штовними каменЯми, вночi в церквi засвiчуютьсЯ шiсть тисЯч золотих лампад... Њiщило перелiчував далi: скiльки в ‘офiї дверей срiбних, скiльки мiдних, скiльки кедрових, скiльки дискосiв, чаш, потирiв, Якi завважки євангелiї. Ќеспроможний передати велич i красу найбiльшого константинопольського храму, вiн намагавсЯ приголомшити хоч лiчбами, громадив камiнь, дерево, мiдь, золото ще б спробував вилiчити, скiльки все те коштувало, скiльки довелосЯ зiбрати ћстiнiановi податей з усiх вiзантiйських фем, так наче важила кiлькiсть колон i мальовил, а не те, Як вони поставленi, Як здобленi, Як добранi одна до одної, i Як там покладено мусiю, i Як ковано золото й срiбло. ’а про це Њiщило не мовив. ‚ обмеженостi своїй душевнiй не вiдав того, що самi лиш iмена будiвель i мiст вже викликають у чутливому серцi образ їхнiй. Љонстантинопольська ‘офiЯ теж мала свiй образ. „лЯ ‘ивоока то була зелена просвiтленiсть, мов ранкова морська прозорiсть. ’ак, колись уперше попав вiн до церкви Ѓогородицi в Љиєвi, i назавжди лишавсЯ йому вишнево-сизий спогад, i гучаннЯ дзвонiв, i золотi проморги свiчок. ’а хiба ж про це можна розповiсти? ’iльки вiдчути може людина красу, можна тiльки переживати, i лиш той, хто її вiдчував, може творити наново, тiльки в тому є справжнє обдарованнЯ. Ќевже й цей розумний i мудрий кнЯзь не вмiє розпiзнати чоловiка здiбного вiд нездiбного? - ‚iрю, що збудуєш i длЯ нас церкву славну й велику, - сказав џрослав до Њiщила i пiднЯв праву руку, мовби благословив того на подвиг. Њiщило став на колiна, вдарив поклона кнЯзевi, пробурмотiв: - Џоможи, боже, аби при малому талантi справи великi здолав. ‘ивооковi хотiлосЯ кричати: "Ќе вiр йому, кнЯзю, не вiр!" Ђле що крик! ‚елосЯ так повсюди. Њiщило знав, що треба перед богом упослiджуватисЯ, чим нижче,, тим лiпше. •то ж то вiдає, Який там завбiльшки талант у Њiщила насправдi? —и оцi безмовнi антропоси скажуть про це? џке їм дiло? —ужа землЯ, зроблЯть свою справу справно, повернутьсЯ назад до ЉонстантинополЯ, до свого Ђгапiта. Ђле ж вiн, ‘ивоок, не повернетьсЯ. I землЯ цЯ йому не чужа, а рiдна, дорога, єдина в свiтi! "Џоможи, боже, аби при малому талантi!.." Ќащо ж длЯ такої землi та малi таланти! „ержава завжди намагаєтьсЯ купувати таланти, але скнарiсть заважає їй вибрати найкраще, а може, просто невмiннЯ вибрати, тому здебiльшого купленi бувають або ж найгiршi, або ж посереднi, Якi вмiють вчасно вискочити наперед, усi отi крикуни, що ведутьсЯ так, нiби мають у кишенi грамоту вiд самого бога. Ђ справжнi великi таланти часто зникають в непам'Ятi, невiдомi, вiдомi й невпiзнанi. ЃiйсЯ посередностi, о кнЯже! Ђле все те болЯче билосЯ лиш в думцi в ‘ивоока, до вислову ж не давалосЯ, вiн стискував кулаки вiд розпуки, знов коловсЯ й ламавсЯ перед його очима свiт, знов ставала посеред того Явленого руйновища дивна церква, вiн бачив її всю зокола й зсередини, стоЯла вона Яскравою писанкою з далеких рокiв його дитинства, власне, була то й не церква, а образ його землi, Який народивсЯ з давнiх спогадiв i з нової зустрiчi з Љиєвом, образ пролiтаючий, мов зiтханнЯ вiтру в осiнньому листi, неначе сповненi пташиного щебету досвiтки, нiби золотиста мовчазнiсть сонцева над бiлою тишею снiгiв. Ђ кнЯзь тим часом знов задзвонив у бубонець, увiйшли Якiсь його люди, стали позаду, почавсЯ рЯд з Њiщилом, говорилосЯ про речi дрiб'Язковi i несуттєвi: про право вiльного виконаннЯ робiт, найму мулЯрiв та челЯдникiв, привозу потрiбного з ‚iзантiї, пiдлеглiсть лиш кнЯжому суду, а Який кнЯжий суд - видно було вже тепер, длЯ кнЯзЯ лiпше телЯ прЯмойдуче, анiж бик, що метаєтьсЯ на всi боки й рветьсЯ кудись у незвiданiсть. ™е мовилосЯ про харчi длЯ майстрiв, про червоне вино, рис, .фiги, мигдаль, родзинки, корицю, нiколи ‘ивоок не думав, що Њiщило аж так далеко може зайти в своїм здрiбнiннi, а той намагавсЯ виказати перед кнЯзем знайомство з щонайнезначнiши-ми на перший поглЯд справами, здивувати џрослава обширнi-стю своїх зацiкавлень - вiд справ божественних аж до Якихось там родзинок длЯ майстрiв на свЯта й на недiлi. ЉнЯзь теж увiйшов у смак, йому, видно, сподобаласЯ запопадливiсть Њiщилова, вiн жваво обмовлЯв усi вимоги майстрiв, приємно було спустити цих загадкових людей з захмарностей їхнього незбагненного вмiннЯ на грiшну землю, спостерiгати їхнє перетвореннЯ на простих смертних, виставлЯти їм вимоги: де мають мешкати, скiльки працювати, Якi свЯта справлЯти, а Якi занехаЯти, що їм робити вiльно, а що нi, Якi розваги допускаютьсЯ, а Якi заборонено, Яка буде платнЯ i Як з одЯгом, i що буде, коли хтось з них невилiковно захворiє або втратить зiр на кнЯжому будуваннi, i Як мають дотримуватисЯ посту, i про заборону ловiв у кнЯжих землЯх, i про недопустимiсть блуду, i про стеженнЯ за будiвництвом, i про молитви... Љолись ще малим, прикутий своїми хворощами до лiжка, рЯтуючись вiд нудьги й розпачу, вилiплював џрослав з хлiбної м'Якушки неоковирних коникiв i пташок, потiм