ей, прошепоче Олена i, солодко-солодко потягнувшись, обхопить його за шию теплими м'якими руками. - Але ж i холоднющий ти!.. - Я з вiйни! - засмiється Роман, пiдхопить Олену на руки й закружляє з нею по хатi... Вибралися на берег. Лiсок. Рiденький, снiгом забитий. Грузнучи по колiна в снiгу, пройшли лiсок i спинилися. Перед ними, занесене снiгом, виднiлося село Нетреби. До перших хат, засипаних снiгом, - рукою подати. Скидан почекав, доки всi пiдтягнуться. - Далi, хлопцi, бiгом! - пошепки наказав. - Як сполохаємо ляхiв - побiльший шарварок здiймайте, горлянок не шкодуйте! У страху, та ще спросонку, очi великi! Один за одним, нечутно, беззвучно, наче примари, зникали козаки в нiчнiй млi. Ось уже й околиця села, першi хати... Поминувши їх, мчали вуличкою до панського будинку. Важко грузли в снiгу. - Пiвколом, пiвколом оточуйте палац! - подав голос Скидан. - Та передчасно себе не виявляйте! Козаки вже мiсили снiг у парку, що оточував панський палац. Наперед подалися "в'юни". Та чи цього разу не пощастило їм, чи схибили, а тiльки зненацька лунко вдарив пострiл, другий... Жовнiри та гусари очманiло вибiгали з хат, спросонку не тямлячи, що твориться, натикалися на козакiв i падали пiд ударами шабель. - Налiтай, хло-о-опцi! - на все горло закричав Скидан. - Здiймайте шарварок! I ночi як не було. Закричали козаки, зарепетували жовнiри, не розбереш, де свої, а де чужi... Сплiталися клубками в снiгу, i снiг летiв навсiбiч, як вiд вихору. Разом з усiма, охоплений поривом, бiг, кричав Роман, потрапляв у якiсь клубки, сплетiння тiл, когось бив, хтось бив його, i знову бiг, рубався i кричав... Раптом на його шляху з'явився жовнiр... Роман налетiв на нього з усього розгону, вдарив шаблею, i той пiрнув у снiг. Ще одного збив. Ось i Скидан. - Спати не хочеться i сон мене не бере?! - збуджено крикнув вiн до Романа, напосiдаючи одночасно на трьох жовнiрiв. - Постривай, батьку, я тобi пособлю! - сказав Роман i зрубав першого жовнiра. - На одного ворога поменшало! Тут вiн озирнувся i побачив пiд тином темну постать, що цiлилась з рушницi Скидану в спину. - Стережись, полковнику! - вигукнув Роман i, затуливши Скидана, з шаблею в руках кинувся на темну постать пiд тином... Пострiлу вiн не почув, лише спалах побачив та щось в силою вдарило у груди. Мав таке вiдчуття, нiби на всьому бiгу нашпортнувся грудьми на щось тупе, але гаряче, i воно, дзизнувши, як оса, пронизало його наскрiзь... Снiг чомусь загойдався пiд ногами, почервонiв i зробився гарячим-гарячим... Марно вiн хапав його руками, аби остудити груди, снiг пiк йому пальцi. - Оленко, де ти? - прошепотiв Роман, падаючи в гарячий снiг, наче у полум'я... I на одну мить йому здалося... Нi, вiн виразно побачив, що вдосвiта повертається до своєї хатини, входить навшпиньки у теплу-теплу свiтлицю... I цiлує Олену в м'якi теплi губи, ще соннi... - Це ти, Романку? - не розплющуючи очей, шепоте Олена i, солодко-солодко потягнувшись, обхоплює його за шию теплими м'якими руками. - Але ж i холоднющий ти!.. - Я з вiйни... - каже Роман i провалюється в гарячий снiг... Роздiл вiсiмнадцятий - Пане гетьмане! Чимскорiш iдiть, бо Остряниця впав i лежить посеред вулицi!.. Павлюк вискочив з хати i побачив розпластане на снiгу тiло. Та доки вiн добiг, Остряниця звiвся i стояв, похнюпивши голову. - Кiнь на чотирьох, та й той спотикається, - вибачливо посмiхнувся вiн до Павлюка. - Ху... Трюхикав вулицею, на снiг задивився, голова закрутилася, земля обертом пiшла... У вiчу аж чорно стало. Тьху ти!.. Завтра бiй, а я на рiвному падаю! От вояка! Павлюк уважно подивився на змарнiле лице Остряницi, на глибоко запалi щоки та очi, на сивi вуса, що безвiльно опустилися, й похитав головою. - Не годиться так, батьку! Ти коли востаннє їв? - Та чого ти до мене причепився? - обурився Остряниця. - Ти сам он геть звiвся. "Кепська штука голодний обморок, - подумав Павлюк, хмурнiючи. - Це вже не перший випадок, коли козаки вiд недоїдання з нiг валяться... А що ж нас по веснi чекає?" Йдучи вулицею, поспитав: - Як з хлiбом у нас? Остряниця лише рукою махнув: - Зерно тече, як вода! Кручусь як муха в окропi, i там гаряче, I тут пече, а зерно все одно не втримаєш. Вiйсько ж треба годувати, а манна з небес не сиплеться. Павлюк зажурився. З хлiбом скрутно. Того лiта на Українi був неврожай, до осенi люд ще сяк-так на городинi протримався, а з настанням зими пiшов по селах голод... Вже селяни дубове листя з висiвками змiшують та печуть зеленi коржi. Трохи краще було з хлiбом у повстанцiв. Павлюк мав незначний запас зерна, назбираний по панських маєтках. Для козакiв його ще з горем навпiл i вистачило б... Та коли в Мошни з усiх уcюд посунули селянськi загони, вiйськовi засiки почали швидко спорожнятися. Люди приходили голоднi, ледь на ногах тримаючись, доводилось їх сяк-так пiдхарчовувати, аби зовсiм не злягли. I Павлюк уже не одну нiч качався без сну, гадаючи, як i чим