ухопився за якийсь штурпачок пiд час розмови, почав його тягнути, витягувати. Другого дня вiн несмiливо подзвонив Марченковi. Далi Дмитро Iванович кiлька разiв запрошував Вiзира до себе, почав пiдштовхувати в роботi, тягнув, пiдколював, не допускав до чарки. Михайло загорiвся, почав перекроювати дисертацiю. Дмитро Iванович не давав послабки. Дзвонив йому на роботу, додому, говорив без викрутiв, по-товариськи суворо, а то й нещадно: - Ну що, слабак? Не хочеться сидiти? - Та оце... - Нiяких "оце". Сиди. - ...Сьогоднi захищається колега... - На банкет запрошував! Втратиш кiнчик - не знайдеш. Це непросто. Вiн шукав йому й опонентiв, i сам виступив на захистi. Разом того лiта пiшли у вiдпустку, отаборилися з сiм'ями в селi над Десною. Далi Михайло почав приходити до них щодня. Вони нiколи не почували один вiд одного втоми, мережка їхнiх розмов не мала кiнця. Вони мовби пройшли вдвох, i зовсiм по-новому, тi дороги, якi сходили нарiзно, й дороги багатьох близьких людей, свiт вузький - науковий, i свiт широкий. Дмитро Iванович, знайшовши вдячного слухача, знайшовши те, за чим нудьгував стiльки рокiв, i сам розкрився, в чомусь нiби аж народився, переглядав, перевiвав те, що стiльки рокiв прикоплював у тишi кабiнету. - Звiдки ти це все знаєш? -часто питав Вiзир. Тепер на книжки накинувся з пожадливiстю. По якомусь часi вони вже йшли нога в ногу. Навiть Михайло ледь-ледь надержував ходу. Дмитро Iванович це вгадував i не вгадував. Та й що те важило? Вiн любив у ньому все - оту його неврiвноваженiсть, непослiдовнiсть, навiть хитрiсть, бо Михайло не приховував її. Михайло мiг дивним чином розпалитися й тодi говорив, що вигiдно йому, й це не була брехня, вiн у той час вiрив у те, що казав, чи майже вiрив. Дмитро Iванович цiнував у Михайловi Гнатовичу тонкiсть натури, умiння перевтiлитися, увiйти своїм настроєм у настрiй товариша, та так, що це був нiби один настрiй. Але помилялися тi, котрi думали, що од тiєї дружби брав тiльки Вiзир. Сам Дмитро Iванович, хоч про те, звичайно, не думав, мав од неї теж чимало. Вона сповнювала його якоюсь новою, не вiдомою йому ранiше силою, Михайло був потрiбний йому для вираження себе, своєї натури, вiн нiби вивiряв себе в ньому. Марченко тепер мав можливiсть вибалакатись, виважити свої думки, довiдатись, вартi вони чогось чи це черговий самообман. Уже тiльки починав розповiдати, ще навiть Михайло нiчого не казав, але щось од нього переакумульовувалось у Марченка, i вiн сам вiдчував фальш, нетривкiсть, невмотивованiсть того, що вчора здавалося вiдкриттям. А потiм тактовно на те натякав i Вiзир. Щодалi свої судження з приводу Марченкових думок Михайло Гнатович висловлював категоричнiше й безком-промiснiше. Мабуть, це випливало не тiльки з того, що всi останнi роки той провiв у безнастаннiй роботi, а й з того, що у життi утвердився мiцно. Вiн у своєму iнститутi чоловiк авторитетний, його думки пильно дослухаються колеги. Зараз цей авторитетний чоловiк, розпочавши гру лише з двома слонами й конем, ганебно програвав восьмирiчнiй супротивницi, розчервонiвся, розколошкав волосся i, врештi, пiднiс догори обидвi руки: - Здаюся на волю переможця. Маринцi цього видалося мало, й вона закричала: - На колiна. Щоб не хвастався, щоб знав, як нахвалятися. - Ах ти ж трибiда. Такi тепер нещадимi переможцi.- Й кинувся на Маринку. Вони борюкалися завзято, лоскоталися, Маринка верещала, аж, сполохана, заглянула з кухнi Iрина Михайлiвна. Михайло теж розпустувався, як хлопчик. Вiн умiв оддаватися грi весь до решти, розчинятися настроєм у настрої; незважаючи на повних п'ятдесят, у його вдачi було щось безтурботне, хлопчаче. Та й не тiльки у вдачi. Вiн навiть статурою скидався на хлопчака - легкий, як хрущ, тонкий, в'юнкий... Хлопчик з обличчям дорослої, розумної людини - хитрими голубими очима, зморшками в мiжбрiв'ї, неслухняним, без жодної сивої волосини чубом. - Зараз, Маринко, ми доб'ємо цього хвастуна й пiжона до кiнця,- розставив на шахiвницi фiгури Дмитро Iванович. Вони грали неуважно, бо водночас дивилися матч, який добiгав кiнця при нульовому рахунку. У футболiстiв київського "Динамо" сьогоднi не клеїлася гра, нападаючi "Арарату" весь час крутилися з м'ячем бiля їхнього штрафного майданчика, раз по раз били по воротях. -_ Назрiває гол,- вже вкотре казав футбольний коментатор. - Тiпун тобi на язик,- кинув Михайло, одним оком пасучи футбольне поле, а другим - шахове. Вони програли майже воднораз - київське "Динамо" й Михайло. Вiзир перемiшав фiгури, а тодi згрiб їх i знову почав гарячкове розставляти. Проте увiйшла Iрина Михайлiвна - час було вкладати спати Маринку,- вони забрали шахiвницю й перейшли у кабiнет. Але бiльше не грали. - Що у вас сталося? - зручно пiдiгнувши пiд себе лiву ногу, вмощуючись на канапi, запитав Михайло.- Чого Iрина надулася? Заскочила тебе в гречцi? - З чого ти здогадався?-здивувався Дмитро Iванович.