вових умов та організаційно процедурних механізмів приборкання кримінальної економіки. 3.2. Досвід США щодо створення умов правового обмеження проявів "тінізацТ" економіки, який може бути застосований у вітчизняній практиці Вирішення питання обмеження процесів "тінізації" економічного життя країни передусім потребує здійснення на законодавчому, процедурному та організаційно-виконавчому рівнях вирішення двох питань. По-перше, створення надійної системи правового попередження можливості відмивання "брудних" грошей, і по-друге, створення надійної правової бази для ефективного функціонування податкової системи. У зв'язку із тим, що "відмивання" грошей прийняло загальносвітові масштаби, законодавці країн, що мають розвинуту ринкову економіку прагнуть захистити свої країни від поширення на їх територію цього явища. Вони затверджують закони, що спрямовані на організацію державними органами і банками контролю за вкладами і рухом грошових коштів громадян, що створює значні ускладнення в діяльності кримінально-мафіозних структур та їх "чорної" економічної бази. В основному ці закони спрямовані на те, щоб зафіксувати рух грошей на ключових стадіях, тобто робиться все можливе для того, щоб гроші залишали "слід", за яким можна було б прослідкувати їх шлях у зворотній бік аж до джерела походження. Які ж це стадії? Як уже відзначалось, злочинці здійснюють велику кількість різних операцій і засобів, щоб приховати кримінальне походження коштів. Однак, всі ці методи включають проходження грошей через стадії, де можливе їх виявлення, тобто грошова готівка повинна або експортуватися через територіальний кордон, а потім осісти на рахунках в іноземних кредитно-фінансових установах, або повернутися назад, або ж необхідно запевнити вітчизняну банківську установу, що значний вклад грошової готівки є законним. Отже, ключовими для виявлення операцій щодо "відмивання" грошей є їх основні стадії, по-перше, де готівка входить у вітчизняну кредитно-фінансову систему і, по-друге, де вона перетинає кордон для інтегрування у закордонні фінансові системи, звідки повертається на батьківщину у формі законних переказів. Ступінь і жорсткість контролю цих етапів у різних країнах неоднакова. Найбільш рішуче у вирішенні цього питання діють Сполучені Штати Америки. Вивчення правової системи Сполучених Штатів Америки свідчить, що багато положень федерального законодавства, спрямованих на рішучу боротьбу із "відмиванням" грошей, були встановлені у зв'язку з прийняттям протягом 1970 - 1988 років п'яти спеціальних законодавчих актів, зміст яких буде проаналізований нами у хронологічній ретроспективі'. Прийняття федерального "Акта про банківську таємницю" (1970 p.) було результатом усвідомлення та стурбованості урядових кіл, законодавців та громадськості щодо зростаючого використання кредитно-фінансових установ у злочинних цілях, а також використання громадянами США іноземних фінансових установ з метою порушення і обходу американських законів. Цей закон надав міністру фінансів право встановлювати відпо- 3 доповідної записки Головного управління економічного аналізу Державної податкової Адміністрації України "Про заходи щодо забезпечення надходження доходів у 1998 році" (9 січня 1998 p.). - С. 24 94 Переклади текстів зазначених законодавчих актів див.: В. О. Мандибура. Правовий механізм контролю за "відмиванням" грошей та напрями його вдосконалення (аналітично-інформаційно доповідь), додатки 1, 2 і 3 // Секретаріат Верховної Ради України, вересень 1996 p. 95 відні вимоги на ведення обліку і подання звітів фінансовими установами. У відповідності до першого розділу закону кредитно-фінансові установи зобов'язані зберігати щонайменше п'ять років обліково-звітну документацію таких видів, що "мають високу ступінь застосування в карних, податкових розслідуваннях, судових процедурах". Ці документи включають: 1) інформацію про будь-яке надання кредиту на суму, що перевищує 10 тис. доларів (якщо тільки він не забезпечений часткою нерухомості); 2) документ про будь-яке доручення, отримане або дане на переказ, що перевищує 10 тис. доларів, будь-якій особі (від будь-якої особи), на будь-який рахунок (з будь-якого рахунку), в будь-яке місце (із будь-якого місця) поза США; 3) зразки підписів; 4) ідентифікаційні номери платників податків для визначення рахунків; 5) картки бухгалтерського обліку, які вказують на операції по рахунках і копії чеків на суму, що перевищує 100 доларів, які сплачені у банку. За порушення цих вимог на банківську установу, директора, посадову особу, службовця за законом може бути накладено цивільно-правове покарання у вигляді штрафу до 10 тис. доларів за кожне порушення. Другий розділ цього акту вимагає надання наступних звітів від кредитно-фінансових установ: 1) про валютні операції (CTR); 2) про міжнародне перевезення валюти або кредитно-грошових документів (CMIR); 3) про іноземні банки і фінансові рахунки (EBAR). Американські установи, на які розповсюджуються вимоги акта (такі як: 1) банківські установи; 2) маклерські контори торговців цінними паперами; 3) міжнародні підприємства взаємного кредиту в національних валютах; 4) чекові касири; 5) телеграфні компанії; 6) казино, що мають ліцензію та річний доход понад 1 млн.