а яке, сказати не можу. Вона допитувалась, але я мовчав. Оленка розгнiвалася, одначе й одiйшла одразу, мовила: - Якийсь ти не такий, Iване, як був колись. Я подумав, що за кiлька останнiх днiв чую це вдруге. - Як це не такий? - Ну, зовсiм-зовсiм одмiнився. Я усмiхнувся. - Може, й так... Хоч... нiби такий самий, як був. Але знаю правду людську, це правда батька твого, а тепер i моя. I не боюся нiчого, навiть смертi, за правду стоятиму до загину. Довго бесiдували ми того вечора. Рано-вранцi ми з Милею посiдлали конi. Треба було поспiшати до Михайлiвки, доки туди не допався Вельямiнов. * * * Через два днi пiд'їжджали до Псла. Було це увечерi, нам не радили переправлятися в сутiнках на той бiк, Псьол - рiчка швидка, в багатьох мiсцях крига пiдлизана водою, але я не захотiв чекати ранку. Взявши палицю, перейшов по кризi сам, подекуди пританцьовував - випробував її мiць, потому вернувся, й перевели з Милею конi. Вийшли на берег за сто сажнiв вiд маєтку Полуботкiв. Перед нами зводилася крута громада, я подивився вгору й не побачив неба, то були горби чи гори, на яких стояв лiс, велетенськi дерева розчепiрили, неначе покалiченi руки, голе вiття, праворуч сiрiли будiвлi маєтку. Ми постукали у ворота, завалували собаки, челядник по той бiк ворiт довго розпитував нас, хто ми й звiдки, нарештi впустив, бiля його нiг стояв величезний пес, вiн не гарчав, тiльки очi горiли, либонь, пес учений, решта бiсилися на ретязях. Челядник, похмурий i мовчазний, повiв нас до хати, яка стояла з правого боку двору, панський будинок темнiв трохи далi. У хатi було добре натоплено, навiть жарко, на лежанцi, звiсивши ноги у вовняних панчохах та шкiряних капцях, сидiла немолода жiнка в темнiй, насуненiй майже на очi хустцi. Й була бiльше схожа на чоловiка: обличчя вилицювате, з крутим пiдборiддям, великий нiс, ще й темний пушок над верхньою губою. Це й була Марiя, про яку нам казав гетьман. Ми вклонилися, сказали, хто такi, звiдки їдемо. На обличчi Марiї не ворухнулася жодна рисочка, я навiть подумав, що вона глуха, повторив усе спочатку, й вона знову нiчого не вiдказала, одначе по її очах я зрозумiв, що вона почула все, роздумує. Врештi обiзвалася густим, сливе чоловiчим голосом: - Немає молодого пана, поїхав у Лебедин. - А Гнат? - запитав я. - I Гната немає, вiн при пановi. Будуть позавтра. А чого це ви роз'їздилися нарiзно? - запитала. - Нарiзно з ким? - Як то з ким? Був уже один сьогоднi. Теж з Пiтера, вiд гетьмана. Я захвилювався. - Звiдки знаєте, що вiд гетьмана? - Казав так. - Як же... Не мiг нiхто ранiше за нас... А сам подумав, що, може, й справдi гетьману вдалося послати ще когось i той гонець добувся поштовим трактом. Марiя побачила, що я оглядаюся на челядника, котрий чипiв у порозi, звелiла йому вийти. Челядник засопiв i вийшов. - Що хотiв той гонець? - запитав я.- Чим довiв, що вiд гетьмана? - Показав цидулу, там написано: вiн - канцелярист гетьманський. I сказав, що їде вiд гетьмана, з Пiтера. Гетьману потрiбнi якiсь папери. - I ви їх дали? - шарпонувся я. - А хто менi ви, чого присiкалися до мене?- суворо звела на перенiссi важкi брови Марiя. Я показав їй перстень Полуботка. - Гетьман велiв... Вiн сказав: ви знаєте все. Андрiй, Гнат i ви. Пан гетьман у темницi пiтерськiй. Марiя зойкнула. - За що ж його? Як це сталося? - Об тiм - потiм,- мовив я.- Хто був той канцелярист? Що вiн хотiв? Як його звати? - Звати, здається, Iльком... Казав, щоб я показала папери... - I ви показали? - Це всi. Тi, що в малiй скриньцi. I в прискринку. Там - про господарство. Трохи паперiв канцелярських... Я не давала, але вiн мене запевнив, що вони йому потрiбнi. Для гетьмана. - Гад! - сказав Миля. Ми обоє вже здогадалися, хто гостював на хуторi. - Куди вiн вiд'їхав?-знову запитав я. - А я знаю... Поїхав, i все. - Тiтко Марiє,- сказав я якомога переконливiше.- Вiн може вернутися. Не сам, а з царськими комiсарами. На гетьмана плетуть сiльце. Гетьман велiв усi папери знищити. Спалити. - Приїде Андрiй... - Знищити негайно,- обiрвав її я.- Може, вони вже десь поблизу. - Не знайдуть,- вiдказала Марiя. - Знайдуть. Це такi люди, що знайдуть скрiзь. Там буде багато солдатiв... I комiсари, якi вмiють шукати. Навченi на те. Марiя посунулася з лежанки. Стояла бiля вiкна спиною до нас, думала, олiйний каганчик, що горiв на припiчку, кинув на стiну велетенську розкошлану тiнь. - Там багато паперiв,- сказала не обертаючись.