- Майже. I розказав Вiзировi про сьогоднiшнiй день, Свiтлану, Iрининi пiдозри. Вони давно одкривалися один одному в усьому - доброму й лихому: у лихому, може, не зовсiм до кiнця - у давнiх невдачах, у знайомствах з жiнками чи навiть помислах на них, Михайло, як почував Дмитро Iванович, мiг би розкритися до дна, але тут вiдчував спротив Марченка. О, вони розумiли, коли б обiйшли розмовами жiноцтво, не змогли включити тiєї сфери в сферу своєї щиростi,- обiкрали б себе наполовину. У тiй захоплюючiй Михайловiй одвертостi, у тiй нескiнченностi пiкантних оповiдей Дмитро Iванович соромився признатися, що майже не мав усього того, що тiльки двiчi за життя сходився з жiнками. Нi, йому теж шумувала в жилах кров i сполохано стрiпувалось од випадково впiйманого в трамваї погляду гарної жiнки серце. Вiн довго, дуже довго чогось чекав - якоїсь зустрiчi, якогось безуму, чекав i боявся. Вiн так i не дочекався його. А просто, як тепер кажуть, "зi спортивного iнтересу", кинутися на ту кладку не мiг. Та й, звичайно, вже не мiг чогось чекати, на щось сподiватися. Вiн почував, як втрачає оту непогамованiсть, неспитiсть чуттiв. Тепер його життя - розмiренiсть, навiть одноманiтнiсть. Вiн дужче й дужче впевнявся, що справжнє життя i є чекання. Спрагле бажання склянки чистої води дужче, нiж спиття самої води. Спогадував i дивувався: колись був нiким i почував налитiсть життям, а зараз - член-кореспондент академiї, вiдомий учений, що знав про свiт, як кiлька десяткiв юнакiв... Тi слова - академiк, членкор - чарували тiльки iнших,- в свiтi взагалi є люди, зачарованi словами, вони для них нiби поклик оркестру,- для нього ж високий щабель, на який став,нескiнченнi думки, головнi болi, постiйне невдоволення. Щастя - це зовсiм не те, це - iскри по тiлу, вiдчуття легкостi, безмежностi, це безпричинно веселий настрiй, радiсть, це чекання, жагуче чекання чогось, i насамперед близького й сподiваного кохання. Звичайно, його думка прямувала так не завжди, а тiльки в хвилини самоспоглядання, оглядання назад. Бо хiба вiн не жив сподiваннями-знайти, вiдкрити; хiба вiн не мав утiхи в роботi - в енергiї своїх помiчникiв, щирiй вiдданостi йому, а отже, й справi, аспiрантiв та молодих науковцiв i, зрештою, всiєї лабораторiї? Не мав утiхи в радостi власних дiтеи? У книгах, у музицi? Так, то теж було щастя. Правда, трохи iнше - тихе, спокiйне. Там же, про що допiру розповiдав Михайловi, за логiкою мала лежати хоч часточка, хоч iскра того марева, яке по-справжньому грiє людське серце, якого стiльки чекав i рознадiявся чекати. Може, то вже була й не жарина, а свiтлячок. Того до кiнця вiдгадати не мiг. Тiльки ж грiло воно хоч трохи його кiлька рокiв тому!.. - Дурний ти, Дмитре, як кiлометровий стовп,- нахилившись, змовницьки шепотiв Михайло.- Ну що, як разом працюєте?.. Ну що, як в однiй лабораторiї? Коли вона сама в'язне... Вiн зводив усе до спiльної працi в лабораторiї, деякої, можливо, незручностi од того. - Просто смiшно. Ти поводишся, як тюхтiй,- провадив вiн далi. - Вона ще подумає, нiби ти боїшся. "Я таки поїду,- майже не слухаючи його, думав Дмитро Iванович. - Але тiльки в тому разi, коли буде з чоловiком. Цiкаво, чи здогадується про що-небудь Степан Степанович? Та й справдi, що я все так ускладнюю? Нiчого в цьому немає. Прогуляюся, вiдпочину. Бо коли ще потiм вирвуся". Вiн трохи заздрив Михайловi. Отiй легкостi, безжурностi, з яким той ще й досi ходив по таємничих, захованих од людського ока стежках. Вiн уже впевнився, що як би того не хотiв, не зможе так ходити, що стрiй його душi зовсiм iнший. Проте вiн не хотiв, аби Михайло знав про те, й тому почав у трохи легковажному тонi розповiдати, як колись їздив з Свiтланою за мiсто, як зiпсувалася машина i вони ночували вдвох у лiсi, як наштовхнувся на машину лiсник i вони злякали його свiтлом фар. Все те вiн вичитав у якомусь польському романi, але розповiдав так захоплююче, з такими подробицями, що часом йому здавалося, нiби це й справдi було з ним. РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ Стара, ще першого випуску "Волга" з потьмянiлим оленем на капотi, бамперами-iклами, вже кiлька разiв перефарбована, мчала Чернiгiвським шосе. Її обганяли "Жигулi", i "Москвичi", й новi "Волги"; Дмитро Iванович пригадав, як колись давно, лiт, мабуть, п'ятнадцять тому, Хороли теж вивозили його "на природу", тодi їхня "Волга" козакувала на трасi, обганяла всi iншi машини. Так воно, либонь, ведеться i в життi - фiлософiя примiтивна, але справедлива. Вiн сидiв на передньому сидiннi, дивився на луки, що закипiли першим зелом, на кущi, якi мовби зривалися, кидались навперейми, а потiм ураз, спантеличенi чимось, зупинялися, вiдставали. Позад нього дрiмав у кутку Степан Степанович, довговидий чоловiк з маленькими, загнаними вглиб очима. Дмитро Iванович кiлька разiв намагався його розговорити, але марно, балачка згасала на другiй фразi. Та й взагалi Степан Степанович був неговiркий, розповiдав тiльки про те,- якщо його таки