вки йшли? - Вигнали мене, окаяннi, з хати. Добра жiнка притулок дала, а собаки понабiгали, гавкати почали, за ноги хапали... - Якi собаки? - Я й пiшла, бо не стану ж з ними гризтись, а в них автомати... - Ага, нiмцi й полiцаї, значить! - нетерпеливилось йому. - Ну-ну! - Перед господом усi рiвнi. I настане час, що будуть вони гарчати й кусатись. - Якi ж ви! - тiльки рукою махнув пiвпарубка. I вискочив надвiр. Мабуть, знову роздивлявся по боках. Мотря торбу свою ближче пiдсунула й спiдницею накрила - так надiйнiше. Тут зразу ж пiвпарубка назад ускочив. Лице його полютiшало, перекривився, мов чемерицi об'ївся, - й знову мiсця собi не знаходить. То туди скочить, то сюди, i все легко так, по-котячому. Врештi став - i до неї:- Що ж там, на Соболiвцi, га? - I так менi нiженьки заболiли, так рученьки заболiли, що стала я на мiстку перепочити. Був би в мене костур, то... - Ви скажiть, що там тi собаки робили? В її зорi тремтiло по сльозливiй жаринцi. - Чи не били нiкого, чи з собою не забирали? - допитувався. Жарини перемiнили барву - iз золотистих обернулись на зеленкуватi, та й годi. - А до Меланки ви не заходили? Нiякої там дiвчини не бачили? Говорiть, чи у вас мову одiбрало? - вже сердився пiвпарубка. Мотря, мабуть, злякалась, бо зморшки її затремтiли, стала бубонiти скоромовкою, наче слова пережовувала. Намагався щось зрозумiти з того бубонiння, проте нiчого не втямив. Бо торочила прошачка про церкви, про храми, про геєну огненну, про ранкову росу на молодiй травi. Зiр її тьмянiшав, застилався густою каламуттю, а руки тремтiли, ворушились, наче все ще розшукували хтозна-де забутий костур. Пiвпарубка тiльки плечима знизав. - Ви тут сидiть! - крикнув, нiби вона глуха. - Можете й на шламбон отой запертись iзсередини. Й пiшов. Мотря сидiла з приплющеними очима. Поступово заспокоювалась, перестала бубонiти. Мертва тиша, пропахла старим борошном i курявою, огортала її. Тiло вiд холоду дерев'янiло все дужче, але вона вже перестала вiдчувати мороз, як i перестала чути свої задубiлi ноги. Було в тiй тишi щось п'янке, був солодкий хмiль, - i мозок бабин став засинати, стало в ньому пригасати все, мерхнути, вкриватися гливим попiльцем. Вронила зачамрiлу голову на колiна й заснула. - Я, Тетяно, ще не старий, - говорив Юхим, сидячи на ослонi й мнучи шапку. - Може, й пiдтоптаний, це так, багато ж випало ноги бити i на плечах носити, але не старий. - А хто тобi каже... - Я все наново хочу почати. Жити - наново, парубкувати - наново! Бо дурень був, думав - сьогоднi не живу, то завтра поживу. А дзуськи! День минув - i дулю показав iз маком. Не треба вiдкладати, бо прийде ота костомаха з косою - i дрантя не поскладаєш, щоб на той свiт зладнатись. - Авжеж, ти в мене парубкувати почнеш! - кепкує Тетяна, яка вже так добре знає свого чоловiка, як вiн i сам себе не знає. - Коли б я тебе не оженила на собi, то й досi б у старих дiвках сидiв та придане збирав. - Ти? - ошелешено питає Юхим. На якийсь час у нього вiднiмає мову, вiн, вибалушившись, дивиться на жiнку, i, крiм великого здивування, на його лицi немає нiчого. - А хiба ж нi? - вiдчувши, що її зверху, далi кпинить Тетяна. - Огинався бiля мене, як кiт бiля сала, а зачепити не смiв. - Не смiв?! - тiльки й годен перепитати чоловiк. - Бо не смiв! - А хто тебе на вечорницях у Явдошки Дундички притиснув був у темному кутку, га? - Хiба так тиснуть?! - кольнула жiнка. - А хто тебе лапав бiля корiвника? - Хiба так лапають?! Одважився аж через два роки пiсля отих вечорниць. I то якби не залив собi пельку сивухою, хiба осмiлився б? - Ех! - злiсно видихнув Юхим. - Ти все це так верзеш, нiби запам'ятала! - Бо запам'ятала. Стiльки доброго й було в моєму життi. Знаю навiть те, що ти попiд вiкнами ходив уночi. Батько мiй усе хотiв тебе дрючком оддухопелити, але я не дала. Знала, що коли такого дурня, як ти, прожене, то вже другого й на мотузку не притягнеш. Вони сварились уже не раз, але таке вiн чув уперше. - Ти... вiдьма! - прошепотiв. - Еге ж, вiдьма, - безпечно згодилась вона. - Причарувала, а вiдчарувати нiяк не можу. - Вiддавай мої штани! - крикнув. - Зняти з тебе й тобi ж вiддати? - Тетя-яно-о! - протягнув погрозливо. - Що, Юхиме? - вона iз удаваною ласкою. - Не крути з мене вiрьовку, бо перекрутиш - i лусне. - Ти вже, Юхиме, давно луснув. - Вiддай менi сорочку! - А ти хiба без сорочки? - Тетя-я-яно-о-о! - протягнув тонесенько, мало не зверескнув. - О, кувiкає!.. Ще, диви, з голосу спадеш, то що робитимеш? - Який це тебе гедзь укусив? Ти ще нiколи такою не була! - тупав ногами. - Вiддай штани! Вiддавай сорочку! Вiддавай усе моє, нiчого не залишу, навiть найменшого лаха! - А хiба в тебе щось є, крiм лахiв? Бери! - Вона скочила до скринi, вихопила якусь одiж i кинула до ослона. - Бери! - I в повiтрi прошумiли, розметавши холошви, латанi штани. - Бери! - I слiдом за штанами на долiвку впала бiла полотняна сорочка з плямою на грудях. - Юхим вишняком