Москвi на Сивцевiм Вражку чи на Остоженцi - i росiйський чай на столi, i росiйськi люди за столом, i росiйськi нескiнченнi сперечання i розмови, немов саме вiд цих розмов залежить все майбутнє батькiвщини. Спочатку й Опанас Васильович залюбки заходив, а оце знову наїжився, насупився, нiби якийсь неприкаяний. - Iди, бiжи, - сказав ущипливо. Марiї зараз не хотiлося сперечатися, псувати настрою. Вона ще жила тими побаченнями з Герценом, тому її й тягло до "корчевської кузини", бо та без кiнця розпитувала, а ще дужче вабило до справжнього його друга - Марiї Каспарiвни. - А може, проведеш мене до Рейхелiв? - миролюбиво спитала Маруся. - Ми умовились з Марiєю Каспарiвною разом пiти. Якщо не хочеш до Пассекiв, посидиш з Адольфом Рейхелем. Ти ж казав, що вiн тобi до вподоби, що тобi цiкаво з ним говорити про музику, що вiн має великий смак i душа в нього просто кришталева - ясна та добра. - Нiчого менi не цiкаво, - буркнув Опанас. - Я лишуся з Богдасем. Дитина завжди самотня. - Ну що ти кажеш, - знизала плечима Марiя. - Навiщо? Богдасик охоче бiгає до школи, i няню полюбив, i Сашу Рейхеля, у нього стiльки товаришiв завелося. Та йому треба лягати спати. Не хочеш iти - твоя воля. Я пiду з Марiєю Каспарiвною. Опанас Васильович iронiчно дивився, як вона одягла капелюшок, оглянула свiй скромний, але такий елегантний темний костюм - вiн дуже личив її русявому волоссю i стрункiй постатi. Як це вона так швидко призвичаїлась iз шиком носити простi, недорогi речi! - Gute Nacht, mein lieber (На_ добранiч, мiн любий (нiм.)_, - цiлує вона Богдася. I вона, й Богдась ретельно вивчають нiмецьку мову. Вона як збожеволiла з цими мовами! Двiчi на тиждень приходить стариганчикнiмець, двiчi - пiдозрiлий iталiєць, двiчi - кумедна англiйка. Марiя просто наче якась дiвчинка з пансiону. Раптом Опанас помiтив - вона справдi помолодшала, стала схожа на дiвчину. - Я зайду за тобою, - все ж таки сказав вiн. Йому було сумно. Нудно й сумно. Краще б уже швидше додому. Куди? Марiя справдi помолодшала... Не кожен поворот у життi робить людину старшою. Iнколи навпаки, опинишся серед iнших людей, iнших iнтересiв i немов скинеш iз себе звичайний тягар турбот, буденної вiдповiдальностi, подивишся ширше на весь свiт i змолодiєш душею. Ще тодi, в нiч перед кордоном, маленька каретка, в якiй їхала з Iваном Сергiйовичем та Богдасем, вiдвозила далi й далi вiд оманного петербурзького фiмiаму, нещирих лестощiв, i конi наче рвали копитами i вiдкидали геть усi поплутанi, непотрiбнi їй взаємини - вона молодшала знову душею. А тепер, пiсля побачення з Герценом, їй здалося: вiн простягнув їй дружню руку, i вона легко пiднялася на кiлька щаблiв угору. А! не треба думати про Опанаса та його нуднi настрої. Зовсiм iншим живе вона зараз! Тетяна Петрiвна зустрiла радiсно, привiтно, заквоктала (Опанас таки вiрно пiдмiтив) над Марiєю Каспарiвною: "Дружочок Машенька, я нiяк не отямлюсь, що таку радiсть доля послала - на старiсть зустрiла тебе знову". Потiм над Марiєю Олександрiвною: "Люблю вашi твори, дуже люблю. Я молодою з моїм Вадимом на Українi довго в рiзних мiсцях жила. Читаю i плачу нишком... щоб хлоп'ята не бачили". "Хлоп'ята" перезирнулися - i видно було, що все вони завжди чудесно бачать i нiчого їхнi зiркi очi не минають. Коли скликала всiх до столу, знову скидалася на клопiтливу квочку, що збирає курчат. - Ви ще не знайомi з моїми синами, я тiльки розповiдала вам про них, - сказала вона Марiї. - Оце мiй старший, той самий Саша, для якого ми, власне, й приїхали. Закiнчив Московський унiверситет, юрист, кандидат, йому тут треба вдосконалюватися. А це мiй молодший - Володя, ще студент. А це Iполит - ще гiмназист, мiй племiнник, та я його також сином вважаю! - Саша - викапаний ваш чоловiк, Тетяно Петрiвно, - зауважила Марiя Каспарiвна. - Я ж пам'ятаю його молодим. Тетяна Петрiвна сумно закивала головою, а молодий, дуже гарний, чорнявий юнак почервонiв так, що Марiї навiть шкода його стало, i вона привiтно йому всмiхнулася. Молодшi хлопцi, особливо чотирнадцятирiчний Iполит, навпаки, тримали себе впевнено н вiльно, брали участь у розмовi дорослих, але в мiру, як належить вихованим спокiйним "дiтям". Видно було, що Тетяна Петрiвна пишається усiма трьома. "Яка мила, дружна родина, - подумала Марiя. - Як вони її люблять i поважають, а вона вже просто тане над ними i справдi квокче, як курка над курчатами. А може, вже занадто?" Прийшли милi Станкевичi, з якими заприятелювала в Остенде i якi дуже гаряче взялися допомогти у виданнi її творiв. У них були знайомства i зв'язки. - Яка я рада вас бачити, Марiє Олександрiвно! - зрадiла Олена Костянтинiвна. - I я не менше, - тиснув їй руку Олександр Володимирович. Вона не встигла ще й вiдповiсти на щирий привiт, тiльки всмiхалась, бо тут її обняла орловська подруга Сонечка Рутцен. - Марусенько, я тебе не бачила ще сьогоднi i вже скучила за тобою! Де ти була? - Схопила