розбалакували, - як i де жив: сито чи не сито, добре чи не добре. Все його життя замикалося в тих споминах. Ранiше вiн мав якийсь стосунок до мистецтва, працював у фiлармонiї - ким, Марченко гаразд не знав, здається, адмiнiстратором, - а потiм перейшов у мережу кiнопрокату й тепер директорував у якомусь кiнотеатрi на Куренiвцi. Як жив зараз - добре чи не добре, - не виказував. Мабуть, добре: жiнка - кандидат наук, вiн одержував хоч i меншу од неї, але теж не куцу зарплатню, а те "добре" мало в його уявi тiльки одне визначення: iмпортнi меблi, французькi костюми, вiрменський коньяк. А може, й не зовсiм добре - "Волга" стара, й на нову, як вiн сказав, поки то надiї немає. Машину вела Свiтлана Кузьмiвна. Кермо тримала впевнено, дистанцiй дотримувалася чiтко. Спецiалiсти кажуть: з жiнок водiї кращi, нiж з чоловiкiв. До того ж Свiтлана Кузьмiвна - на диво спокiйна, врiвноважена. Навiть трохи забарна, лiнива в рухах. А може, трохи млява. В неї м'якi округлi риси обличчя, розслаблена хода, некваплива мова. Вона пишно, але не зовсiм зi смаком одягається, любить усе яскраве, хоч воно й не пасує до їi м'якостi, до свiтло-каштанового, що вже знало хiмiю, волосся, носить масивне золото й недоладнi, схожi на сомбреро капелюшки. Спiвробiтники називають її шахинею. Але при тому вона працьовита, вмiє робити сама й вимагати того вiд iнших. ЇЇ робоче мiсце, її колби аж сяють чистотою, вона не чекатиме, поки вийде на роботу технiчка, що захворiла, а вiзьме ганчiрку й сама помиє пiдлогу, не раз можна було бачити, як iде вона з сусiднього корпусу через дорогу в ряснiй барвистiй спiдницi, химерному капелюшку з пришпиленою збоку трояндою, ультрамодних черевиках i з ультрамодною сумочкою в однiй руцi, а в другiй несе вiдро, з якого виглядають вiник i совок на смiття. А ще в нiй є якась твердiсть, якась мовби зачаєнiсть, якi нiколи не проривалися нагору i якi, проте, всi вгадують та бояться їх. Дмитро Iванович дивився на горлиць на дротах, на зустрiчнi машини - тiшився їздою. Вiн не любив їздити часто - ось так, раз на пiвтора-два мiсяцi - то приємно, а щодня, навiть щотижня - про таке й думати не хотiлося, й сам не купляв машини, мабуть, через те. Вiн наїздився на все життя у вiйну. Його взяли на неї шофером i всю - од сорок першого до сорок п'ятого - вiн прослужив у автобатальйонi. Призвали рядовим, демобiлiзувався старшим лейтенантам, командиром автороти. Вiн багато разiв попадав пiд бомбардування, двiчi горiв - один раз у кабiнi машини, другий - закиданий мiшечками з порохом з розвернутого бомбою кузова, доводилося йому i виходити з оточення, i вiдбивати ворожi атаки, коли їх зненацька заскочили десантники, i все ж найчастiше для нього вiйна згадувалася як безкiнечна то чорна, роз'юшена, то жовта, пiщана, то тверда брукована стрiчка. А вже обiч неї - все iнше - села, окопи, короткi полохкi ночi, замаскованi в лiсi укриття для машин, штабелi снарядiв i мiн. Вiн пам'ятав її як низку нескiнченних рейсiв: снарядних, хлiбних, порохових, з гарматою на причепi i з солдатами в кузовi. Вiн розумiв, що на тих дорогах багато втратив, отiєї юнацької мрiйливостi, задуманостi, зачарованостi лiсом, який став маскувальним об'єктом, рiчкою, що стала водною перешкодою, але й немало здобув. Тi дороги загартували його, влили в нього якоїсь твердої текучої сили та витривалостi. На тих дорогах вiн до кiнця усвiдомив, що таке Батькiвщина, що таке вiра в людину, побратимство. Скiльки то люди недоспали там за нього ночей, i скiльки недоспав за них вiн, скiльки разiв важив життям, аби продовжити життя тим, у окопах,вони могли захиститися тiльки пiдвезеними ним снарядами i патронами, i вiн проривався через вогнянi бар'єри, не раз ризикуючи злетiти в повiтря разом з своїм вантажем. I чи не йому була призначена куля, яка влетiла в праве бiчне скло i на смерть вразила пiхотинця, якого вiн пiдвозив з санбату до фронту. Нехай нi вiн, нi пiхотинець не здогадувались тодi про те, але того вилицюватого молодшого сержанта вiн запам'ятав на все життя. Iнодi йому здавалося, нiби вiн продовжив його життя, мусить виконати щось, чого не виконав той солдат. Згадуючи все те нинi, Дмитро Iванович подумав, що коли б йому знову довелося стати проти ворога, вiн би не похитнувся. Тодi, у вiйну, його патрiотизм був великий, але, як вiн думав зараз, стихiйнiший, iнтуїтивнiший, тепер же це почуття випливало з усього того, що побачив, що зрозумiв на довгих життєвих гонах. "Волга" тицьнула, й Марченко пробудився од думок. Машина повернула лiворуч на польову дорогу, вiдтак знову лiворуч, пiд шатрище лiсу. Потiм повернула ще раз на дорогу, яку могло побачити тiльки досвiдчене око,- мабуть, Хороли тут вiдпочивали не раз. Вона зупинилася в густому пiдлiску на межi соснового бору та мiшаного лiсу. Саме такого лiсу, який найбiльше любив Дмитро Iванович, не густого, а розрiдженого, з галявинами, з дубами-велетами. Може, саме через те вiн навiть не зачекав, поки Хороли