XVIII ст. - С. 122). А при нагодi i вкрасти що, особливо в потенцiальних ворогiв - татар та польських панiв, - теж умiли. 103. Мушкет - давня ручна вогнепальна зброя до восьми-десяти кiлограмiв вагою, стрiляли з сошок - пiдпори; стрiлець для пом'якшення вiддачi мав на правому плечi шкiряну подушку. В XVI - XVII ст. мушкети були на озброєннi в козацькому вiйську, одначе уже в кiнцi XVI ст. їх почали замiнювати легшими i зручнiшими рушницями. У XVIII ст. мушкети стали старим, вiджилим видом зброї, хоч саме слово "мушкет" жило на означення рушницi взагалi. Оружжина, оружина - так iнколи називали рушницю. Гамазея - склад. Гвинтiвка - вiдома ще з XVI ст. рушниця з нарiзами в стволi для надання кулi обертового руху, що збiльшувало дальнiсть i точнiсть стрiльби. Заряджалася з дула. Кругла куля обгорталася змащеною жиром тканиною i заганялася в рушницю шомполом з допомогою молотка. Взагалi гвинтiвка була мисливською зброєю. Через повiльнiсть заряджання вона на озброєння вiйська не бралася. В Росiї гвинтiвки в сучасному розумiннi, що заряджалися патронами з казенної частини, з'явилися пiзнiше, з середини XIX ст. Фузiя, фузея - рушниця з ударно-кремiнним замком. Прийнята на озброєння росiйської армiї при Петрi I замiсть мушкета. Мала тригранний багнет. Булдимка - коротка запорiзька рушниця. Вона була зручною для ближнього бою пiд час розвiдки, iз засiдки, з козацьких чайок; там, де вирiшальне значення мала особиста iнiцiатива й кмiтливiсть воїна. Флинта - власне така ж рушниця, як i фузiя, тiльки мала iншу конструкцiю кремiнного замка. Яничарка - турецька рушниця з кремiнним замком. Фузiя, флинта, яничарка - рушницi з довгим дулом, менш придатнi для iндивiдуального бою, розрахованi на регулярнi вiйська феодальних країн, для солдатiв, якi йшли в бiй зiмкнутим строєм пiд командою i наглядом офiцерiв. Гакiвниця - довга, важка рушниця, пiд час стрiляння прикрiплювалася до землi гаком. Була на озброєннi козацького вiйська ще з XV ст. У XVIII ст. - уже застарiлий вид зброї. Гакiвницi використовувались iнколи тiльки при оборонi фортець. Iронiя захована уже в самому строкатому перелiку зброї латинського вiйська. Зброя кожної армiї мусить бути унiфiкованою, на рiвнi сучасних вимог. А тут? I архаїчна на той час ручна зброя самопального типу (мушкети, гакiвницi), i прийнятi в тогочаснiй армiї фузiї (але без головної частини спускового механiзму - пружини), i запорозькi булдимки, i тульськi флiнти, i турецькi яничарки. I вишикуванi в одному рядку списи, пiки, ратища для людини того часу - не те саме. Певне, не тiльки назвою рiзнилися козацький спис i пiка утворених на початку 80-х рокiв XVIII ст. пiкiнерських полкiв. Ратище - дерев'яне держално списа i власне спис у народнiй мовi тих часiв. 104. Жлукто - видовбаний з цiлого стовбура дерева бочонок у формi цилiндра. Жлукто призначалося для золiння бiлизни перед пранням. Форму жлукта мали вулики для бджiл, тiльки вiдповiдно обладнанi всерединi, з льотком, дном знизу i кришкою зверху. Голити - поспiшати, квапитися. Днище - знаряддя для прядiння, спецiально вистругана дошка; на одному кiнцi її сидить пряха, на другому мiститься видовбаний отвiр для гребеня з мичкою. Оснiвниця, або снувачка - у ткацькiй справi - дощечка з двома отворами, крiзь якi проходять нитки основи. Використовується при снуваннi основи. Витушка - ткацький прилад для змотування знятої з мотовила пряжi в клубки. Квач - прикрiплена до держална куделя з конопель чи iншого матерiалу для змазування чого-небудь. Помело - мiтла, також ганчiрка на довгому держаку, щоб трусити сажу з димарiв. Макогiн - товкач для розтирання в макiтрi пшона, маку та iн. Бендюги - вiз з розпуском для перевезення колод та iнших довгих предметiв. Кари - водовозка. Мари - збитi з дерев'яних жердин носилки для перенесення труни з тiлом покiйника. Депо пушкарськеє (франц. depot) - склад, мiсце стоянки та спорядження гармат. 105. Готування войовничих пiдданих царя Латина до бою з троянцями зображене в дусi гумористичних народних казок, приповiдок, пiсеньок. 106. У них, бач, Тули не було - десь з початку XVII ст. Тула стала одним з центрiв виготовлення холодної i вогнепальної зброї. У XVIII - XIX ст. - важливий постачальник зброї для росiйської армiї. Тут також виготовляли зброю на замовлення українських козакiв. 107. Амуниця, амунiцiя (франц. аmunitionnement - укомплектування бойовими припасами) - термiн вживався в росiйськiй регулярнiй армiї, частиною якої у XVIII ст. було українське козацьке вiйсько. Подимне - податок вiд диму (димаря), вiд двору. Виборнi, пiдсусiдки - у 1735 р. українська старшина i росiйський уряд законодавчим актом закрiпили уже наявний подiл лiвобережного козацтва на двi групи, залежно вiд характеру їхньої участi у вiдбуваннi вiйськової служби. Заможний прошарок, який мiг забезпечити себе необхiдним спорядженням на випадок вiйни, стали називати "виборними козаками". За бiднiшим прошарком козакiв закрiпилася назва "пiдпомiчники". Вони допомагали виборним забезпечити себе провiантом, зброєю, кiньми, одягом, траплялося, обробляли їхнi землi, коли виборнi ходили в походи чи вiдбували форпостну службу на неспокiйному кордонi з Туреччиною. З пiдпомiчникiв брали погоничiв для обозу, формували внутрiшню охорону та iн. Пiдсусiдки - тiсно пов'язанi з пiдпомiчниками, бiднiшi козаки та селяни, якi не мали власного господарства i землi, жили по чужих дворах: у старшини, козакiв, мiщан, селян. За мешкання та утримання платили грiшми або натурою, вiдробiтком. Пiдсусiдки не вiдбували вiйськової повинностi, але пiд час воєнної кампанiї, як i пiдпомiчники, утримували господарство вiдсутнього козака. Отже, "пiдсусiдкiв розписали" по дворах виборних козакiв. Тяглi - козаки, що складали вiйськовий обоз козачого вiйська та росiйської армiї. На заклик до походу мусили з'явитися на збiр зi своїм тяглом (волами) i возом. Кiннi - козаки на конях з вiдповiдним спорядженням, пiшi - теж зi спорядженням, зброєю, харчами. За себе хто, хто на пiдставу - з поступовим занепадом вiйськовотериторiального укладу i виснаженням козацького вiйська у численних воєнних кампанiях XVIII ст. набула поширення практика посилати за себе ("на пiдставу") в похiд iншого. Багатий козак посилав за певну винагороду бiднiшого. 108. Мушкетний артикул - прийоми з рушницею. Ушкварить як на калавур - тобто взяти рушницю "на караул". Коли пiшком - то марш шульгою, Коли верхом - гляди ж, правою - пiхота в строю починає рух з лiвої ноги (шуйця, шульга), конi пiд вершниками - з правої. Такеє ратнеє фиглярство - тобто блазнювання, штукарство, кривляння. Для сучасникiв I. Котляревського "ратнеє фиглярство" ототожнювалося iз засиллям муштри при iмператорi Павловi I, потiм - при Аракчеєву, який у вiйськовiй справi над усе ставив "красоту фронту, яка доходить до акробатства". 109. Посполитеє рушення - у Польщi - загальна мобiлiзацiя всього народу. 114. Нагадаємо, що четверта частина "Енеїди" писалася в роки перебування I. Котляревського на вiйськовiй службi та безперервних наполеонiвських воєн, зенiту слави французького полководця, ровесника, навiть однолiтка Котляревського (обидва народилися 1769), виходу армiй Бонапарта до кордонiв Росiї. Так само, як ранiше на службу в канцелярiю, а потiм на вельми нелегкий хлiб домашнього учителя помiщицьких дiтей, I. Котляревський пiшов на вiйськову службу тому, що не було лiпшого виходу. За своєю вдачею вiн був глибоко мирною людиною, органiчно не сприймав духу мiлiтаризму. Останнi чотири рядки строфи - кращий тому доказ. Тут зовсiм вiдсутнiй елемент травестiї та бурлеску. Натомiсть звучить не знана досi у письменника гнiвна саркастична нота. В цих рядках вчуваються iнтонацiї, повторенi на iсторично вищому iдейно-естетичному рiвнi через чотири десятки рокiв у "Кавказi" (1845) Т. Шевченка. Пригадаймо: Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а кровi? Напоїть Всiх iмператорiв би стало З дiтьми i внуками... 115. Для Януса, сердита бога - у стародавнiх римлян Янус - бог часу, всякого початку i кiнця, покровитель дверей i ворiт, рiзних "входiв" i "виходiв". Зображувався у виглядi фiгури з двома обличчями, зверненими в протилежнi боки: старим - назад, в минуле; молодим - вперед, у майбутнє. В мирний час дверi храму Януса в Римi були закритi, а пiд час вiйни вiдкривалися навстiж. 118. Були златиї днi Астреї - у стародавнiх грекiв Астрея (мала ще iм'я Дiке) - богиня справедливостi, дочка Зевса i фемiди. Жила на землi мiж людьми в "золотий вiк", а коли настав "залiзний вiк" - покинула землю i стала зiркою на небi. Фигляр - театральний блазень. Обтекар - аптекар. Гевальдигер - у росiйськiй армiї офiцер, що виконував полiцейськi функцiї. Посада запроваджена Петром I, скасована пiсля реформи 1861 р. Шпигон - шпигун. 122. Ардея - столичне рутульське мiсто. 123. Мезентiй тирренський - легендарний володар етруського мiста Цере (Агiлли). Тирренцi - етруски. За жорстокiсть був вигнаний своїми спiвгромадянами. Було полковник так Лубенський - Лубенський полк на чолi з А. Маркевичем перед Полтавською битвою вчасно пiдiйшов на допомогу вiйськам Петра I. Пропав i вал... - йдеться про вали фортецi, в якiй гарнiзон Полтави витримував облогу ворога до переможного завершення Полтавської битви. Фортеця достояла до часiв I. Котляревського. Коли у 1787 р. Катерина II проїздом вiдвiдала Полтаву, їй урочисто вручили ключi вiд цiєї фортецi. На початку XIX ст. фортеця була лiквiдована, а осiлi вiд часу землянi вали перетворенi на бульвари. У I. Котляревського "булевари" - на той час порiвняно нове слово, вживалося ще в первiсному його значеннi (франц. boulevard: вал, насип). Пiзнiше так називали обладнанi на мiському валу мiсця для прогулянок, звичайно обсадженi деревами. Нар.: Пропав, як швед пiд Полтавою. 124. Байстрюк Авентiй-попадич - союзник Турна Авентiй народжений вiд нешлюбного зв'язку героя античних мiфiв Геркулеса i жрицi Реї. Оскiльки батько Геркулеса сам громовержець Зевс, то Авентiй "знакомого... пана внучок". У Вергiлiя Авентiй (Авентiн) вирушає в похiд на бойовiй колiсницi у вояцькому обладунку Геркулеса. 125. Руччеє - хвацьке, проворне. Тут - травестiйна двоїстiсть, змiшування стародавнiх i сучасних I. Котляревському грекiв, що жили на Українi. На українських землях ще з XV ст., пiсля завоювання Грецiї турками-османами, виник ряд колонiй грекiв-емiгрантiв. Близько 1656 р. значна грецька колонiя виникла в Нiжинi (див. також коментар: VI, 3). Займалися греки торгiвлею i пiсля заснування колонiї одержали вiд гетьмана Богдана Хмельницького право на вiльну торгiвлю як в Нiжинi, так i по всiй Українi. Трималися вони своєю громадою досить довго, мали в певних межах самоврядування, свiй магiстрат. Зберiгала свою окремiшнiсть грецька колонiя i в'часи I. Котляревського. В "Енеїдi" сучаснi письменниковi українськi греки немов накладаються на стародавнiх грекiв Вергiлiя. Маємо навiть не двоїсту, а троїсту травестiю. Прiзвища перелицьовуються на український i тут же на новогрецький лад. Замiсть Покотило (вiд iменi героя Катiлла - у Вергiлiя) - Покотиллос, замiсть Карась (вiд iменi Караса - у Вергiлiя) - Караспуло. Се гречеськiї проскiноси - тут: гра слiв. Проскiноси: 1) тi, що несуть, прапороносцi, передовi частини; 2) тi, що несуть, злодiї. Iз Бiломор'я все пендоси - Бiломор'я, власне заснований у XV ст. монастир на Соловецькому островi, служило мiсцем ув'язнення й заслання противникiв самодержавства та офiцiйної православної церкви, iнколи - також небезпечних кримiнальних злочинцiв. У довгому списку засланих у рiзнi часи на Соловки немало грецьких iмен. Наприклад, у XVII ст. на Соловки був засланий видатний церковний дiяч грек Арсенiй, звинувачений у єресi. В даному контекстi Бiломор'я - мiсце ув'язнення. Мореа - пiвденна частина Балканського пiвострова. Дельта - пiвострiв поблизу Босфора. Кефалос, або Кефалонiя - острiв коло Грецiї. Оливу, мило, риж, маслини - тут: олива - олiя з плодiв дерева такої самої назви, риж - рис, маслини - плоди. I капама, кебаб колос - калама - вид тiстечка (з грец. - К.); кебаб - печеня (з грец. - (К.). Калос - хороший. Тобто: капама, кебаб - хорошi. 126. Цекул - син бога вогню i ковальського мистецтва Вулкана (тому коваленко), засновник мiста Пренести недалеко вiд Риму (тепер Палестрiни). Тут - травестiя на мотив української народної пiснi "Гей на горi та женцi жнуть" (див. коментар: III, 3). Воїнство Цекула уподiбнене козацькому вiйську Сагайдачного i Дорошенка. 127. Мезап (у Вергiлiя - Мессап) - глава кiлькох етруських племен. 128. Галес - вождь iталiйських племен аврункiв i оскiв, нащадок грецького царя Агамемнона, одного з головних персонажiв циклу легенд про Троянську вiйну та "Iлiади" Гомера. Аврунцi, аврунки - плем'я, яке заселяло пiвденний Лацiй, область у середнiй Iталiї. Сидицяне, точнiше сiдiцiни - народ у Кампанiї (область на Пiвднi Iталiї). Калесцi - жителi мiста на пiвднi Кампанiї (нинi м. Кальвi). Ситикуляне - жителi мiста Сатиккул в Кампанiї. 129. Iпполит (Iпполiт) - син афiнського царя Тесея i царицi амазонок Iпполiти. 130. Сiканцi (сiкули) - сiцiлiйцi. Аргавцi (аргейцi, аргосцi) - жителi грецького мiста Арголiди на пiвночi Пелепонесу; взагалi - греки. Лабцки - iталiйське плем'я, жителi мiста Лабики в Лацiї. Сакранцi (сакрани) - плем'я в Лацiї. 131. Камилла - iталiйська амазонка, ватажок загону вольськiв (народнiсть у стародавнiй Iталiї). Загинула вiд руки соратника Енея Аррунта. ЧАСТИНА П'ЯТА 1. Нар.: Напасть не по дереву ходить, а по тих людях (Номис. - С. 37). 5. Пред ним стоїть старий дiдище - бог рiчки Тiбр. За вiруваннями стародавнiх грекiв та римлян, у кожнiй рiчцi жив однойменний з нею бог. Вiн був собi ковтуноватий - ковтун - жмут збитого волосся. Пелехатий - старий, запущений. 7. Iул построїть Альбу-град - згiдно з легендою, мiсто Альба Лонга засноване Iулом (друге iм'я Асканiй), сином Енея. Альба Лонга - попередниця Рима, перша твердиня нащадкiв Енея на iталiйськiй землi. Наступником Iула став його молодший брат Сiльвiй. З роду Сiльвiя вийшли Ромул i Рем, якi через триста рокiв пiсля виникнення Альби ("Як тридесят промчаться годи") заснували мiсто Рим. З аркадянами побратайся - тобто побрататися з грецьким плем'ям, яке пiд проводом свого царя Евандра переселилося з Аркадiї на Апеннiнський пiвострiв i осiло в Лацiумi, недалеко вiд того мiсця, де пiзнiше був збудований Рим. Евандр заснував грецьку колонiю Паллантей (пiзнiша назва Палатин) i навчив мiсцевих жителiв грамоти. 