пробував рiзьбити подарованим кнЯзем ‚олодимиром ножем по чорному дубу, веселий воєвода Ѓудий розхвалював тi дитЯчi витiвки, казав, що нiхто так не втне, Як малий кнЯзь, дохваливсЯ до того, що џрослав пiд час одного з нападiв шалу став кричати, щоб йому зiбрали до ложницi всiх київських малюкiв, Якi вмiють лiпити чи рiзьбити; воєвода пообiцЯв уволити кнЯзiвську забаганку, справдi, кiлька день збирав по всьому Љиєву Якихось зашмарканих i обдертих хлоп'Якiв, десь їх довго мили в банi й перевдЯгали, перш нiж допустити до малого кнЯзЯ, вони лЯкалисЯ пишних палат, озброєної сторожi, численної челЯдi, Яка сновигала по всiх усюдах, в џрославовiй палатi злЯкано тулилисЯ коло дверей, не мовили й слова, та малий кнЯзь теж, здаєтьсЯ, не горiв бажаннЯм вступати з ними в розмови, спитав тiльки воєводу: "Ќу, що вони там умiють?" Ѓудий мовчки став показувати кнЯзенковi лiпленнЯ й рiзьбленнЯ, там були речi досконалi. - ЃрехнЯ! Ћбман! - похмуро глЯнув на все те кнЯзенко.- Ќе можуть малi такого... - Ђ побачимо! - весело мовив Ѓудий.- Ћсь дамо їм глину та дерево, i хай хто що хоче, те й утне! - I щоб перед моїми очима, - сказав џрослав. „ано малим глину, дано дуб i рiзаки, хто сiв на лавки, а хто й просто примостивсЯ на пiдлозi, хлоп'Яки взЯлисЯ до роботи запекло й вiддано. џрослав вирiшив поки що втриматисЯ, глЯнути, що з того вийде, вiн мовби передчував, що змагатисЯ йому з цими малими киЯнами не виходить i не личить, терплЯче ждав, коли з'ЯвлЯтьсЯ з-пiд отих малечих рук першi лiпленнЯ i першi рiзьбленнЯ; малих нагодовано обiдом разом з кнЯзем, коли стало темнiти, запалено свiчки, щоб робота не припинЯласЯ, хто першим викiнчував свою надумку, бравсЯ до чогось нового; џрослав не мав куди поспiшати, однаково змушений був лежати, вiн сказав їм, що можуть тут жити хоч мiсЯць, що згодом i вiн сам приєднаєтьсЯ до їхньої змаганини, але чим бiльше носив йому в постiль Ѓудий речей, зроблених нашвидкоруч, майже на бiгу, отими безвiсними хлоп'Яками, тим мовчазнiший i похмурiший ставав малий кнЯзь, тим з бiльшою нехiттю позирав на своїх суперникiв, бо збагнув, що коли б посадовити його з ними, то був би з-помiж них найгiрший, найнездарнiший, i з його лiплень та рiзьби хiба що смiЯлисЯ б. ‚ нападi шалу вигнав їх усiх разом з розсмiЯним воєводою геть, зненавидiв отодi всiх, хто має мистецькi здiбностi, але з роками в глибинi душi став поважати за наслане вiд бога вмiльство, бо вiдав тепер гаразд, Як багато мистецтвом можна завоювати душ. —ерез те сам приймав художникiв, викликаних з ‚iзантiї, сам радивсЯ з ними, навiть на прощаннЯ згадав про ‘ивоока, поплескав його по плечу, сказав Њiщиловi: - Ќе зобижайте цього чоловiка. - •ристоса йому не вистачає, - сердито мовив Њiщило. - ‘крiзь i завжди чогось шука! ‚iн ревниво заступав кнЯзЯ вiд своїх антропосiв, найперше ж - ‘ивоока, боЯвсЯ, видно, що ‘ивоок знов почне за рибу грошi, але той мовчки вклонивсЯ кнЯзевi, пiшов з сiней в гуртi своїх мовчазних товаришiв, Якi вже давно пересвiдчилисЯ, що в їхньому дiлi слова марнi, важить тiльки вмiльство, та й ‘ивоок несвiдомо притримувавсЯ тої самої думки, мабуть, саме ’ому прикипiв навiки серцем до Iсси, Яка вмiла весь свiт вмiстити в один-єдиний вигук-зiтханнЯ "iс-са!". „лЯ вiзантiйських майстрiв, стосуючи новгородський звичай з утриманнЯм варЯгiв, завчасу видiлено окремий двiр за валом, коло самого мiсцЯ спорудженнЯ церкви, але ‘ивоок хотiв мати длЯ себе з Iссою окреме житло, пiшов по Љиєву, щоб найнЯти хижу; довго шукав, Iсса ходила за ним тiнню, закутана в хутро, Яке ‘ивоок справив їй на торгу, бо мерзла вона вже й вiд осiннього вiтру, нарештi вдалосЯ купити в родичiв умерлого старого ковалЯ наполовину зариту в землю дерев'Яну хижу коло Ѓабиного торжка; хижа мала добре складену пiч, обiцЯла тепло на довгу зиму, хоч трохи й лЯчно було спускатисЯ на три скiпцi в землю, так нiби сходив у могилу, надто ж беручи до уваги, що довкола височiли новi боЯрськi й купецькi доми на пiдклiттЯх, з рiзьбленими прикрасами, з вiкнами в свинцевих рамах, затЯгнених прозорим мiхуром або й з вставками з заморського барвного скла, та ‘ивоок тiшив себе надiєю, що житло це цiлком тимчасове, сподiвавсЯ вiн згодом поставити собi в кутку їхнього двору новий домик; длЯ Iсси було байдуже, де i Як жити, - їй потрiбен був тiльки ‘ивоок, вона лЯкаласЯ, коли вiн iшов з дому, щiльнiше куталасЯ в хутро, величезнi її очi поблискували з-над хутра сполохано й болiсно. ‡аставав її завжди, Як i лишав, нiкуди не виходила, не вiдлучаласЯ з двору, терплЯче ждала його поверненнЯ, не питала, де був, що робив, Як там посуваютьсЯ їхнi справи, вiн приносив додому їдво й питво, купував Iссi київськi прикраси, вперше в життi доводилосЯ йому придба-вати все необхiдне длЯ житла, а знав, що тут не обiйдешсЯ, Як на островi, найпростiшим, тЯжка зима заганЯє людину до житла, i виЯвлЯєтьсЯ, що треба й те, й се. Ћдного разу вiн не застав Iссу вдома. ‘турбовано оглЯнув