ких країв, iз лiсосплаву, в своєму селi вже, за горбком їхня хата, а дiйти нiяк не може, ноги не несуть, вiдiбрало з радостi, i коли пiдiйшов близько - Тетяна стоїть за ворiтьми, чекає, нiби знала, що вiн повертається... Отже, всього випало на їхню долю, терпiли вдвох - горе вiд того було не таке вже й гiрке, а щастя - солодше. Одного дня складав свої пожитки й казав сестрi: - В гостях добре, але в мене ж i свiй дiм є. Бо як-не-як не сидiв я склавши руки. Щось таки маю. - Хто ж каже, що ти не роботящий чи з нехлюйського, роду? Своє маєш, аякже. - Це ж i доглядати його треба, нiхто за мене цього не зробить. Чи там щось розвалюється, чи поламалось. - Йшла, то бачила, як чиясь корова в садок ускочила - геть-чисто перевернула тин бiля тiєї яблуньки, що ти позаторiк посадив. - О-о, це ж доведеться наново тин городити, бо хiба то тин? Саме тьху, прости господи, вiд людей стидно. Повертаючись додому, вибирав споночiлу пору, щоб менше бачили. Не обходилось без того, щоб i не зустрiти когось. Юхим ховав свої пожитки за спину й казав: - Чого це я маю валандатися десь? Живу у сестри, далi можна жити, нiхто не виганяє, але ж є своя хата. Треба ж їй якусь раду давати, бо ж розсиплеться. - Що правда, то не грiх, - ховали вiд нього насмiшкуватi очi. - А як з горобейкою? - питали. - А що - горобейка? - гнiвався чоловiк. - На хоробу вона менi здалась. Хоч яку-небудь, а жiнку ще маю, о!.. Вона ж спочатку не знає, радуватись їй чи плакати, що вiн повернувся. Як i тодi, коли вiн сварився та гнiвався, сидить у кутку на лавi, дивиться закам'янiлим зором. - I в сестри можу прихилитись, але ж свою хату маю, то чого тинятимусь, га? Нема вiдповiдi. I тому, що жiнка мовчить, Юхимовi аж легше стає. Вiн починає говорити й говорити, боїться, щоб жiнка слово вставила. Там щось перекладе з мiсця на мiсце, там щось переставить - у рухах радiсть i хвилювання. I бубонить, бубонить - про все. А в очах - ляклива запобiгливiсть. Нарештi втомлюється балакати - залягає в хатi мовчання, як грiм. Довшає, розтягується, ось-ось... - Вечеряти будеш? - питає Тетяна. Вiн дивиться так, наче його проклинають: по обличчю повзе змертвiла хвиля, обвуглює зморшки. - Що? - ледь-ледь розклеплюються твердi губи. - Кулiш у печi холоне, вечеряй. Їсть вiн мовчки й неквапно. Лице винувато-рум'яне, лякливо-iскристе. Найдужче боїться тепер одного - стрiтися поглядом iз жiнкою. I хочеться, щоб тiй вечерi кiнця-краю не було. Поки Юхим розказував ото про свої новi пригоди Меланцi та Мотрi з Торбою, вже й днiти почало. Примарне, хворе якесь свiтло просiювалось крiзь завiшанi ряднами вiкна. Але ряден господиня не знiмала. Хай собi висять, поки каганець у хатi блимає, висолопивши блiдого язичка з вiхтиком сажi вгорi. Лиця ставали жовтуватi, бiля очей та бiля ротiв залягли темнi провалля, а Юхимове обличчя то й зовсiм споганiло - доля не дала чоловiковi нi брiв, нi чималого носа. - Я тобi скажу, Юхиме, - обiзвалася сестра, - те, що завжди казала. Не смiши людей та не муч Тетяну. I чого ти казишся? Було б iз жиру - так жиру ж того нема! Ну чого? Скiльки ти уже сходився i розходився? Знову назад побiжиш. - Не побiжу, - затято буркнув Юхим. - Навiть коли ти проженеш мене... - Чого б це я тебе проганяла? Побудеш - i сам пiдеш. - Не пiду, - знову буркнув Юхим. - Одному на старiсть розум у голову приходить, а другому... - Буває, - встряла й собi Мотря з Торбою. Юхим вибалушився на неї. Мовляв, тут брат iз сестрою розмовляють, а ти чого лiзеш? Пустили тебе в теплу хату, скажи спасибi, а сама сиди тихенько, як миша. Проте жiнка вела далi, наче й не помiтила того лихого погляду. - Тому - те, а тому - iнше. Сiм раз одмiряй... - Скiльки ж можна мiряти! - сердито заперечила Меланка. - Вiн уже двадцять сiм рокiв мiряв, а рiзав - то все по серцю та по печiнцi. - Людинi нiхто вгодити не може. Ото хто в неї найближчий та найрiднiший? Вона сама ж. Але живе так, що й з душею своєю не мириться, що сама собi ворог найлютiший. - Це ж хто для мене ворог найлютiший? - поспитав, нiчого не втямивши, Юхим. - Це я собi ворог? - А то ж хто? - пiдтримала Меланка. Проте Юхим наче й не чув її. Вiн сiкався до прошачки. - Я собi ворог? А хто ж тодi мiй товариш? Чи не вчорашнiй недруг? Я всiм лиха завдаю, я й сам себе поїдом їм, так? Усi милi та божi, тiльки я один убоїсько несосвiтенне! Мотря з Торбою нiчого не казала, тiльки дивилась на нього переполошено. Губи її, два тоненькi мотузочки, здригались, але голосу не чулось. Її оторопiння ще дужче пiддавало охоти Юхимовi. - Авжеж, я не вмiю жити, не вмiю слова сказати, не вмiю ногою ступити! Дурний! Нiчого не надбав, нiчого не накрав! Ворог сам собi! А ви всi годнi i жити, й ногою ступити. А ви i надбали, й наховали! Бач, яку торбу носиш! Це ж, певно, i напросиш, не буває порожня. Авжеж, ти собi не ворог. Бо такий час, людиська мруть, як мухи, а ти "алiлуйя, алiлуйя" - от уже й маєш яку цiлушку. А я собi ворог, бо й здоров'я