м полягали спати поза тернами й уздовж дороги; польове око немовби стерегло тишу, що лилася з неба як дощ; а ще полумiнце свiчки було схоже на щiлину, крiзь яку можна зазирнути в iншi свiти. Я пiдiйшов ближче; свiчка була встромлена помiж камiнням i камiнням захищена вiд вiтру, що мiг надлетiти i її погасити; безсумнiвно хтось тут недавно побував, запалив свiчку й зник. Я спробував того невiдомого й небаченого окликнути, щоб вiд нього довiдатися, що означає ця свiчка на руїнах? Нагадування людям i полям, що тут стояла будiвля, офiрована Боговi? Чи в полумiннi свiчки сканувалася чиясь молитва... по кому молитва? Чи полумiнь свiчки пробуджував, обпiкав призабуту пам'ять? Я хотiв вiдразу багато знати. Лише третього надвечiр'я я здибав на роздорiжжi цiлу ватагу жiнок, молодих i старих, котрi поверталися з поля додому, вони менi й оповiли, що це мiсце називається "Дмитровою покутою", що їхнiй краянин Дмитро Гараздюк цiле життя будував на своєму полi оцю церковцю: возив фiрою камiння, мурував грубi стiни, кував дверi й грати. Єдину баню увiнчав хрестом. Пiдлогу виклав шлiфованими плитами. Знайшов було маляра, який повинен був церковцю усерединi позолотити й посрiблити святi образи... i вже перший образ святого Николая повiсив старий Гараздюк на стiну... повiсив i упав перед тим образом i довго молився... i довго вiдмолював якiсь свої грiхи. Вiн не таївся з своїми молитвами й покутою, нiхто, зрештою, не допитувався, який то вiн грiх скоїв, аж стали допитуватися "першi совiти": й вивезли старого кудись в Казахстан. I нi слiду за його родиною, нi слуху, нi духу. Лише церква серед полiв нагадувала про грiхи людськi, про покаяння, i про Дмитра Гараздюка, який колись жив серед нас, орав i засiвав поле. I хоч у церквi не було дверей, та нiхто не осквернив її анi гноєм, анi не користався нею як коморою для польової бригади. Навiть образ святого Николая висiв на тому самому мiсцi, де його повiсив Гараздюк. Аж однiєї ночi наїхали з району комсомольцi: лупали стiни й викорчовували з долiвки кам'янi плити. Шо не здолали ломами, кирками й сокирами - те вiддали вогневi: церковця корчилася в полум'ї цiлий досвiток i цiлий день. Нiхто не мав права бiгти гасити; та що там бiгти... нiхто не мав права створити рот, щоб спитати: чим вам, нехристи, завинила Божа обитель? Щоправда, колгоспне начальство, а також люди з села не полакомилися, як це буває, на кам'яне плиття - готовий будiвельний матерiал. Начебто панувала негласна заборона; а може, стримував людей пострах перед Божою карою; а може, палив людей потаємний сором, що не оборонили маленької святинi; а може, люди таки направду вiрили, що святий Николай зiйшов з образа, що висiв колись у церковцi, й блукає навколо руїн, їх стережучи. - Але ж хтось таки вечорами запалює тут свiчки... й навiщо запалює? - допитувався я у двох пiдтоптаних молодиць, що розповiдали менi iсторiю Дмитрової покути. - Хтось упокорює святого Николая, бо кажуть, що вiн, назагал будучи добрим i лагiдним, впадає iнколи в гнiв? Жiнки стискали плечима й зiтхали. - Чи святий Николай не видить, який то нинi нелюдський свiт настав? Чого б йому на нас сердитися? Є район, є область, начальники там сидять ружнi. Ми й так проклятi коло бурякiв. А свiчки ... а свiчки горять, я думаю, як пам'ять: був чоловiк Гараздюк... Друга жiнка додала: - Ой, чи святий Николай тут ходить, а Дмитро Гараздюк, бiгме, тут присутнiй... i щоб душа його не блукала по вертепах - засвiчена свiчка кличе його сюди, на вистраждане й покутне мiсце. Я чомусь вiрив цим жiнкам, дарма, що їхня бесiда була простодушною; я вiрив їм через те, що не побоялися поговорити з незнайомим на тему, за яку нинi не гладять по голiвцi. Зрештою, що вони могли втратити? Сапки? Каторжнi дiлянки цукрових бурякiв? Хоч... колгоспний голова ой який буває винахiдливий: не випише соломи худiбцi на зиму, не дасть вкосити трави на спiлку: двi третини - колгосповi - третю собi, не дочекаєшся коней, щоб виорати навеснi присадибу, або ж, чого доброго, обрiже тую присадибу по самий причiлок. А хто привезе хворосту на зиму? Та й коли вмреш - чотири дошки не випросиш на деревище. Жiнки вже потюпали додому, а я далi сидiв на ровi навпроти Дмит-рової покути й жахався .