двi чисницi, чисниця, нуль, тобто смерть! Як бухнуло!- i ростуть гриби - справжнiсiнькi, що сяють-палають, бо радiоактивнi; мастило розхлюпалося, трибки повилiтали, машинiст з машинiсткою дивляться через отвiр, чи вже кiнець. Але де тамi Навiть не подряпало. Порадили раду сталевооки й збудували машину, яка збудувала машинисько, котре збудувало машинюру, що аж найближчi зiрки муси- ли посунутись. I в цiй машинюрi - та, що трибки на мастилi, а в самiй серединi - машинка-стращинка, бо було вже не до жартiв! Зосередилася машинюра - та як замахнеться! Загуркотiло, загримiло, щось розлетiлося, такий гриб вирiс, що на океан борщу стало б. Темно, зуби клацають... Так темно, що невiдомо навiть чиУ. Дивляться сталевооки - нiчого, ну зовсiм нiчогiсiнько, тiльки всi три машини лежать розсипанi й навiть не дригаються. Тодi вже довелося засукати рукави, бо: <Передусiм ми,- кажуть,- механiки й машинiсти, С в нас машинiстки i машина-машин, заквiтчана, заведена, в усьому досконала, як же смiС встояти проти неУ якась паскуда, що сидить собi й анi руш?> I вже нiчого iншого не роблять сталевооки, а тiльки рослинку- калiбринку: пiдповзаС крадькома, нiби й вона не вона, розлузаС насiнину, пустить коренину, десь спiдсподу прийметься, а потiм - як вiзьметься, то буде бiдi кiнець. I справдi: все йшло так, як планувалось, тiльки в кiнцi не вийшло, i все по-старому зосталось. Розпач пойняв сталевоокiв. Не знають навiть, що воно за оказiя, бо такого з ними ще нiколи не траплялося. Тож почалися у них мобiлiзацiУ, наради та iнформацiУ. Роблять вони окопи й пiдкопи, капкани й паркани: може, зачепиться чи застряне, чинить лихо перестане, чи попадеться, чи спотикнеться - пробують так i сяк, бо самi не знають як. Все там аж ходором ходить, та ба! - нiчого не виходить. Вморилися, не знають, де порятунку шукати, аж тут бачать - хтось надлiтаС, а на чому - не знати: сидить як на конi, але ж кiнь без колiс, може, велосипед,- теж не вiн, бо з дзьобом; то, може, ракета?- нi, не ракета, бо з сiдлом. Невiдомо, що летить, та вiдомо, хто в сiдлi сидить, мов прирiс, смiСться пiд нiс, ось-ось пiдлiтаС, вже Ух минаС - та то ж сам Трурль, конструктор. Прогулятися виУхав, а може, кудись мандруС; здалеку видно, що неабихто! Наблизився, знизився, то й кажуть йому, що та як? - Ми - сталевооки, С в нас машина-машин, заквiтчана, заводна, з усiх бокiв показна, атомiв ми назбирали i всю самi збудували, не боУмося нiкого, нi чвар родинних, нi норм традицiйних, а тут щось таке прилетiло, сiло й сидить, анi руш. - А налякати пробували? - привiтно питаС Трурль. - Пробували, пробували. Машиною-страшиною, й машинкою- страшинкою, й машинюрою, що в неУ мащенi трибки й атоми як хати, а стрелить з нейтрино - то геть усе в бiй кине: i мезони, i хвилi... А подужати його - не в силi. - То не бере жодна машина, кажете? - Жодна, добродiю. - Гм, цiкаво. А що ж воно таке? - Цього й самi не знаСмо. З'явилося, прилетiло, а що - невiдомо, тим i страшне, що невiдомо звiдки на нього дивитися, бо що з iншого боку, то ще страшнiше. Прилетiло сюди, сiло, важке, як не знати що, i сидить. А заважаС, що далi нiкуди. -- У мене зараз часу нема,- каже Трурль,- ну, хiба що побуду у вас трохи консультантом. Хочете? Сталевооки, зрозумiло, хочуть i зараз же питають, що принести консультантовi - фотони, прогоничi, труби, молоти, а може, динамiт чи гармати? А може, гостевi чаю дати? Машинарка-друкарка приготуС. - Чаю нехай принесе,- погоджуСться Трурль,- але це для роботи. Бо що стосуСться решти, то, либонь, не треба. Якщо, по-вашому, нi машина-страшина, нi машинюра, нi калiбринка-рослинка не подiяли, то пропонуються методи дистанцiйнi, канцелярiйнi i тим цiлком надiйнi. Я ще не чув, щоб не допомогло те, що зроблено контокорентне. - Як, як? - перепитують сталевооки, але Трурль, замiсть пояснень давати, веде далi: - Метод зовсiм простий, треба тiльки паперу, чорнила, штампiв, круглоУ печатки, сургучу досхочу, пiсочку, вiконечок, кнопок, скрiпок, ложечки й блюдця, бо чай уже С, i кур'Сра. I щоб було чим писати,- маСте? -- Знайдеться! -i вже несуть наввипередки. Трурль сiдаС i диктуС друкарцi: <У зв'язку з Вашим питанням - справа документiв у КомiсiУ ВЗРТСП/2/КК/405 -доводимо до вiдома, що Ваше самоусунення, як суперечне параграфовi 199 постанови вiд 19. XVII цього року, являючи безпрецедентний випадок, обумовлюС позбавлення забезпечення, згiдно з розпорядженням 67 ДВКФ Э 1478/2. Вам надаСться право опротестувати дану постанову в надзвичайному порядку на iм'я Голови КомiсiУ протягом двадцяти чотирьох годин з моменту набрання нею чинностi>. Трурль поставив штамп, скрiпив печаткою, наказав записати до ГоловноУ книги, вiдкрив Журнал кореспонденцiУ вхiдноУ та вихiдноУ i каже: - Нехай кур'Ср вiднесе. Той понiс, i немаС його, немаС, аж ось по- вертаСться. - Вручено? - питаС Трурль. - Вручено. - А де розписка про одержання? - Ось у цiй рубрицi. А також