шний. Це все привертало до нього, вносило пожвавлення в провiнцiйне життя родичiв, i єдине, що його iнколи ображало, так це те, що маминi тiтки - а, значить, його бабусi - та й рiдна бабуся не цiлком i не завжди вважали його дорослою самостiйно мислячою людиною, хоча йому вже минав п'ятнадцятий рiк! Це виявлялося в турботах i пiклуваннi, щоб вiн не застудився, не "перекупався" i т. iн. У родичiв на Орловщинi вiн швидко забув останнiй сумний час у Парижi, смерть Сашi, тим бiльше, що це трапилось не на його очах, а в Нiццi. Вiн, по правдi, не дуже переживав i ";мерть батька, бо вiдвик вiд нього. Останнi роки хлопець був трохи ображений пiсля того, як одержав вiд батька листа, в якому Опанас Васильович перераховував усi свої витрати, свої борги й пояснював, чому не надсилає йому грошей. Власне, мама дуже часто при ньому i навiть з ним пiдраховувала свої "достатки" i навiть радилися разом, як можна "викрутитися" з скрутного становища, i разом накреслювали плани економiї в побутi, якi, правда, рiдко витримували, тiльки-но грошi з'являлися, але ж з мамою усе було разом i спiльне, i мама добре розумiла, коли й що потрiбно Богдановi, щоб не похитнувся його авторитет i певне "renommйe" серед хлопцiв! А от лист батька був у чомусь образливий для нього. Мама теж була ображена, з Богдасем вона не говорила про це, але вiн почув, як вона сказала бабусi: "Я гадала, що коли людина знає, що в неї росте його дитина. то дитина, син, мусить знати, що батько турбується про нього. Богдась слова лихого чи недоброго не чув вiд мене про батька i нiколи не почує, але коли Опанас Васильович через свою нову сiм'ю вважає неможливим для себе давати на його освiту - я нiколи вдруге не нагадаю йому про це. Я сама вирощу свого сина". Друга сiм'я! Богдась нiчого не спитав анi маму, анi бабусю: i, нiяково, i якось страшно було розпитувати, саме - страшно. Не кажуть самi - значить, не можна про це говорити. Про "другу сiм'ю" вiн почув i вiд цiкавих до всього родичiв у Орлi. Голосним шепотом, прозорими натяками говорили про якусь спiвачку, про маленьких дiтей, спiвчутливо поглядаючи на Богдана. Щоб вiн говорив про батька й маму з родичами?! Та нiзащо в свiтi! Мама була для нього непорiвнянною нi з ким! Хiба хоч одна жiнка була схожа на неї? Мама, вiдправляючи його в Орел, казала, що неодмiнно йому треба поїхати побачитися з батьком, i вiн збирався. Мама нiчого не казала про "другу сiм'ю", i вiн якось забув про це. Та от надiйшов лист про хворобу батька, i тiтоньки-бабусi заквоктали навколо нього: "Бiдний хлопець, йому треба хоч би попрощатися з батьком!" I всi хором виспiвували, який батько був хороший, майже святий, i в усьому вiдчувалася догана мамi, але вiд'їзд нiяк не влаштовувався, i поки його збирали -батько помер. Кiлька днiв вiн намагався уникнути товариства, бо вже родичi з їхнiми зойками та спiвчуттям ставали нестерпнi, з однiєю ба" бусею було легше, - бо вона мовчала, певне, теж ображена осудом дочки. Але потiм почалися турботи про наступнi iспити в гiмназiї, перше хлоп'яче захоплення дочкою давнiх орловських приятелiв мами й батька - теж наче родичiв, наступна подорож до Москви та Петербурга. Усе це вiддалило смерть призабутого батька. А в Петербурзi почалося нове життя, i в Петербурзi жив з ними Митя Писарєв. Писарєв доводився йому дядьком, але чомусь так вийшло, що Богдась звав його просто Митею, i не те щоб вони заприятелювали, - Митя був дуже зайнятий, але вiн дiйсно правив для хлопця за iдеал людини й мужчини. По-перше, вiн був "революцiонер", адже вiн тiльки-но вийшов з Петропавловки. По-друге, вiн так багато читав i знав, як нiхто з їхнiх знайомих, та аж нiяк не пишався, що вiн такий розумний. Про все, про що хотiв дiзнатися Богдась, про все вiн мiг розповiсти просто i ясно. З ним було цiкаво розмовляти! Шкода тiльки, що йому було нiколи. По-третє, вiн був справжнiй мужчина - гарний, мiцний, здоровий. Здавалося, пройти з кiнця в кiнець величезного Петербурга для нього - дрiбниця. Вiн казав, що влiтку вони плаватимуть з Богдасем наввипередки, i Богдась мрiяв про лiто. Митя не казав Богдасевi, щоб той готував уроки або читав щось потрiбне - просто поряд з Митею було соромно погано .