- Де ж вiн тепер тобi вiзьме? - А ми з матiр'ю не чули про дiда... - А пiдiйди-но ближче до мене,- просить тiтка Юстина. Забувшись, похнюплений Юрко ступає вперед, але зразу зупиняється: хоч i добрий голос у тiтки, а лячно. - Та не бiйся, я тобi щось дам. Юрко ступає ще ближче - й знову завмирає. Бо що тiтка дасть, що? Синi руки лежать на колiнах, а в руках - нiчого. Може, заманює-приманює, ген як хитро мружиться. I вiн уже ладен чкурнути геть, але цiєї митi страшна тiтка Юстина поволеньки засуває руку за пазуху. Вiн зачаровано стежить за рукою, зразу ж забувши, що зiбрався тiкати. Що рука шукає за пазухою, чому бариться? - Не матимеш гостинця вiд дiда, то хоч вiд тiтки... Виймає руку з-за пазухи, неквапно розмикає пальцi - на сухiй зморщенiй долонi лежить бiле куряче яєчко. Воно мовби вродилося там, за пазухою, щойно вродилося - й тiтка Юстина зразу ж явила його на свiт божий. - Бери, дитино. й простягає перед собою руку з курячим яєчком. Юрко дивиться на куряче яєчко, як на чудо. Як на чудо, котре може так само розтанути, як i з'явилося. А може, тiльки вiн зважиться взяти яєчко, як тiтка Юстина вхопить його за руку? Й тодi... В розпачi, повними слiз очима вiн дивиться на тiтку Юстину, просячи її змилостивитися, просячи не ошукувати. - Бери, дитино, бери,- знову лагiдно тiтка. Й тодi Юрко, стуманiвши головою, ступає вперед, простягає руку - й тепле куряче яєчко опиняється в долонi. - Тiтко...- хоче щось сказати - й не вiдає, що саме. - їж на здоров'я... Рости здоровий... - Тiтко...- бринить голос i заплiтається язик. - А то шкура та костi... Бери, бери... Дiд Iлько вже не подарує гостинця. I тiтка Юстнна, хапаючись за поперек, зводиться з лавки. Мабуть, їй заболiло, в неї кривиться лице - i малий Юрко лякається: чи не вхопить його зараз, чи не потягне в хату, ген i сiни вiдчинено навстiж. Хоче вiдiрвати ноги вiд землi - й не годен. - Тiт-т-тонько-О-о,- дзигонить зубами. - Що, дитино, що? - Ой, тiт-т-тонько-о-о... Зрештою, ноги якось вiдриваються вiд землi - й хлоп'як зривається з мiсця. Стиснувши в руцi яйце, боячись зачепитися i впасти, бiжить вiд страшної тiтки Юстини. А самому здається, що тiтка бiжить слiдом, що ось-ось наздожене, бо наче лопотять за спиною тiтчинi ноги-костомахи. - Ой,ой, ой! Таки перечiплюється за вербове корiння - й падає на землю, злякано тулиться до закуреного, терпкого романцю. Й настає тиша. Нiхто не лопотить ногами-костомахами за спиною, лише неподалiк цiнькає горобець. I тодi помiчає, що яйце в долонi розбилося, бiлок та жовток стiкає помiж пальцiв. Холонучи душею, вiн облизує пальцi, облизує полущену шкаралупу, далi язиком облизує романець, на який накапало яйце, облизує спориш. Облизавши долоню й траву, малий Юрко пильно приглядається, до чого можна було б ще торкнутися кiнчиком язика, але так i не знаходить. Зводиться на ноги, оглядається, чи не видко тiтки Юстини. Пустельний шлях, смажить сонце, спека. А може, вернутися - й тiтка Юстина дасть ще одне куряче яєчко? Може, за пазухою в тiтки є ще друге? Ой, страшно... Малий Юрко сiдає в затiнку пiд вербою, жде, може, тiтка Юстина сама вийде на шлях, отодi вiн знову пiдступить до неї, але тiтки вже нема й нема.- i Юрко непомiтно засинає. Текля Куйбiда лежить на печi й слухає солов'їв. А може, то й не солов'ї спiвають у садку, а дзвенить-гуде в головi? Хвилею напинає дзвiн - i гасне, лункою хвилею накочується - й гасне. Попелом ранкових сутiнкiв потрушено в хатi. - Мамо! - кличе Текля. Тихо, нiхто не озивається. Де ж це мати, чого мовчить? Текля думає, згадує - i сама до себе шепче: - Кого ж я кличу... Немає матiнки, переставилась на покрову, царство їй небесне. В головi туманiє, хоч би одненька думка зблиснула - так нi, й раптом навiч бачить батька. Пробуджується, радiючи: - Батьку! Розплющується - й немає батька бiля неї на печi. Лиш солов'їна пiсня дохлюпує знадвору, плеще в хатi. - Кого ж я кличу, господи... А за матiнкою переставився батько, покликала до себе, не зажився без неї на землi... Це ж могилки їхнi треба опорядити, барвiнком i пiвниками заквiтчати... З мороку забуття випливає усмiхнене лице, наче то мiсяць зiйшов, - Тимко! Тимко слухає - i всмiхається, мовчить. - Де ж ти ходив так довго?.. Ой, таки прибився до хати.; Розплющується, простягає руку до чоловiка - й зникає чоловiк, наче не було його. - Забрали ж тебе, забрали... Куди тебе завезли? Ще живий чи вже й кiсточки твої зiтлiли? Солов'ї спiвають у садку пiд хатою, меншає сутiнкiв у хатi, вже скоро шибки у вiкнах заблищать вiд золотого сонця. Текля хоче звестися, спирається на лiкоть, але лiкоть пiдламується, й вона знову лежить горiлиць збирається з силою. Перепочивши, ще спирається на лiкоть - i ще раз лiкоть пiдламується. - Степанку! - озивається. Слухає - не чутно дитини. - Степанку, де ти, поможи матерi звестися та злiзти з печi. Ти спиш чи вже проснувся? Либонь, спить