незахищеностi, безправностi наших сiльських людей; ранiше якось не спадало на думку... дотепер i свою маму я не бачив так зримо в колгоспному хомутi; я не мiг її, горду й пряму, уявити боязливо скулену, занурену в крiпацьку працю. Тепер же вона несподiвано подибала в моїй уявi поруч з жiнками, її сапка на плечi зблискувала червоно. I певно, мої мама щось шепнули високiй i худiй жiнцi, бо вона призупинилася й поманила мене пальцем. - Не сиди тут, - сказала суворо. - Не сиди, сину. Тут небезпечно. Тут партєйнi та комсомольцi засiдки роблять, щоб злапати того, хто свiчки свiтить на Дмитровiй покутi. Ше будеш мати бiду. Я поцiлував жiнку в руку. Я того вечора поцiлував жiнку в руку, а нинi привiв сюди, на Дмитрову покуту, Ольгу. Вона слухала розповiдь мовчки, тулячись до мого плеча. Вечiр на наших очах погасив сонце й заходився ткати свої сiрi верети. Кукурудзяний лан на тому боцi дороги почорнiв i виглядав, як вiйськова налаштована лава, а понад лавою стримiли на фонi свiтлого полотнища неба гострi пiки. - Нащо ти мене сюди привiв, Павле? - спитала майже пошепки Ольга. - Сам не знаю, - вiдповiв я щиро. - Мою уяву вразила свiчка на каменi ... горiння її як пам'ять по людинi. Розумiєш: казахстанськi степи проковтнули того Дмитра Гараздюка, а вiн, дивись видобувся з пекельної прiрви i свiтиться отут, удома. - Слухай, - шептала менi на вухо Ольга, - може, рiч не в пам'ятi лише? Може, при свiтлi свiчки душа його приходить сюди, щоб знову класти у зруйнованi стiни церковцi камiнь на камiнь. Вiн, певно, ще не скiнчив свою роботу. Я тулив її до себе, враз обпалений її припущенням; це так з її боку було несподiвано. Ольга була практичою жiнкою: недовершена робота повинна бути закiнченою. Я дiстав з кишенi свiчку й устромив її помiж камiнням, Ольга черкнула сiрником. Долонями обтулювала вогник, поки вiн не набрався сили. Навколо ворожо, чорно, мов хижий звiр, лежала нiч. Я обдурював самого себе, вiдповiдаючи Ользi, що начебто не знаю, чому привiв її до руїн Дмитрової покути; i, мабуть, правда не в тому тiльки, що мою уяву розкраяла самiтня свiчка на каменi як незгасима пам'ять по людинi, яка колись жила, хоч... чому б не могли поєднатися двi мелодiї, два ручаї, що попливли поруч або й зливаючись в одному руслi: моє поранене враження вiд вечiрньої свiчки i прозаїчне бажання подiлитися побаченим iз коханою. Iнтуiцiя сiльська пiдказувала менi, що маю це робити непомiтно, тактовно, день за днем, щоб Ольга не образилася, вона бо не якась там духовна жебрачка. Я зовсiм не збирався її виховувати, Боже борони, менi лише баглося її збагатити, засiвати її душу зерном, з якого ми споживемо чесний хлiб... ми, цебто - я, Ольга i нашi дiти; я уже обдумував наше спiльне життя, i вже виколисував дiтей; лежу, бувало, в своєму наметi й малюю в головi образки родинного нашого щастя... iдилiя гойдала мене у своїй колисцi: ой, люлi, щастя, ой, люлi. 9 Одного дощового дня, ще не розкраявши нашого з Ольгою спiльного хлiба, я зрозумiв, що вiн буде гiрким... що той хлiб буде лежати помiж нами каменем; сталося це на самому початку нашого кохання, коли ще й цiлунок, як пелюстка, цвiв на наших губах, i добре, що це сталося на початку. В моєму розпорядженнi було багато часу. Так я собi думав. Дощ сiявся густо з самого ранку й студенти, звiсно, в розкопи не пiшли; професор Баранiвський називав дощовi днi "празниками святого нероби", старому було шкода кожної, буквально кожної згаяної години й кожного штиха лопати, з-пiд якої очiкував нової знахiдки; вiн був ненаситним у своєму прагненнi розкрити ще одну тайну, хай маленьку, мацюпiсiньку, яку приховувала земля; тайна ця могла явитися свiтовi у виглядi черепка або ж купки вугiлля, обкладеного камiнням, пташиної кiсточки або ж пшеничного зеренця, якому вiд роду пiвтори тисячi лiт. Студенти ж дощовi днi любили: хлопцi спали у наметах або ж бренькали на гiтарах, дехто читав або ж писав додому листи; дiвчата теж знаходили домашню роботу; i тiльки я один нудьгував у своєму наметi, дощi мене пригноблювали не лише тут, на розкопках, але й удома. Коли ж нудьга почала зеленiти i я був готовий взути гумаки, накинути плащ й рушити крiзь дощ у свої щоденнi мандрiвки Днiстровим берегом, на порозi намету, вiдкинувши його полу, стала моя Ольга. У бiлому светрi й лещетарськiй шапочцi виглядала на дiвчура з першого курсу. - Професор тебе кличе, - сказала, сяйнувши очиськами, якi зводили мене з розуму й жбурляли в свої зеленi ковбури. Я зiрвався з розкладайки, щоб Ольгу обняти, щоб розвiялася моя нудьга, але Ольга, враз споважнiвши й ловлячи нiздрями, немов олениця, якийсь запах, спитала: - Пахне щось у тебе гарно... i ти пахнеш увесь... i твiй намет... i цiлий свiт пахне сухим подихом лiта. Шо воно таке? - I, помiтивши на стовпцi, що пiдпирав шатро, прив'язаний снопик зiлля, розсмiялася. - Бур'янець цей так пахтить? Нiколи й не подумала б. - То не бур'янець, - образився я, - то рум'янок, по-сiльському "марунька". До речi, менi дали його мама. Я скрiзь його вожу... i в гуртожитку вiн був зi мною. Пахне менi Черченем, рiдною землею... густо рум'янок пахне перед дощем i в дощ. Мама кажуть: то, Павле, наше ворожбитне зiлля, що проганяє чорну силу. В нашiй родинi його люблять здавна, в мами вiн за образами, пiд подушкою навiть. Коли вмерли тато, то мама поклали рум'янку їм у деревище. На тому свiтi теж не треба забувати, що є десь на землi Черчен, є польовi дороги, на обочинах яких росте, часто запилений i притоптаний худобою, скромний рум'янок. - Ворожбитство якесь... - Ольга зневажливо скорчила гримасу, - якесь євшан-зiлля, якийсь рум'янок, бур'ян з-пiд коров'ячої ратицi. Боже, який