або директор. - Га, про мене, - сказав Бенедьо, - нехай буде й так. Постараюся дiбрати трьох людей, котрим мож буде завiрити. А вiдколи зачинаєся робота? - Зараз вiдзавтра. I то, вважайте, треба форсувати як мож найборше. Вiск уже замовлений. В окремiй коморi будете й прасувати, i пакувати його. "Що се за штука така може бути? - думав сам собi Бенедьо, йдучи сумерком бориславською улицею вiд Леона додому. - Вигадав новий спосiб фабрикацiї i боїться, щоби робiтники не видали його! Нiбито робiтник на тiм розумiєся? А впрочiм, побачимо, що то таке буде! А добре сталося! Нi з сего нi з того лучилася робота, та й незлий заробок, - є при чiм остатися в Бориславi й надалi, та й до каси все-таки i вiд мене щотижня вплине хоть штири ринськi. А Ще три - котрих би ту трьох вибрати?" Бенедьо довго думав над тим, котрих би трьох вибрати, але якось не мiг зважитися. Вiн постановив собi поговорити о тiм з Матiєм. Бенедьо рад був би вибрати всiх трьох iз побратимiв, але Матiй вiдраджував, боячися, щоби в разi чого се не звернуло на них якого пiдозрiння. - I так, - говорив вiн, - жиди тепер перетривоженi нашим збором. Певна рiч, що мiж робiтниками найдуться деякi, котрi доповiдять жидам, що i як ми радили. Ну, а скоро так, то певна рiч, що жиди зачнуть нас шпигувати, - то щоби, як така купа побратимiв робити буде разом, щоби се деяк не навело їх на який слiд абощо. Бенедьо вiдповiв, що воно-то можлива рiч, що жиди будуть вiдтепер шпигувати їх, але вiн не впдить, чого б тут боятися, щоб не викрили побратимства, хоть би навiть побратимiв кiлька робило при купi. Адже ж о дiлах своїх вони не потребують говорити наголос при чужих людях. "Впрочiм, - додав Бенедьо, - не в тiм головна рiч, кого вибрати, але в тiм, щоби взяти тих iз побратимiв, котрi iменно тепер не мають роботи". А таких якраз було два: Деркач i Прийдеволя. Отже, Бенедьо побiг шукати їх, щоби замовити їх до фабрики Гаммершляга, а на третього вибрав собi одного чесного рiпника, котрий хоть не належав до побратимства, але дуже живо зайнявся свiжо пiднесеною думкою робiтницьких кас i котрого побратими жартом прозвали Побiгайком за його невтомиму рухливiсть i готовнiсть бiгати вiд ями до ями, чи то для збирання складок, чи й так, для притягування щораз нових людей до робiтницької спiлки. А Леон Гаммершляг, згодивши Бенедя, накинув на себе легке пальто i вийшов на улицю пройтися та розмовитися з деякими знакомими властивцями, котрi звичайно в ту пору проходжувалися вулицею. Швпдко його окружила громадка жидiв, стискаючiї його руки i желаючи йому щастя з нововибудованою фабрикою. Далi почалися розмови про всякi бiжучi дiла, котрi найбiльше занiмали жидiв-капiталiстiв. Звiсна рiч, поперед усього почали деякi розпитувати Леона, як стоять такi й такi курси, чи не потребує ще бiльше воску, як багато думає вироблювати тижнево парафiну в своїй фабрицi, а коли у всiм тiм цiкавiсть їх була заспокоєна, зiйшла бесiда на бориславськi новини. - Ох-ох-ох, Gott ьber die Welt! - сказав, важко зiтхаючи, низький а грубезний жид, Iцик Баух, один з дрiбних властивцiв кiлькох ям. - Що ту у нас дiється, що ту у нас дiється, то аж розказувати страшно! Ви не чули, пане Гаммершляг? Ох-ох-ох, бунтацiя, та й годi! Чи я-то вiддавна не казав: не давати тим поганцям, тим опришкам - фу-у! - не давати їм такої високої платнi, бо як собi розберуть, то будуть гадати - ох-ох-ох, - що їм ще бiльше належиться! А тепер видите, самi видите, що по-моєму стало! - Та що таке? Що за бунтацiя? - спитав недовiрливо •Леон. - Ох-ох-ох, Gott ьber die Welt! - сопiв далi Iцик Баух. - Прийдеться швидко всiм чесним гешефтсманам утiкати з Борислава, auf mane munes! Бунтуються робiтники, чимраз острiше ставляться до нас, а в недiлю - ох-ох-ох - ми вже гадали, що то буде наш послiднiй день, - фу-у! - що зараз кинуться рiзати! На толоцi тiлько їх зiйшлося, що тих крукiв на скiтнику. Ми всi з переляку троха не померли. Нiхто, розумiється, не поважився приступити, бо були би розiрвали на кусники, - адже ж, знаєте, дикий нарiд! Ох-ох-ох, що вони там говорили мiж собою, того не знаємо i довiдатися не мож. Я питав своїх Банюсiв - говорять: "Ми так собi, гагiлки грали!" Брешуть, бестiї! Ми видiли добре э даху, що один вилiз на камiнь i довго щось говорив, а вони слухали-слухали, а далi як загомонять: "Вiват!.." Ох-охо-ох, страшнi рiчi, страшнi рiчi! - Але ж я у всiм тiм не виджу нiчого страшного, - сказав, гордо усмiхаючись, Леов. - Може, й направду гагiлки грали. - Ох, нi, ох, нi, - говорив далi Iцик Баух. - Уже я знаю, що нi! I повертали вiдтам такi веселi, спiваючи, а тепер мiж ними якiсь змови, якiсь складки. Gott ьber die Welt, - буде лихо! - Я все ще не виджу, - зачав було знов Леон, але другi жиди перебили його, потверджуючи вповнi слова Iцика Бауха i додаючи ще вiд себе богато подробиць. Треба сказати в честь бориславським робiтникам, що вони зразу добре порозумiли свою справу i бодай по той час нiкотрий