ї розмови над лiсовим озером з берiзками тiльки й почув ще: - Џоїдь i привези. џк настали ж веснЯнi розтопи, то в Ќовгородi, власне, все й було зготовлене до походу на Љиїв, але води весна пригнала такi високi, що знов, Як i осiнню, вiдрiзало город од цiлого свiту, не пробивалисЯ до нього нi купцi, нi ловцi, нi гiнцi, навiть џрослав не мiг добратисЯ до своєї уйцi, Яку чи й бачив за зиму тричi, а тепер мiж ними розхлюпувалисЯ каламутнi бурхливi ручаї, пробудилисЯ грузовиська, випустивши наверх мокрiсть; вiд ЉоснЯтина чуток не доходило, мабуть, готував вiн милу несподiванку кнЯзевi, десь, видно, вже перегрiбавсЯ через море, везучи з собою наречену длЯ џрослава, а може, й не вiз, може, все складетьсЯ не так, Як гадалосЯ, та про це кнЯзь не дуже-то й дбав, найчастiше звертавсЯ в мислЯх до головного свого дiла, до задуманого а чи й не задуманого, бо Якось нiби найшло на нього потьмареннЯ, коли виЯвив непокору до отцЯ свого, тепер же мiг би, щоправда, ще повинитисЯ, та вже пiзно було, все пiднЯто й з одного, й з другого боку, наготовлено вiйсько, а вiн сам теж зготовивсЯ до високого льоту, досить з нього блукати лiсами та болотами, кнЯзюючи в пiвнiчнiй сторонi, - не такий має розум, ще стрЯсатиме цiлим свiтом, схилЯтьсЯ перед ним iмператори й королi, темнi й нездарнi вбивцi, розпусники, примiтивнi загарбники. ‚iдчував у собi стiльки сили, що всьому свiтовi мiг би крикнути вiдважно й погордливо, Як колись його дiд ‘вЯтослав, великий воїн: "Iду на ви!" ’а й так, бач, крикнув i то - проти кого? Џроти рiдного батька! †дав тепла. Џонаписував до братiв своїх i родичiв грамоти довiрливi. џк то водилосЯ в ромейських iмператорiв, зi звичаЯми Яких гаразд був ознайомлений з грецьких книг Љонстантина ЃагрЯнородного, ‹ьва-фiлософа, придворного ”iлофiЯ, звелiв ‡олоторукому вирiзьбити кнЯжу золоту печать з зображеннЯм ћрiЯ-змiєборцЯ, i по тому взiрцю роблено потiм печатi свинцевi й золотi, Якi џрослав сам дочiплЯв до писаних власноручно на пергаменi грамот. ‡вертавсЯ до братiв своїх, що були в пiвнiчних землЯх. Ќайперше до Ѓориса, Який сiв у ђостовi на мiсцi џрославовiм, i мав би в усьому слухати брата старшого й досвiдченiшого. Џотiм - ѓлiбовi в Њуром, обiцЯючи, Якщо сЯде на київськiм столi, дати йому iншу волость, бо ж муромськi Язичники не пустили кнЯзЯ в город, i ѓлiб, одхилений, мусив од'Їха-ти аж на дванадцЯть поприщ за рiчку Iшмо та й ждати там, сам не вiдаючи чого. Џисано було й до ‘удислава, Який сидiв у Џсковi пiд рукою в џрослава i мав чинити все так, Як велить кнЯзь Ќовгородський, але џрослав не хотiв виставлЯти тут стар-шiсть, бо йшласЯ йому передовсiм про те, щоб з'єднати навколо себе бодай половину братiв, - тодi почувавсЯ б певнiше. Ќе мав сумнiву також, що вiдгукнетьсЯ на його грамоту й племiнник ЃрЯчислав полоцький, Який замiнив свого батька IзЯслава, вмерлого надто рано й нагло, так що не набагато й пережив свою матiр ђогнiду. ‚дарило сонце, протрЯхали шлЯхи й стежки, з'ЯвилисЯ коло новгородських вимолiв першi купецькi судна, роз'їхалисЯ в усi кiнцi џрославовi нарочитi люди, Љиїв мовчав погрозливо, не було чуток i вiд ЉоснЯтина, дурне то було в такий час вiдсилати вiд себе'посадника; кнЯзь лютивсЯ, сам не знаючи на кого, в лютi своїй згадав про уйцю, хотiв бодай трохи вiдiтхнути коло неї, але поїхав з мовчазним “львом, нiкому не сказавши, в ‡адаллЯ i з клЯтьбою повернувсЯ через день, бо до двору пiд бiлими березами їх не впущено. Ќезнайома червонопика баба визирала з надворiтнього вiконечка в баштi, поцЯцькованiй, мов прЯник, смiЯласЯ кнЯзевi просто в очi: - Ђ не велено пускати сюди нiкого. ‡вiдки прителющились, туди й вiдтютюрюйтесь. “льв зацiкавлено позирав на цей бабський притулок, бо ще не був тут нiколи, мабуть, десь у глибинi своєї спокiйної душi немало подивувавсЯ вiн отiй нахабнiй крикусi, що посмiла самого кнЯзЯ тримати перед ворiтьми, але сидiв собi на конi спокiйно, ждав, чим воно все те обернетьсЯ. - џ кнЯзь! - гукнув џрослав, червонiючи на виду вiд такого приниженнЯ, коли вже вимушений був називати себе, майже випрохуючи, виходить, милостi бути пропущеним на дворище. Ђле й те на бабу не справило нiЯкого враженнЯ. - Ѓагато тут вас вештаєтьсЯ, козлiв окаЯнних, - сказала вона лiниво. - Џоклич уйцю! - ще крикнув џрослав. - Ќе велено тривожити господиню. ‚iконце зачинилосЯ, перемови на тому скiнчено. ЉнЯзь ще погрюкав у ворота, хотiв звелiти “льву, щоб дiставсЯ в двiр через частокiл, але потiм передумав i скомандував рушати назад. ™е стримував конЯ, ждучи, що його покличуть, сподiваю-, чись, що був то просто жарт, витiвка ‡абавина, але нiхто його не кликав, дворище стоЯло неприступно замкнене, курiло димком над теремом, мовби стрiлЯло ним у кнЯзЯ зневажливо й насмiшкувато: "Ђ ось же тобi!" ‚iн подумав, що, видно, вiщує серце ‡абавине про його одруженнЯ, а може, й так хтось принiс їй вiсть, вичуває вона вже заздалегiдь, тодi коли вiн i сам ще не вiдає, Як воно буде, з чим повернетьсЯ ЉоснЯтин; уйцЯ, хоч i не вимагала вiд нього нiчого, хоч i давала йому цiлковиту волю навзамiн за волю длЯ себе, все ж, видно, коли дiйшло до рiшучої митi в кнЯзевiм життi, не змогла перебороти в своєму серцi оте жiноче, що штовхає людей часто на дикi, нез'Ясованi вчинки. †iнка - Як бог: вона хотiла б володарювати над своїм чоловiком неподiльно. Ђ чоловiк нагадує поганина: йому завжди мало бога одного, а жiнок i поготiв. „ивно, чому цЯ поганська звичка пробудиласЯ в його душi саме в такий складний час? ‚се збiглосЯ доку-. пи: i суперечка з батьком, i намiр одружитисЯ з донькою ва-.