прогодувати вiйсько. На якийсь мiсяць ще вистачить, а тодi то? З ляхами воюй, та ще й з голодом. Нелегко доведеться, обидва вороги сильнi... Поки що розiслав у всi мiста й мiстечка, в панськi маєтки й фiльварки загони, аби витрушували хлiб, але панство, втiкаючи в Бар, палило хлiб, гноїло його в льохах i ямах. На селян же надiї нiякої, самi на висiвках тримаються. А тут ще й зброї обмаль. От i крутись! Остряниця, вiдаючи вiйськовим провiантом, щодень урiзає норму, труситься над кожною зерниною, а хлiб зникає... - Оце йшов до тебе за порадою, - Остряниця важко дихав, на ходу стомлюючись. - Що чинити, не вiдаю. - Годуй людей, а там побачимо! - Але ж засiки порожнiють. - Все одно годуй, доки вистачить. Не сьогоднi-завтра нас чекає бiй, для багатьох вiн може бути останнiм. Хай люди хоч тепер уволю наїдяться. - На Остряницю скоса зиркнув. - Та й ти, батьку, як з хреста знятий. Не годиться. В твоїх руках всi нашi харчi, а ти на вулицi падаєш з голоду. - Рiшуче взяв Остряницю за руку. - Ану ходiм лишень до баби Векли в гостi! Павлюк повернув у бiчну вуличку, i по хвилi вони опинилися в маленькому, занесеному снiгом подвiр'ї, в кутку якого притулилася скособочена хатинка. Вже в дворi Остряниця, принюхавшись, вiдчув ледь вловимий запах хлiба i неспокiйно повiв головою. А коли зайшли до хатини, то свiжий i густий дух хлiба так шпигнув у нiздрi, що Остряниця аж зажмурився. - Слава Богу! - привiтався, знiмаючи шапку. - В цiй хатi подихаєш i ситий будеш! Баба Векла - маленька, зiгнута (вона вже й не розгиналася) - на мить повернула вiд печi сухе зморшкувате личко, на якому ще полискували червонi вiдблиски вогню, привiтно мовила: - Навiки слава! Проходьте, люди добрi, сiдайте, коли ваша ласка. Я вже хлiбець загнiтила, невзабарi й витягну. - I додала, орудуючи в печi широкою дерев'яною лопаткою: - Яке це щастя - святий хлiбець випiкати! Менi й сниться, що я хлiб з печi виймаю. - А звiдки ж ви його берете? - поцiкавився Остряниця. - Пан гетьман велить щодня двiйко хлiбцiв випiкати. То я й вiдводжу душу, бо вже хтозна-коли й пекла. Остряниця пiдозрiло поглянув на гетьмана. - Хiба я не велiв берегти кожну жменю борошна, ще й висiвок до нього домiшувати? - Та так уже вийшло, - винувато озвався Павлюк. - Та ти сiдай, потiм будеш мене судити. У хлiб ми ще можемо висiвок додавати, а в порох що? А його в нас раз-два... - Де зараз Потоцький? - Вже по сусiдству з нами. Вчора увечерi хоругви переходили через Сахнiв мiст. З дня на день очiкую Скидана, i тодi ми всi вкупi. Але чекати ляхiв не будемо, першi почнемо бiй. Тим часом баба Векла простелила чистий рушник на пiдвiконнi. - Це ж нинi тiльки менi однiй таке щастя випадає - чистий рушник перед хлiбом стелити, - хитала головою стара. - По селах, кажуть, вже й послiду немає. Стара перехрестилася бiля печi, проказуючи: "Дай Бог, щоб не останнiй раз святий хлiб з святої печi виймати", - взяла дерев'яну лопатку, шаснула нею в пiч i витягла загнiчену рум'яну хлiбину. Поклала її на рушник, ще одну витягла. Перехрестила хлiб i заходилася ламати його на чотири шматки. Iз розламаних куснiв вдарила така густа пара, що в Остряницi й голова обертом пiшла. - Хай полежить на вiкнi, спочине та схолоне, - казала мiж тим стара. - Покiйнички, царство їм небесне, понюхають пари з хлiбця i ситi будуть. А крихiтку хлiбця дозвольте собацi дати. Такий уже звичай. Старi люди кажуть, що ходили колись Бог i святий Петро по землi, зайшли вони до однiєї жiнки хлiба просити. А хлiба тодi в людей було до безмiри, бо колоски росли не такi, як тепер, а по всiм стеблi. Згори й до землi самий колосок був. От i хлiб у людей водився. Тож попрохали Бог та святий Петро в тої жiнки хлiба, а жiнка саме млинцi пекла, лава у борошнi була. Молодиця млинцем витерла лаву i запрошує сiдати. А святий Петро i каже пану Богу: "Треба залишити їх без хлiба, бо вже й лави хлiбом витирають". От вiн у поле пiшов, взяв житню стеблину i давай її чухрати, а собака й завив... То вiн i лишив трохи колоска на собачу долю. Того й треба давати собацi перший хлiб. Та ось уже й хлiб охолонув, баба Векла взяла по шматку, пiднесла Павлюку й Остряницi. - Прошу вас, отамани, щоб у ваших руках завжди святий хлiбець був! Остряниця, все ще не вiрячи, що перед ними справжнiй хлiб, обережно взяв кусень, вдихнув запах i з'їв його, навiть сам незчувся коли... Здивовано подивився на бабу Веклу, наче питав її: хлiб у мене щойно був, чи, мо', приснилося? - Охляв ти, добрий чоловiче, - зiтхнула стара. - Та кого тепер здивуєш голодом. Другий шматок Остряниця смакував повагом, обережно вiдкушував, тримаючи пiд хлiбом долоню, аби не впала й крихта, аби надовше розтягнути радiсть зустрiчi з хлiбом... Павлюк так i не доторкнувся до свого шматка, дивився на нього сумно, зiтхав та хитав головою. По хвилi глянув у вiкно: бiля ворiт стояв гурт дiтей. Павлюк встав i вийшов з хати. - Ану, козаки, хутчiше