и, що ми беремо на себе забагато - нiбито ми справдi потрiбнi цiлому свiтовi; свiт, може, й не здогадується про твоє iснування, ти єсть дрiбна комашина попiд зорями, отаке собi тонюсiньке зелене чатиння на старiй, аж сивiй смерецi, одначе свобода виповнює твою душу, як веснянi води гiрську улоговину, вiд розумiння єдностi зi свiтом, в якому ти народився; свобода додає тобi сили, ти, чоловiче, мусиш бути сильним, бо колись настане судний день, ти вийдеш навстрiч натовповi, нацькованому єфрейторами проти тебе, i скажеш їй, немитiй, волохатiй й смердючiй товпi: азм єсьм, каменуйте мене. Заведено ж все так помiж нами: спершу каменувати, щоб iз бiгом часу обпльованого мученика записати в святцi. Я думаю, що мистець має бути великим i без каменування, бо як iнакше пiднiмеш хрест i понесеш його на свою Голгофу... i немає значення, хто витесав цей хрест: ти сам з егоїстичних мiркувань, з потреби грошей, бо ж не птахи ми небеснi, чи з потреби суспiльної, чи навiть з наказу єфрейторiв. О Господи, омини мене вiд прокляття нести хрест на Голгофу з потреби єфрейторської; дорога на Голгофу єфрейторську, дарма що фальшива, але устократ крутiша, усипана терням i битим череп'ям... а ти йдеш цiєю дорогою босий, лютий i сам собою оплаканий; i не можеш зiйти з дороги фальшивої чи правдивої, бо не кожному дано зректися самого себе; сама природа мистецтва вимагає жертовностi, зрештою, хiба саме мистецтво як дiяння - не всепожираю-чий вогонь? Хтось може сказати, що коли вогонь гасне, то пiсля нього залишається попiл... .попiл розвiє вiтер: i що, мовляв, залишиться з твого хрестного ходу на Голгофу? То й чи варто горiти i падати скривавлено пiд хрестом, чи не лiпше обминути крутi дороги, голгофи й мандрувати собi просторами, де нема нi камiння, нi терену, нi навiть єфрейторiв, i десь-колись, як настане час, на краю безжурних степiв заснути тихо, будучи в згодi з тишею просторiв, з людьми, помiж якими ти жив, з Господом Богом i самим собою. Не мав сумнiву, кожен iз нас котрогось дня вийде на свою околицю i стане перед оманою безжурних просторiв... я теж не один раз витерплював сумнiви i не один раз зрiкався шляхiв, що вели на Голгофу, зрiкався i плентався посеред тишi безжурними дорогами; i було менi добре й безпечно в бездумностi, я славив сьогоднiшнiй день i дарований менi сьогоднiшнiй кусень хлiба, я себе переконував, що завтрашнє чи сторiчне мене не обходить, усе, що мною люблене, переболе-не, пережите, зраджене чи навпаки, - пiднесене на скрижалях, стлiє, як те листячко з дуплавої верби, що опало передторiшньої осенi, як тiльки-но розсипеться на цвинтарi моя могила. Та водночас, коли усе ж таки звертав iз дороги тихої, на якiй ноги вгрузали в теплий м'який пил, i вгризався в нетрi, в камiння, в бескиддя горбате, коли падав стрiмголов у пропастi на ребра гострих скель, коли обступали мене зусiбiч скам'янiлi мiста, в яких плодилися змiї i багато-чисельнi племена збайдужiлих людей, над якими панували всевлад-но єфрейтори... i єфрейтори цькували на мене збайдужiлих, вкладали їм у долонi камiння i пiдмовляли мене або вбити, або осмiяти, або оббрехати, бо чому ж раптом той i той, i той теж - байдужий, а той i той - заляканий, а я iз страху свого дрiмучого, що був схожий на змiя, виповз на бiлий свiт. I диво дивне: якраз тодi, коли я горбився пiд хрестом, знемагаючи пiд його вагою, коли ноги порепалися вiд колюччя, коли натовп викрикував "розiпни його", передi мною розкривалися євангелiї, вщерть списанi iменами, подiями, добрими вчинками i зрадами, смертями й коханнями; в євангелiях жили люди, якi давно повмирали й могили їхнi забутi, а помисли їхнi, стремлiння, навiть зблиски очей, навiть поцiлунки, якими обсипали вони своїх коханих, навiть їхня ненависть i їхнi молитви були записанi в євангелiях... а євангелiє це вмiщалося в менi, в душi, минулi часи й минулi мої предки були закодованi в менi, в струменях моєї кровi. Можна було збожеволiти вiд розумiння, що твоя душа так близько, на коротко пов'язана з правiком, що власне ти є живим продовженням правiку; i можна було звихнутися розумом вiд того, що небеса, якi розверзлися перед тобою, розкрили таїну: нiщо на свiтi не пропадає намарне... не пропаде нi дiяння, нi слово, нi пiсня, нi прокляття, нi дитячий плач, нi куля чи стрiла, що випущенi iз-за вугла; мисль, слово, дiяння, робота через столiття або й через тисячу рокiв дивним чином можуть ожити й повторитися в менi чи в моєму внуковi, чи в чиємось синовi, чи на якусь голову спаде тисячолiтнє закляття; i можна вiд великої радостi, що не один ти на свiтi, що ти не самiтнiй, як палець, що ти поєднаний на цiй землi з каменем на дорозi, з корiнням дуба, що стоїть на узлiссi, обчухраний вiтрами й обвуглений блискавками, змахнути крильми й пiднятися в пiднебеснi високостi; а можна було зростися, переплiтаючись з травами, або ж злитися з рiками, або ж восени впасти кленовим листям на брук i нишком слухати, як по тобi топчуться