итувала далi. - Коли його копати? - спитала лише. - Коли? - повторяє Мавра. - Ось послухай, як i коли, лише не забудь. Другий раз не скажу. Для себе будь-коли, одиноко, з водою в ротi. До схiд сонця водою налий, сама без сусiдiв горшкiв звари, глечик не кивай, а все мовчки. Так для себе. А проти лиха - _iнакше. Тетяна усмiхнулася. Мавра погрозила. - Не смiйся, дiвче, - додала поважно, - а краще затям. Може, я загину, ти одна запам'ятай! Чому тобi не знати? Тобi нехай не придасться, а знати все добре. Ось i знай, проти лиха... в недiлю рано_ укопай, в понедiлок _полощи, у вiвторок_ вари, в середу_ рано напiй, то i гей-гей який сон лихо захопить!.. - i аж заспiвала, трiпнувши пальцями. - Гай, га-й! - i розреготалася. - Ой! - кликнула вiдтак з жалем. - Коли б я була те зiлля тодi мала при собi, як вiн_ казав менi, що я_ одна всьому винна, та ще i свиснув - не була б нинi Мавра сама по лiсах, сама на всiм свiтi, а була би мiж своїм людом, з своєю дитиною... ет! - додала гiрко i урвала. - То й що, Мавро? - питає Тетяна, i її очi створилися нараз широко, тривожно. - То нехай був би хоч зо три днi переслався, як уже не що iнше... - Мавро! - крикнула дiвчина з вiдразою, зморщивши люто чорнi брови. - Грiх, що ти говориш! - Може, i грiх... - притакує Мавра твердо. - Але i мене молоду збавляти, порiзняти з чоловiком також було грiх. - Мавро... ти його любила?_ - обзивається знов Тетяна з несвiдомою обороною в голосi, i сама не знає, чому їй ввижається той, кого вона_ любить, Гриць. - Любила на свою бiду та на своє горе. Правда, що любила. Лiпший був, як Раду. Та що менi з того? Тепер нема нi його, нi дитини, нi Раду, нi родичiв - нiкого. Тетяно, Тетяно, - додає сумно, - що ти, доньцю, знаєш, що значить у грудях в жiнки жаль. Вiн ваги не знає... _I най бог боронить, щоб ти його зазнала хоч би i здалека. Ти збожеволiла б, - остерiгає Мавра i накладає люльку. - Я збожеволiла б, - повторила Тетяна стиха i вже замовкла, зморщивши, як перше, брови над чолом. Нараз - станувши близько перед старою циганкою, каже: - Мавро! - Що, доньцю? - Ти багато знаєш... - Хоч не так багато, а що треба - знаю. - То скажи ж. Чи вже всi такi, як один той_ був? - Котрий? - Що ти його любила, а вiн тебе... зрадив, свиснув за тобою? Мавра дивиться на дiвчину, мов на малу дитину, прижмурюючи очi, i вiдповiдає: - Хiба вiдтепер вродиться, що такий не буде. _ Тетяна неначе умлiває на тi слова. Сiдає мовчки знов на лаву i бiльше не питає. Зате Мавра не мовчить. - Доньцю! - каже нараз i дивиться пильно на дiвчину. - Чому ти вiд якогось часу забуваєш про стару Мавру? Г-а? Тетяна стискає зуби. - Не любиш її вже? - ...Люблю. - А бiльше нiкого не полюбила? Г-а-а? - питає i па-кає з люльки, а чорними очима пронизує бiле лице тої, що "одну"_ її любить. ' В Тетянi на той запит щось буриться, щось здiймає гордо голову, що досi перед старою слухняно хилилося, корилося, мов перед невидимою чорною силою, що намагалося взяти верх над нею. - А хоч би_ й полюбила? - питає нараз i дивиться неустрашно просто старiй ворожцi в очi. - Тодi не вiр! - А як повiрю? - То вiдтак не жалуй! - Останнє слово вимовляє Мавра майже з погрозою. - Я не пожалую. - Посилав уже старостiв? - питає Мавра замiсть всього i знов пронизує дiвчину оком аж до глибини душi. - Ще вiн їх пiшле. - З нашого села який? - Нi. - Здалека? - Не знаю. Нiчого не знаю. - I ти його любиш? - I я його люблю. - Кажеш - вiн тебе посватає? - Вiн мене посватає. - Коли? - Не знаю. - Сеї осенi? - Не знаю. - Тетяно! - остерiгає Мавра з щирою строгiстю ї грiзно киває пальцем. - Тетяно! - Що таке? - опирається проти чогось у голосi старої Маври молода дiвчина. - Уважай, Тетянко! - Вiн же мене любить! - I ти його любиш? - I я його люблю. - I не з нашого села вiн? - Не з нашого. - А мама про те знає? Тетяна зворохобилася. Сама думка, що в її любовi до Гриця хотiв би хто стати на сторожi або перешкодi, зворушує її нараз i настроює бунтiвниче. Вона тупнула ногою, як чинила в дитинствi, коли не сповнялося її бажання, i вiдвернулася люта. - Їй - мама! - крикнула роздразнено, - нащо ще й мамi знати. Вiн пришле вже в час старостiв, тодi й дiзнається. А тепер не треба. - А як тебе хто iнший посватає сеї осенi? - То не пiду, - вiдповiдає рiшуче i гордо. - А як мама скаже? - Мама не скаже. - А як присилує? - Мавро! - кинулася до неї дiвчина з неописаним роздразненням, немов хотiла її вдарити, а очi в неї заiскрилися люто. - Мама не присилує! - Нi, нi, доньцю, - утихомирює затривожена роздразненням дiвчини Мавра, як за дитинячих її лiт. - Мама не присилує. - I ти допоможеш, Мавро? - просить Тетяна, приказуючи. - I я допоможу, доньцю, вмовлю маму. - Доки вiн старостiв не пришле, Мавро? - Доки старостiв не пришле. - Хоч би i другi прийшли i мама силувала? - питає Тетяна з притиском, нiби забезпечуючись вiдтепер Мавриною помiччю. - Хоч би i так, дитинонько. Але не журися. Не_ час тим журитися. Тетяна сiдає близько коло печi, де тлiє кiлька вугликiв, i мовчить. - А хоч багатирський син вiн? - питає по якiйсь хвилинi знов Мавра. - Авжеж, - вiдповiдає Тетяна згорда, i її голос застерiгає собi заздалегiдь iншу думку в старої приятельки, як ту, що вiн багатирський син. - А красний? - ...