сю. - Я буду твоєю, - Орися обвила його шию руками. - Буду, тiльки ти... вiд гетьманства вiдмовся... Хай iншi. А ти... зi мною... I будемо жити з пучок... З власної працi... - Орисю, що ти кажеш? - Ми житимемо вдвох у маленькiй хатинi над Голтвою, - не слухаючи його, збуджено шепотiла Орися. - Щоб нi вiйни, нi горя... Щоб я не боялася, що тебе вб'ють... Щоб не жахалась серед ночi... Щоб дiти у нас були... - Будуть, Орисю, все буде. I щастя, i мир, але тiльки пiсля перемоги. Хiба ми будемо щасливi, як Україна стогнатиме в ярмi? Зненацька на вулицi почувся тупiт копит, хтось зiстрибнув з коня i - чути було - бiг двором. - Ось i побув зi мною, - вихопилось в Орисi. - Пане гетьмане! - затарабанили у вiконце. - Я зараз, Орисю! - Остряниця вибiг у двiр i стрiв свого джуру. - Що сталося? - Ляхи нам ручкою помахали! - Онисько дер рота в посмiшцi. - Покинули табiр i чешуть, як зайцi, до Лубен! Таки ляшкам вправили роги! Тепер ми, пане гетьмане, на своєму копитi! Вибiгла Орися, Остряниця пiдхопив її на руки, закружляв з нею. - Ляхи втiкають, серденько! Лiд рушив! Тепер вже не вони за нами, а ми за ними будемо гнатися! Хай Потоцький мастить жиром п'яти! Тепер ми їм сипнемо солi на рану! Остряниця поставив Орисю на ноги, скочив на коня. - Чекай мене з перемогою! - I тiльки погупотiли копита. Три днi Остряниця iшов по гарячому слiду Потоцького. Той спiшно втiкав на Лубни, уникаючи бою. Багнув будь-що вiдiрватися вiд погонi й першому дiстатися Лубен. Але й Остряниця гнав своє вiйсько, майже не зупиняючись, не роблячи привалiв, аби виграти час i не дати Потоцькому закрiпитися в Лубнах. I все ж наздогнати полякiв не мiг: тi втiкали шпарко, маючи надiю на лубенський замок та мiцну жовнiрську залогу. Крiм усього, в Лубнах зберiгався чималий запас пороху й провiанту. А ще до Лубен мала надiйти пiдмога з Бара. Сподiвався на пiдмогу й Остряниця: на зустрiч з ним до Лубен поспiшав отаман Мурка iз загоном запорожцiв та донцiв. Остряниця картав себе, що вiдразу ж вночi не погнався за ляхами, як тiльки тi почали вiдходити. Отамани вiдрадили. А що, коли поляки вночi влаштують засiдку? Їхнiй вiдступ ще нiчого не означає. Потоцький попри все має вдвiчi, якщо не втричi, бiльше вiйсько, запаси пороху та куль. Досить йому вгамувати панiку, навести лад та влаштувати засiдку в дорозi... Остряниця тодi погодився з отаманами, а тепер шкодував. Нi-нi, та й наверталася думка, що вiн необачно випустив з своїх рук перемогу. А в Лубнах ляхи оговтаються, отримають пiдмогу, i здолати їх буде не легко... Все ж вiдганяв вiд себе сумнiви... Швидше!.. Швидше!.. Була середина травня, земля аж буяла вiд зеленi, днi стояли погiднi, сонячнi, теплi. Настрiй у повстанцiв був пiднесений, незважаючи на швидку гонитву i втому, козаки були веселi i всю дорогу спiвали пiсень. Вперше - бо вони, а не ляхи, женуться. Наче i втоми не вiдчувають козаки, все вперед i вперед, тiльки в'ється курява над полем та пiсня гримить... Попереду вiйська пiд бунчуком i знаменами їде гетьман, i на його обвiтрених, рiзко окреслених губах квiтне посмiшка. Чорнi очi примруженi, травневу далечiнь оглядають. - Та й прудко ж ляхи чешуть! - хитає головою хорунжий Чуприна. - Третiй день не здоженемо! Урвався їм таки бас-басюра! - Про мене, хай вони втiкають хоть i до Варшави! - каже старшина Недригайло. - Я залюбки за ними до самої Вiсли гнатимуся! Аби-сте вороги з копит звалилися! Смiються козаки, весело гомонять. Посмiхається сам до себе i гетьман. В серцi його - весна. Двi щасливi ночi з Орисею не забуде вiн до скону своїх лiт. Нiколи, за все своє життя не був вiн таким щасливим, як у тi двi ночi. Двi срiбнi мiсячнi ночi в маленькiй хатинi Орисi-чарiвницi... А третьої вiн залетiв до Орисi на хвильку, прощатися. Вона вибiгла йому навстрiч з сльозами на очах. Пiдхопив її на руки, пiдняв до себе в сiдло. - Пусти! - засоромилась вона. - Люди ж дивляться... - Хай дивляться! Хай усi бачать, що Остряниця приїхав попрощатися з своєю дружиною! - Я не пущу тебе! - сказала вона i взяла повiд в свої руки. - Хай повертає кониченько у двiр. - О нi, Орисю, я мушу гнати ляхiв! - Вiн забрав у неї повiддя. - Я спiшу. Прощай, серденько. I не журися. Ми ще будемо вдвох! А тут де не вiзьмись - сотник Хрущ. - Пане гетьмане, а як же я? - вигукнув благально. - Зiбрався в похiд, а жiночка нiкуди з Голтви не пускає. - Будеш, пане сотнику, отаманом Голтви! - сказав Остряниця. - Бережи мiсто i не впускай сюди ляхiв. - Та що ж це таке, людоньки?! - пролунав зненацька дужий голос, i сотник вмить голову в плечi убрав. - Ти, гетьмане, поставив мого чоловiченька найстаршим у мiстi, то, виходить, i я мушу йому пiдкорятися? Та хiба ж я свою нитку прясти вже не можу? - У мiстi - так, - засмiявся Остряниця. - А дома хто отаманом буде? - доскiпувалась Хрущиха. - А дома отаманом буде панi Хрущиха. - Чув?! - кинулась Хрущиха до сотника i пiд загальний смiх дала понюхати мiському