доларів; 7) поштову службу і деякі інші), повинні подавати звіт щодо кожної валютної операції службі внутрішніх доходів (податкове управління із правом розслідування фінансових злочинів -- IRS), створеній при Міністерстві фінансів США, про кожен депозит, вилучання грошей із рахунку, обмін 96 валюти або інший платіж або переказ, що включає валютні операції на суму, що перевищує 10 тис. доларів. Міністр фінансів має право дати дозвіл на звільнення від подання звітів. Банки також можуть звільнити окремі операції окремих клієнтів, але лише за умови, якщо банк "може надати обгрунтовані висновки, що ці суми не перевищують сум, спів-ставних із звичайною поведінкою законного підприємництва". Закон вимагає при заповненні звіту кредитно-фінансової установи подання різних відомостей щодо операцій, що включають такі дані: 1) про особистість людини, що здійснює операцію; 2) про номер цієї особи в системі соціального забезпечення, адресу, рід заняття і дату народження; 3) про тип ідентифікації, яка застосовується для встановлення особи конкретної людини, номера ведійського свідоцтва, кредитної картки, паспорта та ін.; 4) документи, які були використані для зазначеної ідентифікації; 5) номер рахунку клієнта; 6) тип операції і загальна сума, а також відомості про залучення в операцію іноземної валюти; чек або телеграфний грошовий переказ. З січня 1990 року правова регламентація вимагає застосовувати додаткову форму звітності, що має спеціальну клітинку, яку необхідно відмітити, якщо установа вважає операцію підозрілою. Ця форма повинна бути підписана службовцем, який її заповнив, а також посадовою особою установи, що перевірила і затвердила її. Особи, що порушують це положення федерального закону, підлягають кримінальному або цивільно-правовому покаранню. При цьому сума адміністративного штрафу не може перевищувати суми валюти, залученої до операції. Окремі положення федерального закону вимагають також подавати інший звіт за формою 8300 щодо платежів готівкою в сумі, що перевищує 10 тис. доларів, які отримані в торгівлі або підприємництві. Інформація із цих звітів також допомагає від-слідкувати рух грошей по каналах обігу і корисна при розслідуванні по справах "відмивання" грошей і ухилення від оподаткування. Цю вимогу введено в дію у 1984 році і кодифіковано в Податковому кодексі. Заповнюючи цей звіт, отримувач грошової готівки повинен включати до нього прізвище, адресу і ідентифікаційний номер особи, від якої отримана готівка. Як-97 що угода була здійснена від чийогось імені, то вносяться дані на цю особу. Ця форма повинна бути подана в IRS не пізніше 15 діб після отримання готівки. Особи, які свідомо не подають зазначений звіт, визнаються такими, що чинять злочин, і до них застосовуються штрафи до 25 тис. доларів (або 100 тис. доларів у випадках корпорації) і/або тюремне ув'язнення на строк до 5 років. Звіт про міжнародне перевезення валюти або кредитно-грошових документів за формою 4790 повинен надаватися митній службі будь-якою особою, що ввозить понад 10 тис. доларів у США або вивозить із них. Звіт надається також у випадку, якщо особа отримує з іншої країни суму, що перевищує 10 тис. доларів. Поняття "кредитно-грошові документи" включає валюту США і іноземну валюту, всі оборотні документи на пред'явника (чеки, видані окремими особами, компанією, банком, касиром, а також туристичні чеки, боргові зобов'язання і грошові перекази, цінні папери або акції на пред'явника та ін.). Від резидентів США вимагається вести облік і надавати звіти щодо своїх взаємовідносин з будь-якими іноземними фінансовими організаціями. Це стосується осіб, які беруть фінансову участь в іноземному банку у вигляді цінних паперів або іншого фінансового рахунку, а також осіб, які мають право підпису або будь-який інший дозвіл щодо користування таким рахунком. Звіт надається за формою 90-22.1 Службі внутрішніх доходів щорічно. За порушення цих правил до особи може бути застосовано цивільно-правове покарання у вигляді штрафу до 100 тис. доларів, але не більше грошової суми, що залучена в операції, а також кримінальне покарання -- штраф, що не перевищує 250 тис.