дитина, хоч уже пора вставати. Хай би пiшов Степанко до рiчки та яку рибу зловив. Не всю ж виловили, має щось водитися у водi. Чи хай би натрапив на гнiздо дикої качки в очеретах. - Степанку, дитино... Й раптом опiкає страшний здогад: а може, Степанко так заснув, що вже й не проснеться нiколи? Опечена страхом, таки зводиться, таки випростується на черенi, а далi сповзає на долiвку. Глиняна долiвка студенить босi ноги. Текля дивиться па пiл - нема дитини на полу, нема й на лавцi, нема й на скринi. - Де ж це Степанко, га? Туманiє розумом, нидiє душею. Тупцяє надвiр - немає нiде надворi, заглядає в комору - немає i в коморi. - Ото поки я вилежувалась на печi, дитина сама вже подалася до ставу. Або в лiс гайнула... О, Степанко в мене такий, що не всидить, а все гасає, а все старається щось для матерi чи для себе... Вдався у батька свого, у Тимка. Той теж, бувало, не заспить i не залежить. Текля Куйбiда спиняється коло печi: - Палити чи не палити?.. А чим я палитиму, а що я варитиму... Нема в хатi борошенця й пилинки... Треба йти в колгосп на роботу, може, якоїсь шлiхти дадуть, учора ж давали шлiхту на буряках. Вiд спогаду про вчорашню шлiхту на буряках Текля оживає, розвиднюються думки. Вчора давали - й ниньки дадуть. Ото треба хутчiй збиратися i йти в поле, бо ще ж дiйти в поле, а дорога не близька, поки дошкандибає. А де ложка, а де миска? Бере ложку, бере миску - й ховає за пазуху, так надiйнiше. Дверi хати залишає вiдчиненими, бо нема що з хати потягнути злодiям, та й десь же той Степанко вештається, повинен додому привiятися. Солов'ї спiвають, пахне яблуненим цвiтом, весна. И сонце встає полум'яне та веселе. В головi паморочиться, не милi їй нi солов'ї, нi цвiт яблуневий, нi весняне веселе сонце, та як дiйде в поле, та як пiдкрiпиться тепленькою шлiхтою - ось i полегшає. - Текле! Хтось кличе, а хто кличе - впiзнати не годна: бо як глянула на сонце, то заслiпило їй очi, тепер темнi мурахи рояться в зорi, затуляють усе. - Текле, спинись... Якийсь дiд перед нею, роз'їдений отими ворушкими мурахами. - Там твоя дитина в лузi... Текля спинилася й слухає дiда. - Степанко? - Либонь, Степанко. - То й що? - Пiди забери... Текля мовчки стоїть i слухає. - Воно мертве лежить. Дiд мовчить, i Текля мовчить, а потiм вона повертається - й iде шляхом, заточуючись. Дiд пiдтюпцем наздоганяє очманiлу жiнку, хапає за лiкоть. - Текле, ти куди? - И показує рукою: - Отамо в лузi... - В колгосп iду, на буряки,- бубонить. - У колгосп? Чого в колгосп? - На роботу... Шлiхти поїм... - Дитину мертву забери в лузi. Текля Куйбiда висмикує лiкоть, налякано дивиться на дiда. - Потiм заберу. Прийду з колгоспу й заберу. На буряки йду. Та й iде шляхом посеред весняного розквiтлого села в поле на буряки, а руку тримає на мисцi, схованiй за пазуху. Йде, а в очах рояться темнi мурахи, за якими не видно бiлого свiту. Де вже те поле, де? Тiльки б дiйти, тiльки б дiйти. Дiд падає на колiна, хреститься - i б'є низький поклiн до сирої землi, хреститься - i б'є поклiн. Малi дiти, старшенькi дiти, старшi дiти зранку нипають по селу. Вони схожi на птахiв, якi лiтали в вiльних небесах, захмелiлi вiд прозорої блакитi, але обтяли їм крила - й тепер, безкрилi, вони тюпають по землi. На безкровних обличчях очi позападали, попровалювалися, й такi далекi та глибокi, що, здається, важким олив'яним болем своїм попропiкають голови - й загубляться десь у порохнявi чи в бур'янах, а порожнi кривавi очницi блиматимуть слiпим смертельним жахом, полохаючiї не тiльки живе, а й мертве. То збираються табуном-ватагою, що бреде вулицями невiдомо звiдки й невiдомо куди, а то вже табун-ватага розпадається, бо сумнi й безкрилi, байдужi та зморенi вiдстають вiд гурту, не вiдаючи, чого позбиралися разом i що шукають. Спиняються неподалiк вiд хати голови сiльради Кiндрата Яремного. Хата смiється голубими вiкнами, а над хатою шатристим гiллям погойдуються три високi ясени, просiваючи крiзь рiзьблене зелене листя потоки сонячного промiння, а тому-то воно срiбними хвилями-жмурами перекочується по червонiй черепицi. Дiтлахи розсiдаються неподалiк вiд хати на споришi пiд вишнями й тоскними очима поглядають на дим, що снується з комина. Сiрi коси диму в'ються над комином, то стелячись над черепицею, то звiюючись убiк, то зринаючи вгору, а дiти дивляться й дивляться на той дим, наче нiчого цiкавiшого не бачили, та ще поглядають на зачиненi дверi дерев'яного ганку. Ждуть, що дверi ось-ось вiдчиняться. Та хоч i скiльки сидять на споришi, а дверi не вiдчиняються. Хтось не витримує, схоплюється з землi, пiдходить до ворiт i зазирає помiж дощок на обiйстя, нишпорячи поглядом скрiзь, сподiваючись, ждучи: може, з хати хтось вийде, а вiн уже перший стоїть - бiля ворiт. Дiти дивляться на хату, на дим над хатою, втягують носами повiтря, принюхуються, i в їхнiх головах снуються марення-здогади: "Либонь, голова пече