залив, а вiдiпрати не встигла. Вiн звик, що Тетяна нiколи йому нiчого не вiддавала, хоч скiльки разiв уже з нею розходився. Тому стежив за нею трохи здивовано. - И очкур свiй можеш забрати, i зелений пояс парубоцький, яким ти нiколи не пiдперiзувався - боявся сам собi красенем здатись. I капшучок для тютюну забирай, який тобi вишила, - нiчого не лишу, нiчого не жалко. - Ну-ну, - бубонiв Юхим. - Вiзьми й оце дрантя, - схопила iз жердки свитину й кинула на купу. - Забирай i чунi, - дiстала з-пiд лiжка зчовганi чунi з червоної гуми. - Будеш у цих чунях як гусак на морозi. - А ти не дуже, - без тiєї злостi, що перше, промимрив чоловiк. Гнiв його раптом минув - саме тодi, коли Тетяна без довгих балачок почала збирати його набутки та прибутки. - Можеш капшук назад забрати, менi твої гостинцi не потрiбнi. - Гребуєш моїми гостинцями? Ха-ха! А хiба ж ту сорочку ти сам собi купив чи пошив? Я краму набрала, я своїми руками докупи стулила. А гуми хто на чунi дiстав, га? А свитина за чиї грошi до хати припливла? Юхим, побуряковiвши, мовчав. - Бач, од капшука вiдмовляється! Нове життя своє без мого капшука починатиме, ха-ха! - А де мiй портфель? - запитав чоловiк. I раптом зiр його спалахнув радiстю, й лице також спалахнуло, наче пiд веселим промiнням. - Шукай сам, коли так тобi потрiбен. - Е-е, коли вже ти ладнаєш мене, то й портфель знайди. Вiн наче аж зараз оговтався, знову сiв на ослонi й навiть руки на грудях склав. Здавалось, треба журитись, а вiн вдоволений, бiсенята в зiницях почали метушитись, навкулачки стусатись. Лукаво так позиркував, як Тетяна за тим портфелем по кутках нишпорить. До нього верталась утрачена гiднiсть, уже почувався господарем, навiть командувати взявся: - А в ковбашцi подивись, може, там цибулею притрусила. - Чого б це я в ковбашцi тримала? - бурчала Тетяна, проте лiзла в ковбашку, перевертаючи там лахмiття, недопалки свiчок, прибережене для праски деревне вугiлля. - Заглянь пiд лежак! - Хiба ж вiн там коли-небудь валявся? Але лiзла на пiч, нишпорила пiд лежаком. Вже не мала тiєї вiдваги в грудях, що перше, вже почувалася так, наче була в чомусь винуватою. А Юхим помiчав те i прикрикував: - За гладущиками подивись, там у тебе всякої всячини повнiсiнько. Про той портфель його знало все село. Дiстався вiн Юхимовi од директора школи. Одного разу поїхав директор в область на якусь нараду, а повернувся в село з новiсiньким портфелем - iз свинячої шкiри, з блискучими металевими косинцями на згинах, з двома широкими пряжками. Вiз Юхим директора з вокзалу, а той уголос вiзьми та й пошкодуй, що не покинув старого портфеля в мiстi, взяв назад. Їздовий нiчого не сказав на те, але всю дорогу тiльки й думав про старий портфель. Вже коли пiд'їхали до школи, вже коли директор скочив на землю й почав розминати ноги, вiн таки не стримався: - Якщо хочете викидати, то лiпше менi вiд дайте... - Ви про що? - непорозумiло запитав директор. - Портфель ваш старий... З тих пiр Юхим майже нiкуди не виїжджав без портфеля. I не подумайте, що вiн туди харчi клав, коли вибирався в далеку дорогу, - нi, харчi вiн клав, як завжди, в торбинку, котра зверху затягувалась на шворку. А портфель був порожнiй. Скажiмо, йде чоловiк до крамницi солi купити, грошi покладе в кишеню, а портфель пiд пахву - i гайда. Спершу кожен увагу звертав на те, навiть розпитували, що та до чого, - i Юхим почувався неабиякою людиною. А згодом i пiдсмiюватись почали, то в своєму селi перестав носити директорський подарунок, зате коли вибирався в сусiднi села - неодмiнно брав. Та й до району вже нiколи без портфеля не виїжджав. Як-не-як, а в базарний день у мiстечку багато приїжджого люду, не одне може подумати, що ти районне начальство, а то - дивись! - ще з вищої гори. Тримаючи пiд пахвою портфель, перероджувався Юхим, здавалось, має неабияку вагу, та й з Тетяною тодi поводився незалежно. "Завтра менi в дорогу, - казав поважно, - не забудь начистити портфель смальцем, хай блищить". Одказувала: "Ти б хоч дiрку залатав, там така, що кицька пролiзе". Заперечував: "Про портфель говориш, нiби про наритник. Я дiрявим боком до тiла прикладаю". - Шукай, шукай, - наказував зараз Юхим, ще ширше та певнiше розсiдаючись на ослонi. - Бо як же я тепер на люди вийду? Глянь за помийницею, може, там... Тетяна нiбито й гнiватись перестала на нього. Мабуть, знала, не знайде портфеля - непереливки будуть. - Що, нема? - допитувався чоловiк. - Отака ти господиня, не знаєш, де в тебе що лежить. I ти хочеш, щоб я без портфеля з дому пiшов? Е-е, нi! Забирай капшук, складай докупи всi лахи, бо нiкуди я не пiду, поки пропажа не знайдеться. А ти як думала?! Тетяна не вiдповiдає. Справдi, де могло дiтись оте дрантя, смiх отой? Наче завжди напохватi лежало, перекидалися ним, не раз хотiла викинути, та Юхим не дозволяв. I сьогоднi зранку ще нiби очi їй муляло... I де тiльки могло запропаститись? I Юхим теж почав шукати. Рядно на лежанцi