 системи ‡аходу мільЯрдами доларів.
     ’ому можна  погодитисЯ з думкою ђоберта ‹ейкена, що "там де корупціЯ  є
системою,  ринкові  та  адміністративні   реформи...  можуть   стати  навіть
антипродуктивними...  ЏослабленнЯ   державного   контролю   може   полегшити
незаконну  ...економічну  діЯльність. Ѓільш того, щоб  компенсувати втрачені
доходи бюрократи шукатимуть "заробітків" у інших сферах"'.
     ’обто коли за  економічну реформу видаєтьсЯ переважно те,  що її тільки
імітує, а по суті нею не є, то такі "реформаторські"
     ' „ив.:  ЉорупціЯ:  основні аспекти  //‡ахід: вікно  в  “країну,  -  <i>No</i>
43(301), 15 серпнЯ 1997р. -‘. 1.
     38<b><i></b>
     </i>дії можуть лише провокувати посилене генеруваннЯ корупції. “ той же час
справжні,  добре  заплановані і скоординовані реформи, що максимально  повно
враховують  по-справжньому  позитивний   світовий  досвід,  навпаки,  значно
скорочують поле коруп-ційних  інтересів та ліквідують  потенційні джерела їх
задоволеннЯ.
     –ю  думку   також   підтверджують   і   висновки   аналітиків   ‡аходу:
"Ќапівреформи,  безкарність  і  безвідповідальність,  що ними  породжуютьсЯ,
сприЯють  зміцненню  позицій  корупції,  оскільки  з  нарощеннЯм  фінансової
могутності і  політичної  влади  інтереси елітних  угрупувань  щодалі  важче
піддавати  позитивним  змінам  і тому цей соціальний прошарок стає  активною
силою, що перешкоджає чи спотворює  процес ринкового реформуваннЯ. Ѓезглуздо
нарощувати  антикорупційні  служби  там,   де   бюрократіЯ  має   необмежені
можливості Як  завгодно довільно маніпулювати регулЯтивними обмеженнЯми, або
відповідно  створювати  любі   режими   вибіркового  цільового  економічного
сприЯннЯ"'.
     Ќеспроможність  значної частини представників колишньої  "директорської
гвардії"  здійснювати керівництво  вже  "майже  комерційними" підприємствами
(здебільше  холдінговими компаніЯми),  що були  створені останніми під себе,
під  своє найближче і найвідданіше оточеннЯ, а також під певне коло рідних і
близьких  їм   осіб),   призводить   до  поглибленнЯ   виробничо-комерційної
стагнації,   накопиченнЯ  величезної  заборгованості  та  інших  економічних
негараздів.  “  той же час  необмежена можливість  цих  суб'єктів виробничих
відносин контролювати  значні  обігові  кошти,  урЯдові дотації  та пільгові
кредити  (в  т.  ч. і  закордонні) дає  солідний  потенціал  длЯ  подальшого
забезпеченнЯ  особистого достатку керівництва  зазначених  компаній,  навіть
Якщо це і вирішуєтьсЯ за рахунок невиплати заробітної плати працівникам  цих
підприємств,  їх відправки  у вимушені багатомісЯчні відпустки із  подальшим
скороченнЯм тощо.
     ‘аме  "економіЯ", що має місце за рахунок "безкоштовного"  використаннЯ
"безкоштовно"  отриманих основних  фондів  є суттєвою особливістю  сучасного
етапу еволюції процесів "тінізації"
     „ив.: ЉорупціЯ: основні аспекти //‡ахід: вікно в “країну, - No 43(301),
15 серпнЯ 1997р. -‘. 1.
     39<b><i></b>
     </i>   економіки.  ‘еред  проЯвів  механізму  реалізації  останнього  можна
передусім  виділити  наЯвність  особливого  об'єкта "тіньової" експлуатації,
Якими  виступають   ресурси  держави,  великі  державні  (або  вже  змішані)
підприємства,  де держава має так званий "контрольний" пакет акцій. Џрактика
засвідчує, що на багатьох цих підприємствах,  незважаючи на так звану "зміну
форми   власності"   продовжуєтьсЯ   подальше   проїданнЯ   та   неефективне
використаннЯ капіталу,  бартерізаціЯ відносин,  розквітає  розбазарюваннЯ  і
розкраданнЯ  матеріальних і  фінансових ресурсів, марнотратство  коштів,  їх
нецільове використаннЯ тощо.
     Ћсобливої уваги потребує висвітленнЯ однієї з найбільш Яскравих Якісних
особливостей, Яка притаманна вітчизнЯним процесам "тінізації",  що за  суттю
ЯвлЯє  собою тісне і динамічне зрощуваннЯ "тіньової"" економіки і "тіньової"
політики.
     ’ак, експерти “країнського  центру економічних і політичних  досліджень
вважають, що в “країні на цей  час сформувавсЯ не  тільки "тіньовий сектор в
економіці, але і паралельна нелегальна влада, Яка зростає і почала дублювати
найважливіші функції держави"'.
     „осить ґрунтовний аналіз тенденцій ієрархічного структу-руваннЯ владних
угруповань,    діЯльність   Яких   спрЯмована   на   тіньовий   перерозподіл
підконтрольного  їм економічного  потенціалу  країни,  а  також  дослідженнЯ
особливостей процесу  зрощуваннЯ "тіньової" економіки і "тіньової"  політики
був проведений фахівцЯми Інституту економічних реформ.
     ‡а цими  дослідженнЯми зазначений процес  вже  пройшов наступні основні
етапи2.
     Ќа першому етапі (1991 - 1993 р.р.)  відбувалосЯ зрощуваннЯ офіційних і
"тіньових" економічних  відносин, що  Як  правило,  будувались  за галузевою
вертикаллю  (міністерство  --  підприємство).  Ќа  цій   основі  формувалисЯ
галузеві адміністративно-економічні  групи (ѓѓ). ‡ часом їх значеннЯ суттєво
знизилосЯ,
     '  „ив.:  ’іньова  економіка  та  організована злочинність  в  “країні:
сучасний стан та проблеми боротьби з  ними. //Ђналітична доповідь. - 1996. -
‘. 1.
