Євген Гуцало. Мертва зона ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Пiвень насторожено витягнув шию. У цiй глухiй норi, де нiколи не розвидняється й куди нi разу не проникало сонячне свiтло, просидiв уже чимало. Проте завжди вгадував настання свiтанку i вiтав його здушеним, хрипкуватим криком. Того спiву нiхто не чув, бо нора знадвору, пiд хатньою загатою, вона глибоченька й добре затушкована бараболинням, ганчiр'ям та черепками. Пiвень спробував розправити крила. Але крила вдарились об стiни нори, i кiлька дрiбних грудочок землi впало йому на спину. Пiвень чи то зiтхнув, чи то глухувате кахнув, сердитий i невдоволений. Потiм усе-таки випростався, напружив груди - i закукурiкав. Гарної пiснi не вийшло, i пiвень знiяковiло забулькав горлом. Прислухався - чи нiхто не вiдповiсть. Адже звик, що завжди саме пiсля його спiву спочатку зчиняється веселий пiвнячий перегук на їхньому кутку, далi, наче вогонь, перекидається на сусiднiй, потiм перегук лунає з усiх повiток, хлiвiв у селi, горищ, курникiв. Пiвень звик, що разом iз його спiвом наставав день, а тому - коли ще був на волi - iнодi здавалось: варто йому не заспiвати - i морок нiчний не розсiється... Пiвень прислухався, але зараз у норi не розвиднiлось, не долинула нiзвiдкiля пiсня iншого ранкового сурмача. Йому вiдповiла слiпа тиша, глуха на обидва вуха. Проте пiвень почувся впевненiше. Вiн ще крутiше випнув шию, ще завзятiше кукурiкнув. На цей раз пiсня вдалась - протяжна й зухвала, а то навiть весела, переможна. Пiвень потупцяв пазуристими лапами по долiвцi - й знову прислухався. Слiпу тишу не порушував жоден звук. - Мамо! Її наче що в груди штрикнуло. Легко зiскочила з лежанки на холодну глиняну долiвку. Ось тут, на тапчанi, завжди спала Галя. Вчулося чи справдi?.. Пошастала рукою - нiкого. Подушка незiм'ята й вогкувата, i рядно не зжужмане. Вчулося... I це вже не вперше. Отак лежить, а посеред глупої ночi раптом чи то присниться, чи то примариться їй рiдний голос. Нi очi не присняться, нi руки, а тiльки голос. I є в тому голосi й скарга, i щемлива нiжнiсть. Сiла Меланка на лавцi, куняла. I раптом знову: - Мамо! Достеменно вже знала, що вчулось, проте перехопило подих. У скронях зашумiла кров, а ноги вiднялись, i руки вiднялись. Пробує звестись - не може, пробує долоню до грудей прикласти - не в силi. Господи, що ж це з нею таке? Чи не занедужала часом? Таке верзеться, що сама собою звладати не годна. Таки вiдпустило поволеньки. Встала - i в головi закрутилось, наче то хата закружляла кругом, нiби то жива долiвка пiд ногами ворухнулась. Устала - тодi вже й зовсiм полегшало. Думала каганця засвiтити, щоб розгледiтись, щоб на себе глянути, та... чи варто? Хоч вiкна й позавiшувано ряднами та мiшками, але ж рань ще яка - все може бути. Ступила в сiни - i вклякла, прислухаючись, чи не чути нiкого за дверима. Тихо начебто. В щiлину дихало морозцем, i тонко так просочувався дух сухого снiгу. Меланка поторгала засув, знову прислухалась. Але мовчала вулиця, мовчав i великий старий садок. Вернулася в хату i, вiдхиливши пiчну затулу, длубалася в попелi. Зостався жар учорашнiй чи вигас? Ворушила патичком, ворушила, - блиснуло iскрою. Пiдгорнула ближче, почала роздмухувати. Приклала до вуглика кукурудзяний листок, а коли спалахнув, то вже й каганця засвiтила. А жарину - назад у попiл загребла. Тинком долонi захистивши вогник, вийшла в сiни, вiдхилила ляду в погрiб. Дихнуло на неї густим, теплим повiвом пiдземелля, картоплею, буряками. Хиткий струмочок вогню злякано гойднувся, i Меланка неклiпливо стежила за ним, поки вгамувався. А вгамувався, почала спускатись по драбинi. Порипували щаблi, а їй здавалось, що то її костомахи порипують. Стала на землю i глянула вгору - ляду не зачинила! I як це їй вилетiло в голови? Хоч воно наче байдуже, але ж... I що це з нею ниньки? Примостила бликавку бiля дiжечки з квашеними огiрками, а сама таки полiзла зачиняти. А вже згодом покликала тихенько: - Галю! Хоч би тобi миша писнула! Полiзла на картоплю, а там уже, в кутку, одклала вбiк буряки, вiдхилила дошку - й заглянула в сховок. Галя спала. Каганчик ледве-ледве освiтлював її обличчя, i здалось воно матерi чорним, наче аж струпешiлим. Великi, похмурi западини очей надавали їй страшного вигляду. Меланка присвiтила каганцем з другого боку - i лице помоложавiло, стало смагляве та вродливе, таке, як завжди. Й полегшало на душi в матерi. Вона замилувалась дочкою. Хоч воно тут i соломою вимощено, хоч на одному кожусi спить, а другим укривається, проте погрiб є погрiб. Тут тобi й холодно, й вогко, й дихати нема чим. Це ж дитина ховатиметься тут, збавить собi здоров'я, а потiм i на себе не схожою стане... Та лiпше вже хай перемучиться, хай перестраждає, тiльки б на чужину її не погнали, тiльки б од неї, од матерi, не вiдiрвали. Бо заберуть, а свiт страшний, вiн не приголубить i не пожалiє, вiн