люди, яких ти вигадав, надiлив душею i тiлом, малюючи їх у своїй майстернi на розi вулиць Маяковського i Конопницької. I коли з-пiд штукатурки на пiвнiчнiй стiнi Святого Духа зиркнуло на мене, на Вербеня i на Ключара витрiщене, повне болю червоного, крику, страху й лютi око, коли вiдкрилася замiсть другого, правого ока кривава яма, котра, одначе, теж споглядала на нас, мовби яма була видющою, то я зацiпенiв не тiльки вiд того, що перетерплював бiль, що його зазнав мученик, намальований на стiнi, а ще й вiд пригадування... пронизала мене думка, що оце око, оцю яму, висвердлену, мабуть, розпеченим шворнем, оцей крик болю, страху й ненавистi, що падав зi стiни, були вже мною десь баченi, десь я чув цей нестерпний крик; чи бачив я на давнiх iконах, чи малював оцi очi хтось з моїх колег або i я сам, чи вони, раз намальованi на стiнi Святого Духа триста рокiв тому, жили пiдсвiдоме в моїй пам'ятi, це було дано менi вiд народження; чи вони менi колись приснилися; чи вони колись сидiли на сухому деревi посеред спаленої землi, яке я колись малював... вони, очi, сидiли на голих i чорних конарях i кричали на цiлий свiт, а в моїй руцi замерзав пензель. 3 Нi наступного дня, нi протягом, мабуть, цiлого тижня я не навiдувався до церкви Святого Духа; Ключар лише один раз якогось ранку поспитав, коли будемо далi розчищати стiнопис, я сказав, що будемо, але не сьогоднi й не завтра, хай у наших душах спершу уляжеться крик, що вирвався з-пiд кiлькасотрiчної штукатурки, хай ми порозмислимо: чому колись... десь... вчора... сьогоднi... повсякчас оце око страдницьке i рана, випечена шворнем, жили у нашiй пiдсвiдомостi; моє пояснення могло видатися дивним, плутаним, але Ключар зрозумiв мiй настрiй, вiн разом iз Данилом Вербенем теж, мабуть, не мав вiдваги стати перед очима на церковнiй стiнi, ми мусили осмислити вiдкрите, натiшитися ним як мистецьким явищем, перечекати, поки освоємося з ним. День чи два ми з Ключарем навiть не починали бесiди про стiнопис; Павло зранку брав косу i граблi, а я прихоплював мольберт i декiлька листкiв картону, й тюпали ми до Страдчої долини; йшли в людських гуртах, що поспiшали на колгоспну роботу, часом обступала нас череда корiв та овець, що сунула на пасовище пiд лiсом, часом обганяв нас трактор, а фiрмани, якi цiлою валкою, пiднiмаючи вище дерев пахучий пил дороги, квапилися в поле за скошеною конюшиною худобi, запрошували нас у свої драбинястi вози; iнколи з бокової вулички, гейби iз засiдки, вискакував "уазик" колгоспного голови товариша Чобота, одначе голова нiколи коло нас не зупинявся, а тiльки жбурляв нам косий свiй погляд i натискав на газ. Монотонне гарчання тракторiв, дерев'яне торохтiння возiв, закличне iржання кобили, що стратила з виду лоша, потрiскування батога й курвамамна лайка пастуха, рiзкий i високий, немовби її вдарили ножем, скрик кози, глухий i мовчазний тупiт кирзових чобiт у грубому пластi дорожньої пилюги, пахучий дух сiльської вулицi, настояний на пилу, на претертiй соломi, на розчавлених залiзним обiддям колiс камiннi i коров'ячих кiзяках, слабий повiв польового вiтру, що по дорозi закашлювався хатнiми димами... i тому вiтер розтрушував над селом польове скошене зело, що пахло знахарським трунком, який пiдсилював любов... а трунок цей ворожбитний iскрився в прозорiй чистiй сулiї ранку, наскрiзь пронизанiй сонцем; i цiла ця повiнь свiтла, тепла, звукiв, запахiв пливла безпоспiшно, повiльно, але й навально, нiчого, однак, при цьому не руйнуючи, а тiльки обмивала по дорозi кожну хату, тин, дерева, бадилинку кожну i всяку людину в полi чи на подвiр'ї, i кожну пташку посеред гiлля, i мураху на стовбурi старої яблунi; i менi з Ключарем було затишно, спокiйно посеред людей на вулицi, посеред хат i садкiв, посеред розтрушеного над селом духу прочахлого зела, серед худоби й машин; я почувався своїм у Черченi... я тут був своїм не тому, що стрiчнi старi газди пiднiмали, вiтаючись, хто солом'янi, хто порудiлi мiськi капелюхи, що погорбленi вiд роботи жiнки казали менi "славайсу", а тому, що тiльки в щi днi в Черченi скiльчилася, немов яре зерно, проросла стожильним коренем, укоренилася, отже, ясна, мов сонце, упевненiсть: нiхто мене тепер не заманить на безжурнi й байдужi простори, та й, очевидно, нiде нема байдужого раю, є або слiпота i глухота душ, або ж є олжа, злучена зi страхом. Господи, чи має право мистець бути глухим i слiпим, якщо вiдкрилося йому, немов соте пекельне коло, вiковiчне, ще, певно, вiд сотворения свiту страждання твого народу, i хрест твiй, i Голгофа твоя - це тiльки краплина з бездонної чашi людського страждання, i пити з тiєї чашi - твоє призначення. Це було чи не найголовнiше й найболючiше моє вiдкриття пiсля денних i нiчних моїх роздумувань, пiсля розмов з людьми i пiсля мовчазних молитов до Бога; призначення пити з чашi терпiння, усвiдомлення цiєї необхiдностi розкувало мою художницька свободу, поруйнувало навально всi дотеперiшнi рамки, погрози