опротестування. Трурль взяв опротестування i, зовсiм не читаючи, наказав вiднести назад, а через увесь лист навскiс написав: <Не розглянуто через вiдсутнiсть вiдповiдних додаткiв>. I нерозбiрливо пiдписався. - А тепер,- каже,- до роботи. СiдаС й пише, а iншi, розцiкавленi, дивляться, нiчого не розумiють та й питають, що це таке i що з того буде. - Виконання службових обов'язкiв. А бути - щось буде, бо вже почалося. Кур'Ср бiгаС, як шалений, цiлу добу туди й сюди: Трурль анулюС, штемпелюС, висилаС резолюцiУ, друкарка вистукуС, i вже помаленьку цiла канцелярiя виникаС: актозшивачi, папки, скрiпки, картотеки, нарукавники з чорного муару, кабiнети й кулуари, телефони, таблички "Прийому нема", формуляри та бланки. Писанини щораз бiльшаС з ночi до свiтанку, друкарка вистукуС, а довкiл повно чаю та смiття. Потерпають сталевооки, бо нiчого не тямлять, а Трурль вiдсилаС пакети - i з марками, i доплатнi, а також з повiдомленням про вручення, i найважливiшi - рекомендованi за реСстром, шле попередження, накази (по кiлька вiдразу), С вже й окремi рахунки, а в них самi нулi - але це, каже, тiльки тимчасово. Невдовзi стало помiтно, що те щось не таке вже страшне, особливо зверху; справдi, поменшало! Тй-богу, менше зробилося! I питають сталевооки Трурля: що далi? - Не заважайте працювати!-вiдповiдаС. I пiдписуС, штампуС, додатки рахуС, вiдсилаС протести - словом, наче десь у трестi робота йде повним газом, заходьте, тiльки не всi разом, короткий день, бутерброд з ковбасою, сiдайте, дякую, я й постою; а то новi папери, що випирають у шафi дверi, Ух забирають, у новi шафи перекладають, а там спроба пiдкупу, й конфлiктна комiсiя, i наказ про негайну демiсiю. А друкарка клацаС: <У зв'язку з непред'явленням потрiбних документiв, згiдно з наказом Ком. Вiд. Пр. Вр. вiддiлу справу передано в Юр. Укр. при Об. Коп. на пiдставi Гр. Ам. Тад. Арам. Вирок на постанову комiсiУ ЧДЖ набуваС чинностi i оскарженню не пiдлягаС>. Трурль вiдправляв кур'Сра, а квитанцiйну книжку ховаС в кишеню. Потiм встаС .i починаС по черзi викидати у Космос столи, стiльцi, штампи, навiть печатку, реСстри i чай. ЗалишаСться тiльки друкарка. - Що ви робите! - кричать сталевооки, котрi за той час вже зовсiм призвичаУлись.- Як так можна? - Ну-ну, не дуже, моУ любi,- вiдповiдаС Трурль на те.- Краще дивiться! I направду, сталевооки аж охнули - порожньо, чисто, нiкого немаС, нiби й не було нiколи. I де ж воно дiлося та розвiялося? Ганебно тiкаючи, зробилося таке малесеньке, що i в лупу б не побачив. Сталевооки дивом дивуються. Навiть слiду не зосталося. Знайшли саме лиш мокре мiсце: щось там накапало, невiдомо за яких обставин, бiльше ж - нiчого. - Так я й думав,-обiзвався Трурль.- Була це, моУ дорогi, справа досить проста. Як тiльки воно прийняло перший папiрець i розписалося в книжцi, то вже пропало. Я застосував спецiальну машину на велике <Б>, бо звiдколи Космос Космосом, нiхто ще Уй не дав ради! - Ну добре, але навiщо було викидати папери й чай виливати? - питають сталевооки. - Щоб i вас ця машина не з'Ула! - каже Трурль. ЗабираС з собою друкарку i вiдлiтаС, привiтно Ум рукою махаючи, а посмiшка в нього, як зоря. ВИПРАВА ШОСТА, або ЯК ТРУРЛЬ I КЛЯПАВЦIИ СТВОРИЛИ ДЕМОНА ДРУГОГО РОДУ, ЩОБ ПРИБОРКАТИ РОЗБIЙНИКА ГЕМБОНА звиваСться, вигинаСться, мов той вуж пiд батогом, тому очi мають завше бути насторожi i нi на хвилину не слiд залишатися без льоду-рятiвника, що прозорими бурульками оточуС скло шолома, та уважно пильнувати стiни пожеж, що зловiсно гуготять, висолопивши вогненнi язики, а почувши, як шкварчить панцирний корпус корабля, полум'ям огорнений, сонячним палом пронизаний,- нi на що, крiм власноУ кмiтливостi, не покладатися. Проте треба мати на увазi також, що не кожен порух вогню i не кожне звуження тунелю - доконче ознака зоретрусу, як i бiлий обвал жарових океанiв. Отож, затямивши собi це, досвiдчений зореплавець не буде через якусь дрiбницю кидатись до насосiв, аби потiм не довелося йому на ганьбу собi вiд досвiдченiших вислуховувати, що, мовляв, збирався краплинкою охолоджувального амiаку остудити споконвiчний жар зорi. Коли хто спитаС, що робити, як справжнiй зоретрус захопить корабель, йому кожен бувалий дотепник вiдповiсть, що тодi треба тiльки i зiтхнути, бо на лiпше приготування до смертi часу забракуС. Очi можуть бути заплющенi чи розплющенi, як хто схоче, бо вогонь i так Ух продiрчавить. Але такi нещастя трапляються доволi рiдко, бо клямристi клямри, зробленi Мiрапудiвськими Iмпериками, добре тримають склепiння i крiзьзоряна подорож помiж гнучко блискiтливих дзеркал Гаврозавронового водню досить приСмна. Мають слушнiсть тi, що кажуть: хто зайшов у тунель, той скоро з нього вийде, а про Чорну Пустелю годi й говорити. Проте коли тунель раз на вiку буваС зiпсований зоретрусом, то iншого шляху, як через Пустелю, немаС. Як свiдчить сама назва, та Пустеля чорнiша вiд ночi, бо свiтло ближчих зiрок не наважуСться ступити