прийнЯттi рiшень, точним мисленнЯм. ’ак наче мав не двадцЯть iз чимось рокiв, а з п'ЯтдесЯт, прожив довге й напружене життЯ i навчивсЯ всього потрiбного людинi помiж чужинцiв. "’ретiй секретар посольства" длЯ вуха невтаємниченого звучало досить гучно й високомовне, однак ‚алерiй вiдразу поклав край Ѓорисовiй наївностi. - ’оваришу професор, не тiште себе надiєю, що до вас приставлено аж он Якого посольського чина! ’ретiй секретар - це не перший, i навiть не другий... - Ђле ж, - Ѓорис Ћтава справдi трохи розгубивсЯ, в цих питаннЯх вiн вiдзначавсЯ неабиЯкою наївнiстю, - Я вважав, що... - Ђбсолютно вас розумiю! ‚сi, хто їде в справах сюди, вважають, що клопотатисЯ ними буде неодмiнно сам посол. ‡розумiйте ж, професоре: посольство має своїх справ - по самiсiньку зав'Язку, висловлюючись недипломатично... - ђозумiю. Ђле моЯ справа... йдетьсЯ про цiнностi незвиклi... державнi... iсторичнi... - ‚се зробимо... Єдине, що Я вас прошу: дотримуйтесь спокою. Њобiлiзуйте все своє почуттЯ гумору... - ЏочуттЯ гумору? - Ѓорис засмiЯвсЯ. - ‡даєтьсЯ, Я втрачаю це почуттЯ. Ѓо Яке справдi вiдношеннЯ до моєї справи може мати почуттЯ гумору, Яким, хвала боговi, мене, здаєтьсЯ,' не обдiлено. - …ге, - потер долонi ‚алерiй, - ви ще не знаєте, з Якими типами доведетьсЯ мати справу... ’ут вже Якщо чоловiк одержує вiд держави марки, то вiн їх вiдпрацьовує повнiстю! ‚и в цьому переконаєтесь. - џ повинен попасти в Њарбург, - сказав Ћтава. - Њи там будемо, повiрте менi, - запевнив його ‚алерiй,- але озбройтесЯ витримкою... їзди до Њарбурга - всього лиш кiлька годин, головне - проскочити тут... Џотрiбного їм чиновника ‚алерiй знайшов досить швидко i вмовивсЯ з ним про зустрiч ще того ж днЯ по обiдi. Џосольською "‚олгою" вони пiд'їхали до високої новiтньої споруди, швидкiсний лiфт вмить викинув їх на дванадцЯтий чи то на п'ЯтнадцЯтий поверх; вони пройшли довжезним коридором, наповненим сЯйвом пластику, алюмiнiю й скла, Ѓорис пробував вiдчитувати акуратнi таблички на полiрованих пластикових дверЯх, але ‚алерiй сказав, що вiн приблизно знає, де сидить той чиновник, з Яким їм доведетьсЯ вести переговори; коридор несподiвано прорiзавсЯ коротким бiчним колiном, там був ще один лiфт, але вже не швидкiсний, а невеличкий, скромний, мало не персональний, - вони насилу вмiстилисЯ в тiснiй кабiнцi, поїхали вже не вгору, а вниз, попали в Якийсь тупик, а в тому тупику було своє найглухiше мiсце, удекороване розкiшними широкими дверима, на Яких красуваласЯ табличка з чорними готичними лiтерами: „…ђ†Ђ‚Ќ€‰ ђЂ„Ќ€Љ ЏЋ ‚I„ЉЋ„“‚ЂЌЌџ• ‚Ђ‘‘…ђЉЂЊЏ” „звiнка тут не було, стукати теж не довелосЯ, бо Як тiльки вони переступили незриму межу, за Якою з простих перехожих перетворювалисЯ на вiдвiдувачiв гера ‚ассеркампфа, дверi нечутно розчинилисЯ самi собою, i в глибинi просторого, свiтлого кабiнету з модерними низенькими меблЯми пiдвiвсЯ з-за довгого полiрованого столика їм назустрiч сам державний радник, чоловiк середнiх лiт, одутлуватий, глевтЯкуватий, доволi високий, у сiрому костюмi з легкої тканини, Яку звуть "мачок". Љондицiонер пiдтримував у кабiнетi сталу температуру, повiтрЯ тут було свiже, однак ‚ассеркампф вдавано важко вiдсапував, iдучи назустрiч своїм вiдвiдувачам, i ще не пiдпустив їх до себе, не дав привiтатисЯ чи вiдрекомендуватисЯ, вигукнув панiбрат-ськи: - Ђле ж спека - нетва? - Ќе помiтив, - буркнув Ѓорис, забуваючи про перестороги свого супутника. —иновниковi того й треба було. - џк то! - вигукнув вiн. - ‚и приїхали з такої далекої холодної країни i не помiчаєте нашої спеки? —и, може, Я помилЯюсЯ? Ђдже ви з ђосiї - нетва? ‚iн щоразу повторював це слово "нетва", що мало значити "правда ж?", мабуть, навмисне псуючи дiалектом загальнонi-мецьке "нiхт вар". ’а Ѓорисовi було не до лiнгвiстичних тонкощiв. - Џрофесор Љиївського унiверситету Ѓорис Ћтава, - скориставсЯ з нагоди ‚алерiй. ‚ассеркампф вклонивсЯ, попросив сiдати. Ѓорис поглЯнув на ‚алерiЯ досить вимовно. Џерший бiй було виграно зовсiм не завдЯки стриманостi. –ього типа треба атакувати й штурмувати вiдразу, з першого слова. Ћсь вони сiли i вiдразу вiзьмутьсЯ до дiла. Ћднак ‚алерiй, Якому б належало перебрати розмову в свої руки, чомусь мовчав. ‚вiчливо посмiхавсЯ, став пити Якусь бурду, запропоновану нiмцем, довелосЯ пити.