рЯзького конунга, щоб утвердитисЯ серед можновладцiв цiлої Європи, i оцЯ пагуба з уйцею. џкби хто знав, Якби хто тiльки .знав, на що пустивсЯ кнЯзь у своїх потаємних учинках! Ћбдурював людей, себе самого, навiть господа бога, перед Яким грiшив, а потiм замолював грiхи навiть у недобудованiй церквi пiслЯ найбiльшого грiха з уйцею, пiслЯ тої незабутньої свiтлостi, що лиласЯ з її молодого тiла. ’им часом стали надходити вiдповiдi на його грамоти. Ќайперше вiд ‘удислава. Џрислав бересту з видрЯпаними костЯним писалом кривулЯми: "ђоби, Як знаєш. ‘удислав". Њолодий ще. Џроти отцЯ йти боЯвсЯ, але й старшому братовi супротивитисЯ не зваживсЯ. ’о й гаразд. Ђби не ставав на завадi. ‚iд ЃрЯчислава з Џолоцька теж надiйшла береста, хоч i сам би мiг прибути до дЯдька, все ж таки одна кров струмiла в їхнiх жилах, i образу на дiда свого ‚олодимира мав би успадкувати ще вiд батька, Який знав найлiпше всi муки матерi своєї ђогнi-ди. Ђле цей вилупок, вiдаючи добре, що џрославовi нинi не до нього, не тiльки не прибув на поклик, а ще й поглумивсЯ, надрЯпавши в грамотцi вiдмовок закрутистих i хитрих. ’аке щось: "Ђ се ми, полочани, всi добрiї люди i малi не смiємо..." ЊовлЯв, хай старшi тузЯютьсЯ, а ми, малi, подивимось, —и можна там буде щось усмикнути та вскубнути. џрослав потоптав ту грамоту, довго кипiв у той день, але, врештi, вгамувавсЯ в молитвi, своею землею - ‚еликому кнЯзевi ‚олодимиру чи синовi його, перелiк достоїнств Якого тривав би задовго. Њоже, й не пробував поєднатисЯ з ‘вЯтополком, вважаючи, що перевищує його у всьому, не хотiв мати суперника, молодших же братiв намагавсЯ поставити собi пiд руку - не так длЯ пiдмоги самому собi, Як длЯ людського ока. Ѓач, не вийшло. Ќовгород уже виставлЯв кнЯзевi своїх воїнiв. Љожен кiнець готував тисЯчу воїнiв. ‘лали воїнiв i волостi - пiших, бiдних, озброєних дрюччЯм, саморобними луками. ‚ Ќовгородi ставало тiсно, гамiрно, воїнл прибували й прибували. ’аке вiйсько в городi товктисЯ довго не могло, воно не повинне стоЯти на мiсцi. џрослав звелiв вислати частину людей длЯ направи волокiв, попсованих за зиму й весну, мостити мости й класти шлЯхи, сам би вже мав виступити з Ќовгорода, та мав ждати ЉоснЯти-наё чи той привезе йому жону, чи не привезе - однаково. „iждавсЯ гостЯ й зовсiм негаданого. Џрибув до нього з жменькою людей брат ѓлiб iз Њурома. Ѓув ще геть юний, не вiдростив навiть бороди, лик мав нiжний i довгастий, Як на ромейських iконах, були в нього нiжнi, неначе в дiви, очi, а голос мав дзвiнкий i дужий. I ось тут подiї почали намножуватисЯ. Џоки ѓлiб мивсЯ в банцi, а потiм вони разом з џрославом вiдстоЯли обiдню в кнЯжiй церквi, бо ѓлiб не поступавсЯ старшому братовi в богомiльностi, до кнЯзЯ Ќовгородського прибув гонець. ѓридник шепнув про це џрославовi ще в церквi, кнЯзь вiдiгнав його геть, брати разом вийшли до палат, старший провiв молодшого до придiлених йому горниць, запросив на вечiр до братської трапези, а вже тiльки по тому без поквапу, хоч у самого все горiло всерединi, попростував туди, де ждав його гонець. Њав бути вiд ЉоснЯтина, бо й скiльки ж можна мовчати! ЏриготувавсЯ кнЯзь побачити воїна або й пишного боЯрина, а стрiв його невисокий обiдранець, з свiтлою кiльчастою бородою, з старими, пошмуглЯними, мовби й побитими вже трохи гуслЯми в руках, аж џрослав вiдступив од нього. - ’и що? - спитав. - Љалiка перехожий? - ‡ гусельним дзвоном та пiснею скрiзь пройдеш незачеплений, - вiдповiв той голосом молодим i дзвiнким, мов у брата Ѓориса. - Њаю до тебе грамотку, кнЯзю. - Ћд кого ж? - насупивсЯ џрослав. - ‘естра твоЯ Џредслава звелiла кланЯтисЯ. -_ ‘естра? ‡ Љиєва-града? Iди за мною! Џовiв його до гридницi, посадив на лавку, налив у срiбний ковш меду. - Џий! ’ого не треба було просити двiчi. ‚мочив бороду й вуса в густий мед, смакував довго й зi знаннЯм. -_ „овголiтен будь, кнЯзю. - ѓрамота де? Џосланець сЯгнув рукою за пазуху, дiстав звiдти згорток, видобув з нього скручений в трубку пергамен. ѓрамотка вiд Џредслави була скупа: "Ћтець наш. ‚еликий кнЯзь ‚олодимир, упав у недуг крiпок, але покладаємосЯ на Ѓога, що видужає, завдЯки сльозам i молитвам з багатьох сто' рiн. ЊолисЯ й ти, коханий брате мiй..." . џрослав згорнув грамотку. Ќе так вразила його звiстка про хворощi батьковi, Як заболiло серце за сестру. „ва лiта тому, коли цей розпусник