хлiб". "Варениками пахне з сиром". "Коржики з медом i маком". "Пампушки". "Пироги з квасолею". Чому ж не вiдчиняються дверi, чому? Чому головиха не вийде й не винесе гостинцiв? Може, вона їх не бачить у вiкно? I дехто з дiтей зводиться, ходить туди-сюди, розмахує руками, а очей iз хати не зводить: бо що коли зараз вiдчиняться дверi, бо що коли головиха винесе чи по скибцi хлiба, чи по варенику, чи по коржику? О, тодi треба не спiзнитися. Та нiхто не виходить, нiхто не виносить. Уже й дим над комином не в'ється. Може, тепер? Нема й нема. Дiти починають розходитися, лише малий Юрко зостається. Бо вiн терплячий i хитрий. Бо вiн знає, чому головиха не вийшла з хати й не почастувала хлiбом. Бо їх так багато зiбралося на шляху, цiла ватага, хiба на всiх настарчиш? А тепер усi порозходилися, зостався лише вiн один, а хiба йому одному багато треба? Йому лише кусничок, лише пучечку, лише дрiбку, щоб покласти в рот, щоб вiдчути i запах, i смак хлiба. Нарештi вiдчиняються дверi - й вiд несподiванки йому подих перехоплює, i вiн аж навшпиньки зводиться, й рот йому розтуляється. Головиха! Головиха у бiлому веселому платтi (квiточки блакитнi в зеленому листячку), свiтле волосся розкуйовдилося над розпашiлим чолом, рум'янцi палахкотять на щоках, а червонi губи так i смiються, показуючи iскристi зуби!.. Це вона йому вiдчинила дверi, це вона йому усмiхається! I Юрко йде назустрiч, до ворiт, i теж усмiхається радiсно. Головиха стає на ганку, з залiзної балiї, яку тримає в руках поперед себе, вихлюпує помиї пiд кущ бузку, аж мильна бiла пiна пухириться на гiллi, i, доленею поправивши розмаяне над чолом волосся, зникає на ганку. Й дверi зачиняються. Оторопiвши, малий Юрко понад силу ковтає давки клубок у сухому горлi та й, стискуючи кулачки й ледь не плачучи, йде геть, слiдом за дитячою ватагою-табуном, що десь неподалiк чується. О, спiває хтось, щебече дiвочий голос: Ой горе тiй чайцi, чаєчцi-небозi, Що вивела малих дiток при битiй дорозi... Хто ж це спiває зовсiм близько, за вишнями в бiчнiй вуличцi? Бинди майнули голубi, червонi та зеленi у волоссi, вишита блузка цвiте узорами. Та це ж Галя Музика. - Ходи-но сюди,- манить пальцем. - Чого? - супиться Юрко. - Ти ж мiй синок, де ти загубився... Дитино моя! I Юрко - навтiкача вiд цiєї чи то блаженної, чи то божевiльної, що ходить по селу та всiх лякає коли не пiснями своїми, то балачками. Дитячий табун-ватага сiрiє бiля обiйстя баби Химки. Чи не кожне сюди заходило якщо не тиждень тому, то два, три тижнi тому: добрiшої i ласкавiшої баби в їхньому селi нема. Щось та знайде, щось та вдiлить. Хай то варена картоплина, хай то сушена торiшня грушка, що десь у коморi загубилася,- й знайшлася. Тепер вони всi йдуть у гостi до баби Химки. Баба Химка лежить на тапчанi з заплющеними очима, руки склала на грудях. - Здрастуйте... Баба Химка спить - i не чує. - Бабо, добрий день... Не розплющується, ото вже заснула посеред бiлого дня. - Цс-с, хай спить. I кожне з них жадiбними очима нишпорить по кутках i закутках. Далi хтось не витримує - й заглядає в пiч, але в печi порожньо, купка розворушканого попелу на черенi. Заглядають у ковбашку - i в ковбашцi тiльки смiття, заглядають у штандари - в штандарах лише хмиз i мишачим послiдом тхне. Може, в запiчку щось є? Клоччя в запiчку. А на печi? На печi лише сажею смердить. Але ж мають бути якiсь гостинцi в баби Химки, раз для дiтей завжди знаходить якусь дещицю. Якби не спала, то сказала б, а так як скаже, коли спить. Шукають у сiнях - i не знаходять. У коморi - лише павутиння на стiнах. У хлiвi - лише дилюки випирають ребрами. - Бабо Химко, проснiться,- просить Юрко. Баба Химка лежить iз заплющеними очима, руки склала на грудях. - Цс-с, хай спить. Спить баба Химка вiчним сном, i голоднi дiтлахи поволеньки розповзаються з голого подвiр'я, як рудi мишi. А Юрко знадвору ще оглядається: може, баба Химка встане, вийде слiдом за ними й покличе, жалiючи? Пасiчник Мина мимоволi втягує голову в плечi: у вiкно хтось стукає. А може, причулося? Година пiзня, всяка всячина верзеться проти сну. Голова його, покрита колючим шпакуватим волоссям, сидить на вузьких плечах, як їжак на опалому листi в садку. И зненацька ще глибше западає в плечi: знову хтось стукає в шибку. - Чуєш, чуєш,- озивається з печi Меланка глухим зляканим голосом.