у мене герценiвськi "Прерванные рассказы" i побiгла з ними в парк, - вiдповiла за Марусю Марiя Каспарiвна. - I заздрила, що вони присвяченi вам, Марiє Каспарiвно! - призналася Маруся. - Ну, Олександр Iванович так про вас пише в своїх листах, що нема чого заздрити! Вiн вами просто зачарований. - Як i всi ми! - пiдхопила Олена Костянтинiвна. - Правда? - звернулась вона до чоловiка. - Нiде правди дiти, зачарованi вашим прекрасним талантом. - I вами! I вами! - закричала Олена Костянтинiвна. -Ти сам казав, що Марiя Олександрiвна - просто душенька! - Hv, годi, - замахала руками Марiя, - я можу справдi занестися! - Неправда, ви нiколи не заноситесь, хоча б i могли, бо ми всi вас любимо. Марiя знала - це правда, її тут люблять вiд душi, не так, як у Петербурзi Кулiшиха та iншi, а тут зараз i жiнки, i чоловiки дивились на неї з любов'ю, наче радiли, що бачать її, i навiть "хлопчики" Тетяни Петрiвни не зводили з неї очей. - Я заздрю вам, що ви бачили Олександра Iвановича, - зiтхнула Тетяна Петрiвна. Програма, накреслена Опанасом Васильовичем, виконувалася. Коли б вiн був тут, Марiя йому б пiдморгнула, але їй не хотiлося ображати навiть у думках цю приязну, добросердну жiнку, i вона мовила: - У тiй "Полярной звезде", що я привезла, надрукованi листи Бєлiнського до Олександра Iвановича. Як Бєлiнський вiрно i влучно написав про нього: "У тебе страшенно багато розуму, так багато, що я не знаю, навiщо його стiльки однiй людинi". - Отож-бо й є! - закивала докiрливо головою Тетяна Петрiвна. - Оцей розум йому всю бiду накоїв! - Що ви! Яку бiду! Людину вся Росiя знає! Вiн - її вiльний голос! - спалахнула Марiя. - Недарма кажуть: у нас два Олександри - два царi, - вставив Станкевич. - Один Олександр у Петербурзi, а другий - у Лондонi. - Так у Лондонi ж у вигнаннi, без батькiвщини... Навiщо йому так рiзко писати, вiн усi мости спалив для повернення... Тетяна Петрiвна говорила з позицiї старої кузини, неспроможної охопити всю велич герценiвської дiяльностi, i в той же час їй хотiлося чути про нього багато. Боже мiй, господи, оцi родичi - скiльки випадковостей у зв'язках з ними! Марiя посмiхнулась своїм думкам - от її вiн одразу прийняв як "свою"! - А ви знаєте, - роздумливо мовив Станкевич, - у ваших оповiданнях, в "Игрушечке", примiром, є багато спiльного з повiстями Олександра Iвановича, особливо з "Прерванными рассказами". Це не дивно. Ви бачили багато подiбного, тiльки в рiзних варiацiях. Звичайно, ви розповiдаєте по-жiночому лiрично, а вiн з властивим йому безпощадним сарказмом. - Справдi, є щось спорiднене в стилi, - зауважила Марiя Каспарiвна, - недарма йому так одразу припало до душi оповiдання "Игрушечка". - I так само, як "Прерванные рассказы", Марiє Каспарiвно, вам присвячене, - ревниво сказала Олена Костянтинiвна. - А вам я обов'язково присвячу нову повiсть, - заспокоююче погладила її по руцi Марiя. До чого їй було приємно! Може, вони справдi глибоко рiднi - вона i Герцен, - нiкому вона цього не скаже. Сьогоднi в парку, на самотi перечитуючи його книгу, вона немов вела з ним розмову, як у Лондонi, в Остенде, Брюсселi... I вона була трохи розгублена, бо наче вiн ворушив те, що їй хотiлося заглушити, закидати чимось iншим, часто, може, й зовнiшнiм. "Обов'язок перш за все", "обов'язок", який вбиває почуття, радiсть, захоплення, все життя!.. їй усе здавалось, що її справжнє життя ще не почалось. Звичайно, творчiсть, "Народнi оповiдання" - так, це її життя, але ж є ще життя почуттiв! Вона не могла збрехати Герцену. Тiльки йому раптом щиро сказала на його питання про її подружнє життя: "Я дуже добре ставилась до Опанаса Васильовича, це було якесь спокiйне, дружнє почуття, i вийшла за нього, щоб бути самостiйною, незалежною. Я не могла бiльше жити у родичiв з їхньої ласки, i з їхнiх поглядiв, i нас дуже зв'язала праця. Вiн багато допомiг менi". Вона навiть не вимовила слова "любов", бо тепер знала: це була б неправда. Вона згадала зараз ту розмову й загубила нитку сперечань за столом. А за столом, як i кожного такого вечора, сперечалися про шляхи розвитку в Росiї, прогрес i як має пройти розкрiпачення селян, сперечалися, як завжди, гаряче, начебто вiд цих розмов справдi щось залежало. Вона навiть не зрозумiла тої нитки, того логiчного засновку, i їй здалося чимось абсолютно недоречним, коли вона почула слова Сонечки Рутцен: - Ви краще попросiть Марiю Олександрiвну поспiвати українськi пiснi, тодi зрозумiєте... Про що йшла мова? Вона раптом знову стала центром, i хтось iз чоловiкiв казав, що навколiшках проситиме її поспiвати. Тетяна Петрiвна благальне склала руки. Марiя обвела здивовано всiх очима, i її зворушив гарний i скромний Саша - кандидат Московського унiверситету. Вiн дивився з таким неприхованим захопленням, немов не помiчав, що навколо стiльки людей. Вона усмiхнулась усiм i трошки довше йому одному, склала руки на колiнах, з мить помовчавши, замрiяно