iнцями Києвi. Розстрiляний денiкiнською контррозвiдкою. Молоння_ - застарiла слов'янська назва блискавки. Гєккєль_ Ернст_ (1834-1919) - нiмецький бiолог-еволюцiонiст, пропагатор теорiї Ч. Дарвiна про походження видiв. Намагався створити i обгрунтувати соцiальний дарвiнiзм, а також спiлку науки i релiгiї. Мах_ Ернст_ (1838-1916) - австрiйський фiзик i фiлософ, мав значний вплив на розвиток емпiрiокритицизму та неопозитивiзму, проти чого гостро виступив В. I: Ленiн у 1909 р. НА ОЗЕРА._ Надруковано цей твiр було вперше у журналi "Всесвiт" (1926.-N 15). Потiм у Творах, т. 1 (1927-й i 1929 рр.) та у т. 1 Вибраних творiв 1932 р. Подаємо за останнiм виданням, в якому оповiданню передував невеличкий вступ: "До етюда "На озера" я вiдношу й "Мисливськi оповiдання добродiя Степчука". Цi поетичнi екзерцицiї (свiдомо беру це не зовсiм благозвучне слово) треба розглядати не як оповiдання пролетарського мисливця, а як записки переляканого дрiбного буржуа. Хiба ж пролетарiат "тiкає вiд людей"? Хiба вiн ширяє над "мертвими краями старосвiтських помiщикiв", "шукаючи нових iлюзiй до нових невiдомих берегiв"? Отже, нiчого нема дивного в тому, що модернiзований Тартарен боїться мертвої качки, дiтей i, нарештi, опудала в останньому оповiданнi того ж таки добродiя Степчука". Написано 1927 року. Тартарен_ - герой трилогiї "Незвичайнi пригоди Тартарена iз Тараскона" (1872- 1890) французького письменника Альфонса Доде (1840-1897), в якiй у гумористичнiй формi зображений тип дрiбного буржуа - задаваки, заядлого мисливця. Cela_ va_ sans_ dire_ (фр.) -_ само собою зрозумiло. Дон_ Квiзадо_ - одне з прiзвищ Дон-Кiхота. БАРАКИ, ЩО ЗА МIСТОМ._ Вперше оповiдання було надруковане у "Синiх етюдах", у 1926 р. вийшло у ДВУ окремою книжечкою. Востаннє публiкувалось у т. 1 тритомника, за другим виданням якого i подаємо у цiй книжцi. СВИНЯ._ Вийшла першодруком у "Синiх етюдах", потiм у т. 1 Творiв, за другим виданням якого ми й передруковуємо. Sus_ domesticus_ (лат.) -_ свиня домашня, i далi перераховуються найпоширенiшi домашнi породи; sus_ scrofa_ (лат.) -_ дика свиня. Совнаркомка_ - розмовне: спецїдальня i спецрозподiльник для вiдповiдальних працiвникiв Раднаркому. КIМНАТА ч. 2._ Надруковане вперше оповiдання було у журналi "Шляхи мистецтва" (1922.-N 1),_ згодом у збiрцi "Синi етюди" i т. 1 Творiв. Подаємо за другим виданням т. 1 Творiв 1929 р. ЛЕГЕНДА._ Надруковано це оповiдання вперше у "Синiх етюдах", потiм у збiрцi М. Хвильового "Злочин" (X.: ДВУ, 1926). Ввiйшло також у т. 1 тритомника i Вибраних творiв 1932 р., за яким подаємо у це видання. Заувага М. Хвильового до оповiдання: Див. вступне слово до "Кота в чоботях". Написано 1921 року. Приймак _Примаков В. М. (1897-1937), радянський вiйськовий дiяч, органiзатор i керiвник Червоного козацтва України, бойовий побратим Ю. М. Коцюбинського. ЗАУЛОК._ Це оповiдання вийшло вперше окремим виданням у масовiй серiї бiблiотеки "Гарт" 1923 р., потiм входило до збiрки оповiдань "Осiнь" (1924) та до т. 1 Творiв. Подаємо за виданням 1929 р. Раковський_ Християн_ Георгiйович_ (1873-1941) - голова Раднаркому України з 1919-го по 1924 рiк, згодом, внаслiдок незгоди з нацiональною полiтикою Сталiна та участi у внутрiпартiйнiй боротьбi на боцi "лiвої" опозицiї, впав у немилiсть,- спочатку призначений повноважним представником СРСР у Францiї та Англiї, потiм по справi "правотроцькiстського блоку" засуджений у березнi 1938 р. Воєнною колегiєю Верховного Суду СРСР на двадцять рокiв ув'язнення, проте розстрiляний 11 вересня 1941 р. в орловськiй в'язницi. Реабiлiтовано X. Г. Раковського у 1988 р. (див. листи В. Короленка А. Луначарському // Нов. мир.