- Є всiлякi... Я мало тямлюся. Є навiть ще зi школи київської... Є кроничка роду їхнього, полуботкiвського. Вiн читав з неї. I ще одна кроничка про те, що було до нас, обидвi його, власною рукою писанi. - Кронички i все, що не на шкоду пану гетьману, ми залишимо. А решту... Марiя повернулася обличчям до нас. - Хоч повечеряйте... - Не вадило б,-прогудiв Миля. Ми повечеряли холодною, в лою, бараниною з квашеними огiрками та хроном. Потому Марiя внесла великий олiйний лiхтар, засвiтила його й, обкутавши полою свити, ступила до дверей: - Ходiмо. Ми перейшли подвiр'я й зупинилися перед темною, приземкуватою кам'яницею. Марiя передала менi лiхтар, а сама вiдмикала дверi - спочатку вiдкрутила ключем двi шпуги, вiдтак ще одним витковим ключем одiмкнула внутрiшнiй замок. Кам'яниця була без вiкон. Марiя зачинала за собою дверi й засунула засув. Ступила кiлька крокiв i освiтила низенькi, заокругленi зверху металевi дверi. Знову передала менi лiхтар i довго брязкотiла ключами. Озвалася до Милi: - Берися за кiльця. Дверi вiдчинилися важко, з iржавим скрипом. За ними були сходи. Спустившись униз, ми довго йшли пiдземним хiдником, котрий завертав то лiворуч, то праворуч, вiдiмкнули ще однi дверi й опинилися в продовгуватому льосi. Там стояли двi невеликi скринi, оббитi залiзом. - Оце ось,-показала рукою Марiя на скриню, що стояла праворуч, й вiдiмкнула два висячi замки, повiсила лiхтар на цвяшок у стiнi. Мовчала. Страшно їй стало, шкода - не знаю. У мене в самого калатало серце. - Дивися, одбирай, палити будемо разом,- сказала Марiя.- Можеш сiсти на ослiнчика. I ти теж. Тiльки тепер я помiтив бiля лiвої скринi два невеликi мiцнi ослiнчики. Одначе ослiнчика не взяв. Нагнувся й почав переоглядати папери. Вони були акуратно поскладуванi в грубий папiр - позав'язуванi, їх було багато. Розв'язав першу паку, в нiй на жовтому паперi шикувались стовпцями якiсь обрахунки, бiля них - незрозумiлi позначки. Я не знав, що робити з тiєю течкою, вiдклав убiк. Подiбних течок було кiлька. Й сьогоднi не знаю, що то за папери й для чого їх тримав у такiй глибокiй схованцi гетьман. Запитав Марiю. Вона вiдказала: -_ Не чiпай їх. Завтра приїде Андрiй... Вiн тямить, що то таке. У скринi зберiгалося кiлька течок з паперами Леонтiя Полуботка, гетьманового батька, в однiй надибав на Мазепинi листи. Либонь, загрози гетьману тi листи не становили, Леонтiй був з Мазепою в розмирi. А далi почали трапляти папки з листуванням Павла Леонтiйовича з полковниками, генеральними старшинами, управителями маєткiв. Кожна така цидула, навiть написана сiльському старостi, могла стати лихим свiдченням проти Полуботка. Адже Рум'янцев збирає все: купчi, якi хоче потрактувати як неправдивi, скарги селян, козакiв, незалагодженi справи, суплiки, навiть пасквiлi п'яниць i просто зледачiлих людей. Там, у Пiтерi, на чорнi терези покладуть увесь вантаж. Доводилося перечитувати все. - Я тут сидiтиму довго,- сказав Марiї.- Може, й до ранку. - Що ж, сиди,- погодилась вона.- Принесу тобi ще свiчок. Тiльки ж кажу - без мене нiчого не пали. Я знизав плечима. Вона, либонь, неграмотна, а наполягає, аби не палив нiчого без неї. Може, хоче кудись переховати? Нехай палить при менi! Марiя прошаркотiла пiдошвами шкарбанiв за дверi. Кроки стихли враз. - Чуєш, Iване, вона не пiшла по хiднику, яким привела нас. Може, вона того?.. Здимiла. Чи на мiтлi вилетiла? А нас замкнула... - Не бридь ледачого,- гримнув я на Милю.- Десь тут є iнший хiдник. Коротший. Вiн веде просто в покої. - А може, й не один. Як iшли сюди, я бачив ще двоє дверей, вони майже непомiтнi. Ти не знаєш, що там? - Не велено знати, й не хочу знати. Сядь у кутку й не заважай. Покуняй. - А палити тут можна? - Пали. З неiмовiрним хвилюванням читав тестамент Полуботка, писаний за тиждень до рокованої поїздки схвильованою рукою на однiй сторонi аркуша: "...Якову для подарункiв i для прочого прибирання по тому акту весiльному повинно п'ять тисяч iз суми моєї оставлено бути i сукна андрiївськi..." I далi писано про iнший, коштовний, але не великої цiни спадок, що кому належати має, про суми грошовi великi не йшлося зовсiм. Ще раз вихоплюючись наперед власної оповiдi, скажу, що в описi Полуботкового майна, зробленому царськими конфiскантами, куди були вписанi всi маєтки, конi й корови, чарки, сережки, перстенi, каптани та кунтушi, шматки парчi, атласу та штофу, коляски, горiлки й наливки, грошей було нараховано вiсiмдесят чотири мiшки, по двiстi карбованцiв у мiшку, двадцять чотири мiшки єфимок, по двiстi єфимок у мiшку, i в сундуках тисяча сiмсот карбованцiв та чотири пуди срiбла. Це увесь власний статок Полуботка, зазначений у ранiших його тестаментах, гетьманських грошей не знайдено анi шеляга, та сума мала бути вельми поважна, адже тiльки те, що вдалося захопити Мазепi з собою до Туреччини, мало лiчбу чотириста тисяч золотих. Миля випалив кiлька люльок, кiлька разiв передрiмав, доки я переглянув усi папери. Менi ломило спину, й руки стали, неначе граблi. Серед паперiв справдi було чимало таких, якi могли зашкодити гетьману. Чи не найдужче - два листи Орлика. Проте чорнових для вiдповiдей не було. Либонь, гетьман Орлику не одписував. На всi iншi листи малися чорновi. Й на промеморiї, на чолобитнi, писанi царевi та в Сенат. Гетьман завбачливо переправив їх з Глухова сюди. Отже, вiн знав, що його можуть схопити в Пiтерi, розпочати проти нього вивiд. Знав i не зупинився. Бо вини за