з них не зрадив жидам, яка була цiль їх сходин i що ураджено на їх радi. Впрочiм, може бути, що й далеко не бiльша часть робiтникiв чула та розумiла все доразу, що й до чого було ураджено: тi, котрi розумiли, не висказували сього жидам, а тi, що не розумiли, то й не могли їм багато цiкавого сказати. То тiльки дiзналися жиди, що мiж робiтниками робляться якiсь складки, що вони хотять самi допомагати собi i що до всього того нарадив їх муляр Бенедьо Синиця! - Бенедьо! Той, що у мене нафтарню мурував? - скрикнув зачудуваний Леон. - Той сам. - Складки? Помагати собi? Гм, я й не гадав, щоби у Бенедя було на тiлько розуму. Мулярський помiчник, родився i вирiс в Дрогобичi, - i вiдки вiн до всього того прийшов? - Е, чорт го там побери, вiдки прийшов, то прийшов! - зафучав Iцик Баух. - Але як вiн смiє нам ту людей бунтувати? Пiслати до Дрогобича по шандарiв, най в ланцюги та шупасом вiдсиi - Але прошу вас, панове, - сказав, зупиняючись, Леон, - я не розумiю, чого се ви так тривожитесь? Що в тiм усiм страшного? Я бував по Нiмеччинi, там робiтники всюди сходяться, радяться, складаються, як їм захочеться, i нiхто їм того не боронить, i нiхто того не лякається. Противно, розумнi капiталiсти ще й самi їх до того заохочу'ють. Там кождий такий капiталiст як говорить до робiтникiв, то раз у раз у нього на язицi Selbsthilfe та й Selbsthilfe . "Помагайте самi собi, всяка постороння помiч для вас на нi на що не здасться!" I гадаєте, що зле на тiм виходять? Противно! Як робiтники самi собi помагають, то значить, що вже капiталiст не потребує їм помагати. Чи там окалiчiє хто на фабрицi, заслабне, постарiється - Selbsthilfe! Най собi роблять складки, най собi помагають самi, аби тiлько ми їм не потребували помагати? А вже ми будемо старатися, щоби їм роги не надто високi росли: скоро що троха зачнуть носитися бутно, а ми цап - плату знижимо, i свищи тодi тонко, так, як ми хочемо! Леон виговорив усю тоту бесiду з таким запалом внутрiшнього переконання, що в значнiй частi успокоїв i потiшив своїх слухачiв. Один тiльки грубий червононосий Iцик Баух недовiрливо хитав головою, i коли Леон скiнчив, вiн, важко вiдсапуючи, сказав: - Ох-ох-ох! Коби-то воно так було, як ви кажете, пане Гаммершляг! Але я боюся, що воно не так буде. Що нашого робiтника, дикаря, бойка, рiвняти до нiмецького! Де нашому робiтниковi до якої розумної Selbsthilfe? Ох-ох-ох, Gott ьber die Welt! A якби вiн Selbsthilfe порозумiв так, що треба брати за ножi та рiзати жидiв? Га? Всi слухачi, не виключаючи й самого Леона, стрепенулися на тi зловiщi слова, морозом подернуло у них за плечима. А до того в тiй хвилi коло них перейшла з гомоном юрба рiпникiв, з-помiж котрих, о цiлу голову вищий вiд усiх, вистирчував понурий Сень Басараб. Вiн грiзно позирав на жидiв, а особливо на Бауха, свого принципала. Бауховi вiд його погляду чогось недобре зробилося, i вiн замовк на хвилю, поки юрба не перейшла. - От, дивiть, якi вони, - говорив вiн, коли рiпники пропали в темнiм закаулку, - дичина, та й годi! От той високий серед них - вiн у мене робить - чи не цiлковитий медвiдь? Та ви тому лиш писнiть слово Selbsthilfe, а вiн зараз возьме нiж та й-зарiже вас! Але Леон, а за ним i другi жиди почали перечити Бауховi. Вони тим живiше перечили йому, чим бiльше самим було лячно, i, переконуючи його, що небезпеченства нема нiякого, старалися, властиво, переконати о тiм i себе самих. "Що то воно так зле не є, - говорили вони. - Люд наш, хоть, може, незугарний i непривiтливий на вид, не в такий злий i кровожадний, як здається Бауховi. I що случаї правдивої, порядної спiлки i у нас не рiдкi, i людям тутешнiм зовсiм не чужi. I що коли б мало було прийти до яких "непорядкiв", то було би вже прийшло зараз по першiм зборi. I що Бенедьо - чоловiк слабовитий i характеру лагiдного. I що Леон зараз завтра поговорить з ним i розпитається його о все, i що Бенедьо мусить йому все чисто розповiсти, бо пiд певним зглядом Бенедьо зобов'язаний йому, Леоновi, до вдячностi, i що наперед можна впевнитися, що небезпеченство нiяке нiкому не грозить. - Ох-ох-ох, де бiльше язикiв, там бiльше й мови! - говорив невмолимий Баух. - Але я вам раджу: не вiрте тим розбiйникам, розбийте їх складки, а особливо знижiть їм плату так, щоби, собака, один з другим не мав за що й продихати, то тодi їм i складок усяких вiдхочеся! - Еге-ге, будем видiти, чи вiдхочеся! - проворкотiв крiзь зуби Сень Басараб, котрий поза кошари i плоти пiдповз iд тому мiсцю i, розумiючи добре жидiвський жаргон, котрим розмовляли жиди, пiдслухав усю тоту розмову. - Еге-ге, побачимо, небораче, чи вiдхочеся! - воркотiв вiн, здвигаючися на ноги з-за плоту, коли жиди розiйшлися. - Коби лиш тобi борше дечого другого не вiдхотiлося! I, розпустивши ноги, Сень поспiшив до Матiєвої хати, щоби там розповiсти побратимам о тiм, як то жиди говорять о їх радi i що о нiй знають. На другий день рано перед роботою Леон здибався з Бенедьом уже в