iв. Солдати принесли ще двi свiчки та велику олiйну лампу, внесли столика, два стiльцi, на стiльцi сiло двоє офiцерiв, i ще двоє, менших чинами, стало за їхнiми спинами; збоку бiля столика примостився писар з текою, в якiй лежали папери. Офiцер тицьнув пальцем у старшину, який в ту мить опинився найближче до столика. То був стародубський наказний Петро Корецький. - Хто такий? Якого чину, роду, коли приїхав у Санктпiтербурх? - сипонув запитаннями.- Пiдiйди ближче. Стать отут. Вiдповiдай! Корецький з несподiванки довго не мiг утямити, чого вiд нього хочуть, i офiцер гримнув на нього та повторив запитання, тепер вже повiльнiше, чекаючи, поки писар запише у зшиток. Корецький вiдповiдав, збиваючись i перепитуючи. Я стояв неподалiк вiд столика й почув, що мене хтось смикає за рукав. То був Ханенко. Вiн вiдвiв мене в дальнiй кут казарми, за спини, в сутiнь. - Iване, ти вшелепкався даремно. Тобi... Тобто ти один Зараз можеш звiдси вийти. Яко такий, що сам прибився... - Я не пiду! - Чекай. Знишкни. Можеш сповнити волю гетьмана? I... Якщо буде потрiбно, вмерти i нiкому не виповiсти таємницi? Я нiчого не розумiв, але почував, що немає того на свiтi, чого б не зробив для гетьмана та товариства. Й сказав про те Ханенку. - Добре. Так слухай. Скажеш офiцерам, що ти челядник, просто челядник, бандурист. I побiг за своїм паном згарячу. Зрозумiв - згарячу? Й просися, аби випустили. Ти мусиш вийти звiдси на волю. А там... Сили й мудростi потрiбно, аби сповнити все. Ти грамотний, розумний, а сила... - Сила в мене є,- сказав. - Вiрю. Найперше мчи на наш постiй, позбирай всi папери й спали їх. Ну, тобто не всi... Лиши подорожнi й тi папери, де скарб наш дорожнiй переписаний, але iнше... Мусиш дотямити сам, що може нам завадити... От я... здається, залишив чорновик промеморiї, яку писав для Биковського, а потiм її повiз Лагович. У тiй промеморiї пункти навчальнi, щоби всi на Українi говорили водне, як у чолобитних написано. Лагович вивчив, i спалив я її, а чорновик запропав. Десь вiн у паперах моїх... Винуватий я вельми... Отож ти сам розберешся, що треба знищити. Боюся я, гроза над нами велика розверзнеться. Й не знаємо, з якої хмари впаде найбiльший дощ.- Ханенко оглянувся й казав далi.- Потому вiзьми когось собi в дорожнi приятелi та мчи на Україну. Не затримуйся в Пiтерi, якомога швидше - на Україну. Їдь не трактом московським, а через Литву. Домчи ранiше, нiж кур'єри тутешнi доїдуть. У полковника нiжинського Толстого добудь листа попа Нила... В ньому пiп признався Толстому, що звели вони з Самборовичем наклеп на пана гетьмана. Скажи Толстому... йому з нами жити... Довго жити... Увесь вiк. Вiддяка буде йому велика.:. Добудь листа... А тепер ходiмо сюди. Ми вiдiйшли в iнший кут. Там стояв гетьман. - Я йому сказав усе, що треба... Щоби їхав на Україну. Вiн зробить все як треба. - Зроблю,- прошепотiв я.- Вмру, але зроблю. - Не вмирай, Iване. Живи. I сповни те, що я тебе попрошу,- тихо мовив гетьман.- Се дуже важливо. I - найбiльша наша таємниця. Бiльша за моє i твоє життя.- Гетьман ледь схитнув головою, й Ханенко вiдступив на крок, повернувся обличчям до дверей.- Се, повторюю, найбiльша таємниця, яка в нас є. Ти приїдеш до Якова Марковича, й одразу, вже вдвох,- летiть у Михайлiвку. Там мусить бути мiй Андрiй... А може, й немає його. Але там живе Марiя... Вона знає все. Й поведе вас у льох... Папери... Понищити непотрiбнi папери... I скажи Андрiєвi, нехай вчинить з тим, а з чим, вiн знає, як я велiв. Чи вийду я на волю, чи не вийду... - Вийдете,- прошепотiв я. . - Дай Боже. Але - не знаю. Рокований час переживаємо. Не бiйся - я не шкодую. Якщо й смерть. Отож - Андрiєвi... Нехай сповнить моє велiння. А ви з Яковом їдьте в Чернiгiв i передивiться всi папери там. Нiхто не знав, що настане така лиха година. Тепер все повернуть проти нас. Кому що писали, об чiм радилися. Потайних намiрiв у мене не було. Йшов направцi. Але нинi вони тлумачитимуть проти нас кожне слово. Уже Чарниш ступив до столика. В сутiнi лишилися гетьман, Савич, Ханенко, Грабянка i я. - Або так: Якiв поїде в Михайлiвку, а ти в Чернiгiв. - А Глухiв? - видихнув. - Глухiв... Там Вельямiнов досi забрав усе. Та й немає нiчого в глухiвських паперах. Справи канцелярiї - вони на виднотi. Ну ось... Прощай, сестринче. Вiрю тобi, як рiдному синовi... Гетьман поцiлував мене в чоло. Я заплакав. - Не плач. I ось... Трохи не забув. Вiзьми... Перстень мiй... Покажеш... Нашим... - Йди,- пiдштовхнув мене Ханенко. Я виступив з сутiнi. Мабуть, чи не найбiльше враження справив мiй заплаканий вид. - Ти хто? - запитав один з офiцерiв. - Челядник... На кобзi грав...- забелькотiв. - Що таке челядник?- не зрозумiв офiцер. - Слуга,- пояснив Ханенко.- Слуг не велено брати. Офiцер стулив губи, наморщив лоба. - Да, кажется, так,- мовив другий офiцер.