собою не мав. Iшов прямою стежкою, обстоював правду. Але знав i вдачу царя та його посiпак. Гай-гай, подумав я, чи ж можна йти до таких людей прямими стежками? I страшно менi стало... Я тут, у льоху, гетьман в льоху iншому... I все, що сталося в останнiй рiк, пропливло перед моїм мисленним зором. Ще раз, вже до кiнця, збагненною менi стала поведiнка гетьмана, чистота i несхитнiсть його. Вiн чистий перед собою i Богом. Обрав путь тернисту в iм'я народу свого. I мусив вийти на прю з нечесними, нечестивими людьми, котрi втоптують у багно i волю, i правду, i славу чужу. Я читав далi з вiдкладених папок. Намагався запам'ятати найважливiше. Не знав, знадобиться воно менi чи нi, але хотiв запам'ятати. Кiлька паперiв сховав до кишенi. Вони не могли посвiдчити проти гетьмана, але я не хотiв, аби вони загинули. Був певний, що царськi комiсари добудуться сюди й заберуть все. * * * Кричали опiвнiчнi пiвнi -- в пiдземелля їх крик ледве долинав,- коли ми пiдпалили папери. Верстви Полуботкових дум, надiй, сердечнi болi чорнiли купкою попелу, ми ж витирали кулаками очi, похлиналися вiд диму. Марiя змела вiником у совок попiл i забрала з собою. Я не мiг виїхати до Чернiгова, не побачивши Андрiя та не переказавши йому гетьманових слiв: "нехай вчинить з тим, а з чим, вiн знає, як я велiв". Доводилося їхати в Лебедин. Вранцi, розпитавши у Марiї, де знайти молодого пана, вiд'їхали. Перевели по кризi конi, я зупинився й довго дивився на той берег. Вiн мовби причарував мене. Маєток сховався за деревами, дерева росли й по той бiк маєтку, здебiльшого могутнi дуби стояли, наче велетенська сторожа, на довгому вузькому пагорбi, за ними - гора й теж дуби. Я подумав, що десь отамо, в черевi гори, ми ходили пiдземними хiдниками. Й, либонь, там є iншi хiдники, знайти якi неможливо, i є складки, захованi од людського ока навiчно. Що ж ще сховав гетьман? Я вже знав що. Й також подумав, що оцi дуби - надiйна сторожа, iншої сторожi не потрiбно. Низинною дорогою добувалися до Лебедина. Обабiч дороги стояли верби та вiльхи, дуже багато вiльх, мабуть, через те й рiчка, що протiкає в Лебединi, Вiльшанка. Зупинилися в корчмi, поставили пiд повiтку конi, i я пiшов шукати дiм Полуботка. Це був невеличкий будиночок у центрi мiста, в глухому провулочку, в глухому кутi. Андрiй вiдпочивав пiсля обiду, лежав на постелi у вишитiй розстебнутiй на грудях сорочцi, в синiх штанях, без чобiт. У котрий раз я подумав, що Андрiй з вигляду - нестеменний батько, те ж чисте, спокiйне, вiдкрите обличчя, те ж високе чоло, чепурнi вуса, одначе вдачi - не батькової, занiжений одмалку, трохи лiнькуватий. Звiстка про батькiв арешт вкинула його в скорботу i ляк, вiн схопився, ходив босий по кiмнатi, забувши взути чоботи. Я не мав чим його розраяти, отож переповiв гетьмановi слова. Вiн змусив повторити їх двiчi. Стояв посеред хати сторожкий, дивився на мене, немовби запитуючи поради. Але порада для нього була одна - батькова, гетьманова. Найперше - гетьманова. Я так i сказав йому. I додав, що царськi конфiсканти примчать у Михайлiвку не сьогоднi-завтра. (Вони й справдi приїдуть за три днi й перепишуть все майно: конi та корови, кожухи та кунтушi, кухлi та пiдсвiчники, й цiлу добу сидiтимуть в одному з потайних льохiв, рахуючи дрiбну, мiдну, монету. Вони шнипатимуть, повзатимуть по подвiр'ю, кiмнатах, по льохах, шльондратимуть по горi, шмульгатимуть металевими списами в землю, обстукуватимуть молотками столiтнi дуби, виловлюватимуть глухий, таємничий шум з могутньої деревини). У корчмi на мене чекав стривожений Миля. М'яв бiляву, скуйовджену чуприну, плямкав товстими губами. Вiн завше плямкає так, коли щось його стривожить чи налякає. Хоч налякати Милю непросто. - У тiй корчмi, що далi, понад рiчкою - Iлько,- сказав.- Либонь, щось винюхує, вишнипує. Ходив побiля того двору, у який зайшов i ти. Полуботкового. - Звiдки ти знаєш, де я був i чий то двiр? Iлько бачив мене? - Чий двiр - знаю. Iлько тебе не бачив. Вiн крутився з другого боку, од рiчки. I помiтив мене. Я йшов до тiєї корчми, бо там весiлля... Стежкою йшов. - Упiзнав? - Мабуть, упiзнав. Треба його не випустити. Поспiшаймо, бо може втекти. Вiзьми,простягнув менi пiстоль, я сховав його за пояс пiд кожух. Корчма стояла неподалiк вiд Полуботкового двору, й так само в провулку, але в iншому. Подвiр'я широке, i ворота з тичин. З корчми долинала музика, гухкав бубон, дзвенiли цимбали, скрипки не було чути. - Про всяк випадок стань вiд рiчки, а я зайду до хати, виведу його. Йди отiєю стежкою, поза клунею. Я послухався Милi. Не думав про те, як вiн виведе Iлька й що робитимемо з ним. Вiдсовував ту думку кудись далi, на потiм, найперше потрiбно запитати свого колишнього товариша, що вiн тут робить... Обiйшов клуню, обiйшов хлiв. За хлiвом був садок, вiдгороджений невисоким, приметеним снiгом тином, що вже майже струх. У вiдлигу снiг осiв, похилив тинок набiк. Нещодавно випав свiжий