Я не люблю й iноземцiв i намагаюся пе вступати з ними в контакти. Вловлюю в них щось чуже, далеке, вiд них вiв пихою, холоднiстю, зверхнiстю, i я в свою чергу застiбаюся перед ними на всi гудзики. Розумiю, що мої враження оманливi, що скрiзь, по всьому свiту є хорошi й поганi люди, але нiчого вдiяти з собою не можу. Всi iноземцi уявляються менi неробами, людьми, якi з нудьги тиняються з однiєї країни в iншу, тиняються з лiнощiв, невмiння знайти роботу своєму розуму, своїм рукам. Вчора у барi до мене пiдсiв якийсь череватий канадець i почав окейкать, яке то зелене мiсто Київ, яка тут смачна горiлка i якi поганi авто. - Де пан тримає свої авта? - сiкався вiн до мене.- I чи є в пана авто з автоматичною коробкою переключення швидкостей? Я йому вiдказав, що пан здебiльшого їздить в авто "швидкої допомоги", i якщо заокеанський пан по'паде туди, то особисто познайомиться з принципом управлiння наших машин, а також порадив частiше ходити пiшки, бо в такому випадку людина краще зберiгав статуру й бiльше бачить. Вiн скривився й сказав, що думка, мовляв, парадоксальна, але вона заслуговує на увагу. Вранцi я сходив на базар. Я не вельми люблю тинятися по базарах, не люблю людського тлумиська, але мої очi мимоволi знаджують гори овочiв та фруктiв, я милуюся ними, як довершеними мистецькими витворами. Мене не перестає дивувати й дивуватиме до останнього дня нехитра сентенцiя, що на одному й тому ж шматковi землi з одинакових на вигляд зернин виростають отакi рiшуче не схожi одно на одного дива: солодкi полуницi й кислуватi помiдори, нiжнi, з ледь вловимим запахом огiрки й пекучий хрiн, солодка морква й гiрка, як сто чортiв, редька, й вирощують їх однаковi руки, споживають однаковi роти, перетравлюють однаковi шлунки, але в кiнцевому рахунку один рот належить Ландау чи Тичинi, а другий хижому, розбiйному Крижу, моєму сусiдовi, що вже тричi вiдсидiв за бандитизм i неробство. ...Червонi, як сонечко, помiдори, й руки, що вкладають їх до кошикiв. Руки спокiйнi, руки нервовi, руки хижi. Я одвертаюся. Я теж щойно вкладав до кошика червонi сонця. Повертаю до рядiв, де продають сир. Едик сиру не їсть, а я снiдаю чаєм з сиром. Для Едика я купив у крамницi комiсiйної торгiвлi ковбаси. Купуючи овочi та фрукти, я починаю торгуватися, я боюся, що наш банк може лопнути задовго до кiнця екзаменацiйного марафону. Диво як легко в буднях людина переходить лiнiю окопiв i опиняється у таборi, в якому не сподiвалася опинитися. По-перше, ранiше я нiколи не торгувався на базарi, запитував цiну (i цим вже, як менi здавалося, показував, що я з тих покупцiв, якi знають, де що коштує) i купував продукти, по-друге, я все життя стояв з тими, хто по той бiк колгоспних прилавкiв. Я сам селюк, живу в сiльськiй мiсцевостi i знаю, як важко гарують люди на землi, навiть на тих своїх городах i в садках. З полуницями, якi, на думку мiського жителя, ростуть майже так само, як i суницi, ой скiльки клопотiв. Посадивши, випоївши водою, їх треба десять разiв шарувати, проривати, пiдгодовувати. I коли який-небудь мiнiатюрний нафарбований ротик при менi кривиться й з обуренням говорить щось про селюкiв, "жлобiв", я не мовчу теж. Жлоби, вони є скрiзь. Отi дядько й тiтка, якi продають величезнi - кожна завбiльшки в кулак - полуницi, то - жлоби, бо пiдживлюють полуницi фекалiями, видно з кольору ягiд та кiлькох листочкiв у корзинах,- i ота фiфа - капелюшок з пером, губки червоною петелькою - теж жлобиха, бо аж сичала, торгуючись з високою тiткою за два бурячки, й купила три кiлограми дорогих фекалiйових полуниць. I ось я упiймав себе на думцi: гилять, кугути, за кiлограм бiлого наливу по два карбованцi! Та в мене вдома його, як кажуть тепер, навалом. Корзинами доводиться виносити до ями в кiнцi саду... Отже, я па якийсь час опинився у протилежному таборi. Дивуватися нiчого, ми завжди в якомусь таборi: молодих i старих, питущих i непитущих, тих, якi курять, i тих, якi не курять... порядних i непорядних. Знову тягну свою сумку пiшки на четвертий поверх - лiфт возить важкi валiзи у супроводi швейцарiв. Пiдходжу до нашого номера i чую за дверима регiт - чоловiчий i жiночий. Ще раз обмацую очима синiй ромбик з цифрою чотириста сiмнадцять - чи не помилинся. Нi, номер наш. Прочиняю дверi. Посеред номера стоять Едик та незнайома дiвчина й смiються. Помiчаю на килимi щiтку i пилосос. Ага, покоївка. Покоївочка. Товстенька, пухкенька, рум'янощока. "Пийте морквяний сiк i ви матимете такi самi щоки". Тепер зi снiданком доведетьгя зачекати, адже ми користуємося контрабандою - вмикаємо кип'ятильник. Дiвчина (її звати Лiза, "Лисавета", проказав про себе) качається, мов колобочок, по номеру й подзвонює смiхом. Смiх у пеї трохи верескливий, але приємний. I личко тож. - У вас пiколи це можна прибрати, ви вдома i вдо'ма. Нашi дiвчата вже кажуть: може, вони там самогон варять або грошi малюють. Звертається мовби до нас обох, а очима так i пасе Едика. О, я гаразд розумiю той