мучся, помучся". Павло Музика сидить пiд грушею на горбочку - й чадить торiшнiм листям. Ой як закортiло тютюну, а де вiзьмеш? Ось i додумався скрутити цигарку з листя, давиться їдучим димом. А Гаркушин малий вилупок уже не корчиться, а впав у бузинi долiлиць - i лежить. Заснув таки, наївшись... Та не заснув, бо знову смикнувся... I вже не ворушиться, горбиться купою лахмiття. Скручене дудочкою листя дотлiває в пучках пальцiв - i Павло Музика викидає недопалок. Так нахапався диму, що в головi стоїть чад, макiтриться, наморочиться. Отак би сидiв пiд грушею - хай макiтриться, хай наморочиться, наче ти є - й нема тебе, наче свiт є - й нема свiту. А що отам, у бузинi, з малим злодiйчуком? Павло Музика важко зводиться - й межею, по щiтцi трави, чвалає до бузини. Малий злодiйчук, обхопивши живiт руками, лежить на боцi, а з вищиреного рота щось ллється по щоцi та по пiдборiддю на землю. Ллється не кров, а якась жовто-бiла рiдота. Павло Музика навiть навпочiпки присiдає: що ж це таке цебенить помiж зубiв? Хтозна. Повiки стулилися, з-пiд них виглядає по голубiй смужцi, ще живiй, не перешерхлiй... Дихає чи не дихає? Либонь, дихає. Що ж це з хлопцем сталося, чого наївся? Обiч, бiля зiгнутого лiктя, лежить заяложена торбинка, що ж у торбинцi? - Про-о-осо-о... Золоте зерно сiється помiж пазюристих, корiнцюватих пальцiв. - У кого ж це вiн просо вкрав? - мiркує вголос. А потiм торкає малого за плече: - Агов, проснися! В кого ти вкрав просо? З ошкiреного рота цiдиться бiло-жовта рiдота. Хлопець навiть не стогне. - Та в якоїсь баби, в кого ж iще. Приберегла якась баба на посiв, та не посiяла, вiддала боговi душу, а тут i злодiйчук навiдався в хату. Ну, баба спить на лежанцi чи на лавцi, а злодiйчук давай нишпорити. I знайшов бабине насiння... собi на погибель. Чи ти ще не вмер, хлопче? Павло Музика жде на вiдповiдь. Повiка на правому оцi розтягується - й голубе ясне око витрiщається на дядька. - Дивиться. Так само сповзає вгору повiка на лiвому оцi - й тепер сусiдський хлопчик дивиться на нього двома очима. - Конає... Чвиркає чадною слиною, вiд якої гiрко в ротi, й бере той вузлик з просом. Зав'язує - i ховає за пазуху. Далi зводиться й поволеньки чапає на сусiдове подвiр'я. Заглядає через шибку, чи є там хто в хатi, але знадвору не видно. Тодi Павло Музика стукає в раму й жде. Нема нiкого. Може, вони вже там усi повмирали? Або на роботу подалися в колгосп? I знову стукає в раму. Гаркуша, тримаючись рукою за одвiрок, висувається з сiней надвiр. Пiдслiпувато мружиться проти сонця так, наче нiчого не бачить. - Хто тут? - озивається посеред бiлого дня. - Та я тут. Нарештi Гаркуша втуплюється в Павла Музику, впiзнавши сусiда з голосу. Хочеться спалахнути люттю, але на ненависть немає сили, тiльки щелепи вiдвисають, тiльки переривчасте дихання виривається з грудей: - Отам, у бузинi,- Павло Музика показує на кущi бузини на краю обiйстя,- твiй хлопець. Сконав, либонь, пiди забери. I вiсник смертi Павло Музика важко й спокiйно йде геть... - Спи, доню, спи... - Мiсяць свiтить у вiкнi, хай батько погасить, бо не дає спати. - Погасить батько, тiльки ти засни. Ось як тiльки ти заснеш, тiльки засни. - Ти погасиш, батьку? - Погашу,- скрипить батько зубами в нiчнiй темрявi на лежанцi. Мати Марiя, сидячи бiля дочки, чує, як у Галi пашать щоки, горить лоб, як усю її пойняв жар, так i факає вiд неї живим полум'ям. - Мiсяць так свiтить, що я бачу далеко-далеко,жебонить струмком доччин переривчастий голос.- Поля за селом... жовта стерня в павутиннi бабиного лiта, а по шляхах - вози та вози!.. На возах - снопи пшеницi та жита... Ось i батько мiй їде на возi, поганяє коней... Батьку, ви бачите себе на возi? - А чом не бачу,- скрипить зубами Павло Музика. - Снопи везете в село. Жито в снопах. - Жито везу в снопах. - Так славно, так славно! Галя затихає, поринаючи в забуття, й мати хрестить дочку: хай спить, благословенна господом богом. Але наче вiд чарiв того хресного знамення Галя вмить виринає з хвиль забуття. - А як славно в нашому селi на Червоному току! Скiльки хлiба понавозили з колгоспного поля! Я ще нiколи не бачила такого току, стiльки хлiба на току, стiльки людей. Геть-чисто всеньке село зiбралося, молотить i вiє, молотить i вiє. А червонi знамена горять, а транспаранти палають, i все так гарно понаписувано на транспарантах... Ось i мати стоїть бiля вiялки, пшеницю вiє. Батьку, ви бачите її бiля вiялки? - Бачу... Я снопи на возi привiз, мати пшеницю вiє. - Славно як! Галя знову поринає в забуття, мати хилиться тужливо над дочкою, вглядаючись у риси рiдного обличчя-такого дорогого й такого стражденного, подумки молиться над нею,- i наче вiд тiєї нiмої молитви дочка отямлюється. - А яка славна червона валка! Конi в червоних стрiчках та в квiтках, червоний кумач над валкою, мiшки на возах, я ще нiколи не бачила такої червоної валки, стiльки хлiба... Мамо! Стiльки