отамановi замашного макогона... "Я повернуся... я повернуся, - похитуючись в сiдлi, думає гетьман. - Хай хоч i камiння з неба падатиме, а я до тебе повернуся, Орисю-чарiвниченько!" Роздiл восьмий Пiдходячи до Лубен, Остряниця припустився двох похибок. Перша: потомив довгим переходом людей i коней; друга: не вислав вперед розвiдки, будучи певний, що ляхи заперлися в мiському замку. Цим i скористався Потоцький. Прибувши в Лубни ранiше, вiн дав вiйську прийти в себе з дороги, поповнив свої ряди свiжою лубенською залогою, запасся порохом, крiм того, з Києва до нього пiдiйшли новi загони реєстровцiв тих старшин, котрi тягнули руку за Рiччю Посполитою... Потоцький зважився на ризик дати бiй повстанцям у вiдкритому полi, де вони менше всього будуть сподiватися нападу. I влаштував засаду. Перед Лубнами простилалася чимала рiвнина, котру перерiзала єдина дорога, що вела до мiста. По рiвнинi там i тут росли кущi терну, траплялися горби та ярки. Потоцький велiв спiшно вирити шанцi, заховати в них гармати i обслугу й замаскувати все те кущами. Коронна кiннота зайняла позицiї за лiском на сходi. Крiм того, реєстровцi збудували кiлькасот "гуляй-городiв" - невеликi дощанi укрiплення-халабуди на колесах. Ховаючись в "гуляй-городах", реєстровцi могли без втрат обстрiлювати повстанцiв на голiй рiвнинi... В ярах та за горбами позалягали жовнiри. "Коли ще й обоз в Остряницi вiдстав, то й зовсiм буде добре, - подумки радiв Потоцький. - Я вiзьму своє за втечу!" Не вiдаючи про засаду, повстанцi похiдним маршем рухалися вiдкритою рiвниною вранцi сiмнадцятого травня. По той бiк рiвнини на протилежному березi Сули виднiлося мiсто i замок. Туди й прямували козаки, певнi, що ворог заперся в замку... Та тiльки вони розтягнулися по рiвнинi, зненацька затрубили труби i невiдь-звiдкiля вдарили гармати... В одну мить на рiвнинi зчинилося щось неймовiрне. Гармати були невидимi i били з-пiд землi, козаки розгубилися й вiд торопу нiчого не могли втямити. Гармати зробили своє... Козаки падали десятками, конаючи, iржали конi, трiщали вози, дим закутував рiвнину. Повстанцi, охопленi панiкою, сипонули врозтiч... - Стiй!.. Стiй!.. - кричав гетьман, ганяючи коня полем мiж ядрами, що густо летiли. - Не втрачайте голiв, хлопцi! Дали хука - будемо триматися! Хорунжi! Сотники! Вiдводьте людей до лiсу! Конi i люди змiшалися на рiвнинi. Гармати (тепер Остряниця побачив, що вони були вкопанi в землю i замаскованi кущами терну) били прямо "в лоб" i з кожною миттю все дужче i дужче спустошували повстанськi ряди. Жовнiри з-за горбiв та ярiв вiдкрили густий мушкетний вогонь... З величезним трудом Остряницi вдалося вгамувати переполох. Козаки нарештi отямилися i взялися за мушкети. Гармашi прямо з возiв почали бити по жовнiрах. Нiби трохи розвиднилося, гетьман вже почав наводити лад у сотнях, як зненацька з-за лiсу вилетiла кiннота... - Ониську! - крикнув гетьман джурi. - Оббiжи старшин i сотникiв. Хай негайно стають табором. Рити шанцi нiколи, оточуватися возами. Старшини Гарун i Сутяга захищають табiр лiворуч, Биховець i Боюнь - праворуч. Я залишаюся на чолi. Возами, возами оточуйте табiр!.. Голоблями вперед! Гармашi! Бийте прямо з возiв по конях! Повстанцi ледве встигли оточити свiй табiр возами, як налетiла коронна кiннота. Задвигтiла земля вiд сотень i тисяч копит, вуха глухли вiд ревиська. Остряниця кинувся на лiве крило, швидко наладив оборону, мiж возами велiв поставити гармати. Залп, гарматний i мушкетний, злився в один суцiльний гул. Першi вершники були скошенi... Козаки повеселiли. - Так їх, так!!! - кричали козаки. - Втремо ще маку! Залп за залпом били гармати, i ядра падали пiд ногами коней, летiли навсiбiч вершники... На рiвнинi аж чорно стало вiд порохового диму... Кiннота не витримала козацького вогню, але й не вiдступила, а закрутилася по полю... I тут по не захищеному табору повстанцiв вдарила потужна коронна артилерiя. Ядра падали в гущi козакiв, i нiде вiд них не було схову. Кiннота, перешикувавши свої ряди, знову понеслася на табiр... Другий приступ кiнноти з трудом вiдбили гармашi, котрi ховалися мiж возами. Та вiд цього легше не стало, бо на чоло табору посунули жовнiри, на ходу ведучи вогонь. Остряниця метнувся до старшини Недригайла, котрий першим зав'язав бiй iз жовнiрами. Тi йшли на повний зрiст... - Пiдпускайте їх ближче! - кричав Остряниця. - Бережiть кулi та порох!.. Ще ближче пiдпускайте, ближче... Жовнiрiв пiдпустили, а тодi дали по них залп, один, другий, i жовнiри позадкували, а далi не витримали й кинулись навтьоки. - Ага-а!! - кричав Недригайло. - На повний рiст iшли, а назад рачки сипонули! Кiннота також вiдiйшла. Можна хвилю передихнути. - Пане гетьмане! Справа "гуляй-городи"!.. Гетьман подався на правий край. Все поле праворуч було всiяне "гуляй-городами". Ховаючись за дощаними халабудами на колесах, ворог робив уже котру спробу наблизитися до повстанського табору. - Ех, чорт!.. Сюди