Ну-у-у! - вiдповiдає лиш молода дiвчина з притиском i пiдсуває брови, вiдтак додає: - Такий, мабуть, лиш твiй_ був, Мавро... - Нехай бог боронить, щоб такий вже вдався. - Красний - _кажу, Мавро. - Я чую, доньцю, - вiдповiдає Мавра i хитає жалiсливо головою. - Тому я пропала, - додає, майже спiваючи, пiвголосом. - Душу за ним дала - за його очима. - За його очима... - повторює розмрiяно, задумано Тетяна. - А як його звуть? Тетяна вагається, вiдтак махає рукою зневажливо i байдуже додає: - Подибала раз..._ - _Раз? I вже полюбила? - Раз, i другий, i третiй, а четвертий полюбила. - Тайком? Тетяна мовчить, спустивши голову. - В млинi? - розпитує, розгребує дiвочу тайну Мавра. Тетяна знову потакує мовчки головою, а вiдтак заперечує. - Не хочу правди сказати. - Тетяно! - остерiгає Мавра, майже молить. - Кажи, най присилає старостiв. Сама не виходь до нього! - Сам пришле вiн сватiв, - обзивається твердо дiвчина. - Най бог помагає. I далi стережися, Тетяно! Бо хто, донько, любить, той не раз i губить, - додала пророче. - Губить, - повторює ледь чутно шепотом Тетяна, а вiдтак вмовкає... Тишина... Мовчанка. Мавра, задумавшись, пакає люльку, а Тетяна знов бореться з чимось, мовчить якийсь час; вiдтак кидається до Маври, тулиться до неї i благаючим голосом допитується: - Мавро, чи вже справдi всi такi,_ як ти передше казала?.. Мавра вiдзивається твердо, мов камiнь, що, впавши в воду, повороту не знає: - Хiба вiдтепер вродиться - що такий не буде._ - _Мавро!! - Доньцю моя дорога, як ти нiколи не вiрила Маврi, то сим разом повiр! Ти в мене одна на свiтi... - В нього щирi очi... я його люблю, - вiдповiдає i нiби бореться молода дiвчина з недовiрливiстю старої нянi. - Любиш, доньцю? Любиш? - вiдказує сумно Мавра, - Тож люби щасливо, бо я - одна на всю гору, на весь лiс, на всю самоту, далеко-широко одна та й одна. Зворушена вертає осiннiм тихим лiсом Тетяна, i вже не йде до Маври, її болить, як Мавра заговорить про них _а з тим i про того, якого й не знає. Не пiде. Не добре їй з Маврою. Що б i не порушив, вона на все кидає тiнь. А Тетяна любить. Вона знає Гриця. I вiн її також любить. Своє добро вони знають. Вона вижидає дома старостiв вiд нього. Iнодi i молиться. Колись вiн лиш над'їде - говорить її серце - чорний кiнь зарже, i вiн увiйде в хату. Здiйме капелюх, як не раз вже в лiсi, i, вклонившись покiрно, скаже: "Я прийшов, Туркине! Тебе одну я люблю, одну на всiм свiтi". Куди б не ходила, за що б не бралася, а в її душi грає одна i та сама пiсня: "Гриць її полюбив, а вона Гриця..." Звiльна минає день за днем осiнь, наближається зима - аж i настала врештi. Бiла, чиста i морозиста. Пушистий iнiй угинає сосни, а груба верства снiгу застелила бiлу стежку. Весь лiс, куди не глянути, прикинувся на час в якусь бiлу мрiю... З-пiд густих смерек, обтяжених бiлим снiгом, саме над яром в'ється прозоро-синявою гадючкою дим iз Мавриного коминка. Вона зимує... * * * Поволi проходить молодому Грицевi осiнь i зима. Зразу виїжджав iще за красною Туркинею, та пересвiдчившись хутко, що вона держить слово, не являється, як приобiцяла, що "не прийде", вiн аж посумнiв. "Якби любила, то виходила б, - говорив заєдно, - хоч раз один, а все-таки вийшла б, показалась би - щоб бодай побачив, поглянув на неї. А то затялася i анi раз". Холод, мороз витають по горах, а Гриця все ще видно вiд часу до часу на чорнiм конi, як кудись жене i вертає повiльним кроком сумно. Лиш як морози почали на добре притискати, а далi i снiг налягати на широких вiтах смерек бiлою вагою, перестав вiн вижидати дiвчину в лiсi. Тим часом туга загнiздилася в його душi, скiльки не розважувала її несвiдомо своїми пестощами, щебетанням та слухнянiстю бiлолиця Настка. Гриць мов не той вже, що був. Посмутнiв. Старостiв до Тетяни вiн також не може слати, бо в його сусiдствi живе Настка i вiн не хоче її смутити. До того й батько його не хоче землi вiддiлити - каже ждати... з женячкою ще не квапитися, i вiн мусить батьковiй волi пiддатися. Та ждучи отак i плекаючи в серцi бог знає якi надiї про Туркиню, вiн все-таки не перестає, розвiдуючись тайком про Тетяну, - заходити досхочу до синьоокої Настки, вiддаватися тому почуттю, що його в'язало з нею i держало при нiй. Вiн неначе мiцнiє душею, зачувши тут i там мiж товаришами, що вона, крiм нього, - що гуляє, мов ногами пише, - _не бачить iншого в селi, в'яне за ним серцем i до смутку любить... А Туркинi не видно. Однак не така вже кров у Гриця, щоб вiн довго з тугою в серцi возився. Одного поранку осiдлав свого чорногривого коня i подався в село, де жила Iваниха Дубиха з своєю гарною донькою, їздить там по селу, вдаючи, що за справунками, а за Iваниху Дубиху все попри те розпитує. Чи горда вона дуже i неприступна? Строга дуже панi?