щирої давньої радостi в доччиному голосi, що Марiя здригається. - Чую, чую... - Подивися, а хто то на третьому возi з кiнця? Бачиш? - Бачу... А хто? - Наш батько на возi! - Справдi, наш батько в червонiй валцi. - У вишитiй сорочцi! - Ми з тобою вдвох вишивали йому сорочку. - Червона валка - яке свято... ще нiколи не було такого свята в нашому селi... I дiти спiвають пiснi, i я спiваю. Ой, якої ж це я спiваю... Це ж ми стiльки хлiба здали державi, здали весь хлiб... Iз-за гiр та з-за високих сизокрил орел летить... I вже дрiмає Галя, а руки її на грудях здригаються, наче то сизокрил орел крильми ворушить - летить iз-за гiр та з-за високих... Стихає, i руки стихають... I раптом чiтко, вимогливим голосом, а в голосi - причаєний страх: - Батьку! Ви спите? - Не сплю. - Не спiть, батьку... Ви знаєте, що завтра нас чекає? - А що нас чекає завтра? - питаються батько й мати. - Ви клумачок зерна в погрiбнику сховали? - Та сховав. - То переховайте. Переховайте, бо завтра прийде отой Василь Гнойовий - i знайде отой клумачок у погрiбнику. Ще не пiзно перенести в потайнiше мiсце. Бо що ми їстимемо, як заберуть? - Уже ж забрали, Галю,- тужить мати над дочкою. - Забрали? Коли забрали? - сахається в лiжку. - Вже приходили й забрали... Отой Василь Гнойовий. - Коли ж вони вспiли? - Та ще торiк... пiсля червоної валки. Усе в людей вигрiбали - i в нас знайшли клумачок... Це ж ти згадуєш за торiк. Торiк усе було. - Ой-й-й! - шелестить розпач. "Господи єдиний i всемилостивий! Хiба ти так далеко на небi, що не можеш змилостивитися над нашою дочкою? Зглянься й помилуй, верни їй тяму, верни їй здоров'я, вона ж така молоденька, а покарай винних. Може, й ти винних не бачиш, бо так високо сидиш на небi?" З могильних сутiнкiв глухої хати - знову живий голос: - Батьку, ви спите? - У сирiй землi висплюся... - Батьку й мамо, либонь, я провидиця i пророчиця, бо таке менi все наперед вiдкривається, що говорити боюся... - Що ж тобi вiдкривається? - Отам на лавцi коло вiкна лежить наш дiдуньо, кожухом накрився. Бачите чи не бачите, як скульчився вiд холоду? То хутенько знiмiть з нього кожух i сховайте, бо пропаде. - Кожух пропаде? - Завтра прийде Василь Гнойовий, здере з дiдуня кожух - i вiддасть Гаркушi. Аби Гаркуша в дiдуньовому кожусi возив буряки з поля на цукроварню. А наш дiдуньо загибiє без кожуха на морозi. - Ой, доню!.. Вже приходив до нас Василь Гнойовий. I кожуха зняв з дiдуня, i Гаркушi вiддав. Немає вже нашого дiдуня, задубiв на морозi, царство йому небесне. Ще торiк переставився. - Дз-з-з! - тiпає Галею слiпий розпач. А Павло Музика сповзає з подушки на сокиру, торкається губами леза - й припадає губами, наче цiлує - i нацiлуватися не може... Мене тодi ще на свiтi не було, та бачу, бачу Василя Гнойового. Ходить, присiдаючи, пiдламуючись у колiнах, раз у раз наче провалюється вниз. Провалюється живiт, провалюється голова в плечi. Очi провалюються на кiнському його лицi. I - з завжди розтуленого рота, з-за нерiвного частоколу зубiв язик вискакує. Кiнчик язика вискакує - й ховається, вискакує - й ховається. Тоненький кiнчик язика, схожий на жало змiї. Скаче й скаче жало змiї, наче прагне вкусити, прагне поживи. На нього й собаки не гавкають. I ранiше не гавкали, хоч водилося багато, й тепер не гавкають, хоч перевелися... та не перевелися, а вивели їх. Ось вiн ходить вiд хати до хати, загадує в колгосп на роботу. Загадує тим, хто вже колодою лежить на тапчанi чи на печi. Хто опух, що й ворухнутись не годен. Хто ще дихає. Хто ще має силу чути й дивитися зболеними очима. - На посiвну! - загадує Василь Гнойовий.- I ложку-миску з собою в поле! Ось чого ти голодний, ось чого у тебе нема їсти? Бо не робиш, бо не заробив. Хто не робить - той не їсть! Чи ти хочеш їсти - й не робити? Е-е, нi, так у нас не заведено. То капiталiсти й помiщики їли - i не робили, бо на них робили пролетарi. А наша країна - це країна трудящих. У нашiй країнi все належить трудящим. У нас тiльки трудящi їдять, а всяким нетрудовим елементам - зась. Хто як дбає, так i має: вiд кожного за здiбностями, кожному за працею. Де це бачено, щоб ми годували класових ворогiв? Усiх панiв до д'ної ями! Чули? Збiр - коло сiльради. Сьогоднi свято ударної працi. Хто ударно попрацює, тої i поїсть з колгоспного казана. Не лише Василь Гнойовий загадує на роботу, а й Микола Хащуватий. Микола Хащуватий росту дрiбного, як то кажуть, наче собака навприсядки. Але лютiшого за нього нiде не знайдеш. Якась на ньому рвана, в рубцях i струпаках шкiра, та ще всi цi струпаки й рубцi чорнi, мовби чоловiка в кузнi пекли па розпеченому вугiллi, вiн повинен був спектися, але чомусь не спiкся. - Як поживаєте, саботажники? - заходячи в хату, питає Микола Хащуватий.