маленький снiжок, Одразу за садком чорнiли рiденькi кущики лози, а далi - кущi бiльшi, й вiльхи, i верби молодi. За ними вгадувалася рiчка. Музики шкварили джинджуруху - тiльки бубон та цимбали (скрипка або вже впилася, або її не було зовсiм). Десь оддалiк хтось гейкав на воли, понад клунею одна за одною пролетiла вервечка сорок, повсiдалися на грушi в саду. Либонь, прилетiли на весiлля, сороки завше знають, де можна розжитися на дармовий харч. "Як i Миля",- подумав я i мимоволi тихенько засмiявся. I в цю мить щось гупнуло чи трiснуло в дворi за хатою, хтось крикнув, щось загупотiло, сороки хуркнули з грушi, а просто на мене вилетiла постать у розстебнутому кожусi. То був Iлько. Його обличчя було перекривлене, шапку вiн згубив. У лiвiй руцi тримав пiстоля. Я завмер з несподiванки, й Iлько поминув мене, помчав у лози, до рiчки. За мить я схаменувся, кинувся навздогiн. Iлька вже не бачив, але попереду гойдалися кущi. Пробiгши кiлька крокiв, згадав про пiстоль, вихопив його. Iлько лишав на порошi слiди, я побiг по них. Наст тримав нас, не провалювався. Слiд петляв, обминав кущi, дерева, в одному мiсцi я помiтив вибоїну в снiгу, очевидно, Iлько зачепився за кущ i впав, а потiм пiдхопився й помчав далi. I враз кущi розступилися, мовби вiдбiгли назад, i я побачив рiчку, а на нiй розвихрену постать, якiсь палицi попереду. Поли Iлькового кожуха злiтали, неначе воронячi крила. ...Саме кожух i затримав його. Розiслався по кризi, тримав свого господаря. Iлько вскочив у рибальський єзь, притрушений снiжком. Спочатку вiн, мабуть, з ошелешки, чипiв тихо, далi почав борсатися, видряпуватися на лiд. Але його пальцi ковзали по кризi, вiн трохи пiдносився й опадав знову. Я пiдiйшов ближче. Iльковi очi були вибалушенi, тонке обличчя перекривлене, мокре, спотворене -- одна жива грудка жаху. - Iване... допоможи... дай руку,- хрипiв вiн. У моїх грудях щось тремтiло дрiбно-дрiбно. I всього мене почала трусити дрож. Я схлипнув, для чогось оглянувся. I знову, неначе приворожений, дивився на Iлька, котрий потопав. У моїх грудях мали б спалахнути спiвчуття, жаль... Не спалахнули. - Рятуй!..- знову прохрипiв Iлько. Рятувати - чи не найперша християнська заповiдь. Христос прощав усiм, навiть своїм убивцям. Я ще не знав, що Iлько вбивця. Але знав, що вiн - ворог. Запроданець. Врятувати запроданця - врятувати власну душу. Найтяжчий, непростимий грiх - не порятувати того, хто на краю загибелi. Перед цим грiхом малiють усi iншi. ...Порятувати запроданця - занапастити все, чим жив, за що боровся, бореться й страждає гетьман, страждають iншi старшини... Либонь, я тодi так не думав, але все те вмiстилося в моєму серцi. Ще раз, майже безнадiйно: Я потягнув палицю, ввiгнану в кригу. Вона не пiддавалася, я похилив її на себе, переломив. Важким, з намерзом, уламком штовхнув Iлька просто в груди. Ще побачив, як ковзнули по кризi пальцi, майнула бiла пляма обличчя. Я повернувся й побiг. Ноги менi пiдгиналися, серце шалено стукотiло. Вже на березi оглянувся: на кризi не було нiкого. Упав обличчям у снiг i не почув холоду. Плакав чи не плакав... Мабуть, плакав. У ротi менi пересохло, i я ковтнув снiгу. "Не знаю, чи простить тебе Бог, але я не прощаю",- майнуло в думцi i охолодило все моє тiло. Поволi, важко пiдвiвся. Оглянувся ще раз. "Це вони втопили його,- майнуло в думцi. I скiльки ще втоплять. Усiх? Якщо не зупинимо... I я не вберiг свою душу. А як її вберегти в такому життi... Збережеш її, втратиш усе". Аж тепер здивувався, що немає Милi, що вiн не побiг навздогiн за Iльком. Берегами, а далi садом вернувся в двiр i побачив, що там метушаться люди, але метушаться не по-весiльному, й побачив коня осiдланого бiля повiтки - не нашого. Серце моє стиснулося тривогою, воно вже вiдгадало лихо. Справдi, осiдланий кiнь був Iлькiв. Iлько не встиг утекти на ньому, але встиг поранити Милю. Пилип лежав у меншiй корчемнiй кiмнатцi, тiй, що за повiткою, на лавi, спливав кров'ю. Його перев'язали рушником, але рана не втихала, рушник набряк криваво. Покликали лiкаря, але вiн тiльки розвiв руками. Побачивши мене. Миля тихо прошепотiв: - Де вiн? Довкола товпилася весiльна челядь, i я не мiг сказати правду, мовив: - Утiк. Миля застогнав, закрутив головою, застогнав ще дужче, i я нагнувся до нього, прошепотiв на вухо: - Нема його. Утопився. Пилип заспокоївся й попросив горiлки. Корчмар принiс повний пугар. Миля жив ще добу. То поринав у забуття, то приходив до свiдомостi, й тодi знову просив горiлки. Я вiддав корчмаревi всi грошi, й той справно носив мiцне питво. Кiлька разiв Миля починав щось бурмотiти, я ставав бiля нього навколiшки, але нiчого не мiг розiбрати. Один раз вiн заспiвав, але не по-нашому. Миля помер пiд полуднє наступного дня. Його поховали на лебединському кладовищi, я продав його коня й розплатився з попом, трунарем та пiвчою. I по тих клопотах щось опало в моїй душi й притисло мене, i я довго сидiв у корчмi, спустошений, отупiло дивився на пугар горiлки, який замовив корчмаревi. Я ще нiколи не пив стiльки горiлки, кiлька разiв лишень пригублював чарку, зрiдка випивав трохи .