоснЯтин, - Як не спав
Я ночей, Як годив тобi, пiдложниць твоїх панькав, землi їм вiддавав
новгородськi споконвiчнi...
- Ќе бреши про пiдложниць, - пiдвищив i собi голос џрослав, - була одна
дiвчина, чесна й чиста, боговi тепер служить, нащо брешеш!
- ‡абув, кнЯзю, й про те, Як побив варЯгiв i новгородцiв, щоб покрити
злочин тЯжкий братовбивства, а люди ж однаково довiдаютьсЯ...
- Џро що мовиш? - џрослав пiдiйшов до ЉоснЯтина, кульгав дужче, нiж
завжди, хиливсЯ мало не до землi у зловiснiй погрозливостi, говорив тихо,
майже пошепки: - Џро Яке братовбивство?
- ѓлiба вбив хто? - хрипко спитав ЉоснЯтин, трохи лЯкаючїсь своєї
вiдвертостi, але вже не маючи куди вiдступати. - Њоже, не знав? Ќе
догадувавсЯ, куди бiгали твої варЯги, твої найближчi охоронцi?
- џкi варЯги? - Ћсь воно, нарештi! ‡ахоплювавсЯ колись цим красанем,
цим чоловiком, Який усе вмiв i все весело, потiм прийшов перший перелЯк
пiслЯ тої ночi, коли вiн порубав лодьї на ‚олховi, але то ще був лЯк
неусвiдомлений, тодi кнЯзь тiльки настороживсЯ, перша тiнь промайнула мiж
ним i ЉоснЯтином i, виходить, немарно. ‘трашний це чоловiк.- ™о каже?
’епер џрослав уже дихав просто в бороду ЉоснЯтину. џкби не кнЯзiвське
достоїнство, може б, учепивсЯ йому в горло, щоб не дати видобутисЯ з нього
бiльше й слову, але водночас i хотiв почути все до кiнцЯ, випити гiрку
чашу до дна, бо ж однаково нiкуди не подiнешсЯ, справи зробленi - вже
зробленi.
- ѓлiба вбили твої варЯги, а ти не перешкодив! - гукнув ЉоснЯтин.
- ’ихо! - засичав џрослав.- ™о варнЯкаєш? Џ'Яний чи бiси в тебе
вселилисЯ? ™о мелеш? —и вiдаєш, на кого намовлЯєш?
- Ќа тебе, - з ненавистю промовив ЉоснЯтин.
- Ќе вiдав Я нiчого. ‚перше вiд тебе...
- Ђй вiдати не треба, догадувавсЯ ж однаково-справдi, малоймовiрним
видавалосЯ, щоб ‘вЯтополк устиг наслати вбивцiв на ѓлiба аж пiд ‘моленськ.
Ђле хто, хто ж тодi думав про це? ‘вЯтополк убив Ѓориса - всi про це
знають, убив ‘вЯтослава —ернiгiвського, а хто пiднЯв руку на одного та
другого брата, той мiг пiднЯти й на всiх. „е Ѓорис, там i ѓлiб. ‚се
покрила загибель ‘вЯтополка окаЯнного.
- –е ти його вбив, - сумнiвiв у џрослава тепер не було, - _убив брата
мого, щоб зв'Язати мене навiки й заплЯмувати...
-- Ђ хоч би й так? - зловтiшне вiдiтхнув ЉоснЯтин. - ЉнЯзiвському слову
вiрити не можна. ‘лiд забезпечитисЯ.
- Џовiриш моєму слову, - думаючи над чимось, здавалосЯ, зовсiм iншим,
повiльно промовив џрослав. - ™е повiриш.
- Џогрожуєш? Џрикличеш .свою гридь, звелиш мене вхопити? - ЉоснЯтин
розпроставсЯ, ставав самим собою, сiрiсть зiходила йому с лицЯ й шиї.
- Џовiриш, - повторив џрослав i одвернувсЯ вiд ЉоснЯтина.- ‰ди гетьi Ќе
волiю бачити тебе тут!
ЉоснЯтин не став ждати перепросин. I так наговорив бiльше нiж треба. Ќе
стримавсЯ. Ђле знав: раз кнЯзь не покликав сторожi, треба чимшвидше
зникати звiдти. Џоза кнЯжим двором небезпека зникне. ’ам великий Ќовгород!
’ам усе в його, ЉоснЯтинових, руках. ™е видно буде! ™е побачимо!
Џозадки висунувсЯ нечутно з горницi, проскочив притьмом Џїдросторi
сiни, задрiботiв по сходах униз, ступаючи на носки, -йоб менше робити
шелесту в нiчнiм теремi. Ђ џрослав лЯснув спроквола в долонi, з внутрiшнiх
покоїв прЯхилиласЯ голова ‘итникова.
- Џодбай, щоб не вийшов посадник за ворота, - спокiйно молвив кнЯзь.
- Ђга, так!..- зрадiло сказав ‘итник, потираючи руки. - —ого ж стоїш?
ђоби, що велЯть.
- Ђ вже, - весело глЯнув на нього боЯрин.
- џк то? •то дозволив?
- ‡догадавсЯ сам.
- Џiдслухував?
- ‘амо почулосЯ.
- ’о все знаєш?
‘итник дививсЯ на кнЯзЯ Ясними собачими очима.
- ’одi так: троє людей на всiй землi знають: Я, ти i ЉоснЯтин.
ЉоснЯтина вже не випустимо. џкщо довiдаєтьсЯ ще бодай :один чоловiк - з
тебе голова полетить. ‡багнув?
‘итник дививсЯ не моргаючи.
- Људи дiнемо посадника? - спитав кнЯзь.
-Ђ в поруб, - весело мовив ‘итник, - на порубах Я знаюсЯ вельми добре.
™е в своїй господi медоварськiй мав.
- ‚ Ќовгородi в порубi його не вдержиш. ‡нають усi, знюхавсЯ тут з
можними, маєтностi його довкола...
- ‡аберемо до Љиєва.
- Ќащо ворог пiд боком?
- ’ак у порубi ж...
- Ќе хочу й такого... Џерепровадь його в землю ђостовську. ’ам є вiрнi
менi люди. Ђ до порубу приставити з мерi або чудi, щоб нiхто не збагнув
мови в'Язненої, щоб слова його летiли надарма.
- Њудро придумав, кнЯзю...
- Ђ вiдправ його ще сьогоднi вночi. - џрослав не дививсЯ бiльше на
‘итника, говорив розмiрене, мовби вичитував з книги.- ‡абити його в
колодку, дати мiцну й вiрнусторожу, заборонити мовити будь-що, а Якщо -
понад сподiваннЯ - колодник стане промовлЯти непристойнi слова, тодi
класти йому в рот клЯп i виймати лиш тодi, коли харч даватиметьсЯ.
ѓодувати ж хлiбом слiзним та водою.
- Ђга, так! - кивав ‘итник, радий першому державному дорученню вiд
кнЯзЯ.
- Iди! - повелiв џрослав.
‘итник щез. ѓостро смердiло його потом у низькiй горницi. ‡давалосЯ:
цiла калюжа того смороду лишиласЯ там, де стоЯв щойно боЯрин, аж џрослав
покульгав туди, щоб упевнитисЯ, що то не так. ‹егко Iринi заЯвлЯти про
свою гидливiсть до ‘итника, а йому? Љожен правитель змушений терпiти
лакиз.
‡наєш, що це пiдла людина. ‡наєш, що пiдлабузник любить не тебе-лиш
себе, лиш свою шкуру. ‡наєш i... нiчого не можеш вдiЯти. Ѓо нема в тебе
по-справжньому близьких людей, лЯкає тебе самотнiсть i порожнеча,
утворювана довкола тебе владою, заклЯте коло самотностi оточує правителЯ,
нiхто не наважуєтьсЯ вступити в нього, тiльки пiдлабузник вповзає туди на
черевi. ‘лизькi черева у пiдлабузникiв, змащенi холодним потом вiчного
лЯку i лоєм пiдлоти.
Ѓув ще пресвiтер ‹аривон. —оловiк вiрний, поштивий, мудрий, але занадто
вiддалений од справ земних, все намагавсЯ просвiтлити ‘вЯтим письмом, а
воно ж не все влЯгалосЯ в те письмо - це вже џрослав тепер бачив досить
виразно. ’а й ще знав: хиливсЯ до нього серцем ‹аривон не за його власнi
заслуги й високi Якостi, а за те, що схаменувсЯ по смертi от-цевiй i
виказує повсЯкдень шануваннЯ кнЯзевi ‚олодимиру, Якого ‹аривон любив
безмiрно, бо покiйний кнЯзь пiднЯв ‹аривона з найнижчого низу, спорЯдив
власним коштом у ромей-ськi землi, навчив усього, поставив у своїй
дворовiй церквi на Ѓерестах - хiба ж мало було, щоб молити довiчно бога за
кнЯзЯ ‚олодимира?
’ак i дiлив свої турботи й дозвiллЯ помiж справами духу з ‹аривоном
спiльно i потаємними справами державними, Якими звiрЯвсЯ лиш з ‘итником. I
‘итник неоцiненну прислугу робив кнЯзевi.
Њалий кнЯзь ‚олодимир занедужав, Iрина побоЯласЯ вирушати з ним у
дорогу до далекого Љиєва, а що џрослав квапивсЯ туди на освЯченнЯ
‚ишгородського храму, ставленого в пам'Ять убiєнним безвинно Ѓорисовi й
ѓлiбу, то вирiшено було, що кнЯгинЯ позостанетьсЯ на довший час у
Ќовгородi, аж поки кнЯзь прийде за нею знов. “ Ќовгородi ‘итник не мовив
нiчого, а в Љиєвi, в одну з нiчних сходок своїх з кнЯзем, сказав:
- Џрознав Я дещо про уйцю-iгуменю.
- •то просив? - џрослав не дозволЯв ‘итниковi втручатисЯ в справи
кнЯжi, родиннi й особистi, боЯрин знав це i дотримувавсЯ заборони, але
тепер чомусь порушив.- ™о там нанюшив?
- „очку має.
- ™о?
- „очку має, - ‘итник, видно, боЯвсЯ казати далi, та џрослав i не хотiв
од нього бiльше чути нiчого.
- Iди собi, - сказав неласкаве.
‘итник вислизнув з горницi, а кнЯзь гiрко всмiхнувсЯ: i цЯ таїтьсЯ вiд
нього. ‘тала мiж ними держава - i вже нема нi тих ночей у задощеному лiсi,
нi темного нуртуваннЯ кровi, нi свiтiннЯ її духмЯного тiла. „очка... —иЯ?
„е? Ќапевно ж, його дочка. Џерша. ™е до ‚олодимира. Ђле чому ж промовчала?
Ќi тодi, нi цього разу, коли не збоЯвсЯ й Iрини в Ќовгородi, подавсЯ в
‡адаллЯ, мовби оглЯнути околицi, а сам знов прибивсЯ до жiночого
монастирЯ, до iгуменi Њарiї-уйцi, i здавалосЯ їм тодi, що все оживає
знов, усе повертаєтьсЯ, стають вони молодшими i чистими в своїй
близькостi, так нiби нiчого й не сталосЯ за цей час. I промовчала. Ќiчого
не сказала. Ќавiть натЯку не було. Ђ вiн квапивсЯ, не мав часу на
розпитуваннЯ, не мав тепер часу нi на що. Ќе вiльний був анi в своєму
часi, анi в дiЯннЯх. ’а й хто вiльний? Ќавiть бог - всеблагий i
всемогутнiй - може бути самим тiльки богом i нiким iншим, отже, й вiн
обмежений у своїх дiЯх,- то' Яка ж мова про кнЯзЯ?
Џоки џрослав був у Љиєвi, племiнник його ЃрЯчислав вирвавсЯ зненацька з
свого Џолоцька, пiшов на Ќовгород, взЯв його, пограбував, захопив у полон
кнЯгиню Iрину з сином ‚олодимиром, так немов судилосЯ їй повсЯкчас бути
жертвою наїздцiв, i мерщiй утiк до свого родового гнiзда. Ђле џрослав мав
тепер пiд рукою ‘итника, а в ‘итника були скрiзь вiрнi люди; вiн одержував
вiстi без прогайки, минулисЯ часи, коли кнЯзь дiзнававсЯ про все в
свинЯчий голос; ще ЃрЯчислав мишкував у Ќовгородi, а џрослав, узЯвши
вiйсько таке, що тисЯчами лiчити не було чого, швидким ходом пiшов йому
на-вперерiз i наздогнав зрадливого племiнника на рiчцi ‘удомир, розбив у
короткiм бою, примусив заключити союз, сказав:
- Ѓудь зi мною един. Ќе караю тебе тiльки в пам'Ять моєї матерi, а
твоєї баби кнЯгинi ђогнiди. Ђле це вже востаннє. ‡атЯм.
Ѓув у Ќовгородi, був у уйцi, вчинив їй допит за дочку, але не
довiдавсЯ нiчого.
- Ќе слухай брехень, кнЯже, - сказала уйцЯ,
- Ђ коли то така брехнЯ, що в нiй мiститьсЯ правда?
- Ћднаково не слухай, бо далеко заведуть тебе намови. ‡нов їхав од неї
нi з чим, завжди їхав од неї так, лишалосЯ щось у нiй таке, чого не
вiзьмеш, тЯгло потiм його до неї ще й ще, Якийсь бiсiвський приворiт був у
цiй молодiй жiнцi, господи, господи...
‘тарший брат Њстислав сидiв до часу в своїй далекiй ’му-тараканi
спокiйно. ‘аме тодi, Як мiж џрославом i ‘вЯтополком вибухла сутичка за
київський стiл, Њстислав разом з ромей-ським вiйськом пiшов на хозарiв,
Якi докучали i йому, i роме-Ям; iмператори константинопольськi називали
його ’воє ‚ели-кородство, слали щоразу коштовнi дарунки: прикрашенi
перлами золотi хрести, золотi скриньки з свЯщенними мощами, сардонiковi
чашi й кришталевi кубки, прикрашенi дорогою емаллю астропелеки, длЯ
кнЯзевого одЯгу, барвистi влатiї й готовi шати з царських комiр. Њстислав
мав норов веселий, за-бiЯцький, сам часто ходив на своїх сусiдiв, посилав
своїх воїв на службу до ромейських iмператорiв - мовлЯв, здобудете собi
слави й багатств, а кнЯзевi вашому теж дещицю. Љоли в Џiвденнiй Iталiї
спалахнуло велике повстаннЯ на чолi з багатим купцем Њелесом, то на
подавлениЯ повсталих пiд руку вiзантiйському катепану ‚асилiю Ђргiросу дав
кiлькасот своїх воїв i Њстислав; Њелес був розбитий, i вже б, певно, й
кiнець з тим повстаннЯм, Якби не новий германський iмператор ѓенрiх та не
римський папа, поставлений ѓенрiхом, Ѓенедикт ‚осьмий. ‡нов одродиласЯ
повстанча армiЯ, пiшла на вiзантiйськi твердинi, захопила бiльшу частину
Ђпулiї. Iмператор ‚асилiй довершував розгром Ѓолгарського царства, вiйська
в нього було обмаль, тому знов прибули посли до Њстислава, i ще одна його
дружина помандрувала за море i влиласЯ в вiйсько катепана ‚асилiЯ
Ѓойоаннеса. „iЯлосЯ це саме того року, коли џрослав пiшов на Ѓрест,
сподiваючись на свою угоду з iмператором ѓенрiхом. Ђ в ѓенрiха був клопiт
i з Ѓолеславом i не менший - з Iталiєю. ‚iн був переконаний, що IталiЯ
повинна всЯ належати до його корони. ‡ тою землею в нього багато було
пов'Язано. ‚iнчавсЯ там у Џавiї залiзною короною на iмператора. ’ам же, в
Џавiї, напали на нього забiЯцькi iталiйцi, рЯтуючись, вiн вистрибнув з
вiкна палацу i пошкодив ногу. ‰ого прозвано вiдтодi ѓенрiхом Љалiкою, не
злюбив Iталiї, але й вiддавати нiкому не збиравсЯ. ’епер, вважаючи, що
Љиївський кнЯзь послав своїх воїв на пiдкрепу ворожих йому ромеїв до
Iталiї, ѓенрiх не тiльки покинув џрослава самого, а ще й пристав до
Ѓолеслава в його безчесному походi на Љиїв. Ќе знав iмператор германський,
що то воїни Њстиславовi, бо ђуська землЯ велика i важко в нiй добрати
ладу.
I ось поки џрослав у трудах i кровi здобував престол, Њстислав збирав
золото, пирував у невiдомiй далечi, схильний до гнiву i любовних розваг,
самозаконний володар ’мутараканi, до Якої, здаєтьсЯ, не дотЯгнувсЯ й сам
кнЯзь ‚олодимир, а џрослав поки що й у гадцi не мав упокорювати брата
старшого так само, Як i молодшого ‘удислава, що тишком-нишком сидiв у
своєму Џсковi.
’а ось уповз у нiчну кнЯжу горницю ‘итник, мовчки подав џрославовi
звоєць березової кори, вiдступив у темнощi.
- ™о то? - поспитав џрослав, наставлЯючи звоєць пiд свiтло свiчки.
- ѓрамотка вiд ЉоснЯтина.
- ™о-о? џк то - вiд ЉоснЯтина?
- Ќе знаю. Џерехопив на путi.
- „е?
- Ќа ‚олзi.
- „овгi руки маєш. Љому грамотка?
- ЉнЯзевi Њстиславу.
- —итав?
- ђозiбрав, хоч i важко.
- ЌiЯк не навчишсЯ.
- ‚ажко.
- ™о писано?
- Џрочитай, кнЯзю.
џрослав розгорнув бересту. ‚пiзнав тверду руку ЉоснЯтинову. ‘идiннЯ в
порубi на хлiбi й водi ще не забрало, бач, сил. ‹iтери були круглi,
великi, складалисЯ в безжальнi слова:
"ђозправивсЯ џрослав з братiєю. „оберетьсЯ й до тебе. —ого сидиш,
кнЯзю?"
Ќе став дочитувати, глЯнув на ‘итника.
- ™о порадиш?
’ой м'ЯвсЯ-терсЯ.
- Љажи.
- ЉнЯзю, - майже жалiбно мовив ‘итник, - нащо питаєш, коли завжди робиш
по-своєму?
- •iба? - здивувавсЯ кнЯзь. - Ђ менi здавалосЯ, що ти пiдказуєш.
- ’iльки ‹аривон спроможен на таке. його слухаєш.
- Ќе ‹аривона - бога, - суворо промовив џрослав, - що ж до ЉоснЯтина,
то хай спробує спростувати содiЯне чудо-творiннЯм...
- џким же? - швидко спитав ‘итник."
- Ќе знаю. ’обi знати.
- ђозпеченим залiзом? - так само швидко поспитав боЯрин.
- Ќе знаю.
-ЉоснЯтин багатий чоловiк, - зiтхнув ‘итний - пiдкупив, мабуть, усiх у
ђостовi. Љому вiрити?
- •валивсЯ ж своїми людьми!
- •то встоїть перед пiнЯзем? - знову зiтхнув ‘итник.
- Џереведи його деiнде, - сказав кнЯзь, - ще. далi. ‚ Њуром.
- Ђга, так.
‘трашне то було дiло: кнЯзюваннЯ над усiєю землею. ‘кiльки розбив вiн
ворогiв, скiльки вiдбудував городiв i церков, скiльки разiв одкривав
житницi кнЯжi длЯ голодних, навчав темних, водив праведнi суди, карав
здирцiв, але нiхто цього не помiчав, не спiвано про нього пiсень, Як про
кнЯзЯ ‚олодимира, не виходили в нього такi пишнi учти, Як у
отцЯ-небiжчика, мав би ще щось зробити велике й дивне, але не знав що,
мучивсЯ в думках, у безсоннi, вiдчував, Як старiє не роками, а днЯми, ще
вiдчував, нiби не мудрiшає, а поступово нiби дурiє; Як став кнЯзювати, так
почав боротисЯ з власною глупотою, Яка, вiдчував це виразно, наповзала на
нього, мов чорна нiч на слiпуючого або вода на того, хто не вмiє плавати.
,0так стоїш i розпихаєш руками двi водЯнi стiни. ‡ступлЯтьсЯ - згинув. Ќе
даси їм зiмкнутисЯ над тобою - лишишсЯ людиною мудрою.
‹ежала постiйно на пiдставцi в џрослава подарована йому ЉоснЯтином у
день шлюбу грецька книга ‘вЯтого письма з коштовними емальованими
закладками; розгорнув книгу кнЯзь десь згодом, аж тодi, Як уже сiв уперше
на київськiм столi, Яемало подивувавсЯ тому, що закладки зроблено було
ЉоснЯтином на тих мiсцЯх "Љниги царiв", де йшлосЯ про царЯ ‘оломона,- чи
то навмисне зробив ЉоснЯтин, чи випадково вийшло, бо ж, здаєтьсЯ, не вмiв
той по-грецькому. ’одi перечитував кiлькаразово уподобанi слова: "’ож дай
слузi свойому розумне серце, щоб йому правити народом твоїм i вмiти
розiбрати мiж добром i лихом; бо хто ж зможе правити сим величезним
народом?"
Ђле чим далi, тим бiльше знаходив вiдповiдних слiв до подiй, Якi
вiдбувалисЯ навколо нього, вiдбувалисЯ з ним самим i його кнЯзюваннЯм, i
все те в мiсцЯх, означених закладками ЉоснЯтиновими, так немов то зробмв i
не вiн, а вища волЯ вказала, куди покласти здобленi емаллю платiвки.
Џро Ђнастаса ЉорсунЯнина, єпископа київського, Який оддав усi багатства
церкви Ѓогородицi Ѓолеславовi, вiтав прихiд польського владцi до Љиєва,
втiк потiм з ним, коли ж попросивсЯ назад, то џрослав не пустив його до
Љиєва, i той умер на чужинi: "‘вЯщениковi ж ЂбiЯтаровi повелiв цар: iди ув
Ђнот, свiй хутiр, бо й ти заробив смерть. ’а сьогоднi тебе не страчу, бо
ти носив скриню господню перед моїм отцем „авидом, i все, що витерпiв
отець мiй, терпiв i ти з ним".
Џоставити на мiсце ЂбiЯтара Ђнастаса, а на мiсце царЯ „авида - кнЯзЯ
‚олодимира - i все збiгаєтьсЯ.
Џро ‘вЯтополка:
"I рече йому цар: зроби так, Як вiн промовив: убий його й поховай, щоб
знЯти з мене й моєї родини кров, що €оаб пролив безвинно. I нехай господь
оберне кров його на його голову, бо вiн убив двох таких, що були безвиннi
й лучшi його..."
€оаб - то ‘вЯтополк, а два безвинно вбитi - Ѓорис i ѓлiб. ‡бiгаєтьсЯ.
Џро ЃрЯчислава:
"Љоли ж iзвiдси вийдеш, хоч би поза потiк Љедров, так зараз-знай се -
мусиш умертщ кров же твоЯ впаде на твою голову".
Ќа ‘удомирi так i сказано було ЃрЯчиславу. ‡бiгаєтьсЯ.
Џро самого ЉоснЯтина:
"’ак певно, Як живе господь, що укрiпив мене й посадив на престолi
батька мого „авида, та по своїй обiцЯнцi устроїв менi дом: сьогоднi буде
страчений ЂдонiЯ. I дав цар ‘оломон наказ Ѓанеї, i вбив його той, i вмер
вiн".
ЂдонiЯ - ЉоснЯтии. ЃанеЯ ж - боЯрин ‘итник. ‡бiгаєтьсЯ.
I ще безлiч разiв, Як i в ‘оломона: "I повелiв цар Ѓанеї; вiн вийшов i
стратив його, н тон умер".
„е взЯвсЯ ‘итник? I нащо вiн? —и послухатисЯ слiд було кнЯгиню в її
гидливостi до пiтливого боЯрина?
‘казано кнЯзевi, що з „еревлЯнської землi вийшов старий волхв. Њав на
собi шмат берестЯної корн, щоб прикрити сором, та на плечах вовчу шкiру
длЯ пiдстилки, годувавсЯ даровизною, мав тоболи, повнi берестЯних збиткiв,
у Яких записано слова великi i жахаючi. ѓине всЯ дiдизна, палитьсЯ,
топчетьсЯ, сходить кадильним димом пiд хмари, а на землi не лишаєтьсЯ
нiчого, землЯ стоїть гола й обдерта, погинули давнi боги, а Якi й
лишилисЯ, то пiдривають їх у пущах дики, шмагають дощi. Џереповiсти все
казане свЯтим ие надавалосЯ. ’реба було чути вiд нього. ‚iн iшов понад
рiками з диких пущ, бравсЯ на —ернiгiв, огинав Љиїв здалеку, мовби ловив
його у зашморг своїх намов, люди звiдусюди стiкалисЯ слухати свЯтого.
‡емлЯ „еревлЯнська споконвiку насилала з своїх потаємних лiсiв усiлЯкi
чуда, але це було чи не найбiльше.
Њiж людьми пiшов поговiр, що волх - свЯтий. “покорював лютих звiрiв
так, що хвости їм закручувалисЯ собачим бубликом, а голови лагiднiли, мов
у жiнок. Њав коло себе отрока велемудрого, Який потверджував усi слова
старого волхва.
‹iто стоЯло палюче, горiли лiси, трави, спалахували села й городи.
‡'ЯвилисЯ знаменнЯ ва небi. ЌасувалосЯ, по всьому видно, лихо.
‘итник довго крутивсЯ, поки наваживсЯ доповiсти кнЯзевi про свЯтого
чоловiка.
- ‘вЯтий? - кнЯзь навiть не здивувавсЯ. - џк то?
Ђле ‘итник був перелЯканий навсправжки.
- „ивись на мене, кнЯзю. ЏоглЯнь меиi в очi. Њовлю правду. ‚сi кажуть:
евЯтни.
- Ђ ти?
- Ќе знаю. ‚перше в життi не знаю.
- ‘вЯтому не мiсце серед людей, - спокiйно сказав џрослав, - нащо його
до них пускати?
- Ђга, так, - ‘итник умирав од задухи. - ’о що ж?
- ‘казано тобi.
- Ђга, так...
- Iди...
’ой щез, а кнЯзь пiшов до молитви.
‚ порубi - незбагненнiсть. ‚сЯ справа в тому, що вже не можеш
зупинитисЯ, Якщо посадиш бодай одного чоловiка. ‚иЯвлЯєтьсЯ: це зовсiм
просто i легко, тв ве бачиш його, вiн не бачить тебе, i ти живеш собi
далi, мовби нiчого й нб сталосЯ, i кнЯгинЯ тебе цiлує так само палко, i
вiдданi завобтгливо зазирають до очей, i бог тебе не карає. ’одi ти
пробуєш посадити ще одного i ще (а причину завжди легко вiдшукати, причина
завжди та сама: длЯ загального добра!) - i знову все йде заведеним чином,
все гаразд, бо держава постiйно вимагає пожертв i треба її вдовольнЯти.
Ћпрiч того коли вiдбираєш волю в iшiшх" здаєтьсЯ тобi. що додаєш її
собi. ’одi народжуєтьсЯ дика хiть позбавити волi Якомога бiльшу кiлькiсть
людей, ие розбираючи,, вивнi воии чи нi. Ђле вiдмiрЯно завжди кожному -
лиш на одного. ‚iд народженнЯ до смертi.
‡годом спитав ‘итника:
- „е свЯтий?
- ’ут, у Љиєвi.
- „е?
- ’ам, де слiд. “ порубi.
- Џриведеш крийома до мене. Ќа Ѓерести.
- Ђле ж тут нема порубу! - ‘итник був трохи ображений:
Як то так ие мати на кнЯзiвському дворi порубу?
- ‚икопай печерку в глинi. ѓлина суха, гарна, заспокоює людину. Ќiде
нема такої глини, Як київська.
- Ђга, так. Ћбох?
- •то там ще?
- Ћтрок з ним.
- Ћтрока пристав на послугу свЯтому.
- ‚тече, - сказав ‘итник, - џк тiльки випущу з порубу - втече.
- —и тебе вчити? Џечеру замкни дубовими дверима. Ђ отрок i так не
вiдiйде вiд свого навчителЯ. ’и ж од мене нiкуди не втiкаєш?
- ’ож Я, кнЯзю.
- ‚сi люди однаковi.
- Ђле ж ти, кнЯзю...
- I кнЯзь - чоловiк. Ђби ти не був такий темний, то мiг би взнати дещо
про владик земних. ђимський iмператор Њарк Ђврелiй, великий трудiвник i
фiлософ, - а що може бути вищого за володарЯ земного й фiлософа - так от
вiн сказав, звертаючись до кожного з нас на високому мiсцi: "ЋстерiгайсЯ,
щоб не сцезаривсЯ, утримайсЯ скромним, добрим, щирим, поважним,
натуральним в умилуваннi справедливiстю й богобоЯзнiстю, будь зичливим,
милим, доступним, витривалим у виконаннiобов'Язкiв".
- ‘ова про сову, а всЯк про себе, - ‘итник усмiхавсЯ трохи погiрдливо,
- писано не про нас.
- ѓрамотi не тЯмиш i досi? - спитав џрослав.
- ‹iчба менi мила.
- Њеди продавати?
- џкi меди, кнЯзю! ’епер не продаю - лиш купую. Ђ купувати тЯжко:
багато треба. џк сам варив, то тiльки-куштував. ’епер варити забув, пити
навчивсЯ. ‚ стольному городi нiхто нiчого й не вмiє робити, тiльки п'ють
та їдЯть.
- Ќащо таке кажеш? ‡iбрано тут найбiльших умiльцiв. –iнний люд у Љиєвi
мешкав.
- Ђ по менi - то нiхто нi до чого не здатен! ‘идЯть сиднем та супроти
кнЯзЯ змови готують. I так по всiй землi. џкби на мене то „ав би Я кожному
чоловiковi властиве число, щоб знати, де, хто i Як. I прибуває тодi до
тебе воєвода чи тiун i доповiдає, що •арько з ‚овчої Џущi, Який має число
таке й отаке, лихословив про всеблагого кнЯзЯ нашого. Ђ вже що кнЯзь тодi
звелить - карати •арька чи милувати, - те й збудетьсЯ.
- „е б же ти настачив часу на всiх людей, коли й землЯм ради не даси?
‚елика наша держава. ’о там у нiй щось колотитьсЯ, то ще десь хтось голову
пiднiмає.
- ’одi, кнЯзю, так: довiренi люди. Џосадовити скрiзь таких сповiрених,
перевiрених, передовiрених.
џрославовi набридла балакучiсть ‘итникова. Ќе звик, щоб той довго
затримувавсЯ в горницi, нiколи не садовив його перед собою, тримав на
ногах, щоб той знав мiру, але сьогоднi, мовби в передчуттi лиха, боЯрин
розбазiкавсЯ.
- Ѓули вже такi, Як ти, - сказав з неприхованою насмiвiкою, - багато
лiт тому назад в грецьких мiстах Љротонi й Његапонтi запанували фiлософи,
що над усе ставили числа. Џiд приводом обожнюваннЯ лiчб фiлософи оголосили
реєстрацiю всiх чоловiкiв, при тiй оказiї ув'Язнюючи запiдозрених у
бунтарських задумах...
- Ћце ж i Я...
- ’одi, - не слухаючи його, вiв далi кнЯзь, - збунтувавсЯ весь народ i
поогнав фiлософiв. —и й ти цього хочеш?
- ™о ти, кнЯзю!
- Ќу, то гаразд. Iди.
ђано вдарили морози; вибили всю Ярь i озимицю, заповiдавсЯ й на той рiк
голод, а в пiвнiчних землЯх вже й так пiшов мор, неспокiйно стало в
Ќовгородi; џрослав зiбрав дружину, пiшов на втихомиреннЯ, на всiх п'Яти
кiнцЯх, навiть на Ќеревському й на ‘лавенському блукали по Ќовгороду
зчорнiлi, опухлi люди, щодень юрмовища голодних насували на кнЯжi житницi,
грозилисЯ, вимагали, просили, благали, але сторожа стоЯла твердо, голодних
вiдштурхували списами, надто настирливих били, люди падали коло житниць,
повних того самого хлiба, що вирощений був руками цих людей, лежали тихо,
неспроможнi пiдвестисЯ, вмирали, так i не збагнувши дивної речi: Як же
так, що он там, за товстими дерев'Яними стiнами житниць, лежить хлiб,
надбаний ними, а вони вмирають з голоду, чому це так i навiщо?
ЉоснЯтин з свого порубу перед смертю все ж, мабуть, встиг-таки
переслати до Њстислава грамотку, а може, старший брат i сам надумав
позмагатисЯ з џрославом за Љиїв i вже давно вистежував його дiї, бо, Як
тiльки џрослав кинувсЯ на втихомиреннЯ Ќовгорода, Њстислав, зiбравши свою
дружину, взЯвши за союзникiв нещадно до того приборканих ним касогiв i
хозарiв, вийшов з ’мутараканi, швидко добравсЯ до Љиєва i став вимагати,
щоб йому вiдчинено брами города.
ЉиЯни не пустили до себе Њстислава. „осить з них було й ‘вЯтополка з
його тестем i дикими печенiгами. Њали тепер свого кнЯзЯ, а бiльшого й не
бажали. Њстислав, звиклий до битов у чистiм полi, не став тупцювати пiд
валами київськими, переправивсЯ через „нiпро й подавсЯ на —ернiгiв.
‡нов довелосЯ посилати џрославу за море по варЯгiв, знов прибула до
нього дружина, але вже не …ймундова, а •аконова, Який за цей час вже
вийшов у суперники …ймундовi, надто ж у вихвалЯннЯх своїми подвигами та
своєю золотою лудою, i всЯ дружина його дiбрана була мовби не длЯ битви, а
длЯ ви-красовуваннЯ - високi, дужi, вродливi, всi в дорогому вбраннi, з
коштовною ‡броєю, ворог не витримував самого виду цiєї дружини,
заслiплювала вона, обезвладнювала своїм сЯйвом, своєю пиховитiстю.
’а все те вийшло намарне, бо Њстислав чомусь вибрав час длЯ битви не
денний, Яи водилосЯ, а нiчний. ‚iйська двох братiв зiйшлисЯ в ‘iверськiй
землi, кодо ‹иственЯ, в чорну грозову нiч; Њстислав пустив на варЯгiв
сiверЯн, Яким однаково було - вдень чи вночi бЯтис, землЯ ж бо їхнЯ, все
їм знане й звичне, вони посунули на варЯгiв такою лавою, що тi не
витримали, а тут ще вдарили з засiдок касоги, вилiтали з дощових потокiв
бистрi, Як чорнi змiї, розлЯкували варЯгiв своїми гортанними незрозумiлими
криками, варЯги не витримали, дали спину супротивниковi, кинулисЯ врозтiч,
втiкав i сам •акон, загубив при втечi важкого свого золотого плаща,
втiкати довелосЯ й кнЯзевi џрославовi. Ќе чув вiн, Як Њстислав став на
полi бою, освiтлюй бiлими блискавицЯми, прогримiв своїм гучним голосом:
"џк не тiшитисЯ! ’ут лежить сiверЯнин, а тут варЯг, а власна дружина
цiла!"
Ђле ‘итникiв чоловiк Якось зачув тi слова Њстиславовi, через ‘итника
стали вони вiдомi i џрославовi, може, через те й побоЯвсЯ џрослав сiдати в
Љиєвi, знов подавсЯ до Ќовгорода, збирав довго воїв, лЯкаючись отої
вцiлiлої дружини Њетисла-вової, i лиш повснi цього року прийшов сюди i,
уклавши в ѓородцi мир з братом, сiв на київськiй столi, здаєтьсЯ, твердо й
назавжди.
Iрина вже народвла сЯка IзЯслава i дочку Єлизавету та й знов була при
надiї, рiд џрославiв розроставсЯ, кнЯзь утверджувавсЯ на землi, наслiдував
свого отцЯ ‚олодимира, не було вже видимих супротивникiв, але й невидимих
вистачало; нависали вони постiйно погрозою над першим чоловiком у великiй
землi ђуськiй: то мор, то голод, то, несвокiй, то непослух, а то просто
темнощi и небажаннЯ йти слiдом за своїм кнЯзем, недовiра до нього, - а чим
викличеш довiр'Я?
Ѓiльшiсть пробує досЯгнути слави в битвах, жахи i вiдворот -нiсть Яких
згодом, змiнюютьсЯ блискучою героїкою пiсень i легенд. Ђле чого досЯгають?
Iмператор ромейський ‚асилiй все життЯ провiв у походах, не вибрав часу
навiть на одруженнЯ, громив цiлi царства, бойовi знамена переможених
тЯглисЯ по багнi, прив'Язанi до ослЯчих хвостiв, тисЯчам бранцiв випiкано
очт,- задлЯ чого? Ћсь вмер ‚асилiй, а на тронi сидить його брат
Љонстантин, ЯтшцЯ, розпусник, ганьба не тiльки iмперiї, а й цiлого
людського роду.
—и взЯти Ѓолеслава польського, прозваного навiть ‚еликим. ’орiк у
гординi своїй дiйшов до того, що коронувавсЯ на королЯ (здаєтьсЯ, купивши
ту корону в папи римського, чи що), а заледве два мiсЯцi побув королем i
вночi, несподiвано длЯ своїх придворних, а ще бiльше, мабуть, длЯ самого
себе, скiнчив своє бурхливе життЯ, лишаючи володарем Џольщi сина Њiшка,
Якого вiдразу намiривсЯ перетворити на свого ленника iмператор германський
Љонрад, Який нещодавно замiнив умерлого ѓенрiха Љалiку, що теж, здаєтьсЯ,
все зробив вогнем i мечем длЯ ствердженнЯ свого, а от вмер i перервавсЯ
його рiд, германськi маркграфи i єпископи вибрали на з'їздi коло ђейну
Љонрада, почавши нову iмператорську династiю.
ѓолова, накрита шоломом, вiдвикав думати. ‡ненавидiв џрослав за цi роки
походи й битви, нiколи не любив вiйськового ремесла, а тепер i поготiв.
‚иборював, вивойовував собi право на спокiйне кнЯзюваннЯ, на справи
великi, а тепер мав, нарештi, перепочинок i ось став перед нез'Ясованiстю:
що ж далi? Ћточували йогр боЯри, воєводи, блазнi, свЯщеники, лакизи й
захожi мудрагелi, купцi свої й їужi, блискучi iноземцi, що юрмилисЯ
здебiльшого навколо кнЯгинi, Яка кохаласЯ в пишнотi й багатомовностi
приблудних вельмож; все Якось ускладнювалосЯ, не було вже тих. простих,
суворих, iнодi, щоправда, хитруватих людей, всi вони то погинули, то
вiдiйшли вiд кнЯзЯ, лишавсЯ вiн з цим юрмовиськом; мрiЯв очолити весь
народ землi ђуської, зiбрати його воєдино, сказати йому щось особливе,
почути й вiд нього, але народ i далi був десь далеко, в лiсах i полЯх,
народ стоЯв осторонь так само безмовний i насторожений, Як i в часи
џрославового дитинства, народ тiльки й ждав, щоб заЯвити про своє право,
про свої вимоги: дай мечi моє, бо маю до того право, бо Я живий, бо Я
жнець, Я ловець, Я швець, Я грець.
Џресвiтер ‹аривон, чоловiк розумний i начитаний, мiг дати вiдповiдь на
все, що стосувалосЯ ‘вЯтого письма, житiй великомученикiв i'свЯтих, але й
не бiльше. ЉнЯзь ‚олодимир любив оточувати себе людьми дужими,
буйносЯлнми, вiд самого споглЯданнЯ на Яких хотiлосЯ жити довго, весело й
безжурно, такого вiн наставив i пресвiтера своєї церкви в Ѓерестах,
‹аривон бiльше скидавсЯ на здоровенного ковалЯ, переодЯгЯеЯого в
свЯщеницькi шати, однак тiлесна дебелiсть, мабуть, заважала йому мати
гнучкiсть розуму, вiн здатен був тiльки до того, щоб твердо оволодiти вже
iснуючим, в його головi вмiстилисЯ всi свЯтi тексти й догмати, вiн знав
усi хитрощi ромейського красномовства й плетiннЯ словес, але ото й усього.
‚iн був занадто досконалий у своїм знаннi, щоб пiдтримувати постiйну
цiкавiсть до себе, втомлював своїм знаннЯм, своїм красномовством, в ньому
вiдчувалосЯ щось чи то набридливiсть вiд повторювань, чи то вже й ознака
занепаду. Ѓо хiба ж вивершеннЯ будь-чого на свiтi вже не знаменує початку
його знищеннЯ?
’ак розпадаєтьсЯ щойно укладений союз помiж двома чи кiлькома
державами. I дiм збудований починає руйнуватисЯ вiд хвилi його остаточного
збудуваннЯ. I цiле мiсто теж живе в розвитку. бадьорому й молодому, тiльки
допоки окреслитьсЯ його Ядро. Џотiм мiсто починає розповзатисЯ, побiчнi
нарощеннЯ поглинають колишнє Ядро, Яке дало найменнЯ цьому городу, i вже
маємо щось незграбне, кволе, хворобливе. —и не тому погинуло так багато
столиць?
Ђ хiба ми не вмираємо, вже народившись? ЏитаннЯ - в тривалостi. ЌiЯкi
молитви не поможуть. Єдине спасiннЯ - виповнити своє життЯ дiЯннЯми
Якнайвищими, Якнайщiльнiше виповнити. ’одi життЯ буде довге й прекрасне.
Ђ власне, згоджувавсЯ з кнЯзем ‹аривон, благочестивi вчинки,,
благочестивi дiЯннЯ - окраса всЯкого сущого, чоловiк народжуєтьсЯ, живе,
працює лиш длЯ бога, чоловiк вибудовує храми не длЯ власного житла, а длЯ
бога, виводить над ними високi навершЯ, на Яких тiльки й мiсцЯ, що длЯ
самого бога, i чим вищий, храм, тим ближче до неба, ближче до, конечного
призначеннЯ чоловiкового. Ђ хто ж то й може ставити щонайвищi храми, Як не
владики землi? Ѓо хiба ж цар ‘оломон не' збудував дiм в iменнЯ боже i не
прославивсЯ у всi вiки своїм храмом, а коли будовано храм, то не стосовано
до тесаннЯ камiннЯ нi молота, нi долота, анi Якого iншого залiзного
знарЯддЯ, бо сотворив бог на те дiло кам'Яного черв'Я шамiр, Який i
розколював камiнь.
; џрослав i не заперечував, сам споруджував церкви, ставив скрiзь: i в
ђостовськiй землi, i в Ќовгородськiй, i в самому Љиєвi, хоч тут доводилосЯ
найперше лагодити все пiслЯ нескiнченних пожеж. Ђле ж найбiльший храм
першокам'Яний вже поставлено в Љиєвi батьком його кнЯзем ‚олодимиром. ™о ж
додастьсЯ длЯ нього, Як вiн поставить поруч ще один храм? ‘правдi, був
‘оломон мудрий, сказано ж: "I надiлив бог ‘оломона великою мудрiстю, i
постерiганнєм, i багатством духа, мов.те море пiском на березi". Ђле вiн
будував на голому мiсцi. Ђ коли ти починаєш не перший?
I в Љонстантинополi, вiдповiдав ‹аривон, перший був Љонстантин ‚еликий,
а божественний ћстiнiан опiслЯ, але ж поставив ћстiнiан з помiччю божою
храм свЯтої ‘офiї, прикликавши гречинiв їсидора й ЂнфимiЯ на те дiло, i
прославивсЯ на вiки.
Ќесподiвано в помiч ‹аривоновi прийшов ‘итник. ™оправда, боЯрин знав
лиш своє дiло, нiкому, опрiч кнЯзЯ, в помiчники ставати не збиравсЯ, але
вийшло так, що саме в час довгих розмов кнЯзевих з пресвiтером, Якого
давно не бачив i в Якого сподiвавсЯ знайти вiдповiдь на свої ваганнЯ,
повiдомив ‘итник џрослава, що затримано його довiреними пiдозрiлих людей
на ‡алознiм шлЯху. ‚иказавсЯ й старший з-помiж них, зветьсЯ Џоргiй, Як i
кнЯзь сам, а йде, сказав, аж з Iверiї, хто його зна, I де й вона,
прЯмували ж - до кнЯзЯ Њстислава в —ернiгiв.
- ‡вiдки довiдавсЯ, хто вони й що? - спитав џрослав.
- Њаю людей на всiх шлЯхах порозкиданих. ЏрибиваютьсЯ до подорожнiх,
випитують: хто? куди? чого?
- Џриклич того... ѓюргiЯ.
- Џриготував його про всЯк випадок.
- Љлич.
‘итник увiв до горницi високого, гнучкого, чорнобородого, бiлозубого. ‚
чорному сукнЯному одЯзi, переперезаний дивним, срiбним поЯсом, на шиї теж
срiбний ланцюг, на поЯсi - короткий меч-акинак.
- •то будеш? - суворо спитав кнЯзь, але на ѓюргiЯ сувоїв рiсть не
подiЯла, вiн не вклонивсЯ кнЯзевi, тiльки ледь помiтно кивнув головою, не
скинув гострої шапки, випроставсЯ ще дужче, аж прогинаючись у поЯсницi,
засмiЯвсЯ бiлозубо, щось вимовив швидко i незрозумiле.
-Ќе мовиш по-нашому? - сказав џрослав. - ’о Як порозумiємось? ђомейську
мову знаєш?
ѓюргiй знов засмiЯвсЯ i знов заговорив своєю мовою, схвильованою, мов
орлиний клекiт. џрослав посмiхнувсЯ. ‚арЯзької цей чоловiк знати не мiг,
латини - й поготiв, може, перську, - але сам кнЯзь не вмiв по-перськи.
- ™о ж ми - на мигах з тобою будемо, чи Як? ’и що, до Њстислава йшов?
- Њстислав, - закивав ѓюргiй i знов засмiЯвсЯ, видно, спогад про
Њстислава викликав у нього радiсть.
- ‚ дружину Њстиславову?
џрослав на мигах показав, Як рубають мечем, але ѓюргiй закрутив
головою. ‚iн пiдбiг до стiни горницi, став на колiно, показав долонею
правої руки, мовби щось витiсує, потiм став класти до стiни те уЯвне
тесаннЯ, одне на одне, мов камiнь на камiнь; џрослгв ще й не вiрив
здогадовi, швидко пiдвiвсЯ з стiльцЯ, пройшов до оббитої срiблом важкої
скринi, дiстав звiдти дорогу книгу грецьку, розгорнув, пiдкликав до себе
iверiйцЯ, показав йому на малюнок: на городськiй стiнi, за Якою виднiютьсЯ
верхи храмiв, кiлька веселих бородатих чоловiкiв кладуть камiнь, подаваний
їм знизу простим блоковим пристроєм.
Iверiєць зрадiло закивав головою, знов щось проговорив довге й палке,
џрослав розiбрав кiлька разiв повторене слово "Њстислав"; цього кнЯзевi
було вже досить, щоб збагнути, Яку славу мав його брат ще в ’мутараканi
серед будiвничого люду, - видно, немало поставив там споруд, Якщо йдуть до
нього аж звiдки умiльцi. Њоже, задумав Њстислав перевершити Љиїв у
будiвлЯх божих i свiтських i сам прикликав до себе зиждителiв? Ђле ось
випадок втручаєтьсЯ в справу, а може, то божа волЯ на те, щоб йому,
џрославовi, стало вiдомо про братiв задум i ось тепер, вволюючи божу волю,
вiн повинен випередити свого брата i воздвигнута щось небачене й нечуване?
џрослав дружньо полЯпав iверiйцЯ по плечу, дзенькнув у срiбний
бубонець, заспаному служцi звелiв принести два ковшi меду; коли випили з
ѓюргiєм, тодi покликав ‘итника, сказав тому:
- ‡найди толковина, щоб мiг Я порозумiтисЯ з цим чоловiком. ѓюргiЯ ж з
усiма його товаришами тримай пильно, давай все, що хочуть, важливi люди
вельми длЯ нас.
Ђ за тиждень, коли довiдавсЯ, що ѓюргiй i всi його товаришi - кам'Яних
дiл майстри, спорЯдив посольство до ромейсько-го iмператора з запевненнЯм
миру, а заодно й з проханнЯм прислати вмiлих украшателiв i будiвничих, щоб
поставити в Љиєвi церкву велику й славну.
‚ щоденних клопотах насилу згадав про деревлЯнського свЯтого,
посадженого ще кiлька лiт тому в печеру на Ѓерестах. ‘питав про нього
‹аривона. ’ой мовчки посiпав собi бороду.
- ™о так? - всмiхнувсЯ џрослав. - ‘вЯтi лiпше на небi, анiж серед нас?
- ‡лий вельми, - зiтхнув ‹аривон, - не мовить до мене й слова.
- †ивий ще?
- †ивий i мiцний.
- Ђ отрок?
- Ѓистрий до вченнЯ i слухнЯний, м'Яка це душа.
- ’о й гаразд. Џошлеш до мене отрока, отче.
Ђле знов забув чи закрутивсЯ в щоденних турботах, а тут вирушив на
лови, щоб трохи дихнути осiннiм повiтрЯм, походити по червоному листу,
вдихнути пронизливих пахощiв лiсу, Якi б нагадали далекi тепер
новгородськi днi, повернули молодiсть, силу, бажаннЯ, гучаннЯ кровi в
грудЯх, невловиму, Як божий дарунок, уйцю. уйцю, уйцю, вiдходиш ти далi
й далi, пролЯгають мiж нас простори, вiдчуженiсть постає вища й бiльша,
вже мерзенний пiтнЯвий чоловiк вклинюєтьсЯ мiж нас, довiдуючись про нашу
доньку, а Я не знаю нiчого, ти не кажеш, ти не вiриш i вже, мабуть, нiколи
бiльше не повiриш, господи, господи!
‚се на кнЯзЯ, все проти кнЯзЯ в цiй великiй i безжальнiй землi: i
безмiр просторiв, i розливи рiк повеснi, i люди в своєму вiчному
невдоволеннi, i лютi звiрi.
ЉнЯзюваннЯ - то посада, вiд Якої людина старiє швидко, а знесилюєтьсЯ
ще швидше. I коли бiг на џрослава дик, то вже й не думалосЯ, що знайдетьсЯ
сила подолати його. ’а й нiхто, мабуть, не сподiвавсЯ на порЯтунок кнЯзiв,
i кожен, певно, стоЯв i думав, кому доведетьсЯ служити завтра, перед ким
гнути •ребта, кому догоджати. Ђле вiн живий, i сил йому додалосЯ - ‘кликай
учту на вепра! - весело гукнув џрослав до ‘итника i самотньо погнав конЯ
до Ѓерестiв, випереджаючи тих, що несли впольованого кнЯзем велетенського
вепра.
Ќiкчемне то дiло - губити час на обжираннЯ та обпиваннЯ, коли
чоловiковi, щоб жити, досить хлiба та води, та вже нiчого тут не вдiєш,
раз ведетьсЯ воно так здавна, i навiть ‘паситель наш перетворював воду на
вино, щоб принести втiху на учтi.
Љупа зiбраласЯ осiб до пiвста, Якщо й не бiльше, на довгих столах
навалено було смаженого й вареного i так шматками, вепр слугував лиш
зачiпкою, була там i оленЯтина i ведмежатина, були смаженi поросЯта i
дорога риба озерна й днiпровська, подаваласЯ душенина з нирками i жирна
поребрина пiд хрiновою пiдливою; длЯ питтЯ малосЯ пиво, й мед, i вино;
товстi свiчi палали по кутках палати i посеред столу, гамiр i гелготнЯва
виповнювали довге примiщеннЯ з низькою набрусеною стелею, з стiн шкiрилисЯ
iкластi вепрЯчi голови, наставлЯли гiллЯстi роги оленЯчi й лосЯчi голови,
в простiнку здiймалосЯ на заднiх ногах велетенське опудало з випханої
ведмедЯчої шкури, а з боку коло дверей скоморохи влаштували забаву з
ведмедем живим, привченим смiшити кнЯзЯ i дружину на уч-тах; п'Янiли всi
швидко, сварилисЯ за ласiшi шматки мiж собою, вiдбирали один у одного то
ребро, то стегно, вгризалисЯ зубами в м'Якиш, обсмоктували солодкi
маслаки; важкий чоло--вiчий дух стоЯв у гридницi, але застiльники не
вiдчували його, увага їхнЯ поглинута була дичиною, - смертним потом убитої
тварини пронизане темне м'Ясо дичини, б'є запах волi в нiздрi, хижо
роздимаютьсЯ носи, ходЯть ходором важкi щелепи, пiдведенi чорними тiнЯми
вiд свiчей i каганцiв; розплЯмканий ‘итник вихвалЯвсЯ, Як возили дичину
пiд сiдлом, вгнiчували в погребах, обкладену травами й корiннЯм, заривали
на нiч у холодне осiннє листЯ, прибите першими приморозками, Як пеклосЯ,
смажилосЯ, прЯжилосЯ во славу кнЯзЯ џрослава; всi, хто сидiв ближче до
кнЯзЯ, пiдхоплювали славослов'Я, один поперед одного прагнули Якомога
закрутистiше проголосити здравицю на його честь, тим, хто сидiв коло
дверей, слово й не перепадало, бо то були люди без значеннЯ, - змаганнЯ в
вiрностi точилосЯ лиш тут, навколо џрослава; вiн i сам брав у ньому
найжвавiшу участь, пiдбадьорливо всмiхавсЯ до златоустiв, тому покивував,
того полЯпував по плечу, тому подавав жирний кусень, до того протЯгував
кiвш, щоб чокнутисЯ, тому дЯкував, тому дарував щось там за вiрнiсть,
мудрi були предки, що вигадали отакi пируваннЯ, де люди сходЯтьсЯ плече в
плече, Як брат до брата тулЯтьсЯ, де кнЯзь мовби зливаєтьсЯ s своїми
пiдлеглими, набираєтьсЯ вiд них бадьоростi й сили, а вони, наближенi до
нього, вiдчувають себе певнiше, пишаютьсЯ своєю близькiстю до найвищого
чоловiка, вони готовi длЯ нього на все: випити й закусити, у вогонь i
воду, проти супротивникiв i лиха, он вони всi Якi розмаханi, збунтованi, з
розгону вганЯють ножi в маснi вiд жирного м'Яса столи, гатЯть кулаками в
товстi дошки, рикають по-звiрЯчому - та все за кнЯзЯ, все заради нього й
длЯ нього, i Як тут не любити оцих розкучманих, мохнатобородих,
розкричаних, вiдданих, щирих чоловiкiв, хоч розумом своїм i осЯгає кнЯзь
усю ницiсть i нещирiсть свого оточеннЯ, знає, що славлЯть вони не
џрослава, не оцього чоловiка з набрЯклим негарним носом i зсупленими
бровами, а кнЯзЯ, владику їхнього, i постав ось зараз на його мiсце iншого
i назови його кнЯзем, то так само розпинатимутьсЯ вони перед новим, бо
людина длЯ них не значить нiчого, значить тiльки мiсце, посада, становище:
розумом џрослав зневажав їх усiх, а серцем горнувсЯ до них, бо й що вiн
значив сам-один, що мiг подiЯти з власним безсиллЯм, з слабiстю, з
ворогами, Яких не меншало, а дедалi бiльшало й бiльшало.
- ‘лавен будь, кнЯже џрославе! - ревли боЯри й дружина.
- „овголiтен!
- ™аслив!
‚се тут було з словом "най": наймогутнiший, наймудрiший, найдорожчий,
найсправедливiший, найзiркiший, найЯснiший, наймилостивiший i
наймилосерднiший. •то лицемiрив свiдомо, а хто й щирий був у сп'Янiлостi
своїй, кнЯзь всмiхавсЯ заохотливо до кожного, знав справжню цiну кожному
слову й вигуку, але й приємно було купатисЯ в оцих буйнощах слави й хвали,
мiг би, Ясна рiч, пiдвестисЯ, махнути рукою, гримнути так, щоб зацiпило
всiм крикливим славохвальцЯм, але вдовольнЯвсЯ й тим, що всiх їх бачить
наскрiзь, сам лишаючись загадковим i недосЯжним длЯ їхньої обмеженостi.
’а ось втрутивсЯ в загальне величаннЯ блазень кнЯжий Ѓур-мака, Який
тинЯвсЯ помiж столами й мовчки витворЯв рiзнi капостi: то тЯгнув у когось
там з-пiд руки кiвш з медом, то вмочав у чийсь кубок кiнець довгого свого
рукава, то пробував пiдпалити комусь бороду свiчкою - i все те миналосЯ
блазневi безкарно, бо користавсЯ вiн високим кнЯзiвських покровительством,
- тепер блазень прагнув говорити. Џiшов мало не до дверей, до тих
безмовних i незначних учтувальникiв, Яких покликано сюди лиш длЯ
кiлькостi, вилiз на лавку, пiднiс догори руки з ковшем, хлюпнув униз
питвом, гукнув:
- ’ихо, кажу Я!
ѓамiр поволi втихав, ждали вiд блазнЯ нової вихватки, знали, що вiн
гострий на Язик, кожен мимоволi щуливсЯ, лЯкаючись, щоб не зачепив Ѓурмака
саме його, бо шкоди, може, й не принесе, але посмiх буде; однак блазень не
став зачiпати нi менших, нi старших, смачно облизав товстi свої губи,
зареготав:
- ‚еликому чорту - велика й Яма! Ќаймилосерднiшому нашому кнЯзевi -
слава! Iшов кнЯзь з Ќовгорода, а по путi в усiх селах i волостЯх голод,
люд повмирав, а де хто вцiлiв, то вже й голосу не вiдводив, а кнЯзь i каже
воїнам: "џк будете їсти, то щоб i кiстки закопували, не давали отим
здихаючим, щоб серцЯ вашi не розжалобилисЯ, бо й що ж ви за вої будете".
‘лава милостивцю нашому!
Њертва тиша запала помiж столами, нiхто ще не знав, чи слiд зважати на
п'Яне верзЯканнЯ блазневе, чи пустити його повз вуха, Як то робили завжди,
смiливiшi дивилисЯ на кнЯзЯ, щоб з його обличчЯ вгадати, Як поставитисЯ до
Ѓурмаки, але џрослав сидiв з завченою посмiшкою на устах, дививсЯ на свого
блазнЯ заохотливо - мовлЯв, мели далi, хiба не знаємо, Який ти базiка.
- Ђ тут, - кричав далi блазень, бризкаючи навсiбiч слиною, - село на
путi - i весь люд у ньому вимер! ‚же й проїхав село кнЯзь, аж виповзає
йому з-пiд конЯ дiвчинка - тiнь од дiвчинки, а жива! "—ого вона жива? -
питає милостивий кнЯзь наш.- Ќащо вона тепер, коли всi тут вмерли? Ђ
приберiть-но дiвчинку!" I затовкли її на смерть, щоб не було вiд того села
й розплоду, раз воно таке убоге та нiкудишнє!
‘итник схаменувсЯ перший. Џiдскочив до џрослава, нахиливсЯ до нього,
прошепотiв:
- „озволь, заткну йому пельку!'
- •ай каже! - голосно промовив џрослав, i всi вiдiтхнули звiльна, дехто
навiть потЯгнувсЯ до кубка, дехто став дожовувати застрЯгле в зубах,
справдi, хай каже, мало чого там не принесе слина на Язик цьому бовкаловi,
однаково наш кнЯзь найдобрiший, найсправедливiший, наймилостивiший, най...
- Ђ там вийшов з „ерев свЯтий чоловiк, - розкрикувавсЯ собi Ѓурмака, -
та впiймали його за повелiннЯм нашого кнЯ-зенька i за шию поворозом вели
до самого Љиєва, а воно ж аркан - не тарган, хоч зубiв не має, та шию
гризе. Ћт Який у нас кнЯзюсик!
- Iди, Ѓурмако, вип'ємо з тобою, - покликав блазнЯ џрослав.
- Ђ хай з тобою лукавий п'є! - крикнув блазень.
- ѓорло в тебе, бачу, пересохло, - спокiйно мовив кнЯзь,- може, хто б
промочив його тобi. ѓей, люди, поможiть блазневi!
Ѓурмаку миттю стЯгли з лавки, накiрчило його вiдразу чоловiк з десЯток,
кожен пхавсЯ з повним ковшем або кубком, силомiць заливали блазневi в рот,
у нiс, у вуха, лили межи очi, вiн захлипувавсЯ, смикавсЯ вивiльнитисЯ,
ось-ось мав задихнутисЯ, але жалю до нього нi в кого не було, та вiн i
знав це добре: все тут залежало вiд одного тiльки чоловiка, вiд його
слова. Ѓурмака спромiгсЯ перевернутисЯ долiлиць, поповз помiж смердючими
брудними чобiтьми по запаскудженiй пiдлозi, звиваючись вужем,
вiдпльовуючись, прочмихуючись, благально простогнав:
- ЉнЯзю!
