10 рокiв... Йому здалося, що вiн нi на що вже не здатний, що вiн иозбавяеиий найменшого ироблиску думки. Почуття його теж стали нiкчемнi i тьмяна. Вiн забув про свiй твiр, нiби вiд i не створював йото зовсiм. Вiн не зрозумiв, що начальник намiрявся його, так би мовити, похвалити. Але й хваливши його, вiй нiби робив догану. Вiн потребував зустрiчного поруху душi, як людина, дiйшовши до останньої стадiї справи, потребує краплини води. Але у начальника не було душi. А треба було сказати одне тихе слово: "Спасибi'". Та для цього слова треба бути людиною.// //"Найбiльшi подiї, проникаючи в їхню свiдомiсть, пристосовувались до їхньої мiрки i ставали такими ж мiзерними, як вони самi^ жалюгiднi рвачi, режисери - угодники i лакеї".// //Його лице, широке i грубе, i груба фiгура свiдчили про шкоду, що її робить сидяче життя, затворницьке, канцелярське, людям, створеним для здорової фiзичної ирацi. Вiн був прекрасний працiвник, не дуже далекий, позбавлений всякої уяви. "Немає кращого засобу пiдняти бойовий дух генералiв, як присудити до смертi одного з них".// А. Франс //Одним словом, це була людина не гiрша i не краща за iнших. Бездоганнiсть - найчастiше справа щастя, а не властивiсть i результат доброчинностi. Телеграфний стовп - вiдредаговане дерево. Знайомтесь, -це моє пряме, як палиця, начальство. - ...I ця ось людина!.. - Я не людина. Я iнженер. Вiн був сутулуватий i дивився завжди в землю. Казали, що ще малим вiн знайшов монету в двадцять копiйок. Ця, здавалося, незначна подiя зiпсувала його на все життя.// ОРГАНЧИК //"Я скоротив мистецтво втроє. За це я одержав орден i захистив кандидатську дисертацiю. Тепер захищаю докторську. Доктор виродження кiно! Звичайно, я зворушений, страждаю". Все, включаючи i тему страждання, вiн вимовляв, як манекен, без усякого душевного поруху. Це мерзотна фiгура, жорстока, тупа, егоїзму крайнього, огидного. Нiчого в свiтi, крiм його персони. Комплекс лакейський. Вiн був пересiчною ординарною людиною, призначеною випадково на неординарний пост. Тому вiн перестав бути пересiчним i ординарним. Вiн перетворився в щось у своєму родi, що виходить поза рамки звичайного.// Проїхали Нiжин. Тут учився Гоголь. Згадав Боженка й Савку Трояна... 17/VII [19]49 Як важко болить серце. День i нiч, невпинно, невблаганно. Важке, немовби в ньому сто пудiв. Болять руки. I такий бiль у грудях, i так я знесилiв. Не можу не то що ходити, сидiти вже важко, навiть важко лежати. Невже настав мiй смертний час? Пишу сценарiй. Так працювати важко, як ще нiколи. Уперто вiдчуваю, що бiль у серцi не дозволяв думати, не дозволяє почувати життя, не пускає навiть писати, водити олiвцем чи пером по паперу. Коли б менi пощастило написати як слiд отсей сценарiй. Я, може, одмовлюсь його ставити. Я мушу лiкуватися довго, якщо можна ще лiкуватися. 18/VIII [19]49 ФУТБОЛ //Написати оповiдання про футбол. Як був я на футболi в 1938 роцi, що я там бачив, що чув i що говорив. Внести в "Футбол" вставне оповiдання про Н. I закiнчити оповiдання складним ходом думок, що виникли тодi в мене. От чого я й до сього часу ненавиджу отсю дурну i темну гру.// //Оглядуюсь, - як я постарiв. Не встиг роздивитись неначе, i вже пiвстолiття майнуло в далечiнь, як один день. Як я жалiю, що не встиг написати найголовнiшого. Все було нiколи неначе. I як тепера братись за перо? Що знаю я? Молодь вiд мене далеко. Почати писати про старих людей, про старi часи.// 30/Х [19]49 Сьогоднi свято в Українi... Возз'єднання земель. Здiйснення мрiй народу мого на протязi довгих столiть i мрiй моїх, моєї юностi. Святкують всi трудящi.., святкують всi сьогоднi на Вкраїнi... Осталося чотири днi до закiнчення сценарiю. Чи й витягну: так все в менi пошматоване болить... 1951 рiк 17/I/ [19]51 ПРО ЗОЛОТИЙ КЛЮЧ Нещодавно В. Шкловський зустрiв мене в Спiлцi письменникiв i каже: - Я думаю, що найвиразнiшим за глибиною i вiрнiстю основного i головного, що було i є в нашому життi, - мiсце в "Щорсi", де богунцi мрiють про майбутнє, зокрема Чиж - хлонець-богунець з напiвоголеною шаблею. Ось ключ, який кiнематографiя повинна була пiдняти, щоб вiдкрити доступ до найвеличнiших справ... i не пiдняла, пiдiбравши вiдмичку протилежного призначення... Пам'ятати про сей ключ. Всi так забули про нього, наче його i не було зовсiм. Пам'ятати про сей ключ. 7/VI [19]51 ТЕМА ОПОВIДАННЯ //У мiстi зруйнована головна вулиця. Зруйнували її вороги пiд час вiйни. Усе мiсто брало участь у прибираннi руїн протягом трьох лiт. Усi уявляли вiдбудовану нову вулицю з прекрасними будинками. I от почали будувати перший дiм. Цей перший блин будував найвпливовiший архiтектор, який при всiх своїх незлiченних довершеностях вiдзначався браком смаку. Будинок був такий нiкчемний, що викликав хвилю обурення. Обурення, уїдливi дотепи, невдоволення, гнiв не тiльки спецiалiстiв, а й усього народу, всiх перехожих, якась непримиренна ворожнеча до будинку, що не виправдав сподiвань, свiдчать про зростання народу, про закладенi в ньому вiд природи багатства, ненависть до "мертвих каменiв".