- Хтось у вiкно стукає. - Та чи я не чую,- шепоче Мина. - Постукає - i пiде, не вiдчиняй. - Еге, еге, так тебе й послухає. Й раптом рама двигтить вiд удару б скло деренчить. Мина тулиться до стiни, мовби його щуплу постать тим ударом розмазали по стiнi. - Казала тобi погасити свiтло, не сидiти при свiтлi. - Ere, казала, щоб тобi вже зацiпило. Мина встає з тапчана й приречено йде в сiни. Ставши бiля дверей, питає: - Хто там? - Свої,- чується незнайомий чоловiчий голос. - Хто свої? - все ще допитується Мина, сподiваючись j| невiдомо чого. - З сiльради,- чується ще один незнайомий голос. - Приходьте завтра, як розвидниться - То ти вказуватимеш сiльрадi, коли їй приходити? А то в сiльради нема свого розуму? Ану вiдчиняй! I ще не встиг Мина вiдчинити, як уже двоє чи троє пiзнiх гостей вдерлося в сiни, як скрутили йому руки, зв'язали за спиною й так турнули сухоребре тiло в хату, що перечепився за порiг - i впав на долiвку. - Отак i лежи! Хто в хатi? - А де ж сiльрада? - приглядається Мина до гостей. - Ми тобi i влада i сiльрада! Двоє мовчать, а третiй кричить, видно, так домовилися мiж собою. Цей третiй високого росту й закутаний у хустку низенько, понад самими бровами, що справдi трохи скидається на жiнку. Ото хiба що вусики бiлiють над пухкою губою. Господи, й тi двоє позакутувалися хустками!.. То якi ж це влада i сiльрада? Й Минi зовсiм похололо всерединi, бо вже багато наслухався про таких, що ночами ходять по чужих коморах i хатах, тепер i до них наскочили. Господи, помилуй i пронеси, помилуй i пронеси. - О, жiнка на печi! Злазь, жiнко, з печi. Ото вiзьми рядно i в те рядно поскладай усе, що в скринi... I кожух, i чоботи... Проворнiше, а то повертаєшся, як ведмiдь за горобцями. Меланка лантухом сповзає з печi - i вже в її руках рядно, i вже вона коло скринi, вiко вiдчиняє. - Самi злиднi тут,- бубонить. - Не розсуждати! - I до Мини: - Горiлка є? - Нема горiлки, з чого її виженеш. - Не бреши. - Та знаю, де є горiлка. Може, пiти? Непрошенi пiзнi гостi переглядаються мiж собою i, либонь, зараз скажуть, щоб iшов, щоб принiс горiлки. - Бачили ми таких хитрих,- сердито сопе високий, зозла смикаючи свої бiлi вусики.- Втечеш... Признавайся, де золото заховав? Хлопцi, ану пiднiмiть його з землi! Хлопцi кидаються до Мини, хапають за зв'язанi руки - й починають вивертати вгору та вгору, аж того скручує в три погибелi, аж вiд болю в головi наморочиться. Меланка дивиться й хреститься. - Ой, ой, ой,- зойкає вона. - Пустiть його, хлопцi, хай вiдсапається. Либонь, згадав. Мина стогне: - Де ж те золото? В мого батька трохи було червiнцiв, так у громадянську забрали злодiї, хiба ви не чули? А тепер знов по золото? - Ми з Петрiвки, то не чули,- озивається один iз тих двох, що досi мовчали.- До нас не доходило. - Може, свої забрали, може, петровецькi... А за нової влади хiба можна було золота настаратися. - Пасiчник! Скiльки вуликiв! - Хiба бджоли носять золото? А потiм бджiл не стало, як усiх позганяли до колгоспу. I бджiл позганяли до колгоспу, там i поздихали. - А таки поздихали,- згоджується той, що з Петрiвки, що досi мовчав. - Чи ми б пожалiли золота, якби золото було? - А не пожалiли б? - глузує той, що з бiлими вусиками. - Та нема що жалiти,- викручується Мина. - Слухайте, а ви нас нiде не бачили, не знаєте? - запитує високий, пiдморгуючи до того, що з Петрiвки. - Де ж вас ми бачили... - За нас - нiкому й слова. Тiльки писнете-спалимо хату. Чули? Бабо, зготувала вузол? Давай... О, сама готувала, сама даєш, а ми беремо, раз ви даєте, бо хто ж вiдмовиться вiд добра... Все втямили? - Втямили. - I до ранку з хати анi ногою... Нас не було-i ми вас не бачили. - Бабо, гаси бликавку, хай не свiтить. Терпнучи вiд страху, Меланка дмухає на каганець - i свiтло гасне. Поскульчувавшись, обоє тремтять у темрявi, прислухаючись до шамкотиi, аж поки злодiйськi тiнi вислизають з хати надвiр, у нiч. Шарудять пiд вiкнами й подаються не на шлях, а на город, щоб, видать, городами, городами. - Розв'яжи менi руки, Меланко... Ножем розрiж. Меланка знаходить ножа, розрiзає мотузок, яким зв'язали руки, й Мина мало не плаче вiд болю та наруги. Меланка зачиняє скриню - й вiко гупає глухим голодним звуком. - Ти впiзнав, Мино? - шепоче. Мина зцiплює зуби, тамуючи бiль. Меланка босонiж човгає до нього й ледь чутно туркоче щось на вухо. - Га? - перепитує чоловiк, бо недочуває. - Отой, що з Петрiвки... То ж зовсiм не з петрiвки. Я впiзнала його, то наш... Крекчучи, Мина ступає вiд дверей до лежанки - й завмирає, так йому важко йти. - Чуєш, то наш... Як обiзвався, то я впiзнала. Василь Гнойовий! - Що ти сказала? - Василь Гнойовий, а не петровецький. Треба заявити в сiльраду. I знагла пасiчник Мина несамовитiє, пiдскакує до жiнки - а гамселить її кулаками, б'є колiньми: - Знай, дурна бабо... знай, дурна бабо! Меланка зойкає, затуляється лiктями, а вiн як сказився, а йому наче розум вiдняло: - Ти бачила Гнойового? Бачила Гнойового! Кажи! Меланка лише крекче i зойкає. - А не бачила ти нiякого Гнойового! А не приходив до вас нiякий Гнойовий! А приходив до нас петровецький. Усi петровецькi! Ото битиму, поки з твоєї голови виб'ю Гнойового. Поки в твою голову вб'ю, що приходили всi петровецькi. Ха, скажи, хто приходив? - Петровецькi... - Затямила? - Затямила... - Ото сиди мишею й не пискни! Ти не знаєш теперiшнiх людей? Ти забула, забула? Хату спалять - i нас порiшать... Ото як дiйде до Василя Гнойового. Та нема бiльше такого зарiзяки, як