впорають машину,- вони її розвертали, здавали задом у кущi, а тодi пiдняли капот i колупалися в моторi, встав i пiшов помiж дубiв. Йому хотiлося тишi, вiн iшов i вiдчував, як вона дзвенить у ньому, наливає його бадьорiстю, якоюсь первiсною свiжiстю, аж млостю, тiєю млостю, що тiльки розгорни руки - й заграють м'язи, й груди дихнуть на всю широчiнь. Попереду зблиснуло озерце-Дмитро Iванович пiшов швидше. Воно лежало в крутизнi й було тихе, майже незаймане. Вiн любив такi озерця, що поховалися вiд цивiлiзацiї, озерця з ще не поголеними берегами, не засмiченi, не згвалтованi транзисторами. Попiд протилежним, оступленим високими дубами, окутаним кущами берегом ще лежав туманець, вiн тягнувся пасемцями, зникав у зелених вiтражах очерету, так нiби чиїсь невидимi руки змотували i ховали тi бiлi сувої. Вода тепла й прозора, здавалося, набери її в жменi, й змиєш з лиця задуму, й утому, й журу з душi. Осоки, лози молодi, радiснi- отак усе те жило, коли на нього ще нiхто не дивився й не бродив по ньому. Дмитровi Iвановичу здалося, що вiн iшов сюди не випадково, що на нього це озерце чекало. Вiн подумав, що навiть десь ного бачив, у снi чи на якiйсь картинi. Але нi, на картинi таких озер не буває. Там вони вiчно незмiннi, то зовсiм iнша площина, яка нiколи не може бути зведена з ось цiєю живою суттю, то тiльки намагання викликати в уявi цю живу суть. Пискнула очеретянка, залопотiло латаття - майже попiд самими ногами в Дмитра Iвановича пробiгла водяна курочка. Марченко розглядався. Вiн здогадувався, що чар творить уява, але йому було гарно творити його. Слухати тишу, дивитися в чисту воду й тiльки крайком свiдомостi вiдчувати, що десь там є гомiн i гуркiт, там тече в трубах i збiгає в каналiзацiю вода, й турботи провисли мiж людей невидимим прядивом. Дмитро Iванович пiшов берегом озера. Воно було довге, вигиналося, неначе лук, i вивело його на узлiсся. Тут дуби були ще бiльшi, ще могутнiшi. Помiж них росли берези - теж розкiшнi, в нiжно-зеленiй пiнi, по них хвилями ходив вiтер, свiжий молодий вiтер, що в наш час вже сам по собi розкiш, по них i по молодiй травi, яка летiла разом з ним хвилями в далечiнь, до темно-зеленої крайки, яка позначила Десну. На самому краю лiсу на горбку рiс дуб-велет, обхватiв у чотири, ще не старий, дужий, розпросторений у всi боки - цiла зелена держава. Вiн уже теж пробудився, жив весною, розкошував у нiй, напивався її, потягнувся тендiтним, ще нiби аж несправжнiм листям до сонця. Воно котилося в голубому небi по-весняному м'яке, тепле, добре й ласкаве. Помiж ним i дубом угорi ширяло двоє боривiтрiв. Вони купалися в його променях, шугали дико, шалено, сповнивши повiтря дужим кiркотом. Серця їм рвала сила, сила й захват, в цю мить, мабуть, вони могли пройняти свiт наскрiзь. Двi малесенькi торбочки м'язiв, наповненi кров'ю, вони були страшенно дужi. їх сповнило тiєї сили сонце, вони набралися її в нього. В отiй нестримностi лету, напрузi м'язiв, клекотi кровi й таїлася вiчна суть буття,- так у ту мить розумiв i почував Дмитро Iванович. I враз вiн вiдчув усерединi якийсь поштовх, його самого сповнило вiдчуття сили, нестримностi, майже лету, вiн розкинув руки й засмiявся. Його охопила безпричинна радiсть, та радiсть, з якою вибiгає на порiг в шумовиння дня дитина. Заслiплена сонцем, вона розгортає рученята, тягнеться до нього, намагаючись якнайбiльше захопити його в себе. Але його думка працювала - гострим крайком навiть черкнула по отих трьох чорних тижнях,- проте й вона, мабуть, була породженням оцього безуму, простору й сонця. Так, сонця. Це вiн подумав найперше. Подумав як учений, вiдчув себе ним. Отут, на краю лiсу, обвiяний тугим i запашним вiтром, обсипаний сонячним промiнням. Вiн дивився на нього. Вiдчував причетнiсть до нього. "Ти мертве,- сказав подумки й вiдчув, як десь попiд серцем пройшло щось iскряне, мов електричний розряд. Адже - говорив iз сонцем. Ти джерело життя, всього сущого-звiра, трави, вiтру... й мене разом з ними. Разом, але й не разом... Ти найбiльша свiтова сутнiсть. Ще й зовсiм недоступна менi. Моя маленька сутнiсть входить у твою, як... нi, цього, як вона входить, менi пiзнати не судилося. Як i всiєї неосяжної сутностi. А що б змiнилося, якби я її пiзнав? - запитав себе.