доїла... Нi пилини, нi крихтини! - Дочко! що його робити? Хлiба немає. Ти, може б, пiшла по селу та роздобула де хоч пiвмисочки... Килина по селу бiга, до колiн у непролазнiй калюцi свої ноги топить, роздобуває того борошна. Пiд добрий час, то, дивись, i роздобуде, а бiльше усього вертається додому з порожньою мисочкою. - Килино? Пiди, моя дитино, на поле. Як жали, то багато там колоскiв на полi зiсталося. Назбирай. Може, не з кожного птиця випила, може, в якому й зерно задержалося... Килина на поле чухрає колоскiв збирати, їй на те щастило: не проходило того дня, щоб вона з пiвклунка пшеничних колоскiв додому не приносила. Хоча були мiж ними з проростом, були й зовсiм трухлi, та сiлькiсь! Просушать та обiмнуть Марина з Килиною тi колосочки, а на вечiр i є в них горщик кутi. Раз якось пiшла Килина на поле за колосками зранку, та вже й вечiр, а її немає. "Господи! Де ж се вона дiлася! Чи не перестрiв, бува, її лихий чоловiк, чи не зустрiлася iз звiром у полi?" - думає Марина. Ниє-омлiває материне серце. А тут уже й нiч наступає, непроглядна темнота находе. Марина нi жива нi мертва. Коли чує - щось лiзе в хату, ледве лiзе... - Ти,дочко? - Я, мамо! - Де ж се ти була так довго? де барилася? - Свiтiть, мамо, свiтло. Благодать божа! - Яка благодать? - Як засвiтите - побачите... Марина засвiтила. Килнна перед нею стояла, а бiля Килини аж п'ять снопiв пшеницi лежало. - Де се ти, дочко? - аж скрикнула Марина. - У току, мамо. В панському току, де була пожежа. .Там пiд купами попелу багато таких снопiв зiсталось. - Мовчи ж, дочко, щоб нiхто не дiзнався! - Та се ж я й дожидалася до смерку, щоб нiхто не бачив. Обсушили тi п'ять' снопiв, обiм'яли. Пильнували кожне зерня, щоб де не запропастилося; набралося аж пiвклунка зерна. Наварили кутi - димом та гар'ю несе вiд тiєї кутi. Сiлькiсь! Все ж попоїсти є що, витопити є чим, та й бiгати Килинi з мисочкою по селу не треба. Як уже на сходi зерно, Килина викрадеться пiд вечiр, а як смеркне - тягне додому п'ять снопiв; i знову у них є, поки не стане. Отак вони жили вдвох. Пильнували про одну кутю, бiльш нi про вiщо. З людьми не водилися. Та й коли їм було з ними водитись? I якi з ними води та переводи, коли в кожного своє лихо?.. У того жiнка занедужала, той сам лежить у облiжнiй; там син умирав, там дочка вже вмерла. Пiшла на людей пошесть та хвороба всяка: рiзачка та пропасниця, а найбiльше - обкладки. Скiльки вiд них дiтвори перемерло! Оце зранку любе-миле бiгає; дивись у обiд - розгорiлося, розпалилося, на горлянку жалiється, а на другий день i боговi душу вiддає... За малими почало й великих косити: не проходить того дня, щоб двох або трьох не ховали. Заздалегiдь почали ями копати. Спершу плакали за помершими, а то й плакати перестали. Коли їсти нiчого, то навiщо його й жити? Однi собаки не переставали щоночi вити. Чи то вони вмирущого чули, чи вили вiд голоду?.. Сум пiшов по селу, страшний, нелюдський сум обняв його... Де вже було пiд той час Маринi до людей або людям до Марини? Кожен сам себе знав, себе одного берiг. А прийшлося-таки так, що й про неї люди згадали! Та ще як! цiлою громадою прийшли прохати! Прочули одрадяни, що панич вернувся з далеких країв i буде в Одрадi. Давнi думки знов окрили їх голови, давнi надiї заворушилися в душах... А може, панич вiддасть їм в оренду Одраду? Як побачить, що тi мудрi та розумнi вправителi тiльки до шкоди та розору доводять, то, може, i вiдгукнеться на їх давнє жадання... От i сього року - скiльки-то добра пропало? А через вiщо? Через недогляд, через вигадки мудрих - дуже вже, бач, перемудрили... Що не кажи, а не панське дiло бiля землi ходити: й клопоту багато, та й утрати не мало. Саме краще: вiддай людям та готовi