сюди! - весело гукнув, i дiти, не примушуючи себе двiчi прохати, штовхаючи одне одного, як тi горобцi, пурхнули в двiр. - Пане гетьмане, i сьогоднi хлiбця нам дасте? - А казку нам розкажете? - А ляхiв скоро проженете? - Все буде, все, - казав гетьман, впускаючи в хату дiтей. - I хлiба дам, i казку розповiм, i ляхiв витуримо. Тiльки ви, пуцьвiрiнки, швидше ростiть! Маленьке хлоп'я подивилося на Павлюка засмученими очима, пропищало: - Коли б їсти було що, то ми б росли... - Ой лихо!.. - тiльки й мовив Остряниця. - Сiдайте до столу, може, хоч трохи пiдете в рiст. Дiти, щебечучи й блискаючи з радощiв запалими очима, всiдалися на лавi. Остряниця вражено позирав на худi, аж синюватi їхнi личка, на загостренi носики й голоднi очi, в яких затеплилася надiя, коли вони вгледiли хлiб на столi... На нього, не клiпаючи, дивилася дiвчинка рокiв п'яти-шести, не в силi вiдвести погляд вiд шматка в руках Остряницi, й надсилу ковтала слину. Вiн простягнув їй хлiб, вона блискавично вхопила його маленькою кiстлявою рукою, розломила навпiл, одну половинку з'їла, а другу заховала в пазуху. - Кому? - тихо запитав Остряниця. - Мамi... - пропищало дiвча. - Вони хорi лежать. - То що, козаки, будемо хлiб їсти? - весело поспитав Павлюк, набравши повнi руки куснiв. - Будемо!.. Будемо!.. - врiзнобiй закричали дiти, вихоплюючи з його рук хлiб, i блискавично його з'їдали. - Господи Боже мiй... - зiтхала бiля печi баба Векла. Дiти простягали руки. - Дайте ще, пане гетьмане! - Хоч отакунький шматочок!.. - У мене братик не встає... - А в мене мама .. Павлюк тицяв у худi руки куснi хлiба. - Їжте, їжте та ростiть пошвидше. Лицарi Українi ой як потрiбнi! Дiти ковтали хлiб i знову голодними очима дивилася на гетьмана. - Вище носи! - казав гетьман. - Здобудемо волю - буде вам i хлiб, i до хлiба! - А завтра приходити, пане гетьмане? - питалися дiти. - Приходьте, дiти, приходьте. Бабуся Векла вам спече хлiба. - Хоч би швидше завтра було... "Завтра... Завтра, - думав Остряниця. - Завтра будє бiй. Коли ми вистоїмо, то баба Векла спече їм хлiба". - А тепер розкажiть казочку, пане гетьмане! - попрохала дiвчинка, котра сидiла бiля Остряницi. - Про Телесика i бабу Ягу. - Про Телесика! Про Телесика! - гуртом закричали дiти. - Тодi слухайте, - гетьман розгладив вуса i враз перетворився на доброго, мирного дiдуся. - Жив собi дiд та баба, старi обоє були, дiтей не мали. - Ляхи в них дiтей забрали! - вигукнула дiвчинка. - Може, й ляхи, - згодився гетьман. - От бабуся й каже: витеши менi, дiду, з дерева хлопчика. Дiдусь i витесав з дерева хлопчика, бабуся поклала дерев'яного хлопчика в колиску. Встали вранцi, а в дворi ходить хлопчик Iвасик - Телесик. - А хлiба вони Телесику дали? - поспитала дiвчинка. - Дали, - сказав гетьман, - багато-багато хлiба дали. I став у них Iвасик жита. Щодень рибку ловив, а мати йому обiдати носила. - Багато хлiба давала? - поспитав хлопчик, свiтячи голодними очима. - Багато, - пiдтвердив Павлюк. - От баба Яга й на - думала впiймати Iвасика - Телесика. - А чия баба Яга? - запитала дiвчинка. - Н-ну, наша... - зам'явся Павлюк. - Е, нi! - заперечила дiвчинка. - Баба Яга не наша, а лядська. - А-а... Звичайно, баба Яга була лядською, - згодився гетьман. - I пiдiслали її ляхи, щоб вона Телесика вкрала? - Авжеж, що ляхи, - згодився гетьман. - Хто ж iще пiдiшле бабу Ягу, крiм ляхiв? Почувся вибух, приглушений вiддаллю, шибки у вiконцi ледь чутко задеренчали... Павлюк вмовк на пiвсловi, прислухаючись. - Ось що, дiти, - сказав вiн, зводячись, - казочку вам, коли живий буду, завтра докажу. А тепер розбiгайтеся по хатах! - Пане гетьмане, а ви проженете ляхiв? - тоненьким голоском запитала дiвчинка. - Я дуже хочу їсти. - Проженемо, донечко, проженемо, - погладив її гетьман по голiвцi. - Для цього ми i взялася за шаблi, аби хоч вам бiльше не голодувати. - Хлiб везу-у-уть! - Хлi-i-i-iб! - Ура-а-а-а! - Живемо!.. Все мiстечко висипало на вали. На вулицях тiсно вiд козацького, селянського та мiщанського люду, котрий на заклик гетьмана всю осiнь сходився у Мошни. Павлюк та Остряниця ледве пробралися в гамiрливому натовпi, що, здавалося, не мав нi кiнця, нi краю. Повстанцi пiдкидали шапки вгору й кричали: "Хлiб! Хлiб!". В голодному мiстi люди сидiли на мiзерному пайку, тому з швидкiстю блискавки поширилась чутка, що йде обоз в Мошни, повний зерна, i люд повалив навстрiч, до мiської брами. - Пане гетьмане, з хлiбом вас! - лунали вигуки. - З його милiстю хлiбом! Мiсяць тому Павлюк вiдрядив Гордiя Чурая трусити панськi маєтки i будь-що роздобути збiжжя. I ось веселий полтавець повертається з обозом. Павлюк пильно придивляється до валки й хмурнiє. Нi, щось не видно веселощiв на засмаглому худому лицi козака. Вiн пiд'їздить до гетьмана з винуватим виглядом, опускає очi. Довго i, певно, без всякого бажання спiшується, ще довше порпається бiля коня, зрештою пiдходить, уникаючи дивитися на гетьмана. В кулак