на неУ. Товчуться там, як у ступi, з жахливим скреготом металу уламки кораблiв, що через зрадливiсть Гаврозаврона зблукали зi шляху й потрiскалися в обiймах бездонних вирiв, змушенi кружляти отак, прикутi жорстокою гравiтацiСю, аж до останнього галактичного оберту. На схiд вiд ЧорноУ Пустелi С королiв- ство Слизькощелепих, на захiд - Окоруких, а дороги на пiвдень бiжать, густо смертовищами переплетенi, до легкоУ сфери блакитноУ ЛазуреУ, далi - полум'янистого Мургунда, де кривавиться архiпелаг беззалiзних зiрок, званий Каретою Алькарона. Сама Пустеля, як уже мовилося, така повна чорноти, як осяйний пасаж Гаврозавронiв - бiлостi. Лихо там не тiльки вiд завихрень, пилу, стягуваного течiями з висоти, та вiд ошаленiлих метеоритiв: подейкують, нiби в мiстi невiдомому в закурищах-похмурищах, в глибочiнi незбагненнiй з давнiх-давен сидить якесь створiння, а може, нестворiння, Незнанцем зване: той, хто б дiзнався про його справжнС iм'я, спiткавшися з ним, не назове його свiтовi, бо й свiту бiльше не побачить. Кажуть, що Незнанець той - розбiйник-чародiйник i що живе вiн у власному замку, збудованому з чорноУ гравiтацiУ й оточеному ро- вами з вiчних бур i мурами iз чистого небуття, з найдосконалiшого нiщо. Вiкна його слiпi, а дверi-глухi. Незнанець чатуС на каравани, i коли вижене його з замка непогамована жадоба золота й скелетiв, вiн дмухаС чорним порохом у щити сонць-дороговказiв, а як погасить Ух i зiб'С мандрiвникiв iз безпечного шляху,- стрiмголов летить клубком з небуття, оточуС Ух тiсними колами i бере з собою у нiщо свого замка, пильнуючи, аби не впустити найменшоУ рубiновоУ шпильки,-такий вiн страхiтливо-скнарий.. А потiм уже тiльки пообгризуванi уламки корабля випливають з нiзвiдки або кружляють Пустелею, а услiд Ум довго летять заклепки вiд кораблiв, наче лушпиння, яке випльовуС пащека потвори Незнанця. Але вiдтодi, як невiльницькою працею ра- кетноУ мурашнi пробито гаврозавронський тунель i його руслом, найяснiшим з усiх русел, попливли кораблi, скаженiС позбавлений здобичi Незнанець i жаром своСУ лютi так освiтлюС морок Пустелi, що його тiло просвiчуСться крiзь чорний мур гравiтацiУ, немов спорохнявiла личинка, що фосфоресцiюС в своСму коконi-могилi. Деякi мудрецi запевняють, що його зовсiм немаС i нiколи не було. Добре Ум так говорити, либонь, легше, нiж сушити собi голову, уявляючи речi, що Ух пояснити неможливо словами, зродженими серед лiтнього спокою, далеко-далеко вiд пустель Чорних та Розжарених. Легко не увiрувати в потвору, але важче перемогти УУ та уникнути УУ огидноУ пожадливостi. Хiба ж не самого мургундського Кiбернатора з вiсiмдесятьма особами почту на трьох кораблях поглинув Незнанець, так що вiд того магнатства нiчогiсiнько не залишилося, крiм понадкушуваних застiбок, викинутих на берег МалоУ СолярiУ туманистим прибоСм i знайдених тамтешнiми селянами? Хiба не пожер вiн силу-силенну iнших мужiв без всякого милосердя? Тож хай хоч тиха електрична пам'ять вiддасть шану тим безмогильним, якщо не знайдеться такий, що по-лицарському вiдомстив би винуватцевi УхньоУ смертi згiдно з старими зореобертальними законами>. Усе це вичитав одного разу Трурль у книжцi, побляклiй вiд давностi, що УУ випадково придбав у якогось перекупця. Вiн не гаючись понiс УУ КляпавцiСвi i ще раз, уже вголос, прочитав про таку небувальщину з початку й до кiнця, бо дуже вона припала йому до серця. Кляпавцiй, як конструктор мудрий, знавець Космосу, що зуби з'Ув на сонцях i туманностях усякоУ мастi, тiльки посмiхнувся на це, похитав головою та й каже: - Сподiваюся, що ти не вiриш анi слову з отоУ байки? - А чого б це я мав не вiрити? - обурився Трурль.- Дивись, тут С навiть мастацьки виконана гравюра, на нiй зображено Незнання, що пожираС два сонцевiтрильники i кидаС в льох. Зрештою, хiба ж немаС тунелю в суперзiрцi, не в дiй, правда, а в Бет-ель-Гевськiй? Ти ж не такий невiглас у космографiУ, щоб пiддати все це сумнiву... - Щодо iлюстрацiй то я можу зараз же намалювати тобi дракона з очима в тисячу сонць, якщо малюнок для тебе С свiдченням правди,- вiдповiв на те Кляпавцiй.- Щодо тунелю, то, по-перше, довжина його лише два мiльйони, а не якiсь мiльярди, по-друге, та зiрка майже згасла, по-третС, подорожувати тунелем зовсiм не небезпечно, про що ти добре знаСш, бо сам туди лiтав. Що ж до так званоУ ЧорноУ Пустелi, то це справдi широка, на десять кiлопарсекiв, маса космiчного смiття, що кружляС мiж МаСридiСю i Тетрархiдою, а не бiля якихось Вогнеголовiв чи Гавризаврiв, котрих узагалi немаС. Там направду темно, але тому, що там сила-силенна бруду. Нiякого Незнання там, звiсно, немаС! Це навiть не стародавнiй благородний мiф, а дешева нiсенiтниця, вигадана кимось несповна розуму. Трурль прикусив губи. - Справа не в тунелю,- сказав вiн.