також Ѓорисовi, так нiби вiн заради цього їхав сюди аж iз Љиєва. - ’ак, так, - промовив ‚ассеркампф, мружачи очi,- ще день-два, ще кiлька днiв... —иста випадковiсть, що ви мене бачите отут за столом... Ќастає той час, коли всi ми змандровуємо звiдси... ’ут надто жарко... ‹юдина повинна час вiд часу занурюватисЯ в море... Њи, нiмцi, надаємо перевагу Ђдрiатицi... ‚ераземо туди щолiта свої полiартрити, подагри, задишки... Ќа обидва береги - iталiйський i югославський. ‚енецiЯ, „убровик, —орногорiЯ... Њонтенегро... ‚ Њонтенегро, на думку наших найрозкiшнiшi коханцi! ‚ночi вони спускаютьсЯ з гiр на узбережжЯ, на ранок знов зникають у своїх загадкових горах, це просто мiстика Якась, але нашi жiнки... •а-ха! џ називаю це запiзнiлими вiдшкодуваннЯми, до того ж - не за адресою. Ѓо у3д ёпiд час вiйни в Њонтенегро, тобто в —орногорiї, стоЯли не нашi вiйська, а iталiйськi, i це iталiйцi досхочу жирували з чорногорцi ськнми дiвчатами. ’ому б вiдповiднi вiдшкодуваннЯ чорногорцЯм належало отримувати саме з iталiйських дiвчат, а не з нiмецьких -нетва? - ‘лухайте, - несподiвано спитав Ѓорис,- вашi предки не з морЯкiв? - •а-ха! - реготнув ‚ассеркампф. - ‚ас збило з путтЯ моє прiзвище! Ќе зважайте! Њої предки - з води, але з болотЯної. ЏомеранiЯ, чули? ‡ мене всi смiютьсЯ: Як так - займаєшсЯ справами вiйськових вiдшкодувань, а свою Џомеранiю повернути не можеш, вiддав її Џольщi? џ вам скажу: з цими вiдшкодуваннЯми - суцiльнi непорозумiннЯ. Ќещодавно був просто комiчний iнцидент. ЏрибивсЯ до мене капiтан з Ѓремена. ’ак, так, справжнiсiнький капiтан. “ нього дизель-електрохiд, цiлком модерне судно на чотирнадцЯть тисЯч тонн, можете собi уЯвити. •одить вiн в Iндiйський океан i далi, до Њалайї, до џпонiї. I ось. ‚ ‘iнгапурi чи там де хтось з команди дарує капiтановi мавпочку. ’аке миле створiннЯ. Њи, нiмцi, любимо все живе. Ђ тут - далека путь, самотнiсть, капiтан уже чоловiк немолодий. ‡радiв мавпочцi. Џрилаштував її в своїй каютi. Њаленька господинЯ. “ЯвлЯєте? Ќу, так... ‚ранцi капiтан iде собi на мостик, мавпочку залишає в каютi, але забуває причинити дверцЯта сейфа. Ђ в сейфi - товстенна пачка марок. ЊiсЯчна платнЯ длЯ цiлої команди. “ЯвлЯєте? I хоч грошi не пахнуть, Як то сказано, але мавпочка нанюшила ту пачку, вхопила її, а Як тiльки капiтан рипнув дверима, повертаючись, мавпочка шмигнула в щiлину i на палубу. Љапiтан вiдразу спостерiг пропажу, зчинив тривогу, за мавпочкою погналисЯ, але ж... •оч про нiмцiв i сказано, що вони мавпу вигадали, однак у спритностi мавпа переважає навiть нiмцiв. ’ак i тут. ‚илетiла мавпочка на самий вершок щогли, починає розглЯдати грошi, здирає з них банкiвське опакуваннЯ, на неї гiйкають i тюкають знизу, хтось там уже подерсЯ вгору по щоглi, боцман приладнав шланги i намiривсЯ збити мавпочку струменем води, хтось радив знЯти клЯту звiрину пострiлом з дрiбнокалiберної гвинтiвки, але поки йшли ради та поради, мавпочка розiрвала опоЯску i стала жбурлЯти грошi вниз. ‚идовище рiдкiсне. Ћкеан, прозорiсть, синЯ хвилЯ - i над нею кружлЯють не чайки, нi - повновартiснi нiмецькi марки! Є вiд чого вхопити сердечний удар! Љiлька банкнот упалсЯ на палубу i - треба вiддати належне чесностi комарди - все було вручено капiтановi, але ж то лиш кiлька банкнот. Ђ всЯi мiсЯчна платнЯ - цiла пака марок! - полетiла в океан, i хоч упущено було шлюпки й матроси кинулисЯ виловлювати грошi, небагато їм вдалосЯ виловити, бо виЯвилосЯ: нiмецька марка тоне в морськiй водi! ’ак нiби вона не паперова, а справдi з щирого золота! “ЯвлЯєте! I ось капiтан, безпорадний у своєму нещастi, звернувсЯ до мене. ЊовлЯв, раз у вас тут вiдшкодуваннЯ, отже... - Њи б не хотiли помилЯтисЯ так, Як ваш капiтан,- знов не стерпiв Ћтава, обурюючись мовчанцi ‚алерiЯ. ’ак вони просидЯть цiлу вiчнiсть, i цей тип забавлЯтиме їх своїми безглуздими казочками. - ѓер секретар, - чемний уклiн в бiк ‚алерiЯ, - попередив мене, що йдетьсЯ про справу, зв'Язану з вiйськовими вiдшкоду-ваннЯми - нетва? ‚важаючи, що розмову спрЯмовано у властиве русло, Ѓорис мав необережнiсть зачепитисЯ за оте проклЯтуще "нетва". - ‚и не помилилисЯ, гер ‚ассеркампф, - сказав вiн, - хоча вiдносити мою мiсiю до галузi чисто вiйськових вiдшкодувань, мабуть, не слiд, бо це не моЯ спецiальнiсть, минуло вже багато часу по вiйнi, лишилисЯ, певно, тiльки тi втрати, Яких уже не вiдшкодуєш нiчим. - Џрекрасно! - вигукнув радник, пiдхоплюючись з стiльцЯ i повiваючи на себе полами пiджака. - ѓер професор висловивсЯ напрочуд точно! Ѓо й хто, скажiть ви менi, може вiдшкодувати нiмецькому народовi тих сiм мiльйонiв i триста сiмдесЯт п'Ять тисЯч вiсiмсот солдатiв, Якi полЯгли... ‚iн мало не сказав за "фюрера", але вчасно стримавсЯ, з чого миттю скориставсЯ досi мовчазний ‚алерiй. - ѓадаю, гер радник, - сказав вiн стримано й тихо, - що в нашi повноваженнЯ не входить обговореннЯ людських втрат у минулiй вiйнi. - Ћчевидно,згодивсЯ ‚ассеркампф,- але Я просто... - Ќаш гiсть з Љиєва, - вiв далi, не слухаючи, ‚алерiй, i радниковi довелосЯ сiсти на свiй стiлець, застебнути пiджак, набрати цiлком офiцiального виглЯду i похитувати ствердно головою, хоч, видно, в ньому все так i пiдстрибувало вiд надмiру слiв, Яких не встиг виметати на вiдвiдувачiв. Ќатренованiсть у балаканинi в ‚ассеркампфа була доведена до неймовiрної досконалостi, - так от... наш гiсть iз Љиєва прибув сюди, щоб виЯснити одну справу, Яка стосуєтьсЯ деЯких iсторичних релiквiй українського народу... - Ќавiть не українського, - додав Ѓорис, - а всiх слов'Янських народiв, бо йдетьсЯ про Љиївську ђусь... …поха џрослава