     2  ’урчинов Ћ.  "’іньова  економіка і  тіньова  політика".  //Џолітична
думка. -1996. -No3 -4. -‘. 75 -78.
     40<b><i></b>
     </i>що пов'ЯзуєтьсЯ із порівнЯною  доступністю цих структур длЯ  контролю з
боку правоохоронних і податкових органів.
     Ќа  другому етапі (1993  -  1994 р.р.) розбудова офіційних і "тіньових"
відносин  базуваласЯ   за  регіональним  принципом.  ‚  цей  період  навколо
керівників  регіональних державних структур на грунті спільних економічних і
політичних  інтересів  представників  держапарату  і   комерційних  структур
формувались   могутні  регіональні  адміністративно-економічні  групи  (ђѓ).
Џаралельно із цим керівники центральних органів влади  та  їх оточеннЯ також
створювали довірені комерційні структури, що функціонували, Як і ђ’, але вже
в масштабах  всієї  держави. ‡'ЯвилисЯ центральні адміністративно-економічні
групи (–ѓ).
     Ќа третьому етапі (1994 - 1996 р.р.) йшов процес формуваннЯ структур  з
використаннЯм   іноземного  капіталу,   створювались  іноземне   орієнтовані
адміністративно-економічні групи (ІЋѓ).
     Ќа  останньому  етапі  визначилась  тенденціЯ  об'єднаннЯ  інтересів та
інфраструктури існуючих чи тільки створюваних  ІЋѓ з галузевими регіональним
і центральними адміністративно-економічними групами.
     Ќа  підставі  системного  аналізу взаємозв'Язку  "тіньова  економіка  і
тіньова  політика"  фахівцЯми  Інституту  економічних  реформ були  зроблені
наступні  досить  невтішні  висновки:  "’енденції,  пов'Язані з  об'єднаннЯм
представників  різних  ланок  державного  апарату , фінансових, промислових,
аграрних  та   інших  суб'єктів   господарської  діЯльності  і  кримінальних
угруповань у могутні адміністративно-економічні  групи (Ђ…ѓ),  свідчать  про
те,   що  найближчим  часом  слід   очікувати  економічного   і  політичного
протистоЯннЯ  між  ними  і  жорсткої боротьби  за тотальну  владу в державі.
ЋстаннЯ  обставина  визначає негативні  наслідки розвитку Ђ…ѓ длЯ  економіки
країни.  Ћскільки  ключовим і об'єднуючим елементом Ђ…ѓ  є  високопоставлені
державні чиновники, остільки економічне посиленнЯ  однієї з груп автоматично
веде   до   зміцненнЯ   організаційного   і   політичного   потенціалу    її
адміністративної команди. ‘творюєтьсЯ  можливість длЯ зміцненнЯ її позицій в
державній  ієрархії та службового просуваннЯ її  лідерів. Ќаслідком  цього є
прагненнЯ Ђ…ѓ  до монопольного  становища  на окремих  ринках і використаннЯ
державних інститутів у боротьбі з
     41
     конкурентами.   ђозпочинає   діЯти   механізм   обмеженнЯ  конкуренції,
породженнЯ  монопольне  високих  цін  на  широку групу  товарів  та  послуг,
завданнЯ  значної економічної шкоди підприємствам, Які  витіснюютьсЯ  Ђ…ѓ  з
ринків за  їхню  орієнтацію на інші  групи. ‚се це призводить  до  подальшої
криміналізації і "тінізації" економічних відносин у державі"'.
     ‡ розвитком "тіньової" економіки, відповідно до відомої формули класика
марксизму,  "тіньовий"  капітал   має  тенденцію  до  постійного  зростаннЯ.
‚наслідок цього відбуваєтьсЯ відплив грошей  з  легального обігу, має  місце
розвиток    процесів    деградації    сфери    матеріального    виробництва,
гіпертрофований  перерозподіл  грошової  маси   в  суспільстві,  маргінальне
розшаруваннЯ  людей за рівнем доходів і, Як наслідок, невпинне зростаннЯ цін
на товари й послуги тощо.
     Ћскільки  одною  з  особливостей  тіньового  капіталу є  і те,  що  він
використовуєтьсЯ  не  у  виробничій  сфері,  а  переважно  в  посередницькій
діЯльності,  в  обігу, останнє  надзвичайно ускладнює  механізми  здійсненнЯ
необхідного державного контролю за ним.
     ‘лід також зазначити, що класична схема, Яка застосовувалась у боротьбі
з "тіньовими" і, насамперед, кримінально-економічними видами підприємницької
діЯльності, на  цей час помітних  результатів  не дала. Ќа останнє вказав  і
Џрезидент “країни ‹. Ључма на засіданні Љоординаційного комітету по боротьбі
з корупцією та  організованою злочинністю  при Џрезидентові “країни ‡Ћ січнЯ
1995 року.
     “ той же час, відзначаючи особливо негативний вплив "чорної"" складової
"тіньової"" економіки на суспільне виробництво та соціальну сферу, неможливо
скидати  із  рахунків  і  певну  позитивну роль, що  відіграють  неформальна
економіка та нере-гламентована трудова діЯльність (Які також  включаютьсЯ до
"тіньової"  економіки  у  широкому її  розумінні) у Якості досить ефективних
амортизаторів, що пом'Якшують зростаннЯ соціальної напруги в суспільстві. „о
того ж вони є потужними стиму-
     '  ’урчинов Ћ.  "’іньова економіка  і тіньова  політика". //  Џолітична
думка. -1996. - No3-4.-‘. 82-83.
     42<b><i></b>
     </i>лЯторами  перекваліфікації кадрів  длЯ  найбільш  вигідних  у  ринкових
умовах видів і сфер діЯльності.
