За нею лiзе Павлiк Морозов, чипляючись сфiнксовими тiтьками за вхiд. С у к а.Оце подружка вткнула! Так менi сейчас зробилося завiдно. Колись i я дiвчатком молоденьким Курила план, ширялася потроху, А потiм, сидячи на теплих трубах У подворотнi з-задi гастронома Я цiлувалася з хiпками † спiвала про Mishelle. К хуям вiйну! Робiть любов, дибiли! Сука лiзе у вонюче лiгво, з якого негайно долинають твариннi звуки, чавкання, репiння i таке iнше. Через галявину сумно мандру храм Аполлона на курячих ногах, очевидно, у пошуках iстини. За ним iдуть загипнотизованi пiонери, Щукiн i Аленушка. Аленушка веде за собою на мотузку свого брата †ванушку. †ванушка -бiленький, з маленькими рiжками, ратицями i хвостиком. Аленушка i †ванушка з цiкавiстю прислухаються до тваринних звукiв, а потiм, не вагаючись, залазять всередину. Судячи з задоволеного мекання, х зустрiчають гостинно. Храм Аполлона сумно зника в тайзi разом з учнями. Фiлiн, який весь цей час вiв з дерева сво шпигунськi спостереження, м'ягко планiру на галявину. Ф i л i н.Мовчать боги, принишкли океани, Везувi таять в собi свiй попiл, Камiння i вогонь священий. Храми Стоять, зарослi будяком i хмизом, У хмизi тiм скульптури охуних Розмiрiв лежать розкиданi, † дивляться незрячими очима В безодню неба. Замовкли всi, Чекаючи коней iз вершниками, З косами й вагою. Та щось не йдуть, проклятi. Або б уже сказали, що не прийдуть, Або скажiть, коли, Бо вже нема нiякого терпiння х чекати. Так дальше жить нiззя! Скрiзь долбоеби! Навiщо, мама Мудрая Сова, Мене ти народила! Фiлiн за свом звичам хоче битися головою об сосну. Раптом несамовите репiння дерев i нелюдське гарчання вриваться на iделiчну галявину. З'являться Павел Власов у всiй свой красi. Вiн одразу ж помiча блядство у свох володiннях i слоноподiбними ногами розчавлю бридке лiгво Сфiнкса. Блядi з пострахом розбiгаються. Фiлiн радiсно кричить: "Ага! Ага! Прийшли!" i лобом колотиться в сосни, утворюючи лiсоповал. Павлiк Морозов смiливо вилазить з-пiд вонючо груди кизякiв, скелетiв i сухого бадилля, з яких було побудовано цю звiрячу бiрлогу. П а в л i к.Якого хуя ти, амбал невмитий, Прийшов сюда мiшать мом зайняттям? Тепер свом улюбленим прийомом Зроблю з тебе навiки iмпотента. Павлiк пиздить Павла Власова ногою по яйцях. Роздаться звук, нiби вдарили в дзвона. П а в л i к.Що, не подобаться? П а в е лВ л а с о в.Нi. З цими словами вiн пиздить Павлiка по головi. Звук абсолютно iдентичний першому, результатiв нiяких. П а в л i к.Тодi знайомся iз мом мiшком смертельним, †з матiр'ю могутньою мою. Я  вбив, вона ж тебе уб'. Павлiк пиздить мiшком Павла Власова, який страшно кричить: "Мать! Мать!" хапа ротом повiтря i пада на Павлiка Морозова з страшним стуком. Очевидно, при падiннi вiн припиздив Павлушу свом здоровенним кiнг-конгiвським тiлом. Павлуша не ворушиться, його кiшки смачно бризнули на мармизи блядй, якi спостеригають величне видовище, тремтячи вiд жаху. Маленьке козенятко †ванушка залазить на трупи титанiв i жалiбно мека. Тiльки Фiлiн продовжу iстерично битися лобом в стовбури на свой рiзосецi, iстерично повторюя: "Прийшли! Прийшли! Та тiльки конi де! Де конi, блядь, де конi!" В жахливiй тишi страшно падають вiковiчнi дерева. З а в i с а.