доларів і/або тюремне ув'язнення до 5 років. Прийняття законодавчого Акту від 29.10.1970 року (про внесення змін до Федерального Акту про страхування вкладів щодо вимоги від застрахованих банків вести повні записи, а також надавати звіти до Департаменту Скарбниці про проведення певних операцій у валюті США) було зумовлено необхідністю забезпечити належні умови щодо надання інформації суб'єктами підприємницької діяльності при веденні розслідування кримінальних справ, чим була суттєво обмежена можливість "відмивання" грошей. Законом були суттєво розширені повноваження Секретаря Скарбниці (у порівнянні з Кодексом США 1952 p.) щодо посилення і регламентації вимог до ведення відповідних записів не-застрахованим банком чи незастрахованою установою, або ж будь-якою особою, що задіяна в підприємницькій діяльності, стосовно змін, які відбулися у власності, формі ведення обліку і контролю, формі управління та процедурі подання цих звітів. Процедурна регламентація зобов'язувала означених суб'єктів подавати відповідні звіти у разі, коли вони "є вкрай необхідні для ведення розслідувань кримінальних справ, справ, які стосуються податків, та для регулятивних розслідувань чи проваджень по справах". Зберігання та ведення записів по зазначеній звітності в електронній чи автоматизованій формі дозволялись тільки "за умови дотримання положень, визначених Секретарем Скарбниці. У разі порушень закону Секретарю скарбниці надавалось право "прийняти рішення передати справу до відповідного районного суду США, чи відповідного суду США будь-якої території чи іншого місця (за умови, що вони наділені юрисдикцією США забороняти такі дії чи практику). Після належного повідомлення дозволяється виносити безстрокову або тимчасову су-Ґ дову заборону чи видавати заборонений судовий наказ без мож-а ливості використання застави. За зверненням Секретаря будь-fv який з означених судів може також видавати обов'язкові судові •||у заборони, за якими особа має виконувати рішення Секретаря...". 1 Актом регламентовано, що в разі кожного свідомого пору-й шення будь-якого положення чи порушення, скоєного через |1 Недбалість, Секретар до таких осіб, якщо вони мають форму ^ партнерства, корпорацій чи іншу форму підприємства по відно-^ щенню до партнера, керівника, службовця чи найманого пра-g Півника цього підприємства, який свідомо або виключно через ^недбалість бере участь у порушенні, може визначити розмір Іій штрафу за цивільним покаранням, який не повинен перевищува-Ц ти 10 тис. доларів США. •^&'. • У разі неспроможності особи сплатити будь-який штраф для стягнення цієї суми в судовому порядку за рішенням Секретаря Скарбниці від імені Сполучених Штатів Америки може бути розпочата цивільна справа. Кримінальне покарання для особи, що свідомо порушувала положення закону, передбачало стягнення штрафу, розмір якого не повинен перевищувати 1 тис. доларів США, або ув'язнення строком не більше одного року, або застосування обох покарань одразу. До особи, що свідомо порушує чи свідомо спричинює порушення будь-якого положення розділу 21 Федерального Акту про страхування вкладів, або розділу 411 Державного акту про житло, якщо порушення має місце після скоєння будь-якого порушення федерального законодавства, яке карається ув'язненням строком більше одного року, застосовується стягнення штрафу в розмірі, що не перевищує 10 тис. доларів США або ув'язнення строком не більше як п'ять років, або обидва покарання одразу. За законом Секретар Скарбниці зобов'язаний забезпечувати дотримання його положень і може делегувати такі обов'язки відповідному банківському наглядовому агентству чи іншому наглядовому агентству. Загальний акт про контроль над злочинністю (1984 p.) має деякі положення, що спеціально присвячені проблемі "відмивання" грошей. У відповідності до акта, митним офіцерам дозволяється зупиняти і робити обшук без ордера будь-яких автомобілів, літаків, кораблів, контейнерів, упаковок і особи, "якщо є розумні підстави вважати, що перевозяться кредитно-грошові документи з порушенням відповідних правил". Друге положення цього законодавчого акту дозволяє виплату винагороди особам, які надали інформацію, що дозволила стягнути за порушення "Акта про банківську таємницю" суму, що перевищує 50 тис: доларів у вигляді штрафу або конфіскації. Федеральний Акт про контроль за "відмиванням" грошей (1986 p.) визнав злочином "відмивання" грошей, що отримані від протиправної діяльності. Відповідно до нього злочинами визнавались два кримінальних правопорушення: 100 перше -- "відмивання валютно-грошових документів"; друге -- "здійснення грошових операцій у відношенні власності, яка отримана від точно визначеної незаконної діяльності". Перша норма встановила відповідальність за "відмивання" грошей, яке відбувається за рахунок фінансових операцій, перевезень, відправлень або переказів кредитно-грошових документів. При фінансових операціях за законом правопорушення має місце у тому випадку, якщо особа або знає, що майно, яке включене в цю операцію, являє собою доход від незаконної діяльності, але, незважаючи на це, здійснює її з намірами сприяти продовженню такої протиправної