фабрицi. Бенедьо представив йому Деркача, Прийдеволю i Побiгайка, яко вибраних до роботи в окремiй коморi. Леон тепер жалував трохи, що вчора поквапився дати Бенедьовi тоту поруку, бо був переконаний, що Бенедьо вибрав до того своїх одномисникiв! Вiн починав навiть боятися, чи не пiдозрiває дещо Бенедьо про його нечисту справку з церезином, i для того наказав Шеффелевi, щоб i супротив тих вибраних робiтникiв • був якомога осторожний. Але що ж, назад цофатися з своїм словом було тепер запiзно, тож Леон, хоч i з замiтною тривогою, рiшив: що має торочитись, нехай торочиться. Треба тiльки розпитати Бенедя самого про цiлу тоту рiч. От вiн, сказавши кiлька слїв заохоти нововибраним робiтникам, закликав Бенедя з собою до окремої комори i прямо запитав його, що се був за збiр у них i що вiн там говорив робiтникам. Вiн мiркував собi, що коли у Бенедя що злого на думцi, то таке пряме питання оголомшить i змiшав його. Але Бенедьо був уже вiдучора на се приготований i, не показуючи й найменшого змiшання, вiдповiв, що позаяк деякi робiтники пiдняли були думку - запомагати однi других складками, то вiн радив їм зробити у себе таку касу, яку мають по мiстах цеховi ремiсники для запомоги, i до заряду тої каси запросити по рiвнiй частi вибраних людей з рiпникiв i панiв предприємцiв. Леон ще дужче здивувався, почувши тоту мову вiд Бенедя, котрого вiн уважав досi зовсiм простим, нi о чiм не думаючим робiтником. - Вiдки ж ви набралися такого розуму? - спитав Леон. - Та що, прошу пана, - сказав Бенедьо, - у нас, у мiстi, так заведено, то я й тутка так радив. Се не мiй розум, куди менi! Леон похвалив Бенедя за тоту раду i додав, що до заряду такою касою конче треба вибрати кого з письменних предприємцiв, котрий би умiв вести рахунки, i що треба уложити статути тої каси i подати їх до затвердження намiсництву. Додав навiть, що вiн сам готов їм о такi статути постаратися, за що Бенедьо йому наперед подякував. На тiм вони й розiйшлися. Бенедьовi прикро було, що вiн мусив брехати перед Леоном, - але що дiяти, коли годi було iнакше. А Леон вiдiйшов радiсний, почуваючи себе бог зна яким лiбералом, котрий ось, мовляв, заохочує робiтникiв до дружностi i самопомочi i так безконечно вище стоїть над усiми тими "халатниками" бориславськими, котрi в робiтницькiй самопомочi видять бунтацiю та небезпеченство i зараз готовi, мов тi курята, ховатися пiд крила жандармiв i полiцiї. Нi, пора i їм пiзнати, як то йде в свiтi, пора й Бориславовi мати свiй робiтницький рух, - розумiється, легальний, смирний i розумно керований робiтницький рух! I за сим лiберальнi думки Леона пiшли гуляти в далеку далечину, йому мрiялося, що ось уже недалеко тото славне "збратання капiталу з працею", що воно почнеться не вiдки, як iмеяно вiд Борислава, i що в iсторiї того збратання, перiрою i найважнiшою, бо вихiдною, точкою буде його розумна Г лiберальна розмова з Бенедьом i заявлена в нiй прихильнiсть до нового робiтницького руху. "Так, так, - заключив вiн, уже колишучись в своїй легкiй бричцi на ресорах долi бориславською улицею, - дiла мої йдуть дуже добре!" XII Ех, Готлiбе, Готлiбе! Чи знав ти, чи гадав ти, якого колоту наробить твiй лист i твiй безумний поступок у головi твоєї матерi! Рифка була слаба. Се не була слабiсть тiла, бо тiлом вона була здорова i сильна, - се був якийсь дивовижний розстрiй духу, якесь надмiрне напруження, за котрим слiдували хвилi цiлковитої бездушностi i апатiї. Вона ходила по покоях, мов сонна, не видiла нiчого i не займалася нiчим, окрiм свого сина. Вiн скалiчений, вiн хорий! Може, небезпечно? Може, коло нього нiкого нема? Вiн умирає, мучиться! А вона, мати, котрiй над нього вема нiчого дорожчого, вона не знає навiть, де вiн є i що з ним дiється? Але ж вiн не казав їй сього знати! Що вiн гадає з собою робити? Чи довго буде так бурлакувати мiж чужими людьми, мов який сирота, в такiй поганiй, обiдранiй одежi? Вона плакала, лютилася, рвала i дерла, що їй пiд руки попало, не можучи на всi тi питання найти вiдповiдi. Вона раз готова була- розповiсти все Германовi i бiгти шукати за ним по всiм Дрогобичi, то знов на неї находила якась дика упертiсть, її уява рисувала їй образи страшної муки i конання Готлiба, з очей її лилися сльози, а п'ястуки судорожно затискалися супроти кабiнету мужа, i уста шептали: "Нехай гине, нехай умирає, на злiсть сьому нелюдовi, сьому тирановi! От так! От так!" Вона й забувала, що цей нелюд i тиран не знав i не бачив нiчого того i, бачилось, зовсiм не турбувався про Готлiба. Вираз мертвого, безучасного супокою на його лицi несказанно лютив Рифку, i вона старалась якомога рiдше показуватись йому на очi. Вона найбiльше сидiла замкнена в своїм покої, перечитувала по сто разiв Готлiбовi листи, але й вони вже не могли втишити її неспокою i тривоги. Все їй обридло. Вона цiлими годинами визирала через вiкно то в сад, то на гостинець, чи не йде коминарчук з листом. Але коминарчука з листом не було, i