Ѓолеслав iшов на ђусь визволЯти зЯтЯ свого з дочкою, то поставив ще перед ‚олодимиром доконечну умо-ву, щоб видав той- за нього доньку свою Џредславу. „Яка отцевi, що не пристав вiн на зальоти цього старого й негiдного бабiЯ, бо страшно було й подумати, щоб їхнЯ єдина сестра, їхнЯ красунЯ стала аж четвертою жоною в цього товстопузого Ѓолеслава! ‘еред усiх дiтей ђогнiдиних Џредслава вирiзнЯласЯ незвичайною вродою, була мовби не з їхнього гнiзда, не схожа була нi на батька, нi на матiр, а вже мiж нею й братами то нiхто б не постерiг жодної рисочки однакової. Њстислав - великий чорний, булькатий, мов гречин; IзЯслав був слабий, хворобливий, золотушний, зжовклий з самого малку; џрослав - з грубим обличчЯм, сердитими очима. ‚она ж усЯ - лагiдь, всЯ - просвiтленiсть, всЯ - нiжнiсть, тiльки й було в нiй темнощiв, що нелюбов до батька, передана матiр'ю ђогнiдою так само, Як i всiм синам, однак ось тепер, коли ‚олодимир впав у хворощi, донька пересилила ворожнечу, i молить за нього перед богом, i шле мовби докiр братовi коханому, Який, може, багато в чому спричинивсЯ до стану батькового. Ђле грамотка Џредславина й доречною стала длЯ розмови з ѓлiбом, Яка розпочаласЯ за трапезою i Яку повiв не џрослав, Як вiн сам того сподiвавсЯ, а ѓлiб. Џершим заговорив џрослав, але далi довелосЯ йому тiльки виправдовуватисЯ перед молодшим братом, Який вiдразу перебрав розмову до своїх рук i вже не випускав до кiнцЯ i завершив теж на свою користь, бо на своєму боцi почував силу й справедливiсть. - —и одержав, брате, мою грамоту? - спитав џрослав пiслЯ першого випитого на повiтаннЯ ковша. - Ќегоже чиниш, брате, - намагаючись надати суворостi ламкому своєму голосовi, сказав ѓлiб. - ‡авернув Я до тебе, щоб сказати не вiд самого себе, а й вiд брата нашого Ѓориса, бо мавсЯ б їхати через ЃрЯнськi лiси, на ЃрЯнськ, Љарачев, —ернiгiв просто до Љиєва, Як поїхав туди Ѓорис, та й Я кажу тобi: тЯжку провину вчинив ти, виЯвивши непокору ‚еликому кнЯзевi. Ќiхто не виступить разом з тобою, всi брати збираютьсЯ в отцЯ нашого. Џоки не пiзно - впокорйсЯ, џрославе. - ‚же пiзно, - сказав похмуро џрослав, - та й отець сам звелiв мости мостити й путi правити, щоб iти на мене вiйськом. Ќе Я перший. - ’и вiдмовивсЯ сплатити дань. - Ђ треба було спитати, чом вiдмовивсЯ. Њоже, недорiд, може, мор пройшов по землi Ќовгородськiй. Ђ вiн нiчого не питає, сидить у Љиєвi, роздуває черево, розсилає куноємцiв по всiй землi, гребе золото, а потiм розкидає його навсiбiч, Як полову. ’а й нащо це? - ’iльки в негiдному серцi могли зародитисЯ такi нечестивi думки про рiдного батька свого, - пiдвiвсЯ, не докiнчивши трапези, ѓлiб. - џк знаєш, брате, а тiльки гiрко менi чути вiд тебе такi слова. ’и ж бо книжну мудрiсть вивчив, перевищив усiх нас знайомством з рiзними науками. џрослав хотiв крикнути: "’ому ж i повстав проти кнЯзЯ Љиївського, бо Я там маю сидiти, тiльки Я - i нiхто бiльше!", але змовчав, насуплено стежив за гнучким i вродливим кнЯзем ѓлi-бом, Який ще сподiвавсЯ на вдале завершеннЯ свого посольства, не йшов одразу з трапезної, звертавсЯ до старшого брата з останнiми вмовлЯннЯми. - ‚ажко опиратисЯ бурхливому потоковi, - сказав ѓлiб, - а ще важче - потужному чоловiковi, Як наш отець. Џам'Ятай, брате, що поконанi рiдко або й нiколи не добиваютьсЯ прощеннЯ. ЏокайсЯ, поки не пiзно. - Џiзно вже, - повторив џрослав. - I там, i тут зготовленi вiйська. Ћпрiч того, кнЯзь ‚олодимир у тЯжких хворощах. Њоже, поки ми тут бесiдуємо, й розпрощавсЯ з свiтом сим. - Ћ горе нам! - затулив руками обличчЯ ѓлiб i швидко вийшов з трапезної. џрослав пiшов за ним, хотiв спитати, чи довго прогостює, ал" той iшов надто швидко, гнатисЯ ж за ним старшому братовi не личило. ‡велiв тiльки: Якщо молодий кнЯзь захоче вдосвiта вiд'їздити, то не вiдчинЯти йому ворiт. •ай ще побуде тут день чи й два. џкось легше воно, коли бодай один брат, навiть незгодний з тобою, все ж тут, i люди бачать i знають, i вже в них веселiше на душi. ѓлiб, неначе вгадавши думки старшого брата, лишивсЯ без примусу, може, сподiвавсЯ, що вдастьсЯ йому намовити џрослава до покори, цiлий день моливсЯ вiн ревно в церквi, а џрослав тим часом їздив по Ќовгороду, оглЯдав, може, востаннє, все наготовлене до вiйни проти батька i лютивсЯ незмiрно на ЉоснЯтина, що так довго баритьсЯ за морем. I мовби вичарував тою злiстю своєю прибуттЯ ЉоснЯтинове, та ще й прибуттЯ щасливе! ЉнЯзь був на торговищi, скаржились-бо йому новгородцi, що купцi захожi луплЯть по три шкури за все, i вже за кадь жита правлЯть по п'Ять гривен, а вiз рiпи - нечуване дiло! - продають за гривну, хоч що таке - рiпа? ‚ода! ‚же бували випадки, що чорний люд громив багатi двори й купецькi заїзди, розповзалисЯ лихi чутки, з'ЯвилисЯ знаменнЯ, Якi вiщували лихо. ’ак, хтось бачив пiслЯ перших пiвнiв зникому, летючу свiтлiсть на небi в тiй сторонi, де лежить Љиїв, а ще були такi, хто спостерiгав на небi три сонцЯ, три мiсЯцi, також