грошики бери. Знову почали одрадяни сходитись до гурту та радитись мiж собою. - Коли б то скорiше панич приїхав! Пiдемо всi до його, до одного пiдемо й дiтей заберемо з собою. До нiг упадемо, слiзьми прохатимемо - хай вiзьме вiд нас свою невiру, хай вiддасть нам в оренду Одраду. Хiба в його тiльки й землi, що при Одрадi? Багато є й по других сторонах. Хай на тiй, коли вже хiть е, його нiмець господарює, а сiєю нам поступиться. Нашi батьки його батьковi вiрно служили, то невже ж вiн не зглянеться на наше убожество, невже попустить нашим животам пропадати? - так гомонiли одрадяни помiж собою, гноблячи надiю в серцi про оренду. Ось одного дня опiвднi хтось ще здалеку запримiтив, що ридван котить в Одраду шестериком. - То вiн, вiн! То його сам бог до нас засилає! - мовили одрадяни й виставилися в двi лавi по вулицi. Ось показався шестерик i в Одрадi, несучи за собою здоровенний ридван. Вiкна в ньому зачиненi, та ще й фартушинами завiшано; високi, мов верстви, конi важко топають; у них селезнi грають та калюка з-пiд колiс розкидається на .всi боки. Ось вони вбiгли у вулицю. Тiсна вулиця задля шестерика; конi одно до другого туляться, щоб не зачепитися об тин. Одрадяни поступилися в дворi, шапки скидають, низько вклоняються... Та їх ридван не примiчає - котить собi з затуленими вiкнами; один тiльки кучер вигукує: "Ну, дияволи!" - та докупи зводить коней. Шестерик не забарився промчатись селом i повернув у панський двiр. -Махнемо через яр навперейми! декiлька з молодих кинулися бiгти. - Постойте, постойте! - загукали на них старшi. - Бачите - у вiкнах нiкого не видко й шибки затулено. Видно, спить панич. Виморився за дорогу та й заснув. Нiчого сьогоднi його турбувати, хай назавтра. Назавтра - ще нi свiт нi зоря, а вже по Одрадi ходить гомiн вiд двору до двору: кому йти? як доступитися? - Та кому ж найзручнiше, як не хрещенiй матерi? - хтось пораяв. - Хай старшу вона пiде, понесе буханця, з приїздом привiтає, замовить i за нас слово, вивiдає - як там... А тодi вже й ми за нею доступимося. - А справдi, що так! - загукали всi й мерщiй майнули усiм гуртом до Марини. Марина тiльки що встала й не вмивалася; очi в неї заспанi, волосся розкуйдане. - До тебе, Марино, з проханням! Запоможи горю! - загомонiли. - Якому? Що за рада? - питає Марина. - Йди до двору. Доступися до панича, тобi до нього вiльнiш доступитися. Все ж, бач, хрещена мати; тебе не прожене. Иди, замов за нас добре слово, не дай живцем пропасти. Попроси його, хай вiддасть нам Одраду в оренду... - Як я пiду туди? Як доступлюся до нього, коли в мене сорочка драна, одежа лихая? - замовила гiрко Марина. - От ще що вигадай! Иди так, покажись такою... Дрантям та латтям скорiш уразиш панськi очi. - Не пiду я туди старчихою, не пiду! - одрубала рiшуче Марина. Громада задумалася. "От ти й знай! Що ж тепер робити?" - дехто загомонiв. - Хiба на всьому селi не знайдеться нi в кого доброї сорочки або плахти залежаної? - гукнув хтось. - А справдi! Бiжи, в кого є, та мчи мерщiй! - загукали одрадяни й повернулися до Марини: - Не турбуйся, Марино, одежею. Нарядимо тебе, як грапиню! Тiльки й ти нас уваж. Назносили Маринi одежi - той те дає, другий друге тиче. - Мою, Марино, надягай! Нехай хоч моя одежа панича побачить, - каже один. - Бери мою! Моя буде краща, - перебиває другий. - А моя новiша! - гукає третiй. Юртуються одрадяни... Й смiх, i лихо! Умилася Марина, причепурилася, нарядилася... Де її й старiсть дiлася, де й краса взялася! Хоч i знiвечена лихом, протоптана голодними злиднями, отже як прикрила Марина тi злиднi доброго одежею та вишарувала лице холодною водою, то воно в неї так i зашарiлося, краскою грає, зовсiм молодою Марина виглядає!.. - Гляди, Марино, щоб