погляд - кокетливий, хтивий, закличний. Добре, що Едик що таке теля, яко на цьому не тямиться. - Варимо,- каже Едик i смiливо вмикає кип'ятильник. Я йду у ванну голитися. - А якщо я донесу, - лукаво пiдлякує Едика Лiза. - А от i не донесеш, - вiдказує Едик. - А от i донесу. Що ти менi зробиш! - А то вже моя справа. - Не тiльки твоя. - Наша, - погоджується Едик. Я голюся, дзижчить бритва, й вони думають, що менi нiчого по чути. Лiза скрикує, i я мимоволi зупиняю бритву. "Ого, конфлiкт переростає в договiр про взаємну допомогу. З закликанням вiйськ на чужу територiю". Менi смiшно, але я трохи й спантеличений, чимось мене Едик вдивував. Вiн здивував ще дужче, коли н зайшов до вiтальнi. Лiза стояла па стiльцi обличчям до вiкна й намотаною на швабру ганчiркою знiмала павутину над гардинами. Вона нахилилася вперед, туго випнувши для рiвноваги iншу, не малих розмiрiв частину свого тiла. - Послухай анекдот, - сказав Едик. - Йде по вулицi чоловiк, а поперед нього - жiнка. Вiн i каже: "Ох i зуби, ох i зуби". По кiлькох кроках знову: "Ох i зуби". Жiнка не витримує, обертається й гукає: "Чого причепився, звiдки ти бачиш мої зуби". - "Як же, щоб такий задок наїсти, треба мати добрi зуби..." Едик i Лiза смiються. Вона не ображається. А менi став соромно. Здається, я не давав Едиковi приводу розповiдати в моїй присутностi такi анекдоти. Я нахмурююсь. На кiлька хвилин у кiмнатi западає непевна тиша. На пiдвiконнi покашлює радiо, то замовкає зовсiм, то щось шепеляво шепоче, у круглому отворi регулювання звуку iронiчно водить довгими вусами тарган, здається, вiн принюхується до нових пожильцiв. Може, й справдi вже пiшов душок? Лисавета пiшла, ми поснiдали i взялися до математики. Власне, взявся Едик, я в нього На пiдсобних роботах. Знайти синус, вирахувати кут, зробити арифметичнi пiдрахунки. Математичнi знання, а чи їх тлумачення в школi, розвиваються так шалено, що ми здаємося у порiвняннi з сучасними учнями, як лiтаки "Блерiо" бiля ЯКiв та АНiв. З Вовкою я дотупав до дев'ятого класу, а вiд Едика вiдстав у восьмому. I чому це Едиковi забаглося пiти на вiддiлення, на якому ще й потрiбно складати математику? Здасться, так йому радила Люба. А їй, очевидно, Аркадiй Васильович. Хтось там у нього є дуже певний. Едик кепкує надi мною, ганяє мене по воду та за черешнями, а менi й то робота. Час тягнеться, як розтоплена смола за пiдошвами. Годинi о шостiй вечора в дверi щось зашкрябало, менi здалося, що то шкрябає в кутку миша, а потiм тихенько застукотiло, я пiшов i вiдчипив. У коридорi стояв Онищенко. Євген Сидорович Онищенко був схожий па прохача. Вiн взагалi, як я вже казав, пряде свою ниточку тонко, подає голос рiдко, а сьогоднi ще й мав невеселий вигляд. Ледве Опищонко переступив порiг, Едик пiдвiвся, дiловито склав папери й вийшов до спальнi, щiльно причинивши за собою дверi. Менi здалося, в його очах зачаїлася якась загадка. А ще здалося, що ми з ним усе бiльше входимо у змову. Нехорошу змову, дужо нехорошу. Так входять... Нi, цур! - не треба. Починаю клепати па себе й на сина. Я запросив Євгена Сидоровича до столу. Я не знав, дiставати пляшку, чи нi. Мабуть, не дiставати, але вiн може подумати, що я - скупердяй, що пе шаную його, якби це був Аркадiй Васильович, то я б так не монявся, i я вистаппв па стiл коньяк. "Чого вiн ходить? - подумав. - Адже й чарка йому не вельми до смаку. Так наказав йому Аркадiй Васильович?" Розмова волоклася, неначе тачка з поламаним колесом. Я щось запитував, Онищенко вiдповiдав або й не вiдповiдав, а тiльки схитував головою, вiн мовби дивився на мене й повз мене, лихо, а не бесiда. Маленький, чорненький, вiя скидався па побитого цуцика. Я запитав його про дослiдну роботу в iнститутi, й Онищенко знову похитав головою. - Я не лiкар. Я викладач iноземної мови. Працюю в медiнститутi - оце й увесь зв'язок з медициною. Я її, сказати правду, боюся. - Чого її боятися? - Тепер страшна медицина. Тiльки що - пiд нiж або починають шепотiтися, поставлять гачечок у лiкувальнiй картцi, пошлють на всiлякi перевiрки. Ось як у мене...Його очi блищала, як у хворого ведмедика, так я подумав, хоч i не знаю, чи блищать у хворих ведмедiв очi. - Що ж у вас?.. - Пiшов до хiрурга, а вiн... записав щось. I сказав, аби прийшов через тиждень. Я прийшов через тиждень, вiн подивився й сказав: прийдiть ще через тиждень... Ось так. А я йду, i колiна менi тремтять. - На що ж скаржитесь? - несподiвано запитую голосом, яким не користуюся вже шостий день. - Гуля. Пiд лiвою лопаткою. Я вiдставив склянку з коньяком. - Скидайте сорочку. - Ви... ви ж не хiрург. - У нас лiкарня широкого профiлю. Я цих гуль перем'яв у руках бiльше., нiж груш. Скидайте, скидайте, не соромтеся. Боязко оглядаючись, Опищенко роздягнувся до пояса. Тепер вiн був ще дужче схожий на барильце. Я придавив середнiх, з волоський горiх, розмiрiв гострувату гулю. - Одягайтеся. Загнанi вглиб, круглi очi дивилися на мене злякано. - Ну що? - Нiчого. Звичайна фiброма. Дужо чiтко вiдмежована вiд основної тканини, їх має безлiч людей. Якби це в нашiй лiкарнi, ми б прибрали її хоч у цю мить, через два днi ви забули б, що вона у вас i була. - Ви хочете мене втiшити, заспокоїти? - Ходiмо завтра разом до будь-якого хiрурга. Вiп зробить це при менi. Фiброма просто пiд шкiрою. - Не лягаючи в лiкарню? - Не лягаючи. Чорнi очi печального ведмедика спалахнули радiстю. - А якщо не рiзати? - Носiть на здоров'я. Але вона може рости. Нащо вона вам? - Я почекаю, поки пiдросте.