тiльки пiдiмне й розтопче. Галя ворухнулась, вивiльнила руку з-пiд голови й поклала на груди. А Меланка так i подалась до неї. Нi, не проснулась. Що ж, хай спить. Iнодi вона й надвiр вигляне посеред ночi, щоб повiтря того вiльного ковтнути, iнодi й на теплiй лежанцi годинку-другу переспить, погрiється, але треба ж обачною бути, берегтись. Бо хiба ж Настя Хутiрна не попалася в їхнi лабети? Ото переховувалась по ямах та погребах i в себе, i в родичiв, а якось лягла спати в хатi - тут її й застукали перед досвiтком... Лежи, дочко, в оцьому закапелку, лежи в холодi, та тiльки з матiр'ю будь. Вилiзла по драбинi, ляду тихенько причинила. I ще не встигла за клямку взятись, не встигла хатнiй порiг переступити, як надворi почулось: рип-рип... Наче хтось наближався, але наближався несмiливо, зупиняючись та роззираючись. Певно, хтось чужий. Добра людина чи лиха? Але чого б це добрiй людинi в таку ранню пору по чужих обiйстях тинятись? Припала до дверей i слухала. Порипування вгасло пiд вiкном - чи не в шибку зазирає? Господи, хто ж це такий? Господи, чого кому треба? О, знову рипнуло, зовсiм близько, бiля самих дверей зупинилось. Навiть дихання чути. Ну, коли дихає, то людина. А це легенько кашлянуло - ну таки справдi людина! I Меланцi звiльна дихнулось. Але... тс-с-с! За клямку взялось, торгає. - Хто там? - поспитала i не впiзнала голосу свого. Зовсiм чужий голос. - Подайте Христа ради! - почулось. Меланка й зовсiм зрадiла: та це ж прошачка ота, що майже дитячим жебонистим голоском говорить, та це ж ота Мотря з Торбою, що вже другий чи третiй день по їхньому селу ходить, у кожну хату заглядає. Еге ж, у кожну заглядає, жодної не минає. Якби подавали багато, хiба було б так? - А ви вдень заходьте! Крикнула Меланка, а сама думає: "Чого ж це я крикнула? Прошачка - воно, звiсно, прошачка i є, а все ж людина, як би там не було!" - Пустiть погрiтись... Ну, не пустити погрiтися - грiх. Бо замерзне пiд хатою, пiд самiсiньким порогом - проклянуть усi, геть з кiсточками з'їдять. Одсунула засув, дверi ледь-ледь одхилила - справдi-таки стоїть Мотря з Торбою. Зовсiм невеличка - мабуть, од холоду змерзлася та вiд голоду всохлась. Та й зiгнулась, наче не порожню торбу через плечi перекинуто, а лантух iз слiзьми та бiдою. Лице - немов плеската велика бурулька, на якiй двi краплини водянистi, двоє очей живих. Що ж ти скажеш їй? Не проженеш, як собаку, дрючком не кинеш. Зайшла Мотря, стала бiля порога i стоїть. А потiм раз ступила ближче до печi, другий. Вивiльнила руки з довгих обстрiпаних рукавiв i в челюстi встромила. Рано ще в печi розпалювати, рано й снiданок готувати, але, дивлячись на неї, Меланка зiтхнула й заходилась готувати паливо. Мотря ж сама обiзвалась: - Оце холод такий на супостатiв, щоб повигибали до ноги. Вони в пух закутуються, в перини залазять, вони на теплому сплять i теплим укриваються, а мороз їм у тiло залазить, душi випiкає. Бiля Кордишiвки сама бачила, як нiмець iшов, iшов по дорозi, а потiм беркицьнувся i зразу ж задубiв, мов стерво яке... А то набили ж їх, настрiляли їх нашi на фронтi, то ховали бiля тiєї ж Кордишiвки. Задубiли тiла, такi сухi стали, як полiняччя, що ти його об землю кинь, а воно бумкає й пiдскакує. То склали всiх до одної ями, засипали. А ранiше як ховали? Ранiше кожному окремо домовину стругали, кожному окремо копали могилу, а на могилi й хреста ставили. Тьху, прости господи, це ж над православними людьми треба ставити хрести, а над такими задля якої хороби? - А ви ж i в Києвi були, кажуть, - докинула Меланка. - А в Києвi на храмах та на церквах макiвочки все золотi, червонi такi, що дивишся, а воно очi рiже, то мусиш одвертатись. А чого ж вони такi червонi? Бо в землю багато кровi пролилось, багато слiз побiгло, та всякi ж болячки туди закопують, та вмерлих, та убiєнних. А церкви все те тягнуть, i смокчуть, i вбирають - ото їхнi макiвки й поставали такими, що на них i не глянеш. Думаєте, що довго тi божi храми простоять? Люди кажуть, що недовго, що в землю попровалюються, а там, де вони стояли, дюри великi розкриються, й далеко буде видно вглиб, аж до пекельного свiту. Мотря з Торбою розповiдала, i лице її, одм'якнувши в теплi, пожвавiшало, зовсiм добре та лагiдне стало. А на тому лицi вуста схожi на ранку, що тремтить од болю, що сама корчиться, нiби пiдсмажують її на невидимому вогнi. - Отак усi церкви в землю пiдуть, безоднi розверзнуться, i буде видно, як унизу кипить усе в смолi, горить у полум'ї... - Свят, свят... - Ото тiльки малi дiти й зостануться, не всi, а тiльки тi, що говорити ще не навчились, що поганого слова ще не тiльки не сказали, а й не помислили собi... - Господи... - I, може, тодi вже не стане воєн, не стане наруги, бо що ж годна заподiяти одна мала дитина другiй? - А в кого дiтей нема, то вiд того не тiльки насiння, не тiльки корiння, а й слiду не зостанеться. - Не