вина, а нинi взяв у руку пугар i вихилив його до дна. Сп'янiв одразу й спав вечiр та всю нiч. А вранцi встав, i голова менi репалася вiд болю, й корчмар радив похмелитися, але я не змiг проковтнути й пiвчарки смердючки й з тим вiд'їхав шляхом, який називається Сагайдак, прихопивши папери, якi Iлько забрав у Марiї. Закопав їх, чи, певнiше, завалив, землею в напiвзруйнованому погребi на старому хуторищi недалеко вiд Чернiгова. В мене всерединi все мовби замерзло, затвердiло, я був спокiйний тим холодним спокоєм, коли людина нiчого не боїться й готова важитися на будь-який крок. Не боявся анi придорожних розбiйникiв, анi солдатiв московських, анi козакiв сторожi. I - диво, всi стрiчнi вловлювали в менi ту свинцеву рiшучiсть, жодного разу нiхто мене не зупинив, не запитав, хто я i звiдки та куди iду. У Чернiговi менi не вдалося побувати на подвiр'ї Полуботка - там стояв московський караул i туди нiкого не допускали. Менi вдалося тiльки погомонiти з Ганною Романiвною, дружиною гетьмана. Ганна Романiвна вже знала про арешт чоловiка, я тiльки розповiв, як це трапилося. Про те, звiдки їду зараз, не сказав,- навiщо їй тi таємницi, та й не знав, що таїть у мислях своїх, в що втаємничена, в що нi, вона була другою дружиною, прожили вони з гетьманом лише три роки i яка слалася помiж них сув'язь - хтозна. Господиня вона була добра, порядкувала вмiло. Розпрощалися. Якогось зацiкавлення моєю персоною вона не виявила, не запитала, що збираюсь робити, де жити (могла б скласти пораду якому-небудь управителю полуботкiвського маєтку, щоб прийняв мене на службу). У Чернiговi я залишатися не мiг: там правив настановлений Петром полковник Богданов, його вивiдцi розшукували людей, котрi були близькi до гетьмана. Не знаючи, куди податися, поїхав до Глухова. Прокльовувалася якась думка, ще не проклюнулася, але вже пiдштовхувала мене - через те i випав менi Глухiв. Їхав не поспiшаючи, ночував здебiльшого по гутах, по руднях - на Чернiгiвщинi багато рудень, вони стоять серед болiт, у глухих мiсцях. Кiлька днiв проваландався в Коропi, який одданий на утримання глухiвського ливарного двору, на котрому виливають гармати. Пiд Коропом на луках гуляють табуни напiвдиких коней i стоять стоги високi-високi, на яких, неначе вирiзанi з чорного каменю, сидять пiдорли. Той степ - потаємна любов гетьмана Скоропадського, та й Полуботка теж, там найкращi конi, там рiки повноводi й бистрi, там випробовували вiдлитi в Глуховi гармати. Степ жив своїм осiбним, вiльним життям. Вiн не знав, що кiнчається i його воля, козаки мало цiкавилися, що дiється по бiлому свiтi. Вiн був, як дитина, яку вже запродано, але вона не вiдає про те. I я в тiй волi порозкошував кiлька днiв, i возив з козаками воловими саньми сiно з далеких лукiв, i рубав лiд на Коропцi та ставив лозовi застави й сiтi на рибу, й читав козакам вечорами Святе письмо, й слухав оповiдки старих дiдiв про Мазепу, Тетерю, Дорошенка, а також усiлякi билицi й небилицi. А про те, що дiється в Пiтерi i якi вiтри дмуть звiдти на Україну, я їм не розказував, не захотiв захмарювати чисте небо над козацькими головами. Нехай поживуть ще хоч трохи, гадаючи, що живуть на волi. Я не ризикнув приїхати в Глухiв, адже там вже могли знати про мою втечу з Пiтера, й замешкав у полiсовщика за Гнилим Яром. Звiдти увечерi навiдався на Усiвку, глухiвське передмiстя. Закiнчувалася Масляна, скрiзь по мiсту лунали музики, спiви - парубки та дiвчата нагулювалися на всенький довгий Великий пiст, отож гуляли i в буднi. Саме був четвер. По вулицях ходили парубоцькi ватаги, але ходили без галасу, бо скрiзь швендяли росiйськi солдати - сторожа. Я поминув двi вечiрничнi хати, пiдiйшов до третьої, убогої, яка не могла вмiстити розшалiлу паруботу та дiвчат, i вони танцювали посеред клунi на току при олiйному лiхтаревi, повiшеному на соху пiд iконкою святого Савватiя. Прилучився до гурту тих, що стояли в воротях клунi та дивилися на танцюристiв, намагався знайти когось знайомого. I нашилив оком - Харитона Ялину, пiдпарубчака, який топив грубки в канцелярiї. Вiн стояв у натовпi, витягнувши довгу тонку ганю, жаским поглядом впивався в танцюристiв (лiтали кожухи й кожушки, червонi, зеленi дiвочi чобiтки миготiли в свiтлi лiхтаря), вiн увесь був там, його душа танцювала, а ноги стояли на мiсцi. Був ще молодий, не важився пiдiйти до дiвки, запросити до танцю. Я потягнув його за рукав. Вiн iшов неохоче, упирався, оглядався, мене вiн спочатку не впiзнав. Я одвiв його пiд в'язок бiля погрiбника, поздоровкався. Харитон аж тiпнувся, зачувши мiй голос. - Звiдки ти? - Звiдти... Багато знатимеш - рано постарiєш. А ти ж iще он i козачка не танцював... Що тут у вас? - Де в нас? На вечорницях? - Не дурникуй. У мiстi, в канцелярiї? - А ти... просто звiдти, з Пiтера? - Кажу ж, не пащекуй. Розказуй! - А що розказувати... Розпитай когось значнiшого та мудрiшого.