Василь Гнойовий! Впавши на лежанку, цокочучи зубами, пасiчник Мина шепоче сам собi: - Краще б вiн не озивався. Озвався - то й упiзнала дурна баба собi та менi на лиху погибель. Про цю бричку, запряжену двома чалими кiньми, згодом пам'ятатимуть i розказуватимуть, з плином часу розказуватимуть усе бiльше тi, що виживуть, розказуватимуть, подорослiшавши, своїм дiтям, згодом онукам, усяким знайомим i незнайомим людям, що траплятимуться на життєвому шляху, розповiдь про бричку обростатиме подробицями, яких насправдi, може, й не було, а зараз от ця бричка саме в'їжджає в село. Ця бричка на пружинистих i легких колесах в'їжджає в село, конi сповiльнюють бiг, бо вже притомилися. Кiньми править чоловiк у свiтлому костюмi i в свiтлих парусинових туфлях, вiтерець колошкає його пшеничний чуб, сiрi очi на кругловидому обличчi - як два ситi спокiйнi перепели. А поряд iз цим чоловiком сидить молода жiнка в кремовому шовковому платтi, яке на вiтерцi струмує i ллється на її вродливому тiлi, наче кремова шовкова вода. Голова її свiтиться таким самим пшеничним волоссям, як i в чоловiка, тонкi чорнi брови тремтять напнутими струнами, а пiд тими струнами - карi великi очi, в яких застигла нiма туга, й вiд тiєї застиглої туги очi здаються ще бiльшими, ще глибшими, ще виразнiшими. Жiнка дивиться на сонне принишкле село - i боїться дивитися, наче остерiгається побачити те, що поки ховається вiд її зору, але скоро неминуче постане, вразивши її єство смертельним жахом. Якесь дитинча, побачивши бричку та двоє незнайомих проїжджих людей у бричцi, ув'язується слiдом i йде назирцi, збиваючи куряву босими ногами. - Дмитре Дмитровичу... - Що, моя люба? - Менi страшно дивитися на цю дитину. Поглянь... Чоловiк через плече оглядається на дитинча, що ступає за бричкою. - Мале як мале, що ти побачила дивного в ньому... - Чого воно йде за нами? - Бо йде,- всмiхається Дмитро Дмитрович, зiгрiваючи жiнку закоханим поглядом.- Щоб помилуватись такою красунею, як ти. - Ой, таке скажеш. - Таке скажу! Хiба ж воно бачило таких, як ти? Я сам на тебе нiяк не надивлюсь, а що вже про них казати. Поглянь, iде одне... Справдi, ще одна дитина йде слiдом за бричкою, не спускає замислених печальних очей. - О, ще одне... Бричка поволеньки посувається посеред села, а дедалi за нею бiльше ув'язуються дiтей, iдуть черiдкою, збивають хмару куряви. - Страшно, Дмитре Дмитровичу... Обдертi, нещаснi. - Всiх не пожалiєш... Як завороженi, дiти дивляться на коней, на бричку, на святково вбраних чоловiка й жiнку, що їдуть невiдомо звiдки й невiдомо куди. Так, наче з району. Так, наче на залiзничну станцiю. I раптом чоловiк смикає вiжками - й бричка зупиняється. Вiдтак зупиняється на вiдстанi дитяча черiдка. А гарна жiнка в шовковому платтi сходить з брички i йде прямо до них. Iде - й плаче. I чого вона плаче? А в руках... Щось бiлiє в руках, свiтиться, промiниться, наче полум'яну грудку самiсiнького сонця несе в руках. Дiти дивляться на жiнку й на те сонце, яке вона тулить до грудей, сама обертаючись на сонце. Ось тiльки чого вона плаче? Хлiб? Жiнка несе в руках бiлий пшеничний хлiб. Жiнка - хлiб. - Дiти,- крiзь сльози озивається жiнка.Дiти... Ось хлiб... I ножем починає краяти буханець бiлого хлiба. А дiти не вiрять. А дiти не вiрять, що жiнка зiйшла з брички, що крає хлiб, що вже тримає в руках бiлу скибку, й ця скибка пахне на цiле село, на цiлий свiт. Невже зараз вiддасть цю скибку хлiба? Кому вiддасть? - Бери, дитино. й скибка пшеничного хлiба лягає на чорну порепану долоню. - Бери, дитино. Й друга скибка лягає на дитячу долоню. А вони стоять, як занiмiлi. Тiльки вдихають запах. Невже ця жiнка не пошкодує порiзати всю буханку? А вона вкраяла ще одну скибку. - Це тобi, дитино. Всiм вдiлила, крiм веснянкуватої дiвчинки, що чекає не дочекається. - Як тебе звати, доню? - Катя,- ледь озивається. - Бери, Катю... Катя боязко бере скибку, а в жiнки ще зостається ясна пахуча цiлушка. - У тебе є братик? - питає в неї жiнка. - Є братик... Миколка. - Вiзьми й для Миколки. I вiддає їй цiлушку, ласкаво гладить долонею по головi, обертається - i йде в сльозах, що хлинули рясно. Дiти проводжають довгими поглядами бричку, а Катя тим часом задки-задки вiдступає з гурту. Вона також проводжає очима бричку й жiнку, яка вже сiла в бричку, але задкує, задкує, аж поки опиняється в кущах. У кущах знаходить найглухiше мiсце, куди й промiнь не пробивається, й цiлушку хлiба ховає за пазуху, а скибку пiдносить до уст. Зуби самi хочуть вкусити хлiб, але вуста цiлують. Цiлують першим довгим поцiлунком, i такий цей поцiлунок солодкий, запаморчливий! Цiлують другим довгим поцiлунком - i цей поцiлунок ще запаморочливiший, ще солодший! Вiдривається вiд скибки, дивиться на неї так, наче скибка золотою птахою прилетiла в її долонi невiдомо звiдки - й зараз ось так само випурхне, полетить, зникне. Стискує скибку мiцнiше, далi знову пiдносить до вуст - i третiй поцiлунок ще солодший, ще запаморочливiший. - Це - вiд матерi божої,- шепоче Катя.