пiдняв, у дiжку для замiсу тiста заглянув. До сiней рипнув та й - хутенько до курячого сiдала. Еге ж, як поклав вiн тут зранку свiй портфель, i досi лежить. Притрусив його сухими кiзяками, смiттям присипав. Нехай спробує хто-небудь знайти! Аж усмiхнувся од утiхи. Авжеж, вiн прийшов до Тетяни дiлитись, прийшов забирати своє, але без портфеля нiкуди не подасться. Бо з портфелем вiн чоловiк, а без портфеля - казна-що! Тепер корова стояла в коморi й свiтила великими вогкими очима. Гарнi були в неї очi, розумнi, а що вже блискучi - так i блимає ними, аж у твоїй душi розвидняється. Всi дiти поприбiгали, в коморi й повернутись нiде; ряба притулилась до стiни, аби їм бiльше мiсця було. Мати стала в сiнях, а наблизитись боїться, наче то не їхня корова, а чужа. Чернега ж тримає налигач у руках, бубонить: - До чого ж це її прив'язати, га? До чого? Нi тобi кiлка, нi цвяха, нi скобля. Не буду ж я отак стовбичити день i нiч, налигач на руку намотавши. Жiнко! Чого ти стоїш, як iз хреста знята, придумай що-небудь!.. - А як же без ясел? - кинуло котресь iз дiтей. - За яслами затримки не буде, тiльки б її прив'язати. Ну, думай, жiнко, думай. Я корову на хазяйство привiв, а ти хоч скажи, як її прив'язати. - Припни поки що до дилюки, ген вилiзла iз стiни. - Можна й до дилюки, ряба плохенька, не повинна б сказитись та за цю дилюку нашу хату в свiти затягнути.. Ану киш, дiти! Ще котре зурочить, то молочниця доїтись перестане. Жiнко, бери дiйницю! Звiсно, дiйницi в них не було, то мусила взяти горщик. - Яка ж ти в мене! - з досадою зiтхнув Чернега. - Взяла горщик! Та хiба горщика для наших дiтей вистачить? Метнулась назад до хати - i повернулася з макiтрою. - Ой-ой-ой! - розвiв руками Лука. - Ну добре, макiтри для дiтей вистачить, а для нас iз тобою?! Нарештi побачив у її руках вiдро - i: - Спершу було так. А ти ж його хоч сполоснула? Мусила бiгти сполоснути. Чернега бубонiв докiрливо: - Хiба вона б змогла без хазяїна? Де їй без мого ока! - I знову до жiнки: - А вим'я промивати думаєш, га? I ось перша цiвочка молока вдарилась об денце, розприскалась, зацяткувавши голубуватими плямами вiдро. Дiтлашня поприсовувалась ближче, кожне намагалося зазирнути всередину - i вони безмовно, тихцем почали вiдштовхувати одне одного, тручати лiктями, плечима. Рот у кожного напiврозтулений, погляди горiли жадiбнiстю - дiти чи не вперше в життi чули, як шумить свiжоздоєне молоко. А мати їхня також прислухалась до того шуму, бо нi дiйок, нi вим'я, нi своїх рук не бачила - все заслали сльози, все оповив туман. Несподiвано i дiти й мати повернулись до Чернеги, який, узявши руки в боки, реготав. Нiхто втямити не мiг - чого їхнiй батько смiється. А той не вгавав, смiявся iз заплющеними очима, а коли на хвилю розплющив їх, звiдти так i сiялись чи то вогнистi остюки, чи то веселi iскри. Ряба мукнула. Чернега повернувся до неї, погладив мiж рогами i, ковтнувши той солодкий та сипкий смiх, мовив: - Корову маємо. Мовив так, нiби щойно, в цю останню хвилю, переконався, що корова таки справдi його, що корова не в чужому хлiвi, а в його ж таки коморi, що доїть її його жiнка, що зiбрались навколо його дiти. - Наша... корова!.. - проказав затинаючись. - Це ж не пропадемо тепер, як люди будемо! - Усе ще гладив i лоскотав її мiж рогiв. - Ми навiть корiнчика їй не поклали їсти, а вона молоко дає. Розуму в неї - ого скiльки! Та вона менi тепер замiсть дочки буде. - Таке скажеш... - несмiливо заперечила жiнка. - Ти, Катерино, доглядай її, а я подамся до ставу. Там лепехи торiшньої нарву, посiчемо, запаримо, бо не буде вона тобi голодна доїтись. Еге, ряба? У закутку взяв мiшечок - i гайда через садок, потiм через город - i вже в лозах, а ще трохи пройти, то й став лежить, бiленький, мов скатертина. Пошукати бiля берега, то можна дечого назбирати; звичайно, не абиякої пашi, але на кращу хiба можна й сподiватись? Та ще посеред зими? Кращу треба з лiта запасати, з осенi; ну, попереду в них ще не одне лiто та осiнь, а до роботи вiн нiколи не був силуваний, - буде в них i сiнце, i гичка, одного хвоста якось уже догляне, хе-хе! I вiн усмiхався нищечком, бо й досi нарадуватись не мiг. Що не кажи, а живеш по сусiдству з людиною, вже так її знаєш, як свою долоню, - а виявляється, що й не знаєш до пуття, що помиляєшся, бо вважаєш чоловiка вовкулакою та куркулем, а в нього там у душi не зовсiм i темно, якийсь каганчик блимає. Звичайно, мiг би Вiльгота вiддати свою рябу й не за розпискою, i не йому, а такому, що хоч i зараз добре заплатить, - а ти дивись, нiкуди не подався, до сусiда прийшов. Таки, мабуть, пошкодував його дiтей, таки, мабуть, i в ньому обiзвалося щось людське, бо не в лiсi живе, не помiж звiрiв... З молоком у вiдрi Катерина зайшла до хати, а за нею й дiти повкочувались. Тiльки вони поставали навколо столу, порозтулявши роти, як тут i гостi на порiг, а за ними - бiлими клубками холод. Попереду староста, морщиться знадвору, що в