- Ти вважаСш, що вiн безпечний, бо я ним, мовляв, лiтав. Аби це ти був на моСму мiсцi, говорив би зовсiм iнше. Але повторюю, не в тунелю справа. А щодо Пустелi i Незнання, то не моя це вдача - переконувати словами. Треба поУхати туди, тодi впевнишся, що з цього,- вiн пiдняв грубу книжку зi столу,- правда, а що нi! Кляпавцiй почав вiдмовляти товариша вiд того намiру, а коли пересвiдчився, що Трурль упертий, як завсiди, i не думаС вiдмовлятися вiд такоУ незвичайноУ подорожi, то заявив, що в такому разi не хоче й бачити його. А тодi й собi теж заладнався в дорогу, мiгши допуститися, аби його приятель гинув самотою,- удвох-бо якось веселiше зазирати смертi у вiчi. Нарихтувавши в дорогу всякоУ всячини, бо шлях пролягав пустками, (щоправда, не такими мальовничими, як описувалося в книжцi), приятелi вирушили на своУм випробуванiм кораблi. Дорогою то тут, то там приставали розпитатися в тубiльцiв - це коли уже перелетiли за межу територiУ, що знали, як своУ п'ять пальцiв. Проте небагато чого можна було довiдатися вiд тамiшнiх мешканцiв. Вони могли розповiсти до пуття тiльки про найближчi околицi, а про те, що мiстилось або дiялося там, де вони нiколи не бували,-верзли справжнiсiнькi нiсенiтницi - й усе це з подробицями, з захватом та побожним страхом. Кляпавцiй такi оповiдання називав корозiйними, маючи на увазi ту корозiю-склерозiю, що вражаС всiх постарих людей. Коли вони все ж наблизилися на якихось п'ять-шiсть мiльйонiв вогняних подихiв до ЧорноУ Пустелi, до них дiйшли чутки про якогось запального велетня, на iм'я розбiйник Диплой. Нiхто з оповiдачiв його нiколи не бачив i не знав, що означаС те чудне слово <Диплой>, яким називали страховисько. Трурль гадав, що, можливо, це перекручений термiн <Дiполь>, на ознаку нолярно-сунеречливоУ двоУстоУ натури розбiйника, але розсудливий Кляпавцiй волiв утримуватися вiд гiпотез. Очевидно,- як розповiдали,- той розбишака був жорстоким мордуванцем, бо, пограбувавши своУ жертви до цурки i все ще невдоволений - такий-бо був захланний,- перед тим, як випустити Ух на волю, довго й боляче бив Ух. Конструктори завагалися були, чи не запастися Ум вогнепальною та хол одною зброСю, перш нiж переступити чорний рубiж, але кiнець кiнцем дiйшли висновку, що найкраща Ухня зброя - це розум, далекосяжний, унiверсальний. вигострений конструюванням. I поУхали, як були, далi. Слiд зауважити, що Трурль чимраз бiльше розчаровувався, бо зоряницi зiрчастi, пломениська пломенистi, пустки пустель, метеорити, рифи та мандрiвнi скелi наба- гато мальовничiшi уявлялися з опису в стародавнiй книжцi, анiж були насправдi. Зiрок небагато, та й. тi непоказнi i переважно старi; однi ледь-ледь блимали, як пригаслi вуглики в попелi, iншi уже геть потемнiли зверху, й тiльки трiщини УхньоУ старечоУ зморщеноУ шкаралупи просвiчувалися червоними прожилками. Не було тут нiяких полум'яних джунглiв i таСмних вирiв, i нiхто тут про них i не чув. Уся пустка вiдзначалася тим, що через свою пустиннiсть була вкрай нудотно нудною. Що ж до метеоритiв, то Ух було як маку, але серед того трiскотливого наброду бiльше летiло смiття, нiж порядних магнетичних магнетитiв чи тектичних тектитiв, а це тому, що тут пiд боком був галактичний полюс i циркуляцiя темних струмiв стягувала саме сюди, на пiвдень, тьму-тьменну покидькiв та пилу з центральних сфер галактики. Тому племена й народи, що жили по сусiдству, називали цю територiю не якоюсь там Чорною Пустелею, а просто смiтниськом. Отже, Трурль, який приховував вiд Кляпавцiя своС розчарування, щоб не сердити його, спрямував корабель у Пустелю, i там одразу ж почало шмагати по панциру корабля, а всi зорянi нечистоти, випльовуванi протуберанцями iз сонць, осiдали таким грубим кожухом у нього на стiнах, що на саму тiльки думку, що його доведеться чистити, i сама подорож ставала немилою. Зiрки давно вже позникали в темрявi, i тепер доводилося летiти навмання. Раптом корабель так струсонуло, аж усе в ньому зато- рохкотiло, i друзi вiдчули, що з величезною швидкiстю кудись падають. Нарештi щось гуркнуло страшно - i корабель, досить м'яко сiвши, знерухомiв, нiби застряв у чомусь носом. Конструктори кинулися до вiкон, але зовнi суцiльний морок, хоч в око стрель, а вже чути грюкiт, хтось невiдомий i страшенно дужий силомiць вдираСться досередини, аж стiни дрижать. Тепер друзi менше йняли вiри у свою дозумну неозброСнiсть, але не було коли нарiкати. Тож вони вiдчинили зсередини люк, щоб його iззовнi не зламали. Дивляться, а в отвiр всовуСться чиясь пика> та така велика, що й мови нема, щоб за нею мiг i сам ТУ господар пролiзти. А пика невимовне бридка, згори донизу, вздовж i впоперек викладена очиськами, нiс бараболею, щелепи-нещелепи, гакуватi й сталевi. Пика не ворушиться, застряла у фрамузi, i тiльки очi УУ злодiйкувато нишпорять довкруг; кожен гурт очей оглядаС собi певну дiлянку, а вираз очi мають такий, неначе прикидають, чи добре тут можна поживитися. Навiть останнiй дурень зрозумiв би, що означаС те видивляння. - Чого,- питаС нарештi Трурль, розлючений тими безсоромними оглядинами.