Для мене? Ця маленька сутнiсть сповнилась би чимось новим, винятково важливим? I знову ж - важливим для кого? Але ж моя сутнiсть не в тому, щоб iти крiзь усе, не помiчаючи, плинути, не думаючи про плин. Велетенською сутнiстю це закладено в iншiй - у менi - докопуватись, шукати, розкривати, її й себе - все. I тому ми й пiдвладнi їй, але ми й вирвалися з неї. Ми вже не тiльки тлiн, слiпий результат твоєї роботи". На мить йому згадалася кольорова дiаграма з однiєї популярної брошури. На нiй були намальованi лiс, баский, з розвiяною вiтром гривою кiнь, табунець тремтливих рибок, людина на краю лiсу - все це охоплювала товста чорна лiнiя, яка спадала тупим вiстрям униз. На кiнцi вiстря чорнiв напис: "В гумус". Науково справедлива, та схема вдарила його тупiстю, вiдчуженiстю вiд життя, вiд людських почуттiв. А зараз вiн сам стояв на краю лiсу й смiявся з неї. Смiявся як людина, котра напилася вiтру, сон-ся, смiявся як учений. Як учений, вiн розумiв i розумiв якось так, всеохоплююче, дiалектичне, текуче, що вiд його працi, його електронного мiкроскопа якоюсь мiрою залежить свiт. Увесь оцей свiт. Луки, лiс, люди. Що вiн сам не тiльки гумус, глина, а й демiург. Нi, вiн так не подумав. Це було мовби у пiдсвiдомостi. А те вiдчуття йшло iз знань i з того, чому присвятив майже половину свого життя. З фотосинтезу, якому судилося продовжити й цю луку, i дерево, й оте прекрасне, оновлене мiсто, що ледь бовванiє на обрiї, самих людей, розбудовувати свiт далi, вести в ньому людину. Вiн поїде звiдси в мiсто, в гамiр, а лiс стоятиме, i вiн працюватиме, щоб лiс стояв, щоб потiм, за багато лiт, хтось iнший прийшов сюди, й стояв так, i продовжив далi лiс, мiсто, себе i оце велике життя у великiй країнi. Так Дмитро Iванович ще нiколи не думав. Й ще нiколи не почувався вченим такою мiрою, як сьогоднi. Все нiби з'єдналося в одну крапку - недавня загроза життю й вiдродження по нiй, робота й оця мандрiвка у весну. Вiн дивно, по-справжньому глибоко вiдчув свою причетнiсть до неї, до життя, до сонця,- так, до сонця, одну з найбiльших таємниць якого намагався розгадати. Без насмiшки й iронiї думав про себе як про вченого, аж сповнився якоїсь самоповаги, самозначущостi. Знав, що клопочеться не мiзерiєю, не марнує життя, стоїть на перехрестi свiтових дорiг, а не десь у глухому закутку, й нехай усе сказиться - як же буде кривдно, коли раптом виявиться, що простояв даремно, що сонячнi конi мчали повз нього, але вiн не змiг упiзнати свого, загнуздати й сiсти. Що хтось iнший перейме коня i помчить на ньому. Нi, вiн ловитиме, скiльки вистачить сил. I таки впiймає. Повiльно пiшов назад. Вiн нiс щось у собi - велике, радiсне, тривожне. Воно, вiдчував, починалося тут, а вело кудись далi, в майбутнє, зрiло для нього й водночас не тiльки не заважало сприймати оцей день, а просвiтило, оновило його. Берези, кущi лiщини, трава - вони теж мовби були сповненi тiєї радостi. На освiтлених сонцем горбочках росли якiсь триколiрнi - синє, бiле, жовте - квiти, маленькi, тендiтнi, нiжнi. Вiн збирав їх у пучечок, милувався їхньою тендiтнiстю. Вiн подумав, що ранiше нiколи не бачив цих квiтiв. А може, й бачив, та не помiчав. Часом ми, подумав, дуже пiзно навчаємось цiнувати красу. Замолоду нас вабить i збуджує нашу уяву все грандiозне - великi рiки, великi дерева, пишнi суцвiття, а потiм ми починаємо помiчати маленькi квiточки, травинки й листочки, знаходити красу там, де колись i не мислили її знайти. З пучечком нiжних квiтiв Марченко вернувся до машини. Вiн ледве розгледiв її. "Волга" стояла серед густого пiдлiску, оточена з усiх бокiв кущами горiшини та молодим березняком. Вiн пiдiйшов ближче, пошукав очима Хоролiв. Степана Степановича не було видно нiде, а Свiтлана Кузьмiвна сидiла на килимку з лiвого боку машини. Збоку на голубiй клейоночцi стояла нерозкоркована пляшка коньяку, двi чарки, якiсь пакунки - певно, закуски. Двi чарки, - вони мелькнули перед зором i згубилися - хтось iз Хоролiв, хто вестиме машину, не питиме. - А де Степан Степанович? - запитав Марченко, все ще чомусь не одважуючись оддати букетика Свiтланi Кузьмiвнi. - Та вiн у мене знаєте який? Ухопив спiнiнга й подався до Десни. Голос Свiтлани Кузьмiвни був нещирий, у ньому тремтiла вдавана безжурнiсть i веселiсть. I тут вiн побачив її посмiшку. Трохи нерiшучу, трохи нiякову, трохи вибачливу. Найперше вiн сприйняв її як небезпеку. Неясну, нечiтку, але небезпеку. Мабуть, то тенькнула сама природа, її чуття, її iнстинкт, її нерв. А далi враз спалахнуло в головi - ясно, реально, оголено. Й нiчого бiльше - жодної тiнi, жодної хмарки того мiражу, який таки ж висiв помiж них i хвилював його. Повзуча реальнiсть, практицизм. Звичайно ж, все тiльки так. Дослiдник, науковець з Свiтлани кепський, майже нiякий. Це вiн зробив їй кандидатську дисертацiю. Так, вiн дарував думки, вiн розробляв проблеми багатьом молодим науковцям. З обов'язку, з щедростi, просто почуваючи надмiр сил. А їй же, звичайно, ще й з симпатiї, з усього того, що незримо складалося помiж них на самому початку їхнього знайомства. Вiн їй пiдказував, перевiряв, правив, пiдраховував, а деякi роздiли написав сам. Тепер Свiтлана назбирала матерiали для докторської дисертацiї. I саме сьогоднi вирiшила розпочати про неї розмову. Повести на нього атаку за чаркою коньяку. Ще й вiдiслала Степана Степановича. Звичайно, якби вони запросили його додому, якби вона повела цю розмову в лабораторiї, то мало б зовсiм iнший вигляд. А тут йому просто в мозок бив оцей практицизм, чимось навiть схожий на пiдкуп, оце пiдлещування, поїздка була запланована заздалегiдь, "запрограмована". I все це рiшуче контрастувало з атмосферою наукового пошуку, навiть жертовностi науцi, якi вiн запроваджував У лабораторiї i якi справдi панували там. З одного боку, мовби нiчого й не сталося, ну що тут такого: молодший колега запросив на чарку старшого, з Другого ж - Хорол порушила щось таке, що падало тiнню на їхнi стосунки i науковцiв, i людей. В Дмитровi Iвановичу щось трiпнулося, щось спалахнуло, аж йому стало жарко.Але, мабуть, оте, вироблене впродовж життя, виявилося дужчим за стихiйний сплеск гнiву. Дмитро Iванович лише запитав: - Куди пiшов вiн? У який бiк? В ту мить Дмитро Iванович вiдчув, як самi собою попустилися прикро наструненi вiжки. Вiн мовби збоку побачив себе, i Свiтлану, й пляшку та чарки. Ледве стримався, щоб не розсмiятися. - Не люблю чаркувати сам,- сказав майже весело.- Ми розiп'ємо її втрьох. Пiвлiтри на трьох - це ж узаконена випивохами норма. Та й ми збиралися порибалити разом. Вiн обiцяв узяти два спiнiнги. Проте Свiтлана Кузьмiвна переключити розмову в жартiвливе русло не змогла. Вона мовби здерев'янiла й далi дивилася розгублено i знiчено. I вiн вiдчув також, як падає з крутого гребеня веселостi й силомiць прибраної безпечностi в нiяковiсть i сором. Вони не дивилися одне на одного, похапцем вкидали в багажник килимок, коньяк i пакети з закускою. - Ми його наздоженемо машиною,- сказав Марченко. "Волга" рвонулася з мiсця, заглухла - Свiтлана Кузьмiвна од хвилювання недодала газу, знову ввiмкнула мотор i виїхала на просiку. Гуцаючи багажником, у якому щось насмiшкувато тарабанило, машина помчала мiж двома рядами високих струнких сосон. Вони виїхали на узлiсся, й Свiтлана Кузьмiвна зупинила машину. Дорога, яка проглядалася далеко-далеко, кiлометрiв за три, до самої Десни, була пустельна. Дiйти ж до рiчки за цей час Степан Степанович не мiг. Марченко подумав, що, може, вiн ще не дiйшов до узлiсся, вискочив з машини й кинув мiж високi сосни закличний погук: - Степане Степановичу, аге-е-ей! I тут раптом з лiсу просто на нього вискочив бiлий рафик. Здавалося, Марченко викликав його своїм голосом. Рафик пiд'їхав дорогою, яка кружляла узлiссям помiж пiщаних, засипаних глицею горбiв. Мабуть, його щось наслало - чи то дiяв закон парностi зла, який вивели хлопцi в його лабораторiї. Принаймнi так подумав Дмитро Iванович. I зовсiм забув, що оця лука, оцей деснянський берег був зоною вiдпочинку академiї, мабуть, через те Хороли так добре знали лiс, тiльки вони не сподiвалися, що о цiй порi зустрiнуть тут кого-небудь. А зустрiли рафика, повнiсiнького рибалок. З нього, - ще бiльша iронiя, - у вiконечко бiля шофера висунулося кругле, як жорнове коло, обличчя заступника директора iнституту Карпа Федоровича Одинця. - Чого це ви тут мотаєтесь, Дмитре Iвановичу? - запитав вiн, перебiгаючи хитрим оком од Свiтлани до Марченка. Дмитро Iванович розгубився вкрай. Вiн тiльки клiпав рудуватими повiками, а тодi розвiв руками й сказав: - Та ось... Десь запропав Степан Степанович, чоловiк Свiтлани Кузьмiвни. - Божечки, загубили чоловiка,- бiдкнувся Одинець. - А може, його й не було? - обiзвався ще хтось з рафика. - Як то не було? - обурився Дмитро Iванович, i те його обурення викликало регiт у рибалок. - То нам розгорнутись у цеп i допомогти шукати? - знову єхидно запитав заступник директора. Одинцеве єхидство остаточно протверезило, а разом i озлило Дмитра Iвановича. - Їдьте ви пiд три чорти,- сказав вiн. - Ого,- справдi здивувався Одинець, бо ще нiколи не чув такого од Марченка. Вiн махнув рукою, i рафик, пахнувши димом, тихо покотився по м'якiй луговiй дорозi до рiчки. А Дмитро Iванович постояв ще мить i пiшов до машини. Бiльше вони Хорола не шукали. Почувався Дмитро Iванович кепсько, просто-таки злецько. Це почуття чимось було схоже на почуття свiдка лихого вчинку, який зробила близька людина. Свiдка, а може, й спiвучасника, що потерпав: а чи не доведеться йому теж пересiсти на лаву пiдсудних. Свiтлана Кузьмiвна вдавала, що вся вiддалася їздi, пильнує дороги, зосереджено дивилася вперед. Це трохи рятувало їх: не доводилось втiкати одне вiд одного поглядами. Але почуття незручностi сповнило їх обох. Вони сидiли так напружено, що стороння людина могла подумати, буцiм цi двоє везуть вибухiвку. Дмитро Iванович, хоч жодного разу навiть не скосив убiк очей, почував Свiтлану розпашiлою щокою, скронею, думкою - усiм єством, боявся, щоб вона не заговорила, не сказала чогось такого, вiд чого їм i зовсiм буде нiкуди подiтися, - почне вибачатися, просити, щоб вiн забув усе, або розiграє безтурботнiсть, жартiвливiсть, а таке в жiнок здебiльшого кiнчається iстерикою. Проте вiн мiг не боятися нi того, нi того. Свiтлана Кузьмiвна Хорол була жiнка мiцна, судила про все, може, трохи й примiтивно, але тверезо. Звичайно, вона теж палала на тому вогнi. Але водночас розмiркувала, що Дмитро Iванович i далi жодним словом не нагадає про те, що сталося. Ну, впаде ота романтична шалiнка, якою трохи тiшився i яка вже й так злиняла од часу, ну, цуратиметься її, й на його допомогу над докторською сподiватися нiчого. Та й то ще... Вiн такий, що, може, навпаки, аби не подумала чогось лихого, й допомагатиме. Принаймнi з роботи вона не втече, i її репутацiї нiщо не загрожує. Ото чорт принiс жаболовiв... Але яке їхнє дiло й що вони можуть сказати? Звичайно, погано, що вони ще бiльше перестрашили Дмитра Iвановича. Вiн же... Вiн... У серце натекла досада, що загусала в злiсть. Отакий слабонервний. Отакий... I враз зовсiм несподiвано i, здавалося, всупереч тому, що намагалася думати, в нiй зринула така щемнiсть, такий бiль, що їй захотiлося плакати. Згадалося, як уперше прийшла до нього проситися на роботу, який вiн був незвичайний, соромливий, гарний у тiй соромливостi, доросла людина, вiн нiяковiв перед нею, як хлопчик. Таким вiн лишився назавжди. I яка ж вона необачна... їй здалося, що вона втратила щось велике-велике, що приходить дуже рiдко, може, раз на життя, чого нi купити, нi випросити, нi викувати на вогнi. РОЗДIЛ П'ЯТИЙ Борозна замкнув шухляду, зняв з цвяшка зеленого ворсистого капелюха, ще раз обвiв поглядом стiл - чи не забув чого, й хотiв рушати до дверей, як до нього пiдiйшов Вадим Бабенко. Доторкнувся довгим красивим пальцем до гудзика на пiджаку Борозни, сказав, дивлячись йому в обличчя великими чистими очима: - Вiкторе Васильовичу, я ганебно вiдстав останнiм часом. Оце прочитав вашу статтю про склад строми, а там стiльки посилань... Особливо на iноземнi джерела. Борозна поспiшав - бiля станцiї метро "Арсенальна" на нього мала чекати Неля, вона чомусь не захотiла, аби вони йшли разом з iнституту, вiн узагалi ледве вмовив її на цю зустрiч й тому спробував вiдбутися жартом: - Козьма Прутков сказав... - Правда, всього не осягнеш,- зiтхнув Вадим.- А все-таки, що ви порадите прочитати хоча б з того, що стоїть ближче до нашої роботи? Борозна назвав навмання три-чотири статтi, пообiцяв подумати, порекомендувати завтра, енергiйно крутнув рукою, що мало означати - поспiшаю, але завжди ввiчливий Вадим, котрий схоплював усе з пiвжеста, сьогоднi не зрозумiв грубого натяку. - А статтю того француза, з Марселя? - запитав. - Якого француза, яку статтю? - здивувався Борозна. - Та оту... Вони теж працювали в точцi ексордiум, як i ми. Я бачив її у вас на столi. Навiть почав читати... Вiктор Васильович добре пам'ятав, що на роботу тiєї статтi не приносив. Вiн пильно подивився на Вадима. Очi в того були й далi такi ж яснi, тiльки мовби помiняли колiр. Так буває, коли ясної днини на воду набiжить хмарка. - Ви що, Вадиме, долазите по трубi до дев'ятого поверху? Чи навчилися пiдробляти ключi до квартир? - сказав вiн трохи грубо, намагаючись приховати досаду й тривогу, якi в ту мить заволодiли ним. Воднораз в ньому ворухнулося й ще одне почуття - ревнощiв, адже Неля вибовкала довiрену їй таємницю не комусь iз дiвчат, а ось цьому кiнематографiчне красивому Вадиму. А може, подумав, вибалакала й дiвчатам, то ще гiрше, треба було якось випитати у Вадима, та вiн притлумив у собi це бажання й скiнчив розмову в тому ж грубувато-жартiвливому тонi.- А по трубах знаєте хто лазить? Лунатики. Отже, вважайте, що все те вам приснилося. Сон - то найкориснiше в нашому життi. Уже збiгши по сходах униз, подумав, що треба було сказати Бабенку щось iнше. Спробувати якось пояснити, якимось чином розвiяти пiдозру, сказати, що помилився чи пожартував, пiдлякував Нелю, або хоч застерегти, але йому зовсiм забракло часу. Вiн iшов, а в ньому пiднiмалась дедалi бiльше досада на Нелю, також вiн подумав, що цей її вчинок дає йому мовби якесь маленьке право на помсту, право не церемонитись. Неля вже стояла бiля входу в метро. - Сучасний стиль,- сказала, скоро вiн, захеканий, пiдiйшов до неї.- Вона чекає на нього. Так що можете не вибачатися. Вiн i справдi не став вибачатися. I поки що нiчого не сказав про розмову з Вадимом Бабенком - не хотiв псувати вечора, розпочинати його з дiзнань, а може, й з сварки. Вузенькою покрученою дорiжкою вони спускалися вниз, до Петровської алеї. Спускалися в гуркiт, вереск, виск, мiшанину кольорiв, вогнiв, голосiв, в щось незвичне, химерне, чуже. Тiєї весни в парку експонували iноземнi розваги - американськi гiрки, нiмецьке колесо, вiденськi автомобiльчики, всюди висiли чудернацькi, не звичнi для ока рекламнi щити, й бiгали в химерному убраннi тi, що обслуговували цi механiзми, й панували якiсь незрозумiлi метушня та гомiн. Особливо багато люду приманювали гiрки - "Супер-8", як ще називали їх. Маленькi, пофарбованi в яскравi кольори вагонеточки шалено металися по рейках, то злiтали вгору, то падали вниз, вищали колеса, й вищали дiвчата, а однак же не вилазили з вагонеточок, i в черзi їх не меншало. Борозна подумав, що це прикмета часу - верещати й сунутись туди, де страшно. Ну, не зовсiм страшно, просто можна погратися в страх, як ото граються дiти, перебiгаючи перед автомобiлями дорогу. Люди перестають