// 8/VI [19]51 ШВЕДИ //Написати повiсть. Полонених шведiв при Катеринi женуть у заслання з островiв балтiйських на пiвдень України. Частина дорогою загибає. Село Шведiвка. Минуло [майже] двiстi лiт. Шведи в колгоспi. Нiмецька окупацiя. У шведiв-колгоспяикiв нейтралiтет. Пiсля вiйни шведський уряд зажадав репатрiацiї. Наш уряд погодився. Плебiсцит. Агiтацiя. Патрiотизм. Збентеження. На батькiвщину! Пароплав в Одесi "Швецiя". Турне навколо Європи. У портах кiнозйомки, хронiка, репортери. Антнрадянська безсоромна маячня. Швецiя. В порту мiтинг. Гендлярi патрiотизмом. Оселяють шведiв у горах на убогих кам'янистих дiлянках. Убогiсть i вiдсутнiсть перспектив. I все поступово стало на своє мiсце. Все маленьке, а головне, нема простору життя, нема польоту, нема великої мети. Вони духовно стали оскудiвати. I тодi вони зрозумiли, що втратили. Бунт молодi. Назад, на Батькiвщину. "Хай живе Радянська Україна!" ...Знову пароплав, на цей раз наш, радянський, "Україна" везе шведiв на Батькiвщину уже з Швецiї. Такi самi мiтинги в портах Європи, тiльки все навпаки. Приїхали на Батькiвщину i стали будувати комунiзм.// 1952 рiк - Скажу вам, товаришу, щоб ви знали: тут, на стройцi, я мала людина. I взагалi я людина невелика i незначна. Я та людина, щоб ви знали, за допомогою якої, що коли їх зiбрати докупи i направити на якесь добре дiло, то вже з них може видiлитись щось там героїчне i видатне, що заслуговує уваги. А сам я в окремностi своїй такий, як я вже вам сказав. Виробляю норму, плачу всi внески, бо неприлично ж робочому чоловiку в своїй державi їх же не платити. Роботу я люблю. Серафим Н. був одягнений гарно, носив умiло пов'язаний галстук. Гладко причесаний. Здалека вiн чимось вагадував менi Андрiя Малишка. У фiльмi iнтересно подати його отак на урочистих зборах, пiсля чого зразу перейти на робочий процес, де вiн, як каменяр, вже мав зовсiм iнший вигляд, а його молода дружина - красива i струнка штукатурниця в прозодежi, ще й з покраплеиим крейдою чи вапном обличчям... 16/11 [19]52 НIЧ ПЕРЕД РIЗДВОМ 1. Приїзд у Москву Iвана Тимофiйовича Хапуго-Соловейчика. 2. Отримання сукна в Кунцевi. 3. Мрiї на дорогах. 4. Є така машина. Слабi гальма. 5. Зрадницькi гальма *. 7. На кiльцi В. 8. Що робити? 9. Хаиуго-Соловейчик у вiдчаї. 10. Троє в однiй кабiнi. 11. Суперечки. Пошуки адреси. 12. Обiйшовши весь двiр, всiх розпитавши про ХапугуСоловейчика. Немає Хапуги! Нiхто не знає. Провалився Хапуга. Що робить? 13. Зрада i вiдступництво. Зваживши всi "за" i "проти", вирiшив не повертатися в машину. До речi, у нього справа. Правда, вiн перший завiв невизначену розмову в кабiнi. 14. Що робити двом? Крадiжки, звичайно, нiякої немає. Але, з другого ж боку, можуть же подумати? I куди дiвався оцей? 15. Їздили до вечора. Витратили бензин. Купили нового. Куди? Вихiд! На фабрику в Кунцево. 16. На фабрицi бiля ворiт. Генiй непропускательства. Вставна новела. 17. Знову мрiї на дорогах. Нiч. Чорт мiсяця вкрав. Хурделиця. 18. Приїздять на базу. Не приймають без начальника бази т. Кума. 19. Кум гуляє в Солохи. Побiгли за Кумом. По дорозi розминулися. 20. Кум знаходить у машинi сукно. 21. Здiйснюються Кумовi мрiї. Вiн може творити добрi дiла. Лише добрими дiлами можна прославитись. Але якi ж добрi дiла можуть бути у начальника автобази будiвництва? 22. За рулон сукна - i в дитячий будинок. Вихованцiсироти i їхнi виховательки. 23. Суд. - Чорт його знає. Таке дурне наснилося, що до цього часу не можу прийти до пам'ятi. Чи це сон, чи, може, справдi... Слухай! Де ж це я вчора?.. Хм! От iсторiя... Вiра! Тиша. Нiхто на крик не вiдiзвавсь. 10/ III [19]52 //Все спрямоване в завтра. Ця спрямованiсть у недалеке майбутнє становить душу нашого часу. Це молодiсть, реальнiсть, оптимiзм. Це не мрiї про далеке щастя. Ми вже пiдiйшли до щастя дуже близько. Зроблено так багато, що здається, вiд смертi Ленiна до наших днiв минули столiття, так багато вмiстилося великих подiй за двадцять вiсiм лiт.// //Продовження життя. Чую в вагонi пiснi азербайджанського] соло пiд акомпанемент музики i хору. Це прекрасно. Записати докладно, що це: це життя людини. Помер Н., i зразу все життя на 50 метрах пiд цю музику.// //Треба шукати в усьому поетичний вираз. А скiльки його навколо! Тiльки погано ми бачимо i мало прислухаємось до голосу свого серця.// Про все можна складати вiршi. Про найменшi нiби речi, про все звичайне нiби i буденне, аби стало воно незвичайним i небуденним. Диктор. Тема. Схилимо голови перед мiльйонами убитих. Траурний урочистий марш. Тиша. Салюти гармат. Небо темно-вороне - така велетенська хмара. 1. Плотники спинились на хвилину. 2. Другий варiант, їм нiколи спинятись. Вони говорять, роблячи своє. Мимо них провозять жiнки вози чи плуги. 