вчитися або щоб хтось нагадува-в про це. Соромно було не прочитати книги, про яку згадували в розмовi. Вони були зовсiм на рiвних, наче брати, тiльки один - старший брат, але такий славний, не гордий старший брат, хоч i найрозумнiший серед усiх, хто буває у них. Дарма що молодий, але ж всi прислухаються до його слiв, до його думки, навiть мама. Богдась був усе ж таки досить дорослим для того, щоб зрозумiти, що для мами Митя не просто "брат". Митя нiяк i не приховував, як вiн любить маму, але вiн аж нiяк не запобiгав перед Богдасем. Навпаки, Богдась трошки, так ледь-ледь, запобiгав перед ним, i йому здавалось, йому школа було, що мама ставиться до Митi не так, як до Олександра Вадимовича, хоча в очах Богдася їх не можна було й порiвняти! Богдасевi iнколи навiть страшно ставало, що мама якась байдужа до Митi, нi, не байдужа, це було не те слово; i Богдась не мiг знайти вiрного слова: коли б була байдужою, вона не турбувалася б так, не радилась так про свою роботу, як нiколи не радилася з Олександром Вадимовичем, не зважала б так на його думки i навiть зауваження та заперечення, коли читала iiюсь своє, i не любила б так сама слухати уважно-уважно все, що написав вiн. А втiм, завжди Богдасевi було страшно, що мама раптом не захоче жити спiльно з Митею, хоч про це нiколи й мови не було, що раптом вони роз'їдуться - хоча нiколи вони не сварилися. Богдасевi здавалося, що кращого за Митю не може бути, i коли вже мама, як усi жiнки, хоче чи мусить, - в цьому Богдась ще не розбирався, - бути знову замужем, то тiльки за Митею, тiльки з Митею! Богдан уже прочитав його статтi про Базарова, "Мыслящий пролетариат", i вирiшив сам для себе: вiн мусить бути такою людиною, як Базаров, як сам Митя, i, звичайно, вiн буде революцiонером! Це було, правда, вирiшено вже давно, ще в Iталiї, коли вiн був зовсiм малим i гасав iз римськими хлопчаками, якi вигукували гасла Гарiбальдi й зачiпали ченцiв та черниць. У Парижi пiд впливом розповiдей Сахновського, Тедзика, Павла Якобi це рiшення остаточно змiцнiло, йому було прикро, що мсьє Пассек, хоч i спiвчував їм усiм, але сам зовсiм не такий. А Митя - вiн писав сам листiвки! Вiн сидiв у Олексiївському равелiнi, вiн зараз пише те, в чому глибоко переконаний, i хоче, щоб усi про це знали! Нi, незрозумiле, чому мама ставилася до мсьє Пассека далеко нiжнiше! Багато вiн чого не розумiв, Богдась! Де йому було знати, що iнколи вночi, дивлячися на сплячого Митю, Марiя думала: "Я хочу, щоб Богдась був схожий на нього, я хочу, щоб вiн був таким!.." Так вона нi про кого нiколи не думала... Коли б цi її думки i Митя знав - яким би вiн був щасливим! Але йому теж було часто страшно, що вона його покине... А в неї цього i на думцi не було... Нiколи... Вона не про нього думала, коли писала в "Живiй душi": "А хто не знає почуття жiнки, коли чуже щастя в її руках?.. Часто слова "Ви для мене все" примушують битися її серце. В кожної жiнки, крiм того, є вiра в щось чудесне в майбутньому - i жаль, спiвчуття, оточуюча порожнеча, ця вiра в майбутнє, самотнiсть, надiя на якесь чудо опановують її i часто доводять до любовi. Така любов буває iнколи дуже мiцною i хорошою, але вiд неї, так би мовити, не захоплює дух, i неспокiйнi характери, що зазнали лише такої любовi, все бентежить iнколи якась пiдсвiдома тривога, все шукають, все хвилюються..." Нi, вона зовсiм не про нього це писала, хоч такi почуття їй були знайомi. Колись. Давно. Але ж потiм у неї була iнша, та любов, вiд якої захоплювало дух! Вона не шукатиме бiльше такої. Однаково - Митя став їй уже необхiдний, конче потрiбний! Опорою не просто в самотньому життi, хай i самостiйної жiнки, а опорою в її духовному, внутрiшньому, як нiхто нiколи. А разом з його незайманою, такою щирою, ясною молодою любов'ю хiба це не був несподiваний дар для неї? Нiколи вона не зрадить його, не покине його. Вночi вона часто дивилася на його молоде ясне обличчя i думала: "Хай буде завжди так. Разом з ним. Менi бiльше нiхто не потрiбний. Вiн i Богдась. Адже ще багато життя попереду. Ми будемо разом. Хай йому буде добре зi мною". * * * На "Живiй душi", романi, який вона так швидко з натхненням написала i якого чекав Некрасов для "Отечественных записок", вона поставила присвяту: "Дмитровi Iвановичу Писарєву на знак глибокої пошани". I хай всi про це знають! - Бачиш? - похвалився Митя Богдану, показуючи цей напис на рукопису. - А менi мама присвятила "Невiльничку", - не поступився Богдан, - там так i надписано: "Богдановi Опанасовичу Марковичу". - Як важно! - удавано здивувався Митя. - От хлопчиська! - знизала плечима, смiючись, Марiя, але до чого їй була приємна їхня приязнь, невимушенiсть! Ще коли вона була в Москвi, у груднi шiстдесят сьомого року, Митя написав їй, що з "Отечественными записками" все у Некрасова поладнано, i хоч ще стоятиме iм'я Краєвського, але перший номер шiстдесят восьмого року пiдiбрано Некрасовим з "його" матерiалiв, i що: "Некрасов питав про тебе i дуже хотiв, щоб ти швидше закiнчила "Живу душу", яка, напевне, вся, в цiлому, пiде в першу книгу. Туди ж пiдуть вiршi Некрасова й оповiдання Щедрiна. А мене почекають пускати, i я з свого боку схвалюю цю обережнiсть". Але i в першому номерi все ж таки дали його роботу - без пiдпису, у вiддiлi "Iноземної лiтератури" - поки що лише переказ романiв Андре Лео. Та вiн уже готував для Некрасова статтю про Дiдро. I його вже запросив Некрасов на обiд, не просто сiмейний, для розваги та вiдпочинку, а на "традицiйний" обiд, якi влаштовував Некрасов, будучи редактором "Современника", i на яких спочатку розв'язували рiзнi серйознi редакцiйнi справи. Традицiя "Современника" жила далi! Серед колишнiх соратникiв - тут були присутнi Щедрiн, Слепцов, Єлисєєв - з'явився новий - молодий Писарєв, i всi розумiли, що незабаром саме вiн вестиме критику журналу. На цьому обiдi остаточно вирiшувався склад редколегiї, взаємини з Краєвським, змiст перших номерiв. У якому доброму товариствi з'являлася i Марiя з першого номера! Ох, як непевне усе в свiтi журналiстики, лiтератури взагалi! От i з "Живою душею" вийшло зовсiм не так гладко, як чекалося. Та господи, боже! А з чим було "гладко", з яким романом? "Записки дячка" (тепер назвала - "причетника") лежали вже не перший рiк то в звичайнiй цензурi, то в духовнiй, а ще коли той самий Благосвєтлов збирався надрукувати їх у своєму журналi! Адже Марiя надiслала цей роман ще з Парижа! Як вiдчували на собi всi лiтератори та видавцi цей бич цензури, цей страх перед розправою! Нещодавно, коли вона була у Некрасова, в тiсному колi знову заговорили про цензуру, й особливо її вразило, як Некрасов своїм глухим вiд хвороби горла голосом мовив: - Сидить письменник i пише, i на кiнчику пера в нього прекрасне слово, таке слово, яке вдесятеро краще за все, що вiн у життi написав, i раптом вiн боїться його написати, бо спаде йому невiльно думка - а що, як увiйдуть жандарми та схоплять! - Еге ж, оце вже письменницьке ремесло, - сердито забурчав Щедрiн. - Це ж не тiльки мука, це ж цiлiсiньке душевне пекло. Крапля за краплею точиться письменницька кров, ранiше нiж потрапить твiр у друкарську машину. Чого тiльки й зi мною це робили! I вирiзали, i пiдрiзали, i перероблювали, i в цiлому твiр забороняли та ще й оголошували, що я шкiдливий, шкiдливий, шкiдливий! Я просто дивуюсь Миколi Олексiйовичу - якi потрiбнi сили, щоб витримувати бої з цензурою. Як хочете - це величезна заслуга! I знаєте, Миколо Олексiйовичу, коло мiцного коня i слабший потягне, отак i я подумав i погодився увiйти в редколегiю. - Та, отець, таке скажете! Без вашої участi i я не потягну тепер "Отечественные записки" i не поверну їх на шлях "Современника"! Нiхто не заплющував очi, що i для всiх спiльно, i для кожного автора зокрема без перешкод, труднощiв не обiйдеться. Справдi, наче краплю по краплi кров виточують, коли примушують викреслювати, скорочувати, перероблювати виношенi, виплеканi рядки! Довелось i Марiї перехвилюватися немало з "Живою душею". В один номер роман не вклався, в цьому винний був лише розмiр, але зняли присвяту, i це була перша прикрiсть. Не все однаково сподобалось у романi самому Некрасову, хоч вiн i не наполягав, щоб вона щось змiнювала, та якому авторовi це приємно? Проте записка вiд Некрасова трохи заспокоїла: "Хоч я, може, з надмiрною суворiстю поставився до III частини "Живої душi", тому вважаю за обов'язок сказати, що п'ять роздiлiв четвертої частини, якi я вчора прочитав, категорично i беззаперечно хорошi". Вона писала цей роман з пiднесенням i любов'ю, та, як i в кожному творi, вона була незадоволена рiвно всiм, особливо останньою частиною, там були лише натяки на дiяльнiсть Загайного. Не могла ж вона писати напрямки про революцiйну органiзацiю! Напрямки вона написала про табiр лiбералiв, який скочувався до одвертої реакцiї, i саме проти цих колоритних образiв розвiнчаних героїв, їхнiх висловлювань, запобiгання перед владою заперечив Краєвський i наполягав у листi до Некрасова, щоб викреслити цi сторiнки. Марiя сидiла, насупивши свої густi темнi брови. - Некрасов пропонує менi викинути цi мiсця, проти яких заперечує" Краєвський. Але ж у них уся сiль, весь сенс викриття цих балакунiв, без цього все буде беззубо, все губить свою гостроту й спрямованiсть, - скаржилася вона Митi, - i правду тобi сказати. найдужче прикро менi, що зняли присвяту. Чого боятися твого iменi тепер? Їй так хотiлося, щоб на романi стояла, стояла ця присвята, наче перед усiм свiтом сказати: "Так, я поважаю його, я з ним, ми разом, у нас спiльнi думки, життя, праця!" - А може, це навiть приємно, що бояться? От уже через це не варт хвилюватися, адже я-то знаю, що роман мiй! А в книжцi ти поновиш вилученi цензурою мiсця. - Якщо цензура в книжцi пропустить! Скiльки вона завжди спотворює! I перед читачами ми з'являємося такими добропорядними, причесаними, спокiйними... - Або зовсiм не з'являємось! - Хочеться, щоб тебе швидше почули, а воно. написане, лежить та й лежить! - Що ж ти робитимеш iз "Живою душею"? Ти зваж. Марi, Некрасов не може вiдстоювати все в журналi. Ти подумай, його "Ведмеже полювання", яке так тобi подобалося, зовсiм випало. - Що робитиму? - Марiя зiтхнула. - Звичайно, для журналу скорочу, а в книзi спробую вставити. I присвяту. Ти не уявляєш, як менi боляче, що присвяту зняли. - Ну, про це найменше турбуйся! - усмiхнувся Митя. їй неприємно, що зняли його iм'я. Хiба вiн не щасливий з самого бажання її? А щодо людей - хiба це має для нього якесь значення, справдi, хай це її зовсiм не турбує! - Ну, нiчого. Чого на свiтi