вити Нелю собою, хоче вирвати її з того свiту, коли вiн для неї один з тисяч чоловiкiв, котрi ходять по мiсту, ну, ще спiвробiтник, старший, досвiдчений, перспективний. Сама думка про це чомусь його дратувала. Але чим ще вiн мiг її зацiкавити, як не науковою ерудованiстю, обiзнанiстю, неску-тiстю й смiливiстю думки. Вiн бачив, що слухає вона з увагою i розумiє його, й це йому iмпонувало. Нехай розмова не паритетна, але вiн мав своїм словам вiдлуння, а воно теж мовби пiдхльоскувало. Й тому говорив з жаром, з запалом, вiн почував, що починає зацiкавлювати її, що вона починає вiрити в нього самого, його вiдданiсть чи навiть жертовнiсть науцi. В цю мить вiн вiрив своїм думкам бiльше, нiж будь-коли. Та й було те справдi його переконанням. Воно виросло з сирiтства, пiслявоєнного голоду, з отих трудних шляхiв, якими пройшов. На тих шляхах вiн бачив усяких людей. I отих холодних статистiв, i пiдлякiв, якi тiльки прикривають статистикою егоїзм, зажерливiсть, бездушнiсть, i справдi добрих та щирих людей. Вони не дали йому загинути. Мабуть, їх таки в свiтi багато, добрих людей, якi пiдбирають з велелюдь отаких, як вiн, витирають їм носи й ведуть угору. Свiт прекрасний i мудрий тими людьми. Треба сказати, що ця думка, яка мiцно засiла в його напханiй iнформацiєю головi, випливала з його спостережень оточення, з усього того, чим прожив оцi тридцять шiсть рокiв, яка виросла в iдею. Правда, сама iдея була досить невизначена. Було тiльки вiдчуття душею, серцем переконання. Це переконання прийшло до нього не так давно. I теж як своєрiдне наукове вiдкриття. Життєве й наукове. Десь рокiв дванадцять-п'ятнадцять тому, коли, немов вода крiзь вiдчиненi лотоки, ринули через засоби iнформацiї всiлякi теорiї, здебiльшого гiпотетичнi або й просто абсурднi, але приголомшливi, що каламутили мозок, дивували, захоплювали, обiцяли, вiн, молодий аспiрант, опинився в тому потоцi з головою. Захоплювала смiливiсть i несподiванiсть у мисленнi будiвникiв гiпотез, а також безбережнiсть, всеосяжнiсть, якi немовби одкрива-лися перед наукою. Вiн пам'ятав, як збиралися вони, молодi аспiранти, вечорами, сидiли, не засвiчуючи свiтла, мислили "страшно", нещадно, парадоксально, як од того холонуло серце й отерпав мозок. Усiм їм здавалося, станеться щось таке, ось-ось люди пройдуть свiт од нейтрино до метагалактики, розкладуть його, як конструктор, i складуть знову, по-своєму. Вони жили тими вiдчуттями, тими сподiваннями. В тому всьому людина мовби малiла, пiдносилася й малiла водночас, їм здавалося, було знайдено нову сутнiсть людини, її нове якiсне вираження. I, звичайно ж, продовжити цю сутнiсть, бути речниками її судилося їм, зокрема йому, Вiктору Васильовичу Борознi. Вони не знали, у чому конкретно все те виразиться, бо почували тiльки якийсь поштовх, якесь вивiльнення вiд того, що донедавна притягло їх до землi, до iнших людей. До всього того, чим жили донинi самi, чим жили їхнi батьки й батьки батькiв. Оце нове, невiдоме, здавалося їм, замiнить усi старi тяжi, викує людину нового сплаву, не пiдвладну iржi, корозiї, розкладу. А тим часом теорiї нагромаджувались на теорiї, одна гiпотеза заперечувала iншу, з одної невiдомостi виростало кiлька, а отого, сподiваного, не було. Це втомлювало. Борозна одним з перших зрозумiв, що чимало людей ховаються за знання, як дикун за велетенський щит, що технiка сама по собi не впорядкує не те що всього людства, а й самих науковцiв. Вiн це не стiльки розумiв, скiльки почував. I не знав, з якого боку приступитися до того всього. Та що там приступитися - вiн навiть своїх думок про це не зумiв упорядкувати. Знав лише одне: житиме так, щоб не привести себе в неузгодження з отим, що привело його у великий свiт, у науку. А самих думок так i не привiв До якоїсь системи, все це хаосом крутилося в його головi, i вiн нiкому не виповiдав їх. Оце чи не вперше так несподiвано й так прикро колупнула майже не знайома йому жiнка, яку йому кортiло зробити знайомiшою, ближчою, i вiн розбалакався. - Рухаючись уперед, ми не просто рухаємо вперед iстину продовження людського роду. Ну, скажiмо, ми знайдемо ту єдину iстину - як збудовано свiт. Довiдаємось точно, що електрон, який бiгає довкола ядра, згусток енергiї (одна з тисячi теорiй, безглуздих уже хоча б тому, що їх тисяча). А тодi що? Перестанемо шукати iстину. Треба вмирати? Бо ж далi нащо жити? Iстина знайдена. Бридня! Ми, науковцi, мало рухаємо, розвиваємо теорiю людини. Свiт у нас. Хоч ми й самi лише часточка свiту, матерiї, вiчного пороху. Але ж що нам з того, що вiн вiчний? Ви мене розумiєте - я кажу не в широкому, не в фiлософському розумiннi. Тiльки в моральному. Кожному з нас дано розум, щоб збагнути, що поруч є ще мiльйони iнших кохань, краси, думок. Поважай їх. I подумай про те, чи люди йдуть одне до одного. Чи ближче стають серце до серця, чи серця оддаляються. Колись на землi людей було значно менше. Тепер їх примножилося. Скоротилися простори, вiдстанi. А вiдстанi мiж серцями? I чи може бути iстина для всiх сердець? Або хоч для двох.- Вiн помовчав, посмiхнувся i тою посмiшкою мовби спустився на кiлька сходинок униз.- Ну, скажiмо, для мого й вашого. Я вже стараюся майже пiвгодини, а не знаю, чого досягнув. Тiльки бачу, що вам личить задума. Ви тодi така... Вона одвела погляд од води, вiн знову прочитав у її очах зацiкавлення. Може, це було не зацiкавлення тим, що вiн казав, а тiльки ним самим, але хiба не того досягав? А ще бачив, що в неї очi розумної досвiдченої жiнки, а тодi, коли вона слухала його, у них проскакувало щось дитинне, наївне, й хто зна, що йому бiльше iмпонувало. Мабуть, останнє. Хоч це було зовсiм не те, для чого прийшов. - Я слухатиму вас, якщо ви кинете вашу звичку, навiть розмовляючи на науковi теми, охмуряти,- сказала вона. - Є така звичка,- погодився Борозна.- Мабуть, як i в усiх iнших чоловiкiв. Адже ми все робимо, щоб сподобатися вам. Циклофазотрони. Лiнкори. Губну помаду. Але Що, скажiмо, в цьому конкретному випадку втрачаєте ви? Я стаю красномовнiший, енергiйнiший. - Згоряє багато пороху на думку про те, яке справили враження. - Але... Якщо я iнакше не можу. Якщо я саме для цього з вами пiшов. - Ну, тодi iнша рiч.- Вона сказала це якось особливо, по-дiловому.- Приступайте. Що там у вас на початку? Лiричний вступ? - Епiграф. "Що сперечатись: вiчний свiт-не вiчний, коли помрем, нам буде все одно" . - Гарний, нiчого не скажеш. Тобто ви кiнець перенесли на початок. В тому є сенс: мовляв, однаково всi будемо там. - Пробачте, але ви все так спростили, аж язик стає кiлком. А якби й справдi? Про що ж iще можуть говорити над рiчкою двоє, якщо не про любов. Он погляньте... Лiворуч од них за ще рiденьким кущиком влаштувалася парочка, вони азартно цiлувалися. Борознi й Нелi залишалося або вдавати, що не помiчають її, або встати й пiти. Вони не пiщли. Мабуть, тому, що оте жарке цiлування жодного з них не хвилювало й навiть не нервувало, за мить вони забули за нього зовсiм, навiть не помiтили, коли спорожнiла лавочка. - Про неї не говорять. - Про неї все сказано? - Та нi. Якщо говорять,- її нема. I взагалi її нема. Це щось нiби чорт. Його нiхто не бачив, а страшно. "Ого,сказав собi Борозна.- Якщо його страшно тобi... Чи не хочеш ти звернути все на невдачу в замiжжi..." А проте його чимдуж захоплювала ця розмова. Вiн уже встиг переконатися, що Неля не пустенька чепурушка, вона чимало чигала, чимало знає. А водночас вона так щиро дивується тому, чому й вiн у свiй час дивувався, так серйозно i захоплено округлює очi. I таке в неї спiвуче i круте "о" ("Та що ви?"), i так вона спiвуче вимовляє його iм'я та по батьковi... Борозна нахилився до Нелi - просто хотiв роздивитися її очi, вона витлумачила це по-своєму й одхилилася. Вiн побачив, як ледь нахмарилися її брови, але не мiг вiдгадати, вдавано чи насправдi. Вiн вiдчував якусь неясну тривогу, якесь дивне хвилювання. А ще почував, що й справдi нiзащо не змiг би отак просто обняти Нелю, обняти й поцiлувати, це було б неприродно, дерев'яне й або розсердило б, або розсмiшило її. Ну, навiть якщо б вона не розсердилась i не розсмiялася, однаково обоє б вiдчували не пал сердець, а щось... що так треба, так мусить бути, тобто вони б спочатку обмислили поцiлунок розумом. I був би вiн прiсний, майже "ерзацовий". Тепер вiн переконався остаточно, що з самого початку взяв неправильний тон, настроїв себе не на ту хвилю. Ну, вiн не був серцеїдом. I не затер слiв про кохання до полиску. Одначе ж знав їх. Щиро чи нещиро казав не раз. Навiть мав свiй "сюжет". Але застосовувати його до Нелi, до оцiєї чортицi, годi було й думати. По-перше, вона б вiдгадала, висмiяла, по-друге, почував, що втратив би повагу до себе. Вiн i далi розглядав цю їхню зустрiч неначе в двох проекцiях. Думав про неї холодно, чи принаймнi намагався так думати, тверезо судив про Нелю, але почував, що йому небайдужа оця розмова й те, як складуться їхнi стосунки. Й провадив далi химерну, двозначну й трохи жартiвливу балачку. - Поки що вона є. Та ось доведуть, що це не що iнше, як особливий вид енергiї, тодi i їй кришка. Отже, треба поспiшати. - Ви мене розчарували,- сказала Неля. - Чим? - намагався вiн подивуватись якомога дужче й справдi трохи здивувався. - Я думала... у вас є якась красивiша легенда. - Що-що? - запитав вiн.- Яка легенда? - Ну, ота... Яку видумують шпигуни для тих, хто їх ловить. А серцеїди для дiвчат... Вiн щиро розреготався. - То, виходить, усе тiльки в легендi? То я її вигадаю. Повiрте авансом. - Нi, авансом не вийде...- жартувала вона.- Ви ще скажете, на виплат... Вона трохи кокетувала з ним (кокетство дається жiнцi природою, як ластiвцi умiння лiтати), боялася видмися кокеткою, їй бiльше хотiлося, щоб вiн вiдчув у нiй колегу, науковця, хоч i розумiла, що те їй може нашкодити в його очах. Колег йому вистачало без неї. Вони вели гру. I все, що вони говорили, тiльки якоюсь мiрою вiдбивало те, що насправдi тамували в душах. I все ж їй вдавалося бути безпосереднiшою бiльше за нього, вона його не ловила, якби ловила, мабуть, вiн би якось те вiдчув i взяв над нею гору. А так вiн почувався в програшi. Йому здалося, якби вiн зараз її легенько обняв,- вона б не випручувалася. Але надто все було неприродно. Поки вiн над цим роздумував, Неля сказала, але вже зовсiм iнакше, серйозно й майже сумно: - Якщо доведуть, що то тiльки особливий вид енергiї, тодi всьому кiнець. На любовi усе тримається. Що це - її природна дитиннiсть - заглянути за найвищий паркан? Так чи так, але це велика магiя свiту, яка тяжiє над людиною i яка штовхає людство по якомусь не вiдомому йому шляху. По краю, понад прiрвою, щоб заглянути в неї. Куди приведе той шлях? Це невiдомо. Iншого людинi не дано. Та чи так це й погано - вiчно кудись прагнути, йти, летiти... У цю мить йому страшенно захотiлося, щоб Неля вiдчула те, що вiдчуває вiн. Щоб стиснулася отак душею, щоб упало в порожнечу серце й завмерло, затерпло на мить, а вiдтак мозок пропалив крижаний холод, щоб на тому мiсцi встав чорний бiль, ще дужче окресливши самотнiсть. Тодi б їй захотiлося втекти звiдти. Тодi б вона зрозумiла його... - Хочете, Нелю, я розкажу вам про чорнi дiрки неба?-запитав вiн, i було в його голосi таке щире бажання вiддати щось iз себе, якусь часточку себе, що вона, хоч уже й збиралася йти, не одважилася вiдмовити. Вона зрозумiла, що це треба для нього. Що iнакше вiн образиться, чи й не образиться, але помiж них нiколи не продзвенить та струна, без якої людям не зрозумiти одне одного... Вiн розповiдав натхненно. Хвилинами їй здавалося, що вiн посвячує її в щось своє, глибинне, потаємне, вона й справдi збагнула оту пекельну силу й самотнiсть, їй вiдкрилося вiдчуження, до якого, на щастя, не дiйшли i не дiйдуть люди, але яке може стояти засторогою i на їхньому шляху. Це були хвилини зближення, правда, не того, iнтимного, коли зближують мимовiльний доторк, вiддих, незрима хвиля, що б'є з мозку в мозок, з серця в серце, а якогось iншого, яке, однак, передує тому. Вiн зрозумiв це. I сказав напiвжартiвливо, але так, що жартiвливiсть - то тiльки можливiсть утекти, переступити в разi чого на iншу кладку. - Через те всi закоханi дивляться на небо. - Може, шукають там того, чого не можуть знайти в собi? - Може,- подумавши, погодився вiн.- Тiльки бездоннiсть - i там, i там. Вистачить шукати на весь людський рiд. - Ну, а коли знайдуть? - Знайти - не можна. Життя - це безкiнечнiсть. У тiм його сенс. Угорi, не дуже високо, мабуть, щойно пiднявся з Жулян, летiв лiтак; спалахував червоний вогник, неначе знак тривоги чи перестороги комусь. Вогник зник, i одразу в парку сяйнули лiхтарi, впали чари, стало неможливо розказувати про небо. - У мiстi немає неба,- сказав Борозна.- Ми його тут не вiдчуваємо i не живемо з ним. Ось погляньте сюди... Вiя не хотiв, щоб вона йшла, намагався якось затримати й не внав як. Запропонував пiти посидiти в ресторан, але сам зрозумiв, що то нi до чого, - у головi ще стояв туманець пiсля сабантуя. Вони пiшли до трамвая. Вiя провiв її до самого дому. Вона жила на Русанiвцi, на набережнiй, на шiстнадцятому поверсi, тiльки вiкно її квартирки виходило не на Днiпро, а на Дарницю. Вони стояли бiля низького штахетика пiд молоденькою тополькою. Неля погойдувала на пальцi сумочку, поривалася йти, а йому страшенно не хотiлося вiдпускати її, й знову не знав, як її затримати. Йому здалося, якщо вiн зараз не затримає її, то вже не зумiє привернути до себе нiколи. Ось вона зараз пiде, на шiстнадцятому поверсi засвiтиться вiкно. А вiн пiде до себе. Його аж холодом обдало, коли згадав свою холостяцьку кiмнату, й стало самотньо та пустельне на душi. Вiн оглянувся - набережна була майже порожня, поодинокi перехожi поспiшали додому-до свiтла, до тепла. До тепла чиїхось сердець, до тепла чиїхось губ... Звичайно, вiн був занадто самовпевнений - у такої красивої жiнки багато залицяльникiв. Молодих. Не отаких... ассiрiйцiв. Вона пiде й забуде про нього. В якусь мить вiн подумав, що оця його туга тимчасова, що густий, майже розпачливий смуток завтра розвiється, але то буде завтра, а зараз вiн не може пiти отак, не залишивши їй у серцi спомину чи бодай якоїсь зарубки в пам'ятi. А як вiн може залишитися з нею, що ще розказати? Про квазари? Несосвiтенний дурень, хотiв полонити її ерудицiєю! Та їй тi чорнi небеснi дiрки - вона, може, чекала чогось суттєвiшого... Нi, тодi мiг попсувати все. Йому страшенно, до болючої млостi в серцi захотiлося взяти її за руку. Затримати бодай ще на хвилю... Та як затримати? I враз йому мовби сяйнуло в головi, i вiн, потерпаючи од радостi й од якогось тривожного холодка, сказав: - А знаєте, Нелю, чого я не захотiв керувати групою? - Чого? - запитала вона майже байдуже. - Я не люблю похоронiв,- сказав Борозна. - Яких похоронiв? - виступила вона з-пiд топольки. їй на обличчя впав промiнь од лiхтаря, освiтивши красиве пiдборiддя, чiткi яскравi губи. - Ну... Дмитро Iванович iде в глухий кут. Цей шлях не має перспективи. - Звiдки ви знаєте? - запитала вона так голосно, що випадковий перехожий оглянувся. Мабуть, вiн спочатку подумав, що бородань пристає до дiвчини, а тодi зрозумiв, що помилився. - Ну, хiба я не можу до чогось домiзкуватись,- вiдповiв майже ображено. Вiн зрозумiв, що образився не на неї, а на себе. Що вдруге за вечiр сказав не те, що треба. Ну, перший раз - то дурниця, яких людина робить у життi безлiч i якi швидко забуваються. Але оце... Вiн ще не осягнув, у чому саме криється нетактовнiсть, навiть бiльше, нiж нетактовнiсть, якась загроза, якась небезпека. Проте знав уже напевно: не треба було цього казати. Через те вiдчув не просто досаду, а злiсть на себе. - Нелю, не розказуйте нiкому,- попросив.- I не подумайте, що я злорадiю. Я теж прийшов працювати до Дмитра Iвановича. Ну, нехай по менi це поки що не б'є...- I знову подумав, що треба хоч тепер бути правдивим до кiнця.- Я недавно прочитав у французькому журналi статтю одного професора з Марселя. Вони теж працювали з амонiл-тетрафосом. Навiть кодовi назви тотожнi. У вас - exornut, а в них - principut. Вони прийшли до вiд'ємного результату. Вiн таки не вступає в реакцiю. Ви ловите мiраж... В АТФ немає попередника. Немає тiєї митi - спалаху енергiї, бурхливої реакцiї. Вона невловна, бо її не iснує. Пробачте... що вийшло так красиво. Але ж ви справдi ловите мить, якої немає. То - цiкава фантазiя Марченка, i бiльше нiчого. - Боже,- тихо й злякано сказала Неля.- Бiдний шеф. Стiльки рокiв працi! Скiльки надiй... Це катастрофа. - У науцi буває таке...- Й зрозумiв, що знову каже не те. Або не так.- А може, й помилилися вони. Зараз часто помиляються. Сотнi методiв перевiрки, тисячi випадковостей. Один раз є, десять разiв немає... Вона ловила в його голосi невiру, й та невiра була переконливiшою за слова. Вiн ще й далi казав про недосконалiсть сучасних методiв перевiрки, про заплутанiсть i неяснiсть деяких мiсць у статтi, про свої власнi сумнiви, але Неля була неуважна, ледве чи й слухала його. Вона тихо попрощалася й пiшла. Вiн стояв, чекаючи, поки засвiтиться вiкно на шiстнадцятому поверсi. Воно не засвiчувалось довго, так довго, що вiн аж почав хвилюватися, а тодi спалахнуло м'яким рожевим свiтлом, яке по хвилi пригасло, чи, може, його заступили. Йому здалося, що вiн бачить у вiкнi тiнь, i хоч не був певний того, помахав рукою й пiшов спустiлою набережною. РОЗДIЛ ТРЕТIЙ Дмитро Iванович iшов освiтленою лiхтарями денного свiтла вуличкою i думав про те, як йому сказати про Свiтланину пропозицiю дружинi. Вiн шукав хiдничка, яким би можна пройти розмовою легко, швидко, нi за що не зачепившись, нi до чого не привернувши уваги, - тобто сказати тонко, вмiло, тактовно й воднораз так, мовби про щось незначне, звичайне. Чорти його батька знають, як сказати! Бо хоча всi в iнститутi думали, що його дружина нiчого не знає про отой мiраж, який стiльки лiт висiв помiж ним i Свiтланою, та й справдi вже не надавали йому нiякого значення, вона знала, й мiраж перед її мисленим зором згуск майже в реальне видиво. Вона ревнувала затаєно, гiрко, з роками тi ревнощi затвердли, i хоч не так ятрили, але їх можна було хiба що спалити разом з Iриною. Рухав тими ревнощами не страх, що вiн її покине, пiде - з роками вона стала боятися цього все менше й менше, дивно, молодою, красивою чомусь боялася, а тепер нi. їй просто було кривдио. Iринi здавалося, що поруч неї живе ще щось, незриме, тривке, й вона не могла нiчого з ним удiяти. I не мала за що вхопитися, щоб хоч викричатись чи бодай образити, обсмiяти обох. I вiд того кривднiсть тiльки бiльшала. Так нiчого й не надумавши, Дмитро Iванович повернув на Червоноармiйську вулицю, пiдiйшов до свого будинку. Жив вiн у старому, ще довоєнного мурування п'ятиповерховому будинку, обабiч якого стояли модернi, дев'ятиповерховi новобудови, та й майже весь квартал з цього боку був новий. Тi новi будiвлi милували зiр строгiстю лiнiй, якимось ще не розакумульованим теплом i чистотою, випромiнювали значно бiльше щастя, нiж усi iншi - з важкими надбрiв'ями вiкон, стемнiлими фасадами й скрипучими металевими ворiтьми пiд'їздiв. Принаймнi так здавалося Дмитру Iвановичу, i, мабуть, так воно й було, вже хоча б тому, що тут квартири люди одержали недавно, радiли й тiшились ними. Червоноармiйська вулиця - трохи гамiрна, але Марченко мiняти мiсце мешкання не збирався, хоч, мабуть, коли б попросив, йому, доктору, членкору, видiлили б квартиру в академмiстечку. Квартира його вдовольняла - недалеко вiд центру, зручно з транспортом, майже поруч базар, магазини, у вуличний гамiр якось вжився, дружина, дiти й зовсiм не помiчали його. Дверi вiдчинила Iрина, Iрина Михайлiвна: всi вчителi, на вiдмiну вiд людей iнших професiй, навiть академiкiв, мають повне iм'я, яке утверджується не тiльки в школi, а й дома. Iрина Михайлiвна - вчителька географiї. Вона стояла перед ним, витирала об квiтчастий фартух руки, не поспiшала вернутися на кухню, де щось шипiло й сичало. Помiтила одразу, що вiн випив, певно, нервувалася, що припiзнився, - була не в настрої. У їхньому домi нiколи не було повної рiвноваги. Не було, сказати б, своєї мiкроатмосфери. Вiн теж давав волю нервам, щоправда, до певної межi, її вiн нiколи не переступав. I не те, щоб вони через нього жили "гiрше за iнших". Адже не пив, не гуляв. Та на якiйсь однiй лiнiї, на якiйсь площинi так i не змiг стати. Насамперед у домi не було раз назавжди заведеного порядку. Отого "мiщанського" порядку, коли дiти слухняно сидять за столом, батько крає хлiб, а мати розливає суп, коли один батькiв погляд примушує дитину, котра розпустувалася, опустити голову над тарiлкою з супом, коли "доброго ранку" i "на добранiч", коли дiти чинно розповiдають про вивченi уроки й витраченi копiйки i розказують все про себе та своїх друзiв. Отого "мiщанського" порядку, який, як вiн думав, - i, мабуть, справедливо, - привчає людину до порядку взагалi, виховує розважливiсть, спокiй, слухнянiсть. Частково в тому, що в них у життi не малося строгого порядку, було винне й їхнє життя - обоє працювали, обоє майже щодня па якихось засiданнях, нарадах - але бiльше самi. I знову ж насамперед вiн. Про це почав думати пiзнiше. Зрозумiв з роками, що не усвiдомив собi вiдповiдальностi виховання в сiм'ї, назавжди залишився батьком-початкiвцем, якому свої науковi справи, замисли вiдсунули кудись на другий план клопоти родиннi. Часом вiн так i думав: "Треба взятися за виховання". I не брався. Та, власне, вже й не знав. з якого кiнця приступити. Вiн з самого початку не зумiв виробити якоїсь системи, а якщо сказати правду, навiть не думав про те. Просто хотiв мати дружину, й дружину красиву, а Iрина таки була жiнкою красивою. Красивою не якоюсь жагучою красою, а красою строгою, добiрною: висока, струнка, високе чоло, великий нiс - всi риси обличчя крупнi, вони творили своєрiдну гармонiю, вказували, як казали у них у селi, на "породу". З таких жiнок колись писали портрети. Та краса ще й зараз не зiв'яла зовсiм, але в неї вже одiбрали багато промiнчики бiля очей, i ледь помiтнi зморшки на шиї, i прихованi хною бiлi нитки в темно-каштановому волоссi. Iрина не бiгла за нього замiж, довгий час вiн бачив у нiй вагання й долав його, свiдомо й настiйно домагався її. Вона була по-жiночому розумна, певнiше, тут мав вагу iнстинкт, всi отi засоби сподобатись: зведенi мовби суворо, а мовби й заклично брови, нахил голови, безпосереднiсть та наївнiсть. А за ними практичне сприймання життя, не затуманений погляд на речi та людей, їй би, мабуть, бiльше пiдiйшов чоловiк поважний, певний себе, свого мiсця в життi, скупий на слово, практичний, а не розкиданий, м'який, трохи нервовий Дмитро Iванович. З свого боку Марченко й зараз не шкодував, що одружився на Iринi, навпаки, думав, що i в iнших жiнках не знайшов би бiльшого. Проте вiн не мiг i не бачити, яка вона йому чужа. Вона чужа була й молодою, може, ще бiльше, нiж тепер, але тодi вiн був молодий, власне, йому були потрiбнi всi люди й нiхто зокрема, почувався безконечним, дужим, йому достатньо було її краси i своїх планiв на майбутнє. Ба нi... Йому хотiлося, щоб вона супроводжувала його в поступi. А вона довгий час мала на думцi лише власну персону. Вийшовши замiж, Iрина якийсь час - i це Марченковi було особливо кривдно - соромилась його. Знала, що вiн не вродливий, боялася, що подруги запiдозрять, буцiм вийшла з розрахунку, не запрошувала на свої iнститутськi вечори й просто не любила виходити з ним помiж люди. Потiм те стерлося само по собi, й забулися всi iншi дивацтва та примхи молодостi. З роками десь у глибинi душi впевнилася в його розумi, бачила, змушена була це побачити, й вiдчула залежнiсть вiд нього в тiй житейськiй клiтинi, в якiй утвердилися разом. Вона вже почувалася певно тiльки за ним, бiля нього, на отому щаблi, що його посiв вiн. Нi, це не була панiчна боязкiсть жiнок, якi нiчого не вмiють i роблять всю ставку на чоловiка. Вона замолоду не робила ставки на чоловiка доктора. Вона виходила за його поступливу вдачу (це теж був розрахунок, хоч вона й не зiзнавалася собi в цьому, а може, й не усвiдомлювала), за його щирiсть, житейський досвiд (у чому помилилась), їй лестило, що вiн молодий i вже кандидат, вiдомий у своїх колах, їй запам'яталося, як колись, тiльки-но вони побралися, вона заповнювала на роботi якусь анкету i її запитав їхнiй шкiльний невдаха-кар'єристик, хто в неї чоловiк. Вона вiдповiла - старший науковий спiвробiтник. I той не стримався, сказав з неприхованим єхидством: "Вiн i за вiком старший?" - "За вiком вiн значно молодший за вас", - одрiзала вона. I трохи пiзнiше, як йому було тридцять два, на якихось iменинах двоє пiжонiв у картатих бобках залицялися до неї й всiляко хотiли принизити його, намагалися втягнути в словесне змагання. Кепкували з його наївної голубої сорочки, невмiло зав'язаного галстука, й Мирон, його друг, котрий уже добряче причастився, нагнувся до одного з пiжонiв i сказав на вухо, але так, що чув i другий пiжон, i всi за столом: "Ви, троглодити. Вашi мiзки, складенi докупи, не потягнуть, як його мозочок. А сорочок вiн може купити сто". Дивно, але все оце вживалося в її душi з амбiтнiстю i перебiльшеною власною значимiстю. Колись, напочатку, Марченко думав, що переiнакшить дружину. Але тепер бачив, що тi його сподiвання смiховиннi, що перекроїти людську душу не можна. Iрина пiсля двадцяти рокiв спiльного життя лишилася такою ж, як i в день їхнього одруження. Ну, щось змiнилося в нiй, але дрiбне, несуттєве. Далебi, в нiй було не так i багато лихих карбiв, їй не в'ївся в душу егоїзм, i не заполонило бажання збагачення, в Iринi жив сильний iнстинкт матерi, господинi, хоч i не була бездоганною господинею. Лiпшi шматки за столом пiдсовувала йому, дiтям, дбала за дiм, за дiтей. Потурала їм вельми. Не вмiла загнуздати себе, у чомусь вiдмовити дiтям, у чомусь поступитися йому, пiти назустрiч, спробувати зрозумiти. О, то велика наука - зрозумiти iншу людину. На жаль, вiн її теж збагнув мало. I лиш недавно почав здогадуватись, як взагалi рiдко ми намагаємося зрозумiти когось. Нi, вiн таки дещо розумiв у людях, одначе поверхово, неглибоко. Розумiти - це допомогти. I, крий боже, коли при тому зрине: "А в iм'я чого?", "А що вони менi?" Що вони менi-це мiньба, це торгiвля душ. Часто люди живуть просто так. Для себе. Або й: усе одно могила забере всi злi й добрi дiла. Це вже усвiдомлене небажання жити в контактi з ближнiми. I якщо народжується самоспонукання розумiти людей - це вже немало. Вiн цього не думав. Просто останнiм часом намагався чимось допомогти Iринi, зняти з душi хмарнiсть, яка iнодi облягала її майже безпричинно. Дружина, а за нею й дiти тиснули на нього завжди. I все ж у всi тяжкi часи вона ховалася за чоловiка. Почувала в ньому й опору, й захист. А найперше почував це вiн сам. В складнi часи, - чи це була хвороба жiнки, чи прикрощi з дiтьми, чи невдачi по роботi, - ставав дiяльним. невтомним i стiйким. Зрештою, вiдчував i незлагодженiсть, крихкiсть власної родини й водночас знав, що лише на ньому вона тримається i лише вiн може її захистити. Вiд нього пiшов i iнший закрiй у сiм'ї, який сторонньому оковi мiг би здатися вiдчуженням, а насправдi був тверезiстю, зрiвноваженням стосункiв та, зрештою, хоч пунктиром отiєї лiнiї, якої їм бракувало. У них у сiм'ї не було лизання, виплiскування себе одне одному, отого щемкого перехлюпування до дна душi, до печiнки, до п'ят, пiсля якого здається, що ти очистився, а насправдi приготував мiсце для нового бруду, вiн позичив з родини свого батька суворiсть, нещаднiсть проти брехнi та обману, манiрностi, навчав жiнку та дiтей дивитися на свiт очима чесними, правдивими, шанувати добро й вiдкривати йому серце. Тут у них з Iриною була якась таємна неузгодженiсть, яка, проте, не виносилася на дiти. Дружина бiльше остерiгалася зла, й бачилось їй його бiльше, нiж насправдi ходило довкруг них, мала чоловiка дещо за наївняка й простака. Далебi, смiшно, вона любила це в ньому й кпинила водночас. Мабуть, поза волею, закрайками свiдомостi розподiляла: добре, що вiн наївний i довiрливий у родинi, але погано, що такий щодо iнших. Треба б у ньому це почуття розшеретувати, але як те зробиш! - Де ти був? - сердито запитала Iрина Михайлiвна, навмисне не вимикаючи в коридорчику свiтла, яке увiмкнула допiру, хоч там i так було видно. Вiн посмiхнувся трохи хмiльною, трохи хитрою посмiшкою. Посмiхнувся саме з її суворого тону й з того, що цей тон не зачепив його. Сталося так, i сталося зовсiм недавно, що його стосунки з дружиною певною мiрою змiнилися. Власне, оце й була найбiльша перемiна за все їхнє подружнє життя. Вiднедавна, й то таки свiдомо, спокiйнiше реагував на Iрининi причiпки, повертав їх на жарт, намагався iронiзувати й тим не раз спантеличував дружину. Дмитро Iванович i сьогоднi спробував одбутися жартом: - За офiцiйною версiєю я був в iнститутi. - А за неофiцiйною? - То вже дається простiр твоїй фантазiї. Мабуть, вiн сказав це надто непевно, й таки непевно, бо думав про розмову, з якою мав пiдiйти, почував нiби якусь провину, й жарт не вдався. - У мене вже од тих фантазiй голова болить,- сказала Iрина Михайлiвна. Це була неправда, вiн затримувався рiдко коли, тiльки тодi, як вже зовсiм не мiг одкрутитися, i коли б ухопився за мотузок, який кидала вона, виникла б сварка. То бiльше, вона додала: - Якби я оце так приходила... Вiн мотузочка не пiдняв. Iрина втомилася хатньою роботою, а втомлена, завжди намагалася на комусь зiрвати злiсть. I тут у хiд iшов звичний i випробуваний арсенал жiночої зброї - порiвнювання себе з наймичкою, нарiкання на чоловiкове гультяйство, безсердечнiсть, неуважнiсть. Якоюсь мiрою, може, вона й мала рацiю. Але не великою. У хатнiй роботi вiн допомагав їй завжди. Вiн i борщ варить не гiрший за неї, i на базар ходить, i бiлизну допомагає випрати. Жили вони хоч i заможно, але не розкiшне. У ньому, як i в багатьох iнших людях його поколiння, мiцно утвердилися мiрки воєнних та повоєнних лiт, очима отого демобiлiзованого лейтенанта з парою запасних пiдметок до хромових чобiт у речовому мiшку, а далi студента гуртожитку дивився й на французькi гарнiтури, й чеськi черевики, й польськi краватки. Щоправда, в останнi роки в ньому, здається, порiдшало тiєї закваски, вiн почав вiдчувати смак до речей, але мiцно в полон вони його не брали. I навiть цю свою маленьку перемiну приховував од Iрини, адже вона й так дорiкала: "Он у людей... Хiба ти хазяїн". Це теж була правда. Хазяїн з нього кепський. В iншого квартира як гнiздо ремеза, а в нього - сороче гнiздо, майже все тут випадкове,- хоч i не дешеве,- рiч до речi не пiдiбрана, немає отого глибокого затишку, що допомагає забути про турботи на роботi, заспокоїтись, уiнтимнитись. У вiтальнi, що вiкнами на вулицю, помпезний рiзьблений буфет, придбаний у комiсiйнiй крамницi, вiн дисгармонiював а нiмецьким гарнiтуром, що ним заповнили двi кiмнати - вiтальню й кабiнет, у якому меблi ледве вмiщувалися - всю вiльну стiну займав незграбний стелаж, щiльно заставлений книгами. Час би помiняти й спальню, її придбали рокiв дванадцять тому. У спальнi зараз мешкала дружина й дочка, сам вiн мiцно отаборився в кабiнетi, син блукав на всiх чотирьох вiтрах, тiльки спати приходив додому, на широкий червоний диван, що стояв у вiтальнi. У вiтальнi стояло й пiанiно, на ньому памкала донька. Зачувши розмову, вона вибiгла в коридор, розбила льодок напруження. У червоненькому платтячку, з бiлим бантиком вона скидалася на веселого метелика. Маринцi вiсiм рокiв. Син - студент-третьокурсник, дочка - першокласниця; так сталося - жiнка довгий час хворiла, вже й не сподiвалися на другу дитину, й тодi народилася Маринка. Либонь, це й спричинилося, що линула до доньки надмiрною любов'ю. А може, тут крилася й iнша причина. За сином вони мало спiзнали батькiвства, були ще молодi самi, захопленi собою, своєю працею, друзями; з роками те мовби почало вiдмирати, натомiсть розм'якшувались душi, непогамована нiжнiсть пролилася на бiлявоголове прудке створiння. До того ж те створiння вдалося ласкаве-прелас-каве й хитре-прехитре. "Тату, ходiмо в кiно".- "Мама не хоче"."Не хоче? Я зараз до неї пристану - не одчепиться". Вже по дорозi вiн дiзнається, що цю операцiю мале бiсеня проробило з ними обома. Дмитро Iванович просто-таки чавив у собi напади нiжностi до доньки, насталювався на строгiсть. Тiльки те не завжди вдавалося. Маринка подивилася на батьковi порожнi руки, обшукала кишенi, розчаровано пхукнула губенятами, проте потяглася до нього на пальчиках, i вiн був змушений пригнутися, щоб поцiлувати доньку. Вона смiшно, як кошеня, зморщила носика, замахала рученятами: - Пхе... Татку, та ти сьогоднi п'яниця.- Й побiгла назад у кiмнату. - Устами дитини... - Iрина багатозначно пiднесла пальця й собi пiшла на кухню, бо там щось шкварчало, аж захлиналося. Вiн пiшов слiдом. Кухня, як у бiльшостi старих будинкiв, простора. Пiдвечерював Дмитро Iванович сам. I не тому, що сьогоднi припiзнився, так уже в них повелося, що майже завжди їли нарiзно. Оце й був, як вiн переконався, один iз струмiнцiв, що розносили в рiзнi боки течiю їхнього життя. Виховне батькове слово найвагомiше за столом, бiля заробленого ним хлiба. Iрина Михайлiвна мила посуд. Брязкотiла каструлями, гримiла чайником: "Знов немає гарячої води. Коли вже у нас буде, як у людей..." Вона направляла гнiв проти чогось стороннього, але вiн знав, що насправдi то гнiв проти нього. "Сидить же там якийсь iдiот..." I той "iдiот" знову ж сидiв теж не десь, а ось тут. Дмитро Iванович поїв супу, налив мiцного чаю - гречаної кашi й котлет не захотiв, сьорбав чай стоячи, дивлячись у вiкно крiзь негустий листяний намет на вулицю, де бiлими та чорними тiнями мелькали автомобiлi. По той бiк вулицi, чи то в скверi, чи то на балконi, невидимий тенор спiвав про те, як вiн полине вгору, зiрве найяскравiшу зiрку й подарує коханiй. Дмитро Iванович посмiхнувся, в лад своєму настрою подумав про те, що, може, тi теноровi старання зовсiм даремнi. Для чого стiльки зусиль? Для чого дарувати? Той власний дотеп пiдняв у ньому настрiй, додав мажору. Вiн допив чай, поставив на стiл чашку й сказав бадьорим, як йому здавалося, голосом: - Iрино, ти завтра вiльна? Хороли запрошують нас у лiс. Вiн бачив, як її струснули його слова, вона повернулася од плити, - готувала обiд на завтра, мить дивилася трохи насмiшкуватим поглядом, сказала: - Яка конкретно половина Хоролiв запрошувала тебе? - I тебе, й мене. Ти ж знаєш, вони запрошували багато разiв. I я завжди вiдмовлявся. - Вiн дивився вбiк, подумав, що цим накликає пiдозру, поспiшив пiдвести очi. - Поїдемо по сон. - Хiба ти ще не спав з нею? Таких грубощiв вiн од Iрини не сподiвався. Ще вчора вона, знаючи про тiнi, якi згустились над ним,- вiн не сказав їй до кiнця лiкарської пiдозри, але не змiг стриматися, сказав достатньо, щоб вона занепокоїлась,- думала: нехай би воно сказилося, якщо минеться, забуду, прощатиму всi його малi й великi грiхи, а сьогоднi, коли все склалося щасливо, а їй за цi три тижнi зiбралося чимало гiркоти, та ще оця несподiвана пропозицiя,- вона спалахнула гнiвом. - Як тобi не соромно - вчителька,- ледве стримався Марченко. - А тобi не соромно? - кипiла вона. - Яка дурниця, - витиснув вiн з напiвсправжнiм, напiвудаваним сарказмом. - Я вже сто разiв вiдмовлявся. Менi просто незручно... - Погляньте - йому незручно! Хтозна-чого б ще наговорили вони одне одному, якби в ту мить у коридорi не задзеленькав дзвiнок. Дмитро Iванович пiшов одчиняти. Це був Михайло. Михайло Вiзир, давнiй Дмитрiв товариш, вiн приходив майже щодня й звичайно - без попереджень. Михайло внiс iз собою запах весняного вечора, свiжостi, настрiй оптимiзму й безтурботностi. - Ти що, не дивишся матчу? - здивувався вiн.- Можна сказати - битва сезону. Виграють нашi - заберуть два очки в основного суперника. Чи тебе Iрина до плити поставила? Iрино, юнацький привiт. Ти одпускаєш чоловiка? У вас що, борщ не вдався? Ще зварите... - Каша,- сказав Марченко. - Гречана,- докинула Iрина Михайлiвна. - Каша? Ну, це важче... Ми з своєю тiльки почнемо варити, так i полаємося. Скiльки вже тих горшкiв розбилося на моїй головi. Михайло прибрiхував. Вiн крутився у сiм'ї, як човник у верстатi. Вмiв усе дiстати, скрiзь залагодити, може, через це з маленької заздростi Iрина Михайлiвна трошки його не долюблювала, але й вона не могла встояти перед навалою лестощiв, похвал, дотепiв, дiлових порад, якими обсипав її Михайло. Проте сьогоднi на його безтурботнi баляндраси (насправдi в одну мить вловив серйознiсть суперечки, невидимий пвл якої ще, здавалось, висiв у повiтрi) Iрина Михайлiвна тiльки мiцнiше стиснула губи й нижче схилилася над кухонним столиком. - Я тiльки що прийшов...- поспiшив Дмитро Iванович.- Зовсiм забув про матч. Ходiмо... А потiм, Iро, я допоможу тобi.- Вiн запобiгав перед дружиною, адже знав, що вона може викинути якогось коника при гостевi. Знаючи його соромливiсть, вона їх найчастiше при гостях i викидала. Але зараз вона промовчала. Поклавши руку Михайловi на плече, Дмитро Iванович довiв його до дверей вiтальнi й ураз зупинився. В одну мить йому в головi зринули три минулi тижнi, й встало за ними щось бiльше: куди й на що витрачаємо життя,- й щось пекуче пройшло червоною змiйкою в свiдомостi. Йому стало жаль дружини, совiсно перед нею. - Включай,- пiдштовхнув Михайла.- Я зараз. Вiн вернувся на кухню, доторкнувся до оголеної по лiкоть жiнчиної руки. - Iро... От їй-богу, менi не хочеться їхати. Так вийшло. Буває... Якась дурниця... У його голосi звучала така щирiсть, таке здушене бажання порозумiтися, що його не можна було не вiдчути. Й уже не було запобiгання, анi лестивостi чи хитростi. - Я завтра працюю,- сказала вона хоч i не поступливо, але примирливо. - В тебе ж у суботу немає урокiв. - Веду дiтей у музей. Пiсля четвертого уроку. - Ну, тодi й я не поїду. - Їдь. Щасливих снiв. Це вже було сказано без злостi, з легким кпином. Дмитро Iванович зiтхнув i пiшов до кiмнати. Там уже Маринка розставляла перед Михайлом Гнатовичем на шахiвницi шахи. Дмитро Iванович нещодавно навчив її перших премудрощiв гри, i тепер вона в'язнула з шахiвницею до всiх. - Ходи,- смикала Маринка Вiзира за рукав пiджака. Вона зверталася до нього на "ти", називала Михайлом, так, як звикла одмалечку, коли почала говорити, й тепер Марченки все не могли переключити її на ввiчливе "ви", тим бiльше, що Михайликовi, у якого двоє дiтей були майже дорослi, це подобалося, i вiн просив Маринку не зважати на настанови батькiв. -Не можеш виграти в батька, хочеш одiгратися на дочцi,- пiдштрикнув Вiзира Марченко. Дмитро Iванович справдi начисто перегравав товариша, навiть вигадав дотеп: у того, мовляв, є в життi мета- виграти в нього в шахи. I в усьому iншому - в рибальствi, поiнформованостi, на крутих стежках науки йшов попереду, про що завжди нагадував сам Вiзир. Вони заприязнилися в лихий для Михайла час. В того не клеїлося з дисертацiєю - ще з кандидатською дисертацiєю, нинi Михайло вже теж доктор, од дисертацiї пiшло навкiс i все iнше. Вiн був нестримний, не вмiв а чи й не хотiв накласти на душу якiсь шенкелi. Зiйшовшись з ним долею випадку, Дмитро Iванович вловив у Михайловi природну допитливiсть, вмiння правильно, одним поглядом проштрикнути життєву товщу й враз оцiнити те, чого iнший не поцiнує нiколи. Познайомився з ним Дмитро Iванович на засiданнi, де Вiзир виступав iз спiвдоповiддю, виступав невдало, там i розбалакались. Марченко сам колись працював з алкалоїдами, з якими не мiг упоратись у своїй дисертацiї Вiзир. Щось тодi Дмитро Iванович пiдказав, чи й не пiдказував, Михайло Гнатович