молотками i шпаглями та iншi. На чолi натовпу каменщик Журейко, вродливий, ставний, чорнобородий муж. Вiн веде пiд руку Людомира, сивого дiда, за яким iде Милуша, гарна дiвчина в простому селянському одязi - бiлiй сорочцi i барвистiй чорно-червонiй запасцi. Тут же двоє селян тримають зв'язаного молодого варяга Турвальда. Далi Слав'ята i Микита. Г о л о с и з н а т о в п у - Суда i правди! Покарай його! - Казни убивцю! Годi вже терпiти! - Геть кривдникiв! Мирослав i варта, що вийшли з замку, марно намагаються вiдтiснити юрбу. М и р о с л а в Назад! Не можна тут! Вертайтеся! Як смiєте свавiльно Пiд теремом збиратись i кричать! По що прийшли? Ж у р е й к о По суд i правду княжу! Суда i правди вимагаєм ми! Вбiгають кiлька варягiв i кидаються на визвiл Турвальда, оголивши мечi. В а р я г и Тримайсь, Турвальде! Розв'яжiть його! Або негайно всiх вас тут... Г а р а л ь д (миттю кидається до варягiв). Назад! Варяги з сухим ремством вiдступають. Єлизавета йде до брами. Г о л о с и - Суда i правди! Покарать злочинця! -Суда i правди! Правди i суда! - Казни убивцю! Геть варягiв! З брами виходить Ярослав. За ним Iнгiгерда, Анна i дехто з дружини. Я р о с л а в (пiдiймає руку). Тихо! Гомiн негайно вщухає. Я р о с л а в (гнiвно). Хто смiє тут крамолу учиняти I сварами бентежити народ? Чого вам треба? Ж у р е й к о (виступає вперед). Правди i суда! (Пiдводить Милушу i Людомира). У цих людей убито сина й брата. Убивця тут. Отой варяг. Я р о с л а в Хто послуг? Ж у р е й к о Увесь народ! Всi бачили, як вiн Цю дiвчину в селi хотiв покривдить, А брат обстав, то вiн його убив Ранiш, нiж люди встигли, схаменутись. Л ю д о м и р Єдиний син, надiя вся моя, Єдина, що на старостi лишилась... Було ще два... але обидва тi На Судомирi-рiчцi в жаркiй сiчi За тебе, княже, разом полягли. Еге, тодi... На Судомирi-рiчцi, Коли ти з Брячиславом воював. А це один... найменший... Де ж та правда? За вiщо ж вiн загинув? Добрий був I лагiдний... та не стерпiв наруги... За це погиб... за правду... Ж у р е й к о Чуєш, князь? Я р о с л а в Я чую все. А ти ж бо тут при чому? Тебе я знаю. Каменщик єси, З отих майстрiв, що храм новий будують. Чого прибiг? Ж у р е й ко Моя то лада, княже, I за її я мушу встати честь. Я р о с л а в (гнiвно). Ти мусиш храм усердно будувати, А ти ще всiх з роботи позривав! Ж у р е й к о (хмуро). Ранiш нiж храми будувать святi, Годиться правду ствердити в життi. Я р о с л а в (гнiвно). Подякуй лиш, що твердi вашi шиї Згинаю в храмах я пред олтарем, А не на торзi княжеським мечем. Нехай вас учать словеса святiї. Ну, то чого ж ти хочеш зараз? Ж у р е й к о Помсти. Казни його - ти ж згадував про меч. Я р о с л а в Чого ж ти сам не покарав його? Твоє було це право. Ж у р е й к о Не було Мене в той час. Коли його зв'язали, Не мiг же я такого убивать! Л ю д о м и р Всiх треба їх од нас повиганяти, Бо кривди лиш i сором. Я р о с л а в (про себе). Боже правий, Як важко це - творити правий суд... I де цiна життю! Його ж не вернеш Нi золотом, нi кров'ю. Лиш одна В цiм правда є - щоб трепетали злi I тиша панувала на землi. ' I н г i г е р д а (що помiтила вагання Ярослава). Дозволь тобi порадити, мiй княже, Адже ж Гаральд поїде, то нехай Пролита кров човна його не тяжить, I вирою 1 ти вбивцю покарай. Хай золотом вiдкупиться. 1 Вира - грошова кара, встановлена в "Руськiй правдi" Ярослава. Я р о с л а в (спалахує гнiвом). Ти знов За цих заброд-варягiв обстаєш, Як в Новгородi, де лилася кров Моїх мужiв, ошуканих за те ж! Не буде ж так! Отець мiй Володимир, Коли поклав змiцнити на землi мир, Сокирою розбiйникiв карав! Урун! Слав'ято! Плаху та сокиру! Вам Ярослав затвердив правду-виру, То правду-меч покаже Ярослав! Є л и з а в е т а (кидається до батька), Нi, нi, не треба кровi, тату милий! I Володимир потiм скасував На смерть карати. То i ти помилуй! Нехай-бо мудрим буде Ярослав, Яким народ уже тебе назвав! (Звертається до Людомира). Прости i ти злочинця, дiду любий! Навiщо кров? Вона ж не верне згуби I сина вже твого не воскресить. Л ю д о м и р (розчулений). Хай буде так, дитиночко ласкава, Мов сонечко, ти сяєш на землi... Хай доленька ясна тобi щастить I лада любого Даждьбог тобi пошли. Я р о с л а в Да буде так. То розв'яжiть його I хай заплатить вiсiмдесят гривен - Подвiйну виру. В натовпi глухе ремство. Ж у р е й к о (хмуро). То неправий суд. Я р о с л а в Ти, каменщик, коли будуєш церкву, Єдиний кут свiй бачиш, я ж усю Вiд самого пiдмурка до хреста. Варта розв'язує Турвальда. Га р а л ь д (кидає йому великий гаман з золотом). Не вартий ти помилування, дурень! Принцесi дякуй за своє життя. Плати вину! Слав'ята i Ярун вiдлiчують грошi i дають Людомиру. Т у р в а л ь