ще, бува, в тебе нiмець не закохався! Та вузлувата тварюка так i стрiляє очима, як побачить що красне! - регочуть однi, а другi радять: - Знаєш що, Марино?.. Наряджай i дочку, та йдiть разом. Покажися, як там кажуть, личком! Вона в тебе така, що не стид показатися. Та воно ж, здається, й зрiднi трохи - зразу в вiчi кинеться. Кров - не вода!.. Нарядила Марина й Килину. Як квiтка та помiж травою, так червонiє Килина в новому уборi. Личко в неї хоч i замлiле, та бiле; очi, як зорi, грають; над очима гарнi бровенята дугами послалися, мов бархатнi рямця зверху яснi очi оточили, товста коса аж за пояс сягає. А вбори мов по заказу прийшлись на Килину: синя керсетка так i обхопила широкi плечi, високi груди; червона крайка впилася в тонкий та гнучкий стан, а червчата плахта, мов пук квiток, облягла кругом неї. Як надiла ще Килина черевички-сап'янцi - картина, а не людина! Усi дивувалися на неї. - Що то воно значить панського роду та благородного колiна! - дивувалися люди, а найбiльш усiх Марина. Вона на Килинi добачала своє давнє, згадала про свої молодi лiта та аж заплакала. - I красу, i здоров'я бог дав, та щастя не вгадав! - плакалась Марина. - Годi, Марино, не плач, - потiшали люди. - Не мути краси своєї. Воно так кожному на свiтi: те є, другого не достає; одного й багато, а другого нiяк це_ запобiжиш... Збирайся у двiр, пора вже! Провели Марину трохи не до самого двору, а як Марина ввiйшла у двiр, чоловiки поприсiдали в ярку дожидати: коли Марина буде назад повертати й чим-то їх порадує. Ждуть-пождуть - Мариям немає; уже й сонце високо пiдбилася, уже й ма обiдню йору повертає, а Марина не показується. - Наша, браття, взяла! Видно, Марину, як поважну гостю прийняли - бач, i досi не вертаетаься. То-то розживемося! - радiють одрадяни. - А що, як Марина нас змилить? - обiзвався хтось. - Як то змилить? - А так: об собi поклопочеться, а про нас забуде... - Що се ти, дурню, верзеш! Як же се можна? Хiба не однаково вона з нами страждала? Ще, може, бiльше вiд нашого. - То-то й є, що страждала. Про себе бiльше й дбатиме. Як голодний чоловiк, то вiн i рiдного батька за шматок хлiба продасть! - А що ви думаєте! Хiба не правда! - пiддержав ще хтось. - Та нi. Такого не може бути. Марина не така людина, та й на собi звiдала панську ласку... Певно, не забула того, що якби дiд Улас не приберiг, то пропала б; зна, що за свого треба держатись: свiй i пожалiє, й не видасть! - забивали баки неймовiрним. - Згадали про дiда Уласа, - промовив хтось. - Де-то вiн тепер? Живий ще чи помер?.. Певно, нема вже на свiтi... Скiльки лiт минуло, як пiшов од нас! - Давно то було, давно. Килина ще, здається, i дiвкою не була, як вiн кинув село, а тепер, бач, давно вже Килина дiвує. - Мабуть, вже й кiсточок не зiсталось вiд Уласа - потлiли! - Якби живий був, то вернувся б або звiстку подав. А то скiльки часу пройшло, а про нього й чутка пропала! Певно, помер. - Того не минеш: всi там будемо... А проте шкода Уласа. Хоч i чудного з себе вдавав, та певний був, громадський чоловiк: свого нiзащо не видасть... Отак гомонiли помiж собою одрадяни, сидячи в ярку та дожидаючи Марини, а Марини все не було. Вже сонце почало з пiвдня звертати; вже деякi, виголодавшись, махнули додому хоч чого-небудь перехопити; вже повернулися й назад, а Марини все немає... Почало вечорiти. - Ходiмо, мабуть, додому. Завтра дознаємося, -рiшили одрадяни й сумнi повернули в село. "А що як справдi Марина змилила? - скребла кожного за серце думка. - День не малий, здається, можна б за цiлий день хоча звiстку подати... А то нi Марини, нi звiстки!" Не хотiлося одрадянам тому вiрити, та на серцi, на самому сподi душi, заклюнулося недовiр'я й росло, ширшало, пiднiмалося