-1988.-N 10.-С. 218). ЕЛЕГIЯ._ Надруковане оповiдання вперше у харкiвському альманасi "Квартали" (1924.-N 1), незабаром у збiрцi "Осiнь" та в т. 1 тритомникiв. Подаємо за останнiм виданням 1929 р. ДОРОГА Й ЛАСТIВКА._ Друкувалося спочатку в збiрцi "Синi етюди", потiм у т. 1 тритомникiв. Подаємо за другим виданням. АРАБЕСКИ._ Оповiдання друкувалось тiльки у т. 1 Творiв М. Хвильового. Подаємо за виданням 1929 р. Сiєрра_ Мартiнес_ (1881-1947) -iспанський поет, драматург, режисер модернiстського театру. Зажив широкої популярностi у багатьох країнах постановкою п'єси "Пiсня про колиску" (1911). Карейл_ (вiрнiше: Карлейль) Томас (1795-1881) - англiйський iсторик, публiцист i фiлософ, апологет "культу героїв", особливо у головнiй своїй працi "Герої, шанування героїв i героїчне в iсторiї" (1841), яких уважав рушiями iсторiї. Кводлiбет_ (quod_ libert_ - лат.) -_ чого хочете. Мандрагора_ - пасльонова багаторiчна рослина, застосовується для тамування болю. Коренi її нагадують iнодi людину, тому в давнину мандрагорi приписували магiчну силу. Кайора_ - невеликий плоскодонний човен. Чайма_ (застарiле) - вiтрило. Квакери_ (англ._ quakers - тремтячi, самоназва "Товариство друзiв") - члени християнської протестантської секти, заснованої у серединi XVII ст. в Англiї пiд час революцiї. Заперечують зовнiшнi форми релiгiйностi, сповiдують пацифiзм. Нинi органiзацiї квакерiв iснують у США, Англiї, Схiднiй Африцi. У 1937 р. створена мiжнародна органiзацiя квакерiв. Liberum_ arbitrium_ (лат.) -_ вiльний вибiр. Капабланка_ Х_.Р_. (1888-1942), Ретi_ Р_. (1889-1929) - видатнi шахiсти. ПУДЕЛЬ._ Надруковане оповiдання вперше у журналi "Червоний шлях" (1923.- N 2), згодом у збiрцi "Осiнь" та окремо з оповiданням "Лiлюлi" (1926). Потiм у т. 1 тритомника i Вибраних творiв. Подаємо за виданням 1932 р., де М. Хвильовий вмiстив передмову: "Сiль оповiдання "Пудель" в розмовi Сайгора з Тетяною. Ще точнiше: в "фiлософствуваннi" Тетяни про людину. Це - вiдбиток чеховських настроїв дрiбнобуржуазної iнтелiгенцiї вiдбудовчого перiоду (оповiдання написано 1923 року). Мораль: романтично намовленим "матерiалiстам" Сайгорам не рекомендується вести iнтимнi розмови з Тетянами". Лассаль_ Ф_. (1825-1864) - дiяч нiмецького робiтничого руху, фiлософ, публiцист, засновник опортунiстичної течiї однiєї з форм дрiбнобуржуазного соцiалiзму, органiзатор i президент першої робiтничої партiї Нiмеччини (1863-1875). Убитий на дуелi. Рiжа_ - див. примiтку до оповiдання "Солонський Яр". "ЛIЛЮЛI"._ Надруковане вперше у журналi "Червоний шлях" (1923.