б гармат! - крикнув гетьман. - Джуро! Бiжи до Сурмила! Хай перекине на правий край хоч двi гармати Стривай! Двох мало. Три. Хай де хоче вiзьме, а дасть. Швидше! Гетьман знову подався на лiве крило, де втретє йшла на приступ кiннота. Бiг табором, що являв собою жахливу картину. Всюди убитi, потрощенi вози, розшматованi конi, якесь збiжжя, вирви вiд ядер... З усього розгону Остряниця налетiв на козака, котрий марно намагався запхати вирванi ядром нутрощi. - Пане гетьмане! Пристрелiть, ради Бога... На тiм свiтi дякуватиму!.. Па-ане... Нещасний дивився з такою мукою i благанням, що Остряниця звiв пiстоль, але вистрелити не встиг, бо якась сила пiдкинула його вгору i свiт померк... Скiльки вiн пролежав - не пам'ятає. Коли з трудом розплющив очi, перед собою побачив калюжу кровi. "Чужа чи своя?" - мигнула думка. Ворухнув ногами й руками, наче цiлi. Тiло задерев'янiло... Прислухався. Було тихо. Неймовiрно тихо. Наче у всьому свiтi в одну мить вимерли всi звуки. За все своє життя Остряниця ще не чув такої тишi. Невже кiнець? Перемагаючи бiль, котрий шматував тiло, схопився... Побачив, як метаються в диму козаки й вiдстрiлюються, бачив, як летiла вгору земля й вози, але нiчого не чув. Наче у снi, падали ядра й беззвучно кричали козаки, вимахуючи кривавими шаблями... Затряс головою - нi звуку. Добре оглушило. Але ж бiй триває, мигнула думка. Звiв голову i побачив, що вiз в оборонi сунеться i перекидається... У дiрцi миготiли польськi пiхотинцi... Їх все бiльше i бiльше... - Козаки-и! Сюди-и-и! - закричав що було сили. - Ляхи прорвали оборону! На помiч! Вихопив шаблю i кинувся навстрiч пiхотинцям, що безгучно виринали й виринали з чорного диму. Зрубав першого, другого, третiй налетiв на нього сам, але Остряниця випадом влiво уник його шаблi й одночасно встиг проштрикнути нападника в бiк. I тут побачив, що мимо нього бiжать козаки з широко розкритими ротами (певно, щось кричали) i запрацювали шаблями, молодячи пiхоту. Зненацька щось трiснуло в його вухах, i гетьман у першу мить трохи не оглух вiд зливи, урагану звукiв, що нiсся на нього з усiх бокiв... Та нiколи було прислухатися до гамору бою, кинувся в саму гущу, орудуючи шаблею. На помiч пiдоспiв сотник Скребло, I прорив удалося знешкодити. Пiхотинцiв вiдбили, прохiд сяк-так затулили потрощеними возами. Вигулькнув джура, принiс води, каламутної, теплої, що не лiзла в горло й чомусь трiщала на зубах. Остряниця ковтнув над силу i витер лице. Долоня взялася кров'ю. - Пане гетьмане, у вас голова в кровi! - Джура заходився розривати на собi сорочку. - Зараз я перев'яжу! - Облиш! - махнув рукою Остряниця. - I так заживе. Як козаки? - Нiчого, - досить жваво вiдповiв джура. - Ляхи нас молотять, а ми їх .. Хоч i наших полягло чимало, але й вони поле трупом вкрили. Тепер ляхам не до гонору. - Виходить, як у тiй приповiдцi, де чоловiк жiнку бив, - зiтхнув Остряниця - Питають його: "Що ти робиш? - "Жiнку б'ю", - каже вiн. "То ходи до нас..." - "Е-е, мене жiнка не пускає". Одне слово, так бив жiнку, що ледве сам вирвався. Спершись на вiз, глянув на поле, воно й справдi було всiяне трупами людей i коней. Вiд серця трохи вiдлягло. Хоч i застукав Потоцький зненацька, та й сам жорстоко поплатився. - Але ж i я хороший! - похитав головою гетьман. - Отак хука дати!.. Нiколи собi не пробачу, що необачно на слизьке вискочив. - Але ми їм не меншого чосу дали! - вигукнув джура. - Ми все-таки за возами ховалися, а вони полем сунули. Он їх скiльки лоском лягло, як галечi! - Хто ж кого перемiг? - Остряниця вперше за увесь день посмiхнувся. - Ми їх чи вони нас? - Вечiр, пане гетьмане, покаже. Поки що нi ми їх, нi вони нас. Але нам ще трохи протриматися, i ляхи видихнуться. - Гаразд. Поклич до мене сотникiв! Джура зник, пiрнувши в дим, а Остряниця розглядав табiр, трупи козакiв, що лежали рясно, i хмурнiв... Настрiй псувався з кожною миттю. Невже це все? Програш? Отак добре почати пiд Голтвою i вскочити у пастку пiд Лубнами. Вiд тих думок ставало зовсiм кепсько... Старшини та сотники швидко сходилися, витягували люльки, димiли... - Поранених поперев'язували? - запитав Остряниця. - Мало хто потребує перев'язки, - вiдповiв один iз старшин. - Хто впав, то на смерть, з ранами майже немає. - Втрати великi? Старшини переглянулися, i нiхто не зважувався першим сказати, що половини вiйська немає... Гетьман усе зрозумiв i опустив голову... Вiдчув, як глибоко в серцi гадюкою ворухнувся вiдчай. Безнадiя здавила серце... Подумалось: якщо половини вiйська немає, то що його чекає завтра? Якi б у Потоцького не були великi втрати - не страшно. Не сьогоднi - завтра йому на помiч прийдуть магнати з своїми загонами, зрештою, коронний пришле з Бара свiжi полки... А хто допоможе повстанцям? Хто пришле їм свiжi, добре навченi, добре озброєнi полки? То невже ляхи такi сильнi, що їх не можна здолати? Невже битва пiд Лубнами закiнчиться так, як i битва пiд