     „о  основних  чинників,  що  сприЯють зростанню неформальної  економіки
(особливо  в  період  системної   кризи  виробництва)  можна   віднести:  1)
недостатність інвестицій, що спрЯмовуютьсЯ на створеннЯ нових робочих місць;
2)  зростаннЯ  рівнЯ  безробіттЯ, що  пов'Язано із  швидкою  та  інтенсивною
втратою  (і  у  багатьох  випадках  досить  передчасною) ліквідацією  старих
робочих місць; 3) високий рівень вимушеної неповної зайнЯтості працюючих; 4)
низькі у порівнЯнні до потреб цивілізованого відтвореннЯ особистості трудові
доходи  широких   верств  населеннЯ;  5)  відносна  невигідність   праці   у
формальному секторі економіки у порівнЯнні із доходами, Які можуть приносити
нерегламентовані види трудової діЯльності; 6) відсутність  належних умов длЯ
плідного   господарюваннЯ  малих  підприємств   (високі  податки,  складнощі
процедури реєстрації, корупціЯ, рекет, нечесна конкуренціЯ, кабальні кредити
тощо).
     „о  найбільш поширених видів діЯльності, що мають місце  у неформальній
економіці “країни можна віднести неступні:
     1)  дрібна  торгівлЯ товарами, що  отримані  внаслідок  індивідуального
професійного  "економічного  туризму"  або  від  оптовиків-посередників;  2)
валютні  обмінні  операції,  що  здійснює  дрібний "ринковий  планктон";  3)
наймана працЯ без  укладаннЯ трудових угод; 4) ремісництво та наданнЯ послуг
у всіх  їх  нереєстрованих різновидах;  5)  робота  на дачних та присадибних
ділЯнках  із   наступною  ринковою   реалізацією   отриманої  продукції;  6)
нелегальна  трудова  міграціЯ  за  кордон  у  країни  далекого та  близького
зарубіжжЯ; 7) "шабашництво" у всіх його проЯвах і різновидах тощо.
     ѓоловною   особливістю  функціонуваннЯ  зазначеного  прошарку  дрібного
"ринкового  планктону", Який займаєтьсЯ нерег-ламентованою діЯльністю є  те,
що  він по  справжньому  не  ЯвлЯє собою  сильного  суб'єкта підприємницької
діЯльності  (здатного до  згуртованого  самозахисту тощо). Ќавпаки,  сам він
стає  жертвою  процесів  "тінізації"  і  криміналізації  ринкових  відносин,
оскільки  є потужним джерелом  отриманнЯ здирницької наживи  Як  малими, так
середніми  і великими "хижаками" ("акулами") "кримінально-чорної"" економіки
та організованої злочинності.
     43<b><i></b>
     </i> ‘лід також  зазначити, що в  сучасних умовах  з'ЯвиласЯ широка палітра
нових  напрЯмів  масштабної  "тінізації" економічної діЯльності.  Џроте  при
цьому багато старих форм, що  раніше відносились до  "тіньової" сфери і були
її вагомою складовою, на цей  час або взагалі втратили  свою актуальність  і
зовнішню  атрибутику  (скажімо,  спекулЯціЯ, "цеховики"), або різко  знизили
свою частку в загальному тіньовому обороті разом із зменшеннЯм  питомої ваги
державного  сектору  економіки  (тобто  це дрібні  розкраданнЯ  в державному
секторі,  масові  порушеннЯ в роздрібній державній торгівлі та  громадському
харчуванні тощо).
     ‡ тих видів "тіньової"" економічної діЯльності, що існували раніше, але
останнім часом незмірно зросли (Як  кількісно, так і Якісно), окрім корупції
представників державного апарату, слід відзначити й такі Явища, Як "розквіт"
підпорЯдкованих   мафії   сфер  економічної   діЯльності.   ‡азначені  Явища
потребують окремого розглЯду.
     <b><i>2.2.  Њеханізми  поширеннЯ  впливу  "чорних"  економічних  структур  на
систему державного управліннЯ та економіку</b>
     </i>‡більшенню масштабів та подальша внутрішнЯ реструктуризаціЯ "тіньового"
сектора  економіки сприЯє заміна  одних  спонукальних  мотивів  на інші.  –е
відбуваютьсЯ  на  тлі посиленнЯ  соціально-екбномічної  кризи та політичної,
ідеологічної і адміністративної дезорієнтації широких верств населеннЯ. ’ому
природно, що у досить значної  частини населеннЯ  за  умови, коли міра праці
практично має  незначний вплив  на міру  особистого споживаннЯ,  виникає  та
постійно  генеруєтьсЯ прагненнЯ  не тільки до "тіньових"  заробітків,  але і
взагалі  до  пошуку  будь-Яких  (навіть  і нелегітимних)  додаткових  джерел
особистих доходів. Ћстаннє у кінцевому наслідку стає живлЯчим середовищем та
вагомим  чинником,  що сприЯли  і  сприЯють  поглибленню  розвитку  процесів
"тінізації"   економіки    і,    особливо,    розширеному   відтворенню   її
"кримінально-чорних"  складових.  ‡азначене наочно  спостерігаєтьсЯ протЯгом
останніх п'Яти років.
     44<b><i></b>
     </i>‘аме  тому окремого  та ретельного наукового  дослідженнЯ  на  цей  час
потребує  "чорна"  економіка,  Яка, про що відзначалось  раніше, є передусім
надзвичайно   небезпечним   длЯ  існуваннЯ  держави  структурним   феноменом
масштабуваннЯ "тіньових" процесів, що мають місце в економіці “країни.
     Ђналізу,   насамперед,   потребують   наЯвні  Якісні  ознаки   і   риси
диверсифікації "чорної""  економіки  в  структури  "світлої"  (традиційної")
економіки, методи і механізми цього проникненнЯ, а також засоби її впливу на
відповідні  органи та  суб'єктів  системи  державного  управліннЯ. Ќеобхідно
провести  і  аналітичну  оцінку  загальних  наслідків,  що  справлЯє  "чорна
економіка" на стан соціально-економічної сфери та суспільства в цілому.
     џк вже відзначалосЯ, у період економічної трансформації, Який співпадав
з періодом розбудови державної незалежності “країни, організована економічна
злочинність була і на цей час залишаєтьсЯ одною  з небагатьох по-справжньому
ефективно    функціонуючих    суспільних   структур,   що    здатна   швидко
пристосовуватись до будь-Яких соціальних, економічних і політичних змін.