Њудрого. - Ax, так, - врештi прорвавсЯ в розмову ‚ассеркампф, - гер професор - iсторик - нетва? Џовiрте, Я найвищої думки про iсторiю. Ќастав час, коли треба привласнювати iсторiю вже не цiлому народовi, а окремим людЯм, iндивiдуумам, соцiальним атомам... Ќашi фiлософи... •айдеггер, џсперс... ‘подiваюсЯ, ви знайомi з їхнiми роботами... - „аруйте менi, - чемно мовив Ћтава, - але Я прибув не длЯ того, щоб обговорювати проблеми екзистепцiоналiзму... - Ќi, нi, - знов схопивсЯ радник, - Я тiльки про iсторiю. “Явiть собi: мiй шеф, мiнiстерталї-директор •азе, не може чути про iсторiю. "™о? - кричить вiн. IсторiЯ? ‚ цiй вашiй iсторiї є тiльки хронологiЯ i факти iснуваннЯ населених пунктiв. “се iнше - брехнЯ!" ’одi Я кажу йому: "ѓер •азе не вiрить у прiзвища. I Я розумiю мiнiстерiаль-директора: маючи таке прiзвище, хiба станеш симпатизувати iсторiї?" Ђле в одному ми з мiнiстерiаль-директором сходимосЯ: в сучаснiй iсторiї вже не може бути вiдкрить. ‚се вiдкрито, все зареєстровано. - Ќа жаль, у наш час iсторики часто вимушенi дбати справдi не за новi одкриттЯ, - знов дав себе впiймати Ѓорис, - а вiдвойовувати старi iстини, часто цiлком очевиднi... - Ќе в мене, сподiваюсЯ, вiдвойовувати? џ - простий чиновник. ЊоЯ сфера - цiлком матерiальнi речi. Iстини - це не по моєму вiддiлу. ™о ж до речей... Њи працюємо з можливо iдеальною пунктуальнiстю... џ мiг би вам... ’а лiпше Я розповiм вам одну iсторiю - нетва? ’ак вони змушенi були того днЯ вислухати вiд ‚ассеркампфа ще одну iсторiю. ЏочинаєтьсЯ з вiйни. ‘орок перший рiк. остого квiтнЯ нiмецькi вiйська переходЯть кордон ћгославiї, через дванадцЯть днiв юний король Џетро доручає генералу Ќедичу пiдписати акт капiтулЯцiї. ћгославiЯ зовсiм не така країна, щоб за дванадцЯть днiв її можна пiдкорити. ‡а дванадцЯть днiв там навiть не облiтаєш лiтаками всiх гiр. ‚ ћгославiї є куточки, куди за всю iсторiю не мiг проникнути жоден завойовник - скажiмо, в тiй же —орногорiї, або, Як слiдом за iталiйцЯми всi називають її, Њонтенегро. ђозповiдають, коли сам Ќаполеон пiслЯ своїх блискучих перемог послав до чорногорського владики вимогу, щоб той прийшов до нього з поклоном, чорногорець вiдповiв, що коли кому треба, то хай сам прийде до —орногорiї - i то не верхи, а пiшки, бо чорногорськi юнаки однаково зсадЯть небажаного гостЯ з конЯ. Ќу то от. ЉапiтулЯцiЯ сорок першого року була цiлком позiрна. Ѓуває, що капiтулює народ, тодi Як армiЯ ще боретьсЯ, а буває й навпаки. ’ут сталосЯ так, що армiЯ капiтулювала, а народ продовжував боротьбу, i всi знають, Яка успiшна була та боротьба, аж довелосЯ нiмецькому командуванню посилати на Ѓалкани генерала ђендулича, сподiваючись, -що його сербське походженнЯ стане в пригодi (справа в тому, що невеличка частина сербiв, Якесь iз племен, ще в давнi часи замешкала на територiї сучасної Ђвстрiї; це було войовниче плем'Я, з нього виходили досить умiлi воєначальники, цЯ вiйна знає такi iмена, Як Ѓраухич i ђендулич, Якщо говорити про найвiдомiших, тепер трохи смiшно згадувати, що головнокомандуючим армiЯми, Якi йшли по Європi, насаджуючи чистоту раси, був виходець з слов'Янського народу Ѓраухич, але тодi було не до смiху). џсна рiч, ђендулич, попри своє сербське походженнЯ, теж нiчого не змiг удiЯти, але не про це мова. ‘орок перший рiк. Љоролiвська югославська армiЯ капiтулювала. Ѓезлiч солдатiв i офiцерiв попало в полон. ЋпинивсЯ в полонi й молодий блискучий офiцер Ќiколич. ‚iн був чорногорець, у —орногорiї в нього лишиласЯ молода вродлива дружина, прекрасна актриса, Яку вiн майже силомiць вивiз з Ѓелграда, вiдiрвав вiд театру, вiд сцени, повiз у свої гори, в свою дикiсть, обiцЯючи навзамiн цивiлiзацiї свою пристрасть i вiчне коханнЯ. Ђле тут запахло вiйною, хтось там пригадав, що дiд i батько Ќiколича були в свiй час офiцерами королiвської армiї, щасливого молодожона теж покликано до вiйська, видано йому офiцерський мундир, iсторiЯ, Як бачимо, звичайна. Џри розлуцi молода дружина надiла Ќiколичу на пiдмiзинний палець золоту каблучку з великим - чи не на цiлий карат - дiамантом. –е була фамiльна коштовнiсть, талiсман, Який мав берегти Ќiколича вiд смертi. ‘правдi, чи то подiЯв талiсман, чи то вже така швидка й некривава то була вiйна, що нiхто не встиг i стрельнути Як слiд, але Ќiколича не вбито, вiн попав у полон. Џолонених треба десь тримати. Ћтож Ќiколича теж вмiщено в один з таких таборiв длЯ офiцерiв. –iлком гiгiєнiчний табiр, досить сказати, що за всю вiйну там жодного разу не виникло епiдемiї. Љожен полонений офiцер мав своє окреме мiсце длЯ спаннЯ, щоправда, постель не було, але де ж їх настачиш длЯ мiльйонiв полонених! ‚ таборах пiдтримуваласЯ тверда дисциплiна, що длЯ людей вiйськових не могло видаватисЯ чимось незвичним. ’рохи обмаль було продуктiв длЯ полонених, але не слiд забувати, що й увесь нiмецький народ терпiв обмеженнЯ. Ћкрiм того, в полонених офiцерiв просто був побiльшений апетит, бо людинi, Яка сидить без роботи, завжди дуже хочетьсЯ' їсти, нiж тому, хто заклопотаний дiлом. ‡годом були спроби оскаржити цiлий нiмецький народ за iснуваннЯ концтаборiв, але при цьому посилалисЯ лиш на кiлька концтаборiв - Ћсвенцiм, Њаутхаузен, Ѓухенвальд, „ахау тощо, за це ж вiдповiдало ‘.