- Ось зараз вiн заусмiхається, а вийшовши вiд мене, може, й застрибає на однiй нозi. Вiн i свою гулю пам'ятатиме тiльки по тiй радостi, яка щойно прийшла до нього... А я... а я вiд думок про рентгенiвський знiмок, чорний рентгенiвський знiмок у чорному портфелi вже не вiдкараскаюся. Я чомусь розсердився на Євгена Сидоровича. А вiн з насолодою, цмулячи крiзь тонко складенi губи, випив коньяк i з таким смаком гризонув яблуко, аж зернятко вилетiло та вдарилося об шибку вiкна. На мить я вiдчув полегшення, мовби звiльнився вiд залежностi од Євгена Сидоровича. Звiльнився розрахувавшись. Так, у свiтi багато чого тримається на взаєморозра-хунку. В медицинi теж. Лiкар за винагороду старається. Додатковi аналiзи... додаткове лiкування. Одначе, на щастя, тримається за все. Якби на тому - кришка б усьому. Хм. На чому ж? На душi? Та на нiй. Всi ми, лiкарi, люди. Всi потроху байдужiємо, втомлюємося. Але й серед нас... Та хоча б i в моїй лiкарнi... Зiна Козленко. Своїх дiтей я водив тiльки до неї. "Зараз ми послухаємо тата. Ось так. А тепер - Едика". Дiти в неї нiколи не плачуть, їй вже шiстдесят два. А вона все така ж. Переймається кожною дитиною, кожною болячкою. А я ось... Чоловiк виповiв свiй найбiльший страх, а менi хоча б щось стрепенулося в серцi. Бо не вiрю в той страх? Чи власна небезпека знекровила всi iншi? Чи надто менi не симпатичний цей клiєнт? Але чому? Євген Сидорович догриз яблуко й пiдвiвся. - Я чого до вас приходив, - тепер вiн знову говорив тихенько, але не тягнув голосу, а приглушив його до шепоту: - Даєте менi ручку... Одразу пiсля екзамену. - Яку ручку? - не одразу зрозумiв я. - Ну, ту... Якою ваш син писатиме твiр. - Онищенко не дивився на мене. А мене враз обсипало жаром. Ну ось... i все оголилося до короткого замикання. Менi й справдi здавалося, що я тримаю в руцi обiрваний оголений дрiт. Випадково вимкнули струм, ось зараз увiмкнуть... Я розумiю, вiн не зможе переписати тiєю ручкою твiр. А от виправити якусь кому. Поставити знак запитання чи оклику... Ну, подумаєш, кома! Суща дрiбниця. Машосюсiпька крива паличка... Але... од якої, може, залежить цiла людська доля. Едикова доля. I моя теж. I Любина. А може, ще чиясь? Хух, як душно. Вийти б па повiтря, витурити оцю чорну мишу i вшити. Чого вони стараються? Що хочуть мати? Нiчого вони з мене не матимуть. I знають це. Хабара я їм не даватиму. Й нiчого iншого в мене немає. Просто вони добрi люди. Тепер усi так роблять. Хтось комусь допомагає. Оце i є та сув'язь... Я ось допомiг йому... Розраяв. Я знаю, що це зовсiм не та сув'язь. Зпню, що обманюю себе. Але не тiльки по можу вигнати цього маленького чоловiчка, а й не можу вiдмовити йому в його дивному проханнi. В цю мить хтось упевнено, хоч i по голосно, стукає в дворi. Входить Роговий. Вiтається зi мною, щось запитує в Онищенка, той вiдповiдає. Я по зрозумiв, про що вони говорять. Ми знову сiдаємо за стiл. Я - з одного боку, Роговий i Опищепко - з другого. Роголий знову щось буркає Онищенку, той витягує шию i згiдливе киває головою. Вони менi нагадують бегемота i оту пташку, забув, як вона називається, що стрибає по бегемотовiй спинi i викльовує iз складок його шкiри клiщiв. Я похапцем випиваю коньяк, похлинаюся й довго не можу вiдкашлятися. I весь цей час спиною, потилицею почуваю в сусiднiй кiмнатi Едика. Як я вiзьму в нього ручку? Якось виманю? Скажу, що хочу написати листа? А може, просто сказати правду, для чого вона менi потрiбна? Вiн дасть. Дасть без вагання. Я жахаюся. Не знаю, звiдки взялася така впевненiсть. Я не вiрю сам собi. Гостi затрималися недовго. Я пiшов їх провести. Бiля дверей готелю Роговий повернув лiворуч, Опищенко - праворуч. Я пiшов iз Роговим. Якийсь час йшли мовчки. Мiсто було похмуре, мрячив дощ, пiд йогами блищали калюжi. В калюжах погойдувалися жовтi кулi лiхтарiв. Я спiткнувся, наступив па одну кулю й забризкав холошу штанiв Аркадiя Васильовича. Вiн струснув її двома пальцями. Нас обох пригнiчувала мовчанка, й, мабуть, через те Аркадiй Васильович заговорив. Вiн розповiдав менi про мiсто, його вулицi, площi, будинки. Вiн добре знав архiтектуру мiста, але пе виставляв свої знання напоказ, навпаки, трiшки навiть iронiзував над собою i пiдроблявся пiд дилетанта. - Менi цей будинок видається звичайнiсiньким. А всi кажуть - стиль. Пригляньтеся уважнiше - третiй поверх надбудовано пiзнiше, через тридцять рокiв, але навiть найбiльшi спецiалiсти по помiчають