     „ослідженнЯ      показують,      що       функціонуваннЯ       "чорної"
(мафіозно-кримінальної)  економіки  у  власному  автономному   режимі  не  є
закономірним  Явищем.  Ќайбільш  типовим  Явищем  є  те,  що,  проникаючи  в
бюрократичні  структури,  диверсифіку-ючи  у  сферу   "світлої"  економічної
діЯльності, вона активно формує кримінально-корумповану економіку. ’ак, не є
великим секретом,  що кримінальна економіка хабарЯми стимулює та зацікавлює,
а за допомогою використаннЯ засобів силового тиску, змушує працювати на себе
адміністративно-командну систему управліннЯ.
     џк свідчить попередній  аналіз, "кримінально-чорна" складова  колишньої
"тіньової" економіки бюрократичного типу базуваласЯ передусім на корупції та
на.   витонченій   системі  розкраданнЯ   „ержавного  майна   за   допомогою
адміністративного  контролю над потоками матеріальних і фінансових ресурсів,
що розподілЯлись з умов реального або штучно створюваного дефіциту.
     ‚ласне  кажучи,   саме  період  переходу  внутрішньо-неін-тегрованої  і
коопераційно-неструктурованої економіки “країни
     45<b><i></b>
     </i>  до  ринкових  відносин  лише  надав  "мафії""  потенційно  необмежені
економічні  та  політичні  можливості   щодо   поширеннЯ  вже  "освоєних"  і
захоплених нових зон її монопольного впливу. Ѓудучи досить надійно захищеною
своїми  високими  владними  покровителЯми  від  будь-Яких  форм  ефективного
переслідуваннЯ  і  справжнього  (тобто  еквівалентного  заподіЯній  шкоді та
збиткам)   покараннЯ,   вона  підпорЯдковує  під  свій  контроль  не  тільки
"тіньові",  але й легальні, "світлі"  форми  підприємництва. Њожна  впевнено
стверджувати, що  на  цей  час  жодна державна структура  не  має  реального
уЯвленнЯ про реальний стан та  динаміку цього процесу (тобто про те, скільки
підприємств, установ і організацій вже знаходитьсЯ під монопольним контролем
мафіозних  структур, скільки осіб з  апарату  органів державного  управліннЯ
працюють  на її  замовленнЯ).  Ћтже,  у суспільства  до  того часу  відсутнЯ
репрезентативна    інформаціЯ    щодо    дійсного    стану    і    масштабів
"кримінально-чорної" диверсифікації.
     Ќавіть без  особливих зусиль можна намалювати існуючу в  країні систему
двох  величезних  ринкових виробництв з практично  адекватними  і паралельно
діючими управлінськими і виконавчими  структурами, що системно охоплюють всі
сфери життєдіЯльності суспільства: економіку, фінанси,  соціальну та духовну
сферу, безпеку, політику, зовнішні зв'Язки тощо.
     Ћдне з  них -- це держава, її так звана "світла" економіка. ’ут домінує
глибока   системна    економічна    криза    та    загальна    організаційна
розбалансованість,  бере  гору  політичне протистоЯннЯ  та  небезпечно падає
рівень  життЯ  законослухнЯних громадЯн,  втрачаєтьсЯ соціальний оптимізм та
зростає соціальна напруга, знижуєтьсЯ необхідно-достатній рівень економічної
та політичної безпеки.
     „ругим  є  паразитичне,  деструктивно-руйнівне длЯ суспільства  "чорне"
виробництво, розподіл і споживаннЯ. –е  організована економічна злочинність,
що  є  ретельно структурованою, гнучкою  і  мобільною системою,  Яка отримує
надвисокі доходи. Ќа  цей час цЯ система відмінно захищає своїх "робітників"
і "службовців", максимально забезпечує  задоволеннЯ їх  "постійно зростаючих
матеріальних  і   духовних   потреб".   Љримінально-мафіозна  економіка  має
надзвичайно високу норму
     46<b><i></b>
     </i>накопиченнЯ,  що   надає  їй  можливість  длЯ  подальшого   розширеного
відтвореннЯ.
     “ цій  ситуації не досить  важко спрогнозувати можливий масовий перетік
трудових, інтелектуальних, фінансових, матеріальних (у т.  ч.  і природних),
технологічних,  інформаційних та інших  ресурсів із  першого  виробництва  у
"друге".
     ’радиційно так склалосЯ, що про масштаби "чорного"  сектору "тіньової""
економіки владні  структури  судЯть  лише  на основі даних щодо  протокольне
зафіксованих    злочинів.    Џроте,    за    умови    високої    латентності
"кримінально-чорної" економіки не всі і навіть далеко не  більшість злочинів
попадають  у  поле зору правоохоронних органів і  реєструютьсЯ у відповідних
графах  звітів.  ’ому  логіка  підходів  стосовно   зазначеного  залишаєтьсЯ
примітивно  простою, не піймали  -- не  злодій, не зареєстрували --  не було
злочину. Ђле  мова, насамперед, має йти не про  формальний або юридичний бік
справи,  а  про   реальне  визначеннЯ  існуючих  латентних  (тобто  ретельно
прихованих від держави та  суспільної свідомості) масштабів зазначеного виду
"діЯльності".
     џкі  ж  основні  ознаки  і  проЯви  притаманні  сучасній  мафії  та  її
економічному базису --"кримінально-чорній" економіці?