не бува, аби здорова наша голова! - махнувши рукою, згадала своє улюблене прислiв'я Марiя, яким завжди заспокоювала себе. - Я не повинна скаржитись саме тобi, що пишеш, а все лежить, - вже лагiдно мовила вона. Хто-хто, а Митя на собi це найдужче вiдчував, i тим бiльше для критика так важливо одразу, своєчасно подати свiй голос! Вонa сказала: - Коли подумати - хто губить бiльше вiд того, що в "Деле" надрукована лише перша частина твоєї статтi "Будничные стороны жизни"? Авжеж, не ти, а читачi, читачi роману Достоєвського. Я певна, що саме пiсля твоєї статтi не лише я зрозумiла ще краще увесь химерний характер Раскольиикова, усю шкiдливiсть його теорiї про людей незвичайних, яким усе можна, якi можуть розпоряджатися життям i кров'ю людей звичайних. Так у тебе добре написано про огиду справжнiх генiїв людства до кровопролиття, до злочину. - А як же революцiя? Повстання? - раптом спитав Богдась, вiдiрвавшись вiд читання. Здавалося, вiн заглиблений був у своє i не прислухався. - Так у Митi ж про це й було! - гаряче пояснила Марiя. - Коли вже треба наважитися на кривави бої i перевороти, то лише заради полiпшення життя тисяч, пiд впливом захоплюючої любовi до iдеї! - Саме це й налякало цензуру. Ти ж помiтила - в журналi викинуто усi важливi соцiальнi моменти, - нагадав Митя. "I Благосвєтлов ще смiв казати, що вiн "видохся"!" - подумала Марiя, але стримала себе. Навiщо тепер згадувати? Проте як можна казати "видохся"? Тiльки-но вийшов новий роман Достоєвського "Преступление и наказание", i Митя одразу написав такий гострий аналiз його. А Митина стаття "Старое барство" також одразу написана пiсля появи "1805 года" Льва Толстого. Правда, в статтi лише поки що про двi постатт, i не головнi - молодого Ростова та Бориса Друбецького, але ж вiн написав, що пiсля виходу дальших частин обов'язково зупиниться на характерах важливiших та складнiших - П'єра Безухова, князя Андрiя Волконського й Наташi Ростової. - Сказати тобi правду, я просто нетерпляче чекаю i закiнчення роману, i твоїх статей з приводу нього, - вже весело мовила Марiя, вiдкинувши свiй поганий настрiй i радiючи його роботi. - Ти вiрно написав, що створенi Толстим образи живуть своїм власним життям незалежно вiд намiрiв автора i вступають самi у безпосереднi взаємини з читачами, приводять читачiв до таких думок i висновкiв, яких, можливо, сам автор i не схвалив би! - Я сам усiх'його героїв вiдчув живими i, признатися, жадаю швидше дiзнатися, куди ж вони поведуть за собою графа Толстого? - засмiявся Митя. Нi, вiн таки добре попрацював цей рiк, її Митя. А стаття про Генрiха Гейне!? З приводу Гейне Марiя навiть трохи образилася за критичнi думки про її улюбленого поета. Для неї вiн був хоробрим барабанщиком у боях проти рутини, заскнiлого мiщанства. - Ти ж сам казав, що вiн i твiй улюблений, - докоряла вона йому, але Митя не здавався. - Я не можу йому простити "попелясто-сiре вбрання рiвностi". Хiба вiн не розумiв, що тисячi не повиннi ходити босi та жити надголодь для того, щоб одиницi мали змогу дивитись на гарнi картини, слухати гарну музику та декламувати гарнi вiршi! -Але ж ти сам наводиш його слова: "Земля досить велика для того, щоб дати кожному досить мiсця, щоб збудувати на ньому хатинку свого щастя, ця земля може пристойно годувати нас усiх, якщо ми хочемо всi працювати i не жити за рахунок iнших". Хiба це не твоє кредо, яке ти проводиш в усiх своїх працях? I ти сам сказав, що тебе з юностi просто п'янили чарiвливiсть, легкiсть його поезiї, а найдужче його дотепнiсть, сарказм? - I досi це дiє на мене безперечно, але ж треба, щоб наша молодь, котру, як i мене, полонить це, розбиралася i в його свiтоглядi, i в нетривких настановах. - I не робила бога з цього безбожника? - засмiялася Марiя. До Гейне незабаром повернулися знову. - У Петербурзi має бути з'їзд природознавцiв! Пiдемо? - повiдомив Митя Марiю. Вiн завжди, а тепер особливо глибоко цiкавився всiма сучасними питаннями науки, найдужче в галузi природознавства. А наука крокувала семимильними кроками вперед i вперед. Нещодавно в свою, тепер їхню спiльну, бiблiотеку Марiя купила Сеченова "Физиологию нервной системы и физиологию органов чувств". - Ти знаєш, ми часто стрiчалися з ним у Гейдельберзi, i з iншими нашими молодими вченими - Бородiним, Менделєєвим. - Певне, ти їх усiх побачиш на з'їздi, - навiть нотки неспокою не було в голосi Митi. I Марiя так само вiдповiла: - Я дуже рада цьому. Сеченов, правда, на мене дивився спiдлоба своїми монгольськими очима, - Марiя зобразила жартома, як суворо дивився на неї Сеченов, - а от з Бородiним ми по-справжньому приятелювали, i в Парижi стрiчалися, бували у Тургенева, i до Iталiї разом їздили. Мiж iншим, я не знала тодi, тiльки дивувалася, як вiн чудово грає на роялi, - кажуть, вiн не лише хiмiк, а й вiдомий композитор! От дива! Ну й що з того, що вона зустрiнеться з друзями з "того" колишнього життя i вони