-NN 6-7), потiм у збiрцi оповiдань М. Хвильового "Осiнь", виходило також окремо з оповiданням "Пудель" 1926 р. Подаємо за т. 1 Творiв (1929). "ЛIЛЮЛI"_ - драматична сатира Р. Роллана гостроантивоєнного спрямування, написана 1919 р. у стилi народного лубка, у першi пореволюцiйнi роки набула значного поширення у нашiй країнi. Численнi переробки на "новий лад", а то й вiдвертi пародiї у дусi пролеткультiвських iнтерпретацiй, надихнули М. Хвильового на саркастичну реакцiю щодо цих вульгаризацiй в оповiданнi "Лiлюлi". Вiдповiдно i поетика твору насичена ремiнiсценцiями та алюзiями з рiзних творiв, персонажiв, епох, стилiв для створення вiдповiдного грайливо-саркастичного тла розповiдi. За браком мiсця намагатимемось пояснити головнiше, враховуючи, що у грi М. Хвильового важливе не номiнативне значення в планi ерудицiї, а жонглювання смислами слiв задля естетичної розкутостi та творчої щедроти. Визнаємо, що цей твiр М. Хвильового найскладнiший для пояснення, докладне його коментування потребувало б значно бiльше мiсця, нiж сам твiр. Це оповiдання можна вважати гiдним традицiї комiчної лiтератури (Рабле, Стерн, Гоголь) i так званої iнтелектуальної прози (Джойс, Бор-хес, Еко). Хеопс-Хуфу_ - iронiчна гра слiв. Савойя_ - iсторична область у французьких Альпах, савойяри_ - її жителi. Сiденхем Томас _(1624-1689) - англiйський лiкар, один з фундаторiв клiнiчної медицини, активно впроваджував i вдосконалював систему практичної медицини. Гаронна_ - рiка у Францiї та Iспанiї. О_rdre de bataille_ (фр.) -_ план битви. Артемiвцi_ -студенти Комунiстичного унiверситету iм. Артема, який iснував у Харковi в першiй половинi 20-х рокiв для пiдвищення загальноосвiтнiх i полiтичних знань комсомольського та партiйного активу. Сведенборг Емануель_ (1688-1772) -шведський фiлософ-iдеалiст, письменник, теософ-мiстик. Створив широковiдому теософську систему про "потойбiчне життя" i поведiнку духiв. Мав значний вплив на теорiї романтикiв, зокрема, його iдеї позначились на творчостi Блейка, Кольрiджа, Емерсона, Бальзака, Стрiндберга. Вчення Е. Сведенборга викликало значну зацiкавленiсть росiйських релiгiйних фiлософiв XIX - поч. XX ст. Сабурова Дача_ (ще Сабурка) - тогочаснi побутовi назви лiкарнi для психiчно-хворих у Харковi. Я(РОМАНТИКА)_. Вперше видрукувана в альманасi "Гарт" (X., 1924), невдовзi у збiрцi оповiдань М. Хвильового "Осiнь" (1924), згодом у двох виданнях т. 2 тритомника 1928-го i 1929 рокiв. Востаннє цей твiр друкувався у т. 1 Вибраних творiв, до якого письменник написав таку загальну передмову. (З огляду на те, що ця "Передмова", по сутi, останнє звернення М. Хвильового до читача i нiби своєрiдний заповiт нащадкам, вона становить також неабиякий iсторико-лiтературний iнтерес, тому й наводимо її повнiстю). Передмова На протязi кiлькох останнiх рокiв дехто iз наших не в мiру дбайливих критикiв рiшуче й безапеляцiйно закреслює весь мiй попереднiй, мало не чотирнадцятилiтнiй творчий шлях пролетарського письменника. Робиться це дуже просто. Знаєте, хто такий Хвильовий? Та це той, що з "Ваплiте", основоположник хвильовизму й автор "Вальдшнепiв". Про iншi мої твори анi слова! Не iснує нi моїх кiлькох томiв (їх, до речi, по книгарнях давно вже нема), не iснує й висловлювань вiдповiдальних партiйцiв про мою творчiсть як про творчiсть, в якiй чимало є корисного для радянського читача. Згадується лише колишня "гостра цiкавiсть" до моєї особи. На "гостру цiкавiсть" я не претендую. Не претендую тому, що вона мене нiколи не приваблювала, не претендую й тому, що не належу до тiєї категорiї письменникiв, якi вмiють швидко й легко писати; а з великими труднощами