щоб прийшов, наказувала. I якась аж наче стривожена. "Мабуть, Тихiн вернувся з хуторiв. Може, новина яка є, а може, листа принiс",- догадався Давид. Швиденько повечеряв i вийшов iз хати. XVIII Бiля Книшевих ворiт, через вулицю од Кожушного двору, стояв гурт чоловiкiв. Чути було голос Гниди Якова. Наче йшли це звiдкiля та й стали. Було поночi, але пiзнав Давида Якiв, бо змовк i ждав, поки той перелiзе через перелаз у Тихонiв двiр, а тодi знов забалакав. Чув Давид тiльки уривки: "...ласий на чужi ковбаси... хай, сволоч". У хатi свiтилося. Хоч вiкна були позатулянi матками, та не щiльно пристали до вiкон, i видно було згори вузенькi смужечки свiтла. Дверi сiнешнi були не засуненi. А в хату як зайшов Давид, од стола ступила крок Марiя до дверей йому назустрiч i спинилася серед хати схвильована й наче розгублена. Рожева нова ситцева кофточка, зшита за останньою обухiвською модою, туго обтягла її повнi груди.i в двi коси волосся заплетене обвивало голову красунi двома гадюками. Очi чорнi нiмо дивились на Давида i винувато, i радiсно. Враз ворухнувся в них острах. Давид ступив з порога i, оглянувши хату, спинився на молодицi довгим поглядом. Мовчали обоє. Тiльки очi чорнi кликали до себе. Парубок мовчки надiв скинуту шапку. А погляду нiяк не одiрве. Марiя кинулась крок ще до нього. Очi вже близько, i чує Давид з розтулених уст гаряче дихання. I одне лише слово палко й з благанням: - Давиде! Той напружився i вирвав погляд свiй з її очей. Був одхилився. I раптом ступив крок i сiв важко на лаву, одкинувшись головою до стiни. Ще довго мовчали. Давид перший провiв долонею по чолу, знизу до шапки, жбурнув шапку на лаву й спитав, хмуро дивлячись на неї: - Чого тобi, Марiє, треба вiд мене? Марiя пiдiйшла, тиха й сторожка, до нього й сiла поруч на лавi. - Тiльки не сердься, Давиде! - глянула з благанням. - Ну, що таке? Марiя мовчала хвилину. Зiтхнула з хлипом, глибоко втягаючи повiтря в себе, як дiти, буває, пiсля плачу, i говорила тихо, сумно дивлячись у куток i не бачачи нiчого. Хотiла побалакати з ним, порадитись. Нiкого ж у неї з рiднi, крiм сестри, немає. Хай тiльки не сердиться, хоч часинку. Вона знає, що вiн подумав, як узнав, що прибiгла за ним,- думав, що Тихiн прийшов. Нi, Тихiн, може, ще прийде. Ще ж не як пiзно... - А, що я мелю? Тихiн тiльки завтра прийде. Голос у неї чужий якийсь Давидовi - бринiли в ньому такi сумнi ноти, так незвичайно було чути його вiд жiнки - завжди ж як втiлений смiх. Вона збивалась - то говорила не те, що хотiла, то пропускала таке ж важливе, що неодмiнно треба було сказати, то обривалась i довго мовчала. - Я слухаю,- казав тодi Давид. Молодиця кидалась, пригадувала вголос, про що ж вона саме,- i говорила ще: - Ти, Давиде, мене тiльки зрозумiй. Не подумай погано за мене,- хвилювалась,- я думала...- Вона замислилась, а потiм з болем видавила: - Я покину Тихона. Пауза. Очима припала пильно, щоб не пропустити, як i рисочка здвигнеться. Давидовi брови зiйшлися - зморшка глибша стала мiж ними. Вiн вiї пiдняв i спитав пильно: - Чого це? Марiя мовчала поникло. I враз рухнулась до парубка, обличчя зайнялось, i заговорила палко, поривне. В словах бринiв iще жаль. Хiба це життя їй iз ним? У хатi цiй - як у трунi вона. Це не завжди так було, але давно, хто зна й вiдколи. I тодi, як Давид уперше в них був. Нехай не дума (знов похилилась) погано про неї: що й замiж вийшла без любовi за Тихона. Що як весела та смiється, то вже й легковажна. То в неї вдача така. Iще як дiвкою була - бiднi, без батькiв змалечку зосталися. А глянути на неї - немов i не знати, в якому щастi живе: весела, а на вулицi без неї й не спiви. Але щоб хто сказав погане за неї - нiхто! До замiжжя й не знала нiкого. Хлопцi юрбою за нею бiгали, а вона однаково смiється на гулях до всiх. Було й бiля перелазу. Але щоб повела в комору з перелазу якого, нiхто не похвастає. До свiту блукали мiсячними ночами поза хатою, викликали гуками, а вона на полу в хатi - хоч i не спиться їй, ну й не виходила ж... I було - в он ту весну в сусiдiв у них на хуторах теслювали з Обухiвки, i Тихiн з ними - хату будували. Так i побачились. У недiлю й вiн на гулi виходив. I до нього Марiя привiтна й смiється. А вiн - мов то не до нього. Потiм не смiялась уже. До всiх iще - хоч i не так, як ранiше, а до нього вже - нi. I стрiне - слова не знайде й не насмiє якось. А вiн тихий, поважний, i балачки в нього не про пусте, як в iнших хлопцiв. I з нею гарно. Ночами стала думати за нього... Якось уже перед лiтом, як хату вже кiнчали, вiн уранцi зайшов до них - на городi полола саме - та й каже: - Запала ти, Марiє, в душу менi. Як пiдеш за мене, буду сватати. Так i побралися. Жив вiн ще в хатi старiй, мати старенька була в нього. Любо жили. Оцю нову хату в те лiто мазали. I що тодi думалось... А тепер - як у трунi... Вона похилилась головою й хитала тихо нею. Немов бiля нiг у неї позриванi, пов'ялi надiї лежали, а вона то над ними в задумi