- Чого хочеш, пико осоружна? - Я конструктор Трурль, визнаний всемогутник, а це мiй приятель Кляпавцiй, також - слава i знаменитiсть. Ми летiли на цьому кораблi, як туристи, отже, прошу негайно забрати звiдси свою пику, вивести нас з цього непевного мiсця, де, мабуть, повно нечистот, в порядну, чисту порожнечу, бо iнакше ми подамо скаргу i тебе розберуть на брухт, ти, нечупаро, чуСш, що я кажу? Але потвора на це нiчого - тiльки далi лупаС очиськами i щось нiби пiдраховуС. КалькулюС, чи що? - Слухай-но, потворо балухата,- кричить Трурль, вже не зважаючiй нi на що, хоч Кляпавцiй i штуркаС його в бiк,-ми не маСмо нi золота, нi срiбла i нiяких коштовностей, отже, негайно випусти нас звiдси, а передусiм геть свою пику, бо вона невимовне бридка! А ти,- звернувся вiн до Кляпавцiя,- не штовхай мене, бо я маю власний розум i знаю, як з ким розмовляти! - Менi не потрiбне,- обiзвалася раптом пика, спрямовуючи тисячу вогняних очей на Трурля,- саме тiльки золото чи срiбло. А говорити зi мною треба ввiчливо та шанобливо, розбiйник я дипломований, освiчений i дуже нервовий. Не таких, як ви, бачив я тут у себе i пiдсолоджував Ух, як хотiв,- i коли я вас закую, а тут нароблю кашi, то й ви посолодшаСте. Зовуть мене Гембон, я маю по тридцять аршинiв у кожний бiк i фактично грабую коштовностi, але роблю це по-сучасному й по-науковому, тобто забираю дорогоцiннi секрети, скарби знань, достовiрнi правди i взагалi всю вартiсну iнформацiю. А тепер подавайте менi все це, бо як свисну! Рахую до п'яти - один, два, три... Потвора дорахувала до п'яти, а що Уй нiчого не дали, справдi свиснула, аж мало в конструкторiв вуха не повiдпадали. А Кляпавцiй зрозумiв, що той <Диплой>, Про якого тубiльцi говорили з жахом, то був, власне, диплом, одержаний, мабуть, в якiйсь АкадемiУ Злочинства. Трурль навiть схопився руками за голову, бо в Гембона голос був вiдповiдний до його зросту. - Нiчого не дамо тобi!-закричав вiн, а Кляпавцiй одразу ж побiг по вату. - I зараз же забери свою пику! - Якщо я заберу пику, то всуну руку,- каже Гембон,- а руку маю довжелезну, клiщасту й важенну, що хай бог боронить! Увага - починаю! I направду: вата, що УУ принiс Кляпавцiй, була вже нi до чого, бо пика зникла, а з'явилося лапище, сталеве, сукувате, неохайне, з лопатями- пазурами, та й ну гребти-загрiбати, ритися, ламаючи столи, й шафи, i всi перепони, аж залiзо скреготить. Трурль i Кляпавцiй втекли вiд лапища на атомну купу - i тiльки-но наблизиться котрийсь палець, то його зверху бац! бац! коцюбою. Розгнiвався нарештi дипломований розбiйник, знову втис пику в отвiр i каже: - Я добре вам раджу, домовляйтеся зараз же зi мною, бо як нi, то я вiдкладу вас на пiзнiше на самому днi моСУ ями з припасами, i смiттям присиплю, i камiнням притовчу, так що й не поворухнетеся,- i поУсть вас iржа. Я й не таким давав раду. Отож вирiшуйте! Трурль i думати не хотiв про домову, але Кляпавцiй, як бiльш розсудливий, запитав, чого саме хоче дипломник? - Така мова менi до вподоби,- вiн Ум на те.-Я збираю скарби знань, бо це моя пристрасть i мета всього мого життя, пристрасть, яка випливаС з високоУ освiченостi й практичного догляду на суть речей, тим бiльше, що за звичайнi скарби, на якi полюють розбiйники-профани, тут нiчого не купиш. А знання гамуС голод пiзнання, адже вiдомо: все, що iснуС, це - iнформацiя. Я збираю УУ з предвiку i надалi так само чинитиму. Правда, я не вiд того, щоб i золото чи ще якусь там коштовнiсть прихопити, бо вони гарнi, милують око i Ух можна при нагодi начепити на себе. Але це мiж iншим. Попереджаю, що за фальшивi iстини я караю, так само як i за фальшиву валюту, бо маю розум рафiнований i жадаю автентичностi! - А якоУ саме автентичноУ i дорогоцiнноУ iнформацiУ ти жадаСш? - питаС Кляпавцiй. - Будь-якоУ, аби правдива! - вiдказуС той.- Кожна може придатися в життi - льохи та сховища вже наповненi, але ще мiсця вистачить. Говорiть, що знаСте й умiСте, а я собi запишу. Тiльки швидше. - Оце так iсторiя,- шепче Кляпавцiй Трурлевi на вухо,- таж вiн може нас тут вiк тримати, поки ми йому розкажемо все, що знаСмо, адже наша мудрiсть невичерпна! - Зажди,-Трурль на це,-я буду вести перемовини.- I голосно каже: - Слухай-но ти, розбiйнику дипломований! Якщо йдеться про золото, то посiдаСмо iнформацiСю, що переважуС всi iншi, бо це - рецепт, як робити золото з атомiв, скажiмо, хоча б з атомiв водню, бо в Космосi Ух без лiку. Якщо хочеш - дамо тобi цей рецепт, а ти нас випустиш. - Я вже маю цiлу скриню таких рецептiв,- пика на те, вирячивши очi сердито,- i всi непридатнi. Я не дозволю бiльше дурити себе. Рецепт спершу треба перевiрити. - Чом би нi? Можна й це. Р в тебе горщик? - Нема. - Ну, то нiчого, можна й без горщика, аби хутчiш. Рецепт простий: беруть стiльки атомiв водню, скiльки важить атом золота, тобто вi- сiмдесят сiм. З атома водню треба спочатку облущити електрони, потiм замiсити протони, виробити ядрове тiсто, поки не покажуться мезони, а тодi гарненько обтикати кругом електронами. Оце й буде щире золото. Дивись! Трурль атоми хапаС, електрони обдираС, протони мiсить - тiльки пальцi миготять, нарештi виробив прогонове тiсто, повтикав електрони. Не збiгло й п'яти хвилин, як в його руках уже був кавалок справжнiсiнького Золота. Трурль простяг його пицi, та надгризла, кивнула та й каже: - Справдi, це золото, але я не зможу так швидко звиватися за атомами. Завеликий я на це. - Це нiчого, ми дамо тобi вiдповiдний апаратик! - утiшив його Трурль.