- Ќапоїли вже, досить, - засмiЯвсЯ кнЯзь, - а тепер випиймо й ми всi за
здоров'Я нашого Ѓурмаки, бо й що б робили без його жартiв та смiхiв!
- ѓо-го-го! - заiржали найближчi.
Ћй кнЯзь, от так кнЯзь, ну й кнЯзь! Џили, їли, трощили, запихалисЯ,
дивилисЯ, витрiщали очi. Ћт так-так, оце воно, ох i кнЯзь же ж у нас!
Ђ џрослав дав знак, щоб не припинЯли учти, пiдвiвсЯ, непомiтно вийшов у
сiни, за ним вискочив ‘итник.
- •ай проведуть мене до того в печерi,- сказав тверезим голосом
џрослав.
- Џiзно ж, кнЯзю, а йти далеко. Ќад саму кручу днiпровську.
- ‘казано тобi!
- Џокличу зараз отрока. ‚iн тут недалеко.
Ћтрок прибiг заспаний i стривожений. ‚iд нього пахло теплим молодим
тiлом; був високий, тонкий, видно, гарний хлопець, хоч це й не мало
значеннЯ.
.- ‡овешсЯ Як? - спитав його џрослав.
- Ѓув ’ривога, а тепер Џантелiй.
- ‚еди.
- I Я з тобою, кнЯже, - попросивсЯ ‘итник.
- Iди до учти. ™об люд не розходивсЯ.
- •оч свiчку вiзьмiть, бо там нема, - сказав ‘итник.
- Џокажу Я колись тобi свiчку, - пообiцЯв йому зло џрослав, -
прилiпивсЯ до мене, Як клiщ!
‚ажкий замок на дубових дверЯх заiржавiв, мабуть, не вiдмикавсЯ з тих
пiр, Як посаджено до печерки свЯтого чоловiка; отрок Џантелiй, мало не
плачучи, вовтузивсЯ коло замка, але вiдiмкнути не мiг.
- „ай сам, - вiдiпхнув його џрослав, - запалюй свiчку! ‘вЯтий чоловiк
чи то вiд грюкоту заборiв, чи вiд передчуттЯ вiдвiдин, а може, й просто за
своїм звичаєм, не спав уже, зустрiв кнЯзЯ сидЯчи на глинЯнiй призьбi,
скорчений, висхлий до непомiтностi, величезна сiро-жовта борода прикривала
все його тiло, мов щитом, над бородою вгорi виблискувала кругла, нiби
велике Яйце, лисина, а мiж лисиною i бородою плавало в темрЯвi двоє чорних
блискучих очей, виповнених перестоЯною тугого.
Ћдин прийшов з широкого свiту, прийшов з волi, хоч, закований у
залiзний обруч державних обов'Язкiв, i не вмiв цiнувати тої волi, а
другий, народжений не длЯ послуху, не знаючи обмежень i утискiв, мав тепер
тiльки тугу в очах i настороженiсть, мабуть, вiн здогадавсЯ, хто прийшов
до нього, бо мовчав, тiльки дививсЯ на кнЯзЯ з спокiйною байдужiстю. ’ак
тривало довго, один стоЯв, весь ще обвiЯний свiжим вiтром з „нiпра, з
запахами вин i смачних наїдкiв, а другий скоцюрб-лений на глинЯнiй
лежанцi, прикривавсЯ бородою i зблискував очима, не маючи охоти говорити
першим. Ћднак ув'Язнений був великодушний. ‚iн помiтив, Як незручно
переступив кнЯзь своєю покульгавленою ногою, сколихнув бородою, посунувсЯ
на призьбi, дав мiсце коло себе.
- ‘iдай, - сказав тихо, - стоЯти тобi важко.
- ‡вiдки знаєш? - здивувавсЯ џрослав.
- ’а вже знаю. Єтеством кульгаєш змалку. Ђ може, й духом. ЉнЯзь повинен
кульгати.
- Ђ може, Я не кнЯзь.
- •то б же то сюди ще прийшов? •iба вбивцi? ‘iдай отут. ‘мердю лиш
вельми, але сморiд не так вдарЯє, Як правда.
ЉнЯзь примостивсЯ на самий краєчок призьби, дихаючи вбiк, щоб не дiйшов
винний дух до в'ЯзнЯ, спитав:
- —ом думаєш, що правда лиш за тобою?
- Ѓо страждаю, - сказав той так само неголосно. - •удий i упослiджений.
Ђ з жирних, зледащених уст правди не почуєш.
- Ќашi свЯщеники в постах перебувають, смирЯють i плоть, i дух. •iба ти
вважаєш себе лiпшим за них?
- Ќе нашi то служебки - чужинськi, - нагадав старий.
- Џо всiй землi тепер нова вiра заволодiла всiма душами.
- Ќе заволодiла й довго ще не заволодiє, а може, й зовсiм погине твоЯ
нова вiра.
- Џро це й людовi мовив у своїх блуканнЯх? - суворо спитав џрослав. -
‚ийшов ти з темнощiв, i темнi твої слова. ‚сi людове нашi ховалисЯ в лiси,
а нова вiра виводить їх на широкий свiт, прославлЯє по всiх землЯх, бо
народ наш гiдний прослави. Ђле не завжди люди. виходЯть до слави
добровiльно. Iнодi доводитьсЯ вдаватисЯ до насильства.
- Ћтець твiй палив нашi храми, а богiв кидали в озера й рiки, щоб
спливли за водою. ’а вони не спливли, а сiли на дно i стануть чорнодубом,
згодом, слушної години, виринуть i знов запанує рiдна рiднизна, затЯм
собi, кнЯзю. ‚се можна змiнити: доми, одЯгачку, воЯм дати iншу зброю,
напхати пельку заморськими наїдками й напитками, та душу народовi не
виймеш, не вставиш йому iншу, чужу. Ќе вдалосЯ це зробити кнЯзевi
‚олодимиру, не вдастьсЯ й тобi. џк приходила з веснЯнками до нас весна,
так i приходитиме, Як зустрiчали ми в грищах сонцеворот, то й
зустрiчатимемо, i клечаннЯ длЯ наших богiв приноситимем зелене, i
писанками тiшитимуть зiр нашi дiти.
- Ќiхто не вимiрить, чого бiльше у владi: будуваннЯ чи руйнуваннЯ, -
перебив його џрослав. - Ћтець мiй спалив скiлькись там капищ поганських,
зате Якi дивнi церкви поставив! ‡а кнЯзем ‚олодимиром i Я, син його, йду.
Ќавчати треба народ, темнощi виганЯти...
- ’емнощi? - чуласЯ посмiшка в голосi старого й зверхнiсть, Яку дають
лiта й стражданнЯ. - Ќавчати хочеш. Ђ чого?
џк уникнути й позбутисЯ грiхiв. Ѓогiв наших понишуєш, а бiсiв
зоставлЯєш, грiхи плодиш. ™е тiльки стали навчати, а вже повно грiхiв
повсюди, вже вiдбиваєтесЯ вiд них, вiдмахуєтесЯ, молитесь у церквах ваших
вдень i вночi. ’опчеш усе, що було, привчаєш до топтаннЯ й поблизьких
своїх.
- Ќе такий Я, - спокiйно вiдмовив џрослав, - мало ти бачиш з своєї
печерки, в один бiк тiльки. Ђ що грiшний, то... џк сказано в байцi: кожен
носить по двi торби. Ћдну спередi длЯ чужих грiхiв, другу - позаду длЯ
своїх, так щоб не бачити її. ™о ж до кнЯзiвської влади, то завжди повинен
бути той, хто вчить розумiти речi найвищi: материзну, правду, честь. Ђдже
й ти йшов серед людей i навчав чогось?
- ‡астерiгав лиш. Ѓо народ мудрий i спокiйний тiльки той, що трудитьсЯ
длЯ себе й не зазирає нiкуди далi. ‚iн спокiйний i позбавлений пихи, лиш
допоки не розбагатiє i не розсвинЯчитьсЯ. Ђ тодi плює на цiлий свiт, топче
iншi народи i може дiждатисЯ, що розтопчуть i його... ’и ж, кнЯзю, хочеш,
щоб було все, Як у ромеїв, а Љиїв щоб став Як –аргород.
- ‡вiдки вiдаєш? - здивувавсЯ џрослав угадництву старого. Ќавiть сам
собi ще боЯвсЯ зiзнатисЯ в цих думках, а цей закинутий у Яму чоловiк,
виходить, усе бачить i знає. —и не дивина?
- ‘поконвiку так ведетьсЯ: коли в сусiда свинЯ велика, то й самому
кортить вигодувати таку або й ще бiльшу.
- ‘тольний город - то не свинЯ.
- ™е ненажерливiший. ЋзирнисЯ довкола: скiльки розплодив дармоїдiв твiй
отець, а ти їх розвiв усотеро бiльше, та й ще розведеш. –ерков стiльки
понаставили, що в них уже пси бiгають. Ђ голод i мор так само ходЯть по
нашiй землi, бiда не виводитьсЯ, лиха ще бiльшає.
- ѓолод i мор однаково нiхто не зможе збороти, - мовби виправдовуючись,
проговорив роздумливо џрослав,- зате завжди можна винайти спосiб дати
пригнiченим душам що-небудь, чим би вони могли пишатисЯ. ђоз'єднанiсть
колишнЯ ставала на завадi великим дiлам, тепер зiбрано докупи всi нашi
землi, весь народ може скупчити свої зусиллЯ, свою працю, а найлiпше длЯ
них застосуваннЯ - це спорудженнЯ й твореннЯ знамен державних. ‚iдкрити
житницi й нагодувати тисЯчу голодних ротiв, вимостити посеред трЯсовин
дорогу до Љиєва, щоб везли па торжища й на мiну харч i хутра, мед i вiск,
а чи поставити посеред багна золотосЯйний храм, проклавши до нього лиш
вузьку стежечку, але вознiсши той храм над усiм свiтом у пишнотi й сЯйвi?
•то Як хоче, а Я вибираю храм, i кожен на моєму мiсцi мав би зробити так
само, Якби бог нагородив його мудрiстю.
- Ђ коли в людинi й хижi немає, щоб сховатисЯ вiд зимової стужi? - ледь
чутно поспитав старий.
- Љоли в людини є хижа, вона повинна будувати храм. I коли немає
хижi-теж повинна будувати храм, - твердо вiдповiв џрослав.
- ‚важаєш себе мудрим, а ти тiльки жорстокий, та й годi.
- Ђ що таке мудрiсть? –е правда. Џравда ж милостивою не буває. ‚она
тверда й жорстока. Ѓагато прочитав Я книг, всi вiки i всi народи там
описанi, скрiзь було багато жорстокостi, але тiльки вона доводила народи
до розквiту. ‡авжди, щоб держава могла розквiтати й пiднЯтисЯ вище за
всiх, народ повинен згодитисЯ на деЯкi пожертви й нестатки. ‘ам вiн на це
нiколи не пiде, його треба примусити.
- ’ака долЯ великих народiв, - сумно промовив старий, - або ж вони
стають жертвою чужих наїздцiв i загарбникiв, або ж попадають до рук
тирана.
- ™о ж по-твоєму? џ - тиран? - ображено спитав џрослав.
- ‚ мовi своїй. Ђ вiд слова до дiла - рукою змахнути. Ќавчений ти
жорстокостi. —ужої жорстокостi навчений.
- •iба мiг навчитисЯ свого? Ќе було ж письмен у нас, не передали нам
мудрецi нашi давнi про минувшину, в темрЯвi блукали навпомацки. Њiй отець
вирвавсЯ з пiтьми, прикликавши носiїв нової вiри, Яка йде побiдно по всiй
землi.
- ЉолотЯтьсЯ всi землi од тої вiри, не приймаючи її, ще тисЯчу лiт
колотитимутьсЯ.
- ‡вiдки вiдомо тобi?
- Ѓачу звiдси все, - вперто сказав старий, - а щодо мудростi, то живе
вона мiж людом. Џисьмо ж породжує колотнечi й вiйни. Ѓог не пише нiколи.
‚iн промовлЯє голосом вiтру, грому, води, лiсу.
- Ќе чую його мови, - сказав кнЯзь.
- ѓлухий єси. Ђ вiдiткнутьсЯ тобi вуха - пiзно буде.
- ‰тиму своєю дорогою, - пiдвiвсЯ кнЯзь, - тебе ж не можу випустити
звiдси.
- Ћтрока не чiпай, - вже в спину кнЯзевi сказав спокiйно старий,
просовуючись про призьбi, щоб вмоститисЯ зручнiше, бо заболiли йому
кiстки.
ѓулЯк џрослав ще застав за учтою. Ќесамовито заревли назустрiч, зрадiло
заплескали в долонi, вже перейнЯвши той дурний ромейський звичай,
потЯглисЯ до кнЯзЯ з ковшами, постаїi-цЯми, братинами двовухими. ‚iн став
на порозi, поглЯнув на п'Янюг тверезими злими очима, що всi вмить втихли,
кинув їм грубо й зневажливо, мов собацi кiстку:
- —и не пора й на молитву!
‚iдступивсЯ вiд дверей, даючи їм прохiд, i вони один з-поперед одного
стали вилiтати в темнi просторi сiни, перечiпалисЯ через ослони, падали,
послизаючись, зiштовхувалисЯ в тiсному просторi дверей, мовчки сопли,
хекали, квапилисЯ щезнути, втекти вiд кнЯжої розлюченостi, бiгли молитисЯ
боговi, п'Яiю варнЯкаючи щось на бiгу, i ось уже нiкого, тiльки стоїть за
спиною на чатах ‘итник, та повiльно обгризає величезну кiстку, сидЯчи за
столом, Ѓурмака i нахабно позирає на кнЯзЯ, мовлЯв, з дурного, Як з
свЯтого, - не вiзьмеш нiчого.
џрослав, кульгаючи дужче, нiж завжди, пiдiйшов, сiв навпроти Ѓурмаки,
посунув до себе Якусь посудину, не дивлЯчись, налив питва, випив, взЯв
шматок м'Яса.
- ’Яжке життЯ наше, Ѓурмаьо, - сказав тихо й мовби жалiбно.
- „лЯ таких дурнiв, Як ти, - жорстоко вiдмовив блазень.
- Ќiхто не пожалiє кнЯзЯ.
- Ђ-мало тебе били, негiднику, - користуючись своєю безкарнiстю, масно
проплЯмкав Ѓурмака.
џрослав брЯзнув його по пицi, блазень мовчки покотивсЯ пiд стiл, довго
видобувавсЯ звiдти, заплакав, розмазуючи сльози по замащенiй мармизi:
- ’и чого б'єшсЯ, дурню?
- Ђ ти дай здачi, - похмуро порадив йому кнЯзь. ‘ам не знав, чого хоче.
Џобути бодай мить простим чоловiком, щоб захищатисЯ не кнЯзiвською владою,
а власними руками, Як ото проти вепра або колись насупроти ведмедЯ,
пущеного мерЯми? ЃитисЯ, покладаючись лиш на силу в руках, Як бивсЯ колись
у Љиєвi на Џеревiсищi проти печенiгiв, бивсЯ вже й потрафлений у колiно
ворожим списом, стоЯв, стiкаючи кров'ю, нагнувсЯ тiльки, щоб вирвати з
рани гострЯк списа, вiдкинув його геть од себе i знов махав широким i
важким мечем i був страшний у своїй закривавленостi, так що вороги не
витримали i кинулисЯ вниз.
Ћтак битисЯ, змагатисЯ з усiм свiтом, вiчно йти на бiй, бо тiльки той,
хто змагаєтьсЯ й б'єтьсЯ, має слушнiсть.
Ђ там, де пролиласЯ колись його кров, вiн i поставить найбiльший у всiх
землЯх храм, бо жодного храму не можна уЯвити собi без пролитої кровi.
Ќiхто не стане докорЯти, що поставив вiн собор на кровi чужiй - нi, на
своїй власнiй!
- Ќу що, - спитав Ѓурмаку, - боїшсЯ давати здачу?
- •оч дурний, так хитрий, - зло промовив Ѓурмака, вiдiйшов огинцi вiд
кнЯзЯ подалi, припав до ковша з медом.
џрослав пiдвiвсЯ, покульгав до дверей, сказав ‘итниковi, Який
спостерiгав, дивуючись, за кнЯзем i його блазнем з сiней:
- ‘iдлай коней, поїдемо до Љиєва. ‘итник роззЯвив був рота, щось хотiв
спитати, але кнЯзь не допустив його до мови.
- ЏомолимосЯ дорогою,- сказав, так нiби ‘итник без молитви не мiг i
жити.- Ѓог молитву до себе прийме будь-де, аби серце було просвiтлене.
- Ђга, так, - мерщiй згодивсЯ ‘итник i крутнувсЯ виконувати кнЯзiвське
велiннЯ.
Љiлька день їздив џрослав з численним почтом довкола Љиєва. ‘тавав на
Џеревiсищi, на полi за городом, де надумав спорудити церкву найбiльшу й
найславнiшу, щоб свЯте мiсце припало Якраз, де було вдареiго кнЯзЯ списом
у ногу, де пролиласЯ його кров, що впала на ворожi голови проклЯтьбою й
розгромом. Ќе годилосЯ, щоб храм височiв отак за городом, у самотинi,
храмовi завжди потрiбно достойне обрамленнЯ так само, Як коштовному каменю
- мистецька оправа. ’а й тiсний уже став ‚олодимирiв город, звiдусюди
попiд його валами тулилисЯ слободи й селища, юрмивсЯ люд торговий i
ремiсничий, Якому не стачало мiсцЯ по той бiк, вдень всi торжища й вулицi
города виповнювалисЯ тисЯчами заїжджих людей, на нiч сторожа виганЯла всiх
геть, але в багатьох лишалисЯ недокiнченi дiла в городi, вони далеко не
вiд'їздили, тулилисЯ поблизу, з тимчасових стойбищ i таборiв утворювалисЯ
згодом цiлi селища, багато там жило людей цiнних, потрiбних длЯ города,
вже настав час взЯти пiд захисток i їх, обгородити i їхнi селища, чим
бiльший город, тим бiльше вмiститьсЯ в ньому воїв, тим бiльшу дружину може
утримувати коло себе кнЯзь, а отже - менше лЯку перед несподiваними
ворожими нальотами, бо ж не слiд забувати, що в степах никають ще й досi
печенiги, а за „нiпром-за Якихось три днi їзди од Љиєва - Њстислав, жити в
тiсному городi не можна, розбудовувати на белебнi - теж не випадає. ’ак
дiйшов до висновку кнЯзь џрослав вести довкола Љиєва новi вали, змiцнювати
їх дубовими городнЯми й клiтЯми, рити рови, ставити мiцнi кам'Янi брами.
‚олодимирiв город був увесь на виднотi. ‡ кнЯжого терема можна було
охопити оком все: i церкви, i двори, i торжища. ’епер iшлосЯ про бiльше.
’ут не досить було проведеннЯ списом, Як то зробив колись Љонстантин
‚еликий, показуючи, де ставити мур довкола ЉонстантинополЯ. џрославiв вал
мав оперезати Џеревiсище, потiм iти прЯмо аж до Љопир'євого кiнцЯ, звiдти
- понад краєм гори, поки з'єднаєтьсЯ з валом ‚олоди-мировим. џрослав
проїхав сам по тих мiсцЯх, де мав пролЯгати вал, скрiзь його стрiчала
сила-силенна люду, здаєтьсЯ, нi в кого не викликав захвату кнЯзiв намiр
ставити новi вали, бо знали, Яке то клЯте, забарне й виснажливе дiло,
мовчки стоЯ-.ли, дивилисЯ на багатих вершникiв, давали дорогу, довго
дивилисЯ вслiд, i важкi поглЯди тi вiдчували на собi всi, хто
супроводжував кнЯзЯ. Ѓурмака телiпавсЯ слiдом за валкою вершникiв на
вiслюковi, кричав здалеку до џрослава:
- Ћд кого затулЯєшсЯ? Ћд брата рiдного?
Ќа Љопир'їв кiнець кнЯзь i не думав тЯгнути вали, бо було далеко, та й
город багато втрачав у своїх обрисах, видовжувавсЯ непотрiбно в один
кiнець вузьким клином. Ђле вийшли йому назустрiч багатi агарЯнськi купцi з
Љопир'євого кiнцЯ, вийшли вiрменськi золотарi й лiкарi, вийшли жидовини з
щедрими дарами, стали на колiна перед кнЯзем, благали, щоб взЯв вiн їх у
свiй город з їхнiми домами, жонами, дiтьми, бо вже багато лiт провели вони
отут, пiд Љиєвом, змiнЯли свої рiднi землi на цю землю, полюбили її, вiрно
служили кнЯзевi ‚олодимиру, хочуть служити i йому, џрославовi.
џрослав посмiхнувсЯ, звелiв брати дари, обiцЯв копир'Янам обгородити
валом i їх, сказав, мовби хотiв виправдати свою жадiбнiсть:
- ѓрошi в людей - мов вода, розлитi, розплесканi. Љомусь треба зiбрати
воєдино, щоб побудувати храм великий. Ђ кому ж - Як не кнЯзевi!
ЃоЯри хитали головами: так, так. Ђ Ѓурмака ззаду вигукував зловтiшно:
- Ќе наберешсЯ ти, кнЯзю, цими дарами на своє будiвництво! ‡вели мерщiй
данину збирати! ’а хай збирають вдень i вночi у великому поспiху i без
недобору!
‡ачувши про кнЯзiв об'їзд, виповзали з подiльських Ярiв i ставали на
кручi мовчазнi кожум'Яки, лукавоокi гончарi, ковалi залiза й мiдi,
шабельники, котельники, рогiвники, кушнiри, сiдельники, лучники, виходили
з Ярiв, видно покинувши щойно свою роботу, закритi спереду цупкими
воловими шкiрами, замазуренi й запацьоренi, нечеси, розтрiпи, довговусi, з
бритими бородами (ще не дiйшов до них ромейський звичай вирощувати круглi
борiдки); цi дарiв не виносили, не просили обгородити валом i їхнi хижi,
бо ж однаково грабувати там нiчого, та й почувавсЯ чоловiк поза валами
Якось вiльнiше, легше дихалосЯ, коли ти був далi од кнЯзЯ, а кнЯзь - од
тебе.
‘тоЯли над самими урвищами, з викликом дивилисЯ назустрiч кнЯзевi i
його попихачам, нi вiтальних крикiв, нi радiсних посмiхiв на лицЯх,
холодна ворожнеча i цiлковите нерозумiннЯ високих державних iнтересiв, Як
i в отого дурнуватого Ѓурмаки, що телiпаєтьсЯ позаду на вiслюку i вигукує
хулу на кнЯзЯ.
џрослав їхав випростано, гордо, холодно мружив свої розумнi глибокi
очi. Ћтак вiн iде крiзь життЯ i йтиме до кiнцЯ - i завжди йому вiчний
виклик зокола. ‚iчно дбати про бойову мiць i захист. Ћцi кожум'Яки i
ковалi не думають про державу. Ќездатнi. I хлiбороб, що сiє жито й просо,-
теж не здатен. ’ому хай мовчки годує тих, хто може подбати про його
безпеку.
Ђ ти роби задумане!
Џростий люд байдужий до влади. ‚она йому нi до чого. ‚iн би й державної
єдностi та незалежностi не мав, аби не кнЯзь. ’ож хай буде вдЯчний
кнЯзевi. Ќе кнЯзь дЯкуватиме комусь там за напитки та наїдки, а люди хай
дЯкують кнЯзевi. Џовчати їх про це денно i нощно.
ђоби задумане!
—им бiльша землЯ, тим бiльше в нiй безладу, колотнечi й
безвiдповiдальностi. ‹iквiдувати їх може тiльки сильний чоловiк, Який не
знає страху нi перед ким i не потребує пiдказок. ‘вЯщеники хай намовлЯють
товпу, а кнЯзь знає все сам.
ђоби задумане!
Љожна землЯ дозволЯє собi Якiсь надмiрностi: то попiв, то воїв, то
свЯщенних тварин, то купцiв, то пiдлабузникiв. •то не хоче працювати вдень
i вночi, повинен стати або ж проповiдником, або ж лакизою. ‹акиза - це
щось середнє мiж людиною, Яка дещо знає, i дурнем. ЉнЯзь повинен усе життЯ
крутитисЯ помiж отакими лизогубами й лизозадами, Яко ото їдуть слiдом за
ним, i помiж людьми, що вмiють щось робити i роблЯть мовчки й терплЯче.
Џовинен пройти помiж них обережно й гордо, нiкого не пiдтримуючи, нiкому
не помагаючи. џкщо поможеш комусь, то один буде вдЯчний, а сто
невдоволених. џкщо ж заподiєш одному зло, то певдоволений буде тiльки
один, а сто радiтиме, бо в кожного неодмiнно знайдетьсЯ сотнЯ ворогiв.
ђоби задумане!
„iла твої повиннi бути огромнi навiть тодi, Якщо злочини будуть
огромнi. ‚ iсторiї кожної землi є достатнЯ кiлькiсть сторiнок ганебних i
жорстоких. Ћкрiм землi твоєї. џкщо й була колись у нас ганьба або
жорстокiсть, то слiд пустити її в непам'Ять. Ђ хто запрагне згадувати -
вiдбити охоту.
ђоби задумане!
1966 ђIЉ
Џ…ђ…„ ‚ЂЉЂ–IџЊ€. ‡Ђ•I„ЌЂ ЌIЊ…——€ЌЂ
Ѓудемо змушенi - i то за абсолютно одностайною згодою - знЯти вбраннЯ з
Њовчанки...
Џ. Џiкассо
’ретього секретарЯ посольства звали ‚алерiй. Ѓув москвич, належав до
тої епохи, коли не називано дiтей нi Џетрами, нi ‚асилЯми, нi, звичайно ж,
Iванами. Њав вiдповiдну зовнiшнiсть: русЯве, на продiл зачесане волоссЯ,
нахабнувато-наївнi очi, нейлоновий костюм, моднi черевики - хлопець, Яких
мiльйони. Ђле володiв трохи незвичним длЯ юнака обдарованнЯм: залiзною
витримкою, уважливiстю до спiврозмовника, неквапливiстю в прийнЯттi
рiшень, точним мисленнЯм. ’ак наче мав не двадцЯть iз чимось рокiв, а з
п'ЯтдесЯт, прожив довге й напружене життЯ i навчивсЯ всього потрiбного
людинi помiж чужинцiв.
"’ретiй секретар посольства" длЯ вуха невтаємниченого звучало досить
гучно й високомовне, однак ‚алерiй вiдразу поклав край Ѓорисовiй
наївностi.
- ’оваришу професор, не тiште себе надiєю, що до вас приставлено аж он
Якого посольського чина! ’ретiй секретар - це не перший, i навiть не
другий...
- Ђле ж, - Ѓорис Ћтава справдi трохи розгубивсЯ, в цих питаннЯх вiн
вiдзначавсЯ неабиЯкою наївнiстю, - Я вважав, що...
- Ђбсолютно вас розумiю! ‚сi, хто їде в справах сюди, вважають, що
клопотатисЯ ними буде неодмiнно сам посол. ‡розумiйте ж, професоре:
посольство має своїх справ - по самiсiньку зав'Язку, висловлюючись
недипломатично...
- ђозумiю. Ђле моЯ справа... йдетьсЯ про цiнностi незвиклi...
державнi... iсторичнi...
- ‚се зробимо... Єдине, що Я вас прошу: дотримуйтесь спокою.
Њобiлiзуйте все своє почуттЯ гумору...
- ЏочуттЯ гумору? - Ѓорис засмiЯвсЯ. - ‡даєтьсЯ, Я втрачаю це почуттЯ.
Ѓо Яке справдi вiдношеннЯ до моєї справи може мати почуттЯ гумору, Яким,
хвала боговi, мене, здаєтьсЯ,' не обдiлено.
- …ге, - потер долонi ‚алерiй, - ви ще не знаєте, з Якими типами
доведетьсЯ мати справу... ’ут вже Якщо чоловiк одержує вiд держави марки,
то вiн їх вiдпрацьовує повнiстю! ‚и в цьому переконаєтесь.
- џ повинен попасти в Њарбург, - сказав Ћтава.
- Њи там будемо, повiрте менi, - запевнив його ‚алерiй,- але озбройтесЯ
витримкою... їзди до Њарбурга - всього лиш кiлька годин, головне -
проскочити тут...
Џотрiбного їм чиновника ‚алерiй знайшов досить швидко i вмовивсЯ з ним
про зустрiч ще того ж днЯ по обiдi. Џосольською "‚олгою" вони пiд'їхали до
високої новiтньої споруди, швидкiсний лiфт вмить викинув їх на дванадцЯтий
чи то на п'ЯтнадцЯтий поверх; вони пройшли довжезним коридором, наповненим
сЯйвом пластику, алюмiнiю й скла, Ѓорис пробував вiдчитувати акуратнi
таблички на полiрованих пластикових дверЯх, але ‚алерiй сказав, що вiн
приблизно знає, де сидить той чиновник, з Яким їм доведетьсЯ вести
переговори; коридор несподiвано прорiзавсЯ коротким бiчним колiном, там
був ще один лiфт, але вже не швидкiсний, а невеличкий, скромний, мало не
персональний, - вони насилу вмiстилисЯ в тiснiй кабiнцi, поїхали вже не
вгору, а вниз, попали в Якийсь тупик, а в тому тупику було своє найглухiше
мiсце, удекороване розкiшними широкими дверима, на Яких красуваласЯ
табличка з чорними готичними лiтерами:
„…ђ†Ђ‚Ќ€‰ ђЂ„Ќ€Љ ЏЋ ‚I„ЉЋ„“‚ЂЌЌџ• ‚Ђ‘‘…ђЉЂЊЏ”
„звiнка тут не було, стукати теж не довелосЯ, бо Як тiльки вони
переступили незриму межу, за Якою з простих перехожих перетворювалисЯ на
вiдвiдувачiв гера ‚ассеркампфа, дверi нечутно розчинилисЯ самi собою, i в
глибинi просторого, свiтлого кабiнету з модерними низенькими меблЯми
пiдвiвсЯ з-за довгого полiрованого столика їм назустрiч сам державний
радник, чоловiк середнiх лiт, одутлуватий, глевтЯкуватий, доволi високий,
у сiрому костюмi з легкої тканини, Яку звуть "мачок". Љондицiонер
пiдтримував у кабiнетi сталу температуру, повiтрЯ тут було свiже, однак
‚ассеркампф вдавано важко вiдсапував, iдучи назустрiч своїм вiдвiдувачам,
i ще не пiдпустив їх до себе, не дав привiтатисЯ чи вiдрекомендуватисЯ,
вигукнув панiбрат-ськи:
- Ђле ж спека - нетва?
- Ќе помiтив, - буркнув Ѓорис, забуваючи про перестороги свого
супутника.
—иновниковi того й треба було.
- џк то! - вигукнув вiн. - ‚и приїхали з такої далекої холодної країни
i не помiчаєте нашої спеки? —и, може, Я помилЯюсЯ? Ђдже ви з ђосiї -
нетва?
‚iн щоразу повторював це слово "нетва", що мало значити "правда ж?",
мабуть, навмисне псуючи дiалектом загальнонi-мецьке "нiхт вар". ’а
Ѓорисовi було не до лiнгвiстичних тонкощiв.
- Џрофесор Љиївського унiверситету Ѓорис Ћтава, - скориставсЯ з нагоди
‚алерiй.
‚ассеркампф вклонивсЯ, попросив сiдати. Ѓорис поглЯнув на ‚алерiЯ
досить вимовно. Џерший бiй було виграно зовсiм не завдЯки стриманостi.
–ього типа треба атакувати й штурмувати вiдразу, з першого слова. Ћсь вони
сiли i вiдразу вiзьмутьсЯ до дiла. Ћднак ‚алерiй, Якому б належало
перебрати розмову в свої руки, чомусь мовчав. ‚вiчливо посмiхавсЯ, став
пити Якусь бурду, запропоновану нiмцем, довелосЯ пити.також Ѓорисовi, так
нiби вiн заради цього їхав сюди аж iз Љиєва.
- ’ак, так, - промовив ‚ассеркампф, мружачи очi,- ще день-два, ще
кiлька днiв... —иста випадковiсть, що ви мене бачите отут за столом...
Ќастає той час, коли всi ми змандровуємо звiдси... ’ут надто жарко...
‹юдина повинна час вiд часу занурюватисЯ в море... Њи, нiмцi, надаємо
перевагу Ђдрiатицi... ‚ераземо туди щолiта свої полiартрити, подагри,
задишки... Ќа обидва береги - iталiйський i югославський. ‚енецiЯ,
„убровик, —орногорiЯ... Њонтенегро... ‚ Њонтенегро, на думку наших
найрозкiшнiшi коханцi! ‚ночi вони спускаютьсЯ з гiр на узбережжЯ, на ранок
знов зникають у своїх загадкових горах, це просто мiстика Якась, але нашi
жiнки... •а-ха! џ називаю це запiзнiлими вiдшкодуваннЯми, до того ж - не
за адресою. Ѓо у3д ёпiд час вiйни в Њонтенегро, тобто в —орногорiї, стоЯли
не нашi вiйська, а iталiйськi, i це iталiйцi досхочу жирували з чорногорцi
ськнми дiвчатами. ’ому б вiдповiднi вiдшкодуваннЯ чорногорцЯм належало
отримувати саме з iталiйських дiвчат, а не з нiмецьких -нетва?
- ‘лухайте, - несподiвано спитав Ѓорис,- вашi предки не з морЯкiв?
- •а-ха! - реготнув ‚ассеркампф. - ‚ас збило з путтЯ моє прiзвище! Ќе
зважайте! Њої предки - з води, але з болотЯної. ЏомеранiЯ, чули? ‡ мене
всi смiютьсЯ: Як так - займаєшсЯ справами вiйськових вiдшкодувань, а свою
Џомеранiю повернути не можеш, вiддав її Џольщi? џ вам скажу: з цими
вiдшкодуваннЯми - суцiльнi непорозумiннЯ. Ќещодавно був просто комiчний
iнцидент. ЏрибивсЯ до мене капiтан з Ѓремена. ’ак, так, справжнiсiнький
капiтан. “ нього дизель-електрохiд, цiлком модерне судно на чотирнадцЯть
тисЯч тонн, можете собi уЯвити. •одить вiн в Iндiйський океан i далi, до
Њалайї, до џпонiї. I ось. ‚ ‘iнгапурi чи там де хтось з команди дарує
капiтановi мавпочку. ’аке миле створiннЯ. Њи, нiмцi, любимо все живе. Ђ
тут - далека путь, самотнiсть, капiтан уже чоловiк немолодий. ‡радiв
мавпочцi. Џрилаштував її в своїй каютi. Њаленька господинЯ. “ЯвлЯєте? Ќу,
так... ‚ранцi капiтан iде собi на мостик, мавпочку залишає в каютi, але
забуває причинити дверцЯта сейфа. Ђ в сейфi - товстенна пачка марок.
ЊiсЯчна платнЯ длЯ цiлої команди. “ЯвлЯєте? I хоч грошi не пахнуть, Як то
сказано, але мавпочка нанюшила ту пачку, вхопила її, а Як тiльки капiтан
рипнув дверима, повертаючись, мавпочка шмигнула в щiлину i на палубу.
Љапiтан вiдразу спостерiг пропажу, зчинив тривогу, за мавпочкою погналисЯ,
але ж... •оч про нiмцiв i сказано, що вони мавпу вигадали, однак у
спритностi мавпа переважає навiть нiмцiв. ’ак i тут. ‚илетiла мавпочка на
самий вершок щогли, починає розглЯдати грошi, здирає з них банкiвське
опакуваннЯ, на неї гiйкають i тюкають знизу, хтось там уже подерсЯ вгору
по щоглi, боцман приладнав шланги i намiривсЯ збити мавпочку струменем
води, хтось радив знЯти клЯту звiрину пострiлом з дрiбнокалiберної
гвинтiвки, але поки йшли ради та поради, мавпочка розiрвала опоЯску i
стала жбурлЯти грошi вниз. ‚идовище рiдкiсне. Ћкеан, прозорiсть, синЯ
хвилЯ - i над нею кружлЯють не чайки, нi - повновартiснi нiмецькi марки! Є
вiд чого вхопити сердечний удар! Љiлька банкнот упалсЯ на палубу i - треба
вiддати належне чесностi комарди - все було вручено капiтановi, але ж то
лиш кiлька банкнот. Ђ всЯi мiсЯчна платнЯ - цiла пака марок! - полетiла в
океан, i хоч упущено було шлюпки й матроси кинулисЯ виловлювати грошi,
небагато їм вдалосЯ виловити, бо виЯвилосЯ: нiмецька марка тоне в морськiй
водi! ’ак нiби вона не паперова, а справдi з щирого золота! “ЯвлЯєте! I
ось капiтан, безпорадний у своєму нещастi, звернувсЯ до мене. ЊовлЯв, раз
у вас тут вiдшкодуваннЯ, отже...
- Њи б не хотiли помилЯтисЯ так, Як ваш капiтан,- знов не стерпiв
Ћтава, обурюючись мовчанцi ‚алерiЯ. ’ак вони просидЯть цiлу вiчнiсть, i
цей тип забавлЯтиме їх своїми безглуздими казочками.
- ѓер секретар, - чемний уклiн в бiк ‚алерiЯ, - попередив мене, що
йдетьсЯ про справу, зв'Язану з вiйськовими вiдшкоду-ваннЯми - нетва?
‚важаючи, що розмову спрЯмовано у властиве русло, Ѓорис мав
необережнiсть зачепитисЯ за оте проклЯтуще "нетва".
- ‚и не помилилисЯ, гер ‚ассеркампф, - сказав вiн, - хоча вiдносити мою
мiсiю до галузi чисто вiйськових вiдшкодувань, мабуть, не слiд, бо це не
моЯ спецiальнiсть, минуло вже багато часу по вiйнi, лишилисЯ, певно,
тiльки тi втрати, Яких уже не вiдшкодуєш нiчим.
- Џрекрасно! - вигукнув радник, пiдхоплюючись з стiльцЯ i повiваючи на
себе полами пiджака. - ѓер професор висловивсЯ напрочуд точно! Ѓо й хто,
скажiть ви менi, може вiдшкодувати нiмецькому народовi тих сiм мiльйонiв i
триста сiмдесЯт п'Ять тисЯч вiсiмсот солдатiв, Якi полЯгли...
‚iн мало не сказав за "фюрера", але вчасно стримавсЯ, з чого миттю
скориставсЯ досi мовчазний ‚алерiй.
- ѓадаю, гер радник, - сказав вiн стримано й тихо, - що в нашi
повноваженнЯ не входить обговореннЯ людських втрат у минулiй вiйнi.
- Ћчевидно,згодивсЯ ‚ассеркампф,- але Я просто...
- Ќаш гiсть з Љиєва, - вiв далi, не слухаючи, ‚алерiй, i радниковi
довелосЯ сiсти на свiй стiлець, застебнути пiджак, набрати цiлком
офiцiального виглЯду i похитувати ствердно головою, хоч, видно, в ньому
все так i пiдстрибувало вiд надмiру слiв, Яких не встиг виметати на
вiдвiдувачiв. Ќатренованiсть у балаканинi в ‚ассеркампфа була доведена до
неймовiрної досконалостi, - так от... наш гiсть iз Љиєва прибув сюди, щоб
виЯснити одну справу, Яка стосуєтьсЯ деЯких iсторичних релiквiй
українського народу...
- Ќавiть не українського, - додав Ѓорис, - а всiх слов'Янських народiв,
бо йдетьсЯ про Љиївську ђусь... …поха џрослава Њудрого.
- Ax, так, - врештi прорвавсЯ в розмову ‚ассеркампф, - гер професор -
iсторик - нетва? Џовiрте, Я найвищої думки про iсторiю. Ќастав час, коли
треба привласнювати iсторiю вже не цiлому народовi, а окремим людЯм,
iндивiдуумам, соцiальним атомам... Ќашi фiлософи... •айдеггер, џсперс...
‘подiваюсЯ, ви знайомi з їхнiми роботами...
- „аруйте менi, - чемно мовив Ћтава, - але Я прибув не длЯ того, щоб
обговорювати проблеми екзистепцiоналiзму...
- Ќi, нi, - знов схопивсЯ радник, - Я тiльки про iсторiю. “Явiть собi:
мiй шеф, мiнiстерталї-директор •азе, не може чути про iсторiю. "™о? -
кричить вiн. IсторiЯ? ‚ цiй вашiй iсторiї є тiльки хронологiЯ i факти
iснуваннЯ населених пунктiв. “се iнше - брехнЯ!" ’одi Я кажу йому: "ѓер
•азе не вiрить у прiзвища. I Я розумiю мiнiстерiаль-директора: маючи таке
прiзвище, хiба станеш симпатизувати iсторiї?" Ђле в одному ми з
мiнiстерiаль-директором сходимосЯ: в сучаснiй iсторiї вже не може бути
вiдкрить. ‚се вiдкрито, все зареєстровано.
- Ќа жаль, у наш час iсторики часто вимушенi дбати справдi не за новi
одкриттЯ, - знов дав себе впiймати Ѓорис, - а вiдвойовувати старi iстини,
часто цiлком очевиднi...
- Ќе в мене, сподiваюсЯ, вiдвойовувати? џ - простий чиновник. ЊоЯ сфера
- цiлком матерiальнi речi. Iстини - це не по моєму вiддiлу. ™о ж до
речей... Њи працюємо з можливо iдеальною пунктуальнiстю... џ мiг би вам...
’а лiпше Я розповiм вам одну iсторiю - нетва?
’ак вони змушенi були того днЯ вислухати вiд ‚ассеркампфа ще одну
iсторiю.
ЏочинаєтьсЯ з вiйни. ‘орок перший рiк. остого квiтнЯ нiмецькi вiйська
переходЯть кордон ћгославiї, через дванадцЯть днiв юний король Џетро
доручає генералу Ќедичу пiдписати акт капiтулЯцiї. ћгославiЯ зовсiм не
така країна, щоб за дванадцЯть днiв її можна пiдкорити. ‡а дванадцЯть днiв
там навiть не облiтаєш лiтаками всiх гiр. ‚ ћгославiї є куточки, куди за
всю iсторiю не мiг проникнути жоден завойовник - скажiмо, в тiй же
—орногорiї, або, Як слiдом за iталiйцЯми всi називають її, Њонтенегро.
ђозповiдають, коли сам Ќаполеон пiслЯ своїх блискучих перемог послав до
чорногорського владики вимогу, щоб той прийшов до нього з поклоном,
чорногорець вiдповiв, що коли кому треба, то хай сам прийде до —орногорiї
- i то не верхи, а пiшки, бо чорногорськi юнаки однаково зсадЯть
небажаного гостЯ з конЯ. Ќу то от. ЉапiтулЯцiЯ сорок першого року була
цiлком позiрна. Ѓуває, що капiтулює народ, тодi Як армiЯ ще боретьсЯ, а
буває й навпаки. ’ут сталосЯ так, що армiЯ капiтулювала, а народ
продовжував боротьбу, i всi знають, Яка успiшна була та боротьба, аж
довелосЯ нiмецькому командуванню посилати на Ѓалкани генерала ђендулича,
сподiваючись, -що його сербське походженнЯ стане в пригодi (справа в тому,
що невеличка частина сербiв, Якесь iз племен, ще в давнi часи замешкала на
територiї сучасної Ђвстрiї; це було войовниче плем'Я, з нього виходили
досить умiлi воєначальники, цЯ вiйна знає такi iмена, Як Ѓраухич i
ђендулич, Якщо говорити про найвiдомiших, тепер трохи смiшно згадувати, що
головнокомандуючим армiЯми, Якi йшли по Європi, насаджуючи чистоту раси,
був виходець з слов'Янського народу Ѓраухич, але тодi було не до смiху).
џсна рiч, ђендулич, попри своє сербське походженнЯ, теж нiчого не змiг
удiЯти, але не про це мова.
‘орок перший рiк. Љоролiвська югославська армiЯ капiтулювала. Ѓезлiч
солдатiв i офiцерiв попало в полон. ЋпинивсЯ в полонi й молодий блискучий
офiцер Ќiколич. ‚iн був чорногорець, у —орногорiї в нього лишиласЯ молода
вродлива дружина, прекрасна актриса, Яку вiн майже силомiць вивiз з
Ѓелграда, вiдiрвав вiд театру, вiд сцени, повiз у свої гори, в свою
дикiсть, обiцЯючи навзамiн цивiлiзацiї свою пристрасть i вiчне коханнЯ.
Ђле тут запахло вiйною, хтось там пригадав, що дiд i батько Ќiколича були
в свiй час офiцерами королiвської армiї, щасливого молодожона теж
покликано до вiйська, видано йому офiцерський мундир, iсторiЯ, Як бачимо,
звичайна. Џри розлуцi молода дружина надiла Ќiколичу на пiдмiзинний палець
золоту каблучку з великим - чи не на цiлий карат - дiамантом. –е була
фамiльна коштовнiсть, талiсман, Який мав берегти Ќiколича вiд смертi.
‘правдi, чи то подiЯв талiсман, чи то вже така швидка й некривава то
була вiйна, що нiхто не встиг i стрельнути Як слiд, але Ќiколича не вбито,
вiн попав у полон. Џолонених треба десь тримати. Ћтож Ќiколича теж вмiщено
в один з таких таборiв длЯ офiцерiв. –iлком гiгiєнiчний табiр, досить
сказати, що за всю вiйну там жодного разу не виникло епiдемiї. Љожен
полонений офiцер мав своє окреме мiсце длЯ спаннЯ, щоправда, постель не
було, але де ж їх настачиш длЯ мiльйонiв полонених! ‚ таборах
пiдтримуваласЯ тверда дисциплiна, що длЯ людей вiйськових не могло
видаватисЯ чимось незвичним. ’рохи обмаль було продуктiв длЯ полонених,
але не слiд забувати, що й увесь нiмецький народ терпiв обмеженнЯ. Ћкрiм
того, в полонених офiцерiв просто був побiльшений апетит, бо людинi, Яка
сидить без роботи, завжди дуже хочетьсЯ' їсти, нiж тому, хто заклопотаний
дiлом. ‡годом були спроби оскаржити цiлий нiмецький народ за iснуваннЯ
концтаборiв, але при цьому посилалисЯ лиш на кiлька концтаборiв -
Ћсвенцiм, Њаутхаузен, Ѓухенвальд, „ахау тощо, за це ж вiдповiдало ‘.‘ i
ѓiммлер, а треба точно розрiзнЯти табори знищеннЯ i звичайнi табори, без
Яких у вiйнi не обiйдешсЯ. ’ут Ѓорис не витримав. ђозрiзнЯти?
‚становлювати розрЯди й гатунки таборiв? Ђ що вiд цього змiнюєтьсЯ? Ќазв
було багато i рiзних: Kriegsgefangenenlager, Internierungslager,
Durchgangslager, або Dulag, Arbeitslager, Firmenlager,
Konzentrationslager, Straflager, Polizeihaflager, Judenarbeitslager,
Arbeitserziehunglager, Kriegsgefangenenarbeitslager (’абiр длЯ
вiйськовополонених. ’абiр длЯ iнтернованих. Џересильний табiр, з Якого
полонених спрЯмовувано до постiйних таборiв - шталагiв i офлагiв.
ђадЯнських полонених часто знищувано ще в ду-лагах. ђобочий табiр, власне
- фiлiЯ великого концтабору. ’абори примусової працi при великих
концернах, заводах, фабриках. Њожна б тут згадати про штрафнi табори
концерну Љрупна „ехан-шуле i Ќеєрфельд-шуле або концерну ‘iменса в
Ѓерлiн-•асельторст. Љонцтабори. трафнi табори, де всi ув'Язненi були
приреченi на обов'Язкове знищеннЯ. Џолiцейськi табори на територiї ‘ђ‘ђ
длЯ осiб, запiдозрених в допомозi партизанам. ’абори длЯ знищеннЯ євреїв.
’аким, наприклад, фактично був Њайданек, Який носив спершу назву робочого
табору длЯ вiйськовополонених. ’абори длЯ "перевихованнЯ" не дуже
слухнЯних iноземних робiтникiв. ‡аснованi за наказом ѓiммлера з 28 травнЯ
1941 року. ђобочi табори длЯ вiйськовополонених. Џро їхнiй характер можна
судити з того, що цю назву мав Њайданек.) - всi цi назви не мали iстотного
значеннЯ. Џрактика була така, що незалежно вiд їхньої формальної назви,
кожен табiр, хоч i стосуючи рiзнi методи, iснував лиш длЯ одного: длЯ
знищеннЯ ув'Язнених. ђозстрiлювали, морили голодом, палили в крематорiЯх,
душили в газокамерах i в душогубках. „ев'Ять мiльйонiв чоловiк! ѓенерал
Љейтель заЯвив: "†иттЯ людське на схiдних теренах не має нiЯкого
значеннЯ". ѓерiнг в сорок третьому роцi сказав зЯтевi Њуссолiнi —iано:
"Ќема потреби морочити соби елову з того приводу, що греки голодують. –е
нещастЯ спiткає ще багато народiв. ‚ таборах, де перебувають росiЯни,
починаютьсЯ випадки канiбалiзму. ‚ ђосiї вмре ще цього року вiд голодної
смертi двадцЯть-тридцЯть мiльйонiв людей. Њоже, то й добре, Якщо так
станетьсЯ, бо кiлькiсть деЯких народiв повинна бути зменшена".
Ќу так, вiйна справдi була тЯжка й виснажлива, недостача продуктiв
даваласЯ взнаки, ‚ассеркампф не заперечував, що могли бути випадки навiть
голодної смертi.
Ђле про Ќiколича. Ќiколич теж був голодний. Ќавiть дуже голодний. џкось
вiн опинивсЯ в iнтернацiональному таборi. ‚ сусiдньому секторi,
вiдокремленому вiд югославiв двома рЯдами колючого дроту, перебували
французькi офiцери. ”ранцузи користалисЯ з допомоги Њiжнародного —ервоного
•реста, їм щомiсЯцЯ давали посилки з продуктами, по той бiк колючого дроту
ходили мовби люди з iншої землi: смiЯлисЯ, причепурювали свої мундири,
грали в кеглi. Ђ з цього боку - голоднеча, пригнiченiсть, виснаженiсть. I
ось тодi Ќiколич згадав про свою золоту каблучку, Яка, може, рЯтувала його
досi, тримала на свiтi, а тепер могла зробити бодай на короткий час таким,
Як отi французи,- бадьорим i дужим. ‚iн знЯв каблучку з пальцЯ, пiдкликав
одного з французiв ближче до дроту i став пропонувати йому обмiнЯти
коштовнiсть на хлiб. ”ранцуз сказав, що в нього лиш пiвхлiбини, бiльше не
має, та й каблучка, власне, за колючим дротом нi до чого, але Ќiколич
згодивсЯ й на пiвхлiбини, йому було однаково, вiн не вiдставав од
француза, i той, врештi, пiддавсЯ. „омовилисЯ, що француз кине хлiб, а
Ќiколич водночас з цим кине йому свою каблучку, обману нiхто не боЯвсЯ, бо
серед ув'Язнених панували найвищi закони честi; справдi, хлiб i маленька
золота каблучка полетiли з двох вiдокремлених секторiв майже водночас, але
нi чорногорець, нi француз не змогли скористатисЯ з обмiну, бо за їхнiми
переговорами пильно стежив нiмецький вартовий з поблизької вежi, вiн
вчасно попередив по телефону своїх колег, нiмецьку точнiсть,
заде-монстровано було в той спосiб, що саме тодi, Як до Ќiколича долiтав
хлiб,-а до француза - золота каблучка, коло одного й коло другого вже
стали нiмецькi солдати, хлiб i золото були негайно конфiскованi, обох
винуватцiв спроваджено до комендатури, складено вiдповiдного протокола i
обидва - чорногорець i француз - помандрували на мiсЯць до карцера.
I ось вiйна кiнчаєтьсЯ, Ќiколич пiслЯ багатьох пригод добуваєтьсЯ до
своєї —орногорiї, зустрiч з дружиною, Яка вiрно ждала його стiльки рокiв,
все прекрасно, але раптом дружина питає: "Ђ де мiй дарунок? Ђдже це
каблучка врЯтувала тебе вiд загибелi!" Ќiколич починає розповiдати дружинi
всю цю iсто^ рiю, але ж є речi, Яких жiнка не може зрозумiти! "’и вiддав
її полЯчцi!" - категорично заЯвлЯє дружина. "Ђле ж чому саме полЯчцi? -
дивуєтьсЯ Ќiколич. - ‚же швидше нiмкенi або хоч француженцi, бо потiм Я
попав до ”ранцiї". Ђле дружина вперто стоїть на своєму: "џ знаю: ти вiддав
її полЯчцi. ‚сi ви, чоловiки, однаковi..." џсна рiч, потiм про каблучку
було забуто, бо живий чоловiк все ж цiннiший за найдорожчу коштовнiсть. Ђ
тим часом... ’абiр, де колись був Ќiколич, зайнЯто було американським
вiйськом, пiслЯ вiдомих угод американцi передали в розпорЯдженнЯ урЯду
‡ахiдної Ќiмеччини все, що лишилосЯ по вiйнi, управлiннЯ вiдшкодувань
починає знайомитисЯ з документами, ‚ассеркампф натраплЯє на протокол
допиту француза й Ќiколича, до протоколу ж, Як речовий доказ, прикладено
золоту каблучку з дiамантом, Яка зберегласЯ впродовж усiєї вiйни! ’ака
нiмецька чеснiсть!
‚ассеркампф зробив те, що на його мiсцi зробив би кожен: довiдавсЯ, чи
живий ще Ќiколич, дiзнавсЯ про його адресу i неждано став перед подружжЯм
Ќiколичiв у ’iтоградi власною персоною, ввiчливий,усмiхнений.
- “ЯвлЯєте? - засмiЯвсЯ ‚ассеркампф. - Ќеймовiрно просто! ”рау Ќiколич
сприйнЯла це Як посланнЯ небес. Ќащо вжа Ќiколич чоловiк з нелегкою долею,
а й той розчуливсЯ. –е було прекрасне видовище! ’акi хвилини нiколи не
забуваютьсЯ, нетва!
Ѓорис хотiв був ще раз урвати ‚ассеркампфовi захопленнЯ з приводу
золотої каблучки, поспитавши, чи не думало їхнє управлiннЯ спробувати,
скажiмо, повернути отi онни волоссЯ жiнкам, спаленим у крематорiЯх
Ћсвенцiму, хоча о тiльки самого Ћсвенцiму! Ђле передумав. Ћднаковњ мертвих
не воскресиш, а ‚ассеркампфа не вирвеш з його дрiб'Язкових захоплень.
‘казав iнше:
- ‘подiваємось, що нам ви допоможете так само, Як Ќiколичу? ’им бiльше,
що йдетьсЯ теж про рiч цiлком матерiальну i, здаєтьсЯ, уцiлiлу.
- џ зацiкавлюсЯ цим питаннЯм, - пообiцЯв ‚ассеркампф, - i Якщо...
- Ђле длЯ цього ми повиннi поїхати до Њарбурга, - нагадав Ѓорис.
‚ассеркампф, мовби не вiрЯчи йому, глЯнув на ‚алерiЯ.
- ’ак, нам треба в Њарбург, - ствердив той.
- Ћчевидно, це можна влаштувати, - ‚ассеркампф тер собi перенiссЯ, вiн
ще, видно, й досi жив тою iсторiєю про золоту каблучку (така прекрасна
iсторiЯ! що може лiпше свiдчити про нiмецьку чеснiсть?). - џкщо не
помилЯюсь, iдетьсЯ про Якийсь старовинний манускрипт...
- Џросто невеличкий шматок пергамену,- пiдказав Ѓорис, - але це
надзвичайно важливий документ, Який розкриває одну з найбiльших загадок
про наших художникiв часiв Љиївської ђусi...
- •удожникiв? - миттю вхопивсЯ за слово ‚ассеркампф. - џ розповiм вам,
Як одна нiмецька жiнка врЯтувала вiд смертi руського художника. Ќеймовiрна
iсторiЯ!
- Ќам треба в Њарбург, - сказав ‚алерiй.
- ’ак, ми повиннi бути в Њарбурзi й зустрiтисЯ з професором
Ћссендорфером, - пiдвiвсЯ Ѓорис.
- Ђ по дорозi ви розповiсте нам iсторiю про художника,- посмiхнувсЯ
‚алерiй, показуючи ‚ассеркампфу свiй бездоганний продiл. - Ћтже, гер
‚ассеркампф, коли ми з вами зустрiчаємосЯ? ‡автра вранцi?
- џ вам зателефоную - нетва? ЋбiцЯю все влаштувати. ™о ж до iсторiї з
художником, то ви втрачаєте пречудову нагоду, запевнЯю вас. ‚iн був
скульптор.
- „о побаченнЯ, гере ‚ассеркампф.- ‚алерiй i Ѓорис були вже коло
дверей, дверi автоматично вiдчинилисЯ.
- Ђле ви ще почуєте цю буквально приголомшливу iсторiю! - навздогiн їм
прокричав радник по вiдшкодуваннЯх.
- Ћх i тип! - зiтхнув Ѓорис, коли вони опинилисЯ в коридорi.
- •айдеггер! - розвiв руками ‚алерiй.- •айдеггер i џсперс. "‚ипробувати
маскарад, щоб вiдчути справжнє".
Ћтава йшов похмурий. ‚сi цi безлико-модернi коридори, без-. щелеснi
лiфти, лискучi площини, що вiддзеркалюютьсЯ одна в однiй i стократно
повторюють твоє зображеннЯ в усiх можливих i неможливих проекцiЯх, всЯ цЯ
причаєнiсть, тиша й порЯдок, немов у розлiнованому учнiвському зошитi,-все
це дратувало його, тепер вiн знав, що за цiєю пустотою ховаєтьсЯ теж
пустота; здавалосЯ, найменше заокругленнЯ в цьому царствi прЯмих лiнiй
вселило б Якусь бодай надiю, але не було тут нiчого, окрiм прЯмих лiнiй,
вони або ж пролЯгали рiвнобiжне, або ж перетиналисЯ пiд прЯмим кутом, або
ж схрещувалисЯ, творЯчи цiлi пучки безнадiйно прЯмих променiв.
- џ, здаєтьсЯ, готовий пристати до твердженнЯ екзистенцiо-налiстiв, що
людство знемагає пiд гнiтом фраз,- кинув знервовано Ћтава.- I тим дивнiша
ваша мовчанка, ‚алерiю, перед цим нiмецьким словометом! Ќевже длЯ того,
щоб з третього секретарЯ колись стати послом, треба отак мовчати?
- Ѓачте, професоре, - в голосi ‚алерiЯ була цiлковита безтурботнiсть,
так наче все йшло саме так, Як треба,- не кожен третiй секретар мрiє стати
послом. Њенi, наприклад, хочетьсЯ одного: повернутисЯ додому, до Њоскви.
- ‚сi рвутьсЯ за кордон. Ђ ви?
- Ђ Я рвусЯ звiдси додому. ‚и, мабуть, думаєте: молодий. Ђ в мене вже є
дружина й донька в Њосквi. —ому не тут, не зi мною? „уже просто. „ружина
iнженер-електротехнiк. ‘юди приїхала, глЯнула i сказала, що нiзащо не
залишитьсЯ. Ќадто багато глини, а на глинi, просто на голiй глинi, росте
трава. Њов на кладовищi. џ, признатисЯ, навiть не помiчав цього, дружина ж
тiльки ту траву та глину й помiтила. ’епер вона поїхала додому, а Я
продовжую дивитисЯ довкола себе мовби її очима. Iснує мiж близькими людьми
щось невидиме, воно єднає їх навiть у примхах або в дивацтвах. ’а вам це,
мабуть, добре вi домо.
- “мгу, - непевно вiдбуркнув Ѓорис, лЯкаючись, що ‚алерiй почне
розпитувати про його неiснуючу дружину.
- ™о ж до моєї терплЯчостi по вiдношенню до ‚ассеркампфа, то це чисто
професiональне. Њи вже тут звикли. Iнакше не можна. ’реба дати людинi
вибалакатисЯ. ‚ам ще не доводилосЯ бувати на суперечках iдеологiчних, де
йдетьсЯ про полiтику, фiлософiю, лiтературу, мистецтво! Ћтам словоливство!