діяльності або знає, що зазначена операція має на меті приховування або покривання природи, місця знаходження, джерела походження належності доходу, або уникнення виконання певної вимоги щодо надання звіту про таку операцію. За аналогічних умов злочином вважається "відмивання" грошей, що пов'язане із перевезенням кредитно-грошових документів. Друга норма стосується особи, що заздалегідь сплановано здійснює разом із кредитно-фінансовою установою грошову операцію відносно здобутої злочинним шляхом власності, джерелом якої є точно визначена незаконна діяльність, на суму, що перевищує 10 тис. доларів. За американським законодавством до протиправної діяльності відносяться: наркобізнес, фальшування грошей, контрабанда, банківські та трастові шахрайські операції, банківські або поштові пограбування, крадіжки, шпигунство, рекет, кілерство тощо. Такі злочини у США за законом можуть каратися штрафом до 500 тис. доларів і/або тюремним ув'язненням до 20 років. Акт про контроль за "відмиванням" грошей передбачає також цивільну і кримінальну конфіскацію предметів, які залучені до "відмивання" грошей. За законом міністру юстиції було надано право накладати цивільні грошові штрафи до 500 доларів на будь-яку кредитно-фінансову установу, яка за недбалістю порушує якесь із положень "Акту про банківську таємницю". Міністру фінансів також надано право вивчати будь-які бухгалтерські книги та облікові документи фінансової установи в частині, що стосується ведення обміну і подання звітів. 101 виконує обов'язки, або має повноваження приватного підприємства; 5) будь-яке приватне підприємство або агентство, що займається будь-якою діяльністю, яку міністр фінансів, згідно з правилами, вважає такою, що є схожою, спорідненою, або замінює зазначену фінансову діяльність; 6) будь-яке інше приватне підприємство, визначене міністром фінансів, як таке, чиї операції з готівкою мають високу ступінь корисливості стосовно кримінальних, податкових та статутних питань. За законом, міністру юстиції було надане право включати до переліку будь-яке підприємство, що займається діяльністю, подібною до тієї, яку здійснюють перераховані підприємства, а також і будь-яке інше підприємство, до "чиїх операцій за готівковий розрахунок у вищій мірі застосуються карні або податкові процедури". Окремо необхідно відзначити, що, окрім федерального законодавства, багато штатів США виявили ініціативу в боротьбі із "відмиванням" грошей і ввели в дію власні закони, які визначають "відмивання" грошей державним злочином, що розширює можливості розслідування і кримінального переслідування осіб, які займаються такими операціями. Більшість із штатів мають відповідні закони, які дають право регулювати діяльність небанківських фінансових установ, що відправляють гроші від імені клієнта, продають грошові перекази, туристські чеки та інші платіжні документи. У контролі за рухом грошових коштів і розслідуванні фактів "відмивання" грошей у США беруть участь різні суб'єкти -- представники всіх гілок державної влади і, в першу чергу, виконавчої, до яких передусім відносяться міністерства фінансів, юстиції та інші органи. Таким чином забезпечується чітко відпрацьована система безсуперечного виконання зазначених законів. Із затвердженням Акта про банківську таємницю Міністерству фінансів США надається головна роль у боротьбі з "відмиванням" грошей. Міністерство відповідає за опублікування правил застосування Акта і за координацію зусиль тих організацій, яким вона делегована для його реалізації. Хоча застосування закону тільки Міністерством фінансів може тягти за собою лише цивільну відповідальність, у ситуаціях, які відповідають 103 умовам кримінального покарання, воно працює спільно з Міністерством юстиції (атторнеями США). У 1989 році Міністерством фінансів була створена система контролю за фінансовими злочинами, яка об'єднала численні джерела даних з метою значного розширення можливостей урядових органів щодо аналізу інформації і розпізнавання дій, пов'язаних з "відмиванням" грошей. Головними підрозділами Міністерства фінансів, що ведуть боротьбу із "відмиванням" грошей, є служба внутрішніх доходів і митна служба. За законом, служба внутрішніх доходів уповноважена розслідувати перші порушення закону про банківську таємницю (за винятком порушень положень звітів про міжнародні перевезення валюти або кредитно-грошові документи, розслідування по яких проводить митна служба) здійснюється управлінням кримінального розшуку служби. Служба внутрішніх доходів наділена повноваженнями інспектувати всі фінансові установи, окрім тих, які перевіряються і контролюються федеральними органами контролю за банками, або маклерів і торговців цінними паперами, яких перевіряє ревізійний підрозділ Комісії по цінних паперах. Федеральним повноваженим, що займається наглядом за проведенням в життя