- Подумай лишень, у такий спосiб можна все обернути на золото, не тiльки водень; ми дамо тобi рецепт на iншi атоми. Увесь Космос можна зробити золотим, аби тiльки захотiти! - Як вiн увесь буде iз золота, то воно знецiниться,- каже на те практичний Гем-бон.- Нi, не потрiбен менi ваш рецепт, тобто я записав його, однак цього мало! Я жадаю скарбiв знання. - Але що ти в дiдька хочеш знати? - Усе! Подивився Трурль на Кляпавцiя, Кляпавцiй на Трурля, i той останнiй таке мовить: - Якщо ти поклянешся великою клятвою i заприсягнешся страшною присягою, що потiм одразу ж вiдпустиш, то ми дамо тобi iнформацiю про всеiнформацiю, тобто власноручно спорудимо тобi Демона Другого Роду, магiчного, термодинамiчного, некласичного i статистичного, i буде тобi хоч би й iз старого барильця або з чхання здобувати i зносити iнформацiю про все, що було, що С, що може бути i що буде. I немаС демона понад того Демона, бо вiн - Другого Роду, Якщо хочеш його, то скажи зараз. Дипломований розбiйник був недовiрливий, вiн не вiдразу згодився на такi умови, але кiнець кiнцем присягнув iз застереженням, що сперш нехай постане Демон i доведе свою всеiнформацiйну могутнiсть. Трурль пристав на те. - Тепер увага, великопикий?- каже.- Чи С в тебе десь повiтря? Бо без повiтря Демон не може дiяти. - ЗдаСться, С,- каже Гембон,- але не зовсiм чисте, бо застоялося... - Не бiда, може бути навiть прижухле, це не маС значення,- кажуть конструктори.- Веди нас туди, де те повiтря, i ми тобi все покажемо! Вiн випустив Ух з корабля, витягти пику, i конструктори пiшли за ним. Веде Ух Страховисько до себе, а ноги в нього як вежi, плечi як круча, i весь вiн вiками не митий i не мащений, то й скрегоче так, що ледве можна витримати. Друзi входять за ним у пiдземнi коридори, а там, куди не глянь, "повно зiтлiлих мiшкiв: ненажера тримаС в них награбованi iнформацiУ - пучками i пачками складенi, шнурками поперев'язуванi, а що важливiше й цiннiше, те олiвцем червоним пiдкреслене. А на стiнi льоху, прикутий до величезного каменя поiржавiлим ланцюгом, висить ведичезнУй каталог. А там рiзнi речi перелiчено i на самому початку все, що на <А> починаСться. Подивився Трурль та й iде далi, тiльки глухо луна одбиваСтьея. Скривився Трурль, скривився й Кляпавцiй, бо хоча всюди й повнiсiнько награбованих автентичних i вiрогiдних iнформацiй, проте, куди б не кинув оком, усi ходи-переходи на смiтник скидаються. Повiтря скрiзь досхочу, але воно геть прожухло. Зупинилися, а Трурль i каже: - Зауваж-но! Повiтря складаСться а атомiв, а тi атоми - стрибають в усi боки i зiштовхуються мiж собою мiльярди разiв на секунду в кожному кубiчному мiкромiлiметрi, i, власне кажучи, це й е газ, коли атоми отак вибрикують .i весь час буцаються. Проте хоч атоми й скачуть наослiп i в безладдi, та оскiльки Ух в кожнiй шпарцi, мiльярди мiльярдiв, унаслiдок такоУ численностi з тих пiдстрибувань i подригувань укладаються, мiж iншим, цiлком важкi конфiгурацiУ... Чи знаСш, йолопе, що воно таке - конфiгурацiя? - Прошу мене не ображати! - вiдповiдаС той,- бо я не простий, такий собi неотесаний розбiйник, а рафiнований, дипломований, а тому дуже нервовяй. - Гаразд. Отже, з тих атомних скокiв постають важкi, тобто багатозначнi конфiгурацiУ, якби, скажiмо, хтось стрiляв навмання в стiну, а пострiли влучили б у якусь лiтеру. Що у великому масштабi малоймовiрне й рiдкiсне, для атомного середовища - звичайне й бу- денне, i це дякуючи отим бiльйонам буцань на кожну стотисячну долю секунди. Проблема така: в кожнiй пушцi повiтря з атомних штрикiв- брикiв справдi укладаються важкi правди i важливi вислови, але одночасно виникають там скоки та вiдскоки зовсiм безсеисовi, i цих останнiх у тисячу разiв бiльше за перших. Хоча й ранiше знали, що зараз оце перед твоУм барабулястим носом у кожному мiлiграмi повiтря постають у частцi секунд фрагменти тих поем, котрi буде написано аж десь за мiльйон рокiв, i рiзних чудових правд, i розв'язання всяких загадок Буття i його таСмниць, та не знали, як повнiстю видiлити й вiдо- кремити тi iнформацiУ, тим бiльше що не встигнуть атоми буцнутися лобиками й скласти якийсь змiст, як одразу ж i вiдскакують один вiд одного, а разом з ними зникаС й iнформацiя, можливо, назавжди. Отож, уся штука в тому, щоб побудувати селектор, який вибирав би лиш те, що С змiстовного серед тiСУ атомноУ метушнi. В цьому й полягаС iдея створення Демона Другого Роду. Збагнув ти щось, великий Гембоне? РозумiСш, тут iдеться про те, аби Демон екстрагував iз атомних танкiв тiльки вiрогiдну iнформацiю, тобто математичнi теореми й часописи мод, узори до вишивання й iсторичнi хронiки, рецепти iонового пирога i поради, як керувати та прати азбестовi панцирi, вiршi та науковi поради, i альманахи та календарi, i таСмнi вiдомостi про те, що коли трапилося, i все те, про що писали й пишуть газети в усьому Космосi, i ще не на- друкованi телефоннi книжки... -Доволi, доволi!!