та в журi схилилася. Давид теж дивився в землю i мовчав. Перша Марiя звела голову i мов з жалем та з болем: - Що ж ти менi скажеш, Давиде? - спитала й не зводила очей. - Да,- не скоро, по паузi, сказав Давид,- трудно менi що-небудь казати: чужа душа - темний лiс. Коли це з жиру, не хочу й говорити. А коли нi, то теж тобi виднiше, Марiє. А те скажу тiльки, хiба лиш у дiтях, у наших власних,- радiсть наша? А в кого нема? А в кого вмерли? А хто нiколи не одружиться? Да, коли б от немов сталося - всi дiти вимерли за одну нiч на всiй землi, i за одну нiч усi жiнки обезплоднiли б, я б, мабуть, на ранок пустив би собi кулю в голову. I, може, це не тiльки б я. Бо життя б загубило тодi для нас своє майбуття. Ми б спинилися над прiрвою, що в ню обiрвалися всi дороги. Але ж - повен свiт дiтей. Давид хоч казав це, а чув, що цим її не втiшити. В неї обличчя мов висiчене iз каменя - нi рисочка й не рухнулася. Тодi казав iще: - Та хiба й не було, Марiє, так: немає, немає дiтей i рiк, i два, i бiльш, а потiм пiдуть дiти. Навiть хотiв усмiшкою трохи їй сум розвiяти: у приклад навiв пристарiлих Акима та Ганну бiблейських. Але й пожалiв зараз за свiй жарт: ще нижче схилилась вона головою. У думцi їй i досi ще немов звучала Давидова мова - "немовби всi жiнки обезплоднiли". На "всi" аж притиснув вiн. Чи не думає часом, що то вона. I сказала Марiя: - Вже й до бабiв ходила, i в лiкарки була,- всi кажуть: усiм здорова, а то - чоловiк. Давид помовчав. Потiм про Тихона говорити став. Саме це ж хворий вiн, а вона б покинула його. Як же вiн сам бурлакою зостався б? Нi зварити, нi випрати нiкому. Про серце вже й не говорить Давид. Хiба легко? Два роки жили, любились. - А! та хiба ж я винна?! - аж у розпачi тихо сплеснула руками.- I Тихiн хiба не зрозумiє, що серцю хоч i скажеш,- не послухає. Я ж знаю Тихона: ну, вiн пожуриться, трохи похмурий буде... Вiн же сам знає. А хiба ми ворогами б розiйшлись? Та я прибiжу до нього вранцi та й витоплю, i обперу, поки одужає... Жениться - удову з дiтьми вiзьме. Давид пильно глянув на неї. Вiн розгадав якось одразу всю її. Ще як сказала: "Вранцi прибiжу та й витоплю йому". Звiдки прибiжить? Десь близько думає бути. Звiвся. А за руку Марiя схватила й благала - хвилиночку ще. Не будуть уже про це. I Тихона, коли так хоче Давид, не покине вона, тiльки посидить хай. Очi такi в неї благальнi й гарячi. Аж Давидовi обличчя зайнялося червоно. - Ну, що тобi? - аж кинув злий, не так на неї, як на себе: вiдчув, що слабне. - Тебе, Давиде! - палко пошепки Марiя.- Я не буду кидати Тихона, житиму з ним. Вiн i не знатиме нiчого. I дитина буде - не знатиме, думатиме, що його. Давиде, любий, нiчого менi - тiльки тебе! - i линула до нього- саме втiлене в жiнку благання й хотiння його. - Пусти, Марiє! - Давид звiльнився i хвильний пройшовся по хатi до полу, назад. Марiя за ним тиха до полу пройшла. Стрiлись, розминулись. Потiм спинився раптом, обернувся до молодицi й сказав: - От що. Якби ми, Марiє, з тобою в табунi бродили, тодi б i не балакали. А то ми живемо в громадi людськiй. А це - куди складнiша штука. Отже, давай оцю балачку залишимо. Хiба вiн сховає вiд неї? Iнодi чортзна-що в нього отак шарпонеться до неї. Це не є розпуста. Але... багато тих "але"; i чуття в людини складнiшi, анiж у табунi. От сказати - що б тодi Тихiн? Чи хоче вона, щоб i в вiчi один одному не дивилися? I так їх жменя, а й тi щоб перегризлись, як собаки. Та й потiм - хiба тiльки в цьому життя? Казав же вiн учора... - Давиде, ти повiриш менi,- подалась до нього жiнка,- от завтра б я почула пiд серцем у себе, уже завтра ти мене не пiзнав би. Ну, коли ж я гляну на оцю хату-пустку, душа в мене пусткою стає. Тиха Марiя й зажурена. Простягла руки, на плечi поклала парубковi. I вiн не прийняв їх. Вже як сковзнули з плечей та за голову мiцно схватили, а тiлом усiм - колiнами, грудьми - хвильна до нього притулилась, i з уст розкритих гаряче дихання вдарило в лице,- тодi рвонув руки її, стиснув до нестями в своїх руках i з болем одiрвав її вiд себе й незручно пхнув. Марiя похитнулась i боком ударилась об пiл. Аж застогнала - та не вiд цього болю. Давид широкими кроками пiдiйшов до лави, згрiб шапку i, не надiваючи її, не оглядаючись, вийшов iз хати. Як дверi грюкнули, Марiя ще кинулась очима. Об зачиненi дверi очi вдарились i впали додолу. Зiв'яла вся одразу якось. Груди її важко здiймались i тисла тiсна кофточка. Вона стягла її з себе, розiрвавши пiд рукавом, i кинула недбало на лаву; впала додолу кофточка рожева. Жiнка спустила немiчно руки низько межи колiн i головою аж до колiн похилилась. Кинулась, як удруге рипнули дверi. Глянула вже втомна, i враз на обличчi вже несподiвана радiсть виступила червоно. З полу не встала, а так i ждала, сидячи на постелi, притихла, з затамованим диханням. Давид кинув на лаву шапку i, не пiдходячи близько, сказав спокiйний, але хмурний: - Нас хтось, Марiє, защепнув. Нiчого не сказала. Обличчя - як висiчене - нi рисочка на ньому не рухнулась. А тiльки вiдразу вся зблiдла. Опустила голову на колiна. Давид мовчав. Потiм мiркував уголос: - Ну що ж? Вiкна ж не виривати. Доведеться до ранку пробути. От такий жаль: хоч би було роботу з дому взяти.