покахикує без причини. Павлюк переводить погляд на сани обозу, й серце його боляче стискається: порожньо. Гордiй повернувся без хлiба. Це вже й люд побачив, бо враз принишк. Вгамувалися крики, i, мабуть, кожний вiдчув ще бiльший приступ голоду. Павлюк мовчить. - Пане гетьмане, - тягнучи слова, починає Гордiй Чурай i дивиться кудись убiк, мимо гетьмана. - Так я, значить, повернувся... - Чого ж це ти, Гордiю, невеселий i Полтави своєї не згадуєш? - Хлiба немає, - зiтхає Чурай. - I в нас, кажуть, на Полтавщинi голод. Всюди тепер зуби на полицi кладуть. - А де ж той хлiб, що ти навитрушував у панських маєтках? - Та дещо витрусив... - То де ж хлiб? Чи ляхи вiдбили? - Та нi-i... - тягне Чурай. - Роздав... - Як роздав? - аж крикнув Павлюк. - Кому? Гордiй з ноги на ногу переступає. - По селах... Людям... - Ти збожеволiв, Гордiю! Чурай не витримує i кричить: - На моєму мiсцi кожен збожеволiє, як люд на волостях з голоду конає. Подивилися б ви, що твориться в селах! Люди як мухи мруть. Не мiг же я кидати їх у бiдi. Ат! - зрештою махнув вiн рукою. - Карай мене, гетьмане, а тiльки роздав я хлiб. Вiз його у Мошни... Мимо якого села не їду, як не таюсь, все одно люди якимось чином дiзнаються, що я везу. Дiтей пухлих на руках виносять... На колiна стають... Тiльки очима свiтять... Просять, молять, кричать... Ну не мiг же я... Хоч потроху, а давав дорогою. А що я мав чинити? Хай люди з голоду помирають, чи що? - Але ж у вiйську немає хлiба, - тихо мовив Павлюк. - Що ми люди, що вони! - Гордiй сердито бликнув на Павлюка. - У нас хоч сякi-такi запаси, а там - смерть! Села вигибають, мертвих нема кому хоронити. Тiльки собаки виють та гайвороння кряче. Що я мав чинити? От i роздав хлiв до останньої зернини. Вулицею шкандибала згорблена жебрачка в лахманинi й трусилася вiд холоду. Забачивши гетьмана, спинилася, сперлася на костур, простягла посинiлу кiстляву руку з скарлюченими пальцями: - Дай, паночку, хлiбця... А я тобi пiсеньку заспiваю. Про коровай весiльний... I, журно хитаючи сивою головою, затягла тремтячим моторошним голосом: Засвiти, Боже, iз раю Нашому короваю, Щоб було видненько Краяти дрiбненько... Роздiл дев'ятнадцятий Пiд вечiр у Мошни примчав гонець. - Пане гетьмане! Скидан не прорветься, ляхи на хвостi сидять! - мовив вiн, осадивши коня бiля гетьманської хати. - До Ольшанки дiйшов, а далi нi тпру нi ну! Цiлий полк причепився! Павлюк саме зiбрав у своїй хатi сотникiв та старшин i викладав їм свої думки щодо завтрашнього бою. - А що, пани-молодцi, провiтримось трохи та й Скидана з бiди визволимо?! Товариство, не кажучи зайвих слiв, квапно посунуло з хати. На ходу натягнувши кожух, вибiг з хати i гетьман. - Сурмачi! Сурмiть збiр! Сяйнувши мiддю, засурмили труби, i кличний звук: "Всi на коней!" - полинув над мiстечком. Розбурхалася Мошна, висипала на вулицi, заiржали конi, залементували люди... Пiшi загони, поблискуючи вилами i косами, вже шикувалися бiля валiв, заздро позираючи на верхiвцiв. - В похiд виступають тiльки комонники! - кричали сотники. - Ей, пiхтура, не загороджуй вулиць! Все одно з конем не збiжиш! - Це ви попробуйте своїми кiньми з нами збiгти! - кричали пiшi. По якомусь часi тисяча козакiв уже вихопилась в сiдла й невдовзi залишила мiську браму. Павлюк пустив коня, тiльки вiтер засвистiв у вухах. Звiвся в стременах, припав до гриви. - Ага - га - га! Любив швидку їзду, забував тодi про все: i про гiрке, i радiсне. Наче на крилах летiв. Розтягнувшись, козаки мчали за гетьманом, поблискуючи шаблями, рипiв-скрипiв пiд копитами снiг, прихоплений морозцем, i мерзлим груддям летiв навсiбiч... Туге холодне повiтря дзвенiло крицею i сiкло лице. День догоряв, снiгова рiвнина поволi синiла, кам'янiла вiд морозу, далекi лiси вже вкривалися сутiнками. Попереду, куди вони мчали, здiймався дим, долинала приглушена вiддаллю стрiлянина. Вона то затикала, то знову спалахувала. Та ось вже пронеслися берегом Ольшанки, вихопились на згiр'я й далеко в долинi забачили побоїще в диму. - На рiвному ляхи наздогнали!.. - перемагаючи вiтер, кричав Павлюку гонець. - Скидан змушений був табором стати... Саньми та возами оточилися козаки i б'ють по ляхах!.. Ще здалеку побачив Павлюк, що жовнiри густо облiпили Скидана, аж чорно вiд них у долинi! Але й козаки (це видно було по трупах жовнiрiв перед козацьким табором) добре трималися. Павлюк блиснув шаблею над головою: - Ура-а-а-а! - Ура-а-а! - понеслося долиною й вiдбилося аж ген у гаї. I вмить вмовкло побоїще... Козаки, вiдiрвавшись од рушниць та гармат, з надiєю озирнулися: хто ж там кричить? Жовнiри, йдучи на приступ, спинилися й також придивлялися. Заднi розшолопали, в чiм рiч, i почали непомiтно вiдступати. - Нашi-i-i-i! - закричали козаки i, вихопивши шаблi, вибiгли з-за возiв... Павлюкiвцi вихором пронеслися мимо табору i з ходу врiзалися в гущавину жовнiрiв... - Ага, пани ляшки, нападуть на вас оскоми, як скуштуєте