Кумейками? Скреготнув зубами... Тiльки не пiддаватися вiдчаю. Взяти себе в руки. Рвучко звiв голову. - Як у нас iз порохом? - Скрутно, - вiдповiв Сурмило. - Доводиться ощадити. - Кулi кiнчаються, а нових нема коли виливати, - додав Боюнь. I знову гетьман вiдчув, як засмоктало пiд серцем... Здавив бiль у собi. - До ночi протримаємось? - Так, - кивнули старшини. - На тому й будемо стояти! Роздiл дев'ятий В серединi травня Дмитро Гуня з трьохтисячним загоном козакiв, селян та мiщан поспiшав на з'єднання з вiйськом Остряницi. Прямував у Голтву. Вiд самого Днiпра, де вiн руйнував переправи та винищував жовнiрськi залоги, i до Лубен Гуня не мав нiяких вiстей вiд Остряницi. Як i було заздалегiдь домовлено, гетьмана гадав застати у Голтвi. Але в надвечiр'я сiмнадцятого травня, обминаючи Лубни, Гуня почув вiддалений гул i вибухи. Чорний дим пiднiмався до неба. Сумнiвiв не було: пiд Лубнами клекотiла битва. А коли битва - то Остряницю слiд шукати саме там. I Гуня круто повернув навстрiч тому гулу. Уже западав вечiр, як Гуня дiстався Лубен. Коли вихопилися з-за лiсу на рiвнину, побачили повстанський табiр, окутаний пороховим димом, з якого там i тут вихоплювалися язики рудого полум'я... Скаженiли гармати. Битва, яка почалася вранцi, навiть увечерi не спинялася. Потоцький не рахувався з втратами, багнучи будь-що до ночi знищити козакiв. Дмитро Гуня пiдоспiв вчасно. Поляки, штурмуючи козацький табiр, навiть не помiтили, як їм у спину зайшов загiн Гунi. Спохватилися, коли над їхнiми головами вже замиготiли шаблi... - Ура-а-а! - як несамовитий, кричав Гуня, i тритисячний загiн, в єдиному поривi пiдхопивши клич свого отамана, як снiг серед лiта, звалився на ворожi голови. Сiча була коротка, але люта. Охопленi панiкою поляки кинулися тiкати в мiсто. - Перейма-ай ляшкiв! - кричав Гуня. - Перехоплюйте, щоб у замок не втекли! Дайте їм на всi заставки! Козаки Остряницi, радi негаданiй пiдмозi, вискочили з-за возiв i кинулися навперейми пiхотинцям. Так разом i гнали ворога. Та все ж поляки першими встигли добiгти до мосту через Сулу. То був єдиний шлях втрапити у мiсто. Кожен прагнув будь-що врятувати свою голову ї першим вискочити на рятiвний мiст. I, як завжди буває в таких випадках, на мосту зчинилася колотнеча. Змiшалися кiннi i пiшi, давили один одного, калiчили... Конi топтали людей, самi падали i загороджували мiст... А козаки з гиком та свистом вже вирубували тих, хто лише добiгав до мосту. - Ага-га-га! - не вгавав Гуня. - Крицею чухайте ляшкам спини! Панiка на мосту спалахнула з новою силою. Людей i коней збилося стiльки, що старий мiст не витримав... Почувся трiск, мiст проломився, клубок сплетених тiл полетiв у Сулу... - Жаль... - спинив Гуня свого коня бiля пролому. - Коли б не мiст, ми сьогоднi побували б у Лубнах!.. Хоч i цiною великої кровi, але бiй пiд Лубнами повстанцi виграли. I все ж вiн не принiс гетьману бажаної радостi. Надто вiдчутними були втрати, надто сильно було спустошене козацьке вiйсько цiлоденною битвою, аби думати про штурм Лубен, де в замку зачинився Потоцький. До всього ж кiнчався порох, козакам роздали останнi кулi. Вночi гетьман велiв вiдходити на Миргород, де стояли великi селiтрянi варницi повнi пороховi льохи. В Миргородi Остряниця гадав не лише запастися порохом, а й дати вiйську спочинок i, по можливостi, по повнити його повстанськими загонами, котрi дiяли побiля мiста. Забравши з собою не лише поранених, а й убитих (їх мали поховати подалi вiд Лубен, аби ворог не поглумився над мертвими героями), вiйсько почало нечутно вiдходити. В покинутому таборi всю нiч горiли багаття, Потоцький був певний, що козаки вранцi кинуться на приступ мiста, тому велiв всю нiч укрiплювати замок. Цього разу Остряниця був обачнiшим i вислав попереду вiйська посилену розвiдку. Хоча козаки й були виснаженi довгим переходом до Лубен, потiм битвою, але нiхто не скаржився i не нарiкав на долю... Чорна нiч поглинула повстанське вiйсько. Попереду їхали кiннi сотнi, за ними скрипiли вцiлiлi вози з пораненими та вбитими, замикали пiшi козаки, в яких пропали конi, селянськi та мiщанськi загони. Нiхто не гомонiв, лише чулося, як поскрипували вози та в гарячому мареннi стогнали важко пораненi. Так минала нiч. Гетьман їхав у головi колони. Дмитро Гуня кiлька разiв пробував було заговорити, але Остряниця вперто вiдмовчувався, мiцно затиснувши в зубах погаслу глиняну люльку. На душi в гетьмана було тяжко. Iнодi йому хотiлося кинути все i гнати, гнати коня свiт за очi, аби втекти вiд цiї чорної розпачливої ночi i щонайперше вiд своїх гнiтючих думок. А втiкши, повернути коня в Голтву, пустити його пастися на оболонi. Викупатися i свiжому та бадьорому попростувати до маленької хатини в глухiм завулку, щоб вiдчути на своїй шиї нiжнi й покiрнi Орисинi руки... I забути про все на свiтi... Зрештою, вiн людина, i йому вже не сiмнадцять i не тридцять. Мусить вiн хоч у другiй половинi свого