дворище, зазирнув до сусiдiв, когось там спитав - нiхто не бачив її, нiхто й не знав, що в нього в хижi перебувало Якесь живе створiннЯ-такою непомiтною й тихою була Iсса. ‚iн перейшов Ѓабин торг, никав коло дворiв, зазирнув на дитинець, проходив однi й другi ворота, питав у приворiтної сторожi. Ќiхто не чув i не бачив. ‡розпачений, повернувсЯ додому, Iсса сидiла в кутку й щулиласЯ вiд холоду. - „е була? - спитав ‘ивоок, не сподiваючись на вiдповiдь, але стриматисЯ вiд запитаннЯ не мiг, бо злЯкавсЯ навсправжки за неї i вперше вiдчув, що б то значило втратити цю мовчазну, але найдорожчу на свiтi душу. - ‚ода, - сказала Iсса, i щось мовби темний усмiх промайнуло в її великих очах, i тужний спогад засвiтивсЯ в їхнiй чорнiй глибинi, навченi ним колись слова поверталисЯ тепер до нього по одному, i найперше було слово "вода", без Якої, мабуть, не могла Iсса жити, звикла до її вiчного диханнЯ, до її гучної мови, до її глибинної прозоростi й безмежжЯ. - ’и дивиласЯ на „нiпро? - догадавсЯ вiн вiдразу й покартав себе в думцi, що не змiг показати їй з валiв „нiпро давнiше, аж поки вона сама Якось наважилась вийти з хижi й несвiдомо потЯгнуласЯ до волi, до безмежжЯ, Яке вiдкривалосЯ десь iз київських валiв. Ќа другий день вiн пiшов за Iссою назирцi, не хотiв, щоб вона його помiтила, боЯвсЯ злЯкати народжена в нiй бажаннЯ спостерiгати води днiпровськi, терплЯче ждав, поки Iсса спустиласЯ з валу й пiшла собi додому, тодi забравсЯ туди, де вона перед тим стоЯла, глЯнув - i сам задихнувсЯ вiд безмежжЯ вод, -де зливалисЯ „нiпро й „есна; вiн спробував повторити жест Iссин - схиливсЯ над безоднею з простЯгненими до неї руками i мовби падав униз, назустрiч водам, Якi розкрилювалисЯ довкола високого Љиєва, i в очi йому вдарило срiблисто-синiм, а потiм червоно-золотим, вiн линув у ту барвну глибину довго й солодко, мов птах, i ввижалосЯ йому, що ширЯє його дух в уЯвлюваному просторi тої самої церкви, що привидiласЯ тодi в кнЯжому теремi, збагнув тепдр її глибиннiсть, її вiдтiннЯ, охопив розумом її образ. ‚iн покладе мозаїки так, щоб дивилисЯ люди не мертвим тупим оком, не збаранiлi й бездумнi, а щоб охоплювали створене оком рухливим, допитливим, щоб дошукувалисЯ в кожнiм образi людської (а не тiльки божої) сутi, аби вловлювали красу барв i вiдтiнкiв, щоб плавали й линули в нiй, мов птахи з-поза „есни на „нiпро в оцих над-київських висЯх. Ђле длЯ цього йому потрiбна не та церковцЯ, що її тулить на київськiй землi Њiщило, йому потрiбен розмах, роздоллЯ й обшир отакий, Як вiдкриваєтьсЯ з київського валу, - вивести б сюди кнЯзЯ џрослава та показати йому!.. Ђ тим часом зiгнано до Љиєва тисЯчi людей, прибували шо-день воловi й кiннi вози, повнi пива, медiв, жита, пшеницi, проса, каменю, дерева - всього потрiбного длЯ живленнЯ й будуваннЯ. ‘еред поганських пiсень, христиЯнських молитов грецьких, кадiннЯ попiвського, каЯннЯ в грiхах i спалахах веселих гульбищ тЯгли землю, приправлЯли в лодьЯх з рiчок “жу й “бортi до Џрип'Ятi й по „нiпру камiнь надтвердий, ставили першi городнi пiд новий вал, почали вкопуватисЯ в землю Џе-ревiсища, щоб закладати пiдвалини пiд церкву свЯтої ‘офiї: iверiєць ѓюргiй з своїми товаришами чаклував над каменем, Який вiн сам привiз у лодьЯх з найпотаємнiших глибин „ерев-лЯнської землi, не пiдпускав до себе навiть Њiщила, не хотiв мати справи з тими, хто будуватиме видиме, тодi Як клопотавсЯ лиш невидими, вихвалЯвсЯ, що спорудить ‘офiю пiдземну, кам'Яну, склепiнчасту, на Якiй надземна церква може стоЯти й тисЯчу лiт i бiльше, скiльки буде треба, допоки й стоЯтиме. Њi-щило поскарживсЯ митрополиту ”еопемпту, однак вiзантiєць до пори не втручавсЯ в будiвництво, вiн ждав, видно, початку здобленнЯ, щоб точно вказати на порЯдок i чин розписiв згiдно з догматами; Њiщиловi нагадано було, що навiть Љонстантинопольська ‘офiЯ, споруджена славними майстрами Ђнфимiєм з ’ралла й їсидором з Њiлета (останнiй був землЯком Iктiноса, Який ставив колись Џарфенон у Ђфiнах), покоїласЯ на розгалужених пiдземних склепiннЯх, таємницЯ Яких не розкрита ще й досi нiким, тож треба дбати передовсiм за мiцнiсть, а бiльше не втручатисЯ в дiла iверiйцiв. —омусь вiдчув ‘ивоок здружену з собою душу в ѓюргiї-iверiйцю,- може, сподобавсЯ той своєю незалежнiстю стосовно Њiщила, може, сподiвавсЯ мати в ньому спiльника длЯ своїх замiрiв; вже Як закладали пiдвалини церкви i стали вимальовувати її розмiри, ‘ивоок запросив ѓюргiЯ з його товариством до корчемницi, почав здалеку, похвалив їхню роботу i їхнє високе знаннЯ душi каменю, бо кому ж не вiдомо, що суворий камiнь, завдЯки вмiлим людським рукам, завдЯки лiчбi та мiрi, стає м'Яким i податливим, вбирає в себе тепло людське i заховує навiть запах людського тiла, в чому пересвiдчувавсЯ кожен, кому довелосЯ жити серед каменю понад теплими морЯми. Џотiм спитав ѓюргiЯ мовби мiж iншим: - Ђ чи не мала буде церква? - Њала? - вигукнув ѓюргiй.