цього. I ось ми кажемо - вiк. Стиль такого-то вiку. Справдi, кожей з нас скаже, коли збудованi будинки на Хрещатику. А коли збудовано цей будинок - вгадати не просто. Вiн мiг бути збудований триста рокiв тому, двiстi, сто, вчора... Аркадiй Васильович говорив розважливо, спокiйно, i щось заспокоювалося, упокорювалося в моїй душi. Роговий менi подобався все дужче й дужче. Ми зашили в кафе - Аркадiй Васильович запропонував випити кави. Я не п'ю на нiч каву, якщо я вип'ю, то не засну до ранку, але Аркадiю Васильовичу я в цьому по зiзнався. Щоправда, я випив її дуже мало, тiльки вдавав, що п'ю. В кав'ярнi було тiсно, ми примостилися в самому кутку, а потiм нас i геть вiдтiснили, бiля пас вимахувало руками якихось два пiдозрiлих типи, розiгрiтi коньяком i кавою до високих градусiв, один з них весь час поривався до пас, тицяв коротким оклецькувати'м пальцем в груди то менi, то Роговому, Аркадiй Васильович щоразу тихо, але владно його зупиняв, i той повертав обличчя до свого друга. Посмiхався до нього, а потiм повертав. I пiдпилий тин не ображався, пе бунтував. Менi остирився той п'яничка, хотiлося загилити його по потилицi чи принаймнi перейти до iншого столика, а Рогового вiн чомусь не дратував. Я подумав, що його дуже важко вивести з рiвноваги, а якщо хтось виведе, то, як кажуть нинi, не позаздриш. Зненацька обоє алкашiв разом закурили й вийшли з кафе. Вiльну площу одразу окупувало троє неначе пiдiбраних по ранжиру чоловiкiв - високий, нижчий, ще нижчий. Один з них дiстав з портфеля пляшку горiлки, вони розлили її в склянки. Але пе пили, розмовляли, понахилявши вперед голови. До мене долiтали тiльки окремi слова: "Двадцять чотири... в касу... з тобою". - Мабуть, пiшли, - сказав Аркадiй Васильович. - Цi - значно гiршi. То були звичайнi алкашi. А цi обмiзковують мокре дiльце. - Ви володiєте даром проникати в чужi думки? - Володiю. - Тодi можете вiдгадати, що думаю зараз я. - Страждаєте. Спробуйте... подивитися на все простiше.- А сам чомусь вiдводить погляд. Тiльки це мепi незрозумiле в Роговому - вiн весь час уникає дивитися менi в очi. А вони у нього гарнi, темно-каштановi, iмлистi, такi очi подобаються жiнкам. Аркадiй Васильович не дозволив менi заплатити за коньяк та каву. - А ви що, нiколи не страждаєте? - сказав я на вулицi. - Страждаю. Але... Не через дрiбницi. - А звiдки ви знаєте, що я страждаю через дрiбницi? Ви не вгадали. А ось я можу вiдгадати, що не дає спокою вам...- Мабуть, вперше вiн здивувався, й зупинився.- Так от, слухайте. Ви - розумна i, мабуть, талановита людина. I, пробачте, протираєте штани в канцелярiї. У вас щось не вдалося. Ви були лiкарем... i десь спартачили. Не знаю, чого мене понесло на такi вiражi. Мабуть, менi не слiд стiльки пити коньяку. - Ви не вгадали. Лiкар з мене не вийшов, це правда, але я побачив це на самому початку. Так що я - типовий адмiнiстратор. I не всiм же бути мiнiстрами. Якби всi люди страждали вiд цього, вони б перевiшалися або поперерiзали одне одному горлянки. До того ж там, нагорi, бiльшi протяги. Так що своїм службовим становищем я задоволений. I комплексiв не маю. А ось тут я живу. - Аркадiй Васильович показав на високий старий будинок з колонами й фронтоном.- Ото мої вiкна. Зайдете? Вiкна чомусь були темнi. Я запитав його про це. Вгп вiдказав не одразу. - Дружина... Ну, вона лiкується. А дiти в баби, в селi. - Що в дружини?.. - Задавнена хвороба. Вiн не хотiв говорити на цю тему. Я подякував за запрошення, попрощався й пiшов. Думав про Аркадiя Васильовича. Хто вiн такий? Що за чоловiк? Вiн не захотiв говорити про дружину. Вона або тяжко хвора, або вони з нею не живуть. По дорозi до готелю знову обмiрковую моральний бiн оцих моїх походеньок. Знаю, добре знаю, що йду на червоне свiтло, а отже, йду й приймаю Рогового та Онищенка в себе. Кiлометри обмильної фiлософiї, кiлометри попсованих дротiв, а суть, врештi, одна. I я її жодного разу не висловив категорично. I, мабуть, не висловлю. Як по висловлюють тисячi й тисячi людей, мiльйони й мiльйони. Ще нiхто не зiзнався на землi, що вiн чинить непорядок. Мабуть, жодна людина по прожила на свiтi, щоб по зiрвати, бодай помилково, бодай бездумно хоч одного колосочка на чужому полi. От маєте перше виправдання. Далi можна знайти iншi, бiльшi, послатися на чиїсь приклади. Шкала ця - безкiнечна, i сказати напевне, в якому мiсцi ти стоїш мiж нулем i безкiнечнiстю, просто неможливо. А все-таки хоч приблизно? Вперше ти оце так вiдверто ступаєш за демаркацiйну лiнiю чи не вперше? Ну, не бiйся, подивися чесно в очi правдi. Ось хоча б таке: у тебе в клiнiцi сотнi хворих. За найвищими людськими законами ти мав би однаково лiкувати всiх. Для тебе не повинно бути - кращий i гiрший спецiалiст, начальник i рядовий товариш i незнайома людина. А насправдi? Чи можеш ти лiкувати всiх однаково? Є дефiцитнi лiки, якi дорого коштують i якi важко дiстати, всiм ти їх дати не можеш. Кому вони потрапляють: хто потрiбнiший