Рифка з'їдалася сама в собi, згоряла тисячними суперечними чуттями, не можучи на нi на що вiдважитися. Вона за тиждень такого несупокою починала бути й справдi хора. - Що тобi таке, Рифко? - спитав її раз Герман при обiдi. - Ти, бачу, хора? - Хора! - вiдказала вона, не дивлячись на нього. - То-то ж бо й є. Я виджу, що хора. Треба пiслати за лiкарем. - Не треба! - Як то не треба? Чому не треба? - Не поможе менi лiкар! - Не поможе? - дивувався Герман. - А хто ж поможе? - Вiддай менi мого сина! - вiдрiзала Рифка. - Се тiлько менi поможе! Герман стиснув плечима i вiдiйшов геть. За лiкарем, звiсна рiч, не посилав. Аж ось ледво-неледво по десяти днях Рифка дiждалася вiстi вiд сина. Коминарчук доти ходив по улицi, доки вона не вихилилася через вiкно: тодi вiн крiзь вiкно кинув їй з улицi до хати Готлiбову карточку. Готдiб ось що писав: "Вона мусить бути моя! Кажу вам раз назавсiгди: мусить. Чи хоче, чи не хоче. А впрочiм, як може не хотiти, - адже я багатий, багатшого жениха не найде в цiлiм краю. А я чую, що без неї не можу видержати. В снi i наявi все вона та й вона передо мною. I не знаю навiть, як називається. Але що то значить, коли вона менi сподобалася! I куди вона могла поїхати? Коби-м знав, зараз би-м поїхав за нею. Ага, я забув вам сказати, що я в;ке здоров, принаймнi натiлько здоров, що можу ходити. Лажу весь день по улицi напротив її дому, але пе важився ще й питати нiкого, чий се дiм i чия вона донька. Завтра раненько прийде мiй пiсланець: дайте йому дещо грошей для мене". Грошей у Рифки було небагато. На другий день коминарчук справдi прийшов, i то в таку пору, коли Германа не було дома. Вона почала розпитувати його про сина, але коминарчук нiчого не знав, а тiльки сказав, що має принести грошi, та й годi. Рифка дала йому десять ринських - послiднiх десять ринських, якi у неї були, - i осталась сама в покої, проклинаючи коминарчука, що не вдоволив її цiкавостi. Звiстка, що Готлiб здоров i може вже ходити, врадувала її, але його надмiрна i слiпа любов почала її тривожити, їй нараз впало на думку, що ану ж но Готлiбова дiвчина - християнка, то що тодi? Вона прецiнь не схоче йти за жида, - i готов собi Готлiб бог знає що зробити, скоро не зможе її дiстати. I в її роздражненiм умi засiла тота догадка, мов влiзлива оса, i знов почала вона мучитись, i тривожитись, i ночi не спати, i проклинати весь свiт, мужа й себе. їй, не знати чому, бажалося, щоби Готлiб узяв собi яку-небудь бiдненьку, робучу жидiвочку з Лану, таку саму, якою була вона, коли посватав її Герман, їй здавалось, що вона зненавидiла б його враз iз його жiнкою, коли б тота жiнка була з багатого дому. А мiж тим з Готлiбових листiв випливало очевидячки, що дiвчина, котру вiн уподобав, була багата, їздила повозами, мала багато вбраних слуг, - i вже, вже звiльна починала в Рифчинiй душi зароджуватись против неї якась слiпа i глуха ненависть. Але найгiршої гризоти наробили Рифцi грошi. По кiлькох днях, знов в Германовiй неприсутностi, прийшов коминарчук з карточкою. В карточцi було коротко i вузловито написано ось що: "Грошей менi треба, багато грошей. Мушу вбратися по-людськи. Вона завтра приїде. Мушу говорити з нею. Вже знаю чия. Передайте зараз хоть сто ринських". Рифка аж затряслася, прочитавши тi слова. Знав чия, а не пише, не скаже їй! I мав ж вiн серце лишати її в непевностi? А ще сто ринських просить, - вiдки вона озьме сто ринських? Герман вiд кiлькох днiв щось дуже куцо держав її, не давав їй до рук нiяких грошей, не лишав, як се давнiше часом лучалося, анi цента в своїй шуфдядi, а все замикав до великої залiзної каси на три ключi, а ключi забирав з собою. Рифка й не покмiтила сього аж до сеї хвилi. Але тепер, коли син зажадав у неї такої суми, а вона не найшла у себе й цента, розлютилася страшенно, кидалась з одного покою цо другого, з одної шуфляди до другої, але нiде не могла найти нiчого. Вона голосно кляла нехланника-мужа, але прокляття не помагали нiчого, i з кровавим серцем мусила вiдправити коминарчука, кажучи йому, що грошей тепер не мав i що нехай прийде аж завтра. Коминарчук похитав головою i пiшов. По його вiдходi Рифка, мов безумна, бiгала по покоях, трiскала меблями i наповнювала цiлий дiм прокляттями та лайкою. За тою роботою застав її Герман. - Жiнко, а тобi що такого? - скрикнув вiн, ставши на порозi. - Ти вдурiла? - Вдурiла! - скрикнула Рифка. - Чого тобi треба? Чого кидаєшся? - Грошей треба. - Грошей? Нащо тобi грошей? - Треба, та й годi. - А багато? - Багато. Двiста ринських! Герман усмiхнувся. - Що? - Та що, збираєшся десь за волами йти, чи о? - сказав вiн. - Не питайся, а давай грошi! - А-в-бе-бе, а вiдки такий строгий наказ? У мене нема грошей на роздавки. - Нема грошей! - скрикнула Рифка i визвiрилася на нього. - Кому ти се говориш? Зараз давай, бо бiда буде! - I вона з пiднятими кулаками наближувалася до нього. Герман стиснув плечима i поступився назад. - Вдурiла жiнка! - проворкотiв вiн