- Ќе мала - нiЯка! Љамiнь ми пiдклали такий, гору можна ставити! Ђ цей ваш Њiщило - що ставить! Ќе сюди ми йшли - до кнЯзЯ Њстислава. ’ому б сказали - давай зробимо отаке! ’ой би пристав одразу. џрослав обережний. ‚сiх слухає. Ќi з ким не хоче сваритисЯ. - —ом же не пiшли до Њстислава? - поцiкавивсЯ ‘ивоок. Ћдин з iверiйцiв щось швидко сказав ѓюргiю, той засмiЯвсЯ. - ЃоїтьсЯ тебе, що ти пiдiсланий, - сказав ‘ивооковi, - а Я знаю, Який ти чоловiк. ’и нiкого не боїшсЯ, таких люблю! „авай вип'ємо. •очеш - ми заспiваємо тобi нашi пiснi? ‚они випили, потiм iверiйцi всi пiдвелисЯ, стали плече до плеча, обiйнЯлисЯ й заспiвали щось мужнє й горде, Як самi в своїй чоловiчiй, небуденнiй красi. - Ђ не втiкаємо до Њстислава, - гукнув знов ѓюргiй, - бо ‘итник нас не спускає з ока. - ‘итник! - ‘ивоок ще не чув тут такого найменнЯ, вiдгукнулосЯ в ньому давнє з дитинства, дiд ђодим, пiтнЯвий медовар, ‚еличка. - •то ж вiн? - Ќе знаєш? ‚iн тебе знає. ‚сiх знає ‘итник. Ќiчний боЯрин кнЯзiв. •очеш? Џiдемо до кнЯзЯ про церкву скажемо? - Љазав Я, ще Як приїхали, - похмуро мовив ‘ивоок. - ‡маловажив кнЯзь мої слова. - ‚ночi треба пiти. —ерез ‘итника. ‚ночi кнЯзь добрий. ’одi вмовимо кнЯзЯ. Њожеш поставити велику церкву? - •очу! - ’одi йдемо! - —ерез цього ‘итника не хочу, - сказав ‘ивоок, так нiби вiдчував, що зустрiне свого давнього недруга, а може, просто мав вiдразу до цього прiзвища, бо жили тепер у ньому, вiдродившись, усi найкращi й найтЯжчi спогади з дитинства. - ‹аривона попросимо, презвутера, - не вiдступав ѓюргiй.- Ќе пробував з ‹аривоiюм говорити? - ‹аривон - пiп, не хочу з ним нiчого мати... - „лЯ попiв же будуємо! - „лЯ людей - не длЯ попiв. - Ќу, пiдемо до кнЯзЯ вдвох? - “двох - згода. Ђ вже припекло сонце нового лiта, камiнь висох, втратив зайву воду, закiнчено закладати пiдвалини, митрополит з усiм клiром вiдправив урочистий молебень, мiж каменi повкладувано кнЯзiвськi золотi печатi й дорогi хрести з золота, срiбла й кипарисового дерева длЯ вiчного стоЯннЯ церкви, свЯченою водою окроплено весь верхнiй камiнь, сам кнЯзь з кнЯгинею й дiтьми, з дружиною, воєводами, боЯрами, з челЯдинами був на торжествi, вистроенi в золотосЯйнi ромейськi шати, стоЯли серед почту й антропоси з Њiщилом на чолi, все було пишно й велелiпно, i нiхто й не сподiвавсЯ, що пiзно вночi до кнЯзЯ потаємно проведе ‘итник двох високих, закутаних у темне, чоловiкiв i тихо вислизне з кнЯжої горницi, лишивши там приведених та самого кнЯзЯ, i горiтиме там тiльки одна тоненька свiчка, променi Якої падатимуть зрiдка то на одне обличчЯ, то на друге, марно намагатимутьсЯ вiдвоювати в темрЯви бодай одне з тих лиць, бо темрЯва виступатиме там спiльницею таємностi, а всi троє передовсiм дбали зберегти таємницю, про це йшлосЯ їм найперше, заради цього ‘ивоок навiть переборов огиду й вiдразу до ‘итника, Якого впiзнав одразу, хоч Як той постарiв i роздавсЯ вшир за два десЯтки рокiв, що ж до ‘итника, то вiн, Ясна рiч, не мiг i в думцi класти собi, що перед ним той самий хлоп'Як, Який колись врiзав його сирицею по мармизi й дав дьорки так, що й досi нiхто не може вiднайти. ‚иступав же ‘ивоок пiд своїм христиЯнським iм'Ям - Њихаїл. - Ћт привiв до тебе, кнЯзю, - сказав ѓюргiй, коли вони лишилисЯ самi. - „iло кажiть, - уривчасто кинув џрослав. ‘ивоок, здавалосЯ, не мав нiЯкого намiру розбалакувати з кнЯзем. Џрийшов з останньою розмовою, з останнiм попередженнЯм. - Њала церква, - сказав з темрЯви. џрослав i собi ворухнувсЯ, щоб уникнути свiтла, Яке падало йому на обличчЯ, так само з темрЯви вiдповiв ‘ивооку: - ‚же чув. ’епер настала черга ѓюргiЯ. ‚сi вони гралисЯ в пiжмурки з темрЯвою, троє дорослих i поважних чоловiкiв, мiж ними й кнЯзь, не було в цiй горницi нiчого, окрiм тоненької свiчечки, темрЯви та їх трьох; кнЯзь мав перевагу над своїми двома вiдвiдувачами хiба що в тому, що десь за темрЯвою чаїлисЯ його вiрнi люди з усемогутнiм ‘итником, але то було десь, а ось тут вони змагалисЯ тiльки втрьох, i кожен прагнув взЯти в свої спiльники темрЯву, кожен заслонЯвсЯ нею, вiдхитувавсЯ вiд гострого проблиску свiчечки i кидав у супротивника слово чи два. ѓюргiєвi не пасувало отаке перекиданнЯ словом-двома, в ньому завжди готовi були вибухнути цiлi лавини слiв, гарЯчих, склубо-чених, iнодi навiть безладних, але тут вiн стримав себе, мерщiй посунувсЯ в темрЯву, сказав коротко до ‘ивоока. - Џокажи йому. - Њала церква, - знову вперто повторив ‘ивоок, мовби мiг цими двома словами переконати впертого кнЯзЯ. - ’а покажи! - вже нетерпеливлЯчись, гукнув ѓюргiй. - Ќу, що там маєш? - нарештi виЯвив зацiкавленiсть i џрослав. ѓорiла свiчка, окреслюючи свiтлЯне коло посеред горницi, порожньої, сказати б навiть убогої, Як длЯ кнЯзЯ, десь, мабуть, попiд стiнами тулилисЯ неширокi лавки, та ще, може, був стiлець длЯ кнЯзЯ, та Якась книга на пiдставцi, Як то любив џрослав, - i бiльше нiчого, нiЯких розкошiв, нiчого цiнного, так нiби проводить тут довгi ночi не можновладець, а простий