ти, Павле, дивак. - Я мiг би образитись, i мене таки вкололи її слова про бур'ян з-пiд коров'ячої ратицi, але я вчасно подумав: що з неї вiзьмеш, коли вона нiчого не знала, нiчого не чула, нiчого не читала про євшан-зiлля. Коли була малою, то нi батько, нi мати не оповiдали доньцi казок про рум'янок, дух якого вiдганяє вiд худоби ласок, а вiд людини - хвороби й забуття про мiсце, де закопаний твiй пупець; її не вчили молитов i напевне, у Великодну нiч не водили в Страдчу долину до стрiлецьких могил... вона напевно не має зеленого поняття про сiчових стрiльцiв, а може, її вчили: сiчовi стрiльцi це вороги, українськi буржуазнi нацiоналiсти. Ольга з мого обличчя вичитала, що я стримано серджуся, вона щось бовкнула недоладне, бо прилинула до мене, обняла, поцiлувала палко. - Ну, не дуйся, - просила. - Це я так, з дурного розуму. Якщо направду, то не можу второпати: навiщо все це тобi, дорослому чоловiковi? Я теж не можу зрозумiти: навiщо тратити державi грошi й мучити отут студентiв, щоб вiдкопати вiнчик вiд горщика? Ну, був горщик, ну, жили тут люди. I нема їх. Завтра нас не буде. Зате є сьогоднi день, є сьогоднi робота, є сьогоднi любов, є хлiб насущний. Шо бiльше треба, мiй любий? Ольга начебто запитувала пристрасно, але вiдчувалося, що вiдповiдi вiд мене не очiкує, вона таки була переконана, що бiльше нiчого людинi в життi не потрiбно. I, можливо, вона має слушнiсть; очевидно, це слушнiсть людини, яка своїм iснуванням схожа на оленицю або ж на рибу в Днiстрi, або на птаха в пiднебессi, або на вербу придорожну, або на зело, що призначено для того, щоб його спасла вiвця; всi вони, зела i вiвцi, риба й птаха iснують, первiсне вегетатують, не мають грiхiв, не пам'ятають учорашнього дня i не очiкують дня завтрашнього; вони щасливi й вiльнi, запах рум'янку не повертає їх у дитинство й ще далi - в глибини столiть. То, виходить, я осуджую свою кохану? То значить, я сьогоднi дивлюся на неї iнакшими очима, нiж у той перший день, коли вона випливла з Днiстра, немов русалка? То значить: надщербилася моя любов? Але ж якраз Ольжиною первiснiстю я так захоплювався... я пускав її, немов рибину, у Днiстер... i злiтала вона в мене з долонi у пiднебесся, як птаха. То чого ж нинi про це забуваю й виймаю рибу з рiки, птаху пiдстрiлюю у пiднебессi, а зело розтоптую обцасом? Хочу вилiпити її до себе подiбну? Буду заворожувати її рум'янковим духом? Буду водити її левадами, де помiж квiтами збираю слова для своїх вiршiв. Буду шукати з нею карбiв на землi, знакiв, якi земля посилає нам iз минувшини. Будемо обоє прикладати вуха до землi й слухати, як стогнуть закопанi дзвони. - Чим ти зажурився? - Ольга повернула мене з майбутнiх дорiг на теперiшню стежку. - Професор чекає, а ти... - А я гризуся, як маю тебе заворожити, - вiдповiв я. - То ворожи, милий, якщо маєш силу, - згодилась вона без вагання, немов наперед була впевнена, що нiяка ворожба до неї не пристане. ...Пливе собi риба в рiцi, ой пливе. Снилося менi, що я виловив рибу у Днiстрi; бiла, довга, прекрасна у своєму стрiлоподiбному стремлiннi пронизувати товщу води, риба на березi хлипала зябрами й молотила хвостом, гинучи без води, що була її стихiєю, а я однак не квапився пускати її назад у Днiстровi струменi; я спершу хотiв її осiдлати й приручити; сiдло карикатурно виглядало на бiлiй її спинi. Так менi снилося. 10 Ти мене слухаєш, Ольго? Був собi, жив собi корчмар на iм'я Жельман Штудер. Хоч зачин у моїй притчi про корчмаря традицiйно казковий, хоч iм'я корчмареве тисячi разiв повторювалось бiля галицьких церков, коли дiвчата на Великдень беруться за руки, виплiтаючи коло, i виспiвують у гагiлках, що "їде, їде Жельман, їде, їде Жельманова, його брат i братова..." (Ти нiколи не чула, Ольго, як спiвають гагiлки? Коли ж спiвають гагiлки, то пiд дiвочими чобiтками в молодiй муравi то тут, то там вистромлює свої голiвки первоцвiт... i слухає первоцвiт... i радiє... i цвiте... i нiжно-зелена трава стає схожа на небеса, засiянi малюсiнькими бiлими зiрками), iм'я Жельманове для тебе начебто несподiване, але я достеменно знаю, що Жельман Штудер - особа цiлком реальна, вiн жив наприкiнцi минулого столiття на околицi села Поточки, недалеко вiд Днiстра, там люди дотепер показують його дворище; показали це дворище й менi: я увiйшов крiзь похилену дубову, залiзними штабами ковану браму, котра за столiття почорнiла й закостенiла намертво, на розлоге подвiр'я; до довгої мурованої з цегли будiвлi, що була колись корчмою, з невеликими чорними дiрами-вiкнами, якi нагадували перестрашенi очi, вела вистелена кам'яними плитами, вщерть пощербленими, поїжджена колесами досить широка дорiжка. Очевидно, поточани покинуту Жельманову садибу обминають, бо нiхто тут не викошує трави, не лупає зi стiн добротну австрiйську цеглу, i нiхто не лакомиться на дахiвку, що поросла рудим мохом i вагою своєю увiгнула посерединi й проламала дах; i нiхто з дiтлахiв, котрi не гребують об'їдати, немов