- Харитон хотiв вернутися до гурту, але я схопив його за руку. - Менi вистачить i твоєї мудростi. Та не тремти. Я не бандит i не колодник утеклий,- заспокоював Харитона.- Занедужав у дорозi, й мене покинули. А оце вернувся. Хто тепер за старшого в канцелярiї? - Ну... Володкевич, реєнт, взятий пiд арешт... I iнших багато. Пан бунчужний генеральний, полковник миргородський... Кажу ж - багато. Двори їхнi опечатанi, i варту поставлено. Варта й у дворах суддi та писаря...- Харитон злякано озирався.- Пiду я... - Встигнеш А править хто? - Три управителi настановлено... Гречаний Федiр за найстаршого... - Це той - п'яниця? Що прогайнував жiнчине придане? - Ну... Гречаний... Не знаю я нiчого про придане. А з ним Левенець i Мануйлович... Соправителi... - I Вельямiнов? - Так... Бригадир над ними... - Ще якi новини?-допивався я. - Горла залили двом грошоробам розпеченим срiблом... Упiймалися... - Грошороби - пусте. В канцелярiї, в мiстi що?.. Харитон зiтхнув i раптом мовив зовсiм iнакше: - Скрiзь солдати, варта... Тiльки що -- ведуть до фортецi. Ведуть багато, випускають мало... Так що, Iване, якщо ти звiдкiлясь утiк чи ще щось там таке... чутка тут ходила... То втiкай. По всiх канцеляристах вивiд чинили... I декого причинили... У нашiй канцелярiї забрали два Валкевичевi сундучки... I твiй.Харитон переступав з ноги на ногу.- Може, ти хочеш їсти? У погребi холодець, пироги з м'ясом. - Я полiзу, а ти мене причиниш...- пожартував. - Та що ти... їй-Богу... - Мене нi за що причиняти. Ти й далi топиш грубки в канцелярiї? - Топлю... - Що ж, будь нелiнивим i мудрим рабом Господнiм, i тобi воздасться,- мовив я насмiшкувато. - А що ж менi, Iване, робити? Мати, двоє сестер менших. Менi стало соромно. - Та то я так- Бувай здоровий, Харитоне. Лiпше буде, якщо нiкому не патякатимеш, що бачив мене. - А нащо менi... Харитон ступив крок, i я раптом схопив його за плече -Тобi, дурню, буде лiпше, втямив? Бо вiзьмуть на спитки... Що скажеш? А випустять - я порiшу... Харитон вiдступав задки, його рука тiпалася, намагалася покласти хрест. Я був суворий, нещадний, лютий. Ядуча злiсть переповнила мене. Мiг убити i мiг...заплакати. Вернувся на хутiр i довго не спав, думав. Про же, що вчинилося на Українi, в Глуховi. Тепер не вспокоїться довго. Либонь, вспокоїться, але не в той бiк. Куля i батiг стоять в узголiв'ї того спокою. Пiдкралися вороги, як комишники з хащiв, накинули удавку. I нiкому ту удавку перерубати... А менi не можна появлятися в мiстi... Либонь, вони вже знають, що я уник арешту в Пiтерi. Та ще й, може, хто-небудь бачив мене в Лубнах чи Чернiговi. Персона моя дрiбна, але жили, коли їх тягнуть, болять однаково, як i в персони значної. Теперiшнi урядцi мовби й не можуть звати, з якого ранкору i з чим я вiд'їхав з Пiтера... I все ж... Але куди менi подiтися? Вiд'їхати кудись далеко й прилаштуватися в пiвчу або в школу?.. I жити собi тихо та непомiтно до самої смертi... I почував, що не можу того. Не можу примиритися з таким життям, не можу полишити в бiдi людину, яка стала свiтлом серця мого. Либонь, я нiчим не запоможу його бiдi. Маленький я такий, маленький... А раптом? Хоч краплину, хоч цяту... Хоч знатиму все до кiнця! I я поклав їхати знову в Пiтер. Будь що буде. Втрачу життя, то вiдатиму за вiщо! Два днi провiв у монастирi. Вирiшив трохи потинятися в мiстi, вивiдати, що дiється в Генеральнiй канцелярiї, в полках, у Малоросiйськiй колегiї. Ходив обачно, здебiльшого увечерi, вдень або спав на монастирському постоялому дворi, або стояв у церквi. I от одного разу, пообiдавши в трапезнiй, сидiв у куточцi на лавi й дрiмав. У трапезнiй було тепло, пахло свiчковим воском i трiшки ладаном, отож дрiмалося менi солодко. Крiзь дрiмки чув розмову двох ченцiв, якi примостилися неподалiк вiд мене й гомонiли. Один з них, чорний, високий, обiдав, другий, низенький, круглоголовий, сидiв просто так. Либонь, то були колишнi товаришi. Перший працював у свiчкарнi, другий прислужував дiтям, племiнникам iгумена. В iгумена нещодавно померли вiд морового повiтря брат та його дружина, й вiн забрав у монастир братових дiтей. Високий чернець випитував про iгумена, низенький оповiдав. У iгумена сiм свiтлиць, стiни всiх свiтлиць завiшенi килимами, шiсть лампадок срiбних i одна золота, iгумен дуже скупий, поки були живi брат i братова, не дав їм i шеляга, але його, ченця Iлисодора, вiн не обижає i до хлопчикiв ласкавий. Я все дужче й дужче занурювався в сон, але враз щось мовби пiдштовхнуло мене зсередини. Вуха мої нашорошилися самi по собi, я ловив кожне слово. - ...