Iнодi потрiбно не менше тижнЯ, поки всi вони повикладають свої словеснi
запаси й не почнуть крутитисЯ довкола того самого, мов той чоловiк, що
заблукав у лiсi або в степу пiд час хуртовини. „о речi, ще студентом Я
читав, Як один наш критик доводив, що буран у пушкiнськiй "Љапiтанськiй
дочцi", де люди блукають, - це, мовлЯв, зразок критичного реалiзму, а от
буран в романi радЯнського письменника треба зображати в стилi
соцiалiстичного реалiзму, Який вимагає, щоб герої не заблукали, а вийшли
точно до мети.
- •iба мало дурнiв ще й у нас! - буркнув Ћтава. ‚iн згадав iсторiю з
етюдом ’аї на київськiй виставцi, захотiлосЯ раптом спитати ‚алерiЯ, чи не
знає вiн такої московської художницi - ’аї ‡икової; бажаннЯ було безглузде
й недоречне, щоб не пiддатисЯ йому, Ѓорис наддав ходу й випередив ‚алерiЯ,
але той наздогнав його, вони вже виходили з цього розлiнованого. холодного
департаменту, посольський шофер поїхав їм назустрiч, Ћтава розумiв, що
зараз вони обидва опинЯтьсЯ в тiснiй машинi, де вже не втечеш нiкуди вiд
свого спiврозмовника, i тодi зовсiм несила буде боротисЯ з своїм намiром
спитати, будь-що спитати (навiщо, навiщо?), тому зупинивсЯ, взЯв ‚алерiЯ
за гудзик, глЯнув йому в очi й спитав, щоб покiнчити вiдразу з своїми
комплексами й забаганками:
- ‚и знаєте, - але вмить схаменувсЯ вiд перших же звукiв своїх слiв,
стало йому соромно й болЯче за свою нестриманiсть, вiн розгублено замовк,
а потiм, щоб уже не зганьбитисЯ остаточно, дочепив до початку свого
запитаннЯ зовсiм iнший, несподiваний длЯ самого себе кiнець,- коли ми
поїдемо в Њарбург?
- Џобачимо, побачимо,- ухильно всмiхнувсЯ ‚алерiй, вiдчинЯючи перед
Ћтавою дверцЯта машини,на всЯк випадок Я замовлю квитки на завтрашнiй
поїзд, але не гарантую, що ми туди поїдемо вже завтра. ‚и гарантованi, що
ваш пергамен - у Њарбурзi?
-_ Ћссендорфер - професор Њарбурзького унiверситету, Я повинен
побачитисЯ з ним. џкщо це той самий єфрейтор Ћссендорфер, що вбив мого
батька, професора ѓордiЯ Ћтаву; а почну судову справу. Ђ пергамен належав
нашiй державi, державному iнститутовi. ‚ мене всi пiдтвердженнЯ...
- Џоки ми з вами балакаємо, Ћссендорфер може стати вже професором
ѓейдельберзького, скажiмо, або й ѓарвардського унiверситету. –е по-перше.
Џрошу вас, сiдайте. Џо-друге, навiть зостаючись у Њарбурзi, вiн не захоче
з вами бачитись - i ви його не примусите. Џо-третє, вiн скаже, що не має
жодного пергамену, а скориставсЯ з фотокопiї, власник же просив зберегти
його iнкогнiто. ‚арiантiв багато. ‘подiваюсЯ, до завтра гер ‚ассеркампф
пiдготує нам їх Якщо й не всi, то принаймнi з десЯток, ’ак що запасайтесЯ
терпiннЯм i витримкою.
ђIЉ 1028
’…Џ‹IЌњ. Љ€Ї‚
€ уста усобица в мЯтеж и бысть тишина велика в земли.
‹iтопис Ќестора
- Џо новостi дiла, втручатисЯ не буду,-так сказав тодi кнЯзь, приймаючи
їх у теремних сiнЯх, де мав звичай приймати всiх пiдданих, а згодом
призвичаївсЯ вести перемови там i з iноземними послами, щоб показати
вищiсть своєї землi над усiма iншими, але посли, здаєтьсЯ, так i не
добирали, що й до чого, бо кнЯжий терем був вельми заплутаний у своїх
переходах, доводилосЯ минати кiлька сiней, в одних стоЯла велика сторожа,
в других горiли свiчi перед золотосЯйними iконами, третi сiни звалисЯ
кожуховими, бо там слiд було зоставлЯти верхню одiж - кожухи, корзна,
важкi плащi, потiм сходи - однi й ще однi - i просторе помешканнЯ:
рiзьблене дерево, прикраси золотi й срiбнi, застеленi небаченими хутрами
дубовi лави, обкований чеканеним золотом кнЯжий стiл, висока, зроблена
вмiлим дуборiзом з суцiльного шматка дерева пiдставка, на Якiй лежить
розгорнена пергаменна книга в коштовнiй шатi, ще кiлька книг дивно
здоблених лежать на мальованiй Яскраво скринi порЯд з кнЯжим столом, -
такого не побачиш нiде: нi в ромейського, нi в германського iмператорiв,
нi в схiдних владик, нi в французького королЯ, нi в Ярлiв варЯзьких.
- Џо новостi дiла, втручатисЯ не буду, - сказав кнЯзь ромейським
умiльцЯм, що прибули з ЉонстантинополЯ, - длЯ нас головне - розмiри й
прикраси церкви, а решта - ваша турбота.
‚iн сидiв на своєму кнЯжому мiсцi, вони стоЯли далеко вiд нього, стоЯли
безладною мовчазною купою. Њiщило звелiв усiм вистроїтисЯ в ромейськi
свЯтковi шати, все на них сЯЯло, змагаючись, iз сЯЯннЯм кнЯжого золота й
срiбла, але на џрослава, Як видно, те не справлЯло жодного враженнЯ, його
очi з холодною уважнiстю дивилисЯ на всiх одразу, нiкого не вирiзнЯючи;
‘ивооковi вже знайомi були тi очi: вони нагадували йому холоднi й твердi
очi кнЯзЯ ‚олодимира в ђадогостi, тiльки в џрослава, окрiм холодностi й
твердостi в поглЯдi, свiтивсЯ глибокий розум, i вiд цього очi були мовби
теплiшими, не такими темними, Як у його батька, мали барву солов'їного
крила.
ЉнЯзь, видно, вважав їх усiх за ромеi'в, тому й звертавсЯ до них
по-грецьки. Њiщило, набундючений i наiндичений, теж чимдуж вдавав iз себе
ромеЯ, почав розводити про Ђгапiта, став показувати кнЯзевi пергамен, на
Якому накреслено було Ђгапiтом, Як має виглЯдати споруджувана ними церква.
џрославовi, видно, сподобаласЯ дiловитiсть Њiщилова, вiн задзвонив у
бубонець, служки внесли ковшi з медом, за руським звичаєм, було випито;
всi мовчали, џрослав пiдвiвсЯ з свого столу, пiдiйшов накульгуючи ближче
до митцiв, глЯнув на пергамен. I тодi мов щось штовхнуло ‘ивоока. ‡а всю
довгу й тЯжку подорож вiд ЉонстантинополЯ до Љиєва не думав про свою
прийшлу роботу, байдуже слухав теревенi Њiщиловi, але ось тепер...
Ќе просто повернувсЯ вiн на рiдну землю, не длЯ згадок i не длЯ
розчулень, не длЯ милуваннЯ Љиєвом i „нiпром, травами й пущами, далебi,
нi! Ћсь стоїть коло нього чоловiк, Який володiє великою землею, кнЯзь, не
схожий на iнших, мабуть, задуми в нього теж не Як у iнших - великi й
значнi, але сам вiн мало зможе, а Якщо братиме на пiдмогу таких, Як
Њiщило, то й геть нiчого. ‘казав, що втручатисЯ не буде, але сам розглЯдає
пергамен i думає над чимось - хiба є ще на свiтi такi кнЯзi? „осi ‘ивоок
знав, що справами будiвничими вiдають сакелларiї або iгумени, довiренi
люди патрiарховi, єпарховi, iнодi - iмператоровi; за багато лiт роботи в
Ђгапiта не пам'Ятав випадку, щоб отак можний чоловiк прийшов до художникiв
чи покликав їх до себе. Ђле, може, то був тiльки короткий спалах кнЯжої
цiкавостi, може, вип'ють вони, за звичаєм, оцей мед, глЯне кнЯзь недбало
на чужинський пергамен, не добираючи там толку, махне рукою, вiдпустить їх
з богом, i все перейде до рук Њiщила, тупого виконавцЯ волi Ђгапiтової, i
поки перестарiлий самолюб тiшитиметьсЯ десь у своїх садах влахернських,
тут ставитимуть в тЯжкiй працi, серед бiдностi, нестач, горЯ, прокльонiв i
слiз простеньку церковцю, може, навiть гiршу за поставлену ‚олодимиром
церкву Ѓогородицi, а що вже меншу, то це ‘ивоок бачив точно i не мiг нiЯк
збагнути, чому Ђгапiт уповноважив Њiщила на таке будiвництво.
‘ивоок злЯкавсЯ, що пропустить, може, єдину нагоду, мерщiй проштовхавсЯ
наперед, став коло Њiщила, смiливо глЯнув на кнЯзЯ, сказав рiдною мовою:
- ‡робити треба так, кнЯзю, щоб увесь свiт дивувавсЯ, а землЯ наша щоб
прославилась цим храмом.
- Њовиш по-нашому? - ворухнув бровою џрослав i переступив покалiченою
ногою. ‡абув про поважнiсть, хворiсть даваласЯ взнаки.- Њовиш по-нашому?
•iба не гречин єси?
- ђусич. ‡ „еревської землi.
- џк же опинивсЯ мiж ромеїв?
- Џлутливi стежки в долi.
- Њитцтво знаєш? - допитувавсЯ кнЯзь.
- Њусiю вiн кладе, - втрутивсЯ Њiщило по-ромейськи, але кнЯзь,
здавалосЯ, не звернув уваги на те, що той зрозумiв їхню мову. Ђ може,
кнЯзь знав про їхнє походженнЯ, а тiльки вдавав, що не вiдає.
- ‚се роблю, - сказав ‘ивоок, - i мусiю кладу, i фрески малюю, i
зиждительське дiло знаю.
- Џощо ж гречини видають тебе за свого? - спитав џрослав.
- ‚игiдно їм. ’оргують славою i своєю i чужою. “се в свою калитку.
- Ѓог єдин, - насупивсЯ кнЯзь, - i слава всЯ йде боговi. •то тебе
навчив, од того й виступаєш.
- •удожникiв не навчають, - смiливо мовив ‘ивоок, - їх приборкують.
Ћтак, Як диких коней-тарпанiв. Ќе вчиш же їх бiгати: вмiють вiд
народженнЯ. Ђ чим бiльше приборкаєш, тим гiршим, повiльнiшим стане їхнiй
бiг. Љраса в ньому вмре, розкованiсть зникне разом з дикою сваволею. Ћтак
i художник.
- ’ак хто ж ти: кiнь чи чоловiк? - посмiхнувсЯ кнЯзь.
- Ќа нього часто таке находить, - вмiло втрутивсЯ Њiщило, -мабуть, вiд
придуркуватої дiвки, Яку з собою возить повсюди. Џривiз i до Љиєва, кнЯзю.
ЉнЯзь глЯнув на ‘ивоока Якось непевно - чи то осудливо, чи то
зневажливо, той i не злЯкавсЯ нi Њiщилового викриттЯ, нi кнЯзевого
поглЯду, але наповзло на нього тЯжке й непоборне, здавалосЯ, що свiт
розламуєтьсЯ, мов крихкий горщик, розруйновуютьсЯ, розпадаютьсЯ всi храми,
монастирi, доми, що вiн їх ставив i прикрашав, i тiльки вiн стоїть
посерединi цiлий, не-ушкоджений, але весь у паланнi дикого вогню i не може
здобутисЯ нi на порух, нi на слово.
- Њала церква, кнЯзю! - тiльки й змiг вигукнути, лЯкаючись, що кинетьсЯ
на Њiщила й стане його душити або брЯзне ним об землю, топтатиме ногами.
Ѓув сам не свiй. Ќiхто не помiчав ‘ивоокового стану. ЉнЯзь спокiйно
переступив з ноги на ногу, знов поглЯнув на пергамен.
- Њала? - перепитав. - —ому ж мала?
- Ѓо мала! - знов гукнув ‘ивоок.
Њiщило засмiЯвсЯ, його тiшила здитиненiсть ‘ивоокова.
- Њитрополит ”еопемпт прибув разом iз нами, - нагадав вiн кнЯзевi, -
ним утверджена церква також. „ивисЯ, кнЯзю, тут довжина, тут ширина, Як i
церква Ѓогородицi, поставлена твоїм отцем кнЯзем ‚олодимиром. ’ри нави,
над кожною - банЯ, бiчнi нави меншi, банi над ними нижчi, камiнь можна
класти всЯкий, бо длЯ божого храму важить не зоколишнiй виглЯд, а
серединний украс.
- ™о скажеш? - звернувсЯ кнЯзь до ‘ивоока.
- Њала церква, - повторив той.
- ™о ж не казав про це своєму зверхниковi там, у Љонстантинополi?
- ‡багнув це лиш тепер. Љоли побачив Љиїв. Џобачив i не впiзнав. Ђ що
буде далi, коли обведеш новими валами, кнЯ\ю?
џрославовi сподобалисЯ останнi ‘ивооковi слерва, однак висновок iз них
зробив трохи несподiваний.
- ‡роблю Љиїв суперником ЉонстантинополЯ. - сказав вiн, повертаючись до
свого столу.- Ђ длЯ цього все зробимо, Як у ромейськiм стольнiм городi:
церкву ‘офiї, ‡олотi ворота, монастирi, храми, грища, палати...
‘ивоок мовчки вiдступив. ‡гасав у ньому той спалах, що кинув його
наперед до кнЯзЯ, незвичнiсть џрославова теж мовби вiдразу потьмариласЯ,
Як тiльки вимовив вiн слова про Љонстантинополь. ‡нов те саме! ‡нов
повтореннЯ й наслiдуваннЯ. Ќiхто не думає про те, що найвища цiннiсть -
бути самим собою. Ќi, треба позичати. Џозичили бога в ромеїв, тепер
позичають усе й до бога, навiть здiбностей наче своїх немає - треба
просити їх у ромейського iмператора, i талант лиш тодi талант, коли
привезуть його з чужини. —ому так? Љолись на цiй землi жили справжнi
митцi, Якi в тЯжкiй творчiй напрузi з нiчого видобували барви й кшталти i
прикрашали життЯ отак хоч би, Як прикрашено оцi кнЯжi сiни, а тепер
з'ЯвилисЯ тiльки розповсюдники чужого вмiннЯ, такi, Як Њiщило, - а вони,
виходить, i милi кнЯзЯм? I цей, з розумними очима, з стриманим, людЯним
голосом, позбавленим жирної пиховитостi, Як у всiх можних, вiн теж не може
вiдiйти вiд усталеностi, йому теж хочетьсЯ запозичити вже готове.
Љонстантинополь! ‘правдi, великий i славний город, зiбрано там безлiч
чудес. Ђле чому Љиїв має бути схожим на нього? •ай живе неоднаковiсть,
слава вiдмiнностЯм!
Ђле все це лиш промайнуло в головi в ‘ивоока, висловити до ладу цих
думок вiн не мiг, тому попхавсЯ на своє мiсце позаду iнших, понуро височiв
там, лихий не так на Њiщила чи кнЯзЯ, Як на себе самого. ђаптом стрельнуло
йому в голову: вже коли Як у Љонстантинополi, то чому ж Ђгапiт прислав
малюнок такої церкви?
- ‚ Љонстантинополi будуємо лиш п'Ятинавовi церкви, - сказав, не
звертаючись, власне, нi до кого, - а тринавовi нинi - лиш у вiддалених
провiнцiЯх. Њоже, цього й хотiв ти, кнЯже?
–е вже були тонкощi, Яких џрослав знати не мiг, але Њiщило злЯкавсЯщо
кнЯзь стане допитуватисЯ i справдi запрагне собi теж складної п'Ятинавової
споруди, Яку Ђгапiт не мiг довiрити ставити нiкому, вважаючи, що тiльки
вiн один у всьому свiтi здатен на таке. Њiщиловi йшлосЯ вже не так про
самого себе, Як про свого константинопольського зверхника, навчителЯ й
хазЯїна, вiн розумiв, що,матиме тут незалежнiсть, лиш допоки
прикриватиметьсЯ значеннЯм i вищiстю Ђгапiтовими; ‘ивоок, Ясна рiч, був
чоловiк небезпечний у своїй норовистостi й у своєму вмiннi, Яким
перевершував усiх, але дурощiв у ньому теж було повно, тож Њiщило
поблажливо посмiхнувсЯ, поближче пiшов до кнЯзЯ i пiвголосом, так наче
бiльше нiкого там, окрiм них двох, не було, почав, цього разу вже
пересипаючи ромейську мову словами руськими:
- ‚сi найголовнiшi церкви в Љонстантинополi, кнЯзю, збудованi так само
на три нави, Як i наша буде. I церква премудростi божої свЯта ‘офiЯ має
три нави, i церква божественного миру свЯтої Iрини, i церква ‚оскресiннЯ
господнього свЯта ЂнастасiЯ. Љоли ж божественний ћстiнiан ставив свЯту
‘офiю, то всi великi городи й землi - Ђфiни, „елос, Љизик, Єгипет - славнi
своїми будiвлЯми, вiддали все своє найцiннiше: мармур, золото, срiбло,
слонову кiстку, колони й рiзьбленнЯ. Ќа островi ђодос длЯ муруваннЯ
головної банi було вилiплено легку цеглу i на кожнiй цеглинi був напис:
"Ѓог заснував її, бог їй i поможе". —ерез кожнi дванадцЯть рЯдiв у камiнь
клали свЯщеннi релiквiї, в той час Як свЯщеники читали молитви. ѓоловна
банЯ тримаєтьсЯ на чотирьох великих стовпах камiнних, має в собi сорок
вiкон, i коли глЯнути знизу зсередини, то здаєтьсЯ, нiби нависає над
чоловiком небо. Џiд банею почеплено голуба, що зображає свЯтого духа, а в
тiлi голуба зберiгаютьсЯ свЯтi дари. ‘тiни зсередини всi викладенi дорогим
мармуром усiлЯких барв i вiдтiнкiв, карнизи вкритi золотом, банЯ зсередини
теж усЯ вкрита золотою мусiєю, на Якiй зображено свЯтих. “ свЯтiй ‘офiї
сто вiсiм колон, вiсiм з Яких взЯто з храму „iани в …фесi, вiвтар
вiддiлено вiд церкви срiбною перепоною з дванадцЯтьма колонами, престол iз
щирого золота, з встановленими в нього коштовними каменЯми, вночi в церквi
засвiчуютьсЯ шiсть тисЯч золотих лампад...
Њiщило перелiчував далi: скiльки в ‘офiї дверей срiбних, скiльки
мiдних, скiльки кедрових, скiльки дискосiв, чаш, потирiв, Якi завважки
євангелiї. Ќеспроможний передати велич i красу найбiльшого
константинопольського храму, вiн намагавсЯ приголомшити хоч лiчбами,
громадив камiнь, дерево, мiдь, золото ще б спробував вилiчити, скiльки все
те коштувало, скiльки довелосЯ зiбрати ћстiнiановi податей з усiх
вiзантiйських фем, так наче важила кiлькiсть колон i мальовил, а не те, Як
вони поставленi, Як здобленi, Як добранi одна до одної, i Як там покладено
мусiю, i Як ковано золото й срiбло. ’а про це Њiщило не мовив. ‚
обмеженостi своїй душевнiй не вiдав того, що самi лиш iмена будiвель i
мiст вже викликають у чутливому серцi образ їхнiй. Љонстантинопольська
‘офiЯ теж мала свiй образ. „лЯ ‘ивоока то була зелена просвiтленiсть, мов
ранкова морська прозорiсть. ’ак, колись уперше попав вiн до церкви
Ѓогородицi в Љиєвi, i назавжди лишавсЯ йому вишнево-сизий спогад, i
гучаннЯ дзвонiв, i золотi проморги свiчок. ’а хiба ж про це можна
розповiсти? ’iльки вiдчути може людина красу, можна тiльки переживати, i
лиш той, хто її вiдчував, може творити наново, тiльки в тому є справжнє
обдарованнЯ. Ќевже й цей розумний i мудрий кнЯзь не вмiє розпiзнати
чоловiка здiбного вiд нездiбного?
- ‚iрю, що збудуєш i длЯ нас церкву славну й велику, - сказав џрослав
до Њiщила i пiднЯв праву руку, мовби благословив того на подвиг.
Њiщило став на колiна, вдарив поклона кнЯзевi, пробурмотiв:
- Џоможи, боже, аби при малому талантi справи великi здолав.
‘ивооковi хотiлосЯ кричати: "Ќе вiр йому, кнЯзю, не вiр!" Ђле що крик!
‚елосЯ так повсюди. Њiщило знав, що треба перед богом упослiджуватисЯ, чим
нижче,, тим лiпше. •то ж то вiдає, Який там завбiльшки талант у Њiщила
насправдi? —и оцi безмовнi антропоси скажуть про це? џке їм дiло? —ужа
землЯ, зроблЯть свою справу справно, повернутьсЯ назад до ЉонстантинополЯ,
до свого Ђгапiта. Ђле ж вiн, ‘ивоок, не повернетьсЯ.
I землЯ цЯ йому не чужа, а рiдна, дорога, єдина в свiтi! "Џоможи, боже,
аби при малому талантi!.." Ќащо ж длЯ такої землi та малi таланти! „ержава
завжди намагаєтьсЯ купувати таланти, але скнарiсть заважає їй вибрати
найкраще, а може, просто невмiннЯ вибрати, тому здебiльшого купленi
бувають або ж найгiршi, або ж посереднi, Якi вмiють вчасно вискочити
наперед, усi отi крикуни, що ведутьсЯ так, нiби мають у кишенi грамоту вiд
самого бога. Ђ справжнi великi таланти часто зникають в непам'Ятi,
невiдомi, вiдомi й невпiзнанi. ЃiйсЯ посередностi, о кнЯже!
Ђле все те болЯче билосЯ лиш в думцi в ‘ивоока, до вислову ж не
давалосЯ, вiн стискував кулаки вiд розпуки, знов коловсЯ й ламавсЯ перед
його очима свiт, знов ставала посеред того Явленого руйновища дивна
церква, вiн бачив її всю зокола й зсередини, стоЯла вона Яскравою писанкою
з далеких рокiв його дитинства, власне, була то й не церква, а образ його
землi, Який народивсЯ з давнiх спогадiв i з нової зустрiчi з Љиєвом, образ
пролiтаючий, мов зiтханнЯ вiтру в осiнньому листi, неначе сповненi
пташиного щебету досвiтки, нiби золотиста мовчазнiсть сонцева над бiлою
тишею снiгiв.
Ђ кнЯзь тим часом знов задзвонив у бубонець, увiйшли Якiсь його люди,
стали позаду, почавсЯ рЯд з Њiщилом, говорилосЯ про речi дрiб'Язковi i
несуттєвi: про право вiльного виконаннЯ робiт, найму мулЯрiв та
челЯдникiв, привозу потрiбного з ‚iзантiї, пiдлеглiсть лиш кнЯжому суду, а
Який кнЯжий суд - видно було вже тепер, длЯ кнЯзЯ лiпше телЯ прЯмойдуче,
анiж бик, що метаєтьсЯ на всi боки й рветьсЯ кудись у незвiданiсть. ™е
мовилосЯ про харчi длЯ майстрiв, про червоне вино, рис, .фiги, мигдаль,
родзинки, корицю, нiколи ‘ивоок не думав, що Њiщило аж так далеко може
зайти в своїм здрiбнiннi, а той намагавсЯ виказати перед кнЯзем знайомство
з щонайнезначнiши-ми на перший поглЯд справами, здивувати џрослава
обширнi-стю своїх зацiкавлень - вiд справ божественних аж до Якихось там
родзинок длЯ майстрiв на свЯта й на недiлi.
ЉнЯзь теж увiйшов у смак, йому, видно, сподобаласЯ запопадливiсть
Њiщилова, вiн жваво обмовлЯв усi вимоги майстрiв, приємно було спустити
цих загадкових людей з захмарностей їхнього незбагненного вмiннЯ на грiшну
землю, спостерiгати їхнє перетвореннЯ на простих смертних, виставлЯти їм
вимоги: де мають мешкати, скiльки працювати, Якi свЯта справлЯти, а Якi
занехаЯти, що їм робити вiльно, а що нi, Якi розваги допускаютьсЯ, а Якi
заборонено, Яка буде платнЯ i Як з одЯгом, i що буде, коли хтось з них
невилiковно захворiє або втратить зiр на кнЯжому будуваннi, i Як мають
дотримуватисЯ посту, i про заборону ловiв у кнЯжих землЯх, i про
недопустимiсть блуду, i про стеженнЯ за будiвництвом, i про молитви...
Љолись ще малим, прикутий своїми хворощами до лiжка, рЯтуючись вiд
нудьги й розпачу, вилiплював џрослав з хлiбної м'Якушки неоковирних
коникiв i пташок, потiм пробував рiзьбити подарованим кнЯзем ‚олодимиром
ножем по чорному дубу, веселий воєвода Ѓудий розхвалював тi дитЯчi
витiвки, казав, що нiхто так не втне, Як малий кнЯзь, дохваливсЯ до того,
що џрослав пiд час одного з нападiв шалу став кричати, щоб йому зiбрали до
ложницi всiх київських малюкiв, Якi вмiють лiпити чи рiзьбити; воєвода
пообiцЯв уволити кнЯзiвську забаганку, справдi, кiлька день збирав по
всьому Љиєву Якихось зашмарканих i обдертих хлоп'Якiв, десь їх довго мили
в банi й перевдЯгали, перш нiж допустити до малого кнЯзЯ, вони лЯкалисЯ
пишних палат, озброєної сторожi, численної челЯдi, Яка сновигала по всiх
усюдах, в џрославовiй палатi злЯкано тулилисЯ коло дверей, не мовили й
слова, та малий кнЯзь теж, здаєтьсЯ, не горiв бажаннЯм вступати з ними в
розмови, спитав тiльки воєводу: "Ќу, що вони там умiють?"
Ѓудий мовчки став показувати кнЯзенковi лiпленнЯ й рiзьбленнЯ, там були
речi досконалi.
- ЃрехнЯ! Ћбман! - похмуро глЯнув на все те кнЯзенко.- Ќе можуть малi
такого...
- Ђ побачимо! - весело мовив Ѓудий.- Ћсь дамо їм глину та дерево, i хай
хто що хоче, те й утне!
- I щоб перед моїми очима, - сказав џрослав.
„ано малим глину, дано дуб i рiзаки, хто сiв на лавки, а хто й просто
примостивсЯ на пiдлозi, хлоп'Яки взЯлисЯ до роботи запекло й вiддано.
џрослав вирiшив поки що втриматисЯ, глЯнути, що з того вийде, вiн мовби
передчував, що змагатисЯ йому з цими малими киЯнами не виходить i не
личить, терплЯче ждав, коли з'ЯвлЯтьсЯ з-пiд отих малечих рук першi
лiпленнЯ i першi рiзьбленнЯ; малих нагодовано обiдом разом з кнЯзем, коли
стало темнiти, запалено свiчки, щоб робота не припинЯласЯ, хто першим
викiнчував свою надумку, бравсЯ до чогось нового; џрослав не мав куди
поспiшати, однаково змушений був лежати, вiн сказав їм, що можуть тут жити
хоч мiсЯць, що згодом i вiн сам приєднаєтьсЯ до їхньої змаганини, але чим
бiльше носив йому в постiль Ѓудий речей, зроблених нашвидкоруч, майже на
бiгу, отими безвiсними хлоп'Яками, тим мовчазнiший i похмурiший ставав
малий кнЯзь, тим з бiльшою нехiттю позирав на своїх суперникiв, бо
збагнув, що коли б посадовити його з ними, то був би з-помiж них
найгiрший, найнездарнiший, i з його лiплень та рiзьби хiба що смiЯлисЯ б.
‚ нападi шалу вигнав їх усiх разом з розсмiЯним воєводою геть,
зненавидiв отодi всiх, хто має мистецькi здiбностi, але з роками в глибинi
душi став поважати за наслане вiд бога вмiльство, бо вiдав тепер гаразд,
Як багато мистецтвом можна завоювати душ.
—ерез те сам приймав художникiв, викликаних з ‚iзантiї, сам радивсЯ з
ними, навiть на прощаннЯ згадав про ‘ивоока, поплескав його по плечу,
сказав Њiщиловi:
- Ќе зобижайте цього чоловiка.
- •ристоса йому не вистачає, - сердито мовив Њiщило. - ‘крiзь i завжди
чогось шука!
‚iн ревниво заступав кнЯзЯ вiд своїх антропосiв, найперше ж - ‘ивоока,
боЯвсЯ, видно, що ‘ивоок знов почне за рибу грошi, але той мовчки
вклонивсЯ кнЯзевi, пiшов з сiней в гуртi своїх мовчазних товаришiв, Якi
вже давно пересвiдчилисЯ, що в їхньому дiлi слова марнi, важить тiльки
вмiльство, та й ‘ивоок несвiдомо притримувавсЯ тої самої думки, мабуть,
саме ’ому прикипiв навiки серцем до Iсси, Яка вмiла весь свiт вмiстити в
один-єдиний вигук-зiтханнЯ "iс-са!".
„лЯ вiзантiйських майстрiв, стосуючи новгородський звичай з утриманнЯм
варЯгiв, завчасу видiлено окремий двiр за валом, коло самого мiсцЯ
спорудженнЯ церкви, але ‘ивоок хотiв мати длЯ себе з Iссою окреме житло,
пiшов по Љиєву, щоб найнЯти хижу; довго шукав, Iсса ходила за ним тiнню,
закутана в хутро, Яке ‘ивоок справив їй на торгу, бо мерзла вона вже й вiд
осiннього вiтру, нарештi вдалосЯ купити в родичiв умерлого старого ковалЯ
наполовину зариту в землю дерев'Яну хижу коло Ѓабиного торжка; хижа мала
добре складену пiч, обiцЯла тепло на довгу зиму, хоч трохи й лЯчно було
спускатисЯ на три скiпцi в землю, так нiби сходив у могилу, надто ж беручи
до уваги, що довкола височiли новi боЯрськi й купецькi доми на пiдклiттЯх,
з рiзьбленими прикрасами, з вiкнами в свинцевих рамах, затЯгнених прозорим
мiхуром або й з вставками з заморського барвного скла, та ‘ивоок тiшив
себе надiєю, що житло це цiлком тимчасове, сподiвавсЯ вiн згодом поставити
собi в кутку їхнього двору новий домик; длЯ Iсси було байдуже, де i Як
жити, - їй потрiбен був тiльки ‘ивоок, вона лЯкаласЯ, коли вiн iшов з
дому, щiльнiше куталасЯ в хутро, величезнi її очi поблискували з-над хутра
сполохано й болiсно. ‡аставав її завжди, Як i лишав, нiкуди не виходила,
не вiдлучаласЯ з двору, терплЯче ждала його поверненнЯ, не питала, де був,
що робив, Як там посуваютьсЯ їхнi справи, вiн приносив додому їдво й
питво, купував Iссi київськi прикраси, вперше в життi доводилосЯ йому
придба-вати все необхiдне длЯ житла, а знав, що тут не обiйдешсЯ, Як на
островi, найпростiшим, тЯжка зима заганЯє людину до житла, i виЯвлЯєтьсЯ,
що треба й те, й се. Ћдного разу вiн не застав Iссу вдома. ‘турбовано
оглЯнув дворище, зазирнув до сусiдiв, когось там спитав - нiхто не бачив
її, нiхто й не знав, що в нього в хижi перебувало Якесь живе
створiннЯ-такою непомiтною й тихою була Iсса. ‚iн перейшов Ѓабин торг,
никав коло дворiв, зазирнув на дитинець, проходив однi й другi ворота,
питав у приворiтної сторожi. Ќiхто не чув i не бачив. ‡розпачений,
повернувсЯ додому, Iсса сидiла в кутку й щулиласЯ вiд холоду.
- „е була? - спитав ‘ивоок, не сподiваючись на вiдповiдь, але
стриматисЯ вiд запитаннЯ не мiг, бо злЯкавсЯ навсправжки за неї i вперше
вiдчув, що б то значило втратити цю мовчазну, але найдорожчу на свiтi
душу.
- ‚ода, - сказала Iсса, i щось мовби темний усмiх промайнуло в її
великих очах, i тужний спогад засвiтивсЯ в їхнiй чорнiй глибинi, навченi
ним колись слова поверталисЯ тепер до нього по одному, i найперше було
слово "вода", без Якої, мабуть, не могла Iсса жити, звикла до її вiчного
диханнЯ, до її гучної мови, до її глибинної прозоростi й безмежжЯ. - ’и
дивиласЯ на „нiпро? - догадавсЯ вiн вiдразу й покартав себе в думцi, що не
змiг показати їй з валiв „нiпро давнiше, аж поки вона сама Якось
наважилась вийти з хижi й несвiдомо потЯгнуласЯ до волi, до безмежжЯ, Яке
вiдкривалосЯ десь iз київських валiв. Ќа другий день вiн пiшов за Iссою
назирцi, не хотiв, щоб вона його помiтила, боЯвсЯ злЯкати народжена в нiй
бажаннЯ спостерiгати води днiпровськi, терплЯче ждав, поки Iсса спустиласЯ
з валу й пiшла собi додому, тодi забравсЯ туди, де вона перед тим стоЯла,
глЯнув - i сам задихнувсЯ вiд безмежжЯ вод, -де зливалисЯ „нiпро й „есна;
вiн спробував повторити жест Iссин - схиливсЯ над безоднею з простЯгненими
до неї руками i мовби падав униз, назустрiч водам, Якi розкрилювалисЯ
довкола високого Љиєва, i в очi йому вдарило срiблисто-синiм, а потiм
червоно-золотим, вiн линув у ту барвну глибину довго й солодко, мов птах,
i ввижалосЯ йому, що ширЯє його дух в уЯвлюваному просторi тої самої
церкви, що привидiласЯ тодi в кнЯжому теремi, збагнув тепдр її
глибиннiсть, її вiдтiннЯ, охопив розумом її образ. ‚iн покладе мозаїки
так, щоб дивилисЯ люди не мертвим тупим оком, не збаранiлi й бездумнi, а
щоб охоплювали створене оком рухливим, допитливим, щоб дошукувалисЯ в
кожнiм образi людської (а не тiльки божої) сутi, аби вловлювали красу барв
i вiдтiнкiв, щоб плавали й линули в нiй, мов птахи з-поза „есни на „нiпро
в оцих над-київських висЯх. Ђле длЯ цього йому потрiбна не та церковцЯ, що
її тулить на київськiй землi Њiщило, йому потрiбен розмах, роздоллЯ й
обшир отакий, Як вiдкриваєтьсЯ з київського валу, - вивести б сюди кнЯзЯ
џрослава та показати йому!..
Ђ тим часом зiгнано до Љиєва тисЯчi людей, прибували шо-день воловi й
кiннi вози, повнi пива, медiв, жита, пшеницi, проса, каменю, дерева -
всього потрiбного длЯ живленнЯ й будуваннЯ. ‘еред поганських пiсень,
христиЯнських молитов грецьких, кадiннЯ попiвського, каЯннЯ в грiхах i
спалахах веселих гульбищ тЯгли землю, приправлЯли в лодьЯх з рiчок “жу й
“бортi до Џрип'Ятi й по „нiпру камiнь надтвердий, ставили першi городнi
пiд новий вал, почали вкопуватисЯ в землю Џе-ревiсища, щоб закладати
пiдвалини пiд церкву свЯтої ‘офiї: iверiєць ѓюргiй з своїми товаришами
чаклував над каменем, Який вiн сам привiз у лодьЯх з найпотаємнiших глибин
„ерев-лЯнської землi, не пiдпускав до себе навiть Њiщила, не хотiв мати
справи з тими, хто будуватиме видиме, тодi Як клопотавсЯ лиш невидими,
вихвалЯвсЯ, що спорудить ‘офiю пiдземну, кам'Яну, склепiнчасту, на Якiй
надземна церква може стоЯти й тисЯчу лiт i бiльше, скiльки буде треба,
допоки й стоЯтиме. Њi-щило поскарживсЯ митрополиту ”еопемпту, однак
вiзантiєць до пори не втручавсЯ в будiвництво, вiн ждав, видно, початку
здобленнЯ, щоб точно вказати на порЯдок i чин розписiв згiдно з догматами;
Њiщиловi нагадано було, що навiть Љонстантинопольська ‘офiЯ, споруджена
славними майстрами Ђнфимiєм з ’ралла й їсидором з Њiлета (останнiй був
землЯком Iктiноса, Який ставив колись Џарфенон у Ђфiнах), покоїласЯ на
розгалужених пiдземних склепiннЯх, таємницЯ Яких не розкрита ще й досi
нiким, тож треба дбати передовсiм за мiцнiсть, а бiльше не втручатисЯ в
дiла iверiйцiв.
—омусь вiдчув ‘ивоок здружену з собою душу в ѓюргiї-iверiйцю,- може,
сподобавсЯ той своєю незалежнiстю стосовно Њiщила, може, сподiвавсЯ мати в
ньому спiльника длЯ своїх замiрiв; вже Як закладали пiдвалини церкви i
стали вимальовувати її розмiри, ‘ивоок запросив ѓюргiЯ з його товариством
до корчемницi, почав здалеку, похвалив їхню роботу i їхнє високе знаннЯ
душi каменю, бо кому ж не вiдомо, що суворий камiнь, завдЯки вмiлим
людським рукам, завдЯки лiчбi та мiрi, стає м'Яким i податливим, вбирає в
себе тепло людське i заховує навiть запах людського тiла, в чому
пересвiдчувавсЯ кожен, кому довелосЯ жити серед каменю понад теплими
морЯми. Џотiм спитав ѓюргiЯ мовби мiж iншим:
- Ђ чи не мала буде церква?
- Њала? - вигукнув ѓюргiй.- Ќе мала - нiЯка! Љамiнь ми пiдклали такий,
гору можна ставити! Ђ цей ваш Њiщило - що ставить! Ќе сюди ми йшли - до
кнЯзЯ Њстислава. ’ому б сказали - давай зробимо отаке! ’ой би пристав
одразу. џрослав обережний. ‚сiх слухає. Ќi з ким не хоче сваритисЯ.
- —ом же не пiшли до Њстислава? - поцiкавивсЯ ‘ивоок. Ћдин з iверiйцiв
щось швидко сказав ѓюргiю, той засмiЯвсЯ.
- ЃоїтьсЯ тебе, що ти пiдiсланий, - сказав ‘ивооковi, - а Я знаю, Який
ти чоловiк. ’и нiкого не боїшсЯ, таких люблю! „авай вип'ємо. •очеш - ми
заспiваємо тобi нашi пiснi?
‚они випили, потiм iверiйцi всi пiдвелисЯ, стали плече до плеча,
обiйнЯлисЯ й заспiвали щось мужнє й горде, Як самi в своїй чоловiчiй,
небуденнiй красi.
- Ђ не втiкаємо до Њстислава, - гукнув знов ѓюргiй, - бо ‘итник нас не
спускає з ока.
- ‘итник! - ‘ивоок ще не чув тут такого найменнЯ, вiдгукнулосЯ в ньому
давнє з дитинства, дiд ђодим, пiтнЯвий медовар, ‚еличка. - •то ж вiн?
- Ќе знаєш? ‚iн тебе знає. ‚сiх знає ‘итник. Ќiчний боЯрин кнЯзiв.
•очеш? Џiдемо до кнЯзЯ про церкву скажемо?
- Љазав Я, ще Як приїхали, - похмуро мовив ‘ивоок. - ‡маловажив кнЯзь
мої слова.
- ‚ночi треба пiти. —ерез ‘итника. ‚ночi кнЯзь добрий. ’одi вмовимо
кнЯзЯ. Њожеш поставити велику церкву?
- •очу!
- ’одi йдемо!
- —ерез цього ‘итника не хочу, - сказав ‘ивоок, так нiби вiдчував, що
зустрiне свого давнього недруга, а може, просто мав вiдразу до цього
прiзвища, бо жили тепер у ньому, вiдродившись, усi найкращi й найтЯжчi
спогади з дитинства.
- ‹аривона попросимо, презвутера, - не вiдступав ѓюргiй.- Ќе пробував з
‹аривоiюм говорити?
- ‹аривон - пiп, не хочу з ним нiчого мати...
- „лЯ попiв же будуємо!
- „лЯ людей - не длЯ попiв.
- Ќу, пiдемо до кнЯзЯ вдвох?
- “двох - згода.
Ђ вже припекло сонце нового лiта, камiнь висох, втратив зайву воду,
закiнчено закладати пiдвалини, митрополит з усiм клiром вiдправив
урочистий молебень, мiж каменi повкладувано кнЯзiвськi золотi печатi й
дорогi хрести з золота, срiбла й кипарисового дерева длЯ вiчного стоЯннЯ
церкви, свЯченою водою окроплено весь верхнiй камiнь, сам кнЯзь з кнЯгинею
й дiтьми, з дружиною, воєводами, боЯрами, з челЯдинами був на торжествi,
вистроенi в золотосЯйнi ромейськi шати, стоЯли серед почту й антропоси з
Њiщилом на чолi, все було пишно й велелiпно, i нiхто й не сподiвавсЯ, що
пiзно вночi до кнЯзЯ потаємно проведе ‘итник двох високих, закутаних у
темне, чоловiкiв i тихо вислизне з кнЯжої горницi, лишивши там приведених
та самого кнЯзЯ, i горiтиме там тiльки одна тоненька свiчка, променi Якої
падатимуть зрiдка то на одне обличчЯ, то на друге, марно намагатимутьсЯ
вiдвоювати в темрЯви бодай одне з тих лиць, бо темрЯва виступатиме там
спiльницею таємностi, а всi троє передовсiм дбали зберегти таємницю, про
це йшлосЯ їм найперше, заради цього ‘ивоок навiть переборов огиду й
вiдразу до ‘итника, Якого впiзнав одразу, хоч Як той постарiв i роздавсЯ
вшир за два десЯтки рокiв, що ж до ‘итника, то вiн, Ясна рiч, не мiг i в
думцi класти собi, що перед ним той самий хлоп'Як, Який колись врiзав його
сирицею по мармизi й дав дьорки так, що й досi нiхто не може вiднайти.
‚иступав же ‘ивоок пiд своїм христиЯнським iм'Ям - Њихаїл.
- Ћт привiв до тебе, кнЯзю, - сказав ѓюргiй, коли вони лишилисЯ самi.
- „iло кажiть, - уривчасто кинув џрослав.
‘ивоок, здавалосЯ, не мав нiЯкого намiру розбалакувати з кнЯзем.
Џрийшов з останньою розмовою, з останнiм попередженнЯм.
- Њала церква, - сказав з темрЯви.
џрослав i собi ворухнувсЯ, щоб уникнути свiтла, Яке падало йому на
обличчЯ, так само з темрЯви вiдповiв ‘ивооку:
- ‚же чув.
’епер настала черга ѓюргiЯ. ‚сi вони гралисЯ в пiжмурки з темрЯвою,
троє дорослих i поважних чоловiкiв, мiж ними й кнЯзь, не було в цiй
горницi нiчого, окрiм тоненької свiчечки, темрЯви та їх трьох; кнЯзь мав
перевагу над своїми двома вiдвiдувачами хiба що в тому, що десь за
темрЯвою чаїлисЯ його вiрнi люди з усемогутнiм ‘итником, але то було десь,
а ось тут вони змагалисЯ тiльки втрьох, i кожен прагнув взЯти в свої
спiльники темрЯву, кожен заслонЯвсЯ нею, вiдхитувавсЯ вiд гострого
проблиску свiчечки i кидав у супротивника слово чи два. ѓюргiєвi не
пасувало отаке перекиданнЯ словом-двома, в ньому завжди готовi були
вибухнути цiлi лавини слiв, гарЯчих, склубо-чених, iнодi навiть безладних,
але тут вiн стримав себе, мерщiй посунувсЯ в темрЯву, сказав коротко до
‘ивоока.
- Џокажи йому.
- Њала церква, - знову вперто повторив ‘ивоок, мовби мiг цими двома
словами переконати впертого кнЯзЯ.
- ’а покажи! - вже нетерпеливлЯчись, гукнув ѓюргiй.
- Ќу, що там маєш? - нарештi виЯвив зацiкавленiсть i џрослав.
ѓорiла свiчка, окреслюючи свiтлЯне коло посеред горницi, порожньої,
сказати б навiть убогої, Як длЯ кнЯзЯ, десь, мабуть, попiд стiнами
тулилисЯ неширокi лавки, та ще, може, був стiлець длЯ кнЯзЯ, та Якась
книга на пiдставцi, Як то любив џрослав, - i бiльше нiчого, нiЯких
розкошiв, нiчого цiнного, так нiби проводить тут довгi ночi не
можновладець, а простий чоловiк, темрЯва й геть зодинаковлювала їх усiх,
десь вони без-шелесно й причаєно стежили один за одним, перевага
џросла-вова зникла, Як тiльки вiн вимовив оте "що там маєш", тепер уже
‘ивоок заволодiв становищем, вiн мав з собою щось тут, у темрЯвi, тодi Як
џрослав не мав нiчого несподiваного.
- ’о що? - знетерпелививсЯ кнЯзь.
I ‘ивоок не став випробовувати терплЯчiсть џрославову, мовчки,
непостежено просунув з темрЯви Якусь велику рiч, сам не показавсЯ, знов
вiдхитнувсЯ назад, а посерединi свiтлЯного кола просто на пiдлозi став
злiплений з жовтого воску храм. ‚iск тихо свiтивсЯ, мов жiноче тiло, i
кнЯзь не витримав, вийшов з темрЯви, доторкнувсЯ рукою до подобизни храму,
так наче хотiв переконатисЯ, що то справдi вiск, що то не чари, не омана;
тепер џрослав теж був частково освiтлений, вiн загубив навiть тi рештки
переваг, Якi давала йому темрЯва. ‘ивоок i ѓюргiй, самi лишаючись
невидимими, могли стежити за кнЯзевим обличчЯм, мали змогу постерегти, Яке
враженнЯ справлЯв на нього восковий храм з його тихим свiтiннЯм. џк храм
нiби розпроставсЯ, виповнював усе свiтлЯне коло, спихав кнЯзЯ на самий
край, так що виднiвсЯ тепер лиш крає џрославового одЯгу та звисла в
нерухомостi рука, облич-ж сховалосЯ зовсiм, храм рiс i рiс, з досконало
виважених вжнiх його громад пiднiмалисЯ високi круглi банi, мовби
посвидженi медовi бортi з прадавнiх пущ, банi поступово вивищуiзiйсЯ до
середини, ступi нчасто, хвилЯсто сполучалисЯ, щоб поки з-помiж себе баню
найвищу, найближчу до щереба, найголовнiшу, а вже вiд тої банi всi частини
споруди мовчки опадалщзнов ступiнчасто йшли донизу, в неоднаковостi бань
чула прихована гармонiйнiсть, безупиннiсть руху, кам'Янистих дЯвас, церква
мовби плавала помiж землею й небом, внизу вона теж розтiкаласЯ,
розплiскуваласЯ то хвилЯстим бiгом заокруглень-апсид, то довгою кам'Яною
опасанню, що пов'Язувала банi в нерозривнiсть, то двома великими баштами,
Якi й всiм одбiгали од церкви, тiльки й подаючи їй здалеку тонкi кам'Янi
руки-переходи.
ЉнЯзь дививсЯ на церкву згори вниз, так мовби дививсЯ на вже збудований
свiй храм бог з високого неба; в безлiчi бань, у їх нагромадженнi, у їх
розспiванiй красi џрослав упiзнав од голоси дерев'Яного храму свЯтої ‘офiї
в Ќовгородi; немало довелосЯ бачити йому схожих чимось на цю споруду
дерев'Яних поганських свЯтинь у землЯх „еревлЯнськiй, ‘iверськiй i
ЏолЯнськiй, тодi палили всi тi свЯтинi, гадалосЯ, що вже нiколи не
вiдродЯтьсЯ вони з попелища, а виходило, що мав слушнiсть отой закудланий
у велетенську бороду свЯтий чоловiк у печерцi: не вмирають старi боги,
вiдроджуютьсЯ в новiй iпостасi, в новiй силi й красi, не лЯкаютьсЯ
всевладдЯ вiзантiйського мистецтва, в силi й нездоланностi духу свого
пiднiмаютьсЯ над ним - i вiд цього вiдкриттЯ кнЯзевi стало страшно, але
водночас i радiсно: вiдчув џрослав, що аж тепер, може, нарештi зумiє
подолати ерою роздвоєнiсть, Яка мучила його стiльки рокiв: народжений пiд
знаком ’ерезiв вiн намагавсЯ урiвноважити нове, чуже з старим, своїм, але
нiчого не виходило, старе бунтувалосЯ, нове часто йшло всупереч з видимою
потребою, вiн був послiдовний у введеннi нової вiри, отриманої вiд кнЯзЯ
‚олодимира, але в церквах iшли вiдправи й грецькою, i слов'Янською мовами,
вiн хотiв вивести ђусь на широкi простори свiту, але бачив водночас, що
розгублює багато свого, рiднрго, без чого в свiтi показуватисЯ нема нi
потреби, нi слави. I ось перед ним - церква, храм, собор. ‡авершеннЯ й
поєднаннЯ всiх його мрiЯнь, намагань, сподiвань, розчарувань i вагань. •ай
народитьсЯ з протирiч його життЯ, боротьби й влади, хай стане пам'Яткою
цього каламутного й великого в своєму неспокої часу, коли народ руський
ЯвлЯв свiтовi не лише велич своєї сили, а й велич духу хай тодi кажуть про
кнЯзЯ џрослава, що хочуть.
Ђле так тiльки думав кнЯзь, а не сказав нiчого, не зворухнувсЯ, так
само загадково тримавсЯ на межi свiтла й темрЯви, нiчого не могли в ньому
запримiтити анi ‘ивоок, нi ѓюргiй, марно ждали вони вiд кнЯзЯ захоплень а
чи осуду. ‚iн стоЯв, дививсЯ, а може, й не дививсЯ на злiплений з воску
храм, рiвного Якому ще не бачив нiхто нiколи.
- •то злiпив? - нарештi порушив мовчанку џрослав, але спитав таким
буденним i безбарвним голосом, що ‘ивооковi не було охоти вiдповiдати i
вiн змовчав.
- •то? - повторив џрослав, i тепер у голосi в нього вже пробивавсЯ
гнiв.
- ‚iн зробив! - вискочив на свiтло ѓюргiй.- Ќащо питаєш, кнЯзю? ‚iн це
зробив! Ќiхто бiльше не зможе!
ЉнЯзь вiдступив вiд свiтла i лЯснув тричi в долонi. ѓюргiй завмер коло
свiчки,здивований i обурений. ™о б то мало значити?
Ќечутно вiдчинилисЯ дверi, ‘итник став на порозi, подав з iємрЯви свiй
голос:
- џ тут, кнЯзю.
- ‡вели послати тому, в печерцi, дичини з кнЯжого столу i меду в
срiбному посудi, - сказав спокiйно џрослав, - посилати щодень моїм iменем.
- Ђга,так.
- Iди!
‘итник з муркотом зачинив дверi. Џримхи кнЯжi незбагненнi. Ќе спитав
навiть, чи живий ще той дiдуган, у Якого всЯ сила пiшла в бороду.
Ђле ще бiльше спантеличенi кнЯжими словами були ‘ивоок i ѓюргiй. Ќе
знали вони нi про Якусь печерку, нi про Якогось чоловiка, ще менше
в'ЯзалосЯ все це з розмовою про церкву. ’а џрослав i не дбав за те, щоб
його спiврозмовникам стало все Ясно. ‚iн наблизивсЯ до воскового храму,
схиливсЯ над ним, розглЯдаючи тепер уже пильно й уважно, сказав тихо:
- ЏоЯснюй.
‘тосувалосЯ це ‘ивоока, в кнЯзевiм голосi було не так велiннЯ, Як
припросини, але ‘ивоок мовчав. —и то давав кнЯзевi час вивчити церкву в
усiх її частинах, чи то й взагалi вважав, що будь-Якi поЯсненнЯ тут марнi
й недоречнi.
- ЏоЯснюй, - знову повторив џрослав.
’одi не стерпiв ѓюргiй. Ќарештi в ньому прорваласЯ його природна
палкiсть i нестримнiсть. ‚iн змахнув обурено руками, крутнувсЯ в
свiтлЯному колi, мало не зачiпаючи кнЯзЯ, гукнув:
- ‘лухай, кнЯзю! Љоли ти робиш дiтей? ’и ж так усi ночi пробалакаєш!
—ому такий балакучий!
- ’ебе не стану кликати в помiч дiтей робити, - посмiхнувсЯ кнЯзь, - а
розмови треба вести, бо не длЯ мене - длЯ держави все робитьсЯ, длЯ слави
божої i на вiки вiчнi. ’и покладеш камiнь та й пiдеш собi далi ще десь
класти, а церква стоЯтиме на цiй землi вiки. I казатимуть про неї всЯке,
Якщо ми, перш нiж збудувати, не подумаємо Як слiд та не скажемо всього, що
треба й можна сказати. ЏоЯснюй.
‘кажи йому,вже спокiйнiше попросив ‘ивоока I ѓюргiй, скажи, хай почує.
-Hy, що? - ‘ивоок теж пiдiйшов до них, тепер усi купчилисЯ в свiтлi, а
храм був помiж ними, проростав крiзь них, мов „ерево остаточностi,
нестримно й тихо струменiв, така таємнича сила була в ньому, що кнЯзь не
витримав - перехрестивсЯ, тодi ‘ивоок зробив рукою рух круглий, мовби
обiймаючи майбутнiй храму всiй його хвилЯстiй красi, сказав просто:
- ‚есь храм зокола розписати в нашi барви, щоб став посеред Љиєва i
посеред цiлої землi писанкою, людською радiстю...
- Ќе думаймо про камiнь зокола, - урвав його кнЯзь.
- Ђ всерединi буде досить простору, щоб вмiстити в храмi цiлий Љиїв.
Џокладемо в головнiй банi мусiї рiзнобарвнi, вже маю перед очима весь
їхнiй блиск i сЯйво, знаю, де i Як. Ђ далi йустимо по стiнах i склепiннЯх
фресковий розпис, щоб замiнити дорогi заморськi мармури. Ќе маємо мармурiв
длЯ здобленнЯ стiн i колон, а везти з-за морЯ - довго й дорого, тож знов
застосуємо наше прадавнє вмiннЯ i вiзьмемо всю середину в вiзерунки...
- Ќе думаймо й про внутрiшнiй простiр, - знов нетерплЯче перебив кнЯзь,
видно караючись Якоюсь тривогою чи то ва ганнЯм.
- ’одi про що ж думати! - крикнув ѓюрiй.
- •то збудує такий храм? - спитав џрослав,
- џ збудую,тихо вiдповiв ‘ивоок.
- Ђ хто прикрасить?
-_ ’еж Я.
- ‘ам? Ќе може одна людина звершити таке велике дiло.
- Џоможуть менi мої товаришi.
- Ђ коли збунтуютьсЯ, Як оце збунтувавсЯ ти супроти них?
- Ќе проти них - тiльки проти Њiщила та проти Ђгапiта.
- Ђ митрополит? - не вгавав кнЯзь. - ™о скаже митрополит?
- ’е, що кнЯзь, - пiдказав ѓюргiй. - •iба кнЯзь боїтьсЯ митрополита?
- Ѓога боюсь, - зiтхнув џрослав. - ‚чора освЯтили пiдвалини церкви, а
сьогоднi їх розруйнувати?
- ‹ишимо так, - засмiЯвсЯ ѓюргiй. - Њаленька хитрiсть. •ай собi лежить
той камiнь. Џокладем новий. Ѓуде церква з двома пiдвалинами. џк у чоловiка
два iменi: одне длЯ бога, друге - длЯ людей.
- ‹егкий ти чоловiк, ѓюргiю, - знов зiтхнув џрослав.- Ђ все на свiтi
робитьсЯ нелегко, життЯ складне людське, вимагає думаннЯ.
- Ђх, гарна буде церква! - поцокав Язиком ѓюргiй. - ‚елика й славна, Як
нiде!
- —ому мовчиш? - спитав џрослав ‘ивоока,
- Ђ що маю казати?
- •вали свою церкву.
- Ќащо її хвалити? ™е ж нема нiчого. ‚iск самий. Џiднесеш свiчку -
розтане безслiдно.
- ’е, що в людинi, безслiдно не щезає, - зауважив џрослав.
- Ѓачив Я, що й людей самих з свiту зживають.
- Ђ оте й далi живе, - поглЯнув йому в очi кнЯзь,- знаєш же добре! I
знаєш, Як замахнувсЯ оцiєю церквою! ‡наєш?
‘ивоок мовчав.
- “пертий ти чоловiк, а кнЯзi впертих не люблЯть, кнЯзЯм треба
пiдкорЯтисЯ, їм подобаютьсЯ люди, Як вiск, не жди вiд мене милостi й
поступок, - з навмисною жорстокiстю мовив џрослав до ‘ивоока.- —и ждав
чогось iншого?
- ‚iск тобi й дав. ђоби з нього, що хочеш.
- I що можеш! - крикнув ѓюрiй.- Ђ сам не вмiєш - попроси нас! ‘ам
упадеш без пiдпори, довго не вистоїш.
- Ќу, гаразд,- втомлено промовив џрослав,- час менi до молитви, а ви
йдiть.
-Ќе сказав нам нiчого,- ‘ивоок раптом скинув з себе нерiшучiсть, в
голосi в нього була несподiвана твердiсть.- Ќе длЯ тебе робили цю
церкву-длЯ нашої землi. Ќе хочеш ставити в Љиєвi - поставимо десь в iншому
мiсцi. Ђ стоЯти вона мае.
џрославовi хлюпнуло червонiстю в обличчЯ. ‚iн занiс був руки, щоб
лЯснути в долонi, але стримавсЯ, трохи помовчав, роздуваючи гнiвливо
нiздрi, повiв тiльки перед обличчЯм в ‘ивоока й ѓюрiЯ долонею:
- Iдiть. „уматиму.
Ђ ‘итниковi, що виник у темних дверЯх по вiдходi тих двох, сказав:
- Џошли за ‹аривоном у Ѓерести. †ду його завтра пiслЯ заутренi.
‘итник не йшов, дививсЯ на воскову лiплену церкву.
- Ђ оте, кнЯзю? ‚икинути?
- „урний ще єси вельми, - спокiйно мовив џрослав.
- Ќе подобаєтьсЯ менi вельми отой... Њихаїл, - пробурмотiв ‘итник. -
Џiдозрiлий вiн.
- ™о ж то за держава, де талант беруть пiд пiдозру! - гiрко всмiхнувсЯ
кнЯзь. - ’а не дивуюсь тобi, ‘итнику, бо самому собi, видно, не вiриш. џк
би ж повiрив цьому ‘ивооку?
- ‘ивооку? - ‘итник аж нестЯмивсЯ вiд несподiванки.- Њихаїл же вiн?
- I Њихаїл, i ‘ивоок. ѓоловне ж - чоловiк великих здiбностей.
- Ћй пiдозрiлий вiн, кнЯзю, повiр менi!
- ѓаразд, набрид ти з своїми пiдозрами. ‚же пiзно, йди!
- Ђга, так.
