гостив би я вас нинi в своїй хатi. Нехай же Боговi милосердному буде дяка й за те. Добре, що не здався. Бо погадати собi, який би це був сором. Резиденцiя, президiя i - здалася. Правду сказати, я того й не сподiвався. Чечель i Кенiгзен, гадаю собi, i здали москалям Батурин. Нi, цього бути не може". "Не здобули б москалi Батурина,почав крiзь сльози чура,- якщо Нiс не зрадив би був входу". "Нiс? З яких же це Носiв?" "А Iван, прилуцький наказний полковник". "Цей? Нехай же його Господь тяжко за те гидке дiло скарає. Забажалося наказному полковниковi совершенним стати. I чого-то людина для тих почестей марних не зробить, аж погадати страшно!" "Бога в серцi не має",- кивала головою хазяйка. "Такий гарний город i змарнував. Промiняв за пiрнач. Бодай би його Бог тим пiрначем побив. По кривдi людськiй вiн його доскочив, а не чесними заслугами козацькими добув. Такий гарний город i через нього пропав. Один замок який, а церкви, а двори! Бувало дивишся i надивитися не можеш, така краса, таке добро. А тепер погадати - нiчого нема. На попелище приїдеш, на руїну. От що". Плакала. Чоловiк потiшав її. Казав, що вiдбудують Батурин. От i Київ скiльки разiв палили, грабували й плюндрували, а вiн все-таки двигався з руїни на славу Боговi i людям. "Вiдбудують, та життя людям не вернуть",- вiдповiла хазяйка i стала випитуватися про своїх знайомих у Батуринi, чи врятували вони життя i добро, котрi частини мiста зацiлiли i що з нього залишилося. "Залишилися згарища i трупи",вiдповiв Чечель. А помовчавши хвилину додав: "Та ще залишився я зi жменькою втiкачiв". Вiн гiрко всмiхнувся. Не мiг скрити злостi на самого себе за те, що втiкав. Пiд час утечi в першу чергу про небезпеку думав, про те, щоб вивести людей, а тепер совiсть стала докоряти йому, що тисячi загинули, як герої i як мученики, а вiн з десятками втiк, як трус. Послухав розуму, котрий казав рятувати себе i тих, що живими осталися, а тепер серце i совiсть гризли його. Казали, що поступив самолюбиво та що безкарно йому це не пройде. Гiрко робилося на душi, але розум все-таки брав перевагу над серцем, казав, що лишня жертва - це грiх i що легше було згинути, нiж пускатися на такi труди, невигоди й небезпеки, якi його тепер чекають. "Хто тобi може дати гваранцiю,казав собi Чечель,- що за хвилину не впадуть до села царськi люди i не захоплять тебе. Може, селяни й радi б тебе не дати, та чи їх сила?" Хазяїн нiби вгадав його чорнi гадки. "Ваша милiсть не потребують боятися. Ми люди певнi й вiрнi". "Сподiюся",- вiдповiв Чечель. "Козак, хоч i на рiллi осяде, а честi своєї лицарської не забуде". "Так воно й повинно бути". "Так воно i є. Ми гетьмановi доховаємо вiри, бо знаємо, що вiн нас до злого не веде. Як треба чого боятися,додав, принижуючи голос,- так хiба чернi". "Чернi?" "Того гультяйства, що намножилося тепер за час вiйни i що тiльки глядить, де б легким способом поживитися". "Як гайвороння, налiтають на спокiйних людей i не дивляться, чи свiй, чи ворог, не бояться грiха",- нарiкала хазяйка. "Перед ними треба оберiгатися". "Всi вони видають себе за козакiв, а це прямо розбишаки, а не козаки". "Страшний народ". "А ще страшнiше, що в нас щось такого може бути. Гетьман Iван Степанович казав винищувати тi банди, й вони його за це не люблять i не люблять гетьманцiв, бо вважають їх своїми ворогами". "В упорядкованiй державi для них мiсця бути не може". "Тому-то вони i слухати про державу не хочуть. Для них усе одно - гетьман, хан, король, цар, щоб їх на службу прийняв i грошi платив або щоб їм дозволив по своєму промишляти. От кого боятися нам". "А навiдуються вони до вашого села?" - запитав Чечель. "Дотепер, славити Бога, нi. Наше село, хоч i не мале собi i не бiдне, так не на шляху лежить. Це одне. А друге - знають, що ми не безбороннi. Самопалiв у нас не багато. У мене та ще в декого. I не всi вмiють з самопалiв стрiляти. Але за те в кожнiй стрiсi захованi списи, а з лукiв у нас i хлопчики стрiляють, та ще як, як татари. До нас якою-будь купою i не пiдходь, а вони великими ватагами не ходять, бо вiд москалiв непевно. Москалi з ними коротку розправу чинять, або приставай до них, або гинь". Чечель i без того знав про тi своєвiльнi купи, що стiльки лиха творили на Українi, йому тiльки цiкаво було довiдатися, як до них ставився осiдлий народ. Почувши, що неприхильне, заспокоївся. "А що ж тепер, ваша милiсть, гадають починати?" - спитав несмiливо хазяїн. "До гетьмана перебиратися". "За Десну?" "За Десну, батьку". "Важко". "Чому б то?" "А тому, що цар, як тiльки почув про перехiд гетьмана до шведiв, або, як вони кажуть, про "iзмєну", так зараз велiв Меншикову послати на Десну кiлька полкiв драгунiв, щоб не дозволити рештi вiйська козацького переправлятися на той бiк". "Невже ж?" "Так воно є. Тепер понад Десною московськi драгуни стоять. Переходи караулами обсадили, на дорогах застави поклали - нiкого за Десну не пускають. Уже їм дехто в руки попав, що до гетьмана поспiшав". "I що?" "Те, що звичайно москалi в таких випадках роблять, батоги й кнути на мiсцi, а тодi до посольської похiдної канцелярiї вiдправляють питати, чи з гетьманом Мазепою змови проти царя не мав. Переказують, що таке навiть з одним гетьманським канцеляристом склалося". Для Чечеля були це несподiванi новини. Сидячи в обложеному Батуринi, вiн не знав, що за той час дiялося на Українi. Не гадав, що цар так скоро й рiшуче поробить усi заходи, щоб у починi задавити мазепинське повстання. Мабуть, зрозумiв небезпеку i - спiшився. А ми?.. У нас є - Носи... I на саму згадку про цього мерзотника Чечель здригнувся. "Iван Нiс,- повторив у голос; затискаючи кулаки.- Коли б не цей Нiс!" "Прокляте будь те iм'я од рода та до рода",- сказав, спльовуючи, хазяїн. "Хто на Батурин гляне, той i Носа спом'яне,- додала хазяйка,- так як отсе ми його споминаємо, зрадника". I вона, пiдперши бороду рукою, хиталася журливо: "Такий город, такий город, i видав ворогам на поталу". Чечель не стiльки дивувався з вiрностi хазяїнiв гетьмановi й жалю за його зруйнованою столицею, скiльки з їх свiдомостi i знання справи. Сидять у селi, далеко вiд битого шляху, нiхто туди не заглядає, а знають, що гетьман до шведiв перейшов, i про розпорядки царськi чули, i про все. "А скажiть менi, будь ласка,просив,- звiдки ви всi вiстi берете i, як бачу, вiстi правдивi, а не якiсь там бабськi плiтки?" Хазяїн хитро всмiхнувся: "Ваша милiсть знають, що козак чує, як трава росте. Нас тут кiлька колишнiх козакiв, здебiльшого таких, що до служби вiйськової неспосiбними стали, тому й на рiллi поселилися. Але ми цiкавимося, що дiється у свiтi. Все хтось з певних людей на звiди їде. Скрiзь маємо своїх вiрникiв, тi й переказують нам". "Так у вас є своя пошта". "Щось нiби жива пошта.- А, наблизившися до Чечеля, шепотом сказав: - Ми вже й гетьманський манiфест читали. Я собi навiть вiдписав його, бо я письменний". "То вже й манiфести з того приводу ходять?" "Еге ж. Гетьман розсилає свої, а цар свої. Цар пише, нiбито гетьман зрадив його, не для добра народу, а для власної користi. Нiбито вiн нас польським панам, а церкву нашу єзуїтам на поталу вiддати бажає". "Ого!" "То ще не все. Слухайте далi. Та ще каже, нiбито не москалi наш народ угнiтали, а гетьман, нiбито не цар усякi податки на нас накладав, а лиш гетьман багатився кривдою нашою". "I ви вiрите?" "Хто дурний - хай вiрить. Я до них не належу. Каже цар, що вiн жодного єфимка з України до своєї казни не хоче. Обiцяє тим, що повернуть до нього, "милостивеє отпущенiє вин їх, содержанiє чинов i маєтностей їх без всякого умаленiя" та ще нагороди великi за вiрну службу". "За таку, як Нiс йому служив",докинула хазяйка. "А гетьман?" "Що пише гетьман, питаєте?" "Так". Хазяїн попросив його в ванькир, добув iз-за образа вчетверо зложений лист паперу i сказав: "Читайте, що наш гетьман пише". Чечель прочитав гетьманський манiфест, зложив його назад i, вiддаючи, запитав: "Що ж ви на це?" "Питаєте? Гетьмановi вiрю. Вiн правду пише. Перейшов до шведа не заради користi, а лиш, щоб визволити нас iз царської неволi, з того ярма, котрого довше носити годi. Невже ж ми слiпi чи дурнi, щоб не бачити, до чого воно йшло? До скасування нашого козацтва й гетьманства та до перестроєння нашої землi на московський лад. Це всякому ясно, хоч не всякому страшно, бо багато є таких, що це їх анi болить, нi свербить. А хiба ж нам не все одно, хто над нами панує. Хлоповi одна бiда - говорять, бо дурнi. Та ми, козацькi люди, знаємо свiтовi лад". "Так ви спiвчуваєте тому, що гетьман зробив?" - запитав Чечель. "Не тiльки спiвчуваємо, але й постояти готовi". "То гарно. А багато вас?" "Того я вам, пане полковнику, нiяк сказати не можу. Але народ козацький, хазяйський, гадаю, одної думки зi мною. Тiльки всiлякий, на землi неосiлий, хибкий народ, цей, звичайно, туди й хилиться, куди вiтер повiє. I за нього боюся. Дещо i за старшин, за тих, що з гетьманом не пiшли". Чечель задумався, бо i вiн того боявся. Старшини, звичайно, люди багатi, мають луги й лiси, лани та млини, усякi доходи й вигоди, жаль їм буде втратити тi маєтки. Та ще тепер, коли цар обнадежує усякою ласкою своєю, хто тiльки покається i вернеться до нього. Не одного вiн на цей гачок легко зловити може. Зокрема тих, що мають родини, жiнок i дрiбних дiтей. Що станеться з ними? Анi їх iз собою брати, анi дома лишати, от i бiда! "А не знаєте, куди дiваються жiнки й дiти тих старшин, що з гетьманом пiшли?" Хазяїн тер чоло: "Пiдождiть, будь ласка, хай пригадаю. Щось менi i про них доповiдали. Ага. Кажуть, немов-то деякi до Прилук втекли. Так нiбито й Орликова жiнка, i гетьманського господаря Цурки". "Прилуки досить далеко вiд воєнного терену, може, їм там i безпечно буде". "Не знаю, може. Тiльки в Прилуках усього сотня воякiв i то народ не дуже надiйний, такi, що з полкiв повтiкали. Не знаю, чи можна їм довiряти, бо не без маєткiв старшинськi жiнки до Прилук прибули". I оба вони зажурилися. Думали, як дуже дальший розвиток справи залежний буде вiд того, як себе там тi старшинськi родини почуватимуть, бо чого для своїх жiнок i дiтей не зроблять їх мужi й батьки. "Але ми балакаємо,- почав господар,а ваша милiсть утомленi. Який же я нездара. Жiнко! А приладь там постiль у свiтлицi i дай чистої води в цинову вмивальню, та ще добудь iз скринi бiлизну щонайтоншу, спiшись". "Нiби я цього сама не знала,вiдповiла йому жiнка,- аж ти менi це потребував казати. Все наготовлене як слiд. Проси їх милiсть, хай звелять перейти у другу половину". Чечель щолиш тепер почув, що йому дiйсно нiчого так дуже не треба, як води, бiлизни i постелi. Вiн ледве на ногах тримався, повiки спадали йому на очi, як крила птицi, котра вже далi летiти не може, в головi, нiби буря шумiла. Подякував добрiй хазяйцi i з хазяїном перейшов через сiни до свiтлицi. Тут за печею були критi дверi до малої кiмнатки без вiкон i без других дверей, про неї нiхто i не догадався б. В тiй кiмнатцi приготовлено для Чечеля, а в свiтлицi, на лавцi,- для його чури. I щолиш тепер, як Чечель обмився i хотiв перебрати сорочку, побачив, що вона поприсихала до тiла. Насилу повiдбирали, хазяїн оглянув рани, бо, як колишнiй козак, розумiв це дiло, побажав гостевi спокiйної ночi i вийшов. В свiтлицi моргнув на чуру. Цей зрозумiв знак i вибiг за ним. Сидiли втрiйку i чура розказував про Батурин, i як батуринцi не хотiли впустити царське вiйсько, i як Нiс зрадою впровадив туди москалiв, який бiй iшов, як Кенiгзена поранили, як боронився полковник Чечель i як вiн, втративши всяку надiю, з останками людей вискочив з мiста i забiг аж сюди. "I тепер ми отсе у вас, а там, у Батуринi, лиш згарища, i трупи, лиш москалi, як чорти, снуються по тiм пеклi i гайвороння над трупами кряче". Вiн уже не плакав, тiльки скреготiв зубами й затискав молодi кулаки. Жаль уступав перед почуттям помсти, котре перший раз явилося в хлоп'ячiй душi. Помститися, помстити за те все, що накоїли вороги. Хазяйка кивалася, i по стiнi за її спиною хиталася велика, довга тiнь, як маятник на годиннику, завiшенiм десь у просторах. Хазяїн вхопив голову у руки, пiдпер лiктi на колiнах i дивився на кут хати, нiби в глухий кут, з котрого виходу нема. На дворi шумiв вiтер i полiтав снiжок. СУСIДИ Нараз хазяїн голову пiдняв: "Цитьте!" Всi троє стрепенулися. Надслухували. Хтось вулицею iшов, вiдсунув ворота, наближався до хати. Хазяїн встав. "Не йди!" - крикнула жiнка й потягнула його за полу. "Пусти! - вiдповiв, вириваючися вiд неї.- Не знаєш - гiсть у дiм, Бог у дiм. Гостя нам треба-боронити. Ти, хлопче, йди у свiтлицю i зачини на защiпку дверi. Нiкого не впускай, поки я не вернусь". Взяв самопал, вiдчинив засув i вийшов. Незабаром вернувся з трьома сусiдами. Виправдувалися, що спати не дають, на хату в таку пiзню пору нападають, але бачили, що свiтиться у вiкнах, так поступили. "Ви ще не знаєте, що сталося?" - питав один. Хазяїн дав жiнцi знак, щоб мовчала. "Нiчого не знаємо",вiдповiв. "Кажiть, що сталося". "Москалi Батурин здобули i зруйнували". "Що ви кажете? - крикнули обоє i руки заломили.- Батурин? Резиденцiю гетьманську? Це неможливо! Город був укрiплений, Кенiгзен, Чечель, i гетьман недалеко - i здобули? Як же це?" - вдавали, що нiчого не знають. "Гетьман недалеко, та не поспiв",пояснив сусiд. "Не спiшився,- доповiв другий.- Вiн добре, що сам до шведiв перейшов, безпечно себе почуває, а що станеться з, народом, це для нього так, як для мене торiшнiй снiг". Хазяїн здивувався. Дотепер про гетьмана нiхто так не вiдзивався. "Ти, брате,- почав,- несправедливо кажеш. Як не поспiв, то видно, не сподiвався, що Батурин так скоро здасться". "Вiн не здавався". "А як же?" - випитувався хазяїн, нiбито нiчого не знає. "Наказний полковник Нiс iзрадив, вороговi хiд у город показав. Iван Нiс, як знаєш, наказний прилуцький полковник, забажав совершенним стати i видав Меншикову Батурин. Москалi город спалили, а людей перерiзали, не жалiючи нi жiнок, нi старцiв, нi дiтей." Хазяйка запаску до очей пiднесла, ридала. "Старшини всiх нас продадуть, як на зарiз худобу, вони тiльки того й чекають" Хазяїн попросив гостей сiдати. "Хто вам це, люди добрi, казав?" - питався. "То ти ще нiчого не знаєш? Люди з Батурина прийшли, тiї, що з Чечелем насилу з голоду вискочили". "А де ж полковник Чечель?" "Кажуть, що в когось у селi. Лихий його зна, де вiн. Може, далi пiшов. Здав Батурин, а тепер до москалiв пiде, "милостивого отпущенiя вин" у свiтлiйшого просити. Вони до його, як по свячену воду йдуть". "Хто?" "Хто ж би? Старшини. Випрошують собi ствердження давнiх грамот i нових на всякi маєтностi просять, а ми, хто таке ми? Для старшин ми гречкосiї, коли прямо не чернь, хто про нас дбає, - скажи! Вони викрутяться, як в'юни, а ми царевi за гетьманову зраду вiдповiдь дамо, хоч ми в тiй зрадi неповиннi, бо ми до шведiв