побачать її разом з Митею? I нiкому вона вже не рекомендує його - "мiй кузен". Вiн - її чоловiк, Дмитро Iванович Писарєв, i вже iнколи чує вона мимохiдь шепiт за собою: - Яка гарна пара! А Сонечка, щира подруга, каже: "Ти завжди виглядала молодшою за свої роки, а зараз таки справдi - ну, зовсiм молода!" Звичайно, з'їзд був великим явищем. Царювала пожвавленiсть, зацiкавленiсть. Дебати не вщухали i в кулуарах, навпаки, розгорялися ще дужче, стрiчалися старi й новi друзi, люди, якi стали друзями мiж собою ще позаочно, з праць, статей, спiльних думок. Перший росiйський з'їзд "естествоиспытателей"! Писарєва в перервi оточила молодь - студенти унiверситету, вiйськово-медичної академiї. Вже коли перерва закiнчилася, вiн сiв на своє мiсце коло Марiї з задоволеним радiсним обличчям. - Марi, - шепнув вiн, - мене просять виступити на одному неофiцiйному лiтературному вечорi. Я дав згоду. Пiдеш зi мною? - Звичайно! - А що, як я прочитаю реферат про Генрiха Гейне? Я вiзьму просто свою статтю! - I саме другу частину! Хто потрапив на той вечiр, тому поталанило! Молодь радiла, що побачила на власнi очi й почула свого улюбленого критик". А Митя б'ув в ударi! Вiн з таким запалом прочитав свою статтю, немов мусив вiдповiсти всiм опонентам, довести всiм вiрнiсть своїх думок. Марiя радiла, бачачи, як слухають його, наче ковтають кожне слово. Але й на долю Марiї випала приємнiсть, що стосувалася лише її. До неї пiдвели чорнявого, ще молодого чоловiка з явно неросiйським обличчям i неросiйським акцентом. - Знайомтеся, це сербський письменник, Свiтозар Маркович, бачите, ваш однофамiлець, а це наша шановна вiдома письменниця Марко Вовчок-Марiя Олександрiвна, також Маркович! - Не лише ваша вiдома - вiдома i в нас, i я вже знайомий з вами заочно, - вклонився Свiтозар Маркович, - у сербському журналi "Вила" надрукованi вашi чудеснi оповiдання "Максим Гримач" i "Чумак" - "Кириджиа" по-нашому, i ще збираються друкувати iншi! А в "Русалцi", яку редагує наш знавець лiтератури, сам письменник Новакович, друкують ваш "Викуп". - Дякую за таку увагу та ласку! - спалахнула задоволене Марiя. - А хто переклав? - Наш письменник Радованович. При нагодi я похвалюся йому, що мав честь познайомитися з авторкою. Значить, її твори, особливо її "Народнi оповiдання", линули та линули по свiтах, i з них люди довiдувалися про Україну, український народ, пiзнавали й українську письменницю. У "Ceska Vcиla", додатку до чеського журналу "Kvйty", дали замiтку про Марка Вовчка, письменницю, яка добре знає прагнення i життя народу. У львiвському журналi "Село" польською мовою надрукованi її "Iнститутка" та "Чари" У Францiї в журналi доброго друга Етцеля "Magazine d'йducation et de rйcrйation", де її iм'я стоїть на титульнiй сторiнцi серед постiйних, особливо шановних спiвробiтникiв, торiк надрукована була "Мелася", i Етцель писав, що мрiє переробити для маленький французiв одне з улюблених її оповiдань - "Марусю". А от ця сама мила її серцю "Маруся", де вкладено стiльки любовi до України, так схвильовано поданi сторiнки її бурхливої iсторiї, - ця "Маруся" не може вийти рiдною українською мовою? Рiдною мовою, яку вона чує усе менше й рiдше... А коли вона знову буде там, на Українi? Здається, з смертю Опанаса Васильовича, одруженням Дорошенка - нема вже там людей, якi знають її як Марусю Марковичку... Вона й уяви не мала, як багато її знають, як автора "Iнститутки", "Двох синiв", невмирущих "Народних оповiдань"! I не тiльки на Надднiпрянськiй Українi! Адже весь час друкують її у Галичинi i звуть її своєю "ясною зорею", що посiдає славне мiсце пiсля батька Тараса... Свiтозар Маркович разом з приємною звiсткою на мить сколихнув i цi завжди бентежливi й неспокiйнi думки, але тiльки на мить. Успiх Митi пригасив їх, i вiн теж був такий задоволений, почувши про переклад Марiїних творiв сербською мовою. Бадьорi й щасливi повертались вони додому. "Аби здорова наша голова". 15 Роботи було невпрогорт i в неї, i в Митi. Та й Богдан був дуже зайнятий - знову iспити, iспити! А скiльки у Богдана спокус - тепер уже головним чипом серед книжок. Чому завжди хочеться читати, коли треба вчити зовсiм iнше? Старий Етцель надiслав мамi новий роман Жюля Верна - "Дiти капiтана Гранта". Усi твори Жюля Верна спочатку перечитував Богдан, ще французькою мовою, не чекаючи перекладу, а вже цей - "Дiти капiтана Гранта" - був найлiпший з усiх, такий цiкавий, що вiдiрватися не можна, усi ним зачиталися. Марiї треба перекладати, а в неї потихеньку взяв Богдась, а в Богдася потихеньку потягнув Митя! Вiд знайомих, якi приходять, - просто ховають, а то обов'язково схопить чи Вiрочка - сестра Митi, чи хтось iз дiвчат, що постiйно бiгають до мами, або з Митиних товаришiв. Мама удавано сердиться: - Дайте менi врештi перекласти! Я обiцяла Егцелю не затримувати з росiйським виданням. Жюль такий задоволений моїми перекладами, сказав, що тiльки менi дає