_ - _Горда дуже, - кажуть, - i строга, а для своєї доньки то, здається, чи не самого боярина вижидає. - А донька? - питає. - За жодного не хоче й чути. Досi вiдмовляє всiм як одному, - розказують. - Каже, що не "по душi" i не хоче. - От жвава, що й бiдних любить, - вихопилося якось Грицевi з уст. - Та яке там вже "любить"! На жодного, а на бiдного вже й тiльки не дивиться. - А гарна яка? - допитує далi Гриць, вдаючи, що не знає дiвчини. - Сам вже придивися, - подають у вiдповiдь. - Поклонися їй низько, поглянь на брови, тодi осудиш власними очима, хто така Дубiвна, хто така Туркиня._ В Гриця аж загорiло в душi. От його Туркиня - спалахнуло в думцi. Добре кажуть: на жодного не гляне. На нього вона дивиться, ота Дубiвна, до нього ласкава, прекрасна та Туркиня. Дивиться? Грицю, Грицю... уважай, що дiєш! "Гадаєш, я зараз для кождого?" - _пригадуються йому її слова. "Я_ не для кождого..." Та Грицевi байдуже про слова дiвчини. Вiн її любить. I щось здiймає в молодому хлопцевi гордо голову, неначе упоминається про своє право... а все iнше йому байдуже. "Для кождого, не для кождого, а його_ вона буде! Ще не було такої, що йому оперлася б". I їде Гриць впрост вiдважно сам до Iванихи Дубихи. Хоч побачить Тетяну, слово-два спитає. Може, вийде з хати... Вийшла Туркиня, спаленiла i зчудувалася бровами. З шапкою в руцi стоїть Гриць перед нею. - Я прийшов,_ Туркине, - каже вiн покiрно. - Гаразд, - вiдповiла вона i всмiхнулася очима. А за нею мати - висока, строга... в чорному одiта. - В яких справах, молодий газдо? - запитала сухо i прошибла холодним оком Гриця i доньку. - Не питали зранку люди тут за ним?_ - _Не питали, - ще зимнiше вiдказала. - Чоловiк та й жiнка... - Не питали, кажу! - З тим i обернулася i ввiйшла У хату. - I ти, донько, входь, надворi не гайся! - так прийняла його Iваниха Дубиха - i бiльше її не бачив. - Iду, мамцю... - обзивається слухняно Тетяна, а сама з мiсця не рушається. - Вийди, де лиш захочеш, я усюди прийду, або хоч до церкви, - просить Гриць, вклонившись знов покiрно. - Разом посумуємо, разом поговоримо. - Не вийду. Навiть i не жди, - вiдповiла твердо. Вiн жде хвилину, мне шапку в руках, потiм озивається: - А в лiс весною прийдеш? - питає i з тими словами схиляється перед нею, дотикаючи сим разом шапкою самої вже землi. - В лiс весною прийду. А тепер вертай. - Як зазеленiє, - притримує Гриць, а сам аж губить очi на її чорних бровах, на усмiхнених устах, на всiй її красi. - Як зазеленiє, - повторює вона i знов усмiхається. Гриць кланяється. - Спасибi, Туркине, що ти вийшла з хати, що сказала слово, спасибi ще раз. - Спасибi тобi, що додержав ти слова - та проте вертай - мати не жартує... Вiдлетiв Гриць на чорнiм конi, i тихо стало коло хати, лиш на часок, нiби десь на спогад там комусь, остався тупiт кiнських копит у воздусi. "В лiс весною прийдеш?" - повторює Гриць в себе вдома заєдно своє питання, тоне в нiм, куди б не ходив, за що б не брався. "В лiс весною прийду!" "Як зазеленiє..." "Як зазеленiє..." Господи боже, от Туркиня i любить! "Весно, прийди! - тужить, молить нiмо його молода грудь, зiтхає гаряче його серце. - Весно, прийди!.." Повеселiв Гриць. Обiймає Настку, тулить i голубить з потайного щастя синьооку її. Вдоволяє батька-матiр, а сам до себе усмiхається. В лiс весною прийдеш?" - питає його серце. "В лiс весною прийду". "Як зазеленiє?.." "Як зазеленiє..." Зеленiйте, сосни!.. * * * Весна настала. Стоять смереки рiвними зеленими хоругвами, вiтаються шумом, клоняться коронами одна другiй, а все тому, що от весна прийшла. Цвiтуть вже i цвiти, колишуться i дзвiнки коло скал, камiння, а все в честь весни, все в честь її повороту. Порозпукувалися вже й маки молодої Тетяни, i от-от незадовго вона їх зiрве вже, заквiтчається ними, поспiшить зеленим лiсом прудкими ногами до старої Маври або й дальше... * * * Одної такої чудової весняної днини пустився Гриць в полонини оглянути худобу, деякi колиби та на приказ батька вибрати кiлька кращих штук худоби на продаж. Переходячи через село на противну гору, де саме простягалися полонини його батька, подибав по дорозi старого, з дитинства вже йому знаного дiда Андронатi, що все раз на кiлька рокiв являвся в їх селi i поступав до їх хати! Заходив - як по що. Часом з ложками на продаж, iнодi впрост по милостиню, iнодi впрошувався на сам вiдпочинок, а все поступав. Побачившись тепер з циганом старцем на пустiй дорозi, Гриць поздоровався з ним, задержався. Старець циган прилучився до молодого хлопця, i мало-помалу оповiли собi обидва, як їм живеться, що перебули за час, не бачившись, i все таке iнше з життя. Старий циган розказав Грицевi, що волочиться вже до двадцяти рокiв на свiтi, лише глибокою зимою опиняється в Угорщинi, недалеко пусти, де