- Всiх слуг залишили на бутурлiнському дворi. - А як ти опинився тут? -запитав перший офiцер. - Стояв бiля церкви, побiг за своїм паном,- уже впевненiше казав я. - Вiн догнав нас по дорозi,- пiдтвердив один з офiцерiв, котрi стояли позаду столу. Офiцер, котрий чинив дiзнання, пожував губами, хитнув головою вбiк: - Власна шкура дорожча за панову? Женiть його звiдси. Двоє солдатiв повели мене з фортецi, вивели аж на дорогу, прокладену по льоду через Неву. Один замахнувся рушницею, але я вчасно вiдскочив. I налiг на ноги. Коли прийшов на двiр князя-папи, в наших флiгелях усе вже було перекинуто догори дном, солдати виносили й кидали в сани старшинськi пожитки. Всi папери були забранi ще до мого повернення. Челядники товпилися в кiнцi двору, бiля якоїсь комори, там їх стерегло двоє солдатiв. Iншi солдати й далi носили пожитки. Я почув, як один солдат гукнув рiд саней: - А це куди везти? - На Шаферiв двiр,-вiдказав iнший. Офiцери й солдати ще довго нишпорили у флiгелях, перетрусили все до ниточки, челядницькi пожитки залишили, а всi нашi забрали. Ми добряче померзли, поки вони спакували все й вiд'їхали останнi сани. Челядники були розгубленi, зляканi, не знали, що робити, й потерпали, чи не вiзьмуть пiд варту i їх. Я теж думав про це. Отож не гаявся. Найперше мусив вiдшукати Милю, котрий десь пиячив, не ночував на дворi князя-папи й, мабуть, нiчого не знав. Я знайшов його в матроськiй корчмi "На галерi". Миля спав у чуланi на купi старих шкур, якими гасять бомби. Вiн довго не мiг розчуматися, довелося пiднести йому пiвштофа горiлки, вiн випив i запалив люльку. Вона часто гасла. Миля слухав i кресав, раз по раз запалюючи її. I поки не випалив люльки, не пiдвiвся, врештi вибив попiл, засунув люльку разом з кресалом та огнивом до шабети пiд жупаном. На його великому круглому обличчi - нi здивування, нi страху, а тiльки похмура стурбованiсть. Вiн сказав, що посеред дня свої пожитки з двору князя-папи вiн забрати не зможе й залишатися там теж небезпечно, отож ми пiшли до Литейного двору, а звiдти, просiкою, до Ямської слободи, де стояли нашi конi. Я лишився в слободi, там готував припаси на дорогу, а Миля кудись зник, навiть не сказавши, куди йде. Я вже думав, що вiн не повернеться, але вiн повернувся опiвночi з своїми пожитками, якi прихопив на дворi князя-папи, а також з подорожньою, у якiй було написано, аби пану Рибцi зi слугою "господу скрiзь показувано й незбранно живнiсть подорожню давано, яку мати хоче, а саму його персону недоторкане тримати". Я знову став Мартином Рибкою. Подорожня була видана Камер-колегiєю, пiд нею стояли пiдписи обер-секретаря та регiстратора, й висiла велика синя печатка. Я запитав у Милi, де i яким чином вiн доп'яв цього вельми цiнного для нас папера, але Пилип махнув рукою i сказав, що то вже не важить де i як. З тiєю подорожньою ми вирушили в путь на свiтанку наступного дня. Одначе подорожня подорожньою, а зимова путь вiд Пiтера на Україну через дикi нетрища, через Литву страхiтлива не менше, нiж дорога через пекло. Яких ми тiльки пригод не зазнали, де тiльки не тулялися, не ночували: й на дворах постоялих, i в хатах чорних, курних, у єврейських помешканнях, i в полi, i в лiсi. Конi нашi позбивали копита, а ми постирали до голої ноги чоботи й обiрвалися та обносилися, й тi, хто заглядав до подорожньої, не вiрили, що вона нам видана. Отож одного разу, а було це вже недалеко вiд України, запопала нас у якомусь мiстечку варта, й ундер-офiцер не повiрив подорожнiй та наказав запакувати в буцигарню. Вельми мали ми пiдозрiлий вигляд i малися необачно. Вели нас нашi вартiвники неуважно, сержант i двоє солдатiв вiдстали, закурювали тютюн, який же й вiдiбрали в нас, тiльки один, маленький i миршавий, шкандибав поруч, i ми з Милею, перемовившись, надумали втiкати. Здалося це нам дуже простим, лiворуч, неподалiк, чорнiв лiс, до нього було подати рукою, ми ж боялися, що нас можуть затримати тут надовго, прийнявши за втеклих з Ладоги козакiв, на що ундер натякнув недвозначно. Пожитки в наших саквах були козацькi. Миля змигнув менi й зненацька потурив солдатика плечем, аж той зарився сторчголов у снiг, а ми перестрибнули через гнилий тинок, лише вершечок якого стримiв iз снiгу, i вдарилися до лiсу. Й помилилися страшенно. Були впевненi, що снiг злежаний, втримає нас, а вiн почав провалюватися, ми брьохалися в ньому, а тим часом пiдбiгли двоє солдатiв та ундер, наставили рушницi й гукнули, аби вернулися, а то пострiляють. З такої вiдстанi легко пiдстрелити навiть зайця, i ми вернулися знiченi, я й зовсiм розкис, i солдати гнали нас штурханами й загнали до якоїсь комори та пов'язали мотузками. Викуривши по люльцi, кудись пiшли (мали ще якесь дiло), лишили вартувати одного. Вiн сiв на високому порозi, затиснувши помiж колiн рушницю. - Ну що, хохли, далеко втекли? - пошкилював, а тодi замугикав якусь пiсеньку. Ми лежали, й безнадiйнiсть нашого становища була менi очевидною. Я досадував, що дався Милi на пiдмову, нас, либонь, все-таки випустили б, потримавши трохи. А тепер не випустять нiзащо. Вчинять пильний вивiд, допитуватимуться, хто ми такi й звiдки, може, навiть пошлють когось у Глухiв, аби перевiрив нашi свiдчення. А коли перевiрять... У серцi холонуло вiд тiєї думки. Й дошкуляв холод. Лежали на мостинах - комора пiд збiжжя,- з-пiд мостин тягнуло холодом. У кутку сiрiла купа соломи - либонь, комора служила солдатам для якогось прикараулку, в нiй вони ховалися од вiтру, але нас кинули на голi дошки. Солдат промугикав одну пiсеньку, другу... Але раптом до його спiву долучилося якесь чи то скиглiння, чи то пiдвивання, Миля гудiв i пiдвивав, i корчився на пiдлозi. - Ой-ой-ой, ой-ой-ой,- стогнав вiн.