кримінальних законів у США, є генеральний атторней (адміністративна особа, що стоїть на чолі адміністративного керівництва Міністерства юстиції США). Карні справи порушуються як безпосередньо Міністерством юстиції США, так і управлінням атторнеїв США, що діють у всіх штатах країни. Роботу щодо виявлення і розслідування фактів незаконного обороту наркотиків і "відмивання" грошей Міністерство юстиції здійснює за допомогою двох своїх органів -- Адміністрації по боротьбі із наркотиками (DEA) і Федеральним бюро розсліду-ваннь (ФБР). Судовим переслідуванням по великих справах щодо "відмивання" грошей займається відділ з наркотичних засобів і небезпечних речовинах Міністерства юстиції. Судовим переслідуванням за фактами злочинних дій від імені штату займається головний атторней штату. У 1984 році за розпорядженням міністра юстиції США була створена робоча група з банківських економічних злочинів, яка розробила єдину систему подання відомостей, а також спеціаль- 104 ний бланк для заявлення банками про факти можливих кримінальних порушень. Міністерство юстиції і управління атторнеїв США отримують такі повідомлення і здійснюють судові переслідування. Якщо у справі необхідно попереднє розслідування, то для перевірки відповідних матеріалів залучається ФБР. Важливу роль у діяльності органів по боротьбі з "відмиванням" грошей відіграють управління поліції штатів, які часто розкривають ці справи внаслідок інших справ, по яких вони проводять розслідування, особливо пов'язаних із наркотиками. Поряд із цими органами контроль за дотриманням закону про банківську таємницю здійснюють федеральні органи контролю за банками, до яких відносяться: 1) Апарат ревізора з грошового обігу; 2) Федеральна корпорація зі страхування вкладів; 3) Правління федеральної системи резервів, 4) Управління контролю за економністю; 5) Національна адміністрація кредитного союзу. Цим установам і організаціям Міністерство фінансів надає відповідні повноваження. Зазначені установи і організації розробили спеціальну процедуру експертизи для виявлення можливих порушень і проявів кримінальної діяльності. Вони у своїй роботі також націлені на конкретну перевірку "компетентності, кваліфікованості, чесності і фінансової самостійності" банківських працівників та інших фінансових установ. У процесі перевірки органи контролю можуть зосередити увагу на фактах потенційного шахрайства, внутрішніх зловживань' та інших злочинних дій, в тому числі "відмивання" гро- Практика США кваліфікує широкий спектр можливих видів шахрайства і внутрішніх зловживань, що можуть здійснюватись банківськими службовцями. До таких можна віднести: 1) незаконне привласнення грошей або майна до того, як вони будуть належним чином зареєстровані; 2) незаконне привласнення доходів; 3) маніпуляції з витратами; 4) зловживання реальними активами клієнта або банку; 5) дії, що перевищують повноваження управлінського персоналу; 6) підробка документів або внесення до них фіктивних записів; 7) незаконні бухгалтерські записи; 8) нечесні, обманні або злочинні вчинки (крадіжка, розтрата, марнотратство, навмисне зловживання, фальшування документів та ін.). Особливої уваги потребує практика попередження шахрайських операцій з цінними паперами з боку банківських службовців: 1) спекуляція . 99 105 т шей. Для перевірки дотримання Закону про банківську таємницю або розслідування можливих порушень будь-яких інших законів можуть здійснюватися спеціальні ревізії, що й зробила, наприклад, Федеральна корпорація зі страхування вкладів, яка створила свій відділ з економічної злочинності. У цей відділ увійшли спеціально підготовлені інспектори, що здійснюють перевірку потенційної злочинної діяльності. При перевірці органи контролю визначають чіткість складання і подання звітів. З цією метою продивляються бланки надання пільг, з тим щоб впевнитись у правильності звільнення від процедури складання звітів. Якщо орган контролю вбачає ймовірність злочинної діяльності, він доповідає про це в Міністерство юстиції США. Окрім того, ці органи вимагають від банківських установ складання та подання їм спеціальних бланків про злочинні дії, якщо вони виявлені або є підозра щодо злочинних порушень. Деякі федеральні органи контролю вимагають від банківських установ надання таких бланків у відповідні правоохоронні органи, а деякі -- категорично рекомендують це робити. Одну з ключових ролей у боротьбі з "відмиванням" грошей в Сполучених Штатах відіграє управління банків штатів (Банківський департамент), яке несе відповідальність за здійснення контролю та нагляду за такими фінансовими установами, як комерційні банки, кредитні компанії, установи, що займаються переказом грошей, каси виплати по чеках та ін. Навіть, коли до конкретної справи залучається поліція і органи обвинувачення, саме Банківський департамент має компетенцію щодо