i заборони, в Черченi мене начебто вивели на високу гору, з якої вiдкрилися менi глибинне чорно-синє небо, гiрськi хребти, безмежжя нашого чорнозему, i зiштовхнули вниз, мовлячи: Пливи, чоловiче, долами i горами, а навiть i небесами... пливи, й нiхто тобi не подасть нi весла, нi компаса, ти сам собi стерновий, весляр i суддя, пам'ятаючи, однак, про залитi болем i передсмертним страхом очi твого народу, що намальованi на стiнi Святого Духа". Я малював; малювання це було неначе розмова з самим собою, проникнення в самого себе; я малював то побiленi хрести на цвинтарi навколо церкви, то ряди занедбаних стрiлецьких могил, то старезну липу i пiд її крилом - присадкувату ротонду Святого Духа; я малював, а Павло Ключар викошував у Страдчiй долинi траву, сушив сiно i складав його у пластiнки. Ми не розмовляли з ним, але я вiдчував, що ми обидва думаємо про мученицькi очi, що видобулися на свiт iз-пiд штукатурки; тi очi не давали менi спокою нi вдень, нi вночi; вночi серед тишi й пiтьми, коли я, розгубивши сон, виходив у Ключарiв сад, вони спозирали за мною iз-за кожного дерева i на кожному деревi iз-помiж гiлля свiтилися криваво, й очi тi лiтали надi мною в темрявi, немов якiсь жалiбнi, небаченi в наших краях птахи... лiтали, кружляючи, i скрикували людськими голосами (тут i там скрикували, близько й далеко, пелена нiчна, здавалося, була зiткана, мов iз чорного прядива, iз цих зойкiв); я уявляв, що у закривавлених цих птахiв, у цi очi хтось невидимий стрiляє, i вони, вцiленi в серце, або падають у сонний чорнозем i там, у глибинах чорноземних, замовкають, або ж, рятуючись вiд куль, сiдають менi на плечi й скиглять, немов голоднi дiти, а я слухав їх... слухав i чув, як їхня туга, бiль їхнiй, крик, що спресований, мов камiнь, до шепоту, переливався менi в душу. Це була магiя мистецтва. Я по-чорному заздрив невiдомому тому митцевi, який на стiнi Святого Духа предковiчно колись намалював страдницькi очi; так. заздрив i викликав його дух iз тамтого свiту, щоб спитати: "А де той ключ, пане-майстре, яким ти вiдкрив мою душу, увiйшов до неї i розкошуєш в нiй, немов за рiздвяним столом?". Iзограф появлявся тут як стiй, був вiн у полотнянiй сiрiй рясi, волосся спадало на плечi пiнистою хвилею, а лоб бiлiв високо й гордо; iзограф сiв поруч зi мною, так само, як я, оперся плечима об стовбур яблунi, пiд нашими ногами внизу плюскотiла об береги Золота Липа, за Ключаревим садом проторохкотiв на дорозi мотоцикл, з далекого вiдчиненого чийогось вiкна доносилася до нас ритмiчна африканська мелодiя, i тому не вiрилося, що поруч сидить iзограф, який прийшов iз нижнiх минулих свiтiв; вiн сидiв мовчки, аж поки я не спитав його отак просто, як колегу з сусiдньої художницької майстернi, де вiн роздобув потаємний ключ, яким вiдкриває людськi душi. На моє запитання вiн посмiхнувся (i як я у темрявi мiг бачити його усмiшку?), довго мовчав, врештi промовив стиха, скорiше сам до себе, нiж до мене: "Питаєш єси, немов отрок, якого вчать лише розтирати барви кам'яним товкачем. Кожен мнстець повинен мати свiй ключ, чи не правда? Це так просто, чоловiче, i вочевидь... складно. Часом ключi добираємо роками, майструємо їх самотужки й навпомацки, бо нiхто не знає напевне, як той ключ виглядає, з якого залiза, з якої барви, з яких потрясiнь i думок вiн кується. Свiт вражень - це нектар, мнстець - бджола, тисячi тисяч цвiту, пахучого або ж отруйного, збирай лише нектар i сотвори правдивий мед. Це приписи алхiмiкiв, брате. Ключ таким способом кується довго, терпеливо, многотрудно. Є щасливi щасливцi (а може, вони Божим промислом позначенi?), котрi знаходять свiй ключ вiдразу... вiн лежить у поросi пiд ногами, їм надiбно лише пiдняти його, омити вiд бруду й вкласти у замкову щiлину. А ще повiдали менi, що ключ може... приснитися... лише треба зiрватися з ложа, схопити пензель i вдарити ним по левкасi. Чи це ключ... чи це натхнення... чи це твої мислi враз вибухнули прозрiнням?" - Iзограф надовго замовчав, здавалося, вiн забув про мене й ловив вухом чужий вихилястий ритм африканських тамтамiв, що виплоджувалися з чийогось горластого магнiтофона; i видно, тамтами його оглушували, бо хилився донизу й загулював долонями вуха. "Може, брате мiй, - обiзвався несподiвано, - нiякого ключа не iснує... iснує лише тайна творчостi. Бо хiба мало таких, якi терпеливо збирали нектар, а в їхнiх сотах стигла трутизна... а хiба мало таких, якi знаходили легко ключ пiд ногами i встромляли його в замок... хiба мало таких, яким снилися ключi, вони сприймали сни за натхнення, а, проте, i той, i той, i той стоять перед дверима, ключ їхнiй в замку, а душа не вiдчиняється... i нiхто тобi не розкаже, чому вона не вiдчиняється". "Одначе ти не належиш до невдах, майстре, - сказав я йому. - Ти увiйшов у мене i пануєш ув менi". "Навiть про себе нiчого не знаю, - признався вiн сумовито. - Зате менi здається, що... - Iзограф обiрвав слово, в думцi, певно, iще їх