- Живiт... живiт... Я дивився на Милю й нiмiв вiд жаху. Здалося менi, що втрачаю товариша. Милинi очi були вибалушенi, обличчя перекривилося. Вiн кусав губи й стогнав вiд тяжкого болю. - З'їв я... м'яса гнилого... Я не пам'ятав, щоб Миля їв гниле м'ясо, але корчило його страшенно. Солдат стурбувався також, пiдвiвся. - Ну-ну! - сказав. А Миля не звертав на нього уваги, качався i вив по-вовчому. На чолi йому виступив пiт. - Йой, йой,- i далi стогнав, i хапав широко розтуленим ротом повiтря, й з губiв у нього текла слина. Я подумав, що Миля помирає. Врештi вiн звернув зсудомлене обличчя до вартового. - Розв'яжи пояс... не можу ж я... в штани... Солдат вагався. - Пояс... пояс,- молив Пилип. Солдат притулив рушницю до стiни, бридливо морщачись, ступив до Милi, який лежав скорчившись, нагнувся, i враз Миля розпростався, наче зiгнутий вербовий прут, розпростався i вдарив зв'язаними ногами солдата по ногах. Солдат зойкнув i вiдлетiв до стiни, вдарився об неї i лантухом гепнувся на пiдлогу. Миля крутнувся, звився й пiдкотився до нього, всiм тулубом навалився на солдата, притискаючи його своїм плечем до пiдлоги. Хоч солдат, здається, й не ворушився. Миля натискав плечем солдатовi на горло. - Там пляшка надбита,- зашипiв до мене.- Розбий її... Я нiчого не тямив, нiчого не розумiв. - Пляшка... йолопе. Розбий, вiзьми склянку... Рiж мотузок. Врештi я зрозумiв, чого хоче Миля. Розбив ногою пляшку, взяв найбiльшу склянку, пiдповз до Милi. Ми повернулися спинами один до одного. - Рiж! Одначе в мене нiчого не виходило. Я порiзав руку, але мотузку перепиляти не вдавалося. - Вклади склянку менi в руку! - наказав Миля. Я виконав його велiння. Мене бив дрож, i Миля довго не мiг трапити склянкою на мотуз. - Не смикайся! Не тремти! Диво - я перестав тремтiти. Миля перепиляв мотузок. Мої руки були вiльнi. - Розв'язуй! - Очима косував на солдата, який хрипiв i хвицяв ногами.- Лежи, а то задушу! Солдат притих. Я смикав за цупкий, з кострицею мотузок - вузол не пiддавався. - Зубами! - вихекнув Миля. Я впився зубами у вузол, потягнув. По хвилi Миля вже тримав солдата руками (руки в нього - неначе ковальськi обценьки й сили неймовiрної), а я розв'язував ноги. Миля зв'язав солдата, пiдвiвся. - Полеж, голубе,- мовив до солдата,- побачиш, як воно гарно спочивати на голих дошках. - Пiшли,- вже до мене, спокiйно, мовби запрошував на прогулянку. Ми похапали нашi сакви, якi лежали тут же, взяли солдатову рушницю й вийшли на вулицю. Позаду в нас лунав стогiн. Уже потому, як втекли, я довго дивувався, як умiло лицедiяв Пилип, як правдиво вдавав хворого. Хоч давно знав - Миля вмiє багато: вмiє вити по-вовчому, прикидатися п'яним, спiвати за пiдпилого дячка й шкандибати, як справжнiй кульгавець. I все ж хворого на живiт удав найкраще. Незабаром знайшли протоптану в снiгу стежку до лiсу й пiрнули пiд зелене ялинове шатрище. Iншого разу (значно ранiше) довелося нам ночувати в хижi, яка виявилася бандитською складкою, i отаман та чотири прибишi, котрi видавали себе за його синiв, хотiли нас порiшити вночi, але ми розгадали їхнiй намiр, посунулися з того мiсця, де спали, на iнше, вiдiгнали їх пiстольними пострiлами, ще й Миля прихопив одного коня бандитського, а свого, виморенця, лишив замiсть нього. В нас, окрiм пiстолiв, були булдимка та флiнта, флiнта зiпсована, нею Миля тiльки вiдлякував усiляких зазiхальникiв на нашi нужденнi статки; пошарпанi й перестудженi вiтрами, ми й самi вже скидалися на розбiйникiв з великої дороги, й нас боялися пускати до хат. Важко їхати у вiдлигу - конi провалюються в глибокому снiгу, а ще важче їхати в мороз, коли скипень i не можна доторкнутися нi до вудилiв, нi до стремен, нi до рукiв'я шаблi. Якось у дорозi ми наздогнали обоз воловий купецький, який вертався з Пiтера на Україну, й кiлька днiв подорожували з ним, в затишку та добрi, при смачнiй кулешi вечiрнiй, корячковi горiлки литовської, яку вельми смакував Миля, одначе обоз воловий рухається надто повiльно, а ми мусили поспiшати, та й сталася притичина ляха, через котру хурщики навiть хотiли побити нас. Мит мало було тiєї горiлки, якою пригощали його хурщики обознi, й вiн прокрутив дiрку в барилi й цмулив її потихеньку, вдаючи, що перепочиває в санях, а вицмуливши, скiльки