Були вчора вiд панi гетьманшi челядники i пирiг з рибою у пiвтора аршини нашим кухарям замовили. - Навiщо їй такий пирiг? - запитав високий чернець. - Кажу ж, банкет робить для гостей пiтерських... Взяли вина два барила. Вино якесь особливе, такого немає нiде. - Яких гостей? - Ну тих... Що цар прислав. Котрi Гречаного з Леванцем старшими настановили... Я вже не слухав ченцiв. Я подумав: було б не кепсько довiдатися, хто банкетуватиме й про що там говоритимуть, а вiдтак, що ще вчинили й збираються вчинити тут пiтерськi фiскали. Без тих вiстей у Пiтер менi їхати нiчого. Потрiбно якось потрапити на банкет. ...Потрапити на банкет менi не вдалося. На воротях стояла варта, i в дворi також, я спробував пробратися через господарськi двори, але мене крийма вкрили пси, наледве я од них одбився, й загалакала сторожа, i я втiкав поза клунями. I тiльки коли поз'їжджалися сани, аби розвозити гостей, котрi жили далеко, вдалося запалити з одним кучером люльки, i я довiдався, що це вже не перший банкет, пани гуляли у глухiвського сотника Мануйловича, нинiшнього соправителя, i в полковника Кошелєва, члена колегiї, а завтра дають банкет Марковичi - брат i син лубенського полковника. Довкола глухiвської садиби Марковичiв я не блукав, а пiшов туди наступного дня, по банкету. Якiв i його дядько ще спали, й менi вдалося без особливих клопотiв покликати молоду панянку - видав себе за челядника з її батькiвського чернiгiвського маєтку. Оленка здивувалася й приховала здивування, й повела мене в хату для челядникiв - вони вже були на роботi. Сiли на лавi бiля столу без обрусу, з видовбаними у товстiй дошцi мисками, в якi насипають їжу. Оленка розстiбнула гаки бiлого, опушеного рудою лисицею кожушка, розв'язала кiнцi хустки, й менi чомусь згадалося, як бiгали вони з Уляною по саду, наче двi лисички, i як пантрував за ними я, i як хвилювався. Але думка-спомин майнула лиш на мить... Розповiв коротко, де був, що бачив, що робив. Не згадав нi Iлька, нi Милю, якого вона, либонь, i не знала. Але згадав її брата Андрiя, i Марiю, й челядника Гната. - Пiтерськi вивiдцi сидять у Михайлiвцi,- схвильовано повiдомила Оленка.- Гната i Марiю взяли пiд сторожу, чинять вивiд. Загоровський, давнiй батькiв ворог, подав чолобитну, буцiм батько хотiв через Гната його вбити. Загоровський ще ранiше їздив з позовом на батька в Пiтер, там йому не пойняли вiри. I ось тепер вiн... Жураковський також взятий пiд варту... Я хитнув головою. - Вiн знав, що їде Рум'янцев, i розiслав научительнi пункти, аби нiхто не вiдступався вiд своїх попереднiх слiв i пiдписiв не знiмав. Але декотрi вже познiмали. Полковник Ганський... Я з гiркотою подумав, що ж воно таке є людина, i чого вартi її совiсть, її доблестi. Цей самий Ганський ходив iз шаблею на мушкети, й жодна куля його не вцiлила, стрибав, утiкаючи вiд погонi, з кручi, видряпувався по драбинi на фортечнi стiни, з яких порскала гаряча смола... I ось тепер зiв'яв пiсля кiлькох застрашливих слiв... Неймовiрна сила слова... Надто лихого... - Цей самий Рум'янцев вже об'їхав половину наших мiст... Стародуб, Чернiгiв, Нiжин, Корець, Переяслав, Полтаву, Гадяч. Арештовує або вiдправляє в абшид одних старшин i настановляє iнших. У Переяславi замiсть Лукаша - Афендика, в Полтавi замiсть Буцького - Тарануху, в Гадячi замiсть суддi Грабянки - Шташевського. I скрiзь опитує людей, збирає скарги... - Та знаєш, що тi скарги - супроти твого батька? Оленчинi губи здригнули, в очах полетiли чорнi вогники. - Знаю, звичайно... - I як... Ти... З ним... на банкетах?.. - А що ж менi робити? Можу ще бiльше зашкодити батьку. Сиджу, дивлюся, слухаю... Тамую бiль i плач. Сльози - отуто,- показала на груди.- Вчора говорив на банкетi, буцiм батько мав через листи перемову з Орликом. Мовляв, Михайло Борковський це ствердив. Але ж то давнiй батькiв недоброзичливець, вiн ствердить будь-що... - Ти не сказала йому цього? - Я й не чула... Вiн говорив тiльки при чоловiках, у кiмнатi, де вони курили. Якiв вже потiм розповiв. А при жiнках... Вiн такий кавалiр, цей Рум'янцев. Гречний, запобiгливий. Так i грає очима, так i сiє дотепами. Всiх жiнок заворожив. Офiцер гвардiйський! - Собака, поганець...- I вогонь спалахнув у моєму серцi. Згадався Iлько...- Не годен вiн жити... Я... Оленка скрикнула й заплакала. - Не чiпай, не чiпай його, Iване. Тодi батьку стане ще гiрше. Не помилують його... Я понурив голову. - I всi вони... Гречнi та чемнi... Налетiли, як вороння. Два брати бригадировi, зять, ще якiсь родичi. Розбирають хутори, села... Хабарi страшеннi беруть...- i всi такi милi, ввiчливi. Все по гостях ходять, i нашi до них також. Якiв усiм кланяється, всiм першим руку несе... Вже й молиться в церквi тiльки на Веригiнi. А тi - нашi, що насправдi чеснi, позачинялися по хатах, пороз'їжджалися по хуторах. I тiльки стогнуть. Бо всюди вiйсько московське... Всюди вивiдцi... За одне необережне слово тягнуть до цюпи... Отако ми живемо. Якусь хвилю Оленка мовчала. - А ти... Iване? Як ти живеш? Я пiдвiв голову. - Не живу я, Оленко. I не житиму бiльше... Якщо нiчого не перемiниться. А як воно може перемiнитися? Їду я, Оленко, в Пiтер. Може, стану хоч чимось нашим у пригодi. - Благослови тебе Бог.