немає, бо й виробився, бо й дiтей нема... Груди його ходили ходором, з рота вилiтали не слова, а гарячий присок. Зрештою замовк, тiльки зiпав. Руки тремтiли, немов корiння, яке пiдмиває вода. - А який тепер толк iз тих дiтей? - мовила Меланка. - Ти його доглядай, сама не спи, недоїдай, а тут загуркотiло, прийшли оцi - та й забрали, та й погнали, нема, наче й не було. - Не в кожного забрали, - Юхим на те. - А в кого не забрали, то стеряє здоров'я по ямах та льохах, куди воно буде судне! Оце як подумаю, що поженуть дитину, то ладна руки на себе накласти, щоб не вiдати й не чути... Юхим совався на лавi й позиркував на Мотрю з Торбою. Хотiв поговорити про Галю, але при цiй хiба поговориш? Авжеж, божа це людина, божа, але чужа! Таки змовчав, ковтнувши слова, що на язик просились. I про своє вже: - Ми таки з Тетяною горнята потовкли, а я повiявся - i нiчого не взяв iз собою. - А-а-а... - тiльки й протягла Меланка, маючи своє на думцi. - Бо в чому ходитиму? I сорочки ж усi там зостались, i штани. Що з нею вдвох настарались - подiлимо, що моє - заберу. Меланка нiчого не вiдповiла, дивилась у пiч, i по її лицю скакали, а то рiвно блищали блiдi спалахи вогню. Зiр стуманiв, i в живих застиглих сльозах заворушились золотi iскрини. - Хату вдвох ставили, - правив своєї Юхим, - подiлимо безпремiнно. Жити там не житиму, то зможу половину розiбрати або ж продам комусь. Та нi, краще, либонь, розiбрати й на другому мiсцi поставити. - Тю на тебе, - глухо, з самих грудей, заговорила Меланка. - А в чому ж Тетяна житиме, коли ти пiвхати повалиш? - А то менi голова болить про це? - всмiхнувся безпечно Юхим. - Стелi не буде, то долоню проти дощу наставлятиме. Мотря з Торбою знову задрiмала й пробурмотiла крiзь сон: - ...милiсть же моя яко облак утреннiй... Юхим кинув на неї хутеньким поглядом, але зразу ж i заспокоївся. З пришелепуватих та блаженних дивуватись не треба, бо то хiба вони говорять, то їхнiми вустами злиденна, згорьована доля обзивається. - Згрiбай, Олено, смiття. Згрiбай усе й на горищi, i в коморi, i в хлiвi, й те, що попiд хатою. Не питала - навiщо. Знала, що рано чи пiзно про це довiдається, що її Iван щось задумав. Розуму в нього, може, й небагато, зате твердий i темний, в нього, коли вже там що заквасити, то неодмiнно вибродить. Та й нащо людинi багато розуму? Хiба тi, що мають його багато, такi вже й вдатнi до всього, такi вже й удачливi? Де там! З розумом тим ще лиха наберешся, бiди всякої, бо розум без гордостi не ходить, а гордiсть без честi не днює й не ночує. Нащо вже лiпше - хитрiсть. I громада за хитрiсть не зневажає, а поважає, то й собi ж од неї нiякого збитку нема. Гребла те смiття на горищi. Ще де яке сiнце чи лепешка, то вiдкладала вбiк, бо хто зна, як воно та що, а зима ж надворi й корову годувати якось треба. Всяку пилюку драпаком докупи мела, потерть визбирувала, бо ж за роки позбиралося чимало. А потiм сяйнуло їй у головi: господи, це ж коли все палитимуть, то хiба сiно не згорить чи лепешка? Все димом пойметься, все за вiтром пiде. Здушило їй груди... Щось тре буде придумати, бо коли рятувати, то все рятувати. Потiм у коморi порпалась. Ну, тут багато не назбираєш. Присвiчувала каганчиком, вимiтала павутиння по кутках, порохняву. Ось борошенце просипалось - жаль його збирати й до смiття валити, це ж для курей можна щось зготувати... I знову сяйнуло їй: не шкодуй, жiнко, бо погорить усе! Але... не могла саму себе подужати, не могла не шкодувати. Вишпортувала вилами гнiй з-пiд корови. Зимою не дуже й чистили, холодно ж, а як-не-як у гною теплiше лежати. Вибравши свiжiше, почала лопатою та сокирою колупати таке старе, що не тiльки нiс забивало смородом, не тiльки в горлi давким квачем стояло, а навiть очi ядуче виїдало. Ого, як заков'язло! I не тiльки гнiй заков'яз, а й сморiд... На якусь хвилю одверталась, бо в головi наморочилось, потiм знову бралась. Гною не шкодувала. Хоч би й де його подiти, однаково не пропаде, у землю ляже та вдобрить її. Вже таки розвиднiлось, i Вiльгота, набравши перший мiшечок отого смiття, неспiшне почимчикував надвiр. Став i розглядався по боках, наче роздумував, куди податись. А насправдi ж вишукував тотим оком, чи нiхто часом не бачить його. Нi, коли нiкого нема, то не треба й квапитись. Скинув мiшечок додолу, дiстав тютюну, скрутив цигарку, закурив. Це ж не може бути, щоб нiхто його не побачив - iз Меланчиного вiкна чи з Чернежиного. Тi Чернеги спершу переговорять мiж собою, що, мовляв, дядько Вiльгота стоїть iз мiшком у себе на обiйстi, а тодi вже почнуть одне за одним надвiр вибiгати, щоби зблизька глянути. О, так i є. Середульше вискочило, босоноге, стоїть на порозi, сюди стрiляє-зиркає вибалушеним чорносливом та й зразу - круть i до нужника подрiботiло, аж снiг закурiв. Ну, значить, ось i сам Чернега вийде... - Доброго ранку, сусiде! - першим привiтався Вiльгота, коли вийшов Чернега, стукнувши об порiг дерев'яним протезом i