д (випростується з дурним смiхом). Тепер, ха-ха, я вiльний. I дiвку цю я золотом купив! (Хапає в обiйми Милушу). Вона моя! Ж у р е й к о (кидається до нього), То пропадай же, клятий! (Вражає Турвальда ножем, той падає). Я р о с л а в (в страшному гнiвi). Держiть його! Але Журейко зник у натовпi. Гаральдовi варяги кидаються, вихопкзши меч, на Людомира й Милушу. Гей, рицарi, до зброї! Рубайте всiх! Але Микита з силою вiдштовхує перших двох варягiв. М и к и т а Геть проклятi заброди! Варта й юрба будiвникiв мит'тю вiдтiсняє й обеззброює варягiв. Шум стихає. Єлизавета горнеться в сльозах до Ярослава. Я р о с л а в Ось бачиш, люба доню, мудрий лад Не насадити кроткими руками, Немов троянд i лiлiй тихий сад. Як дiїїсий лiс мотиками, роками Державне поле треба корчувать, Щоб гиросла на ньому благодать. Да буде мир! I богом я клянусь, Що кожного вразить моя сокира, Хто збаламутить Київ наш i Русь, Хто осквернить насильством справу миру, Як каменщик, що оголив ножа, Коли я суд перед людьми держав. Тепер до працi. Хай живуть навiки Державна Русь i Київ наш великий! Вигуки. Сурми. Завiса. ДIЯ ТРЕТЯ "КВIТНЕВИЙ СНIГ" 1032 р. Той самий лужок перед княжим замком в Києвi, що й у попередньому актi. Але тепер усе: i луг, i дерева, i виступи стiн, дверей та вiкон замку - занесене несподiваним квiтневим снiгом, що випав вночi i не встиг ще нi пожовкнути, нi розтанути. Чудовий сонячний ранок з легким приморозком. З правого боку лугу збудовано дерев'яний помiст, який зараз кiлька отрокiв i майстрiв застилають червоним сукном, iншi ладнають крiсла. Бiля брами стоїть, опершись на топiрець, хмурий воїн. I З замкової брами виходить Людомир. Спинившись бiля ворiт, вiн дивиться примруженими i прикритими рукою очима на снiг i непохвальне хитає головою. Л ю д о м и р (до вартового). Диви, яке! У квiтнi раптом снiг! Уже весна дерева розбудила, Уже струмки побiгли по ярах I Хоре 1 великий зняв покрови бiлi З усiх полiв i в зелень їх одяг. Аж раптом снiг... не гоже... не добро. З давнiх-давен такого не чували, Щоб снiг новий у квiтнi. Не гаразд... Хiба в той рiк, як Володимир князь Старих богiв повикидав в Днiпро... (Хитає головою), Еге.. еге... було це в рiк печалi... Ось i тепер... не гоже... не добро... Лиш воронам це радiсть. Ворон кряче На снiг новий. Бо - кажуть, прилетiв З-за моря крук, отож воно i значить: Гаральд цей крук, i на голубку нашу На бiлую... вiн кiгтi нагострив. 1 Хоре - божество у слов'ян. З лiвого боку виходять Давид i Ратибор, двоє похмурих новгородських мужiв, солiдно вдягнених в суконнi шуби. Вони йдуть до брами, але вартовий їх спиняє. В а р т о в и й. Не можна в терем. Хто ви єсть? Р а т и б о р (суворо, басом). Пусти. Ми нарочитi мужi Новгородськi Давид i Ратибор. Д а в и д (улесливо, тенором). Шукаєм мнiха По iменi Микита. Сей монах Живе у князя i малює книги. В а р т о в и й Проходьте. Л ю д о м и р Не люблю цих дзвонарiв. Давид i Ратибор проходять в браму. З мiста, але з правого боку, знизу через яр пiдiймається схвильована i задихана Милуша. Вгледiвши батька, вона пiдбiгає до нього. М и л у ш а Ой любий тату! Що я зараз чула! Ходiм сюди! (Одводить його далi од брами). Не знаю, що й робить. Л ю д о м и р Та що таке, що скоїлось? М и л у ш а На торзi Зустрiла я одного тесляра, Який тодi з Журейком працював. О ладо мiй! Невже вiн повернувся? Невже тебе побачу знову я? Л ю д о м и р Хто повернувсь? М и л у ш а Та ладо ж любий мiй! Клянеться тесля, що його вiн бачив, В печерах на Звiринцi десь живе, Ховається i лиш вночi виходить. Туди мерщiй! Л ю д о м и р Так ось що значив снiг! Звалився вiн на голову тобi. До нього йти!.. А ти хiба забула, Що клявся, князь Журейка покарать? М и л у ш а (ламає руки). Ой лишенько! Його ще справдi схоплять... Що ж дiяти? Просить князiвну. Нi! Сама пiду i в ноги кинусь князю, Адже ж Гаральд приїхав на весiлля, I, може, князь на радощах простить... Л ю д о м и р (хитаючи головою). Навряд, Милуша, дуже вiн зрадiє, Що люба доня вийде за порiг I назавжди покине рiдний Київ. Коли б її затримати вiн мiг... Але в князiв потреби, бач, не тiї... Хоч доньку жаль, але пильнуй державу. Отак-то i звалився в квiтнi снiг На голову i нам... i Ярославу... Таке, бач, доню, дiло наше... II З-за брами чути гучнi й високi звуки сурм, i з ворiт виходить змiна варти. М и л у ш а (зi страхом). Князь! (Одводить батька праворуч до яру). Хвилина мовчання, пiсля якої в морозному повiтрi чути веселий дiвочий смiх. З-за брами на лужок вибiгає Анна, тягнучи за руку Єлизавету. Обидвi в соболевих шубках, рум'янi й свiжi вiд морозу. А н н а Та ну ж бо, ну! Чого така сумна ти? Дивись, як гарно! Сонечко яке! А снiг який чистенький i не м'ятий, Яке повiтря свiже i п'янке! Як весело! Їй-бо, це краще квiтiв. Весняний снiг в апрiлi - це, мабуть, Привiз Гаральд з країн тих льодовитих, Де хуртовини цiлий рiк метуть! Щасливиця! Такого мати лада! По всiй землi iм'я його гримить! На всi моря його сягає влада, Норвегiї король! I цiлий свiт Твоє iм'я з ним поряд повторяє! Є л и з а в е т а Оце мене i мучить i гнiтить... Подумай лиш! Од краю i до краю Лилася кров в походах тих гучних, I скiльки жертв невинних проклинали Моє iм'я... а це великий грiх, Його не змить нi каяттям, нi жалем. А н н а При чому ж ти! Мужчини всi такi. Їм лиш давай добичу та походи, А що десь там чекають їх жiнки, - Байдуже їм, хоча за нашу вроду Вони i б'ються нiби по свiтах. Та не сумуй. Тепер вiн споважнiє, Як став король, а не мандрiвний птах, I будеш з ним в Норвегiї сидiти, Полотна прясти й колисати дiти! Є л и з а в е т а О боже мiй... покинуть рiдний Київ I рiдний край... Я не знесу розлуки. А н н а (зiтхає). Це справдi зле. Але дiвочу руку Завжди жених, де схоче, поведе, Ох, i мене такая ж доля жде! Адже мене король французький свата. I як на це погодиться наш тато, То доведеться їхати в Париж! А це менi неначе гострий нiж! Там нi кравцiв, нi крамарiв путящих, Доми холоднi, вулицi бруднi. Та ще вовки десь поряд виють в хащах, Нi хлiба гарного, нi меду, нi блинiв, Не кажучи уже про кавуни. Є л и з а в е т а (зiтхнувши). Ласунка люба!.. Що ж менi казати! Де я знайду чудових стiльки книг, Такi пiснi, як в Києвi у тата, Що королiв мудрiший всiх земних. А Київ наш - зелений i прозорий! Днiпро широкий... кучерявi гори, Палати бiлi, банї золотi... Де ще красу подiбную знайти? I це все кинуть... Тата, отнiй дiм? А н н а Та ну-бо, годi! Годi сумувати. Ще, може, щось придумаєм, зажди... Пора, здається, убиратись в шати, Твого Гаральда зустрiчать. Ходiм! Iдуть повiльно до брами. Милуша кидається за ними навздогiн. III Тим часом з ворiт замку виходить Давид i Ратибор в супроводi хмурого Микити, який, порiвнявшись з князiвнами, поштиво їм уклоняється. А н н а (озирнувшись на Микиту). Чого вiн ходить мнiхом, цей Микита, Замiсть шукати долi на конi, Як iншi мужi славнi i мiцнi? Чи не тебе вiн покохав несито, Що з горя заховав свою судьбу I серця жар пiд чорний цей клобук? 1 Дивись менi! Чогось на тебе вiн Скидає оком прикрим, мов полин. 1 Клобук - висока цилiндрична шапка з покрива- лом. Носять православнi монахи. Виходять. Р а т и б о р (озираючись на князiвен). Хто цi дiвицi? Дщерi Ровоама? Колiно нечестивого царя? Д а в и д (озираючись). Ушей тут много зайвих i чужих, То потечемо лучше на Подольє В подвiр'я наше, поговорим там. М и к и т а Нi, зараз я невiльний, бо наряд Менi дав князь i нехтувать не можу. Д а в и д То сядьмо тут. Струшує снiг на лавцi бiля статуї лева й сiдає. Р а т и б о р (сiдає поряд). Нам дивно чути, брате, Що сам себе невiльним ти зовеш, Що служиш ти, виходить, супостату I нечестивих уряди блюдеш. Не те я мислив: коли нам сказали, Що в Києвi тут бачили тебе В одежi мнiха, в князя пiд началом, То радостi iсповнились серця. Гадали ми, що тайно в стан ворожий Проникнув ти, щоб мстити за отця, За Новгород великий, город божий, Чиї вольностi зламав цей Ровоам! М и к и т а (стримано). Менi казать не треба - знаю сам, Але чи варто мстити Ярославу, Коли тепер будує вiн державу I Новгород мiцнiє разом з ним? Р а т и б о р (обурений). Як Новгород мiцнiє? Наче грiм, На город наш нове звалилось горе: В похiд нещасний Ульф, Рагнвальдiв син, Водив полки в якiсь Зирянськi гори, I кiлька тисяч наших край землi, Бiля Ворiт Залiзних, полягли. Д а в и д (зiтхнувши). Мої сини погибли там обоє I тисячi iних хоробрих воїв. Р а т и б о р А Ульф живий! I знову Ярослав Його до пас посадить. М и к и т а Вже вiдняв Великий князь посадництво у нього, На Ульфа вiн страшку обрушив лють. Р а т и б о р Це все одно! Бо кривд минулих мкого, I всi вони до бога вопiють! Возстань i мсти! Згадай, що ти Микита! Син Коснятина славного того, Що вiрностi зразок був знаменитий, Коли човни князiвськi порубав - Щоб на Русi був князем Ярослав! А вiн його за вiрнiсть заточив! Возстань i мсти! Тобi належить гнiв I местi меч, як сину Коснятина, Добриничу, наслiднику князiв! М и к и т а (випростується схвильований). Так, я Добринич. Скоро вже три роки, Як я живу в цiм станi ворогiв, Куди мене привiв священний гнiв I жажда помсти. Пильно крок за кроком Ходжу за князем i ховаю нiж - О боже мiй! - пiд цим убранням миру... Але чи можу зважитись я щиро Його вразити зараз! I коли ж! Коли пiзнав так близько розум дивний Мудрiшого з усiх земних царiв, Пiзнав того, хто не лише в добрi, А навiть в злi, i в хибах все ж нехибний, Немов насправдi вишнього рука Його веде до правди в помилках! Що б не робив i як би не блукав, - Завжди мети доходить Ярослав! Давид i Ратибор пiдводяться. Р а т и б о р Прощай, Микито! Тiльки пам'ятай, Що Новгород чужий тобi навiки! Виходять, пiднявши руки. Але обурений Микита хапає Ратибора за руку i примушує повернутись. М и к и т а Менi чужий! А хто ж бо дав вам право Вiд Новгорода всього промовлять? Хто ви такi? Самотнi i лукавi, Ви плетете гнилу, нiкчемну сiть, Якою вам життя не зупинить, Новгород стоїть за Ярослава I за єдину руськую державу. Р а т и б о р Що кажеш ти, безумче! Ти ж бо сам Розпечений кривавою жагою... М и к и т а Нехай це я! Я скривджений судьбою I маю право мстити за отця, Хоч знаю сам, що в час рiшучий бою Не доведу я помсти до кiнця... Iдiть собi! I не менi, а вам Зачинять дверi новгородських брам! Iде повiльно в браму. Давид i Ратибор виходять. З замку виходять пишно одягнена Iнгiгерда з Ульфом, продовжуючи розмову. I н г i г е р д а Своїм не вiрю вухам! Ярослав Вiдняв у тебе Новгород! Вiдняв Удiл наслiдний родичiв моїх! У л ь ф (хмуро). Не тiльки це. Неначе справдi снiг, Знов накотивсь на мене вчора князь, Щоб з Ладоги також я забиравсь. I н г i г е р д а (обурено). Як з Ладоги! Нечувана новина! З Альдейгюборга, мiста мого вiна 1, Де сам Рагнвальд намiсником сидiв! Та це ж образа пам'ятi батькiв Й менi самiй! Вiн збожеволiв, певно! Образа це тяжка, смертельна, кревна! Та ще в той час, коли Гаральд вертає, Овiяний вiтрами всiх морiв, Де слави вiн всесвiтньої зажив! Нi, з князем я сама поговорю, Зарано вiн людей тих ображає, Якi колись знайшли його зорю! Стривай! Йому хоч трохи я вiддячу. Звели дружинi, щоб сурмили збiр. 1 В i н о - посаг. У л ь ф Але ж нема Гаральда, i дозiр Не сповiстив про нього ще неначе... I н г i г е р д а Iди й сурми! Ульф, здвигнувши плечима, iде в браму. Зараз же по тому в замку чути урочистi звуки сурми. I н г i г е р д а Нехай тепер побачить. IV З брами виходить загiн князiвських дружинникiв, який вишикується обабiч ворiт, а за хвилину виходить Ярослав. Вiн в повному князiвському уборi, але хмурий i стурбований. Вiн жестом спиняє почет, що йде слiдом за ним,- бояр, духiвництво, дочок,- затримавши одного лише Сильвестра, з яким виходить на авансцену. I н г i г е р д а (про себе) Нехай тепер Гаральда почекає, То, може, це зiб'є йому пихи... Боюся я, що справа йде до краю I не минути свар менi лихих... Пауза. Напружене чекання. Я р о с л а в (до Сильвестра). З усiх сторiн встають примари давнi, Мої полки побито у Зирян, I знов Мстислав готує меч i брань На города й права мої державнi... Хай боротьба! Не це страшить, Сильвестре, Не в перший раз менi водити рать. Страшне дорiг таємне перехрестя, Коли не знаєш, путь яку обрать. I знов бiда. Неначе снiг весняний, Зваливсь Гаральд на голову менi... Що тут робить?.. Вiддать дочку кохану В далекий край? О, нi, це гiрше смертi... Лишити тут з Гаральдом? Знову нi! Це значить дати зброю Iнгiгердi, Та ще в таку знаменную добу, Коли на бiй я викликав судьбу... С и л ь в е с т р Судьба царiв земних в руцi господнiй, I не страшний в апрiлi божий снiг, Бо не к рiздву iде, а к великодню, I скоро вже прийде вiн на порiг. Розтане снiг, а з ним твої турботи, Та i дочку вiдпустиш не навiк. Я р о с л а в (нетерпляче). А там весна... а там... яка нудота Оцi слова нiкчемнi i пустi, Що їх за мудрiсть продають в життi! Мовчи, монаше! Не дратуй словами. Де ж той Гаральд? Невже перед дверима Його повинен ждати руський князь! Гей, хто там є? Слав'ята пiдходить. Хто дав тобi наказ Сурмити збiр, коли нема Гаральда? С л а в' я т а (здивований). Княгиня, княже. Власне, син Рагнвальда. Я р о с л а в (гнiвно). Це змова, щоб мою понизить честь! Де Iнгiгерда? Iнгiгерда пiдходить. Знову злая лесть! Як цар Давид глаголет. Знов мене Ядий мiй хлiб вражає. Хто почне Гiрке вино, то хай не кривить рота. I н г i г е р д а (гордо). Не Ульф почав. Тобi прийшла охота З Альдейгюборга вигнати його. Iз мiста вiна шлюбного мого! Як мiг Гольмгард у нього ти вiдняти? Я р о с л а в (гнiвно). Гольмгарда я не вiдаю, жона! Є Новгород - i час би пам'ятати Княгинi руськiй славнi iмена! I не вiдняв, бо не його то мiсто, Правителем моїм лише вiн був. Та й празив зле i не принiс користi, Згубив полки i слави не здобув. То дякуйте ж терпiнню моєму, Що голови я не зiтнув йому I в монастир тебе ще не замкнув! I н г i г е р д а (блiднучи вiд гнiву). Не смiєш ти! Вiн ярл 1 i старший в родi, А я дочка Олафа! 1 Я р л - можновладний граф. Я р о с л а в Досить! Годi! Доволi вже цих ярлiв без землi! Пройшли часи Еймунда i варягiв, Якi на Русь по золото плили. I н г i г е р д а Тодi i ти не мав землi i стягiв, Еймунд тобi здобув i Русь i стол. Сурми i музика. Я р о с л а в Яка брехня! Наємником за грошi Був твiй Еймунд, а потiм перейшов До ворога,- що дав за меч дорожче. Такi варяги! I н г i г е р д а (спалахнувша). Але i ти варяг! Я р о с л а в Нi, не варяг! Є в мене кров iная. I н г i г е р д а Рабинина... Я р о с л а в З усiх небесних благ Найвищим благом кров я цю вважаю, Що є з народом вiрний мiй зв'язок. Менi не треба пишних тих казок, Що предкiв нам шукають десь за морем. Народ мiй тут, на рiдних цих просторах, Вiд Києва до Ладоги живе. I не заброд Iсландiї суворих,- Мене своїм вiн предком назове! Повертається, щоб iти до помосту, але в цю мить пiдходить видимо стурбований Мирослав. М и р о с л а в Пробач менi, великий господине! Я р о с л а в Що там таке? Нема часу для справ. М и р о с л а в Чекать не можна. Знов про Коснятина Я новину важливую пiзнав. Дивись цей лист, його перехопили В кружалi 1 ми в таємного гiнця. На тебе змова... 1 Кружало - шинок. Я р о с л а в (переглядає нашвидку пергамент). Ще не до кiнця Звершили ви своє ганебне дiло! Не досить їм державу розхитать, То вже мене вразити яко тать, О Коснягине, мислиш, раб лукавий! На родича, на князя нiж кривавий Наважився убивцям передать... Чи не тебе прощав я стiльки раз, Шануючи усi твої чесноти I допомогу в оний бурний час... I ось тепер знов заколот i проти Мого життя крамола пiднялась! Так, це його i пiдпис, i печать... Але кому ж надiслано листа? М и р о с л а в Тепер цього не можна вже пiзнать, Бо посланця живим я не застав. Я р о с л а в Страшнi дiла! Коли закон i правду Нарештi я затвердив на Русi, Вони вiйни i кровi тiльки жаждуть, Щоб повернуть усобицi часи. Нi, годi вже вагань i милосердя! Вразити треба гiдру навiсну... У монастир замкну я Iнгiгерду I Коснятину голову зiтну. З гордо пiднесеною головою iде на помiст i сiдає на трон. Iнгiгерда, Анна, Єлизавета та 12-лiтнiй хлопчик Володимир iдуть за ним i займають свої мiсця. Бояри й дружинники стають навкруги помосту. Народ заповнює луг. V Пiд звуки музики починається похiд Гаральда. З лiвого боку повз натовп, що розступився, йде Гаральдова дружина з знаменами; невiльники, що несуть дари, i нарештi сам Гаральд в пишнiй тунiцi та позолоченiй кольчузi i в увiнчаному короною шоломi. За ним кiлька джур i зброєносцiв, з яких один несе невеличку позолочену арфу. Серед варягiв Свiчкогас, чиє бородате й добродушне слов'янське обличчя аж нiяк не пасує до варязького його озброєння i одягу. Гаральд з гордо пiднесеною головою швидко пiдходить до помосту i, схилившись на одне колiно, зараз же встає. Г а р а л ь д Дозволь тебе вiтати, господине, Великий конунг Руської землi, Гаральдовi, що клятву ствердив нинi I, подолавши перешкоди злi, Вернувся не мандрiвником бездомним, А конунгом Норвегiї законним I власником земель i кораблiв. Я р о с л а в I я вiтаю радо i ласкаво Гаральда, переможця-короля, Давно для нас твоя крилата слава Вперед летiла швидше корабля. Будь гостем в нас, бажаним, дорогим. Г а р а л ь д Дозволь менi сплатити цi борги Моєї дяки i моєї шани, Пiднести в дар здобутки океану Та тих його розкiшних берегiв, Де я пройшов, поклавши меч на керму, Вiд самого Босфору до Палермо. Вiн дає знак, i кiлька невiльникiв пiдносять i складають бiля нiг князя й княгинi золотi й срiбнi чашi, сувої шовку, плоди i т. iн. Я р о с л а в Твої дари, Гаральде, я приймаю, Але в життi яснiше всiх скарбiв Людини честь i мужа вiрнiсть сяє,- Чи з чистим серцем ти до нас приплив? Г а р а л ь д Великий конунг! Я р о с л а в Нi, не треба слiв. Тобi я вiрю. Вибач це питання, Воно в душi з'явилось мимохiть, Коли пiзнав я щойно, в мить останню Велике зло, яке хотiв вчинить Менi один колись найближчий муж... Кому ж тодi довiрити? Кому ж? Якi алмази, перли чи смарагди Дорожчi нам вiд вiрностi i правди, Якi я прагнув ствердити в життi! Га р ал ь д Прославлений за це навiки ти, Що мудрий суд i громадянське право Ти записав у книзi Ярослава I "Руську правду" людям дарував, Щоб мир i труд в народi панував. Вигуки Нехай живе премудрий Ярослав! Я р о с л а в Так, мир i труд. Привiт тобi, Гаральде! Мiй розум ти вiдчув i зрозумiв,- Щоб наш народ мiцнiв в трудi i правдi, Не можу я прощати ворогiв. I кожен, хто порушить справу миру, На правду хто на руську посягне,- Того вразить безжалiсна сокира, Во мир i труд - це благо основне. Тебе ж, Гаральде, щиро я вiтаю, Як родича i мирного посла. Тому, хто руську правду поважає, Завжди у нас i шана, i хвала. Г а р а л ь д Великий конунг, честь тобi i слава. Норвегiя шанує Ярослава. Музика. Похiд триває. С и л ь в е с т р Свят, свят господь! Та це ж наш Сзiчкогас! Коли ж це вiн в варяга обернувся? Що за мана! Ану-бо, йди до нас! (Пiдзиває пальцем). Свiчкогас пiдходить. С и л ь в е с т р Чи ти здурiв? У що це ти узувся? Де ти блукав, де свинi пас? С в i ч к о г а с Ба нi! Не свинi пас, а бився на вiйнi, Для нас, варягiв, море по колiно, У нас, варягiв, вдача соколина, Хапай де хочеш золота, вина I чаш лiчить не треба - пий до дна. С и л ь в е с т р (обурений). Тьху, щоб тебе! Та звiдки ж ти варяг? С в i ч к о г а с (спiває). Коли монах поплавав по морях, То стане вiн варяг, а не монах! Одна з невiльниць, дуже гарна, напiвроздягнена, але в золотих оздобах дiвчина-iталiйка, що тримає золоту тацю з помаранчами, тремтить вiд холоду. Є л и з а в е т а (пiдводиться). Чи бачиш, тату, дiвчину прекрасну, Що помаранчi держить золотi? Вона пiвгола, сирота нещасна, I на морозi, бiдная, тремтить... Це, певно, iталiйка... йди сюди! Дiвчина боязко пiдходить. Є л и з а в е т а Зогрiйся, бiдна... годi, не тремти. Спускає з плеча своє хутряне корзно 1 i укриває ним дiвчину, тодi сiдає. 1 Корзно - хутряний одяг, схожий на плащ. Д i в ч и н а О грацiя, о грацiя, реджина! 2 (Цiлує її сукню i руки). 2 Реджина (iтал.) - королева. Г а р а л ь д (вражений, про себе). О дiвчина, яснiша, нiж кришталь! Невже менi судив таку дружину Великий бог чудесного хреста! (Голосно). Вона твоя, ласкава королiвно, I сам твоїм я радий стать рабом, Бо i мене теплом живим i дивним Зогрiла ти, як цю своїм крилом. Але пробач! Нiде в цiлому свiтi Я не знайшов нiде таких дарiв, Якi б могли як слiд тобi личити, Тобi, моїй недосяжнiй зорi. Щоправда, є одна у мене шана, Я пам'ятав священний заповiт Зiрвать тобi з могили Iоанна Тюльпан, лiлею чи рожевий цвiт... Але пiзнай, моя Єлизавето, Хай не сумує серце золоте: Немає квiтiв на трунi поета, Один лиш терен дикий там росте. Є л и з а в е т а Така судьба усiх спiвцiв чудових - Їх тернами увiнчує життя... Га р а л ь д Зате не в'яне цей вiнок терновий, Для тебе я зiрвав оце гiлля I в золото оправив та рубiни. (Бере в джури i подає з поклоном Єлизаветi оправлений в золото вiнок). А на могилi насадив шипшину, Щоб колючки iз рожами сплелись. Є л и з а в е т а (пiдводиться зворушена). Хай бог тебе нагородить колись За вчинок цей, гiднiший всеї слави, Що ти зажив в цi роки по свiтах! Якби ти всi завоював держави, Пройшов весь свiт, всi межi i застави, Ти б не знайшов до мого серця шлях. А вшанувати так спiвця могилу Мiг тiльки той, хто сам складав пiснi, I цим тепер дорожчий ти менi. Бо я цiню святу натхнення силу, I зараз вiрю, що насправдi скальд 1, А не звитяжець тiльки мiй Гаральд. 1 Скальд - скандiнавський поет i спiвак, який складає пiснi про битви i походи вiкiнгiв, конунгiв та їхнi перемоги. Г а р а л ь д (бере у джури арфу, проводить рукою по струнах, спiває). Славу тобi, тобi, моя кохана, Я проспiвав у всiх краях землi, Скрiзь, де пройшли по хвилях океану В пiнi срiблястiй мої кораблi, Йшли ми крiзь скелi в верниводах бурних, Тiльки до тебе неслися думки, Потiм спинилися в водах лазурних, Де, як сапфiри, горять острiвки. Тiльки i там, i там не знав покою. Скрiзь я шукав чудесний образ твiй. В хвилях морських, в мереживi прибою, В струнах шукав на арфi золотiй. I ось тепер крiзь бурi i замети Принiс тобi душi незгаслий спiв: Тебе люблю, моя Єлизавето, Тобi весь пал невимовлених слiв! .Я р о с л а в (пiдводиться), Хвала тобi, всесвiтнiй переможцю, На струнах ти ще краще, нiж в бою. Здобув собi звитягу найдорожчу, Дiвоче серце, горлицю твою. Отож, коли вона тебе вiтає, То в згодi я також не вiдмовляю. Привiт тобi! Судьбу свою прослав! В и г у к и Нехай живе премудрий Ярослав! Муаика. З а в i с а. ДIЯ ЧЕТВЕРТА "К А М Е Н Щ И К I КНЯЗЬ" 1032 р. Сад в замку Ярослава. Вздовж всього середнього плану, навкiс, з лiвого боку авансцени i в глибину саду йде вiдкрита галерея - переходи. На передньому планi праворуч мармуровий басейн з фонтаном i мармуровою ж лавкою поряд. Травневий вечiр, що скоро переходить в нiч. I В садку i за аркадами галереї рух- сьогоднi весiлля Гаральда i Єлизавети. Проходить заклопотана челядь, пробiгають дiвчата. За одною з них женеться й наздоганяє Свiчкогас. Вiн у розкiшному захiдному вбраннi дружинника-варяга, з чималою флягою на поясi. Д i в ч и н а (пручається). Та одчепись, дурний! Знайшов-бо час Чiплятися без сорому й користi! Хiба не знаєш, що весiлля в нас I треба в церкву виряджать невiсту! А ще монах! С в i ч к о г а с I зовсiм не монах I можу це сугубо доказати. Недурно ж я поїздив по свiтах I знаю, як сотворенi дiвчата. У нас, варягiв, скрiзь один звичай: На морi - напинай вiтрила, На сушi - вихиляй барила I скрiзь дiвчат гарненьких приручай! (Знову обiймає дiвчину). Д i в ч и н а Пусти, скажений. Я ж кажу - не час! Он люди ходять. С и л ь в е с т р (входить i бачить цю сцену). Знову Свiчкогас! Ти що тут робиш, демоне лукавий? Дiвчина тiкає. Вже до дiвчат присiкався, як пес! Сосуд пекельний! Окаянний бєс! Та я тебе, єретика, прояву, Негайно в яму кину по уставу Усiх семи соборiв пресвятих! С в i ч к о г а с (гороїжиться). А ти би, отче, все ж таки притих, Дивись, ворон поснулих розшугаєш, Мене ж уставом тим не залякаєш, У нас, варягiв, лиш один устав - Бери, що треба, та держи, як взяв. Отак-то, отче! Сiдає на лаву i починає спокiйнiсiнько смоктати з фляги. С и л ь в е с т р (обурений). Ах ти, єретик! Iуда, Арiй 1, Святополк 2, Ахав! 3 Та як у тебе повернувсь язик Таку хулу на церкву возглашати! "У нас, варягiв!" Ах ти, свинопас! 1 А р i й (помер 336 р.) - александрiйський священик, основоположник релiгiйної течiї арiанства, яке церква визнала єрессю. 2 Святополк Окаянний (бл. 980-1019 рр.) - руський князь, що в усобнiй боротьбi за престол убив своїх братiв Бориса, Глiба, Святослава. Убитий Ярославом. 3 Ахав (917-895 рр. до н. е.) - iзраїльський цар, що ввiв культ Ваала i Астарти, засуджений у релiгiйних книгах. С в i ч к о г а с (не пiдводячись, добродушно). Та годi-бо акафiста 4 читати, А то ще горло з крику заболить. Хильни-но краще чару в добрий час. Адже ж весiлля - то коли ж i пить. (Наливає срiбну чару i простягає Сильвестровi). 4 Акафiст - церковна хвалебна пiсня-молитва. С и л ь в е с т р (в гнiвi). Та як ти смiв подумати, проклятий, Що я, монах i княжий духiвник, З тобою буду чашi вихиляти, Немов я сам безбожний єретик! С в i ч к о г а с О боже ж мiй... Для чого глум i чвара? Ну, вип'ю сам. (П'є). Ех, отче, то хiба Я єретик, що вип'ю зайву чару? Така уже, мабуть, моя судьба... Був свiчкогас, монах, списатель книжний, Перехилив... iди свиней пасти... Покривдили... не мiг цього знести I став варягом чудом дивовижним... Багатий... вiльний... цiлий свiт пройшов. Але в душi нема спокою знов! (Схлипує). Не можу я! Не хочу мандрувати! В оцих шовках... Який я там варяг! Стужився я за цвiтом рути-м'яти, За Києвом знудився у сльозах... Ладен я свинi пасти в цих ярах, Ладен свiчки гасити по церквах, Нiж рицарем вельможним i багатим Розкошувати по чужих краях! С и л ь в е с т р (розчулений). Добро, мiй сину. Не сумуй, зажди. Подумаєм, як нам з тобою бути. Хто вип'є раз днiпрової води, Тому нiколи Київ не забути, Хоч би в яку забрався далечiнь. Благослови господь тебе святий I нинi й присно... хоч i дурень ти... П'яниця ти... во вєки вєков, амiнь. Благословляє Свiчкогаса, який встає i поштиво цiлує йому руку. Сильвестр виходить. С в i ч к о г а с (сам, знову сiдає на лаву). О боже ж мiй! Як важко вибрать шлях Серед шляхiв поплутаних усiх! Все крайностi - розбiйник чи монах. Пиши книжки або свиней паси. А iншого не жди i не проси... (Замислився). II З-за дерев виходить Журейко. Вiн у рибальському одязi, єдиною ознакою його мандрування є пов'язана шовковою хусткою голена голова i засмагле обличчя. Поверх рибальського одягу вiн закутаний в легку чорну кирею-бурпус 1. 1 Кирея-бурнус - довгий з вовняної тканини плащ з капюшоном. Ж у р е й к о (тихо до Свiчкогаса). Гей, Фоко! С в i ч к о г а с Хто це? боже мiй, це ти! Чого ти знов, безумче, в зашморг лiзеш! Насилу в квiтнi удалось втекти, То щоб тепер потрапити в залiза. Тiкай мерщiй. Ж у р е й к о Не поспiшай, монах, Нз можу без Милушi я тiкати. Iди поклич її до мене з хати. Я зачекаю тут, в оцих кущах. С в i ч к о г а с Опам'ятайся! Знов поклявся князь Тебе скарати... Ж у р е й к о Смерть приходить раз. Iди, кажу!. С в i ч к о г а с Та хоч сховайсь, упертий. Iде в галерею. Ж у р е й к о (сам). Не властен князь в моїх життi i смертi, I каменщик згодиться ще йому. I не в одну хвилину вирiшну... Входить хмурий i задуманий Ярослав. Журейко вiдступає в тiнь. Ярослав (про себе). Всю нiч мене страшнi гнiтили сни, I цiлий день нудьга стискає груди, Немов судьба мене востаннє судить За всi мої чесноти i вини... Ж у р е й к о (про себе). Не владен князь вперед пiзнати ходи, Куди i як вони його ведуть, Але як вiрний буде вiн народу, То зрештою натрапить вiрну путь. Я р о с л а в (про себе). Про що менi вiщує ця тривога? Чия рука... Якого духа злого Знов пiдняла на мене божий бич... Тiнь Святополка бачив я цю нiч... Казав менi вiн реготом пекельним - А що, коли б у сiчi тiй смертельнiй Не ти, а я на Альтi подолав? То як би нас народ тодi судив? Обидва ж ми одного лiгва вовки, I руки в нас обох в кровi братiв... Мабуть, назвали б мудрим Святополка, I окаянним звався Ярослав... Невже це правда? Нi! Брехня! Здолав Я ворогiв не для своєї слави, А щоб з'єднати Руськую державу I запровести спокiй на землi. А вiн чужих покликав королiв I був ладен всю Русь пошматувати, Аби собi вiнець князiвський взяти. Тому народ i допомiг менi, А не йому в смертельнiй цiй борнi! (Проходить). Ж у р е й к о (про себе). Збентежена й смутна його душа, Але дарма... аби вперед рушав. Вбiгає схвильована Милуша й кидається до Журейка. Ж у р е й к о Милушо! Рiдна! М и л у ш а Ладо, любий мiй! Ж у р е й к о Голубко люба! Зiронька ясна! О, як же я стужився за тобою, Бiдняточко, в землi отiй чужiй! М и л у ш а А я ж бо як! Не знала я спокою Нi вдень, нi внiч. Замучена, смутна, Блукала скрiзь, а як тодi пiзнала, Що ти був тут, що я пережила, Коли тебе по всiх ярах шукали! Тiкай-бо, любий! Ж у р е й к о Так. Пора прийшла. Готове все. Мiй човен на Днiпрi Чекає нас - збирайся, до зорi, Цiєї ж ночi рушимо ми в путь! М и л у ш а Як до зорi! Не можу я збагнуть... Покинуть все... домiвку, батька, Київ, Могили рiднi... Ж у р е й к о Вибирай сама. Зi мною там нове життя зорiє, А тут лише могила i тюрма. У мене там в ряснiй Тьмутараканi Своя господа, власная земля, Свiй корабель, на ньому в полюваннi За здобиччю по морю я гуляв... То як же ти не хочеш вiльну долю З твоїм коханим зараз роздiлить! М и л у ш а Ой лишечко... Не можу ж я без болю Покинуть Київ... Не спiши. Ж у р е й к о В цю мить Рiшати треба... Далi буде пiзно. М и л у ш а Зажди хоч день. Пiду до князя знов, Благатиму... невже лишать вiтчизну, Могили... батька... (Плаче). Ж у р е й к о Ось твоя любов! М и л у ш а (схоплюється). Зажди, благаю... хоч одну цю нiч! Ж у р е й к о Гаразд, зажду. Я буду тут. Поклич, Коли менi захочеш щось сказати... А щоб тебе покликати iз хати, Я пугачем три рази закричу. М и л у ш а Прощай, мiй любий, обережним будь, Навколо варта... можуть-бо почуть, Цiлує його й тiкає. Журейко зникає в кущах. III Стемнiло. За аркадами заяснiло свiтло i видно, як через усю галерею проходить весiльний похiд: дiвчата в бiлому з золотом вбраннi, з запаленими свiчками в руках, Гаральд i Єлизавета, дружки. В сад виходить Микита. Вiн сiдає на мармурову лаву, похиливши голову на руку. Д i в ч а т а (спiвають). Iз нашого саду ми хмелю взяли, Ой ладо, ой лада, ой ладо люлi! Курили ми ладан i сипали хмель, Ой ладо, ой лада, з'єднає вас Лель 1, З'єднати коханих вiнок ми сплели, Ой ладо, ой лада, ой ладо люлi! 1 Лель - бог кохання. М и к и т а (сумно дивлячись на похiд). Чудовий спiв кохання i життя Звучить менi як пiсня погребальна Безумних мрiй, що їх без вороття Я поховав навiк в цю мить прощальну. Прощай, моя зоря... нiколи на путi Тобi я не ставав нi тiнню, нi докором. Iди й тепер шляхом своїм прозорим, Нехай нiхто його не замутить... А я клянусь зректися мсти i зла, Щоб тiльки ти спокiйною була. (Похiд проходить, пiсня помалу затихає). Свiчки i спiв розтанули у тьмi, I згасло свiтло на шляху моєму... I хто ж його тепер освiтить... До лави нечутно пiдходить Джема - та сама iталiйська дiвчина, що несла помаранчi. Тепер вона в звичайному одязi. Вона схиляється до нiг Микити i цiлує йому руку. М и к и т а (здригнувшись). Джема! Д ж е м а (нiжно). О, не сумуй, сеньйоре любий мiй... Я знаю, ти кохаєш королiвну... Забудь її... i серця не гнiти... Тобi ж бо з нею щастя не знайти... М и к и т а Встань, дiвчино! З тобою ми нерiвнi... Iди собi. Д ж е м а О, не жени мене! Не проганяй од себе бiдну Джему, Не однiмай це щастя чарiвне - Тебе кохати палко i таємно... М и к и т а (здивовано). Опам'ятайсь, безумна! Я монах! Д ж е м а (не випускаючи його рук). Неправда це! Ти не монах... Я знаю... Великий ти сеньйор в своїх краях, Лиш серця жар пiд рясою ховаєш... Мене малу ще научила мати, Як суть людей укриту пiзнавати. В твоїй душi я бачу гнiв i месть, А на чолi - сеньйорiв горду честь... Ти, мабуть, князь... М и к и т а Мовчи! Важкий тягар Поклав менi на плечi долг суворий. О, якби мiг позбутись я примар, Якi за мною йдуть слiдом з докором! Дивись... i зараз... бачиш... вже прийшли. Iди собi... залиш мене. Д ж е м а Не треба! Я прожену примари всi страшнi, Я поцiлую... пригорнусь до тебе. М и к и т а (м'яко). Iди вiд мене... вирiшить ця нiч Мою судьбу... iди... прощай. Д ж е м а (раптом оповиває його шию руками i цiлує). Коханий!.. IV З темряви виникають три чорнi постатi i спиняються перед Микитою. Джема з легким вигуком зникає. Р а т и б о р Внемли, Микито. Час настав. Востаннє Тебе на помсту Новгород зове. Возстань i мсти! Д а в и д Наповнився сосуд. Р а т и б о р Гримить труба! Д а в и д Звершиться божий суд. Р а т и б о р Нехай твiй меч окови розiрве I поразить Ахава. М и к и т а (гнiвно). Геть iдiть! Доволi вже дурних, порожнiх слiв! Я знаю сам i вам про це казав, Що зараз нам не ворог Ярослав. Iдiть собi. (Повертається, щоб вийти). Р а т и б о р Спинися, раб лукавий! Опам'ятайс