зорi, що взаємно знищувалисЯ. џрослав велiв одправлЯти молебнi в храмi ‘офiї,, та знав ще й те, що самi молебнi не поможуть, бо поганства в Ќовгородi було набагато бiльше, нiж христиЯн, та й не самими молитвами живе чоловiк, треба йому й жита, треба й одежини. ’ож сам їздив по торговищу, супроводжуваний тисЯцькими й своїми варЯгами, чинив скорий суд i розправу над хапугами й здирцЯми i хоч ламав тим право новгородське, Яке заборонЯло кнЯзевi самочиннi суди в самому городi, але з оглЯду на стан вiйськовий роблено длЯ џрослава поступку, та й треба визнати, що суди џрославовi були справедливi, бо керувавсЯ вiн єдиною хiттю: бодай трохи довести до втихомиреннЯ в збуреному, головному, набитому вiйськом, стЯгненим з волостей, городi. I ось тут, на торговищi знайшли џрослава нарочитi, Якi стерегли пiдходи по ‚олхову, прискакали кiнно, в кiлька голосiв одразу закричали ще здалЯ, порушуючи звичай i порЯдок: "ЉнЯзю, пливуть лодьї!" ’ак i став џрослав на головному вимолi, вдЯгнений у просту полотнЯну одiж, ще не зiгнавши з обличчЯ втоми й турбот щоденних, кнЯжого тiльки й було на ньому, що багатий поЯс з коштовною зброєю та ще чоботи м'Якого тiму, зеленi, шитi жовтим шовком, бо любив кнЯзь вигiдну обувку. Ђ по ‚олхову, обминаючи острови, нлив корабель - паруси шовковi, чардак муравлении, сходнi золотi, за кораблем довгi варЯзькi лодьї числом чотири i кiлька стругiв новгородських. Љоролiвський штандар майорiв на кораблецi - жовте з синiм, i на вимолi теж стало знамено џроедавове - архангел ѓавриїл на блакитному тлi, а воєвода Ѓуднй, Який знав звичай, вже розпорЯдивсЯ заквiтчати пристань зеленим гiллЯм, приготувати жито, щоб посипати його пiд ноги королiвнi чужоземнiй, прийшлiй кнЯгинi їхнiй, а також привезти з кнЯжих комiр хутра, щоб пройшла по них невiста, бо завжди повинна м'Яко ходити по цiй землi. ’ак i зроблено. џрослав зсiв з конЯ й стоЯв, трохи розставивши ноги, наче боЯвсЯ, що повернетьсЯ давнЯ хвороба i не втримаєтьсЯ вiн, упаде, а кораблецЯ дзвенiла зброєю невелика, але до лиха загрозлива варЯзька дружина, потiм показаласЯ й невiста: висока, русЯва, чистолицЯ, одЯгнена в довгi дорогi шати, блакитнi й жовтi, Як королiвське здамено в неї над голевою, коло невiсти вирiс пишний i усмiхнений ЉоснЯтин, повiв її до сходнiв, притримуючи край її одЯгу, а з другого боку, так само тримаючи за край довгого невiстиного вбраннЯ, важко стуа-аа високий варЯг, видно, ватажок дружини, вона заети Iнгiгерду на вимол, стали перед џрославом, Який i досi стоЯв, розставивши длЯ певностi ноги й нерiшуче поклiпуючи очима, ЉосиЯтин вклонивсЯ кнЯзевi, прокричав гучно-соковитим своїм голосом: - ‘ама донька Ћлафа, конунга свейського Iнгiгерда перед тобою, кнЯже! - ‚iтаю тебе Iнгiгердо, на землi ђуськiй, - сказав џрослав по-варЯзьки i ступив назустрiч своїй невiстi, вимушений був дивитисЯ на неї трохи вгору, бо був нижчий за Iнгiгерду; її це, видно, потiшило трохи, вона всмiхнуласЯ самими устами, Якї мала, вiдразу помiтив це џрослав, досить виразнi й гарнi, але очi їй не зворухнулисЯ, були пронизливо-прозорi, мов холодна зимова вода, очi не всмiхнулисЯ, не потеплiли, i нiчого не вiдповiла вона, так що довелосЯ кнЯзевi сказати й зовсiм уже простi слова: ' - ‡дорова будь, Iнгiгердо! - ‡доров був, кнЯже, - вiдповiла вона голосом глибоким i гарним i знов усмiхнуласЯ, тепер нiби й очима, але й могло показатисЯ кнЯзевi, бо вже далi йому не дали бiльше придивлЯтисЯ до невiсти, з кораблецЯ посунуло посольство шведське; вклонЯлисЯ, щось там гомонiли, несли Якiсь дари, а з другого боку вмить виповнилосЯ все довкола роззЯвами, Яким тiльки й дай, аби видовисько, та ще таке, Якого в Ќовгородi, здаєтьсЯ, й не бачено нiколи. џрослав подав руку невiстi й повiв її до повозу, вже наготовленого Ѓудиєм, пiд ноги їм сипано жито, кидано зелене гiллЯ, вистилано дошки вимолу бобрами, чорними кунами, бiлими горностаЯми. Iнгiгерда високо пiднiмала ноги, їй незвично було ступати по такому багатству; королi шведськi, хоч i розсилали .в усi кiнцi свiту своїх здобичникiв-варЯгiв, самi великими багатствами похвалитисЯ не могли, в “псальському замку, в голих кам'Яних палатах, гулЯв вiтер, найбiльше дбано про зброю; щоб удосталь, та добра, та нагострена гаразд, - життЯ ж було просте й невибагливе, їли з дерев'Яного посуду, в наймiцнiшi морози спали в нетоплених опочивальнЯх, тiльки длЯ дiтей перед сном зiгрiвано постiль, засовуваними пiд ковдри мiдними тазами, повними розжареного вугiллЯ, навiть - соромно сказати! - виходку путЯщого не мали в замку, була тiльки коло самої королiвської опочивальнi нагорi дучка, до Якої бiгали малi й дорослi, все те летiло з високої височини понад кам'Яним миром униз, у двiр, а вранцi приходив туди служка, пiдбирав на лопату i жбурлЯв королiвськi "добра" в озеро. ’а џрослав ще не знав про це, длЯ нього Iнгiгерда була передовсiм королiвською дочкою; певно, пишаласЯ вона в душi цим, гордувала џрославом. Ѓо й хто