тулиться коло iнших циганiв. Жiнка в нього померла ще перед двадцятьма роками, недовго по утратi однiсiнької доньки, яку постигло нещастя, i вона або вмерла, або, може, тиняється де по свiтi. Дитинi тiєї доньки, щоправда, поводиться добре, говорив вiн, не дивлячись при цих словах на молодого хлопця. А його лиш та одна думка при життi держить, що вiн колись коло тої дитини затулить очi. Але поки те буде, вiн мусить волочитися по свiтi, а як настане час, що його внук одружиться, тодi вiн прийде до нього й остане. Зимою перед роком, - розказував, - переходив вiн тутейшi села, збираючи милостиню, бо цигани, коло котрих тулився звичайно, посварилися мiж собою i погнали його шукати хлiба в свiтi. Але який вже в нього заробiток, вiдколи не годен смиком по струнi водити, ночами пересиджувати, по весiллях грати? I заманило його й оцим селом пiти, де бачив останнiй раз свою доньку: але жалував. Зайшовши в лiс якоюсь стежкою, куди, здавалося йому, дорога ближче, - вiн заблудив. I хоча впрошувався до якоїсь там хатини в лiсi, все-таки не дiстався до тепла i мало що не загинув в снiгу з голоду та холоду. I вже вiдтодi живе зимою в долах. Але вiн вже ослаб цiлком; чує смерть за собою. I здається йому iнодi, що господь держить його лиш тому на ногах, щоб вiн iще прислужився в дечiм свойому внуковi. - В чiм? - спитав Гриць. А от се трудно означити старому дiдовi... Але так йому ввижається. Окрiм того, хоче йому на весiллi заграти на скрипцi, хоч I старечими пальцями. Славний музика Андронатi заграє йому ще на весiллi... потiм... нехай би й зараз помер. От що! Розказуючи отаке, старий дивився з-пiд брiв вигребущим оком на молодого хлопця, як той здорово, мов олень, гнав вгору i, щоб не оставляти старого поза собою, вiд часу до часу присiдав на землю та, ждучи, придивлявся байдуже на тяжкий крок старця i на його самого. - Тебе, синку, я оце третiй раз бачу, - об'яснив далi старець молодому. - Ти, мабуть, не маєш родичiв? - Кажуть, "нi", - вiдповiв коротко Гриць, що не любив, як йому згадували, що вiн годованець. - _Але тобi добре? - допитувався цiкаво старець; i немов лиш ждав, щоб слово "добре" перейшло уста молодого. - Та добре, - чує знов коротку вiдповiдь. - В багачiв живеш? - Та нiби в багачiв, їсти, пити маю, одежi гарної також старають, коня найкращого з стада також дарували... - i, не докiнчивши думку, вмовк. - А чого недостає тобi ще? - питається старець i усмiхається. - Любки? Гриць махнув рукою. - Є, - каже, - їх доста, де б не захотiв. А з-помежи тих є вибранi двi. - А багачки? - розвiдується знов старець, i його очi загорiли захланнiстю. - Та - нiби багачки. Чорнява, кажуть, багачка, то, може, й не схоче її мати дати за мене; але синьооку, бiляву, мої родичi хочуть, а мене її родичi. I добра вона i непогана; якраз, кажуть, менi пiд пару. Зрештою, бог знає, котра менi суджена. I котра буде, то буде. От... - i махнув при тiм словi зневажливо рукою, - всi вони однаковi. - Що? - питає старець i розтуляє уста, бо часом не дочуває добре. - З того всього я пiшов би в свiт! - _каже. - Куди? - аж крикнув старець. - У свiт. - У свiт? Як той циган? От-то, i наговорив. Бiдувати, як я? - Е, нi, - як ви по милостиню; а так собi, щоб бачити свiт. Навкучилося межи горбами. Так, дiду, iнодi мене тягне деiнде в свiт, - говорить майже з тугою Гриць, - що господи боже! Отже, нi. - Дiвчат шкода? Що? - спитав старий i розсмiявся. - Може, i шкода тої, з чорними бровами, - вiдказав Гриць просто. - Вона нiколи не навкучується. Все тебе нiби чимось новим годує. Щоправда, дiду - гарна дiвчина. - А я тобi кажу, сину, все пусте. Гарна чи негарна, бiла чи чорнява - як багачка, то бери! Дуже гарної навiть стережися. Буде за другими спозирати, - приучує старий. Гриць розсмiявся. - А я вiд чого буду? - спитав. - Але вона гарна, мов боярська дочка. А бiлява зате люба i догоджує. Що б не захотiв я, вона вже зробила. За тими двома хлопцi голови дають. А я ще не знаю, котру посватаю. Жаль одну покидати, а шкода i другу лишати. Гей, Туркине, Туркине! - кликнув нараз тужно. - Ти в душу запала, а сама, мов чарiвниця... добре заховалася! Гей, дiвчата, злийтеся в одну, i я вас посватаю! При тих тужливих, а заразом i гарячих словах розсмiявся старець прикро. Йому пригадалася нiби давня якась казка, нещасна любовна пригода його доньки Маври. I Раду свого лютого любила, i мадярського боярина любила, а сама одна осталася... в свiтi десь пропала... - Одну люби, синку... - перестерiгає поважно. - Одну люби, та щиро. А далi i сам умовк. Нiби боїться свої слова пояснити, удовiднити[23], щось розказати, що на уста рветься. Мовчить, щоб не вiдiпхнути вiд себе дорогого хлопця, не вiдстрашити чим навiки... - Мабуть, бiлу посватаю, - обiзвався нараз сам Гриць. - Дарма, що чорнобриву, може, й бiльш люблю. I де вона? Хто її вдержить? Вона... тут i там, тут i там, а хочеш її обняти, до себе пригорнути, вона "не для