3. Се є лиш спогад про Гришу Нагнибiду. Про смерть його i про печiнку. Про те, що вiн бачив перед смертю i що сказав (Роману). 4. Тут можуть бути музикальнi паузи. Нiби радiо - то голосно, то тихо. Гра на тишi й на повному звучаннi. 12/IV [19]52 //Сценарiй "Вiдкриття Антарктиди" я писав не для N. i не для NN. Я писав його для молодих початкуючих сценаристiв. Для них я працював близько восьми мiсяцiв, не шкодуючи сил. Менi хотiлось створити зразковий сценарiй, в якому iдея, людськi образи i вся обстава перебували в єдностi форми i змiсту. Щоб усе абсолютно в ньому, бувши легко прочитаним, драматичним, спрямованим, було сповнене руху, тобто було завжди кiнематографiчним.// l/V [19]52 ЗАСТУПНИК ДУРНЯ ДРАМА 1.. Пiсля призначення на пост приходить у кабiнет. Рекомендується йому перший заступник. "Що це таке?" - "Графин" - "Який?" i т. д. (всю сцену з Д-м). 2. Секретарш!: "Якщо будуть до мене проситися на прийом або дзвонити особи, що iменують себе моїми товаришами або родичами, не пускайте. У мене немає родичiв i товаришiв". 3. Їздить з мiнiстерства на квартиру о першiй годинi ночi або вдень, обов'язково машиною. Вiддаль - два квартали. - Чому ви їздите машиною? Чому б вам не пройтися прекрасною вулицею? Тим бiльше це так близько. - Не хочу. Отак, знаєте, пiдеш, а на вулицi будуть до тебе приставати а рiзними просьбами...// 5/V [19]52 //На всiй картинi поввина полум'янiти печать величi iсторiї. Але не в знеособленому мiсивi тисячних бентежних юрм, а в iндивiдуалiзованих образах, у вчинках, думках, у висотi намiрiв. Чим вимiрюється людина? Висотою намiрiв i цiлей, а не висотою хмарочосiв.// //Все повинно бути в безперервному русi з змiнним ритмом - вiд бурхливого до урочисто повiльного.// //Усi пори дня i року. Сходи i заходи.// 13/VII [19]52 //Один з основних персонажiв Мовчан Iлля, багатодiтний. Вiн веселий. Вiн втiлення радостi, працi. У цьому його талант. Такi його дружина i дiти. Вiн любить дiтей. Може бути винятковою своєю чарiвнiстю сцена, коли, посадивши собi на живiт напiвголого малюка, вiн пiсля трудiв грається з ним i про що тiльки не розмовляє. Згадати вiдомий малюнок у (нрзб), де вiн держить його, лежачи, на витягнутих руках. Старшi три розумники. Взагалi дiти його гарнi, здоровi, привабливi. Гарна дружина. Згадати: В. Мовчан у тайзi. Розумник. Знаки вiспи зробили його лице сяючим. Докладно описати його в роботi. Що вiн умiє робити. Якi слухнянi йому iнструменти.// //Але це був уже хор. Згадати, як, роблячи вулик для бджiл, вiн спiвав у садку пiд грушею бiля хати. Описати цю грушу роду. I подвiр'я, сад. I як дiти його пiдспiвували йому. Деякi були такi ще малi, що спiвати не вмiли. У них ще ве вистачало слуху та протяжностi звуку. Як у маленьких птиць не вистачає сили в крильцях i в спiваннi. Пiснi були рiзнi, i все це радiсть життя.// //Молодому космополiтовi не сподобалось у Каховцi. - Не подобається менi Каховка. - Так? Не подобається! Ай-ай-ай! А скажiть менi, ви їй подобаєтесь? - Кому? - Каховцi. Чим ви порадували її, чим натхнули? Якими iдеями, якими планами ви схвилювали серця каховчан - будiвникiв комунiзму? А що ви знаєте про неї? Якi пропозицiї внесли на предмет виправлення недосконалостi видимого порядку речей? - Та я просто... - Ви нахлiбник i нiкчема. Каховка навiть не помiтила вашої присутностi в нiй. Ви як муха в їдальнi. Йому не подобається Каховка! Нудно, неефектно, не, не... Ви слiпа нiкчема, слiпа, не здатна бачити, без любовi до людей, без радостi творчостi, без здатностi захоплюватись. Ви молодi, а душа у вас стара. Стара заперечуюча душонка з такою-от, знаєте, саркастичною дотепнiстю. Я бачити вас не хочу! Iдiть.// Тодi Гриша Нагнибiда подивився на нас своїми великими чистими очима, i ми помiтили, що вiн вiдходить од нас. - Що, Гриша? - сказали ми йому нiжно, наскiльки дозволяло нам зовнiшнє безобразiв i смердота, що йшла з наших ротiв. - Умираю, - прошептав Нагнибiда i якось не то всмiхнувсь, не то хотiв заплакать. Потiм вiн повернув своє лице' до мене, як до старшого лiтами. Тодi я нахилився i до нього i, дивлячись в бездонну прозорiсть його очей, що ось-ось закриються навiки, помiтив, що очi його вже бачать не нас, а щось iнше, дивлячись кудись поза нас. - Кажи менi, Григорiй. Що ти бачиш? Запишу. - Я бачу все... - А чи нема там України? Чи не бачиш ти її? - Бачу, брате. Що вiн розповiдав про Україну, я не чув. Я знепритомнiв од голоду, i перо випало з моїх рук. Коли я прийшов до тями i розплющив очi... Я составляв закони. Я пропонував їх вождям мого народу на затвердження. Я пропоную план саду. Мене провалили. Виступаю па пленумi комсомолу. Мене слухають. Потiм закон приймають, тiльки я щоб не думав багато про себе. - Я мрiйник. Я реконструюю мiсто перший. Я провiдник - (2-го травня). Обком-iнтурист. Розмови. Мости. Озеро. Сади. Мiсто. Площi. Принципи забудови. Закони для села. Для школи. Для батькiв. Основна