вiн є? Ќевiдомий кнЯзько Якогось там руського города? ‡гадував про свого брата ‚севолода, теж ђогнiдиного сина (Якi ж вони всi неоднаковi вийшли од одної матерi й одного батька!), Якого ‚еликий кнЯзь послав у шiстнадцЯть лiт кнЯжити у ‚олодимир на ‚олинi, а той, прочувши про незвичайну красу ‘iгрiди, вдови щойно вмерлого …рiка ведського, кинув усе й подавсЯ в ‘кандiнавiю добиватисЯ руки тої неземної красунi. ™о вiн думав тодi? ‡вiдки в ньому пробудиласЯ така дика кров? Њоже, вiд батька, Який стЯгав длЯ себе жiноцтво з усього свiту (але ж сам не мчав до них, а вмiв зробити так, щоб добути собi нову жiнку, не. кивнувши й пальцем)? Ќайдивпiше ж, що ‚севолод виЯвивсЯ не самотнiй у своїй слiпiй пристрастi до жiнки, Якої нiколи не бачив. ‡ другого кiiiцЯ свiту прискакав до ‘iгрiди ѓаральд, король гренландський, муж твердий i грiзний, не рiвнЯ тонкостанному юнаковi ‚севолоду. ‡аходилосЯ на те, що до тої ‘iгрiди, мов до оспiваної давнiм поетом Џенелопи, зберутьсЯ женихи з усiх усюд, тiльки що не знайдетьсЯ на них ЋдiссеЯ, воскреслого з своїх смертей i мандрiв, -жорстокого в своїй помстi за зневагу до його дому i жони. …рiк ведський не мiг зрiвнЯтисЯ з Ћдiс-сеєм, не повернувсЯ зi своєї вiчної плавби по рiках i морЯх того свiту, зате ж його ‘iгрiда виЯвиласЯ куди твердiшою за Џенелопу. ‚садовивши своїх залицЯльникiв за учту, заливши їх медом i вином по самi очi, звелiла вона замкнути їх i власноручно пiдпалила палату. Ќавiть Як на тi часи, вчинок ‘iгрiди видававсЯ страхiтливим, i прозвано її "сторрада" - тобто вбивцЯ. I хоч варЯзькi воїни й рознесли повсюди пiснi про красуню ‘iгрiду i про горду вроду пiвнiчних дiв, але пiслЯ випадку з ѓаральдом i ‚севолодом щось не чутно було охочих шукати собi за холодним варЯзьким морем невiст. ‡даєтьсЯ, вiн, џрослав, був першим пiслЯ свого нещасного брата, i це могло свiдчити або ж про його вiдвагу, або, що гiрше, про таку саму легковажнiсть, Як i брата ‚севолода. Џоки допровадив Iнгiгерду, вона, видно, трохи збентежена сотнЯми цiкавих, Якi, не в звичай холодних скандiнавiв, проштовхувалисЯ одне поперед одного, аби бодай оком кинути на заморську дiву, приголомшена першою пишнотою отих небачено багатих хутр, промовила кiлька слiв по-слов'Янськи, чим Якось вiдразу розiгнала џрославовi тужнi спогади про ‚севолода; i вже кнЯзевi не видававсЯ таким вiдчайдушним його вчинок, чомусь подумав вiн, що все йде Якнайлiпше, лихi знаки вiщують нещастЯ не йому, а його супротивникам, все задумане ним поки що здiйснюєтьсЯ, варто йому лиш простЯгнути руку - i все в неї вкладаєтьсЯ: зiбране вiйсько, прийшла варЯзька дружина, прибула з-за морЯ невiста, хоч уже й пообiцЯно її перед тим королевi норвезькому, i навiть уйцЯ, попри всю її дикiсть i непокiрнiсть, впокориласЯ йому, i має тепер вiн... ‘упроводжував разом з ЉоснЯтином, послами й дружиною Iнгiгерду до вiдведених їй покоїв, потiм приймав послiв, рЯдивсЯ з ними; виговорено в нього вiно длЯ Iнгiгерди - ‹адогу з околицЯми, волостi й села з присiлками i лов на звiра i рибу цiнну; довiренi невiстипi одержали грамоту пергаменну з золотою кнЯжою печаттю, що длЯ них було навдивовижу, коi ж ще поставлено за умову взЯти до Iнгiгерди в прислугу прибулу з нею дружину на чолi з ђогволодом, то й тут не став про-гнвитисЯ кнЯзь, бо на руку йому було й це: дружина згодитьсЯ в його походi, - а там видно буде, там Iнгiгерда стане кнЯгинею, його жоною, а жона да послухаєтьсЯ у всьому чоловiка свого. Љоли ж вiдправлено послiв i зговорено за вiнчаннЯ в церквi i весiллЯ без прогайки, џрослав лишив у себе ЉоснЯтина, сказав невдоволено: - „овго їздив. - ‡ате добре привiз, - смачно поцмакав своїми ласими губами посадник. - Ќе давав вiстей з походу. - ЉвапилисЯ швидше за всiх вiсникiв. - Ќевiста мовби й не по менi. ‚исока задуже. - ‚iд високих жiнок - вродливi дiти, - засмiЯвсЯ ЉоснЯтин. - Њовить вона трохи по-слов'Янському. „орогою навчив? - Њати в неї слов'Янка. ЉнЯзЯ ободритiв донька. - џк їхала сюди? ‡ охотою чи примушена? - —увано про тебе, кнЯзю, багато гадали вони на списi, свЯщенний кiнь їх також показав, що ждуть тебе великi дiла й справи, - Ќе вiр поганським' звичаЯм, - пробурмотiв џрослав. - Ћлаф хрещений, але зберiг усе вiд дiда-прадiда. Џро тебе ж мова розходитьсЯ по свiтi... - —и не через тебе? - ‡наєш же, кнЯзю, Як люблю тебе. - ѓотуй весiллЯ, - злагiднiв џрослав, - бо вже в похiд треба. - ‚есiллЯ зробимо за нашим новгородським звичаєм. ЉнЯзiвське. - Ѓрат мiй тут, ѓлiб, - сказав невесело џрослав. - ‡ тобою йде? - Ќi, супроти. - —ого ж сидить коло тебе? - ‡аїхав сказати про волю свою й Ѓорисову. Ќе сьогоднi-завтра вирушає па Љиїв. џ вже послав заготувати йому кора-блець на ‘мЯдинi коло „нiпра. - I на весiллi не буде? - Ќе хоче. Љаже, що не було кнЯзю своїх у Ќовгородi, а в мене, мовлЯв, батькiвського благословеннЯ немає на шлюб, то Яке ж весiллЯ, кнЯже? -_ ‚гадав вiн: справдi не було оте кнЯзiв тiльки новгородських, i ти в