чоловiк, темрЯва й геть зодинаковлювала їх усiх, десь вони без-шелесно й причаєно стежили один за одним, перевага џросла-вова зникла, Як тiльки вiн вимовив оте "що там маєш", тепер уже ‘ивоок заволодiв становищем, вiн мав з собою щось тут, у темрЯвi, тодi Як џрослав не мав нiчого несподiваного. - ’о що? - знетерпелививсЯ кнЯзь. I ‘ивоок не став випробовувати терплЯчiсть џрославову, мовчки, непостежено просунув з темрЯви Якусь велику рiч, сам не показавсЯ, знов вiдхитнувсЯ назад, а посерединi свiтлЯного кола просто на пiдлозi став злiплений з жовтого воску храм. ‚iск тихо свiтивсЯ, мов жiноче тiло, i кнЯзь не витримав, вийшов з темрЯви, доторкнувсЯ рукою до подобизни храму, так наче хотiв переконатисЯ, що то справдi вiск, що то не чари, не омана; тепер џрослав теж був частково освiтлений, вiн загубив навiть тi рештки переваг, Якi давала йому темрЯва. ‘ивоок i ѓюргiй, самi лишаючись невидимими, могли стежити за кнЯзевим обличчЯм, мали змогу постерегти, Яке враженнЯ справлЯв на нього восковий храм з його тихим свiтiннЯм. џк храм нiби розпроставсЯ, виповнював усе свiтлЯне коло, спихав кнЯзЯ на самий край, так що виднiвсЯ тепер лиш крає џрославового одЯгу та звисла в нерухомостi рука, облич-ж сховалосЯ зовсiм, храм рiс i рiс, з досконало виважених вжнiх його громад пiднiмалисЯ високi круглi банi, мовби посвидженi медовi бортi з прадавнiх пущ, банi поступово вивищуiзiйсЯ до середини, ступi нчасто, хвилЯсто сполучалисЯ, щоб поки з-помiж себе баню найвищу, найближчу до щереба, найголовнiшу, а вже вiд тої банi всi частини споруди мовчки опадалщзнов ступiнчасто йшли донизу, в неоднаковостi бань чула прихована гармонiйнiсть, безупиннiсть руху, кам'Янистих дЯвас, церква мовби плавала помiж землею й небом, внизу вона теж розтiкаласЯ, розплiскуваласЯ то хвилЯстим бiгом заокруглень-апсид, то довгою кам'Яною опасанню, що пов'Язувала банi в нерозривнiсть, то двома великими баштами, Якi й всiм одбiгали од церкви, тiльки й подаючи їй здалеку тонкi кам'Янi руки-переходи. ЉнЯзь дививсЯ на церкву згори вниз, так мовби дививсЯ на вже збудований свiй храм бог з високого неба; в безлiчi бань, у їх нагромадженнi, у їх розспiванiй красi џрослав упiзнав од голоси дерев'Яного храму свЯтої ‘офiї в Ќовгородi; немало довелосЯ бачити йому схожих чимось на цю споруду дерев'Яних поганських свЯтинь у землЯх „еревлЯнськiй, ‘iверськiй i ЏолЯнськiй, тодi палили всi тi свЯтинi, гадалосЯ, що вже нiколи не вiдродЯтьсЯ вони з попелища, а виходило, що мав слушнiсть отой закудланий у велетенську бороду свЯтий чоловiк у печерцi: не вмирають старi боги, вiдроджуютьсЯ в новiй iпостасi, в новiй силi й красi, не лЯкаютьсЯ всевладдЯ вiзантiйського мистецтва, в силi й нездоланностi духу свого пiднiмаютьсЯ над ним - i вiд цього вiдкриттЯ кнЯзевi стало страшно, але водночас i радiсно: вiдчув џрослав, що аж тепер, може, нарештi зумiє подолати ерою роздвоєнiсть, Яка мучила його стiльки рокiв: народжений пiд знаком ’ерезiв вiн намагавсЯ урiвноважити нове, чуже з старим, своїм, але нiчого не виходило, старе бунтувалосЯ, нове часто йшло всупереч з видимою потребою, вiн був послiдовний у введеннi нової вiри, отриманої вiд кнЯзЯ ‚олодимира, але в церквах iшли вiдправи й грецькою, i слов'Янською мовами, вiн хотiв вивести ђусь на широкi простори свiту, але бачив водночас, що розгублює багато свого, рiднрго, без чого в свiтi показуватисЯ нема нi потреби, нi слави. I ось перед ним - церква, храм, собор. ‡авершеннЯ й поєднаннЯ всiх його мрiЯнь, намагань, сподiвань, розчарувань i вагань. •ай народитьсЯ з протирiч його життЯ, боротьби й влади, хай стане пам'Яткою цього каламутного й великого в своєму неспокої часу, коли народ руський ЯвлЯв свiтовi не лише велич своєї сили, а й велич духу хай тодi кажуть про кнЯзЯ џрослава, що хочуть. Ђле так тiльки думав кнЯзь, а не сказав нiчого, не зворухнувсЯ, так само загадково тримавсЯ на межi свiтла й темрЯви, нiчого не могли в ньому запримiтити анi ‘ивоок, нi ѓюргiй, марно ждали вони вiд кнЯзЯ захоплень а чи осуду. ‚iн стоЯв, дививсЯ, а може, й не дививсЯ на злiплений з воску храм, рiвного Якому ще не бачив нiхто нiколи. - •то злiпив? - нарештi порушив мовчанку џрослав, але спитав таким буденним i безбарвним голосом, що ‘ивооковi не було охоти вiдповiдати i вiн змовчав. - •то? - повторив џрослав, i тепер у голосi в нього вже пробивавсЯ гнiв. - ‚iн зробив! - вискочив на свiтло ѓюргiй.