моя пристрасть - етична. Перебудовую в уявi свiт. Не сплю ночi. Картини шумлять в головi, проносяться одна за одну краща й величнiша. Мiг усе. На все добре i розумне був здатний i готовий цiлком. А бачив навколо себе дрiбноту душевну й розумову. I нi на грiш смаку навколо. Творець мусить любити життя й показувати, що воно прекрасне. Без нього люде б мали сумнiв. Себто творець мусить писати... правду. Сорадуйся i сострадай. Тiльки через жалiсть, страждання людина зостається людиною, а не каменем з викарбуваннми на ньому письменами законiв людських. //Обов'язково в картинi повиннi бути археологи i розкопки. Згадати i розписати докладно цю унiкальну Кам'яну Могилу, i нiч розмов, i як доiсторичний учений ловив менi вночi ракiв теж доiсторичним способом. Докладно описати. Порiвняти, як мiй дiд-чарiвник ловив рибу. Археологи потрiбнi як носiї призми часу.// //Виступала молода вiрменська поетеса. Прекрасний, гiдний подиву виступ. Я буквально зачарований цiєю промовою. "Це нове начало". Узнати її iм'я i адресу i обов'язково написати листа.// //-Та нiчого, ну що ви, їй-богу, на мою думку, все в абсолютному порядку. Шкода тiльки, що час марно гине. - Не час гине, а ми.// - Дуже iнтересно. Хоча в мене є кiлька аргументiв, якими я хотiв би обгрунтувати протилежну точку погляду. Ви дозволите? - Прошу. - Почну з того, що ви говорили неприпустимiї дурницi взагалi... //Багато говорите про щастя. Щастя, щастя... Є речi набагато значнiшi, нiж щастя, набагато глибшi i, якщо хочете знати, набагато достовiрнiшi.// У нього так довго не було успiху, що вiн постарiв, зiв'яв i зробився некрасивим. Для красоти потрiбно щастя, потрiбна гармонiя: у фiзичних насолодах, у здiйсненнi бажань, в сприятливiй роботi. //Нерозумно i пошло було б ненавидiти i "розвiнчувати" Гоголя за "Листування з друзями", що викликало лист Бєлiнського.// ПРО ЛЮДЕЙ слiд судити з того, в чiм вони мали успiх, а не з того, в чiм вони зазнали невдачi. Боєць i з хибами все-таки боєць, а муха без хиб - всього лише бездоганна муха. //Перетворення прароди в Китаї,, зiбрвтя яомери журналiв, книги. Природа Iндiї в оковах. Розтагiнева земля. Америка. "Людство загине вiд пустелi, рано чи ино їй судилося покрити мертвим саваном усю земну кулю. Земля стане царством посухи. Таке є її фатальне нркречення. I главний фактор в утвореннi пустелi-людина".// (Буржуназна наука) Дiалог про вдячних нащадкiв. Проспiвавши Солюв: 1. велевi.... 2. Темнiє. Паотшпсв поснули. На iснавах чи просто на землi пiд небом. Починає мiнятися небо. Свиться сон. Пiд час сну проїжджають машини чи хтось пiдходить i спиняється втаюча тоявсно: "Куди звертати?"" Пiдходить не один, а двоє чи троє, щоб дати можливiсть вести паралельнi дiалогв надореневам мiж собою i "сил мiж собою. 3. Один з плотникiв - закаяодавець- i пророк. Колидуб. 4. Другий - Кола. Товченик. Нечитайло. 5. Один - зовсiм, юдлiгок. Почував в сей всi 'таланти, якi тiльки в ва свiтi. 6. Третiй - практична людина" Не любвiь нiяких нриявiв почуттiв. Любить, щоб усе було- так, як едви. Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат, - Пусть солдаты немного поспят. Сю теню сшиахгаь мої плотники пiд кiнець одної дiї вечорами весною швд спiвв солов'я.. Потiм: они. Неодмiнно скористати в напливах. Переглянути для цього "Прощай, Америко!" i, можливо, звiдти взяти епiзод. //Приїзд на Каховку делегатiв Америки, Iндiї, Китаю. 1. Дiйовi особи можуть ешдкунатися з допомогою радiоапаратiв. Таким чином, можна обiйняти кiлька точок. Каховка - Тершиня або Заворiжжя - Керч. 2. Поїздка автомашиною по трасi Москва - Сiмферополь. 3. Або лiтаком. 4. Над пустелями нашого пiвденного сходу i, можливо, i iнших країн.// //Коли президент Академiї наук О. М. Несмеянов читав свою iмпровiзовану доповiдь про "точки росту", якi лежать завжди "десь мiж", по краях иаук, я додумав: i в поезiї ми знаємо дуже яскравий приклад - Маяковський. Зумiв же вiн мову поезiї, газети, гасла i прози найсiрiшої об'єднати в новий сплав могутньої нової, нечуваної сили. Це зрозумiв Б. Агаяов. Взагалi виступ Несмеянова був винятково топким i цiкавим, що розкриває в ньому дуже обдаровану людину.// Про стик далеких атомiв. //Довго дививсь Кравчина на роботу крокуючого екскаватора. Бiля нього захопленi шепоти журналiстiв. Нарештi, коли його спитали: "Ну, як?!" - вiдповiв несподiвано, чим i збентежив декого:// - Рука довга. Щось не те. Неестественная стать. Не смiйтеся. Ось пригадаєте мое слово - не пройде. Буде роботать якась iнша машина. А це все рiвно, що жирафi приточить ще шию втрое. Розпадеться: - Що? - Розпадеться отая машина на двi чи три, а може,и п ять машин, i всi д ять, разом взятi, зроблять всю її роботу, а електроенергiї пожеруть удвоє менше. От щоб ви знали. Руки довгi. - Шия? - Хай буде шия. 16/VII/ [19]52 Може, ввести в фiльм автора? Дикторський текст. - Те-то i те-то... Ось тут батрачив колись мiй I9-лiтнiй батько. Все в показi: екскаватор "хватає" цiлу скiфську могилу й пiднiмав вгору (напливом). Три тисячi лiт назад скiфи. Половцi, хозари, Запорожцi. Сiрко... Долина. Фальцфейн, революцiя, вiйна. 