нашої крицi! - кричав Гордiй Чурай. - Ану налiтай, в кого шия тонка! Миготiли щаблi, кричали жовнIри, i снiг почав хутко червонiти. Скiльки тривав бiй, Павлюк не пам'ятає. Зрубавши кiлькох жовнiрiв, вiн оглянувся: ворога не було. Козаки з галасом ганялися по рiвнинi за жовнiрами, котрi сипонули на всi боки, як зайцi. - Постривай, пане ляшку, тютюнцю позич на люльку! - не вгавав Гордiй Чурай. - Та й прудкi ж якi!.. Павлюк перехилився з сiдла, витер закривавлену шаблю об труп жовнiра, сунув її в пiхви: решта вже й без нього обiйдеться. - Скидане? Де ти, полковнику? - Я тут, гетьмане! - примчав Скидан на конi, розпашiлий, збуджений, шапка аж на потилицi, очi горять... - От налетiли, так налетiли!.. - вигукував вiн, блискаючи зубами. - Наче та буря!.. Ось таким би летом та до Варшави! - Що ж це ти, полковнику, так довго барився? - В Драбiвцi засидiвся. А до тебе зiбрався - ляхiв бiс принiс. Потоцький веде сюди чотири полки, це тисяч з десять воякiв буде. Та коронна артилерiя. До зубiв ляшки озброєнi. - Де зараз Потоцький? - запитав Павлюк. - Пiд Кумейками! Там його головний табiр. Павлюк помовчав, жуючи вус. - Чекати його в Мошнах не будемо. Завтра вранцi вирушимо на Кумейки i першi вдаримо! Скiльки гармат привiз? - П'ять корсунських та шiсть пiд Драбiвкою в ляхiв позичив. - Додав скрушно: - Пороху трохи везу. -I в нас негусто. Так i не встигли селян озброїти. Нiчим. Бiй уже затихав, козаки, розiгнавши й порубавши жовнiрiв, поверталися до Скиданового табору, весело перегукуючись. - Збирай, Карпе, своє господарство, та будемо завидна рушати. Людей, я бачу, в тебе чимало. - По дорозi пристали, - вiдповiв Скидан. - Хоч беззбройнi, та ненавистi повнi! I не тiльки чоловiки, а й жiнки заднiх не пасуть. До речi, я ось тебе познайомлю з своєю помiчницею. - Жiнка? - здивувався Павлюк. - Загоном орудує? - Ще й як! - смiявся Скидан. - Будь-якого чоловiка за пояс заткне. Славна молодичка, нiчого не скажеш. I красуня, i вiдважна. Шкода, чоловiк у неї загинув. Бiдна, мiсця собi не знаходить. Вони ж любилися, як голубiв пара. Тепер сама... - Скидан звiвся в стременах, оглядаючи козакiв. - Ага! Он i вона. Олено-о!.. Давай сюди, гетьман хоче на тебе подивитися! Павлюк повернув голову й закляк у сiдлi. Не вiрив своїм очам. В шоломi й кольчузi, з шаблею при боцi, до нього наближалася його далека i, як гадалося, навiки втрачена юнiсть... - Оленко... - прошепотiв самими губами. - Невже це ти? - Павло? - швидко запитала вона. - Боже, скiльки я тебе чекав... I шукав... - А я, бачиш, сама прийшла. - Помовчавши, додала: - Забарилась, правда, та дорога з Бахчисарая неблизька. Скидан здивовано на них подивився, легенько свиснув, пересунув шапку з потилицi на лоб i поїхав до табору, лишивши їх наодинцi. Та вони навiть на помiтили його вiдсутностi. - Оленко... - прошепотiв Павлюк, наче в якомусь снi. - Не може бути, що це ти... В шоломi, кольчузi... I кiнь бойовий пiд тобою. I гiркота в твоїх очах... Перед ним сидiла на конi не юна тендiтна дiвчинка, яку колись Павлюк вперше покохав i котру несмiло вперше поцiлував... Нi, перед ним була змужнiла жiнка, схожа i не схожа на його Оленку. Хiба що карi очi... Але в очах не весела безтурботна радiсть, як тодi, а сум, бiль, пiд очима - синi кола. Вуста мiцно стисненi, в куточках уст залягли гiркi зморшки. Вона i не вона... Не такою уявляв Павлюк зустрiч зi своїм коханням. Не кинулись одне до одного, не зашарiлась Олена, навiть не усмiхнулась. Вона далека вiд нього в цю мить. I чужа... Нiби й не було колись мiж ними палкого та щирого кохання... У Павлюка похололо на серцi, коли вiдчув, що Олена вже не його, що вiн для неї чужий... - Оленко?.. - Що, пане гетьмане? - Але колись я був для тебе просто Павлусем. В очах її забринiли сльози. - Що з тобою, Оленко? В твоїх очах стiльки горя й печалi! - Н-немає... - голос її затремтiв, - Романа... Мого Романа... Павлюк мiцнiше стис ногами боки коня. Вони таки й справдi чужi. Вiн втратив її назавжди. А серце не хотiло вiрити. - Не осуджуй мене, що так сталося, - раптом квапно промовила вона. - Ми з тобою цiлий вiк не бачились. А що було - те за водою спливло. Ось так, Павлусику. - Але я й досi тебе кохаю. - Забудь мене, ради Бога, - тихо мовила Олена. - Я iншому вiддалася... I була з ним щаслива. А вчора... вночi... вiн загинув. В селi Нетребах над Россю. - Оленко! - Мовчи!.. Я приїхала не до Павла, а до гетьмана Павлюка! Прощай. Павлусю, навiки! Здрастуй, пане гетьмане! Була Зелена недiля. Зелена, клечальна, та ще й русальна... У вербовому вiттi, що звисало до ставу, кувала зозуля. В ставу сплескувала риба... Павло стояв пiд вербою, а парубки сидiли колом i лiниво розглядали його з нiг до голови. Вони були, як на пiдбiр, усi гарнi, ставнi, у вишиваних сорочках, рiзнобарвних шароварах, смушкових шапках. Наче князi. Павло боявся їм глянути в очi. Вони, парубки, господарi всiх гулянок i вечорниць, а вiн