чу попрохати: не гнiвайтесь на мене за дискусiю. Я знаю, у вас - самолюбство, але в нас - темнота. А поскiльки диктатура наша... Словом, ви мене розумiєте: нам треба за рiк-два-три вирости не на вершок, а на весь сажень. З комунiстичним привiтом. Жучок". Але вона сьогоднi не поїхала, i ми ще побачимось. Побачились от де. Уявiть - порожня школа, полiтвiддiл. По кутках, на столах сплять. Це муралi революцiї. Частина з них поїде в полки, подиви, частина ще буде тут, а потiм теж поїде в полки, в подиви. Це бурса революцiї. ...Було зоряно, а потiм стало темно - пройшли хмари. ...Побiгла мжичка. Мжичило, мжичило, i чогось було сумно тодi. Хотiв скорiш заснути. Але в кутку часто пiдшморгували носом i не давали спати. - Товаришу, не мiшайте спати! ...Мовчанка. Мжичка тихо, одноманiтно била у вiкно. Хотiлось, щоб не було мжички й не торохкотiли пiдводи: нагадували важку дорогу на Москву - iти на Москву, на пiвнiч вiд ворожих рейдiв. - Товаришу, не мiшайте спати. Мовчанка. ...Ви, мабуть, уже знаєте, що то товариш Жучок пiдшморгувала. Вона пiдiйшла до мене. - Ходiмте! Я здивовано подивився на неї. ...Вийшли на ганок. Була одна сiра дорога в нiчний степ, i була мжичка. - Ви плакали? - Так!.. I засмiялась: - Менi трiшки соромно... знаєте... буває. I розказала. Тодi я взнав, що товариш Жучок, хоч i жучок, i "кiт у чоботях", але i їй буває сумно й буває не буває: - Дзуськи! Тодi менi кирпатенький носик розказав, що їй не 19, як ми думали, а цiлих 25 лiт, що в неї вже було байстря i це невеличке байстря - - повiсив на лiхтарi козак. Це було на Далекiм Сходi, але це й тепер тяжко. Це було на Далекiм Сходi, коли вона пiшла по дорозi за отрядом. А то була козача помста. ...Я згадав снiговий степ. ...Iшла мжичка. ...Була одна сiра дорога й темнi силуети будiвель. А втiм, це не диво, що дитину на лiхтарi повiсили: було ще й не таке. Я не збираюсь у вас викликати сльозу. А от маленький подвиг - це без сумнiву. А чий? - - Ви подумайте. ...Товариш Жучок N 2, N З, N 4, i не знаю, ще скiльки є. Товариш Жучок N 1 нема. Зник "кiт у чоботях" у глухих нетрях республiки. Зник товариш Жучок. ...Ходить "кiт у чоботях" по бур'янах революцiї, носить соняшну вагу, щоб висушити болото, а яке - ви знаєте. Так: - пiп охрестив Гапка (глухе слово, а от гаптувати - вишивати золотом або срiблом - це яскраво). Ми назвали - - товариш Жучок. А iсторiя назве - - "кiт у чоботях". Кiт у чоботях - тип. Точка. Коротко. Ясно. Все. ЮРКО На Донеччинi - завод. Уночi над заводом темно й недосяжно думає небо. Проливається на небо золото золотого шлаку - тодi в посьолку сниться... На нiчнiй змiнi були: Остап, Юрко. Юрко: гори Юри (Швайцарiя), юрта, за юртою тайга - холодна, в снiгах: бори, бори, i нема їм краю. Був Перекоп; а пiсля Перекопу Юрко сказав: - Або в завод, або за кордон революцiю робити. Послали в завод. Уночi над заводом, мабуть, проходять хмари; коли з пiвночi - вiдходять до моря, коли зi сходу - на запорiзький степ. ...Цех. Вийшли. Пiзно. Мовчазно шумiли машини в таємнiм напруженнi. Зникали постатi за машинами: носили залiзо. З гасом стояв дух заводської ночi - глибокої, як море бiля японського берега. Iшли: Юрко, Остап - люди однаковi, люди рiзнi. (Проходили днi - холоднi й теплi, близькi, далекi... люди однаковi, люди рiзнi). Над посьолком люкс, над заводом нiч. Що думає нiч? Остап брав великi кроки, Юрко вiдставав. Дивився на саженну постать Остапову... - ...Так, як почнеш шукати правди, то, гляди, i залiзеш у кривду. А чоловiк я темний, хоч i пролетарiат. Ну, а Наталка хай ходить до вас, я нiчого не iмiю. Лиш би не в шалапути, не люблю я їх: по-свинячому шукають правди, богородиць наробляють - один розбрат. ...Одчинить дверi Наталка, трiшки заспана, теплий жiночий дух вiд неї. У неї ноги трiшки колесом i, як у молоденької дiвчини, зiтхання. -...Був я в партизанах. Ще з Махном ходив, а що до чого й досi не добрав. Така вже вдача: як вип'ю пляшку, то й за власть совiтiв. Бiльшовикiв подавай - i квит. Юрковi було образливо, а Остап говорив: - Моє яке дiло; хтось добере - нас чимало. А Наталка хай у ячейку ходить, я нiчого не iмiю. Болото закумкало нiч. Де болото? То - жаби. Коли увiйшли в дверi, Наталка в однiй сорочцi зустрiла. Спитала: - Товаришу Юрко! Що це таке - емiсiя? А потiм: що це таке - девальвацiя? - Ти краще постiль постели,- сказав Остап. А Наталка постiль стелила й уже з сумом: - Мабуть, довго вчитися нам: революцiя наша, а слова не нашi. ...Роздягались, говорили. Потiм Наталка увiйшла в Юркову кiмнату, бiлою плямою стала край столу. - Я забула зачинити вiкно. - Зачинiть. Вона мовчки вийшла. Юрко думав про неї. Болiли плечi, болiла спина - цiлий день носив рейки. Без революцiї, коли нема творчости, життя тече нудно, одноманiтно (або, або: дух творчости, дух руйнування). Живе в посьолку багато людей. Багато з них творять, багато - так. Ранком, коли пролетять тьмянi одуди свiтанку, гудок. Один, два, три. Наталка будить i чоловiка, i Юрка. Остап iде ранiш, Юрко - потiм. (Потiм): кидається до дверей. Наталка зупиняє. -...