подужував, затикав дiрку чопиком. Менi ж пiсля того, як полишили обоз, Миля сказав: - Якби хоч горiлка була добра, оковита чи литовська, а то московська, з пригарою. Треба ж ото за неї так куксуватися. Миля - прибиш i дитина водночас, я так i не зрозумiв, хто вiн бiльше. Тiльки ж скажу, що без нього я нiколи б не добувся до України. Його чомусь особливо жалiли сердобольнi молодицi, хоч вiн нiколи й не накликав на жалощi. Довелося нам їхати й з арештантським обозом, здебiльшого то були селяни, якi самовiльно покинули канальнi роботи, варта, познiмавши з них чоботи, заганяла на нiч до комори й полишала там не пильнуючи - куди втече босий чоловiк! Незабаром по тому, як ми полишили арештантський обоз, я захворiв на гарячку. Спочатку мене доймав холод, а потiм почав спалювати жар. Два тижнi лежав на дощатiй примостцi у литовськiй хатi, грошей у нас вже не було, й Миля вiдробляв моє лежання роботою - косив на болотi осоку - нежар та очерет, возив дрова з лiсу, допомагав ковалевi. Хатина була вдовина, вдова - ще молода жiнка. Мовчазна й завше сумна, нахмарена. Сусiдка якось сказала менi, що то їй лиха свекруха наворожила, аби вона була завжди скорботна, й те збулося. Бiля мене сидiв хлопчик рокiв семи, стрижений, як вiвця, невiдривне дивився на мене, йому сказали, що я помру, й вiн хотiв побачити, як те станеться, одначе кухоль з водою менi подавав. Я лежав i думав тяжко про те, що помираю, не сповнивши волi гетьмана. Я не боявся смертi, не зазнав у життi щастя й вiдав уже давно, що воно - марниця, всi йдемо до одного кiнця, все минає в ньому, все пропадає... I щось зводилося в менi, протестувало: пропадає не все. Народжуються новi люди й продовжують жити так, як жили їхнi батьки. I чого має пропасти все те, що передали менi предки мої, а восторжествувати чуже, не краще? Хiба ми гiршi од iнших? Чому маємо гнутися, сповняти чужий неправий закон? Чому маємо соромитися себе? А вже є й такi. Зрiкаються батькiв своїх, шабель своїх, бунчукiв своїх, мови своєї. А мова наша, бунчуки нашi од дiда-прадiда, з сивих ковил, з води Днiпрової, неба голубого. Нашi зорi свiтлi, небо - голубе. Я - це Кий, i Щек, i Хорив, а сестра моя - Либiдь. Я читав книги давнi, лiтописи нашi. Це ми - справжнi русичi, це в нас справдешня Русь, у нас про це кричить кожен горбик, кожна травинка, кожен потiчок: I Рось, i Росава, i Росавка, й Роставиця. Ми - з цих потiчкiв, з цих дерев, з цiєї трави. Ми в себе одвiку. Князi ростовськi, володимирськi, рязанськi називали русичами нас, тiльки Київський та Чернiгiвський князь були князями руськими. Так - у лiтописах. Росiя Мала - це споконвiчна руська земля, як малий Рим, як Мала Грецiя, а все iнше - Росiя Велика - землi, прилученi до неї. Я живу в Краї, Українi, Вкраїнi, а всi iншi - за тим краєм. Моя земля Україна названа так ще в написаному Нестором "Лiтописi минулих лiт", коли про Москву й згадки не було. Мономахова мудрiсть у серцi моєму, в руках меч Святославiв, Володимирова вiра - моя вiра, яку позичили в нас, а тепер вiддають у чужiй -одежi. Всi вчать нас жити по-своєму, не бажаючи бачити, що маємо свiй триб, свiй закон, не гiрший за їхнiй. I мусимо боронити цей закон навiть цiною життя свого. Отак отверзлися очi мої, й так думав я, лежачи на смертному одрi. I замiсть того, аби молитися Богу, щоб прийняв душу мою в сади свої, я гiрко та важко думав про мирське й печалився не о тiм, що душа моя може лишитися неприкаяною, а що тiло моє не сповнить закону роду мого, переданого вустами гетьмана. Мабуть, я запропащав свою душу, але запропащав не дарма, й Бог-вседержитель почув правду мою, й вiдпустив грiх, й повелiв менi йти далi дорогою, вгаданою моїм серцем. То була праведна дорога. Бо ж, як вiдомо, для всього свiй час i година своя кожнiй справi пiд небом: час родитися i час помирати. Мiй час, моя година помирати ще не настала. I я помалу почав одужувати, на радiсть Милi та на розчарування хлопчика, стриженого, наче вiвця. В замiну того його розчарування, я, щойно трохи окрiпнув, зробив йому з дерева коваликiв, якi кували молоточками, якщо посмикати за вервечку, та навчив писати першу лiтеру його iменi - К - Клим. У мене ще дуже болiла спина, й Миля привiв бродячих циганiв, i вони поводили по моїй спинi ведмедя. Пiсля того я встав. А ще за три днi ми торували путь далi. Знову лютували морози, й снiги лежали глибокi, через них пробивалися над силу. Аж на Стрiтення, пообморожуванi, обшарпанi, охлялi, пiшаницями добулися до першого сотенного козацького мiстечка Димера. Димерський сотник Тихiн Борщ, вже немолодий, невисокого зросту, широкоплечий, з велетенськими вусами, котрi стирчали по пiвлiктю вбоки, довiдавшись, хто ми i звiдки, привiтав нас радо. Бо ж вельми поважав Полуботка, а з моїм батьком двiчi ходив у Кримськi походи, й долягали його тi самi думки та клопоти, що й гетьмана. Я не вiдкрився йому до кiнця, одначе розповiв, що генеральну старшину