хатi повiтря кисле та несвiже, а худенький, хлоп'якуватий нiмчур навiть носа свого долонею затулив, очi його раптово стали такими жалiбними, наче вiн ось розплачеться. Тiльки Юрковi хоч би що - звик уже бувати в Чернег, рiшучий i важний, суворо басує з-пiд навислих брiв, а губи ледь-ледь здригаються. - Хлiб-сiль! - проказав голосно, якось аж погрозливо. - Спасибi, - прошелестiла у вiдповiдь, - А де ваш кривий бiгає? - Лука? До ставу повiявся, по лепеху... - Ага, льоду старому закортiло! Признавайтеся, тiтко, одразу - де заховали Меланчину Галю? - Хiба ж я її ховала? I в очi не бачила!.. - Ваше щастя, що дiти дрiбнi... А то - жодного не зостанеться... - Юрку, побiйся бога! - Чого б це ми бога боялись? Нехай вiн нас боїться, - вставив Самець i всмiхнувся самими вустами. Мале дитинча пiдiйшло до нiмця i витрiщилось на його автомат. Нiмець наставив зброю малому прямо в лоб, клацнув i голосно скрикнув: "Паф! Паф!" Малюк заплакав iз переляку i хутенько потюпав до гурту. В хатi не шукали, бо й так видно, що голо кругом. Хлiва в них нема, ото хiба горище та комiрчина. А на горищi в них навiть мишi не водяться, це зразу стало ясно нiмцевi, тiльки поткнувся туди. А Юрко - до комiрчини. Очi не можуть звикнути до темряви, то став i клiпає, наче димом йому виїдає їх. - Де це ви корову дiстали, га? - питає зрештою. - Батько твiй продав... сам приходив сьогоднi. Юрко - до корови ближче, впiзнає, їхня чи не їхня. Ряба! Звiсно, не могли посеред дня Чернеги з батькового хлiва вивести молочницю, це вже старий щось придумав. - Чим же ви заплатили? - Розписку дав Лука. Хотiв засмiятись, але в грудях була пустка. Тут i Самець заглянув у комiрчину. - Худiбка? Виводь, Юрку. На благо буде... Катерина спершу не втямила, що й до чого. Просто в голову не могло вкластись, що оце їхню корiвчину одв'язують для того, щоб забрати. Стояла з безвольно опущеними руками й дивилась. А з хати одне за одним виприскували, як порох, її босоногi дiтлахи й стовплювались навколо неї. Пiд бровами поблискували не очi, а чорнi жуки-рогатики, i тих мовчазних, безшелесних рогатикiв росло та росло, наче це все вiдбувалось не в сiнях, а в лiсi на тiнистiй галявi. Юрко деяку мить наче аж вагався - одв'язувати вiд дилюки рябу чи не одв'язувати, але недовго вагався. Дiти не розбiглись, то ряба в сiнях зупинилась, задерла голову й пирхнула через нiздрi. Нiмець пiдняв автомат, клацнув i рiзким, металевим голосом крикнув: "Паф! Паф!" Шаснули до хати, дехто надвiр, а решта по кутках принишкла. Корова нарештi пройшла. Вже була надворi, коли Катерина немов отямилась, кинулася слiдом, закричала: - Юрку, то куди ти женеш її?! Юрку, та це не твоя, а наша! - Чули, що сказано? На благо великої Нiмеччини! - А свою ти хiба вигнав би з хлiва? Хiба вигнав би? Юрко мовчав, тягнучи рябу до ворiт. - Своєї б ти не вигнав, а-а-а... - залементувала. Юрко зупинився, круто вигнув шию i бухнув iз самих грудей: - А хiба чужу жену? Хiба не свою? - А-а-а-а... Мати впала на снiг, а босi дiти стовпились навколо неї. Проте дивились не на матiр, а на рябу. Юрко вже вiдчиняв ворота, староста йому помагав. I тут Катерина помiтила старого Вiльготу. Стояв на ганку, але не зовсiм висунувся, а лише так, щоб можна спостерiгати, що вiдбувається. Скочила до тину: - Iване, скажiть ви їм! Вiльгота голову ввiбрав у плечi, хотiв у темне провалля сiней шаснути, але в останню хвилю спинився. - Чого ви мовчите, скажiть! Сусiд подивився в один бiк, потiм у другий, далi погляд його пiд ноги впав. Нагнувся, пiдняв якусь хворостину, почав її в кiльце скручувати, нiби важливiшого зараз нiчого не було. Катерина ж усiєю своєю постаттю тягнулась до нього, наче вiн був її останньою опорою й захистком. - Та скажiть їм!.. Юрковi своєму скажiть!.. - А що властi скажеш, - пiвголосом промимрив Вiльгота, ведмедкувато повернувся й провалився у чорних сiнях. Катерина раптом задивилась на своїх дiтей: постоять на правiй нозi, лiву пiдiгнувши, а потiм навпаки. Постоять на однiй, а потiм - на другу. Наче маленькi червонолапi боцюни позлiтались на її подвiр'я й почали танцювати. Скiльки ж тих боцюнiв i чого вони скачуть, невже не можуть крильми змахнути й злетiти на стрiху, щоби босонiж на снiгу не стояти?.. Пiвпарубка перевiв подих, а потiм уже через шпарку в дверях взявся розглядати подвiр'я. Не подвiр'я, а стовковисько, i червонi плями на снiгу. Наче хто кришенi на борщ буряки розлив, але хто б це їх розливав? Мабуть, кров... Вiн зразу помiтив тi червонi клаптики пелюсток, але чомусь не хотiв сам собi зiзнаватись, що то кров. Дуже йому кортiло, щоб цього дому нiколи не навiдувало нещастя, щоб тут завжди були мир i спокiй, а горе - на провалля та на бескеття повiялось. - Це ти, Олексо? З хати визирала Галя. Була якась перелякана, все в неї сумне - i руки сумно звисали вздовж тiла, i губи сумно склались, i складка на перенiссi. Серце в пiв-парубка занило, в горлi грудка застрягла. Вiн