жадiбнi деркачi, цвинтарнi черешнi, в Жельманову ж садибу посеред лiта не забiжить та не вихопиться на старезну грушу, що панує розлого мало не над цiлим дворищем, щоб обтрусити з неї солодкi "дзбанки". Навiть у п'ятдесятому роцi, коли в Потоках створювали в страхах та погрозах колгосп i ламали людськi стодоли, щоб iз них побудувати колгоспнi ферми, нiхто не зважився використати, скажiмо, бодай стовпи iз Жельманової брами. Негласна заборона, табу, прокляття, були написанi на брамi й нiхто її не переступав; якщо не страх, то острах, пересторога, темна сила стерегли це обiйстя, i менi теж не радили пхати сюди носа, але менi було цiкаво зазирнути на острiвець, де панувало дев'ятнадцяте столiття; тут жили, всихали i знову вистрiлювали пагiллям купи бузинових кущiв; тут столiтнi бур'яни розколювали плиття дороги, клубищами корiння виснажували землю, що сiро здичавiла пiд ними, потрiскавшись, й хижими пазурями цупко чiплялися за стiни, повзучи гаддям догори, на дах. А все ж таки я переступив браму, не послухався людського попередження i... I нiчого не сталося. Тiльки з корчми, з низького отвору, де були колись дверi, вийшов менi назустрiч старий єврей у довгому, майже до п'ят лапсердаку, щоправда, охайному, у високому теж чорному капелюсi; єврей зняв, вiтаючи мене, капелюха, злегка вклонився i показав рукою на купку цегли пiд стiною; сам сiв поруч, поклавши на колiна стиснутi в кулаки руки, худорляве лице було обрамлене сивою бородою, пейси кучер'явились буйно, як iнiй на хмелю, а збляклi старечi очi обмацували мене уважно, проте - дружелюбно. Був день; науковий атеїзм в iнститутi розтер на порох мiстику; заборонили на Великдень водити пiд церквою хороводи й спiвати гагiлки; ось ти, Ольго, навiть не чула про того Жельмана з гагiлки, який тримав ключi вiд церкви, а Жельман... а Жельман, усупереч усьому сидiв поруч зi мною теж на цегляному стовпчику й грiв на сонцi сухi й темнi, немов витесанi з вишневого корiння руки. Мене не проймав страх, я й не згадав, що на всяк випадок треба себе поберегти вiд нечистої сили "Отченашем". (Ти вмiєш, Ольго, "Отченаш"? "Отче наш, iже єси на небесi й на землi..." Нiколи нi єдиного слова з "Отченаша" не пролунало у вашiй хатi? Нiколи? Як вам там живеться на двох поверхах пiд бiлим залiзом? Хочеш, я тебе навчу молитов... яка то насолода впасти перед образами на колiна, заплющити очi, вiдгородитися вiд свiту й наблизитися до самого себе й до Бога. Молитва - це передовсiм наближення до себе, усвiдомлення самого себе. I це, що я тобi говорю, Ольго, не вичитане з книжок i навiть не почуте вiд матерi, це мiй духовний досвiд). "Ви знаєте, молодий паничу, до кого втрапили в гостi? Чи вам хлопи з цiлої околицi не оповiдали про Жельмана Штудера, який вмер сто рокiв тому й похований в Городенцi на жидiвському цвинтарi?" - спитав Жельман, скосивши на мене погляд; очi його в ямах були цiлком гейби залитi молоком - такi бiлi й невидющi. "Я чув щось... мене попереджували, - вiдповiв я безтурботно, - що мiсце оце закляте. А я ось не повiрив". - "Ну й даремно не вiрите, - зiтхнув старий єврей. - Все правда: i мiсце закляте, i я тут перебуваю пiсля смертi сто рокiв". Я засмiявся: "Нiхто нинi в нечисту силу не вiрить. Колгоспи навколо. Комунiсти. Дружба народiв. Нашi в космос полетiли. Бога нема. Чорта нема. Москва - столиця свiту. Ленiн - вождь свiтового пролетарiату. Ви собi уявляєте, товаришу Жельман, який свiт панує за вашою брамою?" Я таки не повiрив жодному його слову... як можна повiрити людинi, яка начебто померла сто рокiв тому, а сьогоднi розмовляє зi мною жива й здорова. Щоправда, я одне йому казав... говорив немовби з чужої пiдказки, силувано немовби писав на кумачi стертi лозунги, а пiд кумачем кiльчилося, як житнє зерно, щось... щось, яке я не знав, як його назвати. Чи я самого себе обдурював й таки насправдi повiрив у Жельманову сторiчну смерть, чи була це звичайна цiкавiсть, чи я повертався у дитячий свiт маминих казок, чи страх, страшок, немов чорна кiшка, таки пiдкрадався до мене плазом? Адже не марно люди обминали Жельманову корчму. "Менi теж, вибачайте, не вмiщується в головi... так не вмiщується пiд капелюхом, що за моєю брамою у бiлому свiтi нема анi Бога, анi чорта, - сказав Жельман. Вiн устромив погляд у вiдчинену навстiж браму, начебто лише через браму можна надивитися на свiт... свiт неогороджено пiдступав зусiбiч до Жельманового обiйстя. - Але... але, невже то правда, що свiт за брамою порожнiй, як бочка з-пiд оселедцiв? Чи то можливе? Я готовий вам повiрити, молодий паничу, коли б не ви самi... ваша присутнiсть тут свiдчить, що є у свiтi за брамою люди, Господь Бог, є добро i зло. Бог послав менi вас. Бог iудеїв змилосердився врештi надi мною, бо терпiння моє уже перелилося, як згiркле вино, через крису чашi... вiд мого терпiння дичавiє навколо земля, а груша посеред подвiр'я родить терпкi плоди". Жельман, з усього видно, покладав на мене якiсь надiї; бесiда