9. У вiщуваннi бога рiчки Тiбра - Тiберiна (аналогiя в українському фольклорi - "очеретяний дiд", водяний) особливе, ритуальне значення має двiчi побачена Енеєм (у снi i наяву) - бiла свиня з поросятами. У стародавнiх грекiв i римлян принесена в жертву бiла тварина найбiльш бажана богам. Три, тридцять - магiчне число. Тут Котляревський iде за Вергiлiєм: Знайдеш ти льоху велику пiд дубом, на березi рiчки, Буде лежати вона, поросят породивши аж тридцять, Бiла сама, й поросята у неї при вименi бiлi (Вергiлiй. - Кн. 8. - Ряд. 43 - 45). 10. Евандр - аркадський цар. Лiси, вода, пiски зумились - зумились - здивувалися. 13. I в його приязнь засталявся - довiрявся, здавався на його ласку. Де гардовав Евандр з попами - гордувати - гуляти. Але дане тлумачення видається неточним. Слово походить вiд гард - перегородка на водi для ловлi риби, звiдси "займище для рибної ловлi з житлом для рибалок" ("Словарь" Бiлецького-Носенка). Означає також: узгоджений подiл чогось, умова. У народнiй пiснi: Було тобi, пане Саво, Гард не руйнувати, Коли хотiв запорожцiв В куми собi брати (Афанасьев-Чужбинский А. С. Собр. соч. - С-Пб, 1892. - Т. 9. - С. 356). Отже, "гардувати" тут у значеннi: скрiпляти угоду. Узгоджується з характером Евандра, як розсудливого, тямущого господаря, який влаштовує гуляння не просто для пиятики чи з панського гонору, а по завершеннi якоїсь справи. 14. Хогь ти i грек, та цар правдивий - Евандр - виходець з Грецiї, а греки зруйнували Трою - батькiвщину Енея. Тепер тебе я суплiкую - прошу. 16. Гак лучше в сажiвцi втоплюся i лучше очкуром вдавлюся - сажiвка, сажавка - копанка, криниця на низу, де близько до поверхнi пiдходять грунтовi води. В сажiвцi до води можна рукою дiстати. Також ще - невелика викопана водойма бiля берега рiчки, озера, в якiй тримають живу рибу. Очкур - шнур, яким стягують у поясi штани або шаровари для пiдтримання їх. 17. Турбацiї не заживайте - не турбуйтеся (К.). 19. Подаються бiльш вишуканi наїдки, нiж тi, якi троянцi вживали до цього. Дає обiд аркадський цар Евандр, зображений великим i щедрим паном. I тут страви названi в тому порядку, в якому їх подавали на стiл. Просiлне з ушками. з грiнками - просiлне - з засолом (К.). Ушки - невеликi вареники з м'ясним фаршем, пельменi. Грiнки - тут у значеннi: сухарики, суп з сухариками. Хляки - шлунок корови, теляти. Телячий, лизень - язик. Ягни - печеня. Вид наїдку (з грец. - К.). Софорок - соус до курки, приготовлений на тому бульйонi, в якому варилася курка. Три гури - три гори (пол.), дуже багато. 21. Евандр точив гостям розкази - Евандр розповiдає про один з подвигiв легендарного героя Геракла (Iракла), який був здiйснений на iталiйськiй землi. На крайньому заходi античного свiту серед океану був острiв Ерiф, яким володiв Герiон, потвора з трьома тулубами. Пiсля довгої мадрiвки Геракл добрався до цього острова i викрав корiв Герiона. На зворотному шляху на тому самому мiсцi, де пiзнiше був заснований Рим, частину корiв Геракла викрав велетень Как. Пiсля жорстокого бою велетень був убитий Гераклом. За звiльнення країни вiд злого Кака мiсцевi жителi установили в себе культ Геракла ("Евандр i празник учредив"). Потiм цей культ перейняли римляни. На задвiрку хропти уклався - задвiрок - частина двору позад будинку, хати. 23. К Вулкану пiдтюпцем iшла - у стародавнiх грекiв Вулкан - бог вогню i ковальської майстерностi (у римлян - Гефест), син Зевса i Гери. В античних мiфах фiгурує кривим, незграбним, закуреним димом кузнi. В "Одiссеї" Гомера та "Енеїдi" Вергiлiя вiн виступає чоловiком Венери (Афродiти). 27. Киприда, Кiпрiда - iм'я Венери, походить вiд назви острова Кiпр, на березi якого, за одним iз мiфiв, вона народилася з морської пiни. 28. Шишак - тут мається на увазi бойовий шолом, з вiстрям зверху, на кiнцi якого була невеличка кулька (шишка). Кабатирка - табакерка. Насiчка з черню - висiчений на металi малюнок, орнамент, покритий зверху емаллю (черню) - спецiальним сплавом темно-сiрого кольору для прикраси i збереження вiд корозiї. Образки i кунштики - картинки, якими майстри прикрашали вояцький обладунок. Робили також рiзнi написи: родовi та вояцькi титули воїна, власне iм'я меча, щита, рога, бойовi девiзи та iн. Тут бачимо травестiйне обiгрування, змiшування прикрас на стародавнiй, середньовiчнiй та тогочаснiй зброї. На завершення - ще й брязкальця та дзвiнки, доречнi на кiнськiй збруї, дитячих iграшках, але не на спорядженнi воїна. ЗО. Махнула в Пафос оддихать - йдеться про мiсто Пафос на островi Кiпрi, де був славнозвiсний храм Афродiти (Венери), осередок культу богинi. 32. Уже онагри захрючали - онагр - кабан (К.).У словниках в такому значеннi слово "онагр" бiльше нiде не зафiксоване. Вживається у значеннi: дикий осел. 35. А доки в пацi будеш грати? - пацi (рос. бабки) - дуже давня гра: розставляються рiзними способами фiгурки з кiсток тварин. По них влучають спецiальною кiсткою - битою (iнколи її заливають свинцем). Вiдомо багато рiзновидiв гри. Грають двоє або й бiльше. 36. В опрiчнеє попав число - тобто в число особливих, видатних (див. також коментар: V, 74). Еней мiй сват... - нiхто з роду Евандра не був одружений з кимось iз роду Енея, отже, вони нiби нiякi не свати. Проте в народi сватами iнодi називали людей, з якими уклали якусь угоду, яким щось продали з свого господарства чи купили у них щось. Купив, продав - породичався. З глибокої давнини iде поняття "сват", адресоване людинi, з якою взагалi мав якусь справу, навiть сходився, як з противником, у бою. В "Словi о полку Iгоревiм", порiвнюючи битву з бенкетом, автор говорить: "Ту пир докончаша храбрiи русичи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую". 37. Умiє i склади читать - у старiй дякiвськiй школi довго (рiк, а може, й бiльше) зубрили окремi лiтери й склади i тiльки потiм складали їх у слова та речення. 38. Зайдiть к лидiйському народу - у стародавнi часи Лiдiя - держава на заходi Малої Азiї. Згiдно з легендою, етруски, якi жили на Апеннiнському пiвостровi до римлян, прийшли сюди з Лiдiї. У поемi Вергiлiя розповiдається, що на час прибуття Енея до Iталiї етруски терпiли гнiт тирана Мезентiя. Чинш - податок, плата за користування землею. За крiпосного права "пускати на чинш" значило замiнити панщину податком, дати селянам землю в аренду. Хто жiнку мав, сестру, ятровку - слово ятрiвка повсюдно вживається у значеннi "дружина чоловiкового брата". Отже, ятрiвку можуть мати тiльки жiнки. В такому значеннi це слово уже ранiше вжите в "Енеїдi" (див. коментар: III, 46), зафiксоване у словниках. Однак тут дане слово вжите у значеннi, яке уже в добу I. Котляревського було глибоким архаїзмом, - ятровкою звуть чоловiки жiнку свого брата, братову. В такому значеннi зустрiчаємо це слово в "Галицько-волинському лiтопису" (XIII ст.), переклад якого зробив Л. Махновець: "По смертi Романовiи зустрiчався був король угорський Андрiй з ятрiвкою своєю Анною у городi Сяноцi"; "Коли ж настала зима, прийшов король у Галич i привiв ятрiвку свою, велику княгиню Романову" (Жовтень. - 1982. - N 7. - С. 14, 18). Тут Роман - князь галицький, Анна - його дружина, Андрiй - король угорський, троюрiдний брат Романа. Згаданi в лiтопису родиннi зв'язки є вiдгуком доби родової сiм'ї, коли взятi братами жiнки з чужих родiв ставали в певних рамках власнiстю всього роду, i якщо виникала необхiднiсть, один брат переймав обов'язки глави сiм'ї другого брата. Клейноди, животи, обнови - клейноди - коштовностi, також атрибути влади гетьмана, полковника та iн. Животи - життя. 43. Амбре (франц. аmbrе) - парфуми, духи. Власне "амбра" - застосовувана в парфюмерiї речовина з приємним муксусним запахом, яку добувають з кишечника китiв-кашалотiв. Презент (франц. ргеsent) - подарунок. 44 - 45. Порядок зображених на щитi Енея казкових персонажiв загалом вiдповiдає їхнiй популярностi. Першою в цьому ряду - казка про Iвасика-Телесика. Тут же зображена казкова змiя-чудовисько Жеретiя. Вокруг же щита на заломах - залом - вигин, крива, поверхня сфери. На заломах - на верхнiй випуклiй частинi щита. Котигорох. Котигорошок - персонаж української народної казки. Iван-царевич, Кощiй (Кащей), баба-яга - персонажi, що фiгурують у багатьох українських, росiйських, бiлоруських народних казках. Кухарчич, Сучич i Налетич - казковi персонажi, зараз менше вiдомi. Услужливий Кузьма-Дем'ян - казковий персонаж, фiгурував то як одна, то як двi особи. У I. Котляревського йдеться про одну, що пiдтверджує i коментоване мiсце, - "услужливий" вжите в однинi. Подвiйне iм'я зумовлене, зокрема, тим, що в кузнi кують звичайно два ковалi. Кузьма-Дем'ян - коваль, також цiлитель, знахар. Зв'язок мiж ковалем i цiлителем-знахарем для сучасного читача може бути неясним. Але цей зв'язок стане зрозумiлим, коли згадаємо про культ вогню, вiру в його магiчну силу. У фольклорнiй образнiй символiцi вогонь - життя, рух, любов. У церковному календарi записанi два брати Косма i Дамiан, якi нiбито жили у другiй половинi III ст. недалеко вiд Риму i прославилися чудодiйним зцiленням хворих, за яке не брали нiякої винагороди, тiльки просили вiрити в сина божого Iсуса Христа. Прийняли мученицьку смерть вiд заздрiсного лiкаря-язичника. Канонiзованi церквою брати-лiкарi мають мало спiльного з своїм фольклорним прототипом. Дурень з ступою - персонаж народної казки. Нар.: Носиться, як дурень з ступою (Номис. - С. 52). I славний лицар Марципан - Марципан - герой рицарського роману чи повiстi, вiдомих на Українi та в Росiї у XVIII ст. 47. Вiн дожидавсь тогдi вертепа - вертеп - український ляльковий театр. Власне лялькову гру знали на Українi, як i iнших краях, з давнiх-давен. Але вертеп виник у зв'язку з розвитком шкiльної драми десь у XVII ст. Тексти вертепних драм дiйшли до нас лише з другої половини XVIII ст. I. Котляревському, певне, доводилося бачити вертепнi театральнi дiйства. Свiдченням тому є згадка про вертеп в "Енеїдi", п'єси "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарiвник", де письменник розвинув реалiстичнi традицiї вертепної драми. 51. А на зикратого сам сiвши - тут зикратий - масть коня. Починаючи з першого повного видання "Енеїди" (1842), в коментаторiв немає одностайностi в поясненнi цього слова. У словнику, доданому до першого повного видання "Енеїди", сказано: зикратий - рiзноокий кiнь. У наступних авторитетнiших виданнях - "бiлоокий, а сам iншої мастi", "бiлобокий", "з бiлими боками". В одному з словникiв української мови зазначено: зикра - очi/див.: К. с. - 1889. - Кн. 9. - С. 705). Польське zirkaty - зiркатий, людина з блискучими чи то витрiщеними очима. Але коли йдеться про масть, то, певне, справа не в очах, а в плямах iншої, звичайно бiлої мастi навкруги очей. Коли для знавцiв може й грають якусь роль вiдмiнностi в кольорi кiнських очей, то для визначення мастi вони не мають значення. Тут годиться тiльки те, що видно на значнiй вiддалi. Таким чином, у даному разi зикратий - з плямою iншої мастi бiля ока з одного чи з обох бокiв. Отже, Турн їздив на рiзномасному конi. В минулому значення коня, так само як i вола, в господарствi та вiйськовiй справi просто неможливо переоцiнити. Звичайно, люди дуже добре зналися i на тiй, i на другiй тягловiй силi. В характеристицi, оцiнцi коней та волiв неабияке значення мала масть та iншi похiднi ознаки. Так, у спецiальному дослiдженнi на сторiнках журналу "Киевская старина" повiдомлялося, що тiльки на Брацлавщинi (примiрно теперiшня Вiнниччина) розрiзняли двадцять вiдтiнкiв мастi волiв та ще плюс вiсiмнадцять рiзновидiв за формою рiг. I всi цi вiдтiнки та рiзновиди мали свою назвукличку. Звичайно, аж нiяк не менше iснувало вiдтiнкiв у мастi та iнших нiби несуттєвих зовнiшнiх ознаках, коли йшлося про коней. Пiд час купiвлi-продажу коней грали роль не тiльки вiдомi нам з приказки зуби (визначали вiк), а й маса iнших ознак, у тому числi масть. Воронi конi вважалися витривалiшими вiд свiтлiших мастей (буланих, бiлих, в яблуках та iн.). Рябi конi саме через масть поцiновувалися нижче i мали не дуже добру славу. Отож, "зикратий" Турна, який далi зустрiнеться ще не раз, має на собi недобру прикмету, несе рутульського вождя до його поразки i загибелi. У Вергiлiя про коня Турна читаємо: "Кiнь фракiйський пiд ним виграє, весь у яблуках бiлих" (книга дев'ята, 49). У стародавнiх римлян конi з Фракiї (теперiшня Болгарiя) славилися швидким бiгом. 54. Набалдашник - тут у значеннi: накриття переважно з дорогої тканини з оздобами. Нар.: Жiночий празник (любитель жiночого товариства, жiночий угодник). 56. Кабак - нiс. 58. Турн їм iзволив тимфи дати - тимфа, пимфа - варварський бурсацький жарт. Бурсак Антось в романi А. Свидницького "Люборацькi" (написаний у 1861 - 1862 роках) розповiдає про нього так: "Пинфа от що: вiзьме паперу та бавовни i скрутить папiр в дудочку i в один кiнець, в тонший, завине ту бавовну, запалить, роздує. Як добре курить, то запаленим кiнцем вiзьме в рот осторожно i подме. То так сапне. Диму, як голова завбiльшки, висунеться пiд нiс. Ще й кожухом накриють, як на кроватi спиш. Так закашляєшся, що ну! Бухикаєш та й бухикаєш... I сльози котяться, наче били" (Свидницький А. Люборацькi. - К., 1971. - С. 25). 59. Цибелла (Кiбелла) - велика мати богiв i всього живого на землi, богиня родючостi й вiдроджуваної природи. 63. Сатурнович, змилосердися - за мiфологiєю, Сатурн - батько Зевса, до нього правив людьми i богами. 68. Реб'ятушки - в царськiй армiї узвичаєне звертання воєначальникiв до солдатiв. Пройшлось сказать Енею: пас - тут пас вживається у значеннi: вiдступаю, пасую. Термiн походить з картярської гри - вiдмова вiд участi в даному розиграшi до наступної роздачi карт. 71. Ходили рунди по валах - рунда - команда, що перевiряла вартовi пости. 74. Мiй батько був сердюк опрiчний - сердюки - гетьманська гвардiя, утворена на Лiвобережнiй Українi в 60-х роках XVII ст. Сердюцькi полки порiвняно з територiальними полками, або, як їх ще тодi називали, городовими, були невеликi, до п'ятисот козакiв. Вони охороняли резиденцiю гетьмана, вiйськову артилерiю, склади продовольства i боєприпасiв, виконували полiцейськi функцiї. Перебували на повному утриманнi гетьманської казни, були лiквiдованi у 1726 р. Опрiчний - особливий, вiдмiнний вiд iнших, тут: видний, видатний. 78. Iноси! - згода, хай буде так. 79. Дорожку знаю я окромну - тобто окрему, потайну. 80. I красовулю пiднесли - кросовуля - велика чарка (К.). 81. Землi, овець i дать по плугу - тут у значеннi: дати по плугу волiв - по двi пари. В чиновнi вивесть обiщав - тобто в чиновники, що займали якусь посаду в урядових установах. Чиновники належали до привiлейованого стану, мали звичайно потомствене або особисте дворянство. 82. Козак природi покоривсь - тобто пiдкоритися своїй козацькiй вдачi. 83. Ви сами мали панiматку - мати Iула, перша дружина Енея - Креуза, загинула пiд час утечi з Трої. 84. Твоїм буть братом не стижуся - перед нами епiзод, що воскрешає характерний для крзацтва звичай i показує, наскiльки сильною була серед нього традицiя побратимства. Воєначальник, що стоїть на вищих шаблях суспiльної iєрархiї, урочисто перед громадою називає своїм братом простого воїна, що добровiльно йде на подвиг, клянеться заступити його матерi рiдного сина. I тут же - бурлескна гра: поняття з побуту росiйської регулярної армiї - "пайок", "кватира" - поставленi в один ряд з речами патрiархального козацького та селянського побуту. Все назване змiшувалось i в реальному життi України кiнця XVIII - початку XIX ст., проте "пайок" i "кватира" не були властивi побуту старої селянки. 86. Пiкет - передовий сторожовий пост, застава. 87. У Вергiлiя про Рамента (Рамнета) читаємо: Сам вiн був цар i вiщун, i Турну-царевi був милий; Та вiщуванням загину вiд себе не мiг вiдвернути (Вергiлiй. - Кн. 9. - Ряд. 327 - 328). Тестамент - заповiт, духiвниця. 88. Потиснув, мов Хому Ярема - маються на увазi комiчнi персонажi в фольклорi українського, росiйського та бiлоруського народiв. Хома i Ярема фiгурують у жартiвливих пiснях, анекдотах, лубочних картинках (малювань). В однiй з пiсень зустрiчаємо слова, що нагадують коментований рядок "Енеїди": ...Ходiмо у церкву Богу молиться. Хома надiв ризи, А Ярема взяв книги. Де не взявся пiп та дяк - Хома вискочив у дверi, А Ярема у вiкно. Як затис та й затис - Та й Хому притис... (Українськi народнi пiснi в записах Осипа та Федора Бодянських. - Кё 1978. - С. 269). 91. Пальонка - вид горiлки. I приколов його, як квiтку, Що баби колють на намiтку - намiтка - святкове вбрання одруженої жiнки; довге, мало не до землi, покривало, яким зав'язували поверх очiпка голову. Прийнято було покiйницю в домовинi покривати зверху намiткою. Iнколи до намiтки пришпилювали воскову квiтку. 93. Агапiй Шамрай так коментує це мiсце: "Слимаки - монастирськi служки... I знову в цiй строфi - яскрава картина з побуту школярiв старих часiв ("курохватiв"), якi добували собi прожиток не завжди достойними способами. Цiкаво вiдзначити, що для них господарi, у яких вони крали, то "вороже плем'я" - Гевали i Амалики. За бiблiєю, Амалик - родоначальник племенi амаликiтян, що ворогувало з євреями, а Гевал - назва народу арабського походження - гевалiтян, - що так само ворогував з Iзраїлем. Звiдси в бiблiї, а потiм пiзнiше i в мовi духiвництва цi назви стали загалом означати людей "чужих", "ворожих". Причому назву "гевал" вживали в зневажливому значеннi - простак, грубiян та iн. Це зневажливе ставлення до мiщанства i селянства з боку школярiв типове для тих часiв, коли навчальнi заклади були iзольованi, користувалися самоврядуванням, i школярi, або "спудеї", розвивали в собi професiональну замкненiсть i деяку погорду до iнших "неосвiчених" станiв. (Так само, як, наприклад, для нiмецьких студентiв середньовiчних унiверситетiв, всi, хто не належали до "ученого стану", називались звисока "фiлiстiмлянами", або скорочено - "фiлiстерами". Знов-таки бiблiйна термiнологiя - фiлiстiмляни - народ, що ворогував з євреями)" (Котляревський I.П. Повне зiбр. творiв: У 2 т. - К., 1952. - Т. 1. - С. 525 - 526). Що роблять часто i дяки - мандрованi дяки, бурсаки. 95. Дали рутульцям накарпас - дали прочуханки. Кал - грязь. По сам пас (пол.) - по пояс. 96. Волсент - проводир кiнноти латинян. 101. Уже знайома нам бурсацька макаронiчна мова (див. коментар: IV, 46 - 47). Переклавши латинськi слова, слiд читати: Грiх робиш, брате милий, Невинному смерть задаєш: Я дурень, розбiйник, розбишака, Найбiльший негiдник! гайдамака; Постiй! невинную кров ллєш. На що ж розраховував Низ, звертаючись до Волсента на бурсацькому арго? Щоб збити з пантелику, виграти час, затримати пiднесений над головою друга палаш. А ще мав надiю, що Волсент хоч на якийсь момент прийме його за людину з свого табору, адже зрозумiле тiльки бурсакам арго служило свого роду паролем. 111 - 112. Цi строфи написанi в дусi народних голосiнь матерi за сином-одинаком. 115. Що мов на його сап напав - тут сап - утруднене, свистяче дихання через закладений нiс. 116. ...Брат брата в батька луплять - лаються. Гак в мiднi клекотить гарячiй - мiдня - пiдприємство, де плавлять мiдь. Гак в кабацi кричить пiддячий - кабак (рос.) - шинок. У старi часи було прийнято рiзнi урядовi укази та розпорядження читати в людних мiсцях: на ярмарках, площах, у шинках тощо. Звичайно, пiддячому особливо доводилося пiдвищувати голос у шинках, щоб перекричати п'яний гамiр. 118. Парнас - гора в Грецiї, де, за мiфологiєю, перебував покровитель мистецтв Аполлон i музи. Пегас - у грецькiй мiфологiї - крилатий кiнь. На вершинi гори Гелiкон вибив копитом джерело, з якого пили воду музи i яке давало натхнення поетам. 120. Якраз i тарани вродились - тарани застосовувалися пiд час штурмiв фортець. Тяжку, оббиту металом колоду пiдвiшували на канатах чи ланцюгах на поставлених на колеса поперечках. Таран пiдкочували до крiпосної стiни чи то брами i, розгойдуючи, били в неї колодою. Оббитому металом чи цiлком металiчному передньому кiнцевi колоди iнколи надавали форму баранячої голови. За аналогiчним принципом працювали тарани - дерев'янi довбнi - в олiйницях. Пiдвiшеними до стелi таранами пiдбивали клини, якi притискали прес, що вичавлював з вiдповiдно пiдготовленого насiння олiю. Застосовувалися тарани i для пресування воску на воскобiйнях. Тут продовжується розпочате у четвертiй частинi "Енеїди" травестiйне обiгрування, комiчне зниження зброї, бойового обладунку двох воюючих армiй, ототожнення їх з предметами господарського вжитку. До того ж, всi давнiшi види зброї беруть свiй початок вiд предметiв господарського вжитку (тi ж тарани, вся холодна або ще говорили - бiла зброя, певною мiрою i вогнепальна). Замiсть бойових таранiв рутульцi використовують довбнi з олiйниць, якими проти фортечних укрiплень нiчого не вдiєш. Тимчасом у наступнiй строфi з їх допомогою вiйсько Турна валить браму. 123. Геленор - троянський воїн, син лiдiйського царя i рабинi Лiкiмнiї (Вергiлiй. - Кн. 9. - Ряд. 544 - 549). Лик - у Вергiлiя Лiкос (Вергiлiй. - Кн. 9. - Ряд. 556 - 566). Верлань - крикун. Кундель - вiвчарка степової породи. I, мов на поступки, хотiлось Рутульцям перегону дать - змагаючись у бiгах наввипередки чи що iнше, буває, iдуть на поступки, скажiмо: "починай бiгти першим". Як у шахматах, починаючи гру з явно слабiшим противником, iнколи дають фору - знiмають з дошки якусь фiгуру. 124. Пробралися подуть тичок - тобто помiрятися силою в поєдинку, бою. У народних казках герої iнколи, перш нiж почати поєдинок, а то й перериваючи його, дмуть тiчок (мiсце поєдинку), щоб в такий спосiб виявити, хто з них сильнiший. 129. Лигагь латинськiї потали! - потапцi - особливо злиденна страва: хлiб, накришений у посолену воду. Нар.: Лигай потапцi, впустивши в юшку (Номис. - С. 235). 131. По-сербськи величали вiру - тобто лаялися нецензурними словами. 132. Голiаф - бiблiйний велетень i силач. Один дражнився Битiасом - травестiйне обiгрування iменi троянця Бiтiй у Вергiлiя. Iз Кочубейським вiн Тарасом - мається на увазi слуга великих магнатiв, князiв Кочубеїв, якi мали маєтки в Диканьцi, самiй Полтавi, iнших мiсцях. Котляревський добре знав Кочубеїв i їхнє оточення. Одному з них, Семеновi Михайловичу Кочубею (1778 - 1835) присвятив власноручно пiдготовлене видання "Енеїди" (1809). 137. Стратилат - воєначальник, ватажок вiйська. 139. Келебердянськая верства - локальна приказка. Матвiй Номис до приказки "Випросталась, як семисотна верства" дає таку примiтку: "Семисотнi верстви були за царицi Катерини. По старих шляхах вони ще й тепер (середина XIX ст. - О. С.) iнодi є: дубовi, високi. Пирятинська верства теж семисотна, - себто верства, що вони стоять по старому шляху з Переяслава у Лубни" (Номис. - С. 288). Келеберда - мiстечко Полтавського полку. Попав богиню камнем в лад - тобто в лоно. Тут: лоно - низ живота. 142. Генеральний обозний - одна з вищих посад у гетьманському урядi на Українi. У його вiданнi була органiзацiя i постачання вiйська, артилерiя. Генеральний обозний також брав участь у зносинах з iншими державами, переговорах з iноземними послами, засiдав у генеральному судi. Були також полковi обознi. ЧАСТИНА ШОСТА 1. Бiжать в олимпську карвасар - йдеться про одну з давнiх форм народного судочинства, щось близьке до третейського суду чи суду честi (вiдповiдно в росiйського народу - "на миру"). Обранi громадою авторитетнi люди вислуховували обидвi сторони i тут же виносили своє рiшення. Слово "карвасар", як i сама iнституцiя суду на ярмарку, давнє, уже в часи Котляревського можливо сприймалося як архаїзм. 3. Як грек на нiжинськi ковбаси - це вже друга згадка про грекiв-колонiстiв на Українi (див. коментар: IV, 125). Нар.: Ласий, як до ковбас. Ласий на ковбаси (Номис. - С. 98). Я намочу вас в шевський, квас - шевський квас - розчин дубильної речовини для вичинювання шкур. 4. Запру в смирительних домах - такi будинки були введенi при Петрi I для ув'язнення за порiвняно незначнi злочини. Коли перед судом поставала особа з привiлейованих станiв (а богинi ж сюди належать), вона по можливостi вiдбувала покарання в такому будинку, а не в тюрмi. Як мiсця ув'язнення цi будинки припинили iснування у 1884 р. Жiнок там на тютюн мiняють - ще один, уже третiй (див. коментар: III, 3; IV, 126) вiдгук у поемi пiснi "Гей на горi та женцi жнуть". Тут ремiнiсценцiя рядкiв: А позаду Сагайдачний, Що промiняв жiнку На тютюн та люльку, Необачний. 6. В античнiй мiфологiї Венера традицiйно прихильна до Марса - бога вiйни. Тому природно, що тут вона виступає ще й в образi маркiтанки. Останнi супроводжували армiю в походах, торгували рiзними продуктами, напоями, предметами солдатського вжитку. I бите з ними м'ясо їла - тобто м'ясо настрiляної дичини. 7. Лiтературознавець Юрiй Iвакiн слушно вказує на перегук епiзодiв iз побуту небожителiв у шостiй частинi "Енеїди