дивлячись кудись повз усiх, i заспiвала неголосно, немов трохи спочатку стримуючи себе отак, як дiвчина або жiнка, що лишилась у хатi коло вiконця над своїм вишиванням i може нарештi побути сама, з своїми думками, з своїми почуттями, - бо треба ж їх колись вилити, колись поскаржитись, колись заплакати без слiз. Але вiдчувалось, що при нагодi, у гуртi, цей голос може покрити без зусилля весь хор, - а зараз їй, спiвачцi, це непотрiбно. Вона спiвала для себе, i тому прохоплювалися в спiвi, в цьому низькому грудному контральто щемливi, розпачливi звуки, такi притаманнi жiночим пiсням i непiдвладнi нiяким правилам сольфеджiо i всiм вимогам класичного вокалу, яких дотримувалась пунктуально Сонечка Рутцен, спiваючи романси. Але ж Сонечка i за кордон приїхала удосконалювати свiй голос, а Марiя нiколи не вчилась спiвати, i все те багатство вiдтiнкiв, усi своєрiднi, несподiванi нюанси, якi раптово розцвiчували мелодiю, йшли вiд справжньої внутрiшньої музикальностi, i головне - "вiд душi". I вигляд був зовсiм не такий, як у артистки, ба навiть "аматорки" панi чи панночки, що виступає прилюдно. Навiть її обличчя слов'янського типу зараз особливо здавалось обличчям простої, милої жiнки, що не звикла виказувати свої почуття, от тiльки брови, густi, далеко темнiшi за коси, то ледь здiймались угору, то сходились на перенiссi, то знову ставали звичайнi, немов пiдкоренi долi, i це надавало пiснi ще дужчої виразностi. Це справдi був спiв "для себе": Ой хмелю, мiй хмелю, Хмелю зелененький, Де ти, хмелю, зиму зимував, Що й не розвивався? Вона нi на кого не дивилась, коли спiвала, а як скiнчила, так само замрiяно, ледь усмiхаючись, дивилась мимо всiх i зовсiм без ламання й кривляння, коли всi почали просити спiвати ще - заспiвала i другу, i третю пiсню. Вона любила цi пiснi, знала їх безлiч i любила спiвати сама наодинцi. Правда, в Петербурзi вона кiлька разiв спiвала в маленькiй майстернi - кiмнатцi Тараса Григоровича, - i вiн пiдспiвував їй уже осиплим голосом. А казали, колись був чудовий спiвак... Вiн дуже любив, коли вона спiвала для нього i для себе. Вiд однiєї пiснi вона легко переходила до другої: Ой, у степу рiчка, Через рiчку кладка. Не покидай, козаченьку, Рiдненького батька.. Та от Маруся схопилась iз стiльця, на якому сидiла, - вона й не вставала спiваючи, а то раптом схопилась, обвела всiх лукавим поглядом i весело проспiвала: Час додому, час! Час i пора! Буде мене мати бити, Та нiкому боронити, Час додому, час! Справдi час! Опанас мiй не прийшов, буде мене дома бити, час додому, час! Сонечка й Олена Костянтинiвна кинулись її обiймати. - Порадувала, порадувала! - мовив вдячно професор. Тетяна Петрiвна зовсiм розiмлiла вiд насолоди. - Замолоду, на Українi, чули з Вадимом... - зiтхала вона. - Як же ви, Марiє Олександрiвно, пiдете, дорогесенька? Чом же Опанас Васильович не прийшов? - Нам же по дорозi з Марiєю Каспарiвною! - Я проведу, - пiдвiвся раптом Саша, червонiючи i сам лякаючись своєї рiшучостi. - От i гаразд, Сашенько, проведи ти Марiю Каспарiвну i Марiю Олександрiвну. Дякую, дякую за цей вечiр, - розчулено мовила Тетяна Петрiвна, дуже задоволена з такої чемностi й вихованостi сина. Ох, якби знав, до упав, то й соломки б пiдклав... * * * Як же це все почалося? Коли вона попрощалась з Марiєю Каспарiвною, i вони йшли поряд, i вона взяла його пiд руку, переходячи мiсточок, i спитала, що вiн тут робить? Нi, нi ранiше, до того наче вже вiчнiсть минула, бо кожна мить була - не вимiряти часом. Час зник. Саша тiльки знає - далеко ранiше. Тодi, коли заспiвала? I не тодi. Тодi вiн уже був на iншому свiтi, який заповнила тiльки вона - її голос, усмiшка, очi. Так, може, все й почалося з тої усмiшки, з якою глянула на нього так просто, дружньо, пiдбадьорливо, коли цi тiтки почали недоречнi зiтхання i вiн почервонiв. Нi, ще ранiше, бо та усмiшка була вже, як несподiваний королiвський дар. Певне, з першої ж митi, коли вона увiйшла, а мати перед цим казала, як добре, що вiн сьогоднi увечерi вiльний i нарештi познайомиться з цiєю чудесною письменницею - Марком Вовчком. Йому було, звичайно, цiкаво, але чомусь, хоча про неї багато чув розмов, вiн уявляв собi "Марка Вовчка" якимось чоловiкоподiбним, екстравагантним створiнням, як тi жiнки "емансiпе", що намагаються насамперед своїм зовнiшнiм виглядом, незалежними, надто смiливими висловлюваннями довести, що вони - "передовi" А тут раптом увiйшла чарiвна, молода жiнка. Здається, вона була скромно, звичайно причесана, але йому русявi коси на головi здалися короною, i кожен рух, жест були сповненi грацiї i жiночностi, а коли вона заговорила про Герцена, запально, щиро, переконливо, - тiльки її хотiлося слухати й бачити. Всi i все померкло перед нею. Як це вiн, хлопчисько, насмiлився запропонувати провести її? Ах, мама, вона нiчого не розумiє! Хiба вона знає його справжнє життя, життя душi, серця, хiба здогадується про всi тi