- Саботуєте? Лежите на печi - в саботуєте колгосп? - Нема сили звестися,- вiдповiдь. - Саботаж! - Рiски в ротi не було... - Чую голос саботажника! - Миколо, дитино, поопухали руки-ноги... - Авжеж, поопухають вiд бездiлля та ледарства. Думаєте, колгоспи вмруть? Думаєте, закопаєте колгоспи в могили? Не вдасться нi куркулям, нi куркульським пiдголоскам, нi саботажникам. - Миколо, та ми злидарi... - Пiдголоски!.. Слухайте, пiдголоски. Якщо хочете їсти - гайда па свято ударної працi. А за працю - харч у полi, отож берiть ложки та миски... Не вдосвiта i не вранцi, а вже перед полуднем кого приганяють, хто приповзає до сiльради, а перед сiльрадою, на двох закопаних у землю стовпах, червоний транспарант: "Хто не працює, той не їсть". На пiдвiконнi вiдчиненого вiкна, стоячи в кабiнетi, голова сiльради Яремний Кiндрат грає у шахи з головою колгоспу Матвiєм Шпитальником. Вони вже грають не першу партiю, а сьому чи восьму, причiм голова сiльради нiяк не може виграти у голови колгоспу, хоч Матвiй Шпитальник весь час дає Кiндрату Яремному туру фори. Iнакше б той i не взявся грати в шахи. Ця гра - давня слабкiсть голови колгоспу. Хоч би й де був, а завжди прокручує в головi всякi комбiнацiї, жертви фiгур. Ось i зараз вiн з насолодою мiркує над тим, якою фiгурою тому походити, щоб через хiд виграти слона в свого суперника. Зрештою, не втримується i починає втiшатися вголос: - Ти хоч бачиш, як я можу виграти твого слона? - Ти можеш виграти мого слона? - дивується Яремний. - Ось ходжу осюди пiшаком,- i показує, як походить пiшаком. Яремний важко думає, сопе-й раптом його голос засвiчується радiстю: - Що правда то правда, таки можеш! - Але ж можу через хiд виграти отак, походивши осюди турою,- i Шпитальник з благодушним виразом показує, як вiн може походити турою. - Та ти що?- щиро дивується Яремний i сопе, мiркуючи й над таким варiантом.- Що правда то правда, можеш! - Але це ще також не все,- ще благодушнiше каже Шпитальник i пiднiмає над шахiвницею свого коня.- Можу й конем отак походити! - Не може бути! - щиро вражений Ярема. Кущить брови, брнжить зморшки на лобi. Думає трудно, сопе зосереджено. И вигукує захоплено: - Твоя правда, Матвiю, i я вже бачу, що можеш i конем. - Усе в наших руках,- поблажливо каже Шпитальник. - От признайся,- замрiяно мружиться Яремний. - Чи я зможу колись так, як ти? - Нiколи! - Нiколи? - вражено розмружується Яремний.Чому? - Хоч я тобi й поясню - чому, та ти не зрозумiєш. Яремний насуплюється, як сльота, мовчить, а потiм бубонить: - Правда твоя. Голова колгоспу Шпитальник дивиться на годинник, морщить носа, питає: - Хочеш дам двi тури фори? - Двi тури фори? - вiд усмiшки в Яремного кирпате обличчя ще бiльше стає кирпатим.-I виграєш? - У тебе - виграю. - Якщо виграєш, то не хочу,- скисає на виду голова сiльради. И нарештi вiдриває очi вiд шахiвницi, дивиться у вiкно.-Пора на сiвбу, вже зiбралися. - Пора на свято працi,- згоджується Шпитальник Матвiй.- Хоч i не всiх саботажникiв зiбрали, та бiльше вже не зберемо. Вони виходять на ганок сiльради, стають плече в плече, дивляться на зелений морiг, на якому з'юрмився народ з мисками та з ложками в руках. Матвiй Шпитальпик лiвою в рудих веснянках рукою пощипує кучеряву борiдку клинцем, завченим рухом поправляє окуляри на перенiссi, а тодi закладає за борт зеленого френча. Завченим рухом викидає праву руку вперед. - На свято працi! Ми створили умови, коли талант душi кожної особистостi розкривається в працi не на себе, не на визискувачiв, а на колектив, на державу робiтникiв i селян. Ми створили умови, коли масштаби нової особистостi нового суспiльства вимiрюються безкорисливiстю i самопожертвою в iм'я всенародних iдеалiв i в iм'я iдеалiв свiтлого майбутнього. Свiтова революцiя - ось чим вимiрюється наша нова людина, ось чим вона живе, ось що складає її мету. Бо ми добиваємося щастя не лише для себе, а й для робiтникiв i селян усього свiту. Хто з нас може почуватися спокiйно, коли на п'яти континентах стогнуть народи пiд п'ятою капiталу? Якiй нашiй матерi не стане гiрко, коли вона подумає про долю матерi де-небудь в Ефiопiї чи в Абiссiнiї? В якої нашої дитини вiд болю не стиснеться серце, коли вона довiдається про злиденне дитинство свого ровесника десь за океаном?.. Слухайте мене! Своєю працею ви наближаєте не тiльки соцiалiстичну iндустрiалiзацiю у своїй державi, а й неминучу загибель мiжнародного капiталiзму в усьому свiтi. Па сiвбу! Говорячи, Матвiй Шпитальпик раз у раз викидає рiзко праву руку вперед, особливо ж тодi, коли каже про п'яту капiталу, про мiжнародний капiталiзм. Наче рухом правицi хоче довести: хоч п'ята капiталу i мiжнародний капiталiзм далеко, але ми їх дiстанемо й звiдси, нехай начуваються. Задоволений собою голова колгоспу Матвiй Шпитальник обертається до голови сiльради Кiндрата Яремного, вдоволено пiдморгує: - Ось так!.. Хiд слоном по центральнiй горизонталi!.. Це не хiд пiшаком тiльки на одну клiтинку вперед. - Еге ж,- зачаровано дивиться на нього Кiндрат Яремний.