зостанеться... - Бо сказано: летить врем'я во днi i нощi, яко крилами. - Яко крилами... Авжеж. - Бо сказано: аще хто смертi не пам'ятає, того мука не минає. - Не минає... Мотря з Торбою заплющила очi й бубонiла скоромовкою: - Iдiть од мене, проклятi, в огонь вiчний... Благословенна ти в жонах, i благословен плiд чрева твого... Бе же ту Марiя Магдалина i другая Марiя, сидяще прямо гроба... Ви печаль iматє... А Меланка мимоволi повторювала: - Ви печаль iматє... Давно вже вона не ходила в церкву, всi свята божi позабувала, молитви тi нiколи до пуття не знала, а так - п'яте через десяте, а зараз, слухаючи незрозумiле Мотрине мимрення, дорiкала собi за лiнощi та за байдужiсть. Тi слова пробуджували в її iстотi не страх, а вiдчуття чогось всеосяжного, зворушливо-трепетного й... незрозумiлого. Вона на коротку мить уявила, як летить врем'я во днi i нощi, схоже на кажана, як швидко й беззвучно махає страшними своїми крилами - i гострим дрожем сипнуло по її тiлу. - ...милiсть же моя яко облак утреннiй i яко роса рано падающа, - долинало до її свiдомостi. Але вогню того вiчного уявити не могла. Слалось перед її зором рiвне й спокiйне полум'я, зовсiм лагiдне, не обпiкало воно тiла й не спопеляло душi, а вiчне полум'я мало бути двигтючим i чорним од своєї несосвiтенної сили, мало обвуглювати слова i мислi, в ньому мало згоряти не тiльки тiло людське, а й людськi замiри. - ...аще i забудеть жона iсчадiє чрева свого, но аз не забуду тебе... - шамкотiла собi пiд нiс Мотря з Торбою все те, що спливало їй на пам'ять. Вiльгота гостей не любив зроду. Коли до нього хто-небудь приходив, то господар завжди вмiв помiтити його заздалегiдь i, не пустивши на хатнiй порiг, стрiчав на подвiр'ї, а то бiля самої хвiртки. На привiтання майже нiколи не вiдповiдав, руки не подавав, а тiльки мовчазним, важким поглядом обмацував прибульця. Щоправда, зимою й лiтом, знаючи вiдлюдькувату Вiльготину вдачу, нiхто до нього не навiдувався, зате ранньої весни i восени - ходять. Запрошують його садити фруктовi дерева, ягiднi кущi або прищеплювати. Вiн не вiдмовляється. Як Вiльгота не любив гостей у своїй господi, так i сам не просиджував чужих ослонiв. На весiлля та гульбища не вчащали нiколи нi вiн, нi його жiнка Олена, нi старший та молодший сини. Проте рiк довгий, як вiк, i не без того, щоб Вiльготу де-небудь не пригощали. Горiлка пiдкоряла його поволi, майже не брала. Вiльгота вiд неї не веселiшав, а тiльки ще бiльше супився, лице його наливалось кам'яною непорушнiстю, зi цi ставали двома гострими свердликами, здатними все пропекти наскрiзь. Коли вiн не пив, не хотiв, то його не приневолиш, зате коли вже починав, то слiд тiльки нагадувати, - i поступово окоренкувата його постать наче аж меншала, роздаючись ушир, важчала, руки не заплутувались у швидких рухах, а ставали повiльнi й надмiрно впевненi. Здавалось, Вiльгота думає непереборну думу, бо по чолу промайне зрiдка темна тiнь чи то свiтлий спалах пробiжить. Одним його можна розворушити: коли хтось починав борюкатись жартома - Вiльгота нiби на голках сидiв. Зразу ж постать його ставала не такою обм'яклою, а сквапнiшою, тугiше збитою, i, навiть не торкнувшись його плечей чи рук, на вiдстанi вловлюєш, як усе в ньому затвердiло, напружилось, нiби то не два парубiйки борюкаються мiж собою, а сам Вiльгота ось-ось має вступити в боротьбу. Коли його починали заохочувати - мовляв, ану ви, дядьку, спробуйте, чи встоїть хто проти вас, - вiн i вухом не поведе на тi заохочення, буває, що так i пiде з гостей, не пiдвiвшись нi разу з ослона, непорушно висидiвши вiд початку до кiнця. Але траплялось, що Вiльготу таки заохотять, вiн ведмедкувато зведеться, ведмедкувато поведе плечима, якi начебто в нього аж занiмiли, неквапно рушить до свого супротивника. I супротивники ставали проти нього дужi та меткi, i сам Вiльгота на вигляд не такий уже моцак, але справитися з ним нiхто не годен. Як упреться ногами - не сколихнеш, нiби поприростали, нiби стали iз землею одним цiлим. - Покажiть, дядьку, як старi кiннотники колись боролися, - єхидно пiд'юджують його. Коли Вiльгота впорувався зi своїм супротивником, тодi на круг випихали дiда Катеринку. Так звали дiда за покiйну бабу, так охрестили його тодi, коли вона була живою, так i тепер звуть. Коли де-небудь Вiльгота боровся, то дiда завжди випихали, i вiн уже звик до цього, полюбив ту загальну увагу i той незлостивий смiх. - Тепер з дiдом! - кричать усi. Але Вiльгота й не думає. Хоч вiн i дивиться на дiда Катеринку, але так, наче перед ним порожньо. Ведмедкувато тупцяє, ворушить оцупкуватими коренями рук, очi пiд бровами - нiби двi каменючки. - Можу з двома, - каже. З двома борюкається довше. Хапають його за груди, за шию, але Вiльгота стоїть твердо. I, вибравши слушну мить, валить одного i зразу ж, поки той не звiвся, валить додолу другого. Переможенi борцi, крекчучи, зводяться, труть