питання, що непокоять його, що терзають уночi, - про майбутню дiяльнiсть, про мiсце в життi, свiй обов'язок не перед родиною, а перед своїм власним життям. Матерi здається: її слухняний, вихований син завжди як на долонi перед нею. А насправдi вiн такий далекий в усьому i таким самотнiм почувався весь час. Здавалося - приїхав за кордон, завжди з людьми. Але ж це найбiльша самотнiсть, коли один серед чужих людей, якi тiльки зовнi, для годиться цiкавляться тобою, а їм i дiла нема до скромного i в усьому благополучного юнака. Мама зрадiла, що вiн проведе гостю, i нiхто не звернув уваги н;i таку його "зухвалiсть". Спочатку дами йшли попереду - тьотя Мата, Марiя Каспарiвна, i вона - Марiя Олександрiвна. - Холодно, адже все-таки жовтень, - зауважила турботливо тьотя Маша Рейхель. - Ви застудитесь, ви так розгарячилися! - Я повернуся, вiзьму у мами шарф, - одразу запропонував вiн. - Що ви, що ви! Нiзащо, так дихати приємно на свiжому повiтрi пiсля задушної кiмнати. Потiм вони попрощалися з Марiєю Каспарiвною i пiшли вдвох. I вона взяла його пiд руку, коли переходили якийсь мiсточок. I спитала, що вiн робить, i так здивувалась, коли вiн сказав: - Я хочу тут удосконалюватись з моєї спецiальностi - тюрмознавства. Вона аж здригнулася. Та коли вiн додав: "Нам треба багато змiнити в Росiї в цiй справi!" - сказала: - От не подумала б, що вас може цiкавити це. А може, й треба, щоб цим зайнялися молодi чеснi люди i все, все змiнили. Вона зовсiм iнакше про все сказала, не так, як мати, знайомi, родичi, якi говорять про його кар'єру, i хто буде йому протегувати в цiй справi, i може, коли тут вiн напише вдалу роботу, вiн повернеться i одержить кафедру в унiверситетi, бо спецiалiстiвтеоретикiв з цього питання не так уже багато. Йому захотiлося їй, саме їй розповiсти про всi сумнiви, питання, що хвилюють його. Вона слухала уважно, i зовсiм непомiтно вони дiйшли до будинку, де мешкали Маркевичi, а проте здавалось - минуло безлiч часу, бо кожне слово, кожен найменший рух, поворот голови, усмiшка, потиск руки - все було цiлою iсторiєю, явищем, подiєю, якi закарбовувалися в серцi, i коли зупинилися коло будинку, - вона вже була усiм свiтом i життям для нього. А вона, письменниця Марко Вовчок, з якими думками i почуттями повернулась додому? "Який милий симпатичний юнак! - подумала вона. - Такий якийсь чистенький, наче не може бути анi плямочки бруду, нi зовнi, нi всерединi". I як вiн звiрився їй одразу, i вона з ним була, як з ровесником - вiльна, одверта. Що не кажи, але з Iваном Сергiйовичем i Олександром Iвановичем треба внутрiшньо пiдтягатися, вони далеко старшi. Крiм цiкавих розмов, вони, звичайно, ще й одверто милуються нею, i що не кажи, як кожнiй жiнцi, це приємно. I вона мiряла свої вчинки i слова їхнiм ставленням. Цей хлопчик також дивився на неї весь вечiр, не зводячи захоплених очей. Вона засмiялась i похитала сама собi докiрливо головою. - Чому це ти така весела повернулась? - похмуро спитав Опанас Васильович, вiдриваючись вiд книги, яку читав, лежачи на диванi. Вона хотiла зауважити, чого вiн не скинув черевикiв, не поставив попiльнички, а накидав на пiдлозi гору цигарок, у кiмнатi задуха, i вiн сам наскрiзь пропах тютюном, та глянула на його обличчя, наче розпухле вiд лежання, нечесану, скуйовджену голову, знову вловила вираз, який останнiм часом не сходив з його обличчя - нудьги, скепсису, образи, - i злякалась, що знову почнуться розмови - нуднi, дрiб'язковi, - тому вiдповiла коротко: - Нi, як завжди! - i пройшла в кiмнату, де спав Богдасик, кругловидий, з густими чорними вiями, схожий на батька. Тiльки навiть i тепер, уночi, вираз його дитячого обличчя був такий, немов снились йому казковi сни з усiлякими пригодами, де вiн воює, захищає, мчиться на баскому конi. Вона стояла мовчки над ним i наче поволi вiдходила молода, натхненна, сповнена надiй i мрiй, а тут лишалась, здавалось їй самiй, звичайна лiтня жiнка... * * * "П'ятниця. 2З жовтня 1859 p. Франкфурт, Hotel Lyon. Ви прийшли попрощатись на залiзницю, мiй милий, милий друже, i ми не побачились, поїзд уже рушив. Я на мить побачив Вас, кинувся до вiкна - ще раз побачив, але навiть погляди нашi не зустрiлись..." Вона теж хотiла вловити його останнiй погляд, але вона запiзнилась, побачила на перонi Рейхелiв, Станкевичiв, Сонечку Рутцен, поспiшила до них, - вони ж, певне, стояли коло того вагона, в якому були Пассеки. Справдi щось кричала у вiкно Тетяна Петрiвна, от в останню хвилину стрибнув у вагон Iполит, i всi захвилювались, Сонечка аж зойкнула. Поїзд поволi рушив. Тодi в сусiдньому вiкнi вона побачила стривожене обличчя Сашi, вiн шукав когось очима - її, звичайно, її, - але вiн не дивився на цей гурт знайомих, шукав її далi, i от поїзд рушив, i вони не попрощалися... Нiхто, звичайно, на це не звернув уваги. Адже її побачила Тетяна Петрiвна, впевнена, що Марiя прийшла з поваги до неї, а для решти iнакше i