життя мати сiмейний затишок. Вiдколи себе пам'ятає - з сiдла не злазить. Походи, битви... А жити вже лишилося небагато. То коли ж вiн зупиниться й пустить коня пастися на оболонi? Скриплять у пiтьмi вози. Скриплять, везучи вбитих... А вони, тi, хто полiг пiд Лубнами, хiба не хотiли сiмейного затишку? Багато з них покинуло свої сiм'ї i пiшли битися за кращу долю i волю. I випили свою гiрку чашу до дна. А ти, гетьмане, живий, а нидiєш. Тi, що на возах лежать, смерть свою зустрiли, як i подобає лицарям. А хiба вони не хотiли жити? То чого ж ти, гетьмане, нарiкаєш на свою долю? Легкої перемоги захотiв? А де й коли здобували волю граючись? Ти багнеш щастя. А що таке щастя? Сулима казав: щастя - це боротьба за щастя пiдневiльного люду. I Павлюк так боровся, i сотнi, й тисячi iнших, котрi полягли за щастя iнших. А ти хочеш його лише собi та Орисi? "Нi, нi, я так не думав... Просто я втомився. I, може, трохи занепав духом..." Тодi вижени геть чорний вiдчай, розвiй важкi думи по широкому полю. Доки живеш - доти й борися. В цьому щастя. А якщо повезуть тебе на возi, то щоб за тобою двi жони йшли: честь твоя незаплямована i слава твоя горда, лицарська. - Батьку, вже крайнебо палає, - тихо озивається Гуня. Остряниця, урвавши свої думи, звiв голову. Над полем сiрiло, далина вже далеко проглядалася. Схiд палахкотiв i бризкав малиновим соком. Обрiй також був червоним. - То наша кров козацька, - сам до себе мовив гетьман. Вiйсько виходило на битий шлях. Остряниця спинив коня i довго дивився на шлях, що губився в ранковiй млi, зникаючи в кривому обрiї. Вiяв тихий ранковий вiтерець, набирав у полi розгiн i вже за далиною гудiв i шарпав почервонiлi хмари. Навколо нi душi. Далина та ген прадавнi могили... Тiльки чути, як дихає в ранковiй млi земля, важко, гiрко. Чи так вчулося. Он бiлiє людський череп, курай з очей виростає. Вiчна, прадавня земля... - Ось тут ми й поховаємо своїх товаришiв. Гетьман спiшився i, взявши лопату, пiшов понад битим шляхом. На взгiрку спинився, постояв, дивлячись на всi чотири боки свiту: далина, далина неозора. А ген-ген село в яворах... - Добре тут лежатиметься хлопцям! Їхатимуть люди битим шляхом, за їхнi праведнi й благочестивi душi помоляться. А ще грози гримiтимуть над ними i ряснi дощi литимуть. I сонце щедро їм сяятиме, i вiки так линутимуть. А в селах пiвнi на свiтанках кукурiкатимуть i будитимуть звитяжне товариство. Перехрестився, з хрускотом загнав лопату в тверду землю, якої нiколи не торкався тут плуг... До сходу сонця викопали козаки братську могилу, глибоку й простору... I нiби сам степ заспiвав; Козака несуть I коня ведуть, Кiнь головоньку клонить. А за ним, за ним Його дiвчина Бiлi рученьки ломить... З першим променем сонця опустили у вiчну домовину полеглих товаришiв... Увiйшовши в Миргород, Остряниця до пiзнього вечора не знав i хвилини вiльної. Хоч як не валила втома з нiг, а про спочинок годi було й думати. Перш за все облазив пороховi льохи в замку, простежив, як вантажили на вози бочки з порохом, вишукував свинець i дiлив його мiж сотнями, аби негайно козаки виплавлювали кулi, розсилав по волостях гiнцiв, щоб сходилися до нього загони, i лише пiзно ввечерi, ледве тягнучи ноги, зайшов до хати. Сiв на лаву, притулився спиною до стiни... Та ледве склепив повiки, як вiдразу ж перед очима закрутилася лубенська битва... Вiн знову i знову думав про хiд повстання, i невтiшними ставали думи. Потоцький має предосить сил: п'ятнадцять тисяч навченого, добре вишколеного вiйська. Це не те що шiсть тисяч в Остряницi, та й то половина селян з вилами й косами. А коли Потоцькому надiйде пiдмога, то й зовсiм тяжко доведеться повстанцям. А пiдмога йому неодмiнно надiйде... Скiльки повстанцi битимуться з ляхами, стiльки Рiч Посполита й присилатиме свiжi сили. А хто йому допоможе? Повстанцi дiють на волостях розрiзненими загонами, їх надто важко зiбрати докупи, в єдине вiйсько, бо дядьки неохоче полишають свої села, волостi, краї... А ворог з цього й користується, винищує повстанцiв поодинцi... До всього ж докучає вiчний брак зброї, пороху... З голими руками доводиться кидатися на ворога, як було це пiд Кумейками... Скреготнув зубами... Може, ще рано прийшов вiн на Україну, рано люд пiдняв до боротьби? I тiльки даремно кров проллється, котрої й так уже чимало в землю пiшло? Може, ще не визрiла та буря, котра до знаку розмете ворогiв? Поринув гетьман в невеселi думки, не вчув, як дверi рипнули. Звiв голову, на порозi хорунжий Потурай. - Хлопцi дивного козака бiля Миргорода спiймали. - Потурай весело i безжурно дивився на гетьмана. - Дiдько його знає, що за козак. Їде серед ночi конем i без зброї. I плаче. А ще в шапцi й у шароварах! Тьху, та й годi! Ми до нього: хто такий? А вiн i каже: до гетьмана Остряницi їду. Не iнакше як лядський прихвостень! - Ану приведи його до мене! По хвилi хорунжий увiв до хати високого стрункого козака в шапцi, жупанi й