забитi мiсця, а Вiльгота, неклiпливо дивлячись на них, i не посмiхнеться. - Можу й з трьома, - каже зовсiм не засапано, тiльки що голос iз глухуватого став стужавiлим, дзвiнкiшим. - А ти з дiдом! - кричать. Катеринка хвацько кидає свiй костур, пiвнячою ходою викочується на середину, вдає, що зараз ось ухопить Вiльготу попiд пахви. Вигляд у нього кумедний, i всi смiються. Смiються так, що й не втямиш з кого - з дiда чи з Вiльготи. Смiх ще дужче заохочує старого Катеринку, вiн зверхньо поплiскує свого молодшого суперника по плечу. Але Вiльгота й на це не зважає. Виходить з кола, розгортаючи грудьми людську хвилю, вiддаляється повiльно, нiби кадубець котиться. I в тому, як iде, як тримає плечi, як розмахує руками, вiдчувається зневага до тих пiд'юджувань, до ласого на глузи дiда Катеринки та смiховинної старечої сили. Всi од тiєї видимої зневаги смирнiють, гаснуть на лицях, тiльки Катеринка, нiби горщик з окропом, усе ще бурхливо кипить - його запалi груди ходять ходором, на щоках цвiте нездоровий рум'янець, в очах так i булькає завзяття... З трьома Вiльгота бореться особливо. В передчуттi тiєї хвилi, коли вiн на когось кинеться або ж хтось плигне на нього, Вiльгота, стаючи тугiшим i натоптуватим надмiрно, нiби аж коротшає, геть зовсiм роздається в плечах, а ноги його, на диво, стають такими чутливими й легкими, начебто вони носять не шестипудове обважнiле тiло п'ятдесятилiтнього чоловiка, а парубоцьке. Вiльгота вiдступає, вiдступає, стежить за кожним рухом тих, хто намагається обiйти його ззаду чи збоку, присипляє їхню увагу. Обравши слушну мить, скаче вперед. Вiн увесь у цю хвилю мiняється, обличчя перекошується, в оскалi зубiв є щось хиже, звiряче. Хапає суперникiв рiзко, наче аж кровожерно - i, здасться, першому з них, котрий уже валяється на землi, виламав руку, другому - звернув шию, а третiй - нiби сам звалився, хапається за груди, зiпає, немов йому дух забило. Закостенiле в хижiй напрузi Вiльготине лице поступово м'якшає, але на ньому немає нi торжества, нi вдоволення - все, що сталось, вiн сприймає як неодмiнне й звичне. Силою славився змалку, як i своєю вовкуватiстю. Грунту в сiм'ї не було, то, пiдрiсши, повiявся в Одесу, де працював вантажником у порту. Копiйку складав до копiйки i з часом до роботи ставав усе ненаситнiший. Скоро зрозумiв, що здоров'я не наживне, що може спливти, як дим, i знайшов для себе дiло легше й забезпечливiше: на ярмарках пiднiмав гирi, голоблi, за якi чiплялось по десятку, а то й бiльше здивованих i водночас веселих мужикiв, гнув залiзнi штаби та пiдкови. Спробував був ходити з ведмедем, якого вимiняв у циганiв, але ж ведмедя треба було доглядати, i вже незабаром, розчарувавшись у скоморошництвi, збув за безцiнь ведмедя тим самим циганам, а сам знову взявся гнути залiзо та пiднiмати на плечах охочих до цього дiла мужикiв. Коли повернувся в село, купив землю, коней i взявся хазяйнувати. Але прогримiла революцiя, i Вiльгота майнув до батька Махна. Про свої походеньки там нiкому не розповiдав, не любив їх пригадувати навiть наодинцi. Нутро селянина, нутро землероба пiдказало, що скiльки б махновська тачанка не котилась - колеса її повiдпадають, i, задовго до розгрому батька. Вiльгота утiк од нього. В село повернувся вже гей-гей по вiйнi. Коней своїх не застав - втiкаючи вiд червоних, прихопила їх банда Марусi, зате земля стояла незачепана, невкрадена: в будяках, у пирiї, в порослiй падалицi. Комуни в них, як то було по iнших селах, нiхто не скликав, а треба ж було якось жити - i Вiльгота сам зорав та засiяв свою нужденну ниву. Одружився пiзнiше, коли вiдчув себе мiцно на ногах, коли в недорiд за кiлька мiшкiв пшеницi вимiняв захлялих коней, котрi за короткий час на вiвсi та сiнi стали хоча й не такими вже баскими огирами, проте були не з гiрших. Олена Павлiвна, його жiнка, за чоловiком не журилась нi про що, любила, здається, його так, як це вмiють сiльськi жiнки - непомiтно й буденно, а про їхнє спiльне життя не обмовлялась i словом. У колективiзацiю Вiльгота трохи забарився записатись до артiлi, але й заднiх не пас. Вiн завжди вмiв передчути, як та що у життi повернеться, i коли багато чого заставало iнших людей зненацька, то для Вiльготи, здавалось, i несподiванки були сподiваними... Ще перед вiйною старшого його сина призвали до вiйська, а коли в село прийшли нiмцi, молодший подався в полiцаї. Комусь могло здатись, що тут усе обдумано наперед, але ж так склалось, i хiба не було йому прикрощiв од нових властей за старшого сина i чи не передбачається йому бiда за молодшого, коли повернуться червонi? Еге ж, тут вгадаєш - i не вгадаєш, пiд один бiк постелиш, а другий на морозяному камiннi лежить, бо тiєї хитростi й не вистачить, щоб укритися з головою, закутатись i пiд себе пiдмостити. ...