любити спокiй, вони хочуть будь-що полоскотати нерви - промчати з шаленою швидкiстю, заглянути в прiрву чи бодай спiвпережити щось подiбне з героями фiльмiв. Мабуть, таке прагнення взагалi притаманне людинi. Адже й колись мчали на шалених конях i вигадували страхiтливi казки про чортiв та вiдьом, тiльки тепер це бажання значно загострилося. Очевидно, усе людське життя тримається на нервах, на отих ниточках, яким приємно скнiти, терпнути, завмирати. У парку гримiла музика. Шаленiв джаз, вганяючи всiх у свiй ритм, пiдкоряючи собi. - Я десь читав,- сказав Борозна,- що iндiйцям надзвичайно подобаються нашi вальси й наша народна музика. А ми вхопили їхнi ритми. Пiд цей гуркiт, пiд це завивання менi здається, що зараз з когось, а може, й з мене, потягнуть скальп. - Ви самi зможете будь з кого зняти скальп,- сказала Неля. Вiн засмiявся. - Хочете випробувати свої нерви?-Й показав на американськi гiрки. Неля на гiрках кататися не захотiла. Вони каталися на маленьких електромобiльчиках, що ганяли в замкнутому просторi, зштовхувалися, налiтали один на одного, перегороджували шлях, вiн прагнув уникати ударiв, а вона, навпаки, раз по раз пiдштовхувала його руку, i вони вганялися в iншi автомобiльчики, їх притискувало одне до одного, вони смiялися, огорнутi атмосферою загального збудження й веселощiв. У нього химерно стримiли вгору колiна, й те теж було смiшно, а в неї розпався вузол, у який було затягнуто волосся, й воно лiтало за її плечима золотою хмаркою. Потiм вони їли морозиво в лiтньому павiльйонi й пили сухе вино, потiм гуляли темними алеями парку, що водили їх то вгору, то вниз, пiдводили до урвища, й очам вiдкривалося сяєво вогнiв Дарницi з червоними стрiчками реклам та мандрiвними свiтляками автомобiльних фар, заманювали в хащi, в яких гаснув власний вiддих, а пiтьма уiнтимнювала, одгороджувала од джазу, од гомону, од iнших людей, сповнювала трепету й незбагненного хвилювання. Здавалося, все це влаштовано навмисне - свiтло й темрява, фарба сорому й смiливiсть темряви, знову свiтло й знову тремке, бентежне чекання пiтьми. Борозна кiлька разiв намагався обняти Нелю, але вона щоразу якось легко, майже непомiтно виверталася й поспiшала пiд мерехке свiтло головатих лiхтарiв. Вiн дратувався. Хiба вiн не чує, як пашать її щоки, як тремтить її рука, коли вiн бере її в свою. Вона розпалює, розпалює i втiкає. Це обрана тактика, тактика досвiдченої жiнки, котра хоче вийти замiж. Звичайно, а чом би їй i не прагнути того? Так, так, i все одно - для чого ламатися, чого вдавати з себе недоторку. Адже була замужем. Вона знає все... Таки хоче затягнути його... Хоче, щоб втратив голову. IЦоб iшов у сильце не просто так, а з захопленням... Нi, того не буде. Ну, вона гарна... Так би мовити, вартiсна... Але того не буде. Вони самi не помiтили, коли збочили iз заасфальтованої алеї на протоптану по схилу дорiжку, зупинилися на межi темряви й свiтла бiля якогось каменя, що колись був або пам'ятником, або пiдмурiвком для пам'ятника. Вiн дивився їй в очi, на свiтлi iскорки, що проскакували в них, не мiг проглянути в їхню глибину, дивився на усмiшку на чiтких чутливих губах й дратувався дедалi дужче. Йому жагуче праглося тих губiв, праглося її, вiн знову спробував обняти її, але вона рiшуче вiдкинула його руку. В його душi щось тенькнуло, йому захотiлося зробити їй боляче, на його губах з'явився злий усмiх, вiн його не ховав, здавалося, затримав навмисне, сказав: - Нелю, чого ви манiжитеся? Вона страшенно спантеличилась, мабуть, у першу мить не осягнула до кiнця його слiв, дивилася широко вiдкритими очима, в яких одразу згасли iскорки й затерпла, мовби зледенiла на устах посмiшка. А вiн уже не мiг i не хотiв стримуватись, брiв направцi: - Треба перейти в сферу дiяльностi. - О! - сказала вона. В її голосi лунали подивування й насмiшка.- Похвальна дiловитiсть. - Не оцих же цвiркунiв,- хитнув вiн головою у темряву,- прийшли ми слухати. - А для чого? - Ну... Ви самi знаєте. - Нi, не знаю,- сказала вона. - Знаєте! - Звiдки? Може, прийшли, щоб ще щось повiдомити менi? Розповiсти про наукове вiдкриття? Тi слова вдарили його, як замашна лозина. А десь у глибинi думки проковзнуло, пролетiло, що за мiру цинiзму йому заплачено сповна. Навiть бiльше. В одну мить йому здалося, що його мовби щось скрутило. Скрутило й вiдпустило, й не залишилося в ньому нi радостi, нi пiднесення, нi тривожного чекання, нi отого веселого нахабства. Йому стало гидко. Й себе, й оцього вечора, i цих цвiркунiв - усього. Й щезло, згинуло оте дратiвливе бажання зробити їй боляче, скрутити її, зiжмакати, притиснути до себе, розчинити в собi... - Ви таки комусь розповiли...- вимовив Борозна якось глухо, згасло. - Подрузi... - А подруга подрузi. А та - Бабенку. - А що ж ви хотiли? Щоб я мовчала i дома, в куточку, переживала вашу велич! Ви ж... самi он який прагматист. Ще й кажете - вiк такий. Що ж ви хочете од мене? Ви навiть не подумали, що в мене