малинових шароварах, але беззбройного. Невiдомий ще й досi схлипував. - Хоч перед гетьманом не рюмсай! - шикнув хорунжий. - Не ганьби козачого звання! Остряниця стрiвся з поглядом невiдомого, схопився. - Орисю!.. - Де Орися? - здивовано озирнувся хорунжий. - Орисю, чарiвнице моя! - кинувся до неї гетьман. - Ти це чи не ти? Що сталося? - Я тебе шукала. - Орися заплакала. - Всi цi днi шукала. Збилась вночi з дороги... Темно... Страшно... Їду i плачу. Думаю: а може, тебе й живого немає? Сльози самi ллються... - Оце так чарiвниця!.. Хорунжий з подиву легенько свиснув, пошкрiб потилицю i, побачивши, що гетьман цiлує "козака, котрий плакав", повернувся та, стукнувшись лобом об одвiрок, вилетiв з хати... Остряниця посадив бiля себе Орисю. - Дай я хоч на тебе надивлюся... Наче вiк тебе не бачив. - Витер їй сльози. - А тепер, козаче, котрий плакав дорогою, повiдай менi, де ти взявся вночi серед степу широкого? - Ой, не згадуй лiпше про ту дорогу! - Орися тремтiла. - Поїхав ти з Голтви, а я собi мiсця не знаходжу. Все в мене з рук валиться... I ввижається, що з тобою бiда якась лучилася. I ти мене на помiч кличеш. Не було змоги бiльше терпiти. Поїду, думаю, хоч на край свiту, а знайду свого гетьмана. Роздобула я козаче вбрання, коня лядського бiля Голтви зловила, а їх там багато в лiсi перепуджених блукає, i подалася. А вночi з дороги збилася.... Остряниця обняв Орисю, i тої ж митi почулося: - Ба-а!.. - тягнув Дмитро Гуня на порозi. - I принесла мене лиха у такий мент! Та ще ж i цiкавий не в мiру. Ну загледiв, що цiлуються, шапку на лоба i ходу! А то затяг: "Ба-а!" Орися злякано вiдскочила вiд Остряницi. - Проходь, Дмитре, - весело запрошував гетьман. - Це Орися, дружина моя... Вiд самої Голтви шукала мене. - Дай, Боже, щоб нас завжди знаходили такi лепськi молодички! - блиснув Гуня веселим оком. - То ви почекайте, молодята, чи то пак цiлуйтеся, а я... один мент! Вiн i справдi повернувся за мить, несучи штоф оковитої. - Ониську! - крикнув. - Де ти в дiдька забiг? - Iду!.. Несу!.. - Онисько вскочив у хату з дерев'яною тарiллю, на якiй лежало варене м'ясо. - Вечеря готова! - Ну, то й до столу, - призапрошував Гуня. - Заради такої оказiї, - пiдморгнув Остряницi та Орисi, - не завадить i хильнути. Бо коли ще нагода трапиться! Посидимо, по слову скинемося, поспiваємо... Ей, ей! - крикнув вiн до Ониська. - Ти ж куди це, меткий? - Та я тут... Ждуть мене, - почервонiв джура. - Нiде вона не дiнеться, доки ти чарчину перехилиш! Ну й джура в тебе, гетьмане. В яке мiсто не прийдемо, так i дiвчина в нього. Iз свого гетьмана приклад бере! Всi засмiялися i вiдчули себе вiльно i легко. - Нумо, добрi люди, - взяв Остряниця чарку. - Щоб за нами не журилися! Щоб перемога нас не цуралася! - I за молодих! - вигукнув Гуня. Випили, i джура, подякувавши, метнувся з хати. - Ач, тiльки холошами полопотiв! - посмiхнувся Гуня. - Не iнакше як горличку десь назнав. То хай i йому щастить! - потягнувся до штофа. - Нумо по другiй. Хай друга першу здоганяє та сваряться мiж собою, а нам веселiше буде. То пийте до дна, на днi добрi днi й добра година! - Вiнчається ра-аб Бо-ожий Якiв Остряниця... - Панотче, - схилившись до попа, шепоче Гуня. - Вiнчається не раб Божий, а гетьман! Пiп поспiшно киває головою i затягує на всю церковку густим басом, вiд якого аж у вухах закладає: - Вiнчається гетьман Якiв Остряниця i ра... Осiкшись на мить, панотець запитливо поглядає на Гуню. - Раба, раба, - киває Гуня. - Жiнка завжди раба. - ...i раба Божа Оришка-а... У церквi повно козакiв, не протовпишся. Вусатi обличчя пливуть перед Оришкою в жовтому свiтлi свiчок, з-пiд нiг втiкає земля, й Орися ще мiцнiше стискує руку Остряницi... Не вiриться їй... А земля вiд щастя все пливе й пливе пiд ногами, i церква пливе, i вони з Остряницею пливуть... Пливуть у незнаний, чарiвний свiт... I бачить Орися себе й чоловiка свого на луках бiля рiчки... Йдуть вони, побравшись за руки, а всюди журавлi походжають, сонце сяє, пташки щебечуть... - Вiнча-ається... Йде урочиста лiтургiя. Дмитро Гуня i Семен Биховець тримають над молодими вiнцi... Ось пiдходить до них пiп, бере молодих за руки й обводить навколо амвона. I знову Орися наче пливе, не чуючи землi пiд ногами. - Бах-бах-бах! - доноситься знадвору. Пiп мимовiльно вбирає голову в плечi. - То нашого гетьмана з молодою гармашi вiншують, - шепоче Гуня. - Не бiйся, отче! - А я й не боюся, - каже пiп i витягує з-за халяви пiстоля. - Бачив сiю штуку? - Засовує пiстоля назад за халяву i бере теку iз золотими обручками. - Чи по згодi й любовi береш, гетьмане, ти рабу Божу Оришку? - По згодi, отче, по любовi! - Завжди живи по любовi, хай благословляє тебе Господь на дiло святе i праведне! - басить пiп i надiває гетьману обручку на палець. Потiм бере другу обручку i повертається до Орисi. - Чи по згодi й любовi йдеш, раба Божа Оришка-а... Орися хоче крикнути на всю силу, голосно, дзвiнко, щоб увесь