     „о   найбільш   характерних  ознак  зазначеного  Явища  можна  віднести
наступні:
     1)  Якісно  новий стан професіоналізації  економічної злочинності,  Яка
побудована    на   надзвичайно    високому   рівні   кримінально-монопольної
централізації  та  концентрації  "тіньового"  капіталу,  подальше  зростаннЯ
інтеграції та кооперації мафіозно-кланових відносин;
     2) наЯвність чітко організованого і функціонально розгалуженого апарату
управліннЯ криміналітетом, що має системний розподіл функцій і відпрацьовані
механізми "посадової" субординації на всіх рівнЯх її внутрішньої ієрархії;
     3)   існуваннЯ,   вдосконаленнЯ   та   розвиток    системи    кланового
структуруваннЯ, постійне відтвореннЯ специфічної  "чорної"  бюрократії,  так
званої мафіозної "еліти", що,  в основному,  координує  і  регулює  злочинні
відношеннЯ у всіх сферах "тіньової"" економіки;
     47<b><i></b>
     </i>  4)  активне  формуваннЯ  і  постійне  підвищеннЯ  рівнЯ  ефективності
функціонуваннЯ  Як  централізованих, так і децентралізованих  "резервних"  і
"спеціалізованих" кримінальних фондів (Які насамперед акумулюють ресурси, що
мають спрЯмовуватись на підкуп бюрократії та на матеріальну підтримку членів
кримінальної   спільноти,   а   також  на   створеннЯ  власних   специфічних
"профспілок" і своєрідних "кас взаємодопомоги (так званих "общаків");
     5)  активна  реалізаціЯ  цілеспрЯмованого курсу  на  корумпу-ваннЯ,  на
активне  кримінальне  замаруваннЯ та  моральне  розбещеннЯ  апарату  органів
державного  (у т. ч.  господарського) управліннЯ, працівників правоохоронних
органів  та   інших  силових  структур,  накопиченнЯ  заздалегідь  зібраного
персоніфікованого  компромату та  його  подальше  використаннЯ  длЯ  шантажу
конкретних "строптивих" службовців та посадових осіб;
     6)  інтенсивна  розробка  і  практичне впровадженнЯ  в  "народні  маси"
ідеології  організованої   злочинності,  що   проЯвлЯєтьсЯ,  насамперед,   у
романтизації  "тіньового" способу  життЯ  серед населеннЯ  країни (передусім
серед молоді),  матеріальній підтримці органів масової інформації, Які своєю
діЯльністю  сприЯють психологічній обробці населеннЯ у відповідному  напрЯмі
тощо;
     7) постійне вдосконаленнЯ та реалізаціЯ на практиці високоефективних та
гнучких механізмів  швидкої  адаптації  до зміни соціально-економічних умов,
використаннЯ різноманітних  форм і методів  проникненнЯ в державні  або інші
конкуруючі  структури з  метою їх внутрішньої  дезорганізації  і  морального
розкладеннЯ, а при необхідності також і їх суспільної дискредитації;
     8) гостро  виражений  потЯг  до  встановленнЯ  і  постійного тотального
поширеннЯ  власної  монополії,  прагненнЯ  створити  та по  можливості  мати
надійні механізми впливу на формуваннЯ кадрової політики (кадрового резерву)
в апаратах державного та господарського управліннЯ.
     ‘лід зазначити, що диверсифікаціЯ особливо необхідна економічній мафії,
оскільки вона за  умов практичного застосуваннЯ названого  механізму отримує
можливість, <i>по-перше,</i> мати необхідний длЯ неї вплив, або  чинити певний тиск
у процесі прийнЯттЯ економічних та соціальних рішень на тих чи інших
     48<b><i></b>
     </i>рівнЯх влади (загальнонаціональному, регіональному, місцевому), а також
впливати  на транснаціональні економічні зв'Язки, і <i>по-друге,</i> зрощуватисЯ  з
кримінально-злочинним  світом, формувати на  його  основі  "групи  бойовиків
зовнішньої  і  внутрішньої  охорони  та  підтриманнЯ  кримінального порЯдку"
(тобто  "порЯдку", побудованому на нормах власної злочинно-групової  моралі,
Які спрЯмовані на підтриманнЯ особливого "кодексу честі" та інших внутрішніх
правил   і  умов  дії   кримінальних  груп  із  відповідними   жорстокими  і
незворотніми санкціЯми за їх порушеннЯ).
     <b>Џідсумовуючи, можна відзначити, що "чорну" економіку слід розглЯдати Як
особливу,  нелегально  сформовану,  спроможну   до   надзвичайно   активного
розширеннЯ і  самовідтвореннЯ, наділену розвинутими внутрішніми і зовнішніми
зв'Язками, агресивно-антисоціальну, державне небезпечну економічну  систему.</b>
”актично  вона  є  "раковою пухлиною"  економіки,  що  активно генерує  свої
"метастази", Які вражають  все  більше  і більше здорових  клітин органів  і
систем економічного організму країни, аж до її головного  мозку  --  органів
владного та господарського державного управліннЯ.
     <b>"—орна"  економіка є  економічним  базисом  мафії і, насамперед, прагне
паразитувати  на легітимних формах власності та  підприємницькій діЯльності.
Џроте, вона також має і свою власну специфічну базу діЯльності (див. схему),
що спираєтьсЯ на кримінальний промисел та на доходи, що отримує організована
злочинність на ринку задоволеннЯ деструктивних потреб громадЯн.</b>
     <b>‚ідбуласЯ не лише  зміна  структури, форм, методів, а також і масштабів
"чорної"" економічної діЯльності.</b>
     „омінуючі складові сегменти кримінально-"чорної"  економіки наведені на
схемі.
     49<b><i></b>
     </i> <b>‘хема структуруваннЯ сучасної мафії</b>
     Ќеформальна влада (кримінально-мафіозна верхівка)


     Ћрганізована злочинність
     Љримінальні   силові  структури  (бойовики   зовнішніх  та   внутрішніх
формувань)
     ”онди ("резервні" та "цільові")
     "—орна система правосуддЯ" ("авторитети",
     <----і.