Ќiхто ще нiчого не знав, коли кнЯзь радивсЯ й з ‹аривоном, не
догадувалисЯ нi про що й тодi, Як запрошено було до кнЯзЯ митрополита
”еопемпта, i той у облаченнi з потрiйної негнучої, шурхливої парчi, з
високим посохом, обкованим важким хрiблом, поЯвивсЯ в кнЯжих сiнЯх в
супроводi свого почту з „есЯтинної церкви Ѓогородицi. ’а ось прийшло вiд
кнЯзЯ новей лiт припинити всi роботи на будовi, i там кiлька днiв нiчого
не дiЯлосЯ. ‡а той час старий ”еопемпт ще побував у кнЯжих осiнЯх, але
тепер уже кнЯзь виставив од себе пресвiтера ‹аривона, i було трохи смiшно
спостерiгати, Як проти зсохлого на сарану, загубленого в дебелих, прошитих
важким золотом шатах митрополита стає свiтлобородий, мужикуватий руський
свЯщеник у пiддирканiй старенькiй рЯсi, в порудiлих чоботЯх-витЯжках з
грубої шкiри, тiльки й було коштовного на ‹аривонi, що дорогоцiнна панагiЯ
з адамасами й смарагдами, подарована йому кнЯзем џрославом, Як сiв той на
київський стiл, перемiгши ‘вЯтополка. Њитрополит наполЯгав на тому, щоб
продовжувано ставити церкву на освЯчених пiдвалинах, бо вже усталено було
всiма не тiльки розмiри й виглЯд тої церкви, а й затверджено ним, тобто
митрополитом, весь порЯдок внутрiшнього здобленнЯ, розписано все, i тепер
змiнювати не годитьсЯ, божа церква повинна ставитисЯ за одним замахом, без
переробок i без змiн первiсного начерку. ‡вертавсЯ митрополит до кнЯзЯ,
але вiдповiдав йому пресвiтер ‹аривон, хоч i стоЯв нижче за ”еопемпта,
пiдлЯгав йому по чину, однак мав повноваженнЯ вiд џрослава, Який не хотiв
розпочинати суперечок з митрополитом, тим самим нiби не наполЯгаючи на
своєму замiрi будь-що вiдмовитисЯ вiд розпочатих робiт i взЯтисЯ за
спорудженнЯ Якогось нового храму, Якого ще нiхто й не уЯвлЯв собi.
Ќе мовлено майже жодного власного слова, густо сипалисЯ словеса з
‘вЯтого письма, з отцiв церкви, з грецьких книг. ‹аривон i митрополит
намагалисЯ пересилити один одного в книжнiй премудростi, починали ще вiд
смертi Ђдамової, коли вмирав вiн на руках у старої Єви й ангел, посланий
‚севишнiм, поклав йому пiд Язик зерно, з Якого згодом виросло дерево
хреста. „ерево те росло до часiв царЯ ‘оломона. ‚iн звелiв його зрубати i
вжити на будову мосту через потiк. Љоли ж ‚еликий Љонстантин завоював
Єрусалим, то нiхто не знав, де сховано дерево хреста, знав про це лиш
чоловiк, на йменнЯ ћда, але не видавав таємницi, за що Єлена, мати
Љонстантина ‚еликого, звелiла вкинути його до глибокого безводного
колодЯзЯ, i лиш пiслЯ того знайдено було свЯщенне дерево. —ерез триста лiт
перський цар •озрой спробував завоювати Єрусалим, але iмператор Iраклiй
розбив поганина i, босий, на чолi процесiї внiс хрест до Єрусалима на
власних плечах. ‚сi свЯщеннi iмператори великих ромеїв ставили храми на
честь бога, а всi, хто приймав вiру •риста, не повиннi вiдступатисЯ вiд
свЯщенних ромейських звичаїв.
- Ќе вiдступаємо й ми вiд хреста i вiд •риста, - казав ‹аривон, - але
пам'Ятаємо й те, що ромеЯми взЯто вiд усiх народiв найцiннiшого в
будiвлЯх; i камiнь, i колони, i прикраси, i в усiх ромейських церквах живе
не тiльки божа краса, але й людська. ™е стародавнi греки змiрЯли слiд
чоловiчої стопи й порiвнЯли з високiстю чоловiка. ‘твердивши, що стопа
становить шосту частину високостi тiла, застосували ту саму засаду до
храмової колони, i таким чином колона грецька стала вiддзеркаленнЯм краси
чоловiчого тiла. Ќаша ж землЯ споконвiку мала свої будiвлi, вона теж хоче
прислужитисЯ новому боговi своїм власним, багатство зоколишнього убранства
церкви передасть багатство землi нашої, вознесенiсть бань, чисельнiших за
ромейськi, покаже неосЯжнiсть ђуської держави, Яку звуть землею багатьох
городiв повсюдно, кожна землЯ повинна славити бога своїм голосом, i чим
могутнiший буде той голос, тим бiльша хвала божа.
Њитрополит погрожував, що вiдiшле назад до ЉонстантинополЯ всiх
будiвничих з Њiщилом, на що ‹аривон вiдмовив йому, що знайдуть вони в
Љиєвi вмiльцiв, Якi зможуть збудувати дiм божий лiпше, нiж будь-хто. Ќi до
чого не вели цi довгi розмови, ‹аривон твердо стоЯв на своєму, бо в
захватi був од воскової церкви, показаної йому кнЯзем џрославом. ”еопемпт
же, розумiючи, що пресвiтер має кнЯжi повноваженнЯ, вдавав, нiби не вiдає
нiчого i нi про що не здогадуєтьсЯ, сперечавсЯ затЯто й довго, щоб
виторгувати собi Якомога бiльше, в душi вiн змиривсЯ з кнЯжою примхою (бо
Як iнакше мiг назвати таке дивне рiшеннЯ?), але повинен був вiдстоЯти своє
право покерувати всiма роботами по внутрiшньому здобленню свЯтинi, бо про
те йшлосЯ йому найперше, на тому залежало.
‚рештi дiйшли до згоди, що наглЯд за будiвництвом вестиме ‹аривон, але
з дозволу й повелiнь митрополита, встановивши заздалегiдь весь порЯдок i
чин розписiв, Як то дано в екфрасiсi патрiарха ”отiЯ при освЯченнi церкви
”еотокос ”арос.
Ђ хто стане мовити супроти iменi патрiарха ”отiЯ? ™е пiвтори сотнi лiт
тому цей константинопольський патрiарх послав на ђусь першого єпископа.
‡роблено було це, щоправда, по тому, Як руси пiдiйшли до брам
ЉонстантинополЯ i нагнали холодцю i самому патрiарху, Який тодi Якраз був
у столицi, та й iмператору Њихайловi, що перед тим необачно вирушив у
вiйськовий похiд, не подбавши за стольний город. Џатрiарх мерщiй покликав
iмператора до ЉонстантинополЯ, безраднi проти вiдчайдушних руських, Якi на
легеньких суденцЯх перескочили через море i ось-ось могли заволодiти
столицею, iмператор i патрiарх ревно молилисЯ в храмi ‚лахернської божої
матерi, випрошуючи в бога нещастЯ длЯ забiЯцьких русiв, бог їм не помiг -
помогла бурЯ, Яка розметала руськi суденцЯ, але патрiарх вiднiс те в
заслугу •ристу й заприсЯгнувсЯ привести в вiру •ристову той великий i
загадковий у своїй силi народ, длЯ чого й спорЯдив за море свого єпископа.
Љогось вiн хрестив, той єпископ, але слiду вiд нього не лишилосЯ, бо в
такiй великiй землi важко лишити слiд. Ћднаково ромеї, коли заходила мова
про ђусь, щоразу виставлЯли iм'Я патрiарха ”отiЯ. Ќехай. џрослав навчивсЯ
за цi роки боротьби й терпiнь найголовнiшого длЯ державного мужа вмiннЯ -
ждати. Ќе метушитисЯ, не ти-цЯтисЯ наослiп, не наражатисЯ на дрiб'Язковi
сутички, не дратувати могутнiх, а самому поволi нарощувати силу й могуттЯ,
бачив-бо, що все це є в його землi, а згодом i ще додастьсЯ.
“ кнЯзЯ турботи були державнi, в ‘ивоока - людськi. ‡овнi мовби нiчого
й не змiнилосЯ. Њiщило не став противитисЯ волi кнЯзЯ й митрополита, став
слухнЯним помiчником ‘ивооковим, iнодi аж надто запопадливим. Џеред тим Як
закласти новi пiдвалини, ‘ивоок узЯвсЯ ще раз перемiрЯти розташуваннЯ
церкви, щоб вона стоЯла в точнiй вiдповiдностi до сторiн свiту.
‚икористано було грецьке мистецтво мiрЯти з допомогою тiнi. ЌапрЯмок
пiвнiч - пiвдень визначавсЯ найкоротшою тiнню, Яку сонце кладе опiвднi.
’епер треба було покласти до тої тiнi про-стоспадлу лiнiю i вона дасть
свЯту орiєнтацiю: схiд - захiд. ЃравсЯ длЯ цього дiла шнур з трьома
вузлами, Якi розташовано мiж собою на вiддалi, що вимiрюєтьсЯ вiдповiдно
числами 3, 4, i 5 однакових промiжкiв, з шнура творивсЯ трикутник так, щоб
одна коротша його сторона була тiнню пiвнiч - пiвдень, тодi друга, коротша
сторона давала напрЯмок схiд - захiд. ‚ласне, це вже роблено було в час
закладаннЯ перших пiдвалин, i ‘ивоок мiг би виказати цiлковите довiр'Я до
Њiщила, про що вiн тому й сказав, але сам Њiщило наполiг, щоб перемiрЯти
ще раз, вiн був сумирний, тихий осмiх блукав по його устах, i ‘ивоок,
заслiплений своїм успiхом, не змiг розпiзнати пiд там смiхом загрози.
’а, власне, що мiг заподiЯти йому Њiщило?
ѓюргiй задумав нечувану витiвку: знЯв з себе срiбний чеканений свiй
поЯс i ним вимiрював мiсце длЯ закладаннЯ нових пiдвалин. ’одi попросив
кнЯзЯ, щоб той звелiв упiймати двох диких тарпанiв, i в недiлю урочисто
виїхали за Љиїв у поле, ѓюргiй зв'Язав тарпанiв за шиї своїм поЯсом i
вiдпустив їх у поле, тарпани з мiсцЯ вдарили чвалом, в несамовитостi
розшарпали поЯс, розлетiвсЯ вiн на дрiбнi ланцi, так що й не збереш
нiколи, а з тим поЯсом пропала навiки й таємницЯ вимiрiв церкви, вимрiЯної
‘ивооком.
‘подобалосЯ те всiм, хвалив ѓюргiЯ за витiвку кнЯзь, а Њiщило
пiдказував џрославовi, що таке вигадати мiг хiба що сам ‘ивоок, i знов
дививсЯ з загадковим посмiхом на свого суперника, та ‘ивоок не надавав
значеннЯ нi словам, нi посмiху Њiщиловим, бо й що вiн йому!
Њав ворога набагато страшнiшого й могутнiшого, викликав його до дiї
сам, мiг би пробути в Љиєвi хоч десЯток лiт i не спiзнатисЯ з нiчним
боЯрином џрославовим ‘итником, але пiслЯ тої ночi, коли ходили на
вiдвiдини до кнЯзЯ з ѓюргiєм i коли ‘итник почув од кнЯзЯ iм'Я "‘ивоок",
випадково зронене iм'Я, що нагадало колишньому медовару незагоєну образу
вiд шмаркача, боЯрин став приходити на будову, стоЯв десь непомiтно з
двома-трьома своїми людьми, стежив за ‘ивооком, намагавсЯ розпiзнати в
цьому величезному русЯвому велетнi риси того маленького хлопчика,
забраного колись ним вiд покiйного ђодима. Ѓагато лiт минуло, i важко було
сказати напевне, що це той самий чоловiк. Ђле й вiдступатисЯ ‘итник не
звик. ‡нав добре: що моє - вiддай! ‡астосував свiй спосiб - випитуваннЯ.
•то, що i Як - цей ‘ивоок? ’ак набрiв на Њiщила, i так з'єдналисЯ вони в
своїй ненавистi до ‘ивоока.
Ѓув би той собi й далi непомiтним антропосом, не вирiзнЯвсЯ б з-помiж
ромейських майстрiв, не пхавсЯ б з своїми вигадками, - нiкому б до нього
не було дiла. ‹егко було тому, хто, володiючи сильно рукою й смiливим
духом, звиває своє орлине гнiздо на неприступнiй скелi, дозволЯючи
покiрливим будувати коло пiднiжжЯ свої хижi. Ѓез спротиву йдуть у битву
воїни за своїм воєводою, бо вiн наражаєтьсЯ на смерть першим i накликає на
себе найбiльше ворогiв. Ћхоче поступаютьсЯ правом на муки, може, тому так
багато завжди великомученикiв i так щедро видiлЯють длЯ них мiсце в
iсторiї.-Ђле людина талановита нагадує квiтку, Яка пiднiмаєтьсЯ найвище,
її хочуть зiрвати першою. Ђ що ж iншi квiтки? Ђ тi повнЯтьсЯ заздрощiв, їм
досить краси власної, iншої вони визнавати не хочуть. Ѓудь-хто з
антропосiв Який задумає пiднЯтисЯ над своїм середовищем, має бути готовий
до вiдчуженнЯ, до самотностi. ‚се його подальше життЯ - то доланнЯ
самотностi. ‚iн пробиваєтьсЯ назад до свого середовища, до свого
товариства, до тих, з-помiж Яких височiв, пробиваєтьсЯ тЯжко, безнадiйно,
несучи свою працю, мов вiдступне, мов викуп, мов покуту за свою перевагу,
за свою талановитiсть. —асто так i лишаєтьсЯ самотнiм. ‰ого витвiр постає
мiж ним i тими, серед Яких починав колись. –е мур, крiзь Який не
проб'єшсЯ. Ђпостолiв завжди визнавали, тiльки вбивши їх. џкби замiр
ставити церкву не схожу на ро-мейськi належав не одному ‘ивооку, а всiм,
був замiром спiльним, тодi не виникло б нiЯких ускладнень. џкби на мiсце
Њiщила дозволено було вибирати когось iншого, то вибiр упав би на того,
хто найменше зачiпає самолюбство, хто нiчим не вирiзнЯєтьсЯ, хто не пробує
перевершити своїх попередникiв, а мрiє бодай дорiвнЯтисЯ їм, стосуючи тi
самi засоби. ‘ивоок не був таким. ‚искочив над усiма з допомогою сили
сторонньої, незбагненної, цим мiг тiльки роздратувати всiх, з ким ще вчора
був однаково непомiтний.
Ђ вiн не зауважував цього, вiн був з тими, хто копав землю, тЯгав
камiнь, носив заправу, вiн був з майстрами каменю, плiнфу, дерева, залiза,
олова, вiн сам їздив у пущi до дубогризiв i процюпiв вибирати достатньо
великi дуби длЯ брусiв на скренi; працювали на будовi од сонцЯ до сонцЯ,
не роблено перерви на свЯта, нi в недiлю, церква мала бути поставлена в
коротки часi, бо ж i храм ‘оломонiв будувавсЯ сiм лiт, i свЯта CoôiЯ
в Љонстантинополi - п'Ять лiт, i „есЯтинна церква Ѓогородицi в Љиєвi - теж
не довше. ЉнЯзевi лишилосЯ тепер одне: ждати завершеннЯ будова, i вiн
водив iноземних гостей, погладжував бороду, скромно молвив: "’ут покладу
камiнь бiлий рiзьблений, а тут - овруцький шифер бузковий i червоний".
Ђ таки Якби не вiн, то й не було б нiчого. ‚ажить не те, хто будував,
хто вистраждав цiлим життЯм своїм у великiй творчiй й, напрузi цю споруду,
важить не талант i не труд, а тiльки те, хто стоЯв над цим, пiд чиєю рукою
все звершилосЯ. Ђле не повсюди дiставала кнЯжа рука. ‡а свою обдарованi
нiсть ‘ивоок мав платити сам, без нiчиєї пом'очi.
‘першу вiн нiчого не помiчав. Џоглинутий щоденними клопотами, перебував
у такому збудженнi, що не мiг нi їсти Як слiд, нi спати, денна втома не
брала його, схожий був на гiнцЯ, що несе важливу вiсть про звитЯгу своїх
вiйськ, квапитьсЯ, бiжить без перепочинку вдень i вночi через гори й через
рiки, бiжить з останнiх сил, не може зупинитисЯ. ‹юду на будовi було
стiльки, що не могли пiдступитисЯ до стiн церкви, вирушали до Љиєва в
пошуках хлiба й волi тисЯчi, приходили на будiвництво не тiльки з примусу,
а й з бажаннЯ, не з побожностi, а в сподiваннi заробiткiв. ‚ самому Љиєвi
i по той бiк валiв цiлi ночi свiтилисЯ тепер корчемницi, де пропивано
деннi заробки, отi нужденнi ногати, виплачуванi землекопам i носiЯм каменю
та плiнфiв; збиралисЯ там люди веселi й зрозпаченi, заливано медом i пивом
успiхи й невдачi, за одним столом сiдали робiтники найнижчi i наглЯдачi,
мулЯри й майстри своєї справи; ‘ивоок теж iшов туди, не спав ночей, до
своєї хижi навiдувавсЯ лиш удосвiта; Iсса мовчки дивиласЯ на нього, в її
великих очах був докiр i невигубний лЯк, але вона мовчала, їй завжди було
холодно в цiй дивнiй, незвичнiй землi, навiть у лiтню спеку вона куталасЯ
в хутрЯне корзно; ‘ивоок щось їй говорив, приносив їй ласi шматки з своїх
походеньок, розповiдав, наскiльки просунуласЯ церква, був п'Яний не так од
випитого, Як од своєї нетерплЯчої радостi, викликаної будiвництвом. Њайже
те саме було на островi, коли вiн керував спорудженнЯм монастирЯ, але там
усе здавалосЯ меншим, незвичним, там Iсса мала своє море, перед Яким
забувалосЯ все на свiтi; ‘ивоок теж не губивсЯ на островi так, Як у цьому
великому городi, не зникав i не вiддалЯвсЯ од Iсси, а тут вiн мовби
поглинавсЯ тiєю невiдомою справою, даленiв, малiв невпинно, i коли
добрiдав до хижi, то не вiн мав утiшати Iссу, а їй самiй ставало його
жалко, вона мовчки гладила йому голову, i тiльки вiд тих дотикiв находили
на ‘ивоока короткi хвилi прозрiннЯ, вiн вiдбiгав подумки од свого
непосильного длЯ одного чоловiка дiла, лЯкавсЯ огрому звершуваного,
вiрнiше ж - задуманого, i плакав пiд тою ласкавою, тихою рукою, пiд
поглЯдом величезних злЯкано-скорботних очей I сси.
Ђ довкола щiльнiше й щiльнiше облЯгала ‘ивоока ворожiсть. Ќе виступала
вiдверто, рЯдиласЯ в шати доброзичливостi, Њiщило став незамiнимим
помiчником i найпершим другом так, що поволi вiдсував од ‘ивоока навiть
ѓюргiЯ. Ќе знав ‘ивоок, що надмiрнiсть у дружбi виказують, Як правило,
тодi, коли хочуть зрадити свого друга.
‘итник стоЯв осторонь, вiн не хотiв зчiпатисЯ з кнЯжим будiвничим, хоч
i вельми кортiло йому, щось пiдказувало боЯриновi, що цей здоровенний,
загадковий у своїх здiбностЯх i в своєму побутi чоловiк - його колишнiй
раб, а поступатисЯ своїм ‘итник не звик i не вмiв, однак за ‘ивооком стоЯв
кнЯзь, а це був єдиний чоловiк, Якого колишнiй медовар боЯвсЯ.
‘ивоок теж вiдчував, що ‘итник обкидає його перевiсищами, йому теж
iнодi хотiлосЯ знайти боЯрина й поговорити з ним око в око, переконатисЯ,
що це насправдi той самий медовар з далекого дитинства, але не мав на це
часу, найбiльше ж боЯвсЯ, що повернутьсЯ до нього всi спогади, стане перед
очi маленька ‚еличка, длЯ Якої добував з такими труднощами синю квiтку в
пущi. Ђ де тепер ‚еличка, де синi квiтки? Ќема нiчого, все зiнакшене, а
про давнє страшно й подумати.
Ќесподiвано в спiлку двох ‘ивоокових ворогiв устрЯв третiй, зовсiм
стороннiй, здавалосЯ б, не здатний на лихе, окрiм лЯпаннЯ Язиком. Ђле, Як
то мовитьсЯ, стрiлою попадаєш в одного, а Язиком - у тисЯчу. —асто мова
буває страшнiшою за найгострiшу зброю.
’им третiм був Ѓурмака, кнЯжий блазень i глумотворець. Ќе мiг змиритисЯ
з тим, що вiдсуваєтьсЯ вiн далi й далi вiд кнЯзЯ, з особи щонайближчої
стає чимось мовби зайвим, небажаним. укав причин забуттЯ кнЯжого, неласки
- i знайти не мiг. ’акож не мiг дотЯмкувати своїм куцим розумом, що такi,
Як вiн, погрiбнi не завжди, що вони мають свiй час, Як той чи iнший овоч
на споживу. ‚ часи жорстокi, при владi твердiй зникає мудрiсть,
переводЯтьсЯ науки, художества, лишаютьсЯ тiльки дурнi. ‚они завжди
плодЯтьсЯ там, де пригнiчуєтьсЯ волЯ. „лЯ свободи ж дурнi не потрiбнi. Ђле
Ѓурмака розмiрковував простiше: раз його вiдсунуто вiд кнЯзЯ, слiд шукати,
хто ж посiв його мiсце, хто став наближеним. Ђ хто? џсно ж: ‘ивоок з його
церквою!
Ѓурмака теж приходив на будову, нахабно лiз повсюди, чiплЯвсЯ до
‘ивоока з безглуздими загадками: "Ђ що кругле, а посерединi стовп?" ‘ам же
й розгадував: "Љалюжа! ѓс-ге-ге!"
‡годом, додивившись, а чи за намовою Њiщила, став їздити иа вiслюку i
коло самої церкви, i в глинищах, де випалювали плiнфи, i на пристанi,
звiдки воловоди тЯгли з лодей камiнь, i серед торжищ, i скрiзь галасував
про ‘ивоока:
- ЏодивiтьсЯ-но, нiчого чоловiк не робить, а прибуток має! I не кнЯзь,
i не боЯрин, i не купець, i на дудi не грець, а добра призбирує! ‚сЯка
птицЯ своїм носом сита. Ђ що ж бо то за нiс?
‘ивоок четвертину своєї платнi жертвував на будiвлю,- не помогло, не
заткнув пельки Ѓурмацi. Ѓагато хто став лихим оком споглЯдати на головного
будiвничого. Ѓо не могли збагнути, Як то справдi може таке дiЯтисЯ, щоб
один копав землю i вергав камiнь i мав три ногати за день, а другий
одержував би всотеро бiльше лиш за те, що носить голову на в'Язах? •iба
голови не однаковi? Њоже, всерединi й розрiзнЯютьсЯ вони мiж собою, але
хто ж то може зазирнути в ту середину?
„о кнЯзЯ те не доходило. ™е не мав џрослав таких мирних i спокiйних
рокiв кнЯзюваннЯ, к оцi зв'Язанi з початком спорудженнЯ великого Љиєва,
вважав те добрим знаменнЯм, часто згадуваласЯ йому нiч, коли двоє принесли
в притемнену горницю вилiплену з сЯйливого воску церкву, тодi кидав усi
свої державнi справи, велiв ‘итниковi знайти ‘ивоока i ѓюргiЯ, заповiдав з
ними трапезу на кнЯжiм дворi, а iнодi й сам iшов до них i засiдали
де-небудь у корчемницi, кнЯзь був без охорони, без прислуги, сидiв простим
чоловiком серед будiвничих i художникiв, пив з ними, їв, похвалЯвсЯ так
само, Як i вони, почувавсЯ зовсiм молодим, пiднесеним, то були неповторнi
ночi.
‚ одну з таких ночей ‘итник, неспроможний вiдплатити ‘и-вооковi,
знайшов усе ж таки спосiб виказати свою злiсть. ‘першу послав Њiщиловi два
бочонки меду, сказавши Ѓурмацi, щоб той влаштував там добрЯчу учту, длЯ
Якої вiн, ‘итник, обiцЯє вельми небуденну розвагу. Ђ потiм пiзньою нiччю
послав свої;! людей до ‘ивоокової хижi, тi витЯгли звiдти силою Iссу,
сповиту в корзна, принесли її до корчемницi, де шпетив на всю губу
Ѓурмака, витрусили з хутер, i вона стала перед подурiлими вiд питтЯ
чоловiками майже гола, перестрашена, беззахисна в своїй наготi душевнiй i
тiлеснiй.
- Џоговори з нею! - гукнув до Ѓурмаки Њiщило.- ‚она вмiє по-нашому!
’ака балакуча!
- Ђну ж скажи! - пiдскочив до Iсси Ѓурмака й смикнув її за руку. Iсса
дивиласЯ на нього своїми великими очима й мовчала.
- ѓа-гав! - застрибав навколо неї Ѓурмака. - —ого ж мовчиш? ‘ивоок!
Iсса затулиласЯ руками. ‚она здiйнЯла руки, мовби молила. сЯ чи то за
себе, чи за ‘ивоока, Якого не бачила тут i не знала, що з ним, а може,
молиласЯ й за цих негiдних людей - хто ж то вiдає?
- ‘кажи: ‘ивоок! - гукнув Њiщило.
- ‚ода, - прошепотiла Iсса.
- ’их-хо! - ревнув Ѓурмак.- ‚оно щось жебонить.
- ‚ода, - так само тихо повторила Iсса.
- ѓа-га-га! - заiржав Ѓурмака.‚iдгадай загадку. Ђ то довге та
закаблучене, Як собачий хвiст?
- †ито, - думаючи про своє, сказала Iсса.
- ѓе-ге-re! - реготав Ѓурмака. - Ћце дiвка! Ћй умру!
’епер смiЯлисЯ всi. „ивилисЯ на розгублену, нещасну, тоненьку великооку
дiвчину, вже не чули, що вона мовить, попустили вiжки своїй п'Янiй
нестримностi, смiЯлисЯ, хихотiли, реготали, розмазували по мордах слину й
сльози, роздирали роти вiд вуха до вуха, реготали на все горло, до
розпуки, до слiз, до шалу, заливалисЯ, качалисЯ, рвали боки, душилисЯ.
- Ћй лопну!
- ‡дохну!
- ЏерервусЯ!
—ортом з пекла вигецував довкола Iсси Ѓурмака, бризкав слиною,
плкпзавсЯ, iржав по-жереб'Ячому, а Њiщило крiзь схлипуваннЯ вiд смiху
ревiв з-за столу.
- ‘питай ще!
- •ай скаже! - розтелесовано верещали пиЯки.
- Џро воду!
- Џро жито!
- •а-ха-ха!
- ѓо-го-го!
I те нещасне, затуркане, знетЯмлене створiннЯ здобулосЯ врештi на
вiдчайдушнiсть, з коротким болiсним зойком-стогоном Iсса вiдштовхнула
розрепетованого блазнЯ, в один пострпб дiсталасЯ до дверей i мовчки
побiгла по темнiй вузькiй вуличцi, розлЯкуючи нiчних сторожiв з
дерев'Яними калаталами i випадкових перехожих. I хоч здавалосЯ, що бiжить
наослiп, не розбираючи шлЯху, все ж Iсса Якось мовби пiвсвiдомо прЯмувала
до того мiсцЯ на городському валу, звiдки любила дивитисЯ на вiльнi
зливиська днiпровських i деснЯнських вод, i чи то хто постерiг її вже на
валу, чи здогадавсЯ хто про її страшний намiр, чи знайшласЯ з-помiж
Њiщилових прихвоснiв ще не цiлком затемнена душа, чи вуличний сторож то
був, чи просто Якийсь випадковий чоловiк, але поЯвивсЯ невiдомий там, де
кнЯзь џрослав учтував з ‘ивооком, ѓюргiєм i їхнiм товариством, i гукнув до
‘ивоока:
- ѓей, там твоЯ агарЯнка збiгла!
‘ивоок, не розпитуючи далi, метнувсЯ до дверей, а за ним, перепросивши
кнЯзЯ за таку не зовсiм гречну перерву в учтi, кинувсЯ ѓюргiй, Якому
вчулосЯ щось аж надто тривожне й лихе не так у тому покликовi, Як у
несамовитому вистрибовi ‘ивооковiм з-за столу.
I Як птахам у їхнiх одвiчних мандрах у теплi краї й назад щоразу сама
собою вiдкриваєтьсЯ потрiбна дорога, так i людинi, мабуть, не знати, Як i
звiдки стає вiдомим шлЯх до найтЯжної її втрати, назначуєтьсЯ
непостережно, ‘ивоок побiг тими самими вулицЯми, що ними за мить перед тим
пролетiла Iсса, вiн доскочив до валу й видобувсЯ нагору в один мах, вiн
рвонувсЯ до самого краю, до чорної нiчної прiрви, в Якiй десь
глн-боко-глибоко шумiли дерева i йшов болiсний згук, так нiби впало,
провалилосЯ туди все живуще на свiтi.
ѓюргiй набiг саме вчасно, щоб устигнути вхопити ‘ивоока, Який би так i
шелеснув у чорнi пошуми заваллЯ, вiн мiцно вхопив товариша, смикнув до
себе, вiдтЯг од прiрви, мовчки попхав ще далi вiд небезпечного мiсцЯ, а
‘ивоок так само в мовчазнiй затЯтостi вирвавсЯ i знов був стрибнув туди,
до прiрви, але тут ѓюргiй нарештi збагнув усю небезпеку того, що може
вiдбутисЯ, й устиг крикнути:
- ‘трибай, дурило! џ - за тобою!
’iльки це зупинило ‘ивоока. ‘вiт був не тiльки там, унизу, - вiн
лишавсЯ ще й тут, за спиною, треба було тiльки обернутисЯ до нього, i
‘ивоок обернувсЯ до ѓюргiЯ, похнюплено, безсило став, спитав понуро:
- ‡а що вони її так?
ѓюргiй мовчки обiйнЯв ‘ивоока за плечi, повiв його з валу вниз,
обережно пройшов з ним через торговище, поминув темнi двори боЯрськi й
купецькi, вийшли на поле, де серед камiннЯ, дерева, плiнфiв, серед
розритої землi, серед будiвельного мотлоху, серед возiв, пiд Якими спали
люди, серед пирханнЯ коней i зiтханнЯ волiв, Якi жували в пiтьмi свою
жуйку, здiймалисЯ до київського неба ще не довершенi стiни химерної,
дивної споруди.
- Ѓачиш? - гарЯче прошепотiв ѓюргiй.
‘ивоок мовчав.
- ‚они такого не можуть! - палко мовив ѓюргiй.- Ќiхто не може. ’iльки
ти! Ђ вони, Як голоднi шакали, рвуть у тебе, що можуть!
‘ивоок стоЯв наче скам'Янiлий.
- ЏроклЯттЯ, проклЯттЯ їм усiм нездарним, заздрiсним, нiкчемним! -
вигукнув ѓюргiй, i голос його вiдбивсЯ вiд стiн i загримiв над усiма
будiвельними стiйбищами, луна перекидала грiзне слово з долонi на долоню,
смакувала ним: - ЏроклЯттЯ... клЯттЯ... ЯттЯ... ЯттЯ!
- „а розверзнутьсЯ небеса й поразЯть їх громами й блискавицЯми! -
шаленiв ѓюргiй, сподiваючись вирвати свого товари' ша з тЯжкого
зацiпенiннЯ обвалами слiв, що кидав їх на причаєних десь злочинцiв.- •ай
проклЯне їх всЯк входЯщий i виходЯщий! •ай буде проклЯтий харч їхнiй, i
все добро їхнє, I пси, Якi їх охоронЯють, i пiвнi, що спiвають длЯ них!
•ай буде проклЯт їхнiй рiд до останнього колiна, хай не поможе їм молитва,
хай не зiйде на них благословеннЯ! •ай буде проклЯте мiсце, де вони тепер,
i всЯке, куди перейдуть або переїдуть! •ай переслiдують їх проклЯттЯ вдень
i вночi, повсЯкчасно, нинi й прiсно, їдЯть вони чи перетравлюють їжу,
бадьорЯтьсЯ чи сплЯть, стоЯть чи сидЯть, говорЯть чи мовчать! ЏроклЯттЯ
їхнiй плотi вiд тiм'Я до нiгтiв на ногах, хай поглухнуть, i послiпнуть, i
стануть без'Язикими вони всi, проклЯттЯ їм однинi й вовiк-вiкiв до другого
пришестЯ, їм, трнжди нiкчемним, мерзким i гидким! Ђмiнь!
‘ивоок не змiнив своєї постави. џкби ж то можна благословеннЯм або
проклЯттЯм повернути чиєсь втрачене життЯ! Ђле не поможе, нiчого не
поможе. ’а ѓюргiй, одвiвши трохи душу в словах, теж розумiв, що товаришевi
його не полегшало аж нiскiльки, але не такий чоловiк був iверiєць, щоб
складати без-радно руки, вiн знов пiдскочив до ‘ивоока, обгорнув його
мiцно за плечi рукою, зрушив з мiсцЯ, повiв уперед, до самих стiн
будованої церкви, знайшов там у темрЯвi сходини, по Яких можна було
забратисЯ вгору, на самий верх хвилЯстих апсид, попровадив туди
збайдужiлого й змертвiлого, здавалосЯ, навiки ‘ивоока, i, коли стали на
широкiй стiнi посеред духмЯностi лiтньої ночi, коли вдарив їм у розпашiлi
обличчЯ свiжий вiтер з-над „нiпра i з позакиївських борiв i пущ, ѓюргiй
рвонув з-за поЯса невеличкий бурдючок, у Якому, за звичаєм своєї землi,
завжди носив вино, приклав трубку ‘ивооковi до уст, крикнув:
- Џий! ’iльки жалюгiднi душi можуть думати, що спинЯть тебе, ‘ивоок!
Џий, щоб ти став понад усiма, щоб потопив нездар!
‘ивоок через силу ворухнув Язиком, зробив ковток, вино було запахуще й
палюче, прокотилосЯ по його нутрощах, мов клубок веселого вогню, тiло його
стрепенулосЯ, поволi повертаючись до життЯ, свiдомiсть ще була потьмарена,
але вже пробиваласЯ до неї напiвдумка про те, що велика справа, Яку вiн
затiЯв, перевершує все: i бiль, i горе, i нещастЯ.
- Џий! - кричав ѓюргiй.- Џий, i хай з тобою буде сила наших
предкiв-твоїх i моїх! •ай буде вогонь i пристрасть!
‚ино з бурдюка мало в собi полинну гiркiсть степу й пронизливу
прозорiсть гiр, дзвенiннЯ сонцЯ озивалось в ньому й лилосЯ просто в кров
чоловiковi, ‘ивоок потЯгнув ще доброго ковтка, обiперсЯ плечем об ѓюргiЯ,
мiцнiше утвердивсЯ на стiнi.
- Ѓрате, - сказав до ѓюргiЯ i повторив: - Ѓрате! ’ой обiйнЯв ‘ивоока,
тернувсЯ об його бороду своєю iверiйською борiдкою.
- „орогий, - промовив розчулено, - все ж таки життЯ - це найбiльша
розкiш! Џий!
’ак, - думалосЯ ‘ивооковi, - життЯ прекрасне. ’реба це розумiти навiть
тодi, коли здаєтьсЯ, що все втратив.
1966 ђIЉ
‚ЂЉЂ–IЇ. ‡Ђ•I„ЌЂ ЌIЊ…—€ЌЂ
‚ибрали ми свiдкiв i добре вибрали, до лиха!
Џ. Џiкассо
„о Њадбурга вони не поїхали. ‡ате мали вiд ‚ассеркампфа ще одну
iсторiйку. –ього разу - про лебедiв. „iЯлосЯ те на одному з островiв
Џiвнiчного морЯ. ’ам, у прибережнiй смузi, безлiч островiв бiльших i
менших, в давнину населенi вони були фрiзами, людьми стихiї, суворими
рибалками й море-ходами, Якi мали душi вразливi на красу природи i її
чуда. ’епер там поселЯєтьсЯ багато з тих, хто прагне душевного спокою, хто
волiє змiнЯти нiкчемну метушнЯву свiту на тихi роздуми, на самотню бесiду
з природою i вищими силами. Њоже, живе на тих островах особливий "дух
мiсцЯ", полишений ще стародавнiми фрiзами, i той дух успадковуєтьсЯ новими
мешканцЯми, i вони, Як нiколи до того в своєму життi, притулЯютьсЯ серцем
до живого буттЯ в його первiсних проЯвах. ’акий вступ до цiєї iсторiї.
- Ќу, ось. Ќа такому невеличкому острiвцевi, в ще меншому селищi
сховалосЯ вiд тривог свiту подружжЯ лiтнiх людей. їх можна б назвати
емеритами, тобто людьми на пенсiї, а можна й - егемiтами, тобто
ченцЯми-самiтниками. ѓра слiв, а суть не змiнюєтьсЯ. Ѓудемо вiдвертими:
чоловiк був ветеран вiйни. ‚тратив на фронтi руку. Ќе пiд Њосквою й не пiд
‘талiнградом, хай вас це не бентежить, чоловiк взагалi на ‘хiдному фронтi
не був, бо його поранено ще в сороковому роцi пiд „юнкерком. “Явiть собi:
там були пораненi також i серед нiмцiв, навiть убитi були також, але не
про це мова.
Ћтож заслужений ветеран, маючи невеличку пенсiю вiд федерального урЯду
i вiдповiдно заощадивши, Як це вмiє робити кожен порЯдний нiмець,
спромiгсЯ купити собi на маленькому островi маленький домочок i замешкав
там з дружиною. „воє лiтнiх людей, зв'Язаних зi свiтом тiльки, так би
мовити, загальною екзистенцiєю та ще поштовим вiдомством, Яке щомiсЯцЯ
надсилало їм невеличку грошову суму.
Њаючи безлiч вiльного часу, подружжЯ вирiшило вивчити острiв, длЯ чого
ними розроблено було вiдповiднi маршрути длЯ мандрiвок, i отак вони й
перемiрювали острiвець власними ногами. Љоли ми кажемо "малий острiв", то
висловлюємосЯ суто географiчно. Ѓо малий вiн вважавсЯ порiвнЯно до
материкiв, до островiв великих, до архiпелагiв, малим видававсЯ длЯ
швидкохiдних лайнерiв, Якi пропливали повз нього на Ѓерген, ‹ондон чи
Ђнтверпен: зовсiм Як макове зернЯтко був такий острiв длЯ реактивних
лiтакiв, бо при надзвуковiй швидкостi такий клапоть землi просто не
попадає в поле зору, на нього вiдводитьсЯ навiть не секунда в часовому
обрахунку, а тiльки долЯ секунди, час занадто малий, щоб людське око
встигло вiднотувати все довкола з вичерпною повнотою. Ђле длЯ двох лiтнiх
людей, Якi живуть на такому окрайцевi землi, длЯ людей, що не мають нi
автомобiлЯ, нi мотоцикла, а велосипед мають лиш один на двох, отож коли
хочуть вирушити в майдри вдвох, то можуть це зробити лише пiшки,- длЯ
таких „вох людей понЯттЯ "малий острiв" набуває значеннЯ трохи iнакшого,
анiж длЯ тих, хто живе на материку серед неосЯжних просторiв. „лЯ цих двох
людей маленький острiв був по-своєму землею великою, майже неосЯжною, вiн
приховував безлiч таємниць, на ньому знаходили вони новi й новi потаємнi
куточки: озерцЯ, згiрки, бугри, дерева, квiтки, струмки, несподiванi злами
берега, об Якi з особливим шумом розбиваютьсЯ морськi хвилi. џкщо
подумати, то в найобмеженiшому просторi при вiдповiдному настрої й бажаннi
людина завжди може знайти безлiч несподiваних вiдкриттiв, завдЯки чому той
простiр набуде длЯ неї Якостей безмежностi.
‡-помiж вiдкриттiв, зроблених подружжЯм на острiвцi, було невеличке
озеро, неглибоке, тихе, i нiчого в тому озерi й не було б цiкавого; Якби
не застали нашi мандрiвники одного разу там двох бiлих лебедiв. Ѓула вже
осiнь - час, коли птахи з цих суворих пiвнiчних країв перелiтають на
пiвдень у пошуках тепла й харчу, давно вже мали б, здаєтьсЯ, податисЯ в
вирiй .i лебедi, але щось їх затримало тут; може, вподобали вони той
острiв так само, Як цi двоє осамотнених людей, може, й у лебединих душах
народивсЯ сентимент до забутого всiма шматка землi посеред сiрих холодних
хвиль Ќiмецького морЯ, - хоч Як там було, а мiж птахами й людьми щось
виникло спiльне, Якась мовби iскра приЯзнi поєднала їх умить, жiнка
вiдразу вирiшила, що птахи голоднi, що їх треба нагодувати, вона
розкришила свої бутерброди, кинула крихти в воду, однак лебедi не хотiли
вiрити людЯм, вони вiдпливали подалi вiд берега, сторожко видовжували шиї,
готовi були щомитi розпростати крила й знЯтисЯ в лiт. ’ак i пiшли того днЯ
люди додому, не досЯгнувши з лебедЯми порозумiннЯ. ’а коли з'ЯвилисЯ коло
озера на ранок, лебедi, виЯвилосЯ, не полетiли, вони нiби ждали людей,
щоправда, трималисЯ подалi вiд берега й цього разу, але вже не так
сторожко позирали на своїх учорашнiх знайомих i навiть виЯвили намiр взЯти
пропонований харч, щоправда, обмежилисЯ тiльки намiром.
Ќайдивнiше, однак, було попереду! ‹ебедi лишалисЯ на озерi й далi. ‚они
не летiли на пiвдень, пропущено вже, здаєтьсЯ, було всi строки, наставали
холоди, снувалисЯ густi холоднi тумани над островом i морем, почалисЯ
шторми, а лебедi плавали собi по озеру, трохи смiливiше пiдпливали до
людей, почали вже приймати вiд них їжу, зароджуваласЯ дружба мiж людьми й
птахами.
‡а зиму дружба стала справжньою, тепер життЯ длЯ емери-тiв набуло
значимостi, воно виповнилосЯ турботами, з материка виписано було всi
можливi книги про лебедiв, жiнка й чоловiк готували длЯ птахiв харч так
само, Як батьки готують їжу длЯ дiтей; лебедi належно цiнували людську
турботливiсть, вони стали майже ручними, за зиму вони погладшали, наросло
на них нове пiр'Я, вони помiтно погарнiшали, стали такими прекрасно
величними, що наврЯд чи й могли б стати пiслЯ довгих перельотiв на пiвдень
та знов назад у краї лiтнiх гнiздувань.
Ќа лiто лебедi теж не покинули озерцЯ, навпаки, вони принадили до себе
ще одну пару, а пiд осiнь на озерi вже зiбралосЯ кiлька лебединих пар, i
длЯ подружжЯ настала зима вже й геть клопiтлива. •арч лебедЯм довелосЯ
возити велосипедом, чiплЯючи до нього спецiального вiзка, кожному лебедю
давано кличку, чоловiк i жiнка розмовлЯли з птахами, i тi їх слухали,
грацiозно вихилЯючи шиї, на весну частина лебедiв подаласЯ десь на iншi
острови й озера, однак восени їх ще побiльшало на озерi, здавалосЯ, що
лебедi з цiлого морЯ мають намiр поселитисЯ на зиму тут, щоб не летiти
свiт за очi, їм подобалосЯ тут, було ситнiше й лiпше, анiж у далеких краЯх
вiковiчних мандрiв; чоловiк i жiнка тепер не мали нi спочинку, нi бодай
хвилинки вiльного часу, вдень i вночi вони працювали на своїх лебедiв,
вони вiддавали птахам усе, що могли й що мали, але настав такий день, коли
люди раптом змушенi були визнати перед самими собою, що вже нiчого не
мають, що вiддали птахам усе, витратили всi заощадженнЯ, продали все, що
могли продати, взЯли кредит наперед пiд свою пенсiю, але однаково не
вистачило й того кредиту, в майбутньому тепер людей не ждало нiчого, окрiм
голоду й безнадiї; але вони за себе не лЯкалисЯ - їм страшно було
подумати, що станетьсЯ з птахами, Якi довiрилисЯ людЯм, а тепер повиннi
будуть тЯжко поплатитисЯ за своє довiр'Я.
’одi чоловiк згадав, що десь на материку в нього повинно бути кiлька
камрадiв з часiв вiйни, старих, добрих солдатiв з чутливими душами, вiн
написав їм; не всi одержали тi листи, бо вже декого не було й на свiтi,
але хтось там переправив того листа до Якоїсь газети, на острiв прискочив
репортер, газета миттю пiднЯла кампанiю, за тиждень було створено
добровiльне товариство на захист пiвнiчноморських лебедiв, посипалисЯ
пожертви на утриманнЯ птахiв, найбiднiшi посилали кiлька своїх марок чи
пфенiгiв. Ѓо лебедi не повиннi втрачати вiру в людей, i то - добру вiру!
Ћсь така iсторiЯ.
- Ќу, гаразд, - сказав Ѓорис Ћтава, - але гер ‚ассеркампф, здаєтьсЯ,
обiцЯв нам, що ще сьогоднi ми поїдемо до Њарбурга?
- ‚и нам обiцЯли, - нагадав з свого боку й третiй секретар посольства.
- Џанове, не хвилюйтесЯ, все буде, сподiваюсЯ, гаразд, хоча, не стану
приховувати, виникають деЯкi комплiкацiї, але це вже стосуєтьсЯ роботи
нашого управлiннЯ, тому, гадаю, лiпше завчасу вас не турбувати - нетва?
- Џриємно довiдуватисЯ про людей, що стають на захист птахiв,- Ѓорис
щосили намагавсЯ погамувати iронiю,- але хотiлосЯ б сподiватисЯ, що з не
меншим спiвчуттЯм поставлЯтьсЯ вашi спiввiтчизники до тих, хто стає на
захист iсторiї? ’ому наа трохи дивує ваша нерiшучiсть, гер ‚ассеркампф.
Ђдже все так просто. „уже важливий стародавнiй документ, Який належить
нашому народовi, пiд час вiйни злочинницьки був вивезений з Љиєва i зараз
перебуває в Њарбурзi.
- –е ще не доведено,- швидко докинув ‚ассеркампф^
- “ всЯкому випадку, в Њарбурзi е чоловiк, Який знає, де ї в чиїх руках
'гой документ, чоловiк, Який, очевидно, багато в чому завинив перед моїм
народом, перед моїм мiстом, перед... џ не буду продовжувати, бо ще не маю
доказiв щодо Ћссендорфера i про старовинний пергамен з часiв Љиївської
ђусi, змiст Якого професоровi Ћссендорферу вiдомий, вiдомо й вам про це,
ви маєте науковий журнал з публiкацiєю професора Ћссендор-фера, маєте нашi
пiдтвердженнЯ про те, що пергамен до вiйни зберiгавсЯ в Љиївському
iнститутi.
- „о речi, майпе герен, в Њарбурзi вчивсЯ свого часу ваш великий поет
Џастернак, - посмiхнувсЯ ‚ассеркампф.
- Ђ ще давнiше - ‹ютер, а також ‹омоносов I брати ѓрiмм,- так само
значимо всмiхнувсЯ й Ѓорис,- а зараз там нас чекає таємницЯ київського
пергамену, Який протривав, по-при всi свiтовi подiї, дев'Ятсот двадцЯть
дев'Ять рокiв, а от тепер не може бути повернений до рук справжнiх
господарiв тiль' ки через...
- Џерепрошую, - швидко мовив ‚ассеркампф, - але Я нагадаю вам, майне
герен, що iснував пергамен ще давнiший, i там теж iшлосЯ про Љиївську
ђусь, про самий Љиїв, про ваших кнЯзiв.
‚ассеркампф вхопив з столу завчасно приготовану картку паперу, став
швидко читати, по спромозi намагаючись надати голосовi урочистої
риторичностi: "’им часом џрослав зайнЯв силою один город, що належав його
братовi, й упровадив усiх мешканцiв. ‡ате надзвичайно могутнє мiсто Љиїв з
намови Ѓолеслава стало жертвою впертих атак з боку печенiгiв i великi
понесло втрати внаслiдок великих пожеж, його мешканцi боронилисЯ, однак
небавом вiдчинили брами перед нездоланними чужинцЯми. Џокинутий своїм
влад-цею, Який утiк, Љиїв прийнЯв у день 14 серпнЯ Ѓолеслава, а також
вигнаного давно тому кнЯзЯ ‘вЯтополка, Який заволодiй усiм тим краєм,
використовуючи страх перед нашими. Љоли вступали до мiста, тамтешнiй
архiєпископ повiтав їх урочисто релiквiЯми свЯтих, а також iншими
рiзноманiтними коштовностЯми з храму свЯтої ‘офiї, Який згорiв торiк
унаслiдок нещасного випадку. Ѓули тут присутнi: мачуха згадуваного кнЯзЯ,
його жона, а також дев'Ять його сестер, одну з Яких, вiддавна вибрану длЯ
себе, той старий розпусник Ѓолеслав упровадип безсоромно, забуваючи про
свою шлюбну дружину. ‚одночас офiровано йому незлiченну кiлькiсть грошей,
з Яких велику частину роздiлив помiж своїх спiльникiв i улюбленцiв, певну
частину вiдiслав до вiтчизни. Џомiж пiдкрiплень, Якi були в згадуваного
кнЯзЯ, налiчувалосЯ вiд нас триста, вiд венгрiв п'Ятсот, вiд печенiгiв,
врештi, тисЯча людей. ‚сiх тих людей одiслав тамтешнiй владцЯ додому, коли
змiг ствердити з радiстю, Як мешканцi краю горнутьсЯ до нього i свою
вiрнiсть йому виЯвлЯють. ‚ тiм великiм мiстi, Яке є столицею тої держави,
налiчуєтьсЯ понад чотириста церков i вiсiм ринкiв, кiлькiсть же мешканцiв
не надаєтьсЯ до лiку.
Ќехай бог всемогутнiй буде посередником у всiх справах i вкаже ласкаво,
що йому до вподоби, а нам користь принести може".
- ‚и впiзнаєте, професоре, цей текст - нетва? –е картка Thietmari
Merseburgensis Episcop Chronicon - з хронiки ’iтмара Њерзебурзького,
нiмецького єпископа, Який у тисЯча вiсiмнадцЯтому роцi був у вашому Љиєвi
разом з польським кнЯзем Ѓолеславом - нетва? ‚и не назвете його
завойовником - нетва?
-Ќi, ми називаємо ’iтмара очевидцем, - сказав спокiйно Ѓорис,- один з
найдавнiших очевидцiв, Який лишив нам опис Љиєва без пiзнiших виправлень,
дописувань i вигадок, Як то, на жаль, спостерiгаєтьсЯ в лiтописах i в
iсторичних творах.
- Џрекрасно! - вигукнув, схоплюючись з стiльцЯ ‚ассеркампф.- ‚и не
заперечуєте цiнностi й важливостi роботи Њерзебурзького єпископа ’iтмараї
–Я книга перетривала дев'Ятсот тридцЯть сiм рокiв. ‘то дев'Яносто двi
картки благого пергамену. Ќе один аркушик, а сто дев'Яносто дваї –е була
власнiсть ‘аксонської бiблiотеки в „резденi, i цi сто дев'Яносто два
аркушi пергамену, Який перетривав дев'Ятсот тридцЯть сiм рокiв, згорiли в
травнi сорок п'Ятого року разом з ‘аксонською бiблiотекою, разом з
„резденом, внаслiдок, Як сказав би сам ’iтмар, великого бомбардуваннЯ
американської авiацiї. Ќетва?
- ‚и це повiдомлЯєте нам таким тоном, - не стримавсЯ Ѓорис, - Як наче
хочете сказати, що ми повиннi дЯкувати за врЯтуваннЯ нашого пергамену,
бодай того одного аркушика, Який Я оце розшукую.
- Њожливо, навiть так, - знизав плечима ‚ассеркампф, - все можливо,
Якщо подумати. џ вам уже казав про вашого художника. “Явiть собi: його
викотили з вагона, вiн замерз на грудку. ‚ийшло так, що цiлодобово мiсто
бомбили американцi, люди вимушенi були сидiти в сховищах, а на станцiї в
цей час стоЯв ешелон з полоненими. Ѓув великий мороз, дехто з полонених,
маючи не досить теплий одЯг, страждав од холоду, хоч i вiдомо, що руськi
досить звичнi до холоднечi, дехто ж i зовсiм замерз на смерть. „овелосЯ
вивiльнЯти вiд них вагони, длЯ цього мобiлiзовано було населеннЯ, тобто
старих i жiнок, жiнки викочували замерзлих з вагонiв, i ось у одного
замерзлого на грудку одна нiмецька жiнка цiлком випадково забачила рiжок
Якогось паперу на грудЯх, вона розстебнула на мертвому одЯг, дiстала той
папiр i вiдразу впiзнала в ньому диплом ”лорентiйської академiї мистецтв,
бо такий самий диплом мав i її чоловiк, Якого забрано на ‘хiдний фронт в
сапернi частини i де вiн загинув. †iнка припала вухом до грудей руського i
почула, що в того ще б'єтьсЯ серце. ‚оно билосЯ ледь чутно, життЯ
трималосЯ, Як кажуть, на волосинцi в цьому тiлi, але жiнка вирiшила
втримати те життЯ! ‚она вкрала, буквально вкрала замерзлого полоненого,
завезла до себе додому, повернула його до життЯ, таємно вiд сусiдiв
переховувала художника в себе в помешканнi до самого кiнцЯ вiйни. Џотiм
вiн повернувсЯ до себе додому.
- ‚ажче було б 'полiчити й розповiсти про тих, хто не повернувсЯ й
нiколи не повернетьсЯ, - сказав Ѓорис.
- Њи намагаємосЯ повернути все, - урочисто заЯвив ‚ассеркампф, - i
сподiваюсЯ, що нiкому не даємо пiдстав сумнiватисЯ в нiмецькiй чесностi.
Њiг би навести вам приклад, що стосуєтьсЯ iсторичних документiв. ‰детьсЯ
про "Љодекс ‘упраслiєнсiс", просто кажучи ‘упрасльський кодекс, Який був
перед вiйною власнiстю ‚аршавської державної бiблiотеки. ѓер професор чув
про цей кодекс - нетва?
- –е моЯ спецiальнiсть, - потвердив Ћтава.
- I гер професор знає, Яку цiннiсть має кодекс. „есЯте, а може, й
дев'Яте столiттЯ. Џисано кирилицею, може, десь у Џiдкарпаттi, тобто на
територiї сучасної “країни. „вадцЯть чотири менаеум, тобто житiй свЯтих,
гомiлiї, приписуванi Iвановi •рестителю, Єпiфанiю Љiпрському i патрiарху
”отiю. ђукопис той був врЯтований кимось з наших солдатiв пiд час пожежi
‚аршави в сорок четвертому роцi, iнакше б його спiткала така сама долЯ, Як
хронiку ’iтмара.
- I щоб врЯтувати той рукопис, довелосЯ висадити в повiтрЯ аж цiлу
‚аршаву! - Ядовито докинув Ѓорис.
‚ассеркампф удав, що не зауважив сарказму професорового, вiн цiлком був
захоплений своєю оповiддю.
- Ђле американцi, займаючи нашi мiста, на жаль, не завжди були
перебiрливi в засобах, iнодi вдавалисЯ й до найпри-мiтивнiшого грабунку,
так ‘упрасльський кодекс опинивсЯ аж ‘Ђ i нещодавно з'ЯвивсЯ на одному з
аукцiонiв i був проданий за великi грошi. „обре, що знайшлисЯ порЯднi люди
з американської фiрми, Яка iмпортує з Џольщi продовольчi товари. бони
викупили кодекс i подарували його польському народу. –е було благородно -
нетва?
- Ђ все ж таки, гер ‚ассеркампф,- сказав до того мовчазний ‚алерiй,коли
ми поїдемо до Њарбурга? Џитаю вас цiлком офiцiально.
- ‡автра, - швидко вiдповiв ‚ассеркампф,сподiваюсЯ, що завтра ми
зможемо поїхати, попри деЯкi комплiкацiї. Ђле ще йюгоднi Я спробую все
влаштувати...
Ќа завтра ‚ассеркампфа взагалi не виЯвилосЯ в управлiннi. ‚iн зник i
з'ЯвивсЯ лиш через день, вiдразу ж зателефонував до посольства, запросив
до себе ‚алерiЯ з професором, зустрiв їх так само радiсно, Як перед тим,
був наче помолодiлий, пiднесений, нiби той чиновник, що одержав щойно
орден.
- ‚и впiзнаєте мене, майне герен? - гукнув вiн назустрiч своїм
вiдвiдувачам.- ‘тавлю п'Ять марок, що ви мене не впiзнаєте - нетва? џ
витратив учора цiлий день, але то не був марно витрачений день. ‚и можете
вгадати, де Я був?
- “ Њарбурзi, - не роздумуючи, сказав Ћтава.
- ЏомилЯєтесь, гер професор, глибоко помилЯєтесь, - залЯскав у долонi
радник, - не в Њарбурзi й не деiнде, а тiльки в Љельнi, у славетному
салонi ѓейнца Љретена. ‚и не чули про нашого Љретена? Ђле ж Як можна? ‚iн
двiчi завойовував свiтову першiсть серед перукарiв: у Ѓрайтон! й у ‚iднi.
Ќа всесвiтнiй виставцi в Ѓрюсселi вiн здобув "ѓран прi" длЯ ”едеративної
республiки. ™о стосуєтьсЯ мене, то Я був клiєнтом ѓейнца Љретена ще тодi,
Як вiн працював помiчником перукарЯ в Љлетенберзi. Ћсь уже впродовж
багатьох рокiв пунктуально через кожнi два тижнi Я вiдвiдую ѓейнцiв салон.
„о нього тепер їдуть чоловiки з цiлої Європи. ‹iтаками, поїздами,
машинами. ‡ Iталiї, ѓрецiї, ”ранцiї, вейцарiї, ћгославiї, Ђвстрiї. Џро
Ќiмеччину вже й не кажу. ѓейнц Љретен виробив спецiальну косметику длЯ
чоловiкiв: пiдстриганнЯ волоссЯ, масаж обличчЯ, манiкюр. Љожен повинен
показувати публiцi завжди те саме обличчЯ, кожен намагаєтьсЯ усталити свою
особистiсть, виробити Якийсь еталон зовнiшнього виглЯду длЯ себе. Џро мене
повиннi казати: "Ћсь державний радник ‚ассеркампф". ’а сама зачiска, той
самий колiр обличчЯ, та сама форма нiгтiв. „лЯ нас це має колосальну вагу.
‹юди ‘ходу не надають цьому значеннЯ. ’ам величезнi простори. Ќема
тiснЯви, Як на ‡аходi. ‹юдина до людини не придивлЯєтьсЯ так уважно, Як у
нас. Ѓо, зрештою, нема нiчого гiршого, нiж людська бридота. Њи намагаємосЯ
замаскувати їх. Њоди, зачiски, парфуми... •оч коли розiбратисЯ, то чи
важать у iсторiї немитi ноги або неголена борода - нетва?
- ‚ iсторiї найперше важить чисте сумлiннЯ. ’а й не тiльки в iсторiї, -
Ѓорис насилу стримувавсЯ. ‚iн нiколи не мав таланту до полемiки,
обмежувавсЯ в гострих розмовах ущипливими зауваженнЯми, та, на жаль, не
всi однаково до цього ставилисЯ. Ќа ‚ассеркампфа, скажiмо, жодна заувага
не дiЯла. ‚iн струшувавсЯ вiд них, мов гусак од води, й правив своє. –е
був докiнчений тип бюрократа новiтньої формацiї, Який найпростiшу справу
вмiв, видно, поховати пiд нагромадженнЯм слiв. ‘ипав слова межи очi, мов
полову, жбурлЯв їх на вас, горнув, витрушував.
- „о речi, - гукнув ‚ассеркампф, не почувши слiв Ћтави, - в Љельнi ж
менi розповiли просто колосальну iсторiю! Џро ластiвку. ‹астiвка забула
полетiти в вкрiй. Ћсiнь, холоднеча, а ластiвка - ще в Љельнi, її ловило
все мiсто. ‘ам бургомiстр...
- Џослухайте, гер ‚ассеркампф, - пiдвiвсЯ ‚алерiй, Який вирiшив, що вже
край усiм дипломатичним витримкам i очiкуваннЯм, але ‚ассеркампф теж
схопивсЯ, пiдбiг до нього, лiз просто в обличчЯ.
- Її вiдвезли спецiальним лiтаком до ЌеаполЯ! ‹астiвку - лiтаком.
- џ вже читав про це в газетах,- посмiхнувсЯ ‚алерiй,- кiлька рокiв
тому. ‡даєтьсЯ, це сталосЯ в •ельсiнкi...
- ЏовторилосЯ! - вигукнув ‚ассеркампф. - ЏовторилосЯ в нашому Љельнi!
- Ђ Як же все-таки Њарбург? - не слухаючи його, поспитав ‚алерiй.
- Њарбург буде, - пообiцЯв миттю ‚ассеркампф.
- Њи чуємо це вже кiлька днiв, але...- Ѓорис намагавсЯ подати знак
‚алерiєвi, щоб той штурмував до кiнцЯ.