ковтнув ту грудку, але нiчого сказати не мiг. Меланка лежала на тапчанi. Була вкрита грубим рядном, а руки склала так на грудях, нiби вмирати зiбралась. Непорушний зiр втупила в стелю. Синцi на щоках, садна на лобi робили її страшною. Галя одвернулась до вiкна, закривши обличчя долонями. Пiвпарубка спинився бiля тапчана й силкувався заглянути в очi жiнки. Але тому, що погляд був спрямований угору, нiчого не мiг прочитати в її зорi. Олекса, опустивши голову, одiйшов убiк i задивився у друге вiкно - на крислатi яблунi, що тримали на гiллi бiлi пелехи iнею. В хатi корчилась, беззвучно конала тиша. Врештi Галя не витримала, кинулась до матерi, нахилилась над нею: - Обiзвiться... Меланка тiльки повiками змигнула, i знову її погляд втупився в сволок, по чорному тлi якого вирiзано химерне лапате листя. Галя й собi хутенько зиркнула туди, нiби сподiвалась щось побачити, але зразу ж одвернулась i прикусила губу. Наблизився пiвпарубка, але дивився вже не так непорозумiло й розгублено, як перше, а сердито й насуплено. - Озвiться, мамо! - Води... Проте, коли Галя принесла води, пити не змогла. Струмочки побiгли по пiдборiддю, по шиї, стукала зубами об вiнця кухля. - Хто ж це її? - запитав Олекса. - По мене приходили, а я ж у погребi. Не знайшли, то її почали мордувати. Отой Юрасьо, що до мене колись учащав. Вiн же й поклявся - коли не в могилу мене зведе, то в Нiмеччину спровадить... Сиджу я, картоплею присипана, а менi наче хтось нашiптує: вийди, вийди! Знала, що облава, а не всидiла. Заглянула в хату - нiкого, надвiр - мати на снiгу лежить. Я й не спам'яталась, як її на плечi звалила й сюди. Говорю до неї, а вона мовчить. Мабуть, багато кровi збiгло, мабуть, не тiльки печiнки, а й дух вiдбив. Одвернулась, щоб не бачив, як скривилось її лице. Пiвпарубка торснув за плече: - Мати кличе. Меланка й справдi намагалась так ворухнути рукою, нiби пiдкликала до себе. Дочка прудко скочила, з надiєю почала вглядатись у зжовклi, змертвiлi риси лиця. - Сховайся в погрiб, - шепотiла Меланка, - сховайся... - А й справдi, - почув той шепiт пiвпарубка. - А я побуду бiля неї. - Е-е, нi! - мало не скрикнула Галя. - Не хочу в погрiб, годi вже з мене. Я там сидiтиму, а тут... - i не доказала. - Вони тебе, дочко, з'їдять, - шепотiла Меланка. У головi їй наморочилось, туманилось. - Благословенна ти в жонах... i благословен плiд... чрева твого... Пiвпарубка катував себе зараз у думках, що нiчим не може зарадити, допомогти. Що життям покараний - стояти й спостерiгати, бо чужим ранам, як i власним, не допоможе нi доторк, нi слово, винуртуване з глибини, нi подих, переповнений спiвчуттям. Пiвпарубка стояв i з кожною хвилею все бiльше обертався на стужавiлий клубок, в якому до краю понапиналися нерви. - Галю, - пiдiйшов до дiвчини, виразом очей кажучи бiльше, нiж словами, - послухай матiр... - А-н! - гнiвно стенула плечима. - Галю... - Чого тобi? Яблунi стояли байдужi, вишнi - заспанi. Прогуркотiла машина по вулицi, а яблунь не розтривожила; провели когось поза тином, а вишень це не розбудило. Й пiвпарубка не розбурхало, нiби не тутки вiдбувалось, хтозна-де. Чого вiн сюди прибiг? Чи його кликали, що вiн прибiг? Скiльки вже сюди ходить, а його ж i разу не запрошували. Усе в цiй хатi до нього байдуже. I яблунi... Ех, якби оживити зараз Галину матiр, якби зiбрати все здоров'я своє докупи - i їй у вуста вдихнути. Аж кулаки постискував од безсилля. Зойк розiтнув тишу. Пiвпарубка наче сiконули ножем по тiлу. Галя приклала до рота долоню, немов хотiла затамувати той крик, що рвався з грудей. Пiвпарубка повiльно, немов чужими ногами, пiшов до тапчана. Iшов - i побоювався йти, бо не хотiв, щоб справдилось його передчуття. Меланка вже лежала з заплющеними очима. Галя взяла її за руку й шепотiла: - Мамо... мамо... мамо... Так минуло з пiвгодини, а може й бiльше. Оте "мамо" крапля за краплею падало в Олексину голову i дзвенiло там, мов у лункiй пустцi. З кожною тiєю краплею тiло його мертвiло - ну наче зовсiм у нього не було тiла. - Пiду до дiда Катеринки, - обiзвався пiвпарубка. Й не доказав. Забракло снаги, щоб доказати. Аж згодом: - Земля тверда... I ще перегодом: - Вiзьмемо сокиру, ломок... Якось викопаємо... Галя впустила материну руку, вражено дивилась на нього. Видавалася такою лихою, аж старою. Поспитала надсилу: - Про що ти? - Могилу ж. Вона немов спитувалась утямкувати - iз усiм свiтом щось недобре коїться чи вона збожеволiла? - Ти... про що? Вiдчув, що вгрузає в долiвку. - А хiба... - Ти вже хочеш її закопати? Вона ще оживе! Оживе!.. Геть! Щоб тут ноги твоєї не було! - Галю... - Совiстi не маєш! Чого стоїш? Га?.. Оживе!.. Неквапно повернувся й з опущеною головою почвалав геть. Iз Соболiвки гнали кiлька корiвчин, кiлька дiвчат, а ззаду - п'ятеро чи шестеро дядькiв - серед них i Юхима - iз заступами. Не такi вони й дядьки, щоб крiпкi та при здоров'ї, але кращих i не позоставалось, а окопи копати й такi зможуть, лиш