ри. А мито сплатив, і закят, усе без хитрощів, я тепер згадав. I раптом тікає, та ще й мій фальшивий дозвіл показує і хабаря дає? Ні, мій милий небоже, там, де потаємні братства між собою ворогують, нам нема чого пхатись. Наша справа збирати мито, слідкувати за порядком і примножувати достатки. Займімося краще з тобою тими купцями, що потаємно провозять золото. Це вигідно й безпечно. 30. КНИЖНИК I МАНДРІВЕЦЬ Аль-Джаубарі полюбляв розгадувати всякі таємниці. Також любив і сповіді бувалих людей про різні розгадані та нерозкриті справи. За довгий час у нього накопичилось таких історій пребагато. Тоді він і написав свою працю "Аль-Китаб аль-мухтар фі'кашф аль-асрар" -- тобто "Книга досліджень з вибраних таємниць". I не поминув у своїй книзі одну історію, свідком якої він був. Один з купців-меценатів, любитель красного письменства та цікавої бесіди, запросив Аль-Джаубарі погостювати до одного із своїх маєтків у Харрані. Отож з багатьма слугами та рабами-охоронцями вони виїхали до маєтку. А поруч було там містечко, славне тим, що на третину населяли його мандейці. 3 них же, як відомо, вийшло багато найвправніших лікарів та астрономів халіфату. Купець обіцяв познайомити Аль-Джаубарі із старійшиною мандейців, великим мудрецем і тямущим звіздарем. Це також привабило Аль-Джаубарі в ті краї. Другого дня наші мандрівці піднялись на крутий пагорб, і зразу петля дороги повела їх у зелену долину. А там під кручею, серед розбитих колон, із спотвореного римського маскарону весело дзюркотіло джерело. Дорога тут круто вигиналась над западиною, і тому людям каравану згори було все видно, як на долоні. Те, що зараз спостерігали мандрівники, їх дуже здивувало. На зеленім п'ятачку біля витоку водограю вони побачили чоловіка й мавпу. Обоє -- і людина, і тварина -- молились. I вдягнені були однаково -- в короткі червоні шаровари та персидські куртки. Тільки ще в чоловіка на голові була висока шапка, перев'язана тюрбаном. Купець збирався в своєму маєтку розважитись ловами, тому в каравані були добрі гончаки на газелей та кілька соколів-шахінів під доглядом сокольничого. Теплий вітер віяв знизу і приніс запах мавпи, й гончаки наче показились. Ледь вдалося псарям утримати їх на шворі. А дивний подорожній і його мавпа наче й не чули шаленого гавкоту та розмови багатьох людей, брязкоту караванного начиння. Обоє продовжували ревно творити намаз. Поки караван спускався і наповнював собою зелену западину, молитва тим часом скінчилася. Чоловік огладив бороду, взув сандалі і скрутив килимка. Мавпа теж скрутила килимок, але зав'язав його її господар. Тоді тварина, прихопивши килимок зубами за шворку, видерлась на уламок римської колони. Розсідлували коней, знімали поклажу з верблюдів та віслюків, розпалювали вогнища, набирали із струмка воду. Купець і Аль-Джаубарі ступили на землю і розім'яли затерплі ноги. Підемо подивимось на циркача та його мавпу? Не думаю, що це просто базарний фігляр. Ті ходять гуртом. А він один. Без сумніву, він пройдисвіт, та ще й якась таємниця тут є!.. О мій любий друже! Ти славний книжник! Але скрізь ти тільки й бачиш таємниці та всякі шахрайства! По-моєму, це просто дуже вмілий дресирувальник. А його мавпа надзвичайно слухняна і все намагається зробити, як і її хазяїн... Мій друже! А хто ж зробив мавпі молільний килимок?.. Ні, тут є шахрайство... Ходімо й перевіримо! -- вирішив купець, і вони рушили вгору за течією до зруйнованого римського водограю. Чоловік у бойовій шкіряній куртці з мідними наклепками підвівся і ґречно привітав непроханих гостей та подав їм блакитну китайську піалу. Пийте, шановні, і хай на вас і ваш рід впаде благословення Аллаха! Сідайте на ці древні камені і відпочиньте після дороги. Порадуйте свої вуха співом цього прекрасного джерела! Дякуємо! Навпаки, ми прийшли запросити тебе до нашого столу! -- зверхньо, без особливої ґречності виголосив купець.-- А коли поїси, покажеш нам свої фокуси з мавпою. Шановного і ласкавого добродія в оману ввела наша зовнішність! Ми не лицедії і не попихачі. А тому не можемо прийняти запрошення, бо не можемо відплатити господарю тим, чим йому гадалось! -- І жилавий засмаглий чоловік вклонився. Хто ж ти такий? I чому дозволяєш мавпі насміхатись над святою молитвою? -- гостро спитав Аль-Джаубарі.-- Це ж ти зробив їй килимок і одяг?! -- Одяг я пошив, бо негоже йому навіть у мавпячій личині світити срамотою. А килимок нам подарував один бідний чоловік в Аль-Ахвазі. Його дарунок ішов не від гордині та від багатства, а від щирості й віри в Аллаха. А мою справу його поводиря розглядав каді в Аль Ахвизі і прийшов до висновку, що ми не ганьбимо віри. Отож, шановні добродії, я ще раз вам кажу, що ми мандрівці, закинуті сюди волею долі. Ще раз сердечно дякуємо за увагу, але приєднатись до вашої трапези щедрої не можемо... Єдине прохання, о господине, накажи тримати собак на прив'язі, щоб він не страждав від приниження, мов якийсь кіт, на латинській колоні. Гаразд, накажу. Але звідки ти знаєш, що колона була колись латинська? -- поцікавився купець. Написи тут скрізь латинські, о мій господине! То ти, виходить, книжник? О ні, мій господине! Я -- Падуча Зоря Морів. Але гіркі обставини закинули нас аж сюди, де ніхто з людей не бачив моря й корабля і не куштував солоної морської води... Так ти не розділиш з нами трапезу? Вибачай ласкаво, о господине! Не сьогодні. Днями, коли я буду в місцях твоєї мети, якщо захочеш, я зайду до тебе... А зараз сонце нам показує рушати вперед. Сонце, зорі та місяць -- головний дороговказ моряка!.. А ти часом не чаклун, не ворожбит? -- занепокоївся і розсердився купець.-- Звідки ти знаєш, що я їду в свій маєток? Ну хто ж їде в чужий маєток із своїми гончаками та шахінами? Ні, я не чаклун і не ворожбит. Я можу передрікати тільки погоду за місяцем та сонцем. А це Аллах дозволяє. Я шаріату ніколи не порушував і шанував адат. I тому ще раз прошу вибачити мою відмову... Він вклонився і притис ліву руку до серця, а праву опустив униз. Аль-Джаубарі підвів голову і задивився на мавпу. Вона не повторювала рухів свого господаря передніми лапами, а лише схвально кивала головою: "Так! Так! Так!" Аль-Джаубарі стало моторошно -- не мавпа, а зачаклована людина. Він струснув плечима і виголосив: -- Пішли, мій меценате! Не будемо набридати нашому новому знайомому... Вони розпрощалися і пішли до своїх людей та худоби, а мандрівець знову сів і почав порпатись у яскравій йєменській торбі. Купець і Аль-Джаубарі спускались вниз уздовж струмка. -- Просто не віриться, що так можна видресирувати тварину! Дивишся-- і аж мороз по шкірі йде: ну зачаклована людина, а не мавпа! -- А ти скрізь шукаєш таємниці і шахрайство. Тут і дитині ясно, чого він відмовився, чого просив собак тримати. Мавпа -- то зачарована людина! Тільки от хто він -- добрий чи злий чаклун? --Ти знаєш, мій дорогий друже,-- він таки колишній моряк. Я колись бував у Басрі-- старі моряки всі чимось схожі, хоча не можу сказати чим... А він уже не молодий. Йому не менше сорока -- сорока п'яти. I зовсім він не ворожбит, а просто геніальний, неймовірний, казковий дресирувальник!.. Це ж треба таку розумну мавпу віднайти і так вишколити!.. А я тобі кажу -- він ворожбит і чаклун! I думаю, ні, здогадуюсь, що він магрібінець! Усі вони чаклуни!..-- доводив купець. О мій меценате! Не опускайся до віри всяким книжкам, складеним для простолюдинів, Бачу, що ти просто повірив цим казкам "Тисячі та одної ночі"... -- По-твоєму, там неправду написано, що всі магрібінці -- чародії та чаклуни?! Отако сперечаючись, вони прийшли до свого становища і сіли до розкішної трапези. Тим часом колишній моряк, що назвав себе Падучою Зорею Морів, добре приладнавши на м'язисті ноги сандалі, підхопив свої дві йєменські торби, довгу бамбукову палицю і по крутому схилу навскіс почав підійматися на дорогу. Мавпа скочила з колони і поспішила за ним, біжачи то на задніх, то на трьох, бо однією передньою лапою та зубами притримувала килимок. I купець, і Аль-Джаубарі, і вся прислуга та раби перестали їсти й повернули голови до схилу. Просто не вірилось, що по такому схилу можна підійматися так легко вгору! Вони обоє -- і мавпа, і странній -- моряки. Зовсім не бояться висоти і привчені до всяких несподіванок. Ні, він чаклун! От я тобі правду кажу!.. -- гарячкував купець. I раптом схаменувся.-- Ахмед! Збери коржів медових та солодощів, та всякої городини, наздожени й віддай їм!..-- Він махнув рукою на схил, де вже мандрівець з мавпою закінчував сходження і вибирався на дорогу. Гарненький гулям-текінець1 швидко зібрав у кошик пригощання, скочив на коня і погнав його чвалом по дорозі навкруги. Як він наздогнав перехожого з мавпою, не було видно. Але повернувся швидко. Тримав порожній кошик, руки в нього тремтіли і з коня він не злазив. -- Що?! -- с жахом, спадаючим голосом спитав купець.-- Джин?!!! Мана?! Розвіявся з пилом?.. Ні, господине!.. Я частину лакітків сховав собі, а ця... тварюка... Цей зачаклований принц... він скочив на коня і витяг... Тільки мені повернув мій хліб позавчорашній і шмат в'яленого м'яса, що я вже п'ятий день як собі купив... Звідки ти знаєш, що мавпа -- принц, та ще й зачаклований?! -- аж підскочив купець. Він, той... чародій... так його назвав... Він йому сказав; "Принце, віддай рабові рабове! Він теж їсти хоче!" I цей перевертень подивився на все, помацав, попробував зубами і віддав мені... моє... А що цей говорив? Що він тобі сказав?!! Він... він... він... наказав передати... що погода буде добра... чотири дні... для соколиних... ловів, а потім щоб ти... полював з гончаками... Дякував за пундики. Ну що я тобі говорив?! Він чаклун, без усякого сумніву! За всіма чародійствами і чарами завжди стоїть або фокус, або шахрайство... Він моряк, найкращий дресирувальник, якого... Я вже це знаю! -- Але цього інші не знають, інші!.. I знов сперечалися Аль-Джаубарі та його меценат, і кожен на користь своїх доказів проводив безліч прикладів... Як напророчив колишній моряк, перших три дні купець та Аль-Джаубарі розважалися соколиними ловами. На четвертий день птахи нараз кудись зникли. Повіяв легенький вітерець, і тоді замість соколів - шахінів настала черга гончаків. Коли вони після вдалого полювання десь на шостий день стомлені поверталися через містечко, купець не витримав: -- Я просто вмираю від голоду, о мій любий Аль-Джаубарі! Спинимось і хоча б трохи бургулю з кисляком перехопимо в оцім хані. Хан був один у містечку, і будинок господаря виходив у хан глухою стіною. Він сам прислужував високим гостям, старався з усіх сил. Навіть десь у бедуїнів, на всяк випадок, дістав степових печериць і підсмажив їх у теплім коров'ячім маслі. Пригостив дорогих гостей і молозивом та смаженою сараною з верблюдячим кисляком -- хотів у купця винайняти шмат поля під баштан. Наситившись, купець солодко відригнув і задоволено виголосив: Добре, що ми тоді підійшли до цього чаклуна з мавпою! Бо я збирався спочатку з гончаками відправитися в степ, а тоді вже побавитись із соколами... Господине,-- низько кланяючись, вибачився господар хану,-- маю тобі сказати, що два дні тому в моєму заїзді перебував подорожній з мавпою. Тільки то не мавпа, прошу мене вибачити, а зачарований принц. А сам він був при ньому адміралом. I всі того нещасного Принца покинули, крім нього, тобто Адмірала. Він, колишній Адмірал, побивається, що зразу не навернув Принца в нашу віру! Може, тоді вдалося б цих чарів позбутися зразу... А тепер вони вдвох бродять по світу і шукають порятунку від проклятої... Від кого, від кого?!--стрепенувся зачудований купець, а Аль-Джаубарі зневажливо і поблажливо засміявся. Господар хану нахилив бородате лице до вуха купця і голосно прошепотів: Принцеси з країни Чампу! Вона страшенна чародійка! Заграбастала всі коштовності принца. Його слонів, золото, каміння і чорних рабів-воїнів. Вони там у височенній ціні. Слон ненабагато дорожчий за зінджа-воїна! Вона хотіла підбити принца проти його батька. Та не Принц ця мавпа, і не Адмірал цей колишній моряк! Він дуже шляхетний і обережний пройдисвіт, ні, штукар! I до всього ж розумний настільки, що ні в кого нічого не просить! Чи я брешу? Він у тебе, хазяїне, хоча б щось попросив? Нічого. Хіба тільки кімнату на другім поверсі або дозволу лягти спати па даху... Для чого? -- поцікавився Аль-Джаубарі -- Він не пояснив? -- Він, добродію, мені нічого не пояснював, але я сам допетрав, коли почав за ним спостерігати. Знаєте, мене якийсь неспокій охопив, недовіра, підозра. Спочатку, щиро кажучи, я всьому повірив, що він сказав, а згодом почав сильно сумніватись. Надто вже він не схожий на пройдисвітів, яких мені тут, в хан, довелось надивитись. Не міг я спати, випив настою, щоб бадьоритись, і дивлюся, чекаю, коли він вийде з комірчини. Виходить. Один. Вийшов на галерою і став зорі роздивлятись. Потім вийшов на середину двору. Собака до нього кинувся, загарчав. Він поговорив із собакою, і той пішов від нього. Тоді він витяг щось з-за пояса. Ніби дощечка з дірочками і шворка з вузликами до неї прикріплена. Почав він, один кінець шворки в роті тримаючи, по тій шворці дощечку совати і на зорі крізь ту дощечку дивитися. Потім запхав своє начиння в свій широкий пояс і пішов зробити омовіння. Затим по приставленій колоді з галереї виліз на дах. I зразу ж, я й не помітив, бо він не кликав, з'явився на даху Принц, тобто, мої любі гості, мавпа. Обернулись вони до кибли точнісінько, це я свідчу твердо, і почали творити нічну молитву. Говорив Адмірал неголосно, але я чув окремі слова і на такій відстані. Вони скінчили молитву і спустились на галерою, а звідти зайшли в свою комірчину, і я добре чув, як вони засували у двері брус... От так... Потім, вдень, він читав Коран у комірчині. А Принц, тобто мавпа, сидів на даху комірчини і споглядав за тим, що діялось у дворі. У полудень, коли настав час салят-аз-зухр, мавпа, тобто Принц, скочила на галерею і почала шарпати Адмірала. Адмірал сховав Коран, вийняв свою дощечку з дірками і виміряв сонце, а тоді зробив омовіння і на даху сотворив молитву. Разом з Принцем, тобто мавпою. Я спитав у нього потім, чому він не піде до мечеті. А він відповів, що боїться темних людей, які не зможуть відрізнити зачарованого Принца від звичайнісінької мавпи. Я почав наполягати, щоб він усе ж пішов до мечеті з Принцом, тобто мавпою, що наші люди богомільні й доброзичливі, і якщо Аллах з ним, то вони всі його признають. Щиро кажучи, я знову почав сумніватись, чи не шахрай він. Якраз була середа. I він, тобто Адмірал, сказав мені, щоб я його пустив на дах будинку, він там молитиметься і цілу добу нічого не візьмуть вони в рота, ані води, ані крихти їжі. Бо він дуже хвилюється і хоче, щоб Аллах дав йому знамення. Він пішов з мавпою, тобто Принцом, на дах мого будинку. I молився там з Принцем, тобто мавпою, цілу добу. I не пив, і не їв. Тільки безбожний насмішник та айяр, різник Омар всім говорив, що він бачив, як мавпа, тобто Принц, на льоту ловив горобців і жер їх, тільки пір'я летіло! Але, скажіть мені, як він міг бачити подібне блюзнірство, якщо його будинок аж на добру сотню ліктів від мого хану і висота його даху сягає лише низу моїх віконних решіток?!! От же бувають люди!.. Та якщо ти, господине мій ласкавий, даси мені в найми поле під баштан, я цього безбожного притисну!.. Бо, звичайно, поки достатку в нас майже рівно, то його багато хто й слухає. Але... Ти мені про різника облиш! Кажи, що далі було?! А далі нічого особливого не було. Настала п'ятниця. І всі пішли до мечеті. I Адмірал з мавпою, тобто Принцем. Розстелили вони килимки свої в самім куточку під стіною, що мулла їх спочатку й не помітив. А я мовчав, що Адмірал збирається на салят-аль-джума 2. Хоча все містечко, навіть всі мандейці знали, що в мене проживає якийсь дуже дивний чоловік з мавпою. Я дивився, давився на мавпу, пробачте, на Принца, і відчував, що в мене голова обертом іде. Сидить вона, тобто він, позіхає, як наш швець Хасан на кожній п'ятничній молитві, потім почухається, як кравець Абу Касем, а потім почне плюватись і плювки ховати під килимок, як чинбар Сахл, що весь час кожі зубами пробує! Людина -- ніякого сумніву! Та ще, знаєте, одяг,-- просто потворний карлик, а не мавпа! Десь під кінець казання мулла нарешті вздрів мавпу, тобто Принца. Змінився на виді, але скінчив казання. А тоді як почне поносити безбожників усіх, єретиків, поган, християн та іудеїв, аж луна по мечеті пішла. Почав закликати правовірних знищити брудну тварюку і перехожого шахрая! Тоді підвівся Адмірал і попросив уважно його вислухати, а там хоч нехай його каменують, якщо знайдуть винним. Ось що він сказав: -- Правовірні! Це не брудна тварюка, а нещасний, який уже з поганства почав повертатись у нашу істинну віру. Це був красень принц Бхурі-Мхурі із далекої країни Чамп, що далеко на схід від славної Індіі. Я був у його князівстві адміралом усіх його кораблів. I я почав йому пояснювати істину нашої віри, її правдивість і силу. Та, певно, я в чомусь согрішив, бо не встиг його остаточно навернути в нашу істинну віру, як його підступна дружина, принцеса-чаклунка... I ви знаєте, шановні мої гості, коли Адмірал згадав про принцесу-чаклунку, мавпа, тобто Принц, піднялась і стисла кулаки! Всі люди дійшли до повного здивування! Отож, Адмірал далі вів таке: -- ...загарбала всі його скарби, зачарувала бойових слонів і чорних воїнів - ефіопів, і пішла в свою країну. А його, за те, що не згодився на її підмову кинути до в'язниці свого батька і повбивати братів, перетворила на мавпу і наклала на нього викуп... Тут мавпа закрила лице руками і почала аж труситись від плачу. Мої дорогі гості, здивування й жах приявних дійшли до межі можливого! А Адмірал вже закінчував: -- Вона наклала на нас страшний викуп-- аж сто тисяч динарів! Але за останніх п'ять років ми вже зібрали дев'яносто тисяч, і відправили сакками в Калікут, а звідтіля в Камбей, останій мусульманський порт Індії. Ми йдемо до Йорданії та Палестини, бо там є мої друзі моряки, з якими я в юності плавав і діставав корабельне дерево для славного лицаря ісламу, переможця невірних, відвойовника Єршалаїму, благородного Салах ад-Діна. Вони мені допоможуть грошима, і я зможу повернутись у землі далекого Машріку проповідувати наше вчення. А мій нещасний, спотворений Принц знов явить свою людську подобу! I при тих словах Адмірала мавпа, тобто Принц, засміялася і підняла кулаки над головою. Більшість одразу зрозуміли, що це не мавпа, а Принц. Тільки цей чортів м'ясник почав галасувати, що мавпа, тобто Принц, і є мавпа, бо вона ловила в мене на даху і жерла горобців! Та я йому відповів! Але наш мулла ще сумнівався. Та коли ж Принц, тобто мавпа, підійшов до Адмірала і витяг у нього з-за пояса срібну індійську пайсу та понесла муллі, показуючи на світильник, він посвітлішав розумом і лицем, бо зрозумів, що ніяка тварина не може дати срібло на світильники. I тоді він, тобто мулла, закликав усіх нас помолитись за нещасного Принца, щоб той вернув собі людську подобу і міг славити Аллаха людським голосом!.. Ще цілу добу Адмірал з мавпою, тобто Принцом, жили в мене. I в мене товклося стільки людей, ніби бедуїни приїхали на весняний ярмарок! За один день я розпродав половину припасів! Он як! Люди приходили й приносили хто гроші, хто дарунки моїм постояльцям. I вони не помилились, що це Принц і Адмірал справжні, а не шахраї. Багато з тих дарунків Адмірал віддав мені, вибачаючись, що не може подарувати нічого з заморських див. Що поробиш, адже його останній корабель засмоктали сипучі піски в гирлі Шатт-ель-Арабу!.. Коли купець і Аль-Джаубарі їхали в маєток, купець все смакував розповідь ханщика. -- От бачиш, мій любий книжнику! Є на світі і справжні чудеса, без шахрайства! Аль-Джаубарі не сперечався цього разу. Дуже сподобалось йому в маєтку купця і тому аж ніяк не хотілося з ним псувати добрі стосунки. А настрій у купця був такий хороший, що він навіть склав угоду про оренду землі під баштан з хазяїном хану. Сам же Аль-Джаубарі їхав і з подивом і захватом думав про неймовірні вміння дресирувальника, який отак вишколив свою мавпу. Але ж і мавпа була чогось варта! Це не ті мавпи, що їх тягнуть за собою на ремінцях старці - лицедії. Ще двічі зводила доля Аль-Джаубарі з Адміралом і Принцом. Десь через півроку він бачив його в Аль Ахвазі, коли мавпа на мулі в супроводі слуги-індуса приїхала до мечеті в п'ятницю. Схопила молільний килимок і пішла до мечеті. I коли заходила, Аль-Джаубарі спостеріг, що вона підняла саме ту лапу, якою треба, якби вона була людиною-мусульманином, переступати поріг при вході до мечеті. Але самого Адмірала Аль-Джаубарі не бачив. Потім, може, через рік, вони знову здибались в одному хорранському містечку. 3 цікавості Аль-Джаубарі запросив Адмірала і мавпу-Принца в свою кімнатку в заїзді. Була дощова й вітряна зимова погода, й мандрівцю з його твариною дісталась кутова клітина в хані на другім поверсі. Хоч вода не дуже затікала, зате вітер дошкуляв добре. I Адмірал з вдячністю й радістю прийняв запрошення. Вдягнений він був трохи інакше -- довгі штани тюркські, м'які чоботи, старий плащ, але куртка з мідними клепками та ж сама, той же пояс і повстяна шапка з тюрбаном. Торби -- дві, одна стара йєменська шерстяна, друга -- нова, з доброї буйволячої шкіри. В руках той же посох бамбуковий. Але чистий, у грязюку не закаляний, наче його весь час на плечі носили. Ти мене, Падуча Зоря Морів, пам'ятаєш? Чого ж не пам'ятати. Ми зустрілись тоді в місяці аббі біля розбитого водограю. Диви, пам'ятаєш! -- зрадів Аль-Джаубарі.-- I багато ти, Адмірале, пам'ятаєш? Все... Крім письма. Бо ці чари відбили в мене всяку пам'ять до письма. Он які! А куди ти зараз збираєшся? -- Назад, у теплі краї. Ми зібрали десять тисяч динарів за ці два роки і відправили їх сакками в Індію. А він почав тут мерзнути. Ні, слава Аллаху, він не хворіє. Але мерзне. Правду я кажу, Принце? I мавпочка, вдягнена в теплий одяг, тільки мордочка з-під каптура виднілась і малесенькі кулачки, затрясла кулаками, ніби говорячи: "Б-б-р-р-р! Дуже мерзну!" Крім того,--вів мандрівник,-- я побував у рідному місті за цей час, на рідній вулиці. Пройшло тридцять три роки, як я полишив уперше батьківську домівку. Коли двадцять років тому я вперше повернувся, наді мною сміялись, коли я розповідав їм про заморські чудеса. Бо я тоді був молодим і бідним моряком. I навіть багато з тих, хто наді мною сміявся, не впізнавали і не могли мене пригадати ще тоді. А тепер, коли я прибув з чотирма слугами-індусами, а Принц приїхав на добрім коні, всі, хто лишився живий, признали мене і впізнали. Бо я повернувся при повній зброї, в дорогім одязі. I мулла навіть не сумнівався, що Принц -- людина. Та й як тут засумніваєшся, які тут сумніви, коли Принц при всіх підніс йому гаманець із динарами на світильники і глеки для омовіння?! -- Подорожній хитро посміхнувся. Ох, і проноза ти, Адмірале! -- не втримався Аль Джаубарі.-- Але як ти таку мавпу знайшов і навчив? Скажи, га? Славний письменник подивився на скам'яніле лице подорожнього і пошкодував за свої слова, озирнувшись на мавпу. Каптур упав на бік і її плішива голова з великими вухами була добре освітлена. Вона ледь посміхалась, показуючи гострі ікла, а очі були пильні і злі. Мудрий чоловіче! Я ні в кого не прошу, не канючу. Якщо хто мені дає з доброю душею, я візьму... Скажи, коли ми зустрілись, ти пам'ятаєш, я щось у твого мецената видурював? Чи не він за мною навздогін надіслав гуляма? Чи я скривдив ханщика, який дав мені притулок? Чи я цих індусів-похлібників скривдив? Їм не було за що повернутись додому. А тепер, якщо вони не дурні, то вже в славній Убуллі і при грошах, і добре вдягнені. А де кінь? Подарував одному цигану-зутті. А чому ти знов тут? Поклянись Аллахом мовчати. Тільки за всіма правилами. От чиста вода в глеку. Коли Аль-Джаубйрі дав клятву за всіма правилами, Адмірал наблизив до нього свою чорну бороду з пасмами сивини і прошепотів: -- Я вирахував, що наступного року прилетить комета і принесе із собою всякі лиха. Хочу зустрітись з мандейським звіздарями і звірити з ними свої передбачення. -- Я чув,-- сказав Джаубарі,-- що в Басрі є пречудовий звіздар. Ти б до нього завітав, -- Спасибі за добре слово, о мій господине! Але шейх звіздарів уже відійшов від нас... А таблиці і всі його книги, кажуть, харіджити 3 спалили... Потім Аль-Джаубарі покликав слугу, і вони пили тепле вино і лузали кавунове насіння всю ніч. Особливо радів Принц. Він просто об'їдався насінням. Адмірал від вина пом'якшав, відійшов серцем і розповідав усякі чудернацькі історії, які траплялися з його друзями-моряками в Китаї, Індії, на Цейлоні, на Аль-Кумрі, в Софалі Золотій. Під ранок Аль-Джаубарі сказав: -- Який же ти добрий чоловік, якщо після всього ти не прагнеш побільше нахапати, обікрасти й упослідити інших! Скільки ж тобі довелося горя скуштувати, і щоб ти отак жив і був навіть радий усьому? Підпилий Адмірал, він же Падуча Зоря Морів, хитро посміхнувся, а вуста його збрехали: -- О шановний і славній книжнику! То все траплялося з іншими хлопцями. Зі мною нічого подібного не було... П Р И М I Т К И I. КНИГА ДЕЯКИХ ТАЄМНИЦЬ 1 Аббасиди -- династія багдадських Халіфів з 750 по 1258 рр, Походіть від Аббаса, дядька засновника ісламу -- Мухаммсда. Омейяди -- династія арабських халіфів з 661 по 750 рр. Столицею Омейядів був Дамаск. 2 Динар -- золота монета. Вага в різний час була від 4,25 г до 4,55 3Фалс- дрібна мідна монета. 4Дирхем - срібна монета, також міра ваги, що становила 3,12 г. ,- 5 Кєйф (перс.) -- відповідає італійському "солодке неробство". 6 П'ятниця -- день відпочинку-у мусульман. 7 Муедзин - служитель мечеті, закликаючий віруючих до молитви. 8 Аль-Джануб -- південь, Ас-Сималь -- північ, Аль-Нагріб -- захід, Аль-Машрік -- схід, 9 Аль-Фарабі -- книжник, тюркський філософ першої половини X ст. Служив правителю Алоппо Сайфу ад-Даула. 10 Лал -- рубін. 11 Басрійські фініки мали славу найкращих у Багдадськім халіфаті. 12 Асасіни (хашашін -- курильщик гашишу -- релігійно політичний орден. Галузь шиїтського напряму в ісламі. Засновник Хасан-ібн-Сабах. Керівники ордену тримали рядових бійців (фідаїв) у сліпій покорі та виховували в дусі беззастережного фанатизму. Вели терористичну боротьбу як проти хрестоносців, так і проти мусульманських правителів. Шиїзм -- другий (після сунізму) за кількістю послідовників напрям в ісламі. Шиїти визнають Коран. В сунні (священних переказах ісламу, викладених у хадисах -- оповідках про вчинки та висловлювання пророка Мухаммеда та його наступників) визнають тільки ті хадиси, які свідчать про Алі. Шиїти вважають, що спадкоємцем Мухаммєда може бути лише прямий нащадок Алі й Фатіми (єдиної доньки пророка Мухаммеда, що мала дітей). Обряди в шиїзмі мало відрізняються від сунізму. Крім хаджа (прощі в Мекку, що є одним з головнііх обов'язків кожного мусульманина), шиїти відбувають прощу в місця, пов'язані з іменами шиїтських імамів... [Імам -- у мусульман вождь, який поєднує в своїй особі світську і духовну владу). Особливою пишністю відзначається траур по імаму Хусейну -- ашура Сунізм -- найбільш багато чисельний за кількістю послідовників, один з двох (поряд з шиїзмом) напрямів у ісламі. Суніти крім Корана визнають святість сунни, а також звеличування, крім пророка Мухаммеда і Алі, ще ряду халіфів (відхилених шиїтами), 13 Сафіна -- загальна назва для судна, що перевозить людей та товари. 1. ТОВСТИЙ ДЖАФАР 1 Шуббат -- місяць, що відповідає лютому. 2 Мінарет (від араб. „манара" -- світитися) -- вежа при мечеті, з якої муедзин закликав віруючих до канонічної молитви -- намазу. 3 Аль-ут (з араб. "чаша"| -- струнний щипковий інструмент; у середні віки перейшов до європейців і відомий під назвою лютні. 4 Кунжутна олія -- рослинна олія, яку одержують із насіння кунжуту (сезаму). Широко культивують кунжут індійський (в насінні до 65 % жиру). 5 Земляна смола -- бітум, тягучі залишки природно вивітреної нафти, переважно чорного кольору. 6 Тик -- дерево з міцною деревиною, стійкою до вологи, що дуже широко використовувалось у корабельній справі та будівництві. Росте в тропічних лісах Азії від Індії до Індонезії. 7 Сандал -- вічнозелене дерево з ароматною деревиною. Висота до 10 м. В Індії від давніх часів культивується заради експорту деревини в інші країни. 8 Азар -- місяць, що відповідає березневі. 3. РОЗБІЙНИКИ 1 Суфізм -- мусульманський містицизм. 2 Ісмаїліти -- послідовники однієї з найчисельніших сект у шиїтському ісламі. В практиці політичної боротьби широко застосовували методи терору. Виконавці таємних вироків вживали гашиш ("аль-хашиш") -- висушену смолисту речовину з недозрілих рослин індійської коноплі, наркотик. 3 Пір -- голова суфійського братства. 4 Салах ад-Дін [Саладін, 1138--1193) -- єгипетський султан з 1171 р. Засновник єгипетської династії Айюбідів. Очолював боротьбу проти хрестоносців у 1187--1192 рр. У жовтні 1187 р. відбив у хрестоносців Єрусалим. 5 Голову ордену хашашінів називали Щейх-уль-Джебала-- "Старець гір", бо він мав резиденцію в горах Ельбрусу. Шейх (дослівно "старий") -- титул правителів князівств і вождів кочових племен: голова мусульманських сект, дервішських орденів. у деяких народів Близького і Середнього Сходу староста села; іноді шановна людина взагалі. 6 Джихад ("старанність, наполегливість) -- війна за віру, визначена Кораном. Той, хто відзначився в джихаді, зветься газі, загиблий у джихаді -- шахід (мученик). 4. НАГЛА СМЕРТЬ 1 Мекка місто в Саудівській Аравії. У Мецці народився засновник ісламу-- Мухаммед. 3 VII ст. Мекка -- священне місто мусульман і місце їх прощі, хаджа. У Мецці заходиться найбільша святиня ісламу -- Кааба. Медина-- місто в Саудівській Аравії. Гробниця Мухаммеда в Медині -- друге після Кааби в Мецці місце поклоніння мусульман. 2 Мандейці, сабії -- нащадки стародавніх ассіро -вавілонян. Зберегли ще до ісламський культ астрального бога, свої книги. написані на мові, близькій до ассірійської. Мали свої молільні будинки, справляли свої релігійні свята. Багато мандейців були видатними лікарями та астрономами Багдадського халіфату. На сьогоднішній день їх збереглося кілька тисяч в Іраку. 3 Зінджі -- чорношкірі африканські раби. Їх використовували на осушуванні боліт, вирощуванні бавовни та цукрової тростини, У 869 р. підняли повстання біля м. Басри. Керував ними Алі ібн Мухаммед. Він оголосив себе прямим нащадком Алі, зятя Мухаммеда. У 883 р. повстання було придушено Аль-Муваффаком, а його керівники схоплені й страчені. Аль-Муваффак -- брат халіфа Аль-Мутаміда. Був співправителем брата і фактично керував халіфатом. 5. У СЛАВНІМ МІСТІ БАСРІ 1 Дхау, доу -- в арабській мові "зав", у китайській "сао", "соу", Афанасій Нікітін вживає як "тава". Походить із Західної Індії, із мови маратхі-- "даба", "дабба", "дабав" -- і означає вітрильник для перевезення краму та людей. Найбільш уживане судно на Індійськім океані у середні віки. Вітрильник мав одну або дві щогли з навкісними вітрилами, що дозволяло ходити під кутом до вітру і проти вітру. 3 Джонка (кит. "чуань" -- судно) -- вантажне дерев'яне судно, має від 2 до 4 щогл. Ніс і корма широкі, високо підняті. Вітрила з циновок, чотирикутної форми. Вантажна спроможність до 600 т. Розповсюджені до сьогодення на Південному Сході Азії та Далекому Сході. 3 Мусони -- сезонні вітри, напрям яких різко міняється на протилежний (або близький до протилежного) двічі на рік. Мусони добре виражені в тропічних широтах. головним чином у басейні Індійського океану. 4 Малабарські краї -- західне узбережжя Гіндустану. В середні віки на Малабарському узбережжі було багато невеликих князівств, які постійно між собою ворогували. 5 Калікут -- знаменитий середньовічний порт на Західнім узбережжі Індії. 6 Еркер (нім. "ліхтар") -- засклений або з вікнами виступ у стіні будівлі. 7 Штук -- штучний мармур з полірованого гіпсу з різними домішками. Широко використовувався в декорі на мусульманському Сході. 8 Левант -- історична назва східного району Середземного моря, відповідає території сучасних Сірії і Палестини. 9 Дар-ель-Кихаб--квартал повій, дослівно "квартал пишногрудих". 10 Гурїі (від араб. "хур" -- чорноокі) --фантастичні красуні, що, за Кораном, служать праведникам у раю. 11 Мати халіфа Аль-Аміна (гомосексуаліста), щоб привабити його до жінок, вдягла гарненьких і струнких дівчаток у хлоп'ячі каптани, туго підперезані поясами. Волосся їм підстригали і сховали під головні убори. Тоді всі заможні почали своїх рабинь одягати в такий спосіб, називаючи їх хлопчико-дівчатками -- гуламійят. 6. П'ЯНА НІЧ 1 Джамбія -- кривий широколезий йєменський чингал. 2 Дамаський булат славився як найкращий протягом середніх віків. 3 Мухтасіб -- наглядач за поведінкою жителів середньовічного міста. Служба мухтасіба вважалась релігійним обов'язком і була дуже почесною. 7. ПЕРСТЕНЬ 3 ЛАЛОМ 1 Джарія -- молода чорношкіра рабиня (араб.). 2Хорасан--північно-східна частина Ірану. 3 "Мокканська таємниця" -- кава, зрощена в районі аравійського міста Моха (Звідки й назва сорту кави "мокко"), "Кава" арабською означає бути сильним, бадьорим. У період середньовіччя каву вживало обмежене коло людей, бо коштувала вона надзвичайно дорого. 8. КВАСОЛЯНЕ НАМИСТО 1 У Багдадськім халіфаті на шию рабам чіпляли, як ознаку рабства, глиняну або свинцеву кулю. 5 Кумган -- глечик з довгим і вузьким горлом та ручкою. 9. ВЧЕНІ МУЖІ 1 Пері (перс.) -- казкова красуня. 2 "Отверзаючий Браму" -- одне з 99 імен Аллаха. 3 Навруз - байрам -- у персів свято весняного сонцестояння. 10. ПОДАРУНОК МУЗИКИ 1 Самаркандський папір славився в середні віки своєю якістю. 2 Рамазан (араб. -- рамадан) -- дев'ятий місяць місячного календаря мусульманського року. В рамазані, згідно з Кораном, належить виконувати уразу -- 30-денний піст, що переривається від заходу до сходу сонця. Правовірний повинен у світлу частину доби відмовлятись від їжі, питва, ігор, видовищ, купання і т. п. За дотримуванням правил урази суворо слідкувало духовенство. 3 До відкриття родовищ смарагдів у XVI ст.. в Америці (Колумбія) найголовнішим центром видобутку смарагдів були єгипетські копальні. 4 Закурі -- хліб, що його подавали у вигляді милостині в'язням або жебракам. 11. ДІАМАНТ I ТРОЯНДА 1Каперси-- дерева, чагарники, багатолітні трави сімейства каперсових. Ростуть у тропіках та субтропіках. Каперси колючі -- овочева культура. У квіткових бруньках та плодах багато білків, ефірних масел, вітамінів. 3 давніх часів використовували в солоному та маринованому вигляді як приправу та делікатес. Сюди ж належить декоративна квітка настурція, звана в народі "красолею". 2 Каландарями називали найбільш буйних бродячих дервішів, які захоплювались вином та музикою. Як і дервіші секти "джавлякі" ("голяки ") голили бороду й вуса, волосся на голові, брови і вищипували вії. 3 Султан Му'ізз ад-Адін Санджар із династії Сельджуків. Правив у Східному Ірані у 1097--1167 рр., після 1118 р,-- верховний султан сельджуцького роду. 4 Кашгарська рівнина знаходиться в Центральній Азії, на території Західного Китаю. 5 Кербела--місто в Іраку. Місто поклоніння мусульман-шиїтів. При Кербелі було забито третього шиїтського імама Аль-Хусейна, молодшого сина Алі ібн Абу Таліба від Фатіми, доньки пророка Мухаммеда. У 680 р. шиїтів закликали Хусейна до Кербели, щоб він очолив повстання проти халіфа Язіда. Та по дорозі до Кербели Хусейна з 70 воїнами оточили 4000 воїнів халіфа, і весь загін Хусейна було вирізано. Хусейн був визнаний "найбільшим мучеником". 6 Калам -- загострена очеретина, якою писали в мусульманських країнах. 7 Каббала (іврит -- "Заповіт") -- середньовічне релігійно-містичне вчення в середовищі іудаїстів. По кабалістичним викладкам відбувалось ворожіння. Каббала використовувалась для магії. 12. СХОВАНКА ДЛЯ СКАРБУ 1 Ратль -- міра ваги, приблизно 400 г. 2 Лупанарій -- публічний будинок, бордель, 3 Раїс -- голова, начальник. 4 Катіб, кидіб -- писар, секретар. 5 Рабиням робили обрізання з метою позбавити сексуальної чутливості, щоб рабиня не відволікалась від роботи. Операцію робили вкрай надбало і жорстоко. 6 Нісрані -- арабська назва християнина. 13. АЛІ-БАРАБАНЩИК 1 Форштевень-- брус по контуру носового загострення корабля, в нижній частині з'єднаний з кілем. 2Джин (араб. "дух") -- за Кораном, фантастична істота "із чистого вогню", створена Аллахом, в даному випадку -- казковий велетень -дух. 3 Слип -- похилий береговий майданчик для спуску кораблів на воду або для підйому їх з води на берег. 4 Іслам мас цілу систему заборон відносно їжі. В одному з хадисів сказано: "Аллах заборонив вживати кров, мертвечину, алкогольні напої, свинину..." 14. БАШТА ТОРТУР 1 Каді -- релігійний суддя в мусульманській общині. Каді приймали рішення в питаннях релігії, сімейного та кримінального права, слідкували за виконанням мусульманських релігійних обов'язків, спираючись на Коран, сунну та шаріат -- комплекс юридичних норм, принципів і правил поведінки правовірних. 2 Диван -- державна установа, відомство, канцелярія. 3 Карат -- міра ваги для коштовностей, біля 0,2 г. 4 Таміли -- народність у південній Індії ("Країні Хінд"). 5 Шахін - підвид сокола сапсана, розповсюджений в Західній та Південній Азії. Широко вживаний у середні віки для полювання.