- Ќам здаєтьсЯ, що ви не досить активно сприЯєте в нашiй справi, гер
‚ассеркампф, - сухо мовив секретар посольства, - i тому хоч менi цього й
не хотiлосЯ, але Я вимушений буду... Ќам доведетьсЯ, мабуть, звернутисЯ за
пiдтримкою до мiнiстерiаль-директора •азе... Џоки що до
мiнiстерiаль-директора, а там, може, й вище...
- ѓер секретар жартує, - вдавано засмiЯвсЯ ‚ассеркампф, - бо хто ж не
знає афоризму про те, що чиновники Як книжки на бiблiотечних полицЯх: чим
вище поставленi, тим рiдше до чогось надаютьсЯ. ђаз ви звернулисЯ до
державного радника ‚ассеркампфа, то вже покладiтьсЯ на нього до кiнцЯ. Ѓо
Якщо вам не поможе державний радник ‚ассеркампф, то вам не поможе нiхто.
Ќетва? џк каже фрау Ѓурке, коли Я раз на тиждень приходжу до неї
скуштувати Якогось сиру: "џкщо ви не з'їсте справжнього сиру в фрау Ѓурке,
то ви не з'їсте його нiде!" Џ'ЯтнадцЯть сирiв на саму лиш закуску! I до
них вина: мiскаде, сансер або кенсi! “ фрау Ѓурке ви завжди знайдете
справжнi французькi вина i справжнi французькi сири. џкщо любите вино
рожеве, то неодмiнно дiстанете до нього лукулл або ослЯче вухо, Якщо вам
смакує божоле чи iншi чорнi вина, то фрау Ѓурке запропонує вам сири мiцнi:
мiнстери, лiваролi, шатонеф дi пап. Ђбо ж уЯвiть собi: суп з сиру,
бiфштекс з сиру, салат з сиру по рецепту з Ѓерна, Яйце в пармезанi...
- ’о Як же з Њарбургом? - перебив ‚алерiй.
- Џри цьому фрау Ѓурке не забуде попередити вас, щоб ви вдома в себе
нiколи не ставили сир у холодильник. Ѓо сир на льоду губить свiй нерв!
- Њи скористаємосЯ з поради фрау Ѓурке, - вже не приховував
насмiшкуватостi в тонi Ѓорис, - але нас передовсiм цiкавить Њарбург. ‚же
коли ви так щедро виповiдаєте нам рiзноманiтнi iсторiї, то Я мiг би вам
навзамiн нагадати одну лiтературну iсторiйку. ‡овсiм коротеньку. ‡ —ехова.
‚ нього десь е Џоденник наглЯдача звiринцЯ. ‘торож писав так: "Џонедiлок.
Џриходили офiцери. „ратували звiрiв. ‚iвторок. Џриходили студенти.
„ратували звiрiв. ‘ереда. Џриходили офiцери. „ратували звiрiв. —етвер.
Џриходили студенти. „ратували звiрiв. Џ'ЯтницЯ. Џриходили офiцери..."
- I знов дратували звiрiв - нетва? - ‚ассеркампф смiЯвсЯ охоче й щиро.-
Џрекрасна iсторiЯ, гер професор. џк часто не знаємо, що серед нас розумний
чоловiк, бо слухаємо дурнiв,- рйетва? џ, здаєтьсЯ, вловив ваш натЯк... -
‡розумiйте, що Я приїхав сюди не длЯ натЯкiв i не длЯ |iсторiй... ‚ даному
випадку ми офiцiйнi особи, кожен з нас вiд-‚^стоюе iнтереси своєї держави,
чому свiдченнЯм - присутнiсть тут працiвника нашого посольства, та й ви,
гер ‚ассеркампф, приймаєте нас не в себе вдома, а в державному
примiщеннi... Ђле ось тиждень ми повторюємо вам про Њарбург, а ви... -
Њайне герен, - додивлЯючись до годинника на руцi, перервав Ѓориса
‚ассеркампф, - майне герен, Я можу вам, нарештi, ^повiдомити цiлком
офiцiально i з усiєю вiдповiдальнiстю, що...- вiн пiднЯв пальцЯ, виждав
паузу, мовив далi майже урочисто,- потреба в поїздцi до Њарбурга
вiдпадає...
- џк то? - здивувавсЯ ‚алерiй. - ЏоЯснiть, будь ласка.
- Њи не поїдемо до Њарбурга, бо...- ‚ассеркампф знов витримав паузу,
вiн грав, мов досвiдчений актор, свою роль до кiнцЯ, - бо, майне герен,
Якраз у цю хвилину приземливсЯ лiтак з ‚iднЯ, i цим лiтаком... цим лiтаком
прилетiв професор Ћссендорфер...
- Ђга, то ми побачимосЯ з Ћссендорфером тут? - спитав Ѓорис.
џкби ‚ассеркампф просто вiдповiв на це запитаннЯ, то вiн би не був
‚ассеркампфом. ‚тратити таку блискучу нагоду поговорити цього разу вже не
на теми стороннi, а по сутi справив Ќiколи!
- Џрофесор Ћссендорфер не зупинивсЯ перед тим, щоб перервати свої
вакацiї, Якi вiн проводив на березi Ђдрiатики в Њонтенегро, курорт Ѓудва,
готель "Ђвала", люксусовий номер з лоджiєю в бiк морЯ.
- Љоли ми з ним зустрiнемосЯ? - знову спитав Ѓорис.
- Ђле професор Ћссендорфер розумiв, що без його присутностi неможливо
буде розв'Язати цю справу, водночас вiн, попри всю його гуманнiсть, не мiг
також полишити цю справу з минулого божому суду, тобто забуттю, i прибув
сюди. ™об скласти в державного прокурора туммелЯ оскарженнЯ проти
професора Ћтави...
- џкий не дав професоровi Ћссендорферу докупатисЯ в Ђд-рiатичному морi?
- в'їдливо докинув Ѓорис.
- Ќа жаль, майне герен, iдетьсЯ про важливiше. Џрофесор Ћссендорфер має
намiр оскаржити вас, професоре Ћтава, в тому, що ви взимку сорок другого
року в Љиєвi брали прЯму участь в убивствi видатного нiмецького вченого
професора Ђдальберта нурре.
‚ассеркампф схрестив на грудЯх руки, вiдiйшов за свiй столик, примружив
очi, задер трохи голову, втiшавсЯ ефектом од своїх слiв.
- ™о ж, - сказав Ѓорис, - з свого боку дЯкую вам, пане державний
радник, за те, що ви помогли нам зiдентифiкувати особу Ћссендорфера. ’епер
Я твердо знаю, ще й не бачивши його, що професор Ћссендорфер - це колишнiй
денщик штурм-банфюрера нурре, а також асистент професора нурре. I що це
саме вiн був в окупованому гiтлерiвськими вiйськами Љиєвi. I що саме вiн
разом з штурмбанфюрером нурре i спецiальною командою грабував культурнi й
iсторичнi цiнностi Љиєва. I що саме вiн убив вiдомого радЯнського вченого
професора ѓордiЯ Ћтаву.
- ™е сьогоднi проти вас, гер професор, буде складено оскарженнЯ, -
нагадав ‚ассеркампф.
- –им оскарженнЯм Ћссендорфер виказав самого себе, i' з свого боку ми
ставитимемо питаннЯ про те, щоб його судили Як вiйськового злочинцЯ й
грабiжника, - сказав Ѓорис. - ‚аше ж управлiннЯ по вiдшкодуваннЯх допоможе
нам повернути важливий iсторичний документ, Який переховує десь вiйськовий
злочинець Ћссендорфер. Ѓажаю вам успiху, пане державний радник. - Ћтава
вклонивсЯ, пiшов до дверей.
‚алерiй затримавсЯ тiльки на мить.
Ќаше посольство дiЯтиме через офiцiйнi канали,- сказав вiн трохи
розгубленому чиновнику, - даруйте за турботи, пане державний радник.
- Ђле ж, майне герен! - встигнув вигукнути навздогiн ‚ассеркампф. - џ
не все... - Ђвтоматичнi дверi нечутно зачинилисЯ за вiдвiдувачами.
ђIЉ 1032
Љ€Ї‚
Ђще бо поищещги в книгах мудрости прилежно, то обрЯщещши велику ползу
души своей.
‹iтопис Ќестора
‘обор стоЯв посеред снiгiв у холоднiй бiлiй самотизнi. ‚озносивсЯ
рожево пiд саме небо, i низькi хмари черкали об найвищу баню,
заплутувалисЯ безпорадно помiж бань нижчих, умить зупинЯлисЯ у своєму
бiговi, i тодi видавалосЯ, нiби починає летiти понад землею самий собор, i
суцiльна його дивна рожевiсть заступаласЯ жовтiстю вiд кованого золота,
Яким покрито було, банi, й увесь собор зненацька засвiчувавсЯ, мов
щiльник, повний меду, i в найпохмурiших душах ставало Яснiше вiд того
видовища. Ђ будовано ж його в поспiху, так нiби споруджувавсЯ храм i длЯ
упокореннЯ й-ув'ЯзненнЯ духу людського. ‚ергали камiнь, тЯгли дерево,
везли плiнфу, все те пiднЯти треба було вищей вище, зчепити в невидимi длЯ
невтаємниченого ока сув'Язi, з нiчого вичарувати небачене, з сум'ЯттЯ
народити гармонiйнiсть, i Љамiнь i заправу носили на барках. „ерев'Яних
риштовань не ставлено, бо тодi б не було пiдступу до стiн тим
незлiченнимтисЯчам люду, що прагнув пiдставити рамена свої пiд тЯгарi.
Њайстри каменю зависали в дерев'Яних гнiздах довкола стiн, стоЯли густо на
самих навершЯх будови, їм подавано все потрiбне журавлЯми, блоками,
крутилками, стосовано не тiльки ручнi, а й великi кола, порушуванi ногами.
ЉнЯзь квапив своїх будiвничих. Ќе працювали тiльки в день рiздва, в iншi ж
днi були в роботi при вогнi з вечора до другої сторожi, а зраннЯ,
починаючи з сторожi четвертої. Ѓудiвничi вiдплачували кнЯзевi и за поквап
своїм високим умiннЯм знущатисЯ над кнЯзiвською казною, так що доводилосЯ
џрославовi вдаватисЯ по запомогу до боЯр, i купцiв, i навiть до простого
люду, з Якогопередтим зiдрано все, що тiльки далосЯ зiдрати силою. Џросив
кнЯзь про пожертви, i тодi несли хто що мiг, а ще залежно вiд того, хто
Який грiх чи Яку провину хотiв спокутувати перед новим невiдомим, але
всемогутнiм, Як мовлено повсюдно, богом: несли золото й срiбло, зброю,
прикраси, несли хто корець жита, хто поросЯ, хто пару курей, хто десЯток
Явчок. ‚се приймалосЯ, тут-таки коло будованої церкви поставлено кнЯжi
продавницi й вимiнницi, де можна було набути щось iз пожертв, даючи
навзамiн грошi чи коштовностi, решта пожертв iшла вiдразу в дiло: поросЯта
смажилисЯ й з'їдалисЯ робiтниками, патралисЯ кури, варилисЯ кашi, пеклисЯ
хлiби, i так виростала цЯ велика церква, i так її довершено й покрито
кованим золотом ще перед тим, Як насипано на повну вишину новi вали
џрославовi й назначено межi великого Љиєва. Љоли побачив џрослав готову
церкву свЯтої ‘офiї у всiй її великостi посеред муравлиська люду, Який
клопотавсЯ новими валами, i уЯвив, що незабаром увесь той люд, а до нього
й ще стiльки,осЯде по цей бiк валiв назавжди, тодi тiльки збагнув, що
народ, зiбраний у городi докупи, набагато страшнiший правителевi, анiж
розсiЯнi по всiй землi поодинокi ратаї, пастухи, ловчi, бортники й просто
волоцюги та колотники. ’а справи державнi, раз розпочатi, вже не даютьсЯ
зупинити. ‚елика держава вимагала великого й города. Ђ ђусь була тепер
великою державою i мала бути ще бiльшою. ‚iзантiЯ самим тiльки своїм
iснуваннЯм повинна була покликати до життЯ ще бодай одну так само велику й
могутню землю. ‚ свiтi не може iснувати тiльки одна велика держава,
потрiбне суперництво, потрiбне взаємне побоюваннЯ, постiйна пересторога,
iнакше-бо - кiнець людству. •iба ж iсторiЯ не дає свiдчень? ‚ часи
Ђлександра Њакедонського свiт перебував на гранi цiлковитого пiдкореннЯ, а
отже, й знищеннЯ в рабствi, тiльки простори Iндiї поглинули й розпорошили
всемогутнє вiйсько Ђлександрове, i так протривав свiт далi. ђимськi
легiони, мабуть, змогли б понищити все суще, аби не розбилисЯ врештi об
дикi орди германцiв, i вже ‚iзантiЯ виникла на краю ђимської iмперiї, мов
її уламок, i водночас - суперницЯ похмурого ђиму. Ђле Як тiльки виникла,
так i породила собi на противагу новi держави: то агарЯн, то персiв, то
болгар, то германцiв, то, нарештi, державу ђуську, Яка виросла в суперника
найгрiзнiшого i, здаєтьсЯ, нездоланного, бо iмператори вiзантiйськi й не
пробували посилати своїх вiйськ у цю велику й загадкову країну, боЯлисЯ її
нескiнченностi, її холоднеч, її багатолюддЯ. Ќавiть ‚асилiй ЊакедонЯнин не
зваживсЯ виступити проти ђусi, хоч, здавалосЯ, мiг би скористатисЯ з
послаблень, Якi виникли в час суперництва ‚олодимирових синiв.
Iмператор Љонстантин був длЯ џрослава суперником незначним. Ћднак
дiЯв-џрослав обережно, пiшов навiть на те, щоб узалежнитисЯ вiд
ЉонстантинополЯ ще бiльше, нiж його покiйний отець, бо Љиївському кнЯзевi
треба було утвердитисЯ, перш нiж вступати в справжнє суперництво з
ромеЯми. Ђ ще вважав вiн: перед тим Як виступати проти когось, слiд
перебрати вiд нього все, чим той тримаєтьсЯ, чим славен i великий,
простiше кажучи, вибити з рук супротивника його зброю, заволодiти нею
самому i вже тодi кинутисЯ на ворога. ЏрийнЯвши в Љиєвi митрополита
грецького i впустивши в руськi церкви порЯд з вiдправами болгарськими, Як
то велосЯ вiд кнЯзЯ ‚олодимира, також вiдправи на мовi грецькiй, џрослав
тим самим вiдновив у народi стару ворожнечу проти грекiв. ѓадали ромейськi
iмператори, що, нав'Язавши руським свого бога, заволодiють вони не самими
душами цього великого народу, а й цiлою державою; насправдi ж вийшло так,
що кнЯзь ‚олодимир, а за ним i џрослав охоче прийнЯли цього бога не длЯ
упокореннЯ ромеЯм, а тiльки тому, що давав вiн силу i славу iншим племенам
i народам, вiдкрив навстiж дверi до цiлого свiту,отож сподiвалисЯ й вони
заЯвити про себе свiтовi голосом цього бога, не шкодуючи сили длЯ
спорудженнЯ храмiв на його честь, пiшли навiть на великi пожертви, а ще
бiльшi злочини супроти дiдизни. Iнодi страшно ставало џрославовi, Як думав
вiн про знищеннЯ й плюндруваннЯ душ свого народу. Њинувшина ввижаласЯ в
образi тих дiвчат, що прощаютьсЯ з своїм дiвуваннЯм. ђозплiтають мiсЯчної
ночi десь над озером або рiчкою коси, ходЯть берегом, взЯвшись за руки, в
довгих бiлих сорочках, предивнi й пречудовi, мов з передвiку, сумно
спiвають:
Ћй минуло,
Ћй минулосЯ
Љрасне лiтечко,
Ќе повернетьсЯ.
Ђ йде осiнь
†овтолистаЯ,
Ќема квiток -
‘амi Ягiдки,
‘амi Ягоди
’а все круглiї...
Њоже, в пiснЯх i вiруваннЯх давньої ђусi ховаласЯ та чистота й мiць,
Яка мала прийти на змiну тому свiтовi, що на його березi конала, мов
здихаюче чудо-юдо, ‚iзантiЯ? I, може, помиливсЯ кнЯзь ‚олодимир, а за ним
ще тЯжче помиливсЯ вiн, џрослав, переймаючи вiд ‚iзантiї те, що,
видавалосЯ, приносило їй могуттЯ, а насправдi ж обiцЯло лиш загибель?
Ќiколи-бо не запримiчаєш небезпек прихованих. ’ак, морське чудище кит, що
плаває в морi-океанi, завжди вiдчуває небезпечнiсть високого крутого
берега i, щоб не розбитисЯ об нього, вiдпливає на глибини, Якщо ж берег
положистий, то не запримiчає його чудо-юдо i слiдом за припливною хвилею
слiпо прЯмує туди, щоб застрЯнути на мiлинi й безпомiчно сконати в своїй
дурнiй великостi.
Њов на пiдтвердженнЯ побоювань i острахiв џрославових, ‚iзантiЯ по
смертi iмператора ‚асилiЯ розхитуваласЯ бiльше й дужче. Iмператор
Љонстантин царствував безславно й недовго. Ѓув молодший за свого покiйного
брата на три роки, пережив його теж тiльки на три роки. Њовби вiдчувши
наближеннЯ смертi, затурбувавсЯ про спадкоємцЯ на тронi, бо ‚асилiй, бувши
холостим, зовсiм не лишив по собi продовженнЯ роду, в Љонстантина ж не
було сина, мав тiльки три доньки: Євдокiю, ‡ою i ”едору. ЄвдокiЯ, неначе в
намаганнi спокутувати бодай частку грiхiв свого гулЯщого й розпутного
батька та жорстокого дЯдька, давно вже пiшла в монастир, ‡оЯ й ”едора жили
в iмператорському палацi при боцi в свого батька, старшiй, ‡ої, було вже
п'ЯтдесЯт лiт, ”едорi - сорок сiм. ‡оЯ обличчЯм схожа була на дЯдька свого
‚асилiЯ: великi чорнi очi, густi брови, злегка орлиний нiс, дивно-Ясне
волоссЯ, бiлотiла й пещена, в п'ЯтдесЯт лiт не мала ще жодної зморшки.
Ќоровом ‡оЯ скидаласЯ на ‚асилiЯ в невситимiй жадобi влади й твердостi
характеру i водночас на Љонстантина - в замилуваннi гультЯйством,
розкiшшю, в рознiженостi й розманiженостi. ‹юбила пахощi, парфуми, мазi,
Якi привозили їй з …фiопiї й Iндiї, сама їх змiшувала, чаклувала над ними,
її палати завжди були повнi пахощiв, без кiнцЯ мастиласЯ то тим, то тим,
намагаласЯ втримати молодiсть у тiлi, любила, щоб вихвалЯли її вроду й
свiжiсть, стоЯла лестощi, бо й хто ж їх не любить! ‡ате її молодша ра
”едора вiд народженнЯ була рЯба й негарна, це наклало цбиток на її
характер, не любила вона, здаєтьсЯ, нiкого й того, не любила, мабуть, i
самої себе, жила в палацi тихо i вiдлюдькувато; iмператор Љонстантин iнодi
забував про iснуваннЯ дочки молодшої так само, Як давно вже викреслив з
жит-дочку-черницю Євдокiю, лишаласЯ длЯ нього тiльки ‡оЯ; ож iмперiЯ мала
перейти до її рук, - але чи втримають таку лику державу жiночi руки,
привченi хiба що до змiшуваннЯ ахощiв? Љонстантин вирiшив видати ‡ою за
чоловiка, що став ^би згодом iмператором. ™об не ходити далеко, вибрав длЯ
цьо-|го єпарха ЉонстантинополЯ ђомана Ђргiра, досвiдченого й
вiр-!&'‚ого шiстдесЯтилiтнього iмператорського прислужника,
покли-|&сав його до себе i повiдомив про свою волю. Ђргiр спробував
^•послатисЯ на те, що вiн давно вже одружений, що має дiтей, 'але длЯ
iмператора не могло iснувати жодної причини длЯ вiдмови; Љонстантин
запропонував єпарховi на вибiр: негайне розлученнЯ з його дружиною або
ослiпленнЯ й вигнаннЯ з ЉонстантинополЯ. ™об Ђргiровi лiпше думалосЯ, його
закували в кайдани й кинули в одну з палацових в'Язниць, може, навiть в
ту, що її споруджувано пiд безпосереднiм наглЯдом того самого ђомана
Ђргiра, коли вiн був єпархом столицi. „о в'ЯзнЯ прийшла його жона, в
сльозах благала послухатисЯ iмператора, сказала, що жертвує охоче собою i
йде в черницi. ђоман одруживсЯ на ‡ої. Ђ через три днi Љонстантин вмер, i
ђоман Ђргiр став iмператором ромеїв. –ей чоловiк, що був колись патрiаршим
сакелларiєм при храмi свЯтої ‘офiї, а потiм єпархом столицi, не вибiгав
своєю уЯвою поза мури ЉонстантинополЯ, в душi вiн так i лишивсЯ єпархом
столицi, а що тiло його вже вимагало спочинку пiслЯ багатолiтньої
клопiтливої служби, то вiн потрактував iмператорський престол Як
можливiсть провести кiнець життЯ в приємному неробствi, всi державнi
справи охоче вiддав дружинi й євнуховi €оанну - паракимонену родом з
Џафлагонiї; хитрий пафлагонець мерщiй став стЯгувати до iмператорського
двору своїх численних родичiв, серед Яких особливо припав до смаку
старiючiй ‡ої юний брат Iоаннiв - Њихаїл; Њихаїла вподобав i добродушний
ђоман, дiйшло до того, що iмператор, лежачи коло царицi, кликав Њихаїла,
щоб той почухав йому ноги, бо в ђомана чомусь дуже свербiли п'Яти i не
помагало нiщо, тiльки Њихаїл мiг так почухати царствен! п'Яти, що
iмператор усiх ромеїв спокiйно засинав, а юний пафлагонець переморгувавсЯ
в той час з бiлотiлою iмператрицею.
‘аме тодi викiнчено в каменi ‘офiю Љиївську, i собор стоЯв рожевим
дивом посеред бiлих снiгiв, а невидимий христиЯнський бог ждав, щоб його
намалювали на стiнах, упевнений у своїй незамiнимостi. Њитрополит
”еопемпт, посинiлий вiд морозу й вiд злостi на ‘ивоока, обходив з
џрославом храм, боЯзко ступав по рипучому снiгу, нечутно ворушив тонкими
злими губами; сльозилисЯ йому вiд морозу очi, бралисЯ льодом засопливленi,
зжовклi вiд старощiв вуса. Љиївськi лихi пси, не лЯкаючись блискучого
кнЯжого й митрополитового почту, налiтали з бокiв, жохкали крайнiх служок,
норовили вхопити зубами за дорогу одiж; киЯни тiльки лiнькувато поводили
плечем на собаче нахабство, а греки страхопудливо металисЯ, хтось з них
пробував ухопити камiнь, щоб попудити в пса, але не мiг вiдiрвати
примерзлого каменЯ вiд землi, зрозпачено лаЯвсЯ: "Ћ клЯта землЯ! ’ут
прив'Язують каменi й одв'Язують псiв!"
Њитрополит випростував штивну руку з теплих хутр, хрестивсЯ часто й
уривчасто. ‰ого лЯкала й гнiвила несхожiсть цього київського храму на
церкви вiзантiйськi. Ќе було в ньому простоти й суворостi, заповiданої
христиЯнським богом, поганськi буйнощi криком кричали з отих покрiвель, з
рожевостi опоЯсанi й стiн, щось приховано-поганське, зневажливе до
ро-мейського бога було й у двох камiнних баштах, поставлених поперед
храмом, схожих на обрубанi стовбури старезних дубiв; цi башти, що мали
слугувати длЯ входу в храм кнЯзЯ i кнЯзiвської родини, особливо дратували
митрополита, нiчого схожого нiколи не бачив вiн у себе в ‚iзантiї, жоден
ромейський будiвничий не наваживсЯ б поставити коло церкви таке
неподобство; це сприймалосЯ мов виклик храмовi, башти були нiби суперники
порЯд з церквою, їхнЯ зневажлива незалежнiсть вiд свЯтинi пiдкреслюваласЯ
ще й тим, що переходи вiд них до опасанi зроблено було не з каменю, а з
дерева.
- —ому й навiщо? - гнiвно поспитав ”еопемпт чи то будiвничих, чи то
навiть самого кнЯзЯ, хоч џрослав теж, здаєтьсЯ, не мiг збагнути
доцiльностi дерев'Яних переходiв, бо ж чоловiк у його становищi мав завжди
прагнути до речей тривалих, всiлЯко уникаючи всього тимчасового.
- ЏоЯсни, - звелiв кнЯзь ‘ивооковi.
- Ѓо неоднаковiсть ваги, - сказав той. - ‘ам, кнЯзю, бачиш: церква
набагато важча за вежi.
- ’о й що? ‘ивоок посмiхнувсЯ нетЯмковитостi кнЯжiй.
- Ћсь тобi, длЯ прикладу, кнЯже. Џостав на льоду двох чоловiкiв -
важкого, Як твiй боЯрин ‘итник, i легкого, Як отрок Џантелiй, i з'єднай їх
мiцною дерев'Яною колодкою. ‚ажкий проломить лiд i стане тонути, а за
собою потЯгне й легкого, бо той скутий з ним колодкою. Ђ замiни колодку
чимось гнучким, Як ремiнь або вiрьовка, або ж постав помiж них щось
крихке, нетривке, щоб могло поламатисЯ чи порватисЯ. ’одi ‘итник твiй
утоне, а Џантелiй стоЯтиме на льоду.
- Ќе чiпай боЯрина,- муркнув кнЯзь. - Њовлю длЯ прикладу, сказав уже.
’ак само й з будiвлЯми. —ерез свою неоднакову важкiсть по-рiзному
вдавлюютьсЯ вони в землю. ’ому не слiд поєднувати намiцно будiвель легких
i важких, бо розруйнуютьсЯ мiж ними покрепи, водночас пошкоджуючи й самi
будiвлi. ’реба виждати довший час, поки ввiйдуть кожна по своїй вазi в
землю, тодi можна й поєднати їх навiчно. Џоки що ж обмежимосЯ дерев'Яними
сув'ЯзЯми. —и збагнув, кнЯже?
- Њитрополитовi поЯсни, - кивнув џрослав у бiк ”еопемп-та, але той так
закоцюб на морозi, що вже й перехреститисЯ не мiг.
Ђле вiдтанув вiн у кнЯжих палатах, коли мова зайшла про порЯдок i чин
внутрiшнього здобленнЯ храму свЯтої ‘офiї.
Ѓув у своїй стихiї. ‘тоЯла за ним тисЯчолiтнЯ церква з її догматами, з
пророками, патрiархами, апостолами, мучениками - i в цьому старечому,
знищеному тiлi породжувалисЯ незборимi сили; митрополит нагадував тепер
своєю скостенiлiстю всi отi зображеннЯ свЯтих у вiзантiйських храмах, де
все видаєтьсЯ закам'Янiлим: i постатi, i одЯг на них, i навiть небеснi
хмари над ними. Њитрополит розумiв, що головну битву, заради Якої послано
його сюди з ЉонстантинополЯ, ним програно, необачно вiн пiшов тодi на
поступки, i ось стоїть посеред Љиєва мало не поганський храм у своїй
спiвучiй многоглавостi, але ще лишалосЯ головне, була ще середина церкви,
житло боже, за Яке ”еопемпт готовий був хоч i кiстьми лЯгти, Як робили те
впродовж вiкiв мученики. Ѓо що таке церква? –ерква - це небо на землi,
мiсце, де отець небесний обитає й рухаєтьсЯ. Џередречена пророками,
заснована патрiархами, прикрашена апостолами, змiцнена мучениками, - бог
серед неї, вона не похитнетьсЯ.
‚iд тепла в кнЯжiй горницi синi щоки митрополитовi побуз-ковiли, чорно
зблискували очi посеред зжовклого заросту, зло-вiсно шурхотiла парча
фелонiї вiд щонайменшого поруху ”еопемптового, хоч митрополит i намагавсЯ
зберiгати закам'Янiлу непорушнiсть, щоб пiдкреслити свою непоступливiсть
душевну. ‘идiв навпроти кнЯзЯ, мов воскреслий мрець, i џрослав думав
дратiвливо: "—ого йому треба?"
•iба мiг цей старий, далекий вiд життЯ чоловiк, глухий до мови великого
народу, мiж Який його вкинуто волею константинопольського патрiарха, а чи
й самого iмператора, - хiба мiг вiн збагнути звивистiсть шлЯхiв державної
мудростi? Љоли йдетьсЯ про храм ‘офiї, митрополит знає тiльки канонiчний
гiмн, Який добре вiдомий i кнЯзевi: "‚она є диханнЯ i чисте узливаннЯ
слави вседержителЯ. ‚она вiдблиск вiчного свiтла. ‚она прекраснiша за
сонце i вища сонму зiрок, в порiвнЯннi зi свiтлом вона Яснiша, бо свiтло
змiнюєтьсЯ, а премудростi не перевищує злоба. Ѓог нiкого не любить, окрiм
того, хто живе з мудрiстю".
Ђ чи знає митрополит, що' таке мудрiсть? I хто знає? Ћсь, щоб
утвердитисЯ на столi київськiм, довелосЯ йому, џрославу, пiти на поступки
ромеЯм, прийнЯти не тiльки митрополита в Љиєвi, не тiльки його свЯщеникiв,
а й пустити їх у церкви, ввести вiдправи на грецькiй мовi, Якої нiхто з
простих людей не розумiв, i вийшло так, що в Љиєвi лунала в церквах мова
грецька, в землЯх подальших - руська. ђомеЯм гадалосЯ, що кнЯзь џрослав
назавжди пристав до думки, що всi богослужебнi книги писано спервовiку
тiльки грецькою мовою i що так воно має бути повсюди й вiчно, а кнЯзь тим
часом гаразд вiдав, що нiчиЯ мова не може привласнювати собi нiЯких iстин,
бо ж i свЯщеннi книги - хiба не були писанi мовою гебрайською, а потiм за
часiв Љонстантина ‚еликого перекладенi на латину, по-грецьки ж у ‚iзантiї
зазвучали тiльки пiслЯ IраклiЯ, а в Ѓолгарiї при царi ‘имеонi заговорив
христиЯнський бог i по-болгарськи, сам ‘имеон i його екзарх Iоанн
перекладали свЯщеннi книги на рiдну мову, таку близьку до мови руської;
вiдав вельми добре џрослав i те, що пресвiтер ‹аривон у Ѓерестах вже давно
почав збирати людей тЯмущих, щоб переписати на руський грецькi свЯщеннi
книги, не чинив йому опору в тому, мав намiр згодом взЯти ту справу пiд
своє покровительство, але то згодом.
Џоки що мав щосили вдавати дружбу й поступливiсть перед ромеЯми.
Џередчував наближеннЯ змiн i послаблень у ‚iзантiї, але ще не мiг вiдверто
виступити проти найгрiзнiшого ворога. ’ой, хто зробив один крок, повинен
зробити й другий. •ай митрополиту видаєтьсЯ, нiби все йде Як слiд, нiби
ромеський дух щодалi бiльше запановує на ђусi; вiн, џрослав, знає своє,
вiн iде до свого повiльно, обережно, але вперто й упевнено. Џевнiсть сил
умiють зберегти люди, що досконало зрослисЯ зi своїм питомим середовищем,
глибоко переконанi в його високих вартостЯх. ‚они не потребують грати
будь-чиєї ролi, жоден зовнiшнiй примус не штовхає їх до того. ‚они
лишаютьсЯ собою навiть у поступливостi. I Якщо џрослав допустив на Якийсь
час ромеїв до Љиєва, то всiлЯко протививсЯ вiн розповсюдженню їхнього
впливу на iншi городи, Якщо слiдом за своїм отцем часом жорстоко боровсЯ з
богами старими заради бога нового, то водночас пам'Ятав i про необхiднiсть
збереженнЯ давнiх звичаїв, бо жоден мудрий владцЯ не повинен прагнути до
викорiненнЯ всiх мiсцевих звичаїв, вiдзнак i схильностей: адже вони
панують над людьми дужче, анiж наймогутнiша влада.
Њабуть, нiхто не розумiв кнЯзЯ. „ивувалисЯ, що пустив вiн ромеїв до
Љиєва, нiкого, здаєтьсЯ, не захоплював намiр џрославiв перетворити Љиїв на
Љостантинополь новий. —ужий бог, чужi слова посеред безмежного морЯ
спiвучої рiдної мови - навiщо воно?
Ќавiть на печатЯх џрославових, де стоЯли колись, ще з Ќовгорода, слова
руськi, тепер писано по-грецьки: "ѓосподи, поможи рабу твоєму
ѓеоргiю-архонту". ‚же й не кнЯзь - архонтi —ом-бо так?
ЏотЯгли вiд грекiв на ђусь безглузду одiж: хламиди, лори, гранаци.
‚езли паволоки, влаттiї, фофудiї, за шматок тканини гинуло iнодi десЯтки
людей, поки довозили її до Љиєва. Ђ нащо? ‚сЯ та одiж виникла в теплих
краЯх, не годиласЯ длЯ морозiв i холоднечi руської, але вподобали кнЯзi
чомусь її - може, любо було їхньому серцю все те, що йшло вiд могуттЯ
ромейських iмператорiв? Њоже, сподiвалисЯ з уборами перейнЯти й велич? Ђ
може, вичитав про все те кнЯзь џрослав у книгах? Ѓо страшне суєслiв'Я,
завжди знайдутьсЯ велеречивi вмiльцi переконати i найгордiшу вию непомiтно
змусЯть зiгнутисЯ в поклонi перед чужим.
’ак, певно, думали про џрослава, та не так вiн думав сам про себе.
‡нав, що. нiхто не поможе, не вiрив нiкому, замкнувсЯ в своїй упертостi
навiть перед найближчими, бо життЯ навчило його, що всi люди зрештою -
вороги помiж собою. Ќiколи не забував першої своєї ночi з кнЯгинею Iриною,
пам'ЯталасЯ йому i уйцЯ, мiг би перелiчити отак сотнi, здавалосЯ б, людей
найближчих, але була завжди межа, за Яку ступити не вдавалосЯ,
розокремленостi людської несила було подолати навiть у взаєминах чоловiка
з жiнкою, вiн змиривсЯ з цим i тепер дiЯв, тiльки покладаючись на власнi
сили i на власний розсуд. Ќiхто нiколи не повинен знати, що скаже кнЯзь
завтра, Яке слово буде мовлене ним пiслЯ вже сказаного.
џрослав дививсЯ на митрополита, тiшила його ослЯча впертiсть
”еопемптова, смiЯвсЯ в душi над тим, Як обдурив ромеЯ при закладаннi
церкви, пообiцЯвши йому не втручатисЯ в здобленнЯ внутрiшнi, розкошував у
передчуттi нової поразки цього старого, чужого, власне геть непотрiбного в
цiй землi чоловiка.
Џокликано було всiх майстрiв i художникiв, принесли вони грецькi книги
й звойцi, на Яких показано було, Як здоблено ту та iншу церкву в ‚iзантiї,
всi стоЯли попiд стiнами, сидiли тiльки кнЯзь та митрополит, говорити
вiльно було теж лиш кнЯзевi та митрополитовi, так нiби подальша долЯ
собору залежала не вiд умiннЯ й рук отих мовчазних людей, що пiдпирали
плечима стiни, а вiд мовлених наставлень i вирiшень двох чоловiкiв у
дорогому одЯговi.
Њитрополит наставлЯв на кнЯзЯ свiй вузький, мов риб'Яча кiстка, нiс,
говорив швидко, давивсЯ словами, захлипувавсЯ, йому залежало передовсiм на
тому, щоб вибалакатисЯ; з тупою впертiстю фанатика, Якого довгi роки
вiдучувано думати, бурмотiв ”еопемпт знов про патрiарха ”отiЯ, про його
настановленнЯ й велiннЯ, в набридливому посиланнi на церковнi авторитети
вiдчуваласЯ не так упертiсть митрополитова, Як розгубленiсть; вiн не знав,
Як заповнити величезний внутрiшнiй простiр собору, його лЯкала незвичнiсть
i багатоманiтнiсть церкви зсередини так само, Як i зокола, зготовлений до
розписуваннЯ звичайного храму, де все скупчуєтьсЯ в серединнiй навi,
вiзантiєць погано уЯвлЯв тепер, Як достосувати канонiчнi картини з iсторiї
•риста до отих численних притворiв, до переходiв, до неприродної, майже
мiстичної рухомостi внутрiшнього простору спорудженої несамовитими
будiвничими київської церкви; водночас вiн не хотiв поступатисЯ бодай
клаптем вiльного мiсцЯ, лЯкаючись, що непокiрливий ‘ивоок вiдразу
скористаєтьсЯ з того, щоб вималювати там щось поганське.
- –ерквi потрiбнi покiрливi,- бурмотiв митрополит, - покiрливi,
покiрливi...
- Ђ державi ще й даровитi, - докинув џрослав, тiшачись з розгубленостi
”еопемптової.
- ‚ церквi свЯтої ‘офiї в Љонстантинополi є напис, Який читаєтьсЯ
однаково i звичайно i ззаду наперед: "Ќiфон аномимата ми монан офiн". -
"Ћмийте не тiльки тiло ваше, але омийтесь також вiд ваших грiхiв". ’ака
кругойдучiсть потрiбна й у розписах на свЯщеннi теми.
- "џсарак iсон вєам Ясак", - раптом просунувсЯ з-поза художникiв
блазень Ѓурмака, з нахабним реготом перебиваючи митрополита.- ‡вучить
мовби по-ромейськи, а навпаки читати; "ЉасЯ має в носi карасЯ". ѓо-го!
ЉнЯзь махнув рукою, наказуючи блазневi щезнути, але урочистiсть хвил"i
вже була зiпсована, митрополит застиг з роззЯвленим ротом, очi йому
засльозилисЯ, тепер вiн особливо був схожий на конаючого. "’ри чисницi
довiку, а за своє тримаєтьсЯ мiцно", - подумав џрослав.
Ќарештi ”еопемпт скинув з себе зацiпенiннЯ, заговорив далi. ‚ храмах
вiзантiйських багатство мусiй зiставлЯєтьсЯ гармонiйно з блиском мармурiв
карiйських, родоських, iталiйських, без мармурiв не обiйтисЯ й тут.
- ‡абарно, - сказав кнЯзь, - в таку далеч возити камiнь - забарно й
невигiдно.
- Њаю вiсть, що вже везуть длЯ храму двi мармуровi колони. - Њитрополит
засовавсЯ на лавцi задоволене. - Ѓiлi й високi колони везуть грецькi купцi
длЯ твого храму, а ще - корсту марморЯну з вiзерунками македонськими.
- ђано запрагли класти мене в корсту, - гмикнув џрослав, - ще не
збираюсЯ переселитисЯ до отцЯ небесного, повинен пожити длЯ його слави й
мiцi. Ђ щоб не пропали колони твоїх купцiв ромейських, то поставимо їх
коло храму - так воно й буде. ‚серединi ж обiйдемосЯ нашим каменем та
розписом.
- Ќе стачить мусiї на весь храм - займемо лиш середину, а в боках
полишимо так,- митрополит перебирав тонкими губами, - будуть голi стiни.
- Ќе звичен наш народ до голих стiн, - заперечив џрослав, - саме ж
мiсце не повинне одлЯкувати. ‘вЯтинЯ - це те, що людей об'єднує, збирає
докупи. џк же зберемо голими стiнами?
ЉнЯзь звертавсЯ вже не до митрополита - слова його спрЯмованi були,
здаєтьсЯ, до ‘ивоока, мовчазного й похмурого, ще й досi вбитого невтiшним
горем по загибелi Iсси. ”еопемпт i розгнiвавсЯ, i злЯкавсЯ кнЯжої неуваги,
мерщiй перебрав до себе нитку розмови, пiдкликав Њiщила й двох антропосiв,
тi розгорнули звойцi на пiдлозi мiж кнЯзем i митрополитом. Ѓуло на
пергаменах здобленнЯ константинопольської придвiрної церкви ”еотокос
”арос, тої самої, що освЯчена була патрiархом ”отi-єм i правила за взiрець
кiльком поколiннЯм художникiв, Якi мали возвеличувати своєю працею бога.
‚ найвищiй вишинi пiдбаннЯ у великому колi виблискувало барвною мусiєю
зображеннЯ •риста-‚седержителЯ, або Џантократора по-грецьки. Џравою рукою
Џантократор благословлЯє зiбраний унизу люд, а в лiвiй тримає закриту
книгу Ќового завiту, Яку вiдкриє в день страшного суду. "Ќебом
послуговуюсь Як троном, i землЯ - пiднiжжЯ длЯ нiг моїх".
Џантократора пiдпирає небесна сторожа з чотирьох архангелiв - ѓавриїла,
Њихаїла, ђафаїла й “рiелЯ. Ђрхангели одЯгненi в далматики, поверх них
мають золотi лори. ‚ руках у них - сфери й лабари. Ќа лабарах тричi
виписано слово "агiос", тобто - свЯтий.
Ќа величезнiй увiгнутiй поверхнi конхи головної абсиди - зображеннЯ
Њарiї, що молитьсЯ за рiд людський. ‚сеславна, скора на помiч усiм
христиЯнам. ‚она превише небес. ‚ нiй i мудрiсть, i захист, вона мовби
небесний град, з Якого вийшов •ристос на борiннЯ й смерть за рiд людський,
вона - й церква земна, вона - все. Ђ над нею - в трьох медальйонах „еiсус:
ЊарiЯ й Iван Џредтеча звертаютьсЯ до •риста з молитвою за всiх сущих.
„алi йде церква земна. ‚ простiнках мiж вiкнами барабана - апостоли, в
парусах - сидЯчi євангелiсти. Џiд Ћрантою - євхаристiЯ. iсть апостолiв з
одного боку i шiсть з другого простують до престолу до двiчi
представленого •риста за причастЯм, •ристовi з обох бокiв престолу
слугують два ангели з рiпiдами в руках. •ристос один раз преподав хлiб
("се тiло моє"), другий - чашу з вином ("се кров моЯ").
Iоанн „амаскiн стверджував, що всЯ церква стоїть на кровi мученикiв.
’ому на пiдпружних арках розташовувалосЯ сорок медальйонiв з зображеннЯми
сорока севастiйських мученикiв, Якi загинули в ‘евастi при iмператорi
‹iцинiї. ‚ –езареї було споруджено згодом церкву на їх честь, iмператор
”еодосiй частину мощей великомученикiв перенiс до ЉонстантинополЯ, а
‚асилiй Џерший збудував длЯ збереженнЯ мощей храм. ‚же самий лиш перелiк
iмен мученикiв досить обтЯжливий: Ђнгiй, Ђкакiй, Ђлександр, Ђетiй,
‚алерiй, ‚iвiан, ѓаїй, ѓоргонiй, ‘аномiй, Єкдикiй, Iоанн, Iраклiй, Љандид,
Љсандрiй, ‹iсимах, ‹еонтiй, Њелiтон, Џриск, ‘акердон, ‘еверiан, ‘iсиннiй,
‘марагд, ”е-Ћдул, ”лавiй, •удiон - i так аж до сорока! Ђ треба ж було длЯ
кожного дiбрати барву тунiки й хламиди, по змозi подбати, щоб вусатий
сердитий Ђетiй не був схожий на здивованого юного ЄкдикiЯ, а сивоголового
ЂнгiЯ щоб не сплутати з'досить-таки „урнуватим ‘еверiаном, добродушний же
старенький Iоанн, маючи так само загострену бороду, Як i •удiон, не
повинен був повторювати виразом свого обличчЯ •удiонову шорсткiсть i
зневажливiсть.
Ќижнiй поЯс абсиди вiдводивсЯ пiд свЯтительський чин: отцi церкви
ѓригорiй Ѓогослов, Iоанн ‡латоуст, ѓригорiй Ќiсський, ѓригорiй
—удотворець, великомученики архiдиЯкони ‘тефан i ‹аврентiй, свЯтий
Єпiфанiй i папа Љлимент, Як перший христиЯнський покровитель Љиєва, мощi
Якого привiз сюди з ЉорсунЯ ще кнЯзь ‚олодимир.
I, врештi, останнЯ велика мозаїка - благовiщеннЯ на стовпах
трiумфальної арки, що веде до вiвтарЯ. Џостатi архангела ѓавриїла в бiлому
одiЯннi й Њарiї-Ѓогородицi. ѓавриїл прибуває до Њарiї з благою вiстю про
грЯдуще народженнЯ •риста. ‚ руках у нього - червоний жезл, символ
путника. ‚вiйшовши до Њарiї, ѓавриїл промовив: "ђадуйсЯ, благодатнаЯ,
господь iз тобою!" ЊарiЯ в час приходу архангела з вiстю сукала пурпурову
прЯжу, символ нескiнченностi життЯ, вона вiдповiдає ѓавриїлу: "‘е рабинЯ
господнЯ, нехай станетьсЯ менi по слову твоєму".
„обре було вималювано на пергаменних звойцЯх увесь чин здобленнЯ й
розпису мусiйного, не шкодовано дорогого пергамену, не шкодовано й золотих
та iнших барв, длЯ кожного чину митрополит по пам'Ятi прочитував належнi
мiсцЯ з ‘вЯтого письма й з книг отцiв церкви, так що книги, принесенi
”еопемптовим почтом i розгортанi щоразу, були, власне, зайвими, зате не
зайвими були грецькi надписи, що їх теж завбачливо заготовили служебки
митрополичi й розгортали перед кнЯзем по мiрi того, Як розкручувалисЯ по
пiдлозi новi та новi звойцi з малюваннЯми.
I чи то бурмотiннЯ митрополитове, чи то грецькi написи, Якими щось аж
надто рЯснiли всi зображеннЯ, чи то просто денна втома спонукала џрослава
до того, що вiн, ще й не додивившись, власне, до кiнцЯ, несподiвано
пiдвiвсЯ з свого стiльцЯ i заЯвив, що слiд перенести подальший розглЯд на
завтра, i робити це не тут, у кнЯжих палатах, а в самiй церквi, щоб на
мiсцi стало виднiше й виразнiше длЯ всiх. Њитрополит зiщуливсЯ, згадавши
про сиву холоднечу в нетопленому й невисхлому ще храмi, не хотiлосЯ йому й
вiдкладань, але змовчав про свою нехiть i про свою незгоду, теж пiдвiвсЯ,
поблагословив кнЯзЯ i поважно пошелестiв до дверей, тЯгнучи за собою
довжезний хвiст клiру.
- Ќе поспiшай, кнЯзю, - перш нiж iти, сказав неголосно вiд дверей
‘ивоок, - церква має добре висохнути.
- —и вже надумали, чим замiнЯти ромейськi мармури? - спитав кнЯзь.
- Љазав колись тобi, кнЯзю: розпишемо весь собор зсереди' ни й зокола
фресками. „ивно буде.
- Њитрополитовi б зумiв розказати.
- ‚ нашiм дiлi показувати лiпше, а не розповiдати. ‘лово не все
обiймає. „лЯ слова зостаютьсЯ книги.
- Ќу, гаразд,- посмiхнувсЯ кнЯзь, - в церквi дiйдемо згоди.
Ќе втома спонукала џрослава перервати домовлЯннЯ з митрополитом: хто
править державою, повинен забувати про втому. —екало на нього ще безлiч
справ значних i невеликих, почесних i клопiтливих, мав ще того днЯ
прийнЯти своїх воєвод i боЯр, мав також вислухати людей, Якi прийшли з
захiдних царств i принесли вiстi про те, що дiєтьсЯ в Європi, мав також
бесiду з вивiдниками-купцЯми, що прибули з ‚iзантiї, де всi прикмети
свiдчили на користь кнЯзЯ Љиївського; iмперiЯ, позбавлена твердої руки,
щодень втрачала на силi й значеннi, хоч легковажити, Ясна рiч, ромеЯми ще
нiхто не мiг, треба було вичiкувати вiдповiдної хвилi; може, добре було б
наготувати, скажiмо, достатньо людей, приберiгши їх десь у верхiв'Ях
„нiпра, потаємно вiд усiх вiзантiйських доносителiв, серед Яких найпершим
џрослав уважав митрополита ”еопемпта, та при нагодi пустити добре вiйсько
по морю просто на Љонстантинополь? ’а то були задуми на подальше, мав
подбати про лад i тишу в землi власнiй, мав бути обережним з братом
Њстиславом, Який сидiв у —ернiговi поки що тихо й мирно, вдовольнЯючись
гульнею i ловами. Ѓула в џрослава перед очима цiла Європа. Ќе було
сталостi нi в кордонах помiж окремими державами, нi в стосунках, ще менше
було порЯдку й спокою всерединi поодиноких держав. Љороль французький
ђоберт, знетерпеливлений сваволею i розбишацтвом своїх феодалiв, попросив
єпископа з Ѓоне, щоб той виробив присЯгу длЯ великих васалiв i списано
було таке: "Ќе вкраду анi вола, анi корови, анi жодної животини; не
хапатиму анi хлопа, анi хлопки, анi слуги, анi купцЯ; не вiдбиратиму в них
грошей i не змушуватиму їх до викупу; не шмагатиму їх батожжЯм, щоб
вiдiбрати їхнє добро; вiд половини березнЯ до середини листопада не
крастиму з королiвських пасовиськ нi коней, нi лошат, нi кобил; не
палитиму й не нищитиму осель; не плюндруватиму й не нищитиму
виноградникiв".
Ќовий iмператор германський Љонрад, щоб запобiгти спалахам ворожнечi
помiж своїми маркграфами й єпископами, спробував упроваджувати початки
божого миру в своїх землЯх. Iмператорське повелiннЯ було таке, щоб з
заходу сонцЯ в середу до ранку наступного понедiлка нiхто не смiв
оголювати меч i розводити чвари. џсна рiч, не могло це стосуватисЯ земель
сусiднiх, на Якi можна було нападати упродовж цiлого тижнЯ, особливо ж на
Џольщу, ненависть до Якої Љонрад успадкував од свого попередника ѓенрiха
Љалiки. Ќе могли германськi iмператори змиритисЯ з тим, що Ѓолеслав
Џольський, а за ним i його син Њiшко вступили в суперництво з
iмператорами, надЯгнувши на себе королiвську корону. Џридворний хронiкер
Љонрадiв з неприхованою зневагою писав: "Ћтрута пихи залила |душу
Ѓолеслава до того, що по смертi iмператора ѓенрiха навакивсЯ вiн
перехопити королiвську корону длЯ зганьбленнЯ iмператора Љонрада. ‘кора
смерть покарала те зухвальство. ‘ин його Њiшко такий самий бунтiвник, Як i
батько". ‡ Ѓолеславом свої обрахунки мав i џрослав, перенiсши їх –зепер на
Њiшка. ‚загалi Џольща вимушена була спокутувати нерозумнiсть дiй своїх
перших владцiв, Якi чомусь вирiшили ухилитисЯ в своїх забаганках до
заходу, забувши про те, що мовою й звичаєм народ їхнiй належить до
слов'Янського сходу. ‡ахiд же, давши їм вiру, пославши папських мiсiонерiв
i апостолiв, водночас завжди твердо пам'Ятав про споконвiчну належнiсть
полЯкiв до сходу - i от звiдси й iшли всi лиха й складнощi длЯ iснуваннЯ
польської держави. Џалсько-iмператорський захiд хотiв поглинути
надвiслЯнських полЯн без решти, розчинити їх у своїй стихiї, не лишивши
нiчого питомого, а схiд, у свою чергу, не хотiв вiддавати рiдного, вважав
те за своє, теж рвавсЯ - до польських земель, прагнучи їх визволити. „лЯ
сходу Џольща була завжди висунута занадто далеко на захiд, захiд вважав, :
що вона занадто далеко вiдсунута на схiд. Ђ тут ще сталосЯ так, що на чолi
польської держави опинилисЯ останнiм часом люди мужнi й дужi, вмiли вони
розставити лiктi, пробували розiпхнути своїми лiктЯми ворогiв захiдних, а
заодно вiдтурили своїх родичiв схiдних, перетворюючи на ворогiв також i
їх. ‚iддавав колись Ѓолеслав свою доньку за ‘вЯтополка, ходив на Љиїв i
брав його, але досЯг тiльки того, що тепер џрослав ненавидiв i Ѓолеслава,
i його спадкоємцЯ Њiшка.
Њудростi, мудростi не стачало владцЯм поблизьким i вiддаленим; џрослав
пильно стежив за всiма, брав до уваги похибки, вiднаходив у книгах взiрцi
длЯ наслiдуваннЯ в керуваннi державою. ‹ар iз книгами, переплетеними
сап'Яном рiзнобарвним, сукном червоним i синiм, прикрашеними самоцвiтами,
перлами, срiблом i золотом, стоЯв у кнЯжiй горницi, замикав його сам
џрослав, нiкому не довiрЯв ключа.
™е лунало в церквах київських слово грецьке порЯд з словом руським, а
кнЯзевi вже мрiЯлосЯ про часи, коли чутиметьсЯ повсюди лиш своє, рiдне,
неповторне: i вдома, i на забавi, й на торгу, i в церквi, i на битвi. I
мудрiсть книжна щоб була своЯ. ‡велiв ‹аривону вчити потай од митрополита
не тiльки таких, що могли б списувати книги грецькi, а щоб умiли й
перекладати на свою мову. Ѓув длЯ нього далеким взiрцем Љлемент
Ћхридський, Який ще сто лiт тому, не лЯкаючись могуттЯ ‚iзантiї, зiбрав у.
Ћхридi учнiв до трьох тисЯч, i всЯ наука там була болгарська, всупереч
грецькiй.
™е задумав џрослав посадовити коло себе вмiлих писцiв Якi б
простежували кожен день його кнЯзюваннЯ i позоставлЯли длЯ науки нащадкам
спис його дiЯнь. ‚ибрав длЯ цього отрока ЏантелiЯ, що виЯвив значну
тЯмущiсть у письмi, дав йому доступ до всiх важливих справ, кликав часто
длЯ бесiдувань, завчаючи, Як треба вести записи. ‘ьогоднi, вiдпустивши
всiх служилих людей, теж покликав ЏантелiЯ, посадовив його на ‹авку так,
щоб свiтло падало отроку на обличчЯ, бо любив спостерiгати по очах, Як
доходЯть його слова до чоловiка.
Џантелiй, хоч скiльки привчав його пресвiтер ‹аривон до послуху й
поштивостi, совавсЯ перед кнЯзем, нудивсЯ, не любив Џовчань, кортiло йому
щоразу спитати кнЯзЯ, коли ж той випустить на волю з печери свЯтого
чоловiка, Який гниє десь у землi, але не наважувавсЯ на таке зухвальство,
тiльки совавсЯ й совавсЯ на твердiй лавцi, позираючи на џрослава чи то
насмiшкувато трохи, чи то навiть зневажливо. Ђле кнЯзь витлумачував те Як
цiкавiсть, бо не мiг допустити iнших почуттiв у душi слухнЯного отрока,
вiн вiв бесiди з Џантелiєм, мовби з рiдним сином, бо власнi сини ще були
замалi длЯ серйозних повчань, - найстарший ‚олодимир бiльше бравсЯ до
зброї, анiж до науки, IзЯслав, ‘вЯтослав i ‚севолод бавилисЯ iграшками
бiльше, нiж грамотою.
Џантелiй уже прочитав кiлька великих книг, серед них твiр Iоанна
Њалали, антiохiйцЯ, що написав докладну хронiку вiд Ђдама.
Ћкрiм Њалали, Џантелiй, по наущенню ‹аривона, читав ще також хронiку
ѓеоргiЯ Ђмартола, тобто грiшника, вiзантiйського ченцЯ, Який, подiбно до
Њалали, теж давав виклад iсторiї людства, починаючи вiд Ђдама, однак з
особливим смаком зосереджувавсЯ на розповiдЯх про великих людей
поганського свiту, що вельми смакувало Џантелiю.
‡начна частина хронiки Ђмартола сповнена була розповiдей про страшнi
Явища природи, про землетруси, знаменнЯ небеснi, вихори й бурi, Якi
насилаютьсЯ на землю за грiхи людськi. —уда бували незбагненнi й
страхiтливi. Џри iмператорi Њаврикiї народиласЯ людина з риб'Ячим хвостом,
а то був чоловiк, Який умiв передвiщати подiї, не мовлЯчи голосом своїм,
не ворушачи губами, а випускаючи з черева чиїсь голоси чужi. Ђ то з землi
вийшло потворне чудище, назване меском, i людським голосом передрiкло
нашестЯ на Џалестину аравiтЯн. Ђ то народивсЯ шестиногий пес. Ђ то з
ЯвиласЯ на небi зорЯ в видi списа.
’а й хiба тiльки це знав Џантелiй? —итав ще вiн старовиннi книги, де
поЯснювалосЯ, скажiмо, що стихiЯми керують i повелiвають особливi духи: е
духи хмар, iмли, осенi, весни, лiта, ночi, свiтла, днЯ. ЏоходженнЯ дощу
поЯснювалосЯ тим, що ангели збирають морську воду завдЯки трубам, Якi
сховано в хмарах, а вже з тих труб вода виливаєтьсЯ на землю. ‚iд шуму ж,
Який походить при накачуваннi води, буває грiм. ’ак само поЯснювавсЯ рух
сонцЯ по небi: його качали триста приставлених на те ангелiв.
‡нав також Џантелiй про небеснi сфери i про те, що сонце увосьмеро
менше за землю, завдЯки чому й вмiщаютьсЯ всi його Џроменi на земнiй
поверхнi; i про те, що iснує десь за великим океаном ще одна землЯ
необiтована, але океану того перепливти живим людЯм несила, переплив його
колись тiльки Ќой на своєму ковчегу, тепер туди лиш по смертi можуть
добратисЯ праведнi душi, бо там розташовано на схiднiй сторонi рай, з
Якого виливаютьсЯ чотири рiки, що проходЯть попiд землею i .течуть уже тут
у виглЯдi ѓангу, Ќiлу, ’игру i Євфрату.
Џантелiй набиравсЯ знань так, Як учив ‚асиль ‚еликий:
"ЏрисвЯтивши себе вивченню письмен зовнiшнiх, згодом уже починаємо
слухати свЯщеннi й таємнi уроки i, мовби звикнувши бачити сонце на водi,
звернемо, нарештi, поглЯди на саме свiтло. џкщо мiж ученнЯм є Якась
взаємна спорiдненiсть, то пiзнаннЯ їх буде длЯ нас доречним. џкщо ж немає
сеї спорiдненостi, то слiд вивчати рiзнiсть учень, зiставлЯючи їх мiж
собою, що допоможе ствердженню вченнЯ лiпшого... ‡апозичимо в них тi
мiсцЯ, де вони вихвалЯли доброчннство й засуджували порок. Ѓо Як длЯ
декого насолода квiтами обмежуєтьсЯ пахощами й строкатiстю барв, а бджоли
збирають з них ще й мед, так i тут: хто ганЯєтьсЯ не за самою солодкiстю й
приємнiстю творiв, той може з них запастисЯ в душi деЯкою користю".
џрослав дививсЯ на ЏантелiЯ завжди з приємнiстю i радощами. Ћтрок був
длЯ кнЯзЯ мовби рiч, зроблена власними руками. Ћсь сидить перед ним юнак,
Якого вiн одiрвав од старого поганського свiту, розокремив його з могутнiм
представником свiту минулого, прихилив до себе, збагатив його душу. џкби
навiть цей Џантелiй був один на цiлу ђуську землю, то й то неабиЯка
гордiсть длЯ володарЯ, коли подумати, що десь королi дбають лиш за те, щоб
пiдвладнi не крали в них на пасовиськах коней, або ж волiють замiнювати
пишними шатами мудрiсть власну, а вже про мудрiсть пiдданих, то й у гадцi
не мають.
Ђле твердо впевнений був кнЯзь також у тому, що соваєтьсЯ неспокiйно
перед ним отрок Џантелiй не через холодний зимовий вiтер з „нiпра, що
пробивсЯ крiзь благi стiни i крiзь вiконечка (кнЯгинЯ Ћльга полюблЯла
поглЯдати на узвози, щоб бачити, хто й з чим їде до Љиєва, тому в палацi
було безлiч вiконечок, повернених у бiк „нiпра; палац не подобавсЯ
џрославовi через свою незатишнiсть, кнЯзь уже вирiшив ставити собi новий
палац, Як тiльки все буде завершено на спорудженнi ‘офiї), - душевне
сум'ЯттЯ вiд надмiру знань порушувало Џан-телiєве тiло перед кнЯзем, зверх
тої мудростi, Яку юнак всотав у себе з книг, потрiбна була ще мудрiсть
iнша - нею ж мiг володiти лиш вiн, џрослав. ’о була мудрiсть повчань,
настанов i велiнь. ђоби ось так, а не так, думай про це так, а не iнак.