переборюю т. з. "опiр матерiалу". Але нiяк я не можу не вимагати вiд наших не в мiру дбайливих критикiв, щоб вони, сiдаючи писати статтi про мою перебудову, спершу брали на себе труд хоч як-небудь зазирнути в мої книжки. Не можна ж, шановне товариство, робити з людини, що на протязi багатьох рокiв у силу свого розумiння i здатностей боролася за пролетарське мистецтво,- не можна робити з цiєї людини пролетарського початкiвця, який допiру повернувся з ваплiтiвської емiграцiї й який, крiм "Вальдшнепiв" та хвильовизму, нiчого не має за душею. Ви кажете, що я колись був "рупором українського фашизму"? Не заперечую! Ви запевняєте, що я поки що перебуваю в станi "ще недостатньої перебудови"? Теж вiрю, бо в такому ж приблизно станi чимало сучасних пролетарських письменникiв. Але хiба тiльки це й можна сказати про мою лiтературну роботу? Проте коли для вас у нашiй радянськiй лiтературi не iснує авторитетiв, то давайте звернiмось ще до буржуазної критики. Беру один iз кiлькох прикладiв. В 1931 роцi вийшла нiмецькою мовою збiрка моїх "Вибраних оповiдань". Як же вiдгукнулася буржуазна преса на цю мою збiрку? Рекомендую N 4 за 1932 рiк "Бюлетеню експресних iнформацiй для книгарiв, .бiблiотек i друзiв книги" (бюлетень напрямку католицьких партiй, видавець д-р Шлiсман, Iнсбрук). В цьому бюлетенi (даю переклад з нiмецької мови) буржуазна преса вiдгукується так: "Десять оповiдань, з яких нi одне не схоже на друге. У вступному оповiданнi "Мати" змальовується жахлива доля руської матерi, що жертвує собою заради старшого сина. Молодший син її хоче вбити свого старшого брата, i вона приймає смертельний удар вiд цього молодшого сина, рятуючи свого випещеного улюбленця. Пiсля фривольної "Вариної бiографiї" iде розкiшна сатира "Iван Iванович", на якiй сильно помiтний вплив великих гумористiв Англiї. Iван Iванович - партiйний урядовець першої комунiстичної епохи, що з своєю жiнкою й двома дiтьми користується з усiх переваг комунiзму, але сам ще є цiлком буржуа, втрачає всяку рiвновагу, коли вiн раптом чує про майбутню чистку партiйного осередку, отже, й мiсця своєї служби. Далi нанизуються iншi картини комунiстичного життя - серйознi, фривольнi, страшнi, жахливi подiї часiв революцiї й божевiльної громадянської вiйни, що вимагали незчисленних людських жертв. Навiть у перекладi, який, коли судити з передмови, значно послаблює достоїнство українського автора, кожне поодиноке оповiдання становить маленький шедевр (Меisterwerk), якому з письменницького боку мало чого можна закинути. Але тим бiльше треба дорiкати .друкарському укладачевi. Для дозрiлих читачiв, для молодi й народнiх бiблiотек непридатна, комунiстична! (пiдкреслення моє.- М. X.). Як бачите, мої оповiдання не тому непридатнi для закордонної молодi й закордонних народнiх бiблiотек, що вони недосконалi ("кожне поодиноке оповiдання становить маленький шедевр - "Меisterwerk"), а саме тому, що вони комунiстичнi! Так думає буржуазний рецензент, i так зовсiм не думає дехто iз наших радянських критикiв. Хто ж iз них помиляється? Не будемо гадати. Подаю на суд читачiв збiрку вибраних своїх творiв у двох томах. Перший том iде пiд назвою - "Лiричнi етюди", другий пiд назвою - "Сатиричнi етюди". Проте, без сатири в першому томi, як i без лiрики в другому, звичайно, не