- Це не хiд пiшаком... Чуються голоси Василя Гнойового та Миколи Хащуватого, шваркотять якiсь скрики iнших активiстiв, що позбиралися перед сiльрадою,- i юрма наче пробуджується, починає ворушитися. Починає ворушитися, мов черва на шматку гнилого м'яса, але завзятi голоси не згасають, i ось уже юрма тече вiд сiльради шляхом. - Ходiмо? - чи то питає, чи то стверджує Матвiй Шпитальник. - Ходiмо,- каже Кiндрат Яремний, опускаючи ногу з ганку сiльради. - Куди ти? - Як то куди? - Ха-ха,- смiється голова колгоспу.- Та не туди... Зiграємо партiю-другу в шахи! I я тобi дам двi тури фори. - Двi тури фори?! Ходiмо! I вони зникають у сiльрадi. Що це гримить, що це грає? Де це? I той гуркiт, i та гра не гаснуть, не дальшають, а ближчають. Хiба всидиш у хатi? I Галя виходить з хати, стає за ворiтьми. Гуркiт ближче, ближче - i ось з-за повороту з'являються якiсь люди. Не так iдуть, як сунуть юрмою, ледь переставляючи ноги. Хто ж то попереду юрми ступає задки, весь час розмахуючи руками? А за помахами його рук i гримить-грає. Гуркiт, дзвiн, виляски, бамкання. Що це, цо ще? Попереду ступає задки Василь Гнойовий! Раз у раз пiдламується в колiнах, наче сам провалюється в землю, а голова на його в'язах провалюється в плечi, а груди провалюються в живiт, а живiт провалюється десь нижче пояса. Йде так, наче манить за собою. О, хтось у юрмi впав, його оминають, а коли оминули,- зостався лежати на шляху, дивлячись услiд. Обiч юрми - активiсти їхнi сiльськi, Галя нарештi роздивилася їх. То вони гримлять-грають, б'ючи в сковороди, в бляху, в дека, в якiсь залiзяки. Залiзом по залiзу, а тим оркестром править Василь Гнойовий. Дехто в юрмi також б'є ложками в миски, але таких мало. - Саботажники! - хтось кричить. Ось юрма поволеньки наповзає, наповзає, вже й бiля Галi. - Перекуємо саботажникiв колгоспного руху! - аж пiниться Микола Хащуватий. А Василь Гнойовий, задкуючи, водить руками - й за його наказом гримить залiзо об залiзо, аж вуха глухнуть. - Не дамо саботувати соцiалiзм на селiї. А Галi саме заспiвалося: По дорозi жук, жук, по дорозi чорний. Подивися, дiвчинонько, який я моторний. Куди всi йдуть, навiщо несуть ложки й миски? Ледве переступають ногами-колодами, та такими товстенними, що водою з них бризкає. I так само понапухали обличчя, а на набряклих обличчях - очi як позамерзали. Очi як позамерзали, ледь-ледь свiтяться туманом. - Саботажники!.. Хто не працює - той не їсть! Галi спiвається: Видно шляхи полтавськiї Ще й саму Полтаву... Та Галю нiхто не чує, бо гримить залiзо та бляха, бо кричать активiсти-незаможники. В юрмi в якоїсь жiнки пiдкошуються ноги, вона хоче вчепитися за чужi плечi та лiктi, але її вiдштовхують, i жiнка осiдає навколiшки в сiру куряву. її обминають, а вона дивиться вслiд i просить: - Вiзьмiть мене!.. Вiзьмiть мене з собою в поле. Я хочу їсти... їсти хочу... I простягає перед собою порожню миску, мовби сподiвається, що її чи вiзьмуть-таки з собою, чи щось покладуть у миску. А Галi спiвається: Вставайте, гнанi i голоднi Робiтники усiх країн... Жiнка на шляху, почувши бадьорий дiвочий спiв, обертається й дивиться на Галю замерзлими очима, в яких ледь свiтиться туман. Раптом Галi стає так смiшно, що вона заходиться реготом. Регiт колотить нею, аж поки гасне. - Ой... ой... ой... - вiд якогось важкого болю стогне вона. Жiнка пiдводиться з колiн, злякано оглядається на Галю - й поволеньки тюпає по шляху за юрмою, що повзе з села пiд гракання залiза, крики i свист. - Голова їде... Обоє... Шпитальник i Яремний... Ген у полi, у вибалку, бiжить гнiдий кiнь, запряжений у дрожки, а на дрожках попримощувалися голова сiльради та голова колгоспу. Обоє у вiйськових картузах, а тому зоддалеки схожi на мiлiцiонерiв з району. - Куди вони їдуть? - До нас. Надвечiр'я. Тут, на польовому станi, чи то мають обiдати, чи то вечеряти. Сiвачi зiбралися пiд розквiтлими дикими грушами, що облiтають зiв'ялим цвiтом, а довкола цього стану - зорана i вже засiяна земля, що чорнiє розлитим дьогтем. Сiвачi дивляться на дрожки, що котяться до їхнього стану, вже й прикотилися. Гнiдий кiнь спиняється, а двоє голiв зiскакують на землю. Кiндрат Яремний командирською ходою йде до людей, а Матвiй Шпитальник зостається бiля дрожок. Вiн тримає у руках якийсь ящик яскравого вишневого кольору, i всi дивляться на той ящик. Голова колгоспу заглядає у великий обсмалений казан, бiля якого стоять напоготовi Василь Гнойовий та Микола Хащуватий, а за їхнiми спинами - слiпа на лiве око тiтка Гичка, що ранiше готувала в селi на весiллях та на похоронах, а тепер от на весiллях i на похоронах не готує, тiльки в полi для тих, хто робить. - Готово? - бадьорим голосом озивається Яремний. Тiтка Гичка киває головою, а Василь Гнойовий шкiрить зуби. - Покуштуєте? - Я ситий,- вiдповiдає Кiндрат Яремний. Г жартує до тiтки Гички: - То готували лiвим оком чи правим? Тiтка, насупившись, мовчить, i жодне з людей не усмiхається на жарт, лише Микола