- Ќащо питаєш, кнЯзю? ‚iн це зробив! Ќiхто бiльше не зможе! ЉнЯзь вiдступив вiд свiтла i лЯснув тричi в долонi. ѓюргiй завмер коло свiчки,здивований i обурений. ™о б то мало значити? Ќечутно вiдчинилисЯ дверi, ‘итник став на порозi, подав з iємрЯви свiй голос: - џ тут, кнЯзю. - ‡вели послати тому, в печерцi, дичини з кнЯжого столу i меду в срiбному посудi, - сказав спокiйно џрослав, - посилати щодень моїм iменем. - Ђга,так. - Iди! ‘итник з муркотом зачинив дверi. Џримхи кнЯжi незбагненнi. Ќе спитав навiть, чи живий ще той дiдуган, у Якого всЯ сила пiшла в бороду. Ђле ще бiльше спантеличенi кнЯжими словами були ‘ивоок i ѓюргiй. Ќе знали вони нi про Якусь печерку, нi про Якогось чоловiка, ще менше в'ЯзалосЯ все це з розмовою про церкву. ’а џрослав i не дбав за те, щоб його спiврозмовникам стало все Ясно. ‚iн наблизивсЯ до воскового храму, схиливсЯ над ним, розглЯдаючи тепер уже пильно й уважно, сказав тихо: - ЏоЯснюй. ‘тосувалосЯ це ‘ивоока, в кнЯзевiм голосi було не так велiннЯ, Як припросини, але ‘ивоок мовчав. —и то давав кнЯзевi час вивчити церкву в усiх її частинах, чи то й взагалi вважав, що будь-Якi поЯсненнЯ тут марнi й недоречнi. - ЏоЯснюй, - знову повторив џрослав. ’одi не стерпiв ѓюргiй. Ќарештi в ньому прорваласЯ його природна палкiсть i нестримнiсть. ‚iн змахнув обурено руками, крутнувсЯ в свiтлЯному колi, мало не зачiпаючи кнЯзЯ, гукнув: - ‘лухай, кнЯзю! Љоли ти робиш дiтей? ’и ж так усi ночi пробалакаєш! —ому такий балакучий! - ’ебе не стану кликати в помiч дiтей робити, - посмiхнувсЯ кнЯзь, - а розмови треба вести, бо не длЯ мене - длЯ держави все робитьсЯ, длЯ слави божої i на вiки вiчнi. ’и покладеш камiнь та й пiдеш собi далi ще десь класти, а церква стоЯтиме на цiй землi вiки. I казатимуть про неї всЯке, Якщо ми, перш нiж збудувати, не подумаємо Як слiд та не скажемо всього, що треба й можна сказати. ЏоЯснюй. ‘кажи йому,вже спокiйнiше попросив ‘ивоока I ѓюргiй, скажи, хай почує. -Hy, що? - ‘ивоок теж пiдiйшов до них, тепер усi купчилисЯ в свiтлi, а храм був помiж ними, проростав крiзь них, мов „ерево остаточностi, нестримно й тихо струменiв, така таємнича сила була в ньому, що кнЯзь не витримав - перехрестивсЯ, тодi ‘ивоок зробив рукою рух круглий, мовби обiймаючи майбутнiй храму всiй його хвилЯстiй красi, сказав просто: - ‚есь храм зокола розписати в нашi барви, щоб став посеред Љиєва i посеред цiлої землi писанкою, людською радiстю... - Ќе думаймо про камiнь зокола, - урвав його кнЯзь. - Ђ всерединi буде досить простору, щоб вмiстити в храмi цiлий Љиїв. Џокладемо в головнiй банi мусiї рiзнобарвнi, вже маю перед очима весь їхнiй блиск i сЯйво, знаю, де i Як. Ђ далi йустимо по стiнах i склепiннЯх фресковий розпис, щоб замiнити дорогi заморськi мармури. Ќе маємо мармурiв длЯ здобленнЯ стiн i колон, а везти з-за морЯ - довго й дорого, тож знов застосуємо наше прадавнє вмiннЯ i вiзьмемо всю середину в вiзерунки... - Ќе думаймо й про внутрiшнiй простiр, - знов нетерплЯче перебив кнЯзь, видно караючись Якоюсь тривогою чи то ва ганнЯм. - ’одi про що ж думати! - крикнув ѓюрiй. - •то збудує такий храм? - спитав џрослав, - џ збудую,тихо вiдповiв ‘ивоок. - Ђ хто прикрасить? -_ ’еж Я. - ‘ам? Ќе може одна людина звершити таке велике дiло. - Џоможуть менi мої товаришi. - Ђ коли збунтуютьсЯ, Як оце збунтувавсЯ ти супроти них? - Ќе проти них - тiльки проти Њiщила та проти Ђгапiта. - Ђ митрополит? - не вгавав кнЯзь. - ™о скаже митрополит? - ’е, що кнЯзь, - пiдказав ѓюргiй. - •iба кнЯзь боїтьсЯ митрополита? - Ѓога боюсь, - зiтхнув џрослав. - ‚чора освЯтили пiдвалини церкви, а сьогоднi їх розруйнувати? - ‹ишимо так, - засмiЯвсЯ ѓюргiй. - Њаленька хитрiсть. •ай собi лежить той камiнь. Џокладем новий. Ѓуде церква з двома пiдвалинами. џк у чоловiка два iменi: одне длЯ бога, друге - длЯ людей. - ‹егкий ти чоловiк, ѓюргiю, - знов зiтхнув џрослав.- Ђ все на свiтi робитьсЯ нелегко, життЯ складне людське, вимагає думаннЯ. - Ђх, гарна буде церква! - поцокав Язиком ѓюргiй. - ‚елика й славна, Як нiде! - —ому мовчиш? - спитав џрослав ‘ивоока, - Ђ що маю казати? - •вали свою церкву. - Ќащо її хвалити? ™е ж нема нiчого. ‚iск самий. Џiднесеш свiчку - розтане безслiдно. - ’е, що в людинi, безслiдно не щезає, - зауважив џрослав. - Ѓачив Я, що й людей самих з свiту зживають. - Ђ оте й далi живе, - поглЯнув йому в очi кнЯзь,- знаєш же добре! I знаєш, Як замахнувсЯ оцiєю церквою! ‡наєш? ‘ивоок мовчав. - “пертий ти чоловiк, а кнЯзi впертих не люблЯть, кнЯзЯм треба пiдкорЯтисЯ, їм подобаютьсЯ люди, Як вiск, не жди вiд мене милостi й поступок, - з навмисною жорстокiстю мовив џрослав до ‘ивоока.- —и ждав чогось iншого? - ‚iск тобi й дав. ђоби з нього, що хочеш. - I що можеш! - крикнув ѓюрiй.- Ђ сам не вмiєш - попроси нас! ‘ам упадеш без пiдпори, довго не вистоїш. - Ќу, гаразд,- втомлено промовив џрослав,- час менi до молитви, а ви йдiть. -Ќе сказав нам нiчого,- ‘ивоок раптом скинув з себе нерiшучiсть, в голосi в нього була несподiвана твердiсть.- Ќе длЯ тебе робили цю церкву-длЯ нашої землi. Ќе хочеш ставити в Љиєвi - поставимо десь в iншому мiсцi. Ђ стоЯти вона мае. џрославовi хлюпнуло червонiстю в обличчЯ. ‚iн занiс був руки, щоб лЯснути в долонi, але стримавсЯ, трохи помовчав, роздуваючи гнiвливо нiздрi, повiв тiльки перед обличчЯм в ‘ивоока й ѓюрiЯ долонею: - Iдiть. „уматиму. Ђ ‘итниковi, що виник у темних дверЯх по вiдходi тих двох, сказав: - Џошли за ‹аривоном у Ѓерести. †ду його завтра пiслЯ заутренi. ‘итник не йшов, дививсЯ на воскову лiплену церкву. - Ђ оте, кнЯзю? ‚икинути? - „урний ще єси вельми, - спокiйно мовив џрослав. - Ќе подобаєтьсЯ менi вельми отой... Њихаїл, - пробурмотiв ‘итник. - Џiдозрiлий вiн. - ™о ж то за держава, де талант беруть пiд пiдозру! - гiрко всмiхнувсЯ кнЯзь. - ’а не дивуюсь тобi, ‘итнику, бо самому собi, видно, не вiриш. џк би ж повiрив цьому ‘ивооку? - ‘ивооку? - ‘итник аж нестЯмивсЯ вiд несподiванки.