Що? - Пiдождiть, я вам снiданок загорну, все одно запiзнились. ...А то пiдставляє пiд його обличчя дзеркало. - Гарний? Вiн знає, що все обличчя в сажi. Йому нiяково: чотири днi лягав не роздягаючись. Не вмивався. - Ех, Наталю! Вiн зiтхнув, але зачепити її не вiдважився. Поспiшає через сонний посьолок. Повз Торця парує, а далi парує в степу: тоскно дивитись на степ, де мрiє далина. Наталка дивиться синьо, так буває не часто, так дивляться не всi. I все-таки Юрко звичайнiсiнька людина, хоч i комунiст (це не Америка, але iстина, здорова логiка). Уже проклинав завод - важко, а коли приходив додому, уперто думав про Наталку. Тече життєва рiка одноманiтно, глухо перекликаючись в осоках (зелене баговиння в громовицю глибоко сидить у водi, i йому не страшно). Єсть заводський клуб. Улаштовували вистави - заводська молодь (заводська молодь у футбол i лявн-тенiс грає). Сьогоднi улаштували таку - на диво. Сам робiтник написав: i рай був, i пекло було. Виступали (як треба) промовцi: один доповiдач, а решта - так, свої, заводськi. Одному кричали: - Та ти, Юхиме, мабуть, злiзь, не шкандаль нашої фiрми. Юхим не слухав i все-таки договорив. I все-таки закруглив. Були оплески. Закiнчив "урою". Хтось ударив по халявi й iз задоволенням зазначив: - Хоч свiйський, та хитрий... Щоб тебе дощем намочило!.. Остап, Юрко, Наталка - теж на виставi. Остап теж сказав: - От тобi й революцiя: i не видно її, i видно її. Як ота благодать з неба: щось, десь, а в руки не вiзьмеш, мов ужак вислизне. Наталка сидiла поруч Юрка. Її тiло торкалось його тiла, i йому було гарно. I спитала Наталка: - А що це таке, що й капiтал Маркса, i "Нива" Маркса: директорша колись виписувала? Юрко сказав Наталцi, i зрадiла вона: - А я оце два днi думаю: як же це так, що i в буржуїв був Маркс, i в нас Маркс. Невже одурили Ленiна? Прийшов... антракт. Пiсля вечора були танки. Юрко позiхав. Заводський паркан перстенiє мармурове: сiверко, димно, похмуро. Вийдеш за ворота - жовтява безпоряднiсть ланiв. Заглядають, вiдбiгають назад. Ах, давно це було, за молодости молодої, коли юнi дзвони юнiсть молоду дзвонили... ...Кричали, кричали "кукушки", стукали, стукали молотки за брамою, а назад нема вороття. ...Посьолок забайрачився у вiтах. До заводу ходять через залiзницю - дорiжка така, вторована, повз Торця - рiка така: фабрично-заводська, ховається в степах. Ходив Юрко. А до Юрка приходили комiтетчики, секретарi. Казали, що не так лекцiї читає, що доба епiзодичних пройшла. Юрко згоджувався, а десь на сподi своєї душi запитував, а ви звiдки знаєте? Фамiльярно похлопували його по спинi, а йому було чогось неприємно. Таранкуватi, мамулуватi, "типiчнi сурйози", але вони вважали себе за справжнiх представникiв пролетарiату. ...I сказав Остап iз кутка: - Все це гарно, а ще б краще було, коли б хто з вас хоч пiвпляшки дiстав. Голова фабзавкому примружив око: - I справдi, хлопцi, чи не випити? Юрко запротестував. Тодi пiдiйшли всi й стали його уламувати. - Пий, та не пропивай розуму,- сказав секретар. I Наталка пiдiйшла: - Та що це ви, Юрко! Невже ми в черницi приписалися? Хiба таки Троцький не п'є? Вiн хотiв сказати, що не п'є, але подумав, що йому однаковiсiнько не повiрять: "вiн же з ним не живе". ...Вийшли в садок, горiли зорi, текли потоки, зорянi: аеролiти. ...Випили небагато (бiльш не було) i закiнчили. Говорили. -...От тепер i я скажу: подавай менi бiльшовицьку власть, а хочеш, то й у саму ком'ячейку записуй. Наталка сiла бiля Остапа. - Що в п'яного на язицi, то у тверезого на думцi. Товаришу Юрко, запишiть його в ячейку. Наталка говорила щиро, i обличчя її було свiтле, як винне повiтря восени - ранньої. ...Над заводом знову думало небо - темно, недосяжно. Секретар сказав: - Плюю на всiх i вся. Моя власть, i баста! Його спитали: - А я? - I твоя. - А я? - I твоя. Наталка взяла за руку Юрка: - I їхня? Всi подивились i подумали, а секретар кинув: - Це гiсть. А Остап п'яно й нахабно засмiявся: - Це той, як його... як ото мiтинг був...- попутчик. Ха... ха... Юрко спалахував, а всi зареготали, а секретар похвалив: - Нiчого, хоч попутчик, зате дорогий,- i похлопав Юрка по спинi. ...Зорi зазорили все небо. Було тихо, а на залiзницi кричав паровик. Сьогоднi возив рейки вагонеткою Юрко, з вальцювального цеху. ...Залiзо спiвало. Надворi днiло, верещали молотки. В гострих лезах тонкого упаду Юрковi тихi спогади. "...Попутчик... так..." Бантини, бетоннi крокви й залiзне, кам'яне - ми. Ми - король землi. Ми той, що в скажено-рухомому танцi машини керує огняною електричною вагою - непереможною, всесильною. "Отче наш, електричної системи вiку, да буде твоя непохитна воля там - на землi, як тут - у заводi". ...