Хащуватий каже: - Либонь, на праве, на живе. Посуворiшавши на лицi, голова сiльради випростується. випинає груди, викидає руку вперед i вигукує. - Хто не працює, той не їсть!.. Соцiалiзм - це облiк!.. Смачного вам... I пружною ходою ступає до дрожок. Сiвачi стовплюються навколо казана, простягають миски, а Василь Гнойовий i Микола Хащуватий орудують двома черпаками, розливаючи кандьор. - Налий менi! - Долий, бо не долив! - Не розхлюпуй! Обiч вiд казана, ближче до груш, зiбралися тi, хто не орав i не сiяв, а приволiкся з села в надiї, що перепаде якась крихта чи крапля. Це дiти, старi баби та дiди. Помiж них - i тiтка Юстина. Всi вони чекають, коли орачi та сiвачi одержать свої порцiї, тодi можна буде пiдступитися ближче н попросити собi. Ранiше не можна, бо в Гнойового та Хащуватого чiпкi очi, хутко заробиш вiд них черпаком по спинi. Та ще ж i Гаркуша тут. Коли Гнойовий чи Хащуватий не застережуть такого ледаря, що не робив, а хоче поїсти на дурничку, то вiн помiтить: - Миколо, Василю, а то кому наливаєте кандьору? Хто не працює, той не їсть! I раптом... застигають простягнутi руки з порожнiми мисками, завмирають ложки над кандьором у тих, кому вже налито. Не ворушаться черпаки в Василя Гнойового та Миколи Хащуватого. Тiтка Гичка торопiє на виду так, що, либонь, зараз стане видюща й на лiве око. Всi дивляться одне на одного, дивляться наокiл. Хто це спiває? Яка це жiнка спiває таким щасливим голосом? Нiхто з тих, що зiбралися до кандьору, не спiває, але ж голос лине й лине - чарiвний, сонячний. Расцветали яблони и груши, поплыли туманы над рекой... Выходила на берег Катюша, на высокий берег, на крутой. - Та це патефон,- похмуро бубонить Гаркуша, показуючи рукою на дрожки. Хто допався до кандьору i їсть, давлячись, зовсiм не чуючи того патефона, а дехто обертається на дрожки. Справдi, на дрожках стоїть патефон - отой прямокутний ящик яскравого червоного кольору, який привiз у поле Матвiй Шпитальник. Выходила, песню заводила про степного сизого орла, про того, которого любила, про того, что верность берегла... Голова сiльради Матвiй Шпитальник та голова колгоспу Кiндрат Яремний захоплено поглядають на платiвку, що крутиться, i сяють вiд задоволення. Не зiзнаються один одному, та мимоволi думають: чи колгоспники здатнi оцiнити все те, що їм подаровано отут, просто в полi, пiсля їхньої працi? Мабуть, таки нi, бо лиш миски перед собою бачать, їм кандьор заступив красу спiву, красу мистецтва. Мы красные кавалеристы, и про нас былинники речистые ведут рассказ... Тiтка Юстина простягає миску - i Микола Хащуватий наливає їй черпаком кандьору з казана. Вiн не дивиться, кому наливає, бо слухає музику i спiв. За тiткою Юстиною й iншi вiд груш сунуть до казана, їм також перепадає бурда. Наш паровоз, вперед лети, в коммуне остановка... Ледь ступивши вiд казана, тiтка Юстина опускається на колiна, сiдає на землю i, дiставши з-за пазухи ложку, сьорбає кандьор, i сльози течуть по її жовтому обличчю. На границе тучи ходят хмуро, край суровый тишиной объят. У высоких берегов Амура часовые Родины стоят... Накрутивши блискучою ручкою патефон, голова колгоспу Матвiй Шпитальпик вiд дрожок iде пiд розквiтлi грушi, де вечеряють. Промiння призахiдного сонця роїться в його пильних неклiпливих очах, наче червонi мурахи. На ногах порипують наваксованi чоботи, що вiддзеркалюють срiбнi зайчики. Матвiй Шпитальник зупиняється перед тiткою Юстиною, а вона й не зауважує, бо втупилася в миску. - Ти колгоспниця? - питає. Тримаючи миску обома руками, тiтка Юстина злякано й нетямковито дивиться на голову колгоспу: вона не почула запитання. - Ти колгоспниця? - повторює. - Ага, колгоспниця, колгоспниця,- спромагається на слово тiтка Юстина. - А ти сьогоднi щось робила на сiвбi? - Нi, не робила. - Таж тут їдять тi, що робили. - Хрест святий, не робила. - А чом це ти, колгоспниця, б не робила? - Сили нема, нездужаю. - Робити сили нема, а їсти здужаєш? - Їм, щоб здужати. - А чом удома не їси? - Нема що їсти, навiть мишам нема... Навiть мишей нема. - Навiть мишей нема? - дивується Матвiй Шпитальник.- Ух ти, саботажниця! Ударом чобота голова колгоспу вибиває миску з рук. Миска падає на землю, розливається недоїдений кандьор. Тiтка Юстина так i завмирає з роззявленим ротом, а Матвiй Шпитальник iде до дрожок. Якесь дитинча навкарачки пiдступає до розлитого кандьору, нагинається, починає злизувати з трави. Чужой земли не надо нам ни пяди, но и своей врагу не отдадим... Патефон замовкає, i дрожки з голови сiльради та головою колгоспу вiд'їжджають вiд польового стану, поскрипуючи колесами. Сонце сiдає в багряну хмару. - О, подивися, прийшов... - Хто прийшов? - А хто прийшов? - Таж Андрiй Синиця. Ото стане пiд вербою - й дивиться. Походить туди-сюди по шляху, стане - й дивиться на нашi вiкна. Ти б вийшов та щось йому сказав. А можеш i не казати. Вийди надвiр iз сокирою - вiн i злякається, бiльше не ходитиме. Хай до когось iншого йде - й там видивляється. Бачиш, вишиту сорочку зодягнув, i кашкет iз козирком на головi, а босий. Чого вiн ходить пiд нашi вiкна, отой Андрiй Синиця? - А ти не знаєш, чого вiн ходить? - Щось видивляється, хоче потягнути, а що потягне? - Сьогоднi вже не сам... I Грицько Накоренок огинається бiля нього. Марiя й собi вшниплюється у шибку, дивиться на шлях. Справдi, Андрiй Синиця вже не сам, а з Грицьком Накоренком. Обидва хлопцi мовби зустрiлися знiчев'я - та й балакають, але ж так i пасуть очима їхнє обiйстя. - Не знаєш, чого огинаються... До Галi нашої прийшли. - До Галi? - не вiрить мати.