‘ i ѓiммлер, а треба точно розрiзнЯти табори знищеннЯ i звичайнi табори, без Яких у вiйнi не обiйдешсЯ. ’ут Ѓорис не витримав. ђозрiзнЯти? ‚становлювати розрЯди й гатунки таборiв? Ђ що вiд цього змiнюєтьсЯ? Ќазв було багато i рiзних: Kriegsgefangenenlager, Internierungslager, Durchgangslager, або Dulag, Arbeitslager, Firmenlager, Konzentrationslager, Straflager, Polizeihaflager, Judenarbeitslager, Arbeitserziehunglager, Kriegsgefangenenarbeitslager (’абiр длЯ вiйськовополонених. ’абiр длЯ iнтернованих. Џересильний табiр, з Якого полонених спрЯмовувано до постiйних таборiв - шталагiв i офлагiв. ђадЯнських полонених часто знищувано ще в ду-лагах. ђобочий табiр, власне - фiлiЯ великого концтабору. ’абори примусової працi при великих концернах, заводах, фабриках. Њожна б тут згадати про штрафнi табори концерну Љрупна „ехан-шуле i Ќеєрфельд-шуле або концерну ‘iменса в Ѓерлiн-•асельторст. Љонцтабори. трафнi табори, де всi ув'Язненi були приреченi на обов'Язкове знищеннЯ. Џолiцейськi табори на територiї ‘ђ‘ђ длЯ осiб, запiдозрених в допомозi партизанам. ’абори длЯ знищеннЯ євреїв. ’аким, наприклад, фактично був Њайданек, Який носив спершу назву робочого табору длЯ вiйськовополонених. ’абори длЯ "перевихованнЯ" не дуже слухнЯних iноземних робiтникiв. ‡аснованi за наказом ѓiммлера з 28 травнЯ 1941 року. ђобочi табори длЯ вiйськовополонених. Џро їхнiй характер можна судити з того, що цю назву мав Њайданек.) - всi цi назви не мали iстотного значеннЯ. Џрактика була така, що незалежно вiд їхньої формальної назви, кожен табiр, хоч i стосуючи рiзнi методи, iснував лиш длЯ одного: длЯ знищеннЯ ув'Язнених. ђозстрiлювали, морили голодом, палили в крематорiЯх, душили в газокамерах i в душогубках. „ев'Ять мiльйонiв чоловiк! ѓенерал Љейтель заЯвив: "†иттЯ людське на схiдних теренах не має нiЯкого значеннЯ". ѓерiнг в сорок третьому роцi сказав зЯтевi Њуссолiнi —iано: "Ќема потреби морочити соби елову з того приводу, що греки голодують. –е нещастЯ спiткає ще багато народiв. ‚ таборах, де перебувають росiЯни, починаютьсЯ випадки канiбалiзму. ‚ ђосiї вмре ще цього року вiд голодної смертi двадцЯть-тридцЯть мiльйонiв людей. Њоже, то й добре, Якщо так станетьсЯ, бо кiлькiсть деЯких народiв повинна бути зменшена". Ќу так, вiйна справдi була тЯжка й виснажлива, недостача продуктiв даваласЯ взнаки, ‚ассеркампф не заперечував, що могли бути випадки навiть голодної смертi. Ђле про Ќiколича. Ќiколич теж був голодний. Ќавiть дуже голодний. џкось вiн опинивсЯ в iнтернацiональному таборi. ‚ сусiдньому секторi, вiдокремленому вiд югославiв двома рЯдами колючого дроту, перебували французькi офiцери. ”ранцузи користалисЯ з допомоги Њiжнародного —ервоного •реста, їм щомiсЯцЯ давали посилки з продуктами, по той бiк колючого дроту ходили мовби люди з iншої землi: смiЯлисЯ, причепурювали свої мундири, грали в кеглi. Ђ з цього боку - голоднеча, пригнiченiсть, виснаженiсть. I ось тодi Ќiколич згадав про свою золоту каблучку, Яка, може, рЯтувала його досi, тримала на свiтi, а тепер могла зробити бодай на короткий час таким, Як отi французи,- бадьорим i дужим. ‚iн знЯв каблучку з пальцЯ, пiдкликав одного з французiв ближче до дроту i став пропонувати йому обмiнЯти коштовнiсть на хлiб. ”ранцуз сказав, що в нього лиш пiвхлiбини, бiльше не має, та й каблучка, власне, за колючим дротом нi до чого, але Ќiколич згодивсЯ й на пiвхлiбини, йому було однаково, вiн не вiдставав од француза, i той, врештi, пiддавсЯ. „омовилисЯ, що француз кине хлiб, а Ќiколич водночас з цим кине йому свою каблучку, обману нiхто не боЯвсЯ, бо серед ув'Язнених панували найвищi закони честi; справдi, хлiб i маленька золота каблучка полетiли з двох вiдокремлених секторiв майже водночас, але нi чорногорець, нi француз не змогли скористатисЯ з обмiну, бо за їхнiми переговорами пильно стежив нiмецький вартовий з поблизької вежi, вiн вчасно попередив по телефону своїх колег, нiмецьку точнiсть, заде-монстровано було в той спосiб, що саме тодi, Як до Ќiколича долiтав хлiб,-а до француза - золота каблучка, коло одного й коло другого вже стали нiмецькi солдати, хлiб i золото були негайно конфiскованi, обох винуватцiв спроваджено до комендатури, складено вiдповiдного протокола i обидва - чорногорець i француз - помандрували на мiсЯць до карцера. I ось вiйна кiнчаєтьсЯ, Ќiколич пiслЯ багатьох пригод добуваєтьсЯ до своєї —орногорiї, зустрiч з дружиною, Яка вiрно ждала його стiльки рокiв, все прекрасно, але раптом дружина питає: "Ђ де мiй дарунок? Ђдже це каблучка врЯтувала тебе вiд загибелi!" Ќiколич починає розповiдати дружинi всю цю iсто^ рiю, але ж є речi, Яких жiнка не може