У вальцювальному цеху кипiло штавбування нагартованих шматкiв. По пiдлозi вогнянi гадюки плазували з дрiб'язким смiхом. "Попутчик... так..." Юрко вiдпочивав, Остап стояв бiля розпаленої печi. В руках важка крицева жердина... Крiзь щiлини проточувались огнянi язики, бурхотала бiла курява нагартованого кубла. Стогнала - на зовнiшнє повiтря. Остаповi м'язи залiзнi, спруговi. Вiн крикнув: - Е-ех! Стукнув (енергiйно) по землi жердиною i ще: - Подавай! Подавай! Пiдкотилась одноколеска до печi, щiльно притулилась, як дитина до материної спiдницi. Остап iз силою одкинув дверцята й зашилив у пащу жердину. I була бiла курява, а в нiй казковий велетень - Остап. Вiн боровся з огнем i знову крикнув: - Держи! Раптом полилась бiла маса, i бурухнувся нагартований опецьок. - Гата! "Попутчик... так..." Юрко дивився на це не вперше. Нудить пiд серцем - так завжди. Довгi днi цiлого року, тиха лютiсть, спругова Остапова сила. Пiдiйшов. - Закуримо? - Давайте! Помовчали. Говорив Остап: - Ну що? Сказали в ячейцi, що Наталка пила? Здвигнув плечима Юрко. Мовчали... Вони були люди рiзнi, люди однаковi. ...Залiзо спiвало... Люди жили не тiльки в заводi - i за заводом. Люди - не воли. Ходила Наталка, ходив i Остап: "гуляти"; Юрко майже не ходив. (Я думаю про кiнець етюду. Як жили iншi - про це в другий раз). ...Блимали червневi зоряницi - це зорi. Палав краєвид - за вечором. Було душно. Заводська молодь уїдливо домагалась, щоб Юрко читав їм лекцiї. Вiн говорив, що не має часу, а вони знову приходили й знову домагались. Остап пiшов у трактир (знову був трактир): прийшли о шостiй ранку з заводу. У кiмнатi був вiн, Юрко i Наталка - червона, горiли очi. Пiдвела очi вiд книги. ...Гарно... - Вам подобається книга? - Менi подобається книга. - Вiн подумав i взяв її за руку. - Гарно? - Гарно. Вiн сiв бiля неї: - Гарно? ...Були останнi днi червня, запашнi, в садку куделiв цвiт, летiв. Зацвiла метелиця - лiтнi курделi. Держав її руку, вона знизила вiї. Вiн зрозумiв, i йому забилось серце. ...Проходила лiтня метелиця, а в кiнематографiї грала музика - мiщанський мотив: присмерк, буднi, зажури, як до революцiї. Пересипались днi, пересипались тижнi: у кошику часу - синi ночi, далекi зорi, рожевi дороги, бузковi ранки. I прийшла недiля. Наталка сказала: - Ходiмте на берег Торця. (Остап пiшов до фабзавкому). Юрко: - Ходiмте! Сказав просто, було не просто. Пiшли левадою. Наталка сьогоднi надто весела, смiялась, i стан їй манливо колихався. Була, як i завжди, босонiж, а тому, проходячи повз колючок або кропиви, вона раз у раз голосно скрикувала. А коли вони зiйшли на стерню, Наталка сiла на землю й рiшуче заявила: - Я далi не пiду. Юрко сказав: - Ходiмте, товаришко. Наталка сказала: - Не пiду! Не пiду! Вiн знав, чого вона хоче, i з незадоволенням кинув: - Я не Остап, у мене бичачої сили нема. Тодi вона пiдхопилась: - Остап! Остап! Остап! Поперед них промайнула стьожка срiбно-лускової рiки. Пiдбiгли до верби, що самотньо на березi Торця стояла. Сюди зайшов дим Торецького заводу. Коли сiли в тiнi лапастої гiлки на пiску, Наталка з реготом розказувала, як вона маленькою дiвчиною хотiла була колись купатись, та не встигла роздягтися, як бiля неї вирiс директорiв син. - Тепер, кажуть, за кордон утiк. Вiн хотiв зо мною купатися, а я на нього наплювала: таке плюгавеньке та паршиве. Потiм вона спустилась униз, до води. Забулькала, уважно розглядала кущ осоки. ...Бiля Торця вогко, а тiнь од верби до захiдсонця лапастiша, густiша. За Торцем широкi мовчазнi поля. Сонце мжить золото на рiку. Полями йде легкий смуток. Юрко сiв бiля Наталки, обняв її однiєю рукою. Вона не говорила, дивилась униз. Вiн узяв її за талiю - вона не говорила. Вiн поцiлував їй шию - вона не говорила. Юрко подивився назад - було широке поле, i все було видно. Вони сидiли цiлу годину - так. Вона не говорила. Юрко думав її схилити на землю. Тодi на рiку упала iз сходу синя тiнь - iшла нiч. I сказала Наталка зажурено: - От я вже й забула. Нiяк не запам'ятаю емiсiю й девальвацiю. Оце з пiвгодини думаю - де те, де iнше! Думаю, думаю i нiяк не пригадаю. Тодi Юрко раптово пiдвiвся, а Наталка подивилась на нього здивовано. Юрко сказав: - Пора додому. ...Вона ледве навздогнала його. Юрко писав до товариша (завтра): "...