- Њихаїл же вiн? - I Њихаїл, i ‘ивоок. ѓоловне ж - чоловiк великих здiбностей. - Ћй пiдозрiлий вiн, кнЯзю, повiр менi! - ѓаразд, набрид ти з своїми пiдозрами. ‚же пiзно, йди! - Ђга, так. Ќiхто ще нiчого не знав, коли кнЯзь радивсЯ й з ‹аривоном, не догадувалисЯ нi про що й тодi, Як запрошено було до кнЯзЯ митрополита ”еопемпта, i той у облаченнi з потрiйної негнучої, шурхливої парчi, з високим посохом, обкованим важким хрiблом, поЯвивсЯ в кнЯжих сiнЯх в супроводi свого почту з „есЯтинної церкви Ѓогородицi. ’а ось прийшло вiд кнЯзЯ новей лiт припинити всi роботи на будовi, i там кiлька днiв нiчого не дiЯлосЯ. ‡а той час старий ”еопемпт ще побував у кнЯжих осiнЯх, але тепер уже кнЯзь виставив од себе пресвiтера ‹аривона, i було трохи смiшно спостерiгати, Як проти зсохлого на сарану, загубленого в дебелих, прошитих важким золотом шатах митрополита стає свiтлобородий, мужикуватий руський свЯщеник у пiддирканiй старенькiй рЯсi, в порудiлих чоботЯх-витЯжках з грубої шкiри, тiльки й було коштовного на ‹аривонi, що дорогоцiнна панагiЯ з адамасами й смарагдами, подарована йому кнЯзем џрославом, Як сiв той на київський стiл, перемiгши ‘вЯтополка. Њитрополит наполЯгав на тому, щоб продовжувано ставити церкву на освЯчених пiдвалинах, бо вже усталено було всiма не тiльки розмiри й виглЯд тої церкви, а й затверджено ним, тобто митрополитом, весь порЯдок внутрiшнього здобленнЯ, розписано все, i тепер змiнювати не годитьсЯ, божа церква повинна ставитисЯ за одним замахом, без переробок i без змiн первiсного начерку. ‡вертавсЯ митрополит до кнЯзЯ, але вiдповiдав йому пресвiтер ‹аривон, хоч i стоЯв нижче за ”еопемпта, пiдлЯгав йому по чину, однак мав повноваженнЯ вiд џрослава, Який не хотiв розпочинати суперечок з митрополитом, тим самим нiби не наполЯгаючи на своєму замiрi будь-що вiдмовитисЯ вiд розпочатих робiт i взЯтисЯ за спорудженнЯ Якогось нового храму, Якого ще нiхто й не уЯвлЯв собi. Ќе мовлено майже жодного власного слова, густо сипалисЯ словеса з ‘вЯтого письма, з отцiв церкви, з грецьких книг. ‹аривон i митрополит намагалисЯ пересилити один одного в книжнiй премудростi, починали ще вiд смертi Ђдамової, коли вмирав вiн на руках у старої Єви й ангел, посланий ‚севишнiм, поклав йому пiд Язик зерно, з Якого згодом виросло дерево хреста. „ерево те росло до часiв царЯ ‘оломона. ‚iн звелiв його зрубати i вжити на будову мосту через потiк. Љоли ж ‚еликий Љонстантин завоював Єрусалим, то нiхто не знав, де сховано дерево хреста, знав про це лиш чоловiк, на йменнЯ ћда, але не видавав таємницi, за що Єлена, мати Љонстантина ‚еликого, звелiла вкинути його до глибокого безводного колодЯзЯ, i лиш пiслЯ того знайдено було свЯщенне дерево. —ерез триста лiт перський цар •озрой спробував завоювати Єрусалим, але iмператор Iраклiй розбив поганина i, босий, на чолi процесiї внiс хрест до Єрусалима на власних плечах. ‚сi свЯщеннi iмператори великих ромеїв ставили храми на честь бога, а всi, хто приймав вiру •риста, не повиннi вiдступатисЯ вiд свЯщенних ромейських звичаїв. - Ќе вiдступаємо й ми вiд хреста i вiд •риста, - казав ‹аривон, - але пам'Ятаємо й те, що ромеЯми взЯто вiд усiх народiв найцiннiшого в будiвлЯх; i камiнь, i колони, i прикраси, i в усiх ромейських церквах живе не тiльки божа краса, але й людська. ™е стародавнi греки змiрЯли слiд чоловiчої стопи й порiвнЯли з високiстю чоловiка. ‘твердивши, що стопа становить шосту частину високостi тiла, застосували ту саму засаду до храмової колони, i таким чином колона грецька стала вiддзеркаленнЯм краси чоловiчого тiла. Ќаша ж землЯ споконвiку мала свої будiвлi, вона теж хоче прислужитисЯ новому боговi своїм власним, багатство зоколишнього убранства церкви передасть багатство землi нашої, вознесенiсть бань, чисельнiших за ромейськi, покаже неосЯжнiсть ђуської держави, Яку звуть землею багатьох городiв повсюдно, кожна землЯ повинна славити бога своїм голосом, i чим могутнiший буде той голос, тим бiльша хвала божа. Њитрополит погрожував, що вiдiшле назад до ЉонстантинополЯ всiх будiвничих з Њiщилом, на що ‹аривон вiдмовив йому, що знайдуть вони в Љиєвi вмiльцiв, Якi зможуть збудувати дiм божий лiпше, нiж будь-хто. Ќi до чого не вели цi довгi розмови, ‹аривон твердо стоЯв на своєму, бо в захватi був од воскової церкви, показаної йому кнЯзем џрославом. ”еопемпт же, розумiючи, що пресвiтер має кнЯжi повноваженнЯ, вдавав, нiби не вiдає нiчого i нi про що не здогадуєтьсЯ, сперечавсЯ затЯто й довго, щоб виторгувати собi Якомога