свiт почув, а натомiсть шарiється, наче макiвка, i ледь чутно шепоче: - По згодi, отче, по любовi... Роздiл десятий Коли вранцi виявилось, що повстанцiв пiд Лубнами немає, Потоцький велiв спiшно вiдбудувати мiст через Сулу. Власне, не увесь мiст, а лише той злощасний пролом, що поглинув стiльки його вiйська. Потоцький був не в дусi i квапив майстрiв. Коли йому доповiли, що в Лубни прибув ротмiстр Хшонстовський, сердито крикнув: - Я чекаю ротмiстра бiля мосту! I знову пiдганяв майстрiв, хоч тi й так уже закiнчували настилати обаполи. - Вашмосць!.. Полковник повернувся, перед ним стояв довготелесий, довгоногий ротмiстр з розкiшними рудими вусами, що смiшно стирчали на його сухому дрiбному личку з маленькими очима i гострим носом. Ротмiстр випинав вузькi груди. - Вашмосць! Дозвольте доповiсти! Ротмiстр Хшонстовський прибув iз загоном у вiдання вашої милостi. Для мене особисто - це велика честь бути пiд вашим керуванням, проше пана полковника! - Дуже похвально, пане ротмiстр! Як хоругва? - Горить бажанням пошвидше здобути вiкторiю! - Втрати є? - Незначнi, вашмосць! - Повстанцiв здибували? - Пiд Iєремiївкою, нижче Сокирної. Наздогнали кумпанiю, душ сто буде. Лотри заперлися в двох хатах. На мої вимоги здатися показали менi, проше пана, дулю. - Ай-ай!.. - похитав головою полковник. - То пановi, певно, було неприємно дивитися на хлопську дулю? - Аж знобило мене, вашмось! Кров менi вдарила в голову. Бо єстем не бидло, а уродзоний шляхтич. Я загорiвся священною помстою, проше пана. Я забаг вiрьовки з руських сукати. Але викурити повстанцiв з хат було неможливо. Хлопи досить влучно стрiляли. Я велiв пiдпалити хати. Згорiли, вашмосць! - Он як?.. Пощади не просили? - Нi, вашмосць. Коли хати охопилися вогнем, тi лотри у вогнi спiвали пiсень. - Яких? - Своїх, хлопських, пiсень. Iнших вони не спiвають. - У мужностi їм не вiдмовиш, - по хвилi мовив полковник i пильно глянув на ротмiстра. - Цiкаво, звiдки хлопи беруть лицарську звагу, пане ротмiстр? - Думаю... е-е... вашмосць... - аж посинiв з натуги ротмiстр. - Думаю, пан Бог посилає нам, уродзоним лицарям, а хлопи перехоплюють i привласнюють собi. - Вельми цiкаво, - полковник здивовано витрiщився на ротмiстра. - Сподiваюсь, що вашої звитяги, пане ротмiстр, хлопи ще не встигли перехопити й привласнити? - Не встигли, вашмосць! - виструнчився ротмiстр i вдарив себе в груди кулаком. - Моя шляхетська звага тут! - Оскiльки ваша звага при вас, пане, то берiть свою хоругву i розвiдайте шлях до Миргорода! - велiв Потоцький. - Менi стало вiдомо, що Остряниця пiшов саме туди. - Вашмосць, але хоругва стомилася на волостях! - Iдiть, пане, i використовуйте свою уродзону звитягу, доки її не перехопили хлопи! Смiливiше, пане ротмiстр! Проявiть вояцький запал. Днями з Бара має прибути сюди велике вiйсько його милостi польного гетьмана, а з Києва поспiшає князь Вишневецький з вiрними загонами. З повстанцями швидко буде покiнчено! На другий день мiст уже був полагоджений, а ще через день в Лубни увiйшов iз своїм вiйськом князь Ярема Вишневецький. З ним прибула чимала сила: гусари воєводи кракiвського, кiлька хоругов шляхтича Островського, пiвтисячний загiн хорунжого брацлавського Дзика, великi загони князiв Острозького та самого Вишневецького, угорська пiхота, гусарськi хоругви при шести гарматах, з великим запасом пороху та свинцю. Станiслав Потоцький i зовсiм ожив. - Я надзвичайно радий тобi, мiй любий князю! - обнiмав вiн Ярему. - О, тепер хлопи всмак скуштують наших шабель. А ще як прийде мiй брат, то Остряницi й зовсiм не свiтить. З ексцесами буде покiнчено. Нас чекає славна вiкторiя, князю! Тричi плеснув у долонi. - Вина! - Коли слуги розлили напiй по срiбних кубках, полковник хвацько вигукнув: - За волейну потребу, котра навiки прославить нашу зброю i посрамить схизматську! - За вiкторiю! - пiдняв Вишневецький кубок. - Цеї весни таки скрутимо схизматам роги! Шляхта по всiй Українi збирає загони i сходиться до Києва. Там вона пiдожде єгомосць польного гетьмана i разом пiдiйде сюди. Випили, i Потоцький запитав: - Яка дорога вiд Києва до Лубен? Повстанцiв багато? - Предосить шевлюги розвелося! - iз злiстю вигукнув князь. - Хлопськi збiговиська галасують по всiх волостях. Наше щастя, проше пана, що повстанськi загони дiють зосiбно, кожний у своїй вотчинi i тримаються своїх сiл, як воша кожуха. Часто мiж ними немає нiякого зв'язку, i, що робить одна компанiя, про те не вiдає друга. Розпорошених хлопiв ми вгамуємо швидше i легше, анiж вони зiйдуться докупи. - О, так! - кивнув полковник. - В цьому наш рятунок! Випили по другому кубку, очi в обох заблищали, голоси погучнiшали. Вишневецький, жестикулюючи, хвастав: - По дорозi з Києва наздогнав один загiн. Аж iз самого Путивля йшов на з'єднання з Остряницею. Душ десь сто п'ятдесят. Пiд орудою якогось привiдця Путивля. - Цiкаво! Князь зустрiв мацапурiв, як i подобає? - О, так, дорогий полковнику! I