не могло стояти питання. Ну й добре. Але шкода бiдного хлопчика... який вiн був стривожений... "Ви розумiєте, як менi сумно, тяжко було, - читала вона, - з кожною хвилиною я був все далi й далi вiд Дрездена, де зустрiв стiльки симпатiї, стiльки нiжного спiвчуття, де обновився душею. Дякую всiм серцем за свiтлi хвилини, якi Ви менi дали. Вже давно я не подiляв нi з ким душi своєї, багато думок i почуттiв накопичилось у нiй, я жадав подiлу i не знаходив. У такiй душевнiй самотностi можна зачерствiти, заглохнути або впасти. Душа не може лишатися живою i свiжою без опори, їй потрiбний подiл з iншою душею, з якою одна в однiй могли б знаходити пiдпору. Важкiсть неподiльностi пригнiчує. Душа, почуття просяться жити i, не зустрiнувши iстинного життя, часто хочуть знайти вихiд у падiннi..." ...Так, чужа душа - темний лiс. Хто б мiг думати про цього гарного, вихованого, витриманого хлопчика, що у нього на душi. I якi "падiння" могли загрожувати йому? "Менi було важко, та от з'явились Ви. Сама доля врятувала мене. Ви якимось внутрiшнiм почуттям зрозумiли мене i благородно не зупинились перед тим, щоб виказати спiвчуття, я почув рiдний менi голос, немов вiдгук душi моєї, - i з чистою вiрою i вiдданiстю поспiшив на нього. Менi стало легше, коли я побачив, почув Вас. Я ожив душею, i Ви менi стали милi й дорогi. Я не хотiв сумнiватися i вiддався Вам з повним довiр'ям, я волiв за краще обманутися, нiж не вiрити в людей - адже разом з тим i в щастя! Я став щасливим, але ненадовго. Невже ми ще довго не зустрiнемось? Невже зустрiч була лише грою випадку? Наше близьке знайомство тривало лише п'ять днiв, але яким животворним було воно". Невже усього п'ять днiв? їй теж здалося - вони пiвжиття разом. Вони розумiли одне одного з пiвслова, з швидкого погляду, - нi з ким, нiколи в життi не було так! "Тепер лише спогад про Вас свiжить мою душу. Я став добрiшим i вiдчув силу приголубити i Вашу душу в своїй - i ми розлучились. З яким почуттям я згадував кожне Ваше добре слово, як на щось рiдне дивився на мiсця, де i Ви проїздили, - не вважайте це за сентиментальнiсть, - в прагненнi до розумного погляду на все i до практичностi насамперед так бояться потрапити хоча б на щось подiбне до романтизму, що потроху вiднiмають усю поезiю вiд життя, i з'являється на все якийсь жорстокий, однобiчний погляд..." "Або, - подумала вона, читаючи цi рядки, - всi тiльки описують свої почуття, намагаючись бути об'єктивними, по змозi тонкими художниками. А тут просто саме почуття, сама юнiсть, невипробувана й недосвiдчена", її зворушує, що вiн так вiдкривається перед нею без усяких меж, безоглядно... I вiн наче продовжує її думки: "Вам я не боюся нiчого сказати, тому що я вiрю Вам. Але досить - вже дуже пiзно. Я не хочу перечитувати цього листа, вiн писався якось мимоволi, пiдкоряючись вимогам душi, i я боявся перечитавши не послати його, а я обiцяв не рвати писаних до Вас листiв i додержуюсь слова". Так. Напередоднi вiд'їзду вони зустрiлись у Дрезденськiй галереї, напiвумовившись про це. Навiщо обманювати себе? Вона ж сказала: - Я завтра хочу ще пiти в Дрезденську галерею. Iван Сергiйович доручив менi у листi передати поклiн вiд нього Мадоннi. Я люблю ходити туди сама. - I я б вам там заважав? - спитав вiн з жалем. - Нi, ви б менi не заважали. Та вона не запросила його... А вiн все-таки пiшов. Сам... Справдi, не хотiв заважати. Вiн пiдiйшов до неї, коли вона вже вiдходила вiд рафаелiвської Мадонни, i вони майже мовчки поминули ще кiлька залiв, а потiм не кваплячись попрямували додому. - Як менi не хочеться їхати! - несподiвано вирвалось у нього. - Я так поспiшав у цей Гейдельберг, це ж головна мета моєї поїздки, а зараз наче у безвiсть мене хтось штовхає. Наче вiд сонця в якусь темряву. - Що ви! Там нарештi почнуться вашi справжнi заняття, робота. Ви слухатимете таких знаменитих професорiв. Ви напишете менi про все? Я чекатиму ваших листiв. - Обов'язково напишу. Але я не звик писати i пишу дуже рiдко. Я не люблю листiв для годиться, формальних, i коли вже пишу комусь iз товаришiв, то тiльки для того, щоб розмовляти як у дiйсностi, без перелiку буденних справ. Потiм, було, перечитаю сам, жахнусь, що це я написав, швидше рву листа i обмежуюсь трафаретними рядками. - Я розумiю це. Iнколи в мене буває так само. Та ви обiцяйте менi не перечитувати своїх листiв до мене i нiколи не рвати. Гаразд? Я прошу про це. I наказую. Тодi i я писатиму вам. - Обiцяю, - почервонiв вiн. Вiн червонiв, як дiвчина, сам сердився за це на себе i, звичайно, не здогадувався, яким гарним ставав у ту мить. "Ви зрозумiєте все недоговорене в листi i всмiхнетесь з досадою, i цього вже багато, а я сподiваюсь ще й на спiвчуття. Прощавайте, мiй добрий друже, пам'ятайте душею люблячого Вас Ол. Пассека. Не забудьте Вашої обiцянки писати до мене. Не рвiть i Ви Ваших листiв, Ви знаєте, якi вони менi дорогi, як вони будуть сприйнятi. Та невже ми з Вами бiльше не побачимось? Моя адреса поки що в Гейдельберзi: Poste restante (До запитання_ (франц.)