тримають у Пiтерi, чинять над нею вивiд, а мене гетьман послав добути деякi папери. Першого дня ми з Милею добряче попарилися в лазнi (вiн плескався й пустував, наче хлопчик), а наступного, вимитi та виспанi, в чистiй одежi, вiдстояли храмову лiтургiю й пригощалися громадським борщем, що його зварили кращi мiстечковi господинi, м'ясним кулешем та печеною сом'ятиною - триста заморожених сомiв димерцi тримали для такої оказiї. Миля впився й пиячив аж три днi, й ми не могли виїхати з Димера. Тiльки на четвертий день покульбачили конi, якi нам дав Тихiн Борщ. Дав вiн нам також троє козакiв у супровiд. Наша путь стелилася на Нiжин. Доїхали до Лютежа й повернули на лiд, на зимову дорогу по Днiпру. Чорна, в кiзяках, з яких злiтало гайвороння, бинда стелилася по бiлому полотну, й незабаром праворуч викруглилися на горi банi київських церков, забевкав оддалiк дзвiн, неначе кликав нас, але ми не поїхали на його зазивний клекiт, повернули -лiворуч, на Бровари. Я намагався не думати, як зустрiнуся з Уляною, всю дорогу од Пiтера проганяв тi думки, а воно думалося й передумувалося, й хвилювався я вельми. Одначе порiг полковницького дому в Нiжинi переступив спокiйно. Покоївка сказала, що їх вельмосцi немає вдома, тiльки вчора поїхав до Києва, й менi заприкрiло, адже виходило, розминулися в дорозi. Я постояв у порозi й, чуючи, як розтiкається в грудях тривожне тепло, попросив оповiстити панi Уляну, що її хоче бачити Iван Сулима. Покоївка вiдказала: панi полковникова недужi, лежать у лiжку, одначе пiшла. Чекати довелося довго, я нервувався, стоячи бiля вiкна, проти якого у дворi сидiв великий кудлатий пес i, здавалося, розглядав мене крiзь шибу. Я згадав свою давню пригоду в гетьманському саду - як перелазив через паркан, згадав i назву пса - Тур, i менi засвiтилося в душi. Порiвняв себе колишнього, такого дурного, такого невдатного, й пошкодував за тим, що минуло. I навiть за собою колишнiм. Здавалося, минулi днi пригадує iнша людина. Либонь, я справдi став iншим, навiть зовнi. Подолав довгу путь, перехворiв, схуд, а почувався дужим. Жупан на менi лежав, немов улитий, шкiряний пояс мiцно перетягував стан, на поясi - шабля та турецький нiж у чохлику, а також пiстоль з ольстри. Врештi покоївка провела мене до маленької бiлої кiмнатки з занавiшаними фiранками вiкнами. Пофарбованi бiлою фарбою стiни, бiлi рушники на срiбних iконах, бiлий венецiйський столик творили бiлий смерк. Тiльки лiжко було коричневе, горiхове. На лiжку лежала Уляна. Мiй погляд чомусь найперше впав на її руки на голубiй ковдрi, худi, з довгими пальцями, а тодi на лице, й щось аж шарпнулося в менi - таке те лице було марне, чорне волосся величезним крилом накрило подушку, обвисло, кiлька пасемець впали на високе смагляве чоло... "Грецька цариця на смертнiм одрi",- майнуло, й жаль стиснув горло. Покоївка все ще стояла, Уляна повела рукою на шкiряне крiсло, i я сiв. Повела рукою вдруге, й покоївка вийшла. Я вже трохи оговтався й вiдзначив, що то Улянина смаглявiсть трохи ввела мене в оману, її обличчя було не таке вже й марне. Уляна завжди вмiла одгадувати чужi думки. Вiдгадала й цього разу. - Страшна я? Вже одужую. Вчора й сьогоднi вставала з лiжка. Я побачив на пiдлозi пару шовкових, обшитих лебединим пухом хатнiх черевикiв. - Я теж перехворiв... У дорозi,- мовив не вельми доречно.- Всi казали - помру. - От бачиш... Жити нам довго...- Й видивилася мене великими жадiбними очима...Розповiдай, як живеш... - Живу ненавистю... Уляна здригнула. - То зле. Ти колись прорiкав: "...добро робiть тим, хто ненавидить вас..." - Добро в замiну на зло не приносить нiчого, опрiч нових лих. Я мав на увазi ненависть до наших незичливцiв... - Батьку вони вкоротили вiку... - Й хочуть увесь нарiд посадити за грати тюремнi... - Дехто вже за гратами. Полуботок... - Ти знаєш? - запитав вражено. - З учора. Кур'єр прибiгав з Києва вiд губернатора. I мiй... погнав на Київ. А ти...- враз перемiнила розмову.- Зовсiм перемiнився... Дивлюся: ти це чи не ти? - Споганiв? Став гiрший? - Гiрший,- чомусь зiтхнула.- Тодi ти був, наче дитина... Смiшний... I... милий.Велика блискуча сльоза скотилася по її щоцi.- А зараз - козак... Дiвчата, мабуть, сохнуть... - Не треба, Улясю. Те давнє "Улясю" тьохнуло, як жалiбна струна. Я дивився на Улянинi очi, на руки, й менi здавалося, що й Уляна зовсiм не та, якою її знав. Навiть бiльше - iнша це людина... Десь бачена мною... На iконi чи деiнде... Аж тепер помiтив на лiжку побiля подушки Євангелiє. Уляна вловила мiй погляд: - "I знайшов я рiч, гiршу вiд смерти - то жiнку, бо пастка вона, її ж серце - тенета, а руки її - то кайдани!",- й засмiялася недобрим смiхом. Той смiх вжалив мене в серце. - Не кпи, Уляно... Я вже нiколи нiкого не полюблю... Мабуть, я винуватий перед тобою страшно...- Менi шерхло в горлi, я почував неймовiрне хвилювання i неймовiрну рiшучiсть i був готовий перевернути догори дном увесь свiт.