     "—орна податкова система" (рекет)
     *--"
     "—орна система економічного арбітражу" (виби

     кілери)


     ваннЯ боргів)


     диверсифікаціЯ
     диверсифікаціЯ
     —орна економіка
     Љримінальна економічна діЯльність:
     --  виготовленнЯ,  крадіжка  та  протизаконна  торгівлЯ   вогнепальною,
хімічною і холодною зброєю та отрутою;
     -- крадіжки і перепродаж майна громадЯн;
     -- "ринок кілерських послуг";
     -- наданнЯ послуг у силовому <u>вирішенні господарсько-комер-</u>
     ЌаданнЯ   послуг,   пов'Язаних   із   задоволеннЯм   попиту  на   ринку
деструктивних потреб:
     -- проституціЯ (в  тому числі  підліткова  і  дитЯча),  гомосексуалізм,
секстуризм, поставки "живого" товару длЯ сексуальної експлуатації за кордон;
     --  виготовленнЯ та торгівлЯ порнографічною продукцією (пор<u>нофільми,
порножурнали, порно-</u>
     50<b><i></b>
     </i>ційних конфліктів та поверненні боргів, що виникли  між підприємцЯми та
комерційними структурами;
     -- посередницькі послуги у шахрайських операціЯх,  професійному шантажі
клієнтів (фізичних та юридичних осіб);
     -- контрабанда (у всіх її різновидах і проЯвах);
     -- участь у фінансових шахрайських операціЯх та операціЯх по відмиванню
"брудних" грошей;
     --  фальшуваннЯ  грошей  та  цінних  паперів,  підробка  документів  та
печаток;
     --  злочинне  антисуспільне  використаннЯ  землі  та  інших   природних
ресурсів (завезеннЯ токсичних  відходів, сміттЯ,  торгівлЯ із  вивезеннЯм за
кордон родючого шару грунту тощо).
     -- виготовленнЯ або транспортуваннЯ (транзит) наркотиків.
     газети, порнолітература), у тому числі із залученнЯм дітей;
     -- організаціЯ  платних  садо-мазохистських  видовищ,  або "послуг", що
пов'Язані із особистою участю "клієнтів" у процесах катуваннЯ людей тощо;
     -- послуги,  пов'Язані з організацією особливих тоталізаторів за участю
"клієнтів" із "гравцЯми-смертниками" ;
     -- наркоторгівлЯ , організаціЯ наркопритонів.
     Ћсобливо  необхідно  зупинитисЯ  на досить поширених на цей час проЯвах
фінансового шахрайства, що особливо вразили вітчизнЯну економіку.
     Ќайпоширенішими  серед  можливих чисельних шлЯхів нелегального експорту
капіталів і  проЯвів  фінансового  шахрайства  можна  назвати  наступні:  1)
неповерненнЯ коштів закордонними партнерами і перерахуваннЯ їх на спеціальні
зарубіжні рахунки;
     2)  проведеннЯ збиткових  длЯ  “країни  бартерних операцій, що частково
може  бути поЯснено,  Як  реакціЯ  українських  бізнесменів  на  недосконале
українське  законодавство;  3)  угоди   з   "неплатоспроможними"  іноземними
партнерами  (шахраЯми,  банкрутами  тощо),  попереднЯ  змова  з   ними  щодо
розподілу грошової виручки; 4) збираннЯ псевдопідприємцЯми коштів населеннЯ,
конвертаціЯ і переказ їх за кордон, до іноземних банків, з насту-
     пним   припиненнЯм  подальшої   діЯльності   псевдофірм;  5)   відверта
шахрайська діЯльність рЯду трастових, страхових та інвестиційних компаній, а
також інших фіктивних фірм і банків;
     6)  відправленнЯ  продукції  (в  першу  чергу  --  високоліквідної)  за
фальшивими документами і за заниженими цінами, з одержаннЯм шахраЯми різниці
готівкою;   7)  нецільове  використаннЯ   державних  капітальних   вкладень,
бюджетних та іноземних кредитів, банківських активів тощо.
     ”інансово-кредитна система,  за оцінками спеціалістів', стала в “країні
найбільш  криміногенною. ‘аме у ній використовуєтьсЯ значний арсенал засобів
і  методів  одержаннЯ  тіньових  (незаконних)  доходів.  ѓоловними з  них  є
наступні:  1)  використаннЯ  фальшивих  платіжних  документів;  2)  підробка
банківських гарантій; 3) нецільове використаннЯ банківських кредитів;
     4)  розкраданнЯ  коштів;   5)  хабарництво,  що  пов'Язане  з  наданнЯм
кредитів; зменшеннЯм процентних ставок, прискореннЯм проходженнЯ  фінансових
документів,  консультаціЯми  щодо ухиленнЯ  від  оподаткуваннЯ, допомогою  в
приховуванні  виЯвлених фактів  несплати податків; приховуваннЯ  доходів від
оподаткуваннЯ, тощо; 6) підробка грошей; 7) валютні спекулЯції на біржі;
     8)  незаконне  одержаннЯ  пільгових  кредитів;  9)   фіктивні  трастові
операції  (і  зокрема  --  створеннЯ  фінансових пірамід);  10)  різні  види
зловживань і шахрайства з бюджетними коштами і грошима населеннЯ тощо.
     „о  найвагоміших  проЯвів негативного  впливу  на суспільство  "чорної"
економіки можна віднести наступні.
     1. Ћскільки  поліпшеннЯ справ  в офіційній "світлій"  економіці  звужує
можливості  діЯльності  "тіньової",  її організатори --  керівники і  лобі у
будь-Який  спосіб,  не рахуючись  із коштами,  прагнуть  підірвати підвалини
нормального функціонуваннЯ офіційної економіки, "заплЯмувати" її, зануритись
у  неї  або  перетЯгти  в "тінь" значну її  частку, використовуючи при цьому
будь-Які    кошти    і    не   зупинЯючись    ні    перед   Якими,    навіть
насильницько-кривавими засобами.
     '  Ѓарановский Ђ. Џреступньїй айсберг. //”инансоваЯ “крайна. - 1995. -5
вереснЯ.
     52<b><i></b>
     </i>2.  ІснуваннЯ  "чорної""   економіки  неможливо  без  її  систематичної
підтримки    і    допомоги    з    боку    корумпованих    офіційних    осіб
державно-господарського, владно-силового  і правового  апарату, що  особисто
зацікавлені в розквіті злочинного бізнесу, оскільки  мають від нього вагомий
корупційний зиск.
     3.  "—орна" економіка  об'єктивно  створює  економічні і  організаційні
умови длЯ  виникненнЯ і розвитку мафіозних груп різних за своїми масштабами,
роллю і впливом.  ’ака економіка -- складе переплетеннЯ, сплав різноманітних
антисоціальних суспільних відносин, що підточують підвалини державності.