блиснувши в його бiк соковитим, давно дозрiлим чорносливом очей. - Як живеться, як можеться? - поспитав Чернега. I тут же на свого середульшого насiв, що вертав iз нужника. - Ти чого, харцизяко, босий бiгаєш? Знову будеш менi бухикати? - Та ви ж самi казали, тату, що мене нiяка хороба не бере... - Ага, воно ще й на батька зiпає! - А що ж я взую, коли однi чоботи в хатi - та й тi на вас... - Отакi ниньки дiти, - сказав Вiльгота, коли середульший, схопивши запотиличника, шаснув повз батька в сiни. - Ти йому те, а воно тобi iнше... А ми ж оце надумали трохи почистити на горищi й попiд хатою, то я смiття виношу... Став посеред подвiр'я та й думаю: куди ж його висипати?.. - А ти, Iване, не думай. Висип у рiв - та й край. - Наче й невдобно сипати в рiв, бо багато всякого мотлоху завелось... - Можна i в глиняники, тiльки це далекувато. - Отож i я думаю туди, - зрадiв, почувши про глиняники, Вiльгота. - А далеко, то що я пороблю... - А чого ж це ви посеред зими?.. Та й у свято... - Де ще те свято, аж увечерi. Бог простить, вiн усе прощає... Тiльки як отаке нехлюйство в хатi i коло хати, то на душi важко. - Та неси вже, Iване, бо чи ж те смiття варте, щоб про нього стiльки торочити? Закинув Вiльгота мiшечок на плечi, подався з двору. Бач, як той Чернега куснув його: не варто стiльки й балакати. Так куснув, нiби здогадується про щось. Але добре, що сусiд заговорив першим про глиняники, а не вiн, Iван... I за свято згадав... Мабуть, щось закрадається йому в голову, почне стежити, вiн такий, то тре обачнiшим бути. Походив над глиняниками туди-сюди, вибираючи глибшу яму, таку, щоб убiк була вибуртувана. Потiм пiдняв високо мiшок i висипав повiльно. Мовляв, дивiться, кому охота пiдглядати! Висипав - та й подибав назад. А вже за другим разом не просто собi мiшечок нiс iз самим тiльки смiттям та потерухою, але й таке-сяке дрантя поклав. I коли висипав, то вже не згори, а донизу спустився, закинув те дрантя чимдалi, притрусив його старанно. Еге ж, як ото мудро зметикував вiн, щоб у глиняниках схованку влаштувати, i не вночi, а посеред бiлого дня: догадуйтесь, хто вдатен! Нiколи ще не був такий вдоволений собою, як зараз оце. За третiм заходом уже взяв дещо i з цiннiшого - чоботи там неходженi, новенькi зовсiм, юхт на передки. Той крам ще за Оленою дiстався йому, й до цього часу не справив їй нового взуття: то не було коли, то майстра путнього чортма, а коли вiдверто - то й не хотiлося. Бо поки крам - то вiн крам: i в руках є що потримати, i подивитись любо, а коли зшиєш чоботи, колись же й озути треба, а озуватимеш - стопчуться, а там, дивись, i порвуться. Нi, не марнотратниця його жiнка, нащо там брехнi зводити на неї, проте вже так заведено, що чобiт мусить дертись, коли вiн чобiт. Навiть тодi, коли й не ходиш у ньому. Позаносив Вiльгота у глиняники й одежину, яку ранiше не встиг заховати i яка ще висiла то там то сям; позаносив також свiй столярний iнструмент - а гарний у нього iнструмент, бо ж i майстер вiн не з гiрших у селi, а з кращих; та й не позичав нiкому, як iншi, бо знав, що поки воно в твоїх руках - твоє, а пiде по позичках, попливе по чужих руках - не чекай уже вiд нього нi толку, нi роботи... Занiс Вiльгота також сапи та лопати, познiмавши з них держаки, з вилами зробив те саме, сокирами, колуном, серпи позаносив, коси. А ще яке було там хазяйське причандалля, поскладав на тачку, зверху всипав гноєм i також вiдпер. Коли вже склав усе в яму, то картати себе почав: i нащо це гнiй повiз аж сюди, хiба так хазяїн зробить? Це ж коли придивиться хто - неодмiнно щось запримiтить недобре, бо коли це було видано, щоб Вiльгота добриво не на город одвозив, а по ямиськах розкидав. За якихось години пiвтори зайшов до хати, а вона тiльки голими стiнами свiтить. Це ж треба попередити жiнку, щоб i на порiг нiкого не пускала, а то почнуть розпитувати та вивiдувати. Сiв на лавку, роздумував. Проте вiдчував, що не все ще зробив, що не все заховав. Ось ця лавка i стiл. Згорять, а де вiн потiм дiстане? Це ж тепер таке врем'я, що все палять i трощать, - тим бiльше треба берегти. Узяв сокиру й почав розбивати стiл. Повитягував нiжки, а тодi й дошки повiдокремлював. Вийшов надвiр, попiд хатою шасть у садок, а тут уже й пiд снiг застромив. Добре, що снiгу намело по колiна, можна поховати те та се, а лиха година мине - повизбирує. Кухлi там, чашки, ложки теж у снiг розтикав - мiж кущами. Як навинулась у хату жiнка, то тiльки руками сплеснула: - Де ж ти все подiвав? - А подiвав. Угадай!.. - Колов її зiницями, наче колючками. - Пропив... Вона й не усмiхнулась на те. Тiльки: - Якби ще хату можна сховати... Коли б за пазуху влiзла - їй-богу, сховала б... Вiльгота тупнув спересердя ногою об долiвку. Та якби змога, то вiн би цю хату на край свiту занiс, та вiн цю хату й не ставив би тут нiколи, - якби ж то знаття! Кому-кому, а собi вже пiдстелив би... - Значить, так, - сказав. - Коли що... Заховав я все