пiвголосом. - Давай їй грошi, а не знати нащо. Ти гадаєш, - сказав вiн до неї спокiйним, переконуючим голосом, - що у мене грошi лежать? У мене грошi в дiло йдуть. - Але менi треба, зараз, конче! - сказала Рифка. - Нащо? Як тобi треба що купити, то скажи, - возьму на кредит, бо готових грошей не маю. - Не треба менi твого кредиту, а тiлько готових грошей. Чуєш! - Говори до гори, - вiдказав Герман i, не вдаючися з нею в дальшу бесiду, пiшов поквапно до свого кабiнету, все озираючись назад себе, чи не бiжить за ним Рифка з пiднятими кулаками. Прийшовши до кабiнету, вiн зразу хотiв замкнути дверi на ключ, але далi надумався, знаючи Рифчину натуру, i з легким, таємним усмiхом засiв коло свого пульта i почав писати. - Я знав, що воно так буде, - говорив вiн сам до себе, все ще таємниче всмiхаючись. - Але нехай! Тепер я не подамся i притисну її. Побачимо, хто з нас дужчий! По хвилi, важко дишучи, увiйшла Рифка. Лице її мiнилося: раз наливалося кров'ю, мов буряк, то "знов блiдло, мов полотно. Очi палали гарячковим жаром. Вона сiла. - Скажи ти менi, бога ради, чого ти хочеш вiд мене? - спитав її Герман якмога супокiйним голосом, - Грошей, - вiдповiла Рифка з упертiстю божевiльної. - Нащо? - Для сина, - сказала вона з притиском. - Для якого сина? - Для Готлiба. - Для Готлiба? Але ж Готлiба вже й на свiтi нема, - сказав Герман з уданим зачудуванням. - Волить тебе не бути на свiтi! - Значиться, вiн живий! Ти знаєш, де вiн е? Де вiн, скажи менi? Чому не йде додому? - Не скажу. - Чому ж не скажеш? Адже я все-таки отець, не з'їм його. - Вiн боїться тебе i не хоче бути з тобою. . - А грошей моїх хоче? - сказав уражений Герман. Рифка на те анi слова. - Знаєш же що, - сказав рiшуче Герман. - Перекажи йому, коли знаєш, де вiн, нехай вертається додому. Досить уже тої дурної комедiї. Доки не верне, то анi цента не дiстане анi вiд мене, анi вiд тебе! - Але ж вiн готов собi що зробити! - скрикнула Рифка голосом розпуки. - Не бiйся! Так собi зробить, як у Львовi втопився. Гадає, що мене грозьбами своїми переломить. Нi! Раз я подався, - тепер годi. - Але вiн готов утекти в свiт, готов наробити тобi якого лиха. - Хе-хе-хе, - сказав насмiшливо Герман, - в свiт без грошей не втече, а впрочiм... Слухай, Рифко, щоб ти не робила собi нiякої гризоти за те. що, мов, отеє ти розповiла менi за нього. Я знаю, вiн тобi заказав, i я не налягав на тебе. Але я давно вже знаю ее, знаю, де вiн жиє i що робить, усе знаю. I щастя його, що я се знаю, а то були б шандарi давно вже всадили його до цюпи i були б шупасом повели його до Львова. Розумiєш? Щастя його, що той жид, вугляр, з котрим вiн приїхав зо Львова i у котрого мешкає, що вiн зараз, скоро я приїхав, розповiв менi все дочиста. А тепер слухай! Я до нього не буду втикатися, ловити його не пiду, бо вiн, впрочiм, в моїх руках. Перекажи йому, най вертає додому, то все буде добре. А як не хоче, то - мусить. Шандарi пильнують його, не дадуть му нiкуди рушитися з Дрогобича. Грошей не дiстане, перекажи му се через того злодiякоминарчука, що тобi доносить пошту вiд нього. Я його давно маю на оцi, най i то знає. I на тiм конець! Герман встав з крiсла. Рифка зразу сидiла, оглушена тими словами свого мужа. Вона тремтiла всiм тiлом, їй дух запирало так, що вона ледвеледве дихала, а вкiнцi, коли Герман встав, вона нараз розляглася страшним спазматичним реготом, котрий, мов грохiт грому, залунав по широких, пустих покоях. По хвилi i смiх раптом урвався, i Рифка грепнулась з крiсла i почала в страшних судорогах кидати собою по пiдлозi. - Господи, розв'яжи мене з нею! - проворкотiв Герман i побiг до кухнi, щоб iшли слуги вiдтирати паню. Сам вiн не вертався вже до покою, а, взявши пальто i капелюх, пiшов у мiсто по своїм дiлам. Не пора йому було тепер занiматися домашнiми гризотами, коли його новi, великi плани чимраз ближче наближалися до свого осущення. Ван-Гехт писав до нього з Вiдня, що прилади для виробу церезину вже готовi i фабрикант жде тiльки вiд нього звiстки, коли й куди їх вислати. Германовi не хотiлося для фабрикацiї церезину будувати нову фабрику, ёвiн волiв в своїй старiй обширнiй нафтарнi коло Дрогобича вiдступити одну часть на нову фабрикацiю. Треба було оглянути мiсце i забудовання, котрi би вiдповiдали тому плановi, який списав Ван-Гехт, - треба було випорожнювати, перебудовувати, домуровувати i вичищувати, - i Герман пильно сам надзирав за роботою. Аж ось усе вже було готове, i вiн написав ВанГехтовi, щоб якмога швидше прислав машини i сам приїздив. Так само чимало заходу було i з великою "Спiлкою визискування земного воску", з котрою Герман у Вiднi заключив контракт на достачення величезної маси сирого земного воску. Правда, "Спiлка визискування" не дала ще на карб того контракту Германовi анi цента i мала заплатити йому все разом аж по достаченнi всього воску, - та все-таки на карб того контракту "Спiлка" випустила вже множество акцiй i старалася при помочi реклами