_. Поцiлуйте за мене Богдася". Як добре, що вiн не перечитав цього листа, а то справдi мiг порвати. А вона чомусь перечитує його наодинцi, i на устах мимоволi з'являється усмiшка. Певне, вiн уже в Гейдельберзi. Чи напише звiдти? А може, Гейдельберзький унiверситет, цiкавi лекцiї, новi знайомства затьмарять цi випадковi п'ять днiв? Власне, що їй цей юнак? її дружби бажає Герцен, з такою увагою i нiжнiстю пише їй листи Iван Сергiйович Тургенев. Макаров збожеволiв зовсiм, милий Макаров, до якого вона тут, за кордоном, стала ставитись теж не зовсiм байдуже - обоє весь час жартують, i обом приємно бути вдвох. Але то все не те, не те! То все досвiдченi "дорослi", старшi за неї, статечнi, а тут зовсiм iнше. Вiн щасливий вiд її погляду, її подиху, i це починає мати якусь владу над нею, i вона все повертається до думки, а чи напише вiн з Гейдельберга? Чи пам'ятає? Чи забув? Власне, нiчого ж було i забувати, i пам'ятати нема чого, - iнколи думає вона скептично. Але часом їй здається - трапилось страшенно багато за тi п'ять днiв. Лист прийшов через чотири днi... Чи читала хоч колись чиї листи з таким нетерпiнням, з таким бажанням одразу, одразу охопити все, що є на цих аркушиках - чи не холоднiший вiн за перший? Чи не лист це для годиться? Нi! нi! нi! "От ми вже й у Гейдельберзi, мiй милий друже. Тут, напевне, дуже добре, та на душi у мене якось темно, неясно, а вiд цього все, що оточує, здається не в справжнiх своїх барвах. Вже давно вiдома iстина, що щастя в нас самих, i вiд стану душi нашої залежать погляди на речi, якi нас оточують..." ...В юностi їй також здавалось це незаперечною iстиною, але ж чому вона й досi прагне якогось "щастя"; i, здається, воно могло бути "завтра", - а "сьогоднi" його нема, нема i, напевно, його вже не може бути. Щастя - це коли, як писав цей хлопчик, - подiл з iншою душею, з якою знаходять одна в однiй опору. Давно-давно не вiдчуває вона анi опори, анi подiлу з Опанасом. Спочатку вiн був "старшим другом", а потiм, потiм - нудним, прискiпливим чоловiком, якого треба терпiти. Що ж - вона терпить... Вона ще нiколи, навiть у думках, не зраджувала його. Хiба то зрада, що їй далеко цiкавiше з iншими, що з ними вона вiдчуває себе людиною, живою жiнкою, а з ним - невдалою дружиною? Але при чому тут цей хлопчик? I не цiкавiший, i не розумнiший за багатьох iнших, а саме вiд нього зовсiм особливо чекала листа з Гейдельберга i радiє, що вiн написав одразу, як приїхав. Вiн дивився на нове мiсто i думав про неї, про неї! "...Що б там не було, а тут, напевне, дуже добре. Мiсто лежить мiж горами на березi Неккара, вулицi чистi, красивi, по всiй головнiй вулицi - крамницi, якi тут далеко кращi за дрезденськi. Як на самому мiстi, так i на всьому життi у Гейдельберзi нема анi найменшого вiдтiнку повiтового мiстечка або дрiбного мiста Нiмеччини, це щось на зразок колонiї вiльних, освiчених людей, якi живуть тут з метою мати насолоду вiд усiх естетичних сторiн життя - тому Ви розумiєте, як легко тут живеться..." Як вiн наївно дивиться на все i бачить тiльки хороше, те, що зовнi, на поверхнi, - який вiн ще молодий! Може, про когось iншого вона б додала "i дурний", але це не в'язалось iз його виглядом, довiрливими теплими очима... У неї, навпаки, виникає якесь почуття ревнощiв - там так добре, легко, зручно, що йому лiтня, неспокiйна, нещаслива жiнка? Вона в цю мить вiдчуває себе зовсiм нещасливою - грошей з Петербурга не надсилають, i вона, власне, не знає, чим сплатити за пансiон, у якому мешкають. Опанас лежить, палить цигарку за цигаркою i в думках обвинувачує все i всiх, а найдужче її. А про грошi треба клопотатись їй, i що найважче - говорити з найближчими друзями, позичати у них. Лист раптом здався далеким, звiдкiлясь з iншого свiту. Вона читає вже майже байдуже: "Я подумав про Дрезден, як би добре було Вам тут. Вчора ми найняли квартиру, i потроху в нас встановлюється звичайний уклад життя"... Звичайно. Так само, як i в Дрезденi - "мала квартирка" на п'ять кiмнат! Затишний московський чай навколо вечiрнього столу. Земляки. Розмови. "...Я почав вiдвiдувати унiверситет, хочу продовжувати вивчати англiйську мову, займатися музикою. Сидiтиму вдома, читатиму, вчитимусь". Вихований мамин син. Марiя гiрко кусає губи. Затишне спокiйне кубелечко. Спокiйне професорське майбутнє, їй уже не хочеться дочитувати листа. Ну, що можна вiдповiсти на нього, крiм банальних епiстолярних звичайностей? Але вона читає далi. "Та, проте, я буду самотнiй... Чи приїдете Ви сюди, мiй друже? Я все сподiваюсь. А як би тут Вам було добре, спокiйно - i для Вас, i для мене, i для Богдася". Вiн збожеволiв? Що з ним? Що за дурний хлопчисько? А може, просто вiн згадав спiльну розмову за столом, що, можливо, Опанас Васильович поїде до Петербурга прискорити її нове видання, а вона ще лишиться долiкуватися. Ну, звичайно, вiн про це й пише: "Здоровий клiмат i, можливо, спокiй духу... Влаштуйте справи так, щоб можна було сюди приїхати. Як добре може скластися наше життя тут. Ви побачите, що Ви здоровi i тiлом, i душею..." Адже вона скаржилась у Тетяни Петрiвни, що досi лiкування їй не дуже допомагає, можливо, у неї щось серйозне, чого лiкарi не доберуть, у неї знову жахливi головнi болi...