скорiм часi будеш ‚еликим Љиївським! - вигукнув ЉоснЯтин. - ѓрiх так мовити. - •оч грiх, та свЯта правда! - џк усе обiйдетьсЯ, то лишу тебе кнЯзем у Ќовгородi,- сказав, пiдводЯчись, џрослав,- бо рiд у нас з тобою один через батька мого i твого та мою бабу Њалушу, сестру твого батька „обринi. ЉоснЯтин став на колiна, знайшов руку џрославову, поцiлував. - ‘лужитиму тобi вiрою й правдото. - ‚стань, - невдоволено промовив џрослав, - негоже так. Ћдної кровi ми. Ђ справа велика великого розуму вимагає, а не цiлувань i поклонiв. ЉланЯтисЯ тiльки господу треба, Як ‘оломон, та просити мудростi в нього всечасно. Iди. ’ого ж вечора прийшов прощатисЯ ѓлiб. Ќе було довгої мови. ђозлучилисЯ брати не по-братськи, кожен був задивлений тiльки в своє, стали-бо вони на такому рубежi, де люди або йдуть навстрiч одне одному, або розходЯтьсЯ в рiзнi боки, i нема такої сили на свiтi, що могла б їх з'єднати. ‚досвiта ѓлiб виїхав, ще темрЯва стоЯла надворi, накрапав холоднуватий, мовби привезений пiвнiчною невiстокi, дощик, џрослав моливсЯ в церквi й подумав ще про те, Як то негоже вчинив молодший брат, що на дорогу навiть не прийшов уклонитисЯ боговi. —и тiльки тому, що боЯвсЯ ще раз зустрiтисЯ з братом-вiдступником, Яким вважав џрослава? ’а хай. Ђ ЉоснЯтин уже ладнав весiллЯ по кнЯжому чину, Як його розумiв новгородський посадник. Џоставлено коло самого ‚олхова на ’орговiй сторонi, де кнЯжий двiр, довгий-предовгий стiл, такий довгий, що губивсЯ його другий кiнець, а вже хто там сидiв, що говорив - не видно й не чутно було з чiльного мiсцЯ, де посаджено молодого й молоду. ‡ боку молодої - посли королiвськi й ђогволод з дружиною, з руки џрославової - ЉоснЯтии за посадженого батька, тисЯцькi й старости новгородськi, дружина, болЯри зi своїми пухкозадими жонами, ви-рпдженi в важкi багатi вбраннЯ, далi купцi свої i приїжджi, ще далi - ремiсничий люд, з багатших, хто мiг вклонитисЯ кнЯзевi дарунком на одруженнЯ, а дарункiв було безлiч; дарувалосЯ так, щоб по одну руку - кнЯгинi, а по другу - кнЯзевi, складено хутра й прикраси, золото й срiбло; ЉоснЯтин пiднiс џрославовi багато здоблену, в золотому окладi бiблiю грецьку, мiж пергаменними листами виднiласЯ закладка з перегородчатої емалi, а на закладцi - ћрiй-змiєборець, свЯтий, на честь Якого Ќазвано џрослава: дарунки везли вiд столу возами в той час, Як убогим i жебракам вiд кнЯжих щедрот роздаровано милостиню, Яку џрослав звелiв роздавати, Як тiльки вийдуть вони з храму по вiнчанню i аж поки всЯдутьсЯ за стiл i пiднесуть першi кубки за здоров'Я молодої кнЯгинi, за його здоров'Я, за землю ђуську. Џодавано вина фрЯзькi й меди настоЯнi, а з наїдкiв були гуси, поросЯта печенi, солонина, ковбаси-задимлЯнки, баранЯчi стегна й реберцЯ, осетри й коропи, зайцi в чорнiм соку й засмаженi на жару оленЯчi тушi, лебедi чорнi й бiлi на срiбних пiдносах, а длЯ кнЯзЯ й кнЯгинi привезено длЯ такої нагоди з пiвденних країв царського птаха павича, засмаженого цiлЯком, оздобленого небаченої краси пiр'Ям, птаха, м'Ясо Якого не гниє й не псуєтьсЯ, а триває вiчно, i хто їстиме його, теж матиме вiчне життЯ, й багатство, i красу, i щастЯ. ‡а спинами в запрошених до весiльної учти, з обох бокiв столу, не наближаючись дуже, щоб не заважати урочистостi, але й не задалеко, бо тодi б зникло вiдчуттЯ з'єднаностi мiж усiма, стоЯв новгородський люд, стоЯв двома стiнами, рухливими й веселими, там була штовханина, тиск, зойки, писки, невидима боротьба за лiпшi мiсцЯ, дужчi пхалисЯ наперед, слабшi намагалисЯ й собi пробитисЯ за ними; з сiрого новгородського неба сiЯласЯ холодна мжичка, та нiхто не зважав на негоду, кожен вирЯдивсЯ в що мав нового й свЯткового, в розпаленостi натовпу мжичка, власне, й не помiчаласЯ, тi, що сидiли не-порушно за столом, мали б страждати бiльше, треба було простЯгати руки за кубками, щоб пити за здоров'Я та за благополуччЯ, та за шматками м'Яса, горами наваленого посеред столу, руки їм лиснiли не так вiд жиру, Як од дощику, на бородах теж срiбливсЯ водЯний пил, а тi, що стоЯли позаду, могли принаймнi ховати руки за пазуху чи до кишень, а вже бородами трЯсли досхочу, бо тiльки й дiла їм було, що штовхатисЯ весело та супроводжувати кожну здравицю розкотистим, могутнiм гоготiннЯм: "ѓо-го-го!" ’ак навчив ЉоснЯтин кричати кiльканадцЯть заводiЯк, а вiдомо, що натовп легко пiдхоплює те, що йому непомiтно пiдкрикують у саме вухо. Ћтак воно й почалосЯ та й iшло мало не цiлий день. - ‡а здоров'Я кнЯгинi найсвiтлiшої! Ѓудьмо! - ѓо-го-го! - •ай славитьсЯ наш добрий кнЯзь џрослав! Ѓудьмо! - ѓо-го-го! - ‡а побiди нашi прийдешнi й сущi! Ѓудьмо! - ѓо-го-го! - ‡а вольницi новгородськi! Ѓудьмо! - ѓо-го-го! - ‡емлЯ наша хай не оскудiває! Ѓудьмо! - ѓо-го-го! - Ќароде новгородський, розростайсЯ й мiцнiй! Ѓудьмо! - ѓо-го-го! - ‡а вiру христиЯнську! Ѓудьмо! - ѓо-го-го! - ‚озлюбимо, братiє, один одного! Ѓудьмо! - ѓо-го-го! - Њолодим гiрко-о-о! - ѓо-го-го! - ѓiрко-о-о! ЉнЯзь i кнЯгинЯ пiдводились, цiлувались перед усiма, не було в тому поцiлунковi нiЯкого смаку, не розпалювало џрослава i випите за день, а кнЯгинЯ теж сидiла з своїми прозоро-холодними очима, чужа й незворушна, тiльки бралисЯ плЯмами її бiлi щоки чи то вiд сеї обтЯжливої учти, чи то вiд вселюддЯ, до Якого, мабуть, не звикла в своїй пiвнiчнiй сторонi. Ђ џрослав хоч i поцiнував про себе належно вигадку ЉоснЯтинову з оцим безмежним столом, за Яким вмiстилосЯ пiв-Ќовгорода, й з оци-,: ми крикунами, що пiдганЯли учту своїми гуками, та водночас i виразно бачив: не виходить у нього так, Як то виходило воно завжди у кнЯзЯ ‚олодимира в Љиєвi. Џередовсiм той би нiколи не покладавсЯ на чиюсь вигадку чи лад, а сам би велiв, що робити i Як, знав-бо добре: всi невдалi справи, хоч причетний кнЯзь до них чи пi, б'ють, зрештою, по кнЯзевi, лЯгають на нього провиною i збитком. I вже аби кнЯзь, ‚олодимир затiЯв таке учтуваннЯ i накликав стiльки люду (а в нього бувало й бiльше, це знав i џрослав, та й ЉоснЯтиновi було вiдомо, тому, видно, й спробував чимось наблизити Ќовгород у своїх звичаЯх до Љиєва), то не сiв би за стiл так, щоб обабiч стоЯли натовпи. ‡велiв би настругати столiв длЯ всiх, i всiм би давано їдво й питво, i буле б таке веселе й невтримне учтуваннЯ, та вихвалЯннЯ, та молодецтво, що на кiнець днЯ забували вже, хто смерд, а хто боЯрин, хто воєвода, а хто дружинник, i сам кнЯзь оточений був то одними, то другими, то воїнами, то гультiпаками, то жонами своїми та чужими, Яких уподобав, на Яких накинув оком, може, щойно. Ђ тут - цей холодний заздрiсний крик поставлених за длЯ пихи чорних людей, оцей смутний дощик, та ще й чужа, неприступна в своїй гординi жiнка, що стала нiби кнЯгинею, його жоною, але хто й зна, чи стала, бо не помiчає на нiй џрослав нiЯких прослiдiв, що вподобала вона своє нове становище. ѓулЯннЯ тривало ще й при свiтлi смолоскипiв, бо не годилосЯ вiдправлЯти людей за сонцЯ, варено й печено всього стiльки, що учта мала тривати, може, й тиждень, найбiльшим ненажерам i питухам коло того столу (а чи пiд столом) належалосЯ й нiч заночувати, але хтось там пам'Ятав i про найголовнiше, про кнЯзЯ й кнЯгиню, i, коли темнощi зсунулисЯ вже зовсiм щiльно навколо столу i крики натовпiв долинали мовби з-за чорного кола ночi, подано просто перед стiл новгородськi розлогi сани, застеленi м'Яким перським килимом, запрЯженi четвериком бiлих коней, в багатiй збруї, заквiтчаних зелом i квiтами, i сам ЉоснЯтип вихопив у вiз-ничого рипучi вiжки, поцЯцькованi срiбними наклiпками, розвернув сани хвацько, аж полетiли кiм'Яхи грЯзi увсiбiч, i запросив молодих сiдати. I Як тiльки кнЯзь довiв кнЯгиню до саней i вона злЯгла на килим, бо сiсти там було нiЯк, а џрослав притуливсЯ до неї, ЉоснЯтин вiдпустив вiжки, i конi рвонули з мiсцЯ так, що важ-котiлому посадниковi довелосЯ вiдразу вдарЯти тюпака, - тут обидвi невидимi вже майже стiни, люду розруйнувалисЯ, розсипалисЯ, з двох бокiв руннули на сани, змiшалисЯ навколо них а_ криком, вереском, гiйканнЯм, диким реготом; над кнЯзем i кнЯгинею нависали й миттю щезали довгi бороди, зiпали на них з нерозбiрливими криками чорнi роти, горiли цiкавi очi, однi штурлЯлисЯ помiж собою, iнших жбурлЯли просто на сани, ще iншi намагалисЯ вломити з саней хоч трiску, ще хтось догадавсЯ вiдкабетовувати добреннi кавалки коштовного килима, хтось пробував палити килим палахкотючою трiскою; ЉоснЯтин на-с'їлу пробивавсЯ крiзь юрмовище, конi, пирхаючи й мотаючи головами, тЯгли сани поволi, бо перед ними роїлосЯ вiд чорних розмаханих постатей, вже посадник шкодував, що не постановив на путi кнЯзевiй дружину двома рЯдами, зате џрославовi хоч тепер сподобалосЯ те, Як поверталосЯ його весiллЯ, радий вiн був,_ що люд зламав ту заборонну незриму межу, Яка вiддiлЯла його вiд кнЯзЯ; вiдчував џрослав: ото тепер йому тiльки й сили, що в отих ошалiлих, звихрених, заслiплених дурною цiкавiстю людЯх, гарно було вiдчувати, Як лЯкаєтьсЯ холодна королiвна цих забiЯк, горнучись йому до боку, шукаючи в нього прихистку. I вже на кнЯжiм дворi по-юнацькому зiскочив з саней, збадьорено змахнув, майже дружньо, безладному своєму супроводовi, отiй людськiй звированостi, Яка вже виповнила й увесь двiр, легко зiстрибнув з саней, взЯв кнЯгиню на руки, i хоч була велика й незручна в ношi, але пронiс її трохи, пробиваючись крiзь юрмовище, а кнЯжi люди розкрикували перед ним дорогу ширшу й ширшу, аж поки все-таки наведено Якийсь лад i утворивсЯ вiльний прохiд до ганку кнЯжих палат; тодi џрослав поставив жону на землю, мовби велику дерев'Яну лЯльку, мовчки подала Iнгiгерда йому руку, i вiн повiв її на першi покладини, бо тiльки тiлесно доповнений шлюб може вважатисЯ звершеним. Ђ бiлi конi з саньми зникли десь так само непомiтно, Як i посадник ЉоснЯтин, та џрославовi не було тепер нi до чого дiла, лишавсЯ вiн наодинцi з молодою жоною, вперше в життi око в око, рука в руку, i свiт замкнувсЯ мiж ними обома, не iснувало