так собi, хлоп'я-пахоля. - Ти диви-и, - лiниво тягнув котрийсь, киваючи на Павла. - I коли воно виросло? Вчора ж у пiсочку ще гралося. Парубки незлобиво смiються. Зрештою озивається їхнiй ватаг Данило Гарбуз, молодий чорновусий i чорнобровий парубок. - Надивилося товариство на цього хлопчака? - Та вже й очi болять, - вiдповiдає товариство. - Витягся хлопець. Вже не Павло, а цiлий Павлюк! - Товариство шановне! - урочисто починає Данило Гарбуз. - Хлопець нашого села Павло Бут, син Мини Бута, якому вже сповнилося шiстнадцять лiт, прохає нас прийняти його в наше парубоцьке товариство. Щоб вiн мав змогу ходити з нами на вечорницi до дiвчат i бiльше не водитися з дiтлахами. Чи так я кажу, хлопче? - Так! - озивається Павло. - Прошу вас, шановнi парубки, прийняти мене у своє товариство. - Ти диви-и... - тягне хтось. - Молоко ще он на губах не обсохло. - А ви не смiйтеся! - Павло стискує кулаки. - Бо можу i боки вам нам'яти! - Ох-ох! - Го-го-го!.. Парубки лiниво регочуть на травi. - Еге, та воно нiби й на парубка вже схоже! - Де там... Пiдпарубчак! - А будеш слухати старших? - питає Данило Гарбуз. - Буду! Парубки переглядаються мiж собою. - А чого ж... Можна й прийняти... - Приймаємо, хлопець вiн лепський, худої слави не має i наше чесне парубоцтво ганьбити не буде! Данило Гарбуз легко схоплюється на ноги. - Тодi, шановне товариство, коронуймо хлопця Павла Бута на парубка Павлюка. Та хай вiн уже з нами на гульки ходить. ...Увечерi Павло частував парубкiв горiлкою, частував уже як рiвний рiвних, як парубок парубкiв. - Ну, Павлюче, виходь сьогоднi на вулицю та назнавай собi дiвчину! - ляснув його по спинi Данило Гарбуз. Та Павло вже давно назнав дiвчину. Того ж вечора подався на знайомий куток, де Мирошниченки мешкали. Ось i перелаз... - Оленко! - Ой, хто там? - почувся тоненький зляканий голосок. - Це я, Павло... - Цур тобi пек, отак налякав! - Оленка посмiхалася. - Оленко... - Забув, як звати? Вiн дивився на неї, боячись дихнути, на її нiжне, ще дитяче личко, на карi очi, в яких було стiльки подиву i ще чогось весняного, незбагненного... - Ти чого на мене так дивишся? - А хiба ти засватана? - Може, й засватана... - повела тонкою бровою. - Та я тим сватам таких духопелкiв надаю, що й дорогу на цей куток забудуть! Тин затрiщав пiд Павлюком. - Божевiльний, уже тин трощикує! - сплеснула Оленка руками, i її дзвiнкий смiх так i полинув над вечоровим селом. - А ти знаєш, хто я?.. - Павло аж випростався. - Павлусик... - пирхнула Оленка. - Еге, я вже Павлюк! I не хлопець, а парубок! - гордо вигукнув вiн. - Мене парубки коронували бiля ставу. - Ой людоньки, вiн уже парубок! - Оленка вдруге сплеснула руками. - Ця дитина вже парубок! Може, ти ще й на вечорницi побiжиш? - I побiжу! - Овва!.. Яке пахоля!.. Вона дивилася на нього широко вiдкритими чистими очима, в зiницях яких спалахували вечiрнi зiрницi... I Павлюк незчувся, як обхопив її тоненький стан, несмiливо ткнувся губами її щоки й вiдчув щось м'яке, нiжно-холодне, наче м'ята, але бентежне, досi йому незнане... - Божевiльне пахоля!.. Олена, зашарiвшись, втекла, а вiн, щасливий i гордий, землi не чуючи пiд ногами, всю нiч ходив бiля ставу та виспiвував: Так нацiлувався, Так намилувався, Як у садку соловейко Та й нащебетався... ...В'їжджали в Мошки, як уже вечорiло. - Оленко... Не треба плакати... Їхнi конi йшли поруч, Павлюк простяг руку i, ледь повагавшись, поклав Оленi на плече. - Я прошу тебе... Вона раптом схопила його руку, притулилась до неї щокою, i вiн вiдчув, як йому на руку закапали сльози. - Ти нiчого не розумiєш, Павле... - i вiдпустила його руку. - Менi свiт без Романа померк... А нам з тобою не судилося... - Коли я йшов у козаки, то не думав, що назавжди тебе втрачаю. - I я не думала... - Олена дивилася прямо поперед себе, далека i чужа. - Я чекала тебе... Ти навiть не знаєш, як я тебе виглядала! А потiм у село заскочили людолови. Зненацька, в недiлю рано-вранцi. Попiл з села лишився та руїни. А нас, дiвчат, похапали яничарники, за коси пов'язали одна до одної... Я кричала... Тебе гукала... Коханим називала... Павлюк ще нижче звiсив голову. - Одному Богу вiдомо, що ми зазнали по дорозi в люту неволю. Так я в Бахчисараї опинилася. На базар тi людолови нас вели. I тут трапився вiн. Викупив мене. Я була зла i жорстока. Я не хотiла бути нiчиєю бранкою. Навiть його. Так я жила з ним пiвроку i... покохала його... Довго мовчали, конi тихо ступали, порипуючи снiгом. Мiстечко наче провалювалося в темряву. Нiби й бiлого снiгу навколо не було. Гудiв вiтер, сухий, колючий, злий. - Я розумiю тебе, Оленко, - вiн помовчав, пiдбираючи слова. - Але все вже минуло... I ми знову разом... Вдвох... Олена похитала головою: - Нiщо не повторюється, Павле. - Оленко... - Я кохаю його... I ношу його дитину пiд серцем. Олена оперiщила канчуком коня i зникла в темрявi, наче її й не було... А в його вухах все ще дзвенiло: Так нацiлувався, Так намилувався, Як у садку соловейко Та й нащебетався... Але спiвав не вiн, Павлюк, а хтось iнший... Чужий. Незнайомий. Але щасливiший за нього... Роздiл двадцятий Того дня Потоцький слухав обiдню ("...