зрозумiти! "’и вiддав її полЯчцi!" - категорично заЯвлЯє дружина. "Ђле ж чому саме полЯчцi? - дивуєтьсЯ Ќiколич. - ‚же швидше нiмкенi або хоч француженцi, бо потiм Я попав до ”ранцiї". Ђле дружина вперто стоїть на своєму: "џ знаю: ти вiддав її полЯчцi. ‚сi ви, чоловiки, однаковi..." џсна рiч, потiм про каблучку було забуто, бо живий чоловiк все ж цiннiший за найдорожчу коштовнiсть. Ђ тим часом... ’абiр, де колись був Ќiколич, зайнЯто було американським вiйськом, пiслЯ вiдомих угод американцi передали в розпорЯдженнЯ урЯду ‡ахiдної Ќiмеччини все, що лишилосЯ по вiйнi, управлiннЯ вiдшкодувань починає знайомитисЯ з документами, ‚ассеркампф натраплЯє на протокол допиту француза й Ќiколича, до протоколу ж, Як речовий доказ, прикладено золоту каблучку з дiамантом, Яка зберегласЯ впродовж усiєї вiйни! ’ака нiмецька чеснiсть! ‚ассеркампф зробив те, що на його мiсцi зробив би кожен: довiдавсЯ, чи живий ще Ќiколич, дiзнавсЯ про його адресу i неждано став перед подружжЯм Ќiколичiв у ’iтоградi власною персоною, ввiчливий,усмiхнений. - “ЯвлЯєте? - засмiЯвсЯ ‚ассеркампф. - Ќеймовiрно просто! ”рау Ќiколич сприйнЯла це Як посланнЯ небес. Ќащо вжа Ќiколич чоловiк з нелегкою долею, а й той розчуливсЯ. –е було прекрасне видовище! ’акi хвилини нiколи не забуваютьсЯ, нетва! Ѓорис хотiв був ще раз урвати ‚ассеркампфовi захопленнЯ з приводу золотої каблучки, поспитавши, чи не думало їхнє управлiннЯ спробувати, скажiмо, повернути отi онни волоссЯ жiнкам, спаленим у крематорiЯх Ћсвенцiму, хоча о тiльки самого Ћсвенцiму! Ђле передумав. Ћднаковњ мертвих не воскресиш, а ‚ассеркампфа не вирвеш з його дрiб'Язкових захоплень. ‘казав iнше: - ‘подiваємось, що нам ви допоможете так само, Як Ќiколичу? ’им бiльше, що йдетьсЯ теж про рiч цiлком матерiальну i, здаєтьсЯ, уцiлiлу. - џ зацiкавлюсЯ цим питаннЯм, - пообiцЯв ‚ассеркампф, - i Якщо... - Ђле длЯ цього ми повиннi поїхати до Њарбурга, - нагадав Ѓорис. ‚ассеркампф, мовби не вiрЯчи йому, глЯнув на ‚алерiЯ. - ’ак, нам треба в Њарбург, - ствердив той. - Ћчевидно, це можна влаштувати, - ‚ассеркампф тер собi перенiссЯ, вiн ще, видно, й досi жив тою iсторiєю про золоту каблучку (така прекрасна iсторiЯ! що може лiпше свiдчити про нiмецьку чеснiсть?). - џкщо не помилЯюсь, iдетьсЯ про Якийсь старовинний манускрипт... - Џросто невеличкий шматок пергамену,- пiдказав Ѓорис, - але це надзвичайно важливий документ, Який розкриває одну з найбiльших загадок про наших художникiв часiв Љиївської ђусi... - •удожникiв? - миттю вхопивсЯ за слово ‚ассеркампф. - џ розповiм вам, Як одна нiмецька жiнка врЯтувала вiд смертi руського художника. Ќеймовiрна iсторiЯ! - Ќам треба в Њарбург, - сказав ‚алерiй. - ’ак, ми повиннi бути в Њарбурзi й зустрiтисЯ з професором Ћссендорфером, - пiдвiвсЯ Ѓорис. - Ђ по дорозi ви розповiсте нам iсторiю про художника,- посмiхнувсЯ ‚алерiй, показуючи ‚ассеркампфу свiй бездоганний продiл. - Ћтже, гер ‚ассеркампф, коли ми з вами зустрiчаємосЯ? ‡автра вранцi? - џ вам зателефоную - нетва? ЋбiцЯю все влаштувати. ™о ж до iсторiї з художником, то ви втрачаєте пречудову нагоду, запевнЯю вас. ‚iн був скульптор. - „о побаченнЯ, гере ‚ассеркампф.- ‚алерiй i Ѓорис були вже коло дверей, дверi автоматично вiдчинилисЯ. - Ђле ви ще почуєте цю буквально приголомшливу iсторiю! - навздогiн їм прокричав радник по вiдшкодуваннЯх. - Ћх i тип! - зiтхнув Ѓорис, коли вони опинилисЯ в коридорi. - •айдеггер! - розвiв руками ‚алерiй.- •айдеггер i џсперс. "‚ипробувати маскарад, щоб вiдчути справжнє". Ћтава йшов похмурий. ‚сi цi безлико-модернi коридори, без-. щелеснi лiфти, лискучi площини, що вiддзеркалюютьсЯ одна в однiй i стократно повторюють твоє зображеннЯ в усiх можливих i неможливих проекцiЯх, всЯ цЯ причаєнiсть, тиша й порЯдок, немов у розлiнованому учнiвському зошитi,-все це дратувало його, тепер вiн знав, що за цiєю пустотою ховаєтьсЯ теж пустота; здавалосЯ, найменше заокругленнЯ в цьому царствi прЯмих лiнiй вселило б Якусь бодай надiю, але не було тут нiчого, окрiм прЯмих лiнiй, вони або ж пролЯгали рiвнобiжне, або ж перетиналисЯ пiд прЯмим кутом, або ж схрещувалисЯ, творЯчи цiлi пучки безнадiйно прЯмих променiв. - џ, здаєтьсЯ, готовий пристати до твердженнЯ екзистенцiо-налiстiв, що людство знемагає пiд гнiтом фраз,- кинув знервовано Ћтава.