вгору, мутило тихую радiсть, застилало сумним почуванням ясну надiю... На другий день, ще нi свiт нi зоря, як одрадяни кинулися до Марининої хати. Хата стояла чогось розчинена, на столi лежав боком розбитий горщик з недоїденою кутею та окривав холодний морок голi стiни. Нi Марини з Килиною, нi їх убогого збiжжя одрадяни в хатi не знайшли. Ще бiльший сум обняв їх голови. - Значить, Марина верталась, коли збiжжя немає й хату кинула розчинену... Чого ж то так крадькома? - допитувались вони самi себе. Перше недовiр'я перевернулося в вiру, що Марина змилила їх. Гiрка печiя вхопила за серце. Отже кожен ще здержувався, не знаючи, що то справдi так. Тiльки вже на третiй день, як панич поїхав, одрадяни запевне дiзналися, що вiн дуже радо прийняв Марину, звелiв нiмцевi одвести їй ту хату, що покiйний батько вибудував у садку задля Марининого батька, а Килину так понравив, що й з собою взяв. Отодi все зле та лихе, що було за душею в одрадян, зразу вивернулося зi споду, зринуло наверх. А найбiльш тодi, як Марина через прикажчика вернула їм одежу, що наряджали її з дочкою, як iшла до панича. - А що, одiгрiли змiю бiля свого серця! - гукали першi неймовiрцi. - Хто ж знав, хто гадав, що таке каторжне задасться, таке проклятуще зародиться? Дочки, бач, не пожалiла, а то ж чужих! - казали тi, що йняли вiри. - Та що ви плещете про дочку? - спиняли старшi люди. - Вона ж хоч яка там не є, а все ж сестрою йому доводиться... Як же то можна? Не звiр же вiн буде! - Навiщо ж вiн узяв її з собою? Чого така шана та дяка матерi?.. Знаємо ми тих панiв! Що їм з жиру робити?.. Лютували одрадяни страх як! Пустили про Марину з Килиною недобрi вiстi; казали, що Марина продала паничевi свою дочку, а сама бiля нiмця ворожить. Та Марина того не дочувала, до Марини те не доходило. В теплi та в добрi вона згадувала тi лихi години, що їй приходилось переживати, i дивувалася, як то вона їх пережила. - Було таке - нi зернини, нi соломини! їсти нiчого, топити нiчим. Коли б не паничiв тiк, то досi б з голоду опухли! - хвалилася вона нiмцевi й розказувала, як Килина помiж кучугурами попелу знаходила недогорiлi снопи й носила їй нiччю, щоб нiхто не бачив, додому. - Там ще багато є хлiба, якби вимолотити, - додала. - Ну, та й що з того? Куди той хлiб годиться? - спитався нiмець. - Люди б поїли... За одробiток позабирали б, - одказала Марина. Нiмець чогось мугикнув, а на другий день, на диво всiй Одрадi, звелiв до току машину котити, недогар'я молотити. Йшлося вже до рiздва. Лютi морози скували землю, прикрили її снiгом глибоким. Пошесть на людей почала стихати - чи то холод її задавив, чи всi тi, кому суджено було вмерти, перемерли. Зосталися тiльки тi, до кого й смерть боялася приступити; зосталися задля того, щоб повiдати нащадкам, чого то чоловiк не переживе та не перенесе!.. Хлiба, справжнього хлiба, вже давно не стало. Той хлiб, що їли люди, був випечений з усякої всячини: там була й полова з остюками, i земля з куколем та горошком, i жолудiв пiдкидали задля смаку. Такий хлiб тiльки заможнiшi їли, а бiднота й того не знала; надолужали картоплею, буряками, та й те вже було на сходi, i те матерi видавали видавцем дiтям, наказуючи "не все зразу жерти". То був справжнiй голод, голодне лихо, що примушувало про все на свiтi забувати, про себе одного дбати... Одрадяни, як тi вовки, тинялися по вулицях та по вгородах, розривали кучугури снiгу, сподiваючись знайти на смiтнику який-небудь завалящий огризок; виходили за село в чужих однiмати; вигонили голих i голодних дiтей милостинi прохати; били тих, що нiчого не приносили додому. Тодi саме нiмець гукнув по селу: - Хто хоче хлiба до нового врожаю позичити або за одробiток взяти, йди до двору! Як