- А де ж це Галя? - О, я повинен знати... В коморi вбирається. - Куди вбирається? - А ти вже забула, куди вбираються дiвчата? До парубкiв. - Мамцю моя! - сплескує руками.- Що ж це коїться? - А коїться, коїться... О, вже й Галя наша вийшла. Попiд вiкнами йде Галя в святковому вбраннi, а всмiхненими очима - вже там, на шляху, де хлопцi пiд вербою. - Побiжу, побiжу за нею, не пущу. Куди вона? I Марiя не так бiжить, як тюпає надвiр, наздоганяє Галю на шляху. - Галю, ти куди з хлопцями? - А в Кожанку. - Чого в Кожанку? - дивується.Хлопцi, чого це ви надумали з Галею в Кожанку? - Та на завод,- це Андрiй Синиця. - На завод? Чого на завод? - Там поїсти можна,- це Грицько Накоренко. - Що можна поїсти на заводi? Хлопцi мовчать, то Галя каже: - Браги можна поїсти на заводi. - I ти, Галю, слухаєш хлопцiв? I ти оце повiєшся в Кожанку? Хто вам там дасть браги? Не дадуть вам браги. Чуєш, Галю? Хай собi хлопцi iдуть, раз їм заманулося, а ти не йди, ти - дiвчина, як це ти пiдеш у чуже село? - З нами хай не боїться,- це Андрiй Синиця. - Мамо, таж бiлий день надворi... Через поле - й Кожанка. - А як бiлий день, то що?.. Сторожують брагу, хiба ви не знаєте? Хто вас пустить до ями? Чим ви ту брагу дiстанете? - Та ми знаємо! - це Грицько Накоренко. - Хлопцi, дивiться, я не пускаю Галю, та хто тепер слухає матiр? Нi сльози, нi молитви не помагають. Обертаються - i йдуть, а Марiя дивиться вслiд, аж поки щезають за тополями на околицi. Вже їх не видно, а вона чомусь бачить - не так очима, як материнською душею я своєю,- їх трьох у полi по дорозi на Кожанку. А потiм цiлий день жде - й мучиться: навiщо пустила? Було не пускати. Й де вона бариться, чому досi нема додому? Пора дiвоцтва, хiба всидиш у хатi, хiба не захочеш полинути в свiт. Ось так i полинула... Там, у Кожанцi на цукровому заводi, справдi є брага, але хто ж вас пустить до неї. Якби всiх пускали, то й браги не стало б, i завод рознесли б. А то стережуть, що не пiдступишся. I вже ввечерi - Галя у двiр. Мати хреститься з радостi, питає: - Була в Кожанцi? - Була. - Наїлася браги? - Наїлася. - То чого ж така смутна? - Ой, мамо, не питайте. I - в сльози. Такi ряснi сльози, що в матерi серце крається вiд болю. Може, хтось її дочку скривдив, але добре, що додому вернулася жива. - Розказуй, як же ти наїлася. - Ой, краще не розказувати. - А де хлопцi? - Андрiй Синиця пiшов додому, а Грицько Накоренок... утопився. - Де втопився? - У ямi з брагою... Ой, мамо, якби ти бачила! Якби ти бачила, що там коїться! Бiля заводу всякий народ вештається, i скрiзь - варта, нiде не пройдеш. I там, де ями з брагою, повно людей. Уже такi, що й ходити не годнi, а поприходили. Хто стоїть, хто сидить. I ми посiдали пiд кущами, бо до браги не пiдступитися, бо там бiля браги теж варта. А потiм хтось не витримав - i пiдсунувся ближче до ями, а потiм - ще, сторожi кричать, але нiхто вже їх не слухав. I хлопцi кинулись до ями, Андрiй i Грицько. А я злякалася, як прикипiла до землi, бо тут усi вже побiгли, де тi сторожi й дiлися, пiдiм'яли їх. Там хто сам у яму звалювався, а кого спихали, щоб пiдступитися ближче до браги. Такий крик, такий гвалт! А тут i Андрiй Синиця назад бiжить, браги набрав у вiдро, вiн придумав таке собi вiдро полотняне й провощене. Ми тут удвох допалися до браги, їмо - й наїстися не можемо. А як доїли брагу, то за Грицька згадали, тут хтось i сказав, що вiн утопився в ямi, й ще хтось утопився. Ми злякалися - й побiгли, бо там уже якiсь люди бiгли вiд заводу, всi стали розповзатися вiд ями. А за селом посiдали - й ждемо: а може, не втопився Грицько у бразi, а може, вiн зараз бiгтиме за нами. Ждали, ждали, а його нема, то вже тодi ми подалися додому... Ой, мамо, як жалко Грицька! Може, вiн не втопився? - Ти в мене питаєш, дитино... Стоять обоє, дивляться на шлях, дивляться на околицю: чи не з'явиться Грицько? А коли справдi не втопився? Не видно. - Пiду Грицьковiй матерi скажу за таке горе. - Не ходiть, мамо! - Як то не йти? - Бо, може, вiн таки не втопився. - То й скажу, що, може, не втопився в бразi, а живий. Хай мати знає, бо ж однаково побиватиметься. Туманiючи, йде Марiя шляхом, а дочка видивляється й видивляється на околицю, за високi тополi, на яких напнуто синє небо. Дiд