зважував, потiм продовжив. - Менi здається, що про ту пару очей iз стiни Святого Духа знаю багато... та й не одна там пара... та й не однi тiльки там очi, ось побачиш, коли вiдслониш цiле моє малювання. Я не один рiк його малював... i не так довго я його малював, як довго мандрував землею, слухав її, споглядав на неї коли заворожено, коли заклято, ходив помiж людьми, якi живуть у любовi й у ненавистi, сiють жито й зраджують вiтця-матку. Певно, належу до тих, що збирають многотрудно нектар, i коли Господь Бог допомiг, що утворився з нектару мед, то..." "Нi, твiй мед не солодкий, майстре, вiн навiть не гiркий... вiн солоний, немов ропа. (Ти чув колись, щоб мед був солоний?) В солоностi цiй густiй розчиненi суцiльний лемент, передсмертний жах i лютий порив, ключ у висоти", - перервав я iзографа не вельми ввiчливо. Вiн тяжко зiтхнув: "Хiба мистець винен, брате, що земля повниться лементом i розпукою? Не можу я малювати тихi води, яснi зорi, зелене жито i дитя в житi у сповитку, коли небо надi мною чорне i земля моя чорна, а диявол, чуєш-но, грає на бубнi коло пекельних ворiт". "Ти кажеш, пане-майстро, "диявол грає", маючи на увазi день учорашнiй i день сьогоднiшнiй? - перепитав я його здивовано. - Але ж готi очi, тобою мальованi, мають триста рокiв. Хiба нiчого не змiнилося за триста чи за чотириста лiт на цiй землi?" "А ти-но походи землею, припади до неї, послухай... i поплач, i скреготни зубами, i проклени, i возненавидь, i возлюби її. У множеств! цьому, може, здибаєш десь мене... десь здибаєш, пiзнаєш моє iм'я, ключ мiй до людської душi вiдшукаєш i свiй ключ, певно, здобудеш... - I вiн знову усмiхнувся, i я в темрявi виразно бачив, як блимнула тепло посмiшка, немовби бiля його губ хтось посвiтив свiчкою. - I збагнеш, брате, що бiль наш триває". Вiн звiвся на ноги, високий i сухий, полотняну торбу перекинув через плече. "Але я засидiвся, - сказав, - дорога довга i робота попереду немала. Прощавай, брате". Я ж, прецiнь, добре знав, що вiн походить з нижнiх свiтiв, якi давно минулися, i думалося менi, що його труд теж давно минувся, вiн своє, що йому призначене, зробив, а проте, виходить, я помиляюсь. "Ти - як Вiчний Жид. Нема тобi спокою", - обняв я його за плечi. Чи жалiв його? Чи дивувався? Чи шукав у нього опори для себе? "Гадаєш, твоя доля легша, брате? Гадаєш, ти не єси теж Вiчним Жидом? Мистецтво - це вiчна робота, радiсть i прокляття. Навiть якщо iм'я твоє буде забуто, все одно ж колись... хтось... той новiтнiй заходиться шукати твоїх слiдiв, подиху, думки, щоб продовжити тебе й утвердити себе. I так буде тривати до кiнця свiту. А поки що - шукай мене, брате". I пiшов легким кроком людини, що звикла мандрувати пiшаком, на стежку до кладки через Золоту Липу. _ ДАНИЛО ВЕРБЕНЬ_ 4 - Тепер, мабуть, буду цiле своє життя шукати мистця, який залишив по собi стiнопис у церквi Святого Духа, - признався якось менi Василь Бережан. - Навiть тодi, коли уся стiна буде розчищена й будемо знати, що на нiй намальовано... коли, може, десь у кутку знайдемо пiдпис i дiзнаємося його iм'я - я однаково буду шукати. - Хiба до цього часу ви не шукали? - вiдповiв я запитанням. - Хiба мистецькi пошуки, як на мiй хлопський розум, не є пошуками того, що вже було... хiба молоде деревце приймається на дикому грунтi? Хiба, врештi, пошуки самого себе... нi, не тiльки самого себе на художницькiй нивi, не є пригадуванням сили й таланту, закладених у тобi дiдами й прадiдами? Бережан дивився на мене уважно, довго, i я мав враження, що у даному випадку вiн розмiрковує не над темою мистецьких пошукiв, пошукiв самого себе, вiн, певно, роздумує, чому я, якийсь столяр, пенсiонер, селюх iз-пiд Рогача, раптом зажурився чимсь таким вiддаленим вiд села й вiд того, що я кожного дня роблю. Адже вiн бачив на моєму подвiр'ї стайню, а в нiй - корiвчину й пiдсвинка, i бачив немало курей, що порпалися в гною, i заходив до моєї столярської майстернi, яку я сам собi збудував iз плениць й цегли, повну рiзного ремiсничого начиння, гиблiвок i трачиння, що пахло лiсом. I ще, крiм того, вiн знав, що в хатi котрийсь уже рiк лежить до пояса спаралiзована моя Олена, а це означає, що мушу сам i зварити, i в хатi дати лад, i худiбку нагодувати, i дрiб, i город свiй з картопелькою доглянути, щоб не зарiс бур'янами. А де сапка, де сокира, пила, рискаль, де робота цiлоденна й важка, там, чоловiче, мало залишається мiсця для "фiльозофування". Вiн, прецiнь, селянський син i знає, як важко людинi на селi, окрiм зими, знайти якусь хвилину, щоб прочитати книжку або газету: колесо днiв i робiт обертається невблаганно, i ти мусиш за ним встигнути. Бережан бачив мене у цьому колесi й, певно, мав на гадцi поцiкавитися, як я бодай зрiдка вибiгаю з буденного крутiжу, однак щоб не бути нетактовним, повiв розмову на загальнi теми... i може, в цiй загальщинi хотiв вилущити думку про мою особу. - На кожному кроцi... я говорю про наше художницьке середовище... i говорю, насамперед, про