ведення спеціального бухгалтерського обліку, обробки даних, з цінними паперами, що здійснюється із використанням банківських рахунків по брокерських операціях; 2) неправомірне утримання частки виторгу, що отримана від продажу цінних паперів клієнтів; 3) фіктивні витрати на контрольному рахунку для компенсації крадіжки готівки; 4) крадіжка коштів, які розміщені клієнтами у банках, що пов'язана із придбанням інвестицій; 5) не-дозволене вилучання і продаж цінних паперів; 6) невірне розміщення цінних паперів; 7) тайна змова для звільнення від вкрадених цінних паперів через банківський рахунок цінних паперів; 8) крадіжка доходів у вигляді процентів по цінних паперах; 9) заміна знецінених цінних паперів на прибуткові цінні папери із портфеля боргових зобов'язань та ін. 106 необхідних для розпізнавання "відмивання" грошей і отримання доказів для кримінального переслідування правопорушників. У Банківському департаменті штату Нью-Йорк управління створило у 1987 році відділ спеціальних розслідувань, що не є правоохоронним органом. За останній час у законодавчі органи внесена пропозиція щодо надання цьому відділу такого статусу!'. Відділ займається вивченням, пошуком та підготовкою інформації, що стосується злочинної діяльності, перевіряє біографічні дані претендентів на фінансове і банківське обслуговування, яким видається ліцензія. Процедура видачі деяких ліцензій може включати перевірку відбитків пальців з метою виявлення, чи не був претендент засудженим. Якщо відділом отримана інформація про правопорушення, він разом із управлінням починає працювати в тісній взаємодії з правоохоронними органами на місцях, на федеральному рівні і на рівні штату, з метою забезпечити узгодженість дій по виявленню і припиненню "відмивання" грошей. Наведений аналіз показує, яким чином законодавство регулює здійснення контролю за недопущенням можливості "відмивання брудних грошей" у США. Важливе місце у державній системі обмеження "тіньової"" економіки у США займають податкові служби. Їх значення постійно підвищується, функціональні можливості посилюються, а правова база постійно вдосконалюється. Так, крім функцій утримання податків і контролю за доходами населення податкові служби на цей час вирішують також завдання боротьби Необхідно зазначити, що організація правоохоронних органів США будується у відповідності до існуючої в країні державно-адміністративною системою. До федеральних правоохоронних органів, тобто органів, що контролюють дотримання федеральних законів на всій території країни, відносяться Міністерство юстиції США і Верховний Суд США. Проте аналогічної поліцейської організації на федеральному рівні не існує. До правоохоронних органів на рівні штату відноситься управління юстиції. Вищий суд і управління поліції штату є формально незалежними від федеральних органів і повинні забезпечувати законність та правопорядок на території свого штату у відповідності до конституції штату та інших діючих у штаті законів. Окрім цього окремі федеральні міністерства (всього їх в США 44) мають свої правоохоронні органи, що повинні контролювати дотримання законів і положень, визначених цими міністерствами. 107 з "тіньовою" і кримінальною економікою (насамперед організованою економічною злочинністю). Одним із заходів скорочення дефіциту федерального бюджету та обмеження "тіньового" сектору економіки для адміністрації США є посилення боротьби з особами, які ухиляються від сплати податків. Американські фахівці вбачають у цьому найбільш вагомий резерв поповнення державних коштів. За їх оцінками на початку 90-х років недоплата податків у США перевищувала 100 мільярдів доларів. Основними категоріями неплатників є особи вільних професій і дрібні підприємці, особи, які надають на бартерній основі один одному медичні, автосервісні, господарські, будівельно-ремонтні та інші послуги, а також особи, що займаються несанкціонованою і кримінальною діяльністю. Найвагоміше місце в податковій системі і, відповідно, найбільше навантаження падає на податкове управління служби внутрішніх доходів (СВД) міністерства фінансів (або як її інакше називають податкове управління), що є федеральним органом. Ця служба зараз нараховує близько 100 тисяч співробітників, а її бюджет становив близько 1,5 млрд. доларів. Законодавство США передбачає, що усі податки мають утримуватися з населення на підставі податкової декларації, яка розроблена податковим управлінням для різних категорій платників податків. Декларацію власноручно заповнює особа, яка є платником податків, і пересилає її до місцевого відділення податкового управління по пошті. В декларації зазначаються особисті дані, включаючи сімейне положення, рід занять, вік, відображені відомості про всі доходи, що були отримані платником податків за минулий рік, в тому числі і про додаткові, поточні -- премії, гонорари, отримані