обiйшлося. Лiричнi етюди пiдiбранi в такий порядок: оповiдання про громадянську вiйну, далi - роки вiдбудовчого перiоду. Мотиви мисливських новел продовжують другий вiддiл. Кiнчається книга циклом шахтарських оповiдань. Сатири другого тому, на мiй погляд, не вимагають класифiкацiї, i тому кожна iз них посiла випадкове мiсце. Маючи на увазi, що мої книжки можуть попасти в руки малодосвiдчених читачiв, я до кожного твору написав невеличке вступне слово. Микола Хвильовий "Сатиричнi етюди"._ Як уже наголошувалось, цей том Вибраних творiв (до речi, ледь чи не єдиний у спадщинi М. Хвильового iлюстрований i своєрiдно оформлений Анатолем Петрицьким) був першим i останнiм iз прижиттєвих видань письменника. Нi "Сатиричним етюдам" (т. 2 Вибраних .творiв), нi будь-якiй iншiй книжцi творiв М. Хвильового аж дотепер вийти у нашiй країнi не судилося. У самої новели "Я (Романтика)" у цьому виданнi був такий вступ: "Герой новели "Я" - не революцiонер. Це,- так би мовити, "революцiонiзований" iндивiдуалiст, себто один iз тих дрiбнобуржуазних iнтелiгентiв, що не позбулися психологiчного вантажу "молодої людини XIX сторiччя",- людини, про яку зараз, з легкої руки М. Горького, багато пишуть у нашiй пресi й яка, на жаль (та й на радiсть), i досi живе серед нас: жалкувати треба, що живе, радiти - що вже в невеликiй кiлькостi. Новелою "Я" автор рiшуче повстає проти iндивiдуалiзму. Дегенерата введено не випадково! Навiть кращий iз тих, що в них "розколюється "я", навiть вiн iде в супроводi "низенького лоба, розкуйовдженого волосся i приплюснутого носа". Подвiйнiсть натури послiдовно веде до виродження, до дегенерацiї. Мiг такий iндивiдуалiст активiзуватися за часiв громадянської вiйни? Принаймнi в уявi - безперечної В 20-х роках XX сторiччя на землi вже не iснувало тихих закуткiв шатобрiанiвських Рене. Невже i герой новели був колись, як вiн говорить, "главковерхом чорного трибуналу комуни"? Нiчого подiбного! Це просто марення зарозумiлого плутаника. В кращому разi вiн мiг хiба що вiдступати з бiльшовиками! I то не командиром якогось червоного загону, а одним iз пасажирiв тих ешелонiв, що в них евакуювались нашi родини. Яку роль зiграла новела свого часу? Автор певний, що вона зiграла роль революцiйну. Таких, як "я", сьогоднi ми майже не бачимо на нашiй радянськiй землi, на початку ж непу серед Дрiбнобуржуазної iнтелiгенцiї їх було чимало. Поставивши "я" в "красиву", романтичну обстановку й у той же час показавши його нiкчемнiсть ("дрiбненькi сльози", iстеричнiсть, вiдсутнiсть справжньої стiйкостi i т. д.), автор тим самим, очевидно, сприяв перевихованню вищезгаданої iнтелiгенцiї в дусi комунiстичного свiтогляду. Чи є сенс друкувати цю новелу зараз? Мабуть, є! Хiба б ми в противному разi випускали життєписи "молодої людини XIX сторiччя"? Останньою заявою автор, до речi, не збирається порiвнювати себе з великими творцями "зайвих людей". Новелу "Я" написано на початку 1923 року. Синедрiон_ (грец.) -_ збори, рада старiйшин у давнiй Iудеї. У християнськi часи частiше вживається iронiчно як зборище, неправедний суд (напр., над Iсусом). Жирандоля _(фр.) -_ багато оздоблений висячий свiчник, по-сучасному - люстра. Штаб Духонiна_ - начальника штабу i головнокомандуючого росiйської армiї, який не визнав Жовтневої