Вiльгота, як завжди, встав раненько. I не тому, що, може, якась потреба була, якесь дiло недороблене до рук просилось. Таку вже звичку мав - краще недолежати, нiж перележати, краще штани зрання вбрати, нiж пiзно, щоб потiм, не приведи господи, без штанiв не ходити. Вийшов надвiр, потупцяв туди-сюди, зазирнув через тин до сусiдiв, на дорогу теж глянув, на небо. Темно ще було, все спало глухим сном, i снiгова баба, злiплена звечора дiтиськами, похилила голову, нiби також задрiмала. Вiльгота пiдiйшов до тiєї баби, обдивився. Ти бач, лозиновий вiник їй у руки дали, замiсть очей - два вугляки, а нiс... невже й справдi морквина? Нема чого їсти, а вони добро розкидають. Висмикнув ту морквину, сховав у кишеню. Голова снiгової баби без носа стала брилою снiгу з двома темними цятками та з рисою вуст. Ну, зовсiм мертва купа снiгу. Хтось iде понад рiчкою. А мо', вчулось? Але ж нi, не вчулось, бо порипує так, наче приморожений снiжок посапує. Хоч ходити в цю рань ще й не дозволено, але хiба дядька що-небудь спинить? Ти йому вила настав, а вiн i на вила полiзе, бо треба, що вдiєш!.. Одiйшов Вiльгота до старої грушi, до стовбура притулився. А хруск той сухенький усе ближчає, сильнiшає. Вже й постать видно. О, зупинилось, назад глянуло, а потiм i в поле. Невже Юрко?.. Але чого б це в таку годину? I справдi Юрко, бо завернув до обiйстя, бо знає, як ту хвiртку одчинити й зачинити, i згинається ото, нiби кiлок йому вбито в спину... Коли вже син поминув його, Вiльгота, не покликавши, пiшов слiдом. Юрко зразу ж зупинився, рука до кишенi шаснула, так i захолола там, а вголос: - Тату, ви? Нiчого не вiдповiв. Пiдiйшов ближче - в Юрка було темне якесь, чуже вiд напруження лице, губи напiврозтуленi, нiби хотiв сказати щось хлопець, але так i застиг. Руку вже витяг iз кишенi й повiв нею у повiтрi, наче хотiв щось узяти i не взяв, наче хотiв щось зробити... Вiльгота мовчки пiшов до хати, Юрко - за ним. На сiнешньому порозi став, пропустив сина попереду, сам трохи постояв, прислухаючись, - i тодi вже зачинив дверi. Пiдказувало серце, що неспроста оце Юрко перед свiтом прийшов. Та й не близько ж йому, аж на другому кутку живе. Гарна хата в нього - нова, цегляна, пiд бляхою. Голова колгоспу втiк, то кому ж було поселитись у господi його, як не Юрковi? Ото Юрко й поселився. Щоправда, постої тi в нього не переводяться вже не перший рiк, але хiба без цього обiйдешся?.. Якби випогодилось, то краще стало б, але воно випогоджується - тiльки в другий бiк. Чи не того й прибiг, щоб завчасно в батькову хату проситись? Теж правильно, краще самому перебратись, нiж чекати, коли повернуться i виженуть. Шкода, звичайно, такий дiм кидати, але ж дiм - це дiло наживне, а що наживеш, коли голову з плечей знесуть? Юрко сидiв на лавi, поклавши шапку на колiна, а мати дивилась на нього тужливим зором. Були в неї круглi, чорно-зеленi очi з каштаново-коричневим зблиском у зiницях, були в неї повнi й незiв'ялi вуста, було в неї дорiдне й смагляве лице, на якому днювали й ночували чистi, дiвочi рум'янцi. - Як там Зоя? - запитала про невiстку. Юрко скинув на неї неспокiйним оком, так, нiби не розчув. - А дiти? -цiкавилась уже близнятами його - Павлом i Лавром, що народились минулої осенi двома огiрочками. - А-а... Зоя пошила собi нову спiдницю з того рубчика, що ви набрали... Павло чогось бухикає, а Лавро веселий. Вiльгота внiс iз сiней снiпок житньої соломи, почав розв'язувати перевесло, наче не було нагальнiшої справи. Вузлуватi, хижi пальцi попаслись по тугому та скрученому - i жовтi стебла шурхнули на долiвку. Юрко дивився на батька, проте той тримався так, наче, крiм нього та жiнки, нiкого в хатi й не було. Потiм полiз пiд тапчан, почав ворушити там якесь дрантя, стоптанi шкарбуни, - мабуть, онучi шукав. Юрко встав, набрав у чашку води, але пити не став, тiльки до рота пiднiс. Потiм сказав якось зразу: - Будуть палити!.. I здивувався: як хрипко й тихо прозвучав голос його. Одкашлявся, приклавши долоню до грудей, i швиденько позирав то на матiр, то на батька. - Ну? - мовив пiд тапчан Вiльгота. - Хто сказав? - I, здавалось, у тонi його не було нi страху, нi занепокоєння. - Нiхто не казав, але з усього видно, що збираються... Позавчора у Дериколiвцi палили, вчора у Псярiвцi, а сьогоднi... - За що? - А нiмця ж отого хтось порiшив на вашому кутку. - У полi ж, а не на кутку. - Хiба не однаково? Батько вже випростався i стояв перед Юрком високий i похмурий. Наче аж вищий, нiж завжди, i лице стьмянiле, а пiд очима провалля. I нiчого не здригнеться. Дивиться. Нiби запитує: чи знаєш, що сказав? I мати так само дивиться, те саме запитує. - Всiх? - запитав Вiльгота. - Не повиннi б усiх, - видихнула мати. - Ото вони розбиратимуть! - несподiвано верескнув Юрко. - Вони пiдряд усiх палять, не дивляться, хай їм трясця! А ваш куток - неодмiнно, бо ж вiд Збаража, а в Збараж не сьогоднi, то завтра червонi прийдуть. - Всiх i палитимуть? - знову перепитав Вiльгота, i знову в його тонi