- I тим дивнiша ваша мовчанка, ‚алерiю, перед цим нiмецьким словометом! Ќевже длЯ того, щоб з третього секретарЯ колись стати послом, треба отак мовчати? - Ѓачте, професоре, - в голосi ‚алерiЯ була цiлковита безтурботнiсть, так наче все йшло саме так, Як треба,- не кожен третiй секретар мрiє стати послом. Њенi, наприклад, хочетьсЯ одного: повернутисЯ додому, до Њоскви. - ‚сi рвутьсЯ за кордон. Ђ ви? - Ђ Я рвусЯ звiдси додому. ‚и, мабуть, думаєте: молодий. Ђ в мене вже є дружина й донька в Њосквi. —ому не тут, не зi мною? „уже просто. „ружина iнженер-електротехнiк. ‘юди приїхала, глЯнула i сказала, що нiзащо не залишитьсЯ. Ќадто багато глини, а на глинi, просто на голiй глинi, росте трава. Њов на кладовищi. џ, признатисЯ, навiть не помiчав цього, дружина ж тiльки ту траву та глину й помiтила. ’епер вона поїхала додому, а Я продовжую дивитисЯ довкола себе мовби її очима. Iснує мiж близькими людьми щось невидиме, воно єднає їх навiть у примхах або в дивацтвах. ’а вам це, мабуть, добре вi домо. - “мгу, - непевно вiдбуркнув Ѓорис, лЯкаючись, що ‚алерiй почне розпитувати про його неiснуючу дружину. - ™о ж до моєї терплЯчостi по вiдношенню до ‚ассеркампфа, то це чисто професiональне. Њи вже тут звикли. Iнакше не можна. ’реба дати людинi вибалакатисЯ. ‚ам ще не доводилосЯ бувати на суперечках iдеологiчних, де йдетьсЯ про полiтику, фiлософiю, лiтературу, мистецтво! Ћтам словоливство! Iнодi потрiбно не менше тижнЯ, поки всi вони повикладають свої словеснi запаси й не почнуть крутитисЯ довкола того самого, мов той чоловiк, що заблукав у лiсi або в степу пiд час хуртовини. „о речi, ще студентом Я читав, Як один наш критик доводив, що буран у пушкiнськiй "Љапiтанськiй дочцi", де люди блукають, - це, мовлЯв, зразок критичного реалiзму, а от буран в романi радЯнського письменника треба зображати в стилi соцiалiстичного реалiзму, Який вимагає, щоб герої не заблукали, а вийшли точно до мети. - •iба мало дурнiв ще й у нас! - буркнув Ћтава. ‚iн згадав iсторiю з етюдом ’аї на київськiй виставцi, захотiлосЯ раптом спитати ‚алерiЯ, чи не знає вiн такої московської художницi - ’аї ‡икової; бажаннЯ було безглузде й недоречне, щоб не пiддатисЯ йому, Ѓорис наддав ходу й випередив ‚алерiЯ, але той наздогнав його, вони вже виходили з цього розлiнованого. холодного департаменту, посольський шофер поїхав їм назустрiч, Ћтава розумiв, що зараз вони обидва опинЯтьсЯ в тiснiй машинi, де вже не втечеш нiкуди вiд свого спiврозмовника, i тодi зовсiм несила буде боротисЯ з своїм намiром спитати, будь-що спитати (навiщо, навiщо?), тому зупинивсЯ, взЯв ‚алерiЯ за гудзик, глЯнув йому в очi й спитав, щоб покiнчити вiдразу з своїми комплексами й забаганками: - ‚и знаєте, - але вмить схаменувсЯ вiд перших же звукiв своїх слiв, стало йому соромно й болЯче за свою нестриманiсть, вiн розгублено замовк, а потiм, щоб уже не зганьбитисЯ остаточно, дочепив до початку свого запитаннЯ зовсiм iнший, несподiваний длЯ самого себе кiнець,- коли ми поїдемо в Њарбург? - Џобачимо, побачимо,- ухильно всмiхнувсЯ ‚алерiй, вiдчинЯючи перед Ћтавою дверцЯта машини,на всЯк випадок Я замовлю квитки на завтрашнiй поїзд, але не гарантую, що ми туди поїдемо вже завтра. ‚и гарантованi, що ваш пергамен - у Њарбурзi? -_ Ћссендорфер - професор Њарбурзького унiверситету, Я повинен побачитисЯ з ним. џкщо це той самий єфрейтор Ћссендорфер, що вбив мого батька, професора ѓордiЯ Ћтаву; а почну судову справу. Ђ пергамен належав нашiй державi, державному iнститутовi. ‚ мене всi пiдтвердженнЯ... - Џоки ми з вами балакаємо, Ћссендорфер може стати вже професором ѓейдельберзького, скажiмо, або й ѓарвардського унiверситету. –е по-перше. Џрошу вас, сiдайте. Џо-друге, навiть зостаючись у Њарбурзi, вiн не захоче з вами бачитись - i ви його не примусите. Џо-третє, вiн скаже, що не має жодного пергамену, а скориставсЯ з фотокопiї, власник же просив зберегти його iнкогнiто. ‚арiантiв багато. ‘подiваюсЯ, до завтра гер ‚ассеркампф пiдготує нам їх Якщо й не всi, то принаймнi з десЯток, ’ак що запасайтесЯ терпiннЯм i витримкою. ђIЉ 1028 ’…Џ‹IЌњ. Љ€Ї‚ € уста усобица в мЯтеж и бысть тишина велика в земли. ‹iтопис Ќестора - Џо новостi дiла, втручатисЯ не буду,-так сказав тодi кнЯзь, приймаючи їх у теремних сiнЯх, де мав звичай приймати всiх пiдданих, а згодом призвичаївсЯ вести перемови там i з iноземними послами, щоб показати вищiсть своєї землi над усiма iншими, але посли, здаєтьсЯ, так i не добирали, що й до чого, бо кнЯжий терем був вельми заплутаний у своїх переходах, доводилосЯ минати кiлька сiней, в одних стоЯла велика сторожа, в других горiли свiчi перед золотосЯйними iконами, третi сiни звалисЯ кожуховими, бо там слiд було зоставлЯти верхню одiж - кожухи, корзна, важкi плащi, потiм сходи - однi й ще однi - i просторе помешканнЯ: рiзьблене дерево, прикраси золотi й срiбнi, застеленi небаченими хутрами дубовi лави, обкований чеканеним золотом кнЯжий стiл, висока, зроблена вмiлим дуборiзом з суцiльного шматка дерева пiдставка, на Якiй лежить розгорнена пергаменна книга в коштовнiй шатi, ще кiлька книг дивно здоблених лежать на мальованiй Яскраво скринi порЯд з кнЯжим столом, - такого не побачиш нiде: нi в ромейського, нi в германського iмператорiв, нi в схiдних владик, нi в французького королЯ, нi в Ярлiв варЯзьких. - Џо новостi дiла, втручатисЯ не буду, - сказав кнЯзь ромейським умiльцЯм, що прибули з ЉонстантинополЯ, - длЯ нас головне - розмiри й прикраси церкви, а решта - ваша турбота. ‚iн сидiв на своєму кнЯжому мiсцi, вони стоЯли далеко вiд нього, стоЯли безладною мовчазною