1. У Сталiна. 2. Андрiанов дома. 3. У степу на машинах. 4. На Днiпрi на пароплавi. 5. В лiтаку над Україною. 6. Каховка. 7. Хто прийшов (прийом на роботу) I ДЕСЬ У СЕРЕДИНI цiєї семiрки дiм мого героя, i виїзд його з сiм'єю, i прощання з матiр'ю Фелiкси - i вона в степу (її забрали проїжджi геологи на вантажнiй машинi). Вантажна машина у степу серед безбережних бавовникових полiв, i вона на нiй стоїть, вся спрямована в майбутнє. Люди радiють. Сталася подiя величезна в їхньому життi, в життi народу, в життi i долi їхнiх дiтей i всiх їхнiх поколiнь. Це велике торжество. Це величезне самоспоглядання, i це на межi дiї. Дiя невiддiльна. Вона починається зразу. Вирiшили проект. Пiсля довгих дослiджень, спорiв, перевiрок i т. п. прийшли до варiанта, прийняли. Великий, незабутнiй день! У такий день не можна бути на самотi. Навiть мало говорили, але думали разом (винятково цiкаво i виразно). У драмi один з геологiв говорить: "Господи, як вiдрiзняється теперiшня драма вiд минулої".// ШЕХОВЦЕВ //Чоловiк швидкий, рухливий i якийсь увесь нiби невловимий, вислизаючий. Вiн пе ходив, а забiгав, заскакував, наскакував, зiскакував. Його не можна було кудинебудь пiдвезти, а лише пiдкинути, викинути. Голос у нього гучний i спочатку завжди впевнений i респектабельний, як кажуть, голос людини з знанням справи. Але знання справи раптом виявлялося сумнiвним, i тодi голос у нього зразу слабшав i починав невпевнено деренчати. Так було i цього разу. Довго сидiли робiтники, притихши в глибокому знiяковiннi, коли вiн розкрив їхнє неподобне ставлення до працi "з цiлковитою бiльшовицькою прямотою i вiдвертiстю". I як не просили в президiї, як не викликали робiтникiв на дискусiю, нiхто не вiдгукувався. "Що тут уже говорити, все зрозумiло". I сидiв пiсля своєї блискучої доповiдi приємно збуджений, поправляючи п'ятiрнею, нiби гребенем, волосся, що злегка скуйовдилося пiд час виступу. Але от якось умовили виступити бригадира рiзноробiв Романа Ляща. Лящ був людиною на вигляд непоказною але вдумливою. Був вiн i непоганий бригадир. Свої рiзноробочi справи або те, що звалося ранiш чорною роботою, вiн виконував дуже старанно. Ораторських даних за ним помiтно не було, але тут раптом вiн знайшов справдi класичний ораторський прийом, який розвеселив усiх, крiм, мабуть, президiї. - Так, товаришi, - сказав Лящ i, повернувши голову, добре потер потилицю, - наш виконроб Ш., що виступав тут, правильно викрив i вивiв на чисту воду, ну, тобто буквально всi хиби в нашiй, так би мовити, мiж iншим роботi i так i далi. Картина, або ще бiльше, так би мовити, художество, яке ми являємо з себе, та ще, так би мовити, ну, буквально, на найкращому березi Днiпра, нiкуди, тобто, не годиться, абсолютно. I немає тут серед нас жодного чесного робiтника, якими ми тут є, щоб цiлком не погодитись з тими неподобствами, якi, знов же таки, ми тут щодня творимо. Тому ми можемо сьогоднi цiлком так би мовити, свiдомо заявити нашому виконробовi i вiдповiдально: так, ви, товаришу Ш., справдi по-варварському ставитесь до матерiалiв великої будови комунiзму, про яку ви так чiтко i правильно, так би мовити, говорили. Ви по-варварському ставитесь до нашого робочого часу до нашої працi. Скiльки ми тут простоюємо через вас через ваше невмiння органiзувати наш робочий, так би мовити, процес i так i далi. Скiльки ми тут щодня лаємо вас за це тайкома, можете, так би мовити, жiнок спитати i перевiрити. Ш. був тихо приголомшений. Що завгодно чекав вiн почути вiд Ляща, тiльки не такого повороту справи.// //"Ти скажи менi, чи рiчки назад потечуть? - I рiчки потечуть, куди накажемо". (Солдатська розмова) .// //А смисл який? Чому треба робити все обов'язково наперекiр? I чи в в цьому мудрiсть? - Те, що ми робимо, таке саме безсмертне, як Сталiнградська битва, таке саме незмiрне, як наша перемога. Це давня мрiя людства. Погаснуть грiзнi бурi, посуха, облагородиться клiмат. I ми ввiйдемо в Безсмертя, красивi, як i дiло наших рук. Тридцять мiльярдiв дерев, що їх посадимо ми...- ось iсторична вiдповiдь, що її дає сьогоднi комунiзм анархiчному капiталiзмовi, розтлителю землi. - Спасибi за великий приклад. Нема нi барв, нi слiв... Може, тiльки музика спроможна втiлити сьогоднi цей неосяжний рух нових людських сил на землi. Це справдi географiчний труд. I коли е розумнi iстоти на iнших планетах, то й звiдти побачать вони в свої телескопи наш бiльшовицький знак на Землi. - Вiсiмдесят тисяч колгоспiв СРСР! А Румунiя, Болгарiя, Китай! Важко уявити собi, що буде в свiтi через п'ятнадцять лiт.// 17/VIII [19]52 Проблема часу Розробити найрiзноманiтнiшi способи рiшення часу на екранi. Треба так розташуватися в картинi, щоб почуватися цiлком вiльно в часах минулих рокiв за двi тисячi. Сучасники. Те ж саме i в просторах. 