досi почуваю гармати, досi бачу барикади. Клянуся, що комунiст. Я не винесу цiєї тишi. Припустiм, я не пiшов на завод. Ну? Я завiдував би райрибою. Ти розумiєш - райрибою! А може, райсiллю? Ха! Чого мене не пускають за кордон? Я ладен робити замах на самого Пуанкаре. Я родився для вибухiв... А на заводi я теж не можу - тут треба марудної працi, а я не можу. Я досi почуваю гармати, а завiдувати райрибою я теж не можу. Я..." Вiн (Юрко) писав довго, надхненно Ще була вночi тривога i гули гудки - на заводi пожежа. Остап прийшов пiзно - тiльки-но лiг. Пiдвiвся, розбудив Юрка: - Пожар! - Де? - На заводi. Юрко сказав: - Я захворiв, я не пiду. Остап одягався, скаржився: - Поставлять його за iнженера, а воно нi бе-бе. От i пожар. Юрко не стерпiв: - А ви, мабуть, i сьогоднi випили? I вiдповiв Остап байдуже: - Це наше дiло, заводське. I вийшов. "Попутчик... так..." Наталка, як пiшов Остап, одразу захропла. За тиждень був суботник: пiсля пожежi прибирали. Пiшли на роботу всi. Юрко не пiшов: йому лагодитись до лекцiї. У посьолку було тихо, тiльки дiти на вулицях кричали. Юрко пiдiйшов до Наталки: - Наталю! - i голос йому затремтiв. Вона подивилась на нього й зблiдла. - Що таке? - i сiла на лiжко. I вiн сiв. - Я вам, як товариш, як... Вона подивилась на Юрка - йому горiли очi, i їй спалахнули очi. Вiн узяв її голову й мiцно обняв. Вона тихо говорила: - У мене не було дiтей... Що ви кажете?.. Я не хочу... ...На розi в меду горiла липа - пройшов солодкий дух. - Що ви кажете?.. А Остап?.. Не хочу... (Я зупинився на найцiкавiшому мiсцi. Правда? I як ви думаєте, чи не час менi плюнути й почати нову новелу? Час, певно, час. Отже останнє зусилля!) ...Хтось закричав на вулицi. Наталка наставила вухо. Потiм пiдхопилась. - Якесь нещастя. Заводськi жiнки чують нещастя - серцем. Вискочила... ...На розi в меду горiла липа... А потiм у кiмнату внесли Остапа й положили на лiжко. З крана зiрвалась стальна хрестовина й перебила Остаповi праву ногу. НА ГЛУХIМ ШЛЯХУ Глибокi борозни лiт... I це - тоска... Куди сховаюсь вiд могил твоїх? ...А втiм, добре: i штучнi вона мала, та з часом повипадали з омети. А постать її прибила чвиря. Знаєте - чвиря на глухiм шляху. Мороз коле скло, мережить скло. Школа, клас... До повiту - 60, до станцiї - 80. Навкруги: глуш, глуш, глуш... Це глибокий чатинник моєї несибiрської тайги. ...Знаєте, милий друже, от мiнiатюрний фрагмент iз забутої, розвiяної поеми "Азiя". "...В п'ятому вiцi - дикiм i далекiм - вiд Уральських хребтiв, вiд Волзьких скель до тихих голубих вод Дунаю: гуни, сармати, германцi... I вбив син Мундцука свого брата Бледу. Скажений Аттiла, король гуннiв. ...Проходили вiки. I прийшов глухий вiк - XIV. I на невiдомих азiятських верхiв'ях пiдвелась грiзна постать Темерлана..." Це nota bene до моєї вiри: велика iстина землi: сонце пiдводиться на сходi. ...Сосни гудуть-гудуть... - Чого так сосни гудуть? - Хуртовина. Вiтри. Ох ви, сосни мої - азiятський край! ...Школа, клас. Дiтвора спiває: - Нiхто не дасть нам iзбавлення: нi туз, нi дама, нi валет... ...Наталя Миколаївна стурбована. Наталя Миколаївна бiжить: - Боже мiй, дiти! Не можна так спiвати: це ж пiсня державна! Наталя Миколаївна скiнчила прогiмназiю - то так далеко! - Нестiр - сторож: - ...Миколаївно! А хiба вже, мать, нема! - Ах, Несторе! Боже мiй! Чого ви турбуєтесь?.. Я як-небудь... Вона... "як-небудь". Нестiр: - Ох, Миколаївно! Святий ви чоловiк. Потому, як менi уздрiвається: забули про нас буржуази... Пожалуйте, махорочки... Закурюють. ...Нафти нема. Ночi довгi, як степовi дороги на великiй рiвнинi. На холоднiй печi, в ганчiрках - фунт сухарiв у кутку i старе тiло. А ще старе бiля порога: Нестiр. Тодi сни... А може, таємна ява? -...у другому двадцятого столiття, двадцять рокiв тому вiн приїхав, бадьорий i радiсний, як сама юнiсть. Стояв вересень. Стояли блакитнi далекi простори. Тодi обрiй цвiв гарячими маками, i облiтали пелюстки, i обгортали мозок. На серцi спiвала струнка, бiла, як молоко, береза: у неї пишнi молодi перса, у неї золотi кучерi... ...(Ляжу на твоє тьмяне лоно, мiй коханий, невiдомий обрiю!..) ...Над архiпелагом осель, у м'ятову даль линула березова пiсня. ...I курiв далекий обрiй, i пахли в мрiях мальтiйськi мандарини й африканський мигдаль. -...Наталочко! Моє миле котятко! Я ввесь дзвеню цукровим троском... Там, десь, на Великих Зондських, на вулканi Смеру. Наталочко! Моя зелена наядо! Тодi кипiла скажено друга молодiсть, тодi не вiрила, що йде тридцята весна, бо в очах темнiло, а пiд ягодою тугої перси ревли вiд солодких мук отари самцiв. Вона: -...Олексо! Мiй божевiльний! Я п'янiю... Налий усю мене столiтнiм медом, туманним хмелем, Олексо! Розiрви менi сорочку! ...Мчався багряний олень по горах, по долинах часу. Над байраками летiли журавлi! Курли! курли! I прокинулась рiка до порогiв. (Гей, ти, Днiпре! Гей, ти, сивий! Чи довго ще до навiгацiї?) ...Над оселями проходили сторожкi ночi. Проходили по осоках, по заводах i далi в простiр, лiсовими стежками, за узлiсся. (-Ляжу на твоє тьмяне лоно, мiй коханий, невiдомий обрiю!) -...Миколаївно! Чи чуєте? - Чую, Несторе. - Мабуть, прийшов кiнець. З'їли сукинi сини революцiю. - Бог його знає, Несторе! Та тiльки я думаю: все гарно буде. Отже, на тому тижнi приїздили з наробразу, казали: все гарно буде. ...А сосни гудуть-гудуть... - Чого так сосни гудуть? - Хуртовина. Вiтри. Ох, ви, сосни мої - азiятський край! ....