-закричав Гембон.- Перестань нарештi! I що з того, що тi атоми так складаються, коли зразу ж розлiтаються, i-я зовсiм не вiрю, аби можна було вiдокремити безцiннi iстини вiд усiлякого нiкому не потрiбного дригання та пiдскакування повiтряних часточок! - А ти й направду не такий уже дурний, як менi здавалося,- сказав Трурль,- бо вся складнiсть у тому, щоб привести в дiю ту селекцiю. I я зовсiм не збираюся переконувати тебе голослiвне в тому, що це можливо, а згiдно з обiцянкою, зараз, отут, збудую Демона Другого Роду, аби ти переконався, що то за досконала штука отой Всеiнформатор! . Що тичеться тебе, то принеси менi лиш невелику посудину, щiльно закривану. Шпилькою ми проколемо в нiй малесеньку дiрочку i посадимо над нею Демона. А вiн, сидячи верхи, випускатиме з коробки тiльки важливу iнформацiю, а бiльше нiчого. Тiльки-но якась купка атомiв так згрупуСться, що буде щось означати, то Демон ураз цап УУ - i зараз же те значення запише спецiальною дiамантовою писачкою на паперовiй стрiчцi, якоУ треба заготовити силу-силенну, бо вiн буде працювати i день i нiч - доки Космос iснуватиме... При тому сто мiльярдiв разiв на секунду, в чому переконаСшся, бо тiльки так дiС Демон Другого Роду. З цими словами пiшов Трурль на корабель, щоб збудувати Демона, а Гембон тим часом питаС Кляпавцiя: - А що це за Демон Першого Роду? - Ох, вiн менш цiкавий, це звичайний термодинамiчний демон, який тiльки те й умiС, що через отвiр випускати швидкi атоми, а повiльних - нi. Так повстаС термодинамiчне перпетуум-мобiле. З iнформацiСю це не маС нiчого спiльного, отже, приготуй краще посудину з дiркою, бо зараз Трурль повернеться! Пiшов дипломований розбiйник у другий пiдвал,- грюкаС там бляхою, клене усе, аж дим iде, риСться серед залiзяччя, нарештi витяг стару порожню залiзну бочку, зробив у нiй малесеньку дiрочку i повернувся. Аж тут i Трурль надходить з Демоном у руцi. Бочку було наповнено таким гнилим повiтрям, що хоч носа затикай, але Демоновi байдуже. Посадив Трурль ту крихiтку верхи над дiркою, заклав великого барабана з паперовою стрiчкою, пiдсунув УУ пiд дiамантову писачку, що аж тряслася з нетерплячки, i почалося вистукування - стук-стук> стук-стук> немов десь на телеграфнiй станцiУ, але ж мiльйон разiв швидше. Тiльки дрижало й вiбрувало малесеньке перо з дiамантом на кiнчику> а стрiчка з iнформацiСю почала поволi зсуватися на страшенно брудну й засмiчену пiдлогу пiдвалу. СiдаС бiля бочки Гембон-розбiйник, пiдносить до ста очей паперову стрiчку i читаС iнформацiУ, що виловлюС Демон з одвiчного атомного пiдскакування. I так поглинули його тi важкi змiсти iнформацiй, що вiн не помiтив, як обидва конструктори втекли з пiдвалу, вхопилися керми свого корабля, шарпнули раз, другий, третiй - i витягли його з пастки, куди розбiйник затяг Ух, вскочили досередини i помчали щодуху вперед, хоч i знади, що Ухнiй Демон дiС i що в результатi його дiУ Гембона буде обдаровано набагато щедрiше, нiж вiя сподiвався. А той усе сидiв, спершись на бочку, i пiд повискування дiамантовоУ писачки, якою Демон писав на паперовiй стрiтчi все, про що довiдувався вiд рухливих атомiв, читав, як в'ються алебардськi ногастки i що дочка короля Петрицiя з ЛабаудiУ звалася Гарбунда, що Ув на друге сяiдания Фриде- рик II, король блiдавцiв, поки не пiшов вiйною на Гвендолiнiв, i скiльки електронних оболонок мав би атом-термiонолiум, якби такий елемент був можливий, I якi вимiри задньоУ дiрки малоУ пташки - куркуцеля, що УУ на своУх амфорах малюють МарлаСвi ВабендцiУ, i про три смаки всякопахущого океанiчного мулу на Прозорiй Водицi, i про квiтку Лубудуку, яка на свiтанку сiрковим запахом звалюС з нiг староадальфарських мисливцiв; i як вивести формулу косинуса кута основи багатогранника, званого iкосаедром; i хто був ювелiром Фалуцiя, рiзника-лiвака Бувантiв, i скiльки фiлателiстичних часописiв вийде у сiмдесятитисячному роцi у МорконавцiУ, i де мiститься трупик Красноп'ятоУ КибрицiУ, котру пiд п'яну руч пробив цвяхом якийсь Малькондор; i яка рiзниця мiж Мацьонгом i Нацьонгом, а також у кого в Космосi С найкоротша половниця, i чому блохи-сосунцi не хочуть Усти моху, i в чому полягаС гра, що зветься БалансьСр, ззаду стягнутий, i скiльки було зернинок Львихвосту у тiй купцi, що УУ АбруквIан Полiсний зачепив НОРОЮ, коли поковзнувся на восьмому кiлометрi альбацерського шосе у Долинi Сивих Подихiв... Аж почортiло