тих, якi в наше середовище, немов рибкам в акварiумi, пiдсипають сушених черв'ячкiв i вприскують певну порцiю кисню, що зветься сучаснiстю, що, мовляв, єсть народ, котрий нашу творчiсть зважує на терезах... що треба у цей народ iти... що народ тебе зрозумiє або ж навпаки - вiдкине й потолочить забудькуватiстю... що треба малювати людей iз народу... i ми слухняно малюємо доярок iз коровами, рожевощоких свинарок iз поросятами, голiв колгоспiв, героїв працi, ветеранiв, учених чи ще там когось; про нашi полотна пишуть статтi, хвалять нас, що, мовляв, художник проник у психологiю того чи iншого героя сучасностi, що полотно дихає правдою життя, що мистець зумiв схопити не тiльки подобизну портретованого, але й викресати на чолi певну думку. - Почекайте, - сказав я. - Хiба ви з цим не згiднi... нiби вам не було приємно, коли вас хвалили й, купляючи те чи iнше полотно для музеїв, платили грубi грошi. Що, нi? - I щоб зм'якшити удар, додав: - Господи, але ж ми люди, жити якось треба... жити, щоб малювати i знову терзати себе, каятися, - Не про каяття рiч, - запротестував Бережан. - Про iнше... Я давно переконався, що ми не знаємо душi народної... яка вона... велика чи куца, глибока чи жабi по колiно, шляхетна чи пiдла. Не знаю, чи є добро у чистому виглядi, так би мовити, рафiноване, i чи зло тiльки люте й нема в ньому вкраплення жалю чи розпачу. Я чим довше живу, тим глибше переконуюся, що життя пливе повз... повз нашi полотна, мольберти й пензлi. Ми вихоплюємо з нього "щось", але де гарантiя, що те "щось", той момент найбiльш характерний... але де гарантiя, що це не тiльки фотографiя, iлюстрацiя? Ми ж бо не увiйшли у воду, в рiку, що тече навальне, каламутне, по горло, й не можемо визначити швидкiсть її течiї, ми на березi... ми на березi слiпi або ж вдаємо з себе слiпих й нiби не знаємо, що за нашими полотнами, в тому числi й за моїми, на яких так багато сонця i блакитi, розпаношилася олжа i кривда; нашi картини стали куртинами на сценi, щоб прикрити наготу правди. Хоч... - вiн замовк на пiвсловi i, зiмкнувши повiки, не то уявляв якусь картину, не то пригадував щось колись бачене. - Хоч... скажiть менi, Вербеню, отак у штири ока, що єсть правдою на нашiй землi? Ось тут я говорив про рiку, що пливе мимо нас, каламутне й навально... а хтось таки правду виловлює в рiцi, й кожний обертає її на свiй спосiб i робить з правди курву. Бо той її обмиє вiд бруду, а той одягне в шовки або ж у вишиванку, той навпаки - обiллє її гноївкою i виштрикає вилами очi, той - взує у срiбнi черевички, а ще iнший - вижене босою на мороз. - Так дiялося споконвiку, Майстре... вiдколи свiт, правду фальшували, але й вiд правiку люди прагли її вiднайти, скупати в чистих водах. Деяким це вдавалося, - зауважив я. - А вам? - спитав Бережан напiвжартома-напiвсерйозно. Що я мiг йому вiдповiсти? Я тiльки сказав, що причисляюся до тих мiльйонiв, котрi шукають правди i пробують по правдi жити. - Ой, це нелегко... це нелегко, Вербеню, - сказав Бережан. - Знаю по собi. - Менi, уявiть, таке життя не здається важким? - заперечив я. - Важливо знати, до чого ти прямуєш i що шукаєш. Важливо усвiдомити, що ти не шурубчик якийсь там... що ти на цiй землi страх як потрiбний i важливий, без тебе тут нiяк не обiйдуться. Тодi настає полегша. Очевидно, дотепер я сам собi усього цього не говорив i на сволоку в хатi не викарбував свої постулати... постулати свої я намацував у потемках, немов слiпий; я йшов вiд порога до порога й на котромусь порозi спотикався i падав, на котромусь сiдав перепочивати й витирати пiт, а котрийсь переступив легко. - Розкажiть про себе, Вербеню, - несподiвано попросив Бережан. - Знаємося, щоправда, мало, всього кiлька днiв, але ж одну роботу робимо й, з усього видно, будемо її робити цiле лiто. Але навiть не в роботi суть... суть у тому, як менi здається, що душi нашi обзиваються на той крик... на тi очi, що ми їх вiдкрили в Святому Дусi. Я вiдмовився. Про що оповiдати? Живу.як живеться. Що я трохи iнакший, нiж мої сусiди? Сусiди посмiшковуються добродушно, що маю "бзiка" в головi, але, мабуть, кожний має свого "бзiка". Рiзниця лише в тому, що мiй "бзiк" в усiх на виду, а iншi його приховують, маючи з нього свою користь. Я теж, очевидно, маю хосен. Та чи варто цим хвалитися? Ми розмовляли з Бережаном у "голуб'ятнику", тобто на другому поверсi моєї хати; голуб'ятники свого часу були дуже модними в районнiй архiтектурi, й тому в усiх селах Рогачiвського району майже кожна нова хата стояла з "голуб'ятнею" на двi кiмнатки. Щоправда, бiльшiсть сусiдських голуб'ятень лише з фасаду про людське око мають вигляд другого поверху (на деяких вiкнах висять фiранки), а за фасадом, за вiкнами i за фiранками - звичайнiсiньке горище з двома простiнками, де тримали скринi зi збiжжям, мукою, сушеницю, а на стiнах - вiнки цибулi i часнику. Я iз своєї голуб'ятнi зробив одну велику й свiтлу кiмнату. Сам змайстрував стелажi, принiс сюди