в глиняниках, присипав потерухою, а решту - в снiгу мiж смородиною та порiчками. Коли що... - Iване... - Чого тобi? - визвiрився, вловивши в її голосi жаль. - Нiхто про смерть не думає, але готовим бути треба. - Чи ж з нами буде гiрше, нiж iз людьми? Таж i Юрко... - Що Юрко?! Всiм одне вготоване, нiхто не вiдкрутиться, коли що... Тут нi Юрко не поможе, нiхто... - Якби ж корову де сховати. Бо так берегли її, так ховалися з нею, а може пропасти... Це якби подумати... - Думай чи не думай, а багато не надумаєш. Треба щось робити - то найлiпше думання... Босi й голi отi Чернеги, а живуть весело. I чого, здавалося б, тiшитись? Ну чого радiти, скажiмо, самому Чернезi? Що в нього молотарка ногу вiдiрвала, бо, пiдпивши, залiз туди, куди твереза людина не тiльки свою, а й чужу ногу не встромить? Або чого радiти Чернежисi? Здоров'я в неї не таке вже й мiцне, а дивись - щороку по дитинi, а в урожайнi роки - то й по двоє. Робочих рук у хатi не хтозна-скiльки, а годувати усi тi роти треба, щодня в пельку щось мусиш покласти. Щоправда, й дiти бiдовi: його наче й доглядати не треба - само себе доглядає, само й на ноги спинається ще перед роком, само собi i їсти знайде - чи листок квасцю весною, чи яблуко i стручок гороху влiтку. До роботи всякої беручкi, силувати не треба, це так, але ж... юрмовисько яке! Зупинився на хвилю Вiльгота в чужих сiнях - зирк одним оком на ляду до погреба, другим на драбину, прихилену до стiни. Жердка висить на мотузочках, на жердцi - однiсiнька пiр'їнка здригається вiд протягу. Та й з горища пусткою вiє, бо якби яка в'язка сiна, то ще з осенi продали б, не втерпiли б. А в погребi коли є ще трохи на денцi картоплi та бурякiв, то добре, бо може тiльки пiвтора корiнця й лежати вiд бурякiв та недогризена мишами шабатурка з-пiд моркви. О, вже почули, що хтось у сiнях є, вже хтось бiжить до дверей. Узявся за клямку - зразу ж i розчинилось перед ним. Темненька, як галченя, дiвчинка засвiтила на нього чорним зором. Вiльгота вiдсторонив її, ступив у хату. - Доброго ранку. Хоч у хатi стояли гамiр та шарварок, проте його помiтили, почули. Жiнка вiд печi, господар з лежанки, дiти хто звiдки (з тапчана й з-пiд тапчана, з-за столу, з-пiд лави, з печi, зi скринi, з припiчка, з-за материної спiдницi та з-пiд материної спiдницi) - всi дивились на гостя з цiкавiстю, аж наче переполошено. Нiхто у вiдповiдь не побажав Вiльготi доброго ранку, i вiн, важко ступаючи, пiдiйшов до ослона, витер долонею, сiв. Скакнув поглядом по хатi - все в нiй говорило про нестатки, убогiсть, а потiм поманив пальцем оту дiвчинку, що стрiв на порозi. Дiвчинка й не думала пiдходити. Вiн поманив ще раз - i вона, дивлячись спiдлоба, повiльно пiдiйшла. -Мабуть, думала, що матиме якийсь гостинець. Проте Вiльгота незграбно погладив її по головi й усмiхнувся. Всмiхнувся так, як би то чорна земля всмiхнулась - невмiло, без тепла. Дiвчинка насупилась i вiдбiгла вбiк. - Ха-ха-ха, - зареготав рипливим смiхом Чернега. На запитливий сусiдiв погляд нiчого не вiдповiв, але смiятись перестав. Був це крутолобий балакучий чоловiк, якого по-вуличному звали Пiвтори ноги. Тi прiзвиська взагалi чiплялись до нього легко, як реп'яхи до собачого хвоста, але так само легко й вiдставали. Свого часу його звали Неллi (бачив чуже кiно, де грала якась Неллi, й те кiно переповiдав односельцям); звали Дишельманом (вперше колись постригся в районного перукаря й зумiв недоплатити йому десять копiйок); звали його також i ХТЗ (мрiяв стати трактористом, але далi причiплювача так i не пiшов). - Як поживаєте? - поспитав Вiльгота. Чернега знову засмiявся. Здавалось, нiчого веселiшого, нiж те сусiдове запитання, вiн i почути сьогоднi не мiг. - А так, - вiдповiв. - Наше життя як мотузок: зверху вiдiрветься, то ми знизу рвемо й доточуємо. Тепер уже засмiялись дiти. Вони весело поглядали на батька, позиркували одне на одного й реготали. Найменше дитя, загорнуте в пелюшки, зайшлось раптовим плачем. Чернега взяв його на руки, почав заколисувати. - Мамо, воно цицьки просить! - крикнув котрийсь iз хлопчакiв. - Хай покричить, то гладший буде, - мовила мати. Обiзвався, кахикнувши, Вiльгота: - Маку насiяли багато, а молока для них - нема... - Доїмо козла, - сказав господар, проте вже не засмiявся, й нiхто в хатi не засмiявся. Тiльки знову всi дружно блимнули чорносливом на гостя. Мовляв, i без тебе знаємо, а вiд твоєї балаканини - не набiжить. - Це ж ви хотiли колись у нас телицю купити... - здалека почав Вiльгота i вдав, що лише в долiвку дивиться. - Та хотiли, але ж правили ви дорого, а в нас якi статки?.. Ото наша мати - i за матiр, i за корову. - Ну, не було у вас грошей, а в нас покупець трапився. - Авжеж, не ви шукали для телицi покупця, а телиця сама знайшла. - Ми вже старi з жiнкою, - правив своєї Вiльгота. - Не можемо того хвоста нi доглянути, нi нагодувати... Тиша загускла в хатi - усi дивились на Вiльготу. Господиня забула про вогонь у