вишрiбовувати їх курс чимраз вище. Акцiї йшли дуже добре, i тепер, в серединi лiта, "Спiлка" надумалась, що прецiнь треба щось зробити в Бориславi. А надумалась вона зробити ось що: заложити в Дрогобичi велику контору, в котрiй би повномочнi "Спiлки" наглядати за контрактами, докопували виплат i старалися о новi зв'язки i о новi джерела доходу для "Спiлки". Звiсна рiч, заложення контори, плата повномочним i рiзним урядникам - усе те обiйшлось недешево i принаймнi три рази дорожче, анiж би могло було обiйтись при розумнiм веденнi дiл. Але що се значило! "Спiлка визискування" прийнялась живо розтрублювати по свiту про се своє дiло, величаючи його - як не знати який подвиг, - i знов акцiї "Спiлки" пiдскочили вгору. Герман пильно крутився коло "Спiлки", пильно придивлявся всiм поступкам повномочних i потаємно дуже похитував головою на всю тоту роботу. "Нi, нi, - говорив вiн сам до себе, - довго вони не видержать з такою роботою! Нехай собi їх акцiї стоять як хочуть добре, я їх купувати не буду анi зв'язуватися з ними не хочу! От дурницю зробив, що заключив з ними такий величезний контракт, а задатку нiякого не взяв. Правда, хоч би тота блискуча банька i пукла перед зреалiзованням мойого контракту, то страти для мене не буде, бо вiск все-таки у мене останеться. Але, розумiється, коли б вони насамперед менi заплатили, а вiдтак пукли, то се було би лiпше. Та й то треба собi вимовити виразно, щоб виплачували готовими грiшми, а не своїми акцiями!" Герман, значиться, уважав згори "Спiлку визискування" предприємством "дутим", ошуканським, хоть не можна сказати, щоб iменно вiн загадав ошукати предприємство. Його контракт був цiлком чистий i реальний, i вiн вiд самого приїзду з Вiдня сейчас принатужив усi сили свойого капiталу, щоби постачити всю величезну масу воску якнайшвидше, перед контрактовим термiном, боячися, щоб предприємство ще до того часу через нерозум та шахрайство своїх основателiв i повномочних не лопнуло. Вiн наняв майже три рази бiльше робiтникiв до ям, нiж їх наймав досi, вiдновив роботу в вiсiмдесяти ямах, в котрих досi через кiлька лiт уже не йшла робота задля рiзних недогiдностей грунту, - i справдi, багато з тих вiдновлених ям тепер оправдало всi давнi надiї. Робота йшла пудами i коштувала далеко менше, нiж iнших лiт, бо голод зiгнав тепер далеко бiльше людей на панщину до Борислава, голод же i пiдганяв їх до роботи немилосердно, а Герман пильно i правильно знижував та знижував робiтницьку плату, не дбаючи на крики, сльози i прокляття. Робота йшла пудами, магазини Германовi наповнювалися великими брилами воску, i Герман тремтiв з нетерплячки, чи скоро буде їх повне, контрактом означене число. Тодi "Спiлка" буде мусила зараз перейняти вiск на себе, йому вiдразу вповнi виплатити всi грошi, а вiдтак, думав Герман, нехай собi й голову зломить! А мiж тим, поки Герман укладав свої плани та турбувався про уладження фабрики церезину, поки слуяїницi в його домi вiдтирали Рифку, що кидалася i розбивалася по пiдлозi в страшних судорогах, - Готлiб, в бруднiй вуглярськiй сорзчцi,- весь обмурзаний, ждав нетерпеливо в маленькiй i бруднiй вуглярськiй пюпi на прихiд коминарчука з грiшми. З тим коминарчуком вiн познакомився по сусiдству i поєднав його, щоб за добру плату переносив йому вiстi до матерi i вiд неї. Ось вiн увiйшов до хати, i Готлiб поквапно обернувся до нього. - А що? - спитав вiн. - Нiчо, - вiдказав коминарчук. - Як то нiчо? Не дали? - Не дали, - казали: завтра буде. - Прокляте завтра! - проворкотiв гнiвно Готлiб. - Менi нинi треба! - Що ж дiяти? Казали: нема. З тим коминарчук вийшов. Готлiб, мов бiснуватий, зачав бiгати по хатi, розмахуючи руками i воркотячи сам до себе уриванi слова: "Я ту завтра маю з нею бачитись i мушу бачитись, а ту ось що! Нема! Як смiє не бути? Хiба вже i мати супротив мене, не хоче дати? О, в такiм разi, в такiм разi..." - i вiн затиснутими кулаками погрозив до дверей. Його нам'єтнiсть, слiпа i бурлива, як цiла його вдача, несподiвано i нагло виросла до надзвичайної силп, i пiд її проводом вiн готов був зробити все, що йому пiдшепнула перша-лiпша хвиля, без розваги i розсудку. "А може, - думав вiн далi, - може, вiн дiзнався? Може, се його справка... навмисне не дає мамi грошей, щоб вона менi не передала?.. О, се може бути, - я знаю, який вiн захланний на тi грошi!.. Але нi, нi, се не може бути! Вiн думає, що мене нема, вiн якби знав, зараз би старався мене загнати додому, як загублену скотину. Але чекай собi троха! Тодi верну, як менi схочеться, помучся троха!" Бiдний Готлiб! Вiн i справдi гадав собi, що Герман не знати як мучиться його неприсутнiстю! Але дарма було Готлiбовi лютитись i грозити - все те не могло наповнити його кишенi грiшми. Думки його поволi чи по неволi мусили вспокоїтися i перейти на другi предмети, а iменно - на предмет його любовi. Вчора доперва вiн дiзнався вiд слуги її батька, котрого прислiдив в недалекiм шинку i з котрим при келишку