прохав у Богородицi покровительства й, вiддаючись пiд її захист, - зазначає в своєму щоденнику патер Окольський, - дав обiтницю: в честь Богородицi спорудити вiвтар у Летичевi"), як примчав гонець зi звiсткою: до Кумейок iдуть козаки, йдуть "смiло й сердито", веде їх сам Павлюк, судячи з їхнiх рiшучих i гордих постав, козаки надумали першими розпочати вирiшальну битву! Польний гетьман хоч i був, за словами патера Окольського, надто богомiльний (що, мiж iншим, не заважало йому вирiзати цiлi села!), а все ж, не дослухавши обiднi, прожогом вискочив з похiдної церкви. - Коня! - молодцювато крикнув гетьман нарочито бадьорим голосом, аби не виказати своєї тривоги. Йому пiдвели коня, допомогли сiсти. Бiля палатки юрмились офiцери, озиралися й перешiптувалися мiж собою. - Молiться, панове! - аж надто голосно кричав гетьман. - Настав час! Поле пiд Кумейками стане полем нашої честi i слави! За мною, орли! Офiцери, посiдавши на коней, помчали слiдом за польним гетьманом, так i не пiдтримавши його робленої бадьоростi. Хоча Потоцький i вибрав зручну позицiю пiд Ку - мейками, неподалiк повстанської столицi Мошни, котру з одного боку захищали мочаристi болота з непрохiдними драговинами та ще рiчка, а з другого, вiдкритого, боку велiв загородитися возами, - все ж певностi в перемозi не було. Офiцери неспокiйно совалися в сiдлах, гетьман м'яв свою бороду. А все тому, що козаки першими зважилися напасти на польський табiр. Пся крев! Чи вiдають вони, що в Потоцького чотири полки й сильна артилерiя з великим запасом ядер i пороху? Чи надто певнi в собi? О, то кепська штука, якщо чернь згуртована i певна в собi! Потоцький пiднявся на горб, притримав коня. Повстанцi йшли табором в шiсть рядiв з чотирма гарматами на чолi i двома по флангах. В серединi, як найбiльш боєздатне i сильне, рухалось козацьке вiйсько пiд бунчуками й прапорами, i Потоцький побачив, що воно правильно подiлене на сотнi й полки... Пся креаI Це таки вiйсько, а не збiговисько чернi, як вiн гадав! Недарма вони зважились першими напасти! Проте, оглянувши свої позицiї, трохи заспокоївся. Коронне вiйсько було надiйно захищене возами в десять рядiв, за якими стояла пiхота й гармати, ще далi - кiннота. На чолi позицiй стояв iноземний полк з угорською пiхотою та полк польного гетьмана пiд начальством пана обозного. По другий бiк, праворуч, куди прямував Павлюк, розташувалися iншi два полки з коронною артилерiєю в центрi. "Не так уже й кепсько, - сам себе втiшав Потоцький. - У мене вiйська бiльше i позицiї вигiднiшi. Хай спробують вгризти... I все ж... Як вони могли зважитися першими наступати?" Польного гетьмана почали гризти сумнiви, його кiнь неспокiйно гарцював на горбi, неспокiйно почував себе у сiдлi i вершник. Вкотре оглядав свої позицiї, заспокоював себе, а рука мимоволi м'яла бороду. Вiн не лише сильнiший за повстанцiв, а й зарядiв має великi запаси. Павлюк з своїм десятком гармат просто смiшний в порiвняннi з сильною коронною артилерiєю, а все ж... Чому вiн зважився першим?.. - Вашмосць! - осадив коня ротмiстр. - Вiтер дме нам у спину, козакам в очi! - Палiть! - кивнув гетьман, i ротмiстр помчав, розмахуючи шапкою над головою... - Це добре, що вiтер дме козакам в очi. Зараз жовнiри пiдпалять Кумейки, а заодно й стiжки сiна та соломи, яких чимало побiля мiстечка. За його розрахунками, дим вiд пожежi буде виїдати повстанцям очi, заважатиме добре цiлитись... Потоцький озирається, бiля копиць на луках забiгали жовнiри з палаючими головешками... Сьогоднi вiтер - спiльник полякiв. Це добре. Вiтер допоможе... Тим часом ще пiдпалять мiстечко... Над Кумейками вже шугнули дими. Гори, гори, повстанське мiсто! Дотла гори, виїдай своїм димом чернi очi!.. Ось вже запалали першi стiжки сiна на оболонi. Як i гадалося, дим, низько стелячись над заснiженою рiвниною, поповз навстрiч повстанцям. Але тi йдуть спокiйно i впевнено, чiтко дотримуючись подiлу на сотнi, над ними мають знамена й бунчуки. Попереду пiд знаменами йде Павлюк з непокритою головою i шаблею в руцi. Пся крев!.. Вони вирядилися, наче на прогулянку! Потоцький скреготнув зубами. Проклята чернь, невже вона така хоробра? Але постривайте, постривайте, ось розгориться мiстечко, гарячий дим з попелом виїсть вам очi! Оглядаючи повстанцiв, Потоцький здогадався, що основнi сили - козацькi полки - Павлюк веде прямо на чоло польського вiйська... Трохи повеселiв. Це вже лiпше, там якраз грузьке болото, ледь присипане снiгом. Хай лише сунуться павлюкiвцi в те багно! Он до тих кущiв дiйдуть - там уже починається болото! Нетерпляче кусаючи губи, мнучи бороду, Потоцький з нетерпiнням стежить за рухом повстанцiв. Йдуть чiткими рядами iз знаменами. Без жодного пострiлу. Чому