дипломованому розбiйниковi в очах, i стало йому розвиднятися. Вiн збагнув, що змiстовнi iнформацiУ зовсiм не потрiбнi йому, бо з усього виходила тiльки плутанина, вiд якоУ трiщала голова й дрижали ноги. Демон Другого Роду дiяв iз швидкiстю триста мiльйонiв iнформацiй на секунду i паперова стрiчка скручувалася вже милями й поволi покривала сувоями дипломованого розбiйника, обмотуючи його бiлим павутинням, а дiамантик писачки писав, мов несамовитий, i розбiйниковi здавалося, що вiн ось-ось дiзнаСться про нечуванi речi, такi, що вiдкриють йому очi на Сутнiсть Буття. I вiн вчитувався в усе, що летiло з-пiд дiамантика, а були то п'янi пiснi Квайданосiв, i розмiри нiчних черевичкiв з помпонами на Гондванському континентi, i грубизна волосся, що росте на мiдяному чолi цеберкуватого намiсника, i ширина тiм'ячка випасних мовлят, i лiтанiУ гармецьких заклиначiв для пробудження святобливого Цпеля Гросипюлка, i шiсть способiв готувати манний суп, i добра отрута для дядини, i способи нудного ваблення, i прiзвища мешканцiв БаловiрнiУ ТимськоУ, що починаються на <М>, i опис смакiв пива, зiпсованого грибком... - Аж в очах у нього замерехтiло, урвався йому терпець, i заверещав вiн щосили, але iнформацiя сповила й спутала його тристатисячними паперовими милями так, що вiн не мiг поворухнутися i мусив читати далi про те, як почав би Другу <Книгу джунглiв> Редьярд Кiплiнг, аби в нього тодi болiв живiт, i про що думаС зажурений неодружений кит; i як залицяються труповi мухи; i як залатати стару торбу; i що таке ; i чому кажуть <швець> i <кравець>, а не <карвець> i <шавець>, а також скiльки можна водночас синцiв мати. Потiм надiйшла довжелезна серiя ознак, за якими можна вiдрiзнити трелi вiд с морелей: що першi - лисi, а другi мають волосинки. А далi - якi С рими до слова <капустка>, i якими словами образив папа Ульм з Пендери антипапу Мульма, i хто маС гармонiйку з гребiнця. Тепер розбiйник, доведений до розпачу, з усiх сил намагався виплутатися з паперовоУ пастки, але швидко знесилiв. Вiн вiдкидав стрiчки, дер Ух на клаптики, але мав забагато очей, i хотiв того вiн чи нi, а на очi потрапляли все новi й новi iнформацiУ, отже, вiн волею-неволею довiдався про повнова- ження домового сторожа в IндокитаУ, i чому Надойдери з ФлюторсiУ все ще кажуть, що Ух завiяло. Та на цьому в Гембона заплющилися очi - i вiн знерухомiв, привалений лавиною iнформацiУ, а Демон i далi обвивав його й оновивав паперовими бандажами, страшно караючи дипломованого Гембона за його безмiрну жадобу до будь-яких знань. I досi сидить отак той розбiйник на самому днi своУх смiтникiв, накритий горами паперу, а в темрявi льоху найчистiшою iскрою дри- жить i мерехтить дiамантова писачка, нотуючи все, що Демон Другого Роду вилущуС з атомних танкiв повiтря, яке надходить з дiрки староУ бочки. I отримуС, придавлений потоком iнформацiУ, нещасний Гембон безконечнi вiдомостi про кутаси, таргани i про власну пригоду, що теж перебуваС на котромусь кiлометрi паперовоУ стрiчки. ДiзнаСться i про iншi iсторiУ та про завбачливiсть долi щодо всього створеного, аж до згасання Сонць; i немаС Гембоновi порятунку, бо так суворо покарали його конструктори за розбiйницькi напади - хiба що колись скiнчиться стрiчка, як забракне паперу. ВИПРАВА СЬОМА, або ПРО ТЕ, ЯК ТРУРЛЕВА МАЙСТЕРНIСТЬ НАКОТЛА ЛИХА Всесвiт безконечний, але й обмежений, тому сонячний промiнь, в який би бiк не спрямувався, через мiльярди вiкiв повернеться до ви- хiдного пункту, якщо йому вистачить сили. Те ж саме буваС i з чутками, що кружляють мiж планет i дiрок. Одного разу прочув Трурль про двох могутнiх конструкторiв-добродiйникiв, таких досконалорозумних, що й рiвних Ум немаС. Трурль зразу ж подався до Кляпавцiя, а той пояснив йому, що це не про Ухнiх таСмничим суперникiв iде, облетiвши космос, слава, а про них самих. Слава ця. тим добра, що, звiсно, мовчить про поразки, навiть коли вони вислiд найвищоУ досконалостi. А якщо хто вагаСться, нехай пригадаС останню з семи експедицiй Трурлевих, вирушив вiн у неУ один, бо Кляпавцiй на той час мав iншi пильнi спра- ви, тим вiн i не мiг йому товаришити. Трурль тодi був надзвичайно певний себе i всi почестi стосовно себе мав за рiч цiлком звичайну. Полетiв вiн своУм кораблем на пiвнiч, у найменше йому знаний край. Довго летiв пусткою, оминаючи i тi кулi, що клекотiли вiйнами, i тi, що Ух уже вгамувала тиша цiлковитоУ мертвоти, аж раптом трапляСться йому назустрiч невеличка планетчина, власне, крихта загубленоУ матерiУ, просто-таки мiкроскопiйна. По поверхнi цього скелястого уламка хтось бiгав туди-сюди, пiдстрибуючи i чудернацько вимахуючи руками. Здивований такою самотнiстю та занепокоСний тими проявами чи то розпачу, чи гнiву, Трурль мерщiй пристав до того уламка. Впрост нього, брязкотячи та дзеленькотячи, iшов муж могутньоУ статури, увесь iридiйово-ванадiйний; вiн назвався ЕкзилiСм Тартарей- ським, володарем ПанкрицiУ та Цен