печi, i на її твару полум'янiли чи то вiдблиски з челюстей, чи то золоте сяйво зацiкавлення. - Чи не купили б у нас корову? - закiнчив гiсть. Того золотого сяєва на жiнчиному лицi побiльшало. I зненацька Чернега знову зареготав. Викидав iз грудей смiх великими клубками. Здавалось, i немовля заслухалось, бо перестало рюмсати. Всi дiти здивовано й непорозумiло дивились на батька. - А чого ж!.. - нарештi крiзь смiх мовив Чернега. - А чого ж i справдi не купити! Дитячi лиця одмiнились - на них засiялось i розцвiло по усмiшцi. Вiльгота ж не розгладжував уст, по слiвцю кидав та, здавалось, пильно поглядав, щоб те слово далеко вiд нього й не покотилось. - Корова в нас гарна, до пашi невибаглива, на самому пирiї... - Та й без пирiю! - не мiг уже втриматись Чернега. - Ти їй намалюй пирiй - а вона вже й доїться! Ха-ха-ха! Вiльгота наче не чув того реготу. - Не така вже й стара, всi зуби цiлi, доїться на чотири дiйки, а якби роздоїли п'яту, то й на п'яту доїлася б. - У тебе, Iване, така корова, що й з хвоста потече молоко, тiльки вмiй смикнути. - Корова тобi потрiбна, бач, скiльки горобцiв маєш, - Вiльгота кивнув на дiтлахiв, що поперемiнне заглядали в рот то йому, то батьковi. - Iншi на твоєму мiсцi народили б одне-друге, та й годi, а в тебе, чоловiче, як у тiєї дощової погоди: репнула зав'язка - i сiється, сiється. Сказав - i пошкодував: не в свiй же город полiз, а в чужий. Хiба тi дiти свiт йому зав'язали, чи що? Проте Чернега не образився. А тiльки мовив з єхидною такою, колючою усмiшечкою: - Мої дiти - це мiй клопiт. - Авжеж, - згодився Вiльгота. - Але ж сам знаєш, яке тепер життя... Не знаєш, де обпечешся, а де обморозишся. - Що так, то так. Коли мене морозить, то здається, нiби пече, а пече - то здається, нiби морозить. Але яке б не було життя, а воно однаково життя!.. - Жiнки всякi способи знають i зiлля... - А я не хотiв i не хочу! Може, я здоровшим себе чую, коли вони ото бiля мене бiгають та кричать. - Нiхто ж нiчого не каже, - спробував назад вiдступити Вiльгота. Проте господар уже зайшовся: - Може, воно ще там не дитина, а булька, - i вбивати?! Як же я тодi в очi дивитимусь собi i своїй жiнцi... - Ох, Луко... - тiльки й вставила жiнка. - Як подумаю, що котрогось, - повiв рукою по хатi, - в мене могло не бути, то ладен сам себе вiдцуратись. Хай живiт порожнiй, хай того хлiба тиждень не бачило, хай на лушпайках сидить - зате свiт бачить, горобцiв чує! - Та вже ж що горобцiв, - криво посмiхнувся Вiльгота. - Бо й то радiсть! - по-пiвнячому скрикнув Чернега й закашлявся. Раптовий кашель здушив йому горло, i чоловiк аж посинiв. Отямившись, мовив уже спокiйнiше: - Хоч i кашляю, зате не збрехав. Мовчали. Й дiтлашня теж понабирала води в роти - вiд найстаршого до найменшого. Врештi Чернега знову обiзвався: - То прийшов продавати корову? - Ага. - Скiльки ж вона просить? - Скiльки даси. - Овва! - тiльки й мовив господар. По обличчю пробiгла гримаса - мабуть, хотiв чоловiк засмiятись, але стримався. - Знаю, що багато дати не зможеш, а й за безцiнь не забереш, бо якусь копiйчину на корову призбирав. - Якими ж грiшми тобi платити? Нiмецьких ти вже не вiзьмеш, бо нашi близько, а наших грошей катма. - Щось же ти призбирав... Мабуть, i старi червiнцi знайдуться. - Давай у борг! - скрикнув Чернега. - Давай у борг, а я потiм тобi заплачу стiльки, скiльки захочеш. - Пиши розписку, - важко видихнув Вiльгота. - Пиши розписку, що об'язуешся сплатити менi за корову стiльки, скiльки вона запросить не сьогоднi чи завтра, а через пiвроку. - Хоч через рiк! - I ще пиши, що коли не буде грошей, то об'язуєшся вiддати за корову шматок хати. - Що хоч напишу! Жiнко, там у нас якась паша є? Га? А дiйниця? Бо куди ж молоко доїти? Ну, спасибi тобi, Iване. Завжди був поганої думки про тебе - i жмикрут, мовляв, i такий, i сякий, але бачу, що кожне може переiнакшитись. Це ж для моїх дiтей - здоров'я. А коли забирати? Зараз? Ого! Жiнко, а налигач у нас є? Пiди пошукай, бо як же без налигача? Нi, нi, треба на своєму вести. - Пиши розписку, - нагадав Вiльгота. Чернега не забарився з розпискою. Дiстав iз ковбашки пошматовану книжку, вирвав останню, до половини чисту сторiнку. Щось написав i тицьнув Вiльготi. Той прочитав i, згорнувши, сховав на грудях. - Де ж дiйниця? - метушився Чернега. - А де налигач? - Губи його тремтiли. Бiгав по хатi, не знав, де присiсти. I знову до Вiльготи: - Ви її ще не доїли сьогоднi зранку? - Та ще нi. - А не ялова вона у вас? До бугая водили?.. - Чи ти, Луко, не знаєш? - Знаю, знаю, але ж хочеться ще раз перепитати. То водили? - Водили... - Жiнко, ти чуєш? Це ж вона приведе теля. Теля виросте, можна буде продати!.. Жiнка слухала його - й не обзивалась. Тiльки свiтила широким, виснаженим зором. Здавалось, нiби все те вiдбувається поза її свiдомiстю, а вона як задумалась про своє, то й передумати не може. - Отже, так, - i далi гарячкував Чернега, - поставити знайдемо де. Хлiва нема, то