- Я винуватий... Не вистачило серця... Й боявся заподiяти велике лихо... Твiй батько покiйний... гетьман... Цареве велiння... Бiда для всього нашого люду... Твоя мати... Менi повiдала, що ти сказала... Щоби... не з'являвся на очi... Уляна звелася на лiктi. У її очах свiтився жах. - Я не казала... Чекала... Коли б прийшов... на край свiту... У степи... до моря. Я зронив на груди голову i враз пiдвiв її. - Ще й зараз не пiзно... Я кохаю. Втечемо... - А грiх?.. - Немає грiха. Немає нiчого.- Я впав навколiшки й цiлував Улясинi руки.- Бог простить... Освятить нашу любов... Улянина голова повiльно опустилася на мережку подушки. - Для всього свiй час... "Час кохати i час ненавидiти... Час обiймати i час ухилятись вiд обiймiв..." - Ти ненавидиш мене? - За що маю ненавидiти?.. Ти нiчого не втямив. "Час народити..." Хвороба моя з того... Я розгубився. Повiльно сiв у крiсло й затулив обличчя долонями. - Час... вiн нас обманув. Добре, що в тебе є путь... Важка, але праведна... А в мене... Час споминiв. Хоч жити менi, скажу правду, не хочеться. Й не тiльки через те, що за нелюбом. Скiльки вiддаються з приневолi, а живуть. Звикають. Я не скаржуся... Але... З iншого племенi людина... З думками, звичаями... Й думки тi, звичаї, погорда - мов цвяхи... Й розмови... Лише про уряди, та конi, та грошi... А я... Ось i вчора... Вiн говорить, а я слухаю, як гуси гелгочуть. Летять i гелгочуть... Високо-високо. Я подивився на Уляну з жахом. Нинi надворi зима... - Не бiйся... Я при своєму розумi. Гуси - це зi споминiв. З серця... Гуси - це ми... Ти, я, iншi... Тобi ще летiти й летiти... Не втрап пiд пострiл. Вчора Петро... Петрович казав, що вас усiх взято в Пiтерi до в'язання тюремного. - Всiх. Опрiч челядникiв. Тiльки я вирвався. Й маю пильну справу... до Петра Петровича. - Яку? Я оповiв. Уляна довго лежала, заплющивши очi. - Не дасть вiн... Себто, не дав би, якби й мав... Вiн любить нашi вареники, борщi та галушки нашi... I не любить порядки нашi, людей наших. Листа того вже просили Жураковський з Нилом. Приїздили сюди. I Петро сказав, що його немає. А спалив у грубцi наступного дня по їхньому вiд'їздi... Й реготiвся... Не говори йому об тiм нiчого... Та що я кажу: втiкай звiдси мерщiй, поки вiн не повернувся. - Уляно, менi страшно... - Що? - Страшно... за тебе... - За мене не страшися. Вiн... боїться мене. Лишень мене... I я не збираюся вмирати. Чуєш! Ще й потанцюю на банкетi життя. А що менi лишається? Побенкетую... Поїду в Пiтер... Накуплю строїв французьких та нiмецьких... Намист дорогих... Не те що... Барометрум!.. Дзигар нещасний, брехливий...- I вихопила з-пiд подушки барометрум й зi всiєї сили пожбурила до порога. Жалiбно дзенькнули скельця, колiщата та тиблики поскакали по пiдлозi. Вбiгла злякана покоївка, витрiщилася на розбитий барометрум, на мене. Уляна ридала. - Йди! Вижени його, Прiсько!.. Це вiн... Чекай!.. Не жени... Вийди!.. Вийди прiч, я сказала!-Й потому, як Прiська вийшла...- Нагнися, Iване. Поцiлуй мене - Не так, не в чоло... В губи... Тепер iди... Назавжди... Й нехай Господь благословить тебе i твою путь. Неслухняними ногами я ступив за порiг. У головi гуло, наче в горнi. Довго стояв у сiнях, аж поки не прийшов до тями. Й прокляв себе. I все ж... мусив жити, сповняти волю Полуботка. Лише ця ниточка тримала мене тодi на свiтi. ...Була вiдлига, й стояли тумани великi над Посуллям, як ми пiд'їжджали до Лубен. У такому туманi не одразу збагнеш: чи то постать виднiється попереду, чи мокра верба чорнiє при дорозi, ще й пливе все перед очима - кущi, дерева, стоги на лузi, а то пливуть не вони, а туман, котиться без вiтру по чорно-рудих травах. У тому туманi ми зачули гарматнi пострiли, вони гупали глухо, здавалося, хтось гатить довбнею по мокрому дереву. Але Милине вухо, призвичаєне до гарматних пострiлiв, розгадало їх: салюти пускають... Бувало пливемо в туманi, й гупне попереду, ну, зовсiм близенько, й тодi шпарко повертаємо корабель, аби не зiткнутися з тим, що попереду. Й самi теж стрiляємо час вiд часу. Пiд'їхали ближче - стрiляли на полковницькому подвiр'ї. Мене це вельми стривожило, хоч i бачив, що люди тим не клопочуться, з хат не вибiгають, в лози не втiкають, отже, не ворог облiг славне мiстечко Лубни, а таки вiдгадав Миля - лунають салюти. Я на них не поспiшав. Розпитався в одного господаря, в другого, й довiдався, що в молодого наказного пана полковника - гостi, й стрiляють вже третiй день. Але хто тi гостi, дядьки не знали. Врештi натрапили на писаря з полкової канцелярiї, i той оповiв, що приїхав аж з Пiтербурха, од самого царя пан з якихось великих чинiв, на прiзвисько Рум'янцев, i пан полковник приймає його з великими почестями. Тижнiв три тому полковниченко Якiв приймав iншого значного гостя - секретаря Малоросiйської колегiї з Глухова Iвана Артельного, й теж вiддавав йому салюти, й коня молодого дарував, i полювали вони з собаками гончими на зайцiв та