позички, спадщину тощо, а також величину збитків від підприємницької діяльності і стихійного лиха: пожежі, повені та ін., що вплинули на його фінансовий стан. Платник податків зобов'язаний повідомити в декларації про всі види рухомого і нерухомого майна, рахунки у банках та обсяги капіталу, розміщеного в акціях і облігаціях, які він має (у тому числі і за кордоном). З питань заповнення декларацій платник податків може звертатись за консультацією до відділення податкового управ- 108 ління або до приватного консультативного закладу і залучати до співробітництва приватних осіб. Законодавством США передбачено покарання тих фірм, що надають такі послуги, але діють в межах недозволеного консультування. Важлива особливість американського законодавства полягає в тому, що не податкове управління повинне довести незаконність джерел доходів фізичної особи, а сам платник податку на вимогу податкових органів зобов'язаний документально підтвердити легітимність походження всіх коштів та майна, що знаходяться у його розпорядженні, а також знаходились у його власності в минулому. Тобто у сфері оподаткування і підтвердження законності майнових прав законодавство США досить гнучко підходить до застосування відомого принципу презумпції невинності і чесна громадськість з розумінням сприймає це "жахливе порушення " прав людини. За законодавством фінансове розслідування може вестись як відкрито (тобто з викликом підозрюваного на допити до інспектора в податкове управління), так і таємно. Співробітники слідчого відділу можуть конспіративне для прикриття своєї діяльності, використовувати документи різних урядових і, у разі необхідності, навіть приватних організацій. Повноваження фінансових інспекторів, передбачені законодавством США, дозволяють їм отримати будь-які види інформації про платника податків. Американські громадяни погоджуються співробітничати із податковим управлінням, оскільки побоюються, що у випадках відмови самі можуть стати об'єктом фінансового розслідування. Правоохоронні органи США не тільки користуються інформацією, що накопичує податкове управління, але і широко залучають фінансових інспекторів до проведення розслідувань. Вважається, що за низкою злочинів проведення фінансового розслідування -- найбільш дієвий шлях притягнення злочинців до суду. Це передусім справи, пов'язані з такими проявами "чорної" економічної діяльності, як торгівля наркотиками та іншими можливостями отримання незаконних доходів. Практика засвідчує, що досить часто надзвичайно складно отримати докази зазначених злочинів. В той же час система фінансово-майнового 109 r" обліку платників податків надає можливість встановлювати факти істотного перевищення витрат (або накопиченої особистої власності і майна) понад офіційно заявленими у декларації доходами. Саме таким шляхом у США досить часто притягують до судової відповідальності за ухилення від сплати податків найбільш законспірованих неплатників прибуткового податку, а також виходять на розкриття більш небезпечних кримінальних злочинів. Для цього підраховуються найбільш великі покупки за декілька років (купівля будинку, вілли в місцях відпочинку, коштовних марок, машин, яхт, катерів, цінних меблів, антикварних витворів мистецтва, коштовних ювелірних виробів тощо), а також витрати, що пов'язані з подорожуванням, капіталовкладенням до статутних фондів у різні акції та облігації, приріст банківських рахунків та інше. Ці витрати порівнюються із тими, що зазначені в податковій декларації як офіційні доходи, за той же період часу. Якщо сума доходів значно менша за суму сукупних витрат фізичної особи, то справу передають до суду по звинуваченню в ухиленні від сплати податків. Первинні дані на платників податків, що ухиляються від їх сплати, податкові управління отримують від поліції, прокуратури та підрозділів служби безпеки. Слід звернути особливу увагу також і на поширення у США практики використання послуг платних інформаторів, які допомагають викрити порушників податкового законодавства. При цьому добровільні помічники (частіше всього ними бувають колишні дружини, кинуті коханки, заздрісні співробітники, а також пильні сусіди та інші законослухняні громадяни) отримують до 10 відсотків від суми пені, нарахованої за несплату податків. Те, що податкові служби у країнах розвинутої ринкової економіки поєднують у собі функції фінансового і правоохоронного органу, в першу чергу пояснюється поширеною практикою ухилення від податків, найбільш характерною для осіб, які мають незаконні "чорні" доходи (членів кримінально-мафіозних угрупувань, рекетирів, кілерів, повій, сутенерів, хабарників, шпигунів, шахраїв тощо). У більшості випадків ці особи навіть не заповнюють податкові декларації для того, щоб не потрапити у поле зору податко- 110 вих органів. Податкові служби досить активно провадять