переходити не казали". "Жаль говорить з тебе, мiй брате",- заспокоював його хазяiн. "Не жаль, а правда". "Може, й правда, але така, як тобi здається". "А тобi нi, бо ти за старшинами руку тягнеш, гадаєш, сотником тебе зроблять,- по смертi",- додав гумливо. "Того я собi не бажаю i анi чинiв, нi маєтностей не хочу, бо й того, що в мене є, для мене i для жiнки досить". "Досить, та вiд прибутку голова не болить". "Як кого. Та не мене. Я за правду стою. А на мою гадку правда анi по нашому боцi, анi по їх, лиш посерединi". "Себто як?" "Атак, що є гiднi старшини, i негiднi, як i помiж нами буває. Що Нiс погано зробив, що нiчого гiршого зробити не можна, того я не перечу". "Бо не можеш". "I не хочу. Я б його, як скажену собаку, колом забив, коли б вiн мене пiд руки попався. Але невже ж цiй Нiс тiльки простих людей ворогам на поталу вiддав? Невже ж у Батуринi не погибли також нашi старшини, їх жiнки й дiти? I скiльки! А скiльки їх ще на муки пiде, хай Бог тi муки за наше спасiння прийме",- i вiн перехрестився. Перехрестилися i зiтхнули всi. "То правда,- вiдповiв розсерджений сусiд.- Але гетьман теж недобре зробив. Перейшов, а нас оставив на ласку й неласку судьби - робiть собi, що хочете". "Того вiн нiяк не гадав. Як iшов до шведiв, так це тому, щоб скорiше з ними до нас вернутися й захищати нас перед москалями, а що трапиться такий пiдлий зрадник, як Нiс, того вiн передбачити не мiг, як анi ти, анi я нiчого такого не предвиджували i навiть не гадали собi". "А Чечель?" "Сам кажеш, що полковник Чечель Батурина не здав, що вiн обороняв його хоробро". "А все-таки втiк. Може, за ним уже й погоня бiжить, ще вiн нещастя на наше село накличе. Москалi скажуть, що ми Чечеля перед ними скривали, спалять нашi хати, а нас перерiжуть та перевiшають, коли б на палi не повсаджали". "Так тодi по-твоєму що?" "Треба нам перешукати село, чи вiн де не сховався". "А як сховався?" - спитав хазяїн, вдивляючися сусiдовi в очi. Той мовчав. "А як сховався? - повторив,- то що тодi?" "Тодi треба його москалям передати, хай його голова за всi нашi голови йде". "Мати Божа! - аж скрикнула хазяйка.Як ви, сусiде добрий, щось таке можете казати? Свого чоловiка, такого славного козака, такого лицаря катам у руки видавати?" "Як ми їх не дамо, то вони видадуть нас, побачите. Не пора мiркувати, що годиться, а що нi, а пора про себе дбати, бо нiхто про нас не дбає". "Недобре ти, сусiде, радиш,- озвався хазяїн хати,- я такої ради i слухати не хочу. Я до того руки своєї не приложу. Краще голову покладу, нiж Iудою стану. А ти що, брате, на це?" - спитав другого сусiда. Цей видно з гадками бився. "Гадаю,- казав,- що нема що Чечелем турбуваться. Хто зна, де вiн тепер. Може, вже в другому селi, а може, по дорозi в чужi руки попав. Наша турбота - його люди. Боюся, щоб нам за них якого лиха не було. Декiлькох можна притулити в селi, перебрати, нiби це челядь або свої. Але не всiх. Старшин треба вiдправити в дорогу. I то чим скорiше, тим краще". "За те, що билися за нас?" "За нас?" "А за кого ж? За нашу волю, за те, за що й ми боролися колись, як були молодими. Пригадай собi, у яких пригодах ми не раз були. I чи видавали нас нашi люди? Своїх людей на муки, на смерть видавати! Страшно, товаришi, страшно!" "Страшно, але як конечно, то нiчого не вдiєш. Краще хай потерпить дехто, нiж терпiти має народ". "Нехай терплять iншi, щоб тiльки не ми, правда?" - i хазяїн гiрко всмiхнувся. Тамтi дивилися на нього спiдлоба й вертiли в руках шапками. Один глипав чорними очима, як вовк, другому вуса нервово дрижали вiд збентеження. Упадок Батурина нагнав їм такого страху, що готовi були до всього, щоб тiльки запопасти ласки в ворогiв. Хазяїн знав своїх односельчан. Не багато мiж ними таких, що на них покладатися можна. Це здебiльшого старшi, з дiда прадiда козаки. Решта - народ хибкий. Поки добре, то й вони добрi, а не дай Боже лихої пригоди, то щось таке вам зроблять, чого й наймудрiша голова не передбачить. "Знаєте ви що? - почав хазяїн, силуючися на спокiй.- Якщо ви справдi гадаєте видавати їх, то в першу чергу видайте мене". "Вас?" - i сусiди аж пiдскочили на лавi. "Так, мене,- вiдповiв рiшуче,- бо я проти Москви стояв i стою, я гетьмановi вiрним був i є, я тих, що Батурина обороняли, за лицарiв маю, а не за злочинцiв, котрих карати треба. Берiть i в'яжiть мене, хай моя голова за вашi йде, бо, видно, не сидiти нам довше в одному селi, ми тепер люди з iнших свiтiв". Почувши таке гiрке й несподiване слово, замовкли, бо i що ж їм було казати? Розумiли, що правда не на їхньому боцi, але життя вiд правди сильнiше. Рятувати себе i своє добро, от що було для них найважнiше. Честь, правда, справедливiсть, усе воно гарно, та не тодi, як ворог на карку. Хазяїн читав у їх душах, як у книжцi. "Як же буде? - почав.- Пiзня година. Вже й ранок недалеко, треба рiшатися, щоб нас дiйсно який чорт не заскочив та не наробив бешкету". "Як громада скаже. Громада - великий чоловiк". "А на моє, громада - капустяна голова. Вискочить який горлай, застрашить людей i вирiшать таке, що й погадати страшно. Знаєте, як воно тепер буває у громадi. Молодi старшини воловодять. Наймит хазяїном править. Поганих часiв дожили ми. Краще було у бою полягти, нiж дочекатися такого. Сором вiд смертi страшнiший. Люди добрi, що ви сорому не боїтеся, що ви суду Господнього не жахаєтесь!" "Суд царський вiд суду Божого страшнiший, бо Господь милосердний, а цар нi". "Але й милосердя Боже свої границi має. Не переступаймо їх!" "Царська власть вiд Бога, нам слухати треба, що цар велить". "А гетьманська власть вiд кого, вiд чорта?" "Вiд царя",- вiдповiли, щасливi, що попали на таку розв'язку, яка буцiмто заспокоювала їх совiсть. "Хто вам це казав? - питався стривожений хазяїн,- хто вам, люди добрi, таку небилицю повiв?" "Пiп у церквi проповiдував". Хазяїн зрозумiв усе. Попи з царем тримають, з тим царем, що зневажає вiру й насмiхається з Бога. Цар на гетьмана наклеп пустив, буцiмто вiн нашi церкви й монастирi єзуїтам вiддати бажає, i попи послухали його. "Розумiю вас,- розпочав хазяїн голосом сумним, нiби вiн отсе на якiйсь стипi балака.- Ви повiрили попам. А знаєте, як вони, тi попи, собi мiркують?" "Як?" "А так, що гетьман за Десною, а цар тут. Заки гетьман зi шведами поспiє, цар може з ними зробити, що захоче. Та ще мiркують вони собi, що хоч тепер гетьмана зрадять, так це нiщо. Як побiдить цар, то вiн їх тую зраду всiлякими маєтностями обдарує, а якщо гетьмана зi шведами верх вiзьме, то вiн їм простить, бо гетьман свiй чоловiк i своїх духовникiв не буде так карати, як карає їх цар. I ви повiрили попам?" "Вони слуги Божi й закони Господнi краще знають, нiж ми. Хай вони перед Богом вiдповiдають за нас". "Кожний за себе вiдповiсть, бо на те у нас розум i вольна воля є. Якщо царська власть вiд Бога, то гетьманська теж вiд нього. Гетьмана вибрав народ, а голос народу, голос Бога. Негiднi ми зватися людьми вольними, коли не розумiємо того". "Як голос народу - голос Бога, то чому ж ти не хочеш слухати того, що громада скаже, громада теж народ". "Та не така, як наша, i не в таку пору, як тепер. Нашу громаду чорт опутав i вона голосу Божого не чує, з отсеї розмови бачу. Та я на суд нечестивих не пiду". "А нам пора. Простiть, що позбавили сну". "Який там сон тепер. Спасибi, що зайшли. Бувайте!" Вiдпровадив їх до ворiт, глянув на вулицю, постояв i стурбований вернувся до жiнки. "Ось воно як!" - сказав, ховаючи самопал пiд постiль. "Щось таке твориться тепер у нас на Українi, чого нiяк не розберу. Народ не той став". "Iншi часи, iншi люди",- зiтхала жiнка. "Але ж двох правд нема, i двох честей також нi. Що було справедливе за батькiв i дiдiв, те чесним i справедливим осталося для внукiв, а що нi - те нi". "Не всякий так гадає, як ти". "Не всякий, але подумай лиш - ёпредательство"! ёПре-да-тель-ство" _-_ повторив, розкладаючи безрадно руками. "Були предателi за часiв Христових, є й тепер. I тепер розiпняли б Христа". "Добре ти кажеш: i тепер розiпняли б Христа за те, що вiн людям добра бажав. А людям треба не благодати небесної, а звичайної наживи, i не слова Господнього вони бояться, а лиш кнута. Страшно подумати, жiнко. В Батуринi кiлька тисяч людей смерть за нашу правду понесло i муки страшнi протерпiли, а тут вони тих мученикiв, що вiд рук мучителiв спаслися, мучителям видавати хочуть. Я того не переживу". Ходив по хатi, збентежений до краю. В його словах почувався такий великий жаль, що слухати було важко. Щоб повернути його вiд тих гадок, хазяйка просто спитала: "Чи не краще нам полковника Чечеля кудись заховати?" "Куди?" "А хоч би в омшаник". "Гадаєш, не знайдуть. Перед своїм ворогом не сховаєшся". "То може б йому дати коня i провести куди безпечно?" "Не пора тепер. Свiтає. Треба чекати ночi". "Жаль, що ми того скорiше не зробили". "Як? Не бачила його? Та ж це не чоловiк, а тiнь. На ногах устояти не мiг. Порубаний такий. Дивуюся, що вiд упливу кровi по дорозi не впав". "Так що ж буде?" "Що Бог дасть, але я його живим зi своєї хати не видам". Жiнка мовила поранню молитву i збиралася палити в печi. ЛИЦАР У БЛИСКУЧIЙ ЗБРУЇ На майданi збирався народ. Старшi на колодах сидiли, пихкаючи люльки, молодшi стояли кругом. Сходило сонце. Зразу поза хатами i помiж деревами в садах являлася золота смуга, ясна, що аж за очi брала: Згодом яснiсть тая пiднiмалася вгору, розкидуючи кругом своє щедре промiння. Нiби незрима рука золоте зерно сипала на землю, нiби небесний сiвач iшов понад землею i сiяв. Декому здавалося, що з-поза обрiю з мрячних країн темної ночi виїжджає лицар у блискучiй збруї на бiлому конi, з золотим мечем у долонi. На шоломi в нього китиця огненних пер, вiтер обриває їх i кидає на землю. Рожами кладуться вони на поля, на верховiття дерев, на покрiвлi хат, пелюстки, платочки рожевого квiття стеляться кругом. їде велетень-лицар, мерехтить срiблиста збруя, сяйво ясне ллється з золотого меча, а перед ним утiкає нiч. Горбиться, кулиться, до землi присiдає i по ставищах, по мокляках, по оболонях волочить за собою свою спiдницю довгу з непевної темряви i з нiчної iмли. Дивляться сивоголовi господарi, як бiлий лицар чорну нiч проганяє, знiмають шапки й голосно хрестяться, а наймит якийсь, що недавно до села приплiвся, помiж молодшими гукає: "Пора дiло кiнчать. Доволi кров нашу пили, кровопивцi. Доволi крутили нами. В потребi нашому братовi золотi гори обiцяють, приманюють улесливими словами. Хочеш у вiйську служить, то в реєстр впишемо тебе, а хочеш на землi працювати, так i землю дiстанеш. А прошу". "I млинок, i ставок, i вишневий садок",- доповiдав його товариш. "Дiстанеш на Йосафатовiй долинi, а тепер маєш не садок, а в задок". Смiються кругом. "А скiнчиться вiйна, так гонять тебе з полку, як собаку з хрестин. Ти хто такий? Хахло, тягло, хамська твоя мати, йти на панiв працювати. От яка наша правда, браття". "Авжеж, авжеж",- гомонить поза спинами тих, що на колодах сидiли. "Ти до чого, синку, ведеш?" - пiдняв на нього полинялi очi сивоголовий дiдусь. Сторопiв. Та тiльки на хвилину. Побачивши, що одномишленникiв кругом чимало, вiдповiдає смiливо, аж гордо: "До чого ж би, як не до того, щоб не слухати панiв-старшин". "Анi дукiв-серебренникiв". "Досить слухалися -та й дослухалися ось до чого". I пiдняв руки, показуючи подрану кожушину. "Сорочки на хребтi не маю. Тiльки моїх маєткiв, що тая дранка, i тiльки худоби, що тiї вошi в нiй. Розбагатiв". "Потiшся. Ти не один. Багато таких, що так розбагатiли, багато!" "Бiля гетьмана доробилися". "Бiля iзмiнника". "Податями та налогами всiлякими народ обкладав, а все буцiмто для царя, цар наказує, а цар у манiхвестi виразно говорить, що вiн з України одного єфимку брати не хоче, що це гетьман до своєї кишенi грошi з народу здирав". "У гетьмана в кожному дворi грошi". "А в нашого брата, що спина, то вошi". Притакували кругом. Дiд з полинялими очима сумно дивився на лицаря ясного, що понад обрiєм на бiлому конi проїжджав, i на нiч темну, що в байраках перед ним ховалася. Але спiдниця її, брудна й мокра, волочилася по землi, як смородлива ганчiрка. Дiд нишком покаянний псалом шепотiв. "Я також,- почав iнший,- так собi своїм простим розумом мiркую, що ближча сорочка, нiж кожух. Ближчий нам робучий народ, нiж старшини". "Ближчий, ближчий!" "Хто з робучого народу, хай залишається у нас. Скажемо, що свої, а хто зi старшин, того видати царевi. Царевi не цiкаво нас до рук своїх дiстати, бо хто ми таке? - "пiдлий народ". Цар знає, що всякi факцiї вiд старшин iдуть, старшин йому давай". "Справедливо сказано: старшин йому давай. Нагородить нас. Так i видаваймо їх, пеських синiв". Дiд перервав псалом: "Видамо своїх, так чужих нам нашлють, а гадаєте, що чужi кращi вiд наших". "Менший жаль, бо чужi. Вiд свого кривда гiрше болить". "Авжеж, авжеж. Своя рука дошкульнiше б'є". "Так нашi предки гадали, i тому в нас добра немає, тому ми у чужому ярмi. Гей, дiти, якi ви нерозумнi. Вiд своєї кривди куди легше визволитися, нiж вiд чужої. Свого гетьмана скинеш, коли вiн негодячий, а царського намiсника не спекаєшся, бо за ним стоїть цар, i вiйсько, i всi сили його, а в тебе що? В тебе залишиться голий кулак i безсильний жаль у серцi, i отсе вся твоя оборона. I будеш битися, як перепiлка в снiгах на морозi, i скиглити будеш, як чайка, нарiкаючи на свiй розум дурний. Прийде каяття, та вороття не буде". Iз-за гаю знiмалася хмара й летiла ясному лицаревi назустрiч. Хотiла прикрити його, нiби невод розпускала небi. "Хай, що хоче буде, щоб не було, як є. Несила довше кривду терпiть". "Несила, несила!" "Гетьмани визволювали нас вiд ляхiв, а татар накликали". "Татари загонами народ гонили у ясир". "А Мазепа, гадаєте, що? Визволює Україну вiд москалiв, а шведам продає". "Лютрам-бузувiрам". "Не хочемо, не приймаємося!" "Послухай його манiхвестiв, допоможи побити царя, то вiн панiв польських накличе на нас, закрiпостить народ". "Буде, що лан, то пан, а що розвалений тин, то селянин". "Церкви єзуїтам вiддасть, у монастирях унiатiв понасаджує, польськi порядки на Українi заведе". "Не хочемо того, не приймаємося". "Краще вiд православного царя". "Краще! Краще!" "До чорта з гетьманом! Видаваймо старшин, хай iдуть за голови нашi". Даром дядько з полинялими очима добивався до слова. Нi вiку, нi розуму не шанували. Горлаї перед вели. "Нассалися п'явки нашої кровi, вiдривать пора". "Пора, пора..!" "Перетрусити село, чи де Чечеля немає. За його нам вiд царя велика ласка буде". "Вiн свiтлiйшого князя Меншикова обидив, царського вiйська в Батурин не впустив, царських послiв зневажив". "А тепер Батурин пропав, а Чечель перед карою втiкає". "Через нього тисячi народу пропало, на його невинне пролита кров паде, на погибiль йому!" "На погибiль Чечелевi! На погибiль старшинам!" "Видаймо Чечеля царевi. Вiдведiм його до найближчого московського караулу". "Вiдведiм, вiдведiм!" - ревiв натовп. Снiгова хмара ясного лицаря тiнями накривала. Меркли блискучi бляхи на його широких грудях, снiдею заходив шолом, меч iржею вкривався. Щедрою рукою розсипанi троянди линяли й нидiли пiд чобiтьми розюшених. людей. А з байракiв, з болiт, недобре ще примерзлих, пiдносилася брудна спiдниця ночi. Вiтер її пiддирав, пiдносив i понад. селом, як заболоченою хоругвою, вимахував. "Чечеля, Чечеля нам давай! До бiса полковникiв, до бiса нам старшин!" "I без них проживемо!" "На погибель їм!" "На погибель". Хазяїн, у котрого полковник Чечель ночував, насилу добився до слова. Старий, багатий козак мав численних сторонникiв у селi. Постояли за ним. Зацитькували ревунiв. "Дайте ж чоловiковi слова! - казали.- Не шумiть! Криками далеко не зайдемо. Це тiльки жиди криком городськi мури валили, наш крик такої сили не має". Вилiз на колоду i став заспокоювати народ. Казав те, що й сусiдам на розмовi у своїй хатi говорив, а саме, що не всi старшини лихi, що є й мiж ними люди з великими заслугами. Обороняв гетьмана, котрий, на його гадку, багато доброго зробив..." "Дукам, серебренникам, а не нам". "Не будь дукiв, не було б що i взяти в руки". "Ой прибрали ви нас у свої загарбливi руки, так що й дихати важко". "Та кiнець пануванню вашому, пани!" "Кiнець нам, а ви гадаєте що? безконечнi?" - питався хазяїн. "Поки землi, поти нас,вiдповiдали.- А ви от що!" - дмухали на долоню, показуючи, як старшини полетять на чотири вiтри. "Ми вже раз з вами зробимо якийсь лад",- грозили. "Поки зробите, послухайте правдивого слова". "Не треба, не хочемо, не цiкавi..." "Цитьте, хай говорить. Кажiть, дядьку, кажiть". "Своїх людей на поталу ворогам давати не годиться". "Треба!" "Не треба!" "Мус!" Поривалися на себе з кулаками. Насилу старшi й жiнки, що повибiгали з хат, зупинили бiйку. "За зраду Бог вас каратиме, як покарав Iуду, що зрадив Христа". "Гетьмана покарає, бо вiн теж iзрадив". "Але не вас i не Україну". "Україна - це ми". "А ми - нi? - питалися докiрливо старшi.- А ми - що?" "Ви струп на нашому тiлi. П'явки, опирi, кровопивцi!" Отак кругом. Що заспокояться на хвилину, то знову шум i погана лайка. Вже й до рукопашного бою доходило, бо годi було старим козакам i хазяїнам поважним терпiти кривду вiд наймитiв i всякого зайшлого народу, котрий, на їх гадку, як бiдував, то з власної вини, бо гроша в кишенi втримати не вмiв. Що заробив, те й пропив. Дiйшло до того, що червоними пiвнями грозили, казали: "Пiдождiть, хай настане нiч, а вона недалеко, бо день тепер короткий!" "То я аж такого сорому дочекався,нарiкав сивий дiдусь з полинялими очима, що вже кудись далеко, нiби поза другий берег заглядали.- То вже в нас аж до такого дiйшло! Не буде вам благословення Божого, ой не буде, бо ви нiчого пошанувати не вмiєте, нiчого святого нема у вас. Настали часи, що яйце вiд курки мудрiше й дiти батькiв розуму вчити хочуть". "Як батьки дурнi, то i вчити їх треба",- озвався хтось. Дiдусь мав синiв i внукiв у громадi. Не втерпiли кривди. Затрiщали плоти, зчепилися люди з собою, кинулися жiнки й дiти мужам i батькам на пiдмогу, перемiнився майдан у кiтловище людське, в котрiм варилася страва чортовi на снiдання. "Карли - панам, проч iз старшинами, хай пропадають дуки, Чечеля, Чечеля нам!" Чорна хмара повисла над селом. Пропав, сховався, поїхав кудись геть срiбнопанцирний лицар. Вулицею надходив чоловiк у козацькому кунтушi, з шаблею при боцi, праву, поранену руку за пазуху встромив. Голову мав перев'язану - тiльки одним оком дивився. "Чечельї Чечель!" - зашепотiло кругом. Ступив на майдан, бiля колод, на котрих старшi хазяї сидiли, став i тим одним оком журливо на грище глядiв. Вчорашнiй розпучливий бiй, лицарська смерть батуринцiв, щоб доховати вiру гетьмановi й оборонити чесне iм'я столицi, i отся нинiшня гидка, глупа, безтяменна гризня,- якi ж далекi й неподiбнi до себе моменти, якi ж супротивнi образиi Там вiрнiсть i вiра, там хоробрiсть i жертва, тут глупота i пiдлiсть - нiби це два свiти, два народи, двi iншi культури. Страшне, неправдоподiбне, неможливе! Роздумував над причинами, шукав виправдання якогось, щоб заспокоїти себе, щоб не зневiритися в силi i вартостi тiєї стихiї, i не знаходив нiчого. Одне приходило йому на гадку, а саме, що тут степ, а там город, тут нiби тая золота воля, а там життя. Привикли люди до законiв, до ладу, до влади, розвили в собi почуття державне, зрозумiли, що таке честь i боролися за неї так хоробро, як тiльки чоловiк боротися може. I почув вiн у душi своїй таку велику вдячнiсть до отсих лицарiв батуринських, таку до них пошану, що отся гризня, на яку тепер дивився, змалiла в його очах до розмiрiв гризнi собак за кiстку, кинену крiзь вiкно панської кухнi на смородливий смiтник. "Батурин смертю своєю живий буде, Батурин побiдить позагробною побiдою",- потiшав себе, не вiдчуваючи в серцi своєму до отсих чорних лицарiв народного безглуздя нiчого бiльше, крiм опрощення сумного. Прости їм, Боже, прости, Україно, бо не знають, що творять... "Чечель, Чечель!" - шепотiло кругом. "Слово "Чечель", нiби зимна вода на роз'юшених собак, лилося на тi голови гарячi, вiд заслiплення п'янi. Роздiлювалися купи, що напирали на себе, один вiд другого вiдставав, виймали пальцi з чубiв, переставали давити себе в обiймах, вiдскакували на боки, так що над майданом тiльки жмутки вирваного волосся лiтали, тiльки пояси валялися, тiльки пара з людей била, як iз коней, на яких забагато тягару накладено. "Полковник Чечель! Чечель!" А Чечель стояв, нiби вiн тут нi при чiм. Його гадки блукали зарослими шляхами України, тими, що могли вести до волi i слави, а завели до сорому i до неволi. Чому? Чому? - питався себе, забуваючи про тую небезпеку, в яку попав, гiршу вiд учорашньої. Вчора грозила йому смерть серед бою з ворогами, смерть вождя, котрий позицiї не хотiв здавати. Нинi висiла над ним загроза впасти жертвою своїх власних людей, темних, заслiплених, розлючених, як звiряче стадо. I пригадувалися йому тi найчорнiшi моменти ;з iсторiї рiдного краю, котрi кидали тiнь на найсвiтлiшi подiї, моменти, вiд котрих кров стинається в жилах, вiд котрих лиця огнем пашать, моменти найбiльшої невдяки, найчорнiшої зради - зради провiдникiв юрбою. "Юрбою, несвiдомою, чорною юрбою,повторив, дивлячись на те, що дiялося кругом.- Чому ж та юрба темна й несвiдома в нас?" - питав себе Чечель. I замiсть вiдповiдi пригадалися Лобода, Брюховецький, Самiйлович, Тетеря, i багато, багато їх, що тую юрбу замiсть робити силою творчо-свiдомою цькували, пiд'юджували, пiдбадьорювали влесливими словами, заохочуючи до безнастанної боротьби не для загального добра, а для особистих вигiд. Хто обiцяє бiльше, хто голоснiше кричить, за тим вони пiдуть. "Багато, багато вини за нами,-казав Чечель собi.- Верхи не трималися купи i доли тягнули їх удiл. Замiсть доли пiдтягати вгору, ми для успiху хвилевого схилялися вниз, понижували себе й понижували справу, аж дiйшли до отсього, що дiється тут". "Ви кликали мене",- сказав голосом грiмким, в якiм не почувалося нi жаху, нi тривоги.- Гадали, втiк, сховався, боюся вашого суду? Нi, браття. Нема менi чого боятися, i ховатися я теж не потребую. Я тут!" Дехто обтирав з обличчя кров, колупав у щоцi, чи зуби крiпко сидять, гладив вус, чи його не вiдiрвали. Дивилися спiдлоба, нiби боялися погляду чоловiка, котрого перед хвилиною радi були затоптати в болото. "Чого вам треба вiд мене?" - питався полковник Чечель. Не вiдповiдав нiхто. "Батурина вам жаль? Нiхто так не жалiє за ним, як я, бо в ньому були мої гордощi, моя надiя, слава, в ньому був я. Там я сили свої залишив, на батуринських валах кров свою пролив, тодi, як ви тiльки злобою i помстою дихали на себе". Чув, що лагiдним словом совiстi їх не зворушить, а влещувати не хотiв, розумiючи, що тiльки правда, єдина, свята, чиста правда може отверезити їх. "За Батурин я перед гетьманом, перед найвищим вождем своїм справу здам, якщо Господь дозволить менi стати перед маєстатом його, а як нi - то перед Богом, котрий колись усiх нас розсудить, розсудить мене i вас". Пiдступали ближче до нього, нiби хотiли краще чути i розумiти його. "Одного жалiю я нинi, а саме, що у Батуринi разом iз другими не полiг". "Отож воно i є",- пiдхопив хтось. Чечель глянув у той бiк. "А жалiю тому, бо краще з хоробрими людьми трупом лежати, а нiж помiж негiдними жити". "Ого, ого!" - почулося вже бiльше голосiв. "Вiн кривдить нас. Хоробрий який. Легше словами кидати, нiж шаблею рубать". Чечель шаблю з пiхви добув. Тiльки шматок рукоятки тримався, та й то був пощерблений i весь у кровi. "Ось вам шабля моя. Як ви своїми краще працювали, так плюньте на мою". Сивоголовий дiд пiднявся зi свого мiсця, пiдступив до Чечеля i попросив тiєї шаблi. "Будь ласка!" - i Чечель йому подав. Дiд шаблю на руках угору пiдняв, нiби молився до неї, а потiм її побожно поцiлував. "Правдива козацька шабля",сказав i хотiв Чечелевi вiддать, але й iншi пiдходили до нього, бо й самi хотiли бачити тую шаблю, котра так хоробро гетьманську столицю обороняла. I ходила тая шабля з рук до рук, як живий свiдок учорашньої страшної боротьби за славу й волю i за честь України. Приглядалися до неї, доторкалися руками, нiби вона жива, хоч порубана, хоч iз неї тiльки малий шматок остався. "Кажете, що я втiк,- говорив Чечель далi,- що я Батурин залишив, а сам вiд кари спасався... Брехня! Я боронив Батурин, поки ще можна було обороняти. Трупи оборони моєї не потребують, а попiл i згарища сил моїх не вартi. Тих, що живцем у руки ворогiв попали, я вирвати не мiг. А решту своїх людей i решту своїх сил хотiв я заховати, щоб боротися далi за тих, що замiсть обороняти волю й честь заколот чинять, брат на брата Каїнову руку пiдносять, безталанний край до заглади ведуть. I за те ви хочете мене москалям видавати? Га, що ж - берiть,