- Це божа мати зiйшла з неба на землю й принесла хлiб. Обережно, з самiсiнького краєчка надкушує скибку хлiба - й завмирає з заплющеними очима. Дивна цiлюща сили хлiба п'янить її дитячу голiвку. Катя боїться жувати, лише язиком ледь трiшки торкається хлiба. Торкне язиком - i замре, торкне - i зомлiє вiд утiхи. Невже це справдi хлiб? Як добре, що вона сховалася отут у хащах, i нiхто не бачить її, не вiднiме й кришки! Та хоч би яка була скибка, хоч би як повiльно жувала, та в якiмсь часi її має не стати, i Катя особливо повiльно дожовує, боячись ковтнути, бо ковтне - й зовсiм не стане. Дожувавши, ковтнувши слину, мацає за пазухою цiлушку, випрошену для Миколки, й навкарачки вилазить з кущiв, обдивляється, чи нiде нiкого не видно. Нiде нiкого не видно, й тепер вона йде додому. Ти здається, що цiлушка не тiльки пече їй груди, а й просвiчується крiзь плаття, а тому цiлушку може будь-хто побачити й вiдняти. Отому-то вона боїться зустрiчей, а зоддалеки побачивши людську постать, ховається чи в бугилi, чи за деревами, терпляче перечiкуючи. Ось i хата пiд грушами дикими, стоїть бiля криницi мати з порожнiм вiдром, хоче опустити на мотузку вiдро в криницю - й чомусь нiяк не опустить. Пiдходить Катя ближче. - Мамо! - хоче похвалитися хлiбом. А мати не чує, мовби не до неї мовиться. - Мамцю! - ще радiснiше. Прокидається мати, дивиться на дочку, а в материних очах - їдкi сльози. - Мамо, чого ви плачете? Мамо, не плачте... - Як же менi не плакати, коли горе велике... - Яке горе, мамо? - Помер наш Миколка... Зараз ось помер. - Та не мiг Миколка померти,шепоче Катя. - Заснув - i не проснувся. Катя бiжить у хату. Брат Миколка лежить на ряднi в лiжку, долоню поклав пiд щоку. - Чуєш, Миколко! Проснись! Не чує. Катя пiдступає ближче, торкає за плече: - Миколко, проснися, я тобi хлiба принесла. Мiцно спить-i не просинається. Катя на самiсiньке вухо йому: - Не вiрю, ти прикидаєшся, проснись... I задкує вiд нього. Може, справдi помер, а не прикидається, що спить? Це вона винувата, бо довго сидiла в кущах i їла скибку пшеничного хлiба. А Миколка не дочекався на свою цiлушку, вдiлену отiєю жiнкою. Якби Катя не забарилася й прибiгла хутчiй додому, то Миколка наївся б хлiба - й не помер. Хоче заплакати, але очi сухi-сухi. Стає страшно дивитися на мертвого Миколку, й вона виходить у сiни, бачить у сiнях пiд стiною драбину - й по драбинi лiзе на горище. Тут зариється в соломi, й нiхто не знайде її, тут вона сховається вiд смертi, що ходить по селу й морить людей, тепер от знайшла й зморила Миколку. Жалко брата, ой, жалко. Рука торкається пазухи й намацує цiлушку. Повагавшись, Катя дiстає цiлушку, розглядає, як чудо, а потiм пiдносить до уст i грiє довгим поцiлунком. Здається, хлiб пахне ще запаморочливiше, ще звабливiше за той, що з'їла в кущах. Е-е, той справдi так не пах, як пахне цей! Катя, радiючи, що сховалася на горищi вiд усього свiту, що нiхто не бачить її, що нiхто не вiднiме безцiнного скарбу, обережно надкушує хлiб i жує, боячись згубити хоч кришку. I мимоволi думається про те, що цей хлiб мiг би з'їсти Миколка, а їсть вона, i так їй хочеться цього хлiба, так хочеться! I снується в головi: добре, що Миколка помер. Добре, що помер Миколка, що хлiб дiстався не йому, а їй. Тепер вона з'їсть хлiб сама. Тепер вона залишилася в матерi одненька, тепер їй не доведеться бiльше дiлитися з братом, бо вiн помер - i йому вже нiчого не потрiбно. Зовсiм нiчого! Все дiставатиметься тiльки їй - i те, що вродить на городi чи в садку, й те, що мати десь дiстане, й коли хтось принесе гостинця. Мати бiльше не думатиме про черевички для Миколки, а тiльки для неї, для Катрусi, й хустку, може, їй постарається, й нове платтячко, бо це на нiй уже зносилося, обтрiпалося. Добре, що Миколка помер, i вже нiколи не попросить нi їсти, нi взутися, не доведеться дiлитися з ним. I який смачний оцей хлiб, який смачний! Галя Музика по драбинi залазить на горище й порпається в розсипанiй мервi-потерусi. Длубається та длубається, сама i j до себе говорячи: - О, правду мама сказала. Щось намацує в мервi - й скрикує: - Ой, розумниця-мама! По якiмсь часi спускається з горища в хату, а ii карих очах мерехтять iскри втiхи. - Назбирала, мамо,- каже дочка.- I як це ви здогадалися розсипати квасолю в смiттi i в сiнi? - Мусила здогадатися,- вiдказує Марiя.