- „ень минув.- џрослав глЯнув у тьмЯне вiконечко, побачив за ним нiч,
вiдчув з того боку холоднi удари днiпровського вiтру. Ќе повертаючись до
ЏантелiЯ, звелiв: - Џрочитай-но про день учорашнiй.
Џантелiй дiстав з-помiж двох дерев'Яних дощок цупкий лист пергамену,
скоромовкою прочитав: "Ќехай нiкому не видаєтьсЯ дивним, Якщо напишемо
щось пам'Ятi гiдне про суд џрославiв. ЉнЯзь же судить щотижнЯ вранцi на
торгу, визначає кари, уроки вiрникам i поплати осьменникам при мощеннi
мостiв у Љиєвi.
‡а щонайменшi переступи кнЯзь џрослав уводить новi та новi вiри, щоб
збiльшити лад у державi, а кнЯжiй казнi додати прибутку. ‚ народi ж про це
мовитьсЯ: "ђука руку чуха, а обидвi сверблЯть".
Џоминаємо багато речей, про Якi у властивому мiсцi можна буде згадати,
i опишемо скромними словами церкву свЯтої ‘офiї, поставлену ‘ивооком i
ѓюргiєм iверiйцем, бо церква вже стоїть i жде украсу серединного. џк то
сказано: "‹об свербить, та кланЯтисЯ нiкому". ‚ельми дивуєтьсЯ весь люд
церквi небаченiй, але допоки кнЯзь не побув коло ‘офiї з митрополитом
”еопемптом, боЯрами, воєводами, свЯщениками i челЯддю, поки не мовив: "’ак
тому бути", то нiхто нiби й не помiчав церкви великої посеред Љиєва, так
наче зродиласЯ вона лиш пiслЯ кнЯзевих слiв. Ћ свiте тривожний i лихий!
—ом-то так дiєтьсЯ повсюди й завжди? —оловiка простого нiхто не слухає,
хоч би вiн вiщав iстини великi, навiть дiла його щонайбiльше
змаловажу-ють, коли ж людина посiдає високе становище, то навiть мовленi
нею глупства стають iсторичними".
- ™о понаписував? - невдоволено буркнув кнЯзь. - Ќавiщо то все?
- ‚се - правда. - Џантелiй говорив тихо, не знати, чи злЯ" кавсЯ, чи
хотiв приховати глумлiннЯ в голосi.
- Џотрiбна не правда, а вiра. - џрослав, покульгуючи важко, пройшов од
вiкна, сiв на лавку навпроти ЏантелiЯ, так що тепер i його обличчЯ попало
в смугу хисткого свiтла. - ‚iра ж не потребує докладностей, обмежуєтьсЯ
суттю. Ќе пиши слiв усiх - i так зрозумiють. Џри писаннi дорожи часом,
надто ж - пергаменом, бо купований аж у Љонстантинополi.
- •оч пергамен купований, зате письмо домашнє, - не стерпiв отрок, i
тепер уже зрозумiлим стало, що не до кiнцЯ вдалосЯ кнЯзевi вiдiрвати
хлопцЯ вiд того зарослого бородою деревлЯн-ського мудрецЯ, встиг той
передати отроку своєї впертостi. Ђле џрослав теж належав до терплЯчих i
впертих: раз почавши Якесь дiло, вже не вiдступавсЯ.
- Џисати треба, - мовби нiчого й не помiтивши, казав кнЯзь
приЯзно,тiльки про велике, опускаючи другорЯдне. Џрагнути треба до
ретельностi в викладi подiй, Як то роблено колись у каролiнгських
пергаменах, Яких ти не читав через свою темнiсть, але Якi дам тобi хоч
поглЯнути. ђомейськi хронiсти з сухим перелiком рокiв i дiл неважних длЯ
тебе не взiрець. Ѓули в них i життєписнi, Яких пробуєш наслiдувати, але
вiдзначалисЯ вони тiльки пишним багатослiв'Ям i не мали сили в мислЯх. Ќе
впадай у спокусу наголошувати на неладах i похибках. Ќедолiки великого
чоловiка так само повчальнi можуть бути, Як i досЯгненнЯ" але важать
тiльки останнi, первi ж слiд пускати. ‚ непам'Ять, щоб не стали вони
колись виправданнЯм длЯ правителiв ледачих i нездарних. Ќе уподiбнюйсЯ
вiзантiйському iсторику Џрокопiю, Який удень писав про високi дiї свого
хлiбодавцЯ iмператора ћстiнiана, а вночi, замкнувшись у келiї, тихцем
списував до потаємних зшиткiв плiтки й паскудства про придворних i саму
iмператорську родину.
Џантелiй мовчав. ‘овавсЯ на лавцi, хитрощами деревлЯн-ськими
зблискували його свiтлi очi, ось так часто важко бував зазирнути людинi в
притаєнiсть лiсових гущавин, зелених шумiв, широколистих папоротей.
Ђ другого днЯ вже в новiй церквi, стоЯчи поперед великого почту порЯд
iз митрополитом, знов пригадав џрослав собi ЏантелiЯ, бо, кидаючи поглЯд
через лiве плече, бачив важку ‘иво-окову постать, вiдчував, що той жде
вирiшеннЯ справедливого й мудрого так само, Як отрок уночi ждав, коли
перестане кнЯзь повчати його i вiдпустить, щоб списав вiн подiї нового
днЯ, вставлЯючи помiж них свої впертi розумуваннЯ. ‚пертi, впертi довкола!
Њожiг, так i треба? Њоже, й кнЯзевi слiд запозичувати в них упертостi?
Њоже, кнЯзь так само повинен бути схожий на новою землю, Як цей великий
умiлець ‘ивоок: поглЯд з-пiд брiв, бчi мов iз туманiв сивих, у незвiданiй
таємничостi глибин.
™об задобрити кнЯзЯ, а може, щоб швидше покiнчити з перемовами на
морозi, в цiй невисхлiй, непривiтнiй i страшнiй у своїй голостi церквi
митрополит передовсiм повiв мову про зображеннЯ в храмi його ктитора,
тобто засновника. Ќа захiднiй стiнi мав бути сам џрослав, Який у супроводi
Ѓогородицi подав будований храм •ристосовi, а на бокових стiнах -
зображеннЯ всiєї родини кнЯжої: з одного боку сини, з другого - дочки з
кнЯгинею Iриною на чолi.
ЊiсцЯ було длЯ того задосить, мовби будiвничi заздалегiдь дбали саме за
прославленнЯ ктитора-кнЯзЯ: пiд хорами над захiдною потрiйною аркою Якраз
навпроти вiвтарЯ.
- •то ж то зробить? - поцiкавивсЯ кнЯзь, озираючись на ‘ивоока, бо
сподiвавсЯ, що саме вiн мав би взЯтисЯ за таке почесне дiло.
Ћднак ‘ивоок мовчки вiдступивсЯ трохи назад i випустив з-за себе
Њiщила. Њiщило розгорнув перед џрославом довгий звоєць пергамену,
шанобливо схиливсЯ перед кнЯзем, став щось довго й нудно поЯснювати,
власне, й не поЯснював, а велемовно виповiдав хвалу кнЯзевi, не забуваючи
й про себе, показував, Як I де кластиме Яку мозаїку, звертав увагу на
важливiсть умiти добрати властивих барв длЯ кнЯжого одЯгу, длЯ
щонайдрiбнiших речей. џрослав мимоволi подумав, що чим менше має людина
таланту, тим поважнiше ставитьсЯ вона до самого Явища IвореннЯ, до своєї
працi, хоч там iнодi мистецтва може й не бути. ‰ому кортiло поспитати,
чому ж усе-таки не ‘ивоок беретьсЯ зображувати кнЯжу родину i його самого,
але стримувавсЯ, 3 художниками нiколи не знаєш, Як лiпше повестисЯ.
‚они завжди лишаютьсЯ загадковими длЯ володарЯ. ‘тають помiж владою i
народом мовби самочинно,- а чи визначенi до того вищою силою? ‚ласне, й
народ длЯ кнЯзЯ - що таке? ЉнЯзь завжди знає не весь народ, а лиш ту
частину, до Якої належить сам. ђешта - або ж вороги, або просто темна
юрба, не варта уваги. Ќавiть усi ситники, Якi висовуютьсЯ з-над юрби в
прислужники, зрештою не що iнше, Як примiтивнi попихачi, Яких можна
цiнувати за вiрнiсть, але трактувати слiд просто Як звичайних слухнЯних
псiв. Ћднак жоден художник, навiть нездарний, не потерпить такого
поводженнЯ.
- ѓаразд, робiть Як знаєте, втручатисЯ не буду, - вiдмахнувсЯ кнЯзь од
Њiщила, готовий пристати на всi домаганнЯ митрополита, аби лиш не мати
справи з усiма митцЯми отут, на велелюддi, серед нездобленого храму, Який
важко було собi! уЯвити в прийшлiй красi, в розблиску, схожому на сЯЯннЯ
прикрас i коштовностей на шатах у митрополита, єпископiв, боЯр, наповнений
тисЯчами молiльникiв, у кадильному диму, тихому палахкотiннi свiчок, в
багатоголоссi спiву й молитов.
Њитрополит, ледь ворушачи зсинiлими вiд холоду губами, майже вмираючий,
шамкотiв щось коло џрослава. Ќагадував про лiтургiйний календар, про
праведникiв, на Яких тримаєтьсЯ церква, про вимогу узгодити розписи стiн
церкви з богослужiннЯм, длЯ чого з євангельських подiй слiд вибрати лиш
тi, що вiдбитi в найбiльших церковних свЯтах ‚iзантiї, свЯт же таких
дванадцЯть: благовiщеннЯ, рiздво, сретеннЯ, хрещеннЯ, ЏреображеннЯ,
воскресiннЯ ‹азарЯ, вхiд в Єрусалим, розп'ЯттЯ, сошестЯ в пекло,
вознесiннЯ, сошестЯ свЯтого духа, успениЯ.
ЉнЯзь поглЯнув тепер уже через праве плече, де сподiвавсЯ нагледiти
пресвiтера ‹аривона. ’ой височiв над свЯщениками так само, Як ‘ивоок - над
митцЯми, одЯгнений був у довге темне хутро, на головi теж мав просту
хутрЯну шапку, знов про його свЯщеницький сан нагадувала лиш коштовна
панагiЯ, кинута поверх корзна; ‹аривон ухопив кнЯзiв поглЯд, покрутив
заперечливо головою - мовлЯв, не погоджуйсЯ з ромеєм.
- ™ось має нам сказати пресвiтер ‹аривон, - кнЯзь намагавсЯ виказати
належну поштивiсть до митрополита, ждав, поки той замовк, лиш тодi нагадав
про ‹аривона, та й то не наполЯгав, а мовби питав ”еопемпта, чи той згоден
вислухати пресвiтера, коли ж не захоче, то хай воно так i буде. Њитрополит
кивнув на знак згоди. ‡акоцюбло слухав грiмкий бас ‹аривонiв, тiльки око
йому сiпалосЯ, мабуть, вiд того, Як немилосердно калiчив пресвiтер грецькi
слова. Ђле оте сiпаннЯ ока було передвiсником вибуху. ’ак поблимує ледь
помiтний вогник пiд купою сухого хмизу перед тим, Як зненацька спалахне
високим полум'Ям i вмить пойме весь хмиз. ‡давалосЯ б, пресвiтер говорив
цiлком доречно. Џро те, що київський люд ще не призвичаївсЯ до нових свЯт,
ще не обiйнЯв їх усiх нi розумом, нi серцем в усiй належнiй складностi й
сутi, тож не слiд переобтЯжувати розписи головної церкви багатоманiтнiстю,
лiпше буде спростити їх, скажiмо, до трьох основних, взЯвши тему
голгофськоi жертви, євхаристiї й воскресiннЯ длЯ головної нави, а всi
боковi придiли надати окремим свЯтим, длЯ прикладу, апостолам Џетру i
Џавлу, Як проповiдникам христиЯнського вченнЯ, свЯтому ѓеоргiю, що його
iм'Я прибрав собi кнЯзь џрослав, рiдним Ѓогородицi Iоакиму й Ђннi, бо все,
що пов'Язано з родиною, длЯ руських людей близьке й доступне. џкщо
присвЯтити один при-дiл ѓеоргiю - покровителю ратного люду, - то iнший
слiд тодi вiддати архангелу Њихаїлу, що, взЯтий ще кнЯзем ‚олодимиром на
своє знамено, сприймаєтьсЯ русичами Як захисник у боротьбi з силами
супротивними. ’а й по духовi своєму цей кнЯзь ангелiв близький своїм
благородством серцевi руському, бо це ж архангел Њихаїл боровсЯ з диЯволом
ради тiла Њойсеевого, iзполчивсЯ на персидського царЯ, захищаючи волю
людську, виЯвив покровительство єврейському народу, вiдвернув осла
‚а-лаамового вiд погибельної путi, оголив меч перед Iсусом Ќавi-ном,
повелiваючи йому цим прикладом помогти проти ворогiв, знищив у одну нiч
сто вiсiмдесЯт тисЯч ассiрiйських воїнiв, перенiс понад землею пророка
Ђввакума, щоб той годував пророка „аниїла, Який обрiтавсЯ в ровi
лев'Ячiм...
I ось тут митрополит не витримав. I невiдомо, чим споводо-вана була
його лють: адже ‹аривон називав тiльки вiзантiйських свЯтих, опрiч того,
хотiв, щоб церкву розписано не в самiй тiльки головнiй навi, а й у рештi
придiлiв, бо й що б то за свЯтинЯ з голими стiнами! ™е не було мови про
намiр ‘ивоокiв, на вiдмiну вiд усiх вiзантiйських храмiв, розписати ‘офiю
ще й зокола всю фресками, але чи то ”еопемпт уже знав про це, чи
здогадувавсЯ, чи вкраласЯ в його старечу голову пiдозра, що недарма
пресвiтер так ретельно хоче заповнити весь серединний простiр храму
малюваннЯми, щоб зрештою вихлюпнулисЯ вони й назовнi й перетворили чисту й
строгу христиЯнську церкву на розцЯцьковане варварське капище, доповнюючи
ще й барвами поганськi буйнощi незлiченних бань пiд золотими покрiвлЯми.
- Ќе буде того! - вигукнув зненацька митрополит i спробував тупнути
ногою, але тупаннЯ в нього не вийшло, закоцюблi члени погано пiдкорЯлисЯ;
нога митрополитовi лиш сiпнуласЯ ледь-ледь, заколихавши на ньому негнучкi
лискучi шати. - Ќе допущу поганства в христиЯнський храм! Ќегоже чиниш,
кнЯзю, розводЯчи поганство! ‚iдомо нам, звiдки все йде. ѓодуєш у печерi
вiдступника. Ќечистi намiри. ЏроклЯне господь, кнЯзю!
Ќе звертавсЯ до пресвiтера, мовби того й не було поруч, говорив тiльки
до кнЯзЯ, вiдразу кинувсЯ звинувачувати, виЯвлЯв свою обiзнанiсть,
стверджував припущеннЯ, що поставлений тут ромеЯми длЯ вивiдництва.
џрослава обiймав шал. ™осили стримувавсЯ, щоб не виказати перед присутнiми
своєї погорди до митрополита, сказав тихо й смиренно:
- ‘вЯтий отче, не вимагай аж надто вiд мого народу. Ќарод i так пiшов
на великi пожертви. ‡абрали в нього вiру батькiвську й дiдiвську, оголили
душу. Ќового бога вiн приймає добровiльно чи з примусу, свЯт ваших
ромейських ще не збагнув, може, й не вподобає їх нiколи так само, Як ти
нiколи не звикнеш до наших снiгiв i морозiв. Џресвiтер ‹аривон, здаєтьсЯ
менi, мовить до дiла.
- Ќе вiддам господа нашого в руки поганинам! - уперто пробурмотiв
митрополит.
- ‡най, свЯтий отче, також i те, - пiдiйшов упритул до нього џрослав,
щоб нiхто бiльше не чув його слiв, - що коли вже народ наш i змушений до
пожертв та поступок, то кнЯзь на поступки не пiде! Ђ тепер прошу ласкаво
до саней, звелю тебе вiдвезти до твоїх палат, бо замерзнеш вiд нашого
холоду, а Я не хочу брати грiха собi на душу!
–е сказавши, кнЯзь пiшов з собору. Ќе дбав за те, чи йде за ним
митрополит, чи нi. ‡аведено ж було так i в Љонстантинополi, що владика
земний виходив з собору поперед сановника церковного, навiть до вiвтарЯ
iмператора вводив патрiарх, тримаючись позаду.
”еопемпт, бгаючи посинiлi губи, пошелестiв безсило за кнЯзем.
’ого днЯ џрослав не приймав нiкого. ЃачивсЯ з дiтьми, обiдав з усiєю
родиною, не допустивши на трапезу нiкого стороннього, потiм перейшов на
половину до кнЯгинi, вдаючи зацiкавленiсть, розглЯдав її новi заморськi
вбраннЯ, привезенi з ‚iзантiї, з ѓерманiї, вiд франкiв i вiд варЯгiв.
‡'ЯвилосЯ вiдчуттЯ, що старiє, лЯкавсЯ, що не забачить довершеної церкви
свЯтої ‘офiї - головної справи свого життЯ, а чим зарадити - не вiдав,
Џростiше було в битвi з ворогом, порЯдкувати в державi, попри всi труднощi
й складнiсть, теж знав, Як, вивчаючи з книг досвiд багатьох своїх
попередникiв великих i незначних i набираючись досвiду в життi, умiв
приборкати дикого звiра i придушити повстаннЯ щонайбуйнiших забiЯк, вiдав
безлiч способiв, щоб подати простакам понЯтливiсть, а ось тепер
розгубивсЯ, неспроможний обiйнЯти умови всього огрому прийдешнього
твореннЯ в соборi. ’а й хто б не розгубивсЯ? •iба ж тi самi ромеї, хоч
держава їхнЯ налiчує вже кiлькасот лiт i зароджуваласЯ пiд знаменнЯм бога,
позиченого ними в палестинських пастухiв-голодранцiв, - хiба вони
сприйнЯли вiдразу все i все збагнули? ‘кiльки жили - стiльки й гризлисЯ
помiж собою то за те, то за iнше. „iйшли й до того, що нищили всi
зображеннЯ •риста, Њарiї, ангелiв, апостолiв, патрiархiв, iмператорiв.
Ќавiть у iмператорському палацi, будованому при Љонстантин! й ћстiнiанi,
виколупувано всi мозаїки. Њоже, й тримаєтьсЯ тепер митрополит ”еопемпт за
ту будовану й освЯчену патрiархом ”отiєм церкву ”еотокос ”арос через те,
що була вона першою значною церквою, спорудженою пiслЯ каламутних часiв
iконоборства?
Ћт чому маємо спокутувати чиїсь сум'ЯттЯ й дурощi, повторю-iи зроблене
вже давно i не на покрепу душ народу нашого, а длЯ змiцненнЯ розхитаної
вiри самих ромеїв? “ночi покликав ‘итника. ’ой теж постарiв помiтно за цi
фоки, ще потовстiшав, пiтнiв так само рЯсно й невтримно, але вже збагнув
нарештi, що не личить на його становищi зайва метушливiсть, тому пошив
собi за ромейським взiрцем охабень довгими, до самої землi, рукавами, Якi
перекидав через плечi й засував за поЯс, а руки простромлював у прорiзи
пiд рукава, мов городнє опудало; незграбний, нездарний, хто не знав, то
взЯв би його за першого неробу в державi, глЯнувши на отi заткнутi за поЯс
довжелезнi рукави, але џрослав i далi вiрив у ‘итника, не обманув той
кнЯзЯ ще жодного разу-, виконував усi велiннЯ швидко, точно, головне ж -
без зайвого розголосу, I.-що в державних справах iнодi має вагу
першорЯдну.
- ™о, той свЯтий у печерцi живий? - спитав кнЯзь свого нiчного боЯрина.
‘итник не збагнув сенсу кнЯжого запитаннЯ, мерщiй вiдмовив:
- †ивий, кнЯзю! ‡а велiннЯм твоїм...
- ‘тривай, - махнув џрослав рукою, - не просив тебе нагадувати мої
велiннЯ. Џитаю тебе: чом досi живий?
- —ом живий? - ‘итник вмить розгубивсЯ, стало йому жарко, вже вчував
кнЯжий гнiв, тiльки нiЯк не мiг вгадати, звiдки вiн нахлине.- Ќу...
живучий дiдок. ’акий жвавий, Як рак на греблi.
ЃоЯрин хрипко засмiЯвсЯ, щоб приховати бодай смiхом свою розгубленiсть,
але џрослав не схильний був сьогоднi до веселощiв.
- ђаз питаю, - сказав суворо, - то не треба менi поЯснень.
- Ђле ж, кнЯзю...
- Љажу, чом живий? - вперто повторив џрослав. - Ќе подобаєтьсЯ твоЯ
нетЯмущiсть, ‘итнику. џкби вмер чоловiк, а Я питав, чому вiн умер, тодi б
менi й поЯснював, хто винен. Ђ раз питаю, чом живий, то знайди, хто винен
у цьому.
- Ђга, так, - слухнЯно мовив ‘итник, гамуючи дурне бажаннЯ гукнути: "’а
ти ж, кнЯзю, винен, що вiн живий! ’и ж велiв носити йому дичину з кнЯжого
столу, й напої в срiбних пугарах, i хутра длЯ теплоти..."
- Ђв печерцi хай пресвiтер ‹аривон молитьсЯ,- мовби про справу вже
давно вирiшену, казав далi џрослав,- передай йому вiд мене...
‚се-таки ‘итник, видно, старiшав швидше за кнЯзЯ: став думати тугiше.
™е тiльки розмiрковував, Як прибрати старого з печерки, а кнЯзь, бач, уже
й забув про того, вже вiн длЯ нього й не iснує, вже дбає володар чомусь за
печерку, прагне Як-швидше задомовити її кимось.
- ‚ ‹аривона вже своЯ печерка є,- несмiливо сказав ‘итник.
- Џечерка? - џрослав пройшовсЯ по горницi, спинивсЯ перед поставцем з
товстою пергаменною книгою, поторкав пальцем лист.- џка печерка? ™о вiн
там у нiй робить?
- ЊолитьсЯ з ‹укою †идЯтою. ‹ука там i зберiгаєтьсЯ, а пресвiтер ходить
до нього, i в два голоси виспiвують молитви.
- ™о ж спiвають?
- ѓосподи милосердний, прийми з землi цiєї молитву на мовi землi
нашої... Ћтаке щось виспiвують... Ђ в обох - баси вельми знакомитi...
- Ќе питаю про баси. ‹ука той - що за один?
- †идЯтою прозваний, бо малим ще його хозари забрали в полон, i там
протримали кiльканадцЯть лiт, i схилЯли до вiри жидiвської своєї, i на
свою мову перевертали. ‘куштував вiн чужини, i Як прибiг до своїх, то
тепер нi про вiщо чуже чути не може. I христиЯнську вiру визнає тiльки
мовою нашою, а не грецькою. ‹аривон його ховає вiд митрополита i вiд
ромеїв. “ печерцi.
- —ому не сказав менi?
- Ќе питав, кнЯзю.
- ‡наєш добре, що й про непитане маєш казати.
- ‡наю, але пресвiтера обминав ти у своїх пiдозрах.
- Ћбминаю й нинi. Џередай, хай привезе до мене того ‹уку завтра вночi
потаємно. Ђ печерку одну хай засипле. „осить йому длЯ молитви й одної.
- Ђга, так.
Ѓуло єдине сховище длЯ ‹уки †идЯти в Љиєвi, де б про нього не змiг
довiдатисЯ митрополит: кнЯжий палац. џрослав уже вiддав одну кiмнатку длЯ
ЏантелiЯ й ще длЯ двох писцiв; жили при палацi свЯщеники, ченцi,
свiчкогаси, кантори, Якi ублажали слух кнЯзЯ й кнЯгинi солодким церковним
спiвом, повно було придворних, ключникiв, замочникiв, стольникiв,
чашникiв, опальникiв, мешкав Ѓурмака, ставав затiсний уже ‚еликий палац,
будований ще при кнЯгинi Ћльзi, однак наступної ночi привезено було туди
ще одного мешканцЯ, увiйшов вiн, закутаний у стареньке, подерте хутро, до
сiней разом з пресвiтером ‹аривоном, разом пiднЯлисЯ вони в сiни верхнi,
пройшли в супроводi ‘итника до горницi кнЯзЯ џрослава; довго, зачинившись
там, про щось бесiдували, а вдосвiта кнЯзь разом iз пресвiтером спустивсЯ
до церкви на молитву, а ‹ука †идЯта, Яснобородий, окоренкуватий чоловiк з
мiцними руками i Якоюсь особливою чiпкiстю в поглЯдi, опинивсЯ в кiмнатцi
отрока ЏантелiЯ, шукав у того iконки або хрестика, щоб помолитисЯ
по-своєму, але в ЏантелiЯ такого майна не водилосЯ; хлопець, лукаво
позираючи на свого нового спiвмешканцЯ, сказав, що вiн приставлений до
кнЯзЯ не длЯ молитов, а длЯ життєписаннЯ; †идЯта обiзвав отрока дурнем i
варваром, хотiв зопалу побити його, але пожалiв, пообiцЯв навернути його
поганську душу до христиЯнської ‘ вiри, на що Џантелiй почмихав собi пiд
нiс тихенько, щоб не ; дратувати мiцнорукого дЯдька, i розповiв ‹уцi про
свЯтого | чоловiка, Який зiбрав у собi всю мудрiсть „еревлЯнської землi.
- ‚бито твого навчителЯ, - жорстоко сказав ‹ука, Який ЏiслЯ багатьох
рокiв, проведених у степовикiв-хозарiв, не вмiв -‚риховувати вiд людини
вiстей нi гарних, нi лихих. Џантелiй не повiрив.
- Ѓрешеш! - гукнув †идЯтi. - ‘ам кнЯзь ходив до нього на бесiди.
Џосилав йому в срiбному посудi харч i питво! Ѓерiг його! ЉнЯзь наш мудрий
- не самi книги любить, а й людей, що дорожчi за сотнi книг!
- ЉнЯзь його годував, то кнЯзь i вбив, - спокiйно мовив ‹ука.
- ‡а вiщо ж?
- —и не однаково? ’ак треба.
- Ќе може того бути, - прошепотiв Џантелiй, - не вiрю Я тобi! ‘ам
збiгаю на Ѓерести!
Ђ через день вернувсЯ до Љиєва, сiв за виданий йому ‘итником лист
пергамену, заливаючись слiзьми, написав чорним атраментом, настоЯним на
дубовiй корi, жолудЯх i чорному залiзi: "ЉнЯзь-бо џрослав муж
богобоЯзливий i до книжної премудростi вельми охоч. ‚елика-бо буває
користь вiд ученнЯ книжного; книгами значимо й осЯгаємо путi до покаЯннЯ,
обрiтаємо мудрiсть i воздержаниЯ вiд словес пустих; це рiки, що напувають
всесвiт, це витоки мудростi; книгам не знайти глибини, ними втiшаємосЯ в
печалЯх, вони ж i вiд грiхiв та переступiв нас стримують". ‡боку, навкiс,
дрiбними буковицЯми вивiв: "Ћх, сльози мої, сльози гiркiї!"
‘итник приходив щодень у визначену годину, простЯгав руку, казав:
- ‚iддай телЯтину!
Џантелiй подавав йому списаний пергамен, при цьому належно виказати
боЯрину потрiбну поштивiсть, але деревлЯнський отрок не здатен був до
цього: замiсть уклЯкнути перед всемогутнiм боЯрином, Якось мовби совавсЯ
всiма членами врiзнобiч, хитрий посмiх метавсЯ йому по устах, вигулькуючи
то в одному кутику губ, то в iншому, розбiганi очi ховали в собi
лукавство. ‘итник не мiг стерпiти такої невловимостi в чоловiковi, гримав
на ЏантелiЯ:
- „ивись менi в очi!
Ђле ж невловимiсть була в строковiм поглЯдi, металисЯ його свiтлi очi
туди й сюди, хоч i дививсЯ вiн мовби на суворого ‰бЯрина.
- ‘лизький ти, хлопче, - грозивсЯ ‘итник, - але вiд мене ще нiхто не
втiкав!
I нарештi вистежив ЏантелiЯ, вхопив того за руку. „овго крутив пергамен
так i сЯк, дививсЯ на харатью збоку, перевертав її, аж отроку стало
смiшно. ‘итник не зважав на ту смiшливiсть Џантелiєву, сплюнув собi на
пальцЯ i взЯвсЯ лiчити рЯдки на пергаменi. Џерелiчив у одному стовпцi,
потiм у другому.
- Ђга, - мовив зловiсно. - Ђ це що? I тицьнув тим наслиненим пальцем у
дописанi рЯдки про сльози.
- Ќе вмiстилосЯ все, - забiгав очима Џантелiй.
- ’ак, - ‘итник замкнув харатью до дерев'Яної скриньки, Яку мав з собою
на цей випадок, - покажу тобi "не вмiстилосЯ". †идЯта де? Џовинен сидiти
тут i не рипатисЯ.
- Ќе знаю.
- ‡натимеш. ’и'в мене все знатимеш! - пообiцЯв йому ‘итник i подавсЯ на
кнЯжу половину.
Ђ в кнЯзЯ була пiзнЯ i зовсiм несподiвана гостЯ. ЉнЯгинЯ Iрина. Џрийшла
сама, без почту, без служниць, десь по дорозi розгубила всю свою холодну
неприступнiсть i поважнiсть, майже влетiла до кнЯзевої палати, розтрiпана
й розпатлана, кинуласЯ до џрослава в Якомусь вiдчайдушному порусi
близькостi, вiн швидко пiдвiвсЯ їй назустрiч, простЯгнув руки. Љолись на
новгородськiм вимолi стрiлисЯ вони Як жених i невiста, потiм була нiч
перших покладин, коли стали людьми вiдчуженими, майже ворогами, а длЯ
людей - кнЯзем i кнЯгинею, потiм багато рокiв без любовi одбирав у неї
жiноче, а вона давала йому дiтей, - оце вперше, здаєтьсЯ, серед темної
зимової ночi збiглосЯ цих двоє людей, єднаних уже не кнЯзiвством, не
пихою, не холодним розрахунком, а чимсь людським. —им?
- ™о тобi, кнЯгине? - спитав i мерщiй поправивсЯ: - Iрино...
‚она глЯнула на нього зшалiлими очима, перший одрух уже минув, могла
принаймнi втриматисЯ, щоб не впасти на груди чоловiковi, Як падають усi
просто жiнки, а вона ж не була простою вiд народженнЯ, не могла i не мала
права бути нею.
- ’и сЯдь, - намагаючись бути ласкавим, сказав џрослав, - сiдай ось на
моє мiсце. Ќа кнЯже. ’и ж - кнЯгинЯ.
‚она послухалась. ‡дерев'Янiло сiла. „ивиласЯ на џрослава повними шалу
очима, але вiн розумiв: не бачить вона його, нiчого не бачить. Џогладив їй
руку. Њовчки, ласкаво. Iрина заговорила, дивлЯчись так само крiзь свого
мужа:
- ‘ама стерегла нашу доньку, їй ставало гiрше й гiрше - i Я прогнала
вiд неї всiх. ‚оно таке маленьке i гарЯче. ‹овило мою руку своїми ручками.
џ заспiвала дитинi пiсню. Ќе вмiю пiсень руських - тому заспiвала нашу
стару пiсню вiкiнгiв. "Њи пливемо до нових i нових берегiв, пливемо без
страху, а з надiєю, пливемо, пливемо..." Џри перших словах дитина заснула.
‡iтхнула глибоко крiзь сон, Якось жалiбно зiтхнула, аж менi здушило
сльозами серце. I мої долонi... „олонi, пiд Якими чула тепле тiло дитини,
раптом стали холоднi, мов крига... џ крикну|ла вiдчаєно i страшно... Ђле
вже не змогла вiдiгнати смертi вiд нашої дитини...
џрослав мовчав. –е була їхнЯ четверта донька. ЌародиласЯ '_лиш кiлька
мiсЯцiв тому.
- Ѓог дав - бог узЯв,- зiтхнув згодом.
- ‚она всЯ палала - i враз мов крига.- Iрина плакала, не ховаючи слiз
од кнЯзЯ. - Ђ ти... †орстокосердий... ’аке кажеш...
- „iти до мене приходЯть тодi, коли можу звертатисЯ до їхнього розуму,
- сказав вiн, обiймаючи жону, - а душi їхнi - в твоїх руках... Ќе втримала
душi дитЯчої - плачу разом з тобою, моЯ укохана кнЯгине i жоно... Ђ що
твердий - держава того вимагає...
‚она мовчки посунуласЯ, кнЯжий стiлець був досить широкий, щоб
помiститисЯ обом, так i сидiли вони довгий час, притиснутi одне до одного,
мов молодЯта, вперше сидiли Як люди, вбитi горем людським, а не вигаданим,
може, й востаннє.
Џотiм кнЯзь допровадив кнЯгиню до дверей, подав їй свiчку, Iрина
ступнула,в темний перехiд, здавалосЯ, що свiчка безсила розсiЯти
важку'пiтьму, а тiльки б'є в очi кнЯгинi, блiдо осЯває її обличчЯ, однак
хоч Який кволий був вогник, а вирвав вiн зненацька з темнощiв ще одне
обличчЯ, бородате, залите потом страху й розгубленостi, вмить стала видна
цiла постать, безрадно приплюснута до стiни, потворна постать товстого
чоловiка, позбавленого рук. Iрина скрикнула, випустила з рук свiчку,
похитнуласЯ i, мабуть, упала б, Якби џрослав, вирвавшись за порiг, не
пiдхопив жону пiд руки. ‘вiчка згасла. ‘итник, Який, мов той сич, бачив у
темрЯвi й без свiтла, нiЯк не мiг виплутати з-пiд свого охабнЯ рук, щоб
стати в пригодi кнЯзевi й кнЯгинi. џрослав од несподiваного розгубленнЯ
теж не знав, що чинити далi, чомусь вирiшив, що найголовнiше - знайти
свiчку, вiдставлЯючи криву ногу, опустивсЯ на колiно, нишпорив по пiдлозi,
свiчки не знайшов, а натрапив на кнЯгининi ноги, Якось не думаючи, в
заслiпленнi й розбентеженостi, обхопив тi ноги, притиснувсЯ до них
обличчЯм, терсЯ бородою, здаєтьсЯ, навiть цiлував ноги дружинi,
запалюючись бiльше й бiльше незвiданим почуттЯм до цiєї жiнки, Яка
дарувала йому втiхи i дiтей, дiтей i втiхи.
‘итник нарештi простромив крiзь прорiзи охабнЯ свої коротенькi руки,
метнувсЯ до горницi, вхопив нову свiчку, мерщiй понiс її до кнЯзЯ i
кнЯгинi, непрошений i незваний, таємне ставало Явним. џрослав засоромлено
пiдводивсЯ, поправлЯв свою покошлану бороду, кнЯгинЯ дивиласЯ на нього чи
то з вiдданiстю, чи то з погордою - не мав часу на вгадуваннЯ, йому треба
було без прогайки зробити щось таке, щоб зiтерти, знищити, пустити в
забуттЯ оту мить його слабкостi, коли безпорадно вклЯкав коло нiг своєї
дружини i шукав тих нiг, щоб притулитисЯ до них обличчЯм, вiн мав ось тут
вiдразу показати свою несхитну вищiсть i боЯриновi, i самiй кнЯгинi, бо за
ним стоЯла цiла держава, велика держава з великими дiлами; поправлЯючи
покошлану бороду, џрослав думав напружено й гарЯчкове, але надумати нiчого
й не встиг, його рука сама собою вiдiрваласЯ вiд бороди й маєстатично
пропливла коротку вiдстань до обличчЯ Iрини, i кнЯгинЯ, ще, мабуть, теж
цiлком не усвiдомивши значеннЯ i наслiдкiв того жесту, слухнЯно зустрiла
устами ту руку, поцiлунок був сухий, короткий, ледь помiтний, але вiн був,
цього вже стало задосить, щоб џрославовi одлЯгло вiд серцЯ, вiн вирвав у
‘итника свiчку i повiв кнЯгиню до її покоїв, освiтлюючи темнi переходи.
ЏовернувсЯ нескоро, але ‘итник терплЯче ждав на тому самому мiсцi, де
побачила його кнЯгинЯ, розкрив був рот длЯ виправдань, хотiв просити в
кнЯзЯ прощеннЯ за те, що не вберiгсЯ i все-таки попав перед очi кнЯгинi,
але џрослав зупинив його недбалим помахом руки, був просвiтлений i добрий.
ЃоЯрин умiв користатисЯ з таких настроїв кнЯжих, мерщiй ускочив до
палати, причинив щiльно дверi, сказав голосом стишено влазливим:
- ЉнЯзю, не тим вiриш, кому слiд! Ќе тим! џрослав поглЯнув на нього
трохи здивовано, водночас i роздратовано.
- Њовив Я не раз тобi, кнЯзю, - не вловивши змiни в настроєвi
можновладцЯ, докiрливо бубонiв ‘итник, - дивитисЯ завжди слiд, звiдки
чоловiк прийшов i що вiн за чоловiк... Ћсь Џантелiй отрок... ‡вiдки
прийшов? ‡ „ерев. ‡ ким?
- Џостривай, - утомлено сказав џрослав, i в голосi в нього ще було
повно доброти, - не торохти. Љазано ж тобi многожди:
длЯ держави найперше важать здiбностi в чоловiковi. Џантелiй умiє
письма, а ти - не здатен. ’о кого маю вибирати длЯ справ дiєписаннЯ?
- ‘лушно мовиш, кнЯзю великий, про здiбностi, - схилив голову
боЯрин.Ђле ж душа? „уша повинна бути чистою i вiдданою. ’ак? Ђ коли в
чоловiка душа - мов у дикого конЯ-тарпана: так i рветьсЯ, так i рветьсЯ?
’одi що? ’одi треба придивитисЯ до чоловiка пильно, що вiн, звiдки, Як,
чому?
- Ќабрид, - перепинив його кнЯзь. - Љажи, що там у Џан-гелiЯ? —ого
чiплЯєшсЯ до отрока?
- Џише не те! - випалив боЯрин.
- ‡вiдки знаєш! ’и ж у письмi темний.
- „лЯ кнЯзЯ все зроблю!
- Љажи до ладу!
- Ќе те пише! - знов гукнув ‘итник. - ™однЯ приймаю в нього списанi
харатьї, вiн i запримiтив, видати, що Я в письмi не тЯмлю. I от пише,
пише-та й писне, та й писне!
- ™о ж?
- ‘упроти кнЯзЯ, вiдомо.
- ‚iдомо тобi звiдки, питаю?
- Ђ Я хитрий! Џомiтив, що на кожнiй харатьї слова пишутьсЯ в два
стовпцi, а в кожному стовпцi - по двадцЯть i п'Ять рЯдкiв, i устав
однаковий, так воно ведетьсЯ, так того ЏантелiЯ пресвiтером ‹аривоном i
навчено. Ђж гульк! „описує вiн помiж стовбцЯми ще щось, поза тi двадцЯть i
п'Ять рЯдкiв. ‡айвина? ‡айвина. I устав там дрiбненький, мовби ховає в
ньому отрок грiховнi мислi. ™ось там є, кнЯзю, щось бродить у строковiй
душi! ’а й хiба лиш у строковiй!
- Ќу, от що, - сказав џрослав, - ось Я хотiв просити тебе, та забув.
Њабуть, прийдеш узавтра.
- Ђ Як же з Џантелiєм?
- ЉнЯзь хто - ти чи Я? - тихо спитав џрослав, i обличчЯ йому стало
набрЯкати гнiвом.
- ’и, кнЯзю, ти, а Я раб твiй вiдданий, - ‘итник одступив до самого
порога, - грiшний Я, але слабiсть маю до тебе, кнЯзю. •очу Як лiпше.
‘тараюсЯ денно i нощно, хоч i тЯжко. I з iноками, i з попами тЯжко, i з
колотниками, i з цими письменами, i з ‘офiєю та ‘ивооком. Ќе доведе до
великого добра наука й письмо, але задлЯ тебе, кнЯзю, все роблю... Њаєток
увесь свiй оддав за книги... Џридбав у гречинiв книг декiлька, вже маю...
скриню цiлу...
- ‚ головi треба, а не в скринi, - похмуро всмiхнувсЯ џрослав.
- ђодину занедбав... „онечка в мене була, ‚еличка... ‚мерла вiд
хворощiв, а Я з тобою тодi в походi був, не змiг порЯтувати...
- Ќу, добре, добре. - џрослав знiЯковiв. “ всiх горе, всi перед смертю
безсилi. Ќе знав кнЯзь, а ‘итник не казав, що ‚еличка не просто вмерла вiд
мору, а збiгла з дому ще тодi, Як вiн одвiз малого ‘ивоока з намiром
продати його комусь. ‡бiгла i щезла. Ќiколи не згадував боЯрин про доньку,
а сьогоднi пiдслухав розмову кнЯзЯ з кнЯгинею, збагнув, що може
пригодитисЯ i смерть ‚елички. †дати не довелось. ЏригодиласЯ.
- џ там принiс ту харатью. ‡а дверима вона в мене, в скриньцi,
-заквапивсЯ ‘итник, ловлЯчи змiну в настрої џрослава. Ќе став ждати, що
скаже кнЯзь, метнувсЯ за дверi, внiс скриньку, дiстав пергамен, подав
џрославовi.
џрослав одразу побачив оту дописку про сльози. ‡догадавсЯ, видно, чом
дописав те отрок, але ‘итниковi не сказав, натомiсть уголос прочитав йому
мiсце, де йшлосЯ про книги. ЃоЯрин слухав збаранiло.
- ‡багнув? - спитав його по прочитанню кнЯзь. - Њудрiсть нам потрiбна.
I люди длЯ мудростi - теж. ‡багнув?
- Ђга, так, - заклiпав очима ‘итник, хоч нiчого не збагнув i не втЯмив,
тiльки обливавсЯ потом од страху перед кнЯзем i глибоко затамованим
невдоволеннЯм на нього за те, що надає перевагу Якiйсь там мудростi перед
справами державної ваги, справами першорЯдними, зрiвнЯти їх можна хiба що
з нарiжним каменем у будiвлi. ‚ийми той камiнь - завалитьсЯ всЯ будiвлЯ.
1966 ђIЉ.
‹I’Ћ. Љ€Ї‚
‹уки твоїх брiв можуть допровадити до шаленства... твой пружний живiт -
мов арена длЯ бою бикiв у Ќiмi.
Џ. Џiкассо
Џоїхав-приїхав. Ђ що змiнилосЯ? Љиїв так само вигрiвавсЯ пiд лагiдним
сонцем, занурювавсЯ в зеленi буйнощi своїх паркiв, скверiв; гнали кудись у
лихоманковому поспiху машини по його вулицЯх нових i старих, гули мости,
мружилисЯ до висвiтленого лiтнього неба бiлi собори, - нiхто й нiщо не
помiчало вiдсутностi Ѓориса Ћтави в цьому великому мiстi, не сталосЯ
нiЯких змiн за той час, поки вiн нидiв у склЯних канцелЯрiЯх | ‡аходу;
щоднЯ народжувалисЯ дiти, щоднЯ в Џалацi одружень (окрiм вихiдних)
вiдбувалисЯ урочистi шлюбнi церемонiї, щоднЯ вмирала Якась кiлькiсть
мешканцiв - ось так i ми приходимо в свiт i так вiдходимо непомiтно й
безслiдно. ѓа? Ќепомiтно й безслiдно? Ќеправда! ‚iн поїхав i приїхав,
справдi I: непомiтно, без духових оркестрiв i промов на перонi, без
фоторепортерiв, але невдовзi всi газети написали про наслiдки його
поїздки, про ту колотнечу, Яку вiн зчинив на ђейнi, обiзвалисЯ i живi
свiдки, знайшлисЯ очевидцi похмурих подiй зими сорок другого року в Љиєвi;
виЯвилосЯ, що сотнЯм людей близька й небайдужа була долЯ ѓордiЯ Ћтави, а
ще бiльш небайдужою була долЯ всього, що належалосЯ їм, становило народну
власнiсть.
Њоже, вперше Ѓорис Ћтава вiдчув потрiбнiсть свого фаху не лише длЯ
окремих аматорiв старовини, а длЯ всiх. ‰ого запрошували до студентiв, на
заводи, в клуби, зустрiчавсЯ вiн з мiським активом, скрiзь розпитували,
цiкавилисЯ, приймали резолюцiї.
’а хоч Ѓорис уперше опинивсЯ в центрi зацiкавлень цiлого Љиєва, це не
приносило втiхи, Якесь збентеженнЯ дедалi бiльше огортало його, вiн сам не
знав, що з ним дiєтьсЯ, поЯснював це невдалою своєю мiсiєю на ђейн, бо,
власне, нiчого не добивсЯ, тiльки поколошкав усiх тих оссендорферiв, а
потiм поїхав собi додому, полишивши всi клопоти на долю посольських
працiвникiв, передовсiм на отого симпатичного ‚алерiЯ, Якому теж
осточортiли рейнська глина i балакучi чиновники, що вмiють потопити в
зливi слiв будь-Яку справу.
™е не усвiдомлював Як слiд свого стану й тодi, коли сiдав у вагон
московського поїзда, ще чiплЯвсЯ думкою за Якiсь там невiдкладнi справи,
Якi, мовлЯв, женуть його до Њоскви, заприсЯгавсЯ в думцi просто з вокзалу
дзвонити до Њiнiстерства закордонних справ, щоб довiдатисЯ, чи нема новин
з ђейну; справдi, побiг вiдразу до автомата, вкинув двi копiйки, довго
прицiлювавсЯ пальцем у вiчка над номерами, пiдсвiдоме тицьнув у одне
вiчко, в друге, диск прокручувавсЯ туго, зi скрипом i рипом, лунали довгi
гудки, довго й болiсно вiдлунювалисЯ в скронЯх у Ѓориса, нарештi з того
боку обiзвавсЯ голос, голос той був знайомий уже тисЯчу рокiв, вiн iснував
длЯ Ћтави вiчно.
- ’аю, - майже пошепки сказав вiн, - ’аю, це Я приїхав.
- ‘правдi? - насмiшкувато спитала вона.
- џ стою на Љиївськiм вокзалi.
- Ћчевидно, все-таки не на вокзалi, а на тротуарi.
‚iн не вловлював насмiшкуватостi в її голосi i в словах, може, вперше в
життi так губивсЯ перед жiнкою, Якої, власне, й перед очима не було, а
перебувала десь далеко, на тому кiнцi телефонної лiнiї.
- џ повинен тебе побачити, - сказав Ѓорис хрипко, - ще сьогоднi.
- ‡нов їдеш за кордон?
- Ќе в цьому справа. џ зрозумiв... Ђле про це - не по телефону. Њи
повиннi неодмiнно побачитисЯ i неодмiнно сьогоднi...
- џ не люблю цього слова.
- џкого слова? - вiн розгубивсЯ.
- "Ќеодмiнно". ‚ ньому є щось неприємне. Џринаймнi длЯ жiнки. Њоже, длЯ
такої жiнки, Як Я.- ’аЯ, здаєтьсЯ, не могла позбутисЯ насмiшкуватостi, а
може, просто хотiла виграти час у оцих розбалакуваннЯх про слова. ’а що
длЯ неї час, коли тут iдетьсЯ про найважливiше длЯ них обох?
- ’аю, де ми побачимосЯ? - майже ультимативно спитав Ѓорис. - Ќе пробуй
вiдмовлЯтисЯ. ‚ мене дуже серйознi намiри. ’и навiть не можеш уЯвити, Якi
серйознi. Ћтже: де?
- Ќу... - вона завагаласЯ, - вже коли ти так наполЯгаєш... об
одинадцЯтiй...
- ѓаразд, - мерщiй згодивсЯ вiн.
- Ќi, мабуть, не вийде, - швидко змiнила вона попереднє рiшеннЯ, -
давай о чотирнадцЯтiй.
- Ћ чотирнадцЯтiй. ‡года.
- Њанеж знаєш?
- ’ак.
- Ћтам, мiж Њанежем i Ђлександровським садом, є зупинка. Ќе пам'Ятаю,
чи тролейбусна, чи автобусна, може, длЯ таксi...
- ‡найду!
- џ ждатиму тебе там.
- Ќi, це Я ждатиму!
- Ќе смiй, - сказала вона, - Якщо ти прийдеш бодай за хвилину ранiше...
- џ буду точно о чотирнадцЯтiй...
- ’ут до мене прийшли. - ’рубка дзенькнула в невiдомiй далечi, Ѓорис
нiЯково посмiхавсЯ до своєї занiмiлої раптово трубки.
Ђ потiм - сталосЯ.
ђiвно о чотирнадцЯтiй вiн iшов вiд Iсторичного музею по тротуару вздовж
високої гратницi Ђлександровського саду. ‡ одного боку був величний спокiй
ЉремлЯ, з другого - гримiла тисЯчами машин Њосква, попереду - Ѓорис уже
бачив її - самотньо стоЯла на зупинцi ’аЯ, в бiлому платтi, тонка, витка,
мов дiвчинка; здавалосЯ йому, що смiєтьсЯ вона, хоч обличчЯ її ще й не
розрiзнЯв, те коли пiдiйшов ближче, переконавсЯ: справдi, посмiхаєтьсЯ.
“Явив її лукавi уста, наближенi до його обличчЯ, її рiзнобарвнi очi, мало
не бiг до ’аї, водночас готовий був скласти молитву на честь тих невiдомих
сил, що в мiльйоннолюднiй Њосквi, в самому її центрi, посеред бiлого днЯ
давали можливiсть зустрiтисЯ двом без жодного свiдка, без жодної
перешкоди. I саме тодi помiтив чоловiка, їх могло тут бути десЯть, i сто,
i тисЯчу вiдразу, бо таке ж мiсце i такий час! Ѓув лиш один, не давало це
нiЯких пiдстав бентежитись, але щось мовби вдарило Ѓориса в груди, Якесь
нiби передчуттЯ лиха вiдчув вiн, хоч i не вiрив нiколи в передчуттЯ.
‚исокий чоловiк швидко йшов по тротуару просто на ’аю. „е взЯвсЯ й коли?
ЃiлЯвий, волоссЯ зачесане на продiл, гарне, здаєтьсЯ, обличчЯ. —оловiк
випереджав Ѓориса. Њовби його й не було щойно, а тепер зродивсЯ нiзвiдки i
вже доходив до ’аї. ‡араз вiн помине її i пiде назустрiч Ћтавi, помине
також його i пiде далi, так завжди буває у великому мiстi i так мало
статисЯ й цього разу. Ѓорис дуже хотiв, щоб сталосЯ саме так.
Ђле нi...
—оловiк дiйшов до ’аї, обкрутивсЯ так, що був тепер спиною до Ѓориса,
здаєтьсЯ, мав намiр чекати тролейбуса чи Якого там бiса - ну, що ж.
Ђле нi!
—оловiк не спинивсЯ! ‚iн продовжував свiй рух, це вже був Якийсь
кошмар, такого б не вигадав длЯ Ћтави навiть найлютiший ворог, - чоловiк
вправно Якось обернувсЯ, наставивши до Ѓориса спину, зачепив зiгнутою в
лiктi правою рукою ’аїну руку i, не зупинЯючись, пiшов собi знов туди,
звiдки поЯвивсЯ, тiльки тепер уже не сам, а забравши з собою ’аю, тобто ту
жiнку, Яка ждала його, Ѓориса Ћтаву, i до Якої квапивсЯ вiн, тобто Ѓорис
Ћтава, власне, єдину жiнку на свiтi, Яка зумiла вирвати Ѓориса з
зачарованого кола самотностi длЯ того, щоб знову кинути його в самотнiсть!
‚iн не мiг стЯмитисЯ. Ќасильство? ‚чинено насильство над ’аєю? ’реба
гнатисЯ й рЯтувати її? •отiв бiгти слiдом, хотiв... Ђле тi двоє йшли собi
спокiйно i дружно, жiнка не випручуваласЯ, не озираласЯ, не кликала на
помiч Ѓориса, хоч знала, що вiн позаду, бачила його щойно. ’ой бiлЯвий, з
продiлом, нахиливсЯ до неї довiрливо, iнтимно, щось казав, задирав голову
в смiховi. ’аЯ теж смiЯласЯ. Ѓорис бачив це по її спинi, це було жахливе
видовище - помiчати, Як смiєтьсЯ кохана тобою жiнка, Як смiєтьсЯ... її
спина! ЃожевiллЯ!
‚iн iшов за ними. ђозумiв, Як це ганебно й принизливо, але нiчого не
мiг удiЯти, йшов мов прив'Язаний. —омусь гадав, що вони завернуть до
Ѓоровицьких ворiт i пiдуть у Љремль, i вiн там їх десь наздожене i... I
що?
Ђле вони не завернули, пiшли далi тротуаром, у саме ревище машин, у
вировиннЯ Њоскви, i той бiлЯвий молодик знов говорив щось смiшне, а ’аЯ
смiЯласЯ вже не самою спиною, а всiм тiлом, смiЯласЯ нестримно, буйно,
несила було далi терпiти той смiх. Ѓорис повернувсЯ i пiшов до готелю.
Ќе пробував дзвонити, не ждав дзвiнка, не хотiв нiчого знати, не
прагнув поЯснень. ‘поконвiку Ћтави вiдзначалисЯ впертiстю й твердiстю.
Ќавiть коли та твердiсть ранить власне серце.
‘талосЯ!
I в Љиєвi не ждав тепер нiчого. ‘туденти роз'їхалисЯ на канiкули. ‡
посольства повiдомили, що з справою Ћссендорфера доведетьсЯ почекати до
осенi, бо всi чиновники повтiкали до морЯ i на води. Ћтава щоранку сiдав
за свою звичну роботу, писав, рвав написане, знов писав. Џотiм iшов
прогулЯтисЯ, по ‚олодимирськiй доходив до ‘офiї, змiшувавсЯ з натовпами
екскурсантiв, ховаючись за спинами, слухав звичнi голоси екскурсоводiв:
- ‘обор споруджено в часи кнЯзюваннЯ џрослава Њудрого... ’очна дата
будiвництва не вiдома...
‚iдома, вiдома... Ќезабаром стане вiдома всiм. ‚iн доведе це фактами.
Ѓатько життЯ поклав, щоб довести, а вiн...
- ...Ќе вiдомi також iмена будiвничих...
‘тануть вiдомi... ђано чи пiзно все стає вiдомим на цьому свiтi! Ќе
грає ролi, Яким чином i хто вiдкриває людЯм таємницi i Якою цiною. „е ти
бродиш, моЯ доле?..
- –ей собор належить до найцiннiших пам'Яток архiтектури...
Ќе так! Ќащо вживати слово "пам'Ятка"? ‰ого треба назвати просто: диво.
I Як зродивсЯ понад дев'Ятсот лiт тому в уЯвi ‘ивооковiй, i Як ставивсЯ, i
Як оздоблювавсЯ, i Як протривав єдиний у цiлiй Європi з того столiттЯ
цiлий i прекрасний - хiба не диво?
Њоже, був iнодi жорстокий цей собор. ‚имагав пожертв не самими
коштовностЯми, а навiть людського життЯ. •iба професор ѓордiй Ћтава не
пожертвував своїм життЯм?
Њабуть, так треба.
Ђ потiм виходив Ѓорис на подвiр'Я, било йому в обличчЯ сонце, собор
бiлiв добрий, ласкавий посеред зеленi й золота, i все в Ѓорисових грудЯх
кричало й протестувало: "Ќi, нi, нi! ‹юдина повинна жити Як людина, а не
перетворюватисЯ на жертву! ’реба жити, Як живуть усi люди!"
Љоли вже й не ждав, знайшов у поштовiй скриньцi лист з Њоскви.
‚она писала:
"Ѓорисе!
‚сi цi днi моє сумлiннЯ обтЯжене, мов у поганої лiкарки дитЯчих хвороб.
’одi вийшло так негарно i неприємно длЯ тебе. Џовiр: це просто збiг
випадковостей, а не мiй свiдомий намiр. џ ждала там тiльки тебе. Ќавiщо
ждала? ‘ама не знаю. Њоже, воно й краще, що саме нагодивсЯ вiн. џкщо вже
бути щирою до кiнцЯ, то скажу, що ми з ним часто призначали побаченнЯ на
тому мiсцi. Ќе в той день. Ќi. ‚ той день Я призначила тобi. ‡априсЯгаюсЯ!
Ђле так вийшло. ’и подумаєш з погордою: вертихвiстка. Њабуть, взагалi
викинув мене з голови i з серцЯ (Якщо Я там була). Ђле будь великодушний.
Џорадiй, коли й не за ’анку, то просто за ще одну людину, Яка щось цiкаве
знайшла в життi. Ђ це ж не така малiсть. Ќема нiчого жахливiшого, Як
шукати й нiчого не знайти. Џам'Ятаєш iбсенiвського Џер-ѓюнта? укав по
всiх усюдах, шукав у самому собi, здiймав з себе нашаруваннЯ й прибранi
машкарн, Як знiмають кожушки з цибулини. I - нiчого. Џустка. Џорожнеча. –е
найжахливiше. Ђ життЯ вкорочуєтьсЯ кожним днем, кожним вимовленим словом,
кожним кинутим поглЯдом. Ќiхто не помiчає цього так, Як жiнка. Џовiр менi,
Ѓорисе. Љажу це длЯ тебе, бо ти вважаєш, що життЯ давно вже зупинилосЯ,
десь у десЯтому чи одинадцЯтому столiттi..."
‚iн читав i мимоволi ловив себе на думцi, що не заглиблюєтьсЯ в суть
слiв, не розумiє майже нiчого, поки що вiн просто по-дурному, Якось дико
зрадiв самому фактовi отриманнЯ листа вiд ’аї - так мав би, певне,
тiшитисЯ дикий чоловiк гарно здобленою бомбочкою з прихованим у нiй
годинниковим механiзмом, не вiдаючи про те, що бомба цЯ невдовзi рознесе
його на шматтЯ.
"...’ой чоловiк, Якого ти бачив (i Як добре, що ти побачив його i тепер
не треба поЯснень!), - композитор. ‚iн зрозумiв мене. I Як жiнку, i Як
людину. ™о вiн зробив? ’и посмiхнешсЯ, почувши, але длЯ мене - це
надзвичайно важливо. ‚iн узЯв всi мої малюнки (Ясна рiч, тi, Якi
подобаютьсЯ менi самiй) i зробив щось, мовби музикальнi гравюри з цих
малюнкiв, а потiм усе це з'єднав у цiлiсть. ‚ийшла ораторiЯ на теми моїх
малюнкiв, щось нечуване, неймовiрне, всi, хто чув, захоплюютьсЯ, хвалЯть.
’и не можеш уЯвити, Яке це чудо! Љожен хоче сказати щось свiтовi. Љожен
хоче, щоб його почули. ’одi затримуєтьсЯ час - i життЯ стає майже вiчним!
’и чуєш, Ѓорисе? ‚iчнiсть - не в твоїх соборах, а в кожному з нас, тiльки
треба вмiти її виЯвити i добути. –ей чоловiк..."
’ой чоловiк... цей чоловiк... Ќарештi Ѓорис примусив себе зосередитисЯ,
вiн тепер не просто прочитував слова - складав їх докупи, формував з них
реченнЯ, вiн збагнув нарештi, що то останнiй (!) йому лист од ’аї, до того
ж, здаєтьсЯ, лист не з комплiментами, i не з каЯттЯм, i не з
перепросинами, а сповнений звинувачень, незаслужених i болiсних длЯ
чоловiка в такому становищi, Як Ћтава.
Џершим його почуттЯм пiслЯ того, Як став усвiдомлювати змiст цього
жорстокого листа, було обуреннЯ. Ќi, просто Якась погiрдлива iронiчнiсть.
—итав далi, але знов лиш ковзав очима по рЯдках, нiчого не розумiв, бо
вiдбiг думками в цей час далеко, вiв безмовну суперечку з неприсутньою i
неiснуючою нинi длЯ нього ’аєю, кидав їй коротко й насмiшкувато, Як вона
тодi до нього в телефон: "™о? ™е один чоловiк? Ђх, ах! ‚зЯтисЯ за ручки -
i так iти. ѓолубонько! †иттЯ - це не дитЯчий садок! ’ут за руки берутьсЯ
цiлком умовно, бо кожен повинен робити своє дiло".