тiльки присилувати треба. Чернега прямував од берега, начебто й не знав i вiдати не вiдав, що коїться на кутку, нiс собi мiшечок лепехи за плечима. То до нього два мадяри кинулися, привели до гурту, погнали з усiма. Попереду - худоби кiлькоро хвостiв, за нею кiлькоро дiвчат, яких iз печi постягували, зi схованок, а за ними вже дядьки. Чернега спершу тюпав у гуртi, а потiм кинув мiшок об дорогу, сам бiля нього опустився, - не пiду, мовляв, далi, бо на чому ж це я пiду? Метнулись до нього, хотiли прикладами пiдняти, то котрийсь iз полiцаїв пiдкотив йому штанину, дерев'яний протез показавши. Рудобровий, вузьколиций мадяр недовiрливо щиколоткою постукав по дерев'яшцi, потiм так само Чернегу по лобi, - i всi рушили далi, зареготавши. Чернега сидiв на снiгу й не мiг устати: геть-чисто знесилiв од злостi. Пролетiла над ним ворона, каркнула. - Дур-р-рна! - обiзвав її Чернега. I, наче та ворона винувата в чомусь була, помахав кулаком. Та раптом його наче що вкололо. Почав приглядатись до гурту, що вже вiддалявся, але нiчого не мiг розгледiти. Схопився i, забувши мiшечок зоставити, пошкутильгав навздогiнцi. Треба було поспiшати, то вiн зразу ж упрiв i проказував уголос: хе, хе, хе! - наче тим хеканням допомагав собi. З гурту його помiтили, мадяри позупинялись i реготали, за животи беручись. Свої також не могли втриматися од смiху - нiколи ще не доводилося бачити дядька Чернегу таким кумедним. - А корову мою... вiддайте! - крикнув Чернега, шкутильгаючи до худоби з набитим лепехою мiшком. - Що мої дiти їстимуть, га? - питав, нi до кого не звертаючись i простягаючи руки до рогiв рябої. В гуртi перестали смiятись. Пiдскочив до Чернеги рудобровий конвоїр, турнув - i чоловiк упав разом зi своїм мiшком. Непорозумiло подивився на ворогiв, на своїх людей, на худобу, що обнюхувала голу дорогу. Наче хотiв запитати - що ж це дiється, невже це правда? - але так нiчого й не запитав. I навiть не пробував звестися - знову знесилiв од образи й од лютi, i зiр його стьмянiв, i весь свiт навколишнiй видався велетенським бiльмом, крiзь яке ледь-ледь проступали постатi з розмитими обрисами... Отямився трохи тодi, коли поблизу вже нiкого не було, схлипнув - i раптом почав гарячково одчiплювати свiй протез. Одчепивши, схопив обома руками, пильно розглядав (хiба ж це помiч, та це ж бiда, це горе його!)- i спересердя почав молотити ним усе навколо: i замерзле груддя, i кiзяки, i снiг. - Ось тобi! Ось тобi! - приказував, невiдомо що картаючи i що б'ючи. Захекавшись, одкинув протез - та й згорбився бiля свого мiшка, не чуючи холодної землi пiд собою й нi про що не думаючи: мав зараз не голову, а пустирище, по якому наче аж перекочувалося смiття та курився давкий димок од спаленого бур'яну. Так його й запримiтили пiвпарубка та дiд Катеринка. Спершу боялися пiдходити - зупинились оддалiк i розмiрковували, що б то могло бути. Не звiр же, мабуть, бо хiба звiр пiд таку годину до села навинеться, йому тепер безпечнiше ховатись по яругах. Очевидно, людина, та й не з чужих, бо хiба нiмцi свого кинули б? - Це ви, Луко? - запитали в один голос, наблизившись. Чернега навiть не глянув на них. Попросив глухувато: - Подайте менi дерев'янку. Пiвпарубка подав йому дерев'янку. - Поможiть... Помогли й припасувати, бо в дядька вже руки не слухалися - так задубiли, що пальцi мало не хрускали. Чернега встав - i заточився, то його пiдтримали. - Де моя корова? - запитав майже пошепки. Дiд Катеринка глянув на пiвпарубка, той - на дiда Катеринку. Пiвпарубка пiдморгнув крадькома дiдовi - мовляв, не тiльки чоловiк собi руки-ноги мало не поодморожував, а й розуму вiдбiг. Бо хто ж не зна, що скiльки не живе Чернега, нiколи не мiг собi на корову отягнутись. Проте дiд Катеринка вiдповiв ухильно: - Десь вона є... - Де моя корова? - знову запитав Чернега. - Не журiться, - докинув пiвпарубка, який також не вiдав про ту дивну купiвлю, - пошукаємо вашу корову - i знайдемо. - Хай вiддадуть менi рябу, - прошепотiв Чернега. Дiд Катеринка знову перезирнувся з пiвпарубком - мовляв, чого тiльки на свiтi не трапляється. Пiвпарубка запитав: - А що це ви в мiшечку несете? - Пашу для своєї рябої... - Хе-хе, - не стримався, щоб не осмiхнутись, дiд Катеринка. - То берiте свiй мiшечок, пiдемо на цвинтар могилу копати. Земля ж тепер - мов камiнь, її сокирою не врубаєш, нiякою хоробою не вiзьмеш. То, може, доведеться вогонь розкладати. От ваша лепешка й знадобиться - на пiдпал... Усiх дядькiв на Соболiвцi половили, оце тiльки ми, непотрiб, i зостались. Одне без ноги, друге без руки, а трете i з ногами, i з руками, а пуття нiякого нема... Чернега не питав, для кого могилу копати, пiшов за ними. А цвинтар той недалеко, за горбком. На старому, що в селi бiля школи, вже ховати нема де, стiльки там хрестiв i надгробкiв понапихано, то мiсце для нового розсудливо вибирали - за селом од поля. Скiльки хочете копайте собi, скiльки хочете ховайте - простiр i воля