його текла солодом, а бiлi очi ласкаво мене обiймали. "Ви так впевненi, що я, власне, i є вашим iзбавителем, посланим Богом? Якраз я?" - спитав я. Вiн кивнув бородою. "Якраз ви, паничу. Ви маєте право й силу позбавити мене терпiння. Iншi тут, хоч зрiдка, але приходили... i були готовi за плату пiдписати папiр, що єсьм, прошу пана, вiльний, що всi мої грiхи прощенi й що можу нарештi воз'єднатися з предками. Тiльки вони, тi, що приходили, не мали права на пiдпис, i терпiння моє не пригасало". "Велике терпiння - вiд великого грiха, певно? - випитував я у Жельмана. - У вашiй корчмi люд пропивав грошi, грунт, волiв... i пропивали люди душi. Ви ж на людськiй кервавицi багатiли". Я собi пригадував орендарськi та корчмарськi визиски й лиходiйства, вичитанi з книжок: лихварство та ошукування простого люду, зневаги до "гоїв" i запопадливе слугування тим, якi над людьми панували, i корчма на корчмi, по двi, по три в кожному селi, множення пияцтва... навiть ключi вiд Божого храму висiли у Жельмана на кiлку. "То невиннi грiхи, мiй пане, - заперечив Жельман. - То так собi... маленькi гешефти. Кожен заробляє грошi, як умiє. До того ж суворий Бог iудеїв не судить нас за негречне поводження з гоями. Навпаки: ще й пiдтакує нам. Ми Богом обранi... i треба нам якось жити, нам, острiвцям серед чужого моря. Це так зрозумiло, мiй паничу". У Жельмановому голосi бринiли нотки зверхностi, голову, що досi була схилена на груди, вiдкинув назад, очi... отi бiлi вицвiли очi ожили, бiлизну здуло з них хвилею, а з-пiд бiлизни блиснуло чорним вогнем. Сухi пальцi сцiпилися судомне в кулаки. Вiн увесь перемiнився... йому, певно, пригадалися роки, коли вiд нього залежали люди, земля й навiть - небеса. В мене мелькнула думка: пiдведуся й пiду геть. Столiття нiчого його не навчило. Старий, однак, опам'ятавшись, поклав руку на моє колiно. Холодний опiк ударив мене, як струмом. "Ну-ну, - промовив примирливо, - не в наших з вами iнтересах сваритися. Я пропоную вам вигiдний гешефт: пiдпишете одну цидулу й забезпечите собi панське панування до кiнця життя, ще й дiтям-онукам залишиться. Матимете, добродзею, славу, бо слава теж купується за грошi. Що ж бiльше треба бiдному молодому поетовi?" Я вiдсахнувся вiд нього. "Нi, я душу не продаю". Жельман покрутив головою. "Чи я виглядаю на вар'ята, щоб купувати чужi душi? Я хочу, панєдзєю, викупити власну душу. Я давно вмер, я - тлiнь, а душа моя не має виходу з цього подвiр'я... я в iржавiй клiтцi мечуся, як пес у гицлевiй будi". Вiн тяжко дихав, на чолi виступив пiт. Руки впали з колiн i повисли, як неживi. Цiла його кiстлява постать зiв'яла, згорбилась. I я мимоволi його пожалiв... пожалiв старого чоловiка, котрий не мав спокою i пiсля смертi. "Видно, велика ваша вина", - сказав я, але про вину не думав, зате уявив душу померлого єврея, оцю душу, що сидить поруч зi мною, коли вона напролом б'ється грудьми об грати, або ж злiтає понад хмари, шукаючи вiльного простору для втечi й падає звiдти, з високостi, додолу, бо й небо для неї замкнено, тодi вона повзає в бур'янах i вимацує щiлину. Але й тут їй не вдається. Iснує стiна. Напевно прозора, невидима для iнших i тому я не можу уявити її реально, i я дотепер не знаю, хто її збудував. Бог? Якась iнша сила? "Вас, паничу, хiба не вчили у високих школах мудростi наших пророкiв? Був собi такий Йов, вiн казав, що стежку туди не знає хижий птах, її око орлине не бачило, не ступала по нiй молода звiрина, не ходив по нiй лев. Це сказано, мiй паничу, про мудрiсть. А ще сказано, що тiльки Бог розумiє дорогу її, мудростi, i тiльки вiн знає мiсце її. Добре бути мудрим на старiсть, коли ти полiчив на дорозi каменi й уже не общибуєш об них пальцi. Це я про глибину вини, паничу. Коли я був молодим, хлоп на iм'я Захарко одного вечора принiс до корчми й поклав на ляду передi мною статуетку голої жiнки з обвислими грудьми й випуклим животом, i похвалився, що подобу цю залiзну знайшов на своєму полi, її зачепив плугом, i вона так голосно задзвенiла, що аж конина зупинилася в борознi. Подивися, мовляв, Жельмане, може, ця черевата баба щось варта... якщо варта - дай за неї пiвкварти, чи й цiлу кварту. Баба, якщо по-правдi, вартувала цiле газдiвство, це я вирахував одразу, гнула вона долоню вагою, а колупнувши її непомiтно нiгтем - сахнувся i ослiп вiд блиску золота. Ну, звичайно, я сказав хлоповi на iм'я Захарко, що то мiдь, але бабу беру, тепер стародавнiми забавками всякi панки цiкавляться, може, щось на бабi зароблю. З того дня й почалося; газда Захарко навiв мене на думку, що тутешня земля уздовж Днiстра повна золота, срiбла, дрiб'язку ружного, що походить з правiку... з первовiку бо, прецiнь, на цих масних грунтах сидiли людове, якi сiяли пшеницю, воювали, багатiли, вмирали поколiння за поколiнням i забирали з собою в гроби те, що любили за життя. А ще до того, поки Захарко спокусив мене череватою бабою, я наслухався про розсiянi на полях мiднi