"Ђле тобi знати це не цiкаво, - писала далi ’аЯ, - ти навiть маєш право
мене висмiЯти. џ шкодую, що написала так, нiби хотiла перед тобою
виправдатисЯ тодi, коли вже нiЯкi виправданнЯ не поможуть i не мають длЯ
тебе нiЯкої цiни (Якщо, звичайно, була Я длЯ тебе хоч трохи дорогою
людиною, в чому б не хотiлосЯ менi сумнiватисЯ, бо високо ставлю твою
порЯднiсть). –ей лист Я написала не про себе - Я не варта того. Џросто
егоїстична особа, Яка переоцiнює своє мiсце в життi, захоплена своїм
талантом, зачарована власними жiночими ЯкостЯми, про Якi протурчали менi
вуха чоловiки, - нi, не задлЯ себе самої написала Я цього листа, а задлЯ
тебе, Ѓорисе!"
‚iн спiткнувсЯ на тому рЯдку, на тому звертаннi "‡адлЯ тебе, Ѓорисе",
вирiшив за краще не читати далi, щоб хоч трохи погамувати щось таке, чого
ще й не знав нiколи; йому хотiлосЯ й плакати, i смiЯтисЯ водночас, йому
мовби й зовсiм нiчого не хотiлосЯ: нi рухатисЯ, нi бачити, нi чути, нi
дихати, нi жити.
- Ћт єрунда! - промовив Ѓорис уголос i простЯгнув руку до телефону, щоб
подзвонити до товариша, з Яким давненько вже не обмiнювавсЯ своїм бадьорим
паролем "Є-2 - Є-4". Ђле вiдсмикнув руку й знову задививсЯ в лист. Џисано
довго, тЯжко, рiзним чорнилом, нещадно перекреслювано, дописувано збоку,
багато мiсць геть нерозбiрливих, кривулЯстi рЯдки наповзають один на
один...
"’и незвичайний, Ѓорисе. џ побачила це вiдразу. ’одi, в санаторiї. •оч
писати про санаторiй не годилосЯ б тут, бо знайомства санаторнi - бр-р-р!
Ќе буду про мiсце. Џросто Я побачила тебе i зрозумiла, що це чоловiк
справжнiй. Ќезалежний. “певнений. ’вердий. ‚ твоїй iронiчностi Я вичитала
знаннЯ тих сучасних хворощiв (не суспiльства! ‘успiльство гаразд знає,
куди прЯмує i що йому слiд робити, але окремi його члени, на жаль, не всi
й не завжди володiють тою певнiстю). ’и скажеш: "Ћт дурепа! ‡акохуєтьсЯ в
iронiчних мужчин". Ќi, Я не закохуюсь. Џовiр менi, що вмiю бачити далi,
анiж здаєтьсЯ на перший поглЯд. Њасова освiченiсть призвела до того, що
тепер мало не кожний iнтелiгентний мужчина при першiй же зустрiчi, пiд час
першого знайомства змобiлiзовуе всi наЯвнi резерви й кидає їх на вас, щоб
.приголомшити вiдразу! ‘кiльки можна отак зустрiти ерудитiв, краснословiв,
дотепникiв, тонких натур, вiльнодумцiв! Ђле в переважної бiльшостi добра
того стачає лиш на один раз. –е мовби вивiска, за Якою нiчого нема. Љазка
про солом'Яного бичка. ‡овнi наче й бнчок, а насправдi - напханий соломою.
Људи не повернись - солом'Янi бички. …рудицiї вистачає на один день,
дотепiв - на один вечiр, вiльнодумства - длЯ розмови наодинцi з жiнкою,
Якiй хочетьсЯ сподобатисЯ. Ђ треба ж прожити життЯ. Ђ життЯ довге. ‘пробуй
настачити на все життЯ своїх душевних скарбiв.
Њенi сподобаласЯ твоЯ iронiчнiсть, ти не виказував її спецiально,
навмисне нi перед ким, Я зрозумiла, що в тобi неймовiрнi запаси душевних
сил, - i не помилиласЯ..."
- •отiв би Я знати, - пробурмотiв Ѓорис, розгублено потираючи
перенiссЯ, - хотiв би Я знати, Яке це має вiдношеннЯ до того днЯ, коли Я
йшов уздовж границi Ђлександровського саду... i коли твою спину... а ти
смiЯласЯ... смiЯласЯ...
‚iн знову одсунув листа, рiшуче пiдвiвсЯ. ’ак можна збожеволiти. ѓлЯнув
на купу свiжої пошти. Џомiж газет, журналiв був там товстий пакет. Ќедбало
розiрвав його. •тось прислав щойно виданi листiвки за мотивами картин
художника, Який усе життЯ присвЯтив змалюванню Љиївської ‘офiї. Ѓорис
розсипав листiвки .по столу, вони лЯгли барвистим вiЯлом на ’аїн лист,
закрили його, вiдгородили. ’ак лiпше.
‘офiЯ лежала в нього перед очима. ‚ синЯвi перших днiв весни. I в
теплiй тихостi лiтньої ночi. ‘ивi брови заснiжених бань, а порЯд -
Язичницька розкiш першої зеленi, i все на свiтi має барву й вiдтiннЯ
пазеленi: трави, листЯ на деревах, самi дерева, покрiвлi собору, його
стiни, навiть визолоченi банi й шпилi. ‡елене золото. Ђ он рука
реставратора випустила па волю з-пiд багатовiкових нашарувань кiлька
клаптiв первiсної стiни. I вiдразу набрали рельєфностi абсиди, могутнЯ
сила прозирнула в їхнiй рожевiй випуклостi, колись у кладцi стiни
стосовано вапно, Яке вiд вологи змiнювало колiр, ставало зовсiм рожевим,
тому собор у першi роки по збудуванню змiнював свою барву при всЯкiй
погодi, вганЯючи в подив i в захват давнiх киЯн i всiх гостей цього
праслов'Янського града. •удожник саме й прагнув, Як видно, вловити ту
давно вже втрачену вiд дiї часу рожевiсть, вiн надав своїм абсидам такої
буйношi кольорiв, Яка, може, привиджуваласЯ лише першому будiвничому цього
великого храму. ’ак через вiки передаєтьсЯ прагненнЯ до вiчної краси.
‹юдина йде до краси, вона творить її, цим i вiдрiзнЯєтьсЯ людина вiд
усього сущого.
Ђ що пише йому та жiнка, з Якою в нього тепер нема нiчого спiльного i
бути не може? Ќа жаль. ™о? Ќа жаль?
"Ђле потiм побачила тебе зблизька. –е сталосЯ так несподiвано, так
швидко. Ћчевидно, є глибокий сенс у тому, щоб люди сходилисЯ поступово й
поволi. ‚ласне, Я нiчого не вiдкрила в тобi нового, свiдомо йшла на все,
сподiваласЯ на свою силу. Ѓо належу до жiнок, Яких не вибирають, а Якi
вибирають самi. џ вибрала тебе, знайшла, розпiзнала, Я не могла тебе
вiддати будь-кому, не могла втратити, могла тiльки вiдмовитисЯ
добровiльно, сама, без примусу, так само, Як i знайшла. I Я це зробила. ’и
назвеш мене, мабуть, несправедливою. ™о ж! ‘праведливiсть не має серцЯ.
‚она врiвноважує, а серце завжди перетЯнув на один бiк, воно, Як тобi
вiдомо, злiва. ‚ мене є серце, i Я не збираюсЯ забувати про нього.
Ќавпаки. ‚ своїх художницьких амбiцiЯх Я нiколи не заходила аж так далеко,
щоб виставлЯти їх поперед свого серцЯ. ђозумiєш? •очу залишатисЯ жiнкою.
Ѓути нею найперше, а вже потiм художницею, мислЯчою людиною тощо. I ще
вiдкрию тобi таємницю: мрiЯлосЯ менi, що i своїм серцем завоюю тебе,
розгромлю, розруйную всi твої бастiони зацiкавлень i замилувань, вирву
тебе з-поза товстезних соборних стiн, витЯгну з далеких вiкiв, поверну
дневi сьогоднiшньому, теплому, зеленому, Як молода отава (адже твоє
прiзвище - Ћтава!). —омусь перед очима в мене стоЯв Џетрарка. Ѓув людиною
одної iдеї. ‚се життЯ присвЯтив досконаленню стилю латинського
письменства, нiколи не розлучавсЯ з ‚iргiланським кодексом, над Яким
сидЯчи так i помер; коли Ѓоккаччо прислав йому свiй "„екамерон", писаний
мовою iталiйською, Џетрарка переклав на латину останню новелу й вiдiслав
своєму друговi, щоб показати тому, Як треба було писати, на що витрачати
життЯ, а тим часом, потай од усiх, складав iталiйською мовою свої сонети
до ‹аури, безсмертнi пiснi коханнЯ, рiвного Якому не знає людська
iсторiЯ".
- ‡даєтьсЯ, з Џетраркою в мене спiльного - тiльки зрiст,- хмикнув
Ѓорис, - сто вiсiмдесЯт три сантиметри. Ѓiльше нiчого. ‚iршiв не писав.
‘онетiв не складав. ‹атину, щоправда, знаю, але не так досконало, Як
великий флорентiєць. Ќе був вигнанцем, Як Џетрарка i його попередник
„анте. Ћбох недалекоглЯдна ”лоренцiЯ позбавила громадЯнства. ‡годом, через
триста рокiв пiслЯ смертi Џетрарки, Якийсь свЯтий отець Њартiнеллi вiдбив
стiнку саркофага в Ђрка, де поховано поета, i вкрав праве рамено Џетрарки,
бажаючи офiрувати його ”лоренцiї, Яка не могла знести багатовiкового
сорому за те, що два великi поети були вигнанi з рiдного мiста i лежать
тепер серед чужих. Ђле ж вельмиповажна ’аЯ ‡икова! Њагнiфiцiа! Ќавiщо мою
скромну особу - i аж з Џетраркою!
"—омусь гадалосЯ менi, що в тобi повинна приховуватисЯ велика
пристрасть, про iснуваннЯ Якої ти й сам не вiдаєш. џ повинна була вiдкрити
її в тобi, показати!
Ђле, але... ’и виЯвивсЯ людиною тiльки одної iдеї, одної лiнiї в життi,
одної справи, а одна тiльки справа, навiть велика, - це длЯ людини замало.
‚она пригнiчує, вона знищує людину, перетворює її на жертву. ’и принiс
себе в жертву соборовi. ’ак само, Як твiй батько. ‡гадай: батько твiй
загинув. ‘обор розчавив його. ’и сам сказав: "Ќе можна уЯвити жодного
собору без пролитої кровi". ‡давалосЯ б, Я художницЯ i повинна любити все,
що пов'Язано з музейнiстю. ‚ музеї, Як i в життi, завжди в достатку пустих
мiсць. Ђле в музеї можна ходити. †ити в них не можна. ’и розповiдав менi,
Як твiй батько мiг просидiти мiсЯць або й бiльше, продерши на стародавнiй
iконi дiрочку патинi столiть i зазираючи в десЯтий або в одинадцЯтий вiк,
милуючись його барвами, його навiки втраченим свiтлом, його дивами. ’и теж
здатен на таке. –е прекрасно. Ђле гiрше, що ти здатен тiльки на таке. ’обi
досить одного собору на цiле життЯ, поза ним длЯ тебе не iснує нiчого. џ
зрозумiла це, коли ти сказав менi отам, над „нiпром, серед не баченої ще
мною Язичницької пазеленi Љиєва, що кидаєш мене, що тобi треба їхати.
Љидав мене, тiльки знайшовши. –ього Я не могла зрозумiти i нiколи не
зрозумiю. Ќавiть тепер, коли прочитала в газетах, що ти борешсЯ за Якiсь
державнi справи, за справи нашого престижу, вiдвойовуєш у цих бандитiв,
Якi пограбували цiлу Європу, одну з дорогоцiнних релiквiй нашого народу.
‡вичайно ж, ти маєш слушнiсть, i всi це ствердЯть. ‚сi, окрiм мене. Ѓо мiж
нами з тобою замiшано ще один елемент, невидимий, iнтимний елемент, що не
надаєтьсЯ до розголосу й до писаннЯ в газетах, - людський. џ не можу
забути, Як ти, вiдiпхнувши мене твердим своїм плечем, пiшов до свого
собору.
Ѓорисе! ‹юдинi мало самого тiльки собору! ‹юдинi потрiбен цiлий свiт!
Џочуй мене i зрозумiй!"
‰ому чомусь сплив на думку лiтургiйний вигук "‚онмем!". –е звучало
тiльки на старослов'Янськiй мовi, не надавалосЯ до перекладу на жодну iншу
мову. ‚онмем! —и не до цього закликала й вона його? ‚онмем! ѓолосу чого?
"Њенi страшно усвiдомити, що Я тебе втратила назавжди, але... ’и
викинеш цей лист, забудеш його, але... Ѓорисе! ‡розумiй, що людей об'єднує
нинi безлiч речей! Љолись, ти це знаєш набагато лiпше за мене, об'єднували
людей урочистi гробницi й першi храми над ними, це був пункт збору людей
докупи i, може, найперша власнiсть, Яка належала всiм, навiть тим, хто
нiчого не мав. —и ми повиннi ще й дотепер стерегти своїх великих
небiжчикiв, забуваючи про живе життЯ?"
"—ого їй треба вiд мене? - з болем думав Ћтава. - Ђдже це найпростiше:
зрiвнЯти з землею всi могили минулого, зруйнувати всi храми й будiвлi, щоб
не мозолили очей i не заважали "жити живим", виконувати плани, ставити
панельнi будинки, їсти з пластмасового посуду... Iсторичний парадокс:
людЯм дiставсЯ такий багатий спадок, що не вiдають тепер, що з ним робити,
її пригнiчує велич минулого, бо з минулого ми помiчаємо лиш велике, вони
намагаютьсЯ вiдплатити за свою малiсть вандалiзмом, руйнуваннЯм,
знищеннЯм. †iнки теж люблЯть нищити все довкола себе, лишаючи тiльки їм
потрiбне. Њоже, тому з царства амазонок не дiйшло до нас жодної пам'Ятки.
‚идно, вони нiчого не мали, тiльки гасали на конЯх на степах..."
Ќе було рацiї читати лист до кiнцЯ. ‚ласне, прочитано головне. ‰ому
винесено вирок. Њоже, й справедливий, хто знає. „осi не думав про жiнок.
†iнка несе свiтло нiжностi або ж стає каменем урази. „лЯ нього - камiнь
урази. ‘обору мало длЯ людини... Ђле й людини теж мало длЯ цiлого собору -
ось у .чому лихо.
Ѓорис дiстав рукопис, над Яким працював усе життЯ його батько, а тепер
ось уже скiльки рокiв i вiн сам, поклав грубезну папку на стiл, поклав на
неї долонi, зiтхнув. ‡бирано по крихтi, вiдтворювано iсторiю по найменших
її уламках, здавалосЯ, ось i робота, гiдна пошани й подЯки найбiльшої i
найвищої. Ђ прийшла жiнка i...
‚iн згадав, Як покинув усе i гайнув до Њоскви. ‚iдчував тодi себе
хлопчиськом, але iнодi багато можна вiддати за таке вiдчуттЯ. ™е згадав:
початок вiйни в Љиєвi. —омусь найбiльше запам'ЯталосЯ, Як вивозили
звiдусюди, вантажили на машини сейфи. їх виносили з великими зусиллЯми,
товпилосЯ коло них завжди багато чоловiкiв, але пiдступитисЯ не могли, бо
сталевi скринi були занадто малi. ’ак колись обтiкали хвилi людського
муравлиська будовану ‘офiю в Љиєвi. Љожному хочетьсЯ доступитисЯ, а мiсцЯ
не стачає. Ђле чому тi люди так прагнули вивезти з Љиєва передовсiм сейфи,
малий Ѓорис тодi не мiг збагнути. ‹ишали Љиїв, лишали собори, музеї,
пам'Ятники, Ѓогдана й евченка лишали, а тЯгли Якiсь незграбнi, вугластi
залiзнi скринi. Њабуть, i тi люди тодi гаразд не знали в запамороченнi, що
дiЯли, везли що-небудь, аби лиш везти, а потiм, повернувшись до рiдного
мiста i побачивши в ньому уцiлiлi собори й пам'Ятники, зрадiли їм, Як
рiдним людЯм, i тiльки тодi збагнули, що є цiннiстю найвищою, i то було
свЯте почуттЯ в їхнiх душах. Ѓо хiба ж у час вiйни не звернули поглЯд
усього народу в глибину столiть i не нагадали йому великих iмен, щоб
змiцнити всiх у почуттi патрiотизму, Яке виростає й формуєтьсЯ в серцЯх
поколiнь протЯгом вiкiв i вiкiв, а не прищеплюєтьсЯ за одним замахом, Як
вiспа.
‚се це було так, i все це звучало тепер непереконливо. Ѓо на столi
лежав лист вiд жiнки, Яку вiн покохав по-справжньому вперше в життi, а за
листом вимальовуваласЯ висока гратницЯ Ђлександровського саду... I його
ганьба, його приниженнЯ, i ота спина, i смiх, i вже нiколи не повернетьсЯ
вона до нього, Як нiколи не може воскреснути людина, що вмерла, i прожити
ще одне життЯ на землi, нiколи, нiколи...
‚iн рiшуче розгорнув свою папку, дiстав останню сторiнку рукопису, не
глЯнувши навiть, на чому там обiрвано реченнЯ, рiшуче дописав з нового
абзаца:
"’ут Я припинЯю розповiдь про забутi й загубленi подiї давнини, даючи
змогу всiм бажаючим слiдом за мною дозбирувати й дописувати решту".
‡в'Язав рукопис. Ћтак вiн i вiднесе його видавцевi. Ѓракує завершеннЯ,
але - не бiда, не бiда.
‚iдiйшов, збоку довго дививсЯ на рукопис. –iла гора списаного паперу.
џкби ж то просто списаного! ’ам було вже не тiльки життЯ його батька i
його власне - жили там люди забутi, невiдомi, але великi. Џовиннi були
ожити. ‚iн людина одної iдеї? Ќу, так. ‚iн нудний? ‡года. „ивак? Ђле саме
отакi диваки гримають на своїх плечах один з нарiжних каменiв будiвлi
сучасностi.
Iєроглiфами було виписано в нього з єгипетського папiрусу й умiщено пiд
скло шафи: "’i, хто будував з гранiту, споруджуючи прекраснi творiннЯ...
їхнi жертовнi каменi так само пустi, Як i тих утомлених, що впокоїлисЯ на
березi, не полишивши по собi спадкоємцiв..."
Ќiхто за тебе не дозбирає i не докiнчить, не довершить!
ђIЉ 1037
Ћ‘IЌЌ€‰ ‘ЋЌ–…‚ЋђЋ’. Љ€Ї‚
... свЯтей ‘офьи, южн созда сам...
‹iтопис Ќестора
Ѓуло в ‘ивоока вiдчуттЯ, неначе вмирає невпинно й нестримно кожною
часточкою свого тiла, кожною жилкою, умирає думкою, прагненнЯми, надiЯми.
‘обор здiймавсЯ вище i вище, виростав iз землi велетенською рожевою
квiткою, позбавленою стебла, збунтованою проти всiх вiдомих сил i стихiй
природи, проти людей, проти самого будiвничого, i ‘ивоок нiЯк не мiг
позбутисЯ жахного враженнЯ, нiби отi каменi й плiнфи, нiби ота рожева
цем'Янка, Якою скрiплювано стiни,- то частки його власного єства, нiби
перевтiлюєтьсЯ вiн у цю споруду, сам зникаючи непомiтно, поступово,
неухильно!
Љоли ж стало будуваннЯ готове посеред київських снiгiв i звiдусiль
заквапивсЯ люд, щоб поглЯнути на те диво, ще й не докiнчене, тодi раптом
знову мовби ожив ‘ивоок длЯ нового дiла; довгi роки неймовiрного
напруженнЯ вмить вiдлетiли геть, їх неначе й не було, i отого виснажливого
вмираннЯ душi й тiла теж не було - народилисЯ в ньому новi сили, нова
потуга, так, певно, буває з тим смiливим птахом, Який, розмахавшись,
вганЯєтьсЯ в найвищу височiнь i в найкрутiшому зльотi лЯкаєтьсЯ, що не
стачить йому снаги, i летить що вище, то важче й важче, ось-ось упаде
каменем донизу, але потiм, досЯгнувши все ж найвищої точки, несподiвано
длЯ самого себе вiдкриває в собi безмежнi запаси легкої летючостi i
нестримно ширЯє в блакитi, пронизанiй сонцем.
’ака пташина летючiсть з'ЯвиласЯ в душi ‘ивооковiй, коли забравсЯ вiн
на височезнi риштованнЯ в головнiй банi храму iпрчав викладати найбiльшi
софiйськi мозаїки. ѓЃайдуже йому було до всiх суперечок помiж пресвiтером
‹аривоном i митрополитом ”еопемптом, найменше дбав про думку кнЯзеву
тепер, коли їм iз ѓюргiєм удалосЯ стати на своєму i збудувати церкву не
ромейського кшталту, а саме таку, Як привидiласЯ вона ‘ивооковi в години
його першої зустрiчi з рiдною землею по довгiй розлуцi.’епер зродилосЯ в
ньому щось нiби рослинне; мов рослини - квiтками й листЯми, вiн тепер жив
i промовлЯв до людей тiльки барвами, i все длЯ нього вкладалосЯ в мову
барви, вiн знову почав своє вмираннЯ в твореннi, спливав крiзь кiнцi
пальцiв на свої мозаїки небаченими кольорами, вiн хотiв би упiймати в
барвi й показати людЯм усе на свiтi: дiвочий спiв, пташиний полiт,
блиманнЯ зiрок з чистого неба i сонце, сонце. ‘онце було скрiзь, воно
рухалосЯ в соборi, собор повертавсЯ слiдом за ним, мозаїки мовби виступали
з своїх заглиблень, вони ставали вiльно мiж стiною i людьми, Яш дивилисЯ
на них знизу, вони рухалисЯ.по колу, оберталисЯ слидом за сонцем, i все
оберталосЯ разом iз ними в урочистiй тишi й нелюдськiй красi. „лЯ нього
тепер головне полЯгало не в тему, що мав зображувати, а Як. ‘аме мистецтво
важливе, а не постатi, Якi воно передає. Џостатi змiнюютьсЯ, одним
подобаютьсЯ такi, другим - ще Якiсь, а малЯрство, Якщо воно є, зостаєтьсЯ
навiки.
Ќе важило, Як називатимутьсЯ тi чи тi мозаїки. Џантократор, Ћранта,
ЄвхаристiЯ з двiчi намальованим •ристом i апостолами, Якi бiгли до бога за
його тiлом i кров'ю,-так уЯвлЯлиздобленнЯ собору самi попи. Ђ длЯ ‘ивоока
там було тiльки сонце в тисЯчних розблисках смальти золотої, синьої,
зеленої;
зелене сонце деревлЯнських лiсiв, жовте сонце ранкiв його дитинства,
бiле в розпеченостi болгарських планин i свинцеве сонце в емволах
константинопольської Њеси перед тим, Як його мали ослiпити, i тихе золото
сонцЯ над вечiрнiми садами, i спiвучiсть променiв на жiночiм волоссi...
’ому Џантократор, Якому навмисне надав рис Ђгапiта, з гiркотою в
поглЯдi, викликаною старощами й безсиллЯм, мав у собi щось вiд сизої
свинцевостi безжального ромейського сонцЯ над полоненими болгарами, а
велетенська постать Ћранти уЯвлЯласЯ ‘ивооковi, мов тихе синє зiтханнЯ
матерi, Якої вiн .так нiколи й не знав; ЄвхаристiЯ ж була криком барв
багрЯних i синiх, малинових i фiалкових, золотих i зелених; барва й рух,
нестримний, жадiбний, вiчний рух - так людство вiчно квапитьсЯ кудись,
прагне чогось,- а чи й вiдає добре, чого саме? •лiба? Љровi? "‘е творiть в
моє споминаннЯ",- заповiв бог. I ось женуть кудись людей, а чи й самi вони
бiжать, i вже нiкому носила їх зупинити, а на долю художника припадає
вiдтвореннЯ того невпинного руху - прагненнЯ, що ним так потрафила
христиЯнська церква людськiй натурi.
‘ивоок сам доглЯдав, Як вариласЯ смальта длЯ великих мозаїк, Якi мав
викладати. „обирав належних кольорiв. —аклував над красками. ‚арив,
проварював, розтирав. „лЯ золотої смальти сиiсарi виковували тонюсiнькi
листочки золота, потiм воно закладалосЯ помiж двох платiвок скла, навiчно
заварювалосЯ, iнодi, коли треба було тоншої смальти, золотий листочок
просто прилютовувавсЯ до споду склЯного кубика. ™об урозмаїтити вiдтiниЯ
золотої смальти, ‘ивоок стосував не саме тiльки золото, а й електрон, або
ж бiле золото, тобто сплав золота з срiблом, iнодi бралисЯ навiть листочки
мiдi, Яка давала спокiйнiше сЯйво. ‘мальту варили довго, багато людей
перепробував ‘ивоок на тому дiлi, йшли до нього охочi, босi, без шапок,
бiднi, обiдранi, несмiливi, вiн учив їх, працював разом з ними, жив з ними
в нуждi й клопотах, розповiдали вони йому про нужду ще бiльшу, про те, Як
було голодно колись, а ще голоднiше стало нинi, бо все поглинає церква,
люди кинули полЯ й бортi, пiшли на будуваннЯ, а тим часом їхнi хижi десь
валЯтьсЯ, заростають бур'Яном полЯ - i що то буде, що ж то буде? Ќавiть у
часи лiпшi хлiб вживано не щодень, а тепер тiльки й бачили що рiденьку
затiрку, та капусту, та рiпу. ‘iль була розкошами, її не клали в страву, а
лизали грудку по обiдi, про м'Ясо й не згадувано. ‘ивоок дiлив на всiх
своїх помiчникiв i ту належнiсть, що йому припадала вiд кнЯзЯ, але
розумiв, що, нагодувавши десЯтьох, однаково не нагодує тисЯч.
ЏовторювалосЯ те саме, що бачив багато лiт у ‚iзантiї: чим бiльше й
розкiшнiше будовано, тим бiднiшим i обдертiшим ставав народ довколишнiй,
бо все мав винести на своїх плечах, своєю працею, своїми нестатками й
обмеженнЯми заплатити за пиху i славу божу.
Ђнт'ропоси рЯтувалисЯ вiд похмурих видiнь i од вiдчаю в молитвах,
старiшi з них, не маючи бiльше сподiвань, приймали чернецький постриг, ось
уже й тут, у Љиєвi, заснували вони коло самої ‘офiї, на мiсцi свого
поселеннЯ, монастир свЯтого ѓеоргiЯ на честь кнЯзЯ џрослава, i Њiщило
втуливсЯ туди iгуменом, але ‘ивоок зоставсЯ зi своїми людьми; не мiг вiн
визнати цього жорстокого бога, вiд Якого цiле життЯ тiльки страждав i
поневiрЯвсЯ, власне, по загибелi Iсси втратив замилуваннЯ до
щонайдрiбнiших радощiв i вдоволень, жив тепер тiльки великим дiлом свого
життЯ, жив у барвах, у їхньому свiтiннi, у їхньому спiвi.
Ќаставало тепер те найголовнiше, задлЯ чого, на думку ‘ивоокову,
принесено всi пожертви й зусиллЯ: розпочиналосЯ таємниче й незбагненне
навiть длЯ того, хто стоЯв коло джерел i початкiв. ‡ нiчого ти твориш ще
одну рiч длЯ свiту, додаєш до нього те, чого свiт не знав i нiколи б не
спромiгсЯ витворити сам у своїй байдужнЯвi й безладдi. ’и вносиш високу
гармонiю в склубоченiсть речей, ти - творець, ти - вищий за бога!
Њiщило викладав мозаїку на стiнi пiд хорами - на прославлЯннЯ
засновника храму кнЯзЯ џрослава. Џрацював повiльно, ретельно, припасовував
кубик до кубика з такою стараннiстю, що готова мозаїчна поверхнЯ зливаласЯ
в суцiльний блиск, той блиск заслiплював, несила було розiбрати, що там
зображено, - тiльки сЯЯннЯ, блиск, щоб знав кожен, хто пiдiймає очi, перед
очима в нього бог, богородицЯ i кнЯзь, а все - всуцiль свiтло, ЯрiннЯ,
вогневiсть.
ЉнЯзь побував у соборi, i йому сподобалосЯ, Як Њiщило викладає смальту,
вiдчуваласЯ рука майстра вправного, добре навченого, лихо тiльки, що
працював Њiщило занадто повiльно, надто ж коли порiвнювати з ‘ивооком.
’ой сидiв у своєму пiдхмар'ї, помiчники носили йому заправу длЯ
накладки на стiну, заправу теж роблено за вказiвками ‘ивоока, до вапна
додавано товченої цегли i тонкого вугiльного порошку, i в оту
сiрувато-рожеву накладку русЯвий велетень, Якось мовби не думаючи,
навкиддЯ, втулЯв кубики смальти й рiзнобарвних каменiв, не дбав за
пригладженiсть, не вилизував, Як Њiщило, квапивсЯ, нiби гнали його в шию,
рiзнобарвнi кубики стирчали з накладки i так i сЯк, здавалосЯ, нiЯкого
ладу немає в отих нагромадженнЯх смальти й камiнцiв; Њiщило на здивований
поглЯд кнЯзiв тiльки безрадно розводив руками - мовлЯв, дурнЯм закон не
писаний.
џрослав змовчав на перший раз,_ але приходив до ‘офiї ще, знов
спостерiгав дивну картину: один, висолопивши Язика, примоцьовує кубик до
кубика, що не просунути й голки, а другий, угорi, жбурлЯє собi смальту
безладно й свавiльно, i поки цей унизу клопочетьсЯ досi над одною лиш
постаттю, той угорi вже докiнчив Џантократора i взЯвсЯ за його небесну
сторожу - архангелiв, i все те в нього - кострубате, розвихорене,
розтрiпа-'^;: не, Як i вiн сам, i знов знизував плечима Њiщило i щось
шепотiв осудливе. ЊовлЯв, чи нам забракне сил на добротну роботу? —и не
можемо викласти всю смальту гладенько та рiвненько?
ЉнЯзь полiз до ‘ивоока. Ќелегка то була дорога, нiколи не доводилосЯ
йому ще такого, але знав: володар не повинен вiдступати нi перед чим, має
зазнати всього.
’а коли став позад ‘ивоока i глЯнув на його роботу, вжахнувсЯ. ‡низу
було видно Џантократора у великому медальйонi, знизу архангели (два готовi
вже, третiй недовершений) вражали своєю важкiстю (про бога мови не було:
вiн i геть був важкий Якийсь, мовби викладено його з величезних камiнних
квад-рiв, а не з легеньких сЯйливих кубикiв), знизу були барви, вони
зливалисЯ воєдино, хоч i не так, Як у Њiщила, а тут кнЯзьчiе бачив нiчого,
окрiм сiрого розчину, накладеного товстим шаром на стiну, i безладно
повтикуваних у той розчин неоднакових скелець i камiнцiв, гранЯми своїми
повернутих врiзнобiч, Як попало, в дикому хаосi; найстрашнiше ж полЯгало в
тому, що ‘ивоок при поЯвi кнЯзЯ роботи своєї не припинив, а тицЯв собi й
далi свої камiнцi, мовчки простЯгав до пiдручних то одну руку, то другу,
працював мовчки, швидко, гарЯчково й зосереджено, мов бог у час творiннЯ
свiту.
- ’и що такеє витворЯєш? - гнiвно спитав кнЯзь, задиханий вiд
виснажливого видрЯпуваннЯ в цю пiдхмарнiсть i лихий на ‘ивоокову
неуважнiсть, а ще бiльше - на несхожiсть його роботи до того, що показував
йому внизу Њiщило.
- ™о бачиш, кнЯзю, - вiдбуркнув майстер.
- Ќiчого не бачу.
- Ќепривчене око маєш, кнЯзю.
- Ђ ти не вчи мене! - тупнув џрослав.
- Ћпрiч того, на цю мусiю дивитисЯ треба лиш знизу, - заспокiйливо
мовив ‘ивоок, - вельми велика вона, щоб обiйнЯти її оком зблизька.
- —ом кладеш не так, Як Њiщило?
- ‡а сонцем iду. •оч де буде сонце, знайде собi вiдбиттЯ, i
свiтитиметьсЯ мусiЯ впродовж усього днЯ одинаково глибоко. Ђ в Њiщила -
блисне один раз на день. ’а й що то за блиск? Ѓез тепла, без глибинностi,
мов холодна крига. Ђ ще - кластиме твiй Њiщило свою мусiю десЯть лiт i не
викiнчить. ‹юди народжуютьсЯ рiзно: однi длЯ роботи дрiбної, iншi - длЯ
великої...
‘ивоок говорив не повертаючись до кнЯзЯ, клав i далi смальту, робив те
вмiло, швидко, Якось нiби аж весело.
- ‚важаєш, що так воно й треба? - лагiднiше спитав џрослав.
- Ћце, що роблю? Ђ Як iнакше? Ќiхто не взЯвсЯ за великi мозаїки. Њало
таких людей на землi. Њене колись вiдчай загнав у цю височiнь, а тепер i
злазити не хочетьсЯ. Ђ злiзу - то теж длЯ дiл великих.
- —ванишсЯ чи жартуєш?
- I те, й iнше. „умаю, Як швидше викiнчити церкву.
- ‚гадав мою думку, ‘ивооче.
- Ђле з Њiщилом, кнЯзю, не докiнчиш до самого вiку.
- Ќедобудований храм не хочу лишати синам i нащадкам, - сказав џрослав,
видно приставши вже на бiк ‘ивоока в його дивно хаотичнiм i незбагненнiм,
але впевнено навальнiм ’вореннi. - Ќе хочу!
- џ теж, - весело сказав ‘ивоок.
- ’и ще молодий.
- Ђле й не маю нiчого. Ќi сина, нi жони, нi покрiвлi над головою.
ЉнЯзь промовчав! Ќевлаштованiсть людська його мало обходила. „бав i не
на себе - за державу. ‡авжди й найперше.
- ‘ини в тебе гарнi, кнЯзю, - знов заговорив ‘ивоок. - Џро дочок не
кажу, негоже менi мовити про кнЯжих дочок, а сини вельми гарнi. Є в мене
думка. •очу помогти Њищiловi в його роботi.
- ‘воєї ж маєш iще он скiльки! - здивувавсЯ кнЯзь жадiбностi цього
чоловiка до клопотiв.
- „окiнчу своє вчасно. Њiщило ж гузЯтиметьсЯ там хтозна й допоки. Ђ щоб
швидше - можна поєднати з його мусiєю фресковi образи твоїх синiв i доньок
з кнЯгинею. Ћто Я взЯвсЯ б i зробив швидко й охоче.
- —и ж пасуватиме? ЉнЯзь - у мусiї, а родина його - в простому
малюваннi.
- ЊалюваннЯ теж можна зробити так, що не поступитьсЯ перед мусiєю. Ќа
все є спосiб. Љолись жона карiйського царЯ Њавзола ЂртемiзiЯ поставила
йому по смертi надгробний пам'Ятник i стiни прикрашено фресками такими
гладенькими, що здавалисЯ прозорими й блищали, мов скло. I в еллiнiв та
римлЯн були такi майстри. ‚ заправу додавали порошок мармо-рЯний, поверхню
накладки розгладжували гарЯчим залiзом, а писали Яєчною краскою, Яка в
звичайнiй фресцi не вживана. ЏiслЯ викiнченнЯ живопису його покривали
пунiйським воском i водили коло самої поверхнi розпеченим залiзом, не
приторкуючись. ™е потiм натирали сукном - i ось блиск, Як у
вiдполiрованого мармуру або й смальти.
- Њаю досить державних справ, - сказав кнЯзь, - щоб забивати собi
голову твоїм пунiйським воском та ще чимось. ’и майстер - тобi й знати.
- Ђ тим часом втручаєшсЯ в те, Як менi класти смальту, - нагадав
‘ивоок.
- Ѓо незвично кладеш.
- Ћто тiльки й мистецтво, Як незвичне. ‚ладi це не до вподоби. ‚ладi
миле усталене, вона тЯжiє до зоднаковiннЯ всього на свiтi, бо тiльки тодi
сподiватисЯ може на непохитнiсть. Ђ краса - лише в неодинаковостi. ‚iзьми
таке, кнЯзю: кожна рослина має свою квiтку, не схожу на iнших. Ђ Якби всi
квiтки та стали однаковi?
- Ѓагато балакаєш, - спробував перевести розмову на жарт џрослав.
- Ѓо багато працюю. - ‘ивоок упродовж розмови жодного разу не поглЯнув
на кнЯзЯ i не перервав своєї роботи. ‘тоЯв на дерев'Яному помостi, широко
розметавши руки, так нiби пiдпирав вигинисту стiну банi, голова, задерта
назад, мiцно влЯгаласЯ на плечi, зросласЯ з ними назавжди вiд оцього
напруженого вдивлЯннЯ вгору, на склепiннЯ; кнЯзь спробував полiчити,
скiльки днiв, тижнiв i мiсЯцiв стоїть отут ‘ивоок, викладаючи мозаїки,
вийшло так багато, що вiн вжахнувсЯ, а попереду ж було ще бiльше! I цей
чоловiк думає не про спочинок, а шукає собi ще роботи, беретьсЯ за нове, i
киплЯть у ньому Якiсь незбагненнi пристрастi, вмить зачiпаєтьсЯ вiн до
сперечань iз самим кнЯзем.
Ћтрок, що супроводжував џрослава, розiклав длЯ кнЯзЯ переносний
стiльчик. џрослав махнув йому, щоб прибрав. Ќе звик розсиджуватисЯ i вести
перемови з будь-ким при свiдках. Ќа все життЯ запам'ЯталосЯ йому
новгородське вiче, перед Яким вивертав свою душу пiслЯ розправи над'воЯми
‘лавенської тисЯчi, зненавидiв одтодi всi принароднi рЯдiннЯ й
обговорюваннЯ, завжди, коли виникала потреба когось вислухати, кликав його
до себе в палати, слухав, з вирiшеннЯм своїм не квапивсЯ, лишавсЯ длЯ
спiврозмовника загадковим, а отже - мудрим.
’ому почувавсЯ зле отут, пiд самим склепiннЯм головної банi собору.
Ѓуло враженнЯ, мовби отой повiтрЯний стовп, що виповнював баню на всю
височiнь, враз перевернувсЯ i став тиснути на людей знизу, загрожуючи
приплющити їх до грiзно наставлених безнадiйно-чорних очей Џантократора.
џрославовi забракло повiтрЯ в грудЯх, стало млосно, вiн пiднЯв руку, щоб
розхристати ферЯзь, пошкрiб пальцЯми по золотому шиттю, облизав пересохлi
губи. ‚iдчув себе геть старим i немiчним. „урне дiло: дертисЯ на таку
височiнь, щоб устрЯвати в сперечаннЯ з цим непокiрливим чоловiком. ’а й
нащо? •удожники - люди, владцi - теж люди, але в кожного своє життЯ, своЯ
мета i своє призначеннЯ. Њоже, слiд позоставити кожному робити своє i не
втручатисЯ? Ђле ж тримаєтьсЯ держава на кнЯзевi, а тому повиннi
пiдкорЯтисЯ йому всi людове в державi. •то не коритьсЯ - ворог або
пiдозрiлий чоловiк. ’одi хто ж ‘ивоок? Ћдин раз нагнув кнЯзЯ в свiй бiк,
тепер знов, так, видно, нацiлЯєтьсЯ чинити й далi. Њоже, правду мопив
‘итник?
џрослав одкашлЯвсЯ.
- „ихати в тебе тут нiчим, - сказав ‘ивооковi.
- Ђ Я не дихаю, - вiдмовив той.
Ќепокiрливий. ‡ухвальний.
- Џришлю до тебе боЯр своїх, лiпших людей.
- Ќа шої вони менi? Џрислав би, кнЯзю, втраченi лiта, людей дорогих,
навiки втрачених, але не можеш. '
-_ “се в волi божiй.- ЉнЯзь вiдступивсЯ од ‘ивоока, ладнавсЯ до спуску,
лаЯв себе в думцi за необачливiсть i безглузде бадьорiннЯ. ‚ старощах
дертисЯ в таку височiнь! ‡акортiло побути коло самого бога, дiткнутисЯ
рукою божої десницi! Ѓезглузда звичка самому все 'перевiрЯти й оглЯдати.
Ћднаково 'землЯ така велика, що не стачить життЯ на те, щоб усе побачити,
мабуть, треба вiрити й чужим очам. Ђле Яким, чиїм?
- ‡оставайсЯ з богом, - сказав ‘ивооку.
’ой мовчав. Ќе повернувсЯ до кнЯзЯ. ЌаставлЯв i далi на нього свою
розкучману, прикам'Янiлу до плечей в неприродному задертi голову, нестомно
клав смальту й каменi, аж тепер запримiтив џрослав, що не розкидає
художник рiзнобарвнi кубики Як попало, що є твердий i гармонiйний лад у
розбiговi смальти по ввiгнутiй поверхнi, смальта йшла мовби колами,
пiв-дужжЯми, в нiй було щось вiд кшталту небесних сфер, був невпинний рух,
було кружлЯннЯ, од Якого йшла обертом голова, кнЯзь заточивсЯ, важко
обiперсЯ об плече отрока, сказав глухо:
- ‡водь мене звiдси.
Џотiм стали приходити боЯри, городськi старцi, мужi лiпшi й нарочитi,
статечно впливали в церкву, плуталисЯ помiж риштованнЯми, перечiпалисЯ об
дошки й обаполи, задирали голови, вдивлЯючись в роботу мовчазних
антропосiв Ђгапiтових, Якi, попритулЯвшись повсюди, писали фрески; Њiщило
спускавсЯ щоразу вниз i давав поЯсненнЯ, замовчуючи про свою мусiю, Яка
посуваласЯ надто повiльно, найбiльше показував угору, де трудивсЯ
невидимий ‘ивоок, де зблискувало синiм i золотим у про-зирах помiж
риштованнЯм, щось пошепки говорив чи то гнiвне, чи то пробачливе, а
поважнi гостi стоЯли, дерли голови, зiтхалнЯ.
™о то буде перед ними? Ќезвичне, дивне i чи й потрiбне? Ѓо Як живуть
люди, чим? ’ой воює. ’ой викорчовує лiс. ’ой упольовує звiра, а той сiє
хлiб а чи варить сiль. Љожен щось робить i вважає, що то єдино необхiдна
робота, i так воно насправдi є. Ђ тут Якийсь чоловiк роки витратив на те,
щоб наготувати собi рiзнобарвних скелець i камiнчикiв, а тепер викладає їх
на стiнi. Ќащо? Љому вiд того користь? ЉнЯзевi? Ђле сам кнЯзь мовить:
iдiть, дивiтьсЯ. –ерквi, боговi? Ђле що каже їм цей чоловiк, Який має на
собi хламиду слуги божого?
I так дивилисЯ, слухали Њiщила, хитали головами, зiтхали:
- Ќащо воно все? ѓрiхи нашi тЯжкiї... Ћхо-хо!.. ‘ивооковi згори видно
було їхнi голови, а пiд головами - клешнЯстi руки i розставленi ноги,
позбавленi тулубiв, у химерно зрiзаному вимiрi, боЯри нагадували щось
павуче, кортiло плюнути туди вниз, ненароком зрушити важкий цебрик з
запра-кою або скинути на павучi голови дерев'Яне корито, але й того
видавалосЯ жаль, i майстер лиш зиркав зневажливо на розпластаних унизу i
робив своє дiло далi.
Ќащо воно їм? Ђ чи длЯ них вiн творить? „лЯ отих дрiбних душею,
пиховитих, мстивих, темних, Як вода-нетеч, у своїх думаннЯх. ‡нав кожного
з них. Ћдин хизувавсЯ силою. •валивсЯ, що в один замах може вiдпанахати
мечем голову лютому вепровi, а насправдi мiг хiба що вiдрубати свiйському
пiдсвинковi, та й то припнутому до пакола. „ругий показував усiм своє
здоров'Я. „вiр мав коло Ѓабиного торжка i щоднЯ, за будь-Якої пори року,
висовувавсЯ вранцi крiзь вiконечко голий до поЯса, ждав, щоб його забачили
торжннки, гоготiв: "Ћго-го-го!" ’ретiй все багатство вкладав у одiж,
виписував собi з ‚iзантiї дорогi тканини, ходив у шитих золотом i шовками
кафтанах, на правiй полi мав гаптоване знамено кнЯзiвське, на лiвiй -
персону самого џрослава, люди завжди збiгалисЯ, щоб подивитисЯ, а вiн iшов
або їхав помiж них - босих, обдертих, з голодним блиском ненавистi в очах
- що йому до бiдних i упослiджених? ™е один втулив свiй двiр навпроти
кнЯзiвського палацу, щоднЯ з досвiтку чатував коло ворiт - аж ну з'ЯвитьсЯ
кнЯзь, i йому першому вдастьсЯ сказати: "‡доров будь, кнЯзю!" - i потiм
по-квалЯтисЯ можна цiлий день, а наступну нiч знов спати уривками,
сполоханим, краденим сном, щоб удосвiта мерщiй схопитисЯ i стати коло
ворiт на чатах, бо й що ж може бути лiпше, анiж першим поклонитисЯ
можновладцю! ™е стоЯло, може, там кiлька таких, що вiдзначилисЯ в битвах,
випало їм укоротити вiку багатьом людЯм, званим ворогами, колись у тому,
певно, була користь кнЯзевi й державi, але проминуло вже те давно, тепер
еони не розмахували мечами, не здатнi до того через старощi, зате повсюди
всовували свого носа i на все мали своє осiбне рiшеннЯ: "Ђ Я кажу так, а
не отак!" Ќевiгласи завжди такi: починають з повчань, кiнчають розправою.
ѓули їхнi голоси внизу, купчилисЯ нездарно голови, пiдпиранi
клешнЯстими руками-ногами, але не дiставало й не дотикалосЯ те ‘ивоока, не
зважав вiн нi на що. •ай собi!
†ив у соборi, на самiй верхотурi, зi своїми помiчниками, ‘пали на
помостах, дiлили мiж собою хлiб та квас, деЯкi обносилисЯ одiжжю i
взувачкою, так що i на свЯта не мали в чому показатисЯ, та й Якi їм свЯта
бiльшi за їхнє велике твореннЯ, що росло день у день, виповнюючи казковими
барвами велетенський дзвiн головної банi храму!
‚ночi собор завмирав. Ђнтропоси, помолившись, Як темнiло, йшли до
монастирЯ, робочий люд розлазивсЯ десь по шпарках i закутках великого
Љиєва, лишалисЯ тiльки цi нагорi, незнанi 6 невидимi, нiчна сторожа,
пильнуючи за велiннЯм кнЯзЯ i митрополита будовану свЯтиню, забрiдала до
церкви, тодi ‘ивоок бубонiв щось по-грецьки або ж заспiвував густим
басюрою грецького ж iрмоса, сторожi перелЯкано завмирали.
- Ђ цить! - казав один.- —уєш?
- ѓолоси. Ђ звiдкiль - не второпаю.
- ‡ неба, дурнкџ
- ™о ж воно?
- Џо-грецькому мовить. Ѓог.
- Ђ хiба бог по-грецькому?
- Ђ по Якому ж?
ѓюргiЯ в Љиєвi не було. ‡аклав новий палац длЯ кнЯзЯ, а сам нарештi
подавсЯ до —ернiгова, до кнЯзЯ Њстислава. “ того, простудившись на ловах,
помер єдиний син-спадкоємець Євстахiй, i Њстислав задумав поставити собор
за спасiннЯ душi синової, а заодно й своєї, випросив у џрослава
будiвничих, послав Љиївський кнЯзь i ѓюргiЯ - мовлЯв, щедрий, не шкодую
длЯ рiдного брата нiчого.
‘ивоок зоставсЯ сам. Ѓагато мав за цi роки людей близьких, мав учнiв i
помiчникiв, але є межа, через Яку не переступиш, вiдчував цю межу в
роботi, де не було йому рiвних, вiдчував i тодi, коли через темрЯву
доводилосЯ роботу припинЯти, хоч Якби мiг, то клав би мозаїку день i нiч.
ЉвапивсЯ мов перед смертю. ’ак наче вiдмiрЯно йому життЯ саме на цей
собор, i давно те вiдомо, i повинен вiн вкластисЯ у вiдпущений йому час,
бо iнакше незавершеною лишитьсЯ головна, та, власне, єдина справа,
позначена його iменем i обдарованнЯм. ‘плачував людЯм борг за своє вмiннЯ
й талант. Ѓо коли є в тобi обдарованiсть, то вже ти не належиш собi, а
свiтовi. Џускаєш свої твори мiж людей, мов дiтей. ‚мираєш поступово в
своїх творах, бо нiхто нiколи не задумаєтьсЯ, чию спiває пiсню, нiхто не
повiрить, що iкона, перед Якою всi молЯтьсЯ, написана твоєю рукою, що оцi
сЯйнi мусiї, Якi свiтитимутьсЯ крiзь вiки, викладенi тобою. ’а й хiба
важить, хто зробив? Ћднаково належить усiм, а тебе нема. ‹юдину завжди
забувають. Џро неї згадують мало й неохоче. ‡ людини вичавлюють тiльки те,
що комусь треба, мов з риби iкру. Ђбо кров на полi бранi, або пiт на нивi,
або красу, коли ти митець. Ђ потiм iм'Я твоє забудуть. ’а й що таке iм'Я?
ЉнЯзь, коли хрестивсЯ, назвавсЯ не так, Як давнiше. Љоли хтось
постригаєтьсЯ в ченцi, теж змiнює своє iм'Я - мабуть, щоб обдурити на тiм
свiтi бога. Ќе однаково хiба - ‘ивоок вiн чи Њихаїл, Як назвали колись
його добрi болгарськi брати? ™о iм'Я! ѓоловне - твої чини на землi.
I через багато вiкiв, коли зазвучать длЯ когось оцi старi барви, оживе
тодi в них, може, i поглЯд, i серце ‘ивоокове, мов у променЯх сонцевороту.
I не треба довго стоЯти перед цими мозаїками, бо нiчого вони не скажуть, а
тiльки вранiшнЯ зорЯ може прошепотiти його iм'Я, сховане столiттЯми, або
гiродзвеннть воно в золотi променiв незгасного сонцЯ над прадавнiм Љиєвом.
‡а ‘ивооком iшли буквеники-антропоси. ‚икладали мозаїчнi написи коло
Џантократора, на рiпiдах у архангелiв, у великiй дузi над Ћрантою, над
Євхаристiєю. Євангелiстськi тексти ро-мейським письмом, на мовi ромеїв.
„лЯ ‘ивоока то вже не мало ваги. †ив своїми барвами, мав свої намiри длЯ
здiйсненнЯ, Џантократора зробив схожим на Ђгапiта. Ђле хто там у Љиєвi
знав того Ђгапiта? Ћрантi дав сполоханi очi Iсси, а ще - всю її постать
зробив болiсно-нерозмiреною, бо саме такою побачив колись Iссу, Як лежала
пiд київським валом мертва. Ћранта мовби падала з конхи, мовби зриваласЯ
летiти в загибель, Як летiла тої проклЯтої ночi Iсса; це не була
самовдоволена непорушна богоматiр з вiзантiйського iконографiчного канону.
Љоли хтось зауважив ‘ивооковi, що в Ћранти завелика голова, вiн вiдмовив:
"Ќе дивись на неї знизу, а спробуй поглЯнути з льоту, пiднЯвшись на один
рiвень з нею. Џобачиш, що летить, падає. I руки в неї - не руки, а крила".
Ђле розмов не було багато: видно, кнЯзь пiслЯ сперечаннЯ з ‘ивооком в
пiдбаннi храму повелiв не чiпати митцЯ, а може, просто вiдбирало мову в
кожного, хто постерiгав увесь огром створеного цим чоловiком. ™е й не
вiдкритi, заставленi дерев'Яними помостами, мозаїки головної банi горiли
таким вогнем, що простi люди, попадаючи в церкву, заплющували очi й нiмiли
вiд чуда, i нiхто не вiрив, що таке можуть створити людськi руки, надто ж
- руки лиш одного-єдиного чоловiка.
‘ивооковi гаразд вiдома було вiдчуттЯ: Якщо створене тобою здавалосЯ
зроблене кимось iншим - набагато здiбнiшим за тебе, коли сам дивувавсЯ i
не вiрив, що то твоЯ працЯ, - отодi й був справжнiй успiх.
Ђле не про цей успiх дбав вiн, коли вимрiював свою ‘офiю, не длЯ
прославлЯннЯ христиЯнського бога поклав тут так багато рокiв свого життЯ,
йшлосЯ йому про iнше; великi мозаїки, хоч творив їх з усiєю напругою i в
їхнi барви вкладав цiлу свою душу, однаково вважав мовби вiдкупом за тi
справжнi хвилини розкованостi й свободи, Якими заздалегiдь смакував,
думаючи про здобленнЯ веж перед собором. ‚iн i вежi тi задумав нiби в
подарунок самому собi, ввижалисЯ вони йому, мабуть, давно, чув вiн їхнiй
Яскравий поганський покрик, отам було його серце, неспокiйне, зболене,
змучене поневiрЯннЯми в мандрах, тi вежi назначували все його життЯ вiд
маленького розплаканого хлопчика посеред темного невiдомого шлЯху до
зрiлого майстра, за Яким усi визнають талант, але нiхто не питає його про
щастЯ.
‘ивоок довго досконаливсЯ, щоразу вступав у змаганнЯ з своїми
невiдомими попередниками, стосуючи тi самi засоби, не маючи змоги порушити
бодай один припис. –е було мистецтво змертвiле в своєму вiчному
повторюваннi. ‘iмсот лiт, починаючи з часiв Љонстантина ‚еликого
вiзантiйське мистецтво жило думкою, що зримий свiт живих людей - лиш
химера, видиво, з'Ява. ‘правжнє ж, мовлЯв, життЯ - на небi. I все гiдне
уобоги - тiльки там, усi пристрастi, всЯ краса, всi трагедiї, всЯ глибинна
суть: Iсус, мати божа, апостоли, ЄвхаристiЯ, благословеннЯ, чудеса,
прокльони й поклони.
Ђ тут - нiчого.
I ось ‘ивоок поставив перед храмом двi вежi, щоб оздобити їх нарештi не
богами i їхнiми прислужниками, а намалювати людей, Якi утверджують своє
буттЯ на землi. Џолюють, грают:, на дудах, хороводЯть, кохаютьсЯ з
жiнками, дивлЯтьсЯ кiнськi перегони i змаганнЯ силачiв. ‚iн кине виклик
отому застарiлому, закостенiлому в своїй зневазi до всього живого свiтовi.
Ќеправда! Њи є! Њи живi! Ќе самi боги, а й люди! Ќам не дають ще багато
мiсцЯ. Њи зiпхнутi в сутiнь, у тiснЯву. Ђле мЯ виб'ємосЯ звiдти за всЯку
цiну.
Ѓунтував не проти природи, бо жив серед неї, народжений нею, i вiрив у
її еилу, нiчого iншого не бажаючи бачити i знати. ‚iн протестував проти
усталеного ладу, за Яким людинi не лишалосЯ мiсцЯ на свiтi, бо все посiли
боги i їхнi прислужники: апостоли i пророки, кадильники i славохвальцi. Ќе
знав, хто його створив, але добивавсЯ мiсцЯ длЯ себе на землi. џкщо мене
створив бог-однаково хай посунетьсЯ i дасть менi мiсце. Iнакше вiдмовлЯюсЯ
вiд iснуваннЯ, а тодi кiнець усьому, передовсiм - боговi.
Ѓачив схимникiв, Якi вiдмовлЯлисЯ вiд земних утiх i вiд дiЯннЯ. Ђ чого
досЯгли? Ћднаково жили - тiльки й того, що жалюгiдно. †ивотiли. Ђ так жити
негоже.
†иттЯ навчило його нi з чим не згоджуватисЯ, протестувати, обурюватисЯ.
‚iн зрозумiв, що тiльки тi, хто боретьсЯ, мають слушнiсть. Ќе досить
помiчати несправедливiсть - треба знайти спосiб, Як її усунути, подолати.
•ай цi його мозаїки будуть останньою даниною колишньому, до Якого
бiльше не повернетьсЯ. Ќе хоче бiльше рабства! •оче волi!
ЌетерплЯчка в ‘ивоока була така, що виклав тiльки одну половину
Євхаристiї, другу вiддав антропосам i навченим ним помiчникам з тЯмковитих
київських хлопцiв. ‘ам мерщiй кинувсЯ до своїх веж. ’ут, пiд низькими
склепiннЯми, no-справжньому смакував розкованiстю таланту й розуму. ’ут
творив! Ѓув найнезалежнiшою людиною на свiтi! Њоже, найнезалежнiший ум.
‘вiт його дитинства стоЯв перед очима. ‡апах вапна й красок нагадував
запахи глини в хижi дiда ђодима - i ось уже й сам ђодим на своєму сивому
конику полює на хижого звiра, i то не бiда, що й коник видаєтьсЯ замалий i
звiр дрiбнуватий, - хай знають нащадки, Який був ђодим, Якi великi й
могутнi люди жили в цих лiсах, i над цими рiчками, i в полЯх, рiвних Яким
немає в цiлiй Європi, бо й те подумати: слов'Яни замешкали найбагатшi i
наймальовничiшi землi. ™о взЯти русичiв, а що болгар, а що сербiв,
полЯкiв, чехiв. ѓори, рiвнини, рiки, шумливi лiси - де ще таке знайдеш?
“ фресках, Якими здобив вежi, ‘ивоок прагнув не просто до свободи
твореннЯ - намагавсЯ пiдсвiдомо передати свої судженнЯ про свiт i людей,
тому вважав усе iнше дрiб'Язком, не вартим уваги, i вельми невдоволений
був, коли вiдривали його вiд улюбленої роботи, смикали то на те, то на те,
то на пiдказуваннЯ, то длЯ помочi, то длЯ виправлЯннЯ чиїхось огрiхiв, то
длЯ стовбиченнЯ помiж митрополитом i пресвiтером ‹аривоном, Якi iцотижнЯ
прибували до церкви длЯ наглЯду i часто затiвали iювi та новi суперечки,
гору в Яких однаково брав незримо присутнiй кнЯзь або просто долала
художницька впертiсть.
’iльки в одному, може, й найголовнiшому, ‹аривон поступивсЯ
митрополитовi без видимого опору: в тому, щоб усi написи в храмi робити
мовою грецькою. Ѓула то мова половини свiту. ‚iдректисЯ її вiдкрито,
означало б вiдректисЯ спiльної з цiлим тогочасним свiтом культури, а цього
џрослав не хотiв, вiрнiше, не наважувавсЯ. ‚ибору не було. ‚iра вела за
собою мову.
Џресвiтер ‹аривон мав певнiсть, що вiра не обмежитьсЯ одною церквою -
хоч i такою пишною, Як ‘офiЯ, - вiн був обережно мудрий, чого б нiхто не
мiг сказати про ‹уку †идЯту.
’ой, попри кнЯзiвську заборону вештатисЯ по Љиєву i вести крамольнi
розмови супроти ‚iзантiї, прискочив до собору, коли ще ‘ивоок працював над
Ћрантою, подерсЯ на помости до нього, тупотiв позад майстра, бiгав по
хибливих дошках, бубонiв не знати до кого:
- Ќе грек ти i не варЯг. ѓовори, користуйсЯ своєю природною мовою. Ќе
ти її вознесеш - вона тебе.
- Ќе гицай так - дошки проломлЯтьсЯ, - спокiйно порадив йому ‘ивоок, не
вiдриваючись од роботи. Ќе любив попiв нi-iiких. ‚важав, що молоти Язиком
чоловiк iде лиш тодi, коли не адатен нi до Якої роботи.
- Ђ, не вхопить мене бiс! - вiдмахнувсЯ недбало ‹ука i так само бiгав
туди й сюди за спиною в ‘ивоока, заважав тому працювати, дратував своєю
крикнЯвою.
- Ќе звик Я, щоб за спиною шамотнЯва, - вже сердито мовив ‘ивоок. - ’и,
попе, знай своє, а в мене теж дiло є. џк то кажуть: кожному свої соплi
солонi.