не пробилось нi страху, нi занепокоєння. - Не всi ж винуватi за того нiмця. Хтось один... Є такi, що мовчать, попричаювалися... Бiльшовиками були - й зостались. - Думаєте, вас помилують? Для них зараз усi однаковi... Облава буде... Пошлють рови копати, околи. Ритимуть бiля лiсу i там, де Дiдькова Задниця... Нас усiх посилають на облаву. Не думайте, тату, що вдасться одкрутитксь, чи що. Бо з нами i за нами ходитимуть дойчi й мадяри. - Ти полiцай, сину, - мовила мати, - то, може б, так зробив, щоб тебе на наш куток опредiлили? Юрко тiльки рукою махнув. Мовляв, що ви, мамо, торочите. Хто ж це пошле мене на Соболiвку, коли всi знають, що ви тут живете? Хiба не знаєте нашого старосту Самця? Пiд ним земля западається, то вiн ладен усiх потопити та повбивати - i своїх, i чужих. - Треба все ховати, - мовив Юрко i зробив такий жест руками, наче пiдгрiбав до себе весь свiт. - Усе треба поховати, щоб нiчого нiде не лежало. - Та й так не лежить, - мати. - Знаю, - все бiльше опановуючи себе, кинув Юрко. - Знаю, позакопували все, що могли. Але й решту треба так сховати, наче його й не було. - Де ж тих схоронiв набрати? Хiба землю зараз угризеш чим-небудь? Та й люди бачитимуть... - Що ви менi одне й те ж туркочете - люди та люди! У погрiб нiчого не клали? Складайте все в погрiб!.. Одгорнiть картоплю - й пiд картоплю. На самiсiньке дно валiть, - не бiйтесь, через кiлька днiв усе повиносите. Головне - зберегти, щоб не пропало. Вiльгота дивився на свої руки, нiби вперше їх бачив. Широкi, плескатi, з кiстлявими горбиками щиколоток, з короткими сучкуватими пальцями, зарослi рiвно висiяним рудувато-вогнистим волоссям, його руки лежали на колiнах спокiйно, вони повиннi б вселити впевненiсть у душу, але не вселяли. Наче цi руки належали не йому, а були чужими i лежали осторонь. - Тiльки робiть так, щоб нiхто не бачив i не знав, бо потiм усе на мою голову звалиться, - додав Юрко. - А коли ж почнеться? - поспитав батько. - Може, вдосвiта, може, ополуднi, а може, й увечерi. - А облава? - Мабуть, по снiданню. - Ти ще кому-небудь казав? - Нiкому. - Тiтцi Олянi не казав i дядинi Олександрi? - Ви хочете, щоб мене скарали? Тiльки вам. Нiхто з полiцаїв про це не знає, навiть Самець... Оце менi вдалось пiдслухати. - Чого ж це вони? - знову мати. - Чого! Чого! - перекривив Юрко, не в змозi перебороти роздратування. - Бо прищикнули їм хвоста, мусять тiкати. - Що ж це з тобою буде? Вiн так i вибалушився на неї. - Часу маєте з заячий хвiст, а розбалакуєте, - мовив якось сумирно, наче аж винувато. - Може б, ти, Юрку, i собi десь зараз заховався, га? - обiзвався Вiльгота. - Менi не можна. Бо до сiм'ї прийдуть, та й вас не обминуть. - Я знайшов би, де тебе заховати... - нiби й не слухав батько. Юрко змовчав. Провiв долонею по шиї, по чолу - так пiт i лiтню втому стирають, а потiм: - Ну, я пiшов, бо свiтатиме ось-ось. Вiльгота встав - i знову вирiс перед сином чи не до стелi, важкий i насуплений. - То поженуть мене на окопи? - запитав. - Якщо не сховаєтесь. - Ну, я сховаюсь, а що з нею зроблять? - кивнув на Олену. Юрко не вiдповiв. Наклав шапку, зав'язав поворозки, повiльно дiстав iз кишень рукавицi, неспiшно натягнув їх. Здавалось, поспiшав - i наче не квапився. Зрештою ступив до порога, зiгнувся, бо дверi були низькi, проте не вiдчинив їх, а обернувся. Сумовито глянув на матiр, але так нiчого й не сказав. Тiльки кашлянув, уже в сiнях. Вiльгота не пiшов його проводжати. Рипнули дверi протяжне, наче зiтхнули, й на порозi став Юхим. Голомозий, розхристаний, одна штанина заправлена у валянок, а друга - нi. Колючi бровенята його попiдлiтали вгору, а злетiти назад чи забули, чи не в спромозi. I одчайдушний вiн зараз на вигляд, i трохи смiшний. Смiшний, бо навiщо отакому дрiбненькому й непоказному чоловiковi, як Юхим, одчайдушнiсть у ранню пору? - Приймеш, Меланко, чи не приймеш? - А що, знову? - поспитала. - Знову! - весело вiдповiв гiсть. Глипнув на Мотрю з Торбою, що сидiла, вже куняючи, на лавi, i собi примостився поруч. Меланка саме ставила в пiч два горщики з водою - в одному збиралась варити картоплю на снiданок, в другому борщ на обiд. Навiть головою докiрливо не похитала - не вперше вже їй приймати отак свого брата Юхима... За що це вони? У такий час... - А за що? - обiзвався Юхим. - Ти пiди в неї спитай. - Та ти ж заводiяка... - Я заводiяка? - щиро обурюється Юхим. - Я тихий i божий, нiкого не зачеплю, слова лихого нiкому не скажу. Ти ж бо знаєш! - Авжеж, знаю... - Ти менi хоч кiлок на макiвцi теши, то змовчу. Що вже плохий, то плохий, як та стара курка. Ти ж бо знаєш! - Авжеж, знаю... - ховає очi Меланка. - Ось час який... Не сьогоднi, то завтра нашi прийдуть, а ти казишся. О господи, якби вже швидше, то, може б, ти за розум узявся... Га, Юхиме? - Якби швидше! Хоч i немолодий я, та попрошусь в солдати. Може, вiзьмуть? - Авжеж... - ховає очi Меланка. ... Час