для мертвого чоловiка, бо є куди цвинтар посувати. Повiтря пахуче й свiже, небо вгорi безмежне, як мисль, - утiшайся цiлiсiньку вiчнiсть! Пiшли помiж могилами мiсце вибирати. Дiд Катеринка скочив у замет по пояс, вилiз - i: - Давайте там, де бiльше снiгу. Там має бути земля м'якша. Ти, Олексо, хмизу пошукай, бо без вогню позагибаємо. Почали тут землю цюкати, а вона - видзвонює, гупає, гехкає, тiльки не пiддається. Одлетить яка скалка, та й годi, - закоцюбло все, таке вже неприступне, хоч сльозами поливай, аби вiдм'якло. То пiвпарубка таки вогонь розклав. А помочi з того - ну на пiвпучки, бо горiти не горить, вiтер односить полум'я, i рук не нагрiєш, бо димом тим крутить, як чорт помелом. Одвернувся пiвпарубка - воно й погасло, знову витягуй трут i кресало, вимолюй ту iскрину в кременя. А добре-таки, що лепеху мають, без неї i на такий вогонь не спромоглися б. - Зимою вмирати - найгiрше дiло, - гомонить дiд Катеринка. - Зимою землi не вгризеш. От весною земля пухкенька, але ж умирати весною жалко. От i не придумаєш, коли воно краще... Як не крути - на одно виходить: кепсько вмирати. Поки пiвпарубка ще раз бiгав по паливо, полум'я знову погасло. То вiн уже почав його викопаною землею обтушковувати, щоб не зслизало за вiтром. Коли закущилися язички, вiн зiгнувся низько над вогнем, губи нахололi хотiв одволожити - i раптом одсахнувся: привидiлися в рудуватому блиску полум'я очi Галинi. Морозцем дернуло по душi, i зразу ж той морозець пом'якшав, розвеснiло. З несподiваною пiдозрiливiстю озирнувся - Чернега, згорбившись та з лиця помертвiвши, цюкав колуном землю-матiнку в непiддатливi груди, а дiд Катеринка по-гороб'ячому метушився поруч, намагався вколупнути заступом. I говорив спiвучим та тоненьким, майже жiночим голоском. - Прокидаюся, а мiсяць через вiкно прямiсiнько на мене дивиться, i такий жовтий-жовтiсiнький, як перезрiлий чиряк. I голос моєї покiйної матерi ще луною у вухах стоїть: "Ладнай клуночок i збирайся на той свiт..." Бiлi хрести ледве зводились над могилами. Пiвпарубка випростався - його увагу привернув ледь чутний гуркiт машин, що долинав iз дороги, яка ховалася за горбками. Повiтря ледь-ледь тремтiло вiд їхнього далекого реву. Пiвпарубка глянув лiворуч, де попiд самим обрiєм мала слатися залiзниця. Там над вибалком мушинi цятки заплямили полотно поля - зiгнанi з усього села люди рили окопи. Дедалi копалося легше - земля вже була м'яка, тхнула сухим перегноєм. Дiд Катеринка узяв її в пригорщу, подивився на неї ласкавими вицвiлими очима, понюхав. - Чорна, як життя наше, - сказав i сiйнув ту землю на снiг. Пiдвiв голову Чернега, глянув на дiда й одвернувся. Прошепотiв сам собi: - Корову мою забрали... Наповзав страх. Поволеньки-поволеньки, нiби мжичка в осiнню годину, вiн оповивав душу, пригашуючи крихiтний вогник надiї, що ледве жеврiв. Уже боявся поткнутись на двiр - опустiлий, збезлюднiлий, лякав його ще дужче, нiж недавня облава, яка обминула їхню хату, - дяка Юрковi! Таки зумiв одвести небезпеку вiд батькiвського вогнища, таки не пограбували в нього нiчого (щоправда, й грабувати не було чого, але ж...), не погнали окопи рити разом з усiма, виставивши на глум i посмiховисько. Але не тiльки боявся потикатися надвiр - остерiгався й до вiкон наближатися. Усе ходив серединою хати, тримався ближче до печi, до глухих куткiв. А чи не залiзти в штандари, часом зблискувало в головi, чи не згорнутись клубочком у запiчку? Знав, що ось-ось доведеться покидати хату, але не мiг вiдважитись на це. Той страх, який вилазив iз кожнiсiнької шпарки, яким захлиналося довколишнє мовчання, не мiг перемогти в ньому остаточно думки про те, що все це - його, що вiн зрiсся зi своєю домiвкою, як зростаються з нею цвiркуни, або павуки, або ж блощицi. Сподiвався, що тут обмине його лихо, бо хата, наче рiдна, захистить його i врятує, що вона вiддячить йому за ту любов i догляд, за той клопiт, за тi руки, якi вiн до неї доклав. Та й думалося, що, може, не палитимуть, розладиться в них там чи в останню хвилю несподiване щось трапиться... Далi розмiрковувати остерiгався, несподiване - та й годi, але i в тому несподiваному, якого не випускала свiдомiсть, його вже повинен був захистити старший син Макар, котрий пiшов iз червоними. Олена перейшла вiд лiжка до столу, хотiла взяти нiж чи ложку - i вiн насiв на неї: - Сядь каменем i не шастай менi, бо?.. Але вона таки взяла нiж, одрiзала скибку хлiба i, посоливши, почала їсти. Його це вразило невимовне - дивився, як розтуляє рота, як пережовує, як пiд зморшкуватою шкiрою в неї перекочується борлак. Те, що їй зараз закортiло їсти, вiн чомусь сприймав як образу, як глум. Уже не мiг вiдiрвати од неї погляду, з кожною миттю все бiльше наливаючись слiпим гнiвом. - Що ти робиш? - прошепотiв. - Їм, - вiдповiла Олена. Йому хотiлося скочити, вирвати той кусень iз її рук, розтоптати, але вiн тiльки невiдривне дивився, як вона неквапливо, зi смаком