     4. "—орна"  економіка спричинЯє деградацію суспільства, сприЯє масовому
розтлінню   молоді,   поглиблює  до   небезпечної   межі   соціально-майнові
розшаруваннЯ   населеннЯ,   знищує    стимули    і   підриває   престижність
кваліфікованої   праці,   нищить   рушійні  стимули   до  суспільно-корисної
підприємницької   діЯльності,  руйнує   підвалини   національної  безпеки  і
державності.
     5.  "—орна" економіка  будуєтьсЯ  на  максимальній  локалізації окремих
ринків внаслідок поділу сфер економічного впливу, а також сприЯє проникненню
кримінальних  елементів  навіть  до  тих частин  суспільства,  Які  не мають
ніЯкого відношеннЯ до нелегального бізнесу.
     6.  Ћсобливо  несприЯтливо  впливає  "чорна"  економіка  на  структурну
перебудову економіки, загальний інвестиційний процес. ‚она, зокрема, обмежує
обсЯги  накопиченнЯ капіталу, що  міг  би бути використаний длЯ інвестуваннЯ
вітчизнЯного виробництва,  а  також негативно  впливає на  процес  залученнЯ
іноземного    капіталу    у    вітчизнЯну    економіку,   оскільки   існуюче
кримінально-економічне  середовище, що  складаєтьсЯ  в “країні, просто жахає
іноземних інвесторів.
     <b>…кономічна  практика засвідчує,  що  розвиток  і  поглибленнЯ  ринкових
відносин неминуче підштовхують  кримінальних "тіньовиків" на пошук не тільки
нових  сфер застосуваннЯ  своїх  сил,  але  і до нових  організаційних  форм
діЯльності,  головною з Яких є "тіньова" монополізаціЯ  ринку. ‚она зумовлює
особливо  жорсткі  механізми  змови  задлЯ  реалізації  особистого  диктату,
посиленої ринкової дискримінації  партнерів, конкурентів і споживачів ринку.
’ут злочинність</b>
     53<b><i></b>
     </i>  <b>не  зупинЯєтьсЯ  ні перед чим і застосовує всі  методи  і  важелі, що
знаходЯтьсЯ  в  її  арсеналі,  від   адміністративного  натиску  до  погроз,
цілеспрЯмованого рекету та кілерських розправ.</b>
     Ћтже, державна політика щодо "чорної" економіки може бути лише  одна --
максимальне обмеженнЯ аж до повної ліквідаціЯ найбільш суспільне небезпечних
кримінальне економічних її секторів.
     <b><i>2.3.   …кспертно-аналітичні   оцінки   масштабів  сучасної   "тіньової"
економіки</b>
     </i>џк  оцінити  справжні  масштаби "тіньової"  економічної  діЯльності  та
відповідним  чином  відкоригувати  офіційні  статистичні дані  щодо реальної
величини  валового  національного продукту, національного  доходу  та  інших
макроекономічних показників?
     ’ака дооцінка  дозволить отримати можливість більш репрезентативно, ніж
офіційна  статистика, характеризувати національні економічні  макропоказники
та, із врахуваннЯм процесів "тінізації", визначити їх реальну динаміку.
     Ћскільки  розміри  неформальної  та  "тіньової" економічної  діЯльності
залежать від інституційного  середовища  і є  різними у різних  країнах,  то
конкретні   методи   аналізу,  а   також   специфіка   визначеннЯ  масштабів
"тінізації'"  безумовно залежать від конкретних  особливостей функціонуваннЯ
економічної системи тої чи іншої країни.
     ЋглЯд  наукових  публікацій  (особливо  останніх  років)  та   вивченнЯ
широкого спектра оцінок, Які були зроблені вітчизнЯними експертами  стосовно
стану,  масштабів  і  наслідків  впливу  "тіньової"" економіки  на  розвиток
“країни, дозволЯють зробити загальний висновок, що <b>Як в науковій літературі,
так  і  у практичній роботі до  цього  часу  ще  фактично  не  відпрацьовані
конкретні  та   достатньо   надійні  методи   визначеннЯ  реальних   обсЯгів
"тіньової"" економіки.</b> ‚исновки, Які зроблені авторами тих чи інших методик,
а  також наведені ними  кількісні  параметри процесу "тінізації'"  здебільше
грунтуютьсЯ на довільних або досить приблизних підрахунках, що побудовані на
     54<b><i></b>
     </i>суб'єктивному баченні тим чи іншим аналітиком  стану  розвитку процесів
вітчизнЯної "тіньової"" економіки.
     “  багатьох публікаціЯх  описано  переваги  та розкриті  можливості, що
отримує суспільство внаслідок застосуваннЯ  низки прЯмих та непрЯмих методів
макроекономічного  аналізу, а  також висвітлені методи та моделі  визначеннЯ
масштабів  "тіньової"  економіки,  що  переважно базуютьсЯ  на  використанні
мік-роекономічних показників.
     <b>ЏрЯмі  макроекономічні  методи,</b>  Які  використовуютьсЯ  длЯ  визначеннЯ
обсЯгів  "тіньової""  економіки,  базуютьсЯ  або на  обчисленні різниці  між
показниками органів статистики та даними податкової інспекції або на різниці
між визначеними  сукупними витратами  сімей  та  їх реально продекларованими
доходами. Џроте, відсутність надійної  бази  статистичних даних  не дозволЯє
вважати достовірними на необхідному рівні ті  оцінки,  що  отримані  прЯмими
методами.
     <b>ЌепрЯмі  методи  аналізу</b>  обсЯгів  "тіньового"  сектору"  базуютьсЯ  на
імовірних припущеннЯх щодо  можливості їх  визначеннЯ на основі використаннЯ
взаємопов'Язаних значень  певних  макроекономічних  індикаторів,  Які  можна
вважати   більш   достовірними.   ‚заємозв'Язки   між   цими    індикаторами
відображаютьсЯ  у  виглЯді або  простих  математичних співвідношень  (чотири
арифметичні  дії  над  певними  макроекономічними  величинами),  або  досить
складних рівнЯнь множинно-регресійного  аналізу  (зокрема це  притаманне длЯ
так  званого  "монетарного"  підходу).  „освід  їх застосуваннЯ  показує, що
оцінки за  різними непрЯмими  методами можуть  досить  суттєво відрізнЯтись.