Гнилоквас, може, й не старий дiд, а виглядає на старого, замшiлого дiда. А виглядає на дiда, бо згорблений у три погибелi, бо клешнюватi руки волочаться при самiй землi, а страпате волосся на головi - мов купа дiрявого березневого снiгу, присипаного рудим гноєм. З-пiд куштратих страпакiв, що спадають на лоба, не видно очей, а тому здається, що Гнилоквас i не дивиться обiч, а все пiд ноги. Щось шукає й шукає, шукає й шукає. Отак i ходить по селу, тримаючись за вiжки, а поряд iз ним тюпає мишастий коник, свiтячи випнутими ребрами, а за коником повискує немащеними колесами грабарка. Гнилоквас мiг би їхати на грабарцi, але не хоче тiльки те й робити, що злазити й залазити, бо доводиться часто зупинятися. Зупиняє грабарку перед чиїмось обiйстям, ступає за ворота, стукає в шибку: - Живi є? Висунеться з хати баба: - Уже по мою душу? - Ще вспiю по твою душу... Що тут на цьому кутку, хто помер? - Чи я знаю? В хатi сиджу, нiхто не навiдується до мене,- шамкає стара.- Тут i сама не знаєш: на цьому ще свiтi, чи вже на тому. - На цьому... - А чого ж на цьому свiтi так, як на тому? - В сiльради питай, а не в мене... То коли до тебе навiдатися, бабо, в гостi? - Навiдатися в гостi? А чого в гостi? - Щоб на цвинтар завезти... Я по-доброму. - Чи я знаю? - А хто ж знає за тебе? Така в мене робота. Думаєш, робив би задурно? Вiдвiз до ями кого - маю пiвфунта хлiба. - Скiльки? - не вiрить стара. - Пiвфунта хлiба. I за тебе стiльки дадуть. - Отак багато? Краще б менi дали, а то хлiбця давно не жувала, ще б трохи пожила. - За те, що живуть, хлiба не дають. Погомонiвши зi старою, якiй ще хлiба кортить, а вмирати не хочеться (навiть не загадує про смерть), дiд Гнилоквас поволеньки суне далi, й немащенi колеса грабарки повискують сухим голодним вищанням. - Забув,- сам до себе озивається дiд Гнилоквас i навiть ляскає себе долонею по лобi.- Та це ж садиба Марка Грушi. Давно ж не бачилися, й зараз нiкого не видно на дворищi. Зайти чи не зайти? Зайду. Гнилоквас заходить у хату, бачить бабу Явдоху на лежанцi - й вiтається глухо: - Доброго дня, Явдохо. Баба Явдоха лежить на подушцi - й не зворухнеться. - А де ж Марко? - питає в неї Гнило квас. Баба Явдоха не озивається. Так, наче спить, i тодi Гнилоквас бачить босi ноги, що стирчать з печi. - Марку, ти чуєш? - кличе. Марко Груша мовчить на печi. - Обоє,- бубонить дiд Гнилоквас,- упокоїлися обоє... За Явдоху пiвфунта, за Марка пiвфунта - вже фунт... Хоч i важко самому, а нi з ким не подiлюся роботою. Хоч i набивались помiчники, а не хочу. Бо що? Вiддати свого пiвфунта? А менi хто дасть пiвфунта? Дуже хтось накидається? Торкається бабиного лоба - холодний. - Вiдтоптала свiй ряст. А чого? Бо дурна. Бо не захотiла колись вiддатися за мене, а вiддалася за Марка. Вiн прогодував тебе? Нi тебе не прогодував, нi себе. А за мною жила б. А так матиму на тобi пiвфунта. Бере на тапчанi ряденце, стелить на глинянiй долiвцi, а тодi вже зсаджує бабу Явдоху з лежанки. - Яка ж ти легенька... Нiколи не обiймав, а тепер ось обняв. Бабинi п'яти гупають об долiвку, далi тiло її гупає глухо. Дiд Гнилоквас хапається чiпко обома руками за рiжки рядна й тягне по хатi, далi в сiни, далi з сiней надвiр, до грабарки. Бабина голова метляється, очi витрiщенi. - Завезу тебе до ями, не залишу в хатi... Бо дурна... Бiля грабарки знову доводиться обiймати покiйницю, щоб якось пiдняти з землi, та дiд Гнилоквас ще й важчих здужав, а баба - як пiр'їна. - А тепер пiду за покiйником, щоб у парi, значить... Повезу в парi, повiнчаєтеся з сирою землею. А яке було весiлля - в церквi, з батюшкою. Я не ходив на ваше весiлля, то люди розказували... Зайшовши в хату, дiд Гнилоквас розглядає голi стiни. - Життя прожили - й добра не нажили. Навiть дiтей господь не дав. Крекчучи, спинається на лежанку, бубонить до непорушних Маркових п'ят: - Бач, не мiг на лавцi переставитися, то залiз на пiч, аби менi мороки завдати. Й тiльки обома руками взявся за ноги, смикнув, як забринiв кволий голос: - Це ти, Карпо? Чого смикаєш за ноги? Гнилоквас до всякої всячини звик, то й тут не дивувався: - То ти ще живий, не вмер? Смикаю тебе з печi, то сам iди... Що тобi тут на печi робити? - Що робити? Вмерти хочу, нiяк не помру... Явдоха переставилася зранку, а я нiяк не можу,-витягував з грудей немiчний голос.