- В кишенi полапав - не було нiчого, викинув дома все з кишенi. Чи спати моститися? Вiн скинув шинель i помостив її на лавi до покутя. Тодi встала з полу Марiя. Пiдiйшла мовчки до нього, шинель прийняла й повiсила на стовпi пiд сволоком. Взяла потiм з полу Тихонiв кожух i помостила в боки на лавi i подушку перебила пухкенько - поклала в голову, застелила рядном. I так же мовчки пройшла до полу й сiла знов на постелi. На сволоцi Давид тим часом якусь книжку побачив. Дiстав - аж воно його ж, Давидiв, "Земельний кодекс", що Тихiн узяв почитати. Читаний уже, перечитаний Давидом, але вiн узяв-таки. Тодi лiг. Нi, пiдвiвся ще й скинув чоботи, присунув лампу собi на край стола й тодi вже лiг, не роздягаючись. Ще пiдвiвся на лiкоть. _-_ Лягай уже й ти, Марiє,- сказав, як тiльки мiг, ласкаво,- пiзно вже. Голос його Марiю зогрiв - тiльки зiтхнула. Потiм устала, пiд комином у макiтрi помiшала опару i, сiвши знову на пiл, опустила руки на скриню, що бiля полу стояла, а на руки поклала голову. Так довго сидiла. I думала вона в цю одиноку нiч про щастя своє, таке ж просте й нехитре, що здавалось таким близьким, що ждала його з часинки на часинку. I думала про Тихона ще. Схудлий, хмурий стояв вiн перед нею, нелюбий. Здавив рукою груди й довго кашляв, потiм харкав iз кров'ю i дивився на неї змученим поглядом. Уперш сьогоднi в Марiї не було жалю. I вперше думка прийшла, стала за спиною й щось сказала над ухо стиха,- жiнка аж кинулась i одхилилась од неї. Тихо в хатi. Не шарудiв сторiнками Давид. Марiя пiдiйшла до нього - спить вiн. Прийняла з грудей книжку, поклала на стiл. Дивилась довго на його мужнє, вродливе й сумне ввi снi обличчя. Потiм прикрутила лампу й пiдiйшла до полу, до незiм'ятої постелi, такою бiленькою на сьогоднi рядниною застеленої, i лягла тиха на неї ниць. ...Прокинувся вранцi Давид од голосiв у хатi. Вже розвиднялось. Бiля ночов на лавi сiяла борошно Марiя. А жiночий голос - iз-за столу не видно Давидовi чий - схвильовано говорив: - Та хоч буди його вже! Поки ранiш, менш людей хоч бачитиме, менш язиками плескатимуть. - Хай плещуть люди,- сказала Марiя,менi байдуже. Може, i ти, Килино, думаєш, що в нас що було з ним. Аж нiчогiсiнько! Видно Давидовi тепер - жiнка та одiйшла трохи од столу й за спиною Марiї неймовiрно хитнула головою, а усмiшка така в неї, мовляв, "найди дурнiшу!". А сказала: - I таке! Чого б я думала! -i зразу ж заспiшила: - Ой нiколи ж! Давай сито та побiжу вже. Марiя дiстала на гвiздочку пiд полицею сито й дала їй. Та крутнулась i вибiгла з хати. Давид пiдвiвся. - Значить, радiо включено?- сказав з усмiхом. I Марiя з тихим усмiхом подивилась на нього довгим утомленим поглядом. I вся була блiда й змарнiла за нiч: не знати, чи хоч на часинку очi за цю нiч змежила. XIX Того ж дня й облетiла, як радiохвилями, всю Обухiвку сенсацiя: "Давида сю нiч iз Марiєю застали на мiсцi". Говорили жiнки про це, бiля колодязiв зiбравшися, вибiгши з хати горщик з тину зняти та через тин сусiдку побачивши... Факт, переходячи iз уст у вухо, обростав, набирав соку iз жiночих буйних уявлень, грав, переливався барвами. Говорили й чоловiки. Цi не смакували подробиць, як жiнки, а розглядали факт у самiй його iстотностi. Немало мудрих мужичих сентенцiй з приводу цього вилилось i з-пiд вусiв, i з голих ротiв, що на них iще й "молоко материне не обсохло". ...Надвечiр бiля кооперативу стояли гуртом дядьки. Спершу говорили про поважнi справи, поки не вгледiв хтось Тихона: виткнувся iз-за школи i йшов по вулицi з сокирою на руцi. (З хуторiв, знати, з роботи). Як порiвнявся з чоловiками, поздоровкався. Хтось вiдповiв йому, хтось - нi. А Гнида вищирився з глумливим смiхом i кинув у спину йому: - Ей ти, швидше хоч чапай! На гаряче саме попадеш! Смiх. Молодий Книшенко додав iще: - Мабуть, i досi в хатi смалятиною смердить. Смiх. Тихiн оглянувся - так, на нього всi дивляться й регочуть. Подурiли чи п'янi? Тiльки щелепами ворухнув iз ненавистю Тихiн i пiшов. Тодi хтось у юрбi зацiкавився раптом: - А як воно Тихiн на це подивиться? Гнида немов цього тiльки й ждав. - Не знаєте Тихона хiба? -сказав повагом i певно.- Вiн тiльки збоку дивитись - тихий собi та сумирний, ану ж лишень розпали його. В тихому болотi, недурно ж сказано, чорти водяться. Попам'ятаєте мене, скажете,- брехав Якiв,- якщо мiж ними не прозойде яка драма! Ото он пiшов iз сокирою, що, думаєте, не пiдстереже колись та не провалить голови суперниковi?! Ревнощi - це, брат, така штука, що з чоловiка може звiра зробити! I ще хтось: - А дуже просто! Хiба ж у Щербанiвцi не зарубав один сокирою обох - застав на мiсцi! - Отже ж! Побачите тодi! ...