тебе"._ Бог знає, як то ще буде. За бiлявою стариня потягає, а чорняву я один лиш знаю. Ми любилися потай, сходимося в лiсi... Туркине, вий-ди! - гукнув тужливо, незважаючи на присутнiсть старого, мов був сам-один на горi. - Вийде, як зазеленiє!.. А от вже i зеленiє, - додав, звертаючись до дiда, якого нiби лише ще в останнiй хвилi спостерiг. - А ти!.. У-х! - кликнув удруге тужливо з усiєї грудi, а вiдтак, трiпнувши капелюхом до землi, кинувся i сам на траву. Старець долiз до нього i станув, вiдпочиваючи. - Любитеся потай з чорнобривою? - спитав. - Сходимося все в лiсi. До хати стара ще не приймає, чигає над нею, як вовчиця, навiть говорити не хоче! Тож ми лiсом криємося. - Зле, хлопче, - перестерiгає знов старець i тоне в якихось думках. - Зле. Стережись. Свiтом iдуть прокльони, може й тебе хтось з жалю за нею проклясти. - Але-бо i красна! - пояснює Гриць, не зважаючи на слова старого, i, станувши блискавкою на ноги, суне з чола свавiльно капелюх набiк. - За нею всi хлопцi гонять. Але я, татку, - додає гордо i щиро, неначе вдоволяє щось у собi, пiддаючись його бажанню говорити, - я один буду її мати. Красна, - кажу, - i як дика коза шмигає по лiсi; ми тут i любимося. - А я, синку, тобi лиш одну раю, - обiзвався знов старець, опершись перед молодим на палицю, i думав. - Одну, та щиро любити, двох не голубити. Воно потягає грiх за собою, аби як чоловiк себе хоронив. - I зiтхнувши якось тужно, вiн нараз спитав: - Як їй на iм'я?.. Не з циганiв вона, коли чорнява? Гриць розреготався. - Ото вгадали! - кликнув. - Самi вилiзли з шатра, та i другого би там упхали... - i знов розсмiявся. - Не глузуй з циганiв! - остерiг старий якимось лиховiсним голосом, - бо ще не знаєш, з якого й ти роду. Ади - в свiт тебе тягне, дарма що хлiба-солi маєш. А що далi буде, ти ще не знаєш._ З лиця, - каже, - правда, ти бiлий, але хто твоя мати,_ хто був твiй батько? Циган чи боярин - ти не знаєш. Хлопець скипiв. - Мовчи, цигане! - кликнув. - I не обзивайся бiльше. Я як улючуся, скину тебе з гори, що й не стямишся. Ади... - додав погiрдливо. - Йому моя мати нагадалася. От-от! - i аж свиснув з якогось обурення. Але хутко успокоївся. - Моя чорнобрива любка, - додав, - се "Туркиня", дiду. Знаєш її? Чув про неї? Ти, мов та сновида, по всiм свiтi лазиш! - i знов розсмiявся. - Не знаю. Але, як хочеш, розвiдаюся... i, може, ще тобi коли в пригодi стану. Але знати не знаю... - Та вже ж... Вона з циганами не братається, - вколов Гриць бутно дiда. - Нi, - каже покiрно старий, - лиш любиться. _ Гриць не зрозумiв i вмовк. Йому стало нiяково вiд циганових слiв. Не зрозумiвши їх, не хотiв бiльше питати i чомусь споважнiв. - Коби я знав, коли будеш справляти весiлля, я приволiкся би, - заговорив ще покiрнiше дiд. - Я здалека б, здалечку, синку, - тягнув чимраз покiрнiше, майже до землi склоняючись, - здалечку, здалечку... лиш дивився б i не надивився. Але де вже менi старому, та ще й бiдному старцевi бачити, як жениться багатир з багачкою!.. - Восени, - перебив йому гордо Гриць, - сеї вже осенi, - говорив мов до себе, - буду женитися. Прийди, як хочеш. Бiдних у нас милують, чому б старого цигана нi? Зi скрипкою прийди... Старець покiрно склонився. - Так я й хотiв би. Гриць стояв перед ним, молодий, красний, i дивився понад голову старця далеко вперед себе, над лiси i гори, неначе виглядав когось. - Що визираєш? Над чим розважуєш? Гриць здвигнув плечима. - Я про чорнобриву, дiду... - признався. - Так мене обмотала, що з гадки не сходить, та хто знає, чи буде моя... - Якби я ворожбит, то поворожив би тобi, хоч би i на горбi, - вiдповiв старий, притримуючи хлопця, щоб на нього надивитися. - А так хiба стану тобi, може, коли в пригодi... мiж дiвчатами, щоб не дуже вже ними турбувався. - Ов-ва!.. - закинув Гриць... - Менi їх не страшно. Зроблю, як схочу. - То хiба заграю тобi на весiллi, поки умру... - На весiллi, - повторив з вимушеним усмiхом Гриць. - Як бог дасть. Тобi одному_ ще заграю. Я рад би, щоб ти став першим багатирем у селi. Знаю тебе з дитини, а родичi твої були для чужого старця милостивi. Тому я рад би... хоч бiдний... чужий циган... рад би, - i тут, урвавши, опустив нагло стару голову на груди i вмовк. - Може, й буду колись багатирем, - обiзвався Гриць, - не знаю. Кажуть, багатству чорнобривої в нашiм_ селi рiвнi нема, тому хто знає, чи за мене дадуть. Старий зачудувався. - Чим вона найбiльше багата? - спитав. Гриць видивився на нього. - Чим? - а по хвилi розсмiявся. - Чорними бровами... - вiдповiв. - Ой, як та чарiвниця? - спитав. - Чарiвниця, дiду. - Стережися, сину... Чорнi брови мають силу. - Кажуть - мають, - обзивається Гриць i знов смiється. - Та я її не боюся, коби лиш за мене дала її мати... - Чарiвницям, кажуть, - пояснює далi поважно дiд, - треба всю свою силу вiддавати, iнакше вони беруть верх над чоловiками; бодай в нас, циганiв, стережуться їх. - Я один не боюся їх - i