нехай i в коморi побуде, однаково комора порожнiсiнька. А там щось i злiпимо для неї. Чи не так, жiнко: Вона все ще мовчала. Та господар i не чекав її вiдповiдi - говорив про своє: - Буде молоко - можна й на базар понести, все якась копiйчина мiж пальцiв крутитиметься. Дасиш людям сиру, а вони ж тобi вiддячать - те миску борошна принесе, друге жменю крупи чи пшона. Не пропадемо! "А таки не без кебети чоловiк, - осмiхнувся внутрiшньо Вiльгота. - Такий з пiсочку стулить хатку-дiрку, поселиться там зi своєю мурашвою, та ще всi й щасливими будуть". - То ходiмо, - квапив Чернега, думаючи про те, що поки та корова в чужому хлiвi, доти вона й чужа, а заведе до себе - власна, не чия-небудь! Вiльгота виходив iз хати, опустивши голову, наче боявся глянути по боках. За ним веселий, аж слiпий од радостi, хутенько перебирав ногами Лука, та раз у раз зупинявся, бо майже на галоп переходив, випереджаючи гостя i тручаючи його то грудьми, то плечем. Дiтлашня хмарою посунула за ними. Наступали одне одному на ноги, спотикалися. Нарештi, розхристанi, босi й голомозi, поставали аж за порогом i стежили, як молоденьким, розгарячiлим пiвником скаче i скаче навколо сусiда їхнiй батько. Вийшла й мати надвiр. Руки в неї чомусь тремтiли, то посплiтала пальцi, щоб хоч трохи вгамувати дрож. Тiльки Юхим подався до своєї горобейки - чи по сорочку забуту, чи по штани, як тут без стуку дверi одчинились i разом iз морозом до хати ввалився староста Самець iз Юрком Вiльготою, а за ними й нiмець в окулярах ("Як же це вони йшли, що я й не побачила, й не почула? Мабуть, Юрко провiв, бо вiн тут кожну бадилинку знає, а вже яка дiрка в тинi, то вiн її й продирав"). Меланка дивилась на Самця, а бачила усiх трьох. Усi вони були якiсь насупленi, з сiруватими обличчями - наче аж глевкими. I губи їхнi глевкi, й погляди, а що вже лоби - то такi тьмянi й холоднуватi, мов у покiйникiв. У Меланки сама рука пiднiмалася, щоб перехреститись, але жiнка тiльки водила долонею по припiчку, нiби порох витирала. I все дивилась на Самця - жердинистого такого, на тичкуватих ногах та з голубуватим прищиком на дзюбатому носi. - Як ся маєте, кумо? - поспитав Самець, начебто жартома поспитав, а лице як було замерзлим, то так на ньому нiчого й не здригнулося. "Вже й кумою стала, вже й породичались", - подумала Меланка, а вголос: - Та так, як i наш похресник. Господи, треба ж було змовчати! I що це її за язик смикнуло?.. Бо цей Самець хiба одну людину на той свiт спровадив. Та вiн i комара ладен задушити тiльки за те, що той на цьому свiтi живе, а якби ще спробував укусити... - Авжеж... - несподiвано згодився Самець i змiряв її важким поглядом - та таким важким, наче надгробний камiнь їй на груди поклав. - А це що за проява? - i кинув на Мотрю з Торбою, що вже не куняла, а сидiла рiвно, дивлячись на прибульцiв неклiпливо i спокiйно. - Прошачка... Божа людина... - Всi ми божi, - розважливо сказав Самець. Зиркнув на образ у кутку, а тодi вже рiвним голосом наказав Мотрi: - Ану век! Вона слухняно пiдвелась i поволеньки подалась через хату. Нiмець в окулярах не так посторонився, як одсахнувся вiд неї, i в його навдивовижу прозорих очах схлюпнувся й затремтiв блакитний острах. На лобi збурилося двi зморшки, а коли прошачка вийшла й тi зморшки розгладились, то залишились замiсть них двi тремтячi борозенки. Нiмець непорозумiло глипнув на Юрка, далi на Самця, поправив окуляри i з перебiльшеною увагою втупився в Меланку. - Немає пошестей нiяких у селi, то нанесуть... - буркнув староста, немов тими пошестями був найбiльше заклопотаний. - Де дiвку свою сховали, кажiть! - це Юрко. Усе ще гладила долонею припiчок, а по спинi одна мурашка прудко побiгла, лоскочучи колючими лапками, а за нею - i друга навздогiнцi. - Хiба ж не шукали? - зiтхнула. - Ви, тiтко, признавайтесь, бо ми до вас не свататись прийшли. Прийдемо свататись - тодi й жартувати будемо. - Нема її, в Нападiвку до родичiв три тижнi тому подалась. Самi ж бачите, що нема. Нiмець, мабуть, нiчого не тямив, бо дивився хоча й насторожено, але трохи дурнувато. В Юрка ж були не очi, а ножi, i вiн тими ножами не тiльки Меланчине живе тiло рвав, а й душу її краяв. Самець не втрачав рiвноваги - розглядався по кутках, наче для цього й прийшов сюди. - Коли знайдемо, буде вам погано, - знову Юрко. - Та вже ж... краще не буде, а що гiрше - то, мабуть, теж не буде. Юрко, рiшучий, зазирнув пiд тапчан, потiм - на пiч. Одслонив вiко скринi, туди-сюди перевернув полотно, що дно прикривало. Розкарячився - i в штандари по плечi залiз. Нiчого не побачив, але взяв коцюбу й коцюбилном там поворушив, лиха година тобою б ворушила, коли ти так стараєшся! - Пiдпiлля в хатi нема нiякого? - Чи ти не знаєш? Яке пiдпiлля, коли глиняна долiвка... Подерся на горище, лiхтариком там присвiчував, щось перекидав, лаявся крiзь зуби, а злiз назад - весь у павутиннi, порохном притрушено брови, а до вуха чи то кiзяк, чи то яка iнша