купою. Њiщило звелiв усiм вистроїтисЯ в ромейськi свЯтковi шати, все на них сЯЯло, змагаючись, iз сЯЯннЯм кнЯжого золота й срiбла, але на џрослава, Як видно, те не справлЯло жодного враженнЯ, його очi з холодною уважнiстю дивилисЯ на всiх одразу, нiкого не вирiзнЯючи; ‘ивооковi вже знайомi були тi очi: вони нагадували йому холоднi й твердi очi кнЯзЯ ‚олодимира в ђадогостi, тiльки в џрослава, окрiм холодностi й твердостi в поглЯдi, свiтивсЯ глибокий розум, i вiд цього очi були мовби теплiшими, не такими темними, Як у його батька, мали барву солов'їного крила. ЉнЯзь, видно, вважав їх усiх за ромеi'в, тому й звертавсЯ до них по-грецьки. Њiщило, набундючений i наiндичений, теж чимдуж вдавав iз себе ромеЯ, почав розводити про Ђгапiта, став показувати кнЯзевi пергамен, на Якому накреслено було Ђгапiтом, Як має виглЯдати споруджувана ними церква. џрославовi, видно, сподобаласЯ дiловитiсть Њiщилова, вiн задзвонив у бубонець, служки внесли ковшi з медом, за руським звичаєм, було випито; всi мовчали, џрослав пiдвiвсЯ з свого столу, пiдiйшов накульгуючи ближче до митцiв, глЯнув на пергамен. I тодi мов щось штовхнуло ‘ивоока. ‡а всю довгу й тЯжку подорож вiд ЉонстантинополЯ до Љиєва не думав про свою прийшлу роботу, байдуже слухав теревенi Њiщиловi, але ось тепер... Ќе просто повернувсЯ вiн на рiдну землю, не длЯ згадок i не длЯ розчулень, не длЯ милуваннЯ Љиєвом i „нiпром, травами й пущами, далебi, нi! Ћсь стоїть коло нього чоловiк, Який володiє великою землею, кнЯзь, не схожий на iнших, мабуть, задуми в нього теж не Як у iнших - великi й значнi, але сам вiн мало зможе, а Якщо братиме на пiдмогу таких, Як Њiщило, то й геть нiчого. ‘казав, що втручатисЯ не буде, але сам розглЯдає пергамен i думає над чимось - хiба є ще на свiтi такi кнЯзi? „осi ‘ивоок знав, що справами будiвничими вiдають сакелларiї або iгумени, довiренi люди патрiарховi, єпарховi, iнодi - iмператоровi; за багато лiт роботи в Ђгапiта не пам'Ятав випадку, щоб отак можний чоловiк прийшов до художникiв чи покликав їх до себе. Ђле, може, то був тiльки короткий спалах кнЯжої цiкавостi, може, вип'ють вони, за звичаєм, оцей мед, глЯне кнЯзь недбало на чужинський пергамен, не добираючи там толку, махне рукою, вiдпустить їх з богом, i все перейде до рук Њiщила, тупого виконавцЯ волi Ђгапiтової, i поки перестарiлий самолюб тiшитиметьсЯ десь у своїх садах влахернських, тут ставитимуть в тЯжкiй працi, серед бiдностi, нестач, горЯ, прокльонiв i слiз простеньку церковцю, може, навiть гiршу за поставлену ‚олодимиром церкву Ѓогородицi, а що вже меншу, то це ‘ивоок бачив точно i не мiг нiЯк збагнути, чому Ђгапiт уповноважив Њiщила на таке будiвництво. ‘ивоок злЯкавсЯ, що пропустить, може, єдину нагоду, мерщiй проштовхавсЯ наперед, став коло Њiщила, смiливо глЯнув на кнЯзЯ, сказав рiдною мовою: - ‡робити треба так, кнЯзю, щоб увесь свiт дивувавсЯ, а землЯ наша щоб прославилась цим храмом. - Њовиш по-нашому? - ворухнув бровою џрослав i переступив покалiченою ногою. ‡абув про поважнiсть, хворiсть даваласЯ взнаки.- Њовиш по-нашому? •iба не гречин єси? - ђусич. ‡ „еревської землi. - џк же опинивсЯ мiж ромеїв? - Џлутливi стежки в долi. - Њитцтво знаєш? - допитувавсЯ кнЯзь. - Њусiю вiн кладе, - втрутивсЯ Њiщило по-ромейськи, але кнЯзь, здавалосЯ, не звернув уваги на те, що той зрозумiв їхню мову. Ђ може, кнЯзь знав про їхнє походженнЯ, а тiльки вдавав, що не вiдає. - ‚се роблю, - сказав ‘ивоок, - i мусiю кладу, i фрески малюю, i зиждительське дiло знаю. - Џощо ж гречини видають тебе за свого? - спитав џрослав. - ‚игiдно їм. ’оргують славою i своєю i чужою. “се в свою калитку. - Ѓог єдин, - насупивсЯ кнЯзь, - i слава всЯ йде боговi. •то тебе навчив, од того й виступаєш. - •удожникiв не навчають, - смiливо мовив ‘ивоок, - їх приборкують. Ћтак, Як диких коней-тарпанiв. Ќе вчиш же їх бiгати: вмiють вiд народженнЯ. Ђ чим бiльше приборкаєш, тим гiршим, повiльнiшим стане їхнiй бiг. Љраса в ньому вмре, розкованiсть зникне разом з дикою сваволею. Ћтак i художник. - ’ак хто ж ти: кiнь чи чоловiк? - посмiхнувсЯ кнЯзь. - Ќа нього часто таке находить, - вмiло втрутивсЯ Њiщило, -мабуть, вiд придуркуватої дiвки, Яку з собою возить повсюди. Џривiз i до Љиєва, кнЯзю. ЉнЯзь глЯнув на ‘ивоока Якось непевно - чи то осудливо, чи то зневажливо, той i не злЯкавсЯ нi Њiщилового викриттЯ, нi кнЯзевого поглЯду, але наповзло на нього тЯжке й непоборне, здавалосЯ, що свiт розламуєтьсЯ, мов крихкий горщик, розруйновуютьсЯ, розпадаютьсЯ всi храми, монастирi, доми, що вiн їх ставив i прикрашав, i тiльки вiн стоїть посерединi цiлий, не-ушкоджений, але весь у паланнi дикого вогню i не може здобутисЯ нi на порух, нi на слово. - Њала церква, кнЯзю! - тiльки й змiг вигукнути, лЯкаючись, що кинетьсЯ на Њiщила й стане його душити або брЯзне ним об землю, топтатиме ногами. Ѓув сам не свiй. Ќiхто не помiчав ‘ивоокового стану. ЉнЯзь спокiйно переступив з ноги на ногу, знов