А вiн так наївно висловлює свою турботу про неї. "Прощавайте, мiй милий друже, приїздiть швидше. Душею вiдданий вам О. Пассек". "Наша адреса: Anlade 6 neben Mьller. Hotel. Сюди Ви можете вислати нашi портрети, а писати, менi здається, краще Poste restante. Якщо Вас не обтяжить, пришлiть менi слова двох українських пiсень: вашої любимої i пiснi про Галю. Або нi - адже Ви самi приїдете i тодi самi скажете слова i наспiваєте мотив. Так?" ...Вона не покаже цього листа Опанасовi, як i першого. I сама писатиме "Poste restante". ...А добре було б переїхати до Гейдельберга... * * * Жiнка належить тому, хто її найдужче любить - про це вона прочитала у Стендаля, одного з найулюбленiших своїх письменникiв. Так, як Саша, її нiхто ще не любив. Вона подобалась, нею милувались, пишались, розвивали, виховували, а для Сашi вона стала всiм - повiтрям, без якого не можна жити. Але як можна належати цьому хлопчику? Чи не збожеволiла вона? I чому це увiрвалось у життя, коли такi широкi обрiї розкрилися перед нею пiсля поїздки в Лондон, зустрiчей в Остенде i Брюсселi? I нема чого себе обманювати - це досить далеке вiд Сашi. Вiн - благородний, чесний хлопчик, i вiн навiть дуже любить все українське, бо з цим зв'язана пам'ять про батька, у якого були працi з етнографiї України. А тепер ще дужче цiкавиться Україною через неї, її оповiдання, її пiснi, але це все - не його життя. Так само, як i про свого дядю - Герцена, вiн слухає з iнтересом, спiвчуттям - i тiльки. Вiн заклопотаний своїми лекцiями, навчанням. Досi вона виправдувала своє ставлення до Опанаса тим, що вiн одiйшов вiд своїх юнацьких революцiйних настроїв i мрiй, а вона загорiлась тут бажанням дiяльностi, бажанням стати ближче до людей справжнього революцiйного табору. Зрозумiвши їхнi iдеї, вона жадала писати спiвзвучне цим iдеям, бути помiчницею в їхнiй дiяльностi - не лише в розмовах за чайним столом. Але ж Саша - цей хлопчик з iдилiчної родини?.. Жiнка завжди може пiдвести беззаперечнi теоретичнi пiдвалини будь-яким своїм почуттям, навiть коли вони кардинально змiнюються. Вiн ще молодий. Якщо Опанас "вiдiйшов", то Саша ще "-не прийшов" - через свою юнiсть, оточення, зовсiм iнший напрямок всiєї родини. Вiн тiльки починає життя, i тут уже тепер вона, саме вона, може йому допомогти. Але про це, правду кажучи, думалось мало. Бiльше згадувались вираз його очей, його тонкi пальцi, що так нiжно й лякливо торкались її руки, вона згадувала кожну рису його юного гарного обличчя, змiну виразiв на ньому i мимоволi то всмiхалась, то супила брови, наче сама себе ловлячи на цьому. Раптом згадувала, якою "недоступною" її всi вважають, як казився Кулiш, "страждав" милий приємний Макаров, з яким вона вже тут - нема де правди дiти, почала трохи, трохи кокетувати по-своєму: була безпосередня i одверта бiльше нiж треба. А Тургенев? Хiба вона не вiдчуває, що йому хотiлося б зайти трохи далi в їхнiх взаєминах? А як вона одразу сподобалась Кавелiну! Боже мiй, господи! А цей хлопчик "взрушив" її серце, наче до нього вона й не вiдчувала нiчого, i не розумiла нiчого, i тiльки з пiсень, яких сотнi переслухала й сама наспiвувала, дiзнавалась, як "всi мислоньки забирає", анi роздум, анi розсуд нiчогонiчогiсiнько не вдiє. Раптом вона почала доводити Опанасовi, що їм необхiдно переїхати до Гейдельберга, що там дешевше, що там зручнiше, там кращi лiкарi i можна з'їздити на ванни, а до Петербурга зараз не можна повертатися, поки тут не вiддадуть усi борги, i тут у неї робота йде, аж шкварчить. Закiнчила "Червонного короля", закiнчує "Лихого чоловiка". I ще задумала цiкаву для неї повiсть - "Три долi". Чого вона i зараз не зраджувала - це роботу. Вранцi зачинялась i писала, писала. Вночi, прокинувшись, Опанас бачив у напiввiдчиненi дверi - сидить Маруся за столом, схилилась над своїм зошитом. Вона працювала, як навiжена, весь час працювала. Що вiн їй мiг закинути? Поки що вiн не помiчав нiчого особливого. А що всi упадають, крутяться навколо неї - вiн уже до цього похмуро звик. Може, справдi в Гейдельберзi буде все дешевше, простiше? А поки що журналу нема, i, власне, що на них чекає у Петербурзi, де життя куди дорожче? Панько Кулiш зовсiм змiнився i голосу не подає. Опанас не такий уже дурний, розумiє, що Марусенька дала тому самолюбу одкоша. Каменецький писав, що подався Кулiш iз своєю Сашунею на Кавказ. У самого Каменецького багато неприємностей з друкарнею, скаржиться. Нарештi Тараса-бiдолагу пустили на Україну. Несподiвано