81 IX [19]52 ЗОЛОТI ВОРОТА* (НОТАТКИ Й МАТЕРIАЛИ ДО РОМАНУ • НАРОДНОЇ ЕПОПЕЇ НА ДНIПРI) Подумати треба зараз же - поки не до кiнця зiпсували - i про Нову Каховку. В нiй минуле не матерiалiзоване нi в пам'ятниках старовини, нi в iсторичних будовах. Вона, Стара Каховка, має минуле iсторичне, полiтичне. Отже, деякi будови треба будувати, уявляючи себе в майбутньому. 13/IХ 1952 Написати цiлу лiнiю "аморального" поводження хлопцiв з дiвчатами. На 10 рожениць у родильному домi вiсiм байстрят. Вивчити найбiльш цiкавi дiла, iсторiї, драми. Їм протиставити хороше подружжя з любов'ю, щастям, дiтьми. Дiвчат багато бiльше, нiж хлопцiв взагалi у нас. I дiвочкам горе. Се бiда велика, загальна. Дiвчатам присвятити окремий роздiл i взагалi багато уваги. Про них так багато можна сказати. Пригадати дiвчину, що не виходить замiж, бо сватаються некрасивi. Тут впадав у вiчi багато красивих дiвок i хлопцiв. ПОЕТ НАРОДУ На великих зборах, на пленумi, лаяли поета Р. Лаяли й шельмували його молодi, власть iмущi люде, якi вважали сю лайку й шельмування народного старого поета за свiй священний обов'язок i службовий подвиг. Поету не простили нiчого, нi одної його життєвої помилки. Драму його життя, що попсувала йому все на свiтi, ще коли власть iмущi ходили без штанiв або гадили в пелюшки, [сю] драму особливо грiзно i пристрасно пригадували як непростимий, незабутнiй, пiдлий злочин поета, що заслуговує вiчної кари, презирства i помсти. Що вже нiяка нi партiйна його приналежнiсть, нi талант, нi третина столiття творчої працi, нi сивизна, нi велетенська праця для народу, для партiї, для комунiзму не затулять нi його ганьби й злочинства, нi їх пильностi й непримиренностi. Навiть бездонну душевну доброту поета вважали за безпринципнiсть i маскування. Поет у сей час сидiв поверхом нижче в буфетi i тихо собi випивав щось алкоголiчне. Вiн був у всьому подiбний до свого народу. - Поете! Нагору поспiшайте. Там про вас iде грандiозна мова. Сам N. вас критикує. Швидше! Поет посидiв трохи ще, схилившись над бокалом. Про що вiн думав, невiдомо. Потiм пiшов нагору, почувши обов'язковi оплески. Пiшов поет нагору... Нагорi в шанобливiм оточеннi всiх тих, що треба, iшов сам власть iмущий, проповiдчик грiзний. Его.глаза сверкают. Лик его ужасен. Движенья быстры. Он прекрасен. Он весь, как божия гроза". Пiдiйшовши до "божої грози", поет ввiчливо поклонився i, потискуючи длань, сказав, аби не подумала "гроза", що вiн її зовсiм не чув: - Вiтаю вас. Промова епохальна. I переконлива до краю по формi i по змiсту. Пiдписуюсь пiд кожним її словом. - А що ж ви думаєте, не правда? В таких дiлах треба бути одвертим, не взирая... - сказала "гроза". - Абсолютно згоден. Я навiть не ждав од вас такого. Я зачарований. - А ви не дуже бравiруйте, - доповiдчик грiзно пахмурився i зловiсно блиснув очима.- Вам би плакати треба, а не вчиняти жалюгiднi намагання жартувати. - Я дуже вдячний вам за милостиву пораду. Дiйсно, пiду я краще додому да поплачу, - сказав поет.- Будьте здоровi й щасливi. Бажаю вам добра. Тiльки два слова на прощання: ви прийшли i пiдете, а я вже остався... Поет повернувся i поволi пiшов по схiдцях униз. Спина в нього була зiгнута од великої ношi, голова бiла, нiби весь огонь уже згорiв у нiй i лишився один тiльки попiл. Дома вночi вiн склав вiрша прекрасного i чистого, як ручай, для свого i всiх народiв про те, що комунiзм поборе i запанує в усiм свiтi, не дивлячись нi на якi темнi сили, що стоять на переможнiм його шляху, i буде братство на землi, i любов, i жалiсть. Наймогутнiша машина епохи - земснаряд - має абсолютно неоригiнальний i неефектний вигляд. За допомогою сiєї машини ми перетворимо Землю. Те, що мрiялось лише в казках чи в снах, може стати реальнiстю наших днiв. От що таке земснаряд. I нiчого показного. Се не машина, а цiлий образ. 21/IХ [19]52 Секретар Херсонського обкому виступив з доброю доповiддю. Голос у нього молодий, i сам вiн мiцний i здоровенний. Намагався говорити найчистiшою руською мовою, що йому й удалось на 150 %: вiн акав бiльш, нiж се роблять самi руськi люде... Перестарався. За змiстом промова була хорошою. 12/Х [19}52 Недiля, ранок над рiкою Пiдпiльною НАД ВIЧНИМ ПОКОЄМ Преклоняю колiна перед тобою, повний невимовної вдячностi, що породила мене в великi часи, що напуваєш i годуєш мене всiма твоїми багатствами хлiба, меду, молока твого, твоїх пiсень i музики, що даєш менi радощi й страждання i приймеш до свого лона, як прийняла дiдiв моїх i прадiдiв, мати моя. Чому так любили тебе, i так оспiвували, i так серцем тяглися до тебе, й думками, i всiма найвищими почуттями, що тiльки було вищого й чистiшого в мужнiй людинi. Благословляю день, i осiнь, i теплий вечiр, i шум сокориний, що доноситься до мене з того берега. 