од часу Юхим розходиться зi своєю жiнкою. Це трапляється раз на один чи два роки. Пити не п'є, та коли приходить додому веселий, Тетяна вже здогадується, чим це може скiнчитись. Сидить у кутку на ослонi, чоло її затьмарюється зморшками, руки кам'янiють. Стежить, як чоловiк вештається по хатi, як перевертає порожнi вiдра, як чiпляється ногами то за тапчан, то за стiл. Слухає, як вiн береться наспiвувати щось соромiцьке чи розповiдає про свої походеньки, - i поступово меншає пiд тягарем журби. Юхим умощується з чобiтьми на лiжку, ось-ось повинен уже вгомонитись. Проте нiби мiж iншим згадує про свою жiнку, що сидить у кутку, й дивиться на неї довгим поглядом, який усе дужче торопiє i тупiє. На обличчi показується брезкле невдоволення, од нього чорнiє й колющиться зiр, а губи звужуються й наче дерев'янiють. - Ти чого сидиш? - пита нарештi. Жiнка не зворухнеться, хiба що з однiєї брови на другу перескочив дрож. - Довго ще човпiтимеш над моєю душею? У вiдповiдь йому пливе слiпа тиша, у якiй безслiдно тоне й зникає його гнiв. - Чуєш, тобi кажуть! У жiнки ще на верхнiй губi попурхав дрож - i немов зацiпило. Хоч би схлипнула чи зiтхнула, одразу полегшало б. А то бач, яка безсловесна свята виськалась! - Обiзвешся менi? Вона пiдводить на нього очi - заллятi вологим блиском, вони свiтять таким гарячим смутком, що той вогонь обпалює Юхима, пiдводить iз лiжка. - Можеш мовчати! - кричить. - Я й так знаю, що в тебе на умi. Думаєш, коли випив, то й розум собi залив. А я не залив, хоч i є що, бо не з дурнiших... Чого випив? Хiба хотiлось? Та що зробиш, як нема де дiтись од самого себе? Що зробиш! Гнiв зникає, натомiсть з'являється спокiйне п'яне спiвчуття до самого себе. Проте ненадовго. Бо скоро схоплюється i - сердитий, невтiшний - знову викидає з грудей покалiченi од поспiху вламки слiв: - Де мої дiти? Чому не привела? Вiдповiдай, бо я з тебе видеру голос. В її очах густiшає того вологого блиску, зiницi мало-мало не захлинуться, не погаснуть; i струменить iз них така гостра просьба спiвчуття й ласки, що Юхим таки зривається нарештi. Те, що дрiмало в ньому, що не пускало вгору живих болiсних паросткiв, раптом прокинулось, закричало болем, душу йому посолило такою зернистою сiллю, що вiн махнув рукою, нiби вiдрубав своє минуле, й починає збиратись. Витягає зi скринi сорочку, з шафи - чоботи, бере iще сякий-такий одяг, котрий знадобиться якщо не взимку, то влiтку, потiм, подумавши, розбиває об долiвку один-два горщики, макiтру, розворушує в печi попiл, що аж груди собi запорошує, - i йде. Хряскає дверима, нiби й вони в чомусь винуватi, i, вийшовши надвiр, почувається вiльною людиною, яку нiщо не зв'язує: хоче - танцює, хоче - спiває, хоче - на руках брикає. Вiн щасливий, все йому нiпочiм, усе здається легким i досяжним. Люди, котрих стрiчає на вулицi, з його вигляду розумiють - Юхим знову покинув жiнку. А вiн кидає кожному безпечно: - Лечу на всi чотири! Дехто пiдморгує й цiкавиться не без лукавства: - Мабуть, просто неба тепер ночуватимеш? Юхим б'є себе в груди, по обличчю скаче такий щасливий усмiх, що позаздрити можна. - Горобець не сiє i не ясне, а їсть i п'є. Хiба на свiтi одна жiнка? У кожусi водиться блiх менше, нiж є жiнок, що ладнi вчепитися за чоловiка. - Та ви ж не кожух! - За що й дякую господу-богу. - А якби кожухом стали? - Теж дякував би! Тепер як? Скажуть, що ти розумний, - добре. Скажуть, що дурний, - теж добре. Непоказний, наче якийсь аж зачучверiлий, з кругленькою, як кавунчик, головою на короткiй шиї, з бровами, що нiколи не знають спокою, а скачуть, здригаються, насуплюються, Юхим, здається, нi в кому не пробуджує спiвчуття, а тiльки незлостиву насмiшку. Проте незлостиву ту насмiшку вiн сприймає як приязне ставлення - i ладен душу свою перед будь-ким вiдкрити, ладен про все розповiсти. - Що прив'язує до одного мiсця, коли ти не камiнь? Ну хата, ну жiнка. Хату не спалиш, бо рука не пiднiметься, а бабу покинути можна, баба - це хоча й набуток, але не прибуток. Є вона - податку не платиш, нема її - теж не платиш. А я лiтати хочу, на всi чотири! В горобця скiльки того мозку, га? Скажiть, хiба в нього так багато мозку? А не сидить на одному мiсцi, лiтає. Розумнiший од чоловiка. Нi свиней у нього на хазяйствi, нi городу нема, нi горшкiв... Не сiє i не жне, а їсть i п'є. - То чого ж ви до жiнки сватались? Було з горобейкою шлюб узяти, в неї мозку ж менше. - Не пiзно, ще не вмер, то й до горобейки сватiв послати можу, аби охота була. Працював Юхим до вiйни у школi їздовим, ходив бiля двох конячок, якi, крiм того, що орали присадибнi дiлянки й возили паливо, правили для вчителя зоологiї за живу наочнiсть. Юхим був задоволений своєю роботою: по-перше, за неї не писали трудоднi, за якi можна щось одержати чи й не одержати восени, а щомiсяця видавали грошi на руки; по-друге, вiн в буднi i в свята спiлкувався з сiльською