Чиркнув сiрник. Нестiр запалив свiчку: - Отож учора був на базарi, так оратор казав: такий iз наших... Треба, каже (читає по записцi)... двадцять п'ять архiвоєнських комунiзмiв... Щоб, значить, була правда... Що ви на це скажете? ...Пф! - свiчка погасла. - Бог його знає, Несторе! . ...Перший осадчий прийшов з Правобережжя через Сагайдак - великий чумацький шлях. Перша хата була на березi. Але рiку випивало сонце, а троскiв пiдрiзували роки, i вiдходила вода в долину. Тодi будiвлi стояли на горбах, а вулицею летiли бенгальськими огнями пiски. ...Спiвала: - А я дiвчина Наталка, а зовуть мене Полтавка... -...Наталочко! Моє миле котятко! ...Вiн приїхав до бунту, коли в глибинах осель рiс бунт. Говорив про бунт - такий гострий, як бритва на горлi, такий грiзний, як смерч в океанi... шумують, шумують води: вал за валом. На сходi - маяк. Рев сирени. ...А друга молодiсть i в Нестора була: Наталя Миколаївна - це недосяжнi кургани зiр. ...З Нестором Олекса й посадив цю сосну. Тодi, двадцять лiт тому. ...А бунт вирiс i положив бритву на горло. Вiн: - Наталочко! Я йду туди, до них! - Iди, милий. Вiн пiшов i не вернувся: не вертаються - хто в бунт. ...У Сибiр на золотi розсипини по Володимирськiй пройшов каторжник. I не прийшов. ...I знову сни... а може, таємна яв?.. Хiба знала, що в неї закоханий цей незграбний бородатий Нестiр? ...Плоть не розцвiла в закладний час. Вiд нього, вiд Олекси. I нiколи не було. Школа осунулась. Сосна росла й ховала дорогу, що на Сагайдак. У п'ятому двадцятого столiття проходив останнiй шквал другої молодостi. I пiсля заняття з сумом дивилась (з сумом врiзаної стеблини) на Нестора. Як вона хотiла, щоб вiн зрозумiв її. Але не зрозумiв, ї одiйшла друга молодiсть... А третя нiколи не приходить. ...Брели роки. Пролiтали журавлi, горiли свiтанки, горiли зорi. А вранцi в садках шумiла дiямантова паморозь. -...Чи скоро земля воскресне? I бiжить глибокий чатинник моєї несибiрської тайги назустрiч свiжому вiтровi... День за днем, рiк за роком - у вiчнiсть... (- Гей, ти, Днiпре! Гей, ти, сивий! Чи довго ще до навiгацiї?) ...Нестiр ходив у суботу по пошту за десять верстов i приносив вiдтiля пошту й тютюн "Бурас" за дев'ятнадцять копiйок, у синiй обгортцi. До глибокої ночi вони курили й грали у хвильки. ...Азiя - не Азiя. Провiнцiя - далi, провiнцiя - глибше. Далекий орiй димиться. Темний вiтер, сiверко. Бiлий вiтер. Замело дорiжки, вовчi стежки, заячi слiди. Повстали замети, набiї. За сараєм iржала, вила i рожала замети нiч. ...А сосни гудуть - гудуть... -Чого так сосни гудуть. - Хуртовина. Вiтри. Ох, ви, сосни мої - азiятський край! ...Уранцi пiдвiвся багряний диск холодного сонця. I стояв чатинник, як бабусина казка. Стояв по груди в снiгу. На вiтах горiли червiнцi. Це остання згадка другої молодости. ...Але скоро вiтер знову пiдняв хмари. Вдарив в диск холодного сонця. Розбив диск холодного сонця. I знову фуга. ...А в школу таки зiбрались. У лахмiттях федеративного добра. У школi бiженець Стасик. Наталя Миколаївна читає iсторiю: - Поляки гнiтили український народ. Дiтвора до хлопчиська: - Стасику! А ти ж полячок! - Бережись, Стасику, задавимо тебе вночi. I скаржилась Наталя Миколаївна. А Наталi Миколаївнi кажуть: - Навiщо ж ви так говорите? - Боже мiй, нас так учили в прогiмназiї. А то ще буває з Богом. Дiти: - Ми в класi в Бога не вiримо, а вдома вiримо, бо й Наталя Миколаївна вдома вiрить: ми самi бачили. I ще: - Наталю Миколаївно! А навiщо ви iкону зняли? - Ах, дiти, iкон уже в класi не можна вiшати: наробраз не дозволяє. ...Давно це: до Наталi Миколаївни з'їжджались iз сусiднiх сiл учителi, учительки, фельшери й грали у фанта. Це теж спогади. А село темне й гниє в пранцях. Медикаменти за горами, за морями. В селi умiють лiкувати бешиху. Вечiр. У кiмнатi самогонний апарат. Нестiр: - Ну, вже завтра об'язательно продамо двi пляшки, а тодi й хлiба купимо. - Купiть, Несторе! ...Налили по рюмцi. Випили... Темнiє... I знову надворi фуга. ...А сосни гудуть - гудуть... - Чого так сосни гудуть? ...Хуртовина. Вiтри. Ох, ви, сосни мої - азiятський край! СОЛОНСЬКИЙ ЯР I До слобожанських Млинкiв пiдiйшли могутнi лiси Полтавщини i за три верстви зупинилися. Стоять стiною, хмуряться. В гущавину дорiжка по папоротi, повз сизi кущi, до Солонського Яру. Солонський Яр: як i село. В селi пахтить дубовим молодняком, стоїть над яром - селом, а нижче в провалля поплентались стрункi й темнi явори, i тiльки за десять верстов виринають, щоб мовчазно вiдiйти на захiд, на пiвдень. Удень над селом сковзається клапоть перламутрових хмар, а вночi хмари зникають за проваллям, тодi Солонський Яр горить огняницями - i лiс, i село, i небо. Тодi горить, чарує папороть. Солонський Яр - природна фортеця. -Солонськi острожники казали: - Є Холодний Яр, це - Солонський Яр... Атож... А в Млинкiвськiй волостi скаржилися: - I сукинi ж сини! Прохвости! Чортового батька видереш їх вiдтiля. Чухали потилицi. Збирались на сходку. Мiркували. Iще чухали потилицi. - Яку тут прахтiку зробити? Га? Запетлювали, як той казав... ...