суспiльству, у кого бiльший блат, кому симпатизуєш сам чи вiд кого залежнiший? На твоїх плечах цей вантаж, який може зiгнути до землi чемпiона з штанги. Я несамохiть пiдводжу голову: може, в чомусь i помиляюся, але несу цей вантаж чесно. В чомусь я вiдступаю вiд отого вселенського правила - любити всiх однаково й страждати за всiх однаково: матерi, в якої дiти, iнвалiдовi вiйни - тi ж лiки насамперед, побiльшена увага також батьковi, який годує велику сiм'ю, юнаковi, що тiльки вступив у життя... Либонь, я роблю тут щось i неправильно, але докорiв сумлiння не вiдчуваю. Можливо, якби я вiрив у бога, для якого всi люди рiвнi i який один знає, хто йому бажанiший, я робив би iнакше. Але в бога я не вiрю (проте не люблю тих, якi насмiхаються над людьми релiгiйними) й звiтуюся тiльки перед власною совiстю. Тут, здається, все гаразд. Я це отримав завдяки своїй професiї жодного метра, жодного кiлограма дефiциту в крамницi чи продмазi, i нiяких iнших вигод особисто для себе чи для моєї родини. Я того не маю, хоч у мiстi й справдi є чимало людей, якi не залежать вiд мене, але бояться мене. Суми i тюрми, а ще лiкарнi не зарiкається нiхто. Принцип "знайся кiнь з конем" я також не сповiдаю. Хоч нинi це прислiв'я дехто знову оживляє. Отже, там моя совiсть не квилить. А ось тут? А ось тут чимось я вже поступився. Але намагатимусь не заходити за демаркацiйну лiнiю далi. Вдома застаю розпанiкованого Едика. Вiн не може розв'язати двi задачi. Два типи задач. До однiєї взагалi не зиае як пiдступитися. - Хотiв їй продиктувати, щоб вона сходила до Миколи Стратоновича, а її немає, - казав вiн, зле поблискуючи голубими очима.- Де вона шльондрасться! Микола Стратонович - вчитель математики, у якого Едик брав уроки. Едик зорiєнтувався швидко й правильно, а от щодо Люби... Ми подзвонили додому ще раз об одинадцятiй. Телефон не вiдповiдав. - Нiчого, я подзвоню удосвiта, - заспокоював Едика. - В нас у запасi ще цiлий день. - Ось я приїду додому, я їй видам, - пообiцяв Едик. Я лежав на своєму матрацi бiля вiкна й дивився на химерну квiтку, яку витворило на стелi свiтло вуличного лiхтаря. Три великi пелюстки, i три маленькi, i два кружечки посерединi. Я таку кв'iтку десь бачив, але не пригадаю, до. Здасться, в якомусь розарiї чи дендрарiї. Принаймнi по в своєму саду i не серед квiтiв, якi ростуть у вазонах нашої квартири. У вазонах, якi стоять в нашiй квартирi. У вазонах... "Вона десь шльондрається". Боже, яко страшне слово з вуст сина! Але ж хiба не справедливо? Хiба не час тобi вiдкрито подивитися в очi правдi? Нащо ти її примазуєш, приплiшовуєш, як поганi майстри трiщину на будинку? "Життя дало трiщину". Вульгарна, збита фраза. Але знову ж - так воно й є. Трiщина появилася рокiв два тому. Нi, по-справжньому - рiк. Коли приїхав цей... капловухий... Полоса. Нi, капловухий - ти сам. А Полоса - хитрий, авантюристичний, хвастовитий, самовпевнений. I... веселий, дотепний. Куди подiнешся вiд правди - це так. Люба й ранiше ходила до свого залiзничного хору. А з його приїздом... почала бiгати. Щоправда, хор загримiв. На всю область. I загримiло твоє життя. "Ви - П'єха. У вас - талант". А вона, дурепа, вiрить. Ще й виявився я у всьому винуватим. Буцiмто це пiд моїм впливом поступила па заочне вiддiлення фармацевтичного iнституту. "Ти мене втягнув у свою медицину". Але ж вона не збиралася поступати до консерваторiї. I взагалi нiкуди не збиралася поступати пiсля десятого класу. Умовив. Сидiв з нею ночами над пiдручниками. "Ти загубив, убив у менi талант. Талант солiстки. Але я й зараз... Пiд таким досвiдченим керiвництвом..." Здурiла жiнка. В сорок п'ять рокiв здурiла... Хоч, якщо сказати правду, рецидиви помiчав i ранiше. Але глибоко прихованi. У неї все глибоко приховане. Жодна людина в свiтi не розгадає моєї Люби. Й не розгадає нiколи. Я з жахом, iз справжнiм жахом здираю з очей полуду. Всi, рiшуче всi бачать в нiй iншу жiнку. Завiдуючу залiзничної аптеки Любов Степанiвну Кириченко, струнку, тонку станом, квiтучу жiнку, жiнку коректну, iнтелiгентну, ввiчливу й спочутливу та добру. Вона вмiє спаралiзувати нахабу одним слоном, иднилi поглядим, вона вiдтручає, пе пiдпускає до себе всю ту мерзоту й па крок, i водночас попа так защебече, з такою самовiдданiстю кинеться виконувати термiново замовлення, що всi мої знайомi засипають мене дифiрамбами на її адресу. Всi мої приятелi заздрять менi, Люба кожному знайде привiтно слово, порадить прочитати цiкаву книжку, розпитає про здоров'я дружини та дiтей. Вона сама вiрить у свою доброту, щирiсть i справедливiсть. Їй нiколи не доводилося жити на бiдi та лободi, стояти на гострому прузi. Кiлька разiв ставала на менших пружках. I тодi вилазило назовнi все те, що було приховане пiд позолотою. Випливали назовнi мстивiсть i чварливiсть, навiть пiдступнiсть, погорда, схильнiсть обмовляти людей. Обмовляти передi мпою i перед своїм начальством. Я не раз утримував її вiд цього. Коли вона зривалася, то не