з-пiд повiтки ще дiдом майстрований дубовий столище з рiзьбою по боках, який колись служив нашому родовi скринею, де тримали печений хлiб i чисту бiлизну, i лiжком при потребi, бо був широкий i довгий, i добре на ньому дiти робилися... i на тому столi споряджали мерцiв. Одне слово, "голуб'ятня" була менi i бiблiотекою, i робочим кабiнетом... лише прошу не смiятися з приводу "робочого кабiнету". Мушу признатися, що люблю свою "голуб'ятню"... люблю за те, що у нiй, вщерть забитiй книжками, купами газет i журналiв, "писаними мисками", якi я колекцiоную, i горшками, бо ж Черчен колись славився гончарями, добре менi працюється... находить на мене тут святочний настрiй; а ще люблю за те, що iз широкого вiкна вiдслонюється праворуч вид на цiле село, а лiворуч - розстелилися поля, що змiнювали барви залежно вiд пори року, вiд сонячного освiтлення i вiд плину хмар на небi; поля перед моїм зором не стояли на мiсцi, вони, як зеленi, жовтi, чорнi, попелястi й бозна ще якого кольору полотнища, гойдалися в маревi й котилися ген-ген аж до горбiв, порослих лiсом. Щоправда, не кожної днини, хiба що взимi, я вибiгав по сходах на свою голуб'ятню, щоб попрацювати за столом, отак собi для душi попорпатися в книжках а чи надивитися через вiкно на село й на поля - я кручуся щодня, як вивiрка в колесi. Мiй гiсть Бережан довго вистоював бiля вiдчиненого вiкна, за яким текла, як чорний дикий мед, пахуча липнева нiч; а найбiльше припадав до книжок i журналiв, будучи, мабуть, трохи шокованим полицями книжок i журналiв, виданих "за царя Панька, коли земля була тонка" i якi можна побачити хiба що у спецсховиїцах наукових бiблiотек. - Слухайте, - запитував вiн мене, - де ви їх... оце багатство поназбирали? - i обережно гортав том "Iсторiї України-Руси" Михайла Грушевського. - Це така рiдкiсть... i така небезпечна рiдкiсть, небезпечнiша, мабуть, нiж вогнепальна зброя. - I вiн посмiхнувся сумно. Згодом додав. - Я колись в дитинствi бачив, як мого сусiду, директора школи, вивозили в Сибiр, а його книжки палили на подвiр'ї. Дотепер маю "Апостола", що його мама мої вихопили з полум'я. - Тепер уже не палять, - вiдповiв я. - Ми прецiнь - "цивiлiзованi", "найпередовiшi"... а щоб нiхто у найпередовiшому суспiльствi не сумнiвався, стару книжку, що начебто i сiє сумнiви, замкнули на колодку. Я їх скуповую, де можу... в старих людей на горищах трапляються скарби... а ще скарбiв шукаю в Рогачi на складi утильсировини. Купи там... в купах i порпаюся. Маю i дарованих багато, один священик, вмираючiї, заповiв менi цiлу скриню старих видань, що чудом уцiлiли на плебанiї. Вiчна пам'ять i дяка отцевi Григорiєвi. Очевидно, я надто розбалакався, менi треба було зупинитися, одначе це було понад мої сили, я мiг промовчати про себе, але тiльки не про книжки, я, мабуть, про кожну книжку з своєї бiблiотеки мiг би розповiсти якусь iсторiю - i на це, як кажуть у Черченi, нема ради. - Ось прошу... ось тритомна Українська Загальна Енциклопедiя, "УЗЕ", як називають її книгомани. Їй нема цiни, а менi її задарма дав знайомий рiзьбяр iз Косова. Я йому по сотцi за том хотiв заплатити, вiн образився: не все нинi грiшми виважується. Я тодi червонiв вiд його слiв. Очевидно, в УЗЕ багато гасел застарiло, бо життя i наука на мiсцi не стоять, я її цiную не за наукову вичерпнiсть, а за подвиг її видавцiв та авторiв, котрi, чуєте, за "моцарства польського" в тридцятих роках, в якому шовiнiстам вiд одного лише слова "українець" перекривлювало писки, створили три грубезнi томи: читайте, научайтесь, брати мої. Кажуть, "УЗЕ" за "моцарства" коштувала грубi грошi - треба було, щоб її придбати, телицю вивести на ярмарок. Рiзьбяр той косiвський збирався подарувати енциклопедiю в бiблiотеку скансену, що його розпочали будувати над Рибницею, знаєте, - де водоспад Гук. Уже з гiр i гражду гуцульську привезли й наново по бервенцю склали, i нiби церкву Довбушеву з Космача планували на пригiрку покласти; назбирали також керамiки, рiзьби гуцульської, одежi, книжок - хто чим мiг, люди вспомагали музей... а вiн, музей, тобто гражда, однiєї ночi спалахнув, як свiчка. Рiзьбяр менi казав: "Я збирався дати "УЗЕ" якраз до музею, най би люди набиралися розуму. Якщо ж "хтось" навмисне носить за пазухою грань... чув-єм, що й у Києвi найголовнiшу бiблiотеку спалили, то най такi порядки шляк трафить. А про вас, Вербеню, чув я багато, маєте вiд мене дарунок". I вiн загорнув "УЗЕ" в бiлу платину, як колись косарi завивали хлiб. - Втiм, - я таки мусив спам'ятатися. - Я мiг би вам. Майстре, про кожну свою книжку бандики гнути... особливо про книжку стару. - Про себе оповiдати не хочете, а про книжку - можете, - зауважив Бережан. - Гадаю, що розповiдь про якусь книжку - це також рядок iз мого життєпису, - сказав я. - Книжки, я думаю, зробили з мене чоловiка... зробили, зрештою, таким, яким я є: де обтесали, де поглибили, де чогось дуже важливого додали. Хоч, щоправда, вiдомо, що людину формує