Коли приходить нiч, Млинки напружено дивляться на темну стiну полтавського лiсу й чекають. Але невiдомо, в яку кошару забредуть солонськi вовки. Тiльки вранцi шумить село. Вранцi дiзнаються, кого обiбрано "до цурки". ...Стоїть могутнiй дуб. на пiвдорозi до лiсу, а до нього сiрiє ранковий шлях, од вiтрякiвперехиляється на дiлянку молодняку. ...У немите вiкно волосної Ради дороги майже не видно. Савко Гордiєнко, безусий голова з гострим обличчям, подивився у вiкно й пiдiйшов до натовпу. - Ну, що? I сьогоднi обiбрано кого? - Аякже: Матвiя Юхименка. Пiдiйшов ще один селянин i безпорадно розвiв руками: - Не iнакше, як дивiзiю треба сюди. Притакують. У кiмнатi смердить архiвним папером, а писарчуки перами риплять. Савко вдарив себе по чолi: - От напасть... Прийдеться воювати. Згодились. - Дивiться, вам виднiше... А що напасть - то правда. Але Савчин сусiда попередив: - Ти гляди, Савко, п'ять предсiдателiв ухекали, то... може, й тебе отправлять на той свiт. Це, брате, тобi не австрiяка. ...А в село iз Солонського Яру вилазили постатi й зникали за тинами. Iще чути було там про Савка: - Така йому фортуна: плохий буде - хай головує, а зачепить - лихо буде... Над Солонським Яром розтанув останнiй промiнь, у лiсi почало темнiти. Iз пiвночi попливла хмара, теж iшла на захiд. ...Пахло дубовим молодняком. II "...Наказую негайно виловити банду, що в Солонському Яру. Отряда прислати не можу, бо майже всi люди в роз'їздах". Такий папiрець вiд повiтового вiйськового комiсара. Савко подумав: "Дiйсно пора". Зiбрав мiлiцiонерiв: - Гайда! Мiлiцiонери - старi партизани, дух партизанщини глибоко сидить. Рудий мiлiцiонер, старшина, каже: - А що, того... можна буде в Солонiвцi самогону... Чуєш, Савко? Голова не чує, задумався. Думає вiн, що йому робити: острожникiв, звичайно, на селi не застанеш, а солончани своїх не видадуть. ...Скоро в'їхали в лiс. Конi наставили вуха й прислухаються до луни, що глухо йде в гущавину вiд ударiв копит. Глухi столiтнi лiси Полтавщини, i чогось тут журливо. Насторожились кущi, трiщать гiлки. Iнодi конi збочують, i тодi шелестить листя на ввесь лiс. Рудий мiлiцiонер полiз за кисетом, а другою рукою порiвняв свого коня з Савчиним. - Слухай, друже, може, не будемо тривожити їх, уладнаємо? - Це кого? Солончан? - Авжеж! Савко сказав: - Наказ єсть з уїзду. Нiззя. - Ага... Ну, то iнше дiло. А потiм погладив корявою рукою коростяву шию свого коня. - Слиш, Савко! Кажуть по газетах - румунський король селянам слабоду проголосив? - А тобi що з того? - Та як же: все таки слабода... Савко скрушно похитав головою: - Мало тобi слабоди!.. Пiд ким ти сидиш: пiд королем чи нi? Ну? - Звiсно, що нi. - Отож-бо й є. Бандити ви гарнi, як на вас подивишся. Останнi четверо мiлiцiонерiв пахтiли цигарками i мовчки оглядали гущавину. Сизий дим махорки хмаркою стояв над отрядом, а потiм струмками розходився за вiтами, за зеленню. ...Пiд'їжджали до Солонського Яру. Дорiжка веде прямо в село, а треба заїхати з iншого боку. Пустили конi в гущавину, й зашумiв, затрiщав лiс. Загiнчани потикали обличчя в арчики, а конi легко хропли й уперто продирались до рiжi. Сонце давно вже гримало над лiсом, але тут його не було. Туї нiколи не було сонця й завжди стояла тiнь. ...Порiшили: коли виїдуть на рiжу, гайда на Голохватський край (це квартал у Солонськiм Яру). Гвинтiвки приготовили, але без наказу голови не стрiляти. Iще продирались, i нарештi крiзь гущавину прорiзалися стьожки свiтла. Нарештi загiн вискочив на рiжу. ...Загавкали собаки. По ярку забiгали постатi. - Стiй! Куди бiжиш? Стiй! Голоси запнчан метушились у зеленi, i з усiх кiнцiв одкликались луни. Савко скрикнув: - Стрiляй у повiтря! Бухнувся випал над Солонським Яром, i раптом село стало мертве. Пiд'їхали до голохватських будiвель. - Дома хазяї? Виходили баби, перелякано дивились на загiнчан, але, впiзнавши млинкiвських хлопцiв, сплескували руками. - А щоб вам нi дна, нi покришки. Як же ви налякали. А ми подумали -i справдi комунiя наскочила. Савко суворо подивився i спитав: - Де ваш предсiдатель? - Та староста ж! - Так би ви й казали... Марфо! Ану-бо поклич голову. Незабаром прийшов голова. До нього: - Де твої голохвастiвцi? З уїзду прийшов наказ заарештувати їх. Усмiхається: - Де ж я їх вiзьму... Господи! Лiси ж такi, слава тобi, Миколає угоднику, не маленькi - є де сховатися. А потiм заморгав пiдслiпуватим оком: - Пожди, Савко, я, мабуть, пiду дiстану чогось. Як же так: гостi приїхали, треба ж таки пiдправитись. Савко рiшуче одрiзав: - Нiкоторого гвоздя! Спольняй, що требують. Рудий мiлiцiонер досадливе почухав потилицю: - Слиш, Савко, а могорич i не помiшав