право на переклад його творiв. Весь час поспiшаєш, весь час пiдганяєш себе. Швидше! Швидше! Швидше! Швидше! Отак наче все її життя - треба швидше щось зробити, щось улаштувати, а тодi вже почнеться справжнє... - Та ти ж перекладаєш тiльки те, що хочеш, що припало тобi до душi, - зауважив Митя. - Звичайно! I я не нарiкаю - от Жюля Верна я з захопленням перекладаю - це ж гiмн людям науки, працi, винахiдникам, i все це в такому напрочуд захоплюючому сюжетi. Не дивно, що ви обидва з Богдасем вириваєте одне в одного i не даєте менi перекласти. - Та ти й сама не лягала спати, поки не прочитала до кiнця, - нагадав з усмiшкою Митя. Але ж, крiм власної працi, крiм перекладiв, було ще багато турбот з видавцями не лише про свої книги! Минув той час, коли їй допомагали, турбувалися про її справи друзi й знайомi - однi щиро, iншi - крекчучи, що от треба знову морочитися з виданнями Марка Вовчка. Тепер вона сама не лише свої дiла впорядковувала. Старий Етцель у Парижi дивувався i писав, що його видавництво мусить увiнчати її короною за ту величезну вiдчутну допомогу, яку виявляє вона в органiзацiї швидкого випуску французьких видань у росiйських видавництвах, росiйською мовою, але з iлюстрацiями французьких художникiв. Вона дiє як представник ного фiрми! А як швидко влаштовує переклади! - Ну, це вже не так важко тепер, - розповiдаючи про лист Етцеля, мовила вона Митi, - адже стiльки жiнок, освiчених, таких, що знають чудово мови, прагнуть зараз мати роботу, бути самостiйними. От приїхала Надя Бiлозерська - ми з нею знову мрiяли, щоб був у нас журнал. - I ти була б редактором. - А що ж? I була б!.. Хай це був би журнал хоча б iноземних новинок з додатком для дiтей, i скiльки б жiнок мали роботу. I ти не смiйся, що я хотiла б бути редактором такого журналу. - Що ти, Марi, та ти впораєшся з цим краще за будь-якого чоловiка! - Мiж iншим, - вела далi Марiя, - хоч це зовсiм не "мiж iншим", ти вже, певне, чув вiд самого Некрасова, що вiн i Салтиков хочуть видавати й газету, хоча б щотижневу. Безперечно, їм дозволу не дадуть, от вони й мiркували, хто б мiг на себе це взяти. - Бути, так би мовити, пiдставною особою? - Еге ж! Вони вирiшили, що я можу подати заяву, щоб менi дозволили редагувати, а, звичайно, редагувати будуть вони - Некрасов i Салтиков. Якщо дозволять - це було б прекрасно! Я ж для них своя! Дiйсно, це було б прекрасно. Салтиков i Некрасов недарма зупинилися саме на такому рiшеннi - вiдома письменниця, цiлком шанована особа i в той же час - "їхня", своя, їхнього табору! Коли б тiльки не вiдмовили тому, що жiнка! Так, зовсiм iншою вже стала Марiя в роботi i справах - вона вже вiдчувала вiдповiдальнiсть не лише за свої оповiдання, романи та переклади. Постiйнi стосунки з гуртком Некрасова розвинули в нiй вiдповiдальнiсть взагалi за справи лiтературнi. От же i хворий, - аж моторошно чути його замогильний глухий голос, - i тепер цiлком забезпечений Некрасов мiг би собi спокiйно жити, писати, полювати - а от же нi! Воює, винаходить рiзнi засоби, деякi iнколи й помилковi, та не кидає боротьби за лiтературу, за чесний голос росiйської журналiстики. Таки справдi - роботи невпрогорт i в неї, i в Митi, статтi якого вже друкують в "Отечественньiх записках" з його пiдписом, i вiн уже, безперечно, стає там теж своєю людиною, а ще невтомно працює над перекладами. Йому б треба, ой, як треба вiдпочити! Ще в лютому Митя знову звернувся до петербурзького оберполiцмейстера Трепова з проханням видати йому закордонний паспорт у зв'язку з лiкуванням, i знову йому вiдмовили. Навеснi Марiя знову радилася з Сонечкою Пфьоль, i обидвi вони говорили з Сонеччиним чоловiком Олександром Карловичем i просили його поклопотатися про дозвiл. Олександр Карлович, знайомий з управителем III вiддiл/у Мезенцовим, нагадав про його обiцянку переглянути справу Писарєва i доповiсти начальнику III вiддiлу графовi Шувалову. Граф Шувалов, зовнi вихований, навiть вишуканий, не те що його попередники Орлов чи Дубельт, але не менш жорстокий, нiж перший, i ще дужче лукавий, нiж другий, - "згоди на звiльнення за кордон кандидата словесностi Д. О, Писарєва не дав". Та Марiя i тепер не склала руки - Митя мусить вiдпочити! А Митя казав їй: - Мила моя Марi! Я так хочу, щоб ти вiдпочила! Ти зовсiм себе занехаяла! Вони обоє вiдкладали грошi, пiдраховували, що та як зможуть ще одержати, заощаджували, а потiм витрачали на книги, весело дорiкали в цьому одне одному i прощали одне одному! I раптом Марiя принесла чудову вiсть: - Хоч таку небезпечну людину, як ти, за кордон ще випустити не можна, але можна поїхати до Риги! - Та це ж чудово! Богдане! Ми їдемо до Риги! - закричав Митя, схопивши Богдана. - Там же чудове морське узбережжя! Менi ще Баллод, - ну да, отой самий Баллод, через якого я сiв, як запевняє maman, - розповiдав, якi там прекраснi мiсця - Дуббельня, Майорi, Юрмала! Марi, це надзвичайно! Невже ми справдi поїдемо i будемо вилежуватися над морем i нiчогiсiнько не робити? - Тiльки плавати зi мною наввипередки! - пiдхопив задоволений чи не найдужче вiд усiх Богдан. - Як нiчого не робити? - здивувалася Марiя. - Я беру з собою Жюля Верна, саме там, над морем, я буду його з задоволенням перекладати. - Нi, нi, нi, я нiчого не дозволю тобi робити! Ти питимеш молоко глек за глеком, лежатимеш на пляжi i гулятимеш! У нас вистачить грошей на все лiто! Богдане, там, напевне, є парусни ки, ми походимо з тобою! - Якщо я пускатиму! - застережливо нагадала Марiя. - Мамо, невже ти нас з Митею удвох кудись боятимешся пускати? - Таких двох мужчин? Богдане, може, ми й маму колись вiзьмемо? Годi балачок! Швидко збиратися! Хай жоден день у нас не загине! Ой, менi ще треба забiгти до Некрасова i до Єракових! - А менi, як це не неприємно, зайти в "Дело", адже Благосвєтлов менi дещо винний! Боже, якi вони були щасливi! Невже вони не заробили цього вiдпочинку, моря, пiску, сонця, сосен? * * * I море, i золотий пiсок, наче оксамитний пiд босою ногою, i теплий вiд сонця, як м'який килим, i сосни збiгають з пiщаних пагорбiв аж у саме море, i стовбури старих дерев, наче запнутi в зелений оксамит-багаторiчний мох! А сонце не палюче, як на пiвднi, а немов лише злегка голубить, i бентежне, неспокiйне, тривожне життя вiдiйшло кудись ген-ген далеко. Не думати нi про що, не згадувати. Отак лежати й вiдпочивати. У Ризi пробули кiлька днiв. Це було перше "скромне" знайомство Митi майже з закордоном. Правда, центр мало рiзнився вiд Петербурга, але старовиннi вузькi вулички, гостроверхi будинки, кiрхи бiльше нагадупали Марiї старовиннi мiста Нiмеч чини, Бельгiї. Ой! скiльки вона надивилася їх за своє закордонне бродяче життя перших рокiв на чужинi! У Ризi вони зупинилися в готелi "Франкфурт-на-Майш" в центрi мiста па Олсксандрiвськiй вулицi. Богдан на правах дорослого вештався сам, найбiльше часу пропадав у порту, коло кораблiв, пароплавiв, шхун, парусникiв. А Марiя з Митею були вдвох. Так добре - вдвох у чужому мiстi, де навiть лунала чужа мова, їх нiхто не знав, вони не стрiчали знайомих, а тi новi знайомi, яких розшукав Митя, одразу поставилися до них, як до подружжя, i, звичайно, аж нiяк не цiкавилися їхнiми взаєминами. Новi знайомi - це були товаришi Петра Баллода, про якого завжди з зiтханням казала maman Варвара Дмитрiвна. Митя їй поблажливо не заперечував, але ж Марiї вiн колись докладно розповiв, як усе трапилось, що Баллоду вiн, навпаки, вдячний., бо тодi вiн замислився над своєю дiяльнiстю i хiба може колись пожалiти, що написав ту листiвку проти Шедо-Фероттi на захист Герцена, - а власне, як завжди в своїх працях, узявши якийсь поодинокий факт, вiн кинув обвинувачення усьому ладу! Хай то все було ще надто недозрiле, по-хлоп'ячому, але то був певний крок у його свiтоглядi, революцiйному свiтоглядi, i те, що вiн вiдсидiв за це, теж для нього мало й позитивне значення. А свою "провину" вiн визнав лише тодi, коли дiзнався, що все вiдомо i нiкого вiн сам не заплутав i не виказав. Баллод був з Риги. Митя швидко розшукав його родичiв i друзiв. Серед них особливо зрадiв знайомству з Писарєвим та Марком Вовчком прогресивний латвiйський дiяч - видавець Ернст Платес. Вiн просто загорiвся бажанням перекласти латиською мовою i надрукувати в журналi "Die Libelle" ("Бабка") оповiдання українсько-росiйської письменницi. - От хотiли з тобою лише вiдпочивати! Але ти така вiдома особа! - смiючись, зауважив Митя, коли вони лишилися вдвох з Марiєю. - I вiн ще каже таке! - сплеснула руками Марiя. - А хто вже дарує свої портрети з автографом незнайомим поклонницям! Дякуй долi, що я не ревнива! Ну-ну, не роби такi очi, як Богдась. Вiн, коли почуває, що щось може обернутися проти нього, вважає за краще самому мерщiй зробити ображений вигляд! Митюшо, я жартую! Я ж пишаюся твоєю славою далеко бiльше, нiж ти! А цей автограф звеселив мене без краю! А трапилося так. Напередоднi вiд'їзду Митя забiг у редакцiю. Вiн так сяяв вiд щастя, що всi мимоволi усмiхалися, дивлячись на нього. - Що трапилось? Що з вами? - спитав Слєпцов. - Завтра ми їдемо до Риги! - Хто їде? - Як хто? Марiя Олександрiвна з сином i я! Скабичевському, який був тут, хотiлося кинути щось ущипливе, але навiть вiн вiдчув, як це буде недоречно i просто по-дурному. I саме в цей час до редакцiї зайшла якась юна дiвчина i, червонiючи, простягла Митi його ж фотокартку. Де вона її дiстала? - Пробачте, будь ласка, дуже вас прошу - надпишiть своє iм'я! Писарєв, сам трохи знiяковiлий, але явно задоволений, пiдписав свiй портрет, потиснув дiвчинi руку, хотiв щось спитати, але дiвчина почервонiла ще дужче i втекла. Спiвробiтники заплескали в долонi, зняли гамiр: - Браво! Дмитро Iванович в ролi славетного тенора роздає автографи захопленим поклонницям! - А ну вас! До побачення! До осенi! Статтю, яку обiцяв, надiшлю своєчасно. Дехто тиснув йому руку, дехто навiть обiйняв, бажали щасливої подорожi, веселого вiдпочинку, давали поради й дiловi, - як найдешевше i найзручнiше влаштуватися на дачi, - i гумористичнi - запастися достатньою кiлькiстю портретiв для сувенiрiв, i в крайньому разi, коли витратять усi грошi й опиняться на мiлинi, можна буде продавати цi портрети! Таким веселим Писарєва бачили хiба що до арешту, а таким щасливим - нiколи! Новi знайомi в Ризi так само, як i петербурзькi приятелi, радили найняти дачу в Дуббельнi, Навiть дали адреси не дуже дорогих, але цiлком пристойних дачок - головне, на самому березi моря. Завтра вони мали вже поїхати. Митя пiшов ще до Платеса. Богдан пропадав десь у порту. Марiя спакувала речi й вийшла почекати Митю на повiтрi; Глянула на годинник вежi - ще був час до його повернення. Можна було зайти в Домський собор, де вже були вчора з Митею, i послухати орган. Починалася вечiрня вiдправа. Марiя сiла в крiсло в останнiх рядах. Залунали могутнi звуки органа. Рижани запевняли, що орган цей - найбагатший у Європi, а втiм, Марiя вже звикла, що скрiзь, де вона не мандрувала, патрiоти свого мiста запевняли про першiсть i непорiвняннiсть своїх визначних славних пам'яток. Та коли полинули величнi звуки, - органiст виконував Баха, вона пiзнала, - їй здалося, що не лише цей височезний собор, а весь свiт зараз просякнутий ними, цiєю музикою, i чомусь згадалася Сiкстинська капела i "Створення свiту" - улюблена фреска на плафонi капели. Не було спогадiв про минуле, анi мрiй про майбутнє, але якесь вiдчуття фатуму, що охоплює людину, коли лунає музика, або коли стоїш на самотi на березi бурхливого моря, або опинишся серед безлюдних гiр на вершечку скелi. Їй хотiлося вирватися з полону цих могутнiх, наче рокованнх, звукiв, космiчних хвиль музики, та вони оволодiвали нею все дужче й дужче, наче примушували, щось наказували, кудись вабливо тягли, i вона була безсила проти них, бо в них, у цих звуках, у той же час була така велична й могутня краса великого життя i глибина якогось болю i страждання, поривань людської душi... Боже мiй! Навколо сидiли чужi люди, якiсь старi жiнки дивилися в молитовники, а їй здавалося - вона сама, сама, в незмiрному просторi всесвiту, i їй стало моторошно, нестерпно захотiлося, щоб зараз, тут, поряд, у цю мить опинився Митя, щоб вона побачила його ясне обличчя, ясне чоло, його свiтлi, розумнi, добрi до неї очi, щоб вiдчула себе на землi, в життi, а не в безмежно холодному, невблаганному просторi. На подив сусiдок, вона раптом схопилася, не дочекавшись кiнця меси, i вийшла з собору. У брамi вона зiткнулася з Митею. Вони мовчки схопились за руки й вийшли на площу. - Я не застав тебе в готелi i чомусь вирiшив, що ти саме тут. Ти ж вчора шкодувала, що не почула органа. - Як добре, що ти тут! - прошепотiла вона й мiцнiше стисла його руку. - Як добре, що ми тут, - як завжди просто й лагiдно мовив вiн. * * * Така земна, ясна i проста радiсть охопила її, коли вже вранцi, на свiтанку, їхали в екiпажi двадцять п'ять верств наче широкою алеєю саду, тiнистого парку, потiм на паромi переправлялися через рiчку Лiєлупу, - вони всi троє радiли й смiялись з кожної дрiбницi: i з цiєї назви, яку важко було вимовити, i з коней у солом'яних капелюхах, i з цього парома, i коли побачили курзал у невеличкому селищi, i все це не було схоже нi на мiсто, нi на село, але були i рiчка, i озеро, i море, море! За адресою, даною в Ризi, вони швидко знайшли i найняли горiшнiй поверх дачi в охайної пiдстаркуватої латвiйки. I море було майже поряд! З балкончика його було видко! I сосни збiгали до моря, не можна було розiбрати, чий то шум: моря чи сосен. Сусiднi дачки були такi ж самiсiнькi - охайнi, чистенькi, як на малюночках! I такi ж, як i їхня, привiтнi й охайнi хазяїни, не запобiгливi, а просто привiтнi. Неподалечку - тут усе було неподалечку - був курзал, де вечорами грала музика, iнколи заходили туди i Марiя з Митею, але частiше блукали над морем або над рiчкою, яка обрамляла Дуббельню з протилежного боку. Якось майже вночi почули над шаландами спiв. Спiвали ри балки, спочиваючи навколо вогнища. Варили юшку. Марiя i Митя пiдiйшли, пiдсiли, i то вже була така властивiсть Марiї - навiть у незнайомiй мовi вона могла одразу знайти якийсь мiсток, легкий зв'язок. Може, тому, що пiдiйшла, тихо пiдспiвуючи, одразу вхопивши мотив їхньої народної пiснi, i сiла спокiйно на борт шаланди, i пiдспiвувала без слiв далi, i нiхто не припинив пiснi. На її волосся була накинута косинка, i вона не схожа була на курортних чепурних дам. Може, в темрявi її прийняли за швачку чи служницю, що приїхала з мiста iз своїм милим погуляти над морем? Як там не було - вони просидiли довгенько, спочатку спiваючи, потiм i розмовляючи ламаною росiйською i латиською мовами - адже за кiлька днiв Марiя вже встигла схопити звичайнi звернення, привiти, запитання. Потiм несподiваних прибульцiв пригостили надзвичайною наваристою рибальськ