- А ми ж учора з нею говорили... Говорили, що разом помремо. Вона вже там, а я ще тут. Сказала - й зробила, а я обманув її. Де вона? - Та вже на грабарку вiднiс. Марко Груша заплющується - й мовчить. Зрештою, розплющується - й каже: - Нiяк не можу. От хочу - й не можу. - Погано хочеш. - Дуже хочу... слiдом за Явдохою, щоб разом... А я не думав, що ти такий славний чоловiк. Помагаєш нам. Помагаєш, щоб разом... Вiдтарабанив Явдоху на грабарку, то й мене вiдтарабань. На цвинтар. - Та в яму, а не на цвинтар. - Хай i в яму, аби разом... Я по дорозi помру. Чує моя душа, що по дорозi помру. - А як не помреш по дорозi? - То в ямi помру. - Аби тiльки з Явдохою? - Аби тiльки з нею. Гнилоквас Карпо стоїть на лежанцi, заглядає на пiч. При здоровому глуздi Марко Груша, при тямi? Таке городить. Може, при тямi, але не при здоровому глуздi. - Ех, шкода пiвфунта хлiба,- зiтхає. - Га? - розклеплює водянистi повiки на опухлому лицi Марко Груша. - Та кажу, що пiвфунта хлiба шкода. - Загубив хлiб? - Загублю от... Не повезу я тебе до ями, i не проси. - То поможи звестися, та зсади з печi, я порачкую сам до ями. - Не поможу. - Змилуйся... - Не змилуюсь. Не хочу, аби ти здох бiля Явдохи. Годi, що ти з нею нажився на цьому свiтi. Ще й на тому свiтi хочеш бути разом. I просиш моєї помочi? Не буде тобi моєї помочi. Сопучи, крекчучи, Гнилоквас животом сповзає з лежанки.. Марко Груша стогне й вовтузиться на печi, смикаючи п'ятами, але звестись не годен. - Ти спершу здохни... Але й тодi не повезу. Тримаючи в руках вiжки, йдучи бiля грабарки, вiн бубовить сердито, й слова гудуть, як джмелi. - Чуєш, Явдохо? Ото я тепер забрав тебе вiд Марка... Я без тебе скiльки мучився? Всеньке життя. Нехай вiн тепер без тебе помучиться... О, хто там сидить пiд яблунею? Справдi, на горбку пiд яблунею, похиливши голову на плече, виднiє якась дiвчина. - Спить на сонцi чи вже боговi душу вiддала? Зоставивши на шляху грабарку, Гнилоквас човпе на горбок пiд яблуню. - Ти жива чи вже мертва? - питає в дiвчини, що прихилилася спиною до стовбура. Дiвчина хоч би ворухнулася. - Слухай, ти чия? - приглядається.- А, та це ж Павла Музики дитина. Рука ще тепла, ще не задубiла. Чекати отут, поки задубiє? А чи в мене є час роз'їжджати сюди-туди. Ну, дiвко зараз тебе понесу. Потупцявши, Карпо Гнилоквас нагинається, пiдхоплює непритомну Галю попiд пахви i, задкуючи, тягне з горбка. - Ще й не нажилася, ще й замужем не була, а вже переставилася... Либонь, стогне... Що ти кажеш, га? Знову стогiн виривається з дiвочих грудей. - Не хочеш, щоб старий дiд тебе обiймав? А де взяти молодших, щоб обняли? Немає молодших, так що потерпи. Дотягує непритомну дiвчину до шляху, виважує на руках, щоб висадити на грабарку, а тут де не вiзьмись - учитель Пилип навинувся. Голова з комiра вишитої розхристаної сорочки - наче золотий соняшник з-за плоту. - Дiду! - кричить. I руки виставляє перед собою, наче вiд нечистої сили борониться. - Поможи, хлопче,- хрипить Гнилоквас. - Куди ви її несете? - А на грабарку - та й вiдвезу до ями. - Таж вона ще жива! - кричить учитель Пилип.Хiба не чуєте - стогне? Куди ж ви живу? - Однаково скоро помре... Ну, поможи. - Ану вiдпустiть, вiддайте. - Хлопче, нащо тобi живий труп здався?.. Скiльки вже їй зосталося? А менi потiм знову по неї приїжджати? Коняка ледь ноги переставляє. Та вже коли так уподобав неживу дiвку, то бери, хай ти сказишся. А нiхто не хоче знати, що в мене така робота. Карпо Гнилоквас залишає непритомну Галю бiля осатанiлого, з божевiльними очима вчителя, смикає вiжки. - Вйо! Поїхали... Спробуй догоди такому народовi. Бачиш, заступник знайшовся. Самого без вiтру хитає, а ще... Пiвфунта хлiба пропало! Та я тебе скоро вiдвезу до ями, то вiдшкодую. Вйо! День довгий, село велике, а роботу тiльки встигай робити. Несвiдомий народ, ох i несвiдомий наш народ! Тiтка Юстина сидить за ворiтьми, дивиться на шлях, на село. Шлях попiд вербами та тополями сiрiє пухкою курявою, в якiй i горобцi не купаються. Село спить посеред бiлого дня, наче все вимерло до ноги. Сонце смажить так, що не тiльки зелень в'яне, а й небо спопелiло, й таке пустельне, що страшнiше за землю. Тiтка Юстина так завжди сидить за ворiтьми. Когось побачить, щось почує, щось їй приверзеться - ось i погомонiла з бiлим свiтом. Хлоп'як ще голомозий, з штанцiв подерта сорочка висмикалася, очi - як реп'яхи. Навiть крiзь подерту сорочку видно синю шкiру та випнутi ребра. - Дитино... Заскочений зненацька тiтчиним голосом, хлоп'як завмирає злякано. И повз тiтку йти страшно, й тiкати страшно. Бо ж, це ота Юстина, що про неї розказують. - Як тебе звуть, дитино? Голос ласкавий - i ще страшнiше вiд тiєї ласки в голосi. - Юрко,- шепочуть затерплi вуста. - А чий же ти будеш? - Горпинин... Горпини Хрущихи. - Це тiєї Горпини, що бiля церкви сидить над яром? - Над яром... - Славний ти хлопчик у своєї матерi,-тiшиться тiтка Юстина, рада-радiсiнька погомонiти з дитиною.-А чого ж ти в хатi не сидиш? - До дiда Iлька йду. Провiдати хочу, бо дiд старий дуже,- розв'язується язик у хлопця.- Може, гостинця дасть. - Ти ж мiй славненький,- срiбло немiчної усмiшки спалахує на тiтчиному чорному лицi.- Наготував дiд гостинцiв для онука? - Не знаю. Тiтка Юстина хмарнiє на виду. - Кажеш, мати твоя Горпина Хрущиха?.. Кажеш, дiд Iлько? - Й зiтхає тiтка.- Так нема вже твого дiда Iлька, помер, вчора Гнилоквас вiдвiз його до ями... Нема гостинцiв... Малий Юрко так i цiпенiє вiд почутого. - Нема гостинцiв? - перегодя питає жалiбно.