би, їй-богу! Але млинкiвський голова нiчого не слухав. Наказав своїм хлопцям вибирати з голохвастiвських скринь шмаття, а "старостi" наказав негайно подати пiдводу. Зарепетували, заскиглили баби; заметушився "староста". Зашумiв Солонський Яр. У кожнiй хатi розчинено скриню й повибирано з неї одiж на пiдводу. А вiд'їжджаючи, Савко пообiцяв ще й спалити все голохвас-тiвське кубло, коли острожники не з'являться доброхiтно в Млинки. Скоро загiн iз пiдводою зник у лiсi, i до хатiв посунулись чоловiчi постатi. I довго чути було грiзний гомiн у Солонськiм Яру. III У Млинках гомонiв базар. Декiлька осiлих тутешнiх циганчат сiпали коней за хвости й вигукували, як двiстi лiт тому. Бiгали, лопотiли перекупки. А бiля блискучих гiр горшкiв стояли поважнi гончарi Полтавщини. Савко й рудий мiлiцiонер носили по базару шмаття, що забрали в Солонськiм Яру, i викрикували: - Люди добрi, пiзнавайте своє добро! Пiдходили, лапали одiж, хитали головами, але нiхто не ризикував пiзнати своє. В натовп падало бiле сонце, й пахло сливами й яблуками. Пахло ще кiнським потом, i мукали покiрнi корови. ...До Савка пiдiйшов низенький чоловiк в обiдранiй свитинi. Обличчя йому стягнуло зморшками, i здавалося, що вiн плаче. Полапав зелену хустку, погладив її нiжно й ледве чутно промовив: - Конешно, Дуньчина... Дуньки моєї... Але раптом зник кудись: впiрнув у натовп. Тiльки бiля "потребiлки" вiн пiдiйшов знову до Савка й тоненько, нiби горох розсипав, запитав: - А що, Савко, чи не чути, довго ще вiйна буде? А потiм ще полапав зелену хустку й зiдхнув про себе: - Конешно, Дуньчина... ...Мекають вiвцi. Через базар пройшла отара, i пил сховав сонце. Десь викрикують щiтники й бiжить гул за вигiн, де стоять забитi панськi будiвлi. - Люди добрi, пiзнавайте своє добро. ...Але не бачите Савко, що за ним стежать солончани; злосливо, лукаво дивляться на нього. А коли повертається до них, вони показують йому спину, а по спинi бiсового батька пiзнаєш. Рудий мiлiцiонер виблискує червоним носом, i вiд нього далеко несеться дух самогону. Iще з годину походили - нiхто не признає... - Що за напасть! Пiшли у волосну Раду, зложили солончанське шмаття бiля шафи. ...В Радi повно народу. Зайшло декiлька чоловiка в кiмнату голови: - Не так ви робите, Савка, не слiд його виносити на базар. - Чому це? Пiдiйшов до Савка Онищенко, з комнезаму, на вухо каже: - Тут вони. - Хто це? - Та солончани ж, голохвастiвцi. Вдарив себе Савко по потилицi: - Так он воно чого нiхто не визнає! Покликав рудого мiлiцiонера: - Зараз збери хлопцiв, треба оточити, голохвастiвцi тут. Похитав головою рудий: - Де там їх тепер найдеш... Давайте, мабуть, удвох. Нiколи Савковi базiкати, схопив гвинтiвку й побiг. Ходить повз гончарiв, нiби горщики уважно розглядає, а сам оком уп'явся в натовп. Грає сонце в горщиках, i весело виблискують тори гончарського добра. А голохвастiвцi, мабуть, запримiтили щось недобре - до коней пiшли. Нарештi Савко побачив їх. Кинувся у натовп. Але вже було пiзно: тiльки пил закурив до вiтрякiв, що на полтавський лiс. - Гай, держи! Савко нацiлився й вистрiлив. Галас! Галас! Галас! Але голохвастiвськi конi зникли вже за вiтряками. Кинувся Савко до волости, скочив на кобилу, покликав рудого мiлiцiонера - й гайда за солончанами. ...Затривожився базар, гончарi заходились складати горщики на вози, циганчата потягли за хвости коней, посунули люди до дворiв. Тiльки щiтники уважно розглядали свiй крам у скриньках i ще закликали до себе наляканий нарiд. Десь кричала перекупка: - Куди ти потягнув, харцизяко! Людоньки добрi, держiть злодiя! IV ...Темна наша батькiвщина. Розбiглась по жовтих кварталах чорнозему й зойкає росою на обнiжках своїх золотих ланiв. Блукає вона за вiтряками й нiяк не найде веселого шляху. ...Болить наше мiльйонове серце, i хочемо запалити їй груди своїм комунiстичним сяйвом... Темна наша батькiвщина... ...Змиленi конi зупинилися на узлiссi. Сказав Савко: - Втекли! В рудого мiлiцiонера од скаженого бiгу нiс був. мов та цибуля. Втирав хусткою пiт. - Повернемо, мабуть, додому, чи що? - Нi! Гайда на Солонський Яр. - Та чого ж ми поїдемо? - А того, що треба видивитись, осточортiли вже. Рудий казав, що небезпечно удвох в таке кубло телiпатися. Але Савко був упертий. Поїхали. За пiвверстви зупинились, позлазили з коней i з гущавини оглядали Солонський Яр. Савко сподiвався, що бiля дворiв буде метушня, але по вуличках нiкого не видно було: i яр, i лiс, i село - усе ховалося в зеленiй тишi. Так перебули, мабуть, з пiвгодини. Потiм Савко казав переїхати на другий край, що поринув у дубняку, куди не добиралося око. Коли посiдали на конi, в лiс зайшов уже вечiр, i знову гостро пахло молодняком. Зiрвався заєць i залопотiв по листях. (...Темна наша батькiвщина, i темнi в нiй лiси. Тягнуться вони на Полтавщинi мовчазно на захiд, на пiвдень). ...