лисиць на Засуллi, й влаштовували саннi перегони та iншi веселi грища. Либонь, пан полковниченко Якiв перебуває у великiй честi в нинiшнiх урядiв обох столиць, коли його навiдують такi гостi. При згадцi про Рум'янцева, Миля аж губи склав трубочкою, щоб свиснути, одначе не свиснув, лише виразно подивився на мене. Отже, царський вивiдних добувся сюди ранiше за нас. Що це має означати: довiдався вiн про щось i вже чинить вивiд, має вiд когось доручення до лубенського полковника чи об'їздить всi полки пiдряд? Так чи так, але потикатися перед його очi ми не мали намiру. I не поїхали до постоялого двору, заночували в титаря, вдiвця, у котрого були вже доросла, незамiжня дочка та син пiдпарубчак. Титар-бiдний, дочка скапарила на вечерю лемiшку, а пiвшматка сала принiс Миля, й ще вiн принiс пляшку горiлки. Миля вицмулив її вдвох з титарем, i той розбалакався й повiдав нам про життя лубенське, надто про пана полковниченка, на ту стежку ми з Милею раз по раз його наводили. Розповiв, як нещодавно сталася у них у мiстi пожежа, загорiлася хата. й вогонь перекинувся на сусiднi хати, спалахнуло пiввулицi, як гасили люди пожежу, а драгуни, котрi стоять у мiстi постоєм, замiсть того, щоб гасити, грабували людей, хапали все, що тi виносили з хат, якщо ж хтось не давав, того били. По пожежi люди вимагали вiд полковниченка позову проти драгунiв, але вiн позову не подав. Коли б був його батько, вчинив би по-iншому. Полковник-чоловiк строгий i не боязкий. Хоч також зажерливий. Оце недавно примусили вони з сином Свiчку Лук'яна продати, сливе вiддати задарма, свiй хутiр Короваї. Свiчка охмолостався, спробував позиватися, але полковник нинi в походi у фортецi Святий Хрест десь аж бiля Перського царства. А син посилається на батька. Я зрозумiв, чому такими густими були салюти Якова Марковича - вони мають заглушити голос Лук'яна Свiчки та iнших скаржникiв. У титаря ми просидiли цiлих пiвтори доби, доки, таки ж пiд гарматнi стрiли, не вiд'їхав з Лубен Рум'янцев. У суботу пополуднi ми з Милею стукотiли мiдним кiльцем у новi, з башточкою, ворота полковницького дому. На стукiт вiдтулилося вiконечко, в нього виглянула таранкувата пика з обсмаленими вусами. Пика гаркнула: - Чого гамселите, наче на пожежу. Дверi розвалите. - Такi дверi й тараном не розiб'єш,- сказав Миля.- Ми до пана. - До якого? - зiщулила очицi пика. - До молодого; пана Якова,- вiдказав я. - А хто будете? - не вгавала пика. - Сулима Iван,- дратувався вже й я. - З Пiтера,- додав Миля. Не знаю, яким робом вирвалося в Милi оте "з Пiтера". Вiн вельми обережний, розважливий, iнодi хитруватий, в ступi його не вцiлиш, а тут дав хука. Хотiв справити на челядника враження. - Зараз,- долинуло вже з-за зачиненого вiконця. Чекали ми дуже довго. Так довго, що втратили терпець i знову почали гатити кiльцем у ворота. Але на наш стукiт нiхто не вiдгукнувся. Ми стукотiли ще кiлька разiв - i кiльцем, i рукiв'ями шабель, i чобiтьми. Десь у глибинi двору валували собаки, знялося i втихло якесь тупотiння, але вiдгуку ми не почули. Врештi знову брязнуло вiконце, в ньому появилася та сама пика. - Пана немає вдома. - Вiдчиняй! - процiдив я крiзь стисненi зуби.- Я - з столицi. Забрязкотiли важкi дерев'янi цюцики, вiдчинилась маленька фiрточка. Поруч була велика, рiзьблена фiртка, нам вiдчинили маленьку, в яку доводилося заходити низько зiгнувшись. Я вiдштовхнув челядника, який стояв бiля сiнешних дверей, зайшов у сiни, звiдти - до свiтлицi. Посеред свiтлицi, обiпершись рукою об стiл, стояла Оленка, чи то розгублена, чи то злякана. Я привiтався й розстiбнув верхнi гаки кожуха. - Де пан Якiв? -_ Не знаю... Поїхав у Сваркiв,-пробелькотiла вона й почервонiла. Мабуть, я знову спалахнув, бо Оленка куснула губку й швидко сказала: -_ Немає його, от їй-Богу. Я пригадав тупотiння, гупiт у промiжках мiж нашим калатанням й зрозумiв, що Якiв вiд'їхав щойно, по тому, як йому доповiли про наш приїзд, i губився в здогадах, чого вiн утiкає. Вiн знає, що я приїхав з Пiтера вiд Полуботка, здогадується, що маю вiд нього якесь доручення, й не хоче те доручення виконувати. Але ж вiн хитрий, мiг би пообiцяти виконати, й по тому. Отже, погнало його з двору ще щось. Я опустився на зелене сукно лави. Почував страшенну втому, хоч бiльше доби вiдпочивав у титаря. - Я вiд твого тата, Оленко... - Татусь передав поклiн?.. Як вiн там?.. Кажуть, у тому мiстi страшенно холодно... Чи вiн не мерзне? Думки застрибали в моїй головi, неначе сполоханi коники в травi. Отже у вона не знає, що Полуботок в тюремнiм в'язанню... Вони тут ще не вiдають про те? Але ж... Рум'янцев не сказав? Чи утаїв Якiв? Чого приїздив Рум'янцев? I що тепер робити менi? А потiм: казати Оленцi про батька чи не казати? Певно, треба сказати. Вона має знати страшну правду. - Твiй тато, Оленко,. а мiй дядько, ув'язнений царем,- мовив тихо. Оленка скрикнула, її очi розчинилися на цiлий свiт, вона дивилася на мене з жахом. - Неправда! - Правда. I Чарниш, i Савич, i всi нашi. Оленка сiла на стiлець. Тримала руку бiля рота, мовби й далi гасила крик. - За вiщо?