та галич, налинули одрадяни у двiр, до комiр, з мiшками та лантухами. А там уже Марина стояла та ключами побрязкувала: - Бачте, добрi люди! Чула я, що ви мене кленете та проклинаєте... А за вiщо? Що ж менi було робити, коли панич не хотiв вам землi вiддати? Чим, каже, вони будуть платити, коли їм i самим їсти нiчого?.. Хiба не правда то? А ви кленете!.. Та, сiлькiсь! Я злого не пам'ятаю i от вам ще в пригодi стала. Якби я не вговорила Карла Карловича вам хлiбом допомогти, з голоду б усi пропали! - стрiла вона одрадян з докором. - Та то лихi нашi вороги отаке на нас наклепали! Щоб ми та вас? Щоб ми та вам?.. Та хай бог боронить! - кланяючись, белькотали одрадянм. Марина, вдягнена в криту сукном кожушанку, зап'ята товстим шерстяним платком, у добрих юхтових чоботях, не дослухалася, що їй казали люди; вона, як та дзига, крутилася, наказувала робочим, щоб, вигрiбаючiї iз засiкiв борошно, не дуже мiрки вивершували й насипали в пiдставленi людьми мiшки та лантухи. Вона лiчила, скiльки кому всипано, а нiмець тута ж сидiв за невеличким столиком та записував. Вернулися одрадяни додому з повними мiшками за плечима, радi та веселi. Жiнки кинулись до мiшкiв борошно обдивлятись. - Чого ж се воно чорне? Пополам iз землею? - питали жiнки. - Де там земля? То воно трохи з горiлим, бач же, й димом припахає.. Спасибi й за се! - дякували чоловiки. Вчинили те борошно, хлiба наробили, спекли... То не хлiб бiлий з борошна, то кiзяк чорний з попелу та гарi!.. А проте, смакуючи, їли та дякували Маринi. - За що ви їй дякуєте? - питали жiнки. - Воно ж треба за се горiле колись добрим вiддавати. - Коли-то буде та вiддача? А вона тепер запомогла! - одказували чоловiки. А Марина того ж таки вечора, наливаючи чай нiмцевi, казала: - Бач, якби не я, то ви б i не догадалися горiле в дiло пустити! А тепер, як лiта дiждемо, назад добрим вернемо. - Бо твой мужик - дурак! - одказав нiмець, заїдаючи солодкий чай пухкою з маслом булкою. Через тиждень пiсля сього несподiвано вернувся в Одраду дiд Улас. Старий та немiчний, вiн ледве волочив ноги, опираючись на довгу гирлигу. Обличчя в нього було сухе, як кiстка, жовте - аж чорне, борода рiдка, як молоко - бiла, однi густi брови чорнiли, настовбурчившись над запалими очима. - То смерть iде! смерть прийшла! - гукали хлоп'ята, тiкаючи врозтiч вiд дiда Уласа, як вiн ковиляв через село до своєї хати. Не веселим привiтом, не теплом та радiстю стрiла Уласа його хата; вона дихнула на нього холодом пустки; забитими дверима та чорними дiрками замiсть шибок примушувала його повертати назад. - От ти й знай! - промовив Улас, поглянувши на хату. - Пустує... Та, здається ж, вона? Здається, я не помилився? Де ж Марина дiлася? Невже й її довелося пережити? Дiд Улас почвалав довiдатися про Марину до зборнi. Там вiн дiзнався, що Марина тепер угору пiшла, панiєю стала. Люди йому розказали все про Марину: i як вона своїх обiйшла, як дочки не пожалiла, як тепер людей надiляє горiлим хлiбом. - На, дiдусю, сам розкоштуй, що нам доводиться їсти! - казали йому одрадяни, тикаючи Уласовi шматок хлiба, сухий та чорний, як кiзяк. Дiд Улас узяв шматок хлiба, мовчки подивився на нього й сховав за пазуху. Переночувавши в зборнi, вiн на другий день подибав у двiр провiдати про Марину. Марина спершу не хотiла до його вийти; думала - за милостинею старець приплентався. - Одрiжте шматок хлiба та винесiть йому! - порядкувала Марина. Слуга вернулася з шматком назад i повiдала господарцi, що дiд не за милостинею прийшов, а хоче бачитися з самою господинею. Нехотя вийшла до його Марина. - Чого тобi треба, дiду? - Не пiзнаєш мене? - мiряючи очима, спитався Улас. - Господь тебе знає, хто ти. Багато вас швендяє тепер! - неласкаве