оточення... про моє оточення, про тридцятi передвоєннi галицькi роки, коли я пiдростав, пишуть мудрi й не дуже мудрi писарi, що, мовляв, у селах панували суцiльне жебрацтво, безробiття, темрява неписьменна, а горах - голод. Якась начебто суцiльна мряка пiд низьким небом. Що, нi? Очевидно, все це було, але й були люди, якi пiдставляли плечi пiд нависле небо i пiднiмали його... робили його вищим... i пробивалося з-поза їхнiх плечей свiтло. Пам'ятаю зимовi вечори в нашiй черченськiй читальнi: чимала зала вщерть заповнена жiночими й чоловiчими кожухами, байбараками, латаними кабатами дiтлахiв, над якими чадила пiд стелею одна єдина лампа, а на сценi за довгим столом сидять три-чотири хлопцi, таки нашi сiльськi хлопцi вiд плуга й вiд коси, i, немов "Апостола" в церквi, - читають почергово щовечора по двi-три години iсторичну повiсть Андрiя Чайковського "На уходах". Саля, оте жiноцтво, що мало б прясти кужелi, чоловiцтво, котре встигло нарiзати сiчки, нагодувати й напоїти худiбку, нишкли в читальнi... i в сутiнках лише було чути, як хтось або зiтхне тяжко, або скреготне зубом, або засопить люто, а жiноцтво сплакувало; i всi разом вiрили у свiт, змальований письменником; i бачили себе у тому далекому козацькому свiтi. Розумiєте, Майстре, люд сiльський, начебто темний, затурканий, аж стогнав i вiд болю i вiд захвату, занурюючись у свої первопочатки i пiзнаючи себе. Книжка творила чудо, здирала бiльмо. Мiж тим людом спрацьованим був i я; менi здається, що якраз у читальнянi вечори я заразився, якщо можна так сказати, любов'ю до книжки. Сiльський зашмарканий хлопака в маминому кабатi доглу-пувався, що в книжцi затаєне щось дуже важливе, мудре й ворожбит-не, яке конче мусить пiзнати; я хотiв стати ворожбитом, щоб наворожити людям бiлий хлiб, легшу роботу, врожайне поле й турму овець... так, я хотiв теж стати письменником. У четвертiй клясi, пам'ятаю, я вiдважився зiзнатися у цьому бажаннi прилюдно - це був пiдсвiдомий порив, злет горобця чи хлоп'яча безрозсудливiсть... хто знає, що це було, але в домашньому завданнi на тему "Ким ти хочеш бути, коли виростеш?" я написав: буду письменником. Мої ровесники попризнавалися у своїх розволоханих зошитах, що хочуть бути вiйтом, ксьондзом, шандарем, крамарем у кооперативi, сiчовим стрiльцем, фiрманом на жовтiй бричцi, якою їздив наш директор школи Ян Шепарович, просто газдою, але багатим; i це були нормальнi бажання, i тiльки моє виявилося ненормальним. Вчителька панi Єва Єжанська велiла моє писання прочитати уголос перед цiлим класом. Спершу я не второпав, чому саме менi випала така велика честь, i тому читав iз зошита голосно й, мабуть, не без гордощiв й не без радостi: о, видите, хлопцi й дiвчиниська, я до ворожбитства додумався, я не знаю, як це бажання в мене виникло, може, читальняне читання пiдказало, але я хотiв би, щоб вiд написаного мною у когось скапнула сльоза або щоб хтось зцiпив кулаки. Та чим довше я читав i чим смiливiшим я ставав у своєму вимрiюваннi, тим сильнiше натикався на стiну, яку хтось вимурував мiж мною i моїми ровесниками в класi; мої слова, здавалося, з розгону вдарялися в кам'яне мовчання i розбивалися, немов горнятка з-пiд молока. Поки хтось не пирскнув смiхом. Я пiдвiв голову: уже цiлий клас пiдсмiювався, а Йванко Гукiв, що сидiв у кожному класi по два роки, крутив пальцем по скронi, й це означало, й кривi смiшки теж означали, що я написав дурницю; я шукав пiдтримки у вчительки, але й вона, висока й худа, затулила рот хустинкою, щоб не розсмiятися. Я чипiв перед ровесниками своїми i плакав, огнiваний на вчительку, на ровесникiв i на самого себе. Хоч... якщо вдуматися, то не було чого на когось гнiватися, i вчителька Єва Єжанська, i мої ровесники добре знали, що в мене не було нi батька, нi матерi i що мене почергово "тримали" то котрась iз старших замiжнiх сестер, то брати Теодор i Юрко - всi вони на той час були жонатi, i я в їхнiх родинах спав у запiчку, доношував жiночi кабати, латанi сорочки з дорослих i величезнi шкарбуни, в холяви яких, щоб не хлюпалися по литках, коли треба було пiдбiгти, накладав солом'яних вiхтiв. Посилали мене до школи лише взимi, бо влiтi переважно пас худiбку або ж брали мене в поле полоти просо чи льон, а коли орали весною i восени - то я водив коней. Вчителька Єжанська власне так менi й пояснила: дурно, хлопаку, сьорбаєш носом, твої фантазiї - мiшок полови, з якої не всукаєш очкура, бо для того, щоб стати письменником, треба закiнчити гiмназiю в Рогачi й вищу школу у Львовi... а твоя школа, хлопаку, - граблi i гнiй. - Господи, - зблiд Василь Бережан, - невже вчителька була аж такою безсердечною. Було їй смiшно... було їй заздрiсне, що хлопська дитина, сирота, горобець сiренький, намiрився випурхнути через вiкно кудись поза вила й гнiй? - Я не сказав би, - боронив я свою давню учительку. Вона вмерла геть-геть по вiйнi, перебравшись з Рогача в Бистричани; колись випадково я набрiв на бистричанському цвинтарi