- I вона перехрестила мене.- Подай якось вiсточку... - Подам... Якщо залишуся живий.- I пошкодував на тi нерозумнi слова, якими хотiв викликати в Оленки до себе жаль. * * * У недiлю прощався з Глуховом, чомусь не сподiвався бiльше вернутися сюди. Пiшов до церкви, ще й не сiрiло, паламар свiтив першi свiчi - перед Спасителем i Миколою Угодником, я помолився перед Спасителем i перед Миколою й щиро спом'янув Милю, то був його святий, одного його вiн поважав i шанував. Я молився, поєднуючи свої скорботи з святими молитвами, не нарiкаючи вельми на свiт, але гiркота стояла в грудях пекуча, i я не мiг її прогнати. Майже кожному з нас допiкають якiсь кривди, вони - за грiхи нашi, але тi, котрi мав на мислi я, впали страшним тягарем на всiх нас, на народ мiй, i я не знав i понинi не знаю за вiщо. Стояв перед образом Спасителя, намальованим на липовiй дошцi, вдивлявся в Христа, й не знаходив вiдгомону в душi. У церквi лунають тi самi молитви, якi лунали й сто рокiв тому, але горять iншi свiчi, .стоять iншi люди, якi проживають свої життя чимось схожi, а чимось не схожi на життя своїх антецесорiв - попередникiв. Мабуть, увесь огром їхнiх прохань сповнити неможливо, але є одне велике прохання, яке вбирає всi життя, нашi життя-всiх, хто Йому молиться, прохання бути людьми вiльними, поклонятися йому, довготерплячому й справедливому, а не пiдлому тирану. Як може Вiн вiддавати всiх нас йому? Чи й се входить в його замисел, чи вiн нас не бачить? Сього я не розумiв i з цим не мiг примиритися. Я почував, що тут розходжуся з Богом, се було страшно, аж мене почало тiпати. I все одно я не мiг примиритися. В письмi сказано, що шлях до спасiння - через страждання. Але ж мiй народ вистраждав стiльки, що мав би давно окупити всi свої грiхи, а кiнця його стражданню не видно. Ще сказано там же, що всi ми народжуємося рабами. Але ми народжуємося рабами рабiв, немає в свiтi жорстокiшого й поганiшого чоловiка, який є рабом i творить рабами iнших. I з цим примиритися я не мiг також. Неначе п'яний, вийшов з церкви. Вiд'їхав, коли почалися вiдзимки. А вони бувають лютiшi за зиму. Одааче Бог-вседержитель був милосердний до мене, грiшного, який повставав навiть проти нього за край свiй i нарiд свiй, але ж не дав менi загинути, хоч послав чимало страждань та випробувань у дорозi. До Брянська я доїхав з нашим купецьким обозом, допомагаючи обозникам, але там обоз зупинили московськi митнi застави й почали шарпати його, та так, що обоз знявся вночi й поїхав назад, я ж продовжував путь на Москву, не мав грошей для ночiвлi на постоялих дворах й кочував де доведеться. Одного разу, вже за Калугою, порятував людей, i вони дали менi припасу на дорогу. А трапилося таке: на тих людей напали розбiйники, зачинили їх усiх у погребi, а самi почали пакувати на сани їхнє добро. Була недiля, всi люди пiшли до церкви, i я, побачивши те, взявши два пiстолi, пiшов на подвiр'я й налякав пострiлом розбiйникiв та випустив з льоху бранцiв, i вже разом ми вiдбили сани з повантаженим добром. Припасу менi вистачило на бiльшу частину дороги, яка лишилася. На дворi в князя-папи в Пiтербурху наших не знайшов нiкого. Старшина сидiла ув'язнена в Петропавловськiй фортецi, челядь розбрелася хто куди: декотрi поїхали на Україну, кiлька чоловiк поневiрялись на роботах. У Ямськiй слободi знайшов Полуботкового челядника Матвiя, а також Савичевого челядника Охрiма. Вони промишляли тим, що виловлювали в Невi дрова, рубали й продавали їх. Ще один челядник, Чарнишiв, разом з полоненими шведами загрiбав снiг та кiнськi кiзяки на Невському прошпектi, дочiкувався лiта, аби податися додому. Менi вдалося влаштуватися грубником в купецькому домi в кiнцi Адмiралтейської набережної за старим поштовим двором. Але я не тiльки топив груби, а й робив усiляку iншу роботу - допомагав вантажити мiшки в купецькому гамазеї та порав конi. Хоч по Пiтерських вулицях сновигало в пошуках роботи чимало голодного обшарпаного люду, нас наймали охочiше за них. Першу нiч (до того, як знайшов собi певне мiсце) ночував у Матвiя, в темнiй i чаднiй пiдклiтi, в якiй спало чоловiк двадцять. Там стояли сморiд i хропiння, але, наморений дорогою, добувшись врештi до мети, я заснув мертвецьким сном. Опiвночi мене розбудили - в пiдклiтi стояв галас, в прочиненi дверi клубками котилася пара i в ту каламуть пiрнали напiводягненi челядники. Я вибiг чи не останнiй. На вулицi - гвалт, крики, торохтiння трiскачок сторожiв, дзвони на сполох, всi бiгли в бiк Адмiралтейства, десь там, далi, вставала заграва. Пiтерськi пожежi - страхiття, якщо вогонь розгуляється, то ковтає вулицю за вулицею, стрибає не тiльки з будинка на будинок, а й бiжить по вистелених iз соснини мостових. Запрудженими вулицями добiгли до Лiтнього саду, а там - справжнє стовписько, людський вир, у якому мелькали сiряки, кучерськi каптани, купецькi кожухи й навiть боярськi