21/Х [195й2 Коли менi пощастить написати сценарiй в доброму здоров'ї i я не втрачу працездатностi, я зроблю фiльм свiй на Київськiй студiї. Я повертаюсь на Україну i творитиму серед свого народу. Я не можу без нього далi писати. Як би важко менi не було. Як не доведеться поневiрятися менi в Києвi, я мушу, зiбравши всi сили, не звертати уваги на людей, що мене ненавидять, творити для народу, молитися народу, iдучи з ним до великої мети - побудови комунiзму, i жити одним - картиною про велике будiвництво на Днiпрi i в степах України. ПРО Г. I Л. Є й такi. Приїздять, сновигають. Закопилюють губи. їм не подобається. "Скучно. Сiро. Неефектно". "I чим бiльше придивляєшся, тим сiрiше..." i т. д. Отсi пiдслiпуватi виродки, лжеписъменники, псевдокореснонденти... яких не слiд би пускати сюди •на пiстолетний пострiл... Дивитись соромно. Не могли найти нiчого кращого прислати. 24/Х [19]52 18 годин Iду з аптеки. По дорозi коло Управлiння Днiпробуду стоять двi жiнки молодих. Простi собi трудiвницi. У одної немовля, сповите у бiлу простиньку. Вона гойдає його на руках i сама ритмiчно похитується, щасливо усмiхаючись дитинi. I мене, що пройшов у п'ятнадцяти кроках i бачив їх всього лише п'ять секунд, обнiмає радiсть. Потiм на дорозi спинився самоскид. Друга молода робiтниця з привiтним чистим лицем кивнула водiєвi. Вiн снинив машину. Вона сiдає в кабiну, посмiхаючись водiєвi - своєму, очевидно, знайомому, - а в мене на очах сльози радостi. Чому? Життю. Його простим, нiби звичайним явищам прекрасного, людяного, нiжного... ХАМ Зайшов до N. в кабiнет. Передi мною сидить свиня... Через кiлька хвилин мовчанки вона запитала мене, чи я до неї прийшов. Коли я сказав "так" i назвався, вона, не дивлячись на мене, спитала, що менi треба. Потiм таким же... трактирно-хамським чином вона спитала мене, для якої мети, i потiм помовчала хвилин зо три, займаючись пiдписуванням якихось паперiв. Соiзволила сказати менi, також не дивлячись, що вона не може менi видiлити нiкого в провожатi для огляду дiльницi бетонних заводiв i що вона може менi дати записку до виконроба N., якого я мушу десь там знайти. Я пiшов. Свинтус так i не глянув на мене. Противно менi було так, що аж у головi заболiло. Потiм я подумав собi: та се ж прекрасно. Слава богу, найшов-таки свинтуса, що зi своєю хамуватiстю теж будує комунiзм..., що, може, десь в його онуках щезне тавро хама... У кутку бiля нього стояло перехiдне знамено комсомольське - хiба не парадокс! 14/Х1 1952 ЮЛIАНА Я так люблю мою Юлю, як нiби й не любив ще нiколи за двадцять п'ять рокiв родинного з нею життя. Я беаудинио говорю їй иайнiжнiшi слова. Милуюсь нею, весь переполнения до неї глибокою нiжнiстю. ...Так, я люблю її, мою Юлю, i з того щасливий. Хто послав менi любов? Пречиста вода великої Рiки мого народу! Се її цiлюща волога оповила, омила мене, її вiчно дiвоча українська ласка i бездогавиа чистота її багато-щедрих фарб. М'яка тепла вода її оновила мою душу, очистила вiд журби i скорбот, повернула до краси. I став я тим, для чого родида мене Мати моя, добрим i радiсним. Вона наповнила серце моє любов'ю, миром, щастям. I я благословлятиму тепер усе життя чистi її береги, i плескiт ласкавий її хвиль, i синє небо в її водах нiжних, i теплоту материнсько-дiвочу, святу вiд кожного дотику її рiдної води до мене. Рiчко, рiчко, душа мого народу, який безцiнний дар ти принесла менi! З кожним спогадом я купаюсь в тобi, з кожною свiтлою думкою ливу до тебе на тихiї води,, на яснi зорi, несу тобi в жертву найдорожчi мислi, припадаю до тебе. Свята моя, незабутня, вiчна! Поклич мене, прийми на свої береги, де трудяться мої люде, де чую спiв... 1953 рiк 31/1 [19]53 Милого її забили на яионськiй вiйнi в той саме час, коли ще тiльки-но зiйшла її зоря. Не наложила вона на себе руки. Не прокляла всесвiт i бога. Не втопилась. На всi цi драматичнi речi, вчинки у неї не вистачило героїзму. Вона не була глибока, як безодня, чи гостра [як] блискавка. Вона була вiжна, як вода. Тихо плакала вона на самотi по своєму Василю. А коли хтось пожалiв її i приголубив, вона невiльно вiддалася своєму покликанню... - Чим же хату покриємо? - Єоломою. Чим. - Кажуть, що соломою ж тепер не можна. - Чому? - Погана солома. Перестали молотити в околот. - Нi, не тому. Солом'яна стрiха, писателi кажуть, в ознакою мiщанства, нацiоналiзму. - Дурницi. Солома в головi - ото мiщанство чи дворянство, а стрiха може бути всяка. Аби не протiкала. - Еге. У його, мабуть, грошей багато. - Стрiха не мiщанська, а людська, якщо в в вас серце. - Мiщанська вона для мiщанина, а для нас людська. Солома у них в головi. Солом'яне серце i блудлива холодна душа. - Красива. - Тю, лихо його забери! Вже в соломi нацiоналiзм завiвся. КИТАЙ ЗУСТРIЧI ТВОРЧI //Полетiли в Китай. Або прибула делегацiя китайських робiтникiв i селян на Каховку. Глибоко iнтимна розмова українських, росiйських i китайських трудiвникiв землi. Трудiвники землi. Про лiси, про фруктовi дерева... 