хороба причепилась. "Ну й запопадливий же ти, Юрку, чом я тебе малим не задушила, коли ти по моєму подвiр'ю бiгав, коли ти з моєю Галею грався? I що тобi та Галя лихого заподiяла, що ти її слiди винюхуєш?" - Пiднiмiть ляду, - наказав Самець. Хотiла не скоритись, але таки зiгнулась над лядою. Взялася за клямку, тягне до себе - не може пiдняти. Чи то так ляда поважчала, чи то в неї руки вiднялись... Тодi Самець одтрутив її плечем, сам легенько пiдняв - та й став спускатись по драбинi. Меланка не чула свого тiла. Яби ж вони, проклятущi, усi втрьох залiзли в погрiб, то можна б зачинити, а там - що буде, то буде. Але ж i Галя тамки, не зачиниш... Юрковi уста скривилися в глузливiй посмiшцi. Та зразу ж стер той посмiх - i до Меланки: - Хiба я не знаю, що ви, тiтко, хитрi? Ви такi, що самого чорта пiддурите... Але вона не чула, що вiн каже. Всiєю iстотою слухала - що там у погребi. Так зiщулилася вiд страху, що сама собi здавалась не бiльшою за горошину. Ну, зовсiм маленькою, такою, що могла непомiтно скотитися вниз, туди ж таки, в погрiб... Голова з погреба стала показуватись, плечi, руки. А Меланка боялася - i все шукала Самцевi очi, щоб заглянути в їхню помережану червоними жилками пустку. Зустрiлись поглядами - i спершу ноги в Меланки дрiбно дрiбно затремтiли, далi ж раптово задерев'янiли. Бо прискали з його очей лукавi iскорки, але якiсь наче прихованi, обережнi. Обтрусив колiна, мовив: - З голоду не повиннi померти, бо бараболi трохи маєте... Юрко докинув: - Та й сало, мабуть, десь є заховане. "Заховане. Бо хiба ти мало його залив за шкуру менi та людям? Пiд шкурою моєю заховане". - Огiрки у вас гарнi в дiжцi, - зовсiм спокiйно вiв староста. - Чи не позичили б менi з макiтру? - А чого ж... Нiмець усе ще принюхувався до вишневої гiлки. Був на його худорлявому, обтягнутому восковою шкiрою обличчi такий вираз, наче його нiчого тут не обходило. Щоправда, руку не знiмав iз автомата - нi тодi, як у хату зайшов, нi зараз. Юрко вийшов надвiр, почав обтрушувати палiччям загату - не iнакше як схованки дошукувався. Але Меланцi вже трохи вiдлягло на душi - хоч камiнь ще й лежав на грудях, проте немов полегшав. Одним оком дивилась, як там Юрко пiд хатою товчеться, а другим - за Самцем стежила. Знає чи не знає? Не може бути, щоб не помiтив, бо вiн хiба ж одну дiвку до тих дойчiв запроторив? Хiба ж одного парубка заслав на каторгу? О, пiшов до хлiвця, але тiльки на порозi постояв, бо, мабуть, знає, що нiчого вже там не знайде, навiть якби кожну соломинку своїми пальцями перебрав. О, повернувся, на неї дивиться - i так дивиться, що... Йде. До неї йде. Пiшла назустрiч - i само вихопилось: - У мене ж i яблука квашенi є... Самець непорозумiло глипнув. Голубий прищик на його носi од холоду побiлiв i наче аж побiльшав. - Може, i яблук принести? - допитувалась. - Та не треба, - гмукнув староста. - У мене вдома влежанi є. Пiдiйшов Юрко. Таке насуплене, з посоловiлими очима, губи з досади покусує, щоб тебе холера кусала й не вiдпускала. А що вже сердитий - нiби не когось вiн хоче загнати в Нiмеччину, а його самого оце женуть. - То не признаєтесь? - Чи ти не бач, що нема? Сам скрiзь шукав. - То не признаєтесь? - сiкається й сiкається. - В Нападiвцi... - Кому ви говорите! Вiдчула, що течуть по щоках сльози. Юрко скривився й одвернувся: губи сiпались, немов його щойно скривдили i вiн силкується затамувати образу. Раптом Юрко розмахнувся i вдарив Меланку. Спершу не вiдчула болю, зiницi її застигли, наче позамерзали. Нi, не зiницi, а двi ненависнi, спопеляючi скалки. Якби скрикнула, чи що, то, може, вiн би її бiльше не бив, а то ж мовчала, вуста зiмкнувши, - i Юрко, лихий, став бити її носаками. Меланка згиналась, згиналась, а потiм i звалилась додолу. Нiмець в окулярах усе ще рожевим язиком лизав снiг. Староста дивився в небо, на хмари, що густою повстю нависли над селом. Юрко зосереджено хекав. Знав, що добре допiк чи не кожному в своєму селi, знав, що не буде йому пощади, - й вiд того не тямився. А коли йому кiнець, то хай i всiм. Вiн себе ще покаже, назавжди запам'ятають!.. Нарештi перестав бити - зняв шапку, витер спiтнiле чоло. Вже трохи заспокоївся i був задоволений. Поспитав глумливо: - То в Нападiвцi? Меланка щось прошепотiла, але нiхто нiчого не почув. - Ви зiтхаєте, тiтко, еге? - кепкував Юрко. Вона щось знову прошепотiла, i вiн нагнувся, щоб почути. - Хай би я тебе... ще маленьким... була задушила, - ледь-ледь прохрипiла Меланка, i на її губах запухирилась кров'яна пiна. Знову озвiрiв Юрко, знову замiрився, але стримав його староста: - Побережи кулаки, бо день попереду. Та й чоботи пошкодуй свої, порватись можуть. Меланка чула, як порипує пiд їхнiми ногами... Усе далi й далi, вже за ворiтьми. Снiг, на якому лежала, зцiлював її, освiжав. Так вона лежала, хотiла було пiдвестись, але подумала, що це ж доведеться зi снiгу вставати, i не зважилась. Тiла свого не вiдчувала, а в головi починала