все буду робити, як схочу. Грицевi не доросла жодна... зрештою i бiляву маю... Не їм я пiддамся, а вони... менi. - З тими словами став крутити вус i, нiби усмiхаючись, чомусь чимраз бiльше поважнiв. Мов перед двадцятьма роками, коли Андронатi стояв з бiлим внуком на руках на верху, роззираючись по розкиданому селу, щоб доглянути хату багатиря, i не находив її, так, здавалося, глядiв тепер сам Гриць надармо понад лiси i гори, нiби роззираючись за своєю долею, що мала йому прибути вiд одної з дiвчат. Та в тiй хвилi пронiсся звiдкись понад верхи, як i перед двадцятьма роками, голос трембiти, смутний i протяжний. Гриць спинився. - Се на смерть? - спитав старець. - Не знаю. Мабуть... - вiдповiв хлопець i нараз прискорив кроку. Хоч i як вiн звик до звукiв трембiти, любив їх, а в тiй хвилi вразили вони його болюче. Старець, не в силi держати з ним кроку, задихався i станув. Гриць спинився на хвилину. - Я лишу тебе, синку, верну вдолину. Не годен дальше. - Iдiть, - вiдповiв Гриць, - я спiшуся... бо мене в полонинi ждуть. - Iди, синку, iди з богом! - вiдказав старий. - Рад, що бачив тебе, а далi нехай орудує божа воля. - Побачите ще на весiллi, - потiшив Гриць щиро, i нараз, мов на внутрiшнiй приказ, зняв покiрно капелюх i схилився низько перед старцем. - Поблагословiть, дiду, ще перед весiллям! - просив. - Хто знає, як випаде, чи вспiєте на час прибути. Поблагословiть, ви старенькi. Старець аж затрясся зi зворушення, захлипав. - Благословлю тебе, синочку, - промовив розжалобленим голосом, - благословлю з усiм добром i щастям - а не забудь свого дiда..._ - _Не забуду, татку! I пiшов Гриць. В душi нiс не то смуток-тугу, не то стiсненну радiсть, а все з думками про весiлля. Вiдтак станув i поглянув вдолину. Де був його - як називав себе - старий дiд. От був ще. Старець сходив чимраз нижче, чимраз нижче мiж хати вдолину, доки не згубився цiлком... Неповорушно стоять гори навкруги, неповорушно густi лiси. Лиш хижуни, розпростерши крила, розкошують пiд небосклоном. * * * Минула вже перша весна, пишаються вже лiси, гори в яснiй новiй зеленi - настає лiто. Вже четверта недiля, як виїжджає Гриць на своїм чорнiм густогривiм конi в лiс за Туркинею i не дiждеться її. З надiєю виїжджає, з сумом вертає. Може, засватали її М'ясницями, думає часом неспокiйно, а може, i вiддала мати десь далеко звiдси, а вiн нiчого не знає, вiд нiкого про неї не чує, - нiхто нiчого не каже. В його серцi розiгралася туга. Туга широкою струєю, i як вже нiхто iнший про те не знає, то чорний кiнь його один певно знає. Вижидаючи її отут лiсом нетерпливо, вiн iнодi i годину стоїть, спертий на нiм, задумавшись або виспiвуючи тужливу пiсню, або знов надслухуючи шелесту, що заповiдав би її присутнiсть у лiсi, або виграває на сопiлцi. А вкiнцi, знетерпеливившись, сiдає на нього i жене скорим кроком куди-небудь на розраду, а бодай до щебетливої, слухняної синьоокої Настки, котра вiдтак все лагодить. Так i нинi. Спершися на свого чорногривого друга, вiн дивиться острим оком, мов яструб, на ту бiлу стежку, що простягалася з гори з зеленого густого лiсу хилком проти нього. "Прийде вона?" - думає. Не знати. А он сонечко вже хилиться з полудня чимраз нижче, а її ще нема. Вже всiх яструбiв, що плавали чистим воздухом, перечислив, темний яр, що ним гнав шумливий потiк, змiрив вздовж i вшир своїм оком, виповнив тужливими думками, а вона й нинi не прийшла. "В лiс весною прийдеш?" - питав її тодi зимою. "В лiс весною прийду". "Як зазеленiє?.." "Як зазеленiє", - вiдказала, усмiхаючись, i от як додержує слова! Вона не то лиш що не приходить, але i не показувалася ще сього лiта, i вiр дiвчатам! То не так, як його Настка: що забагнеш, вона вже знає, що подумаєш, вона вже скаже. От така та Настка, що вiн її голубить. Вона ж_ йому щира. Раз_ по правдi щира. А Туркиня? Гриць затискає зуби з нетерпливостi i проклинає "чортицю", що пусто-дурно здурила тодi взимi, обiцяючись на весну, а сама от i в гадцi не має явитися. Пiд час таких невеселих думок здiймає нараз його кiнь високо свою голову, задивився чорними блискучими очима неповорушно в одну сторону лiсу, насторчивши вуха, i мов жде. Майже цiлим туловищем своїм жде... Широкi, крилатi вiти смерек, десь недалеко них, роздiлюються гнучко i без шелесту, i з-помежи них визирає нараз дiвоча голова, пристроєна двома великими червоними маками, i знов зникає. Кiнь жахається, а Гриць, не помiтивши в задумi, що з його другом зайшло, кидається за ним. Чого злякався, сполохався? Побачив якого ведмедя? Чи, може, серну тонконогу, що хотiла бiлу стежку перейти, сполохалася їх видом i сховалася знов? Вiн успокоїв полохливого коня, i знов настала попередня тишина. Знов нiщо не рухається. Ждуть. Не рухається справдi нiщо? Нiщо. Ба противно: десь щось рухається. Якийсь час стояв кiнь спокiйно, неповорушно, однак тепер починає наново непокоїтися. Вiдчувши десь щось нiби чуже, вiн почав наслiдком своєї великої полохливостi бистрим оком роззиратися, пiднявши голову ще вище, як перше. Та вже не жахається так сильно, як перше. Гриць прив'язав його до якоїсь смереки, а сам iде бiлою стежкою вперед угору. Однак не уйшов дальше, як кiльканадцять крокiв вперед себе, коли саме недалеко нього попри стежку розчиняються, як перше, крила смерек, уступають мiсце дiвочiй пишно заквiтчанiй головi, а далi й цiлiй високiй стрункiй статi Тетяни. - Туркине, то ти?! - крикнув Гриць врадуваний. - То я. То я! То вона!