новi знайомi - земляки-студенти принесли чеську газету - "Празькi новини". - Вiтаємо! Вiтаємо! Марiє Олександрiвно! Опанасе Васильовичу! Ставте могорич! От - у червневому номерi надруковано чеською мовою оповiдання Марiї Олександрiвни "Одарка" Слухайте примiтку перекладача: "Взято iз збiрки Марка Вовчка "Народнi оповiдання". Ця збiрка мiстить народнi малоросiйськi оповiдання, котрi вийшли торiк i користуються великим i заслуженим успiхом, саме тому вiдомий росiйський романiст Тургенев переклав їх росiйською мовою". - Це вперше тебе переклали чужою мовою, - врочисто сказав Опанас Васильович. - Йдете вже далi у свiти! - захоплено вигукнув хтось iз хлопцiв. - Таку подiю треба вiдзначити! - Обов'язково, обов'язково, аякже! Опанасю, ходiмо всi до кав'ярнi на Брюлiвську терасу, - радо запропонувала Марiя Звичайно, їй було приємно! Хлопцi натякнули - краще б у якийсь погрiбець, де з дiжок точать пиво, але Маруся замахала руками: - Що ви! Незручно! I щось давнє, миле, немирiвське майнуло в обличчi. Що ж, справдi, iде його Маруся у свiти. Хай робить, як знає Що вiн може їй наказувати, коли й не заробляє нiчого? I ще дужче хмурнiє, i супиться Опанас Васильович, i не може зрозумiти, - в чому ж його провина? I їй нiякої провини не може закинути. I не хоче, вiдганяє вiд себе думку, що коли любов зникає - нема правих, нема винних. А що й не було любовi - просто щира приязнь, дружба, довiр'я, - про це вiн нiколи i не здогадувався. Просто вважав - така вже холодна, спокiйна вдача. Та при очах вона ставала зовсiм iншою людиною, i це було нiяк незрозумiле. То що ж, їхати до Гейдельберга? * * * Усi як змовились - питають, коли їде на батькiвщину. У листопадi одержала два листи вiд Герцена. У першому здивування: "Я нiяк не гадав, Марiє Олександрiвно, що Ви так заживетеся у Дрезденi, менi здавалося, що Ви незабаром будете на Русi. Там цiкавiше..." Досадно i незручно - вона ж узяла доручення вiд Олександра Iвановича, сама напросилася. Тепер, пишучи, обминала це питання. Розповiдала про Тетяну Петрiвну, "корчевську кузину", цiкавилась, що вiдповiв мiнiстр про дозвiл оселитися в Бельгiї. З її коротеньких листiв важко було уявити, як i чим вона живе. А втiм, хiба листи у всiх i завжди вiдбивають особисте життя, не кажучи вже про життя суспiльства, злободеннi подiї, якi в дiйсностi i цiкавлять, i зачiпають усiх? Не всiм дано рiвнятися з Герценом. Вiн встигав писати дiловi, друзям, синовi Сашi, який поїхав учитися в Швейцарiю, в кожному листi, iнодi спецiально, iнодi мимохiдь торкаючись того, що хвилювало Росiю, всю Європу, бо не мiг одразу не подiлитися своїми думками, почуттями, переконаннями. Вiн, звичайно, не гадав, що колись, зiбравши навiть не всi, а тiльки частину збережених листiв, можна буде уявити всю добу - з її боротьбою, вибухами, стражданнями, пошуками, досягненнями i зневiрою. А цей вiдгомiн доби лунав мимоволi у кожному його листi. Читаючи другого листа, що його одержала невдовзi, Марiя зовсiм знiяковiла: "Виходить, ви рiшуче, Марiє Олександрiвно, оселилися у нiмцiв. Росiяни не терплять нiмцiв, а люблять їх. Як це розiбрати? З Брюсселя нiякої вiдповiдi не було, вони, певне (щоб не лишити документа), повiдомили в посольство, а я не хочу йти, та й їхати неможливо. На превеликий смуток наших доктринерiв - Захiд ще пiдупав i ще ближче до смертi. Брутальне втручання Наполеона в справи Iталiї i вiдставка Гарiбальдi - це такi два кроки, вiд яких не буде добра. Читали Ви листiвку Гарiбальдi? Як я вгадав цю людину, назвавши його в "Полярной звезде" античним героєм, постаттю з iсторiї Корнелiя Непота. Тут усе готується до вiйни. Англiя з 1860 року буде вкрита вiльними стрiльцями. Усе падає... Ми передбачали, але вiд цього не легше. Кiнь - звiр, а хропе, коли бачить мерцiв. Живий не любить смертi. Справдi, трапляються хвилини такої втоми, що так би й утiк з полку... Але геть слабкiсть. Марш, марш!" Ох! Коли б спроможнiсть за ним iти - марш, марш! "...Строганов просив царя шмагати селян шпiцрутенами - ну, вже я вiдшмагав його сiятельство за це. Прочитайте в наступному "Колоколе". Ну, це обов'язково. Адже на адресу Марiї Каспарiвни вiн тепер висилає i їй номер "Колокола". "Що робить Тетяна Петрiвна? Чи одержала мого листа?" Марiя червонiє. Як легко, спокiйно написала вона ще недавно Олександру Iвановичу про Тетяну Петрiвну, її синiв, небожа, а зараз - нi, хай сама вона пише. Якщо побачиться у Гейдельберзi, вона обов'язково передасть, що Олександр Iванович цiкавиться. Вiн усiм i всiма цiкавиться, навiть Богдася не забув. - Опанасе тобi привiт. Слухай: "Кланяюсь дружньо Оп. В. Прощавайте. Огарьов i дiти вiтають. Огарьов написав прекрасного, граничного листа про общинне володiння в "Колоколе", а потiм поїхав у Дувр - писати вiршi. Завтра повернеться. Тисну Вам руку мiцно. О. Герцен". Цей лист свiжить їй голову i надихає знову думати не тiльки про того гейдельберзького хло