†идЯта став. ‡авмер за спиною в ‘ивоока, потiм гучно розреготавсЯ.
- ’аки правда: бiгаю, - пересмiЯвшись, визнав вiн, - то в менi ведмежий
жир колотитьсЯ.
- ‡ ведмедЯми барложивсЯ? - ‘ивооковi вже починав подобатисЯ цей
крикливий i метушливий попило. ‚iн облишив роботу, витер руки.- ‡даєтьсЯ,
час менi й пообiдати. Њоже, роздiлиш трапезу, попе. —и звик до жирних
наїдкiв? ‚ мене хлiб та квас. Ѓо Я ж пiд небом сиджу, а до неба мають
право мовити тiльки худi. †ирнi ж хай падають донизу i хай чавлЯтьсЯ
власною вагою i жирнiстю.
- ‹овко мовиш! - вдоволено гукнув †идЯта. ‚iн завернув полу пiддирканої
рЯски, присiв коло ‘ивоока. - „авай твiй хлiб i квас - то найлiпша їжа.
Њене ж зови не попом, а ‹укою, хоч ще зовуть мене †идЯтою, бо в хозарiв
жив у полонi, а в них вiра - жидiвська.
- џк же переметнувсЯ в христиЯнство?
- Ќе прийнЯв Я їхньої вiри. ’а й христиЯнської тодi не знав. Ѓо й нащо?
Џоки молодий, хiба про вiру думаєш? ЌавчивсЯ стрiлЯти з лука, ловити диких
коней, бити звiра на повнiм скаку. ‚ирвавсЯ з неволi, прибiг у свою землю,
а тут мене нiхто й не ждав. Џолював потаємно в кнЯжих ловищах, бив
звiрину, бувало, й кiтну, брав грiх на душу, бо воно ж однаково - кнЯже.
Ќавчили мене старi ловцi, щоб длЯ мiцностi й здоров'Я споживав ведмедЯчого
сала. “полював Я ведмедЯ, натопив з нього жиру просто в шапку, повну шапку
ще гарЯчого випив, кiлька день хорував тЯжко, але потiм Як наче змастило
мене всього зсередини: нiЯкi хворощi не приставали. ЏрислужилосЯ це менi,
Як упiймано мене кнЯжими прислужниками та кинуто в поруб холодний i вогкий
у землi з червою та жабами. Ђби на пролоївсЯ ото ведмедЯчим салом, був би
й зогнив там у землi. Ђ так - висидiв. ’ут над самим порубом церковцю
дерев'Яну поставили, службу правлЯть, грiхи замолюють. ‘лухаю, припадає
менi до серцЯ спiв, хоч i не тЯмлю нi слова. Ђ що голову маю мiцну, то й
ухопив усi отi спiви, iрмоси отi чужомовнi тi раз i ревнув з порубу
по-ведмедЯчому "Љрiє елейсон!". ‚итЯгл;i мене, розглЯдають, мов ромейське
диво. Џовезли до Ѓерестiв, так немитого й поставили перед пресвiтером
‹арнвоном. Џитаг вiн: "•ристиЯнин?" Љажу: "Ќi". Њовить щось по-грецьки, Я
дин-люсЯ на нього, мов той баран. "Ќе знаєш грецької?" - "Ќа знаю". -
"Ќавчений письму чи книгам?" - "Ќе навчений". Ћт i почалосЯ вiдтодi.
Ќавчив мене пресвiтер, а Я до всього чоловiк тЯмковитий...
- ’о ти й не пiп? - поспитав ‘ивоок.
- Џоки нема пастви, то не пiп, але хочу вчити. ‘тоЯти за своє рiдне
хочу. ‚iру взЯли в ромеїв, а мова їхнЯ нам нi до чого. ‘лов'Янська має
бути. ‘пробував Я серед чужих, знаю, що то, коли тобi твоє слово забивають
назад у горло. ’о - смерть людини. ’а й навчитисЯ чужої мови до путтЯ хiба
можна? ‹иш од своєї матерi вiзьмеш всю глибiнь i сутнiсть, а чужого - самi
вершки. Џро хлiб та воду ще спитати можна, до душi ж - не сЯгнеш, не
доберешсЯ. ’и митець - повинен знати це. Џисьмо знаєш?
- ’о й що?
- Љниги читав, бачив?
- ‡добив, читав, переписував - тобi й не снилосЯ.
- Љоли так, нащо ж вiддаєш так легко свою роботизну? Џишуть над твоїми
образами грецькi словеса. Ђ ти мовчиш? •iба не вiдаєш, що твореннЯ i
називаннЯ - єдинi суть?
- ѓрецькi боги, то й словеса їхнi, - знизав ‘ивоок плечима.- ‘крижалi
знайшов Њойсей кам'Янi трьома мовами, наша там не значиласЯ, а тiльки
гебрайська, еллiнська i римська.
- ’ак от, майстре, - ‹ука замашнiше всiвсЯ, радо встрЯвав до словесного
бою, - знай: нi тої, нi третьої на скрижалЯх не було, а була мова
сiрiйська, нею ж i бог глаголив. Љоли ж брати письмена еллiнськi й нашi,
то словенськi письмена свЯтiшi суть, бо сотворив муж свЯтий Љонстантин,
нарицаємий Љирилом, i брат його Њефодiй в часи Њихайла грецького, i Ѓориса
болгарського, i ђастцЯ - кнЯзЯ моравського, i Љоцелi - кнЯзЯ блатенського,
їм же слава, честь, держава i поклонiннЯ нинi, прiсно i в безконечнi вiки
- амiнь! ѓрецьке ж письмо сотворив еллiн поганий. •ай вiн i втiшаєтьсЯ
ним. Ђ раз наша свЯтинЯ - наша й мова тут повинна звучати!
- Ќащо вона ще й тут, у цьому храмi чужого бога? - важко посунувсЯ на
†идЯту ‘ивоок. - Џустити сюди ще й мову нашу - значитиме визнати цього
бога своїм до кiнцЯ. Ђ може, народовi й не треба цього? Ѓо всЯкий чужий
бог - то ще одне .Ярмо на шию. Њоже, лiпше тодi вiдчувати його чужим, не
допускати до джерел рiдних, найглибших - i тодi цей собор так i лишитьсЯ
згадкою марної спроби повоювати душi руського народу, спробою поодинокою,
може, й великою, але марною? Љоли ж попiдписуємо тут богiв по-своєму,
визнаємо їх i приймемо, тодi згубимо щонайменшi сподiваннЯ виприснути
з-пiд кiстлЯвої руки чужого бога i буде з нами те саме, що з ‚iзантiєю.
’еж починали iмператори з ставленнЯ храму на честь ‘офiї-мудростi, але вже
в скорiм часi розгубили i тi крихти мудростi, що їх могли мати, забули про
мудрiсть i стали рабами цiєї дивної i жорстокої вiри, рабами будуваннЯ длЯ
•риста, Який у ненажерливостi будуваннЯ свЯтинь не має собi, здаєтьсЯ,
рiвних. ’и чи й бачив або чув, а менi то довелосЯ i знаю, у Яких землЯх i
краЯх понаставлювано храмiв на честь •риста i його апостолiв, його
мученикiв i свЯтих отцiв, що намножуютьсЯ щодень. ’а, може, й ти норовиш
колись ускочити в їхнiй сонм? ‚сю землю вже заставлено тими свЯтинЯми, а
кiнцЯ-краю не видно. Џовсюди у ромейському царствi: в городах i в
пустинЯх, на горах i коло рiчок великих i малих, над озерами i посеред
морЯ на островах - всюди ставлЯть храми, монастирi, каплицi. Ћбдирають люд
простий, накладають новi та новi податi, звойовують новi землi, щоб
грабунок iз них обернути знов же на будуваннЯ свЯтинь. ђано чи пiзно
завалитьсЯ, ромейське царство, бо не може людина терпiти таку
занедбанiсть, не може без кiнцЯ приносити пожертви - треба ж колись i
жити! Ђ боговi однаково, вiн мертвий.
- ™о речеш, богохульнику! - схопивсЯ †идЯта.
-Њовлю, що думаю. Ђ до слiв не чiплЯйсЯ, хоч ти й пiп,- теж пiдвiвсЯ
‘ивоок. - ЏiвжиттЯ вiддав твоєму боговi. ‘тавив церкви i здобив. Ѓачиш
оце? „лЯ слави бога твого зробив Я, може, бiльше, нiж усi попи нинiшнi й
будущi. „осить з нього. Џитав про мову - Я тобi вiдповiв. Ђ тепер iди й не
заважай менi робити дiло. Њожеш сказати пресвiтеру, можеш iти до
митрополита, до кнЯзЯ - не боюсЯ нiкого. Њого вмiннЯ не вiдбере нiхто. I
не передасть нiкому теж. ‚оно моє i зо мною позоста-нетьсЯ. ‡атЯм, попе!
†идЯта сплюнув i полiз донизу. ‘ам умiв бити людей словами, але тут
вимушений був визнати себе покопаним. Ѓо той розпатланий русЯвий велетень
з сивими загадковими очима, здаєтьсЯ, мовив слова не лише гнiвнi, але й
мудрi. Џро ‚iзантiю хоча б. ‚сi знаючi люди виразно бачили, Як
розхитуєтьсЯ бiльше й бiльше таке могутнє ще недавно царство. ‘иломiць
одружений з донькою Љонстантина ‡оєю, ђоман Ђргiр процарствував ледве що
два роки. ‡оЯ таки зморгаласЯ з молодим пафлагонцем Љонстантином, коли той
чухав iмператоровi п'Яти, i сталосЯ врештi, що василевс, купаючись перед
сном, мав необережнiсть пiрнути в ванну, а слуга притримав його пiд водою
саме стiльки часу, щоб той засьорбнувсЯ. Љоли iмператора згодом витЯгли з
ванни, вiн ще був живий, але тривало те недовго, вiддав вiн боговi душу,
так i не прийшовши до тЯми; ‡оЯ не прождала й днЯ по смертi чоловiковiй,
мерщiй оголосила iм'Я нового свого обранцЯ, що ним був, Ясна рiч,
Љонстантин-пафлагонець, - i ось ‚iзантiЯ вже мала свого iмператора. –ей
виЯвивсЯ не лiпший за свого попередника, вдаривсЯ в свЯтенництво, а
державнi справи передоручив дЯдьковi своєму - євнуху €оанну та його братам
Њикитi й Љонстантину. ‚ цiй великiй iмперiї люд був до того обдертий i
збайдужiлий, що вже, здавалосЯ, втратив хiть ї спромогу до повстань i
протесту. Џодатки вигадувано такi, що соромно їх i називати. ‡асухи, град,
сарана, мор, землетруси терзали велику землю. Ќема пафлагонцЯм божої
милостi, казали в народi. ’iльки розсилала ще по-давньому ‚iзантiЯ повсюди
своїх свЯщеникiв, хизуваласЯ зблисками своїх розкошiв, багатств i
розпутства. ™е тривало заслiпленнЯ давньою величчю, навiть у здрiбнiннi
своєму iмператори константинопольськi вважалисЯ взiрцем длЯ iнших
володарiв, длЯ всiх тих, що длЯ них добро i зло в значеннi буденнiм не
важать аж нiскiльки, длЯ тих, хто осЯгнув владу i смерть в однаковостi,
хто керуєтьсЯ у вчинках своїх невидимими потребами щоденностi, а
прихованими, часом темними й заплутаними причинами.
†идЯта не раз i не два мав тривалi бесiди з кнЯзем џрославом, хотiв
одкрити кнЯзевi очi, закликав його до рiшучостi. ‘аме час покiнчити з
ромейськими прислужниками в рiднiй землi, щоб запанувало своє, питоме,
очиститисЯ вiд чужинцiв. ЉнЯзь моливсЯ до обережностi, на кнЯзЯ не дiЯли
вмовлЯннЯ, на нього не дiЯли доводи, на нього не дiЯв крик. ‚iн мав свою
мудрiсть, лею жив, приступу до дiл своїх не давав нiкому. "–арства стоЯть
на терпiннi", - любив повторювати. I вмiв терпiти й ждати сам.
Ќесподiвано вмер кнЯзь Њстислав у —ернiговi. џк i син його три лiта
тому, поїхав на лови, гнав оленЯ, розпаливсЯ, потiм напивсь холодної води
з джерела, - i вже нiЯкi трави, нiЯкi вра-чувателi не помогли. ’а й не
сказати: дожив до тих самих лiт, Як i отець його, кнЯзь ‚олодимир, хоч i
очiкувано при його здоров'ї, що перетриває всiх братiв своїх i сЯде бодай
у старощах на київськiм столi. Ќе вийшло. ‚мер - i насiннЯ не по-зоставив.
Ќе добудував i собору ‘паса, стiни Якого виведено лиш на висоту пiднЯтої
руки ведшника, Як той стане на конi.
џрослав став самовладцею всiєї землi ђуської. ‚iн пiшов до Ќовгорода,
повiз iз собою старшого свого сина ‚олодимира, щоб настановити його кнЯзем
землi Ќовгородської. ‚зЯв џрослав i ‹уку †идЯту, i незабаром прийшла
вiсть, що поставив кнЯзь ‹уку єпископом у Ќовгородi, а Єфрема, Який учив
там вiри по-грецьки, усунув, бо той сану не мав через те, подейкували злi
Язики, що вчасно не дав митрополитовi ”еопемпту вiдповiдної заплати. ™е
казали, що џрослав за вiщось посадив у поруб останнього свого брата
‘удислава псковського, i вже тепер мав цiлком запанувати тiльки џрославiв
рiд. ’а все це мало обходило ‘ивоока, бо вiн тепер горiв новою своєю
роботою, здобив вежi, вiдводив душу, нарештi творив не те, що хтось велiв,
а своє, бажане, вимрiЯне!..
‰шла останнЯ весна, мали ше лiто длЯ довершеннЯ своїх робiт - кнЯзь
заповiдав пiслЯ поверненнЯ з Ќовгорода освЯченнЯ храму, йому залежало
передовсiм на Якнайшвидшiм вiдкриттi церкви, пов'Язував, мабуть, з цим
Якiсь свої замiри, але про те знати належало самому кнЯзевi - на долю
майстрiв випадало лиш одне: поквап.
‡роблено в ‘офiї силу-силенну роботи мистецької. Ћкрiм мусiйного убору,
рiвного Якому важко було й пошукати ще десь у свiтi, написано фресок
многоличних двадцЯть i п'Ять, на них же постатей сто п'ЯтдесЯт i чотири
майже в повний людський зрiст, фресок одноличних на весь зрiст написано
двiста i двадцЯть, а поЯсних - сто i вiсiмнадцЯть. ‚икладено в усьому
соборi пiдлоги теж мусiєю з рiзнобарвного каменю, прикрашено опрiч того
всю серединнiсть церкви вiзерунком мусiйним i писаним, прилiпами
мистецькими, горорiзьбою по червоному шиферу овруцькому. ’епер антропоси
тулили ще своїх ромейських свЯтих зокола собору, вибираючи длЯ того всi
виступи й площини, Якi надавалисЯ до малюваннЯ. ‘ивоок звелiв, щоб не
чiпали стiн обабiч головного входу до церкви, бо мав намiр по завершенню
розпису своїх веж розмахнутисЯ попiд отими пiсноокими свЯтими безмежжЯм
слов'Янського сонцевороту. ‚iн змалює з одного боку осiннiй сонцеворот у
пишностi золотолистих лiсiв в щедростi ланiв, у буйнощах людської плотi.
•ай костенiють у заздрощах висхлi христиЯнськi свЯтi над цим вiчно
триваючим свЯтом великого народу. Ѓо хiба ж вiдають вони про великi радощi
весни, освЯченої проростаннЯм трав, струмуваннЯм березових i кленових
сокiв, пробудженнЯм городiв, сiл, цiлого люду, коли всi городи
розбентежатьсЯ i села сколотЯтьсЯ, мужi й жони вийдуть в луги й болота, в
пустинi й дiброви, починаютьсЯ нiчнi хороводи, безчинний гомiн iде понад
усiєю землею,. пiснi лунають, голоси сопiлковi i струни гудуть, б'ють у
бубни" вигинисте походжають у колi молодi дiвчата, знадливо покивують
досвiдченi жони, наослiп блукають руки, витупцьовують ноги, гарЯчi
доторки, темнi поцiлунки в мнмойдучiй ночi. Ђ осiнь... •iба вернутьсЯ
тепер давнi осенi з їхнiм багатством, достатком i спокiйними радощами, в
червiнi, золотi й прозоростi? Ќовий бог нiс за собою бiднiсть, голод,
чвари, тiснЯву. —итав колись ‘ивоок гiркi нарiканнЯ свЯтого
отцЯ-пустельника на безлад, що запанує повсюди, де пiднЯто над землею
хрест: "Џочнуть люди надаремними бiдами рЯтуватисЯ, i повсюдно за такiї
грiхи почнуть бути голод i мор часто, i многi всЯкi труси, й потопи. i
мiжусобнi вiйни, i всЯко стануть гинути в свiтi городи, i тiснЯва настане,
i см'ЯтiннЯ в царствах будуть великi, i жахи, i, нiким не гнанi, стануть
зникати люди з сiл i волостей, i почне люд христиЯнський всЯко убувати, i
землЯ почне просторiшою бути, а людей буде менше, i тим позосталим людЯм
буде на просторiй землi жити нiде".
ѓолодранцi завжди мiцнiшi в своїй вiрi, бо в них не лишаєтьсЯ нiчого.
Ќе дай народовi розбагатiти - матимеш отару слухнЯних овець, слiпих у
своїй покiрливостi. Ќа цьому стоЯло христиЯнство.
Ђ ‘ивоок хотiв показати свiй народ у багатствi, серед щедрот його
рiдної землi, Якi належали колись йому без остачi та й належати мають
завжди i вiчно! Ћсiннiй сонцеворот. ‚вижавсЯ вiн йому пишнiшим за всi
багатства й пишноти ‚iзантiї i легенд про царства минулi й навiть
неiснуючi, йшов до змалюваннЯ сонцевороту через терпiннЯ й великий труд
над мозаїками, через спочинок душевний лiд присадистими склепiннЯми веж,
готувавсЯ поволi до ще одного свого вичину на рiднiй землi, Яку хотiв
вославити найвище. ’а чи судилосЯ йому доконати задумане?
"Љиїв приймав церкву ‘офiї дивуваннЯм i захопленнЯм. Iшли поглЯнути на
диво свої люди - багатi й бiднi, тупоголовi й вразливi душею, приходили,
приїздили, приповзали немiчнi в сподiваннi зцiленнЯ, були тут удови,
сироти, жебраки, слiпцi й хромцi, завзЯтi калiки перехожi в своїй скрутi
калiчiй. Ќе всi дiставалисЯ досередини, багато хто дививсЯ на церкву
зокола, та й того було досить, щоб розносити вiсть по всiх землЯх про
київське диво.
- Ќа київських торжищах схiд сходивсЯ з заходом, пiвнiчьi землi
зустрiчалисЯ з пiвденними тут були булгари волзькi i хутрами, нiмцi з
бурштином, i красними сукнами, та свiтлимi шоломами латинськими, угри з
скакунами та iноходцЯми, степовики з скотом i кожами, сурожани з сiллю i
легкими тканинами, прЯнощами, винами i травами духмЯними, греки
вiзантiйськi , багатими паволоками, дорогим одЯгом, килимами i сап'Яном,
посудом срiбним i золотим, ладаном i красками, були тут i купцi руськi:
новгородцi, полочани, псковичi, смольнЯни, суздальцi - i кожен з них т,еж
iшов подивитисЯ на храм, i котиласЯ хвала по всiх землЯх"!
‘еред того людського юрмовища непостереженою, мабуть, зосталасЯ б
дiвчина, Яка прийшла до ‘офiї одного веснЯного днЯ, але не зникла та
дiвчина, Як решта вiдвiдувачiв, приходила знову й знову, ставала завжди на
тому оамому мiсцi, дивилас'i завжди на те саме, здавалосЯ, не помiчала в
соборi бiльше нiчого, окрiм Ћранти, так нiби хотiла надовго заховати в
очах її розблиск.
•то ж то знав, що вразило дiвчину в постатi богоматерi? —ii її
маєстатична велич, завдЯки Якiй панувала тут над усiм? —и, може, глибока
синЯва, Яка йшла вiд неї? —и пасувала їй урочиста дикiсть очей,
перелЯканих пишними шатами? Њоже, дл i тої дiвчини, що прийшла, мабуть, з
далекої пущi або з степу, Ћранта була не богородицею-заступницею, а
босоногою красунею з степового роздоллЯ, пригнiченою вiзантiйськими
знаками влади i пихи?
Ќiхто не знав того.
Ќiхто не зазирав дiвчинi до очей, а Якби зазирнув, то вiдзначив би, що
в них дикостi ще бiльше, нiж у очах Ћранти, тiльки дикiсть та нескорена,
нелЯкана, сизо-весела.
Џомiтив її Њiщило. ‘повнивсЯ заздрощiв до ‘ивоока бiльших, нiж досi,
потiм, подумавши, пiшов до нього в вежу, довго стоЯв мовчки, дививсЯ, Як
той швидко пише фреску по на затужавiлiй ще накладцi.
- —ого мовчиш? - спитав ‘ивоок. - Ђдже бачу: прийшов сказати щось лихе.
‡авжди приносиш менi лихi вiстi.
- Љоли так, то вислухай вiсть гарну. - Њiщило радий був з несподiванки,
Якою вразив ‘ивоока. - ‚же кiлька день ходить у церкву дiвицЯ вельми
вродлива i показна.
- ’о й що менi до того?
- „ивитьсЯ на твою мусiю богоматерi.
- ’о й що?
- ‘ерце в менi стрепенулосЯ вiд тої дiвицi.
- Ђ менi Яке дiло?
- Ќа твою мусiю дивитьсЯ.
- •ай.
Њiщило пiшов. ‘ивоок не дуже й шкодував. Ќе було мiж ними дружби, вже й
не буде. Ђле цей незбагненний чоловiк з'ЯвивсЯ ще через кiлька день. ’ак
нiби топтав стежку до серцЯ ‘ивоокового, Яку перед цим багато рокiв
захаращував покидь нами ворогуваннЯ, заздрощiв i пiдступностi.
- Џитає вона про тебе, - сказав ‘ивооковi. - •то?
- „iвицЯ, що зачарували її твої мусiї.
- Њоже, в учнi хоче до мене? Ђле ж дiвчат не беру! - ‘ивоок засмiЯвсЯ
трохи вимушено. ™ось стривожило його в Њiщиловiй настирливостi. —и справдi
змiнивсЯ чоловiк, чи сталосЯ щось незвичайне? Ђле дiвчина. „о чого тут
дiвчина? „лЯ нього тепер не iснує нiчого на свiтi. ‚iн не належить нi
своїм бажаннЯм, нi своїм потребам. Ќалежить без решти мистецтву. Ѓо що є
мистецтво? –е могутнiй голос народу, що лунає s уст вибраних умiльцiв. џ -
сопiлка в устах мого народу, i тiльки йому пiдвладнi пiснi, що пролунають,
народившись у менi. Ђ мене - нема.
‚iн так i сказав Њiщиловi.
- Њене - нема.
- џк то? - не зрозумiв той.
- Ђ так. Ќема. ’iльки те, що по менi зостаєтьсЯ. Љомусь до вподоби
мусiї - хай. ™о менi до того?
I знов пiшов трохи знетЯмлений, сам не свiй Њiщило, а за день прийшов
знову. ‘ивоок вже був зiбравсЯ нагримати на нього, що заважає докiнчити
розпис своїм швендЯннЯм, але Њiщило встиг сказати:
- Џривiв її до тебе.
- Љого?
- „iвчину ж. „озволиш?
‘ивоок мовчав. ЉолотилосЯ йому серце, било в груди, рвалосЯ з тiсноти.
Ћй лихо буде! Ћй лихої Ђле мовчав. I Њiщило потрактував ту мовчанку Як
згоду. ‚iдсунувсЯ вбiк, пропустив дiвчину поперед себе, сам не став
затримуватисЯ, зник. ‡робив дiло, добре, а чи лихе - мабуть, не вiдав сам.
Ђ може, справдi, потеплiла його душа до ‘ивоока, бо ж таке той створив!
„iвчина стоЯла мовчки. ‘ивоок швидко писав. ‡нав, що найголовнiше- не
глЯнути на неї. Ѓула - та й нема.
- ’и чого? - спитав її, коли вже мовчати далi було б не-гречно.
- Ђ нiчого, - вiдповiла вона з льоту.
- —иЯ? - спитав вiн знов, аби спитати.
- Ђ нiчиЯ.
- џк звешсЯ?
- ЌiЯк.
- ‡вiдки така?
- Ќе твоє дiло.
ѓолос мала такий, що, здавалосЯ, можна доторкнутисЯ до нього. Њов до
м'Якого коштовного хутра. I хоч вiдповiдала задерикувато, власне, й не
вiдповiдала, а жбурлЯла ‘ивооковi його запитаннЯ назад, в нього не пропала
охота вести з нею розмову далi, боЯвсЯ тiльки, що не стримаєтьсЯ i глЯне
на дiвчину. ‡нав тепер добре: озирнутисЯ - пропасти.
Ђле дiвчина не дала йому пропасти. ’ихо посунуласЯ до виходу i щезла
мовчки, може, й назавжди. ‘ивоок озирнувсЯ - пiзно! •отiв вискочити
навздогiн, але стримавсЯ. Ќалежить мистецтву. Џро себе має забути. ‚iд
усiх зваб повинен утiкати, не озираючись, Як вiд ‘одома й ѓоморри!
Џроклинав Њiщила. ’ой добре вiдав, що робив. ‘ам же скiльки рокiв
одмовлЯв ‘ивоока вiд Iсси, приводив приклад свЯтих Ђммона, Ђвраама i
ЂлексiЯ, що втекли вiд своїх невiст у першу шлюбну нiч, або ж Ћригена
Ђлександрiйського, Який оскопивсЯ, щоб уберегтисЯ вiд поблазну, i тiльки
завдЯки тому доконав великого дiла: звiв воєдино п'Ять неоднакових спискiв
‘вЯтого письма. Ќе дiЯло на Њiщила й те, коли казано йому, що не з'ЯвивсЯ
б вiн на свiт, не будь коханнЯ мiж його отцем та матiр'ю. Њав i на це свою
вiдповiдь. ЊовлЯв, Якби Ђдам у раю не вiдступив од бога, то розплодженнЯ
людей вiдбувалосЯ б iншим, достойнiшим способом, приклад же найперший
цьому - непорочне зачаттЯ дiви Њарiї.
Ќавiщо ж тепер цей висхлий душею свЯтенник показав тiй дiвчинi, де вiн,
‘ивоок? —и, може, вона така гидь, що той хотiв просто поглумитисЯ? Ђ
‘ивоок навiть не позирнув на неї, щоб плюнути погiрдливо та й забути її
вiдразу.
‚она прийшла знову. Ќечутно, мов боса (а може, справдi боса?),
прошмигнула позад ‘ипоока, стала за ним, мовчки дивиласЯ на його роботу.
- ‡нов прийшла? - спитав вiн, щоб почути її м'Який голос.
- Џрийшла.
- Ќу, постiй, - вiн трохи попрацював, нахилЯючись за краскою, кинув
через плече поглЯд. Џобачив її руку. Ќе висiла вздовж тiла, а мовби пливла
в повiтрi, рухаласЯ, жила, мов теплий, рожевий птах. ’одi ‘ивоок глЯнув
через плече праве i знов побачив другу її руку. ’ак само жила, рухаласЯ
безупинно. Ќiколи вiн не бачив таких рук. ™е нахилЯвсЯ, дививсЯ ще.
ЋбiйнЯв поглЯдом усю її постать. Ќевисока, але в гнучкостi своїй
видаваласЯ високою. ‚сього одЯгу - бiла сорочка з Якимсь гаптуваннЯм. Ђле
знайдено мiру тiй сорочцi й умiннЯ її носити.
Ќiколи ще не доводилосЯ спостерiгати йому в жiнок такого високого
вмiннЯ одЯгнутисЯ. Ѓачив таких, що обтискували одЯгом у спосiб
непризвоїтий свої кшталти, показуючи вiдверто всiм бажаючим, що мають на
продаж або роздаруваннЯ. Iншi ховали себе у важких шатах i нагадували
стовпи. Iсса вiдзначаласЯ диким недбальством.
Ђ цЯ мов народиласЯ в своїй сорочцi. ЏростежуєтьсЯ пiд полотном кожен
вигин тiла, ноги вiдкрито саме так, Як треба вiдкрити, десь там сЯйнула
смужка бiлої шкiри, але Якої ж бiлої.
‚iн ще не бачив обличчЯ дiвчини. ’епер лЯкавсЯ її по-справжньому.
‘питав грубо:
- —ого тобi треба?
- Ќiчого.
- ’о йди собi.
- Џiду, коли захочу.
- Ђ Як вижену тебе звiдси?
- ‘пробуй!
- ‡наєш, хто Я?
- ‘ивоок.
- •то сказав тобi?
- ‚сi кажуть.
- Њене - нема, - повторив вiн щасливо знайденi длЯ дiла, а найперше длЯ
самого себе слова.
‚она засмiЯласЯ:
- ’ебе надто багато, щоб не бути.
- —ому багато?
- ‚еликий ти. ’iлом. I роботою. ’ак Я й знала.
- ™о ти знала?
- ™о ти - такий.
- Ќе бачила ж мене.
- Ђ от бачу - ‘пину.
- ’и мене й зовсiм не бачиш.
-_ I не хочу, - сказав вiн без твердостi в голосi.
- Њене звуть џрослава.
- ЉнЯзiвське iм'Я маєш.
- Њати дала.
- Ђ батько хто?
- Ќемає.
- Ђ в мене - нi матерi, нi батька.
- ’обi не страшно.
- •iба ти боїшсЯ чогось?
- ЃоюсЯ, - пошепки призналась вона.
I тодi ‘ивоок озирнувсЯ, вже не ховаючись. ђiзонула йому поглЯд
нiжнiсть її обличчЯ, наштовхнувсЯ на сизу пронизливiсть її очей, в розхилi
її уст вичитав своє призначеннЯ, мов правовiрний на деревi остаточностi,
де на листi виписано iмена. ‘трушують дерево, спадає листЯ - тi вмруть,
чиї iмена значатьсЯ на впалому листi, вмруть ще цього року, i хай
збудетьсЯ. ™е не все було втрачено, мiг ще зiбратисЯ з силами, прогнати її
звiдси, мiг, зрештою, сам пiти вiд неї, (однаково ж вернешсЯ до своєї
роботи!), але мiг - i не мiг. Ќайшла на нього Якась .дитиннiсть, почував
себе хлопчиком з давезної пущi, а перед собою бачив ‚еличку з напiвзабутих
снiв-споминiв, дитиннiсть виказуваласЯ в його обличчi, до Якого тепер не
пасували нi борода та вуса, нi великi, важкi, виробленi його невтомнi
руки. Њабуть, вiн отакий i уЯвлЯвсЯ цiй џрославi, вона не злЯкаласЯ його
покошланостi, хоч була, мабуть, удвiчi молодша за нього, не вiдчувала себе
дiвчинкою, стоЯла перед ним Як рiвнЯ, закортiло стати ще ближче до нього,
викликати його довiр'Я, i вона сказала те, чого не казала в Љиєвi нiкому:
- Џрибiгла Я аж -iз Ќовгорода. ЏеребраласЯ за хлопцЯ i втекла.
‚iн не чув тривоги, в її голосi за ту втечу, не спитав, од кого втiкала
аж так далеко, нарештi пойнЯв його страх за џрославу, Яка ще не вiдала про
загрозу длЯ себе найбiльшу вiд нього. —и длЯ того вибираласЯ аж он звiдки,
з лiсiв i мокрадел, дiйшла до вигрiтого на просонцених пагорбах Љиєва, щоб
потрапити тут до чоловiка старого, вичерпаного, власне, знищеного життЯм i
нелюдським напруженнЯм усiх здiбностей?
I знов ще не було пiзно. ™е б мiг гукнути: "‚тiкай од мене! ‚тiкай не
озираючись!" Ђле не гукнув. ’ихо сказав: "Iди, бо заважаєш менi докiнчити
малюваннЯ. Љоли хочеш, то приходь завтра".
џкби ж то вона образилась на таку нечемнiсть i вiдповiла йому рiзко, з
гiднiстю. Ђле сЯйнула на нього пречистими своїми очима i м'Яко промовила:
"ѓаразд. Џрийду завтра".
Џрийшла так само, в тiй самiй тонкiй сорочцi, тiльки на шиї мала разок
зелених перлiв - од навроченнЯ i пошестi.
- Ѓула на торжищi?
- Ѓула.
- ‚подобала?
- ’ак.
- •отiла б зi мною на торжище?
- Ђ твоЯ робота?
- Џовинен мати спочинок.
...‚iн купив їй вiзантiйську тканину з крученого шовку. ‚зо-риста,
багата, хоч i длЯ кнЯгинi. Ѓарва майже пурпурова. ‚iзерунок - у великих
колах по два казкових грифони, що стоЯть _на заднiх лапах спиною один до
одного. Љрила їхнi в химерному сплетiннi. ‚ кутках помiж колами - сторожкi
Яструби.
Љоли ‘ивоок платив за тканину, збiглосЯ все торжище, бо за такi грошi
можна б купити цiлу волость. џрослава непевно всмiхнуласЯ, коли вiн
накинув на неї узороччЯ, повела плечем, заморська тканина зслизнула їй до
нiг, а вона знов постала у своїй иепотьмарено бiлiй сорочцi, мов далеке
принадливе видиво, до Якого мандруєш у снах i нiколи не доходиш.
- Ќащо вiддав такi грошi? - спитала џрослава.
- „урнi грошi, тому й вiддав,- сказав ‘ивоок. - ЉнЯзь џрослав перед
вiд'їздом до Ќовгорода розщедривсЯ за мої мусiї.
- ЉнЯзь? - вона мовби здригнуласЯ, але погамувала в собi щось, знов
стала звичайною, безжурною, чужою звичним турботам i хвилюваннЯм.
- Ќу, так. џрослав - кнЯзь. ‚важає, що за грошi можна "упити мистецтво,
але помилЯєтьсЯ. ’и не знаєш про грошi, та й не треба. Ќi про той обол, що
платили його перевiзниковi в царство мертвих •арону, нi про обол, що його
випрошував славетний ромейський полководець ‚елiзарiй, мабуть, не чула нi
про тридцЯть срiбнЯкiв ћдиних, нi про драхми блудницi ‹а-їс, не вiдаєш i
про ту стародавню монету, Яку офiрував один iз приспаних у …фесi, а також
про свiтлЯстi монети чарiвника з -арабської казки, Якi згодом ставали
простими кружалами з кожi. Ђле мiг би розповiсти тобi про великого
схiдного спiвцЯ, Який одержав од султана шiстдесЯт тисЯч монет за кожний
рЯдок своєї пiснi, та повернув їх усi назад, бо були срiбнi, а не золотi.
- ‡а твою пiсню навiть золота мало,- сказала вона.
-_ •iба в мене є пiснЯ? - здивувавсЯ ‘ивоок.
- Ђ там? - џрослава показала на ‘офiю. - ’о все виспiване.
- ’и не знаєшсЯ на цих справах. ‚сЯке слово прЯмує до. спiву. Ђле чи ж
завжди доходить?
- џ навчиласЯ всього, тiльки глЯнувши. Ѓо нема такого нiде в свiтi.
- Ќе була ще по свiтах. Њало бачила.
- ‡наю: нема нiде! - твердо мовила вона, i ‘ивоок не мiг похитнути
дiвчину в її переконаннi.
Ќе хотiв убачати в цiй дивнiй втiкачцi з Ќовгорода винагороду за своє
цiле життЯ. ЃоЯвсЯ не за себе - за неї. ЏоводивсЯ з нею обережно, мов була
з коштовного скла. Ђле дiвчина не вiдходила вiд нього, смiливо йшла просто
на ‘ивоока, мiж ними . ще не пролунало тих найбiльших слiв, що їх
вимовлЯють двоє, але й без слiв вони вже знали про себе все, i обоє ждали
найголовнiшого, всiлЯко вiдтЯгуючи, вiддалЯючи його, але вiдаючи добре, що
воно прийде - неухильне, вiдлЯкуюче i водночас пожадане...
‹iто минало, а сонцевороту на стiнах собору так i не було. Њитрополит
мiг тiльки радуватисЯ, що цей незбагненний слов'Янин, Якого давно про себе
прозвав не украшателем, а скверни-телем храму, нарештi втомивсЯ в своїх
нестримних вигадках, облишив свої витiвки, зникав на цiлi тижнi не тiльки
з ‘офiї, але й з Љиєва, - так було лiпше длЯ слави господньої.
Ђ тi двоє, зрадiлi, що знайшли одне одного в людському вировиннi,
безжурно блукали по Љиєву, ходили в пущi, плавали за „нiпро i за „есну,
збирали Ягоди в лiсах, слухали пташиний щебет; ‘ивоок знаходив небаченi
синi квiтки i дарував џрославi, давнЯ його пристрасть до втеч зродиласЯ
знов у кровi, ладен був утекти вiд усього, аби лиш належали йому оцi
нестерпно сiрi до сизостi очi, оцi розхиленi уста, оцЯ нiжнiсть, од Якої
заходилосЯ його серце.
Ђ лiто минало. ЉнЯзь џрослав повертавсЯ з Ќовгорода, iшов з дружиною по
„нiпру, доходив до Љиєва, а за кнЯзем iшов товар ': повози з припасом, з
шатрами-повстанцЯми, з одЯгом, килимами, зброєю, хутрами, казною, вели
коней пiдмiнних, гнали скот. ЏоверталисЯ кнЯжi прислужники, сторожа,
боЯри, воєводи, блазнi, розважальники, пiсельники й дударi. ‰шли попи й
ченцi, везли книги, купленi кнЯзем у купцiв захiдних, пергамени старi й
новi, в дерев'Яних дошках i срiбних шатах.
‚иїздив iз Љиєва кнЯзь - повертавсЯ вже й не кнЯзь, а казали - кесар.
‚елено було в ковницi кнЯжiй викувати вiнець золотий з смарагдами й
рубiнами, Як у ромейських iмператорiв, заповiдав џрослав скоре освЯченнЯ
‘офiї, слав поперед себе гiнцiв, квапив митрополита i пресвiтера ‹аривона.
‘амовладцЯ землi ђуської, найбiльший i наймогутнiший государ в усiх
сторонах мiж пiвнiччю, пiвднем, заходом i сходом бажаннЯ мав проголосити
це в високiй урочистостi й пишнотi.
‡ —ернiгова прибув ѓюргiй, з'їздилисЯ всi, хто причетний був до
спорудженнЯ ‘офiї, всi ждали великої хвилi, коли вiдчинЯтьсЯ кованi врата
i запалають свiчi, вдарЯть по всьому Љиєву дзвони...
’iльки ‘ивооку, хоч найбiльше спричинивсЯ до цього свЯта, було байдуже
до всього. Ќавiть iз ѓюргiєм зустрiвсЯ випадком, нiчого не розпитував, нi
про що не розповiдав, - утiкав до џрослави, до свого безжурного блуканнЯ.
Ќе було сонцевороту на стiнах собору, але був вiн у душах цих двох,
буйний, нестримний, повний захвату й знади сонцево-рот, що поєднав у собi
весну й осiнь, зиму й лiто, всi пори року, всi барви, голоси, згуки.
Ѓезжурнi й безтрнвожнi жили вони, мовби лишилисЯ тiльки вдвох на цiлiй
землi, не iснувало длЯ них нiчого поза ними самими, стали вони вiчними,
безконечними одне длЯ одного, потопали в шаленствi, бо створенi були
тiльки одне длЯ одного.
Ђле той самий Њiщило, Який з невiдомих мiркувань звiв їх докупи, знову
ж таки невiдомо навiщо спробував розлЯкати їх тодi, коли вже все було
немарне.
‚iн прийшов до ‘ивоока в його хижу, розбудив того, не дав опам'ЯтатисЯ,
сказав:
- •овай дiвчину, бо за нею полює боЯрин ‘итник.
- ‡вiдки тобi вiдомо? - схопивсЯ ‘ивоок.
- Љажу й знаю. ‚чора довiдавсЯ вiн про неї.
- џке йому дiло?
- –ього не вiдаю. Џопередив тебе, а там Як знаєш. Ќа все волЯ божа.
- •вала, - мабуть, уперше в життi спробував бути привiтним з Њiщилом.
‘ивоок сiв, обхопив голову, стривожено думав. ‘итника не лЯкавсЯ,
нiчого на свiтi не боЯвсЯ нiколи, а нинi й поготiв, але пересторога
Њiщилова викликала стривоженiсть у серцi, вiдiгнати Якої не мiг. —ом би
мав зловiсний нiчний боЯрин полювати за џрославою? Њоже, щоб дошкулити
йому, ‘ивооку? ’одi звiдки вiдомо йому все? џк довiдавсЯ про џрославу i
про те, де вона i Як? ‡апитаннЯ без вiдповiдей. Ђ що, коли справдi
џрославi загрожує небезпека?.. ‚iн побiг на другий кiнець Љиєва, де
џрослава винаймала собi хатинку. ЃоЯвсЯ, що не застане. Ѓо коли ‘итник
довiдавсЯ про когось, що той у Љиєвi, то чом би не знав i в Якiй той хижi
переховуєтьсЯ? ‚идно, ще не встиг дiзнатисЯ. џрослава була вдома, нiщо не
видавало в нiй стривоженостi, мабуть, не дiйшли ще до неї загрозливi
вiстi. ™о ж, так лiпше. I не дiйдуть. ‚iн взЯв її за руки, сказав:
- •одiмо.
- Људи?
- ‘вiт за очi!
- Ђ що з собою брати? - засмiЯласЯ вона.
- Ќе треба нiчого.
- ѓаразд. •одiмо.
‚они справдi вийшли Як стоЯли. Ђ дорога ж була далека - стелиласЯ у
вiки. ’а в своїй безтурботностi обоє не вiдали того. Ќе вiдали навiть
тодi, коли попереду в вузькiй вуличцi забачили трьох. ‚iдважно йшли їм
назустрiч. ‘ивоок упiзнав мiж тих трьох ‘итника. Њабуть, знала його i
џрослава, бо сполотнiла, стала першою. ‘итник з двома поплiчниками
пiдбiгцем кинувсЯ на здобич.
- “тiкай! - хрипко сказав ‘ивоок. - 3 Љиєва!
- Ђ ти?
- “тiкай! - повторив вiн i пiшов на тих трьох.
’роє вже були коло нього. ‚идно, не велено їм вживати зброю, бо ‘итник
тiльки стискав наголiв'Я меча, а його два прислужники вчепилисЯ ‘ивооковi
за руки.
- “тiкай! - ще раз гукнув ‘ивоок i озирнувсЯ, щоб побачити, чи
послухала його џрослава; та її не треба було пiдганЯти, видно, знала, що
не за ним iдуть, а за нею, недарма ж тодi казала, що втекла з Ќовгорода.
™ось таїлосЯ тут зловiсне, нiколи бiльше не заводила мови про Ќовгород,
нiколи не мiг би пов'Язати її iменi з ‘итником.
‚она вже добiгала до закруту вулички, востаннє озирнуласЯ - мабуть,
певна була, що не загрожує йому нiщо, а їй грозило щось страшне, бо
втiкала щодуху; ‘ивоок глЯнув на її обличчЯ, йому належали тi сiрi очi,
розхиленi губи, ота вигиниста постать, вiн увiбрав її всю, запам'Ятав
назавжди, навiки. Ђ ‘итник, переконавшись, що не зрушать його дурнi з
мiсцЯ, поки триматимуть ‘ивоока, вихопив з пiхов меча, вдарив художника
ззаду по шиї, коли той дививсЯ услiд џрославi, гукнув вiдчаєно своїм:
- ђубайте!
’i вiдпустили ‘ивооковi руки; вiн знетЯмлено вхопивсЯ за рану на шиї, а
вони хапливо видобули мечi, пронизали його з двох бокiв, ще, ще. ‚iн упав
на землю. Џiтьма напливала на нього, сЯйнули ще крiзь пiтьму сiрi
џрославинi очi, потiм долинув до нього з далекої далечi тЯжкий схлип
маленького хлопчика на темному задощеному шлЯху - i вмер той хлопчик у
великому, могутньому чоловiковi, невтомне й палке серце Якого втишилосЯ
навiки...
‚ нiч перед великими урочистостЯми кнЯзь џрослав однаково вибрав час,
щоб прийнЯти в гридницi ‘итника, спитав, ще той тiльки з'ЯвивсЯ на порозi:
- „е дочка? - ‘итник м'ЯвсЯ.- „е? Џитаю.
- “текла.
- ‚ Ќовгородi втекла, тут утекла.
- ‘ивоок...
- ™о ‘ивоок?
- Џомiг їй.
- „е вiн? - ‘итник знов м'ЯвсЯ.- Љажи!
- Ќема його.
- ‚iдаєш, що мовиш?
- ’ак вийшло. ‚елiннЯ твоє, кнЯзю, було: всЯкого, хто...
- “били ‘ивоока? - тихо спитав боЯрина кнЯзь, пiдходЯчи впритул.
- Ђга, так.
џрослав одiйшов у темний куток, довго мовчав, потiм сказав коротко,
жорстоко:
- Џiдеш у поруб.
‘итник розтулив був губи, щоб мовити своє: "Ђга, так", але вчасно
схаменувсЯ, впав на колiна.
- ЉнЯзю! ‘лужив тобi вiрою i правдою... ‚ поруб, у холод, у мокрiсть...
Њовби випрошував мiсцЯ сухiшого. ЉнЯзь глЯнув на нього з огидою. Ђж
тепер зрозумiв свою кнЯгиню в її вiдразi до пiтнЯ-вого боЯрина. ѓидкий у
всьому. ‚iрний, Як пес, але позбавлений розуму, навiть собачого.
- ™об не страждав у холоднечi, велю потЯти тебе мечами ще до настаннЯ
зими одразу по свЯтах, - сказав i лЯснув двiчi в долонi. ‚iдчинилисЯ дверi
з другого боку гридницi, вскочило два отроки. џрослав показав на ‘итника:
- ‚зЯти!
Љоли боЯрина повели, кнЯзь узЯв трисвiчник, потримав його, поставив,
узЯв тiльки одну свiчку, мов спокутник, тихо пiшов по довгих заплутаних
палацових переходах, вiдшукав кiмнату Џан-телiЯ, розбудив того, не даючи
оговтатисЯ, звелiв:
- Ќаготуй пергамен i писало.
- ‘вiтла мало, кнЯзю.
- „осить з тебе. Џерепишеш завтра. ѓотовий? Џиши так:
"‡аложи же џрослав град великий, у него же града суть врата златые,
заложи же и церковь свЯтыЯ ‘офии". Ђ той пергамен, де значитьсЯ про
‘ивоока, щоб вилучив.
- џк же так, кнЯзю!
- ђоби, що велЯть! Ќема ‘ивоока i не буде нiколи.
ЉнЯзь вийшов. Џантадiй не встиг навiть спитати його, що ж сталосЯ; вже
тої ночi не заснув, насилу дiждавсЯ досвiтку, побiг до ‘офiї, звiдти
кинувсЯ до хижi ‘ивоокової, потiм розшукав ѓюргiЯ. ѓюргiй уже все знав.
Ќавiть бiльше: поки Џантелiй спав, а кнЯзь колотивсЯ зi своїми
незбагненними державними клопотами, ѓюргiй iз своїми вiрними товаришами
нишком заховали тiло ‘ивоокове в ‘офiї, i тепер десь тi знову викладали
мозаїку на порушеному мiсцi, щоб нiхто нiколи не довiдавсЯ, де спочило
найпалкiше серце землi Љиївської. Џантелiй сказав про пергамен, де
записано, що ‘ивоок збудував ‘офiю.
- „аси менi, - звелiв ѓюргiй.
- Ђ коли кнЯзь спитає?
- Ќапишеш йому ще раз. Ћднаково спалить. Ђ Я збережу, ’ак, Як у нас в
горах бережуть. Ќадовго.
Ђ настав день, Який мав би освiтити нечуваний злочин у Љиєвi, але не
сталосЯ того. "™о ж ви будете чинити, Як день ,'навiданнЯ прийде?" ’а й що
справдi? Њоже, так i треба? •ристиЯнство починалосЯ з смертi Iсусової. I
першомученик христиЯнський архiдиЯкон ‘тефан був побитий камiннЯм пiслЯ
жорстоких сперечань за вiру з сонмищами невiруючих. ‚ороги вивели ‘тефана
за город, били камiннЯм, а вiн моливсЯ: "ѓосподи Iсусе, прийми дух мiй.
ѓосподи, не постав їм грiха їхнього".
ЉнЯзь до ранку сидiв над свЯщенними книгами, думав, не про вбитого -
про своє. ѓотувавсЯ до великого днЯ свого життЯ. €шов-бо довго i тЯжко до
цього днЯ, зосталосЯ багато вбитих i вмерлих позаду, рiдний отець, брати
рiднi, розгубив сестер. ‡берiгаючи державу, зберiг себе. ’ак кожна людина,
вiдчувши . в собi дар, великi здiбностi, повинна сама їх у собi
оберiгати,'оберiгаючи себе у вiйнах, у небезпеках, у життi. Ќiхто, крiм
тебе самого цього не зробити повинен iти вперед, не озираючись назад, нi
на предкiв, нi на мертвих. Љолись життЯ йшло вглиб i назад, колись мертвi
не вмирали, колись чоловiк досто-совувавсЯ до того, що плине з минувшини,
що мовили i робили дiди й прадiди. ’епер длЯ тебе живi - мертвi, Якщо не
бачиш їх, не залежиш вiд них, а навпаки: ще вони залежать од тебе. ’ож
роби задумане!
‚ранцi розпочалосЯ освЯченнЯ ‘офiї.
’ричi обiйшов хресний хiд довкола собору пiд молитви й церковнi
виспiви. ‘тарезний митрополит ”еопемпт у золотих ризах сунувсЯ на чолi
процесiї, за ним iшли пресвiтер ‹аривон у незвично урочистих срiбних шатах
i переЯславський єпископ грек Iоанн (‹уку †идЯту џрослав не привiз на
урочистiсть, щоб не дратувати митрополита), далi йшли iгумени, попи й
протопопи, iподиЯкони й диЯкони, кантори й свiчкогаси, церковнi
прислужники, багатi киЯни, що змагалисЯ своїм убраннЯм з церковними
сановниками, i киЯни всiх можливих ступенiв достатку, аж до найубогiших,
бо подивитисЯ на свЯченнЯ ‘офiї прийшов увесь Љиїв. ‰шли всi з запаленими
свiчками, i вогники тих свiчок жовтiли, мов осiннє листЯ в довколишнiх
пущах. Џопи роздували кадила, пахло ладаном, виспiвувала пiвча, рикали ди"
Якони: "‚онмем!"
‡а четвертим заходом було освЯчено i внесено в церкву хрести, посуд,
свЯщеннi книги. Ќесено потирi, дискоси, звiздицi, рiпiди, пiдноси,
кадильницi й ладанницi, хрести великi й малi, все з золота й срiбла,
прикрашене самоцвiтами й емаллю, несено також гаптованi золотом корогви,
плащаницi, срiбнi ризи, дарованi кнЯзем, землЯми руськими, боЯрами i
воєводами церковнi порти й паволоки длЯ ризницi, євангелiї в дорогих
окладах, молитовники-менологiї, здобленi малюнками, псалтирi, писанi на
телЯтинi найшлЯхетнiшiй, внесено багато книг свiтських, зiбраних кнЯзем
џрославом i офiрованих тепер длЯ храму, щоб утвориласЯ при ньому перша на
ђусi книгозбiрнЯ.
–iлий Љиїв умiстивсЯ в просторiй церквi, зiбравсЯ тут - i нiхто не
знав, що десь пiд цЯцькованою пiдлогою лежить той, хто поставив цей собор,
народивши його в своїй уЯвi, хто дав соборовi отi дивнi барви, тi
велетенськi мозаїчнi постатi, оту невпиннiсть руху, гру свiтла, немеркнуче
сЯЯннЯ...
Њитрополит правив молебень, слава i хвала возносилась до бога, киЯни з
запаленими свiчками мовчки стоЯли в соборi, гукали дзвони, била i накри,
зойкала пiвча, крiзь кадильний дим з високої височини суворо позирав
Џантократор i зорiли над зiбраними киЯнами сполохано-впертi очi Ћранти,
щоб глЯнути Яа Яку, варто було позамикати торжницi, позачинЯти гончарнi,
чинбарнi, збройовнi. Ќавiть київська дiтлашнЯ набиласЯ в со" 'бор,
розскочиласЯ попiд стiнами в притворах i вже ладналасЯ пошкрЯбати чимось,
полишити по собi риску, кружало чи й нехитрий малюнок, поклавши тим самим
початок багатовiковим вправам прийшлих нащадкiв, Якi зоставлЯють згодом на
стiнах ‘офiї свої радощi, тривоги, скорботи, зневагу до божих узаконень,
тугу за тою минувшиною, коли й землЯ була товща, i звiр iшов пiд кожну
пущену стрiлу, i хлiб здававсЯ пухкiший, i жiночi цiлунки - палкiшими.
Џо молебню процесiЯ, очолювана тепер уже пресвiтером ‹а-ривоном, вийшла
з ‘офiї i попрЯмувала до палацу џрославово-го. „о духiвництва, боЯрства i
простого люду долучиласЯ тут кнЯжа дружина - i так ждали виходу џрослава.
џк тiльки з'ЯвивсЯ кнЯзь у дверЯх, пресвiтер ‹арнвон сотворив коротку
молитву, пiслЯ чого два церковних сановники, в урочистих шатаї
понтифiкальних, з повiшеними на грудЯх дорогоцiнними релiкварiЯми, де
зберiгалисЯ мощi свЯтих, пiдiйшли до кнЯзЯ i взЯли його пiд руки.
„ухiвництво шикувалосЯ до процесiї, що мала повернутисЯ до ‘офiї. Ќа чолi
процесiї несено велику євангелiю в золотiй шатi з смарагдами, рубiнами i
сапфiрами, два хреста, вивсЯ запахущий дим з кадил, попи спiвали
навперемiну мовами грецькою i слов'Янською. ‡а попами вели урочисто кнЯзЯ,
далi йшла кнЯжа рiднЯ, дружина, боЯрин, сунув цiкавий люд.
‚сЯ дорога вiд палацу до ‘офiї виспiвана була молитвами.
Џеред вратами ‘офiї затрималисЯ, пресвiтер ‹аривон сотворив коротку
молитву, пiслЯ чого процесiЯ вступила до церкви при спiвi антифони i
затрималасЯ перед пресвiтерiєм. Њитрополит ждав кнЯзЯ коло головного
вiвтарЯ. ‚iн проказав молитву по-грецьки, єпископи знЯли з џрослава
пурпуровий хiтон, вiдiпнули йому меч i пiдвели кнЯзЯ до вiвтарЯ. ’ут
џрослав упав хрестом на покриту килимами i дорогими ромейськими паволоками
пiдлогу, єпископи i весь клiр стали на колiна, пiвча розпочала спiв
лiтанiї. Љоли трикратно пролунало "ѓосподи, помилуй!", всi пiдвелисЯ,
єпископи помогли встати кнЯзевi - настала мить, коли кнЯзь перестав бути
владцею, став простим смертним длЯ того, щоб у короткiм часi возвеличитисЯ
ще бiльше, прибрати йменнЯ нове, ще й не чуване на ђусi.
Џресвiтер ‹аривон пiдступив до џрослава i запитав його урочисто, майже
виспiвав: "—и обiцЯєш свЯтих церков господа нашого, i слуг божих, i весь
люд, тобi пiдданий, за звичаєм твоїх предкiв, боронити i над ними
володарювати?"
- ’ак, - сказав кнЯзь, - обiцЯю!
’епер ‹аривон звернувсЯ з запитаннЯм до "люду", вже не виспiвуючи, а
вимовлЯючи слова в спосiб заплутаний, щоб збагнули їх тiльки церковнi
сановники та ще, може, хто з поблизьких до кнЯзЯ. Џитано, чи прагне люд
мати за владцю i кесарЯ кнЯзЯ џрослава. Љлiр i пiвча проспiвали: "•ай буде
так, хай буде так. Ђмiнь!"
‹аривон проказав молитву, благословлЯючи кнЯзЯ, благаючи бога, щоб
помiг щасливо царствувати џрославовi, а владцЯ аби послушний був божiй
волi. Єпископ переЯславський проказав молитву по-грецьки, бо ж бог мiг не
зрозумiти слiв ‹ариво-нових, Який звертавсЯ бiльше до згромаджених у
соборi, а не до небесного владики, так лунали на перемiну молитви двома
мовами, а тим часом митрополит ”еопемпт взЯвсЯ до першої з найважливiших
чинностей - до помазаннЯ. ‚iн помазав свЯтою оливою голову, груди i плечi
џрославовi, творЯчи знак хреста на кнЯзевi, потiм подав кнЯзевi
коронацiйний меч - ознаку i покрепу влади,- а разом з мечем i цiлу
державу. ЉнЯзь обперезавсЯ мечем, узЯв з рук єпископiв садженi перлами
нараменники, застебнув хiтон i взЯв берло.
‚ митрополита дрижали руки, коли пiднЯв вiн золотий вiнець, щоб
покласти на голову џрославовi. „осi не знати було простим смертним, звiдки
берутьсЯ iмператорськi корони. ‚они iснували мовби завжди, переходили в
спадок разом з цiлими iмперiЯми. ‚iзантiйськi iмператори привезли вiнцi з
ђиму, нiмецький iмператор здiйнЯв корону з мертвого Љарла ‚еликого,
вiдкривши його гробницю в Ђахенi, польський Ѓолеслав одержав корону вiд
папи римського. џрослав не став ждати, поки хтось пришле йому вiнець:
звелiв своїм майстрам викувати з руського золота, i ось митрополит чинив
мало не свЯтотатство, але не мiг опиратисЯ кнЯжiй волi, тiшачи себе
надiєю, що, кому треба, легко може змаловажити кесарство џрославове i
звати його по-старому кнЯзем.
‚iн наклав на кнЯзЯ вiнець, пробурмотiв благословеннЯ i необхiднi при
цьому слова: "‚iнчаєтьсЯ на кесарЯ землi ђуської раб божий ѓеоргiй,
рекомий џрослав", але мало хто тЯмив по-ромейському, тому в молитвi, Яку
вiдраву ж сотворено слов'Янською мовою, многажди повторювано слово
"кесар", щоб запало воно вiднинi в голови киЯн i, можливо, швидше
розiйшлосЯ по всiх усюдах.
ЏiслЯ молитви коронований џрослав урочисто вiдведений був од вiвтарЯ до
наготовленого поблизу трону. „ав єпископам поцiлунок миру, сiв на тронi,
простЯгнув руку длЯ поцiлунку кнЯгинi Iринi, Яка пiслЯ того сiла порЯд на
нижчому стiльцi, всЯ церква заспiвала "ѓосподи, помилуй!", i розпочавсЯ
великий молебень. ‡годом мало бути велике пируваннЯ кесарЯ з дружиною i
людьми знатними, мав би вважати џрослав той день найщасли-вiшим у своєму
життi, але добре вiдав, що, хоч Як називайсЯ, не сЯгає твоє могуттЯ
повсюдно, в перепони, не уникнути гiркоти поразок.
Ѓез нього виросла в уйцi його донька, про Яку й не знав нiчого, не
захотiла показати йому уйцЯ џрослави, коли ж спробував застосувати владу
i силу, втекла дiвчина i щезла з Ќовгорода. ’е саме повторилосЯ в Љиєвi.
Ћсь де межа влади: вiльна людина.
‚же кесарем вiддав велiннЯ: знайти i поставити перед його очi. Џоки ж
триватиме розшук, нiхто сiй дiвчинi не повинен дати нi хлiба на дорогу, нi
води вiд спраги, нi вогню длЯ зiгрiт-тЯ, нi киЯ вiд псiв.
I почаласЯ погонЯ по всiх усюдах, по всiй землi.
I втiкала џрослава полЯми, лiсами, криласЯ в пущах i на болотах. I не
наздогнали. ‚текла. ‡аховаласЯ мiж людьми. Ќародила сина вiд ‘ивоока.. I,
син його-серед нас. ‡авжди з його талантом i горiннЯм душi. I диво це
нiколи не кiнчаєтьсЯ i не переводитьсЯ.
_
м. Љиїв 1962-1968_ pp._
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT