улицi бiгав. Та й байдуже! Кат тебе, думаю, бери: бiгай, поки на своє набiжиш! Та й iду собi... Минула вже Остапiйчину хату. Коли чую, хтось бiжить за мною та гукає: "бабо, бабо-о!" Оглянуся - аж сама Остапiйчиха Химка... лиця на їй немає! - "Чого се ти, галочко?" - питаю. Вона в плач, та так просить: "Будь ласка, бабусю, ради самого бога, я вже вам се й те, вернiться в хату та поможiть моїй Парасочцi!". Що ж там з нею? "Та, боже мiй! - з плачем каже: - отой шибеник, ота п'яниця, щоб йому нi життя, нi добра! на смерть дитину перелякав... Бiг через -двiр, та й ухопив на руки... чи занести куди хотiв, чи що... Я не знаю: чому його на цеп не припнуть?.." Я послухала, пiшла. Уходжу, - коли дитина лежить на полу, та так в'ється, так б'ється, та кричить, немов на йому, не доводь господи! родимець... Перехрестила я його, пошептала, одiйшло трохи... Та тодi й переполох вилила. I таки нестемiсiнько вiн вийшов - так i вилився з воску!.. То чи я б за таким плакала та побивалася? Я б його й з думки викинула. - Як же менi не плакати, як не побиватися, слухаючи таке за його? Хай би їх у мене десятеро, то одно в одно не вдасться; а то ж вiн у мене один, як порошина в оцi! Я його кохала, ростила, здоров'я стратила, надiї покладала... А тепер - самiй прийшлося по чужих людях хилятися... Хiба ж воно легко? Та що й люди скажуть. Яка, скажуть, то мати, що допустила сина до того, не заборонила йому?.. Боже мiй, боже! одного тiльки в тебе прошу: однiєї смертi молю! Нашли її швидше... Чого вона по добрих людях ходить, чом до мене не прийде?.. Закрилася б я тодi плечима й очима, хай що хоче робить. Мої очi не бачили б, уха не чули... - I-i! бозна-що ти, Мотре, вигадуєш! Що люди скажуть? Нехай, що хочуть, те й говорять... Чорта йому даси, коли воно таке удасться. Чи ходила б ти по чужих хатах, якби вiн добрий був? Не витримала Мотря довшої розмови: сидiла собi та плакала нерозважними, дрiбними сльозами... А Чiпка - наче таке собi дiло вигадав - кожнiсiнький день гуля та й гуля... Зовсiм пустився берега... Допився до того, що нi знадвору, нi в хатi - нiчого... Аж задувся вiд гульнi та недоспаних ночей... Поки хазяйствечко було, було за що пити; а як забрав Грицько останнiй хлiбець з двору, то хоч що хоч - без грошей жидiвка i осьмушки не дає. "Давай грошi!" та й усе. "Грошi", - дума собi Чiпка, лежачи в хатi пiсля того, як забрав Грицько жито до себе. Згага пекла його, як свiчкою; похмiлля його мучило. "Грошi... Якби-то грошi! Не качався б я, як тепер качаюся, мiсця не знайду; не гуляв би так... оддав би й землю, й усе за грошi. Коли б грошi! Брязнув би тiльки, так би все й уродилося... i вона моя! А то..." I звернули його думки в бувале, недавнє. Розвернулося перед ним зелене поле; ходить вiн по йому, обдивляється; радiє, що так добре зiйшло, росте, зеленiє, цвiте... А тут i вона знялася перепелкою з-за високого жита... Розряджена, як пава; легенька, як метелик; веселенька, як уранiшнє сонце... Любо його очам дивитись на неї, як вона усмiхається до його своїми повними рожевими устами, - як вона гладить його веселими чорними оксамитними очима... Щасливий вiн!.. А тепер? Серед пустки неметеної, в смiттi, в багнюцi, валяється - обiрваний, обшарпаний, як волоцюга, як харциза який... А до цього що витворяв?! Де дiлася кобила, вiвцi, корова? Де одежа, що мати справила? де дiлася мати? куди вона пiшла? де приклонила сиву голову?!. Сиротою стоїть над шляхом хата, з побитими вiкнами, нетоплена, необшпарована, чорна, полупана... А вже холоди заходять; мороз у хату преться... I холодно, й голодно!.. Згага хмелю запекла йому серце... - О-о-о... я каторжний! проклятий!.. що я наробив собi?!. - Вiн зо зла вп'явся руками в свою нечесану куштру. Посипалось волосся; заiскрили очi..._ Вiн прикусив зубами губи, аж кров виступила... Осiннє сонце сiдало в хмари. Прощаючись з землею, заливало хмари й землю огняним свiтом. Як кров, червонiв захiд сонця й заглядав своїми червоними очима крiзь побитi шибки в Чiпчину хату... Чiпка качався на соломi по долiвцi. На ту пору в хату увiйшли товаришi. Як глянув Лушня на Чiпку, так i покотився зо смiху. Пацюк та Матня стоять у порога та тiльки дивуються. - Чiпко! - гукнув Лушня. - Чи ти, бува, не збожеволiв? Якого ти бiсового батька качаєшся та рвеш на воловi волосся? Несподiваний регiт схаменув Чiпку. - Братику! - мовить, як дитина, - хоч чарочку... ч капельку, бо пропаду! Пече мене... давить... пити менi... пити! - На та пий, дурню! - гукає Лушня, подаючи йому пляшку горiлки, в кварту мiри. Аж_ затiпався Чiпка, ухопивши обiруч пляшку. Приложив вiн її до своїх попалених смагою, замазаних кров'ю губiв та дудлив нахильцi, як воду. Матня побачив, та й собi затрусився... Кинувся на Чiпку, та ну однiмати. - Ну тебе к лихiй матерi! От, дивись: нi капельки не кине, луципер! Та за пляшку... Чiпка не пускає та молить: - Ще братику! ще... ще... хоч трошечки... Хоч капельку!.. душу проквасити... - Та ну тебе к бiсу!.. От, опiяка!.. Та, вирвавши пляшку, припав до неї, мов п'явка до тiла... Матня не вмiв кидати горiлки другим. Чи давали чарку, вiн ковтав її до капельки; чи осьмушку, вiн заливав нею горло не од дихаючи; чи пiвкварти, кварту, - вiн тяг, поки хватало духу, а перевiвши дух, знову тяг, поки оставалась порожня посудина... Уже Лушня з Пацюком кинулись на Матню, та насилу одняли, трохи пляшки не розбили... Зчинився регiт, крик... Сонце зовсiм сiло; насувала на землю нiч, закутана в чорнi хмари, й усе робила темним... А вони, в темнiй хатi, як виходцi з того свiту, свiтять п'яними очима, кричать, регочуться-Забрала Чiпку горiлка: кров ударила в голову, вiд пекучої згаги одiйшло його серце. Веселий, пiдводиться вiн, гукає: - До шинку, братця! до жида! - Шкода до жида... Жид не повiрить! - на те йому Лушня. - Як, свиняче ухо, не повiрить? Як я йому всю свою худобу пропив, то й нiчого?! А його, iродового сина, осьмушка горiлки вдавить?.. - Та вже чи вдавить, чи нi, а не повiрить! - глухо, з протягом каже Пацюк... - Уже краще пiдняти, де легко лежить... - Украсти? - грiзно запитав Чiпка й скоса глянув на Пацюка; а далi повiв очима на Лушню з Матнею, нiби очима допитувався в них: чи вкрасти можна? Лушня не загаївся. - Атож! - одказує. - Чим усилковуватись та просити парха, то вже краще своїми руками добути та погрiтися... - Та й справдi, що погрiтись, - пiдхопив Матня, - а то опухнеш з холоду... Чiпка стояв, як зачумлений... Думки його ходором заходили. "Украсти?.. - думав вiн. - Добре дiло вкрасти... Прийшов, узяв чуже - i є в тебе... Чого ще?.. Одно тiльки... Там оглянуться, кинуться шукати злодiя... проклинатимуть... От i в мене землю вкрали... вкрали моє щастя, мою долю... щоб вони не дiждали сонця праведного побачити!.. О-х!.._ Проклятi!.." - Та як гуконе на всю хату: - Гайда, братця! разом погуляємо... Може, жидюга повiрить, а може, знайдеться добрий чоловiк, почастує... У-ух!.. тяжко менi... гулять хочеться... хочеться битись, боротись... гу-у-у!.. I давай махати, стуливши кулак, рукою кругом себе, повертаючись то в ту, то в другу сторону - на всi боки... Товариство порозскакувалось по кутках, щоб часом не достав Чiпка. - Та ну тебе к нечистiй матерi!.. - скрикнув Лушня, як увiрвав його по плечi Чiпка... - Мов безмiном удрав! Вийшов би на двiр та об причiлок i гамселив, скiльки здужав!.. - Бережись, - кричить Чiпка, - укладу! Як муху роздавлю... - Та, повертаючись на однiй нозi, - одно руками махає, як вiтряк крилами... Товаришi зморгнулись, разом кинулись на його. Той за руки, той за ноги, а той за поперек, - насилу положили на долiвку. З побитих вiкон вирвався несамовитий регiт, гармидер - i розiслався по глухому подвiр'ю... Розбудженi собаки стали валувати... - Чи ми ще довго отут серед ночi сидiтимемо? - як стих трохи регiт, питає Лушня. - Ходiм уже куди-небудь, чи що? - Егеж, еге! - одказали Пацюк з Матнею разом. - А знаєш, Тимофiю, куди ходiм? - перегодя трохи, веде рiч Пацюк. - До пана!.. Вiн чоловiк добрий, хоч i пан: надiляв нас не раз то сим, то тим, поки ще в дворi були... Невже тепер пошкодує? А комори тепер у його, взиму... повнi... - Гляди лиш, щоб на бантинi не завис! - призро глянувши на Пацюка, увернув Чiпка. - Чого?.. Та я там усi входи й виходи знаю, - одмовля той. - Там комори лихенькi, - крiзь зуби процiдив Лушня: - За нiч можна полагодить... - Може, на яку кварту перепаде вiд жида, - кiнчає Матня. У хатi затихло. Сидячи коло Чiпки на пiдогнених ногах, усi мовчали. Чiпка, вибившись з сили, лежав, як соломи куль, важко дихав... Тiльки його сап розбуджував сонну темряву, що насупилась над землею. А на думку навернувся Порох з своїм переказом. Устала перед ним цiла панська облава на правду. "А справдi" - дума Чiпка... - Он вони що роблять!.. То їм i можна?.. Чому ж нам не можна?.. Гидко тiльки... Злодюга, скажуть... Господи! де ж тая правда?.." - Чiпко? - знову обiзвався Лушня. - Чого? - Ходiм. - Куди? - До пана. - Чого? - У гостi. - Добре... Надворi стояла темна нiч; густi хмари замазали небо - нi мiсяця не видко, нi зорi не блищать... Темний морок спустився на землю - i тут нiчого не видно, хоч стрель у вiчi... Кругом така тиша, як у вусi: нi людина не загомонить, нi собака не гавкне... хiба тiльки трiсне суха дровинячка пiд важкими ступнями товариства. Пройшли вони улицю, другу; посеред села, на третiй, одрiзнився вiд них Лушня. - Стiйте тут! - промовив тихо. Усi стали. Один Чiпка без тямку поволiк ноги далi. Лушня прямо пiдiйшов до хати. То був жидiвський шинок. Видно, жиди уже спали, бо нiде не блищало свiтло. Лушня постукав у вiкно. - Гершку! Гершку! вiдчини!.. - А хто там такий? - хтось обiзвався з хати. - Свої... вiдчини! - Якi свої такої пори? цого тобi треба? - уже гаразд чутно було жидiвський голос. - Хоч пшеницi купити? - Якої пасницi? - швидко одказав Гершко й одсунув кватирку. Пiд вiкно пiдступили Пацюк з Матнею. - Хто з ви? звiдкiля псиниця? - питає жид, побачивши коло вiкна: три чоловiки стоїть. -Та звiдкiля б не була, - нащо тобi? Ти кажи що даси за мiшок? - А-а-а... це ти, Тимофiю! Iди з у хату. А то сце хто з тобою? - Свої. - Ну, то й iдiть у хату, - тут побалакаємо. Лушня оглянувся, - не видно Чiпки. - А де ж Чiпка? - питає. - Он, як марюка, пiшов, - каже Матня, показуючи на темну пляму, що чорнiла-колихалася в темрявi. - Бiжи, Петре, поклич! - порядкує Лушня. Пацюк побiг, догнав чорну пляму, вернувся з Чiпкою. Тим часом заблищало свiтло в розбиту вiконницю; скрипнули хатнi дверi; дзенькнув засов коло надвiрних, - корчма роззяпилась - i всiх проглинула... Не вспiли хлопцi посiдати, - де не вродилося пiвкварти горiлки, пiвхлiба, миска солоних огiркiв. Товариство зараз же налягло на їжу, на горiлку... Не пройшло години, як усе те було зметене... - Ну... а де з та псиниця? - питає жид. - Та пшеницi не питай, - Лушня йому: - ми добудемо... - Та я знаю... Сце б такий звавий козак та не добув... з пекла достане! - То-то ж... а ти кажи: почому за мiшок даси? - Та сцо з? - семигривеника... - Ах ти, свиняче ухо! - гримнув на всю хату Чiпка. - За мiшок пшеницi - семигривеника? I - Ну... сцо з, що за мiсок?.. Я все знаю, яка то псениця... ще часом... крий боже!.. I почав чухати рижу, довгу, клочкувату бороду. Чiпка широко розкрив очi й з дивовижею дивився то на жида то на товариство, немов питав: про яку се пшеницю толкує жидюга?! - Ну, добре, - замина Лушня: - ти, Гершку, нашого не схочеш... Вилiз з-за столу,, береться за шапку, лагодиться з хати... - А коли з тебе, Тимофiю, дожидати? - Да так... - зам'явся. - Перед свiтом... - одказав жидовi тихо. - Ну-ну... гляди!.. Бац, i пiвкварти випили... - Ну так що, що випили? Хiба ми дурно випили? Не достану пшеницi, - за горiлку заплачу! - Та сцо там плата... Хiба я залiю, чи що?.. - Егеж... То перед свiтом дожидай. Ану, хлопцi, ходiм! - гукнув на товариство... Усi повилазили з-за столу, понатягали шапки, вийшли з хати, запаливши люльки. Iшли вони купою, всi весело розмовляли. Один Чiпка мовчки потягав люльку. Огонь з люльки освiчував товариство. Чiпка бачив, як на виду в кожного грала якась радiсть... Вiн позирав хижо на них очима та думав: що це воно далi буде? Лушня помiтив, як блиснула люлька, хмурий вид Чiпчин. - Чого це ти. Чiпко, як мила з'їв? - питає. - Чого ти журишся? - Хто журиться? - твердо одказав Чiпка. - Хтокало... Розмова увiрвалася... Затих гомiн товариства; все кругом затихло... Сон налiг на цiле село: нiгде не лялечки, нiгде нi свiтла: втомившись пiсля денної працi, все заснуло... Однi тiльки собаки де-где не спали... Як проходили хлопцi темними улицями, позаду їх пiднiмалось неприязне валування... Тепер вони йшли мовчки. Три вперед; Чiпка позаду ногу за ногою суне... Так ведмiдь iде нехотя за циганом: опинається, а все-таки йде... Серце щось недобре вiщує. Страх - не страх: якесь темне почуття холодить серце... Холод пронизує душу... У думцi закрадається питання: - Куди се?.. чого се?.. За ними... за товаришами?.. Обдурює сама себе думка й тягне Чiпку далi та далi... Тягнеться вiн тихо-помалу, не маючи волi остатись, покинуть братчикiв, тягнеться, одурений пiдлесною думкою, забиває в серцi страшне почуття... Дiйшли вони до панського дворища. Стали. Чiпка минає... - Чiпко! ходiм! - гукнув йому Лушня. - Що?! - Гуртом свого одбирати... Чiпка став, задумався... - Ходiм! - одказав якось глухо... XIX_ СЛИЗЬКА ДОРОГА_ Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, - униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у бога низ, - волосся подереться вгору... А громак уже їде вниз, усе вниз... холод проймає душу, на лобi пiт виступає... Доїдеш до гребня гори, спустишся прожогом униз - тодi вже нiколи боятись... Дух захоплює, якась звiряча радiсть проймає тебе, - у тебе тiльки й думки: коли б швидше, коли б швидше! Така саме думка пройняла й Чiпку, як вiн, прийшовши до пана в гостi, спустився в комору з пашнею... Попорався як знав: вирнув - та й наткнувся на сторожа... Чи пан, чи пропав?.. На слизькiй дорозi бiльше пропадає пiд такий час... Оже Чiпка не такої натури, що сам на сам звертав кому з дороги... Не звернув вiн i сторожевi, а кинув харчати пiд коморою - ледве живого... Спить Чiпка. Совiсть, задобрена горiлкою, його не мучила; страху вiн зроду не знав: пшеницю вергаючи, втомився та й спав у себе в барлозi, наче пiсля тяжкої працi... Уже сонце встало; люди почали снувати по селу; а сон усе не випускає його з своїх цупких рук, ранком ще мов мiцнiше давить... А скрiзь по селу, як у дзвони дзвонять - про крадiжку, про сторожа... Заворушилися, загомонiли: хто? як? - Авжеж не хто, як не отi харцизяки! - гомонять люди, показуючи рукою в той бiк, де Чiпчина хата. - Щодня п'ють та гуляють... за вiщо? Хай спершу - гуляли на худобу того чортового сина, а тепер же - все чисто пропив, матiр прогнав... з чого ж його, як не красти? Така поголоска дiйшла до волостi... " А що ж? може, й правда!" - мiркують мiж собою волоснi, - та зараз кинулись до Чiпки. Прийшли на дворище, обiйшли навкруги город, заглянули в хлiвець, у загороду, - чи не приховано чого; голова навiть покорписав палицею гнiй, що зостався пiсля коняки й корови... нiде нiчого! Повернули до хати. Хата була засунена. Поторгав голова дверi, - нiхто не озивається. Тодi пiдiйшов пiд вiкно, глянув у розбиту шибку: спить Чiпка на полу, аж хропе... - Гей! ти! - гукнув голова. - Вiдчини! Чув? Чiпко! чи як тебе? Вiдчини! Чiпка почув крiзь сон чужий голос, поворухнувся, перекинувся на другий бiк, замурчав, та й знову заснув. Один з соцьких зайшов за хату, пiдiйшов до дiрявого причiльного вiкна, сунув Чiпку пiд бiк палицею. Чiпка кинувся. - Кий там чорт штовхається? - питає спросоння. - Вiдчиняй, злодюго! - гукає, розсердившись, голова. - Вiдчиняй, а то дверi виламаю".. гiрше буде! - А ти що за птиця? - питає Чiпка, протираючи очi. - Я тебе виламаю!! - Бийте дверi!.. - кричить голова. - В'яжiть його, злодюгу! Уразила така мова Чiпку. - Ану, бий-бий... чи зуби будуть цiлi? - А чому ж ти не вiдчиняєш?.. Гайдамака!.. Ти сю нiч крав у пана? Ти сторожа прибив, душогубе?.. - У якого пана? якого сторожа? - позiхаючи та потягаючись, питає, мов i не вiн. Чiпка. - Не знаєш, у якого пана? Ти не знаєш, який у нас пан?.. Злодюго! Вiдчиняй! Ми тебе трусить прийшли. - Трусить?.. Добре... Трусiть... Що ж? йди трусить! - каже Чiпка, пiдводячись. Незабаром дзенькнув засов - у хату увiйшов голова з п'ятьма чоловiками соцьких. - Шукайте... трусiть скрiзь! - гукає голова соцьким. Чiпка пiдпер спиною одвiрки, стоїть мовчки, дивиться, що далi буде. Соцькi кинулись по всiх кутках, заглядали пiд пiч, пiд пiл, лазили на пiч, перекидали на долiвцi солому... нiде нiчого! - Ведiть його у волость! - порядкує пiсля трусу голова, - та зв'яжiть, щоб не втiк бува! - Нi!.. цього не буде, щоб я дався зв'язати... За що ти мене в'яжеш? - визвiрився на голову Чiпка. Соцькi з вiрьовкою до Чiпки... Запалали в його очi. - Гетьте, люди добрi! - крикнув вiн, рукою одвiвши вiрьовку... - За що ти мене в'язати хочеш - я тебе питаю?.. - до голови. - За те, що ти злодюга, розбишака!.. Нiчної доби залiз у комору до пана, чоловiка прибив... - Хто бачив? - Усi кажуть. - Хто всi? - Усе село каже, що ти з Лушнею, та з Пацюком, та з Матнею... Вас тiльки чотири на все село й є, що день у день п'єте, гуляете та розбишакуєте... - Що п'ємо та гуляємо, то так; а що ми розбишаки - брехня! - А за що ж ви п'єте? - А тобi яке дiло?.. Он - бач: добра була повна хата, а тепер - одна пустка зосталася!.. - Та що з тобою довго балакати? В'яжiть його! В'яжiть та ведiть у волость, та в город, та в тюрму... там з тобою побалакають... - Стережiться, люди добрi, лихої години! - Чiпка [каже] соцьким. - Не слухайте отого старого дурня... Я й так пiду, коли треба. Вiн дума, як голова, то й велика цяця?! Голова, мiг би, очима його з'їв; та гляне - Чiпка як огонь... - Накидайте на його арканом! - кричить голова, штовхаючи соцьких... - В'яжiть його, бугая ди-когф!.. - Ось ну-ну! - грiзно глянувши та зложивши кулаки, каже Чiпка. - Ось попробуй... От тобi хрест - голова на в'язах не всидить! За що ти мене в'яжеш, га? Хто бачив, щоб я крав або вбив кого?.. Коли в волость треба, скажи... Я сам пiду... Ти думаєш - страшна менi твоя волость? Куди ж пак!! Ходiм... Зараз ходiм! Та, вхопивши шапку, скинув на плечi драну свитину, що на полу була розiслана замiсть постелi, перший вийшов з хати... За ним слiдом голова й соцькi. У волостi Чiпка застав уже товариство: по них ходив писар з другими соцькими. Зiбравши всiх докупи, голова помiркував з писарем .та й позапирали їх у чорну - поки приїде становий. Мотря того лихого дня прокинулась, ще тiльки стало на свiт благословитись. Ще все село спало, а вона прокинулась. - О-ох! щось менi не спиться... так погано спала, так погано! Та сни такi недобрi верзлися, - хвалиться бабi. - На серце наче хто камiнь навернув... - Та то воно вiд думок! - утiша її баба. Мотря помолилася богу, умилася й сiла за гребiнь - сумна, зажурена. Через годину, а може, через двi, - сонце вже пiднялося, - увiйшла в хату сусiда - Хiвря Дмитренчиха. Поздоровкалась. - Чували новину? - Яку? - Сю нiч пана обiкрадено. Щось дуже багато забрано... й сторожа прибито... чи й доживе до вечора... - Господи боже! - шепче Мотря, зiтхнувши. - А оце вашого, Мотре, повели в волость... або й не повели, а вiн повiв... Сам уперед iде, а ззаду голова а соцькими... А вiн їм щось так вичитує, так вичитує!.. Як почула це Мотря, поблiдла на виду, заткнула в мичку веретено та мутними очима дивилася на Дми-тренчиху: жаль, досада й разом страх виглядали з її жовтих очей... А далi не видержала, залилася сльозами : - Сину ж мiй, дитино моя! краще б я тебе в землю своїми руками зарила, нiж отаке чути про тебе!.. - Та чого ти, Мотре, так себ& мучиш? - обiзвалася баба. - Може, то ще брехня. Мало на кого набрешуть? Не чує Мотря утiхи, - плаче... Далi встала, накинула на плечi стару кожушанку i, згорбившись, боса, вийшла з хати. - Куди ти, Мотре? - питає баба. Нi слова Мотря, - пiшла, зiгнувшись, мов не до неї рiч. Тяжка печаль одбирає i слух, i мову. Сусiда, - ще молода молодиця, - якось болiзно усмiхнулася, зглянулась з бабою й нiчого не сказала... Тихо та важко стало в хатi, як у льоху... Бабина онука Христя, - дiвка сiмнадцяти лiт, - низенька, некрасива, чогось важко зiтхнула на всю хату; зiтхання те так i загускло, так i окрило всiх... Голова в кожної схилилася; очi вниз потупились... Кожна щось думала сама про себе... - Що-то - мати! - через скiльки часу глухо промовила баба... - її зневажають, з хати виганяють рiднi дiти, а їй усе-таки шкода!.. Нi сусiда, нi онука нiчого не одмовили, тiльки ще сумнiшi стали. Мотря майнула аж у волость. Чiпки вже не застала: посадили в чорну. Як сова, згорбившись-скарлючившись, ходить вона кругом чорної; поглядає на невеличкi, залiзом перевитi вiконця, - та плаче-плаче... "Хоч би мої очi його побачили! Хоч би менi одно слово вiд його почути! Хай би я знала: чи правда тому, що люди кажуть?.." Стала вона прохати соцького, щоб пустив до сина. Соцький не пускав... - Голова приказував - нiкого не пiдпускати, не то що... аж поки не приїде становий... - Я на одну хвилину, мiй голубе! - молить Мотря. - Не можна, матусю, й ключ узяв з собою... Походила Мотря ще коло чорної, поплакала ще трохи, та й пiшла додому, сумнiша, нiж сюди прийшла. Давили її жалiснi сльози; жалiла вона й на голову, i на пана, жалiла i на соцького; жалiла на увесь мир - на панiв, що давлять мужикiв, на мужикiв, що пруться в пани... Материне серце заклекотало прокльонами на весь свiт! Жаль у материнiм серцi не має спину, не знає угаву... А Чiпцi з товариством - байдуже! У чорнiй завели жарти. - От, не знали де виспатись! I тихо й безпечно... Спи собi, - соцький стереже, щоб, бува, хто не вкрав... - Якби сюди горiлки з пiввiдра, - одказує Матня, - то хоч би й довiку сидiти...Попивав би потроху, заїдав варениками та спав... - Де б же ти взяв? - питає Пацюк. - Голова б принiс... вiн з людей надрав, а нам - оддав! - Сподiвайся, поки опухнеш з голоду й холоду, - увернув Лушня. - А справдi холодно... От би погрiться! - знову за своє Матня. - Грiйся - в тiсної баби! - Цур їй!.. Якби горiлка... То й баби не треба! - А менi якби дiвчина, - каже Лушня. - То й я б до тебе пристав у прийми, - шуткує Пацюк. - А знаєте що, братця? - не слухаючи їх розмови, каже Чiпка. - Як тiльки розв'яжемось з цим дiлом, у першу ж нiч голову обшахрати... Та не так, як пана... а он як! Хай знає, погань, що вiн не хто-небудь, а наш брат Савка - тiльки що наздирав з бiдоти, дукачем став... Тепер, бач, у пани лiзе, кирпу гне... - Добре! їй-богу, добре! - провадять усi в один голос. - Як липку, облупимо... Та й писаря завряд... - А то - дивись пак: хотiв мене в'язати! - Я тебе, - кажу, - сучого сина, як зв'яжу, то й довiку не розв'яжешся! - Та ну-бо... так i сказав? - Їй-богу! А за що ж вiн мене в'язати сiкається? Ти спершу докажи, що я там був, а тодi вже - й на вiрьовку... Страхав тюрмою... Побачимо, - кажу, - хто там перший буде: чи безневинний бiдак, чи багатир, що сирiтське добро заїдає. - Що ж вiн? - питав Лушня. - Мовчить, пуздрата собака, мов не до його рiч... - Ну, а розкажи нам, - обiзвався Пацюк, - як ти впорався з сторожем... то теж чоловiк ручий. -Чiпка став широко розказувати, як вiн полiз у комору, як наткнувся на сторожа, як борюкався пiд коморою, поки той не захарчав... - То ти таки добре його попом'яв?.. - пита Лушня. - Та знатиме, що в добрих руках побував... Як насiв, то тiльки стогне, - вже й не кричить, як спершу, а тiльки стогне... - От i пропав чоловiк! - каже Пацюк. - Хай не лiзе, куди не слiд! - одказав Матня за Чiпку. - I то правда, - закiнчив рiч Лушня та й зiтхнув. Усi замовкли. Мовчав i Чiпка. Швидко поснули. На другий день приїздить становий. Кликнули Чiпку. Становий давай його розпитувати. - Знать - не знаю, вiдать - не вiдаю! Я, - каже, - чотири днi вже й з хати не виходив. Покликали других. I тi те ж саме: - не знаємо, вперше чуємо! Одвели їх знову в чорну; знову замкнули на замок дверi. Становий поїхав, а їх звелiв ще крiпше держати, щоб не дали, бува, дьорки. Сидять хлопцi день, сидять другий, сидять i третiй. їсти їм дають... чого ще? Лежать собi, висипляються, та точать один одному баляси з баляндрасами, а iнодi й правду розказують, пригадуючи кожен свої пригоди. Один Матня сумує. - Чого ти, Якиме, журишся? - питають його. - Та хай увесь мир зiйдеться та доказує, то й то нiчого не вдiє: не були й не знаємо нiчого... от i все! - Та не в тiм, братця, сила, що кобила сива! А ось уже четвертин день, як горiлка в ротi була... аж уха попухли... Смiх та регiт пiднявся в чорнiй вiд такого тяжкого суму; а Яким знову за своє: - Смiються?! I якого бiса їм смiшно?! Хiба не правда, що уха попухли?.. їй же ти богу, поробилися як вареники завбiльшки... А їм смiшно!! Чiпка аж за живiт береться та регоче: "О-ох... ох!.. о-ох, лихо!.. уха попухли!!. Як вареники... ха-ха-ха! О-ох! Дай хоч дух перевести, а то помру зо смiху! О-ох, ох!" Матня одвернувся вiд товариства, насунув шапку на очi, лiг черевом униз на долiвцi... Цiлий тиждень просидiли хлопцi в чорнiй, аж поки з города не приїхав слiдователь та не повипускав. - Глядiть же, хлопцi, не забувайте!.. - гукнув Чiпка з дороги, прямуючи з чорної до свого двору. - Добре... не забудемо! - вiдгукують тi, окриваючись в улицi, що вела напрямки в шинок. На другий день голосила по селу чутка, що прош-лої ночi якiсь страшидла, в бiлих сорочках, у чорних бородах, з носами, як крючками, з одним оком у лобi, як у песиголовцiв, убрались до голови в хатину, де вiн спав i куди нiколи нiкого не пускав; зв'язали головi руки й ноги, накрили кожухом, забрали велику силу грошей - та й були такi... Загвалтувало село вiд краю до краю: пiшли суди та пересуди та поговiрка... Настала робота язикам - i дебелим чоловiчим, а надто гострим та довгим жiночим... - Це, видно, господь його карає за безневиннi сльози! - як сокирою, рубає одна жiнка серед цiлої юрби сусiдок - Просився торiк мiй чоловiк, щоб записали в виселенцi... не записав! Оце ж йому за те! Коли б ще й писаревi... П'ять карбованцiв зiдрав... живцем зiдрав... останнi зiдрав... Казав, запишу... на казенний кошт вирядять... землi щось десятин з тридцять дадуть... а тепер - так! I не записав, i грошi пропали... щоб йому добра не було! Це так гомонiли одного ранку. А на другий - чутно: писаря ограбованої Руки йому вiрьовками до нiг поскручувано; натушковано на його зверху кожухiв, подушок, - так що як витягли його, то пiт у три ручiї ллє, а сам - мов рак печений... - Якби, - каже, - ще хоч з пiвгодини так пополежав, то задавився б! - Хто ж то такий? - розпитують його. - А чорт його знає! Якiсь татари - не татари, не по-нашому розмовляють; та смiються, вражi сини, та вонючi! - Оце так!.. Ну, тепер, - каже йому голова, - один одному смiятись не будемо. Тiльки менi щось чудно: й до тебе три, й до мене три... До мене ж такi марюки, що як глянув, то й умер; а до тебе, кажеш, чи турки чи татари... Воно тут щось є... Я догадуюсь, що це воно, та мовчу поки що... Ось ходiм лиш до волостi! Пiшли до волостi; а дорогою все щось один одному говорили: чи то радились, що його робити, чи жалiлися, що їм роблено... А люди їх так очима й проводять та як у дзвiн дзвонять про крадiжку... I знову всi показують на Чiпку з товариством. Оже як не питали, як не шукали - нiчого! Уже головиха з писарихою їздили кудись у село до циганки-ворожки. Набрехала вона їм i про чорнявого, i про бiлявого, взяла по полтинйку з кожної та тiльки всього... Потрусили ще раз Чiпку, - нiчого не знайшли... Пропало! Дiждавши недiлi, голова закликав батюшку, одслу-жив молебень, освятив воду, окропився - та пiсля того вже годi й запиратися... Запалив Чiпка рай тихого щастя в Грицьковiй хатi та й покинув куритися... Христя звiдала на своїм вiку нетрохи нужди та лиха через людську неправду... Дозолила вона їй до самих живих печiнок... Часто й густо вона думала: чи вже людям не можна жити правдою?.. А як би добре було, коли б усi жили по нiй!.. Чому ж вони не живуть нею?.. Думки Христинi розбивалися об житечнi пiдстави, як хвилi об кам'янi береги... Серце в неї щемiло; душа допитувалась: чи правду вона думає?.. Коли це - нi вiдсiль, нi вiдтiль - десь узявся п'яниця, харцизяка - i загукав про те саме... Не тихим, слабим голосом, не жiноцьким хибливим почуттям, - а криком болячої душi, дужою мiццю зiпонув гайдамака те саме! Грицько її, добрий її Грицько, нiколи нiчого такого не казав, не натякав навiть... Чому?.. Чiпка, що казав, усе те правда, свята правда... А Грицько - мовчав... Нi! тут або щось не так, або щось не те... Так часто думала сама собi Христя. Пригадуючи гострий погляд, смiливий вид Чiпчин, вона тремтiла: боялася його... Стала Христя зовсiм iнша й до Грицька. Ласка, з котрою кожна жiнка виходить на спiрку з своїм iнодi й геть-то крутим чоловiком, котрою завжди побиває його, та сама ласка - як став помiчати Грицько - зробилася нещирою, холодною... Грицько помiчав, як Христя стала, мов нехотя, прихилятися до його - немов себе неволила. Оце iнодi заманеться йому, як молодому чоловiковi, пожартувати з жiнкою. Сумно дивитись на його зачепи! Христя якось болiсно усмiхається до його, мов крiзь сльози слова йому ронить... Грицька то в жар укине, то наче холодною водою обдасть. - Що з тобою сталося, Христе? - Що ж зо мною сталося?.. - Якась чудна ти стала... невесела, небалакуча... мов чого недостає тобi... Чи ти чого сердишся? - Чого ж би я сердилась?.. на кого? скажи, бога ради! А що менi невесело... То не вiк же дiвувати! Не на те ж ми бралися, щоб смiхи та жарти заводити... Треба про все подумати, та й... - Та й що?.. - Грицько глянув на неї - i догадався. - Коли ще те буде? Де те теля, а ти вже й з довбнею! - закiнчив, усмiхаючись... - Та воно вашому братовi не що... - А вашому... чого журитись?.. - Того... I я сирота, i ти сирота, нi батька, нi матерi немає нi в кого... А пiд той случай - знаєш?.. Якби своє, то воно б i порадило, i доглянуло всього; а то - не дай, боже, чого! - чужi й кутки рознесуть... Христя заплакала. - От коли зiбралась батькiв оплакувати! Нехай собi со святими спочивають, коли померли; а нам, кажу, все-таки нiчого журитися... То була пора, коли Христя почула себе матiр'ю, з її думками, з острахами, з сумом, сльозами... Дарма Грицько утiшав її, дарма хотiв розважити. Христя сумувала, журилася, а часом сама собi гiрко плакала... Одно до одного - й журба Христина ширшала, вищала, глибшала... Грицькова рада нiчого не вдiяла. Грицько сердився, став гримати на Христю - чого вона все журиться. Не помагало: Христя не кидала свого суму. Тодi сам Грицько став журитися, став роздумувати, давай нишком помiчати за Христею... I помiтив, що Христя чогось ховалася з своїми сльозами, наче соромилась його... Злякане Грицькове серце догадалося. Оже вiн мовчав: боявся зачiпати: боявся тушити той вiхоть, що курiв у його хатi... "Може, сам собi потухне, - думав вiн, - а може, сама вона заллє його-сльозами". Одначе думка про це не давала Грицьковi спокою. Вона йому нагадувала, з якою охотою бралася Христя помагати йому довести до розуму той хлiб, що Чiпка подарував; як вона його вихвалювала; як раяла зоставити на насiння "добре жито"... Дивлячись на сумну Христю, думка Грицькова знай верталася та й верталася назад у той лихий день, коли Чiпка сповiдався у їх хатi... Грицько не помилявся, що палка розмова Чiпчина запала глибоко в душу Христi; що його грiзна, а разом люба постать, коли вiн кричав, свiтячи очима: "А правда де? де її подiли?" - кинули жарину в жалiсне жiноче серце... Все те вiн бачив тепер своїми очима; чув своїм серцем - та боявся назвати словами... Вiн ще тодi, в той лихий день, побачив, що Чiпка справдi якийсь неабиякий чоловiк; вiн знав ще тодi, що Чiпка казав правду; вiн навiть згоджувався з ним у думцi, хоч i перечив у словах... А слова тi - як та завiрюха, вривалися прожогом у душу, перевертали в головi думки, розбуркували в серцi почуття. Грицько бачив: Чiпка хоч кого пiдхилить пiд себе - i боявся... боявся за Христю: йому нiкому не хотiлося оддати свою добру, свою любу Христю!.. Часом темної, довгої ночi Грицько не спав i на волосину: все придумував та пригадував, що б його перед жiнкою вивести таке, щоб звихнути Чiпчину правду... Думав - та не надумав, а тiльки бiльше та бiльше мучився... Аж ось тепер - скiльки поговору! Грицько зрадiв, кинувся на його, та давай подiлятися з Христею. - Чи ти чула, Христе, про нашого праведника? - вскочивши в хату на другий день пiсля крадiжки в пана, питає вiн жiнки. - Про якого праведника? - А про Чiпку?.. Ти чула, як вiн тут за правду розпинався, а он що вийшло?!. - Що ж там таке? - Пана обiкрав... сторожа прибив... чого доброго, досi боговi й душу вiддав... - Невже?!. - дивлячись пильно на його мутними очима, скрикнула Христя - i пополотнiла, оторопiла. - Їй-богу!.. Тепер у чорнiй сидить... Он воно якi люди бувають! Подумай: на крадiжку, на душогубство пустився?!! - Господи! мати божа! який тепер свiт настав... - ледве вимовила Христя та й перехрестилася... - Та хiба воно й тодi не видно було, що з його добра вже не ждати, - закiнчила вона. Грицьковi це - все одно, що по губах медом. Пiсля цього давай вiн ще гiрше розписувати Чiпку перед Христею, немов самого лютого ворога, а не колишнього свого товариша. Як Чiпку випустили з чорної, Грицько перший принiс Христi звiстку, що, мов, викрутився, харцизяка, вибрехався! Як стали гомонiти по селу про голову й писаря, Грицько уп'ять перший сповiстив про це Христю i Христом богом присягався, що те дiло не втiкало Чiпчиних рук. - А моє серце ще тодi щось недобре вiщувало, - одказала на його присягу Христя. - Знаєш що, Грицьку? Чи не вiддати б нам його жита? Ще - чого доброго - коли-небудь уночi прийде та й зарiже за жито! - Ото, хай бог милує! - похопивсь Грицько. - Нi, вiн, Христе, не такий уже, щоб за те, що сам вiддав, та й зарiзати. - А коли при нуждi та п'яний? - Вiн швидше прийде правити грошей... Отодi, як прийде, я йому й вiддам жито... Та й то навряд! Отак собi побалакали - i в Грицька наче од серця одлягло. "Ну, - сам собi мiркує: - тепер уже не вернеться те... не так я його пiдцюкнув!" Оже Христя все-таки не стала веселою. Вона ще дужче хапалася за свою думку... Коли такий чоловiк отаке робить, що ж уже другi???" XX НА ВОЛI_ Воля для чоловiка вiльного - чарiвниче