в i к и . Не перебивайте! О в е р к о. Коли б ви, члени правлiння, потурбувалися, щоб у колгоспi була швейна майстерня, то менi б не довелося самому шити... Г а н н а. Може, тобi цiлого комбiнату захочеться?.. У л я н а. Вiдкрий майстерню, забажаєте ще й пекарню... Т а р а н. Бо таки й треба. Поворуши мозком, бухгалтере, кинь на свою рахiвницю. Хазяїн щотижня пече хлiб, значить, вiн або запiзниться на роботу, або й зовсiм не вийде. В колгоспi п'ятсот дворiв. Ось тобi п'ятсот чоловiк не вийшло на роботу. А в пекарнi працювало б три-чотири! Факт! У сусiдiв давно так заведено!.. Всi чоловiки пiдтримують. У с т и м i в н а. Вiдхиляєтесь вiд теми сьогоднiшнiх зборiв, товаришi! О н и с ь к о. Прихиляємось, а не вiдхиляємось! К о р н i й (пiднiмає цiпок). Слова! У с т и м i в н а. Говори! К о р н i й. Тут про дiло кажуть. Не вважаєте ви нас, чоловiкiв, за повноправних людей. Г а н н а. Про бур'янець розкажи, що процвiтає на твоїй дiлянцi!.. К о р н i й. Менше в конторi сиди, бухгалтерiя! На поле частiше приходь для профiлактики, то побачиш, що (раптом гаркнув)... то не бур'ян, а кукурудза!.. Т а р а н. Правильно! Рубай, Корнiю, далi! У с т и м i в н а. Бiльше самокритики! К о р н i й. А я тобi хочу цiєї самокритики позичити. Сидиш - не пiдступи, не пiдiйди, а на полi один трактор бiгає, а з того трактора, як з цапа, - нi молока, нi шерстi. Он у зарiчанцiв - шiстсот гектарiв просапних, як i в нас. Але там усе тракторами обробляють. А ви хочете, щоб оцi руки все робили? Я вже розiгнутись не можу... У с т и м i в н а. Попереджаю, висловлюватись конкретнiше! О н и с ь к о. Дай чоловiковi слово сказати! О в е р к о. Не затикайте рота! К о р н i й. Скажи, Устимiвно, для чого тобi купили "Волгу"? У с т и м i в н а. Для оперативного керiвництва. К о р н i й. I допомагає? У с т и м i в н а. Аякже! К о р н i й. То й менi хай технiка допомагає! В с i. Правильно! У с т и м i в н а. Вiдхиляємось вiд теми. О н и с ь к о. Зараз прихилимось. Взяти хоч би й ферми. Пiдвiсну дорогу скiльки вже будуємо? Електродоїлки поржавiли! Валяються на складi, скоро в утиль пора буде здавати! Дайте менi технiку!.. У с т и м i в н а. Самокритики не чую! Бiльше самокритики! Т а р а н. Цокотала сорока пугачевi: i про те, i про се, i про Якова, i про всякого, а вiн їй у вiдповiдь - "пугу"! О д а р к а. Я тебе так пугукну дома, дверей не знайдеш! Т а р а н. Менi вже все одно! Г р и ц ь к о. Дiло чоловiки говорять. Живемо, як нелюди. Взяти, примiром, свиноферму: камiнь, цемент, свинi наче в карцерi сидять... Чого б не зробить, як у Максима Орла? У л я н а. Бо вiн орел, а ми синицi. Скiльки м'яса здаємо державi? Г р и ц ь к о. Можна й бiльше здавать. Я пiдрахував: коли б дядько Аристарх запровадив вiдгодiвлю свиней за новим методом, то вже в цьому роцi здали б м'яса в пiвтора разу бiльше. К а т е р и н а. Правильно Гриць каже! Я теж рахувала! О д а р к а. Не пiдпрягайся, Катерино, бо... К а т е р и н а. Бо що? О д а р к а. Сама пiдеш на ферму! К а т е р и н а. А я цього i домагаюсь. Набридло менi в конторi мух рахувати. Г а н н а. Тихше!.. (Встала). Скажiть, чоловiченьки добрi, де були оцi вашi пропозицiї, коли ви керували колгоспом? Пiд сукном? Так нiчого галасувать! Працювати треба! I так працювати, щоб замiнити оту технiку, якої ви не запровадили!.. Ясно? О д а р к а. I щоб менi нi пари з уст! А будете ледарювати, я вам покажу технiку! I розкажу, як її треба використовувать! Запитань бiльше немає?! А р и с т а р х. Єсть! А що, коли одного прекрасного дня держава скаже нам: "I молоко, i м'ясце своє їжте самi, а нам воно не пiдходить, дороге! Купимо там, де воно дешевше!" Якої ви тодi заспiваєте? Чим трудодень оплатите? О н и с ь к о. Ганна свої грошi малюватиме. Т а р а н. З бляхи зробить. К о р н i й. Картопляники на трудодень роздавати будете? А р и с т а р х. З такими господарями до ручки дiйдемо! Г а н н а. Мовчав би вже! Штани он пiдв'язати не вмiєш, а туди ж! Господар знайшовся! Геть додому! У с т и м i в н а. Вiдхиляєтесь вiд теми... К о р н i й. Що, не подобається критика? О н и с ь к о. Не можете дати вiдповiдь, так ображаєте? У с т и м i в н а. Тихо! "Постанова правлiння: за порушення трудової дисциплiни... Г а н н а, ...оштрафувати... У с т и м i в н а. ...товаришiв: Таран та Аристарха... Г а н н а, ...на три трудоднi. У с т и м i в н а. Корнiєвi - додатково закрiпити... Г а н н а, ...пiвгектара бурякiв. У с т и м i в н а. Оверка за неподобну балаканину послати на виробку цегли... Г а н н а, ...на строк до повного комунiзму. У с т и м i в н а. Катерину Чипчину - зняти з посади облiковця i послати на свиноферму". Г а н н а. Це ще не все! У с т и м i в н а (поглянула на жiнок, читає далi). "Ониська - за пiдтримку вiдсталих елементiв... Г а н н а, ...позбавити премiї... У с т и м i в н а. ...i закрiпити за ним групу безнадiйних корiв". Все. Г а н н а. Збори закритi! В повнiй тишi жiнки гордовито виходять. По довгiй паузi схоплюється Таран, б'є кулаком об стiл. Т а р а н. Не бiйтесь, хлопцi! Ми їх навчимо, як з нас знущатися! До райкому дiйдемо! Скаргу напишемо! Там нас зрозумiють! Годi терпiти! Ми - теж люди! Ми - теж лю-ди-и!.. Затемнення КАРТИНА СЬОМА Пiзнiй ранок. Тара нове подвiр'я. Таран спить у гамаку, прив'язаному мiж двома деревами. Спросоння розмахує руками, викрикує. Бiля нього стоїть Онисько, одягнений, як i в першiй картинi. Т а р а н. Годi терпiти! Ми - теж люди! О н и с ь к о. Що ти верзеш? Прокинься. Т а р а н (схоплюється, очманiло дивиться на Ониська). Що?.. Де?.. Га?.. О н и с ь к о. Вставай! Доки ж спати, вже десята година! Т а р а н (перелякано). Десята? Боже мiй! Це ж я й корову ще не подоїв! Снiдать не зварив! Город не прополов! Ох i влетить же менi вiд Одарки! О н и с ь к о. Опам'ятайся, що ти верзеш? Т а р а н. I тiсто, мабуть, перекисло... Ще вчора вчинив. О н и с ь к о (бере рушник, мочить його у воду). Бiла гарячка, брат, дiло погане! Значить, перебрав! (Виймає пляшку). Нiчого, пройде. На, похмелись... Т а р а н (несамовито). Не показуй менi пляшки, бо... О н и с ь к о. Е, брат, так розпускать нерви не можна! Т а р а н. Ти вже корови подоїв? О н и с ь к о. Якi корови? Ти що, сказився? Наче Аристарх iде. Аристарше! Зайди-но сюди!.. Т а р а н. Чого це вiн вештається? Хiба свиноферму закрили? О н и с ь к о. Наче ж небагато i випили... Бували дози й страшнiшi... Входить Аристарх, одягнений, як i в першiй картинi. А р и с т а р х. Здрастуйте... О н и с ь к о (шепоче. Аристарховi, киваючи на Тарана). Ти обережнiше з ним говори. У нього щось... (Жест). А р и с т а р х (як до дитини). Здоров був. Таране-друже! Т а р а н. Як там твої поросята поживають? А р и с т а р х. Ти маєш на увазi облiковцiв? Т а р а н (кричить). Поросят! А р и с т а р х (до Ониська). Справдi... Що ж робити?.. (До Тарана). Я бухгалтер. Бухгалтер я... Т а р а н. Бухгалтер... (До Ониська). А ти? О н и с ь к о. Бригадир. Т а р а н. А я хто? А р и с т а р х. Завiдуючий механiзацiєю колгоспу... Т а р а н. Чекайте, чекайте, ви щось плутаєте! Ми, значить, чоловiками i залишились? О н и с ь к о. Звичайно! А ким же нам бути? Т а р а н. А жiнки є жiнки? А р и с т а р х. Само собою... Т а р а н (до Ониська). А ти менi що наговорив? Га?! О н и с ь к о. Та я тебе з учорашнього вечора i не бачив. Т а р а н. Поклянись! О н и с ь к о. Клянусь! Т а р а н. Скажiть менi, браття, по правдi, хто я?.. О н и с ь к о (здалека, ласкаво). Завмеханiзацiєю. Т а р а н (сiпає себе за вуса). I вуса на мiсцi... Значить, це був тiльки страшний сон! Якби ви знали, що менi приверзлось... О н и с ь к о. Вибачай, друже, я вже думав, що ти перебрав безповоротно. Треба на всяк випадок перейти на казьонку. Може, й справдi Хвилька на тютюнi настоює. Т а р а н. А хiба Хвилька ще в селi? Оверко ж вiдпровадив i до районної мiлiцiї... О н и с ь к о. Нiкуди вiн її не провадив. I зараз до неї зайшов... поснiдати... А р и с т а р х. А якби у нас жiнки були як жiнки та вигнали б по вiдерцю кожна, вистачило б на тиждень, а то ледачi... Т а р а н. Не смiй при менi так говорити про жiнок! На них молитись треба, як на святиню. Я ось вiзьмусь за ваше виховання, зачекайте!.. О н и с ь к о. Все-таки у нього якийсь дефект трапився... (Обiрежно). А як же з фараонами бути? Т а р а н (встав). Якi фараони?.. Ти... уламок минулого!.. Ти в якому вiцi живеш? В двадцятому? То не тич менi пiд нiс фараонiв, бо... (Наступає на Ониська, той тiкає). Зрозумiло! З хати виходить Одарка. Одирочка!... О д а р к а. Не сердься, вже снiданок готовий. Ось тiльки сирiвцю з погреба дiстану. Т а р а н. Сердитись? На тебе? Нiзащо в свiтi! О д а р к а. Ти вчора наказував пiвня зарiзати, а я не послухала, а завтра зарiжу. Т а р а н. Навiщо рiзать, хай собi спiває. О н и с ь к о. Пропав чоловiк. А р и с т а р х. Був - i немає. Т а р a н. Рiдна моя, кохана! (Цiлує Одарку). О д а р к а. Що з тобою сталося! Стiльки рокiв не цiлував, а тут надумався. Соромся! Он люди дивляться. Т а р а н. Хай дивляться! Хай знають, як жiнку свою любити та шанувати треба. Завiса 1959