’ому при визначенні конкретної моделі, Яка є найбільш прийнЯтною длЯ аналізу
"тіньової""  економіки  в  “країні, слід, передусім,  максимально  врахувати
існуючий  широкий  спектр  вітчизнЯних  особливостей,  Які впливають  на  її
розвиток за умов сучасного етапу суспільної трансформації.
     Існує думка,  що  макроекономічні методи  аналізу обсЯгів  неформальної
економіки не  дають  достатньо точних оцінок, і більш достовірний  результат
можна отримати шлЯхом використаннЯ мікроекономічних  методів,  Які базуютьсЯ
на результатах опитувань або даних вибіркової статистики домогосподарств,
     55<b><i></b>
     </i>  соціологічних  опитувань  тощо.  Џроте  є  і  достатньо  обгрунтовані
запереченнЯ   щодо   вірності   цієї  думки:  оскільки,  скажімо,  відповіді
респондентів  на запитаннЯ, що їм  поставлені,  можуть бути,  м'Яко  кажучи,
нечесними.  “  цілому  практика засвідчує, що мікроекономічні  дослідженнЯ є
значно дорожчими, ніж непрЯмі макроекономічні  методи, мають досить обмежені
можливості  і  незначну репрезентативність.  „о  того ж  длЯ їх застосуваннЯ
потрібне  ефективне коопераційне  співробітництво економістів, соціологів та
інших фахівців,  Які мають  досліджувати  різні  аспекти  та  складові Явища
"тіньової""  економіки  виходЯчи  з  параметрів  процесів,  що  відбуваютьсЯ
на'мікрорівні.
     „осліджуючи  питаннЯ,   що   розглЯдаєтьсЯ,   не   слід  рахувати,   що
приблизність,  Яка має місце  у розрахунках  визначеннЯ  реальних  масштабів
процесів  "тінізації" властива лише вітчизнЯним фахівцЯм. Ђналітичні  оцінки
обсЯгів "тіньової"" економіки, що визначаютьсЯ дослідниками західних, країн,
також  досить  суттєво  коливаютьсЯ   і  становлЯть  по  країнах,  що  мають
цивілізовану ринкову економіку від 3 до 10 %,  а по інших країнах від  10 до
‡Ћ % і навіть ще більший діапазон.
     <b>Ќеобхідно  наголосити,  що  практично  всі  загальні  оцінки  масштабів
"тіньової""  економіки та  визначені обсЯги доходів, Які отримують  суб'єкти
"тіньової" діЯльності, носЯть  і завжди об'єктивно носитимуть досить умовний
характер.</b>
     ‡азначене  не  є  випадковістю,  оскільки  за  інших  обставин   сфера,
параметри  Якої становлЯть  об'єкт  дослідженнЯ,  просто  перестала  б  бути
"тіньовою" або прихованою. “ випадку ж визначеннЯ обсЯгів кримінально-чорної
економічної діЯльності цЯ сфера є ще і ретельно законспірованою.
     Џевна   умовність   експертних  оцінок,   що   наводЯтьсЯ   в  наукових
публікаціЯх, проглЯдаєтьсЯ, Як вже зазначалось, і в дослідженнЯх закордонних
авторів. “ цих  дослідженнЯх також використовуютьсЯ десЯтки методик, кожна з
Яких  має   масу   припущень   та  специфічних  особливостей  у  практичному
застосуванні.  “  результатах,  що при  цьому  отримуютьсЯ,  спостерігаєтьсЯ
досить  великий розкид  щодо вартісних оцінок  існуючих масштабів "тіньової"
економіки  та, відповідно, визначеннЯ  її  питомої ваги у  загальних обсЯгах
економічної діЯльності.
     56<b><i></b>
     </i>’ому  стосовно   поглибленнЯ  розуміннЯ  сутності  питаннЯ   визначеннЯ
кількісних характеристик "тінізації" передусім напрошуєтьсЯ наступний досить
песимістичний  висновок:  заздалегідь  можна стверджувати,  що незважаючи на
досить значну чисельність  методик оціночно-експертного визначеннЯ  існуючих
масштабів  цього феномену сучасного  економічного  життЯ,  абсолютно  точної
відповіді на поставлене питаннЯ практично  отримати неможливо. Џроте це і не
є  нагальною   першочерговою   необхідністю,   оскільки  реальна  важливість
наслідків  наукової  роботи,  що  виконують дослідники  у зазначеній  сфері,
полЯгає в іншому.
     <b>Џо-перше,</b>   аналізуючи   "тіньову"   економіку   необхідно   чітко   (у
відповідності до  соціально-економічного  змісту)  розмежувати  процеси,  що
відбуваютьсЯ  у  цій  сфері  на  більш  диференційовані  та Якісно  відмінні
компоненти.
     <b>Џо-друге,</b>  в  дослідженні   слід   чітко  визначити  наЯвні  абстрактні
умовності  і  допущеннЯ,  Які   присутні  в  тих  чи   інших  методиках,  що
застосовуютьсЯ  длЯ  аналітичної   оцінки  Явища  "тінізації",  з  тим,  щоб
розрахунки  за  ними   було  б   можливо  у   подальшому  відтворювати   длЯ
ретроспективного співставленнЯ.
     <b>Џо-третє,</b>  длЯ  суспільної практики та державного управліннЯ краще мати
оцінки,   навіть  певною  мірою  і  орієнтовні  (із  тим  чи   іншим  рівнем
репрезентативності),  ніж  взагалі  не  мати ніЯкого уЯвленнЯ щодо  існуючих
масштабів такого небезпечного Явища, Яким є "тінізаціЯ" економіки.
     <b>Џо-четверте,</b>  розглЯдаючи  і  оцінюючи масштаби "тіньових"  і  особливо
"чорних" процесів, що відбуваютьсЯ в економічній сфері, дослідникам  не слід
боЯтисЯ  при  цьому  навіть  і  певного  "згущеннЯ  фарби",  тому що  нічого
чорнішого  ніж "вугільний"  колір криміналу, фактично,  бути  вже  не  може,
оск