- Тепер от наваримо квасолi, та з лободою, та з кропивою - ось i страва. А якби не розсипала, то ти не назбирала б. Обдурила їх... - Кого обдурила? - А тих, що приходили шукати. Скрiзь передивились та перерили, скрiзь перекопали та перемацали, а в смiттi нiхто не здогадався шукати. Хоч з дiдька розумнi, та я перехитрувала їх. Галя миє квасолю в полумиску, а мати йде надвiр по лободу. Невдовзi повертається з пучком зеленого бур'яну й каже: - Там Андрiй Синиця питався за тебе. - Що питався? - Чи ти в хатi? Я сказала, що в хатi. - I що ви сказали? - шарiється Галя. - Сказала так, як є. А вiн до мене: "Чекайте скоро в гостi", й подався своєю дорогою. Так що чекай гостя в хату. И чого б то? - Чи я знаю,- усмiхається дочка. Розпалює вогонь у печi, ставить у горнятi варитися квасолю, а сама крадькома чепуриться - i вмивається, i причiсується, i вже вишита блузка на нiй. I пiсня тихенька цвiте на її вустах. Мати поглядає на свою дочку - й невтямки, що коїться з нею. Аж тут i Синиця Андрiй через порiг. У заломленому кашкетi з блискучим козирком, з-пiд козирка в'ється смоляний чуб, погойдуючись над високим плескатим чолом, губи мiцно стиснутi, повиступали жовна. А очi, очi... Якiсь чуднi очi в хлопця, наче їх позатягало чадним димом. Марiя дивиться на нього й думає: чи не сваритися прийшов? - Добрий день, тiтко,- озивається. - Добрий день. Не стiй у порозi. Проходь у хату, гостем будеш. Андрiй Синиця проходить до столу - й сiдає на покутi. Сiвши, прокашлюється i втуплюється в Галю неклiпливим важким поглядом, аж дiвчинi морозко стає: - Чого дивишся, Андрiю? А вiн дивиться й мовчить, тiльки стискує й розтискує кулаки. - Як поживаєш? - встряє до розмови Марiя. Андрiй Синиця мовби не чує. "Господи боже мiй,- боязко думає Марiя.- Якийсь вiн не такий, цей Синиця, як завжди, якийсь вiн чужий. То ж балакучий, а це мовчить. То ж смiється, а це насупився. Менi страшно, тiльки Галя чомусь не боїться. I, як на грiх, нема хазяїна вдома". - Що чувати в селi, Андрiю? Мовчить. - Ось пригорща квасолi звариться, то поїси разом з нами, тiльки ж хлiба нема. Нi пари з уст. "Господи боже мiй, та чи хлопець не повередився розумом?" I раптом озивається Андрiй: - Тiтко Марiє, я оце думаю собi. - Що ж ти думаєш? - радiє його голосу. - Чи не вiддасте ви Галю за мене замiж. - Овва! - виривається в матерi.- А ти в Галi вже питав? Чуєш, Галю, вiн у тебе вже питав? Молода ж iще Галя зовсiм. - Молода? - перепитав.- А-а, скiльки вже їй залишилося жити. - Що ти сказав? - чудується Марiя.- Моїй Галi вже мало залишилося жити? А ти знаєш, скiльки залишилося? Й оце так сватаєшся не по-людськи? Галя вдає, що клопочеться бiля печi та бiля страви, а сама пильно прислухається до балачки. Андрiй Синиця замовкає - й мовчить. - Хто тепер жениться, хто тепер замiж вiддається? Хто справляє весiлля? - Справляють, мамо,- Галя стиха. - Справляє той, хто має чим справляти... їсти, пити, музика... А танцювати? Натанцювалися... Горе та сльози. А сама думає: "Таки причмелений хлопець. На Галю, буває, найде - й вiдпустить, найде - й вiдпустить. А коли двоє отаких докупи спарувати? Хай господь бог сохранить i помилує. Галю моя, чи я тобi щастя не хочу? Але немає щастя в нашу хату, саме лише горе та бiда". - Нема в тебе, Андрiю, чим вiдбути весiлля, i в нас теж нема,- вголос. - Є,- лупає посоловiлими очима спiдлоба.- Є м'ясо. - М'ясо? Яке м'ясо? Що ж ви зарiзали чи закололи? Нема чого рiзати й нема чого колоти. Може, позичили? Та хто ж тепер позичить. - Своє маємо... Зготував на весiлля. Сидить за столом, стискаючи й розтискаючи кулаки, наче душить щось - i нiяк не задушить. - Ще про весiлля мови нема, а ти вже м'ясо зготував... "Таки заслаб на голову, таки повередився розумом. Яке весiлля, яке м'ясо? Опух, ноги колодками, а надумав женитися. I прийшов до такої, як сам, не подався до мудрiшої. Ох i свiт настав". А сама так прикро: - До нас у прийми хочеш чи вiзьмеш Галю до себе? - Тепер живу сам, то чого маю приставати в прийми? - Сам? А твiй менший брат Семен, а мати? - Який брат? - супиться Андрiй Синиця.- Немає в мене брата й матерi нема. - Як то нема? - й Галя вiдривається вiд печi.А де ж подiлися? - Господи, ой! - зойкає мати, сподiваючись почути страхiтливу вiстку. - Нема. Й не було. Зводиться з-за столу та й iде собi геть, а голову ввiбрав у плечi, немов боїться, що зараз його вдарять iззаду... Мати з дочкою у важкiй скорбнiй тишi їдять варену квасолю з лободою. Мати сьорбне ложку юшки - дочка сьорбне ложку, мати сьорбне - дочка сьорбне. Як тут заходить до хати хазяїн, Павло Музика, лихий та недобрий. - Сiдай з нами до столу. - Синиця був? - не так питає, як сичить Павло Музика. - Був. - Чого приходив? I хреститься на образи. - Приходив свататися до Галi. - Свататися до Галi? I бiльше нiчого? А ви ще живi? Й дивиться злякано на жiнку та на дочку - не вiрить, що живi. - Живi... - Тiльки Синиця вийшов iз нашої хати, як тут зразу сiльрада та мiлiцiя його накрили, забрали. - Сiльрада та мiлiцiя? Павло Музика сiдає до столу, пiдпирає голову чорними кулаками. И так сидить, як туман, i губи йому замуровано. - Павле, то скажи... Хазяїн важко дивиться на Марiю, наче каменi кладе на неї. Галя, посiрiвши, й не цвiрiнькне. - А що сказати? Забрали. - Що ж вiн такого зробив? Сватався до Галi... - Сватався до Галi? Брата свого