на тiм свiтi не забудуть, як я грасував! Наздогнав їх у долинi. Можна уявити, як затяги поперелякувалися! У мене кiлька тисяч добiрного вiйська, гармати, а в них - один мушкет на трьох лотрiв. Ха-ха! Ну ще коси. Та, може, пара яка пiстолiв! - Вам поталанило, князю! - Стрiлись ми, - розказував далi Вишневецький, - хлопам дiватися нiкуди, почали вони спiшно зариватися в землю, як тi кроти. Викопали шанцi, вал нагорнули, ще й возами свiй табiр обтикали. А пан полковник з власного досвiду знає, коли хлопи зариваються в землю, то їх нелегко звiдти викурити. Голоблями будуть вiдбиватися, а не вкусиш їх... - Так, так... - спохмурнiв полковник, згадавши битву пiд Лубнами. - Впертi й стiйкi схизмати. Iнодi здатнi на чудеса. - Посилаю до них посла. Здавайтеся, велю їм, бо всiх винищу! Уяви, дорогий полковнику, вiдмовилися. - У них натури, як у турiв! - крiзь зуби мовив Потоцький. - Вони не мають витонченої шляхетностi, тому впертi, як худоба! - Атакую їх з ходу! Трах-бах - i вперед! Кидаю на них кiлька хоругов гусарiв, ескадрон драгунiв i угорську пiхоту. Уявiть, ваша милiсть... - Захопили табiр? - Схизмати вiдбили напад. - Це на них схоже, - бурчить полковник. - Але чим вони билися? - А дiдько їх знає чим! - розводить князь руками. - Сякi-такi в них мушкети й одна поганенька залiзяка... Органiзацiї майже нiякої... I от вам докука. Я перерихтовую сили, вдруге кидаю гусарiв, драгунiв та пiхоту. Уявiть... - Здалися? - Чорта пухлого! Вдруге вiдбилися. - Але чим? - витрiщився полковник. - Чим попало, вашмосць. А найбiльше голоблями моїх гусарiв молотили. Жахне було видовисько, проше пана. - Схизмати нiколи не дотримуються правил i воюють нечесними способами. Як дикуни! - Атож, - згоджується князь, - дурної сили хоч вiдбавляй, от i гатить голоблею по головi шляхетного лицаря. Що не кажiть, варвари цi хлопи превеликi. Ось тому я змушений був провозитися з ними трохи не цiлий день. Бачу, опiр їхнiй слабшає, видихаються шевлюги! I велю гармашам накрити табiр ядрами. Б'ють мої лицарi з годину. Аж вози летять угору. Ядер не шкодували. Хлопи й не витримали. Присилають свого посла. Приходить смерд у закривавленiй сорочцi з вибитим оком. Питаю, хто у вас привiдця? Отаман, каже вiн, Путивль. Гаразд, кажу смерду, хай ваш отаман здається менi добровiльно, а за це я вас усiх вiдпущу з миром. Уявiть, дорогий полковнику, смерди вимагають вiд мене чесного шляхетного слова, що я дотримаюсь умов. Даю їм шляхетне слово. Що менi коштує його дати? Хоч i двадцять шляхетних слiв. Будь ласка, берiть... Ха-ха! - Чесного слова забагли? - регоче полковник. - Ха-ха-ха!.. - Дав я їм чесне слово! - й собi регоче князь. - Приходить їхнiй отаман Путивль до мене добровiльно. Гусари його скручують. Готова птаха! Ну, а компанiя того Путивля, а їх там з пiвсотнi вцiлiло, покидає свiй табiр i простує до лiсу. Я гусарському ротмiстру моргнув, ану, мовляв. Ти ж чесного слова їм, ха-ха, не давав!.. Гусари налетiли й в один мент вирубали лотрiв. - Хлопи страшенно довiрливi, - витираючи сльози, що набiгли вiд смiху, каже Потоцький. - Досить пообiцяти вольностi, та ще й на паперi ту обiцяночку записати, як вони вiдразу ж розходяться по хатах i виглядають панської ... ха-ха... волi. То де їхнiй отаман Путивль? - Привiз його, вашмосцi напоказ. - Вишневецький ляскає в долонi. - Ей, ротмiстре! Уведiть того схизмата! По хвилi троє жовнiрiв уводять до зали закутого в кайдани отамана. Потоцький з цiкавiстю його розглядає. На вид йому лiт сорок - сорок п'ять. Низькорослий, але натоптуватий, окоренкуватий, плечi мiцнi й широкi. Велика голена голова, срiбнi пухнастi вуса. Голий до пояса, в рясних шароварах. Жовнiри залишаються бiля дверей, полонений, брязкаючи кайданами, пiдходить ближче, наче виростає, бiльшає на очах, i полковнику здається, що ось-ось репне пiд його вагою долiвка. - Досить! - кричить вiн. - Стiй! - Стою, - глухим, низьким голосом одказує отаман. - Хай пан не боїться, я руки бруднити об нього не стану. - Ти хто такий, смерде схизматський? - вигукує полковник. - Отаман Путивль. А ти хто? Потоцький кривить рот в подобi посмiшки. - А я - полковник коронного вiйська. - А-а, полковник... - розчаровано тягне отаман. - Я собачим лайном не цiкавлюся. - Пся крев!.. - зблiд Потоцький i схопився за рукiв'я шаблi. - За твої глузи я тебе проштрикну шаблюкою! - Спробуй, якщо вистачить моцi! - Я велю тебе на мiському плацi посадити на палю! - аж шалiє полковник. - Побачимо, як ти тодi будеш глузувати! - Дякую за честь! - злегка вклонився отаман. - Паля - то iстинно козацька смерть. За Україну я готовий на все! - Брешеш! Тобi не Україна потрiбна, ти грабувати зiбрався! - Пан полковник мiряє мене своєю мiркою? - питає отаман. Потоцький вихопив було шаблю, та передумав. - Нi, - важко дихає вiн. - Не сподiвайся на легку смерть. Я тобi придумаю тортури пострашнiшi! - Пани на це дiло мастаки! - Дещо тямимо, - з погордою озвавс