Як проходив бiля Пiвненка, той ворота справляв, гукнув на Тихона: - Це з хуторiв? - З хуторiв. - Ну, що ж там хуторяни? Пiвненко поклав пилку i, дивлячись на Тихона, витяг кисет i став закурювати. Тихiн пiдiйшов до нього. Встромив сокиру в дривiтню й закурив iз його кисета. Тодi розповiдав. Що ж хуторяни? Не всi й хуторяни однiєї думки: куркулi - то вже звiсно, за них i мови немає. В Огиря все зборища збираються. А незаможники - у кого як земля. Є й з незаможникiв тi, що земля близько,- i не нагадуй їм краще. А є згоднi. Вiн оце аж два вечори з ними гомонiв. Заспокоїв їх - вони думали, що обухiвцi аж пiд самi хутори гадають землi собi. Є такi, що й на виселок згоднi вийти. - Е, буде тяганина! Це - нiчого й казати! - мовив Пiвненко понуро.-Що ти хотiв, Тихоне, як сила отака проти! - Сила їх, якщо як, то ось де!ляпнув Кожушний по кишенi завзято й дивився на товариша хитрувато примруженими очима.- Думаєш, як вдасть, так на них i управи немає? Нi, брат! Радянська влада - це влада наша, правильна!- Спитав, чи Давида не бачив вiн, тож то дома. Пiвненко мукнув якось, потiм сказав, що дома, бачив. А Тихоновi дивно вiдразу стало - на нього той глянув i немов знiяковiв, потiм одвiв погляд. - Чого ти? - Та... нехай сам узнаєш. Тихiн пильно глянув на нього й занепокоївся. - Та що там-бо, Андрiю?! Тому нiяково було. Вiн м'явся i то дивився на Тихона, то одводив очi вбiк. Врештi наважився, одвiв очi з товаришевого обличчя i, впершись ними в руду стiну повiт-чини, оббиту дощами, видавив iз себе: -Та по селу балакають: нiбито сю нiч застали його в тебе з Марiєю. Тихiн аж кинувся. Обличчя важко звiв з нерухомими на ньому очима, глибоко запалими, брови впали на очi. I остовпiв. Потiм - у руках ще курiла цигарка - пiднiс до вусiв, затягся жадiбно нею раз, удруге, аж осмалило вуса. Тодi кинув - зашкварчала вона на мерзлiй землi. А враз схватився за груди рукою, закашляв довго iз хрипом. Потiм вихаркався з кров'ю i мовчки пiшов. Гукнув Пiвненко вже вслiд йому: - Сокиру забув! Винiс за ворота й вiддав йому сокиру. А Тихiн не взяв її пiд пахву й на плече не скинув. Нiс у руцi за топорище. Повз Мотузчин двiр як проходив - i не глянув. А на його подвiр'ї було пусто, як через перелаз переступив. У вечiрнiх сутiнях дивилась невелика хата темними вiкнами - ще не свiтилося. В хлiвi кувiкало порося, а в розчиненi дверi конюшнi чути було Марiїн гнiвно-ласкавий голос до коня. Видно, мiшку мiшала, а вiн лiз. - Тпру! Ой який ти! Дам ось!.. Який нетерплячий! - чути було, як поляскала по шиї. Тихiн похмурився. Так голос той її, такий любий та знайомий, шарпонув йому в грудях. Наче живе глянуло в мислi обличчя з подушки дружинине, й очi з тихим соромом i з коханням до нього. "Ой який ти!.." - а сама горнеться i обличчя ховає йому в груди. Щось обiрвалось усерединi в Тихона й наче в безодню впало, i обличчя з очима ласкавими, i немов за ними й вiн обiрвався i посунув униз, у ту безодню. А це хто пройшов через подвiр'я, хто зайшов у хату й став, як стовп, немов i не вiн це. Потiм кинув сокиру пiд лаву i ще стояв у кожушку i в шапцi посеред хати. Пройшовся важкими кроками, мов розмiряючи долiвку ними, до полу. Упав на подушки погляд,- одвернувся. Пройшовся до стола i довго стояв бiля нього пониклий. Потiм сiв на лавi й голову важку, що як не розвалиться од думок та од болю, обхватив руками, як обручами. Як довго так сидить - чи вiн знає? Пролетiло в уявi за оцей час життя. Як парубком iще теслював на хуторах i вперше зустрiв. Як мазали хату, свою вже. Як зустрiвся з Давидом радiсно! I давнi-давнi спогади вставали про ще юнацькi днi: у економiї за погоничiв, у лiсi в партизанах... Марили про який свiт хороший! У Тихона нова хата, а кидати думав i з Давидом та з iншими обухiвцями в Ганiвську економiю, в колгосп. Згадалося, тодi хтось з обухiвцiв крякав: "їв колгоспi - хто буде потом обливатися, а другий за начальника, жир нагуляє та тiльки молодиць псуватиме". Чи думалось отодi... Згадав про лист у кишенi й про газету. З якою радiстю нiс додому й дорогою все мацав: чи не випало. А тепер - мов то шмат цигаркового паперу. Згадав, що Марiя благала колись його, щоб курити покинув: у грудях у нього болить же. Тепер не скаже. Ех ти, життя! Нiяк не задушить! I вiн закашлявся довго i з болем. Тодi пiдвiв голову. У хатi зовсiм уже поночi стало. Пiд вiкном протупали швидко ноги чиїсь по мерзлiй землi. Грюкнули дверi сiнешнi, потiм хатнi рипнули. Увiйшла Марiя. Зараз бiля помийницi на лавi взяла кухоль i обхлюпнула руки, а тодi крутнулась, бiля кочерг на гвiздочку ганчiрку зняла й терла мовчки руки. Тихона не бачила, видно. I, як ганчiрку вiшала, зiтхнула вголос чогось важко. Потiм обернулась. - Ой! Хто-бо це? - аж злякалась i хвильне ступила крок, вдивилась у сутiнi на постать.