революцiї, на початку грудня 1917 р. за наказом М. Криленка було розстрiляно у м. Могилевi. Звiдси й походження евфемiзму - "вiдправити у штаб Духонiна", тобто розстрiляти. Errare humanum est_ (лат.) -_ людинi властиво помилятись. СЕНТИМЕНТАЛЬНА IСТОРIЯ_. Друкувалось це оповiдання тiльки у т. 2 Творiв 1928-го i 1929 рр. Подаємо за останнiм виданням. Кочубей Марiя_ - дочка полтавського полковника Василя Кочубея, в яку ще юну був закоханий старiючий гетьман Iван Мазепа, згодом одружена з сином нiжинського полковника Степана Забiли. Хоч якою романтичною була ця любов, однак i вона певним чином сприяла появi доносу Кочубея та Iскри про зрадливi замiри гетьмана Мазепи Петровi I. "Пiсня про Нiбелунгiв"_ - найдавнiший нiмецький героїчний епос (датується приблизно 1200 р.), в якому використанi iсторичнi перекази про знищення гуннами держави бургундiв (нiбелунгiв), подвиги i смерть лицаря Зiгфрiда та криваву помсту за вбивство Зiгфрiда дружини Кримхiльди. Б'єргалка _розмовна назва пивнички, походить вiд нiм. Вiег або ж вiд фр. biеге, де можна було дешево випити i попоїсти. Делеклюз Шарль_ (1809-1871) -активний учасник революцiї 1848 р. у Францiї, член Паризької комуни 1871 р., загинув на барикадах. Бульйонський Лiс_ (точнiше - Булонський) - знаменитий лiсопарк на околицi Парижа. Узамiтна Нiцца_ - омрiяна (в темрявi) французька столиця курортiв на березi Середземного моря._ Атрамент _чорнило. Мо_rituri te salutant_ (лат.) -_ приреченi на смерть вiтають вас. Моветон_ (з франц.) -_ невихованiсть, розбещенiсть Епiкурейцi _послiдовники вчення давньогрецького фiлософа Епiкура (341-270 р. до н. е.), за яким жити треба самiтником з метою уникнути страждань, щоб досягти тiлесного здоров'я i стану повної безтурботностi духу (атараксiї); пiзнання за Епiкуром природних законiв звiльняє вiд страху смертi, забобонностi та й релiгiйних марновiрств у цiлому. НАРЕЧЕНИЙ._ Надруковане це оповiдання вперше у журналi "Всесвiт" (1927.-N 35). Згодом у т. З Творiв i т. 1 Вибраних творiв (звiдки й подаємо) з такою передмовою: "Для контрреволюцiї нiчого нема "святого". Вона не милує навiть маленьку людину з глухої провiнцiї - людину, що, мабуть, нiкому, нiколи й нiчого поганого не зробила. Як же iнакше розумiти це оповiдання?" Написано 1927 року. БАНДИТИ._ Видане єдиний раз у т. З Творiв 1930 р., звiдки й передруковуємо. ЗАВ'ЯЗКА_ (Етюд). Iсторiя цього твору досить складна; спочатку вiн друкувався у журналi "Життя i революцiя" (1925.-N 11) як початок роману "Iраїда" пiд такою ж назвою. Однак подальша доля цього роману невiдома. Як самостiйний твiр пiд новим заголовком "Зав'язка" видрукуваний у т. З Творiв (1930), де майже цiлком переiнакшенi прiзвища героїв (напр., дипломат Баторiй змiнено на Криленка, iнженер Ламене став Сердюком, журналiст Пастелян - Шарком, а професора Поло названо Полозом) та з кiлькома незначними стилiстичними виправленнями. Отож етюд, який подаємо за т. З Творiв, цiкавий насамперед як зав'язка цiкавої i навiть iнтригуючої епiчної форми, вiдмiнної вiд досить статичної i локальної недiєвостi "Вальдшнепiв". Шкода, що не можна порiвняти їх уповнi. Певним чином наближається до цих творiв i "З лабораторiї" за цiлком вiдчутним епiчним розмахом i смiливим експериментом з формою?.. як, ,на жаль, i цiлком