милувала нi правого, нi винуватого. Тi бурi гримiли тiльки в нашому домi, через дах вони не перехлюпували. Минала гроза, й вона знову одягала шати люб'язностi, доброти, спочутливостi. Нi, не одягала... Вона справдi вiрить, що - добра, щира, хоч i строга. Мабуть, я надто причiплнвий до неї нинi. Я знервований, розтривожений ревнiстю й зараз можу виступити тiльки прокурором, суджу за зачиненими дверима, без адвокатiв i свiдкiв. Бо чому б тодi я з нею живу! Чому ми не розлучимося? Чому живу? Не знаю. I чому не розлучаємося - теж. I, мабуть, вже не розлучимося. Я люблю її за все. За рвiйнiсть, гостроту, навiть за лукавство i мiнливiсть. Я все розумiю, але не можу нiчого вдiяти з собою. Колись я сподiвався, що перевиховаю її. Тодi я був молодий i наївний, я не знав, що наймiцпiший на землi сплав - людська душа - не пiддасться перековцi. Тепер я переконую себе, що оцей її шал - випадковiш i скороминучий. Якби таке сталося на початку нашого життя, я не вагався б i хвилини.. Тодi я кохав її шалено, й ревнував так само шалено, i якби не вбив, то розлучився б напевно. А тепер я вже, як той корч, що обрiс молодими пагонами, мохом i грибами. Здвигни його, порушиш i молоду порiсть, а сам корч струхлявiє дуже швидко. Розмiрковую так, а щось пече в головi, неначе туди хтось увiткнув розпечений цвях, i важкi неприємнi струми пробiгають по тiлу. Клята кава. Я мало її випив, але тепер не засну до ранку. Буду качатися на оцiй своїй твердiй постелi, й мучитися, i гнiватися, й проклинати. Й спозиратиму фантастичну квiтку на стелi, яка видається менi примарною, спроектованою з iншого свiту. Вона палахкотить хворобливим свiтлом - лiхтарi погасли, а неподалiк на даху реклама, її пелюстки схожi на щупальцi. Ох, як далеко до тої години:, коли вона почне гаснути, втрачати кров'янистi барви. Яка довга й глуха нiч повисла над мiстом. Такою вона здається безнадiйно хворим людям, назавжди прикутим до лiжка. Пам'ятай про це, Вiкторе Iвановичу, ти - лiкар. Яка глибока i грузька яма спогадiв. Цє звалище, куди скидають всiлякий мотлох i найдорожчi речi. I як важко борсатися на її днi. Намагаюся пригадати, чи все залишив у порядку в клiнiцi. Перебираю думкою знайомих спiвробiтникiв: чи кого не заїв, чи не перейшов кому дорогу... Не перейшов дорогу... Може, кому й перейшов. Претендентiв на посаду головлiкаря було чимало. Я цiєї посади не домагався. Нещодавно винiс догану одному лiкарю. Але я; справжнє ледащо. Звiльнив з роботи шофера - качав бензин з машини "швидкої допомоги". Поїхала "швидка допомога" по хворого й зупинилася на пiвдорозi. Того негiдника не звiльняти з роботи, а судити треба було. Пiвмiсяця тому розбирав аморальну справу. I вiн, i вона - обоє нашi лiкарi. Знюхалися на нiчних чергуваннях. (Ловлю себе на тому, що вживаю таке непристойне слово, однак повторюю його з насолодою). Вiн - красень, вона - общипана самиця. В обох - сiм'ї. Я намагався присоромити їх. А в душi гордував ними, пiдносився над ними. Нi, цур, нiяких лiкарських справ. Думатиму про великих мореплавцiв, попливу з ними вiдкривати невiдомi землi. Тiльки шкода, що таких земель вже немає. I плавба моя сьогоднi не вдається. А нiч глуха й довга, як одеськi катакомби, кудi; ходив на екскурсiю позаминулого року. Я лежу з заплющеними очима й, менi здається, нi про що не думаю. Насправдi ж перебираю в головi подiї минулого дня. Паралельно тчеться iнша думка, iнший сюжет, багаторазово розроблений. Я плину рiчищем того сюжету й плину досить упевнено, течiя несе мене сама, а подробицi дня - то деревця й кущики па берегах тiєї рiки. Зафiксовую себе вже на вiдтинку: йду довгою-предовгою чорною ущелиною коридора, такою глухою i глибокою, що серце стискається в маленьку грудочку. "Вiн проходить тут кожного дня. Де в нього береться снага?" - думаю. За моєю спиною чорнiє провалля дверей, а за ними - велетенськi печери аудиторiй, залiв i переходiв, там тиша дрiмає, неначе голодний звiр, що чигає на здобич. Вона ковтає кроки, нiби волохата потвора дрiбну звiрину. Свiчка, яку тримаю в руцi, пробиває пiтьму на два-три кроки, далi стiною стоїть зловiсна темрява, надто зловiсна вона чомусь угорi пiд склепiнням. Я запам'ятав його за дня, воно нагадує менi кришку трупи, коли б дивитися на неї зсередини. Я нiколи й нiде не бачив такого довгого вузького й високого коридора, я проходив по ньому багато разiв, i кожного разу, вступаючи до нього, ставав маленьким i сумирним, ще й страхiтливо вiдчував свою смертнiсть. Проте сьогоднi я йшов жортовно, без страху. Оцей нiчний похiд, оця фантазiя, оця мрiя (адже папiтi. у напiвсонному мареннi я знаю, що це мрiя, спрямована назад, такою мiрою виболiла, що стала майже реальнiстю, вона почалася з оцього коридора, побаченого пiд час вiдвiдин заповiтної квартири-музею. Бiлою кiшкою в темрявi кидається думка: "Чому пiхто пе потурбувався, аби поселити його в звичайнiй квартирi? Адже тут неймовiрно холодно й самотньо". Коридор вже тодi видавався