- Чи це ти, Тихоне? I чув Тихiн, як важко вона задихала. Стояла все. Раптом крутнулась, згадала, що свiтло засвiтити треба. Шарила сiрникiв на карнизi, а нiяк не знайде,- де вона задiла їх? Так i не знайшла. Хоч i чув Тихiн, як шерхнула була пачка пiд її руками на карнизi. Ну хай, ще видно, вона ось поросятi тiльки винесе, тодi засвiтить. Поночi бiля помийницi наготувала поросятi в цеберку й понесла. У Тихона у вухах лунав iще її голос стримано-хвильний. Угадував, яке в неї було зараз обличчя: мабуть, розгублене й зчервонiле, бо побоялася й свiтло засвiтити. Знову схилився головою. I чи довго, чи скоро вдруге рипнули дверi, i на цеберцi дужка брязнула бiля помийницi. Тепер Марiя зараз пiдiйшла до печi й узяла сiрники з карниза. Потiм узяла лампу на переднiчному вiкнi й пiдiйшла з нею до стола. Тихiн спитав, пильно на неї дивлячись: - Тобi сiрники? Чи ти вже знайшла пачку? Де вона була? - У зарiчку. Мабуть, ще як топила, то вкинула. I саме сiрника чиркнула - обличчя як вирiзьблене. Тихiн тодi з болем скривив губи з огидою в презирливу усмiшку й пiдвiвся з лави. Скинув кожушок, кинув на лавi й шапку. Сiв бiля лави на стiльцi. I вже потiм нi питав у неї нi про що, нi озивався. Марiя помiтила це й насторожилась. Може, сказав уже хто йому? Почувала, що й їй якось треба сказати про те, але не знала як. Уже скiльки часу вiн у хатi, а вона не говорила ще. Хiба отак - мов тiльки оце здумала! Нi, чує, що обiрветься, що скаже не так, як хоче. I не знала - чи з жартом це сказати, чи з серцем. А! i чого вона отодi зараз, як поросятi мiшала, та не наважилась, i поночi ж у хатi було. А може, то так вiн,наморився? Чи в хуторах що недобре почув? Мовчання гнiтило, i вона так, аби що сказати: - Кiнчили повiтку Химцi? Тихiн хмуро такнув по паузi. А перше нiж сказав це, подумав iз злiстю: "Понаравилось! Ще б рада з дому чоловiка геть здихатися". Закурив i затягся жадiбно скаженим самосадом. Кашляв глухо й довго, з хрипом, i харкав, з болем i злiстю, на долiвку. Вечеряти вiн не хоче. I мити голову теж. Марiя подивилась на нього довгим поглядом. Що це з ним сьогоднi? Штучно-здивовано знизала плечима. - Ще нiколи такий не був! - Да, не був,- кинув цигарку й знов замовк. Згодом сказав: - Постели менi, ляжу я! Марiя метнулася вiд печi, постелила, як завжди, для двох. Аж наче зрадiла: мо, й справдi не знає нiчого? Може, так, занедужав? Тихiн, не роздягаючись, лiг на постiль у чоботях на полу скраю. Одну руку пiд голову заклав, а другою долонею закрив очi й затих. Ще довго Марiя по хатi вешталась. Пiдбивала тiсто в макiтрi, поралась бiля печi. Але й вона нi вечеряти не сiла, нi чавуна з окропом з печi не витягала,- не мила в той вечiр i вона голови. Була тривожна ще, а десь на самiм днi в грудях уже пружилась радiсть. Весь день сьогоднi, як тiльки Давид пiшов, був вiн у мислi в неї, з мислi не йшов. Як живий стояв перед нею, любий до нестями. I в очах у нього - хiба ж не бачила Марiя, що в нього в очах? Як отодi, бiля полу, обхватила за голову, так стиснув руки їй, i весь тремтiв, i весь линув до неї. А! вона знає, чого вiн стримався тодi. Лунають у вухах i досi його речi в ту нiч: "Коли б ми з тобою в табунi ходили, ми б i не балакали про це". Думала, ждала - здушить в обiймах. "А ми в громадi!.. Чи хочеш, щоб, як собаки, перегризлися..." О, вона знає: усе то Тихiн! Все через нього. I вперше в ту нiч думала без жалю про нього - хворого. Навiть хотiлось, щоб швидше... А потiм i вдень знов думала про Тихона. З тривогою ждала, коли повернеться, бо ще сама не знала, як його стрiне. Може, як стане перед очима, тихий i змарнiлий, з позападалими очима, з хрипом у грудях, може, буде його жаль. Удень вона сама себе не знала: i жаль було, але якось по-дивному - i жаль, i нi. Як смикала солому, на розвернений прикидок подивилась i думала з сумом про Тихона. В конюшнi, як коня ляскала ласкаво по шиї: "Хто тобою оратиме, коли Тихiн..." I не додумала, зiтхнула з сумом. А з-за коневої голови в темрявi конюшнi мов учулося - "стiй!" - голос любий, i з-за коневої голови його любе обличчя: держить за повiддя в руцi коня - новий хазяїн. Але все ж була схвильована й ждала чоловiка з тривогою. I тодi, в хату як зайшла... А зараз - нi вже. Оце дивиться - лежить вiн на полу нерухомо, i нiчого в неї до нього немає. Хоч би отак i вмер. Десь тiльки глибоко - тихий-тихий жаль. Не скоро вже чув Тихiн, як вийшла вона в сiни й засунула дверi. Ждав принишклий, з заплющеними очима, i було хвильно. Але ось чує - пiдiйшла до полу, кинула якусь одежину в ногах у нього на пiл, тодi дмухнула на лампу й тихо лягла впоперек полу головою до стiни, у нього в ногах. У Тихона ще обiрвалося щось, i вiн востаннє подумав: "Так, все правда". Довго лежав нерухомий у тiй самiй позi i в думках невеселих. Марiя, може, вже спала. Може, вже й пiвнiч, чи вже й до свiту близько. Тихiн закурив помацки в темрявi й ще думав. А як кинув докурену цигарку додолу: "Отак i я, як оця цигарка докурена: тлiю з одбитими печiнками! Нiкому не потрiбний тепер! Ба - рiдний товариш... рiдна жiнка... Ну i нехай!" А вiн - недокурок. I стало вiдразу якось дивно байдуже. I втома, мов теплим важким лiжником, укрила. "...