-прошепотiла. - За Україну! - твердо сказав я.- За те, що любить її, як самого Бога. - Нi, нi,- знову застогнала Оленка. Я пiдвiвся з лави, повернувся спиною до Оленки. Розстiбнув кожух i кунтуш, розмотав пояс. i з потайної складочки дiстав перстень, поклав його на стiл. - Таткiв! - скрикнула Оленка. Взяла перстень i тримала на розкритiй долонi, дивилася, видивлялася, немов намагалася щось прочитати на ньому. А я розмiрковував, я вже розумiв майже все i уклав рiшення. - Як це сталося? - прошелестiла. Я розповiв, як ми їхали, як нас прийняли в столицi, до кого ходили з вiзитами i як привезли коломацьку грамоту та як вручали її царевi. А як цар скаженiв, не сказав. - Нащо, нащо татко дозволив подати ту грамоту! - заломила руки Оленка.- Невже вiн... Адже Якiв не пiдписав її на Коломацi. Якiв розумiє, а вiн... - Ти звiдки знаєш? - Зiзнався менi... - А про те, що гетьман у тюрмi, вiн тобi не сказав? - А хiба вiн?.. - Знає! Знає напевно. Рум'янцев чинить про гетьмана вивiд, збирає все погане про нього... - Вони довго гомонiли наодинцi. Й годив йому Якiв... - Через те й годив. Вiн утiк? Щойно? Оленка похилила голову. - Посiпака,- сказав я.- Шкура! Оленка тремтiла, немов у пропасницi, її точене личко стало дрiбне, носик вигострився. Я поспiвчував їй у душi: вона любить батька i є жоною Якова. Як поєднати те... I однак простягнув руку: - Дайї - Це таткiв перстень... - Вiн менi потрiбний. - Для чого? - Зробити те, що мав би зробити Якiв.- Спалахнув i одразу пошкодував i на свої слова, й на свiй гнiв. Узяв її руку в свою разом з перетнем, i тримав довго, не знаючи, що менi робити. Потому сховав перстень. Оленка зiтхнула й заговорила мовби сама до себе: - А я тепер розумiю... чому ми тинялись по далеких хуторах, чому перестали їздити в Глухiв. Якiв ховався вiд тата. Боявся. Вiн... Вiн розумний,- пiдвела голову й знову опустила.- Ну, може... хитрий. Через те й Артельний... i iншi офiцери... У карти їм програвав, i цьому Рум'явцеву також... А сам... Та його чорти обiграти не зможуть, якщо захоче. Жид же...- I несподiвано: - А що буде з батьком? Я намагався заспокоїти її, але й сам гаразд не знав, що загрожує гетьману. Одначе вiдав: цар iз своїх кам'яниць випускає рiдко кого. I не випадково чинить усi цi дiзнання сам. Вiн не лише проти Полуботка, а проти всiєї України. Задумав так... Все ж сказав: - Не знаю. У пана гетьмана грiхiв немає. Либонь, потримають i випустять. Цей Рум'янцев визбирує всiлякi колючки. Хтось комусь щось недодав, хтось у когось щось взяв. Але ж... Ось i у вас побував. А надiсь, вiд'їхав задоволений? - Ще й як. Рота до вух розтягував. Якiв йому подарункiв надавав. Ми ще погомонiли трохи, i я сказав: - Оленко, накажи, щоб поставили нашi конi, та й ми в тiй дорозi далекiй животи не розпасли. - Ой, яка я...- скрикнула Оленка, а поза тим кинула на мене пильний погляд: її, либонь, здивувало, що я майже вiддав їй велiння. Оленка пiшла, а я пiдвiвся, аби розiм'ятися, знову розглядався по свiтлицi. Тi самi iкони, картини: гармата, а бiля неї козак; бичок з головою ведмедя; у нiмецькiй шафi бiля вiкна на полицях вишикувалися пляшечки з лiками, ступки, стояли там i штандглази, аби брати точну мiру лiкiв. "Боїться смертi Якiв, боїться",подумав я злостиво. На маленькому столику з рiзьбленими нiжками лежав товстий зшиток. Я не втримався й заглянув до нього, а далi перегорнув кiлька сторiнок. "Присланий з Малоросiйської колегiї ундер-офiцер з указом брати штрафи з бородатих купцiв",- читав я.- "У лазнi з братом Андрiєм мився й коня дарував йому молодого, гуляного". "Пригощався". "П'явки приймав i пiгулки, й лексацiю пiсля них мав хорошу". "Оглядав свинарник, поросних свиней 15, кабанiв З". "Метiль була велика, тетерукiв i рябчикiв повно". "Золотарю Iвану за позолоту до рондiв i шаблi дав червiнець". "Дав Чубу за чинбу зайцiв i куниць 9 копiйок. На нитки до кунтуша 3 копiйки". "Програв у карти 5 карбованцiв". "Переглядав табуни: лошакiв 42, телят 49". "Принесли вовка", "Прийшов указ втiкачiв з Ладоги всiх розшукати". "Февраля 7 недiля - сирнi запусти". "Розказував один чоловiк, що десь у рiчцi риба запливла, 24 аршини, вода спала, i вона осталася". "Кагви напився. Кав'яру купив 1 пуд за один карбованець, i шкури шкапинi дешевi". Далi я не захотiв читати. Бридко менi стало й образливо страшенно. Рушиться небо, свiт наш український рушиться, а вiн у своєму дарiушi... про свинi пороснi та шкури шкапинi. Довго проживе цей чоловiк, пожитково... i - порожньо. Вечеряли ми з Оленкою в тiй самiй кiмнатi, нарiжнiй, що й колись. Слугувало двi наймички. Оленка розпитувала про Пiтер, звичаї й порядки московитiв, в що одягаються тамтешнi молодицi (звичайне, жiнка!), а потiм запитала, що я збираюся робити далi. Я вiдказав: сповнятиму гетьманове велiння,