горiлки зав'язав знакомство, що отець її - дуже велика- риба, один з перших багачiв в Бориславi i в Дрогобичi, що перед двома лiтами заїхав сюди з Вiдня, будує великий i пишний дiм, називається Леон Гаммершляг, удовець, i має тiльки одну доньку - Фаннi. Донька тепер поїхала чогось до Львова, але завтра має вернутись. Дiвчина дуже добра, лагiдна i ладна, i отець також дуже добрий панище. Оповiдання тото дуже врадувало Готлiба. "Значиться, вона рiвна менi, може бути моя - мусить бути моя!" - се було все, що приходило йому на думку, але й сього було досить, щоби зробити його щасливим. З нетерплячкою дожидав вiн того завтра, щоби побачити її. Зразу вiн думав справити собi одiж, вiдповiдну до його стану, щоби показатись їй в якнайкориснiшiм свiтлi. Але тут нараз прийшла несподiвана перешкода - мати не дала грошей. Приходилось зустрiчати її в поганiм вуглярськiм шматтi, котре Готлiбовi нiколи не було так ненависне, як iменно нинi. Скоро свiт Готлiб узяв у кишеню трохи хлiба i побiг за мiсто, аж геть по конець Задвiрного передмiстя, на Стрийський гостинець, котрим мала над'їхати Фаннi. Залiзницi ще тодi не було. Тут, засiвши край дороги в тiнi густої рябини, вiн встромив очi в запорошений гостинець, що прямою сiрою пасмугою простягся перед його очима далеко-далеко i тонув в невеличкiм лiску на узгiр'ї. Гостинцем волоклися, пiднiмаючи невеличкi тумани пороху, жидiвськi будки, накритi рогожею i напакованi пасажирами, мужицькi драбиннi вози, худоба, гнана ва торг до Стрия, - але не видно було блискучого повозу, запряженого парою огнистих гнiданiв, в котрiм мала над'їхати Фаннi. Готлiб з упертiстю дикого iндiанина на муках сидiв пiд рябиною, встромивши очi в гостинець. Вже Сонце геть-геть пiднялося i почало немилосердно пекти його косим промiнням в лице i в руки, - вiн не чув сього. Люди їхали i йшли повз нього широким шляхом, гуторили, гейкали, смiялися та позирали на вуглярчука, вдивленого в одну точку, мов безумний. Жандарм, з блискучим багнетом, нап'ятим поверх люфи гвера, з плащем, звиненим в обарiнок на плечах, весь облитий потом i припалий порохом, пройшов також повз нього, женучи перед собою закутого в ланцюги якогось напiвголого, закровавленого чоловiка; вiн пильно позирнув на Готлiба, здвигнув плечима, сплюнув i пiшов далi. Готлiб нiчого сього не бачив. Аж ось нараз iз далекого лiска, мов чорна стрiла, вилетiла бричка i живо котилася до Дрогобича. Чим ближче вона наближувалася, тим бiльше прояснювалося Готлiбове лице. Так, вiн пiзнав її! Се була вона, Фаннi! Вiн зiрвався на ноги з свого мiсця i скочив на гостинець, щоб спiшити за бричкою до мiста, коли вона з ним порiвняється. Коли побачив виразно Фаннi в повозi, лице його цiле облилося кров'ю, i серце зачало битися так живо, що йому аж дух заперло в грудi. Але й Фаннi, побачившiї його, мабуть, пiзнала того самого вуглярчука, що так безумно кинувся був до її повозу i такого набавив її страху. Безумно вiдважна, слiпа гарячiсть часом - а може, й завсiди, - подобається женщинам, наводить їх на думку о слiпiм, безграничнiм прив'язаннi i посвяченнi. I коли вперед Фаннi не могла вияснити собi причини того безумного поступка якогось брудного вуглярчука, то тепер, побачивши, що вiн ждав на неї аж за мiстом, на спецi i в поросi, побачивши, як вiн запаленiвся, увидiвши її, як чемно i тривожно поклонився їй, мов перепрошував за своє колишнє безумство, - побачивши все те, вона погадала собi: "А що, може, сей пiвголовок закохався в мнi?" Вона iменно ужила в думцi назви "пiвголовок", бо який же розум для якого-небудь обiдраного вуглярчука - залюбитися в одиначцi-доньцi такого багача, кидатися i калiчитися о її бричку, визирати її з дороги?.. Але про все те їй не була неприємна така безумно-страсна любов, i хоть вона далека була - полюбити його за се, але все-таки почула до нього якусь симпатiю, яку можна мати для пiвголовка, для песика. "Ану, - погадала собi, - зачну з ним говорити, чого вiн хоче. До мiста ще й так далеко, на гостинцi пусто, нiхто не побачить". I вона казала вiзниковi їхати звiльна. Готлiб, почувши той наказ, - аж увесь затрясся: вiн почув, що се для нього такий згляд, i сейчас порiвнявся з бричкою. Фаннi, побачивши його, вiдсунула вiконце i вихилила голову. - Чого тобi треба? - спитала вона несмiло, видячи, що Готлiб знов зняв шапку i з виразом нiмого подиву наближається до неї. Вона заговорила польською мовою, думаючи, що се християнин. - Хочу на тебе подивитися! - вiдповiв смiло по-жидiвськи Готлiб. - А хто тобi сказав, що я жидiвка? - спитала Фаннi, всмiхнувшись, також жидiвською мовою. - Я знаю се. - То, може, й знаєш, що я за одна? - Знаю. - То, певно, знаєш, що тобi недобре на мене задивлюватися, - сказала вона гордо. - А чому не питаєш, що я за один? - сказав гордо Готлiб. - Овва, не треба й питати, сама одiж каже. - Нi, не каже! Бреше одiж! А ти спитай! - Ну, хто ж ти такий? - Я такий, що менi не зашкодить задивитися на