менi дорогою в потойбiччя, й терпко, до болю хотiлося вивести великого бранця з холодної келiї-квартири на волю. Менi здалося, що н можу це зробити, зобов'язаний зробити, адже вiн не встиг звершити всього, що судилося його генiю, не встиг вивести тих, для кого жив, з ущелипи, куди їх загнала доля, хоч i так зробив безмежно багато: нiхто в свiтi не зробив стiльки для свого народу - вiн став його совiстю, його скрижалями, мiрилом всiх його чеснот i прагнень. Вiн пiдняв дух мiльйонiв своїх братiв, показавши, що точнiсiнько такий, як i вони, з тiєї ж кровi й плотi, думи i пiснi, з тiєї ж чудової мови, i якщо змiг дiйти до найвищих свiтових вершин, то й вони достойнi того. I тепер вiн помирає в кiпцi цiєї довгої вузької ущелини, не звершивши того,, останнього, па що має повноваження вiд долi, а я йду до нього, аби доточити йому час на те. Хоч хто я такий - звичайнiсiнький чоловiчок, середньої руки лiкар, якому, одначе, вдалося прорватися крiзь столiтню товщу; так буває при блуканнi в темному пiдземеллi, - комусь одному, хто вiдбився вiд гурту, випадково вдається натрапити на лаз, який веде до сонця. А може, й не випадково: нiкого ближчого за нього в мене немає. Глухо вiдлунюють кроки. Ноги стали важкi, я ледве вiдриваю їх вiд камiнних плит. Ось внутрiшня академiчна церква - велетенська зала, готова прийняти його тiло. Гурт тiней товпиться за порогом церкви. Вони вже вiд-плакали його. Я впiзнаю їх по портретах, вмiщених у Шевченкiвському словнику: Лазаревський, Маркович, Курочкiн, Костомаров. Панi Бiлозерська витирає хусточкою очi... Вони нiчого пе знають, вони нiколи не побачать моєї зiгнутої з лiкарським чемоданчиком у руцi постатi. Якби вони мене побачили, я пе дiйшов би до нього. Можливо, я не дiйду й так. Не витримує моє серце. Але я вперто прошкую в темрявi, я давно збагнув: оцей мiй похiд призначений менi Долею, можливо, тiльки для нього я й народився. Кожен для чогось народжується в свiтi. Хистке полум'я свiчки висвiтлило дверi лiворуч. Я зупинився., перевiв подих. Обережно, без скрипу прочинив дверi, ступив крок уперед i одразу ж, повернув лiворуч. Якби я не бував тут ранiше, либонь, зроду не вiдшукав би цих сходiв i не зiйшов по цих нагору, такi вони вузькi та крутi. Сходи скриплять, сходи стогнуть, сходи плачуть i зiтхають. Вiн упаде на них, прямуючи до мольберта, впаде й помре... якщо я не врятую його. Я зпаю: вiн ночами не спить, страшний бiль у грудях змагає його, вiн сидить на лiжку, увiп'явшись руками в матрац, i тихо зiтхає. Про що вiн думає? Якi видiння тривожать його генiальну уяву? Того я не годен вiдгадати. Вiн - генiй, я - простий полiський лiкар. Я не пережив того, що пережив вiн, я не долинув до жодної з тих верховин, до яких дотягнувся вiн. Я знаю думки тiльки звичайних хворих, передсмертнi думки, тi люди, наче вирвапi з корiнням дерева,- живо листя на мертвому стовбурi. Я боюся налякати його, але вiн., либонь, не з полохливих. Про всяк випадок кидаю знизу вгору: - Батьку Тарасе, це до вас лiкар. Ставлю свою свiчку поруч з його свiчкою на малесень кому столику. Два язички полум'я з двох столiть освiтлю ють темну лису голову з розкучманою, побитою сивинок бородою, високе чоло, обличчя. Воно таке марне, що в ме не на серцi закипають сльози. Жодної кровиночки в ньому, а очi згорьо'ванi, глибокi, що, здається, дивляться з того свiту. "Чому, чому нiхто з вас не заглянув у них закоханим поглядом? - виривається раптом з моєї душi.- Нi ти, Закревська, нi ти, Забаржада, нi ти, Ликеро Полусмакова? Може б, тодi вiн но лежав отут самотнiй на холоднiй постелi!" - Лiкар, кажете? Звечора був у мене Барi... I Круневич навiдував. Дали ось пiгулки... А вони не допомагають. I нiщо вже не допомагає. - Вiн кашляє, i в його грудях булькоче, неначе в пропалених ковальських мiхах. - Якби якось дотягнути до весни, щоб на Україну. Дихнути повiтрям, настояним на вишневому квiтi... Так, здається, й ожив би. А лiки... Менi вже вони не допоможуть. - Я iнший лiкар... I лiки мої iншi. - Я не можу йому пояснити, хто я такий i звiдки я, та й вiн не зрозумiє, не зрозумiє навiть за всiєї своєї генiальностi, а мепi конче потрiбно вселити в нього вiру й розпочати лiкування, застосу вавши могутнi лiкувальнi засоби мого навального вiку. Менi потрiбно збурити його, роздмухати iскри генiальної уяви, iнтелекту, якi згасають, неначе жарипи на вiтрi. Холодний попiл байдужостi поймає його очi. Людина, яка сидить навпроти мене, зовсiм не та, якою її знали друзi та недруги впродовж рокiв. То було палахке полум'я, яке грiло й спопеляло, не залишало байдужим нiкого, то була свiтла невтримна рiка, яка вигравала всiма барвами й ва лила в бурю крутi береги. А це сидiв на лiжку чоловiк, увесь поглинутий хворобою, задуманий i задивлений кудись туди, до тiнi лягають одна на одну, неначе чорнi шматки оксамиту, де немає пi вiтру, нi сонця, нi солодких лiтнiх дощiв, де не чути плачу дитяти, гудiння хрущiв, спiву молодої матерi i переможних козацьких погукiв. - На Українi сонце тепле...