пережовує. Ковтнув слину i вiдчув, що також хоче їсти. Бо iз самiсiнького ранку нiчого й на зуб не встиг покласти. Усе ще сердячись, встав, пiдiйшов до столу й одрiзав хлiба собi. Найшов цибулину, почистив i, мочаючи в сiль та хрумтячи, почав пережовувати. - То, може, снiдатимеш? - поспитала Олена. З'їв одну миску кулешу, за нею ще - i не вiдчув ситостi. Знову хрумтiв цибулиною. Уже недавнього гнiву на Олену не було, але страх не полишав його iстоту. Страх тонесенькими цiвочками заповзав у його iстоту - сам собi здавався великим решетом, повним тривожного весняного вiтерцю. I голова його бiльшала, виростала в головi болiсна пустка, - раптом вiн iз здивуванням подивився на цибулину, його занудило, - i вiн вiдклав її. Невже згорить увесь куток?.. Пiймав себе на тому, що цiкаво б подивитись на пожежу. Вдень, звичайно, воно не так грiзно й страшно горить, як уночi, але ж це палахкотiтиме не одна хата, а весь куток, яких-небудь вiсiмнадцять обiйстiв. Йому аж на душi потеплiло, коли уявив те чорно-золоте пекло, отi двигтючi велетенськi вiхтi, що пожадливо прагнутимуть сягнути неба i вишини трохи вкусити. Але нараз пригадав, що бiда не обмине i його хати, що вона також обернеться на купу попелу, - i стало йому нудно й млосно. Олена взялася латати спiдницю. Засилила в голку довгу нитку й мусила далеко вiдводити руку. Їй добре, подумав Вiльгота, бо їй нiчого не шкода. Живе на цьому свiтi, то й добре. Має сяку-таку стрiху над головою - задоволена, а коли позбудеться, то чекатиме, поки вiн, Iван, спроможеться на нове накриття. Бо вона баба. Присмокталася до нього - i все своє життя тiльки те й знає, що смокче його, смокче... Ненавидiв її зараз, але без тiєї злостi, яка iнодi в ньому проявлялася, - треба було моцi на злiсть, а вiн зовсiм ослаб. Коли палитимуть, то повиннi б не з одного краю заходити, а з обох бокiв почати, щоб швидше, щоб менше людей повислизало. Це ж, значить, кому судилося першому нюхнути димку? Дiдовi Катеринцi й Шамрайцi. Ну, дiд Катеринка таки свого доскочить, бо ж повинен уже колись доскочити оцей балакун, баляндрасник i реготайло, для якого нiчого на свiтi святого нема, який з усiх насмiхається i все висмiє, який у землю не вростав, а котився по нiй i котиться, мов перекотиполе. А Шамрайцi нiколи не таланило, то чого ж це їй аж тепер має поталанити? Зi своїм першим чоловiком пожила пiвроку - та й не стало його: чи сам утопився в ополонцi, чи хтось турнув пiд лiд - до сього часу нiхто не знає. За другим порозкошувала трохи бiльше, аж рiк, i вмер од сухот. Нiхто вже бiльше не сватався - побоювались чоловiки, що й вони довго не протягнуть, а гарна ж була Шамрайка, з хороби гарна!.. Бiля дiда Катеринки сидить Самiйло Турик - iз тих, що коли вже вхопляться за що зубами, то швидше без зубiв зостануться, нiж випустять. Самiйло сам голий, зате правду вже любить, так любить, що й тебе голим примусить ходити в iм'я тої сучої правди. Еге ж, правдолюб!.. Вiн, мабуть, сам собi подобаєтся за свою чеснiсть, а якби не подобався, то й не гавкав би за неї, авжеж, i тут ухитряються урвати кусок для себе!.. Хай горить!.. А бiля Шамрайки - хто ж це там? - ага, Тодось Бохонко, божий чоловiк, смирний, не говорить, а медом маже, а що вже церкву ту любив та любить - i днює й ночує там, бо на цьому свiтi непогано пожив, то й на тому хоче випросити тепленьке мiсце. Ану, побачимо, змилостивиться над тобою твiй бог, чи подасть помiчну руку, чи буде тобi й на небi так тепло, як сьогоднi на землi, ха-ха-ха!.. Бiля Самiйла сидять Куницi - двi старi дiви, якi на живого парубка завжди дивились, як на чорта з рогами та з ратицями, котрий на рiвному та на твердому так тебе проведе, що неодмiнно посковзнешся i гепнешся. Сестри Куницi жили з того, що ткали людям полотно, помагали пiдгортати картоплю, бавили дiтей, - не мали вони свого кореня в життi, таких i легкий вiтерець викорчовує без слiду, не те що буря. Звичайнi, здається, люди, сiрi, як осiння сльота, а як приглянешся, то в кожному бiльшовицьке щось сидить. Це зараз по-причаювались, а колись же в активiстах ходили, голови задирали високо... У закамарках душ такими й позоставались, хресiйбо! Усiх їх сьогоднi спалять. Що ж, така в них доля. Така доля i в Парiйчукiв, i в Постоюкiв, i в Хоменкiв, i в Чуйкiв, i в Грипечукiв, i в Чернег - у всього їхнього кутка, у всiєї Соболiвки. Така доля! Згорять вони - на їхньому мiсцi родичi Вiльготинi поселяться, якi вже з ним, Iваном, житимуть у злагодi, та й вiн з ними не ворогуватиме. Олена одягнулася, перев'язалась мотузком, яким тягли з криницi воду, почала класти за пазуху дерев'янi ложки, риночку поклала, веретено. - То вже пiдемо, чи що? - похмуро запитала в нього. - Пересидимо в Юрка або в церквi. Коли що - у яр скочимо, той, що бiля Юркового городу, там багато снiгу... Говорила вона спокiйно й тихо, наче аж байдуже; таким тоном можна обговорювати дрiбнi господарськi клопоти - замiшано свинi чи нi