одказала Марина. - Може, й багато; чув я - голодом господь карає... А, певно, в тебе був один тiльки дiд Улас? Пам'ятаєш його?.. - То ти будеш дiд Улас? Пам'ятаю, - як же не пам'ятати? Колись менi в великiй пригодi став... Чого ж тобi, дiду, треба? - Чого треба, питаєш? Тебе бачити... на тебе подивитись. Бач, ти тепер не та стала, що була колись. Пам'ятаєш, як дiд Улас переховував тебе вiд лиха?.. - То давно було! - якось вихопилось у Марини. - Давно, кажеш? А тепер? - спитав дiд Улас, пильно дивлячись на Марину. - Що ж тобi тепер треба вiд мене? Може, їсти хочеш, то йди до хати - нагодую. Дiд увесь затрусився, голова й борода ходором заходили, а очi з-пiд настовбурчених брiв, як вугiлля, запалали. - Марино, Марино! - замовив вiн старечим охриплим голосом. - Не їсти я прийшов у тебе прохати... I без тебе нагодувало мене лихо так, що вже Їсти не хочу... Я прийшов довiдатися, чи правда все те, про що люди кажуть? - Що ж вони про мене кажуть? - граючи очима, спитала Марина. - Недобре кажуть, Марино!.. Як тебе колись лихо спiткало, вони тебе приберегли й не дали лиховi тебе посiсти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? Якого хлiба даєш їм у позику? Ось на, подивись! - i вiн витяг з-за пазухи той шматок хлiба, щд сховав учора. - Коли їм не згодне брати трохи присмаженого, то хто ж їх до того силує? - байдуже спитала Марина. - Голод, Марино, голод! - глухо бубонить дiд Улас. - А мене хто чим годував, як я з голоду пухла? їм тепер вадить трохи присмажена пашня, а того, небiйсь, не хотять знати, що якби не я, то й такої б не було. Годi про дурне, дiду, базiкати, даремно часу гаяти! - одказала, повертаючись, Марина. - Дурне, кажеш? - спитався дiд. - А щоб же ти була давно здурiла, клята! - гупнувши в землю гирлигою, скрикнув дiд. Марина, мов її що шпигонуло, випросталася й гордо позирнула на дiда. - Чи в тебе, дiду, усi дома? - покрутивши в себе пальцем над лобом, призро спитала його. - Чого ти прийшов до мене? Лаятися? То йди собi заздалегiдь, бо, тiльки пам'ятаючи давнє, я не велю тобi в три шиї дати!.. Дiд Улас увесь затiпався, хотiв плюнути Маринi в вiчi, та вiд немочi тiльки в землю плюнув, кинув геть вiд себе шматок хлiба, що показував Маринi, й повернув з двору. Вiн пiшов знов до зборнi та як лiг вiдпочивати, то вже бiльше й не пiдводився. Сторож розказував, що всю нiченьку вiн бубонiв iз собою. Все кликав Марину, то корив її, то вговорював покаятися. - Марино, Марино, - гукав вiн, витрiщившись у сволок очима, - кажеш, що пам'ятаєш давнє лихо?... Правда, що й то лихо було - тяжке лихо, що нас до землi гнуло, над нами знущалося, за людей нас не лiчило. А проте те, давнє лихо не рiзнило людей, не розводило їх в рiзнi, сторони, не примушувало забувати своїх, навчило дер? жатися купи. А тепер яке лихо настало?.. Ох! Сьогочасне лихо - то справжнє лихо! - метаючись на всi боки, вигукував дiд Улас. На ранок вiн затих, а об обiднiй годинi й на той свiт переставився. Як обмивали тiло, то знайшли в дiда на шиї гаманець, а в гаманцi двi сотнi грошей та якусь бомагу. Паламар, читаючи по складах ту бомагу, повiдав одрадянам, що дiд Улас одписує Маринi свiй огород i двi сотнi грошей, аби тiльки вона приберегла його на старiсть та поховала. - А тепер же як бути? - спитався хтось, як паламар ЇТ скiнчив читати бомагу, Уперед виступив сам староста. - Дай сюди бомагу! - сказав вiн паламаревi, взяв у руки, пiдiйшов до печi, що топилася на той час, i кинув бомагу в огонь. Вона зразу спалахнула й незабаром покрилася бiлим попелом. - Отак бути! - сказав староста. - Дiда Уласа як слiд поховаємо, а що вiд його грошей зостанеться - на церкву дамо, щоб поминали його праведну душу, а огород в обчеське пiде. 1897