_ I самi не знають, як се зложилося, що вже тримає вiн її в своїх обiймах i що їх уста, мов на приказ, самi з себе злучилися. - Пусти! - домагається вона строго i звiльняється, збентежена, з його рук, що нiби навiки взяли її в полон, iнший рух забули. - Туркине! - повторює вiн, не тямлячись з радостi. - Я стiльки разiв тут наждався вже на тебе, стiльки натужився за тобою, а ти аж тепер прийшла. - Аж тепер, - повторює, смiючись, а вiдтак додає: - Тому й пусти, - i освободжується з його рук нетерпливо. - Я не йшла сама, - оправдується вiдтак квапно, - а йшла з одною жiнкою (нiколи не могла перемогти себе про Мавру заговорити)... Цить, - додає потайно, пiвголосом, - вона ходить часом сюди i пiд "Бiлий камiнь", i шукає там якогось зiлля... - Лиш тут най не йде! - перебиває вiн її i притискає знов до грудей. - Тут нехай не йде, бо зараз кину в яр. Нинi недiля, ти врештi прийшла... дiждався тебе, моя зоре, тож нехай не йде. Вона дивиться на нього, пiдсуваючи чорнi брови вгору, i, усмiхаючись, питає: - Ти, кажеш, ждав тут не раз вже на мене? - Нинi четверту недiлю як жду. - А я ходила по лiсах, та все заверталася з дороги назад, не могла звернутися до тебе... Вiн заглядає їй в очi, що нiколи не бачили зла i все дивляться просто та щиро, всьому чудуються, вiрять... - Зозуле ти! - каже, цiлуючи її, i тулить, голубить її раз по раз до грудей. - Зозуле! - Не могла, не могла, - впевняє далi, - маму вдолинi я дурила, не сказавши по правдi, чого йду в лiс, тому i сумлiння все здержувало... - Любити,_ Туркине? - Любити,_ Грицю. - А он, бач, я можу. - Любити i дурити?_ - _Дурити i любити! - вiдповiдає, не надумуючись, i смiється. - А я все вагаюся... - Бо не любиш щиро, як я. - Грицю!!. - Туркине!.. Вона обняла його за шию i мовчить. - Туркине... ти любиш щиро? Мовчанка... Вiдтак: - Може, Грицю... - Зозуле! Нараз пiдняла голову i знов дивиться просто з щирiстю в його очi. - _Нiколи так не питай, - просить якось з наглим жалем. - Коли ти завше така чудна до мене, - вiдказує вiн, оправдуючись. - Нi, Грицю, нi... - впевняє його i тулиться з неописаним довiр'ям i чуттям до нього. - Якби ти знав... - Що, дiвчино моя? - Як тяжко дуже, дуже любити, а притiм ту любов перед матiр'ю... - i урвала на хвилинку, а вiдтак докiнчила квапно, - таїти. - Чому таїти? - питає вiн впрост. - Чи се соромно любити? - Не пустять ходити в лiс, - додає вона. - Скажуть, щоб ти присилав сватiв, а по лiсах не пустять сходитися. О... моя мати нiколи не пустить. - Ов-ва! - потiшає вiн її i смiється. - Так, так, Грицю, - повторює вона поважно, - мама моя не знає жартiв. Проти хлопцiв вона строга - не вiрить їм. - А проте їх i конем не об'їдеш, - вiдказав вiн, знов смiючись. - Легко тобi смiятися, - каже вона i дивиться йому в очi, вижидаючи. - Легко, - каже вiн весело, - де вже не легко, коли Туркиня коло мене, а прийде час, будуть i старости. Сеї осенi певно що будуть. Оця зима була така довга та тяжка, я стiльки за тобою натужився, а тепер же самим пишним лiтом ще i "матерiв" лякатися? Зо мною ти не бiйся нiчого. I кажучи сi слова гордо й певно, голубить її з непогамованою палкiстю. - То дуже_ любиш? - питає вона i старається очима збагнути глибiнь тої любовi з його очей, в котрих свою душу згубила. - Нiкого ще так щиро не любив, як тебе. Казав вже тобi. Тебе одну на свiтi._ Коби знала ти, Туркине... - А коби ти знав, - перебиває вона поважно, пiдсуваючи високо свої чорнi брови, i чомусь сказала ними бiльше, як попереднiми словами. - Ти не знаєш, що в мене за серце, - впевняє вiн знов i приголублює її наново до себе. - А я - Грицю... а я - о боже!.. - i не доказала. - Люби, зозуле, люби, - молить вiн, - а я на руках занесу тебе до твоєї хати. Нараз вона пiдiймає свою заквiтчану голову i, мов вернула на хвилину з другого свiту, незвичайно споважнiвши, питає: - А як перестанеш любити? - Туркине, моя зоре... хiба ж я се годен? Чому ти отак смутно питаєш? - Бо, може, за мною ще й свиснеш, як перестанеш любити? - вiдказала. - А я, Грицю, а я, - каже вона, i раптом шукає охорони вiд чогось на його грудях, - я... - i, не доказавши, замовкла, мов душу свою вiддала. - Посвистував я, Туркине, - оправдується вiн поважно, - посвистував я, щоправда, i не за одною, але тебе полюбив я так щиро, що скорше поглузуєш ти з мене, як прийде багатший, нiж я з тебе. Чи не так, Тетянко? Iваниху Дубиху широко-далеко за