бiльше, в душi вiн змиривсЯ з кнЯжою примхою (бо Як iнакше мiг назвати таке дивне рiшеннЯ?), але повинен був вiдстоЯти своє право покерувати всiма роботами по внутрiшньому здобленню свЯтинi, бо про те йшлосЯ йому найперше, на тому залежало. ‚рештi дiйшли до згоди, що наглЯд за будiвництвом вестиме ‹аривон, але з дозволу й повелiнь митрополита, встановивши заздалегiдь весь порЯдок i чин розписiв, Як то дано в екфрасiсi патрiарха ”отiЯ при освЯченнi церкви ”еотокос ”арос. Ђ хто стане мовити супроти iменi патрiарха ”отiЯ? ™е пiвтори сотнi лiт тому цей константинопольський патрiарх послав на ђусь першого єпископа. ‡роблено було це, щоправда, по тому, Як руси пiдiйшли до брам ЉонстантинополЯ i нагнали холодцю i самому патрiарху, Який тодi Якраз був у столицi, та й iмператору Њихайловi, що перед тим необачно вирушив у вiйськовий похiд, не подбавши за стольний город. Џатрiарх мерщiй покликав iмператора до ЉонстантинополЯ, безраднi проти вiдчайдушних руських, Якi на легеньких суденцЯх перескочили через море i ось-ось могли заволодiти столицею, iмператор i патрiарх ревно молилисЯ в храмi ‚лахернської божої матерi, випрошуючи в бога нещастЯ длЯ забiЯцьких русiв, бог їм не помiг - помогла бурЯ, Яка розметала руськi суденцЯ, але патрiарх вiднiс те в заслугу •ристу й заприсЯгнувсЯ привести в вiру •ристову той великий i загадковий у своїй силi народ, длЯ чого й спорЯдив за море свого єпископа. Љогось вiн хрестив, той єпископ, але слiду вiд нього не лишилосЯ, бо в такiй великiй землi важко лишити слiд. Ћднаково ромеї, коли заходила мова про ђусь, щоразу виставлЯли iм'Я патрiарха ”отiЯ. Ќехай. џрослав навчивсЯ за цi роки боротьби й терпiнь найголовнiшого длЯ державного мужа вмiннЯ - ждати. Ќе метушитисЯ, не ти-цЯтисЯ наослiп, не наражатисЯ на дрiб'Язковi сутички, не дратувати могутнiх, а самому поволi нарощувати силу й могуттЯ, бачив-бо, що все це є в його землi, а згодом i ще додастьсЯ. “ кнЯзЯ турботи були державнi, в ‘ивоока - людськi. ‡овнi мовби нiчого й не змiнилосЯ. Њiщило не став противитисЯ волi кнЯзЯ й митрополита, став слухнЯним помiчником ‘ивооковим, iнодi аж надто запопадливим. Џеред тим Як закласти новi пiдвалини, ‘ивоок узЯвсЯ ще раз перемiрЯти розташуваннЯ церкви, щоб вона стоЯла в точнiй вiдповiдностi до сторiн свiту. ‚икористано було грецьке мистецтво мiрЯти з допомогою тiнi. ЌапрЯмок пiвнiч - пiвдень визначавсЯ найкоротшою тiнню, Яку сонце кладе опiвднi. ’епер треба було покласти до тої тiнi про-стоспадлу лiнiю i вона дасть свЯту орiєнтацiю: схiд - захiд. ЃравсЯ длЯ цього дiла шнур з трьома вузлами, Якi розташовано мiж собою на вiддалi, що вимiрюєтьсЯ вiдповiдно числами 3, 4, i 5 однакових промiжкiв, з шнура творивсЯ трикутник так, щоб одна коротша його сторона була тiнню пiвнiч - пiвдень, тодi друга, коротша сторона давала напрЯмок схiд - захiд. ‚ласне, це вже роблено було в час закладаннЯ перших пiдвалин, i ‘ивоок мiг би виказати цiлковите довiр'Я до Њiщила, про що вiн тому й сказав, але сам Њiщило наполiг, щоб перемiрЯти ще раз, вiн був сумирний, тихий осмiх блукав по його устах, i ‘ивоок, заслiплений своїм успiхом, не змiг розпiзнати пiд там смiхом загрози. ’а, власне, що мiг заподiЯти йому Њiщило? ѓюргiй задумав нечувану витiвку: знЯв з себе срiбний чеканений свiй поЯс i ним вимiрював мiсце длЯ закладаннЯ нових пiдвалин. ’одi попросив кнЯзЯ, щоб той звелiв упiймати двох диких тарпанiв, i в недiлю урочисто виїхали за Љиїв у поле, ѓюргiй зв'Язав тарпанiв за шиї своїм поЯсом i вiдпустив їх у поле, тарпани з мiсцЯ вдарили чвалом, в несамовитостi розшарпали поЯс, розлетiвсЯ вiн на дрiбнi ланцi, так що й не збереш нiколи, а з тим поЯсом пропала навiки й таємницЯ вимiрiв церкви, вимрiЯної ‘ивооком. ‘подобалосЯ те всiм, хвалив ѓюргiЯ за витiвку кнЯзь, а Њiщило пiдказував џрославовi, що таке вигадати мiг хiба що сам ‘ивоок, i знов дививсЯ з загадковим посмiхом на свого суперника, та ‘ивоок не надавав значеннЯ нi словам, нi посмiху Њiщиловим, бо й що вiн йому! Њав ворога набагато страшнiшого й могутнiшого, викликав його до дiї сам, мiг би пробути в Љиєвi хоч десЯток лiт i не спiзнатисЯ з нiчним боЯрином џрославовим ‘итником, але пiслЯ тої ночi, коли ходили на вiдвiдини до кнЯзЯ з ѓюргiєм i коли ‘итник почув од кнЯзЯ iм'Я "‘ивоок", випадково зронене iм'Я, що нагадало колишньому медовару незагоєну образу вiд шмаркача, боЯрин став приходити на будову, стоЯв десь непомiтно з двома-трьома своїми людьми, стежив за ‘ивооком, намагавсЯ розпiзнати в цьому величезному русЯвому велетнi риси того маленького хлопчика, забраного колись ним вiд покiйного ђодима. Ѓагато лiт минуло, i важко було сказати напевне, що це той самий чоловiк. Ђле й вiдступатисЯ ‘итник не звик. ‡нав добре: що моє - вiддай! ‡астосував свiй спосiб - випитуваннЯ. •то, що i Як - цей ‘ивоок? ’ак набрiв на Њiщила, i так з'єдналисЯ вони в своїй ненавистi до ‘ивоока. Ѓув би той собi й далi непомiтним антропосом, не вир