фінансові розслідування по цих видах злочинів, оскільки сума штрафів, як правило, у багато разів перекриває всі витрати, що пов'язані з ними. Слідчі відділи місцевих податкових органів, звичайно, добре підготовлені до подібних операцій, і не тільки мають відповідні повноваження, але і оснащені необхідною апаратурою для підслуховування і звукозапису, а також лабораторіями, для проведення аналізу достовірності документів платників податку. Тут виконується також хімічна, криміналістична експертизи та експертиза почерку особи, що підозрюється. За американськими законами ухилення від сплати податків є серйозним кримінальним злочином. Тому методи фінансового розслідування включають в себе не тільки суто фінансові заходи, такі, як перевірка бухгалтерських книг і звітів, перевірка кредитних документів і банківських рахунків та чеків платника податків. Існують також і спеціальні заходи, характерні для роботи правоохоронних органів. Це таємні спостереження і обшуки, підслуховування телефонних розмов і перлюстрація пошти, опитування свідків і осіб з оточення підозрюваного та інше. Усі зібрані дані зберігаються в електронному досьє платника податків у регіональному відділенні податкового управління. У Національному обчислювальному центрі податкового управління функціонує біля 40 різних автоматизованих систем, які вирішують завдання щодо перевірки достовірності обчислення податків, порівняння доходів і витрат платника податків, виявлення недоплат і ухилень від податків, складання списків різних категорій платників податків. У 1986 році Конгрес США прийняв новий закон про оподаткування, який був спрямований на посилення контролю за доходами населення. Завдяки цьому закону за невірно заповнену податкову декларацію може бути накладено штраф до 1 тисячі Доларів. За порушення термінів відправки податкової декларації стягується штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої вчасно суми за кожен місяць заборгованості або за частину місяця. Штраф не повинен перевищувати 25 відсотків від сукупної суми несплаченого прибуткового податку. 111 Навмисне заниження величини доходу карається штрафом до 5 тисяч доларів і тюремним ув'язненням до 5 років або тільки тюремним ув'язненням. До того ж платник податків зобов'язаний сплатити знов нараховані податки і пеню у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податку. Проте практика, що склалась у США, свідчить -- лише незначна частина (менше 10 відсотків) справ стосовно ухилення від сплати прибуткових податків передається до суду. Як правило, особи, яких було викрито у цьому порушенні, підписують фінансові зобов'язання, відповідно до яких виплачують додатково нараховані податки і неустойку, щоб не потрапити під дію більших штрафних санкцій і тюремного ув'язнення. Податкове управління має достатні повноваження, щоб примусити "закононеслухняну" частину населення сплачувати податки у повному обсязі. Якщо податкові платежі прострочені, управління має право накласти арешт на банківський рахунок платника податків, утримати необхідну суму із заробітної плати, конфіскувати машину та іншу, найбільш цінну рухому і нерухому власність, що належить йому, закрити підприємство, що належить йому,або позбавити приватної практики (для осіб вільних професій). Проте податкове управління досить рідко звертається до наведених заходів, оскільки основне його завдання -- отримати додаткові кошти у доход держави. Тому виплати прострочених або прихованих податків і штрафів можуть бути розтягнуті на декілька років або навіть зменшені на 60 і більше відсотків. Управління враховує, яку саме суму може сплатити платник податків, щоб не стати внаслідок цього банкрутом, а також інші обставини пом'якшення санкцій. Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що найбільш обнадійливим у вирішенні питання застосування до вітчизняних умов досконалих правових механізмів, що ефективно функціонують у США в напрямі максимального обмеження процесів "ті-нізації" те, що при мінімальній корекції (що має враховувати певну специфіку національних умов), накопичений у США досвід та правова база може бути у стислі строки майже повністю застосована для обмеження "тіньової"" економіки в Україні. 3.3. Вдосконалення правових та організаційно-процедурних підходів проведення диференційованої політики щодо окремих секторів та суб'єктів "тіньової" економіки Багато з того, що на цей час відбувається, особливо в сфері відносин та управління державною власністю, а також в кредитно-фінансовій сфері та на ринку цінних паперів (на відміну від країн із розвиненою ринковою економікою), як вже зазначалось, фактично не передбачено чинним вітчизняним кримінальним законодавством у якості самостійного злочину. Тому необхідно, щоб відповідальність за аналогічні махінації обов'язково і за короткий час була врахована як в о