вiдчутною незавершенiстю. Д'Анунцiо Габрiеле_ (1863-1938) - iталiйський письменник i полiтичний дiяч, iдеолог iталiйського iмперiалiзму. Перейнятий декадентськими i нiцшеанськими iдеями. Г. Д'Анунцiо пiсля першої свiтової вiйни посилено пропагував фашизм. Свого часу його рiзко критикувала Леся Українка. МАТИ._ Надруковане вперше у т. З Творiв, потiм у т. 1 Вибраних творiв, за яким подаємо у це видання, з такою передмовою: "Це оповiдання дехто плутає з новелою "Я". Мiж ними нiчого спiльного нема. Основна мисль оповiдання "Мати" така: подiлення людей капiталiстичного суспiльства на класовi табори є така ж неминучiсть, як неминуча загибiль свiтогляду "старосвiтських" людей. Проте думку авторову почасти видно й з епiграфа". Написано 1927 року. IЗ ВАРИНОЇ БIОГРАФIЇ_. Вперше з'явилось у журналi "Лiтературний ярмарок" (1928.- N 1). Згодом у т. З Творiв та Вибраних творах, звiдки ми передруковуємо. У цiй книжцi М. Хвильовий додав до твору розлогiшу передмову: "В перший раз оповiдання "Iз Вариної бiографiї" надруковано 1928 року в книзi першiй альманаху "Лiтературний Ярмарок". Прочитавши це оповiдання, критики заметушилися: один iз авторитетних на той час демостенiв дуже жалкував, що автор зробив з героїнi "робiтничо-селянську богородицю", другий скаржився, що автор зацiкавився такою собi зовсiм непотрiбною Варею. Третiй навiть обвинувачував мене у великiй прихильностi до грубого натуралiзму. Подивiмось, чи мали вони рацiю. Коротко. В образi Варi, як це видно й без окулярiв, автор подає читачевi збiрний тип масовика дрiбної буржуазiї. Словом, щодо натуралiзму, то це оповiдання є типовий романтичний етюд ("щодо вина, то вiн пив воду", як говорив колись, здається, Вiктор Гюго). Гiперболи, узагальнення - це попутники романтичного письма, а саме ними й просякнуто моє оповiдання. Чи, може, без окулярiв не видно, що Богодухiвська Варя не одна Варя,- що це тисячi Вар, i не лише богодухiвських? Другому критиковi вiдповiдь коротенька. Вiрно: вульгаризатори пролетарської лiтератури нiколи не цiкавились перевихованням дрiбнобуржуазних мас. Я цим питанням завжди цiкавився, саме тому я й звернув увагу на таку собi нiкому не потрiбну Варю. Але перед третiм демостеном я схиляю своє непокiрне чоло й роблю йому елегантний кнiксен. Вiн мав рацiю жалкувати, що я зробив з героїнi "робiтничо-селянську богородицю", бо... з неї я справдi нiчого iншого й не мiг зробити. Яка основна iдея твору? Життя дрiбної буржуазiї завжди йде пiд контролем "чужої волi", себто пiд контролем волi якогось класу - чи то буржуазiї, чи то пролетарiату - в залежностi вiд обставин. За часiв великої громадянської вiйни пролетарiат, тягнучи за собою вищезгаданий соцiальний прошарок, не мiг не заплiднити його своїми iдеями, i вiн його, як вiдомо, заплiднив. Великi маси дрiбної буржуазiї побiгли туди, куди з боями "пiдступили загони червоних полкiв", бо заплiднена iдеями революцiйного класу дрiбна буржуазiя вiдчула "щось таке, що з його властi їй уже нiколи не вирватись". I коли дрiбнобуржуазна Варя з Монастирської, народивши сина, не найшла свiтлiших порiвнянь, як порiвняти себе з богородицею, то чому автор мусить робити з неї щось iнше?" Аттiла_ (приблизно 406-453) - вождь гуннiв з 434 р. Очолив спустошливi походи на Схiдну Римську iмперiю, Галлiю, Пiвнiчну Iталiю, створив велетенську державу гуннiв од Волги до Рейну, яка iснувала тiльки впродовж його життя. IВАН IВАНОВИЧ_. Надруковано перший раз у журналi "Лiтературний ярмарок" (1929.