- тихо прошепотiв вiн. Я тамую сльози i прошу дозволу оглянути його. Вiн покiрно погоджується, я припадаю вухом до його грудей. Якийсь час нiчого не чую, менi заважає хвилювання - адже це його груди, його серце! Катоване найжорстокiшима катами вiку, воно б'ється кволо й глухо. А все ж це його серце! Воно вмiстило стiльки болiй, що и моему вiцi вистачило б на iнфаркт для мiльйона. Воно вмiстило стiльки гнiву, що в моєму вiцi вистачило б на п'ятдесят мiльйонiв. - Болить. Тут болить, - каже вiн i кладе на груди руку.- Увесь вiк болiло, але - не так. Гарячий дрiж струшує менi плечi. Приглашую його; бо зараз не маю права на спiвчуття, розчулення, нинi - я тiльки лiкар, той бiль i в менi, i и усiх нас, але зараз вiн заважає слухати поетове серце. - Вловлюю шуми. Оцей ви нажили данно, що мандруючи а Галайдою, оцей - в польотi над холодним Сибiром, оцей - у казематi, а оцей - у Кос-Аралi. Тих шумiв i болей зняти не годен, але є такi, що можу погамувати. Випийте ось цi краплi, й вам перестане болiти. Й ви заснете. Вiн недовiрливо дивиться на слоїк у моїх руках. Одначе покiрно ковтає лiки. Вони починають дiяти дуже швидко. Тарасове обличчя свiтлiшає, дихання стає рiвнiшим, глибшим. Вiн здивовано мружиться на мене. Я гамую биття власного серця. Менi стiльки потрiбно йому сказати. Стiльки запитати... Але це - потiм, потiм. Матимнмо безмiр часу. Я приходитиму до нього кожного дня. Вiн лежатиме в лiжку, i ми розмовлятимемо, розмовлятимемо. - Справдi, менi покращало. Звiдки ти, чоловiче? - теплi вогники сяють у його очах. - Звiдти. З України. - З України? - хрипке дихання зривається з його вуст.- I як там?.. Сонечко сяє?.. Козацтво гуляє? Мова розквiтає? Розкажи менi про неї. - Завтра я розповiм багато-багато. - Нi, розкажи тепер. Яка вона... нинi? Я дивуюся, що вiн про все здогадався. Яким чином? Звiдки? Он як спалахнули його очi. Одначе лiки нашого вiку дiють навальне. Я тихо починаю розповiдати йому про Ревучого, про зеленi дiброви, про тополi, що неначе сторожа стали за Оглавом, про соловейка, який витьохкує на калинi, - про всо те, що прочитав у його безсмертних поезiях, - тiльки про те, - а вiй слухає немов з далекого далеку. - Сон... Ще один сон, - шепочуть його спраглi вуста. Вiн засинає з усмiшкою на них. А я ще якийсь час сиджу в узголов'ї, втупившiї погляд у чорну безодню ночi. За вiкном стогне вiтер, i трiскасться на Невi крига, колюча снiгова крупа тарабанить по шибках. Там, за вiкном, безпросвiтна нiч, нанизанi на швайку Петропавловської дзвiницi хмари, рiвна стрiла Невського, по якому крiзь сиву хурiю мчить у безвiсть кур'єр. Десь там, на Чорному морi, на бiлому каменi висаджує свiй зелений десант весна, а тут впродовж набережної течуть бiлi снiговi змiї, й крижини на Невi стають сторчма, її так замерзають, i на тi блискучi злами вранцi сяде воронця та закаркає на негоду. Вiтер забиває крупу у вiкно, вона лягає гострим, схожим на домовину, заметиком i не тане. Я думаю про те, що завтра конче мушу знайти затишну i теплу квартиру для мого пацiєнта, iнакше вiн помре в цiй холоднiй, велетенськiй, схожiй на єгипетську пiрамiду, кам'яницi й нiякi лiки йому не допоможуть. Думаю, як повезу його на Україну. Вже, здається, можна буде їхати на поштових, а не па перекладних. Я гашу його свiчку, беру в руки свою i поволi спускаюся по сходах. Вони неймовiрно крутi й такi вузькi, що по вмiщається па сходинках нога. Не дивно, що вiн... В цю мить я вiдчуваю, як моя права нога втрачає опору, спалахує перед очима свiчка. I я лечу в грузьку пiтьму. Скрикую й прокидаюся. Й потiм довго лежу з розплющеними очима. Здебiльшого я чомусь прокидаюся само в цьому мiсцi. На тiй самiй сходинцi, на якiй спiткнувся вiн. Хоч, якщо сказати правду, це й не сон, швидше це марення. Нi, й не марення. Це таки мрiя... Повернута назад. Я свiдомо й палко розробляю цей сюжет. Якби я мав письменницький хист, я написав би цiлу повiсть. I виповiв би в нiй все-все. Й те, як ми їхали на Україну, i як збудували на Угорському, неподалiк вiд Аскольдової могили, два будиночки, один схожий на фiнський, а другий - за його, Тарасовим, малюнком, i як жили там, i як ходили один до одного в гостi. I навiть як вудили разом рибу. Заповзятий рибалка, я захопив цiєю пристрастю i його. Особливо гарно нам малося в одному, облюбованому мною ще до того, як Днiпро затопило Київське море, мiсцi. Я не пам'ятаю кращих лукiв - широких, як море, барвистих, як вiнок на головi нареченої, кращого Днiпра - повноводого, задумливого, свiтлого, такого високого неба, з якого потоками спадає жайворонкiв спiв i на широке плесо осiдає сонячний пилок. Ми брели в травах, а вони хилилися й круто, неначе дикi конi, вигинали високi гриви, й падали долу, й тодi нам здавалося, нiби щось невидиме бiжить по них. А потiм ми лежали на горбочку пiд кущем таволги, дивилися на Днiпро й розмовляли. Скiльки ж то перебалакали всього!