укава сорочки закоченi, голова пов'язана рушником. Вiн оскаженiло мiсить тiсто в дiжi, яка стоїть на ослiнчику. По радiо чути бадьорий марш. Т а р а н (не виймаючи рук з дiжi, важко дихаючи). Господи, за якi грiхи отака мука?! (Вiддихується). Чи воно борошно погане, чи вчинив не так?.. Входить Онисько. На головi у нього хустка. О н и с ь к о (весело). Видно, що Гапка млинцi пекла, бо ворота в тiстi. Т а р а н. Невже в тiстi? Будь другом - витри! О н и с ь к о. Навiщо? Собаки злижуть. Я вчора теж замiсив. Таке було, i не кажи: i на воротях, i на порозi, i на перелазi. А сьогоднi вже й слiду не лишилось: то кури поклювали, то пси поласували. Т а р а н. Вiриш, двi години оце мучусь, а толку нiякого. То було рiдке, пiдсипав борошна, стало таке, що рук не вирву. А чого це ти хустку нап'яв?.. О н и с ь к о. Щоб корови не лякались, думатимуть, що Уляна. Т а р а н. Он воно що! Тодi вiзьми он Одарчину та й мене запни. О н и с ь к о. Тебе як: на потилицю зав'язати чи пiд бороду? Т а р а н. Давай пiд бороду: мухи кусають, а одганяти нiяк. О н и с ь к о (зав'язує Тара новi хустку). Та в тебе, голубе, й вуса в тiстi! Т а р а н. От морока! Вiдрiж їх! На бiса вони менi! Онисько. Здурiв, чи що? Ти ж сам говорив колись, що вся краса мужчини в вусах! Т а р а н. А на дiдька вона менi тепер - ота краса? Свiт не милий. Рiж - i крапка! О н и с ь к о (важко зiтхнувши, одрiзує вуса). Чи думав я коли, що доведеться тобi таку операцiю робить?! Т а р а н (глибоко зiтхнувши). Поганi нашi справи... О н и с ь к о. Води пiдлий! Т а р а н. Нiкуди. О н и с ь к о. То мiси жвавiше! Т а р а н. Руки потерпли. (Насилу вириває руки з дiжi, витирає об фартух). Будь другом, скрути менi цигарку, бо вже вуха попухли. О н и с ь к о. Сам би радий закурить, та не можу. Т а р а н. Чому? О н и с ь к о. Пальцiв не зведу докупи. П'ятнадцять корiв по чотири дiйки - це шiстдесят?! I кожну треба видоїти. Повiриш, вночi снилося вим'я таке, як клуня, а дiйки, - як голоблi, а я маленький, наче комар, причепився на дiйцi та й гойдаюсь. Прокинувся вiд жiнчиних стусанiв. Кричить на мене: "Не щипайся, дурню!" Я змовчав. Що скажеш? Т а р а н. Поганi нашi справи! О н и с ь к о. Ой не кажи. Прийшов до тебе просити, чи не позичиш менi хоч паляничку, коли спечеш? Т а р а н. Ти ж учора пiк! О н и с ь к о (махнув безнадiйно рукою). Пiк, та не допiк... Взяв муки... Словом, нiякого хлiба не вийшло. Т а р а н (показує на дiжу). Думаю пирогiв спекти. Забажалося Одарцi гостей привести. А хлiб у мене в печi, зараз виймати буду. О н и с ь к о. То виймай, мо', якраз вдався? Т а р а н. Постiй тут, щоб, бува, горобцi не пожартували над тiстом, а я зараз... (Iде в хату). О н и с ь к о (заглядає в дiжу, виймає звiдти щось, розглядає). Збрехав, iдол! Курив же, ось i недокурок. (Придивляється уважнiше). "Прима". Отак i довiряй людинi! (Дивиться в каструлю, що стоїть на столi). Манку варив. Треба й собi таку страву практикувати. Проста рiч: насипав крупи в молоко, i хай кипить. Входить Таран. В руках тримає не то паляницю, не то корж. Т а р а н. Що воно таке? (Простягає Ониськовi паляницю). О н и с ь к о (бере, роздивляється). Паляниця не паляниця, i корж не корж... А що ти хотiв пекти? Т а р а н. Кажу тобi - хлiб! О н и с ь к о (нюхае). Наче хлiбом пахтить... (Подумавши). Не журись! Подаватимеш на стiл, нарiж маленькими скибочками. Вони й не розберуть, яка в нього була форма. Т а р а н. Спасибi, друже, виручив! О н и с ь к о. Винахiдливiсть у нашому положеннi - перше дiло. Зварив я вчора борщ. Подивився на нього, а вiн якийсь пришелепуватий: бiлий, кислий i горiлим тхне. А тут жiнка на обiд має прийти. Що його робити? Недовго думавши, перекидаю в борщ глечик сметани, зверху склянку цукру, перемiшав - подаю на стiл. Жiнка питає: "Це що?" - "Борщ", - кажу. "Який же це борщ?" - "Загряничний". Я, мовляв, усяку страву готувати вмiю. Т а р а н (заздрiсна хитає головою). I що ж - їла? О н и с ь к о. Аж за вухами лящало. Т а р а н. I нiчого? О н и с ь к о. Обiйшлося. Правда, не без... Чути шалений рев корiв. Це за мною!.. (Наче вiдповiдаючи). Бiжу-у! Т а р а н. Чортiв син, вiн скрiзь викрутиться. А тут що скажеш, по-турецькому хлiб спечено? А ще ж борщ варити та курку зозулясту рiзати, що не несеться. А як ти її взнаєш, коли вони всi зозулястi. (Виходить). Спочатку тихо, а потiм несамовито закудкудакали кури. Входить Оверко. В руках метр, пiд пахвою жмут ситцю. Оглядає подвiр'я. О в е р к о (до себе впiвголоса). I хата навстiж, i господаря немає... (Гукає). Миколо! Агов! Т а р а н (виходить, весь у пiр'ї). Чого репетуєш?! О в е р к о. Люди на лiто овець стрижуть, а ти курей скубеш? Т а р а н. Виздихали б вони, щоб я їх скуб! Слухай, Оверку, порадь менi, як узнати, яка курка з яйцем, яка нi? О в е р к о. Пустяк дiло! Якщо знеслась, значить, у цей момент без яйця, i навпаки... Т а р а н. Як же то взнати? Вони в нас, проклятi, всi в одне гнiздо несуться. О в е р к о. М-гу! Тодi залишається пощупать. Т а р а н. Три днi щупаю, а толку нiякого. Будь другом, пощупай! Все ж - завптахофермою був! О в е р к о. Думаєш, я там курей щупав? Здiйснював загальне керiвництво. А ти не роздумуй - рiж, яку впiймав! Т а р а н. Одарка велiла, щоб тiльки ту, яка не несеться. О в е р к о. А квочка у вас є? Т а р а н. Немає. О в е р к о. Тодi рiж пiвня! Вiн точно не несеться. Т а р а н. Не вийде, голубе. В мене пiвень учений. Як пiзно Одарка прийде, тiльки вiдчинить хвiртку - вiн одразу менi сигнал подає. Потiм подумає, що я не почув, i ще... Краще корову зарiжу, нiж пiвня. О в е р к о. Ну, як знаєш, - ти хазяїн. Я за порадою до тебе. Покроїв дiвчатам плаття, а рукава не виходять. Що його тепер придумать? Т а р а н (змучено). Є вихiд! Зараз лiто, тепло... Поший їм сарафани - i модно, i зручно. О в е р к о. Золота голова! (Згортає ситець). Бiжу!.. Т а р а н. Що тобi ще? О в е р к о. Слухай, твоя Одарка (робить характерний жест) той... Т а р а н. Майже щовечора з Ониськовою Уляною. О в е р к о. Моя теж. Що з ними робити? Як їх вiдучити вiд цього питва? Т а р а н. Вiдучиш... О в е р к о. Чув я вiд людей, нiби настiй полину помагає. Напоїти тричi - i як рукою знiмає. Т а р а н. Вони таке п'ють, що тiльки полином i закусювати. О в е р к о. Твоя ще не просилася, щоб знову на своє мiсце? Т а р а н. Куди там. Неначе споконвiку в начальствi ходить. О в е р к о. Моя теж. Вбiгає Павлик. Павлик (до Тарана). Дядьку Таран! Тiтка голова востаннє сказали, щоб ви йшли цеглу робити. Т а р а н. Та що вона, божевiльна? Менi треба один день дома побути - роботи набралось до бiса. П а в л и к. Iдiть, бо дуже круто сказали... Т а р а н. А що саме? П а в л и к. Звелiли передать так: "Якщо цей ледацюга..." Т а р а н. Хто ледацюга? Я? П а в л и к. Не перебивайте, бо забуду, як далi. "Якщо цей..." Т а р а н. Ну?.. П а в л и к. Перебиваєте, от i забув! (Думає). Не згадаю, що далi, але щось дуже категоричне. Т а р а н. Що? П а в л и к. До "ледацюги" запам'ятав, а далi забув. Т а р а н. Забув би ти, куди ложку нести! Мотай звiдси! П а в л и к. Пiду узнаю, що пiсля "ледацюги", i повернусь! (Швидко вибiгає). О в е р к о. А мене не чiпають. Довiдку вiд лiкаря взяв, що "не в здоров'ї"... Т а р а н. Як ти ухитрився? О в е р к о. Прищик у мене вискочив... Таке собi чиренятко. Я до лiкаря. Так, мовляв, i так - чиряк у мене. Вiн придивився i каже: "У вас хурункул". А я йому: "Чиряк". Вiн довго гортав якусь книжку й знову до мене: "Хурункул". А я йому: "Нi, чиряк". Думав вiн, думав i написав менi бюлетеня на три днi, поки вияснить, що воно за хвороба - чиряк. Т а р а н. Видно, дуже молодого лiкаря до нас прислали? О в е р к о. Не в тому рiч. Хлоп'я воно непогане. Але виросло в мiстi, зразу пiсля школи в iнститут - так живого чиряка i не бачило. Т а р а н. А в мене i знаку нiде на прищик немає. О в е р к о. Посидь на чомусь холодному. Т а р а н. Де ти знайдеш холодне мiсце в таку спеку? О в е р к о. Бiля колодязя - на цямринi, там же цемент. Посидь з годину!.. Т а р а н. Годину? Тут хвилини вiльної немає. От життя - чиряка i то нiколи нажить! Будь здоров! Менi ще роботи по вуха! О в е р к о. Менi теж треба сарафани шити. Бувай здоров! А чому ти не спiваєш, як домовились? Жiнки ще подумають, що нам тяжко, i почнуть смiятись... Т а р а н. Куди там спiвати! Ридма ридати хочеться! О в е р к о. А як же з маркою? Т а р а н. Не дражни мене, Оверку, бо розсерджусь i скажу, як... О в е р к о. Ясно. (Навшпиньках виходить). Згодом заходить Аристарх, змучений, насилу переставляє ноги. А р и с т а р х (простогнав). Боже поможи! Т а р а н. Тебе ще не вистачало... Тут цiлiсiнький день наче мужеська консультацiя: не той, то iнший вештається - працювати нiколи. А р и с т а р х. Сам винен! Збудував хату на роздорiжжi - от нiхто й не минає, хоч би й хотiв. Перепочити можна? Т а р а н. Кажи швидше, чого прийшов? Бачиш, чоловiк пироги збирається пекти? А р и с т а р х (хоче пiдiйти до дiжi). Пироги... Т а р а н. Не пiдходь!.. Ти ж увесь той... пропитаний... А р и с т а р х. Не троянди вирощую, а свиней. Не лише пахну - скоро хрюкати почну. А сiсти можна? Т а р а н. Сiдай, тiльки подалi... А р и с т а р х. Свинарник збудували цегляний, навiки! А на бiса вiн такий потрiбний, коли в ньому нi дихати, нi повернутись нiде? Т а р а н. А хто будував? А р и с т а р х. Ми з тобою... Думалось, як краще... Кiношники, кореспонденти приїздили... Всiм було добре, а свиням, виявилось, погано. Т а р а н. Сам же на правлiннi виступав. "Треба, - кричав, - так будувати, щоб по всiх газетах луна пiшла!" А р и с т а р х. Каюсь, виступав... Т а р а н. Тепер мовчи та диш на батькiв книш. Проси технiку, щоб конвейєром все подавалось... А р и с т а р х. Куди там технiку, тачкою насилу проїдеш... Ось... За тиждень спересердя кiлограмiв двадцять скинув. А це прийшов просити: чи немає в тебе якихось стареньких пiдтяжок, бо ще день - i штани в зубах носитиму. Т а р а н. Я сам шосту дiрку в поясi проколюю, не допомагає. Застiбаю петлю штанiв на гудзик сорочки. (Показує). Ось так... Помагає... А р и с т а р х. Спасибi на добрiм словi! Так, кажеш, пироги... Т а р а н. Давай, давай! Проходь! А р и с т а р х. Гiрка наша доля чоловiча, така гiрка, що... (Повiльно пiшов похнюпившись). Т а р а н (продовжує мiсити тiсто. Глянувши на вулицю). Знову когось чорт несе! Ну, не дадуть спокiйно дiла зробити - хоч гвалт кричи! От напасть! Чи хату перенести, чи вовкодава злющого придбати. Заховаюсь! Подивиться, що немає нiкого, i пiде. (Витирає руки об фартух i ховається). Входить Катерина, рум'яна вiд роботи i сонця, чимось схвильована. К а т е р и н а. Немає нiкого, чи що? Агов, дядьку!.. Чи, може, тепер треба називати дядиною? Дядьку-дядино, де ви там?.. (Заглядає в дiжу). Ой помру, тiсто замiсив, значить дома. Треба зачекати, а то покинув дiжу напризволяще i пiшов... (Накриває дiжу рушником). На ганок виходить Таран. Т а р а н. Ти що ж думаєш - у мене прохiдний двiр? К а т е р и н а. Здрастуйте, я до вас у справi. Т а р а н. Яка тепер до мене може бути справа! Кажи, чого прийшла, часу немає! К а т е р и н а. На вашого племiнника скаржитись. Т а р а н. Накоїв щось? К а т е р и н а. Та нi. Отож перейшла я працювати в контору замiсть нього, а його на свиноферму послали... Т а р а н (гiрко). Не на нього одного така напасть... К а т е р и н а. Не в тому рiч! Менi обридло в конторi сидiти, над рахiвницею куняти. Хочу до дiла, а Грицько вперся i слухати не хоче про бухгалтерiю. Т а р а н. Не хоче? К а т е р и н а. Не хоче. Каже, сподобалось йому на фермi. Вирiшив викликати на змагання дядька Аристарха i показати йому, як треба працювати. I в контору, мовляв, нi за якi грошi не повернеться! Т а р а н. Здурiв парубок. К а т е р и н а. Умовте його, дядечку, повернутись назад! А то крутиться так з ранку до ночi, свiту бiлого не бачить за тими свиньми. Т а р а н. Я з нього дурощi вижену! К а т е р и н а. Спасибi вам! Повiк не забуду! Т а р а н. Немає за що. На весiллi першу чарку пiднесеш. Чи, може, не буде весiлля? К а т е р и н а (засоромившись). Та... Я не знаю... Т а р а н. Так я знаю. Грицькова мати вже хату до заручин прибирає... А там, дивись, i... К а т е р и н а. Дядечку, рiдний мiй, якби ви знали, що ви менi... Спасибi вам. (Гаряче цiлує Тарана в щоку i вибiгає). Т а р а н. Що то воно - молодiсть... (Торкнувшись пальцями щоки). Як то приємно, коли молода дiвчина цiлує... Таке почуття, нiби з келиха пахучого меду пригубиш... Та й ми ще козаки (Виструнчується i раптом скрикує). Ой! Поперек! Наче качалкою хто оперезав... Вбiгає Павлик. П а в л и к. Дядьку Таран! Вас кличуть в контору на збори ледацюг! (Вибiгає). Т а р а н. Пропали мої пирiжки! Та що пирiжки - гордiсть чоловiча гине! "На збори ледацюг!" Дожився. Завiса ДIЯ ДРУГА КАРТИНА ЧЕТВЕРТА Вечiр. Таранове подвiр'я. Святково одягнена Одарка лежить у гамаку, наспiвує. На нiй барвиста сукня, туфлi на високих каблуках, на головi вiнком викладена коса. Таран, довго примiряючись, накриває на стiл: ставить оселедець, редиску, голландський сир, домашню ковбасу. Т а р а н. Багато вас буде? На скiльки накривать? О д а р к а. Прийдуть - порахуєш! Дiстав? Т а р а н. Чого? О д а р к а. "Чого, чого". Т а р а н. "Три гички"? Та дiстав. У Хвильки... З якої це нагоди, хотiв би я знати, п'янку затiваєте?! О д а р к а. Не твого чоловiчого розуму дiло! (Пiдходить до Тарана, зневажливо дивиться на нього). Ходиш, як опудало: згорбився, неодягнений - дивитись гидко! Т а р а н (благальна). Хiба ти не бачиш, я за цiлий день i не присiв: встав до схiд сонця, їсти наварив, город прополов, а потiм цiлiсiнький день цеглу робив. Кручусь, як муха в окропi. Ти прийшла з роботи - та в гамак, а в мене в поперецi аж гуде! Думав, увечерi вiдпочину, так ти знову затiяла... О д а р к а. "Так ти, так ти..." Вже заторохтiв! Переробився! Iди переодягнись!.. Осточортiв своїми розмовами! Таран, зiтхаючи, iде в хату. (Оглядаючи стiл). Огiрки малосольнi де?.. Зроби вже одне дiло, потiм за друге берись! Т а р а н (виносить миску з малосольними огiрками, пляшку, ставить на стiл). Сама ж наказала менi переодягтись. О д а р к а. Цибулi покриши до оселедця! Т а р а н. Зараз покришу! (Кришить цибулю, витираючи сльози). О д а р к а. Коли ти вже навчишся на стiл накривати?.. Принеси сметани! Т а р а н. Пiди вiзьми в погребi! О д а р к а. Не вистачало, щоб я в погрiб лазила. Ти скоро й борщ заставиш мене варити? Чого зiгнувся, як дiд столiтнiй? Т а р а н. Поперек болить. О д а р к а. Киснеш завжди, все в тебе щось болить! Придурки - ось твоя хвороба! Он люди скоро прийдуть! Таран iде в хату. З'являється Уляна, одягнена, як i Одарка, по-святковому. У л я н а (пишно). Здрастуйте на вашiм щасливiм подвiр'ї. О д а р к а. Здрастуй! А де ж бухгалтер наш? У л я н а. Зараз буде. Чула я, проходячи, як вона свого Аристарха чистила... О д а р к а. Їм тiльки попусти... Розгнуздались, розледачiли, далi нiкуди. У л я н а. Строгостi з нашого боку не вiдчувають. О д а р к а. Роботи багато. Нiколи їм гайки позакручувать! У л я н а. А слiд би вже закрутить, а то ми потураємо, а вони скоро на голову нам сядуть. (П'є квас). От спасибi. О д а р к а. Пий на здоров'я. У л я н а. Треба пiдскочити за Ганною, бо буде до пiвночi з Аристархом дискусiю розводити. О д а р к а. Ходiмо разом! Виходять. З погреба вилазить Таран, ставить на стiл сметану, квашенi помiдори, великий глек квасу, пляшку. Т а р а н. Пийте! Щоб воно вам поперек горла стало! Входить Оверко, весело наспiвуючи. О в е р к о. Добрий вечiр! Гостей чекаєш? Т а р а н. Якi там гостi, - обнаковенна п'янка! Приходь через годину - побачиш. О в е р к о. А ти не пробував настою полину давати? Т а р а н. Їй хоч дьогтю дай - однак питиме! Бачиш - "Три гички"?! О в е р к о. Така наша доля: жiнкам пить, чоловiкам сльози лить! Прийшов я знову до тебе за порадою... Т а р а н. Щось задумав шити? О в е р к о. Та отож кроїв на двоє платтiв - не вийшло... Перекроїв на сарафани - виходять короткi... Що порадиш? Т а р а н. Оборочку пусти внизу. I не помiтять, що доточив. О в е р к о. От пень! Чого ж я ранiше... Спасибi, друже. (Мнеться, щось хоче сказати). Не хотiв я тобi говорити, а совiсть мучить... Т а р а н. Що там ще? О в е р к о. А не скажеш нiкому, що вiд мене пiшло? Т а р а н (закрив долонею рота). М-м-м! О в е р к о (таємниче). Люди говорять, що твоя Одарка... бiля Свирида. (Пройшовся пiвнем навколо Тарана). Т а р а н (вражений). Невже це правда?! О в е р к о. Чоловiки дарма не говоритимуть нiкогда! Т а р а н. А я думаю: чого-то Свирида назад в контору забрали? Спасибi, друже. О в е р к о (крiзь зуби). Ти пiди йому вiкна побий!.. Хай знає, як чужих жiнок переманювати!.. Мовчи ж, ради бога, що вiд мене почув, бо заїдять! (Швидко виходить). Т а р а н (страждальна). До Свирида... Значить, кращого знайшла?.. (Витирає фартухом очi). Входять Одарка й Уляна. За ними - Ганна, одягнена помiському, з гiтарою через плече. Ганна тихо заходить Тарану за спину, закриває долонями йому очi. Таран сердито виривається. Г а н н а. Здоров, кавалер! Т а р а н (люто). Здрастуй! Тобi пустощi в головi!.. (Пiшов). Г а н н а (до Одарки). Чого вiн, як з цепу зiрвався? О д а р к а. Хiба їх розбереш, чоловiкiв. Не iнакше, як якийсь гедзь укусив. Прошу сiдати до столу - за чаркою розберемо, що й до чого. Сiдають до столу. (Наливає чарки). Гульнемо, подруженьки, чоловiкам на заздрiсть, вип'ємо та заспiваємо, щоб у них аж зашпори у п'яти позаходили! У л я н а (крiзь смiх). Хай полюбуються! Ти ж тiльки не передай кутi меду, щоб не зняли гвалту... Входить Таран. Г а н н а. Наллємо i хазяїну? Таран стрепенувся, ожив. О д а р к а (з натяками. Тарану). Вiн у мене не-пи-ту-щий! Таран одразу знидiв, облизав губи, пiщов до хати. Г а н н а. Мiй теж i в рот не бере. У л я н а. Так за що ж вип'ємо, подруженьки, роси оцiєї перченої? (Пiдморгнула Ганнi та Одарцi). О д а р к а. За вiчне благополуччя на роботi i дома! Г а н н а. Iменно! За вiчне i безповоротне! В с i. Будьмо! У л я н а. Будьмо! Всi п'ють. (Навмисне смакує). Ну й прекрасна рiдина, скажу я вам! О д а р к а. Iсторична! Запорожцi перед походом iншої не вживали. У л я н а. Для здоров'я кращого нектару i не придумати. Г а н н а. Кажуть, молодiсть дiвочу повертає. Входить Онисько. О н и с ь к о (лагiдно). Вечiр добрий! Г а н н а. Здоров, здоров, парубче! О н и с ь к о. Смачного вам! Г а н н а. Дякуємо! Онисько криво посмiхається, але, помiтивши суворий погляд Уляни, одразу принишк. У л я н а. Тебе ще тут не вистачало... Чого прийшов?.. О н и с ь к о (солодко). Соди позичити. У л я н а. Знаємо, яка сода! За мною стежиш?! О н и с ь к о. Бог з тобою, Улясю, чого б я стежив? (Миттю шмигнув до хати). О д а р к а. Вiн у тебе смирний. У л я н а. Виховала! А спочатку був такий, що пальця в рот не клади. Г а н н а. Кажуть, вiн на фермi непогано працює? У л я н а. Призвичаївся. Тiльки вночi тiпається i мене всякими коров'ячими iменами називає. О д а р к а. Може, хоч з нього люди будуть. На подвiр'я, ввiбравши голову в плечi, навшпиньки заходить Аристарх. Дивись-но, Ганно, i твоя любов навшпиньках пробирається... Г а н н а (встала, зупинила сердитий погляд на Аристарховi, який, махаючи руками, обходить стiл стороною). Чого? А р и с т а р х (вибачаючись). Я на хвилинку... Позичу лаврового листочка - i додому... (Шмигнув до хати). У л я н а. Ну, тепер, коли нареченi в зборi, грянемо пiсню. Хай їм у носi поперчить. Спiвають. Вбiгає Павлик. З хати виходить Таран, прихилився до дерева, слухає. П а в л и к. Тiтко Одарко! Там щось у двигунi зiпсувалось, технiка не знайшли, так за вами послали. О д а р к а (начальственно). Що зiпсувалось? П а в л и к. Не знаю. О д а р к а. Дiзнайся, а тодi ганяй! П а в л и к. Єсть! (Вибiгає). О д а р к а (до Тарана). Що ти за огiрки подав, плюскавi якiсь?.. Т а р а н. Якi є, такi й подав! Може, в Свирида миргородськi їла, то йди до нього! О д а р к а. До чого тут Свирид? Т а р а н. Тобi краще знати! Г а н н а. Вже хтось наговорив? У л я н а. Оверко. Той тiльки те й робить, що плiтки по селу збирає та розносить. Нiчого, ось я його до цегли поставлю, зразу втихомириться! О д а р к а. Правильно! (До Тарана). Нiж ото плiтки вислухувать - подумав би краще, що до столу подати... жiнцi!.. М'яса нi кусочка, наче бiднiсть яка... Т а р а н. Не рiзати ж кожного дня курку. О д а р к а. Рiж пiвня!.. Т а р а н. Знову пiвень!.. О д а р к а. Сказано - значить, рiж! (До гостей). Просто спасу вiд того пiвня немає, як здурiв! Тiльки прийдеш додому, вiдчиниш хвiртку - вже й горланить. Т а р а н. Не приходь опiвночi! О д а р к а. Тебе забула спитати, коли приходити! В хлiвi реве корова. Чого вона реве? Т а р а н. Пiди запитай! (Бере зi столу порожнi тарiлки. iде в хату, потiм тихенько повертається, слухає). Жiнки помiчають його, але не подають виду. У л я н а. Гострий вiн у тебе на язик. О д а р к а. Слова не можна сказати. Ось нехай я трохи бiльше вип'ю, я йому дам вiдповiдь на всi запитання! У л я н а (тихо). А ти таки до Свирида залицялась? О д а р к а. Та якось бiля контори пригорнула разок, а тут Оверка принесло. Побачив i понiс по селу. Тепер мiй дорiкатиме до зелених вiникiв. Г а н н а (голосно). Всi вони такi! У л я н а (до Ганни). А ти чого з своїм завелась сьогоднi? Теж, мабуть... Г а н н а. Та нi... Почалося з халатiв. Чого й чого по другому халату не справимо свинарям? Свиноферма йому тiсною стала, механiзацiя запущена... Як визвiрився!.. О д а р к а. I ти змовчала? Г а н н а. Я тiльки хрясь по столу, а вiн у сльози! У л я н а. А почули б ви, який гамiр у моїй бригадi чоловiки зняли. "Кукурудзу треба механiзмами обробляти, - кричать, - як у сусiднiх колгоспах!" О д а р к а. У всiх на язицi та механiзацiя. Доярам - пiдвiсну дорогу давай, електродоїлки... Г а н н а (розпалено). Розперезались!!! Т а р а н (не витримав, пiдходить до столу). Бо таки й правда! Нiчого на iнтузiазмi виїжджать! Годi спини гнуть! У сусiдiв он i на фермах, i бiля кукурудзи - скрiзь мотор... О д а р к а (скипiла). Не твого чоловiчого розуму це дiло! Помiдорiв принеси! Таран стрепенувся, миттю побiг. Г а н н а. Бачите? Ти їм добро роби, а вони ще й брикаються! О д а р к а. Здається, нагнали страху, хай їм грець! (Наливає повнi келихи квасу). Прохолоджуйтесь! З хати на ганок боком виходять Аристарх i Онисько. Таран виносить миску з помiдорами, побачив, що жiнки перейшли на келихи, - оторопiв. Т а р а н. З такою дозою - краще закусюйте! Це вам не шам... О д а р к а (перебиває). Нiчого вчить! Пироги давай! Будьмо! Жiнки випили все до дна. Чоловiки заплющили очi вiд страху. Знову вбiгає Павлик. П а в л и к. Тiтко Одарко! Кажуть, щось у моторi зiпсувалось... О д а р к а. А що саме? П а в л и к. Не знаю. О д а р к а. То чого ж бiгаєш? Узнай! П а в л и к. Ясно! (Вибiгає). У л я н а. I поспiвати не дадуть... (Заспiвує). Жiнки, спiваючи, iдуть у садок за хату. Ховаючись од жiнок, на подвiр'я пробирається Оверко. Вiн приєднується до чоловiкiв, що, похнюпившись, посiдали пiд тином. О н и с ь к о. Да-а-а! Оце гулятимуть тепер до пiвночi, а потiм мучся з ними ще вдома. Т а р а н. Яка тобi мука? О н и с ь к о. Не говори, куме. Прийде додому, так i давай спiвати. Спiвай уже сама, бiс з тобою! Так нi, i мене заставляє пiдтягувати. А р и с т а р х. I що ж - пiдтягуєш? О н и с ь к о. Хiба хочеш - мусиш... В Аристарха - ото добро. А р и с т а р х. Хлопцi, хлопцi! Бодай нiкому не дiждати такого добра. Т а р а н. Та чого ти там бiдкаєшся? Тобi ще жить можна... А р и с т а р х. Ех, "жить можна"! О н и с ь к о. Я вже думав розвестись зi своєю через цi пiснi - так дiти... А р и с т а р х. Отож-то й воно... Т а р а н. Зв'язали нам руки, куди подiнешся?.. Входить Корнiй з вузликом в руках. К о р н i й. Здоровi були, руководителi! А р и с т а р х. А ти, Корнiю, може, в гостi ходив, що з глечиком i вузликом? К о р н i й. Якi там гостi... Бiгав до своєї преподобної сторожихи. Т а р а н. Скучив?.. К о р н i й. Сказала, щоб парного молока принiс. Чоловiки, спiвчуваючи, хитають головами. Бiг, мало не лопнув i... спiзнився, вона вже задрiмала, перехотiлось, а може, iншого молока процiдила. О в е р к о. А я оце в понятих був. Хвилька ж у сусiдствi зi мною живе. А нюх у мене добрий: чую, закваскою в неї пахне, другий день сильнiше, третiй ще сильнiше. Я й дзенькнув у район - мовляв, увечерi основний процес вiдбудеться... К о р н i й. I я дзвонив. Т а р а н. I що ж, накрили? О в е р к о. Ще первачок капав, як застали. А в погребi вiдер з п'ять готовенької знайшли. Урвалося Хвильчине щастя! Т а р а н. Слава богу! Так їй i треба. Щоб наших жiнок не обпоювала! К о р н i й. Давайте, хлопцi, на радощах по пирiжку з'їмо, бо я ще сьогоднi i рiски в ротi не мав, а молоко геть-чисто розлилося. (Роздає пироги). Всi помалу жують. Тихо. Спiв жiнок. Чоловiки ховаються в хатi. Входять жiнки. О д а р к а. А нам справдi живеться непогано. В колгоспi тепер i грошi, i хлiб, i до хлiба. Майже у кожного велосипед, радiо... В магазин зайдеш - вередують, давай їм дорожче та красивiше. О д а р к а бере пiд руки подруг, i так, обнявшись, усi троє попливли в легкому танку, притупуючи каблуками. Г а н н а. Жити можна! Тiльки набридають з отою собiвартiстю. Вчора нашiй головисi в районi дуже строго сказали. Приїхала така червона, як отой кавун. Що не кажiть, собiвартiсть продукцiї у нас ще висока. О д а р к а. Нiчого! На чоловiкiв пiднажмем - i собiвартiсть знизимо. Тим бiльше, що чоловiки - така технiка, що нi тобi амортизацiї, нi запасних частин, нi капiтального ремонту не потребують. У л я н а. Треба нажать! Зiбрати збори та всипати їм пiд перше число! Ти там, Ганно, пiдкажи головисi пiд гарячу руку! Г а н н а. Неодмiнно. Вбiгає Павлик. П а в л и к. Кажуть, тiтко, всерединi мотора зiпсувалось, а що - не знають... О д а р к а. Вони там не знають, а я тут мушу знати... У л я н а. Скажи - зайнята! Г а н н а. Обговорює заходи по зниженню собiвартостi продукцiї... П а в л и к. Єсть! (Вибiгає). О д а р к а. Нумо, подруженьки, спробуємо ще шампанського для прохолоди!Таранчику! На ганок виходить Таран. Зроби ласку, - одкрий нам того, що з золотою головкою!.. Пiдставляйте, подруженьки-сусiдоньки, келихи, бо воно - як серце дiвоче: не збережеш - розiллється! Ну, чого дивишся середою на п'ятницю? Давай залп! Та бiгом якусь веселеньку музику нам включи, чуєш? Таран. Здається, закругляються. Таран вiдкорковує шампанське. Пострiл пробки. Жiнки спiвають туш. Таран, ковтаючи слину, наливає келихи, потiм швиденько бiжить до хати, ставить пластинку. О д а р к а. Щоб довiку в миру та благополуччi! У л я н а. У начальствi та в пошанi! Г а н н а. В керiвництвi та в коханнi! Поволi випивають келихи, музика звучить на повну силу. На воротях з'являється Олена Устимiвна, пильно дивиться на жiнок. Тi завмерли. Одарка сердито подивилась на Тарана, той кинувся до хати. Музика стихла. Пауза. У с т и м i в н а. Випиваєте, значить?! А менi на закуску критику залишається жувати? Чоловiкам дали волю, розбалували їх, а я сама собiвартiсть знижувати буду?! Добре господарюємо!.. Ось я з вами на правлiннi поговорю! (Виходить). Г а н н а. Це що ж виходить? Дитина той, а невiстка винна? Доки це буде? Жiнки виганяють чоловiкiв з хати. Чого стали, носи повiсили? Чи, може, вам наша кумпанiя не до вподоби? Ану! Танцюй, халамидники! Танець чоловiкiв. Танцюють через такт, через два, потiм по одному падають на землю. Аристарх, Корнiй, Таран, Оверко, Онисько попадали обличчям вниз, лежать нерухомо. О д а р к а. Тепер полежте та подумайте. Г а н н а. А ми пiдемо готувати загальнi збори! У л я н а. Ясно? Всi три швидко виходять. Т а р а н. По-моєму, товариство, нижче впасти вже не можна! Завiса _КАРТИНА П__'__ЯТА _ Вулиця бiля Тара нового подвiр'я. Швидко входить Катерин а з вузликом у руцi, за нею вибiгає Грицько, заступає дорогу. Г р и ц ь к о. Чому, Катю, чому? Або убий мене на мiсцi, або скажи, чому ти проти нашого весiлля? К а т е р и н а. Весiлля не буде! Г р и ц ь к о. Чим я тебе прогнiвив? Може, поговiр який почула - не вiр! К а т е р и н а. Весiлля не жди! Г р и ц ь к о. Не пущу!.. К а т е р и н а. Востаннє тобi кажу - або переходь на моє мiсце в контору, а я повернусь на ферму до свиней, або... Г р и ц ь к о. Що? К а т е р и н а. I знати тебе не хочу!.. (Одвернулась). Г р и ц ь к о (лагiдно). Гаразд, Катю, давай будемо мiркувати так: скiльки менi рокiв?! К а т е р и н а. Почався третiй десяток... Г р и ц ь к о. Сила в мене є? Катерина знизала плечима, Грицько хапає її на руки, швидко крутить навколо себе. К а т е р и н а. Пусти, навiжений!.. Г р и ц ь к о. Говори: є сила чи немає? К а т е р и н а. Ну... є... Г р и ц ь к о (обережно опускає її на землю). Так от слухай. Через кiльканадцять рокiв настане комунiзм! Нашi з тобою дiти... Катерина легенько вдарила його пальцем по губах i засоромилась. ...запитають: "А що ви робили, тату, по дорозi в комунiзм?" А я їм скажу: "Мати працювала, а я, дiточки, сидiв у конторi та пiдраховував її трудоднi". Та вони такого батька соромитись будуть! Нi, Катю! Як хочеш, а я в контору не повернусь! К а т е р и н а. А я, по-твоєму, що? Стара вже чи iнвалiд який? Чому я мушу за рахiвницею сидiти? Г р и ц ь к о. Я за те, щоб i ти покинула контору! К а т е р и н а. А як це зробити? Г р и ц ь к о. Дуже просто. Покритикуй наше нинiшнє жiноче правлiння, - а його є за що критикувать, - i скiнчиться твоя конторська кар'єра. К а т е р и н а. Гадаєш, допоможе? Г р и ц ь к о. Сама переконаєшся! От вони збирають нараду, щоб на чоловiкiв пiднажать, а ти й стань на чоловiчу сторону. Побачимо, чим кiнчиться... К а т е р и н а. Гаразд, Грицю! Г р и ц ь к о. А щодо весiлля, то менi вже ясно. Тут говори не говори, коли серце мовчить, слово не допоможе... К а т е р и н а. Зачекай! (Розгортає вишивану хустинку, подає Грицьковi гiлку калини). Вiзьми!.. Г р и ц ь к о. Калина? К а т е р и н а. Пiд осокором, бiля нашої криницi, росте. Iшла сюди, а вона нiби просить: зiрви мене, я тобi в пригодi стану! От я й зiрвала... Г р и ц ь к о (сумно). Калину дарують перед розлукою... К а т е р и н а (швидко). I перед весiллям... (Спохватилась). Г р и ц ь к о. Такого я ще не чував... К а т е р и н а. А менi мати казали... Хочеш, я тобi повiдаю? Було це в сиву давнину... Ще тодi, як в нашiм краї розбiйничали коршуни-ординцi... В темнi ночi, коли тiльки пугач шугав над землею, прокрадались вони глухими дорогами, щоб здобути українських красунь дiвчат... Хижими круками налiтали ординцi на заснулi села. Ще палахкотiло полум'я, замiтаючи слiди закривавлених ятаганiв, а круки-ординцi поверталися з багатою здобиччю. Не плакали горлицi-полонянки, страшне горе висушувало їм сльози, а ще страшнiше горе чекало їх: хоч i золотi, а кайдани, хоч i розкiш, а в рабствi, хоч i лишиться краса, та осоромленою буде - дiстанеться нелюбому, некоханому... I вирiшили тодi дiвчата: не бути цьому! Темної ночi, на коротких перепочинках, полонянки вихоплювали в ординцiв мечi, краяли свої обличчя, нiвечили свою вроду. Хай лишиться вона навiчно в отчiм краї! I от на тому мiсцi, де дiвчата розлучались iз своєю красою, виростала калина... Омита росою, овiяна вiтром, напоєна щедрою землею, вона росла, красива та горда. Тiльки сонце смiло цiлувати її кетяги - червонi, як уста дiвчини. Тож i дарують дiвчата калину тому, хто заполонив їх серце, кого назвало воно своїм судженим... Так менi мати казали. Здалеку чути пiсню. Г р и ц ь к о. Чуєш? К а т е р и н а. Про калину спiвають. Г р и ц ь к о. Ходiм до них. Обнявшись, виходять. Завiса КАРТИНА ШОСТА Бiля контори колгоспу. Садочок, лавочки. Дошка показникiв. Входить Онисько, присiдає на лавочку. О н и с ь к о. От де благодать - тихо, як у вусi. Повiтря чисте, як в будинку вiдпочинку. I конторникiв не чутно, розбiглися. Мабуть, уповноважений має приїхати... Входить Корнiй, згорблений, у руках цiпок. К о р н i й. Дихаєш? (Подає руку). Не жми, ради бога, за пальцi, це ж тобi не дiйка!.. О н и с ь к о (смiється). Професiйна звичка, брате! За день п'ять тисяч разiв доводиться отак робити... Тепер я навкулачки будь-кого поб'ю! К о р н i й. А в мене де й сила дiлась. Повiриш, розiгнутись не можу, так поперек болить. Пiвтора гектара бурякiв, три гектари кукурудзи, i все це треба пройти рачки... I не раз! Ой!.. О н и с ь к о. Зате жiночка в тебе нiвроку погладшала, зарум'янилась. К о р н i й. Чом же їй не гладшати? Увечерi вiзьме патерицю та йде спати пiд комору. Сторож називається! Прийде вранцi додому - поснiдає готовеньке i знову хропака... (Зiтхає). Та хiба тiльки моїй так живеться? Он Охрiмова - погнала чоловiка цеглу робити, а сама молоко возить. Пика бiльша бiдона! Плаття на нiй трiщить по всiх швах, не витримує нiякої критики. Iнтелiгенцiю з себе корчить то в конторi, то бiля кооперацiї крутиться. О н и с ь к о (зiтхнув). Жiнкам добре живеться! К о р н i й. Бо при владi. Не чув, чого це нас зганяють? О н и с ь к о. Чертова накачка! К о р н i й. Мене вже качать нiкуди. Вчора прасую своїй спiдницю, а вона ходить круг мене - те не так та оте не так. То якогось рубчика придушить, якесь плiсе-гофре. Я розсердився, гофруй, кажу, сама. Вона як схопить утюга та на мене. Якби не вiдхилився, стругай домовину. Як був при здоров'ї, то держала, а тепер, каже, кину. (Витирає сльози). О н и с ь к о. В тебе дрiжджiв немає? Хочу млинцiв спекти. К о р н i й. Пiсля зборiв зайдемо - дам. О н и с ь к о. I соди? К о р н i й. I соди. В мене все є. Жiнка вередлива, доводиться то млинцi, то вареники, то калачi пекти. Я в домi всякi марципани держу. Входять Таран i Аристарх. А р и с т а р х. Шановному товариству... Сядемо, Таране, отут... Спочинемо... Т а р а н. Де-небудь, аби сiсти... Ой!.. Сiдають. А р и с т а р х. Так ото таке зi мною робиться: на два пуди схуд. Т а р а н. У цi штани тепер троє таких, як ти, влiзе. А р и с т а р х. А ти на що перевiвся? Ще ж тiльки сорок рокiв, а вже старий, як дiд. Т а р а н. Одарка дорiкає: згорблений, невеселий... А р и с т а р х. Повеселишся... Я оце в своєму карцерi трохи оговтався, нiби легше стало. А тут ще нова морока: Гриць на змагання мене викликав по свинях, треба тягти... (Низько схилив голову). Т а р а н. Болючi струни смикає Грицько. Правда твоя, сусiде, кепське дiло наше... (Теж знидiв). Входить Оверко з дитиною на руках. О в е р к о. Добiрному товариству моє шануваннячко. Здоровi були, орли!.. А р и с т а р х. Здоров, здоров, модистко! О в е р к о. Не говори, дiти скоро голi ходитимуть. Т а р а н. Грошей немає, чи що? О в е р к о. Грошi є, та купити нiде. Т а р а н. Ти ж їм плаття шив? О в е р к о. Шив... Та не дошив... Думав спочатку обом дiвчатам плаття будуть - кроїв, кроїв, поки i сарафани не виходять. Хотiв кофтинки стулити - знову кроїв i... (Махнув рукою). Т а р а н. Що? Не вийшло? Корнiй хитає головою. О в е р к о. Вийшло клинцiв штук сто. Вiддав меншенькiй гратись. Ляльки робить. Вчора їздили кооператори за товаром, всього навезли, навiть капрону, а дитячих платтячок немає. О н и с ь к о. Корнiю, ти хоч не засни. К о р н i й. I охота тобi говорить. Входить Одарка. О д а р к а. Чого це позбиралися, наче на вечорницi? Дома роботи немає? Т а р а н. Ти за нас робити не будеш! О д а р к а. Не розписуйся за всiх, бо олiвця зломиш! А р и с т а р х. Нас викликали на збори... (Осiкся). О д а р к а. Коли викликали, сюди роботу треба було взять!(Iде в контору). О н и с ь к о. А ми взяли, от! (Показує шитво). О в е р к о. Вони нашого брата, чоловiка, нi за що вважають. Т а р а н. Ви тiльки не дрейфте, сьогоднi їм усе викажем! Терпiти далi не будемо! О в е р к о. А мо', не треба? Тiльки горя наживеш. Т а р а н. Бiльше не наживеш, як маєш! О в е р к о. Чого вони хочуть вiд нас? К о р н i й. Скорiше починали б! З нiг валюсь, так спати хочеться... Заходять Катерина i Грицько. К а т е р и н а. День добрий усiм! О н и с ь к о. Здрастуй, красуне! К о р н i й. Нашого полку прибуло! Г р и ц ь к о. Ще не починали? О н и с ь к о. Начальства немає. Входять Ганна i Уляна. Т а р а н. Скоро там... почнете? У л я н а. Не терпиться? Оббiжи кругом хати разiв десять... Уляна i Ганна iдуть в контору. Т а р а н. Ще й зуби скалить. О н и с ь к о (до Аристарха). А твоя, Аристарше, навiть на людей не дивиться... А р и с т а р х. Добре, що хоч мовчить... Т а р а н. Досить! Урвався терпець! Треба, хлопцi, переходити в наступ! Так далi не можна! К о р н i й. Тут покричиш, а додому прийдеш, ще й поб'є. А р и с т а р х. Що то з людей зазнайство робить! Входять Ганна, Уляна, Одарка. Г а н н а (тихо до жiнок). Будемо Устимiвну ждати чи... У л я н а. Вона скоро має бути. Г а н н а. Заходьте до кабiнету, там будемо говорити!.. К о р н i й. Там жарко, краще надворi - лiто ж!.. А р и с т а р х. Свiжим повiтрям дайте подихать! Т а р а н. Починайте, коли зiбрали! Нiколи нам... Входить Олена Устимiвна. У с т и м i в н а. Що за гамiр?! О д а р к а. Не хочуть до кабiнету йти! У с т и м i в н а. Не хочуть?.. (Глянула на чоловiкiв). Гаразд! Проведемо тут. Приготуйте все, що годиться, це ж збори, розумiти треба! Г а н н а. Все в польному ажурi. Чоловiки виносять стiл, стiльцi. Жiнки сiдають за столом. У с т и м i в н а. Ми... керiвництво... викликали... вас... представникiв провiдних дiлянок... нашого складного колгоспного виробництва... щоб вказати вам... Т а р а н. Завела патефона. У с т и м i в н а. Хто там заважає? Коли вас запитають, тодi будете говорити! На чому я зупинилась? Г а н н а. "Щоб вказати вам..." У с т и м i в н а. М-гу-у!.. Щоб вказати вам i круто звернути вашу увагу на всi неподобства, якi ви починаєте допускати! О н и с ь к о. Вказуйте, послухаємо! У с т и м i в н а зупинила погляд на Ониськовi, довго дивиться на нього, потiм на Уляну, потiм обидвi на Ониська. Пауза. У с т и м i в н а. Керiвництву стало вiдомо, що не всi чоловiки сумлiнно ставляться до доручених їм дiлянок нашого складного... Г а н н а (пiдказує). Колгоспного виробництва! У с т и м i в н а. Взяти, наприклад, Оверка... О в е р к о. Що я вам, у борщ наплював, що на кожних зборах... молотите? У л я н а. На роботу виходь! Нiхто тобi й слова не скаже. Г а н н а. Оштрафувати його карбованцiв на... У с т и м i в н а. Оштрафуємо!.. О в е р к о (до дитини). Цить, цить, Кирюшо, то тьотя бека. А твiй чоловiк, Устимiвно, багато трудоднiв заробив? От i зараз його немає... У с т и м i в н а. Давайте говорити без натякiв! О д а р к а. Придержи язика, Оверку! О в е р к о. Слова не дають сказати! В с i. Дайте слова! У с т и м i в н а. Говори! О в е р к о. Я не ходив на роботу три днi - це так! Але сказать, що прогуляв, - брехня! Велика брехня! Дiти в мене, двiйко, третiй Кирюша, обiрвалися. Хотiв я їм платтячка пошити. Кроїв, кроїв - вiсiм метрiв ситцю порiзав, а от не вийшло! Немає до цього дiла хисту. У с т и м i в н а. Ближче до дiла! В с i ч о ло