стрiли, уламки мечiв i списiв, черепки, про людськi кiстки, що часто трапляються в борознах. Приїжджий пан iз Кракова, такий собi Цибух-Цибульський, попиваючи в мене коломийське пиво, нашептав менi, що сьогоднi у свiтi... десь там у Краковi, у Вiднi чи в Берлiнi, прошу вас, висока цiна на викопне... ну, не лише на викопне злото, на всi стародавнi речi, що з могил та з руїн. Якийсь там, чуєте, задимлений горнець музей купує за грубi грошi. Ну-ну, чи моя була вина, що я пiддався спокусi, найняв Захарка, який тепер у мене мало не щодня попивав оковиту, та ще кiлькох хлопiв i розпочав де тайно, де явно, де за ринський, де за келiшок горiлки, а на панському грунтi - за майбутню виручену пайку розкопувати могили, гробовиська, городища, мiсця людьми знанi й незнанi; ми розкопували ретельно, урочище за урочищем, щоб не дай Бог чогось не обминути; з хлопами я був кожний день, передавши шинкування жiнцi своїй Сарi з дiтьми; я, прошу вас, пантрував кожний рискаль... щоб чогось недобачив. Гробовиська розкривали свої тайни неохоче, вони западалися в глибини, прикривалися кам'яними плитами, але хлопи, заохочуванi горiлкою, не жалiли поту, рискалi як вовки, вгризалися в бiлi кiстки, а бiля кiсток вилущували з тисячолiтньої глини золотi дiадеми й чашi, срiбнi пугарi й глинянi статуетки, схожi на ту першу, золоту, що менi принiс газда Захарко; а ще брали ми з могил цiле й надщерблене череп'я... а ще збирали пригорщi стрiл, а ще були кiстянi гребенi й бронзовi свiчада... а брали ми у мертвих миски iз скаменiлою кутею, плящини зi шкла, що були величиною з палець... а ще мечi траплялися й наконечники списiв, кованi цв'яхи й сокири з бронзи, що сплавилася, мов грудка старого почорнiлого воску, в прадавнiх пожежах. Одного дня ми викопали статую кам'яного божка, що споглядав на свiт на всi чотири боки. "I хлопцем був Бог", - говориться в Книзi Буття; зi мною теж був мiй Бог, кожна рiч, бiльша й менша, мала свою цiну й свого покупця; приїжджали до мене панове в цвiкерах з бозна-звiдки, тисли запопадливо Жельмановi руки... йо, руки часом були у глинi... цмокали панове язиками й платили грубi грошi. Я хiба винен, паничу, що зi мною, як iз тим хлопцем iз Писання, був Бог? Ну, певно, я заразився... то є хвороба робити грошi, все тобi їх мало й мало, все тобi снилися та снилися нерозкопанi гробовиська; ну так, вночi вони менi снилися, а вдень я сiдлав коня i тюпав у поле, самостiйно вишукуючи найменшi пiдозрiлi гробики або ж за злотий випитував у дурних гоїв, у хлопiв, де ще є в окрузi гробовиська. Так тривало аж до моєї смертi. Дурна рiч, прошу вас, вмирати, коли чоловiк став нарештi на ноги, а сусiдськi дiдичi, пся крев, гонорова шляхта, знiмають перед тобою капелюхи... дурна рiч вмирати, коли розкопанi поля, грунти стали належати менi, а вздовж Днiстра я наказав вкопати таблицi, що хлопам рибу у рiцi ловити заборонено, бо й рiка, чуєте, належить Жельмановi Штудеру. Але хiба смерть розумiється, що чоловiковi якраз треба пожити серед набутого маєтку i покаятися в грiхах. Йо, i покаятися... А смерть махнула косою - i фертик. Тепер, коли я вмер, коли мене поховали й оплакали, настала для мене найтяжча пора: душа моя, як належиться, стремiла до Авраама i до всiх праотцiв, якi мене очiкували з простягнутими руками, бо я нiколи нашого Бога не огнiвив й сповняв всi обов'язки супроти нього, але сталося непередбачуване й нечуване: тисячi отих... отих гоїв, що покоїлися в могилах, кiстки яких я порозкидував, а скарби їхнi позабирав й перепродав музеям чи просто багачам, котрi кохалися в старожитностях, оточили, облягли, обступили моє дворище ордами, вибудували мури й частоколи такi високi, що не можу їх нi перескочити, нi перелетiти, простiр навколо засипали закляттями, до яких не можу навiть наблизитися, бо опалюють мене вогнем; i дарма я, паничу, волаю про милосердя, i дарма молюся... молитви мої, як мотилi, згорають в ненавистi тих, що встали з могил. У головi моїй не вкладується, навiщо мертвим срiбло й злото, всi отi мечi й потрiсканi горшки, мертвим нiчого не може належати, я всi свої статки, прецiнь, теж заповiв дiтям. Вони ж бо, тi, що встали з могил, кажуть: "Ти нас, Жельмане, порабував... хто є пiдлiйший iз злодiїв, нiж той, що грабує покiйникiв? Крiм того, Жельмане, невже тобi не вiдомий правiчний закон, освячений усiма народами, що все заховане в землi, чи то буде горнець, чи меч, з'їджений iржею, чи корона царiв, якi сидiли на престолi тисячу рокiв тому, належать цiй же землi й насiнню, котре з цiєї землi виростає, тобто - людовi?" Я боронюся, як можу: "Ну-ну, - кажу, - ви, тi що встали з могил, геть чисто мiшiгiнi. Бо нiби гоям, котрi орють землю i випасають худобу, потрiбнi якiсь там черепки, якiсь там - корони? Злото й так принесуть до моєї корчми, а череп'ям вистелять дороги. Нащо їм того скарбу, що в землi... нащо їм пам'ятi, свiдкiв, корiння, все це, добродзеї мої, зайве для гоя, який оре землю, це не для його дурної голови, для нього призначенi робота, вiл i горiвка - i досить йому. З пам'яттю, про яку ви говорите, йому важче буде ходити за плугом, а вночi не прийде до нього сон... при пам'ятi будучи, свiт йому стане немилим". "Навпаки, Жельмане, - вiдштовхують мене тi, якi встали з могил, - пам'ять робить орача, котрий вийшов у поле з плугом та волом, господарем... щедрiше бо жито кiльчиться i колоситься, що впало в рiллю з долонi господаря, нiж iз жменi раба; нема ж бо рiзницi мiж рабом i волом. Ми це добре знаємо, бо сидимо на цiй землi зправiку... I закон уставлений iз правiку: створене предками - належить нащадкам. I ти закон цей не обiйдеш, не обминеш його нi нинi, нi завтра, нiколи, ти вже сто рокiв скнiєш у клiтцi, посеред якої росте столiтня груша, i ще призначено тобi тисячу лiт скнiти, ми, тi, що повставали з могил, не поступимося нi кроку, поки не повернеш землi те, що в неї порабував". "Ну-ну, - вiдмолююся я вiд тих упертих, якi повставали з могил, мною розкопаних, - як можу повернути продане в музеї, в графськi палаци... розповзлася ваша пам'ять, добродзєї, по свiту, i Жельман не має сили її зiбрати докупи. Я можу хiба що вiдкупитися... маю трохи злота прихованого й срiбла: цiлий баняк закопаний. Вiзьмiть його, добродзеї, посипте гоям на дорозi, будуть клубочитися в пилу, битися за кожний грiш". Але тi, котрi встали з могил, чути не хочуть про вiдкуп, пам'ять нiбито не продається, так вони собi думають, йо... вони у цьому переконанi. Я їм якось запропонував: "Слухайте-но, добродзеї, а якщо я знайду котрогось з тих, який є на цiй землi господарем, i вiн згодиться взяти моє злото взамiн речей, що я їх розкопав у гробовиськах, i пiдпишеться вiдповiдно пiд контрактом, то чи буде нарештi моя душа вiльною? Чекають на мене Авраам iз Саррою, чекає мiй тато з мамою, жона моя, дiти, всi вони вкупi, лише я тут товчуся". I знаєте, паничу, вони, тi, котрi встали з могил, погодилися; може, їм набридло тримати мою душу в облозi... i може, час навчив їх мудростi, що все на свiтi продається i купується, i нема в цьому нiчого злого. Тiльки нiхто не повертає до мого дворища, нема кому пiдписати контракт. Ви перший, паничу". I вiн простягнув менi цупкий й зжовтiлий, як пергамент, згорнутий у трубку папiр. "Треба тiльки пiдписати... нiхто не довiдається... тихоша... а я вже вас, паничу, винагороджу по-цiсарському", - солодко щебетав Жельман. Йому хотiлося обняти мене, вiн був готовий почистити мої черевики; кiстлява його постать гнулася догiдливе; з уст, з бороди, з очей стiкав мед; вiн хапав мої руки й тицяв у пальцi перо... i цiлував при цьому мої руки, слинив їх бридко. "Але чому на мене випало, що маю папiр пiдписати?" - Я вiдбивався вiд нього, вiдхрещувався, а вiн, мов змiй, уповзав менi в душу. "Бо ви вiдважний, мiй паничу, - лебедiв солодко Жельман. - Бо ви перший переступили браму мого обiйстя. Бо ви, нарештi, єстесьте нiбито поет, пишете вершики, а мудрi люди кажуть, десь я таке вичитав, що поети говорять вiд iменi народу. Чи не так? Якщо, прошу вас, вони мають право говорити, то й мають право пiдписувати". Я схопився з мiсця. Жельман повзав передi мною i блиском золота заслiплював менi очi... i лив у душу золотий звабний передзвiн; я задкував од нього спершу поволi, а далi обернувся i кинувся втiкати; я певно втiкав не тiльки вiд Жельмана, вiд золотої спокуси, а й вiд себе самого; я не впевнений, що за iнших обставин я втiк би вiд себе... та й чи взагалi втiкав би, чи не ослiп би, чи не злегковажив би свiй пiдпис, якби не уявляв, що в цю хвилину всi пращури, душi яких зiбралися навколо Жельманової корчми, не пильнують, не стежать за мною, за ослiпленням моїм, за ваганням, за жадобою, за моєю ницiстю. Та чим далi я втiкав вiд себе, тим спокiйнiшими ставали мої кроки; саме тут, на жельмановому дворищi, я сповна вiдчув тягар вiдповiдальностi за право бути поетом; вага ця однак не пригинала додолу, навпаки - додавала сили. Я зупинився на брамi. Жельман лежав на кам'яному плиттi й крючкуватi його пальцi чи з лютi несамовитої, чи з розпуки впивалися в камiнь, немов у вiск; у його бороду вповзали iржавi мурахи, а в загублених патинках оси лiпили гнiзда. Тиша дихала менi в лице полудневою спекою i запахом прив'ялого сiна; сiном, очевидно, годували прапредки своїх коней, бо облога Жельмана не скiнчилася. 