41VIII [19]53 ПЕРСОНАЖI "ХАТИ" //Один з персонажiв хоче, щоб у майбутньому було багато звiра в степу i птицi. Все хлiб та хлiб. Я хочу, щоб усе було. Вiн мрiє про майбутнє. Щоб було цiкаво. I щоб були хижi звiрi. Нiчого. Ми виховаємо у них новий iнстинкт - дружби до людини. Досить хижацтва.// //Неодмiнний персонаж фiльму - археолог. Може бути комедiйним. Введення археолога i археологiчних дослiджень у районi будiвництва дасть змогу часових рiшень у фiльмi.// //Краще, коли археологiв буде два: один старий, як-от покiйний професор Яворницький, другий молодий, який трохи iронiчно дивиться на Яворницького. Це молодий учений, весь спрямований вперед, а не назад. - Дивись назад, - це суть нашої нацiї. - Дивись вперед, а то лишишся позаду, - i через минуле утверджуй майбутнє в сучасному.// Т-ко недотепний. Вiн нiколи не мiг захистити як слiд свою думку, губився, говорив дурницi, - одне слово, справляв невигiдне враження. "Знаходився" вiн щось через три-чотири години. "ЗОЛОТI ВОРОТА" Се було звичайно дома. Тодi диспут продовжувався, вiдбувався ще раз. Ворогом була його дружина чи... Вiн вкладав їй в уста переконливi гострi аргументи проти себе, значно гострiшi, нiж тi, з-за яких вiн потерпiв фiаско, але зате i одповiдав же вiн їй! Через годину од неї не оставалося цiлої кiсточки. I тiльки тодi вiн заспокоювавсь, до нього верталася творча сила. Жiнка се знала i терпiла. Прославитись можна було колись надлюдським стражданням, пекельними муками чи диким злочинством. Хто був славним через працю? Назовiть менi одну душу за тисячу лiт, що прославила би ся трудом праведним. Нема такої селянської душi. Труд був марним. Шлунковим, рослинним. Знайдiть бодай один пам'ятник щасливiй людинi. Ось пам'ятник людинi, що вмiла красиво й щасливо прожити життя. Дивiтесь на нього, нащадки! Нема такого... 181 VI [19]53 У вагонi Народ народу подарував рiку. Тема для блискучого оповiдаїшя або сценарiю. ЗОЛОТI ВОРОТА Золотi ворота в комунiзм. Юнацтво мрiв збудувати їх серед степу i щоб через них текли води Днiпра по стелах України. ТАК ВОЮВАТИ, ЯК МИ //Пам'ятайте тiльки одне: так воювати, як ми воювали, i не снилось нроклятiй вашiй крамарськiй натурi. I яе вмирали ви в битвах так, як умирали нашi герої, i не перемагати вам нiколи так, як перемагали ми. Такої мiри любовi до життя i подвигу, такої пристрастi перемоги не видавити вам iз своїх крамарських душ i не купити нi за яке золото. Що ваше золото? Якi смiшнi i дурнi ви сьогоднi з вашим золотом.// //У нього слабе мiсце - вважати себе важною перселою. - Вiн пiднявся все ж до високої посади. - Так, але ж i ящiрка не гiрше за орла досягає найвищих гiрських верховин. - Господи, це неможливо.// ДО ДРУГОГО СПОРУ //Заходи для врятування народу i держави не завжди лишаються однаковими. "Сама доброчиннiсть стає пороком, коли застосовують її помилково".// 23/VIII [19]53 Журнал "Нейшнл перентс тiчер" - про систему виховання в США. "Все, чого потребує країна, - це люди, якi будуть вбивати iнтих для того, аби вижити самим". "Капiталiсти володiють школами i унiверситетами на правах приватної власностi, подiбно до того, як володiють вони банками, валютою, пресою". Готування до вiйни, до нищеяня.., штучно створений психоз небезпеки i т. iн. Пригадати всю "Прощай, Америко!" i статтю в "Новом времени". Епiзоди в лiтаку //Хочете писати про майбутнє? Приїжджайте до нас на будiвництво i розкажiть людям про те, що буде через... рокiв. Коли закiнчилось це дивне оповiдання про те, яким буде степ через п'ятнадцять лiт, молодий хлопець зiтхнув i, дивлячись у далину, спитав: - А яким стану я в той час?// //Навiщо ти написав те-то i те-то? Лдже цього ще нема. - Це наукова фантастика.// //Великi будови - це кульмiнацiйнi вишки нашого господарства.// //Треба написати п'ять оповiдань. Вiд мрiї Ленiна до гiгантського сучасного - майбутнього. Народи нашої країни пройшли уже гiгантським шлях. Полезахиснi зони - лiси комунiзму. Новий пейзаж комунiзму - це краса майбутнього, i в цiй красi краса наших душ, нас, як авторiв i творцiв майбутнього, нових людей на землi.// 24/VII [19]53 Годинна бесiда з т. Кузнецем Я. М. про два варiанти. 1. Самотьочнии (прийнятий урядом). 2. Механiчний (Геден). Другий дешевший на 5 мiльярдiв без Молочанського водосховища. У когось у вереснi забiгають "мальчики кровавые в глазах". Образ Кузнеця iнтересний. Говорив йому про сибiрськi рiки, про Давидова" Вiнтера i т. д. Все розумiє. Правда, треба тему трактувати у всесвiтньому масштабi. Пристрастi великi. Пригадав йому Лисенка-Цицина. ПРОПАВ 1.. Iван Iванович, що займав великий пост, бувши викликаний до Петра Петровича, який займав ще бiльший пост, почув раптом на свою адресу несподiвано грубе: - Геть! Iди геть! Мерзотник, так i так!.. 2. Зовсiм збитий з пантелику, вмить вийшов, в очах потемнiло... плило все в головi... "Пропав". 3. Дома всi стурбованi. На ро