А Марiя в ногах i, мабуть, розкрита ж?" Вiн звiвся в темрявi, вдивляючись у бiлу постать Марiїну в ногах. Гнiву вже не було. Була така надзвичайна тиша в душi. Мовчав хвилинку, потiм стиха: - Марiє, чого ти там лягла? Жiнка не обiзвалася, хоч i знав же вiн, що вона не спить. А може, спить? Вiн пiдлiз на колiнах до неї i тихо в темрявi провiв їй по обличчi долонею. Чув - об долоню черкнули, трiпнулись вiї. Вона звелась i кинулась неспокiйно, з неприхованою огидою: - Не здумай ще лiзти до мене! Геть-бо! Тихоновi кров ударила в лице й розлилась по ньому. Чути, захрипiло дужче в грудях,- нагадало йому... Звiдкiлясь iзнизу в груди з болем ударило. Вiн ще помовчав. Враз прихилився до неї близько зi скривленим обличчям i процiдив крiзь зуби: - У, ти! Думаєш - лiзу?! Марiю одкинуло назад не чутою ще нею вiд нього такою страшною лайкою. Швидко й важко дихала, нестямно дивлячись на нього в темряву. I з темряви їй до очей наближалися великi чорнi западини Тихонових. - Ти думаєш, що я не знаю нiчого? Я знаю все! Одхилилася ще Марiя, i голос, зриваючись: . - Що ж ти знаєш? - Усе! Пауза. - Ну, i знай! - сказала, наче з викликом. А вiдхилилася ще - боялась, що вдарить. Аж зовсiм лягла горiлиць, спираючись на одкинутi назад руки. Тихiн близько над нею. Хоч нiч, а бачить кожну риску на її напруженому обличчi. I все воно таке чуже й таке знайоме. В груди хлипнуло, мов прорвало загату, не знане ще нiколи до неї почуття: до своєї жiнки в першу нiч по її зрадi, в першу нiч, як одiпхнула. Самому гидко, .а не може. Уже схватив за плечi: - Лягай сюди! Раз ти така... Марiя шарпнулась i вдарила його в лице. Кинулась iз полу, та рука - хап її за руку, а друга, розтопiрчена, в груди Марiю вдарила, аж їй дихання забило, по головi... i як упала з полу - ще й долi... Хiба вiн зна, що було долi? От сидить на лавi розхристаний, важко дихаючи, з пониклою головою. За вiкном уночi - з пiснею молодь повз двiр. За повiтку зайшли, видно, бо тихше пiсня. I стихла. Чути стало, як на долiвцi бiля полу в темрявi щось билося бiле, розпатлане й тихо стогнало. XX Тiльки стало на свiт благословлятися, ще iншi хати сонно плямiли темними вiкнами (бо недiля ж i вдосвiта не вставали), а в Мотузок у хатi вже всi були на ногах. Батько, взутий уже, щось за пакуночок, в папiр загорнений, бережно поклав у спiдню кишеню бокову в пiджацi. Христя сказала: - Та ховайте як слiд. Бо тепер на ярмарки такi митцi з мiста наїздять, що незчуєтесь, як i витягнуть. - У мене не витягнуть! -сказав батько певно, але ще й поверх пiджака помацав рукою грошi. Одяг зверху свиту й пiдперезався туго паском. На шию башлик старенький. Мати скибку хлiба в чистеньку ганчiрку загорнула й поклала йому у вiдлогу башликову. Ще щось хотiла сказати, та чи не насмiє? А врештi наважилась: - Може, грошi зостануться, набери ти Христi хоч абищо на кофтину. Дiвка ж таки! А Христя, зчервонiвши: - Та, мамо, хоч би на коняку вистачило! - Хоч i знати було по очах, як же хотiлося їй на кофточку ситцю веселенького! Такого, як ото Галька пiвнiвська набрала собi в кооперативi. Батько сказав: - Нехай уже колись. Як трохи на ноги станемо. Вiн узяв затим у кочергах батiжок i пiшов iз хати. I всi пiшли проводити його. Навiть дiти побiгли, босi й розхристанi. - А, лишенько! Ну, куди ви, голiсiнькi? - завернула їх мати була строгенько, та згадала щось i подумала: "Хай, i дiтям треба" - i вже ласкаво їм: - Хоч у черевики повступайте, встигнете! Докiйка вернулась, а Петрик тiльки матерi "такнув" i пiдскоком босий по бiлому морозу вже аж бiля загону. У загонi батько налигав телицю i вивiв. Бiля колодязя зарипiв звiд, витяг у корито Давид свiженької. Напилась трохи. А мати пiдiйшла до неї й тихо гладила рукою. Два роки жила в них. Два роки доглядала, радiла - корiвка, думала, буде... - Хоч не продавай же, старий, рiзникам. Продай у двiр якому дядьковi. Скажеш: з-пiд корови якономiчеської, з-пiд нiмки. Батько: -Продамо-хто купить. Ну, помагай бо',- цьвохнув батiжком i повiв iз двору. Ще й за ворота вийшла мати. На дорогу, мерзлу, грудкувату, ще не накочену, похитала головою: - Як вона й дiйде до тої Щербанiвки. Нiде ж не була ще в далекiй дорозi... Як зайшла в хату, Христя вже розпалювала в печi. Почала й стара на борщ лагодити. Давид сидiв кiнець стола, рився в книжках i виписував якiсь цифри, помiтки на клаптику паперу (мав же сьогоднi в хатi-читальнi робити доповiдь про мiжнародне становище, то й вибирав цифри i складав конспект). До виступу свого вiн ставився як-найуважнiше. Бо - зумiє зацiкавити з першого разу, тодi вже - пiвдiла. Тому так рився старанно в книжках, забувши все навколо. I як розвиднiлося вже зовсiм та погасили лампу, тiльки повернувся й пiдсiв до вiкна i знов за своє. Вже аж коли витопили, мати сказала: - Ось годi вже тобi, Давиде. Усе з тими книжками. I як воно голова не заболить стiльки читати. Може, вже обiдати будемо? - Хоч i