ж вони не потрапляють у болото? Здається, вже дiсталися кущiв... I йдуть. Як на прогулянку. Жоден не спiткнувся, не провалився, не розладнав строю... Адже там мусить починатися драговина. Що за химера? Адже вiн точно знає, за тими он кущами, де край заснiженої рiвнини, то i є пiдступне болото. Сунешся туди - нiг не витягнеш! Морозець благенький, болото ледь зашерхло, снiг його пiдступно замiв... А повстанцi йдуть. В польного гетьмана на лобi виступає холодний пiт. А що, коли болото замерзло? Вночi, наприклад? Пся крев! Невже болото пiдведе! Тодi - все! I гетьману починає здаватися, що там взагалi й болота немає, що ось-ось повстанцi перейдуть рiвнину i наваляться всiма силами... Тодi вiн програє, бо надто понадiявся на болото i не укрiпив чоло... А козаки йдуть. Чути, як вони свистять i викрикують: "Лящику, побiжиш до хащику!" Потоцький оглядає своє вiйсько. Жовнiри вже повiсили носи. Не на таких повстанцiв вони сподiвалися, на безладне юрмисько. А тут iде вiйсько, чiтко подiлене на сотнi й полки. Все ближче й ближче. Де хоч болото? Жовнiри починають перешiптуватися мiж собою, озираються навсебiч... Пiдвело болото... I в ту мить повстанцi зупинилися. Потоцький, все ще не вiрячи своїм очам, полегшено зiтхає. Витирає мокрого лоба. Болото таки на мiсцi, воно зупинило повстанцiв. Командири заусмiхалися один до одного, кров починає приливати до їхнiх бiлих облич. Жовнiри ожили... Повстанцi, спинившись, стоять на мiсцi, певно, радяться, бо вiд Павлюка розбiгаються гiнцi... Рушили... Чудово. Але вже не вперед, краєм огинають болото й простують до кiнця польськоi позицiї. Потоцький потирає руки. Вiн завбачив цей маневр i в кiнцi позицiї укрiпив надiйно, наче друге чоло там зробив. Ще й поставив туди iноземну пiхоту. Але зараз i тих сил, здається, замало. Шле гiнця: коронному стражнику з своїми хоругвами спiшно перейти на край позицiї! Огинаючи болото, повстанцi йдуть все тими ж рiвними рядами. З бунчуками й знаменами. Павлюк попереду. Пся крев! Як тримаються, як тримаються!.. Навiть не розгубилися перед болотом. Ну, побачимо, що буде далi. Ось вони вже дiсталися середини бойової лiнiї. Зненацька тишу розривають першi пострiли. Не витримав коронний стражник, його гармати б'ють, аж захлинаються. Завиваючи, летять ядра. Повстанцi - нi звуку. Йдуть. Летить снiг i мерзла земля. Цвиркає багно, заляпує бiлий снiг. Повстанцi йдуть, все так же мають знамена i бунчуки. Все так же чiтко дотримуються подiлу на сотнi й полки. А ядра завивають, гармати захлинаються... "На що вони сподiваються? - шепоче бiлими губами Потоцький. - Єзус Марiя!.. Навiть на ядра не звертають уваги. Невже думають прорвати оборону? Але ж вози в десять рядiв! I чому вони не стрiляють? Пороху обмаль?" Ось уже по козаках вiдкрили швидкий вогонь драгунськi хоругви. Потоцький спiшно шле гiнцiв: коронну артилерiю перемiстити на середину, на чоло оборони i бити, бити прямою наводкою! Пiхотi перейти на праве крило i там зайняти оборону... Не лякатись чернi. Козаки мовчать тому, що в них обмаль пороху. Бах-бах! Бах-бах! Вже вiдкрили вогонь козацькi гармати й самопали. Їх мало, але стрiляють вони влучно. Потоцький бачить, як за возами падають козацькi ядра, опустошуючи пiхоту. Жовнiри ховаються за возами. Трiщать вози, летять вгору колеса... Жовнiри розбiгаються... Повстанцi йдуть, ведучи на ходу вогонь. "Коли б не прорвали оборони, - Потоцький гризе вус. - Якщо не зупиняться, не зважать на свої втрати, не зменшать наступального запалу, то моє вiйсько не витримає. Де це бачено, пiд такою зливою ядер iти, навiть не ховаючись! Матка Боска! Їм хоробростi не позичати. Йдуть пiд ядрами та кулями, як пiд дощем. Хто б мiг подумати, що в них стiльки витримки?" Дуєль мiж коронною артилерiєю i козацькою не вгаває й на мить. Коронна б'є похапливо, густо, не шкодуючи пороху, козацька вiдповiдає рiдше, але влучнiше. Пiсля кожного її залпу трiщать вози й метушаться жовнiри... Повстанцi йдуть. Йдуть крiзь завiсу суцiльного вогню. В Потоцького починає ворушитися волосся на головi. - Спинiться! - хоче вiн крикнути й ледве повертає в ротi пересохлим язиком. Та зупинили повстанцiв не кулi та ядра, а дим... Повстанцi пiдiйшли вже до середини польської позицiї, як вiтер подув з новою силою i погнав їм навстрiч клуби густого чорно-сизого та їдкого диму. Охопленi суцiльним вогнем, що гоготiв i завивав, Кумейки так жарко горiли, що снiг на рiвнинi почав шкварчати. Задимiли стiжки та скирди. Вiтер гнав густий гарячий дим на повстанцiв, стало важко дихати, потемнiло на рiвнинi. Пекучий попiл слiпив очi... I повстанцi по знаку гетьмана почали вiдходити назад. - Скидан! - Я тут, гетьмане! - Вiдводь лiве крило! Дим та попiл виїсть нам очi! - А-а, сто чортiв!.. Як цей дим нам завадив! - Биховець! Вiдводь праве крило! Та спокiйно, без торопу. Ми не тiкаємо, а вiдходимо з смуги диму! - А може, дим розвiється? - Доки згорять Кумей