шумiти рiка. Бiгла та рiка по камiнню, дзюркотiла по пiску, сплескували на нiй хвилi, i Меланцi здавалось, що бiжить рiка з кожною миттю все швидше, дзюркотить усе гучнiше, ось-ось пiдхопить її й понесе, закрутить. Мотря з Торбою притомилась. Задишки в неї нема, ядухи також нема, а ти ж дивись - забиває дихання. Нема чим дихати, то хоч бери i святу землю гризи, щоб якось ту спрагу вдовольнити. Бувало, захлявши, зiпреться на костур, погибiє так, погибiє, то воно наче й вiдпустить, наче й полегшає. А це ж, як на зло, i костур свiй забула в чужiй хатi. А щоб сiсти на землю, то не сядеш, бо снiг, зима... Зiтхнула, а й зiтхання не помогло... Хоч би деревце яке, хоч би пеньок поблизу - немає. Нiчого не росте мiж селом та Соболiвкою, довгим, як мотузок, кутком, що вiдбiг од села. Зiйшла поволеньки в ярок, тут уже притулилась до поренчат на мiсточку. Та й задивилась перед собою - рiчка не широка, не хтозна-якої глибини, а проте своя вода є в селi, i ген млин стоїть пiд вербами. Вони позапинались бiлими хустками - старi й молодшi, стрункi й дуплавi; й наче позажурювались, та все ж гуртом, немов укупi журитись легше. На горбку, бiля чиєїсь клунi, ялина висока вродливо чорнiє, зелене хутро на нiй iз сивим, срiблястим полиском, що так i вабить зiр. I - безлюдно кругом, нiби повимирало все, нiби в норах попричаювалось. Тiльки iз Соболiвки ось якийсь лемент чи то крик долинув - i знову вигулюється моторошний спокiй. Мабуть, непереливки комусь... Заплющила Мотря з Торбою очi, а коли розплющила, крiзь сльозовиння побачила, що наче хтось iде берегом. Приглянулась, а таки справдi йде: i не чоловiк, i не хлоп'як, а так, сказати б, пiвпарубка. Шапка з обiрваним вухом, благеньке пальтечко з обшарпаним заячим комiрцем. Та й смiхотливий, мабуть, бо пiд ноги дивиться - й усмiхається, нiби щось веселе там бачить. - Драстуйте, - сказав пiдiйшовши. Та й дивиться на неї з цiкавiстю, як на якусь прояву, чи що. - Замерзаєте, еге? Мотря з Торбою не вiдповiла, то вiн знову: - Колядуєте чи щедруєте? Ану, яку щедрiвочку знаєте? Чи просто руку простягаєте? Еге, з балакучих оцей i не чоловiк, i не хлоп'як, а так - пiвпарубка. Тiльки чого це в нього лiвий рукав метляється, немов там саме повiтря? На вiйнi начеб не встиг побувати, щоб там йому одчикрижило, але хiба пiд лиху годину не загубиш там, де й не сподiваєшся? - Та не бiйтесь мене, тiтко, я не з клятих, - пожартував пiвпарубка, i на його татаркуватому лицi позмiїлась гримаса. - Захляла я... - мовила Мотря. - Такi молодi - й захляли, - все ще намагався розвеселити пiвпарубка чи то її, чи то самого себе. - Посидiти б... - То ходiмо до мене у млин, - запрошував. - Там хоч i не нагрiєтесь, зате посидiти посидите. А й справдi, чому б не пiти, коли добра людина просить. Дибала слiдом, намагалася ступати у його протопти, але пiвпарубка йшов сягнисто, хоча й не швидко. Мотря помiтила на кущi калини червоний кетяг, не скльований горобцями, i простягнула руку, щоб зiрвати. Пiвпарубка зупинився й стежив за нею - не може дiстати, хоч як тягнеться. - Нащо це вам? - поспитав, зiрвавши кетяг i подаючи їй. - Скрiзь ходжу, то, може, комусь знадобиться, - й поклала калину в свою стару, латану-перелатану торбу. Уже переступила порiг у млинi, коли пiвпарубка раптом зупинився. До його слуху долинув лемент iз ближчого кутка, на якому тополi стояли високi й срiбнi, як палаючi свiчки. I зразу ж по шляху прогуркотiла машина, за нею друга - й позникали в глибокiй вулицi, за тинами та за хатами. Тiльки димок синенький повився над повiєм, та наче аж сюди смородом перегорiлого бензину вiйнуло. Хлопець надворi зостався, щось там видивляючись, а Мотря у млин зайшла. Сiла на старих мiшках порожнiх пiд стовпом, що пiдпирав стелю. Тихо. Зачаївся старий млин, завмер, - вода тобi не плесне, не шелесне. Це отак вiн спатиме аж до весни, поки крига скресне, а потiм тут колеса загримкотять, вода заспiває i люди по-бджолиному загудуть. Запахне зерном, теплим борошном, що лоскотатиме нiздрi. Але ж... чи буде в людей принести що-небудь на помол?.. А зараз тхне мишами, холодом, злежаним порохном, i ген на вiкнi павутиння бахмате погойдується. Аж до пiдборiддя пiдтягла баба ноги, зiщулилась, щоб затишнiше було, й задрiмала. Та зразу ж рипнув сердитий снiжок пiд ногами в пiвпарубка - i вiн уже до млина ввiйшов. Занепокоєний, мабуть, украй був, бо пробiгся з одного кутка в другий, на бабу й краєчком ока не скинувши, потiм спинився, наче роздумував. Косоокий, з розтягнутою шворочкою довгих вуст, у млинових холодних сутiнках вiн був схожий на людину, котра замишляє щось недобре. Бабу вразила перемiна в його поведiнцi та й виразi обличчя, i вона, з обачностi, полапала, чи близько її торба, й пошкодувала, що забула костур. - Де ж ви були? - спитав, зловивши її погляд. - Скрiзь ходили мої нiженьки, i скрiзь вiйна та холод. - А в нашому селi що бачили? - I тут вiйна та холод. - Ет!.. Це ж ви iз Соболi