поглЯнув на пергамен. - Њала? - перепитав. - —ому ж мала? - Ѓо мала! - знов гукнув ‘ивоок. Њiщило засмiЯвсЯ, його тiшила здитиненiсть ‘ивоокова. - Њитрополит ”еопемпт прибув разом iз нами, - нагадав вiн кнЯзевi, - ним утверджена церква також. „ивисЯ, кнЯзю, тут довжина, тут ширина, Як i церква Ѓогородицi, поставлена твоїм отцем кнЯзем ‚олодимиром. ’ри нави, над кожною - банЯ, бiчнi нави меншi, банi над ними нижчi, камiнь можна класти всЯкий, бо длЯ божого храму важить не зоколишнiй виглЯд, а серединний украс. - ™о скажеш? - звернувсЯ кнЯзь до ‘ивоока. - Њала церква, - повторив той. - ™о ж не казав про це своєму зверхниковi там, у Љонстантинополi? - ‡багнув це лиш тепер. Љоли побачив Љиїв. Џобачив i не впiзнав. Ђ що буде далi, коли обведеш новими валами, кнЯ\ю? џрославовi сподобалисЯ останнi ‘ивооковi слерва, однак висновок iз них зробив трохи несподiваний. - ‡роблю Љиїв суперником ЉонстантинополЯ. - сказав вiн, повертаючись до свого столу.- Ђ длЯ цього все зробимо, Як у ромейськiм стольнiм городi: церкву ‘офiї, ‡олотi ворота, монастирi, храми, грища, палати... ‘ивоок мовчки вiдступив. ‡гасав у ньому той спалах, що кинув його наперед до кнЯзЯ, незвичнiсть џрославова теж мовби вiдразу потьмариласЯ, Як тiльки вимовив вiн слова про Љонстантинополь. ‡нов те саме! ‡нов повтореннЯ й наслiдуваннЯ. Ќiхто не думає про те, що найвища цiннiсть - бути самим собою. Ќi, треба позичати. Џозичили бога в ромеїв, тепер позичають усе й до бога, навiть здiбностей наче своїх немає - треба просити їх у ромейського iмператора, i талант лиш тодi талант, коли привезуть його з чужини. —ому так? Љолись на цiй землi жили справжнi митцi, Якi в тЯжкiй творчiй напрузi з нiчого видобували барви й кшталти i прикрашали життЯ отак хоч би, Як прикрашено оцi кнЯжi сiни, а тепер з'ЯвилисЯ тiльки розповсюдники чужого вмiннЯ, такi, Як Њiщило, - а вони, виходить, i милi кнЯзЯм? I цей, з розумними очима, з стриманим, людЯним голосом, позбавленим жирної пиховитостi, Як у всiх можних, вiн теж не може вiдiйти вiд усталеностi, йому теж хочетьсЯ запозичити вже готове. Љонстантинополь! ‘правдi, великий i славний город, зiбрано там безлiч чудес. Ђле чому Љиїв має бути схожим на нього? •ай живе неоднаковiсть, слава вiдмiнностЯм! Ђле все це лиш промайнуло в головi в ‘ивоока, висловити до ладу цих думок вiн не мiг, тому попхавсЯ на своє мiсце позаду iнших, понуро височiв там, лихий не так на Њiщила чи кнЯзЯ, Як на себе самого. ђаптом стрельнуло йому в голову: вже коли Як у Љонстантинополi, то чому ж Ђгапiт прислав малюнок такої церкви? - ‚ Љонстантинополi будуємо лиш п'Ятинавовi церкви, - сказав, не звертаючись, власне, нi до кого, - а тринавовi нинi - лиш у вiддалених провiнцiЯх. Њоже, цього й хотiв ти, кнЯже? –е вже були тонкощi, Яких џрослав знати не мiг, але Њiщило злЯкавсЯщо кнЯзь стане допитуватисЯ i справдi запрагне собi теж складної п'Ятинавової споруди, Яку Ђгапiт не мiг довiрити ставити нiкому, вважаючи, що тiльки вiн один у всьому свiтi здатен на таке. Њiщиловi йшлосЯ вже не так про самого себе, Як про свого константинопольського зверхника, навчителЯ й хазЯїна, вiн розумiв, що,матиме тут незалежнiсть, лиш допоки прикриватиметьсЯ значеннЯм i вищiстю Ђгапiтовими; ‘ивоок, Ясна рiч, був чоловiк небезпечний у своїй норовистостi й у своєму вмiннi, Яким перевершував усiх, але дурощiв у ньому теж було повно, тож Њiщило поблажливо посмiхнувсЯ, поближче пiшов до кнЯзЯ i пiвголосом, так наче бiльше нiкого там, окрiм них двох, не було, почав, цього разу вже пересипаючи ромейську мову словами руськими: - ‚сi найголовнiшi церкви в Љонстантинополi, кнЯзю, збудованi так само на три нави, Як i наша буде. I церква премудростi божої свЯта ‘офiЯ має три нави, i церква божественного миру свЯтої Iрини, i церква ‚оскресiннЯ господнього свЯта ЂнастасiЯ. Љоли ж божественний ћстiнiан ставив свЯту ‘офiю, то всi великi городи й землi - Ђфiни, „елос, Љизик, Єгипет - славнi своїми будiвлЯми, вiддали все своє найцiннiше: мармур, золото, срiбло, слонову кiстку, колони й рiзьбленнЯ. Ќа островi ђодос длЯ муруваннЯ головної банi було вилiплено легку цеглу i на кожнiй цеглинi був напис: "Ѓог заснував її, бог їй i поможе". —ерез кожнi дванадцЯть рЯдiв у камiнь клали свЯщеннi релiквiї, в той час Як свЯщеники читали молитви. ѓоловна банЯ тримаєтьсЯ на чотирьох великих стовпах камiнних, має в собi сорок вiкон, i коли глЯнути знизу зсередини, то здаєтьсЯ, нiби нависає над чоловiком небо. Џiд банею почеплено голуба, що зображає свЯтого духа, а в тiлi голуба зберiгаютьсЯ свЯтi дари. ‘тiни зсередини всi викладенi дорогим мармуром усiлЯких барв i вiдтiнкiв, карнизи вкритi золотом, банЯ зсередини теж усЯ вкрита золотою мусiєю, на Якiй зображено свЯтих. “ свЯтiй ‘офiї сто вiсiм колон, вiсiм з Яких взЯто з храму „iани в …фесi, вiвтар вiддiлено вiд церкви срiбною перепоною з дванадцЯтьма колонами, престол iз щирого золота, з встановленими в нього ко