обiдати. Всi були дома, бо в церкву вiд них нiхто не ходив- безбожники. Ще мати хоч у пiст таки говiє раз i Докiйку зводить. А вже старий та молодi, навiть нащо Петрик, а й той: "Народ затемнюють тiльки церквами тими". Мати похитає головою, пожурить нежурно сина, а сама: "Бог його святий знає!" В кутку, як ще тридцять лiт тому, висить "спас" i "матiр божа" - благословення. Од часу полиняли, зчорнiли вони, i тьмяно виступають їхнi сумнi обличчя. Скiльки - без числа хвилин, як усi злити в одну,- цiлий рiк iз свого пiввiку, нi на мить не одхиляючись, промолила їх, згорнувши в покорi натрудженi руки. I що ж дали вони? Поки вже дiти, махнувши рукою на них, та не пiшли самi... тепер хоч молилась стара, та не до них, не до богiв, а до тих згаслих у минулому болiв, i мук, i надiй, що десятками лiт пiзнiми вечорами, раннiми ранками з очей своїх украпляла в зчорнiлi дошки. Може, тому й обличчя на них такi рiднi й сумнi?.. Обiдали - саме люди з церкви рушили. Знати, це ще не скоро зберуться в хату-читальню. Поки пообiдають. Але Давид зараз же, вставши з-за стола, почав збиратися. Треба йому затим ще до Тихона зайти. Ну, а Христя до дiвчат забiжить - запнулась. I разом вийшли. XXI У Кожушного в дворi перше, що кинулось Давидовi, це - в хлiвi кувiкало на весь голос порося, а з загороди через хвiртку дивилась тоскними очима корова, потiм витягла шию й ревла, аж сумно. Чи голодна, чи ненапоєна. Дверi сiнешнi стояли вiдчиненi й хатнi тiльки прихиленi, а не на засувi. А як зайшов,- посеред хати Тихiн у кожушку, розстебнений i без шапки. На Давидове "здрастуй" вiдповiв глухо, мов то в пустiй хатi луна вiд Давидового ж голосу. Потiм узяв шапку з лави й рушив до дверей повз парубка, на нього й не глянув. Давид здивований схопив Тихона за руку i спинив. Той не вирвав руки. - Що з тобою, Тихоне? Тихiн глянув хмуро на товариша й одвiв погляд - упав десь у куток бiля помийницi. Давид пильно, з неспокоєм дивився на нього: зблiдлий i ще мов дужче запали очi. В хатi бiльш нiкого не було. Блиснула догадка. А як тiльки Давид оглянув хату, побачив постiль розкидану на полу, збиту солому бiля полу, то вже не мав сумнiву, з тривогою казав Тихоновi: - Ти здурiв, Тихоне! Бив Марiю, мабуть? Тихiн важко глянув на Давида хмурими очима, i в них блиснула й до нього зненависть. - Ну?! Давид журно хитнув головою. Тодi Тихiн вирвав руку й пiшов до дверей. А вслiд йому Давид палко: - Та, Тихоне! Брехнi ти повiрив ото! Тихiн спинився бiля порога й пильно глянув спiдлоба. Давид подався до нього й заговорив, сумовито й гаряче дивлячись на нього. I не думав, i не гадав нiколи вiн, що Тихiн отакий легковiрний: хтось белькнув дурним язиком, а вiн уже й глузд втратив. Ну, защепнуло якесь падло їх позавчора ввечерi. Але чи має вiн його, Давида, за товариша, чи слово для нього його, Давидове, не полова? То хай чує: вона отам на полу всю нiч спала, а вiн отут на лавi. I в думцi в нього не було. На його обличчя довго й пильно дивився Тихiн. Чи чув що, бо весь був в очах, жадiбно ловив, як ворушились Давидовi уста, рвучи слова, як погляд, одвертий, i ясний, i трохи з докором, лився теплим промiнням крiзь його очi аж у груди. Чув, як одтавало серце. I перше, чим стукнуло, ламаючи рiвний ритм, це радiстю, що глянула з очей запалих. Мовби загубленого безвiсти товариша раптом зустрiв i про загублену (лiта тому, дарма що одну нiч) безвiсти любу дружину звiстку принiс вiн: що жива, що любить. Раптом здригнулись риси й застигли в невимовнiй муцi, а з грудей глухо i з стогоном вирвалось: - Що ж я наробив? Чом вiн, Давид, учора ввечерi - де вiн був? Як тут у хатi їх було двоє та третiй, сатана, пiдiйшов iз-за спини й над ухом прихилився. А до неї пiдбiг, мабуть, та цитьнув. - Ну, вже ж Марiя казала, невже ти їй не повiрив? - Давид це. Тихiн замислився, згадав Марiю вчора. Ще пiдозрiло глянув на товариша. Нi, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно. I вiн розповiв Давидовi про все, як було вчора. Найперше - це така б, здавалося, дурниця, сiрники шукала на карнизi, щоб засвiтити, не знайшла. А чув же, як шерхнула пачкою. Це щоб не свiтити їй. Нащо це було їй треба? Ще Тихiн задумався. Давид його заспокоював. Казав, що, може, й хвилювалась молодиця. Це просто у вдачi людини. - А ти її, бачу. Тихоне, бив? Де це вона зараз? Тихiн поник головою. Не знає Тихiн,. де вона зараз. Уночi, вчора, знає ще, бив на полу, i як же бив її!.. Скотини не бив отак зроду. Потiм упала додолу вона, далi - не знає вже. Так наче сниться йому, що сидiв вiн уночi, а вона билась на соломi й стогнала. А коли встала? Де подiлась? - не знає. Може, саме тодi, як, на стiл упавши головою, лежав... i до самого свiту отак. А глянув - не було вже. А це ще й з хати не виходив. Та почув уже - корова реве: нi давано ж у нього ще нiкому, нi наповано. - Та це пусте, Тихоне! А от що з нею сталося? - Пiду, може, простить! Ну як же розум втратив! - сказав Тихiн.