тебе. - Хтiла би-м вiрити, та якось не можу. - Я тебе переконаю. Де можу тя побачити? - Коли знаєш, що я за одна, то, певно, й знаєш. де я мешкаю. Там мене побачиш. I за сим вона знов засунула вiконце, дала знак вiзниковi, конi погнали, затуркотiла горi передмiстям бричка, i туман куряви закрив перед Готлiбовими очима чудну появу. "Смiшний хлопак, - думала собi Фаннi, - але пiвголовок, чистий пiвголовок! Що вiн розумiє пiд тим: "бреше одiж"? Хiба ж вiн не вуглярчук? Ну, але коли нi, то хто ж вiн такий? Пiвголовок, пiвголовок, та й годi!" "Пречудна дiвчина, - думав сам собi Готлiб, - а яка гарна, а яка чемна! I з простим вуглярчуком заговорила! Але що вона розумiла пiд тим: "дома мене побачиш! Чи се значить: приходь? Ех, коби менi убратися в що по-людськи! Ну, але треба старатися!" З такими думками Готлiб поплентався до своєї вуглярської нори. XIII Минуло кiлька недiль. Цiлковита, несподiвана тиша настала в Бориславi. Жиди, котрих недавнi грiзнi рухи робiтникiв чимало-таки були налякали, тепер зовсiм збилися з пантелику, не знали, на яку ступити i що о тiм думати. Правда, були мiж ними такi, котрi смiялися з цiлого наглого руху i наглого втишення, твердили, що вже по всьому, що гої так, як пустий вiтер: пошумлять, пошумлять, а дощу не наженуть, i що тепер, коли вони знов зробилися м'якi та податливi, пора знов надавити на них твердою рукою, пора вигнати у них охоту до всякої буйностi. "Гой лиш печениii добрий! - говорили вони. - Ти йому дай полегкiсть, а вiн собi подумає, що се йому так i належиться, i буде собi чимраз бiльше розбирати, як той кiт на решетi". Тiльки в ненастаннiм притиску, в ненастаннiй погрозi привчиться вiн до послуху, до покiрностi, до пильностi та точностi, станеться вiн, як любив говорити Леон Гаммершляг, "чоловiком, спосiбним до вищої культури". I всi бориславськi предприємцi згодилися на те, що тепер, коли розбурхана хвиля робiтницького руху раптом притихла, треба з подвiйною силою надавити на непокiрних, - хоть не всi предприємцi годилися на той погляд, що хвиля тота пiсля наглої бурi зовсiм i оконечно утихла, уляглась, успокоїлась. Нi, деякi, а особливо Iцик Баух, уперто обставали при тiм, що се заманлива, поверхня тиша, тиша перед страшною бурею, що iменно тої тишi i тої уданої покiрностi треба їм найдужче лякатися, бо се знак, що бунт робiтницький, будь вiн який-будь, уложений i сильно зорганiзований, i робiтники, без сумнiву, оружаться до нього, а тiльки таємнiсть i безшумнiсть їх починань свiдчать о тiм, що вони щось поганого мають на думцi i що роблять се систематично, порядно i ненастанно. I всюди, де тiльки зiйшлися предприємцi: чи то на вулицi случайно, чи то де в свiтлицi на яку нараду, всюди Iцик Баух не переставав остерiгати товаришiв о небезпеченствi, не переставав намовляти їх до того, щоб удалися до староства в Дрогобичi i просили о зарядження острого слiдства або хоч о прислання сильного постерунку жандармерiї на побут до Борислава. I хоть в основi нiхто нiчого не мав против того, хоть усякий, певно, й рад би був мати в кождiй хвилi на свої услуги жандармерiю для охорони перед своїми власними робiтниками i для затвердження всiх роблених їм кривд урядовою печаттю, - але на подання соборної просьби якось не могли зiбратися. Чи то пора така була гаряча та обезсилююча, чи то звичайна у наших людей - будь вони жиди чи християни - недостача iнiцiативи в дiлах громадських, в дiлах, виходячих поза обсяг вдиничних, приватних iнтересiв, чи, може, переконання, голосно висказане Леоном, що прецiнь уряд сам повинен дбати о безпеченство предприємцiв в Бориславi, бо на те вiн i є поставлений, - досить, що бориславськi жиди сим разом якось не здобулися на те, щоб удатися до властi, а навiть щоб донести їй о тiм, що знали про недавнiй робiтницький рух. А ще ж, безперечно, й нагле втишення того руху вiдняло у них пряму причину до такого кроку. О чiм доносити до властi? Що має тота власть слiдити? Що перед кiлькома недiлями показувалися непокоячi об'яви якогось робiтницького руху, котрi швидко щезли? Чому ж не донесено о них впору? Так цiле те дiло й зам'ялося, поки несподiваний i досить таємничий случай не розбудив жидiв з їх оспалостi, мов наглий грохiт грому з невеличкої темнявої хмарочки. Не треба, бачиться, й казати, що цiлий той наглий поворот вiд шуму до тишi i покiрностi був дiлом наших побратимiв, пiднятим iменно в тiй цiлi, щоб змилити i ослабити чуйнiсть та пiдозрiння жидiв. Бесiда Iцка Бауха, котру почув був Сень Басараб, переконала побратимiв, що жиди можуть їм багато зашкодити, ба й розбити при помочi начальства все дiло, коли воно буде вестися так, як досi, явно та шумно. От вони й почали уговорювати всiх - притихнути до пори, податися, придавити в собi бурливi чуття гнiву i радостi, поки не прийде пора. Великого труду стоїло се побратимiв, поки їм удалося штучно притишити бурю i держати її немовби на припонi, щоб вона де-небудь за першим товчком не вибу