на її могилку з маленьким кам'яним хрестиком, а на хрестi дощ роз'їдав карбований напис, що тут спочиває Єва Єжанська, скромна вчителька з Черчена. Я прикляк на її могилу й виговорив "Отченаш"... я давно, зрештою, простив їй дитячий мiй плач, вона, в принципi, будучи реалiсткою, мала рацiю: бачила перед собою хлопчака босого, не стриженого й не дуже вмитого, в кабатинi, рукави якої по лiктi виблискували смальцем... бачила справдi перед собою горобця, якому не долетiти до високих гiмназiй та унiверситетiв, крила-бо мав маленькi, пiдрiзанi, їх вистачає тiльки для того, щоб перелетiти з гноярки на гноярку або ж шмигнути прудко до корита з вiвсом, насипаного коням, i вхопити зеренце. I вхопити зеренце... - Як я зрозумiв, Вербеню, - я любив, коли вiн мене називав "Вербень", бо ж не мiг назвати "товаришу", "газдо", по iменi й по батьковi або ще якось iнакше, - ви тодi перед учителькою Єжанською i перед своїми однокласниками вiдреклися вiдразу самого себе й прилюдно закопали свiй талант, - наступав на мене Бережан. Вiн близько до серця брав мою розповiдь або й виставляв себе на моє мiсце, адже був молодшим вiд мене лише на вiсiм-десять рокiв i мiг теж подiбне пережити. Втiм, вiн своє теж пережив. - Хто заручиться, що був у мене якийсь талант i що начебто я його закопав? - пробував я боронитися. В душi, однак, обiзвалося скиглiння, немов ожив далекий мiй плач перед цiлим класом. - Менi здається, що якщо хтось має до чогось талант, то закопати його неможливо. Ти його скелею привали, а вiн все 'дно знайде щiлину й пустить зелений пагiнець. - Ой нi, - гаряче заперечив Бережан. - Бо що таке, по-вашому, талант, що таке "Божа iскра"? Я бачу талант у виглядi квiтки, яку треба пiдливати у спеку й обiгрiвати в морози, й стерегти, щоб її не зiрвав лихий мандрiвник. Це праця, прошу вас, над собою. - А я думаю, Майстре, що талант - то ж не якась там квiточка тендiтна в городчику... я собi думаю, що талант - це едельвейс, шовкова косиця, що проростає на гiрських вершинах i не боїться нiякого дiдька... на зло всiм чортам квiтне i живе. - Ну, ну, Вербеню, не маєте рацiї, - Бережан не дав менi до кiнця вiддекламувати свою тираду. - Не виправдовуйте самого себе. - I замовк, немовби прислухаючись, як скиглить у менi давнiй дитячий плач. - Ет, нема чого журитися, - тамував я нашу суперечку. - Принаймнi я за нiчим не жалiю... i навiть хотiв би похвалитися (щоб тiльки не вректи, тьфу-тьфу), що життя менi вдалося, як паска вдається газдинi. Це теж, скажу я вам, талант - жити на свiтi. - Так, Вербеню, - хитнув головою Бережан. - Мудро сказано: талант - жити на свiтi. - Вiн походжав по кiмнатi, заклавши руки за спину; вiн гвоє щось думав; брижилося чоло й голова гнулася додолу. - Тiльки не вiд нас залежить... не завжди вiд нас залежить, - поправився вiн, - якою дорогою пiде наше життя. Ми нiчого не знаємо про себе, ми тумани осiннi, хоч i вивчаємо себе протягом цiлого життя... протягом цiлого життя блукаємо у власнiй душi з лiхтарем у руках... блукаємо, немов у пiдземеллi, в якому на кожному кроцi намуровано анфiлади ходiв i переходiв, тупикiв й" накопано "вовчих ям", i ти й не здогадуєшся, що тебе за тим зигзагом чекає i яким ти станеш пiсля падiння у "вовчу яму". Життя - це завжди загадка. Бережан мав рацiю, ми справдi самi для себе невiдомi незнайомцi, адже стародавнi недаремно запаслися нитками Арiадни, щоб людина остаточно не заблукала в катакомбах, щоб могла при бажаннi повернутися до свiтла, й при свiтлi будучи, саму себе розпiзнавати. - Ой, Вербеню, мiй Вербеню, - зiтхав Бережан, - належите до галицьких "австрiякiв", котрi тримаються параграфiв, як слiпий плота. Я чомусь переконаний, що життя - це не завжди... нi, на жаль, не завжди плавба до наперед визначеної пристанi. Частiше здаємося на ласку хвиль. Я не став далi в'язати з ним цiпи, хоч i мав з цього приводу iншу думку: ми повиннi будувати себе самi. Може, це надто... може, приписи - це немов кiлля навколо натикано. Комусь така засада не подобається - то його справа, а я особисто намагаюся внутрiшнього свого параграфа триматися... тримаюся стерна, бо мiг би давно утопитися посеред рiки або ж зачепитися за корч... мiг би, скажiмо, розпитися i розволочитись, бо маю в руках ремесло i вистругую собi гиблем рублики. Що, може, нi? Мiг би я просто зануритися з головою в роботу на меблевiй фабрицi, а потiм удома в своїй стельмашнi й бiльше до нiчого носа не пхати; мiг би обмежити себе телевiзором, газетою або ж легкою книжечкою - нащо сiльському столяревi якихось глибин чи висот; мiг би я, бо маю спаралiзовану жiнку, втопитися в баняку з помиями для свиней, адже жiнчина хвороба завдала менi на плечi безлiч домашнього клопоту; мiг би я, врештi, стати злодiєм i потягти щось там принагiдне з колгоспу чи з фабрики, бо ж тепер модно стало красти. Мiг би я нiчим не видiлятися, нишкувати собi бiля нори й грiтися, муркочучи, на сонцi, немов той кiт, i жити бездумно, як трава..