11 Ольга вiрила й не вiрила в Жельманову iсторiю; мiж нами пробiгла тiнь; мiж нами засiвались пилинки отруйної папоротi; Ольга несмiливо й невмiло вiдхрещувалася вiд мене, неначе за моїми плечима стояв Жельман Штудер. - То правда, про що ти оповiв? - шептала. - Нащо мене лякаєш? - Правдою є те, що жив такий Жельман, який розкопував могили й розпродував знахiдки богзна-куди. I правда, моя кохана, що дотепер дотлiває Жельманова корчма, - брав я Ольгу за руки й пригортав до себе. - Якщо хочеш, то пiдемо туди в недiлю... я уже там був, я бачив стару грушу посеред подвiр'я. Ольга злякано заперечувала: - Я не пiду. Менi страшно. Лякаєш мене навмисне, правда? - допитувалася. - Як злий ворожбит, чи, може, добрий, не знаю... але навiщо населяєш поля, яри, береги Днiстра чимсь... навiть не знаю чим: духами, подiями старих часiв, страхом, пам'яттю, га? Донедавна кукурудзяне поле з горбом по серединi було лише полем, де росте кукурудза, що її скосять на силос худобi. А тепер це поле з могилою... розкопаною, пограбованою, чи повною таємниць; а тепер, якщо тобi повiрити, на кожному кроцi поранишся об якийсь карб... i болить тебе рана. Хiба то нормально жити з пораненою душею? Дотепер менi було так легко, свiт оточував мене зрозумiлий, сьогоднiшнiй, а ти... - Ольга не договорила, схлипнула. Я вицiловував її сльози; мене її сльози тiшили, вони, на мою гадку, свiдчили, що душа її, дотепер безтурботна, бездумна, як велика риба в Днiстрових хвилях, починає замислюватись: а що там, на берегах, а що там, у глибинах, а чия то кiстка, виорана плугом; i я розумiю: душа Ольжина, що звикла до супокою, повставала проти невiдомих їй чужих понять, вони її кервавили, мучили й лякали; душа жiноча не сприймала новизни й вона, новизна, плавала на поверхнi, як вербова дошка. 12 Якось Ольга менi докоряла: - Ось ти, Павле, все навчаєш та навчаєш то вiршами своїми, то оповiдями, то водиш мене полями... i вже це не звичайнi колгоспнi лани, а цiла iсторiя, вкарбована в скиби, так? Ну, стосовно мене, то ще пiвбiди, я нiбито iнтелiгент, лiкар, я повинна розумiти... хоч я теж не впевнена, що воно менi конче потрiбне. До цього часу я жила без твоїх молитов про поле, вибачай, що я так кажу; дотепер тато мене вчив, що поле - це цех, в якому виробляють хлiб, м'ясо, молоко, олiю. Вiн колись прочитав одне оповiдання, не пам'ятаю в якому воно було журналi, зате пам'ятаю, що називалося воно "Грудка змлi". Письменник описував випадок, коли український емiгрант, чоловiк iз наших країв, виїхав, здається, до Парагваю ще на початку тридцятих рокiв, i цiлих сорок рокiв, якщо не бiльше, возив з собою по свiту грудку рiдної землi... галицької, розумiється, землi в бляшанцi з-пiд чаю. Тато посмiювався з письменника та з його героя, бо, мовляв, це дурнi сентименти, грудка землi скрiзь однакова, скрiзь, i в Українi, i в тому ж Парагваї, i, скажiмо, у Францiї. Ти, звичайно, з цим незгiдний, правда? Наша грудка iнакше пахне? Вона бiльш родюча? Я не можу бути суддею, мене ця проблема не хвилювала, грудка є скрiзь грудкою, але я мимохiть стаю на татовiм боцi. Хто-хто, а вiн знає, що то значить земля i робота на нiй. Вiн головує в колгоспi з п'ятдесят другого року. Як пишуть в районнiй газетi: "Йому було нелегко". Люди спочатку колгоспу боялися, як дiдька... поприростали до своїх нивок пупцями. А колгосп лише но-но зводився на ноги: бiдота страшна. На трудоднi "палички" й "грами". Корови в стайнях висiли на пасках, на провеснi розшивали снiпки з дахiв i рiзали з них сiчку худобi. Хтось плюнув би на таку господарку, а тато - нi... а тато мiй згадує, як колись у Черченi гончарi горшки випалювали, деякi майстри ще тодi жили. Вiн їх зiбрав у гурт: робiть горшки, люди добрi, бо в касi нi копiйки, жити нам усiм треба. Гончарi горшки робили, а тато мiй їздив по сусiдських селах i їх продавав. Потiм цегельню заклав. А ще згодом купив пилораму. Копiйка до копiйки... Тепер не скажеш, що колгосп у Черченi сякий-такий. I люди вже не бiдують чорно. Що, нi? Тому й шанують мого тата, ну, може, хтось i не любить, усiм не догодиш. Та менi бiльш до вподоби його газдiвське, рацiональне ставлення до землi, нiж твоє iсторико-археологiчно-поетичне її обожнювання. Нащо ускладнювати простi речi? - Ольга помовчала, мабуть, осмислюючи свої слова; їй, мабуть, дотепер не доводилося вести розмову на тему, як i за що треба любити рiдну землю; вона любила її так, як навчив її тато. - Ти на мене ображаєшся, що не пiддаюся твоїй науцi? - спитала Ольга пiсля довгої мовчанки. - Що зробиш, я татова доня i татова учениця. Якщо любиш, то мусиш приймати мене такою, якою я є. Я її любив... Я її люблю. 13 Настав найвищий час, щоб бодай коротко намалювати портрет колгоспного голови Олекси Iвановича Чобота, знаного в областi передовика, орденоносця i назагал, якщо бути об'єктивним, доброго господаря, який у багатьох починах, що їх потiм розхвалювали газети, був першим: першим почав сiяти льон, що давав колгосповi добрi прибутки; першим запровадив у Черченi замiсть трудоднiв грошову оплату; першим, щоб збагатити колгоспну касу, заходився закладати рiзнi допомiжнi промисли - побудував цегельню, купив пилораму, а бiля пилорами виросла довга шопа - столярний цех, ще в другiй шопi формували цеметнi плити для мiських тротуарiв i "рури" для криниць. Очевидно, господарка почала давати несогiршi прибутки, бо в селi вирiс Будинок культури i навiть Будинок побуту. Поговорювали, що Чобiт збирається вибудувати нову школу, а в старiй, ще австрiяцькiй мають обладнати аж картинну галерею. Одне слов