- N 7), згодом у томi 3 Творiв (1930), за яким i подається у цьому виданнi. "Хулiо Хуренiто"_ i "Любов Жанни Ней"_ - романи Iллi Еренбурга, який на той час перебував у емiграцiї. Перший iз названих творiв (повна його назва "Надзвичайнi пригоди Хулiо Хуренiто та його учнiв") набув неабиякої популярностi у першi пореволюцiйнi роки завдяки позитивному до нього ставленню i схвальнiй рецензiї М. Бухарiна. РСI _робiтиичо-селянська iнспекцiя, родоначальник нинiшнього народного контролю. Кака _Контрольна комiсiя ВКП (б), прообраз теперiшньої партiйно-ревiзiйної комiсiї у структурi КПРС. "Друг дiтей_", "Повiтрофлот", "Доброхiм"_ - добровiльнi громадськi органiзацiї, в якi входили радянськi службовцi, що об'єднувались для опiки над безпритульними дiтьми, сприяли розвитковi авiацiї та добривно-хiмiчної промисловостi. Vouz aimez les fleur_ (фр.) -_ ви любите квiти. Со_mment donc, madame_ (фр.) -_ як це так, панi. А lа _bonne heure, madame_ (фр.) -_ на все добре вам, панi. Oui, oui, madame_ (фр.) -_ так, так, мамо. Avec plaisir, madame_ (фр.) -_ дуже приємно, панi. Iона Вочревiсущий_ - псевдонiм широковiдомого для тих часiв одiозного публiциста i фейлетонiста газети ВУЦВК "Вiстi" Миколи Новицького. РЕВIЗОР._ Надруковано вперше у журналi "Лiтературний ярмарок" (1929.-N 9), згодом у т. З Творiв та т. 1 Вибраних творiв з такою передмовою: "Оповiдання "Ревiзор" належить до серiї тих же етюдiв, що й "Пудель". "Всi ми виросли iз гоголiвської шинелi",- сказав колись Достоєвський. Леся теж має багато спiльного i з Акакiєм Акакiєвичем, i з "Бедннми людьми", i з багатьма чеховськими героями. Але вона, безперечно, нiчого не має спiльного зi збiрним типом сучасної радянської жiнки: Що й говорити, по глухих закутках такi люди, як її чоловiк Бродський, ще iснують, iснують i такi, як Топченко (в противному разi Контрольнiй Комiсiї не прихопилось би працювати над перевихованням "партiйцiв"), звичайно, Леся має рацiю рватися вiд пелюшок, вiд "добровiльного рабства", i з цього боку вона - позитивний тип, але бачити, що "люди цього життя всюди, завжди й до смiшного однаковi" - так бачити могла все-таки лише мiщанка. Оповiдання написано 1928 року. Оцiнювати його треба як вiдбиток побуту й настроїв тогочасного "партiйного" мiщанства". Передруковуємо за цим виданням. Акерман _до 1944 року так називалось м. Бiлгород-Днiстровський. З ЛАБОРАТОРIЇ_. Друкувався цей твiр вперше у журналi "Червоний шлях" (1931.- NN 7-8.-С. 5-18), наступного року з'явився окремою книжечкою у харкiвському видавництвi "Лiтература i мистецтво". Подаємо за першодруком. Холодна Гора_ - район Харкова зi знаменитою в'язницею. П.МАЙДАЧЕНКО ЗМIСТ Вступна новела Життя Колонiї, вiлли... Редактор Карк Кiт у чоботях Юрко На глухiм шляху Солонський Яр Силуети Шляхетне гнiздо Синiй листопад Чумакiвська комуна На озера Бараки, що за мiстом Свиня Кiмната N 2 Легенда Заулок Елегiя Дорога й ластiвка Пудель "Лiлюлi" Арабески Я (Романтика) Сентиментальна iсторiя Наречений Бандити Зав'язка Мати Iз Вариної бiографiї Iван Iванович Ревiзор З лабораторiї Примiтки та коментарi