iнтелiгенцiєю, завдяки чому набирав у своїх очах неабиякої вартостi, i хоча не вважав себе за iнтелiгента, а й не за простого собi їздового, котрий знає тiльки конячi хвости, поцвьохкує батiжком, та й годi. Якось викликав Юхима до себе директор школи, їздовий наперед здогадувався, про що йтиметься, i наперед приготувався виправдуватись. Директор недавно демобiлiзувався з армiї, любив дисциплiну в усьому; завiв, наприклад, що дiти на перерву виходили правим боком коридора, а повертались у класи - лiвим; завiв також, що педагогiчна нарада не може вiдбуватись, якщо на неї не прийде бодай один учитель, - це спричинялось iнодi до того, що нараду скликали по шiсть, а то й бiльше разiв, поки вiдбувалась вона аж у недiлю, а деякi вчителi почали ворогувати мiж собою. - Ви працюєте не в колгоспi, а в школi, - сказав директор. - Ви про це пам'ятаєте? - А чого ж, - пiдтвердив Юхим. - I пам'ятаєте про те, що перебуваєте серед дiтей, що за кожним вашим учинком стежать сотнi очей? - А чого ж... - Розпуста моральна, розпуста побутова - це не ваша особиста справа, це справа колективна. - А коли надоїсть, то як?.. - Свобода - це усвiдомлена необхiднiсть. Зрозумiли? - Вродi... нi... - Маєте час, щоб зрозумiти. Йдiть. Про ту "усвiдомлену необхiднiсть" Юхим чималенько думав. Охоплював руками голову, напружувався, ось-ось, здається, вхопить смисл, докопається, ось-ось вилущить горiшок iз шкаралупки - аж воно блисне й зникне, тiльки нудний бiль зостається в головi. Нiби й правду йому сказано, не обдурено, а почнеш мiркувати - й нiчого не зловиш розумом, от чудасiя! А тут ще й школярi - вiдрада й не вiдрада. Налетять, сипнуть йому в вуха смiху та крику: - Дядьку, пiдвезiть! - Найшли пiдкову, що гнiдий загубив? - Глядiть, глядiть, буланий вашого батога догризає! А той буланий - i не збирався. А той гнiдий - i не губив нiчого. А сам дядько Юхим не їде зараз, а тiльки йде, понурившись, по шкiльному подвiр'ю, та й годi... Живе в сестри тиждень, живе другий. Виганяти - нiхто не виганяє, годувати - годують. Та все ж таки це не власна домiвка, де захотiв - уночi спиш, удень сидиш, а захотiв - цiлу нiч можеш мишей ловити, зате вдень вiдсипатись. Тут i ходиш якось не так, як завжди, а вдома й не думаєш про це, хоч i рачкувати можеш, бо нiхто не дорiкне. У чужiй хатi весь час пам'ятаєш, що ти в чужiй хатi, а хiба в своїй власнiй треба про це пам'ятати? Хiба коли маєш волю, то щодня торочиш про неї, а не забуваєш, бо живеш тiєю волею? I щоб до якоїсь молодицi подався Юхим, то нi. По-перше, на примiтi такої не мав, по-друге, нiхто й не приманював його. А якби приманювали, то добре помiзкував би, йти чи нi, бо, коли правду сказати i рiдної сестри ж таки послухатись, - не молодий уже... З часом душа його в чужiй хатi починає марудитись, щось у нiй стогне - спочатку тихо, а потiм голоснiше, руки його хоч i працюють, а журяться, очi запечаленi. Немов кореня мав якогось у життi - вирвали його, нема кореня, ходить Юхим викорчуваний, може зогнити - слiду не зостанеться. Як тут не зiтхнути? Здибає нарештi якусь сусiдку чи сусiда на вулицi, говорять про всяку всячину, а потiм Юхим i питає: - Як там моя, бiгає? - Бiгає, чого їй! Вiдповiдь неприємно вражає Юхима. Ти бач, не сталося нiчого, хоч i пiшов од неї. Вiн тут забути про неї не може, а вона - бiгає! Казав якомога недбалiше: - Ну, хай-хай!.. Пiсля того ходив хмарою. Де не був, що не робив, а думки навертались до покинутої хати, до жiнки, яка без нього живе, мабуть, не гiрше, нiж iз ним. Кортiло пiти до неї, посваритись, щось побити, порушити її спокiй. Коли знову здибав когось iз сусiдiв, то казав: - Тетянi передайте таке: хай заколе отого кабанчика, що я в районi на покрову купив, горiлки хай дiстане для родичiв - i шле до мене людей, щоб перепрошували. А коли не захоче свого кабанчика колоти, то щоб позичила м'яса в Киндякiв, свiжину вони мають, на базарi всього не спродали. I ще передайте, що Киндякам пiзнiше вiддамо м'ясо, зi свого. На перших порах чекав, що жiнка й справдi пришле до нього людей з перепрошуванням. Уявляв собi, що говоритиме, як дорiкатиме Тетянi, як вiдмовлятиметься повертатись додому, а потiм нарештi згодиться. Проте посланцi вiд жiнки не приходили, не з'являлась i сама жiнка, - Юхимовi ставало ще маруднiше, не знав, де себе подiти, як дивитись у сестринi очi. Не хотiв, а воно само якось добре так думалося про жiнку. Згадував, як побрались ще до колгоспу, в злиднях, тодi самим тiльки духом теплим i годувались; згадував, як ходив у старих подертих черевиках, а зима, холодно, простудишся - й готово, дав дуба, та одного разу прийшов додому, а на лавi новiсiнькi чоботи стоять ("Чиї це? - запитав. "А твої", - вiдповiла Тетяна вдавано спокiйно. Справдi, таки для нього вона постаралась тi чоботи - продала все своє ще дiвоцьке вбрання, крадькома справила йому); згадував, як поспiшав iз дале