Семена зарубав сокирою, зварив у печi... - Боженьку ж мiй... - А матiр свою Секлету втопив у криницi. - В криницi? За що ж вiн матiр свою?.. Бож-женьку ж ти наш... - Бо здурiв... А сусiди бачили. - Здурiв... I раптом Галя починає смiятися, белькочучи крiзь смiх: - Здурiв! Андрiй Синиця здурiв... - Доню, доню,- мати до неї. - Андрiй Синиця здурiв! - смiється Галя веселим смiхом, i така вона радiсна, якою давно свою дитину не бачили батько з матiр'ю. Схоплюється з-за столу, кружляє в танцi посеред хати, взявши руки в боки, спiває: - Здурiв Андрiй Синиця! Здурiв Андрiй СиницяI Текля Куйбiда з клумаком за плечима заходить на обiйстя - й спиняється. Чи то клумак важкий, що ноги пiдкошуються, чи то захляла, а тiльки хилитається жiнка, ось-ось назад поведе її, за ворота. - Марiє!..- ледь витягує голос iз грудей.Ходи-но сюди... У хлiв. - У хлiв? - iз сiней Марiя. Чудно їй: прийшла до них Текля на обiйстя - й чомусь проситься до хлiва, а не до хати. О, й сама вже човпе до хлiва. Може, ховається вiд когось чи злякалася чогось? Дивися, ще слiдом за собою бiду приведе в двiр, наче у них своєї бiди мало. - Що сталося? - питає вже в хлiвi у Теклi. А Текля Куйбiда клумак з плечей скинула пiд ноги, вiдсапується. Марiя острашливо за порiг виглянула, чи нема нiкого. Таки нiкого. - Звiдки це ти йдеш, що ноги заморила?-питає. - Он, не питай... Помираю з голоду, Марiє, а мiй Степанко вже помер. Може, чула за нього. - Чула. царство йому небесне. - То, може. в тебе щось випрошу їсти? - Що ж ти випросиш, коли самi пухнемо... - Люди кажуть, що ви приберегли зерно. - Люди набалакають. - Я ж не задурно прошу, Марiє, ось поглянь лишевь... Текля Куйбiда згинається над клумаком, засовує руку, щось дiстає. - Ось... - Що це? - Хiба не бачиш? Сорочка полотняна вишита. Текля Куйбiда стрiпує руками - й Марiя бачить жмакану-пережмакану жiночу сорочку, що свiтиться святковими узорами на грудях i на рукавах. - Справдi, сорочка,- дивується Марiя. Розглядає сорочку - й мовчить сторопiло, бо язик у неї вiднiмається, лежить у ротi жорновим каменем. - Гарна сорочка,- стрiпує сорочку Текля Куйбiда. - Плями рудi внизу, на подолi... - Заперуться - й не стане... То вiзьмеш? - Як то взяти? А ти де взяла? Що там у тебе в клумаку? Якась ти чудна, Текле. - Не хочеш сорочку? То вiзьми рушника. I, дiставши з клумака, розгорнула полотняний рушник, а на тому рушнику - райськi пташки помiж квiтiв райського саду. - Ось! I Текля Куйбiда вихоплює другий рушник, ще яскравiший, ще барвистiший, не вишивання, а свято. - Ось цей подивися! Ще один рушник випурхує з клумака, б'ється-трiпоче жар-птицею в опухлих Теклиних руках. Дивиться вражена Марiя - й страшно. Страшно, що вiд людських очей поховалися отут у хлiвi, страшно ошалiлої, знетямленої Теклi Куйбiди, страшно того вишивання, що полум'ям горить у її руках. - Чого ж воно все попiдшивало? - Попiдшивало? Значить, не хочеш брати? Але це ще не все, подивися, скiльки тут. Бери, тiльки не поскупися хлiбом. Вiдчиняються дверi - й Павло Музика зловiсною тiнню стає на порозi. Текля Куйбiда, либонь, мала б злякатися, але не лякається, навiть радiє з несподiваної появи хазяїна. - Заходь, Павле, дивися,- каже,- тiльки зачини дверi, щоб лихе око не нагрянуло. Поглянь, що я тут показую твоїй Марiї. Не думай, i для тебе знайдеться вишиванка по росту. Ось... I вже тримає в руцi вишиту чоловiчу сорочку. - Берiть, що хочете, не жалко, а менi - хоч на пучку хлiбця. Павло Музика як влип очима у вишиту чоловiчу сорочку. - Марiє,- озивається,- ти бачиш? - Бачу, Павле. - Чия це сорочка? - Твоя, Павле. - Берiть, берiть, людоньки добрi,- втiшається Марiя Куйбiда.- Ой спасибi, спасибi, хоч сорочка пiдiйшла. А менi плати багато не треба, лише хлiбця. - Моя,- сiпаються губи в Павла Музики. Вiн i так розглядає сорочку, й сяк.- Ти вишивала, Марiє, ти... - Я вишивала для тебе, хрещик до хрещика тулила...- мало не плаче жiнка. Бере вишиту чоловiчу сорочку в руки, тулить до щiк, цiлує, а Павло Музика грiзно пiдступає до Теклi Куйбiди: - Кажи, псяюхо, де надибала мою сорочку? Цю сорочку Марiя менi ще десять год тому як вишила. - Твоя сорочка, впiзнав? - тупцяє довкола клумака Текля Куйбiда, наче схопити хоче - й податися з хлiва, але сердитий хазяїн заступає їй дорогу.- А я й не кажу, що не твоя. Раз упiзнали з Марiєю - значить ваша... - Ану признавайся, поки не порiшив тебе тут. - Нащо тобi грiх на душу брати? Я признаюся,покiрливо каже Текля Куйбiда.- Ви тiльки подивiться, подивiться. Смикає вгору мiшок - i з мiшка сиплеться всяке добро. - А якi рушники, якi рушники... А скатерки! Вишитi рушники розсипаються пiд ноги, й скатерки зжужманi сипляться, й жiночi блузки, й чоловiчi сорочки, й ще всякi скарби. - Берiть, усе ваше, нiчого не треба менi, тiльки дайте хлiбця,- знову за своє Текля. - То ти признаєшся чи не признаєшся, псяюхо?! - сiкається Павло Музика. - Та ж з г