багачку знають, а я - Гриць. Тiльки i його багатства, що кiнь та щире серце. - I, сказавши се, поцiлував i притиснув її наново так щиро i палко до себе, що в тiм вона вже вмовкла... - Iнодi зимою, - почала вiдтак вона по якiйсь хвилинi, - заким ти перед нашою хатою станув, я мов з тягарем на душi ходила, все молилася, щоб його господь вiдвернув вiд мене, а тим часом ти сам станув перед мене, Грицю! - додала i обняла його шию. - I вiд тої днини, вiд тої години я вже не годна була тебе забути... - А мене туга погнала, - об'яснив весело. - Видержки не мав, осiдлав коня i пiгнав до тебе. "Що буде, то буде, - думав. - Нехай хоч побачу, нехай хоч погляну на тi очi, брови, що душу украли, серце упоїли, спокiй вiдiбрали, а самi сховалися". - А мати допитувалася опiсля, - почала вона знов, - хто ти такий, вiдки тебе знаю. А коли я мовчала, вона i собi замовкла, додаючи лиш оце слово: "Уважай, Тетяно"._ Боюся я своєї матерi, Грицю, як вона мовчить, та проте i не годна була забути тебе. Крiзь сон бачила на чорнiм конi, крiзь сон я тужила. Вднину тугу працею укривала, а безсонними ночами спогадами годувала. Iнакше не могла. Так зиму пережила... - Хоч би i раз, хоч би i два був би я завернув до тебе, Туркине, - обiзвався вiн, - та саме горда твоя мати з хати вiдiпхнула, але тепер не забудь за мене. Не забудь любити, а побачиш згодом, вийде все на наше. - Я не забула. От, чи не прибула? - питає i пiдсуває допитливо чорнi свої брови. - _Спасибi, дiвчино, моя пишна квiтко, люби лише вiрно i жди до осенi. - А ти? - питає вона i тоне всею душею, своїми очима в його гарних очах. - Чи прийдеш? Не забудеш? Другу не полюбиш?_ Вiн обiймає її. - Тебе одну я люблю. На весь свiт одну._ В недiлю прийду знов, буду тебе ждати. Вийди тут ось лiсом, зацвiти в нiм квiткою, я буду тут. - Все лiсом? - питає вона, вагаючись пристати на те, i роздумує... - Все лiсом. - А може, нi, - каже вона нараз бистро i, трутивши його вiд себе, вiдвертається живо. - Туркине! Вона не слухає - йде. - Туркине!.. бiжиш до свої матерi?_ - _Бiжу. - Ов-ва! Вона не обзивається, iде. Вiн погнав за нею. - Тетянко! - благає, - бач, вже й загнiвалася. Вже скiнчила любити? А я так довго_ ждав... застрiль мене, щоб не тужив бiльше за тобою... буде тобi легше... Вона оглянулася i стала. Через хвилю мовчить i морщить брови. Вiн пожирає її очима, вiдтак тягне її мовчки востаннє на прощання до своїх грудей. Мовчки тоне вона в його любовi i словом не опирається... - Прийдеш знов? - шепче вiн пристрасно, благаючи, i всю душу вкладає в оце одно слово. - Прийду. - Пам'ятай! Коли опинився знов коло свого коня, не мiг здержатися, щоб не обiзватися ще хоч раз до неї. - Лю-биш? - _погнав його голос допитливо пустим лiсом їй навздогiн i жде... З-помIж струнких високих смерек, здавалося, а заразом нiби на противнiй скелi, через яр, вiдбилося ясним вiдгомоном... "Любиш?"_ - Лю-блю! - _'кликнув молодий голос могуче, а долетiвши в глибiнь лiсу, на хвилину станув. Вiдтак, мов молодий мандрiвник, добився чи не живiше через лiс до його слуху. "Люблю"..._ А добившись на мiсце, тут навiки вмер. * * * I ходить Тетяна чи не щонедiлi лiсом. Вгору бiжить легким кроком з щастям в очах, щоб довго вiн не ждав... вдолину знов збiгає, щоб не опiзнитися, матiр не прогнiвити. А все про то мовчить... i все спiшиться. Немов одна днина, збiгає тиждень за тижнем, лiто розкошує, любов їх мiцнiє... - Приходь, моя Туркине, любити не жалуй... - просить вiн щиро за кождий раз, i доки попри бiлу стежку тягнеться лiс, iде вiн з нею враз. Все жаль її покидати... така йому мила, така гарна. - Вертай вже назад, - упоминає його iнодi, а сама стає йому в дорозi, щоб далi не йшов. - Жалуєш менi ще хвилини? - докоряє вiн. - В мене стiльки щастя, що ти одна на свiтi, а ти он яка! - _останнє слово каже з гiрким докором. - Я - Грицю? Я? - питає вона, пiдсуваючи зчудовано чорнi свої брови, а в її очах вже i жаль якийсь вражений розгорiвся. - Ти - ти не любиш так, як я. Все вагаєшся. Все, як на роздорожжi буваєш або як по вугля прибiгаєш. - Грицю, - вiдповiдає вона, а далi вмовкає. Прудка i вразлива, здобувається вона вражена аж по хвилi на вiдповiдь: - Я утопилася в тобi, других вже не знаю, матiр свою обманюю... а ти..._ - i не доказує. - Та все-таки вагаєшся, Туркине... - Вагаюсь, чи вiрно ти_ любиш. О Грицю, - молить вона i глядить на нього великими очима, - не обманюй мене! Своє серце сама я знаю, те серце вже не в моїх грудях - в тобi опинилося. Гадки, що я їх колись-думала, за тебе замiнила. Душа, що була колись моя, за тобою волiчеться. Не верне до давнього вона нiколи. Не обмани_ мене. - Та все-таки вагаєшся, Туркине... Її очi спалахнули. - Ти кажеш, я не люблю щиро? О-о-о!.. - кликнула з жалем, i з тим трутила його вiд себе, як у дитинствi тручала матiр свою, коли та не сповнила її волi, - _Заким снiг упаде, ти будеш в моїй хатi, - вiдповiдає вiн мiсто всього, i