слово, а для невiльника - мед - п'яне чоло. Воно, як дурманом, як хмелем, затуманить усi його думки, гадки, надiї: усе для його вмерло, оглухло, одно воно зосталося, одно воно тiльки й сяє й грiє по темному шляху його темного життя... Ще тiльки об'явили волю, пiщани зашумiли, як окрiп у горшку. - Шабаш, братця! воля! воля! - загукали крiпа-- ки, кидаючи роботу та йдучи у шинок - волю женити. - Нi, то ще брехня! - дратували їх козаки, - ще два роки поробiть на пана, та тодi уже й воля. Пiднялась спiрка, змагання. Лаяли крiпаки козакiв; лаяли панiв; лаяли попiв: не було того на свiтi, кого б вони не лаяли, як свого лютого ворога... за тi два роки! Одначе, налаявшись, назмагавшись та накричавшись досхочу, вернулися знову на роботу. Хоч яка вже там i робота була?! Кожен норовив як можна менше робити, а бiльше собi загарбати: як би пана одурити. Пани дивилися на ту роботу, - та охали, та зiтхали, та нишком-тишком самi мiж собою щось балакали... А крiпаки собi тихенько один у одного питали: "Чи то ж то нам заплатять за тi два роки, що робимо, чи нi?" Оже - як-не-як - добували два роки. Пiдскочила гаряча пора: оранка, косовиця, грабовиця, жнива, возовиця, молотiння нового хлiба, - нiколи було дихнути, не то що... Iшлося вже до рiздва. Рочисте свято клопотало кожну сiм'ю своїми споконвiчними клопотами. Там кололи свиней, i несамовитий крик їх розносився по всьому селу; там клопоталися їхати в мiсто на краснi торги, продати хлiба, накупити нужного про свято - i ладану пiд кутю, i риби - на багатий вечiр, i солi - про всяк день, а тут жiнки заходилися кодо мазання й зрушили завсiднiй покiй життя. Одному Чiпцi з товариством немає клопоту. Сяк-так позатикав побитi шибки то ганчiрками, то онучами; вкине у пiч гнилої соломи, - тлiє вона там собi та курить, буцiм-таки й грiє... Байдуже їм про тепло; дарма - про їжу! їх грiє жидiвська горiлка, а їсти - жують хлiб сухий з сiллю - теж вiд жида. А коли хто з товариства знiме з сiдала в сусiда курку чи пiвня, розчинять, спечуть, настромивши на спичку, з'їдять, - та й ситi! Хоч i бачив Чiпка таке безпутство - часом робилося йому противне таке життя й таке товариство, - та заллє очi - мовчить... Iнодi йому хотiлося i гарячої страви попоїсти. Тодi вiн полiзе в розвалений погрiб, назбирає ще торiшньої рiпи, що де-где по кутках завалялася, начистить, зварить юшки - та тiльки всього! Люди дивилися на таке життя та хитали головами. - Нi, рже: не буде добра з такого! горбатого могила виправить... Ще хоч би не товариство, то може б... Та стiйте, дiждемо набору: хоч отих курокрадiв заправ-торимо, коли його не можна... Ось настали й святки. Радiють люди, що дiждали; гостюють, гуляють то дома, то в шинку. А Чiпка з товариством i не вилазять з йбго; людей закликають, частують... Чоловiки - нiгде правди дiти - таки ла-сенькi на дурницю випити, - то й радi такому случаю, - п'ють та вихваляють добрих молодцiв... Дехто й з молодиць, цiкавих подивитись на зборище та iгрище, та ще де спiви та танцi, завернув туди... А жид, як знав, десь i музику видрав... Музика рiже-тне; п'янi чоловiки трохи на головах не ходять, та вибивають гоцака коло молодиць; а тi й собi - дивляться-дивляться, то це одну й вiзьме нетерпляча - i пiшла дрiбненько бiчком, бiчком, немов пливе по водi; а яка з п'янiших схопиться за запаску, пiднiме її трохи та - гай-гай по хатi, як шулiка за курчатами... Смiх, регiт, крик... А Чiпка знай до жида: давай те! подавай друге! неси третє! Лушня у танцях, як не перерветься, музику перетанцьовує; Пацюк на язицi, як на балалайцi, вибиває; один тiльки Матня, роздутий, червоний, як жар, з сонними, п'яними очима сидить у кутку, куняє: оце прокинеться, вип'є, зареве, як бугай, на всю хату, та й знову притихне - куняє... Гульня розвернулася на всi боки. Забули про свято, забули про бога, забули про домiвку. З ранку до вечора, з вечора до ранку одно п'ють та гуляють. Жiнки, не бачивши третiй день чоловiкiв у вiчi, пiдняли такий галас, немов на село найшла кара божа або пожежа половину села виполонила. - Оце напасть господня! оце лихо несподiване! - желiпали вони. - Такого ще зроду-вiку нiколи не було!.. Бог дав свято - в церков пiти, богу помолитись, а вiн у шинку молитвує! Бог дав свято, щоб дома з дiтьми та з жiнкою любо-тихо провести, а вiн у шинку з п'яницями та волоцюгами гуляє! Треба хоч до батюшки пiти, щоб яку покуту наложив на розп'яницю з п'яниць. Деякi таки знялись, пiшли - не до батюшки, а до матушки жалiтися. Матушка почастувала їх горiлкою й обiцяла розказати, як устане, батюшцi. Молодицi вернулись додому, а чоловiкiв усе-таки нема... Вони ще заполонили в ту гущу й дяка. Дяк цей старий уже був, - у пiст, бувало, "алiлуї" не виведе, такий старий. А вхопивши чарку та другу тiєї живицi-дурницi, й вiн побадьорнiшав трохи. Де та й сила взялася, мiць прибула! Спiває з молодицями так тонко та голосно, мов молоденька дiвчина. А ц