-А вона, мабуть, у сестри Лукiї, на тiм краї села живе. Якщо в сестри, то добре. Треба зразу ж сходити та розповiсти їй усе. Це сьогоднi ж треба буде зробити. - Ну, а на хуторах же, що там? - по невеличкiй паузi спитав Давид. - Та в хуторах добре, Давиде! I гостинець тобi є. Вiн розстебнув кожушок i витяг iз бокової кишенi пiджака клейончастi палiтурочки вiд записної книжки, дiстав звiдти "облiкову картку" на коня i з неї вже клаптик паперу, згорнений учетверо. Подав Давидовi мовчки, тiльки очима пильно дивився трохи примружено. То був лист Кушнiренкiв з допру. Давид жадiбно вп'явся в нього вiд слова до слова. Хмурний, потiм аж блиснули очi. - Тихоне! Ти знаєш, що це ти принiс? Тихiн - примружено з усмiхом, i мовчить навмисне. - Оце, брат, їм - капут! Оце та ниточка, що до клубка доведе: тут i фiнагента, що вбито, згадує, i конi... Прiзвище одiрване саме Кушнiренкове - скурив Iлько, видно. Ну, то, брат, на те й наукова експертиза є. Тi взнають, хто писав. - Казав, щоб нiкому,- таємно й хмуро сказав Тихiн. - Ну, ясно! Давид мовчки й обережно сховав листа аж пiд шинель, аж у спiдню кишеню пiджака й весело тодi Тихона по плечу вдарив. - Тепер живемо, Тихоне! Ну, а зараз скотину нагодують та й у читальню. Нi, ще Кожушний з кишенi витяг газету. На хуторах дiстав. - Оце до речi, за яке ж число? - найперше кинувся Давид, але Тихiн сказав: - Не туди, Давиде, дивишся. Дивись он там, де "Селянське життя". Давид перегорнув газету й глянув на ту сторiнку, що Тихiн вказав. I враз аж загорiвся вiд радостi, вiд несподiваної: в газетi був надрукований його перший допис, що вкинув на поштi ще зараз по приїздi. Говорилось стисло в ньому про життя в глухiй Обухiвцi, за паровий млин, що в КНС Матюха з компанiєю вiдвоював. Про п'янство голови й про п'яний розгул. Все було надруковане, вiд слова до слова. Давид, хапаючись, ковтаючи слова, перечитав усе, потiм одiрвав очi й на товариша радий i зчервонiлий глянув. - Сьогоднi й прочитаємо! - казав весело.- Хай знають, що не в нетрях десь живемо, а в радянськiй республiцi! Тихiн закашлявся тодi i, може, через те не сказав нiчого. Потiм удвох вони подавали худобi. Ще порося кувiкало, як уже були до ворiт пiдiйшли. Тихiн вернувся в хату й через хвилину винiс йому у цеберцi. Схлюпнув потiм на руки з корита бiля колодязя й догнав Давида вже на вулицi. Той пiджидав i, ще ждучи, посмiхався вже чогось. А як пiдiйшов ближче Тихiн, сказав веселенько: - А в тебе вже, Тихоне, й пика в дертi! Це ж iще тiльки поросятi винiс! - Та невже й на пицi є? - Тихiн витер лице заполою кожушка, а тодi зiтхнув, уронив невесело: - Ех, як-як, то не тiльки пика в дертi буде, а й голова в тiстi! Iшли потiм i мовчали. XXII I просто на вулицi бiля хати-читальнi, й на ганку вже людей було чимало. Бiльше мододь. На вистроченi узорнi груди святкових свиток повиставляли дукачi дiвчата, а з-пiд квiтчастих хусток маковiють обличчя на сонячному морозi. Хлопцi з-пiд шапок повипускали кучерi. Гамiр, смiх, голоси... А над усiм - насiнням, як коники в травi, трiскотять. I на землю лушпиння цвiтом бiлим сиплеться. Бiля ганку стояв гурт чоловiкiв, бороданiв. Саме дядько Гордiй щось у колi їх промовляв. А скоро вгледiв Давида з Тихоном, як тi пiдiйшли, спершу пильно був глянув на обох i чомусь зрадiв. Сказав весело: - Ну, Давиде, хоч стiни розпихай! Уже i в хатi повно! Хтось iз гурту застерiг дядька Гордiя в жарт: - Хоч не лякай, Гордiю. А то вчора ремонт зробили, а ти вже й стiни розпихати? Ще одкинуться! - I вони тут, прийти зволили,-стиха й навмисне важко, мов не сказав, а викорчував iз себе молодший Пiвненко й хитнув головою на ганок, де на лавцi сидiли: Гнида Якiв, Книш, крамар i iншi з їхньої компанiї. Стояв на ганку й Тягнирядно iз здоровенним костурякою в руцi. Матюхи тiльки те було. - Що ж, прийшли - хай послухають,сказав Давид,- тим паче, що й послухати буде що! - Може, є що? За Давида Тихiн вiдповiв, стояв ближче до Чумака: - Є, в газетi, в "Голосi працi", пропечатали за них. Селяни зацiкавились. Але Давид сказав, що заразом хай уже прочитає в хатi. Тодi запихкали дужче цигарками, докурювали й потiм повалили за Давидом та за Чумаком, потовпились через запруджений ганок у хату. Якiв Гнида вслiд їм, струснувши лушпиння з полушубка на помiст, кинув з насмiшкою: - О, культпросвiт пошвендяв! Але це було зовнi. А глибше десь - спершу дивування, далi аж неспокiй ворухнувся: бачив, що вдвох прийшли з Тихоном - разом! Що за чортовиння отаке! Невже й жiнка не помагає? А план же його як тепер буде? Вiн так у задумi й пiдвiвся i з Книшем, Тягнирядном та з iншими пiшов за ними в дверi. Чув вiн, що газету стiнну якусь будуть зачитувати, ну, треба й йому: "Може, доведеться й закрити цю лавочку". В хатi не як було й повно ще. То дядько Гордiй просто недооцiнив її мiсткостi. I тут, як i надворi, лузали насiння, курили, аж дим уже коромислом, i балакали шумно. I що приємно вразило Давида - це те, що були в хатi й бороданi, й ж