Казав мiлiцiонер: - А може б, помирилися... Слиш, Савко? - Нiззя... - А то, їй-богу, могорич запили б... Савко гостро дивився в гущавину. Сонце, мабуть, упливло за обрiй, i в лiсi ходив уже важкий присмерк. Коли знову з'їхали на стежку, що веде на Млинки, Савко раптом схопив рукою гвинтiвку. Але в цей момент гримнув випал, i далеко пiшла грiзна луна. Конi рвонулись i кинулися з лiсу. Засвистiв вiтер. Гримнув ще один випал, i зашумiв лiс вiд цокоту копит: за млинчанами летiла погоня з голохвастiвцiв. Рудий мiлiцiонер зупинив коня: - Братцi, не бийте! Але Савко розумiв, що йому милостй не буде. Як божевiльний, гнав вiн свою кобилу на Млинки. - Цок! Цок! Цок! Iще далеко позаду солончани, але Савковi треба бiгти до вiтрякiв, поки острожники не вискочать iз лiсу. - Цок! Цок! Цок! Свистить вiтер у вухах. Гнiда кобила запiзнилась, важко дихає на дерева... (Невже навздоженуть?) ...Свистить вiтер. ...Нарештi Савко вискочив у поле. На заходi жеврiло (конало) небо. Десь горiли бур'яни пiд огнем польового повiтря. Поле горiло бур'янами. Знову гримнув випал - то вискочила на узлiсся ватага солончан. Савчина кобила пролетiла ще декiлька крокiв i гепнулась на землю. Захропла. Савко залiг за кiнський тулуб i почав одстрiлюватись. Ватага зупинилася. Але то був один момент: одразу ж солончани пiшли в обхiд. Тодi Савко рачки полiз до Млинкiв. Бiля вiтрякiв вiн випустив останню кулю й кинувся до першої хати. Ускочивши у двiр, вiн залiз пiд комору... ...Скоро в дворi були й солончани. ...Млинки наче вимерли, тiльки собаки завзято гавкали по дворах. Зачувши пострiли, млинчани поховались по хатах, не виходили. Голохвастiвцi витягли з хати хазяїна: - Кажи, де вiн? Ти ж бачив, куди вiн сховався? ' - Та я ж... їй-богу... Свиснув чмiлем у повiтря нагай. Хазяїн заплакав i вказав на комору. Заревли солончани, оточили будiвлю. Гей, ти! Чого перелякався - вилазь! I наставили пiд комору одрiзи. ...Савко мовчки вилiз, подивився навкруги себе й похилив голову. Зловтiшними огняницями горiли в голохвастiвцiв очi. Пiдiйшли до Савка, мовчки роздягли його й голого повели в поле. Iшов по дорозi Савко й тупо дивився на полтавський лiс. ...Млинки мовчали. ...За вiтряками голохвастiвцi зупинились; - Хлопцi! В кого гострiший нiж? Виймай! ...А потiм двоє одiйшли вбiк, пiдiйшли до хати й пустили два червонi пiвнi. ...На далеких гонах горiли огнем сухого повiтря запашнi бур'яни. Пiднявся вiтер. Зашумiли Млинки. Забили в розбитi дзвони. Загаласували вулицi. - Рятуйте! Рятуйте! ...А глибокої ночi iз злизаного пожаром краю посунулись натовпи людей до голохвастiвцiв. ...Тiєї ж ночi величезна заграва пожежi стояла над Солонським Яром. I знову на далеких гонах горiли огнем сухого повiтря запашнi бур'яни, i гостро пахло дубовим молодняком. СИЛУЕТИ Дядя Варфоломiй прийшов на далеку закутну станцiю в ортечека (там був знайомий, теж далекий, але вiн робив посадку поза чергою) й чекав на потяг. На станцiї було порожньо, майже нiкого: двi-три фiгури в постолах, i було прокисло. В залi першої-другої класи буфет: двi-три сосиски, три-чотири булки. Ще в кiмнатi ортечека шипiв блiдо-зелений самовар, з нього й подавали чай випадковим подорожникам, що випадково застряли на закинутiй станцiї. I от станцiю так далеко закинуло, що тiльки скажеш - "дивно!". Навiть повiтовий город (маячить вiдци). прокидається, насторожився, а тут i досi в "мужськiй уборнiй" лежить огризок сосиски й ручка вiд кулемета "Махim". Але саме ця-то станцiя й ворушила своєю приступнiстю почуття рiшучого задоволення. Тому: тут було тихо, радiсно, лише зрiдка сторож Матвiй збентежить спокiй перону рiзкими дзвонами на повiстку. Потiм удари одлунають - i знову тихо. Дядя Варфоломiй вийняв з кишенi телеграму й перечитав її ще раз. Стефан писав так: "Ї д ь т е. З г о д н и й". Це значить, Стефан поведе наступ на Веронiку. I слiд: на то вiн i брат. Не можна ж її залишити в такiм становищi. I тут же дядя Варфоломiй подумав: "Чудово! Божественно! Приїде - курочок розведе!" А потiм ще подумав (по традицiї: "хто не був молодий, той не був дурень"): "А лiта вгамують, навчать. Ох-о-хо! Суєта життєйська". Нарештi потяг подали. Тодi Варфоломiй забрав клунок i вийшов з далеким знайомим з ортечека. Звичайно, на дорогу (вшиву, коли вiтер рветься в щiлини, а пiчки ще нема; коли придавлять так, що тiльки охнеш; коли одноманiтний стук колiс заколисає й присниться все, що пройшло, що вiдходить - i жах, i грюк, i чорт знає що), за таку дорогу остаточно розболиться тiло. Потяг летить за гори, за лiси, на пiвнiч. Дядя Варфоломiй дрiмає. I сниться йому це: ...Стефан. Дема. Веронiка. Веронiка кричить. Веронiка в кучеряшках (в каштанових, як каштан) i так нагадує строкатий плакат, нiби вiн висить на перших громах повстання. "...Ну добре! Коли тобi так плакатне, що ти забула, не хочеш знати родину, то..." ...Дядя Варфоломiй хвилюється: