Сiчi належали татарам. На лiвому боцi Днiпра запорозька влада була дiйсна тiльки мiж рiчками Ореллю та Самарою. Пiзнiше козаки захопили ще рiчку Вовчу й Кальмiус, хоча татари раз у раз порушували сiчовi права на цi займиша й любесенько кочували цими берегами зi своїми кiньми й худобою. Що ж до рiчки Московки та Кiнської, якi впадають у Днiпро у верхнiй частинi Великого Лугу, то перша була татарською до року 1739-го, а друга - майже до кiнця iснування Запорозького Вiйська. Одна з балок, що прилягає до Московки, бiля якої стояла оселя мого батька, й досi зветься Мечетною, бо там ще в XVIII столiттi була татарська мечеть. Проти верхнього краю Великого Лугу та нижньої частини острова Хортицi впадали двi рiчки iз назвою Московок: вище - Суха, й нижче - Мокра, яка вливаючись у Днiпро бiля мiста Олександрiвська, сплуталася з Днiпровою протокою Кушугумом. Устя обох тих рiчок за часiв Запорожжя були затiненi гарним дубовим лiсом, i тут же, користуючись iз того, що на Хортицi завжди мiстилася запорозька залога, дехто з козакiв, незважаючи на те, що обидвi Московки належали татарам, сидiли на їхнiх устях зимiвниками. Року 1738-го росiйський генерал Мiнiх, пiд час походу на Крим, збудував над Мокрою Московкою невелику фортецю там, де тепер середина мiста Олександрiвська. Та фортеця вiдразу ж пiсля вiйни була залишена росiянами, а натомiсть року 1770-го за нової вiйни Росiї з Туреччиною, при устi Мокрої Московки царський уряд почав будувати форштат, окопаний валом, а мiж обома Московками звiв велику фортецю, яка мала бути головним бастiоном нової Української лiнiї. За того будiвництва було знищено багато кремезних дубiв, як на Московках, так i у Великому Лузi. З приводу вирубання лiсу Кiш Вiйська Запорозького посилав скарги росiйським генералам i навiть царицi Катеринi II, та тiльки тi слова лишалися без вiдповiдi; лiс i далi рубали й не тiльки на будову, а й на дрова. 21 травня року 1771-го, коли велика Олександрiвська фортеця ще не була закiнчена, командуючий росiйською фортецею повiв своє вiйсько з Олександрiвська понад Великим Лугом на устя рiчки Кiнської. Добудували цю фортецю в 1775 роцi, коли саме загинула Запорозька Сiч, а року 1777-го вона вже як непотрiбна була скасована; москалi ж, що перебували в Олександрiйську, оселилися Солдатською слободою, яка iснує й досi, бiля мiста. Сам Олександрiвськ довго скидався на село, i тiльки з прокладанням повз нього залiзниць почав зростати. Тепер вiн став значним мiстом iз гарними просвiтними будинками. Вiд нього Великим Лугом ходять пароплави через Нiкополь до Херсона. Iз козацьких пам'яток в Олександрiвську можна вказати лише на домовину останнього кошового отамана Задунайської Запорозької Сiчi Йосипа Михайловича Гладкого, що року 1826-го промiняв бунчук кошового отамана на чин генерал-майора росiйського вiйська. Його могилу можна й зараз бачити на старому кладовищi недалеко вiд церкви. Там є надгробок, поставлений онуками. Про мiсцевiсть, де нинi мiсто Олександрiвськ, дiд Нагiрний, що року 1884-го мав дев'яносто шiсть лiт, розказував Я. П. Новицькому, мiж iншим, таке: "Рiчка Московка була глибока, i по нiй було багато звiра й птицi. Жили й тут запорожцi. Як не було ще тут крiпостi, то в плавнях i скрiзь понад Московкою був такий лiс, лоза та очерет, що й звiр не пролiзе, а. як пригнали 10 000 лапотникiв копать вали (будувати крiпость), то вони все за одну зиму звели". Там, де рiчка Московка впадає в Днiпро, вiд неї одбивається протока, що сполучається з Днiпром i вiдразу ж вiдходить од нього в лiву руку. Та протока зветься Кушугумом. Вiдмежувавшись од Московки й Днiпра, Ку-шугум тече до нiмецької колонiї Шенвiза, а далi попiд степовими горами на пiвдень до злиття з рiчкою Кiнською. Ширина Кушугуму невелика, але глибина за весняної повiдi сягає трьох сажнiв, так що в нього заходять навiть берлини з вантажем. У першу повiнь (березень) вода з Московки тече Кушугумом до Днiпра, а за другої (квiтень-травень) Кушугумом тече Днiпрова вода. Восени Кушугум подекуди пересихає й подiляється на плеса. Дiд Нагiрний так оповiдав про Кушугум: "Кушугум-рiчка взялась з Московки; вона вузенька, та глибока була зпрежду, - така вона й тепер. Колись по нiй рiс очерет, як лiс, i водились бобри й виндихи. Бiля Кушугума, над кручами, де тепер нiмецький Шенвiз (колонiя), жили колись турки; жили вони, кажуть, в ямах, як собаки: накида туди бур'яну, трави, листя та й зимує. Це давно дiялось: як ще границя турецька була по Орiль-рiчку. Там, де тепер огороди й хати Шенвiза, над Кушугумом, було турецьке кладовище. Запорожцi, як зiгнали турка, - оселились скрiзь по плавнях, де високi гряди. У них була велика сила коней, скоту, а деякi дiди-сиднi дуже кохались у бджолах. I козацьке кладовище було, кажуть, в кiнцi Шенвiза, понад Кушугумом, бiля турецького". Я. П. Новицький у книжцi "Народная пам'ять" доводить, що нiмцi в Шенвiзi часто знаходили на своїх огородах та дворах, копаючи ями, росiйськi грошi часiв, коли вiдбувалися походи на Крим, а саме Анни Iванiвни, Єлизавети Петрiвни та Катерини II. Натрапляли нiмцi ще й на глинянi баклаги й iншi речi. Iдучи понад Кушугумом залiзницею, що прямує з Олександрiвська на Севастополь, проминемо зразу слободу Миколаївку, а далi, перетнувши балку Суху, дiстанемось до балки Виноградної. Про сю балку старi дiди розказували Я. П. Новицькому: "Тут рiс виноград, а запорожцi сидiли хуторами i розводили садки. Тут були i терни густi, де стояли козацькi пасiки. В тiм годi, як межували землю панам, в Круглику (лiс бiля устя Виноградної) жив запорожець. Як почув вiн, що земля панська, - покинув свою хату та пасiку i подався за Дунай пiд турка". Через двi версти, там, де зi степу простяглась до Великого Лугу балка Дубова, лежить село Кушугумiвка, або Велика Катеринiвка. Це село вiдзначилося тим, що коли вмерла його власниця графиня Лiтто (Скаворонська), а потiм - i граф (в 1830 роках) i прибув якийсь новий спадкоємець, то кушугумiвцi почали бунтувати, вимагати собi волi й навiть послали депутатiв до наказного отамана Азовського козачого вiйська (бувшого Задунайського Запорозького), щоб узяв їх у вiйсько. Та Гладкий не мав на те влади, i кушугумiвцiв було за те дуже покарано. Весь цей куток Великого Лугу належить нинi графу Канкрiну. Бiля Балабиноi залiзниця перетинає край Великого Лугу. Мiсцевiсть тут надзвичайно чарiвна, а найбiльше у повiнь, коли луг залитий. Для всякої водяної птицi скрiзь велике привiлля, i з вiкна вагону здається, що поїзд летить серед моря, оздобленого рослинами. Нижче Кушугумiвки надбережнi гори стають вищi й красивiшi. Вiд балки Сухої та до Дубової пiдiймається сажнiв на сорок заввишки гора, яку старi люди називають Шпиль-горою. Про неї у селi Кушугумiвцi Я. П. Новицький записав року 1885-го вiд старого дiда Орла ось таку легенду: "Од слободи Кушугумiвка аж до Сухої балки потяглась Шпиль-гора. Розказували старi люди, що як задумав Потьомкiн зiгнать запорожцiв, то вислав генерала з вiйськом на Шпиль-гору i давай палити з холостих пушок у Кучугури. Там, кажуть, був їх стан. Запорожцi посiдлали коней i всi сорок тисяч вискочили з Великого Лугу. Кожна тисяча стала окремо, а попереду ватажки так i заграли кiньми. Генерал обвiв вiйсько очима й каже: - "Ну, братця, забирайте своє добро та виходьте на Днiстровськi лимани, бо тут будуть селитися слободи", - повiсили запорожцi голови та й подалися до куренiв... - "Бодай, кажуть, Потьомко, твої дiти стiлько заслужили, як ми в тебе!" Запорожцi, кажуть, як виходили з Великого Лугу, то прощались: - "Прощай, батьку, Великий Луже. Не звели ми тебе, не зведе нiхто, поки свiт сонця". Так думали запорожцi, та не по-їхньому вийшло: земля пiшла в подiл, i за старих панiв лiс ще держався, а як настали молодi - все вирубали, все пiшло димом. У iнших панських плавнях по десять год й бiльше риндували лiс явреї i палили його на. вугiлля, а тепер од того лiсу й слiду не зосталось: все попсовано та сплюндровано". За Кушугумiвкою Севастопольська залiзниця пролягає долиною мiж горами та рiчкою Кушугумом, а за слободою Катеринiвкою (Мала Катеринiвка) перерiзує плавню саме, де рiчка Кiнська впадає у Великий Луг i бере в себе Кушугум. Рiчка Кiнська дуже характерна. Вода в нiй, коли порiвняти з жовтою Днiпровою, здається зовсiм синьою i прозорою. Маючи зовсiм окрему iстоту. Кiнська, впавши мимоволi в протоки Днiпра, не хоче з ним єднатись, а коли мiсцевiсть примушує її 40 того, то вона незабаром знову вiдбивається од нього, i так плине аж до самiсiнького Днiпрового лиману. Пiд час весняної поводi Кiнська тече, змита Днiпром, а проте все-таки виривається своею окремою синьою течiєю. Зараз же пiсля зустрiчi з Кiнською рiчка Кушугум повертає вiд неї в глиб Лугу, а схiдною межею Великого Ауту до самого його пiвденного краю, стає рiчка Кiнська. На устi Кiнської, бiля Великого Лугу, розташувалося велике село Царицин Кут, або Пiдстепне. Лежить воно на бувшому татарському березi Кiнської, i через те запорозьких пам'яток тут шукати нiчого, хоч пiсля зруйнування Сiчi запорожцi селилися i в цих мiсцях. Через три версти нижче устя Кiнської в неї вливається зi степу рiчка Янчокрак, а ще три версти нижче - рiчка Карачокрак. Обидвi вони вiдомi з iсторiї походiв росiйського вiйська на Крим у XVIII столiттi, бо на цих рiчках, як i нд Кiнськiй, царська армiя завжди ставала табором на перепочинок. Тут же перепочивали й запорожцi, що брали участь у тих вiйнах. За устям Карачокраку рiчка Кiнськi Води повертає в свою течiю на захiд i понад крутим берегом пiдходить до села Скельки, а далi, звужуючи Великий Луг, пiдступає до устя балки Маячки й села того ж наймення. Вiд Маячки надбережнi гори iдуть знову на пiвдень, рiчка ж Кiнська тече прямо, наближаючись до Днiпра й лишаючи по лiву руку од себе широку низину, вкриту цiлою низкою озер та лиманiв, якi, напевно, були колись її водотокою. Понад сими озерами пiд горою легкать села: Златопiль, Павлiвка, Балки таЛизаветiвка, що були залюдненi вже пiсля зруйнування Сiчi. Далi Кiнська ще бiльше бере на пiвнiч i, проминувши мiстечко Благовiщенське та село, Iванiвське, входить у великi пiски, що високими кучугурами пiдступили до неї з лiвого боку i простяглися а^с до села Водяного на 18 верст. Пiски тут пересипаються з мiсця на-мiсце i ходять, як хвилi на морi, збiгаючись у чималi кучугури, порослi подекуди шелюгами. Мiсцевiсть, ця колись не була така мертва та пiскувата, бо в ямах помiж кучугурами iнодi трапляються ознаки перебування тут людини, а саме: черепки: з посуду, маслаки й мiднi гостряки вiд стрiл. Ще починаючи з Маячки, рiчка Кiнська, збираючи з Великого Лугу все бiльше протокiв Днiпра, дедалi ширшав i, добiгши до Благовiщенського, стає вже широкою i дуже красивою рiчкою. За селом Iванiвським вона вiдкидає од себе протоку Перебiй, а сама, маючи з лiвої руки пiски, а з правої - лiси Великого Лугу, сягає урочища Палiївщини i тут впадає в головну течiю Днiпра. Тiльки це сполучення Кiнської з Днiпром ненадовго, бо через шiсть верст вона знову вiдмежовується од Днiпра на пiвдень i спочатку пiд назвою Перевал, а далi пiд власним найменням, добiгає до села Водяного i вливається в лиман, з яким пiдходить до села Кам'янки (Малої Знам'янки), щоб знову впасти в Днiпро бiля окопiв стародавнього урочища Кам'яний Затон. На сьому мiсцi й кiнчається Великий Луг i починається Базавлуг. Кам'яний Затон козаки знали з часiв iснування Запорозького Вiйська. Дехто гадає, що саме тут було головне мiсто татарського ханства Самiс. За доби Запорожжя в цих мiсцях стояла татарська залога в митниця, щоб збирати мито з крамарiв, якi через Микитине та Кам'яний Затон їздили до Криму. Ще пiзнiше, а саме року 1696-го, за указом Петра I, тут було споруджено фортецю на велику докуку запорожцям, якi ще ранiше вигнали татар iз цього мiсця i мали Затон своєю власнiстю. 1858 року, за свiдченням О. С. Афанасьєва-Чужбинського, тут, на засипанiй пiсками площi од перевозу через Днiпро до Кам'янки, багато траплялося орнаментiв од будинкiв бувшого колись мiста, а дiди в той час ще пам'ятали, що мiж кучугурами пiскiв були ознаки бруку, напiвзнесенi кам'янi огорожi та рiвчаки, викладенi каменем. "Пiсля бурi, - дише дослiдник, - ще й тепер на мiсцi городища зустрiчаються мiднi й золотi грошi та уламки золотих речей, i не так давно знайдено тут силу таких предметiв, та всi вони потрапили в непевнi руки". Року 1916-го оглядаючи Кам'яний Затон, я ледве мiг розпiзнати контури фортецi, збудованої з наказу царя, настiльки її вали засипало пiсками. На пiвдень од Кам'яного Затону та села Кам'янки розлiгся Бiлозерський лиман, у який з пiвдня впадав село Велика Знам'янка, що вславилося своїми виноградниками та iншою садовиною. Ця мiсцевiсть вiдома ще з давнiших часiв, нiж Кам'яний Затон. Над Знам'янкою зводиться гора, що зветься Мамай Сурка, а бiля неї балка Мамайка. Збереглися оповiдання запорожцiв про це мiсце... Неначе пiд горою бiля Бiлозерського лиману було велике мiсто франкiв (генуезцiв) - Бiлозерка. Пiд час татарської руїни, коли на Бiлозерку напав хан, що здався Мамаєм, Бiлозерська цариця покинула свiй маєток й перебралася за Днiпро, а Мамай, захопивши порожнi квартали, заснував тут свою столицю. Пiд час розкопок бiля Великої Знам'янки знаходять речi скiфської й татарської доби. В глибинi Великого Лугу Вiд Хортицi й до села Кушугумiвки, що на схiдному березi Великий Луг тягнеться нешироким закутом, всього в двi-три версти од краю до краю. Тут ще нема чого боятися, щоб заблукати в нетрях, а проте i цей невеликий промiжок лугу оглянути пiшки неможливо, бо й на сiй вузькiй площi чимало покрутилося проток та озер. Од мiсця, де в Олександрiвську мiститься пристань, од Днiпра вiдбивається на схiд глибока рiчка Закутна, яка весняної пори та i влiтку, вся заставлена берлинами. Через пiвверсти вiд устя Закутна, ввiбравши в себе протоки вiд рiчок Московки й Кушугуму, повертає на пiвдень i тече чотири з половиною версти, маючи з правої руки за пiвтори версти Днiпро, а з лiвої за версту - Кушугум. Щодалi, то Закутна ширшає й наприкiнцi переходить у лиман. Весь цей закуток Великого Лугу мiж Кушугумом, Закутною i Днiпром я памятаю ще з 70-х рокiв. У тi часи вiн був рясно вкритий добрим лiсом. Чимало тут навiть дуба. Закутна з її лиманом шумiли очеретами; повсюди безлiч дрiбних проток i ходити в ций мiсцях можливо було, тiльки роздягнувшись. Року 1916-го я застав у цьому кутку великi змiни: лiс дуже порiдшав, дуби зовсiм зникли, очерети щороку скошуються, i вони вже не виростають такi високi, як колись, i сам закуток утратив свiй первiсний вигляд i став для мешканцiв Олександрiвська мiсцем для прогулянок. Устя рiчки Закутної поширене й поглиблене черпалкою, зветься Орiховою бухтою. З одного боку бухти стоять залiзничнi вагони та лежать накиданi бунти всякого вантажу й краму, а проте з другого боку ще збереглися велетнi-осокори по 15 сажнiв заввишки та зеленi верби. Вони купають у водi свої гнучкi вiти, нагадуючи про давню велич Великого Лугу. Вiдпливаючи якось уранцi 1916 року з Олександрiвська до Херсона пароплавом, саме пiд час сходу сонця, я, стоячи на палубi, прямо зачарувався краєвидом устя Закутної, захищеного вербами та осокорами, острова Хортицi - стародавнього притулку запорожцiв, що проти пристанi розкинувся довгим високим кряжем, та широкої пелени Днiпра, яка рожево-золотим килимом од вранiшньої зорi простяглася на пiвнiч до похмурих скель Сагайдачного й на пiвдень до лiсiв Великого Лугу. Крiм цих рiчок, у сьому закутку Великого Лугу, а найбiльше поблизу Днiпра, лежить кiлька чималих озер. Униз вiд Орiхової бухти, майже до рiчки Бандури та й за нею, лiс на лiвому березi Днiпра майже вирубаний на дрова. Взагалi треба сказати, що дорожнеча палива в роки свiтової вiйни дуже спричинилася до знищення Великого Лугу. На версту вiд устя рiчки Нижньої Хортицi од Днiпра лiворуч витiкає рiчка Бандура. Пробiгши плавно пiвверсти, вона подiляється на двi протоки, з яких одна, дуже кривуляючи обiруч, простує впоперек Великим Лугом i за пiвтори версти, нижче Закутного лиману, сполучається з Кушугумом; друга, повернувши на пiвдень, зливається з рiчкою Домахою, що вийшла з Днiпра на двi версти нижче Бандури, проти острова Розумовського, i теж впадає в Кушугум. Ще на двi версти нижче з-за острова Розумовського в лiвий бiк Днiпра витiкає рiчка Мiрошник, що, перетнувши Великий Луг упоперек, упадає в Кушугум двома протоками: однiєю - нижче села Балабине, а другою - вище Кушугумiвки, де станцiя Севастопольської залiзницi Кушугум. Увесь сей куток Великого Лугу, починаючи вiд Закутного лиману й до рiчки Мiрошника, надзвичайно порiзаний протоками. Окремi протоки, випливши з бiльшої рiчки й пробiгшим невелику вiдстань, кiнчаються болотом або озером. Через те перейти впоперек Лугом од Днiпра або до Балабиного чи Кушугумiвки ще в вiсiмдесятi роки було зовсiм неможливо - хоч i недалеко впорядковано шлях на Балабине, хоча в повiдь його заливає. Лiси в сiй частинi Лугу збереглися дещо краще, нiж у горiйшнiй. Схiдний край цiєї плавнi нижчий вiд захiдного, i його надовше заливає весняна вода. Хоч як важко майже до осенi переходити через усi горiшнi плавнi пiшки, та зате легко досягти їх човном. Коли комусь треба перебратися з Розумiвки в Балабине або Кушугум iвку, то замiсть того, щоб їхати Днiпром до Олександрiвська, а звiдтiля залiзницею до станцiї Кушугум i зробити понад 20 верст; можна з Днiпра дiстатися туди ж рiчками: Бандурою, Домахою й Мiрошником (всього три-чотири версти). Можна пропливти i вздовж усього горiшнього кутка Великого Лугу, бо всi рiчки сполученi одна з одною. Для сього треба перебратися Днiпром у З-кутну, а доїхавши до лиману, повернути в Кушугум та, пропливши до рiчки Бандури, запливти в Домаху, а з неї - в Мiрошник; останньою ж рiчкою можна знову повернути в Днiпро, або до села Кушугумiвки. Iз озер у сьому закутку Великого Лугу найпомiтнiше Орiхове, яке лежить трохи вище сила Балабиного. Зветься воно так, що в ньому росте багато водяних горiхiв. На вигляд вони схожi на бараболю, але з корiнцями, як у цибулi. Їдять їх печеними й вареними. Озер же з назвою "Орiхове" у Великому Лузi не одне, i в них горiхи водяться ще й досi. Озера горiшнього кутка (а їх чимало) дiстали здебiльшого назви за прiзвищами тих запорожцiв, що осiли бiля них на грядах (сухих мiсцях) пiсля знищення Сiчi, як, скажiмо: Тригубiвське, Цимбалове, Сухинине, Тарасiвське, Бережнiвське, Кононове та iншi. Коли запорожцi, що до зруйнування Сiчi сидiли зимiвниками навколо Великого Лугу по болотах та байраках, довiдавшись пiсля падiння Сiчi, що їхнi грунти помежованi вже на панiв i що їхнi дiти будуть крiпаками, вони кидали свої хати й переходили у Великий Луг, сподiваючись, що там їх не знайдуть, але пани дiсталися й туди, а позаяк запорожцi нi за що не хотiли визнавати себе крiпаками, то землевласники погодилися й на те, щоб вiддати сухi гряди Великого Лугу, де вже запорожцi поставили собi хати, їм же - в оренду за невеликi грошi, i старi дiди доживали там вiку, рибалячи, доглядаючи бджiл. За прiзвищами тих дiдiв околишнi селяни й почали називати рiчки, озера, гряди або урочища. Проте збереглися ще у Великому Лузi й стародавнi назви, як, наприклад: Кушугум, озеро Лукновате (що поросло лукном, себто куширем та iншою водяною рослиною), рiчка Домаха тощо. За Кушугумiвкою Великий Луг починає розширюватися й проти устя з лiвого боку рiчки Янчокраку сягає найбiльшої ширини - 20 верст. У горiшньому кутку широкої частини Лугу треба оглянути цiлу купу озер, що звуться Лебедовими. Всiх їх п'ять. Найбiльше з них тягнеться на пiвтори версти. Лежать вони неподалiк Кушугумiвки мiж рiчками Бистриком та Кушугумом, оточенi вогкою низиною, вкритою безмежними очеретами, а помiж озерами росте рясна дiброва. Це дуже притаманний закуток Великого Лугу, що був колись притулком довгошиїх лебедiв. Тепер цю птицю в сих краях i не згадують, бо на лебедових озерах нинi плавають лише дикi качки та чайки-риболови. Не набагато нижче Лебедових лежать два озера, що звуться Кривими. Перше з них являє собою неначе затоку Днiпра й, одбившись од нього версти за двi вище Крутоярського острова, заходить у глибину плавнi кiлькома колiнами на три з половиною версти. Ушир це озеро має всього вiд кiлькох десяткiв до пiвтораста сажнiв. Друге Криве озеро лежить на двi версти нижче першого i сполучається з ним маленькою протокою. Воно кутасте i схоже на чотири пальцi руки, де кожен палець у версту довжини, i сягає те озеро не менше, як пiвтори квадратової версти. Вище першого Кривого озера, мiж Днiпром та рiчкою Бистрик, проти маєтку пана Мiклашевського лежить урочище Печище, помилково зазначене на триверстнiй картi генерального штабу "Кичище". Вiд Днiпра воно захищене добрим лiсом, iз боку ж Бистрика - вiдкрите. Це доволi висока гряда, на якiй помiтнi ознаки хат i перебування людей. Можливо, що тут були запорозькi заводи. Старi рибалки оповiдають, що "тут було запорозьке кишло", себто постiйне зборище, але не Сiч, бо руїни всiх сiчей нащадки запорожцiв звуть городищами. Недалеко вiд Лебедових озер, як чув Я. П. Новицький од дiдiв Стогнiя у Краснокутiвцi та Чорновола у Кушугумiвцi, на двох височенних, гiллястих дубах запорожцi робили башти, а на тих баштах, коли треба було скликати козакiв, запалювали вогонь. Очевидячки, це були запорозькi "хвигури". "Баштовi дуби, - казав дiд Чорновiл, - були бiля озера Лебедового, а далi верст на шiсть - на Великiй грядi, що вiд межi пана Попова, бiля Кучугур. На цих дубах, кажуть, запорожцi становили якiсь високi башти, а на них викидали вогонь, щоб скликати козакiв нiчної доби. Бiля дубiв, кажуть, жила цiла бурса козакiв. Оце як прийде звiстка яка вiд кошового, або повертаються козаки з роз'їзду, то й скликають товариство, щоб розказать, що бачили й чули. Побiля дубiв, кажуть, лежав битий шлях через Великий Луг, там, де слобода Янчокрак, через Кiнську був татарський мiст, одбитий козаками". Це оповiдання доводить, як Великий Луг - ця укрита лiсом од степу низина - мала з ним зв'язок, а через степ i з Сiччю. Тим зв'язком було свiтлове гасло. I Великого Лугу, який рiчкою Кiнською межувався з татарськими землями, запорожцi нiколи не лишали без оборони, а держали в ньому "цiлi бурси", себто вiддiли свого вiйська (залоги). Щодо битого шляху впродовж усього Великого Лугу, то, певно, ним їздили тiльки взимку, коли рiчку вкривала крига. Лiтом же навряд чи те було можливе, та й яка потреба тодi в такiй дорозi, бо з пiвночi й пiвдня Великого Лугу текли глибокi рiчки Днiпро та Кiнська, перевозити вантажi ними далеко зручнiше, нiж на возах пущами плавнiв. Але про цей шлях посвiдчують два оповiдачi, допитанi добродiєм Новицьким, та й менi самому доводилося про це чути. Дiд Стогнiй казав: "Од тих (баштових) дубiв шлях, кажуть, iшов плавнею скрiзь до Кучугур i далi - де тiльки жило Запорозьке Вiйсько, аж до Микитиного перевозу". Вiн пояснює навiть, коли зник той шлях: "як зруйнували Запорожжя - дуби ще довго стояли, а шлях зарiс травою й лiсом". Нижче Кривого озера понад Днiпром, проти Лисої Гори, аж до рiчки Лопушки, що нижче села Бiленького, на 12 верст простягся добрий лiс, порiзаний упоперек рiчками Здурмiвка, Музурман та Клокушка. Всi цi рiчки дуже дрiбнi й пiд суху осiнь ними плавати можна не скрiзь. Опрiч рiчок, тут кiлька довгих заток iз Днiпра й чимало озер, iз яких найбiльше - Розсоховате, що взяло пiд себе найменше квадратову версту. На тiй великiй площi плавнi було багато урочищ. Над рiчкою Лопушкою за п'ять верст од Днiпра й острова Тарабоша мiститься стародавнє городище. Воно має навкруги 760 крокiв, але по всьому знать, що багато з того городища змито Днiпром i що колись воно було далеко бiльше. Розкинувшись серед дикої пущi, городище оточене з усiх бокiв низиною i вербами, шелюгами, очеретами, озерами та болотами, а проте бугор пiд самiсiньким городищем iз глини. Це переконує мене в тому, що той бугор, на якому помiтнi стародавнi окопи, був колись частиною правого берега Днiпра, i його вiдмило видно так само, як i старе Городище проти слободи Капулiвки (Баторiєва Сiч). Зважаючи на те, що це знайдене Я. П. Новицьким городище найлiпше закрите вiд берегiв, треба гадати, що на ньому була найдавнiша Запорозька Сiч у тi часи, коли Вiйсько Запорозьке не мало сили змагатись iз татарами й мусило ховатись од них, як, скажiмо, ховалися року 1557-го. Цiкавi оповiдання про це городище записано у селi Бiленькому вiд дiда Пазюка року 1887-го. "В плавнях Попова є городище, котре ми звемо Великим, а на п'ять верст далi, а плавнях Бродського, - Мале. На обох городищах жили колись турки, а потiм запорожцi, бо й досi в землi находять багато людських голiв та кiстякiв. До великої води в сорок п'ятому роцi (1845) Велике Городище було довге й широке, а тепер його й чвертi немає - знесло водою. Щогоду, як прибуває весною вода, воно стоїть мов острiв. Тут люди знаходили черепки з посуду, маленькi горщики, а год двадцять назад чоловiк викопав невеличку мiдну вазу. Викопав та й продав шинкаревi. Находили тут i грошi срiбнi, тоненькi та довгi. За старих годiв найшов i я раз шагiв зо три мiдних, а мiж ними один з хрестом посерединi (грошi часiв польського короля Жигмонта III). У тридцятих роках (1830) коло Великого Городища i в плавнях Матлаша жило багато польських утiкачiв. Тодi люди тiкали вiд лютих панiв, а найбiльше - вiд лютих при-кащикiв, котрi знущались над ними. Тiкали по одному, тiкали й сiмействами. Тут були лiси, очерети й терни несходженi, а в тих пущах були їхнi куренi й землянки. Утiкачi i всяка бурлачня жили тут лiто й зиму. Як випаде, було, холодна зима, то баби з дiтьми, було, i просяться до людей у слободу (Бiленьку), а мужики так i пропадали надворi. Розведуть, було, огонь та й грiються день i нiч. Тут утiкачi жили, тут дiти родились i женились. В слободу не показувались - боялись. Був у них i свiй пiп iз утiкачiв. Було, як жене iнший сина, або дає замiж дочку, то й кличуть того попа. Вiн обведе молодих кругом дуба тричi, проспiва "отче наш" - от i все вiнчання!.." От як жила воля у Великому Лузi пiввiку пiсля зруйнування Сiчi. Оглядаючи Великий Луг року 1916-го, я не змiг побувати на лугових городищах, але бачився з одним давнiм знайомим орендатором пана Мiклашевського - Коробцевим, що живе у селi Бiленькому. На моє запитання про городище вiн менi розповiв: "Я часто ходю на полювання побiля рiчок Лопушки та Змiйки. Мiсцевiсть там дуже дика. Знаю обидва давнi городища, на них збiгаються зайцi та лисицi пiд час повiдi. Велике Городище од рiчки Лопушки за пiвверсти на схiд, а Мале, мiж Змiйкою та Лопушкою, - за п'ять верст од першого". Таким чином, обидва стародавнi городища ще iснують, i їх можливо бачити й у нашi часи. На площi Великого Лугу, що мiж Днiпром, Кривим озером, Лопушкою та рiчкою Кушугумом, що вийшла нижче Лебедових озер iз Кушугума, доживало вiку чимало запорожцiв. Дiд Джигир у розмовi з Я. П. Новицьким так схарактеризував їх: "Як почали дiлити землю панам та пiд слободи, то перше порiзали степи на правому боцi Днiпра, а потiм - i на лiвому. На правому боцi, пiд Лисою Горою, жили запорожцi - Джерелiвський, Кавунник i Посунько. Добре було їм там жити, а як почули, що степ став панським, - взяли й перебрались у Великий Луг. Тут вони й вiку дожили. Деякi запорожцi жили бiльше ста год на свiтi i були такi мiж ними великi характерники. Джерелiвський сам кував рушницi i вмiв заговорювати їх. Великий стрiлець вiн був i не боявся нi тучi, нi грому: йому дикий жеребець вухо вiдкусив, i якби не злiз на дерево, то й носа не було б! Капканами ловив всякого звiра; а то раз як налiзло десяткiв пiвтора вовкiв в капкани, - взяли й затягли їх в Днiпро. Джерелiвський завжди охоче давав притулок всiм запорожцям, що пiсля зруйнування Сiчi не пiшли на Дунай i лишилися без притулку. Прийдуть до нього та й просяться: "Пусти, дiду, спочить!" - "Спочивайте, добрi люди!" - Годує їх день, годує два, годує й бiльше, а вони все спочивають. Було, пошле хлопця: "Бiжи, хлопку, подивись, що бурлаки роблять!" Вернеться хлопець, дiд i питає: "А що?" - "Вошi б'ють!" - "Ну, ще, каже, - будуть жить". Через день, другий уп'ять посилає: "А що тепер роблять?.." "Латаються!" - "Ну, тепер, - каже, - скоро пiдуть"... Так на його мову й виходило: облатаються, подякують та и iдуть з богом". Жили ще запорожцi Канцибери: їх було три брати. Силачi були великi. Один з них жив з сiмейством, мав велику хату, а бiля його кишла було i запорозьке кладовище. Тепер того кишла й кладовища не зосталось i слiду, - змив Днiпро. Грошовитi люди були Канцибери... Було, йдуть у шинок (в село Бiленьке), а за ними народ так i хиле. Викотять бочку горiлки - давай гулять... Нагуляються, наспiваються досхочу, заплатять шинкаревi - i гайда додому. Жонатий Канцибера був великий галдовник (чарiвник) - загалдував свої грошi, i їх нiхто не вiзьме". Iнший оповiдач - дiд Орел про урочище Канциберiвщина й озеро Канциберiвське так розказував: "Там жив характерник Канцибера, а тепер людей лякають чорти. Колись там така пуща була, така росла палома (висока трава), що й не просунешся. Там, кажуть, колись кричало, реготало i вило на всю плавню". На схiдному боцi рiчки Лопушки, що впадала в Кiнську, проти села Маячки, розкинулось багато озер, а з них найбiльше, рахуючи згори: Царград, Глибоке, Довге, Криве (це вже вкотре?), Розкопанка, Глухе, Осикове, Бiлоцерков-не, Орлове, Рiчище, Прошесь, Тихе, Волове, знову Криве та Бабине, прозване так через те, що на ньому збиралися баби (пелiкани). Опрiч озер, понад Кiнською йшли лимани: Холодний, Дурний, Буроватий, Скелюватий, Крутоватий та iншi. Багато ще й зараз по цих озерах та лиманах риби та дикої птицi, але найбiльш цiкаве в сiй частинi Великого Лугу урочище Кучугури. Простяглеся воно серед плавнi високим, пiскуватим кряжем, почавшись бiля залiзничної станцiї Попової на пiвнiч, за вiсiм верст, - до озера Довгого i навiть далi за нього. На сьому мiсцi неодмiнно iснувало колись велике мiсто, бо ще за часiв Нової Сiчi помiж кучугурами було чимало мармурових стiн i пiдмуркiв, а цегли - то скiльки хочеш. Про це збереглися й документи в архiвах останньої Сiчi. Пiд час спорудження Олександрiвської фортецi, росiй-. ський генерал хотiв брати з Кучугури цеглу та мармур, але Кiш Запорозький рiшуче проти того виступив; не дозволив вивозити камiнь i написав генераловi, що Вiйсько Запорозьке давно знає про руїни у Великому Лузi давнього городища i має думку, як тiльки скiнчиться тогочасна вiйна (1769 - 1774 pp.), збудувати з мармуру та iншого матерiалу, що є на руїнах мiста, нову та велику церкву в Сiчi. Ця оборона запорожцями своїх прав на Великий Луг була зарахована вiйську, як змагання з царською владою, й нiколи не пробачалася. Досi тi руїни давнього мiста почасти вже використанi помiщиками для будiвництва своїх економiй, почасти ж їх позаносило пiсками. Нiхто докладно не дослiджував Кучугур, i через те понинi не вiдомо, якому народовi належало те мiсто. Народнi перекази приписують його туркам; на мою ж думку, запорожцi на початку XVI столiття не могли застати у Великому Лузi такого значного турецького мiста, i коли б i застали, то не зумiли б одвоювати його, тому руїни на Кучугурах треба вважати за сплюндроване татарами генуезьке мiсто, як i на Бiлозерцi. Дiд Джерелiвський подав такi вiдомостi про се урочище: "У Великому Лузi насупроти слободи Василiвки єсть кучугури, а помiж ними глибокi ями (напевне, там повикопували пiдмурки давнiх будинкiв). Цi кучугури, такi високi та крутi, що не всякий на них i зiйде; а ями глибокi й заросли дерезою (колючi кущi з червоними ягiдками), кущами та хмелем, що не видно й дна. Страшно там: звiр живе всякий i виховуються злодiї та душогуби. Як жили запорожцi у Великому Лузi, то тут було їх кишло. У сьому мiсцi нiяка б сила не звоювала вiйська. Кучуруги єсть i ближче бiля слободи Пiдстепної, де кiнчаються плавнi пана Попова i починаються Канкрiнськi. I тут невилазнi урочища, i тут жили запорожцi. Бiля цих кучугур, на Канкрiнськiй землi, був якийсь турецький город, бо багато знайдено цегли й камiння з фундаменту. Цегла мiцна, як камiнь. Щоб не затопляла весняна вода, турки насипали високi могили по плавнях i становили по них цегловi двiрцi. Срiбнi грошi, мов риб'яча луска, i невеличкi мiднi находять люди i тепер. Ще недавно в цих могилах викопували чавуннi турецькi казани i якiсь мiднi труби. Казали й тепер вони єсть у пiдстепнянських людей. Вони широкi i мiлкi, так що з кожного можна нагодувати чоловiк десять-п'ятнадцять". Чому ж так сталося - на мiсцi стародавнiх мiст тепер пiскуватi кучугури? Для мене цiлком зрозумiло: мешканцi мiст вирубали навколо себе лiс на будову й на дрова, а позаяк грунт на Великому Лузi пiскуватий, то вiтри з часом i позаносили мiста. Найлегше пiд'їхати до Кучугур од залiзничної станцiї Попової човном, Кiнською, а далi рiчкою Кривою. Я був на Кучугурах року 1882-го i можу ствердити слова дiда Джерелiвського: "Сумно на Кучугурах i страшно" - я не змiг примусити себе, щоб зайти в Кучугури глибше, як сажнiв на сто: вони ж упоперек мають бiльше двох верст. Коли спуститися з кучугури в яму, виднокiл так зменшується, що бачиш тiльки небо та перед очима кущi; коли ж вилiзеш на кучугуру, то тiльки й уздрiєш навкруги безкраї ряди таких-от кучугур, на яких ноги грузнуть у пiсках, а вбрання зачiпається за кущi. У цих кучугурах ще довго матимуть притулок вовки та лисицi. На схiд од рiчки Лопушки й до Верхньотарасiвського перевозу вздовж Днiпра тягнеться добрий лiс. Од перевозу, впоперек Великого Лугу, що звузився до 12 верст, iдуть два шляхи: один - до Струкiвського хутора та села Балок, а другий - до села Благовiщенського, що на Кiнськiй. Цими шляхами дуже цiкаво подорожувати, бо вони обминають чимало озер та переходять багато рiчок. Проте доброго лiсу понад шляхом вже мало. Iз рiчок та озер, що розташованi на площi, обмеженiй на пiвночi Днiпром, на сходi рiчкою Лопушкою, на пiвднi Кiнською i на заходi - шляхами, найпримiтнiшi: рiчка Митрик, що тече з Днiпра в озеро Пiскувате, пригортаючи до себе й одштовхуючи геть безлiч проток; рiчка Змiйка, що вибiгла з Днiпра, справдi неначе гадючка, плутається в плавнi, переходячи повз декiлька озер i, врештi, серед плавнi впадає в лиман Семеновий. Далi Змiйка й Митрик, переснувавшись i дiставши назву Плетенихи, вливаються до Кiнської. Ближче до цiєї рiчки течуть: Закопаїчка, Кривий Бакай, Санчина та Масюкова. Iз озер тут найбiльшi: Копилове, Плоське, Орiхове (друге), Куширувате, Близнецi, Карасевате, Пiскувате, Семенiв лиман, Гнилий лиман, Довгеньке, Клинувате, Котове, Попове та Затони: Верхнiй i Нижнiй. Опрiч цих великих озер, по всiй плавнi розкидано кiлька сот дрiбнiших, здебiльшого сполучених iз рiчками-протоками. Ся частина плавнi найдужче волога, найбiльш порiзана протоками, й у нiй найлегше заблудити. По сiй плавнi теж чимало запорожцiв доживало свого вiку й од сучасних рибалок ще можна почути чимало про них оповiдань. Далi, на схiд од Верхньотатарського шляху та рiчки Плетенихи, Великий Луг хутко звужується й перекидається на правий бiк Днiпра; на лiвому ж боцi з Днiпра в Кiнську витiкає ще тiльки одна рiчка Прогнои; озер же хоч i багато, та вони не сполученi помiж себе протоками, i через те важко оглядати сю частину плавнiв. Найзахiднiший куток лiвобережної частини Великого Лугу - одне з найчарiвнiших мiсць. Рiчка Кiнська, що розбилася тут на кiлька проток, порiзала його на п'ять островiв, порослих добрим та величним лiсом. На островi, що найбiльший, лежить двоє великих озер: Загинайко та Царград, а нижче, бiля самiсiнького Днiпра, вiдрiзанi од плавнi Рiчищем, лежить три острови Томакiвських iз рибними заводями. Кiнчається ця частина Великого Лугу урочищем Палiївщина. За народним переказом, тут жив один iз видатних козакiв Семен Палiй. Звiдсiля вiн вийшов на заклик польського короля Яна Собеського року 1681-го на Україну й почав на Фастiвщинi поновлювати винищене пiд час Великої Руїни козацтво. Мiцно осiвши у Фастовi, Палiй усе своє життя зброєю обстоював права козакiв i взагалi українського народу. I в людськiй пам'ятi вiн залишився й досi, як певний лицар i оборонець народний. Урочище Палiївщина й недалека вiд неї, за чотири версти через Днiпро, - Сiркiвка - дорогi пам'ятки про двох великих синiв Запорожжя. Гарно й затишно в Палiївщинi, й рибалки показують навiть скелю, де любив сидiти Палiй. У тiй частинi Великого Лугу, що перекинулася на правий бiк Днiпра, найширший куток проти Томакiвського городища (бiля 8 верст), а найвужчий (2 1/2 версти) саме проти Сiркiвки. З озер, починаючи зi сходу, тут найбiльшi: Кругле, Головате, Лопуховате, Савка, Орiхове, Рогозовате, Пiскувате та цiлi десятки лиманiв у бiк Нiкополя. Рiчки всього цього кутка: Бугай, Тарас, Джуган, Ревун, Рiчище та Цимбал далеко ширшi й прудкiшi, нiж рiчки пiвдня Великого Лугу. Тут же, в серединi Лугу, найкраще збереглися лiси. Саме проти Палiївщини лежить понад Днiпром урочище, що зветься Велика Пуща. Такого лiсу, як був у нiй ще року 1883-го, не вiдшукати по всьому Великому Лугу. Величезнi, в чотири обхвати, дуби з розлогим гiллям, що могло б захистити вiд дощу цiлий курiнь запорожцiв; височеннi, в 15 сажнiв, - осокори, лапастi клени, стрункi ясени, здається, шикувались один перед одним, вихваляючись, хто темнiше заступає землю од сонця, а грушi, кислицi та шовковицi сперечалися мiж собою, хто ряснiше засипле землю плодами. Тяглася Велика Пуща вiд устя Кiнської п'ять верст на схiд, до протоки Куми, та стiльки ж на захiд, переходячи за устя Перевал; упоперек же вона мала вiд пiвтора до чотирьох верст. Року 1916-го, пливучи вздовж Великої Пущi пароплавом, я вже не бачив нi дубiв, нi iншого твердого дерева, а взагалi у Великiй Пущi лiс був високий i чи не найкращий у всьому Лузi. Невеликий шматок сiєї пущi, проти Томакiвських островiв та устя Рiчища, вiдрiзано найкрасивiшою, здається, на всьому Днiпрi протокою, що зветься Днiприщем. ЛУГ БАЗАВЛУГ За Микитиним Рогом, або Нiкополем, розлягається Базавлуг. Днiпро тут викидає iз себе чимало води праворуч рiчкою Лапинкою, а сам, звужений, пробiгши три версти до Кам'яного Затону, починає виробляти великi колеса i дедалi дужче схилятися на пiвдень. За Кам'яним Затоном iз Днiпра лiворуч знову витiкає Кiнська i, прямуючи на пiвдень, одразу розширює Днiпрову долину мiж Лапинкою й Кiнською на 15 верст. Року 1916-го я побачив, що тут рiчку Кiнську перегачено кам'яною греблею, щоб утримати бiльше води у Днiпрi, та вона не хоче скорятися iнженерам i, обминаючи греблю, тече таки своїм давнiм рiчищем. Весь час, доки пароплав рухається до рiчки Павлюка, що вiдбивається од Днiпра на 12-й верстi нижче Нiкополя, з нього вряди-годи видно високий правий берег Днiпра з Нiкополем, селом Лапинкою й iншими населеними пунктами, де Днiпро круто повертає на пiвдень, iз-помiж високих осокорiв визирає лiвий берег iз горами Мамай-Сурки. Перед Павлюком Днiпро вже розмежований на двi великi протоки, а мiж ними лежить помiтний острiв Братан; проти витоки Павлюка розташувався острiв Сулима з руїнами стародавнього городища. Саме в сьому кутку Великого Лугу сполученi ймення двох безталанних українських гетьманiв Сулими й Павлюка, що в роках 1635-му та 1637-му пiдняли iз запорожцями повстання проти польської шляхти й обоє загинули у Варшавi од рук катiв. Руїни на островi Сулимi зовсiм ще не дослiдженi - не вiдомо навiть, до якої доби вони належ