бiльше нiчого, все зникло, все забулосЯ, палахкотiли в притемненiй ложницi свiчки, а їм здавалосЯ, що тiльки вони обоє палахкотЯть i згорають на вогнi, Який палить людину, поки вона й живе, дає їй найбiльшу снагу i водночас вiддiлЯє її непрохiдною стiною от усього довколишнього. ’ак i џрослав на Якийсь час вiддiливсЯ вiд справ цiлого свiту i не мiг бодай краєм серцЯ вiдчути, що, може, саме тiєї ночi, в далекiй далечi, коло Љиєва на Ѓерестах, вирушав у останню путь його батько - ‚еликий кнЯзь ‚олодимир. Ѓерести стоЯли вже тодi, коли Љиєва ще й мало було, вабили тихiстю й спокоєм, i кнЯзь ‚олодимир так полюбив їх, що звелiв вибудувати собi двiр у Ѓерестах ще лiпший, анiж у самому Љиєвi. ‚iдпочивав там по ловах у ‡вiринцi, тримав найулюбленiших пiдложниць також на Ѓерестах, коли ж занедужав, зiбравшись iти на непокiрливого сина џрослава, теж залiг у своїх палатах берестових, сподiваючись на скоре видужаннЯ, але вже й не пiдвiвсЯ, померши вiд кольок в боку або ж вiд божого гнiву. ‹юди рiдко заживали тодi за шiстдесЯт лiт, однаково великому кнЯзевi вже недовго б довелосЯ топтати рЯст, але багато в чому пришвидшили кнЯзеву смерть подiї Явнi й тайнi. Ѓо Якщо син џрослав одкрито йшов на батька, то iнший син - ‘вЯтополк, ще й досi перебуваючи в ув'Язненнi в ‚ишгородськiй крiпостицi, знов задумав справу ще лихiшу, нiж кнЯзь Ќовгородський. —ерез вiрних людей сповiстив ‘вЯтополк печенiгiв про те, що кнЯзь ‚олодимир виступав з вiйськом проти Ќовгорода, i покликав їх ударити на Љиїв, коли покине його кнЯзь з своєю дружиною. Ђ щоб не проходити через крiпостицi, поставленi ‚олодимиром по ђосi, мали печенiги переправитисЯ десь аж коло Џереволочни через „нiпро, пройти ‡алозним шлЯхом i пiдступити до Љиєва з лiвого берега, звiдки їх нiхто нiколи й не ждатиме. ’ак воно й сталосЯ, та тiльки хворощi ‚олодимировi зруйнували всi ‘вЯто-полковi намiри, знов посилав вiн своїх вiрних людей до печенiзького хана, попереджуючи його, щоб зупинив орду, бо й кнЯзь, i дружина, i сила-силенна вiйська - в Љиєвi, i нiчого, крiм погрому, не здобудуть тут печенiги. Ђле на той час кнЯзевi ‚олодимиру вже донесено про те, що заворушились печенiги, надходили вiстi, що степовики сунуть по лiвому березi, тодi .недужий кнЯзь покликав до себе сина Ѓориса, Який прибув з далекого ђостова, щоб стати коло батька в тЯжку годину, сказав йому брати вiйсько й виступати на Ђльту, щоб перепинити путь печенiгам. Ѓорис виступив на Ђльту, вибрав просторе широке поле, де б мiг дати битву печенiгам, але вони, вчасно попередженi ‘вЯтополком, знов завернули в свої степи i щезли там безслiдно. Џоки ж Ѓорис стоЯв з вiйськами на Ђльтi, ‚еликий кнЯзь ‚олодимир зiйшов з свiту. ‚iн лежав у великiй горницi, що чотирма вiкнами виходила на „нiпро. ‚iкна не зачинЯлисЯ нi вдень, нi вночi, кнЯзь хотiв ухопити в груди Якомога бiльше свiжого днiпровського вiтру, але однаково задихавсЯ щодалi дужче, горницЯ знесена була високо над землею над двома пiдклiтЯми, в Яких юрмиласЯ придвiрна челЯдь, варилисЯ длЯ кнЯзЯ улюбленi його наїдки й напитки, наготованi завжди сидiли гусельники й скоморохи, блазнi й вродливi дiвчата, Якi самою молодiстю своєю могли б повернути ‚олодимировi здоров'Я, бо часто бувало перед тим, що западав у недугу ‚еликий кнЯзь, та досить було йому спочити поглЯдом на солодкому личку, Як пiдводивсЯ знов i знов вершив свої державнi дiла, великi й непомiтнi. Ђле не пускав кнЯзь до себе нiкого, не хотiв нiкого бачити, нiчого не їв, тiльки пив настоЯнi меди й воду з свЯченої криницi, холодну й чисту, заборонЯв турбувати його, нiхто не смiв поЯвлЯтисЯ в горницi, поки сам кнЯзь не покличе, не подасть знаку. Ђ знак той був - звук срiбного бубонцЯ на довгiй ручцi з слонової кiстки. Ѓубонець лежав на столику коло узголiв'Я кнЯзевого. „звенiннЯ було кволе, майже нечутне, але по той бiк дверей цiлодобово чергували молодi отроки, вони вчували найменший звук з кнЯжої опочивальнi, немало дивуючи своєю чутливiстю дружинникiв, що стоЯли на сторожi коло тих дверей, але не чули нiчогiсiнько, так нiби хтось позатикав їм вуха воском. ’а настав день, коли й отроки не змогли дочути жодного звуку з кнЯжої горницi. •оч Як тулили вуха до товстих дубових дверей, хоч Як завмирали, хоч Як стримували вiддих - нiчого. Ќавiть чутно було, Як днiпровський вiтер влiтає в одчиненi вiкна й, постогнуючи, вириваєтьсЯ попiд дверима з невидимих шпарин, але вiд кнЯзЯ не було нi знаку, нi звуку. †дано цiлий день i цiлу нiч. Ѓо, може, ‚еликий кнЯзь поборов недугу i вперше заснув спокiйно й солодко i набираєтьсЯ сил увi снi? Љоли ж i на ранок знов не доходило з опочивальнi жодного слуху, тодi налЯкана гридь звiдомила воєводу дружини, а той прикликав двох боЯр з Ѓерестiв, i от вони втрьох боЯзко пiдступили до високих дубових дверей, Якi давно вже можна було нечутно вiдхилити, бо петлi змазувались гусЯчим жиром, щоб не дратувати кнЯзЯ нi рипом, нi скрипом, але нiхто не наважувавсЯ проч